Благодать уст твоїх, засяявши, як світло вогню, освітила увесь світ, не скарби сріблолюбства світові здобула, а показала нам висоту смиренноудрости; отче Іоане Золотоустий, що навчаєш словами своїми, моли Слово, Христа Бога, спасти душі наші.
Іоане Золотоустий, всеблаженний, преподобний! Ти Божу благодать з небес прийняв і своїми устами навчаєш усіх поклонятися Єдиному в Тройці Богові. Достойно величаємо тебе, ти-бо наставник, що Божественне являє.
Агниця Твоя, Ісусе, взиває великим гласом: «Тебе, Жениху мій, люблю і, Тебе шукаючи, страждаю, і співрозпинаюся, і співпогрібаюся в хрещенні Твоїм, і страждаю Тебе ради, щоб царювати з Тобою, і вмираю за Тебе, щоб жити з Тобою; прийми ж мене, як жертву непорочну, що з любов’ю принесла себе в жертву Тобі». Її молитвами, яко Милостивий, спаси душі наші.
Чеснотами, як промінням сонячним, просвітила ти невірних мудреців; і, як світлий місяць, тим, що ходять уночі, темряву невір’я розігнала, і царицю привела до віри, разом же і мучителя посоромила, богозвана невісто, блаженна Катерино, жаданням піднялася ти до небесного чертога — до величного Жениха, і від Нього царським вінцем вінчалася; перед Ним же з ангелами стоїш, молися за нас, що святкуємо святу пам’ять твою.
Хор чесний божественно, складіте мучениколюбці, і почитайте премудру Катерину, бо вона на місці тризни Христа проповідала і змія потоптала, та присмирила мудрість промовців.
Як з апостолів первозваний і верховного справжній брат, Владиці всіх, Андрію, молися мир вселенній дарувати і душам нашим велику милість.
Мужності тезоіменитого Богопроповідника і Церкви послідовника верховного, Петрового родича прославмо, бо, як колись того, так і нині нас призиває: "Прийдіть - ми знайшли Жаданого".
Первозванний Апостоле Господа і Спаса нашого, верховний будівничий Церкви Христової – всехвальний Андрію! Заклик Христа іти за Ним Ти сприйняв з гарячістю й покинув свої сіті – все майно своє – та за Христом пішов навіки. Прославляємо і величаємо апостольські труди Твої; зворушливо згадуємо Благословенний Твій прихід до нас та чесні страждання, які за Христа перетерпів; в розчуленні цілуємо ікону твою; шануємо святу пам’ять Твою і непохитно віруємо, що Господь Бог є живий, жива також і душа твоя. З Ним, Господом, Ти перебуваєш на Небесах і не перестаєш любити нас любов’ю, якою полюбив раніше, коли Духом Святим передбачив наше навернення до Христа Спасителя. Люблячи ж і тепер, підносиш свої молитви до Господа про потреби всіх нас – недостойних твоїх нащадків. Святий Апостоле Андрію! Так ми віруємо і повсякчас ісповідуємо, та з цією вірою Благаємо Господа Бога Спасителя Нашого Ісуса Христа, щоб твоїми молитвами він обдарував нас усім потрібним для спасіння й життя вічного. Благай же, Андрію, Господа, щоб і кожний із нас нині шукав не земних вигод, але турбувався про ближніх своїх і скерував до Небесного, вічного.
Святий Апостоле Андрію! Маючи тебе за свого опікуна й молитовника, тішимо себе надією, що молитви твої завжди допомагатимуть нам перед Господом, Спасителем нашим Ісусом Христом, Якому належить слава, честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом навіки віків. Амінь.
Варвару святую шануймо: ворожі бо сіті розірвала і як птиця визволилася від них, за допомогою і зброєю Хреста, всечесная.
Агниця всеблаженна Варвара, осяяна Божественним світлом трисонячним Святої Тройці, і в купелі утверджена, перемагаючи оману батьківську, віру сповідала Христову; тому, всечесна, з неба благодать тобі дарував Бог зціляти недуги і хвороби всі. Його ж моли, великомученице, щоб Він спас душі наші.
В Тройці благочесно оспіваного Бога сповідуючи, страстотерпице, ти ідольські зруйнувала капища; страждаючи, Варваро, ти посеред подвигу мучителів не убоялася, мужемудра, великим гласом співаючи: Тройцю шаную, єдине Божество.
Правилом віри й образом лагідности, стриманости вчителем явив тебе стаду твоєму Той, Хто є істиною всіх речей. Ради цього придбав ти смиренням — високе, убогістю — багатство, отче, священноначальнику Миколаю, Моли Христа Бога, щоб спастися душам нашим.
У Мирах, святителю, явився ти священнослужителем: бо Христове Євангеліє виконавши, преподобний, поклав єси душу твою за людей твоїх і спас неповинних від смерти. Ради цього освятився ти як великий тайнознавець Божої благодаті.
О всесвятий Миколаю, угоднику великий Господній, щирий наш заступнику і повсюди у скорботах скорий помічнику! Поможи мені, грішному й лінивому, у нинішньому цьому житті, ублагай Господа Бога дарувати мені відпущення всіх моїх гріхів, що їх я вчинив від юности моєї, в усьому житті моєму, ділом, словом, помислом і всіма моїми почуттями: і при відході душі моєї, поможи мені, окаянному, умоли Господа Бога, Творця усіх творінь, визволити мене від повітряних митарств і вічної муки, щоб я завжди славив Отця, і Сина, і Святого Духа і твоє милостиве заступництво, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
На Першому соборі став ти поборником і чудотворцем, богоносний Спиридоне, отче наш. Тому й мертву ти з гробу покликав, і змію на золото перетворив. І коли співав ти святі молитви, ангели служили з тобою, святіший. Слава Тому, Хто дав тобі могутність, слава Тому, Хто увінчав тебе, слава Тому, Хто діє через Тебе, подаючи всім зцілення.
Любов’ю Христовою уражений, святіший, розум окрилив сяйвом Духа, діяльним видінням своїм справи чинив богоугодні, жертовником Божим був ти, просячи для всіх Божественне сяйво.
По всій землі розійшлося віщування твоє, / що прийняла слово твоє, / яким достойно навчив єси, / природу єства з’ясував єси, / людські звичаї прикрасив єси, / царське священство, преподобний отче Василію, // моли Христа Бога, щоб спастися душам нашим.
Явився єси непохитною основою Церкви, / подаючи всім людям скарби, що не можна вкрасти, / стверджені твоїм навчанням, // небоявлений Василію преподобний.
Друга неділя Великого посту
Православ’я світильнику, / утвердження Церкви й учителю, ченців прикрасо, / богослів’я поборнику непереможний, Григорію чудотворче, / фессалонікійська похвало, проповіднику благодаті, // завжди молися за спасіння душ наших.
Тебе, священний і Божественний органе премудрости і ясну трубу богослів’я, одностайно прославляємо, Григорію Богопроповідниче. Ти ж, отче, як розум, що стоїть перед Найвищим Розумом, до Нього розум наш направ, щоб ми взивали: радуйся, проповідниче благодаті.
Четверта неділя Великого посту
Пустельним жителем і ангелом у тілі й чудотворцем став ти, богоносний отче наш Іоане. Постом, невсипущим подвигом, молитвою небесні дарування прийнявши, ти зціляєш недужих і душі тих, що з вірою до тебе припадають. Слава Тому, Хто дав тобі силу, слава Тому, Хто увінчав тебе, слава Тому, Хто дарує тобою всім зцілення.
Господь поставив тебе, наставниче, отче наш Іоане, на висоті стримання, як зорю істинну, що освітлює всі краї землі.
П'ята неділя Великого посту
У тобі, мати, вповні спаслася душа, створена за образом Божим; взявши бо хрест, пішла ти за Христом і ділом навчала не про тіло дбати, бо воно тимчасове, а про душу — єство безсмертне; тому, преподобна Маріє, разом з ангелами радіє дух твій.
