Святійшого отця нашого (ім’я), Патріарха Київського і всієї Руси-України (або: Владику і отця нашого (ім'я), Блаженнійшого митрополита Київського і всієї України), і Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври священноархімандрита; і владику нашого (ім’я) преосвященнійшого єпископа (титул), нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Коли священник править без диякона, то виголошує це саме, а коли з дияконом, то виголошує далі:
Преосвященних митрополитів, архиєпископів і єпископів православних, священство, дияконство і весь чернечий чин, Богом бережену Україну нашу, владу і військо її, парафіян святого храму цього, вас і всіх православних християн нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Хор: Амінь. Щоб прийняти Царя всіх, Якого в славі проводять невидимо ангельські чини. Алилуя, алилуя, алилуя.
Коли входить священник, диякон промовляє до нього:
Священство твоє нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм.
А Священник до диякона: Священнодияконство твоє нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своєму завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Священник ставить святу чашу на антимінсі праворуч і знімає з неї покрівець. Тоді бере з голови диякона дискос, ставить його на антимінсі ліворуч, теж знімає і відкладає покрівець. Ці дії священник виконує, тихо промовляючи тропарі:
Благообразний Йосиф, із древа знявши пречистеє тіло Твоє, плащаницею чистою обгорнувши і пахощами у гробі новім покривши, поклав.
У гробі тілом, у пеклі душею, як Бог, в раю ж з розбійником і на Престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописанний.
Як життєносець, як кращий від раю і воістину світліший від усякої царської палати, явився для нас Гріб Твій, Христе, джерелом нашого воскресіння.
Тоді священник бере воздух з плеча диякона і, обкадивши його, покриває ним Святі Дари і промовляє:
Благообразний Йосиф, із древа знявши пречистеє тіло Твоє, плащаницею чистою обгорнувши і пахощами у гробі новім покривши, поклав.
А далі бере від диякона кадило, тричі кадить Святі Дари і промовляє.
Ущаслив, Господи, благоволінням Твоїм Сіон, і нехай збудуються стіни Єрусалимські. Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення, тоді покладуть на жертовник Твій тельців.
Священник віддає кадило дияконові і промовляє, схиливши голову:
Пом’яни мене, брате і співслужителю.
Диякон: Нехай пом’яне Господь Бог священство твоє в Царстві Своєму.
Тоді й диякон, схиливши голову і трьома пальцями правої руки тримаючи орар, промовляє до священика:
Диякон: Помолися за мене, владико святий.
Священник: Дух Святий нехай зійде на тебе, і сила Вишнього нехай осінить тебе (Лк. 1:35).
Диякон: Той же Дух допомогає нам у всі дні життя нашого. Пом’яни мене, владико святий.
Священник: Нехай пом’яне тебе Господь Бог у Царстві Своєму завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.
Диякон: Амінь.
Диякон, промовивши «Амінь», цілує праву руку священника, виходить північними дверима і, ставши на звичайному місці, виголошує єктенію.
Діaконъ глаг0летъ: Господи1на и3 nтцA нaшегw [и4м>къ], бlжeннэйшаго митрополjта кjевскаго и3 всеS ўкраи1ны [и3ли2: с™ёйшаго ґрхіепjскопа константин0полz, н0вагw ри1ма, и3 вселeнскаго патріaрха*], и3 господи1на нaшегw высокопреwсщ7eннэйшаго [и4м>къ], митрополjта [и3ли2: ґрхіепcкпа, и3ли2: преwсщ7eннэйшаго є3пcкпа] [є3гHже є4сть џбласть] да помzнeтъ гDь бGъ во цrтвіи своeмъ всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ.
Тaже сщ7eнникъ: Преwсщ7eнныz митрополjты, ґрхіепcкпы и3 є3пcкпы, и3 вeсь сщ7eнническій и3 монaшескій чи1нъ, брaтію и3 прих0жанъ с™aгw хрaма сегw2 [ѓще во nби1тели: с™hz nби1тели сеS]:
Всёхъ вaсъ правослaвныхъ хrтіaнъ да помzнeтъ гDь бGъ во цrтвіи своeмъ всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Вшeдъ же діaконъ внyтрь с™hхъ двeрей, стои1тъ њдеснyю: и3 хотsщу сщ7eннику вни1ти, глаг0летъ къ немY діaконъ: Да помzнeтъ гDь бGъ сщ7eнство твоE во цrтвіи своeмъ.
И# сщ7eнникъ къ немY: Да помzнeтъ гDь бGъ сщ7еннодіaконство твоE во цrтвіи своeмъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ.
И# сщ7eнникъ ќбw поставлsетъ с™hй поти1ръ на с™yю трапeзу: с™hй же дjскосъ взeмъ со главы2 діaкона, поставлsетъ и3 т0й на с™yю трапeзу, глаг0лz:
Бlгоwбрaзный їHсифъ, съ дрeва снeмъ пречcтое твоE тёло, плащани1цею чи1стою њбви1въ, и3 бlгоухaньми, во гр0бэ н0вэ покрhвъ, положи2.
Во гр0бэ пл0тски, во ѓдэ же съ дш7eю ћкw бGъ, въ раи1 же съ разб0йникомъ, и3 на пrт0лэ бhлъ є3си2, хrтE, со nц7eмъ и3 д¦омъ, вс‰ и3сполнszй неwпи1санный.
Ћкw живон0сецъ, ћкw раS краснёйшій, вои1стинну и3 черт0га всsкагw цaрскагw показaсz свэтлёйшій, хrтE, гр0бъ тв0й, и3ст0чникъ нaшегw воскrніz.
Тaже покр0вцы ќбw взeмъ t сщ7eннагw дjскоса, и3 с™aгw поти1ра, полагaетъ на с™ёй трапeзэ: воздyхъ же t діaконz рaма взeмъ, и3 покади1въ покрывaетъ и4мъ с™†z, глаг0лz:
Бlгоoбрaзный їHсифъ, съ дрeва снeмъ пречcтое твоE тёло, плащани1цею чи1стою њбви1въ, и3 бlгоухaньми во гр0бэ н0вэ покрhвъ, положи2.
И# пріeмь кади1льницу t діaкона, кади1тъ с™†z три1жды, глаг0лz: Ўблажи2 гDи, бlговолeніемъ твои1мъ сіHна, и3 да сози1ждутсz стёны їеrли6мскіz: тогдA бlговоли1ши жeртву прaвды, возношeніе и3 всесожегaємаz, тогдA возложaтъ на nлтaрь тв0й тельцы2.
И# tдaвъ кади1льницу, приклони1въ же главY, глаг0летъ діaкону: Помоли1сz њ мнЁ, брaте и3 сослужи1телю.
И# діaконъ къ немY: Д¦ъ с™hй нaйдетъ на тS, и3 си1ла вhшнzгw њсэни1тъ тS.
И# сщ7eнникъ: Т0йже д¦ъ содёйствуетъ нaмъ вс‰ дни6 животA нaшегw.
Тaже и3 діaконъ, поклони1въ и3 сaмъ главY, держS вкyпэ и3 nрaрь треми2 пє1рсты десни1цы, глаг0летъ ко сщ7eннику:
Помzни1 и3 мz, вLко с™hй.
И# сщ7eнникъ: Да помzнeтъ тS гDь бGъ во цrтвіи своeмъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ.
И# діaконъ, рeкъ: Ґми1нь, и3 цэловaвъ десни1цу сщ7eнника, и3сх0дитъ сёверными двeрьми, и3 стaвъ на nбhчномъ мёстэ, глаг0летъ: