Мlтвэ же скончaвшейсz, діaконъ глаг0летъ ко сщ7eннику, показyzй къ вост0ку десни1цею, держS вкyпэ и3 nрaрь треми2 пє1рсты:
Бlгослови2, владhко, с™hй вх0дъ.
И# сщ7eнникъ, бlгословлsz, глаг0летъ:
Бlгословeнъ вх0дъ с™hхъ твои1хъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ.
Діaконъ: Ґми1нь.
Діaконъ возглашaетъ: Премyдрость, пр0сти.
Ли1къ же: Свёте ти1хій с™hz слaвы, / безсмeртнагw, nц7A нбcнагw, / с™aгw бlжeннагw, ї}се хrтE, / пришeдше на зaпадъ с0лнца, / ви1дэвше свётъ вечeрній, / поeмъ nц7A, сн7а, и3 с™aго д¦а, бGа. / Дост0инъ є3си2 во вс‰ временA / пётъ бhти глaсы препод0бными, / сн7е б9ій, жив0тъ даsй: / тёмже мjръ тS слaвитъ.
По вх0дэ же, положи1въ nбhчный діaконъ, aще же нёсть сщ7eнникъ, глаг0летъ прокjменъ днE.
Диякон, ставши перед Царськими вратами праворуч, тримає кадило в лівій руці, а правою з орарем показує священникові в напрямку святого престолу і півголосом каже:
Благослови, владико, святий вхід.
Священник благословляє вхід, тихо промовляючи:
Благословен вхід святих Твоїх завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.
Диякон: Амінь.
Підносячи кадило правою рукою вгору, диякон виголошує
Премудрість. Станьмо побожно.
Диякон входить у вівтар і кадить тільки святий престіл. За ним у вівтар входить священник, цілуючи малі намісні ікони Христа Спасителя і Богоматері. Обидва цілують святий престіл, йдуть на Горнє місце і стають там лицем до людей, диякон праворуч від священика. Хор в цей час співає Світло тихе...
Хор: Світло тихе святої слави Безсмертного Отця Небесного, Святого, Блаженного, Ісусе Христе! Прийшовши на захід сонця, бачивши світло вечірнє, оспівуєм Отця, Сина і Святого Духа — Бога. Достойний єси в усі часи оспіваним бути голосами преподобними, Сину Божий, що життя даєш; тому світ Тебе славить.
Після входу, стоячи на Горньому місці,
Диякон: Будьмо уважні.
Священник (благословляючи людей): Мир усім.
Диякон: Премудрість.
І виголошує прокимен дня зі стихами, а хор повторює тільки прокимен.