1
|
Главa №
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| Списaніе послaніz ко tводи6мымъ плённикwмъ въ вавmлHнъ t царS вавmлHнскагw, є4же послA їеремjа, возвэсти1ти и5мъ, ћкоже повелёно бhсть є3мY t бGа. | Список послання, яке послав Єремія до полонених, яких відводив у Вавилон цар Вавилонський, щоб звістити їм, що повелено було йому Богом. |
|
2
|
2
|
| ГрBхъ рaди, и4миже согрэши1сте пред8 бGомъ, tведeтесz въ вавmлHнъ плэнeни навуходон0соромъ царeмъ вавmлHнскимъ. | За гріхи, якими ви згрішили перед Богом, будете відведені полоненими у Вавилон Навуходоносором, царем Вавилонським. |
|
3
|
3
|
| Вшeдше ќбw въ вавmлHнъ, бyдете тaмw лBта мнHга и3 врeмz д0лго, до седми2 родHвъ: пот0мъ же и3зведY вaсъ tтyду съ ми1ромъ. | Увійшовши у Вавилон, ви пробудете там багато років і тривалий час, навіть до семи родів; після ж цього Я виведу вас звідти з миром. |
|
4
|
4
|
| Нн7э же ќзрите въ вавmлHнэ б0ги срє1брzны и3 зл†ты, и3 кaмєнны и3 древ‰ны на рaменахъ носи6мы, показyющыz стрaхъ kзhкwмъ. | Тепер ви побачите у Вавилоні богів срібних і золотих і дерев’яних, які носяться на плечах, які вселяють страх язичникам. |
|
5
|
5
|
| Блюди1тесz u5бо, да не и3 вы2 и3ноплемeнникwмъ ўпод0битесz, и3 стрaхъ пріи1метъ вaсъ t ни1хъ: ви1дэвше нар0дъ напреди2 и3 созади2 и4хъ клaнzющьсz и5мъ, рцhте ќбw во ўмЁ: тебЁ лёпо є4сть клaнzтисz, вLко! | Стережіться ж, щоб і вам не зробитися подібними до іноплемінників, і щоб страх перед ними не оволодів і вами. Бачачи натовп попереду і позаду них, який поклоняється їм, скажіть у думці: «Тобі повинно поклонятися, Владико!» |
|
6
|
6
|
| ЃгGлъ бо м0й съ вaми є4сть, сeй взыскyетъ дyшъ вaшихъ. | Бо ангел Мій з вами, і він захисник душ ваших. |
|
7
|
7
|
| Љзhкъ бо и4хъ и3зстр0ганъ є4сть древодёлею, тjи же позлащeни и3 посрeбрени, лжи1ви же сyть и3 не м0гутъ глаг0лати, | Язик їхній виструганий художником, і самі вони оправлені у золото і срібло; але вони облудні, і не можуть говорити. |
|
8
|
8
|
| и3 ћкоже дэви1цэ красотолюби1вэй взeмлюще злaто, ўстроsютъ вэнцы2 на главы6 богHвъ свои1хъ. | І ніби для дівчини, яка любить прикраси, беруть вони золото, і готують вінці на голови богів своїх. |
|
9
|
9
|
| Тёмже ўкрадaютъ t ни1хъ жерцы2 злaто и3 сребро2 и3 себЁ ўпотреблsютъ. | Буває також, що жерці викрадають у богів своїх золото і срібло і вживають його для себе самих; |
|
10
|
10
|
| Дадsтъ же t ни1хъ и3 блудни1цамъ сyщымъ въ домY, ґ б0ги ўкрашaютъ ѓки человёкwвъ ри1зами, б0ги златы6z и3 срє1брzныz и3 древ‰ныz. | виділяють з того і блудницям під їх покровом; прикрашають богів золотими і срібними і дерев’яними одежами, як людей. |
|
11
|
11
|
| Тjи же не ўцэлёютъ t ржи2 и3 м0ліz, њдёютъ же | въ багрzни1цу. | Але вони не спасаються від іржі й молі, хоч убрані у пурпуровий одяг. |
|
12
|
12
|
| Њтирaютъ ли1ца и5мъ прaха рaди, и4же t хрaма, и4же є4сть мн0жайшій на ни1хъ. | Обтирають лице їх від пилу в капищі, якого на них дуже багато. |
|
13
|
13
|
| И# ски1петръ и4мутъ, ћкw человёкъ и3 ћкw судіS страны2, и4же согрэшaющагw къ себЁ не ўбіeтъ. | Має і скіпетр, як людина — суддя країни, але він не може умертвити винного перед ним. |
|
14
|
14
|
| И$мать же и3 мeчь въ десни1цэ и3 сэки1ру, сaмъ же себE t рaти и3 t разбHйникъ не tи1метъ: tсю1ду знaеми сyть, ћкw не сyть б0зи: не ўб0йтесz u5бо и4хъ. | Має меч у правій руці і сокиру, а себе самого від війська і розбійників не може захистити: звідси пізнається, що вони не боги; отже, не бійтеся їх. |
|
15
|
15
|
| Ћкоже бо сосyдъ человёческъ сокрушeнъ непотрeбенъ бывaетъ, | Бо, як розбитий сосуд стає некорисним для людини, так і боги їхні. |
|
16
|
16
|
| тaцы сyть б0зи и4хъ: є3гдa же постaвлени бyдутъ въ домёхъ, џчи и4хъ пHлны сyть прaха t ногY входsщихъ. | Після того, як вони поставлені у капищах, очі їхні повні пороху від ніг тих, що входять. |
|
17
|
17
|
| И# ћкоже комY преwби1дэвшу царS, заключeни бывaютъ дворы2, и3ли2 ћкw на смeрть tводи1му, хрaмы и4хъ ўтверждaютъ жерцы2 двeрьми и3 замкaми и3 зав0рами, да t разбHйникъ њкрaдени не бyдутъ. | І як у того, хто наніс образу царю, зачиняються входи у житло, коли він відводиться на смерть, так капища їх охороняють жерці їх дверима і замками і засувами, щоб вони не були пограбовані розбійниками; |
|
18
|
18
|
| Свэти6ла жгyтъ и5мъ, и3 мн0жае нeже себЁ, t ни1хже ни є3ди1но м0гутъ ви1дэти. | запалюють для них світильники, і більше, ніж для себе самих, а вони жодного з них не можуть бачити. |
|
19
|
19
|
| Сyть ќбw ћкw бeрвна въ домY, сердцa же и4хъ т0чатъ чє1рви, и5же t земли2, и3 nдeжду и4хъ, nни1 же не чyвствуютъ сегw2. | Вони, як колода у домі; серця їх, говорять, точать черв’яки земляні, і з’їдають їх самих і одяг їх, — а вони не відчувають. |
|
20
|
20
|
| Њчернёло є4сть лицE и4хъ t дhма хрaмины: | Лиця їх чорні від куріння у капищах. |
|
21
|
21
|
| по тэлесeмъ и4хъ и3 по главЁ парsтъ нетопыри6 нощнjи, и3 л†стовицы и3 пти6цы, тaкожде и3 котки2 (скaчутъ). | На тіло їх і на голови їх налітають кажани і ластівки й інші птахи, лазять також по них і кішки. |
|
22
|
22
|
| T тогw2 ўвёсте, ћкw не сyть б0зи не ўб0йтесz u5бо и4хъ. | З цього зрозумієте, що це не боги; отже, не бійтеся їх. |
|
23
|
23
|
| Злaто бо лежaщее на ни1хъ на красY, ѓще не њчи1ститъ кто2 t ржи2, не возблистaютъ: є3гдa бо сливaху и5хъ, не чyвствоваша. | Якщо хтось не очистить від іржі золото, яким вони обкладені для краси, то вони не будуть блищати; і коли відливали їх, вони не відчували. |
|
24
|
24
|
| За всsку цёну кyплени сyть, въ ни1хже нёсть дyха. | За велику ціну вони куплені, а духу немає у них. |
|
25
|
25
|
| Без8 н0гъ на рaмэхъ н0сzтсz, kвлsюще своE безчeстіе человёкwмъ, њсрамлsютсz же и3 служaщіи и5мъ: | Безногі, вони носяться на плечах, показуючи через те свою нікчемність людям; посоромлюються ж і ті, що служать їм; |
|
26
|
26
|
| занeже, є3гдA когдA падyтсz на зeмлю, и3 не м0гутъ сaми востaти: и3 ѓще кто2 постaвитъ | прsмw, не м0гутъ поступи1ти, и3 ѓще преклонsтсz, не м0гутъ и3спрaвити себE, но ћкw мертвецє1мъ дaры и5мъ полагaютъ. | тому що, у випадку падіння їх на землю, самі собою вони не можуть встати; також, якби хто поставив їх прямо, не можуть самі собою рухатися і, якби хто нахилив їх, не можуть випрямитися; але як перед мертвими кладуть перед ними дари. |
|
27
|
27
|
| Трє1бы же и4хъ продаю1ще жерцы2 на ѕло2 ўпотреблsютъ: тaкожде и3 жєны2 и4хъ варsтъ t ни1хъ, ни є3ди1ному же ўб0гу, ни нeмощну подаю1тъ: | Жертви їх жерці продають і зловживають ними; також і дружини їхні частину з них солять, і нічого не виділяють ні убогому, ні хворому. |
|
28
|
28
|
| трeбъ и4хъ нечи6стыz и3 кровотHчныz жєны2 прикасaютсz. Ўразумёвше u5бо t си1хъ, ћкw не сyть б0зи, не б0йтесz и4хъ. | До жертв їх доторкаються жінки нечисті й ті, що народжують. Отже, пізнавши з цього, що вони не боги, не бійтеся їх. |
|
29
|
29
|
| Tкyду бо прозовyтсz б0зи, ћкw жєны2 слyжатъ богHмъ срє1брzнымъ и3 златы6мъ и3 древ‰нымъ; | Як же назвати їх богами? жінки приносять жертви цим срібним і золотим і дерев’яним богам. |
|
30
|
30
|
| И# во хрaмэхъ и4хъ жерцы2 сэдaютъ, и3мyще ри6зы растє1рзаны и3 главы6 и3 брады6 њбри6ты, и4хже главы6 не покровє1ны сyть: | І в капищах їх сидять жерці у розідраному одязі, з поголеними головами і бородами і з непокритими головами: |
|
31
|
31
|
| ревyтъ же вопію1ще пред8 бHги свои1ми, ћкоже нёцыи на вeчери мертвецA. | ревуть вони з криком перед своїми богами, як деякі на поминках за померлими. |
|
32
|
32
|
| T ри1зъ и4хъ взeмлюще жерцы2, њдэвaютъ жєны2 сво‰ и3 дёти. | Дещо з одягу їх жерці беруть собі й одягають у нього своїх дружин і дітей. |
|
33
|
33
|
| И# ѓще t когw2 ѕло2 пострaждутъ и3ли2 добро2, не м0гутъ tдaти: ни царS м0гутъ постaвити, ни tsти: | Якщо терплять від кого-небудь лихе або добре, не можуть воздати; не можуть поставити царя, ні скинути його. |
|
34
|
34
|
| тaкожде ни богaтства ни мёди м0гутъ дaти. Ѓще кто2 и5мъ что2 њбэщaвъ не tдaстъ, не воспр0сzтъ. | Рівно ж ні багатства, ні навіть дрібної мідної монети вони не можуть дати. Якщо хто, давши їм обітницю, не виконав би її, не стягнуть. |
|
35
|
35
|
| T смeрти человёка не и3збaвzтъ, ни мeнша t крёпка не tи1мутъ: | Від смерти людини не визволять, ні слабшого у сильного не віднімуть; |
|
36
|
36
|
| человёка слёпа къ видёнію не навратsтъ, въ нyжди человёку не пом0гутъ, | людині сліпій не повернуть зір; людині у нестатках не допоможуть; |
|
37
|
37
|
| вдовы2 не поми1луютъ и3 сиротЁ добрA не сотворsтъ. | удові не виявлять співчуття, і сироті не зроблять добра. |
|
38
|
38
|
| Под0бни сyть кaменію наг0рному б0зи и4хъ древsни и3 кaменни, и3 позлащeни и3 посрeбрени, служaщіи же и5мъ посрaмzтсz. | До каміння з гір подібні ці боги дерев’яні й оправлені у золото і срібло, — і ті, що служать їм, осоромляться. |
|
39
|
39
|
| Кaкw u5бо м0щно мнёти и3ли2 прозвaти | богaми; | Як же можна подумати або сказати, що вони боги? |
|
40
|
40
|
| Ктомy же и3 сaми тjи халдeє не чтyтъ и4хъ: и5же є3гдA ќзрzтъ нёма не могyща глаг0лати, прин0сzтъ є3го2 къ ви1лу, є3мyже м0лzтсz, да глаг0летъ, ѓки си1льну сyщу почyти. | До того ж самі халдеї поводяться з ними нешанобливо: вони, коли побачать німого, що не може говорити, приносять його до Ваала і вимагають, щоб він говорив, ніби він може відчувати. |
|
41
|
41
|
| И# не м0гутъ тjи разумёвше сіE њстaвити |, чyвства бо не и4мутъ. | І не можуть вони, помітивши це, залишити їх, тому що не мають сенсу. |
|
42
|
42
|
| Жєнh же њбложє1ны ќжами на распyтіихъ сэдsтъ, кадsщz њтрeбы. | Жінки, обв’язавшись очеретяним поясом, сидять на вулицях, спалюючи куріння з оливкових зерен. |
|
43
|
43
|
| Е#гдa же кот0раz t ни1хъ привлечeна t нёкоегw мимоходsща бyдетъ съ ни1мъ, бли1жнюю ўкарsетъ, ћкw не спод0биласz ћкоже и3 nнA, ни ќже є3S прет0ргнулосz. | І коли яка-небудь з них, захоплена перехожим, переспить з ним, — дорікає своїй подрузі, що та не удостоєна того самого, що вона, і що перев’язь її не розірвана. |
|
44
|
44
|
| Вс‰ бывaємаz въ ни1хъ лжи6ва сyть: кaкw u5бо м0щно мнёти и3ли2 прозывaти | богaми бhти; | Усе, що звершується у них, неправдиве. Тому як можна думати або говорити, що вони боги? |
|
45
|
45
|
| Древодёлzми и3 златари6 сотворeни сyть: ничт0же и4но бывaютъ, но є4же хотsтъ худ0жницы, то2 бывaютъ. | Створені вони художниками і плавильниками золота; нічим іншим вони не стають, як тим, чим бажали їх зробити художники. |
|
46
|
46
|
| И# сaми, и5же и5хъ творsтъ, не бывaютъ долговёчни. | І ті, які виготовляють їх, не бувають довговічні; |
|
47
|
47
|
| Кaкw u5бо сотворє1ннаz и4ми м0гутъ бhти б0зи; њстaвиша бо по себЁ лжY и3 ўкори1зну пот0мъ бyдущымъ: | як же зроблені ними можуть бути богами? Вони залишили після себе неправду і сором своїм нащадкам. |
|
48
|
48
|
| є3гдa бо пріи1детъ на ни1хъ рaть и3 ѕл†z, совэщавaютъ междY соб0ю жерцы2, гдЁ скрhютсz съ ни1ми. | Коли приходять на них війна і нещастя, жерці радяться між собою, де б їм сховатися з ними. |
|
49
|
49
|
| Кaкw u5бо нёсть чyвствовати, ћкw не сyть б0зи, и5же не и3збавлsютъ себE t рaти, ни t ѕлA; | Як же не зрозуміти, що то не боги, які самих себе не рятують ні від воєн, ні від бід? |
|
50
|
50
|
| Древsни сyще и3 кaменни, и3 позлащeни и3 посрeбрени, познaютсz пот0мъ kзhкwмъ всBмъ, ћкw лжA сyть: и3 царє1мъ ћвни бyдутъ, ћкw не сyть б0зи, но дэлA рyкъ человёческихъ, и3 ни є3ди1но дёло б9іе въ ни1хъ є4сть: | Оскільки вони дерев’яні й оправлені у золото і срібло, то можна пізнати, що вони неправда; усім народам і царям стане очевидно, що це не боги, а діла рук людських, і в них немає ніякої дії божественної. |
|
51
|
51
|
| комY u5бо нёсть разyмно, ћкw не сyть б0зи; | Кому ж після цього не зрозуміло, що вони не боги? |
|
52
|
52
|
| Царs бо странЁ не поставлsютъ, ни дождS человёкwмъ подаю1тъ, | Царя країні вони не поставлять, дощу людям не дадуть; |
|
53
|
53
|
| ни судA разсyдzтъ и3 не и3збaвzтъ t њби1ды, нeмощни сyще: | суду не розсудять, скривдженого не захистять, будучи безсилими, |
|
54
|
54
|
| ћкоже бо врaны междY нeбомъ и3 землeю сyть: и3 є3гдA падeтъ џгнь на хрaмэ богHвъ древsныхъ и3ли2 кaменныхъ, и3ли2 позлащeныхъ и3ли2 посрeбреныхъ, жерцы2 и4хъ и3збёгнутъ и3 ўцэлёютъ, nни1 же ћкw бeрвна посредЁ сгорsтъ. | як воро́ни, які знаходяться між небом і землею. Бо й у тому випадку, коли піддалося б пожежі капище богів дерев’яних або оправлених у золото і срібло, жерці їх утечуть і врятуються, — а вони самі, як колоди всередині, згорять. |
|
55
|
55
|
| Царю1 же и3 р†тнымъ не стaнутъ проти1ву: u5бо кaкw м0щно мнёти и3ли2 пріsти, ћкw б0зи сyть; | Ні царю, ні ворогам вони не можуть протистояти. Як же можна прийняти або подумати, що вони боги? |
|
56
|
56
|
| Ни t разбHйникъ, ни t татeй и3збaвzтъ себE б0зи древsни и3 кaменни, и3 посрeбрени и3 позлащeни. | Ні від злодіїв, ні від грабіжників не можуть охоронити самих себе ці боги, дерев’яні й оправлені у срібло і золото: |
|
57
|
57
|
| И%хже преwдолёвше и3 взeмше злaто и3 сребро2 и3 ри6зы и4хъ, tи1дутъ, нижE сaми себЁ пом0гутъ. | перевершуючи їх силою, вони знімають золото і срібло й одяг, який на них, і йдуть зі здобиччю, а ці собі самим не в силах допомогти. |
|
58
|
58
|
| Тёмже лyчше є4сть цaрь показyzй своE мyжество, и3ли2 сосyдъ въ домY потрeбенъ, є3г0же ўпотреблsетъ владsй и4мъ, нeжели лжи1віи б0зи: и3ли2 двeрь въ домY стрегyщи ±же въ нeмъ, нeжели лжи1віи б0зи: и3 древsный ст0лпъ въ домY цaрстэмъ, нeжели лжи1віи б0зи. | Тому краще цар, який виявляє мужність, або корисний у домі сосуд, який використовує господар, ніж облудні боги; або краще двері в домі, що охороняють у ньому майно, ніж облудні боги, або краще дерев’яний стовп у царському палаці, ніж облудні боги. |
|
59
|
59
|
| С0лнце бо и3 лунA и3 ѕвёзды, свBтлы сyще и3 посылaємы на потрeбу, благопослушли6вы сyть. | Сонце і місяць і зірки, будучи світлими і посланими заради потреби, благослухняні. |
|
60
|
60
|
| Тaкожде и3 м0лніz, є3гдA блистaетъ, благови1дна є4сть: тaкожде и3 вётръ во всeй странЁ вёетъ. | Також і блискавка кожного разу, коли з’являється, ясно видима; також вітер у всякій країні віє. |
|
61
|
61
|
| И# њблакHмъ є3гдA повели1тсz t бGа и3ти2 на всю2 вселeнную, совершaютъ повелённое. | І хмари, коли повелить їм Бог пройти над усією вселенною, виконують повеління. |
|
62
|
62
|
| Џгнь же пyщенъ свhше и3стреби1ти г0ры и3 дубр†вы твори1тъ повелённое: сjи же ни њбразHмъ, нижE си1ламъ и4хъ ўпод0блени сyть. | Також вогонь, що з неба посилається для знищення гір і лісів, робить те, що призначено; а ці не подібні до них ні виглядом, ні силами. |
|
63
|
63
|
| Тёмже ни мнёти м0щно, ни прозывaти и5хъ бhти б0ги, не си6льнымъ и5мъ сyщымъ ни прю2 разсуди1ти, ни добрA сотвори1ти человёкwмъ. | Чому ж можна подумати або сказати, що вони боги, коли вони неспроможні ні суду розсудити, ні добро чинити людям? |
|
64
|
64
|
| Разумёвше u5бо, ћкw не сyть б0зи, не б0йтесz и4хъ. | Отже, знаючи, що вони не боги, не бійтеся їх. |
|
65
|
65
|
| Ни царeй бо прокленyтъ, нижE благословsтъ. | Царів вони ні проклянуть, ні благословлять; |
|
66
|
66
|
| Знaменіz же на небеси2 и3 во kзhцэхъ не покaжутъ: ни просвэтsтъ ћкw с0лнце, ни њсвэтsтъ ћкw лунA. | знамень не покажуть на небі і перед народами; не освітять, як сонце, і не осяють, як місяць. |
|
67
|
67
|
| Ѕвёріе лyчше и4хъ сyть, и5же м0гутъ, и3збёге под8 кр0въ, себE п0льзовати. | Звірі кращі за них: вони, тікаючи під покров, можуть допомогти собі. |
|
68
|
68
|
| Ни є3ди1нымъ u5бо w4бразомъ є4сть нaмъ ћвэ, ћкw сyть б0зи: тёмже не б0йтесz и4хъ. | Отже, ні з чого не видно нам, що вони боги; тому не бійтеся їх. |
|
69
|
69
|
| Ћкоже бо во nв0щницэ пужaло ничесHже храни1тъ, тaкожде и3 б0зи и4хъ сyть древsни и3 кaменни, и3 посрeбрени и3 позлащeни. | Як опудало на горо́ді нічого не збереже, так і їхні дерев’яні, оправлені у золото і срібло боги. |
|
70
|
70
|
| Тёмъ же w4бразомъ и3 хврaстъ, и4же во њгрaдэ, на нeмже вс‰ пти6цы сэдaютъ: тaкожде и3 мертвецY повeржену во тмЁ под0бни сyть б0зи и4хъ, древsни, позлащeни и3 посрeбрени. | Так само їхні дерев’яні, оправлені у золото і срібло боги, подібні до тернового куща у саду, на якому сідають усілякі птахи; також і до трупа, кинутого у темряві. |
|
71
|
71
|
| T багрzни1цы, (въ ню1же њдёzни,) и3 t мрaмора, и4же на ни1хъ плёснивэетъ, познaйте, ћкw не сyть б0зи: тjи бо послэди2 и3з8zдeни бyдутъ t чeрвіz и3 бyдутъ во ўкори1зну во странЁ. | З пурпуру та червлениці, які зотлівають на них, ви можете зрозуміти, що вони не боги; та й самі вони будуть нарешті з’їдені і будуть ганьбою у країні. |
|
72
|
72
|
| Лyчше u5бо є4сть человёкъ прaведенъ не и3мёzй кумjрwвъ, бyдетъ бо далeче t ўкори1зны. | Отже, краще людина праведна, яка не має ідолів, тому що вона — далеко від ганьби. |