Різними гріхами раніше сповнена, ти через покаяння Христовою невістою нині стала, ангельське життя наслідуючи, зброєю Хреста демонів нищиш; тому й стала ти невістою Царства, Маріє преславна.
Божественні безкровні звершуючи жертви, кров твою, безбожними агарянами пролиту, в жертву непорочну приніс ти Владиці твоєму, Пастиреначальнику Христу; Його ж моли, молимо тебе, вилити гнів на народи, що бажають воєн; воїнство наше на ворогів укріпи і паству твою від усяких бід збережи, тебе бо як сильного заступника шануємо, новий священномученику, святителю блаженний Макарію.
До града твого Києва, як пастир добрий, поспішаючи, ворогами віри ще в путі ти був умертвлений, але своє нетлінне тіло, як невмовкне повчання, посеред великої церкви града Києва ти явив; його ж побожно цілуючи, молимо тебе, святителю Христів Макарію, молися, щоб спастися душам нашим.
Будучи у світі, ти був не від світу цього, але ще від юности показав себе громадянином небесним, тому святительським саном достойно вшанований був, ще ж і мученицьким вінцем прикрасився ти, отче преподобний; Христа Бога моли, щоб Він дарував нам велику милість.
Піднявшись на висоту чеснот, з молодости полюбив ти чернече життя, / бажаного мужньо досяг, оселившись у печері / і прикрасивши житіє твоє постом і подвигом у молитвах; / і, як безплотний, перебував, в українській землі, як світле світило, засяяв, отче Феодосію, / моли ж Христа Бога, щоб спастися душам нашим.
Зірку землі нашої сьогодні вшануймо, / що зі сходу засяяла і до заходу прийшла, / всю бо країну нашу чудесами і добротою збагатила / і всіх нас діянням і благодаттю чернечого устава просвітила, / — блаженного Феодосія.
Хрест Твій на небесах бачив і, як Павло, покликання не від людей прийняв у царях апостол Твій, Господи, Царгород у руки Твої віддав, його ж спасай завжди у мирі, молитвами Богородиці, єдиний Чоловіколюбче.
Сьогодні Костянтин з матір’ю Єленою являють всечесне древо хреста, посоромлення всіх юдеїв, зброю ж на супротивників вірним людям, заради нас бо з’явилося знамено велике і в боротьбі грізне.
Наслідуючи смиренномудрість Богоносного Антонія, ніби ліками їстівною травою зцілював хворих, преподобний Агапіте, цим і невіруючого лікаря, змусивши увірувати, направив ти на шлях порятунку. Зціли й наші хвороби, і молись Господу за тих, хто тебе прославляє.
Ти був особливим лікарем, дивовижний, виявляючи щиру твою віру, викриваючи ж невіру вірменина і приводячи його до благочестя, будучи на межі смерти, ти випросив собі від Бога продовження життя і, цим дивом, змусивши його увірувати, привів його до Христа. Йому ж, у радості предстоячи, молись за нас, преподобний.
Просвітившись божественним хрещенням / і світлом Святого Духа осяяний, / ти в серце прийняв Христове Євангеліє, / слово Сина Божого ділами сповняючи, благовірний княже Ігорю. / Моли Всеблагого Спасителя нашого / мир дарувати і милість, і душ спасіння / нам, що чесну твою пам’ять шануємо.
Княжий вінець обагрянив ти кров’ю твоєю, / страстотерпче богомудрий Ігоре. / Хреста як скипетр у руки взяши, переможцем явився / і в жертву непорочну приніс себе Владиці, / бо був убитий рабами, як незлобивий агнець; / і нині, з радістю стоячи перед Святою Тройцею, / молися, щоб спаслися душі наші.
За бажанням духовним пустелі досягнув ти, / Богомудрий Онуфрію, / і, як безплотний, багаторічно старанно трудився в ній, / наслідуючи пророка Іллю і Хрестителя, / і, з рук Ангельських Таїн Божественних насолодився, / нині у світлі Святої Тройці разом з ними радуєшся, / моли, щоб спаслися ми, // що пам'ять твою шануємо.
