|
Пёснь пёсней
|
Книга пісні пiсень Соломонових
|
|
Главa №
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
|
Да л0бжетъ мS t лобзaній ќстъ свои1хъ: ћкw бл†га сосц† тво‰ пaче вінA,
|
Нехай цілує він мене цілуванням уст своїх! Бо пестощі твої кращі за вино.
|
|
2
|
2
|
|
и3 вонS мЂра твоегw2 пaче всёхъ ґрwм†тъ. МЂро и3зліsное и4мz твоE: сегw2 рaди nтрокови6цы возлюби1ша тS.
|
Від запашности мастей твоїх ім’я твоє — як розлите миро; тому дівчата люблять тебе.
|
|
3
|
3
|
|
Привлек0ша тS: в8слёдъ тебє2 въ воню2 мЂра твоегw2 течeмъ. Введe мz цaрь въ л0жницу свою2: возрaдуемсz и3 возвесели1мсz њ тебЁ, возлю1бимъ сосц† тво‰ пaче вінA: прaвость возлюби1 тz.
|
Приваблюй мене, ми побіжимо за тобою; — цар увів мене у палаци свої, — будемо захоплюватися і радіти тобою, звеличувати пестощі твої більше, ніж вино; достойно люблять тебе!
|
|
4
|
4
|
|
ЧернA є4смь ѓзъ и3 добрA, дщє1ри їеrли6мскіz, ћкоже селє1ніz кид†рска, ћкоже завBсы соломw6ни.
|
Дочки єрусалимські! чорна я, але красива, як намети кидарські, як завіси Соломонові.
|
|
5
|
5
|
|
Не зри1те менE, ћкw ѓзъ є4смь њчернeна, ћкw њпали1 мz с0лнце: сhнове мaтере моеS сварsхусz њ мнЁ, положи1ша мS стрaжа въ віногрaдэхъ: віногрaда моегw2 не сохрани1хъ.
|
Не дивіться на мене, що я смуглява, бо сонце обпалило мене: сини матері моєї розгнівалися на мене, поставили мене стерегти виноградники, — мого власного виноградника я не стерегла.
|
|
6
|
6
|
|
Возвэсти2 ми2, є3г0же возлюби2 душA моS, гдЁ пасeши; гдЁ почивaеши въ полyдне; да не когдA бyду ћкw њблагaющаzсz над8 стaды другHвъ твои1хъ.
|
Скажи мені, ти, якого любить душа моя: де пасеш ти? де відпочиваєш опівдні? для чого мені бути блукачкою біля стад товаришів твоїх?
|
|
7
|
7
|
|
Ѓще не ўвёси сaмую тебE, д0браz въ женaхъ, и3зhди ты2 въ пzтaхъ пaствъ и3 паси2 кHзлища тво‰ ў кyщей пaстырскихъ.
|
Якщо ти не знаєш цього, найкрасивіша з жінок, то йди собі слідами овець і паси козенят твоїх біля наметів пастуших.
|
|
8
|
8
|
|
К0нємъ мои6мъ въ колесни1цэхъ фараHновыхъ ўпод0бихъ тS, бли1жнzz моS.
|
Кобилиці моїй у колісниці фараоновій я уподібнив тебе, кохано моя.
|
|
9
|
9
|
|
Что2 ўкрaшєны лани6ты тво‰ ћкw гHрлицы, вhz твоS ћкw мwни1сты;
|
Прекрасні щоки твої під підвісками, шия твоя у намистах;
|
|
10
|
10
|
|
подHбіz злaта сотвори1мъ ти2 съ пестротaми сребрA.
|
золоті підвіски ми зробимо тобі із срібними блискітками.
|
|
11
|
11
|
|
Д0ндеже (бyдетъ) цaрь на восклонeніи своeмъ, нaрдъ м0й дадE воню2 свою2.
|
Доки цар був за столом своїм, нард мій виточував пахощі свої.
|
|
12
|
12
|
|
Вzзaніе стaкти брaтъ м0й мнЁ, посредЁ сосц{ моє1ю водвори1тсz:
|
Мировий пучок — коханий мій у мене, біля грудей моїх перебуває.
|
|
13
|
13
|
|
грeзнъ кЂпровъ брaтъ м0й мнЁ въ віногрaдэхъ є3нгaддовыхъ.
|
Як гроно киперу, коханий мій у мене у виноградниках енгедських.
|
|
14
|
14
|
|
СE, є3си2 добрA, и4скреннzz моS, сE, є3си2 добрA: џчи твои2 голуби6нэ.
|
О, ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! очі твої голубині.
|
|
15
|
15
|
|
СE, є3си2 д0бръ, брaтъ м0й, и3 є3щE красeнъ: џдръ нaшъ со њсэнeніемъ,
|
О, ти прекрасний, коханий мій, і люб’язний! і ложе у нас — зелень;
|
|
16
|
16
|
|
прекл†ди д0му нaшегw кeдровіи, дски6 нaшz кmпар‡сныz.
|
покрівлі домів наших — кедри, стелі наші кипариси.
