Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава 2

1 2 3 4

Главa в7	Глава 2

1	1
Ѓще u5бо к0е ўтэшeніе њ хrтЁ, (и3ли2) ѓще кaz ўтёха любвE, ѓще к0е nбщeніе дyха, ѓще к0е милосeрдіе и3 щедрHты,	Отже, коли є яке втішення у Христі, коли є яка втіха любови, коли є яке єднання духу, коли є яке милосердя і жалісливість,
2	2
и3сп0лните мою2 рaдость, да т0жде мyдрствуете, тy же люб0вь и3мyще, є3динодyшни, є3диномyдренни:	то доповніть мою радість: майте одні думки, майте ту саму любов, будьте однодушні та однодумнi;
3	3
ничт0же по рвeнію и3ли2 тщеслaвію, но смиреномdріемъ дрyгъ дрyга чeстію б0лша себє2 творsще.	нічого не робіть з суперництва або чванливости, але в покірності шануйте один одного вищим за себе.
4	4
Не свои1хъ си2 кjйждо, но и3 дрyжнихъ кjйждо смотрsйте.	Hе про себе тільки кожен турбуйся, але кожний і про інших,
5	5
(За? ©м7.) Сіe бо да мyдрствуетсz въ вaсъ, є4же и3 во хrтЁ ї}сэ:	бо у вас повинні бути ті самі почування, як і в Христі Ісусі:
6	6
и4же, во w4бразэ б9іи сhй, не восхищeніемъ непщевA бhти рaвенъ бGу:	Він, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рівним Боговi‚
7	7
но себE ўмaлилъ [и3стощи1лъ], зрaкъ рабA пріи1мъ, въ под0біи человёчестэмъ бhвъ, и3 w4бразомъ њбрётесz ћкоже человёкъ:	але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік;
8	8
смири1лъ себE, послушли1въ бhвъ дaже до смeрти, смeрти же кrтныz.	упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, і смерти хресної.
9	9
Тёмже и3 бGъ є3го2 превознесE и3 даровA є3мY и4мz, є4же пaче всsкагw и4мене,	Тому і Бог звеличив Його і дав Йому ім’я вище над усяке ім’я,
10	10
да њ и4мени ї}совэ всsко колёно поклони1тсz нбcныхъ и3 земнhхъ и3 преисп0днихъ,	щоб перед іменем Ісуса схилилося всяке коліно небесних, земних і пекельних
11	11
и3 всsкъ љзhкъ и3сповёсть, ћкw гDь ї}съ хrт0съ въ слaву бGа nц7A.	і всякий язик сповідував, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.
12	12
(За? ©м7№.) Тёмже, возлю1бленніи мои2, ћкоже всегдA послyшасте менє2, не ћкоже въ пришeствіи моeмъ т0чію, но нн7э мн0гw пaче во tшeствіи моeмъ, со стрaхомъ и3 трeпетомъ своE спcніе содэвaйте:	Отже, улюблені мої, оскільки ви завжди були слухняні, не тільки в присутності моїй, але значно більше тепер, під час моєї відсутности, зі страхом і трепетом дбайте про своє спасіння;
13	13
бGъ бо є4сть дёйствуzй въ вaсъ и3 є4же хотёти и3 є4же дёzти њ бlговолeніи.	тому що Бог створює в нас і хотіння, і діяння за Своїм благоволінням.
14	14
Вс‰ твори1те без8 роптaніz и3 размышлeніz,	Усе робіть без нарікання й сумніву,
15	15
да бyдете непови1нни и3 цёли, ч†да б9іz непорHчна посредЁ р0да стропти1ва и3 развращeна, въ ни1хже kвлsетесz ћкоже свэти6ла въ мjрэ,	щоб вам бути бездоганними й чистими, дітьми Божими‚ непорочними серед непокірного й розбещеного роду, в якому ви сяєте, як світила у світі,