Просвітився ти богомудрий, Сяйвом Пресвятого Духа, / і залишив життєву суєту,/ в пустелі оселився, ти преподобний отче, / звеселивши Бога і Творця всього, / тому й Христос – великий Дароподатель // прославлавив тебе, блаженний.
Від мирського неспокою відійшовший відкинувши ж світ, по-євангельськи за Христом пішов ти і, рівноангельське життя проживши, тихого пристановища святої гори Афонської досягнув ти, звідти ж з благословення отців на гори київські прийшов і там трудолюбно життя завершив; вітчизну свою просвітив ти і множеству чернечу стежку, що веде до Небесного Царства, показав — до Христа їх привів ти: Його ж моли, Антонію преподобний, щоб спас душі наші.
Присвятивши себе Богу, більше за всіх улюбленому, преподобний, від юности за Ним від усієї душі з любов’ю ти пішов; тлінне ж світу цього на ніщо перетворивши, в землі печеру ти викопав, і в ній добре проти невидимого ворога і спокус змагався; як світлосяйне сонце, в усіх кінцях землі засяяв ти, звідти ж, радіючи, перейшов ти в небесні оселі. І нині, стоячи з ангелами перед небесним престолом, поминай нас, що шануємо пам’ять твою і взиваємо до тебе: радуйся, Антонію, отче наш.
Крилами богопізнання піднісши свій розум, злетіла ти вище видимого творіння; знайшовши Бога і Творця всього і Його придбавши, духовне народження хрещенням прийняла Ти; життєносним древом насолоджуючись, нетлінною навіки перебуваєш, Ольго всеславна.
Оспівуємо нині Благодійника всіх Бога, що прославив у Русі Ольгу богомудру; нехай молитвами її подасть душам нашим визволення від гріхів.
Страстотерпче святий і цілителю Пантелеймоне, моли Милостивого Спаса, щоб гріхів прощення подав душам нашим.
Наслідувач цей милостивого Бога — і зцілень благодать від Нього прийняв; страстотерпче і мученику Христа Бога, молитвами твоїми душевні наші недуги зціли, відганяючи завжди спокуси від тих, що співають вірно: спаси нас, Господи.
О, великий угоднику Христовий, страстотерпче і лікаре многомилостивий Пантелеймоне! Змилосердися наді мною, грішним рабом Божим, вислухай благання і благання моє, змилостив Небесного, верховного Лікаря душ і тілес наших, Христа Бога нашого, нехай дарує нам зцілення від жорсткого гнітучого мене недугу. Прийми недостойне моління грішнійшого від усіх людей. Відвідай мене благодатним відвідуванням твоїм. Не возгнушайся гріховних виразок моїх, помажеш їх єлеєм милості твоєї і зціли мене; та здоровий сущи душею і тілом, залишок днів моїх, за допомогою благодаті Божої, зміг провести в покаянні і догоджанні Богу, і сподоблюся восприяти благий кінець живота мого. Гей, угоднику Божий! Умоли Христа Бога, щоб дарував мені заступництвом твоїм здоров’я тіла і спасіння душі моєї. Амінь.
Чеснот подвижник, / як істинний воїн Христа Бога, / проти пристрастей вельми подвизався ти в житті тимчасовому, / в співах, а також бдіннях і пості образом був ти для твоїх учеників, / тому й оселися в тобі Пресвятий Дух, / Його ж дією світло прикрашений; / та, маючи сміливість перед Святою Тройцею / поминай стадо, яке зібрав ти, мудрий, / і не забудь, як і обіцяв ти, / відвідуючи чад твоїх, // Сергію, преподобний отче наш.
Христовою любов'ю уражений, преподобний,/ і за Ним безповоротним бажанням пішовши,/ всяку насолоду плотську зненавидів ти/ і, як сонце, для Вітчизни твоєї засяяв ти;/ тому й Христос збагатив тебе даром чудес./ Поминай нас, що шануємо пресвітлу пам'ять твою, щоб взивали до тебе:// радуйся, Сергію богомудрий.
О, священна гла́во, преподобний і богоносний отче наш Сергію! Молитвою твоєю, і вірою, і любов’ю до Бога, і чистотою серця в обитель Пресвятої Тройці душу твою ще на землі влаштував ти, і спілкування з ангелами, і відвідання Пресвятої Богородиці сподобився, і дар чудодійної благодаті прийняв. Після ж відходу твого від земного життя ти ще більше до Бога наблизився і небесної сили сподобився, але й від нас духом любові своєї не відступив, і чесні твої мощі, як сосуд, сповнений і переповнений благодаті, нам залишив. Маючи велику відвагу до всемилостивого Владики, благай, щоб спаслися раби Його, які вірять, що в тобі діє Його благодать, і до тебе з любов’ю звертаються. Вимоли у великодаровитого Бога нашого всякий дар, усім і кожному потрібний на благо: віри непорочної збереження, міст наших утвердження, світу примирення, від голоду й пошесті позбавлення, заблудлим на путь істинну та спасіння повернення, від нашестя чужинців оборону, скорботним — утіху, хворим — зцілення, упалим — піднесення, тим, хто подвизався, — укріплення, благодійникам — добрий успіх і благословення, дітям — виховання, юним — настановлення, нерозумним — напоумлення, сиротам і вдовам — заступництво, тим, хто відходить від тимчасового життя до вічного, — добре приготування й напу́ття, хто відійшов, — блаженне упокоєння. І всіх нас, з допомогою твоїх молитов, сподоби в день Страшного суду позбутися стояння ліворуч, а стати спільниками тих, хто стоїть праворуч і почути блаженний голос Владики Христа: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте приготоване вам від створення світу Царство. Амінь.
Учнем Христовим бувши / і божественного собору апостольського співпричасником, / ти невірством Христове воскресіння звістив / і дотиком Його пречисті страждання ствердив; / і нині, Фомо всехвальний, / спокою проси для нас / і великої милости.
Премудрости благодаті сповнений, / Христовий апостол і справжній служитель, / в покаянні закликав до Тебе: / Ти єси Господь мій і Бог мій!
Того, хто апостольські діяння розповів нам / і Євангеліє Христове ясно написав Христовій Церкві, / Луку прехвального, святого апостола, / священними піснями прославимо, / як справжнього лікаря, / що людські немочі, недуги єства і хвороби душ зціляє / і безперестанно молиться за душі наші.
Проповідника істинного благочестя / і провісника таїн невимовних, / зорю церковну, Луку божественного прославмо, / бо його, як і Павла мудрого, на вчителя народів вибрав Бог Слово, / Єдиний, що знає тайни серця.
Величаємо тебе, апостоле Христовий і євангелисте Луко, і шануємо страждання і труди твої, що ними потрудився ти у благовісті Христовім.
Як Господній учень, прийняв ти Євангеліє, праведний, / як мученик, маєш волю непохитну; / сміливість — як брат Божий, / і як ієрарх — дар молитви. / Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
Єдинородний від Отця Бог Слово, / в останні часи до нас прийшовши, / показав тебе, Якове божественний, / першим пастирем і вчителем людей єрусалимських / і вірним управителем таїн духовних. / Тим-то ми всі шануємо тебе, апостоле.
Величаємо тебе, / апостоле Христовий Якове, / і шануємо страждання і труди твої, що ними потрудився ти // у благовісті Христовім.
Часи й роки достопам’ятних діянь, / подвиги й праці Богоносних отців, / Несторе премудрий, описував, / любов’ю запалився до Господа й бажанням крокувати слідами первісних, / з ними ж не переставай молитися Христу Богові, // щоб урятуватися душам нашим.
Як духовний син і учень Богоносного Феодосія / і щирий житія того наслідувач, / перший чесних його мощів самовидцем бути вдостоївся, / які з іншими отцями Києво-Печерськими набожно переніс, / успадковуючи з іншими святими ченцями Царство Небесне, // молися тепер Господу, що б його одержати й нам, що гідно святкують пам’ять твою.
