Сщ7eнникъ м0литсz:
Съ си1ми и3 мы2 бlжeнными си1лами, вLко чlвэколю1бче, вопіeмъ и3 глаг0лемъ: с™ъ є3си2 и3 прес™ъ, ты2, и3 є3динор0дный тв0й сн7ъ, и3 д¦ъ тв0й с™hй: с™ъ є3си2 и3 прес™ъ, и3 великолёпна слaва твоS, и4же мjръ тв0й тaкw возлюби1лъ є3си2, ћкоже сн7а твоего2 є3динор0днаго дaти, да всsкъ вёруzй въ него2 не поги1бнетъ, но и4мать жив0тъ вёчный: и4же пришeдъ, и3 всE є4же њ нaсъ смотрeніе и3сп0лнивъ, въ н0щь, въ ню1же предаsшесz, пaче же сaмъ себE предаsше за мірскjй жив0тъ, пріeмь хлёбъ во с™ы6z сво‰ и3 пречcтыz и3 непоро6чныz рyки, бlгодари1въ и3 бlгослови1въ, њсвzти1въ, преломи1въ, дадE с™ы6мъ свои6мъ ў§нкHмъ и3 ґпcлwмъ, рeкъ:
Возглашeніе:
Пріими1те, kди1те, сіE є4сть тёло моE, є4же за вы2 ломи1мое во њставлeніе грэхHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Семy же глаг0лемому, показyетъ сщ7eннику діaконъ с™hй дjскосъ, держS и3 nрaрь треми2 пє1рсты десни1цы. Под0бнэ, и3 є3гдA глаг0летъ сщ7eнникъ: Пjйте t неS вси2... споказyетъ и3 сaмъ с™hй поти1ръ.
Сщ7eнникъ тaйнw:
Под0бнэ и3 чaшу по вeчери, глаг0лz:
Возглашeніе:
Пjйте t неS вси2, сіS є4сть кр0вь моS н0вагw завёта, ћже за вы2 и3 за мнHги и3зливaемаz во њставлeніе грэхHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Сщ7eнникъ м0литсz:
Поминaюще ќбw сп7си1тельную сію2 зaповэдь, и3 вс‰, ±же њ нaсъ бы6вшаz: кrтъ, гр0бъ, триднeвное воскресeніе, на нб7сA восхождeніе, њдеснyю сэдёніе, втор0е и3 слaвное пaки пришeствіе.
Возглашeніе:
Тво‰ t твои1хъ тебЁ приносsще њ всёхъ и3 за вс‰.
Семy же глаг0лему, діaконъ прел0жъ рyцэ кrтоoбрaзнэ, и3 под8eмъ с™hй дjскосъ, и3 с™hй поти1ръ, поклони1тсz ўмилeннэ.
Ли1къ: ТебE поeмъ, тебE бlгослови1мъ, тебЁ бlгодари1мъ, гDи, и3 м0лимъ ти сz, б9е нaшъ.
Сщ7eнникъ же м0литсz:
Е#щE прин0симъ ти2 словeсную сію2 и3 безкр0вную слyжбу, и3 пр0симъ, и3 м0лимъ, и3 ми1ли сz дёемъ, низпосли2 д¦а твоего2 с™aго на ны2, и3 на предлежaщыz дaры сі‰.
[И# діaконъ прих0дитъ бли1зъ ко їерeю, и3 покланsютсz џба три1жды пред8 с™0ю трапeзою, молsщасz въ себЁ и3 глаг0люща:
Сщ7eнникъ: ГDи, и4же прес™aго твоего2 д¦а въ трeтій чaсъ ґпcлwмъ твои6мъ низпослaвый, того2, бlгjй не tими2 t нaсъ: но њбнови2 нaсъ, молsщихъ ти сz.
Діaконъ стjхъ: Сeрдце чи1сто сози1жди во мнЁ, б9е, и3 дyхъ прaвъ њбнови2 во ўтр0бэ моeй.
Пaки їерeй: ГDи, и4же прес™aго твоего2 д¦а...
Діaконъ стjхъ: Не tвeржи менE t лицA твоегw2, и3 д¦а твоегw2 с™aгw не tими2 t менє2.
Пaки сщ7eнникъ: ГDи, и4же прес™aго твоего2 д¦а...]
