Бжcтвєнныz безкрHвныz совершaz жє1ртвы, кр0вь твою2 t безб0жныхъ ґг†рzнъ и3зліsнную, въ жeртву непор0чную принeслъ є3си2 вLцэ твоемY, пастыреначaльнику хrтY, є3г0же моли2, м0лимъ тS, проли1ти гнёвъ на kзhки, хотsщыz брaней. СтранY нaшу на вс‰ враги2 ўкрэпи2 и3 стaдо твоE t всsкихъ бёдъ невреждeнно соблюди2. тебe бо крёпкаго застyпника почитaемъ, н0вый сщ7енном§ниче кjевский, с™и1телю, бlжeнный макaріе.
Божественні безкровні звершуючи жертви, кров твою, безбожними агарянами пролиту, в жертву непорочну приніс ти Владиці твоєму, Пастиреначальнику Христу; Його ж моли, молимо тебе, вилити гнів на народи, що бажають воєн; воїнство наше на ворогів укріпи і паству твою від усяких бід збережи, тебе бо як сильного заступника шануємо, новий священномученику, святителю блаженний Макарію.
Ко грaду твоемY, ћкw пaстырь д0брый поспэшaz, t врагHвъ вёры є3щE въ пути2 сhй ўмерщвлeнъ бhлъ є3си2, но своE нетлённое тёло ћкw нем0лчное научeніе, посредЁ вели1кіz цeркве грaда кjева предложи1лъ є3си2, є4же бlгоговёйнw лобызaюще, м0лимъ тS, с™и1телю хrт0въ макaріе, моли2 сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.
До града твого Києва, як пастир добрий, поспішаючи, ворогами віри ще в путі ти був умертвлений, але своє нетлінне тіло, як невмовкне повчання, посеред великої церкви града Києва ти явив; його ж побожно цілуючи, молимо тебе, святителю Христів Макарію, молися, щоб спастися душам нашим.
Въ мjрэ сhй не t мjра бhлъ є3си2, но нбcный граждани1нъ є3щE t млaдости твоеS показaлсz є3си2, тёмже с™и1тельскимъ сaномъ дост0йнw почтeнъ, є3щE и3 м§ническимъ вэнцeмъ ўкраси1лсz є3си2, џтче прпdбне, хrтA бGа моли2 даровaтисz нaмъ вeліей млcти.
Будучи у світі, ти був не від світу цього, але ще від юности показав себе громадянином небесним, тому святительським саном достойно вшанований був, ще ж і мученицьким вінцем прикрасився ти, отче преподобний; Христа Бога моли, щоб Він дарував нам велику милість.