О, преподобний отче, премудрий наставнику і Богом улюблений подвижнику Несторе Літописцю! Стоячи зі сміливістю біля престолу Вічної Слави, не забудь нас грішних і недостойних, бурями пристрастей обтяжених, і заступництвом твоїм безперестанним захисти країну нашу, тобі рідну, і співвітчизників твоїх від усяких бід і скорбот. Утверди серця наші в православній вірі, Вітчизну свою навчи любити і у братолюбності міцній перебувати. Настав нас на стежки спасіння, щоб молитвами твоїми, заступнику наш, увійшли у вічне Царство слави, вихваляючи Господа і прославляючи твоє заступництво на віки віків. Амінь.
Подвигом славним потрудився ти, Великомучениче Христовий. Георгіє, за Віру, і мучителів безбожних посоромив, ти в жертву Богові приємну приніс себе. Тим то і вінець перемоги заслужив ти і молитвами твоїми подаєш всім прощення гріхів.
Вирощений Богом, ти був почеснішим робітником побожности, зібравши собі снопи добрих діл; бо посіявши з сльозами, ти з радістю жнеш. Постраждавши кров’ю, Христа прийняв ти і молитвами твоїми всім подаєш прощення гріхів.
О, всехвальний, святий великомученику і чудотворцю Георгію! Зглянься на нас скорою твоєю поміччю і вблагай Бога, хай не осудить нас, грішних, у беззаконнях наших, а простить їх нам з великої Своєї милості. Не зневаж молінь наших, але випроси нам у Христа Бога нашого, тихе і благовгодне життя, здоров’я душевне й тілесне; і нехай не на зло обернемо блага, даровані нам з милості всещедрого Бога, а для слави святого імені Його і в прославлення сильного твого заступництва; щоб зміцнив Він державу нашу вічним миром і благословенням. Вислухай нас, мученику Христовий, Юрію, і моли за нас неперестанно Бога, щоб з великої благодаті Його, твоєю ж допомогою і заступництвом, знайдемо милість разом з ангелами і архангелами і всіма святими праворуч правосудячого Судді стати, і Того славити з Отцем і Святим Духом нині й повсякчас, і навіки віків. Амінь.
Аврааму у вірі уподібнюючись, Іова ж у терпінні наслідуючи, отче Філарете, блага землі роздавав ти убогими, заради цього увінчав тебе Подвигоположник Христос Бог наш; Його ж моли, щоб спастися душам нашим.
Багатство твоє ти роздав убогим, і нині небесне багатство прийняв, Філарете Милостивий, заради цього тебе прославляємо, святкуючи пам’ять твою, чеснотам тезоіменитий.
Агнцю Пречистому і Пастирю послідувавши, / агнице словесная Тетяно, / мисленних звірів не злякалася, / але знаменням хресним озброївшись, / до кінця їх перемогла / і увійшла в Небесну огорожу, // де й пом'яни і нас, мученице Христова многомудрая.
Яскраво в стражданні твоєму засяяла ти, страстотерпице, кров'ю своєю прикрашена, і, як прекрасна голубка, на Небеса злетіла єси, Тетяно, тому моли завжди за тих, хто шанує тебе.
Слова Божого служителько, / послідовнице апостольської проповіді Андрія Первозванного та інших апостолів, / просвітнице Грузії й сопілко Святого Духа, / свята рівноапостольна Ніно, / моли Христа Бога за спасіння душ наших.
Прийдімо всі нині, прославмо Христову обраницю, / рівноапостольну проповідницю Божого слова, / благовісницю мудру, / що людей Картали́нії привела на шлях життя й істини, / ученицю Богоматері, / усердну заступницю і невсипну оборону нашу — // Ніну прехвальну.
О всехвальна і предивна рівноапостольна Ніно, до тебе вдаємося і зворушено тебе просимо: захисти нас (імена) від усяких бід і скорбот, врозуми ворогів Святої Церкви Христової та посором супротивників благочестя й умоли Всеблагаго Бога, Спасителя нашого, перед Яким ти нині стоїш, щоб дарував народу православному мир, довголіття й у всякому доброму ділі успіх, щоб і нас привів Господь у Небесне Своє Царство, де всі святі славословлять всесвяте ім’я Його, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Ревнителя Іллю наслідуючи звичаями, / за Хрестителем ідучи правими стежками, отче Антоніє, / Ти був жителем пустелі / і вселенну утвердив Ти молитвами твоїми. / Тому моли Христа Бога, // щоб спаслися душі наші.
Житейську метушню відкинувши, / тихо життя скінчив єси, / Хрестителя наслідуючи всяким чином, преподобний, / отож із ним тебе почитаємо, // начальнику отців Антоніє.
Віри православної непорочний блюстителю і заповідей Христових ревний виконавцю, священномученику Володимире, Христа всім серцем полюбивши, паству твою добре випас ти, і незлобиво мученицьку смерть прийняв. Тому, у вічній славі перебуваючи, моли спастися душам нашим.
Подвигом добрим, як святитель Христів, подвизався ти, віру православну непорочно зберіг, у дні лютого гоніння погроз мучителів не злякавшись, / священномученику Володимире, як первомученик Стефан, тим, що вбивали тебе, мовив ти: Господь нехай простить вас. Тому приготований тобі вінець правди, який нехай воздасть Господь молитвами твоїми усім, хто шанує тебе.
Образ Христового милосердя являючи, / покровом і захистом пастві твоїй був ти, / святителю отче Володимире; / у лагідності й незлобивості страждання приймаючи, / безбожних мучителів, благословляючи, простив ти. // Тому й нам випроси у Христа Бога / дух мирний і велику милість.
Весь ти був, отче, у земному житті своєму правилом віри і образом лагідності. Начальнику і засновнику Троїцької пустелі, відродителю чернечого життя на горах Угольських. У молитвах, чуваннях та в трудах чернечих ти був для братії дзеркалом для наслідування. У бідах і гоніннях — терпеливий страднику, а для всіх, хто приходить до тебе — допомого і утіхо. Не переставай молитися за всіх, хто шанує твою пам'ять, Іове, преподобний отче наш, Карпатського краю похвало.
Преподобний отче Іове преславний, / ти весь, наче свічка, палав полум’ям перед Богом. / У неусипному бдінні предстоючи, молився ти за світ, / і нині радієш у чертозі небесному. / Поминай нас, чад твоїх, / що звертаються до тебе і взивають: / виблагай, щоб дароване було нам гріхів відпущення // і душам нашим велика милість.
Від пелен Ти старанно премудрість сестрою собі вчинив, богонатхненний, побачивши пресвітлу, як діву чисту, яку Ти прийняв і привів, і нею, наче намистом золотим, свою душу і ум прикрасив; Ти показав себе, як другий Кирило, блаженний, розумом і іменем мудрий.
Твердим і богонатхненним ученням просвічуєш світ, як пресвітлими зорями; обійшов Ти, як блискавка, вселенну, Кириле блаженний, розсіваючи пресвітле Боже Слово, на заході, і півночі, і півдні світ просвіщаючи чудесами.
Болістями святих, які за Тебе постраждали, будь милостивим, Господи, і всі наші хвороби зціли, Чоловіколюбче, молимося.
Все воїнство земне залишивши, ви прилучилися до Владики на небесах, сорок страстотерпців Господніх, пройшовши крізь вогонь і воду, блаженні, достойно одержали славу на небесах і вінців безліч.
Жінкам-мироносицям перед гробом став ангел і вигукнув: "Миро мертвому належить, а Христос не піддався тлінню. Тож звіщайте: воскрес Господь, що дарує світові велику милість!
Радуватися мироносицям повелів Ти, плач праматері Єви втихомирив Ти воскресінням Твоїм, Христе Боже, а апостолам Твоїм проповідувати повелів: "Спас воскрес із гробу!
