Священник: Ніхто із зв’язаних тілесними пристрастями і похіттю не достойний приходити, або наближатися, або служити Тобі, Царю слави! Бо служити Тобі — велике і страшне навіть для самих Небесних Сил. Одначе, з невимовного і безмежного Твого чоловіколюбства, Ти Сам непреложно і незмінно став чоловіком, був нашим Архиєреєм і, як Владика всього, передав нам священнодійство Богослужної цієї і безкровної жертви. Бо Ти Єдиний, Господи Боже наш, маєш владу над небесним і земним; Тебе на Престолі херувими носять, Ти серафимів Господь і Цар Ізраїлю, Ти Єдиний Святий і в святих перебуваєш. Тому молю я Тебе, Єдиного, Благого і Благопослушного: зглянься на мене, грішного і негідного раба Твого, і очисти мою душу й серце від совісті лукавої, і силою Святого Твого Духа мене, одягненого благодаттю священства, учини гідним стати коло святої Твоєї цієї трапези та священнодіяти тайну Святого і Пречистого Твого Тіла і Чесної Крови. До Тебе-бо я приходжу, вклонивши голову свою, і молюся Тобі: не відвертай лиця Твого від мене і не відкидай мене із слуг Твоїх, а сподоби мене, грішного і недостойного раба Твого, принести Тобі дари ці. Бо Ти єси Той, що приносиш жертву і принесений, що приймаєш і роздаєшся, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безпочатковим Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Після молитви і кадіння, ставши перед святим престолом, священник здіймаючи руки, а диякон — орар, тричі промовляють Херувимську пісню, щоразу вклоняючись один одному.

Священник: Ми, що херувимів таємниче являємо і Животворчій Тройці трисвятую пісню співаємо, відкладімо нині всякі житейські піклування (тричі).

Диякон: Щоб прийняти Царя всіх, Якого у славі супроводять невидимо ангельські чини. Алилуя, алилуя, алилуя (тричі).

Священник і диякон цілують святий престіл і відходять до жертовника (диякон попереду), де вже стоять свічконосці зі свічками. Священник бере в диякона кадило, кадить тричі жертовник і молиться про себе:

Священник: Боже, очисти мене грішного.

Тоді віддає кадило дияконові, який бере його у ліву руку. Диякон тихо промовляє до священника:

Диякон: Візьми, владико.

Священник кладе воздух на ліве плече диякона, промовляючи:

Священник: В мирі піднесіть руки ваші до Святині і благословіть Господа.

Священик бере покритий малим покрівцем дискос і з побожністю та увагою ставить на голову диякона, який стає на одне коліно; диякон, тримаючи кінець ораря в лівій руці, а кадило на пальці правої руки, тримає дискос обома руками на голові. Сам священик бере покриту покрівцем святу чашу і тримає її перед собою. Всі виходять через північні двері на солею: іподиякони або братчики несуть свічки, за ними йде диякон і далі священик. Диякон виголошує: