|
Цaрствъ 1-z
|
Перша книга Царств
|
| * У євреїв: «Перша Самуїла». | |
|
Главa №
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть человёкъ t ґрмаfeмъ сіфы2, t горы2 є3фрeмли, и3 и4мz є3мY є3лканA сhнъ їереміи1ль, сhна и3лjина, сhна fокeлz въ насjвэ t ґрмаfeма t горы2 є3фрeмли: | Був один чоловік з Рамафаїм-Цофима, з гори Єфремової, ім’я йому Елкана, син Ієрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, — ефрафянин; |
|
2
|
2
|
| и3 семY двЁ жєны2 (бhша): и4мz є3ди1нэй ѓнна и3 и4мz вторёй феннaна: и3 бsху феннaнэ дёти, ѓннэ же не бsше nтрочaте. | у нього були дві дружини: ім’я однієї Анна, а ім’я другої Феннана; у Феннани були діти, у Анни ж не було дітей. |
|
3
|
3
|
| И# восхождaше человёкъ t днE до днE и3з8 грaда своегw2 ґрмаfeма покланsтисz и3 жрeти гDу бGу саваHfу въ силHмъ. И# тaмw бЁ и3лjй и3 двA сы6на є3гw2 nфнJ и3 фінеeсъ, жерцы2 гDни. | І ходив цей чоловік з міста свого у визначені дні поклонятися і приносити жертву Господу Саваофу в Силом; там були [Ілій і] два сини його, Офні та Финеєс, священиками Господа. |
|
4
|
4
|
| И# бhсть дeнь, и3 пожрE є3лканA и3 дадE феннaнэ женЁ своeй и3 сынHмъ є3S и3 дщeрємъ є3S ч†сти: | У той день, коли Елкана приносив жертву, давав Феннані, дружині своїй, і всім синам її і дочкам її частини; |
|
5
|
5
|
| ѓннэ же дадE чaсть є3ди1ну, ћкw не бЁ є4й ч†да, nбaче ѓнну люблsше є3лканA пaче феннaны. И# гDь затвори2 ложеснA є3S: | Анні ж давав частину особливу, [тому що в неї не було дітей], бо любив Анну [більше, ніж Феннану], хоча Господь закрив утробу її. |
|
6
|
6
|
| занeже не дадE є4й гDь чaда по ск0рби є3S и3 по сётованію њскорблeніz є3S, и3 сётоваше сегw2 рaди, ћкw затвори2 гDь ўтр0бу є3S не дaти є4й чaда. | Суперниця її сильно засмучувала її, спонукуючи її до нарікання на те, що Господь закрив утробу її. |
|
7
|
7
|
| Тaкw творsше t г0да до г0да, внегдA приходи1ти є4й въ д0мъ гDень: (ўкорsше є3S тaкw,) и3 сётоваше, и3 плaкаше, и3 не kдsше. | Так бувало щороку, коли ходила вона в дім Господній; та засмучувала її, а ця плакала [і нарікала] і не їла. |
|
8
|
8
|
| И# речE є4й є3лканA мyжъ є3S: ѓнна. И# речE є3мY: сE, ѓзъ, г0споди. И# речE є4й: чт0 ти є4сть, ћкw плaчешисz; и3 почто2 не ћси; и3 почто2 біeши сeрдце твоE; нёсмь ли ѓзъ тебЁ добрёе пaче десzти2 ч†дъ; | І сказав їй Елкана, чоловік її: Анно! [Вона відповіла йому: ось я. І сказав їй:] чого ти плачеш і чому не їси, і від чого сумує серце твоє? чи не краще я для тебе за десять синів? |
|
9
|
9
|
| И# востaвши ѓнна по kдeніи и4хъ въ силHмэ, и3 стA пред8 гDемъ. И#лjй же жрeцъ сэдsше на прест0лэ, при прaзэ двeри хрaма гDнz. | І встала Анна після того, як вони їли і пили в Силомі, [і стала перед Господом]. Ілій же священик сидів тоді на сідалищі біля входу в храм Господній. |
|
10
|
10
|
| И# тA ўмилeнна душeю, и3 помоли1сz гDу и3 плaчущи проплaка, | І була вона в скорботі душі, і молилася Господу, і гірко плакала, |
|
11
|
11
|
| и3 њбэщA њбётъ гDу, глаг0лющи: ґдwнаJ гDи є3лwJ саваHfъ, ѓще призирaz при1зриши на смирeніе рабы2 твоеS и3 помzнeши мS, и3 дaси рабЁ твоeй сёмz мyжеско, то2 дaмъ є5 пред8 тоб0ю въ дaръ до днE смeрти є3гw2: и3 вінA и3 піsнственнагw не и3спіeтъ, и3 желёзо не взhдетъ на главY є3гw2. | і дала обітницю, говорячи: Господи [Всемогутній Боже] Саваофе! якщо Ти зглянешся на скорботу раби Твоєї і згадаєш про мене, і не забудеш раби Твоєї і даси рабі Твоїй дитя чоловічої статі, то я віддам його Господу [у дар] на всі дні життя його, [і вина і сикера не буде він пити,] і бритва не торкнеться голови його. |
|
12
|
12
|
| И# бhсть є3гдA ўмн0жи молsщисz пред8 гDемъ, и3лjй же жрeцъ смотрsше на ўстA є3S. | Тим часом як вона довго молилася перед Господом, Ілій дивився на вуста її; |
|
13
|
13
|
| И# тA глаг0лаше въ сeрдцы своeмъ, т0кмw ўстнЁ є3S двизaстэсz, ґ глaсъ є3S не слhшашесz: и3 мнsше ю5 и3лjй піsну сyщу. | і оскільки Анна говорила у серці своєму, а вуста її тільки рухалися, і не було чутно голосу її, то Ілій вважав її п’яною. |
|
14
|
14
|
| И# речE є4й и3лjй: док0лэ піsна бyдеши; tими2 віно2 твоE и3 и3ди2 t мёста гDнz. | І сказав їй Ілій: доки ти будеш п’яною? витверезься від вина твого [і йди від лиця Господнього]. |
|
15
|
15
|
| И# tвэщA ѓнна и3 речE: ни2, г0споди: женA въ жeстокъ дeнь ѓзъ є4смь, вінA и3 піsнства не пи1хъ, но и3зливaю пред8 гDемъ дyшу мою2: | І відповіла Анна, і сказала: ні, господарю мій; я — дружина, скорботна духом, вина і сикера я не пила, але виливаю душу мою перед Господом; |
|
16
|
16
|
| не дaждь рабы2 твоеS во дщeрь поги1бели, ћкw t мн0жества глумлeніz моегw2 и3 t мн0жества сётованіz моегw2 и3стazхъ дaже досeлэ. | не вважай рабу твою негідною жінкою, бо від великої печалі моєї і від скорботи моєї я говорила досі. |
|
17
|
17
|
| И# tвэщA и3лjй и3 речE къ нeй: и3ди2 съ ми1ромъ, бGъ ї}левъ да дaстъ ти2 всE прошeніе твоE, є4же проси1ла є3си2 t негw2. | І відповів Ілій і сказав: іди з миром, і Бог Ізраїлів виконає прохання твоє, чого ти просила в Нього. |
|
18
|
18
|
| И# речE ѓнна: њбрёте рабA твоS благодaть пред8 nчи1ма твои1ма. И# и4де женA въ пyть св0й, и3 вни1де во nби1тель свою2, и3 kдE съ мyжемъ свои1мъ и3 пи2, и3 лицE є3S не и3спадE ктомY. | Вона ж сказала: нехай знайде раба твоя милість в очах твоїх! І пішла вона в дорогу свою, і їла, і лице її не було вже сумним, як колись. |
|
19
|
19
|
| И# ќтреневаша заyтра, и3 поклони1шасz гDу, и3 и3д0ша путeмъ свои1мъ. И# вни1де є3лканA въ д0мъ св0й во ґрмаfeмъ и3 познA є3лканA женY свою2 ѓнну: и3 помzнE ю5 гDь, и3 зачaтъ. | І встали вони вранці, і поклонилися перед Господом, і повернулися, і прийшли в дім свій у Раму. І пізнав Елкана Анну, дружину свою, і згадав про неї Господь. |
|
20
|
20
|
| И# бhсть во врeмz днjй, и3 роди2 ѓнна сhна и3 наречE и4мz є3мY самуи1лъ: и3 речE: ћкw t гDа бGа саваHfа и3спроси1хъ є3го2. | Через деякий час зачала Анна і народила сина і дала йому ім’я: Самуїл, бо, [говорила вона], від Господа [Бога Саваофа] я виблагала його. |
|
21
|
21
|
| И# взhде человёкъ є3лканA и3 вeсь д0мъ є3гw2 въ силHмъ пожрeти жeртву днjй и3 њбёты сво‰ и3 вс‰ десzти6ны земли2 своеS. | І пішов чоловік її Елкана і вся родина його [у Силом] принести річну жертву Господу й обітниці свої [і всі десятини від землі своєї]. |
|
22
|
22
|
| Ѓнна же не взhде съ ни1мъ, ћкw речE мyжеви своемY: д0ндеже взhдетъ nтрочA, и3 ѓще tдою2 є5, тогдA kви1тсz лицY гDню и3 пребyдетъ тaмw до вёка. | Анна ж не пішла [з ним], сказавши чоловіку своєму: коли дитя відняте буде від грудей і підросте, тоді я відведу його, і він явиться перед Господом і залишиться там назавжди. |
|
23
|
23
|
| И# речE є4й є3лканA мyжъ є3S: твори2 благ0е пред8 nчи1ма твои1ма, сэди2 д0ндеже tдои1ши є5: но да ўтверди1тъ гDь (сл0во твоE), и3зшeдшее и3з8 ќстъ твои1хъ. И# сёде женA, и3 млек0мъ питaше сhна своего2, д0ндеже tдои2 є3го2. | І сказав їй Елкана, чоловік її: роби, що тобі вгодно; залишайся, доки не вигодуєш його грудьми; тільки нехай утвердить Господь слово, [що вийшло з вуст твоїх]. І залишилася дружина його, і годувала грудьми сина свого, доки не вигодувала. |
|
24
|
24
|
| И# взhде съ ни1мъ въ силHмъ, є3гдA tдои2 є3го2, съ телцeмъ трилётнымъ и3 съ хлBбы и3 со є4фі муки2 пшени1чны и3 мёхомъ вінA: и3 внид0ша въ д0мъ гDень въ силHмъ, и3 nтрочA съ ни1ми. | Коли ж вигодувала його, пішла з ним у Силом, взявши три тельці [і хліби] і одну ефу борошна і міх вина, і прийшла в дім Господа в Силом, [і хлопчик з нею]; хлопчик же був ще дитя. |
|
25
|
25
|
| И# привед0ша є5 пред8 гDа: и3 заклA nтeцъ є3гw2 жeртву, ю4же творsше t днjй на дни6 гDеви: и3 привед0ша nтрочA, и3 заклA телцA. И# приведE ѓнна мaти nтрочA ко и3лjю | [І привели його перед лице Господа; і приніс батько його жертву, яку приносив Господу у встановлені дні. І привели отрока] і закололи тельця; і привела отрока [Анна мати] до Ілія |
|
26
|
26
|
| и3 речE: во мнЁ, гDи, да живeтъ душA твоS, господи1не м0й, ѓзъ женA стоsвшаz пред8 тоб0ю, њ сeмъ помоли1тисz гDу: | і сказала: о, господарю мій! нехай живе душа твоя, господарю мій! я — та сама жінка, що тут при тобі стояла і молилася Господу; |
|
27
|
27
|
| њ nтрочaти сeмъ моли1хсz, и3 дадe ми гDь прошeніе моE, є4же проси1хъ ў негw2: | про це дитя молилася я, і виконав мені Господь прохання моє, чого я просила в Нього; |
|
28
|
28
|
| и3 ѓзъ tдаю2 є5 гDеви во вс‰ дни6 животA є3гw2 на служeніе гDеви. И# поклони1сz тaмw гDеви. | і я віддаю його Господу на всі дні життя його, служити Господу. І поклонилася там Господу. |
|
Главa в7
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| И# помоли1сz ѓнна и3 речE: ўтверди1сz сeрдце моE въ гDэ, вознесeсz р0гъ м0й въ бз7э моeмъ, разшири1шасz ўстA мо‰ на враги2 мо‰, возвесели1хсz њ спасeніи твоeмъ: | І молилася Анна і говорила: зраділо серце моє в Господі; піднісся ріг мій у Бозі моєму; широко розкрилися вуста мої на ворогів моїх, бо я радію у спасінні Твоєму. |
|
2
|
2
|
| ћкw нёсть с™ъ ћкw гDь, и3 нёсть првdнъ ћкw бGъ нaшъ, и3 нёсть с™ъ пaче тебє2: | Немає настільки святого, як Господь; бо немає іншого, крім Тебе; і немає твердині, як Бог наш. |
|
3
|
3
|
| не хвали1тесz и3 не глаг0лите высHкаz въ гордhни, нижE да и3зhдетъ велерёчіе и3з8 ќстъ вaшихъ: ћкw бGъ рaзумwвъ гDь, и3 бGъ ўготовлszй начин†ніz сво‰: | Не примножуйте розмов гордовитих; зухвалі слова нехай не виходять з уст ваших; бо Господь є Бог відання, і діла в Нього зважені. |
|
4
|
4
|
| лyкъ си1льныхъ и3знем0же, и3 немощствyющіи препоsсашасz си1лою: | Лук сильних переломлюється, а немічні перепоясуються силою; |
|
5
|
5
|
| и3сп0лненніи хлёба лиши1шасz, и3 ѓлчущіи пришeлствоваша зeмлю: ћкw непл0ды роди2 сeдмь, и3 мн0гаz въ чaдэхъ и3знем0же: | ситі працюють за хліб, а голодні відпочивають; навіть неплідна народжує сім разів, а багатодітна знемагає. |
|
6
|
6
|
| гDь мертви1тъ и3 живи1тъ, низв0дитъ во ѓдъ и3 возв0дитъ, | Господь умертвляє і оживляє, спускає до пекла і возводить; |
|
7
|
7
|
| гDь ўб0житъ и3 богати1тъ, смирsетъ и3 вhситъ, | Господь робить убогими і збагачує, принижує і піднімає. |
|
8
|
8
|
| возставлsетъ t земли2 ўб0га и3 t гн0ища воздвизaетъ ни1ща посади1ти є3го2 съ могyщими людjй, и3 прест0лъ слaвы даS въ наслёдіе и5мъ: | З пороху піднімає Він бідного, із бруду піднімає убогого, посаджуючи з вельможами, і престіл слави дає їм у спадщину; бо у Господа основи землі, і Він утвердив на них вселенну. |
|
9
|
9
|
| даsй моли1тву молsщемусz и3 блгcви2 лBта првdнагw, ћкw не въ крёпости си1ленъ мyжъ: | Стопи святих Своїх Він оберігає, а беззаконні в темряві зникають; тому що не силою міцна людина. |
|
10
|
10
|
| гDь нeмощна сотвори2 сопостaта є3гw2, гDь с™ъ: да не хвaлитсz премyдрый премyдростію своeю, и3 да не хвaлитсz си1льный си1лою своeю, и3 да не хвaлитсz богaтый богaтствомъ свои1мъ: но њ сeмъ да хвaлитсz хвалsйсz, є4же разумёти и3 знaти гDа, и3 твори1ти сyдъ и3 прaвду посредЁ земли2: гDь взhде на нб7сA и3 возгремЁ: т0й сyдитъ концє1мъ земли2, првdнъ сhй, и3 дaстъ крёпость царє1мъ нaшымъ и3 вознесeтъ р0гъ хрістA своегw2. | Господь зітре противників Своїх; з небес загримить на них. [Господь святий. Нехай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, і нехай не хвалиться сильний силою своєю, і нехай не хвалиться багатий багатством своїм, але хто бажає хвалитися, нехай хвалиться тим, що розуміє і знає Господа.] Господь буде судити краї землі, і дасть кріпкість цареві Своєму і піднесе ріг помазаника Свого. |
|
11
|
11
|
| И# њстaвиша є3го2 тaмw пред8 гDемъ и3 tид0ша во ґрмаfeмъ въ д0мъ св0й: nтрочa же бЁ служA лицY гDню пред8 лицeмъ и3лjи жерцA. | [І залишила Самуїла там перед Господом,] і пішов Елкана в Раму в дім свій, а отрок залишився служити Господу при Ілії священику. |
|
12
|
12
|
| Сhнове же и3лjи жерцA (бhша) сhнове поги1белніи, не вёдуще гDа, | Сини ж Ілія були люди негідні; вони не знали Господа |
|
13
|
13
|
| ни њправдaніz жрeческа пред8 людьми2 всёми жрyщими. И# прихождaше џтрокъ жрeческъ, є3гдA варsтсz мzсA, и3 ќдица трезyбна въ рукY є3гw2, | і обов’язків священиків стосовно до народу. Коли хто приносив жертву, слуга священиків, приходив під час варіння м’яса, з виделкою в руці своїй |
|
14
|
14
|
| и3 влагaше ю5 въ кон0бъ вели1кій, и3ли2 въ мёдzный сосyдъ, и3ли2 горнeцъ, и3 всE є4же вонзeсz на ќдицу, взимaше є5 себЁ жрeцъ: и3 тaкw творsху всемY ї}леви приходsщему пожрeти гDеви въ силHмэ. | і опускав її в казан, або в каструлю, або на сковороду, або в горщик, і що вийме виделка, те брав собі священик. Так чинили вони з усіма ізраїльтянами, які приходили туди в Силом. |
|
15
|
15
|
| И# прeжде каждeніz тyка, прихождaше џтрокъ жрeческъ и3 глаг0лаше мyжеви жрyщему: дaждь мsса и3спещи2 жерцY, и3 не возмY t тебє2 мsса варeнагw t кон0ба. | Навіть раніше, ніж спалювали жир, приходив слуга священичий і говорив тому, хто приносив жертву: дай м’яса на печеню священикові; він не візьме в тебе вареного м’яса, а дай сире. |
|
16
|
16
|
| И# глаг0лаше мyжъ жрsй: да покади1тсz пeрвэе тyкъ, ћкоже подобaетъ, и3 тогдA в0змеши себЁ t всёхъ, є4же х0щетъ душA твоS. И# речE: ни2, нн7э дaждь: ѓще же не дaси, возмY си1лою. | І якщо хто говорив йому: нехай спалять раніше жир, як має бути, і потім візьми собі, скільки забажає душа твоя, то він говорив: ні, зараз же дай, а якщо ні, то силою візьму. |
|
17
|
17
|
| И# бЁ пред8 гDемъ грёхъ nтрокHвъ вeлій ѕэлw2, ћкw tметaху жeртву гDню. | І гріх цих молодих людей був дуже великий перед Господом, тому що вони відвертали від жертвоприношень Господу. |
|
18
|
18
|
| И# самуи1лъ бЁ служA пред8 гDемъ, џтрочищь сhй њпоsсанъ во є3фyдъ льнsнъ. | Отрок же Самуїл служив перед Господом, одягаючи лляний ефод. |
|
19
|
19
|
| И# хламЂду мaлу сотвори2 є3мY мaти є3гw2, и3 приношaше є3мY t днjй во дни6, є3гдA восхождaше съ мyжемъ свои1мъ пожрeти жeртву днjй. | Верхній малий одяг робила йому мати його і приносила йому щорічно, коли приходила з чоловіком своїм для приношення належної жертви. |
|
20
|
20
|
| И# благослови2 и3лjй є3лканY и3 женY є3гw2, глаг0лz: да воздaстъ ти2 гDь сёмz t жены2 сеS за дaръ, є3г0же даровaлъ є3си2 гDеви. И# tи1де человёкъ въ мёсто своE. | І благословив Ілій Елкану і дружину його і сказав: нехай дасть тобі Господь дітей від дружини цієї замість даного, якого ти віддав Господу! І пішли вони в місце своє. |
|
21
|
21
|
| И# посэти2 гDь бGъ ѓнну, и3 зачA, и3 роди2 є3щE три2 сhны и3 дщє1ри двЁ. И# возвели1чисz џтрокъ самуи1лъ пред8 гDемъ. | І відвідав Господь Анну, і зачала вона і народила ще трьох синів і двох дочок; а отрок Самуїл зростав у Господа. |
|
22
|
22
|
| И#лjй же состарёсz ѕэлw2: и3 ўслhша, ±же творsху сhнове є3гw2 всBмъ сынHмъ ї}лєвымъ, и3 ћкw бывaху съ женaми предстоsщими ў двeрій ски1ніи свидёніz, | Ілій же був дуже старим і чув усе, як поводяться сини його з усіма ізраїльтянами, і що вони сплять з жінками, які збираються біля входу в скинію зібрання. |
|
23
|
23
|
| и3 речE и5мъ: почто2 твори1те по глаг0лу семY, є3г0же ѓзъ слhшу и3з8 ќстъ всёхъ людjй гDнихъ (њ вaсъ); | І сказав їм: для чого ви робите такі справи? бо я чую про недобрі вчинки ваші від усього народу [Господнього]. |
|
24
|
24
|
| ни2, ч†да, ни2: ћкw не блaгъ слyхъ, є3г0же ѓзъ слhшу њ вaсъ: не твори1те тaкw, ћкw не добры2 слyхи, ±же ѓзъ слhшу, є4же не раб0тати лю1демъ бGу: | Ні, діти мої, недобрий поголос, який я чую [про вас, не робіть так, бо недобрий поголос, який я чую]; ви розбещуєте народ Господній; |
|
25
|
25
|
| ѓще согрэшaz согрэши1тъ мyжъ мyжеви, пом0лzтсz њ нeмъ ко гDу: ѓще же гDеви согрэши1тъ, кто2 пом0литсz њ нeмъ; И# не послyшаста глaса nтцA своегw2, ћкw хотsй восхотЁ гDь погуби1ти |. | якщо згрішить людина проти людини, то помоляться за неї Богу; якщо ж людина згрішить проти Господа, то хто буде заступником за неї? Але вони не слухали голосу батька свого, бо Господь вирішив уже віддати їх на смерть. |
|
26
|
26
|
| Џтрокъ же самуи1лъ хождaше пред8успэвaz, и3 бЁ бл†гъ пред8 гDемъ и3 челwвёки. | Отрок же Самуїл все більше і більше входив у вік і у благовоління в Господа й у людей. |
|
27
|
27
|
| И# пріи1де человёкъ б9ій ко и3лjю и3 речE: сі‰ гlетъ гDь: tкрывazсz tкрhхсz въ домY nтцA твоегw2, сyщымъ и5мъ въ земли2 є3гЂпетстэй рабHмъ въ д0му фараHни, | І прийшов чоловік Божий до Ілія і сказав йому: так говорить Господь: чи не відкрився Я дому батька твого, коли вони були ще в Єгипті, у домі фараона? |
|
28
|
28
|
| и3 и3збрaхъ д0мъ nтцA твоегw2 t всёхъ домHвъ ї}левыхъ мнЁ служи1ти, є4же восходи1ти ко nлтарю2 моемY и3 кади1ти кади1ломъ и3 носи1ти є3фyдъ, и3 дaхъ д0му nтцA твоегw2 вс‰, ±же nгнS жeртвєннаz сынHвъ ї}левыхъ, въ снёдь: | І чи не обрав його з усіх колін Ізраїлевих Собі у священика, щоб він піднімався до жертовника Мого, щоб курив фіміам, щоб носив ефод переді Мною? І чи не дав Я дому батька твого від усіх вогнем спалюваних жертв синів Ізраїлевих? |
|
29
|
29
|
| и3 почто2 ты2 воззрёлъ є3си2 на fmміaмъ м0й и3 на жeртву мою2 безстyднымъ џкомъ, и3 прослaвилъ сhны тво‰ пaче менє2, є4же благословлsти начaтокъ всsкіz жeртвы ї}левы предо мн0ю; | Для чого ж ви топчете ногами жертви Мої і хлібні приношення Мої, які заповів Я для оселі Моєї, і для чого ти віддаєш перевагу синам своїм переді мною, наповнюючи себе початками всіх приношень народу Мого — Ізраїля? |
|
30
|
30
|
| сегw2 рaди сі‰ гlетъ гDь бGъ ї}левъ, гlz: рек0хъ, д0мъ тв0й и3 д0мъ nтцA твоегw2 прeйдетъ предо мн0ю до вёка: ґ нн7э гlетъ гDь: никaкоже мнЁ, занE т0кмw прославлsющыz мS прослaвлю, и3 ўничижazй мS безчeстенъ бyдетъ: | Тому так говорить Господь Бог Ізраїлів: Я сказав тоді: «дім твій і дім батька твого будуть ходити перед лицем Моїм повік». Але тепер говорить Господь: нехай не буде так, тому що Я прославлю тих, що прославляють Мене, а ті, що знеславлюють Мене, будуть осоромлені. |
|
31
|
31
|
| сE, днjе и4дутъ, и3 потреблю2 сёмz твоE и3 сёмz д0му nтцA твоегw2, и3 не бyдетъ стaрца въ домY твоeмъ во вс‰ дни6, | Ось, настають дні, в які Я підсічу силу твою і силу дому батька твого, так що не буде старця в домі твоєму [ніколи]; |
|
32
|
32
|
| и3 ќзриши держaву мою2 во всёхъ, и4миже разблажaетъ ї}лz, и3 не бyдетъ стaрца въ домY твоeмъ во вс‰ дни6: | і ти будеш бачити біду дому Мого, при всьому тому, що Господь благодіє Ізраїлю, і не буде в домі твоєму старця в усі дні, |
|
33
|
33
|
| и3 мyжа не и3стреблю2 тебЁ t nлтарS моегw2, во є4же њскудёти nчесє1мъ є3гw2 и3 и3стazти души2 є3гw2: и3 вси2 пр0чіи д0му твоегw2 падyтъ nрyжіемъ мyжескимъ: | Я не відкину усіх твоїх від жертовника Мого, щоб томити очі твої і мучити душу твою; але всі нащадки дому твого будуть помирати в середніх літах. |
|
34
|
34
|
| и3 сіE тебЁ знaменіе, є4же пріи1детъ на џба сы6на тво‰ сі‰ nфнJ и3 фінеeса: въ дeнь є3ди1нъ ќмрутъ џба: | І ось тобі знамення, що буде з двома синами твоїми, Офні та Финеєсом: обоє вони помруть в один день. |
|
35
|
35
|
| и3 возстaвлю себЁ жерцA вёрна, и4же вс‰ ±же въ сeрдцы моeмъ и3 ±же въ души2 моeй сотвори1тъ, и3 сози1жду є3мY д0мъ вёренъ, и3 пред8и1детъ пред8 хріст0мъ мои1мъ во вс‰ дни6: | І поставлю Собі священика вірного; він буде чинити за серцем Моїм і за душою Моєю; і дім його зроблю твердим, і він буде ходити перед помазаником Моїм в усі дні; |
|
36
|
36
|
| и3 бyдетъ всsкъ њстaвшійсz въ домY твоeмъ пріи1детъ поклони1тисz є3мY съ цaтою сребрA и3 хлёбомъ є3ди1нымъ, глаг0лz: пріими1 мz къ є3ди1ному t свzщеннослужeній твои1хъ, є4же ћсти хлёбъ. | і всякий, хто залишився з дому твого, прийде кланятися йому за геру срібла і шматок хліба і скаже: «зарахуй мене до якої-небудь левитської посади, щоб мати їжу». |
|
Главa G
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| И# џтрочищь самуи1лъ бЁ служA гDеви пред8 и3лjемъ їерeемъ, и3 гlг0лъ гDень бЁ чeстенъ въ ты6z дни6, не бЁ видёніе посылaемо. | Отрок Самуїл служив Господу при Ілії; слово Господнє було рідкісним у ті дні, видіння були не часто. |
|
2
|
2
|
| И# бhсть въ дeнь w4нъ, и3 и3лjй спaше на мёстэ своeмъ, и3 џчи є3гw2 начaста т‰жцэ бhти, и3 не можaше зрёти: | І було в той час, коли Ілій лежав на своєму місці, — очі ж його почали склеплятися, і він не міг бачити, — |
|
3
|
3
|
| и3 прeжде нeже ўгасE свэти1лникъ б9ій, и3 самуи1лъ спaше въ цeркви гDни, и3дёже ківHтъ б9ій, | і світильник Божий ще не погас, і Самуїл лежав у храмі Господньому, де ковчег Божий; |
|
4
|
4
|
| и3 воззвA гDь: самуи1ле, самуи1ле. И# речE: сE, ѓзъ. | воззвав Господь до Самуїла: [Самуїле, Самуїле!] І відповів він: ось я! |
|
5
|
5
|
| И# течE ко и3лjю и3 речE: сE, ѓзъ, ћкw звaлъ мS є3си2. И# речE (и3лjй): не звaхъ тебE, возврати1сz и3 спи2. И# возврати1сz и3 спA. | І побіг до Ілія і сказав: ось я! ти кликав мене. Але той сказав: я не кликав тебе; йди назад, лягай. І він пішов і ліг. |
|
6
|
6
|
| И# приложи2 гDь и3 воззвA є3щE: самуи1ле, самуи1ле. И# востA самуи1лъ и3 и4де ко и3лjю втори1цею, и3 речE: сE, ѓзъ, ћкw звaлъ мS є3си2. И# речE: не звaхъ тебE, чaдо моE, возврати1сz, спи2. | Але Господь удруге воззвав до Самуїла: [Самуїле, Самуїле!] Він встав і прийшов до Ілія вдруге, і сказав: ось я! ти кликав мене. Але той сказав: я не кликав тебе, сину мій; іди назад, лягай. |
|
7
|
7
|
| Самуи1лъ же въ то2 врeмz є3щE не познавaше бGа, прeжде tкровeніz є3мY глaса гDнz. | Самуїл ще не знав тоді голосу Господа, і ще не відкривалося йому слово Господнє. |
|
8
|
8
|
| И# приложи2 гDь призвaти самуи1ла трети1цею: и3 востaвъ, и3 и4де ко и3лjю и3 речE: сE, ѓзъ, ћкw звaлъ мS є3си2. И# разумЁ и3лjй, ћкw гDь призывaетъ џтрочища, и3 речE: возврати1сz и3 спи2, чaдо: | І воззвав Господь до Самуїла ще втретє. Він встав і прийшов до Ілія і сказав: ось я! ти кликав мене. Тоді зрозумів Ілій, що Господь кличе отрока. |
|
9
|
9
|
| и3 бyдетъ ѓще воззовeтъ тS зовhй, и3 речeши: гlи, гDи, ћкw слhшитъ рaбъ тв0й. И# и4де самуи1лъ, и3 спA на мёстэ своeмъ. | І сказав Ілій Самуїлу: піди назад і лягай, і коли [Той, Хто кличе] покличе тебе, ти скажи: говори, Господи, бо чує раб Твій. І пішов Самуїл і ліг на місці своєму. |
|
10
|
10
|
| И# пріи1де гDь и3 стA и3 воззвA є3го2 ћкоже пeрвое и3 втор0е: самуи1ле, самуи1ле. И# речE самуи1лъ: гlи (гDи), ћкw слhшитъ рaбъ тв0й. | І прийшов Господь, і став, і воззвав, як у той і інший раз: Самуїле, Самуїле! І сказав Самуїл: говори, [Господи,] бо чує раб Твій. |
|
11
|
11
|
| И# речE гDь къ самуи1лу: сE, ѓзъ творю2 гlг0лы мо‰ во ї}ли, ћкw всsкому слhшащему сі‰ пошуми1тъ во nбои1хъ ўшесёхъ є3гw2: | І сказав Господь Самуїлу: ось, Я зроблю діло в Ізраїлі, про яке хто почує, у того задзвенить в обох вухах; |
|
12
|
12
|
| въ дeнь т0й воздви1гну на и3лjа вс‰, є3ли6ка гlахъ на д0мъ є3гw2: начнY и3 скончaю: | у той день Я виконаю над Ілієм усе те, що Я говорив про дім його; Я почну і закінчу; |
|
13
|
13
|
| и3 возвэсти1хъ є3мY, ћкw tмщY ѓзъ на д0мэ є3гw2 до вёка въ непрaвдахъ сынHвъ є3гw2, њ ни1хже вёдzше, ћкw ѕлосл0виста бGа сhнове є3гw2, и3 не наказA и4хъ: | Я оголосив йому, що Я покараю дім його навіки за ту провину, що він знав, як сини його нечестять, і не зупиняв їх; |
|
14
|
14
|
| и3 сегw2 рaди клsхсz д0му и3лjину, ћкw не њчи1ститсz непрaвда д0му и3лjина въ кади1лахъ и3 жeртвахъ є3гw2 до вёка. | і тому клянуся дому Ілія, що провина дому Ілієвого не загладиться ні жертвами, ні приношеннями хлібними повік. |
|
15
|
15
|
| И# спA самуи1лъ до ќтра, и3 ќтренева заyтра, и3 tвeрзе двє1ри хрaма гDнz. Самуи1лъ же ўбоsсz повёдати видёніz и3лjю. | І спав Самуїл до ранку, [і встав рано] і відчинив двері дому Господнього; і боявся Самуїл оголосити видіння це Ілію. |
|
16
|
16
|
| И# речE и3лjй къ самуи1лу: самуи1ле чaдо. И# речE: сE, ѓзъ. | Але Ілій покликав Самуїла і сказав: сину мій Самуїле! Той сказав: ось я! |
|
17
|
17
|
| И# речE (и3лjй): что2 гlг0лъ гlг0ланный къ тебЁ; не скрhй u5бо t менє2: сі‰ да сотвори1тъ тебЁ бGъ и3 сі‰ да приложи1тъ, ѓще ўтаи1ши t менє2 сл0во t всёхъ словeсъ гlг0ланныхъ къ тебЁ во ўшесA тво‰. | І сказав Ілій: що сказано тобі? не приховуй від мене; те і те зробить з тобою Бог, і ще більше зробить, якщо ти приховаєш від мене що-небудь із усього того, що сказано тобі. |
|
18
|
18
|
| И# повёда самуи1лъ и3лjю вс‰ словесA, и3 не ўтаи2 t негw2 (ни є3ди1нагw гlг0ла). И# речE и3лjй: гDь сaмъ, є4же блaго пред8 ни1мъ, да сотвори1тъ. | І оголосив йому Самуїл усе і не приховав від нього нічого. Тоді сказав [Ілій]: Він — Господь; що Йому завгодно, те нехай сотворить. |
|
19
|
19
|
| И# возвели1ченъ бhсть самуи1лъ, и3 гDь бЁ съ ни1мъ, и3 не падE t всёхъ словeсъ є3гw2 на земли2 (ни є3ди1нъ глаг0лъ). | І підріс Самуїл, і Господь був з ним; і не залишилося жодне зі слів його не сповненим. |
|
20
|
20
|
| И# разумёша вси2 ї}лтzне t дaна дaже и3 до вирсавjи, ћкw вёренъ самуи1лъ гDу во пrр0цэхъ. | І дізнався весь Ізраїль від Дана до Вирсавії, що Самуїл удостоєний бути пророком Господнім. |
|
21
|
21
|
| И# приложи2 гDь kви1тисz въ силHмэ, kви1 бо сS гDь самуи1лу: и3 ўвёрисz самуи1лъ прbр0къ бhти гDеви во всeмъ ї}ли, t концA до концA земли2. И#лjй же состарёсz ѕэлw2, и3 сhнове є3гw2 ходsще хождaху, и3 лукaвъ пyть и4хъ пред8 гDемъ. | І продовжував Господь являтися в Силомі після того, як відкрив Себе Самуїлу в Силомі через слово Господнє. [Й упевнилися в усьому Ізраїлі, від краю до краю землі, що Самуїл є пророк Господній. Ілій же дуже постарів, а сини його продовжували ходити беззаконними путями своїми перед Господом.] |
|
Главa д7
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть во дни6 w4ны, и3 собрaшасz и3ноплемє1нницы проти1ву ї}лz на брaнь: и3 и3зhде ї}ль во срётеніе и5мъ на брaнь, и3 њполчи1шасz во ґвенезeрэ, и3 и3ноплемє1нницы њполчи1шасz во ґфeцэ: | [І зібралися филистимляни воювати з ізраїльтянами.] І було слово Самуїла до всього Ізраїля. І виступили ізраїльтяни проти филистимлян на війну і розташувалися станом при Авен-Езері, а филистимляни розташувалися при Афеку. |
|
2
|
2
|
| и3 срази1шасz и3ноплемє1нницы на брaни со ї}лтzны, и3 преклони1сz брaнь, и3 пад0ша мyжіе ї}лєвы пред8 и3ноплемє1нники, и3 ўбіeни бhша въ брaни на селЁ четhри тhсzщы мужeй. | І вишикувалися филистимляни проти ізраїльтян, і відбулася битва, і були вражені ізраїльтяни филистимлянами, які побили на полі битви близько чотирьох тисяч чоловік. |
|
3
|
3
|
| И# пріид0ша лю1діе въ п0лкъ, и3 рёша старBйшины ї}лєвы: почто2 порази2 нaсъ гDь днeсь пред8 и3ноплемє1нники; в0змемъ ківHтъ бGа нaшегw t силHма, и3 и3зhдетъ посредЁ нaсъ и3 сп7сeтъ ны2 t руки2 вр†гъ нaшихъ. | І прийшов народ у стан; і сказали старійшини Ізраїлеві: за що вразив нас Господь сьогодні перед филистимлянами? візьмемо собі з Силома ковчег завіту Господнього, і він піде серед нас і врятує нас від руки ворогів наших. |
|
4
|
4
|
| И# послaша лю1діе въ силHмъ, и3 взsша tтyду ківHтъ гDа сэдsщагw на херувjмэхъ: и3 (бhша) тaмw џба сы6на и3л‡ина съ ківHтомъ б9іимъ, nфнJ и3 фінеeсъ. | І послав народ у Силом, і принесли звідти ковчег завіту Господа Саваофа, Який сидить на херувимах; а ковчег завіту Божого супроводжували і два сини Ілієві, Офні та Финеєс. |
|
5
|
5
|
| И# бhсть є3гдA пріи1де ківHтъ гDень въ п0лкъ, и3 возопи2 вeсь ї}ль глaсомъ вели1кимъ, и3 возшумЁ землS. | І коли прибув ковчег завіту Господнього в стан, весь Ізраїль підняв такий сильний крик, що земля стогнала. |
|
6
|
6
|
| И# ўслhшаша и3ноплемє1нницы глaсъ в0плz и3 рёша: что2 сeй в0пль вели1кій въ полцЁ є3врeйстэ; И# ўразумёша, ћкw ківHтъ гDень пріи1де въ п0лкъ. | І почули филистимляни шум вигуків і сказали: від чого такі голосні вигуки в стані євреїв? І довідалися, що ковчег Господній прибув у стан. |
|
7
|
7
|
| И# ўбоsшасz и3ноплемє1нницы и3 рёша: сjи б0зи пріид0ша къ ни6мъ въ п0лкъ: г0ре нaмъ, и3зми1 ны, г0споди, днeсь: ћкw не бhсть тaкw вчерA и3 трeтіzгw днE: | І злякалися филистимляни, бо сказали: Бог той прийшов до них у стан. І сказали: горе нам! тому що не бувало подібного ні вчора, ні третього дня; |
|
8
|
8
|
| г0ре нaмъ, кт0 ны и4зметъ t руки2 богHвъ крёпкихъ си1хъ; сjи сyть б0зи, поби1вшіи є3гЂпта всsкими ћзвами и3 въ пустhни: | горе нам! хто визволить нас від руки цього сильного Бога? Це — той Бог, Який уразив єгиптян усякими карами в пустелі; |
|
9
|
9
|
| ўкрэпи1тесz и3 бyдите въ мyжы, и3ноплемє1нницы, ћкw да не пораб0таете є3врewмъ, ћкоже пораб0таша нaмъ, бyдите u5бо въ мyжы и3 бjйтесz съ ни1ми. | зміцніться і будьте мужніми, филистимляни, щоб вам не бути в поневоленні у євреїв, як вони у вас у поневоленні; будьте мужніми й воюйте з ними. |
|
10
|
10
|
| И# би1шасz съ ни1ми: и3 пад0ша мyжіе ї}лєвы пред8 и3ноплемє1нники, и3 побэжE кjйждо въ селeніе своE, и3 бhсть ћзва вели1ка ѕэлw2: и3 падE t ї}лz три1десzть тhсzщъ чинHвъ: | І воювали филистимляни, і вражені були ізраїльтяни, і кожен побіг у намет свій, і була поразка дуже велика, і впало з ізраїльтян тридцять тисяч піших. |
|
11
|
11
|
| и3 ківHтъ б9ій взsтъ бhсть, и3 џба сhны и3л‡ины ўмр0ша, nфнJ и3 фінеeсъ. | І ковчег Божий був узятий, і два сини Ілієві, Офні та Финеєс, померли. |
|
12
|
12
|
| И# течE мyжъ t брaни їемінeй, и3 пріи1де въ силHмъ въ дeнь w4нъ, и3 ри6зы сво‰ растерзaвъ, и3 пeрсть бЁ на главЁ є3гw2. | І побіг один веніамитянин з місця битви і прийшов у Силом у той самий день; одяг на ньому був розідраний і порох на голові його. |
|
13
|
13
|
| И# пріи1де, и3 сE, и3лjй сэдsше на прест0лэ своeмъ ў двeрій, смотрS на пyть, ћкw бЁ сeрдце є3гw2 во ќжасэ (вели1цэ) њ ківHтэ б9іи. И# человёкъ вни1де во грaдъ возвэщaz: и3 возопи2 вeсь грaдъ глaсомъ вели1кимъ: | Коли прийшов він, Ілій сидів на сідалищі при дорозі біля воріт і дивився, тому що серце його тремтіло за ковчег Божий. І коли чоловік той прийшов і оголосив у місті, то голосно застогнало все місто. |
|
14
|
14
|
| и3 слhша и3лjй глaсъ в0плz и3 речE: что2 є4сть глaсъ в0плz сегw2; И# человёкъ потщaвсz вни1де и3 повёда и3лjю. | І почув Ілій звуки крику і сказав: від чого такий шум? І негайно підійшов чоловік той і сповістив Ілію. |
|
15
|
15
|
| И# бЁ и3лjй девzти1десzти nсми2 лётъ, и3 џчи є3гw2 и3знемог0ста, и3 не ви1дzше. | Ілій був тоді дев’яноста восьми років; і очі його померкли, і він не міг бачити. |
|
16
|
16
|
| И# речE и3лjй мужє1мъ предстоsщымъ себЁ: что2 глaсъ в0плz сегw2; И# мyжъ потщaвсz вни1де ко и3лjю и3 речE є3мY: ѓзъ є4смь пришeдый и3з8 полкA, и3 ѓзъ прибэжaхъ t брaни днeсь. И# речE и3лjй: что2 бhвшій глаг0лъ, чaдо; | І сказав той чоловік Ілію: я прийшов зі стану, сьогодні ж я прибіг з місця битви. І сказав Ілій: що відбулося, сину мій? |
|
17
|
17
|
| И# tвэщA џтрочищь и3 речE: побэжaша мyжіе ї}лєвы t лицA и3ноплемeнникwвъ, и3 ћзва вeліz бhсть въ лю1дехъ, и3 џба сhны тво‰ ўмр0ша, и3 ківHтъ б9ій взsтъ є4сть. | І відповів вісник і сказав: побіг Ізраїль перед филистимлянами, і поразка велика відбулася в народі, і обидва сини твої, Офні та Финеєс, померли, і ковчег Божий взято. |
|
18
|
18
|
| И# бhсть є3гдA помzнY њ ківHтэ б9іи, и3 падE (и3лjй) съ прест0ла взнaкъ бли1з8 двeрій, и3 сокруши1сz хребeтъ є3гw2, и3 ќмре, ћкw стaръ бЁ человёкъ и3 тsжекъ: и3 т0й суди2 ї}леви четhредесzть лётъ. | Коли згадав він про ковчег Божий, Ілій упав із сідалища горілиць біля воріт, зламав собі хребет і помер; бо він був старий і важкий. Був же він суддею Ізраїля сорок років. |
|
19
|
19
|
| И# снохA є3гw2 женA фінеeсова зачeншаz роди1ти, и3 слhша вёсть, ћкw взsтъ бhсть ківHтъ б9ій и3 ћкw ќмре свeкоръ є3S и3 мyжъ є3S, и3 восплaкасz (г0рькw), и3 роди2, ћкw њбрати1шасz на ню2 бwлёзни є3S. | Невістка його, дружина Финеєсова, була вагітна вже перед пологами. І коли почула вона звістку про взяття ковчега Божого і про смерть свекра свого і чоловіка свого, то впала на коліна і народила, тому що приступили до неї болі її. |
|
20
|
20
|
| И# во врeмz, внегдA ўмирaше, рёша є4й жєны2 предстоsщыz є4й: не б0йсz, ћкw сhна родилA є3си2. И# не tвэщA, и3 не разумЁ сeрдце є3S. | І коли помирала вона, жінки, що стояли при ній, говорили їй: не бійся, ти народила сина. Але вона не відповідала і не звертала уваги. |
|
21
|
21
|
| И# наречE џтрочища ўехавHfъ: и3 рёша њ ківHтэ б9іи и3 њ свeкрэ є3S и3 њ мyжи є3S: пресели1сz слaва t ї}лz, ћкw взsтсz ківHтъ гDень, и3 ћкw ќмре свeкоръ є3S и3 мyжъ є3S. | І назвала немовля: Іхавод*, сказавши: «відійшла слава від Ізраїля» — з узяттям ковчега Божого і [зі смертю] свекра її і чоловіка її. |
|
22
|
22
|
| И# речE: пресели1сz слaва ї}лева, ћкw взsтъ бhсть ківHтъ б9ій. | Вона сказала: відійшла слава від Ізраїля, бо взято ковчег Божий. |
|
Главa є7
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| И# взsша и3ноплемє1нницы ківHтъ б9ій и3 и3знес0ша є3го2 t ґвенезeра во ґзHтъ: | Филистимляни ж узяли ковчег Божий і принесли його з Авен-Езера в Азот. |
|
2
|
2
|
| и3 взsша и3ноплемє1нницы ківHтъ гDень и3 внес0ша є3го2 въ хрaмъ дагHновъ, и3 постaвиша є3го2 бли1з8 дагHна. | І взяли филистимляни ковчег Божий, і внесли його в храм Дагона, і поставили його поряд з Дагоном. |
|
3
|
3
|
| И# њбyтреневаша ґзHтzне наyтріе и3 внид0ша въ хрaмъ дагHновъ: и3 ўви1дэша, и3 сE, дагHнъ падE на зeмлю на лицE своE пред8 ківHтомъ б9іимъ. И# воздвиг0ша дагHна, и3 постaвиша є3го2 на мёстэ своeмъ. | І встали азотяни вранці на другий день, і ось, Дагон лежить лицем своїм до землі перед ковчегом Господнім. І взяли вони Дагона і знову поставили його на своє місце. |
|
4
|
4
|
| И# бhсть є3гдA востaша заyтра, и3 сE, дагHнъ лежaше лицeмъ на земли2 пред8 ківHтомъ завёта гDнz: главa же дагHнова и3 џбэ плеснB н0гъ є3гw2 t‰ты на прaзэ nс0бw кazждо, и3 џбэ дл†ни рyкъ є3гw2 лежaщэ при двeрехъ, т0чію трyпъ дагHновъ њстaсz. | І встали вони вранці наступного дня, і ось, Дагон лежить ниць на землі перед ковчегом Господнім; голова Дагона й [обидві ноги його й] обидві руки його [лежали] відсіченими, кожна окремо, на порозі, залишився тільки тулуб Дагона. |
|
5
|
5
|
| Тогw2 рaди не вступaютъ жерцы2 дагHнwвы и3 вси2 входsщіи въ хрaмъ дагHновъ на прaгъ д0му дагHнова во ґзHтэ дaже до днE сегw2: ћкw преступaюще преступaютъ. | Тому жерці Дагонові й усі, хто приходить у капище Дагона в Азот, не ступають на поріг Дагонів до цього дня, [а переступають через нього]. |
|
6
|
6
|
| И# њтzготЁ рукA гDнz на ґзHтэ, и3 наведE на ни1хъ, и3 воскипЁ и5мъ на сэдaлищахъ и4хъ, во ґзHтэ и3 въ предёлэхъ є3гw2, и3 посредЁ страны2 є3гw2 ўмн0жишасz мhшы: и3 бhсть смущeніе смeрти вели1ко во грaдэ. | І тяжіла рука Господня над азотянами, і Він вражав їх і покарав їх болісними наростами, в Азоті й в околицях його, [а всередині країни розмножилися миші, і був у місті великий розпач]. |
|
7
|
7
|
| И# ви1дэша мyжіе ґзHтстіи, ћкw тaкw (бhсть), и3 глаг0лаша: ћкw не пребyдетъ ківHтъ бGа ї}лева съ нaми, ћкw жeстока рукA є3гw2 на ны2 и3 на дагHна б0га нaшего. | І побачили це азотяни і сказали: нехай не залишиться ковчег Бога Ізраїлевого у нас, бо тяжка рука Його і для нас і для Дагона, бога нашого. |
|
8
|
8
|
| И# послaвше собрaша воев0дъ и3ноплемeнничихъ къ себЁ и3 глаг0лаша: что2 сотвори1мъ ківHту бGа ї}лева; И# рёша геfeє: да прeйдетъ ківHтъ бGа ї}лева къ нaмъ въ гefъ. И# прeйде ківHтъ бGа ї}лева въ гefъ. | І послали, і зібрали до себе усіх володарів филистимських, і сказали: що нам робити з ковчегом Бога Ізраїлевого? І сказали [гефяни]: нехай ковчег Бога Ізраїлевого перейде [до нас] у Геф. І відправили ковчег Бога Ізраїлевого у Геф. |
|
9
|
9
|
| И# бhсть по прешeствіи є3гw2, и3 бhсть рукA гDнz на грaдэ, мzтeжъ вeлій ѕэлw2: и3 порази2 мyжы грaда t мaла до вели1ка, и3 порази2 и5хъ на сэдaлищахъ и4хъ. И# сотвори1ша геfeє себЁ сэд†лища (зл†та), | Після того, як відправили його, була рука Господа на місті — жах дуже великий, і вразив Господь жителів міста від малого до великого, і з’явилися на них нарости. |
|
10
|
10
|
| и3 tпусти1ша ківHтъ б9ій во ґскалHнъ. И# бhсть є3гдA вни1де ківHтъ бGа ї}лева во ґскалHнъ, и3 возопи1ша ґскалwнjтzне глаг0люще: почто2 возврати1сте ківHтъ бGа ї}лева къ нaмъ, ўмори1ти ны2 и3 лю1ди нaшz; | І відіслали вони ковчег Божий в Аскалон; і коли прийшов ковчег Божий в Аскалон, заволали аскалонитяни, говорячи: принесли до нас ковчег Бога Ізраїлевого, щоб умертвити нас і народ наш. |
|
11
|
11
|
| И# послaша и3 собрaша вс‰ воевHды и3ноплемє1нничи и3 рёша: tпусти1те ківHтъ бGа ї}лева, и3 да постaвитсz на мёстэ своeмъ, и3 да не ўмори1тъ нaсъ и3 людjй нaшихъ. Ћкw бhсть мzтeжъ смeрти во всeмъ грaдэ тsжекъ ѕэлw2, є3гдA вни1де ківHтъ бGа ї}лева тaмw. | І послали, і зібрали усіх володарів филистимських, і сказали: відішліть ковчег Бога Ізраїлевого; нехай він повернеться у своє місце, щоб не умертвив він нас і народ наш. Тому що смертельний жах був у всьому місті; дуже тяжіла рука Божа на них, [коли прийшов туди ковчег Бога Ізраїлевого]. |
|
12
|
12
|
| И# живyщіи и3 не ўмeршіи ўzзви1шасz на сэдaлищахъ, и3 взhде в0пль грaда до нб7сE. | І ті, які не померли, вражені були наростами, так що волання міста піднімалося до небес. |
|
Главa ѕ7
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| И# бЁ ківHтъ гDень на селЁ и3ноплемeнникwвъ сeдмь мцcъ: и3 воскипЁ землS и4хъ мhшами. | І пробув ковчег Господній в області Филистимській сім місяців, [і наповнилася земля та мишами]. |
|
2
|
2
|
| И# призвaша и3ноплемє1нницы жерцє1въ и3 волхвHвъ и3 њбаsнникwвъ свои1хъ, глаг0люще: что2 сотвори1мъ ківHту гDню; скажи1те нaмъ, кaкw п0слемъ є3го2 на мёсто є3гw2; | І покликали филистимляни жерців і віщунів [і заклинателів] і сказали: що нам робити з ковчегом Господнім? навчіть нас, як нам повернути його у своє місце. |
|
3
|
3
|
| И# рёша: ѓще tпущaете вы2 ківHтъ завёта гDа бGа ї}лева, да не п0слете є3гw2 тщA, но tдаю1ще tдади1те є3мY за м{ки (дaры), и3 тогдA и3сцэлитeсz, и3 ўмлcтивитсz вaмъ: є3дa ли не tстyпитъ рукA є3гw2 t вaсъ; | Ті сказали: якщо ви хочете повернути ковчег [завіту Господа] Бога Ізраїлевого, то не повертайте його ні з чим, але принесіть Йому жертву за провину; тоді зцілитеся і дізнаєтеся, за що не відступає від вас рука Його. |
|
4
|
4
|
| И# глаг0лаша: что2 є3мY за м{ки tдади1мъ; И# рёша: по числY воев0дъ и3 и3ноплемeнничихъ пsть сэдaлищъ златhхъ и3 пsть мhшей златhхъ, ћкw прегрэшє1ніz въ вaсъ и3 въ кнzзeхъ вaшихъ и3 въ лю1дехъ: | І сказали вони: яку жертву за провину повинні ми принести Йому? Ті сказали: за числом володарів филистимських п’ять наростів золотих і п’ять мишей золотих; бо кара одна на усіх вас і на володарях ваших; |
|
5
|
5
|
| и3 сотвори1те под0біе сэдaлищъ вaшихъ и3 под0біе мhшей вaшихъ, растлэвaющихъ зeмлю, и3 воздади1те слaву бGу (ї}леву), ћкw да њблегчи1тъ рyку свою2 t вaсъ и3 t богHвъ вaшихъ и3 t земли2 вaшеz: | отже, зробіть зображення наростів ваших і зображення мишей ваших, які спустошують землю, і віддайте славу Богу Ізраїлевому; можливо, Він полегшить руку Свою над вами і над богами вашими і над землею вашою; |
|
6
|
6
|
| и3 почто2 њтzгощaете сердцA в†ша, ћкоже њтzгчи2 є3гЂпетъ и3 фараHнъ сeрдце своE; не є3гдa ли поругaсz и5мъ, tпусти2 и5хъ, и3 tид0ша; | і для чого вам озлоблювати серце ваше, як озлобили серце своє єгиптяни і фараон? ось, коли Господь показав силу Свою над ними, тоді вони відпустили їх, і ті пішли; |
|
7
|
7
|
| и3 нн7э возми1те и3 сотвори1те колесни1цу н0ву є3ди1ну и3 двЁ кр†вы первороди1вшыz без8 телsтъ, на ни1хже не бsше kрмо2: и3 впрzзи1те кр†вы въ колесни1цу, ґ телsта и4хъ возврати1те вспsть въ д0мъ: | отже, візьміть, зробіть одну колісницю нову і візьміть двох корів, що вперше народили, на яких не було ярма, і впряжіть корів у колісницю, а телят їх відведіть від них додому; |
|
8
|
8
|
| и3 возми1те ківHтъ гDень, и3 возложи1те и5 на колесни1цу, и3 сосyды златы6z tдади1те є3мY за м{ки, и3 положи1те въ ковчeжцэ t страны2 є3гw2: и3 tпусти1те є3го2, да и4детъ: | і візьміть ковчег Господній, і поставте його на колісницю, а золоті речі, які принесете Йому в жертву за провину, покладіть в ящик збоку його; і відпустіть його, і нехай іде; |
|
9
|
9
|
| и3 ќзрите, ѓще путeмъ предёлwвъ свои1хъ п0йдетъ въ веfсамЂсъ, т0й сотвори2 нaмъ ѕло2 вели1кое сіE: ѓще же ни2, то2 ўразумёемъ, ћкw не рукA є3гw2 прикоснyсz нaсъ, но приключeніе сіE бhсть нaмъ. | і дивіться, якщо він піде до країв своїх, до Вефсамиса, то він велике це зло зробив нам; якщо ж ні, то ми будемо знати, що не його рука вразила нас, а зробилося це з нами випадково. |
|
10
|
10
|
| И# сотвори1ша и3ноплемє1нницы тaкw, и3 взsша двЁ кр†вы первороди1вшыz, и3 впрzг0ша | въ колесни1цу, телsта же и4хъ затвори1ша въ д0мэ: | І зробили вони так: і взяли двох пе́рвісток корів і впрягли їх у колісницю, а телят їх утримали вдома; |
|
11
|
11
|
| и3 возложи1ша ківHтъ гDень на колесни1цу, и3 ковчeжецъ, и3 мhшы златы6z, и3 подHбіz сэдaлищъ свои1хъ: | і поставили ковчег Господа на колісницю і ящик з золотими мишами і зображеннями наростів. |
|
12
|
12
|
| и3 ўпрaвишасz кр†вы на пути2 въ пyть веfсaмскій, на пути2 и4мже и3дsху, и3 труждaхусz, и3 не совращaхусz на дeсно, нижE на шyе: и3 воевHды и3ноплемє1нничи и3дsху в8слёдъ є3гw2 дaже до предBлъ веfсaмскихъ. | І пішли корови прямо на дорогу до Вефсамиса; однією дорогою йшли, йшли і мукали, але не ухилялися ні праворуч, ні ліворуч; володарі ж филистимські йшли слідом за ними до кордону Вефсамиса. |
|
13
|
13
|
| И# и5же въ веfсамЂсэ жнsху жaтву пшени1цы во ю3д0ли: и3 возвед0ша џчи свои2, и3 ви1дэша ківHтъ гDень, и3 возвесели1шасz во срётеніе є3мY. | Жителі Вефсамиса жали тоді пшеницю в долині, і, глянувши, побачили ковчег Господній, і зраділи, що побачили його. |
|
14
|
14
|
| И# колесни1ца вни1де въ село2 њсjево сyщее въ веfсамЂсэ, (и3 стA тaмw,) и3 постaвиша тaмw при нeмъ кaмень вeлій: и3 и3ссэк0ша древесA колесни6чнаz, и3 кр†вы вознес0ша на всесожжeніе гDу. | Колісниця ж прийшла на поле Ісуса вефсамитянина і зупинилася там; і був тут великий камінь, і розкололи колісницю на дрова, а корів принесли у всепалення Господу. |
|
15
|
15
|
| Леvjти же вознес0ша ківHтъ гDень, и3 ковчeжецъ и4же съ ни1мъ, и3 ±же въ нeмъ сосyды зл†ты, и3 положи1ша на кaмени вели1цэмъ: мyжіе же веfсaмстіи вознес0ша всесожжє1ніz и3 пожр0ша жeртву въ т0й дeнь гDу. | Левити зняли ковчег Господа і ящик, що був при ньому, в якому були золоті речі, і поставили на великому тому камені; жителі ж Вефсамиса принесли в той день всепалення і закололи жертви Господу. |
|
16
|
16
|
| И# пsть воев0дъ и3ноплемє1нничи зрsху, и3 возврати1шасz во ґккарHнъ въ дeнь т0й. | І п’ять володарів филистимських бачили це і повернулися в той день в Аккарон. |
|
17
|
17
|
| И# сі‰ сэд†лища злат†z, ±же воздaша и3ноплемє1нницы за мyку гDу: ґзHтско є3ди1но, гaзско є3ди1но, ґскалHнско є3ди1но, гefско є3ди1но, ґккарHнско є3ди1но. | Золоті ці нарости, які принесли филистимляни в жертву за провину Господу, були: один за Азот, один за Газу, один за Аскалон, один за Геф, один за Аккарон; |
|
18
|
18
|
| И# златы6z мhшы по числY всёхъ градHвъ и3ноплемeнничихъ пzти2 воев0дъ, t грaда ўтвержeна и3 дaже до вeси ферезeовы и3 до кaмене вели1кагw, на нeмже положи1ша ківHтъ завёта гDнz, и4же є4сть дaже до сегw2 днE, на селЁ њсjи веfсамmсjтzнина. | а золоті миші були за числом усіх міст филистимських — п’яти володарів, від міст укріплених і до відкритих сіл, до великого каменя, на якому поставили ковчег Господа і який знаходиться до цього дня на полі Ісуса вефсамитянина. |
|
19
|
19
|
| И# не порaдовашасz сhнове їехwнjины въ мужeхъ веfсaмскихъ, ћкw ви1дэша ківHтъ гDень: и3 ўби2 въ ни1хъ пzтьдесsтъ тhсzщъ и3 сeдмьдесzтъ мужeй. И# плaкашасz лю1діе, ћкw порази2 гDь людjй ћзвою вели1кою ѕэлw2. | [Не зраділи сини Ієхонії серед мужів вефсамиських, що бачили ковчег Господа]. І вразив Він жителів Вефсамиса за те, що вони заглядали у ковчег Господа, і вбив з народу п’ятдесят тисяч сімдесят чоловік; і заплакав народ, тому що вразив Господь народ поразкою великою. |
|
20
|
20
|
| И# рёша мyжіе и5же t веfсамЂса: кто2 возм0жетъ поити2 пред8 гDемъ бGомъ с™hмъ си1мъ; и3 къ комY взhдетъ ківHтъ завёта гDнz t нaсъ; | І сказали жителі Вефсамиса: хто може стояти перед Господом, цим святим Богом? і до кого Він піде від нас? |
|
21
|
21
|
| И# послaша послы2 къ живyщымъ въ каріаfіарjмэ, глаг0люще: возврати1ша и3ноплемє1нницы ківHтъ гDень, сни1дите и3 вознеси1те є3го2 къ себЁ. | І послали послів до жителів Кириаф-Іарима сказати: филистимляни повернули ковчег Господа; прийдіть, візьміть його до себе. |
|
Главa з7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| И# пріид0ша мyжіе каріаfіарjмстіи и3 взsша ківHтъ завёта гDнz, и3 внес0ша є3го2 въ д0мъ ґмінадaвль и4же на холмЁ: и3 є3леазaра сhна є3гw2 њсвzти1ша сохранsти ківHтъ завёта гDнz. | І прийшли жителі Кириаф-Іарима, і взяли ковчег Господа, і принесли його в дім Аминадава, на пагорб, а Єлеазара, сина його, посвятили, щоб він охороняв ковчег Господа. |
|
2
|
2
|
| И# бhсть t негHже днE бЁ ківHтъ въ каріаfіарjмэ, ўмн0жишасz днjе, и3 бhти двaдесzть лётъ: и3 воззрЁ вeсь д0мъ ї}левъ в8слёдъ гDа. | З того дня, як залишився ковчег у Кириаф-Іаримі, минуло багато часу, років двадцять. І звернувся весь дім Ізраїлів до Господа. |
|
3
|
3
|
| И# речE самуи1лъ ко всемY д0му ї}леву, глаг0лz: ѓще всёмъ сeрдцемъ вaшимъ вы2 њбращaетесz ко гDу, tими1те б0ги чужды6z t среды2 вaсъ, и3 дубр†вы, и3 ўгот0вайте сердцA в†ша ко гDу, и3 пораб0тайте є3мY є3ди1ному, и3 и3збaвитъ вaсъ t руки2 и3ноплемeнничи. | І сказав Самуїл усьому дому Ізраїлевому, говорячи: якщо ви всім серцем своїм звертаєтеся до Господа, то вилучіть зі свого середовища богів іноземних і Астарт і спрямуйте серце ваше до Господа, і служіть Йому одному, і Він визволить вас від руки филистимлян. |
|
4
|
4
|
| И# tверг0ша сhнове ї}лєвы ваалjма и3 дубр†вы ґстарHfа, и3 пораб0таша гDу є3ди1ному. | І вилучили сини Ізраїлеві Ваала й Астарту і стали служити одному Господу. |
|
5
|
5
|
| И# речE самуи1лъ: собери1те ко мнЁ всего2 ї}лz въ массифafъ, и3 помолю1сz њ вaсъ ко гDу. | І сказав Самуїл: зберіть усіх ізраїльтян у Массифу, і я помолюся за вас Господу. |
|
6
|
6
|
| И# собрaшасz лю1діе въ массифafъ, и3 почерпaху в0ду и3 проливaху пред8 гDемъ на зeмлю: и3 пости1шасz въ т0й дeнь, и3 рёша: согрэши1хомъ пред8 гDемъ. И# судsше самуи1лъ сhны ї}лєвы въ массифafэ. | І зібралися у Массифу, і черпали воду, і проливали перед Господом, і постились у той день, говорячи: згрішили ми перед Господом. І судив Самуїл синів Ізраїлевих у Массифі. |
|
7
|
7
|
| И# ўслhшаша и3ноплемє1нницы, ћкw собрaшасz вси2 сhнове ї}лєвы въ массифafъ, и3 взыд0ша воевHды и3ноплемє1нничи на ї}лz. И# слhшаша сhнове ї}лєвы и3 ўбоsшасz t лицA и3ноплемє1нникъ: | Коли ж почули филистимляни, що зібралися сини Ізраїлеві у Массифу, тоді пішли володарі филистимські на Ізраїля. Ізраїльтяни, почувши про те, злякалися филистимлян. |
|
8
|
8
|
| и3 рёша сhнове ї}лєвы къ самуи1лу: не премолчи2 њ нaсъ вопіS ко гDу бGу нaшему, да и3збaвитъ ны2 t руки2 и3ноплемeнничи. И# речE самуи1лъ: не бyди мнЁ є4же tступи1ти t гDа бGа моегw2 и3 не вопи1ти њ вaсъ съ молeніемъ. | І сказали сини Ізраїлеві Самуїлу: не переставай взивати за нас до Господа Бога нашого, щоб Він урятував нас від руки филистимлян. [І сказав Самуїл: нехай не буде цього зі мною, щоб відступити від Господа Бога мого, і не взивати за вас у молитві!] |
|
9
|
9
|
| И# взS самуи1лъ kгнS є3ди1но ссyщее, и3 принесE є5 на всесожжeніе со всёми людьми2 гDеви: и3 возопи2 самуи1лъ ко гDу њ ї}ли, и3 послyша є3гw2 гDь. | І взяв Самуїл одне ягня від сосків, і приніс його [із усім народом] у всепалення Господу, і воззвав Самуїл до Господа за Ізраїль, і почув його Господь. |
|
10
|
10
|
| И# бsше самуи1лъ возносsй всесожжeніе, и3 и3ноплемє1нницы прибли1жишасz на брaнь на ї}лz: и3 возгремЁ гDь глaсомъ вeліимъ въ дeнь w4нъ на и3ноплемeнники, и3 смzт0шасz и3 пад0ша пред8 ї}лемъ: | І коли Самуїл підносив усепалення, филистимляни прийшли воювати з Ізраїлем. Але Господь прогримів у той день сильним громом над филистимлянами і навів на них жах, і вони були вражені перед Ізраїлем. |
|
11
|
11
|
| и3 и3зыд0ша мyжіе ї}лєвы t массифafа, и3 погнaша и3ноплемeнникwвъ, и3 би1ша и5хъ дaже до под0ліz веfх0ръ. | І виступили ізраїльтяни з Массифи, і переслідували филистимлян, і вражали їх до місця під Вефхором. |
|
12
|
12
|
| И# взS самуи1лъ кaмень є3ди1нъ и3 постaви є3го2 междY массифafомъ и3 междY вeтхимъ: и3 наречE и4мz є3мY ґвенезeръ, си1рэчь кaмень п0мощи, и3 речE: до здЁ пом0же нaмъ гDь. | І взяв Самуїл один камінь, і поставив між Массифою і між Сеном, і назвав його Авен-Езер*, сказавши: до цього місця допоміг нам Господь. |
|
13
|
13
|
| И# смири2 гDь и3ноплемeнники, и3 не приложи1ша ктомY и3ти2 въ предёлы ї}лєвы: и3 бhсть рукA гDнz на и3ноплемeнникwвъ во вс‰ дни6 самуи1лwвы. | Так упокорені були филистимляни, і не стали більше ходити в межі Ізраїлеві; і була рука Господня на филистимлянах в усі дні Самуїла. |
|
14
|
14
|
| И# tдaшасz грaды, и5хже взsша и3ноплемє1нницы t сынHвъ ї}левыхъ, и3 tдaша и5хъ ї}лю, t ґккарHна дaже до гefа, и3 предёлы ї}лz свободи1шасz t руки2 и3ноплемeнничи: и3 бЁ ми1ръ междY ї}лемъ и3 междY ґморрeемъ. | І повернуті були Ізраїлю міста, які узяли филистимляни у Ізраїля, від Аккарона і до Гефи, і межі їхні звільнив Ізраїль від рук филистимлян, і був мир між Ізраїлем і аморреями. |
|
15
|
15
|
| И# судsше самуи1лъ ї}лю во вс‰ дни6 животA своегw2. | І був Самуїл суддею Ізраїля в усі дні життя свого: |
|
16
|
16
|
| И# хождaше t г0да до г0да, и3 w4крестъ веfи1лz и3 галгaлы и3 массифafа, и3 суждaше ї}лz во всёхъ свzщeнныхъ си1хъ. | щорічно він ходив і обходив Вефиль, і Галгал і Массифу і судив Ізраїля в усіх цих місцях; |
|
17
|
17
|
| Бsше же є3мY возвращeніе во ґрмаfeмъ, ћкw тaмw бsше д0мъ є3гw2: и3 судsше тaмw ї}лz, и3 создA тaмw nлтaрь гDеви. | потім повертався в Раму; тому що там був дім його, і там судив він Ізраїля, і збудував там жертовник Господу. |
|
Главa }
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть є3гдA состарёсz самуи1лъ, и3 постaви сhны сво‰ суди1ти ї}леви. | Коли ж постарів Самуїл, то поставив синів своїх суддями над Ізраїлем. |
|
2
|
2
|
| И# сі‰ и3менA сынHмъ є3гw2: пeрвенецъ їwи1ль, и3 и4мz втор0му ґвjа, судіи6 въ вирсавeи. | Ім’я старшому синові його Іоїль, а ім’я другому синові його Авия; вони були суддями у Вирсавії. |
|
3
|
3
|
| И# не поид0ша сhнове є3гw2 путeмъ є3гw2: и3 ўклони1шасz в8слёдъ лихоимaніz, и3 пріимaху дaры, и3 развращaху суды2. | Але сини його не ходили путями його, а ухилилися в користь і брали подарунки, і судили неправдиво. |
|
4
|
4
|
| И# собрaшасz мyжіе ї}лєвы, и3 пріид0ша къ самуи1лу во ґрмаfeмъ | І зібралися усі старійшини Ізраїля, і прийшли до Самуїла в Раму, |
|
5
|
5
|
| и3 рёша є3мY: сE, ты2 состарёлсz є3си2, сhнове же твои2 не х0дzтъ по пути2 твоемY: и3 нн7э постaви над8 нaми царS, да сyдитъ ны2, ћкоже и3 пр0чіи kзhки. | і сказали йому: ось, ти постарів, а сини твої не ходять путями твоїми; отже, постав над нами царя, щоб він судив нас, як в інших народів. |
|
6
|
6
|
| И# бhсть лукaвъ глаг0лъ пред8 nчи1ма самуи1ловыма, ћкw рёша: дaждь нaмъ царS, да сyдитъ ны2. И# помоли1сz самуи1лъ ко гDу. | І не сподобалося слово це Самуїлу, коли вони сказали: дай нам царя, щоб він судив нас. І молився Самуїл Господу. |
|
7
|
7
|
| И# речE гDь самуи1лу: послyшай глaса людjй, ћкоже глаг0лютъ къ тебЁ, ћкw не тебE ўничижи1ша, но менE ўничижи1ша, є4же не цaрствовати ми2 над8 ни1ми: | І сказав Господь Самуїлу: послухай голосу народу в усьому, що вони говорять тобі; бо не тебе вони відкинули, але відкинули Мене, щоб Я не царював над ними; |
|
8
|
8
|
| по всBмъ дэлHмъ, ±же сотвори1ша ми2, t негHже днE и3звед0хъ и5хъ и3з8 земли2 є3гЂпетски до днeшнzгw днE, и3 њстaвиша мS, и3 послужи1ша богHмъ и3ны6мъ, тaкw тjи творsтъ и3 тебЁ: | як вони чинили з того дня, в який Я вивів їх з Єгипту, і до сьогодні, залишали Мене і служили іншим богам, так чинять вони з тобою; |
|
9
|
9
|
| и3 нн7э послyшай глaса и4хъ: nбaче засвидётелствуz засвидётелствуеши и5мъ и3 возвэсти1ши и5мъ прaвду царeву, и4же цaрствовати бyдетъ над8 ни1ми. | отже, послухай голосу їх; тільки представ їм і оголоси їм права царя, який буде царювати над ними. |
|
10
|
10
|
| И# речE самуи1лъ вс‰ словесA гDнz къ лю1демъ просsщымъ t негw2 царS, | І переказав Самуїл усі слова Господа народу, який просив у нього царя, |
|
11
|
11
|
| и3 глаг0ла (и5мъ): сіE бyдетъ њправдaніе царeво, и4же цaрствовати и4мать над8 вaми: сhны вaшz в0зметъ и3 постaвитъ | колесни1чники сво‰, и3 на к0ни всaдитъ и5хъ, и3 предтекyщихъ пред8 колесни1цами є3гw2: | і сказав: ось які будуть права царя, який буде царювати над вами: синів ваших він візьме і приставить їх до колісниць своїх і зробить вершниками своїми, і будуть вони бігати перед колісницями його; |
|
12
|
12
|
| и3 постaвитъ | себЁ с0тники и3 тhсzщники и3 жaтелми жaтвы своеS, и3 њб8и1мутъ њб8имaніемъ грHздіz є3гw2, и3 твори1ти nр{діz вHинскаz є3гw2 и3 nр{діz колесни1цъ є3гw2: | і поставить їх у себе тисячоначальниками і п’ятдесятниками, і щоб вони обробляли поля його, і жали хліб його, і робили йому військову зброю і колісничне приладдя його; |
|
13
|
13
|
| и3 дщє1ри вaшz в0зметъ въ мmров†рницы и3 въ пов†рницы и3 въ хлBбницы: | і дочок ваших візьме, щоб вони робили масті, варили страву і пекли хліби; |
|
14
|
14
|
| и3 сeла в†ша и3 віногрaды вaшz и3 м†сличины вaшz благ‡z в0зметъ и3 дaстъ рабHмъ свои6мъ: | і поля ваші і виноградники й оливкові сади ваші кращі візьме, і віддасть слугам своїм; |
|
15
|
15
|
| и3 сёмена в†ша и3 віногрaды вaшz њдесsтствуетъ и3 дaстъ скопцє1мъ свои6мъ и3 рабHмъ свои6мъ: | і від посівів ваших і з виноградних садів ваших візьме десяту частину і віддасть євнухам своїм і слугам своїм; |
|
16
|
16
|
| и3 рабы2 вaшz и3 рабы6ни вaшz и3 стадA в†ша благ†z и3 nслы2 вaшz tи1метъ и3 њдесsтствуетъ на дэлA сво‰: | і рабів ваших і рабинь ваших, і юнаків ваших кращих, і ослів ваших візьме й використає на свої справи; |
|
17
|
17
|
| и3 пaжити вaшz њдесsтствуетъ, и3 вы2 бyдете є3мY раби2: | від дрібної худоби вашої візьме десяту частину, і самі ви будете йому рабами; |
|
18
|
18
|
| и3 возопіeте въ дeнь w4нъ t лицA царS вaшегw, є3г0же и3збрaсте себЁ, и3 не ўслhшитъ вaсъ гDь въ дeнь w4нъ, ћкw вы2 сaми и3збрaсте себЁ царS. | і застогнете тоді від царя вашого, якого ви обрали собі; і не буде Господь відповідати вам тоді. |
|
19
|
19
|
| И# не восхотёша лю1діе послyшати самуи1ла и3 рёша є3мY: ни2, но цaрь да бyдетъ над8 нaми, | Але народ не погодився послухатися голосу Самуїла, і сказав: ні, нехай цар буде над нами, |
|
20
|
20
|
| и3 бyдемъ и3 мы2 ћкоже вси2 kзhцы: и3 суди1ти и4мать нaсъ цaрь нaшъ, и3 и3зhдетъ пред8 нaми, и3 поб0ретъ поборeніемъ њ нaсъ. | і ми будемо як інші народи: буде судити нас цар наш, і ходити перед нами, і вести війни наші. |
|
21
|
21
|
| И# слhша самуи1лъ вс‰ глаг0лы людjй и3 глаг0ла | во ќшы гDеви. | І вислухав Самуїл усі слова народу, і переказав їх голосно Господу. |
|
22
|
22
|
| И# речE гDь къ самуи1лу: послyшай глaса и4хъ, и3 постaви и5мъ царS. И# речE самуи1лъ къ мужє1мъ ї}лєвымъ: да и4детъ кjйждо вaсъ во св0й грaдъ. | І сказав Господь Самуїлу: послухай голосу їх і постав їм царя. І сказав Самуїл ізраїльтянам: підіть кожен у своє місто. |
|
Главa f7
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| И# бЁ мyжъ t сынHвъ веніамjновыхъ, є3мyже и4мz кjсъ, сhнъ ґвіи1ловъ, сhна їaредова, сhна вахjрова, сhна ґфeкова, сhна мyжа їемінeова, мyжъ си1ленъ крёпостію. | Був чоловік із синів Веніаміна, ім’я його Кис, син Авиїла, сина Церона, сина Бехорафа, сина Афія, сина якогось веніамитянина, чоловік поважний. |
|
2
|
2
|
| И# семY бЁ сhнъ, и4мz є3мY саyлъ, добровели1ченъ, мyжъ блaгъ: и3 не бЁ въ сынёхъ ї}левыхъ блaгъ пaче є3гw2, t рaменъ и3 вhше выс0къ пaче всёхъ людjй. | У нього був син, ім’я його Саул, молодий і красивий; і не було нікого з ізраїльтян красивішого за нього; він від плечей своїх був вищим за весь народ. |
|
3
|
3
|
| И# заблуди1ша nслsта кjса nтцA саyлова. И# речE кjсъ къ саyлу сhну своемY: возми2 съ соб0ю є3ди1наго t џтрwкъ, и3 востaвше и3ди1те и3 поищи1те nслsтъ. | І пропали ослиці у Киса, батька Саулового, і сказав Кис Саулу, синові своєму: візьми із собою одного зі слуг і встань, піди, пошукай ослиць. |
|
4
|
4
|
| И# проид0ша г0ру є3фрeмлю, и3 проид0ша зeмлю селхA, и3 не њбрэт0ша: и3 проид0ша зeмлю сегалjмлю, и3 не бЁ: и3 проид0ша зeмлю їамjню, и3 не њбрэт0ша. | І пройшов він гору Єфремову і пройшов землю Шалиша, але не знайшли; і пройшли землю Шаалим, і там їх нема; і пройшов він землю Веніамінову, і не знайшов. |
|
5
|
5
|
| И# пришeдшымъ и5мъ въ зeмлю сjфову, и3 речE саyлъ ко џтроку своемY и4же съ ни1мъ: грzди2 и3 возврати1мсz, да не кaкw nтeцъ м0й њстaвz nслsта, печeтсz њ нaсъ. | Коли вони прийшли у землю Цуф, Саул сказав слузі своєму, який був з ним: підемо назад, щоб батько мій, облишивши ослиць, не став хвилюватися за нас. |
|
6
|
6
|
| И# речE є3мY џтрокъ: сE, здЁ человёкъ б9ій во грaдэ сeмъ, и3 человёкъ слaвенъ: всE є4же ѓще речeтъ приходsщымъ къ немY, бyдетъ и5мъ: и3 нн7э п0йдемъ тaмw, да возвэсти1тъ нaмъ пyть нaшъ, и4мже п0йдемъ. | Але слуга сказав йому: ось у цьому місті є людина Божа, людина шанована; все, що він скаже, збувається; сходимо тепер туди; можливо, він укаже нам дорогу нашу, якою нам іти. |
|
7
|
7
|
| И# речE саyлъ џтроку своемY и4же съ ни1мъ: сE, п0йдемъ, и3 что2 принесeмъ къ человёку б9ію; ћкw хлёбы њскудёша t врeтищъ нaшихъ, и3 ктомY нёсть ў нaсъ, є4же внести2 къ человёку б9ію t и3мёніz нaшегw. | І сказав Саул слузі своєму: ось ми підемо, а що ми принесемо тій людині? тому що хліба не стало в торбах наших, і подарунка нема, щоб піднести чоловіку Божому; що у нас? |
|
8
|
8
|
| И# приложи2 џтрокъ tвэщaти саyлу и3 речE: сE, њбрэтaетсz въ руцЁ моeй четвeртаz чaсть сjклz сребрA, и3 дaси человёку б9ію, и3 возвэсти1тъ нaмъ пyть нaшъ. | І знову відповів слуга Саулу і сказав: ось у руці моїй чверть сикля срібла; я віддам чоловіку Божому, і він укаже нам дорогу нашу. |
|
9
|
9
|
| Прeжде бо во ї}ли си1це глаг0лаше кjйждо, є3гдA кто2 и3дsше вопрошaти бGа: грzди2, да и4демъ къ прозорли1вцу: ћкw прор0ка нарицaху лю1діе прeжде прозорли1вцемъ. | Раніше в Ізраїля, коли хто-небудь ішов запитувати Бога, говорили так: «підемо до провидця»; бо той, кого називають нині пророком, колись називався провидцем. |
|
10
|
10
|
| И# речE саyлъ џтроку своемY: д0бръ глаг0лъ тв0й: грzди2, да и4демъ. И# и3д0ша во грaдъ, и3дёже бЁ человёкъ б9ій. | І сказав Саул слузі своєму: добре ти говориш; ходімо. І пішли в місто, де чоловік Божий. |
|
11
|
11
|
| Восходsщымъ же и5мъ на восх0дъ грaда, и3 сE, њбрэт0ша дэви1цъ и3зшeдшихъ почерпсти2 воды2, и3 рёша и5мъ: є4сть ли здЁ прозорли1вецъ; | Коли вони піднімалися на гору в місто, то зустріли дівчат, які вийшли черпати воду, і сказали їм: чи є тут провидець? |
|
12
|
12
|
| И# tвэщaша и5мъ дэви6цы, глаг0лющz: є4сть, сE пред8 лицeмъ вaшимъ: нн7э же потщи1тесz, ћкw днE рaди грzдeтъ во грaдъ, ћкw жeртва днeсь лю1демъ въ вaмэ: | Ті відповіли їм і сказали: є; ось, він попереду тебе; тільки поспішай, бо він сьогодні прийшов у місто, тому що сьогодні у народу жертвоприношення на висоті; |
|
13
|
13
|
| и3 є3гдA вни1дете во грaдъ, тaкw њбрsщете є3го2 во грaдэ, прeжде нeже взhти є3мY въ вaму ћсти: ћкw не и4мутъ ћсти лю1діе, д0ндеже вни1детъ сeй, ћкw т0й благослови1тъ жeртву, и3 по си1хъ kдsтъ стрaнніи: и3 нн7э взhдите, ћкw днE рaди њбрsщете є3го2. | коли прийдете в місто, застанете його, поки він ще не пішов на ту висоту, на обід; бо народ не почне їсти, доки він не прийде; тому що він благословить жертву, і після того стануть їсти звані; отже, йдіть, тепер ще застанете його. |
|
14
|
14
|
| И# взыд0ша во грaдъ. И$мже входsщымъ среди2 грaда, и3 сE, самуи1лъ и3зhде во срётеніе и5мъ, є4же взhти въ вaму. | І пішли вони в місто. Коли ж увійшли всередину міста, то ось і Самуїл виходить назустріч їм, щоб іти на висоту. |
|
15
|
15
|
| И# гDь tкры2 во ќхо самуи1лу днeмъ є3ди1нымъ прeжде пришeствіz къ немY саyлz, гlz: | А Господь відкрив Самуїлу за день до приходу Саула і сказав: |
|
16
|
16
|
| ћкоже врeмz сіE, ќтрw послю2 къ тебЁ мyжа t плeмене веніамjнова, и3 да помaжеши є3го2 царS над8 людьми2 мои1ми ї}лемъ, и3 спасeтъ лю1ди мо‰ t руки2 и3ноплемeнничи: ћкw призрёхъ на смирeніе людjй мои1хъ, ћкw взhде в0пль и4хъ ко мнЁ. | завтра в цей час Я пришлю до тебе людину із землі Веніамінової, і ти помаж його на правителя народу Моєму — Ізраїлю, і він врятує народ Мій від руки филистимлян; бо Я зглянувся на народ Мій, тому що волання його дійшло до Мене. |
|
17
|
17
|
| И# ви1дэ самуи1лъ саyла, и3 гDь речE къ немY: сE, человёкъ, њ нeмже рек0хъ ти2: сeй бyдетъ въ лю1дехъ мои1хъ цaрствовати. | Коли Самуїл побачив Саула, то Господь сказав йому: ось чоловік, про якого Я говорив тобі; він буде управляти народом Моїм. |
|
18
|
18
|
| И# прибли1жисz саyлъ къ самуи1лу посредЁ грaда и3 речE: возвэсти1 ми, кот0рый д0мъ прозорли1вца. | І підійшов Саул до Самуїла біля воріт і спитав його: скажи мені, де дім провидця? |
|
19
|
19
|
| И# tвэщA самуи1лъ саyлу и3 речE: ѓзъ сaмъ є4смь: взhди предо мн0ю въ вaму, и3 ћждь со мн0ю днeсь, и3 tпущy тz заyтра, и3 вс‰ ±же въ сeрдцы твоeмъ возвэщy ти: | І відповів Самуїл Саулу, і сказав: я провидець, іди за мною на висоту; і ви будете обідати зі мною сьогодні, і відпущу тебе вранці, і все, що в тебе на серці, скажу тобі; |
|
20
|
20
|
| и3 њ nслsтэхъ твои1хъ заблуди1вшихъ днeсь трeтій дeнь, не помышлsй въ сeрдцы своeмъ њ ни1хъ, и4бо њбрэт0шасz: и3 комY кр†снаz ї}лєва; не тебЁ ли и3 д0му nтцA твоегw2; | а про ослиць, які у тебе пропали вже три дні, не турбуйся; вони знайшлися. І кому все жадане в Ізраїлі? Чи не тобі і всьому дому батька твого? |
|
21
|
21
|
| И# tвэщA саyлъ и3 речE: не сhнъ ли є4смь ѓзъ мyжа їемінeа, мeншагw ски1птра плeмене ї}лева; и3 плeмене малёйшагw t всегw2 ски1птра веніамjнова; и3 nтeчество моE мeншее пaче всёхъ nтeчествъ веніамjновыхъ; и3 вскyю глаг0лалъ є3си2 ко мнЁ по глаг0лу семY; | І відповів Саул і сказав: чи не син я Веніаміна, одного з менших колін Ізраїлевих? І плем’я моє чи не найменше між усіма племенами коліна Веніаміна? До чого ж ти говориш мені це? |
|
22
|
22
|
| И# поsтъ самуи1лъ саyла и3 џтрока є3гw2, и3 введE | во њбитaлище, и3 дадE и5мъ тaмw мёсто въ пeрвыхъ звaныхъ, ћкw въ седми1десzти мужeхъ. | І взяв Самуїл Саула і слугу його, і ввів їх у кімнату, і дав їм перше місце між покликаними, яких було близько тридцяти чоловік. |
|
23
|
23
|
| И# речE самуи1лъ п0вару: дaждь ми2 чaсть, ю4же дaхъ ти2, и3 њ нeйже рёхъ ти2 положи1ти ю5 ў себє2. | І сказав Самуїл кухареві: подай ту частину, яку я дав тобі і про яку я сказав тобі: «відклади її у себе». |
|
24
|
24
|
| И# взS п0варъ плечE, и3 предложи2 є5 саyлови. И# речE самуи1лъ саyлу: сE, и3збhтокъ, предложи2 пред8 сS и3 ћждь, ћкw во свидётелство предложи1сz тебЁ пaче и3нhхъ, прикосни1сz. И# kдE саyлъ съ самуи1ломъ въ т0й дeнь. | І взяв кухар плече і що було при ньому і поклав перед Саулом. І сказав [Самуїл]: ось це залишене, поклади перед собою і їж, бо до цього часу збережене це для тебе, коли я скликав народ. І обідав Саул із Самуїлом у той день. |
|
25
|
25
|
| И# сни1де t вaмы во грaдъ, и3 постлaша саyлови на г0рницэ, и3 спA. | І зійшли вони з висоти в місто, і Самуїл розмовляв із Саулом на покрівлі, [і постелили Саулу на покрівлі, і він спав]. |
|
26
|
26
|
| И# бhсть є3гдA приближaшесz ќтро, и3 воззвA самуи1лъ саyла на г0рницэ, и3 речE: востaни, и3 tпущy тz. И# востA саyлъ, и3 и3зhде сaмъ и3 самуи1лъ в0нъ. | Вранці встали вони так: коли зійшла зоря, Самуїл звернувся до Саула на покрівлі і сказав: встань, я проводжу тебе. І встав Саул, і вийшли обоє вони з дому, він і Самуїл. |
|
27
|
27
|
| И$мже и3сходsщымъ въ чaсть грaда, и3 речE самуи1лъ къ саyлу: рцы2 ю4ноши, да пред8и1детъ пред8 нaми: ґ ты2 стaни ћкоже днeсь, и3 слhшанъ сотворю2 тебЁ гlг0лъ б9ій. | Коли підходили вони до краю міста, Самуїл сказав Саулу: скажи слузі, щоб він пішов попереду нас, — і він пішов уперед; — а ти зупинися тепер, і я відкрию тобі, що сказав Бог. |
|
Главa ‹
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| И# взS самуи1лъ сосyдъ съ є3лeемъ, и3 возліS на главY є3гw2, и3 лобызA є3го2, и3 речE є3мY: не помaза ли тебE гDь на цaрство лю1демъ свои6мъ и5же во ї}ли; и3 ты2 цaрствовати бyдеши въ лю1дехъ гDнихъ, и3 ты2 спасeши | t руки2 вр†гъ и4хъ w4крестъ: и3 сіE тебЁ знaменіе, ћкw помaза тS гDь над8 наслёдіемъ свои1мъ въ кнsзz: | І взяв Самуїл сосуд з єлеєм і вилив на голову його, і поцілував його і сказав: ось, Господь помазує тебе на правителя спадщини Своєї [в Ізраїлі, і ти будеш царювати над народом Господнім і врятуєш його від руки ворогів його, які оточують його, і ось тобі знамення, що помазав тебе Господь на царя над спадщиною Своєю]: |
|
2
|
2
|
| є3гдA tи1деши днeсь t менє2, њбрsщеши двA мyжа при гробёхъ рахи1линыхъ въ предёлэхъ веніамjнихъ въ силHмэ, въ вакалafэ скaчущихъ ѕёлнw, и3 рекyтъ тебЁ: њбрэт0шасz nслsта, и5хже ходи1сте и3скaти: и3 сE, nтeцъ тв0й tвeрже глаг0лъ њ nслsтехъ и3 ѕэлw2 печeтсz вaсъ рaди, глаг0лz: что2 сотворю2 њ сhнэ моeмъ; | коли ти тепер підеш від мене, то зустрінеш двох чоловіків біля гробу Рахилі, в наділі Веніаміновому, у Целцаху, і вони скажуть тобі: «знайшлися ослиці, яких ти ходив шукати, і ось батько твій, забувши про ослиць, хвилюється про вас, говорячи: що із сином моїм?» |
|
3
|
3
|
| и3 tи1деши tтyду, и3 дaлэе пріи1деши до дубрaвы fавHра, и3 њбрsщеши тaмw три2 мyжы восходsщыz къ бGу въ веfи1ль, є3ди1наго ведyща тр0е козлsтъ, ґ другaго несyща три2 врє1тища хлёбwвъ, ґ трeтіzгw несyща мёхъ вінA: | І підеш звідти далі і прийдеш до діброви Фаворської, і зустрінуть тебе там три чоловіки, які йдуть до Бога у Вефиль: один несе трьох козенят, другий несе три хлібини, а третій несе міх з вином; |
|
4
|
4
|
| и3 вопр0сzтъ тS ±же њ ми1рэ, и3 дадyтъ ти2 двA нач†тка хлёбwвъ, и3 в0змеши t рyкъ и4хъ: | і будуть вони вітати тебе і дадуть тобі дві хлібини, і ти візьмеш з рук їхніх. |
|
5
|
5
|
| и3 по си1хъ да взhдеши на х0лмъ б9ій, и3дёже є4сть собрaніе и3ноплемє1нникъ, тaмw нач†лницы и3ноплемє1нничи: и3 бyдетъ є3гдA вни1деши тaмw во грaдъ, срsщеши ли1къ прор0кwвъ и3сходsщихъ t вaмы, и3 пред8 ни1ми свирBли и3 тmмпaны, и3 сwпёли и3 гyсли, и3 тjи прорицaющіи: | Після того ти прийдеш на пагорб Божий, де охоронний загін филистимський; [там начальники филистимські;] і коли ввійдеш там у місто, зустрінеш зібрання пророків, які сходять з висоти, і перед ними псалтир і тимпан, і сопілка і гуслі, і вони пророкують; |
|
6
|
6
|
| и3 сни1детъ на тS д¦ъ гDень, и3 воспрbр0чествуеши съ ни1ми, и3 њбрати1шисz въ мyжа и3н0го: | і зійде на тебе Дух Господній, і ти будеш пророкувати з ними і станеш іншою людиною. |
|
7
|
7
|
| и3 бyдетъ є3гдA пріи1дутъ знамє1ніz сі‰ на тS, твори2 вс‰, є3ли6ка њбрsщетъ рукA твоS, ћкw бGъ съ тоб0ю: | Коли ці знамення збудуться над тобою, тоді роби, що може рука твоя, тому що з тобою Бог. |
|
8
|
8
|
| и3 сни1деши прeжде менє2 въ галгaлы, и3 сE, ѓзъ сни1ду къ тебЁ вознести2 всесожжeніе и3 пожрeти жє1ртвы ми6рны: сeдмь днjй пождeши, д0ндеже пріидY къ тебЁ, и3 покажy ти, что2 сотвори1ши. | І ти піди раніше за мене в Галгал, куди і я прийду до тебе для приношення всепалень і мирних жертв; сім днів чекай, доки я не прийду до тебе, і тоді скажу тобі, що тобі робити. |
|
9
|
9
|
| И# бhсть внегдA tврати1ти є3мY плещы2 сво‰ tити2 t самуи1ла, преложи2 є3мY бGъ сeрдце на и4но. И# пріид0ша вс‰ знамє1ніz сі‰ въ дeнь w4нъ. | Як тільки Саул обернувся, щоб іти від Самуїла, Бог дав йому інше серце, і збулися всі ті знамення в той самий день. |
|
10
|
10
|
| И# взhде tтyду на х0лмъ, и3 сE, ли1къ прор0ческій проти1ву є3мY: и3 взhде нaнь д¦ъ б9ій, и3 прорицaше средЁ и4хъ. | Коли прийшли вони до пагорба, ось зустрічається їм зібрання пророків, і зійшов на нього Дух Божий, і він пророкував серед них. |
|
11
|
11
|
| И# бhша вси2 ви1дэвшіи є3го2 вчерA и3 трeтіzгw днE, и3 ви1дэша, и3 сE, т0й посредЁ прорHкъ прорицazй. И# рёша лю1діе кjйждо ко и4скреннему своемY: что2 сіE бhвшее сhну кjсову; є3дA и3 саyлъ во прор0цэхъ; | Усі, хто знав його вчора і третього дня, побачивши, що він з пророками пророкує, говорили в народі одне одному: що це сталося із сином Кисовим? невже і Саул у пророках? |
|
12
|
12
|
| И# tвэщA нёкто t ни1хъ и3 речE: и3 кто2 nтeцъ є3мY; не кjсъ ли; И# сегw2 рaди бhсть въ при1тчу: є3дA и3 саyлъ во прор0цэхъ; | І відповів один з тих, що були там, і сказав: а у тих хто батько? Тому ввійшло в прислів’я: «невже і Саул у пророках?» |
|
13
|
13
|
| И# скончA прор0чествуz, и3 пріи1де tтyду на х0лмъ. | І перестав він пророкувати, і пішов на висоту. |
|
14
|
14
|
| И# речE ќжикъ є3гw2 къ немY и3 ко џтрочищу є3гw2: кaмw ходи1сте; И# рёша: nслsтъ и3скaти, и3 ви1дэхомъ, ћкw нёсть и4хъ, и3 внид0хомъ къ самуи1лу. | І сказав дядько Саулів йому і слузі його: куди ви ходили? Він сказав: шукати ослиць, але, бачачи, що їх нема, зайшли до Самуїла. |
|
15
|
15
|
| И# речE ќжикъ къ саyлу: возвэсти1 ми нн7э, чт0 ти речE самуи1лъ; | І сказав дядько Саулів: розкажи мені, що сказав вам Самуїл. |
|
16
|
16
|
| И# речE саyлъ ќжику своемY: вёстію возвэсти1 ми, ћкw њбрэт0шасz nслsта. Словесe же њ цaрствэ не возвэсти2 є3мY, є4же речE самуи1лъ. | І сказав Саул дядькові своєму: він оголосив нам, що ослиці знайшлися. А того, що сказав йому Самуїл про царство, не відкрив йому. |
|
17
|
17
|
| И# заповёда самуи1лъ всBмъ лю1демъ пріити2 ко гDу въ массифafъ. | І скликав Самуїл народ до Господа в Массифу |
|
18
|
18
|
| И# речE самуи1лъ къ сынHмъ ї}лєвымъ: сі‰ речE гDь бGъ ї}левъ, гlz: ѓзъ и3звед0хъ nтцы2 вaшz сhны ї}лєвы и3з8 є3гЂпта, и3 и3з8sхъ вы2 t руки2 фараHна царS є3гЂпетскагw и3 t всёхъ цaрствъ њскорблsющихъ вы2: | і сказав синам Ізраїлевим: так говорить Господь Бог Ізраїлів: Я вивів Ізраїля з Єгипту і визволив вас від руки єгиптян і від руки всіх царств, що гнітили вас. |
|
19
|
19
|
| и3 вы2 днeсь ўничижи1сте бGа вaшего, и4же сaмъ є4сть сп7сazй вы2 t всёхъ ѕHлъ вaшихъ и3 скорбeй вaшихъ, и3 рёсте: ни2, но царS да постaвиши над8 нaми: и3 нн7э стaните пред8 гDемъ по хорyгвамъ вaшымъ и3 по племенє1мъ вaшымъ и3 по тhсzщамъ вaшымъ. | А ви тепер відкинули Бога вашого, Який спасає вас від усіх бід ваших і скорбот ваших, і сказали Йому: «царя постав над нами». Отже, станьте тепер перед Господом за колінами вашими і за племенами вашими. |
|
20
|
20
|
| И# приведE самуи1лъ вс‰ кwлёна ї}лєва, и3 падE жрeбій на хорyгвь веніамjню. | І повелів Самуїл підходити всім колінам Ізраїлевим, і вказане коліно Веніамінове. |
|
21
|
21
|
| И# приведE хорyгвь веніамjню по племенaмъ, и3 падE жрeбій на плeмz маттарjино: и3 привед0ша плeмz маттарjино по мужє1мъ, и3 падE жрeбій на саyла сhна кjсова: и3 и3скaху є3го2, и3 не њбрэтaшесz. | І повелів підходити коліну Веніаміновому за племенами його, і вказане плем’я Матриєве; і приводять плем’я Матриєве за мужами, і названий Саул, син Кисів; і шукали його, і не знаходили. |
|
22
|
22
|
| И# вопроси2 самуи1лъ є3щE гDа, глаг0лz: ѓще пріи1детъ сёмw мyжъ є3щE; И# речE гDь: сE, т0й сокрhсz въ сосyдэхъ. | І запитали ще Господа: чи прийде він ще сюди? І сказав Господь: ось він ховається в обозі. |
|
23
|
23
|
| И# течE самуи1лъ, и3 взS є3го2 tтyду, и3 постaви є3го2 посредЁ людjй: и3 бhсть вhшше всёхъ людjй, t рaменъ и3 вhшше. | І побігли і взяли його звідти, і він став серед народу і був від плечей своїх вищий за весь народ. |
|
24
|
24
|
| И# речE самуи1лъ ко всBмъ лю1демъ: ви1дэсте ли, є3г0же и3збрA себЁ гDь, ћкw нёсть под0бенъ є3мY во всёхъ вaсъ; И# познaша вси2 лю1діе и3 рёша: да живeтъ цaрь. | І сказав Самуїл усьому народові: чи бачите, кого обрав Господь? подібного йому немає у всьому народі. Тоді весь народ викликнув і сказав: нехай живе цар! |
|
25
|
25
|
| И# речE самуи1лъ къ лю1демъ њправд†ніz цaрствіz, и3 написA въ кни1зэ, и3 положи2 пред8 гDемъ. | І виклав Самуїл народу права царства, і написав у книзі, і поклав перед Господом. І відпустив весь народ, кожного в дім свій. |
|
26
|
26
|
| И# tпусти2 самуи1лъ вс‰ лю1ди, и3 и3д0ша кjйждо во сво‰ си, и3 саyлъ и4де въ д0мъ св0й въ гаваю2: и3 и3д0ша съ ни1мъ сhнове си1лъ, и4хже коснeсz гDь сердeцъ и4хъ, съ саyломъ. | Також і Саул пішов у дім свій, у Гиву; і пішли з ним хоробрі, сердець яких торкнувся Бог. |
|
27
|
27
|
| Сhнове же поги1белніи рёша: кто2 спасeтъ нaсъ, сeй ли; И# безчeствоваша є3го2, и3 не принес0ша є3мY дарHвъ. | А негідні люди говорили: чи йому спасати нас? І знехтували його і не піднесли йому дарів; але він ніби не помічав того. |
|
Главa №i
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть ѓки по мцcэ, и3 взhде наaсъ ґманjтzнинъ, и3 њполчи1сz на їавjсъ галаaдскій. И# рёша вси2 мyжіе їавjсстіи къ наaсу ґманjтzнину: положи2 нaмъ завётъ, и3 пораб0таемъ ти2. | І [коли минуло близько місяця,] прийшов Наас аммонитянин і обложив Іавис галаадський. І сказали всі жителі Іависа Наасу: уклади з нами союз, і ми будемо служити тобі. |
|
2
|
2
|
| И# речE къ ни6мъ наaсъ ґманjтzнинъ: сeй завётъ положY вaмъ, и3зверчY комyждо вaсъ џко десн0е, и3 положY поношeніе на ї}лz. | І сказав їм Наас аммонитянин: я укладу з вами союз, але для того, щоб виколоти в кожного з вас праве око і тим покласти безчестя на весь Ізраїль. |
|
3
|
3
|
| И# рёша є3мY мyжіе їавjса галаaдскагw: њстaви нaмъ сeдмь днjй, да п0слемъ вёстники во вс‰ предёлы ї}лєвы: и3 ѓще не бyдетъ спасaющагw нaсъ, и3зhдемъ къ вaмъ. | І сказали йому старійшини Іависа: дай нам терміну сім днів, щоб послати нам послів у всі краї Ізраїльські, і якщо ніхто не допоможе нам, то ми вийдемо до тебе. |
|
4
|
4
|
| И# пріид0ша вBстницы въ гаваю2 къ саyлу и3 повёдаша словесA сі‰ во ќшы людjй: и3 воздвиг0ша вси2 лю1діе глaсъ св0й и3 плaкашасz. | І прийшли посли в Гиву Саулову і переказали слова ці народу; і весь народ підняв крик і заплакав. |
|
5
|
5
|
| И# сE, саyлъ пріи1де по заyтріи t селA, и3 речE саyлъ: что2 ћкw плaчутъ лю1діе; И# повёдаша є3мY глаг0лы мужeй їавjсскихъ. | І ось, прийшов Саул позаду волів з поля і сказав: що сталося з народом, чого він плаче? І переказали йому слова жителів Іависа. |
|
6
|
6
|
| И# сни1де д¦ъ гDень на саyла, є3гдA ўслhша словесA сі‰, и3 разгнёвасz на ни1хъ ѕэлw2: | І зійшов Дух Божий на Саула, коли він почув слова ці, і сильно запалав гнів його; |
|
7
|
7
|
| и3 взS двЁ кр†вы, и3 раздроби2 | на ќды, и3 послA во вс‰ предёлы ї}лєвы рукaми вёстникwвъ, глаг0лz: и4же не бyдетъ и3дhй в8слёдъ саyла и3 в8слёдъ самуи1ла, по семY сотворsтъ говsдwмъ є3гw2. И# сни1де ќжасъ гDень на ї}лтzнъ, и3 и3зыд0ша ћкw є3ди1нъ мyжъ. | узяв він пару волів, і розсік їх на частини, і послав у всі краї Ізраїльські через тих послів, оголошуючи, що так вчинить він з волами того, хто не піде вслід за Саулом і Самуїлом. І напав страх Господній на народ, і виступили всі, як одна людина. |
|
8
|
8
|
| И# сочтE и5хъ въ везeцэ, въ вaмэ, и3 бhсть всёхъ мужeй ї}лтескихъ шeсть сHтъ тhсzщъ, и3 мужeй їyдиныхъ сeдмьдесzтъ тhсzщъ. | Саул оглянув їх у Везеку, і зібралося синів Ізраїлевих триста тисяч і мужів Іудиних тридцять тисяч. |
|
9
|
9
|
| И# речE вёстникwмъ пришeдшымъ: сі‰ повёдите мужє1мъ їавjса галаaдскагw: заyтра бyдетъ вaмъ спасeніе восходsщу с0лнцу. И# пріид0ша вBстницы во грaдъ и3 возвэсти1ша мужє1мъ їав‡сскимъ: и3 возрaдовашасz, | І сказали послам, які прийшли: так скажіть жителям Іависа галаадського: завтра буде у вас допомога, коли обігріє сонце. І прийшли посли й оголосили жителям Іависа, і вони зраділи. |
|
10
|
10
|
| и3 рёша мyжіе їавjсстіи къ наaсу ґманjтzнину: ќтрw и3зhдемъ къ вaмъ, и3 сотвори1те нaмъ, є4же блaго пред8 nчи1ма вaшима. | І сказали жителі Іависа [Наасу]: завтра вийдемо до вас, і чиніть з нами, як вам завгодно. |
|
11
|
11
|
| И# бhсть по заyтріи, и3 саyлъ раздэли2 лю1ди на три2 нач†ла: и3 внид0ша посредЁ полкA въ стрaжу ќтреннюю, и3 біsху сынHвъ ґммwнjтскихъ, д0ндеже разогрёсz дeнь: и3 бhсть, и3 њстaвшіисz разбэг0шасz, и3 не њстaшасz ни двA t ни1хъ вкyпэ. | Наступного дня Саул розділив народ на три загони, і вони проникли всередину стану під час ранкової сторожі й уразили аммонитян до денної спеки; ті, що залишилися, розсіялися, так що двох з них не залишилося разом. |
|
12
|
12
|
| И# рёша лю1діе къ самуи1лу: кто2 є4сть рекjй, ћкw да саyлъ не воцари1тсz над8 нaми; предaждь мужeй, и3 и3збіeмъ и5хъ. | Тоді сказав народ Самуїлу: хто говорив: «чи Саулу царювати над нами»? дайте цих людей, і ми умертвимо їх. |
|
13
|
13
|
| И# речE саyлъ: да не ќмретъ ни є3ди1нъ въ днeшній дeнь, ћкw днeсь сотвори2 гDь спcніе во ї}ли. | Але Саул сказав: у цей день нікого не слід умертвляти, тому що сьогодні Господь звершив спасіння в Ізраїлі. |
|
14
|
14
|
| И# речE самуи1лъ къ лю1демъ, глаг0лz: пріиди1те да и4демъ въ галгaлы и3 њбнови1мъ тaмw цaрство. | І сказав Самуїл народу: ходімо в Галгал, і оновимо там царство. |
|
15
|
15
|
| И# и3д0ша вси2 лю1діе въ галгaлы, и3 помaза тaмw самуи1лъ саyла на цaрство пред8 гDемъ въ галгaлэхъ. И# пожр0ша тaмw жє1ртвы и3 ми6рнаz пред8 гDемъ, и3 возвесели1сz тaмw саyлъ и3 вси2 мyжіе ї}лєвы ѕэлw2. | І пішов весь народ у Галгал, і поставили там Саула царем перед Господом у Галгалі, і принесли там мирні жертви перед Господом. І дуже веселилися там Саул і всі ізраїльтяни. |
|
Главa в7i
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| И# речE самуи1лъ ко всBмъ мужє1мъ ї}лєвымъ: сE, послyшахъ глaса вaшегw њ всёхъ, є3ли6ка ми2 рёсте, и3 постaвихъ над8 вaми царS: | І сказав Самуїл усьому Ізраїлю: ось, я послухався голосу вашого в усьому, що ви говорили мені, і поставив над вами царя, |
|
2
|
2
|
| и3 сE, нн7э цaрь предх0дитъ пред8 вaми, ѓзъ же состарёхсz и3 сэдёти бyду, и3 сhнове мои2 сE съ вaми: и3 ѓзъ сE, ходи1хъ пред8 вaми t ю4ности моеS и3 дaже до днeшнzгw днE: | і ось, цар ходить перед вами; а я постарів і посивів; і сини мої з вами; я ж ходив перед вами від юности моєї і до цього дня; |
|
3
|
3
|
| сE, ѓзъ, tвэщaйте на мS пред8 гDемъ и3 пред8 хріст0мъ є3гw2, є3дA ў когw2 телцA взsхъ, и3ли2 nслS, и3ли2 кого2 t вaсъ наси1лствовахъ, и3ли2 кого2 ўтэсни1хъ, и3ли2 t рукY нёкоегw пріsхъ мздY, и3ли2 nбyщу; и3звэщaйте на мS, и3 возвращY вaмъ. | ось я; свідчіть на мене перед Господом і перед помазаником Його, у кого взяв я вола, у кого взяв осла, кого скривдив і кого пригнобив, у кого взяв дарунок і закрив очі мої у справі його, — і я поверну вам. |
|
4
|
4
|
| И# рёша къ самуи1лу: не њби1дэлъ є3си2 нaсъ, нижE наси1лствовалъ є3си2 нaмъ, нижE ўтэсни1лъ є3си2 нaсъ, нижE взsлъ є3си2 t руки2 чіеS что2. | І відповіли: ти не кривдив нас і не утискував нас і ні в кого нічого не взяв. |
|
5
|
5
|
| И# речE самуи1лъ къ лю1демъ: свидётель є4сть гDь въ вaсъ, и3 свидётель хріст0съ є3гw2 днeсь въ сeй дeнь, ћкw ничт0же њбрэт0сте въ рукY моє1ю. И# рёша лю1діе: свидётель. | І сказав він їм: свідок на вас Господь, і свідок помазаник Його в цей день, що ви не знайшли нічого за мною. І сказали: свідок. |
|
6
|
6
|
| И# речE самуи1лъ къ лю1демъ, глаг0лz: свидётель гDь сотвори1вый мwmсeа и3 ґарHна и3 и3зведhй t земли2 є3гЂпетскіz nтцы2 нaшz: | Тоді Самуїл сказав народу: [свідок] Господь, Який поставив Мойсея й Аарона і Який вивів батьків ваших із землі Єгипетської. |
|
7
|
7
|
| и3 нн7э предстaните, и3 разсуждyсz съ вaми пред8 гDемъ и3 возвэщY вaмъ вс‰ њправд†ніz гDнz, ±же сотвори2 вaмъ и3 nтцє1мъ вaшымъ: | Тепер же станьте, і я буду судитися з вами перед Господом за всі благодіяння, що зробив Він вам і батькам вашим. |
|
8
|
8
|
| є3гдA вни1де їaкwвъ и3 сhнове є3гw2 во є3гЂпетъ, и3 смири1ша и5хъ є3гЂптzне: и3 возопи1ша nтцы2 нaши ко гDу, и3 послA гDь мwmсeа и3 ґарHна, и3 и3зведE nтцы2 нaшz и3з8 є3гЂпта и3 всели2 и5хъ на мёстэ сeмъ: | Коли прийшов Яків у Єгипет, і батьки ваші воззвали до Господа, то Господь послав Мойсея й Аарона, і вони вивели батьків ваших з Єгипту й оселили їх на місці цім. |
|
9
|
9
|
| и3 забhша гDа бGа своего2, и3 вдадE | въ рyцэ сісaрэ ґрхістрати1гу їавjна царS ґсHрска, и3 въ рyки и3ноплемє1нничи, и3 въ рyки царS мwaвска, и3 воевaша и5хъ: | Але вони забули Господа Бога свого, і Він віддав їх у руки Сисари, воєначальника асорського, і в руки филистимлян і в руки царя Моавитського, які воювали проти них. |
|
10
|
10
|
| и3 возопи1ша ко гDу и3 рёша: согрэши1хомъ, ћкw њстaвихомъ гDа и3 пораб0тахомъ ваалjму и3 дубрaвамъ, и3 нн7э и3зми2 ны2 t рyкъ вр†гъ нaшихъ, и3 пораб0таемъ тебЁ: | Але коли вони воззвали до Господа і сказали: «згрішили ми, бо залишили Господа і стали служити Ваалу і Астарті, тепер визволи нас від руки ворогів наших, і ми будемо служити Тобі», |
|
11
|
11
|
| и3 послA гDь їероваaла и3 варaка и3 їефfaz и3 самуи1ла, и3 и3з8sтъ вы2 и3з8 рyкъ вр†гъ вaшихъ њкрeстныхъ, и3 њбитaсте ўповaюще: | тоді Господь послав Ієроваала, і Варака, й Ієффая, і Самуїла, і визволив вас від руки ворогів ваших, які оточували вас, і ви жили безпечно. |
|
12
|
12
|
| и3 вёсте, ћкw наaсъ цaрь сынHвъ ґммHнихъ пріи1де на вы2, и3 рёсте: ни2, но цaрь да цaрствуетъ над8 нaми: є3гдA гDь бGъ цaрствова над8 вaми: | Але, побачивши, що Наас, цар Аммонитський, іде проти вас, ви сказали мені: «ні, нехай цар царює над нами», тоді як Господь Бог ваш — Цар ваш. |
|
13
|
13
|
| и3 сE, нн7э цaрь, є3г0же и3збрaсте и3 є3г0же проси1сте: и3 сE, дадE гDь над8 вaми царS: | Отже, ось цар, якого ви обрали, якого ви вимагали: ось, Господь поставив над вами царя. |
|
14
|
14
|
| ѓще ўбоитeсz гDа и3 пораб0таете є3мY, и3 послyшаете глaса є3гw2 и3 не воспроти1витесz ўстHмъ гDнимъ, и3 бyдете и3 вы2 и3 цaрь цaрствуzй над8 вaми в8слёдъ гDа ходsще: то2 рукA гDнz не бyдетъ на вaсъ: | Якщо будете боятися Господа і служити Йому і слухати голосу Його, і не будете противитися повелінням Господа, і будете і ви і цар ваш, який царює над вами, ходити вслід Господа, Бога вашого, [то рука Господа не буде проти вас]; |
|
15
|
15
|
| ѓще же не послyшаете глaса гDнz и3 воспроти1витесz ўстHмъ гDнимъ, бyдетъ рукA гDнz на вaсъ и3 на царS вaшего: | а якщо не будете слухати голосу Господа і будете противитися повелінням Господа, то рука Господа буде проти вас, як була проти батьків ваших. |
|
16
|
16
|
| и3 нн7э стaните и3 ви1дите гlг0лъ сeй вели1кій, є3г0же сотвори1тъ гDь пред8 nчи1ма вaшима: | Тепер станьте і подивіться на діло велике, яке Господь вчинить перед очима вашими: |
|
17
|
17
|
| нёсть ли жaтва пшени1цы днeсь; призовY гDа, и3 дaстъ гр0мы и3 д0ждь, и3 ўразумёете и3 ўви1дите, ћкw ѕл0ба вaша вели1ка, ю4же сотвори1сте пред8 гDемъ, и3спроси1вше себЁ царS. | чи не жнива пшениці нині? Але я помолюся до Господа, і Він пошле грім і дощ, і ви дізнаєтеся і побачите, наскільки великий гріх, який ви вчинили перед очима Господа, просячи собі царя. |
|
18
|
18
|
| И# призвA самуи1лъ гDа, и3 дадE гDь гр0мъ и3 д0ждь въ т0й дeнь: и3 ўбоsшасz вси2 лю1діе ѕэлw2 гDа и3 самуи1ла, | І воззвав Самуїл до Господа, і Господь послав грім і дощ у той день; і прийшов весь народ у великий страх від Господа і Самуїла. |
|
19
|
19
|
| и3 рёша вси2 лю1діе къ самуи1лу: помоли1сz њ рабёхъ твои1хъ ко гDу бGу твоемY, да не ќмремъ: ћкw приложи1хомъ ко всBмъ грэхHмъ нaшымъ ѕл0бу, просsще себЁ царS. | І сказав весь народ Самуїлу: помолися за рабів твоїх перед Господом Богом твоїм, щоб не померти нам; бо до всіх гріхів наших ми додали ще гріх, коли просили собі царя. |
|
20
|
20
|
| И# речE самуи1лъ къ лю1демъ: не б0йтесz: вы2 сотвори1сте всю2 ѕл0бу сію2: т0кмw не ўклони1тесz t послёдованіz гDнz и3 пораб0тайте гDу всёмъ сeрдцемъ вaшимъ, | І відповів Самуїл народу: не бійтеся, гріх цей вами вчинений, але ви тільки не відступайте від Господа і служіть Господу всім серцем вашим |
|
21
|
21
|
| и3 не преступи1те в8слёдъ ничт0же сyщихъ, и5же не пос0бствуютъ и3 не и3з8и1мутъ, ћкw ничт0же сyть: | і не звертайтеся вслід нікчемним богам, які не принесуть користі і не визволять; тому що вони — ніщо; |
|
22
|
22
|
| понeже не tри1нетъ гDь людjй свои1хъ и4мене рaди своегw2 вели1кагw, ћкw кр0тцэ гDь пріsтъ вaсъ себЁ въ лю1ди: | Господь же не залишить народу Свого заради великого імені Свого, бо Господу вгодно було обрати вас народом Своїм; |
|
23
|
23
|
| и3 да никaкоже ми2 согрэши1ти гDу, њстaвити є4же моли1тисz њ вaсъ ко гDу, и3 пораб0таю гDеви и3 покажY вaмъ пyть блaгъ и3 прaвъ, | і я також не допущу собі гріха перед Господом, щоб припинити молитися за вас, і буду наставляти вас на путь добру і пряму; |
|
24
|
24
|
| т0кмw б0йтесz гDа и3 раб0тайте є3мY во и4стинэ и3 всёмъ сeрдцемъ вaшимъ, ћкw ви1дите ±же вели6каz сотвори2 гDь съ вaми: | тільки бійтеся Господа і служіть Йому істинно, від усього серця вашого, бо ви бачили, які великі діла Він зробив з вами; |
|
25
|
25
|
| и3 ѓще ѕл0бою ѕло2 сотворитE, то2 вы2 и3 цaрь вaшъ поги1бнете. | якщо ж ви будете робити зло, то і ви і цар ваш загинете. |
|
Главa Gi
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| Сhнъ є3ди1нагw лёта саyлъ, є3гдA начA цaрствовати, и3 двA лBта цaрствова над8 ї}лемъ. | Минув рік царювання Саула, і другий рік царював він над Ізраїлем, коли вибрав собі Саул три тисячі з ізраїльтян: |
|
2
|
2
|
| И# и3збрA себЁ саyлъ три2 тhсzщы мужeй t мужeй ї}левыхъ, и3 бhша съ саyломъ двЁ тhсzщы въ махмaсэ и3 въ горЁ веfи1ли, и3 тhсzща бёша со їwнаfaномъ въ гаваи2 веніамjновэ: и3 њстaнокъ людjй tпусти2 коег0ждо во сво‰ селє1ніz. | дві тисячі були із Саулом у Михмасі і на горі Вефильській, тисяча ж була з Іонафаном у Гиві Веніаміновій; а інший народ він відпустив по домах своїх. |
|
3
|
3
|
| И# порази2 їwнаfaнъ насjва и3ноплемeнника и4же въ х0лмэ. И# ўслhшаша и3ноплемє1нницы, и3 саyлъ воструби2 труб0ю во всю2 зeмлю, глаг0лz: tверг0шасz раби2. | І розбив Іонафан охоронний загін филистимський, який був у Гиві; і почули про це филистимляни, а Саул просурмив трубою по всій країні, виголошуючи: нехай почують євреї! |
|
4
|
4
|
| И# слhша вeсь ї}ль глаг0лющихъ, ћкw порази2 саyлъ насjва и3ноплемeнника, и3 њмерзЁ ї}ль во и3ноплемeнницэхъ. И# собрaшасz лю1діе в8слёдъ саyла въ галгaлэхъ. | Коли весь Ізраїль почув, що розбив Саул охоронний загін филистимський і що Ізраїль зробився ненависним для филистимлян, то народ зібрався до Саула в Галгалі. |
|
5
|
5
|
| И# и3ноплемє1нницы собрaшасz на брaнь на ї}лz: и3 пріид0ша на ї}лz три1десzть тhсzщъ колесни1цъ и3 шeсть тhсzщъ кHнникъ и3 мн0жество людjй, ћкw пес0къ и4же при м0ри: и3 шeдше њполчи1шасz въ махмaсэ проти1ву веfwрHну на ю4гъ. | І зібралися филистимляни на війну проти Ізраїля: тридцять тисяч колісниць і шість тисяч кінноти, і народу безліч, як пісок на березі моря; і прийшли і розташувалися станом у Михмасі, зі східної сторони Беф-Авена. |
|
6
|
6
|
| И# ви1дэша мyжіе ї}лєвы, ћкw не мог0ша проти1ву стaти, и3 скрhшасz лю1діе въ вертeпэхъ и3 въ њгрaдэхъ и3 въ кaменіихъ и3 въ пр0пастехъ и3 во рвaхъ: | Ізраїльтяни, бачачи, що вони в небезпеці, тому що народ був стиснутий, ховалися в печерах і в ущелинах, і між скелями, й у вежах, і в ровах; |
|
7
|
7
|
| и3 преходsще преид0ша їoрдaнъ въ зeмлю гaдову и3 галаaдску. И# саyлъ бsше є3щE въ галгaлэхъ, и3 вси2 лю1діе ўжас0шасz, и5же бsху съ ни1мъ. | а деякі з євреїв переправилися за Йордан у країну Гадову і Галаадську; Саул же перебував ще в Галгалі, і весь народ, який був з ним, був у страху. |
|
8
|
8
|
| И# ждaше сeдмь днjй по свидётелству, ћкоже речE самуи1лъ, и3 не пріи1де самуи1лъ въ галгaлы: и3 разсёzшасz лю1діе є3гw2 t негw2. | І чекав він сім днів, до терміну, призначеного Самуїлом, а Самуїл не приходив у Галгал; і став народ розбігатися від нього. |
|
9
|
9
|
| И# речE саyлъ: приведи1те, ћкw да сотворю2 всесожжeніе и3 ми6рнаz. И# вознесE всесожжeніе. | І сказав Саул: приведіть до мене, що призначено для жертви всепалення і для жертв мирних. І приніс усепалення. |
|
10
|
10
|
| И# бhсть є3гдA соверши2 возносS всесожжeніе, и3 сE, самуи1лъ пріи1де: и3 саyлъ и3зhде на срётеніе є3мY благослови1тисz и4мъ. | Але ледь скінчив він приношення всепалення, ось, приходить Самуїл; і вийшов Саул до нього назустріч, щоб вітати його. |
|
11
|
11
|
| И# речE самуи1лъ: что2 сотвори1лъ є3си2; И# речE саyлъ: ви1дэхъ, ћкw tид0ша лю1діе t менє2, и3 ты2 не пришeлъ є3си2, ћкоже њпредэли1лъ є3си2 свидётелствомъ днjй, и3ноплемє1нницы же собрaшасz въ махмaсъ, | Але Самуїл сказав: що ти зробив? Саул відповів: я бачив, що народ розбігається від мене, а ти не приходив у призначений час; филистимляни ж зібралися в Михмасі; |
|
12
|
12
|
| и3 рёхъ: нн7э пріи1дутъ и3ноплемє1нницы ко мнЁ въ галгaлы, и3 лицA гDнz не ўмоли1хъ: и3 не ўдержaхсz, и3 вознес0хъ всесожжeніе. | тоді подумав я: «тепер прийдуть на мене филистимляни в Галгал, а я ще не запитав Господа», і тому зважився принести всепалення. |
|
13
|
13
|
| И# речE самуи1лъ къ саyлу: безyміе бhсть тебЁ, понeже не сохрани1лъ є3си2 зaповэди моеS, ю4же заповёда ти2 гDь: ћкw нн7э ўгот0валъ бы гDь цaрство твоE во ї}ли до вёка: | І сказав Самуїл Саулу: зле вчинив ти, що не виконав повеління Господа Бога твого, яке дано було тобі, тому що нині укріпив би Господь царювання твоє над Ізраїлем назавжди; |
|
14
|
14
|
| и3 нн7э цaрство твоE не стaнетъ тебЁ, и3 и3зhщетъ гDь себЁ человёка по сeрдцу своемY, и3 повели1тъ є3мY гDь властели1ну бhти над8 людьми2 свои1ми, ћкw не сохрани1лъ є3си2, є3ли6ка заповёда тебЁ гDь. | але тепер не встояти царюванню твоєму; Господь знайде Собі чоловіка за серцем Своїм, і повелить йому Господь бути вождем народу Свого, тому що ти не виконав того, що було повелено тобі Господом. |
|
15
|
15
|
| И# востA самуи1лъ и3 и4де t галгaлъ въ пyть св0й: и3 њстaнокъ людjй и3д0ша в8слёдъ саyла на срётеніе лю1демъ р†тнымъ. И$мже приходsщымъ t галгaлъ въ гаваю2 веніамjнову, и3 сочтE саyлъ лю1ди њбрётшыzсz съ ни1мъ ћкw шeсть сHтъ мужeй. | І встав Самуїл і пішов з Галгала в Гиву Веніамінову; [люди, які залишилися, пішли за Саулом назустріч ворожому ополченню, яке нападало на них, коли вони йшли з Галгала у Гиву Веніамінову;] а Саул перерахував людей, що були з ним, до шестисот чоловік. |
|
16
|
16
|
| Саyлъ же и3 їwнаfaнъ сhнъ є3гw2 и3 лю1діе њбрётшіисz съ ни1ми сэд0ша въ гаваи2 веніамjновэ и3 плaкашасz: и3ноплемє1нницы же њполчи1шасz въ махмaсэ. | Саул із сином своїм Іонафаном і людьми, які були з ними, засіли у Гиві Веніаміновій [і плакали]; филистимляни ж стояли станом біля Михмаси. |
|
17
|
17
|
| И# и3зыд0ша губsщіи t селA и3ноплемeнникwвъ тремS начaлы: начaло є3ди1но зрsщее пyть гоферA на зeмлю сwвaлю: | І вийшли зі стану филистимського три загони для спустошення землі: один вирушив по дорозі до Офре, в округ Суаль, |
|
18
|
18
|
| и3 начaло є3ди1но зрsщее пyть веfwрHнь: и3 начaло є3ди1но зрsщее пyть гаваи2, клонsщійсz къ гаісавjмъ пустhни. | другий загін попрямував по дорозі Вефоронській, а третій пішов по дорозі до кордону долини Цевоїм, до пустелі. |
|
19
|
19
|
| И# ковaчь желёза не њбрэтaшесz во всeй земли2 ї}левэ, ћкw рёша и3ноплемє1нницы, да не сотворsтъ є3врeє мечA и3 копіS. | Ковалів не було по всій землі Ізраїльській; бо филистимляни побоювалися, щоб євреї не зробили меча або списа. |
|
20
|
20
|
| И# хождaху вси2 сhнове ї}лєвы въ зeмлю и3ноплемeнничу ковaти кjйждо сво‰ кHсы и3 nр{діz сво‰, и3 кjйждо сэки6ры сво‰ и3 серпы2 сво‰. | І повинні були ходити всі ізраїльтяни до филистимлян гострити свої леміші, і свої заступи, і свої сокири, і свої серпи, |
|
21
|
21
|
| И# притупи1шасz вс‰ nр{діz приспёвшей жaтвэ, сэки6ры и3 серпы2, поправлeніz же и4ма не бhсть. | коли зробиться щербина на вістрі лемешів, і заступів, і вил, і сокир, або потрібно рожни поправити. |
|
22
|
22
|
| И# бhсть во дни6 брaни махмaсскіz, и3 не њбрётесz мечA и3 копіS въ рукaхъ всёхъ людjй, и5же съ саyломъ и3 со їwнаfaномъ: т0чію ў саyла и3 їwнаfaна сhна є3гw2. | Тому під час війни [Михмаської] не було ні меча, ні списа у всього народу, який був із Саулом та Іонафаном, а тільки знайшлися вони в Саула та Іонафана, сина його. |
|
23
|
23
|
| И# и3зыд0ша t стaна и3ноплемeннича њб8 nнY странY махмaса. | І вийшов передовий загін филистимський до переправи Михмаської. |
|
Главa д7i
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть во є3ди1нъ дeнь, и3 речE їwнаfaнъ сhнъ саyловъ џтрочищу носsщему nрyжіе є3гw2: грzди2, и3 прeйдемъ въ мессaву и3ноплемeнникwвъ и5же на џнэй странЁ. И# nтцY своемY не возвэсти2 сегw2. | Одного дня сказав Іонафан, син Саулів, слузі зброєносцеві своєму: ходімо, перейдемо до загону филистимського, що на тому боці. А батькові своєму не сказав про це. |
|
2
|
2
|
| И# саyлъ сэдsше на верхY холмA под8 дрeвомъ ћблоннымъ є4же въ магдHнэ, и3 бsше съ ни1мъ ћкw шeсть сHтъ мужeй. | Саул же знаходився на околиці Гиви, під гранатовим деревом, що в Мигроні. З ним було близько шестисот чоловік народу |
|
3
|
3
|
| И# ґхjа сhнъ ґхjтовъ, брaта їwхавeдова, сhна фінеeсова, сhна и3лjи, їерeй б9ій въ силHмэ носS є3фyдъ: и3 лю1діе не вёдzху, ћкw tи1де їwнаfaнъ. | і Ахия, син Ахитува, брата Іохаведа, сина Финеєса, сина Ілія, священик Господа в Силомі, який носив ефод. Народ же не знав, що Іонафан пішов. |
|
4
|
4
|
| Посредё же прех0да, и3дёже хотsше їwнаfaнъ прейти2 въ стaнъ и3ноплемeнничь, бhсть кaмень џстрый tсю1ду и3 кaмень џстрый toнyду: и4мz є3ди1ному васeсъ и3 друг0му сеннA: | Між переходами, якими Іонафан шукав, як пробратися до загону филистимського, була гостра скеля з одного боку і гостра скеля з другого: ім’я однієї Боцец, а ім’я другій Сене; |
|
5
|
5
|
| кaмень є3ди1нъ стоsше t сёвера проти1ву махмaса, и3 кaмень вторhй t ю4га проти1ву гаваи2. | одна скеля видавалася з півночі до Михмаса, друга з півдня до Гиви. |
|
6
|
6
|
| И# речE їwнаfaнъ ко џтрочищу носsщему nрyжіе є3гw2: грzди2, прeйдемъ въ мессaву неwбрёзанныхъ си1хъ, нeгли что2 сотвори1тъ нaмъ гDь, ћкw нёсть гDу не ўд0бно спcти2 во мн0гихъ и3ли2 въ мaлыхъ. | І сказав Іонафан слузі зброєносцеві своєму: ходімо, перейдемо до загону цих необрізаних; можливо, Господь допоможе нам, бо для Господа неважко врятувати через багатьох, або небагатьох. |
|
7
|
7
|
| И# речE є3мY носsй nрyжіе є3гw2: твори2 всE, на нeже сeрдце твоE склонsетсz: сE, ѓзъ съ тоб0ю є4смь, ћкоже сeрдце твоE сeрдце моE. | І відповів зброєносець: роби все, що на серці у тебе; йди, ось я з тобою, куди тобі завгодно. |
|
8
|
8
|
| И# речE їwнаfaнъ: сE, мы2 прeйдемъ къ мужє1мъ и3 kви1мсz къ ни6мъ: | І сказав Іонафан: ось, ми перейдемо до цих людей і станемо на очах у них; |
|
9
|
9
|
| ѓще сі‰ рекyтъ къ нaмъ: помeдлите тaмw, д0ндеже возвэсти1мъ вaмъ: то2 постои1мъ сaми на мёстэ своeмъ и3 не п0йдемъ къ ни6мъ: | якщо вони так скажуть нам: «зупиніться, поки ми підійдемо до вас», то ми зупинимося на своїх місцях і не піднімемося до них; |
|
10
|
10
|
| ѓще же къ нaмъ си1це рекyтъ: взhдите къ нaмъ: то2 взhдемъ, ћкw предадE и5хъ гDь въ рyки нaшz: сіE нaмъ знaменіе (да бyдетъ). | а якщо так скажуть: «підніміться до нас», то ми піднімемось, тому що Господь віддав їх у руки наші; і це буде знаком для нас. |
|
11
|
11
|
| И# внид0ста џба въ мессaву и3ноплемeнникwвъ. И# глаг0лаша и3ноплемє1нницы: сE, є3врeє и3сх0дzтъ и3з8 разсёлинъ свои1хъ, и3дёже скрhшасz. | Коли обидва вони стали на виду у загону филистимського, то филистимляни сказали: ось, євреї виходять з ущелин, в яких сховалися вони. |
|
12
|
12
|
| И# tвэщaша мyжіе месс†вли ко їwнаfaну и3 къ носsщему nрyжіе є3гw2, и3 рёша: взhдите къ нaмъ, и3 kви1мъ вaмъ глаг0лъ. И# речE їwнаfaнъ къ носsщему nрyжіе є3гw2: грzди2 по мнЁ, ћкw предадE и5хъ гDь въ рyки ї}лєвы. | І закричали люди, які складали загін, до Іонафана і зброєносця його, говорячи: підніміться до нас, і ми вам скажемо щось. Тоді Іонафан сказав зброєносцеві своєму: йди за мною, тому що Господь віддав їх у руки Ізраїля. |
|
13
|
13
|
| И# взhде їwнаfaнъ (ползyщь) на рукaхъ и3 на ногaхъ свои1хъ, и3 носsй nрyжіе є3гw2 за ни1мъ. И# ўзрёша и3ноплемє1нницы лицE їwнаfaне, и3 порази2 и5хъ: и3 носsй nрyжіе є3гw2 и3дsше в8слёдъ є3гw2. | І почав підніматися Іонафан, чіпляючись руками і ногами, і зброєносець його за ним. І падали филистимляни перед Іонафаном, а зброєносець добивав їх за ним. |
|
14
|
14
|
| И# бhсть ћзва пeрваz, є4юже порази2 їwнаfaнъ и3 носsй nрyжіе є3гw2, ћкw двaдесzть мужeй копjйцами и3 каменовержeніемъ и3 кремeніемъ полевhмъ. | І загинуло від цієї першої поразки, яку нанесли Іонафан і зброєносець його, близько двадцяти чоловік, на половині поля, яке обробляли парою волів за день. |
|
15
|
15
|
| И# бhсть ќжасъ въ полцЁ и3 на селЁ: и3 вси2 лю1діе и5же въ мессaвэ и3 губsщіи ўжаснyшасz, и3 тjи не хотsху брaтисz: и3 вострепетA землS, и3 бhсть ќжасъ t гDа. | І стався жах у стані і на полі й у всьому народі; передові загони й ті, що спустошували землю, прийшли в тремтіння [і не хотіли воювати]; здригнулася вся земля, і був жах великий від Господа. |
|
16
|
16
|
| И# ви1дэша соглzдaтає саyлwвы въ гаваи2 веніамjни, и3 сE, п0лкъ смzтeсz сёмw и3 nнaмw. | І побачили вартові Саула в Гиві Веніаміновій, що натовп розсіюється і біжить туди і сюди. |
|
17
|
17
|
| И# речE саyлъ лю1демъ сyщымъ съ ни1мъ: разсмотри1те нн7э и3 ви1дите, кто2 tи1де t вaсъ. И# разсмотри1ша, и3 сE, не њбрётесz їwнаfaнъ и3 носsй nрyжіе є3гw2. | І сказав Саул людям, які були з ним; перегляньте і дізнайтеся, хто з наших вийшов. І переглянули, і ось немає Іонафана і зброєносця його. |
|
18
|
18
|
| И# речE саyлъ ко ґхjи: принеси2 є3фyдъ, ћкw бЁ ківHтъ б9ій въ т0й дeнь съ сынми2 ї}левыми. | І сказав Саул Ахиї: «принеси кивот* Божий», тому що кивот Божий у той час був із синами Ізраїльськими. |
|
19
|
19
|
| И# бhсть є3гдA глаг0лаше саyлъ ко їерeю, и3 шyмъ въ полцЁ и3ноплемeнничи ходS и3дsше и3 мн0жашесz. И# речE саyлъ ко їерeю: пригни2 рyки тво‰. | Саул ще говорив до священика, а сум’яття в стані филистимському більше і більше [поширювалося і] збільшувалося. Тоді сказав Саул священикові: склади руки твої. |
|
20
|
20
|
| И# и3зhде саyлъ и3 вси2 лю1діе и5же съ ни1мъ, и3 и3зыд0ша до сёчи. И# сE, бhсть nрyжіе коегHждо на бли1жнzго своего2, (и3 бhсть) мzтeжъ вели1къ ѕэлw2. | І вигукнув Саул і весь народ, який був з ним, і прийшли до місця битви, і ось, там меч кожного був спрямований проти ближнього свого; сум’яття було дуже велике. |
|
21
|
21
|
| Но и3 раби2, и5же бhша со и3ноплемє1нники вчерA и3 трeтіzгw днE, вшeдшіи въ п0лкъ, њбрати1шасz и3 тjи є4же бhти и5мъ со ї}лтzны сyщими съ саyломъ и3 со їwнаfaномъ. | Тоді і євреї, які вчора і третього дня були у филистимлян і які повсюди ходили з ними в стані, пристали до ізраїльтян, які були із Саулом та Іонафаном; |
|
22
|
22
|
| И# вси2 ї}лтzне скрhвшіисz въ горЁ є3фрeмли ўслhшаша, ћкw tбэг0ша и3ноплемє1нницы: приложи1шасz и3 тjи в8слёдъ и4хъ на брaнь. | і всі ізраїльтяни, які ховалися в горі Єфремовій, почувши, що филистимляни побігли, також пристали до своїх у битві. |
|
23
|
23
|
| И# сп7сE гDь въ т0й дeнь ї}лz: брaнь же пр0йде дaже до вамHfа: и3 вси2 лю1діе бsху съ саyломъ, ћкw дeсzть тhсzщъ мужeй, и3 бЁ брaнь разсhпана во вeсь грaдъ на горЁ є3фрeмли. | І спас Господь у той день Ізраїля; битва ж простяглася навіть до Беф-Авена. [Усіх людей у Саула було до десяти тисяч, і битва відбувалася в усьому місті на горі Єфремовій.] |
|
24
|
24
|
| И# саyлъ сотвори2 безyміе вeліе въ дeнь т0й, и3 заклS лю1ди, глаг0лz: пр0клzтъ человёкъ, и4же ћсти бyдетъ хлёбъ дaже до вeчера, д0ндеже tмщY врагHмъ мои6мъ. И# не вкуси1ша лю1діе вси2 хлёба: | Люди Ізраїльські були стомлені в той день; а Саул [дуже нерозважливо] закляв народ, сказавши: проклятий, хто спожив хліба до вечора, доки я не помщуся ворогам моїм. І ніхто з народу не вкусив їжі. |
|
25
|
25
|
| и3 всS землS њбёдаше: и3 сE, бsше дубрaва пчeлнаz пред8 лицeмъ селA: | І пішов весь народ у ліс, і був там на галявині мед. |
|
26
|
26
|
| и3 внид0ша лю1діе во пчeлникъ, и3 сE, и3схождaху глаг0люще: (ћкw и3стечE мeдъ,) и3 не бЁ возвращaющагw руки2 своеS ко ўстHмъ свои6мъ, ћкw ўбоsшасz лю1діе клsтвы гDни. | І ввійшов народ у ліс, говорячи: ось, тече мед. Але ніхто не простягнув руки своєї до рота свого, тому що народ боявся закляття. |
|
27
|
27
|
| Їwнаfaнъ же не слhшаше, є3гдA заклинaше nтeцъ є3гw2 лю1ди: и3 прострE конeцъ жезлA своегw2, и4же въ рукY є3мY, и3 њмочи2 є3го2 въ с0тэ мeдвенэ, и3 њбрати2 рyку свою2 во ўстA сво‰, и3 прозрёша џчи є3гw2. | Іонафан же не чув, коли батько його заклинав народ, і, простягнувши кінець палки, що була в руці його, умочив її в стільник медовий і підніс рукою до вуст своїх, і просвітліли очі його. |
|
28
|
28
|
| И# речE є3ди1нъ t людjй, глаг0лz: кленhй проклS nтeцъ тв0й лю1ди, глаг0лz: пр0клzтъ человёкъ, и4же ћсти бyдетъ хлёбъ въ дeнь сeй: и3 и3знемог0ша лю1діе. | І сказав йому один з народу, говорячи: батько твій закляв народ, сказавши: «проклятий, хто сьогодні споживе їжу»; від цього народ знемагає. |
|
29
|
29
|
| И# ўразумЁ їwнаfaнъ и3 речE: смути2 nтeцъ м0й зeмлю: ви1ждь, ћкw прозрёша џчи мои2, є3гдA вкуси1хъ мaлw t мeда сегw2: | І сказав Іонафан: засмутив батько мій землю; дивіться, у мене просвітліли очі, коли я спожив трохи цього меду; |
|
30
|
30
|
| q, дабы2 ћли kдyще днeсь лю1діе t корhстей врагHвъ свои1хъ, и5хже њбрэт0ша, мн0жайшаz бы днeсь ћзва былA во и3ноплемeнницэхъ. | якби поїв сьогодні народ із здобичі, яку знайшов у ворогів своїх, то чи не більшою була б поразка филистимлян? |
|
31
|
31
|
| И# порази1ша въ дeнь т0й t и3ноплемeнникwвъ мн0жае нeжели въ махмaсэ: и3 ўтруди1шасz лю1діе ѕэлw2. | І нищили филистимлян у той день від Михмаса до Аїалона, і народ дуже втомився. |
|
32
|
32
|
| И# ўстреми1шасz лю1діе на кwрhсти, и3 поsша лю1діе стадA и3 бyйволы и3 гов‰да: и3 закалaху на земли2, и3 kд0ша лю1діе съ кр0вію. | І кинувся народ на здобич, і брали овець, волів і телят, і заколювали на землі, і їв народ із кров’ю. |
|
33
|
33
|
| И# возвэсти1ша саyлу, глаг0люще: согрэши1ша лю1діе ко гDу, kдyще съ кр0вію. И# речE саyлъ: t геfeма привали1те мнЁ сёмw кaмень вeлій. | І сповістили Саула, говорячи: ось, народ грішить перед Господом, їсть з кров’ю. І сказав Саул: ви згрішили; приваліть тепер до мене великий камінь. |
|
34
|
34
|
| И# речE саyлъ: шeдше къ лю1демъ рцhте и5мъ: да принесeтъ кjйждо сёмw телцA своего2 и3 кjйждо џвцу свою2, и3 да зак0лютъ на кaмени сeмъ, и3 kди1те |, и3 не согрэшaйте гDу kдyще съ кр0вію. И# привед0ша н0щію вси2 лю1діе своE кjйждо, є4же и3мsше въ руцЁ своeй, и3 закалaху тaмw. | Потім сказав Саул: пройдіть між народом і скажіть йому: нехай кожен приводить до мене свого вола і кожен свою вівцю, і заколюйте тут і їжте, і не грішіть перед Господом, не їжте з кров’ю. І приводили всі з народу, кожен своєю рукою, вола свого [і свою вівцю] вночі, і заколювали там. |
|
35
|
35
|
| И# создA саyлъ тaмw nлтaрь гDу: сeй начA саyлъ созидaти nлтaрь гDу. | І спорудив Саул жертовник Господу: то був перший жертовник, поставлений ним Господу. |
|
36
|
36
|
| И# речE саyлъ: сни1демъ в8слёдъ и3ноплемє1нникъ н0щію, и3 расхи1тимъ и5хъ, д0ндеже зарS бyдетъ, и3 не њстaвимъ t ни1хъ мyжа. И# рёша: всE є4же блaго пред8 nчи1ма твои1ма, твори2. И# речE їерeй: пристyпимъ сёмw къ бGу. | І сказав Саул: підемо в погоню за филистимлянами вночі й обберемо їх до світанку і не залишимо в них жодної людини. І сказали: роби все, що добре в очах твоїх. Священик же сказав: приступімо тут до Бога. |
|
37
|
37
|
| И# вопроси2 саyлъ бGа: сни1ду ли в8слёдъ и3ноплемeнникwвъ; предaси ли и5хъ въ рyки ї}лтzнwмъ; И# не tвэщA є3мY гDь въ дeнь т0й. | І запитав Саул Бога: чи йти мені в погоню за филистимлянами? чи віддаси їх у руки Ізраїля? Але Він не відповів йому в той день. |
|
38
|
38
|
| И# речE саyлъ: приведи1те сёмw вс‰ кwлёна ї}лєва, и3 ўразумёйте и3 ўвёждьте, на к0мъ бhсть грёхъ сeй днeсь, | Тоді сказав Саул: нехай підійдуть сюди всі начальники народу і розвідають і дізнаються, на кому гріх нині? |
|
39
|
39
|
| ћкw жи1въ гDь сп7сhй ї}лz, ћкw ѓще tвётъ бyдетъ на їwнаfaна сhна моего2, смeртію да ќмретъ. И# не бЁ tвэщaющагw t всёхъ людjй. | тому що, — живий Господь, Який спас Ізраїля, — якщо виявиться і на Іонафані, синові моєму, то і він помре неодмінно. Але ніхто із усього народу не відповів йому. |
|
40
|
40
|
| И# речE саyлъ всемY ї}лю: вы2 стaните на є3ди1ну странY, ѓзъ же и3 їwнаfaнъ сhнъ м0й стaнемъ на другyю странY. И# рёша лю1діе къ саyлу: є4же блaго пред8 тоб0ю, твори2. | І сказав Саул усім ізраїльтянам: ви станьте по один бік, а я і син мій Іонафан станемо по інший бік. І відповів народ Саулу: роби, що добре в очах твоїх. |
|
41
|
41
|
| И# речE саyлъ: гDи б9е ї}левъ, что2 ћкw не tвэщaлъ є3си2 рабY твоемY днeсь; и3ли2 моS є4сть, и3ли2 сhна моегw2 їwнаfaна непрaвда; гDи б9е ї}левъ, дaждь знaменіе: и3 ѓще речeши сі‰, дaждь нн7э лю1демъ твои6мъ ї}лю, дaждь нн7э прпdбіе. И# падE жрeбій на їwнаfaна и3 саyла, и3 лю1діе и3зыд0ша. | І сказав Саул: Господи, Боже Ізраїлів! [чого Ти нині не відповів рабу Твоєму? чи моя в тім провина, чи сина мого Іонафана? Господи, Боже Ізраїлів!] дай знамення. [Якщо ж вона в народі Твоєму Ізраїлі, дай йому освячення.] І викриті були Іонафан і Саул, а народ вийшов правим. |
|
42
|
42
|
| И# речE саyлъ: вeрзите жрeбій на мS и3 на їwнаfaна сhна моего2: є3г0же њб8zви1тъ гDь, смeртію да ќмретъ. И# рёша лю1діе къ саyлу: нёсть сeй глаг0лъ. И# прем0же саyлъ лю1ди, и3 верг0ша њ нeмъ и3 їwнаfaнэ сhнэ є3гw2, и3 падE на їwнаfaна жрeбій. | Тоді сказав Саул: киньте жереб між мною і між Іонафаном, сином моїм, [і кого оголосить Господь, той нехай помре. І сказав народ Саулу: нехай не буде так! Але Саул наполіг. І кинули жереб між ним та Іонафаном, сином його,] й упав жереб на Іонафана. |
|
43
|
43
|
| И# речE саyлъ ко їwнаfaну: возвэсти1 ми, что2 сотвори1лъ є3си2; И# возвэсти2 є3мY їwнаfaнъ и3 речE: вкушaz вкуси1хъ мaлw мeду њмочи1въ конeцъ жезлA, и4же въ рукY моє1ю, и3 сE, ѓзъ ўмирaю. | І сказав Саул Іонафану: розкажи мені, що зробив ти? І розповів йому Іонафан і сказав: я покуштував кінцем палки, що у руці моїй, трохи меду; і ось, я повинен умерти. |
|
44
|
44
|
| И# речE є3мY саyлъ: сі‰ да сотвори1тъ ми2 бGъ, и3 сі‰ да приложи1тъ ми2, ћкw смeртію ќмреши днeсь. | І сказав Саул: нехай те і те зробить мені Бог, і ще більше зробить; ти, Іонафане, повинен сьогодні вмерти! |
|
45
|
45
|
| И# рёша лю1діе къ саyлу: є3дA днeсь ќмретъ сотвори1вый спасeніе сіE вeліе во ї}ли; не бyди то2, жи1въ гDь, ѓще падeтъ влaсъ главы2 є3гw2 на зeмлю, ћкw млcть б9ію сотвори2 въ дeнь сeй. И# помоли1шасz лю1діе њ їwнаfaнэ въ дeнь т0й, и3 не ќмре. | Але народ сказав Саулу: чи Іонафану вмерти, який здобув таке велике спасіння Ізраїлю? Нехай не буде цього! Живий Господь, і волосина не впаде з голови його на землю, тому що він діяв нині з Богом. І звільнив народ Іонафана, і не вмер він. |
|
46
|
46
|
| И# не и4де саyлъ в8слёдъ и3ноплемeнникwвъ: и3ноплемє1нницы же tид0ша въ мёсто своE. | І повернувся Саул від переслідування филистимлян; филистимляни ж пішли у своє місце. |
|
47
|
47
|
| И# саyлъ ўкрэпи1сz цaрствовати во ї}ли, и3 побэждaше w4крестъ вс‰ враги2 сво‰ въ мwaвэ и3 въ сынёхъ ґммHнихъ и3 въ сынёхъ є3дHмлихъ и3 въ веfHрэ и3 въ цaрствіи сувaни и3 во и3ноплемeнницэхъ: и3 ѓможе ѓще њбращaшесz, спасaшесz. | І утвердив Саул своє царювання над Ізраїлем, і воював із усіма навколишніми ворогами своїми, з Моавом і з аммонитянами, і з Едомом [і з Вефором] і з царями Сови і з филистимлянами, і скрізь, проти кого виступав, мав успіх. |
|
48
|
48
|
| И# сотвори2 си1лу, и3 побэди2 ґмали1ка, и3 и3збaви ї}лz и3з8 руки2 попирaющихъ є3го2. | І зібрав військо, і вразив Амалика, і звільнив Ізраїля від руки грабіжників його. |
|
49
|
49
|
| И# бёша сhнове саyлwвы їwнаfaнъ и3 їисyй и3 мелхісуE: и3менa же двою2 дщє1рію є3гw2, и4мz первор0днэй мер0ва и3 и4мz вторёй мелх0ла: | Сини у Саула були: Іонафан, Ієссуй і Мелхисуа; а імена двох дочок його: ім’я старшої — Мерова, а ім’я молодшої — Мелхола. |
|
50
|
50
|
| и4мz же женЁ є3гw2 ґхіно0ма, дщeрь ґхімаaсова: и3 и4мz старёйшинэ вHй є3гw2 ґвени1ръ сhнъ ни1ра сhна ќжика саyлова: | Ім’я ж дружини Саулової — Ахиноам, дочка Ахимааца; а ім’я начальника війська його — Авенир, син Нира, дядька Саулового. |
|
51
|
51
|
| кjсъ же nтeцъ саyловъ, и3 ни1ръ nтeцъ ґвени1ровъ сhнъ їамjна сhна ґвіи1лева. | Кис, батько Саулів, і Нир, батько Авенира, були синами Авиїла. |
|
52
|
52
|
| И# бЁ брaнь крэпкA на и3ноплемeнники во вс‰ дни6 саyлwвы: и3 ви1дэвъ саyлъ всsка мyжа си1льна и3 всsка мyжа сhна си1лы, собирaше и5хъ къ себЁ. | І була запекла війна проти филистимлян у всі часи Саула. І коли Саул бачив яку-небудь людину сильну і войовничу, брав її до себе. |
|
Главa є7i
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| И# речE самуи1лъ къ саyлу: послa мz гDь помaзати тS на цaрство въ лю1дехъ є3гw2 во ї}ли: и3 нн7э послyшай глaса словeсъ гDнихъ: | І сказав Самуїл Саулу: Господь послав мене помазати тебе царем над народом Його, над Ізраїлем; тепер послухай голос Господа. |
|
2
|
2
|
| сі‰ речE гDь саваHfъ: нн7э tмщY, ±же сотвори2 ґмали1къ ї}лю, є3гдA срёте є3го2 на пути2, восходsщу є3мY t є3гЂпта: | Так говорить Господь Саваоф: згадав Я про те, що зробив Амалик Ізраїлю, як він протипостав йому на шляху, коли він ішов з Єгипту; |
|
3
|
3
|
| и3 нн7э ты2 и3ди2, и3 порази1ши ґмали1ка и3 їерjма, и3 вс‰ ±же сyть є3гw2, и3 не снабди1ши t ни1хъ (ничт0же), и3 и3скорени1ши є3го2: и3 прокленeши є3го2 и3 вс‰ с{щаz є3гw2, и3 не пощади1ши є3гw2: и3 да ўбіeши t мyжеска п0лу и3 до жeнска и3 t ю4ношъ и3 до ссyщихъ млеко2, и3 t говsдъ до nвeцъ и3 t велблю6дъ до nслsтъ. | тепер іди і вразь Амалика [й Ієрима] і знищ усе, що в нього; [не бери собі нічого в них, але знищ і віддай закляттю все, що в нього;] і не давай пощади йому, і віддай на смерть від чоловіка до дружини, від отрока до немовляти, від вола до вівці, від верблюда до осла. |
|
4
|
4
|
| И# собрA лю1ди саyлъ и3 сочтE | въ галгaлэхъ двёстэ тhсzщъ пёшихъ и3 дeсzть тhсzщъ t їyды въ полцёхъ: | І зібрав Саул народ і налічив їх у Телаїмі двісті тисяч ізраїльтян піших і десять тисяч з коліна Іудиного. |
|
5
|
5
|
| и3 пріи1де саyлъ до градHвъ ґмали1ковыхъ и3 засsде въ пот0цэ. | І дійшов Саул до міста Амаликового, і зробив засідку в долині. |
|
6
|
6
|
| И# речE саyлъ ко кінeови: и3ди2 и3 ўклони1сz t среды2 ґмали1ка, да не погублю2 тS съ ни1мъ, тh бо сотвори1лъ є3си2 ми1лость съ сынми2 ї}левыми, є3гдA и3схождaху и3з8 є3гЂпта. И# ўклони1сz кінeй t среды2 ґмали1ка. | І сказав Саул кинеянам: підіть, відокремтеся, вийдіть із середовища Амалика, щоб мені не погубити вас з ним, тому що ви були прихильними до всіх ізраїльтян, коли вони йшли з Єгипту. І відокремилися кинеяни із середовища Амалика. |
|
7
|
7
|
| И# порази2 саyлъ ґмали1ка t є3vілы2 дaже до сyра, и4же пред8 лицeмъ є3гЂпта: | І вразив Саул Амалика від Хавили до околиць Сура, що перед Єгиптом; |
|
8
|
8
|
| и3 ћтъ ґгaга царS ґмали1кова жи1ва, и3 вс‰ лю1ди и3зби2, и3 їерjма ўби2 мечeмъ. | і Агага, царя Амаликового, захопив живим, а народ весь знищив мечем [і Ієрима умертвив]. |
|
9
|
9
|
| И# сохрани2 саyлъ и3 вси2 лю1діе ґгaга царS жи1ва и3 благ†z t стaдъ и3 бyйволwвъ, и3 снёдей (и3 nдeждъ), и3 віногрaдwвъ и3 t всёхъ благи1хъ: и3 не хотsху и3скорени1ти |, т0чію хyждшее и3 ўничижeное и3стреби1ша. | Але Саул і народ пощадили Агага і кращих овець і волів і вгодованих ягнят, і все добре, і не хотіли знищувати, а всі речі маловажливі і погані знищили. |
|
10
|
10
|
| И# бhсть гlг0лъ гDень къ самуи1лу, гlz: | І було слово Господа до Самуїла таке: |
|
11
|
11
|
| раскazхсz, ћкw помaзахъ саyла на цaрство, понeже tврати1сz t менє2 и3 словeсъ мои1хъ не соблюдE. И# њпечaлисz самуи1лъ и3 вопіsше ко гDу всю2 н0щь. | шкодую, що поставив Я Саула царем, бо він відвернувся від Мене і слова Мого не виконав. І засмутився Самуїл і благав Господа цілу ніч. |
|
12
|
12
|
| И# востA рaнw самуи1лъ, и3 и3дsше на срётеніе ї}лтzнwмъ рaнw. И# возвэсти1ша самуи1лу, глаг0люще: и4детъ саyлъ въ карми1лъ, и3 сE, воздви1же рyку себЁ, и3 возврати2 колесни1цу, и3 сни1де въ галгaлы. И# пріи1де самуи1лъ къ саyлу, и3 сE, т0й возношaше всесожжeніе гDу, пє1рваz t корhстей, и5хже взS t ґмали1кwвъ. | І встав Самуїл рано-вранці і пішов назустріч Саулу. І сповістили Самуїла, що Саул ходив на Кармил і там поставив собі пам’ятник, [але звідти повернув колісницю] і спустився у Галгал. |
|
13
|
13
|
| И# пріи1де самуи1лъ къ саyлу, и3 речE є3мY саyлъ: блгcвeнъ ты2 гDу, сотвори1хъ бо вс‰, є3ли6ка (ми2) гlа гDь. | Коли прийшов Самуїл до Саула, то Саул сказав йому: благословенний ти у Господа; я виконав слово Господа. |
|
14
|
14
|
| И# речE самуи1лъ: и3 кjй глaсъ стaдъ си1хъ во ќшію моє1ю, и3 глaсъ говsдъ, є3г0же ѓзъ слhшу; | І сказав Самуїл: а що це за бекання овець у вухах моїх і мукання волів, що я чую? |
|
15
|
15
|
| И# речE саyлъ: t ґмали1ка пригнaхъ |, и5хже сохрани1ша лю1діе л{чшаz t стaдъ и3 t волHвъ, є4же пожрeти | гDу бGу твоемY, прHчаz же и3зби1хъ. | І сказав Саул: привели їх від Амалика, тому що народ пощадив кращих овець і волів для жертвоприношення Господу Богу твоєму; інше ж ми знищили. |
|
16
|
16
|
| И# речE самуи1лъ къ саyлу: потерпи2, и3 возвэщy ти, ±же гlа гDь ко мнЁ н0щію. | І сказав Самуїл Саулу: почекай, я скажу тобі, що сказав мені Господь уночі. І сказав йому Саул: говори. |
|
17
|
17
|
| И# речE є3мY (саyлъ): глаг0ли. И# речE самуи1лъ къ саyлу: є3дA не мaлъ бhлъ є3си2 ты2 пред8 ни1мъ, и3 не властели1на ли тS постaви хорyгви колёна ї}лева; и3 помaза тS гDь на цaрство ї}лево: | І сказав Самуїл: чи не малим ти був в очах твоїх, коли став главою колін Ізраїлевих, і Господь помазав тебе царем над Ізраїлем? |
|
18
|
18
|
| и3 послa тz гDь путeмъ и3 речE тебЁ: и3ди2 и3 и3скорени2 ґмали1ка, и3 погуби2 согрёшшихъ предо мн0ю, и3 вою1й и5хъ, д0ндеже скончaеши и5хъ: | І послав тебе Господь у путь, сказавши: «йди і віддай закляттю нечестивих амаликитян і воюй проти них, доки не знищиш їх». |
|
19
|
19
|
| и3 почто2 не послyшалъ є3си2 глaса гDнz по всемY, є3ли1кw гlа тебЁ, но ўстреми1лсz є3си2 на кwрhсти и3 сотвори1лъ є3си2 лукaвое пред8 гDемъ; | Навіщо ж ти не послухав голосу Господа і кинувся на здобич, і зробив зло перед очима Господа? |
|
20
|
20
|
| И# речE саyлъ къ самуи1лу: послyшахъ глaса людjй и3 и3д0хъ путeмъ, и4мже послa мz гDь, и3 привед0хъ ґгaга царS ґмали1кова, и3 ґмали1ки и3скорени1хъ: | І сказав Саул Самуїлу: я послухав голос Господа і пішов у путь, куди послав мене Господь, і привів Агага, царя Амаликитського, а Амалика знищив; |
|
21
|
21
|
| и3 взsша лю1діе кwрhсти t стaдъ и3 бyйволы, пє1рваz t и3стреблsемыхъ на пожрeніе гDу бGу нaшему въ галгaлэхъ. | народ же зі здобичі, з овець і волів, узяв краще з заклятого, для жертвоприношення Господу Богу твоєму, у Галгалі. |
|
22
|
22
|
| И# речE самуи1лъ: є3дA ўгHдны гDу всесожжє1ніz и3 жє1ртвы, ћкоже послyшати глaса гDнz; сE, послушaніе пaче жeртвы блaги, и3 покорeніе пaче тyка џвнz: | І відповів Самуїл: невже всепалення і жертви настільки ж приємні Господу, як слухняність голосу Господа? Слухняність краще жертви і покірність краще жиру баранів; |
|
23
|
23
|
| ћкоже грёхъ є4сть чаровaніе, тaкw (грёхъ є4сть) противлeніе, и3 ћкоже грёхъ є4сть їдwлопоклонeніе, тaкw непокорeніе: понeже ўничижи1лъ є3си2 гlг0лъ гDень, и3 ўничижи1тъ тS гDь не бhти тебЁ царeмъ во ї}ли. | тому що непокора є такий самий гріх, як чаклунство, і противлення те саме, що ідолопоклонство; за те, що ти відкинув слово Господа, і Він відкинув тебе, щоб ти не був царем [над Ізраїлем]. |
|
24
|
24
|
| И# речE саyлъ къ самуи1лу: согрэши1хъ, ћкw преступи1хъ сл0во гDне и3 глаг0лъ тв0й, ўбоsхсz бо людjй и3 послyшахъ глaса и4хъ: | І сказав Саул Самуїлу: згрішив я, бо переступив повеління Господа і слово твоє; але я боявся народу і послухав голосу їх; |
|
25
|
25
|
| и3 нн7э возми2 грёхъ м0й и3 возврати1сz со мн0ю, да поклоню1сz гDу бGу твоемY. | тепер же зніми з мене гріх мій і повернися зі мною, щоб я поклонився Господу [Богу твоєму]. |
|
26
|
26
|
| И# речE самуи1лъ къ саyлу: не возвращyсz съ тоб0ю, ћкw ўничижи1лъ є3си2 гlг0лъ гDень, и3 ўничижи1тъ тS гDь не бhти тебЁ царeмъ во ї}ли. | І відповів Самуїл Саулу: не повернуся я з тобою, тому що ти відкинув слово Господа, і Господь відкинув тебе, щоб ти не був царем над Ізраїлем. |
|
27
|
27
|
| И# tврати2 самуи1лъ лицE своE є4же tити2: и3 ћтъ саyлъ за воскри1ліе ри1зы є3гw2 и3 раздрA є5. | І повернувся Самуїл, щоб іти. Але [Саул] схопився за край одягу його і роздер його. |
|
28
|
28
|
| И# речE є3мY самуи1лъ: раздрA гDь цaрство ї}лево t рукY твоє1ю днeсь, и3 дaстъ є5 бли1жнему твоемY, лyчшему пaче тебє2, | Тоді сказав Самуїл: нині відібрав Господь царство Ізраїльське у тебе і віддав його ближньому твоєму, кращому за тебе; |
|
29
|
29
|
| и3 раздэли1тсz ї}ль на дв0е: и3 не њбрати1тсz, нижE раскaетсz с™hй ї}левъ, занeже не ћкw человёкъ є4сть, є4же раскazтисz є3мY, запрети1тъ, и3 не пребyдетъ. | і не скаже неправди і не розкається Вірний Ізраїлів; бо не людина Він, щоб розкаятися Йому. |
|
30
|
30
|
| И# речE саyлъ: согрэши1хъ, но прослaви мS нн7э пред8 старBйшины ї}лєвы и3 пред8 людьми2 мои1ми, и3 возврати1сz со мн0ю, и3 поклоню1сz гDу бGу твоемY. | І сказав [Саул]: я згрішив, але вшануй мене нині перед старійшинами народу мого і перед Ізраїлем і повернися зі мною, і я поклонюся Господу Богу твоєму. |
|
31
|
31
|
| И# возврати1сz самуи1лъ в8слёдъ саyла, и3 поклони1сz саyлъ гDу. | І повернувся Самуїл за Саулом, і поклонився Саул Господу. |
|
32
|
32
|
| И# речE самуи1лъ: приведи1те ми2 ґгaга царS ґмали1кова. И# пріи1де къ немY ґгaгъ трепeща, и3 речE ґгaгъ: тaкw ли горькA смeрть; | Потім сказав Самуїл: приведіть до мене Агага, царя Амаликитського. І підійшов до нього Агаг тремтячий, і сказав Агаг: звичайно, гіркота смерти минула? |
|
33
|
33
|
| И# речE самуи1лъ ко ґгaгу: ћкоже њбезчaдствова жeнъ nрyжіе твоE, тaкw њбезчaдитсz въ женaхъ мaти твоS. И# заклA самуи1лъ ґгaга пред8 гDемъ въ галгaлэхъ. | Але Самуїл сказав: як меч твій жінок позбавляв дітей, так мати твоя між жінками нехай буде позбавлена сина. І розрубав Самуїл Агага перед Господом у Галгалі. |
|
34
|
34
|
| И# tи1де самуи1лъ во ґрмаfeмъ: и3 саyлъ tи1де въ д0мъ св0й въ гаваю2. | І відійшов Самуїл у Раму, а Саул пішов у дім свій, у Гиву Саулову. |
|
35
|
35
|
| И# не приложи2 самуи1лъ ктомY ви1дэти саyла дaже до днE смeрти своеS, понeже плaкаше самуи1лъ њ саyлэ, занeже раскazсz гDь, ћкw постaви саyла царS во ї}ли. | І більше не бачився Самуїл із Саулом до дня смерти своєї; але засмучувався Самуїл про Саула, бо Господь розкаявся, що поставив Саула царем над Ізраїлем. |
|
Главa ѕ7i
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| И# речE гDь къ самуи1лу: док0лэ ты2 плaчеши њ саyлэ, ѓзъ же ўничижи1хъ є3го2, не цaрствовати во ї}ли; нап0лни р0гъ тв0й є3лeа и3 пріиди2, послю1 тz ко їессeю до виfлеeма, ћкw ўзрёхъ въ сынёхъ є3гw2 себЁ царS. | І сказав Господь Самуїлу: доки будеш ти засмучуватися про Саула, якого Я відкинув, щоб він не був царем над Ізраїлем? Наповни ріг твій єлеєм і піди; Я пошлю тебе до Ієссея вифлеємлянина, тому що між синами його Я побачив Собі царя. |
|
2
|
2
|
| И# речE самуи1лъ: кaкw пойдY; и3 ўслhшитъ саyлъ, и3 ўбіeтъ мS. И# речE гDь: ю4ницу t волHвъ возми2 въ рyцэ твои2 и3 речeши: пожрeти гDеви и3дY: | І сказав Самуїл: як я піду? Саул почує й уб’є мене. Господь сказав: візьми в руку твою телицю зі стада і скажи: «я прийшов для жертвоприношення Господу»; |
|
3
|
3
|
| и3 призовeши їессeа и3 сhны є3гw2 къ жeртвэ: и3 ѓзъ ти2 покажY, ±же сотвори1ши, и3 помaжеши ми2, є3г0же ти2 рекY. | і запроси Ієссея [і синів його] до жертви; Я вкажу тобі, що робити тобі, і ти помажеш Мені того, про кого Я скажу тобі. |
|
4
|
4
|
| И# сотвори2 самуи1лъ вс‰, є3ли6ка речE є3мY гDь: и3 пріи1де въ виfлеeмъ, и3 ўжас0шасz старBйшины грaда њ пришeствіи є3гw2 и3 рёша: ми1ръ ли вх0дъ тв0й, q, прозорли1вче; | І зробив Самуїл так, як сказав йому Господь. Коли прийшов він у Вифлеєм, то старійшини міста з тремтінням вийшли назустріч йому і сказали: чи мирний прихід твій? |
|
5
|
5
|
| И# речE: ми1ръ: пожрeти гDу пріид0хъ: њсвzти1тесz и3 возвесели1тесz днeсь со мн0ю. И# њсвzти2 їессeа и3 сhны є3гw2, и3 призвA | къ жeртвэ. | І відповів він: мирний, для жертвоприношення Господу прийшов я; освятіться і йдіть зі мною до жертвоприношення. І освятив Ієссея і синів його і запросив їх до жертви. |
|
6
|
6
|
| И# бhсть внегдA вни1ти и5мъ, и3 ви1дэ є3ліaва и3 речE: сeй ли пред8 гDемъ помaзанникъ є3гw2; | І коли вони прийшли, він, побачивши Елиава, сказав: мабуть, цей перед Господом помазаник Його! |
|
7
|
7
|
| И# речE гDь самуи1лу: не зри2 на лицE є3гw2, нижE на в0зрастъ вели1чества є3гw2, ћкw ўничижи1хъ є3го2: понeже не тaкw зри1тъ человёкъ, ћкw зри1тъ бGъ: ћкw человёкъ зри1тъ на лицE, бGъ же зри1тъ на сeрдце. | Але Господь сказав Самуїлу: не дивися на лице його і на висоту зросту його; Я відкинув його; Я дивлюся не так, як дивиться людина; бо людина дивиться на лице, а Господь дивиться на серце. |
|
8
|
8
|
| И# призвA їессeй ґмінадaва и3 предстaви є3го2 пред8 лицE самуи1ла. И# речE (самуи1лъ): нижE сегw2 и3збрA гDь. | І покликав Ієссей Аминадава і підвів його до Самуїла, і сказав Самуїл: і цього не обрав Господь. |
|
9
|
9
|
| И# приведE їессeй саммаA. И# речE: и3 сегw2 не и3збрA гDь. | І підвів Ієссей Самму, і сказав Самуїл: і цього не обрав Господь. |
|
10
|
10
|
| И# приведE їессeй сeдмь сынHвъ свои1хъ пред8 самуи1ла. И# речE самуи1лъ ко їессeю: не и3збрA гDь t си1хъ. | Так підводив Ієссей до Самуїла сім синів своїх, але Самуїл сказав Ієссею: нікого з цих не обрав Господь. |
|
11
|
11
|
| И# речE самуи1лъ ко їессeю: не достaло ли ўжE дэтeй; И# речE їессeй: є3щE є4сть є3ди1нъ мaлъ, и3 сeй пасeтъ на пaжити. И# речE самуи1лъ ко їессeю: посли2 и3 приведи2 є3го2, ћкw не возлsжемъ, д0ндеже пріи1детъ т0й сёмw. | І сказав Самуїл Ієссею: чи всі діти тут? І відповів Ієссей: є ще менший; він пасе овець. І сказав Самуїл Ієссею: пошли і візьми його, бо ми не сядемо обідати, доки не прийде він сюди. |
|
12
|
12
|
| И# послA, и3 введE є3го2: и3 т0й чeрменъ, д0брыма nчи1ма, и3 блaгъ вз0ромъ гDеви. И# речE гDь къ самуи1лу: востaни и3 помaжи давjда, ћкw сeй блaгъ є4сть. | І послав Ієссей і привели його. Він був білявий, із красивими очима і приємним лицем. І сказав Господь: встань, помаж його, бо це він. |
|
13
|
13
|
| И# пріS самуи1лъ р0гъ со є3лeемъ и3 помaза є3го2 посредЁ брaтіи є3гw2. И# ношaшесz д¦ъ гDень над8 давjдомъ t тогw2 днE и3 пот0мъ. И# востA самуи1лъ и3 tи1де во ґрмаfeмъ. | І взяв Самуїл ріг з єлеєм і помазав його серед братів його, і спочив Дух Господній на Давиді з того дня і після; Самуїл же встав і відійшов у Раму. |
|
14
|
14
|
| И# д¦ъ гDень tступи2 t саyла, и3 давлsше є3го2 дyхъ лукaвый t гDа. | А від Саула відступив Дух Господній, і обурював його злий дух від Господа. |
|
15
|
15
|
| И# рёша џтроцы саyлwвы къ немY: сE, нн7э дyхъ лукaвый t гDа дaвитъ тS: | І сказали слуги Саулові йому: ось, злий дух від Бога обурює тебе; |
|
16
|
16
|
| да рекyтъ раби2 твои2 нн7э пред8 тоб0ю, и3 взhщутъ господи1ну нaшему мyжа знaюща пёти въ гyсли: и3 внегдA бyдетъ дyхъ лукaвый на тебЁ, и3 тогдA да поeтъ въ гyсли сво‰, и3 блaго ти2 бyдетъ, и3 ўпок0итъ тS. | нехай господар наш накаже слугам своїм, які перед тобою, пошукати людини, майстра гри на гуслях, і коли найде на тебе злий дух від Бога, то він, граючи рукою своєю, буде заспокоювати тебе. |
|
17
|
17
|
| И# речE саyлъ ко nтрокHмъ свои6мъ: посмотри1те ми2 мyжа д0брэ пою1ща и3 введи1те є3го2 ко мнЁ. | І відповів Саул слугам своїм: знайдіть мені людину, що добре грає, і представте її мені. |
|
18
|
18
|
| И# tвэщA є3ди1нъ t џтрwкъ є3гw2 и3 речE: сE, ви1дэхъ сhна їессeова и3з8 виfлеeма, и3 т0й вёсть пёніе, и3 мyжъ разyменъ, и3 борeцъ, и3 мyдръ въ словеси2, и3 мyжъ блaгъ ви1домъ, и3 гDь съ ни1мъ. | Тоді один із слуг його сказав: ось, я бачив у Ієссея вифлеємлянина сина, який вміє грати, людину хоробру і войовничу, і розумну в словах і видну собою, і Господь з ним. |
|
19
|
19
|
| И# послA саyлъ вёстники ко їессeю, глаг0лz: tпусти2 ко мнЁ давjда сhна твоего2, и4же ў стaда твоегw2. | І послав Саул вісників до Ієссея і сказав: пошли до мене Давида, сина твого, який при отарі. |
|
20
|
20
|
| И# взS їессeй брeмz хлёбwвъ и3 мёхъ вінA и3 козлS t к0зъ є3ди1но, и3 послA къ саyлу рук0ю давjда сhна своегw2. | І взяв Ієссей осла з хлібом і міх з вином і одне козеня, і послав з Давидом, сином своїм, до Саула. |
|
21
|
21
|
| И# вни1де давjдъ къ саyлу, и3 предстоsше пред8 ни1мъ, и3 возлюби2 є3го2 ѕэлw2 саyлъ, и3 бhсть є3мY носsй nрyжіе є3гw2. | І прийшов Давид до Саула і служив перед ним, і дуже сподобався йому і зробився його зброєносцем. |
|
22
|
22
|
| И# послA саyлъ ко їессeю, глаг0лz: да предстои1тъ давjдъ предо мн0ю, ћкw њбрёте благодaть пред8 nчи1ма мои1ма. | І послав Саул сказати Ієссею: нехай Давид служить при мені, бо він здобув благовоління в очах моїх. |
|
23
|
23
|
| И# бhсть внегдA бhти дyху лукaву на саyлэ, и3 взимaше давjдъ гyсли и3 и3грaше рук0ю своeю, и3 tдыхaше саyлъ, и3 блaго є3мY бsше, и3 tступaше t негw2 дyхъ лукaвый. | І коли дух від Бога бував на Саулі, то Давид, узявши гуслі, грав, — і втішніше і краще ставало Саулу, і дух злий відступав від нього. |
|
Главa з7i
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
| И# собирaша и3ноплемє1нницы полки2 сво‰ на брaнь, и3 собрaшасz въ сокхHfэ їудeйстэмъ, и3 њполчи1шасz средЁ сокхHfа и3 среди2 ґзикA во ґфесдоммjнэ. | Филистимляни зібрали війська свої для війни і зібралися в Сокхофі, що в Юдеї, і розташувалися станом між Сокхофом і Азеком в Ефес-Даммимі. |
|
2
|
2
|
| Саyлъ же и3 мyжіе ї}лєвы собрaшасz и3 њполчи1шасz во ўд0ли теревjнfа и3 ўстроsхусz на брaнь проти1ву и3ноплемeнникwмъ. | А Саул та ізраїльтяни зібралися і розташувалися станом у долині дуба і приготувалися до війни проти филистимлян. |
|
3
|
3
|
| И# и3ноплемє1нницы стоsху на горЁ tсю1ду nс0бь, ї}ль же стоsше на горЁ toнyду, и3 ўд0ль междY и4ми бsше. | І стали филистимляни на горі з одного боку, й ізраїльтяни на горі з іншого боку, а між ними була долина. |
|
4
|
4
|
| И# и3зhде мyжъ си1ленъ и3з8 полкA и3ноплемeннича, и4мz є3мY голіafъ t гefа, высотA є3гw2 шeсть лакHтъ и3 пsдь: | І виступив зі стану филистимського єдиноборець, на ім’я Голіаф, з Гефа; на зріст він — шести ліктів і п’яді. |
|
5
|
5
|
| и3 шлeмъ мёдzнъ на главЁ є3гw2, и3 въ броню2 кольчaту т0й њболчeнъ бsше: и3 вёсъ брони2 є3гw2 пsть тhсzщъ с‡кль мёди и3 желёза: | Мідний шолом на голові його; і одягнений він був у лускату броню, і вага броні його — п’ять тисяч сиклів міді; |
|
6
|
6
|
| и3 пон0жы мBдzны верхY г0леній є3гw2, и3 щи1тъ мёдzнъ на плещaхъ є3гw2: | мідні наколінники на ногах його, і мідний щит за плечима його; |
|
7
|
7
|
| и3 рaтовище копіS є3гw2 ѓки nрyдіе ткyщихъ, и3 копіE є3гw2 шeсть сHтъ с‡кль желёза: и3 носsй nрyжіе є3гw2 и3дsше пред8 ни1мъ. | і древко списа його, як валок у ткачів; а сам спис його в шістсот сиклів заліза, і перед ним ішов зброєносець. |
|
8
|
8
|
| И# стA и3 возопи2 пред8 полки6 ї}левыми и3 речE и5мъ: почто2 и3зыд0сте, њполчи1тисz ли на брaнь проти1ву нaмъ; нёсмь ли ѓзъ и3ноплемeнникъ, вh же є3врeє саyлwвы; и3збери1те себЁ мyжа, и3 да сни1детъ ко мнЁ: | І став він і кричав до полків ізраїльських, говорячи їм: навіщо вийшли ви воювати? Чи не филистимлянин я, а ви раби Саулові? Виберіть у себе людину, і нехай зійде до мене; |
|
9
|
9
|
| и3 ѓще возм0жетъ со мн0ю брaтисz и3 њдолёетъ ми2, бyдемъ вaмъ раби2: ѓще же ѓзъ возмогY њдолёти є3мY, бyдете вы2 нaмъ раби2 и3 пораб0таете нaмъ. | якщо він може битися зі мною й уб’є мене, то ми будемо вашими рабами; якщо ж я здолаю його й уб’ю його, то ви будете нашими рабами і будете служити нам. |
|
10
|
10
|
| И# речE и3ноплемeнникъ: сE, ѓзъ днeсь ўничижи1хъ п0лкъ ї}левъ въ сeй дeнь: дади1те ми2 мyжа, и4же поб0ретсz со мн0ю є3ди1нъ. | І сказав филистимлянин: сьогодні я посоромлю полки ізраїльські; дайте мені людину, і ми будемо битися вдвох. |
|
11
|
11
|
| И# слhша саyлъ и3 вeсь ї}ль глаг0лы и3ноплемє1нничи сі‰ и3 ўжас0шасz и3 ўбоsшасz ѕэлw2. | І почули Саул і всі ізраїльтяни ці слова филистимлянина, і дуже злякалися і жахнулися. |
|
12
|
12
|
| Давjдъ же є3фраfeевъ, сeй бЁ t виfлеeма їyдина, и4мz же nтцY є3гw2 їессeй, є3мyже бЁ џсмь сынHвъ. Во дни6 же саyлwвы бЁ мyжъ т0й состарёсz въ мужeхъ. | Давид же був сином ефрафянина з Вифлеєма Іудиного, на ім’я Ієссей, у якого було вісім синів. Цей чоловік у дні Саула досяг старости і був старшим між мужами. |
|
13
|
13
|
| И# и3д0ша три2 сhны їессeєвы старёйшіи на брaнь съ саyломъ: и3менa же сынHвъ є3гw2 пошeдшихъ на брaнь, є3ліaвъ первор0дный є3гw2, и3 вторhй ґмінадaвъ, и3 трeтій саммA. | Три старших сини Ієссея пішли із Саулом на війну; імена трьох синів його, які пішли на війну: старший — Елиав, другий за ним — Аминадав, і третій — Самма; |
|
14
|
14
|
| Давjдъ же бЁ ю3нёйшій, и3 три2 б0лшіи є3гw2 и3д0ша в8слёдъ саyла. | Давид же був менший. Троє старших пішли із Саулом, |
|
15
|
15
|
| Давjдъ же возврати1всz t саyла, tи1де пасти2 џвцы nтцA своегw2 въ виfлеeмъ. | а Давид повернувся від Саула, щоб пасти овець батька свого у Вифлеємі. |
|
16
|
16
|
| И# прихождaше и3ноплемeнникъ ќтрw и3 въ вeчеръ, kвлszсz пред8 ї}лемъ четhредесzть днjй. | І виступав филистимлянин той вранці і ввечері і виставляв себе сорок днів. |
|
17
|
17
|
| И# речE їессeй давjду сhну своемY: возми2 u5бо брaтіzмъ твои6мъ мёру є4фі муки2 и3 дeсzть хлBбъ си1хъ, и3 и3ди2 въ п0лкъ, и3 дaждь брaтіzмъ твои6мъ: | І сказав Ієссей Давиду, синові своєму: візьми для братів своїх ефу сушених зерен і десять цих хлібів і віднеси скоріше в стан до твоїх братів; |
|
18
|
18
|
| и3 дeсzть сhрwвъ t млекA сегw2, и3 дaждь тhсzщнику: и3 брaтію свою2 посэти2 въ ми1рэ, и3 є3ли1кихъ ѓще трeбуютъ, ўвёси, суббHтствовати же бyдеши со мн0ю. | а ці десять сирів віднеси тисячоначальнику і дізнайся про здоров’я братів і довідайся про потреби їхні. |
|
19
|
19
|
| Саyлъ же и3 вси2 лю1діе бsху во ўд0ли дyба рaтующесz со и3ноплемє1нники. | Саул і вони і всі ізраїльтяни знаходилися в долині дуба і готувалися до битви з филистимлянами. |
|
20
|
20
|
| И# востA давjдъ рaнw, џвцы же њстaви со стрaжею, и3 взS, и3 tи1де, ћкоже заповёда є3мY nтeцъ є3гw2 їессeй: и3 пріи1де на мёсто, и3дёже и3схождaху си1льніи на брaнь и3 вопіsху въ полцёхъ. | І встав Давид рано-вранці, і доручив овець сторожеві, і, взявши ношу, пішов, як наказав йому Ієссей, і прийшов до обозу, коли військо було виведене у стрій і з криком готувалося до битви. |
|
21
|
21
|
| Занeже воwружaшесz ї}ль проти1ву и3ноплемeнникwмъ, и3 и3ноплемє1нницы воwружaхусz проти1ву ї}лz. | І розташували ізраїльтяни і филистимляни стрій навпроти строю. |
|
22
|
22
|
| И# положи2 давjдъ брeмz своE въ рукaхъ стрaжа, и3 течE въ п0лкъ, и3 пришeдъ вопроси2 брaтію свою2 въ ми1рэ. | Давид залишив свою ношу обозному сторожеві і побіг у ряди і, прийшовши, запитав братів своїх про здоров’я. |
|
23
|
23
|
| Глаг0лющу же є3мY съ ни1ми, и3 сE, мyжъ месeйскій, є3мyже и4мz голіafъ, фmлістjмлzнинъ t гefы, и3зhде t полкHвъ и3ноплемeнничихъ и3 глаг0ла по словесє1мъ си6мъ, и3 ўслhша давjдъ. | І ось, коли він розмовляв з ними, єдиноборець, на ім’я Голіаф, филистимлянин з Гефа, виступає з рядів филистимських і говорить ті слова, і Давид почув їх. |
|
24
|
24
|
| И# вси2 мyжіе ї}лєвы є3гдA ўви1дэша мyжа, и3 бэжaша t лицA є3гw2 и3 ўбоsшасz ѕэлw2. | І всі ізраїльтяни, побачивши цього чоловіка, тікали від нього і дуже боялися. |
|
25
|
25
|
| И# рёша мyжіе ї}лтестіи: ви1дэсте ли мyжа сего2 восходsща, ћкw поноси1ти ї}лz пріи1де; и3 ѓще бyдетъ мyжъ, и4же ўбіeтъ є3го2, њбогати1тъ є3го2 цaрь богaтствомъ вeліимъ, и3 дщeрь свою2 дaстъ є3мY, и3 д0мъ nтцA є3гw2 сотвори1тъ своб0денъ во ї}ли. | І говорили ізраїльтяни: бачите цю людину, що виступає? Він виступає, щоб ганьбити Ізраїль. Якби хто убив його, обдарував би того цар великим багатством, і дочку свою видав би за нього, і дім батька його зробив би вільним в Ізраїлі. |
|
26
|
26
|
| И# речE давjдъ къ мужє1мъ стоsщымъ съ ни1мъ, глаг0лz: что2 сотворитE мyжу, и4же ўбіeтъ и3ноплемeнника џнаго и3 tи1метъ поношeніе t ї}лz; ћкw кто2 є4сть и3ноплемeнникъ неwбрёзанный сeй, и4же пон0ситъ полкY бGа живaгw; | І сказав Давид людям, що стояли з ним: що зроблять тому, хто уб’є цього филистимлянина і зніме ганьблення з Ізраїля? бо хто цей необрізаний филистимлянин, що так ганьбить воїнство Бога живого? |
|
27
|
27
|
| И# рек0ша є3мY лю1діе по словеси2 семY, глаг0люще: тaкw сотвори1тсz мyжу, и4же ўбіeтъ є3го2. | І сказав йому народ ті самі слова, говорячи: ось що зроблено буде тій людині, яка уб’є його. |
|
28
|
28
|
| И# ўслhша є3ліaвъ брaтъ є3гw2 б0лшій, внегдA глаг0лати є3мY къ мужє1мъ: и3 разгнёвасz ћростію є3ліaвъ на давjда и3 речE: почто2 сёмw пришeлъ є3си2; и3 комY њстaвилъ є3си2 м†лыz џвцы w4ны въ пустhни; вёмъ ѓзъ г0рдость твою2 и3 ѕл0бу сeрдца твоегw2, ћкw видёніz рaди брaни пришeлъ є3си2. | І почув Елиав, старший брат Давида, як говорив він з людьми, і розсердився Елиав на Давида і сказав: навіщо ти сюди прийшов і на кого залишив небагатьох овець тих у пустелі? Я знаю зарозумілість твою і дурне серце твоє, ти прийшов подивитися на битву. |
|
29
|
29
|
| И# речE давjдъ: что2 сотвори1хъ нн7э; нёсть ли рёчь; | І сказав Давид: що ж я зробив? чи не слова це? |
|
30
|
30
|
| И# tврати1сz t негw2 ко и3н0му и3 речE по словеси2 семY. И# tвэщaша є3мY лю1діе по словеси2 прeжнему. | І відвернувся від нього до іншого і говорив ті самі слова, і відповідав йому народ як і раніше. |
|
31
|
31
|
| И# слы6шаны бhша глаг0лы, и5хже глаг0ла давjдъ, и3 возвэсти1ша пред8 саyломъ: и3 поsша є3го2 лю1діе и3 привед0ша є3го2 пред8 саyла. | І почули слова, які говорив Давид, і переказали Саулу, і той покликав його. |
|
32
|
32
|
| И# речE давjдъ къ саyлу: да не ўжасaетсz сeрдце господи1ну моемY њ сeмъ, рaбъ тв0й п0йдетъ и3 поб0ретсz со и3ноплемeнникомъ си1мъ. | І сказав Давид Саулу: нехай ніхто не падає духом через нього; раб твій піде і битиметься з цим филистимлянином. |
|
33
|
33
|
| И# речE саyлъ къ давjду: не возм0жеши пойти2 ко и3ноплемeннику семY брaтисz съ ни1мъ, ћкw ты2 дётищь є3си2, сeй же мyжъ борeцъ є4сть t ю4ности своеS. | І сказав Саул Давиду: не можеш ти йти проти цього филистимлянина, щоб битися з ним, тому що ти ще юнак, а він воїн від юности своєї. |
|
34
|
34
|
| И# речE давjдъ къ саyлу: є3гдA пасsше рaбъ тв0й nтцA своегw2 стaдо, и3 є3гдA прихождaше лeвъ и3ли2 медвёдица и3 восхищaше t стaда џвцу є3ди1ну: | І сказав Давид Саулу: раб твій пас овець у батька свого, і коли, бувало, приходив лев або ведмідь і ніс вівцю з отари, |
|
35
|
35
|
| и3 ѓзъ в8слёдъ є3гw2 и3схождaхъ и3 поражaхъ є3го2, и3 и3сторгaхъ и3з8 ќстъ є3гw2 (взsтое): и3 ѓще воспротивлsшесz ми2, то2 взeмъ за гортaнь є3гw2, поражaхъ и3 ўмерщвлsхъ є3го2: | то я гнався за ним і нападав на нього і віднімав з пащі його; а якщо він кидався на мене, то я брав його за гриву й уражав його й умертвляв його; |
|
36
|
36
|
| и3 львA и3 медвёдицу біsше рaбъ тв0й, и3 бyдетъ и3ноплемeнникъ неwбрёзанный сeй ћкw є3ди1нъ t си1хъ: не поидy ли, и3 поражY є3го2, и3 tимY днeсь поношeніе t ї}лz; понeже кто2 неwбрёзанный сeй, и4же ўничижи2 п0лкъ бGа жи1ва; | і лева і ведмедя убивав раб твій, і з цим филистимлянином необрізаним буде те саме, що з ними, тому що так ганьбить воїнство Бога живого. [Чи не піти мені й уразити його, щоб зняти ганьблення з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний?] |
|
37
|
37
|
| И# речE давjдъ: гDь и4же и3з8sтъ мS t руки2 льв0вы и3 t руки2 медвёдицы, т0й и4зметъ мS t руки2 и3ноплемeнника сегw2 неwбрёзаннагw. И# речE саyлъ къ давjду: и3ди2, и3 да бyдетъ гDь съ тоб0ю. | І сказав Давид: Господь, Який спасав мене від лева і ведмедя, визволить мене і від руки цього филистимлянина. І сказав Саул Давиду: йди, і нехай буде Господь з тобою. |
|
38
|
38
|
| И# њблечE саyлъ давjда nдeждею, и3 шлeмъ мёдzнъ возложи2 на главY є3гw2, | І вдяг Саул Давида у свій одяг, і поклав на голову його мідний шолом, і надяг на нього броню. |
|
39
|
39
|
| и3 препоsса давjда nрyжіемъ свои1мъ верхY nдeжды є3гw2. Давjдъ же походи1въ (во nрyжіи) сёмw и3 nвaмw, ўтруди1сz, ћкw не њбhче. И# речE давjдъ саyлу: не могY и3ти2 въ си1хъ, ћкw не њбык0хъ. И# взsша t негw2 сі‰. | І оперезався Давид мечем його поверх одягу і почав ходити, тому що не звик до такого озброєння; потім сказав Давид Саулу: я не можу ходити в цьому, я не звик. І зняв Давид усе це із себе. |
|
40
|
40
|
| И# взS пaлицу свою2 въ рyку свою2, и3 и3збрA себЁ пsть кaменій глaдкихъ t пот0ка, и3 вложи2 | въ тоб0лецъ пaстырскій є3г0же ношaше, и3 прaщу свою2 и3мhй въ руцЁ своeй, и3 и4де къ мyжу и3ноплемeннику. | І взяв посох свій у руку свою, і вибрав собі п’ять гладеньких каменів зі струмка, і поклав їх у пастушу сумку, що була з ним; і з сумкою і з пращею в руці своїй виступив проти филистимлянина. |
|
41
|
41
|
| И# и3дsше и3ноплемeнникъ приближazсz къ давjду, и3 носsй nрyжіе є3гw2 пред8 ни1мъ (и3дsше). | Виступив і филистимлянин, ідучи і наближаючись до Давида, і зброєносець ішов попереду нього. |
|
42
|
42
|
| И# ви1дэ голіafъ и3ноплемeнникъ давjда и3 њбезчeствова є3го2, занE т0й дётищь бЁ, и3 чeрменъ и3 лёпъ nчи1ма. | І глянув филистимлянин і, побачивши Давида, із презирством подивився на нього, тому що він був молодий, білявий і красивий лицем. |
|
43
|
43
|
| И# речE и3ноплемeнникъ къ давjду: є3дA пeсъ ѓзъ є4смь, ћкw ты2 и4деши проти1ву менє2 съ пaлицею и3 кaменіемъ; И# речE давjдъ: ни2, но и3 хyждшій псA. И# проклS и3ноплемeнникъ давjда бHги свои1ми. | І сказав филистимлянин Давиду: що ти йдеш на мене з палкою [і з камінням]? хіба я собака? [І сказав Давид: ні, але гірше собаки.] І прокляв филистимлянин Давида своїми богами. |
|
44
|
44
|
| И# речE и3ноплемeнникъ къ давjду: грzди2 ко мнЁ, и3 дaмъ пл0ть твою2 пти1цамъ небє1снымъ и3 ѕвэрє1мъ зємнhмъ. | І сказав филистимлянин Давиду: підійди до мене, і я віддам тіло твоє птахам небесним і звірам польовим. |
|
45
|
45
|
| И# речE давjдъ и3ноплемeннику: ты2 и4деши на мS съ мечeмъ и3 съ копіeмъ и3 щит0мъ, ѓзъ же и3дY на тS во и4мz гDа бGа саваHfа, бGа њполчeніz ї}лева, є3г0же ты2 ўничижи1лъ є3си2 днeсь: | А Давид відповів филистимлянину: ти йдеш проти мене з мечем і списом і щитом, а я йду проти тебе в ім’я Господа Саваофа, Бога воїнств ізраїльських, які ти ганьбив; |
|
46
|
46
|
| и3 предaстъ тS гDь днeсь въ рyцэ мои2, и3 ўбію2 тS, и3 tимY главY твою2 t тебє2, и3 дaмъ тёло твоE и3 тэлесA полкA и3ноплемeннича въ дeнь сeй пти1цамъ небє1снымъ и3 ѕвэрє1мъ зємнhмъ: и3 ўразумёетъ всS землS, ћкw є4сть гDь бGъ во ї}ли, | нині віддасть тебе Господь у руки мої, і я уб’ю тебе, і зніму з тебе голову твою, і віддам [труп твій і] трупи війська филистимського птахам небесним і звірам земним, і дізнається вся земля, що є Бог в Ізраїлі; |
|
47
|
47
|
| и3 ўразумёетъ вeсь с0нмъ сeй, ћкw не мечeмъ ни копіeмъ сп7сaетъ гDь, ћкw гDнz брaнь, и3 предaстъ гDь вaсъ въ рyки нaшz. | і дізнається все це зібрання, що не мечем і списом спасає Господь, бо це війна Господа, і Він віддасть вас у руки наші. |
|
48
|
48
|
| И# востA и3ноплемeнникъ и3 и4де во срётеніе давjду. И# ўскори2 давjдъ и3 течE на сражeніе во срётеніе и3ноплемeннику. | Коли филистимлянин піднявся і став підходити і наближатися назустріч Давиду, Давид поспішно побіг до строю назустріч филистимлянину. |
|
49
|
49
|
| И# прострE давjдъ рyку свою2 въ тоб0лецъ, и3 и3з8S и3з8 негw2 кaмень є3ди1нъ, (и3 вложи2 въ прaщу,) и3 вeрже прaщею, и3 порази2 и3ноплемeнника въ чело2 є3гw2, и3 ўнзE кaмень под8 шлeмомъ є3гw2 въ чело2 є3гw2, и3 падE (голіafъ) на лицы2 своeмъ на зeмлю. | І опустив Давид руку свою в сумку і взяв звідти камінь, і кинув із пращі і вразив филистимлянина в чоло, так що камінь встромився в чоло його, і він упав лицем на землю. |
|
50
|
50
|
| И# ўкрэпи1сz давjдъ над8 и3ноплемeнникомъ прaщею и3 кaменемъ, и3 порази2 и3ноплемeнника, и3 ўмертви2 є3го2: nрyжіz же не бЁ въ руцЁ давjдовэ. | Так здолав Давид филистимлянина пращею і каменем, і вразив филистимлянина й убив його; меча ж не було в руках Давида. |
|
51
|
51
|
| И# течE ск0рw давjдъ, и3 стA над8 ни1мъ, и3 взS мeчь є3гw2, и3 и3звлечE є3го2 t нёдръ є3гw2, и3 ўмертви2 є3го2, и3 tсэчE и4мъ главY є3гw2. И# ви1дэша и3ноплемє1нницы, ћкw ќмре си1льный и4хъ, и3 бэжaша. | Тоді Давид підбіг, наступивши на филистимлянина, узяв меч його і вийняв його з піхов, ударив його і відтяв ним голову його; филистимляни, побачивши, що силач їхній помер, побігли. |
|
52
|
52
|
| И# востaша мyжіе ї}лєвы и3 ї{дины и3 воскли1кнуша, и3 погнaша созади2 и4хъ дaже до вх0да гefова и3 до врaтъ ґскалHнскихъ: и3 пад0ша ўsзвленни (мн0зи) и3ноплемє1нницы по пути2 врaтъ и3 дaже до гefа и3 ґккарHна. | І піднялися чоловіки ізраїльські та юдейські, і викликнули і гнали филистимлян до входу в долину і до воріт Аккарона. І падали уражені филистимляни по дорозі Шааримській до Гефа, і до Аккарона. |
|
53
|
53
|
| И# возврати1шасz мyжіе ї}лєвы гнaвшіи в8слёдъ и3ноплемє1нникъ, и3 потоптaша полки2 и4хъ. | І повернулися сини Ізраїлеві з погоні за филистимлянами і розграбували стан їх. |
|
54
|
54
|
| И# взS давjдъ главY и3ноплемeнника и3 внесE ю5 во їеrли1мъ, и3 nрyжіе є3гw2 положи2 во хрaминэ своeй. | І взяв Давид голову филистимлянина і відніс її в Єрусалим, а зброю його поклав у наметі своєму. |
|
55
|
55
|
| И# є3гдA ви1дэ саyлъ давjда и3сходsща во срётеніе и3ноплемeнника, речE ко ґвени1ру кнsзю си1лы: чjй є4сть сhнъ ю4ноша сeй, ґвени1ре; И# речE ґвени1ръ: да живeтъ душA твоS, царю2, ћкw не вёмъ. | Коли Саул побачив Давида, який виходив проти филистимлянина, то сказав Авениру, начальникові війська: Авенире, чий син цей юнак? Авенир сказав: нехай живе душа твоя, царю; я не знаю. |
|
56
|
56
|
| И# речE цaрь: вопроси2 u5бо ты2, чjй є4сть сhнъ ю4ноша сeй; | І сказав цар: так запитай, чий син цей юнак? |
|
57
|
57
|
| Е#гдa же возврати1сz давjдъ по ўбіeніи и3ноплемeнника, взS є3го2 ґвени1ръ и3 приведE є3го2 пред8 саyла: главa же и3ноплемeннича бЁ въ руцЁ є3гw2. | Коли ж Давид повертався після поразки филистимлянина, то Авенир узяв його і привів до Саула, і голова филистимлянина була в руці його. |
|
58
|
58
|
| И# речE къ немY саyлъ: чjй є3си2 сhнъ, ю4ноше; И# речE давjдъ: сhнъ рабA твоегw2 їессeа t виfлеeма. | І запитав його Саул: чий ти син, юначе? І відповідав Давид: син раба твого Ієссея з Вифлеєма. |
|
Главa }i
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть є3гдA престA глаг0лати къ саyлу, и3 душA їwнаfaна съ душeю давjдовою спрzжeсz, и3 возлюби2 є3го2 їwнаfaнъ t души2 своеS. | Коли скінчив Давид розмову із Саулом, душа Іонафана приліпилася до душі його, і полюбив його Іонафан, як свою душу. |
|
2
|
2
|
| И# поsтъ є3го2 саyлъ во дни6 w4ны и3 не дадE є3мY возврати1тисz въ д0мъ nтцA є3гw2. | І взяв його Саул у той день і не дозволив йому повернутися в дім батька його. |
|
3
|
3
|
| И# завэщA їwнаfaнъ и3 давjдъ завётъ, понeже возлюби2 є3го2 t души2 своеS: | Іонафан же уклав з Давидом союз, тому що полюбив його, як свою душу. |
|
4
|
4
|
| и3 совлечE їwнаfaнъ ри1зу свою2 вeрхнюю и3 дадE ю5 давjду, и3 и4ны nдє1жды сво‰ дaже до мечA своегw2 и3 до лyка своегw2 и3 до п0zса своегw2. | І зняв Іонафан верхній одяг свій, який був на ньому, і віддав його Давиду, також і інший одяг свій, і меч свій, і лук свій, і пояс свій. |
|
5
|
5
|
| И# хождaше давjдъ разyмнw во всёхъ, ѓможе ѓще посылaше є3го2 саyлъ: постaви же є3го2 саyлъ над8 м{жи в0инскими, и3 ўг0денъ бЁ пред8 nчи1ма всёхъ людjй и3 пред8 слугaми саyловыми. | І Давид діяв розсудливо скрізь, куди посилав його Саул, і зробив його Саул начальником над військовими людьми; і це сподобалося всьому народові і слугам Сауловим. |
|
6
|
6
|
| И# бhсть, внегдA входи1ти и5мъ, є3гдA возврати1сz давjдъ t побёды над8 и3ноплемeнникомъ: и3 и3зыд0ша (дBвы) ликовствyющыz во срётеніе саyла царS t всёхъ градHвъ ї}левыхъ пою1щz и3 скaчущz въ тmмпaнэхъ съ рaдостію и3 съ гyсльми. | Коли вони йшли, повертаючись після перемоги Давида над филистимлянином, то жінки з усіх міст ізраїльських виходили назустріч Саулу царю зі співом і танцями, з урочистими тимпанами і з кимвалами. |
|
7
|
7
|
| И# и3схождaху жєны2 ликyющz и3 глаг0лющz: побэди2 саyлъ съ тhсzщами свои1ми, ґ давjдъ со тмaми свои1ми. | І викликували жінки, які грали, говорячи: Саул переміг тисячі, а Давид — десятки тисяч! |
|
8
|
8
|
| И# разгнёвасz саyлъ ѕэлw2, и3 лук†вы kви1шасz глаг0лы пред8 nчи1ма саyловыма њ словеси2 сeмъ. И# речE саyлъ: давjду дaша тмы6, мнё же дaша тhсzщы: и3 чегw2 є3мY (нёсть), т0чію цaрства; | І Саул сильно засмутився, і неприємно було йому це слово, і він сказав: Давиду дали десятки тисяч, а мені тисячі; йому бракує тільки царства. |
|
9
|
9
|
| И# бЁ саyлъ подзирaz давjда t днE џнагw и3 пот0мъ. | І з того дня і потім підозріливо дивився Саул на Давида. |
|
10
|
10
|
| И# бhсть t ќтрешнzгw днE, и3 нападaше дyхъ лукaвый t бGа на саyла, и3 прорицaше посредЁ д0му своегw2: и3 давjдъ поsше рук0ю своeю (въ гyсли), ћкоже и3 по вс‰ дни6: копіe же въ руцЁ саyли: | І було на другий день: напав злий дух від Бога на Саула, і він біснувався в домі своєму, а Давид грав рукою своєю на струнах, як і в інші дні; в руці у Саула був спис. |
|
11
|
11
|
| и3 взS саyлъ копіE и3 речE: поражY давjда къ стэнЁ. И# ўклони1сz давjдъ t лицA є3гw2 двaжды. | І кинув Саул спис, подумавши: приб’ю Давида до стіни; але Давид двічі ухилився від нього. |
|
12
|
12
|
| И# ўбоsсz саyлъ t лицA давjдова, ћкw гDь бЁ съ ни1мъ, ґ t саyла tступи2: | І став боятися Саул Давида, тому що Господь був з ним, а від Саула відступив. |
|
13
|
13
|
| и3 tстaви є3го2 саyлъ t себє2, и3 постaви є3го2 себЁ тысzщеначaлника: и3 и3схождaше и3 вхождaше пред8 людьми2. | І віддалив його Саул від себе і поставив його у себе тисячоначальником, і він виходив і входив перед народом. |
|
14
|
14
|
| И# бЁ давjдъ во всёхъ путeхъ свои1хъ смhслz, и3 гDь бЁ съ ни1мъ. | І Давид у всіх ділах своїх чинив розсудливо, і Господь був з ним. |
|
15
|
15
|
| И# ви1дэ саyлъ, ћкw т0й смhслитъ ѕэлw2, и3 боsшесz t лицA є3гw2. | І Саул бачив, що він дуже розсудливий, і боявся його. |
|
16
|
16
|
| Вeсь же ї}ль и3 їyда люблsху давjда, ћкw т0й вхождaше и3 и3схождaше пред8 лицeмъ людjй. | А весь Ізраїль і Іуда любили Давида, тому що він виходив і входив перед ними. |
|
17
|
17
|
| И# речE саyлъ къ давjду: сE, дщи2 моS б0лшаz мерHвъ, сію2 тебЁ дaмъ въ женY, т0кмw бyди ми2 въ сhна си1лы и3 поборaй бр†ни гDни. И# саyлъ речE: да не бyдетъ рукA моS на нeмъ, но да бyдетъ рукA и3ноплемeннича. | І сказав Саул Давиду: ось старша дочка моя, Мерова; я дам її тобі за дружину, тільки будь у мене хоробрим і веди війни Господні. Тому що Саул думав: нехай не моя рука буде на ньому, але рука филистимлян буде на ньому. |
|
18
|
18
|
| И# речE давjдъ къ саyлу: кто2 ѓзъ є4смь; и3 к0е житіE ср0дства nтцA моегw2 во ї}ли, ћкw да бyду зsть цaрскій; | Але Давид сказав Саулу: хто я, і що життя моє і рід батька мого в Ізраїлі, щоб мені бути зятем царя? |
|
19
|
19
|
| И# бhсть во врeмz, є3гдA дaнэй бhти подобaше мерHвэ дщeри саyловэ давjду, сіS дадeсz ґдріи1лу молаfjтскому въ женY. | А коли настав час віддати Мерову, дочку Саула, Давиду, то вона була видана заміж за Адриела з Мехоли. |
|
20
|
20
|
| И# возлюби2 мелх0ла дщeрь саyлова давjда: и3 возвэсти1сz саyлу, и3 ўг0дно бhсть пред8 nчи1ма є3гw2 сл0во. | Але Давида полюбила друга дочка Саула, Мелхола; і коли сповістили про це Саула, то це було приємно йому. |
|
21
|
21
|
| И# речE саyлъ: дaмъ є3мY ю5, и3 бyдетъ є3мY въ соблaзнъ. И# бЁ на саyла рукA и3ноплемeннича. И# речE саyлъ къ давjду: въ си1лахъ бyдеши ми2 зsть днeсь. | Саул думав: віддам її за нього, і вона буде йому сіткою, і рука филистимлян буде на ньому. І сказав Саул Давиду: через іншу ти поріднишся нині зі мною. |
|
22
|
22
|
| И# заповёда саyлъ nтрокHмъ свои6мъ, глаг0лz: рцhте вы2 тaйнw давjду, глаг0люще: сE, благоволи1тъ њ тебЁ цaрь, и3 вси2 џтроцы є3гw2 лю1бzтъ тS, и3 ты2 бyди зsть царю2. | І наказав Саул слугам своїм: скажіть Давиду таємно: ось, цар благоволить до тебе, і всі слуги його люблять тебе; отже, будь зятем царя. |
|
23
|
23
|
| И# глаг0лаша џтроцы саyлwвы во ќшы давjду глаг0лы сі‰. И# речE давjдъ: є3дA легко2 пред8 nчи1ма вaшима, є4же бhти (ми2) зsтемъ царю2; ѓзъ бо є4смь мyжъ смирeнъ и3 не слaвенъ. | І передали слуги Саулові у вуха Давиду всі слова ці. І сказав Давид: хіба здається вам легко бути зятем царя? я — людина бідна і незначна. |
|
24
|
24
|
| И# возвэсти1ша џтроцы саyлу сі‰ словесA, ±же глаг0ла давjдъ. | І донесли Саулу слуги його і сказали: ось що говорить Давид. |
|
25
|
25
|
| И# речE саyлъ: тaкw рцhте давjду: не х0щетъ цaрь съ богaтствомъ (зsтz), но т0кмw во стЁ краенеwбрёзаній и3ноплемeнническихъ tмсти1ти врагHмъ царє1вымъ. Саyлъ бо мhслzше вдaти давjда въ рyцэ и3ноплемeнникwмъ. | І сказав Саул: так скажіть Давиду: цар не хоче віна, крім ста краєобрізань филистимських, на помсту ворогам царя. Тому що Саул мав на думці погубити Давида руками филистимлян. |
|
26
|
26
|
| И# возвэсти1ша џтроцы саyлwвы глаг0лы сі‰ давjду, и3 ўгHдна бhша словесA сі‰ пред8 nчи1ма давjдовыма, є4же бhти въ зsтz царю2. | І переказали слуги його Давиду ці слова, і сподобалося Давиду стати зятем царя. |
|
27
|
27
|
| И# не по мн0зэхъ днeхъ, востA давjдъ и3 и4де сaмъ и3 мyжіе є3гw2 съ ни1мъ, и3 ўби2 t и3ноплемє1нникъ двёсти мужeй: и3 принесE краенеwбрBзаніz и4хъ царю2 и3 вдадE | є3мY, и3 бhсть зsть царю2, и3 вдадE є3мY цaрь мелх0лу дщeрь свою2 въ женY. | Ще не минули призначені дні, як Давид встав і пішов сам і люди його з ним, і убив двісті чоловік филистимлян, і приніс Давид краєобрізання їх, і представив їх у повній кількості царю, щоб стати зятем царя. І видав Саул за нього Мелхолу, дочку свою, заміж. |
|
28
|
28
|
| И# ви1дэ саyлъ, ћкw гDь є4сть съ давjдомъ, и3 вeсь ї}ль лю1битъ є3го2: | І побачив Саул і дізнався, що Господь з Давидом [і весь Ізраїль любить його,] і що Мелхола, дочка Саула, любила Давида. |
|
29
|
29
|
| и3 приложи2 саyлъ tт0лэ пaче боsтисz давjда. И# бhсть саyлъ враждyz на давjда во вс‰ дни6. | І став Саул ще більше боятися Давида і зробився ворогом його на все життя. |
|
30
|
30
|
| И# и3схождaху кн‰зи и3ноплемє1нничи, и3 бhсть t начaла и3схождeніz и4хъ, давjдъ разyменъ бЁ пaче всёхъ слyгъ саyловыхъ, и3 почтeсz и4мz є3гw2 ѕэлw2. | І коли вожді филистимські вийшли на війну, Давид, від самого виходу їх, діяв розсудливіше за всіх слуг Саулових, і дуже прославилося ім’я його. |
|
Главa f7i
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
| И# глаг0ла саyлъ къ їwнаfaну сhну своемY и3 ко всBмъ nтрокHмъ свои6мъ, да ўмертвsтъ давjда. Їwнаfaнъ же сhнъ саyловъ любsше давjда ѕэлw2. | І говорив Саул Іонафану, синові своєму, і всім слугам своїм, щоб умертвити Давида; але Іонафан, син Саула, дуже любив Давида. |
|
2
|
2
|
| И# возвэсти2 їwнаfaнъ давjду, глаг0лz: nтeцъ м0й саyлъ и4щетъ тS ўби1ти: сохрани1сz u5бо заyтра рaнw, и3 скрhйсz, и3 сsди втaйнэ: | І сповістив Іонафан Давида, говорячи: батько мій Саул шукає, як умертвити тебе; отже, бережися завтра; сховайся і будь у потайному місці; |
|
3
|
3
|
| и3 ѓзъ и3зhду, и3 стaну при nтцЁ моeмъ на селЁ, и3дёже є3си2 ты2: и3 ѓзъ возглаг0лю nтцY моемY њ тебЁ, и3 ўзрю2, что2 бyдетъ, и3 возвэщY тебЁ. | а я вийду і стану поруч з батьком моїм на полі, де ти будеш, і поговорю про тебе з батьком моїм, і що побачу, розповім тобі. |
|
4
|
4
|
| И# глаг0ла їwнаfaнъ њ давjдэ благ†z къ саyлу nтцY своемY, и3 речE къ немY: да не согрэшaетъ цaрь на рабA своего2 давjда, ћкw не согрэши2 пред8 тоб0ю, и3 дэлA є3гw2 бл†га сyть ѕэлw2: | І говорив Іонафан добре про Давида Саулу, батькові своєму, і сказав йому: нехай не грішить цар проти раба свого Давида, тому що він нічим не згрішив проти тебе, і справи його дуже корисні для тебе; |
|
5
|
5
|
| и3 положи2 дyшу свою2 въ руцЁ своeй и3 побэди2 и3ноплемeнника, и3 сотвори2 гDь спcніе вели1ко всемY ї}лю, и3 вси2 ви1дэша и3 возрaдовашасz: и3 почто2 согрэшaеши въ кр0вь непови1нну, є4же ўби1ти давjда тyне; | він наражав на небезпеку душу свою, щоб уразити филистимлянина, і Господь учинив велике спасіння всьому Ізраїлю; ти бачив це і радів; для чого ж ти хочеш згрішити проти невинної крові й умертвити Давида без причини? |
|
6
|
6
|
| И# послyша саyлъ глaса їwнаfaнz: и3 клsтсz саyлъ, глаг0лz: жи1въ гDь, ћкw не ќмретъ (давjдъ). | І послухав Саул голосу Іонафана і присягнув Саул: живий Господь, Давид не помре. |
|
7
|
7
|
| И# призвA їwнаfaнъ давjда и3 возвэсти2 є3мY вс‰ глаг0лы сі‰, и3 введE їwнаfaнъ давjда къ саyлу, и3 бЁ пред8 ни1мъ ћкw вчерA и3 трeтіzгw днE. | І покликав Іонафан Давида, і переказав йому Іонафан усі слова ці, і привів Іонафан Давида до Саула, і він був при ньому, як вчора і третього дня. |
|
8
|
8
|
| И# приложи1сz брaнь бhти на саyла, и3 ўкрэпи1сz давjдъ, и3 побэди2 и3ноплемeнники, и3 и3зби2 ћзвою вели1кою ѕэлw2, и3 бэжaша t лицA є3гw2. | Знову почалася війна, і вийшов Давид, і воював з филистимлянами, і наніс їм велику поразку, і вони побігли від нього. |
|
9
|
9
|
| И# бhсть t бGа дyхъ лукaвый на саyлэ, и3 т0й въ домY своeмъ сэдsше, и3 копіE въ руцЁ є3гw2, давjдъ же и3грaше рукaми свои1ми: | І злий дух від Бога напав на Саула, і він сидів у домі своєму, і спис його був у руці його, а Давид грав рукою своєю на струнах. |
|
10
|
10
|
| и3 и3скaше саyлъ копіeмъ порази1ти давjда, и3 tступи2 давjдъ t лицA саyлz, и3 ўдaри саyлъ копіeмъ въ стёну: давjдъ же tшeдъ спасeсz въ н0щь тY. | І хотів Саул прибити Давида списом до стіни, але Давид відскочив від Саула, і спис встромився в стіну; Давид же втік і врятувався в ту ніч. |
|
11
|
11
|
| И# послA саyлъ вёстники въ д0мъ давjдовъ стрещи2 є3го2, є4же ўби1ти є3го2 рaнw. И# возвэсти2 давjду мелх0ла женA є3гw2, глаг0лющи: ѓще ты2 не спасeши души2 твоеS въ н0щь сію2, заyтра ќмреши. | І послав Саул слуг у дім до Давида, щоб стерегти його й убити його до ранку. І сказала Давиду Мелхола, дружина його: якщо ти не врятуєш душі твоєї в цю ніч, то завтра будеш убитий. |
|
12
|
12
|
| И# свёси мелх0ла давjда nк0нцемъ, и3 tи1де, и3 ўбэжA, и3 спасeсz: | І спустила Мелхола Давида з вікна, і він пішов, і втік і врятувався. |
|
13
|
13
|
