|
Главa в7
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| Ѓще u5бо к0е ўтэшeніе њ хrтЁ, (и3ли2) ѓще кaz ўтёха любвE, ѓще к0е nбщeніе дyха, ѓще к0е милосeрдіе и3 щедрHты, | Отже, коли є яке втішення у Христі, коли є яка втіха любови, коли є яке єднання духу, коли є яке милосердя і жалісливість, |
|
2
|
2
|
| и3сп0лните мою2 рaдость, да т0жде мyдрствуете, тy же люб0вь и3мyще, є3динодyшни, є3диномyдренни: | то доповніть мою радість: майте одні думки, майте ту саму любов, будьте однодушні та однодумнi; |
|
3
|
3
|
| ничт0же по рвeнію и3ли2 тщеслaвію, но смиреномdріемъ дрyгъ дрyга чeстію б0лша себє2 творsще. | нічого не робіть з суперництва або чванливости, але в покірності шануйте один одного вищим за себе. |
|
4
|
4
|
| Не свои1хъ си2 кjйждо, но и3 дрyжнихъ кjйждо смотрsйте. | Hе про себе тільки кожен турбуйся, але кожний і про інших, |
|
5
|
5
|
| (За? ©м7.) Сіe бо да мyдрствуетсz въ вaсъ, є4же и3 во хrтЁ ї}сэ: | бо у вас повинні бути ті самі почування, як і в Христі Ісусі: |
|
6
|
6
|
| и4же, во w4бразэ б9іи сhй, не восхищeніемъ непщевA бhти рaвенъ бGу: | Він, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рівним Боговi‚ |
|
7
|
7
|
| но себE ўмaлилъ [и3стощи1лъ], зрaкъ рабA пріи1мъ, въ под0біи человёчестэмъ бhвъ, и3 w4бразомъ њбрётесz ћкоже человёкъ: | але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік; |
|
8
|
8
|
| смири1лъ себE, послушли1въ бhвъ дaже до смeрти, смeрти же кrтныz. | упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, і смерти хресної. |
|
9
|
9
|
| Тёмже и3 бGъ є3го2 превознесE и3 даровA є3мY и4мz, є4же пaче всsкагw и4мене, | Тому і Бог звеличив Його і дав Йому ім’я вище над усяке ім’я, |
|
10
|
10
|
| да њ и4мени ї}совэ всsко колёно поклони1тсz нбcныхъ и3 земнhхъ и3 преисп0днихъ, | щоб перед іменем Ісуса схилилося всяке коліно небесних, земних і пекельних |
|
11
|
11
|
| и3 всsкъ љзhкъ и3сповёсть, ћкw гDь ї}съ хrт0съ въ слaву бGа nц7A. | і всякий язик сповідував, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця. |
|
12
|
12
|
| (За? ©м7№.) Тёмже, возлю1бленніи мои2, ћкоже всегдA послyшасте менє2, не ћкоже въ пришeствіи моeмъ т0чію, но нн7э мн0гw пaче во tшeствіи моeмъ, со стрaхомъ и3 трeпетомъ своE спcніе содэвaйте: | Отже, улюблені мої, оскільки ви завжди були слухняні, не тільки в присутності моїй, але значно більше тепер, під час моєї відсутности, зі страхом і трепетом дбайте про своє спасіння; |
|
13
|
13
|
| бGъ бо є4сть дёйствуzй въ вaсъ и3 є4же хотёти и3 є4же дёzти њ бlговолeніи. | тому що Бог створює в нас і хотіння, і діяння за Своїм благоволінням. |
|
14
|
14
|
| Вс‰ твори1те без8 роптaніz и3 размышлeніz, | Усе робіть без нарікання й сумніву, |
|
15
|
15
|
| да бyдете непови1нни и3 цёли, ч†да б9іz непорHчна посредЁ р0да стропти1ва и3 развращeна, въ ни1хже kвлsетесz ћкоже свэти6ла въ мjрэ, | щоб вам бути бездоганними й чистими, дітьми Божими‚ непорочними серед непокірного й розбещеного роду, в якому ви сяєте, як світила у світі, |
|
16
|
16
|
| сл0во жив0тно придержaще, въ похвалY мнЁ въ дeнь хrт0въ, (За? ©м7в7.) ћкw не вотщE тек0хъ, ни вотщE труди1хсz. | зберігаючи Слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я не даремно біг і не даремно трудився. |
|
17
|
17
|
| Но ѓще и3 жрeнъ бывaю њ жeртвэ и3 слyжбэ вёры вaшеz, рaдуюсz и3 сорaдуюсz всBмъ вaмъ: | Та коли я і роблюся жертвою за жертву і служіння віри вашої, то радію і співрадію усім вам. |
|
18
|
18
|
| тaкожде и3 вы2 рaдуйтесz и3 сорaдуйтесz мнЁ. | Про це саме і ви радійте і співрадійте мені. |
|
19
|
19
|
| Ўповaю же њ гDэ ї}сэ тімоfeа вск0рэ послaти къ вaмъ, да и3 ѓзъ благодyшствую, ўвёдэвъ ±же њ вaсъ. | Hадіюсь же в Господі Ісусі незабаром прислати до вас Тимофія, щоб і я, довідавшись про ваші обставини, утішився духом. |
|
20
|
20
|
| Ни є3ди1нагw бо и4мамъ равнодyшна, и4же пrнэе њ вaсъ попечeтсz: | Бо я нікого не маю такого старанного, хто б так щиро турбувався про вас. |
|
21
|
21
|
| вси1 бо свои1хъ си2 и4щутъ, (ґ) не ±же хrтA ї}са. | Бо всі шукають свого, а не того, що угодно Ісусу Христу. |
|
22
|
22
|
| И#скyсство же є3гw2 знaете, занE ћкоже nтцY чaдо, со мн0ю пораб0талъ въ бlговёстіи. | А його вірність вам відома, бо він, як син батькові, служив мені у благовістуванні. |
|
23
|
23
|
| Сег0 же u5бо ўповaю послaти ѓбіе, повнегдA ўвёмъ ±же њ мнЁ. | Отже, я маю надію послати його негайно, як тільки дізнаюсь, що буде зі мною. |
|
24
|
24
|
| (За? ©м7G.) Надёюсz же њ гDэ, ћкw и3 сaмъ ск0рw пріидY къ вaмъ. | Я впевнений у Господі, що й сам скоро прийду до вас. |
|
25
|
25
|
| Потрeбнэе же возмнёхъ є3пафродjта брaта и3 споспёшника и3 св0инника моего2, вaшего же послaнника и3 служи1телz потрeбэ моeй, послaти къ вaмъ, | А втім, я вважав за потрібне послати до вас Епафродита, брата і співробітника та сподвижника мого, а вашого посланника і служителя в потребі моїй, |
|
26
|
26
|
| понeже желaніемъ желaше ви1дэти всёхъ вaсъ, и3 тужaше, занE слhшасте, ћкw болЁ. | бо він дуже бажав бачити всіх вас і тяжко тужив за тим, що до вас дійшла чутка про його хворобу. |
|
27
|
27
|
| И$бо болЁ бли1з8 смeрти: но бGъ поми1лова є3го2, не є3г0 же т0кмw, но и3 менE, да не ск0рбь на ск0рбь пріимY. | Бо він був смертельно хворий, але Бог помилував його, і не його тільки, але й мене, щоб не додалася мені печаль до печалі. |
|
28
|
28
|
| Скорёе u5бо послaхъ є3го2, да ви1дэвше є3го2 пaки, возрaдуетесz, и3 ѓзъ безпечaленъ пребyду. | Тому я скоріше послав його, щоб ви, побачивши його знову, зраділи і я був менше засмучений. |
|
29
|
29
|
| Пріими1те u5бо є3го2 њ гDэ со всsкою рaдостію, и3 такwвhz чє1стны и3мёйте, | Прийміть же його в Господі з усякою радістю і таких майте в пошані, |
|
30
|
30
|
| занE за дёло хrт0во дaже до смeрти прибли1жисz, понyдивъ себE вседyшнw [презрёвъ дyшу свою2], да и3сп0лнитъ вaше лишeніе слyжбы ћже ко мнЁ. | бо він за діло Христове близький був до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння мені. |