|
|
Главa в7
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
|
Ѓзъ цвётъ п0льный и3 крjнъ ўд0льный.
|
Я нарцис саронський, лілея долин!
|
|
2
|
2
|
|
Ћкоже крjнъ въ тeрніи, тaкw и4скреннzz моS посредЁ дщeрей.
|
Що лілея між тернами, те кохана моя між дівчатами.
|
|
3
|
3
|
|
Ћкw ћблонь посредЁ древeсъ лэснhхъ, тaкw брaтъ м0й посредЁ сынHвъ: под8 сёнь є3гw2 восхотёхъ и3 сэд0хъ, и3 пл0дъ є3гw2 слaдокъ въ гортaни моeмъ.
|
Що яблуня між лісовими деревами, те коханий мій між юнаками. У тіні її люблю я сидіти, і плоди її солодкі для гортані моєї.
|
|
4
|
4
|
|
Введи1те мS въ д0мъ вінA, вчини1те ко мнЁ люб0вь:
|
Він увів мене у дім бенкету, і знамено його наді мною — любов.
|
|
5
|
5
|
|
ўтверди1те мS въ мЂрэхъ, положи1те мS во ћблоцэхъ: ћкw ўsзвлена (є4смь) люб0вію ѓзъ.
|
Підкріпіть мене вином, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від любови.
|
|
6
|
6
|
|
Шyйца є3гw2 под8 глав0ю моeю, и3 десни1ца є3гw2 њб8и1метъ мS.
|
Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене.
|
|
7
|
7
|
|
Заклsхъ вaсъ, дщє1ри їеrли6мли, въ си1лахъ и3 крёпостехъ селA: ѓще возстaвите и3 возбyдите люб0вь, д0ндеже восх0щетъ.
|
Заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами або польовими ланями: не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно.
|
|
8
|
8
|
|
Глaсъ брaта моегw2: сE, т0й и4детъ, скачA на г0ры и3 прескачA на х0лмы.
|
Голос любого мого! ось, він іде, скаче по горах, стрибає по пагорбах.
|
|
9
|
9
|
|
Под0бенъ є4сть брaтъ м0й сeрнэ и3ли2 млaду є3лeню на горaхъ веfи1льскихъ. СE, сeй стои1тъ за стэн0ю нaшею, проглsдаzй nк0нцами, приницazй сквозЁ мрє1жи.
|
Друг мій схожий на сарну або на молодого оленя. Ось, він стоїть у нас за стіною, заглядає у вікно, мигтить крізь ґрати.
|
|
10
|
10
|
|
Tвэщaетъ брaтъ м0й и3 глаг0летъ мнЁ: востaни, пріиди2, бли1жнzz моS, д0браz моS, голуби1це моS.
|
Любий мій почав говорити мені: встань, кохана моя, прекрасна моя, вийди!
|
|
11
|
11
|
|
Ћкw сE, зимA прeйде, д0ждь tи1де, tи1де себЁ:
|
Ось, зима вже минула; дощ закінчився, перестав;
|
|
12
|
12
|
|
цвёти kви1шасz на земли2, врeмz њбрёзаніz приспЁ, глaсъ г0рлицы слhшанъ въ земли2 нaшей:
|
квіти показалися на землі; час співу настав, і голос горлиці чутний у країні нашій;
|
|
13
|
13
|
|
см0квь и3знесE цвётъ св0й, віногрaди зрёюще дaша воню2. Востaни, пріиди2, бли1жнzz моS, д0браz моS, голуби1це моS, и3 пріиди2.
|
смоковниці розпустили свої бруньки, і виноградні лози, розквітаючи, виточують пахощі. Встань, люба моя, прекрасна моя, вийди!
|
|
14
|
14
|
|
Ты2, голуби1це моS, въ покр0вэ кaменнэ, бли1з8 предстёніz: kви1 ми зрaкъ тв0й, и3 ўслhшанъ сотвори1 ми глaсъ тв0й: ћкw глaсъ тв0й слaдокъ, и3 w4бразъ тв0й красeнъ.
|
Голубице моя в ущелині скелі під покрівлею стрімкої кручі! покажи мені лице твоє, дай мені почути голос твій, тому що голос твій солодкий і лице твоє приємне.
|
|
15
|
15
|
|
И#ми1те нaмъ ли6сы м†лыz, губsщыz віногрaды: и3 віногрaди нaши созрэвaютъ.
|
Ловіть нам лисиць, лисенят, які псують виноградники, а виноградники наші у цвітінні.
|
|
16
|
16
|
|
Брaтъ м0й мнЁ, и3 ѓзъ є3мY, пасhй въ крjнахъ,
|
Любий мій належить мені, а я йому; він пасе між лілеями.
|
|
17
|
17
|
|
д0ндеже дхнeтъ дeнь, и3 дви1гнутсz сBни. Њбрати1сz, ўпод0бисz ты2, брaте м0й, сeрнэ и3ли2 млaду є3лeню на горaхъ ю3д0лій.