16	16
сл0во жив0тно придержaще, въ похвалY мнЁ въ дeнь хrт0въ, (За? ©м7в7.) ћкw не вотщE тек0хъ, ни вотщE труди1хсz.	зберігаючи Слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я не даремно біг і не даремно трудився.
17	17
Но ѓще и3 жрeнъ бывaю њ жeртвэ и3 слyжбэ вёры вaшеz, рaдуюсz и3 сорaдуюсz всBмъ вaмъ:	Та коли я і роблюся жертвою за жертву і служіння віри вашої, то радію і співрадію усім вам.
18	18
тaкожде и3 вы2 рaдуйтесz и3 сорaдуйтесz мнЁ.	Про це саме і ви радійте і співрадійте мені.
19	19
Ўповaю же њ гDэ ї}сэ тімоfeа вск0рэ послaти къ вaмъ, да и3 ѓзъ благодyшствую, ўвёдэвъ ±же њ вaсъ.	Hадіюсь же в Господі Ісусі незабаром прислати до вас Тимофія, щоб і я, довідавшись про ваші обставини, утішився духом.
20	20
Ни є3ди1нагw бо и4мамъ равнодyшна, и4же пrнэе њ вaсъ попечeтсz:	Бо я нікого не маю такого старанного, хто б так щиро турбувався про вас.
21	21
вси1 бо свои1хъ си2 и4щутъ, (ґ) не ±же хrтA ї}са.	Бо всі шукають свого, а не того, що угодно Ісусу Христу.
22	22
И#скyсство же є3гw2 знaете, занE ћкоже nтцY чaдо, со мн0ю пораб0талъ въ бlговёстіи.	А його вірність вам відома, бо він, як син батькові, служив мені у благовістуванні.
23	23
Сег0 же u5бо ўповaю послaти ѓбіе, повнегдA ўвёмъ ±же њ мнЁ.	Отже, я маю надію послати його негайно, як тільки дізнаюсь, що буде зі мною.
24	24
(За? ©м7G.) Надёюсz же њ гDэ, ћкw и3 сaмъ ск0рw пріидY къ вaмъ.	Я впевнений у Господі, що й сам скоро прийду до вас.
25	25
Потрeбнэе же возмнёхъ є3пафродjта брaта и3 споспёшника и3 св0инника моего2, вaшего же послaнника и3 служи1телz потрeбэ моeй, послaти къ вaмъ,	А втім, я вважав за потрібне послати до вас Епафродита, брата і співробітника та сподвижника мого, а вашого посланника і служителя в потребі моїй,
26	26
понeже желaніемъ желaше ви1дэти всёхъ вaсъ, и3 тужaше, занE слhшасте, ћкw болЁ.	бо він дуже бажав бачити всіх вас і тяжко тужив за тим, що до вас дійшла чутка про його хворобу.
27	27
И$бо болЁ бли1з8 смeрти: но бGъ поми1лова є3го2, не є3г0 же т0кмw, но и3 менE, да не ск0рбь на ск0рбь пріимY.	Бо він був смертельно хворий, але Бог помилував його, і не його тільки, але й мене, щоб не додалася мені печаль до печалі.
28	28
Скорёе u5бо послaхъ є3го2, да ви1дэвше є3го2 пaки, возрaдуетесz, и3 ѓзъ безпечaленъ пребyду.	Тому я скоріше послав його, щоб ви, побачивши його знову, зраділи і я був менше засмучений.
29	29
Пріими1те u5бо є3го2 њ гDэ со всsкою рaдостію, и3 такwвhz чє1стны и3мёйте,	Прийміть же його в Господі з усякою радістю і таких майте в пошані,
30	30
занE за дёло хrт0во дaже до смeрти прибли1жисz, понyдивъ себE вседyшнw [презрёвъ дyшу свою2], да и3сп0лнитъ вaше лишeніе слyжбы ћже ко мнЁ.	бо він за діло Христове близький був до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння мені.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт