Діaконъ же, показyz nрарeмъ с™hй поти1ръ, глаг0летъ:
И#сп0лни, владhко, с™hй поти1ръ.
Сщ7eнникъ же взeмъ горЁ лежaщую чaстицу, ћже, ЇИ&С, твори1тъ съ нeю кrтъ верхY с™aгw потирS, глаг0лz:
И#сполнeніе д¦а с™aгw.
И# тaкw влагaетъ во с™hй поти1ръ.
Діaконъ: Ґми1нь.
И# пріeмлz теплотY, глаг0летъ къ сщ7eннику:
Бlгослови2, владhко, теплотY.
Сщ7eнникъ же бlгословлsетъ, глаг0лz:
Бlгословeнна теплотA с™hхъ твои1хъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.
И# діaконъ вливaетъ, є3ли1кw дов0льно, кrтоoбрaзнw внyтрь с™aгw поти1ра, глаг0лz:
ТеплотA вёры и3сп0лнь д¦а с™aгw. Ґми1нь.
И# tстaвивъ теплотY, стои1тъ мaлw подaлэ.
[Сщ7eнникъ: Њслaби, њстaви, прости2, б9е, прегрэшє1ніz н†ша, вHльнаz и3 невHльнаz, ћже въ сл0вэ и3 въ дёлэ, ћже въ вёдэніи и3 не въ вёдэніи, ћже во дни2 и3 въ нощи2, ћже во ўмЁ и3 въ помышлeніи, ћже въ слyжбэ сeй: вс‰ нaмъ прости2, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ.]
Сщ7eнникъ: Діaконе, приступи2.
И# пришeдъ діaконъ твори1тъ покл0нъ бlгоговёйнw, просS прощeніz. Сщ7eнникъ же держS с™hй хлёбъ, даeтъ діaкону: и3 цэловaвъ діaконъ подаю1щую є3мY рyку, пріeмлетъ с™hй хлёбъ, глаг0лz:
СE прихождY къ безсмeртному цRю2 и3 бGу нaшему. И#: Преподaждь ми2, владhко, діaкону [и4м>къ], чcтн0е и3 с™0е тёло гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA.
Сщ7eнникъ же глаг0летъ:
[И$м>къ], сщ7еннодіaкону преподаeтсz чcтн0е и3 с™0е и3 пречcтое тёло гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, во њставлeніе грэхHвъ є3гw2 и3 въ жи1знь вёчную.
Хrт0съ посредЁ нaсъ.
И# tвэщaетъ діaкон: И# є4сть, и3 бyдетъ.
И# м0литсz діaкон ћкw и3 сщ7eнникъ, приклони1въ главy, и3, глаг0лz: Вёрую, гDи...
Под0бнэ взeмъ и3 сщ7eнникъ чaстицу с™aгw хлёба, глаг0летъ:
СE прихождY къ безсмeртному цRю2 и3 бGу нaшему.
И#: ЧCтн0е и3 прес™0е тёло гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA преподаeтсz мнЁ, [и4м>къ], сщ7eннику, во њставлeніе грэхHвъ мои1хъ и3 въ жи1знь вёчную.
И# приклони1въ главy м0литсz, глаг0лz:
Вёрую, гDи, и3 и3сповёдую, ћкw ты2 є3си2 вои1стинну хrт0съ, сн7ъ бGа живaгw, пришeдый въ мjръ грBшныz сп7сти2, t ни1хже пeрвый є4смь ѓзъ. Е#щE вёрую, ћкw сіE сaмое є4сть пречcтое тёло твоE, и3 сіS є4сть сaмаz чcтнaz кр0вь твоS. Молю1сz u5бо тебЁ: поми1луй мS, и3 прости1 ми прегрэшє1ніz мо‰, вHльнаz и3 невHльнаz, ±же сл0вомъ, ±же дёломъ, ±же вёдэніемъ и3 невёдэніемъ: и3 спод0би мS неwсуждeннw причасти1тисz пречcтыхъ твои1хъ тaинствъ, во њставлeніе грэхHвъ, и3 въ жи1знь вёчную. Ґми1нь.
Тaже: Вeчери твоеS тaйныz днeсь, сн7е б9ій, причaстника мS пріими2: не бо2 врагHмъ твои6мъ тaйну повёмъ, ни лобзaніz ти2 дaмъ ћкw їyда, но ћкw разб0йникъ и3сповёдаю тS: помzни1 мz, гDи, во цrтвіи твоeмъ.
Да не въ сyдъ и3ли2 во њсуждeніе бyдетъ мнЁ причащeніе с™hхъ твои1хъ т†инъ гDи, но во и3сцэлeніе души2 и3 тёла.