Тaже главY подклони1въ діaконъ, и3 показyz nрарeмъ с™hй хлёбъ, глаг0летъ тaйнw:
Бlгослови2, владhко, с™hй хлёбъ.
Сщ7eнникъ воскл0ньсz, знaменуетъ с™hй хлёбъ, глаг0лz:
И# сотвори2 ќбw хлёбъ сeй чcтн0е тёло хrтA твоегw2.
Діaконъ: Ґми1нь.
И# пaки діaконъ показyz nрарeмъ с™yю чaшу: Бlгослови2, владhко, с™yю чaшу.
И# сщ7eнникъ бlгословлsz глаг0летъ:
Ґ є4же въ чaши сeй, чcтнyю кр0вь хrтA твоегw2.
Діaконъ: Ґми1нь.
И# пaки діaконъ, показyz и3 nбо‰ с™†z, глаг0летъ:
Бlгослови2, владhко, nбо‰.
Сщ7eнникъ же, бlгословлsz nбо‰ с™†z, глаг0летъ:
Преложи1въ д¦омъ твои1мъ с™hмъ.
Діaконъ: Ґми1нь, ґми1нь, ґми1нь.
И# главY подклони1въ діaконъ сщ7eннику, и3 рeкъ:
Помzни1 мz, свzтhй владhко, грёшнаго.
Сщ7eнникъ же глаг0летъ:
Да помzнeтъ тS гDь бGъ во цrтвіи своeмъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ.
Діaконъ же рeкъ: Ґми1нь, прех0дитъ, на нeмже пeрвэе стоsше мёстэ.
Сщ7eнникъ же м0литсz:
Ћкоже бhти причащaющымсz во трезвёніе души2, во њставлeніе грэхHвъ, въ пріwбщeніе с™aгw твоегw2 д¦а, во и3сполнeніе цrтвіz нбcнагw, въ дерзновeніе є4же къ тебЁ, не въ сyдъ, и3ли2 во њсуждeніе.
Е#щE прин0симъ ти2 словeсную сію2 слyжбу, њ и5же въ вёрэ почи1вшихъ, прaoц7эхъ, nц7ёхъ, патріaрсэхъ, прbр0цэхъ, ґпcлэхъ, проповёдницэхъ, є3ђлjстэхъ, мч7нцэхъ, и3сповёдницэхъ, воздeржницэхъ, и3 њ всsкомъ дyсэ првdнэмъ въ вёрэ скончaвшемсz.
И# приeмь кади1ло, сщ7eнникъ возглашaетъ:
И#зрsднw њ прес™ёй, пречcтэй, пребlгословeннэй, слaвнэй вLчцэ нaшей бцdэ и3 приснодв7э мRjи.
И# кади1тъ пред8 с™0ю трапeзою три1жды. Тaже діaконъ кади1тъ с™yю трапeзу џкрестъ, и3 поминaетъ ±же х0щетъ ўс0пшыz и3 живы6z.
Ли1къ поeтъ: Дост0йно є4сть ћкw вои1стинну, / блажи1ти тS бцdу, / приснобlжeнную, и3 пренепор0чную, / и3 м™рь бGа нaшегw. / ЧCтнёйшую херув‡мъ, / и3 слaвнэйшую без8 сравнeніz сераф‡мъ, / без8 и3стлёніz бGа сл0ва р0ждшую, / сyщую бцdу тS величaемъ.
И#ли2 задост0йникъ.
Діaконъ поминaетъ дjптmха, си1рэчь помsнникъ ўс0пшихъ.
Сщ7eнникъ же м0литсz:
Њ с™ёмъ їwaннэ прbр0цэ, прdтeчи и3 кrти1тели, њ с™hхъ слaвныхъ и3 всехвaльныхъ ґпcлэхъ, њ с™ёмъ [и4м>къ], є3гHже и3 пaмzть совершaемъ, и3 њ всёхъ с™hхъ твои1хъ, и4хже мlтвами посэти2 нaсъ, б9е.
И# помzни2 всёхъ ўс0пшихъ њ надeжди воскrніz жи1зни вёчныz. И# поминaетъ и5хже х0щетъ, ўс0пшихъ по и3менw1мъ.
И# ўпок0й и5хъ, и3дёже присэщaетъ свётъ лицA твоегw2.
