|
Їеремjz
|
Книга пророка Єремiї
|
|
Главa №
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| Сл0во б9іе, є4же бhсть ко їеремjи сhну хелкjеву t свzщє1нникъ, и4же њбитaше во ґнаfHfэ, въ земли2 веніамjновэ, | Слова Єремії, сина Хелкіїного, зі священиків у Анафофі, у землі Веніаміновій, |
|
2
|
2
|
| ћкоже бhсть сл0во гDне къ немY, во дни6 їwсjи сhна ґмHса царS їyдина, въ третіенaдесzть лёто цaрства є3гw2, | до якого було слово Господнє у дні Іосії, сина Амонового, царя Юдейського, у тринадцятий рік царювання його, |
|
3
|
3
|
| и3 бhсть во дни6 їwакjма сhна їwсjи царS їyдина, дaже до первагwнaдесzть лёта седекjи сhна їwсjи царS їyдина, дaже до плэнeніz їеrли1мскагw въ мцcъ пsтый. | і також у дні Іоакима, сина Іосіїного, царя Юдейського, до кінця одинадцятого року Седекії, сина Іосіїного, царя Юдейського, до переселення Єрусалима у п’ятому місяці. |
|
4
|
4
|
| И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ гlz: | І було до мене слово Господнє: |
|
5
|
5
|
| прeжде нeже мнЁ создaти тS во чрeвэ, познaхъ тS, и3 прeжде нeже и3зhти тебЁ и3з8 ложeснъ, њс™и1хъ тS, прbр0ка во kзhки постaвихъ тS. | перше ніж Я утворив тебе в утробі, Я пізнав тебе, і перше ніж ти вийшов з утроби, Я освятив тебе: пророком для народів поставив тебе. |
|
6
|
6
|
| И# рек0хъ: q, сhй вLко гDи, сE, не вёмъ глаг0лати, ћкw џтрокъ ѓзъ є4смь. | А я сказав: о, Господи Боже! я не вмію говорити, бо я ще молодий. |
|
7
|
7
|
| И# речE гDь ко мнЁ: не глаг0ли, ћкw џтрокъ ѓзъ є4смь, и4бо ко всBмъ, къ ни6мже послю1 тz, п0йдеши, и3 вс‰, є3ли6ка повелю2 тебЁ, возглаг0леши: | Але Господь сказав мені: не говори: «я молодий»; бо до всіх, до кого пошлю тебе, підеш, і все, що повелю тобі, скажеш. |
|
8
|
8
|
| не ўб0йсz t лицA и4хъ, ћкw съ тоб0ю ѓзъ є4смь, є4же и3збaвити тS, гlетъ гDь. | Не бійся їх; бо Я з тобою, щоб спасати тебе, сказав Господь. |
|
9
|
9
|
| И# прострE гDь рyку свою2 ко мнЁ и3 прикоснyсz ўстHмъ мои6мъ, и3 речE гDь ко мнЁ: сE, дaхъ словесA мо‰ во ўстA тво‰: | І простяг Господь руку Свою, і торкнувся вуст моїх, і сказав мені Господь: ось, Я вклав слова Мої у вуста твої. |
|
10
|
10
|
| сE, постaвихъ тS днeсь над8 kзы6ки и3 над8 цaрствы, да и3скорени1ши и3 разори1ши, и3 расточи1ши и3 разруши1ши, и3 пaки сози1ждеши и3 насади1ши. | Дивися, Я поставив тебе у цей день над народами і царствами, щоб викорінювати і розоряти, губити і руйнувати, творити і насаджувати. |
|
11
|
11
|
| И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ гlz: чт0 ты ви1диши, їеремjе; И# рек0хъ: жeзлъ nрёховый (ѓзъ ви1жду). | І було слово Господнє до мене: що бачиш ти, Єреміє? Я сказав: бачу жезл мигдалевого дерева. |
|
12
|
12
|
| И# речE гDь ко мнЁ: блaгw ви1дэлъ є3си2, понeже бдёхъ ѓзъ над8 словесы2 мои1ми, є4же сотвори1ти |. | Господь сказав мені: ти правильно бачиш; Я пильную над словом Моїм, щоб воно скоро сповнилося. |
|
13
|
13
|
| И# бhсть сл0во гDне втори1цею ко мнЁ гlz: чт0 ты ви1диши; И# рек0хъ: кон0бъ поджигaемый (ѓзъ ви1жду) и3 лицE є3гw2 t лицA сёвера. | І було слово Господнє до мене іншого разу: що бачиш ти? Я сказав: бачу киплячий казан, який піддувається вітром, і лице його з боку півночі. |
|
14
|
14
|
| И# речE гDь ко мнЁ: t лицA сёвера возгорsтсz ѕл†z на всёхъ њбитaющихъ на земли2, | І сказав мені Господь: від півночі відкриється біда на усіх жителів цієї землі. |
|
15
|
15
|
| занE сE, ѓзъ созовY вс‰ ц†рства зємнaz t сёвера, речE гDь: и3 пріи1дутъ и3 постaвzтъ кjйждо прест0лъ св0й въ преддвeріихъ врaтъ їеrли1мскихъ и3 на всёхъ стэнaхъ w4крестъ є3гw2 и3 на всёхъ градёхъ їyдиныхъ: | Бо ось, Я прикличу усі племена царств північних, — говорить Господь, — і прийдуть вони, і поставлять кожен престіл свій біля входу у ворота Єрусалима, і навколо усіх стін його, і у всіх містах юдейських. |
|
16
|
16
|
| и3 возгlю къ ни6мъ съ суд0мъ њ всsцэй ѕл0бэ и4хъ, кaкw њстaвиша мS и3 пожр0ша богHмъ чужди6мъ и3 поклони1шасz дэлHмъ рyкъ свои1хъ. | І вчиню над ними суди Мої за усі беззаконня їхні, за те, що вони залишили Мене, і курили фіміам чужоземним богам і поклонялися ділам рук своїх. |
|
17
|
17
|
| Тh же препоsши чрє1сла тво‰, и3 востaни и3 глаг0ли къ ни6мъ вс‰, є3ли6ка заповёдаю тебЁ: не ўб0йсz t лицA и4хъ, нижE ўстраши1сz пред8 ни1ми, ћкw съ тоб0ю є4смь, є4же и3збaвити тS, гlетъ гDь: | А ти опояши стегна твої, і встань, і скажи їм усе, що Я повелю тобі; не будь слабкодухим перед ними, щоб Я не уразив тебе в очах їхніх. |
|
18
|
18
|
| сE, положи1хъ тS днeсь ѓки грaдъ твeрдъ и3 въ ст0лпъ желёзный, и3 ѓки стёну мёдzну, крёпку всBмъ царє1мъ ї{динымъ и3 кнzзє1мъ є3гw2, и3 свzщeнникwмъ є3гw2 и3 лю1демъ земли2: | І ось, Я поставив тебе нині укріпленим містом і залізним стовпом і мідною стіною на усій цій землі, проти царів Іуди, проти князів його, проти священиків його і проти народу землі цієї. |
|
19
|
19
|
| и3 рaтовати бyдутъ на тS и3 не прем0гутъ тS, понeже съ тоб0ю ѓзъ є4смь, да и3збaвлю тS, речE гDь. | Вони будуть воювати проти тебе, але не переможуть тебе; тому що Я з тобою, — говорить Господь, — щоб спасати тебе. |
|
Главa в7
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ глаг0лющее: и3ди2 и3 вопjй во ќшы їеrли1му, рекjй: сі‰ гlетъ гDь: | І було слово Господнє до мене: |
|
2
|
2
|
| помzнyхъ ми1лость ю4ности твоеS и3 люб0вь совершeнства [Е#вр.: њбручeніz.] твоегw2, є3гдA послёдовалъ є3си2 въ пустhни ненасёzннэй с™0му ї}леву, гlетъ гDь. | йди і проголоси у вуха дочки Єрусалима: так говорить Господь: Я згадую про дружбу юности твоєї, про любов твою, коли ти була нареченою, коли пішла за Мною у пустелю, у землю незасіяну. |
|
3
|
3
|
| С™ъ ї}ль гDеви, начaтокъ плодHвъ є3гw2: вси2 поzдaющіи є3го2 согрэшaтъ, ѕл†z пріи1дутъ на ни1хъ, речE гDь. | Ізраїль був святинею Господа, початком плодів Його; усі, хто поїдав його, були засуджувані, біди осягали їх, — говорить Господь. |
|
4
|
4
|
| Ўслhшите сл0во гDне, д0ме їaкwвль и3 вс‰ племенA д0му ї}лева. | Вислухайте слово Господнє, доме Якова і всі роди дому Ізраїлевого! |
|
5
|
5
|
| Сі‰ гlетъ гDь: к0е њбрэт0ша nтцы2 вaши во мнЁ погрэшeніе, ћкw ўдали1шасz t менє2 и3 ходи1ша в8слёдъ сyетныхъ и3 њсуети1шасz, | Так говорить Господь: яку неправду знайшли у Мені батьки ваші, що віддалилися від Мене і пішли за суєтою, й осуєтились, |
|
6
|
6
|
| и3 не рек0ша: гдё є3сть гDь, и3зведhй нaсъ t земли2 є3гЂпетскіz, преведhй нaсъ по пустhни, по земли2 неwбитaннэй и3 непрох0днэй, по земли2 безв0днэй и3 непл0днэй, по земли2, по нeйже не ходи1лъ мyжъ никогдaже и3 не њбитaлъ человёкъ тaмw; | і не сказали: «де Господь, Який вивів нас із землі Єгипетської, вів нас пустелею, землею порожньою і ненаселеною, землею сухою, землею тіні смертної, по якій ніхто не ходив і де не жила людина?» |
|
7
|
7
|
| И# введ0хъ вaсъ въ зeмлю карми1лъ, да снёсте плоды2 є3гw2 и3 благ†z тогw2: и3 внид0сте, и3 њскверни1ли є3стE зeмлю мою2, и3 достоsніе моE постaвили є3стE въ мeрзость. | І Я ввів вас у землю плодючу, щоб ви годувалися плодами її і добром її; а ви увійшли й осквернили землю Мою, і надбання Моє зробили мерзотою. |
|
8
|
8
|
| Свzщeнницы не рек0ша: гдЁ є4сть гDь; и3 держaщіи зак0нъ не вёдэша мS, и3 пaстыріе нечeствоваша на мS, и3 прор0цы прор0чествоваша въ ваaла и3 јдwлwмъ послёдоваша. | Священики не говорили: «де Господь?», і вчителі закону не знали Мене, і пастирі відпали від Мене, і пророки пророкували в ім’я Ваала і ходили слідом тих, які не допомагають. |
|
9
|
9
|
| Сегw2 рaди є3щE суд0мъ прётисz и4мамъ съ вaми, речE гDь, и3 съ сы6ны вaшими препрю1сz. | Тому Я ще буду судитися з вами, — говорить Господь, — і з синами синів ваших буду судитися. |
|
10
|
10
|
| Тогw2 рaди пріиди1те во џстровы хеттjмъ и3 ви1дите, и3 въ кидaръ посли1те и3 разсмотри1те прилёжнw и3 ви1дите, ѓще сотворє1на бhша такwвaz; | Бо підіть на острови хиттимські і подивіться, і пошліть у Кидар і розвідайте старанно, і розгляньте: чи було там що-небудь подібне до цього? |
|
11
|
11
|
| ѓще премэни1ша kзhцы б0ги сво‰, и3 тjи не сyть б0зи; лю1діе же мои2 премэни1ша слaву свою2 на то2, t негHже не ўп0льзуютсz. | чи перемінив який народ богів своїх; хоч вони і не боги? а Мій народ проміняв славу свою на те, що не допомагає. |
|
12
|
12
|
| Ўжасeсz нб7о њ сeмъ и3 вострепетA попремн0гу ѕэлw2, гlетъ гDь. | Подивуйтеся цьому, небеса, і здригніться, і жахніться, — говорить Господь. |
|
13
|
13
|
| Двa бо ѕл† сотвори1ша лю1діе мои2: менE њстaвиша и3ст0чника воды2 жи1вы, и3 и3скопaша себЁ кладенцы2 сокрушє1ныz, и5же не возм0гутъ воды2 содержaти. | Бо два зла зробив народ Мій: Мене, джерело води живої, залишили, і висікли собі водойми розбиті, які не можуть тримати води. |
|
14
|
14
|
| Е#дA рaбъ є4сть ї}ль, и3ли2 домочaдецъ є4сть; вскyю бhсть въ плэнeніе; | Хіба Ізраїль раб? або він домочадець? чому він зробився здобиччю? |
|
15
|
15
|
| На него2 рыкaша льв0ве и3 и3здaша глaсъ св0й, и5же постaвиша зeмлю є3гw2 въ пустhню, и3 грaды є3гw2 сожжeни сyть, є4же не њбитaти въ ни1хъ. | Зарикали на нього молоді леви, подали голос свій і зробили землю його пустелею; міста його спалені, без жителів. |
|
16
|
16
|
| И# сhнове мемфjса и3 тафны2 познaша тS и3 поругaшасz тебЁ. | І сини Мемфиса і Тафни об’їли тім’я твоє. |
|
17
|
17
|
| Не сі‰ ли сотвори2 тебЁ то2, ћкw њстaвилъ є3си2 менE; гlетъ гDь бGъ тв0й. | Чи не заподіяв ти собі це тим, що залишив Господа Бога твого у той час, коли Він вів тебе у дорозі? |
|
18
|
18
|
| И# нн7э что2 тебЁ и3 пути6 є3гЂпетскому, є4же пи1ти в0ду геHнскую [Е#вр.: мyтну.], и3 что2 тебЁ и3 пути6 ґссmрjйскому, да піeши в0ду рёчную; | І нині для чого тобі путь у Єгипет, щоб пити воду з Нілу? і для чого тобі путь в Ассирію, щоб пити воду з ріки її? |
|
19
|
19
|
| Накaжетъ тS tступлeніе твоE, и3 ѕл0ба твоS њбличи1тъ тS: и3 ўвёждь и3 ви1ждь, ћкw ѕло2 и3 г0рько ти2 є4сть, є4же њстaвити мS, гlетъ гDь бGъ тв0й: и3 не бlговоли1хъ њ тебЁ, гlетъ гDь бGъ тв0й. | Покарає тебе нечестя твоє, і відступництво твоє викриє тебе; отже, пізнай і розміркуй, як погано і гірко те, що ти залишив Господа Бога твого і страху Мого немає у тобі, — говорить Господь Бог Саваоф. |
|
20
|
20
|
| Понeже t вёка сокруши1лъ є3си2 и4го твоE и3 растерзaлъ є3си2 ќзы тво‰ и3 рeклъ є3си2: не и4мамъ тебЁ служи1ти, но пойдY на всsкій х0лмъ выс0кій и3 под8 всsкимъ дрeвомъ ли1ственнымъ тaмw разлію1сz въ блудЁ моeмъ. | Бо здавна Я скрушив ярмо твоє, розірвав кайдани твої, і ти говорив: «не буду служити ідолам», а між тим на усякому високому пагорбі і під усяким гіллястим деревом ти блудодіяв. |
|
21
|
21
|
| Ѓзъ же насади1хъ тS віногрaдъ плодон0сенъ, вeсь и4стиненъ: кaкw преврати1лсz є3си2 въ г0ресть, віногрaдъ чуждjй; | Я насадив тебе як благородну лозу, — найчистіше насіння; як же ти перетворилася у Мене на дикий паросток чужої лози? |
|
22
|
22
|
| Ѓще ўмhешисz нjтромъ и3 ўмн0жиши себЁ травы2 борjfовы, пор0ченъ є3си2 во беззак0ніихъ твои1хъ предо мн0ю, речE гDь бGъ. | Тому, хоч би ти умився милом і багато ужив на себе лугу, нечестя твоє відзначене переді Мною, — говорить Господь Бог. |
|
23
|
23
|
| Кaкw речeши: не њскверни1хсz и3 в8слёдъ ваaла не ходи1хъ; ви1ждь пути6 тво‰ на мёстэ многогр0бищнэмъ и3 ўвёждь, что2 сотвори1лъ є3си2. Въ вeчеръ глaсъ є3гw2 рыдaше, | Як можеш ти сказати: «я не осквернив себе, я не ходив слідом Ваала?» Подивися на поведінку твою у долині, пізнай, що робила ти, жвава верблюдиця, яка гасає по шляхах твоїх? |
|
24
|
24
|
| пути6 сво‰ разшири2 на в0ды пусты6нныz, въ п0хотехъ души2 своеS вётромъ ношaшесz, прeданъ бhсть, кто2 њбрати1тъ є3го2; вси2 и4щущіи є3гw2 не ўтрудsтсz, во смирeніи є3гw2 њбрsщутъ є3го2. | Звиклу до пустелі дику ослицю, яка у пристрасті душі своєї ковтає повітря, хто може утримати? Усі, хто шукає її, не стомляться: у її місяці вони знайдуть її. |
|
25
|
25
|
| Tврати2 н0гу твою2 t пути2 стр0потна и3 гортaнь тв0й t жaжди. И# речE: возмужaюсz, ћкw возлюби2 чужди1хъ и3 в8слёдъ и4хъ хождaше. | Не давай ногам твоїм стоптувати взуття, і гортані твоїй — знемагати від спраги. Але ти сказав: «не надійся, ні! бо люблю чужих і буду ходити слідом за ними». |
|
26
|
26
|
| Ћкоже стhдъ тaтю, є3гдA ћтъ бyдетъ, тaкw постыдsтсz сhнове ї}лєвы, тjи и3 цaріе и4хъ, и3 нач†лницы и4хъ и3 свzщeнницы и4хъ и3 прор0цы и4хъ. | Як злодій, коли впіймають його, буває осоромлений, так осоромив себе дім Ізраїлів: вони, царі їх, князі їх, і священики їх, і пророки їх, — |
|
27
|
27
|
| Дрeву рек0ша: ћкw nтeцъ м0й є3си2 ты2: и3 кaмени: тh мz роди1лъ є3си2: и3 њбрати1ша ко мнЁ хребты2, ґ не ли1ца сво‰: и3 во врeмz њѕлоблeніz своегw2 рекyтъ: востaни и3 и3збaви нaсъ. | говорячи дереву: «ти мій батько», і каменю: «ти народив мене»; бо вони повернули до Мене спину, а не лице; а під час біди своєї будуть говорити: «встань і спаси нас!» |
|
28
|
28
|
| И# гдЁ сyть б0зи твои2, ±же сотвори1лъ є3си2 тебЁ; да востaнутъ и3 и3збaвzтъ тS во врeмz њѕлоблeніz твоегw2: по числy бо градHвъ твои1хъ бhша б0зи твои2, їyдо, и3 по числY путjй їеrли1мскихъ жрsху ваaлу. | Де ж боги твої, яких ти зробив собі? — нехай вони встануть, якщо можуть спасти тебе у час біди твоєї; бо скільки в тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо. |
|
29
|
29
|
| Вскyю глаг0лете ко мнЁ; вси2 вы2 нечeствовасте и3 вси2 вы2 беззак0нновасте ко мнЁ, гlетъ гDь. | Для чого вам змагатися зі Мною? — усі ви [нечестиво чинили і] грішили проти Мене, — говорить Господь. |
|
30
|
30
|
| Всyе порази1хъ ч†да в†ша, наказaніz не пріsсте, мeчь поzдE прор0ки вaшz, ѓки лeвъ погублszй, и3 не ўбоsстесz. | Даремно вражав Я дітей ваших: вони не прийняли напоумлення; пророків ваших пожирав меч ваш, як лев, який винищує [, і ви не убоялись]. |
|
31
|
31
|
| Слhшите сл0во гDне, тaкw гlетъ гDь: є3дA пустhнz бhхъ ї}лю, и3ли2 землS непл0дна; вскyю рёша лю1діе мои2: њбладaеми не бyдемъ и3 пот0мъ не пріи1демъ къ тебЁ; | О, роде! слухайте ви слово Господнє: чи був Я пустелею для Ізраїля? чи був Я країною мороку? Навіщо ж народ Мій говорить: «ми самі собі господарі; ми вже не прийдемо до Тебе»? |
|
32
|
32
|
| Е#дA забyдетъ невёста красотY свою2, и3 дёва мwни1ста пeрсій свои1хъ; лю1діе же мои2 забhша менE дни6 безчи1слєнны. | Чи забуває дівчина прикрасу свою і наречена — вбрання своє? а народ Мій забув Мене, — немає числа дням. |
|
33
|
33
|
| Что2 є3щE добро2 ўхи1триши на путeхъ твои1хъ, є4же взыскaти любвE; Не тaкw: но и3 ты2 лукaвновала є3си2, є4же њскверни1ти пути6 тво‰, | Як майстерно направляєш ти шляхи твої, щоб здобути любов! і для того навіть до злочинів пристосовувала ти шляхи твої. |
|
34
|
34
|
| и3 въ рукaхъ твои1хъ њбрётесz кр0вь дyшъ (ўб0гихъ) непови1нныхъ: не въ р0вэхъ њбрэт0хъ и5хъ, но во всsцэй дубрaвэ. | Навіть на полах одягу твого знаходиться кров людей бідних, невинних, яких ти не застала при зламі, і, незважаючи на все це, |
|
35
|
35
|
| И# реклA є3си2: непови1нна є4смь, но да tврати1тсz ћрость твоS t менє2. СE, ѓзъ суждyсz съ тоб0ю, внегдA рещи2 тебЁ: не согрэши1хъ: | говориш: «оскільки я невинна, то, напевне, гнів Його відвернеться від мене». Ось, Я буду судитися з тобою за те, що говориш: «я не згрішила». |
|
36
|
36
|
| понeже презрёла є3си2 ѕэлw2, є4же повтори1ти пути6 тво‰: и3 t є3гЂпта постыди1шисz, ћкоже постыдёна є3си2 t ґссyра: | Навіщо ти так багато бродиш, змінюючи путь твою? Ти так само будеш посоромлена і Єгиптом, як була посоромлена Ассирією; |
|
37
|
37
|
| ћкw и3 tтyду и3зhдеши, и3 рyцэ твои2 на главЁ твоeй: ћкw tри1ну гDь надёzніе твоE, и3 не благопоспэши1тсz тебЁ въ нeмъ. | і від нього ти вийдеш, поклавши руки на голову, тому що відкинув Господь надії твої, і не будеш мати з ними успіху. |
|
Главa G
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| Ѓще tпyститъ мyжъ женY свою2, и3 tи1детъ t негw2 и3 бyдетъ мyжу и3н0му, є3дA возвращaющисz возврати1тсz къ немY пaки; є3дA непор0чна бyдетъ и3 неwсквернeна женA тA; Тh же соблуди1ла є3си2 съ пaстырьми мн0гими, и3 возвращaласz є3си2 [Е#вр.: nбaче њбрати1сz.] ко мнЁ, гlетъ гDь. | Говорять: «якщо чоловік відпустить дружину свою, і вона відійде від нього і зробиться дружиною іншого чоловіка, то чи може вона повернутися до нього? Чи не осквернилася б цим країна та?» А ти з багатьма коханцями блудодіяла, — і однак же повернися до Мене, — говорить Господь. |
|
2
|
2
|
| Воздви1гни џчи твои2 на правотY и3 ви1ждь, гдЁ не смэси1ласz є3си2; На путeхъ сидёла є3си2 ѓки врaна њс0бzщаzсz и3 њскверни1ла є3си2 зeмлю въ любодэsніихъ и3 въ лукaвствэхъ твои1хъ, | Зведи очі твої на висоти і подивися, де не блудодіяли з тобою? Біля дороги сиділа ти для них, як аравитянин у пустелі, й осквернила землю блудом твоїм і лукавством твоїм. |
|
3
|
3
|
| и3 и3мёла є3си2 пaстырей мн0гихъ въ претыкaніе себЁ [Е#вр.: сеS рaди вины2 ўдє1ржаны сyть к†пли дождє1вныz, и3 д0ждь вечeрній не бhсть.]: лицE жены2 блудни1цы бhсть тебЁ, не хотёла є3си2 постыдётисz ко всBмъ. | За те були утримані дощі, і не було дощу пізнього; але у тебе було чоло блудниці, ти відкинула сором. |
|
4
|
4
|
| Не ѓки ли д0момъ менE нареклA є3си2 и3 nц7eмъ и3 вождeмъ дёвства твоегw2; | Чи не будеш ти відтепер волати до Мене: «Отче мій! Ти був путівником юности моєї! |
|
5
|
5
|
| є3дA пребyдетъ во вёкъ, и3ли2 сохрани1тсz въ побёду; Сі‰ глаг0лала є3си2, и3 сотвори1ла є3си2 ѕл†z, и3 возмоглA є3си2. | Невже завжди буде Він у гніві? і невже вічно буде утримувати його у Собі?» Ось, що говориш ти, а робиш зло і досягаєш успіхів у ньому. |
|
6
|
6
|
| И# речE гDь ко мнЁ во дни6 їwсjи царS: ви1дэлъ ли є3си2, ±же сотвори1 ми д0мъ ї}левъ; поид0ша на всsку г0ру выс0ку и3 под8 всsко дрeво ли1ствzно и3 соблуди1ша тaмw. | Господь сказав мені у дні Іосії царя: чи бачив ти, що робила відступниця, дочка Ізраїля? Вона ходила на всяку високу гору і під усяке гіллясте дерево і там блудодіяла. |
|
7
|
7
|
| И# рек0хъ по внегдA прелюбодёйствовати є3мY во всёхъ си1хъ: ко мнЁ њбрати1сz. И# не њбрати1сz. И# ви1дэ преступлeніе є3гw2 престyпница їудeа сестрA є3гw2. | І після того, як вона усе це робила, Я говорив: «повернися до Мене»; але вона не повернулася; і бачила це віроломна сестра її Юдея. |
|
8
|
8
|
| И# ви1дэхъ, ћкw t всёхъ (и3з8wбличeнъ є4сть), въ ни1хже ћтъ бhсть, въ ни1хже любодёйствова д0мъ ї}левъ: сегw2 рaди tпусти1хъ и5 и3 дaхъ є3мY кни1гу распyстную въ рyцэ є3гw2. Nбaче не ўбоsсz престyпница їудeа (сестрA є3гw2), но и4де и3 соблуди1ла є4сть и3 тA: | І Я бачив, що, коли за усі перелюбні дії відступниці, дочки Ізраїля, Я відпустив її і дав їй розвідний лист, віроломна сестра її Юдея не убоялась, а пішла і сама блудодіяла. |
|
9
|
9
|
| и3 бhсть ни во что2 блyдъ є3S, и3 њскверни2 зeмлю, и3 соблуди1ла є4сть съ кaменемъ и3 со дрeвомъ. | І неприхованим блудодійством вона осквернила землю, і перелюбствувала з каменем і деревом. |
|
10
|
10
|
| И# во всёхъ си1хъ не њбрати1сz ко мнЁ престyпница сестрA є3S їудeа t всегw2 сeрдца своегw2, но во лжи2, речE гDь. | Але при усьому цьому віроломна сестра її Юдея не навернулася до Мене усім серцем своїм, а тільки удавано, — говорить Господь. |
|
11
|
11
|
| И# речE гDь ко мнЁ: њправдA дyшу свою2 tстyпница ї}ль, пaче престyпницы їудeи: | І сказав мені Господь: відступниця, дочка Ізраїлева, виявилася правішою, ніж віроломна Юдея. |
|
12
|
12
|
| и3ди2, и3 прочти2 словесA т† къ сёверу, и3 речeши: њбрати1сz ко мнЁ, д0ме ї}левъ, речE гDь: и3 не ўтверждY лицA моегw2 на вaсъ, ћкw млcтивъ ѓзъ є4смь, речE гDь, и3 не прогнёваюсz на вы2 во вёки. | Йди і проголоси слова ці на північ, і скажи: навернися, відступнице, дочко Ізраїлева, — говорить Господь. Я не виллю на вас гніву Мого; бо Я милостивий, — говорить Господь, — не вічно буду обурюватися. |
|
13
|
13
|
| Nбaче вёждь беззак0ніе твоE, ћкw въ гDа бGа твоего2 преступи1ла є3си2, и3 расточи1ла є3си2 пути6 тво‰ чужди6мъ под8 всsкимъ дрeвомъ ли1ствzнымъ, глaса же моегw2 не послyшала є3си2, речE гDь. | Визнай тільки провину твою: бо ти відступила від Господа Бога твого і блудодіяла з чужими під усяким гіллястим деревом, а голосу Мого ви не слухали, — говорить Господь. |
|
14
|
14
|
| Њбрати1тесz, сhнове tступи1вшіи, гlетъ гDь: ћкw ѓзъ воз8wбладaю вaми и3 поимy вы є3ди1наго t грaда и3 двyхъ t плeмене, и3 введY вaсъ въ сіHнъ | Поверніться, діти-відступники, — говорить Господь, — тому що Я поєднався з вами, і візьму вас по одному з міста, по двоє із племені, і приведу вас на Сион. |
|
15
|
15
|
| и3 дaмъ вaмъ п†стыри по с®цу моемY, и3 ўпасyтъ вaсъ рaзумомъ и3 ўчeніемъ. | І дам вам пастирів за серцем Моїм, які будуть пасти вас зі знанням і розсудливістю. |
|
16
|
16
|
| И# бyдетъ, є3гдA ўмн0житесz и3 возрастeте на земли2, гlетъ гDь, во дни6 w4ны не рекyтъ ктомY: ківHтъ завёта с™aгw ї}лева: не взhдетъ на сeрдце, ни воспомzнeтсz, нижE посэти1тсz, нижE сотвори1тсz ктомY. | І буде, коли ви розмножитеся і зробитеся багатоплідними на землі, у ті дні, — говорить Господь, — не будуть говорити більше: «ковчег завіту Господнього»; він і на думку не спаде, і не згадають про нього, і не будуть приходити до нього, і його вже не буде. |
|
17
|
17
|
| Во дни6 w4ны нарекyтъ їеrли1ма пrт0лъ гDень, и3 соберyтсz къ немY вси2 kзhцы во и4мz гDне во їеrли1мъ, и3 не п0йдутъ ктомY в8слёдъ похотeй сeрдца своегw2 ѕлёйшагw. | У той час назвуть Єрусалим престолом Господа; і всі народи заради імені Господа зберуться в Єрусалим і не будуть більше чинити за впертістю злого серця свого. |
|
18
|
18
|
| Во днeхъ тёхъ пріи1детъ д0мъ їyдинъ ко д0му ї}леву, и3 п0йдутъ вкyпэ t земли2 сёверныz и3 t всёхъ стрaнъ къ земли2, ю4же дaхъ въ наслёдіе nтцє1мъ и4хъ. | У ті дні прийде дім Іудин до дому Ізраїлевого, і підуть разом із землі північної у землю, яку Я дав у спадщину батькам вашим. |
|
19
|
19
|
| Ѓзъ же рёхъ: да бyдетъ, гDи, ћкw положy тz въ ч†да и3 дaмъ тебЁ зeмлю и3збрaнную, достоsніе бGа вседержи1телz kзhкwвъ: и3 рек0хъ: nц7eмъ наречeте мS и3 t менє2 не tвратитeсz. | І говорив Я: як поставлю тебе у число дітей і дам тобі жадану землю, найпрекраснішу спадщину багатьох народів? І сказав: ти будеш називати Мене отцем твоїм і не відступиш від Мене. |
|
20
|
20
|
| Nбaче ћкоже tвергaетсz женA сожи1телz своегw2, тaкw tвeржесz t менє2 д0мъ ї}левъ, речE гDь. | Але воістину, як дружина віроломно зраджує друга свого, так віроломно вчинили зі Мною ви, дім Ізраїлів, — говорить Господь. |
|
21
|
21
|
| Глaсъ и3з8 ўстeнъ слhшанъ бhсть плaча и3 молeніz сынHвъ ї}левыхъ, ћкw беззак0нноваша въ путeхъ свои1хъ, забhша гDа бGа с™aго своего2. | Голос чутно на висотах, жалібний плач синів Ізраїля за те, що вони спотворили шлях свій, забули Господа Бога свого. |
|
22
|
22
|
| Возврати1тесz, сhнове возвращaющіисz, и3 и3сцэлю2 сокрушє1ніz в†ша. СE, раби2 мы2 бyдемъ тебЁ, тh бо є3си2 гDь бGъ нaшъ. | Поверніться, бунтівливі діти: Я зцілю вашу непокору. — Ось, ми йдемо до Тебе, бо Ти — Господь Бог наш. |
|
23
|
23
|
| И$стиннw лжи1ви бhша х0лми и3 мн0жество г0ръ, т0кмw гDемъ бGомъ нaшимъ спcніе ї}лево. | Воістину, марно надіялися ми на пагорби і на безліч гір; воістину, у Господі Бозі нашому спасіння Ізраїлеве! |
|
24
|
24
|
| Стyдъ же поzдE труды2 nтє1цъ нaшихъ, t ю4ности нaшеz, џвцы и4хъ и3 телцы2 и4хъ, и3 сhны и4хъ и3 дщє1ри и4хъ. | Від юности нашої ця мерзота пожирала труди батьків наших, овець їхніх і волів їхніх, синів їхніх і дочок їхніх. |
|
25
|
25
|
| Ўснyхомъ въ постыдёніи нaшемъ, и3 покры2 нaсъ безчeстіе нaше, ћкw гDу бGу нaшему согрэши1хомъ, мы2 и3 nтцы2 нaши, t ю4ности нaшеz дaже до сегw2 днE, и3 не послyшахомъ глaса гDа бGа нaшегw. | Ми лежимо у соромі своєму, і сором наш покриває нас, тому що ми грішили перед Господом Богом нашим, — ми і батьки наші, від юности нашої і до цього дня, і не слухалися голосу Господа Бога нашого. |
|
Главa д7
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| Ѓще њбрати1шисz, ї}лю, гlетъ гDь, ко мнЁ њбрати1сz: и3 ѓще tи1меши мeрзwсти тво‰ t ќстъ твои1хъ, и3 t лицA моегw2 ўбои1шисz, | Якщо хочеш навернутися, Ізраїлю, — говорить Господь, — до Мене навернися; і якщо видалиш мерзоти твої від лиця Мого, то не будеш блукати. |
|
2
|
2
|
| и3 кленeшисz, живeтъ гDь, во и4стинэ и3 въ судЁ и3 въ прaвдэ, и3 благословsтъ въ нeмъ kзhцы и3 въ нeмъ восхвaлzтъ бGа во їеrли1мэ. | І будеш клястися: «живий Господь!» в істині, суді і правді; і народи будуть Ним благословлятися і Ним хвалитися. |
|
3
|
3
|
| Сі‰ бо гlетъ гDь мужє1мъ ї{динымъ и3 њбитaтелємъ їеrли6млимъ: понови1те себЁ полS и3 не сёйте на тeрніи: | Бо так говорить Господь до мужів Іуди та Єрусалима: розоріть собі нові ниви і не сійте між терням. |
|
4
|
4
|
| њбрёжитесz бGу вaшему и3 њбрёжите жестосeрдіе вaше, мyжіе ї{дины и3 њбитaющіи во їеrли1мэ, да не и3зhдетъ ћкw џгнь ћрость моS, и3 возгори1тсz, и3 не бyдетъ ўгашazй, рaди лукaвства начинaній вaшихъ. | Обріжте себе для Господа, і зніміть крайню плоть із серця вашого, мужі Іуди і жителі Єрусалима, щоб гнів Мій не відкрився, як вогонь, і не запалав невгасимо через вашу схильність до зла. |
|
5
|
5
|
| Возвэсти1те во їудeи, и3 да ўслhшитсz во їеrли1мэ: глаг0лите, восп0йте труб0ю на земли2, возопjйте ѕэлw2 и3 рцhте: собери1тесz, и3 вни1демъ во грaды твє1рды. | Оголосіть в Юдеї і розголосіть у Єрусалимі, і говоріть, і сурміть трубою по землі; волайте голосно і говоріть: «зберіться, і підемо в укріплені міста». |
|
6
|
6
|
| Воздви1гше (знaменіе) бэжи1те въ сіHнъ, потщи1тесz, не ст0йте, ћкw ѕл†z ѓзъ навождY t сёвера и3 сотрeніе вели1ко. | Виставте знамено до Сиону, біжіть, не зупиняйтеся, бо Я приведу від півночі біду і велику загибель. |
|
7
|
7
|
| Взhде лeвъ t л0жа своегw2, и3 погублszй kзhки воздви1жесz и3 и3зhде t мёста своегw2, да положи1тъ зeмлю твою2 въ пустhню, и3 грaди твои2 разорsтсz, њстaвшіи без8 њбитaтелей. | Виходить лев зі своїх хащів, і виступає винищувач народів: він виходить зі свого місця, щоб землю твою зробити пустелею; міста твої будуть розорені, залишаться без жителів. |
|
8
|
8
|
| Њ си1хъ препоsшитесz во врє1тища и3 плaчите и3 рыдaйте, ћкw не tврати1сz гнёвъ ћрости гDни t вaсъ. | Тому опояшіться веретищем, плачте і ридайте, бо лють гніву Господнього не відвернеться від нас. |
|
9
|
9
|
| И# бyдетъ въ дeнь т0й, гlетъ гDь, поги1бнетъ сeрдце царeво и3 сeрдце начaлникwвъ, и3 свzщeнницы ўжaснутсz, и3 прор0цы ўдивsтсz. | І буде у той день, — говорить Господь, — завмре серце в царя і серце в князів; і жахнуться священики, і здивуються пророки. |
|
10
|
10
|
| И# рек0хъ: q, вLко гDи, є3дA њбольсти1лъ є3си2 лю1ди сі‰ и3 їеrли1ма, рекjй: ми1ръ бyдетъ вaмъ; и3 сE, пр0йде мeчь дaже до души2 и4хъ. | І сказав я: о, Господи Боже! Невже Ти зваблював тільки народ цей і Єрусалим, говорячи: «мир буде у вас»; а тим часом меч доходить до душі? |
|
11
|
11
|
| Во врeмz џно речeтсz лю1демъ си6мъ и3 їеrли1му: дyхъ заблуждeніz въ пустhни, пyть дщeре людjй мои1хъ, не ко њчищeнію, нижE во с™0е: | У той час сказано буде народу цьому і Єрусалиму: пекучий вітер несеться з висот пустельних на шлях дочки народу Мого, не для віяння і не для очищення; |
|
12
|
12
|
| дyхъ и3сполнeніz t си1хъ пріи1детъ мнЁ, и3 нн7э ѓзъ возгlю суды2 мо‰ къ ни6мъ. | і прийде до Мене звідти вітер сильніший за цей, і Я сотворю суд над ними. |
|
13
|
13
|
| СE, ћкw w4блакъ взhдетъ, и3 ћкw ви1хрь колєсни1цы є3гw2, быстрёе nрлHвъ к0ни є3гw2: г0ре нaмъ, ћкw бёдствуемъ. | Ось, піднімається він подібно до хмар, і колісниці його — як вихор, коні його швидші за орлів; горе нам! бо ми будемо розорені. |
|
14
|
14
|
| Њмhй t лукaвства сeрдце твоE, їеrли1ме, да спасeшисz: док0лэ бyдутъ въ тебЁ помышлє1ніz бёдъ твои1хъ; | Змий зле із серця твого, Єрусалиме, щоб спастися тобі: доки будуть гніздитися у тобі злочесні думки? |
|
15
|
15
|
| Глaсъ бо возвэщaющагw t дaна пріи1детъ, и3 слы6шана бyдетъ болёзнь t горы2 є3фрeмли. | Бо уже несеться голос від Дана і згубна звістка з гори Єфремової: |
|
16
|
16
|
| Рцhте kзhкwмъ: сE, пріид0ша: возвэсти1те во їеrли1мэ: полцы2 и4дутъ t земли2 дaльніz и3 дaша на грaды ї{дины глaсъ св0й, | оголосіть народам, сповістіть Єрусалим, що йдуть з далекої країни ті, що беруть в облогу, і криками своїми наповнюють міста Юдеї. |
|
17
|
17
|
| ѓки стрaжы сeлніи бhша над8 ни1мъ w4крестъ: ћкw пренебрeглъ мS є3си2, гlетъ гDь. | Як вартові полів, вони обступають його навкруги, бо він збурився проти Мене, — говорить Господь. |
|
18
|
18
|
| Пути6 тво‰ и3 начин†ніz тво‰ сотвори1ша тебЁ сі‰: сіE лукaвство твоE, понeже г0рько, ћкw прикоснyсz сeрдцу твоемY. | Шляхи твої і діяння твої заподіяли тобі це; від твого нечестя тобі так гірко, що доходить до серця твого. |
|
19
|
19
|
| Чрeво моE, чрeво моE боли1тъ мнЁ, и3 ч{вства сeрдца моегw2, смущaетсz душA моS, терзaетсz сeрдце моE: не ўмолчY, ћкw глaсъ трубы2 ўслhшала душA моS, в0пль рaти и3 бэды2: | Утроба моя! утроба моя! тужу в глибині серця мого, хвилюється у мені серце моє, не можу мовчати; бо ти чуєш, душе моя, звук труби, тривогу битви. |
|
20
|
20
|
| сотрeніе (на сотрeніе) призывaетсz, понeже њпустёла всS землS, внезaпу њпустЁ жили1ще моE, расторг0шасz к0жы мо‰. | Біда за бідою: уся земля спустошується, раптово розорені шатри мої, миттєво — намети мої. |
|
21
|
21
|
| Док0лэ зрёти и4мамъ бэжaщихъ, слhшащь глaсы тр{бныz; | Чи довго бачити мені знамено, слухати звук труби? |
|
22
|
22
|
| Понeже вождeве людjй мои1хъ менE не познaша: сhнове бyіи сyть и3 безyмни, мyдри сyть, є4же твори1ти ѕл†z, блaго же твори1ти не познaша. | Це від того, що народ Мій нерозумний, не знає Мене: нерозумні вони діти, і немає у них глузду; вони розумні на зло, але добра робити не вміють. |
|
23
|
23
|
| Воззрёхъ на зeмлю, и3 сE, ничт0же, и3 на нeбо, и3 не бЁ свёта є3гw2. | Дивлюся на землю, і ось, вона розорена і порожня, — на небеса, і немає від них світла. |
|
24
|
24
|
| Ви1дэхъ г0ры, и3 трепетaху, и3 вси2 х0лми возмути1шасz. | Дивлюся на гори, і ось, вони тремтять, і всі пагорби коливаються. |
|
25
|
25
|
| Воззрёхъ, и3 сE, не бЁ человёка, и3 вс‰ пти6цы небє1сныz ўжасaхусz. | Дивлюсь, і ось, немає людини, і всі птахи небесні розлетілися. |
|
26
|
26
|
| Ви1дэхъ, и3 сE, карми1лъ пyстъ, и3 вси2 грaди сожжeни nгнeмъ t лицA гDнz, и3 t лицA гнёва ћрости є3гw2 погиб0ша. | Дивлюсь, і ось, Кармил — пустеля, і всі міста його зруйновані від лиця Господа, від люті гніву Його. |
|
27
|
27
|
| Сі‰ гlетъ гDь: пустA бyдетъ всS землS, скончaніz же не сотворю2. | Бо так сказав Господь: уся земля буде спустошена, але остаточного знищення не зроблю. |
|
28
|
28
|
| Њ си1хъ да плaчетъ землS, и3 да помрачи1тсz нeбо свhше: понeже гlахъ, и3 не раскaюсz: ўстреми1хсz, и3 не tвращyсz t негw2. | Заплаче про це земля, і небеса затьмаряться угорі, тому що Я сказав, Я визначив, і не розкаюся у тім, і не відступлю від того. |
|
29
|
29
|
| T глaса kздsщихъ и3 напрzжeнна лyка побэжE всsка странA: внид0ша въ разсBлины и3 въ дубр†вы сокрhшасz и3 на кaменіе взыд0ша: вси2 грaди њстaвлени сyть, не њбитaетъ въ ни1хъ человёкъ. | Від шуму вершників і стрільців розбіжаться всі міста: вони підуть у густі ліси і вилізуть на скелі; всі міста будуть залишені, і не буде у них жодного жителя. |
|
30
|
30
|
| Тh же, запустёлаz, что2 сотвори1ши; ѓще њблечeшисz во багрzни1цу и3 ўкраси1шисz мони1сты златhми, ѓще намaжеши стjвіемъ џчи твои2, всyе ўкрашeніе твоE: tри1нуша тS любHвницы твои2, души2 твоеS и4щутъ. | А ти, спустошена, що будеш робити? Хоч ти вдягаєшся в пурпур, хоч прикрашаєш себе золотим убранням, обмальовуєш очі твої фарбами, але марно прикрашаєш себе: знехтували тебе коханці, вони шукають душі твоєї. |
|
31
|
31
|
| Глaсъ бо ћкw родsщіz слhшахъ стенaніz твоегw2: ѓки первородsщіz глaсъ дщeре сіHни и3стaетъ, и3 њпyститъ рyцэ свои2: г0ре мнЁ, ћкw и3счезaетъ душA моS над8 ўбіeнными. | Бо Я чую голос ніби жінки у пологах, стогін ніби тієї, що народжує вперше, голос дочки Сиону; вона стогне, простягаючи руки свої: «о, горе мені! душа моя знемагає перед убивцями». |
|
Главa є7
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| Њбыди1те пути6 їеrли6мскіz и3 воззри1те, и3 познaйте и3 поищи1те на ст0гнахъ є3гw2, ѓще њбрsщете мyжа творsщаго сyдъ и3 и4щуща вёры: и3 млcрдъ бyду є3мY, гlетъ гDь. | Походіть по вулицях Єрусалима, і подивіться, і розвідайте, і пошукайте на площах його, чи не знайдете людину, чи немає того, хто дотримується правди, хто шукає істину? Я пощадив би Єрусалим. |
|
2
|
2
|
| Живeтъ гDь, глаг0лютъ, сегw2 рaди не во лжaхъ ли кленyтсz; | Хоч і говорять вони: «живий Господь!», але клянуться неправдиво. |
|
3
|
3
|
| ГDи, џчи твои2 (зрsтъ) на вёру: би1лъ є3си2 и5хъ, и3 не поболёша, сокруши1лъ є3си2 и5хъ, и3 не восхотёша пріsти наказaніz: њжесточи1ша ли1ца сво‰ пaче кaмене и3 не хотёша њбрати1тисz. | О, Господи! очі Твої чи не до істини звернені? Ти вражаєш їх, а вони не відчувають болю; Ти знищуєш їх, а вони не хочуть прийняти напоумлення; лиця свої вони зробили міцнішими за камінь, не хочуть навернутися. |
|
4
|
4
|
| Ѓзъ же рёхъ: нeгли ўб0зи сyть (и3 бyіи), тогw2 рaди не возмог0ша, ћкw не ўвёдаша пути2 гDнz и3 судA бGа своегw2. | І сказав я сам у собі: це, можливо, бідняки; вони дурні, тому що не знають шляхів Господніх, закону Бога свого; |
|
5
|
5
|
| ПойдY ко держ†внымъ и3 возглаг0лю и5мъ, тjи бо познaша пyть гDень и3 сyдъ бGа своегw2. И# сE, є3динодyшнw сjи сокруши1ша и4го, расторг0ша ќзы. | піду я до знатних і поговорю з ними, бо вони знають путь Господню, закон Бога свого. Але і вони усі розбили ярмо, розірвали кайдани. |
|
6
|
6
|
| Сегw2 рaди порази2 и5хъ лeвъ t дубрaвы, и3 в0лкъ дaже до домHвъ погуби2 и5хъ, и3 рhсь бдsше над8 градaми и4хъ: вси2 и3сходsщіи t ни1хъ бyдутъ ћти, ћкw ўмн0жиша нечє1стіz сво‰, ўкрэпи1шасz во tвращeніихъ свои1хъ. | За те вразить їх лев з лісу, вовк пустельний спустошить їх, барс буде підстерігати біля міст їхніх: хто вийде з них, буде розтерзаний; бо примножилися злочини їхні, посилилися відступництва їхні. |
|
7
|
7
|
| Њ чeмъ t си1хъ млcрдъ бyду тебЁ; сhнове твои2 њстaвиша мS и3 клsшасz тёми, и5же не сyть б0зи: насhтихъ и5хъ, и3 прелюбодёйствоваша и3 въ домёхъ блудни1цъ њбитaша, | Як же Мені простити тебе за це? Сини твої залишили Мене і клянуться тими, які не боги. Я насичував їх, а вони перелюбствували і натовпами ходили у доми блудниць. |
|
8
|
8
|
| к0ни женонеи1стовни сотвори1шасz, кjйждо ко женЁ и4скреннzгw своегw2 ржaше. | Це відгодовані коні: кожен з них ірже на дружину іншого. |
|
9
|
9
|
| Е#дA t си1хъ не посэщY; речE гDь: и3ли2 kзhку сицев0му не мсти1тъ дш7A моS; | Невже Я не покараю за це? — говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей? |
|
10
|
10
|
| Взhдите на стёны є3гw2 и3 разори1те, њкончaніz же не сотвори1те: њстaвите подпHры є3гw2, ћкw гDни сyть. | Виходьте на стіни його і руйнуйте, але не до кінця; знищіть зубці їх, тому що вони не Господні; |
|
11
|
11
|
| Преступлeніемъ бо преступи1лъ є4сть на мS д0мъ ї}левъ и3 д0мъ їyдинъ, гlетъ гDь. | бо дім Ізраїлів і дім Іудин вчинили зі Мною дуже віроломно, — говорить Господь: |
|
12
|
12
|
| Солгaша гDу своемY и3 рек0ша: не сyть сі‰, нижE пріи1дутъ на нaсъ ѕл†z, и3 мечA и3 глaда не ќзримъ: | вони сказали неправду на Господа і сказали: «немає Його, і біда не прийде на нас, і ми не побачимо ні меча, ні голоду. |
|
13
|
13
|
| прор0цы нaши бhша на вётръ, и3 сл0во гDне не бЁ въ ни1хъ, тaкw бyдетъ и5мъ. | І пророки стануть вітром, і сло́ва [Господнього] немає у них; над ними самими нехай це буде». |
|
14
|
14
|
| Сегw2 рaди тaкw гlетъ гDь си1лъ: занeже глаг0лали є3стE сл0во сіE, сE, ѓзъ даю2 словесA мо‰ во ўстA тво‰ џгнь, и3 лю1ди сі‰ древA, и3 поsстъ и4хъ. | Тому так говорить Господь Бог Саваоф: за те, що ви говорите такі слова, ось, Я зроблю слова Мої у вустах твоїх вогнем, а цей народ — дровами, і цей вогонь пожере їх. |
|
15
|
15
|
| СE, ѓзъ наведY на вaсъ kзhкъ и3здалeча, д0ме ї}левъ, речE гDь, kзhкъ си1льный, kзhкъ стaрый, є3гHже љзhка не ўвёси, (ни ўразумёеши, что2 глаг0летъ): | Ось, Я приведу на вас, дім Ізраїлів, народ здалеку, — говорить Господь, — народ сильний, народ древній, народ, якого мови ти не знаєш, і не будеш розуміти, що він говорить. |
|
16
|
16
|
| тyлъ є3гw2 ћкw гр0бъ tвeрстъ, вси2 крёпцыи и3 поzдsтъ жaтву вaшу | Сагайдак його — як відкритий гріб; усі вони люди хоробрі. |
|
17
|
17
|
| и3 хлёбы вaшz, и3 поzдsтъ сынHвъ вaшихъ и3 дщeрей вaшихъ, и3 снэдsтъ nвeцъ вaшихъ и3 телцє1въ вaшихъ, и3 поzдsтъ віногрaды вaшz и3 смHкви вaшz и3 м†сличіz в†ша, и3 сокрушaтъ грaды вaшz твє1рдыz, на ни1хже вы2 ўповaсте, мечeмъ. | І з’їдять вони жниво твоє і хліб твій, з’їдять синів твоїх і дочок твоїх, з’їдять овець твоїх і волів твоїх, з’їдять виноград твій і смокви твої; зруйнують мечем укріплені міста твої, на які ти надієшся. |
|
18
|
18
|
| Nбaче во днeхъ џнэхъ, гlетъ гDь бGъ тв0й, не сотворю2 вaсъ во и3стреблeніе. | Але й у ті дні, — говорить Господь, — не знищу вас до кінця. |
|
19
|
19
|
| И# бyдетъ, є3гдA речeте: почто2 сотвори2 гDь бGъ нaшъ нaмъ сі‰ вс‰; И# речeши къ ни6мъ: ћкw њстaвисте мS и3 послужи1сте богHмъ чужди6мъ въ земли2 вaшей, тaкw послyжите богHмъ чужди6мъ въ земли2 не вaшей. | І якщо ви скажете: «за що Господь, Бог наш, робить нам усе це?», то відповідай: оскільки ви залишили Мене і служили чужим богам у землі своїй, то будете служити чужим у землі не вашій. |
|
20
|
20
|
| Возвэсти1те сі‰ д0му їaкwвлю и3 слhшано сотвори1те въ домY їyдинэ (рекyще): | Оголосіть це у домі Якова і сповістіть у Юдеї, говорячи: |
|
21
|
21
|
| слhшите сі‰, лю1діе бyіи и3 не и3мyщіи сeрдца, и5же, и3мёюще џчи, не ви1дите, и3 ќшы, и3 не слhшите: | вислухай це, народе дурний і нерозумний, в якого є очі, а не бачить, у якого є вуха, а не чує: |
|
22
|
22
|
| менє1 ли не ўбоитeсz; речE гDь: и3ли2 t лицA моегw2 не ўстыдитeсz; и4же положи1хъ пес0къ предёлъ м0рю, зaповэдь вёчну, и3 не превзhдетъ є3гw2, и3 возмути1тсz и3 не возм0жетъ: и3 возшумsтъ вHлны є3гw2, и3 не прeйдутъ тогw2. | чи Мене ви не боїтеся, — говорить Господь, — чи переді Мною не тремтите? Я поклав пісок межею морю, вічною межею, яку не перейде; і хоч хвилі його намагаються, але перемогти не можуть; хоч вони бушують, але переступити його не можуть. |
|
23
|
23
|
| Лю1демъ же си6мъ бhсть сeрдце непослyшно и3 непокори1во, и3 ўклони1шасz и3 поид0ша, | А у народу цього серце буйне і бунтівне; вони відступили і пішли; |
|
24
|
24
|
| и3 не рек0ша въ сeрдцы своeмъ: ўбои1мсz гDа бGа нaшегw, даю1щагw нaмъ д0ждь рaнній и3 п0здный во врeмz и3сполнeніz повелёніz жaтвы и3 хранsщагw нaмъ. | і не сказали у серці своєму: «убоїмся Господа Бога нашого, Який дає нам дощ ранній і пізній у свій час, зберігає для нас седмиці, призначені для жнив». |
|
25
|
25
|
| БеззакHніz н†ша ўклони1ша сі‰, и3 грэси2 нaши tри1нуша благ†z t нaсъ. | Беззаконня ваші відвернули це, і гріхи ваші віддалили від вас це добре. |
|
26
|
26
|
| Ћкw њбрэт0шасz въ лю1дехъ мои1хъ нечести1віи, и3 сBти постaвиша, є4же погуби1ти мyжы, и3 ўлови1ша. | Бо між народом Моїм знаходяться нечестиві: вартують, як птахолови, припадають до землі, ставлять пастки й уловлюють людей. |
|
27
|
27
|
| Ѓки клётка постaвлена полнA пти1цъ, тaкw д0мы и4хъ п0лни лeсти: сегw2 рaди возвели1чишасz и3 њбогати1шасz: | Як клітка, наповнена птахами, доми їхні повні обману; через це вони і піднеслися і розбагатіли, |
|
28
|
28
|
| ўтhша и3 ўтолстёша и3 преступи1ша словесA мо‰ ѕлёйшіи: прю2 вдови1цы не суди1ша, судA си1ра не ўпрaвиша и3 судA ўбHгимъ не суди1ша. | зробилися повні, жирні, переступили навіть усяку міру у злі, не розбирають судових справ, справ сиріт; благоденствують, і справедливій справі убогих не дають суду. |
|
29
|
29
|
| Е#дA си1хъ рaди не посэщY; речE гDь: и3ли2 kзhку сицев0му не tмсти1тъ душA моS; | Невже Я не покараю за це? — говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей? |
|
30
|
30
|
| Ќжасъ и3 стр†шнаz содёzшасz на земли2: | Дивне і жахливе відбувається на цій землі: |
|
31
|
31
|
| прор0цы прор0чествоваша непрaвєднаz, и3 свzщeнницы восплескaша рукaми свои1ми, и3 лю1діе мои2 возлюби1ша такwвaz. И# что2 сотворитE въ послBднzz си1хъ; | пророки пророкують неправду, і священики панують за допомогою їх, і народ Мій любить це. Що ж ви будете робити після усього цього? |
|
Главa ѕ7
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| Ўкрэпи1тесz, сhнове веніамjнwвы, посредЁ їеrли1ма, и3 въ fекyи воструби1те труб0ю, и3 над8 веfахaрмомъ воздви1гните хорyгвь: ћкw ѕл†z произник0ша t сёвера, и3 сотрeніе вели1ко бывaетъ: | Біжіть, діти Веніамінові, із середовища Єрусалима, й у Фекої сурміть трубою і дайте знати вогнем у Бефкаремі, бо від півночі з’являється біда і велика загибель. |
|
2
|
2
|
| и3 tи1метсz высотA твоS, дщи2 сіHнz. | Розорю Я дочку Сиону, красиву і зніжену. |
|
3
|
3
|
| Къ нeй пріи1дутъ пaстыріе и3 стадA и4хъ, и3 постaвzтъ на нeй кyщы w4крестъ, и3 ўпасyтъ кjйждо рук0ю своeю. | Пастухи зі своїми стадами прийдуть до неї, розкинуть намети навколо неї; кожен буде пасти свою ділянку. |
|
4
|
4
|
| Ўгот0витесz на ню2 на брaнь, востaните и3 взhдемъ на ню2 њ полyдни: г0ре нaмъ, ћкw ўклони1сz дeнь, ћкw и3счезaютъ сBни днєвнhz. | Готуйте проти неї війну; вставайте і підемо опівдні. Горе нам! день уже схиляється, розпростираються вечірні тіні, |
|
5
|
5
|
| Востaните и3 взhдемъ на ню2 н0щію и3 расточи1мъ њснwвaніz є3S. | Вставайте, підемо і вночі, і зруйнуємо чертоги її! |
|
6
|
6
|
| Ћкw сі‰ гlетъ гDь си1лъ: посэцы2 древA є3гw2, и3злjй на їеrли1мъ си1лу: q, грaде лжи1вый, всsкое наси1льство въ нeмъ! | Бо так говорить Господь Саваоф: рубайте дерева і робіть насип проти Єрусалима: це місто має бути покаране; у ньому всяке гноблення. |
|
7
|
7
|
| Ћкоже студенY твори1тъ клaдzзь в0ду свою2, тaкw студенY твори1тъ ю5 ѕл0ба є3S: нечeстіе и3 пaкwсти ўслhшатсz въ нeмъ над8 лицeмъ є3гw2 всегдA. | Як джерело вивергає із себе воду, так воно виточує із себе зло: у ньому чутно насильство і грабіжництво, перед лицем Моїм завжди обра́зи і рани. |
|
8
|
8
|
| Нeмощію и3 ћзвою накaжешисz, їеrли1ме: да не tстyпитъ душA моS t тебє2, да не сотворю1 тz непрох0дну, зeмлю неwбитaнну. | Врозумися, Єрусалиме, щоб душа Моя не віддалилася від тебе, щоб Я не зробив тебе пустелею, землею ненаселеною. |
|
9
|
9
|
| Ћкw сі‰ гlетъ гDь си1лъ: њбирaйте, њбирaйте, ѓки віногрaдъ, њстaнки ї}лєвы, њбрати1тесz ѓки њбирaтель на к0шницу свою2. | Так говорить Господь Саваоф: до кінця обберуть залишок Ізраїля, як виноград; працюй рукою твоєю, як збирач винограду, наповнюючи кошики. |
|
10
|
10
|
| КомY возглаг0лю и3 (комY) засвидётелствую, и3 ўслhшитъ; сE, неwбрBзана ўшесA и4хъ, и3 слhшати не возмогyтъ: сE, сл0во гDне бhсть къ ни6мъ въ поношeніе, и3 не воспріи1мутъ тогw2. | До кого мені говорити і кого напоумлювати, щоб слухали? Ось, вухо у них необрізане, і вони не можуть слухати; ось, слово Господнє в них у посміянні; воно неприємне їм. |
|
11
|
11
|
| И# ћрость мою2 и3сп0лнихъ, и3 терпёхъ, и3 не скончaхъ и4хъ: и3злію2 на младeнцы tвнЁ и3 на собрaніе ю4ношъ вкyпэ: мyжъ бо и3 женA ћти бyдутъ, стaрецъ со и3сп0лненнымъ днjй. | Тому я переповнений люттю Господньою, не можу тримати її у собі; виллю її на дітей на вулиці і на зібрання юнаків; узяті будуть чоловік з дружиною, літній з тим, хто віджив літа́. |
|
12
|
12
|
| И# прeйдутъ д0мы и4хъ ко и3ны6мъ, полS и3 жєны2 и4хъ тaкожде, ћкw прострY рyку мою2 на њбитaющихъ на земли2 сeй, гlетъ гDь. | І доми їхні перейдуть до інших, також поля і дружини; тому що Я простягну руку Мою на жителів цієї землі, — говорить Господь. |
|
13
|
13
|
| Понeже t мeншагw и3 дaже до б0лшагw вси2 соверши1ша беззакHннаz, t свzщeнника и3 дaже до лжепрор0ка вси2 сотвори1ша лHжнаz | Бо від малого до великого, кожен з них відданий користолюбству, і від пророка до священика — усі діють облудно; |
|
14
|
14
|
| и3 цэлsху сотрeніе людjй мои1хъ, ўничижaюще и3 глаг0люще: ми1ръ, ми1ръ: и3 гдЁ є4сть ми1ръ; | лікують рани народу Мого легковажно, говорячи: «мир! мир!», а миру немає. |
|
15
|
15
|
| Постыдёшасz, ћкw њскудёша: и3 нижE ѓки посрамлsеми постыдёшасz и3 безчeстіz своегw2 не познaша: сегw2 рaди падyтъ падeніемъ свои1мъ и3 во врeмz посэщeніz своегw2 поги1бнутъ, речE гDь. | Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, ніскільки не соромляться і не червоніють. За те впадуть між убитими, і під час відвідування Мого будуть повалені, — говорить Господь. |
|
16
|
16
|
| Сі‰ гlетъ гDь: стaните на путeхъ и3 ви1дите, и3 вопроси1те њ стезsхъ гDнихъ вёчныхъ и3 ви1дите, кjй є4сть пyть блaгъ, и3 ходи1те по немY и3 њбрsщете њчищeніе душaмъ вaшымъ. И# рек0ша: не п0йдемъ. | Так говорить Господь: зупиніться на шляхах ваших і розгляньте, і розпитайте про путі древніх, де путь добра, і йдіть нею, і знайдете спокій душам вашим. Але вони сказали: «не підемо». |
|
17
|
17
|
| И# постaвихъ над8 вaми стрaжы: слhшите глaсъ трубы2. И# рек0ша: не послyшаемъ. | І поставив Я вартових над вами, сказавши: «слухайте звук труби». Але вони сказали: «не будемо слухати». |
|
18
|
18
|
| Сегw2 рaди ўслhшаша kзhцы и3 пасyщіи стадA сво‰. | Отже, слухайте, народи, і знай, зібрання, що з ними буде. |
|
19
|
19
|
| Слhши, землE: сE, ѓзъ навождY на лю1ди сі‰ ѕл†z, пл0дъ tвращeніz и4хъ, ћкw словeсъ мои1хъ не послyшаша и3 зак0нъ м0й tверг0ша. | Слухай, земле: ось, Я приведу на народ цей згубу, плід помислів їх; бо вони слів Моїх не слухали і закон Мій відкинули. |
|
20
|
20
|
| Вскyю мнЁ кади1ло t савы2 прин0сите и3 кінамHнъ t земли2 дaльніz; всесожжє1ніz в†ша не сyть прі‰тна, и3 жeртвы вaшz не ўслади1ша мS. | Для чого Мені ладан, який іде із Сави, і запашна тростина з далекої країни? Всепалення ваші неугодні, і жертви ваші неприємні Мені. |
|
21
|
21
|
| Сегw2 рaди тaкw гlетъ гDь: сE, ѓзъ дaмъ на лю1ди сі‰ болёзнь, и3 и3знем0гутъ nтцы2 и3 сhнове вкyпэ, сосёдъ и3 и4скренній є3гw2 поги1бнутъ. | Тому так говорить Господь: ось, Я покладу перед народом цим спотикання, і спотикнуться об них батьки і діти разом, сусід і друг його, і загинуть. |
|
22
|
22
|
| Сі‰ гlетъ гDь: сE, лю1діе грzдyтъ t сёвера, и3 kзhкъ вели1къ востaнетъ t конє1цъ земли2, | Так говорить Господь: ось, іде народ від країни північної, і народ великий піднімається від країв землі; |
|
23
|
23
|
| лyкъ и3 щи1тъ в0змутъ: мучи1теленъ є4сть и3 не ўмилосeрдитсz: глaсъ є3гw2, ћкw м0ре шумsщее: на к0нехъ и3 колесни1цахъ њполчи1тсz ѓки џгнь на брaнь на тS, дщи2 сіHнz. | тримають у руках лук і спис; вони жорстокі і немилосердні, голос їх шумить, як море, і несуться на конях, вишикувані, як одна людина, щоб воювати з тобою, дочко Сиону. |
|
24
|
24
|
| Слhшахомъ слyхъ є3гw2, њслабёша рyцэ нaши, ск0рбь њб8sтъ нaсъ, бwлёзни ћкw родsщіz. | Ми почули звістку про них, і руки у нас опустилися, скорбота охопила нас, муки, як жінку при пологах. |
|
25
|
25
|
| Не и3сходи1те на ни6вы и3 на пути6 не ходи1те, понeже мeчь врaжій њбитaетъ w4крестъ. | Не виходьте в поле і не ходіть дорогою, бо меч ворогів, жах з усіх боків. |
|
26
|
26
|
| Дщи2 людjй мои1хъ, препоsшисz врeтищемъ и3 посhплисz пeпеломъ, плaчь возлю1бленнагw сотвори2 тебЁ рыдaніе г0рько, понeже внезaпу пріи1детъ запустёніе на вaсъ. | Дочко народу мого! опояши себе веретищем і посипай себе попелом; тужи, ніби про смерть єдиного сина, гірко плач; бо раптово прийде на нас згубник. |
|
27
|
27
|
| И#скуси1телz дaхъ тS въ лю1дехъ и3скyсныхъ, и3 ўвёси мS, внегдA и3скуси1ти ми2 пyть и4хъ: | Вежею поставив Я тебе серед народу Мого, стовпом, щоб ти знав і стежив за шляхом їх. |
|
28
|
28
|
| вси2 непослyшни ходsщіи стропти1вw: мёдь и3 желёзо, вси2 растлёни сyть. | Усі вони — вперті відступники, живуть наклепами; це мідь і залізо, — усі вони розбещувачі. |
|
29
|
29
|
| ЊскудЁ мёхъ t nгнS, и3стлЁ џлово: всyе ковaчь сребро2 куeтъ, лук†вства бо и4хъ не и3стazша. | Роздувальний міх обгорів, свинець зотлів від вогню: плавильник плавив даремно, бо злі не відокремилися; |
|
30
|
30
|
| Сребро2 tриновeно нарцhте и4хъ, ћкw гDь tвeрже и5хъ. | відкинутим сріблом назвуть їх, тому що Господь відкинув їх. |
|
Главa з7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| Сл0во, є4же бhсть ко їеремjи t гDа, гlющее: | Слово, яке було до Єремії від Господа: |
|
2
|
2
|
| стaни во вратёхъ д0му гDнz и3 проповёждь тaмw сл0во то2 и3 глаг0ли: слhшите сл0во гDне, всS їудeа, ходsщіи сквозЁ вратA сі‰, да покл0нитесz гDу: | стань у воротах дому Господнього і проголоси там слово це і скажи: слухайте слово Господнє, усі юдеї, що входять цими вратами на поклоніння Господу. |
|
3
|
3
|
| сі‰ гlетъ гDь си1лъ, бGъ ї}левъ: и3спрaвите пути6 вaшz и3 начин†ніz в†ша, и3 вселю1 вы на мёстэ сeмъ. | Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: виправте шляхи ваші і діяння ваші, і Я залишу вас жити на цьому місці. |
|
4
|
4
|
| Не надёйтесz на себE во словесёхъ лжи1выхъ, понeже весьмA не ўп0льзуютъ вaсъ, глаг0люще: хрaмъ гDень, хрaмъ гDень, хрaмъ гDень є4сть. | Не надійтеся на оманливі слова: «тут храм Господній, храм Господній, храм Господній». |
|
5
|
5
|
| Ћкw ѓще и3справлsюще и3спрaвите пути6 вaшz и3 ўмышлє1ніz в†ша, и3 творsще сотворитE сyдъ посредЁ мyжа и3 посредЁ и4скреннzгw є3гw2, | Але якщо зовсім виправите шляхи ваші і діяння ваші, якщо будете правильно чинити суд між людиною і суперником її, |
|
6
|
6
|
| и3 пришeлцу и3 си1ру и3 вдови1цэ не сотвори1те наси1ліz, и3 кр0ве непови1нныz не и3зліeте на мёстэ сeмъ, и3 в8слёдъ богHвъ чужди1хъ не п0йдете на ѕло2 вaмъ, | не будете пригноблювати іноземця, сироти і вдови, і проливати невинної крови на місці цьому, і не підете слідом інших богів на біду собі, — |
|
7
|
7
|
| вселю2 вaсъ на мёстэ сeмъ, въ земли2, ю4же дaхъ nтцє1мъ вaшымъ t вёка дaже и3 до вёка. | то Я залишу вас жити на місці цьому, на цій землі, яку дав батькам вашим у роди родів. |
|
8
|
8
|
| Ѓще же вы2 надёетесz на словесA лжи6ваz, toнyдуже не бyдетъ вaмъ п0льзы, | Ось, ви надієтеся на оманливі слова, які не принесуть вам користи. |
|
9
|
9
|
| и3 крaдете и3 ўбивaете, и3 блyдствуете и3 кленeтесz лжи1вw, и3 жретE ваaлу и3 х0дите в8слёдъ богHвъ чужди1хъ, и4хже не вёсте, ћкw во ѕло2 вaмъ сyть, | Як! ви крадете, убиваєте і перелюбствуєте, і клянетеся у неправді і кадите Ваалу, і ходите слідом інших богів, яких ви не знаєте, |
|
10
|
10
|
| и3 пріид0сте и3 стaсте предо мн0ю въ домY сeмъ, въ нeмже при1звано є4сть и4мz моE, и3 рекли2 є3стE: ўдали1хомсz, є4же не твори1ти вс‰ мeрзwсти сі‰: | і потім приходите і стаєте перед лицем Моїм у домі цьому, над яким наречене ім’я Моє, і говорите: «ми спасені», щоб надалі чинити усі ці мерзоти. |
|
11
|
11
|
| є3дA вертeпъ разб0йникwмъ є4сть д0мъ м0й, въ нeмже призвaсz и4мz моE тaмw во џчію вaшєю; И# сE, ѓзъ ви1дэхъ, гlетъ гDь. | Чи не зробився вертепом розбійників у очах ваших дім цей, над яким наречене ім’я Моє? Ось, Я бачив це, — говорить Господь. |
|
12
|
12
|
| Сегw2 рaди и3ди1те къ мёсту моемY, є4же въ силHмэ, и3дёже всели1хъ и4мz моE t начaла, и3 ви1дите, что2 сотвори1хъ є3мY лукaвствъ рaди людjй мои1хъ ї}лz. | Підіть же на місце Моє у Силом, де Я раніше призначив перебувати імені Моєму, і подивіться, що зробив Я з ним за нечестя народу Мого Ізраїля. |
|
13
|
13
|
| И# нн7э, понeже сотвори1сте вс‰ дэлA сі‰, речE гDь, и3 гlахъ къ вaмъ рaнw востаю1щь и3 гlющь, и3 не ўслhшасте менE, и3 звaхъ вaсъ, и3 не tвэщaсте: | І нині, тому що ви робите усі ці діла, — говорить Господь, — і Я говорив вам з раннього ранку, а ви не слухали, і кликав вас, а ви не відповідали, — |
|
14
|
14
|
| u5бо и3 ѓзъ сотворю2 д0му семY, въ нeмже при1звано є4сть и4мz моE, на нег0же вы2 ўповaсте, и3 мёсту, є4же дaхъ вaмъ и3 nтцє1мъ вaшымъ, ћкоже сотвори1хъ силHму. | то Я так само вчиню з домом цим, над яким наречене ім’я Моє, на який ви надієтесь, і з місцем, яке Я дав вам і батькам вашим, як учинив із Силомом. |
|
15
|
15
|
| И# tвeргу вaсъ t лицA моегw2, ћкоже tверг0хъ всю2 брaтію вaшу, всE сёмz є3фрeмово. | І відкину вас від лиця Мого, як відкинув усіх братів ваших, усе сíм’я Єфремове. |
|
16
|
16
|
| Тh же не моли1сz њ лю1дехъ си1хъ и3 не проси2 є4же поми1лwванымъ бhти и5мъ, и3 не моли2, нижE приступaй ко мнЁ њ ни1хъ, ћкw не ўслhшу тS. | Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і прохання, і не заступайся переді Мною, бо Я не почую тебе. |
|
17
|
17
|
| Е#дA не ви1диши, что2 сjи творsтъ во градёхъ їyдиныхъ и3 на путeхъ їеrли1мскихъ; | Чи не бачиш, що вони роблять у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима? |
|
18
|
18
|
| Сhнове и4хъ собирaютъ дровA, и3 nтцы2 и4хъ зажигaютъ џгнь, и3 жєны2 и4хъ мёсzтъ мукY, да сотворsтъ њпрэсн0ки в0инству небeсному [Е#вр.: цари1цэ небeснэй.], и3 возліsша возлі‰ніz богHмъ чужди6мъ, да прогнёваютъ мS. | Діти збирають дрова, а батьки розводять вогонь, і жінки місять тісто, щоб робити пиріжки для богині неба і звершувати узливання іншим богам, щоб засмучувати Мене. |
|
19
|
19
|
| Менe ли тjи прогнэвлsютъ; гlетъ гDь: є3дA не себE сами1хъ; да постыдsтсz ли1ца и4хъ. | Але чи Мене засмучують вони? — говорить Господь; чи не себе самих на сором собі? |
|
20
|
20
|
| Сегw2 рaди тaкw гlетъ гDь: сE, гнёвъ и3 ћрость моS ліeтсz на мёсто сіE и3 на лю1ди, и3 на скоты2 и3 на всsко дрeво страны2 и4хъ и3 на плоды2 земны6z, и3 возжжeтсz и3 не ўгaснетъ. | Тому так говорить Господь Бог: ось, проливається гнів Мій і лють Моя на місце це, на людей і на худобу, і на дерева польові і на плоди землі, і запалає і не згасне. |
|
21
|
21
|
| Сі‰ гlетъ гDь си1лъ, бGъ ї}левъ: всесожжє1ніz в†ша собери1те со жeртвами вaшими и3 и3з8zди1те мzсA: | Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: всепалення ваші додавайте до жертв ваших і їжте м’ясо; |
|
22
|
22
|
| ћкw не гlахъ ко nтцє1мъ вaшымъ и3 не заповёдахъ и5мъ въ дeнь, въ џньже и3звед0хъ и5хъ t земли2 є3гЂпетскіz, њ всесожжeніихъ и3 жeртвахъ, | бо батькам вашим Я не говорив і не давав їм заповіді у той день, в який Я вивів їх із землі Єгипетської, про всепалення і жертву; |
|
23
|
23
|
| но (т0кмw) сл0во сіE заповёдахъ и5мъ, рекjй: ўслhшите глaсъ м0й, и3 бyду вaмъ въ бGа, и3 вы2 бyдете мнЁ въ лю1ди, и3 ходи1те во всёхъ путeхъ мои1хъ, въ ни1хже повелёхъ вaмъ, да блaго бyдетъ вaмъ. | але таку заповідь дав їм: «слухайтеся гласу Мого, і Я буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом, і ходіть усяким шляхом, який Я заповідаю вам, щоб вам було добре». |
|
24
|
24
|
| И# не ўслhшаша менE, и3 не внsтъ ќхо и4хъ: но поид0ша въ п0хотехъ и3 стр0потствэ сeрдца своегw2 лукaвагw, и3 сотвори1шасz на з†днzz, ґ не на прє1днzz, | Але вони не послухали і не прихилили вуха свого, і жили за схильністю і впертістю злого серця свого, і стали до Мене спиною, а не лицем. |
|
25
|
25
|
| t днE, въ џньже и3зыд0ша nтцы2 и4хъ t земли2 є3гЂпетскіz, и3 дaже до днE сегw2: и3 послaхъ къ вaмъ вс‰ рабы6 мо‰ прbр0ки, въ дeнь и3 рaнw востаS и3 посылaz: | З того дня, як батьки ваші вийшли із землі Єгипетської, до цього дня Я посилав до вас усіх рабів Моїх — пророків, посилав усякий день з раннього ранку; |
|
26
|
26
|
| и3 не ўслhшаша мS, ни приклони1ша ќхо своE, но њжесточи1ша вhю свою2 пaче nтє1цъ свои1хъ. | але вони не слухалися Мене і не прихилили вуха свого, а озлобили шию свою, чинили гірше за батьків своїх. |
|
27
|
27
|
| И# речeши къ ни6мъ вс‰ словесA сі‰, и3 не ўслhшатъ тS, и3 воззовeши и5хъ, и3 не tвэщaютъ тебЁ. | І коли ти будеш говорити їм усі ці слова, вони тебе не послухають; і коли будеш кликати їх, вони на дадуть тобі відповіді. |
|
28
|
28
|
| И# речeши къ ни6мъ: сeй kзhкъ, и4же не послyша глaса гDа бGа своегw2, ни воспріsтъ наказaніz: поги1бе вёра и3 tsта є4сть t ќстъ и4хъ. | Тоді скажи їм: ось народ, який не слухає гласу Господа Бога свого і не приймає настановлення! Не стало у них істини, вона віднята від вуст їхніх. |
|
29
|
29
|
| Њстризи2 главY твою2 и3 tмeтни, и3 воспріими2 во ўстнЁ рыдaніе, ћкw tвeрже гDь и3 tри1ну р0дъ творsй сі‰. | Обстрижи волосся твоє і кинь, і здійми плач на горах, бо відкинув Господь і залишив рід, який накликав гнів Його. |
|
30
|
30
|
| Понeже сотвори1ша сhнове ї{дины лукaвое во џчію моє1ю, речE гDь: постaвиша мeрзwсти сво‰ въ домY, въ нeмже при1звано є4сть и4мz моE, да њсквернsтъ є3го2, | Бо сини Іуди роблять зле перед очима Моїми, — говорить Господь; поставили мерзоти свої у домі, над яким наречене ім’я Моє, щоб осквернити його; |
|
31
|
31
|
| и3 создaша трeбище тафefу, є4же є4сть во ю3д0ли сhна є3нн0млz, да сожигaютъ сhны сво‰ и3 дщє1ри сво‰ nгнeмъ, є3гHже не повелёхъ и5мъ, нижE помhслихъ въ с®цы моeмъ: | і влаштували висоти Тофета у долині синів Енномових, щоб спалювати синів своїх і дочок своїх у вогні, чого Я не повелівав і що Мені на серце не приходило. |
|
32
|
32
|
| сегw2 рaди сE, днjе грzдyтъ, гlетъ гDь, и3 не рекyтъ ктомY: трeбище тафefово и3 ю3д0ль сhна є3нн0млz, но ю3д0ль заклaныхъ: и3 погребyтсz во тафefэ, занeже нёсть мёста. | За те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли не будуть більше називати місце це Тофетом і долиною синів Енномових, але долиною вбивства, і в Тофеті будуть ховати за нестачею місця. |
|
33
|
33
|
| И# бyдутъ трyпіе людjй си1хъ во снёдь пти1цамъ небє1снымъ и3 ѕвэрє1мъ зємнhмъ, и3 не бyдетъ tгонsющагw. | І будуть трупи народу цього споживою птахам небесним і звірам земним, і не буде кому відганяти їх. |
|
34
|
34
|
| И# ўпраздню2 t градHвъ їyдиныхъ и3 t путjй їеrли1млихъ глaсъ рaдующихсz и3 глaсъ веселsщихсz, глaсъ женихA и3 глaсъ невёсты, во њпустBніи бо бyдетъ всS землS. | І припиню у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима голос торжества і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої; тому що земля ця буде пустелею. |
|
Главa }
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| Во врeмz џно, гlетъ гDь, и3звeргутъ кHсти царeй їyды и3 кHсти кнzзeй є3гw2, и3 кHсти свzщeнникwвъ и3 кHсти прор0кwвъ и3 кHсти њбитaющихъ во їеrли1мэ и3з8 гробHвъ и4хъ | У той час, — говорить Господь, — викинуть кістки царів Іуди, і кістки князів його, і кістки священиків, і кістки пророків, і кістки жителів Єрусалима із гробів їхніх; |
|
2
|
2
|
| и3 повeргутъ и5хъ проти1ву с0лнца и3 луны2 и3 проти1ву всёхъ ѕвёздъ небeсныхъ и3 проти1ву всегw2 в0инства небeснагw, и5хже возлюби1ша и3 и5мже служи1ша и3 в8слёдъ и4хъ ходи1ша, и3 и5хже держaхусz и3 и5мже поклони1шасz: неwплaкани и3 непогребeни бyдутъ и3 въ примёръ на лицы2 земли2 бyдутъ: | і розкидають їх перед сонцем і місяцем і перед усім воїнством небесним*, яких вони любили і яким служили і слідом яких ходили, яких шукали і яким поклонялися; не приберуть їх і не поховають: вони будуть гноєм на землі. |
|
3
|
3
|
| ћкw и3збрaша пaче смeрть, нeже жив0тъ, и3 всBмъ, и5же њстaша t плeмене сегw2 стропти1вагw во всёхъ мёстэхъ, ѓможе и3зри1ну и5хъ, речE гDь си1лъ. | І будуть смерті віддавати перевагу перед життям усі інші, які залишаться від цього злого племені в усіх місцях, куди Я вижену їх, — говорить Господь Саваоф. |
|
4
|
4
|
| И# речeши къ ни6мъ: понeже сі‰ гlетъ гDь: є3дA пaдаzй не востаeтъ, и3ли2 tвращazйсz не њбрати1тсz; | І скажи їм: так говорить Господь: хіба, упавши, не встають і, збившись із дороги, не повертаються? |
|
5
|
5
|
| Вскyю tврати1шасz лю1діе мои2 сjи во їеrли1мэ tвращeніемъ безстyднымъ и3 ўкрэпи1шасz во произволeніи своeмъ и3 не восхотёша њбрати1тисz; | Для чого цей народ, Єрусалим, знаходиться у впертому відступництві? вони міцно тримаються омани і не хочуть навернутися. |
|
6
|
6
|
| Внимaйте и3 слyшайте: не тaкw ли возглаг0лютъ: нёсть человёкъ творsй покаsніе њ грэсЁ своeмъ, глаг0лz: что2 сотвори1хъ; И#знем0же бэжaй t течeніz своегw2, ѓки к0нь ўтруждeнъ во ржaніи своeмъ. | Я спостерігав і слухав: не говорять вони правди, ніхто не кається у своєму нечесті, ніхто не говорить: «що я зробив?»; кожен повертається на свій шлях, як кінь, який кидається у бій. |
|
7
|
7
|
| Е#рwдjа [Въ грeч.: ґсjда.] на небеси2 познA врeмz своE, г0рлица и3 лaстовица сeлнаz, врaбіе сохрани1ша временA вх0дwвъ свои1хъ: лю1діе же мои2 сjи не познaша судeбъ гDнихъ. | І лелека під небом знає свої визначені часи, і горлиця, і ластівка, і журавель пильнують час, коли їм прилетіти; а народ Мій не знає визначення Господнього. |
|
8
|
8
|
| Кaкw речeте, ћкw мы2 мyдри є3смы2 и3 зак0нъ гDень съ нaми є4сть; И$стиннw всyе бhсть тр0сть лжи1ваz кни1жникwмъ. | Як ви говорите: «ми мудрі, і закон Господній у нас»? А ось, неправдива тростина книжників і його перетворює на неправду. |
|
9
|
9
|
| Постыдёшасz премyдріи, и3 ўстрашeни и3 пои1мани бhша, сл0во бо гDне tверг0ша: кaz мyдрость є4сть въ ни1хъ; | Осоромилися мудреці, знітилися і заплутались у сіті: ось, вони відкинули слово Господнє; у чому ж мудрість їхня? |
|
10
|
10
|
| Сегw2 рaди дaмъ жєны2 и4хъ и3ны6мъ и3 сeла и4хъ наслёдникwмъ, понeже t мaла дaже до вели1ка вси2 златолю1бію послёдуютъ и3 t прор0ка дaже до свzщeнника вси2 творsтъ лжY, | За те дружин їхніх віддам іншим, поля їхні — іншим володарям; тому що всі вони, від малого до великого, віддалися користолюбству; від пророка до священика — усі діють неправдиво. |
|
11
|
11
|
| и3 и3сцэлsху сотрє1ніz дщeре людjй мои1хъ, ко безчeстію глаг0люще: ми1ръ, ми1ръ. И# не бЁ ми1ра. | І лікують рану дочки́ народу Мого легковажно, говорячи: «мир, мир!», а миру немає. |
|
12
|
12
|
| Постыждeни сyть, ћкw гнyсство сотвори1ша и3 постыдёніемъ не постыдёшасz и3 посрами1тисz не вёдэша: сегw2 рaди падyтъ междY пaдающими, во врeмz посэщeніz своегw2 падyтъ, речE гDь. | Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, вони ніскільки не соромляться і не червоніють. За те упадуть вони між упалими; під час відвідування їх будуть повалені, — говорить Господь. |
|
13
|
13
|
| И# соберyтъ плоды2 и4хъ, гlетъ гDь: нёсть гр0зда на лозЁ, и3 не сyть смHкви на смок0вницахъ, и3 ли1ствіе tпад0ша: и3 дaхъ и5мъ, и3 мимоид0ша и4хъ. | До кінця обберу їх, — говорить Господь, — не залишиться жодної виноградини на лозі, ні смокви на смоковниці, і лист обпаде, і що Я дав їм, відійде від них. |
|
14
|
14
|
| Почто2 мы2 сэди1мъ; совокупи1тесz и3 вни1демъ во грaды твє1рды и3 повeржемсz тaмw, ћкw гDь бGъ нaшъ tри1ну нaсъ и3 напои2 нaсъ вод0ю жeлчи, согрэши1хомъ бо пред8 ни1мъ. | «Чого ми сидимо? збирайтеся, підемо в укріплені міста, і там загинемо; бо Господь Бог наш призначив нас на загибель і дає нам пити воду з жовчю за те, що ми грішили перед Господом». |
|
15
|
15
|
| Ждaхомъ ми1ра, и3 не бsху благ†z: врeмене ўврачевaніz, и3 сE, боsзнь. | Чекаємо миру, а нічого доброго нема, — часу зцілення, і ось жахи. |
|
16
|
16
|
| T дaна слhшано бhсть ржaніе к0ней є3гw2, t глaса ржaніz kждeніz к0ней потрzсeсz всS землS: и3 пріи1детъ и3 пожрeтъ зeмлю и3 и3сполнeніе є3S, грaдъ и3 њбитaющихъ въ нeмъ: | Від Дана чутно хропіння коней його, від голосного іржання жеребців його тремтить уся земля; і прийдуть і знищать землю і все, що на ній, місто і тих, що живуть у ньому. |
|
17
|
17
|
| ћкw сE, ѓзъ послю2 на вaсъ ѕміи6 ўмерщвлsющыz, и5мже нёсть њбаsніz, и3 ўгрызyтъ вaсъ, речE гDь, | Бо ось, Я пошлю на вас зміїв, василисків, проти яких немає заговорювання, і вони будуть уражати вас, — говорить Господь. |
|
18
|
18
|
| неисцёльнw со болёзнію сeрдца вaшегw и3счезaющагw. | Коли утішуся я у горі моєму! серце моє знемогло у мені. |
|
19
|
19
|
| СE, глaсъ в0плz дщeре людjй мои1хъ t земли2 и3здалeча: є3дA гDь нёсть въ сіHнэ; и3ли2 цRS нёсть въ нeмъ; понeже прогнёваша мS во и3звazнныхъ свои1хъ и3 въ сyетныхъ чужди1хъ. | Ось, чую волання дочки народу Мого з далекої країни: хіба немає Господа на Сионі? хіба немає Царя його на ньому? — Навіщо вони спонукали Мене на гнів своїми ідолами, чужоземними, нікчемними? |
|
20
|
20
|
| Пр0йде жaтва, мимои1де лёто, и3 мы2 нёсмы спасeни. | Минули жнива, скінчилося літо, а ми не спасені. |
|
21
|
21
|
| Над8 сокрушeніемъ дщeре людjй мои1хъ сокрушeнъ є4смь и3 ск0рбенъ: во ќжасэ њб8sша мS бwлёзни ѓки раждaющіz. | Про скрушення дочки народу мого я крушуся, ходжу похмурий, жах обійняв мене. |
|
22
|
22
|
| И#ли2 ритjны [тyкъ масти1тый и3з8 древA текyщь] нёсть въ галаaдэ; и3ли2 врачA нёсть тaмw; чесw2 рaди нёсть и3сцэлeна рaна дщeре людjй мои1хъ; | Хіба немає бальзаму в Галааді? хіба немає там лікаря? Чому ж немає зцілення дочки народу мого? |
|
Главa f7
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| Кто2 дaстъ главЁ моeй в0ду и3 nчесє1мъ мои6мъ и3ст0чникъ слeзъ; и3 плaчусz дeнь и3 н0щь њ побіeнныхъ дщeре людjй мои1хъ. | О, хто дасть голові моїй воду й очам моїм — джерело сліз! я плакав би день і ніч про уражених дочки народу мого. |
|
2
|
2
|
| Кто2 дaстъ мнЁ въ пустhни витaлище послёднее; и3 њстaвлю лю1ди мо‰ и3 tидY t ни1хъ: понeже вси2 любодёйствуютъ, соб0рище престyпникwвъ. | О, хто дав би мені у пустелі пристановище подорожніх! залишив би я народ мій і пішов би від них: бо усі вони перелюбники, збіговисько віроломних. |
|
3
|
3
|
| И# налzк0ша љзhкъ св0й ћкw лyкъ: лжA и3 невёрство ўкрэпи1шасz на земли2, и4бо t ѕлhхъ во ѕл†z произыд0ша и3 менE не познaша, речE гDь. | Як лук, напружують язик свій для неправди, підсилюються на землі неправдою; бо переходять від одного зла до іншого, і Мене не знають, — говорить Господь. |
|
4
|
4
|
| Кjйждо t и4скреннzгw своегw2 да стрежeтсz, и3 на брaтію свою2 не ўповaйте, и4бо всsкъ брaтъ запинaніемъ запнeтъ, и3 всsкъ дрyгъ льсти1внw наск0читъ. | Стережіться кожен свого друга, і не довіряйте жодному зі своїх братів; тому що всякий брат ставить спотикання іншому, і всякий друг розносить наклепи. |
|
5
|
5
|
| Кjйждо дрyгу своемY посмэeтсz, и4стины не возглаг0лютъ: научи1ша љзhкъ св0й глаг0лати лжY, непрaвдоваша и3 не восхотёша њбрати1тисz. | Кожен обманює свого друга, і правди не говорять: привчили язик свій говорити неправду, лукавлять до втоми. |
|
6
|
6
|
| Ли1хва на ли1хву и3 лeсть на лeсть: не восхотёша ўвёдэти менE, речE гDь. | Ти живеш серед підступництва; з підступництва вони зрікаються знати Мене, — говорить Господь. |
|
7
|
7
|
| Сегw2 рaди тaкw гlетъ гDь си1лъ: сE, ѓзъ разжегY и5хъ и3 и3скушY и5хъ: чт0 бо и4но сотворю2 t лицA лукaвства дщeри людjй мои1хъ; | Тому так говорить Господь Саваоф: ось, Я розплавлю і випробую їх; бо як інакше Мені чинити з дочкою народу Мого? |
|
8
|
8
|
| СтрэлA ўzзвлsющаz љзhкъ и4хъ, льсти1віи глаг0лы ќстъ и4хъ: пріsтелю своемY глаг0летъ ми6рнаz, внyтрь же себє2 и3мёетъ враждY. | Язик їх — убивча стріла, говорить підступно; вустами своїми говорять із ближнім своїм дружньо, а у серці своєму будують йому підступи. |
|
9
|
9
|
| Е#дA на си1хъ не посэщY; речE гDь: и3ли2 лю1демъ такwвhмъ не tмсти1тъ дш7A моS; | Невже Я не покараю їх за це? — говорить Господь; чи не помститься душа Моя такому народові, як цей? |
|
10
|
10
|
| На горaхъ воспріими1те плaчь и3 тужeніе и3 на стезsхъ пустhни рыдaніе, ћкw њскудёша, за є4же не бhти человёкwмъ преходsщымъ: не слhшаша глaса њбитaніz t пти1цъ небeсныхъ и3 дaже до скотHвъ, ўжас0шасz, tид0ша. | Про гори здійму плач і крик, і про степові пасовища — ридання, тому що вони випалені, так що ніхто там не проходить, і не чутно бекання стад: від птахів небесних до худоби — усі розсіялися, пішли. |
|
11
|
11
|
| И# дaмъ їеrли1мъ въ преселeніе и3 въ жили1ще ѕміє1мъ и3 грaды ї{дины положY въ разорeніе, ћкw не бyдетъ њбитaющагw. | І зроблю Єрусалим купою каміння, житлом шакалів, і міста Юдеї зроблю пустелею, без жителів. |
|
12
|
12
|
| Кто2 мyжъ премyдръ, и3 ўразумёетъ сіE; и3 къ немyже сл0во ќстъ гDнихъ, да возвэсти1тъ вaмъ, чесw2 рaди поги1бе землS, сожжeна є4сть ћкw пустhнz, є3sже никт0же прох0дитъ; | Чи є такий мудрець, який зрозумів би це? І до кого говорять уста Господні — пояснив би, за що загинула країна і випалена, як пустеля, так що ніхто не проходить нею? |
|
13
|
13
|
| И# речE гDь ко мнЁ: понeже њстaвиша зак0нъ м0й, є3г0же дaхъ пред8 лицeмъ и4хъ, и3 не послyшаша глaса моегw2 и3 не ходи1ша по немY, | І сказав Господь: за те, що вони залишили закон Мій, який Я встановив для них, і не слухали гласу Мого і не чинили за ним; |
|
14
|
14
|
| но поид0ша по и3зволeнію сeрдца своегw2 лукaвагw и3 в8слёдъ јдwлwвъ, и5мже научи1ша и5хъ nтцы2 и4хъ: | а ходили за впертістю серця свого і слідом Ваала, як навчили їх батьки їхні. |
|
15
|
15
|
| сегw2 рaди тaкw гlетъ гDь си1лъ, бGъ ї}левъ: сE, ѓзъ напитaю лю1ди сі‰ тэснотaми и3 въ питіE дaмъ и5мъ в0ду жeлчную, | Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я нагодую їх, цей народ, полином, і напою їх водою з жовчю; |
|
16
|
16
|
| и3 расточY и5хъ во kзhки, и4хже не знaша тjи и3 nтцы2 и4хъ, и3 послю2 на ни1хъ мeчь, д0ндеже и3стлsтсz. | і розсію їх між народами, яких не знали ні вони, ні батьки їхні, і пошлю услід їм меч, доки не знищу їх. |
|
17
|
17
|
| Сі‰ речE гDь си1лъ: призови1те плачeвницъ, и3 да пріи1дутъ, и3 ко женaмъ прем{дрымъ посли1те, и3 да вэщaютъ | Так говорить Господь Саваоф: подумайте, і покличте плакальниць, щоб вони прийшли; пошліть за майстринями у цій справі, щоб вони прийшли. |
|
18
|
18
|
| и3 да пріи1мутъ над8 вaми плaчь, и3 да и3зведyтъ џчи вaши слeзы, и3 вёжди вaши да и3злію1тъ в0ду: | Нехай вони поспішать і здіймуть плач за нас, щоб з очей наших лилися сльози, і з вій наших текла вода. |
|
19
|
19
|
| занE глaсъ плaча слhшанъ бhсть во сіHнэ: кaкw бёдни бhхомъ, постыждeни ѕэлw2, ћкw њстaвихомъ зeмлю и3 tри1нухомъ жили6ща н†ша; | Бо голос плачу чутно з Сиону: «як ми пограбовані! ми жорстоко посоромлені, бо залишаємо землю, тому що зруйнували житла наші». |
|
20
|
20
|
| Тёмже слhшите, жєны2, сл0во гDне, и3 пріими1те ўши1ма вaшима словесA ќстъ є3гw2, и3 научи1те дщє1ри вaшz рыдaнію, и3 кazждо и4скреннюю свою2 плaчу: | Отже, слухайте, жінки, слово Господа, і нехай прислухається вухо ваше до слів уст Його; і вчіть дочок ваших плачу, і одна одну — жалібних пісень. |
|
21
|
21
|
| понeже взhде смeрть сквозЁ џкна в†ша и3 вни1де въ зeмлю вaшу погуби1ти nтрочaта tвнЁ и3 ю4ношы t ст0гнъ. | Бо смерть входить у наші вікна, вдирається у палаци наші, щоб знищити дітей на вулицях, юнаків на площах. |
|
22
|
22
|
| (Глаг0ли:) сі‰ речE гDь: и3 бyдутъ мeртвіи человёцы въ примёръ на лицы2 п0лz земли2 вaшеz, ћкw сёно созади2 жнyшагw, и3 не бyдетъ собирaющагw. | Скажи: так говорить Господь: і будуть повалені трупи людей, як гній на полі і як снопи позаду женця, і не буде кому зібрати їх. |
|
23
|
23
|
| Тaкw гlетъ гDь: да не хвaлитсz мyдрый мyдростію своeю, и3 да не хвaлитсz крёпкій крёпостію своeю, и3 да не хвaлитсz богaтый богaтствомъ свои1мъ: | Так говорить Господь: нехай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, нехай не хвалиться сильний силою своєю, нехай не хвалиться багатий багатством своїм. |
|
24
|
24
|
| но њ сeмъ да хвaлитсz хвалsйсz, є4же разумёти и3 знaти, ћкw ѓзъ є4смь гDь творsй млcть и3 сyдъ и3 прaвду на земли2, ћкw въ си1хъ в0лz моS, гlетъ гDь. | Але хто хвалиться, хвалися тим, що розумієш і знаєш Мене, що Я — Господь, Який творить милість, суд і правду на землі; бо тільки це благоугодно Мені, — говорить Господь. |
|
25
|
25
|
| СE, днjе грzдyтъ, гlетъ гDь, и3 посэщY на всёхъ, и5же њбрёзаную и4мутъ пл0ть свою2: | Ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я відвідаю усіх обрізаних і необрізаних: |
|
26
|
26
|
| на є3гЂпетъ и3 на їдумeю, и3 на є3дHмъ и3 на сhны ґммw6ни, и3 на сhны мw†вли и3 на всsкаго њстризaющаго власы2 по лицY своемY, њбитaющыz въ пустhни, ћкw вси2 kзhцы неwбрёзани пл0тію, вeсь же д0мъ ї}левъ неwбрёзани сyть сердцы2 свои1ми. | Єгипет і Юдею, й Едома і синів Аммонових, і Моава і всіх, що стрижуть волосся на скронях, які живуть у пустелі; тому що усі ці народи необрізані, а увесь дім Ізраїлів з необрізаним серцем. |
|
Главa ‹
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| Слhшите сл0во гDне, є4же гlа гDь на вaсъ, д0ме ї}левъ. | Слухайте слово, яке Господь говорить вам, доме Ізраїлів. |
|
2
|
2
|
| Сі‰ гlетъ гDь: по путє1мъ kзhкwвъ не ўчи1тесz и3 t знaменій небeсныхъ не страши1тесz, ћкw и4хъ боsтсz kзhцы. | Так говорить Господь: не вчіться шляхів язичників і не страшіться знамень небесних, яких язичники страшаться. |
|
3
|
3
|
| Понeже зак0ны kзhкwвъ сyетни сyть: дрeво є4сть t лёса и3зсёченое, дёло тект0нское и3 сліsніе: | Бо устави народів — порожнеча: зрубують дерево у лісі, обробляють його руками теслі за допомогою сокири, |
|
4
|
4
|
| сребр0мъ и3 злaтомъ ўкрaшєна сyть, и3 млатaми и3 гвоздьми2 ўтверди1ша |, да не дви1жутсz: | покривають сріблом і золотом, прикріплюють цвяхами і молотом, щоб не хиталося. |
|
5
|
5
|
| сребро2 и3звazно є4сть, не глаг0лютъ, носи1ми н0сzтсz, понeже ходи1ти не возм0гутъ: не ўб0йтесz и4хъ, ћкw не сотворsтъ ѕлA, и3 блaга нёсть въ ни1хъ. | Вони — як обточений стовп, і не говорять; їх носять, тому що ходити не можуть. Не бійтеся їх, тому що вони не можуть заподіяти зла, але і добра робити не в силах. |
|
6
|
6
|
| Нёсть под0бенъ тебЁ, гDи: вели1къ є3си2 ты2 и3 вели1ко и4мz твоE въ крёпости. | Немає подібного до Тебе, Господи! Ти великий, і ім’я Твоє велике могутністю. |
|
7
|
7
|
| Кто2 не ўбои1тсz тебє2, q, цRю2 kзhкwвъ твоs бо чeсть междY всёми премyдрыми kзhкwвъ, и3 во всёхъ цaрствахъ и4хъ ни є3ди1нъ є4сть под0бенъ тебЁ. | Хто не убоїться Тебе, Царю народів? бо Тобі єдиному належить це; тому що між усіма мудрецями народів і в усіх царствах їх немає подібного до Тебе. |
|
8
|
8
|
| Кyпнw бyіи и3 безyмніи сyть, ўчeніе сyетныхъ и4хъ дрeво є4сть: | Усі до одного вони безглузді і дурні; пусте вчення — це дерево. |
|
9
|
9
|
| сребро2 и3зви1то t fарсjса прих0дитъ, злaто t њфaза, и3 рукA златарeй, дэлA вс‰ худ0жникwвъ: въ синетY и3 багрzни1цу њдёютъ и5хъ, дэлA ўмодёлникwвъ вс‰ сі‰. | Розбите на листи срібло привезене з Фарсиса, золото — з Уфаза, справа художника і рук плавильника; одяг на них — гіацинт і пурпур: усе це — справа людей майстерних. |
|
10
|
10
|
| ГDь же бGъ и4стиненъ є4сть, т0й бGъ живhй и3 цRь вёчный, t гнёва є3гw2 подви1гнетсz землS, и3 не стерпsтъ kзhцы прещeніz є3гw2. | А Господь Бог є істина; Він є Бог живий і Цар вічний. Від гніву Його тремтить земля, і народи не можуть витримати обурення Його. |
|
11
|
11
|
| Тaкw рцhте и5мъ: б0зи, и5же небесE и3 земли2 не сотвори1ша, да поги1бнутъ t земли2 и3 t си1хъ, и5же под8 небесeмъ сyть. | Так говоріть їм: боги, які не створили неба і землі, зникнуть з землі і з-під небес. |
|
12
|
12
|
| ГDь сотвори1вый зeмлю во крёпости своeй, ўстр0ивый вселeнную въ премyдрости своeй, и3 рaзумомъ свои1мъ прострE нeбо. | Він створив землю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса. |
|
13
|
13
|
| Ко глaсу своемY даeтъ мн0жество в0дъ на небеси2: и3 возведE w4блаки t послёднихъ земли2, блист†ніz въ д0ждь сотвори2 и3 и3зведE вётръ t сокр0вищъ свои1хъ. | За гласом Його шумлять води на небесах, і Він піднімає хмари від країв землі, творить блискавки серед дощу і виводить вітер зі сховищ Своїх. |
|
14
|
14
|
| Бyй сотвори1сz всsкъ человёкъ t ўмA (своегw2), постыдёсz всsкъ златодёлникъ во и3зваsніихъ свои1хъ, ћкw лHжнаz сліS, нёсть дyха въ ни1хъ: | Безумствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник ідолом своїм, тому що виплавлене ним є неправда, і немає у ньому духу. |
|
15
|
15
|
| сyєтна сyть дэлA, смёху достHйна, во врeмz посэщeніz своегw2 поги1бнутъ. | Це повна порожнеча, справа омани; під час відвідування їх вони зникнуть. |
|
16
|
16
|
| Нёсть сицевaz чaсть їaкwву, ћкw создaвый вс‰ т0й є4сть, и3 ї}ль жeзлъ достоsніz є3гw2, гDь си1лъ и4мz є3мY. | Не така, як їх, доля Якова; бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл насліддя Його; ім’я Його — Господь Саваоф. |
|
17
|
17
|
| СобрA tвнЁ и3мёніе, њбитaющее во и3збрaнныхъ, | Забирай із землі майно твоє, ти, що маєш сидіти в облозі; |
|
18
|
18
|
| понeже тaкw гlетъ гDь: сE, ѓзъ tвeргу њбитaтєли земли2 сеS въ ск0рби и3 смущY и5хъ, ћкw да њбрsщетсz ћзва твоS. | бо так говорить Господь: ось, Я викину жителів цієї землі цього разу і зажену їх у тісне місце, щоб схопили їх. |
|
19
|
19
|
| Г0ре во сокрушeніи твоeмъ, болёзненна ћзва твоS: ѓзъ же рёхъ: вои1стинну сіS болёзнь моS (є4сть) и3 њб8sтъ мS, жили1ще моE њпустЁ, поги1бе: | Горе мені у моєму скрушенні; болісна рана моя, але я говорю сам у собі: «справді, це моя скорбота, і я буду нести її; |
|
20
|
20
|
| ски1ніz моS њпустЁ, поги1бе, и3 вс‰ кHжи мо‰ растерзaшасz: сынHвъ мои1хъ и3 nвeцъ мои1хъ нёсть, нёсть ктомY мёста ски1ніи моeй, мёста к0жамъ мои6мъ: | намет мій спустошений, і всі мотузки мої порвані; діти мої пішли від мене, і немає їх: нема кому вже розкинути шатро моє і розвісити килими мої, |
|
21
|
21
|
| понeже њбуsша пaстыріе и3 гDа не взыскaша, сегw2 рaди не ўразумЁ всE стaдо и3 расточeно бhсть. | бо пастирі зробилися безглуздими і не шукали Господа, а тому вони і чинили нерозумно, і все стадо їх розсіяне». |
|
22
|
22
|
| Глaсъ слhшаніz, сE, грzдeтъ и3 трyсъ вeлій t земли2 сёверныz, да положи1тъ грaды ї{дины въ запустёніе и3 во њбитaніе ѕміє1мъ [стрyfwмъ]. | Несеться чутка: ось вона йде, і великий шум від країни північної, щоб міста Юдеї зробити пустелею, житлом шакалів. |
|
23
|
23
|
| Вёмъ, гDи, ћкw нёсть человёку пyть є3гw2, нижE мyжъ п0йдетъ и3 и3спрaвитъ шeствіе своE. | Знаю, Господи, що не у волі людини путь її, що не у владі того, хто йде, давати напрямок стопам своїм. |
|
24
|
24
|
| Накажи2 нaсъ, гDи, nбaче въ судЁ, ґ не въ ћрости, да не ўмaленыхъ нaсъ сотвори1ши. | Карай мене, Господи, але за правдою, не у гніві Твоєму, щоб не принизити мене. |
|
25
|
25
|
| И#злjй гнёвъ тв0й на kзhки не знaющыz тS и3 на племенA, ±же и4мене твоегw2 не призвaша, ћкw поzд0ша їaкwва и3 потреби1ша є3го2 и3 пaжить є3гw2 њпустоши1ша. | Вилий лють Твою на народи, які не знають Тебе, і на племена, які не прикликають імені Твого; бо вони з’їли Якова, пожерли його і знищили його, і житло його спустошили. |
|
Главa №i
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| Сл0во є4же бhсть t гDа ко їеремjи, гlющее: | Слово, яке було до Єремії від Господа: |
|
2
|
2
|
| слhшите словесA завёта сегw2 и3 глаг0лите ко мужє1мъ ї{динымъ и3 ко њбитaтелємъ їеrли1мскимъ, | слухайте слова́ завіту цього і скажіть мужам Іуди і жителям Єрусалима; |
|
3
|
3
|
| и3 речeши къ ни6мъ: сі‰ гlетъ гDь бGъ ї}левъ: пр0клzтъ мyжъ, и4же не послyшаетъ словeсъ завёта сегw2, | і скажи їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: проклята людина, яка не послухає слів завіту цього, |
|
4
|
4
|
| є3г0же заповёдахъ nтцє1мъ вaшымъ въ дeнь, въ џньже и3звед0хъ и5хъ t земли2 є3гЂпетскіz, t пeщи желёзныz, гlz: ўслhшите глaсъ м0й и3 сотвори1те вс‰, є3ли6ка заповёдаю вaмъ, и3 бyдете мнЁ въ лю1ди, и3 ѓзъ бyду вaмъ въ бGа: | який Я заповів батькам вашим, коли вивів їх із землі Єгипетської, із залізної печі, сказавши: «слухайтеся гласу Мого і робіть усе, що Я заповідаю вам, — і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом, |
|
5
|
5
|
| да ўтверждY клsтву мою2, є4юже клsхсz nтцє1мъ вaшымъ, є4же дaти и5мъ зeмлю точaщую млеко2 и3 мeдъ, ћкоже є4сть дeнь сeй. И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: бyди, гDи. | щоб виконати клятву, якою Я клявся батькам вашим, — дати їм землю, яка тече молоком і медом, як це нині». І відповів я, сказавши: амінь, Господи! |
|
6
|
6
|
| И# речE гDь ко мнЁ: прочти2 вс‰ словесA сі‰ во градёхъ їyдиныхъ и3 внЁ їеrли1ма, рекjй: слhшите словесA завёта сегw2 и3 сотвори1те т†: | І сказав мені Господь: проголоси усі ці слова у містах Іуди і на вулицях Єрусалима і скажи: слухайте слова́ завіту цього і виконуйте їх. |
|
7
|
7
|
| ћкw свидётелствуz засвидётелствовахъ nтцє1мъ вaшымъ въ дeнь, въ џньже и3звед0хъ и5хъ t земли2 є3гЂпетскіz, дaже до днE сегw2, заyтра востаS засвидётелствовахъ гlz: слhшите глaсъ м0й. | Бо батьків ваших Я умовляв постійно з того дня, як вивів їх із землі Єгипетської, до цього дня; напоумлював їх з раннього ранку, говорячи: «слухайтеся гласу Мого». |
|
8
|
8
|
| И# не слhшаша, ни приклони1ша ќха своегw2, но и3д0ша кjйждо въ стр0потствэ сeрдца своегw2 ѕлaгw: и3 навед0хъ на ни1хъ вс‰ словесA завёта сегw2, є3г0же заповёдахъ да сотворsтъ, и3 не сотвори1ша. | Але вони не слухалися і не прихиляли вуха свого, а ходили кожен за впертістю злого серця свого: тому Я навів на них усе сказане у завіті цьому, який Я заповів їм виконувати, а вони не виконували. |
|
9
|
9
|
| И# речE гDь ко мнЁ: њбрётено є4сть совэщaніе (на ѕло2) въ мужeхъ їyдиныхъ и3 во њбитaющихъ во їеrли1мэ: | І сказав мені Господь: є змова між мужами Іуди і жителями Єрусалима: |
|
10
|
10
|
| возврати1шасz ко беззак0ніємъ пє1рвымъ nтє1цъ свои1хъ, и5же не хотёша слhшати словeсъ мои1хъ, и3 сE, тjи поид0ша по бозёхъ чужди1хъ, да слyжатъ и5мъ: и3 разори2 д0мъ ї}левъ и3 д0мъ їyдинъ завётъ м0й, є3г0же завэщaхъ со nтцы6 и4хъ. | вони знову повернулися до беззаконь праотців своїх, які зреклися слухатися слів Моїх і пішли слідом чужих богів, слугуючи їм. Дім Ізраїля і дім Іуди порушили завіт Мій, який Я уклав з батьками їх. |
|
11
|
11
|
| Сегw2 рaди сі‰ гlетъ гDь: сE, ѓзъ наведY на ни1хъ ѕл†z, t ни1хже и3зhти не возм0гутъ, и3 возопію1тъ ко мнЁ, и3 не ўслhшу и4хъ: | Тому так говорить Господь: ось, Я наведу на них біду, якої вони не можуть позбутися, і коли заволають до Мене, не почую їх. |
|
12
|
12
|
| и3 п0йдутъ грaды ї{дины и3 њбитaтелє їеrли1ма и3 возопію1тъ ко богHмъ, и5мже тjи кадsтъ, и5же не спасyтъ и4хъ во врeмz скорбeй и4хъ. | Тоді міста́ Іуди і жителі Єрусалима підуть і волатимуть до богів, яким вони кадять; але вони ніскільки не допоможуть їм під час біди їхньої. |
|
13
|
13
|
| По числy бо градHвъ твои1хъ бёху б0зи твои2, їyдо, и3 по числY путjй їеrли1мскихъ постaвисте nлтари6 ст{дныz, nлтари6 на каждeніе ваaлу. | Бо скільки у тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо, і скільки вулиць в Єрусалимі, стільки ви наставили жертовників ганебному, жертовників для кадіння Ваалу. |
|
14
|
14
|
| Тh же не моли1сz њ лю1дехъ си1хъ и3 не проси2 њ ни1хъ въ мольбЁ и3 моли1твэ: не ўслhшу бо во врeмz в0плz и4хъ ко мнЁ и3 во врeмz њѕлоблeніz и4хъ. | Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і прохання; бо Я не почую, коли вони будуть волати до Мене у біді своїй. |
|
15
|
15
|
| Почто2 возлю1бленнаz въ домY моeмъ сотвори2 мeрзwсти (мнHги); є3дA њбёты и3 мzсA с™†z tи1мутъ t тебє2 лук†вства тво‰, и3ли2 си1ми и3збэжи1ши; | Що улюбленому Моєму в домі Моєму, коли в ньому звершується безліч непотребств? і священні м’яса* не допоможуть тобі, коли, роблячи зло, ти радієш. |
|
16
|
16
|
| Мaслину благосённу, краснY зрaкомъ наречE гDь и4мz твоE, ко глaсу њбрёзаніz є3S: разгорёсz џгнь въ нeй, вели1ка ск0рбь на тебЁ, непотрє1бны бhша вBтви є3S. | Зеленою маслиною, що красується приємними плодами, найменував тебе Господь. А нині, при шумі сильного сум’яття, Він запалив вогонь навколо неї, і скрушилися гілки її. |
|
17
|
17
|
| И# гDь си1лъ, и4же насади2 тебE, гlалъ є4сть на тS ѕло2 за ѕл†z д0му ї}лева и3 д0му їyдина, є3ли6ка сотвори1ша себЁ ко прогнёванію менє2 кадsще ваaлу. | Господь Саваоф, Який насадив тебе, вирік на тебе зле за зло дому Ізраїлевого і дому Іудиного, яке вони заподіяли собі тим, що викликали у Мені гнів кадінням Ваалу. |
|
18
|
18
|
| ГDи, скажи1 ми, и3 ўразумёю: тогдA ви1дэхъ начин†ніz и4хъ. | Господь відкрив мені, і я знаю; Ти показав мені діяння їх. |
|
19
|
19
|
| Ѓзъ же, ћкw ґгнS неѕл0биво вед0мо на заколeніе, не разумёхъ, ћкw на мS помhслиша п0мыслъ лукaвый, глаг0люще: пріиди1те и3 вложи1мъ дрeво во хлёбъ є3гw2 и3 и3стреби1мъ є3го2 t земли2 живyщихъ, и3 и4мz є3гw2 да не помzнeтсz ктомY. | А я, як лагідний агнець, якого ведуть на заколення, і не знав, що вони складають задуми проти мене, говорячи: «покладемо отруйне дерево в їжу його й відірвемо його від землі живих, щоб і ім’я його більше не згадувалося». |
|
20
|
20
|
| ГDь саваHfъ, судsй првdнw, и3спытyzй сердцA и3 ўтрHбы, да ви1жду мщeніе твоE на ни1хъ, ћкw къ тебЁ tкрhхъ њправдaніе моE. | Але, Господи Саваофе, Судде праведний, Який випробовує серця й утроби! дай побачити мені помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє. |
|
21
|
21
|
| Сегw2 рaди сі‰ гlетъ гDь на мyжы ґнаfw6fски и4щущыz души2 моеS, глаг0лющыz: да не прbр0чествуеши њ и4мени гDни, ѓще ли же ни2, ќмреши въ рукaхъ нaшихъ. | Тому так говорить Господь про мужів Анафофа, які шукають душі твоєї і говорять: «не пророкуй в ім’я Господа, щоб не померти тобі від рук наших»; |
|
22
|
22
|
| Сегw2 рaди сі‰ гlетъ гDь си1лъ: сE, ѓзъ посэщY на ни1хъ: ю4нwши и4хъ мечeмъ ќмрутъ, и3 сhнове и4хъ и3 дщє1ри и4хъ скончaютсz глaдомъ, | тому так говорить Господь Саваоф: ось, Я відвідаю їх: юнаки їхні помруть від меча; сини їхні і дочки їхні помруть від голоду. |
|
23
|
23
|
| и3 њстaнка не бyдетъ t ни1хъ, наведy бо ѕл†z на живyщыz во ґнаfHfэ въ лBто посэщeніz и4хъ. | І залишку не буде від них; тому що Я наведу біду на мужів Анафофа у рік відвідування їх. |
|
Главa в7i
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| Првdнъ є3си2, гDи, ћкw tвэщaю къ тебЁ: nбaче судбы6 возглаг0лю къ тебЁ: что2, ћкw пyть нечести1выхъ спёетсz, ўгобзи1шасz вси2 творsщіи беззакHніz; | Праведний будеш Ти, Господи, якщо я стану судитися з Тобою; і однак же буду говорити з Тобою про правосуддя: чому шлях нечестивих благоуспішний, і всі віроломні благоденствують? |
|
2
|
2
|
| Насади1лъ є3си2 и5хъ, и3 ўкорени1шасz, ч†да сотвори1ша и3 сотвори1ша пл0дъ: бли1з8 є3си2 ты2 ќстъ и4хъ, далeче же t ўтр0бъ и4хъ. | Ти насадив їх, і вони вкорінилися, виросли і приносять плід. У вустах їх Ти близький, але далекий від серця їх. |
|
3
|
3
|
| И# ты2, гDи, разумёеши мS, ви1дэлъ мS є3си2 и3 и3скуси1лъ є3си2 сeрдце моE пред8 тоб0ю: собери2 и5хъ ћкw џвцы на заколeніе и3 њчcти и5хъ въ дeнь заколeніz и4хъ. | А мене, Господи, Ти знаєш, бачиш мене і випробовуєш серце моє, яке воно до Тебе. Відокрем їх, як овець на заколення, і приготуй їх на день забиття. |
|
4
|
4
|
| Док0лэ плaкати и4мать землS, и3 травA всS сeлнаz и4зсхнетъ t ѕл0бы живyщихъ на нeй; Погиб0ша ск0ти и3 пти6цы, ћкw рек0ша: не ќзритъ бGъ путjй нaшихъ. | Чи довго буде ремствувати земля, і трава на усіх полях — сохнути? худоба і птахи гинуть за нечестя жителів її, бо вони говорять: «Він не побачить, що з нами буде». |
|
5
|
5
|
| Н0зэ твои2 текyтъ и3 разслaблzютъ тS: кaкw ўгот0вишисz съ к0ньми; и3 въ земли2 ми1ра твоегw2 ўповaлъ є3си2, кaкw сотвори1ши въ шyмэ їoрдaнстэмъ; | Якщо ти з пішими біг, і вони втомили тебе, як же тобі змагатися з кіньми? і якщо у країні мирній ти був безпечний, то що будеш робити у повінь Йордану? |
|
6
|
6
|
| Понeже и3 брaтіz тво‰ и3 д0мъ nтцA твоегw2, и3 сjи tверг0шасz тебє2 и3 тjи возопи1ша, созади2 тебє2 собрaшасz: не вёруй и5мъ, є3гдA глаг0лати бyдутъ тебЁ благ†z. | Бо і брати твої і дім батька твого, і вони віроломно вчиняють з тобою, і вони кричать услід тобі гучним голосом. Не вір їм, коли вони говорять тобі і добре. |
|
7
|
7
|
| Њстaвихъ д0мъ м0й, њстaвихъ достоsніе моE, дaхъ возлю1бленную дyшу мою2 въ рyки врагHвъ є3S: | Я залишив дім Мій; покинув наділ Мій; найлюб’язніше для душі Моєї віддав у руки ворогів його. |
|
8
|
8
|
| бhсть мнЁ достоsніе моE ћкw лeвъ въ дубрaвэ, дадE проти1ву менє2 глaсъ св0й: сегw2 рaди возненави1дэхъ є5. | Наділ Мій зробився для Мене як лев у лісі; підняв на Мене голос свій: за те Я зненавидів його. |
|
9
|
9
|
| Не вертeпъ ли veнинъ достоsніе моE мнЁ, и3ли2 пещeра w4крестъ є3гw2; И#ди1те, собери1те вс‰ ѕвBри сє1лныz, и3 да пріи1дутъ снёсти є5. | Наділ Мій став у Мене, як різнобарвний птах, на якого з усіх боків напали інші хижі птахи. Йдіть, збирайтеся, усі польові звірі: йдіть пожирати його. |
|
10
|
10
|
| Пaстыріе мн0зи растли1ша віногрaдъ м0й, њскверни1ша чaсть мою2, дaша чaсть желaемую мою2 въ пустhню непрох0дную, | Багато пастухів зіпсували Мій виноградник, потоптали ногами ділянку Мою; улюблену ділянку Мою зробили порожнім степом; |
|
11
|
11
|
| положи1ша въ потреблeніе пaгубы: менє2 рaди разорeніемъ разорeна є4сть всS землS, ћкw ни є3ди1нъ є4сть, и4же размышлsетъ сeрдцемъ. | зробили його пустелею, і у запустінні він плаче переді Мною; вся земля спустошена, тому що жодна людина не бере цього до серця. |
|
12
|
12
|
| Во всsкій пyть пустhни пріид0ша њпустошaющіи, ћкw мeчь гDень поsстъ t крaz земли2 дaже до крaz є3S: нёсть ми1ра всsцэй пл0ти. | На всі гори в пустелі прийшли спустошувачі; бо меч Господа пожирає усе від одного краю землі до іншого: немає миру ні для якої плоті. |
|
13
|
13
|
| Посёzсте пшени1цу, ґ тeрніе пожaсте: досто‰ніz и4хъ не полє1зна бyдутъ и5мъ: постыди1тесz стыдёніемъ t похвалeніz вaшегw, t поношeніz пред8 гDемъ. | Вони сіяли пшеницю, а пожали терни; змучилися, і не одержали ніякої користи; посоромтеся ж таких прибутків ваших з причини полум’яного гніву Господа. |
|
14
|
14
|
| Ћкw сі‰ гlетъ гDь њ всёхъ сосёдэхъ лукaвыхъ, прикасaющихсz наслёдію моемY, є4же раздэли1хъ лю1демъ мои6мъ ї}лю: сE, ѓзъ и3ст0ргну и5хъ t земли2 и4хъ и3 д0мъ їyдинъ и3звeргну t среды2 и4хъ: | Так говорить Господь про усіх злих Моїх сусідів, які нападають на наділ, який Я дав у спадщину народу Моєму, Ізраїлю: ось, Я вивергну їх із землі їх, і дім Іудин вивергну із середовища їх. |
|
15
|
15
|
| и3 бyдетъ, є3гдA и3ст0ргну и5хъ, њбращyсz и3 поми1лую и5хъ, и3 вселю2 и5хъ ког0ждо въ достоsніе своE и3 ког0ждо въ зeмлю свою2: | Але після того, як Я вивергну їх, знову поверну і помилую їх, і приведу кожного у наділ його і кожного у землю його. |
|
16
|
16
|
| и3 бyдетъ, ѓще ўчaщесz научaтсz путє1мъ людjй мои1хъ, є4же клsтисz и4менемъ мои1мъ, жи1въ гDь, ћкоже научи1ша людjй мои1хъ клsтисz ваaломъ, и3 сози1ждутсz посредЁ людjй мои1хъ: | І якщо вони навчаться шляхів народу Мого, щоб клястися ім’ям Моїм: «живий Господь!», як вони навчили народ Мій клястися Ваалом, то оселяться серед народу Мого. |
|
17
|
17
|
| ѓще же не послyшаютъ, и3ст0ргну kзhкъ џный и3сторгaніемъ и3 погублeніемъ, речE гDь. | Якщо ж не послухаються, то Я викоріню і зовсім знищу такий народ, — говорить Господь. |
|
Главa Gi
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| Сі‰ гlетъ гDь ко мнЁ: и3ди2 и3 стzжи2 себЁ чрeсленикъ льнsный и3 препоsши того2 на чрeслэхъ твои1хъ, и3 въ в0ду да не внесeши тогw2. | Так сказав мені Господь: піди, купи собі лляний пояс і поклади його на стегна твої, але у воду не клади його. |
|
2
|
2
|
| И# стzжaхъ чрeсленикъ по словеси2 гDню и3 њбложи1хъ w4крестъ чрeслъ мои1хъ. | І я купив пояс, за словом Господа, і поклав його на стегна мої. |
|
3
|
3
|
| И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ втори1цею, рекyщее: | І було до мене слово Господнє вдруге, і сказано: |
|
4
|
4
|
| возми2 чрeсленикъ, є3г0же стzжaлъ є3си2, и4же є4сть w4крестъ чрeслъ твои1хъ, и3 востaни и3 и3ди2 ко є3vфрaту, и3 скрhй того2 тaмw во разсёлинэ кaменнэ. | візьми пояс, який ти купив, що на стегнах твоїх, і встань, піди до Євфрату і сховай його там у розщелині скелі. |
|
5
|
5
|
| И# и3д0хъ и3 скрhхъ того2 во є3vфрaтэ, ћкоже заповёда мнЁ гDь. | Я пішов і сховав його біля Євфрату, як повелів мені Господь. |
|
6
|
6
|
| И# бhсть по днeхъ мн0зэхъ, и3 речE гDь ко мнЁ: востaни и3 и3ди2 ко є3vфрaту, и3 возми2 tтyду чрeсленикъ, є3г0же заповёдахъ тебЁ скрhти тaмw. | Коли ж минуло багато днів, сказав мені Господь: встань, піди до Євфрату і візьми звідти пояс, який Я звелів тобі сховати там. |
|
7
|
7
|
| И# и3д0хъ ко є3vфрaту и3 раскопaхъ, и3 взsхъ чрeсленикъ t мёста, и3дёже скрhхъ є3го2, и3 сE, и3згни1лъ бЁ (чрeсленикъ), ћкw ни на чт0же бhти потрeбну є3мY. | І я прийшов до Євфрату, викопав і узяв пояс з того місця, де сховав його, і ось, пояс був зіпсований, ні до чого став не придатний. |
|
8
|
8
|
| И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ, рекyщее: сі‰ гlетъ гDь: | І було до мене слово Господнє: |
|
9
|
9
|
| тaкw согни1ти сотворю2 гордhню їyдину и3 гордhню їеrли1млю, мн0гую гордhню сію2 людjй си1хъ стропти1выхъ, | так говорить Господь: так скрушу Я гордість Іуди і велику гордість Єрусалима. |
|
10
|
10
|
| и5же не хотsтъ послyшати словeсъ мои1хъ, ходsщихъ во стропти1вствэ сeрдца своегw2 и3 шeдшихъ в8слёдъ богHвъ чужди1хъ, да слyжатъ и5мъ и3 да покланsютсz и5мъ: и3 бyдутъ ћкоже чрeсленикъ т0й, и4же ни къ чемY потрeбенъ. | Цей негідний народ, який не хоче слухати слів Моїх, живе за впертістю серця свого і ходить слідом інших богів, щоб служити їм і поклонятися їм, буде як цей пояс, який ні до чого не придатний. |
|
11
|
11
|
| ЗанE, ћкоже придержи1тсz чрeсленикъ ко чреслHмъ мyжа, тaкw прилэпи1хъ мнЁ (вeсь) д0мъ ї}левъ и3 вeсь д0мъ їyдинъ, речE гDь: да бyдутъ мнЁ въ лю1ди и3мени6ты, и3 въ хвалY и3 въ слaву, и3 не послyшаша менE. | Бо, як пояс близько лежить до стегон людини, так Я наблизив до Себе весь дім Ізраїлів і весь дім Іудин, — говорить Господь, — щоб вони були Моїм народом і Моєю славою, хвалою і прикрасою; але вони не послухалися. |
|
12
|
12
|
| И# речeши къ лю1демъ си6мъ словесA сі‰: тaкw речE гDь бGъ ї}левъ: всsкъ мёхъ и3сп0лнитсz вінA. И# бyдетъ, ѓще рекyтъ къ тебЁ: є3дA вёдzще не ўвёмы, ћкw всsкъ мёхъ и3сп0лнитсz вінA; | Тому скажи їм слово це: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: усякий для вина міх наповнюється вином. Вони скажуть тобі: «хіба ми не знаємо, що усякий для вина міх наповнюється вином?» |
|
13
|
13
|
| и3 речeши къ ни6мъ: сі‰ гlетъ гDь: сE, ѓзъ и3сп0лню всёхъ њбитaтелей земли2 сеS, и3 царeй и4хъ сэдsщихъ t колёна давjдова на прест0лэ и4хъ, и3 свzщeнники и3 прор0ки, и3 їyду и3 всёхъ њбитaющихъ во їеrли1мэ піsнствомъ, | А ти скажи їм: так говорить Господь: ось, Я наповню вином до сп’яніння усіх жителів цієї землі і царів, які сидять на престолі Давида, і священиків, і пророків і всіх жителів Єрусалима, |
|
14
|
14
|
| и3 расточY и5хъ, мyжа и3 брaта є3гw2, и3 nтцы2 и4хъ и3 сhны и4хъ вкyпэ: не пожелaю, речE гDь, не пощажY, и3 не ўмлcрдюсz, є4же не погуби1ти и5хъ. | і скрушу їх одне об одного, і батьків і синів разом, — говорить Господь; не пощаджу і не помилую, і не пожалкую знищити їх. |
|
15
|
15
|
| Слhшите и3 внемли1те, и3 не возноси1тесz, ћкw гDь гlалъ є4сть. | Слухайте і вслуховуйтеся: не будьте горді, бо Господь говорить. |
|
16
|
16
|
| Дади1те гDу бGу вaшему слaву прeжде дaже не смeркнетсz и3 прeжде дaже не прeткнутсz н0зэ вaши ко горaмъ тє1мнымъ: и3 пождетE свёта, и3 тaмw сёнь смeртнаz, и3 положeни бyдутъ во мрaкъ. | Воздайте славу Господу Богу вашому, доки Він ще не навів темряви, і доки ще ноги ваші не спотикаються на горах мороку; тоді ви будете очікувати світла, а Він оберне його на тінь смерти і зробить темрявою. |
|
17
|
17
|
| Ѓще же не послyшаете, въ тaйнэ восплaчетсz душA вaша t лицA гордhни и3 плaчz восплaчетъ, и3 и3зведyтъ џчи вaши слeзы, ћкw сотрeно є4сть стaдо гDне. | Якщо ж ви не послухаєте цього, то душа моя у потаємних місцях буде оплакувати гордість вашу, буде плакати гірко, й очі мої будуть виливатися у сльозах; тому що стадо Господнє відведене буде в полон. |
|
18
|
18
|
| Рцhте царю2 и3 владhкамъ: смири1тесz, сsдите, ћкw взsтсz t главы2 вaшеz вэнeцъ слaвы вaшеz. | Скажи цареві і цариці: смиріться, сядьте нижче, бо упав з голови вашої вінець слави вашої. |
|
19
|
19
|
| Грaды ю4жніи затворeни сyть, и3 нёсть tверзazй: преведeнъ є4сть вeсь їyда, соверши1ша преселeніе совершeнное. | Південні міста замкнені, і нема кому відчиняти їх; Іуда весь відводиться у полон, відводиться у полон геть увесь. |
|
20
|
20
|
| Воздви1гни џчи твои2, їеrли1ме, и3 ви1ждь приходsщыz t сёвера: гдЁ стaдо дaное тебЁ, џвцы слaвы твоеS; | Підніміть очі ваші і подивіться на тих, що йдуть з півночі: де стадо, яке дано було тобі, прекрасне стадо твоє? |
|
21
|
21
|
| Что2 речeши, є3гдA посэтsтъ тS; и3 ты2 научи1лъ є3си2 и5хъ на тS ўчeніемъ въ начaлство: є3дA не њб8и1мутъ тS бwлёзни ћкw женY родsщую; | Що скажеш, дочко Сиону, коли Він відвідає тебе? Ти сама привчила їх начальствувати над тобою; чи не схоплять тебе болі, як жінку, яка народжує? |
|
22
|
22
|
| Ѓще же речeши въ сeрдцы твоeмъ: почто2 пріид0ша ми2 сі‰; за мн0жество беззак0ніz твоегw2 tкровє1на сyть з†днzz тво‰, да њбр{ганы бyдутъ стwпы2 тво‰. | І якщо скажеш у серці твоєму: «за що осягло мене це?» — За безліч беззаконь твоїх відкритий поділ у тебе, оголені п’яти твої. |
|
23
|
23
|
| Ѓще премэни1тъ є3fі0плzнинъ к0жу свою2, и3 рhсь пестрwты2 сво‰, и3 вы2 м0жете благотвори1ти научи1вшесz ѕлY. | Чи може ефіоплянин перемінити шкіру свою і барс — плями свої? так і ви, чи можете робити добре, звикнувши робити зле? |
|
24
|
24
|
| И# развёю и5хъ, ћкw стeбліе носи1мое вётромъ въ пустhню. | Тому розвію їх, як порох, що розноситься вітром пустельним. |
|
25
|
25
|
| Сeй жрeбій тв0й и3 чaсть непок0рства твоегw2 на мS, гlетъ гDь, ћкw забhлъ є3си2 мS и3 надёzлсz на лжY: | Ось жереб твій, відміряна тобі від Мене частина, — говорить Господь, — тому що ти забула Мене і сподівалася на неправду. |
|
26
|
26
|
| тёмже и3 ѓзъ њбнажY бeдры тво‰ проти1ву лицA твоегw2, и3 kви1тсz срамотA твоS | За те буде піднятий поділ твій на лице твоє, щоб відкрився сором твій. |
|
27
|
27
|
| и3 прелюбодёйство твоE, и3 ржaніе твоE и3 tчуждeніе блудA твоегw2: на горaхъ и3 на сeлэхъ ви1дэхъ мeрзwсти тво‰. Г0ре тебЁ, їеrли1ме, ћкw не њчи1стилсz є3си2, послёдуz мнЁ. Док0лэ є3щE; | Бачив Я перелюбство твоє і шалену похіть твою, твої непотребства і твої мерзоти на пагорбах у полі. Горе тобі, Єрусалиме! ти і після цього не очистишся. Доки ж? |
|
Главa д7i
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть сл0во гDне ко їеремjи њ безд0ждіи. | Слово Господа, яке було до Єремії з нагоди бездощів’я. |
|
2
|
2
|
| Рыдaла їудeа, и3 вратA є3S разруши1шасz, и3 њтемни1шасz на земли2, и3 в0пль їеrли1ма взhде. | Плаче Іуда, ворота його розпалися, почорніли на землі, і волання здіймається в Єрусалимі. |
|
3
|
3
|
| И# вельмHжи є3гw2 послaша мeншихъ свои1хъ къ водЁ: пріид0ша на кл†дzзи и3 не њбрэт0ша воды2, и3 tнес0ша сосyды сво‰ тщы2: постыждeни сyть и3 посрaмлени, и3 покрhша главы6 сво‰. | Вельможі посилають слуг своїх по воду; вони приходять до колодязів і не знаходять води; повертаються з порожніми посудинами; присоромлені і знічені, вони покривають свої голови. |
|
4
|
4
|
| И# дэлA земли2 њскудёша, ћкw не бsше дождS на зeмлю: постыждeни сyть земледёлцы, покрhша главы6 сво‰. | Оскільки ґрунт розтріскався від того, що не було дощу на землю, то і хлібороби знічені й покривають свої голови. |
|
5
|
5
|
| И# є3лє1ницы на ни1вэ роди1ша и3 њстaвиша, ћкw не бЁ травы2. | Навіть і лань народжує на полі і залишає дітей, тому що немає трави. |
|
6
|
6
|
| Nнaгри стaша на кaменіихъ, брaша въ себE вётръ ћкw ѕмjеве, њскудёша џчи и4хъ, ћкw не бЁ травы2. | І дикі осли стоять на підвищених місцях і ковтають, подібно до шакалів, повітря; очі їхні потьмяніли, тому що немає трави. |
|
7
|
7
|
| БеззакHніz н†ша противустaша нaмъ: гDи, сотвори2 нaмъ рaди и4мене твоегw2, ћкw мн0зи грэси2 нaши пред8 тоб0ю, тебЁ согрэши1хомъ. | Хоча беззаконня наші свідчать проти нас, але Ти, Господи, твори з нами заради імені Твого; відступництво наше велике, згрішили ми перед Тобою. |
|
8
|
8
|
| Њжидaніе ї}лево, гDи, сп7си1телю нaшъ во врeмz ск0рби! вскyю ћкw пришлeцъ є3си2 на земли2 и3 ћкw пyтникъ ўкланsющьсz во витaлище; | Надія Ізраїля, Спаситель його під час скорботи! Для чого Ти — як чужий у цій землі, як перехожий, який зайшов переночувати? |
|
9
|
9
|
| Е#дA бyдеши ћкоже человёкъ спsй, и3ли2 ѓки мyжъ не могjй спасти2; тh же въ нaсъ є3си2, гDи, и3 и4мz твоE при1звано бhсть на нaсъ, не забyди нaсъ. | Чому Ти — як чоловік здивований, як сильний, який не має сили спасти? І однак же Ти, Господи, посеред нас, і Твоє ім’я наречене над нами; не залишай нас. |
|
10
|
10
|
| Сі‰ гlетъ гDь лю1демъ си6мъ: возлюби1ша подвизaти н0зэ свои2 и3 не ўпок0ишасz, и3 бGъ не бlгопоспэши2 въ ни1хъ, нн7э воспомzнeтъ беззакHніz и4хъ и3 посэти1тъ грэхи2 и4хъ. | Так говорить Господь народу цьому: за те, що вони люблять блукати, не стримують ніг своїх, за те Господь не благоволить до них, пригадує нині беззаконня їхні і карає гріхи їхні. |
|
11
|
11
|
| И# речE гDь ко мнЁ: не моли1сz њ лю1дехъ си1хъ во блaго: | І сказав мені Господь: ти не молися за народ цей на благо йому. |
|
12
|
12
|
| є3гдA пости1тисz бyдутъ, не ўслhшу прошeніz и4хъ, и3 ѓще принесyтъ всесожжє1ніz и3 жє1ртвы, не бlговолю2 въ ни1хъ: ћкw мечeмъ и3 глaдомъ и3 м0ромъ ѓзъ скончaю и5хъ. | Якщо вони будуть поститися, Я не почую волання їхнього; і якщо піднесуть всепалення і дари, не прийму їх; але мечем і голодом, і моровицею знищу їх. |
|
13
|
13
|
| И# рек0хъ: сhй гDи б9е, сE, прор0цы и4хъ прорицaютъ и3 глаг0лютъ: не ќзрите мечA, и3 глaдъ не бyдетъ вaмъ, но и4стину и3 ми1ръ дaмъ на земли2 и3 на мёстэ сeмъ. | Тоді сказав я: Господи Боже! ось, пророки говорять їм: «не побачите меча, і голоду не буде у вас, але постійний мир дам вам на цьому місці». |
|
14
|
14
|
| И# речE гDь ко мнЁ: лжи1вw прор0цы прорицaютъ во и4мz моE, не послaхъ и4хъ, ни заповёдахъ и5мъ, ни гlалъ є4смь къ ни6мъ: понeже видBніz лжи6ва и3 гад†ніz и3 волшє1бства и3 произв0лы сeрдца своегw2 тjи прорицaютъ вaмъ. | І сказав мені Господь: пророки пророкують неправду ім’ям Моїм; Я не посилав їх і не давав їм повеління, і не говорив їм; вони звіщають вам видіння неправдиві і ворожі, і пусте і мрії серця свого. |
|
15
|
15
|
| Сегw2 рaди сі‰ гlетъ гDь њ прор0цэхъ, и5же прор0чествуютъ во и4мz моE лHжнаz, и3 ѓзъ не послaхъ и4хъ, и5же глаг0лютъ: мeчь и3 глaдъ не бyдетъ на земли2 сeй: смeртію лю1тою ќмрутъ и3 глaдомъ скончaютсz прор0цы тjи. | Тому так говорить Господь про пророків: вони пророкують ім’ям Моїм, а Я не посилав їх; вони говорять: «меча і голоду не буде на цій землі»: мечем і голодом будуть знищені ці пророки, |
|
16
|
16
|
| И# лю1діе, и5мже тjи прор0чествуютъ, бyдутъ и3звeржени на путeхъ їеrли1ма t лицA мечA и3 глaда, и3 не бyдетъ погребazй и5хъ, и3 жєны2 и4хъ и3 сhнове и4хъ и3 дщє1ри и4хъ, и3 и3злію2 на ни1хъ ѕл†z и4хъ. | і народ, якому вони пророкують, розкиданий буде по вулицях Єрусалима від голоду і меча, і не буде кому ховати їх, — вони і дружини їхні, і сини їхні, і дочки їхні; і Я виллю на них зло їхнє. |
|
17
|
17
|
| И# речeши къ ни6мъ сл0во сіE: да и3зведyтъ џчи вaши слeзы дeнь и3 н0щь, и3 да не престaнутъ, ћкw сотрeніемъ вели1кимъ сотрeна (дёва) дщeрь людjй мои1хъ и3 ћзвою ѕл0ю ѕэлw2. | І скажи їм слово це: нехай ллються з очей моїх сльози ніч і день, і нехай не перестають; бо великою поразкою вражена діва, дочка народу мого, тяжким ударом. |
|
18
|
18
|
| Ѓще и3зhду на п0ле, и3 сE, заклaни мечeмъ: и3 ѓще вни1ду во грaдъ, и3 сE, и3стazвшіи глaдомъ: ћкw прор0къ и3 свzщeнникъ tид0ша въ зeмлю, є3sже не вёдzху. | Виходжу я на поле, — і ось, убиті мечем; входжу в місто, — і ось ті, що вмирають від голоду; навіть і пророк і священик блукають по землі несвідомо. |
|
19
|
19
|
| Е#дA tмeщущь tвeрглъ є3си2 їyду, и3 t сіHна tступи2 дш7A твоS; вскyю порази1лъ є3си2 нaсъ, и3 нёсти нaмъ и3сцэлeніz; ждaхомъ ми1ра, и3 не бsху благ†z: врeмене ўврачевaніz, и3 сE, боsзнь. | Хіба Ти зовсім відкинув Іуду? Хіба душі Твоїй огиднув Сион? Для чого уразив нас так, що немає нам зцілення? Чекаємо миру, і нічого доброго немає; чекаємо часу зцілення, і ось жахи. |
|
20
|
20
|
| Познaхомъ, гDи, грэхи2 нaшz, беззакHніz nтє1цъ нaшихъ, ћкw согрэши1хомъ пред8 тоб0ю. | Усвідомлюємо, Господи, нечестя наше, беззаконня батьків наших; бо згрішили ми перед Тобою. |
|
21
|
21
|
| Престaни рaди и4мене твоегw2, не погуби2 пrт0ла слaвы твоеS: воспомzни2, не разори2 завёта твоегw2 и4же съ нaми. | Не відкинь нас заради імені Твого; не принижуй престолу слави Твоєї: згадай, не руйнуй завіту Твого з нами. |
|
22
|
22
|
| Е#дA є4сть во и3звazнныхъ kзhческихъ, и4же дожди1тъ; и3ли2 небесA м0гутъ дaти влaгу свою2; не тh ли є3си2, гDи б9е нaшъ; и3 пождeмъ тебE, гDи, тh бо сотвори1лъ є3си2 вс‰ сі‰. | Чи є між суєтними богами язичницькими такі, що посилають дощ? або чи може небо саме собою подавати зливу? чи не Ти це, Господи, Боже наш? На Тебе надіємося ми; бо Ти твориш усе це. |
|
Главa є7i
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| И# речE гDь ко мнЁ: ѓще стaнутъ мwmсeй и3 самуи1лъ пред8 лицeмъ мои1мъ, нёсть дш7A моS къ лю1демъ си6мъ: и3зри1ни тёхъ (t лицA моегw2), и3 да и3зhдутъ. | І сказав мені Господь: хоч би стали перед лице Моє Мойсей і Самуїл, душа Моя не прихилиться до народу цього; віджени їх від лиця Мого, нехай вони відійдуть. |
|
2
|
2
|
| И# бyдетъ, ѓще рекyтъ къ тебЁ: кaмw и3зhдемъ; и3 речeши къ ни6мъ: сі‰ гlетъ гDь: и5же ко смeрти, ко смeрти: и3 и5же къ мечY, къ мечY: и3 и5же ко глaду, ко глaду: и3 и5же ко плэнeнію, ко плэнeнію. | Якщо ж скажуть тобі: «куди нам іти?», то скажи їм: так говорить Господь: хто приречений на смерть, іди на смерть; і хто під меч, — під меч; і хто на голод, — на голод; і хто у полон, — у полон. |
|
3
|
3
|
| И# tмщY и5мъ четhрьми w4бразы, речE гDь: мeчь на заклaніе, и3 пси2 на растерзaніе, и3 пти6цы небесE и3 ѕвёріе земли2 на пожрє1ніz и3 расхищeніе. | І пошлю на них чотири роди страт, — говорить Господь: меч, щоб убивати, і псів, щоб терзати, і птахів небесних і звірів польових, щоб пожирати і знищувати; |
|
4
|
4
|
| И# предaмъ и5хъ во ўтэснeніе всBмъ цaрствамъ зємнhмъ, рaди манассjи сhна є3зекjина царS їyдина за вс‰, ±же сотвори2 во їеrли1мэ. | і віддам їх на озлоблення усім царствам землі за Манассію, сина Єзекії, царя Юдейського, за те, що він зробив у Єрусалимі. |
|
5
|
5
|
| Кто2 ўмилосeрдитсz къ тебЁ, їеrли1ме; и3 кто2 поскорби1тъ њ тебЁ, и3ли2 кто2 п0йдетъ моли1ти њ ми1рэ тебЁ; | Бо хто пожаліє тебе, Єрусалиме? і хто виявить співчуття до тебе? і хто зайде до тебе запитати про твій добробут? |
|
6
|
6
|
| Ты2 њстaвилъ мS є3си2, речE гDь, вспsть пошeлъ є3си2: и3 прострY рyку мою2 на тS и3 ўбію1 тz, и3 ктомY не пощажY и4хъ | Ти залишив Мене, — говорить Господь, — відступив назад; тому Я простягну на тебе руку Мою і погублю тебе: Я втомився милувати. |
|
7
|
7
|
| и3 расточY и5хъ расточeніемъ во вратёхъ людjй мои1хъ: њбезчaдэша, погуби1ша людjй мои1хъ ѕл0бами свои1ми, и3 не њбрати1шасz. | Я розвіваю їх віялом за ворота землі; позбавляю їх дітей, гублю народ Мій; але вони не повертаються зі шляхів своїх. |
|
8
|
8
|
| Ўмн0жишасz вдови6цы и4хъ пaче пескA морскaгw: навед0хъ на мaтерь ю4ношы, бёдность њ полyдни, наверг0хъ на ню2 внезaпу стрaхъ и3 трeпетъ. | Удів їх у Мене більше, ніж піску в морі; наведу на них, на матір юнаків, спустошувача опівдні; нападе на них раптово страх і жах. |
|
9
|
9
|
| Прaздна бhсть роди1вшаz сeдмь, њскудЁ душA є3S, зaйде є4й с0лнце є3щE средЁ полyдне, постыждeна бhсть и3 ўкорeна: пр0чыz и4хъ въ мeчь дaмъ пред8 враги6 и4хъ, речE гDь. | Лежить у знемозі та, що народила сімох, спускає дихання своє; ще вдень закотилося сонце її, вона посоромлена й осоромлена. І залишок їх віддам мечу перед очима ворогів їхніх, — говорить Господь. |
|
10
|
10
|
| Г0ре мнЁ, мaти (моS), вскyю мS родилA є3си2 мyжа при1телнаго и3 суди1маго по всeй земли2; не заsхъ, нижE заsтъ ў менє2 кто2: си1ла моS њскудЁ t кленyщихъ мS, (речE гDь). | «Горе мені, мати моя, що ти народила мене людиною, яка сперечається і свариться з усією землею! нікому не давав я на ріст, і мені ніхто не давав на ріст, а усі проклинають мене». |
|
11
|
11
|
| Бyди, вLко, и3справлsющымъ и5мъ: ѓще не притек0хъ ко тебЁ во врeмz њѕлоблeніz и4хъ и3 во врeмz ск0рби и4хъ, во благ†z на врагA. | Господь сказав: кінець твій буде добрий, і Я змушу ворога чинити з тобою добре під час біди і під час скорботи. |
|
12
|
12
|
| Е#дA познaетсz желёзо; и3 њдэsніе мёдzно крёпость твоS. | Чи може залізо скрушити залізо північне і мідь? |
|
13
|
13
|
| И# сокрHвища тво‰ въ расхищeніе дaмъ, и3змёну за вс‰ грэхи2 тво‰, и3 во всёхъ предёлэхъ твои1хъ: | Майно твоє і скарби твої віддам на розкрадання, без оплати, за усі гріхи твої, у всіх межах твоїх; |
|
14
|
14
|
| и3 порабощy тz w4крестъ врагHмъ твои6мъ, въ земли2, є3sже не вёси: ћкw џгнь возжжeсz t ћрости моеS, на вaсъ горёти бyдетъ. | і відправлю з ворогами твоїми у землю, якої ти не знаєш; тому що вогонь запалав у гніві Моєму, — буде палати на вас. |
|
15
|
15
|
| Ты2 вёси, гDи, воспомzни1 мz и3 посэти1 мz и3 защити1 мz t гонsщихъ мS, не въ долготерпёніе твоE воспріими1 мz: вёждь, ћкw пріsхъ тебє2 рaди поношeніе t tвергaющихъ словесA тво‰: | О, Господи! Ти знаєш усе; згадай про мене і відвідай мене, і помстися за мене гонителям моїм; не погуби мене з довготерпіння Твого; Ти знаєш, що заради Тебе несу я наругу. |
|
16
|
16
|
| скончaй и5хъ, и3 бyдетъ сл0во твоE мнЁ въ рaдость и3 во весeліе сeрдца моегw2, ћкw при1звано є4сть и4мz твоE на мнЁ, гDи б9е си1лъ. | Знайдені слова Твої, і я з’їв їх; і було слово Твоє мені на радість і на веселість серця мого; бо ім’я Твоє наречене на мені, Господи, Боже Саваофе. |
|
17
|
17
|
| Не сэд0хъ въ с0нмэ и4хъ и3грaющихъ, но боsхсz t лицA руки2 твоеS: на є3ди1нэ сэдsхъ, ћкw г0рести и3сп0лнихсz. | Не сидів я на зібранні, яке сміється, і не веселився: під рукою Твоєю, що тяжить на мені, я сидів самотньо, бо Ти сповнив мене обуренням. |
|
18
|
18
|
| Вскyю њскорблsющіи мS возмогaютъ на мS; ћзва моS твердA, tкyду и3сцэлю1сz; бhсть мнЁ ћкw водA лжи6ваz, не и3мyщаz вёрности. | За що така уперта хвороба моя, і рана моя така незцілима, що відкидає лікування? Невже Ти будеш для мене ніби оманним джерелом, невірною водою? |
|
19
|
19
|
| Сегw2 рaди сі‰ гlетъ гDь: ѓще њбрати1шисz, возстaвлю тS, и3 пред8 лицeмъ мои1мъ стaнеши: и3 ѓще и3зведeши честн0е t недост0йнагw, ћкw ўстA мо‰ бyдеши: и3 њбратsтсz тjи къ тебЁ, и3 ты2 не њбрати1шисz къ ни6мъ. | На це так сказав Господь: якщо ти навернешся, то Я підніму тебе, і будеш стояти перед лицем Моїм; і якщо здобудеш дорогоцінне із нікчемного, то будеш як Мої вуста. Вони самі будуть навертатися до тебе, а не ти будеш навертатися до них. |
|
20
|
20
|
| И# дaмъ тS лю1демъ си6мъ ѓки стёну крёпку, мёдzну: и3 порaтуютъ на тS и3 не возм0гутъ на тS, ћкw ѓзъ съ тоб0ю є4смь, да сп7сy тz и3 и3збaвлю тS, речE гDь: | І зроблю тебе для цього народу міцною мідною стіною; вони будуть ратувати проти тебе, але не здолають тебе, бо Я з тобою, щоб спасати і визволяти тебе, — говорить Господь. |
|
21
|
21
|
| и3збaвлю тS t рyкъ ѕлёйшихъ и3 и3скуплю1 тz t рyкъ губи1телей. | І спасу тебе від руки злих і визволю тебе від руки гнобителів. |
|
Главa ѕ7i
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ, рекyщее: и3 ты2 да не п0ймеши жены2, | І було до мене слово Господнє: |
|
2
|
2
|
| и3 не роди1тсz тебЁ сhнъ, нижE дщeрь на мёстэ сeмъ. | не бери собі дружини, і нехай не буде у тебе ні синів, ні дочок на місці цьому. |
|
3
|
3
|
| Ћкw сі‰ гlетъ гDь њ сынёхъ и3 дщeрехъ, и5же родsтсz на мёстэ сeмъ, и3 њ мaтерехъ и4хъ, ±же роди1ша и5хъ, и3 њ nтцёхъ и4хъ роди1вшихъ | въ земли2 сeй: | Бо так говорить Господь про синів і дочок, які народяться на місці цьому, і про матерів їхніх, які народять їх, і про батьків їхніх, які породять їх на цій землі: |
|
4
|
4
|
| смeртію лю1тою и3з0мрутъ, не њплaчутсz и3 не погребyтсz: во w4бразъ на лицы2 земли2 бyдутъ и3 мечeмъ падyтъ и3 глaдомъ скончaютсz, и3 бyдутъ трyпіе и4хъ во снёдь пти1цамъ небє1снымъ и3 ѕвэрє1мъ земны6мъ. | тяжкою смертю помруть вони і не будуть ні оплакані, ні поховані; будуть гноєм на поверхні землі; мечем і голодом будуть знищені, і трупи їхні будуть споживою птахам небесним і звірам земним. |
|
5
|
5
|
| Сі‰ гlетъ гDь: да не вни1деши въ д0мъ и4хъ пи1рный, ни да х0диши плaкати, нижE да рыдaеши и5хъ, понeже tsхъ ми1ръ м0й t людjй си1хъ, речE гDь, млcть и3 щедрHты. | Бо так говорить Господь: не входь у дім тих, що ремствують, і не ходи плакати і тужити з ними; бо Я відняв від цього народу, — говорить Господь, — мир Мій і милість і жаль. |
|
6
|
6
|
| И# ќмрутъ вели1цыи и3 мaліи въ земли2 сeй: не погребyтсz, ни њплaчутсz, нижE терзaніе њ ни1хъ бyдетъ, нижE њбрjютсz рaди и4хъ, | І помруть великі і малі на землі цій; і не будуть поховані, і не будуть оплакувати їх, ні терзати себе, ні стригтися заради них. |
|
7
|
7
|
| и3 не прел0мzтъ хлёба во стенaніи и4хъ ко ўтэшeнію над8 мeртвымъ, и3 не дадyтъ и5мъ питіS чaши ко ўтэшeнію над8 nтцeмъ и3 мaтерію и4хъ. | І не будуть переломлювати для них хліб у сумі, для утішення за померлим; і не подадуть їм чаші втіхи, щоб пити по батькові їх і матері їх. |
|
8
|
8
|
| И# въ д0мъ пи1рный да не вни1деши сэдёти съ ни1ми, є4же ћсти и3 пи1ти. | Не ходи також і у дім бенкету, щоб сидіти з ними, їсти і пити; |
|
9
|
9
|
| Понeже сі‰ гlетъ гDь си1лъ, бGъ ї}левъ: сE, ѓзъ tимY t мёста сегw2 во џчію вaшєю и3 во днeхъ вaшихъ глaсъ рaдости и3 глaсъ весeліz, глaсъ женихA и3 глaсъ невёсты. | бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я припиню у місці цьому в очах ваших і у дні ваші голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої. |
|
10
|
10
|
| И# бyдетъ, є3гдA возвэсти1ши лю1демъ си6мъ вс‰ словесA сі‰, и3 рекyтъ къ тебЁ: вскyю гlалъ є4сть гDь на нaсъ вс‰ ѕл†z сі‰; кaz непрaвда нaша; и3 кjй грёхъ нaшъ, и4мже согрэши1хомъ гDу бGу нaшему; | Коли ти перекажеш народу цьому всі ці слова, і вони скажуть тобі: «за що вирік на нас Господь усю цю велику біду, й у чому наша неправда, і який наш гріх, яким згрішили ми перед Господом Богом нашим?» — |
|
11
|
11
|
| И# речeши къ ни6мъ: понeже њстaвиша мS nтцы2 вaши, гlетъ гDь, и3 и3д0ша в8слёдъ богHвъ чужди1хъ, и3 послужи1ша и5мъ и3 поклони1шасz и5мъ, менe же њстaвиша и3 зак0на моегw2 не сохрани1ша: | тоді скажи їм: за те, що батьки ваші залишили Мене, — говорить Господь, — і пішли слідом інших богів, і служили їм, і поклонялися їм, а Мене залишили, і закону Мого не зберігали. |
|
12
|
12
|
| и3 вы2 г0рше дёласте, нeже nтцы2 вaши, и3 сE, вы2 х0дите кjйждо в8слёдъ п0хотей сeрдца вaшегw лукaвагw, є4же не слyшати менE: | А ви робите ще гірше за батьків ваших і живете кожен за впертістю злого серця свого, щоб не слухати Мене. |
|
13
|
13
|
| и3 и3зри1ну вaсъ t земли2 сеS въ зeмлю, є3sже не вёсте вы2 и3 nтцы2 вaши, и3 послyжите тaмw богHмъ чужди6мъ дeнь и3 н0щь, и5же не дадyтъ вaмъ ми1лости. | За це викину вас із землі цієї у землю, якої не знали ні ви, ні батьки ваші, і там будете служити іншим богам день і ніч; бо Я не виявлю до вас милосердя. |
|
14
|
14
|
| Сегw2 рaди, сE, днjе грzдyтъ, гlетъ гDь, и3 не рекyтъ ктомY: жи1въ гDь, и4же и3зведE сынHвъ ї}левыхъ t земли2 є3гЂпетскіz: | Тому ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли не будуть уже говорити: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі Єгипетської»; |
|
15
|
15
|
| но: живeтъ гDь, и4же и3зведE сынHвъ ї}левыхъ t земли2 сёверныz и3 t всёхъ стрaнъ, ѓможе и3звeржени бhша: и3 возвращY и5хъ въ зeмлю и4хъ, ю4же дaхъ nтцє1мъ и4хъ. | але: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі північної і з усіх земель, в які вигнав їх»: бо поверну їх у землю їхню, яку Я дав батькам їхнім. |
|
16
|
16
|
| СE, ѓзъ послю2 ры6бари мнHги, речE гDь, и3 ўловsтъ и5хъ: и3 посeмъ послю2 мнHги ловцы2, и3 ўловsтъ и5хъ на всsцэй горЁ и3 на всsцэмъ х0лмэ и3 t пещeръ кaменныхъ. | Ось, Я пошлю багато рибалок, — говорить Господь, — і будуть ловити їх; а потім пошлю багато мисливців, і вони проженуть їх з усякої гори, і з усякого пагорба, і з ущелин скель. |
|
17
|
17
|
| Ћкw џчи мои2 на всёхъ путeхъ и4хъ, не сокровeни сyть t лицA моегw2, и3 не ўтає1на сyть беззакHніz и4хъ t џчію моє1ю. | Бо очі Мої на усіх шляхах їхніх; вони не приховані від лиця Мого, і неправда їхня не прихована від очей Моїх. |
|
18
|
18
|
| И# воздaмъ пeрвэе суг{баz беззакHніz и3 грэхи2 и4хъ, и4миже њскверни1ша зeмлю мою2 въ мертвечи1нахъ мeрзостей свои1хъ и3 въ беззак0ніихъ свои1хъ, и4миже нап0лниша достоsніе моE. | І воздам їм насамперед за неправду їхню і за подвійний гріх їхній, тому що осквернили землю Мою, трупами гидких своїх і мерзотами своїми наповнили насліддя Моє. |
|
19
|
19
|
| ГDи, ты2 крёпость моS и3 п0мощь моS и3 прибёжище моE во днeхъ ѕлhхъ: къ тебЁ kзhцы пріи1дутъ t послёднихъ земли2 и3 рекyтъ: вои1стинну лжи1выхъ стzжaша nтцы2 нaши јдwлwвъ, и3 нёсть въ ни1хъ п0льзы. | Господи, сила моя і кріпкість моя і притулок мій у день скорботи! до Тебе прийдуть народи від країв землі і скажуть: «тільки неправду успадкували наші батьки, пустоту і те, у чому немає ніякої користи». |
|
20
|
20
|
| Е#дA сотвори1тъ себЁ человёкъ б0ги, и3 тjи не сyть б0зи; | Чи може людина зробити собі богів, які, втім, не є боги? |
|
21
|
21
|
| Сегw2 рaди, сE, ѓзъ покажY и5мъ во врeмz сіE рyку мою2 и3 знaему сотворю2 и5мъ си1лу мою2, и3 познaютъ, ћкw и4мz мнЁ гDь. | Тому, ось Я покажу їм нині, покажу їм руку Мою і могутність Мою, і пізнають, що ім’я Моє — Господь. |
|
Главa з7i
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
| Грёхъ їyдинъ напи1санъ є4сть писaломъ желёзнымъ на н0гти ґдамaнтовэ, начертaнъ на скрижaли сeрдца и4хъ и3 на р0зэхъ nлтарeй и4хъ. | Гріх Іуди написаний залізним різцем, алмазним вістрям накреслений на скрижалі серця їх і на рогах жертовників їх. |
|
2
|
2
|
| Е#гдA воспомsнутъ сhнове и4хъ nлтари6 сво‰ и3 дубр†вы сво‰ при дрeвэ ли1ственнэ и3 на холмёхъ выс0кихъ, | Як про синів своїх, згадують вони про жертовники свої і діброви свої біля зелених дерев, на високих пагорбах. |
|
3
|
3
|
| q, наг0рный (жи1телю)! крёпость твою2 и3 сокрHвища тво‰ въ расхищeніе дaмъ, и3 высHкаz тво‰, грBхъ рaди твои1хъ, ±же во всёхъ предёлэхъ твои1хъ, | Гору Мою у полі, майно твоє і всі скарби твої віддам на розграбування, і всі висоти твої — за гріхи в усіх межах твоїх. |
|
4
|
4
|
| и3 њстaнешисz є3ди1нъ t наслёдіz твоегw2, є4же дaхъ тебЁ: и3 служи1ти тS сотворю2 врагHмъ твои6мъ въ земли2, є3sже не вёси: ћкw џгнь разжeглъ є3си2 въ ћрости моeй, дaже во вёкъ горёти бyдетъ. Сі‰ гlетъ гDь: | І ти через себе позбавишся спадщини твоєї, яку Я дав тобі, і віддам тебе у рабство ворогам твоїм, у землю, якої ти не знаєш, тому що ви розпалили вогонь гніву Мого; він буде горіти повіки. |
|
5
|
5
|
| пр0клzтъ человёкъ, и4же надёетсz на человёка и3 ўтверди1тъ пл0ть мhшцы своеS на нeмъ, и3 t гDа tстyпитъ сeрдце є3гw2: | Так говорить Господь: проклята людина, яка надіється на людину і плоть робить своєю опорою, і серце якої відходить від Господа. |
|
6
|
6
|
| и3 бyдетъ ћкw ди1віz мmрjка въ пустhни и3 не ќзритъ, є3гдA пріи1дутъ благ†z, и3 њбитaти бyдетъ въ сухотЁ и3 въ пустhни, въ земли2 слaнэй и3 неwбитaемэй. | Вона буде як вереск у пустелі і не побачить, коли прийде добре, й оселиться у місцях спекотних у степу, на землі неплідній, ненаселеній. |
|
7
|
7
|
| И# бlгословeнъ человёкъ, и4же надёетсz на гDа, и3 бyдетъ гDь ўповaніе є3гw2: | Благословенна людина, яка надіється на Господа, і уповання якої — Господь. |
|
8
|
8
|
| и3 бyдетъ ћкw дрeво насаждeнное при водaхъ, и3 во влaгэ пyститъ корeніе своE: не ўбои1тсz, є3гдA пріи1детъ зн0й, и3 бyдетъ на нeмъ стeбліе зелeно, и3 во врeмz безд0ждіz не ўстраши1тсz и3 не престaнетъ твори1ти плодA. | Бо вона буде як дерево, посаджене біля вод, яке пускає коріння своє біля потоку; не знає воно, коли приходить спека; лист його зелений, і в час засухи воно не боїться і не перестає приносити плід. |
|
9
|
9
|
| Глубоко2 сeрдце (человёку) пaче всёхъ, и3 человёкъ є4сть, и3 кто2 познaетъ є3го2; | Лукаве серце людське найбільше і вкрай зіпсоване; хто пізнає його? |
|
10
|
10
|
| Ѓзъ гDь и3спытyzй сердцA и3 и3скушazй ўтрHбы, є4же воздaти комyждо по пути2 є3гw2 по плодHмъ и3з8wбрётеній є3гw2. | Я, Господь, проникаю у серце і випробовую нутрощі, щоб воздати кожному за путями його і за плодами діл його. |
|
11
|
11
|
| Возгласи2 рsбъ, собрA, и4хже не роди2, творsй богaтство своE не съ суд0мъ: въ преполовeніи днjй свои1хъ њстaвитъ є5 и3 на послёдокъ св0й бyдетъ безyменъ. | Куріпка сідає на яйця, яких не несла; таким є той, хто здобуває багатство неправдою: він залишить його у половині днів своїх, і нерозумним залишиться при кінці своєму. |
|
12
|
12
|
| Пrт0лъ слaвы возвышeнъ t начaла, мёсто с™hни нaшеz. | Престіл слави, піднесений від початку, є місце освячення нашого. |
|
13
|
13
|
| Чazніе ї}лево, гDи! вси2 њставлsющіи тS да постыдsтсz, tступaющіи (t тебє2) на земли2 да напи1шутсz, ћкw њстaвиша и3ст0чникъ живhхъ в0дъ, гDа. | Ти, Господи, надія Ізраїлева; усі, що залишають Тебе, осоромляться. «Ті, що відступають від Мене, будуть написані на поросі, тому що залишили Господа, джерело води живої». |
|
14
|
14
|
| И#сцэли1 мz, гDи, и3 и3сцэлёю: сп7си1 мz, и3 спcнъ бyду, ћкw хвалA моS ты2 є3си2. | Зціли мене, Господи, і зціленим буду; спаси мене, і спасеним буду; бо Ти хвала моя. |
|
15
|
15
|
| СE, тjи глаг0лютъ ко мнЁ: гдЁ є4сть сл0во гDне; да пріи1детъ. | Ось, вони говорять мені: «де слово Господнє? нехай воно прийде!» |
|
16
|
16
|
| Ѓзъ же не ўтруди1хсz, тебЁ (пaстырю) послёдуzй, и3 днE человёча не пожелaхъ: ты2 вёси и3сход‰щаz t ўстeнъ мои1хъ, пред8 лицeмъ твои1мъ сyть: | Я не поспішав бути пастирем у Тебе і не бажав дня бідування, Ти це знаєш; що вийшло з уст моїх, відкрите перед лицем Твоїм. |
|
17
|
17
|
| не бyди ми2 во tчуждeніе, ўповaніе моE ты2 въ дeнь лю1тъ. | Не будь страшним для мене, Ти — надія моя у день біди. |
|
18
|
18
|
| Да постыдsтсz гонsщіи мS, ѓзъ же да не постыждyсz: да ўстрашaтсz тjи, ѓзъ же да не ўстрашyсz: наведи2 на ни1хъ дeнь њѕлоблeніz, сугyбымъ сокрушeніемъ сотри2 и5хъ. | Нехай посоромляться гонителі мої, а я не буду посоромлений; нехай вони затремтять, а я буду безтрепетним; наведи на них день бідування і скруши їх подвійним знищенням. |
|
19
|
19
|
| Сі‰ гlетъ гDь ко мнЁ: и3ди2 и3 стaни во вратёхъ сынHвъ людjй твои1хъ, и4миже вх0дzтъ цaріе ї{дины и3 и3сх0дzтъ, и3 во всёхъ вратёхъ їеrли1мскихъ и3 речeши къ ни6мъ: | Так сказав мені Господь: піди і стань у воротах синів народу, якими входять царі юдейські і якими вони виходять, і біля усіх воріт єрусалимських, |
|
20
|
20
|
| слhшите сл0во гDне, цaріе ї{дины и3 всS їудeа и3 вeсь їеrли1мъ, входsщіи во вратA сі‰. | і говори їм: слухайте слово Господнє, царі юдейські, і вся Юдея, і всі жителі Єрусалима, які входять цими воротами. |
|
21
|
21
|
| Сі‰ гlетъ гDь: сохрани1те дyшы вaшz и3 не носи1те бремeнъ въ дeнь суббHтъ, и3 не и3сходи1те враты2 їеrли1ма, | Так говорить Господь: бережіть душі свої і не носіть тягарів у день суботній і не вносьте їх воротами єрусалимськими, |
|
22
|
22
|
| и3 не и3зноси1те бремeнъ и3з8 домHвъ вaшихъ въ дeнь суббHтный, и3 всsкагw дёла не твори1те: њсвzти1те дeнь суббHтный, ћкоже заповёдахъ nтцє1мъ вaшымъ: | і не виносьте тягарів з домів ваших у день суботній, і не займайтеся жодною працею, але святіть день суботній так, як Я заповів батькам вашим, |
|
23
|
23
|
| и3 не ўслhшаша, ни приклони1ша ќха своегw2, но њжесточи1ша вы6и сво‰ пaче nтє1цъ свои1хъ, да не ўслhшатъ мS и3 да не пріи1мути наказaніz. | які, втім, не послухалися і не прихилили вуха свого, але зробилися жорстокосердими, щоб не слухати і не приймати настановлення. |
|
24
|
24
|
| И# бyдетъ, ѓще послyшаете менE, гlетъ гDь, є4же не вноси1ти бремeнъ во вратA грaда сегw2 въ дeнь суббHтный, и3 свzти1ти дeнь суббHтный, не твори1ти въ џнь всsкагw дёла, | І якщо ви послухаєте Мене у тому, — говорить Господь, — щоб не носити тягарів воротами цього міста у день суботній і щоб святити суботу, не займаючись у цей день жодною працею, |
|
25
|
25
|
| и3 вни1дутъ во вратA грaда сегw2 цaріе и3 нач†лницы, сэдsщіи на прест0лэ давjдовэ и3 восходsщіи на колесни1цахъ и3 к0нехъ свои1хъ, тjи и3 нач†лницы и4хъ, мyжіе ї{дины и3 њбитaтеліе їеrли1ма: и3 њбитaти бyдутъ во грaдэ сeмъ во вёки: | то воротами цього міста будуть входити царі і князі, які сидять на престолі Давида, які їздять на колісницях і на конях, вони і князі їхні, юдеї і жителі Єрусалима, і місто це буде населеним вічно. |
|
26
|
26
|
| и3 пріи1дутъ t градHвъ їyдиныхъ и3 t њкрeстныхъ їеrли1ма, и3 t земли2 веніамjни и3 t п0льныхъ, и3 t г0рнихъ и3 t ю4га, носsще всесожжє1ніz и3 жeртву, и3 fmміaмъ и3 манаY [дaръ] и3 лівaнъ, носsще хвалY въ д0мъ гDень. | І будуть приходити з міст юдейських, і з околиць Єрусалима, і з землі Веніамінової, і з рівнини і з гір і з півдня, і приносити всепалення і жертву, і хлібне приношення, і ливан, і подячні жертви у дім Господній. |
|
27
|
27
|
| И# бyдетъ, ѓще не послyшаете менE є4же свzти1ти дeнь суббHтный и3 не носи1ти бремeнъ, нижE входи1ти вратaми їеrли1ма въ дeнь суббHтный, то2 зажгY џгнь во вратёхъ є3гw2, и3 пожрeтъ д0мы їеrли6мли и3 не ўгaснетъ. | А якщо не послухаєте Мене у тому, щоб святити день суботній і не носити тягарів, входячи у ворота Єрусалима в день суботній, то запалю вогонь у воротах його, і він пожере палаци Єрусалима і не погасне. |
|
Главa }i
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
| Сл0во, є4же бhсть ко їеремjи t гDа, рекyщее: | Слово, яке було до Єремії від Господа: |
|
2
|
2
|
| востани2 и3 сни1ди въ д0мъ скудeльничь, и3 тaмw ўслhшиши словесA мо‰. | встань і зійди у дім гончара, і там Я сповіщу тобі слова Мої. |
|
3
|
3
|
| И# снид0хъ въ д0мъ скудeльничь, и3 сE, т0й творsше дёло на кaменехъ. | І зійшов я у дім гончара, і ось, він виконував свою работу на кружалі. |
|
4
|
4
|
| И# разби1сz сосyдъ, є3г0же т0й творsше t гли1ны рукaма свои1ма: и3 пaки т0й сотвори2 и3з8 негw2 и4ный сосyдъ, ћкоже ўг0дно во џчію є3гw2 твори1ти. | І посудина, яку гончар виробляв із глини, розвалилася у руці його; і він знову зробив з неї іншу посудину, яку гончар здумав зробити. |
|
5
|
5
|
| И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ, рекyщее: | І було слово Господнє до мене: |
|
6
|
6
|
| є3дA, ћкоже скудeльникъ сeй, не возмогY сотвори1ти вaсъ, д0ме ї}левъ; речE гDь: сE, ћкоже брeніе въ рукY скудeльника, тaкw вы2 є3стE, д0ме ї}левъ, въ рукY моє1ю: | чи не можу Я вчинити з вами, доме Ізраїлів, подібно до гончара цього? — говорить Господь. Ось, що глина в руці гончара, те ви у Моїй руці; доме Ізраїлів. |
|
7
|
7
|
| наконeцъ возгlю на kзhкъ и3 на цaрство, да и3скореню2 и5хъ и3 разорю2 и3 расточY |: | Іноді Я скажу про який-небудь народ і царство, що викоріню, знищу і погублю його; |
|
8
|
8
|
| и3 ѓще њбрати1тсz kзhкъ т0й t всёхъ лукaвствъ свои1хъ, то2 раскaюсz њ њѕлоблeніихъ, ±же помhслихъ сотвори1ти и5мъ: | але якщо народ цей, на який Я це вирік, навернеться від своїх злих діл, Я відкладаю те зло, яке помислив зробити йому. |
|
9
|
9
|
| и3 наконeцъ рекY на kзhкъ и3 цaрство, да возсози1жду и3 насаждY |, | А іноді скажу про який-небудь народ і царство, що впорядкую і утверджу його; |
|
10
|
10
|
| и3 ѓще сотворsтъ лук†ваz пред8 nчи1ма мои1ма, є4же не послyшати глaса моегw2, то2 раскaюсz њ благи1хъ, ±же гlахъ сотвори1ти и5мъ. | але якщо він буде робити лихе перед очима Моїми і не буде слухатися голосу Мого, Я відміню те добро, яким хотів облагодіяти його. |
|
11
|
11
|
| И# нн7э рцы2 ко мужє1мъ ї{динымъ и3 њбитaтелємъ їеrли1ма, рекjй: сі‰ речE гDь: сE, ѓзъ творю2 на вaсъ ѕл†z и3 мhшлю на вaсъ ўмышлeніе: да њбрати1тсz ќбw кjйждо t пути2 своегw2 лукaвагw, и3 и3спрaвите пути6 вaшz и3 ўмышлє1ніz в†ша. | Отже, скажи мужам Іуди і жителям Єрусалима: так говорить Господь: ось, Я готую вам зло і замишляю проти вас; отже, наверніться кожен від злого шляху свого і виправте путі ваші і вчинки ваші. |
|
12
|
12
|
| И# рек0ша: ўкрэпи1мсz, и4бо по развращeніємъ нaшымъ п0йдемъ, и3 кjйждо ўг0дное сeрдца своегw2 лукaвагw сотвори1мъ. | Але вони говорять: «не надійся; ми будемо жити за своїми помислами і будемо чинити кожен за впертістю злого свого серця». |
|
13
|
13
|
| Сегw2 рaди сі‰ гlетъ гDь: вопроси1те нн7э kзhкwвъ, кто2 слhша сицев†z стр†шнаz, ±же сотвори2 ѕэлw2 дёва ї}лева; | Тому так говорить Господь: запитайте між народами, чи чув хто подібне до цього? украй мерзотні діла вчинила діва Ізраїлева. |
|
14
|
14
|
| є3дA њскудёютъ t кaмене сосцы2, и3ли2 снёгъ t лівaна; є3дA ўклони1тсz водA ѕёлнw вётромъ носи1маz; | Чи залишає сніг ливанський скелю гори? і чи висихають холодні води, що течуть з інших місць? |
|
15
|
15
|
| понeже забhша менE лю1діе мои2 всyе жрyще, и3 и3знем0гутъ на путeхъ свои1хъ и3 на стезsхъ вёчныхъ, є4же взhти на стєзи2 не и3мyщыz пути6 на хождeніе, | А народ Мій залишив Мене; вони кадять суєтним, спіткнулися на шляхах своїх, залишили шляхи давні, щоб ходити по стежках шляху непрокладеного, |
|
16
|
16
|
| є4же положи1ти зeмлю св0ю въ запустёніе и3 во звиздaніе вёчное: всsкъ, и4же прeйдетъ по нeй, почуди1тсz и3 покивaетъ глав0ю своeю: | щоб зробити землю свою жахом, постійним посміховиськом, так що кожен, хто проходить нею, здивується і похитає головою своєю. |
|
17
|
17
|
| ћкоже вётръ палsщь разсёю и5хъ пред8 враги6 и4хъ, хребeтъ, ґ не лицE покажY и5мъ въ дeнь поги1бели и4хъ. | Як східним вітром розвію їх перед лицем ворога; спиною, а не лицем повернуся до них у день біди їх. |
|
18
|
18
|
| И# рек0ша: пріиди1те и3 ўмhслимъ їеремjю совётъ, и4бо не поги1бнетъ зак0нъ t свzщeнника, ни совётъ t премyдрагw, ни сл0во t прор0ка: пріиди1те и3 порази1мъ є3го2 љзhкомъ, и3 не в0нмемъ всBмъ словесє1мъ є3гw2. | А вони сказали: «прийдіть, учинимо задум проти Єремії; тому що не зник же закон у священика і рада у мудрого, і слово у пророка; прийдіть, уразимо його язиком і не будемо слухати слів його». |
|
19
|
19
|
| Вонми2, гDи, мнЁ и3 ўслhши глaсъ њправдaніz моегw2. | Вислухай мене, Господи, і почуй голос моїх супротивників. |
|
20
|
20
|
| Е#дA воздаю1тсz ѕл†z за благ†z; ћкw глаг0лаша словесA на дyшу мою2 и3 мучи1телство своE сокрhша ми2. Помzни2 стоsвшаго мS пред8 тоб0ю, є4же глаг0лати за ни1хъ благ†z, да tвращY гнёвъ тв0й t ни1хъ. | Чи слід відплачувати злом за добро? а вони риють яму душі моїй. Згадай, що я стою перед лицем Твоїм, щоб говорити за них добре, щоб відвернути від них гнів Твій. |
|
21
|
21
|
| Сегw2 рaди дaждь сhны и4хъ въ глaдъ и3 собери2 и5хъ въ рyцэ мечA: да бyдутъ жєны2 и4хъ безч†дны и3 вдwвы2, и3 мyжіе и4хъ да бyдутъ ўбіeни смeртію, и3 ю4нwши и4хъ да падyтъ мечeмъ на рaти: | Отже, віддай синів їх голоду і піддай їх мечу; нехай будуть дружини їхні бездітними і вдовами, і чоловіки їхні нехай будуть уражені смертю, і юнаки їхні умертвлені мечем на війні. |
|
22
|
22
|
| да бyдетъ в0пль въ домёхъ и4хъ: наведи2 на ни1хъ разб0йники внезaпу, понeже совэщaша сл0во, да и4мутъ мS, и3 сBти скрhша на мS. | Нехай буде чутно волання з домів їхніх, коли приведеш на них полки раптово; бо вони риють яму, щоб упіймати мене, і таємно розставили сіті для ніг моїх. |
|
23
|
23
|
| Тh же, гDи, вёси вeсь совётъ и4хъ на мS въ смeрть: да не њчcтиши беззакHніz и4хъ и3 грэхHвъ и4хъ t лицA твоегw2 да не и3зглaдиши: да бyдетъ болёзнь и4хъ пред8 тоб0ю, и3 во врeмz ћрости твоеS сотвори2 и5мъ. | Але Ти, Господи, знаєш усі задуми їхні проти мене, щоб умертвити мене; не прости неправди їх і гріха їх не загладь перед лицем Твоїм; нехай будуть вони поваленими перед Тобою; вчини з ними під час гніву Твого. |
|
Главa f7i
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
| Сі‰ речE гDь ко мнЁ: и3ди2 и3 стzжи2 сосyдъ скудeльничь жжeнъ, и3 приведи2 t стaрєцъ людски1хъ и3 t стaрєцъ свzщeнническихъ: | Так сказав Господь: піди і купи глиняний глечик у гончара; і візьми з собою найстарших з народу і зі старійшин священичих, |
|
2
|
2
|
| и3 и3зhди въ мёсто многогр0бищное сынHвъ є3ннHнихъ, є4же є4сть бли1з8 придвeріz врaтъ харсjfскихъ [с0лнечныхъ], и3 прочти2 тaмw вс‰ словесA, ±же ѓзъ возгlю тебЁ, | і вийди у долину синів Енномових, що біля воріт Харшиф, і виголоси там слова, які скажу тобі, |
|
3
|
3
|
| и3 речeши и5мъ: слhшите сл0во гDне, цaріе ї{дины и3 мyжіе ї{дины, и3 њбитaтеліе їеrли1ма и3 входsщіи вратaми си1ми: сі‰ гlетъ гDь си1лъ, бGъ ї}левъ: сE, ѓзъ наведY ѕл†z на мёсто сіE, ћкw всsкому слhшащему сі‰ зазвучи1тъ во ќшію є3гw2: | і скажи: слухайте слово Господнє, царі юдейські і жителі Єрусалима! так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я наведу біду на місце це, — про яке хто почує, у того задзвенить у вухах, |
|
4
|
4
|
| понeже њстaвиша мS, и3 чyжде сотвори1ша мёсто сіE, и3 пожр0ша на нeмъ богHмъ чужди6мъ, и4хже не вёдэша тjи и3 nтцы2 и4хъ: и3 цaріе ї{дины нап0лниша мёсто сіE кр0ве непови1нныхъ | за те, що вони залишили Мене і чужим зробили місце це і кадять на ньому іншим богам, яких не знали ні вони, ні батьки їхні, ні царі юдейські; наповнили місце це кров’ю невинних |
|
5
|
5
|
| и3 создaша высHкаz ваaлу на сожжeніе сынHвъ свои1хъ nгнeмъ, во всесожжeніе ваaлу, ±же не заповёдахъ, ни гlахъ, нижE взыд0ша на сeрдце моE. | і влаштували висоти Ваалу, щоб спалювати синів своїх вогнем у всепалення Ваалу, чого Я не повелівав і не говорив, і що на думку не спадало Мені; |
|
6
|
6
|
| Сегw2 рaди, сE, днjе грzдyтъ, гlетъ гDь, и3 не прозовeтсz ктомY мёсто сіE падeніе и3 мёсто многогр0бищное сынHвъ є3ннHнихъ, но мёсто многогр0бищное заклaніz: | за те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли місце це не буде більше називатися Тофетом або долиною синів Енномових, але долиною вбивства. |
|
7
|
7
|
| и3 расточY совётъ їyдинъ и3 совётъ їеrли1ма въ мёстэ сeмъ, и3 превращY и5хъ мечeмъ пред8 враги6 и4хъ и3 въ рукY и4щущихъ дyшъ и4хъ: и3 дaмъ трyпіе и4хъ въ ћдь пти1цамъ небє1снымъ и3 ѕвэрє1мъ земны6мъ: | І знищу раду Іуди та Єрусалима на місці цьому й уб’ю їх мечем перед лицем ворогів їхніх і рукою тих, що шукають душі їхні, і віддам трупи їхні в їжу птахам небесним і звірам земним. |
|
8
|
8
|
| и3 постaвлю грaдъ сeй въ разорeніе и3 во звиздaніе: всsкъ, и4же мимои1детъ, њ нeмъ почуди1тсz и3 позви1ждетъ њ всeй ћзвэ є3гw2: | І зроблю місто це жахом і посміянням; кожен, хто пройде через нього, здивується і посвистить, дивлячись на усі виразки його. |
|
9
|
9
|
| и3 снэдsтъ плHти сынHвъ свои1хъ и3 плHти дщeрей свои1хъ, и3 кjйждо плHти п0друга своегw2 снёсть во њбстоsніи и3 въ тэснотЁ, въ нeйже запрyтъ и5хъ врази2 и4хъ, и4щущіи души2 и4хъ. | І нагодую їх плоттю синів їхніх і плоттю дочок їхніх; і буде кожен їсти плоть свого ближнього, знаходячись в облозі і тісноті, коли стиснуть їх вороги їхні й ті, що шукають душі їхні. |
|
10
|
10
|
| И# да сокруши1ши сосyдъ пред8 nчи1ма мужeй и3сходsщихъ съ тоб0ю | І розбий глечик перед очима тих мужів, які прийдуть з тобою, |
|
11
|
11
|
| и3 речeши къ ни6мъ: сі‰ гlетъ гDь си1лъ: тaкw сокрушY лю1ди сі‰ и3 грaдъ сeй, ћкоже сокрушaетсz сосyдъ скудeльный, и4же не м0жетъ ктомY и3сцэли1тисz: и3 въ тwфefэ погребyтсz тогw2 рaди, ћкw не бyдетъ и3н0гw мёста на погребeніе. | і скажи їм: так говорить Господь Саваоф: так знищу Я народ цей і місто це, як розбита посудина гончара, яка уже не може бути відновлена, і будуть ховати їх у Тофеті, через нестачу місця для поховання. |
|
12
|
12
|
| Тaкw сотворю2 мёсту семY, гlетъ гDь, и3 њбитaтелємъ є3гw2, да постaвлю грaдъ т0й ћкw пaдающь. | Так зроблю з місцем цим, — говорить Господь, — і з жителями його; і місто це зроблю подібним до Тофета. |
|
13
|
13
|
| И# бyдутъ д0мы їеrли1ма и3 д0мы царeй їyдиныхъ, ћкоже мёсто пaдающее, t нечист0тъ свои1хъ во всёхъ домёхъ, въ ни1хже жрsху на кр0вэхъ свои1хъ всемY в0инству небeсному и3 приношaху возлі‰ніz богHмъ чужди6мъ. | І доми Єрусалима і доми царів юдейських будуть, як місце Тофет, нечистими, тому що на покрівлях усіх домів кадять усьому воїнству небесному і роблять узливання богам чужим. |
|
14
|
14
|
| И# пріи1де їеремjа t (мёста) падeніz, ѓможе послA є3го2 гDь прbр0чествовати, и3 стA во дворЁ д0му гDнz и3 речE ко всBмъ лю1демъ: | І прийшов Єремія з Тофета, куди Господь посилав його пророкувати, і став у дворі дому Господнього і сказав усьому народові: |
|
15
|
15
|
| сі‰ гlетъ гDь си1лъ, бGъ ї}левъ: сE, ѓзъ наведY на грaдъ сeй и3 на вс‰ грaды є3гw2 и3 на вс‰ сeла є3гw2 вс‰ ѕл†z, ±же гlалъ є4смь нaнь: ћкw њжесточи1ша вы6и сво‰, є4же не слhшати зaповэдій мои1хъ. | так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я наведу на місто це і на усі міста його усі ті біди, які прорік на нього, тому що вони жорстокосерді і не слухають слів Моїх. |
|
Главa к7
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
| И# ўслhша пасхHръ сhнъ є3ммeровъ свzщeнникъ, и4же постaвленъ бЁ начaлникъ въ домY гDни, їеремjю прbр0чествующа словесA сі‰: | Коли Пасхор, син Еммерів, священик, він же і наглядач у домі Господньому, почув, що Єремія як пророк промовив слова ці, |
|
2
|
2
|
| и3 ўдaри пасхHръ їеремjю прbр0ка и3 ввeрже є3го2 въ клaду, ћже бЁ во вратёхъ веніамjнихъ вhшнихъ въ домY гDни. | то вдарив Пасхор Єремію пророка і посадив його у колоду, яка була біля верхніх воріт Веніамінових при домі Господньому. |
|
3
|
3
|
| Бhвшу же ќтру, и3зведE пасхHръ їеремjю t клaды. И# речE къ немY їеремjа: не пасхHръ наречE (гDь) и4мz твоE, но пресeлника tвсю1ду. | Але на другий день Пасхор випустив Єремію з колоди, і Єремія сказав йому: не «Пасхор»* нарік Господь ім’я тобі, але «Магор Миссавив»*. |
|
4
|
4
|
| Понeже сі‰ гlетъ гDь: сE, ѓзъ дaмъ тS въ преселeніе и3 всёхъ другHвъ твои1хъ: и3 падyтъ мечeмъ вр†гъ свои1хъ, и3 џчи твои2 ќзрzтъ, и3 тебE и3 всего2 їyду дaмъ въ рyки царS вавmлHнска, и3 преведyтъ и5хъ въ вавmлHнъ и3 побію1тъ и5хъ мечьми2. | Тому що так говорить Господь: ось, Я зроблю тебе жахом для тебе самого і для усіх друзів твоїх, і впадуть вони від меча ворогів своїх, і твої очі побачать це. І всього Іуду віддам до рук царя Вавилонського, і відведе їх у Вавилон і уразить їх мечем. |
|
5
|
5
|
| И# дaмъ всю2 си1лу грaда сегw2 и3 вс‰ труды2 є3гw2 и3 вс‰ сокрHвища царS їyдина дaмъ въ рyки врагHвъ є3гw2, и3 расхи1тzтъ и5хъ и3 в0змутъ и3 tведyтъ въ вавmлHнъ. | І віддам усе багатство цього міста і усе надбання його, й усі коштовності його; і всі скарби царів юдейських віддам до рук ворогів їхніх, і пограбують їх і візьмуть, і відправлять їх у Вавилон. |
|
6
|
6
|
| Тh же, пасхHръ, и3 вси2 њбитaтеліе д0му твоегw2, tи1дете во плэнeніе, и3 въ вавmлHнъ пріи1деши и3 тaмw ќмреши, тaмw же и3 погребeшисz ты2 и3 вси2 дрyзіе твои2, и5мже прор0чествовалъ є3си2 лжY. | І ти, Пасхоре, й усі, хто живе у домі твоєму, підете в полон; і прийдеш у Вавилон, і там помреш, і там будеш похований, ти і усі друзі твої, яким ти пророкував неправдиво. |
|
7
|
7
|
| Прельсти1лъ мS є3си2, гDи, и3 прельщeнъ є4смь, крэплёйшій менє2 є3си2 и3 превозм0глъ є3си2: бhхъ въ посмёхъ вeсь дeнь, вси2 ругaютсz мнЁ. | Ти вів мене, Господи, — і я захоплений; Ти сильніший за мене — і переміг, і я щодня у посміянні, усякий знущається з мене. |
|
8
|
8
|
| Понeже г0рькимъ сл0вомъ мои1мъ посмэю1сz, tвержeніе и3 бёдность наведY, ћкw бhсть въ поношeніе мнЁ сл0во гDне и3 въ посмёхъ вeсь дeнь. | Бо лиш тільки почну говорити я, — кричу про насильство, волаю про руйнування, тому що слово Господнє обернулося на ганьбу для мене і на повсякденне посміяння. |
|
9
|
9
|
| И# рек0хъ: не воспомzнY и4мене гDнz, нижE возглаг0лю ктомY во и4мz є3гw2. И# бhсть въ сeрдцы моeмъ ћкw џгнь горsщь, палsщь въ костeхъ мои1хъ, и3 разслабёхъ tвсю1ду, и3 не могY носи1ти: | І подумав я: «не буду я нагадувати про Нього і не буду більше говорити в ім’я Його»; але було у серці моєму, що ніби горить вогонь, який наповнює кістки мої, і я стомився, стримуючи його, і не міг. |
|
10
|
10
|
| слhшахъ бо досади1тєлства мн0гихъ собрaвшихсz w4крестъ: напади1те, напади1мъ нaнь, вси2 мyжіе дрyзіе є3гw2: наблюдaйте помышлeніе є3гw2, ѓще (кaкw) прельсти1тсz, и3 прем0жемъ нaнь и3 сотвори1мъ tмщeніе нaше є3мY. | Бо я чув слова багатьох: погрози навколо; «заявіть, говорили вони, і ми зробимо донос». Усі, що жили зі мною у мирі, стежать за мною, чи не спіткнуся я: «можливо, говорять, він попадеться, і ми здолаємо його й помстимося йому». |
|
11
|
11
|
| ГDь же со мн0ю є4сть ћкw борeцъ крёпкій: сегw2 рaди погнaша и3 ўразумёти не мог0ша: постыдёшасz ѕэлw2, ћкw не разумёша безчeстіz своегw2, є4же во вёкъ не забвeно бyдетъ. | Але зі мною Господь, як сильний ратоборець; тому гонителі мої спіткнуться і не здолають; сильно осоромляться, тому що чинили нерозумно; посоромлення буде вічне, ніколи не забудеться. |
|
12
|
12
|
| И# ты2, гDи си1лъ, и3скушazй првdнаz, вёдаzй ўтрHбы и3 сердцA, (молю1тисz,) да ви1жду мщeніе твоE на ни1хъ, тебё бо tкрhхъ прю2 мою2. | Господи сил! Ти випробовуєш праведного і бачиш нутрощі і серце. Нехай побачу я помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє. |
|
13
|
13
|
| П0йте гDу, хвали1те гDа, ћкw и3збaви дyшу ўб0гагw t руки2 лукaвыхъ. | Співайте Господу, хваліть Господа, бо Він спасає душу бідного від руки лиходіїв. — |
|
14
|
14
|
| Пр0клzтъ дeнь, въ џньже роди1хсz: дeнь, въ џньже породи1 мz мaти моS, да не бyдетъ благословeнъ. | Проклятий день, в який я народився! день, в який народила мене мати моя, нехай не буде благословенний! |
|
15
|
15
|
| Пр0клzтъ мyжъ, и4же возвэсти2 nтцY моемY, рекjй: роди1сz тебЁ џтрокъ мyжескъ, и3 ћкw рaдостію возвесели2 є3го2. | Проклята людина, яка принесла звістку батькові моєму і сказала: «у тебе народився син», і тим дуже порадувала його. |
|
16
|
16
|
| Да бyдетъ человёкъ т0й ћкоже грaди, ±же преврати2 гDь ћростію и3 не раскazсz: да слhшитъ в0пль заyтра и3 рыдaніе во врeмz полyденное: | І нехай буде з тією людиною, що з містами, які зруйнував Господь і не пожалів; нехай чує вона ранком волання й опівдні ридання |
|
17
|
17
|
| ћкw не ўби1лъ менE въ ложеснaхъ мaтере, и3 былa бы мнЁ мaти моS гр0бъ м0й и3 ложеснA зачaтіz вёчнагw. | за те, що вона не убила мене у самій утробі — так, щоб мати моя була мені гробом, і утроба її залишалася вічно вагітною. |
|
18
|
18
|
| Вскyю и3зыд0хъ и3з8 ложeснъ, да ви1жду труды2 и3 бwлёзни, и3 скончaшасz въ постыдёніи днjе мои2; | Для чого вийшов я з утроби, щоб бачити труди і скорботи, і щоб дні мої зникали у неславі? |
|
Главa к7а
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
| Сл0во, є4же бhсть t гDа ко їеремjи, є3гдA послA къ немY цaрь седекjа пасхHра сhна мелхjина и3 соф0нію сhна васаjева, свzщeнника, глаг0лz: | Слово, яке було до Єремії від Господа, коли цар Седекія послав до нього Пасхора, сина Молхіїного, і Софонію, сина Маасеї священика, сказати йому: |
|
2
|
2
|
| вопроси2 њ нaсъ гDа, ћкw навуходон0соръ цaрь вавmлHнскій востA на нaсъ: сотвори1тъ ли гDь съ нaми по всBмъ чудесє1мъ свои6мъ, и3 tи1детъ t нaсъ; | «запитай про нас Господа, бо Навуходоносор, цар Вавилонський, воює проти нас; можливо, Господь сотворить з нами що-небудь таке, як усі чудеса Його, щоб той відступив від нас». |
|
3
|
3
|
| И# речE їеремjа къ ни6мъ: тaкw рцhте седекjи: сі‰ гlетъ гDь бGъ ї}левъ: | І сказав їм Єремія: так скажіть Седекії: |
|
4
|
4
|
| сE, ѓзъ њбращaю nр{жіz бр†ннаz, ±же сyть въ рукaхъ вaшихъ, и4миже вы2 њполчaетесz на царS вавmлHнска и3 халдeйска, и5же њбстоsтъ вaсъ w4крестъ внЁ стёнъ: и3 соберY тA посредЁ грaда сегw2, | так говорить Господь, Бог Ізраїлів: ось, Я поверну назад військове знаряддя, яке у руках ваших, яким ви воюєте з царем Вавилонським і з халдеями, які беруть вас в облогу поза стіною, і зберу їх посеред міста цього; |
|
5
|
5
|
| и3 поборю2 ѓзъ по вaсъ рук0ю простeртою и3 мhшцею крёпкою съ ћростію и3 гнёвомъ вели1кимъ, | і Сам буду воювати проти вас рукою простягнутою і правицею кріпкою, у гніві й у люті й у великому обуренні; |
|
6
|
6
|
| и3 побію2 всёхъ њбитaющихъ во грaдэ сeмъ, человёки и3 скоты2, губи1телствомъ вели1кимъ, и3 и4змрутъ. | і вражу тих, що живуть у цьому місті, — і людей і худобу; від великої моровиці помруть вони. |
|
7
|
7
|
| И# по си1хъ, тaкw гlетъ гDь, дaмъ седекjю царS їyдина и3 рабы6 є3гw2, и3 лю1ди є3гw2 и3 њстaвльшыzсz во грaдэ сeмъ t губи1телства и3 глaда и3 мечA, въ рукY навуходон0сора царS вавmлHнска и3 въ рукY врагHвъ и4хъ и3 въ рукY и4щущихъ дyшъ и4хъ, и3 побіeтъ и5хъ џстріемъ мечA: и3 не пощажY и4хъ, нижE млcтивъ бyду и5мъ. | А після того, — говорить Господь, — Седекію, царя Юдейського, слуг його і народ, і тих, що залишилися у місті цьому після моровиці, меча і голоду, віддам до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і до рук ворогів їхніх і до рук тих, що шукають душі їхні; і він уразить їх вістрям меча і не пощадить їх, і не пожаліє і не помилує. |
|
8
|
8
|
| И# къ лю1демъ си6мъ речeши: сі‰ гlетъ гDь: сE, ѓзъ даю2 пред8 вaми пyть животA и3 пyть смeрти: | І народу цьому скажи: так говорить Господь: ось, Я пропоную вам путь життя і путь смерти: |
|
9
|
9
|
| и4же њбитaетъ во грaдэ сeмъ, ќмретъ мечeмъ и3 глaдомъ и3 губи1телствомъ, ґ и3сходsй, и4же прибэжи1тъ ко халдewмъ њбстоsщымъ вaсъ, жи1въ бyдетъ, и3 бyдетъ душA є3гw2 въ плёнъ, и3 жи1въ бyдетъ. | хто залишиться у цьому місті, той помре від меча і голоду і моровиці; а хто вийде і віддасться халдеям, які обложили вас, той буде живий, і душа його буде йому замість здобичі; |
|
10
|
10
|
| Ўтверди1хъ бо лицE моE на грaдъ сeй во ѕл†z, ґ не во благ†z, речE гDь: въ рyки царS вавmлHнска предaстсz, и3 сожжeтъ є3го2 nгнeмъ. | бо Я повернув лице Моє проти міста цього, — говорить Господь, — на зло, а не на добро; воно буде віддане у руки царя Вавилонського, і той спалить його вогнем. |
|
11
|
11
|
| Д0ме царS їyдина, слhшите сл0во гDне: | І дому царя Юдейського скажи: слухайте слово Господнє: |
|
12
|
12
|
| д0ме давjдовъ, сі‰ гlетъ гDь: суди1те заyтра сyдъ и3 и3спрaвите, и3 и3збaвите си1лою ўгнетeнаго t руки2 њби1дzщагw и5, да не зажжeтсz ћкw џгнь ћрость моS и3 возгори1тсz, и3 не бyдетъ ўгашaющагw, рaди лукaвыхъ ўмышлeній вaшихъ. | доме Давидів! так говорить Господь: з раннього ранку чиніть суд і рятуйте того, кого скривдять, від руки кривдника, щоб лють Моя не вийшла, як вогонь, і не розгорілася через злі діла ваші до того, що ніхто не погасить. |
|
13
|
13
|
| СE, ѓзъ къ тебЁ њбитaющему во крёпцэ и3 п0льнэ ўд0ліи, речE гDь, и5же глаг0лете: кто2 побіeтъ нaсъ; и3ли2 кто2 вни1детъ въ д0мы нaшz; | Ось, Я — проти тебе, жителько долини, скеле рівнини, — говорить Господь, — проти вас, які говорите: «хто виступить проти нас і хто ввійде у житла наші?» |
|
14
|
14
|
| И# посэщY на вaсъ по лук†вымъ начинaніємъ вaшымъ, речE гDь, и3 возжгY џгнь въ лёсэ є3гw2, и3 поsстъ вс‰, ±же w4крестъ є3гw2. | Але Я відвідаю вас за плодами діл ваших, — говорить Господь, — і запалю вогонь у лісі вашому, і пожере усе навколо нього. |
|
Главa к7в
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
| Сі‰ речE гDь: и3ди2 и3 вни1ди въ д0мъ царS їyдина и3 рцы2 тaмw сл0во сіE, | Так сказав Господь: зійди у дім царя Юдейського і промов слово це |
|
2
|
2
|
| и3 речeши: слhши сл0во гDне, царю2 їyдинъ, и4же сэди1ши на прест0лэ давjдовэ, ты2 и3 д0мъ тв0й, и3 раби2 твои2 и3 лю1діе твои2 и3 входsщіи двeрьми си1ми: | і скажи: вислухай слово Господнє, царю Юдейський, що сидиш на престолі Давидовому, ти, і слуги твої, і народ твій, які входите цими воротами. |
|
3
|
3
|
| сі‰ гlетъ гDь: твори1те сyдъ и3 прaвду, и3 и3збaвите си1лою ўгнетeна t рукY њби1дzщагw и5, и3 пришeлца и3 си1ра и3 вдови1цы не њскорблsйте, не ўгнетaйте беззак0ннw, и3 кр0ве непови1нныz не и3зливaйте на мёстэ сeмъ. | Так говорить Господь: чиніть суд і правду і рятуйте скривдженого від руки гнобителя, не кривдьте і не утискуйте прибульця, сироту і вдову, і невинної крови не проливайте на місці цьому. |
|
4
|
4
|
| Ѓще бо творsще сотворитE сл0во сіE, то2 вни1дутъ вратaми д0му сегw2 цaріе сэдsщіи на прест0лэ давjдовэ и3 всэдaющіи на колєсни1цы и3 на к0ни, тjи и3 раби2 и4хъ и3 лю1діе и4хъ. | Бо якщо ви будете виконувати слово це, то будуть входити воротами дому цього царі, які сидять замість Давида на престолі його, які їздять на колісниці і на конях, самі й слуги їхні і народ їхній. |
|
5
|
5
|
| Ѓще же не послyшаете словeсъ си1хъ, сaмъ соб0ю заклsхсz, речE гDь, ћкw въ пустhню бyдетъ д0мъ сeй. | А якщо не послухаєте слів цих, то Мною клянуся, — говорить Господь, — що дім цей зробиться порожнім. |
|
6
|
6
|
| Понeже тaкw гlетъ гDь на д0мъ царS їyдина: галаaдъ ты2 мнЁ, главA лівaнскаz, ѓще не постaвлю тебE въ пустhню, во грaды неwбит†нны, | Бо так говорить Господь дому царя Юдейського: Галаад ти у Мене, вершина Ливану; але Я зроблю тебе пустелею і міста безлюдними |
|
7
|
7
|
| и3 наведY на тS ўбивaюща мyжа и3 сэки1ру є3гw2, и3 посэкyтъ и3збр†нныz кeдры тво‰ и3 вeргутъ на џгнь. | і приготую проти тебе винищувачів, кожного зі своїм знаряддям, і зрубають кращі кедри твої і кинуть у вогонь. |
|
8
|
8
|
| И# пр0йдутъ kзhцы мн0зи сквозЁ грaдъ сeй, и3 речeтъ кjйждо и4скреннему своемY: вскyю сотвори2 гDь тaкw грaду семY вели1кому; | І багато народів будуть проходити через місто це і говорити одне одному: «за що Господь так учинив з цим великим містом?» |
|
9
|
9
|
| И# tвэщaютъ: сегw2 рaди, ћкw њстaвиша завётъ гDа бGа своегw2 и3 поклони1шасz богHмъ чужди6мъ и3 послужи1ша и5мъ. | І скажуть у відповідь: «за те, що вони залишили завіт Господа Бога свого і поклонялися іншим богам і служили їм». |
|
10
|
10
|
| Не плaчите мeртвагw, нижE рыдaйте њ нeмъ: плaчите плaчемъ њ и3сходsщемъ, ћкw не возврати1тсz ктомY, нижE ўви1дитъ земли2 рождeніz своегw2. | Не плачте за померлим і не жалійте за ним; але гірко плачте за тим, хто відходить у полон, бо він уже не повернеться і не побачить рідної країни своєї. |