| и3 пріsтъ мелх0ла тщепогреб†лнаz, и3 положи2 на nдрЁ, и3 пeчень к0зію положи2 на возглaвіи є3гw2, и3 покры2 | ри1зами. | Мелхола ж узяла статую і поклала на постіль, а в узголів’я її поклала козячу шкуру, і покрила одягом. |
|
14
|
14
|
| И# послA саyлъ вёстники, да и4мутъ давjда, и3 рек0ша, ћкw б0ленъ є4сть. | І послав Саул слуг, щоб узяти Давида; але Мелхола сказала: він хворий. |
|
15
|
15
|
| И# послA саyлъ, да њглsдаютъ давjда, глаг0лz: принеси1те є3го2 на nдрЁ ко мнЁ, є4же ўмертви1ти є3го2. | І послав Саул слуг, щоб оглянути Давида, говорячи: принесіть його до мене на постелі, щоб убити його. |
|
16
|
16
|
| И# пріид0ша слуги6, и3 сE, тщепогреб†лнаz на nдрЁ и3 к0зіz пeчень при возглaвіи є3гw2. | І прийшли слуги, і ось, на постелі статуя, а в її узголів’ї козяча шкура. |
|
17
|
17
|
| И# речE саyлъ къ мелх0лэ: почто2 тaкw њбманyла мS є3си2, и3 tпусти1ла є3си2 врагA моего2, и3 гонзE менE; И# речE мелх0ла саyлу: сaмъ ми2 речE: tпусти1 мz: ѓще же ни2, погублю1 тz. | Тоді Саул сказав Мелхолі: для чого ти так обдурила мене і відпустила ворога мого, щоб він утік? І сказала Мелхола Саулу: він сказав мені: відпусти мене, інакше я уб’ю тебе. |
|
18
|
18
|
| И# давjдъ ўбэжA и3 спасeсz, и3 и4де къ самуи1лу во ґрмаfeмъ и3 повёда є3мY вс‰, є3ли6ка сотвори2 є3мY саyлъ. И# и3д0ста давjдъ и3 самуи1лъ и3 сэд0ста въ наvafэ въ рaмэ. | І втік Давид і врятувався, і прийшов до Самуїла в Раму і розповів йому все, що робив з ним Саул. І пішов він із Самуїлом, і зупинилися вони в Навафі [біля Рами]. |
|
19
|
19
|
| И# возвэсти1ша саyлу, глаг0люще: сE, давjдъ въ наvafэ въ рaмэ. | І донесли Саулу, говорячи: ось, Давид у Навафі, біля Рами. |
|
20
|
20
|
| И# послA слуги6 саyлъ ћти давjда, и3 ви1дэша соб0ръ прbр0кwвъ, и3 самуи1лъ стоsше настоsтель над8 ни1ми: и3 бhсть д¦ъ б9ій на слугaхъ саyлихъ, и3 начaша прорицaти. | І послав Саул слуг узяти Давида, і коли побачили вони сонм пророків, що пророкували, і Самуїла, який начальствував над ними, то Дух Божий зійшов на слуг Саула, і вони стали пророкувати. |
|
21
|
21
|
| И# возвэсти1ша саyлу, и3 послA друг‡z слуги6, и3 прорицaти начaша и3 тjи. И# приложи2 саyлъ послaти слуги6 трє1тіz, и3 начaша и3 тjи прорицaти. | Донесли про це Саулу, і він послав інших слуг, але і ці стали пророкувати. Потім послав Саул третіх слуг, і ці стали пророкувати. |
|
22
|
22
|
| И# разгнёвасz гнёвомъ саyлъ, и3 и4де и3 сaмъ во ґрмаfeмъ, и3 пріи1де дaже до клaдzзz гумнA, є4же є4сть въ сeфэ, и3 вопроси2 и3 речE: гдЁ є4сть самуи1лъ и3 давjдъ; И# рёша: сE, въ наvafэ въ рaмэ. | [Розгнівавшись,] Саул сам пішов у Раму, і дійшов до великого джерела, що в Сефі, і запитав, говорячи: де Самуїл і Давид? І сказали: ось, у Навафі, біля Рами. |
|
23
|
23
|
| И# и4де tтyду въ наvafъ (и4же) въ рaмэ: и3 бhсть и3 на нeмъ д¦ъ б9ій, и3 и3дsше и3дhй и3 прорицaz, д0ндеже пріити2 є3мY въ наvafъ и4же въ рaмэ. | І пішов він туди в Наваф біля Рами, і на нього зійшов Дух Божий, і він ішов і пророкував, доки не прийшов у Наваф біля Рами. |
|
24
|
24
|
| И# совлечE ри6зы сво‰ и3 прорицaше пред8 ни1ми: и3 падE нaгъ вeсь дeнь т0й и3 всю2 н0щь. Тогw2 рaди глаг0лаху: є3дA и3 саyлъ во прор0цэхъ; | І зняв і він одяг свій, і пророкував перед Самуїлом, і весь день той і всю ту ніч лежав неодягненим; тому говорять: «невже і Саул у пророках?» |
|
Главa к7
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
| И# tбэжE давjдъ t наvafа (и4же) въ рaмэ и3 пріи1де ко їwнаfaну и3 речE: что2 сотвори1хъ; и3 что2 непрaвда моS; и3 что2 согрэши1хъ пред8 nтцeмъ твои1мъ, ћкw и4щетъ души2 моеS; | Давид утік з Навафа біля Рами і прийшов і сказав Іонафану: що зробив я, у чому неправда моя, чим згрішив я перед батьком твоїм, що він шукає душі моєї? |
|
2
|
2
|
| И# речE є3мY їwнаfaнъ: никaкоже, ты2 не ќмреши: сE, не и4мать сотвори1ти nтeцъ м0й глаг0ла вели1ка, и3ли2 мaла, и3 не tкрhетъ ќха моегw2: и3 что2 ћкw скрhетъ nтeцъ м0й глаг0лъ сeй t менє2; не бyди сіE. | І сказав йому [Іонафан]: ні, ти не помреш; ось, батько мій не робить ні великої, ні малої справи, не відкривши вухам моїм; для чого ж би батькові моєму ховати від мене цю справу? цього не буде. |
|
3
|
3
|
| И# tвэщA давjдъ їwнаfaну и3 речE: вёдаz вёдаетъ nтeцъ тв0й, ћкw њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, и3 глаг0летъ: да не познaетъ сегw2 їwнаfaнъ, нeгли не восх0щетъ: но жи1въ гDь и3 живA душA твоS, занE ћкоже рек0хъ, и3сп0лнисz междY мн0ю и3 междY nтцeмъ твои1мъ дaже до смeрти. | Давид клявся і говорив: батько твій добре знає, що я знайшов благовоління в очах твоїх, і тому говорить сам у собі: «нехай не знає про те Іонафан, щоб не засмутився»; але живий Господь і жива душа твоя! один тільки крок між мною і смертю. |
|
4
|
4
|
| И# речE пaки їwнаfaнъ къ давjду: чесогw2 желaетъ душA твоS, и3 что2 сотворю2 тебЁ; | І сказав Іонафан Давиду: чого бажає душа твоя, я зроблю для тебе. |
|
5
|
5
|
| И# речE давjдъ ко їwнаfaну: сE, новомчcіе заyтра, и3 ѓзъ сэдS не сsду съ царeмъ ћсти, и3 п0слеши мS, и3 скрhюсz на п0ли до вeчера днE трeтіzгw: | І сказав Давид Іонафану: ось, завтра новомісяччя, і я повинен сидіти з царем за столом; але відпусти мене, і я сховаюся в полі до вечора третього дня. |
|
6
|
6
|
| и3 ѓще смотрS ўсм0тритъ мS nтeцъ тв0й, и3 речeши: просS ўпроси1сz t менє2 давjдъ tити2 до виfлеeма грaда своегw2, ћкw жeртва днjй тaмw всемY плeмени: | Якщо батько твій запитає про мене, ти скажи: «Давид відпросився в мене сходити у своє місто Вифлеєм; тому що там річне жертвоприношення всього роду його». |
|
7
|
7
|
| ѓще тaкw речeтъ: блaго: ми1ръ рабY твоемY: ѓще же жeстокw tвэщaетъ тебЁ, разумёй, ћкw соверши1сz ѕл0ба t негw2: | Якщо на це він скаже: «добре», то мир рабові твоєму; а якщо він розгнівається, то знай, що зла справа вирішена ним. |
|
8
|
8
|
| и3 да сотвори1ши ми1лость съ раб0мъ твои1мъ, ћкw ввeлъ є3си2 въ завётъ гDень рабA твоего2 съ соб0ю: и3 ѓще є4сть непрaвда въ рабЁ твоeмъ, ўмертви1 мz ты2, ґ ко nтцY твоемY почто2 тaкw и4маши мS вводи1ти; | Ти ж зроби милість рабові твоєму, — тому що ти прийняв раба твого в завіт Господній з тобою, — і якщо є яка провина на мені, то умертви ти мене; навіщо тобі вести мене до батька твого? |
|
9
|
9
|
| И# речE їwнаfaнъ: никaкоже (бyди) тебЁ: є3гдA ѓще разумэвaz ўразумёю, ћкw соверши1сz ѕл0ба nтцA моегw2, є4же пріити2 на тебE, ѓще и3 не бyдеши во градёхъ твои1хъ, ѓзъ возвэщY тебЁ. | І сказав Іонафан: ніяк не буде цього з тобою; тому що, коли я довідаюся напевно, що батько мій вирішив зробити злу справа над тобою, то невже не сповіщу тебе про це? |
|
10
|
10
|
| И# речE давjдъ ко їwнаfaну: кто2 возвэсти1тъ ми2, ѓще tвэщaетъ nтeцъ тв0й жeстокw; | І сказав Давид Іонафану: хто сповістить мене, якщо батько твій відповість тобі суворо? |
|
11
|
11
|
| И# речE їwнаfaнъ къ давjду: и3ди2, и3 пребyди на п0ли. И# и3д0ста џба на п0ле. | І сказав Іонафан Давиду: йди, вийдемо в поле. І вийшли обидва в поле. |
|
12
|
12
|
| И# речE їwнаfaнъ къ давjду: гDь бGъ ї}левъ вёсть, ћкw и3скушY nтцA моего2 во врeмz (сіE) заyтра, и3ли2 трeтіzгw днE, и3 сіE, ѓще блaго бyдетъ њ давjдэ, и3 не и4мамъ послaти къ тебЁ на п0ле и3 возвэсти1ти сі‰ во ќшы твои2: | І сказав Іонафан Давиду: живий Господь Бог Ізраїлів! я завтра близько цього часу, або післязавтра, випитаю у батька мого; і якщо він прихильний до Давида, і я тоді ж не пошлю до тебе і не відкрию перед вухами твоїми, |
|
13
|
13
|
| сі‰ да сотвори1тъ бGъ їwнаfaну и3 сі‰ да приложи1тъ, ѓще не возвэщY ѕл†z на тS, и3 tкрhю ќхо твоE, и3 tпущY тS, и3 tи1деши въ ми1рэ: и3 бyдетъ гDь съ тоб0ю, ћкоже бЁ со nтцeмъ мои1мъ: | нехай те і те зробить Господь з Іонафаном і ще більше зробить. Якщо ж батько мій замишляє зробити тобі зло, і це відкрию у вуха твої, і відпущу тебе, і тоді йди з миром: і нехай буде Господь з тобою, як був з батьком моїм! |
|
14
|
14
|
| и3 ѓще ќбw є3щE жи1въ бyду ѓзъ, да сотвори1ши ми1лость со мн0ю: | Але і ти, якщо я буду ще живий, зроби мені милість Господню. |
|
15
|
15
|
| и3 ѓще смeртію ўмрY, да не tи1меши ми1лости твоеS t д0му моегw2 до вёка: | А якщо я помру, то не відніми милости твоєї від дому мого повіки, навіть і тоді, коли Господь знищить з лиця землі усіх ворогів Давида. |
|
16
|
16
|
| ѓще же ни2, є3гдA и3скорени1тъ гDь враги2 давjдwвы, коег0ждо t лицA земли2, да њбрsщетсz и4мz їwнаfaне въ домY давjдовэ, и3 и3зhщетъ гDь враги2 давjдwвы. | Так уклав Іонафан завіт з домом Давида і сказав: нехай стягне Господь з ворогів Давида! |
|
17
|
17
|
| И# приложи2 їwнаfaнъ є3щE клsтисz давjду, ћкw возлюби2 дyшу лю1бzщагw є3го2. | І знову Іонафан клявся Давиду своєю любов’ю до нього, тому що любив його, як свою душу. |
|
18
|
18
|
| И# речE їwнаfaнъ къ немY: заyтра новомчcіе, и3 присм0тренъ бyдеши, ћкw прaздно ўсм0трено бyдетъ мёсто твоE: | І сказав йому Іонафан: завтра новомісяччя, і про тебе запитають, тому що місце твоє буде не зайняте; |
|
19
|
19
|
| тh же премeдлиши три2 дни6 и3 пребyдеши на мёстэ твоeмъ, и3дёже скрhешисz въ дeнь дёланіz, и3 сsдеши при є3ргaвэ џнэмъ: | тому на третій день ти спустись і поспіши на те місце, де ховався ти колись, і сядь біля каменя Азель; |
|
20
|
20
|
| и3 ѓзъ ўтр0ю стрэлaми стрэлsz, и3 стрэлю2 вергaz до ґмаггaріа: | а я в той бік пущу три стріли, начебто стріляючи в ціль; |
|
21
|
21
|
| и3 сE, послю2 џтрока, глаг0лz: и3ди2 и3 њбрsщи ми2 стрэлY: и3 ѓще рекY џтроку: здЁ стрэлA t тебє2, и3 здЁ, возми2 ю5: и3 ты2 грzди2 ко мнЁ, ћкw ми1ръ тебЁ, и3 нёсть њ тебЁ сл0ва, жи1въ гDь: | потім пошлю отрока, говорячи: «піди, знайди стріли»; і якщо я скажу отроку: «ось, стріли позаду тебе, візьми їх», то прийди до мене, тому що мир тобі, і, живий Господь, нічого тобі не буде; |
|
22
|
22
|
| ѓще же тaкw рекY ю4ноши: тaмw стрэлA t тебє2 и3 дaлэе: и3ди2, ћкw tслa тz гDь: | якщо ж так скажу отрокові: «ось, стріли перед тобою», то ти йди, бо відпускає тебе Господь; |
|
23
|
23
|
| и3 глаг0лъ є3г0же ѓзъ и3 ты2 глаг0лахомъ, сE, гDь свидётель междY тоб0ю и3 мн0ю до вёка. | а того, про що ми говорили, я і ти, свідок Господь між мною і тобою повіки. |
|
24
|
24
|
| И# скрhсz давjдъ на п0ли, и3 пріи1де новомчcіе, и3 пріи1де цaрь на трапeзу ћсти, | І сховався Давид на полі. І настало новомісяччя, і сів цар обідати. |
|
25
|
25
|
| и3 сёде цaрь на мёстэ своeмъ ћкоже и3 всегдA на прест0лэ при стэнЁ, и3 предвари2 їwнаfaна, и3 сёде ґвени1ръ t страны2 саyловы, и3 ўсм0трено бhсть (прaздно) мёсто давjдово. | Цар сів на своєму місці, за звичаєм, на сідалище біля стіни, й Іонафан встав, і Авенир сів поруч із Саулом; місце ж Давида залишилося вільним. |
|
26
|
26
|
| И# не глаг0ла саyлъ ничт0же въ т0й дeнь, помhсли бо, слyчай ви1дитсz, нечи1сту бhти, ћкw не њчи1стисz. | І не сказав Саул у той день нічого, тому що подумав, що це випадковість, що Давид нечистий, не очистився. |
|
27
|
27
|
| И# бhсть наyтріе мцcа въ дeнь вторhй, и3 ўсм0трено бhсть прaздно мёсто давjдово, и3 речE саyлъ ко їwнаfaну сhну своемY: что2 ћкw не пріи1де сhнъ їессeевъ ни вчерA, ни днeсь на трапeзу; | Настав і другий день новомісяччя, а місце Давида залишалося вільним. Тоді сказав Саул синові своєму Іонафану: чому син Ієссеїв не прийшов на обід ні вчора, ні сьогодні? |
|
28
|
28
|
| И# tвэщA їwнаfaнъ къ саyлу и3 речE є3мY: ўпроси1сz t менє2 давjдъ до виfлеeма грaда своегw2 и3ти2, | І відповів Іонафан Саулу: Давид відпросився в мене у Вифлеєм; |
|
29
|
29
|
| и3 речE: tпусти1 мz нн7э (въ виfлеeмъ), ћкw жeртва колёна нaшегw во грaдэ, и3 заповёдаша мнЁ брaтіz мо‰: и3 нн7э ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, да пойдY нн7э и3 ўзрю2 брaтію мою2: сегw2 рaди не пріи1де на трапeзу царeву. | він сказав: «відпусти мене, тому що у нас у місті родинне жертвоприношення, і мій брат запросив мене; отже, якщо я знайшов благовоління в очах твоїх, сходжу я і побачуся зі своїми братами»; тому він і не прийшов на обід царя. |
|
30
|
30
|
| И# разгнёвасz гнёвомъ саyлъ на їwнаfaна ѕэлw2 и3 речE є3мY: сhне дёвwкъ блудни1цъ, не вёмъ ли, ћкw соHбщникъ є3си2 ты2 сhну їессeеву въ срамотY твою2 и3 въ срамотY tкровeніz мaтере твоеS; | Тоді сильно розгнівався Саул на Іонафана і сказав йому: сину негідний і непокірливий! хіба я не знаю, що ти подружився із сином Ієссеєвим на сором собі і на сором матері твоїй? |
|
31
|
31
|
| ћкw во вс‰ дни6, въ нsже сhнъ їессeевъ жи1ти и4мать на земли2, не ўгот0витсz цaрство твоE: нн7э u5бо послaвъ, поими2 ю4ношу, ћкw сhнъ смeрти є4сть сeй. | бо в усі дні, доки син Ієссеїв буде жити на землі, не устоїш ні ти, ні царство твоє; тепер же пошли і приведи його до мене, тому що він приречений на смерть. |
|
32
|
32
|
| И# tвэщA їwнаfaнъ саyлу nтцY своемY и3 речE: за что2 ўмирaетъ; что2 сотвори2; | І відповів Іонафан Саулу, батькові своєму, і сказав йому: за що умертвляти його? що він зробив? |
|
33
|
33
|
| И# вeрже саyлъ копіeмъ на їwнаfaна, є4же ўмертви1ти є3го2. И# познA їwнаfaнъ, ћкw соверши1сz ѕл0ба сі‰ t nтцA є3гw2, да ўмертви1тъ давjда: | Тоді Саул кинув спис у нього, щоб уразити його. І Іонафан зрозумів, що батько його наважився убити Давида. |
|
34
|
34
|
| и3 вскочи2 їwнаfaнъ t трапeзы во гнёвэ ћрости, и3 не kдE хлёба въ дeнь вторhй мцcа, ћкw сокруши1сz њ давjдэ, занE соверши2 (ѕл0бу) на него2 nтeцъ є3гw2. | І встав Іонафан з-за столу у великому гніві і не обідав на другий день новомісяччя, тому що уболівав за Давида і тому що скривдив його батько його. |
|
35
|
35
|
| И# бhсть заyтра, и3 и3зhде їwнаfaнъ на село2, ћкоже совэщaсz њ свидёніи съ давjдомъ, и3 џтрокъ мaлъ съ ни1мъ. | На другой день уранці вийшов Іонафан у поле, в час, який призначив Давиду, і малий отрок з ним. |
|
36
|
36
|
| И# речE џтроку: тецы2, и3 њбрsщи ми2 стрёлы, и4миже ѓзъ стрэлsю. И# џтрокъ течE, и3 џнъ стрэли2 стрэл0ю за него2. | І сказав він отрокові: біжи, шукай стріли, які я пускаю. Отрок побіг, а він пускав стріли так, що вони летіли далі отрока. |
|
37
|
37
|
| И# пріи1де џтрокъ до мёста стрэлы2, и3дёже стрэли1лъ їwнаfaнъ. И# возопи2 їwнаfaнъ в8слёдъ џтрока и3 речE: тaмw стрэлA t тебє2 и3 дaлэе. | І побіг отрок туди, куди Іонафан пускав стріли, і закричав Іонафан услід отрокові і сказав: дивися, стріла перед тобою. |
|
38
|
38
|
| И# пaки возопи2 їwнаfaнъ в8слёдъ џтрока своегw2, глаг0лz: потщи1сz ск0рw, и3 не ст0й. И# собрA џтрокъ їwнаfaну стрёлы и3 принесE и5хъ къ господи1ну своемY. | І знову кричав Іонафан вслід отрокові: скоріше біжи, не зупиняйся. І зібрав отрок Іонафанів стріли і прийшов до свого господаря. |
|
39
|
39
|
| Џтрокъ же не ўвёдэ ничесHже, т0кмw їwнаfaнъ и3 давjдъ вёдэста вeщь. | Отрок же не знав нічого; тільки Іонафан і Давид знали, у чому справа. |
|
40
|
40
|
| И# tдA їwнаfaнъ nрyжіе своE џтроку своемY и3 речE џтроку своемY: поиди2 и3 tнеси2 во грaдъ. | І віддав Іонафан зброю свою отрокові, який був при ньому, і сказав йому: йди, віднеси в місто. |
|
41
|
41
|
| И# є3гдA tи1де џтрокъ, и3 давjдъ востA t є3ргaва, и3 падE на лицE своE, и3 поклони1сz є3мY три1жды, и3 њблобызA кjйждо дрyгъ дрyга, и3 плaкасz кjйждо њ дрyгъ дрyзэ до скончaніz вели1ка. | Отрок пішов, а Давид піднявся з південного боку й упав лицем своїм на землю і тричі поклонився; і цілували вони один одного, і плакали обоє разом, але Давид плакав сильніше. |
|
42
|
42
|
| И# речE їwнаfaнъ давjду: и3ди2 съ ми1ромъ, и3 ћкоже клsхомсz мы2 џба и4менемъ гDнимъ, глаг0люще: гDь да бyдетъ свидётель междY мн0ю и3 тоб0ю и3 междY сёменемъ мои1мъ и3 междY сёменемъ твои1мъ до вёка. | І сказав Іонафан Давиду: йди з миром; а в чому клялися ми обоє ім’ям Господа, говорячи: «Господь нехай буде між мною і між тобою, і між сіменем моїм і сіменем твоїм», те нехай буде повік. |
|
43
|
43
|
| И# востA давjдъ и3 tи1де. Їwнаfaнъ же вни1де во грaдъ. | І встав [Давид] і пішов, а Іонафан повернувся в місто. |
|
Главa к7а
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
| И# пріи1де давjдъ въ номвY ко ґвімелeху їерeю: и3 ўжасeсz ґвімелeхъ њ пришeствіи є3гw2 и3 речE є3мY: что2 ћкw ты2 є3ди1нъ, и3 никт0же съ тоб0ю; | І прийшов Давид у Номву до Ахимелеха священика, і засмутився Ахимелех при зустрічі з Давидом і сказав йому: чому ти один, і нікого немає з тобою? |
|
2
|
2
|
| И# речE давjдъ їерeю: цaрь заповёда ми2 глаг0лъ днeсь и3 речE ко мнЁ: никт0же да ўразумёетъ глаг0ла, є3гHже рaди ѓзъ посылaю тS и3 њ нeмже ѓзъ заповёдаю ти2: и3 џтроки њстaвихъ на мёстэ глаг0лемэмъ є3ммwнjмъ: | І сказав Давид Ахимелеху священикові: цар доручив мені діло і сказав мені: «нехай ніхто не знає, за чим я послав тебе і що доручив тобі»; тому людей я залишив на відповідному місці; |
|
3
|
3
|
| и3 нн7э ѓще сyть ў тебє2 пsть хлёбы, дaждь ми2 є3ли1кw и4маши. | отже, що є в тебе під рукою, дай мені, хлібів п’ять, або що знайдеться. |
|
4
|
4
|
| И# tвэщA їерeй давjду и3 речE: не сyть хлёбы пр0сти ў менє2, но т0чію хлёбы ў менє2 свzщeнніи: ѓще сохранeни џтроцы сyть т0кмw t жены2, снэдsтъ. | І відповів священик Давиду, говорячи: немає в мене під рукою простого хліба, а є хліб священний; якщо тільки люди твої втрималися від жінок, [нехай з’їдять]. |
|
5
|
5
|
| И# tвэщA давjдъ їерeю и3 речE є3мY: и3 (мы2) t жeнъ воздержaхомсz вчерA и3 трeтіzгw днE: tнeлэже и3зыд0хъ ѓзъ на пyть, бhша вси2 џтроцы њчищeни, и3 сeй пyть нечи1стъ, но њсвzти1тсz днeсь сос{дъ рaди мои1хъ. | І відповів Давид священикові і сказав йому: жінок при нас не було ні вчора, ні третього дня, з часу, як я вийшов, і сосуди отроків чисті, а якщо дорога нечиста, то хліб залишиться чистим у сосудах. |
|
6
|
6
|
| И# дадE є3мY ґвімелeхъ їерeй хлёбы предложeніz, ћкw тaмw не бЁ хлёба, но т0кмw хлёбы лицA, и5же вз‰ты t лицA гDнz, є4же предложи1тисz хлёбу тeплому, въ џньже дeнь взS и5хъ. | І дав йому священик священного хліба; тому що не було в нього хліба, крім хлібів священних, що узяті були від лиця Господа, щоб після зняття їхнього покласти теплі хліби. |
|
7
|
7
|
| И# бЁ тaмw є3ди1нъ t џтрwкъ саyловыхъ въ дeнь w4нъ ўдержaнъ пред8 гDемъ, и3 и4мz є3мY дwи1къ сЂринъ, (старёйшина t п†стырь саyловыхъ,) пасhй мски2 саyлwвы. | Там знаходився в той день перед Господом один зі слуг Саулових, на їм’я Доїк, ідумеянин, начальник пастухів Саулових. |
|
8
|
8
|
| И# речE давjдъ ко ґвімелeху: ви1ждь, ѓще є4сть здЁ ў тебє2 копіE и3ли2 мeчь, ћкw мечA моегw2 и3 nрyжіz моегw2 не взsхъ съ соб0ю, ћкw царeво повелёніе внезaпу ми2 бhсть. | І сказав Давид Ахимелеху: чи немає тут у тебе під рукою списа або меча? тому що я не взяв із собою ні меча, ні іншої зброї, бо доручення царя було спішне. |
|
9
|
9
|
| И# речE їерeй: сE, мeчь голіafа и3ноплемeнника, є3г0же ты2 ўби1лъ є3си2 во ю3д0ли и3лA, и3 т0й њбви1тъ бsше въ ри1зу за є3фyдомъ: ѓще т0й х0щеши взsти, возми2 себЁ, нёсть бо и3нaгw здЁ кромЁ сегw2. И# речE давjдъ: сE, нёсть ћкоже т0й: дaждь ми2 є3го2. И# дадE є3го2 є3мY. | І сказав священик: ось меч Голіафа филистимлянина, якого ти вразив у долині дуба, загорнений в одяг, за ефодом; якщо хочеш, візьми його; іншого, крім цього, немає тут. І сказав Давид: немає йому подібного, дай мені його. [І дав йому.] |
|
10
|
10
|
| И# востA давjдъ, и3 ўбэжE въ т0й дeнь t лицA саyлова, и3 пріи1де давjдъ ко ґнхyсу царю2 гefску. | І встав Давид, і втік у той же день від Саула, і прийшов до Анхуса, царя Гефського. |
|
11
|
11
|
| И# рёша џтроцы ґнхyсwвы къ немY: не сeй ли давjдъ цaрь земли2; не семy ли и3зыд0ша (жєны2) ликyющыz, глаг0лющz: побэди2 саyлъ съ тhсzщами свои1ми, и3 давjдъ со тмaми свои1ми; | І сказали Анхусу слуги його: чи це не Давид, цар тієї країни? чи не йому співали в хороводах і говорили: «Саул уразив тисячі, а Давид — десятки тисяч»? |
|
12
|
12
|
| И# положи2 давjдъ глаг0лы сі‰ въ сeрдцы своeмъ, и3 ўбоsсz ѕэлw2 t лицA ґнхyса царS гefска. | Давид поклав слова ці в серці своєму і сильно боявся Анхуса, царя Гефського. |
|
13
|
13
|
| И# и3змэни2 лицE своE пред8 ни1мъ, и3 притвори1сz въ дeнь т0й, и3 біsше во вратA грaда, ћкw въ тmмпaнъ, и3 пaдаше на рyки сво‰, и3 падE ў врaтъ грaда, и3 сли6ны сво‰ точaше по брадЁ своeй. | І змінив лице своє перед ними, і прикинувся божевільним у їхніх очах, і креслив на дверях, [кидався на руки свої] і пускав слину по бороді своїй. |
|
14
|
14
|
| И# речE ґнхyсъ ко nтрокHмъ свои6мъ: сE, ви1дэсте мyжа неи1стова, почто2 є3го2 введ0сте ко мнЁ; | І сказав Анхус рабам своїм: бачите, він людина божевільна; для чого ви привели його до мене? |
|
15
|
15
|
| є3дA не и3мёю ѓзъ неи1стовыхъ, ћкw введ0сте є3го2, да бэснyетсz предо мн0ю; сeй да не вни1детъ въ д0мъ м0й. | хіба мало в мене божевільних, що ви привели його, щоб він юродствував переді мною? невже він ввійде в дім мій? |
|
Главa к7в
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
| И# tи1де давjдъ tтyду, и3 спасeсz, и3 пріи1де въ пещeру nдоллaмску: и3 слhшавше брaтіz є3гw2 и3 д0мъ nтцA є3гw2, пріид0ша къ немY тaмw. | І вийшов Давид звідти і втік у печеру Одолламську, і почули брати його і весь дім батька його і прийшли до нього туди. |
|
2
|
2
|
| И# собрaшасz къ немY всsкъ и4же въ нyждэ, и3 всsкъ должни1къ, и3 всsкъ печaльный душeю, и3 бЁ и4ми њбладazй, и3 бsше съ ни1мъ ћкw четhреста мужeй. | І зібралися до нього всі пригноблені і всі боржники і всі засмучені душею, і зробився він начальником над ними; і було з ним близько чотирьохсот чоловік. |
|
3
|
3
|
| И# tи1де давjдъ tтyду въ массифafъ мwавjтскій и3 речE къ царю2 мwавjтску: да бyдутъ нн7э nтeцъ м0й и3 мaти моS ў тебє2, д0ндеже познaю, что2 сотвори1тъ мнЁ бGъ. | Звідти пішов Давид у Массифу моавитську і сказав цареві Моавитському: нехай батько мій і мати моя побудуть у вас, доки я не дізнаюся, що зробить зі мною Бог. |
|
4
|
4
|
| И# ўмоли2 лицE царS мwавjтска, и3 пребывaху ў негw2 по вс‰ дни6, сyщу давjду во џбласти т0й. | І привів їх до царя Моавитського, і жили вони в нього весь час, доки Давид був у тій схованці. |
|
5
|
5
|
| И# речE гaдъ прbр0къ къ давjду: не сэди2 во џбласти сeй: и3ди2, и3 да вни1деши въ зeмлю їyдину. И# и4де давjдъ и3 пришeдъ сёде въ грaдэ сарjхъ. | Але пророк Гад сказав Давиду: не залишайся в цьому притулку, але виходь, іди в землю Іудину. І пішов Давид і прийшов у ліс Херет. |
|
6
|
6
|
| И# слhша саyлъ, ћкw познaнъ бhсть давjдъ, и3 мyжіе и5же съ ни1мъ: и3 саyлъ сэдsше на холмЁ под8 дубрaвою ћже въ рaмэ, и3 копіE въ рукY є3гw2, и3 вси2 џтроцы є3гw2 предстоsху є3мY. | І почув Саул, що Давид з’явився і люди, які були з ним. Саул сидів тоді в Гиві під дубом на горі, зі списом у руці, і всі слуги його оточували його. |
|
7
|
7
|
| И# речE саyлъ ко nтрокHмъ свои6мъ предстоsщымъ є3мY: слhшите нн7э, сhнове веніамjнwвы, ѓще вои1стинну всBмъ вaмъ дaстъ сhнъ їессeевъ сeла и3 віногрaды и3 постaвитъ вaсъ всёхъ въ с0тники и3 тhсzщники: | І сказав Саул слугам своїм, що оточували його: послухайте, сини Веніамінові, невже всім вам дасть син Ієссея поля і виноградники і всіх вас поставить тисячоначальниками і сотниками, |
|
8
|
8
|
| ћкw вси2 согласи1стесz на мS, и3 нёсть tкрывazй во ќхо моE, є3гдA положи2 завётъ сhнъ м0й съ сhномъ їессeовымъ, и3 нёсть t вaсъ ни є3ди1нъ болsй њ мнЁ и3 возвэщazй во ќшы мои2, ћкw воздви1же сhнъ м0й рабA моего2 на мS врагA, ћкоже дeнь сeй; | що ви усі змовилися проти мене, і ніхто не відкрив мені, коли син мій вступив у дружбу із сином Ієссея, і ніхто з вас не пожалів про мене і не відкрив мені, що син мій підбурив проти мене раба мого чинити проти мене підступи, як це нині видно? |
|
9
|
9
|
| И# tвэщA дwи1къ сЂринъ пристaвленый над8 мскaми саyловыми и3 речE: ви1дэхъ сhна їессeева пришeдша въ номвY ко ґвімелeху сhну ґхjтову їерeю: | І відповів Доїк ідумеянин, який стояв зі слугами Сауловими, і сказав: я бачив, як син Ієссея приходив у Номву до Ахимелеха, сина Ахитува, |
|
10
|
10
|
| и3 вопрошaше њ нeмъ бGа, и3 брaшно вдадE є3мY, и3 мeчь голіafа и3ноплемeнника вдадE є3мY. | і той запитав про нього Господа, і дав йому споживу, і меч Голіафа филистимлянина віддав йому. |
|
11
|
11
|
| И# послA цaрь призвaти ґвімелeха сhна ґхjтова, и3 вс‰ сhны nтцA є3гw2 їерє1и t номвы2. И# пріид0ша вси2 къ царю2. | І послав цар покликати Ахимелеха, сина Ахитува, священика, і весь дім батька його, священиків, які в Номві; і прийшли вони усі до царя. |
|
12
|
12
|
| И# речE саyлъ: слhши нн7э, сhне ґхjтовъ. И# речE: сE, ѓзъ, глаг0ли, господи1не. | І сказав Саул: послухай, сину Ахитува. І той відповів: ось я, господарю мій. |
|
13
|
13
|
| И# речE є3мY саyлъ: почто2 совэщaлсz є3си2 на мS ты2 и3 сhнъ їессeевъ, ћкw вдaлъ є3си2 є3мY хлёбъ и3 мeчь, и3 вопрошaлъ є3си2 њ нeмъ бGа положи1ти є3го2 на мS во врагA, ћкоже дeнь сeй; | І сказав йому Саул: для чого ви зговорилися проти мене, ти і син Ієссея, що ти дав йому хліби і меч і запитав про нього Бога, щоб він повстав проти мене і чинив проти мене підступи, як це нині видно? |
|
14
|
14
|
| И# tвэщA ґвімелeхъ царю2 и3 речE: и3 кто2 во всёхъ рабёхъ твои1хъ вёренъ ћкоже давjдъ, и3 зsть царeвъ, и3 кнsзь всBмъ зaповэдемъ твои6мъ, и3 слaвенъ въ д0му твоeмъ; | І відповів Ахимелех царю і сказав: хто з усіх рабів твоїх вірний як Давид? він і зять царя, і виконавець повелінь твоїх, і шанований у домі твоєму. |
|
15
|
15
|
| є3дA днeсь начaхъ вопрошaти њ нeмъ бGа; никaкw: да не возложи1ши, царю2, на рабA твоего2 словесE сегw2, и3 на вeсь д0мъ nтцA моегw2, ћкw не вёдzше рaбъ тв0й во всёхъ си1хъ словесE мaла, и3ли2 вели1ка. | Чи тепер я став запитувати про нього Бога? Ні, не звинувачуй у цьому, царю, раба твого і весь дім батька мого, тому що в усій цій справі не знає раб твій ні малого, ні великого. |
|
16
|
16
|
| И# речE цaрь саyлъ: смeртію ќмреши, ґвімелeхъ, ты2 и3 вeсь д0мъ nтцA твоегw2. | І сказав цар: ти повинен померти, Ахимелеху, ти і весь дім батька твого. |
|
17
|
17
|
| И# речE цaрь скорох0дцємъ предстоsщымъ пред8 ни1мъ: приведи1те и3 и3збjйте їерє1и гDни, ћкw рукA и4хъ съ давjдомъ, и3 понeже познaша, ћкw бэжи1тъ т0й, и3 не возвэсти1ша во ќшію моє1ю. И# не хотsху џтроцы царє1вы возложи1ти рyкъ свои1хъ на їерє1и гDни. | І сказав цар охоронцям, які стояли при ньому: йдіть, умертвіть священиків Господніх, бо і їхня рука з Давидом, і вони знали, що він утік, і не відкрили мені. Але слуги царя не хотіли підняти рук своїх на вбивство священиків Господніх. |
|
18
|
18
|
| И# речE цaрь дwи1ку: њбрати1сz ты2, и3 ўстреми1сz на їерє1и. И# њбрати1сz дwи1къ сЂринъ, и3 ўби2 їерeєвъ гDнихъ въ т0й дeнь, три1ста пsть мужeй, всёхъ носsщихъ є3фyдъ: | І сказав цар Доїку: йди ти й умертви священиків. І пішов Доїк ідумеянин, і напав на священиків, і умертвив у той день вісімдесят п’ять* чоловіків, які носили лляний ефод; |
|
19
|
19
|
| и3 номвY грaдъ їерeйскій погуби2 џстріемъ nрyжіz t мyжеска п0лу и3 до жeнска, t џтрока и3 до ссyщагw, и3 телцA и3 nслA и3 nвчaте. | і Номву, місто священиків, уразив мечем; і чоловіків і жінок, і юнаків і дітей, і волів і ослів і овець уразив мечем. |
|
20
|
20
|
| И# ўгонзE є3ди1нъ сhнъ ґвімелeха сhна ґхjтова, и4мz є3мY ґвіafаръ, и3 бэжA в8слёдъ давjда. | Урятувався один тільки син Ахимелеха, сина Ахитуви, на ім’я Авиафар, і втік до Давида. |
|
21
|
21
|
| И# возвэсти2 ґвіafаръ давjду, ћкw и3зби2 саyлъ вс‰ їерє1и гDни. | І розповів Авиафар Давиду, що Саул умертвив священиків Господніх. |
|
22
|
22
|
| И# речE давjдъ ко ґвіafару: вёдzхъ въ дeнь т0й, ћкw тaмw бЁ дwи1къ сЂринъ, ћкw возвэщaz возвэсти1тъ саyлу: ѓзъ є4смь вин0венъ њ душaхъ д0му nтцA твоегw2: | І сказав Давид Авиафару: я знав у той день, коли там був Доїк ідумеянин, що він неодмінно донесе Саулу; я винен у всіх душах дому батька твого; |
|
23
|
23
|
| сэди2 со мн0ю, не б0йсz, ћкw и3дёже ѓще взыщY души2 моeй мёсто, взыщY и3 души2 твоeй, ћкw сохранeнъ бyдеши ты2 ў менє2. | залишся в мене, не бійся, тому що, хто буде шукати моєї душі, буде шукати і твоєї душі; ти будеш у мене під охороною. |
|
Главa к7г
|
Глава 23
|
|
1
|
1
|
| И# возвэсти1ша давjду, глаг0люще: сE, и3ноплемє1нницы њблег0ша кеjль, и3 расхищaютъ и3 попирaютъ плоды2. | І сповістили Давида, говорячи: ось, филистимляни напали на Кеїль і грабують токи. |
|
2
|
2
|
| И# вопроси2 давjдъ гDа, глаг0лz: ѓще пойдY и3 и3збію2 и3ноплемeнники сі‰; И# речE гDь: и3ди2, и3 побэди1ши и3ноплемeнники сі‰, и3 спасeши кеjль. | І запитав Давид Господа, говорячи: чи йти мені, і чи подолаю я цих филистимлян? І відповів Господь Давиду: йди, ти подолаєш филистимлян і врятуєш Кеїль. |
|
3
|
3
|
| И# рёша мyжіе давjдwвы къ немY: сE, мы2 здЁ во їудeи бои1мсz, и3 кaкw бyдетъ, ѓще и4демъ въ кеjль, въ плёнъ и3ноплемeнникwвъ вни1демъ; | Але ті, що були з Давидом сказали йому: ось, ми боїмося тут в Юдеї, як же нам іти в Кеїль проти ополчень филистимських? [ми потрапимо в полон до филистимлян.] |
|
4
|
4
|
| И# приложи2 є3щE давjдъ вопроси1ти гDа. И# tвэщA є3мY гDь и3 речE є3мY: востaни и3 сни1ди въ кеjль, ћкw ѓзъ предаю2 и3ноплемeнники въ рyцэ твои2. | Тоді знову запитав Давид Господа, і відповів йому Господь і сказав: встань і йди в Кеїль, тому що Я віддав филистимлян у руки твої. |
|
5
|
5
|
| И# и4де давjдъ и3 мyжіе є3гw2 съ ни1мъ въ кеjль, и3 брaшасz со и3ноплемє1нники: и3 бэжaша (и3ноплемє1нницы) t лицA є3гw2, и3 взS скоты2 и4хъ, и3 порази2 и5хъ ћзвою вели1кою, и3 спасE давjдъ живyщыz въ кеjлэ. | І пішов Давид з людьми своїми в Кеїль, і воював з филистимлянами, і забрав худобу їхню, і наніс їм велику поразку, і врятував Давид жителів Кеїля. |
|
6
|
6
|
| И# бhсть є3гдA бэжA ґвіafаръ сhнъ ґвімелeховъ къ давjду, и3 т0й съ давjдомъ въ кеjль сни1де, и3мhй є3фyдъ въ руцЁ своeй. | Коли Авиафар, син Ахимелеха, прибіг до Давида [і пішов з ним] у Кеїль, то приніс із собою й ефод. |
|
7
|
7
|
| И# возвэсти1сz саyлу, ћкw пріи1де давjдъ въ кеjль. И# речE саyлъ: предадE є3го2 бGъ въ рyцэ мои2, ћкw заключи1сz вшeдъ въ грaдъ (и3мyщь) вратA и3 верєи2. | І донесли Саулу, що Давид прийшов у Кеїль, і Саул сказав: Бог віддав його в руки мої, бо він замкнув себе, ввійшовши в місто з воротами і запорами. |
|
8
|
8
|
| И# заповёда саyлъ всBмъ лю1демъ на брaнь сни1ти въ кеjль, ћти давjда и3 мyжы є3гw2. | І скликав Саул весь народ на війну, щоб іти до Кеїля, обложити Давида і людей його. |
|
9
|
9
|
| И# ўвёдэ давjдъ, ћкw не премолкaетъ ѕл0бы њ нeмъ саyлъ, и3 речE давjдъ ко ґвіafару жерцY: принеси2 є3фyдъ гDень. | Коли дізнався Давид, що Саул задумав проти нього зле, сказав священикові Авиафару: принеси ефод [Господній]. |
|
10
|
10
|
| И# речE давjдъ: гDи б9е ї}левъ, слhшавъ ўслhша рaбъ тв0й, ћкw и4щетъ саyлъ пріити2 на кеjль растли1ти грaдъ менє2 рaди: | І сказав Давид: Господи Боже Ізраїлів! раб Твій почув, що Саул хоче прийти в Кеїль, зруйнувати місто заради мене. |
|
11
|
11
|
| ѓще заключи1тсz; и3 нн7э ѓще сни1детъ саyлъ, ћкоже слhша рaбъ тв0й; гDи б9е ї}левъ, возвэсти2 рабY твоемY. И# речE гDь: заключи1тсz. | Чи віддадуть мене жителі Кеїля в руки його? І чи прийде сюди Саул, як чув раб Твій? Господи Боже Ізраїлів! відкрий рабові Твоєму. І сказав Господь: прийде. |
