Њтирaетъ с™0ю гyбою ѕэлw2 д0брэ, со внимaніемъ и3 бlгоговёніемъ, глаг0лz словесA сі‰:
Tмhй, гDи, грэхи2 поминaвшихсz здЁ кр0вію твоeю чcтн0ю, мlтвами с™hхъ твои1хъ.
Сщ7eнникъ же бlгословлsетъ лю1ди, возглашaz:
Сп7си2, б9е, лю1ди тво‰ и3 бlгослови2 достоsніе твоE.
И# њбращaетсz сщ7eнникъ къ с™ёй трапeзэ, и3 кади1тъ три1жды, глаг0лz въ себЁ:
Вознеси1сz на нб7сA, б9е, и3 по всeй земли2 слaва твоS.
Ли1къ же поeтъ:
Ви1дэхомъ свётъ и4стинный, пріsхомъ д¦а нбcнаго, њбрэт0хомъ вёру и4стинную, нераздёльнэй трbцэ покланsемсz: тa бо нaсъ сп7слA є4сть.
Тaже взeмъ сщ7eнникъ с™hй дjскосъ, возлагaетъ на главY діaкона, и3 діaконъ пріeмь и3 со бlгоговёніемъ, зрS внЁ къ двeремъ, ничт0же глаг0лz, tх0дитъ въ предложeніе, и3 поставлsетъ и5. Сщ7eнникъ же поклони1всz, и3 пріeмь с™hй поти1ръ, и3 њбрaщсz къ двeремъ, зрS на лю1ди, глаг0летъ тaйнw:
Бlгословeнъ бGъ нaшъ:
И# возглaснw:
ВсегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
И# tх0дитъ ко с™0му предложeнію, и3 поставлsетъ тaмw с™az.
Ли1къ: Ґми1нь.
Да и3сп0лнzтсz ўстA нaшz / хвалeніz твоегw2, гDи, / ћкw да поeмъ слaву твою2, / ћкw спод0билъ є3си2 нaсъ причасти1тисz / с™ы6мъ твои6мъ, бжcтвєннымъ, безсмє1ртнымъ и3 животворsщымъ тaйнамъ: / соблюди2 нaсъ во твоeй с™hни, / вeсь дeнь поучaтисz прaвдэ твоeй. / Ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа.
Після причастя вірних священник і диякон входять у вівтар і ставлять Святощі на святому престолі. Диякон згортає з дискоса до чаші часточки, обтирає губкою дискос уважно, пильно й побожно, а священник при тому стиха промовляє:
Обмий, Господи, гріхи тих, що тут поминалися, Кров’ю Твоєю Чесною, молитвами святих Твоїх.
Диякон малим покрівцем накриває святу чашу, а на святий дискос кладе звіздицю, копіє, ложечку і другий покрівець, і все те покриває складеним воздухом, а священник обертається лицем до людей і, благословляючи їх рукою, промовляє:
Священник: Спаси, Боже, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє.
Священник повертається до святого престолу і, взявши кадило, тричі кадить Чесні Дари, промовляючи:
Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя.
Священник віддає кадило диякону.
Хор: Ми бачили Світло істинне, прийняли Духа Небесного, знайшли Віру істинну, Нероздільній Тройці поклоняємось, бо Вона спасла нас.
Диякон стає на праве коліно; священник ставить йому на голову святий дискос; диякон обома руками приймає його і, повернувшись до царських дверей, нічого не промовляючи, відходить до святого жертовника і ставить святий дискос. Священник, уклонившись, бере святу чашу, робить нею знак хреста над антимінсом, тихо промовляючи:
Священник: Благословен Бог наш.
Тоді священник повертається до царських дверей і, благословляючи святою чашею народ, виголошує:
Завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Хор: Амінь. Нехай повні будуть уста наші похвалою Тобі, Господи, щоб ми оспівували славу Твою, бо Ти сподобив єси нас причаститися Святих Твоїх Божественних, безсмертних і животворчих Таїн. Збережи нас у Твоїй Святині ввесь день навчатися правди Твоєї. Алилуя, алилуя, алилуя.