Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Посланіє Їеремиино

Послaніе Їеремjино*	Послання Єремії*
	* Перекладена з грецької.
Главa №	Глава 1

1	1
Списaніе послaніz ко tводи6мымъ плённикwмъ въ вавmлHнъ t царS вавmлHнскагw, є4же послA їеремjа, возвэсти1ти и5мъ, ћкоже повелёно бhсть є3мY t бGа.	Список послання, яке послав Єремія до полонених, яких відводив у Вавилон цар Вавилонський, щоб звістити їм, що повелено було йому Богом.
2	2
ГрBхъ рaди, и4миже согрэши1сте пред8 бGомъ, tведeтесz въ вавmлHнъ плэнeни навуходон0соромъ царeмъ вавmлHнскимъ.	За гріхи, якими ви згрішили перед Богом, будете відведені полоненими у Вавилон Навуходоносором, царем Вавилонським.
3	3
Вшeдше ќбw въ вавmлHнъ, бyдете тaмw лBта мнHга и3 врeмz д0лго, до седми2 родHвъ: пот0мъ же и3зведY вaсъ tтyду съ ми1ромъ.	Увійшовши у Вавилон, ви пробудете там багато років і тривалий час, навіть до семи родів; після ж цього Я виведу вас звідти з миром.
4	4
Нн7э же ќзрите въ вавmлHнэ б0ги срє1брzны и3 зл†ты, и3 кaмєнны и3 древ‰ны на рaменахъ носи6мы, показyющыz стрaхъ kзhкwмъ.	Тепер ви побачите у Вавилоні богів срібних і золотих і дерев’яних, які носяться на плечах, які вселяють страх язичникам.
5	5
Блюди1тесz u5бо, да не и3 вы2 и3ноплемeнникwмъ ўпод0битесz, и3 стрaхъ пріи1метъ вaсъ t ни1хъ: ви1дэвше нар0дъ напреди2 и3 созади2 и4хъ клaнzющьсz и5мъ, рцhте ќбw во ўмЁ: тебЁ лёпо є4сть клaнzтисz, вLко!	Стережіться ж, щоб і вам не зробитися подібними до іноплемінників, і щоб страх перед ними не оволодів і вами. Бачачи натовп попереду і позаду них, який поклоняється їм, скажіть у думці: «Тобі повинно поклонятися, Владико!»
6	6
ЃгGлъ бо м0й съ вaми є4сть, сeй взыскyетъ дyшъ вaшихъ.	Бо ангел Мій з вами, і він захисник душ ваших.
7	7
Љзhкъ бо и4хъ и3зстр0ганъ є4сть древодёлею, тjи же позлащeни и3 посрeбрени, лжи1ви же сyть и3 не м0гутъ глаг0лати,	Язик їхній виструганий художником, і самі вони оправлені у золото і срібло; але вони облудні, і не можуть говорити.
8	8
и3 ћкоже дэви1цэ красотолюби1вэй взeмлюще злaто, ўстроsютъ вэнцы2 на главы6 богHвъ свои1хъ.	І ніби для дівчини, яка любить прикраси, беруть вони золото, і готують вінці на голови богів своїх.
9	9
Тёмже ўкрадaютъ t ни1хъ жерцы2 злaто и3 сребро2 и3 себЁ ўпотреблsютъ.	Буває також, що жерці викрадають у богів своїх золото і срібло і вживають його для себе самих;
10	10
Дадsтъ же t ни1хъ и3 блудни1цамъ сyщымъ въ домY, ґ б0ги ўкрашaютъ ѓки человёкwвъ ри1зами, б0ги златы6z и3 срє1брzныz и3 древ‰ныz.	виділяють з того і блудницям під їх покровом; прикрашають богів золотими і срібними і дерев’яними одежами, як людей.
11	11
Тjи же не ўцэлёютъ t ржи2 и3 м0ліz, њдёютъ же \| въ багрzни1цу.	Але вони не спасаються від іржі й молі, хоч убрані у пурпуровий одяг.
12	12
Њтирaютъ ли1ца и5мъ прaха рaди, и4же t хрaма, и4же є4сть мн0жайшій на ни1хъ.	Обтирають лице їх від пилу в капищі, якого на них дуже багато.
13	13
И# ски1петръ и4мутъ, ћкw человёкъ и3 ћкw судіS страны2, и4же согрэшaющагw къ себЁ не ўбіeтъ.	Має і скіпетр, як людина — суддя країни, але він не може умертвити винного перед ним.
14	14
И$мать же и3 мeчь въ десни1цэ и3 сэки1ру, сaмъ же себE t рaти и3 t разбHйникъ не tи1метъ: tсю1ду знaеми сyть, ћкw не сyть б0зи: не ўб0йтесz u5бо и4хъ.	Має меч у правій руці і сокиру, а себе самого від війська і розбійників не може захистити: звідси пізнається, що вони не боги; отже, не бійтеся їх.
15	15
Ћкоже бо сосyдъ человёческъ сокрушeнъ непотрeбенъ бывaетъ,	Бо, як розбитий сосуд стає некорисним для людини, так і боги їхні.
16	16
тaцы сyть б0зи и4хъ: є3гдa же постaвлени бyдутъ въ домёхъ, џчи и4хъ пHлны сyть прaха t ногY входsщихъ.	Після того, як вони поставлені у капищах, очі їхні повні пороху від ніг тих, що входять.
17	17
И# ћкоже комY преwби1дэвшу царS, заключeни бывaютъ дворы2, и3ли2 ћкw на смeрть tводи1му, хрaмы и4хъ ўтверждaютъ жерцы2 двeрьми и3 замкaми и3 зав0рами, да t разбHйникъ њкрaдени не бyдутъ.	І як у того, хто наніс образу царю, зачиняються входи у житло, коли він відводиться на смерть, так капища їх охороняють жерці їх дверима і замками і засувами, щоб вони не були пограбовані розбійниками;
18	18
Свэти6ла жгyтъ и5мъ, и3 мн0жае нeже себЁ, t ни1хже ни є3ди1но м0гутъ ви1дэти.	запалюють для них світильники, і більше, ніж для себе самих, а вони жодного з них не можуть бачити.
19	19
Сyть ќбw ћкw бeрвна въ домY, сердцa же и4хъ т0чатъ чє1рви, и5же t земли2, и3 nдeжду и4хъ, nни1 же не чyвствуютъ сегw2.	Вони, як колода у домі; серця їх, говорять, точать черв’яки земляні, і з’їдають їх самих і одяг їх, — а вони не відчувають.
20	20
Њчернёло є4сть лицE и4хъ t дhма хрaмины:	Лиця їх чорні від куріння у капищах.
21	21
по тэлесeмъ и4хъ и3 по главЁ парsтъ нетопыри6 нощнjи, и3 л†стовицы и3 пти6цы, тaкожде и3 котки2 (скaчутъ).	На тіло їх і на голови їх налітають кажани і ластівки й інші птахи, лазять також по них і кішки.
22	22
T тогw2 ўвёсте, ћкw не сyть б0зи не ўб0йтесz u5бо и4хъ.	З цього зрозумієте, що це не боги; отже, не бійтеся їх.
23	23
Злaто бо лежaщее на ни1хъ на красY, ѓще не њчи1ститъ кто2 t ржи2, не возблистaютъ: є3гдa бо сливaху и5хъ, не чyвствоваша.	Якщо хтось не очистить від іржі золото, яким вони обкладені для краси, то вони не будуть блищати; і коли відливали їх, вони не відчували.
24	24
За всsку цёну кyплени сyть, въ ни1хже нёсть дyха.	За велику ціну вони куплені, а духу немає у них.
25	25
Без8 н0гъ на рaмэхъ н0сzтсz, kвлsюще своE безчeстіе человёкwмъ, њсрамлsютсz же и3 служaщіи и5мъ:	Безногі, вони носяться на плечах, показуючи через те свою нікчемність людям; посоромлюються ж і ті, що служать їм;
26	26
занeже, є3гдA когдA падyтсz на зeмлю, и3 не м0гутъ сaми востaти: и3 ѓще кто2 постaвитъ \| прsмw, не м0гутъ поступи1ти, и3 ѓще преклонsтсz, не м0гутъ и3спрaвити себE, но ћкw мертвецє1мъ дaры и5мъ полагaютъ.	тому що, у випадку падіння їх на землю, самі собою вони не можуть встати; також, якби хто поставив їх прямо, не можуть самі собою рухатися і, якби хто нахилив їх, не можуть випрямитися; але як перед мертвими кладуть перед ними дари.
27	27
Трє1бы же и4хъ продаю1ще жерцы2 на ѕло2 ўпотреблsютъ: тaкожде и3 жєны2 и4хъ варsтъ t ни1хъ, ни є3ди1ному же ўб0гу, ни нeмощну подаю1тъ:	Жертви їх жерці продають і зловживають ними; також і дружини їхні частину з них солять, і нічого не виділяють ні убогому, ні хворому.
28	28
трeбъ и4хъ нечи6стыz и3 кровотHчныz жєны2 прикасaютсz. Ўразумёвше u5бо t си1хъ, ћкw не сyть б0зи, не б0йтесz и4хъ.	До жертв їх доторкаються жінки нечисті й ті, що народжують. Отже, пізнавши з цього, що вони не боги, не бійтеся їх.
29	29
Tкyду бо прозовyтсz б0зи, ћкw жєны2 слyжатъ богHмъ срє1брzнымъ и3 златы6мъ и3 древ‰нымъ;	Як же назвати їх богами? жінки приносять жертви цим срібним і золотим і дерев’яним богам.
30	30
И# во хрaмэхъ и4хъ жерцы2 сэдaютъ, и3мyще ри6зы растє1рзаны и3 главы6 и3 брады6 њбри6ты, и4хже главы6 не покровє1ны сyть:	І в капищах їх сидять жерці у розідраному одязі, з поголеними головами і бородами і з непокритими головами:
31	31
ревyтъ же вопію1ще пред8 бHги свои1ми, ћкоже нёцыи на вeчери мертвецA.	ревуть вони з криком перед своїми богами, як деякі на поминках за померлими.
32	32
T ри1зъ и4хъ взeмлюще жерцы2, њдэвaютъ жєны2 сво‰ и3 дёти.	Дещо з одягу їх жерці беруть собі й одягають у нього своїх дружин і дітей.
33	33
И# ѓще t когw2 ѕло2 пострaждутъ и3ли2 добро2, не м0гутъ tдaти: ни царS м0гутъ постaвити, ни tsти:	Якщо терплять від кого-небудь лихе або добре, не можуть воздати; не можуть поставити царя, ні скинути його.
34	34
тaкожде ни богaтства ни мёди м0гутъ дaти. Ѓще кто2 и5мъ что2 њбэщaвъ не tдaстъ, не воспр0сzтъ.	Рівно ж ні багатства, ні навіть дрібної мідної монети вони не можуть дати. Якщо хто, давши їм обітницю, не виконав би її, не стягнуть.
35	35
T смeрти человёка не и3збaвzтъ, ни мeнша t крёпка не tи1мутъ:	Від смерти людини не визволять, ні слабшого у сильного не віднімуть;
36	36
человёка слёпа къ видёнію не навратsтъ, въ нyжди человёку не пом0гутъ,	людині сліпій не повернуть зір; людині у нестатках не допоможуть;
37	37
вдовы2 не поми1луютъ и3 сиротЁ добрA не сотворsтъ.	удові не виявлять співчуття, і сироті не зроблять добра.
38	38
Под0бни сyть кaменію наг0рному б0зи и4хъ древsни и3 кaменни, и3 позлащeни и3 посрeбрени, служaщіи же и5мъ посрaмzтсz.	До каміння з гір подібні ці боги дерев’яні й оправлені у золото і срібло, — і ті, що служать їм, осоромляться.
39	39
Кaкw u5бо м0щно мнёти и3ли2 прозвaти \| богaми;	Як же можна подумати або сказати, що вони боги?
40	40
Ктомy же и3 сaми тjи халдeє не чтyтъ и4хъ: и5же є3гдA ќзрzтъ нёма не могyща глаг0лати, прин0сzтъ є3го2 къ ви1лу, є3мyже м0лzтсz, да глаг0летъ, ѓки си1льну сyщу почyти.	До того ж самі халдеї поводяться з ними нешанобливо: вони, коли побачать німого, що не може говорити, приносять його до Ваала і вимагають, щоб він говорив, ніби він може відчувати.
41	41
И# не м0гутъ тjи разумёвше сіE њстaвити \|, чyвства бо не и4мутъ.	І не можуть вони, помітивши це, залишити їх, тому що не мають сенсу.
42	42
Жєнh же њбложє1ны ќжами на распyтіихъ сэдsтъ, кадsщz њтрeбы.	Жінки, обв’язавшись очеретяним поясом, сидять на вулицях, спалюючи куріння з оливкових зерен.
43	43
Е#гдa же кот0раz t ни1хъ привлечeна t нёкоегw мимоходsща бyдетъ съ ни1мъ, бли1жнюю ўкарsетъ, ћкw не спод0биласz ћкоже и3 nнA, ни ќже є3S прет0ргнулосz.	І коли яка-небудь з них, захоплена перехожим, переспить з ним, — дорікає своїй подрузі, що та не удостоєна того самого, що вона, і що перев’язь її не розірвана.
44	44
Вс‰ бывaємаz въ ни1хъ лжи6ва сyть: кaкw u5бо м0щно мнёти и3ли2 прозывaти \| богaми бhти;	Усе, що звершується у них, неправдиве. Тому як можна думати або говорити, що вони боги?
45	45
Древодёлzми и3 златари6 сотворeни сyть: ничт0же и4но бывaютъ, но є4же хотsтъ худ0жницы, то2 бывaютъ.	Створені вони художниками і плавильниками золота; нічим іншим вони не стають, як тим, чим бажали їх зробити художники.
46	46
И# сaми, и5же и5хъ творsтъ, не бывaютъ долговёчни.	І ті, які виготовляють їх, не бувають довговічні;
47	47
Кaкw u5бо сотворє1ннаz и4ми м0гутъ бhти б0зи; њстaвиша бо по себЁ лжY и3 ўкори1зну пот0мъ бyдущымъ:	як же зроблені ними можуть бути богами? Вони залишили після себе неправду і сором своїм нащадкам.
48	48
є3гдa бо пріи1детъ на ни1хъ рaть и3 ѕл†z, совэщавaютъ междY соб0ю жерцы2, гдЁ скрhютсz съ ни1ми.	Коли приходять на них війна і нещастя, жерці радяться між собою, де б їм сховатися з ними.
49	49
Кaкw u5бо нёсть чyвствовати, ћкw не сyть б0зи, и5же не и3збавлsютъ себE t рaти, ни t ѕлA;	Як же не зрозуміти, що то не боги, які самих себе не рятують ні від воєн, ні від бід?
50	50
Древsни сyще и3 кaменни, и3 позлащeни и3 посрeбрени, познaютсz пот0мъ kзhкwмъ всBмъ, ћкw лжA сyть: и3 царє1мъ ћвни бyдутъ, ћкw не сyть б0зи, но дэлA рyкъ человёческихъ, и3 ни є3ди1но дёло б9іе въ ни1хъ є4сть:	Оскільки вони дерев’яні й оправлені у золото і срібло, то можна пізнати, що вони неправда; усім народам і царям стане очевидно, що це не боги, а діла рук людських, і в них немає ніякої дії божественної.
51	51
комY u5бо нёсть разyмно, ћкw не сyть б0зи;	Кому ж після цього не зрозуміло, що вони не боги?
52	52
Царs бо странЁ не поставлsютъ, ни дождS человёкwмъ подаю1тъ,	Царя країні вони не поставлять, дощу людям не дадуть;
53	53
ни судA разсyдzтъ и3 не и3збaвzтъ t њби1ды, нeмощни сyще:	суду не розсудять, скривдженого не захистять, будучи безсилими,
54	54
ћкоже бо врaны междY нeбомъ и3 землeю сyть: и3 є3гдA падeтъ џгнь на хрaмэ богHвъ древsныхъ и3ли2 кaменныхъ, и3ли2 позлащeныхъ и3ли2 посрeбреныхъ, жерцы2 и4хъ и3збёгнутъ и3 ўцэлёютъ, nни1 же ћкw бeрвна посредЁ сгорsтъ.	як воро́ни, які знаходяться між небом і землею. Бо й у тому випадку, коли піддалося б пожежі капище богів дерев’яних або оправлених у золото і срібло, жерці їх утечуть і врятуються, — а вони самі, як колоди всередині, згорять.
55	55
Царю1 же и3 р†тнымъ не стaнутъ проти1ву: u5бо кaкw м0щно мнёти и3ли2 пріsти, ћкw б0зи сyть;	Ні царю, ні ворогам вони не можуть протистояти. Як же можна прийняти або подумати, що вони боги?
56	56
Ни t разбHйникъ, ни t татeй и3збaвzтъ себE б0зи древsни и3 кaменни, и3 посрeбрени и3 позлащeни.	Ні від злодіїв, ні від грабіжників не можуть охоронити самих себе ці боги, дерев’яні й оправлені у срібло і золото:
57	57
И%хже преwдолёвше и3 взeмше злaто и3 сребро2 и3 ри6зы и4хъ, tи1дутъ, нижE сaми себЁ пом0гутъ.	перевершуючи їх силою, вони знімають золото і срібло й одяг, який на них, і йдуть зі здобиччю, а ці собі самим не в силах допомогти.
58	58
Тёмже лyчше є4сть цaрь показyzй своE мyжество, и3ли2 сосyдъ въ домY потрeбенъ, є3г0же ўпотреблsетъ владsй и4мъ, нeжели лжи1віи б0зи: и3ли2 двeрь въ домY стрегyщи ±же въ нeмъ, нeжели лжи1віи б0зи: и3 древsный ст0лпъ въ домY цaрстэмъ, нeжели лжи1віи б0зи.	Тому краще цар, який виявляє мужність, або корисний у домі сосуд, який використовує господар, ніж облудні боги; або краще двері в домі, що охороняють у ньому майно, ніж облудні боги, або краще дерев’яний стовп у царському палаці, ніж облудні боги.
59	59
С0лнце бо и3 лунA и3 ѕвёзды, свBтлы сyще и3 посылaємы на потрeбу, благопослушли6вы сyть.	Сонце і місяць і зірки, будучи світлими і посланими заради потреби, благослухняні.
60	60
Тaкожде и3 м0лніz, є3гдA блистaетъ, благови1дна є4сть: тaкожде и3 вётръ во всeй странЁ вёетъ.	Також і блискавка кожного разу, коли з’являється, ясно видима; також вітер у всякій країні віє.
61	61
И# њблакHмъ є3гдA повели1тсz t бGа и3ти2 на всю2 вселeнную, совершaютъ повелённое.	І хмари, коли повелить їм Бог пройти над усією вселенною, виконують повеління.
62	62
Џгнь же пyщенъ свhше и3стреби1ти г0ры и3 дубр†вы твори1тъ повелённое: сjи же ни њбразHмъ, нижE си1ламъ и4хъ ўпод0блени сyть.	Також вогонь, що з неба посилається для знищення гір і лісів, робить те, що призначено; а ці не подібні до них ні виглядом, ні силами.
63	63
Тёмже ни мнёти м0щно, ни прозывaти и5хъ бhти б0ги, не си6льнымъ и5мъ сyщымъ ни прю2 разсуди1ти, ни добрA сотвори1ти человёкwмъ.	Чому ж можна подумати або сказати, що вони боги, коли вони неспроможні ні суду розсудити, ні добро чинити людям?
64	64
Разумёвше u5бо, ћкw не сyть б0зи, не б0йтесz и4хъ.	Отже, знаючи, що вони не боги, не бійтеся їх.
65	65
Ни царeй бо прокленyтъ, нижE благословsтъ.	Царів вони ні проклянуть, ні благословлять;
66	66
Знaменіz же на небеси2 и3 во kзhцэхъ не покaжутъ: ни просвэтsтъ ћкw с0лнце, ни њсвэтsтъ ћкw лунA.	знамень не покажуть на небі і перед народами; не освітять, як сонце, і не осяють, як місяць.
67	67
Ѕвёріе лyчше и4хъ сyть, и5же м0гутъ, и3збёге под8 кр0въ, себE п0льзовати.	Звірі кращі за них: вони, тікаючи під покров, можуть допомогти собі.
68	68
Ни є3ди1нымъ u5бо w4бразомъ є4сть нaмъ ћвэ, ћкw сyть б0зи: тёмже не б0йтесz и4хъ.	Отже, ні з чого не видно нам, що вони боги; тому не бійтеся їх.
69	69
Ћкоже бо во nв0щницэ пужaло ничесHже храни1тъ, тaкожде и3 б0зи и4хъ сyть древsни и3 кaменни, и3 посрeбрени и3 позлащeни.	Як опудало на горо́ді нічого не збереже, так і їхні дерев’яні, оправлені у золото і срібло боги.
70	70
Тёмъ же w4бразомъ и3 хврaстъ, и4же во њгрaдэ, на нeмже вс‰ пти6цы сэдaютъ: тaкожде и3 мертвецY повeржену во тмЁ под0бни сyть б0зи и4хъ, древsни, позлащeни и3 посрeбрени.	Так само їхні дерев’яні, оправлені у золото і срібло боги, подібні до тернового куща у саду, на якому сідають усілякі птахи; також і до трупа, кинутого у темряві.
71	71
T багрzни1цы, (въ ню1же њдёzни,) и3 t мрaмора, и4же на ни1хъ плёснивэетъ, познaйте, ћкw не сyть б0зи: тjи бо послэди2 и3з8zдeни бyдутъ t чeрвіz и3 бyдутъ во ўкори1зну во странЁ.	З пурпуру та червлениці, які зотлівають на них, ви можете зрозуміти, що вони не боги; та й самі вони будуть нарешті з’їдені і будуть ганьбою у країні.
72	72
Лyчше u5бо є4сть человёкъ прaведенъ не и3мёzй кумjрwвъ, бyдетъ бо далeче t ўкори1зны.	Отже, краще людина праведна, яка не має ідолів, тому що вона — далеко від ганьби.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт