Ќстъ твои1хъ, ћкоже свётлость nгнS, возсіsвши бlгодaть, вселeнную просвэти2: не сребролю1біz мjрови сокрHвища снискA, высотY нaмъ смиреномyдріz показA. но твои1ми словесы2 наказyz, џтче їwaнне златоyсте, моли2 сл0ва хrтA бGа, сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.
Благодать уст твоїх, засяявши, як світло вогню, освітила увесь світ, не скарби сріблолюбства світові здобула, а показала нам висоту смиренноудрости; отче Іоане Золотоустий, що навчаєш словами своїми, моли Слово, Христа Бога, спасти душі наші.
T нб7съ пріsлъ є3си2 бжcтвенную бlгодaть, и3 твои1ми ўстнaми вс‰ ўчи1ши покланsтисz въ трbцэ є3ди1ному бGу, їwaнне златоyсте, всебlжeнне прпdбне, дост0йнw хвaлимъ тS: є3си1 бо настaвникъ, ћкw бжcтвєннаz kвлsz.
Іоане Золотоустий, всеблаженний, преподобний! Ти Божу благодать з небес прийняв і своїми устами навчаєш усіх поклонятися Єдиному в Тройці Богові. Достойно величаємо тебе, ти-бо наставник, що Божественне являє.