На Крест Госпо́день очи́ма се́рдця взира́ющи, / поноше́нія пи́щею пита́лася єси́, / го́рдость вся́кую отри́нувши, / и смире́нія украша́єма добро́тою, / неві́ста яви́лася єси́ досточу́дная Влади́ки Христа́, / Єго́же моли́, Ольго блаже́нна, // спасти́ся нам.
Та́йни серде́ць людски́х ду́хом прозріва́ющи, / к покая́нію вне́млющих ті привела́ єси́, / да обря́щуть от Бо́га благода́ть, / ми́ра сего́ собла́зни презрі́вши. / Ті́мже па́м'ять твою́, О́льго всечестна́я, // ві́рно ублажа́єм.