Тоді відчиняють царські врата, і диякон, вклонившись один раз, бере з престола плат, побожно приймає святу чашу від священника, підходить до царських врат, підносить святу чашу перед народом і виголошує:

Зі страхом Божим, вірою і любов’ю приступіть.

Хор: Благословен, хто йде в ім’я Господнє. Бог Господь і явився нам.

Священник стає в царських вратах лицем до людей і читає молитву «Вірую, Господи, і визнаю...».

Усі причасники проказують за священником молитву «Вірую, Господи…» І, склавши руки навхрест на грудях, один по одному підходять до Причастя. Священник бере від диякона святу чашу, відкриває покрівець і, причащаючи, промовляє:

Священник: Причащається раб Божий (раба Божа або дитя Боже — ім’я) Чесного і Святого Тіла і Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів своїх і на життя вічне.

Під час причастя диякон (або два паламарі) підкладає покрівець під бороду причасників, а по причасті священник витирає уста причасника платом. Причасник, причастившись, цілує край чаші й, відійшовши, приймає антидор (просфору) і теплоту від братчика, запиваючи нею Святе Причастя.