|
12
|
12
|
| И# речE давjдъ: ѓще предадsтъ мS и5же въ кеjлэ, и3 мyжы мо‰ въ рyки са{ли; И# речE гDь: предадsтъ. | І сказав Давид: чи видадуть жителі Кеїля мене і людей моїх у руки Саула? І сказав Господь: видадуть. |
|
13
|
13
|
| И# востA давjдъ и3 мyжіе є3гw2 съ ни1мъ, ћкw четhреста, и3 и3зыд0ша и3з8 кеjлы, и3 и3д0ша, ѓможе хотsху. И# возвэсти1ша саyлу, ћкw ўгонзE давjдъ и3з8 кеjлы: и3 њстaви и3ти2. | Тоді піднявся Давид і люди його, близько шестисот чоловік, і вийшли з Кеїля і ходили, де могли. Саулу ж було донесено, що Давид утік з Кеїля, і тоді він відмінив похід. |
|
14
|
14
|
| И# сёде давjдъ въ масерeмэ въ пустhни во ўзи1нахъ, и3 сэдsше въ пустhни на горЁ зjфъ, въ земли2 зн0йнэ: и3 и3скaше є3го2 саyлъ во вс‰ дни6, и3 не предадE є3гw2 бGъ въ рyцэ є3гw2. | Давид же перебував у пустелі в неприступних місцях і потім на горі в пустелі Зиф. Саул шукав його кожного дня; але Бог не віддав Давида в руки його. |
|
15
|
15
|
| И# ви1дэ давjдъ, ћкw и3сх0дитъ саyлъ и3скaти є3го2: и3 давjдъ бsше на горЁ зн0йнэ, въ дубрaвэ зjфъ. | І бачив Давид, що Саул вийшов шукати душу його; Давид же був у пустелі Зиф у лісі. |
|
16
|
16
|
| И# востA їwнаfaнъ сhнъ саyловъ и3 и4де къ давjду въ дубрaву, и3 ўтверди2 рyцэ є3гw2 во гDэ, | І встав Іонафан, син Саула, і прийшов до Давида в ліс, і зміцнив його упованням на Бога, |
|
17
|
17
|
| и3 речE къ немY: не б0йсz, ћкw не и4мать њбрэсти2 тебE рукA nтцA моегw2 саyла, и3 ты2 и4маши цaрствовати во ї}ли, и3 ѓзъ бyду по тебЁ другjй, и3 саyлъ nтeцъ м0й ўвёда тaкw. | і сказав йому: не бійся, бо не знайде тебе рука батька мого Саула, і ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду другим після тебе; і Саул, батько мій, знає це. |
|
18
|
18
|
| И# положи1ста џба завётъ пред8 гDемъ: и3 сэдsше давjдъ въ дубрaвэ, ґ їwнаfaнъ tи1де въ д0мъ св0й. | І уклали вони між собою завіт перед лицем Господа; і Давид залишився в лісі, а Іонафан пішов у дім свій. |
|
19
|
19
|
| И# и3зыд0ша зіфeє t зн0йныz земли2 къ саyлу на х0лмъ, глаг0люще: не сe ли давjдъ скрhсz ў нaсъ въ мессaрэ во ўзи1нахъ въ дубрaвэ на холмЁ є3хелaтстэ, и4же њдеснyю їесем0на; | І прийшли зифеї до Саула в Гиву, говорячи: ось, Давид ховається в нас у неприступних місцях, у лісі, на пагорбі Гахила, що праворуч від Ієсимона; |
|
20
|
20
|
| и3 нн7э всE є4же по души2 царeвэ ко и3схождeнію, да сни1детъ (u5бо) къ нaмъ: заключи1ша бо є3го2 въ рyки царє1вы. | отже, за бажанням душі твоєї, царю, йди; а наша справа буде видати його в руки царя. |
|
21
|
21
|
| И# речE и5мъ саyлъ: благословeни вы2 гDеви, ћкw поболёсте њ мнЁ: | І сказав їм Саул: благословенні ви в Господа за те, що пожаліли про мене; |
|
22
|
22
|
| и3ди1те нн7э, и3 ўгот0вите є3щE, и3 познaйте мёсто є3гw2, и3дёже бyдетъ ногA є3гw2 вск0рэ, тaмw и3дёже рёсте, да не кaкw прехи1тритъ: | йдіть, упевніться ще, розвідайте і виглядіть місце його, де буде нога його, і хто бачив його там, бо мені говорять, що він дуже хитрий; |
|
23
|
23
|
| и3 ви1дите и3 ўразумёйте њ всёхъ мёстэхъ, и3дёже т0й крhетсz, и3 возврати1тесz ко мнЁ на гот0во, и3 и3дY съ вaми: и3 бyдетъ, ѓще є4сть на земли2, и3зыскaти и4мамъ є3го2 во всёхъ тhсzщахъ їyдиныхъ. | і виглядіть, і розвідайте про всі схованки, в яких він ховається, і поверніться до мене з вірною звісткою, і я піду з вами; і якщо він у цій землі, я буду шукати його у всіх тисячах Іудиних. |
|
24
|
24
|
| И# востaша зіфeє, и3 и3д0ша пред8 саyломъ: давjдъ же и3 мyжіе є3гw2 бsху въ пустhни маHнъ къ зaпаду њдеснyю їесем0на. | І встали вони і пішли в Зиф раніше Саула. Давид же і люди його були в пустелі Маон, на рівнині, праворуч від Ієсимона. |
|
25
|
25
|
| И# и4де саyлъ и3 мyжіе є3гw2 и3скaти давjда. И# возвэсти1ша давjду, и3 сни1де ко кaменю и4же въ пустhни маHнъ. И# ўслhша саyлъ, и3 погнA в8слёдъ давjда въ пустhню маHнъ. | І пішов Саул з людьми своїми шукати його. Але Давида сповістили про це, і він перейшов до скелі і залишався в пустелі Маон. І почув Саул, і погнався за Давидом у пустелю Маон. |
|
26
|
26
|
| И# и3дsше саyлъ и3 мyжіе є3гw2 t страны2 горы2 tсю1ду, давjдъ же бЁ и3 мyжіе є3гw2 t страны2 горы2 toнyду: и3 бЁ давjдъ ўкрывazсz и3ти2 t лицA саyлz, ґ саyлъ и3 мyжіе є3гw2 њполчи1шасz на давjда и3 на мyжы є3гw2 ћти и5хъ. | І йшов Саул з одного боку гори, а Давид з людьми своїми був на іншому боці гори. І коли Давид поспішав утекти від Саула, а Саул з людьми своїми йшов в обхід Давида і людей його, щоб захопити їх; |
|
27
|
27
|
| И# пріи1де вёстникъ къ саyлу глаг0лz: потщи1сz и3 и3ди2, ћкw напад0ша и3ноплемє1нницы на зeмлю твою2. | тоді прийшов до Саула вісник, говорячи: поспішай і приходь, бо филистимляни напали на землю. |
|
28
|
28
|
| И# возврати1сz саyлъ не гнaти в8слёдъ давjда, и3 и4де проти1ву и3ноплемeнникwмъ: сегw2 рaди наречeсz мёсто џно кaмень раздэлeнный. | І повернувся Саул від переслідування Давида і пішов назустріч филистимлянам; тому і назвали це місце: Села-Гаммахлекоф*. |
|
Главa к7д
|
Глава 24
|
|
1
|
1
|
| И# востA давjдъ tтyду и3 сёде во ўзи1нахъ є3нгаддJ. | І вийшов Давид звідти і жив у безпечних місцях Ен-Гадди. |
|
2
|
2
|
| И# бhсть є3гдA возврати1сz саyлъ вспsть t и3ноплемє1нникъ, и3 возвэсти1ша є3мY, глаг0люще: сE, давjдъ въ пустhни є3нгaдстэй. | Коли Саул повернувся від филистимлян, його сповістили, говорячи: ось, Давид у пустелі Ен-Гадди. |
|
3
|
3
|
| И# взS саyлъ съ соб0ю три2 тhсzщы мужeй и3збрaнныхъ t всегw2 ї}лz и3 и4де и3скaти давjда и3 мужeй є3гw2 прsмw лицY саддeемъ: | І взяв Саул три тисячі добірних чоловіків з усього Ізраїля і пішов шукати Давида і людей його по горах, де живуть сарни. |
|
4
|
4
|
| и3 пріи1де до стaдъ пас0мыхъ на пути2, и3 бЁ тaмw вертeпъ: и3 саyлъ вни1де и3спраздни1тисz, давjдъ же и3 мyжіе є3гw2 во внyтреннихъ вертeпа сэдsху. | І прийшов до загону овечого, при дорозі; там була печера, і зайшов туди Саул за потребою; Давид же і люди його сиділи в глибині печери. |
|
5
|
5
|
| И# рёша мyжіе давjдwвы къ немY: сE, дeнь сeй, њ нeмже речE гDь тебЁ предaти врагA твоего2 въ рyцэ твои2, и3 сотвори1ши є3мY ћкоже ўг0дно пред8 nчи1ма твои1ма. И# востA давjдъ, и3 tрёза воскри1ліе nдeжды саyли w4тай. | І говорили Давиду люди його: ось день, про який говорив тобі Господь: «ось, Я видам ворога твого в руки твої, і зробиш з ним, що тобі завгодно». Давид встав і тихенько відрізав край від верхнього одягу Саула. |
|
6
|
6
|
| И# бhсть по си1хъ, и3 вострепетA давjду сeрдце є3гw2, ћкw tрёза воскри1ліе nдeжды саyли: | Але після цього боляче стало серцю Давида, що він відрізав край від одягу Саула. |
|
7
|
7
|
| и3 речE давjдъ къ мужє1мъ свои6мъ: никaкоже ми2 t гDа, ѓще сотворю2 глаг0лъ сeй господи1ну моемY хрістY гDню, є4же нанести2 рyку мою2 нaнь, ћкw хріст0съ гDень є4сть сeй. | І сказав він людям своїм: нехай не попустить мені Господь зробити це господареві моєму, помазанику Господньому, щоб накласти руку мою на нього, бо він помазаник Господній. |
|
8
|
8
|
| И# ўвэщA давjдъ мyжы сво‰ словесы2 и3 не дадE и5мъ востaвшымъ ўби1ти саyла. И# востA саyлъ, и3 сни1де на пyть. | І утримав Давид людей своїх цими словами і не дав їм повстати на Саула. А Саул встав і вийшов з печери на дорогу. |
|
9
|
9
|
| И# и3зhде давjдъ в8слёдъ є3гw2 и3з8 вертeпа: и3 возопи2 давjдъ в8слёдъ саyла, глаг0лz: господи1не царю2. И# њзрёсz саyлъ в8слёдъ себє2, и3 преклони1сz давjдъ лицeмъ свои1мъ до земли2, и3 поклони1сz є3мY. | Потім встав і Давид, і вийшов з печери, і закричав услід Саулу, говорячи: господарю мій, царю! Саул оглянувся назад, і Давид упав лицем на землю і поклонився [йому]. |
|
10
|
10
|
| И# речE давjдъ къ саyлу: почто2 слyшаеши словeсъ людjй глаг0лющихъ: сE, давjдъ и4щетъ души2 твоеS; | І сказав Давид Саулу: навіщо ти слухаєш слова людей, які говорять: «ось, Давид замишляє зло на тебе»? |
|
11
|
11
|
| сE, днeсь ви1дэста џчи твои2, ћкw предадe тz гDь днeсь въ рyцэ мои2 въ вертeпэ, и3 не восхотёхъ ўби1ти тебE, и3 пощадёхъ тS, и3 рёхъ: не нанесY руки2 моеS на г0спода моего2, ћкw помaзанникъ гDень сeй є4сть: | Ось, сьогодні бачать очі твої, що Господь віддавав тебе нині в руки мої в печері; і мені говорили, щоб убити тебе; але я пощадив тебе і сказав: «не підніму руки моєї на господаря мого, бо він помазаник Господа». |
|
12
|
12
|
| и3 сE, воскри1ліе nдeжды твоеS въ руцЁ моeй, ѓзъ tsхъ воскри1ліе nдeжды твоеS, и3 не ўби1хъ тебE: и3 ўразумёй, и3 ви1ждь днeсь, ћкw нёсть ѕл0бы въ руцЁ моeй, нижE нечeстіz и3 през0рства, нижE согрэши1хъ къ тебЁ, ґ ты2 и4щеши души2 моеS и3з8sти ю5: | Батьку мій! подивися на край одягу твого в руці моїй; я відрізав край одягу твого, а тебе не убив: довідайся і переконайся, що немає в руці моїй зла, ні підступництва, і я не згрішив проти тебе; а ти шукаєш душі моєї, щоб погубити її. |
|
13
|
13
|
| да сyдитъ гDь междY мн0ю и3 тоб0ю, и3 да защи1титъ мS гDь t тебє2: рукA же моS не бyдетъ на тS, | Нехай розсудить Господь між мною і тобою, і нехай помститься тобі Господь за мене; але рука моя не буде на тобі, |
|
14
|
14
|
| ћкоже глаг0летсz при1тча дрeвнzz: t беззакHнникъ и3зhдетъ преступлeніе: рукA же моS не бyдетъ на тS: | як говорить давня притча: «від беззаконних виходить беззаконня». А моя рука не буде на тобі. |
|
15
|
15
|
| и3 нн7э ты2, царю2 ї}левъ, в8слёдъ когw2 и3сх0диши; кого2 ты2 г0ниши; в8слёдъ ли псA ўмeрша и3 в8слёдъ блохи2 є3ди1ныz; | Проти кого вийшов цар Ізраїльський? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою. |
|
16
|
16
|
| да бyдетъ гDь судіS и3 tмсти1тель междY мн0ю и3 тоб0ю, да ви1дитъ гDь и3 сyдитъ сyдъ м0й, и3 њсyдитъ мS t руки2 твоеS. | Господь нехай буде суддею і розсудить між мною і тобою. Він розгляне, розбере справу мою, і спасе мене від руки твоєї. |
|
17
|
17
|
| И# бhсть, є3гдA скончA давjдъ глаг0лы сі‰, глаг0лz къ саyлу, и3 речE саyлъ: тв0й ли глaсъ сeй, чaдо давjде; И# воздви1же саyлъ глaсъ св0й и3 восплaкасz. | Коли скінчив Давид говорити слова ці до Саула, Саул сказав: чи твій це голос, сину мій, Давиде? І підніс Саул голос свій, і плакав, |
|
18
|
18
|
| И# речE саyлъ къ давjду: прaведенъ є3си2 ты2 пaче менє2, ћкw ты2 воздaлъ ми2 є3си2 благ†z, ѓзъ же тебЁ воздaхъ ѕл†z: | і сказав Давиду: ти справедливіший за мене, тому що ти відплатив мені добром, а я відплачував тобі злом; |
|
19
|
19
|
| и3 ты2 возвэсти1лъ ми2 є3си2 днeсь, ±же сотвори1лъ ми2 благ†z, ћкw заключи1 мz гDь въ рyки тво‰ днeсь, и3 не ўби1лъ мS є3си2: | ти показав це сьогодні, вчинивши зі мною милість, коли Господь віддавав мене в руки твої, ти не вбив мене. |
|
20
|
20
|
| и3 ћкоже ѓще кто2 њбрёлъ бы врагA своего2 въ печaли, и3 tпусти1лъ бы є3го2 въ пyть блaгъ, и3 гDь воздaстъ є3мY благ†z, ћкоже ты2 сотвори1лъ є3си2 днeсь: | Хто, знайшовши ворога свого, відпустив би його в добру путь? Господь віддасть тобі добром за те, що зробив ти мені сьогодні. |
|
21
|
21
|
| и3 нн7э сE, ѓзъ вёмъ, ћкw царю1z цaрствовати и4маши, и3 стaти и4мать въ руцЁ твоeй цaрство ї}лево: | І тепер я знаю, що ти неодмінно будеш царювати, і царство Ізраїлеве буде твердим у руці твоїй. |
|
22
|
22
|
| и3 нн7э клени1сz ми2 гDемъ, ћкw не и3скорени1ши сёмене моегw2 по мнЁ и3 не погуби1ши и4мене моегw2 t д0му nтцA моегw2. | Отже, поклянися мені Господом, що ти не викоріниш потомства мого після мене і не знищиш імені мого в домі батька мого. |
|
23
|
23
|
| И# клsтсz давjдъ саyлу. И# tи1де саyлъ на мёсто своE, давjдъ же и3 мyжіе є3гw2 взыд0ша въ мессeру тёсную. | І поклявся Давид Саулу. І пішов Саул у дім свій, Давид же і люди його зійшли в місце укріплене. |
|
Главa к7є
|
Глава 25
|
|
1
|
1
|
| И# ќмре самуи1лъ, и3 собрaшасz вeсь ї}ль, и3 плaкашасz є3гw2, и3 погреб0ша є3го2 въ д0му є3гw2 во ґрмаfeмэ. И# востA давjдъ, и3 сни1де въ пустhню маHню. | І помер Самуїл; і зібралися всі ізраїльтяни, і плакали за ним, і поховали його в домі його, у Рамі. Давид встав і пішов у пустелю Фаран. |
|
2
|
2
|
| И# бЁ человёкъ въ маHнэ и3 стадA є3гw2 на карми1лэ, и3 человёкъ вели1къ ѕэлw2: и3 семY nвeцъ три2 тhсzщы и3 к0зъ тhсzща: и3 бhсть є3гдA стрижaше стадA сво‰ на карми1лэ: | Був хтось у Маоні, а маєток його на Кармилі, чоловік дуже багатий; у нього було три тисячі овець і тисяча кіз; і був він на стрижці овець своїх на Кармилі. |
|
3
|
3
|
| и4мz же человёку навaлъ и3 и4мz женЁ є3гw2 ґвігeа: и3 женA є3гw2 благA смhсломъ и3 добрA вз0ромъ ѕэлw2, мyжъ же є3S человёкъ жeстокъ и3 лукaвъ въ начинaніихъ и3 человёкъ ѕвэронрaвенъ. | Ім’я чоловіка того — Навал, а ім’я дружини його — Авигея; ця жінка була дуже розумна і красива лицем, а він — людина жорстока і зла норовом; він був з роду Халева. |
|
4
|
4
|
| И# ўслhша давjдъ въ пустhни, ћкw стрижeтъ навaлъ на карми1лэ стадA сво‰. | І почув Давид у пустелі, що Навал стриже [на Кармилі] овець своїх. |
|
5
|
5
|
| И# послA давjдъ дeсzть nтрокHвъ и3 речE nтрокHмъ: взhдите на карми1лъ и3 и3ди1те къ навaлу и3 вопроси1те є3го2 и4менемъ мои1мъ съ ми1ромъ, | І послав Давид десять отроків, і сказав Давид отрокам: підніміться на Кармил і підіть до Навала, і вітайте його від мого імені, |
|
6
|
6
|
| и3 рцhте сі‰: здрaвъ ли є3си2 ты2 и3 д0мъ тв0й, и3 вс‰ тво‰ здрaва ли сyть; | і скажіть так: «[здрастуй,] мир тобі, мир дому твоєму, мир усьому твоєму; |
|
7
|
7
|
| и3 нн7э сE, ўслhшахъ, ћкw стригyтъ тебЁ нн7э пастуси2 твои2, и5же бёша съ нaми въ пустhни, и3 не возбрани1хомъ и5мъ, и3 не повелёхомъ и5мъ ничесHже во вс‰ дни6, є3гдA бёша на карми1лэ: | нині я почув, що в тебе стрижуть овець. Ось, пастухи твої були з нами, і ми не кривдили їх, і нічого в них не пропало за весь час їхнього перебування на Кармилі; |
|
8
|
8
|
| вопроси2 nтрокHвъ твои1хъ и3 возвэстsтъ ти2: и3 да њбрsщутъ џтроцы твои2 благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, ћкw въ дeнь блaгъ пріид0хомъ: дaждь u5бо нн7э є4же њбрsщетъ рукA твоS nтрокHмъ твои6мъ и3 сhну твоемY давjду. | запитай слуг твоїх, і вони скажуть тобі; отже, нехай знайдуть отроки благовоління в очах твоїх, бо в добрий день прийшли ми; дай же рабам твоїм і синові твоєму Давиду, що знайде рука твоя». |
|
9
|
9
|
| И# пріид0ша џтроцы давjдwвы и3 глаг0лаша словесA сі‰ къ навaлу, по всBмъ глаг0лwмъ си6мъ и4менемъ давjдовымъ. | І пішли люди Давидові, і сказали Навалові від імені Давида всі ці слова, і замовкли. |
|
10
|
10
|
| И# возскочи2 навaлъ и3 tвэщA nтрокHмъ давjдwвымъ и3 речE: кто2 давjдъ; и3 кто2 сhнъ їессeовъ; днeсь ўмн0жени сyть раби2 tходsще кjйждо t лицA господи1на своегw2: | І [підхопився] Навал, [і] відповів слугам Давидовим, і сказав: хто такий Давид, і хто такий син Ієссеїв? нині стало багато рабів, що тікають від господарів своїх; |
|
11
|
11
|
| и3 возмy ли хлёбы мо‰ и3 віно2 моE и3 закл†наz мо‰, ±же заклaхъ стригyщымъ мо‰ џвцы, и3 дaмъ ли w4наz мужє1мъ, и4хже не вёмъ tкyду сyть; | невже мені взяти хліби мої і воду мою, [і вино моє] і м’ясо, приготоване мною для тих, хто стриже овець моїх, і віддати людям, про яких не знаю, звідки вони? |
|
12
|
12
|
| И# возврати1шасz џтроцы давjдwвы путeмъ свои1мъ, и3 возврaщшесz пріид0ша и3 возвэсти1ша давjду по глаг0лwмъ си6мъ. | І пішли назад люди Давида своїм шляхом і повернулися, і прийшли і переказали йому всі слова ці. |
|
13
|
13
|
| И# речE давjдъ мужє1мъ свои6мъ: препоsшитесz кjйждо nрyжіемъ свои1мъ. И# препоsсашасz nрyжіемъ свои1мъ, и3 сaмъ давjдъ препоsсасz мечeмъ свои1мъ, и3 и3д0ша в8слёдъ давjда, ћкw четhреста мужeй, ґ двёсти и4хъ њстaшасz ў сосyдwвъ. | Тоді Давид сказав людям своїм: опережіться кожен мечем своїм. І всі оперезалися мечами своїми, оперезався і сам Давид своїм мечем, і пішли за Давидом близько чотирьохсот чоловік, а двісті залишилися при обозі. |
|
14
|
14
|
| И# ґвігeи женЁ навaловэ повёда є3ди1нъ џтрокъ, глаг0лz: сE, присылA давjдъ послы2 t пустhни благослови1ти господи1на нaшего, џнъ же tврати1сz t ни1хъ: | Авигею ж, дружину Навала, сповістив один із слуг, сказавши: ось, Давид послав з пустелі послів вітати нашого господаря, але він обійшовся з ними грубо; |
|
15
|
15
|
| мyжіе же блaзи (бёша) нaмъ ѕэлw2, не возбранsху нaмъ, нижE повелэвaху нaмъ что2 во вс‰ дни6, въ нsже бёхомъ съ ни1ми: | а ці люди дуже добрі до нас, не кривдили нас, і нічого не пропало в нас за весь час, коли ми ходили з ними, будучи у полі; |
|
16
|
16
|
| и3 сyщымъ нaмъ на селЁ, ѓки стэнA бёша w4крестъ нaсъ, и3 въ нощи2 и3 во дни2, по вс‰ дни6 въ нsже бёхомъ съ ни1ми пасyще стадA: | вони були для нас огорожею і вдень і вночі весь час, коли ми пасли стада поблизу них; |
|
17
|
17
|
| и3 нн7э разумёй и3 ви1ждь ты2, что2 сотвори1ши, ћкw соверши1сz ѕл0ба на господи1на нaшего и3 на д0мъ є3гw2, и3 сeй сhнъ губи1тель, и3 не возм0жно глаг0лати къ немY. | отже, подумай і подивися, що робити; бо неминуче загрожує лихо господареві нашому і всьому дому його, а він — людина зла, не можна говорити з ним. |
|
18
|
18
|
| И# потщaсz ґвігeа, и3 взS двёсти хлёбwвъ и3 двA сос{да вінA и3 пsть nвeцъ ўстр0еныхъ и3 пsть мёръ муки2 чи1стыz и3 к0шницу гр0здіz и3 двёсти вsзаницъ см0квей, и3 возложи2 на nслsта, | Тоді Авигея поспішно взяла двісті хлібів, і два міхи з вином, і п’ять овець приготованих, і п’ять мір сушених зерен, і сто зв’язок ізюму, і двісті зв’язок смокв, і нав’ючила на ослів, |
|
19
|
19
|
| и3 речE ко nтрокHмъ свои6мъ: поиди1те предо мн0ю, и3 сE, ѓзъ в8слёдъ вaсъ и3дY. Мyжу же своемY не возвэсти2. | і сказала слугам своїм: ідіть переді мною, ось, я піду за вами. А чоловікові своєму Навалові нічого не сказала. |
|
20
|
20
|
| И# бhсть, всёдшей є4й на nсли1цу и3 сходsщей въ подг0ріе, и3 сE, давjдъ и3 мyжіе є3гw2 и3дsху сопроти1ву є3S, и3 срёте и5хъ. | Коли ж вона, сидячи на ослі, спускалася по звивинах гори, ось, назустріч їй іде Давид і люди його, і вона зустрілася з ними. |
|
21
|
21
|
| И# речE давjдъ: вои1стинну всyе вс‰ навaлwва сохрани1хъ въ пустhни, и3 ничес0же повелёхъ взsти t всёхъ ±же є3гw2, и3 воздадe ми ѕл†z за благ†z: | І Давид сказав: так, марно я охороняв у пустелі все майно цього чоловіка, і нічого не пропало з того, що належало йому; він платить мені злом за добро; |
|
22
|
22
|
| сі‰ да сотвори1тъ бGъ давjду и3 сі‰ да приложи1тъ, ѓще до ќтра њстaвлю t всёхъ навaловыхъ дaже до мочaщагwсz къ стэнЁ. | нехай те і те зробить Бог з ворогами Давида, і ще більше зробить, якщо до світанку з усього, що належить Навалові, я залишу того, хто мочиться до стіни. |
|
23
|
23
|
| И# ўви1дэ ґвігeа давjда, и3 потщaсz и3 скочи2 со nслsте, и3 падE пред8 давjдомъ на лицE своE, и3 поклони1сz є3мY до земли2, | Коли Авигея побачила Давида, то поспішила зійти з осла й упала перед Давидом на лице своє і поклонилася до землі; |
|
24
|
24
|
| и3 падE на н0ги є3гw2 и3 речE: во мнЁ, господи1не м0й, непрaвда моS: да глаг0летъ нн7э рабA твоS во ќшы твои2, и3 послyшай словeсъ рабы2 твоеS: | й упала до ніг його і сказала: на мені гріх, господарю мій; дозволь рабі твоїй говорити у вуха твої і послухай слів раби твоєї. |
|
25
|
25
|
| да не возложи1тъ нн7э господи1нъ м0й сeрдца своегw2 на человёка ги1белнаго сего2, ћкw по и4мени своемY т0й є4сть: навaлъ и4мz є3мY, и3 безyміе съ ни1мъ: ѓзъ же рабA твоS не ви1дэхъ nтрокHвъ господи1на моегw2, и5хже послaлъ є3си2: | Нехай господар мій не звертає уваги на цю злу людину, на Навала; тому що яке ім’я його, такий і він. Навала — ім’я його, і безумство його з ним*. А я, раба твоя, не бачила слуг господаря мого, яких ти посилав. |
|
26
|
26
|
| и3 нн7э, господи1не м0й, жи1въ гDь и3 живA душA твоS, ћкоже возбрани2 тебЁ гDь є4же не пріити2 на кр0вь непови1нну и3 спасти2 тебЁ рyку твою2: и3 нн7э да бyдутъ ћкоже навaлъ врази2 твои2 и3 и4щущіи господи1ну моемY ѕлA: | І нині, господарю мій, живий Господь і жива душа твоя, Господь не попустить тобі йти на пролиття крові й утримає руку твою від помсти, і нині нехай будуть, як Навал, вороги твої і зловмисники проти господаря мого. |
|
27
|
27
|
| и3 нн7э возми2 благословeніе сіE, є4же принесE рабA твоS господи1ну моемY, и3 дaждь nтрокHмъ предстоsщымъ господи1ну моемY: | Ось ці дари, що принесла раба твоя господареві моєму, щоб дати їх отрокам, які служать господареві моєму. |
|
28
|
28
|
| tими2 нн7э непрaвду рабы2 твоеS, ћкw творS сотвори1тъ гDь д0мъ вёренъ господи1ну моемY, ћкw на брaни господи1на моегw2 гDь споб0ретъ, и3 ѕл0ба не њбрsщетсz въ тебЁ никогдaже: | Прости провину раби твоєї; Господь неодмінно влаштує господарю моєму дім міцний, бо війни Господні веде господар мій, і зло не прийде до тебе в усе життя твоє. |
|
29
|
29
|
| и3 ѓще востaнетъ человёкъ гонsй тS и3 и3щaй души2 твоеS, и3 бyдетъ душA господи1на моегw2 привsзана соyзомъ жи1зни ў гDа бGа, и3 дyшу врагHвъ твои1хъ порази1ши прaщею посредЁ прaщи: | Якщо повстане людина переслідувати тебе і шукати душі твоєї, то душа господаря мого буде зав’язана у вузлі життя Господа Бога твого, а душу ворогів твоїх кине Він немов пращею. |
|
30
|
30
|
| и3 бyдетъ є3гдA сотвори1тъ гDь господи1ну моемY вс‰, є3ли6ка гlаше благ†z њ тебЁ, и3 повели1тъ тебЁ гDь (бhти) вождeмъ во ї}ли, | І коли зробить Господь господареві моєму все, що говорив про тебе доброго, і поставить тебе вождем над Ізраїлем, |
|
31
|
31
|
| и3 не бyдетъ тебЁ сіE мeрзость и3 соблaзнъ сeрдцу господи1на моегw2, є4же и3зліsти кр0вь непови1нную тyне и3 спасти2 рyку свою2 себЁ: и3 да блaго сотвори1тъ гDь господи1ну моемY, и3 воспомzнeши рабY твою2, є4же благосотвори1ти є4й. | то не буде це для серця господаря мого засмученням і занепокоєнням, що не пролив марно крові і зберіг себе від помсти. І Господь облагодіє господаря мого, і згадаєш рабу твою [і зробиш милість їй]. |
|
32
|
32
|
| И# речE давjдъ ко ґвігeи: блгcвeнъ гDь бGъ ї}левъ, и4же послa тz днeсь на срётеніе ми2, | І сказав Давид Авигеї: благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який послав тебе нині назустріч мені, |
|
33
|
33
|
| и3 благословeнъ совётъ тв0й, и3 благословeна ты2 ўдержaвшаz мS въ дeнь сeй и3ти2 на проли1тіе кр0ве, и3 спасти1 ми рyку мою2: | і благословенний розум твій, і благословенна ти за те, що ти тепер не допустила мене йти на пролиття крові й помститися за себе. |
|
34
|
34
|
| nбaче жи1въ гDь бGъ ї}левъ, и4же возбрани1 ми днeсь ѕло2 сотвори1ти тебЁ: занE ѓще бы не потщaласz и3 не пришлA є3си2 на срётеніе мнЁ, тогдA рёхъ: ѓще њстaнетсz навaлу до ќтреннzгw свёта мочaщійсz къ стэнЁ. | Але, — живий Господь Бог Ізраїлів, Який утримав мене від вчинення зла тобі, — якби ти не поспішила і не прийшла назустріч мені, то до світанку я не залишив би Навалу того, хто мочиться до стіни. |
|
35
|
35
|
| И# пріS давjдъ t рукY є3S вс‰, ±же принесE є3мY, и3 речE є4й: и3ди2 съ ми1ромъ въ д0мъ св0й: ви1ждь, послyшахъ глaса твоегw2 и3 пріsхъ лицE твоE. | І прийняв Давид з рук її те, що вона принесла йому, і сказав їй: іди з миром у дім твій; ось, я послухався голосу твого й ушанував лице твоє. |
|
36
|
36
|
| И# пріи1де ґвігeа къ навaлу: и3 сE, ў негw2 пи1ръ въ домY є3гw2, ћкw пи1ръ царeвъ: и3 сeрдце навaлово вeсело въ нeмъ, и3 т0й піsнъ до ѕэлA. И# не возвэсти2 ґвігeа навaлу глаг0ла ни вели1ка ни мaла до свёта ќтреннzгw. | І прийшла Авигея до Навала, і ось, у нього бенкет у домі його, як бенкет царський, і серце Навала було веселе; він же був дуже п’яний; і не сказала йому ні слова, ні великого, ні малого, до ранку. |
|
37
|
37
|
| И# бhсть заyтра, є3гдA и3стрезви1сz навaлъ t вінA, повёда є3мY женA є3гw2 вс‰ глаг0лы сі‰, и3 ќмре сeрдце є3гw2 въ нeмъ, и3 т0й бhсть ћкw кaмень. | Вранці ж, коли Навал протверезився, дружина його розповіла йому про це, і завмерло в ньому серце його, і став він, як камінь. |
|
38
|
38
|
| И# бhсть ћкw дeсzть днjй, и3 порази2 гDь навaла, и3 ќмре. | Днів через десять уразив Господь Навала, і він помер. |
|
39
|
39
|
| И# ўслhша давjдъ и3 речE: блгcвeнъ гDь, и4же суди2 сyдъ поношeніz моегw2 t руки2 навaли, и3 рабA своего2 ўдержA t руки2 ѕлhхъ, и3 ѕл0бу навaлю њбрати2 гDь на главY є3гw2. И# послA давjдъ и3 глаг0ла ко ґвігeи поsти ю5 себЁ въ женY. | І почув Давид, що Навал помер, і сказав: благословенний Господь, що віддав за посоромлення, нанесене мені Навалом, і раба Свого вберіг від зла; Господь повернув злобу Навала на його ж голову. І послав Давид сказати Авигеї, що він бере її собі за дружину. |
|
40
|
40
|
| И# пріид0ша џтроцы давjдwвы ко ґвігeи въ карми1лъ, и3 рёша є4й, глаг0люще: давjдъ послA нaсъ къ тебЁ, да тS п0йметъ себЁ въ женY. | І прийшли слуги Давидові до Авигеї на Кармил і сказали їй так: Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за дружину. |
|
41
|
41
|
| И# востA и3 поклони1сz до земли2 лицeмъ и3 речE: сE, рабA твоS въ рабhню ўмывaти н0ги nтрокHмъ твои6мъ. | Вона встала і вклонилася лицем до землі і сказала: ось, раба твоя готова бути служницею, щоб омивати ноги слуг господаря мого. |
|
42
|
42
|
| И# востA ґвігeа, и3 всёде на nслS, и3 пsть дэви1цъ и3дsху в8слёдъ є3S, и3 п0йде в8слёдъ nтрокHвъ давjдовыхъ, и3 бhсть є3мY въ женY. | І зібралася Авигея поспішно і сіла на осла, і п’ять служниць супроводжували її; і пішла вона за послами Давида і стала його дружиною. |
|
43
|
43
|
| И# ґхінаaму поsтъ давjдъ t їезраeлz, и3 бёстэ є3мY џбэ жєны2. | І Ахиноаму з Ізрееля взяв Давид, і обидві вони були його дружинами. |
|
44
|
44
|
| Саyлъ же дадE мелх0лу дщeрь свою2 женY давjдову фалтjю сhну ґмjсову и4же t р0ммы. | Саул же віддав дочку свою Мелхолу, дружину Давидову, Фалтію, синові Лаїша, що з Галлима. |
|
Главa к7ѕ
|
Глава 26
|
|
1
|
1
|
| И# пріид0ша зіфeє t зн0йныz къ саyлу на х0лмъ, глаг0люще: сE, давjдъ скрhсz ў нaсъ на холмЁ є3хелafъ, прsмw їессем0ну. | Прийшли зифеї [з півдня] до Саула в Гиву і сказали: ось, Давид ховається у нас на пагорбі Гахила, що праворуч від Ієсимона. |
|
2
|
2
|
| И# востA саyлъ, и3 сни1де въ пустhню зjфъ, и3 съ ни1мъ три2 тhсzщы мужeй и3збрaнныхъ t ї}лz, и3скaти давjда въ пустhни зjфъ. | І встав Саул і спустився в пустелю Зиф, і з ним три тисячі добірних мужів ізраїльських, щоб шукати Давида в пустелі Зиф. |
|
3
|
3
|
| И# њполчи1сz саyлъ на холмЁ є3хелafъ и4же прsмw їессем0ну при пути2, давjдъ же сэдsше въ пустhни. И# ви1дэ давjдъ, ћкw и4детъ саyлъ в8слёдъ є3гw2 въ пустhню, | І розташувався Саул на пагорбі Гахила, що праворуч від Ієсимона, при дорозі; Давид же знаходився в пустелі і бачив, що Саул іде за ним у пустелю; |
|
4
|
4
|
| и3 послA давjдъ соглzд†таи, и3 разумЁ, ћкw и4детъ саyлъ гот0въ и3з8 кеjлz: | і послав Давид спостерігачів і довідався, що Саул дійсно прийшов [з Кеїля]. |
|
5
|
5
|
| и3 востA давjдъ w4тай, и3 вни1де въ мёсто, и3дёже почивaше саyлъ, и3 тaмw бsше ґвени1ръ сhнъ ни1ровъ, пeрвый воев0да є3гw2, и3 саyлъ спaше въ колесни1цэ цaрстэй, и3 лю1діе њполчи1вшесz w4крестъ є3гw2. | І встав Давид [таємно] і пішов до місця, на якому Саул розташувався станом, і побачив Давид місце, де спав Саул і Авенир, син Нирів, воєначальник його. Саул же спав у наметі, а народ розташувався довкола нього. |
|
6
|
6
|
| И# tвэщA давjдъ и3 речE ко ґвімелeху хеттeину и3 ко ґвeссэ сhну сарyину брaту їwaвлю, глаг0лz: кто2 вни1детъ со мн0ю къ саyлу въ п0лкъ; И# речE ґвeсса: ѓзъ вни1ду съ тоб0ю. | І звернувся Давид і сказав Ахимелеху хеттеянину й Авессі, синові Саруїному, братові Іоава, говорячи: хто піде зі мною до Саула в стан? І відповів Авесса: я піду з тобою. |
|
7
|
7
|
| И# внид0ста давjдъ и3 ґвeсса въ лю1ди н0щію: и3 сE, саyлъ спsй сн0мъ въ колесни1цэ цaрстэй, и3 копіE є3гw2 водружeно въ зeмлю при главЁ є3гw2, ґвени1ръ же и3 в0ини є3гw2 спaху w4крестъ є3гw2. | І прийшов Давид з Авессою до людей [Саулових] уночі; і ось, Саул лежить, спить у наметі, і спис його встромлений у землю в головах його; Авенир же і народ лежать довкола нього. |
|
8
|
8
|
| И# речE ґвeсса къ давjду: заключи2 гDь днeсь врагA твоего2 въ рyцэ твои2, и3 нн7э поражY є3го2 копіeмъ въ зeмлю є3ди1ножды, и3 не повторю2 є3мY. | Авесса сказав Давиду: віддав Бог нині ворога твого в руки твої; отже, дозволь, я приколю його списом до землі одним ударом і не повторю удару. |
|
9
|
9
|
| И# речE давjдъ ко ґвeссэ: не ўбивaй є3гw2, ћкw кто2 прострeтъ рyку свою2 на хрістA гDнz, и3 непови1ненъ бyдетъ; | Але Давид сказав Авессі: не вбивай його; бо хто, піднявши руку на помазаника Господнього, залишиться непокараним? |
|
10
|
10
|
| И# речE давjдъ: жи1въ гDь, ѓще не гDь порази1тъ є3го2, и3ли2 дeнь є3гw2 пріи1детъ, и3 ќмретъ, и3ли2 на брaнь сни1детъ и3 поги1бнетъ: | І сказав Давид: живий Господь! нехай уразить його Господь, або прийде день його, і він помре, або піде на війну і загине; мене ж нехай не попустить Господь підняти руку мою на помазаника Господнього; |
|
11
|
11
|
| да не бyдетъ ми2 t гDа нанести2 рyку мою2 на хрістA гDнz: и3 нн7э возми2 копіE t возглaвіz є3гw2 и3 сосyдъ воднhй, и3 tи1демъ мы2 њ себЁ. | а візьми його спис, що у головах його, і посудину з водою, і підемо до себе. |
|
12
|
12
|
| И# взS давjдъ копіE и3 сосyдъ воднhй t возглaвіz є3гw2, и3 tид0ста њ себЁ: и3 не бЁ и4же бы ви1дэлъ и3ли2 разумёлъ, и3 не бsше востаю1щагw, вси2 бо спaху, ћкw с0нъ крёпокъ t гDа нападE на нS. | І взяв Давид спис і посудину з водою в головах Саула, і пішли вони до себе; і ніхто не бачив, і ніхто не знав, і ніхто не прокинувся, але усі спали, тому що сон від Господа напав на них. |
|
13
|
13
|
| И# прeйде давjдъ на w4нъ п0лъ и3 стA на версЁ горы2 и3здалeча, и3 мн0гъ бЁ пyть междY и4ми. | І перейшов Давид на інший бік і став на вершині гори вдалині; велика відстань була між ними. |
|
14
|
14
|
| И# воззвA давjдъ къ лю1демъ, и3 ґвени1ру речE глаг0лz: не tвэщaеши ли, ґвени1ре; И# tвэщA ґвени1ръ и3 речE: кто2 ты2 є3си2 зовhй мS; | І звернувся Давид до народу й Авенира, сина Нирового, говорячи: відповідай, Авенире. І відповів Авенир і сказав: хто ти, що кричиш і турбуєш царя? |
|
15
|
15
|
| И# речE давjдъ ко ґвени1ру: не мyжъ ли є3си2 ты2; и3 кто2, ћкоже ты2, во ї}ли; и3 почто2 не храни1ши господи1на твоегw2 царS; ћкw вни1де є3ди1нъ t людjй ўби1ти господи1на твоего2 царS: | І сказав Давид Авениру: чи не муж ти, і хто рівний тобі в Ізраїлі? Чому ж ти не бережеш господаря твого, царя? тому що приходив хтось з народу, щоб погубити царя, господаря твого. |
|
16
|
16
|
| и3 не блaго сіE (ѕэлw2), є4же сотвори1лъ є3си2: жи1въ гDь, ћкw сhнове смeрти вы2, не хранsщіи г0спода своего2 царS хрістA гDнz: и3 нн7э ви1ждь, гдЁ є4сть копіE царeво и3 сосyдъ воднhй, ±же бёша при главЁ є3гw2; | Недобре ти це робиш; живий Господь! ви гідні смерті за те, що не бережете господаря вашого, помазаника Господнього. Подивися, де спис царя і посудина з водою, що були в головах його? |
|
17
|
17
|
| И# познA саyлъ глaсъ давjдовъ и3 речE: тв0й ли глaсъ сeй, чaдо давjде; И# речE давjдъ: ѓзъ рaбъ тв0й, г0споди царю2. | І узнав Саул голос Давида і сказав: чи твій це голос, сину мій Давиде? І сказав Давид: мій голос, господарю мій, царю. |
|
18
|
18
|