|
Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, повернися, будь подібним до сарни або молодого оленя на розпадинах гір.
|
|
Главa G
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
|
На л0жи моeмъ въ н0щехъ и3скaхъ, є3г0же возлюби2 душA моS, и3скaхъ є3го2, и3 не њбрэт0хъ є3гw2: воззвaхъ є3го2, и3 не послyша менE.
|
На ложі моєму вночі шукала я того, кого любить душа моя, шукала його і не знайшла його.
|
|
2
|
2
|
|
Востaну u5бо и3 њбhду во грaдэ и3 на т0ржищихъ и3 на ст0гнахъ, и3 поищY, є3г0же возлюби2 душA моS. Поискaхъ є3го2, и3 не њбрэт0хъ є3гw2: звaхъ є3го2, и3 не послyша менE.
|
Встану ж я, піду містом, вулицями і площами, і буду шукати того, кого любить душа моя; шукала я його і не знайшла його.
|
|
3
|
3
|
|
Њбрэт0ша мS стрегyщіи, њбходsще во грaдэ: ви1дэсте ли, є3г0же возлюби2 душA моS;
|
Зустріли мене вартові, які обходять місто: «чи не бачили ви того, кого любить душа моя?»
|
|
4
|
4
|
|
Ћкw мaлw є3гдA преид0хъ t ни1хъ, д0ндеже њбрэт0хъ, є3г0же возлюби2 душA моS: ўдержaхъ є3го2, и3 не њстaвихъ є3гw2, д0ндеже введ0хъ є3го2 въ д0мъ мaтере моеS и3 въ черт0гъ зачeншіz мS.
|
Та ледь я відійшла від них, як знайшла того, кого любить душа моя, схопилася за нього, і не відпустила його, доки не привела його у дім матері моєї й у внутрішні кімнати матері моєї.
|
|
5
|
5
|
|
Заклsхъ вaсъ, дщє1ри їеrли6мскіz, въ си1лахъ и3 въ крёпостехъ сeлныхъ: ѓще подви1жете и3 воздви1жете люб0вь, д0ндеже ѓще восх0щетъ.
|
Заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами або польовими ланями: не будіть і не тривожте любої, доки їй угодно.
|
|
6
|
6
|
|
Кто2 сіS восходsщаz t пустhни, ћкw стебло2 дhма кадsщее смЂрну и3 лівaнъ, t всёхъ благов0ній мmровaрца;
|
Хто ця, яка піднімається від пустелі, ніби стовпи диму, яку окурюють мирою і фіміамом, усякими порошками мироварника?
|
|
7
|
7
|
|
СE, џдръ соломHнь, шестьдесsтъ си1льныхъ w4крестъ є3гw2 t си1льныхъ ї}левыхъ,
|
Ось одр його — Соломона: шістдесят сильних навколо нього, із сильних Ізраїлевих.
|
|
8
|
8
|
|
вси2 и3мyще nр{жіz, научeни на брaнь: мyжъ, nрyжіе є3гw2 на бедрЁ є3гw2 t ќжаса въ н0щехъ.
|
Усі вони тримають мечі, досвідчені у битві; у кожного меч при стегні його заради страху нічного.
|
|
9
|
9
|
|
Џдръ сотвори2 себЁ цaрь соломHнъ t древeсъ лівaнскихъ.
|
Переносний одр зробив собі цар Соломон із дерев ливанських;
|
|
10
|
10
|
|
Столпы2 є3гw2 сотвори2 срє1брzны и3 восклонeніе є3гw2 злaто: восх0дъ є3гw2 багрsнъ, внyтрь є3гw2 кaменіе п0стлано, люб0вь t дщeрей їеrли1мскихъ.
|
стовпці його зробив зі срібла, підлокітники його з золота, сідалище його з пурпурової тканини; зсередини він прикрашений з любов’ю дочками єрусалимськими.
|
|
11
|
11
|
|
Дщє1ри сіw6ни, и3зыди1те и3 ви1дите въ цари2 соломHнэ въ вэнцЁ, и4мже вэнчA є3го2 мaти є3гw2 въ дeнь њбручeніz є3гw2 и3 въ дeнь весeліz сeрдца є3гw2.
|
Підіть і подивіться, дочки сионські, на царя Соломона у вінці, яким увінчала його мати його в день одруження його, у день, радісний для серця його.
|
|
Главa д7
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
|
СE, є3си2 добрA, бли1жнzz моS, сE, є3си2 добрA: џчи твои2 голуби6нэ, кромЁ замолчaніz твоегw2: влaси твои2 ћкw стадA кози1цъ, ±же tкрhшасz t галаaда.
|
О, ти прекрасна, люба моя, ти прекрасна! очі твої блакитні під кучерями твоїми; волосся твоє — як стадо кіз, які сходять із гори Галаадської;
|
|
2
|
2
|
|
Зyбы твои2 ћкw стадA њстрижeныхъ, ±же и3зыд0ша и3з8 купёли, вс‰ двоеплHдны, и3 неродsщіz нёсть въ ни1хъ.
|
зуби твої — як отара вистрижених овець, які виходять із купальні, у кожної з яких пара ягнят, і неплідної немає між ними;
|
|
3
|
3
|
|
Ћкw вeрвь червлeна ўстнЁ твои2, и3 бесёда твоS краснA: ћкw њброщeніе ши1пка лани6ты тво‰, кромЁ замолчaніz твоегw2.
|
як стрічка червона губи твої, і вуста твої люб’язні; як половинки гранатового яблука — щоки твої під кучерями твоїми;
|
|
4
|
4
|
|
Ћкw ст0лпъ давjдовъ вhz твоS, с0зданъ въ fалпіHfэ: тhсzща щитHвъ ви1ситъ на нeмъ, вс‰ стрёлы си1льныхъ.
|
шия твоя — як стовп Давидів, споруджений для зброї, тисяча щитів висить на ньому — усі щити сильних;
|
|
5
|
5
|
|
ДвA сосц† тво‰ ћкw двA млaда близнц† сeрны, пасHмаz во крjнахъ,
|
два соски твої — як двійні молодої сарни, які пасуться між лілеями.
|
|
6
|
6
|
|
д0ндеже дхнeтъ дeнь, и3 подви1гнутсz сBни. ПойдY себЁ къ горЁ смЂрнэй и3 къ х0лму лівaнску.
|
Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, піду я на гору мирову і на пагорб фіміаму.
|
|
7
|
7
|
|
ВсS добрA є3си2, бли1жнzz моS, и3 пор0ка нёсть въ тебЁ.
|
Уся ти прекрасна, люба моя, і плями немає на тобі!
|
|
8
|
8
|
|
Грzди2 t лівaна, невёсто, грzди2 t лівaна: пріиди2 и3 прейди2 и3з8 начaла вёры, t главы2 санjра и3 ґермHна, t њгрaдъ льв0выхъ, t г0ръ пардалewвъ.
|
Зі мною з Ливану, наречена! зі мною йди з Ливану! поспішай з вершини Амани, з вершини Сеніра й Ермона, від лігвищ левових, від гір барсових!
|
|
9
|
9
|
|
Сeрдце нaше привлеклA є3си2, сестро2 моS невёсто, сeрдце нaше привлеклA є3си2 є3ди1нымъ t џчію твоє1ю, є3ди1нымъ мони1стомъ вhи твоеS.
|
Полонила ти серце моє, сестро моя, наречена! полонила ти серце моє одним поглядом очей твоїх, одним намистом на шиї твоїй.
|
|
10
|
10
|
|
Что2 ўдобрёста сосц† тво‰, сестро2 моS невёсто; что2 ўдобрёста сосц† тво‰ пaче вінA, и3 вонS ри1зъ твои1хъ пaче всёхъ ґрwм†тъ;
|
О, які любі пестощі твої, сестро моя, наречена! о, наскільки кращі пестощі твої за вино, і пахощі мастей твоїх кращі за всі пахощі!
|
|
11
|
11
|
|
С0тъ и3скaпаютъ ўстнЁ твои2, невёсто, мeдъ и3 млеко2 под8 љзhкомъ твои1мъ, и3 благов0ніе ри1зъ твои1хъ ћкw благоухaніе лівaна.
|
Стільниковий мед капає з уст твоїх, наречена; мед і молоко під язиком твоїм, і пахощі одягу твого подібні до пахощів Ливану!
|
|
12
|
12
|
|
Вертогрaдъ заключeнъ сестрA моS невёста, вертогрaдъ заключeнъ, и3ст0чникъ запечатлёнъ.
|
Замкнений сад — сестро моя, наречена, закладений колодязь, запечатане джерело:
|
|
13
|
13
|
|
Лётwрасли тво‰ сaдъ ши1пкwвъ съ плод0мъ ћблочнымъ, кЂпри съ нaрдами,
|
розсадники твої — сад із гранатовими яблуками, з чудовими плодами, кипери з нардами,
|
|
14
|
14
|
|
нaрдъ и3 шафрaнъ, тр0сть и3 кіннамHнъ со всёми древaми лівaнскими, смЂрна, ґл0й со всёми пeрвыми мЂрами,
|
нард і шафран, аїр і кориця з усякими запашними деревами, мира й алое з усякими кращими ароматами;
|
|
15
|
15
|
|
и3ст0чникъ вертогрaда, и3 клaдzзь воды2 жи1вы и3 и3стекaющіz t лівaна.
|
садове джерело — колодязь живих вод і потоки з Ливану.
|
|
16
|
16
|
|
Востaни, сёвере, и3 грzди2, ю4же, и3 повёй во вертогрaдэ моeмъ, и3 да потекyтъ ґрwмaты мои2.
|
Піднімися вітер з півночі і принесися з півдня, повій на сад мій, — і поллються аромати його! — Нехай прийде любий мій у сад свій і споживає солодкі плоди його.
