Сщ7eнникъ м0литсz:
Съ си1ми и3 мы2 бlжeнными си1лами, вLко чlвэколю1бче, вопіeмъ и3 глаг0лемъ: с™ъ є3си2 и3 прес™ъ, ты2, и3 є3динор0дный тв0й сн7ъ, и3 д¦ъ тв0й с™hй: с™ъ є3си2 и3 прес™ъ, и3 великолёпна слaва твоS, и4же мjръ тв0й тaкw возлюби1лъ є3си2, ћкоже сн7а твоего2 є3динор0днаго дaти, да всsкъ вёруzй въ него2 не поги1бнетъ, но и4мать жив0тъ вёчный: и4же пришeдъ, и3 всE є4же њ нaсъ смотрeніе и3сп0лнивъ, въ н0щь, въ ню1же предаsшесz, пaче же сaмъ себE предаsше за мірскjй жив0тъ, пріeмь хлёбъ во с™ы6z сво‰ и3 пречcтыz и3 непоро6чныz рyки, бlгодари1въ и3 бlгослови1въ, њсвzти1въ, преломи1въ, дадE с™ы6мъ свои6мъ ў§нкHмъ и3 ґпcлwмъ, рeкъ:
Возглашeніе:
Пріими1те, kди1те, сіE є4сть тёло моE, є4же за вы2 ломи1мое во њставлeніе грэхHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Семy же глаг0лемому, показyетъ сщ7eннику діaконъ с™hй дjскосъ, держS и3 nрaрь треми2 пє1рсты десни1цы. Под0бнэ, и3 є3гдA глаг0летъ сщ7eнникъ: Пjйте t неS вси2... споказyетъ и3 сaмъ с™hй поти1ръ.
Сщ7eнникъ тaйнw:
Под0бнэ и3 чaшу по вeчери, глаг0лz:
Возглашeніе:
Пjйте t неS вси2, сіS є4сть кр0вь моS н0вагw завёта, ћже за вы2 и3 за мнHги и3зливaемаz во њставлeніе грэхHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Сщ7eнникъ м0литсz:
Поминaюще ќбw сп7си1тельную сію2 зaповэдь, и3 вс‰, ±же њ нaсъ бы6вшаz: кrтъ, гр0бъ, триднeвное воскресeніе, на нб7сA восхождeніе, њдеснyю сэдёніе, втор0е и3 слaвное пaки пришeствіе.
Возглашeніе:
Тво‰ t твои1хъ тебЁ приносsще њ всёхъ и3 за вс‰.
Семy же глаг0лему, діaконъ прел0жъ рyцэ кrтоoбрaзнэ, и3 под8eмъ с™hй дjскосъ, и3 с™hй поти1ръ, поклони1тсz ўмилeннэ.
Ли1къ: ТебE поeмъ, тебE бlгослови1мъ, тебЁ бlгодари1мъ, гDи, и3 м0лимъ ти сz, б9е нaшъ.
Сщ7eнникъ же м0литсz:
Е#щE прин0симъ ти2 словeсную сію2 и3 безкр0вную слyжбу, и3 пр0симъ, и3 м0лимъ, и3 ми1ли сz дёемъ, низпосли2 д¦а твоего2 с™aго на ны2, и3 на предлежaщыz дaры сі‰.
[И# діaконъ прих0дитъ бли1зъ ко їерeю, и3 покланsютсz џба три1жды пред8 с™0ю трапeзою, молsщасz въ себЁ и3 глаг0люща:
Сщ7eнникъ: ГDи, и4же прес™aго твоего2 д¦а въ трeтій чaсъ ґпcлwмъ твои6мъ низпослaвый, того2, бlгjй не tими2 t нaсъ: но њбнови2 нaсъ, молsщихъ ти сz.
Діaконъ стjхъ: Сeрдце чи1сто сози1жди во мнЁ, б9е, и3 дyхъ прaвъ њбнови2 во ўтр0бэ моeй.
Пaки їерeй: ГDи, и4же прес™aго твоего2 д¦а...
Діaконъ стjхъ: Не tвeржи менE t лицA твоегw2, и3 д¦а твоегw2 с™aгw не tими2 t менє2.
Пaки сщ7eнникъ: ГDи, и4же прес™aго твоего2 д¦а...]
Тaже главY подклони1въ діaконъ, и3 показyz nрарeмъ с™hй хлёбъ, глаг0летъ тaйнw:
Бlгослови2, владhко, с™hй хлёбъ.
Сщ7eнникъ воскл0ньсz, знaменуетъ с™hй хлёбъ, глаг0лz:
И# сотвори2 ќбw хлёбъ сeй чcтн0е тёло хrтA твоегw2.
Діaконъ: Ґми1нь.
И# пaки діaконъ показyz nрарeмъ с™yю чaшу: Бlгослови2, владhко, с™yю чaшу.
И# сщ7eнникъ бlгословлsz глаг0летъ:
Ґ є4же въ чaши сeй, чcтнyю кр0вь хrтA твоегw2.
Діaконъ: Ґми1нь.
И# пaки діaконъ, показyz и3 nбо‰ с™†z, глаг0летъ:
Бlгослови2, владhко, nбо‰.
Сщ7eнникъ же, бlгословлsz nбо‰ с™†z, глаг0летъ:
Преложи1въ д¦омъ твои1мъ с™hмъ.
Діaконъ: Ґми1нь, ґми1нь, ґми1нь.
И# главY подклони1въ діaконъ сщ7eннику, и3 рeкъ:
Помzни1 мz, свzтhй владhко, грёшнаго.
Сщ7eнникъ же глаг0летъ:
Да помzнeтъ тS гDь бGъ во цrтвіи своeмъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ.
Діaконъ же рeкъ: Ґми1нь, прех0дитъ, на нeмже пeрвэе стоsше мёстэ.
Сщ7eнникъ же м0литсz:
Ћкоже бhти причащaющымсz во трезвёніе души2, во њставлeніе грэхHвъ, въ пріwбщeніе с™aгw твоегw2 д¦а, во и3сполнeніе цrтвіz нбcнагw, въ дерзновeніе є4же къ тебЁ, не въ сyдъ, и3ли2 во њсуждeніе.
Е#щE прин0симъ ти2 словeсную сію2 слyжбу, њ и5же въ вёрэ почи1вшихъ, прaoц7эхъ, nц7ёхъ, патріaрсэхъ, прbр0цэхъ, ґпcлэхъ, проповёдницэхъ, є3ђлjстэхъ, мч7нцэхъ, и3сповёдницэхъ, воздeржницэхъ, и3 њ всsкомъ дyсэ првdнэмъ въ вёрэ скончaвшемсz.
И# приeмь кади1ло, сщ7eнникъ возглашaетъ:
И#зрsднw њ прес™ёй, пречcтэй, пребlгословeннэй, слaвнэй вLчцэ нaшей бцdэ и3 приснодв7э мRjи.
И# кади1тъ пред8 с™0ю трапeзою три1жды. Тaже діaконъ кади1тъ с™yю трапeзу џкрестъ, и3 поминaетъ ±же х0щетъ ўс0пшыz и3 живы6z.
Ли1къ поeтъ: Дост0йно є4сть ћкw вои1стинну, / блажи1ти тS бцdу, / приснобlжeнную, и3 пренепор0чную, / и3 м™рь бGа нaшегw. / ЧCтнёйшую херув‡мъ, / и3 слaвнэйшую без8 сравнeніz сераф‡мъ, / без8 и3стлёніz бGа сл0ва р0ждшую, / сyщую бцdу тS величaемъ.
И#ли2 задост0йникъ.
Діaконъ поминaетъ дjптmха, си1рэчь помsнникъ ўс0пшихъ.
Сщ7eнникъ же м0литсz:
Њ с™ёмъ їwaннэ прbр0цэ, прdтeчи и3 кrти1тели, њ с™hхъ слaвныхъ и3 всехвaльныхъ ґпcлэхъ, њ с™ёмъ [и4м>къ], є3гHже и3 пaмzть совершaемъ, и3 њ всёхъ с™hхъ твои1хъ, и4хже мlтвами посэти2 нaсъ, б9е.
И# помzни2 всёхъ ўс0пшихъ њ надeжди воскrніz жи1зни вёчныz. И# поминaетъ и5хже х0щетъ, ўс0пшихъ по и3менw1мъ.
И# ўпок0й и5хъ, и3дёже присэщaетъ свётъ лицA твоегw2.
Е#щE м0лимъ тS, помzни2, гDи всsкое є3пcкпство правослaвныхъ, прaвw прaвzщихъ сл0во твоеS и4стины, всsкое пресвЂтерство, во хrтЁ діaконство, и3 всsкій сщ7eнническій чи1нъ.
Е#щE прин0симъ ти2 словeсную сію2 слyжбу њ вселeннэй, њ с™ёй соб0рнэй и3 ґпcльстэй цRкви, њ и5же въ чистотЁ и3 честнёмъ жи1тельствэ пребывaющихъ: њ богохрани1мэй странЁ нaшей [ўкраи1нэ], властeхъ и3 в0инствэ є3S. Дaждь и5мъ, гDи, ми1рное правлeніе, да и3 мы2 въ тишинЁ и4хъ ти1хое и3 безм0лвное житіE поживeмъ, во всsкомъ бlгочeстіи и3 чистотЁ.
И# по пёніи стіхA, сщ7eнникъ возглашaетъ:
Въ пeрвыхъ помzни2, гDи, господи1на и3 nтцA нaшегw [и4м>къ], бlжeннэйшаго митрополjта кjевскаго и3 всеS ўкраи1ны [и3ли2: с™ёйшаго ґрхіепjскопа константин0полz, н0вагw ри1ма, и3 вселeнскаго патріaрха*], и3 господи1на нaшегw высокопреwсщ7eннэйшаго [и4м>къ], митрополjта [и3ли2: ґрхіепcкпа, и3ли2: преwсщ7eннэйшаго є3пcкпа] [є3гHже є4сть џбласть], и5хже дaруй с™ы6мъ твои6мъ цRквамъ, въ ми1рэ цёлыхъ, честнhхъ, здрaвыхъ, долгодeнствующихъ, прaвw прaвzщихъ сл0во твоеS и4стины.
Ли1къ: И# всёхъ, и3 вс‰.
Сщ7eнникъ же м0литсz:
Помzни2, гDи, грaдъ сeй, въ нeмже живeмъ [и3ли2: вeсь сію2, въ нeйже живeмъ, и3ли2: њби1тель сію2, въ нeйже живeмъ], и3 всsкій грaдъ и3 странY, и3 вёрою живyщихъ въ ни1хъ.
Помzни2, гDи, плaвающихъ, путешeствующихъ, недyгующихъ, стрaждущихъ, плэнeнныхъ, и3 сп7сeніе и4хъ.
Помzни2, гDи, плодоносsщихъ и3 добротворsщихъ во с™hхъ твои1хъ цRквахъ, и3 поминaющихъ ўбHгіz, и3 на вс‰ ны2 млcти тво‰ низпосли2.
Поминaетъ по именHмъ, и4хже х0щетъ, живhхъ.
Возглашeніе:
И# дaждь нaмъ є3ди1нэми ўсты2 и3 є3ди1нэмъ сeрдцемъ слaвити и3 воспэвaти пречcтн0е и3 великолёпое и4мz твоE, nц7A и3 сн7а и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Сщ7eнникъ, њбрaщьсz ко дверeмъ и3 бlгословлsz, глаг0летъ:
И# да бyдутъ млcти вели1кагw бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA со всёми вaми.
Ли1къ: И# со д¦омъ твои6мъ.
Священник: З цими блаженними Силами, Владико Чоловіколюбний, і ми виголошуємо і промовляємо: Святий єси і Пресвятий, Ти, і Єдинородний Твій Син, і Дух Твій Святий. Святий єси і Пресвятий, і велична слава Твоя. Ти світ Твій так полюбив, що й Сина Свого Єдинородного віддав, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. Він, прийшовши і діло нашого спасіння виконавши, в ніч, як зраджено Його, а правдивіше, коли Він Сам Себе віддав за життя світу, взяв хліб у святі Свої і пречисті і непорочні руки, подякувавши, благословивши, освятивши, розломивши, дав святим Своїм ученикам і апостолам і сказав:
Виголос: Прийміть, споживайте — це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів.
Хор: Амінь.
Коли священник промовляє виголос, диякон, тримаючи орар трьома пальцями правої руки, показує разом із священником на святий дискос. Так само і коли священник виголошує: «Пийте з неї всі», — диякон показує разом із священником на святу чашу.
Священник: Так само і чашу після вечері, промовляючи:
Виголос: Пийте з неї всі — це є Кров Моя Нового Завіту, що за вас і за многих проливається на відпущення гріхів.
Хор: Амінь.
Священник: Тому і ми, споминаючи цю спасенну заповідь і все, що ради нас сталося: хрест, гріб, воскресіння на третій день, на небо вшестя, праворуч сидіння, друге і славне знову пришестя.
Виголос: Твоє від Твоїх Тобі приносимо за всіх і за все.
Одночасно, коли священник промовляє це, диякон складає руки навхрест (права рука зверху) і, піднявши святий дискос і святу чашу, побожно вклоняється.
Хор: Тебе оспівуємо, Тебе благословимо, Тобі дякуємо, Господи, і молимось Тобі, Боже наш.
Священник: Ще приносимо Тобі цю словесну й безкровну службу і просимо, і молимо, і благаємо: пошли Духа Твого Святого на нас і на предложені Дари ці.
Диякон відкладає рипіду, яку тримав, і підходить до священника. Обидва тричі вклоняються перед святим престолом, молячись про себе:
Боже, очисти мене грішного і помилуй мене (тричі).
І промовляють:
Священник: Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, Того, Благий, не відніми від нас, але обнови нас, що молимось Тобі.
Диякон: Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного обнови в нутрі моєму.
Священник: Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, Того, Благий, не відніми від нас, але обнови нас, що молимось Тобі.
Диякон: Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене.
Священник: Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, Того, Благий, не відніми від нас, але обнови нас, що молимось Тобі.
Диякон, в клонивши голову, показує орарем на святий хліб і тихо промовляє:
Диякон: Благослови, владико, святий хліб.
Священник благословляє святий хліб, промовляючи:
Священник: І створи хліб цей Чесним Тілом Христа Твого.
Диякон: Амінь. Благослови, владико, святу чашу.
Священник, благословляючи, промовляє:
Священник: А те, що в чаші цій, Чесною Кров’ю Христа Твого.
Диякон: Амінь.
І знову диякон, показуючи орарем на ті й другі святощі, промовляє:
Диякон: Благослови, владико, обоє.
Священник, благословляючи ті й другі святощі, промовляє:
Священник: Перетворивши Духом Твоїм Святим.
Диякон: Амінь, амінь, амінь.
Усі священнослужителі вшановують істинне Тіло і Кров Христові земним поклоном.
Диякон, схиливши голову перед священником, промовляє:
Диякон: Пом’яни, владико святий, мене грішного.
Священник: Нехай пом’яне тебе Господь у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Диякон: Амінь.
Диякон, промовивши «Амінь», переходить на місце, де стояв перше. Священник молиться.
Священник: Щоб стали ці Святі Дари причасникам на тверезість душі, на відпущення гріхів, на спільність із Святим Твоїм Духом, на осягнення Царства Небесного, на уповання на Тебе, не на суд або осуд.
Ще приносимо Тобі цю словесну службу за спочилих у вірі праотців, отців, патріархів, пророків, апостолів, проповідників, благовісників, мучеників, сповідників, посників і за всяку душу праведну, у вірі спочилу.
І, взявши кадило, священник виголошує:
Священник: Особливо за Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію.
І кадить перед святим престолом тричі по три. Потім диякон кадить навкруги святий престол і поминає живих і померлих.
Хор: Достойно є, і це є істина, славити Тебе, Богородицю, Присноблаженну і Пренепорочну і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, дійсну Богородицю, Тебе величаємо.
Священник знову молиться.
Священник: За святого Іоана, пророка, Предтечу й Хрестителя, за святих славних і всехвальних апостолів, святого (ім’я), що його пам’ять сьогодні творимо, і за всіх святих Твоїх, молитвами їх зглянься на нас, Боже. І пом’яни всіх спочилих в надії на воскресіння і життя вічне (поминає померлих), і упокой їх там, де сяє світло лиця Твого.
Ще молимось Тобі: пом’яни, Господи, всіх єпископів православних, що правдиво навчають слову Твоєї істини, все пресвітерство, у Христі дияконство і весь священний чин.
Ще приносимо Тобі словесну цю службу за всесвіт, за Святу Соборну і Апостольську Церкву, і за тих, що в чистоті і побожному житті перебувають, за Богом бережену Україну, за наш уряд і військо. Дай їм, Господи, спокійне правління, щоб і ми за їх спокоєм тихе й мирне життя провадили у всякому благочесті та чистоті.
Виголос: Святійшого отця нашого (ім’я), Патріарха Київського і всієї Руси-України (або: Владику і отця нашого (ім'я), Блаженнійшого митрополита Київського і всієї України), і Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври священноархімандрита; і владику нашого (ім’я) преосвященнійшого єпископа (титул), і даруй їх святим Твоїм Церквам, щоб були вони у мирі бережені, почесні, здорові, довговічні і правдиво навчали слову Твоєї істини.
Хор: І всіх, і все.
Священник молиться.
Пом’яни, Господи, місто це (село або монастир), в якому живемо, і всяке село, місто і країну, і тих, що по вірі живуть у них. Пом’яни, Господи, тих, що на морі, в дорозі, в повітрі, в недузі, в тяжкій праці, в полоні, і спаси їх. Пом’яни, Господи, тих, що дари приносять і добро діють у святих Твоїх Церквах та пам’ятають за вбогих, і на всіх нас пошли милість Твою.
Тут поминають живих. Потім священник виголошує:
І дай нам єдиними устами і єдиним серцем славити і оспівувати пречесне і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь.
Священник повертається до царських дверей і, благословляючи людей, виголошує:
Нехай же будуть милості великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа з усіма вами.
Хор: І з твоїм духом.
Диякон, вклонившись, обходить святий престіл, північними дверима виходить на солею і виголошує єктенію.