| И# речE давjдъ: почто2 г0ниши рабA твоего2, г0споди царю2; ћкw что2 (ти2) согрэши1хъ; и3 кaz њбрётесz во мнЁ непрaвда; | І сказав ще: за що господар мій переслідує раба свого? що я зробив? яке зло в руці моїй? |
|
19
|
19
|
| и3 нн7э да послyшаетъ госп0дь м0й цaрь глаг0лwвъ рабA своегw2: ѓще бGъ поwщрsетъ тS на мS, да бyдетъ благов0нна жeртва твоS: ѓще же сhнове человёчестіи, пр0клzти сjи пред8 гDемъ, ћкw и3згнaша мS днeсь не ўтверди1тисz въ жрeбіи гDни, глаг0люще: пойди2, раб0тай богHмъ чужди6мъ: | І нині нехай вислухає господар мій, цар, слова раба свого: якщо Господь розпалив тебе проти мене, то нехай буде це від тебе благозапашною жертвою; якщо ж — сини людські, то прокляті вони перед Господом, тому що вони вигнали мене нині, щоб не належати мені до спадщини Господа, говорячи: «йди, служи богам чужим». |
|
20
|
20
|
| и3 нн7э да не падeтъ кр0вь моS на зeмлю пред8 лицeмъ гDнимъ, ћкw и3зhде цaрь ї}левъ и3скaти души2 моеS, и3 г0нитъ ћкоже нощнhй врaнъ по горaмъ. | Нехай же не проллється кров моя на землю перед лицем Господа; бо цар Ізраїлів вийшов шукати одну блоху, як ганяються за куріпкою по горах. |
|
21
|
21
|
| И# речE саyлъ: согрэши1хъ: возврати1сz, чaдо давjде, ћкw ктомY не сотворю1 ти ѕлA, занE честнA душA моS пред8 nчи1ма твои1ма въ дeнь сeй: безyмнw сотвори1хъ, и3 погрэши1хъ мн0гw ѕэлw2. | І сказав Саул: згрішив я; повернися, сину мій Давиде, тому що я не буду більше робити тобі зла, бо душа моя була дорогою нині в очах твоїх; безумно робив я і дуже багато згрішив. |
|
22
|
22
|
| И# tвэщA давjдъ и3 речE: сE, копіE царeво, да пріи1детъ џтрокъ є3ди1нъ и3 в0зметъ є5: | І відповів Давид і сказав: ось спис царя; нехай один з отроків прийде і візьме його; |
|
23
|
23
|
| и3 гDь да возврати1тъ коемyждо по прaвдэ є3гw2 и3 по вёрэ є3гw2: ћкоже предадe тz гDь днeсь въ рyцэ мои2, и3 не восхотёхъ нанести2 руки2 моеS на хрістA гDнz: | і нехай відплатить Господь кожному за правдою його і за істиною Його, бо Господь віддавав тебе в руки мої, але я не захотів підняти руки моєї на помазаника Господнього; |
|
24
|
24
|
| и3 сE, ћкоже возвели1чисz душA твоS днeсь во џчію моє1ю, тaкw да возвели1читсz душA моS пред8 гDемъ, и3 да покрhетъ мS и3 и4зметъ мS t всsкіz печaли. | і нехай, як дорогоцінне було життя твоє нині в очах моїх, так цінується моє життя в очах Господа, [і нехай покриє Він мене] і нехай визволить мене від усякого лиха! |
|
25
|
25
|
| И# речE саyлъ къ давjду: благословeнъ ты2, чaдо, и3 творsй сотвори1ши и3 могjй возм0жеши. И# tи1де давjдъ въ пyть св0й, ґ саyлъ возврати1сz на мёсто своE. | І сказав Саул Давиду: благословенний ти, сину мій Давиде; і діло зробиш, і перемогти переможеш. І пішов Давид своїм шляхом, а Саул повернувся у своє місце. |
|
Главa к7з
|
Глава 27
|
|
1
|
1
|
| И# речE давjдъ въ сeрдцы своeмъ, глаг0лz: нн7э впадY въ дeнь є3ди1нъ въ рyки са{ли, и3 не бyдетъ ми2 блaго, ѓще не спасyсz въ земли2 и3ноплемeнничи, и3 престaнетъ саyлъ и3скaти менE во всsкомъ предёлэ ї}левэ, и3 спасyсz и3з8 руки2 є3гw2. | І сказав Давид у серці своєму: коли-небудь потраплю я в руки Саула, і немає для мене нічого кращого, як утекти в землю Филистимську; і відстане від мене Саул і не буде шукати мене більше по всіх краях Ізраїльських, і я спасуся від руки його. |
|
2
|
2
|
| И# востA давjдъ и3 шeсть сHтъ мужeй и5же съ ни1мъ, и3 и4де ко ґгхyсу сhну ґммaхову царю2 гefску. | І встав Давид, і вирушив сам і шістсот чоловік, які були з ним, до Анхуса, сина Маоха, царя Гефського. |
|
3
|
3
|
| И# пребhсть давjдъ ў ґгхyса въ гefэ, сaмъ и3 мyжіе є3гw2 вси2 и3 д0мъ є3гw2, и3 давjдъ и3 џбэ жєны2 є3гw2, ґхінаaмъ їезраилjтынz и3 ґвігeа женA навaла карми1лскагw. | І жив Давид у Анхуса в Гефі, сам і люди його, кожен із родиною своєю, Давид і обидві дружини його — Ахиноама ізреелитянка й Авигея, колишня дружина Навала, кармилитянка. |
|
4
|
4
|
| И# возвэсти1ша саyлу, ћкw tбэжE давjдъ въ гefъ, и3 не приложи2 ктомY (саyлъ) и3скaти є3го2. | І донесли Саулу, що Давид утік у Геф, і не став він більше шукати його. |
|
5
|
5
|
| И# речE давjдъ ко ґгхyсу: ѓще њбрёте рaбъ тв0й благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, да дaси ми2 мёсто во є3ди1нэмъ t градHвъ и5же на селЁ, и3 сsду тaмw: и3 вскyю сэди1тъ рaбъ тв0й во грaдэ цaрственнэмъ съ тоб0ю; | І сказав Давид Анхусу: якщо я придбав благовоління в очах твоїх, то нехай дано буде мені місце в одному з малих міст, і я буду жити там; для чого рабові твоєму жити в царському місті разом з тобою? |
|
6
|
6
|
| И# дадE є3мY ґгхyсъ въ дeнь т0й секелaгъ: сегw2 рaди бhсть царю2 їудeйску секелaгъ до днeшнzгw днE. | Тоді дав йому Анхус Секелаг, тому Секелаг і залишився за царями юдейськими донині. |
|
7
|
7
|
| И# бhсть число2 днjй, въ нsже сэдsше давjдъ на селЁ и3ноплемeнничи, четhри мцcы. | Усього часу, який прожив Давид у країні Филистимській, було рік і чотири місяці. |
|
8
|
8
|
| И# восхождaше давjдъ и3 мyжіе є3гw2 и3 нападaху на всsкаго гессeра и3 на ґмаликjта, и3 сE, землS населsшесz t ламсyра и3 до земли2 є3гЂпетскіz: | І виходив Давид з людьми своїми і нападав на гессурян і гирзеян і амаликитян, які здавна населяли цю країну до Сура і навіть до землі Єгипетської. |
|
9
|
9
|
| и3 поражaше давjдъ зeмлю, и3 не њставлsше въ живhхъ мyжеска п0лу и3 жeнска: и3 взимaху стадA, и3 бyйвwлицы и3 nслsта, и3 велблю1ды и3 ри6зы, и3 возвращaющесz прихождaху ко ґгхyсу. | І спустошував Давид ту країну, і не залишав у живих ні чоловіка, ні жінки, і забирав овець, і волів, і ослів, і верблюдів, і одяг; і повертався, і приходив до Анхуса. |
|
10
|
10
|
| И# речE ґгхyсъ къ давjду: на кого2 напад0сте нн7э; И# речE давjдъ ко ґгхyсу: къ ю4гу їудeи и3 къ ю4гу їесмеги2 и3 къ ю4гу кенезjа: | І сказав Анхус Давиду: на кого нападали нині? Давид сказав: на південну країну Юдеї і на південну країну Ієрахмеїла і на південну країну Кенеї. |
|
11
|
11
|
| и3 мyжеска п0лу и3 жeнска не њставлsхъ въ живhхъ є4же вводи1ти въ гefъ, глаг0лz: да не возвэстsтъ въ гefэ на нaсъ, глаг0люще: сі‰ твори1тъ давjдъ. И# сіE њправдaніе є3гw2 во вс‰ дни6, въ нsже сэдsше давjдъ на селЁ и3ноплемeнничи. | І не залишав Давид у живих ні чоловіка, ні жінки, і не приводив у Геф, говорячи: вони можуть донести на нас і сказати: «так вчинив Давид, і такий спосіб дій його в усі часи перебування у країні Филистимській». |
|
12
|
12
|
| И# ўвёрисz давjдъ ґгхyсу ѕэлw2, глаг0лz: њмерзёніемъ њмерзЁ въ лю1дехъ свои1хъ во ї}ли, и3 бyдетъ ми2 рaбъ во вёки. | І довірився Анхус Давиду, говорячи: він став огидним народу своєму Ізраїлю і буде слугою моїм повік. |
|
Главa к7и
|
Глава 28
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть во дни6 w4ны, и3 собрaшасz и3ноплемє1нницы въ полки2 сво‰ и3зhти брaтисz со ї}лтzны. И# речE ґгхyсъ къ давjду: разумёz разумёй, ћкw со мн0ю и3зhдеши на брaнь ты2 и3 мyжіе твои2. | У той час филистимляни зібрали війська свої для війни, щоб воювати з Ізраїлем. І сказав Анхус Давиду: нехай буде тобі відомо, що ти підеш зі мною в ополчення, ти і люди твої. |
|
2
|
2
|
| И# речE давjдъ ко ґгхyсу: тaкw нн7э ўразумёеши, ±же сотвори1тъ рaбъ тв0й. И# речE ґгхyсъ къ давjду: тёмже начaлника храни1телей тёлу (моемY) постaвлю тS во вс‰ дни6. | І сказав Давид Анхусу: нині ти дізнаєшся, що зробить раб твій. І сказав Анхус Давиду: за те я зроблю тебе охоронителем голови моєї на весь час. |
|
3
|
3
|
| И# самуи1лъ ќмре, и3 рыдaше по нeмъ вeсь ї}ль, и3 погреб0ша є3го2 во ґрмаfeмэ во грaдэ є3гw2: и3 саyлъ и3зби2 чревобaсники и3 волхвы2 земли2 своеS. | І помер Самуїл, і оплакували його всі ізраїльтяни і поховали його в Рамі, у місті його. Саул же вигнав чаклунів і ворожбитів із країни. |
|
4
|
4
|
| И# собрaшасz и3ноплемє1нницы и3 пріид0ша и3 њполчи1шасz въ сwнaмэ: и3 собрA саyлъ вс‰ мyжы ї}лєвы, и3 њполчи1шасz въ гелвуE. | І зібралися филистимляни і пішли і стали станом біля Сонами; зібрав і Саул весь народ ізраїльський, і стали станом на Гелвуї. |
|
5
|
5
|
| И# ви1дэ саyлъ полки2 и3ноплемє1нничи, и3 ўбоsсz, и3 ўжасeсz сeрдце є3гw2 ѕэлw2. | І побачив Саул стан филистимський і злякався, і сильно затремтіло серце його. |
|
6
|
6
|
| И# вопроси2 саyлъ гDа, и3 не tвэщA є3мY гDь ни во снЁ, ни во kвлeніихъ, ни во прор0цэхъ. | І запитав Саул Господа; але Господь не відповів йому ні уві сні, ні через урим, ні через пророків. |
|
7
|
7
|
| И# речE саyлъ nтрокHмъ свои6мъ: поищи1те ми2 жены2 волшeбницы, и3 п0йду къ нeй, и3 вопрошY є3S. И# рёша џтроцы є3гw2 къ немY: сE, женA волшeбница во ґендHрэ. | Тоді Саул сказав слугам своїм: найдіть мені жінку чаклунку, і я піду до неї і запитаю її. І відповіли йому слуги його: тут у Аендорі є жінка чаклунка. |
|
8
|
8
|
| И# прикрhсz саyлъ и3 њблечeсz въ ри6зы и4ны, и3 и4де сaмъ и3 двA м{жа съ ни1мъ, и3 пріи1де н0щію къ женЁ и3 речE є4й: поволхвyй ми2 чревоволшeбствомъ, и3 возведи1 ми, є3г0же рекy ти. | І зняв із себе Саул одяг свій і вдягнув інший, і пішов сам і два чоловіка з ним, і прийшли вони до жінки вночі. І сказав їй Саул: прошу тебе, поворожи мені і виведи мені того, про кого я скажу тобі. |
|
9
|
9
|
| И# речE є3мY женA: сE, нн7э ты2 сaмъ вёси, є3ли6ка сотвори2 саyлъ, кaкw и3стреби2 чревобaсники и3 волхвы2 t земли2, и3 вскyю ты2 л0виши дyшу мою2, є4же ўмертви1ти ю5; | Але жінка відповіла йому: ти знаєш, що зробив Саул, як вигнав він із країни чаклунів і ворожбитів; для чого ж ти розставляєш сітку душі моїй на загибель мою? |
|
10
|
10
|
| И# клsтсz є4й саyлъ, глаг0лz: жи1въ гDь, ѓще срsщетъ тS непрaвда њ словеси2 сeмъ. | І поклявся їй Саул Господом, говорячи: живий Господь! не буде тобі лиха за цю справу. |
|
11
|
11
|
| И# речE женA саyлу: кого2 возведy ти; И# речE саyлъ: самуи1ла возведи1 ми. | Тоді жінка запитала: кого ж вивести тобі? І відповів він: Самуїла виведи мені. |
|
12
|
12
|
| И# ви1дэ женA самуи1ла, и3 возгласи2 глaсомъ вeліимъ, и3 речE женA къ саyлу: почто2 мS прельсти1лъ є3си2; и3 ты2 є3си2 саyлъ. | І побачила жінка Самуїла і голосно скрикнула; і звернулася жінка до Саула, говорячи: навіщо ти обманув мене? ти — Саул. |
|
13
|
13
|
| И# речE є4й цaрь: не б0йсz, рцы2 кого2 ви1дэла є3си2; И# речE є3мY женA: б0ги ви1дэхъ восходsщыz t земли2. | І сказав їй цар: не бійся; [скажи,] що ти бачиш? І відповіла жінка: бачу начебто бога, що виходить із землі. |
|
14
|
14
|
| И# речE є4й: что2 познaла є3си2; И# речE є3мY (женA): (ви1дэхъ) мyжа стaра восходsща t земли2, и3 сeй њболчeнъ њдэsніемъ д0лгимъ. И# ўразумЁ саyлъ, ћкw сeй самуи1лъ (є4сть), и3 преклони2 лицE своE на зeмлю и3 поклони1сz є3мY. | Який він на вигляд? — запитав у неї Саул. Вона сказала: виходить із землі чоловік старий, одягнений у довгий одяг. Тоді узнав Саул, що це Самуїл, і упав лицем на землю і поклонився. |
|
15
|
15
|
| И# речE є3мY самуи1лъ: почто2 понyдилъ є3си2 мS взhти ми2; И# речE саyлъ: скорблю2 ѕэлw2, ћкw и3ноплемє1нницы вою1ютъ на мS, и3 бGъ tступи2 t менє2, и3 не ўслhша менE ктомY ни въ рукaхъ прор0ческихъ, ни во снёхъ, ни во kвлeніихъ: и3 нн7э призвaхъ тS, да скaжеши ми2, что2 сотворю2. | І сказав Самуїл Саулу: для чого ти тривожиш мене, щоб я вийшов? І відповів Саул: тяжко мені дуже; филистимляни воюють проти мене, а Бог відступив від мене і більше не відповідає мені ні через пророків, ні уві сні, [ні у видінні]; тому я викликав тебе, щоб ти навчив мене, що мені робити. |
|
16
|
16
|
| И# речE самуи1лъ: почто2 вопрошaеши мS, ґ гDь tступи2 t тебє2 и3 бhсть со бли1жнимъ твои1мъ; | І сказав Самуїл: для чого ж ти запитуєш мене, коли Господь відступив від тебе і зробився ворогом твоїм? |
|
17
|
17
|
| и3 сотвори2 гDь тебЁ, ћкоже гlа гDь рук0ю моeю, и3 и3ст0ргнетъ гDь цaрство твоE и3з8 рукY твоє1ю и3 вдaстъ є5 бли1жнему твоемY давjду, | Господь зробить те, що говорив через мене; відніме Господь царство з рук твоїх і віддасть його ближньому твоєму, Давиду. |
|
18
|
18
|
| понeже не послyшалъ є3си2 глaса гDнz и3 не и3сп0лнилъ є3си2 гнёва ћрости є3гw2 на ґмали1кэ, глаг0ла рaди тогw2 сотвори2 тебЁ гDь въ дeнь сeй: | Оскільки ти не послухав голосу Господа і не виконав люті гніву Його на Амалика, то Господь і робить це над тобою нині. |
|
19
|
19
|
| и3 предaстъ гDь ї}лz съ тоб0ю въ рyки и3ноплемє1нничи, и3 заyтра ты2 и3 сhнове твои2 падyтъ съ тоб0ю, и3 п0лкъ ї}левъ предaстъ гDь въ рyки и3ноплемє1нничи. | І віддасть Господь Ізраїля разом з тобою в руки филистимлян: завтра ти і сини твої будете зі мною, і стан ізраїльський віддасть Господь у руки филистимлян. |
|
20
|
20
|
| И# потщaсz саyлъ, и3 падE стоsщь на зeмлю, и3 ўбоsсz ѕэлw2 t словeсъ самуи1ловыхъ, и3 не бhсть ктомY крёпости въ нeмъ: ћкw не kдE хлёба во вeсь дeнь т0й и3 во всю2 н0щь тY. | Тоді Саул раптом упав усім тілом своїм на землю, тому що сильно злякався слів Самуїла; притому і сили не стало в ньому, бо він не їв хліба весь той день і всю ніч. |
|
21
|
21
|
| И# вни1де женA къ саyлу, и3 ви1дэ є3го2, ћкw смzтeсz ѕэлw2, и3 речE къ немY: сE, нн7э послyша рабA твоS глaса твоегw2, и3 положи1хъ дyшу мою2 въ рyцэ мои2, и3 послyшахъ словeсъ, ±же ми2 глаг0лалъ є3си2: | І підійшла жінка та до Саула, і побачила, що він дуже злякався, і сказала: ось, раба твоя послухалася голосу твого і піддала життя своє небезпеці і виконала наказ, який ти дав мені; |
|
22
|
22
|
| и3 нн7э послyшай глaса рабы2 твоеS, и3 положY пред8 тоб0ю ўкрyхъ хлёба, и3 ћждь, и3 бyдетъ въ тебЁ крёпость, ћкw и4деши въ пyть. | тепер прошу, послухайся і ти голосу раби твоєї: я запропоную тобі шматок хліба, поїж, і буде в тобі сила, коли підеш в дорогу. |
|
23
|
23
|
| И# не хотsше ћсти: и3 понyдиша є3го2 џтроцы є3гw2 и3 женA, и3 послyша глaса и4хъ, и3 востA t земли2, и3 сёде на сэдaлищи. | Але він відмовився і сказав: не буду їсти. І стали умовляти його слуги його, а також і жінка; і він послухався голосу їхнього, і встав із землі і сів на ліжку. |
|
24
|
24
|
| Женё же бsше ю4ница пит0маz въ домY: и3 потщaсz, и3 заклA ю5: и3 взS мукY и3 смэси2, и3 и3спечE њпрэсн0ки, | У жінки ж було у домі відгодоване теля, і вона поспішила заколоти його і, взявши борошна, замісила і спекла опрісноки, |
|
25
|
25
|
| и3 принесE пред8 саyла и3 пред8 џтроки є3гw2: и3 kд0ша, и3 востaша и3 tид0ша въ н0щь џну. | і запропонувала Саулу і слугам його, і вони поїли, і встали, і пішли в ту саму ніч. |
|
Главa к7f
|
Глава 29
|
|
1
|
1
|
| И# собрaша и3ноплемє1нницы вс‰ полки2 сво‰ во ґфeкъ, ї}лтzне же њполчи1шасz во ґендHрэ и4же во їезраeли. | І зібрали филистимляни всі ополчення свої в Афеку, а ізраїльтяни розташувалися станом біля джерела, що в Ізреелі. |
|
2
|
2
|
| И# воевHды и3ноплемє1нничи пред8идsху со стaми и3 тhсzщами, давjдъ же и3 мyжіе є3гw2 и3дsху въ послёднихъ со ґгхyсомъ. | Князі филистимські йшли сотнями і тисячами, Давид же і люди його йшли позаду з Анхусом. |
|
3
|
3
|
| И# рёша воевHды и3ноплемє1нничи кто2 сyть и3дyщіи сjи; И# речE ґгхyсъ къ воев0дамъ и3ноплемeнничимъ: не сeй ли давjдъ рaбъ саyла царS ї}лева, и4же бhсть съ нaми днjй сіE втор0е лёто; и3 не њбрэт0хъ въ нeмъ ничт0же, t днE въ џньже пріи1де ко мнЁ дaже до сегw2 днE. | І говорили князі филистимські: що це за євреї? Анхус відповів князям филистимським: хіба не знаєте, що це Давид, раб Саула, царя Ізраїльського? він при мені вже понад рік, і я не знайшов у ньому нічого недоброго з часу його приходу до сьогодні. |
|
4
|
4
|
| И# приск0рбни бhша њ нeмъ воевHды и3ноплемє1нничи и3 глаг0лаша є3мY: возврати2 мyжа, и3 да возврати1тсz на мёсто своE, и3дёже постaвилъ є3си2 є3го2 тaмw, и3 да не и4детъ съ нaми на брaнь, и3 да не бyдетъ навётникъ въ полцёхъ: и3 чи1мъ примири1тсz сeй господи1ну своемY; не главaми ли мужeй си1хъ; | І обурилися на нього князі филистимські, і сказали йому князі филистимські: відпусти ти цього чоловіка, нехай він сидить у своєму місці, яке ти призначив йому, щоб він не йшов з нами на війну і не зробився супротивником нашим на війні. Чим він може умилостивити господаря свого, як не головами цих людей? |
|
5
|
5
|
| не сeй ли є4сть давjдъ, є3мyже и3зыд0ша съ ли6ки, глаг0люще: побэди2 саyлъ съ тhсzщами свои1ми, и3 давjдъ со тмaми свои1ми; | чи не той це Давид, якому співали в хороводах, говорячи: «Саул уразив тисячі, а Давид — десятки тисяч»? |
|
6
|
6
|
| И# призвA ґгхyсъ давjда и3 речE є3мY: жи1въ гDь, ћкw прaвъ ты2 и3 блaгъ пред8 nчи1ма мои1ма, и3 вх0дъ тв0й и3 и3сх0дъ тв0й со мн0ю въ полцЁ, и3 ћкw не њбрэт0хъ въ тебЁ ѕл0бы, tнeлэже є3си2 пришeлъ ко мнЁ до днeшнzгw днE, но пред8 nчи1ма воев0дъ не блaгъ є3си2 ты2: | І покликав Анхус Давида і сказав йому: живий Господь! ти чесний, і очам моїм приємно було б, щоб ти виходив і входив зі мною в ополченні; бо я не помітив у тобі недоброго з часу приходу твого до мене до цього дня; але в очах князів ти недобрий. |
|
7
|
7
|
| и3 нн7э возврати1сz и3 и3ди2 съ ми1ромъ, и3 да не сотвори1ши ѕлA пред8 nчи1ма воев0дъ и3ноплемeнничихъ. | Отже, повернися тепер, і йди з миром і не дратуй князів филистимських. |
|
8
|
8
|
| И# речE давjдъ ко ґгхyсу: что2 сотвори1хъ ти2; и3 что2 њбрёлъ є3си2 въ рабЁ твоeмъ, t негHже днE бёхъ пред8 тоб0ю, и3 дaже до сегw2 днE, да не и3дY воевaти врагHвъ господи1на моегw2 царS; | Але Давид сказав Анхусу: що я зробив, і що ти знайшов у рабі твоєму з того часу, як я перед лицем твоїм, і до цього дня, чому б мені не йти і не воювати з ворогами господаря мого, царя? |
|
9
|
9
|
| И# tвэщA ґгхyсъ давjду: вёмъ, ћкw блaгъ ты2 пред8 nчи1ма мои1ма ћкw ѓгGлъ б9ій, но воевHды и3ноплемє1нничи глаг0лютъ: да не и4детъ съ нaми на брaнь: | І відповідав Анхус Давиду: будь упевнений, що в моїх очах ти добрий, як ангел Божий; але князі филистимські сказали: «нехай він не йде з нами на війну». |
|
10
|
10
|
| и3 нн7э востaни рaнw ты2 и3 џтроцы господи1на твоегw2 ходsщіи съ тоб0ю и3 и3ди1те на мёсто, и3дёже постaвихъ вaсъ, и3 словесE пaгубна да не положи1ши на сeрдцы твоeмъ, ћкw блaгъ є3си2 ты2 предо мн0ю: и3 востaните рaнw въ пyть, є3гдA разсвэтaетъ вaмъ, и3 и3ди1те. | Отже, встань ранком, ти і раби господаря твого, які прийшли з тобою, [і йдіть на місце, яке я призначив вам, і не май недоброї думки на серці твоєму, бо ти переді мною добрий]; і встаньте зранку, і коли буде світло, йдіть. |
|
11
|
11
|
| И# ўрaни давjдъ сaмъ и3 мyжіе є3гw2 tити2 и3 стрещи2 земли2 и3ноплемeнничи, и3 и3ноплемє1нницы взыд0ша на брaнь во їезраeль. | І встав Давид, сам і люди його, щоб іти вранці і повернутися в землю Филистимську. А филистимляни пішли [на війну] у Ізреель. |
|
Главa l
|
Глава 30
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть приходsщу давjду и3 мужє1мъ є3гw2 къ секелaгу въ дeнь трeтій, и3 ґмали1къ нападE на ю4жную странY и3 на секелaгъ, и3 порази2 секелaгъ и3 сожжE є3го2 nгнeмъ: | На третій день після того, як Давид і люди його пішли в Секелаг, амаликитяни напали з півдня на Секелаг і взяли Секелаг і спалили його вогнем, |
|
2
|
2
|
| жeнъ же и3 всёхъ сyщихъ въ нeмъ t мaла до вели1ка не ўмертви1ша мyжа ни жены2, но плэни1ша, и3 tид0ша въ пyть св0й. | а жінок [і всіх], що були в ньому, від малого до великого, не умертвили, але повели в полон, і пішли своїм шляхом. |
|
3
|
3
|
| И# пріи1де давjдъ и3 мyжіе є3гw2 во грaдъ, и3 сE, сожжeнъ бsше nгнeмъ, жєнh же и4хъ и3 сhнове и4хъ и3 дщє1ри и4хъ плэнeни бhша. | І прийшов Давид і люди його до міста, і ось, воно спалене вогнем, а дружини їхні і сини їхні і дочки їхні узяті в полон. |
|
4
|
4
|
| И# воздви1же давjдъ и3 мyжіе є3гw2 глaсъ св0й и3 плaкашасz д0ндеже не бЁ въ ни1хъ си1лы ктомY плaкатисz. | І підняв Давид і народ, що був з ним, крик, і плакали, доки не стало в них сили плакати. |
|
5
|
5
|
| И# жєны2 џбэ давjдwвы плэнeни бhша, ґхінаaмъ їезраилjтынz, и3 ґвігeа бhвшаz женA навaла карми1лскагw. | Взяті були в полон і обидві дружини Давида: Ахиноама ізреелитянка й Авигея, колишня дружина Навала, кармилитянка. |
|
6
|
6
|
| И# њскорбЁ давjдъ ѕэлw2, ћкw совэщaшасz лю1діе кaменіемъ поби1ти є3го2, ћкw скорбнA бsше душA всёхъ людjй коегHждо њ сынёхъ свои1хъ и3 њ дщeрехъ свои1хъ. И# ўкрэпи1сz давjдъ њ гDэ бз7э своeмъ, | Давид сильно був збентежений, тому що народ хотів побити його камінням; бо весь народ душею уболівав, кожен за синів своїх і дочок своїх. |
|
7
|
7
|
| и3 речE давjдъ ко ґвіafару їерeю сhну ґвімелeхову: принеси2 є3фyдъ. И# принесE ґвіafаръ є3фyдъ къ давjду. | Але Давид укріпився надією на Господа Бога свого, і сказав Давид Авиафару священикові, синові Ахимелеховому: принеси мені ефод. І приніс Авиафар ефод до Давида. |
|
8
|
8
|
| И# вопроси2 давjдъ гDа, глаг0лz: поженy ли в8слёдъ п0лчища сегw2; и3 пости1гну ли и5хъ; И# речE гDь: гони2, ћкw постизaz пости1гнеши и5хъ и3 и3збавлsz и3збaвиши. | І запитав Давид Господа, говорячи: чи переслідувати мені це полчище, і чи наздожену їх? І сказано йому: переслідуй, наздоженеш і віднімеш. |
|
9
|
9
|
| И# и4де давjдъ сaмъ и3 шeсть сHтъ мужeй съ ни1мъ, и3 пріид0ша дaже до пот0ка вос0рска, пр0чіи же њстaшасz: | І пішов Давид сам і шістсот чоловік, які були з ним; і прийшли до потоку Восор і втомлені зупинилися там. |
|
10
|
10
|
| и3 гнA съ четhрми сты2 мужeй, двёсти же мужeй њстaшасz, и5же сэд0ша њб8 w4нъ п0лъ пот0ка вос0рска. | І переслідував Давид сам і чотириста чоловік; двісті ж чоловік зупинилися, тому що були не в силах перейти потік Восорський. |
|
11
|
11
|
| И# њбрэт0ша мyжа є3гЂптzнина на селЁ, и3 ћша є3го2, и3 привед0ша є3го2 къ давjду, и3 дaша є3мY хлёба, и3 kдE, и3 напои1ша є3го2 вод0ю: | І знайшли єгиптянина в полі, і привели його до Давида, і дали йому хліба, і він їв, і напоїли його водою; |
|
12
|
12
|
| и3 дaша є3мY чaсть см0квей, и3 kдE, и3 ўкрэпи1сz дyхъ є3гw2 въ нeмъ, ћкw не kдE хлёба и3 не пи2 воды2 три2 дни6 и3 три2 н0щы. | і дали йому частину зв’язки смокв і дві зв’язки ізюму, і він їв і зміцнився, бо він не їв хліба і не пив води три дні і три ночі. |
|
13
|
13
|
| И# речE є3мY давjдъ: tкyду є3си2, и3 чjй є3си2 ты2; И# речE џтрокъ є3гЂптzнинъ: ѓзъ є4смь рaбъ мyжа ґмаликjтzнина, и3 њстaви мS господи1нъ м0й, ћкw и3знемог0хъ днeсь ўжE трeтій дeнь: | І сказав йому Давид: чий ти і звідки ти? І сказав він: я — отрок єгиптянина, раб одного амаликитянина, і кинув мене господар мій, тому що вже три дні, як я занедужав; |
|
14
|
14
|
| и3 мы2 ходи1хомъ на ю4гъ до хелefі и3 на їудє1йскіz страны6 и3 на гелвyй, и3 секелaгу пожг0хомъ nгнeмъ. | ми вдиралися в полуденну частину Керети і в область Іудину й у полуденну частину Халева, а Секелаг спалили вогнем. |
|
15
|
15
|
| И# речE є3мY давjдъ: доведeши ли мS до п0лчища сегw2; И# речE: клени1сz ми2 бGомъ, ћкw не ўбіeши мS и3 не предaси мS въ рyцэ господи1ну моемY, и3 доведy тz до п0лчища сегw2. | І сказав йому Давид: чи доведеш мене до цього полчища? І сказав він: поклянися мені Богом, що ти не умертвиш мене і не віддаси мене в руки господаря мого, і я доведу тебе до цього полчища. |
|
16
|
16
|
| (И# клsтсz є3мY давjдъ:) и3 приведE є3го2 nнaмw, и3 сE, тjи разсёzни бhша по лицY всеS земли2, kдyще и3 пію1ще и3 прaзднующе њ всёхъ корhстехъ вели1кихъ, ±же взsша t земли2 и3ноплемeнничи и3 t земли2 їyдины. | [Давид поклявся йому,] і він повів його; і ось, амаликитяни, розсипавшись по всій тій країні, їдять і п’ють і святкують з причини великої здобичі, яку вони взяли в землі Филистимській і в землі Юдейській. |
|
17
|
17
|
| И# пріи1де на ни1хъ давjдъ, и3 и3зби2 и5хъ t ќтра дaже до вeчера и3 наyтріе: и3 не спасeсz t ни1хъ мyжъ, рaзвэ четhреста џтрwкъ, и5же всэд0ша на велблю1ды и3 ўбэжaша. | [І напав на них] і вражав їх Давид від сутінків до вечора другого дня, і ніхто з них не врятувався, крім чотирьохсот юнаків, які сіли на верблюдів і втекли. |
|
18
|
18
|
| И# tS давjдъ вс‰ є3ли6ка взsша ґмаликjты, и3 џбэ жєны2 сво‰ tS, | І відібрав Давид усе, що взяли амаликитяни, і обох дружин своїх відібрав Давид. |
|
19
|
19
|
| и3 не поги1бе и5мъ t мaла дaже до вели1ка, и3 t корhстей, и3 дaже до сынHвъ и3 дщeрей и3 дaже до всёхъ, ±же взsша, и3 вс‰ возврати2 давjдъ: | І не пропало в них нічого, ні малого, ні великого, ні з синів, ні з дочок, ні зі здобичі, ні з усього, що амаликитяни взяли у них; все повернув Давид, |
|
20
|
20
|
| и3 взS давjдъ вс‰ стадA и3 п†ствины, и3 погнA пред8 плёномъ: и3 плёнъ џный нарицaшесz сeй плёнъ давjдовъ. | і взяв Давид всю дрібну і велику худобу, і гнали її перед своєю худобою і говорили: це — здобич Давида. |
|
21
|
21
|
| И# пріи1де давjдъ къ двэмA стHмъ мужє1мъ њстaвшымсz и3ти2 в8слёдъ давjда, и5хже посади2 на пот0цэ вос0рстэ, и3 и3зыд0ша на срётеніе давjду и3 на срётеніе лю1демъ и5же съ ни1мъ: и3 пріи1де давjдъ до людjй, и3 вопроси1ша є3го2 њ ми1рныхъ. | І прийшов Давид до тих двохсот людей, які не були в силах іти за ним, і яких він залишив біля потоку Восор, і вийшли вони назустріч Давиду і назустріч людям, які були з ним. І підійшов Давид до цих людей і вітав їх. |
|
22
|
22
|
| И# tвэщaша вси2 мyжіе пaгубніи и3 лукaвніи t мужeй рaтныхъ ходи1вшихъ съ давjдомъ и3 рёша: ћкw не гони1ша съ нaми, не дади1мъ и5мъ t плёна, є3г0же взsхомъ, но т0кмw кjйждо женY свою2 и3 ч†да сво‰ да в0змутъ и3 возвратsтсz. | Тоді злі і негідні люди, які ходили з Давидом, стали говорити: за те, що вони не ходили з нами, не дамо їм зі здобичі, яку ми відняли; нехай кожен візьме тільки свою дружину і дітей і йде. |
|
23
|
23
|
| И# речE давjдъ: не сотвори1те, брaтіz мо‰, тaкw, повнегдA предадE гDь нaмъ и3 сохрани2 нaсъ, и3 предадE гDь п0лчище сіE нашeдшее на ны2 въ рyки нaшz: | Але Давид сказав: не робіть так, брати мої, після того, як Господь дав нам це і зберіг нас і віддав у руки наші полчище, що приходило проти нас. |
|
24
|
24
|
| и3 кто2 послyшаетъ вaшихъ словeсъ си1хъ; ћкw не мє1нши нaсъ сyть: понeже по чaсти и3сходsщагw на брaнь, тaкw бyдетъ чaсть сэдsщагw при сосyдэхъ, по томyжде раздэлsтсz. | І хто послухає вас у цій справі? [Вони не гірші за нас.] Яка частина тим, що ходили на війну, така частина повинна бути й тим, що залишилися при обозі: на всіх слід розділити. |
|
25
|
25
|
| И# бhсть t днE тогw2 и3 вhше, и3 бhсть въ повелёніе и3 на њправдaніе ї}лю дaже до днE сегw2. | Так було з цього часу і після; і поставив він це в закон і в правило для Ізраїля до цього дня. |
|
26
|
26
|
| И# пріи1де давjдъ въ секелaгъ, и3 послA старёйшинамъ t корhстей їyдиныхъ и3 и4скрєннимъ свои6мъ, глаг0лz: сE, вaмъ благословeніе t корhстей врагHвъ гDнихъ, | І прийшов Давид у Секелаг і послав зі здобичі до старійшин Іудиних, друзям своїм, говорячи: «ось вам подарунок зі здобичі, взятої у ворогів Господніх», — |
|
27
|
27
|
| сyщымъ въ веfсyрэ и3 въ рaмэ ю4жнэй и3 въ геf0рэ, | тим, що у Вефилі, і в Рамофі південному, і в Іаттирі, [і в Гефорі,] |
|
28
|
28
|
| и3 во ґрои1рэ и3 во ґммaдэ, и3 во сафЁ и3 во є3сfjфэ и3 въ гefэ, | і в Ароері, [і в Аммаді,] і в Шифмофі, і в Естемоа, [і в Гефі,] |
|
29
|
29
|
| и3 въ кінaнэ и3 въ сафeцэ, и3 въ fимafэ и3 въ карми1лэ, и3 сyщымъ во градёхъ їереміи1ла и3 во градёхъ кенезjz, | [у Кинані, у Сафені, у Фимафі,] і в Рахалі, і в містах ієрахмеельських, і в містах кенейських, |
|
30
|
30
|
| и3 сyщымъ во їерімyfэ и3 во вирсавeи и3 въ номвЁ, | і в Хормі, і в Хорашані, і в Атаху, |
|
31
|
31
|
| и3 сyщымъ въ хеврHнэ, и3 во вс‰ мэстA, ±же пр0йде давjдъ тaмw сaмъ и3 мyжіе є3гw2. | і в Хевроні, й у всіх місцях, де ходив Давид сам і люди його. |
|
Главa lа
|
Глава 31
|
|
1
|
1
|
| И# и3ноплемє1нницы воевaху на ї}лz, и3 бэжaша мyжіе ї}лєвы t лицA и3ноплемeннича, и3 пaдаху ћзвенніи на горЁ гелвуE. | Филистимляни ж воювали з ізраїльтянами, і побігли мужі ізраїльські від филистимлян і упали уражені на горі Гелвуї. |
|
2
|
2
|
| И# снид0шасz и3ноплемє1нницы съ саyломъ и3 съ сынми2 є3гw2, и3 ўби1ша и3ноплемє1нницы їwнаfaна и3 ґмінадaва и3 мелхісyа, сhны саyлwвы. | І наздогнали филистимляни Саула і синів його, й убили филистимляни Іонафана, й Аминадава, і Малхисуа, синів Саула. |
|
3
|
3
|
| И# њтzготЁ брaнь на саyла, и3 њбрэт0ша є3го2 копeйницы мyжіе стрэлцы2, и3 ўsзвенъ бhсть (саyлъ) во ўтр0бу. | І битва проти Саула зробилася жорстокою, і стрільці з луків уражали його, і він був дуже зранений стрільцями. |
|
4
|
4
|
| И# речE саyлъ къ носsщему nрyжіе є3гw2: и3зсyни мeчь тв0й и3 прободи1 мz и4мъ, да не пріи1дутъ неwбрёзанніи сjи и3 и3збодyтъ мS, и3 поругaютсz мнЁ. И# не хотsше носsй nрyжіе є3гw2, ћкw ўбоsсz ѕэлw2. И# взS саyлъ мeчь св0й и3 падE на него2. | І сказав Саул зброєносцеві своєму: вийми твій меч і заколи мене ним, щоб не прийшли ці необрізані й не убили мене і не знущалися з мене. Але зброєносець не хотів, бо дуже боявся. Тоді Саул узяв меч свій і упав на нього. |
|
5
|
5
|
| И# ви1дэ носsй nрyжіе є3гw2, ћкw ќмре саyлъ, и3 падE и3 т0й на мeчь св0й и3 ќмре съ ни1мъ. | Зброєносець його, побачивши, що Саул помер, і сам упав на свій меч і помер з ним. |
|
6
|
6
|
| И# ќмре саyлъ и3 тріE сhнове є3гw2, и3 носsй nрyжіе є3гw2, и3 вси2 мyжіе є3гw2 въ дeнь т0й кyпнw. | Так помер у той день Саул і три сини його, і зброєносець його, а також і всі люди його разом. |
|
7
|
7
|
| И# ви1дэша мyжіе ї}лстіи, и5же њб8 w4нъ п0лъ ю3д0ли и3 и5же њб8 w4нъ п0лъ їoрдaна, ћкw бэжaша мyжіе ї}лстіи, и3 ћкw ќмре саyлъ и3 сhнове є3гw2, и3 њстaвиша грaды сво‰ и3 бэжaша: и3 пріид0ша и3ноплемє1нницы и3 всели1шасz въ ни1хъ. | Ізраїльтяни, які жили на боці долини і за Йорданом, бачачи, що люди ізраїльські побігли і що помер Саул і сини його, залишили міста свої і бігли, а филистимляни прийшли і засіли в них. |
|
8
|
8
|
| И# бhсть на ќтріе, и3 пріид0ша и3ноплемє1нницы њбнажи1ти мeртвыхъ, и3 њбрэт0ша саyла и3 три2 сhны є3гw2 пaдшыz на горЁ гелвуE, | На другий день филистимляни прийшли грабувати убитих, і знайшли Саула і трьох синів його, які упали на горі Гелвуйській. |
|
9
|
9
|
| и3 њбрати1ша є3го2, и3 снsша nрyжіе є3гw2, и3 tсэк0ша главY є3гw2, и3 послaша въ зeмлю и3ноплемeнничу w4крестъ возвэщaюще јдwлwмъ и4хъ и3 лю1демъ и4хъ: | І [повернули його і] відтяли йому голову, і зняли з нього зброю і послали по всій землі Филистимській, щоб сповістити про це у капищах ідолів своїх і народ; |
|
10
|
10
|
| и3 положи1ша nрyжіе є3гw2 ў ґстaрта, тёло же є3гw2 воткнyша на стэнЁ веfсaмли. | і поклали зброю його в капищі Астарти, а тіло його повісили на стіні Беф-Сана. |
|
11
|
11
|
| И# ўслhшаша живyщіи во їавjсэ галаадітjйстэмъ, ±же сотвори1ша и3ноплемє1нницы саyлу, | І почули жителі Іависа Галаадського про те, що зробили филистимляни із Саулом, |
|
12
|
12
|
| и3 востaша вси2 мyжіе си1льніи, и3 и3д0ша всю2 н0щь, и3 взsша тёло саyлово и3 тёло їwнаfaна сhна є3гw2 съ стэны2 веfсaмски, и3 принес0ша | во їавjсъ, и3 сожг0ша | тaмw: | і піднялися всі люди сильні, і йшли всю ніч, і взяли тіло Саула і тіла синів його зі стіни Беф-Сана, і прийшли в Іавис, і спалили їх там; |
|
13
|
13
|
| и3 взsша кHсти и4хъ, и3 погреб0ша | въ дубрaвэ ±же во їавjсэ, и3 пости1шасz сeдмь днjй. | і взяли кістки їхні, і поховали під дубом в Іависі, і постили сім днів. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