|
|
Главa є7
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
|
Да сни1детъ брaтъ мои2 въ вертогрaдъ св0й и3 да ћстъ пл0дъ nв0щій свои1хъ. Внид0хъ въ вертогрaдъ м0й, сестро2 моS невёсто: њб8имaхъ смЂрну мою2 со ґрwмaтами мои1ми, kд0хъ хлёбъ м0й съ мeдомъ мои1мъ, пи1хъ віно2 моE съ млек0мъ мои1мъ. Kди1те, бли1жніи, и3 пjйте и3 ўпjйтесz, брaтіz.
|
Прийшов я у сад мій, сестро моя, наречена; набрав мири моєї з ароматами моїми, поїв стільників моїх із медом моїм, напився вина мого з молоком моїм. Їжте, друзі, пийте і насичуйтеся, улюблені!
|
|
2
|
2
|
|
Ѓзъ сплю2, ґ сeрдце моE бди1тъ: глaсъ брaта моегw2 ўдарsетъ въ двє1ри: tвeрзи ми2, сестро2 моS, бли1жнzz моS, голуби1це моS, совершeннаz моS: ћкw главA моS нап0лнисz росы2, и3 влaси мои2 кaпель нощнhхъ.
|
Я сплю, а серце моє пильнує; ось, голос мого коханого, який стукає: «відчини мені, сестро моя, люба моя, голубко моя, чиста моя! тому що голова моя вся покрита росою, кучері мої — нічною вологою».
|
|
3
|
3
|
|
Совлек0хсz ри1зы моеS, кaкw њблекyсz въ ню2; ўмhхъ н0зэ мои2, кaкw њскверню2 и5хъ;
|
Я скинула хітон мій; як же мені знову надягати його? Я вимила ноги мої; як же мені бруднити їх?
|
|
4
|
4
|
|
Брaтъ м0й послA рyку свою2 сквозЁ сквaжню, и3 чрeво моE вострепетA t негw2.
|
Любий мій протягнув руку свою крізь шпарину, і нутрощі мої схвилювалися від нього.
|
|
5
|
5
|
|
Востaхъ ѓзъ tвeрсти брaту моемY: рyцэ мои2 и3скaпаша смЂрну, пeрсты мои2 смЂрны пHлны на рукaхъ заключeніz.
|
Я встала, щоб відчинити любому моєму, і з рук моїх капала мира, і з перстів моїх мира капала на ручки замка.
|
|
6
|
6
|
|
Tверз0хъ ѓзъ брaту моемY: брaтъ м0й прeйде. ДушA моS и3зhде въ сл0во є3гw2: взыскaхъ є3го2, и3 не њбрэт0хъ є3гw2: звaхъ є3го2, и3 не послyша менE.
|
Відкрила я любому моєму, а любий мій повернувся і пішов. Душі у мені не стало, коли він говорив; я шукала його і не знаходила його; кликала його, і він не відгукувався мені.
|
|
7
|
7
|
|
Њбрэт0ша мS стрaжіе њбходsщіи во грaдэ: би1ша мS, kзви1ша мS, взsша вeрхнюю ри1зу t менє2 стрaжіе стённіи.
|
Зустріли мене вартові, які обходять місто, побили мене, зранили мене; зняли з мене покривало ті, що стережуть стіни.
|
|
8
|
8
|
|
Заклsхъ вы2, дщє1ри їеrли1мскіz, въ си1лахъ и3 въ крёпостехъ сeлныхъ: ѓще њбрsщете брaта моего2, возвэсти1те є3мY, ћкw ўsзвлена люб0вію ѓзъ є4смь.
|
Заклинаю вас, дочки єрусалимські: якщо ви зустрінете любого мого, що скажете ви йому? що я знемагаю від любови.
|
|
9
|
9
|
|
Что2 брaтъ тв0й пaче брaта, д0браz въ женaхъ; что2 брaтъ тв0й t брaта, ћкw тaкw заклsла є3си2 нaсъ;
|
«Чим коханий твій кращий за інших коханих, найпрекрасніша з жінок? Чим любий твій кращий за інших, що ти так заклинаєш нас?»