И# тaкw причащaютсz въ рукaхъ держи1магw со стрaхомъ и3 всsцэмъ ўтвержeніемъ. Тaже востaвъ, пріeмлетъ nбёма рукaма съ покр0вцемъ с™hй поти1ръ, и3 причащaетсz три1жды и3з8 негw2, глаг0лz:
СE пaки прихождY къ безсмeртному цRю2 и3 бGу нaшему.
И#: ЧCтнhz и3 с™hz кр0ве гDа бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, причащaюсz ѓзъ рaбъ б9ій, сщ7eнникъ [и4м>къ], во њставлeніе грэхHвъ мои1хъ и3 въ жи1знь вёчную. Ґми1нь.
И# тaкw свои2 ўстнЁ, и3 крaй сщ7eннагw потирS въ рукY держи1мымъ плaтомъ њтeръ, и3 глаг0летъ:
СE прикоснyсz ўстнaмъ мои6мъ, и3 tи1метъ беззакHніz мо‰, и3 грэхи2 мо‰ њчи1ститъ.
Диякон вказуючи орарем на святу чашу, промовляє: Доповни, владико, святу чашу.
Священник бере частину вгорі святого дискоса з написом ІС, чинить нею знак хреста над святою чашею і промовляє:
Священник: Повнота Духа Святого.
Тоді вкладає її до святої чаші.
Диякон: Амінь.
І, взявши теплоту, промовляє до священника:
Благослови, владико, теплоту.
Священник благословляє, промовляючи:
Благословенна теплота святих Твоїх завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Диякон: Амінь.
І диякон вливає скільки треба, навхрест, до святої чаші, промовляючи:
Диякон: Теплота віри повна Духа Святого. Амінь.
Священник розділяє частину з написом ХС за числом священнослужителів. Потім усі священнослужителі моляться, творячи перед святим престолом доземний поклін і промовляючи молитву:
Полегши, відпусти, прости, Боже, гріхи наші вільні й невільні, словом чи ділом, свідомі чи несвідомі, вдень чи вночі, чи в думках, чи в помислах заподіяні, – все нам прости, бо Ти Благий і Чоловіколюбний.
Потім священник промовляє:
Дияконе, приступи.
Диякон підходить з північного боку, побожно вклоняється Святим Дарам і промовляє:
Ось приступаю до Безсмертного Царя і Бога нашого. Владико святий, благослови і подай мені Чесне, і Пресвяте, і Пречисте Тіло Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
Священник подає часточку Святих Таїн і промовляє:
Священник: Тобі, священнодиякону (ім’я), подається Чесне і Пресвяте, і Пречисте Тіло Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів і на життя вічне.
Диякон приймає Святий Хліб на долоню правої руки, підкладаючи ліву руку під неї, далі цілує руку священника, відходить до північного боку святого престолу і, вклонивши голову, очікує (одночасно зі священником) читання молитви перед причастям.
Священник так само побожно вклоняється, бере часточку на долоню правої руки, а ліву підкладає під неї зі словами:
Чесне і Пресвяте, і Пречисте Тіло Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа подається мені, недостойному рабу Божому, ієреєві (ім’я), на відпущення гріхів моїх і на життя вічне.
І, схиливши голову, священник молиться, промовляючи:
Вірую, Господи, і визнаю, що Ти єси воістину Христос, Син Бога Живого, що прийшов у світ грішників спасти; між якими я перший. Ще вірую, що це саме є Пречисте Тіло Твоє, і це саме є Чесна Кров Твоя. Молюся, отже, Тобі: помилуй мене, і прости мені провини мої вільні й невільні чи то в слові, чи в ділі, свідомі й несвідомі; і сподоби мене неосудно причаститися Пречистих Твоїх Таїн на відпущення гріхів і на життя вічне. Амінь.
Вечері Твоєї Тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і цілування не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, визнаю Тебе: пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм.
Нехай не на суд і не в осуд буде мені причастя Святих Твоїх Таїн, Господи, а на зцілення душі й тіла.
Після молитви священник і диякон причащаються Тіла Христового зі страхом і всякою обережністю. Священник підкладає під бороду плат і побожно приступає до святої чаші, бере її обома руками з платом, промовляючи:
Чесної, і Пресвятої, і Пречистої Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа причащаюся я, недостойний раб Божий, ієрей (ім’я), на відпущення гріхів моїх і на життя вічне.
І тричі причащається. Тоді, витерши уста свої і край святої чаші платом, що тримає в руці, промовляє:
Це торкнулося уст моїх, і відніме беззаконня мої, і гріхи мої очистить.
Тaже призывaетъ діaкона, глаг0лz:
Діaконе, пaки приступи2.
И# діaконъ прих0дитъ и3 покланsетсz, глаг0лz:
СE пaки прихождY къ безсмeртному цRю2 и3 бGу нaшему.
И#: Преподaждь ми2, владhко, чcтную и3 с™yю кр0вь гDа и3 бGа и3 спaса нaшегw ї}са хrтA.
И# сщ7eнникъ глаг0летъ:
Причащaетсz рaбъ б9ій, діaконъ [и4м>къ], чcтнhz и3 с™hz кр0ве гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, во њставлeніе грэхHвъ свои1хъ и3 въ жи1знь вёчную.
Причасти1вшусz же діaкону, гlетъ сщ7eнникъ:
СE прикоснyсz ўстнaмъ твои6мъ, и3 tи1метъ беззакHніz тво‰, и3 грэхи2 тво‰ њчи1ститъ.
Подобaетъ вёдати, ћкw ѓще сyть хотsщіи причащaтисz с™hхъ т†инъ, раздроблsетъ сщ7eнникъ двЁ ч†сти с™aгw ѓгнца њстaвшыz, є4же, НІ, и3 є4же КА, на м†лыz ч†стицы, ћкw бhти всBмъ причaстникwмъ дов0льно, и3 тaкw влагaетъ и5хъ во с™yю чaшу.
И# покрывaетъ с™hй поти1ръ покр0вцемъ, под0бнэ и3 на с™hй ди1скосъ возлагaетъ ѕвезди1цу и3 покрHвцы.
Таже глаг0летъ мlтву:
Бlгодари1мъ тS, вLко чlвэколю1бче, бlгодётелю дyшъ нaшихъ: ћкw и3 въ настоsщій дeнь спод0билъ є3си2 нaсъ нбcныхъ твои1хъ и3 безсмeртныхъ тaинствъ. И#спрaви нaшъ пyть, ўтверди1 ны во стрaсэ твоeмъ вс‰, соблюди2 нaшъ жив0тъ, ўтверди2 нaшz стwпы2, мlтвами и3 молeньми слaвныz бцdы и3 приснодв7ы мRjи, и3 всёхъ с™hхъ твои1хъ.
Потім призиває диякона, промовляючи:
Дияконе, приступи.
Диякон підходить і вклоняється один раз, промовляючи:
Ось приступаю до Безсмертного Царя і Бога нашого. Прости мені, владико святий, і благослови, і подай мені Чесну, і Пресвяту, і Пречисту Кров Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
Священник подає дияконові плат і підносить до уст його святу чашу, з якої диякон обережно три рази причащається, а священник у той час промовляє:
Причащається священнодиякон (ім’я), Чесної і Пресвятої, і Пречистої Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів своїх і на життя вічне.
Диякон витирає уста платом і цілує святу чашу, а священник промовляє:
Це торкнулося уст твоїх, і відніме беззаконня твої, і гріхи твої очистить.
Коли є вірні до причастя Святих Таїн, тоді священник розділяє дві частини з написом НІ і КА на малі часточки, щоб вистачило всім причасникам, і, вкладаючи їх до святої чаші, промовляє:
Воскресіння Христове бачивши, поклонімось Святому Господу Ісусу Єдиному Безгрішному. Хресту Твоєму Поклоняємось, Христе, і Святеє Воскресіння Твоє оспівуємо і славимо, бо Ти єси Бог наш, крім Тебе іншого не знаємо, ім’я Твоє призиваємо. Прийдіть, усі вірні, поклонімось Святому Христовому Воскресінню, бо через Хрест прийшла радість всьому світові. Завжди благословляючи Господа, оспівуємо Воскресіння Його, бо, перетерпівши розп’яття, Він смертю смерть переміг.
Світися, світися, Новий Єрусалиме, слава-бо Господня над тобою зійшла. Радій нині і веселися, Сионе; а Ти, Чистая, красуйся, Богородице, бо воскрес Народжений Тобою.
О Пасхо велика і найсвятіша, Христе! О Мудросте і Слово Боже і Сило! Дай нам істинно причащатися Тебе у невечірній день Царства Твого.
Потім покриває чашу покрівцем та проказує молитву:
Дякуємо Тобі, Владико Чоловіколюбче, Благодійнику душ наших, що і сьогодні сподобив нас Небесних Твоїх і Безсмертних Таїн. Направ нашу путь, утверди всіх нас у страсі Твоїм, збережи наше життя і стопи наші утверди, молитвами та благаннями Славної Богородиці й Вседіви Марії і всіх святих Твоїх.