(Зач. 290) Па́вел, апо́стол Ісу́с Христо́в, во́лею Божиєю, по обітова́нію жи́зні, я́же о Христі́ Ісу́сі,

Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, за обітницею життя в Христі Ісусі,

Тимофе́ю, возлю́бленному ча́ду; благода́ть, ми́лость, мир от Бо́га Отця́ і Христа́ Ісу́са, Го́спода на́шего.

Тимофію, улюбленому синові: благодать, милість, мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого.

(Зач.) Благодарю́ Бо́га, Єму́же служу́ от прароди́телей чи́стою со́вістію, я́ко непреста́нную і́мам о тебі́ па́м'ять в моли́твах мої́х день і нощ,

Дякую Богові, Якому служу від прабатьків із чистою совістю, що безперестанно згадую про тебе в молитвах моїх вдень і вночі,

жела́я ви́діти тя, помина́я сле́зи твоя́, да ра́дости іспо́лнюся,

і бажаю бачити тебе, згадуючи про сльози твої, щоб мені сповнитися радістю,

воспомина́ніє приє́мля о су́щей в тебі́ нелицемі́рній ві́рі, я́же всели́ся пре́жде в ба́бу твою́ Лої́ду і в ма́тер твою́ Євникі́ю, ізві́стен же єсьм, я́ко і в тебе́.

пам’ятаючи нелицемірну віру твою, яка раніше була в бабусі твоєї Лоїди і в матері твоєї Євникії‚ впевнений, що вона і в тобі.

Єя́же ра́ди вини́ воспомина́ю тебі́ возгріва́ти дар Бо́жий, живу́щий в тебі́ возложе́нієм руку́ моє́ю;

Із цієї причини нагадую тобі зігрівати дар Божий, який у тобі через покладання рук моїх.

не бо даде́ нам Бог ду́ха стра́ха, но си́ли, і любве́, і цілому́дрія.

Бо дав нам Бог духа не страху, а сили, і любови, і цнотливости.