|
11
|
11
|
| Понeже сі‰ речE гDь къ селли1му сhну їwсjину царю2 їyдину цaрствующему вмёстw їwсjи nтцA своегw2, и4же и3зшeлъ є4сть t мёста сегw2: не возврати1тсz ктомY сёмw, | Бо так говорить Господь про Саллума, сина Іосії, царя Юдейського, який царював після батька свого, Іосії, і який вийшов з цього місця: він уже не повернеться сюди, |
|
12
|
12
|
| но на мёстэ т0мъ, ѓможе превед0хъ є3го2, тaмw ќмретъ и3 земли2 сеS не ќзритъ ктомY. | але помре у тому місці, куди відвели його полоненим, і більше не побачить землі цієї. |
|
13
|
13
|
| Г0ре созидaющему д0мъ св0й съ непрaвдою и3 гHрницы сво‰ не въ судЁ, ў негHже бли1жній є3гw2 дёлаетъ тyне, и3 мзды2 є3гw2 не воздaстъ є3мY: | Горе тому, хто будує дім свій неправдою і світлиці свої беззаконням, хто примушує ближнього свого працювати задарма і не віддає йому платні його, |
|
14
|
14
|
| и4же речE: сози1жду себЁ д0мъ прострaненъ, и3 гHрницы ширHки со tвeрстыми џкнами и3 свHды кeдровыми, и3 распи6саны чeрвленцемъ. | хто говорить: «побудую собі дім великий і світлиці просторі», — і прорубує собі вікна, й обшиває кедром, і фарбує червоною фарбою. |
|
15
|
15
|
| Е#дA цaрствовати бyдеши, ћкw ты2 поwщрsешисz њ ґхaзэ nтцЁ твоeмъ; не kдsтъ, нижE пію1тъ: лyчше тебЁ бhло твори1ти сyдъ и3 прaвду блaгу. | Чи думаєш ти бути царем, тому що обклав себе кедром? батько твій їв і пив, але чинив суд і правду, і тому йому було добре. |
|
16
|
16
|
| Не познaша, не суди1ша судA смирeнныхъ, нижE судA ни1ща: не сіe ли тебЁ є4сть, є4же не знaти тебЁ менE, речE гDь; | Він розбирав справу бідного й убогого, і тому йому добре було. Чи не це означає знати Мене? — говорить Господь. |
|
17
|
17
|
| СE, не сyть џчи твои2, нижE сeрдце твоE блaго, но къ сребролю1бію твоемY и3 кр0ве непови1нныz проліsнію, и3 ко њби1дамъ и3 ко ўбjйству, є4же твори1ти |. | Але твої очі і твоє серце звернені тільки до твоєї користи і до пролиття невинної крови, до того, щоб робити утиск і насильство. |
|
18
|
18
|
| Сегw2 рaди сі‰ речE гDь ко їwакjму сhну їwсjину царю2 їyдину: г0ре мyжу семY, не њплaчутъ є3гw2: г0ре, брaте! нижE возрыдaютъ њ нeмъ: ўвы2 мнЁ, господи1не! | Тому так говорить Господь про Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського: не будуть оплакувати його: «горе, брат мій!» і: «горе, сестра!» Не будуть оплакувати його: «горе, государ!» і: «горе, його велич!» |
|
19
|
19
|
| Погребeніемъ џслимъ погребeтсz, влачи1мь и3звeрженъ бyдетъ внЁ врaтъ їеrли1ма. | Ослячим похованням буде він похований; витягнуть його і кинуть далеко за ворота Єрусалима. |
|
20
|
20
|
| Взhди на лівaнъ и3 возопjй, и3 въ васaнъ дaждь глaсъ тв0й, и3 возопjй на w4нъ п0лъ м0рz, ћкw сотрeни сyть вси2 люб0вніи твои2. | Зійди на Ливан і кричи, і на Васані піднеси голос твій і кричи з Аварима, бо знищені усі друзі твої. |
|
21
|
21
|
| Гlахъ къ тебЁ въ падeніи твоeмъ, и3 рeклъ є3си2: не ўслhшу. Сeй пyть тв0й t ю4ности твоеS, ћкw не послyшалъ є3си2 глaса моегw2. | Я говорив тобі під час благоденства твого; але ти сказав: «не послухаю». Така була поведінка твоя від самої юности твоєї, що ти не слухав голосу Мого. |
|
22
|
22
|
| Всёхъ пaстырей твои1хъ ўпасeтъ вётръ, и3 люб0вніи твои2 во плэнeніе п0йдутъ, и3 тогдA постыди1шисz и3 посрами1шисz t всёхъ лю1бzщихъ тS: | Усіх пастирів твоїх розвіє вітер, і друзі твої підуть у полон; і тоді ти будеш осоромлений і посоромлений за усі злодіяння твої. |
|
23
|
23
|
| и4же сэди1ши въ лівaнэ и3 гнэзди1шисz въ кeдрэхъ, возстенeши, є3гдA пріи1дутъ къ тебЁ бwлёзни, ћкw раждaющіz. | Ти, що живеш на Ливані, гніздишся на кедрах! яким жалюгідним будеш ти, коли осягнуть тебе муки, як болі жінки при пологах! |
|
24
|
24
|
| ЖивY ѓзъ, речE гDь, ѓще бyдетъ їехонjа сhнъ їwакjма цaрь їyдинъ, пeрстень на руцЁ деснёй моeй, tтyду и3ст0ргну тS | Живу Я, — сказав Господь: якби Ієхонія, син Іоакима, цар Юдейський, був перснем на правій руці Моїй, то і звідси Я зірву тебе |
|
25
|
25
|
| и3 предaмъ тS въ рyки и4щущихъ души2 твоеS и3 въ рyки, и4хже ты2 бои1шисz лицA, и3 въ рyки навуходон0сора царS вавmлHнска и3 въ рyки халдewмъ, | і віддам тебе до рук тих, що шукають душі твоєї, і до рук тих, яких ти боїшся, до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і до рук халдеїв, |
|
26
|
26
|
| и3 tвeргу тS и3 мaтерь твою2, ±же роди1 тz, въ зeмлю чyжду, въ нeйже нёсте рождeни, и3 тaмw ќмрете: | і викину тебе і твою матір, яка народила тебе, у чужу країну, де ви не народилися, і там помрете; |
|
27
|
27
|
| ґ въ зeмлю, въ ню1же тjи желaютъ душaми свои1ми возврати1тисz, не возвратsтсz. | а в землю, куди душа їх буде бажати повернутися, туди не повернуться. |
|
28
|
28
|
| Њбезчeстисz їехонjа, ѓки сосyдъ непотрeбенъ, ћкw tриновeнъ бhсть т0й и3 сёмz є3гw2, и3 и3звeрженъ въ зeмлю, є3sже не вёдzше. | «Невже ця людина, Ієхонія, є створіння огидне, відкинуте? чи він — сосуд непотребний? за що вони викинуті — він і плем’я його, і кинуті у країну, якої не знали?» |
|
29
|
29
|
| ЗемлE, землE, землE, слhши сл0во гDне! | О, земле, земле, земле! слухай слово Господнє. |
|
30
|
30
|
| Сі‰ речE гDь: напиши2 мyжа сего2 tвeржена, мyжа, и4же во днeхъ свои1хъ не пред8успёетъ: нижe бо бyдетъ t сёмене є3гw2 мyжъ, и4же сsдетъ на прест0лэ давjдовэ, и3 влaсть и3мёzй ктомY во їyдэ. | Так говорить Господь: запишіть чоловіка цього позбавленим дітей, чоловіком злощасним у дні свої, тому що ніхто вже з племені його не буде сидіти на престолі Давидовім і володарювати в Юдеї. |
|
Главa к7г
|
Глава 23
|
|
1
|
1
|
| Г0ре пaстырємъ, и5же погублsютъ и3 расточaютъ џвцы пaствы моеS, речE гDь. | Горе пастирям, які гублять і розганяють овець пастви Моєї! — говорить Господь. |
|
2
|
2
|
| Сегw2 рaди сі‰ речE гDь бGъ ї}левъ къ пасyщымъ людjй мои1хъ: вы2 расточи1ли є3стE џвцы мо‰, и3 tверг0сте |, и3 не посэти1сте и5хъ, сE, ѓзъ посэщY на вaсъ по лукaвству ўмышлeній вaшихъ, речE гDь: | Тому так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до пастирів, які пасуть народ Мій: ви розсіяли овець Моїх, і розігнали їх, і не наглядали за ними; ось, Я покараю вас за злі діяння ваші, — говорить Господь. |
|
3
|
3
|
| и3 ѓзъ соберY њстaнки стaда моегw2 t всёхъ земeль, въ нsже и3зверг0хъ и5хъ тaмw, и3 возвращY и5хъ къ селeніємъ и4хъ, и3 возрастyтъ и3 ўмн0жатсz. | І зберу залишок стада Мого з усіх країн, куди Я вигнав їх, і поверну їх у двори їхні; і будуть плодитися і розмножуватися. |
|
4
|
4
|
| И# возстaвлю над8 ни1ми п†стыри, и3 ўпасyтъ и5хъ, и3 не ўбоsтсz ктомY, нижE ўжaснутсz, и3 ни є3ди1нъ поги1бнетъ t числA, речE гDь. | І поставлю над ними пастирів, які будуть пасти їх, і вони вже не будуть боятися і лякатися, і не будуть губитися, — говорить Господь. |
|
5
|
5
|
| СE, днjе грzдyтъ, гlетъ гDь, и3 возстaвлю давjду вост0къ првdный, и3 цrтвовати бyдетъ цRь и3 премdръ бyдетъ и3 сотвори1тъ сyдъ и3 прaвду на земли2: | Ось, настають дні, — говорить Господь, — і восставлю Давиду Паросток праведний, і воцариться Цар, і буде чинити мудро, і буде робити суд і правду на землі. |
|
6
|
6
|
| во днeхъ є3гw2 спасeтсz їyда, и3 ї}ль пребyдетъ въ надeжди, и3 сіE и4мz є3мY, и4мже нарекyтъ є3го2: гDь првdнъ нaшъ. | У дні Його Іуда спасеться й Ізраїль буде жити безпечно; і ось ім’я Його, яким будуть називати Його: «Господь виправдання наше!» |
|
7
|
7
|
| Сегw2 рaди, сE, днjе грzдyтъ, речE гDь, и3 не рекyтъ ктомY: живeтъ гDь, и4же и3зведE сhны ї}лєвы t земли2 є3гЂпетскіz: | Тому, ось настають дні, — говорить Господь, — коли вже не будуть говорити: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі Єгипетської», |
|
8
|
8
|
| но: живeтъ гDь, и4же и3зведE и3 преведE сёмz д0му ї}лева t земли2 сёверски и3 t всёхъ земeль, въ нsже и3звeрже и5хъ тaмw, и3 њбитaти и4мутъ въ земли2 своeй. | але: «живий Господь, Який вивів і Який привів плем’я дому Ізраїлевого із землі північної і з усіх земель, куди Я вигнав їх», і будуть жити на землі своїй. |
|
9
|
9
|
| Њ прор0цэхъ сотрeно є4сть сeрдце моE во мнЁ, вострепетaша вс‰ кHсти мо‰, бhхъ ћкw мyжъ піsнъ и3 ћкw человёкъ, є3г0же њдолЁ віно2, t лицA гDнz и3 t лицA бlголёпіz слaвы є3гw2. | Про пророків. Серце моє у мені роздирається, усі кістки мої трясуться; я — як п’яний, як людина, яку здолало вино, заради Господа і заради святих слів Його, |
|
10
|
10
|
| Ћкw прелюбодэsньми и3сп0лнена є4сть землS, ћкw t лицA и4хъ плaкасz землS, и3зсх0ша п†жити пусты6нныz: и3 бhсть течeніе и4хъ лукaво, и3 крёпость и4хъ тaкожде. | тому що земля наповнена перелюбниками, тому що плаче земля від прокляття; засохли пасовища пустелі, і прагнення їх — зло, і сила їх — неправда, |
|
11
|
11
|
| Понeже прор0къ и3 свzщeнникъ њскверни1шасz, и3 въ домY моeмъ њбрэт0хъ лукaвство и4хъ, речE гDь: | бо і пророк і священик — лицеміри; навіть у домі Моєму Я знайшов нечестя їх, — говорить Господь. |
|
12
|
12
|
| тогw2 рaди пyть и4хъ бyдетъ и5мъ п0лзокъ во тмЁ, и3 п0ткнутсz и3 падyтъ въ нeмъ: наведy бо на ни1хъ ѕл†z въ лёто посэщeніz и4хъ, речE гDь. | За те шлях їх буде для них, як слизькі місця у темряві: їх штовхнуть, і вони впадуть там; бо Я наведу на них біду, в рік відвідання їх, — говорить Господь. |
|
13
|
13
|
| И# во прор0цэхъ самарjйскихъ ви1дэхъ беззакHніz: прор0чествоваху чрез8 ваaла и3 прельщaху лю1ди мо‰ ї}лz. | І у пророках Самарії Я бачив безумство; вони пророкували ім’ям Ваала, і ввели в оману народ Мій, Ізраїля. |
|
14
|
14
|
| И# во прор0цэхъ їеrли1мскихъ ви1дэхъ ўж†снаz, прелюбодёйствующихъ и3 ходsщихъ во лжи2 и3 скрэплsющихъ рyки стропти6вымъ, да не tврати1тсz кjйждо t пути2 своегw2 лукaвагw: бhша мнЁ вси2 ѓки сод0мъ, и3 њбитaющіи въ нeмъ ћкw гом0рръ. | Але у пророках Єрусалима бачу жахливе: вони перелюбствують і ходять у неправді, підтримують руки лиходіїв, щоб ніхто не навертався від свого нечестя; всі вони переді Мною — як Содом, і жителі його — як Гоморра. |
|
15
|
15
|
| Сегw2 рaди тaкw речE гDь си1лъ ко прор0кwмъ: сE, ѓзъ напитaю и5хъ пелhнемъ и3 напою2 и5хъ жeлчію, t прор0кwвъ бо їеrли1мскихъ и3зhде њсквернeніе на всю2 зeмлю. | Тому так говорить Господь Саваоф про пророків: ось, Я нагодую їх полином і напою їх водою з жовчю, бо від пророків єрусалимських нечестя поширилося на усю землю. |
|
16
|
16
|
| Сі‰ гlетъ гDь си1лъ: не слyшайте словeсъ прор0кwвъ, и5же прор0чествуютъ вaмъ и3 прельщaютъ вaсъ: видёніе t сeрдца своегw2 глаг0лютъ, ґ не t ќстъ гDнихъ. | Так говорить Господь Саваоф: не слухайте слів пророків, які пророкують вам: вони обманюють вас, розповідають мрії серця свого, а не від уст Господніх. |
|
17
|
17
|
| Глаг0лютъ tвергaющымъ мS: гlа гDь, ми1ръ бyдетъ вaмъ: и3 всBмъ, и5же х0дzтъ въ п0хотехъ свои1хъ, и3 всsкому, ходsщему въ стропти1вствэ сeрдца своегw2, рек0ша: не пріи1дутъ на вaсъ ѕл†z. | Вони постійно говорять тим, які зневажають Мене: «Господь сказав: мир буде у вас». І всякому, хто чинить за впертістю свого серця, говорять: «не прийде на вас лихо». |
|
18
|
18
|
| Кт0 бо бhсть въ совётэ гDни, и3 ви1дэ и3 слhша словесA є3гw2; кто2 внsтъ сл0во є3гw2 и3 слhша; | Бо хто стояв у раді Господа і бачив і чув слово Його? Хто прислуховувався до слова Його і почув? |
|
19
|
19
|
| СE, бyрz t гDа и3 ћрость и3сх0дитъ въ сотрzсeніе, ўстреми1вшисz пріи1детъ на нечести6выz. | Ось, іде буря Господня з люттю, буря грізна, і впаде на голову нечестивих. |
|
20
|
20
|
| И# ктомY не возврати1тсz ћрость гDнz, д0ндеже сотвори1тъ сіE и3 д0ндеже соверши1тъ помышлeніе сeрдца своегw2. Въ послBдніz дни6 ўразумёете совётъ є3гw2. | Гнів Господа не відвернеться, доки Він не звершить і доки не виконає намірів серця Свого; у наступні дні ви ясно зрозумієте це. |
|
21
|
21
|
| Не посылaхъ прор0ки, ґ nни2 течaху: не гlахъ къ ни6мъ, и3 тjи прор0чествоваху. | Я не посилав пророків цих, а вони самі побігли; Я не говорив їм, а вони пророкували. |
|
22
|
22
|
| И# ѓще бы стaли въ совётэ моeмъ, слы6шана сотвори1ли бы словесA мо‰ и3 tврати1ли бы людjй мои1хъ t пути2 и4хъ лукaвагw и3 t начинaній и4хъ лукaвыхъ. | Якби вони стояли у Моїй раді, то оголосили б народу Моєму слова Мої і відводили б їх від злої путі їхньої і від злих діл їхніх. |
|
23
|
23
|
| БGъ приближazйсz ѓзъ є4смь, гlетъ гDь, ґ не бGъ и3здалeча [Е#вр.: є3дA бGъ бли1з8 сyщій ѓзъ є4смь, речE гDь, ґ не бGъ и3здалeча;] | Хіба Я — Бог тільки поблизу, — говорить Господь, — а не Бог і віддалік? |
|
24
|
24
|
| Ѓще ўтаи1тсz кто2 въ сокровeнныхъ, и3 ѓзъ не ўзрю1 ли є3го2; речE гDь. Е#дA нeбо и3 зeмлю не ѓзъ наполнsю; речE гDь. | Чи може людина сховатися у потаємне місце, де Я не бачив би її? — говорить Господь. Чи не наповнюю Я небо і землю? — говорить Господь. |
|
25
|
25
|
| Слhшахъ, ±же глаг0лютъ прор0цы, прор0чествующе во и4мz моE лжY и3 глаг0люще: ви1дэхъ с0нъ, (ви1дэхъ с0нъ). | Я чув, що говорять пророки, Моїм ім’ям пророкують неправду. Вони говорять: «мені снилося, мені снилося». |
|
26
|
26
|
| Док0лэ бyдетъ въ сeрдцы прор0кwвъ прорицaющихъ лжY и3 прор0чествующихъ льщє1ніz сeрдца своегw2, | Чи довго це буде у серці пророків, які пророкують неправду, пророкують обман свого серця? |
|
27
|
27
|
| мhслzщихъ, да забвeнъ бyдетъ зак0нъ м0й въ с0ніихъ и4хъ, ±же вэщaютъ кjйждо и4скреннему своемY, ћкоже забhша nтцы2 и4хъ и4мz моE рaди ваaла; | Чи думають вони довести народ Мій до забуття імені Мого за допомогою снів своїх, які вони переказують один одному, як батьки їхні забули ім’я Моє через Ваала? |
|
28
|
28
|
| Прор0къ, и4же и4мать сновидёніе, да вэщaетъ сновидёніе своE, ґ и4же и4мать сл0во моE, да глаг0летъ сл0во моE во и4стинэ. Что2 плeвы ко пшени1цэ; тaкw сл0во моE, речE гDь. | Пророк, який бачив сон, нехай і розповідає його як сон; а в якого Моє слово, той нехай говорить слово Моє вірно. Що спільного у полови з чистим зерном? — говорить Господь. |
|
29
|
29
|
| Е#дA словесA мо‰ не сyть ћкоже џгнь горsщь, речE гDь, и3 ћкw млaтъ сотрhющь кaмень; | Слово Моє чи не подібне до вогню, — говорить Господь, — і чи не подібне до молота, який розбиває скелю? |
|
30
|
30
|
| Сегw2 рaди, сE, ѓзъ ко прор0кwмъ, речE гDь, и5же крaдутъ словесA мо‰ кjйждо њ и4скреннzгw своегw2. | Тому, ось Я — на пророків, — говорить Господь, — які крадуть слова Мої один в одного. |
|
31
|
31
|
| СE, ѓзъ на прор0ки, гlетъ гDь, и3зносsщыz прор0чєствіz љзhкомъ и3 дрeмлющыz дремaніе своE. | Ось, Я — на пророків, — говорить Господь, — які діють своїм язиком, а говорять: «Він сказав». |
|
32
|
32
|
| СE, ѓзъ на прор0ки, прорицaющыz с0ніе лжи1во, речE гDь, и3 провэщaша т†, и3 прельсти1ша лю1ди мо‰ во лжaхъ свои1хъ и3 во прeлестехъ свои1хъ, ѓзъ же не послaхъ и4хъ, ни заповёдахъ и5мъ, и3 п0льзою не ўп0льзуютъ людjй си1хъ, (речE гDь). | Ось, Я — на пророків неправдивих снів, — говорить Господь, — які розповідають їх і вводять народ Мій в оману своїми обманами і звабою, тоді як Я не посилав їх і не повелівав їм, і вони ніякої користи не приносять народу цьому, — говорить Господь. |
|
33
|
33
|
| И# ѓще вопр0сzтъ лю1діе сjи, и3ли2 прор0къ, и3ли2 свzщeнникъ, рекyще: к0е (є4сть) брeмz гDне; и3 речeши къ ни6мъ: вы2 є3стE брeмz, и3 повeргу вaсъ, речE гDь. | Якщо запитає у тебе народ цей, або пророк, або священик: «який тягар від Господа?», то скажи їм: «який тягар? Я покину вас, — говорить Господь». |
|
34
|
34
|
| И# прор0къ, и3 свzщeнникъ, и3 лю1діе, и5же рекyтъ: брeмz гDне, посэщY мeстію на мyжа того2 и3 на д0мъ є3гw2. | Якщо пророк, або священик, або народ скаже: «тягар від Господа», Я покараю ту людину і дім її. |
|
35
|
35
|
| Си1це рцhте кjйждо ко и4скреннему и3 ко брaту своемY: что2 tвэщA гDь; и3 что2 гlа гDь; | Так говоріть одне одному і брат братові: «що відповів Господь?» або: «що сказав Господь?» |
|
36
|
36
|
| И# брeмz гDне не помzнeтсz ктомY, и4бо брeмz бyдетъ комyждо сл0во є3гw2: и3 преврати1сте словесA бGа живaгw, гDа си1лъ, бGа нaшегw. | А цього слова: «тягар від Господа», надалі не вживайте: бо тягарем буде такій людині слово її, тому що ви спотворюєте слова живого Бога, Господа Саваофа Бога нашого. |
|
37
|
37
|
| Сі‰ рцы2 ко прор0ку: что2 tвэщA тебЁ гDь; и3 что2 гlа гDь; | Так говори пророку: «що відповів тобі Господь?» або: «що сказав Господь?» |
|
38
|
38
|
| Ѓще же речeте: брeмz гDне: сегw2 рaди тaкw речE гDь: понeже рекли2 є3стE глаг0лъ сeй брeмz гDне, и3 послaхъ къ вaмъ, рекjй: не глаг0лите брeмz гDне: | А якщо ви ще будете говорити: «тягар від Господа», то так говорить Господь: за те, що ви кажете слово це: «тягар від Господа», тоді як Я послав сказати вам: «не говоріть: тягар від Господа», — |
|
39
|
39
|
| сегw2 рaди, сE, ѓзъ возмY и3 повeргу вaсъ и3 грaдъ, є3г0же дaхъ вaмъ и3 nтцє1мъ вaшымъ, t лицA моегw2, | за те, ось, Я забуду вас зовсім і залишу вас, і місто це, яке Я дав вам і батькам вашим, відкину від лиця Мого |
|
40
|
40
|
| и3 дaмъ вaсъ въ поношeніе вёчное и3 въ срамотY вёчную, ћже никогдA забвeніемъ заглaдитсz. | і покладу на вас ганьбу вічну й неславу вічну, які не забудуться. |
|
Главa к7д
|
Глава 24
|
|
1
|
1
|
| ПоказA мнЁ гDь, и3 сE, двЁ кHшницы пHлны см0квій постaвлєны пред8 хрaмомъ гDнимъ, повнегдA преведE навуходон0соръ цaрь вавmлHнскій їехонjю сhна їwакjмова, царS їyдина, и3 начaлникwвъ є3гw2 и3 худ0жникwвъ, и3 ќзникwвъ и3 богaтыхъ t їеrли1ма, и3 преведE и5хъ въ вавmлHнъ. | Господь показав мені: і ось, два кошики зі смоквами поставлені перед храмом Господнім, після того, як Навуходоносор, цар Вавилонський, вивів з Єрусалима полоненими Ієхонію, сина Іоакимового, царя Юдейського, і князів юдейських з теслями і ковалями і привів їх у Вавилон: |
|
2
|
2
|
| К0шница є3ди1на см0квій д0брыхъ ѕэлw2, ћкw њбhчай см0квамъ бhти пeрвыхъ времeнъ, и3 к0шница другaz см0квій ѕлhхъ ѕэлw2, и5хже ћсти не возм0жно за хyдость и4хъ. | один кошик був зі смоквами дуже добрими, якими бувають смокви ранні, а другий кошик — зі смоквами дуже поганими, які за непридатністю їх не можна їсти. |
|
3
|
3
|
| И# речE гDь ко мнЁ: чт0 ты ви1диши, їеремjе; И# рек0хъ: смHкви, смHкви дHбрыz, дwбры2 ѕэлw2: и3 ѕлы6z, ѕлы6 ѕэлw2, и5хже ћсти не возм0жно за хyдость и4хъ. | І сказав мені Господь: що бачиш ти, Єреміє? Я сказав: смокви, смокви добрі — дуже добрі, а погані — дуже погані, так що їх не можна їсти, тому що вони дуже недобрі. |
|
4
|
4
|
| И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ, рекyщее: | І було до мене слово Господнє: |
|
5
|
5
|
| сі‰ гlетъ гDь бGъ ї}левъ: ћкоже смHкви сі‰ бл†ги, тaкw познaю преселeныхъ їудeєвъ, и5хже послaхъ t мёста сегw2 въ зeмлю халдeйску во благ†z: | так говорить Господь, Бог Ізраїлів: подібно до цих смокв добрих Я ви́знаю добрими переселенців юдейських, яких Я послав з цього місця у землю Халдейську; |
|
6
|
6
|
| и3 ўтвержY џчи мои2 на ни1хъ во благ†z и3 преведY и5хъ пaки въ зeмлю сію2 во благ†z: и3 возсози1жду и5хъ и3 не разорю2, и3 насаждY и5хъ и3 не и3ст0ргну: | і зверну на них очі Мої на благо їм і поверну їх у землю цю, і влаштую їх, а не розорю, і насажду їх, а не викоріню; |
|
7
|
7
|
| и3 дaмъ и5мъ сeрдце, да ўвёдzтъ мS, ћкw ѓзъ є4смь гDь, и3 бyдутъ мнЁ въ лю1ди, и3 ѓзъ бyду и5мъ въ бGа: понeже њбратsтсz ко мнЁ всёмъ сeрдцемъ свои1мъ. | і дам їм серце, щоб знати Мене, що Я Господь, і вони будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом; бо вони навернуться до Мене усім серцем своїм. |
|
8
|
8
|
| И# ћкоже смHкви ѕлы6z, и5хже ћсти не возм0жно за хyдость и4хъ, сі‰ речE гDь, тaкw предaмъ седекjю царS їyдина и3 начaлники є3гw2 и3 њстaнокъ t їеrли1ма, и5же њстaша во грaдэ сeмъ и3 и5же њбитaютъ во земли2 є3гЂпетстэй , | А про погані смокви, яких і їсти не можна за непридатністю їх, так говорить Господь: таким Я зроблю Седекію, царя Юдейського, і князів його та інших єрусалимлян, які залишаються у землі цій і живуть у землі Єгипетській; |
|
9
|
9
|
| и3 дaмъ и5хъ въ расточeніе и3 њѕлоблeніе всBмъ цaрствамъ зємнhмъ, и3 бyдутъ въ поношeніе и3 въ при1тчу, и3 въ нeнависть и3 въ проклsтіе во всёхъ мёстэхъ, въ нsже и3зверг0хъ и5хъ: | і віддам їх на озлоблення і на злостраждання в усіх царствах земних, на наругу, на притчу, на посміяння і прокляття в усіх місцях, куди Я вижену їх. |
|
10
|
10
|
| и3 послю2 на ни1хъ мeчь и3 глaдъ и3 пaгубу, д0ндеже и3счeзнутъ t земли2, ю4же дaхъ и5мъ и3 nтцє1мъ и4хъ. | І пошлю на них меч, голод і моровицю, доки не знищу їх із землі, яку Я дав їм і батькам їхнім. |
|
Главa к7є
|
Глава 25
|
|
1
|
1
|
| Сл0во, є4же бhсть ко їеремjи на вс‰ лю1ди ї{дины, въ лёто четвeртое їwакjма сhна їwсjина, царS їyдина: то2 лёто пeрвое навуходон0сора царS вавmлHнскагw: | Слово, яке було до Єремії про весь народ юдейський, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, — це був перший рік Навуходоносора, царя Вавилонського, — |
|
2
|
2
|
| є4же глаг0ла їеремjа прbр0къ ко всBмъ лю1демъ їyдинымъ и3 ко всBмъ њбитaтелємъ їеrли1ма, рекjй: | і яке пророк Єремія промовив до всього народу юдейського і до всіх жителів Єрусалима і сказав: |
|
3
|
3
|
| въ третіенaдесzть лёто їwсjи сhна ґмHсова, царS їyдина, и3 дaже до днE сегw2, сіE двaдесzть трeтіе лёто, бhсть сл0во гDне ко мнЁ, и3 глаг0лахъ къ вaмъ, заyтра востаS и3 глаг0лz: и3 не слhшасте. | від тринадцятого року Іосії, сина Амонового, царя Юдейського, до цього дня, ось уже двадцять три роки, було до мене слово Господнє, і я з раннього ранку говорив вам, — і ви не слухали. |
|
4
|
4
|
| И# посылaше гDь къ вaмъ всёхъ р†бъ свои1хъ прbрHкъ, востаS заyтра и3 посылaz: и3 не слhшасте, ни приклони1сте ўшeсъ вaшихъ, да слhшите, є3гдA гlаше: | Господь посилав до вас усіх рабів Своїх, пророків, з раннього ранку посилав, — і ви не слухали і не прихиляли вуха свого, щоб слухати. |
|
5
|
5
|
| tврати1тесz кjйждо t пути2 своегw2 ѕлaгw и3 t ѕлёйшихъ ўмышлeній вaшихъ, и3 њбитaти бyдете въ земли2, ю4же гDь дадE вaмъ и3 nтцє1мъ вaшымъ, t вёка дaже и3 до вёка: | Вам говорили: «наверніться кожен від злої путі своєї і від злих діл своїх і живіть на землі, яку Господь дав вам і батькам вашим із віку у вік; |
|
6
|
6
|
| и3 не ходи1те в8слёдъ богHвъ чужди1хъ, є4же служи1ти и5мъ и3 покланsтисz и5мъ, да не прогнёваете мS въ дёлэхъ рyкъ вaшихъ, є4же њѕл0бити вaсъ. | і не ходіть слідом інших богів, щоб служити їм і поклонятися їм, і не прогнівляйте Мене ділами рук своїх, і не зроблю вам зла». |
|
7
|
7
|
| И# не послyшасте мS, речE гDь, є4же не подвизaти мS ко гнёву въ дёлэхъ рукY вaшєю на ѕло2 вaмъ. | Але ви не слухали Мене, — говорить Господь, — прогнівляючи Мене ділами рук своїх, на зло собі. |
|
8
|
8
|
| Сегw2 рaди сі‰ гlетъ гDь си1лъ: понeже не послyшасте словeсъ мои1хъ, | Тому так говорить Господь Саваоф: за те, що ви не слухали слів Моїх, |
|
9
|
9
|
| сE, ѓзъ послю2 и3 возмY вс‰ племенA сBверска, (речE гDь,) и3 навуходон0сора царS вавmлHнска рабA моего2: и3 приведY и5хъ на зeмлю сію2 и3 на њбитaтєли є3S и3 на вс‰ kзhки, и5же w4крестъ є3S, и3 ўбію2 и5хъ и3 постaвлю и5хъ во ќжасъ и3 во звиздaніе и3 въ поношeніе вёчное: | ось, Я пошлю і візьму всі племена північні, — говорить Господь, — і пошлю до Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і приведу їх на землю цю і на жителів її і на усі навколишні народи; і зовсім знищу їх і зроблю їх жахом і посміянням і вічним запустінням. |
|
10
|
10
|
| и3 погублю2 t ни1хъ глaсъ рaдости и3 глaсъ весeліz, глaсъ женихA и3 глaсъ невёсты, благоухaніе мЂра и3 свётъ свэти1лника: | І припиню у них голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої, звук жорен і світло світильника. |
|
11
|
11
|
| и3 бyдетъ всS землS сі‰ въ запустёніе и3 во ќжасъ, и3 пораб0таютъ сjи во kзhцэхъ царю2 вавmлHнску сeдмьдесzтъ лётъ. | І вся земля ця буде пустелею і жахом; і народи ці будуть служити цареві Вавилонському сімдесят років. |
|
12
|
12
|
| Е#гдa же и3сп0лнени бyдутъ сeдмьдесzтъ лётъ, посэщY на царS вавmлHнска и3 на kзhкъ џный, речE гDь, беззакHніz и4хъ, и3 на зeмлю халдeйску, и3 положY тyю въ запустёніе вёчное, | І буде: коли виповниться сімдесят років, покараю царя Вавилонського і той народ, — говорить Господь, — за їх нечестя, і землю Халдейську, і зроблю її вічною пустелею. |
|
13
|
13
|
| и3 наведY на зeмлю џну вс‰ словесA мо‰, ±же гlахъ на ню2, вс‰ пи6саннаz въ кни1зэ сeй, и3 є3ли6ка прbр0чествова їеремjа на вс‰ kзhки: | І звершу над тією землею усі слова Мої, які Я вимовив на неї, усе написане у цій книзі, яку Єремія по-пророцьки прорік на усі народи. |
|
14
|
14
|
| ћкw раб0таша и5мъ, є3гдA бёша kзhцы мн0зи и3 цaріе вели1цы, и3 воздaмъ и5мъ по дэлHмъ и4хъ и3 по творeнію рyкъ и4хъ, | Бо і їх поневолять численні народи і царі великі; і Я віддам їм за їхніми вчинками і за ділами рук їхніх. |
|
15
|
15
|
| є3ли1кw проречE їеремjа до всёхъ стрaнъ: тaкw бо гlетъ гDь бGъ ї}левъ: возми2 чaшу вінA нерастворeннагw [Е#вр.: ћрости сеS.] t руки2 моеS, да напои1ши вс‰ kзhки, къ ни6мже ѓзъ послю1 тz. | Бо так сказав мені Господь, Бог Ізраїлів: візьми з руки Моєї чашу цю з вином люті і напої з неї усі народи, до яких Я посилаю тебе. |
|
16
|
16
|
| И# и3спію1тъ и3 и3зблю1ютъ [Е#вр.: и3 смzтyтсz.], и3 њбуsютъ t лицA мечA, є3г0же ѓзъ послю2 средЁ и4хъ. | І вони вип’ють, і будуть хитатися і збожеволіють, побачивши меч, який Я пошлю на них. |
|
17
|
17
|
| И# взsхъ чaшу t руки2 гDни и3 напои1хъ вс‰ kзhки, къ ни6мже послa мz гDь: | І взяв я чашу з руки Господньої і напоїв з неї всі народи, до яких послав мене Господь: |
|
18
|
18
|
| їеrли1ма и3 грaды ї{дины, и3 цари6 є3гw2 и3 кн‰зи є3гw2, ћкw положи1ти | во њпустёніе и3 въ непрохождeніе, и3 во звиздaніе и3 въ проклsтіе, ћкw дeнь сeй, | Єрусалим і міста юдейські, і царів його і князів його, щоб спустошити їх і зробити жахом, посміянням і прокляттям, як і видно нині, |
|
19
|
19
|
| и3 фараHна царS є3гЂпетскаго и3 nтрокHвъ є3гw2, и3 вельм0жы є3гw2 и3 вс‰ лю1ди є3гw2 | фараона, царя Єгипетського, і слуг його, і князів його і весь народ його, |
|
20
|
20
|
| и3 вс‰ примёсники є3гw2, и3 вс‰ цари6 земли2 ќсъ и3 вс‰ цари6 и3ноплемeнникwвъ, ґскалHна и3 гaзу, и3 ґккарHна и3 њстaнокъ ґзHта, | і весь змішаний народ, і всіх царів землі Уца, і всіх царів землі Филистимської, і Аскалон, і Газу, й Екрон, і залишки Азота, |
|
21
|
21
|
| и3 їдумeю и3 мwавjтіду и3 сы6ны ґммw6ни, | Едома, і Моава, і синів Аммонових, |
|
22
|
22
|
| и3 вс‰ цари6 т›рски и3 цари6 сідw6нски и3 цари6, и5же њб8 nнY странY м0рz, | і всіх царів Тира, і всіх царів Сидона, і царів островів, які за морем, |
|
23
|
23
|
| и3 дедaна и3 fемaна, и3 рHса и3 всsкаго њстри1женаго по лицY є3гw2, | Дедана, і Фему, і Буза, й усіх, хто стриже волосся на скронях, |
|
24
|
24
|
| и3 вс‰ цари6 ґрaвіи и3 вс‰ смёсники њбитaющыz въ пустhни, | і всіх царів Аравії, і всіх царів народів різноплемінних, які живуть у пустелі, |
|
25
|
25
|
| и3 вс‰ цари6 замвр‡йскіz и3 вс‰ цари6 є3л†мскіz, и3 вс‰ цари6 пє1рсскіz | усіх царів Зимврії, і всіх царів Елама, і всіх царів Мідії, |
|
26
|
26
|
| и3 вс‰ цари6 t вост0чіz, д†льніz и3 бли6жніz, коег0ждо ко брaту є3гw2, и3 вс‰ ц†рства, ±же на лицы2 земли2, и3 цaрь сесaхъ и3спіeтъ послэди2 и4хъ. | і всіх царів півночі, близьких один до одного і далеких, і всі царства земні, які на лиці землі, а цар Сесаха вип’є після них. |
|
27
|
27
|
| И# речeши и5мъ: тaкw речE гDь си1лъ, бGъ ї}левъ: пjйте и3 ўпjйтесz, и3 и3зблю1йте и3 пади1те, и3 не востaните t лицA мечA, є3г0же ѓзъ послю2 средЁ вaсъ. | І скажи їм: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: пийте і сп’янійте, і вивергніть і впадіть, і не вставайте, побачивши меч, який Я пошлю на вас. |
|
28
|
28
|
| И# бyдетъ, є3гдA не восхотsтъ пріsти чaши t руки2 твоеS, є4же пи1ти, речeши къ ни6мъ: тaкw речE гDь: пію1ще пjйте. | Якщо ж вони будуть відмовлятися брати чашу з руки твоєї, щоб пити, то скажи їм: так говорить Господь Саваоф: ви неодмінно будете пити. |
|
29
|
29
|
| Ћкw во грaдэ, въ нeмже и3меновaсz и4мz моE, ѓзъ начнY њѕлоблsти, и3 вы2 њчищeніемъ не њчи1ститесz: понeже мeчь ѓзъ призывaю на вс‰ сэдsщыz на земли2, речE гDь си1лъ. | Бо ось на місто це, на якому наречене ім’я Моє, Я починаю наводити біди; і чи ви залишитеся непокараними? Ні, не залишитеся непокараними; бо Я закликаю меч на усіх, хто живе на землі, — говорить Господь Саваоф. |
|
30
|
30
|
| Тh же проречeши на ни1хъ вс‰ словесA сі‰ и3 речeши: гDь съ высоты2 сyдъ воздaстъ, t с™aгw своегw2 дaстъ глaсъ св0й, сл0во проречeтъ на мёсто своE, сjи же ћкw њб8eмлюще віногрaдъ tвэщaютъ: и3 на вс‰ сэдsщыz на земли2 пріи1де пaгуба, | Тому проречи на них усі слова ці і скажи їм: Господь прогримить з висоти і з оселі святині Своєї подасть голос Свій; страшно прогримить на оселю Свою; як ті, що топчуть у точилі, викликне на усіх, хто живе на землі. |
|
31
|
31
|
| на чaсть земли2, ћкw сyдъ во kзhцэхъ гDу: суди1тисz и4мать т0й со всsкою пл0тію, нечести1віи же прeдани бhша мечY, гlетъ гDь. | Шум дійде до країв землі, бо у Господа змагання з народами: Він буде судитися з усякою плоттю, нечестивих Він віддасть мечу, — говорить Господь. |
|
32
|
32
|
| Тaкw гlетъ гDь: сE, ѕл†z грzдyтъ t kзhка на kзhкъ, и3 ви1хорь вели1къ и3сх0дитъ t концA земли2. | Так говорить Господь Саваоф: ось, біда піде від народу до народу, і великий вихор здійметься від країв землі. |
|
33
|
33
|
| И# бyдутъ ћзвеніи t гDа въ дeнь гDень, t крaz земли2 и3 до крaz земли2: не њплaчутсz, нижE соберyтсz и3 не погребyтсz, въ гнои2 на лицы2 земли2 бyдутъ. | І будуть уражені Господом у той день від краю землі до краю землі, не будуть оплакані і не будуть прибрані і поховані, гноєм будуть на лиці землі. |
|
34
|
34
|
| Воскли1кните, пастуси2, и3 возопjйте, и3 восплaчите, nвни2 џвчіи, ћкw и3сп0лнишасz днjе вaши на заколeніе, и3 падeте ћкоже nвни2 и3збрaнніи, | Ридайте, пастирі, і стогніть, і посипайте себе порохом, вожді стада; бо виповнилися дні ваші для заколення і розсіяння вашого, і впадете, як дорогий сосуд. |
|
35
|
35
|
| и3 и3зги1бнетъ бёгство t пастухHвъ и3 спасeніе t nвнHвъ џвчихъ. | І не буде притулку пастирям і спасіння вождям стада. |
|
36
|
36
|
| Глaсъ в0плz пaстырска и3 кли1чь nвeцъ и3 nвнHвъ, ћкw потреби2 гDь п†жити и4хъ: | Чутно волання пастирів і ридання вождів стада, бо спустошив Господь пасовище їх. |
|
37
|
37
|
| и3 ўм0лкнутъ њстaнцы ми1ра t лицA ћрости гнёва гDнz. | Знищуються мирні селища від люті гніву Господнього. |
|
38
|
38
|
| Њстaви ћкоже лeвъ витaлище своE, ћкw бhсть землS и4хъ въ непрохождeніе t лицA мечA вели1кагw. | Він залишив оселю Свою, як лев; і земля їхня зробилася пустелею від люті спустошувача і від полум’яного гніву Його. |
|
Главa к7ѕ
|
Глава 26
|
|
1
|
1
|
| Въ начaлэ цaрства їwакjма сhна їwсjина бhсть сл0во сіE t гDа: | На початку царювання Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, було таке слово від Господа: |
|
2
|
2
|
| тaкw речE гDь: стaни во дворЁ д0му гDнz и3 проповёждь всBмъ їудewмъ, входsщымъ клaнzтисz въ д0мъ гDень, вс‰ словесA, ±же завэщaхъ тебЁ проповёдати и5мъ, не ўйми2 словесE: | так говорить Господь: стань надворі дому Господнього і скажи до усіх міст Юдеї, які приходять на поклоніння у дім Господній, усі ті слова, які повелю тобі сказати їм; не відніми ні слова. |
|
3
|
3
|
| нeгли послyшаютъ и3 tвратsтсz кjйждо t пути2 своегw2 ѕлaгw, и3 почjю t ѕHлъ, ±же помышлsю сотвори1ти и5мъ ѕлhхъ рaди начинaній и4хъ. | Можливо, вони послухають і навернуться кожен від злої путі своєї, і тоді Я відміню ту біду, яку думаю зробити їм за злі діяння їхні. |
|
4
|
4
|
| И# речeши: тaкw речE гDь: ѓще не послyшаете менE, є4же ходи1ти въ зак0нэхъ мои1хъ, ±же дaхъ пред8 лицeмъ вaшимъ, | І скажи їм: так говорить Господь: якщо ви не послухаєтеся Мене у тім, щоб жити за законом Моїм, який Я дав вам, |
|
5
|
5
|
| въ послушaніе словeсъ џтрwкъ мои1хъ прbр0кwвъ, и5хже ѓзъ посылaю къ вaмъ и3з8 ќтра, и3 послaхъ, и3 не послyшасте менE, | щоб слухати слова рабів Моїх, пророків, яких Я посилаю до вас, посилаю з раннього ранку, і яких ви не слухаєте, — |
|
6
|
6
|
| и3 дaмъ д0мъ сeй ћкоже силHмъ, и3 грaдъ сeй дaмъ въ клsтву всBмъ kзhкwмъ всеS земли2. | то з домом цим Я зроблю те саме, що з Силомом, і місто це віддам на прокляття усім народам землі. |
|
7
|
7
|
| И# слhшаша жерцы2 и3 лжепрор0цы и3 вси2 лю1діе їеремjю глаг0люща словесA сі‰ въ домY гDни. | Священики і пророки і весь народ слухали Єремію, коли він говорив ці слова у домі Господньому. |
|
8
|
8
|
| И# бhсть, є3гдA їеремjа престA глаг0лати вс‰, є3ли6ка завэщA є3мY гDь глаг0лати всBмъ лю1демъ, и3 ћша їеремjю жерцы2 и3 лжепрор0цы и3 вси2 лю1діе, глаг0люще: смeртію да ќмретъ, | І коли Єремія сказав усе, що Господь повелів йому сказати усьому народові, тоді схопили його священики і пророки і весь народ, і сказали: «ти повинен померти; |
|
9
|
9
|
| ћкw проречE и4менемъ гDнимъ, глаг0лz: ћкоже силHмъ бyдетъ сeй д0мъ, и3 грaдъ сeй њпустёетъ t живyщихъ. И# собрaшасz вси2 лю1діе на їеремjю въ домY гDни. | навіщо ти пророкуєш ім’ям Господа і говориш: дім цей буде як Силом, і місто це стане порожнім, залишиться без жителів?» І зібрався весь народ проти Єремії у домі Господньому. |
|
10
|
10
|
| И# слhшаша кн‰зи ї{дины словесA сі‰, и3 взыд0ша t д0му царeва въ д0мъ гDень и3 сэд0ша во преддвeріи врaтъ д0му гDнz н0выхъ. | Коли почули про це князі юдейські, то прийшли з дому царя до дому Господнього і сіли біля входу в нові ворота дому Господнього. |
|
11
|
11
|
| И# рёша жерцы2 и3 лжепрор0цы кнzзє1мъ и3 всBмъ лю1демъ, глаг0люще: сyдъ смeртный человёку семY, ћкw проречE на сeй грaдъ, ћкоже слhшасте во ќшы вaши. | Тоді священики і пророки так сказали князям і всьому народові: «смертний вирок цьому чоловікові! тому що він пророкує проти міста цього, як ви чули своїми вухами». |
|
12
|
12
|
| И# речE їеремjа ко всBмъ кнzзє1мъ и3 ко всBмъ лю1демъ, глаг0лz: гDь послa мz прорещи2 на д0мъ сeй и3 на грaдъ сeй вс‰ словесA, ±же слhшасте: | І сказав Єремія усім князям і всьому народові: «Господь послав мене пророкувати проти дому цього і проти міста цього усі ті слова, які ви чули; |
|
13
|
13
|
| и3 нн7э лyчшыz сотвори1те пути6 вaшz и3 дэлA в†ша и3 послyшайте глaса гDа бGа вaшегw, и3 престaнетъ гDь t ѕHлъ, ±же гlа на вы2: | отже, виправте путі ваші і діяння ваші і послухайтеся гласу Господа Бога вашого, і Господь відмінить біду, яку прорік на вас; |
|
14
|
14
|
| и3 сE, ѓзъ въ рукaхъ вaшихъ, сотвори1те ми2 ћкоже ўг0дно и3 ћкоже лyчше вaмъ kвлsетсz: | а щодо мене, ось — я у ваших руках; робіть зі мною, що в очах ваших здасться добрим і справедливим; |
|
15
|
15
|
| но разумёюще да ўразумёете, ћкw ѓще ўбіeте мS, кр0вь непови1нну дади1те сaми на сS и3 на грaдъ сeй и3 на живyщыz въ нeмъ: ћкw пои1стиннэ послa мz гDь къ вaмъ глаг0лати во ќшы вaши вс‰ словесA сі‰. | тільки твердо знайте, що коли ви умертвите мене, то невинну кров покладете на себе і на місто це і на жителів його; бо істинно Господь послав мене до вас сказати усі ті слова у вуха ваші». |
|
16
|
16
|
| И# рёша кн‰зи и3 вси2 лю1діе ко жерцє1мъ и3 ко лжепрор0кwмъ: нёсть человёку семY сyдъ смeртный, ћкw во и4мz гDа нaшегw глаг0ла къ нaмъ. | Тоді князі і весь народ сказали священикам і пророкам: «цей чоловік не підлягає смертному вироку, тому що він говорив нам ім’ям Господа Бога нашого». |
|
17
|
17
|
| И# востaша мyжіе t старёйшинъ зeмскихъ и3 рёша всемY соб0ру людск0му, глаг0люще: | І зі старійшин землі встали деякі і сказали усім народним зборам: |
|
18
|
18
|
| міхeа мwраfjтскій бЁ прbр0чествуz во дни6 є3зекjи царS їyдина и3 речE всBмъ лю1демъ ї{динымъ, глаг0лz: тaкw речE гDь: сіHнъ ћкw ни1ва и3з8wрeтсz, и3 їеrли1мъ ћкw въ пyть непрох0дный бyдетъ, и3 горA хрaма бyдетъ въ лyгъ дубрaвный. | «Михей морасфитянин пророкував у дні Єзекії, царя Юдейського, і сказав усьому народові юдейському: так говорить Господь Саваоф: Сион буде виораний, як поле, і Єрусалим зробиться купою руїн, і гора дому цього — лісистим пагорбом. |
|
19
|
19
|
| Е#дA ўбивaz ўби2 є3го2 є3зекjа цaрь їyдинъ и3 вси2 лю1діе ї{дины; не ўбоsшалисz ќбw гDа; И# понeже помоли1шасz лицY гDню, и3 почи2 гDь t ѕHлъ, ±же гlаше на нS: и3 мы2 сотвори1хомъ ѕлHбы вели6ки на дyшы нaшz. | Чи умертвили його за це Єзекія, цар Юдейський, і весь Іуда? Чи не убоявся він Господа і чи не благав Господа? і Господь відмінив біду, яку прорік на них; а ми хочемо зробити велике зло душам нашим? |
|
20
|
20
|
| И# бЁ человёкъ прорицaz и4менемъ гDнимъ, ўрjа сhнъ самeовъ t каріаfіарjма, и3 проречE на грaдъ сeй и3 њ земли2 сeй по всBмъ словесє1мъ їерем‡инымъ. | Пророкував також ім’ям Господа такий собі Урія, син Шемаії, з Кириаф-Іарима, — і пророкував проти міста цього і проти землі цієї точно такими самими словами, як Єремія. |
|
21
|
21
|
| И# слhша цaрь їwакjмъ и3 вси2 кн‰зи вс‰ словесA є3гw2 и3 и3скaху ўби1ти є3го2: и3 слhша ўрjа и3 ўбоsсz, и3 бэжA и3 пріи1де во є3гЂпетъ. | Коли почув слова його цар Іоаким і всі вельможі його і всі князі, то шукав цар умертвити його. Почувши про це, Урія убоявся й утік, і відійшов у Єгипет. |
|
22
|
22
|
| И# послA цaрь їwакjмъ мyжы во є3гЂпетъ, є3лдаfaна сhна ґхHрова и3 мyжы съ ни1мъ во є3гЂпетъ, | Але цар Іоаким і у Єгипет послав людей: Елнафана, сина Ахборового, й інших з ним. |
|
23
|
23
|
| и3 и3звед0ша є3го2 tтyду и3 привед0ша є3го2 ко царю2, и3 порази2 є3го2 мечeмъ и3 ввeрже є3го2 во гр0бъ сынHвъ людjй свои1хъ. | І вивели Урію з Єгипту і привели його до царя Іоакима, і він умертвив його мечем і кинув труп його, де були простонародні гробниці. |
|
24
|
24
|
| Nбaче рукA ґхікaма сhна сафанjина бЁ со їеремjею, є4же не предaти є3гw2 въ рyцэ людjй, да не ўбію1тъ є3гw2. | Але рука Ахикама, сина Сафанового, була за Єремію, щоб не віддавати його у руки народу на вбивство». |
|
Главa к7з
|
Глава 27
|
|
1
|
1
|
| Въ начaлэ цaрства їwакjма сhна їwсjина, царS їyдина, бhсть сл0во сіE ко їеремjи t гDа гlz: | На початку царювання Іоакима (Седекії), сина Іосії, царя Юдейського, було слово це до Єремії від Господа: |
|
2
|
2
|
| тaкw речE гDь: сотвори2 себЁ ќзы и3 кл†ды и3 возложи2 на вhю свою2, | так сказав мені Господь: зроби собі пута і ярмо і поклади їх собі на шию; |
|
3
|
3
|
| и3 да п0слеши | ко царю2 їдумeйску и3 ко царю2 мwaвску и3 ко царю2 сынHвъ ґммHнихъ, и3 ко царю2 тЂрску и3 ко царю2 сідHнску, въ рукY послHвъ и4хъ и3дyщихъ срётеніемъ свои1мъ во їеrли1мъ ко седекjи царю2 їyдину, | і пошли такі самі до царя Ідумейського, і до царя Моавитського, і до царя синів Аммонових, і до царя Тира, і до царя Сидона, через послів, які прийшли в Єрусалим до Седекії, царя Юдейського; |
|
4
|
4
|
| и3 завэщaй и5мъ ко господє1мъ и4хъ рещи2: тaкw речE гDь бGъ ї}левъ: тaкw рцhте ко господє1мъ свои6мъ: | і накажи їм сказати государям їх: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: так скажіть государям вашим: |
|
5
|
5
|
| ѓзъ сотвори1хъ зeмлю и3 человёка и3 скоты2, ±же на лицы2 земли2, крёпостію моeю вели1кою и3 мhшцею моeю выс0кою, и3 дaмъ ю5, є3мyже бyдетъ ўг0дно пред8 nчи1ма мои1ма. | Я створив землю, людину і тварин, які на лиці землі, великою могутністю Моєю і простягнутою правицею Моєю, і віддав її, кому Мені благоугодно було. |
|
6
|
6
|
| И# нн7э ѓзъ дaхъ всю2 зeмлю сію2 въ рyцэ навуходон0сору царю2 вавmлHнску, да є3мY раб0таютъ, и3 ѕвBри сє1лныz дaхъ дёлати є3мY: | І нині Я віддаю усі землі ці у руки Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і навіть звірів польових віддаю йому на служіння. |
|
7
|
7
|
| и3 послyжатъ є3мY вси2 kзhцы и3 сhну є3гw2 и3 сhну сhна є3гw2, д0ндеже пріи1детъ врeмz земли2 є3гw2 и3 є3гw2 самогw2, и3 послyжатъ є3мY мн0зи нар0ди и3 цaріе вели1цы: | І всі народи будуть служити йому і синові його і синові сина його, доки не прийде час і його землі і йому самому; і будуть служити йому багато народів і царі великі. |
|
8
|
8
|
| странa же и3 цaрство, є3ли1цы ѓще не пораб0таютъ царю2 вавmлHнску и3 є3ли1цы не вдёжутъ вhи своеS въ kрeмъ царS вавmлHнска, мечeмъ и3 глaдомъ посэщY и5хъ, речE гDь, д0ндеже скончaютсz въ руцЁ є3гw2. | І якщо який народ і царство не захоче служити йому, Навуходоносору, царю Вавилонському, і не схилить шиї своєї під ярмо царя Вавилонського, — цей народ Я покараю мечем, голодом і моровицею, — говорить Господь, — доки не знищу їх рукою його. |
|
9
|
9
|
| Вh же не слyшайте лжепрорHкъ вaшихъ и3 волхвyющихъ вaмъ и3 ви1дzщихъ сHніz вaмъ, ни чаровaній вaшихъ, ни њбаsтелей вaшихъ глаг0лющихъ: не послyжите царю2 вавmлHнскому: | І ви не слухайте своїх пророків і своїх віщунів, і своїх сновидців, і своїх чаклунів, і своїх волхвів, які говорять вам: «не будете служити цареві Вавилонському». |
|
10
|
10
|
| ћкw лжY прорицaютъ тjи вaмъ, є4же бы ўдали1тисz вaмъ t земли2 вaшеz, и3звeргнути вaсъ и3 є4же поги1бнути вaмъ. | Бо вони пророкують вам неправду, щоб виселити вас із землі вашої, і щоб Я вигнав вас і ви загинули. |
|
11
|
11
|
| Странa же, ћже скл0нитъ вhю свою2 под8 kрeмъ царS вавmлHнска и3 послyжитъ є3мY, њстaвлю ю5 на земли2 своeй, гlетъ гDь: и3 њрaти бyдетъ ю5 и3 всели1тсz на нeй. | Народ же, який схилить шию свою під ярмо царя Вавилонського і стане служити йому, Я залишу на землі своїй, — говорить Господь, — і він буде обробляти її і жити на ній. |
|
12
|
12
|
| И# ко седекjи царю2 їyдину глаг0лахъ по всBмъ словесє1мъ си6мъ, глаг0лz: склони1те вы6и вaшz под8 и4го царS вавmлHнска и3 служи1те є3мY и3 лю1демъ є3гw2, и3 жи1ви бyдете: | І Седекії, царю Юдейському, я говорив усі ці слова і сказав: схиліть шию свою під ярмо царя Вавилонського і служіть йому і народу його, і будете живі. |
|
13
|
13
|
| почто2 ўмирaете, ты2 и3 лю1діе твои2, мечeмъ и3 глaдомъ и3 м0ромъ, ћкоже речE гDь ко странaмъ, не хотёвшымъ служи1ти царю2 вавmлHнску; | Навіщо помирати тобі і народу твоєму від меча, голоду і моровиці, як прорік Господь про той народ, який не буде служити цареві Вавилонському? |
|
14
|
14
|
| не послyшайте сл0въ прор0кwвъ глаг0лющихъ вaмъ: не послyжите царю2 вавmлHнску: | І не слухайте слів пророків, які говорять вам: «не будете служити цареві Вавилонському»; бо вони пророкують вам неправду. |
|
15
|
15
|
| ћкw непрaведнw тjи прорицaютъ вaмъ: ћкw не послaхъ и4хъ, речE гDь, тjи же прорицaютъ и4менемъ мои1мъ њ непрaвдэ, є4же бы погуби1ти вaсъ, и3 поги1бнете вы2 и3 прор0цы вaши, прорицaющіи вaмъ њ непрaвдэ лHжнаz. | Я не посилав їх, — говорить Господь; і вони неправдиво пророкують ім’ям Моїм, щоб Я вигнав вас і щоб ви загинули, — ви і пророки ваші, які пророкують вам. |
|
16
|
16
|
| Вaмъ и3 всBмъ лю1демъ си6мъ и3 жерцє1мъ глаг0лахъ, рекjй: тaкw речE гDь: не слyшайте словeсъ прор0ческихъ, прорицaющихъ вaмъ лжY и3 глаг0лющихъ: сE, сосyди д0му гDнz возвратsтсz t вавmлHна нн7э вск0рэ: ћкw лжY прорицaютъ вaмъ, | І священикам і всьому народові цьому я говорив: так говорить Господь: не слухайте слів пророків ваших, які пророкують вам і говорять: «ось, скоро повернуті будуть із Вавилона сосуди дому Господнього»; бо вони пророкують вам неправду. |
|
17
|
17
|
| не послyшайте и4хъ, но служи1те царю2 вавmлHнскому, да жи1ви бyдете. Вскyю даетE грaдъ сeй въ запустёніе; | Не слухайте їх, служіть цареві Вавилонському і живіть; навіщо доводити місто це до спустошення? |
|
18
|
18
|
| Ѓще сyть прор0цы и3 є4сть сл0во гDне въ ни1хъ, да предстaнутъ гDу вседержи1телю, да не tи1дутъ сосyди, њстaвшіисz въ домY гDни и3 въ домY царS їyдина и3 во їеrли1мэ, въ вавmлHнъ. | А якщо вони пророки, і якщо у них є слово Господнє, то нехай благають Господа Саваофа, щоб сосуди, які залишаються у домі Господньому й у домі царя Юдейського і у Єрусалимі, не перейшли у Вавилон. |
|
19
|
19
|
| Тaкw бо гlетъ гDь вседержи1тель њ столпёхъ и3 њ ўмывaлницэ, и3 њ подстaвахъ и3 њ пр0чихъ сосyдэхъ њстaвшихсz во грaдэ сeмъ, | Бо так говорить Господь Саваоф про стовпи і про мідне море і про підніжжя і про інші речі, які залишилися у цьому місті, |
|
20
|
20
|
| и4хже не взS навуходон0соръ цaрь вавmлHнскій, є3гдA пресели2 їехонjю сhна їwакjмова, царS їyдина, и3з8 їеrли1ма въ вавmлHнъ, и3 вс‰ старBйшины ї{дины и3 їеrли6мли. | яких Навуходоносор, цар Вавилонський, не взяв, коли Ієхонію, сина Іоакима, царя Юдейського, й усіх знатних юдеїв і єрусалимлян вивів з Єрусалима у Вавилон, |
|
21
|
21
|
| Тaкw бо гlетъ гDь вседержи1тель бGъ ї}левъ њ сосyдэхъ њстaвшихсz въ домY гDни и3 въ домY царS їyдина и3 во їеrли1мэ: | бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, про сосуди, які залишилися в домі Господньому й у домі царя Юдейського і в Єрусалимі: |
|
22
|
22
|
| въ вавmлHнъ принесyтсz и3 тaмw бyдутъ дaже до днE посэщeніz своегw2, гlетъ гDь: и3 повелю2 принести2 | и3 возврати1ти на мёсто сіE. | вони будуть віднесені у Вавилон і там залишаться до того дня, коли Я відвідаю їх, — говорить Господь, — і виведу їх і поверну їх на місце це. |
|
Главa к7и
|
Глава 28
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть въ четвeртое лёто, цaрствующу седекjи царю2 їyдину, въ пsтый мцcъ, речe ми ґнaніа сhнъ ґзHровъ лжи1вый прор0къ гаваwнjтскій въ домY гDни, пред8 nчи1ма жерцє1въ и3 всёхъ людjй, глаг0лz: | У той самий рік, на початку царювання Седекії, царя Юдейського, у четвертий рік, у п’ятий місяць, Ананія, син Азура, пророк із Гаваона, говорив мені у домі Господньому перед очима священиків і всього народу і сказав: |
|
2
|
2
|
| тaкw речE гDь вседержи1тель бGъ ї}левъ: сокруши1хъ kрeмъ царS вавmлHнска: | так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: знищу ярмо царя Вавилонського; |
|
3
|
3
|
| є3щE двA лBта днjй, возвращY ѓзъ на мёсто сіE вс‰ сосyды д0му гDнz, ±же взS навуходон0соръ цaрь вавmлHнскій t мёста сегw2 и3 пренесE | до вавmлHна, | через два роки Я поверну на місце це усі сосуди дому Господнього, які Навуходоносор, цар Вавилонський, узяв з цього місця і переніс їх у Вавилон; |
|
4
|
4
|
| и3 їехонjю сhна їwакjмова царS їyдина, и3 всE преселeніе їyдино вшeдшее въ вавmлHнъ возвращY въ мёсто сіE, гlетъ гDь, ћкw сокрушY kрeмъ царS вавmлHнска. | й Ієхонію, сина Іоакима, царя Юдейського, і всіх полонених юдеїв, які прийшли у Вавилон, Я поверну на місце це, — говорить Господь; бо знищу ярмо царя Вавилонського. |
|
5
|
5
|
| И# речE їеремjа прbр0къ ко ґнaніи лжепрор0ку пред8 nчи1ма жерцє1въ и3 пред8 nчи1ма всёхъ людjй стоsщихъ въ домY гDни, | І сказав Єремія пророк пророку Ананії перед очима священиків і перед очима усіх людей, які стояли у домі Господньому, — |
|
6
|
6
|
| и3 речE їеремjа: пои1стиннэ тaкw да сотвори1тъ гDь, да ўтверди1тъ гDь сл0во твоE, є4же ты2 прорицaеши, є4же возврати1ти сосyды д0му гDнz и3 вс‰ преселє1нныz и3з8 вавmлHна на мёсто сіE: | і сказав Єремія пророк: нехай буде так, нехай сотворить це Господь! нехай виконає Господь слова твої, які ти промовив про повернення з Вавилона сосудів дому Господнього і всіх полонених на місце це! |
|
7
|
7
|
| nбaче слhшите сл0во сіE, є4же ѓзъ глаг0лю во ќшы вaши и3 во ќшы всёхъ людjй: | Тільки вислухай слово це, яке я скажу вголос тобі і вголос усьому народу: |
|
8
|
8
|
| прор0цы, бhвшіи прeжде менє2 и3 прeжде вaсъ t вёка, прорек0ша на мнHги зeмли и3 на ц†рства вели6ка њ рaти и3 њ погублeніи и3 њ глaдэ: | пророки, які здавна були раніше мене і раніше тебе, пророкували багатьом землям і великим царствам війну і біду і моровицю. |
|
9
|
9
|
| прор0къ прорекjй ми1ръ, пришeдшу сл0ву познaютъ прbр0ка, є3г0же послA и5мъ гDь въ вёрэ. | Якщо який пророк пророкував мир, то тоді тільки він визнаний був за пророка, якого істинно послав Господь, коли збувалося слово того пророка. |
|
10
|
10
|
| И# взS ґнaніа пред8 nчи1ма всёхъ людjй кл†ды t вhи їеремjины и3 сокруши2 |. | Тоді пророк Ананія узяв ярмо з шиї Єремії пророка і розбив його. |
|
11
|
11
|
| И# речE ґнaніа пред8 nчи1ма всёхъ людjй глаг0лz: си1це речE гDь: тaкw сокрушY kрeмъ навуходон0сора царS вавmлHнска є3щE двA лBта днjй со вhи всёхъ kзhкwвъ. И# tи1де їеремjа на пyть св0й. | І сказав Ананія перед очима всього народу ці слова: так говорить Господь: так знищу ярмо Навуходоносора, царя Вавилонського, через два роки, знявши його з шиї усіх народів. І пішов Єремія своєю дорогою. |
|
12
|
12
|
| И# бhсть сл0во гDне ко їеремjи, по сокрушeніи ґнaніинэ кл†дъ со вhи є3гw2, гlz: | І було слово Господнє до Єремії після того, як пророк Ананія розбив ярмо з шиї пророка Єремії: |
|
13
|
13
|
| и3ди2 и3 рцы2 ко ґнaніи глаг0лz: тaкw речE гDь: кл†ды дрєвsныz сокруши1лъ є3си2 и3 сотвори1ши вмёстw тёхъ кл†ды желBзны, | йди і скажи Ананії: так говорить Господь: ти скрушив ярмо дерев’яне, і зробиш замість нього ярмо залізне. |
|
14
|
14
|
| ћкw тaкw речE гDь: kрeмъ желёзенъ возложи1хъ на вы6и всёхъ kзhкwвъ, служи1ти навуходон0сору царю2 вавmлHнску, и3 послyжатъ є3мY: ктомY и3 ѕвBри зємнhz дaхъ є3мY. | Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: залізне ярмо покладу на шию усіх цих народів, щоб вони працювали на Навуходоносора, царя Вавилонського, і вони будуть служити йому, і навіть звірів польових Я віддав йому. |
|
15
|
15
|
| И# речE їеремjа прbр0къ ко ґнaніи: слhши, ґнaніе: не послA тебE гDь, тh же сотвори1лъ є3си2 людjй си1хъ ўповaти на непрaвду. | І сказав пророк Єремія пророку Ананії: послухай, Ананіє, Господь тебе не посилав, і ти подаєш надію цьому народу неправдиво. |
|
16
|
16
|
| Тогw2 рaди си1це речE гDь: сE, ѓзъ tпущy тz t лицA земли2, въ сeмъ лётэ ќмреши, ћкw на гDа (бGа) глаг0лалъ є3си2. | Тому так говорить Господь: ось, Я скину тебе з лиця землі; у цьому ж році ти помреш, тому що ти говорив усупереч Господу. |
|
17
|
17
|
| И# ќмре ґнaніа лжепрор0къ въ сeмъ лётэ мцcа седмaгw. | І помер пророк Ананія у тому самому році, у сьомому місяці. |
|
Главa к7f
|
Глава 29
|
|
1
|
1
|
| И# сі‰ словесA кни1ги, ю4же послA їеремjа и3з8 їеrли1ма ко старёйшинамъ преселє1нымъ и3 ко жерцє1мъ и3 лжи6вымъ прор0кwмъ и3 всBмъ лю1демъ, и5хже пресели2 навуходон0соръ и3з8 їеrли1ма до вавmлHна, | І ось слова листа, який пророк Єремія послав з Єрусалима до залишку старійшин серед переселенців і до священиків, і до пророків, і до усього народу, яких Навуходоносор вивів з Єрусалима у Вавилон, — |
|
2
|
2
|
| послэди2 и3зшeдшу їехонjи царю2 и3 цари1цэ, и3 кaженикwмъ и3 всsкому своб0дну, и3 худ0жнику и3 ю4знику и3з8 їеrли1ма, | після того, як вийшли з Єрусалима цар Ієхонія і цариця і євнухи, князі Юдеї і Єрусалима, і теслі і ковалі, — |
|
3
|
3
|
| рук0ю є3леaса сhна сафaнz и3 гамарjа сhна хелкjина, є3г0же послA седекjа цaрь їyдинъ ко царю2 вавmлHнску въ вавmлHнъ, глаг0лz: | через Елеасу, сина Сафанового, і Гемарію, сина Хелкіїного, яких Седекія, цар Юдейський, посилав у Вавилон до Навуходоносора, царя Вавилонського: |
|
4
|
4
|
| тaкw речE гDь бGъ ї}левъ њ преселeныхъ, и5хже пресели2 и3з8 їеrли1ма въ вавmлHнъ: | так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, усім полоненим, яких Я переселив з Єрусалима у Вавилон: |
|
5
|
5
|
| согради1те хр†мины и3 всели1тесz, и3 насади1те вертогрaды и3 kди1те плоды2 и4хъ, | будуйте доми і живіть у них, і розводьте сади і їжте плоди їх; |
|
6
|
6
|
| и3 поими1те жєны2 и3 чадотвори1те сhны и3 дщє1ри, и3 приведи1те сынHмъ вaшымъ жєны2 и3 дщє1ри вaшz дади1те за мyжы, и3 да раждaютъ сhны и3 дщє1ри, и3 ўмножaйтесz, ґ не ўмалsйтесz: | беріть дружин і народжуйте синів і дочок; і синам своїм беріть дружин і дочок своїх віддавайте заміж, щоб вони народжували синів і дочок, і розмножуйтеся там, а не зменшуйтеся; |
|
7
|
7
|
| и3 взыщи1те ми1ра земли2, на ню1же пресели1хъ вaсъ тaмw, и3 моли1те гDа за нS, ћкw въ ми1рэ и4хъ бyдетъ ми1ръ вaмъ. | і турбуйтеся про добробут міста, в яке Я переселив вас, і моліться за нього Господу; бо при добробуті його і вам буде мир. |
|
8
|
8
|
| Ћкw тaкw речE гDь си1лъ, бGъ ї}левъ: да не препирaютъ вaсъ лжи1віи прор0цы, и5же въ вaсъ, и3 да не препирaютъ вaсъ волсви2 вaши, и3 не послyшайте с0ній свои1хъ, ±же вы2 ви1дите во снЁ, | Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: нехай не зваблюють вас пророки ваші, які серед вас, і ворожбити ваші; і не слухайте снів ваших, які вам сняться; |
|
9
|
9
|
| ћкw непрaведнэ тjи прорицaютъ вaмъ во и4мz моE, ґ не послaхъ и4хъ, речE гDь. | неправдиво пророкують вони вам ім’ям Моїм; Я не посилав їх, — говорить Господь. |
|
10
|
10
|
| Ћкw тaкw речE гDь: є3гдA и3сп0лнzтсz въ вавmлHнэ сeдмьдесzтъ лётъ, посэщY вaсъ и3 ўстaвлю словесA мо‰ на вaсъ, є4же возврати1ти лю1ди мо‰ на мёсто сіE: | Бо так говорить Господь: коли виповниться вам у Вавилоні сімдесят років, тоді Я відвідаю вас і виконаю добре слово Моє про вас, щоб повернути вас на місце це. |
|
11
|
11
|
| и3 помhшлю на вы2 помышлeніе ми1ра, ґ не ѕл†z, є4же дaти вaмъ сі‰: | Бо тільки Я знаю наміри, які маю щодо вас, — говорить Господь, — наміри на благо, а не на зло, щоб дати вам майбуття і надію. |
|
12
|
12
|
| и3 пом0литесz ко мнЁ, и3 послyшаю вaсъ, | І взиватимете до Мене, і підете і помолитеся Мені, і Я почую вас; |
|
13
|
13
|
| и3 взhщете менE, и3 њбрsщете мS: и3 є3гдA взhщете менE всёмъ сeрдцемъ вaшимъ, | і будете шукати Мене і знайдете, якщо будете шукати Мене усім серцем вашим. |
|
14
|
14
|
| и3 kвлю1сz вaмъ, гlетъ гDь, и3 возвращY ќзники вaшz и3 соберY вaсъ t всёхъ стрaнъ и3 t всёхъ градHвъ, въ нsже и3згнaхъ вaсъ, гlетъ гDь: и3 возврати1тисz повелю2 вaмъ на мёсто, tкyду превести2 вaсъ повелёхъ. | І буду я знайдений вами, — говорить Господь, — і поверну вас з полону і зберу вас із усіх народів і з усіх місць, куди Я вигнав вас, — говорить Господь, — і поверну вас у те місце, звідки переселив вас. |
|
15
|
15
|
| Понeже рек0сте: возстaви нaмъ гDь прор0ки въ вавmлHнэ. | Ви говорите: «Господь послав нам пророків і у Вавилоні». |
|
16
|
16
|
| Тaкw бо речE гDь ко царю2 сэдsщу на прест0лэ давjдовэ и3 ко всBмъ лю1демъ живyщымъ во грaдэ т0мъ, и3 брaтіzмъ вaшымъ, не и3зшeдшымъ съ вaми въ плёнъ, | Так говорить Господь про царя, що сидить на престолі Давидовому, і про весь народ, який живе у місті цьому, про братів ваших, які не відведені з вами у полон, — |
|
17
|
17
|
| тaкw гlетъ гDь вседержи1тель: сE, ѓзъ послю2 на нS мeчь и3 глaдъ и3 м0ръ, и3 положY | ћкw смHквы худы6z, и5хже нем0щно ћсти, понeже ѕэлw2 хyды бhша: | так говорить про них Господь Саваоф: ось, Я пошлю на них меч, голод і моровицю, і зроблю їх такими, як негідні смокви, які не можна їсти через непридатність їх; |
|
18
|
18
|
| и3 сотрY | мечeмъ и3 глaдомъ и3 м0ромъ, и3 дaмъ | въ погублeніе всBмъ цaрствамъ зємнhмъ и3 въ проклsтіе, и3 во ўдивлeніе и3 въ посмёхъ и3 въ поругaніе всBмъ kзhкwмъ, къ ни6мже и3зверг0хъ |: | і буду переслідувати їх мечем, голодом і моровицею, і віддам їх на озлоблення усім царствам землі, на прокляття і жах, на посміяння і наругу між усіма народами, куди Я вижену їх, |
|
19
|
19
|
| занeже не послyшаша словeсъ мои1хъ, гlетъ гDь, ±же послaхъ къ ни6мъ рабы6 мои1ми прbрHки, рaнw востаS и3 посылaz, и3 не послyшасте, гlетъ гDь. | за те, що вони не слухали слів Моїх, — говорить Господь, — з якими Я посилав до них рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, але вони не слухали, — говорить Господь. |
|
20
|
20
|
| Вы2 u5бо слhшите сл0во гDне, всE преселeніе, є4же вhслахъ и3з8 їеrли1ма въ вавmлHнъ. | А ви, усі переселенці, яких Я послав з Єрусалима у Вавилон, слухайте слово Господнє: |
|
21
|
21
|
| Тaкw гlетъ гDь вседержи1тель бGъ ї}левъ на ґхіaва сhна кwлjева и3 на седекjю сhна маасjева, и5же прорицaютъ вaмъ во и4мz моE лжи1вw: сE, ѓзъ предаю2 | въ рyцэ навуходон0сора царS вавmлHнска, и3 побіeтъ | пред8 nчи1ма вaшима: | так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, про Ахава, сина Колії, і про Седекію, сина Маасеї, які пророкують вам ім’ям Моїм неправду: ось, Я віддам їх до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і він умертвить їх перед вашими очима. |
|
22
|
22
|
| и3 в0зметсz t ни1хъ проклsтіе всемY преселeнію їyдину, є4же въ вавmлHнэ, глаг0люще: да сотвори1тъ ти2 гDь ћкоже седекjи сотвори2 и3 ћкоже ґхіaву, и5хже сожжE цaрь вавmлHнскій во nгни2, | І прийнято буде від них усіма переселенцями юдейськими, які у Вавилоні, проклинати так: «нехай зробить тобі Господь те саме, що Седекії та Ахаву», яких цар Вавилонський засмажив на вогні |
|
23
|
23
|
| беззак0ніz рaди, є4же сотвори1ша во їеrли1мэ, и3 любодёzху съ женaми грaжданъ свои1хъ и3 сл0во глаг0лаша во и4мz моE лжи1во, є3гHже не повелёхъ и5мъ, ѓзъ же є4смь судіS и3 п0слухъ, гlетъ гDь. | за те, що вони робили мерзоти в Ізраїлі: перелюбствували з дружинами ближніх своїх і ім’ям Моїм говорили неправду, чого Я не повелівав їм; Я знаю це, і Я свідок, — говорить Господь. |
|
24
|
24
|
| И# къ самeи є3ламjтину речeши: | І Шемаії нехеламитянину скажи: |
|
25
|
25
|
| тaкw гlетъ гDь вседержи1тель, бGъ ї}левъ: понeже послaлъ є3си2 во и4мz твоE посл†ніz ко всBмъ лю1демъ, и5же во їеrли1мэ, и3 ко соф0ніи сhну маасeову жерцY и3 ко всBмъ жерцє1мъ, глаг0лz: | так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: за те, що ти посилав листи від імені свого до усього народу, який у Єрусалимі, і до священика Софонії, сина Маасеї, і до усіх священиків, і писав: |
|
26
|
26
|
| гDь дадe тz жерцA вмёстw їwдaа жерцA, бhти пристaвнику въ домY гDни, всsкому человёку прорицaющу и3 всsкому человёку неи1стовующу, и3 вдaси є3го2 въ затв0ръ и3 въ клaду. | «Господь поставив тебе священиком замість священика Іодая, щоб ти був між охоронцями у домі Господньому за всякою людиною, яка шаленіє і пророкує, і щоб ти саджав такого у в’язницю й у колоду: |
|
27
|
27
|
| И# нн7э почто2 не запрети1сте їеремjи, и4же t ґнаfHfа, прорицaющему вaмъ; | чому ж ти не заборониш Єремії анафофському пророкувати у вас? |
|
28
|
28
|
| Ћкw тогw2 рaди послA къ нaмъ въ вавmлHнъ, глаг0лz: д0лгое є4сть врeмz, согради1те хр†мины и3 всели1тесz, и3 насади1те вертогрaды и3 kди1те плоды2 и4хъ. | Бо він і до нас у Вавилон надіслав сказати: полон буде тривалим: будуйте доми і живіть у них; розводьте сади і їжте плоди їх». |
|
29
|
29
|
| И# прочтE кни1гу сію2 соф0ніа во ќшы їеремjи прbр0ка. | Коли Софонія священик прочитав цей лист уголос пророку Єремії, |
|
30
|
30
|
| И# бhсть сл0во гDне ко їеремjи гlz: | тоді було слово Господнє до Єремії: |
|
31
|
31
|
| посли2 ко пресeлникwмъ глаг0лz: тaкw речE гDь на самeю є3ламjтина: понeже проречE вaмъ самeа, ѓзъ же не послaхъ є3го2, и3 сотвори2 вaсъ ўповaти на непрaвду: | пошли до усіх переселенців сказати: так говорить Господь про Шемаію нехеламитянина: за те, що Шемаія у вас пророкує, а Я не посилав його, і обнадіює вас неправдиво, — |
|
32
|
32
|
| тогw2 рaди си1це речE гDь: сE, ѓзъ посэщY на самeю и3 на р0дъ є3гw2, и3 не бyдетъ є3мY человёка посредЁ вaсъ, є4же ви1дэти благ†z, ±же ѓзъ сотворю2 вaмъ, гlетъ гDь, занE tступлeніе глаг0ла на гDа. | за те, так говорить Господь: ось, Я покараю Шемаію нехеламитянина і плем’я його; не буде від нього людини, яка живе серед народу цього, і не побачить він того добра, яке Я зроблю народу Моєму, — говорить Господь; бо він говорив усупереч Господу. |
|
Главa l
|
Глава 30
|
|
1
|
1
|
| Сл0во бhвшее ко їеремjи t гDа гlz: | Слово, яке було до Єремії від Господа: |
|
2
|
2
|
| тaкw речE гDь бGъ ї}левъ гlz: впиши2 вс‰ словесA въ кни6ги, ±же гlахъ къ тебЁ. | так говорить Господь, Бог Ізраїлів: напиши собі всі слова, які Я говорив тобі, у книгу. |
|
3
|
3
|
| Ћкw сE, днjе грzдyтъ, речE гDь, и3 возвращY преселeніе людjй мои1хъ ї}лz и3 їyды, речE гDь вседержи1тель, и3 возвращY | на зeмлю, ю4же дaхъ nтцє1мъ и4хъ, и3 њвладёютъ є4ю. | Бо ось, настають дні, — говорить Господь, — коли Я поверну з полону народ Мій, Ізраїля й Іуду, — говорить Господь; і приведу їх знову в ту землю, яку дав батькам їхнім, і вони будуть володіти нею. |
|
4
|
4
|
| И# сі‰ словесA, ±же гlа гDь њ ї}ли и3 њ їyдэ. | І ось ті слова, які сказав Господь про Ізраїля й Іуду. |
|
5
|
5
|
| Тaкw речE гDь: глaсъ стрaха ўслhшите: стрaхъ, и3 нёсть ми1ра. | Так сказав Господь: голос сум’яття і жаху чуємо ми, а не миру. |
|
6
|
6
|
| Вопроси1те и3 ви1дите, ѓще раждaетъ мyжескъ п0лъ; и3 њ страсЁ, въ нeмже и3мёти бyдутъ чрє1сла и3 спасeніе; понeже ви1дэхъ всsкаго человёка, и3 рyцэ є3гw2 на чрeслэхъ є3гw2 ѓки раждaющіz: њбрати1шасz ли1ца въ жeлтую болёзнь. | Запитайте і розсудіть: чи народжує чоловік? Чому ж Я бачу у кожного чоловіка руки на стегнах його, як у жінки при пологах, і обличчя у всіх бліді? |
|
7
|
7
|
| Q, лю1тэ! ћкw бhсть вели1къ дeнь т0й и3 нёсть под0бна є3мY: и3 врeмz тёсно є4сть їaкwву, и3 t тогw2 спасeтсz. | О, горе! великий той день, не було подібного до нього; це — тяжкий час для Якова, але він буде спасений від нього. |
|
8
|
8
|
| Въ т0й дeнь, речE гDь, сокрушY kрeмъ со вhи и4хъ и3 ќзы и4хъ раст0ргну: и3 не послyжатъ тjи ктомY чужди6мъ, | І буде у той день, — говорить Господь Саваоф: розіб’ю ярмо його, яке на шиї твоїй, і кайдани твої розірву; і не будуть уже служити чужоземцям, |
|
9
|
9
|
| но послyжатъ тjи гDу бGу своемY: и3 давjда царS и4хъ возстaвлю и5мъ. | але будуть служити Господу Богу своєму і Давиду, царю своєму, якого Я відновлю їм. |
|
10
|
10
|
| Сегw2 рaди ты2 не б0йсz, рaбе м0й їaкwве, гlетъ гDь, ни ўстрашaйсz, ї}лю: ћкw сE, ѓзъ сп7сy тz и3з8 земли2 дaльніz и3 сёмz твоE и3з8 земли2 плэнeніz и4хъ: и3 возврати1тсz пaки їaкwвъ и3 почjетъ и3 всsкагw добрA и3сп0лненъ бyдетъ, и3 не бyдетъ ўстрашazй тS. | І ти, рабе Мій Якове, не бійся, — говорить Господь, і не страшися, Ізраїлю; бо ось, Я спасу тебе з далекої країни і плем’я твоє із землі полону їх; і повернеться Яків і буде жити спокійно і мирно, і ніхто не буде страшити його, |
|
11
|
11
|
| Ћкw ѓзъ съ тоб0ю є4смь, гlетъ гDь, сп7сazй тS: ћкw сотворю2 скончaніе во всёхъ kзhцэхъ, въ нsже разсёzхъ тS: тебe же не сотворю2 во скончaніе, но накажy тz въ судЁ и3 њчищaz не њчи1щу тS. | бо Я з тобою, — говорить Господь, — щоб спасати тебе: Я зовсім знищу усі народи, серед яких розсіяв тебе, а тебе не знищу; Я буду карати тебе за мірою, але непокараним не залишу тебе. |
|
12
|
12
|
| Тaкw бо гlетъ гDь: возстaвихъ сокрушeніе твоE, болёзненна є4сть ћзва твоS, | Бо так говорить Господь: рана твоя незцілима, виразка твоя жорстока; |
|
13
|
13
|
| нёсть судsй судA твоегw2, на болёзнь врачевaлсz є3си2, п0льзы нёсть тебЁ: | ніхто не піклується про діла твої, щоб загоїти рану твою; цілющого лікування немає для тебе; |
|
14
|
14
|
| вси2 дрyзіе твои2 забhша тS, нижE вопр0сzтъ тS, ±же њ ми1рэ твоeмъ: ћкw ћзвою врaжіею порази1хъ тS, наказaніемъ твeрдымъ: мн0жества рaди непрaвды твоеS превозмог0ша грэси2 твои2. | усі друзі твої забули тебе, не шукають тебе; бо Я вразив тебе ударами ворожими, жорстоким покаранням за безліч беззаконь твоїх, тому що гріхи твої примножилися. |
|
15
|
15
|
| Что2 вопіeши њ сокрушeніи твоeмъ; неисцёльна є4сть болёзнь твоS мн0жества рaди непрaвды твоеS, и3 твeрдыхъ рaди грэхHвъ твои1хъ сотвори1хъ ти2 сі‰ (вс‰). | Чого волаєш ти про рани твої, про тяжкість хвороби твоєї? за безліч беззаконь твоїх Я зробив тобі це, тому що гріхи твої примножилися. |
|
16
|
16
|
| Тогw2 рaди вси2 kдyщіи тS и3з8zдeни бyдутъ, и3 вси2 врази2 твои2 пл0ть и4хъ всю2 и3з8zдsтъ: во мн0жествэ непрaвды твоеS ўмн0жишасz грэси2 твои2, сотвори1ша сі‰ тебЁ: и3 бyдутъ разграблsющіи тS въ разграблeніе, и3 всёхъ плэнsющихъ тS дaмъ во плэнeніе. | Але всі, що пожирають тебе, будуть пожерті; й усі вороги твої, усі самі підуть у полон, і спустошувачі твої будуть спустошені, й усіх грабіжників твоїх віддам на пограбування. |
|
17
|
17
|
| Ћкw њбzжY ћзву твою2 и3 t р†нъ твои1хъ ўврачyю тS, речE гDь: ћкw расточeннымъ назывaху тS, сіHне лови1тва нaша є4сть, ћкw нёсть взыскaющагw є3гw2. | Я обкладу тебе пластирем і зцілю тебе від ран твоїх, — говорить Господь. Тебе називали відкинутим, говорячи: «ось Сион, про який ніхто не запитує»; |
|
18
|
18
|
| Тaкw гlетъ гDь: сE, ѓзъ возвращY преселeніе їaкwвле и3 плённики є3гw2 поми1лую, и3 возгради1тсz грaдъ въ высотY свою2, и3 хрaмъ по чи1ну своемY ўтверди1тсz: | так говорить Господь: ось, поверну полон наметів Якова і селища його помилую; і місто знову буде побудоване на пагорбі своєму, і храм улаштується, як і раніше. |
|
19
|
19
|
| и3 и3зhдутъ и3з8 негw2 пою1щіи и3 глaсъ и3грaющихъ, и3 ўмн0жу |, и3 не ўмaлzтсz. | І вознесуться з них подяка і голос тих, що веселяться; і Я примножу їх, і не будуть зменшуватися, і прославлю їх, і не будуть принижені. |
|
20
|
20
|
| И# вни1дутъ сhнове и4хъ ћкоже и3 прeжде, и3 свидBніz и4хъ пред8 лицeмъ мои1мъ и3спрaвzтсz: и3 посэщY на вс‰ стужaющыz и5мъ, | І сини його будуть, як раніше, і сонм його буде стояти переді Мною, і покараю усіх гнобителів його. |
|
21
|
21
|
| и3 бyдутъ крёпльшіи є3гw2 на нS, и3 кнsзь є3гw2 и3з8 негw2 и3зhдетъ: и3 соберY |, и3 њбратsтсz ко мнЁ: кт0 бо є4сть т0й, и4же приложи1тъ сeрдце своE њбрати1тисz ко мнЁ; речE гDь. | І буде вождь його з нього самого, і владика його вийде із середовища його; і Я наближу його, і він приступить до Мене; бо хто відважиться сам собою наблизитися до Мене? — говорить Господь. |
|
22
|
22
|
| И# бyдете ми2 въ лю1ди, и3 ѓзъ вaмъ бyду въ бGа. | І ви будете Моїм народом, і Я буду вам Богом. |
|
23
|
23
|
| Ћкw гнёвъ гDень и3зhде ћръ, и3зhде гнёвъ њбращaемь, на нечєсти1выz пріи1детъ. | Ось, лютий вихор іде від Господа, вихор грізний; він упаде на голову нечестивих. |
|
24
|
24
|
| Не tврати1тсz гнёвъ ћрости гDни, д0ндеже сотвори1тъ и3 д0ндеже и3сп0лнитъ ўмышлeніе сeрдца своегw2: въ послBдніz дни6 познaете |. | Полум’яний гнів Господа не відвернеться, доки Він не звершить і не виконає намірів серця Свого. В останні дні зрозумієте це. |
|
Главa lа
|
Глава 31
|
|
1
|
1
|
| Во врeмz џно, речE гDь, бyду въ бGа р0ду ї}леву, и3 тjи бyдутъ ми2 въ лю1ди. | У той час, — говорить Господь, — Я буду Богом усім племенам Ізраїлевим, а вони будуть Моїм народом. |
|
2
|
2
|
| Тaкw речE гDь: њбрэт0хъ теплотY [Е#вр.: њбрэт0ша благодaть.] въ пустhни со и3зги1бшими t мечA: и3ди1те и3 не потреби1те ї}лz, | Так говорить Господь: народ, який уцілів від меча, знайшов милість у пустелі; йду заспокоїти Ізраїля. |
|
3
|
3
|
| гDь и3здалeча kви1тсz є3мY: люб0вію вёчною возлюби1хъ тS, тогw2 рaди вовлек0хъ тS въ щедрHты. | Здаля явився мені Господь і сказав: любов’ю вічною Я полюбив тебе і тому простяг до тебе благовоління. |
|
4
|
4
|
| Ћкw возграждy тz, и3 возгради1шисz, дёво ї}лева: в0змеши тmмпaны сво‰ и3 и3зhдеши съ соб0ромъ и3грaющихъ. | Я знову влаштую тебе, і ти будеш улаштована, діво Ізраїлева, знову будеш прикрашатися тимпанами твоїми і виходити у хороводі тих, що веселяться; |
|
5
|
5
|
| Е#щE насади1те віногрaды въ горЁ самарjйстэй, насаждaюще насади1те и3 похвали1те. | знову розведеш виноградники на горах Самарії; виноградарі, які будуть розводити їх, самі будуть і користуватися ними. |
|
6
|
6
|
| Ћкw є4сть дeнь воззвaніz tвэщавaющихъ въ горaхъ є3фрeмовыхъ: востaните и3 взhдите въ сіHнъ ко гDеви бGу нaшему: | Бо буде день, коли вартові на горі Єфремовій проголосять: «вставайте, і зійдемо на Сион до Господа Бога нашого». |
|
7
|
7
|
| ћкw тaкw речE гDь їaкwву: возвесели1тесz весeліемъ и3 воскли1кните на главY kзhкwвъ: слhшано сотвори1те и3 похвали1те, рцhте: сп7сE гDь лю1ди сво‰, њстaнокъ ї}левъ. | Бо так говорить Господь: радісно співайте про Якова і викликуйте перед главою народів: проголошуйте, славте і говоріть: «спаси, Господи, народ Твій, залишок Ізраїля!» |
|
8
|
8
|
| СE, ѓзъ ведY и5хъ t сёвера и3 соберY и5хъ t конє1цъ земли2 въ прaздникъ пaсхи: и3 чадороди1тъ нар0дъ мн0гъ, и3 возвратsтсz сёмw. | Ось, Я приведу їх із країни північної і зберу їх із країв землі; сліпий і кульгавий, вагітна і породілля разом з ними, — великий сонм повернеться сюди. |
|
9
|
9
|
| Съ плaчемъ и3зыд0ша, ґ со ўтэшeніемъ возведY |, проводS чрез8 ровeнники в0дъ по пути2 прaву, и3 не заблyдzтъ по немY: ћкw ѓзъ бёхъ ї}леви во nц7A, и3 є3фрeмъ пeрвенецъ ми2 є4сть. | Вони пішли зі сльозами, а Я поведу їх з утіхою; поведу їх біля потоків вод дорогою рівною, на якій не спіткнуться; бо Я — отець Ізраїля, і Єфрем — первісток Мій. |
|
10
|
10
|
| Слhшите, kзhцы, сл0во гDне, и3 возвэсти1те во џстровэхъ дaльнихъ и3 рцhте: развёzвый ї}лz соберeтъ є3го2 и3 снабди1тъ є3го2, ћкw пaстырь стaдо своE. | Слухайте слово Господнє, народи, і сповістіть островам віддаленим і скажіть: «Хто розсіяв Ізраїля, Той і збере його, і буде охороняти його, як пастир стадо своє»; |
|
11
|
11
|
| Ћкw и3збaви гDь їaкwва и3 и3з8sтъ є3го2 t руки2 си1льнэйшихъ є3гw2. | бо відкупить Господь Якова і визволить його від руки того, хто був сильнішим за нього. |
|
12
|
12
|
| И# пріи1дутъ и3 возвеселsтсz въ горЁ сіHнъ, и3 пріи1дутъ ко бlготaмъ гDнимъ, на зeмлю пшени1цы и3 вінA и3 плодHвъ, и3 скотHвъ и3 nвнHвъ: и3 бyдетъ душA и4хъ ћкоже дрeво плодови1то, и3 не взaлчутъ ктомY. | І прийдуть вони, і будуть торжествувати на висотах Сиону; і зберуться до благосердя Господа, до пшениці і вина і єлею, до агнців і волів; і душа їх буде як напоєний водою сад, і вони не будуть уже більше знемагати. |
|
13
|
13
|
| ТогдA возрaдуютсz дэви6цы въ собрaніи ю4ношей, и3 стaрцы возрaдуютсz: и3 њбращY плaчь и4хъ на рaдость, и3 ўтёшу и5хъ, и3 сотворю2 и5хъ вeселы. | Тоді дівчина буде веселитися у хороводі, і юнаки і старці разом; і зміню сум їх на радість і втішу їх, і звеселю їх після скорботи їх. |
|
14
|
14
|
| Возвели1чу и3 ўпою2 дyшу жерцє1въ сынHвъ леvjиныхъ, и3 лю1діе мои2 бlг0тъ мои1хъ насhтzтсz. | І насичу душу священиків жиром, і народ Мій насититься благами Моїми, — говорить Господь. |
|
15
|
15
|
| Тaкw речE гDь: глaсъ въ рaмэ слhшанъ бhсть плaча и3 рыдaніz и3 в0плz: рахи1ль плaчущисz ч†дъ свои1хъ, и3 не хотsше ўтёшитисz, ћкw не сyть. | Так говорить Господь: голос чутно у Рамі, крик і гірке ридання; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися за дітей своїх, бо їх немає. |
|
16
|
16
|
| Тaкw речE гDь: да почjетъ глaсъ тв0й t плaча и3 џчи твои2 t слeзъ, ћкw є4сть мздA дэлHмъ твои6мъ, гlетъ гDь, и3 возвратsтсz t земли2 врaжіz: | Так говорить Господь: утримай голос твій від ридання і очі твої від сліз, бо є нагорода за труд твій, — говорить Господь, — і повернуться вони із землі ворожої. |
|
17
|
17
|
| и3 є4сть надeжда послBднимъ твои6мъ, (гlетъ гDь,) и3 возвратsтсz сhнове твои2 въ предёлы сво‰. | І є надія для твого майбутнього, — говорить Господь, — і повернуться сини твої у наділи свої. |
|
18
|
18
|
| Слhшz слhшахъ є3фрeма плaчуща: наказaлъ мS є3си2, (гDи,) и3 наказaхсz: ѓзъ ћкоже телeцъ не научи1хсz: њбрати1 мz, и3 њбращyсz, ћкw ты2 є3си2 гDь бGъ м0й: | Чую Єфрема, який плаче: «Ти покарав мене, і я покараний, як телець неприборканий; наверни мене, і навернуся, бо Ти Господь Бог мій. |
|
19
|
19
|
| понeже послэди2 плэнeніz моегw2 покazхсz и3 послэди2 разумёніz моегw2 возстенaхъ въ дeнь посрамлeніz и3 показaхъ тебЁ, ћкw пріsхъ ўкори1зну t ю4ности моеS. | Коли я був навернений, я каявся, і коли був напоумлений, бив себе по стегнах; я був посоромлений, я був знічений, тому що ніс неславу юности моєї». |
|
20
|
20
|
| Сhнъ любeзенъ мнЁ є3фрeмъ, nтрочA питёющеесz [нёжное], понeже словесA мо‰ въ нeмъ, пaмzтію воспомzнY и5: тогw2 рaди потщaхсz њ нeмъ, ми1луzй поми1лую є3го2, речE гDь. | Чи не дорогий у Мене син Єфрем? чи не улюблене дитя? бо, як тільки заговорю про нього, завжди з любов’ю згадую про нього; нутро Моє обурюється за нього; змилосерджуся над ним, — говорить Господь. |
|
21
|
21
|
| Постaви себE самого2, сіHне, стрaжу, сотвори2 мучeніе, напрaви сeрдце твоE на пyть прaвъ, и4мже ходи1лъ є3си2: возврати1сz, дэви1це ї}лева, њбрати1сz во грaды тво‰ рыдaющи. | Постав собі дороговкази, постав собі стовпи, поверни серце твоє на дорогу, на путь, якою ти йшла; повертайся, діво Ізраїлева, повертайся у ці міста твої. |
|
22
|
22
|
| Док0лэ tвращaешисz, дщи2 њбезчeствованаz; ћкw создA гDь спcніе въ насаждeніе н0во, въ нeмже спcніи њбhдутъ человёцы. | Чи довго тобі блукати, відпала дочко? Бо Господь сотворить на землі щось нове: жона спасе чоловіка. |
|
23
|
23
|
| Ћкw тaкw речE гDь: є3щE рекyтъ сл0во сіE въ земли2 їудeйстэй и3 во градёхъ є3S, є3гдA возвращY преселeніе є3гw2: блгcвeнъ гDь на првdнэй горЁ с™ёй своeй: | Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: надалі, коли Я поверну полон їх, будуть говорити на землі Іуди й у містах його це слово: «нехай благословить тебе Господь, оселя правди, гора свята!» |
|
24
|
24
|
| и3 живyщіи во градёхъ їyдиныхъ и3 во всeй земли2 є3гw2, кyпнw со земледёлцемъ, и3 вознесeтсz во стaдэ. | Й оселиться на ній Іуда й усі міста його разом, хлібороби і ті, що ходять зі стадами. |
|
25
|
25
|
| Ћкw ўпои1хъ всsку дyшу жaждущу и3 всsку дyшу ѓлчущу насhтихъ. | Бо Я напою душу стомлену і насичу всяку душу скорботну. |
|
26
|
26
|
| Тогw2 рaди востaхъ t снA и3 ви1дэхъ, и3 с0нъ ми2 слaдокъ бhсть. | При цьому я прокинувся і подивився, і сон мій був приємний мені. |
|
27
|
27
|
| СE, днjе грzдyтъ, гlетъ гDь, и3 всёю ї}лz и3 їyду сёмz человёчо и3 сёмz ск0тское. | Ось, настають дні, — говорить Господь, — коли Я засію дім Ізраїлів і дім Іудин сіменем людини і сіменем худоби. |
|
28
|
28
|
| И# бyдетъ, ћкоже бдёхъ на нS потреби1ти и3 њѕл0бити, тaкw бдёти бyду њ ни1хъ, є4же созидaти и3 насаждaти, речE гDь. | І як Я спостерігав за ними, викорінюючи і знищуючи, і руйнуючи і гублячи, й ушкоджуючи, так буду спостерігати за ними, творячи і насаджуючи, — говорить Господь. |
|
29
|
29
|
| Въ ты6z дни6 не рекyтъ ктомY: nтцы2 kд0ша ки6слаz, ґ зyбы дётемъ њск0минишасz: | У ті дні вже не будуть говорити: «батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома», |
|
30
|
30
|
| но кjйждо свои1мъ грэх0мъ ќмретъ, и3 ћдшему ки6слаz њскоменsтсz зyбы є3гw2. | але кожен буде помирати за своє власне беззаконня; хто буде їсти кислий виноград, у того на зубах і оскома буде. |
|
31
|
31
|
| СE, днjе грzдyтъ, гlетъ гDь, и3 завэщaю д0му ї}леву и3 д0му їyдину завётъ н0въ, | Ось настають дні, — говорить Господь, — коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт, |
|
32
|
32
|
| не по завёту, є3г0же завэщaхъ nтцє1мъ и4хъ въ дeнь, въ џньже є4мшу ми2 за рyку и4хъ, и3звести2 | t земли2 є3гЂпетскіz, ћкw тjи не пребhша въ завётэ моeмъ, и3 ѓзъ небрег0хъ и5хъ, гlетъ гDь. | не такий завіт, який Я уклав з батьками їхніми у той день, коли узяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської; той завіт Мій вони порушили, хоч Я залишався у союзі з ними, — говорить Господь. |
|
33
|
33
|
| Ћкw сeй завётъ, є3г0же завэщaю д0му ї}леву по днeхъ џнэхъ, гlетъ гDь: даS зак0ны мо‰ въ мhсли и4хъ, и3 на сердцaхъ и4хъ напишY |, и3 бyду и5мъ въ бGа, и3 тjи бyдутъ ми2 въ лю1ди: | Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїлевим після тих днів, — говорить Господь: вкладу закон Мій у нутрощі їх і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом. |
|
34
|
34
|
| и3 не научи1тъ кjйждо бли1жнzго своего2 и3 кjйждо брaта своего2, глаг0лz: познaй гDа: ћкw вси2 познaютъ мS t мaла дaже и3 до вели1кагw и4хъ: ћкw млcтивъ бyду непрaвдамъ и4хъ и3 грэх0въ и4хъ не помzнY ктомY. | І вже не будуть учити один одного, брат брата, і говорити: «пізнайте Господа», бо усі самі будуть знати Мене, від малого до великого, — говорить Господь, — тому що Я прощу беззаконня їхні і гріхів їхніх уже не пом’яну більше. |
|
35
|
35
|
| Ѓще вознесeтсz нeбо на высотY, речE гDь, и3 ѓще смири1тсz и3сп0дъ земли2 ни1зу, и3 ѓзъ не tвeргу р0да ї}лева њ всёхъ, ±же сотвори1ша, гlетъ гDь. | Так говорить Господь, Який дав сонце для освітлення вдень, устави місяцю і зіркам для освітлення вночі, Який збурює море, так що хвилі його ревуть; Господь Саваоф — ім’я Йому. |
|
36
|
36
|
| Тaкw речE гDь, дaвый с0лнце во свётъ днE, лунY и3 ѕвёзды на свётъ н0щи, и3 в0пль на м0ри, и3 возшумёша вHлны є3гw2, гDь вседержи1тель и4мz є3мY. | Якщо ці устави перестануть діяти переді Мною, — говорить Господь, — то і плем’я Ізраїлеве перестане бути народом переді Мною назавжди. |
|
37
|
37
|
| Ѓще прем0лкнутъ зак0ны сjи t лицA моегw2, речE гDь, то2 и3 р0дъ ї}левъ престaнетъ бhти kзhкъ пред8 лицeмъ мои1мъ во вс‰ дни6. | Так говорить Господь: якщо небо може бути виміряне вгорі, й основи землі досліджені внизу, то і Я відкину все плем’я Ізраїлеве за все те, що вони робили, — говорить Господь. |
|
38
|
38
|
| СE, днjе грzдyтъ, речE гDь, и3 сози1ждетсz грaдъ гDеви t столпA ґнамеи1лz до врaтъ ўг0лныхъ: | Ось, настають дні, — говорить Господь, — коли місто впорядковане буде на славу Господа від вежі Анамеїла до воріт наріжних, |
|
39
|
39
|
| и3 и3зhдетъ размёреніе є3гw2 проти1ву є3мY до моги1лъ гари1въ, и3 њб8и1метсz w4крестъ и3збрaннымъ кaменіемъ, | і землемірний шнур піде далі прямо до пагорба Гарива й обійде Гоаф. |
|
40
|
40
|
| и3 всю2 ю3д0ль мeртвыхъ и3 пeпела, и3 вeсь ґссаримHfъ дaже до водотeчи кeдрскіz, дaже до ќгла к0ній врaтъ вост0чныхъ, њсщ7eніе гDеви, и3 ктомY не и3ст0ргнетсz и3 не потреби1тсz дaже до вёка. | І вся долина трупів і попелу, і все поле до потоку Кедрона, до рогу кінських воріт на схід, буде святинею Господа; не зруйнується і не розпадеться повіки. |
|
Главa lв
|
Глава 32
|
|
1
|
1
|
| Сл0во бhвшее t гDа ко їеремjи въ десsтое лёто седекjи, царS їyдина, то2 лёто nсмоенaдесzть навуходон0сору царю2 вавmлHнску. | Слово, яке було від Господа до Єремії у десятий рік Седекії, царя Юдейського; цей рік був вісімнадцятим роком Навуходоносора. |
|
2
|
2
|
| И# тогдA си1ла царS вавmлHнска nстр0гъ њбложи2 w4крестъ їеrли1ма, їеремjа же стрег0мь бsше во дворЁ темни1чнэмъ, и4же є4сть во дворЁ царS їyдина, | Тоді військо царя Вавилонського облягало Єрусалим, і Єремія пророк був ув’язнений у дворі сторожі, який був при домі царя Юдейського. |
|
3
|
3
|
| въ нeйже заключи2 є3го2 седекjа цaрь, глаг0лz: почт0 ты прорицaеши, глаг0лz: тaкw речE гDь: сE, ѓзъ даю2 сeй грaдъ въ рyцэ царS вавmлHнска, и3 в0зметъ є3го2, | Седекія, цар Юдейський, ув’язнив його туди, сказавши: «навіщо ти пророкуєш і говориш: так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це у руки царя Вавилонського, і він візьме його; |
|
4
|
4
|
| и3 седекjа цaрь їyдинъ не спасeтсz t руки2 халдeйски, ћкw предaніемъ предaстсz въ рyцэ царS вавmлHнска, и3 соглаг0летъ ўсты6 свои1ми ко ўстHмъ є3гw2, и3 џчи є3гw2 џчи є3гw2 ќзрzтъ, | і Седекія, цар Юдейський, не уникне рук халдеїв, але неодмінно відданий буде у руки царя Вавилонського, і буде говорити з ним устами до вуст, і очі його побачать очі його; |
|
5
|
5
|
| и3 въ вавmлHнъ вни1детъ седекjа и3 тY бyдетъ, д0ндеже посэщY є3го2, гlетъ гDь: ѓще же воевaти бyдете на халдє1и, ничесHже ўспёете; | і він відведе Седекію у Вавилон, де він і буде, доки не відвідаю його, — говорить Господь. Якщо ви будете воювати з халдеями, то не будете мати успіху?» |
|
6
|
6
|
| И# речE їеремjа: бhсть сл0во гDне ко мнЁ гlz: | І сказав Єремія: таке було до мене слово Господнє: |
|
7
|
7
|
| сE, ґнамеи1лъ, сhнъ салHмль, брaта nтцA твоегw2, и4детъ къ тебЁ, глаг0лz: прикупи2 себЁ село2 моE, є4же во ґнаfHfэ, ћкw тебЁ сyдъ ќжичества пріsти во притzжaніе. | ось Анамеїл, син Саллума, дядька твого, йде до тебе сказати: «купи собі поле моє, яке в Анафофі, тому що за правом родинним тобі слід купити його». |
|
8
|
8
|
| И# пріи1де ко мнЁ ґнамеи1лъ, сhнъ салHмль, брaта nтцA моегw2, по словеси2 гDню во дв0ръ темни1чный и3 речe ми: прикупи2 себЁ село2 моE, є4же во ґнаfHfэ въ земли2 веніамjни: ћкw тебЁ сyдъ прикупи1ти є5, тh бо стaрэй. И# разумёхъ, ћкw сл0во гDне є4сть, | Й Анамеїл, син дядька мого, прийшов до мене, за словом Господнім, у двір сторо́жі і сказав мені: «купи поле моє, яке в Анафофі, у землі Веніаміновій, тому що право спадщини твоє і право викупу твоє; купи собі». Тоді я дізнався, що це було слово Господнє. |
|
9
|
9
|
| и3 прикупи1хъ село2 ґнамеи1ле, сhна брaта nтцA моегw2, t ґнаfHfа, и3 постaвихъ є3мY седмьнaдесzть с‡кль сребрA, | І купив я поле в Анамеїла, сина дядька мого, яке в Анафофі, і відважив йому сім сиклів срібла і десять срібників; |
|
10
|
10
|
| и3 вписaхъ въ кни1гу и3 запечaтахъ, и3 засвидётелствовахъ пHслухи и3 постaвихъ сребро2 на вэсaхъ. | і записав у книгу і запечатав її, і запросив для цього свідків і відважив срібло на терезах. |
|
11
|
11
|
| И# взsхъ кни1гу куплeніz прочтeну и3 запечaтану. | І взяв я купчий запис, як запечатаний за законом і уставом, так і відкритий; |
|
12
|
12
|
| И# дaхъ кни1гу куплeніz варyхови сhну нирjину, сhна маассeова, пред8 nчи1ма ґнамеи1ла сhна брaта nтцA моегw2, и3 пред8 nчи1ма стоsщихъ пHслухъ и3 вписaвшихъ въ кни6ги куплeніz, и3 пред8 nчи1ма всёхъ їудewвъ, сэдsщихъ во дворЁ темни1чнэмъ. | і віддав цей купчий запис Варуху, синові Нирії, сина Маасеї, на очах Анамеїла, сина дядька мого, і на очах свідків, які підписали цей купчий запис, на очах усіх юдеїв, які сиділи на дворі сторо́жі; |
|
13
|
13
|
| И# завэщaхъ варyху пред8 nчи1ма и4хъ, глаг0лz: | і заповів Варуху в присутності їх: |
|
14
|
14
|
| тaкw речE гDь вседержи1тель бGъ ї}левъ: возми2 кни1гу сію2 куплeніz запечатлённу и3 кни1гу прочтeную и3 вложи2 ю5 въ сосyдъ гли1нzнъ, да пребyдетъ дни6 мн0жайшыz. | так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: візьми ці записи, цей купчий запис, який запечатаний, і цей запис відкритий, і поклади їх у глиняну посудину, щоб вони залишалися там багато днів. |
|
15
|
15
|
| Ћкw тaкw речE гDь вседержи1тель бGъ ї}левъ: є3щE притsжутсz хр†мины и3 сeла и3 віногрaды на сeй земли2. | Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: доми і поля і виноградники будуть знову купуватися у землі цій. |
|
16
|
16
|
| И# моли1хсz ко гDеви по tдaніи кни1ги прикуплeніz варyху сhну нирjину, глаг0лz: | І, передавши купчий запис Варуху, синові Нирії, я помолився Господу: |
|
17
|
17
|
| q, сhй гDи б9е! ты2 сотвори1лъ є3си2 нeбо и3 зeмлю крёпостію твоeю вели1кою и3 мhшцею твоeю выс0кою, не ўтаи1тсz t тебє2 ничт0же, | «о, Господи Боже! Ти створив небо і землю великою силою Твоєю і простягнутою правицею; для Тебе нічого немає неможливого; |
|
18
|
18
|
| творsй млcть въ тhсzщы и3 tдаsй грэхи2 w4тчи въ нBдра ч†дъ и4хъ по ни1хъ: бGъ вели1кій и3 крёпкій, | Ти являєш милість тисячам і за беззаконня батьків відплачуєш у надро дітям їхнім після них: Боже великий, сильний, Якому ім’я Господь Саваоф! |
|
19
|
19
|
| бGъ вели1ка совёта и3 си1ленъ дэлесы2, бGъ вели1кій вседержи1тель и3 великоимени1тъ гDь: џчи твои2 tвє1рсты на вс‰ пути6 сынHвъ человёческихъ, дaти комyждо по пути2 є3гw2 и3 по плодY начинaній є3гw2: | Великий у раді і сильний у ділах, Якого очі відкриті на усі путі синів людських, щоб відплачувати кожному за путями його і за плодами діл його, |
|
20
|
20
|
| и4же сотвори1лъ є3си2 знaмєніz и3 чудесA во земли2 є3гЂпетстэй, дaже до сегw2 днE и3 во ї}ли и3 въ лю1дехъ, и3 сотвори1лъ є3си2 и4мz себЁ, ћкоже дeнь сeй, | Який звершив чудеса і знамення у землі Єгипетській, і звершуєш до цього дня і в Ізраїлі і між усіма людьми, і сотворив Собі ім’я, як у цей день, |
|
21
|
21
|
| и3 и3звeлъ є3си2 лю1ди тво‰ ї}лz и3з8 земли2 є3гЂпетскіz знaмєніи и3 чудесы2, рук0ю крёпкою и3 мhшцею выс0кою и3 видBніи вели1кими, | і вивів народ Твій Ізраїля із землі Єгипетської знаменнями і чудесами, і рукою сильною і правицею простягнутою, при великому жаху, |
|
22
|
22
|
| и3 дaлъ є3си2 и5мъ сію2 зeмлю, є4юже клsлсz є3си2 nтцє1мъ и4хъ, зeмлю кипsщую мeдомъ и3 млек0мъ. | і дав їм землю цю, яку дати їм клятвено обіцяв батькам їхнім, землю, яка тече молоком і медом. |
|
23
|
23
|
| И# внид0ша и3 пріsша ю5, и3 не послyшаша глaса твоегw2 и3 въ зaповэдехъ твои1хъ не ходи1ша: вс‰, ±же заповёдалъ є3си2 и5мъ (твори1ти), не сотвори1ша, и3 сотвори1ша, да сбyдутсz и5мъ вс‰ ѕл†z сі‰. | Вони ввійшли і заволоділи нею, але не стали слухати гласу Твого і не чинили за законом Твоїм, не стали робити того, що Ти заповів їм робити, і за те Ти навів на них усі ці біди. |
|
24
|
24
|
| СE, нар0дъ и4детъ на сeй грaдъ взsти є3го2, и3 грaдъ прeданъ є4сть въ рyцэ халдeєвъ вою1ющихъ нaнь t лицA мечA и3 глaда и3 м0ра. Ћкоже гlалъ є3си2, тaкw и3 бhсть: и3 сE, ты2 зри1ши. | Ось, насипи досягають міста, щоб узяти його; і місто від меча і голоду і моровиці віддається у руки халдеїв, які воюють проти нього; що Ти говорив, те і сповнюється, і ось, Ти бачиш це. |
|
25
|
25
|
| Ґ ты2 ко мнЁ гlеши: притzжи2 себЁ село2 сребр0мъ: и3 вписaхъ въ кни1гу, и3 запечaтахъ, и3 засвидётелствовахъ пHслухи, грaдъ же предaстсz въ рyцэ халдє1йстэ. | А Ти, Господи Боже, сказав мені: «купи собі поле за срібло і запроси свідків», тоді як місто віддається у руки халдеїв». |
|
26
|
26
|
| И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ гlz: | І було слово Господнє до Єремії: |
|
27
|
27
|
| ѓзъ гDь бGъ всеS пл0ти, є3дA t менє2 ўтаи1тсz что2; | ось, Я Господь, Бог усякої плоті; чи є щось неможливе для Мене? |
|
28
|
28
|
| Сегw2 рaди тaкw речE гDь бGъ ї}левъ: tдaнъ предaстсz сeй грaдъ въ рyцэ царS вавmлHнска, и3 в0зметъ є3го2, | Тому так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це до рук халдеїв і до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і він візьме його, |
|
29
|
29
|
| и3 пріи1дутъ халдeє вою1ющіи на сeй грaдъ, и3 пожгyтъ є3го2 nгнeмъ, и3 хр†мины сожгyтъ, въ ни1хже кади1ша на кр0вэхъ свои1хъ ваaлу и3 возливaша возлі‰ніz богHмъ и3нBмъ, ко є4же разгнёвати мS. | і ввійдуть халдеї, які облягають це місто, запалять місто вогнем і спалять його і доми, на покрівлях яких підносилися куріння Ваалу і були узливання чужим богам, щоб прогнівляти Мене. |
|
30
|
30
|
| Понeже бёша сhнове ї}лєвы и3 сhнове ї{дины є3ди1ни творsще ѕло2 пред8 nчи1ма мои1ма t ю4ности своеS, сhнове ї}лєвы подвизaютъ мS на гнёвъ въ дёлэхъ рyкъ свои1хъ, речE гDь. | Бо сини Ізраїлеві й сини Іудині тільки зло робили перед очима Моїми від юности своєї; сини Ізраїлеві тільки прогнівляли Мене ділами рук своїх, — говорить Господь. |
|
31
|
31
|
| Ћкw на гнёвъ м0й и3 на ћрость мою2 бЁ грaдъ сeй, t негHже днE согради1ша є3го2 и3 дaже до сегw2 днE, ћкw tстaвити є3го2 t лицA моегw2, | І ніби для гніву Мого і люті Моєї існувало місто це від самого дня побудови його до цього дня, щоб Я відкинув його від лиця Мого |
|
32
|
32
|
| ѕл0бы рaди всsкіz сынHвъ ї}левыхъ и3 їyдиныхъ, ћкw сотвори1ша разгнёвати мS тjи и3 цaріе и4хъ, и3 кн‰зи и4хъ и3 вельмHжи и4хъ, и3 жерцы2 и4хъ и3 прор0цы и4хъ, мyжіе ї{дины и3 живyщіи во їеrли1мэ, | за усе зло синів Ізраїля і синів Іуди, яке вони для прогнівлення Мене робили, вони, царі їхні, князі їхні, священики їхні й пророки їхні, й мужі Іуди і жителі Єрусалима. |
|
33
|
33
|
| и3 њбрати1ша хребeтъ ко мнЁ, ґ не лицE: и3 наказaхъ | и3з8 ќтра, и3 не послyшаша пріsти наказaніz, | Вони повернулися до Мене спиною, а не лицем; і коли Я навчав їх, з раннього ранку навчав, вони не хотіли прийняти настановлення, |
|
34
|
34
|
| и3 положи1ша њсквернє1ніz сво‰ въ домY, и3дёже нарэчeсz и4мz моE, въ нечист0тахъ свои1хъ: | і в домі, над яким наречене ім’я Моє, поставили мерзоти свої, осквернили його. |
|
35
|
35
|
| и3 согради1ша трє1бища ваaлу, ±же въ дeбри сhна є3ннHмлz, є4же возноси1ти сhны сво‰ и3 дщє1ри сво‰ мол0ху, и4хже не заповёдахъ и5мъ, и3 не взhде на сeрдце моE, є4же сотвори1ти мeрзость сію2 на согрэшeніе їyдэ. | Влаштували капища Ваалу в долині синів Енномових, щоб проводити через вогонь синів своїх і дочок своїх на честь Молоха, чого Я не повелівав їм, і Мені на розум не спадало, щоб вони робили цю мерзоту, вводячи у гріх Іуду. |
|
36
|
36
|
| И# нн7э тaкw речE гDь бGъ ї}левъ ко грaду, њ нeмже ты2 глаг0леши: прeданъ бyдетъ въ рyцэ царS вавmлHнска мечeмъ и3 глaдомъ и3 м0ромъ. | І однак же нині так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про це місто, про яке ви говорите: «воно віддається у руки царя Вавилонського мечем і голодом і моровицею», — |
|
37
|
37
|
| СE, ѓзъ соберY | t всеS земли2, и3дёже разсёzхъ | во гнёвэ моeмъ и3 ћрости моeй и3 въ преwгорчeніи вeліемъ, и3 њбращY | на сіE мёсто, и3 посаждY | во ўповaніи, | ось, Я зберу їх з усіх країн, в які вигнав їх у гніві Моєму й у люті Моїй і у великому обуренні, і поверну їх на місце це і дам їм безпечне життя. |
|
38
|
38
|
| и3 бyдутъ ми2 въ лю1ди, и3 ѓзъ бyду и5мъ въ бGа: | Вони будуть Моїм народом, а Я буду їм Богом. |
|
39
|
39
|
| и3 дaмъ и5мъ пyть и4нъ и3 сeрдце и4но, боsтисz менє2 вс‰ дни6, на благотY и5мъ и3 чaдwмъ и4хъ по ни1хъ: | І дам їм одне серце й одну путь, щоб боялися Мене в усі дні життя, для блага свого і блага дітей своїх після них. |
|
40
|
40
|
| и3 завэщaю и5мъ завётъ вёчный, є3гHже не tвращY послэди2 и4хъ, и3 стрaхъ м0й дaмъ въ сeрдце и4хъ, ко є4же не tступи1ти и5мъ t менє2: | І укладу з ними вічний завіт, за яким Я не відвернуся від них, щоб благодіяти їм, і страх Мій вкладу у серця їхні, щоб вони не відступали від Мене. |
|
41
|
41
|
| и3 посэщY є4же ўбlжи1ти | и3 насаждY | въ сeй земли2 съ вёрою и3 со всёмъ с®цемъ мои1мъ и3 со всeю дш7eю моeю. | І буду радіти за них, благодіючи їм, і насаджу їх на землі цій твердо, від усього серця Мого і від усієї душі Моєї. |
|
42
|
42
|
| Ћкw тaкw речE гDь: ћкоже навед0хъ на лю1ди сі‰ вс‰ ѕл†z сі‰ вели6каz, тaкw ѓзъ наведY на ни1хъ вс‰ благwты2, ±же ѓзъ гlахъ къ ни6мъ. | Бо так говорить Господь: як Я навів на народ цей усе це велике зло, так наведу на них усе благо, яке Я вирік про них. |
|
43
|
43
|
| И# воз8wбладaютъ пaки сeлы на земли2, њ нeйже ты2 глаг0леши: непрох0дна бyдетъ t человBкъ и3 скотA, и3 предaшасz въ рyцэ халдє1йстэ. | І будуть купувати поля у землі цій, про яку ви говорите: «це пустеля, без людей і без худоби; вона віддана у руки халдеям»; |
|
44
|
44
|
| И# притsжутъ сeла сребр0мъ: и3 впи1шеши въ кни6ги, и3 запечaтаеши, и3 њпослуши1ши пHслухи въ земли2 веніамjни и3 w4крестъ їеrли1ма, и3 во градёхъ їyдиныхъ и3 во градёхъ г0рнихъ, и3 во градёхъ п0льныхъ и3 во градёхъ нагeвъ [ю4жныхъ]: ћкw возвращY преселє1ніz и4хъ, гlетъ гDь. | будуть купувати поля за срібло і вносити у записи, і запечатувати і запрошувати свідків — у землі Веніаміновій і в околицях Єрусалима, і в містах Іуди й у містах нагірних, і в містах низинних і у містах південних; бо поверну полон їх, — говорить Господь. |
|
Главa lг
|
Глава 33
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть сл0во гDне ко їеремjи втори1цею, т0йже бsше є3щE свsзанъ во дворЁ темни1чнэмъ, гlz: | І було слово Господнє до Єремії вдруге, коли він ще утримувався у дворі сторо́жі: |
|
2
|
2
|
| тaкw речE гDь, творsй зeмлю и3 ўстроszй ю5, є4же и3спрaвити ю5, гDь и4мz є3мY: | Так говорить Господь, Який створив [землю], Господь, Який упорядкував і утвердив її, — Господь ім’я Йому: |
|
3
|
3
|
| возопjй ко мнЁ, и3 tвэщaю ти2 и3 возвэщY тебЁ вели6каz и3 крBпкаz, и4хже не разумёлъ є3си2. | взивай до Мене — і Я відповім тобі, покажу тобі велике і недоступне, чого ти не знаєш. |
|
4
|
4
|
| Ћкw тaкw речE гDь бGъ ї}левъ њ домёхъ грaда сегw2 и3 њ хрaмэхъ царS їyдина, растeрзанныхъ на nстр0ги и3 на забр†ла, | Бо так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про доми міста цього і про доми царів юдейських, які руйнуються для завалів і для битви |
|
5
|
5
|
| є4же проти1витисz ко халдeємъ, и3 нап0лню є3го2 мeртвыми человBки, и5хже порази1хъ во гнёвэ моeмъ и3 въ ћрости моeй, и3 tврати1хъ лицE моE t ни1хъ всёхъ рaди ѕл0бъ и4хъ. | тими, які прийшли воювати з халдеями, щоб наповнити доми трупами людей, яких Я уражу у гніві Моєму й у люті Моїй, і за всі беззаконня яких Я сховав лице Моє від міста цього. |
|
6
|
6
|
| СE, ѓзъ наведY на нS срастёніе ћзвы и3 и3сцэлeніе, и3 и3зврачyю | и3 kвлю2 и5мъ, є4же слyшати, и3 и3сцэлю2 | и3 сотворю2 и5мъ ми1ръ и3 вёру: | Ось, Я прикладу йому пластир і цілющі засоби, і вилікую їх, і відкрию їм повноту миру й істини, |
|
7
|
7
|
| и3 њбращY преселeніе їyдино и3 преселeніе ї}лево, и3 сограждY |, ћкоже и3 прeжде, | і поверну полон Іуди і полон Ізраїля і влаштую їх, як спочатку, |
|
8
|
8
|
| и3 њчи1щу | t всёхъ непрaвдъ и4хъ, и4миже согрэши1ша ми2, и3 млcтивъ бyду всBмъ непрaвдамъ и4хъ, и4миже tступи1ша t менє2. | і очищу їх від усього нечестя їхнього, яким вони грішили переді Мною, і прощу всі беззаконня їхні, якими вони грішили переді Мною і відпали від Мене. |
|
9
|
9
|
| И# бyдетъ въ весeліе и3 во хвалY и3 въ вели1чіе всBмъ лю1демъ земли2, и5же ўслhшатъ вс‰ благwты2, ±же ѓзъ сотворю2 и5мъ, и3 ўбоsтсz, и3 њгорчaтсz њ всёхъ благотaхъ и3 њ всeмъ ми1рэ, є3г0же ѓзъ сотворю2 и5мъ. | І буде для мене Єрусалим радісним ім’ям, похвалою і честю перед усіма народами землі, які почують про усі блага, які Я зроблю йому, і здивуються і затремтять від усіх благодіянь і всього благоденства, яке Я доставлю йому. |
|
10
|
10
|
| Тaкw речE гDь: є3щE ўслhшитсz въ сeмъ мёстэ, њ нeмже вы2 глаг0лете: пyсто є4сть t человBкъ и3 t скHтъ, во градёхъ їyдиныхъ и3 внЁ їеrли1ма, њпустёвшихъ, понeже нёсть человёка, ни скотA, | Так говорить Господь: на цьому місці, про яке ви говорите: «воно порожнє, без людей і без худоби», — у містах юдейських і на вулицях Єрусалима, які порожні, без людей, без жителів, без худоби, |
|
11
|
11
|
| глaсъ весeліz и3 глaсъ рaдости, глaсъ женихA и3 глaсъ невёсты, глaсъ глаг0лющихъ: и3сповёдайтесz гDеви вседержи1телю, ћкw бlгъ гDь, ћкw въ вёкъ млcть є3гw2: и3 принесyтъ дaры похвалeніz въ д0мъ гDень, ћкw возвращY всE преселeніе земли2 тоS по прeжнему, речE гDь. | знову буде чутно голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої, голос тих, що говорять: «славте Господа Саваофа, бо благий Господь, бо повік милість Його», і голос тих, що приносять жертву подяки в домі Господньому; бо Я поверну полонених цієї землі в попередній стан, — говорить Господь. |
|
12
|
12
|
| Тaкw гlетъ гDь си1лъ: є3щE бyдутъ на сeмъ мёстэ пустёмъ, за є4же не бhти человёку, ни скотY, во всёхъ градёхъ є3гw2 њбит†лища пастухHвъ пасyщихъ џвцы, | Так говорить Господь Саваоф: на цьому місці, яке порожнє, без людей, без худоби, й у всіх містах його знову будуть оселі пастухів, які будуть пасти стада. |
|
13
|
13
|
| во градёхъ г0рнихъ и3 во градёхъ п0льныхъ, и3 во градёхъ нагeвъ и3 въ земли2 веніамjни, и3 во њкрeстныхъ їеrли1ма и3 во градёхъ їyдиныхъ, є3щE п0йдутъ џвцы къ руцЁ и3счислsющагw, гlетъ гDь. | У містах нагірних, у містах низинних і в містах південних, і в землі Веніаміновій, і в околицях Єрусалима, і в містах Іуди знову будуть проходити стада під рукою того, який рахує, — говорить Господь. |
|
14
|
14
|
| СE, днjе грzдyтъ, речE гDь, и3 возстaвлю сл0во бlго, є4же гlахъ къ д0му ї}леву и3 къ д0му їyдину. | Ось, настануть дні, — говорить Господь, — коли Я виконаю те добре слово, яке вирік про дім Ізраїлів і про дім Іудин. |
|
15
|
15
|
| Во днeхъ џнэхъ и3 въ то2 врeмz произрасти1ти сотворю2 давjду tрaсль прaвды, и3 сотвори1тъ сyдъ и3 прaвду на земли2. | У ті дні й у той час вирощу Давиду Паросток праведний, і буде чинити суд і правду на землі. |
|
16
|
16
|
| Во днeхъ џнэхъ сп7сeнъ бyдетъ їyда, и3 їеrли1мъ пребyдетъ въ надeжди: и3 сіE є4сть и4мz, и4мже нарекyтъ є3го2: гDь првdнъ нaшъ. | У ті дні Іуда буде спасенний і Єрусалим буде жити безпечно, і наречуть ім’я Йому: «Господь виправдання наше!» |
|
17
|
17
|
| Тaкw бо речE гDь: не њскудёетъ t давjда мyжъ сэдsй на прест0лэ д0му ї}лева: | Бо так говорить Господь: не припиниться у Давида муж, який сидить на престолі дому Ізраїлевого, |
|
18
|
18
|
| и3 t жерцє1въ и3 t леvjтwвъ не поги1бнетъ мyжъ t лицA моегw2, приносsй всесожжє1ніz и3 дaръ и3 творsй жє1ртвы по вс‰ дни6. | й у священиків-левитів не буде нестачі у мужі перед лицем Моїм, який в усі дні возносить всепалення і спалює приношення і звершує жертви. |
|
19
|
19
|
| И# бhсть сл0во гDне ко їеремjи гlz: | І було слово Господнє до Єремії: |
|
20
|
20
|
| тaкw гlетъ гDь: м0жетъ ли разори1тисz завётъ м0й со днeмъ и3 завётъ м0й съ н0щію, є4же не бhти дню2 и3 н0щи во врeмz своE; | так говорить Господь: якщо можете зруйнувати завіт Мій про день і завіт Мій про ніч, щоб день і ніч не приходили у свій час, |
|
21
|
21
|
| то2 и3 завётъ м0й разори1тсz съ давjдомъ раб0мъ мои1мъ, є4же не бhти t негw2 сhну цaрствующу на прест0лэ є3гw2, и3 съ леv‡ты и3 свzщє1нники рабы6 мои1ми. | то може бути зруйнований і завіт Мій з рабом Моїм Давидом, так що не буде у нього сина, який царює на престолі його, і також з левитами-священиками, служителями Моїми. |
|
22
|
22
|
| Ћкоже сочтє1ны бhти не м0гутъ ѕвёзды небє1сныz, ни и3змёренъ бhти пес0къ морскjй, тaкw ўмн0жу сёмz рабA моегw2 давjда и3 леvjты служи1тєли мо‰. | Як незліченне небесне воїнство і невимірний пісок морський, так розмножу плем’я Давида, раба Мого, і левитів, які служать Мені. |
|
23
|
23
|
| И# бhсть сл0во гDне ко їеремjи гlz: | І було слово Господнє до Єремії: |
|
24
|
24
|
| є3дA не ви1дэлъ є3си2, что2 рек0ша лю1діе сjи, глаг0люще: двA нарHда, и5хже и3збрA гDь, и3 сE, tвeрже |: и3 преwгорчи1ша людjй мои1хъ, (сегw2 рaди) ћкw да не бyдетъ ктомY нар0дъ пред8 ни1ми; | чи не бачиш, що народ цей говорить: «ті два племені, які обрав Господь, Він відкинув?» і через це вони зневажають народ Мій, ніби він уже не був народом у очах їх. |
|
25
|
25
|
| Тaкw речE гDь: не положи1хъ ли u5бо завёта моегw2 междY днeмъ и3 н0щію и3 зак0нwвъ небеси2 и3 земли2; | Так говорить Господь: якщо завіту Мого про день і ніч і уставів неба і землі Я не утвердив, |
|
26
|
26
|
| ТогдA и3 сёмz їaкwвле и3 давjда рабA моего2 tвeргу, є4же не пріsти t сёмене є3гw2 кнzзeй сёмене ґвраaма и3 їсаaка и3 їaкwва: ћкw пaки возвращY плёнъ и4хъ и3 поми1лую и5хъ. | то і плем’я Якова і Давида, раба Мого, відкину, щоб не брати більше владик з його племені для племені Авраама, Ісаака та Якова; бо поверну їх із полону і помилую їх. |
|
Главa lд
|
Глава 34
|
|
1
|
1
|
| Сл0во, є4же бhсть ко їеремjи t гDа, є3гдA навуходон0соръ цaрь вавmлHнскій и3 вси2 вHи є3гw2, и3 всS землS влaсти є3гw2 и3 вси2 лю1діе воевaху на їеrли1мъ и3 на вс‰ грaды ї{дины, гlz: | Слово, яке було до Єремії від Господа, коли Навуходоносор, цар Вавилонський, і все військо його і всі царства землі, підвладні руці його, і всі народи воювали проти Єрусалима і проти усіх міст його: |
|
2
|
2
|
| тaкw речE гDь бGъ ї}левъ: и3ди2 ко седекjи царю2 їyдину и3 речeши є3мY: тaкw речE гDь: предaніемъ предaстсz сeй грaдъ въ рyцэ царS вавmлHнска, и3 в0зметъ є3го2 и3 пожжeтъ є3го2 nгнeмъ: | так говорить Господь, Бог Ізраїлів: йди і скажи Седекії, царю Юдейському, і скажи йому: так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це у руки царя Вавилонського, і він спалить його вогнем; |
|
3
|
3
|
| и3 ты2 не ўцэлёеши t рукY є3гw2, и3 ћтъ бyдеши, и3 въ рyцэ є3гw2 предaсисz: и3 џчи твои2 џчи є3гw2 ќзрzтъ, и3 ўстA є3гw2 со ўсты6 твои1ми соглаг0лютъ, и3 въ вавmлHнъ вни1деши. | і ти не уникнеш руки його, але неодмінно будеш узятий і відданий у руки його, і очі твої побачать очі царя Вавилонського, і вуста його будуть говорити до твоїх вуст, і підеш у Вавилон. |
|
4
|
4
|
| Но nбaче слhши сл0во гDне, седекjе, царю2 їyдинъ! тaкw гlетъ гDь къ тебЁ: не ќмреши t мечA, но въ ми1рэ ќмреши: | Утім, слухай слово Господнє, Седекіє, царю Юдейський! так говорить Господь про тебе: ти не помреш від меча; |
|
5
|
5
|
| и3 ћкоже плaкаша nтцє1въ твои1хъ цaрствовавшихъ прeжде тебє2, восплaчутсz и3 тебє2: ўвы2, г0споди, и5: ўвы2, г0споди! восплaчутсz и3 тебє2, ћкw сл0во ѓзъ согlахъ, речE гDь. | ти помреш у мирі, і як для батьків твоїх, попередніх царів, які були раніше тебе, спалювали при похованні пахощі, так спалять і для тебе й оплачуть тебе: «горе, государю!», бо Я вирік це слово, — говорить Господь. |