Е#щE м0лимъ тS, помzни2, гDи всsкое є3пcкпство правослaвныхъ, прaвw прaвzщихъ сл0во твоеS и4стины, всsкое пресвЂтерство, во хrтЁ діaконство, и3 всsкій сщ7eнническій чи1нъ.
Е#щE прин0симъ ти2 словeсную сію2 слyжбу њ вселeннэй, њ с™ёй соб0рнэй и3 ґпcльстэй цRкви, њ и5же въ чистотЁ и3 честнёмъ жи1тельствэ пребывaющихъ: њ богохрани1мэй странЁ нaшей [ўкраи1нэ], властeхъ и3 в0инствэ є3S. Дaждь и5мъ, гDи, ми1рное правлeніе, да и3 мы2 въ тишинЁ и4хъ ти1хое и3 безм0лвное житіE поживeмъ, во всsкомъ бlгочeстіи и3 чистотЁ.
И# по пёніи стіхA, сщ7eнникъ возглашaетъ:
Въ пeрвыхъ помzни2, гDи, господи1на и3 nтцA нaшегw [и4м>къ], бlжeннэйшаго митрополjта кjевскаго и3 всеS ўкраи1ны [и3ли2: с™ёйшаго ґрхіепjскопа константин0полz, н0вагw ри1ма, и3 вселeнскаго патріaрха*], и3 господи1на нaшегw высокопреwсщ7eннэйшаго [и4м>къ], митрополjта [и3ли2: ґрхіепcкпа, и3ли2: преwсщ7eннэйшаго є3пcкпа] [є3гHже є4сть џбласть], и5хже дaруй с™ы6мъ твои6мъ цRквамъ, въ ми1рэ цёлыхъ, честнhхъ, здрaвыхъ, долгодeнствующихъ, прaвw прaвzщихъ сл0во твоеS и4стины.
Ли1къ: И# всёхъ, и3 вс‰.
Сщ7eнникъ же м0литсz:
Помzни2, гDи, грaдъ сeй, въ нeмже живeмъ [и3ли2: вeсь сію2, въ нeйже живeмъ, и3ли2: њби1тель сію2, въ нeйже живeмъ], и3 всsкій грaдъ и3 странY, и3 вёрою живyщихъ въ ни1хъ.
Помzни2, гDи, плaвающихъ, путешeствующихъ, недyгующихъ, стрaждущихъ, плэнeнныхъ, и3 сп7сeніе и4хъ.
Помzни2, гDи, плодоносsщихъ и3 добротворsщихъ во с™hхъ твои1хъ цRквахъ, и3 поминaющихъ ўбHгіz, и3 на вс‰ ны2 млcти тво‰ низпосли2.
Поминaетъ по именHмъ, и4хже х0щетъ, живhхъ.
Возглашeніе:
И# дaждь нaмъ є3ди1нэми ўсты2 и3 є3ди1нэмъ сeрдцемъ слaвити и3 воспэвaти пречcтн0е и3 великолёпое и4мz твоE, nц7A и3 сн7а и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Сщ7eнникъ, њбрaщьсz ко дверeмъ и3 бlгословлsz, глаг0летъ:
И# да бyдутъ млcти вели1кагw бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA со всёми вaми.
Ли1къ: И# со д¦омъ твои6мъ.
Священник молиться:
С си́ми і ми блаже́нними си́лами, Влади́ко Человіколю́бче, вопіє́м і глаго́лем: Свят єси́ і Пресвя́т, Ти і Єдиноро́дний Твой Син, і Дух Твой Святи́й. Свят єси́ і Пресвя́т, і великолі́пна сла́ва Твоя́, І́же мир Твой та́ко возлюби́л єси́, я́коже Си́на Твоєго́ Єдиноро́днаго да́ти, да всяк ві́руяй в Него́ не поги́бнеть, но і́мать живо́т ві́чний, І́же прише́д, і все є́же о нас смотре́ніє іспо́лнив, в нощ в ню́же предая́шеся, па́че же Сам Себе́ предая́ше, за мирськи́й живо́т, приє́м Хліб во святи́я Своя́ і пречи́стия і непоро́чния ру́ки, благодари́в і благослови́в, освяти́в, преломи́в, даде́ святи́м Свої́м ученико́м і Апо́столом, рек:
Виголос:
Приймі́те, яді́те, сіє́ єсть Ті́ло Моє́, є́же за ви ломи́моє во оставле́ніє гріхо́в.
Хор: Амі́нь.
Під час цих слів диякон указує священникові на святий дискос, тримаючи орар трьома пальцями правої руки. Так само, коли священник промовляє: Пи́йте от нея́ всі... диякон також указує на святу чашу.
Священник про себе:
Подо́бні і ча́шу по ве́чері, глаго́ля:
Виголос:
Пи́йте от нея́ всі, сія́ єсть Кров Моя́ Но́ваго Заві́та, я́же за ви і за мно́гі ізлива́ємая во оставле́ніє гріхо́в.
Хор: Амі́нь.
Священник молиться:
Помина́юще у́бо спаси́тельную сію́ за́повідь і вся, я́же о нас би́вшая: Крест, гроб, тридне́вноє воскресе́ніє, на Небеса́ восхожде́ніє, одесну́ю сіді́ніє, второ́є і сла́вноє па́ки прише́ствіє.
Виголос:
Твоя́ от Твої́х, Тебі́ принося́ще, о всіх і за вся.
Під час цих слів диякон схрещує руки, поклавши праву поверх лівої, підносить святий дискос і святу чашу та зворушено вклоняється.
Хор: Тебе́ поє́м, Тебе́ благослови́м, Тебі́ благодари́м, Го́споди, і мо́лим Ті ся, Бо́же наш.
Священник молиться:
Єще́ прино́сим Ті слове́сную сію́ і безкро́вную слу́жбу, і про́сим, і мо́лим, і ми́лі ся ді́єм, низпосли́ Ду́ха Твоєго́ Свята́го на ни і на предлежа́щия Да́ри сія́.
[Диякон відкладає рипіду, яку тримав, і підходить до священника. Обидва тричі вклоняються перед святим престолом, молячись про себе:
Священник: Го́споди, І́же Пресвята́го Твоєго́ Ду́ха в тре́тій час апо́столом Твої́м низпосла́вий, Того́, Благи́й, не отими́ от нас, но обнови́ нас, моля́щих Ті ся.
Диякон стих: Се́рдце чи́сто сози́жди во мні, Бо́же, і дух прав обнови́ во утро́бі моє́й.
Знову: Го́споди, І́же Пресвята́го Твоєго́ Ду́ха...
Стих: Не отве́ржи мене́ от лиця́ Твоєго́ і Ду́ха Твоєго́ Свята́го не отими́ от мене́.
І знову: Го́споди, І́же Пресвята́го Твоєго́ Ду́ха...]
Диякон, вклонивши голову, показує орарем на святий хліб і тихо промовляє:
Благослови́, влади́ко, святи́й хліб.
Священник благословляє святий хліб, промовляючи:
І сотвори́ у́бо хліб сей Честно́є Ті́ло Христа́ Твоєго́.
Диякон: Амі́нь.
І знову диякон: Благослови́, влади́ко, святу́ю ча́шу.
І священник благословляючи промовляє:
А є́же в ча́ші сей, Честну́ю Кров Христа́ Твоєго́.
Диякон: Амі́нь.
Диякон знову вказує орарем на обидві Святині зі словами:
Благослови́, влади́ко, обоя́.
Благословляючи обидві Святині, священник каже:
Преложи́в Ду́хом Твої́м Святи́м.
Диякон: Амі́нь, амі́нь, амі́нь.
Схиливши перед священником голову, диякон звертається до нього:
Пом'яни́ м'я, святи́й влади́ко, грі́шнаго.
Священник промовляє:
Да пом'яне́ть тя Госпо́дь Бог во Ца́рствії Своє́м всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в.
Диякон відповідає: Амі́нь, і повертається на місце, де стояв раніше.
Священник же молиться:
Я́коже би́ти причаща́ющимся во трезві́ніє душі́, во оставле́ніє гріхо́в, в приобще́ніє Свята́го Твоєго́ Ду́ха, во ісполне́ніє Ца́рствія Небе́снаго, в дерзнове́ніє є́же к Тебі́, не в суд іли́ во осужде́ніє.
Єще́ прино́сим Ті слове́сную сію́ слу́жбу, о і́же в ві́рі почи́вших, пра́отціх, отці́х, патріа́рсіх, проро́ціх, апо́століх, пропові́дниціх, євангели́стіх, му́чениціх, іспові́дниціх, возде́ржниціх і о вся́ком ду́сі пра́веднім в ві́рі сконча́вшемся.
