Зухвалість тих, що ненавиділи образ Господній/ і безбожна влада нечестивих в Нікею прийшла,/ і посланці нелюдяно катували вдовицю,/ яка благочестиво шанувала ікону Богоматері,/ але вона вночі з сином ікону в море пустила,/ взиваючи: слава Тобі, Чиста,/ бо й непрохідне море плечі свої підставило,// слава праведному пришестю Твоєму, єдина Нетлінна.
Дeрзость ненави1дzщихъ џбразъ гDень и3 держaва нечести1выхъ безб0жнw въ нікeю пріи1де, и3 п0сланніи безчеловёчнw вдови1цу, бlгочeстнw чтyщую їкHну бGом™ре, и3стzзyютъ. Но тaz н0щію съ сhномъ їкHну въ м0ре пусти2, вопію1щи: слaва тебЁ, чcтаz, ћкw непроходи1мое м0ре плещы2 сво‰ подадE: слaва правошeствію твоемY, є3ди1на нетлённаz.
Від святої ікони Твоєї, о Владичице Богородице, сцілення і одужання подаються рясно тим, що з вірою і любов'ю приходять до неї; так і мою неміч відвідай, і душу мою помилуй, Благая, і тіло сціли благодаттю Твоєю, Пречистая.
T с™hz їкHны твоеS, q вLчце бцdе, и3сцэлє1ніz и3 цэльбы6 подаю1тсz nби1льнw, съ вёрою и3 люб0вію приходsщымъ къ нeй: тaкw и3 мою2 нeмощь посэти2, и3 дyшу мою2 поми1луй, бlгaz, и3 тёло и3сцэли2 бlгодaтію твоeю, пречcтаz.
Засяяло сьогодні разом зі Світлом Воскресіння/ світло чистої ікони Твоєї,/ їх разом весело святкуючи співаємо:// благодаттю збережи рабів Твоїх, Владичице.
Ѓще и3 въ м0ре ввeржена бhсть с™az їкHна твоS, бцdе, t вдови1цы, не могyщіz сп7сти2 сію2 t врагHвъ: но kви1ласz є4сть храни1тельница ґfHна и3 вратaрница nби1тели јверскіz, враги2 ўстрашaющаz и3 въ правослaвнэй рyсстэй странЁ чтyщыz тS t всёхъ бёдъ и3 напaстей и3збавлsющаz.