|
6
|
6
|
| И# глаг0ла їеремjа прbр0къ ко седекjи царю2 їyдину вс‰ словесA сі‰ во їеrли1мэ. | Єремія пророк усі слова ці переказав Седекії, царю Юдейському, в Єрусалимі. |
|
7
|
7
|
| И# си1ла царS вавmлHнска воевA на їеrли1мъ и3 на грaды ї{дины њстaвшыzсz: на лахjсъ и3 на ґзи1ку, ћкw тjи њстaшасz во градёхъ їyдиныхъ грaды твє1рды. | Тим часом військо царя Вавилонського воювало проти Єрусалима і проти усіх міст юдейських, які ще залишалися, проти Лахиса й Азеки; бо з міст юдейських тільки ці залишалися, як міста укріплені. |
|
8
|
8
|
| Сл0во бhвшее ко їеремjи t гDа, повнегдA скончaти царю2 седекjи завётъ къ лю1демъ, и5же во їеrли1мэ, є4же нарещи2 и5мъ tпущeніе, | Слово, яке було до Єремії від Господа після того, як цар Седекія уклав завіт з усім народом, який був у Єрусалимі, щоб оголосити свободу, |
|
9
|
9
|
| є4же tпусти1ти комyждо рабA своего2 и3 комyждо рабhню свою2, є3врeанина и3 є3врeаныню, свобHдны, да не раб0таетъ мyжъ t ї}лz. | щоб кожен відпустив на волю раба свого і рабиню свою, єврея та єврейку, щоб ніхто з них не тримав у рабстві юдея, брата свого. |
|
10
|
10
|
| И# њбрати1шасz вси2 вельмHжи и3 вси2 лю1діе вступи1вшіи въ завётъ, є4же tпусти1ти комyждо рабA своего2 и3 комyждо рабY свою2 свобHдны и3 ктомY не владёти и4ми. Слhшаша u5бо и3 tпусти1ша. | І послухалися усі князі і весь народ, які вступили у завіт, щоб відпустити кожному раба свого і кожному рабиню свою на волю, щоб не тримати їх надалі у рабах, — і послухалися і відпустили; |
|
11
|
11
|
| И# њбрати1шасz по си1хъ вспsть и3 ўдержaша пaки рабы6 и3 рабы6ни сво‰, и5хже tпусти1ша своб0дныхъ, и3 взsша въ рабы6 и3 рабы6ни. | але після того, роздумавши, стали брати назад рабів і рабинь, яких відпустили на волю, і примусили їх бути рабами і рабинями. |
|
12
|
12
|
| И# бhсть сл0во гDне ко їеремjи t гDа гlz: | І було слово Господнє до Єремії від Господа: |
|
13
|
13
|
| тaкw речE гDь бGъ ї}левъ: ѓзъ завэщaхъ завётъ ко nтцє1мъ вaшымъ въ дeнь, въ џньже и3збaвихъ | t земли2 є3гЂпетскіz, и3з8 д0му раб0ты, гlz: | так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я уклав завіт з батьками вашими, коли вивів їх із землі Єгипетської, з дому рабства, і сказав: |
|
14
|
14
|
| є3гдA скончaютсz шeсть лётъ, да tпyстиши брaта своего2 є3врeанина, и4же пр0данъ є4сть тебЁ: и3 да дёлаетъ ти2 шeсть лётъ, и3 да tпyстиши є3го2 своб0дна t себє2. И# не послyшаша менE nтцы2 вaши, ни приклони1ша ќха своегw2. | «наприкінці сьомого року відпускайте кожен брата свого, єврея, який продав себе тобі; нехай він працює на тебе шість років, а потім відпусти його від себе на волю»; але батьки ваші не послухали Мене і не прихилили вуха свого. |
|
15
|
15
|
| И# њбрати1стесz вы2 днeсь сотвори1ти пр†ваz пред8 nчи1ма мои1ма, є4же нарещи2 комyждо tпущeніе бли1жнzгw своегw2: и3 соверши1сте завётъ пред8 лицeмъ мои1мъ въ домY, и3дёже нарэчeсz и4мz моE въ нeмъ: | Ви нині навернулися і зробили справедливо перед очима Моїми, оголосивши кожен волю ближньому своєму, й уклали переді Мною завіт у домі, над яким наречене ім’я Моє; |
|
16
|
16
|
| и3 tврати1стесz, и3 њскверни1сте завётъ м0й, є4же возврати1ти комyждо рабA своего2 и3 комyждо рабY свою2, и5хже tпусти1сте свобHдны душeю и4хъ: и3 покори1сте и5хъ, ћкоже бhти ў вaсъ въ рабы6 и3 въ рабы6ни. | але потім роздумали і знеславили ім’я Моє, і повернули до себе кожен раба свого і кожен рабиню свою, яких відпустили на волю, куди душі їх завгодно, і примушуєте їх бути у вас рабами і рабинями. |
|
17
|
17
|
| Тогw2 рaди си1це речE гDь: вы2 не послyшасте менE, нарещи2 tпущeніz кjйждо брaту своемY и3 кjйждо бли1жнему своемY: сE, ѓзъ нарицaю tпущeніе вaмъ на мeчь и3 на смeрть и3 на глaдъ, и3 дaмъ вы2 на разсhпаніе всBмъ цaрствамъ зємнhмъ: | Тому так говорить Господь: ви не послухалися Мене у тому, щоб кожен оголосив волю братові своєму і ближньому своєму; за те ось Я, — говорить Господь, — проголошую вам свободу піддатися мечу, моровиці й голоду, і віддам вас на озлоблення в усі царства землі; |
|
18
|
18
|
| и3 дaмъ мyжы преступи1вшыz завётъ м0й и3 не хранsщыz словeсъ завёта моегw2, є3мyже соизв0лиша пред8 лицeмъ мои1мъ: телцA є3г0же разсэк0ша на двЁ ч†сти и3 ходи1ша междY раздэлeнными частьми2 є3гw2: | і віддам тих, що переступили завіт Мій і не устояли у словах завіту, який вони уклали перед лицем Моїм, розсікши тельця надвоє і пройшовши між розсіченими частинами його, |
|
19
|
19
|
| кн‰зи ї{дины и3 кн‰зи їеrли6мли, и3 вельм0жы и3 жерцы2 и3 вс‰ лю1ди земли2 ходsщыz междY раздэлeнымъ телцeмъ, | князів юдейських і князів єрусалимських, євнухів і священиків і увесь народ землі, який проходив між розсіченими частинами тельця, — |
|
20
|
20
|
| и3 дaмъ | въ рyки врагHмъ и4хъ и3 въ рyки и4щущихъ души2 и4хъ, и3 бyдутъ трyпи и4хъ въ ћдь пти1цамъ небє1снымъ и3 ѕвэрє1мъ зємнhмъ: | віддам їх до рук ворогів їхніх і до рук тих, що шукають душí їх, і трупи їхні будуть споживою птахам небесним і звірам земним. |
|
21
|
21
|
| и3 седекjю царS їудeйска и3 кн‰зи є3гw2 дaмъ въ рyцэ врагHвъ и4хъ и3 въ рукY и4щущихъ души2 и4хъ и3 въ рукY в0инства царS вавmлHнска, tбэгaющихъ t ни1хъ. | І Седекію, царя Юдейського, і князів його віддам до рук ворогів їхніх і до рук тих, що шукають душí їх, і до рук війська царя Вавилонського, яке відступило від вас. |
|
22
|
22
|
| СE, ѓзъ завэщaю, речE гDь, и3 возвращY | въ зeмлю сію2, и3 повою1ютъ на ню2, и3 в0змутъ ю5, и3 пожгyтъ ю5 nгнeмъ и3 грaды ї{дины: и3 дaмъ | въ непрохHдны t живyщихъ. | Ось, Я дам повеління, — говорить Господь, — і поверну їх до цього міста, і вони нападуть на нього, і візьмуть його, і спалять його вогнем, і міста Юдеї зроблю пустелею безлюдною. |
|
Главa lє
|
Глава 35
|
|
1
|
1
|
| Сл0во бhвшее ко їеремjи t гDа, во дни6 їwакjма сhна їwсjина, царS їyдина, гlz: | Слово, яке було до Єремії від Господа у дні Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського: |
|
2
|
2
|
| и3ди2 въ д0мъ рихaвль и3 призови2 | и3 веди2 | въ д0мъ гDень, во є3ди1нъ t дворHвъ, и3 напои1ши | він0мъ. | йди у дім Рехавитів і поговори з ними, і приведи їх у дім Господній, в одну з кімнат, і дай їм пити вина. |
|
3
|
3
|
| И# и3звед0хъ їез0нію сhна їеремjина, сhна хавасjина, и3 брaтію є3гw2, и3 сhны є3гw2, и3 вeсь д0мъ рихaвль, | Я взяв Іазанію, сина Єремії, сина Авацинії, і братів його, і всіх синів його і весь дім Рехавитів, |
|
4
|
4
|
| и3 введ0хъ | въ д0мъ гDень, во храни1лище и3мёніz сынHвъ ґнaніи, сhна годолjина, человёка б9іz, и4же є4сть бли1з8 д0му кнzзeй, вhше д0му маасeова, сhна селHмлz, стрегyшагw дв0ръ. | і привів їх у дім Господній, в кімнату синів Анана, сина Годолії, людини Божої, яка поряд з кімнатою князів, над кімнатою Маасеї, сина Селлумового, стража біля входу; |
|
5
|
5
|
| И# постaвихъ пред8 ни1ми корчaгъ вінA и3 чaшы, и3 рек0хъ: пjйте віно2. | і поставив перед синами дому Рехавитів повні чаші вина і склянки і сказав їм: пийте вино. |
|
6
|
6
|
| И# рек0ша: не піeмъ вінA, ћкw їwнадaвъ сhнъ рихaвль, nтeцъ нaшъ, заповёда нaмъ, глаг0лz: не пjйте вінA вы2 и3 сhнове вaши до вёка: | Але вони сказали: ми вина не п’ємо; тому що Іонадав, син Рехава, батько наш, дав нам заповідь, сказавши: «не пийте вина ні ви, ні діти ваші, повіки; |
|
7
|
7
|
| и3 хрaминъ да не соградитE, и3 сёмене не сёйте, и3 віногрaдъ да не бyдетъ вaмъ, но въ кyщахъ да живeте вс‰ дни6 животA вaшегw, да поживeте дни6 мнHги на земли2, на нeйже њбитaете вы2. | і домів не будуйте, і насіння не сійте, і виноградників не розводьте, і не майте їх, але живіть у наметах в усі дні життя вашого, щоб вам довгий час прожити на тій землі, де ви подорожніми». |
|
8
|
8
|
| И# послyшахомъ словесE їwнадaва nтцA нaшегw, є4же не пи1ти вінA вс‰ дни6 животA нaшегw, мы2 и3 жєны2 нaшz, и3 сhнове нaши и3 дщє1ри нaшz, | І ми послухалися голосу Іонадава, сина Рехавового, батька нашого, в усьому, що він заповів нам, щоб не пити вина в усі дні наші, — ми і дружини наші, і сини наші і дочки наші, — |
|
9
|
9
|
| и3 є4же не сограждaти хрaминъ жи1ти тaмw: и3 віногрaда и3 ни1вы и3 сёмене не бhсть нaмъ. | і щоб не будувати домів для проживання нашого; і в нас немає ні виноградників, ні полів, ні посіву; |
|
10
|
10
|
| И# жи1хомъ въ кyщахъ, и3 послyшахомъ и3 сотвори1хомъ по всBмъ, є3ли6ка заповёда нaмъ їwнадaвъ nтeцъ нaшъ. | а живемо в наметах і в усьому слухаємося і робимо все, що заповів нам Іонадав, батько наш. |
|
11
|
11
|
| И# бhсть, є3гдA пріи1де навуходон0соръ цaрь вавmлHнскій на зeмлю нaшу, и3 рек0хомъ: вшeдше да вни1демъ во їеrли1мъ t лицA халдeйска и3 t лицA си1лы ґссmрjйскіz: и3 всели1хомсz тY. | Коли ж Навуходоносор, цар Вавилонський, прийшов у землю цю, ми сказали: «вийдемо, підемо в Єрусалим від війська халдеїв і від війська арамеїв», і ось, ми живемо в Єрусалимі. |
|
12
|
12
|
| И# бhсть сл0во гDне ко їеремjи гlz: | І було слово Господнє до Єремії: |
|
13
|
13
|
| тaкw гlетъ гDь си1лъ, бGъ ї}левъ: и3ди2 и3 рцы2 человёку їyдину и3 живyщымъ во їеrли1мэ: є3дA не воспріи1мете наказaніz послyшати словeсъ мои1хъ; | так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: іди і скажи мужам Іуди і жителям Єрусалима: невже ви не візьмете з цього настановлення для себе, щоб слухатися слів Моїх? — говорить Господь. |
|
14
|
14
|
| Ўтверди1ша сл0во сhнове їwнадaва, сhна рихaвлz, є4же заповёда сынHмъ свои6мъ, є4же не пи1ти вінA, и3 не пи1ша дaже до днE сегw2, ћкw послyшаша зaповэди nтцA своегw2: ѓзъ же гlахъ къ вaмъ заyтра, и3 не послyшасте менE: | Слова Іонадава, сина Рехавового, який заповів синам своїм не пити вина, виконуються, і вони не п’ють до цього дня, тому що слухаються заповіту батька свого; а Я безперестанно говорив вам, говорив з раннього ранку, і ви не послухалися Мене. |
|
15
|
15
|
| и3 посылaхъ къ вaмъ рабы6 мо‰ прbр0ки, ќтренюz и3 гlz: њбрати1тесz кjйждо t пути2 своегw2 ѕлaгw, и3 лyчше сотвори1те дэлA сво‰, и3 не ходи1те в8слёдъ богHвъ и3нёхъ, є4же служи1ти и5мъ, и3 вселитeсz на земли2, ю4же дaхъ вaмъ и3 nтцє1мъ вaшымъ: и3 не приклони1сте ўшeсъ вaшихъ и3 не послyшасте. | Я посилав до вас усіх рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, і говорив: «наверніться кожен від злого шляху свого і виправте поведінку вашу, і не ходіть слідом інших богів, щоб служити їм; і будете жити на цій землі, яку Я дав вам і батькам вашим»; але ви не прихилили вуха свого і не послухалися Мене. |
|
16
|
16
|
| И# ўстaвиша сhнове їwнад†вли, сhна рихaвлz, зaповэдь nтцA своегw2, ю4же заповёда и5мъ: ґ лю1діе мои2 не послyшаша менE. | Оскільки сини Іонадава, сина Рехавового, виконують заповідь батька свого, яку він заповів їм, а народ цей не слухає Мене, |
|
17
|
17
|
| Сегw2 рaди си1це речE гDь си1лъ, бGъ ї}левъ: сE, ѓзъ наведY на їyду и3 на вс‰ живyщыz во їеrли1мэ вс‰ ѕл†z, ±же согlахъ на нS: понeже гlахъ въ ни6мъ, и3 не послyшаша, призывaхъ |, и3 не tвэщaша ми2. | тому так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я наведу на юдеїв і на усіх жителів Єрусалима усе те зло, яке Я вирік на них, тому що Я говорив їм, а вони не слухалися, кликав їх, а вони не відповідали. |
|
18
|
18
|
| Д0му же рихaвлю речE їеремjа: тaкw речE гDь бGъ вседержи1тель: понeже послyшаша сhнове їwнадaва, сhна рихaвлz, зaповэди nтцA своегw2, твори1ти, є3ли6ка заповёда и5мъ nтeцъ и4хъ: | А дому Рехавитів сказав Єремія: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: за те, що ви послухалися заповіту Іонадава, батька вашого, і зберігаєте усі заповіді його і в усьому чините, як він заповів вам, — |
|
19
|
19
|
| сегw2 рaди сі‰ гlетъ гDь си1лъ, бGъ ї}левъ: не њскудёетъ мyжъ сынHвъ їwнадaвлихъ, сhна рихaвлz, стоsй пред8 лицeмъ мои1мъ, вс‰ дни6 земли2. | за те, так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: не відніметься в Іонадава, сина Рехавового, муж, який стоїть перед лицем Моїм в усі дні. |
|
Главa lѕ
|
Глава 36
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть въ лёто четвeртое їwакjма, сhна їwсjина, царS їyдина, бhсть сл0во гDне ко їеремjи гlz: | У четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, було таке слово до Єремії від Господа: |
|
2
|
2
|
| возми2 себЁ сви1токъ кни1жный и3 напиши2 въ нeмъ вс‰ словесA, ±же согlахъ къ тебЁ на ї}лz и3 на їyду и3 на вс‰ kзы6ки, t негHже днE гlахъ къ тебЁ, t днE їwсjи царS їyдина и3 до сегw2 днE: | візьми собі книжковий сувій і напиши у ньому усі слова, які Я говорив тобі про Ізраїля і про Іуду і про усі народи з того дня, як Я почав говорити тобі, від днів Іосії до цього дня; |
|
3
|
3
|
| нeгли ўслhшитъ д0мъ їyдинъ вс‰ ѕл†z, ±же ѓзъ помышлsю сотвори1ти и5мъ, да tвратsтсz t пути2 своегw2 ѕлaгw, и3 млcтивъ бyду непрaвдамъ и4хъ и3 грэхHмъ и4хъ. | можливо, дім Іудин почує про усі біди, які Я думаю зробити їм, щоб вони навернулися кожен від злого шляху свого, щоб Я простив неправду їх і гріх їх. |
|
4
|
4
|
| И# призвA їеремjа варyха, сhна нирjина: и3 вписA варyхъ t ќстъ їеремjиныхъ вс‰ словесA гDнz, ±же согlа къ немY, во сви1токъ кни1жный. | І покликав Єремія Варуха, сина Нирії, і написав Варух у книжковий сувій з уст Єремії всі слова Господа, які Він говорив йому. |
|
5
|
5
|
| И# заповёда їеремjа варyху глаг0лz: менE стрегyтъ, и3 не могY вни1ти въ д0мъ гDень, | І наказав Єремія Варуху і сказав: я ув’язнений і не можу йти у дім Господній; |
|
6
|
6
|
| ты2 u5бо вни1ди и3 прочти2 во сви1тцэ сeмъ, въ нeмже написaлъ є3си2 t ќстъ мои1хъ словесA гDнz, во ќшы людjй въ домY гDни въ дeнь постA и3 во ќшы всемY д0му їyдину, приходsщымъ t градHвъ свои1хъ, да прочтeши и5мъ: | отже, йди ти і прочитай написані тобою в сувої з уст моїх слова Господні вголос народу у домі Господньому у день посту, також і вголос усім юдеям, які прийшли із міст своїх, прочитай їх; |
|
7
|
7
|
| нeгли падeтъ моли1тва и4хъ пред8 лицeмъ гDнимъ, и3 tвратsтсz t пути2 своегw2 ѕлaгw: ћкw вели1ка ћрость и3 гнёвъ гDень, є3г0же согlа на лю1ди сі‰. | можливо, вони піднесуть смиренне моління перед лице Господа і навернуться кожен від злого шляху свого; бо великий гнів і обурення, яке оголосив Господь на народ цей. |
|
8
|
8
|
| И# сотвори2 варyхъ сhнъ нирjинъ по всемY, є3ли6ка заповёда є3мY їеремjа прbр0къ прочести2 во кни1зэ словесA гDнz въ домY гDни. | Варух, син Нирії, зробив усе, що наказав йому пророк Єремія, щоб слова Господні, написані у сувої, прочитати у домі Господньому. |
|
9
|
9
|
| И# бhсть въ пsтое лёто їwакjма царS їyдина, въ девsтый мцcъ, заповёдаша п0стъ пред8 лицeмъ гDнимъ всBмъ лю1демъ во їеrли1мэ и3 всемY мн0жеству, є4же сни1десz t градHвъ їyдиныхъ во їеrли1мъ. | У п’ятий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, у дев’ятому місяці оголосили піст перед лицем Господа усьому народу в Єрусалимі і всьому народу, який прийшов до Єрусалима з міст юдейських. |
|
10
|
10
|
| И# прочтE варyхъ во кни1зэ словесA їерем‡ина въ домY гDни, въ домY гамарjевэ, сhна сафaнz книг0чіz, во дворЁ вhшнемъ, во преддвeріи врaтъ д0му гDнz н0выхъ, во ќшы всёхъ людjй. | І прочитав Варух написані у сувої слова Єремії у домі Господньому, в кімнаті Гемарії, сина Сафанового, писаря, на верхньому дворі, біля входу у нові ворота дому Господнього, вголос усьому народу. |
|
11
|
11
|
| И# слhша міхeй сhнъ гамарjевъ, сhна сафaнz, вс‰ словесA гDнz t кни1ги. | Михей, син Гемарії, сина Сафанового, чув усі слова Господні, написані у сувої, |
|
12
|
12
|
| И# сни1де въ д0мъ царeвъ, въ д0мъ кни1жника, и3 сE, тaмw вси2 кн‰зи сэдsху, є3лісaмъ книг0чій и3 далeа сhнъ селемjевъ, и3 наfaнъ сhнъ ґховHровъ и3 гамарjа сhнъ сафaнь, и3 седекjа сhнъ ґнaніинъ и3 вси2 кн‰зи, | і зійшов у дім царя, у кімнату царського писаря, і ось, там сиділи усі князі: Елисам, царський писар, і Делаія, син Семаії, й Елнафан, син Ахбора, і Гемарія, син Сафана, і Седекія, син Ананії, і всі князі; |
|
13
|
13
|
| и3 возвэсти2 и5мъ міхeй вс‰ словесA, ±же слhша чтyща варyха во ќшы лю1демъ. | і переказав їм Михей усі слова, які він чув, коли Варух читав сувій уголос народу. |
|
14
|
14
|
| И# послaша вси2 кн‰зи ко варyху сhну нирjину, їудjну сhну наfанjину, сhна селемjина, сhна хусjина, глаг0люще: кни1гу, ю4же ты2 чтeши во ќшы лю1демъ, возми2 ю5 въ рyку свою2 и3 пріиди2. И# взS варyхъ сhнъ нирjинъ кни1гу въ рyку свою2 и3 сни1де къ ни6мъ. | Тоді всі князі послали до Варуха Ієгудія, сина Нафанії, сина Селемії, сина Хусії, сказати йому: сувій, який ти читав уголос народу, візьми у руку твою і прийди. І взяв Варух, син Нирії, сувій у руку свою і прийшов до них. |
|
15
|
15
|
| И# рек0ша є3мY: пaки прочти2 во ќшы нaши. И# прочтE варyхъ во ќшы и4хъ. | Вони сказали йому: сядь, і прочитай нам уголос. І прочитав Варух уголос їм. |
|
16
|
16
|
| И# бhсть ћкw ўслhшаша вс‰ словесA, совэщaшасz кjйждо со бли1жнимъ свои1мъ и3 рёша варyху: возвэщaюще возвэсти1мъ царю2 вс‰ словесA сі‰. | Коли вони вислухали усі слова, то з жахом подивилися один на одного і сказали Варуху: ми неодмінно перекажемо усі ці слова царю. |
|
17
|
17
|
| И# вопроси1ша варyха, глаг0люще: tкyду є3си2 вписaлъ вс‰ словесA сі‰; | І запитали Варуха: скажи ж нам, як ти написав усі слова ці з уст його? |
|
18
|
18
|
| И# речE варyхъ: t ќстъ свои1хъ повёда ми2 їеремjа вс‰ словесA сі‰, ѓзъ же писaхъ въ кни1гу. | І сказав їм Варух: він промовляв мені вустами своїми усі ці слова, а я чорнилом писав їх у цей сувій. |
|
19
|
19
|
| И# рек0ша кн‰зи варyху: и3ди2 и3 скрhйсz ты2 и3 їеремjа, и3 человёкъ да не ўвёсть, гдЁ вы2. | Тоді сказали князі Варуху: піди, сховайся, ти і Єремія, щоб ніхто не знав, де ви. |
|
20
|
20
|
| И# внид0ша ко царю2 во дв0ръ, кни1гу же вдaша храни1ти въ домY є3лісaма книг0чіz, и3 возвэсти1ша царю2 вс‰ словесA сі‰. | І пішли вони до царя у палац, а сувій залишили у кімнаті Елисама, царського писаря, і переказали вголос царю всі слова ці. |
|
21
|
21
|
| И# послA цaрь їудjна взsти кни1гу. И# взS ю5 t д0му є3лісaмы книг0чіz, и3 прочтE їудjнъ во ќшы царє1вы и3 во ќшы всёхъ кнzзeй стоsщихъ w4крестъ царS. | Цар послав Ієгудія принести сувій, і він узяв його з кімнати Елисама, царського писаря; і читав його Ієгудій уголос царю і уголос усім князям, які стояли поруч царя. |
|
22
|
22
|
| Цaрь же сэдsше во хрaминэ зи1мнэй, въ девsтый мцcъ, и3 постaвлено бЁ пред8 ни1мъ nгни1ще со nгнeмъ. | Цар у той час, у дев’ятому місяці, сидів у зимовому домі, і перед ним горіла жаровня. |
|
23
|
23
|
| И# бhсть чтyщу їудjну трeтій ли1стъ и3 четвeртый, раздроби2 | бри1твою книг0чіz и3 возметaше на џгненное nгни1ще, д0ндеже скончaсz вeсь сви1токъ на џгненнэмъ nгни1щи. | Коли Ієгудій прочитував три або чотири стовпці, цар відрізував їх писарським ножичком і кидав на вогонь у жаровню, доки не знищений був весь сувій у вогні, який був у жаровні. |
|
24
|
24
|
| И# не ўжас0шасz и3 не растерзaша ри1зъ свои1хъ цaрь и3 вси2 џтроцы є3гw2, слhшавшіи вс‰ словесA сі‰. | І не убоялись, і не роздерли одяг свій ні цар, ні всі слуги його, які чули усі слова ці. |
|
25
|
25
|
| Е#лнаfaнъ же и3 далeа, и3 гамарjа и3 годолjа глаг0лаша царю2, є4же бы не сожещи2 сви1тка. И# не послyша и4хъ. | Хоч Елнафан і Делаія і Гемарія умовляли царя не спалювати сувій, але він не послухав їх. |
|
26
|
26
|
| И# повелЁ цaрь їеремеи1лу сhну царeву и3 сарaеви сhну є3зріи1леву и3 селемjю сhну ґвдеи1леву, да и3зымaютъ варyха книг0чіz и3 їеремjю прbр0ка. Но сокры2 | гDь. | І наказав цар Ієрамеїлу, синові царя, і Сераії, синові Азриїловому, і Селемії, синові Авдиїловому, взяти Варуха писаря і Єремію пророка; але Господь сховав їх. |
|
27
|
27
|
| И# бhсть сл0во гDне ко їеремjи, є3гдA сожжE цaрь сви1токъ, вс‰ словесA, ±же вписA варyхъ t ќстъ їеремjиныхъ, гlz: | І було слово Господнє до Єремії, після того як цар спалив сувій і слова, які Варух написав з уст Єремії, і сказано йому: |
|
28
|
28
|
| пaки возми2 ты2 сви1токъ другjй и3 впиши2 вс‰ словесA бы6вшаz во сви1тцэ, ±же сожжE цaрь їwакjмъ: | візьми собі знову інший сувій і напиши у ньому всі попередні слова, які були у першому сувої, які спалив Іоаким, цар Юдейський; |
|
29
|
29
|
| и3 ко їwакjму царю2 їyдину речeши: тaкw речE гDь: ты2 сожeглъ є3си2 сію2 кни1гу, глаг0лz: почто2 вписaлъ є3си2 въ нeй, глаг0лz: входS вни1детъ цaрь вавmлHнскій и3 потреби1тъ зeмлю сію2, и3 потребsтсz t неS человёцы и3 ск0ти; | а царю Юдейському Іоакиму скажи: так говорить Господь: ти спалив сувій цей, сказавши: «навіщо ти написав у ньому: неодмінно прийде цар Вавилонський і розорить землю цю, і знищить на ній людей і худобу?» |
|
30
|
30
|
| Тогw2 рaди си1це речE гDь на їwакjма царS їyдина: не бyдетъ є3мY сэдsщагw на прест0лэ давjдовэ, и3 бyдетъ тёло є3гw2 мeртвое повeржено на знои2 дневнёмъ и3 на мрaзэ нощнёмъ: | за це, так говорить Господь про Іоакима, царя Юдейського: не буде від нього того, хто сидить на престолі Давидовому, і труп його буде кинутий на спеку денну і на холод нічний; |
|
31
|
31
|
| и3 посэщY нaнь и3 на є3гw2 р0дъ и3 на џтроки є3гw2, и3 наведY нaнь и3 на живyщыz во їеrли1мэ и3 на зeмлю їyдину вс‰ ѕл†z, ±же согlахъ на нS, и3 не послyшаша. | і відвідаю його і плем’я його і слуг його за неправду їх, і наведу на них і на жителів Єрусалима і на мужів Іуди усе зло, яке Я вирік на них, а вони не слухали. |
|
32
|
32
|
| И# взS варyхъ сви1токъ другjй и3 вписA въ нeмъ t ќстъ їеремjиныхъ вс‰ словесA кни1ги, ±же сожжE їwакjмъ цaрь їyдинъ: и3 є3щE приложи1шасz є3мY словесA мнHжайша нeже пє1рваz. | І взяв Єремія інший сувій і віддав його Варуху писарю, синові Нирії, і він написав у ньому з уст Єремії усі слова того сувою, який спалив Іоаким, цар Юдейський, на вогні; і ще додано до них багато подібних до тих слів. |
|
Главa lз
|
Глава 37
|
|
1
|
1
|
| И# цaрствова седекjа сhнъ їwсjинъ вмёстw їехонjи сhна їwакjмова, є3г0же постaви навуходон0соръ цaрь вавmлHнскій цaрствовати во їудeи. | Замість Ієхонії, сина Іоакима, царював Седекія, син Іосії, якого Навуходоносор, цар Вавилонський, поставив царем у землі Юдейській. |
|
2
|
2
|
| И# не послyша т0й и3 џтроцы є3гw2 и3 лю1діе земли2 словeсъ гDнихъ, ±же гlа рук0ю їеремjиною. | Ні він, ні слуги його, ні народ країни не слухали слів Господа, які говорив Він через Єремію пророка. |
|
3
|
3
|
| И# послA цaрь седекjа їwахaла сhна селемjина и3 соф0нію сhна массeа жерцA ко їеремjи прbр0ку, глаг0лz: моли1сz за ны2 ко гDу бGу нaшему. | Цар Седекія послав Ієгухала, сина Селемії, і Софонію, сина Маасеї, священика, до Єремії пророка сказати: помолися за нас Господу Богу нашому. |
|
4
|
4
|
| Їеремjа же своб0денъ прихождaше и3 прохождaше средЁ грaда, не введ0ша бо є3го2 во хрaмину темни1чную. | Єремія тоді ще вільно входив і виходив серед народу, тому що не ув’язнили його у дім в’язничний. |
|
5
|
5
|
| И# си1ла фараHнz и3зhде и3з8 є3гЂпта, слhшавше халдeє њблeгшіи їеrли1мъ слyхъ и4хъ, tступи1ша t їеrли1ма. | Тим часом військо фараонове виступило з Єгипту, і халдеї, які облягали Єрусалим, почувши звістку про те, відступили від Єрусалима. |
|
6
|
6
|
| И# бhсть сл0во гDне ко їеремjи гlz: | І було слово Господнє до Єремії пророка: |
|
7
|
7
|
| тaкw речE гDь бGъ ї}левъ: тaкw речeши царю2 їyдину, послaвшему къ тебЁ вопроси1ти мS: сE, си1ла фараHнz, и3зшeдшаz вaмъ на п0мощь, возврати1тсz пaки до земли2 є3гЂпетскіz, | так говорить Господь, Бог Ізраїлів: так скажіть цареві Юдейському, який послав вас до Мене запитати Мене: ось, військо фараонове, яке йшло до вас на допомогу, повернеться у землю свою, у Єгипет; |
|
8
|
8
|
| и3 возвратsтсz халдeє и3 повою1ютъ грaдъ сeй, и3 в0змутъ є3го2 и3 пожгyтъ є3го2 nгнeмъ. | а халдеї знову прийдуть і будуть воювати проти міста цього, і візьмуть його і спалять його вогнем. |
|
9
|
9
|
| Ћкw тaкw речE гDь: не прельщaйте дyшъ свои1хъ, глаг0люще: tходsще tи1дутъ t нaсъ халдeє: ћкw не tи1дутъ. | Так говорить Господь: не обманюйте себе, говорячи: «неодмінно відійдуть від нас халдеї», бо вони не відійдуть; |
|
10
|
10
|
| И# ѓще побіeте всю2 си1лу халдeєвъ вою1ющихъ на вы2, и3 њстaнутъ нёцыи ћзвени, кjйждо на мёстэ своeмъ, сjи востaнутъ и3 пожгyтъ грaдъ сeй nгнeмъ. | якби ви навіть розбили усе військо халдеїв, які воюють проти вас, і залишилися б у них тільки поранені, то і ті встали б, кожен з намету свого, і спалили б місто це вогнем. |
|
11
|
11
|
| И# бhсть є3гдA взhде си1ла халдeйска t їеrли1ма, t лицA си1лы фарлHни, | У той час, як військо халдейське відступило від Єрусалима, з причини війська фараонового, |
|
12
|
12
|
| и3зhде їеремjа и3з8 їеrли1ма и3ти2 въ зeмлю веніамjню, є4же купи1ти tтyду посредЁ людjй. | Єремія пішов з Єрусалима, щоб іти у землю Веніамінову, ховаючись там серед народу. |
|
13
|
13
|
| Внегдa же бhти є3мY во вратёхъ веніамjнихъ, и3 (бhсть) тaмw человёкъ, ў негHже њбитA саруjа сhнъ селемjинъ, сhна ґнaніина, и3 взS їеремjю, глаг0лz: ко халдeємъ ты2 бэжи1ши. | Але коли він був біля воріт Веніамінових, начальник сторожі, який був там, на ім’я Іреія, син Селемії, сина Ананієвого, затримав Єремію пророка, сказавши: ти хочеш перебігти до халдеїв? |
|
14
|
14
|
| И# речE їеремjа: лжA, не ко халдeємъ ѓзъ бэгY. И# не послyша є3гw2. И# взS саруjа їеремjю и3 приведE є3го2 ко кнzзє1мъ. | Єремія сказав: це неправда; я не хочу перебігти до халдеїв. Але він не послухав його, і взяв Іреія Єремію і привів його до князів. |
|
15
|
15
|
| И# разгнёвашасz кн‰зи на їеремjю и3 би1ша є3го2, и3 послaша є3го2 въ д0мъ їwнаfaна книг0чіz, ћкw т0й сотвори1ша хрaминою темни1чною. | Князі озлобилися на Єремію і били його, і замкнули його у в’язницю, у дім Іонафана писаря, тому що зробили його в’язницею. |
|
16
|
16
|
| И# пріи1де їеремjа въ д0мъ рвA и3 въ херeтъ [ўзи1лище], и3 сёде тY дни6 мнHги. | Коли Єремія увійшов у в’язницю і підвал, і пробув там Єремія багато днів, — |
|
17
|
17
|
| И# послA седекjа цaрь и3 призвA є3го2, и3 вопрошaше є3го2 цaрь w4тай, ѓще є4сть сл0во t гDа; И# речE є3мY їеремjа: є4сть. И# речE: въ рyцэ царS вавmлHнска прeданъ бyдеши. | цар Седекія послав і взяв його. І запитував його цар у домі своєму таємно і сказав: чи немає слова від Господа? Єремія сказав: є; і сказав: ти будеш відданий до рук царя Вавилонського. |
|
18
|
18
|
| И# речE їеремjа царю2: чи1мъ преwби1дэхъ тS и3 џтроки тво‰ и3 лю1ди сі‰, ћкw ты2 вдаeши мS въ д0мъ темни1чный; | І сказав Єремія царю Седекії: чим я згрішив перед тобою і перед слугами твоїми, і перед народом цим, що ви посадили мене у в’язницю? |
|
19
|
19
|
| и3 гдЁ сyть прор0цы вaши прорицaвшіи вaмъ, глаг0люще, ћкw не пріи1детъ цaрь вавmлHнскій на вaсъ и3 на зeмлю сію2; | і де ваші пророки, які пророкували вам, говорячи: «цар Вавилонський не піде проти вас і проти землі цієї»? |
|
20
|
20
|
| нн7э же послyшай, молю1тисz, г0споди м0й, царю2, да падeтъ молeніе моE пред8 лицeмъ твои1мъ: и3 не посылaй мS пaки въ д0мъ їwнаfaна книг0чіz, даю2 ўмрY тaмw. | І нині послухай, господарю мій царю, нехай упаде прохання моє перед лицем твоїм; не повертай мене у дім Іонафана писаря, щоб мені не померти там. |
|
21
|
21
|
| И# повелЁ цaрь, и3 вверг0ша є3го2 во хрaмину темни1чную, и3 даsху є3мY хлёбъ є3ди1нъ на дeнь и3звнЁ, и3дёже пекyтъ, д0ндеже скончaшасz хлёбы и3з8 грaда. И# сэдsше їеремjа во дворЁ темни1чнэмъ. | І дав повеління цар Седекія, щоб ув’язнили Єремію у дворі сторо́жі і давали йому по шматку хліба на день з вулиці хлібопекарів, доки не закінчився весь хліб у місті; і так залишався Єремія у дворі сторо́жі. |
|
Главa lи
|
Глава 38
|
|
1
|
1
|
| И# слhша сафанjа сhнъ наfaнь и3 годолjа сhнъ пасхHровъ, и3 їwахaлъ сhнъ селемjинъ и3 фасхHръ сhнъ мелхjевъ словесA, ±же їеремjа глаг0ла ко всBмъ лю1демъ, глаг0лz: | І почули Сафатія, син Матфана, і Годолія, син Пасхора, і Юхал, син Селемії, і Пасхор, син Малхії, слова, які Єремія промовив до всього народу, говорячи: |
|
2
|
2
|
| тaкw речE гDь: сэдsй во грaдэ сeмъ ќмретъ мечeмъ и3 глaдомъ и3 м0ромъ, и3сходsй же ко халдeємъ жи1въ бyдетъ, и3 бyдетъ душA є3гw2 на њбрётеніе, и3 жи1въ бyдетъ. | так говорить Господь: хто залишиться у цьому місті, помре від меча, голоду і моровиці; а хто вийде до халдеїв, буде живий, і душа його буде йому замість здобичі, і він залишиться живий. |
|
3
|
3
|
| Ћкw тaкw речE гDь: предaніемъ предaстсz грaдъ сeй въ рyцэ си1лы царS вавmлHнска, и3 в0зметъ є3го2. | Так говорить Господь: неодмінно віддане буде місто це в руки війська царя Вавилонського, і він візьме його. |
|
4
|
4
|
| И# рек0ша царю2: да ќмретъ человёкъ т0й, ћкw сeй разслаблsетъ рyцэ мужeй вою1ющихъ њстaвшихсz во грaдэ и3 рyки всёхъ людjй, глаг0лz къ ни6мъ по словесє1мъ си6мъ: ћкw человёкъ сeй не проповёдаетъ лю1демъ си6мъ ми1ра, но т0кмw ѕл†z. | Тоді князі сказали цареві: нехай буде цей чоловік відданий на смерть, тому що він ослаблює руки воїнів, які залишаються у цьому місті, і руки усього народу, говорячи до них такі слова; бо цей чоловік не благоденства бажає народу цьому, а біди. |
|
5
|
5
|
| И# речE цaрь седекjа: сE, т0й въ рукaхъ вaшихъ. Понeже не можaше цaрь проти1ву и5мъ. | І сказав цар Седекія: ось, він у ваших руках, тому що цар нічого не може зробити всупереч вам. |
|
6
|
6
|
| И# взsша їеремjю и3 вверг0ша є3го2 въ р0въ мелхjинъ, сhна царeва, и4же бsше во дворЁ темни1чнэмъ: и3 свёсиша є3го2 ќжами въ р0въ, въ р0вэ же не бsше воды2, но ти1на, и3 бsше въ ти1нэ їеремjа. | Тоді взяли Єремію і кинули його в яму Малхії, сина царя, що була у дворі сторо́жі, й опустили Єремію на мотузках; у ямі тій не було води, а тільки багно, і занурився Єремія у багно. |
|
7
|
7
|
| И# слhша ґвдемелeхъ мyринъ, и3 т0й бsше во дворЁ царeвэ, ћкw вверг0ша їеремjю въ р0въ: цaрь же (въ т0й чaсъ) сэдsше во вратёхъ веніамjнихъ. | І почув Авдемелех ефіоплянин, один з євнухів, який знаходився у царському домі, що Єремію посадили в яму; а цар сидів тоді біля воріт Веніамінових. |
|
8
|
8
|
| И# и3зhде ґвдемелeхъ t д0му царeва и3 речE ко царю2 глаг0лz: | І вийшов Авдемелех з дому царського і сказав цареві: |
|
9
|
9
|
| ѕлосотвори1лъ є3си2, ±же сотвори1лъ є3си2, ўбивaz человёка сего2 t лицA глaда, ћкw нёсть хлёба во грaдэ ктомY. | господарю мій царю! зле зробили ці люди, так учинивши з Єремією пророком, якого кинули в яму; він помре там від голоду, тому що немає більше хліба у місті. |
|
10
|
10
|
| И# повелЁ цaрь ґвдемелeху, глаг0лz: поими2 съ соб0ю tсю1ду три1десzть мужeй и3 и3звлецы2 їеремjю и3з8 р0ва, да не ќмретъ. | Цар дав наказ Авдемелеху ефіоплянину, сказавши: візьми із собою звідси тридцять чоловік і витягни Єремію пророка з ями, доки він не помер. |
|
11
|
11
|
| И# поsтъ ґвдемелeхъ мyжы, и3 пріи1де въ д0мъ царeвъ подзeмный, и3 взS tтyду вє1тхи п0рты и3 вє1тхіz ќжы, и3 ввeрже | ко їеремjи въ р0въ, и3 речE къ немY: | Авдемелех узяв людей із собою і ввійшов у дім царський під комору, і взяв звідти старих негодящих ганчірок і старих негодящих клаптів і опустив їх на мотузках у яму до Єремії. |
|
12
|
12
|
| положи2 сі‰ под8 ќжы. И# сотвори2 їеремjа си1це. | І сказав Авдемелех ефіоплянин Єремії: підклади ці старі кинуті ганчірки і клапті під пахви рук твоїх, під мотузки. І зробив так Єремія. |
|
13
|
13
|
| И# и3звлек0ша є3го2 ќжами и3 и3з8sша є3го2 и3з8 р0ва. И# сёде їеремjа во дворЁ темни1чнэмъ. | І потягли Єремію на мотузках і витягли його з ями; і залишався Єремія у дворі сторо́жі. |
|
14
|
14
|
| И# послA цaрь, и3 призвA къ себЁ їеремjю въ д0мъ ґселіси1ль, и4же въ домY гDни. И# речE є3мY цaрь: вопрошaю тS словесE (є3ди1нагw), и3 не ўтaй t менє2 словесE. | Тоді цар Седекія послав і покликав Єремію пророка до себе, при третьому вході у дім Господній, і сказав цар Єремії: я у тебе запитаю щось; не приховай від мене нічого. |
|
15
|
15
|
| И# речE їеремjа царю2: ѓще повёмъ ти2, то2 не смeртію ли ўмори1ши мS; и3 ѓще совэщaю ти2, то2 не послyшаеши менE. | І сказав Єремія Седекії: якщо я відкрию тобі, чи не віддаси ти мене на смерть? і якщо дам тобі пораду, ти не послухаєш мене. |
|
16
|
16
|
| И# клsтсz є3мY цaрь, глаг0лz: жи1въ гDь, и4же сотвори2 нaмъ дyшу сію2, ѓще ўбію2 тS и3 ѓще предaмъ тS въ рyцэ человBкъ си1хъ и4щущихъ души2 твоеS (на смeрть). | І клявся цар Седекія Єремії таємно, говорячи: живий Господь, Який створив нам душу цю, не віддам тебе на смерть і не віддам до рук цих людей, які шукають душі твоєї. |
|
17
|
17
|
| И# речE є3мY їеремjа: тaкw речE гDь си1лъ, бGъ ї}левъ: ѓще и3зыдhй и3зhдеши къ воев0дамъ царS вавmлHнска, живA бyдетъ душA твоS, и3 грaдъ сeй не пожжeтсz nгнeмъ, и3 жи1въ бyдеши ты2 и3 д0мъ тв0й: | Тоді Єремія сказав Седекії: так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: якщо ти вийдеш до князів царя Вавилонського, то жива буде душа твоя, і це місто не буде спалене вогнем, і ти будеш живий, і дім твій; |
|
18
|
18
|
| ѓще же не и3зhдеши ко кнzзє1мъ царS вавmлHнска, предaстсz грaдъ сeй въ рyцэ халдє1йстэ, и3 пожгyтъ є3го2 nгнeмъ, и3 ты2 не спасeшисz t руки2 и4хъ. | а якщо не вийдеш до князів царя Вавилонського, то це місто буде віддане до рук халдеїв, і вони спалять його вогнем, і ти не уникнеш рук їхніх. |
|
19
|
19
|
| И# речE цaрь їеремjи: ѓзъ њпасeніе и4мамъ t їудeєвъ и3збэжaвшихъ ко халдeємъ, да не предадyтъ мS (халдeє) въ рyцэ и4хъ, и3 поругaютсz ми2. | І сказав цар Седекія Єремії: я боюся юдеїв, які перейшли до халдеїв, щоб халдеї не віддали мене у руки їх, і щоб ті не наглумилися з мене. |
|
20
|
20
|
| И# речE їеремjа: не предадsтъ тебE: послyшай u5бо словесE гDнz, є4же ѓзъ глаг0лю тебЁ, и3 лyчше ти2 бyдетъ, и3 живA бyдетъ душA твоS: | І сказав Єремія: не віддадуть; послухай гласу Господа у тім, що я говорю тобі, і добре тобі буде, і жива буде душа твоя. |
|
21
|
21
|
| и3 ѓще не восх0щеши ты2 и3зhти, сіE сл0во, є4же сказA мнЁ гDь: | А якщо ти не захочеш вийти, то ось слово, яке відкрив мені Господь: |
|
22
|
22
|
| и3 сE, вс‰ жєны2, њстaвшыzсz въ домY царS їyдина, и3зведyтсz ко кнzзє1мъ царS вавmлHнска: и3 ты6z глаг0лаху: прельсти1ша тS и3 премог0ша тS мyжіе ми1рницы твои2, и3 њслaбиша во поползновeніихъ н0гу твою2 и3 tврати1шасz t тебє2: | ось, усі дружини, які залишилися у домі царя Юдейського, відведені будуть до князів царя Вавилонського, і скажуть вони: «тебе звабили і перемогли друзі твої; ноги твої занурилися у багно, і вони віддалилися від тебе». |
|
23
|
23
|
| и3 жєны2 тво‰ и3 ч†да тво‰ и3зведyтъ ко халдeємъ, и3 ты2 не ўцэлёеши, ћкw рук0ю царS вавmлHнска ћтъ бyдеши, и3 грaдъ сeй пожжeтсz. | І всіх дружин твоїх і дітей твоїх відведуть до халдеїв, і ти не уникнеш рук їхніх; але будеш узятий рукою царя Вавилонського, і зробиш те, що місто це буде спалене вогнем. |
|
24
|
24
|
| И# речE є3мY цaрь: человёкъ да не ўвёсть словeсъ си1хъ, и3 да не ќмреши ты2. | І сказав Седекія Єремії: ніхто не повинен знати цих слів, і тоді ти не помреш; |
|
25
|
25
|
| И# ѓще ўслhшатъ кн‰зи, ћкw глаг0лахъ съ тоб0ю, и3 пріи1дутъ къ тебЁ и3 рекyтъ ти2: повёждь нaмъ, что2 глаг0ла къ тебЁ цaрь; не ўтaй t нaсъ, и3 не ўбіeмъ тебE: и3 что2 глаг0ла къ тебЁ цaрь; | і якщо почують князі, що я розмовляв з тобою, і прийдуть до тебе, і скажуть тобі: «скажи нам, що говорив ти царю, не приховай від нас, і ми не віддамо тебе на смерть, — і також що говорив тобі цар», |
|
26
|
26
|
| И# речeши и5мъ: поверг0хъ ѓзъ молeніе моE пред8 лицeмъ царeвымъ, ћкw да не возврати1тъ менE въ д0мъ їwнаfaнь, ўмрeти ми2 тaмw. | то скажи їм: «я склав перед лицем царя прохання моє, щоб не повертати мене у дім Іонафана, щоб не померти там». |
|
27
|
27
|
| И# пріид0ша вси2 кн‰зи ко їеремjи и3 вопроси1ша є3го2. И# повёда и5мъ по всBмъ словесє1мъ си6мъ, ±же заповёда є3мY цaрь. И# ўм0лкнуша, ћкw нёсть слhшано сл0во гDне. | І прийшли усі князі до Єремії і запитували його, і він сказав їм згідно з усіма словами, які цар повелів сказати, і вони мовчки залишили його, тому що не довідалися про те, що було сказано цареві. |
|
28
|
28
|
| И# сэдsше їеремjа во дворЁ темни1чнэмъ, д0ндеже взsша їеrли1мъ. | І залишався Єремія у дворі сторо́жі до того дня, в який був узятий Єрусалим. І Єрусалим був узятий. |
|
Главa lf
|
Глава 39
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть въ девsтое лёто седекjи царS їyдина, въ мцcъ десsтый, пріи1де навуходон0соръ цaрь вавmлHнскій и3 всS си1ла є3гw2 на їеrли1мъ, и3 воевaху нaнь. | У дев’ятий рік Седекії, царя Юдейського, у десятий місяць, прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, з усім військом своїм до Єрусалима, і обложили його. |
|
2
|
2
|
| И# въ первоенaдесzть лёто седекjи, въ мцcъ четвeртый, въ девsтый дeнь мцcа, разсёдесz грaдъ. | А в одинадцятий рік Седекії, у четвертий місяць, у дев’ятий день місяця місто було взяте. |
|
3
|
3
|
| И# внид0ша вси2 кн‰зи царS вавmлHнска и3 сэд0ша во вратёхъ срeднихъ, ниргелсарасaръ, самагaдъ, навусахaръ, навусарjсъ, нагаргaсъ, насерравамaгъ, и3 пр0чіи воевHды царS вавmлHнскагw. | І ввійшли у нього всі князі царя Вавилонського, і розташувалися в середніх воротах, Нергал-Шарецер, Самгар-Нево, Сарсехим, начальник євнухів, Нергал-Шарецер, начальник магів, і всі інші князі царя Вавилонського. |
|
4
|
4
|
| И# бhсть є3гдA ўзрЁ | седекjа цaрь їyдинъ и3 вси2 мyжіе рaтніи, и3 и3збэг0ша, и3 и3зыд0ша въ нощи2 t грaда по пути2 вертогрaда царeва и3 сквозЁ вратA, ±же бёша междY стэн0ю и3 предстёніемъ: и3 и3зыд0ша въ пyть пустhни. | Коли Седекія, цар Юдейський, і всі військові люди побачили їх, — побігли, і вночі вийшли з міста через царський сад у ворота між двома стінами і пішли по дорозі рівнини. |
|
5
|
5
|
| И# гнaша в8слёдъ и4хъ в0инство халдeйско, и3 постиг0ша седекjю на п0ли пустhни їеріхHнскіz, и3 є4мше привед0ша къ навуходон0сору царю2 вавmлHнску во ревлafъ, и4же въ земли2 є3мafъ, и3 глаг0ла къ немY съ суд0мъ. | Але військо халдейське погналося за ними; і наздогнали Седекію на рівнинах єрихонських; і взяли його і відвели до Навуходоносора, царя Вавилонського, у Ривлу, у землю Емаф, де він промовив суд над ним. |
|
6
|
6
|
| И# и3зби2 цaрь вавmлHнскій сhны седек‡ины во ревлafэ пред8 nчи1ма є3гw2, и3 вс‰ вельм0жы ї{дины поби2 цaрь вавmлHнскій. | І заколов цар Вавилонський синів Седекії в Ривлі перед його очима, й усіх вельмож юдейських заколов цар Вавилонський; |
|
7
|
7
|
| И# џчи седекjи и3з8sтъ, и3 њковA є3го2 п{ты, и3 tведE є3го2 въ вавmлHнъ. | а Седекії виколов очі і закував його у кайдани, щоб відвести його у Вавилон. |
|
8
|
8
|
| Д0мъ же царeвъ и3 д0мы всёхъ людjй пожг0ша халдeє nгнeмъ и3 стёну їеrли1мску преврати1ша: | Дім царя і доми народу спалили халдеї вогнем, і стіни Єрусалима зруйнували. |
|
9
|
9
|
| и3 њстaнокъ людjй, и3 њстaвшихъ во грaдэ, и3 ўбёгшыz, и5же ўтек0ша ко царю2 вавmлHнску, и3 њстaнокъ людjй, и3 њстaвшихъ пресели2 навузардaнъ воев0да въ вавmлHнъ: | А залишок народу, який залишався в місті, і перебіжчиків, які перейшли до нього, й інший народ, який залишився, Навузардан, начальник охоронців, переселив у Вавилон. |
|
10
|
10
|
| ґ t людjй ўб0гихъ, ничт0же и3мyщихъ, њстaви навузардaнъ воев0да в0инствъ въ земли2 їyдинэ, и3 дадE и5мъ віногрaды и3 ни6вы въ т0й дeнь. | Бідних же з народу, які нічого не мали, Навузардан, начальник охоронців, залишив у Юдейській землі і дав їм тоді ж виноградники і поля. |
|
11
|
11
|
| И# заповёда навуходон0соръ цaрь вавmлHнскій њ їеремjи прbр0цэ навузардaнови воев0дэ в0инствъ и3 речE: | А про Єремію Навуходоносор, цар Вавилонський, дав таке повеління Навузардану, начальникові охоронців: |
|
12
|
12
|
| возми2 є3го2 и3 положи2 нaнь џчи твои2 и3 ничт0же є3мY сотвори2 ѕлA: но ћкоже восх0щетъ, тaкw сотвори2 є3мY. | візьми його і май його на увазі, і не роби йому нічого поганого, але чини з ним так, як він скаже тобі. |
|
13
|
13
|
| ПослA u5бо навузардaнъ воев0да в0инства и3 навузезвaнъ, и3 раpари1съ и3 ниргeлъ, и3 сарасaръ и3 фавмaнъ, и3 вси2 воевHды царS вавmлHнска: | І послав Навузардан, начальник охоронців, і Навузазван, начальник євнухів, і Нергал-Шарецер, начальник магів, і всі князі царя Вавилонського |
|
14
|
14
|
| и3 послaша, и3 поsша їеремjю t дворA темни1чнагw, и3 дaша є3го2 годолjи сhну ґхікaмову, сhна сафaнz, и3 и3звед0ша є3го2, и3 сёде средЁ людjй. | послали і взяли Єремію з двору сторо́жі, і доручили його Годолії, синові Ахикама, сина Сафанового, відвести його додому. І він залишився жити серед народу. |
|
15
|
15
|
| И# ко їеремjи бhсть сл0во гDне во дворЁ темни1чнэмъ гlz: | До Єремії, коли він ще утримувався у дворі в’язничному, було слово Господнє: |
|
16
|
16
|
| и3ди2 и3 рцы2 ко ґвдемелeху мyрину, глаг0лz: тaкw речE гDь бGъ ї}левъ: сE, ѓзъ приношY словесA мо‰ на грaдъ сeй во ѕл†z, ґ не во бlг†z: и3 бyдутъ пред8 лицeмъ твои1мъ въ т0й дeнь: | йди, скажи Авдемелеху ефіоплянину: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я виконаю слова Мої про місто це на зло, а не на добро йому, і вони збудуться у той день перед очима твоїми; |
|
17
|
17
|
| и3 и3збaвлю тS въ т0й дeнь, и3 не дaмъ тебE въ рyцэ человBкъ, и4хже ты2 бои1шисz t лицA и4хъ: | але тебе Я визволю у той день, — говорить Господь, — і не будеш відданий до рук людей, яких ти боїшся. |
|
18
|
18
|
| ћкw и3збавлsz сп7сy тz, и3 мечeмъ не падeши: и3 бyдетъ душA твоS на њбрётеніе, ћкw ўповaлъ є3си2 на мS, речE гDь. | Я визволю тебе, і ти не впадеш від меча, і душа твоя залишиться у тобі замість здобичі, тому що ти на Мене поклав уповання, — сказав Господь. |
|
Главa м7
|
Глава 40
|
|
1
|
1
|
| Сл0во бhвшее ко їеремjи t гDа, повнегдA tпусти2 є3го2 навузардaнъ ґрхімагjръ и3з8 рaмы, є3гдA взS є3го2 свsзанаго п{ты t среды2, t їеrли1ма и3 t їyды преселeніz, вед0мыхъ въ вавmлHнъ. | Слово, яке було до Єремії від Господа, після того як Навузардан, начальник охоронців, відпустив його з Рами, де він узяв його скутого ланцюгами серед інших полонених єрусалимлян і юдеїв, яких переселяли у Вавилон. |
|
2
|
2
|
| И# взS є3го2 ґрхімагjръ и3 речE є3мY: гDь бGъ тв0й согlалъ є4сть ѕл†z сі‰ на мёсто сіE: | Начальник охоронців узяв Єремію і сказав йому: Господь Бог твій прорік цю біду на місце це, |
|
3
|
3
|
| и3 приведE, и3 сотвори2 гDь, ћкоже речE, занE согрэши1сте є3мY и3 не послyшасте глaса є3гw2, и3 бhсть вaмъ глаг0лъ сeй. | і навів його Господь і зробив те, що сказав; тому що ви згрішили перед Господом і не слухалися гласу Його, за те й спіткало вас це. |
|
4
|
4
|
| И# сE, нн7э разрэши1хъ тS t ќзъ, ±же на рукY твоє1ю: ѓще ти2 є4сть добро2 и3ти2 со мн0ю въ вавmлHнъ, поиди2, и3 положY џчи мои2 на тS: ѓще же ни2, њстaни здЁ: сE, всS землS пред8 лицeмъ твои1мъ є4сть: что2 и3зв0лиши, и3 ѓможе восх0щеши и3ти2, тaмw и3ди2: | Отже, ось, я звільняю тебе сьогодні від ланцюгів, які на руках твоїх: якщо тобі угодно йти зі мною у Вавилон, іди, і я буду мати піклування про тебе; а якщо неугодно тобі йти зі мною у Вавилон, залишайся. Ось, уся земля перед тобою; куди тобі завгодно, і куди подобається йти, туди і йди. |
|
5
|
5
|
| и3 возврати1сz ко годолjи, сhну ґхікaмову, сhну сафaню, є3г0же постaви цaрь вавmлHнскій въ земли2 їyдинэ, и3 живи2 съ ни1мъ средЁ людjй, во всёхъ благи1хъ пред8 nчи1ма твои1ма, є4же ходи1ти, и3 ходи2. И# дадE є3мY ґрхімагjръ пи1щу и3 дaры и3 tпусти2 є3го2. | Коли він ще не відійшов, сказав Навузардан: піди до Годолії, сина Ахикама, сина Сафанового, якого цар Вавилонський поставив начальником над містами юдейськими, і залишайся з ним серед народу; або йди, куди подобається тобі йти. І дав йому начальник охоронців продовольство і подарунок і відпустив його. |
|
6
|
6
|
| И# пріи1де їеремjа ко годолjи сhну ґхікaмову въ массифafъ и3 сёде средЁ людjй свои1хъ њстaвшихсz на земли2. | І прийшов Єремія до Годолії, сина Ахикама, у Массифу, і жив з ним серед народу, який залишався у країні. |
|
7
|
7
|
| И# є3гдA ўслhшаша вси2 воевHды си1лы ћже на селЁ, тjи и3 си6лы и4хъ, ћкw постaвилъ є4сть цaрь вавmлHнскій годолjю сhна ґхікaмова (властели1на) над8 землeю, и3 ћкw предадE є3мY мyжы и3 жєны2 и3 дёти, и3 t ўб0гихъ земли2, и5же не преведeни бhша въ вавmлHнъ: | Коли усі воєначальники, які були у полі, вони і люди їхні, почули, що цар Вавилонський поставив Годолію, сина Ахикама, начальником над країною і доручив йому чоловіків і жінок, і дітей, і тих із бідних країни, які не були переселені у Вавилон; |
|
8
|
8
|
| пріид0ша ко годолjи въ массифafъ їсмaилъ сhнъ наfанjинъ и3 їwанaнъ, и3 їwнаfaнъ сhнъ карjевъ и3 сарeа сhнъ fанаемefовъ, и3 сhнове њфи2, и5же бёша и3з8 нетwфafы, и3 їезонjа сhнъ махafы, тjи и3 мyжіе и4хъ. | тоді прийшли до Годолії у Массифу й Ісмаїл, син Нафанії, й Іоанан та Іонафан, сини Карея, і Сераія, син Фанасмефа, і сини Офи із Нетофафи, й Ієзонія, син Махафи, вони і дружини їхні. |
|
9
|
9
|
| И# клsтсz и5мъ годолjа и3 мужє1мъ и4хъ, глаг0лz: не ўб0йтесz t лицA џтрwкъ халдeйскихъ: всели1тесz на земли2 и3 служи1те царю2 вавmлHнску, и3 лyчше вaмъ бyдетъ: | Годолія, син Ахикама, сина Сафанового, клявся їм і людям їхнім, говорячи: не бійтеся служити халдеям, залишайтеся на землі і служіть цареві Вавилонському, і буде вам добре; |
|
10
|
10
|
| и3 сE, ѓзъ сэжY въ массифafэ, стaти проти1ву лицY халдeйску, и5же ѓще пріи1дутъ на вaсъ: вh же собери1те віно2 и3 nв0щь, и3 собери1те мaсло, и3 влjйте въ сосyды сво‰, и3 всели1тесz во грaды, ±же ўдержaсте. | а я залишуся у Массифі, щоб заступатися перед лицем халдеїв, які будуть приходити до нас; ви ж збирайте вино і літні плоди, й олію і забирайте у посудини ваші, і живіть у містах ваших, які зайняли. |
|
11
|
11
|
| И# вси2 їудeє, и5же въ земли2 мwaвли и3 въ сынёхъ ґммHнихъ, и3 и5же во їдумeи и3 и5же во всeй земли2, ўслhшаша, ћкw дaлъ є4сть цaрь вавmлHнскій њстaнокъ во їyдэ и3 ћкw постaвилъ є4сть над8 ни1ми годолjю сhна ґхікaмова, сhна сафaнова. | Також усі юдеї, які знаходилися у землі Моавитській і між синами Аммона і в Ідумеї, і у всіх країнах, почули, що цар Вавилонський залишив частину юдеїв і поставив над ними Годолію, сина Ахикама, сина Сафанового; |
|
12
|
12
|
| И# пріид0ша вси2 їудeє t всёхъ мёстъ, въ нsже бsху ўбёгли, и3 пріид0ша ко годолjи въ зeмлю їyдину въ массифafъ, и3 собрaша віно2 и3 nв0щь и3 мaсло мн0го ѕэлw2. | і повернулися усі ці юдеї з усіх місць, куди були вигнані, і прийшли у землю Юдейську до Годолії в Массифу, і зібрали вина і літніх плодів дуже багато. |
|
13
|
13
|
| Їwанaнъ же сhнъ карjевъ и3 вси2 воевHды си1лы, и5же на сeлэхъ, пріид0ша ко годолjи въ массифafъ | Тим часом Іоанан, син Карея, і всі військові начальники, які були у полі, прийшли до Годолії в Массифу |
|
14
|
14
|
| и3 рек0ша є3мY: вёси ли, ћкw велісA цaрь сынHвъ ґммHнихъ послA къ тебЁ їсмaила сhна наfанjева порази1ти дyшу твою2; И# не вёрова и5мъ годолjа сhнъ ґхікaмль. | і сказали йому: чи знаєш ти, що Вааліс, цар синів Аммонових, надіслав Ісмаїла, сина Нафанії, щоб убити тебе? Але Годолія, син Ахикама, не повірив ім. |
|
15
|
15
|
| Їwанaнъ же сhнъ карjевъ речE ко годолjи w4тай въ массифafэ, глаг0лz: да и3дY ќбw и3 побію2 їсмaила, сhна наfанjина: и3 никт0же да ўвёсть, да не кaкw порази1тъ дyшу твою2, и3 разсhплетсz вeсь їyда с0браный къ тебЁ, и3 поги1бнетъ њстaнокъ їyдинъ. | Тоді Іоанан, син Карея, сказав Годолії таємно у Массифі: дозволь мені, я піду й уб’ю Ісмаїла, сина Нафанії, і ніхто не довідається; навіщо допускати, щоб він убив тебе, і щоб усі юдеї, ті, які зібралися до тебе, розсіялися, і щоб загинув залишок Іуди? |
|
16
|
16
|
| И# речE годолjа ко їwанaну сhну карjеву: не сотвори2 дёла сегw2, ћкw лжY ты2 глаг0леши на їсмaила. | Але Годолія, син Ахикама, сказав Іоанану, синові Карея: не роби цього, тому що ти неправду говориш про Ісмаїла. |
|
Главa м7а
|
Глава 41
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть въ седмhй мцcъ, пріи1де їсмaилъ сhнъ наfанjинъ сhна є3лісaмова, t р0да царeва, и3 вельмHжи царє1вы дeсzть мужeй съ ни1мъ ко годолjи въ массифafъ, и3 kд0ша тY вкyпэ хлёбъ. | І було у сьомий місяць, Ісмаїл, син Нафанії, сина Елисама з племені царського, і вельможі царя і десять чоловік з ним прийшли до Годолії, сина Ахикама, у Массифу, і там вони їли разом хліб у Массифі. |
|
2
|
2
|
| И# востA їсмaилъ и3 дeсzть мужeй и5же съ ни1мъ, и3 порази1ша годолjю мечeмъ, и3 ўби1ша, є3г0же постaви цaрь вавmлHнскій над8 землeю, | І встав Ісмаїл, син Нафанії, і десять чоловік, які були з ним, й уразили Годолію, сина Ахикама, сина Сафанового, мечем і умертвили того, якого цар Вавилонський поставив начальником над країною. |
|
3
|
3
|
| и3 всёхъ їудeєвъ, и5же бёша съ ни1мъ въ массифafэ, и3 всёхъ халдeєвъ, и5же њбрэт0шасz тaмw, и3 мужeй воeнныхъ и3зби2 їсмaилъ. | Також убив Ісмаїл і всіх юдеїв, які були з ним, із Годолією, у Массифі, і халдеїв, які знаходилися там, людей військових. |
|
4
|
4
|
| И# бhсть во вторhй дeнь по ўбіeніи годолjевэ, и3 человёкъ не ўвёдэ. | На другий день після убивства Годолії, коли ніхто не знав про це, |
|
5
|
5
|
| И# пріид0ша мyжіе t сmхeма и3 t сали1ма и3 t самарjи џсмьдесzтъ мужeй, њбри1тыми брадaми и3 растeрзаными ри1зами, плaчущесz, и3 дaры и3 fmміaмъ въ рукY и4хъ, є4же внести2 въ д0мъ гDень. | прийшли із Сихема, Силома і Самарії вісімдесят чоловік з поголеними бородами й у розідраному одязі, і, зранивши себе, з дарами і ливаном у руках для приношення їх у дім Господній. |
|
6
|
6
|
| И# и3зhде проти1ву и5мъ їсмaилъ сhнъ наfанjевъ t массифы2: тjи же и3дsху и3 плaкахусz: и3 є3гдA срётесz съ ни1ми, речE къ ни6мъ: вни1дите ко годолjи. | Ісмаїл, син Нафанії, вийшов з Массифи назустріч їм, ідучи і плачучи, і, зустрівшись з ними, сказав їм: ідіть до Годолії, сина Ахикама. |
|
7
|
7
|
| И# бhсть, вшeдшымъ и5мъ средЁ грaда, и3зсэчE | їсмaилъ ў клaдzзz, т0й и3 мyжіе, и5же бёша съ ни1мъ. | І як тільки вони увійшли всередину міста, Ісмаїл, син Нафанії, убив їх і кинув у рів, він і люди, які були з ним. |
|
8
|
8
|
| И# њбрэт0шасz дeсzть мужeй тY и3 рёша їсмaилу: не ўбjй нaсъ, ћкw сyть нaмъ и3мBніz на ни1вахъ, пшени1ца и3 kчмeнь, и3 мeдъ и3 мaсло. И# минY и5хъ и3 не ўби2 и5хъ посредЁ брaтій и4хъ. | Але знайшлися між ними десять чоловік, які сказали Ісмаїлу: не умертвляй нас, бо у нас є в полі сховані комори з пшеницею і ячменем, і олією і медом. І він стримався і не умертвив їх з іншими братами їхніми. |
|
9
|
9
|
| И# клaдzзь, въ џньже ввeрже їсмaилъ вс‰, ±же и3зби2, сeй клaдzзь вели1къ є4сть, є3г0же сотвори2 цaрь ѓса, t лицA ваaсы царS ї}лева, сeй нап0лни їсмaилъ ўбіeнными. | Рів же, куди кинув Ісмаїл усі трупи людей, яких він убив через Годолію, був той самий, який зробив цар Аса, боячись Вааси, царя Ізраїльського; його наповнив Ісмаїл, син Нафанії, убитими. |
|
10
|
10
|
| И# њбрати2 їсмaилъ вс‰ лю1ди њстaвшыz въ массифafэ и3 дщє1ри царє1вы, ±же вручи1лъ ґрхімагjръ годолjи сhну ґхікaмову, и3 взS и5хъ їсмaилъ сhнъ наfaнь: и3 tи1де на џну странY сынHвъ ґммHнихъ. | І захопив Ісмаїл весь залишок народу, який був у Массифі, дочок царя і весь народ, що залишався у Массифі, який Навузардан, начальник охоронців, доручив Годолії, синові Ахикама, і захопив їх Ісмаїл, син Нафанії, і вирушив до синів Аммонових. |
|
11
|
11
|
| И# слhша їwанaнъ сhнъ карjевъ и3 вси2 воевHды си1лы, и5же съ ни1мъ, вс‰ ѕл†z, ±же сотвори2 їсмaилъ сhнъ наfанjевъ, | Але коли Іоанан, син Карея, і всі воєначальники, що були з ним, почули про усі злодіяння, які звершив Ісмаїл, син Нафанії, |
|
12
|
12
|
| и3 привед0ша вс‰ вHz сво‰ и3 и3дsху воевaти нaнь, и3 њбрэт0ша є3го2 при водЁ мн0зэ во гаваHнэ. | узяли всіх людей і пішли воювати з Ісмаїлом, сином Нафанії, і наздогнали його біля великих вод, у Гаваоні. |
|
13
|
13
|
| И# бhсть, є3гдA ўви1дэша вси2 лю1діе, и5же со їсмaиломъ, їwанaна сhна карjева и3 вс‰ воевHды си1лы, и5же бhша съ ни1мъ, возрaдовашасz: | І коли весь народ, який був у Ісмаїла, побачив Іоанана, сина Карея, і всіх воєначальників, що були з ним, зрадів; |
|
14
|
14
|
| и3 возврати1шасz вси2 лю1діе, и5хже плэни2 їсмaилъ t массифы2, и3 возврати1вшесz tид0ша ко їwанaну сhну карjеву. | і відвернувся весь народ, який Ісмаїл повів у полон з Массифи, і повернувся і пішов до Іоанана, сина Карея; |
|
15
|
15
|
| Їсмaилъ же ўцэлЁ со nсмію2 м{жи t лицA їwанaнz и3 и4де ко сынHмъ ґммw6нимъ. | а Ісмаїл, син Нафанії, утік від Іоанана з вісьмома людьми і пішов до синів Аммонових. |
|
16
|
16
|
| И# взS їwанaнъ и3 вси2 воевHды си1лы, и5же съ ни1мъ, вс‰ њстaвшыzсz лю1ди, и5хже возврати2 t їсмaила сhна наfaнz и3з8 массифafа, повнегдA ўби2 годолjю, сhна ґхікaмлz, мyжы си6льны на рaти, и3 жєны2, и3 њстaнки, и3 кaженики, и5хже њбрати2 t гаваHна, | Тоді Іоанан, син Карея, і всі воєначальники, що були з ним, узяли з Массифи весь народ, який залишився, який він визволив від Ісмаїла, сина Нафанії, після того як той убив Годолію, сина Ахикама, чоловіків, військових людей, і дружин, і дітей, і євнухів, яких він вивів з Гаваона; |
|
17
|
17
|
| и3 и3д0ша, и3 сэд0ша на земли2 вирwfоaмли, ћже ко виfлеeму, є4же и3ти2 и3 вни1ти во є3гЂпетъ t лицA халдeйска: понeже ўбоsшасz t лицA и4хъ: | і пішли, і зупинилися у селищі Химам, поблизу Вифлеєма, щоб відійти в Єгипет |
|
18
|
18
|
| ћкw ўби2 їсмaилъ годолjю, є3г0же постaви цaрь вавmлHнскій на земли2 їyдинэ. | від халдеїв, бо вони боялися їх, тому що Ісмаїл, син Нафанії, убив Годолію, сина Ахикама, якого цар Вавилонський поставив начальником над країною. |
|
Главa м7в
|
Глава 42
|
|
1
|
1
|
| И# пріид0ша вси2 воевHды си1лы, и3 їwанaнъ сhнъ карjевъ и3 ґзарjа сhнъ маасeевъ, и3 вси2 лю1діе t мaла и3 до вели1ка | І приступили усі воєначальники, й Іоанан, син Карея, й Ієзанія, син Гошаії, і весь народ від малого до великого, |
|
2
|
2
|
| ко їеремjи прbр0ку и3 рек0ша є3мY: да падeтъ моли1тва нaша пред8 лицeмъ твои1мъ, и3 помоли1сz t нaсъ ко гDеви бGу твоемY њ њстaвшихсz си1хъ: ћкw њстaсz мaлw нaсъ t мн0гихъ, ћкоже џчи твои2 ви1дzтъ: | і сказали Єремії пророку: нехай упаде перед лицем твоїм прохання наше, помолись за нас Господу Богу твоєму за весь цей залишок, бо з великого залишилося нас мало, як очі твої бачать нас, |
|
3
|
3
|
| и3 да возвэсти1тъ нaмъ гDь бGъ тв0й пyть, по немyже п0йдемъ, и3 сл0во, є4же сотвори1мъ. | щоб Господь, Бог твій, указав нам шлях, яким нам іти, і те, що нам робити. |
|
4
|
4
|
| И# речE и5мъ їеремjа прbр0къ: слhшахъ: сE, ѓзъ помолю1сz њ вaсъ гDеви бGу нaшему по словесє1мъ вaшымъ: и3 бyдетъ, сл0во, є4же tвэщaетъ гDь, повёмъ вaмъ и3 не потаю2 t вaсъ словесE. | І сказав їм Єремія пророк: чую, помолюся Господу Богу вашому за словами вашими, і все, що відповість вам Господь, оголошу вам, не приховаю від вас жодного слова. |
|
5
|
5
|
| Тjи же рек0ша їеремjи: бyди гDь въ нaсъ п0слухъ правди1въ и3 вёренъ, ћкw по всемY сл0ву, є4же ѓще п0слетъ гDь къ нaмъ, тaкw сотвори1мъ: | Вони сказали Єремії: Господь нехай буде між нами свідком вірним та істинним у тім, що ми точно виконаємо усе те, з чим пошле тебе до нас Господь Бог Твій: |
|
6
|
6
|
| ѓще добро2 и3 ѓще ѕло2, глaса гDа нaшегw, къ немyже мы2 посылaемъ тS, послyшаемъ, да лyчше нaмъ бyдетъ, ћкw послyшаемъ глaса гDа бGа нaшегw. | чи добре, чи погане те буде, але гласу Господа Бога нашого, до Якого посилаємо тебе, послухаємося, щоб нам було добре, коли будемо слухняні гласу Господа Бога нашого. |
|
7
|
7
|
| И# є3гдA скончaшасz дeсzть днjй, бhсть сл0во гDне ко їеремjи. | Коли минуло десять днів, було слово Господнє до Єремії. |
|
8
|
8
|
| И# призвA їwанaна сhна карjева и3 воевHды си1лы, и5же съ ни1мъ бhша, и3 вс‰ лю1ди t мaла и3 до вели1ка, | Він покликав до себе Іоанана, сина Карея, й усіх воєначальників, що були з ним, і весь народ, від малого і до великого, |
|
9
|
9
|
| и3 речE и5мъ: тaкw речE гDь бGъ ї}левъ, къ немyже посылaсте мS, да прострY моли6твы вaшz пред8 ни1мъ: | і сказав їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до Якого ви посилали мене, щоб скласти перед Ним моління ваше: |
|
10
|
10
|
| ѓще сэдsще сsдете на земли2 сeй, то2 сози1жду вaсъ, ґ не разорю2, и3 насаждY вaсъ, ґ не и3ст0ргну, ћкw престaхъ t ѕHлъ, ±же сотвори1хъ вaмъ. | якщо залишитеся на землі цій, то Я влаштую вас і не розорю, насаджу вас і не викоріню, бо Я шкодую про ту біду, яку зробив вам. |
|
11
|
11
|
| Не ўб0йтесz t лицA царS вавmлHнска, є3г0же вы2 боитeсz: t лицA є3гw2 не ўб0йтесz, речE гDь: ћкw ѓзъ съ вaми є4смь, є4же и3збавлsти вaсъ и3 сп7сaти вaсъ t руки2 є3гw2: | Не бійтеся царя Вавилонського, якого ви боїтеся; не бійтеся його, — говорить Господь, — бо Я з вами, щоб спасати вас і визволяти вас від руки його. |
|
12
|
12
|
| и3 дaмъ вaмъ млcть и3 поми1лую вaсъ и3 возвращY вaсъ на зeмлю вaшу. | І виявлю до вас милість, і він змилостивиться до вас і поверне вас у землю вашу. |
|
13
|
13
|
| Ѓще же речeте вы2: не сsдемъ на земли2 сeй, є4же не слhшати глaса гDа бGа нaшегw, | Якщо ж ви скажете: «не хочемо жити у цій землі», і не послухаєтеся гласу Господа Бога вашого, говорячи: |
|
14
|
14
|
| глаг0люще: никaкw, но въ зeмлю є3гЂпетску вни1демъ, и3 не ќзримъ рaти, и3 глaса трyбнагw не ўслhшимъ, и3 њ хлёбэхъ не взaлчемъ, и3 тaмw всели1мсz: | «ні, ми підемо у землю Єгипетську, де війни не побачимо і трубного голосу не почуємо, і голодувати не будемо, і там будемо жити»; |
|
15
|
15
|
| тогw2 рaди слhшите сл0во гDне, њстaвшіи ї{дины, тaкw речE гDь вседержи1тель, бGъ ї}левъ: ѓще вы2 дади1те лицE вaше во є3гЂпетъ и3 вни1дете тaмw жи1ти, | то вислухайте нині слово Господнє, ви, залишок Іуди: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: якщо ви рішуче повернете лиця ваші, щоб іти в Єгипет, і підете, щоб жити там, |
|
16
|
16
|
| и3 бyдетъ, мeчь, є3гHже вы2 боитeсz t лицA є3гw2, њбрsщетъ вы2 во є3гЂптэ, и3 глaдъ, t негHже вы2 њпасeніе и4мате t лицA є3гw2, пости1гнетъ вы2 в8слёдъ вaсъ во є3гЂптэ, и3 тaмw и4змрете вы2. | то меч, якого ви боїтеся, наздожене вас там, у землі Єгипетській, і голод, якого ви страхаєтеся, буде завжди йти за вами там, у Єгипті, і там помрете. |
|
17
|
17
|
| И# бyдутъ вси2 мyжіе и3 вси2 и3ноплемє1нницы положи1вшіи лицE своE на зeмлю є3гЂпетску жи1ти тaмw, њскудёютъ глaдомъ и3 мечeмъ, и3 бyдетъ t ни1хъ ни є3ди1нъ спасaемь t ѕHлъ, ±же ѓзъ наведY на нS. | І всі, які повернуть лице своє, щоб іти в Єгипет і там жити, помруть від меча, голоду і моровиці, і жоден з них не залишиться і не уникне тієї біди, яку Я наведу на них. |
|
18
|
18
|
| Ћкw тaкw речE гDь си1лъ, бGъ ї}левъ: ћкоже вскaпа ћрость моS на живyщыz во їеrли1мэ, тaкw вскaплетъ ћрость моS на вaсъ, вшeдшымъ вaмъ во є3гЂпетъ: и3 бyдете въ непроходи6маz и3 подрyчни, и3 въ клsтву и3 во ўкори1зну, и3 не ќзрите ктомY мёста сегw2. | Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: як вилився гнів Мій і лють Моя на жителів Єрусалима, так виллється лють Моя на вас, коли ввійдете в Єгипет, і ви будете прокляттям і жахом, і наругою і ганьбою, і не побачите більше місця цього. |
|
19
|
19
|
| Сі‰ гlа гDь на вaсъ њстaвшихсz t їyды: не входи1те во є3гЂпетъ. И# нн7э вёдzще ўвёдаете, ћкw засвидётелствовахъ вaмъ днeсь: | До вас, залишок Іуди, вирік Господь: «не ходіть у Єгипет»; твердо знайте, що я нині застерігав вас, |
|
20
|
20
|
| ћкw слукaвновасте въ душaхъ вaшихъ, послaвше мS ко гDу бGу вaшему, глаг0люще: помоли1сz њ нaсъ гDеви: и3 по всемY, є3ли1кw возгlетъ тебЁ гDь бGъ нaшъ, тaкw возвэсти2 нaмъ, и3 сотвори1мъ. | бо ви згрішили проти себе самих: ви послали мене до Господа Бога нашого, сказавши: «помолися за нас Господу Богу нашому й усе, що скаже Господь Бог наш, оголоси нам, і ми зробимо». |
|
21
|
21
|
| И# возвэсти1хъ вaмъ днeсь, и3 не послyшасте глaса гDа бGа вaшегw во всeмъ, є3г0же послA къ вaмъ: | Я оголосив вам нині; але ви не послухали гласу Господа Бога нашого і всього того, з чим Він послав мене до вас. |
|
22
|
22
|
| и3 нн7э вёдуще вёдайте, ћкw мечeмъ и3 глaдомъ и3 м0ромъ и3счeзнете на мёстэ, на нeже х0щете и3ти2 жи1ти тaмw. | Отже, знайте, що ви помрете від меча, голоду і моровиці у тім місці, куди хочете йти, щоб жити там. |
|
Главa м7г
|
Глава 43
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть, є3гдA престA їеремjа глаг0лz къ лю1демъ вс‰ словесA гDнz, ±же послA гDь къ ни6мъ, | Коли Єремія передав усьому народові всі слова Господа Бога їхнього, усі ті слова, з якими Господь, Бог їх, послав його до них, |
|
2
|
2
|
| и3 речE ґзарjа сhнъ маасeевъ и3 їwанaнъ сhнъ карjевъ и3 вси2 мyжіе през0рливіи ко їеремjи, глаг0люще: лжeши, не послa тz къ нaмъ гDь бGъ нaшъ глаг0лати: не входи1те во є3гЂпетъ жи1ти тaмw: | тоді сказав Азарія, син Осаії, й Іоанан, син Карея, і всі зухвалі люди сказали Єремії: неправду ти говориш, не посилав тебе Господь Бог наш сказати: «не ходіть у Єгипет, щоб жити там»; |
|
3
|
3
|
| но варyхъ сhнъ нирjинъ под8ущaетъ тS на нaсъ, да нaсъ вдaси въ рyцэ халдє1йстэ ўмори1ти нaсъ и3 превести2 нaсъ въ вавmлHнъ. | а Варух, син Нирії, збурює тебе проти нас, щоб віддати нас до рук халдеїв, щоб вони умертвили нас або відвели нас полоненими у Вавилон. |
|
4
|
4
|
| И# не послyша їwанaнъ и3 вси2 воевHды си1лы и3 вси2 лю1діе (не послyшаша) глaса гDнz, є4же жи1ти на земли2 їyдинэ. | І не послухав Іоанан, син Карея, і всі воєначальники і весь народ гласу Господа, щоб залишитися у землі Юдейській. |
|
5
|
5
|
| И# взS їwанaнъ и3 вси2 воевHды си1лы вс‰ њстaвшыz ї{дины, возвращє1ныz t всёхъ kзhкwвъ, ѓможе разсёzни бhша, є4же жи1ти на земли2 їyдинэ, | І взяв Іоанан, син Карея, і всі воєначальники увесь залишок юдеїв, які повернулися з усіх народів, куди вони були вигнані, щоб жити у землі Юдейській, |
|
6
|
6
|
| мyжы си6льныz и3 жєны2, и3 младeнцы и3 дщє1ри царє1вы, и3 дyшы, ±же њстaви навузардaнъ воев0да си1лы со годолjемъ сhномъ ґхікaмовымъ сhна сафaнова, и3 їеремjю прbр0ка, и3 варyха сhна нирjина, | чоловіків і дружин, і дітей, і дочок царя, і всіх тих, яких Навузардан, начальник охоронців, залишив з Годолією, сином Ахикама, сина Сафанового, і Єремію пророка, і Варуха, сина Нирії; |
|
7
|
7
|
| и3 внид0ша во є3гЂпетъ, ћкw не послyшаша глaса гDнz, и3 внид0ша во тафнaсъ. | і пішли у землю Єгипетську, бо не послухали гласу Господнього, і дійшли до Тафниса. |
|
8
|
8
|
| И# бhсть сл0во гDне ко їеремjи во тафнaсэ гlz: | І було слово Господнє до Єремії у Тафнисі: |
|
9
|
9
|
| возми2 себЁ кaмєни вели6ки и3 скрhй | пред8 враты2 д0му фараHнz во тафнaсэ пред8 nчи1ма мужeй їyдиныхъ, и3 речeши къ ни6мъ: | візьми в руки свої великі камені і сховай їх у зім’ятій глині біля входу у дім фараона у Тафнисі, перед очима юдеїв, |
|
10
|
10
|
| тaкw гlетъ гDь си1лъ, бGъ ї}левъ: сE, ѓзъ послю2 и3 приведY навуходон0сора царS вавmлHнска рабA моего2, и3 постaвитъ прест0лъ св0й на кaменіихъ си1хъ, и5хже скрhлъ є3си2, и3 воздви1гнетъ nрyжіе своE на нS, | і скажи їм: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я пошлю і візьму Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і поставлю престіл його на цих каменях, схованих Мною, і розкине він над ним чудовий намет свій |
|
11
|
11
|
| и3 вни1детъ и3 порази1тъ зeмлю є3гЂпетску: и5хже на смeрть, на смeрть, и3 и5хже на преселeніе, на преселeніе, ґ и5хже под8 мeчь, под8 мeчь: | і прийде, й уразить землю Єгипетську: хто приречений на смерть, той відданий буде смерті; і хто у полон, піде в полон; і хто під меч, під меч. |
|
12
|
12
|
| и3 пожжeтъ nгнeмъ д0мы богHвъ и4хъ, и3 пожжeтъ |, и3 пресели1тъ |, и3 покрhетъ зeмлю є3гЂпетскую, ћкоже покрывaетсz пастyхъ ри1зою своeю: и3 и3зhдетъ tтyду съ ми1ромъ | І запалю вогонь у капищах богів єгиптян; і він спалить ті, а їх полонить, і одягнеться у землю Єгипетську, як пастух одягає на себе одяг свій, і вийде звідти спокійно, |
|
13
|
13
|
| и3 сокруши1тъ столпы2 и3ліуп0лz [с0лнечнагw грaда], и4же во є3гЂптэ, и3 д0мы богHвъ є3гЂпетскихъ пожжeтъ nгнeмъ. | і знищить статуї у Бефсамисі, що у землі Єгипетській, і капища богів єгипетських спалить вогнем. |
|
Главa м7д
|
Глава 44
|
|
1
|
1
|
| Сл0во бhвшее ко їеремjи (t гDа) и3 ко всBмъ їудeємъ сyщымъ въ земли2 є3гЂпетстэй и3 сэдsщымъ во магдaлэ и3 во тафнaсэ, и3 во мемфjсэ и3 въ земли2 паfyрстэ, гlz: | Слово, яке було до Єремії про усіх юдеїв, що живуть у землі Єгипетській, які оселилися у Магдолі й Тафнисі, й у Нофі, й у землі Пафрос: |
|
2
|
2
|
| тaкw гlетъ гDь бGъ ї}левъ: вы2 ви1дэсте вс‰ ѕл†z, ±же навед0хъ на їеrли1мъ и3 на грaды ї{дины: и3 сE, пyсти сyть нн7э t живyщихъ, | так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ви бачили усю біду, яку Я навів на Єрусалим і на весь рід юдейський; ось, вони тепер порожні, і ніхто не живе у них, |
|
3
|
3
|
| t лицA ѕл0бы и4хъ, ю4же сотвори1ша разгнёвати мS, ходsще кади1ти богHмъ чужди6мъ, и4хже не вёдэсте вы2 сaми и3 nтцы2 вaши. | за нечестя їх, яке вони робили, прогнівляючи Мене, ходячи кадити і служити іншим богам, яких не знали ні вони, ні ви, ні батьки ваші. |
|
4
|
4
|
| И# послaхъ къ вaмъ џтроки мо‰ прbр0ки заyтра, и3 посылaхъ |, гlz: не твори1те дёла њсквернeніz сегw2, є3г0же возненави1дэхъ. | Я посилав до вас усіх рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, щоб сказати: «не робіть це мерзенне діло, яке Я ненавиджу». |
|
5
|
5
|
| И# не послyшаша менE, ни приклони1ша ќха своегw2 њбрати1тисz t ѕл0бъ свои1хъ, є4же не кади1ти богHмъ и3нBмъ. | Але вони не слухали і не прихилили вуха свого, щоб навернутися від свого нечестя, не кадити іншим богам. |
|
6
|
6
|
| И# вскaпа ћрость моS и3 гнёвъ м0й и3 разгорёсz во вратёхъ їyдиныхъ и3 внЁ їеrли1ма: и3 бhша во њпустёніе и3 въ непроходи1мую до сегw2 днE. | І вилилися лють Моя і гнів Мій і розгорілися у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима; і вони зробилися руїнами і пустелею, як бачите нині. |
|
7
|
7
|
| И# нн7э си1це речE гDь вседержи1тель, бGъ ї}левъ: вскyю вы2 творитE ѕлHбы вели6ки на дyшы сво‰, є4же и3зсэщи2 вaмъ мyжы и3 жєны2, младeнца и3 ссyщаго t среды2 їyды, да не њстaнетсz ни є3ди1нъ t вaсъ, | І нині так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: навіщо ви робите це велике зло душам вашим, знищуючи у себе чоловіків і дружин, дорослих дітей і немовлят із середовища Юдеї, щоб не залишити у себе залишку, |
|
8
|
8
|
| разгнёвати мS въ дёлэхъ рyкъ вaшихъ, кади1ти богHмъ и3нBмъ въ земли2 є3гЂпетстэй, въ ню1же пріид0сте жи1ти тaмw, да и3зсёчени бyдете и3 въ проклsтіе да бyдете и3 на ўкори1зну во всёхъ kзhцэхъ земли2; | прогнівляючи Мене творінням рук своїх, кадінням іншим богам у землі Єгипетській, куди ви прийшли жити, щоб погубити себе і зробитися прокляттям і ганьбою у всіх народів землі? |
|
9
|
9
|
| є3дA забhсте ѕлHбы nтє1цъ вaшихъ и3 ѕлHбы царeй їyдиныхъ, и3 ѕлHбы кнzзeй вaшихъ и3 ѕлHбы вaшz, и3 ѕлHбы жeнъ вaшихъ, ±же сотвори1ша въ земли2 їyдинэ и3 внЁ їеrли1ма; | Хіба ви забули нечестя батьків ваших і нечестя царів юдейських, ваше власне нечестя і нечестя дружин ваших, яке вони робили у землі Юдейській і на вулицях Єрусалима? |
|
10
|
10
|
| И# не престaша дaже до сегw2 днE и3 не ўбоsшасz, и3 не держaхусz зак0нwвъ мои1хъ и3 повелёній мои1хъ, ±же дaхъ пред8 лицeмъ вaшимъ и3 пред8 nчи1ма nтє1цъ вaшихъ. | Не смирилися вони і до цього дня, і не бояться і не роблять за законом Моїм і за уставами Моїми, які Я дав вам і батькам вашим. |
|
11
|
11
|
| Тогw2 рaди тaкw гlетъ гDь си1лъ, бGъ ї}левъ: сE, ѓзъ пристaвлю лицE моE на вы2 во ѕло2, є4же погуби1ти вс‰ лю1ди ї{дины: | Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я поверну проти вас лице Моє на загибель і на знищення усієї Юдеї |
|
12
|
12
|
| и3 возмY њстaнки ї{дины, и5же постaвиша ли1ца сво‰, є4же вни1ти въ зeмлю є3гЂпетску и3 жи1ти тaмw, и3 и3счeзнутъ вси2 въ земли2 є3гЂпетстэй, и3 падyтъ мечeмъ и3 глaдомъ, и3 и3счeзнутъ t мaла дaже до вели1ка: и3 бyдутъ на ўкори1зну и3 въ пaгубу и3 въ проклsтіе: | і візьму юдеїв, які залишилися, які повернули лице своє, щоб іти у землю Єгипетську і жити там, і всі вони будуть знищені, впадуть у землі Єгипетській; мечем і голодом будуть знищені; від малого і до великого помруть від меча і голоду, і будуть прокляттям і жахом, наругою і ганьбою. |
|
13
|
13
|
| и3 посэщY на сэдsщихъ въ земли2 є3гЂпетстэй, ћкоже посэти1хъ на їеrли1мъ, мечeмъ и3 глaдомъ и3 смeртію, | Відвідаю тих, що живуть у землі Єгипетській, як Я відвідав Єрусалим, мечем, голодом і моровицею, |
|
14
|
14
|
| и3 не бyдетъ ўцэлёвша ни є3ди1нагw же t њстaвшихъ їyдиныхъ, њбитaющихъ въ земли2 є3гЂпетстэй, є4же возврати1тисz на зeмлю їyдину, къ нeйже тjи надёютсz душaми свои1ми возврати1тисz тaмw: не возвратsтсz, рaзвэ и3збёгшіи. | і ніхто не уникне і не вціліє із залишку юдеїв, які прийшли у землю Єгипетську, щоб пожити там і потім повернутися у землю Юдейську, куди вони всією душею бажають повернутися, щоб жити там; ніхто не повернеться, крім тих, які втечуть звідти. |
|
15
|
15
|
| И# tвэщaша їеремjи вси2 мyжіе разумёющіи, ћкw кадsтъ жєны2 и4хъ богHмъ и3ны6мъ, и3 вс‰ жєны2 соб0ръ вели1къ, и3 вси2 лю1діе сэдsщіи въ земли2 є3гЂпетстэй, въ земли2 паfyрстэ, глаг0люще: | І відповідали Єремії усі чоловіки, які знали, що дружини їхні кадять іншим богам, і всі дружини, які стояли там у великій кількості, і весь народ, який жив у землі Єгипетській, у Пафосі, і сказали: |
|
16
|
16
|
| сл0во, є4же глаг0лалъ є3си2 къ нaмъ во и4мz гDне, не послyшаемъ тебE, | слово, яке ти говорив нам ім’ям Господа, ми не слухаємо від тебе; |
|
17
|
17
|
| ћкw творsще сотвори1мъ всsкое сл0во, є4же и3зhдетъ и3з8 ќстъ нaшихъ, кади1ти цари1цэ небeснэй и3 возливaти є4й возлі‰ніz, ћкоже сотвори1хомъ мы2 и3 nтцы2 нaши, и3 цaріе нaши и3 кн‰зи нaши во градёхъ їyдиныхъ и3 внЁ їеrли1ма: и3 насhтихомсz хлёбwвъ, и3 блaго нaмъ бhсть, и3 ѕлA не ви1дэхомъ. | але неодмінно будемо робити усе те, що вийшло з вуст наших, щоб кадити богині неба і виливати їй узливання, як ми робили, ми і батьки наші, царі наші і князі наші, у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима, тому що тоді ми були ситі і щасливі і лиха не бачили. |
|
18
|
18
|
| И# є3гдA престaхомъ кади1ти цари1цэ небeснэй и3 возливaти возлі‰ніz, њскудёхомъ хлBбы вси2 мы2, и3 мечeмъ и3 глaдомъ скончaхомсz. | А з того часу, як перестали ми кадити богині неба і виливати їй узливання, терпимо в усьому нестаток і гинемо від меча і голоду. |
|
19
|
19
|
| И# є3гдA кади1хомъ мы2 цари1цэ небeснэй и3 возливaхомъ є4й возлі‰ніz, є3дA без8 мужeй нaшихъ твори1хомъ є4й њпрэсн0ки и3 возливaхомъ є4й возлі‰ніz; | І коли ми кадили богині неба і виливали їй узливання, то хіба без відома чоловіків наших робили ми їй пиріжки з зображенням її і виливали їй узливання? |
|
20
|
20
|
| И# речE їеремjа всBмъ лю1демъ си6льнымъ и3 всBмъ женaмъ и3 всBмъ лю1демъ tвэщaвшымъ є3мY словесA, глаг0лz: | Тоді сказав Єремія всьому народові, чоловікам і дружинам, і всьому народові, який так відповідав йому: |
|
21
|
21
|
| не каждeніе ли, є4же кади1сте во градёхъ їyдиныхъ и3 внэyду їеrли1ма вы2 и3 nтцы2 вaши, и3 цaріе вaши и3 кн‰зи вaши и3 лю1діе земли2, помzнY гDь, и3 взhде на с®це є3гw2; | чи не це кадіння, яке звершували ви у містах юдейських і на вулицях Єрусалима, ви і батьки ваші, царі ваші і князі ваші, і народ країни, згадав Господь? І чи не воно зійшло Йому на серце? |
|
22
|
22
|
| И# не можaше гDь терпёти ктомY t лицA ѕл0бы дэsній вaшихъ и3 t гнyсностей, ±же сотвори1сте: и3 бhсть землS вaша во њпустёніе и3 въ непрохождeніе и3 въ клsтву, є4же не бhти живyщымъ, ћкоже є4сть дeнь сeй, | Господь не міг більше терпіти злих діл ваших і мерзот, які ви робили; тому і зробилася земля ваша пустелею і жахом, і прокляттям, без жителів, як бачите нині. |
|
23
|
23
|
| t лицA си1хъ, и5мже кади1сте (јдwлwмъ) и3 и4миже согрэши1сте гDеви: и3 не послyшасте глaса гDнz, и3 въ повелёніихъ є3гw2 и3 въ зак0нэ и3 во свидёніихъ є3гw2 не ходи1сте, и3 пости1гнуша вы2 ѕл†z сі‰, ћкоже дeнь сeй. | Оскільки ви, звершуючи те куріння, грішили перед Господом і не слухали гласу Господа, і не чинили за законом Його і за встановленнями Його, і за веліннями Його, то й осягла вас ця біда, як бачите нині. |
|
24
|
24
|
| И# речE їеремjа лю1демъ и3 женaмъ: слhшите сл0во гDне, вeсь їyда, и5же є3стE въ земли2 є3гЂпетстэй: | І сказав Єремія усьому народові і всім жінкам: слухайте слово Господнє, всі юдеї, які у землі Єгипетській: |
|
25
|
25
|
| тaкw речE гDь вседержи1тель, бGъ ї}левъ, гlz: вы2 и3 жєны2 вaшz ўсты6 вaшими соглаг0ласте и3 рукaми вaшими и3сп0лнисте, глаг0люще: творsще сотвори1мъ и3сповBданіz н†ша, ±же њбэщaхомъ кади1ти цари1цэ небeснэй и3 возливaти возлі‰ніz є4й: пребывaюще пребhсте во њбётэхъ вaшихъ и3 творsще сотвори1сте |. | так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ви і дружини ваші, що вустами своїми говорили, те і руками своїми робили; ви говорите: «станемо виконувати обітниці наші, які ми обіцяли, щоб кадити богині неба і виливати їй узливання», — твердо тримайтеся обітниць ваших і у точності виконуйте обітниці ваші. |
|
26
|
26
|
| Тогw2 рaди слhшите сл0во гDне: вeсь їyда, сэдsщіи въ земли2 є3гЂпетстэй: сE, клsхсz и4менемъ мои1мъ вели1кимъ, речE гDь, ѓще бyдетъ ктомY и4мz моE во ўстёхъ всегw2 їyды, є4же рещи2, жи1въ гDь бGъ, во всeй земли2 є3гЂпетстэй. | За те вислухайте слово Господнє, всі юдеї, які живуть у землі Єгипетській: ось, Я поклявся великим ім’ям Моїм, — говорить Господь, — що не буде вже на усій землі Єгипетській вимовлятися ім’я Моє вустами будь-якого юдея, який говорить: «живий Господь Бог!» |
|
27
|
27
|
| Ћкw сE, ѓзъ возбуди1хсz на нS њѕл0бити и5хъ, ґ не бlгосотвори1ти, и3 и3счeзнутъ вeсь їyда живyщіи въ земли2 є3гЂпетстэй мечeмъ и3 глaдомъ, д0ндеже скончaютсz. | Ось, Я буду спостерігати над вами на погибель, а не на добро; й усі юдеї, які у землі Єгипетській, будуть гинути від меча і голоду, доки зовсім не знищаться. |
|
28
|
28
|
| И# ўцэлёвшіи t мечA возвратsтсz на зeмлю їyдину мaлымъ числ0мъ: и3 ўвёдzтъ њстaвшіи ї{дины, пресели1вшіисz въ зeмлю є3гЂпетску њбитaти тaмw, сл0во чіE пребyдетъ, моE, и3ли2 и4хъ; | Тільки невелика кількість тих, що уникли меча, повернеться із землі Єгипетської у землю Юдейську, і дізнаються всі юдеї, які залишилися, що прийшли в землю Єгипетську, щоб пожити там, чиє слово збудеться: Моє чи їх. |
|
29
|
29
|
| И# сіE вaмъ знaменіе, гlетъ гDь, ћкw посэщY ѓзъ на вы2 на мёстэ сeмъ, да ўвёдите, ћкw вои1стинну и3сп0лнzтсz словесA мо‰ на вaсъ во ѕл†z. | І ось вам знамення, — говорить Господь, — що Я відвідаю вас на цьому місці, щоб ви знали, що збудуться слова Мої про вас на погибель вам. |
|
30
|
30
|
| Тaкw речE гDь: сE, ѓзъ предаю2 фараHна вафрjа царS є3гЂпетска въ рyцэ врагA є3гw2 и3 въ рyцэ и4щущихъ души2 є3гw2, ћкоже дaхъ седекjю царS їyдина въ рyцэ навуходон0сора царS вавmлHнска врагA є3гw2 и3 и4щущагw души2 є3гw2. | Так говорить Господь: ось, Я віддам фараона Вафрія, царя Єгипетського, до рук ворогів його і до рук тих, що шукають душі його, як віддав Седекію, царя Юдейського, до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, ворога його і який шукав душі його. |
|
Главa м7є
|
Глава 45
|
|
1
|
1
|
| Сл0во, є4же глаг0ла їеремjа прbр0къ къ варyху сhну нирjеву, є3гдA вписA словесA сі‰ въ кни1гу t ќстъ їеремjиныхъ, въ четвeртое лёто їwакjма, сhна їwсjина, царS їyдина, глаг0лz: | Слово, яке пророк Єремія сказав Варуху, синові Нирії, коли він написав слова ці з уст Єремії у книгу, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського: |
|
2
|
2
|
| тaкw гlетъ гDь вседержи1тель њ тебЁ, варyше: | так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до тебе, Варух: |
|
3
|
3
|
| ћкw рeклъ є3си2: q, лю1тэ мнЁ! q, лю1тэ мнЁ! ћкw приложи2 гDь трyдъ къ болёзни моeй, ўсп0хъ со стенaніемъ, пок0z не њбрэт0хъ. | ти говориш: «горе мені! тому що Господь приклав скорботу до хвороби моєї; я знеміг від зітхань моїх, і не знаходжу спокою». |
|
4
|
4
|
| Рцы2 є3мY, си1це гlетъ гDь: сE, ±же ѓзъ согради1хъ, ѓзъ разорю2: и3 ±же насади1хъ ѓзъ, и3ст0ргну, и3 всю2 зeмлю мою2. | Так скажи йому: так говорить Господь: ось, що Я побудував, зруйную, і що насадив, викоріню, — усю цю землю. |
|
5
|
5
|
| И# тh ли взhщеши себЁ вели1кихъ; не и3щи2: ћкw сE, ѓзъ наведY ѕл†z на всsку пл0ть, гlетъ гDь, и3 дaмъ дyшу твою2 въ корhсть во всsцэмъ мёстэ, ѓможе ѓще п0йдеши. | А ти просиш собі великого: не проси; бо ось, Я наведу біду на всяку плоть, — говорить Господь, — а тобі замість здобичі залишу душу твою в усіх місцях, куди тільки підеш. |
|
Главa м7ѕ
|
Глава 46
|
|
1
|
1
|
| Сл0во, є4же бhсть ко їеремjи прbр0ку t гDа на kзhки, | Слово Господнє, яке було до Єремії пророка про народи язичницькі: |
|
2
|
2
|
| ко є3гЂпту проти1ву си1лы фараHна нехаw2 царS є3гЂпетскагw, и4же бhсть над8 рэк0ю є3vфрaтомъ во кархамjсэ, є3г0же порази2 навуходон0соръ цaрь вавmлHнскій, въ лётэ четвeртэмъ їwакjма сhна їwсjина, царS їyдина. | про Єгипет, про військо фараона Нехао, царя Єгипетського, яке було біля ріки Євфрату в Кархемисі, і яке уразив Навуходоносор, цар Вавилонський, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського. |
|
3
|
3
|
| Возми1те nрyжіе и3 щиты2 и3 и3ди1те на брaнь, | Готуйте щити і списи, і вступайте у бій; |
|
4
|
4
|
| њсэдлaйте к0ни и3 всэдaйте, всaдницы, и3 стaните во шлeмэхъ вaшихъ, ўстaвите к0піz и3 њблецhтесz въ брwнS вaшz. | сідлайте коней і сідайте, вершники, і станьте у шоломах; гостріть списи, вдягайтеся у броню. |
|
5
|
5
|
| Что2 ќбw ви1дэхъ и5хъ страшли1выхъ и3 хребты2 њбращaющихъ; крёпцыи и4хъ и3зби1ти, побэг0ша ск0рw и3 не њзрёшасz вспsть, tвсю1ду стрaхъ, гlетъ гDь. | Чому ж, бачу Я, вони злякалися і повернули назад? і сильні їх уражені, і біжать не оглядаючись; звідусюди жах, — говорить Господь. |
|
6
|
6
|
| Не ўтечeтъ лeгкій, нижE возм0жетъ и3збaвитисz крёпкій на полyнощь: бли1з8 рэки2 є3vфрaта побэждeни сyть и3 пад0ша. | Не втече прудконогий, і не спасеться сильний; на півночі, біля ріки Євфрату, вони спіткнуться і впадуть. |
|
7
|
7
|
| Кто2 є4сть т0й, и4же ћкw рэкA восх0дитъ, и3 ћкw рёки воздви1жутсz вHлны є3гw2; | Хто це піднімається, як ріка, і, як потоки, хвилюються води його? |
|
8
|
8
|
| В0ды є3гЂпта ѓки рэкA взhдутъ, и3 ѓки рэкA восколeблютсz в0ды є3гw2. И# речE: взhду и3 покрhю зeмлю, и3 погублю2 грaдъ и3 живyщыz въ нeмъ. | Єгипет піднімається, як ріка, і, як потоки, хвилюються води його, і говорить: «піднімуся і покрию землю, погублю місто і жителів його». |
|
9
|
9
|
| Возсsдите на к0ни и3 ўстр0йте колесни6цы, и3зыди1те, си1льніи мyринстіи, и3 лівЂане воwружeнніи щитaми, и3 лЂдzне, взhдите налzцaюще лyкъ. | Сідайте на коней, і мчіть, колісниці, і виступайте, сильні ефіопляни і лівіяни, озброєні щитом, і лідяни, які тримають луки і натягують їх; |
|
10
|
10
|
| Дeнь сeй гDа бGа вседержи1телz, дeнь tмщeніz, да tмсти1тъ врагHмъ свои6мъ, и3 пожрeтъ | мeчь гDень и3 насhтитсz и3 ўпіeтсz кр0вію и4хъ, ћкw жeртва гDу вседержи1телю въ земли2 полyнощнэй, бли1з8 рэки2 є3vфрaта. | бо день цей у Господа Бога Саваофа є день помсти, щоб помститися ворогам Його; і меч буде пожирати, і насититься й уп’ється кров’ю їх; бо це Господу Богу Саваофу буде жертвоприношення у землі північній, біля ріки Євфрату. |
|
11
|
11
|
| Взhди въ галаaдъ и3 возми2 ритjну, дёво, дщи2 є3гЂпетска! всyе ўмн0жила є3си2 врачєвaніz тво‰, и3 цэльбы2 нёсть тебЁ. | Піди у Галаад і візьми бальзаму, діво, дочко Єгипту; даремно ти будеш примножувати лікування, немає для тебе зцілення. |
|
12
|
12
|
| Ўслhшаша kзhцы глaсъ [Е#вр.: срамотY.], и3 плaчь тв0й нап0лни зeмлю: ћкw си1льный срётесz съ си1льнымъ, и3 џба вкyпэ и3знемог0ста и3 пад0ста. | Почули народи про посоромлення твоє, і волання твоє наповнило землю; бо сильний зіштовхнувся із сильним, і обоє разом упали. |
|
13
|
13
|
| Сл0во, є4же гlа гDь ко їеремjи прbр0ку њ сeмъ: ћкw и3мЁ пріити2 навуходон0соръ цaрь вавmлHнскій и3 порази1ти зeмлю є3гЂпетску. | Слово, яке сказав Господь пророку Єремії про нашестя Навуходоносора, царя Вавилонського, щоб уразити землю Єгипетську: |
|
14
|
14
|
| Возвэсти1те є3гЂпту и3 разгласи1те во магдaлу, и3 возопjйте во мемфjсэ и3 во тафнaсэ повёдите: ст0й и3 ўгот0висz, ћкw пожрeтъ мeчь сі‰, ±же w4крестъ тебє2 сyть. | сповістіть у Єгипті і дайте знати у Магдолі, і дайте знати у Нофі і Тафнисі; скажіть: «ставай і готуйся, бо меч пожирає околиці твої». |
|
15
|
15
|
| Почто2 ўбэжA t тебє2 ѓпісъ; телeцъ и3збрaнный тв0й не пребhсть, ћкw гDь разруши2 є3го2. | Чому сильний твій повалений? — Не встояв, тому що Господь погнав його. |
|
16
|
16
|
| И# мн0жество твоE и3знем0же и3 падE, и3 кjйждо ко бли1жнему своемY глаг0лаху: востaнимъ и3 возврати1мсz къ лю1демъ нaшымъ и3 въ зeмлю рождeніz нaшегw t лицA мечA є4ллинскагw. | Він примножив тих, що падають, навіть падали одне на одного і говорили: «вставай і повернемося до народу нашого у рідну нашу землю від згубного меча». |
|
17
|
17
|
| Назови1те и4мz фараHна нехаw2 царS є3гЂпетска, смzтeніе преведE врeмz. | А там кричать: «фараон, цар Єгипту, знітився; він пропустив домовлений час». |
|
18
|
18
|
| ЖивY ѓзъ, гlетъ цRь, гDь вседержи1тель и4мz є3гw2: и4бо, ћкоже fавHръ на горaхъ и3 ћкоже кармeль въ м0ри, пріи1детъ. | Живу Я, говорить Цар, Якого ім’я Господь Саваоф: як Фавор серед гір і як Кармил біля моря, так напевне прийде він. |
|
19
|
19
|
| Сосyды плэнeніz сотвори2 себЁ, живyщаz дщи2 є3гЂпетска, ћкw мемфjсъ въ запустёніе бyдетъ, и3 наречeтсz, ўвы2! и3 не бyдутъ въ нeмъ жи1ти. | Готуй собі потрібне для переселення, дочко — жителько Єгипту, бо Ноф буде спустошений, зруйнований, залишиться без жителя. |
|
20
|
20
|
| Ю$ница (и3збрaнна и3) ўкрaшена є3гЂпетъ, разорeніе t полyнощи пріи1де на ню2, | Єгипет — прекрасна телиця; але загибель від півночі йде, йде. |
|
21
|
21
|
| и3 нає1мницы є3гw2, живyщіи посредЁ є3гw2, ћкоже телцы2 тyчніи питaеми въ нeмъ: занE и3 тjи њбрати1шасz и3 побэг0ша вкyпэ, и3 не мог0ша стaти, ћкw дeнь поги1бели и4хъ пріи1де на нS и3 врeмz tмщeніz и4хъ. | І найманці його серед нього, як вгодовані тельці, — і самі повернулися назад, побігли всі, не устояли, тому що прийшов на них день загибелі їх, час відвідування їх. |
|
22
|
22
|
| Глaсъ и4хъ, ћкоже ѕмjа звиздaющагw, понeже съ си1лою п0йдутъ, со сэки1рами пріи1дутъ на него2. | Голос його несеться, як зміїний; вони йдуть з військом, прийдуть на нього із сокирами, як дроворуби; |
|
23
|
23
|
| Ћкw дрeвіе сэкyще посэкyтъ лёсъ є3гw2, гlетъ гDь бGъ: и4бо не м0жетъ сочтeнъ бhти, ћкw ўмн0жишасz пaче прyгwвъ, и3 нёсть и5мъ числA. | вирубають ліс його, — говорить Господь, — бо вони незліченні; їх більше, ніж сарани, і немає ліку їм. |
|
24
|
24
|
| Посрaмленна є4сть дщи2 є3гЂпетска и3 данA въ рyцэ лю1демъ полyнwщнымъ. | Осоромлена дочка Єгипту, віддана до рук народу північного. |
|
25
|
25
|
| РечE гDь вседержи1тель, бGъ ї}левъ: сE, ѓзъ посэщY на ґммHна сhна є3S, и3 на фараHна и3 на є3гЂпетъ, и3 на б0ги є3гw2 и3 на цари6 є3гw2, и3 на фараHна и3 на ўповaющыz нaнь, | Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, говорить: ось, Я відвідаю Аммона, який у Но, і фараона і Єгипет, і богів його і царів його, фараона і тих, що надіються на нього; |
|
26
|
26
|
| и3 дaмъ и5хъ въ рyцэ и4щущихъ души2 и4хъ, и3 въ рукY навуходон0сора царS вавmлHнска, и3 въ рyцэ слyгъ є3гw2: и3 посeмъ поживyтъ ћкоже и3 пeрвэе, гlетъ гDь. | і віддам їх до рук тих, що шукають душі їхньої, і до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і до рук рабів його; але після того буде він населений, як у минулі дні, — говорить Господь. |
|
27
|
27
|
| Тh же не ўб0йсz, рaбе м0й їaкwве, ни ўстрашaйсz, ї}лю: сe бо, ѓзъ тебE спасeна сотворю2 и3здалeча и3 сёмz твоE t земли2 плэнeніz и4хъ: и3 возврати1тсz їaкwвъ и3 почjетъ и3 благоуспёетъ, и3 не бyдетъ ўстрашazй є3го2. | Ти ж не бійся, рабе Мій Якове, і не страшися, Ізраїлю: бо ось, Я спасу тебе з далекої країни і сíм’я твоє із землі полону їх; і повернеться Яків, і буде жити спокійно і мирно, і ніхто не буде устрашати його. |
|
28
|
28
|
| Не б0йсz, рaбе м0й їaкwве, гlетъ гDь, ћкw съ тоб0ю є4смь ѓзъ: ћкw сотворю2 скончaніе во всёхъ kзhцэхъ, въ нsже и3зверг0хъ тS, тебe же не сотворю2 њскудёти, но накажy тz суд0мъ и3 њбезвинsz не њбезвиню1 тz. | Не бійся, рабе Мій Якове, — говорить Господь: бо Я з тобою; Я знищу всі народи, до яких Я вигнав тебе, а тебе не знищу, а тільки покараю тебе за мірою; непокараним же не залишу тебе. |
|
Главa м7з
|
Глава 47
|
|
1
|
1
|
| Сл0во гDне, є4же бhсть ко їеремjи прbр0ку на и3ноплемeнники, прeжде нeжели порази2 фараHнъ гaзу. | Слово Господа, яке було до пророка Єремії про филистимлян, перше ніж фараон уразив Газу. |
|
2
|
2
|
| Тaкw гlетъ гDь: сE, в0ды восх0дzтъ t сёвера и3 бyдутъ ћкw пот0къ наводнszй, и3 пот0пzтъ зeмлю и3 и3сполнeніе є3S, грaдъ и3 живyщыz въ нeмъ: и3 возопію1тъ лю1діе и3 восплaчутсz вси2 живyщіи на земли2, | Так говорить Господь: ось, піднімаються води з півночі і зробляться потоком, який наводнює, і потоплять землю й усе, що наповнює її, місто і тих, що живуть у ньому; тоді заволають люди, і заридають усі мешканці країни. |
|
3
|
3
|
| t шyма ўстремлeніz є3гw2, t nрyжіz н0гъ є3гw2 и3 t гремёніz колесни1цъ є3гw2 и3 t звyка колeсъ є3гw2: не њбрати1шасz nтцы2 ко сынHмъ свои6мъ, њпусти1вше рyцэ свои2, | Від гучного тупоту копит сильних коней його, від стукоту колісниць його, від звуку коліс його, батьки не оглянуться на дітей своїх, тому що руки у них опустяться |
|
4
|
4
|
| въ дeнь находsщь, є4же погуби1ти вс‰ и3ноплемeнники: и3 разорю2 тЂръ и3 сідHнъ со всёми пр0чими помHщники и4хъ, ћкw и3стреби1тъ гDь фmлісти1ны, њстaнки nстровHвъ каппадокjйскихъ. | від того дня, який прийде знищити усіх филистимлян, відняти у Тира і Сидона усіх інших помічників, бо Господь розорить филистимлян, залишок острова Кафтора. |
|
5
|
5
|
| Пріи1де плёшь на гaзу, tвeрженъ бhсть ґскалHнъ и3 њстaнцы є3нак‡мли. | Оплішивіла Газа, гине Аскалон, залишок долини їх. |
|
6
|
6
|
| Док0лэ сэщи2 бyдеши, q, мечY б9ій! док0лэ не ўпок0ишисz; вни1ди въ ножны2 тво‰, почjй и3 вознеси1сz. | Доки будеш сікти, о, меч Господній! доки ти не заспокоїшся? повернися у піхви твої, перестань і заспокойся. |
|
7
|
7
|
| Кaкw ўпок0итсz; понeже гDь заповёда є3мY на ґскалHна и3 на сyщыz при м0ри, на пр0чыz востaти. | Але як тобі заспокоїтися, коли Господь дав повеління проти Аскалона і проти берега морського? туди Він спрямував його. |
|
Главa м7и
|
Глава 48
|
|
1
|
1
|
| Њ мwaвэ тaкw речE гDь вседержи1тель, бGъ ї}левъ: q, лю1тэ навavу, ћкw поги1бе, взsсz каріаfаjмъ, посрами1сz масігafъ и3 побэждeнъ є4сть. | Про Моав так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: горе Нево́! він спустошений; Кариафаїм посоромлений і взятий; Мизгав посоромлений і знищений. |
|
2
|
2
|
| Нёсть ктомY цэлeніе въ мwaвэ, весeліе во є3севHнэ, помhслиша нaнь ѕл†z: пріиди1те и3 потреби1мъ | t kзы6къ: (сегw2 рaди) молчS ўм0лкнеши, п0йдетъ за тоб0ю мeчь. | Немає вже слави Моава; у Есевоні задумують проти нього зло: «підемо, знищимо його із числа народів». І ти, Мадмено, загинеш; меч іде слідом за тобою. |
|
3
|
3
|
| Глaсъ в0плz t њрwнаjма, погублeніе и3 сотрeніе вели1ко. | Чутно волання від Оронаїма, спустошення і руйнування велике. |
|
4
|
4
|
| Сотрeсz мwaвъ, возвэсти1те в0пль мaлыхъ є3гw2. | Знищений Моав; волання підняли діти його. |
|
5
|
5
|
| Ћкw и3сп0лнисz ґлаHfъ плaча: взhдетъ рыдaz путeмъ њрwнаjма, врази2, в0пль сотрeніz слhшасте. | На підйомі у Лухит плач за плачем здіймається; і на спуску з Оронаїма ворог чує волання про руйнування. |
|
6
|
6
|
| Бэжи1те и3 спаси1те дyшы вaшz, и3 бyдете ћкw nсeлъ ди1вій въ пустhни. | Біжіть, рятуйте життя своє, і будьте подібні до оголеного дерева у пустелі. |
|
7
|
7
|
| Понeже и3мёлъ є3си2 надeжду во њгрaдахъ твои1хъ и3 въ сокр0вищихъ твои1хъ, и3 ты2 ћтъ бyдеши: и3 п0йдетъ хамHсъ во преселeніе, и3 свzщeнницы є3гw2 и3 кн‰зи є3гw2 вкyпэ. | Оскільки ти сподівався на діла твої і на скарби твої, тому і ти будеш узятий, і Хамос піде у полон разом зі своїми священиками і своїми князями. |
|
8
|
8
|
| И# пріи1детъ губи1тель на всsкъ грaдъ, и3 не и3збaвитсz ни є3ди1нъ грaдъ, и3 поги1бнутъ ўдHліz, и3 погубsтсz полS, ћкоже речE гDь. | І прийде спустошувач на всяке місто, і місто не уціліє; і загине долина, і спорожніє рівнина, як сказав Господь. |
|
9
|
9
|
| Дaйте знaменіе мwaву, ћкw прикосновeніемъ прикосновeнъ бyдетъ, и3 вси2 грaди є3гw2 бyдутъ пyсти и3 без8 живyщихъ. | Дайте крила Моаву, щоб він міг полетіти; міста його будуть пустелею, тому що не буде кому жити у них. |
|
10
|
10
|
| Пр0клzтъ (человёкъ) творsй дёло гDне съ небрежeніемъ, и3 пр0клzтъ возбранszй мечY своемY t кр0ве. | Проклятий, хто діло Господнє робить недбало, і проклятий, хто утримує меч Його від крови! |
|
11
|
11
|
| Почивaше мwaвъ t млaдости своеS и3 бЁ ўповaz на слaву свою2: не преліsсz t сосyда въ сосyдъ и3 во преселeніе не tи1де: сегw2 рaди пребhсть вкyсъ є3гw2 въ нeмъ, и3 вонS є3гw2 нёсть премэнeна. | Моав від юности своєї був у спокої, сидів на дріжджах своїх і не переливали його із посудини у посудину, і у полон не ходив; тому залишався у ньому смак його, і запах його не змінювався. |
|
12
|
12
|
| Сегw2 рaди, сE, днjе грzдyтъ, гlетъ гDь, и3 послю2 є3мY пресели1тєли, и3 преселsтъ є3го2, и3 сосyды є3гw2 и3стощaтъ и3 р0ги є3гw2 сокрушaтъ: | Тому ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я пошлю до нього переливачів, які переллють його і спорожнять посудини його, і розіб’ють глечики його. |
|
13
|
13
|
| и3 посрами1тсz мwaвъ t хамHса, ћкоже посрaмленъ є4сть д0мъ ї}левъ t веfи1лz, въ нeмже и3мsху надeжду. | І посоромлений буде Моав заради Хамоса, як дім Ізраїлів посоромлений був заради Вефиля, надії своєї. |
|
14
|
14
|
| Кaкw глаг0лете: си1льни є3смы2 и3 мyжіе крёпцы во бранeхъ; | Чому ви говорите: «ми люди хоробрі і міцні для війни»? |
|
15
|
15
|
| Поги1бе мwaвъ, грaдъ є3гw2, и3 и3збрaнніи ю4нwши є3гw2 снид0ша под8 мeчь, гlетъ цRь, гDь вседержи1тель и4мz є3гw2. | Спустошений Моав, і міста його горять, і добірні юнаки його пішли на заколення, — говорить Цар, — Господь Саваоф ім’я Його. |
|
16
|
16
|
| Бли1з8 дeнь мwaвль, є4же пріити2, и3 ѕло2 є3гw2 ск0ро ѕэлw2. | Близька загибель Моава, і сильно поспішає біда його. |
|
17
|
17
|
| Ўтэшaйте є3го2 вси2, и5же w4крестъ є3гw2, и3 вси2 вёдzщіи и4мz є3гw2: рцhте, кaкw сокруши1сz жeзлъ крёпости, пaлица слaвна; | Пошкодуйте за ним, усі сусіди його й усі, хто знає ім’я його, скажіть: «як знищений жезл сили, посох слави!» |
|
18
|
18
|
| Сни1ди t слaвы и3 сsди, во влaгэ живyщаz, дщи2 дівHнz, ћкw губи1тель мwaвскій взhдетъ на тS разрушazй њгр†ды тво‰. | Зійди з висоти величі і сиди у спразі, дочко — жителько Дивона, бо спустошувач Моава прийде до тебе і знищить укріплення твої. |
|
19
|
19
|
| На пути2 стaни и3 воззри2, живyщаz во ґрои1рэ, и3 вопроси2 бэжaщаго и3 и3збёгшаго, и3 рцы2: что2 сE бhсть; | Стань при дорозі і дивися, жителько Ароера, запитуй того, хто біжить і спасається: «що трапилося?» |
|
20
|
20
|
| Посрами1сz мwaвъ, занE побэждeнъ є4сть: рыдaйте и3 вопjйте, возвэсти1те во ґрнHнэ, ћкw поги1бе мwaвъ, | Посоромлений Моав, бо знищений; ридайте і волайте, оголосіть в Арноні, що спустошено Моав. |
|
21
|
21
|
| и3 сyдъ пріи1де на зeмлю нап0льную, на хелHнъ и3 на рефaсъ и3 на мwфafъ, | І суд прийшов на рівнини, на Халон і на Іаацу, і на Мофаф, |
|
22
|
22
|
| и3 на девHнъ и3 на навw2 и3 на д0мъ девлаfаjмъ, | і на Дивон і на Нево́, і на Бет-Дивлафаїм, |
|
23
|
23
|
| и3 на каріаfаjмъ и3 на веfгамyлъ и3 на д0мъ маHновъ, | і на Кариафаїм і на Бет-Гамул, і на Бет-Маон, |
|
24
|
24
|
| и3 на каріHfъ и3 на вос0ра и3 на вс‰ грaды мw†вли, и5же далeче и3 и5же бли1з8 сyть. | і на Кериоф і на Восор, і на всі міста землі Моавитської, далекі і близькі. |
|
25
|
25
|
| Tсёченъ є4сть р0гъ мwaвль, и3 мhшца є3гw2 сокруши1сz, гlетъ гDь: | Відсічений ріг Моава, і правиця його знищена, — говорить Господь. |
|
26
|
26
|
| ўп0йте є3го2, ћкw на гDа возвели1чисz, и3 прирази1тъ мwaвъ рyку свою2 (њ блев0тину), и3 бyдетъ въ посмёхъ и3 сaмъ. | Напоїть його п’яним, бо він піднісся проти Господа; і нехай Моав валяється у блювотині своїй, і сам буде посміянням. |
|
27
|
27
|
| И# ѓще не въ посмёхъ бhсть тебЁ ї}ль, ѓще въ тaтствэ твоeмъ њбрётесz, ћкw воевaлъ є3си2 є3го2: пресели1шисz и3нaмw. | Чи не був осміяним у тебе Ізраїль? хіба він між злодіями був упійманий, що ти, бувало, лиш тільки заговориш про нього, хитаєш головою? |
|
28
|
28
|
| Њстaвите грaды и3 пребывaйте на кaмени, живyщіи въ мwaвэ, и3 бyдите ћкоже г0луби гнэздsщіисz въ кaменехъ, во ўстёхъ сквaжни. | Залиште міста і живіть на скелях, жителі Моава, і будьте як голуби, які роблять гнізда при вході у печеру. |
|
29
|
29
|
| Слhшахомъ г0рдость мwaвлю, г0рдъ бЁ ѕэлw2: през0рство є3гw2 и3 кичeніе є3гw2, возношeніе и3 воздвижeніе сeрдца є3гw2. | Чули ми про гордість Моава, гордість надмірну, про його зарозумілість і його гордовитість, і чванливість його і звеличування серця його. |
|
30
|
30
|
| Ѓзъ же вёмъ дэлA є3гw2, гlетъ гDь: не дов0лство ли є3гw2 тaкw сотвори2; | Знаю Я зухвалість його, — говорить Господь, — але це ненадійно; порожні слова його: не так зроблять. |
|
31
|
31
|
| Сегw2 рaди над8 мwaвомъ возрыдaйте всю1ду, возопjйте над8 м{жи кірaды смущeніz. | Тому буду ридати про Моав і волати за весь Моав; будуть зітхати за мужів Кирхареса. |
|
32
|
32
|
| Ћкw плaчемъ їази1ровымъ восплaчусz њ тебЁ, віногрaде ґсери1мль! лётwрасли тво‰ проид0ша м0ре, градHвъ їази1ровыхъ коснyшасz, на жaтву твою2 и3 на вjнное собирaніе твоE хи1щникъ нападE. | Буду плакати за тебе, винограднику Севамський, плачем Іазера; паростки твої простягалися за море, досягали озера Іазера; спустошувач напав на літні плоди твої і на дозрілий виноград. |
|
33
|
33
|
| Tsта є4сть рaдость и3 весeліе t карми1ла и3 t земли2 мwaвли, и3 віно2 t точи6лъ tsхъ: никaкоже и3згнетazй вjнну ћгоду по њбhчаю пBсни воспоeтъ. | Радість і веселощі відняті від Кармила і від землі Моава. Я покладу кінець вину в точилах; не будуть більше топтати у них з піснями; крик битви буде, а не крик радости. |
|
34
|
34
|
| T в0плz є3севHнска дaже до є3леaла и3 їaса грaды и4хъ дaша глaсъ св0й, t сиг0ра дaже до њрwнаjма, и3 ю4ница трилётнаz, понeже и3 в0ды немрjмъ во сожжeніе бyдутъ. | Від волання Есевона до Елеали і до Іааци вони піднімуть голос свій від Сигора до Оронаїма, до третьої Егли, бо і води Нимрима висохнуть. |
|
35
|
35
|
| И# tимY мwaва, гlетъ гDь, жрyщаго на горaхъ и3 кадsщаго богHмъ свои6мъ. | Знищу в Моаві, — говорить Господь, — тих, що приносять жертви на висотах і кадять богам його. |
|
36
|
36
|
| Тогw2 рaди сeрдце мwaва, ћкw цэвни6цы звzцaти бyдутъ, и3 сeрдце моE къ мужє1мъ кірaды ћкw цэвни1ца звzцaти бyдетъ: сегw2 рaди, ±же пристzжA, погиб0ша t человBкъ. | Тому серце моє стогне за Моав, як сопілка; за жителів Кирхареса стогне серце моє, як сопілка, бо багатства, ними набуті, загинули: |
|
37
|
37
|
| Всsка бо главA на всsцэмъ мёстэ њстри1жена бyдетъ, и3 всsка брадA њбр0снетсz, и3 всsка рукA посёчена бyдетъ, и3 на всsцэмъ чрeслэ врeтище, | у кожного голова го́ла й у кожного борода зменшена; у всіх на руках подряпини і на стегнах веретище. |
|
38
|
38
|
| и3 на всёхъ хрaминахъ мwaвскихъ и3 на ст0гнахъ є3гw2 всsкъ плaчь, понeже сокруши1хъ мwaва, ћкоже сосyдъ непотрeбенъ, гlетъ гDь. | На усіх покрівлях Моава і на вулицях його загальний плач, бо Я знищив Моав, як непотрібну посудину, — говорить Господь. |
|
39
|
39
|
| Кaкw и3змэни1сz; возрыдaша, кaкw њбрати2 хребeтъ мwaвъ и3 посрами1сz; и3 бhсть мwaвъ въ посмёхъ и3 въ нeнависть всBмъ w4крестъ себє2. | «Який знищений він!» — будуть говорити ридаючи; «як Моав покрився соромом, повернувши тил!». І буде Моав осміяним і жахом для усіх навколишніх його, |
|
40
|
40
|
| Ћкw тaкw гlетъ гDь: сE, ћкоже nрeлъ полети1тъ и3 распрострeтъ крилB свои2 на мwaва, | бо так говорить Господь: ось, як орел, налетить він і розкриє крила свої над Моавом. |
|
41
|
41
|
| взsтъ є4сть каріHfъ, и3 њгр†ды є3гw2 њбстои6мы сyть: и3 бyдетъ сeрдце си1льныхъ мwaвскихъ въ т0й дeнь, ћкw сeрдце жены2 родsщіz. | Міста будуть узяті, й укріплення завойовані, й серце хоробрих моавитян буде у той день, як серце жінки, яка мучиться пологами. |
|
42
|
42
|
| И# поги1бнетъ мwaвъ t людjй, ћкw на гDа возвели1чисz. | І знищений буде Моав із числа народів, тому що він повстав проти Господа. |
|
43
|
43
|
| Стрaхъ и3 пр0пасть и3 сёть на тS, q, живyщій въ мwaвэ, гlетъ гDь. | Жах і яма і петля — для тебе, жителю Моава, — сказав Господь. |
|
44
|
44
|
| И$же ўбэжи1тъ t лицA стрaха, впадeтъ въ пр0пасть: и3 и3злaзzй и3з8 пр0пасти и4метсz сётію: понeже наведY сі‰ на мwaва въ лёто посэщeніz и4хъ, гlетъ гDь. | Хто втече від жаху, впаде в яму; а хто вийде з ями, потрапить у зашморг, бо Я наведу на нього, на Моава, час відвідання їх, — говорить Господь. |
|
45
|
45
|
| Во стёни є3севHнстэй стaша t си1лы и3збёгше, џгнь бо и3зhде t є3севHна и3 плaмень t среды2 сеHна, и3 пожжE чaсть мwaва и3 вeрхъ сынHвъ смzтeніz. | Під тінню Есевона зупинилися ті, що біжать, знесилівши; але вогонь вийшов з Есевона і полум’я із середовища Сигона, і пожере бік Моава і тім’я синів непокірних. |
|
46
|
46
|
| Г0ре тебЁ, мwaве! погиб0ша лю1діе хамHса, ћкw tвед0шасz сhнове твои2 и3 дщє1ри тво‰ въ плёнъ. | Горе тобі, Моаве! загинув народ Хамоса, бо сини твої взяті у полон, і дочки твої — у полон. |
|
47
|
47
|
| И# возвращY плёнъ мwaвль въ послBдніz дни6, гlетъ гDь. До здЁ сyдъ мwaвль. | Але в останні дні поверну полон Моава, — говорить Господь. До цього суд на Моаві. |
|
Главa м7f
|
Глава 49
|
|
1
|
1
|
| Къ сынHмъ ґммw6нимъ тaкw гlетъ гDь: є3дA не сyть сhнове ї}лєвы, и3ли2 наслёдника нёсть и5мъ; почто2 u5бо пріS наслёдіе мелх0мъ [цaрь и4хъ] гaда, и3 лю1діе є3гw2 во градёхъ є3гw2 живsху; | Про синів Аммонових так говорить Господь: хіба немає синів у Ізраїлю? хіба немає у нього спадкоємця? Чому ж Малхом заволодів Гадом, і народ його живе у містах його? |
|
2
|
2
|
| Сегw2 рaди, сE, днjе грzдyтъ, гlетъ гDь, и3 њглашY на раввafъ сынHвъ ґммHнихъ рaтный звyкъ, и3 бyдетъ въ непрохHднаz и3 въ пaгубу, и3 трє1бища є3гw2 nгнeмъ сожжє1на бyдутъ, и3 воспріи1метъ ї}ль влaсть свою2, гlетъ гDь. | Тому ось, настають дні, — говорить Господь, — коли у Равві синів Аммонових чутно буде крик битви, і зробиться вона купою руїн, і міста її будуть спалені вогнем, і оволодіє Ізраїль тими, які володіли ним, — говорить Господь. |
|
3
|
3
|
| Возопjй, є3севHне, ћкw поги1бе гaй: возопjйте, дщє1ри равв†fски, препоsшитесz врeтищами, рыдaйте и3 бёгайте по забрaлwмъ, ћкw мелх0мъ во плёнъ tведeтсz, свzщeнницы и3 кн‰зи є3гw2 вкyпэ. | Ридай, Есевоне, бо спустошено Гай; кричіть, дочки Равви, опояшіться веретищем, плачте і блукайте по горо́дах, бо Малхом піде у полон разом зі священиками і князями своїми. |
|
4
|
4
|
| Что2 хвaлишисz во ўд0ліихъ; стечE ўд0ліе твоE, дщи2 безстyднаz, ўповaющаz на бог†тства сво‰, глаг0лющи: кто2 пріи1детъ на мS; | Чого хвалишся долинами? Потече долина твоя кров’ю, віроломна дочко, що сподіваєшся на скарби свої, що говориш: «хто прийде до мене?» |
|
5
|
5
|
| СE, ѓзъ наведY на тS стрaхъ, гlетъ гDь вседержи1тель, t всёхъ сyщихъ w4крестъ тебє2: и3 разсёетесz вси2 t лицA є3гw2, и3 не бyдетъ собирaющагw бэжaщихъ. | Ось, Я наведу на тебе жах з усіх околиць твоїх, — говорить Господь Бог Саваоф; розбіжитеся, хто куди, і ніхто не збере тих, що розбіглися. |
|
6
|
6
|
| И# посeмъ возвращY плённики сынHвъ ґммHнихъ, гlетъ гDь. | Але після того Я поверну полон синів Аммонових, — говорить Господь. |
|
7
|
7
|
| Ко їдумeи сі‰ гlетъ гDь вседержи1тель: є3дA є4сть ктомY мyдрость во fемaнэ; поги1бе совётъ t разyмныхъ, непотрeбна бhсть мyдрость и4хъ, | Про Едом так говорить Господь Саваоф: хіба немає більше мудрости у Фемані? хіба не стало ради у розумних? хіба збідніла мудрість їх? |
|
8
|
8
|
| попрaно бhсть мёсто и4хъ: сни1дите въ пр0пасть къ сэдёнію, живyщіи во дедaнэ: ћкw жeстwкаz сотвори2: (поги1бель и3сavлю) навед0хъ нaнь во врeмz, въ нeже посэти1хъ є3го2. | Біжіть, повернувши тил, ховайтеся у печерах, жителі Дедана, бо загибель Ісава Я наведу на нього, — час відвідування Мого. |
|
9
|
9
|
| Ћкw њб8имaтеліе вінA пріид0ша на тS, не њстaвzтъ тебЁ њстaнкwвъ: ѓки тaтіе въ нощи2 возложaтъ рyки сво‰. | Якби збирачі винограду прийшли до тебе, то, напевне, залишили б кілька незібраних ягід. І якби злодії прийшли уночі, то вони украли б, скільки їм потрібно. |
|
10
|
10
|
| Ћкw (ѓзъ) њбнажи1хъ и3сavа, tкрhхъ т†йнаz є3гw2, не возм0жетъ ўтаи1тисz, поги1бе рук0ю брaта своегw2 и3 сосёда своегw2, | А Я догола обберу Ісава, відкрию потаємні місця його, і сховатися він не може. Знищене буде плем’я його, і брати його і сусіди його; і не буде його. |
|
11
|
11
|
| и3 нёсть њстaтисz сиротЁ твоeй, да живeтъ: ѓзъ же сотворю2 жи1ти, и3 вдови6цы на мS ўповaша. | Залиш сиріт твоїх, Я підтримаю життя їх, і удови твої нехай надіються на Мене. |
|
12
|
12
|
| Тaкw бо гlетъ гDь: сE, и5мже не бЁ зак0на пи1ти чaшу, пію1ще и3спію1тъ: и3 тh ли ѓки непови1нный њстaнешисz; не бyдеши непови1ненъ, но піS и3спіeши. | Бо так говорить Господь: ось і ті, яким не призначено було пити чашу, неодмінно будуть пити її, і чи ти залишишся непокараним? Ні, не залишишся непокараним, але неодмінно будеш пити чашу. |
|
13
|
13
|
| Соб0ю бо клsхсz, гlетъ гDь, ћкw въ пустhню и3 въ поругaніе и3 въ посмёхъ и3 въ проклsтіе бyдеши посредЁ є3гw2, и3 вси2 грaди є3гw2 бyдутъ въ пустhню вёчную. | Бо Мною клянуся, — говорить Господь, — що жахом, посміянням, пустелею і прокляттям буде Восор, і всі міста його зробляться вічними пустелями. |
|
14
|
14
|
| Слyхъ слhшахъ t гDа, и3 послHвъ во kзhки послA: собери1тесz и3 и3ди1те проти1ву є3мY и3 востaните на њполчeніе. | Я чув поголос від Господа, і посол посланий до народів сказати: зберіться і йдіть проти нього, і піднімайтеся на війну. |
|
15
|
15
|
| СE, мaла дaхъ тS во kзhцэхъ и3 поругaема въ лю1дехъ. | Бо ось, Я зроблю тебе малим між народами, знехтуваним між людьми. |
|
16
|
16
|
| И#грaніе твоE прельсти1 тz, безстyдіе сeрдца твоегw2 њбитaше въ разсёлинахъ кaменныхъ, похи1ти крёпость х0лма выс0кагw: є3гдA вознесeши ћкw nрeлъ гнэздо2 своE, tт0лэ свeргу тS, гlетъ гDь. | Грізне становище твоє і гордовитість серця твого звабили тебе, що живеш у розщілинах скель і займаєш вершини пагорбів. Але, хоч би ти, як орел, високо звив гніздо твоє, і звідти скину тебе, — говорить Господь. |
|
17
|
17
|
| И# бyдетъ їдумeа въ запустёніе, всsкъ ходsй чрез8 ню2 подиви1тсz и3 позви1ждетъ над8 всsкою ћзвою є3S. | І буде Едом жахом; усякий, хто проходить мимо, здивується і посвистить, дивлячись на усі виразки його. |
|
18
|
18
|
| Ћкоже превращeна є4сть сод0ма и3 гом0рра и3 сосёди є3S, гlетъ гDь, не поживeтъ тaмw мyжъ, нижE пребyдетъ тaмw сhнъ человёчь. | Як знищені Содом і Гоморра і сусідні міста їх, — говорить Господь, — так і там жодна людина не буде жити, і син людський не зупиниться у ньому. |
|
19
|
19
|
| СE, ћкоже лeвъ и3зhдетъ t среды2 їoрдaна на мёсто си1льнагw, ћкw ск0рw сотворю2 и5мъ бэжaти t негw2, и3 кто2 бyдетъ и3збрaнъ, є3г0же постaвлю над8 ни1мъ; кт0 бо под0бенъ мнЁ; и3 кто2 противостaнетъ ми2; и3 кто2 є4сть сeй пaстырь, и4же сопроти1витсz лицY моемY; | Ось, виходить він, як лев, з узвишшя Йордану на укріплені житла; але Я змушу їх поспішно піти з Ідумеї, і хто обраний, того поставлю над нею. Бо хто подібний до Мене? і хто вимагатиме відповіді від Мене? і який пастир протистане Мені? |
|
20
|
20
|
| Сегw2 рaди слhшите совётъ гDень, є3г0же совэщA на є3дHма, и3 ўмышлeніе є3гw2, є4же ўмhсли на живyщихъ во fемaнэ, не свeргутъ ли и5хъ м†лаz t стaдъ, и3 не размeтано ли бyдетъ на ни1хъ жили1ще и4хъ; | Отже, вислухайте визначення Господа, яке Він поставив про Едом, і наміри Його, які Він має щодо жителів Фемана: істинно, найменші зі стад поведуть їх і спустошать житла їх. |
|
21
|
21
|
| T глaса бо падeніz и4хъ потрzсeсz землS, и3 в0пль на м0ри чермнёмъ слhшасz глaса и4хъ. | Від шуму падіння їх потрясеться земля, і відгомін крику їх чутно буде біля Червоного моря. |
|
22
|
22
|
| СE, ћкw nрeлъ взhдетъ и3 возлети1тъ и3 прострeтъ крилB свои2 над8 твердhньми є3гw2: и3 бyдетъ сeрдце си1льныхъ їдумeйскихъ въ т0й дeнь, ћкw сeрдце жены2 родsщіz. | Ось, як орел підніметься він, і полетить, і розпустить крила свої над Восором; і серце хоробрих ідумеян буде у той день, як серце жінки під час пологів. |
|
23
|
23
|
| Къ дамaску: посрами1сz є3мafъ и3 ґрфafъ, ћкw слyхъ ѕ0лъ слhшаша, ўжас0шасz, возмути1шасz на м0ри, (за попечeніе) ўпок0итисz не м0гутъ. | Про Дамаск. — Посоромлені Емаф і Арпад, бо, почувши скорботну звістку, вони впали у відчай; тривога на морі, заспокоїтися не можуть. |
|
24
|
24
|
| Раст0ржесz дамaскъ, њбрати1сz на бэжaніе, трeпетъ њб8sтъ и5, ск0рбь и3 болёзнь њдержaша є3го2 ћкw раждaющую. | Злякався Дамаск і кинувся навтіки; страх оволодів ним; біль і муки схопили його, як жінку під час пологів. |
|
25
|
25
|
| Кaкw не њстaвиша грaда слaвнагw, крёпости любeзныz; | Як не вціліло місто слави, місто радости моєї? |
|
26
|
26
|
| Сегw2 рaди падyтъ ю4нwши на ст0гнахъ твои1хъ, и3 вси2 мyжіе в0инстіи падyтъ въ т0й дeнь, гlетъ гDь вседержи1тель. | Отже, впадуть юнаки його на вулицях його, і всі воїни загинуть у той день, — говорить Господь Саваоф. |
|
27
|
27
|
| И# возжгY џгнь на стэнЁ дамaска, и3 пожжeтъ стёны сhна ґдeрова. | І запалю вогонь на стінах Дамаска, і знищить палаци Венадада. |
|
28
|
28
|
| Къ кидaру, цари1цэ дворA, є3г0же порази2 навуходон0соръ цaрь вавmлHнскій, тaкw гlетъ гDь: востaните и3 взhдите на кидaръ и3 погуби1те сhны востHчныz. | Про Кидар і про царства Асорські, які уразив Навуходоносор, цар Вавилонський, так говорить Господь: вставайте, виступайте проти Кидара, і спустошуйте синів сходу! |
|
29
|
29
|
| Селє1ніz и4хъ и3 стадA и4хъ в0змутъ: nдє1жды и4хъ и3 вс‰ сосyды и4хъ и3 велблю1ды и4хъ в0змутъ себЁ, и3 призовyтъ на нS стрaхъ w4крестъ. | Намети їхні і овець їхніх візьмуть собі, і покрови їхні і все начиння їхнє, і верблюдів їхніх візьмуть, і будуть кричати їм: «жах звідусюди!» |
|
30
|
30
|
| Бэжи1те и3 tиди1те вск0рэ, въ пр0пастехъ сsдите, живyщіи во дворЁ, гlетъ гDь: ћкw совэщA на вы2 навуходон0соръ цaрь вавmлHнскій совётъ и3 помhсли на вaсъ ўмышлeніе. | Біжіть, ідіть скоріше, сховайтеся у прірві, жителі Асора, — говорить Господь, бо Навуходоносор, цар Вавилонський, виніс рішення про вас і склав проти вас задум. |
|
31
|
31
|
| Востaните и3 вни1дите къ лю1демъ ўпок0єнымъ, живyщымъ въ прохлaдэ, гlетъ гDь: и5же ни двeрій, нижE зав0рwвъ и4мутъ, є3ди1ни њбитaютъ. | Вставайте, виступайте проти народу мирного, який живе безтурботно, — говорить Господь: ні дверей, ні запорів немає у нього, живуть поодинці. |
|
32
|
32
|
| И# бyдутъ велблю1ды и4хъ въ расхищeніе и3 мн0жество скотA и4хъ въ разграблeніе, и3 развёю | всsкимъ вётромъ њстри1женыхъ w4крестъ, и3 t всёхъ њкрeстныхъ и4хъ приведY на нS поги1бель, гlетъ гDь. | Верблюди їхні віддані будуть у здобич, і безліч стад їхніх — на розкрадання; і розсію їх по усіх вітрах, цих, що стрижуть волосся на скронях, і з усіх боків їх наведу на них загибель, — говорить Господь. |
|
33
|
33
|
| И# бyдетъ дв0ръ въ жили1ще ѕміє1мъ и3 пyстъ дaже до вёка, не поживeтъ тaмw мyжъ, нижE бyдетъ живsй въ нeмъ сhнъ человёчь. | І буде Асор житлом шакалів, вічною пустелею; людина не буде жити там, і син людський не буде зупинятися у ньому. |
|
34
|
34
|
| Сл0во гDне, є4же бhсть ко їеремjи прbр0ку на є3лaмъ, въ начaлэ цaрства седекjи царS їyдина, гlz: | Слово Господа, яке було до Єремії пророка проти Елама, на початку царювання Седекії, царя Юдейського: |
|
35
|
35
|
| тaкw гlетъ гDь вседержи1тель: сE, ѓзъ сокрушY лyкъ є3лaмль, начaло си1лы и4хъ, | так говорить Господь Саваоф: ось, Я скрушу лук Елама, головну силу їх. |
|
36
|
36
|
| и3 наведY на є3лaмъ четhри вётры t четhрехъ стрaнъ небeсныхъ и3 развёю | во вс‰ вётры ты6z, и3 не бyдетъ kзhка, въ џньже бы не пришли2 бэжaщіи є3ламjтzне. | І наведу на Елам чотири вітри від чотирьох країв неба і розвію їх по усіх цих вітрах, і не буде народу, до якого не прийшли б вигнані еламити. |
|
37
|
37
|
| И# ўстрашY и5хъ пред8 враги6 и4хъ и3 пред8 лицeмъ и4щущихъ души2 и4хъ, и3 наведY на нS ѕл†z, по гнёву ћрости моеS, гlетъ гDь: и3 послю2 в8слёдъ и4хъ мeчь м0й, д0ндеже сотрY и5хъ: | Й уражу еламитян страхом перед ворогами їх і перед тими, що шукають душí їх; і наведу на них біду, гнів Мій, — говорить Господь, — і пошлю услід їм меч, доки не знищу їх. |
|
38
|
38
|
| и3 постaвлю прест0лъ м0й во є3лaмэ, и3 и3жденY tтyду царS и3 кн‰зи, гlетъ гDь: | І поставлю престіл Мій у Еламі, і знищу там царя і князів, — говорить Господь. |
|
39
|
39
|
| и3 бyдетъ въ послBдніz дни6, возвращY плёнъ є3лaмль, гlетъ гDь. | Але в останні дні поверну полон Елама, — говорить Господь. |
|
Главa н7
|
Глава 50
|
|
1
|
1
|
| Сл0во, є4же речE гDь на вавmлHнъ и3 на зeмлю халдeйскую їеремjею прbр0комъ. | Слово, що вирік Господь про Вавилон і про землю халдеїв через Єремію пророка: |
|
2
|
2
|
| Возвэсти1те во kзhцэхъ и3 слhшано сотвори1те, воздви1гните знaменіе, возопjйте и3 не скрывaйте, рцhте: плэнeнъ бhсть вавmлHнъ, посрами1сz ви1лъ, побэди1сz мерwдaхъ, посрами1шасz и3зв†zніz є3гw2, сокруши1шасz кумjры и4хъ. | сповістіть і розголосіть між народами, і підніміть знамено, оголосіть, не приховуйте, говоріть: «Вавилон узятий, Вил посоромлений, Меродах знищений, істукани його посоромлені, ідоли його знищені». |
|
3
|
3
|
| Ћкw пріи1де нaнь kзhкъ t сёвера, т0й положи1тъ зeмлю є3гw2 въ запустёніе, и3 не бyдетъ живsй въ нeй t человёка дaже и3 до скотA: подви1гнушасz, tид0ша. | Бо від півночі піднявся проти нього народ, який зробить землю його пустелею, і ніхто не буде жити там, від людини до худоби, усі рушать і підуть. |
|
4
|
4
|
| Въ ты6z дни6 и3 въ то2 врeмz, гlетъ гDь, пріи1дутъ сhнове ї}лєвы, тjи и3 сhнове ї{дины вкyпэ ходsще и3 плaчуще п0йдутъ и3 гDа бGа своего2 взhщутъ. | У ті дні й у той час, — говорить Господь, — прийдуть сини Ізраїлеві, вони і сини Іудині разом, будуть ходити і плакати, і будуть шукати Господа Бога свого. |
|
5
|
5
|
| Во сіHнъ и3спытaютъ стєзи2, тaмw бо њбрати1вше ли1ца сво‰ пріи1дутъ и3 приложaтсz ко гDу завётомъ вёчнымъ, и4же забвeнію не предaстсz. | Будуть запитувати про путь до Сиону, і, звертаючи до нього лиця, будуть говорити: «йдіть і приєднайтеся до Господа союзом вічним, який не забудеться». |
|
6
|
6
|
| Џвцы поги1бшыz бhша лю1діе мои2, пaстыріе и4хъ соврати1ша и5хъ и3 сотвори1ша | крhтисz по горaмъ: съ горы2 на х0лмъ ходи1ша. | Народ Мій був, як загиблі вівці; пастирі їхні звабили їх з путі, розігнали їх по горах; блукали вони з гори на пагорб, забули постіль свою. |
|
7
|
7
|
| Забhша л0жа своегw2, вси2 њбрэтaющіи и5хъ снэдaху и5хъ, и3 врази2 и4хъ рек0ша: не пощади1мъ и4хъ, занE согрэши1ша гDу, пaжить прaвды, собирaющему nтцє1въ и4хъ гDу. | Усі, які знаходили їх, пожирали їх, і пригноблювачі їх говорили: «ми не винні, тому що вони згрішили перед Господом, перед оселею правди і перед Господом, надією батьків їхніх». |
|
8
|
8
|
| Tиди1те t среды2 вавmлHна и3 t земли2 халдeйски и3зыди1те, и3 бyдите ћкw кHзлища пред8 nвцaми. | Біжіть із середовища Вавилона, і йдіть з Халдейської землі, і будьте, як козли попереду отари овець. |
|
9
|
9
|
| Ћкw сE, ѓзъ воздви1гну и3 приведY на вавmлHнъ собр†ніz kзhкwвъ вели1кихъ t земли2 полyнощныz, и3 њполчaтсz нaнь: tтyду плэнeнъ бyдетъ, ћкоже стрэлA мyжа си1льна и3скyсна не возврати1тсz прaздна. | Бо ось, Я підніму і приведу на Вавилон збіговисько великих народів від землі північної, і розташуються проти нього, і він буде взятий; стріли у них, як у майстерного воїна, не повертаються марно. |
|
10
|
10
|
| И# бyдетъ землS халдeйска въ разграблeніе, вси2 граби1телє є3S нап0лнzтсz, гlетъ гDь: | І Халдея зробиться здобиччю їх; і спустошувачі її наситяться, — говорить Господь. |
|
11
|
11
|
| занE веселистесS и3 велерёчивасте, расхищaюще наслёдіе моE, скакaсте бо ћкw телцы2 на травЁ и3 бод0сте ћкоже волы2. | Бо ви веселилися, ви торжествували, розкрадачі спадщини Моєї; стрибали з радости, як телиця на траві, й іржали, як бойові коні. |
|
12
|
12
|
| Порyгана бhсть мaти вaша ѕэлw2, и3 посрами1сz роди1вшаz вaсъ: сE, послBднzz во kзhцэхъ пустA и3 непрох0дна и3 сухA. | У великому соромі буде мати ваша, почервоніє та, яка народила вас; ось майбуття тих народів — пустеля, суха земля і степ. |
|
13
|
13
|
| T гнёва гDнz не поживyтъ во вёкъ: но бyдетъ вeсь въ запустёніе, и3 всsкъ ходsй сквозЁ вавmлHнъ подиви1тсz и3 позви1ждетъ над8 всsкою ћзвою є3гw2. | Від гніву Господа вона зробиться безлюдною, і вся вона буде порожня; усякий, хто буде проходити через Вавилон, здивується і посвистить, дивлячись на усі виразки його. |
|
14
|
14
|
| Њполчи1тесz на вавmлHнъ, вси2 њкрeстніи налzцaющіи лyкъ, стрэлsйте нaнь, не щади1те стрёлъ вaшихъ, понeже пред8 гDемъ согрэши2, | Вишикуйтеся у бойовий порядок навколо Вавилона; усі, що натягують лук, стріляйте у нього, не шкодуйте стріл, бо він згрішив проти Господа. |
|
15
|
15
|
| возми1те є3го2: њслабёша рyцэ є3гw2, пад0ша њснов†ніz є3гw2, сокруши1шасz забр†ла є3гw2, ћкw мeсть гDнz є4сть: tмсти1те є3мY, ћкоже сотвори2, сотвори1те є3мY: | Здійміть крик проти нього з усіх боків; він подав руку свою; упали твердині його, зруйнувалися стіни його, бо це — відомста Господа; помщайтеся йому; як він чинив, так і чиніть з ним. |
|
16
|
16
|
| потреби1те сёмz t вавmлHна, и3 держaщаго сeрпъ во врeмz жaтвы t лицA мечA є4ллинска, кjйждо къ лю1демъ свои6мъ њбрати1тсz, и3 кjйждо въ зeмлю свою2 ўбэжи1тъ. | Знищіть у Вавилоні і того, хто сіє і діє серпом під час жнив; від страху згубного меча нехай кожен повернеться до народу свого, і кожен нехай біжить у землю свою. |
|
17
|
17
|
| NвчA заблуждaющее ї}ль, льв0ве и3знури1ша є5: пeрвэе kдE є3го2 цaрь ґссyръ, сeй же послёдній и3 кHсти њглодA є3мY навуходон0соръ цaрь вавmлHнскій. | Ізраїль — розсіяне стадо; леви розігнали його; раніше об’їдав його цар Ассирійський, а цей останній, Навуходоносор, цар Вавилонський, і кістки його розтрощив. |
|
18
|
18
|
| Сегw2 рaди тaкw гlетъ гDь вседержи1тель, бGъ ї}левъ: сE, ѓзъ посэщY на царS вавmлHнска и3 на зeмлю є3гw2, ћкоже посэти1хъ на царS ґссyрска, | Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я відвідаю царя Вавилонського і землю його, як відвідав царя Ассирійського. |
|
19
|
19
|
| и3 возведY пaки ї}лz на пaжить є3гw2, и3 ўпасeтсz въ карми1лэ и3 васaнэ, и3 въ горЁ є3фрeмли и3 въ галаaдэ, и3 насhтитсz душA є3гw2. | І поверну Ізраїля на пасовище його, і буде він пастися на Кармилі і Васані, і душа його насититься на горі Єфремовій і у Галааді. |
|
20
|
20
|
| Въ ты6z дни6 и3 въ т0й чaсъ, гlетъ гDь, пои1щутъ непрaвды ї}левы, и3 не бyдетъ, и3 грэхHвъ їyдиныхъ, и3 не њбрsщутсz: ћкw млcтивъ бyду и5мъ њстaвшымсz. | У ті дні й у той час, — говорить Господь, — будуть шукати неправди Ізраїлевої, і не буде її, і гріхів Іуди, і не знайдеться їх; бо прощу тих, яких залишу у живих. |
|
21
|
21
|
| На зeмлю владёющихъ взhди и3 на живyщихъ въ нeй посэти2, разори2 и3 ўбjй сyщыz по ни1хъ, гlетъ гDь: и3 сотвори2 вс‰, є3ли6ка заповёдаю тебЁ. | Іди на неї, на землю обурливу, і покарай жителів її; спустошуй і знищуй усе за ними, — говорить Господь, — і зроби усе, що Я повелів тобі. |
|
22
|
22
|
| Глaсъ брaни и3 сотрeніе вели1ко въ земли2 халдeйстэй. | Шум битви на землі і велике руйнування! |
|
23
|
23
|
| Кaкw сокруши1сz и3 сотрeсz млaтъ всеS земли2; кaкw њбрати1сz въ пустhню вавmлHнъ во kзhцэхъ; | Який розбитий і розтрощений молот усієї землі! Як Вавилон зробився жахом між народами! |
|
24
|
24
|
| Взhдутъ на тS, и3 плэнeнъ бyдеши, и3 не познaеши, ћкw вавmлHнъ є3си2: њбрётенъ и3 ћтъ є3си2, понeже разгнёвалъ є3си2 гDа. | Я розставив сіті для тебе, і ти пійманий, Вавилоне, не передбачаючи того; ти знайдений і схоплений, тому що повстав проти Господа. |
|
25
|
25
|
| Tвeрзе гDь сокрHвища сво‰ и3 и3знесE сосyды гнёва своегw2, ћкw дёло є4сть гDу вседержи1телю въ земли2 халдeйстэй: | Господь відкрив сховище Своє і взяв з нього сосуди гніву Свого, тому що у Господа Бога Саваофа є діло у землі Халдейській. |
|
26
|
26
|
| ћкw пріид0ша временA є3гw2: tвeрзите храни6лища є3гw2 и3 и3спытaйте и5, ѓки вертeпъ, и3 погуби1те є3го2, да не бyдетъ њстaнка є3гw2. | Ідіть на неї з усіх країв, відчиняйте житниці її, топчіть її як снопи, зовсім знищіть її, щоб нічого від неї не залишилося. |
|
27
|
27
|
| И#зсуши1те вс‰ плоды2 є3гw2, и3 да сни1дутъ въ заклaніе: г0ре и5мъ, ћкw пріи1де дeнь и4хъ и3 чaсъ tмщeніz и4хъ. | Убивайте усіх волів її, нехай ідуть на заколення; горе їм! бо прийшов день їх, час відвідання їх. |
|
28
|
28
|
| Глaсъ бэжaщихъ и3 и3збёгшихъ t земли2 вавmлHнскіz, да возвэстsтъ въ сіHнэ tмщeніе гDа бGа нaшегw, tмщeніе хрaма є3гw2. | Чутний голос тих, що біжать і спасаються із землі Вавилонської, щоб сповістити на Сионі про помсту Господа Бога нашого, про помсту за храм Його. |
|
29
|
29
|
| Возвэсти1те на вавmлHнъ мнHгимъ, всBмъ налzцaющымъ лyкъ, њполчи1тесz нaнь w4крестъ: да не ўбэжи1тъ ни є3ди1нъ и3з8 негw2: воздaйте є3мY по дэлHмъ є3гw2, по всемY, є3ли6ка сотвори2, сотвори1те є3мY, ћкw востA на гDа бGа с™aго ї}лева. | Скличте проти Вавилона стрільців; усі, що натягують лук, розташуйтеся станом довкола нього, щоб ніхто не врятувався із нього; воздайте йому за ділами його; як він зробив, так робіть і з ним, бо він піднісся проти Господа, проти Святого Ізраїлевого. |
|
30
|
30
|
| Сегw2 рaди падyтъ ю4нwши є3гw2 на ст0гнахъ є3гw2, и3 вси2 мyжіе в0инстіи є3гw2 низвeржени бyдутъ въ т0й дeнь, гlетъ гDь. | За те упадуть юнаки його на вулицях його, й усі воїни його знищені будуть у той день, — говорить Господь. |
|
31
|
31
|
| СE, ѓзъ на тS, г0рде, гlетъ гDь бGъ вседержи1тель, ћкw пріи1де дeнь тв0й и3 чaсъ посэщeніz твоегw2: | Ось, Я — на тебе, гордине, — говорить Господь Бог Саваоф: бо прийшов день твій, час відвідання твого. |
|
32
|
32
|
| и3 падeтъ гордhнz твоS и3 разруши1тсz, и3 не бyдетъ возставлszй ю5: и3 возжгY џгнь въ дубрaвэ є3гw2, и3 поsстъ вс‰ њкрє1стнаz є3гw2. | І спіткнеться гординя, й упаде, і ніхто не підніме його; і запалю вогонь у містах його, і пожере усе довкола його. |
|
33
|
33
|
| Тaкw гlетъ гDь вседержи1тель: порабощeніе терпsтъ сhнове ї}лєвы и3 сhнове ї{дины, вкyпэ вси2 плэни1вшіи и5хъ пораб0тиша и5хъ, не х0щутъ бо tпусти1ти и5хъ. | Так говорить Господь Саваоф: пригноблені сини Ізраїля, як і сини Іуди, і всі, хто полонив їх, міцно тримають їх і не хочуть відпустити їх. |
|
34
|
34
|
| И#збaвитель же и4хъ си1льный, гDь вседержи1тель и4мz є3мY, суд0мъ суди1ти и4мать супостaты сво‰, ћкw да и3збaвитъ зeмлю, и3 потрzсeтъ жи1тельми вавmлHнскими. | Але Відкупитель їх сильний, Господь Саваоф ім’я Його; Він розгляне діло їх, щоб заспокоїти землю і привести у тремтіння жителів Вавилона. |
|
35
|
35
|
| Мeчь на халдeєвъ, гlетъ гDь, и3 на жи1тєли вавmлw6нскіz, и3 на кн‰зи и3 на м{дрыz є3гw2, | Меч на халдеїв, — говорить Господь, і на жителів Вавилона, і на князів його, і на мудрих його; |
|
36
|
36
|
| мeчь на њбаsтєли є3гw2, и3 бyіи бyдутъ, и3 мeчь на си6льныz є3гw2, и3 њслабёютъ: | меч на знахарів, і вони збожеволіють; меч на воїнів його, і вони устрашаться; |
|
37
|
37
|
| мeчь на к0ни є3гw2 и3 на колесни6цы є3гw2, и3 на вс‰ пр0чыz лю1ди, и5же сyть посредЁ є3гw2, и3 бyдутъ ћкw жєны2: мeчь на сокрHвища є3гw2, и3 расхи1тzтсz: | меч на коней його і на колісниці його і на усі різноплемінні народи серед нього, і вони будуть, як жінки; меч на скарби його, і вони будуть розкрадені; |
|
38
|
38
|
| мeчь на в0ды є3гw2, и3 постыдsтсz, ћкw землS и3звazнныхъ є4сть, и3 во џстровэхъ хвалsхусz. | засуха на води його, і вони висохнуть; бо це земля ідолів, і вони збожеволіють від ідольських страховиськ. |
|
39
|
39
|
| Сегw2 рaди поживyтъ мєчты2 во џстровэхъ, и3 поживyтъ въ нeмъ дщє1ри сjринwвъ, и3 не бyдетъ живyща въ нeмъ ктомY во вёки, нижE согради1тсz t р0да въ р0дъ. | І оселяться там степові звірі з шакалами, і будуть жити на ній страуси, і не буде населена повіки і безлюдна у роди родів. |
|
40
|
40
|
| Ћкоже преврати2 гDь сод0ма и3 гом0рра и3 њкрє1стныz грaды и4хъ, гlетъ гDь, не пребyдетъ тaмw мyжъ, нижE поживeтъ въ нeмъ сhнъ человёчь. | Як знищені Богом Содом і Гоморра і сусідні міста їх, — говорить Господь, — так і тут жодна людина не буде жити, і син людський не буде зупинятися. |
|
41
|
41
|
| СE, лю1діе и4дутъ t сёвера, и3 kзhкъ вели1къ, и3 цaріе мн0зи востaнутъ t конє1цъ земли2, | Ось, іде народ від півночі, і народ великий, і багато царів піднімаються від країв землі; |
|
42
|
42
|
| лyки и3 щиты2 и3мyще, гр0зни сyть и3 неми1лостиви: глaсъ и4хъ ћкw м0ре возшуми1тъ, на к0ни возсsдутъ, ўгот0вани ћкоже џгнь на брaнь проти1ву тебє2, дщи2 вавmлHнz. | тримають у руках лук і спис; вони жорстокі й немилосердні; голос їх гучний, як море; несуться на конях, вишикувалися як одна людина, щоб битися з тобою, дочко Вавилона. |
|
43
|
43
|
| Ўслhша цaрь вавmлHнскій слyхъ и4хъ, и3 њслабёша рyцэ є3гw2, ск0рбь њб8sтъ є3го2 и3 бwлёзни, ћкw раждaющую. | Почув цар Вавилонський звістку про них, і руки у нього опустилися; скорбота огорнула його, муки, як жінку під час пологів. |
|
44
|
44
|
| СE, ћкw лeвъ и3зhдетъ t рыкaніz їoрдaнова на мёсто є3faна, ћкw ск0рw tмщY и5хъ t негw2, и3 всsкаго ю4ношу над8 ни1мъ постaвлю. Кт0 бо под0бенъ мнЁ; и3 кто2 м0жетъ стоsти проти1ву менє2; и3 кто2 є4сть пaстырь сeй, и4же воспроти1витсz лицY моемY; | Ось, піднімається він, як лев, з узвишшя Йордану на укріплені житла; але Я змушу їх поспішно піти з нього, і, хто обраний, тому доручу його. Бо хто подібний до Мене? і хто вимагатиме від Мене відповіді? І який пастир протистане Мені? |
|
45
|
45
|
| Тёмже слhшите совётъ гDень, є3г0же совэщA на вавmлHнъ, и3 ўмышлє1ніz є3гw2, ±же ўмhсли на зeмлю халдeйску: ѓще не и3ст0ргнутсz ѓгнцы nвeцъ и4хъ, ѓще не бyдетъ размeтана (вкyпэ съ ними2) пaжить и4хъ. | Отже, вислухайте визначення Господа, яке Він ухвалив про Вавилон, і наміри Його, які Він має щодо землі Халдейської: істинно, найменші зі стад поведуть їх; істинно, він спустошить житла їхні з ними. |
|
46
|
46
|
| T глaса бо плэнeніz вавmлHнскагw потрzсeтсz землS, и3 в0пль во kзhцэхъ слhшанъ бyдетъ. | Від шуму взяття Вавилона затремтить земля, і волання буде чутне між народами. |
|
Главa н7а
|
Глава 51
|
|
1
|
1
|
| Тaкw гlетъ гDь: сE, ѓзъ воздви1гну на вавmлHнъ и3 на живyщыz халдє1и вётръ зн0енъ губи1телный: | Так говорить Господь: ось, Я підніму на Вавилон і на тих, що живуть серед нього, супротивників Моїх. |
|
2
|
2
|
| и3 послю2 на вавmлHнъ ругaтєли, и3 стyднw поругaютсz є3мY и3 и3стлsтъ зeмлю є3гw2: понeже г0ре на вавmлHнъ w4крестъ въ дeнь њѕлоблeніz є3гw2. | І пошлю на Вавилон віяльників, і розвіють його, і спустошать землю його; бо у день біди нападуть на нього з усіх боків. |
|
3
|
3
|
| Да налzцaетъ налzцazй лyкъ св0й, и3 да њблечeтсz въ брwнS сво‰, и3 не пощади1те ю4ношъ є3гw2, и3 побjйте всE в0инство є3гw2. | Нехай стрілець натягує лук проти того, хто натягує лук, і на того, хто величається бронею своєю; і не щадіть юнаків його, знищіть усе військо його. |
|
4
|
4
|
| И# падyтъ и3збіeнніи въ земли2 халдeйстэй и3 ћзвенніи во странaхъ є3S. | Уражені нехай упадуть на землі Халдейській, і проколоті — на дорогах її. |
|
5
|
5
|
| Понeже не њвдовЁ ї}ль и3 їyда t бGа своегw2, t гDа вседержи1телz, ћкw землS и4хъ нап0лнисz непрaвды t с™hхъ ї}левыхъ. | Бо не овдовів Ізраїль та Іуда від Бога свого, Господа Саваофа; хоча земля їх повна гріхами перед Святим Ізраїлевим. |
|
6
|
6
|
| Бэжи1те t среды2 вавmлHна и3 спаси1те кjйждо дyшу свою2 и3 не поги1бнете въ непрaвдэ є3гw2, занE врeмz tмщeніz є3гw2 є4сть t гDа, воздаsніе т0й воздaстъ є3мY. | Біжіть із середовища Вавилона і спасайте кожен душу свою, щоб не загинути у беззаконні його, бо це час помсти у Господа, Він воздає йому відплату. |
|
7
|
7
|
| Чaша злат†z вавmлHнъ въ руцЁ гDни, напаsющи всю2 зeмлю, t вінA є3гw2 пи1ша (вси2) kзhцы, сегw2 рaди потрzс0шасz. | Вавилон був золотою чашею у руці Господа, яка п’янила усю землю; народи пили з неї вино і безумствували. |
|
8
|
8
|
| Внезaпу падE вавmлHнъ и3 сокруши1сz: плaчите по нeмъ, возми1те мaсти къ болёзни є3гw2, да и3сцэли1тсz. | Раптово упав Вавилон і розбився; ридайте за ним, візьміть бальзаму для рани його: можливо, він зцілиться. |
|
9
|
9
|
| Врачевaхомъ вавmлHна, и3 не и3сцэлЁ: њстaвимъ є3го2 и3 tи1демъ кjйждо въ зeмлю свою2, взhде бо къ небеси2 сyдъ є3гw2 и3 воздви1жесz дaже до ѕвёздъ. | Лікували ми Вавилон, але не зцілився; залиште його, і підемо кожен у свою землю, тому що вирок про нього досяг небес і піднявся до хмар. |
|
10
|
10
|
| И#знесE гDь сyдъ св0й: пріиди1те и3 возвэсти1мъ въ сіHнэ дэлA гDа бGа нaшегw. | Господь вивів на світло правду нашу; підемо і звістимо на Сионі діло Господа Бога нашого. |
|
11
|
11
|
| Наwстри1те стрёлы, нап0лните тyлы: воздви1же гDь дyхъ царeй ми1дскихъ, ћкw проти1ву вавmлHна гнёвъ є3гw2, да погуби1тъ и5, понeже tмщeніе гDне є4сть, tмщeніе людjй є3гw2. | Гостріть стріли, наповнюйте сагайдаки; Господь збудив дух царів мідійських, тому що у Нього є намір проти Вавилона, щоб знищити його, бо це є помста Господа, помста за храм Його. |
|
12
|
12
|
| На стэнaхъ вавmлHнскихъ воздви1гните знaмz, постaвите стр†жи, ўгот0вите стрaжей, ўгот0вите nрyжіе: ћкw ўмhсли гDь, и3 сотвори1тъ, ±же речE на живyщыz въ вавmлHнэ, | Проти стін Вавилона підніміть знамено, посильте нагляд, розставте вартових, приготуйте засідки, бо, як Господь помислив, так і зробить, що вирік на жителів Вавилона. |
|
13
|
13
|
| живhй над8 водaми мн0гими и3 богaтъ въ сокр0вищихъ свои1хъ: пріи1де конeцъ тв0й и4стиннw во ўтрHбы тво‰. | О, ти, що живеш біля вод великих, багатий скарбами! прийшов кінець твій, міра жадібності твоїй. |
|
14
|
14
|
| Клsтсz бо гDь си1лъ мhшцею своeю, ћкw нап0лню тебE людьми2, ћкоже ґкрjдами, и3 возгласsтъ над8 тоб0ю низходsщіи. | Господь Саваоф поклявся Самим Собою: істинно говорю, що наповню тебе людьми, як сараною, і здіймуть крик проти тебе. |
|
15
|
15
|
| ГDь сотвори1вый зeмлю въ си1лэ своeй и3 ўстр0ивый вселeнную въ мyдрости своeй, и3 разумёніемъ свои1мъ распрострE небесA, | Він створив землю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса. |
|
16
|
16
|
| є3гдA џнъ дaстъ глaсъ, ўмн0жатсz в0ды на небеси2, воздвизazй w4блаки t конє1цъ земли2, м0лнію въ д0ждь сотвори2, и3зводsй свётъ t сокр0вищъ свои1хъ. | За гласом Його шумлять води на небесах, і Він підносить хмари від країв землі, творить блискавки серед дощу і виводить вітер зі сховищ Своїх. |
|
17
|
17
|
| ЊбуS всsкъ человёкъ t рaзума, посрами1сz всsкъ сліsтель t и3звazній свои1хъ, ћкw лHжнаz слі‰ніz є3гw2, и3 нёсть дyха въ ни1хъ: | Безумствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник істуканом своїм, бо істукан його є неправда, і немає у ньому духу. |
|
18
|
18
|
| сyєтна сyть дэлA и3 смёху достHйна, въ чaсъ посэщeніz своегw2 поги1бнутъ. | Це повна порожнеча, діло омани; під час відвідання їх вони зникнуть. |
|
19
|
19
|
| Не таковA чaсть їaкwвлz, ћкw сотвори1вый всsчєскаz т0й є4сть, (ґ ї}ль) жeзлъ достоsніz є3гw2, гDь вседержи1тель и4мz є3гw2. | Не така, як їх, доля Якова, бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл спадщини Його, ім’я Його — Господь Саваоф. |
|
20
|
20
|
| Сокрушaеши ты2 мнЁ сосyды бр†нныz, и3 ѓзъ сокрушY въ тебЁ kзhки и3 погублю2 въ тебЁ ц†рствіz: | Ти у Мене — молот, зброя військова; тобою Я уражав народи і тобою розоряв царства; |
|
21
|
21
|
| и3 и3збію2 въ тебЁ к0ни и3 всaдники и4хъ, и3 и3збію2 въ тебЁ колєсни1цы и3 всэдaющихъ на ни1хъ: | тобою уражав коня і вершника його і тобою уражав колісницю і візника її; |
|
22
|
22
|
| и3 и3збію2 въ тебЁ мyжа и3 женY, и3 и3збію2 въ тебЁ стaра и3 џтрока, и3 и3збію2 въ тебЁ ю4ношу и3 дёву: | тобою уражав чоловіка і дружину, тобою уражав старого і молодого, тобою уражав і юнака і дівчину; |
|
23
|
23
|
| и3 и3збію2 въ тебЁ пaстырz и3 стадA є3гw2, и3 и3збію2 въ тебЁ њрю1ща и3 раб0тна скотA є3гw2, и3 и3збію2 въ тебЁ воевHды и3 прави1тєли. | і тобою уражав пастуха і стадо його, тобою уражав і землероба і робочу худобу його, тобою уражав і областеначальників і градоправителів. |
|
24
|
24
|
| И# воздaмъ вавmлHну и3 всBмъ жителє1мъ халдє1йскимъ вс‰ ѕлHбы и4хъ, ±же сотвори1ша над8 сіHномъ пред8 nчи1ма вaшима, гlетъ гDь. | І воздам Вавилону і усім жителям Халдеї за усе те зло, яке вони робили на Сионі в очах ваших, — говорить Господь. |
|
25
|
25
|
| СE, ѓзъ на тS, горо2 смертон0снаz, гlетъ гDь, растлэвaющаz всю2 зeмлю, и3 прострY рyку мою2 на тS и3 и3звeргу тS и3з8 кaменей, и3 дaмъ тS въ г0ру сожжeную: | Ось, Я — на тебе, горо згубна, що руйнуєш усю землю, — говорить Господь, — і простягну на тебе руку Мою, і скину тебе зі скель, і зроблю тебе горою обгорілою. |
|
26
|
26
|
| и3 не в0змутъ t тебє2 кaмене во ќглъ и3 кaмене во њсновaніе, ћкw потреби1шисz во вёки, гlетъ гDь. | І не візьмуть з тебе наріжних каменів і каменю для основи, але вічно будеш запустінням, — говорить Господь. |
|
27
|
27
|
| Воздви1гните знaмz на земли2, воструби1те труб0ю во kзhцэхъ, њсвzти1те нaнь kзhки, возвэсти1те нaнь цaрствамъ ґрар†тскимъ t менє2 и3 ґсханазewмъ: ўтверди1те над8 ни1мъ стрBльницы, возведи1те нaнь к0ни, ћкw ґкрjдwвъ мн0жество. | Підніміть знамено на землі, сурміть трубою серед народів, озбройте проти нього народи, скличте на нього царства Араратські, Мінійські й Аскеназькі, поставте вождя проти нього, наведіть коней, як страшну сарану. |
|
28
|
28
|
| Возведи1те нaнь kзы6ки, царS ми1дска и3 всеS земли2, воев0дъ є3гw2 и3 всёхъ в0євъ є3гw2 и3 всеS земли2 w4бласти є3гw2. | Озбройте проти нього народи, царів Мідії, областеначальників її і всіх градоправителів її, і усю землю, підвладну їй. |
|
29
|
29
|
| И# потрzсeсz землS и3 смути1сz, занE востA на вавmлHнъ ўмышлeніе гDне, є4же положи1ти зeмлю вавmлHнску пyсту и3 ненаселeну. | Трясеться земля і тріпоче, бо виповнюються над Вавилоном наміри Господа зробити землю Вавилонську пустелею, без жителів. |
|
30
|
30
|
| Њскудёша крёпцыи вавmлHнстіи є4же рaтовати: сsдутъ тaмw во њгрaдэ, поги1бе хрaбрость и4хъ, и3 бhша ћкw жєны2: пожжє1на сyть селє1ніz, сотрє1ны завHры є3гw2. | Перестали боротися сильні вавилонські, сидять в укріпленнях своїх; виснажилася сила їх, зробилися, як жінки, житла їхні спалені, засуви їхні розбиті. |
|
31
|
31
|
| Гонsй во срётеніе текyща пости1гнетъ, и3 вёстникъ срётитъ послA, да возвэсти1тъ царю2 вавmлHнску, ћкw взsтъ бhсть грaдъ є3гw2. | Гонець біжить назустріч гінцеві, і вісник назустріч вісникові, щоб сповістити царя Вавилонського, що місто його узяте з усіх кінців, |
|
32
|
32
|
| T крaz прехождeній є3гw2 ћти бhша, и3 тверды6ни є3гw2 зажжє1ны nгнeмъ, и3 мyжіе є3гw2 в0инстіи и3сх0дzтъ. | і броди захоплені, й огорожі спалені вогнем, і воїни уражені страхом. |
|
33
|
33
|
| Тaкw бо гlетъ гDь вседержи1тель, бGъ ї}левъ: д0мове царS вавmлHнскагw ћкw гумно2 зрёло и3змлачeни бyдутъ: є3щE мaлw, и3 пріи1детъ жатвA є3гw2. | Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: дочка Вавилона подібна до току під час молотьби на ньому; ще трохи, і настане час жнив її. |
|
34
|
34
|
| Снэдe мz, раздроби1 мz, пріsтъ мS тмA тонкA, навуходон0соръ цaрь вавmлHнскій пожрe мz, ћкw ѕмjй нап0лни чрeво своE слaдостію моeю: и3 и3зверг0ша мS. | Пожирав мене і гриз мене Навуходоносор, цар Вавилонський; зробив мене порожньою посудиною; поглинав мене, як дракон; наповнював утробу свою солодощами моїми, вивергав мене. |
|
35
|
35
|
| Труды2 мои2 и3 бэды6 мо‰ на вавmлHнъ, речeтъ живyщаz въ сіHнэ, и3 кр0вь моS на живyщыz въ халдeехъ, речeтъ їеrли1мъ. | Образа моя і плоть моя — на Вавилоні, — скаже мешканка Сиону, і кров моя — на жителях Халдеї, — скаже Єрусалим. |
|
36
|
36
|
| Сегw2 рaди тaкw гlетъ гDь: сE, ѓзъ суди1ти бyду сопeрника твоего2 и3 tмщY tмщeніе твоE, и3 пyсто сотворю2 м0ре є3гw2 и3 и3зсушY пот0ки є3гw2. | Тому так говорить Господь: ось, Я вступлюся у твоє діло й помщуся за тебе, й осушу море його, і висушу канали його. |
|
37
|
37
|
| И# бyдетъ вавmлHнъ въ запустёніе, жили1ще ѕміє1мъ, въ чyдо и3 позвиздaніе, понeже не бyдетъ живyщагw. | І Вавилон буде купою руїн, житлом шакалів, жахом і посміянням, без жителів. |
|
38
|
38
|
| Вкyпэ ѓки львы2 востaнутъ и3 ѓки скЂмни львHвъ. | Як леви, зарикають усі вони, і заревуть, як щенята лев’ячі. |
|
39
|
39
|
| Въ горsчести и4хъ дaмъ питіE и5мъ и3 ўпою2 |, да спsтъ и3 ќснутъ сн0мъ вёчнымъ и3 не востaнутъ, гlетъ гDь. | Під час разпалення їх зроблю їм бенкет і напою їх, щоб вони повеселилися і поснули вічним сном, і не прокинулися, — говорить Господь. |
|
40
|
40
|
| И# низведY | ћкw ѓгнцы на заклaніе и3 ћкw nвны2 съ козлы6. | Поведу їх, як ягнят на заколення, як баранів з козлами. |
|
41
|
41
|
| Кaкw взsсz сесaхъ, и3 ћта слaва всеS земли2; кaкw бhсть во ўдивлeніе вавmлHнъ во kзhцэхъ; | Як узятий Сесах, і завойована слава усієї землі! Як зробився Вавилон жахом між народами! |
|
42
|
42
|
| Взhде на вавmлHнъ м0ре въ шyмэ в0лнъ свои1хъ, и3 покрhсz. | Кинулося на Вавилон море; він покрився безліччю хвиль його. |
|
43
|
43
|
| Бhша грaди є3гw2 въ запустёніе, землS безв0дна и3 пустA, землS, въ нeйже никт0же поживeтъ, и3 нижE бyдетъ витaти въ нeмъ сhнъ человёчь. | Міста його стали порожніми, землею сухою, степом, землею, де не живе жодна людина і де не проходить син людський. |
|
44
|
44
|
| И# посэщY на ви1ла въ вавmлHнэ, и3звeргу то2, є4же поглоти2, t ќстъ є3гw2, и3 не соберyтсz вsщше къ немY kзhцы, занE и3 стёны вавmлw6нскіz падyтъ. | І відвідаю Вила у Вавилоні, і вивергну з уст його проковтнуте ним, і народи не будуть уже стікатися до нього, навіть і стіни вавилонські упадуть. |
|
45
|
45
|
| И#зыди1те t среды2 є3гw2, лю1діе мои2, да спасeтъ кjйждо дyшу свою2 t гнёва ћрости гDни. | Виходь із середовища його, народе Мій, і спасайте кожен душу свою від полум’яного гніву Господа. |
|
46
|
46
|
| Да не когдA ўмzгчи1тсz сeрдце вaше, и3 ўбоитeсz рaди слyха, и4же ўслhшитсz на земли2, и3 пріи1детъ въ лёто слhшаніе, и3 по лётэ слhшаніе, бёдность и3 непрaвда на зeмлю, и3 властели1нъ на властели1на. | Нехай не слабшає серце ваше, і не бійтеся поголосу, який буде чутно на землі; чутка прийде в один рік, і потім у другий рік, і на землі буде насильство, володар повстане на володаря. |
|
47
|
47
|
| Сегw2 рaди, сE, днjе грzдyтъ, и3 посэщY на и3зв†zныz вавmлHна: и3 всS землS є3гw2 посрами1тсz, и3 вси2 ћзвеніи є3гw2 падyтъ посредЁ є3гw2. | Тому ось, приходять дні, коли Я відвідаю ідолів Вавилона, й уся земля його буде посоромлена, і всі уражені його впадуть серед нього. |
|
48
|
48
|
| И# возвеселsтсz над8 вавmлHномъ небесA и3 землS и3 вс‰ с{щаz въ ни1хъ: t полyнощи бо пріи1дутъ нaнь всегуби1теліе, гlетъ гDь: | І будуть торжествувати над Вавилоном небо і земля й усе, що на них; бо від півночі прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Господь. |
|
49
|
49
|
| и3 ћкоже сотвори2 вавmлHнъ пaдати ћзвєнымъ во ї}ли, тaкw въ вавmлHнэ падyтъ ћзвеніи всеS земли2. | Як Вавилон повалював уражених ізраїльтян, так у Вавилоні будуть повалені уражені всієї країни. |
|
50
|
50
|
| И#збёгшіи мечA, и3ди1те, не ст0йте: и5же и3здалeче, помzни1те гDа, и3 їеrли1мъ да взhдетъ на сeрдце вaше. | Хто врятувався від меча, йдіть, не зупиняйтеся, згадайте здаля про Господа, і нехай зійде Єрусалим на серце ваше. |
|
51
|
51
|
| Посрами1хомсz, занE слhшахомъ ругaніе нaше, покры2 срамотA лицE нaше, ћкw пріид0ша чуждjи во с™†z н†ша въ д0мъ гDень. | Соромно нам було, коли ми чули наругу: нечестя покривало лиця наші, коли чужоземці прийшли у святилище дому Господнього. |
|
52
|
52
|
| Сегw2 рaди, сE, днjе грzдyтъ, гlетъ гDь, и3 посэщY на и3зв†zніz є3гw2, и3 по всeй земли2 є3гw2 падyтъ ћзвеніи. | За те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я відвідаю ідолів його, і по всій землі його будуть стогнати поранені. |
|
53
|
53
|
| Ћкw ѓще взhдетъ вавmлHнъ на нeбо и3 ѓще ўтверди1тъ на высотЁ крёпость свою2, t менє2 пріи1дутъ губи1теліе є3гw2, гlетъ гDь. | Хоч би Вавилон піднісся до небес, і хоч би він на висоті зміцнив твердиню свою; але від Мене прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Господь. |
|
54
|
54
|
| Глaсъ в0плz вавmлHнска, и3 сотрeніе вели1ко въ земли2 халдeйстэй: | Пронесеться гучний крик від Вавилона і велике руйнування — від землі Халдейської, |
|
55
|
55
|
| ћкw погуби2 гDь вавmлHна и3 сотрE t негw2 глaсъ вeлій шумsщь ћкw в0ды мнHги, дадE въ пaгубу глaсъ є3гw2: | бо Господь спустошить Вавилон і покладе кінець гордовитого голосу в ньому. Зашумлять хвилі їх, як великі води, пролунає гучний голос їх. |
|
56
|
56
|
| ћкw пріи1де на вавmлHнъ хи1щникъ, ћти бhша си1льніи є3гw2, ўвzдE лyкъ и4хъ, ћкw бGъ воздаeтъ и5мъ, | Бо прийде на нього, на Вавилон, спустошувач, і взяті будуть ратоборці його, знищені будуть луки їхні; бо Господь, Бог відплати, воздасть відплату. |
|
57
|
57
|
| гDь воздаeтъ є3мY воздаsніе: и3 ўпои1тъ кн‰зи є3гw2 и3 м{дрыz є3гw2, и3 воевHды є3гw2 и3 вHи є3гw2 и3 си6льныz є3гw2, и3 ќснутъ сн0мъ вёчнымъ и3 не возбудsтсz, гlетъ цRь, гDь вседержи1тель и4мz є3гw2. | І напою доп’яна князів його і мудреців його, областеначальників його, і градоправителів його, і воїнів його, і заснуть сном вічним, і не прокинуться, — говорить Цар — Господь Саваоф ім’я Його. |
|
58
|
58
|
| Тaкw гlетъ гDь вседержи1тель: стэнA вавmлHнска сіS прешир0ка, подкопaніемъ подк0пана бyдетъ, и3 вратA є3гw2 высHка nгнeмъ сожжє1на бyдутъ, и3 бyдутъ труди1тисz лю1діе вотщE, и3 kзhцы въ начaлэ поги1бнутъ. | Так говорить Господь Саваоф: товсті стіни Вавилона до основи будуть зруйновані, і високі ворота його будуть спалені вогнем; отже, дарма трудилися народи, і племена мучили себе для вогню. |
|
59
|
59
|
| Сл0во, є4же заповёда гDь їеремjи прbр0ку, рещи2 сарeю сhну нирjину, сhна маассeова, є3гдA и4де t седекjи царS їyдина въ вавmлHнъ, въ четвeртое лёто цaрства є3гw2: сарeй же бЁ начaлникъ дарHвъ. | Слово, яке пророк Єремія заповів Сераії, синові Нирії, синові Маасеї, коли він вирушав у Вавилон із Седекією, царем Юдейським, у четвертий рік його царювання; Сераія був головний постельничий. |
|
60
|
60
|
| И# написA їеремjа вс‰ ѕл†z, ±же и3мsху пріити2 на вавmлHнъ, во є3ди1ну кни1гу вс‰ словесA сі‰, ±же пи6сана сyть на вавmлHнъ. И# речE їеремjа къ сарею2: | Єремія вписав в одну книгу всі біди, які повинні прийти на Вавилон, усі ці слова, написані на Вавилон. |
|
61
|
61
|
| є3гдA вни1деши въ вавmлHнъ, и3 ќзриши и3 прочтeши вс‰ словесA сі‰, и3 речeши: | І сказав Єремія Сераії: коли ти прийдеш у Вавилон, то дивися, прочитай усі ці слова, |
|
62
|
62
|
| гDи, ты2 рeклъ є3си2 проти1ву мёста сегw2 погуби1ти є5, и3 да не бyдетъ живsй въ нeмъ t человёка и3 до скотA, и3 да бyдетъ въ вёчную пустhню: | і скажи: «Господи! Ти вирік про місце це, що знищиш його так, що не залишиться у ньому ні людини, ні худоби, але воно буде вічною пустелею». |
|
63
|
63
|
| и3 бyдетъ, є3гдA прочтeши кни1гу сію2, привzжи2 къ нeй кaмень и3 ввeрзи ю5 посредЁ є3vфрaта и3 рцы2: | І коли закінчиш читання цієї книги, прив’яжи до неї камінь і кинь її на середину Євфрату, |
|
64
|
64
|
| тaкw потопи1тсz вавmлHнъ и3 не востaнетъ t лицA ѕHлъ, ±же ѓзъ наведY нaнь, и3 разори1тсz. Дaже до здЁ словесA їерємjина. | і скажи: «так зануриться Вавилон і не постане від тієї біди, яку Я наведу на нього, і вони зовсім знеможуть». Досі слова Єремії. |
|
Главa н7в
|
Глава 52
|
|
1
|
1
|
| Сyщу двaдесzти и3 є3ди1ному лэтY седекjи, внегдA начA цaрствовати, и3 цaрствова во їеrли1мэ є3динонaдесzть лётъ: и3 и4мz мaтери є3гw2 ґмітaль, дщи2 їеремjина, њ ловны2. | Седекія був двадцяти одного року, коли почав царювати, і царював у Єрусалимі одинадцять років; ім’я матері його — Хамуталь, дочка Єремії з Ливни. |
|
2
|
2
|
| И# сотвори2 лукaвое пред8 nчи1ма гDнима по всемY, є3ли1кw творsше їwакjмъ: | І він робив лихе в очах Господа, усе те, що робив Іоаким; |
|
3
|
3
|
| ћкw ћрость гDнz бhсть на їеrли1мъ и3 на їyду, д0ндеже tвeрже и5хъ t лицA своегw2: и3 tступи2 седекjа t царS вавmлHнска. | тому гнів Господа був над Єрусалимом та Іудою до того, що Він відкинув їх від лиця Свого; і Седекія відійшов від царя Вавилонського. |
|
4
|
4
|
| И# бhсть въ девsтое лёто цaрства є3гw2, въ десsтый мцcъ, въ десsтый дeнь мцcа, пріи1де навуходон0соръ цaрь вавmлHнскій и3 всS си1ла є3гw2 на їеrли1мъ, и3 њблег0ша є3го2 и3 сотвори1ша w4крестъ є3гw2 nстр0гъ t четвероуг0лныхъ кaменій. | І було, у дев’ятий рік його царювання, у десятий місяць, у десятий день місяця, прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, сам і все військо його, до Єрусалима, і обложили його, і збудували навколо нього насип. |
|
5
|
5
|
| И# бhсть во њблежeніи грaдъ дaже до первагwнaдесzте лёта цaрства седекjина. | І знаходилося місто в облозі до одинадцятого року царя Седекії. |
|
6
|
6
|
| Мцcа же четвeртагw въ девsтый дeнь, ўтверди1сz глaдъ во грaдэ, и3 не бsше хлёба лю1демъ земли2. | У четвертому місяці, у дев’ятий день місяця, голод у місті посилився, і не було хліба у народу землі. |
|
7
|
7
|
| И# просэк0ша грaдъ, и3 вси2 мyжіе в0инстіи и3зыд0ша н0щію путeмъ врaтъ, и4же є4сть междY двэмA стэнaма, и4же бsше прsмw вертогрaду царeву, халдeє же добывaху грaдъ w4крестъ лежaще, и3 tид0ша путeмъ въ пустhню. | Зроблений був пролам у місто, і побігли усі військові, і вийшли з міста вночі воротами, що знаходяться між двома стінами, біля царського саду, і пішли дорогою степу; халдеї ж були навколо міста. |
|
8
|
8
|
| И# погнA си1ла халдeйска в8слёдъ царS и3 пости1же є3го2 њб8 nнY странY їеріхHна, и3 вси2 џтроцы є3гw2 разсhпашасz t негw2. | Військо халдейське погналося за царем, і наздогнали Седекію на рівнинах єрихонських, і все військо його розбіглося від нього. |
|
9
|
9
|
| И# ћша царS и3 привед0ша и5 ко царю2 вавmлHнскому въ девлafъ, и4же є4сть въ земли2 є3мafъ, и3 глаг0ла є3мY съ суд0мъ. | І взяли царя, і привели його до царя Вавилонського, у Ривлу, у землю Емаф, де він промовив над ним суд. |
|
10
|
10
|
| И# и3зсэчE цaрь вавmлHнскій сhны седек‡ины пред8 nчи1ма є3гw2, и3 вс‰ кн‰зи ї{дины и3зсэчE въ девлafэ. | І заколов цар Вавилонський синів Седекії перед очима його, і всіх князів юдейських заколов у Ривлі. |
|
11
|
11
|
| Џчи же седекjи и3з8sтъ, и3 свzзA є3го2 њк0вами, и3 приведE є3го2 цaрь вавmлHнскій въ вавmлHнъ и3 вдадE є3го2 въ д0мъ жерн0вный до днE, въ џньже ќмре. | А Седекії виколов очі і повелів закувати його мідними ланцюгами; і відвів його цар Вавилонський у Вавилон і посадив його у дім сторо́жі до дня смерти його. |
|
12
|
12
|
| Въ десsтый же дeнь пsтагw мцcа (*лёто сіE девzтоенaдесzть навуходон0сору царю2 вавmлHнску) пріи1де навузардaнъ ґрхімагjръ, стоsщь пред8 лицeмъ царS вавmлHнска, во їеrли1мъ, | У п’ятий місяць, у десятий день місяця, — це був дев’ятнадцятий рік царя Навуходоносора, царя Вавилонського, — прийшов Навузардан, начальник охоронців, який стояв перед царем Вавилонським, у Єрусалим |
|
13
|
13
|
| и3 сожжE хрaмъ гDень и3 д0мъ царeвъ, и3 вс‰ д0мы гр†дскіz и3 всsкъ д0мъ вели1къ сожжE nгнeмъ, | і спалив дім Господній, і дім царя, і всі доми в Єрусалимі, і всі доми великі спалив вогнем. |
|
14
|
14
|
| и3 всsку стёну їеrли1млю w4крестъ разори2 си1ла халдeйска, ћже бsше сі‰ ґрхімагjромъ. | І все військо халдейське, яке було з начальником охоронців, зруйнувало усі стіни навколо Єрусалима. |
|
15
|
15
|
| И# t ўб0гихъ людjй, и3 њстaнокъ людjй, и3 њстaвшихсz во грaдэ и3 и3збёгшихъ, и5же ўбэжaша ко царю2 вавmлHнску, и3 пр0чій нар0дъ пресели2 навузардaнъ воев0да: | Бідних з народу та інший народ, який залишався у місті, і перебіжчиків, які перейшли до царя Вавилонського, і взагалі залишок простого народу Навузардан, начальник охоронців, виселив. |
|
16
|
16
|
| пр0чіихъ же њстaви людjй ўб0гихъ въ дёлатєли віногрaда и3 земледёлцєвъ. | Тільки трохи з бідного народу землі Навузардан, начальник охоронців, залишив для виноградників і землеробства. |
|
17
|
17
|
| Столпh же мBдzныz, и5же во хрaмэ гDни, и3 подст†вы, и3 м0ре мёдzное, є4же во хрaмэ гDни, сокруши1ша халдeє, и3 взsша мёдь и4хъ, и3 tнес0ша въ вавmлHнъ: | І стовпи мідні, які були у домі Господньому, і підстави, і мідне море, що в домі Господньому, зламали халдеї й віднесли усю мідь їх у Вавилон. |
|
18
|
18
|
| и3 вэнeцъ и3 чaшы, и3 ви6лицы и3 вс‰ сосyды мBдzныz, въ ни1хже служaху, | І тази, і лопатки, і ножі, і чаші, і ложки, і всі мідні сосуди, які вживалися при богослужінні, взяли; |
|
19
|
19
|
| и3 fmміaмники и3 чaшы, и3 ўмыв†лницы и3 свёщники, и3 кади6лницы и3 ч†шицы, ±же бsху злат†z и3 ±же бsху срє1брzнаz, взS ґрхімагjръ. | і блюда, і щипці, і чаші, і казани, і лампади, і фіміамники, і кру́жки, що було золоте — золоте, і що було срібне — срібне, узяв начальник охоронців; |
|
20
|
20
|
| И# стwлпA двA и3 м0ре є3ди1но, и3 телцє1въ дванaдесzть мёдzныхъ под8 м0ремъ, ±же сотвори2 цaрь соломHнъ во хрaмэ гDни, не бЁ вёса мёди сос{дъ тёхъ. | також два стовпи, одне море і дванадцять мідних волів, що служили підставами, які цар Соломон зробив у домі Господньому, — міді в усіх цих речах неможливо було зважити. |
|
21
|
21
|
| Ст0лпъ же кjйждо nсминaдесzти лактeй бЁ въ высотY, вeрвь же дванaдесzти лактeй w4крестъ є3гw2 њбдержaше, и3 толстотA є3гw2 четhрехъ пє1рстъ w4крестъ, | Стовпи ці були кожен стовп у вісімнадцять ліктів висоти, і шнурок у дванадцять ліктів обіймав його, а товщина стінок його, всередині порожнього, у чотири пальці. |
|
22
|
22
|
| и3 главA на ни1хъ мёдzна, пsть лакHтъ высотA главы2 є3ди1ныz, и3 мрeжа, и3 ши1пки на вэнцЁ w4крестъ, всE бsше мёдzно: тaкожде бhсть и3 вторhй ст0лпъ. | І вінець на ньому мідний, а висота вінця п’ять ліктів; і сітка і гранатові яблука навколо були усі мідні; те саме і на іншому стовпі з гранатовими яблуками. |
|
23
|
23
|
| И# бsше ши1пкwвъ дeвzтьдесzтъ и3 шeсть є3ди1на странA, и3 бsше всёхъ ши1пкwвъ над8 мрeжею w4крестъ сто2. | Гранатових яблук було по усіх боках дев’яносто шість; усіх яблук навколо сітки сто. |
|
24
|
24
|
| И# взS ґрхімагjръ сарeа жерцA старёйшаго и3 жерцA соф0нію вторaго и3 тріeхъ стрегyщихъ пyть. | Начальник охоронців узяв також Сераію первосвященика і Цефанію, другого священика, і трьох сторожів порогу. |
|
25
|
25
|
| И# t грaда взS кaженика є3ди1наго, и4же бЁ пристaвникъ людjй в0инскихъ, и3 сeдмь мужeй нар0читыхъ, и5же пред8 лицeмъ царeвымъ њбрэт0шасz во грaдэ, и3 книг0чіz си1лъ ўчaщаго людjй земли2, и3 шестьдесsтъ мужeй t людjй земли2, и5же њбрэт0шасz средЁ грaда: | І з міста узяв одного євнуха, який був начальником над військовими людьми, і сім чоловік, які стояли перед лицем царя, які знаходилися у місті, і головного писаря у війську, який записував у військо народ землі, і шістдесят чоловік з народу країни, знайдених у місті. |
|
26
|
26
|
| и3 взS и5хъ навузардaнъ ґрхімагjръ и3 приведE | ко царю2 вавmлHнску въ девлafъ. | І взяв їх Навузардан, начальник охоронців, і відвів їх до царя Вавилонського у Ривлу. |
|
27
|
27
|
| И# и3зби2 | цaрь вавmлHнскій въ девлafэ въ земли2 є3мafъ: и3 преселeнъ бhсть їyда t земли2 своеS. | І уразив їх цар Вавилонський і умертвив їх у Ривлі, у землі Емаф; і виселений був Іуда із землі своєї. |
|
28
|
28
|
| Сjи сyть лю1діе, и5хже пресели2 навуходон0соръ въ седм0е лёто, їудeєвъ три2 тhсzщы и3 двaдесzть и3 три2: | Ось народ, який виселив Навуходоносор: у сьомий рік три тисячі двадцять три юдеї; |
|
29
|
29
|
| во nсмоенaдесzть лёто навуходон0соръ и3з8 їеrли1ма дyшъ џсмь сHтъ три1десzть и3 двЁ пресели2. | у вісімнадцятий рік Навуходоносора з Єрусалима виселено вісімсот тридцять дві душі; |
|
30
|
30
|
| Въ двaдесzть трeтіе лёто навуходон0сора пресели2 навузардaнъ ґрхімагjръ їудeєвъ дyшъ сeдмь сHтъ и3 четhредесzть пsть, всёхъ же дyшъ четhре тhсzщы и3 шeсть сHтъ. | у двадцять третій рік Навуходоносора Навузардан, начальник охоронців, виселив юдеїв сімсот сорок п’ять душ: усього чотири тисячі шістсот душ. |
|
31
|
31
|
| И# бhсть въ три1десzть седм0е лёто преселeніz їwакjма царS їyдина, въ двaдесzть пsтый дeнь мцcа вторагwнaдесzть, вознесE є3вилмеродaхъ цaрь вавmлHнскій въ пeрвое лёто цaрства своегw2 главY їwакjма царS їyдина, и3 и3зведE є3го2 и3з8 хрaма, въ нeмже стрежaшесz, и3 глаг0ла є3мY благ†z: | У тридцять сьомий рік після переселення Іоакима*, царя Юдейського, у дванадцятий місяць, у двадцять п’ятий день місяця, Евильмеродах, цар Вавилонський, у перший рік царювання свого, підніс Іоакима, царя Юдейського, і вивів його із в’язничного дому. |
|
32
|
32
|
| и3 дадE прест0лъ є3гw2 вhше царeй, и5же съ ни1мъ, въ вавmлHнэ, | І розмовляв з ним дружньо, і поставив престіл його вище престолу царів, які були у нього у Вавилоні; 33 і перемінив в’язничний одяг його, і він завжди у нього обідав у всі дні життя свого. |
|
33
|
33
|
| и3 и3змэни2 ри6зы є3гw2 темни6чныz, и3 kдsше хлёбъ всегдA пред8 лицeмъ є3гw2 во вс‰ дни6 животA своегw2: | Й утримання його, утримання постійне, видавалося йому від царя з дня у день до дня смерти його, у всі дні життя його. |
|
34
|
|
| и3 ўр0къ є3мY даsшесz всегдA t царS вавmлHнска, дaже до днE, въ џньже ќмре, во вс‰ дни6 животA є3гw2. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