І, взявши кадило, священник виголошує:
Ізря́дно о Пресвяті́й, Пречи́стій, Преблагослове́нній, Сла́вній Влади́чиці на́шей Богоро́диці і Присноді́ві Марі́ї.
І кадить перед святим престолом тричі. Далі диякон обкаджує престол навколо й поминає усопших і живих, кого бажає.
Хор: Досто́йно єсть я́ко воі́стину / блажи́ти Тя, Богоро́дицю, / Присноблаже́нную і Пренепоро́чную / і Ма́тер Бо́га на́шего. / Честні́йшую Херуви́м / і сла́внійшую без сравне́нія Серафи́м, / без істлі́нія Бо́га Сло́ва ро́ждшую, / су́щую Богоро́дицю Тя велича́єм.
Або задостойник.
Диякон поминає диптих, тобто пом'янник усопших.
Священник же молиться:
О святі́м Іоа́нні проро́ці, Предте́чі і Крести́телі, о святи́х сла́вних і всехва́льних апо́століх, о святі́м [ім'я], єго́же і па́м'ять соверша́єм, і о всіх святи́х Твої́х, ї́хже моли́твами посіти́ нас, Бо́же.
І пом'яни́ всіх усо́пших о наде́жді воскресе́нія жи́зні ві́чния. І поминає усопших поіменно.
І упоко́й їх, іді́же присіща́єть світ лиця́ Твоєго́.
Єще́ мо́лим Тя, пом'яни́, Го́споди, вся́коє єпи́скопство правосла́вних, пра́во пра́в'ящих сло́во Твоєя́ і́стини, вся́коє пресві́терство, во Христі́ дия́конство і вся́кий свяще́нничеський чин.
Єще́ прино́сим Ті слове́сную сію́ слу́жбу о вселе́нній, о Святі́й Собо́рній і Апо́стольстій Це́ркві, о і́же в чистоті́ і честні́м жи́тельстві пребива́ющих; о богохрани́мій страні́ на́шей [Украї́ні], власте́х і во́їнстві єя́. Даждь їм, Го́споди, ми́рноє правле́ніє, да і ми в тишині́ їх ти́хоє і безмо́лвноє житіє́ поживе́м во вся́ком благоче́стії і чистоті́.
І після співання стиха, священник виголошує:
В пе́рвих пом'яни́, Го́споди, господи́на і отця́ на́шего [ім'я], Блаже́ннійшаго Митрополи́та Ки́євськаго і всея́ Украї́ни [або: Святі́йшаго Архієпи́скопа Константино́поля, Но́ваго Ри́ма, і Вселе́нськаго Патріа́рха*], і господи́на на́шего високопреосвяще́ннійшаго [ім'я], митрополи́та [або: архієпи́скопа, або: преосвяще́ннійшаго єпи́скопа] [назва кафедри], ї́хже да́руй святи́м Твої́м Це́рквам, в ми́рі ці́лих, честни́х, здра́вих, долгоде́нствующих, пра́во пра́в'ящих сло́во Твоєя́ і́стини.
Хор: І всіх, і вся.
Священник же молиться:
Пом'яни́, Го́споди, град сей, в не́мже живе́м [або: весь сію́, в не́йже живе́м, або: оби́тель сію́, в не́йже живе́м], і вся́кий град і страну́, і ві́рою живу́щих в них.
Пом'яни́, Го́споди, пла́вающих, путеше́ствующих, неду́гующих, стра́ждущих, пліне́нних, і спасе́ніє їх.
Пом'яни́, Го́споди, плодонося́щих, і добротворя́щих во святи́х Твої́х Це́рквах, і помина́ющих убо́гія, і на вся ни ми́лості Твоя́ низпосли́.
Тут поминають живих.
Потім священник виголошує:
І даждь нам єди́німи усти́ і єди́нім се́рдцем сла́вити і воспіва́ти пречестно́є і великолі́поє і́м'я Твоє́, Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в.
Хор: Амі́нь.
Священник повертається до Царських врат і, благословляючи людей, виголошує:
І да бу́дуть ми́лості вели́каго Бо́га і Спа́са на́шего Ісу́са Христа́ со всі́ми ва́ми.
Хор: І со ду́хом твої́м.