|
Пёснь пёсней
|
Книга пісні пiсень Соломонових
|
|
Главa №
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| Да л0бжетъ мS t лобзaній ќстъ свои1хъ: ћкw бл†га сосц† тво‰ пaче вінA, | Нехай цілує він мене цілуванням уст своїх! Бо пестощі твої кращі за вино. |
|
2
|
2
|
| и3 вонS мЂра твоегw2 пaче всёхъ ґрwм†тъ. МЂро и3зліsное и4мz твоE: сегw2 рaди nтрокови6цы возлюби1ша тS. | Від запашности мастей твоїх ім’я твоє — як розлите миро; тому дівчата люблять тебе. |
|
3
|
3
|
| Привлек0ша тS: в8слёдъ тебє2 въ воню2 мЂра твоегw2 течeмъ. Введe мz цaрь въ л0жницу свою2: возрaдуемсz и3 возвесели1мсz њ тебЁ, возлю1бимъ сосц† тво‰ пaче вінA: прaвость возлюби1 тz. | Приваблюй мене, ми побіжимо за тобою; — цар увів мене у палаци свої, — будемо захоплюватися і радіти тобою, звеличувати пестощі твої більше, ніж вино; достойно люблять тебе! |
|
4
|
4
|
| ЧернA є4смь ѓзъ и3 добрA, дщє1ри їеrли6мскіz, ћкоже селє1ніz кид†рска, ћкоже завBсы соломw6ни. | Дочки єрусалимські! чорна я, але красива, як намети кидарські, як завіси Соломонові. |
|
5
|
5
|
| Не зри1те менE, ћкw ѓзъ є4смь њчернeна, ћкw њпали1 мz с0лнце: сhнове мaтере моеS сварsхусz њ мнЁ, положи1ша мS стрaжа въ віногрaдэхъ: віногрaда моегw2 не сохрани1хъ. | Не дивіться на мене, що я смуглява, бо сонце обпалило мене: сини матері моєї розгнівалися на мене, поставили мене стерегти виноградники, — мого власного виноградника я не стерегла. |
|
6
|
6
|
| Возвэсти2 ми2, є3г0же возлюби2 душA моS, гдЁ пасeши; гдЁ почивaеши въ полyдне; да не когдA бyду ћкw њблагaющаzсz над8 стaды другHвъ твои1хъ. | Скажи мені, ти, якого любить душа моя: де пасеш ти? де відпочиваєш опівдні? для чого мені бути блукачкою біля стад товаришів твоїх? |
|
7
|
7
|
| Ѓще не ўвёси сaмую тебE, д0браz въ женaхъ, и3зhди ты2 въ пzтaхъ пaствъ и3 паси2 кHзлища тво‰ ў кyщей пaстырскихъ. | Якщо ти не знаєш цього, найкрасивіша з жінок, то йди собі слідами овець і паси козенят твоїх біля наметів пастуших. |
|
8
|
8
|
| К0нємъ мои6мъ въ колесни1цэхъ фараHновыхъ ўпод0бихъ тS, бли1жнzz моS. | Кобилиці моїй у колісниці фараоновій я уподібнив тебе, кохано моя. |
|
9
|
9
|
| Что2 ўкрaшєны лани6ты тво‰ ћкw гHрлицы, вhz твоS ћкw мwни1сты; | Прекрасні щоки твої під підвісками, шия твоя у намистах; |
|
10
|
10
|
| подHбіz злaта сотвори1мъ ти2 съ пестротaми сребрA. | золоті підвіски ми зробимо тобі із срібними блискітками. |
|
11
|
11
|
| Д0ндеже (бyдетъ) цaрь на восклонeніи своeмъ, нaрдъ м0й дадE воню2 свою2. | Доки цар був за столом своїм, нард мій виточував пахощі свої. |
|
12
|
12
|
| Вzзaніе стaкти брaтъ м0й мнЁ, посредЁ сосц{ моє1ю водвори1тсz: | Мировий пучок — коханий мій у мене, біля грудей моїх перебуває. |
|
13
|
13
|
| грeзнъ кЂпровъ брaтъ м0й мнЁ въ віногрaдэхъ є3нгaддовыхъ. | Як гроно киперу, коханий мій у мене у виноградниках енгедських. |
|
14
|
14
|
| СE, є3си2 добрA, и4скреннzz моS, сE, є3си2 добрA: џчи твои2 голуби6нэ. | О, ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! очі твої голубині. |
|
15
|
15
|
| СE, є3си2 д0бръ, брaтъ м0й, и3 є3щE красeнъ: џдръ нaшъ со њсэнeніемъ, | О, ти прекрасний, коханий мій, і люб’язний! і ложе у нас — зелень; |
|
16
|
16
|
| прекл†ди д0му нaшегw кeдровіи, дски6 нaшz кmпар‡сныz. | покрівлі домів наших — кедри, стелі наші кипариси. |
|
Главa в7
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| Ѓзъ цвётъ п0льный и3 крjнъ ўд0льный. | Я нарцис саронський, лілея долин! |
|
2
|
2
|
| Ћкоже крjнъ въ тeрніи, тaкw и4скреннzz моS посредЁ дщeрей. | Що лілея між тернами, те кохана моя між дівчатами. |
|
3
|
3
|
| Ћкw ћблонь посредЁ древeсъ лэснhхъ, тaкw брaтъ м0й посредЁ сынHвъ: под8 сёнь є3гw2 восхотёхъ и3 сэд0хъ, и3 пл0дъ є3гw2 слaдокъ въ гортaни моeмъ. | Що яблуня між лісовими деревами, те коханий мій між юнаками. У тіні її люблю я сидіти, і плоди її солодкі для гортані моєї. |
|
4
|
4
|
| Введи1те мS въ д0мъ вінA, вчини1те ко мнЁ люб0вь: | Він увів мене у дім бенкету, і знамено його наді мною — любов. |
|
5
|
5
|
| ўтверди1те мS въ мЂрэхъ, положи1те мS во ћблоцэхъ: ћкw ўsзвлена (є4смь) люб0вію ѓзъ. | Підкріпіть мене вином, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від любови. |
|
6
|
6
|
| Шyйца є3гw2 под8 глав0ю моeю, и3 десни1ца є3гw2 њб8и1метъ мS. | Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене. |
|
7
|
7
|
| Заклsхъ вaсъ, дщє1ри їеrли6мли, въ си1лахъ и3 крёпостехъ селA: ѓще возстaвите и3 возбyдите люб0вь, д0ндеже восх0щетъ. | Заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами або польовими ланями: не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно. |
|
8
|
8
|
| Глaсъ брaта моегw2: сE, т0й и4детъ, скачA на г0ры и3 прескачA на х0лмы. | Голос любого мого! ось, він іде, скаче по горах, стрибає по пагорбах. |
|
9
|
9
|
| Под0бенъ є4сть брaтъ м0й сeрнэ и3ли2 млaду є3лeню на горaхъ веfи1льскихъ. СE, сeй стои1тъ за стэн0ю нaшею, проглsдаzй nк0нцами, приницazй сквозЁ мрє1жи. | Друг мій схожий на сарну або на молодого оленя. Ось, він стоїть у нас за стіною, заглядає у вікно, мигтить крізь ґрати. |
|
10
|
10
|
| Tвэщaетъ брaтъ м0й и3 глаг0летъ мнЁ: востaни, пріиди2, бли1жнzz моS, д0браz моS, голуби1це моS. | Любий мій почав говорити мені: встань, кохана моя, прекрасна моя, вийди! |
|
11
|
11
|
| Ћкw сE, зимA прeйде, д0ждь tи1де, tи1де себЁ: | Ось, зима вже минула; дощ закінчився, перестав; |
|
12
|
12
|
| цвёти kви1шасz на земли2, врeмz њбрёзаніz приспЁ, глaсъ г0рлицы слhшанъ въ земли2 нaшей: | квіти показалися на землі; час співу настав, і голос горлиці чутний у країні нашій; |
|
13
|
13
|
| см0квь и3знесE цвётъ св0й, віногрaди зрёюще дaша воню2. Востaни, пріиди2, бли1жнzz моS, д0браz моS, голуби1це моS, и3 пріиди2. | смоковниці розпустили свої бруньки, і виноградні лози, розквітаючи, виточують пахощі. Встань, люба моя, прекрасна моя, вийди! |
|
14
|
14
|
| Ты2, голуби1це моS, въ покр0вэ кaменнэ, бли1з8 предстёніz: kви1 ми зрaкъ тв0й, и3 ўслhшанъ сотвори1 ми глaсъ тв0й: ћкw глaсъ тв0й слaдокъ, и3 w4бразъ тв0й красeнъ. | Голубице моя в ущелині скелі під покрівлею стрімкої кручі! покажи мені лице твоє, дай мені почути голос твій, тому що голос твій солодкий і лице твоє приємне. |
|
15
|
15
|
| И#ми1те нaмъ ли6сы м†лыz, губsщыz віногрaды: и3 віногрaди нaши созрэвaютъ. | Ловіть нам лисиць, лисенят, які псують виноградники, а виноградники наші у цвітінні. |
|
16
|
16
|
| Брaтъ м0й мнЁ, и3 ѓзъ є3мY, пасhй въ крjнахъ, | Любий мій належить мені, а я йому; він пасе між лілеями. |
|
17
|
17
|
| д0ндеже дхнeтъ дeнь, и3 дви1гнутсz сBни. Њбрати1сz, ўпод0бисz ты2, брaте м0й, сeрнэ и3ли2 млaду є3лeню на горaхъ ю3д0лій. | Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, повернися, будь подібним до сарни або молодого оленя на розпадинах гір. |