Рівноапостольні вчителі слов’янських країн, Кириле і Мефодію, богомудрі, Владику всіх моліть, щоб усі народи слов’янські утвердив у православ’ї та однодумності, умиротворив світ і спас душі наші.
Ягниця Твоя, Ісусе, Євфимія / гучно взиває: / «Тебе, Жениху мій, люблю / і, шукаючи Тебе, страждаю, / і розпинаюся, і погребаюся з Тобою через Твоє хрещення, / і страждаю заради Тебе, / щоб царювати з Тобою, / і вмираю за Тебе, щоб і жити з Тобою. / Тож прийми мене як жертву непорочну, / що з любов'ю віддала себе Тобі». / Її молитвами, // як Милостивий, спаси душі наші.
Возлюбивши Жениха твого Христа / і яскраво світильник свій приготувавши, / ти возсіяла чеснотами, всехвальна Євфиміє. / Тому й увійшла з Ним на весільний бенкет, / прийнявши від Нього вінець страждань. / Тож визволи від бід нас, // що з вірою вшановуємо пам'ять твою.
Подвиги у стражданнях, подвиги у вірі / ти щиро принесла за Христа, Жениха твого. / Але й нині моли разом із Богородицею, / щоб єресі та гординю ворогів / під ноги воїнству нашому покорити — / ти, що визнання віри від шестисот тридцяти богоносних отців / прийняла і зберігаєш, всехвальна.
Уподібнився ти купцеві, що шукає добру перлину, / славнодержавний Володимире, / коли сидів на високому престолі матері міст наших — Богом береженого Києва. / Випробовуючи різні віровчення і посилаючи до Царгорода, / щоб пізнати православну віру, / знайшов ти неоціненну перлину — Христа, / що обрав тебе, як другого Павла, / і змив у святій купелі сліпоту / душевну і тілесну. / Тому святкуємо твоє успіння ми, / люди твої, і з любов'ю взиваємо: // молися, щоб спастися душам нашим.
Уподібнившись великому апостолу Павлу, ти, всеславний Володимире, / на старість відкинув дитячі мудрування про служіння ідолам, / прикрасився ж багряницею божественного хрещення. / І нині, стоячи перед Спасом Христом в радості, // молися, щоб спастися душам нашим.
У тілі ангел, / пророків основа, / другий предтеча пришестя Христового — Ілля славний / з висоти послав Єлисеєві благодать / недуги відганяти / і прокажених очищати; // тому і всім, що шанують його, подає зцілення.
Пророче і провидче великих діл Бога нашого, / Іллє великоіменитий, / що словом своїм зупиняв і збирав дощові хмари, // моли за нас єдиного Чоловіколюбця.
Пречесні, цнотливі і незлобиві страстотерпці, Романе славний і Давиде дивний, тягар бо Господній за Євангелієм на плечі взявши, наслідували Христа, і хрест Його, як скіпетр, в руках маючи, ворога брата і злого владолюбця подолали, і той нині в геєні мучиться, ви ж радуєтеся; з Небесними Силами стоячи перед Святою Тройцею, моліться за державу ваших родичів, щоб богоугодній їй бути, і синам українським спастися.
Засіяла днесь преславна пам’ять ваша, / благородні страстотерпці Христові, Романе й Давиде, / що скликуєте нас на прославу Христа, Бога нашого. / Тому, прибігаючи до ковчега ваших мощів, / приймаємо дар оздоровлення вашими молитвами, святії, // бо ви є божественні лікарі.
Благости навчився і у всьому трезвився, / благим умом священноліпно одягнувшись, / зачерпнув єси від посудини вибраної невимовне, / і віру зберігши, рівно шлях пройшов єси, священномученику Діонісію, // моли Христа Бога спастися душам нашим.
Небесні врата пройшовши духом, / як учень апостола, який третього неба досяг, Діонісію, / невимовним збагатився єси розумом / і озорив єси у тьмі невідання сидящих. / Тому зовемо: радуйся, отче всесвітній.