|
|
10
|
10
|
|
Брaтъ м0й бёлъ и3 чeрменъ, и3збрaнъ t тeмъ:
|
Коханий мій білий і рум’яний, кращий за десять тисяч інших:
|
|
11
|
11
|
|
главA є3гw2 злaто и3збрaнно, власы2 є3гw2 кудр‰вы, чє1рны ћкw врaнъ:
|
голова його — чисте золото; кучері його хвилясті, чорні, як ворон;
|
|
12
|
12
|
|
џчи є3гw2 ћкw голуби6цы на и3сполнeніихъ в0дъ, и3змовeни во млецЁ, сэдsщыz въ наполнeніихъ (в0дъ):
|
очі його — як голуби біля потоків вод, які купаються у молоці, сидять у достатку;
|
|
13
|
13
|
|
лани6ты є3гw2 ѓки фіaлы ґрwм†тъ, прозzбaющыz благов0ніе: ўстнЁ є3гw2 крjны, кaплющіи смЂрну п0лну:
|
щоки його — квітник духмяний, грядки запашних рослин; губи його — лілеї, виточують миру, що тече;
|
|
14
|
14
|
|
рyцэ є3гw2 њбт0чєны зл†ты, нап0лнєны fарсjса: чрeво є3гw2 сосyдъ слон0вый на кaмени сапфjровэ:
|
руки його — золоті кругляки, обсаджені топазами; живіт його — як статуя зі слонової кістки, обкладена сапфірами;
|
|
15
|
15
|
|
лы6ста є3гw2 столпи2 мaрморwвы, њсновaни на степeнехъ златhхъ: ви1дъ є3гw2 ћкw лівaнъ, и3збрaнъ ћкw кeдрове:
|
гомілки його — мармурові стовпи, поставлені на золотих підніжжях; вигляд його подібний до Ливану, величний, як кедри;
|
|
16
|
16
|
|
гортaнь є3гw2 слaдость, и3 вeсь желaніе: сeй брaтъ м0й и3 сeй бли1жній м0й, дщє1ри їеrли6мли.
|
вуста його — солодкість, і весь він — люб’язність. Ось хто любий мій, і ось хто друг мій, дочки єрусалимські!
|
|
17
|
|
|
Кaмw tи1де брaтъ тв0й, д0браz въ женaхъ; кaмw ўклони1сz брaтъ тв0й; и3 взhщемъ є3гw2 съ тоб0ю.
|
|
|
Главa ѕ7
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
|
Брaтъ м0й сни1де въ вертогрaдъ св0й, въ мэстA ґрwм†тъ, пaствити въ вертогрaдэхъ и3 собирaти крjны.
|
«Куди пішов любий твій, найпрекрасніша з жінок? куди обернувся любий твій? ми пошукаємо його з тобою».
|
|
2
|
2
|
|
Ѓзъ брaту моемY и3 брaтъ м0й мнЁ, пасhй въ крjнэхъ.
|
Мій любий пішов у сад свій, у квітники духмяні, щоб пасти у садах і збирати лілеї.
|
|
3
|
3
|
|
ДобрA є3си2, бли1жнzz моS, ћкw благоволeніе, краснA ћкw їеrли1мъ, ќжасъ ћкw вчинє1нны.
|
Я належу коханому моєму, а коханий мій — мені; він пасе між лілеями.
|
|
4
|
4
|
|
Tврати2 џчи твои2 t менє2, ћкw тjи воскрили1ша мS: влaси твои2, ћкw стадA к0зъ, ±же взыд0ша t галаaда:
|
Прекрасна ти, люба моя, як Фирца, люб’язна, як Єрусалим, грізна, як полки з прапорами.
|
|
5
|
5
|
|
зyбы твои2, ћкw стадA њстрижeныхъ, ±же взыд0ша t купёли, вс‰ близнsта родsщыz, и3 безчaдныz нёсть въ ни1хъ: ћкw вeрвь червлeна ўстнЁ твои2, и3 бесёда твоS краснA:
|
Відведи очі твої від мене, тому що вони хвилюють мене.
|
|
6
|
6
|
|
ћкw њброщeніе ши1пка лани6ты тво‰, кромЁ замолчaніz твоегw2.
|
Волосся твоє — як стадо кіз, які сходять із Галаада; зуби твої — як отара овець, що виходять із купальні, у кожної з яких пара ягнят, і неплідної немає між ними;
|
|
7
|
7
|
|
Шестьдесsтъ сyть цари1цъ и3 џсмьдесzтъ нал0жницъ, и3 ю4нотъ, и5мже нёсть числA:
|
як половинки гранатового яблука — щоки твої під кучерями твоїми.
|
|
8
|
8
|
|
є3ди1на є4сть голуби1ца моS, совершeннаz моS: є3ди1на є4сть мaтери своeй, и3збрaнна є4сть роди1вшей ю5: ви1дэша ю5 дщє1ри и3 ўблажи1ша ю5, цари6цы и3 налHжницы, и3 восхвали1ша ю5.
|
Є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць і дівчат без ліку,
|
|
9
|
9
|
|
Кто2 сіS проницaющаz ѓки ќтро, добрA ћкw лунA, и3збрaнна ћкw с0лнце, ќжасъ ћкw вчинє1нны;
|
але єдина — вона, голубка моя, чиста моя; єдина вона у матері своєї, відзначена у родительки своєї. Побачили її дівчата, і — звеличили її, цариці і наложниці, і — хвалили її.
|
|
10
|
10
|
|
Въ вертогрaдъ nрёхwвъ снид0хъ ви1дэти въ плодёхъ пот0ка, ви1дэти, ѓще процвэтE віногрaдъ и3 возраст0ша ши1пки.
|
Хто ця, яка блищить, немов зоря, прекрасна, як місяць, світла, як сонце, грізна, як полки з прапорами?
|
|
11
|
11
|
|
Тaмw дaмъ сосц† мо‰ тебЁ: не разумЁ душA моS, положи1 мz на колесни1цэ ґмінадaвли.
|
Я зійшла у горіховий сад подивитися на зелень долини, подивитися, чи розпустилася виноградна лоза, чи розцвіли гранатові яблука?
|
|
12
|
12
|
|
Њбрати1сz, њбрати1сz, суламjтіно, њбрати1сz, њбрати1сz, и3 ќзримъ въ тебЁ.
|
Не знаю, як душа моя тягла мене до колісниць знатних народу мого.
|
|
Главa з7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
|
Что2 ўви1дите ў суламjтіны; приходsщаz ћкw ли1ки полкHвъ, что2 ўкраси1шасz стwпы2 тво‰ во њбyтіихъ твои1хъ, дщи2 надaвлz; чи1ны бедр{ твоє1ю под0бни ўсерsзємь, дёлу рyкъ худ0жника:
|
«Озирнись, озирнись, Суламита! озирнись, озирнись, — і ми подивимося на тебе». Що вам дивитися на Суламиту, як на хоровод манаїмський?
|
|
2
|
2
|
|
пyпъ тв0й чaша и3сточeна, не лишaемаz мстA: чрeво твоE ћкw ст0гъ пшени1цы, њграждeнъ въ крjнахъ:
|
О, які прекрасні ноги твої у сандаліях, дочко знана! Округлення стегон твоїх, як намисто, справа рук майстерного художника;
|
|
3
|
3
|
|
двA сосц† тво‰, ћкw двA мл†да близнецы2 сeрны:
|
живіт твій — кругла чаша, в якій не вичерпується духмяне вино; утроба твоя — ворох пшениці, обставлений лілеями;
|
|
4
|
4
|
|
вhz твоS ћкw ст0лпъ слон0вый: џчи твои2 ћкw є3зeра во є3севHнэ, во вратaхъ дщeрей мн0гихъ: н0съ тв0й ћкw ст0лпъ лівaнскій, сматрszй лицE дамaска:
|
два соски твої — як двоє козенят, двійня сарн;
|
|
5
|
5
|
|
главA твоS на тебЁ ћкw карми1лъ (горA), и3 заплетeніе главы2 твоеS ћкw багрzни1ца, цaрь ўвsзанъ въ преристaніих.
|
шия твоя — як стовп зі слонової кості; очі твої — озерця есевонські, що біля воріт Батраббима; ніс твій — вежа ливанська, повернена до Дамаска;
|
|
6
|
6
|
|
Что2 ўкраси1ласz є3си2, и3 что2 ўслади1ласz є3си2, любы2, во слaдостехъ твои1хъ;
|
голова твоя на тобі, як Кармил, і волосся на голові твоїй, як пурпур; цар захоплений твоїми кучерями.
|
|
7
|
7
|
|
СіE вели1чество твоE: ўпод0биласz є3си2 фjніку, и3 сосц† тво‰ грезнHмъ.
|
Яка ти прекрасна, як приваблива, люба, твоєю миловидістю!
|
|
8
|
8
|
|
Рек0хъ: взhду на фjнікъ, ўдержY высотY є3гw2: и3 бyдутъ сосцы2 твои2 ћкw грeзнове віногрaда, и3 вонS ноздрeй твои1хъ ћкw ћблwка:
|
Цей стан твій схожий на пальму, і груди твої на виноградні грона.
|
|
9
|
9
|
|
и3 гортaнь тв0й ћкw віно2 блaго, ходsщее брaту моемY въ прaвость, дов0лно ўстнaмъ мои6мъ и3 зубHмъ.
|
Подумав я: заліз би я на пальму, схопився б за гілки її; і груди твої були б замість грон винограду, і запах від ніздрів твоїх, як від яблук;
|
|
10
|
10
|
|
Ѓзъ брaту моемY, и3 ко мнЁ њбращeніе є3гw2.
|
уста твої — як відмінне вино. Воно тече прямо до друга мого, насолоджує вуста стомлених.
|
|
11
|
11
|
|
Пріиди2, брaте м0й, и3 взhдемъ на село2, водвори1мсz въ сeлэхъ:
|
Я належу другу моєму, і до мене звернене бажання його.
|
|
12
|
12
|
|
ўрaнимъ въ віногрaды, ўви1димъ ѓще процвэтE віногрaдъ, процвэт0ша ли nв0щіе, процвэт0ша ли ћблwка; тaмw дaмъ тебЁ сосц† мо‰.
|
Прийди, любий мій, вийдемо у поле, побудем у селах;
|
|
13
|
13
|
|
Мандраг0ры дaша воню2, и3 при двeрехъ нaшихъ вси2 плоды2 н0віи: до вeтхихъ, брaте м0й, соблюд0хъ ти2.
|
зранку підемо у виноградники, подивимося, чи розпустилася виноградна лоза, чи розкрилися бруньки, чи розцвіли гранатові яблука; там я виявлю пестощі мої тобі
|
|
Главa }
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
|
Кто2 дaстъ тS, брaте м0й, ссyща сосцы2 мaтере моеS; њбрётши тS внЁ цэлyю тS, и3 ктомY не ўничижaтъ менE.