|
Главa G
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| На л0жи моeмъ въ н0щехъ и3скaхъ, є3г0же возлюби2 душA моS, и3скaхъ є3го2, и3 не њбрэт0хъ є3гw2: воззвaхъ є3го2, и3 не послyша менE. | На ложі моєму вночі шукала я того, кого любить душа моя, шукала його і не знайшла його. |
|
2
|
2
|
| Востaну u5бо и3 њбhду во грaдэ и3 на т0ржищихъ и3 на ст0гнахъ, и3 поищY, є3г0же возлюби2 душA моS. Поискaхъ є3го2, и3 не њбрэт0хъ є3гw2: звaхъ є3го2, и3 не послyша менE. | Встану ж я, піду містом, вулицями і площами, і буду шукати того, кого любить душа моя; шукала я його і не знайшла його. |
|
3
|
3
|
| Њбрэт0ша мS стрегyщіи, њбходsще во грaдэ: ви1дэсте ли, є3г0же возлюби2 душA моS; | Зустріли мене вартові, які обходять місто: «чи не бачили ви того, кого любить душа моя?» |
|
4
|
4
|
| Ћкw мaлw є3гдA преид0хъ t ни1хъ, д0ндеже њбрэт0хъ, є3г0же возлюби2 душA моS: ўдержaхъ є3го2, и3 не њстaвихъ є3гw2, д0ндеже введ0хъ є3го2 въ д0мъ мaтере моеS и3 въ черт0гъ зачeншіz мS. | Та ледь я відійшла від них, як знайшла того, кого любить душа моя, схопилася за нього, і не відпустила його, доки не привела його у дім матері моєї й у внутрішні кімнати матері моєї. |
|
5
|
5
|
| Заклsхъ вaсъ, дщє1ри їеrли6мскіz, въ си1лахъ и3 въ крёпостехъ сeлныхъ: ѓще подви1жете и3 воздви1жете люб0вь, д0ндеже ѓще восх0щетъ. | Заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами або польовими ланями: не будіть і не тривожте любої, доки їй угодно. |
|
6
|
6
|
| Кто2 сіS восходsщаz t пустhни, ћкw стебло2 дhма кадsщее смЂрну и3 лівaнъ, t всёхъ благов0ній мmровaрца; | Хто ця, яка піднімається від пустелі, ніби стовпи диму, яку окурюють мирою і фіміамом, усякими порошками мироварника? |
|
7
|
7
|
| СE, џдръ соломHнь, шестьдесsтъ си1льныхъ w4крестъ є3гw2 t си1льныхъ ї}левыхъ, | Ось одр його — Соломона: шістдесят сильних навколо нього, із сильних Ізраїлевих. |
|
8
|
8
|
| вси2 и3мyще nр{жіz, научeни на брaнь: мyжъ, nрyжіе є3гw2 на бедрЁ є3гw2 t ќжаса въ н0щехъ. | Усі вони тримають мечі, досвідчені у битві; у кожного меч при стегні його заради страху нічного. |
|
9
|
9
|
| Џдръ сотвори2 себЁ цaрь соломHнъ t древeсъ лівaнскихъ. | Переносний одр зробив собі цар Соломон із дерев ливанських; |
|
10
|
10
|
| Столпы2 є3гw2 сотвори2 срє1брzны и3 восклонeніе є3гw2 злaто: восх0дъ є3гw2 багрsнъ, внyтрь є3гw2 кaменіе п0стлано, люб0вь t дщeрей їеrли1мскихъ. | стовпці його зробив зі срібла, підлокітники його з золота, сідалище його з пурпурової тканини; зсередини він прикрашений з любов’ю дочками єрусалимськими. |
|
11
|
11
|
| Дщє1ри сіw6ни, и3зыди1те и3 ви1дите въ цари2 соломHнэ въ вэнцЁ, и4мже вэнчA є3го2 мaти є3гw2 въ дeнь њбручeніz є3гw2 и3 въ дeнь весeліz сeрдца є3гw2. | Підіть і подивіться, дочки сионські, на царя Соломона у вінці, яким увінчала його мати його в день одруження його, у день, радісний для серця його. |
|
Главa д7
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| СE, є3си2 добрA, бли1жнzz моS, сE, є3си2 добрA: џчи твои2 голуби6нэ, кромЁ замолчaніz твоегw2: влaси твои2 ћкw стадA кози1цъ, ±же tкрhшасz t галаaда. | О, ти прекрасна, люба моя, ти прекрасна! очі твої блакитні під кучерями твоїми; волосся твоє — як стадо кіз, які сходять із гори Галаадської; |
|
2
|
2
|
| Зyбы твои2 ћкw стадA њстрижeныхъ, ±же и3зыд0ша и3з8 купёли, вс‰ двоеплHдны, и3 неродsщіz нёсть въ ни1хъ. | зуби твої — як отара вистрижених овець, які виходять із купальні, у кожної з яких пара ягнят, і неплідної немає між ними; |
|
3
|
3
|
| Ћкw вeрвь червлeна ўстнЁ твои2, и3 бесёда твоS краснA: ћкw њброщeніе ши1пка лани6ты тво‰, кромЁ замолчaніz твоегw2. | як стрічка червона губи твої, і вуста твої люб’язні; як половинки гранатового яблука — щоки твої під кучерями твоїми; |
|
4
|
4
|
| Ћкw ст0лпъ давjдовъ вhz твоS, с0зданъ въ fалпіHfэ: тhсzща щитHвъ ви1ситъ на нeмъ, вс‰ стрёлы си1льныхъ. | шия твоя — як стовп Давидів, споруджений для зброї, тисяча щитів висить на ньому — усі щити сильних; |
|
5
|
5
|
| ДвA сосц† тво‰ ћкw двA млaда близнц† сeрны, пасHмаz во крjнахъ, | два соски твої — як двійні молодої сарни, які пасуться між лілеями. |
|
6
|
6
|
| д0ндеже дхнeтъ дeнь, и3 подви1гнутсz сBни. ПойдY себЁ къ горЁ смЂрнэй и3 къ х0лму лівaнску. | Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, піду я на гору мирову і на пагорб фіміаму. |
|
7
|
7
|
| ВсS добрA є3си2, бли1жнzz моS, и3 пор0ка нёсть въ тебЁ. | Уся ти прекрасна, люба моя, і плями немає на тобі! |
|
8
|
8
|
| Грzди2 t лівaна, невёсто, грzди2 t лівaна: пріиди2 и3 прейди2 и3з8 начaла вёры, t главы2 санjра и3 ґермHна, t њгрaдъ льв0выхъ, t г0ръ пардалewвъ. | Зі мною з Ливану, наречена! зі мною йди з Ливану! поспішай з вершини Амани, з вершини Сеніра й Ермона, від лігвищ левових, від гір барсових! |
|
9
|
9
|
| Сeрдце нaше привлеклA є3си2, сестро2 моS невёсто, сeрдце нaше привлеклA є3си2 є3ди1нымъ t џчію твоє1ю, є3ди1нымъ мони1стомъ вhи твоеS. | Полонила ти серце моє, сестро моя, наречена! полонила ти серце моє одним поглядом очей твоїх, одним намистом на шиї твоїй. |
|
10
|
10
|
| Что2 ўдобрёста сосц† тво‰, сестро2 моS невёсто; что2 ўдобрёста сосц† тво‰ пaче вінA, и3 вонS ри1зъ твои1хъ пaче всёхъ ґрwм†тъ; | О, які любі пестощі твої, сестро моя, наречена! о, наскільки кращі пестощі твої за вино, і пахощі мастей твоїх кращі за всі пахощі! |
|
11
|
11
|
| С0тъ и3скaпаютъ ўстнЁ твои2, невёсто, мeдъ и3 млеко2 под8 љзhкомъ твои1мъ, и3 благов0ніе ри1зъ твои1хъ ћкw благоухaніе лівaна. | Стільниковий мед капає з уст твоїх, наречена; мед і молоко під язиком твоїм, і пахощі одягу твого подібні до пахощів Ливану! |
|
12
|
12
|
| Вертогрaдъ заключeнъ сестрA моS невёста, вертогрaдъ заключeнъ, и3ст0чникъ запечатлёнъ. | Замкнений сад — сестро моя, наречена, закладений колодязь, запечатане джерело: |
|
13
|
13
|
| Лётwрасли тво‰ сaдъ ши1пкwвъ съ плод0мъ ћблочнымъ, кЂпри съ нaрдами, | розсадники твої — сад із гранатовими яблуками, з чудовими плодами, кипери з нардами, |
|
14
|
14
|
| нaрдъ и3 шафрaнъ, тр0сть и3 кіннамHнъ со всёми древaми лівaнскими, смЂрна, ґл0й со всёми пeрвыми мЂрами, | нард і шафран, аїр і кориця з усякими запашними деревами, мира й алое з усякими кращими ароматами; |
|
15
|
15
|
| и3ст0чникъ вертогрaда, и3 клaдzзь воды2 жи1вы и3 и3стекaющіz t лівaна. | садове джерело — колодязь живих вод і потоки з Ливану. |
|
16
|
16
|
| Востaни, сёвере, и3 грzди2, ю4же, и3 повёй во вертогрaдэ моeмъ, и3 да потекyтъ ґрwмaты мои2. | Піднімися вітер з півночі і принесися з півдня, повій на сад мій, — і поллються аромати його! — Нехай прийде любий мій у сад свій і споживає солодкі плоди його. |
|
Главa є7
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| Да сни1детъ брaтъ мои2 въ вертогрaдъ св0й и3 да ћстъ пл0дъ nв0щій свои1хъ. Внид0хъ въ вертогрaдъ м0й, сестро2 моS невёсто: њб8имaхъ смЂрну мою2 со ґрwмaтами мои1ми, kд0хъ хлёбъ м0й съ мeдомъ мои1мъ, пи1хъ віно2 моE съ млек0мъ мои1мъ. Kди1те, бли1жніи, и3 пjйте и3 ўпjйтесz, брaтіz. | Прийшов я у сад мій, сестро моя, наречена; набрав мири моєї з ароматами моїми, поїв стільників моїх із медом моїм, напився вина мого з молоком моїм. Їжте, друзі, пийте і насичуйтеся, улюблені! |
|
2
|
2
|
| Ѓзъ сплю2, ґ сeрдце моE бди1тъ: глaсъ брaта моегw2 ўдарsетъ въ двє1ри: tвeрзи ми2, сестро2 моS, бли1жнzz моS, голуби1це моS, совершeннаz моS: ћкw главA моS нап0лнисz росы2, и3 влaси мои2 кaпель нощнhхъ. | Я сплю, а серце моє пильнує; ось, голос мого коханого, який стукає: «відчини мені, сестро моя, люба моя, голубко моя, чиста моя! тому що голова моя вся покрита росою, кучері мої — нічною вологою». |
|
3
|
3
|
| Совлек0хсz ри1зы моеS, кaкw њблекyсz въ ню2; ўмhхъ н0зэ мои2, кaкw њскверню2 и5хъ; | Я скинула хітон мій; як же мені знову надягати його? Я вимила ноги мої; як же мені бруднити їх? |
|
4
|
4
|
| Брaтъ м0й послA рyку свою2 сквозЁ сквaжню, и3 чрeво моE вострепетA t негw2. | Любий мій протягнув руку свою крізь шпарину, і нутрощі мої схвилювалися від нього. |
|
5
|
5
|
| Востaхъ ѓзъ tвeрсти брaту моемY: рyцэ мои2 и3скaпаша смЂрну, пeрсты мои2 смЂрны пHлны на рукaхъ заключeніz. | Я встала, щоб відчинити любому моєму, і з рук моїх капала мира, і з перстів моїх мира капала на ручки замка. |
|
6
|
6
|
| Tверз0хъ ѓзъ брaту моемY: брaтъ м0й прeйде. ДушA моS и3зhде въ сл0во є3гw2: взыскaхъ є3го2, и3 не њбрэт0хъ є3гw2: звaхъ є3го2, и3 не послyша менE. | Відкрила я любому моєму, а любий мій повернувся і пішов. Душі у мені не стало, коли він говорив; я шукала його і не знаходила його; кликала його, і він не відгукувався мені. |
|
7
|
7
|
| Њбрэт0ша мS стрaжіе њбходsщіи во грaдэ: би1ша мS, kзви1ша мS, взsша вeрхнюю ри1зу t менє2 стрaжіе стённіи. | Зустріли мене вартові, які обходять місто, побили мене, зранили мене; зняли з мене покривало ті, що стережуть стіни. |
|
8
|
8
|
| Заклsхъ вы2, дщє1ри їеrли1мскіz, въ си1лахъ и3 въ крёпостехъ сeлныхъ: ѓще њбрsщете брaта моего2, возвэсти1те є3мY, ћкw ўsзвлена люб0вію ѓзъ є4смь. | Заклинаю вас, дочки єрусалимські: якщо ви зустрінете любого мого, що скажете ви йому? що я знемагаю від любови. |
|
9
|
9
|
| Что2 брaтъ тв0й пaче брaта, д0браz въ женaхъ; что2 брaтъ тв0й t брaта, ћкw тaкw заклsла є3си2 нaсъ; | «Чим коханий твій кращий за інших коханих, найпрекрасніша з жінок? Чим любий твій кращий за інших, що ти так заклинаєш нас?» |
|
10
|
10
|
| Брaтъ м0й бёлъ и3 чeрменъ, и3збрaнъ t тeмъ: | Коханий мій білий і рум’яний, кращий за десять тисяч інших: |
|
11
|
11
|
| главA є3гw2 злaто и3збрaнно, власы2 є3гw2 кудр‰вы, чє1рны ћкw врaнъ: | голова його — чисте золото; кучері його хвилясті, чорні, як ворон; |
|
12
|
12
|
| џчи є3гw2 ћкw голуби6цы на и3сполнeніихъ в0дъ, и3змовeни во млецЁ, сэдsщыz въ наполнeніихъ (в0дъ): | очі його — як голуби біля потоків вод, які купаються у молоці, сидять у достатку; |
|
13
|
13
|
| лани6ты є3гw2 ѓки фіaлы ґрwм†тъ, прозzбaющыz благов0ніе: ўстнЁ є3гw2 крjны, кaплющіи смЂрну п0лну: | щоки його — квітник духмяний, грядки запашних рослин; губи його — лілеї, виточують миру, що тече; |
|
14
|
14
|
| рyцэ є3гw2 њбт0чєны зл†ты, нап0лнєны fарсjса: чрeво є3гw2 сосyдъ слон0вый на кaмени сапфjровэ: | руки його — золоті кругляки, обсаджені топазами; живіт його — як статуя зі слонової кістки, обкладена сапфірами; |
|
15
|
15
|
| лы6ста є3гw2 столпи2 мaрморwвы, њсновaни на степeнехъ златhхъ: ви1дъ є3гw2 ћкw лівaнъ, и3збрaнъ ћкw кeдрове: | гомілки його — мармурові стовпи, поставлені на золотих підніжжях; вигляд його подібний до Ливану, величний, як кедри; |
|
16
|
16
|
| гортaнь є3гw2 слaдость, и3 вeсь желaніе: сeй брaтъ м0й и3 сeй бли1жній м0й, дщє1ри їеrли6мли. | вуста його — солодкість, і весь він — люб’язність. Ось хто любий мій, і ось хто друг мій, дочки єрусалимські! |
|
17
|
|
| Кaмw tи1де брaтъ тв0й, д0браz въ женaхъ; кaмw ўклони1сz брaтъ тв0й; и3 взhщемъ є3гw2 съ тоб0ю. | |
|
Главa ѕ7
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| Брaтъ м0й сни1де въ вертогрaдъ св0й, въ мэстA ґрwм†тъ, пaствити въ вертогрaдэхъ и3 собирaти крjны. | «Куди пішов любий твій, найпрекрасніша з жінок? куди обернувся любий твій? ми пошукаємо його з тобою». |
|
2
|
2
|
| Ѓзъ брaту моемY и3 брaтъ м0й мнЁ, пасhй въ крjнэхъ. | Мій любий пішов у сад свій, у квітники духмяні, щоб пасти у садах і збирати лілеї. |
|
3
|
3
|
| ДобрA є3си2, бли1жнzz моS, ћкw благоволeніе, краснA ћкw їеrли1мъ, ќжасъ ћкw вчинє1нны. | Я належу коханому моєму, а коханий мій — мені; він пасе між лілеями. |
|
4
|
4
|
| Tврати2 џчи твои2 t менє2, ћкw тjи воскрили1ша мS: влaси твои2, ћкw стадA к0зъ, ±же взыд0ша t галаaда: | Прекрасна ти, люба моя, як Фирца, люб’язна, як Єрусалим, грізна, як полки з прапорами. |
|
5
|
5
|
| зyбы твои2, ћкw стадA њстрижeныхъ, ±же взыд0ша t купёли, вс‰ близнsта родsщыz, и3 безчaдныz нёсть въ ни1хъ: ћкw вeрвь червлeна ўстнЁ твои2, и3 бесёда твоS краснA: | Відведи очі твої від мене, тому що вони хвилюють мене. |
|
6
|
6
|
| ћкw њброщeніе ши1пка лани6ты тво‰, кромЁ замолчaніz твоегw2. | Волосся твоє — як стадо кіз, які сходять із Галаада; зуби твої — як отара овець, що виходять із купальні, у кожної з яких пара ягнят, і неплідної немає між ними; |
|
7
|
7
|
| Шестьдесsтъ сyть цари1цъ и3 џсмьдесzтъ нал0жницъ, и3 ю4нотъ, и5мже нёсть числA: | як половинки гранатового яблука — щоки твої під кучерями твоїми. |
|
8
|
8
|
| є3ди1на є4сть голуби1ца моS, совершeннаz моS: є3ди1на є4сть мaтери своeй, и3збрaнна є4сть роди1вшей ю5: ви1дэша ю5 дщє1ри и3 ўблажи1ша ю5, цари6цы и3 налHжницы, и3 восхвали1ша ю5. | Є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць і дівчат без ліку, |
|
9
|
9
|
| Кто2 сіS проницaющаz ѓки ќтро, добрA ћкw лунA, и3збрaнна ћкw с0лнце, ќжасъ ћкw вчинє1нны; | але єдина — вона, голубка моя, чиста моя; єдина вона у матері своєї, відзначена у родительки своєї. Побачили її дівчата, і — звеличили її, цариці і наложниці, і — хвалили її. |
|
10
|
10
|
| Въ вертогрaдъ nрёхwвъ снид0хъ ви1дэти въ плодёхъ пот0ка, ви1дэти, ѓще процвэтE віногрaдъ и3 возраст0ша ши1пки. | Хто ця, яка блищить, немов зоря, прекрасна, як місяць, світла, як сонце, грізна, як полки з прапорами? |
|
11
|
11
|
| Тaмw дaмъ сосц† мо‰ тебЁ: не разумЁ душA моS, положи1 мz на колесни1цэ ґмінадaвли. | Я зійшла у горіховий сад подивитися на зелень долини, подивитися, чи розпустилася виноградна лоза, чи розцвіли гранатові яблука? |
|
12
|
12
|
| Њбрати1сz, њбрати1сz, суламjтіно, њбрати1сz, њбрати1сz, и3 ќзримъ въ тебЁ. | Не знаю, як душа моя тягла мене до колісниць знатних народу мого. |
|
Главa з7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| Что2 ўви1дите ў суламjтіны; приходsщаz ћкw ли1ки полкHвъ, что2 ўкраси1шасz стwпы2 тво‰ во њбyтіихъ твои1хъ, дщи2 надaвлz; чи1ны бедр{ твоє1ю под0бни ўсерsзємь, дёлу рyкъ худ0жника: | «Озирнись, озирнись, Суламита! озирнись, озирнись, — і ми подивимося на тебе». Що вам дивитися на Суламиту, як на хоровод манаїмський? |
|
2
|
2
|
| пyпъ тв0й чaша и3сточeна, не лишaемаz мстA: чрeво твоE ћкw ст0гъ пшени1цы, њграждeнъ въ крjнахъ: | О, які прекрасні ноги твої у сандаліях, дочко знана! Округлення стегон твоїх, як намисто, справа рук майстерного художника; |
|
3
|
3
|
| двA сосц† тво‰, ћкw двA мл†да близнецы2 сeрны: | живіт твій — кругла чаша, в якій не вичерпується духмяне вино; утроба твоя — ворох пшениці, обставлений лілеями; |
|
4
|
4
|
| вhz твоS ћкw ст0лпъ слон0вый: џчи твои2 ћкw є3зeра во є3севHнэ, во вратaхъ дщeрей мн0гихъ: н0съ тв0й ћкw ст0лпъ лівaнскій, сматрszй лицE дамaска: | два соски твої — як двоє козенят, двійня сарн; |
|
5
|
5
|
| главA твоS на тебЁ ћкw карми1лъ (горA), и3 заплетeніе главы2 твоеS ћкw багрzни1ца, цaрь ўвsзанъ въ преристaніих. | шия твоя — як стовп зі слонової кості; очі твої — озерця есевонські, що біля воріт Батраббима; ніс твій — вежа ливанська, повернена до Дамаска; |
|
6
|
6
|
| Что2 ўкраси1ласz є3си2, и3 что2 ўслади1ласz є3си2, любы2, во слaдостехъ твои1хъ; | голова твоя на тобі, як Кармил, і волосся на голові твоїй, як пурпур; цар захоплений твоїми кучерями. |
|
7
|
7
|
| СіE вели1чество твоE: ўпод0биласz є3си2 фjніку, и3 сосц† тво‰ грезнHмъ. | Яка ти прекрасна, як приваблива, люба, твоєю миловидістю! |
|
8
|
8
|
| Рек0хъ: взhду на фjнікъ, ўдержY высотY є3гw2: и3 бyдутъ сосцы2 твои2 ћкw грeзнове віногрaда, и3 вонS ноздрeй твои1хъ ћкw ћблwка: | Цей стан твій схожий на пальму, і груди твої на виноградні грона. |
|
9
|
9
|
| и3 гортaнь тв0й ћкw віно2 блaго, ходsщее брaту моемY въ прaвость, дов0лно ўстнaмъ мои6мъ и3 зубHмъ. | Подумав я: заліз би я на пальму, схопився б за гілки її; і груди твої були б замість грон винограду, і запах від ніздрів твоїх, як від яблук; |
|
10
|
10
|
| Ѓзъ брaту моемY, и3 ко мнЁ њбращeніе є3гw2. | уста твої — як відмінне вино. Воно тече прямо до друга мого, насолоджує вуста стомлених. |
|
11
|
11
|
| Пріиди2, брaте м0й, и3 взhдемъ на село2, водвори1мсz въ сeлэхъ: | Я належу другу моєму, і до мене звернене бажання його. |
|
12
|
12
|
| ўрaнимъ въ віногрaды, ўви1димъ ѓще процвэтE віногрaдъ, процвэт0ша ли nв0щіе, процвэт0ша ли ћблwка; тaмw дaмъ тебЁ сосц† мо‰. | Прийди, любий мій, вийдемо у поле, побудем у селах; |
|
13
|
13
|
| Мандраг0ры дaша воню2, и3 при двeрехъ нaшихъ вси2 плоды2 н0віи: до вeтхихъ, брaте м0й, соблюд0хъ ти2. | зранку підемо у виноградники, подивимося, чи розпустилася виноградна лоза, чи розкрилися бруньки, чи розцвіли гранатові яблука; там я виявлю пестощі мої тобі |
|
Главa }
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| Кто2 дaстъ тS, брaте м0й, ссyща сосцы2 мaтере моеS; њбрётши тS внЁ цэлyю тS, и3 ктомY не ўничижaтъ менE. | О, якби ти був мені брат, який ссав груди матері моєї! тоді я, зустрівши тебе на вулиці, цілувала б тебе, і мене не осуджували б. |
|
2
|
2
|
| ПоймY тS, введY тS въ д0мъ мaтере моеS и3 въ л0жницу зачeншіz мS: тaмw мS научи1ши: напою1 тz t вінA съ вонsми стр0енагw, t воды2 ћблwкъ мои1хъ. | Повела б я тебе, привела б тебе у дім матері моєї. Ти навчав би мене, а я напувала б тебе духмяним вином, соком гранатових яблук моїх. |
|
3
|
3
|
| Шyйца є3гw2 под8 глав0ю моeю, и3 десни1ца є3гw2 њб8и1метъ мS. | Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене. |
|
4
|
4
|
| Заклsхъ вaсъ, дщє1ри їеrли6мскіz, въ си1лахъ и3 въ крёпостехъ сeлныхъ: ѓще подви1жете и3 воздви1жете люб0вь, д0ндеже ѓще восх0щетъ. | Заклинаю вас, дочки єрусалимські, — не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно. |
|
5
|
5
|
| Кто2 сіS восходsщаz ўбэлeна и3 ўтвержaема њ брaтэ своeмъ; под8 ћблонею возбуди1хъ тS: тaмw роди2 тS мaти твоS, тaмw поболЁ тоб0ю р0ждшаz тS. | Хто це піднімається від пустелі, спираючись на свого любого? Під яблунею розбудила я тебе: там народила тебе мати твоя, там народила тебе родителька твоя. |
|
6
|
6
|
| Положи1 мz ћкw печaть на сeрдцы твоeмъ, ћкw печaть на мhшцэ твоeй: занE крэпкA ћкw смeрть любы2, жeстока ћкw ѓдъ рeвность: кри1ла є3S кри1ла nгнS, (ќгліе џгненно) плaмы є3S. | Поклади мене, як печатку, на серце твоє, як перстень, на руку твою: бо міцна, як смерть, любов; люті, як пекло, ревнощі; стріли її — стріли вогненні; вона полум’я дуже сильне. |
|
7
|
7
|
| ВодA мн0га не м0жетъ ўгаси1ти любвE, и3 рёки не потопsтъ є3S. Ѓще дaстъ мyжъ всE и3мёніе своE за люб0вь, ўничижeніемъ ўничижaтъ є3го2. | Великі води не можуть погасити любови, і ріки не заллють її. Якби хто давав усе багатство дому свого за любов, то він був би відкинутий із презирством. |
|
8
|
8
|
| СестрA нaша малA и3 сосц{ не и4мать: что2 сотвори1мъ сестрЁ нaшей въ дeнь, въ џньже ѓще глаг0латисz бyдетъ є4й; | Є у нас сестра, яка ще мала, і сосків немає у неї; що нам робити із сестрою нашою, коли будуть свататися за неї? |
|
9
|
9
|
| Ѓще стэнA є4сть, согради1мъ на нeй забр†ла срє1брzна: и3 ѓще двeрь є4сть, напи1шемъ на нeй дскY кeдрову. | Якби вона була стіна, то ми побудували б на ній палати із срібла; якби вона була двері, то ми обклали б її кедровими дошками. |
|
10
|
10
|
| Ѓзъ стэнA, и3 сосцы2 мои2 ћкw столпи2: ѓзъ бёхъ во џчію и4хъ ѓки њбрэтaющаz ми1ръ. | Я — стіна, і соски у мене, як вежі; тому я буду в очах його, як та, що досягла повноти. |
|
11
|
11
|
| Віногрaдъ бhсть соломHну во вееламHнэ: дадE віногрaдъ св0й стрегyщымъ: мyжъ принесeтъ въ плодЁ є3гw2 тhсzщу срeбрєникъ. | Виноградник був у Соломона у Ваал-Гамоні; він віддав цей виноградник сторожам; кожен повинен був доставляти за плоди його тисячу срібників. |
|
12
|
12
|
| Віногрaдъ м0й предо мн0ю: тhсzща соломHну и3 двёсти стрегyщымъ пл0дъ є3гw2. | А мій виноградник у мене при собі. Тисяча нехай тобі, Соломоне, а двісті — тим, що стережуть плоди його. |
|
13
|
13
|
| Сэдsй въ вертогрaдэхъ, и3 дрyзіе внeмлющіи глaсу твоемY: глaсъ тв0й внуши2 мнЁ. | Жителько садів! товариші слухають голос твій, дай і мені послухати його. |
|
14
|
14
|
| Бэжи2, брaте м0й, и3 ўпод0бисz сeрнэ и3ли2 ю3нцY є3лeней, на г0ры ґрwмaтwвъ. | Біжи, любий мій; будь подібний до сарни або молодого оленя на горах бальзамічних! |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
