Њтирaетъ с™0ю гyбою ѕэлw2 д0брэ, со внимaніемъ и3 бlгоговёніемъ, глаг0лz словесA сі‰:
Tмhй, гDи, грэхи2 поминaвшихсz здЁ кр0вію твоeю чcтн0ю, мlтвами с™hхъ твои1хъ.
Сщ7eнникъ же бlгословлsетъ лю1ди, возглашaz:
Сп7си2, б9е, лю1ди тво‰ и3 бlгослови2 достоsніе твоE.
И# њбращaетсz сщ7eнникъ къ с™ёй трапeзэ, и3 кади1тъ три1жды, глаг0лz въ себЁ:
Вознеси1сz на нб7сA, б9е, и3 по всeй земли2 слaва твоS.
Ли1къ же поeтъ:
Ви1дэхомъ свётъ и4стинный, пріsхомъ д¦а нбcнаго, њбрэт0хомъ вёру и4стинную, нераздёльнэй трbцэ покланsемсz: тa бо нaсъ сп7слA є4сть.
Тaже взeмъ сщ7eнникъ с™hй дjскосъ, возлагaетъ на главY діaкона, и3 діaконъ пріeмь и3 со бlгоговёніемъ, зрS внЁ къ двeремъ, ничт0же глаг0лz, tх0дитъ въ предложeніе, и3 поставлsетъ и5. Сщ7eнникъ же поклони1всz, и3 пріeмь с™hй поти1ръ, и3 њбрaщсz къ двeремъ, зрS на лю1ди, глаг0летъ тaйнw:
Бlгословeнъ бGъ нaшъ:
И# возглaснw:
ВсегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
И# tх0дитъ ко с™0му предложeнію, и3 поставлsетъ тaмw с™az.
Ли1къ: Ґми1нь.
Да и3сп0лнzтсz ўстA нaшz / хвалeніz твоегw2, гDи, / ћкw да поeмъ слaву твою2, / ћкw спод0билъ є3си2 нaсъ причасти1тисz / с™ы6мъ твои6мъ, бжcтвєннымъ, безсмє1ртнымъ и3 животворsщымъ тaйнамъ: / соблюди2 нaсъ во твоeй с™hни, / вeсь дeнь поучaтисz прaвдэ твоeй. / Ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа.
Диякон ретельно обтирає дискос святою губкою, з увагою та благоговінням, промовляючи:
Отми́й, Го́споди, гріхи́ помина́вшихся зді Кро́вію Твоє́ю Честно́ю моли́твами святи́х Твої́х.
Диякон накриває чашу малим покрівцем, а на дискос кладе звіздицю, копіє, ложечку та інший покрівець. Усе на дискосі покриває складеним воздухом. Священник, повернувшись до людей, благословляє їх рукою та виголошує:
Спаси́, Бо́же, лю́ди Твоя́ і благослови́ достоя́ніє Твоє́.
Повернувшись до святого престолу, священник бере кадильницю, тричі кадить Святі Дари й тихо промовляє:
Вознеси́ся на Небеса́, Бо́же, і по всей землі́ сла́ва Твоя́.
Хор співає:
Ви́діхом світ і́стинний, прия́хом Ду́ха Небе́снаго, обріто́хом ві́ру і́стинную, Неразді́льній Тро́йці покланя́ємся: Та бо нас спасла́ єсть.
Диякон стає на праве коліно; священник ставить йому на голову святий дискос; диякон обома руками приймає його і, повернувшись до Царських врат, нічого не промовляючи, відходить до святого жертовника і ставить святий дискос. Священник, уклонившись, бере святу чашу, робить нею знак хреста над антимінсом, тихо промовляючи:
Благослове́н Бог наш:
Тоді священник повертається до Царських врат і, благословляючи святою чашею народ, виголошує:
Всегда́, ни́ні і при́сно, і во ві́ки віко́в.
Священник іде до жертовника, ставить чашу і кадить.
Хор: Амі́нь.
Да іспо́лняться уста́ на́ша / хвале́нія Твоєго́, Го́споди, / я́ко да поє́м сла́ву Твою́, / я́ко сподо́бил єси́ нас причасти́тися / святи́м Твої́м, Боже́ственним, безсме́ртним і животворя́щим Та́йнам, / соблюди́ нас во Твоє́й святи́ні / весь день поуча́тися пра́вді Твоє́й. / Аллилу́я, аллилу́я, аллилу́я.