|
О, якби ти був мені брат, який ссав груди матері моєї! тоді я, зустрівши тебе на вулиці, цілувала б тебе, і мене не осуджували б.
|
|
2
|
2
|
|
ПоймY тS, введY тS въ д0мъ мaтере моеS и3 въ л0жницу зачeншіz мS: тaмw мS научи1ши: напою1 тz t вінA съ вонsми стр0енагw, t воды2 ћблwкъ мои1хъ.
|
Повела б я тебе, привела б тебе у дім матері моєї. Ти навчав би мене, а я напувала б тебе духмяним вином, соком гранатових яблук моїх.
|
|
3
|
3
|
|
Шyйца є3гw2 под8 глав0ю моeю, и3 десни1ца є3гw2 њб8и1метъ мS.
|
Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене.
|
|
4
|
4
|
|
Заклsхъ вaсъ, дщє1ри їеrли6мскіz, въ си1лахъ и3 въ крёпостехъ сeлныхъ: ѓще подви1жете и3 воздви1жете люб0вь, д0ндеже ѓще восх0щетъ.
|
Заклинаю вас, дочки єрусалимські, — не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно.
|
|
5
|
5
|
|
Кто2 сіS восходsщаz ўбэлeна и3 ўтвержaема њ брaтэ своeмъ; под8 ћблонею возбуди1хъ тS: тaмw роди2 тS мaти твоS, тaмw поболЁ тоб0ю р0ждшаz тS.
|
Хто це піднімається від пустелі, спираючись на свого любого? Під яблунею розбудила я тебе: там народила тебе мати твоя, там народила тебе родителька твоя.
|
|
6
|
6
|
|
Положи1 мz ћкw печaть на сeрдцы твоeмъ, ћкw печaть на мhшцэ твоeй: занE крэпкA ћкw смeрть любы2, жeстока ћкw ѓдъ рeвность: кри1ла є3S кри1ла nгнS, (ќгліе џгненно) плaмы є3S.
|
Поклади мене, як печатку, на серце твоє, як перстень, на руку твою: бо міцна, як смерть, любов; люті, як пекло, ревнощі; стріли її — стріли вогненні; вона полум’я дуже сильне.
|
|
7
|
7
|
|
ВодA мн0га не м0жетъ ўгаси1ти любвE, и3 рёки не потопsтъ є3S. Ѓще дaстъ мyжъ всE и3мёніе своE за люб0вь, ўничижeніемъ ўничижaтъ є3го2.
|
Великі води не можуть погасити любови, і ріки не заллють її. Якби хто давав усе багатство дому свого за любов, то він був би відкинутий із презирством.
|
|
8
|
8
|
|
СестрA нaша малA и3 сосц{ не и4мать: что2 сотвори1мъ сестрЁ нaшей въ дeнь, въ џньже ѓще глаг0латисz бyдетъ є4й;
|
Є у нас сестра, яка ще мала, і сосків немає у неї; що нам робити із сестрою нашою, коли будуть свататися за неї?
|
|
9
|
9
|
|
Ѓще стэнA є4сть, согради1мъ на нeй забр†ла срє1брzна: и3 ѓще двeрь є4сть, напи1шемъ на нeй дскY кeдрову.
|
Якби вона була стіна, то ми побудували б на ній палати із срібла; якби вона була двері, то ми обклали б її кедровими дошками.
|
|
10
|
10
|
|
Ѓзъ стэнA, и3 сосцы2 мои2 ћкw столпи2: ѓзъ бёхъ во џчію и4хъ ѓки њбрэтaющаz ми1ръ.
|
Я — стіна, і соски у мене, як вежі; тому я буду в очах його, як та, що досягла повноти.
|
|
11
|
11
|
|
Віногрaдъ бhсть соломHну во вееламHнэ: дадE віногрaдъ св0й стрегyщымъ: мyжъ принесeтъ въ плодЁ є3гw2 тhсzщу срeбрєникъ.
|
Виноградник був у Соломона у Ваал-Гамоні; він віддав цей виноградник сторожам; кожен повинен був доставляти за плоди його тисячу срібників.
|
|
12
|
12
|
|
Віногрaдъ м0й предо мн0ю: тhсzща соломHну и3 двёсти стрегyщымъ пл0дъ є3гw2.
|
А мій виноградник у мене при собі. Тисяча нехай тобі, Соломоне, а двісті — тим, що стережуть плоди його.
|
|
13
|
13
|
|
Сэдsй въ вертогрaдэхъ, и3 дрyзіе внeмлющіи глaсу твоемY: глaсъ тв0й внуши2 мнЁ.
|
Жителько садів! товариші слухають голос твій, дай і мені послухати його.
|
|
14
|
14
|
|
Бэжи2, брaте м0й, и3 ўпод0бисz сeрнэ и3ли2 ю3нцY є3лeней, на г0ры ґрwмaтwвъ.
|
Біжи, любий мій; будь подібний до сарни або молодого оленя на горах бальзамічних!
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.