T пелeнъ прилёжнw / премyдрость сестрY себЁ сотвори1въ, бGоглaсе, / пресвётлую ви1дэвъ, ћкw дэви1цу чи1сту, / ю4же пріeмь, приведE, / ћкw мони1сты златhми, сeю ўкраси1въ свою2 дyшу и3 ќмъ, / и3 њбрётесz ћкw другjй кmрjллъ, бlжeнне, // рaзумомъ и3 и4менемъ, мyдре.
Від пелен Ти старанно премудрість сестрою собі вчинив, богонатхненний, побачивши пресвітлу, як діву чисту, яку Ти прийняв і привів, і нею, наче намистом золотим, свою душу і ум прикрасив; Ти показав себе, як другий Кирило, блаженний, розумом і іменем мудрий.
Твeрдымъ и3 бGодохновeннымъ ўчeніемъ / просвэщaz мjръ пресвётлыми зарsми, / њбтечE, ћкw м0лніz вселeнную, / кmрjлле бlжeнне, / разсэвaz пресвётлое б9іе сл0во, / на зaпадэ, и3 сёверэ, и3 ю4зэ, // мjръ просвэщaz чудесы2.
Твердим і богонатхненним ученням просвічуєш світ, як пресвітлими зорями; обійшов Ти, як блискавка, вселенну, Кириле блаженний, розсіваючи пресвітле Боже Слово, на заході, і півночі, і півдні світ просвіщаючи чудесами.