|
Е$здры 3-z*
|
Третя книга Ездри*
|
| * Цієї книги немає ні єврейською, ні грецькою мовами.Як слов’янський, так і російський переклади зроблені з Вульгати.В останній вона розділена на дві книги:першу складають глави III–XIV за слов’янським перекладом,а друга має в собі глави I, II, XV і XVI.У даному перекладі збережений порядок глав слов’янського перекладу. | |
|
Главa №
|
Глава 1
|
|
0
|
|
| Кни1га слёдующаz, нарицaемаz кни1га трeтіz є4здры, ґ по вулгaтэ четвeртаz є4здры, пренесенA въ конeцъ бjбліи вины2 рaди сеS, ћкw на грeчестэмъ діалeктэ џнаz не њбрэтaетсz, т0чію на латjнстэмъ, и3 въ славeнстэй бjбліи преведенA t вулгaты: чесw2 рaди и3 прaвлена кни1га сіS по вулгaте же. | |
|
1
|
1
|
| Кни1га є4здры прbр0ка вторaz, сhна сараjева, сhна ґзарjева, сhна є3лкjева, сhна саданjева, сhна садHкова, сhна ґхjтwва, | Друга книга Ездри пророка, сина Сераії, сина Азарії, сина Хелкії, сина Шаллума, сина Садока, сина Ахитува, |
|
2
|
2
|
| сhна ґхjева, сhна фінеeсова, сhна є3лjева, сhна ґмерjева, сhна ґсіeлева, сhна марімHfова, сhна ґрнaева, сhна nзjева, сhна ворjfова, сhна ґвісeева, сhна фінеeсова, сhна є3леазaрова, | сина Ахії, сина Финеєса, сина Ілія, сина Амарії, сина Асиєла, сина Мерайофа, сина Арна, сина Уззія, сина Ворифа, сина Авишуя, сина Финеєса, сина Єлеазара, |
|
3
|
3
|
| сhна ґарHнова t колёна леvjина, и4же бhсть ю4зникомъ въ земли2 ми1дстэй, въ цaрство ґртаxeрxа царS пeрсскагw. | сина Аарона від коліна Левіїного, який був полоненим у країні Мідійській, у царювання Артаксеркса, царя Перського. |
|
4
|
4
|
| И# бhсть сл0во гDне ко мнЁ, си1це гlющее: | Було слово Господнє до мене: |
|
5
|
5
|
| и3ди2 и3 возвэсти2 лю1демъ мои6мъ ѕл†z дэлA и4хъ и3 сынHмъ и4хъ лук†вствіz, ±же проти1ву менє2 сотвори1ша, да возвэстsтъ сынHмъ сынHвъ свои1хъ, | йди і звісти народу Моєму злі діла їхні і синам їхнім — беззаконня, які вони звершили проти Мене, щоб вони сповістили синам синів своїх; |
|
6
|
6
|
| ћкw грэси2 роди1телей и4хъ возраст0ша въ ни1хъ, забhвше бо менE, пожр0ша богHмъ чужди6мъ: | бо гріхи батьків їхніх зросли у них; забувши Мене, вони приносили жертви богам чужим. |
|
7
|
7
|
| є3дA не ѓзъ и3звед0хъ и5хъ и3з8 земли2 є3гЂпетскіz и3з8 д0му раб0ты; тjи же прогнёваша мS и3 совёты мо‰ ўничижи1ша: | Чи не Я вивів їх із землі Єгипетської, з дому рабства? а вони прогнівили Мене і поради Мої знехтували. |
|
8
|
8
|
| тh же њстризи2 власы2 главы2 твоеS и3 вeрзи на ни1хъ вс‰ ѕл†z, понeже не послyшаша зак0на моегw2, лю1діе сyть ненакaзанни: | Ти обстрижи волосся голови твоєї, і кинь на них усе зле, бо вони не слухалися закону Мого — народ неприборканий! |
|
9
|
9
|
| док0лэ терплю2 и5мъ, и5мже толи6каz благодэ‰ніz сотвори1хъ; | Доки Я буду терпіти їх, яким зробив стільки благодіянь? |
|
10
|
10
|
| низложи1хъ рaди и4хъ мн0жество царeй и3 порази1хъ фараHна съ людьми2 є3гw2 и3 со всёми вHи є3гw2: | Заради них Я багатьох царів скинув; уразив фараона з рабами його і з усім військом його; |
|
11
|
11
|
| вс‰ kзhки t лицA и4хъ погуби1хъ, и3 на вост0цэ двyхъ стрaнъ людjй, тЂрскихъ и3 сідHнскихъ, разсhпахъ, и3 поби1хъ всёхъ врагHвъ и4хъ. | усіх язичників від лиця їх погубив, і на сході народ двох областей, Тира і Сидона, розсіяв і всіх ворогів їхніх знищив. |
|
12
|
12
|
| Тh же глаг0ли къ ни6мъ си1це: тaкw гlетъ гDь: | Ти ж так скажи їм: так говорить Господь: |
|
13
|
13
|
| ѓзъ вы2 превед0хъ сквозЁ м0ре и3 ўгот0вахъ вaмъ пyть блaгъ и3з8 начaла, дaхъ вaмъ мwmсeа вождA и3 ґарHна во їерeа, | саме Я провів вас через море і по дну його проклав вам обгороджену вулицю, дав вам вождя Мойсея й Аарона священика, |
|
14
|
14
|
| дaхъ вaмъ свётъ во столпЁ џгненэ и3 сотвори1хъ въ вaсъ чудесA вє1ліz: вh же менE забhсте, речE гDь. | дав вам світло у стовпі вогненному, і багато чудес створив серед вас; а ви Мене забули, — говорить Господь. |
|
15
|
15
|
| Тaкw гlетъ гDь вседержи1тель: крaстелє бhша вaмъ во знaменіе, дaхъ вaмъ полки2 въ защищeніе, вh же и3 тaмw роптaсте | Так говорить Господь Вседержитель: перепели були вам у знамення. Я дав вам стани для захисту, але ви і там нарікали |
|
16
|
16
|
| и3 не рaдовастесz њ и4мени моeмъ, њ побёдэ врагHвъ вaшихъ, но роптaсте дaже и3 донн7э: | і не раділи в ім’я Моє погибелі ворогів ваших, але навіть донині ще нарікаєте. |
|
17
|
17
|
| гдЁ сyть благодэ‰ніz, ±же сотвори1хъ вaмъ; не въ пустhни ли, є3гдA воз8алкaсте, возопи1сте ко мнЁ | Де ті благодіяння, які Я зробив вам? Чи не у пустелі, коли ви, зголоднівши, волали до Мене, |
|
18
|
18
|
| глаг0люще: чесw2 рaди нaсъ въ пустhню сію2 привeлъ є3си2 погуби1ти нaсъ; лyчше нaмъ бЁ раб0тати є3гЂптzнwмъ, нeжели ўмрeти въ пустhни сeй: | говорячи: «навіщо Ти привів нас у цю пустелю? уморити нас? краще нам було служити єгиптянам, ніж померти у цій пустелі»? |
|
19
|
19
|
| ѓзъ ўжалёхсz стенaній вaшихъ и3 дaхъ вaмъ мaнну въ пи1щу, хлёбъ ѓгGлскіи kд0сте: | Я зглянувся на стогони ваші, і дав вам манну в їжу: ви їли хліб ангельський. |
|
20
|
20
|
| є3гдA возжаждaсте, не разсэк0хъ ли кaмене, и3 потек0ша в0ды въ сhтости, зн0z рaди ли1ствіемъ древeсъ вaсъ покрывaхъ: | Коли ви відчували спрагу, чи не розсік Я камінь, і потекли води до ситости? від спеки покривав вас листями дерев. |
|
21
|
21
|
| раздэли1хъ вaмъ зeмли nби6лны, хананewвъ и3 ферезewвъ и3 фmлістjмлzнъ t лицA вaшегw и3зверг0хъ: что2 сотворю2 вaмъ ктомY, гlетъ гDь; | Розділив вам землі родючі; хананеїв, ферезеїв і филистимлян вигнав від лиця вашого. Що ще зроблю вам? — говорить Господь. |
|
22
|
22
|
| Сі‰ гlетъ гDь вседержи1тель: є3гдA въ пустhни бёсте на рэцЁ ґморрeйстэ жaждуще и3 хyлzще и4мz мое, | Так говорить Господь Вседержитель: коли ви були у пустелі, на річці Мерри, і ті, що відчували спрагу, хулили ім’я Моє, |
|
23
|
23
|
| не џгнь вaмъ за хулє1ніz дaхъ, но вложи1въ дрeво въ в0ду, слaдку сотвори1хъ рёку: | не вогонь послав Я на вас за богохульства, але вклав дерево у воду і ріку зробив солодкою. |
|
24
|
24
|
| что2 тебЁ сотворю2, їaкwве; не восхотёлъ є3си2 послyшати, їyдо: преселю1сz ко и3ны6мъ kзhкwмъ и3 дaмъ и5мъ и4мz моE, да соблюдaютъ зак0ны мо‰: | Що зроблю тобі, Якове? Не хотів ти коритися, Іудо. Переселюся до інших народів і дам їм ім’я Моє, щоб дотримувалися законів Моїх. |
|
25
|
25
|
| понeже њстaвисте мS, и3 ѓзъ вaсъ њстaвлю: просsщихъ вaсъ t менє2 млcти не поми1лую: | Оскільки ви Мене залишили, то і Я залишу вас; тих, що прохають у Мене милости, не помилую. |
|
26
|
26
|
| є3гдA призовeте мS, ѓзъ не ўслhшу вы2, њскверни1сте бо рyцэ вaши кр0вію, и3 н0зэ вaши скHры сyть во є4же сотвори1ти человэкоуб‡йства: | Коли будете закликати Мене, Я не почую вас, бо ви осквернили руки ваші кров’ю, і ноги ваші швидкі на здійснення людиновбивства. |
|
27
|
27
|
| не ћкw менE њстaвисте, но вaсъ сами1хъ, гlетъ гDь. | Ви ніби не Мене залишили, а вас самих, — говорить Господь. |
|
28
|
28
|
| Сі‰ гlетъ гDь вседержи1тель: є3дA ѓзъ вaсъ не моли1хъ, ћкw nтeцъ сhны и3 ћкw мaти дщeрей и3 ћкw дои1лица nтрочaтъ свои1хъ, | Так говорить Господь Вседержитель: чи не Я благав вас, як батько синів і як мати дочок і як годувальниця годованців своїх, |
|
29
|
29
|
| да бyдете ми2 въ лю1ди, и3 ѓзъ вaмъ въ бGа, и3 вы2 мнЁ въ сhны, и3 ѓзъ вaмъ во nтцA: | щоб ви були Мені народом і Я вам Богом, щоб ви були Мені синами і Я вам Отцем? |
|
30
|
30
|
| тaмw вaсъ собирaхъ, ћкоже к0кошъ птенцы2 сво‰ под8 крилB свои2: нн7э же что2 сотворю2 вaмъ; tвeргу вы2 t лицA моегw2: | Я зібрав вас, як курка пташенят своїх під крила свої. Що нині зроблю вам? Відкину вас від лиця Мого. |
|
31
|
31
|
| приношeніе є3гдA мнЁ принесeте, tвращY лицE моE t вaсъ: дни6 бо пр†здничныz вaшz и3 новомcчіz и3 њбрBзаніz tверг0хъ: | Коли принесете Мені приношення, відверну лице Моє від вас; бо ваші дні святкові і новомісяччя й обрізання Я відкинув. |
|
32
|
32
|
| ѓзъ послaхъ џтроки мо‰ прbр0ки къ вaмъ, и5хже є4мше ўби1сте, и3 растни1сте тэлесA и4хъ, и4хже кр0ве взыщY, гlетъ гDь. | Я послав до вас рабів Моїх, пророків; ви, схопивши їх, умертвили і розтерзали тіла їхні. Кров їхню Я стягну, — говорить Господь. |
|
33
|
33
|
| Сі‰ гlетъ гDь вседержи1тель: д0мъ вaшъ пyстъ є4сть, помещY вaсъ ћкw вётръ плeвы, | Так говорить Господь Вседержитель: дім ваш порожній. Розвію вас, як вітер полову, |
|
34
|
34
|
| и3 сhнове порождeніz не сотворsтъ, понeже зaповэдь мою2 презрёша, и3 є4же ѕло2 є4сть предо мн0ю, сотвори1ша: | і сини не будуть мати потомства, бо заповідь Мою знехтували і робили те, що є злом переді Мною. |
|
35
|
35
|
| предaмъ д0мы вaшz лю1демъ грzдyщымъ, и5же мS не слhшавше ўвёруютъ: и5мже знaменій не kви1хъ, сотворsтъ, ћже повелёхъ, | Віддам доми ваші людям грядущим, які, не чувши Мене, увірують, які, хоч Я не показував їм знамень, виконають те, що Я заповів, |
|
36
|
36
|
| прbр0кwвъ не ви1дэша, ґ воспомsнутъ беззакHніz сво‰: | не бачивши пророків, згадають про свої беззаконня. |
|
37
|
37
|
| засвидётелствую людjй грzдyщихъ блгdть, и4хже џтроцы веселsтсz съ рaдостію, менE не ви1дzще nчесы2 плотски1ми, но дyхомъ вёрующе, ±же рек0хъ: | Заповідаю благодать людям грядущим, діти яких, не бачивши Мене очима плотськими, але духом віруючи тому, що Я сказав, торжествують з веселощами. |
|
38
|
38
|
| и3 нн7э, брaте, смотри2, кaz слaва, и3 ви1ждь лю1ди приходsщыz t вост0ка, | Отже, тепер дивися, брате, яка слава, — дивися на людей, що грядуть зі сходу, |
|
39
|
39
|
| и5мже дaмъ начaлство ґвраaмле, їсаaково и3 їaкwвле, и3 њсjино и3 ґмHсово, и3 міхeино и3 їwи1лево, и3 ґвдjино и3 їHнино, | яким Я дам у вожді Авраама, Ісаака та Якова, й Осію, і Амоса, і Михея, й Іоїля, й Авдія, й Іону, |
|
40
|
40
|
| и3 наyмово и3 ґввакyмово, соф0ніино, ґггeево, захaріино и3 малахjино, и4же и3 ѓгGлъ гDень наречeсz. | і Наума, й Аввакума, Софонію, Аггея, Захарію і Малахію, який наречений і ангелом Господнім. |
|
Главa в7
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| Сі‰ гlетъ гDь: ѓзъ и3звед0хъ лю1ди сі‰ и3з8 раб0ты, и5мже повелBніz дaхъ рабы6 мои1ми прbрHки, и5хже слyшати не восхотёша, но tверг0ша мо‰ совёты. | Так говорить Господь: Я вивів народ цей з рабства, дав їм повеління через рабів Моїх, пророків, яких вони не захотіли слухати, але відкинули Мої поради. |
|
2
|
2
|
| Мaти, ћже и5хъ роди2, глаг0летъ и5мъ: и3ди1те, сhнове, понeже ѓзъ вдови1ца є4смь и3 њстaвлена, | Мати, яка народила їх, говорить їм: «ідіть, діти; бо я вдова і залишена. |
|
3
|
3
|
| воспитaхъ вы2 съ рaдостію и3 лиши1хсz вaсъ со плaчемъ и3 ск0рбію, ћкw согрэши1сте пред8 гDемъ бGомъ вaшимъ, и3 є4же лукaвое є4сть пред8 ни1мъ, сотвори1сте: | Я виховала вас з радістю, і відпустила з плачем і гіркотою, бо ви згрішили перед Господом Богом вашим, і зробили зле перед Ним. |
|
4
|
4
|
| нн7э же что2 сотворю2 вaмъ; ѓзъ вдовA є4смь и3 њстaвлена: и3ди1те, сhнове, и3 проси1те t гDа млcти. | Нині ж що зроблю для вас? Я вдова і залишена: йдіть, діти, і просіть у Господа милости». |
|
5
|
5
|
| Ѓзъ же тебE, џ§е, свидётелz призывaю на мaтерь сынHвъ, и5же не восхотёша завёта моегw2 храни1ти: | Тебе, Отче, прикликаю за свідка на матір синів, які не захотіли зберігати завіту мого. |
|
6
|
6
|
| да дaси и5мъ посрамлeніе и3 мaтерь и4хъ на расхищeніе, да р0да и4хъ не бyдетъ, | Віддай їх на посоромлення і матір їхню — на розкрадання, щоб не було роду їхнього. |
|
7
|
7
|
| да расточaтсz во kзhки и3менA и4хъ, да и3зглaдzтсz t земли2, занE презрёша завётъ м0й. | Нехай розсіються імена їхні по народах і згладяться на землі, бо вони знехтували завіт мій. |
|
8
|
8
|
| Г0ре тебЁ, ґссyръ, и4же сокрывaеши непрaвєдныz ў себє2. Р0де лукaвый, воспомzни2, что2 сотвори1хъ сод0му и3 гом0ррэ, | Горе тобі, Ассуре, що ховаєш у себе нечестивих! Роде лукавий! згадай, що Я зробив Содому і Гоморрі. |
|
9
|
9
|
| и4хже землS лежи1тъ въ жyпелнэй грyдэ и3 въ х0лмэхъ пeпелныхъ: тaкw дaмъ тёхъ, и5же мS не слyшаша, гlетъ гDь вседержи1тель. | Земля їх лежить у смоляних брилах і пагорбах попелу. Так учиню Я з тими, які Мене не слухалися, — говорить Господь Вседержитель. |
|
10
|
10
|
| Сі‰ гlетъ гDь ко є4здрэ: возвэсти2 лю1демъ мои6мъ, ћкw дaмъ и5мъ цaрство їеrли1мское, є4же дaти и3мёхъ ї}лю, | Так говорить Господь до Ездри: звісти народу Моєму, що Я дам їм царство Єрусалимське, яке обіцяв Ізраїлю, |
|
11
|
11
|
| и3 возмY мнЁ слaву и4хъ и3 дaмъ и5мъ селє1ніz вBчнаz, ±же пред8угот0вахъ и5мъ: | і прийму славу від них і дам їм оселі вічні, які приготував для них. |
|
12
|
12
|
| дрeво жи1зни бyдетъ и5мъ въ благов0ніе мaсти, и3 не и4мутъ труждaтисz, нижE ўтрудsтсz. | Дерево життя буде для них мастю запашною; не будуть зморювані працею і не знеможуть. |
|
13
|
13
|
| И#ди1те и3 пріими1те, проси1те себЁ днjй мaлыхъ, да закоснsтъ: ўжE гот0во є4сть вaмъ цaрство, бди1те. | Ідіть і одержіть; просіть собі днів малих, щоб вони не забарилися. Уже готове для вас царство: пильнуйте. |
|
14
|
14
|
| Засвидётелствуй нб7омъ и3 землeю: сотр0хъ бо ѕл0е и3 сотвори1хъ бlг0е, ћкw живY ѓзъ, гlетъ гDь. | Свідчіть, небо і земля, бо Я стер зле і створив добре. Живу Я! — говорить Господь. |
|
15
|
15
|
| Мaти, њб8ими2 сhны тво‰, воспитaй и5хъ со весeліемъ, ћкw голуби1ца ўтверди2 н0зэ и4хъ, занE тебE и3збрaхъ, гlетъ гDь. | Мати! обійми синів твоїх, виховуй їх з радістю; як голубка, зміцнюй ноги їхні, бо Я обрав тебе, — говорить Господь. |
|
16
|
16
|
| И# воскRшY мє1ртвыz t мёстъ свои1хъ и3 и3з8 гробHвъ и3зведY и5хъ: познaхъ бо и4мz моE во ї}ли. | І воскрешу мертвих на місцях їхніх і з гробів виведу їх, бо Я пізнав ім’я Моє в Ізраїлі. |
|
17
|
17
|
| Не б0йсz, мaти сынHвъ, занE тебE и3збрaхъ, гlетъ гDь. | Не бійся, мати синів, бо Я обрав тебе, — говорить Господь. |
|
18
|
18
|
| Послю2 тебЁ п0мощь џтроки мо‰, и3сaію и3 їеремjю, по и4хже совёту њс™и1хъ и3 ўгот0вахъ тебЁ древeсъ дванaдесzть њтzгчeныхъ разли1чными плHды, | Я пошлю на допомогу тобі рабів Моїх Ісаю та Єремію, за порадою яких Я освятив і приготував тобі дванадцять дерев, обтяжених різними плодами, |
|
19
|
19
|
| и3 толи1кожде и3ст0чникwвъ текyщихъ млек0мъ и3 мeдомъ, и3 г0ръ превыс0кихъ сeдмь и3мёющихъ ши1покъ и3 крjнъ, на ни1хже весeліемъ и3сп0лню сhны тво‰. | і стільки ж джерел, які течуть молоком і медом, і сім гір найбільших, які вирощують троянду і лілею, через які сповню радістю синів твоїх. |
|
20
|
20
|
| ВдовY њправдaй, си1ру суди2, ни1щему дaй, сиротY защити2, нагaго њдёй, | Виправдай удову, дай суд бідному, допоможи убогому, захисти сироту, одягни нагого, |
|
21
|
21
|
| њ сокрушeннэмъ и3 немощнёмъ попецhсz, хром0му не посмёйсz, защити2 безрyкаго, ґ слэпaго къ видёнію свёта моегw2 припусти2: | про розслабленого і немічного потурбуйся, з кульгавого не смійся, безрукого захисти, і сліпого приведи до бачення світла Мого, |
|
22
|
22
|
| стaраго и3 младaго междY стэнaми твои1ми сокрhй: | старця і юнака у стінах твоїх збережи, |
|
23
|
23
|
| мє1ртвыz и3дёже њбрsщеши, назнaменавъ tдaй гр0бу, и3 дaмъ тебЁ пeрвое сэдёніе въ воскrніе моE. | мертвих, де знайдеш, засвідчивши, віддай гробу, і Я дам тобі перше місце у Моєму воскресінні. |
|
24
|
24
|
| И# ўтиши1тесz и3 препок0йтесz, лю1діе мои2, занE пріи1детъ пок0й вaшъ. | Відпочивай і упокоюйся, народе Мій, бо прийде спокій твій. |
|
25
|
25
|
| Корми1лице благaz, корми2 сhны тво‰, ўтверждaй н0зэ и4хъ. | Годуй синів твоїх, добра годувальнице, зміцнюй ноги їхні. |
|
26
|
26
|
| РабHвъ, и5хже тебЁ дaхъ, ни є3ди1нъ t ни1хъ поги1бнетъ, и5хъ бо ѓзъ взыщY t числA твоегw2. | З рабів, яких Я дав тобі, ніхто нехай не загине, бо Я стягну їх від тебе. |
|
27
|
27
|
| Не и3знемогaй: є3гдa бо пріи1детъ дeнь печaли и3 тэсноты2, и3нjи восплaчутсz и3 печaльни бyдутъ, тh же рaдостна и3 nби1лна бyдеши. | Не слабшай. Коли прийде день печалі і тісноти, інші будуть плакати і журитися, а ти будеш весела і в достатку. |
|
28
|
28
|
| Поревнyютъ (тебЁ) kзhцы и3 ничт0же проти1ву тебє2 возм0гутъ, гlетъ гDь. | Язичники будуть заздрити тобі, але нічого проти тебе зробити не зможуть, — говорить Господь. |
|
29
|
29
|
| Рyцэ мои2 покрhютъ тS, да сhнове твои2 геeнны не ќзрzтъ. | Руки Мої покриють тебе, щоб сини твої не бачили геєни. |
|
30
|
30
|
| Ўтэшaйсz, мaти, съ сы6ны твои1ми, занE ѓзъ тS и3збaвлю, гlетъ гDь. | Утішайся, мати, з синами твоїми, бо Я спасу тебе. |
|
31
|
31
|
| Воспомzни2 ч†да тво‰ спsщыz, понeже ѓзъ и3зведY и5хъ и3з8 бокHвъ земли2 и3 млcть съ ни1ми сотворю2: млcтивъ бо є4смь, гlетъ гDь вседержи1тель. | Пам’ятай про синів твоїх, що спочивають. Я виведу їх з країв землі й учиню їм милість, бо Я милостивий, — говорить Господь Вседержитель. |
|
32
|
32
|
| Њб8ими2 ч†да тво‰, д0ндеже ѓзъ пріидY и3 сотворю2 и5мъ млcрдіе: и3ст0чницы бо мои2 и3з8wби1луютъ и3 блгdть моS не њскудёетъ. | Обійми дітей твоїх, доки Я прийду і зроблю їм милість; бо джерела Мої повні і благодать Моя не зменшиться. |
|
33
|
33
|
| Ѓзъ є4здра взsхъ повелёніе t гDа на горЁ њри1въ, да и3дY ко ї}лю, къ ни6мже є3гдA пріид0хъ, tри1нуша мS и3 ўничижи1ша зaповэдь гDню. | Я, Ездра, одержав на горі Орив повеління від Господа йти до Ізраїля. Коли я прийшов до них, вони відкинули мене і знехтували заповідь Господню. |
|
34
|
34
|
| И# сегw2 рaди вaмъ глаг0лю, kзhцы, и5же слhшите и3 разумёете: жди1те пaстырz вaшего, и4же дaстъ вaмъ пок0й вёчный: понeже џнъ ўжE бли1з8 є4сть и3 и4мать пріити2 во скончaніи вэка. | Тому вам говорю, язичники, що можете чути і розуміти: чекайте на Пастиря вашого, Він дасть вам мир вічний, бо близько Той, Який прийде на скінчення віку. |
|
35
|
35
|
| Бyдите гот0ви къ воздаsніємъ цrтвіz, свётъ бо вёчный возсіsетъ на вы2 во вёки: | Будьте готові до воздаяння царства, бо світло невечірнє засяє вам на вічні часи. |
|
36
|
36
|
| бэжи1те сёни вёка сегw2, пріими1те наслаждeніе слaвы вaшеz, ѓзъ ћвэ свидётелствую сп7си1телемъ мои1мъ. | Уникайте тіні віку цього; прийміть солодкість слави вашої. Я відкрито свідчу про Спасителя мого. |
|
37
|
37
|
| Ввёренный дaръ пріими1те и3 весели1тесz, благодарsще призвaвшаго вы2 въ цrтво нбcное. | Ввірений дар прийміть, і насолоджуйтеся, дякуючи Тому, Хто прикликав вас у небесне царство. |
|
38
|
38
|
| Востaните и3 ст0йте, и3 смотрsйте число2 знaменаныхъ на пирY гDнемъ, | Встаньте і стійте, і дивіться, яка кількість знаменованих на вечері Господній, |
|
39
|
39
|
| и5же пресели1шасz t сёни вёка сегw2, воспріsша свBтлаz њдэ‰ніz t гDа. | які, переселившись від тіні віку цього, одержали від Господа світлий одяг. |
|
40
|
40
|
| Воспріими2 число2 твоE, сіHне, и3 заключи2 њдёzнныхъ твои1хъ въ бBлаz, и5же и3сп0лниша зак0нъ гDень. | Прийми число твоє, Сионе, і прийми твоїх, одягнених у біле вбрання, які виконали закон Господній. |
|
41
|
41
|
| И#сп0лнено є4сть число2 ч†дъ твои1хъ, и5хже желaлъ є3си2: моли2 цrтва гDнz, да бyдутъ њсвzщeни лю1діе твои2, призвaнніи и3з8 начaла. | Число бажаних синів твоїх повне. Проси державу Господа, щоб освятився народ твій, покликаний від початку. |
|
42
|
42
|
| Ѓзъ є4здра ви1дэхъ на горЁ сіHнстэй нар0дъ мн0гъ, и5хже и3счи1слити не мог0хъ, и3 вси2 пёсньми хвалsху гDа: | Я, Ездра, бачив на горі Сионській сонм великий, якого не міг перелічити, і всі вони піснями прославляли Господа. |
|
43
|
43
|
| посредё же и4хъ бЁ ю4ноша высочaе в0зрастомъ пaче всёхъ џныхъ, и4же полагaше вэнцы2 на главY коегHждо и3 пaче возвышaшесz, ѓзъ же диви1хсz ѕэлw2. | Посеред них був юнак величний, що перевершував усіх їх, і покладав вінці на голову кожного з них і тим ще більше підносився; я вражений був здивуванням. |
|
44
|
44
|
| ТогдA вопроси1хъ ѓгGла, глаг0лz: что2 сyть сjи, г0споди; | Тоді я запитав ангела: хто ці, господарю мій? |
|
45
|
45
|
| Џнъ же tвэщA: сjи сyть, и5же совлек0шасz њдэsніz смeртнагw и3 њблек0шасz въ безсмeртное и3 и3сповёдаша и4мz б9іе: нн7э вэнчaютсz и3 пріeмлютъ фjніки. | Він у відповідь мені сказав: це ті, які склали смертний одяг і одяглися у безсмертний і сповідали ім’я Боже; вони тепер увінчуються і приймають переможні пальми. |
|
46
|
46
|
| И# вопроси1хъ ѓгGла њ ю4ноши: кто2 є4сть џный ю4ноша, и4же возлагaетъ на ни1хъ вэнцы2 и3 фjніки въ рyцэ даeтъ; | Я запитав: а хто цей юнак, який покладає на них вінці і вручає їм пальми? |
|
47
|
47
|
| Џнъ же tвэщA ми2: сeй є4сть сн7ъ б9ій, є3г0же и3сповёдаша въ вёцэ сeмъ. Ѓзъ же начaхъ величaти и5хъ, и5же крёпкw за и4мz гDне воwружaшасz. | Він відповів мені: Сам Син Божий, Якого вони прославляли у віці цьому. І я почав славити їх, які мужньо стояли за ім’я Господнє. |
|
48
|
48
|
| ТогдA речE ми2 ґгGлъ: и3ди2 и3 возвёсти лю1демъ мои6мъ, какwвaz и3 кwли1каz чудесA гDа бGа ви1дэлъ є3си2. | Тоді ангел сказав мені: йди і звісти народу моєму, які бачив ти дивні діла Господа Бога. |
|
Главa G
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| Лёта тридесsтагw t разорeніz грaда, бёхъ въ вавmлHнэ и3 смzт0хсz на nдрЁ моeмъ лежaщь, и3 помышлє1ніz мо‰ восхождaху на сeрдце моE, | У тридцятому році після розорення міста був я у Вавилоні, і засмучувався, лежачи на постелі моїй, і помисли входили у серце моє, |
|
2
|
2
|
| понeже ви1дэхъ њпустёніе сіHна и3 и3з8oби1ліе вeліе живyщихъ въ вавmлHнэ. | бо я бачив спустошення Сиону і багатство тих, що жили у Вавилоні. |
|
3
|
3
|
| (Тогw2 рaди) смути1сz дyхъ м0й ѕэлw2, и3 начaхъ ўмилeнными словесы2 глаг0лати къ вhшнему | І обурився дух мій, і я почав зі страхом говорити до Всевишнього, |
|
4
|
4
|
| и3 рек0хъ: q, вLко гDи! ты2 (сaмъ) рeклъ є3си2 t начaла, є3гдA создaлъ є3си2 зeмлю, и3 сіE є3ди1нъ, и3 повелёлъ є3си2 лю1демъ, | і сказав: Владико Господи! Ти сказав від початку, коли єдиний заснував землю, і повелів пороху, |
|
5
|
5
|
| и3 дaлъ є3си2 ґдaму пл0ть мeртвену, но и3 сіS бsше дёло рyкъ твои1хъ, и3 вдохнyлъ є3си2 въ него2 дyхъ жи1зни, и3 бhсть жи1въ пред8 тоб0ю: | і дав Адаму тіло смертне, яке було також творінням рук Твоїх, і вдихнув у нього дух життя, і він зробився живим перед Тобою, |
|
6
|
6
|
| и3 ввeлъ є3си2 є3го2 въ рaй, є3г0же насади2 десни1ца твоS, прeжде нeже прозzбE землS: | і ввів його у рай, який насадила правиця Твоя, раніше ніж земля виростила плоди; |
|
7
|
7
|
| и3 завэщaлъ є3си2 є3мY сохрани1ти зaповэдь твою2, и3 преступи2 ю5, и3 ѓбіе прeдалъ є3си2 є3го2 смeрти и3 р0дъ є3гw2, и3 роди1шасz kзhцы и3 племенA, и3 лю1діе и3 нар0ди, и5мже нёсть числA: | Ти повелів йому зберігати заповідь Твою, але він порушив її, і Ти засудив його на смерть, і рід його і покоління, які народилися від нього, і племена, народи і паростки їх, яким немає числа. |
|
8
|
8
|
| и3 хождaше кjйждо нар0дъ по п0хотемъ свои6мъ, и3 ди6внаz дёлаша пред8 тоб0ю, и3 презирaша зaпwвэди тво‰: | Кожен народ став ходити за своїм бажанням, чинив перед Тобою діла нерозумні і нехтував заповіді Твої. |
|
9
|
9
|
| пaки же во врeмz навeлъ є3си2 на ни1хъ пот0пъ и3 потреби1лъ є3си2 живyщихъ на земли2, | З часом Ти навів потоп на жителів землі і знищив їх, |
|
10
|
10
|
| и3 бhсть коемyждо и4хъ, ћкоже ґдaму ўмрeти, тaкw си6мъ пот0пъ: | і сповнилося на кожному з них, — як на Адамі смерть, так на цих потоп. |
|
11
|
11
|
| њстaвилъ же є3си2 є3ди1наго t ни1хъ нHz съ д0момъ є3гw2, и3з8 негHже (роди1шасz) вси2 прaведніи: | Одного з них Ти залишив — Ноя з родиною його, і від нього пішли всі праведні. |
|
12
|
12
|
| и3 бhсть, є3гдA начaша мн0житисz живyщіи на земли2, и3 ўмн0жиша сhны и3 лю1ди и3 kзhки мнHги, и3 начaша пaки нечeстіе твори1ти мн0жае прeжнихъ: | Коли почали розмножуватися жителі землі, і примножилися сини і народи і численні покоління, і знову почали віддаватися нечестю, більше ніж попередні, |
|
13
|
13
|
| и3 бhсть, є3гдA беззак0ніе творsху пред8 тоб0ю, и3збрaлъ є3си2 себЁ мyжа t си1хъ, є3мyже и4мz бЁ ґвраaмъ, | коли почали чинити перед Тобою беззаконня: Ти обрав Собі з них мужа, якому ім’я Авраам, |
|
14
|
14
|
| и3 возлюби1лъ є3си2 є3го2, и3 показaлъ є3си2 є3мY є3ди1ному хотёніе твоE, | і полюбив його і відкрив йому одному волю Твою, |
|
15
|
15
|
| и3 положи1лъ є3си2 є3мY завётъ вёчный, и3 рeклъ є3си2 є3мY, ћкw никогдA њстaвиши сёмене є3гw2, и3 дaлъ є3си2 є3мY їсаaка, їсаaку же дaлъ є3си2 їaкwва и3 и3сavа: | і уклав з ним завіт вічний, і сказав йому, що ніколи не залишиш сімені його. І дав йому Ісаака, й Ісааку дав Якова та Ісава; |
|
16
|
16
|
| и3 и3збрaлъ є3си2 себЁ їaкwва, и3сavа же tри1нулъ є3си2, и3 размн0жисz їaкwвъ во мн0жество вeліе: | Ти обрав Собі Якова, Ісава ж відкинув. І примножився Яків надзвичайно. |
|
17
|
17
|
| и3 бhсть, є3гдA и3звeлъ є3си2 и3з8 є3гЂпта сёмz є3гw2, привeлъ є3си2 къ горЁ синaйстэй, | Коли Ти вивів з Єгипту сíм’я його і привів до гори Синайської, |
|
18
|
18
|
| и3 преклони1лъ є3си2 нб7сA, и3 ўстaвилъ є3си2 зeмлю, и3 поколебaлъ є3си2 вселeнную, и3 трепетaти сотвори1лъ є3си2 бє1здны, и3 возмути1лъ є3си2 мjръ, | тоді прихилив небеса, впорядкував землю, захитав вселенну, привів у трепет безодні й увесь світ у сум’яття. |
|
19
|
19
|
| и3 пр0йде слaва твоS враты2 четhрьми, nгнeмъ и3 земнhмъ трzсeніемъ, и3 вётромъ и3 мрaзомъ, да дaси зак0нъ сёмени їaкwвлю и3 р0ду ї}леву прилэжaніе: | І пройшла слава Твоя в чотирьох явищах: у вогні, землетрусі, бурхливому вітрі і морозі, щоб дати закон сімені Якова і радіння роду Ізраїля, |
|
20
|
20
|
| и3 не tsлъ є3си2 t ни1хъ сeрдца лукaвагw, да зак0нъ тв0й сотвори1тъ въ ни1хъ пл0дъ: | але не відібрав у їх серця лукавого, щоб закон Твій приніс у них плід. |
|
21
|
21
|
| сeрдце бо лукaво носS пeрвый ґдaмъ, преступи2 и3 побэждeнъ бhсть, и3 тaкw вси2, и5же t негw2 роди1шасz: | Із серцем лукавим перший Адам переступив заповідь, і був переможений; так і всі, що від нього пішли. |
|
22
|
22
|
| и3 пребывaше нeмощь и3 зак0нъ съ сeрдцемъ человёческимъ, съ лукaвстомъ к0рене, и3 престA благ0е, и3 настA ѕл0е: | Залишилася неміч і закон у серці народу з коренем зла, і відступило добре, і залишилося лихе. |
|
23
|
23
|
| и3 преид0ша временA, и3 скончaшасz лBта, и3 воздви1глъ є3си2 себЁ рабA и4менемъ давjда, | Минули часи і закінчилися літа, — і Ти воздвиг Собі раба, на ім’я Давид; |
|
24
|
24
|
| и3 повелёлъ є3си2 є3мY создaти грaдъ и4мени твоемY и3 приноси1ти въ нeмъ тебЁ fmміaмъ и3 жє1ртвы: | повелів йому побудувати місто імені Твоєму і в ньому приносити Тобі фіміам і жертви. |
|
25
|
25
|
| и3 бhсть сіE чрез8 мнHга лBта, и3 согрэши1ша живyщіи въ т0мъ грaдэ, | Багато років це виконувалось, і потім згрішили ті, що населяли місто, |
|
26
|
26
|
| во всёхъ творsще, ћкоже сотвори2 ґдaмъ и3 вси2 р0дове є3гw2, понeже и3 сaми бhша сeрдцемъ лукaви, | в усьому чинячи так, як учинив Адам і всі його нащадки; бо й у них було серце лукаве. |
|
27
|
27
|
| и3 тогw2 рaди грaдъ тв0й прeдалъ є3си2 въ рyки врагHвъ твои1хъ: | І Ти віддав місто Твоє до рук ворогів Твоїх. |
|
28
|
28
|
| є3дA л{чшаz творsтъ, и5же њбитaютъ въ вавmлHнэ, и3 тогw2 рaди владёютъ сіHномъ; | Невже краще живуть мешканці Вавилона і за це володіють Сионом? |
|
29
|
29
|
| и3 бhсть є3гдA пріид0хъ сёмw и3 ви1дэхъ нечє1стіz, и5мже нёсть числA, и3 мн0гихъ согрэшaющихъ ви1дэ душA моS въ сіE тридесsтое лёто, и3 ўжасeсz сeрдце моE, | Коли я прийшов сюди, бачив нечестя, яким немає числа, і у цьому тридцятому році полонення бачить душа моя багатьох грішників, — і знемогло серце моє, |
|
30
|
30
|
| понeже ви1дэхъ, кaкw терпи1ши согрэшaющымъ и3 пощади1лъ є3си2 нечeствующихъ и3 погуби1лъ є3си2 лю1ди тво‰, сохрани1лъ же є3си2 враги2 тво‰ и3 не возвэсти1лъ є3си2 (ни комyже): | бо я бачив, як Ти підтримуєш цих грішників і щадиш нечестивців, а народ Твій погубив, ворогів же Твоїх зберіг і не явив про те ніякого знамення. |
|
31
|
31
|
| вои1стинну не вёмъ, кaкw сі‰ ўразумёти и4мамъ; є3дA сyть дэлA л{чшаz вавmлw6нскаz, нeжели сіw6нскаz; | Не розумію, як цей путь міг змінитися. Невже Вавилон чинить краще, ніж Сион? |
|
32
|
32
|
| є3дA познaша тебE и4ніи kзhцы кромЁ ї}лz; и3ли2 к†z племенA вёроваша свидёніємъ твои6мъ, ћкоже їaкwвъ; | Чи інший народ пізнав Тебе, крім Ізраїля? або які племена вірували завітам Твоїм, як Яків? |
|
33
|
33
|
| и4хже мздA не kви1сz, нижE трyдъ и4хъ твори1тъ плодA, понeже прохождaz проид0хъ посредЁ kзы6къ и3 ви1дэхъ | процвэтaющz и3 не п0мнzщыz повелёній твои1хъ: | Ні винагорода їм не рівномірна, ні труд їхній не приніс плоду, бо я пройшов серед народів, і бачив, що вони живуть у достатку, хоч і не згадують про заповіді Твої. |
|
34
|
34
|
| нн7э ќбw и3змёри на мёрилэхъ непр†вды нaшz и3 живyщихъ на земли2, и3 нигдЁ њбрsщетсz и4мz твоE, т0кмw во ї}ли: | Отже, зваж на терезах і наші беззаконня, і діла тих, що живуть на землі, і ніде не знайдеться ім’я Твоє, як тільки в Ізраїля. |
|
35
|
35
|
| и3 когдA не согрэши1ша пред8 тоб0ю живyщіи на земли2; и3ли2 кjй kзhкъ тaкw сохрани1лъ зaпwвэди тво‰; | Коли не грішили перед Тобою ті, що живуть на землі? або який народ так зберіг заповіді Твої? |
|
36
|
36
|
| си1хъ ќбw по и3менHмъ њбрsщеши сохрани1вшихъ повєлёніz тво‰, kзhкwвъ же не њбрsщеши. | Між цими хоч за іменами знайдеш тих, що зберігають заповіді Твої, а в інших народів не знайдеш. |
|
Главa д7
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| ТогдA tвэщA ко мнЁ ѓгGлъ, и4же п0сланъ бЁ ко мнЁ, є3мyже и4мz ўріи1лъ, | Тоді відповів мені посланий до мене ангел, якому ім’я Уриїл, |
|
2
|
2
|
| и3 речE ми2: во ќжасэ и3зступи2 сeрдце твоE въ вёцэ сeмъ, понeже х0щеши пости1гнути пути6 вhшнzгw. Ѓзъ же tвэшaхъ: | і сказав: серце твоє занадто далеко зайшло у цьому віці, що ти помишляєш осягнути путь Всевишнього. |
|
3
|
3
|
| тaкw є4сть, г0споди м0й. Џнъ же ко мнЁ речE си1це: три2 пути6 п0сланъ є4смь показaти тебЁ и3 три2 подHбіz предложи1ти пред8 тоб0ю: | Я відповів: так, господарю мій. Він же сказав мені: три путі посланий я показати тобі і три подоби запропонувати тобі. |
|
4
|
4
|
| t ни1хже є3гдA ми2 є3ди1но и3з8zви1ши, и3 ѓзъ ти2 покажY пyть, є3г0же желaеши ви1дэти, и3 научY тS, tкyду є4сть сeрдце лукaво. | Якщо ти одну з них поясниш мені, то і я покажу тобі путь, яку бажаєш ти бачити, і навчу тебе, звідки пішло серце лукаве. |
|
5
|
5
|
| И# рек0хъ: возвэсти2, г0споди м0й. И# речE ко мнЁ: и3ди2 и3 и3звёси ми2 nгнS тsгость, и3ли2 и3змёри дыхaніе вётра, и3ли2 возврати2 вспsть дeнь, и4же мимои1де. | Тоді я сказав: говори, господарю мій. Він же сказав мені: йди і зваж вагу вогню, або виміряй мені подув вітру, або поверни мені день, який уже минув. |
|
6
|
6
|
| Ѓзъ же tвэшaхъ и3 рек0хъ: кто2 t человBкъ м0жетъ сотвори1ти, њ ни1хже мS вопрошaеши; | Яка людина, — відповів я, — може зробити те, чого ти вимагаєш від мене? |
|
7
|
7
|
| Џнъ же речE ко мнЁ: ѓще бhхъ вопроси1лъ тS, глаг0лz: к0ль мн0гw жили1щъ є4сть въ сeрдцы морстёмъ, и3ли2 к0ль мн0гw и3ст0чникwвъ въ начaлэ бeздны, и3ли2 к0ль мн0гw жи6лъ є4сть над8 твeрдію небeсною, и3ли2 кjи сyть предёлы рaйстіи; | А він сказав мені: якби я запитав тебе, скільки осель у серці морському, або скільки джерел у самій основі безодні, або скільки жил над твердю, або які межі у раю, |
|
8
|
8
|
| нeгли tвэщaлъ бы ми2 є3си2: въ бeздну не снид0хъ, ни во ѓдъ є3щE, нижE на небесA когдA взыд0хъ: | ти, можливо, сказав би мені: «у безодню я не схо́див, і в пекло також, і на небо ніколи не піднімався». |
|
9
|
9
|
| нн7э же њ сeмъ не вопроси1хъ тS, т0чію њ nгни2 и3 њ вётрэ и3 њ дни2, въ џньже є3си2 пребывaлъ, и3 без8 си1хъ вещeй бhти не м0жеши: и3 ты2 њ си1хъ ничт0же ми2 tвэщaлъ є3си2. | Тепер же я запитав тебе тільки про вогонь, вітер і день, який ти пережив, і про те, без чого ти бути не можеш, і на це ти не відповів мені. |
|
10
|
10
|
| И# речE ми2: ты2 си1хъ, ±же тво‰ сyть и3 съ тоб0ю возраст0ша, познaти не м0жеши: | І сказав мені: ти і того, що твоє і з тобою від юности, не можеш пізнати; |
|
11
|
11
|
| и3 кaкw сосyдъ тв0й возм0жетъ вмэсти1ти пути6 вhшнzгw, и3 ўжE мjру tвнЁ растлённу сyщу, ўразумёти раслёніе ћвное пред8 лицeмъ мои1мъ; | як же сосуд твій міг би вмістити у собі путь Всевишнього і у цьому вже помітно розтлінному віці зрозуміти розтління, яке очевидне в очах моїх? |
|
12
|
12
|
| И# рек0хъ къ немY: лyчше нaмъ дабы2 є3смы2 не бhли, нeжели є3щE живyщымъ жи1ти въ нечeстіихъ и3 претерпэвaти и3 не вёдати, к0еz рaди вeщи. | На це сказав я: краще було б нам зовсім не бути, ніж жити у нечесті і страждати, не знаючи, чому. |
|
13
|
13
|
| Џнъ же tвэщA ми2 и3 речE: шeдъ и3д0хъ въ дубрaву древeсъ п0льныхъ, и3дёже древA совётъ сотвори1ша | Він же у відповідь сказав мені: ось, я вирушив у польовий ліс, і застав дерева, що тримали раду. |
|
14
|
14
|
| глаг0люще: пріиди1те и3 и4демъ и3 дви1гнемъ брaнь на м0ре, да ўстyпитъ нaмъ, и3 да сотвори1мъ себЁ и3ны6z дубр†вы: | Вони говорили: «прийдіть, і підемо й оголосимо війну морю, щоб воно відступило перед нами, і ми там виростимо для себе інші ліси». |
|
15
|
15
|
| тaкожде и3 вHлны мwрскjz совётъ сотвори1ша глаг0лющz: п0йдемъ и3 дви1гнемъ брaнь на лёсы пHльныz, да побэди1вшz и5хъ воспріи1мемъ себЁ тaмw и3н0е мёсто: | Подібним чином і хвилі морські мали нараду: «прийдіть», — говорили вони, — «піднімемося і завоюємо ліси польові, щоб і там придбати для себе інше місце». |
|
16
|
16
|
| и3 бhсть ўмышлeніе дубрaвы прaздно, понeже пріи1де џгнь и3 пожжE ю5, | Але задум лісу виявився марним, бо прийшов вогонь і спалив його. |
|
17
|
17
|
| тaкожде и3 ўмышлeніе в0лнъ морски1хъ, понeже стA пес0къ и3 ўдержA и5хъ: | Подібним чином скінчився і задум хвиль морських, бо став пісок, і перешкодив їм. |
|
18
|
18
|
| и3 є3гдa бы є3си2 бhлъ судіS и4хъ, к0его бы є3си2 t си1хъ њправдaлъ, и3ли2 к0его ви1нна сотвори1лъ; | Якби ти був суддею їх, кого б ти став виправдовувати або кого звинувачувати? |
|
19
|
19
|
| Tвэщaхъ ѓзъ и3 рёхъ: вои1стинну въ совётъ сyетенъ вдaшасz, понeже землS данA є4сть лэсHмъ, и3 м0рю мёсто, є4же носи1ти вHлны сво‰. | Справді, відповів я, задуми їх були суєтні, бо земля дана лісу, дане місце і морю, щоб носити свої хвилі. |
|
20
|
20
|
| Џнъ же речE ко мнЁ: прaвw разсуди1лъ є3си2: чесH же рaди себE не сyдиши; | Він же у відповідь сказав мені: справедливо розсудив ти; чому ж ти не судив таким самим чином себе самого? |
|
21
|
21
|
| понeже ћкоже землS дубрaвамъ данA є4сть и3 м0ре волнaмъ свои6мъ (дано2 є4сть): тaкw и5же њбитaютъ на земли2, т0кмw вeщы назє1мныz разумёти м0гутъ, ґ сyщіи на нб7сёхъ, ±же на высотЁ нб7съ. | Бо як земля дана лісу, а море хвилям його, так ті, що живуть на землі, можуть розуміти тільки те, що на землі; а ті, що живуть на небесах, можуть розуміти те, що на висоті небес. |
|
22
|
22
|
| И# њвэшaхъ и3 рек0хъ: молю1тисz, г0споди, да мнЁ дaстсz ќмъ разумёніz, | І відповів я, і сказав: молю Тебе, Господи, нехай дасться мені сенс розуміння. |
|
23
|
23
|
| не бо2 хотёхъ вопроси1ти њ вhшнихъ твои1хъ, но њ си1хъ, ±же всегдA въ нaсъ бывaютъ, чесw2 рaди ї}ль дaнъ въ поругaніе kзhкwмъ; и3 чесw2 рaди лю1діе твои2 возлю1бленніи даны2 kзhкwмъ нечєсти1вымъ; и3 чесw2 рaди зак0нъ nтє1цъ нaшихъ въ пaгубу низведeнъ бhсть, и3 ўстроє1ніz пи6саннаz нигдЁ сyть; | Не хотів я запитувати Тебе про вище, а про те, що щодня буває у нас: чому Ізраїль відданий на наругу язичникам? чому народ, який Ти полюбив, відданий нечестивим племенам, і закон батьків наших доведений до нікчемности, і писаних постанов ніде немає? |
|
24
|
24
|
| и3 преид0хомъ њ вёка ѓки прyзи и3 живeмъ въ вели1цэмъ стрaсэ и3 ќжасэ, и3 недост0йни є3смы2 ми1лости твоеS наслёдити: | Переходимо з віку цього, як сарана, життя наше минає у страху і жаху, і ми зробилися недостойними милосердя. |
|
25
|
25
|
| но что2 сотвори1тъ и4мени своемY, є4же мы2 нарицaемъ; сі‰ сyть, є3гHже ѓзъ вопроси1хъ. | Але що зробить Він з ім’ям Своїм, яке наречене на нас? ось про що я запитував. |
|
26
|
26
|
| Џнъ же tвэщA ко мнЁ и3 речE: коли1кw б0лэе и3спытaти бyдеши, толи1кw б0лэе и3 ўдиви1шисz, понeже ск0рw спэши1тъ вёкъ преити2 | Він же відповів мені: чим більше будеш випробовувати, тим більше будеш дивуватися; бо швидко поспішає вік цей до свого завершення, |
|
27
|
27
|
| и3 не м0жетъ носи1ти, ±же въ б{дущаz временA прaвєднымъ њбэщ†нна сyть, | і не може вмістити того, що обіцяно праведним у майбутні часи, бо вік цей наповнений неправдою і немочами. |
|
28
|
28
|
| понeже непрaвды и3сп0лнь вёкъ сeй и3 нeмощей: ґ њ ни1хже вопрошaеши, возвэщY тебЁ: насёzно бо є4сть ѕло2, и3 не u5 пріи1де погублeніе є3гw2: | А про те, що ти запитував мене, скажу тобі: посіяне зло, але ще не прийшов час викорінення його. |
|
29
|
29
|
| ѓще ќбw не преврати1тсz, є4же насёzно є4сть, и3 не ўстyпитъ мёсто, и3дёже насёzно лукaвство, не пріи1детъ, и3дёже насёzно є4сть блaго: | Тому, доки посіяне не буде вирване, і місце, на якому насіяне зло, не скасується, — не прийде місце, на якому посіяне добро. |
|
30
|
30
|
| понeже ѕлaкъ сёмене ѕлaгw всёzнъ є4сть въ сeрдце ґдaмово и3з8 начaла, и3 к0ль мн0гw ѕлA роди2 и3 донн7э и3 раждaетъ, д0ндеже пріи1детъ млачeніе; | Бо зерно злого сімені посіяне у серці Адама від початку, і скільки нечестя породило воно до цього часу і буде родити до того часу, поки не настане молотьба! |
|
31
|
31
|
| разсуди1 же въ себЁ ѕлaкъ ѕлaгw сёмене, коли1къ пл0дъ нечeстіz породи2; | Розсуди у собі, скільки зерно злого насіння породило плодів нечестя! |
|
32
|
32
|
| є3гдA пожaти бyдутъ клaси, и5мже нёсть числA, к0ль вeлію молотьбY начнyтъ твори1ти; | Коли буде пожате незліченне колосся його, який величезний знадобиться для цього тік! |
|
33
|
33
|
| И# tвэщaхъ и3 рёхъ: кaкw и3 когдA сі‰ (бyдутъ); и3 чесw2 рaди кр†тка и3 ѕл† лBта н†ша; | Як же і коли це буде? — запитав я його; чому наші літа малі і нещасливі? |
|
34
|
34
|
| И# tвэщA ко мнЁ и3 речE ми2: не спэши2 ты2 вhше вhшнzгw, тh бо тщи1шисz всyе бhти вhше є3гw2, и4бо и3зступлeніе твоE мн0го: | Не поспішай підніматися, — відповів він, — вище за Всевишнього; бо марно поспішаєш бути вище за Нього: занадто далеко заходиш. |
|
35
|
35
|
| є3дA не вопрошaша дyши прaведныхъ њ си1хъ въ затв0рэхъ свои1хъ, глаг0люще: док0лэ тaкw надёющесz бyдемъ; и3 когдA пріи1детъ пл0дъ жaтвы мзды2 нaшеz; | Чи не про те саме запитували душі праведних у затворах своїх, говорячи: «доки таким чином будемо ми надіятися? І коли плід нашої відплати?» |
|
36
|
36
|
| и3 tвэщA на сі‰ їереміи1лъ ґрхaгGлъ и3 речE: є3гдA и3сп0лнитсz число2 сёменъ въ вaсъ, понeже на мёрилэ и3звёсилъ вёкъ | На це відповів мені Ієремиїл архангел: «коли виповниться число насінин у вас, бо Всевишній на терезах зважив вік цей, |
|
37
|
37
|
| и3 мёрою и3змёрилъ временA и3 числ0мъ сочтE часы2, и3 не восколебA, ни возбуди2, д0ндеже и3сп0лнитсz предрэчeннаz мёра. | і мірою виміряв часи, і числом обчислив години, і не посуне і не прискорить доти, доки не виповниться визначена міра». |
|
38
|
38
|
| И# tвэщaхъ и3 рёхъ: q, вLко гDи! но и3 мы2 вси2 и3сп0лнени є3смы2 нечeстіz: | Я ж у відповідь на це сказав йому: о, Владико Господи! а ми всі переповнені нечестям. |
|
39
|
39
|
| и3 є3дa ли нaсъ рaди не нап0лнzтсz прaведныхъ жи6тницы, за грэхи2 њбитaющихъ на земли2; | І, можливо, через нас не наповнюються житниці праведних, і заради гріхів тих, що живуть на землі. |
|
40
|
40
|
| И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: и3ди2 и3 вопроси2 и3мyщую во чрeвэ, є3дA и3сп0лнивши дeвzть мцcей свои1хъ, є3щE возм0гутъ ложеснA є3S въ себЁ ўдержaти пл0дъ; | На це він відповів мені: піди, запитай вагітну жінку, чи може, після виповнення дев’ятимісячного терміну, утроба її утримати у собі плід? |
|
41
|
41
|
| И# ѓзъ tвэщaхъ: вои1стинну не м0гутъ, г0споди. Џнъ же tвэщA: во ѓдэ њби1тєли дyшъ подHбныz сyть ложеснaмъ: | Я сказав: не може. Тоді він сказав мені: подібні до утроби й оселі душ у пеклі. |
|
42
|
42
|
| понeже ћкоже родsщаz х0щетъ вск0рэ роди1ти, да и3збэжи1тъ нyжды рождeніz, тaкw и3 сі‰ тщaтсz и3здaти w4наz, ±же вдан† и5мъ сyть: | Як та, що народжує, поспішає народити, щоб звільнитися від болістей народження, так і ці поспішають віддати ввірене їм. |
|
43
|
43
|
| и3з8 начaла возвэщY и3 и3з8zвлю2 тебЁ њ си1хъ, и5хже желaеши ви1дэти. | Спочатку буде показане тобі те, що ти бажаєш бачити. |
|
44
|
44
|
| И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 тоб0ю, и3 ѓще возм0жно є4сть, и3 ѓще дост0инъ є4смь, | Якщо я знайшов благодать перед очима твоїми, — відповів я, — і якщо це можливо і я здатний до того, |
|
45
|
45
|
| покажи2 ми2, є3дa ли мн0жайшее є4сть врeмz прешeдшее, нeжели и3мyщее пріити2; и3ли2 мнHжайшаz преид0ша, нeже б{дущаz сyть; | покажи мені: чи більше те, що має прийти, за те, що минуло, чи те, що відбулося, більше за те, що буде? |
|
46
|
46
|
| вёмъ бо, є4же прeйде, ґ тогw2 не вёмъ, є4же прейти2 и4мать. | Що минуло, я це знаю, а що прийде, не відаю. |
|
47
|
47
|
| Џнъ же речE: стaни њдеснyю менє2, и3 и3з8zвлю2 тебЁ толковaніе при1тчи. | Він сказав мені: стань праворуч, і я поясню тобі значення подобою. |
|
48
|
48
|
| И# стaхъ и3 ви1дэхъ, и3 сE, пeщь горsщаz пр0йде предо мн0ю: и3 бhсть є3гдA прeйде плaмень, ви1дэхъ, и3 сE, превзhде дhмъ. | І я став, і побачив: ось розпалена піч проходить переді мною; і коли полум’я пройшло, я побачив: залишився дим. |
|
49
|
49
|
| По си1хъ пр0йде предо мн0ю w4блакъ и3сп0лненъ воды2, и3з8 негHже и3спусти1сz д0ждь вeлій со ўстремлeніемъ: и3 є3гдA пр0йде стремлeніе дождS, преумн0жишасz въ нeмъ к†пли. | Після цього пройшла переді мною хмара, наповнена водою, і пролився з неї сильний дощ; але як тільки стрімкість дощу припинилася, залишилися краплі. |
|
50
|
50
|
| И# речE ко мнЁ: внимaй себЁ: ћкоже растeтъ д0ждь пaче нeже к†пли, и3 џгнь, нeже дhмъ, тaкw превзhде прешeдшаz мёра: преумн0жишасz же к†пли и3 дhмъ. | Тоді він сказав мені: розмірковуй про себе: як дощ більший за краплі, а вогонь більший за дим, так міра минулого перевищила, а залишилися краплі і дим. |
|
51
|
51
|
| И# моли1хсz и3 рэк0хъ: мни1ши ли, ћкw жи1ти и4мамъ дaже до днjй џныхъ; и3ли2 что2 бyдетъ во днeхъ џнэхъ; | Тоді я благав його і сказав: чи думаєш ти, що я доживу до цих днів? і що буде у ці дні? |
|
52
|
52
|
| И# tвэщa ми глаг0лz: њ знaменіихъ, њ ни1хже мS вопрошaеши, t чaсти могy ти глаг0лати, њ животё же твоeмъ нёсмь п0сланъ повёдати тебЁ, но не свёмъ. | На це відповів він, і сказав: про знамення, про які ти запитуєш мене, я частково можу сказати тобі, а про життя твоє я не посланий говорити з тобою, та й не знаю. |
|
Главa є7
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| Њ знaменіихъ же: сE, днjе пріи1дутъ, въ ни1хже живyщіи на земли2 њбременeни бyдутъ дaньми мн0гими, и3 скрhетсz пyть прaвды, и3 бyдетъ вселeннаz непл0дна t вёры, | Про знамення: ось, настануть дні, в які багато хто з тих, що живуть на землі, які володіють віданням, будуть захоплені, і шлях істини сховається, і вселенна збідніє вірою, |
|
2
|
2
|
| и3 ўмн0житсz непрaвда пaче сеS, ю4же ты2 ви1диши, и3 пaче тоS, њ нeйже є3си2 слhшалъ и3здрeвле: | і примножиться неправда, яку тепер ти бачиш і про яку здавна чув. |
|
3
|
3
|
| и3 бyдетъ землS, въ ню1же вшeдъ нн7э ви1диши цaрствуюшую, и3 ќзрzтъ ю5 њпустёну: | І буде, що країна, яку ти тепер бачиш панівною, піддасться спустошенню. |
|
4
|
4
|
| ѓще же тебЁ дaстъ вhшній жи1ву бhти, ќзриши по трeтіей трубЁ, и3 возсіsетъ внезaпу с0лнце въ нощи2, и3 лунA три1жды въ дeнь, | А якщо Всевишній дасть тобі дожити, то побачиш, що після третьої труби раптово засяє серед ночі сонце і місяць тричі на день; |
|
5
|
5
|
| и3 воскaплетъ кр0вь t дрeва, и3 кaмень дaстъ глaсъ св0й, и3 поколeблютсz лю1діе: | і з дерева буде капати кров, камінь подасть голос свій, і народи похитнуться. |
|
6
|
6
|
| и3 т0й бyдетъ цaрствовати, є3гHже не надёютсz живyщіи на земли2, и3 пти6цы прeйдутъ t мёста своегw2, | Тоді буде царювати той, якого ті, що живуть на землі, не очікують, і птахи перелетять на інші місця. |
|
7
|
7
|
| и3 м0ре сод0мское ры6бы и3зри1нетъ и3 дaстъ глaсъ н0щію, є3гHже мн0зи не знaша, и3 вси2 ўслhшатъ глaсъ є3гw2: | Море Содомське вивергне риб, буде подавати вночі голос, невідомий для багатьох; однак же усі почують голос його. |
|
8
|
8
|
| и3 смzтeніе бyдетъ на мёстэхъ мн0зэхъ, и3 џгнь чaстw низпyститсz, и3 ѕвёріе п0льстіи преселsтсz, и3 жєны2 бwлёзнивыz породsтъ щ{да, | Буде сум’яття у багатьох місцях, часто буде посилатися з неба вогонь; дикі звірі перемінять місця свої, і нечисті жінки будуть народжувати чудовиськ. |
|
9
|
9
|
| и3 въ слaдкихъ водaхъ сл†ны њбрsщутсz, и3 дрyзи вси2 сaми на сS њполчaтсz: и3 скрhетсz тогдA ќмъ, и3 рaзумъ tлучи1тсz въ храни1лище своE, | Солодкі води зробляться солоними, і всі друзі повстануть одне проти одного; тоді сховається розум, і розуміння відійде у своє сховище. |
|
10
|
10
|
| и3 взhщетсz t мн0гихъ и3 не њбрsщетсz: непрaвда же и3 невоздержaніе ўмн0житсz на земли2, | Багато хто буде шукати його, але не знайде, і збільшиться на землі неправда і нестриманість. |
|
11
|
11
|
| и3 вопр0ситъ странA бли1жнюю свою2 и3 речeтъ: не прeйде ли по тебЁ прaвда прaведнаго творsщаz; и3 сегw2 tречeтсz: | Одна область буде запитувати іншу сусідню: «чи не проходила по тобі правда, яка робить праведним?» І та скаже: «ні». |
|
12
|
12
|
| и3 бyдетъ въ то2 врeмz, и3 ўповaти бyдутъ человёцы и3 не воспріи1мутъ: труди1тисz бyдутъ, и3 не ўпрaвzтсz путіE и4хъ. | Люди у той час будуть сподіватися, і не досягнуть бажаного, будуть трудитися, і не управляться путі їхні. |
|
13
|
13
|
| Сі‰ знaмєніz попущeно є4сть мнЁ глаг0лати къ тебЁ: и3 ѓще пом0лишисz пaки, и3 восплaчешисz, ћкоже и3 нн7э, и3 попости1шисz сeдмь днjй, є3щE бHлшаz си1хъ ўслhшиши. | Про ці знамення мені дозволено сказати тобі, і якщо знову помолишся і поплачеш, як тепер, і попостишся сім днів, то почуєш ще більше за те. |
|
14
|
14
|
| И# возбнyхъ, и3 тёло моE ўстраши1сz ѕэлw2, и3 душA моS ўтруди1сz, ѓки бы и3счезaла. | І я отямився, і тіло моє сильно тремтіло, і душа моя знемогла, ніби зникала. |
|
15
|
15
|
| И# ўдержa мz, и4же приjде ѓгGлъ, и4же глаг0лаше ко мнЁ, и3 ўкрэпи1 мz и3 постaви мS на ногaхъ. | Але ангел, який прийшов до мене, підтримав мене й укріпив мене, і поставив на ноги. |
|
16
|
16
|
| И# бhсть въ н0щь вторyю, и3 пріи1де ко мнЁ салаfjилъ в0ждь лю1демъ и3 речE мнЁ: гдЁ бhлъ є3си2, и3 вскyю лицE твоE ск0рбно; | І було, у другу ніч прийшов до мене Салафиїл, вождь народу, і запитав мене: де ти був, і від чого лице твоє таке сумне? |
|
17
|
17
|
| и3ли2 не вёси, ћкw тебЁ ввёренъ є4сть ї}ль во странЁ преселeніz и4хъ; | Хіба не знаєш, що тобі довірений Ізраїль у країні переселення його? |
|
18
|
18
|
| востaни ќбw и3 вкуси2 хлёба, и3 не њстaви нaсъ, ћкоже пaстырь стaдо своE въ рукaхъ волкHвъ лукaвыхъ. | Отже, встань і споживи хліба, і не залишай нас, як пастир свого стада, у руках лукавих вовків. |
|
19
|
19
|
| И# рек0хъ є3мY: и3ди2 t менє2 и3 не приближaйсz ко мнЁ. И# ўслhша, ћкоже рек0хъ, и3 tи1де t менє2. | Тоді сказав я йому: відійди від мене, і не наближайся до мене. І він, почувши це, відійшов від мене. |
|
20
|
20
|
| И# ѓзъ пости1хсz днjй сeдмь стенS и3 плaчz, ћкоже мнЁ заповёда ўріи1лъ ѓгGлъ. | А я сім днів постився, стогнучи і плачучи, як повелів мені ангел Уриїл. |
|
21
|
21
|
| И# бhсть по днeхъ седми1хъ, и3 пaки помышлє1ніz сeрдца моегw2 тр{дна бsху мнЁ ѕэлw2: | І після семи днів помисли серця мого знову були для мене вкрай обтяжливими; |
|
22
|
22
|
| и3 воспріS душA моS дyхъ рaзума, и3 пaки начaхъ глаг0лати пред8 вhшнимъ словесA | але душа моя отримала дух розуміння, і я знову почав говорити перед Всевишнім |
|
23
|
23
|
| и3 рёхъ: q, вLко гDи! t всёхъ дубрaвъ земли2 и3 t всёхъ древeсъ є3S и3збрaлъ є3си2 віногрaдъ є3ди1нъ, | і сказав: о, Владико Господи! Ти з усіх лісів на землі і з усіх дерев на ній обрав тільки одну виноградну лозу; |
|
24
|
24
|
| и3 t всегw2 крyга земнaгw и3збрaлъ є3си2 себЁ ю3д0ль є3ди1ну, и3 t всёхъ цвэтHвъ вселeнныz и3збрaлъ є3си2 себЁ крjнъ є3ди1нъ, | Ти з усього кола земного обрав Собі одну печеру, і з усіх квітів у вселенній Ти обрав Собі одну лілею; |
|
25
|
25
|
| и3 t всёхъ бeзднъ морски1хъ и3сп0лнилъ є3си2 себЁ и3ст0чникъ є3ди1нъ, и3 t всёхъ создaнныхъ градHвъ њс™и1лъ є3си2 себЁ сіHнъ, | Ти з усіх безодень морських наповнив для Себе одне джерело, а з усіх побудованих міст освятив для Себе один Сион. |
|
26
|
26
|
| и3 t всёхъ сотворeній летaющихъ и3меновaлъ є3си2 себЁ голуби1цу є3ди1ну, и3 t всёхъ сотворeнныхъ скотHвъ промhслилъ є3си2 себЁ џвцу є3ди1ну, | З усіх створених птахів Ти найменував для Себе одну голубицю, і з усіх створених тварин Ти обрав Собі одну вівцю; |
|
27
|
27
|
| и3 t всёхъ ўмн0женныхъ людjй взыскaлъ є3си2 себЁ нар0дъ є3ди1нъ, и3 t всёхъ и3скушeнъ зак0нъ дaлъ є3си2 си6мъ, и5хже возлюби1лъ є3си2, лю1демъ: | із усіх численних народів Ти придбав Собі один народ, і полюбив його, дав йому закон довершений. |
|
28
|
28
|
| и3 нн7э, гDи, вскyю предaлъ є3си2 є3ди1наго мнHгимъ и3 ўгот0валъ є3си2 на є3ди1нъ к0рень мнHги и3ны6z и3 расточи1лъ є3си2 є3ди1нъ тв0й во мнHги; | Але нині, Господи, чому ж Ти віддав одного багатьом, і на одному корені Ти насадив інші паростки і розсіяв Твій єдиний народ між багатьма народами? |
|
29
|
29
|
| и3 потоптaша є3го2, и5же проти1ву глаг0лаша њбэтовaніємъ твои6мъ и3 и5же твои6мъ завётwмъ не вёроваху: | І потоптали його супротивники, які обітницям Твоїм і завітам Твоїм не вірували. |
|
30
|
30
|
| и3 ѓще ненави1дzщь возненави1дэлъ є3си2 лю1ди тво‰, твои1ми рукaми д0лженствуютъ наказaтисz. | І якщо вже Ти сильно зненавидів народ Твій, те нехай би він Твоїми руками карався. |
|
31
|
31
|
| И# бhсть є3гдA глаг0лахъ словесA, и3 п0сланъ є4сть ѓгGлъ ко мнЁ, и4же прeжде пріи1де ко мнЁ въ прешeдшую н0щь, | Коли я промовляв слова ці, посланий був до мене ангел, який приходив до мене раніше уночі, |
|
32
|
32
|
| и3 речe ми: послyшай мS, и3 научy тz: и3 вонми1 ми, и3 предложY пред8 тоб0ю. | і сказав мені: послухай мене, і я навчу тебе; слухай мене, і я скажу тобі ще більше. |
|
33
|
33
|
| И# рек0хъ: глаг0ли, г0споди м0й. И# речE ко мнЁ: ѕэлw2 ты2 во ќжасэ ўмA сотвори1лсz є3си2 рaди ї}лz: и3ли2 пaче возлюби1лъ є3си2 є3го2, нeже сотвори1вый є3го2; | Говори, сказав я, господарю мій. І він сказав мені: ти занадто далеко зайшов допитливістю розуму твого про Ізраїль; невже ти більше любиш його, ніж Той, Який створив його? |
|
34
|
34
|
| И# рёхъ къ немY: ни2, г0споди, но болsщь глаг0лалъ є4смь: мyчатъ бо мS л‰двіz мо‰ по вс‰ часы2 и4щущаго пости1гнути стезю2 вhшнzгw, и3зслёдовати чaсть судA є3гw2. | Ні, господарю мій, відповів я, але говорив від великої скорботи. Нутрощі мої мучать мене весь час, коли я намагаюся осягнути шлях Всевишнього і зрозуміти хоч частину суду Його. |
|
35
|
35
|
| И# речE ко мнЁ: не м0жеши. И# рек0хъ: чесw2 рaди, г0споди; почто2 роди1хсz; и3ли2 вскyю не сотвори1сz ўтр0ба мaтере моеS мнЁ гр0бъ, да не ви1дэлъ бhхъ трудA їaкwвлz и3 и3знеможeніz р0да ї}лева; | Він відповів: не можеш. Чому ж, господарю мій? — запитав я. Краще б я не народився, й утроба материнська зробилася для мене гробом, ніж бачити гноблення Якова і виснаження роду Ізраїльського. |
|
36
|
36
|
| И# речE ко мнЁ: сочти2 ми2 сі‰, ±же є3щE не пріид0ша, и3 собери1 ми разсBzнныz к†пли, и3 њзелени1 ми сух‡z цвэты2, | І він сказав мені: обчисли мені те, що ще не прийшло, і збери мені розсіяні краплі, й оживи засохлі квіти; |
|
37
|
37
|
| и3 tвeрзи ми2 запє1ртаz храни1лища, и3 и3зведи1 ми заключє1нныz въ ни1хъ вётры: покажи1 ми глaса w4бразъ, и3 тогдA покажy ти трyдъ, є3гHже жадaеши ви1дэти. | відкрий закриті сховища і виведи мені закриті у них вітри, і покажи мені образ голосу: і тоді я покажу тобі те, що ти намагаєшся бачити. |
|
38
|
38
|
| И# рёхъ: q, вLко гDи! кт0 бо є4сть, и4же м0жетъ сі‰ вёдэти, рaзвэ т0й, и4же съ челwвёки њбитaніz не и4мать; | Владико Господи! — відповів я, — хто може знати це, хіба тільки той, хто не живе з людьми? |
|
39
|
39
|
| ѓзъ же безyменъ, и3 кaкw могY глаг0лати њ си1хъ, њ ни1хже менE вопроси1лъ є3си2; | А я безумний, і як можу говорити про те, про що Ти запитав мене? |
|
40
|
40
|
| И# речE ко мнЁ: ћкоже не м0жеши сотвори1ти є3ди1но t си1хъ, ±же глагHлана сyть, тaкw не м0жеши њбрэсти2 судA моегw2, и3ли2 въ конeцъ любвE, ю4же лю1демъ њбэщaхъ. | Тоді Він сказав мені: як ти не можеш зробити нічого зі сказаного, так не можеш пізнати провидіння Мого, ні межі любови, яку обіцяв Я народу. — |
|
41
|
41
|
| И# рёхъ: но сE, гDи, ты2 бли1з8 є3си2 си1хъ, и5же при концы2 сyть, и3 что2 сотворsтъ, и5же прeжде менє2 бhша, и3ли2 мы2, и3ли2 и5же послэди2 нaсъ; | Але ось, Господи, Ти близький до тих, які наближаються до кінця, і що будуть робити ті, які раніше мене були, або ми, або які після нас будуть? |
|
42
|
42
|
| И# гlа ко мнЁ: вэнцY ўпод0блю сyдъ м0й: ћкоже не послёднихъ ўмедлeніе, тaкw нижE пeрвыхъ ўскорeніе. | Він сказав мені: до вінця уподібню я суд Мій; як немає запізнення останніх, так і прискорення перших. |
|
43
|
43
|
| И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: не м0глъ ли є3си2 сотвори1ти си1хъ, и5же сотворeни бhша, и3 и5же сyть, и3 и5же бyдутъ вкyпэ, дабы2 сеорёе сyдъ тв0й показaлъ є3си2; | Відповів я і сказав: чи не міг би Ти з’єднати в єдине як тих, які створені були раніше, так і тих, які існують і які будуть, щоб скоріше оголосити їм суд Твій? |
|
44
|
44
|
| И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: не м0жетъ ўскори1ти творeніе над8 творцA, нижE снести2 вёкъ си1хъ, и5же въ нeмъ твори1ми сyть вкyпэ. | Він відповів мені: не може прискорити творіння Творця свого, ні вік цей не може вмістити у собі всіх разом, які повинні бути створені. |
|
45
|
45
|
| И# рёхъ: кaкw рeклъ є3си2 рабY твоемY, понeже њживлsz њживи1лъ є3си2 t тебє2 сотворeное творeніе во є3ди1но, и3 сноси1ло творeніе: м0жетъ и3 нн7э носи1ти настоsщихъ во є3ди1но. | І сказав я: як же Ти сказав рабу Твоєму, що Ти дав життя створеному творінню вкупі, і однак творіння витримало це; тому могли б понести і ті, що нині існують, вкупі. |
|
46
|
46
|
| И# речE ко мнЁ: вопроси2 ложeснъ жeнскихъ и3 речeши къ нeй: и3 ѓще роди1ши, вскyю по врeмени; моли2 u5бо ю5, да роди1тъ дeсzть во є3ди1но. | Він сказав мені: запитай жінку, і скажи їй: «якщо ти народжуєш десять, то чому народжуєш за часом?», і проси її, щоб вона народила десять разом. |
|
47
|
47
|
| И# рек0хъ: не м0жетъ, но по врeмени. | Я ж сказав Йому: неможливо це, але має бути за часом. |
|
48
|
48
|
| И# речE ко мнЁ: и3 ѓзъ дaхъ ложеснA земли2 си6мъ, и5же посёzни сyть на нeй по врeмени: | Тоді Він сказав мені: і Я дав надрам землі здатність посіяне на ній вирощувати за часом. |
|
49
|
49
|
| и4мже бо w4бразомъ младeнецъ не роди1тъ тёхъ, ±же стaрыхъ сyть, тaкw ѓзъ ўстр0ихъ t менє2 сотворeный вёкъ. | Як немовля не може робити того, що властиво старцям, так Я упорядкував створений Мною вік. |
|
50
|
50
|
| И# вопроси1хъ и3 рек0хъ: понeже ўжE даeши ми2 пyть, возглаг0лю пред8 тоб0ю: и4бо мaти нaша, њ нeйже гlалъ є3си2 мнЁ, є3щE младA є4сть, ґ ўжE къ стaрости приближaетсz. | Тоді я запитав Його і сказав: коли Ти відкрив мені путь, то дозволь мені сказати Тобі: мати наша, про яку Ти говорив мені, чи молода ще, чи наближається до старости? |
|
51
|
51
|
| И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: вопроси2 тоS, ћже роди1тъ, и3 речeтъ тебЁ. | Запитай про це ту, яка народжує, і вона скаже тобі. |
|
52
|
52
|
| Речeши бо є4й: вскyю, к0ихъ родилA є3си2, нн7э не сyть под0бни тBмъ, и5же прeжде тебє2, но мeнши в0зрастомъ; | Скажи їй: «чому народжені тобою нині не подібні до тих, які народжені були колись, але менші за них на зріст?» |
|
53
|
53
|
| И# речeтъ тебЁ и3 тA: и3нjи сyть, и5же въ ю4ности си1лы рождeни сyть, и3 и3нjи и5же под8 врeмz стaрости њскудэвaющымъ ложеснaмъ роди1шасz. | І вона скаже тобі: «одні народжені мною у міцності молодої сили, а інші народжені на старість, коли утроба почала втрачати свою силу». |
|
54
|
54
|
| Разумёй ќбw и3 ты2, ћкw мeнши в0зрастомъ є3стE t тёхъ, и5же прeжде вaсъ, | Розміркуй же ти: ви тепер менші за станом, ніж ті, які були перед вами; |
|
55
|
55
|
| и3 и5же послэди2 вaсъ, мeнши нeже вы2, ѓки ўжE старBющаzсz творє1ніz, и3 крёпость ю4ности преминyющаz. | і ті, які після вас народяться, будуть ще менші за вас, тому що творіння уже постаріло, і сила юнака уже минула. |
|
56
|
56
|
| И# рек0хъ: молю2, гDи, ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, покажи2 рабY твоемY, и4мже посэти1ши творeніе твоE. | І сказав я: якщо я придбав благовоління перед очима Твоїми, покажи рабові Твоєму, через кого Ти відвідуєш творіння Твоє? |
|
Главa ѕ7
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| И# речE ко мнЁ: t начaла крyга земнaгw и3 прeжде њсновaніz и3сх0дwвъ вёка, и3 прeжде нeже бhша дhшуще собр†ніz вётрwвъ | І сказав Він мені: від початку творіння кола земного і раніше ніж установлені були межі віку, і раніше ніж подули вітри; |
|
2
|
2
|
| и3 прeжде нeже возшумёша глaси гр0мніи, и3 прeжде нeже возсіsша свётлwсти блистaній и3 прeжде нeже ўтверди1шасz њснов†ніz р†йскаz, | раніше ніж почутий був голос грому, раніше ніж заблищала блискавка, раніше ніж утвердилися основи раю; |
|
3
|
3
|
| и3 прeжде нeже ви1дэни бhша крaсніи цвёти и3 прeжде нeже ўкрэпи1шасz си6лы подви1жєныz, и3 прeжде нeже собрaшасz безчи1слєннаz вHинства ѓгGлскаz | раніше ніж з’явилися прекрасні квіти, раніше ніж утвердилися сили рухів, і раніше ніж зібралися незліченні воїнства ангелів; |
|
4
|
4
|
| и3 прeжде нeже вознес0шасz высwты2 возд{шныz, и3 прeжде нeжели наименовaхусz мBры твeрдей и3 прeжде нeжели возгорёшасz пє1щи въ сіHнэ, | раніше ніж піднялися висоти повітряні, раніше ніж визначилися міри тверді, раніше ніж запалали вогні на Сионі; |
|
5
|
5
|
| и3 прeжде нeже и3зслBдована бhша насто‰щаz лBта и3 прeжде нeже tчужди1шасz си1хъ, и5же нн7э согрэшaютъ, начин†ніz, и3 прeжде нeже назнaменани бhша тjи, и5же вёру сокр0виществоваша: | раніше ніж досліджені були літа, і відокремлені ті, які грішать нині, і відзначені ті, які зберігали віру, як скарб: |
|
6
|
6
|
| тогдA ѓзъ помhслихъ, и3 сотворє1на сyть чрез8 менE є3ди1наго, ґ не чрез8 и3н0го, и3 конeцъ бyдетъ мн0ю, ґ не и3нhмъ. | тоді Я помислив, і створено було все Мною одним, а не через будь-кого іншого; від Мене також прийде і кінець, а не від будь-кого іншого. |
|
7
|
7
|
| И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: к0е бyдетъ раздэлeніе времeнъ; и3ли2 когдA пeрвому конeцъ, ґ друг0му начaло; | Тоді я відповів: який поділ часів, і коли буде кінець першого і початок останнього? |
|
8
|
8
|
| И# речE ко мнЁ: t ґвраaма дaже до їсаaка, є3гдA рождeни сyть t негw2 їaкwвъ и3 и3сavъ, рукA їaкwвлz держaше t начaла пsту и3сavову: | Від Авраама навіть до Ісаака, коли народилися від нього Яків та Ісав, рука Якова тримала від початку п’яту́ Ісава. |
|
9
|
9
|
| конeцъ бо вёка сегw2 и3сavъ, ґ другaгw начaло їaкwвъ: | Кінець цього віку — Ісав, а початок наступного — Яків. |
|
10
|
10
|
| человёка рукA междY пzт0ю и3 рук0ю, и3н0гw не и3щи2, є4здро. | Рука людини — початок її, а кінець — п’ята її. Про інше, Ездро, не запитуй Мене. |
|
11
|
11
|
| И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: q, вLко гDи, ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, | Я ж у відповідь сказав Йому: о, Владико Господи! якщо я знайшов благодать перед очима Твоїми, |
|
12
|
12
|
| молю1 тz, да покaжеши рабY твоемY конeцъ знaменій твои1хъ, и4хже чaсть показaлъ є3си2 мнЁ н0щи прешeдшіz. | молю Тебе, покажи рабові Твоєму кінець знамень Твоїх, частину яких показав Ти мені минулої ночі. |
|
13
|
13
|
| И# tвэщA и3 речe ми: востaни на н0ги тво‰ и3 ўслhши глaсъ и3сп0лненъ шyма: | Він відповів мені і сказав: встань на ноги твої, і слухай голос, сповнений шуму, |
|
14
|
14
|
| и3 бyдетъ ѓки колебaніе, ґ не поколeблетсz мёсто, на нeмже стои1ши: | і буде ніби землетрус, але місце, на якому ти стоїш, не захитається. |
|
15
|
15
|
| сегw2 рaди, є3гдA гlетъ, ты2 не ўжасaйсz, и4бо њ концы2 сл0во и3 њсновaніе земли2 разумёетсz: | Тому, коли буде говорити, ти не жахайся; бо про кінець буде слово, і основи землі маються на увазі. |
|
16
|
16
|
| понeже њ си1хъ вeщехъ сл0во, трzсeтсz и3 колeблетсz: вёсть бо, ћкw конeцъ и4хъ и4мать и3змэни1тисz. | А оскільки йдеться про них самих, то земля затремтить і похитнеться, бо знає, що кінець їх повинен змінитися. |
|
17
|
17
|
| И# бhсть є3гдA слhшахъ, востaхъ на н0зэ мои2 и3 слhшахъ: и3 сE, глaсъ глаг0лющь, и3 шyмъ є3гw2 ћкw шyмъ в0дъ мн0гихъ. | І було, коли я почув голос, встав на ноги мої, і чув, і ось голос, який говорить, і шум його, як шум вод многих, |
|
18
|
18
|
| И# речE: сE, днjе грzдyтъ, и3 бyдетъ, внегдA приближaтисz начнY, да посэщY њбитaющихъ на земли2, | і сказав: ось, настають дні, коли Я почну наближатися, щоб відвідати тих, що живуть на землі, |
|
19
|
19
|
| и3 є3гдA и3скaти начнY t си1хъ, и5же непрaведнw повреди1ша непрaвдою своeю, и3 є3гдA и3сп0лнитсz смирeніе сіHне, | коли почну Я стягувати з тих, які неправдою своєю зробили неправедно велику шкоду, і коли виповниться міра приниження Сиону. |
|
20
|
20
|
| и3 є3гдA назнaменаетсz вёкъ, и4же начинaетъ преходи1ти, сі‰ знaмєніz сотворю2: кни6ги разгнyтсz пред8 лицeмъ твeрди, и3 вси2 ќзрzтъ вкyпэ, | А коли назнаменується вік, який почне проходити, то ось знамення, які Я покажу: книги розкриються перед лицем тве́рди, й усі разом побачать; |
|
21
|
21
|
| и3 є3динолётніи младeнцы возглаг0лютъ гл†сы свои1ми, и3 чрев†тыz недозрёлыхъ родsтъ младeнцевъ, тріeхъ и3 четhрехъ мцcей, и3 поживyтъ и3 воздви1жутсz: | і однолітні немовлята заговорять своїми голосами, і вагітні жінки будуть народжувати недозрілих немовлят через три і чотири місяці, і вони залишаться живими і зміцняться; |
|
22
|
22
|
| и3 ѓбіе kвsтсz мэстA насBzннаz ненасBzна, и3 пHлнаz храни6лища внезaпу њбрsщутсz пр†здна: | засіяні поля раптово стануть ніби незасіяними, і повні житниці виявляться порожніми; |
|
23
|
23
|
| и3 трубA вострyбитъ съ шyмомъ, ю4же є3гдA вси2 ўслhшатъ, ѓбіе ўжaснутсz: | потім засурмить труба з шумом, і коли почують її, всі раптово жахнуться. |
|
24
|
24
|
| и3 бyдетъ въ то2 врe м, воwружaтсz пріsтелє на пріsтелей ѓки врази2, и3 ўжaснетсz землS съ ни1ми, и3 жи6лы и3ст0чникwвъ стaнутъ и3 не стекyтъ въ часёхъ тріeхъ: | І буде у той час, озброяться друзі проти друзів, як вороги, й устрашиться земля з тими, що живуть на ній, і жи́ли джерел зупиняться і три години не будуть текти. |
|
25
|
25
|
| и3 бyдетъ, всsкъ, и4же њстaвленъ бyдетъ t всёхъ си1хъ, и4миже предрек0хъ тебЁ, т0й спасeтсz и3 ќзритъ спcніе моE и3 конeцъ вёка вaшегw: | Усякий, хто після всього цього, про що Я передрік тобі, залишиться у живих, сам спасеться, і побачить спасіння Моє і кінець вашого віку. |
|
26
|
26
|
| и3 ќзрzтъ, и5же пріsти сyть лю1діе, и5же смeрти не вкуси1ша t рождeніz своегw2, и3 премэни1тсz сeрдце њбитaющихъ и3 њбрати1тсz въ чyвство и3н0е: | І побачать люди обрані, які не зазнали смерти від народження свого, і зміниться серце тих, що живуть, і перетвориться на почуття інше. |
|
27
|
27
|
| заглaдитбосz лукaвое, и3 погаси1тсz лeсть, | Бо зло знищиться, і зникне лукавство; |
|
28
|
28
|
| процвэтeтъ же вёра, и3 побэди1тсz растлёніе, и3 kви1тсz и4стина, ћже без8 плодA бsше дни6 толи6ки. | процвіте віра, переможене буде розтління, явиться істина, яка стільки часу залишалася без плоду. |
|
29
|
29
|
| И# бhсть, є3гдA ми2 гlа, и3 сE, ти1хw смотрёхъ нaнь, пред8 ни1мже стоsхъ, | Коли Він говорив, я глянув на того, перед яким стояв. |
|
30
|
30
|
| и3 речE ко мнЁ сі‰: пріид0хъ къ тебЁ показaти врeмz бyдущіz н0щи: | І він сказав мені: я прийшов показати тобі час грядущої ночі. |
|
31
|
31
|
| ѓще ќбw пaки пом0лишисz и3 пaки попости1шисz сeдмь днjй, пaки тебЁ возвэщY t си1хъ б0лшыz вeщы, въ дeнь въ џньже слhшахъ: | Отже, якщо ти знову помолишся і знову сім днів будеш поститися, то я покажу тобі більше у день, в який я почув тебе. |
|
32
|
32
|
| слhшанъ бо є4сть глaсъ тв0й пред8 вhшнимъ: ви1дэ бо крёпкій и3справлeніе твоE и3 прови1дэ чистотY, ю4же t ю4ности твоеS и3мёлъ є3си2, | Голос твій почутий у Всевишнього; побачив Сильний правильну дію, побачив і чистоту, яку зберігав ти від юности твоєї. |
|
33
|
33
|
| и3 сегw2 рaди послa мz показaти тебЁ вс‰ вeщы сі‰ и3 рещи2 тебЁ: дерзaй и3 не б0йсz, | Тому Він послав мене показати тобі все це і сказати: уповай і не бійся; |
|
34
|
34
|
| и3 не тщи1сz съ пeрвыми времены2 мhслити сyєтнаz, да не поспэши1ши t послёднихъ времeнъ. | не поспішай у перші часи помишляти суєтне, щоб не судити тобі з таким самим поспіхом про часи останні. |
|
35
|
35
|
| И# бhсть по си1хъ, и3 плaкахсz пaки и3 тaкожде постsхсz сeдмь днjй, да и3сп0лню три2 седми6цы, ±же речє1ны сyть мнЁ. | Після цього я знову зі сльозами молився, і також постився сім днів, щоб виконати три седмиці, заповідані мені. |
|
36
|
36
|
| И# бhсть во nсмyю н0щь, и3 сeрдце моE смущaшесz пaки во мнЁ, и3 начaхъ глаг0лати пред8 вhшнимъ: | У восьму ж ніч серце моє прийшло знову у збудження, і я почав говорити перед Всевишнім, |
|
37
|
37
|
| распалaшесz бо дyхъ м0й ѕэлw2, и3 душA моS ўнывaше. | бо дух мій запалав сильно, і душа моя томилася. |
|
38
|
38
|
| И# рек0хъ: q, гDи! гlz гlалъ є3си2 t начaла сотворeніz въ пeрвый дeнь (гlющь): да бyдетъ нeбо и3 землS, и3 твоE сл0во дёло совершeнно: | І сказав я: Господи! Ти від початку творіння говорив; у перший день сказав: «нехай буде небо і земля», і слово Твоє було звершеним ділом. |
|
39
|
39
|
| и3 бhсть тогдA д¦ъ, и3 тмA w4крестъ ношaшесz и3 молчaніе: шyмъ глaса человёча є3щE не бЁ (сотворeнъ) t тебє2: | Тоді носився Дух, і темрява облягала навколо і мовчання: звуку людського голосу ще не було. |
|
40
|
40
|
| тогдA гlалъ є3си2, да t сокр0вищъ твои1хъ произнесeтсz свётъ свётлый, и4мже бы kви1лосz дёло твоE. | Тоді повелів Ти зі скарбниць Твоїх вийти яскравому світлу, щоб явилося діло Твоє. |
|
41
|
41
|
| И# въ дeнь вторhй создaлъ є3си2 дyхъ твeрди и3 повелёлъ є3си2 є4й, да раздэли1тъ и3 раздэлeніе сотвори1тъ междY водaми, да чaсть нёкаz вhше ўстyпитъ и3 чaсть вторaz ни1зу пребывaетъ. | У другий день створив Ти дух тверди і повелів йому відокремити і зробити поділ між водами, щоб деяка частина їх піднялася вгору, а інша залишилася внизу. |
|
42
|
42
|
| И# въ трeтій дeнь повелёлъ є3си2 водaмъ собрaтисz въ седмyю чaсть земли2, шeсть же частeй њсуши1лъ и3 сохрани1лъ є3си2, є4же бы пред8 тоб0ю служи1ли насBzны t бGа и3 ўстр0єны: | У третій день Ти повелів водам зібратися на сьомій частині землі, а шість частин висушив, щоб вони служили перед Тобою для засівання й оброблення. |
|
43
|
43
|
| сл0во бо твоE и3зhде, и3 дёло ѓбіе творsшесz: | Слово Твоє виходило, і негайно ставало ділом; |
|
44
|
44
|
| и3зhде бо ѓбіе пл0дъ мн0жества безмёрнагw, и3 жел†ніz вкушeніz разли6чнаz, и3 цвёти ви1домъ непремённымъ, и3 благов0ніе њбонsніz неизслёдованнагw, и3 въ дeнь трeтій сі‰ сотворє1на сyть. | раптово явилася безмірна кількість плодів і різноманітні приємності для смаку, квіти виглядом своїм незмінні, з запахом, невимовно запашним: усе це звершено було у третій день. |
|
45
|
45
|
| Въ четвeртый же дeнь повелёлъ є3си2 с0лнечнэй бhти свётлости, лyнному свёту и3 ѕвёздъ расположeнію: | У четвертий день Ти повелів бути сяйву сонця, світлу місяця, розташуванню зірок, |
|
46
|
46
|
| и3 повелёлъ є3си2 и5мъ, да слyжатъ и3мyщему бhти создaнному человёку. | і повелів, щоб вони служили людині, яка має бути створеною. |
|
47
|
47
|
| Въ пsтый же дeнь рeклъ є3си2 седмёй чaсти, и3дёже бsше водA собранA, да произведeтъ живHтнаz и3 лет†ющаz и3 ры6бы, и3 тaкw творsшесz: | У п’ятий день Ти сказав сьомій частині, в якій була зібрана вода, щоб вона породила тварин, тих, що літають, і риб, що і сталося. |
|
48
|
48
|
| водA нэмA и3 бездyшна, ±же б9іимъ мановeніемъ повелэвaхусz, живHтнаz творsше, да t сегw2 ди6внаz тво‰ р0дове возвэщaютъ: | Вода німа і бездушна, за помахом Божим, породила тварин, щоб усі роди сповіщали про дивні діла Твої. |
|
49
|
49
|
| и3 тогдA сохрани1лъ є3си2 двЁ души6: и4мz є3ди1нэй назвaлъ є3си2 є3нHхъ, и3 и4мz вторёй назвaлъ є3си2 леvіаfaмъ, | Тоді Ти зберіг двох тварин: одна називалася бегемотом, а інша левіафаном. |
|
50
|
50
|
| и3 разлучи1лъ є3си2 | є3ди1но t другaгw: не бо2 можaше седмaz чaсть, и3дёже бsше водA собранA, вмэсти1ти и5хъ: | І Ти відокремив їх одне від одного, бо сьома частина, де була зібрана вода, не могла прийняти їх разом. |
|
51
|
51
|
| и3 дaлъ є3си2 є3нHху є3ди1ну чaсть, ћже њсушенA є4сть въ трeтій дeнь, да њбитaетъ на нeй, и3дёже сyть г0ръ тhсzща: | Бегемоту Ти дав одну частину з землі, осушеної на третій день, нехай живе у ній, в якій тисячі гір. |
|
52
|
52
|
| леvіаfaму же дaлъ є3си2 седмyю чaсть м0крую и3 сохрани1лъ є3си2 ю5, да бyдетъ въ снёдь, и5мже х0щеши и3 когдA х0щеши. | Левіафану дав сьому частину водяну, і зберіг його, щоб він був споживою тим, кому Ти хочеш, і коли хочеш. |
|
53
|
53
|
| Въ шестhй же дeнь повелёлъ є3си2 земли2, да сотвори1тъ пред8 тоб0ю скоты2 и3 ѕвBри и3 гaды, | У шостий же день повелів Ти землі породити перед Тобою худобу, звірів і плазунів; |
|
54
|
54
|
| и3 свhше си1хъ (сотвори1лъ є3си2) ґдaма, є3г0же постaвилъ є3си2 вождA и3 кнsзz над8 всёми сотворeнными, ±же сотвори1лъ є3си2, и3 t негw2 роди1мсz мы2 вси2, и5хже и3збрaлъ є3си2 лю1ди. | а після їх Ти створив Адама, якого поставив володарем над усіма Твоїми тварями і від якого походимо всі ми і народ, який Ти обрав. |
|
55
|
55
|
| Сі‰ же вс‰ рек0хъ пред8 тоб0ю, гDи, ћкw рaди нaсъ создaлъ є3си2 вёкъ: | Усе це сказав я перед Тобою, Господи, тому що для нас створив Ти вік цей. |
|
56
|
56
|
| пр0чыz же kзhки t ґдaма рождє1ны, рeклъ є3си2 w4ныz ничт0же бhти: ћкw сли1нэ ўпод0блени сyть, и3 ћкw кaпленіе t сосyда ўпод0билъ є3си2 мн0жество и4хъ: | Про інші ж народи, які народилися від Адама, Ти сказав, що вони ніщо, але подібні до слини, і всю безліч їх Ти уподібнив краплям, що крапають із посудини. |
|
57
|
57
|
| и3 нн7э, гDи, сE, тjи kзhцы, и5же ни во чт0же вмэнeни сyть, начaша владёти нaми и3 пожирaти нaсъ: | І нині, Господи, ось, ці народи, за ніщо Тобою визнані, почали володарювати над нами і пожирати нас. |
|
58
|
58
|
| мh же лю1діе твои2, и5хже нарeклъ є3си2 пeрвенцемъ є3динор0днымъ возлю1бленнымъ твои1мъ, прeдани є3смы2 въ рyки и4хъ: | Ми ж, народ Твій, який Ти назвав Твоїм первістком, єдинородним, улюбленим Твоїм, віддані у руки їх. |
|
59
|
59
|
| и3 ѓще рaди нaсъ сотворeнъ бhсть вёкъ, вскyю достоsніz не њдержи1мъ съ вёкомъ; док0лэ сі‰ (бyдутъ); | Якщо для нас створений вік цей, то чому не одержуємо ми спадщини з віком? І доки це? |
|
Главa з7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть є3гдA скончaхъ глаг0лати словесA сі‰, п0сланъ є4сть ко мнЁ ѓгGлъ, и4же п0сланъ бЁ ко мнЁ въ прє1жніz н0щы, | Коли я закінчив говорити ці слова, посланий був до мене ангел, який посилався до мене у попередні ночі, |
|
2
|
2
|
| и3 речE ко мнЁ: востaни, є4здро, и3 слhши словесA, ±же пріид0хъ глаг0лати къ тебЁ. | і сказав мені: встань, Ездро, і слухай слова́, які я прийшов говорити тобі. |
|
3
|
3
|
| И# рек0хъ: глаг0ли, г0споди м0й. И# речE ко мнЁ: м0ре постaвлено є4сть въ прострaннэ мёстэ, дабы2 бhло глуб0ко и3 безмёрно, | Я сказав: говори, господарю мій. І він сказав мені: море розташоване у просторому місці, щоб бути глибоким і безмірним; |
|
4
|
4
|
| бyдетъ же є3мY вх0дъ въ тёснэ мёстэ постaвленъ, дабы2 под0бно рэкaмъ бhло: | але вхід у нього знаходиться у вузькому місці, так що подібний до рік. |
|
5
|
5
|
| кт0 бо хотsй восх0щетъ вни1ти въ м0ре и3 ви1дэти є5, и3ли2 госп0дствовати и4мъ, ѓще не пр0йдетъ тэсноты2, въ широтY кaкw пріити2 м0жетъ; | Хто побажав би ввійти у море і бачити його, або володарювати над ним, той, якщо не пройде вузьке, як може дійти до широти? |
|
6
|
6
|
| и3 пaки и4но: грaдъ с0зданъ є4сть и3 постaвленъ на мёстэ полев0мъ, є4сть же и3сп0лненъ всёми благи1ми: | Або інша подоба: місто побудоване і розташоване на рівнині, й наповнене усіма благами; |
|
7
|
7
|
| вх0дъ є3гw2 тёсенъ и3 въ стремни1нэ постaвленъ, дабы2 њдеснyю џгнь бhлъ, њшyюю же водA глубокA: | але вхід у нього тісний і розташований на крутизні так, що праворуч вогонь, а ліворуч глибока вода. |
|
8
|
8
|
| стезs же є4сть є3ди1на т0кмw междY и4ма проложенA, си1рэчь междY nгнeмъ и3 вод0ю, є3ди1ну т0кмw ступeнь человёчу могyщаz вмэсти1ти: | Між ними, тобто між вогнем і водою, лежить лише одна стежка, на якій може поміститися не більше, як тільки ступня людини. |
|
9
|
9
|
| є3гдA ќбw дaстсz грaдъ сeй человёку въ достоsніе, ѓще не пр0йдетъ когдA предположeннагw бёдства, кaкw пріи1метъ достоsніе своE; | Якщо місто це буде дане у спадщину людині, то як вона одержить свою спадщину, якщо ніколи не перейде небезпеки, що лежить на шляху? |
|
10
|
10
|
| И# рек0хъ: тaкw, гDи. И# речE ко мнЁ: тaкw є4сть и3 ї}лева чaсть: | Я сказав: так, Господи. І Він сказав мені: така і доля Ізраїля. |
|
11
|
11
|
| и4хъ бо рaди сотвори1хъ вёкъ, и3 є3гдA преступи1лъ є4сть ґдaмъ законоположє1ніz мо‰, суждeно бhсть є4же сотворeно є4сть: | Для них Я створив вік; але коли Адам порушив Мої постанови, визначено було бути тому, що зроблено. |
|
12
|
12
|
| и3 сотвори1шасz вх0ди сегw2 вёка тёсни и3 болёзненни и3 трyдни, мaли же и3 лукaви, и3 бёдствъ п0лни и3 труд0мъ вели1кимъ ўтверждeнни, | І зробилися входи віку цього тісними, хворобливими, стомливими, також вузькими, лукавими, сповненими бід і які потребують великої праці. |
|
13
|
13
|
| и4бо б0лшагw вёка вх0ди прострaнни и3 без8wпaсни и3 творsщіи безсмeртный пл0дъ: | А входи майбутнього віку просторі, безпечні, і приносять плід безсмертя. |
|
14
|
14
|
| ѓще ќбw входsщіи не вни1дутъ, и5же живyтъ, въ тBснаz и3 сyєтнаz сі‰, не возм0гутъ пріsти, ±же сyть ўготHвана: | Отже, якщо ті, що входять, які живуть, не ввійдуть у це тісне і злигоднє, вони не можуть одержати те, що уготоване. |
|
15
|
15
|
| нн7э ќбw вскyю ты2 смущaешисz, є3гдA є3си2 тлёненъ, и3 что2 мzтeшисz ты2, є3гдA є3си2 смeртенъ; | Навіщо ж засмучуєшся, коли ти тлінний, і чого бентежишся, коли смертний? |
|
16
|
16
|
| и3 вскyю не пріsлъ є3си2 въ сeрдцы твоeмъ, є4же є4сть бyдущее, но є4же настоsщее; | Навіщо прийняв ти у серці твоєму того, що майбутнє, а прийняв те, що у теперішньому? |
|
17
|
17
|
| Tвэщaхъ и3 рёхъ: вLко гDи! сE, ўстр0илъ є3си2 зак0номъ твои1мъ, ћкw прaведніи наслёдzтъ сі‰, нечести1віи же поги1бнутъ: | Я відповів і сказав: Владико Господи! ось, Ти визначив законом Твоїм, що праведники успадкують це, а грішники загинуть. |
|
18
|
18
|
| прaведніи же понесyтъ тэснотY надёющесz прострaнныхъ: и5же бо нечести1вw сотвори1ша, и3 тэснотY пострадaвше прострaнныхъ не ќзрzтъ. | Праведники потерплять тісноту, сподіваючись на просторе, а ті, що нечестиво жили, хоч потерпіли тісноту, не побачать просторого. |
|
19
|
19
|
| И# речE ко мнЁ: нёсть судіS пaче бGа, ни разумэвazй пaче вhшнzгw: | І Він сказав мені: немає судді вище за Бога, немає того, хто розуміє більше за Всевишнього. |
|
20
|
20
|
| погибaютъ бо мн0зи настоsщіи, понeже не радsтъ њ предположeннэмъ б9іи зак0нэ: | Гине багато хто у цьому житті, тому що не дбає про запропонований йому закон Божий. |
|
21
|
21
|
| повелэвaz бо повелЁ бGъ приходsщымъ, є3гдA пріид0ша, что2 творsще жи1ви бyдутъ, и3 что2 хранsще казни1ми не бyдутъ: | Бо суворо повелів Бог тим, що приходять, коли вони прийшли, що працюючи, вони будуть живі, і що дотримуючись, не будуть покарані. |
|
22
|
22
|
| тjи бо не сyть ўвэщaни, и3 проти1вишасz є3мY, и3 положи1ша себЁ помышлeніе сyетное, | А вони не послухалися, і стали проти Нього, утвердили у собі помисел суєтний. |
|
23
|
23
|
| и3 предстaвиша себЁ њбхождeніе грэхHвъ, и3 глаг0лаша вhшнему не бhти, и3 путjй є3гw2 не познaша, | Захопилися гріховними оманами, сказали про Всевишнього, що Його нема, не пізнали путів Його, |
|
24
|
24
|
| и3 зак0нъ є3гw2 ўничижи1ша, и3 њбэтwвaніz є3гw2 tверг0ша, и3 въ зак0нэхъ є3гw2 вёры не и3мёша, и3 дёлъ є3гw2 не соверши1ша: | знехтували закон Його, відкинули обітниці Його, не мали віри до обрядових установлень Його, не звершували діл Його. |
|
25
|
25
|
| тогw2 рaди, є4здро, тшє1тнаz тщє1тнымъ и3 пHлнаz пHлнымъ: | І тому, Ездро, пустим порожнє, а повним повне. |
|
26
|
26
|
| сE, врeмz пріи1детъ, и3 бyдетъ, є3гдA пріи1дутъ знaмєніz, ±же предрек0хъ тебЁ, и3 kви1тсz невёста, и3 kвлsющисz покaжетсz, ћже нн7э крhетсz t земли2, | Ось, прийде час, коли прийдуть знамення, які Я передрік тобі, і явиться наречена, і, являючись, покажеться, — приховувана нині землею. |
|
27
|
27
|
| и3 всsкъ, и4же и3збaвленъ є4сть t предрэчeнныхъ ѕлhхъ, т0й ќзритъ ди6внаz мо‰: | І всякий, хто позбавиться раніше перелічених зол, сам побачить чудеса Мої. |
|
28
|
28
|
| tкрhетбосz сн7ъ м0й ї}съ съ тёми, и5же съ ни1мъ сyть, и3 насладsтсz, и5же њстaвлени сyть, въ лётэхъ четhрехъ стёхъ: | Бо відкриється Син Мій Ісус з тими, які з Ним, і ті, що залишилися, будуть насолоджуватися чотириста років. |
|
29
|
29
|
| и3 бyдетъ по лётэхъ си1хъ, и3 ќмретъ сн7ъ м0й хrт0съ, и3 вси2 и5же дыхaніе и4мутъ человёцы, | А після цих років помре Син Мій Христос і всі люди, які мають дихання. |
|
30
|
30
|
| и3 њбрати1тсz вёкъ въ дрeвнее молчaніе днjй сeдмь, ћкоже въ прeжнихъ судёхъ, тaкw ћкw да никто2 њстaнетсz: | І повернеться вік у давнє мовчання на сім днів, подібно до того, як було раніше, так що не залишиться нікого. |
|
31
|
31
|
| и3 бyдетъ по днeхъ седми2, и3 возбyдитсz, и4же не u5 бди1тъ, вёкъ и3 ќмретъ растлённый, | Після ж семи днів постане вік приспаний, і помре ушкоджений. |
|
32
|
32
|
| и3 землS и3здaстъ тёхъ, и5же въ нeй спsтъ, и3 прaхъ, и5же въ нeмъ молчaніемъ њбитaютъ, и3 храни6лища и3здадyтъ вд†нныz и5мъ дyшы: | І віддасть земля тих, які у ній сплять, і прах тих, які мовчазно у ньому живуть, а сховища віддадуть ввірені їм душі. |
|
33
|
33
|
| и3 tкрhетсz вhшній на пrт0лэ судA, и3 пр0йдутъ бэды6, и3 долготерпёніе соберeтсz: | Тоді явиться Всевишній на престолі суду, і пройдуть біди, і закінчиться довготерпіння. |
|
34
|
34
|
| сyдъ же є3ди1нъ пребyдетъ, и4стина стaнетъ, и3 вёра возм0жетъ, | Суд буде один, істина утвердиться, віра зміцниться. |
|
35
|
35
|
| и3 дёло послёдовати бyдетъ, и3 мздA покaжетсz, и3 пр†вды воспрsнутъ, и3 непр†вды не воз8wбладaютъ. | Потім піде діло, відкриється нагорода, постане правда, перестане господарювати неправда. |
|
36
|
36
|
| И# рек0хъ: пeрвый ґвраaмъ њ сод0млzнэхъ моли1лсz, и3 мwmсeй за nтцы2 согрёшшыz въ пустhни, | Я сказав: Авраам перший молився за содомлян; Мойсей — за батьків, які згрішили у пустелі; |
|
37
|
37
|
| и3 и5же по нeмъ за ї}лz во дни6 ґхaза и3 самуи1ла, | Ісус після нього — за Ізраїля у дні Ахана; |
|
38
|
38
|
| давjдъ њ сокрушeніи, и3 соломHнъ за си1хъ, и5же пріид0ша во њсвzщeніе, | Самуїл і Давид — за тих, кого погубляють, Соломон — за тих, які прийшли на освячення; |
|
39
|
39
|
| и3 и3ліA за тёхъ, и5же д0ждь пріsша, и3 за мeртва, да њживeтъ, | Ілля — за тих, які прийняли дощ, і за мерця, щоб він ожив; |
|
40
|
40
|
| и3 є3зекjа за лю1ди во дни6 сеннахирjма, и3 мн0зи за мн0гихъ: | Єзекія — за народ у дні Сеннахирима, і багато хто — за багатьох. |
|
41
|
41
|
| ѓще u5бо нн7э, є3гдA тлённое возрастE, и3 непрaвда ўмн0жена є4сть, и3 моли1шасz прaведніи за нечести1выхъ, вскyю и3 нн7э тaкw не бyдетъ; | Отже, якщо тоді, коли посилилося розтління і примножилася неправда, праведні молилися за неправедних, то чому ж не бути тому і нині? |
|
42
|
42
|
| И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: настоsщій вёкъ не є4сть конeцъ, слaва въ нeмъ чaстаz пребывaетъ: тогw2 рaди моли1шасz за немощнhхъ: | Він відповів мені і сказав: нинішній вік не є кінець; слави у ньому часто не буває, тому молилися за немічних. |
|
43
|
43
|
| дeнь бо сyдный бyдетъ конeцъ врeмене сегw2 и3 начaло врeмене бyдущагw безсмeртіz, въ нeмже мимои1де тлёніе, | День же суду буде кінцем часу цього і початком часу майбутнього безсмертя, коли мине тління, |
|
44
|
44
|
| разруши1сz невоздeржность, tсёчено є4сть невёріе, возрастe же прaвда, возсіS и4стина: | припиниться нестриманість, знищиться невір’я, а зросте правда, засяє істина. |
|
45
|
45
|
| тогдA бо никт0же м0жетъ спасти2 того2, и4же поги1бе, ни потопи1ти того2, и4же побэди2. | Тоді ніхто не зможе ні спасти загиблого, ні погубити того, хто переміг. |
|
46
|
46
|
| И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: сіE є4сть сл0во моE пeрвое и3 послёднее, ћкw лyчше бЁ не дaти земли2 ґдaму, и3ли2 є3гдA ўжE данA бhсть, ўдержaти є3го2, да не согрэши1тъ: | Я відповів і сказав: ось моє слово перше й останнє: краще було не давати землі Адаму, або, коли вже дана, утримати його, щоб не згрішив. |
|
47
|
47
|
| чт0 бо п0льзуетъ человёкwмъ въ настоsщемъ вёцэ жи1ти въ ск0рби, и3 мє1ртвымъ чazти кaзни; | Яка користь людям — у нинішньому віці жити у смутку, а після смерти очікувати покарання? |
|
48
|
48
|
| q, что2 сотвори1лъ є3си2, ґдaме; ѓще бо ты2 согрэши1лъ є3си2, не є3ди1нагw тебє2 сотвори1сz падeніе, но и3 нaше, и5же t тебє2 произыд0хомъ: | О, що зробив ти, Адаме? Коли ти згрішив, то звершилося падіння не тебе тільки одного, але і нас, які від тебе народжуємося. |
|
49
|
49
|
| чт0 бо п0льзуетъ нaмъ, ѓще њбэщaно є4сть нaмъ безсмeртное врeмz, мh же смє1ртнаz дэлA содёлахомъ; | Яка користь нам, якщо нам обіцяно безсмертний час, а ми чинили смертні діла? |
|
50
|
50
|
| и3 ћкw предрэчeнно є4сть нaмъ вёчное ўповaніе, мh же стропти1віи сyетни сотвори1хомсz; | Нам передвіщена вічна надія, а ми, непотребні, зробилися суєтними. |
|
51
|
51
|
| и3 ћкw tложє1на сyть нaмъ жили6ща здрaвіz и3 пок0z, мh же лукaвw жи1ли є3смы2; | Нам уготовані оселі здоров’я і спокою, а ми жили зле; |
|
52
|
52
|
| и3 ћкw пред8угот0вана є4сть слaва вhшнzгw защити1ти тёхъ, и5же п0здэ пожи1ша, мh же по стр0пwтнымъ путє1мъ ходи1хомъ; | уготована слава Всевишнього, щоб покрити тих, які жили лагідно, а ми ходили путями злими. |
|
53
|
53
|
| и3 ћкw покaзанъ бyдетъ рaй, є3гHже пл0дъ нерастлёнъ пребывaетъ, въ нeмже є4сть пок0й и3 врачбA, | Показаний буде рай, плід якого перебуває нетлінним і в якому спокій і зцілення; |
|
54
|
54
|
| мh же не вни1демъ, въ неблагодaрныхъ бо мёстэхъ пожи1хомъ; | але ми не увійдемо в нього, тому що оберталися у місцях неплідних. |
|
55
|
55
|
| и3 ћкw пaче ѕвёздъ возблистaютъ ли1ца тёхъ, и5же воздержaніе и3мёzху, н†ша же ли1ца пaче тмы2 чє1рна; | Світліше за зірки засяють лиця тих, які мали стриманість, а наші лиця — чорніші за пітьму. |
|
56
|
56
|
| и4бо не помышлsхомъ живyще, є3гдA беззак0ніе твори1хомъ, ћкw и4мамы по смeрти терпёти. | Ми не помишляли у житті, коли чинили беззаконня, що після смерти будемо страждати. |
|
57
|
57
|
| И# tвэщA и3 речE: сіE є4сть помышлeніе п0двига, и4мже подвизaтисz бyдетъ на земли2 рождeнный человёкъ, | Він відповів і сказав: це — помисел про боротьбу, яку повинна вести на землі народжена людина, |
|
58
|
58
|
| да ѓще побэждeнъ бyдетъ, претерпи1тъ є4же рeклъ є3си2, ѓще же побэди1тъ, воспріи1метъ є4же гlю: | щоб, якщо буде переможена, потерпіти те, про що ти сказав, а якщо переможе, одержати те, про що Я говорю. |
|
59
|
59
|
| понeже сeй є4сть жив0тъ, њ нeмже мwmсeй речE, є3гдA живsше, къ лю1демъ, глаг0лz: и3збери2 себЁ жив0тъ, да живeши: | Це те життя, про яке сказав Мойсей, коли жив, до народу, говорячи: «обери собі життя, щоб жити». |
|
60
|
60
|
| не вёроваша же є3мY, но ни п0слэ є3гw2 прbр0кwмъ, нижE мнЁ, и4же гlалъ є4смь и5мъ, | Але вони не повірили йому, ні пророкам після нього, ні Мені, що говорив до них, |
|
61
|
61
|
| ћкw не былa бы ск0рбь въ погублeніе и4хъ, ћкоже бyдетъ рaдость тBмъ, и5мже ўсовётовано є4сть спcніе. | що не буде скорботи за погибель їх, як буде радість за тих, яким уготовано спасіння. |
|
62
|
62
|
| И# tвэшaхъ и3 рек0хъ: вёмъ, гDи, ћкw назвaнъ є4сть вhшній млcрдъ, понeже поми1луетъ тёхъ, и5же не u5 въ вёкъ пріид0ша, | Я відповів і сказав: знаю, Господи, що Всевишній називається милосердим, тому що помилує тих, які ще не прийшли у світ, |
|
63
|
63
|
| и3 ћкw ми1луетъ тёхъ, и5же житіE творsтъ по зак0ну є3гw2, | і милує тих, які проводять життя у законі Його. |
|
64
|
64
|
| и3 долготерпэли1въ є4сть, ћкw долготерпи1тъ си6мъ, и5же согрэши1ша, ћкw своемY творeнію, | Він довготерпеливий, бо виявляє довготерпіння до тих, що згрішили, як до Свого творіння. |
|
65
|
65
|
| и3 щeдръ є4сть дaтель, ћкw даsти х0щетъ по трeбованіємъ, | Він щедрий, бо готовий давати за потребою, |
|
66
|
66
|
| и3 многомлcрдъ, понeже ўмножaетъ млcрдіе тBмъ, и5же и3 настоsщіи сyть, и3 и5же минyша, и3 и5же бyдутъ: | і многомилостивий, бо примножує милості Свої до тих, що живуть нині, і до тих, що жили, і до тих, що будуть жити. |
|
67
|
67
|
| ѓще бо не ўмн0житъ млcрдіz своегw2, не њживeтъ вёкъ съ тёми, и5же наслёдzтъ въ нeмъ, и3 дaрствуетъ: | Бо, якби не примножував Він Своїх милостей, то не міг би вік продовжувати жити з тими, які живуть у ньому. |
|
68
|
68
|
| понeже ѓще бы не дaрствовалъ t бlгости своеS, да њблегчaтсz сjи, и5же беззак0ніе сотвори1ша t свои1хъ беззак0ній, то не возмоглa бы десzтотhсzщнаz чaсть живA бhти человёкwвъ: | Він подає дари; бо якби не дарував з благости Своєї, щоб полегшити тим, що зробили нечестя своїми беззаконнями, то не могла б залишатися у живих десятитисячна частина людей. |
|
69
|
69
|
| и3 судіS, ѓще бы не прости1лъ w4нымъ, и5же и3зцэлeни сyть сл0вомъ є3гw2, и3 потреби1лъ бы мн0жество рaспрей, | Він суддя, і якби не прощав тих, які створені словом Його, і не знищив безлічі злочинів, |
|
70
|
70
|
| не бы2 њстaлисz бhша въ безчи1сленнэмъ мн0жествэ, рaзвэ мaли ѕэлw2. | можливо, з незліченної кількости залишився б тільки дуже мало хто. |
|
Главa }
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: сeй вёкъ сотвори1лъ вhшній мн0гихъ рaди, бyдущій же рaди мaлыхъ: | Він відповів мені і сказав: цей вік Всевишній створив для багатьох, а майбутній для небагатьох. |
|
2
|
2
|
| рекy же тебЁ ўподоблeніе, є4здро: кaкw же вопроси1ши земли2, и3 речeтъ ти2, ћкw дaстъ земли2 мн0гw б0лши, t неsже бyдетъ скудeльное, мaлw же прaха, toнyдуже злaто бывaетъ: тaкw и3 дэsніе настоsщагw вёка: | Скажу тобі, Ездро, подобу. Як коли запитаєш землю, вона скаже тобі, що дає дуже багато речовини, з якої робляться глиняні речі, а не багато пороху, з якого буває золото, так і діла нинішнього віку. |
|
3
|
3
|
| мн0зи ќбw сотворeни сyть, не мн0зи же спасyтсz. | Багато хто створений, але небагато спасеться. |
|
4
|
4
|
| И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: душE моS! пожри2 ќбw разумёніе и3 поглоти2 мyдрость, | Я відповів і сказав: душе́! пожери сенс і поглинь мудрість. |
|
5
|
5
|
| понeже њбэщaла є3си2 слyшати, и3 прbр0чествовати хотsщи, не бо2 дано2 є4сть тебЁ врeмz, рaзвэ т0кмw жи1ти: | Бо ти обіцяла слухати, і побажала пророкувати, а тобі дано час тільки, щоб жити. |
|
6
|
6
|
| q, гDи! ѓще не попyстиши рабY твоемY, да пом0лимсz пред8 тоб0ю, и3 дaси нaмъ сёмz въ сeрдце и3 чyвству њчищeніе, toнyдуже пл0дъ бhлъ бы, гдЁ жи1ти возм0жетъ всsкъ растлённый, и4же носи1ти бyдетъ мёсто человёка; | О, Господи! невже Ти не дозволиш рабу Твоєму, щоб ми молилися перед Тобою про дарування серцю нашому сімені й розуму обробляти, щоб народився плід, яким міг би жити всякий розтлінний, хто буде носити ім’я людини? |
|
7
|
7
|
| є3ди1нъ бо є3си2, и3 є3ди1но сотворeніе мы2 є3смы2 рукY твоє1ю, ћкоже гlалъ є3си2: | Ти єдиний, і ми єдине творіння рук Твоїх, як сказав Ти. |
|
8
|
8
|
| и3 кaкw нн7э въ ложеснaхъ создано2 є4сть тёло, и3 подаeши состaвы; содержи1тсz во nгни2 и3 въ водЁ твоE творeніе, и3 дeвzть мцcъ терпи1тъ твоE создaніе твою2 твaрь, ћже въ нeмъ созданA є4сть: | І як же нині в утробі материнській утворюється тіло, і Ти даєш члени, як зберігається Твоє творіння у вогні й воді, і як дев’ять місяців терпить у собі Твоє ж створіння Твою твар, яка у ньому створена? |
|
9
|
9
|
| сaмое же є4же храни1тъ, и3 є4же храни1тсz, nбоS сохранsтсz: сохранє1наz же нёкогда пaки и3здаю1тъ ложеснA, ±же въ ни1хъ раст0ша: | І те, що зберігає, і те, що зберігається, і те й інше зберігаються, й утроба матері у свій час віддає те збережене, що у ній виросло. |
|
10
|
10
|
| повелёлъ бо є3си2 t сaмыхъ члeнwвъ, си1рэчь t сосцє1въ и3здаsти млеко2 плодY сосцє1въ, | Ти повелів із самих членів, тобто із сосків, давати молоко, плід сосків, |
|
11
|
11
|
| да питaетсz то2, є4же создано2 є4сть, дaже до врeмене нёкоегw, и3 пот0мъ ўпрaвиши є3го2 твоемY млcрдію: | нехай годується створене до деякого часу, а після передаси його Твоєму милосердю. |
|
12
|
12
|
| воспитaлъ є3си2 є3го2 твоeю прaвдою и3 научи1лъ є3си2 є3го2 зак0ну твоемY и3 наказaлъ є3си2 є3го2 твои1мъ рaзумомъ, | Ти виховав його Твоєю правдою, навчив його Твого закону, настановив його Твоїм розумом, |
|
13
|
13
|
| и3 ўмертви1ши є3го2 ћкоже твоE сотворeніе, и3 пaки њживи1ши є3го2, ћкоже дёло твоE: | і умертвиш його, як Твоє творіння, і знову оживиш, як Твоє діло. |
|
14
|
14
|
| ѓще u5бо погуби1ши є3го2, и4же толи1кими труды6 создaнъ є4сть, твои1мъ повелёніемъ ўд0бно є4сть ўстр0ити, да и3 то2, є4же творsшесz, сохрани1тсz: | Якщо Ти погубиш створене з таким піклуванням, то повелінню Твоєму легко влаштувати, щоб і зберігалося те, що було створено. |
|
15
|
15
|
| и3 нн7э, гDи, возглаг0лю: њ всsцэмъ человёцэ ты2 пaче вёси, и3 њ лю1дехъ твои1хъ, њ ни1хже болёзную, | І нині, Господи, я скажу: про всяку людину Ти більше знаєш; але скажу про народ Твій, за який уболіваю, |
|
16
|
16
|
| и3 њ наслёдіи твоeмъ, є3гHже рaди ѓзъ рыдaю, и3 рaди ї}лz, њ нeмже ск0рбенъ є4смь, и3 їaкwва рaди, њ нeмже ѓзъ болёзную: | про спадщину Твою, за яку проливаю сльози, про Ізраїля, за якого болію серцем, про Якова, про якого тужу. |
|
17
|
17
|
| сегw2 рaди начнY моли1тисz пред8 тоб0ю за мS и3 за ни1хъ, ћкw ви1жду падeніе нaше, и5же њбитaемъ на земли2: | Почну молитися перед Тобою за себе і за них, бо бачу гріхопадіння нас, які живуть на землі. |
|
18
|
18
|
| но слhшахъ ск0рость сyдіи2, и4же пріи1детъ, | Але я чув, що скоро прийде Суддя. |
|
19
|
19
|
| сегw2 рaди ўслhши глaсъ м0й и3 разумёй сл0во моE, и3 возглаг0лю пред8 тоб0ю. Начaло словeсъ є4здриныхъ, прeжде нeже взsтъ бhсть. | Тому почуй мій голос, прислухайся до слів моїх, і я буду говорити перед Тобою. [Початок слів Ездри, перш ніж він був узятий.] |
|
20
|
20
|
| И# рёхъ: гDи, и4же њбитaеши во вёкъ, є3гHже џчи вознесє1нны на вы6шнzz и3 на воздyсэ, | Я сказав: Господи, що живеш вічно, Якого очі звернені на піднесене і небесне, |
|
21
|
21
|
| и3 є3гHже пrт0лъ безцённый є4сть и3 слaва непостижи1ма, є3мyже предстоsтъ вHи ѓгGлстіи съ трeпетомъ, и4хже сохранeніе въ вётрэ и3 nгни2 њбращaетсz, є3гHже сл0во и4стинно и3 гlг0лы вёчніи, | Якого престіл неоціненний і слава незбагненна, Якому з трепетом предстоять воїнства ангелів, що служать у вітрі і вогні, Якого слово істинне і глаголи непорушні, |
|
22
|
22
|
| є3гHже повелёніе крёпко и3 разсмотрeніе стрaшно, є3гHже зрaкъ и3зсушaетъ бє1здны и3 гнёвъ растаzвaти твори1тъ г0ры и3 и4стина свидётелствуетъ: | повеління сильне і правління страшне, Якого погляд висушує безодні, гнів розплавляє гори й істина перебуває повік! |
|
23
|
23
|
| ўслhши моли1тву рабA твоегw2 и3 во ўшесA пріими2 молeніе творeніz твоегw2: | Почуй молитву раба Твого, і послухай моління створіння Твого. |
|
24
|
24
|
| є3гдa бо живY, глаг0лати бyду, и3 є3гдA разумёю, tвэщaти бyду: не смотри2 на людjй твои1хъ грэхи2, но и5же тебЁ во и4стинэ слyжатъ, | Доки живу, буду говорити, і доки розумію, буду відповідати. Не дивися на гріхи народу Твого, але на тих, які Тобі в істині служать; |
|
25
|
25
|
| ни внемли2 нечєсти1вымъ kзhкwвъ начинaніємъ, но и5же тво‰ свидBніz со болёзнію сохрани1ша, | не звертай уваги на нечестиві діла язичників, але на тих, які завіти Твої зберегли серед бід; |
|
26
|
26
|
| ни помhсли и5же пред8 тоб0ю лжи1вw пожи1ша, но помzни2 си1хъ, и5же по в0ли твоeй стрaхъ познaша, | не помишляй про тих, які перед Тобою неправдиво чинили, але пом’яни тих, які, з волі Твоєї, пізнали страх; |
|
27
|
27
|
| нижE хощи2 погуби1ти, и5же скHтскіz њбы6чаи и3мёша, но воззри2 на тёхъ, и5же зак0ну твоемY ћснw ўчи1ша, | не погубляй тих, які жили, як тварини, але споглянь на тих, які ясно навчали закону Твого; |
|
28
|
28
|
| ни прогнёвайсz на ни1хъ, и5же ѕвэрeй г0рши њсуждeни сyть, | не прогнівайся на тих, які визнані гіршими за звірів; |
|
29
|
29
|
| но возлюби2 си1хъ, и5же всегдA на прaвду твою2 надёютсz и3 слaву: | але полюби тих, які завжди надіються на правду Твою і славу. |
|
30
|
30
|
| ћкw мы2 и3 nтцы2 нaши таковhми болёзньми и3счезaемъ, | Бо ми і батьки наші на такі хвороби страждаємо; |
|
31
|
31
|
| тh же рaди нaсъ грёшныхъ млcрдъ наречeшисz: | а Ти, заради нас — грішних, назвешся милосердим. |
|
32
|
32
|
| ѓще бо пожелaеши, да нaсъ поми1луеши, тогдA млcрдъ наречeшисz, не и3мёющымъ нaмъ дёлъ прaвды: | Якщо Ти побажаєш помилувати нас, то назвешся милосердим, тому що ми не маємо діл правди. |
|
33
|
33
|
| прaведніи бо, и4хже сyть дэлA мнHга предстaвлєнна, t свои1хъ дёлъ пріи1мутъ мздY: | Праведники ж, у яких багато діл придбано, за власні діла одержать винагороду. |
|
34
|
34
|
| чт0 бо є4сть человёкъ, да на него2 прогнёваешисz; и3ли2 р0дъ растлёнъ, да тaкw њгорчeнъ бyдеши на него2; | Що́ є людина, щоб Ти гнівався на неї, і рід розтлінний, щоб Ти стільки засмучувався ним? |
|
35
|
35
|
| вои1стинну бо никт0же t рождeнныхъ є4сть, и4же бы нечести1вw не сотвори1лъ, и3 t и3сповёдающихсz, и4же бы не согрэши1лъ: | Воістину, немає нікого з народжених, хто не вчинив би нечестиво, і з тих, які сповідують Тебе, немає нікого, хто не згрішив би. |
|
36
|
36
|
| въ т0мъ бо возвэсти1тсz прaвда твоS и3 бlгость твоS, гDи, є3гдA млcрдъ бyдеши и5мъ, и5же не и3мёютъ существA благи1хъ дёлъ. | У тім-то і звіститься правда Твоя і благість Твоя, Господи, коли помилуєш тих, які не мають сутности добрих діл. |
|
37
|
37
|
| И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: прaвw глаг0лалъ є3си2 нBкаz, и3 по словесє1мъ твои6мъ тaкw и3 бyдетъ: | Він відповів мені і сказав: справедливо ти сказав дещо, і за словами твоїми так і буде. |
|
38
|
38
|
| понeже не и4стиннw помhшлю на здaніе си1хъ, и5же согрэши1ша прeжде смeрти, прeжде судA, прeжде погублeніz, | Бо істинно не помишляю Я про діла тих створінь, які згрішили, раніше смерти, раніше суду, раніше загибелі; |
|
39
|
39
|
| но ўслаждyсz над8 прaведныхъ творeніемъ и3 помzнY пришeлствіе и3 спасeніе и3 мзды2 воспріsтіе: | але насолоджуюся подвигами праведних, і згадую, як вони подорожували, як спасалися і намагалися заслужити нагороду. |
|
40
|
40
|
| ћкоже ќбw гlалъ є4смь, тaкw и3 є4сть: | Як сказав Я, так і є. |
|
41
|
41
|
| ћкоже бо земледёлецъ сёетъ на земли2 сёмена мнHга и3 саждeніz мн0жество сади1тъ, но не во врeмz вс‰, ±же сBzна сyть, спасyтсz, но ни вс‰, ±же сажєнA сyть, вкоренsтсz: тaкw и3 и5же въ вёцэ насёzни сyть, не вси2 спасyтсz. | Як хлібороб сіє на землі багато насіння і садить багато рослин, але не все посіяне збережеться з часом, і не все посаджене укоріниться, так і ті, які посіяні у віці цьому, не усі спасуться. |
|
42
|
42
|
| И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: ѓще њбрэт0хъ благодaть, возглаг0лю: | Я відповів і сказав: якщо я знайшов благодать, то буду говорити. |
|
43
|
43
|
| ћкоже сёмz земледёлца ѓще не взhдетъ, и3ли2 не пріи1метъ дождS твоегw2 во врeмz, и3ли2 ѓще растлёно бyдетъ ўмножeніемъ дождS: | Як насіння хлібороба, якщо не зійде, або не прийме вчасно дощу Твого, або пошкодиться від надміру дощів, гине: |
|
44
|
44
|
| тaкw погибaетъ под0бнэ и3 человёкъ, и4же рукaма твои1ма создaнъ бhсть, и3 ты2 є3мY w4бразъ и3меновaлсz є3си2: понeже под0бенъ є3си2 є3мY, є3гHже рaди вс‰ создaлъ є3си2 и3 ўпод0билъ є3си2 сёмени земледёлцеву: | так і людина, створена руками Твоїми, — і Ти називаєшся її первообразом, тому що Ти подібний до неї, для якої створив усе і яку Ти уподібнив до насіння хлібороба. |
|
45
|
45
|
| не прогнёвайсz на нaсъ, но прости2 лю1демъ твои6мъ и3 поми1луй наслёдіе твоE, тh же творeніе твоE ми1луеши. | Не гнівайся на нас, але пощади народ Твій і помилуй спадщину Твою, — а Ти милосердий до створіння Твого. |
|
46
|
46
|
| И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: ±же сyть насто‰щаz, настоsщымъ, и3 ±же б{дущаz, бyдущымъ: | Він відповів мені і сказав: теперішнє теперішнім і майбутнє майбутнім. |
|
47
|
47
|
| мн0гw бо тебЁ њстaнетъ, да м0жеши возлюби1ти моE сотворeніе пaче менє2, тебё же чaстw и3 самомY приближaхсz, къ непрaвєднымъ же никогдA: | Багато чого не вистачає тобі, щоб ти міг полюбити створіння Моє більше за Мене, хоч Я часто наближався до тебе самого, а до неправедних ніколи. |
|
48
|
48
|
| но и3 въ сeмъ ди1венъ є3си2 пред8 вhшнимъ, | Але й у тім дивний ти перед Всевишнім, |
|
49
|
49
|
| ћкw смири1лсz є3си2 ћкоже подобaетъ тебЁ, и3 не суди1лъ є3си2 тебE, да междY прaведными мн0гw слaвишисz: | що смирив себе, як пристойно тобі, і не судив про себе так, щоб багато славитися між праведними. |
|
50
|
50
|
| тогw2 рaди бэды6 мнHги и3 нищєты2 сотворsтсz тBмъ, и5же њбитaютъ вёкъ на послёдокъ, понeже во мн0зэй гордhни ходи1ша: | Многі і гіркі біди спіткають тих, які населяють вік, останнім часом, тому що вони ходили у великій гордині. |
|
51
|
51
|
| тh же њ тебЁ разумёй и3 њ под0бныхъ тебЁ взыскyй слaву: | А ти дбай про себе, і подібним до тебе шукай слави; |
|
52
|
52
|
| вaмъ бо tвeрстъ є4сть рaй, насаждeно є4сть дрeво жи1зни, пред8угот0вано є4сть бyдушее врeмz, гот0во є4сть и3з8oби1ліе, создaнъ є4сть грaдъ, и3скушeнъ є4сть пок0й, совершeнна є4сть благостhнz и3 совершeнна премyдрость: | бо вам відкритий рай, насаджене дерево життя, призначений майбутній час, готовий достаток, побудоване місто, приготований спокій, довершена благість і довершена премудрість. |
|
53
|
53
|
| к0рень ѕлA знaменанъ є4сть t вaсъ, нeмощь и3 м0ліе t вaсъ скрhто є4сть, и3 во ѓдъ бэжи1тъ растлёніе въ забвeніи: | Корінь зла запечатаний від вас, неміч і тління сховані від вас, і розтління біжить у пекло в забуття. |
|
54
|
54
|
| преид0ша бwлёзни, и3 kвлeно є4сть на конeцъ сокр0вище безсмeртіz: | Минули хвороби, і наприкінці показався скарб безсмертя. |
|
55
|
55
|
| не прилагaй u5бо и3спhтовати њ мн0жествэ погибaющихъ, | Не намагайся більше дізнатися про безліч загиблих. |
|
56
|
56
|
| и4бо и3 тjи, пріeмлюще своб0ду, ўничижи1ша вhшнzго, и3 зак0нъ є3гw2 презрёша, и3 пути6 є3гw2 њстaвиша, | Бо вони, одержавши свободу, знехтували Всевишнього, зневажили закон Його і залишили путі Його, |
|
57
|
57
|
| є3щe же и3 прaведныхъ є3гw2 попрaша, | а ще і праведних Його потоптали, |
|
58
|
58
|
| и3 рек0ша въ сeрдцы своeмъ: нёсть бGа, ѓще и3 вёдzху, ћкw ўмирaютъ: | і говорили у серці своєму: «немає Бога», хоч і знали, що вони смертні. |
|
59
|
59
|
| ћкоже бо вaсъ пріи1мутъ ±же предрэчє1нна сyть, тaкw тёхъ жaжда и3 мучє1ніz, ±же ўготHвана сyть: и4бо не хотsше человёка погуби1ти, | Як на вас очікує те, про що сказано раніше, так і їх — спрага і муки, які приготовані. Бог не хотів погубити людину, |
|
60
|
60
|
| но и3 тjи, и5же сотворeни сyть, њскверни1ша и4мz тогw2, и4же сотвори2 и5хъ, и3 неблагодaрни бhша томY, и4же ўгот0валъ и5мъ жив0тъ: | але самі створені знеславили ім’я Того, Хто створив їх, і були невдячними до Того, Хто наперед уготував їм життя. |
|
61
|
61
|
| сегw2 рaди сyдъ м0й нн7э приближaетсz, | Тому суд Мій нині наближається, — |
|
62
|
62
|
| ±же не всBмъ показaхъ, т0кмw тебЁ и3 тебЁ подHбнымъ не мнHгимъ. И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: | про що Я не всім відкрив, а тільки тобі і небагатьом, до тебе подібним. Я відповів і сказав: |
|
63
|
63
|
| се, нн7э, гDи, показaлъ є3си2 мнЁ мн0жество знaменій, ±же начнeши твори1ти въ послёдній чaсъ, но не показaлъ є3си2 мнЁ, въ к0е врeмz. | ось нині, Господи, Ти показав мені безліч знамень, які Ти почнеш творити при кончині, але не показав, у який час. |
|
Главa f7
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| И# tвэща ко2 мнЁ и3 речE: мёрzщь мёри врeмz въ себЁ самёмъ: и3 бyдетъ, повнегдA ўви1диши, є3гдA прeйдетъ чaсть нёкотораz знaменій, ±же предрэчє1на сyть, | Він відповів мені і сказав: вимірюючи, вимірюй час у собі самому, і коли побачиш, що пройшла деяка частина знамень, раніше вказаних, |
|
2
|
2
|
| тогдA ўразумёеши, ћкw то2 сaмое є4сть врeмz, въ нeже начнeтъ вhшній посэщaти вёкъ, и4же t негw2 сотворeнъ бhсть: | тоді зрозумієш, що це і є той час, в який почне Всевишній відвідувати вік, Ним створений. |
|
3
|
3
|
| и4 є3гдA ќзритсz въ вёцэ зыбaніе мёстъ и3 людjй смущeніе, | Коли виявиться у віці коливання місць, сум’яття народів, |
|
4
|
4
|
| тогдA ўразумёеши, ћкw њ си1хъ гlаше вhшній t днjй, и5же бhша пред8 тоб0ю t начaла: | тоді зрозумієш, що про це говорив Всевишній від днів, що були раніше за тебе, від початку. |
|
5
|
5
|
| ћкоже бо всE, є4же сотворeно є4сть въ вёцэ, начaло и4мать, тaкw и3 скончaніе, и3 скончaніе є4сть kвлeно: | Як усе, створене у віці, має початок, так само і кінець, і закінчення буває явно: |
|
6
|
6
|
| тaкw и3 вhшнzгw временA нач†ла и3мёютъ kвлє1нна въ чудесёхъ и3 си1лахъ, и3 сконч†ніz въ дэsніи и3 знaменіихъ: | так і часи Всевишнього мають початки, які відкриваються чудесами і силами, і закінчення, які виявляються діями і знаменнями. |
|
7
|
7
|
| и3 бyдетъ, всsкъ и4же спасeтсz и3 и4же возм0жетъ и3збэжaти дэлaми свои1ми и3 вёрою, є4юже вёровасте, | Усякий, хто спасеться і зможе ділами своїми і вірою, якою віруєте, уникнути раніше провіщених бід, |
|
8
|
8
|
| њстaнетсz t предрэчeнныхъ бёдъ и3 ќзритъ спcніе моE на земли2 моeй и3 въ предёлэхъ мои1хъ, ћкw њс™и1хъ менE t вёка: | залишиться, і побачить спасіння Моє на землі Моїй і в межах Моїх, які Я освятив Собі від віку. |
|
9
|
9
|
| и3 тогдA ўмилsтсz, и5же нн7э tступи1ша t путjй мои1хъ, и3 въ мучeніихъ пребyдутъ тjи, и5же tверг0ша | въ през0рствэ: | Тоді пошкодують ті, що відступили нині від шляхів Моїх, і ті, що відкинули їх із презирством, будуть перебувати у муках. |
|
10
|
10
|
| и5же бо не познaша мS, живyще благодэ‰ніz получи1вше, | Ті, які не пізнали Мене, одержуючи за життя благодіяння, |
|
11
|
11
|
| и3 и5же возненави1дэша зак0нъ м0й, є3гдA є3щE бsху и3мёюще своб0ду и3 є3гдA є3щE бsше и5мъ tвeрсто покаsніz мёсто, не ўразумёша, но ўничижи1ша, | і погребували законом Моїм, не зрозуміли його, але знехтували, коли ще мали свободу і коли ще відкрито було їм місце для покаяння, |
|
12
|
12
|
| си6мъ подобaетъ по смeрти въ мучeніи познaти: | ті пізнають Мене після смерти у муках. |
|
13
|
13
|
| ты2 u5бо ктомY не бyди любопhтливъ, кaкw нечести1віи мyчитисz бyдутъ, но и3спытyй, кaкw прaведніи спасyтсz, и3 и4хже вёкъ, и3 рaди кот0рыхъ вёкъ, и3 когдA. | Ти не цікався більше, як нечестиві будуть мучитися, але досліджуй, як спасуться праведні, яким належить вік і заради яких вік, і коли. |
|
14
|
14
|
| И# tвэщaхъ и3 рек0хъ: | Я відповів і сказав: |
|
15
|
15
|
| дрeвле глаг0лахъ и3 нн7э глаг0лю и3 п0слэ возглаг0лю, ћкw мн0жае сyть, и5же поги1бнутъ, нeжели и5же спасyтсz, ћкоже ўмножaютсz вHлны над8 кaплю. | я раніше говорив, і тепер говорю, і потім буду говорити, що більше тих, які загинуть, ніж тих, які спасуться, як хвиля більша за краплю. |
|
16
|
16
|
| И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: | Він відповів мені і сказав: |
|
17
|
17
|
| каковA ни1ва, такwвA и3 сёмена, и3 какwвы2 цвёти, такwвы2 и3 пестрwты2, и3 как0въ дёлатель, таково2 и3 дёло, как0въ земледёлецъ, таково2 и3 земледёлство, понeже врeмz бsше вёка: | яка нива, таке і насіння; які квіти, такі і кольори; який діяч, таке і діло; який хлібороб, такий і обробіток; бо то був час віку. |
|
18
|
18
|
| и3 нн7э є3гдA бhхъ ўготовлsющь тBмъ, и5же нн7э сyть, прeжде нeже бhсть вёкъ, въ нeмже бы њбитaли: и3 никт0же проти1ву речE мнЁ: | Коли Я уготовляв вік, перше ніж він був, для перебування тих, які живуть нині у ньому, ніхто Мені не суперечив. |
|
19
|
19
|
| тогдa бо всsкъ, и3 нн7э творeцъ въ мjрэ сeмъ ўгот0ваннэмъ, и3 въ жaтвэ неwскудэвaющей, и3 въ зак0нэ неизслёдимэмъ растлёни сyть нр†вы свои1ми: | А нині, коли вік цей був створений, норови створених пошкодилися при жнивах, які не зменшуються, при недослідимому законі. |
|
20
|
20
|
| и3 разсмотри1хъ вёкъ, и3 сE, бsше бэдA рaди помышлeній, ±же въ нeмъ пріид0ша: | І розглянув Я вік, і ось, виявилася небезпека від задумів, які з’явилися у ньому. |
|
21
|
21
|
| и3 ви1дэхъ, и3 прости1хъ є3мY ѕэлw2, и3 сохрани1хъ мнЁ ћгоду t гр0зда и3 саждeніе t колёна мн0га: | Я побачив і пощадив його, і зберіг для Себе одну ягоду з виноградного грона й одне насадження з безлічі. |
|
22
|
22
|
| да поги1бнетъ u5бо мн0жество, є4же без8 вины2 рождeно є4сть, и3 да сохрани1тсz ћгодица моS и3 насаждeніе моE, є4же вели1кимъ труд0мъ соверши1хъ: | Нехай загине безліч, що дарма народилася, і збережеться ягода Моя і насадження Моє, яке Я виростив з великим трудом. |
|
23
|
23
|
| тh же, ѓще и3 є3щE спyстиши сeдмь днjй и3нёхъ, но да не пости1шисz въ ни1хъ, | А ти, коли після семи днів інших, не постячись, однак, у них, |
|
24
|
24
|
| п0йдеши на п0ле цвётное, и3дёже д0мъ нёсть создaнъ, и3 снёси т0кмw t цвэтHвъ полевhхъ, и3 мsса да не вкyсиши, и3 вінA не піeши, но т0кмw цвёты: | вийдеш на квітуче поле, де немає побудованого дому, і станеш годуватися тільки від польових квітів і не споживати м’яса, ні пити вина, а тільки квіти, |
|
25
|
25
|
| моли1сz вhшнему непрестaннw, и3 пріидY и3 возгlю съ тоб0ю. | молися до Всевишнього безперестанно, і Я прийду і буду говорити з тобою. |
|
26
|
26
|
| И# и3д0хъ, ћкоже речE мнЁ, на п0ле, є4же зовeтсz ґрдafъ, и3 сэд0хъ тaмw въ цвётэхъ, и3 t трaвъ сeлныхъ kд0хъ, и3 бhсть ми2 пи1ща и4хъ въ сhтость. | І пішов я, як Він сказав мені, на поле, яке називається Ардаф, і сів там у квітах і споживав від польових трав, і була мені їжа від них насиченням. |
|
27
|
27
|
| И# бhсть по седми1хъ днeхъ, и3 ѓзъ лежaхъ на сёнэ, и3 сeрдце моE пaки смущaшесz, ћкоже прeжде. | Після семи днів лежав я на траві, і серце моє знову бентежилось, як раніше. |
|
28
|
28
|
| И# tверз0шасz ўстA мо‰, и3 начaхъ глаг0лати пред8 вhшнимъ и3 рек0хъ: | І відкрилися вуста мої, і я почав говорити перед Всевишнім і сказав: |
|
29
|
29
|
| q, гDи! тS нaмъ показyzй показaлсz є3си2 nтцє1мъ нaшымъ въ пустhни непрох0днэй и3 непл0днэй, є3гдA бsху и3сходsще t є3гЂпта, | о, Господи! являючи Себе нам, Ти явився батькам нашим у пустелі непрохідній і неплідній, коли вони вийшли з Єгипту, |
|
30
|
30
|
| и3 гlющь рeклъ є3си2: ты2, ї}лю, послyшай мS, и3 сёмz їaкwвле, вонми2 словесє1мъ мои6мъ: | і сказав: «слухай Мене, Ізраїлю, і дослухайся до слів Моїх, сíм’я Якова. |
|
31
|
31
|
| сe бо, ѓзъ сёю зак0нъ м0й, и3 сотвори1тъ въ вaсъ пл0дъ, и3 прослaвитесz въ нeмъ во вёкъ: | Ось, Я сію у вас закон Мій, і принесе у вас плід, і ви будете славитися у ньому вічно». |
|
32
|
32
|
| и4бо nтцы2 вaши пріeмлюще зак0нъ не сохрани1ша и3 закHннаz мо‰ не соблюд0ша, и3 бhсть пл0дъ зак0на неродsщь: нижe бо можaше, понeже тв0й бЁ: | Але батьки наші, прийнявши закон, не виконали його і постанов Твоїх не зберегли, і хоча плід закону Твого не загинув і не міг загинути, тому що був Твій, |
|
33
|
33
|
| занE, и5же пріsша, погиб0ша не сохранsюще, є4же въ ни1хъ сёzно бhсть: | але ті, що прийняли закон, загинули, не зберігши того, що у ньому було посіяно. |
|
34
|
34
|
| и3 сE, њбhчай є4сть, да є3гдA пріи1метъ землS сёмz, и3ли2 корaбль м0ре, и3ли2 сосyдъ нёкій пи1щу и3ли2 питіE: є3гдA бyдетъ повреждeно то2, въ нeмже сёzно є4сть, и3ли2 то2, въ нeмже постaвлено є4сть, | Зазвичай буває, що коли земля прийняла насіння, або море корабель, або яка-небудь посудина їжу або питво, і якщо буде пошкоджене те, у чому посіяно, або те, у чому вміщено, |
|
35
|
35
|
| кyпнw и3 то2, є4же насёzно и3ли2 постaвлено є4сть, и3ли2 ±же прі‰та сyть, и3стреблsютсz, и3 воспрі‰таz ўжE не пребывaютъ пред8 нaми: нaмъ же не тaкw сотворeно бhсть: | у такому випадку гине разом і саме посіяне, або вміщене, або прийняте, і прийнятого вже не залишається перед нами. Але з нами не так. |
|
36
|
36
|
| мh бо, и5же зак0нъ пріsли є3смы2, согрэшaюще погиб0хомъ, и3 сeрдце нaше, є4же воспріS є3го2: | Ми, що прийняли закон, згрішивши, загинули, так само і серце наше, яке прийняло його; |
|
37
|
37
|
| ћкw зак0нъ не поги1бе, но пребывaетъ во своeмъ трудЁ. | Але закон не загинув, і залишається у своїй силі. |
|
38
|
38
|
| И# є3гдA глаг0лахъ сі‰ въ сeрдцы моeмъ, воззрёхъ nчи1ма мои1ма и3 ви1дэхъ женY въ деснёй странЁ, и3 сE, сіS рыдaше и3 плaкаше со глaсомъ вели1кимъ и3 душeю болsше ѕэлw2, и3 њдэsніе є3S раздрaно, и3 пeпелъ на главЁ є3S. | Коли я говорив це у серці моєму, я споглянув очима моїми, і побачив з правого боку жінку; і ось, вона плакала і ридала великим воланням, і сильно уболівала душею; одяг її був розідраний, а на голові її попіл. |
|
39
|
39
|
| И# њстaвихъ помышлє1ніz, въ кот0рыхъ бhхъ мhслz, и3 њбрати1хсz къ нeй | Тоді залишив я розмірковування, якими був зайнятий, і, звернувшись до неї, сказав їй: |
|
40
|
40
|
| и3 рек0хъ є4й: њ чeмъ плaчеши, и3 что2 боли1ши душeю; | про що плачеш ти, і чого так уболіваєш душею? |
|
41
|
41
|
| И# речE ко мнЁ: њстaви мS, г0споди м0й, да восплaчу себE и3 приложY бwлёзни, ћкw ѕэлw2 њгорчи1хсz душeю и3 смирeна є4смь ѕэлw2. | Вона сказала: залиш мене, господарю мій, нехай пла́чу за себе і подвою скорботу, бо я дуже засмучена душею і дуже принижена. |
|
42
|
42
|
| И# рек0хъ є4й: что2 стрaждеши; рцы2 ми2. И# речE ко мнЁ: | Я запитав її: що потерпіла ти? скажи мені. І вона відповіла мені: |
|
43
|
43
|
| непл0дна бhхъ ѓзъ рабA твоS и3 не роди1хъ, и3мёющи мyжа лётъ три1десzть: | я була неплідна, раба твоя, і не народжувала, маючи чоловіка, тридцять років. |
|
44
|
44
|
| ѓзъ бо на всsкъ чaсъ и3 на всsкъ дeнь, и3 лётъ си1хъ три1десzть молю1сz вhшнему дeнь и3 н0щь: | Кожної години, кожного дня у ці тридцять років я молила Всевишнього безперестанно, |
|
45
|
45
|
| и3 бhсть, по три1десzтихъ лётэхъ ўслhша мS бGъ рабY твою2, и3 ви1дэ смирeніе моE, и3 внsтъ скорбёнію моемY, и3 дадE мнЁ сhна: и3 ўблажи1хсz њ нeмъ ѕэлw2 ѓзъ и3 мyжъ м0й и3 вси2 грaждане мои2, и3 почти1хомъ ѕэлw2 всеси1льнаго: | і почув мене Бог, рабу твою, після тридцяти років, побачив смирення моє, дослухався до скорботи моєї і дав мені сина, і я дуже зраділа йому, і чоловік мій, і всі співгромадяни мої, і ми багато прославляли Всевишнього. |
|
46
|
46
|
| и3 вскорми1хъ є3го2 съ труд0мъ вели1кимъ: | Я вигодувала його з великим трудом, |
|
47
|
47
|
| и3 бhсть, є3гдA возрастE и3 пріи1де поsти женY, сотвори1хъ дeнь пи1рный. | і коли він виріс і пішов узяти собі дружину, я влаштувала день бенкету. |
|
Главa ‹
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть, є3гдA вни1де сhнъ м0й въ черт0гъ св0й, падE и3 ќмре: | Але коли син мій увійшов у шлюбний чертог свій, він упав, і помер. |
|
2
|
2
|
| и3 преврати1хомъ вс‰ свBтлаz, и3 востaша вси2 грaждане мои2 во ўтэшeніе моE, и3 почи1хъ дaже до другaгw днE до н0щи: | І перекинули всі ми світильники, і всі співгромадяни мої піднялися утішати мене, і я спочила до ночі другого дня. |
|
3
|
3
|
| и3 бhсть, є3гдA вси2 почивaху, да мS ўтёшатъ, да пок0юсz: и3 востaхъ н0щію, и3 бэжaхъ, и3 пріид0хъ, ћкоже ви1диши, на сіE п0ле, | Коли ж усі перестали утішати мене, щоб залишити мене у спокої, я, уставши вночі, побігла і прийшла, як бачиш, на це поле. |
|
4
|
4
|
| и3 помышлsю ўжE не возврати1тисz во грaдъ, но здЁ пребывaти, и3 не ћсти, нижE пи1ти, но безпрестaни рыдaти и3 пости1тисz д0ндеже ўмрY. | І думаю вже не повертатися у місто, але залишатися тут, не їсти, не пити, але безперестанно плакати і поститися, доки не помру. |
|
5
|
5
|
| И# њстaвихъ словесA, въ ни1хже бёхъ, и3 tвэщaхъ съ ћростію къ нeй и3 рек0хъ: | Залишивши розмірковування, якими займався, я з гнівом відповів їй і сказав: |
|
6
|
6
|
| бyz пaче всёхъ жeнъ, не ви1диши ли плaча нaшегw и3 ±же нaмъ случи1шасz; | о, найбезумніша з усіх жон! чи не бачиш скорботи нашої і що сталося з нами — |
|
7
|
7
|
| ћкw сіHнъ мaти нaша всsкою ск0рбію скорби1тъ и3 смирeніемъ смирeна є4сть и3 плaчетъ вельми2: | що Сион, мати наша, засмучується безмірно, вкрай принижена, і плаче гірко? |
|
8
|
8
|
| и3 нн7э понeже вси2 рыдaемъ и3 ск0рбни є3смы2, ћкw вси2 приск0рбни є3смы2, тh же скорби1ши њ є3ди1нэмъ сhнэ: | І тепер, коли всі ми уболіваємо і засмучуємося, тому що всі засмучені, чи будеш ти засмучуватися через одного сина твого? |
|
9
|
9
|
| вопроси1 бо земли2, и3 речeтъ тебЁ, ћкw сіS є4сть, є4йже подобaетъ рыдaти падeніz толи1кихъ на нeй раждaющихсz: | Запитай землю, і вона скаже тобі, що їй-то слід оплакувати падіння такої безлічі, що народжується на ній; |
|
10
|
10
|
| и3 t неS t начaла вси2 рождeни, и3нjи же пріи1дутъ, и3 сE, є3двA не вси2 въ поги1бель tх0дzтъ, и3 и3стреблeніе бывaетъ мн0жеству и4хъ: | бо всі народжені з неї від початку й інші, які мають народитися, ледь не усі гинуть, і така безліч їх віддається на знищення. |
|
11
|
11
|
| и3 кто2 u5бо и4мать рыдaти пaче сеS, ћже т0ль вeліе мн0жество погуби1ла, нeжели ты2, ћже њ є3ди1нэмъ болёзнуеши; | Отже, хто повинен більше засмучуватися, як не та, яка втратила таку безліч, а не ти, що уболіваєш за одного? |
|
12
|
12
|
| ѓще же речeши мнЁ: ћкw нёсть плaчь м0й под0бенъ земли, понeже пл0дъ чрeва моегw2 погуби1хъ, є3г0же въ печaлехъ породи1хъ и3 съ болёзнію роди1хъ, | Якщо ти скажеш мені: «плач мій не подібний до плачу землі, бо я втратила плід утроби моєї, який я носила із сумом і народила у болістях; |
|
13
|
13
|
| землs же по пути2 земли2, tи1де же въ нeй мн0жество настоsщее, ћкоже случи1сz: | а земля — за властивістю землі; на ній теперішня безліч як відходить, так і приходить»: |
|
14
|
14
|
| и3 ѓзъ тебЁ рекY: ћкоже ты2 съ труд0мъ родилA є3си2, тaкw и3 землS даeтъ пл0дъ св0й человёку t начaла є3мY, и4же сотвори1лъ ю5: | і я скажу тобі, що як ти з трудом народила, так і земля дає плід свій людині, яка від початку обробляє її. |
|
15
|
15
|
| нн7э u5бо воздержи2 самA ў себє2 болёзнь твою2 и3 крёпкw носи2 ±же тебЁ случи1шасz падє1ніz: | Тому утримайся тепер від скорботи твоєї і мужньо перенось втрату, що трапилася у тебе. |
|
16
|
16
|
| ѓще бо њправди1ши предёлъ б9ій и3 совётъ є3гw2, пріи1меши во врeмz и3 въ таковhхъ похвaлишисz: | Бо якщо ти визнаєш праведним визначення Боже, то у свій час одержиш сина, і між дружинами будеш прославлена. |
|
17
|
17
|
| вни1ди u5бо во грaдъ къ мyжу твоемY. | Отже, повернися у місто до чоловіка твого. |
|
18
|
18
|
| И# речE ко мнЁ: не сотворю2, ни вни1ду во грaдъ, но здЁ ўмрY. | Але вона сказала: не зроблю так, не повернуся в місто, але тут помру. |
|
19
|
19
|
| И# приложи1хъ є3щE глаг0лати къ нeй и3 рек0хъ: | Продовжуючи говорити з нею, я сказав: |
|
20
|
20
|
| не твори2 сегw2 словесE, но соизв0ли совёту моемY: коли1ко бо падeніе сіHну; ўтёшисz рaди болёзни їеrли1ма: | не роби цього, але послухай пораду мою. Бо скільки бід Сиону? Утішся заради скорботи Єрусалима. |
|
21
|
21
|
| ви1диши бо, ћкw њсвzщeніе нaше њпустЁ, и3 nлтaрь нaшъ сотрeнъ є4сть, и3 цeрковь нaша разорeна є4сть, | Бо ти бачиш, що святилище наше спустошене, вівтар наш скинутий, храм наш зруйнований, |
|
22
|
22
|
| и3 pалти1ръ нaшъ смирeнъ є4сть, и3 пёснь ўмолчE, и3 рaдость нaша разрушeна є4сть, и3 свётъ свэти1лника нaшегw ўгашeнъ є4сть, и3 ківHтъ завёта нaшегw расхищeнъ є4сть, и3 с™†z н†ша њсквернє1на сyть, и3 и4мz, є4же воззвaно є4сть над8 нaми, є3двA не њсквернeно є4сть, и3 ч†да н†ша ўкорeніе претерпёша, и3 свzщeнницы нaши сожжeни сyть, и3 леvjти нaши въ плэнeніе tид0ша, и3 дэви6цы нaшz њсквернє1ны сyть, и3 жєны2 нaшz наси1ліе пострадaша, и3 прaведніи нaши восхищeни сyть, и3 џтроцы нaши и3зги1бнуша, и3 ю4нwши нaши служи1ша, и3 крёпцыи нaши и3знемог0ша: | псалтир наш принижений, пісні замовкли, радість наша зникла, світло світильника нашого погасло, ковчег завіту нашого розкрадений, Святе наше осквернене, й ім’я, наречене на нас, ледь не зганьблене, діти наші потерпіли знеславлення, священики наші побиті, левити наші відведені у полон, дівчата наші осквернені, дружини наші потерпіли насильство, праведники наші захоплені, отроки наші загинули, юнаки наші у рабстві, сильні наші знемогли; |
|
23
|
23
|
| ґ сіE всёхъ пaче знaменіе сіHну, ћкw и3спадE t слaвы своеS, и4бо и3 прeданъ є4сть въ рyки ненави1дzщихъ ны2: | і що з усього найтяжче, знамено Сиону позбавлене слави своєї, бо віддане у руки ненависників наших. |
|
24
|
24
|
| ты2 u5бо tтрzси2 твою2 печaль мн0гую и3 tложи2 t себє2 мн0жество болёзней, да тS поми1луетъ крёпкій, и3 пок0й сотвори1тъ тебЁ вhшній, ўпокоeніе трудHвъ. | Тому залиш великий сум твій, і відклади безліч скорбот, щоб помилував тебе Кріпкий, і Всевишній дарував тобі заспокоєння і полегшення трудів. |
|
25
|
25
|
| И# бhсть є3гдA глаг0лахъ къ нeй, лицE є3S возсіS внезaпу и3 зрaкъ, блистaше видёніе є3S, ћкw бhхъ ўжaсенъ ѕэлw2 t неS и3 помышлsхъ, чт0 є3сть сіE. | При цих словах моїх до неї, несподівано засяяло лице і погляд її, і ось, вигляд зробився блискучим, так що я, переляканий нею, думав, що б це було. |
|
26
|
26
|
| И# сE, внезaпу и3спусти2 шyмъ глaса вели1кій, стрaха п0лный, ћкw поколебaтисz земли2 t шyма жены2. | І ось, вона несподівано випустила настільки голосний і настільки страшний звук голосу, що від цього звуку жінки захиталася земля. |
|
27
|
27
|
| И# ви1дэхъ, и3 сE, ктомY женA не kвлsшесz мнЁ, но грaдъ созидaшесz, и3 мёсто покaзовашесz t њсновaній вели1кихъ: и3 ўстраши1хсz и3 возопи1хъ глaсомъ вели1кимъ | І я бачив, і ось, жінка більше не являлася мені, але створювалося місто, і місце його позначалося на великих основах, і я переляканий голосно викликнув і сказав: |
|
28
|
28
|
| и3 рек0хъ: гдЁ є4сть ўріи1лъ ѓгGлъ, и4же t начaла пріи1де ко мнЁ; понeже т0й мS сотвори2 пріити2 во мн0жествэ ќжаса ўмA сегw2, и3 бhсть конeцъ м0й въ растлёніе, и3 моли1тва моS въ поношeніе. | де ангел Уриїл, який спочатку приходив до мене? бо він привів мене до такої несамовитости розуму, в якому мета мого прагнення зникла, і молитва моя обернулася на ганьбу. |
|
29
|
29
|
| И# є3гдA бhхъ глаг0лющь ѓзъ сі‰, сE, пріи1де ко мнЁ и3 ви1дэ мS: | Коли я говорив це, він прийшов до мене; |
|
30
|
30
|
| и3 сE, бhхъ лежaщь ћкw мeртвъ, и3 рaзумъ м0й tчуждeнъ бhсть: и3 ўдержA десни1цу мою2, и3 ўкрэпи2 мS, и3 постaви мS на н0зэ мои2, и3 речe ми: | і побачив мене, і ось, я лежав, як мертвий і в непритомному стані; він узяв мене за праву руку, укріпив мене і, поставивши на ноги, сказав мені: |
|
31
|
31
|
| что2 тебЁ є4сть; и3 вскyю смущeнъ є4сть рaзумъ тв0й и3 ч{вства сeрдца твоегw2; и3 вскyю смущaешисz; И# рек0хъ: ћкw њстaвилъ мS є3си2, | що з тобою? від чого збентежені розум твій і почуття серця твого? від чого бентежишся? |
|
32
|
32
|
| и3 ѓзъ ќбw сотвори1хъ по словесє1мъ твои6мъ, и3 и3зыд0хъ на п0ле, и3 сE, ви1дэхъ и3 ви1жду, ћкw не могY провэщaти. | Від того, — відповів я йому, — що ти залишив мене, і я, чинячи за словами твоїми, вийшов на поле, і ось побачив і ще бачу те, про що не можу розповісти. |
|
33
|
33
|
| И# речE ко мнЁ: стaни ћкw мyжъ, и3 возвэщY ти2. И# рек0хъ: | А він сказав мені: стій мужньо, і я поясню тобі. |
|
34
|
34
|
| глаг0ли, г0споди м0й, ты2 ко мнЁ и3 не њстaви мS, ћкw да не всyе ўмрY, | Говори мені, господарю мій, — сказав я, — тільки не залишай мене, щоб я не помер марно; |
|
35
|
35
|
| ћкw ви1дэхъ, ±же не вёдzхъ, и3 слhшу, ±же не вёмъ: и3ли2 чyвство моE лжeтъ, и3 душA моS мечтaніе ви1дитъ; | бо я бачив, чого не знав, і чув, чого не знаю. |
|
36
|
36
|
| нн7э u5бо молю1 тz, да скaжеши рабY твоемY њ ќжасэ сeмъ. | Чи почуття моє обманює мене, чи душа моя марить уві сні? |
|
37
|
37
|
| И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: | Тому прошу тебе пояснити мені, рабові твоєму, цю несамовитість розуму мого. Відповідаючи мені, сказав він: |
|
38
|
38
|
| слhши мS, и3 научy тz, и3 рекY тебЁ њ к0ихъ бои1шисz, ћкw вhшній tкры2 тебЁ т†йны мнHги, | слухай мене, і я навчу тебе, і поясню тобі те, що налякало тебе: бо Всевишній відкриє тобі багато таємниць. |
|
39
|
39
|
| ви1дэ прaвъ пyть тв0й, ћкw безпрестaни скорби1ши њ лю1дехъ твои1хъ и3 ѕэлw2 рыдaеши сіHна рaди. | Він бачить правий шлях твій, що ти безперестанно уболіваєш за народ твій і сильно засмучуєшся за Сион. |
|
40
|
40
|
| Сeй ќбw рaзумъ видёніz, є4же тебЁ kви1сz мaлw прeжде: | Таке значення видіння, яке перед цим явилося тобі: |
|
41
|
41
|
| ю4же ви1дэлъ є3си2 рыдaющую, начaлъ є3си2 ўтэшaти ю5, | жона, яку ти бачив, що вона плаче, і намагався утішати, |
|
42
|
42
|
| нн7э же ўжE лицA жeнска не ви1диши, но kви1сz тебЁ грaдъ созидaемый, | яка потім стала невидимою, але явилося тобі місто, що будується, |
|
43
|
43
|
| и3 ћкw возвэщaше тебЁ њ падeніи сhна своегw2, сіE є4сть рэшeніе: | і яка тобі розповіла про смерть сина свого, ось що означає: |
|
44
|
44
|
| сіS женA, ю4же ви1дэлъ є3си2, сіS є4сть сіHнъ: и3 понeже речE тебЁ, ю4же и3 нн7э ќзриши ћкw грaдъ создaнъ, | жона, яку ти бачив, це Сион. А що сказала тобі та, яку ти бачив, як місто, яке тільки будується, |
|
45
|
45
|
| и3 ћкw речE тебЁ, ћкw безпл0дна бsше лётъ три1десzть: си1рэчь, за є4же бsху лётъ три1десzть, є3гдA не бhсть въ нeмъ є3щE жeртва приношeна: | що вона тридцять років була неплідна, цим указується на те, що впродовж тридцяти років у Сионі ще не приносилася жертва. |
|
46
|
46
|
| и3 бhсть по лётэхъ три1десzтихъ, создA соломHнъ грaдъ и3 принесE приношє1ніz тогдA, є3гдA роди2 непл0ды сhна. | Після закінчення тридцяти років неплідна народила сина: це було тоді, коли Соломон збудував місто і приніс жертви. |
|
47
|
47
|
| Ґ є4же речE тебЁ, ћкw воспитA є3го2 съ труд0мъ, сіE бsше њбитaніе во їеrли1мэ. | А що вона сказала тобі, що з трудом виховала його, це було перебування у Єрусалимі. |
|
48
|
48
|
| Ґ є4же речE тебЁ, ћкw сhнъ м0й грzдhй въ св0й черт0гъ мeртвъ бhсть, и3 случи1сz є3мY падeніе, то2 бsше, є4же сотворeно є4сть падeніе їеrли1му. | А що син її, як вона сказала тобі, входячи у чертог свій, упав і помер, це було падіння Єрусалима. |
|
49
|
49
|
| И# сE, ви1дэлъ є3си2 под0біе є3S, и3 ћкw сhна рыдaше, начaлъ є3си2 ўтэшaти ю5. И# њ си1хъ, ±же случи1шасz, сі‰ подобaше тебЁ tкрhти. | І ось, ти бачив подобу її, і як вона уболівала за сина, намагався утішати її у тім, що трапилося: то належало відкрити тобі про це. |
|
50
|
50
|
| И# нн7э ви1дитъ вhшній, ћкw душeю приск0рбенъ є3си2 и3 ћкw всёмъ сeрдцемъ терпи1ши њ нeмъ, kви2 тебЁ свётлость слaвы є3гw2 и3 красотY лёпоты є3гw2. | Нині ж Всевишній, бачачи, що ти страждаєш душею і всім серцем уболіваєш за нього, показав тобі світлість слави його і красу його. |
|
51
|
51
|
| СегH бо рaди рек0хъ тебЁ, да живeши въ п0ли, и3дёже нёсть д0мъ создaнъ. | Для цього-то я повелів тобі жити у полі, де немає дому. |
|
52
|
52
|
| Вёдzхъ бо ѓзъ, ћкw вhшній начинaше тебЁ покaзовати сі‰: | Я знав, що Всевишній покаже тобі це; |
|
53
|
53
|
| сегw2 рaди рек0хъ тебЁ, да пріи1деши на ни1ву, и3дёже нёсть њсновaніz здaнію: | для того і повелів, щоб ти прийшов на поле, де не покладено основи дому. |
|
54
|
54
|
| нижe бо можaше дёло здaніz человёческагw содержaтисz на мёстэ, и3дёже начинaше вhшнzгw грaдъ покaзоватисz. | Бо не могла справа людського творіння існувати там, де почало показуватися місто Всевишнього. |
|
55
|
55
|
| Ты2 u5бо не б0йсz, нижE да ўстраши1тсz сeрдце твоE, но вни1ди и3 ви1ждь свётлость и3 вели1чество созидaніz, коли1кw возм0жно є4сть тебЁ видёніемъ nчeсъ (ви1дэти). | Отже, не бійся, і нехай не страшиться серце твоє, але ввійди і подивися на світлість і красу творіння, скільки можуть бачити очі твої. |
|
56
|
56
|
| И# по си1хъ ўслhшиши, коли1кw пріeмлетъ слhшаніе ўшeсъ твои1хъ слhшати. | Після того почуєш, скільки можуть чути вуха твої. |
|
57
|
57
|
| Тh бо блажeнъ є3си2 пaче мн0гихъ и3 звaнъ є3си2 пред8 вhшнzго ћкw не мн0зи. | Ти блаженніший за багатьох і покликаний до Всевишнього, як небагато хто. |
|
58
|
58
|
| Въ нощи1 же, ћже заyтра бyдетъ, пребyди здЁ, | На завтрашню ніч залишайся тут, |
|
59
|
59
|
| и3 покaжетъ тебЁ вhшній w4наz видBніz вhшшихъ, ±же сотвори1тъ вhшній њбитaющымъ на земли2 въ послBдніz дни6. | і Всевишній покаже тобі видіння найвеличніших діл, які Він створить для жителів землі в останні дні. |
|
60
|
60
|
| И# спaхъ тY н0щь и3 другyю, ћкоже речE мнЁ. | І спав я в ту ніч і у наступну, як він повелів мені. |
|
Главa №i
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| И# ви1дэхъ с0нъ, и3 сE, восхождaше t м0рz nрeлъ, є3мyже бsху дванaдесzть кри1лъ пернaтыхъ и3 главы6 три2. | І бачив я сон, і ось, піднявся з моря орел, у якого було дванадцять крил пернатих і три голови. |
|
2
|
2
|
| И# ви1дэхъ, и3 сE, простирaше крилB свои2 по всeй земли2, и3 вси2 вётри небeсніи надыхaху въ него2 и3 собирaхусz. | І бачив я: ось, він розпростирав крила свої над усією землею, й усі вітри небесні дули на нього і збиралися хмари. |
|
3
|
3
|
| И# ви1дэхъ, и3 t пeріz є3гw2 раждaхусz сопроти6внаz пє1ріz, и3 т†z творsхусz въ пeрійцахъ др0бныхъ и3 мaлыхъ: | І бачив я, що з пір’я його виходили інші малі пера і з тих виходили ще менші і короткі. |
|
4
|
4
|
| и4бо главы6 є3гw2 бsху покHйны, и3 срeднzz главA бЁ б0лши и3нёхъ глaвъ, но тA пок0zшесz съ ни1ми. | Голови його спочивали, і середня голова була більша за інші голови, але також спочивала з ними. |
|
5
|
5
|
| И# ви1дэхъ, и3 сE, nрeлъ летsще кри1лами свои1ми и3 воцари1сz на земли2 и3 над8 живyщими на нeй. | І бачив я: ось орел літав на крилах своїх і царював над землею і над усіма жителями її. |
|
6
|
6
|
| И# ви1дэхъ, ћкw повиновє1на бsху є3мY вс‰ поднебє1снаz, и3 никт0же є3мY противлsшесz ни є3ди1нъ t твaри, ћже є4сть на земли2. | І бачив я, що все піднебесне було покірне йому, і ніхто не чинив спротиву йому, жодна з тварин, що існують на землі. |
|
7
|
7
|
| И# ви1дэхъ, и3 сE, востA nрeлъ на нHгти сво‰ и3 и3спусти2 глaсъ пeріємъ свои6мъ, глаг0лz: | І ось, орел став на пазурі свої і випустив голос до пір’я свого і сказав: |
|
8
|
8
|
| не бди1те вси2 вкyпэ, спи1те є3ди1нъ кjйждо въ мёстэ своeмъ и3 по врeмени бди1те, | не пильнуйте всі разом; спіть кожне на своєму місці, і пильнуйте по черзі, |
|
9
|
9
|
| главы6 же на послёдокъ да сохранsтсz. | а голови нехай зберігаються на останній час. |
|
10
|
10
|
| И# ви1дэхъ, и3 сE, глaсъ не и3схождaше t глaвъ є3гw2, но t среды2 тёла є3гw2. | Бачив я, що голос його виходив не з голів його, але зсередини тіла його. |
|
11
|
11
|
| И# и3счи1слихъ проти6внаz пє1ріz є3гw2, и3 сE, си1хъ бsше џсмь. | Я порахував малі пера його; їх було вісім. |
|
12
|
12
|
| И# ви1дэхъ, и3 сE, њ деснyю странY востA є3ди1но перо2 и3 воцари1сz над8 всeю землeю. | І ось, із правого боку піднялося одне перо і зацарювало над усією землею, |
|
13
|
13
|
| И# бhсть, є3гдA цaрствоваше, пріи1де є3мY конeцъ, и3 не kви1сz мёсто є3гw2, и3 и4но востA и3 цaрствоваше: т0е мн0го держA врeмz. | і коли зацарювало, прийшов кінець його, і не видно стало місця його; потім піднялося інше перо і царювало; це володарювало довгий час. |
|
14
|
14
|
| И# бhсть, є3гдA цaрствоваше, и3 грzдsше конeцъ є3гw2, да не kви1тсz ћкоже прeжднее, | Коли воно царювало і наблизився кінець його, щоб воно так само зникло, як і перше, |
|
15
|
15
|
| и3 сE, глaсъ и3спущeнъ бhсть томY, глаг0лz: | і ось, чутно було голос, що говорить йому: |
|
16
|
16
|
| слhши ты2, є4же толи1ко врeмz держaло є3си2 зeмлю, сі‰ возвэщaю тебЁ, прeжде нeже начнeши не kвлsтисz: | слухай ти, яке стільки часу володіло землею! ось що я сповіщаю тобі, перш ніж почнеш зникати: |
|
17
|
17
|
| никт0же послэди2 тебє2 њдержи1тъ врeмz твоE, но ни п0лъ є3гw2. | ніхто після тебе не буде володарювати стільки часу, як ти, і навіть половини того. |
|
18
|
18
|
| И# воздви1жесz трeтіе и3 њдержA начaлство, ћкоже и3 прє1жднzz, и3 не kви1сz и3 т0е. | І піднялося третє перо і володарювало, як і попередні, але зникло і воно. |
|
19
|
19
|
| И# тaкw случaшесz всBмъ и3ны6мъ, коемyждо њс0бно начaлство содержaти и3 пaки никогдA kви1тисz. | Так було і з усіма іншими: вони володарювали і потім зникали назавжди. |
|
20
|
20
|
| И# ви1дэхъ, и3 сE, во врeмz послёдствующее пeріе воздвизaхусz њ деснyю странY, да њдержaтъ и3 тjи начaлство, и3 t тёхъ бhша, и5же содержaху, но nбaче ѓбіе не kвлsхусz: | Я бачив, що за часом із правого боку піднімалися наступні пера, щоб і їм мати начальство, і деякі з них начальствували, але негайно зникали; |
|
21
|
21
|
| и4бо и3 нёцыи t ни1хъ воздвизaхусz, но не содержaху начaлства. | деякі ж з них піднімалися, але не одержували начальства. |
|
22
|
22
|
| И# ви1дэхъ по си1хъ, и3 сE, не kви1шасz дванaдесzть пeрій и3 двA пє1рійца. | Після цього не являлися більше дванадцять пер, ні два малих пера; |
|
23
|
23
|
| И# ничт0же бsше њстaло въ тёлэ џрли, т0кмw двЁ главы6 пок0zщыzсz и3 шeсть пeрійцъ. | і не залишилося у тілі орла нічого, крім двох голів, які спочивали, і шести малих пер. |
|
24
|
24
|
| И# ви1дэхъ, и3 сE, шести1мъ пeрійцамъ раздэлє1на сyть двA и3 пребhста под8 глав0ю, ћже є4сть на деснёй странЁ, и4бо четhри пребhша въ мёстэ своeмъ. | Я бачив, і ось, із шести малих пер відокремилися два і залишилися під головою, яка була з правого боку, а чотири залишалися на своєму місці. |
|
25
|
25
|
| И# ви1дэхъ, и3 сE, подкри6ліz мhшлzху себE воздви1гнути и3 њдержaти начaлство. | Потім підкрильні пера намагалися піднятися і начальствувати; |
|
26
|
26
|
| И# ви1дэхъ, и3 сE, є3ди1но воздви1жено є4сть, но ѓбіе не kви1сz, | і ось, одне піднялося, але негайно зникло; |
|
27
|
27
|
| и3 втор†z скорёе, нeже прє1жнzz, не kви1шасz. | а наступні зникали ще швидше, ніж попередні. |
|
28
|
28
|
| И# ви1дэхъ, и3 сE, двA, ±же њстaстасz въ себЁ сaми, помышлsста и3 т†z цaрствовати. | І бачив я: ось, два пера, які залишилися, намагалися також царювати. |
|
29
|
29
|
| И# въ т0мъ є3гдA помышлsста, и3 сE, є3ди1на t пок0zщихсz глaвъ, ћже бsше срeднzz, возбуждaшесz: сіs бо бsше t двY глав{ б0лшаz. | Коли вони намагалися, одна з голів, що спочивали, яка була середньою, пробудилася, і вона була більшою за інші дві голови. |
|
30
|
30
|
| И# ви1дэхъ, ћкw соединє1ны сyть двЁ главы6 съ соб0ю, | І бачив я, що дві інші голови з’єдналися з нею. |
|
31
|
31
|
| и3 сE, њбращeна є4сть главA съ тёми, ±же съ нeю бsху, и3 снэдE двA подкрыл‰та, ±же помышлsста цaрствовати. | І ця голова, повернувшись з тими, які були з’єднані з нею, пожерла два підкрильних пера, які намагалися царювати. |
|
32
|
32
|
| Сіs же главA ўстраши2 всю2 зeмлю и3 њбладaше на нeй тёми, и5же њбитaютъ на земли2, съ трyдностію мн0гою, и3 влaсть њбдержA над8 крyгомъ земнhмъ пaче всёхъ кри1лъ, ±же бhша. | Ця голова настрашила всю землю і володарювала над жителями землі з великим гнобленням, і утримувала владу на земній кулі більше всіх крил, які були. |
|
33
|
33
|
| И# ви1дэхъ по си1хъ, и3 сE, срeднzz главA внезaпу не kви1сz, и3 сіS ћкоже крилB. | Після того я бачив, що і середня голова несподівано зникла, як і крила; |
|
34
|
34
|
| Њстaстэсz же двЁ главы6, ±же и3 тЁ тaкожде цaрствовастэ на земли2 и3 над8 њбитaющими на нeй. | залишалися дві голови, які подібним чином царювали на землі і над її жителями. |
|
35
|
35
|
| И# ви1дэхъ. и3 сE, пожрE главA, сyщаz њ деснyю странY, џную, ћже њ шyюю. | І ось, голова з правого боку пожерла ту, яка була з лівого. |
|
36
|
36
|
| И# слhшахъ глaсъ глаг0лющь ми2: зри2 проти1ву тебє2 и3 разсмотрsй є4же ви1диши. | І чув я голос, який говорить мені: дивися перед собою, і розмірковуй про те, що бачиш. |
|
37
|
37
|
| И# ви1дэхъ, и3 сE, ћкоже лeвъ разгнёванъ t лёса рыкaющь, и3 ви1дэхъ, ћкw и3спускaше глaсъ человёческіи ко nрлY, и3 речE глаг0лz: | І бачив я: ось, ніби лев, який вибіг з лісу і рикає, випустив людський голос до орла і сказав: |
|
38
|
38
|
| слhши ты2, и3 возглаг0лю тебЁ, и3 речeтъ вhшній тебЁ: | слухай, що я буду говорити тобі і що скаже тобі Всевишній: |
|
39
|
39
|
| не тh ли є3си2, и4же њстaлсz t четhрехъ жив0тныхъ, ±же сотвори1хъ цaрствовати въ вёцэ моeмъ, и3 да чрез8 ни1хъ пріи1детъ конeцъ вёка и4хъ; | чи не ти той, що залишився з числа чотирьох тварин, яких Я поставив царювати у віці Моєму, щоб через них прийшов кінець часів тих? |
|
40
|
40
|
| и3 четвeртый грzдhй побэди2 вс‰ живHтнаz, ±же преид0ша, и3 влaстію њдержA вёкъ со трeпетомъ мн0гимъ и3 всю2 вселенную съ трyдностію лю1тою, и3 њбитaше толи1кw времeнъ на крyзэ земнёмъ съ лeстію: | І четверта з них прийшла, перемогла всіх тварин, які були раніше, і тримала вік у великому трепеті і всю вселенну у лютому гнобленні, і з найтяжчим утиском підвладних, і дуже довгий час жила на землі з підступництвом. |
|
41
|
41
|
| и3 суди1лъ є3си2 зeмлю не со и4стиною, | Ти судив землю не за правдою; |
|
42
|
42
|
| сокруши1лъ бо є3си2 кр0ткихъ и3 повреди1лъ є3си2 миролюби1выхъ, и3 возлюби1лъ л0жныхъ, и3 разори1лъ є3си2 жили6ща и4хъ, и5же пл0дъ творsху, и3 смири1лъ є3си2 стёны и4хъ, и5же тебE не повреди1ша: | ти утискував лагідних, кривдив миролюбних, любив неправдомовців, розоряв житла тих, які приносили користь, і руйнував стіни тих, які не робили тобі шкоди. |
|
43
|
43
|
| и3 взhде ўкорeніе твоE къ вhшнему и3 гордhнz твоS ко крёпкому, | І зійшла до Всевишнього образа твоя, і гординя твоя — до Кріпкого. |
|
44
|
44
|
| и3 ўзрЁ вhшній гHрдаz временA, и3 сE, сконч†на сyть, и3 беззакHніz є3гw2 и3сп0лнишасz: | І споглянув Всевишній на часи гордині, і ось, вони закінчилися, і виповнилася міра злодійств її. |
|
45
|
45
|
| сегw2 рaди не kвлsйсz ты2, џрле, и3 крилB твои2 грHзныz и3 пє1рійца тво‰ стропти6ваz, и3 главы6 тво‰ лук†выz, и3 нHгти твои2 ѕлёйшіи, и3 всE тёло твоE сyетное, | Тому зникни ти, орле, зі страшними крилами твоїми, з мерзотними перами твоїми, зі злими головами твоїми, з жорстокими пазурами твоїми і з усім негідним тілом твоїм, |
|
46
|
46
|
| ћкw да прохлади1тсz всS землS и3 њбрати1тсz своб0дна t твоеS си1лы, и3 ўповaетъ на сyдъ и3 млcрдіе тогw2, и4же сотвори2 ю5. | щоб відпочила вся земля і звільнилася від твого насильства, і надіялася на суд і милосердя свого Творця. |
|
Главa в7i
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть, є3гдA глаг0лаше лeвъ словесA сі‰ ко nрлY, и3 ви1дэхъ: | Коли лев говорив до орла ці слова, я побачив, |
|
2
|
2
|
| и3 сE, ћже њстA главA, и3 не kви1шасz четhри кри1ла w4наz, ±же къ немY преид0ша и3 воздвиг0шасz да цaрствуютъ, и3 бsше цaрство и4хъ скyдно и3 молвы2 п0лно. | що не з’являлася більше голова, яка залишалася разом з чотирма крилами, які перейшли до неї і піднімалися, щоб царювати, але царство яких було слабке і повне збурювань. |
|
3
|
3
|
| И# ви1дэхъ, и3 сE, т† не kвлsхусz, и3 всE тёло џрлее возжигaшесz, и3 ўстраши1сz землS ѕэлw2, и3 ѓзъ t молвы2 и3 ќжаса ўмA и3 t вели1ка стрaха воспрzнyхъ и3 рёхъ дyху моемY: | І я бачив, і ось вони зникли, і все тіло орла згорало, і жахнулася земля, і я від тривоги, несамовитости розуму і від великого страху прокинувся і сказав духу моєму: |
|
4
|
4
|
| сE, ты2 п0далъ є3си2 мнЁ то2 въ т0мъ, ћкw и3спытyеши пути6 вhшнzгw: | ось, ти заподіяв мені це тим, що випробовуєш путі Всевишнього. |
|
5
|
5
|
| сE, є3щE ўтруждeнъ є4смь душeю и3 дyхомъ мои1мъ и3знемог0хъ ѕэлw2, и3 нижE мaлаz є4сть во мнЁ си1ла t мн0жества боsзни, є4юже ўстраши1хсz н0щи сеS: | Ось, я ще тремчу серцем і дуже знеміг духом моїм, і немає у мені ніскільки сили від великого страху, яким я уражений у цю ніч. |
|
6
|
6
|
| нн7э ќбw помолю1сz вhшнему, да мS ўкрэпи1тъ дaже до концA. | Отже, нині я помолюся Всевишньому, щоб Він укріпив мене до кінця. |
|
7
|
7
|
| И# рек0хъ: вLко гDи, ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, и3 ѓще њправдaнъ є4смь пред8 тоб0ю пaче мн0гихъ, и3 ѓще и4стиннw взhде молeніе моE пред8 лицeмъ твои1мъ, | І сказав я: Владико Господи! якщо я знайшов благодать перед очима Твоїми, якщо Ти знайшов мене праведним перед багатьма, і якщо молитва моя справді зійшла перед лице Твоє, |
|
8
|
8
|
| ўкрэпи1 мz и3 kви2 мнЁ рабY твоемY толковaніе и3 раздэлeніе видёніz гр0знагw сегw2, да совершeннэе ўтёшиши дyшу мою2: | укріпи мене і покажи мені, рабові Твоєму, значення цього страшного видіння, щоб цілком заспокоїти душу мою: |
|
9
|
9
|
| дост0йна бо менE и3мёлъ є3си2 показaти мнЁ временA послBднzz. И# речE ко мнЁ: | бо Ти судив мене гідним, щоб показати мені останні часи. І Він сказав мені: |
|
10
|
10
|
| сіE є4сть толковaніе видёніz сегw2: | таке значення видіння цього: |
|
11
|
11
|
| nрлA є3г0же ви1дэлъ є3си2 восходsща t м0рz, то2 є4сть цaрство, є4же ви1дэно бhсть въ видёніи даніи1ла брaта твоегw2, | орел, якого ти бачив, що піднімався від моря, є царство, показане у видінні Даниїлові, братові твоєму; |
|
12
|
12
|
| но нёсть є3мY протолк0вано, ±же ѓзъ нн7э тебЁ протолкyю. | але йому не було пояснено те, що нині Я пояснюю тобі. |
|
13
|
13
|
| СE, днjе грzдyтъ, и3 востaнетъ цaрство на земли2, и3 бyдетъ боsзнь вsщшаz всBмъ цaрствwмъ, ±же бhша прeжде є3гw2: | Ось, приходять дні, коли постане на землі царство більш страшне, ніж усі царства, які були раніше нього. |
|
14
|
14
|
| цaрствовати же бyдутъ на нeй цaріе дванaдесzть, є3ди1нъ по є3ди1ному, | У ньому будуть царювати, один після одного, дванадцять царів. |
|
15
|
15
|
| и4бо вторhй начнeтъ цaрствовати, и3 т0й њдeржитъ вsщшее врeмz пaче дванaдесzти: | Другий з них почне царювати, і утримає владу більш тривалий час, ніж інші дванадцять. |
|
16
|
16
|
| сіE є4сть толковaніе дванaдесzти кри1лъ, ±же ви1дэлъ є3си2. | Таке значення дванадцяти крил, бачених тобою. |
|
17
|
17
|
| И# є3гHже слhшалъ є3си2 глaсъ, и4же глаг0лаше, не t глaвъ є3гw2 и3сходsщь, но t среди1ны тёла є3гw2, | А що ти чув голос, який говорив, що виходив не від голів орла, але зсередини тіла його, |
|
18
|
18
|
| сіE є4сть толковaніе: ћкw п0слэ врeмене цaрства тогw2 родsтсz рвє1ніz не м†ла, и3 бёдствовати и4мать, ћкw да падeтъ, и3 не падeтъ тогдA, но пaки возстaвитсz въ своE начaло: | це означає, що після часу того царства відбудуться чималі чвари, і царство буде піддане небезпеці падіння; але воно не впаде тоді і відновиться у первісному стані своєму. |
|
19
|
19
|
| ґ ±же ви1дэлъ є3си2 подкри1лєцъ џсмь прилэплsющихсz кри1ламъ є3гw2, | А що ти бачив вісім малих підкрильних пер, з’єднаних із крилами, це означає, |
|
20
|
20
|
| сіE є4сть толковaніе: востaнутъ въ т0мъ џсмь царeй, и4хже бyдутъ временA лє1гка и3 лBта скHраz, и3 двA ќбw t ни1хъ поги1бнутъ: | що постануть у царстві вісім царів, часи яких будуть легкі і роки швидкоплинні, і два з них загинуть. |
|
21
|
21
|
| приближaющусz же врeмени срeднему, четhри сохранsтсz во врeмz, є3гдA начнeтъ приближaтисz врeмz є3гw2 да скончaетсz, дв0е же на конeцъ сохранsтсz. | Коли буде наближатися середній час, чотири збережуться до того часу, коли буде близький кінець його; а два збережуться до кінця. |
|
22
|
22
|
| Ґ ћкw ви1дэлъ є3си2 три2 главы6 пок0zщыzсz, | А що ти бачив три голови, які спочивають, це означає, |
|
23
|
23
|
| сіE є4сть толковaніе: въ послBднzz є3гw2 воздви1гнетъ вhшній три2 ц†рства и3 призовeтъ въ нS мн0гихъ, и3 поwбладaютъ землeю: | що в останні дні царства Всевишній воздвигне три царства і підкорить їм багато інших, і вони будуть володарювати над землею і жителями її |
|
24
|
24
|
| и3 и5же њбитaютъ на нeй, съ труд0мъ мн0гимъ на всёхъ, и5же бhша прeжде си1хъ, сегw2 рaди тjи назвaни сyть главы6 w4рли: | з більшим утиском, ніж усі, що були раніше; тому вони і названі головами орла, |
|
25
|
25
|
| сjи бо бyдутъ, и5же воз8wглавsтъ нечє1стіz є3гw2 и3 и5же совершaтъ послBднzz є3гw2. | бо саме вони довершать беззаконня його і покладуть кінець йому. |
|
26
|
26
|
| Ґ ћкw ви1дэлъ є3си2 главY болшyю неzвлsющуюсz, сіE є4сть толковaніе є3S: ћкw є3ди1нъ t ни1хъ на nдрЁ своeмъ ќмретъ, но nбaче съ мучeніемъ, | А що ти бачив, що велика голова не з’являлася більше, це означає, що один з царів помре на постелі своїй, втім, з муками, |
|
27
|
27
|
| и4бо двA, и5же пребyдутъ, мeчь и5хъ поsстъ: | а двох інших пожере меч; |
|
28
|
28
|
| є3ди1нагw бо мeчь поsстъ сyщихъ съ ни1мъ, но nбaче и3 сeй мечeмъ на послёдокъ падeтъ. | меч одного пожере того, який з ним, але і він з часом помре від меча. |
|
29
|
29
|
| Ґ ±же ви1дэлъ є3си2 двA подкри6ліz восхwдsщаz на главY, ћже є4сть њ деснyю странY, | А що ти бачив, два підкрильних пера перейшли на голову, яка знаходиться з правого боку, |
|
30
|
30
|
| сіE є4сть толковaніе: сjи сyть, и5хже соблюдE вhшній въ конeцъ св0й, то2 є4сть цaрство скyдное и3 скорбeй п0лно. | це ті, яких Всевишній зберіг до кінця царства, тобто царство убоге і сповнене занепокоєнь. |
|
31
|
31
|
| Ћкоже ви1дэлъ є3си2 и3 львA, є3г0же ви1дэлъ є3си2 t лёса возбуди1вшасz, рыкaюща и3 глаг0люща ко nрлY, и3 њбличaюща є3го2 и3 непр†вды є3гw2 всёми словесы2 є3гw2, ћкоже слhшалъ є3си2: | Лев, якого ти бачив, як він піднявся з лісу і рикав, який говорив до орла й викривав його у неправдах його всіма словами його, які ти чув, |
|
32
|
32
|
| сeй є4сть вётръ, є3г0же сохрани1лъ вhшній на конeцъ на ни1хъ и3 на нечє1стіz и4хъ, и3 њбличи1тъ тёхъ и3 њб8zви1тъ пред8 тёми прeлєсти и4хъ, | це — Помазаник, збережений Всевишнім до кінця проти них і нечестя їх, Який викриє їх і представить перед ними утиски їх. |
|
33
|
33
|
| постaвитъ бо и5хъ на судЁ живhхъ: и3 бyдетъ, є3гдA њбличи1тъ и5хъ, тогдA накaжетъ и5хъ: | Він поставить їх на суд живих і, викривши їх, покарає їх. |
|
34
|
34
|
| и4бо њстaнокъ людjй мои1хъ и3збaвитъ съ бёдностію, и5же сохранeни сyть на концaхъ мои1хъ, и3 ўблажи1тъ и5хъ, д0ндеже пріи1детъ конeцъ дeнь судA, њ нeмже гlахъ тебЁ t начaла. | Він з милосердя визволить залишок народу Мого, тих, які збереглися у межах Моїх, і обрадує їх, доки не прийде кінець, день суду, про який Я сказав тобі на початку. |
|
35
|
35
|
| Сeй с0нъ, є3г0же ви1дэлъ є3си2, и3 сі‰ сyть толков†ніz. | Такий сон, бачений тобою, і таке значення його. |
|
36
|
36
|
| Ты2 u5бо є3ди1нъ дост0инъ бhлъ є3си2 знaти тaйну сію2 вhшнzгw: | Ти один був достойний знати цю таємницю Всевишнього. |
|
37
|
37
|
| напиши2 ќбw вс‰ сі‰ въ кни1гу, ±же ви1дэлъ є3си2, и3 положи2 | въ мёстэ сохрaннэ, | Усе це, бачене тобою, напиши у книзі і поклади у потаємному місці; |
|
38
|
38
|
| и3 научи1ши си6мъ м{дрыz t людjй твои1хъ, и4хже сердцA вёси, ћкw м0гутъ пріsти и3 храни1ти т†йны сі‰: | і навчи цього мудрих з народу твого, яких серця́ ви́знаєш здатними прийняти і зберігати ці таємниці. |
|
39
|
39
|
| тh же є3щE потерпи2 здЁ и3нhхъ днjй сeдмь, да тебЁ покaзано бyдетъ всE, є4же и3зв0литсz вhшнему показaти тебЁ. И# tи1де t менє2. | А ти пробудь тут ще сім днів, щоб тобі показано було, що Всевишньому вгодно буде показати тобі. І відійшов від мене. |
|
40
|
40
|
| И# бhсть, є3гдA ўслhша вeсь нар0дъ, ћкw проид0ша сeдмь днjй, и3 ѓзъ не возврати1хсz во грaдъ, и3 собрaшасz вси2 t мeншагw дaже до б0лшагw, и3 пріид0ша ко мнЁ и3 рек0ша ми2, глаг0люще: | Коли після закінчення семи днів весь народ почув, що я не повернувся у місто, зібралися всі від малого до великого і, прийшовши до мене, говорили мені: |
|
41
|
41
|
| что2 согрэши1ли є3смы2 тебЁ и3 что2 непрaво содёzхомъ на тS, ћкw њставлszй нaсъ сёлъ є3си2 на мёстэ т0мъ; | чим згрішили ми проти тебе? І чим скривдили тебе, що ти, залишивши нас, сидиш на цьому місці? |
|
42
|
42
|
| тh бо нaмъ њстaлсz є3си2 є3ди1нъ t всёхъ людjй, ћкоже гр0здъ t віногрaда и3 ћкw свэти1лникъ въ мёстэ мрaчнэ и3 ћкw пристaнище и3 корaбль спасeный t бyри: | Ти один із усього народу залишився нам, як гроно від винограду, як світильник у темному місці і як пристань і корабель, урятований від бурі. |
|
43
|
43
|
| и3ли2 недовHлна нaмъ сyть ѕл†z, ±же приключaютсz; | Невже мало бід, що сталися з нами? |
|
44
|
44
|
| ѓще u5бо ты2 нaсъ њстaвиши, к0ль лyчше бы нaмъ бhло, ѓще бhхомъ сожжeни бhли и3 мы2 съ сожжeніемъ сіHна; | Якщо ти залишиш нас, то краще було б для нас згоріти, коли горів Сион. |
|
45
|
45
|
| нижE бо мы2 є3смы2 лyчши тёхъ, и5же тaмw ўмр0ша. И# плaкаша глaсомъ вели1кимъ. И# њвэщaхъ къ ни6мъ и3 рек0хъ: | Бо ми не кращі за тих, які померли там. І плакали вони з голосним воланням. Відповідаючи їм, я сказав: |
|
46
|
46
|
| ўповaй, ї}лю, и3 не скорби2 ты2, д0ме їaкwвль: | надійся, Ізраїлю, і не тужи, доме Якова; |
|
47
|
47
|
| є4сть бо пaмzть њ вaсъ пред8 вhшнимъ, и3 крёпкій не забы2 вaсъ въ напaсти: | бо пам’ятає про вас Всевишній, і Кріпкий не забув вас у напасті. |
|
48
|
48
|
| ѓзъ бо не њстaвихъ вaсъ, ни tид0хъ t вaсъ, но пріид0хъ на сіE мёсто, да помолю1сz њ разорeніи сіHна, да взыщY млcрдіе за смирeніе с™hни вaшеz: | І я не залишив вас і не пішов від вас, але прийшов на це місце, щоб помолитися за розорений Сион і просити милосердя приниженій святині вашій. |
|
49
|
49
|
| и3 нн7э и3ди1те є3ди1нъ кjйждо въ д0мъ св0й, и3 ѓзъ пріидY къ вaмъ по днeхъ си1хъ. | Тепер ідіть кожен у дім свій, і я прийду до вас після цих днів. |
|
50
|
50
|
| И# tи1де нар0дъ, ћкоже рек0хъ є3мY, во грaдъ: | І пішов народ, як я сказав йому, у місто, |
|
51
|
51
|
| ѓзъ же сэд0хъ на п0ли сeдмь днjй, ћкоже ми2 повелЁ, и3 kд0хъ т0кмw t цвэтHвъ сeлныхъ, и3 t трaвъ сотворенA бhсть мнЁ пи1ща во днeхъ тёхъ. | а я залишався у полі протягом семи днів, як повелено мені, і годувався у ті дні тільки квітами польовими, і трава була мені їжею. |
|
Главa Gi
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть по днeхъ седми2, и3 ви1дэхъ с0нъ н0щію: | І було після семи днів, я бачив уночі сон: |
|
2
|
2
|
| и3 сE, t м0рz вётръ воставaше, да возмути1тъ вс‰ вHлны є3гw2. | ось, піднявся вітер з моря, щоб збурити всі хвилі його. |
|
3
|
3
|
| И# ви1дэхъ, и3 сE, возмогaше т0й человёкъ съ тhсzщьми небeсными, и3 ѓможе лицE своE њбращaше, да воззри1тъ, трепетaху вс‰, ±же под8 ни1мъ ви1дzхусz, | Я дивився, і ось, вийшов кріпкий муж з воїнством небесним, і куди б він не повертав лице своє, щоб глянути, все тремтіло, що виднілося під ним; |
|
4
|
4
|
| и3 ѓможе и3схождaше глaсъ t ќстъ є3гw2, возжизaхусz вси2, и5же слhшаху глaсъ є3гw2, ћкоже пок0итсz землS, є3гдA ўслhшитъ џгнь. | і куди б не виходив голос з уст його, загорялися всі, які чули голос його, подібно до того, як тане віск, коли відчує вогонь. |
|
5
|
5
|
| И# ви1дэхъ по сeмъ, и3 сE, собирaшесz мн0жество людjй, и4хже не бЁ числA, t четhрехъ вBтръ небeсныхъ, да побэдsтъ человёка, и4же и3зhде t м0рz. | І після цього бачив я: ось, зібралася безліч людей, яким не було числа, від чотирьох вітрів небесних, щоб перебороти цього мужа, який піднявся з моря. |
|
6
|
6
|
| И# ви1дэхъ, и3 сE, сaмъ себЁ и3зваS г0ру вели1ку и3 возлетЁ на ню2: | Бачив я, і ось, він виліпив собі велику гору і злетів на неї. |
|
7
|
7
|
| ѓзъ же и3скaхъ ви1дэти странY и3ли2 мёсто, tкyду и3звazна бhсть горA, и3 не мог0хъ. | Я намагався побачити ту країну або місце, звідки виліплена була ця гора, але не міг. |
|
8
|
8
|
| И# по сeмъ ви1дэхъ, и3 сE, вси2, и5же с0брани сyть на него2, да поб0рютъ є3го2, боsхусz ѕэлw2, nбaче дерзaху рaтовати. | Після цього бачив я, що всі, які зібралися перемогти його, дуже злякалися й, однак же, насмілилися воювати. |
|
9
|
9
|
| И# сE, є3гдA ўви1дэ стремлeніе мн0жества грzдyщагw, не воздви1же руки2 своеS, ни nрyжіz держaше и3 ни кот0рагw nрyдіz брaннагw, т0кмw ћкоже ви1дэхъ: | Він же, коли побачив поривання безлічі, яка йшла, не підняв руки своєї, ні списа не тримав, і ніякої зброї військової; |
|
10
|
10
|
| понeже и3спусти2 и3з8 ќстъ свои1хъ ѓки дохновeніе nгнS, и3 t ўстeнъ є3гw2 ћкw дyхъ плaмене, и3 t љзhка своегw2 и3спускaше и4скры и3 б{ри, и3 соединє1на сyть вс‰ вкyпэ сі‰, дохновeніе nгнS и3 дyхъ плaмене и3 мн0жество бyри: | але тільки, як я бачив, він випускав з уст своїх ніби подув вогню і з губ своїх — ніби подих полум’я і з язика свого пускав іскри і бурі, і все це змішалося разом: і подув вогню і подих полум’я і сильна буря. |
|
11
|
11
|
| и3 нападE на мн0жество во ўстремлeніи, є4же ўгот0вано бhсть њполчaтисz, и3 пожжE всёхъ (и3 и3скорени2), ћкw ѓбіе ничт0же ви1дэно бsше t безчи1сленна мн0жества, рaзвэ т0кмw прaхъ и3 дhма вонS. И# ви1дэхъ и3 ўстраши1хсz. | І стрімко напав він на цю безліч, яка приготувалася воювати, і спалив усіх, так що нічого не видно було з незліченної безлічі, крім пороху, і тільки був запах від диму; побачив я це, і настрашився. |
|
12
|
12
|
| И# по си1хъ ви1дэхъ того2 человёка сходsщаго съ горы2 и3 зовyща къ себЁ мн0жество и3н0е ми1рное: | Після цього я бачив того мужа, що сходив з гори і закликав до себе іншу безліч, мирну. |
|
13
|
13
|
| и3 приступaху къ немY ли1ца человёкwвъ мн0гихъ, нёкіихъ рaдующихсz и3 нёкіихъ скорбsщихъ, нёцыи же привsзани, нёцыи приводsще t тёхъ, и5же приношaхусz. И# и3знемог0хъ t мн0жества стрaха, и3 возбуди1хсz и3 рек0хъ: | І багато хто приступав до нього, деякі з лицями веселими, а деякі із сумними, деякі були зв’язані, деяких приносили, — і я знеміг від великого страху, прокинувся і сказав: |
|
14
|
14
|
| ты2 t начaла показaлъ є3си2 рабY твоемY чудесA сі‰, и3 дост0йна мS и3мёлъ є3си2, да пріи1меши моли1тву мою2: | Ти від початку показав рабові Твоєму чудеса ці і судив мене достойним, щоб прийняти молитву мою; |
|
15
|
15
|
| и3 нн7э покажи2 мнЁ є3щE толковaніе снA сегw2, | покажи ж мені і значення сну цього, |
|
16
|
16
|
| ћкоже бо мню2 въ чyвствэ моeмъ, г0ре и5же њстaвлени бyдутъ во дни6 ты6z, и3 наипaче г0ре си6мъ, и5же не сyть њстaвлени, | тому що, як я розумію розумом моїм, горе тим, які залишені будуть до тих днів, а ще більше горе тим, які не залишені. |
|
17
|
17
|
| и5же бо не сyть њстaвлени, ск0рбни бsху: | Бо ті, які не залишені, були сумні. |
|
18
|
18
|
| разумёю нн7э, ±же сyть tложє1на на послBдніz дни6, и3 ўсрsщутъ и5хъ, но и3 тёхъ, и5же њстaвлени сyть: | Тепер я розумію, що те, що відкладено на останні дні, зустріне їх, але і тих, які залишені. |
|
19
|
19
|
| сегH бо рaди пріид0ша въ бэды6 вєли1кіz и3 въ н{жды мнHгіz, ћкоже показyютъ сHніz сі‰: | Тому вони прийшли у великі небезпеки і великі утруднення, як показують ці сни. |
|
20
|
20
|
| nбaче легчaе є4сть бёдствующему пріити2 на сіE, нeже прейти2 ћкw w4блаку t вёка и3 нн7э ви1дэти, ±же случaтсz въ послBднzz временA. И# tвэшA ко мнЁ и3 речE: | Але легше тому, хто знаходиться у небезпеці, перетерпіти це, ніж перейти, подібно до хмари, із світу цього і не бачити того, що буде в останні часи. Він відповів мені і сказав: |
|
21
|
21
|
| и3 видёніz толковaніе рекY тебЁ, и3 њ ни1хже глаг0лалъ є3си2, tвeрзу ти2. | І значення видіння Я скажу тобі, і про що ти говорив, відкрию тобі. |
|
22
|
22
|
| Понeже њ си1хъ рeклъ є3си2, и5же њстaвлени сyть, сіE є4сть толковaніе: | Оскільки ти говорив про тих, які залишені, то ось пояснення: |
|
23
|
23
|
| и4же tи1метъ бэдY въ то2 врeмz, т0й сохрани1сz: и5же въ бэдY впад0ша, сjи сyть, и5же и3мёютъ дэлA и3 вёру къ крэпчaйшему: | хто витримає небезпеку у той час, той зберіг себе, а ті, які впадуть у небезпеку, це ті, які мають діла і віру у Всемогутнього. |
|
24
|
24
|
| вёждь u5бо, ћкw б0лши ўблажeни сyть и5же њстaвлени, пaче тёхъ, и5же мeртви сyть. | Отже, знай, що ті, які залишені, блаженніші за померлих. |
|
25
|
25
|
| Сі‰ толкwвaніz видёнію: ћкw ви1дэлъ є3си2 мyжа восходsща t сeрдца морскaгw, | Ось пояснення видіння: оскільки ти бачив мужа, який виходив із середини моря, |
|
26
|
26
|
| т0й є4сть, є3г0же храни1тъ вhшній мнHга временA, и4же сами1мъ соб0ю и3збaвитъ сотворeніе своE и3 т0й разсм0тритъ, и5же њстaвлени сyть. | це той, якого Всевишній зберігає багато часів, який самим собою визволить творіння Своє й управить тих, які залишені. |
|
27
|
27
|
| Ґ ћкw ви1дэлъ є3си2 t ќстъ є3гw2 и3сходи1ти ѓки дyхъ и3 џгнь и3 бyрю, | А що ти бачив ніби вітер, вогонь і бурю, які виходили із уст його, |
|
28
|
28
|
| и3 ћкw не держaше мечA и3 ни nрyдіz брaннагw, порази1 бо стремлeніе є3гw2 мн0жество, є4же пріи1де рaтовати є3го2, сіE є4сть толковaніе: | і що він не тримав ні списа і ніякої військової зброї, але спрямування його уразило безліч, яка прийшла, щоб перемогти його, то ось пояснення: |
|
29
|
29
|
| сE, днjе грzдyтъ, є3гдA начнeтъ вhшній и3збавлsти си1хъ, и5же на земли2 сyть, | ось, настають дні, коли Всевишній почне спасати тих, які на землі, |
|
30
|
30
|
| и3 пріи1детъ ќжасъ ўмA на тёхъ, и5же њбитaютъ на земли2, | і приведе у здивування тих, що живуть на землі. |
|
31
|
31
|
| и3 и3нjи и3нhхъ помhслzтъ воевaти, грaдъ на грaдъ и3 мёсто на мёсто, и3 kзhкъ на kзhкъ и3 цaрство на цaрство: | І будуть починати війни одні проти одних, місто проти міста, одне місце проти іншого, народ проти народу, царство проти царства. |
|
32
|
32
|
| и3 бyдетъ, є3гдA бyдутъ сі‰, и3 случaтсz знaмєніz, ±же прeжде показaхъ ти2, и3 тогдA tкрhетсz сн7ъ м0й, є3г0же ви1дэлъ є3си2 ћкw мyжа восходsща: | Коли це буде і з’являться знамення, які Я показав тобі раніше, тоді відкриється Син Мій, Якого ти бачив, як мужа, який сходить. |
|
33
|
33
|
| и3 бyдетъ, є3гдA ўслhшатъ вси2 kзhцы глaсъ є3гw2, и3 њстaвитъ є3ди1нъ кjйждо во странЁ своeй брaнь свою2, ю4же и4мутъ дрyгъ на дрyга, | І коли всі народи почують голос Його, кожен облишить війну у своїй власній країні, яку вони мають між собою. |
|
34
|
34
|
| и3 соберeтсz во є3ди1но собрaніе мн0жество безчи1сленно, ћкw хотsще пріити2 и3 њполчи1тисz на него2: | І збереться в одне зібрання безліч незліченна, ніби бажаючи йти і перемогти Його. |
|
35
|
35
|
| т0й же стaнетъ на верхY горы2 сіHна: | Він же стане на верху гори Сион. |
|
36
|
36
|
| сіHнъ же пріи1детъ и3 kви1тсz всBмъ ўгот0ванъ и3 создaнъ, ћкоже ви1дэлъ є3си2 г0ру и3звazну без8 рyкъ: | І Сион прийде і покажеться усім приготований і влаштований, як ти бачив гору, виліплену без рук. |
|
37
|
37
|
| т0й же сн7ъ м0й њбличи1тъ, ±же и3з8wбрэт0ша kзhцы, нечє1стіz и4хъ т†, ±же къ бyри прибли1жишасz рaди лукaвыхъ помышлeній и4хъ и3 мучeній, и4миже начнyтъ мyчитисz, | Син же Мій викриє нечестя, винайдені цими народами, які своїми злими помислами наблизили бурю і муки, якими вони почнуть мучитися, |
|
38
|
38
|
| ±же подHбна сyть плaмени: и3 погуби1тъ и5хъ без8 трyдности, по зак0ну, и4же nгню2 под0бенъ є4сть. | і які подібні до вогню; і Він знищить їх без великих зусиль законом, який подібний до вогню. |
|
39
|
39
|
| Ґ ћкw ви1дэлъ є3си2 є3го2 собирaющаго къ себЁ и3н0е мн0жество ми1рное: | А що ти бачив, що Він збирав до себе іншу, мирну громаду: |
|
40
|
40
|
| сjи сyть дeсzть колёнъ, и5же плэнeни бhша t земли2 своеS во дни6 њсjи царS, є3г0же плэни2 салманасaръ цaрь ґссmрjйскій и3 преведE и5хъ за рэкY, и3 преведeни сyть въ зeмлю и3нyю, | це десять колін, які відведені були полоненими з землі своєї у дні царя Осії, якого відвів у полон Салманассар, цар Ассирійський, і перевів їх за ріку, і переведені були у землю іншу. |
|
41
|
41
|
| тjи же себЁ дaша совётъ т0й, да њстaвzтъ мн0жество kзhкwвъ, и3 дабы2 прошли2 въ дaльную странY, и3дёже никогдA њбитaше р0дъ человёческій, | Вони ж поклали у раді своїй, щоб залишити безліч язичників і вирушити у далеку країну, де ніколи не жив рід людський, |
|
42
|
42
|
| и3ли2 тaмw храни1ти закHннаz сво‰, и4хже не хранsху во странЁ своeй: | щоб там дотримуватися законів своїх, яких вони не дотримувалися у країні своїй. |
|
43
|
43
|
| вх0дами же тёсными рэки2 є3vфрaта внид0ша: | Тісними входами підійшли вони до ріки Євфрату; |
|
44
|
44
|
| сотвори1лъ бо и5мъ тогдA вhшній знaмєніz и3 ўстaвилъ жи6лы рэчны6z, д0ндеже пр0йдутъ: | бо Всевишній створив тоді для них чудеса і зупинив жили ріки, доки вони проходили; |
|
45
|
45
|
| џною бо стран0ю бsше пyть мн0гъ, пyтьствовати лёто є3ди1но и3 п0лъ, и4бо странA тA зовeтсz ґрсарefъ: | бо через цю країну йшли вони довго, півтора року; ця країна називається Арсареф. |
|
46
|
46
|
| тогдA њбитaша тaмw дaже до послёднzгw врeмене: и3 нн7э пaки є3гдA начнyтъ приходи1ти, | Там жили вони до останнього часу. І нині, коли вони почнуть приходити, |
|
47
|
47
|
| пaки вhшній ўстaвитъ жи6лы рэчны6z, да возм0гутъ пройти2: си1хъ рaди ви1дэлъ є3си2 мн0жество съ ми1ромъ: | Всевишній знову зупинить жили ріки, щоб вони могли пройти; тому ти бачив безліч мирну. |
|
48
|
48
|
| но и3 и5же њстaвлени сyть t людjй твои1хъ, сjи сyть, и5же њбрsщутсz внyтрь предBлъ мои1хъ: | Але ті, які залишені від народу твого, це ті, які знаходяться всередині меж Моїх. |
|
49
|
49
|
| бyдетъ u5бо, є3гдA начнeтъ погублsти мн0жество тёхъ, и5же с0брани сyть kзhцы, защи1титъ и5хъ, и5же премог0ша людjй, | Бо, коли Він почне знищувати безліч народів, які зібралися разом, Він захистить народ Свій, який залишиться. |
|
50
|
50
|
| и3 тогдA покaжетъ и5мъ вeліе мн0жество чудeсъ. | І тоді покаже їм безліч чудес. |
|
51
|
51
|
| И# рек0хъ ѓзъ: вLко гDи, сіe ми покажи2, чесw2 рaди ви1дэхъ мyжа восходsща t сeрдца морскaгw; И# речE мнЁ: | Я сказав: Владико Господи! Поясни мені це, для чого бачив я мужа, який виходив із середини моря? |
|
52
|
52
|
| ћкоже не м0жеши сі‰ и3спытaти, и3ли2 знaти, ±же сyть во глубинЁ морстёй, тaкw не м0жетъ кjйждо ви1дэти на земли2 сн7а моего2, и3ли2 тёхъ, и5же съ ни1мъ сyть, т0кмw во врeмz днE. | І Він сказав мені: як не можеш ти дослідити і пізнати того, що у глибині моря, так ніхто не може на землі бачити Сина Мого, ні тих, які з Ним, хіба тільки під час дня Його. |
|
53
|
53
|
| СіE є4сть толковaніе с0ніz, є4же ви1дэлъ є3си2 и3 є3гHже рaди просвэщeнъ є3си2 здЁ є3ди1нъ: | Ось тлумачення сну, який ти бачив і яким ти один тут просвічений. |
|
54
|
54
|
| њстaвилъ бо є3си2 тв0й и3 w4крестъ моегw2 ўпражднsлсz є3си2 зак0на и3 и3скaлъ є3си2: | Ти залишив діла твої і вправлявся у законі Моєму, і знайшов його, |
|
55
|
55
|
| житіe бо твоE ўстр0илъ є3си2 въ премyдрости и3 чyвство твоE назвaлъ є3си2 мaтерію: | бо життя твоє ти влаштував у мудрості і розсудливість назвав твоєю матір’ю. |
|
56
|
56
|
| и3 тогw2 рaди показaхъ тебЁ мзды6 ў вhшнzгw: бyдетъ бо по и3нёхъ тріeхъ днeхъ, и3н†z къ тебЁ возгlю и3 и3з8zвлю2 тебЁ т‰жкаz и3 ди6внаz. | Тому Я показав тобі винагороди у Всевишнього: після трьох днів Я покажу тобі інше і відкрию тобі важливе і дивне. |
|
57
|
57
|
| И# и3д0хъ и3 пріид0хъ на п0ле, мн0гw слaвz и3 хвалS вhшнzго њ ди1вныхъ, ±же по врeмени творsше, | Тоді я пішов і вийшов у поле, багато славлячи і дякуючи Всевишньому за чудеса, які Він звершував часами, |
|
58
|
58
|
| и3 ћкw ўправлsетъ сіE, и3 ±же сyть во временёхъ сотворє1на: и3 сэд0хъ тY три2 дни6. | і що Він управляє теперішнім і тим, що відбудеться в часі, — і там я сидів три дні. |
|
Главa д7i
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть въ трeтій дeнь, и3 ѓзъ сэдsхъ под8 дyбомъ, и3 сE, глaсъ и3зhде проти1ву менє2 t купины2 и3 речE: є4здро, є4здро! И# рек0хъ: | І було після трьох днів, я сидів під дубом, і ось, голос вийшов з куща навпроти мене і сказав: Ездро, Ездро! |
|
2
|
2
|
| сE, ѓзъ, гDи. И# востaхъ на н0зэ мои2. И# речE ко мнЁ: | Я сказав: ось я, Господи. І встав на ноги мої. |
|
3
|
3
|
| tкрывazсz tкровeнъ є4смь на купинЁ и3 гlахъ ко мwmсeю, є3гдA служaху лю1діе мои2 во є3гЂптэ, | Тоді сказав Він мені: у кущі Я відкрився і говорив Мойсеєві, коли народ Мій був рабом у Єгипті; |
|
4
|
4
|
| и3 послaхъ є3го2 и3 и3звед0хъ лю1ди мо‰ t є3гЂпта, и3 возвед0хъ є3го2 на г0ру сінaйску и3 держaхъ є3го2 пред8 соб0ю дни6 мнHги, | і послав його і вивів народ Мій з Єгипту, і привів його до гори Синаю і тримав його у Себе багато днів, |
|
5
|
5
|
| И# возвэсти1хъ є3мY чудесA мнHга и3 показaхъ є3мY времeнъ т†йнаz и3 конeцъ, и3 заповёдахъ є3мY гlz: | і відкрив йому багато чудес і показав таємниці часів і кінець, і заповів йому, сказавши: |
|
6
|
6
|
| сі‰ во kвлeніе сотвори1ши словесA и3 сі‰ скрhеши: | «Ці слова оголоси, а інші приховай». |
|
7
|
7
|
| и3 нн7э тебЁ гlю: | І нині тобі говорю: |
|
8
|
8
|
| знaмєніz, ±же показaхъ, и3 сHніz, ±же ви1дэлъ є3си2, и3 толков†ніz, ±же ты2 вёдэлъ є3си2, въ сeрдцы твоeмъ положи2 |, | знамення, які Я показав тобі, і сни, які ти бачив, і тлумачення, які чув, поклади у серці твоєму; |
|
9
|
9
|
| тh бо воспріsтъ бyдеши t всёхъ, њбрати1шисz њстaтній съ совётомъ мои1мъ и3 съ под0бными твои1ми, д0ндеже скончaютсz временA: | бо ти взятий будеш від людей і будеш знаходитися із Сином Моїм і з подібними до тебе, доки не закінчаться часи. |
|
10
|
10
|
| ћкw вёкъ погуби2 ю4ность свою2, и3 временA приближaютсz старётисz: | Бо вік утратив свою юність, і часи наближаються до старости, |
|
11
|
11
|
| на дванaдесzть бо частeй раздэлeнъ є4сть вёкъ, и3 проид0ша є3го2 десsтаz и3 полдесsтыz ч†сти, | оскільки вік розділений на дванадцять частин, і дев’ять частин його і половина десятої частини вже минули, |
|
12
|
12
|
| њстaшасz же є3гw2 п0слэ полдесsтыz чaсти: | і залишається те, що після половини десятої частини. |
|
13
|
13
|
| нн7э u5бо ўстр0й д0мъ тв0й и3 накажи2 лю1ди тво‰, и3 ўтёши смирeнныхъ и4хъ и3 tрецhсz ўжE тлёніz, | Отже, нині влаштуй дім твій і напоум народ твій, утіш принижених і зречися тління, |
|
14
|
14
|
| и3 tпусти2 t себє2 смeртное помышлeніе и3 tвeрзи t себє2 тsгwсти людск‡z, и3 и3звлецы2 ўжE t себє2 немощн0е є3стество2 и3 tстaви во є3ди1ну странY смущ†ющаz тS помышлє1ніz, и3 тщи1сz пресели1тисz t времeнъ си1хъ: | і відпусти від себе смертні помисли, відкинь тягарі людські, зніми із себе немочі єства і відклади вбік тяжкі для тебе помисли, і готуйся переселитися від часів цих. |
|
15
|
15
|
| ±же бо ви1дэлъ є3си2 нн7э случи6вшаzсz ѕл†z, пaки тёхъ гHршаz сотворsтъ: | Бо після більше буде бід, ніж скільки ти бачив нині. |
|
16
|
16
|
| коли1кw бо и3знем0жетъ вёкъ t стaрости, толи1кw ўмн0жатсz на њбитaющихъ ѕл†z: | Скільки буде слабшати вік від старости, стільки буде збільшуватися зло для тих, що живуть. |
|
17
|
17
|
| ўдали1босz далeче и4стина, и3 прибли1жисz лжA: ўжE бо тщи1тсz пріити2 є4же ви1дэлъ є3си2 видёніе. | Ще далі відійде істина, і наблизиться неправда; уже поспішає прийти видіння, яке ти бачив. |
|
18
|
18
|
| И# њвэщaхъ и3 рек0хъ: пред8 тоб0ю, гDи: | Тоді відповів я і сказав: ось, я — перед Тобою, Господи; |
|
19
|
19
|
| сe бо, ѓзъ пойдY, ћкоже повелёлъ є3си2 мнЁ, и3 накажY настоsщыz лю1ди: ґ и5же родsтсz, кто2 научи1тъ |; | я піду, як Ти повелів мені, й напоумлю нинішній народ; але хто навчить тих, які потім народяться? |
|
20
|
20
|
| постaвленъ бо є4сть вёкъ во тмЁ: и5же њбитaютъ въ нeмъ, без8 свёта: | Бо вік у пітьмі лежить, і ті, що живуть у ньому, — без світла; |
|
21
|
21
|
| понeже зак0нъ тв0й сожжeнъ є4сть, тогw2 рaди никт0же знaетъ, ±же t тебє2 сотворє1на сyть, и3ли2 ±же начнyтсz дэлA: | тому що закон Твій спалений, і від того ніхто не знає, що зроблено Тобою або що слід їм робити. |
|
22
|
22
|
| ѓще бо њбрэт0хъ благодaть пред8 тоб0ю, посли2 въ мS д¦ъ с™ъ, да напишY всE, є4же сотворeно бhсть въ вёцэ t начaла, ±же бhша въ зак0нэ твоeмъ пи6сана, да возм0гутъ человёцы њбрэсти2 стезю2, и3 и5же восхотsтъ жи1ти въ послёднихъ временёхъ, да живyтъ. | Але якщо я придбав милість у Тебе, зішли на мене Духа Святого, щоб я написав усе, що було зроблено у світі від початку, що було написано у законі Твоєму, щоб люди могли знайти путь і щоб ті, які захочуть жити в останні часи, могли жити. |
|
23
|
23
|
| И# tвэщA ко мнЁ и3 речE: шeдъ собери2 лю1ди и3 речeши къ ни6мъ, да не и4щутъ тебE днjй четhредесzть, | І Він у відповідь сказав мені: йди, збери народ і скажи йому, щоб він не шукав тебе протягом сорока днів. |
|
24
|
24
|
| тh же ўгот0ви себЁ дщи1цъ мн0гw и3 возми2 съ соб0ю сарjа, даврjа, салемjа, є3хaна и3 ґсіeлz, пsть и4хъ, и5же ўгот0вани сyть къ писaнію ск0рw: | Ти ж приготуй собі побільше дощечок і візьми із собою Сарія, Даврія, Салемія, Ехана й Асиеля, цих п’ятьох, здатних писати швидко. |
|
25
|
25
|
| и3 пріи1деши сёмw, и3 ѓзъ возжгY въ сeрдцы твоeмъ свэти1лникъ рaзума, и3 не ўгaснетъ, д0ндеже скончaютсz, ±же начнeши писaти: | І прийди сюди, і Я запалю у серці твоєму світильник розуму, який не згасне, доки не закінчиться те, що ти почнеш писати. |
|
26
|
26
|
| и3 когдA соверши1ши, нBкаz ћвственнw да сотвори1ши, нёкотwраz м{дрымъ сокровeннw предaси, въ заyтріи бо въ сeй чaсъ начнeши писaти. | І коли ти звершиш це, то дещо оголоси, а дещо таємно передай мудрим. Завтра у цю годину ти почнеш писати. |
|
27
|
27
|
| И# и3д0хъ, ћкоже ми2 повелЁ, и3 собрaхъ вс‰ лю1ди и3 рек0хъ: | Тоді я пішов, як Він повелів мені, і зібрав весь народ і сказав: |
|
28
|
28
|
| слhши, ї}лю, словесA сі‰: | слухай, Ізраїлю, слова ці: |
|
29
|
29
|
| стрaнствоваша nтцы2 нaши t начaла во є3гЂптэ и3 и3збaвлени сyть tт0лэ, | батьки наші були подорожніми у Єгипті, і були визволені звідти, |
|
30
|
30
|
| и3 пріsша зак0нъ жи1зни, є3гHже не сохрани1ша, є3г0же и3 вы2 по ни1хъ преступи1сте: | і прийняли закон життя, якого не зберегли, який і ви після них порушили. |
|
31
|
31
|
| и3 данA вaмъ є4сть землS въ жрeбій, и3 землS сіHнъ, и3 nтцы2 вaши и3 вы2 беззак0ніе сотвори1сте и3 не содержaсте путjй, и5хже повелЁ вaмъ вhшній: | І дана була вам земля у спадщину і земля Сион; але батьки ваші і ви робили беззаконня і не трималися тих шляхів, які Всевишній заповів вам. |
|
32
|
32
|
| ґ понeже првdный судіS є4сть, tsлъ t вaсъ во врeмz, є4же даровA: | І Він, як праведний суддя, відняв у вас нині, що дарував вам. |
|
33
|
33
|
| и3 нн7э вы2 здЁ є3стE, и3 брaтіz в†ша въ вaсъ сyть: | І нині ви тут і брати ваші між вами. |
|
34
|
34
|
| ѓще u5бо повелитE чyвству вaшему и3 поучитE сeрдце вaше, жи1ви содeржани бyдете и3 по смeрти млcть наслёдите: | Якщо ви будете управляти почуттям вашим і впорядкуєте серце ваше, то збережете життя і після смерти одержите милість. |
|
35
|
35
|
| сyдъ бо по смeрти пріи1детъ, є3гдA пaки њживeмъ, и3 тогдA првdныхъ и3менA kвsтсz и3 нечести1выхъ дэлA покaжутсz: | Бо після смерти настане суд, коли ми оживемо; і тоді імена праведних будуть оголошені й показані діла нечестивих. |
|
36
|
36
|
| ко мнЁ u5бо никт0же да пристyпитъ нн7э, ни взhщетъ менE дaже до четhредесzти днjй. | Ніхто не приходь до мене нині і не шукай мене до сорока днів. |
|
37
|
37
|
| И# пріsхъ пsть мужeй, ћкоже заповёда мнЁ, и3 и3д0хомъ въ п0ле и3 пребhхомъ тY. | І взяв я п’ятьох мужів, як Він заповів мені, і пішли ми у поле і залишилися там. |
|
38
|
38
|
| И# бhсть въ заyтріи, и3 сE, глaсъ воззвa мz гlz: є4здро! tвeрзи ўстA тво‰ и3 пjй, и4мже тS напою2. | І ось, на другий день голос воззвав до мене: Ездро! відкрий уста твої і випий те, чим Я напою тебе. |
|
39
|
39
|
| И# tверз0хъ ўстA мо‰, и3 сE, чaша полнA подаsшесz мнЁ: и3 сіE, и4мже бЁ и3сп0лнена, бsше ћкоже водA, цвётъ же є3S nгню2 под0бенъ. | Я відкрив уста мої, і ось повна чаша подана була мені, яка була наповнена ніби водою, але колір того був подібний до вогню. |
|
40
|
40
|
| И# пріsхъ и3 пи1хъ: и3 тогдA, є3гдA піsхъ, сeрдце моE мzтsшесz рaзумомъ, и3 въ пeрсехъ мои1хъ возрастaше премyдрость, и4бо дyхъ м0й содержaшесz пaмzтію: | І взяв я і пив; і коли я пив, серце моє дихало розумом і у грудях моїх зростала мудрість, бо дух мій підкріплювався пам’яттю; |
|
41
|
41
|
| и3 tвє1рста бhша ўстA мо‰ и3 не бhша затворє1на ктомY. | вуста мої були відкриті і більше не закривалися. |
|
42
|
42
|
| Вhшній дадE рaзумъ пzти1мъ мужє1мъ, и3 писaша, ±же глаг0лахусz ќжасы нwщнhz, и4хже не вёдzху. | Всевишній дарував розум п’ятьом мужам, і вони вночі писали по порядку, що було говорено їм і чого вони не знали. |
|
43
|
43
|
| Н0щію же kдsху хлёбъ, ѓзъ же во дни2 глаг0лахъ и3 н0щію не молчaхъ. | Вночі вони їли хліб; а я говорив удень і не мовчав уночі. |
|
44
|
44
|
| И# напи6саны сyть за четhредесzть днjй кни6ги двёсти четhри. | Написані ж були за сорок днів дев’яносто чотири книги. |
|
45
|
45
|
| И# бhсть є3гдA соверши1шасz четhредесzть днjй, | І коли виповнилося сорок днів, |
|
46
|
46
|
| гlа вhшній, рекjй: пє1рваz, ±же ппсaлъ є3си2, въ ћвэ постaви, и3 да чтyтъ дост0йніи и3 недост0йніи: | Всевишній сказав: перші, які ти написав, поклади відкрито, щоб могли читати достойні і недостойні, |
|
47
|
47
|
| послBднzz же сeдмьдесzтъ сохрани2, да предaси и5хъ м{дрымъ t людjй твои1хъ: | але останні сімдесят збережи, щоб передати їх мудрим з народу; |
|
48
|
48
|
| въ тёхъ бо є4сть к0рень рaзума, и3 премyдрости и3ст0чникъ, и3 вёдэніz рэкA. И# сотвори1хъ тaкw. | бо у них провідник розуму, джерело мудрости і ріка знання. Так я і зробив. |
|
Главa є7i
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| СE, глаг0ли во ќшы лю1демъ мои6мъ словесA прbр0чества, ±же дaмъ во ўстA тво‰, гlетъ гDь: | Говори, щоб чув народ Мій слова пророцтва, які вкладу Я у вуста твої, — говорить Господь; |
|
2
|
2
|
| и3 сотвори2, да на хартіи2 напи1шутсz, ћкw вBрна и3 и4стинна сyть: | і зроби, щоб вони написані були на хартії, тому що вони вірні й істинні. |
|
3
|
3
|
| не б0йсz t помышлeній на тS, нижE да смутsтъ тS невёрнwсти глаг0лющихъ, | Не бійся, що будуть замишляти проти тебе, і нехай не бентежить тебе невір’я тих, які будуть говорити проти тебе, |
|
4
|
4
|
| понeже всsкъ невёрный въ невёріи своeмъ ќмретъ. | бо всякий невіруючий у невір’ї своєму помре. |
|
5
|
5
|
| СE, ѓзъ наведY (речE гDь) на крyгъ земнhй ѕл†z, мeчь и3 глaдъ, и3 смeрть и3 погублeніе, | Ось, Я наведу, — говорить Господь, — на коло земне біди: меч і голод, і смерть і пагубу |
|
6
|
6
|
| понeже њскверни2 беззак0ніе всю2 зeмлю, и3 нап0лнєна сyть дэлA и4хъ врє1днаz. | за те, що нечестя людей осквернило всю землю, і пагубні діла їхні переповнилися. |
|
7
|
7
|
| Сегw2 рaди речE гDь: | Тому говорить Господь: |
|
8
|
8
|
| ўжE не ўмолчY њ нечeстіихъ и4хъ, ±же беззак0ннw содёловаютъ, ни потерплю2 и5мъ, ±же ѕлЁ творsтъ: сE, кр0вь непови1ннаz и3 прaведнаz вопіeтъ ко мнЁ, и3 дyши првdныхъ вопію1тъ безпрестaннw: | Я вже не буду мовчати про беззаконня, які звершують вони нечестиво, і не буду терпіти у них того, що вони роблять злочинно: ось, кров невинна і праведна волає до Мене, і душі праведних взивають безперестанно. |
|
9
|
9
|
| tмщaz tмщY и5мъ, речE гDь, и3 воспріимY всsку кр0вь непови1нную t тёхъ ко мнЁ. | Помщуся їм, — говорить Господь, — і візьму від них до Себе всяку кров невинну. |
|
10
|
10
|
| СE, лю1діе мои2 ћкw стадA къ заколeнію ведyтсz, ўжE не потерплю2 тогw2, є4же њбитaти и5мъ въ земли2 є3гЂпетстэй, | Ось, народ Мій ведеться, як стадо на заколення; не потерплю більше, щоб він жив у Єгипті, |
|
11
|
11
|
| но и3зведY | рук0ю си1льною и3 мhшцею выс0кою, и3 поражY (є3гЂпетъ) кaзнію ћкоже прeжде, и3 растлю2 всю2 зeмлю є3гw2: | але виведу його рукою сильною і правицею високою, й уражу Єгипет карою, як колись, і погублю всю землю його. |
|
12
|
12
|
| восплaчетсz є3гЂпетъ, и3 њснов†ніz є3гw2 кaзнію и3збіє1на бyдутъ и3 наказaніемъ, ±же наведeтъ є3мY бGъ: | Заплаче Єгипет і основи його, уражені стратою і помстою, яку наведе на нього Бог. |
|
13
|
13
|
| восплaчутъ дёлателє дёлающіи зeмлю, ћкw њскудёютъ сёмена и4хъ t ржи2 и3 грaда и3 t ѕвэзды2 стрaшныz. | Заплачуть хлібороби, які обробляють землю, бо занепаде у них насіння від іржі й від граду і від страшної зірки. |
|
14
|
14
|
| Г0ре вёку, и3 и5же њбитaютъ въ нeмъ: | Горе віку і тим, які живуть у ньому, |
|
15
|
15
|
| понeже прибли1жисz мeчь и3 сокрушeніе и4хъ, и3 востaнетъ kзhкъ на kзhкъ къ брaни, и3 мeчь въ рукaхъ и4хъ. | бо наблизився меч і знищення їх, і постане народ на народ для війни, і мечі у руках їх. |
|
16
|
16
|
| Бyдетъ бо непостоsніе человёкwмъ, и3 и3нjи и3нhхъ њдолэвaющіи вознерадsтъ њ цари2 своeмъ, и3 нач†лницы путjй њ дёлэхъ свои1хъ въ могyтствэ своeмъ. | Люди зробляться непостійними і, одні одних долаючи, будуть недбалими до царя свого, і начальники — до ходу справ своїх у межах своєї влади. |
|
17
|
17
|
| Восх0щетъ бо человёкъ во грaдъ и3ти2 и3 не возм0жетъ: | Побажає людина йти у місто, і не зможе, |
|
18
|
18
|
| гордhни бо и4хъ рaди грaди смzтyтсz, д0мы сокрушaтсz, человёцы ўбоsтсz. | бо, через їхню гордість, міста обуряться, доми будуть розорені, на людей нападе страх. |
|
19
|
19
|
| Не ўмилосeрдитсz человёкъ ко и4скреннему своемY, на разорeніе домHвъ и4хъ во nрyжіе, на расхищeніе и3мёній и4хъ, глaда рaди хлёбнагw и3 њскоблeніz мн0га. | Не зглянеться людина на ближнього свого, віддаючи доми їх на розорення зброєю, розкрадаючи майно їх з причини голоду і багатьох бід. |
|
20
|
20
|
| СE, ѓзъ созывaю, речE гDь, вс‰ цари6 зє1мскіz, є4же менє2 боsтисz, и5же сyть t вост0ка и3 ю4га, t сёвера и3 лівaна, ко њбращeнію къ себЁ, и3 воздaти, ±же воздaша тBмъ: | Ось, Я скликаю, — говорить Бог, — усіх царів землі, від сходу і півдня, від півночі і Ливану, щоб благоговіли переді Мною і навернулися до себе самих, і щоб воздати їм, що вони робили тим. |
|
21
|
21
|
| ћкоже творsтъ дaже до днeсь и3збр†ннымъ мои6мъ, тaкw сотворю2 и3 воздaмъ въ нBдра и4хъ. Сі‰ гlетъ гDь бGъ: | Як чинять вони навіть дотепер з обраними Моїми, так учиню з ними і воздам у надро їх, — говорить Господь Бог. |
|
22
|
22
|
| не пощади1тъ десни1ца моS грёшникwвъ, и3 не престaнетъ мeчь на проливaющихъ кр0вь непови1нную на земли2: | Не пощадить правиця Моя грішників, і меч не перестане уражати тих, що проливають на землю невинну кров. |
|
23
|
23
|
| и3зhде џгнь t гнёва є3гw2, и3 пожрE њснов†ніz земли2, и3 грёшники ћкw хврaстіе зажжeно. | Зійшов вогонь від гніву Його і знищив основи землі і грішників, як запалену солому. |
|
24
|
24
|
| Г0ре си6мъ, и5же согрэшaютъ и3 не содержaтъ зaповэдій мои1хъ, речE гDь, | Горе грішникам і тим, що не дотримуються заповідей Моїх! — говорить Господь. |
|
25
|
25
|
| не прошY и5мъ: tиди1те, сhнове, t влaсти, не њсквернsйте с™hни моеS. | Не пощаджу їх. Відійдіть, сини відступників, не оскверняйте святині Моєї. |
|
26
|
26
|
| Ћкw вёсть гDь всёхъ, и5же согрэшaютъ є3мY, сегw2 рaди предадE и5хъ въ смeрть и3 въ заколeніе. | Господь знає всіх, які грішать проти Нього; тому віддав їх на смерть і на вбиття. |
|
27
|
27
|
| Ўжe бо пріид0ша на крyгъ земнhй ѕл†z, и3 пребyдете въ ни1хъ, не и3збaвитъ бо вaсъ бGъ, понeже согрэши1сте пред8 ни1мъ. | На коло земне прийшли вже біди, і ви перебуватимете у них. Бог не визволить вас, тому що ви згрішили проти Нього. |
|
28
|
28
|
| СE, видёніе гр0зное, и3 лицE є3гw2 t вост0ка: | Ось, видіння грізне, і лице його від сходу. |
|
29
|
29
|
| и3 и3зhдутъ рождє1ніz ѕміє1въ ґрaвскихъ на колесни1цахъ мн0гихъ: ћкоже дыхaніе (вётрwвъ) число2 и4хъ понесeтсz по земли2, ћкw ўжE ўбоsтсz и3 вострепeщутъ вси2, и5же и4хъ ўслhшатъ: | Виступлять породження драконів аравійських на багатьох колісницях і зі швидкістю вітру понесуться по землі, так що наведуть страх і трепет на всіх, які почують про них. |
|
30
|
30
|
| кармHнzне неи1стовствующіи во гнёвэ и3зhдутъ ћкw вє1при t дубрaвы и3 пріи1дутъ въ си1лэ вели1цэй, и3 стaнутъ на брaнь съ ни1ми и3 њпустошaтъ чaсть земли2 ґссmрjйскіz: | Вийдуть, як вепри з лісу, кармоняни, які шаленіють у люті, і прийдуть у великій силі, вступлять у боротьбу з ними і спустошать частину землі Ассирійської. |
|
31
|
31
|
| и3 по си1хъ превозм0гутъ ѕмjеве п0мнzщіи рождeніе своE и3 њбратsтсz согласyюще въ си1лэ вели1цэй на постизaніе и4хъ: | Потім дракони, які пам’ятають походження своє, візьмуть гору і, володіючи великою силою, повернуться переслідувати тих. |
|
32
|
32
|
| сjи смутsтсz, и3 ўмолчaтъ въ си1лэ и4хъ, и3 њбратsтъ н0зэ свои2 на бэжaніе: | Ті збентежаться, замовкнуть перед силою їх і повернуть ноги свої на втечу. |
|
33
|
33
|
| и3 t w4бласти ґссmрjйскіz њбстоsтель њбстaнетъ и5хъ и3 скончaетъ є3ди1наго t ни1хъ, и3 бyдетъ боsзнь и3 стрaхъ въ полцЁ и4хъ, и3 рвeніе на цари6 и4хъ. | Але той, що знаходиться у засідці з боку ассиріян, оточить їх і умертвить одного з них; у війську їх виникнуть страх і трепет і ремство на царів їх. |
|
34
|
34
|
| СE, w4блацы t вост0ка и3 сёвера дaже до полyдне, и3 лицE и4хъ гр0зно ѕэлw2, и3сп0лнено гнёва и3 бyри: | Ось, хмари від сходу і від півночі до півдня, і вигляд їх дуже грізний, сповнений лютости і бурі. |
|
35
|
35
|
| и3 сразsтсz междY соб0ю и3 сразsтъ ѕвэздY мн0гу на земли2 и3 ѕвэздY и4хъ: и3 бyдетъ кр0вь t мечA дaже до ўтр0бы, | Вони зіштовхнуться між собою, і скинуть багато зірок на землю і зірку їх; і буде кров від меча до черева, |
|
36
|
36
|
| и3 гн0й человёческій дaже до сэдлA велблю1ждz, и3 бyдетъ боsзнь и3 стрaхъ мн0гъ на земли2, | і послід людський — до сідла верблюда; страх і трепет великий буде на землі. |
|
37
|
37
|
| и3 ўстрашaтсz, и5же ќзрzтъ гнёвъ сeй, и3 трeпетъ пріи1метъ и5хъ: | Жахнуться всі, які побачать цю лютість, і затремтять. |
|
38
|
38
|
| и3 по сeмъ воздви1гнутсz б{ри мнHги t полyдне и3 сёвера, и3 чaсть и4на t зaпада, | Після того багато разів будуть підніматися бурі від півдня і півночі і частково від заходу, |
|
39
|
39
|
| и3 прем0гутъ вётри t вост0ка, и3 њтворsтъ є3го2, и3 w4блакъ, є3г0же воздви1же во гнёвэ, и3 ѕвэздA на сотворeніе стрaха t вост0чна вётра и3 зaпадна повреди1тсz: | і вітри сильні здіймуться від сходу і відкриють його і хмару, яку Я послав у гніві; а зірка, призначена для страху при східному і західному вітрі, пошкодиться. |
|
40
|
40
|
| и3 воздви1гнутсz w4блацы вeліи и3 ѕёлніи, п0лни гнёва, и3 ѕвэздA, да ўстрашaтъ всю2 зeмлю и3 њбитaющихъ на нeй, и3 возлію1тъ на всsко мёсто выс0ко и3 вознесeное ѕвэздY стрaшную, | І піднімуться хмари, великі і сильні, повні лютости, і зірка, щоб настрашити всю землю і жителів її; і проллють на всяке місце, високе і піднесене, страшну зірку, |
|
41
|
41
|
| џгнь и3 грaдъ, и3 мечы2 летaющыz и3 в0ды мнHги, ћкw да нап0лнzтсz вс‰ полS и3 вси2 и3ст0чницы и3сполнeніемъ в0дъ мн0гихъ: | вогонь і град, мечі, що літають, і багато вод, щоб наповнити всі поля і всі джерела безліччю вод. |
|
42
|
42
|
| и3 сокрушaтъ грaды и3 стёны, и3 г0ры и3 х0лмы, (и3 ўдHліz) и3 древA дубр†внаz, и3 сBна л{жнаz и3 жи6та и4хъ, | І затоплять місто, і стіни, і гори, і пагорби, і дерева у лісах, і траву на луках, і хлібні рослини їх; |
|
43
|
43
|
| и3 пр0йдутъ непоколeблеми до вавmлHна и3 сокрушaтъ є3го2: | і пройдуть, не спиняючись, до Вавилона і знищать його; |
|
44
|
44
|
| соберyтсz къ немY, и3 њбhдутъ є3го2, и3 и3злію1тъ ѕвэздY и3 всю2 ћрость нaнь: и3 взhдетъ прaхъ и3 дhмъ дaже до небесE, и3 вси2, и5же w4крестъ, возрыдaютъ њ нeмъ, | зберуться до нього й оточать його; проллють зірку і лють на нього. І підніметься пил і дим до самого неба, і всі навкруги будуть оплакувати його, |
|
45
|
45
|
| и3 и5же под8 ни1мъ њстaнутъ, послyжатъ тBмъ, и5же ўстраши1ша и5хъ. | а ті, які залишаться підвладними йому, будуть служити тим, що навели страх. |
|
46
|
46
|
| И# ты2, ґсjе, соглaсна во ўповaніе вавmлHна, и3 слaва лицA є3гw2: | І ти, Асіє, співучаснице у надії Вавилона й у славі його: |
|
47
|
47
|
| г0ре тебЁ бёднэй! понeже ўпод0биласz є3си2 є3мY и3 ўкраси1ла є3си2 дщє1ри тво‰ въ любодэsніи, ко ўгождeнію и3 прославлeнію въ люб0вныхъ твои1хъ, и5же съ тоб0ю похотёша всегдA блуди1ти: | горе тобі, бідна, за те, що уподібнювалася йому і прикрашала дочок твоїх у блудодіянні, щоб вони подобалися і славилися у коханців твоїх, які бажали завжди блудодіяти з тобою. |
|
48
|
48
|
| ненави1дэнному подражaла є3си2 во всёхъ дёлэхъ є3гw2 и3 въ начинaніихъ є3гw2. | Ти наслідувала ненависного в усіх ділах і заходах його. |
|
49
|
49
|
| Сегw2 рaди, речE гDь, послю2 на тS ѕл†z, вдовство2, ўб0жество и3 глaдъ, и3 мeчь и3 губи1телство на разорeніе домHвъ твои1хъ t наси1ліz и3 смeрти, | За те, — говорить Бог, — пошлю на тебе біди: удівство, убогість, і голод, і меч, і моровицю, щоб спустошити доми твої насильством і смертю. |
|
50
|
50
|
| и3 слaва си1лы твоеS ћкоже цвётъ и4зсхнетъ, є3гдA востaнетъ зн0й, и4же п0сланъ є4сть на тS: | І слава могутности твоєї засохне, як квітка, коли настане спека, послана на тебе. |
|
51
|
51
|
| и3знем0жеши ћкоже ўб0жайшаz ћзвена и3 накaзана t жeнъ, ћкw не возм0гутъ тебE пріsти си1льніи и3 любHвницы. | Ти знеможеш, як убога, побита і поранена жінками, щоб люди знатні і коханці не могли приймати тебе. |
|
52
|
52
|
| Е#дA ѓзъ тaкw возревнyю тебЁ, речE гDь, | Чи став би Я так ненавидіти тебе, — говорить Господь, — |
|
53
|
53
|
| ѓще бы не заклaла є3си2 и3збрaнныхъ мои1хъ во всsко врeмz, возвышaющи на поражeніе рyцэ и3 глаг0лющи на смeрть и4хъ, є3гдA ўпивaласz є3си2; | якби ти не убивала обраних Моїх повсякчас, піднімаючи руки на поразку їх і глумлячись зі смерти їх, коли ти була у сп’янінні? |
|
54
|
54
|
| ўкраси2 лёпоту лицA твоегw2: | Прикрашай твоє лице. |
|
55
|
55
|
| мздA блужeніz твоегw2 въ нёдрэхъ твои1хъ, сегw2 рaди воздаsніе пріи1меши. | Мзда блудодіяння твого у надрі твоєму; за те й одержиш ти винагороду. |
|
56
|
56
|
| Ћкоже сотвори1ши и3збр†ннымъ мои6мъ, речE гDь, тaкw сотвори1тъ тебЁ бGъ и3 предaстъ тS во ѕл†z: | Як чинила ти з обраними Моїми, — говорить Господь, — так з тобою вчинить Бог, і піддасть тебе бідам. |
|
57
|
57
|
| и3 ч†да тво‰ глaдомъ поги1бнутъ, тh же мечeмъ падeши, и3 грaди твои2 сокрушaтсz, и3 вси2 твои2 въ п0ли nрyжіемъ падyтъ: | Діти твої загинуть від голоду, ти впадеш від меча, міста твої будуть зруйновані, і всі твої впадуть у полі від меча. |
|
58
|
58
|
| и3 и5же сyть въ горaхъ, глaдомъ поги1бнутъ и3 ћсти бyдутъ мzсA сво‰ t глaда хлёба и3 кр0вь пи1ти t жaжды воды2: | А які на горах, ті загинуть від голоду, і будуть їсти плоть свою через нестачу хліба і пити кров через нестачу води. |
|
59
|
59
|
| неблагополyчна чрез8 морS пріи1деши и3 пaки пріи1меши ѕл†z, | У нещасті підеш по морях, — і там зустрінеш біди. |
|
60
|
60
|
| и3 въ прехождeніи поразsтъ грaдъ и3збіeнный, и3 и3скоренsтъ нёкую чaсть земли2 твоеS, и3 чaсть слaвы твоеS и3стребsтъ, пaки возвращaющесz къ вавmлHну превращeнному: | Під час переходів твоїх вони кинуться на спустошене місто, і знищать частину землі твоєї, і частину слави твоєї знищать. |
|
61
|
61
|
| и3 разорeна бyдеши и5мъ ћкw хврaстіе, и3 тjи бyдутъ тебЁ ѓки џгнь, | Розорена, ти послужиш для них соломою, а вони для тебе будуть вогнем; |
|
62
|
62
|
| и3 пожрyтъ тS и3 грaды тво‰, зeмлю твою2 и3 г0ры тво‰, и3 вс‰ дубр†вы тво‰ и3 древесA плодонHснаz nгнeмъ пожгyтъ, | і знищать тебе, і міста твої, землю твою, гори твої, усі ліси твої і дерева родючі спалять вогнем. |
|
63
|
63
|
| сhны тво‰ въ плэнeніе поведyтъ, и3 д†ни тво‰ въ корhсть в0змутъ, и3 слaву лицA твоегw2 и3стребsтъ. | Синів твоїх поведуть у полон, майно твоє захоплять у здобич, і славу твою знищать. |
|
Главa ѕ7i
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| Г0ре тебЁ, вавmлHне и3 ґсjа! г0ре тебЁ, є3гЂпте и3 сmрjа! | Горе тобі, Вавилоне й Асіє, горе тобі, Єгипте і Сиріє! |
|
2
|
2
|
| Препоsшитесz врeтищемъ и3 власzни1цами и3 плaчите сынHвъ вaшихъ и3 болёзнуйте, ћкw прибли1жисz сокрушeніе вaше: | Підпережіться веретищем і волосяницями, оплакуйте синів ваших, і уболівайте, бо наблизилася ваша погибель. |
|
3
|
3
|
| п0сланъ є4сть на вaсъ мeчь, и3 кт0 є3сть, и4же tврати1тъ є3го2; | Посланий на вас меч, — і хто відхилить його? |
|
4
|
4
|
| п0сланъ є4сть на вaсъ џгнь, и3 кт0 є3сть, и4же ўгаси1тъ є3го2; | Посланий на вас вогонь, — і хто погасить його? |
|
5
|
5
|
| пHслана сyть на вaсъ ѕл†z, и3 кт0 є3сть, и4же tмeтнетъ |; | Послані на вас біди, — і хто відверне їх? |
|
6
|
6
|
| є3дA tженeтъ кто2 львA ѓлчуща въ лёсъ; и3ли2 ўгаси1тъ џгнь во хврaстіи ск0рw, є3гдA начнeтъ возгарaти; | Чи прожене хто голодного лева у лісі, або чи погасить миттєво вогонь у соломі, коли він почне розгорятися? |
|
7
|
7
|
| є3дA tрази1тъ кто2 стрэлY t стрэлцA крёпкагw и3спущeнную; | Чи відіб’є хто стрілу, пущену стрільцем сильним? |
|
8
|
8
|
| гDь крёпкій посылaетъ ѕл†z, и3 кто2 є4сть, и4же tженeтъ |; | Господь сильний посилає біди, — і хто відверне їх? |
|
9
|
9
|
| и3зhде џгнь t гнёва є3гw2, и3 кт0 є3сть, и4же ўгаси1тъ є3го2; | Зійшов вогонь від гніву Його, — і хто погасить його? |
|
10
|
10
|
| блеснeтъ м0лніею, и3 кто2 не ўбои1тсz; возгреми1тъ, и3 кто2 не ўжaснетсz; | Він блисне блискавкою, — і хто не убоїться? Прогримить, — і хто не жахнеться? |
|
11
|
11
|
| гDь воспрети1тъ, и3 кто2 до њсновaніz не сокруши1тсz t лицA є3гw2; | Господь спогляне грізно, — і хто не знищиться до основи від лиця Його? |
|
12
|
12
|
| ЗемлS сотрzсeсz и3 њснов†ніz є3S, м0ре волнyетсz и3з8 глубины2, и3 вHлны є3гw2 возмутsтсz и3 ры6бы є3гw2 t лицA гDнz и3 t слaвы си1лы є3гw2. | Здригнулася земля і основи її; море хвилюється з дна, і хвилі його збурюються і риби його від лиця Господа і від величі сили Його. |
|
13
|
13
|
| Понeже крэпкA десни1ца є3гw2, ћже лyкъ напрzжE: стрёлы є3гw2 nстры6, ±же t негw2 посылaютсz, не њскудёютъ, є3гдA начнyтъ посылaтисz въ концы6 земли2. | Бо сильна Його правиця, яка натягає лук, гострі Його стріли, які пускаються Ним, не ослабнуть, коли будуть посилатися до країв землі. |
|
14
|
14
|
| СE, посылaютсz ѕл†z и3 не возвратsтсz, д0ндеже пріи1дутъ на зeмлю. | Ось, посилаються біди, і не повернуться, доки не прийдуть на землю. |
|
15
|
15
|
| Џгнь возгарaетсz и3 не ўгaснетъ, д0ндеже скончaетъ њснов†ніz земли2. | Розгоряється вогонь, і не погасне, доки не попалить основи землі. |
|
16
|
16
|
| И$мже w4бразомъ не возвращaетсz стрэлA п0слана t си1льнагw стрэлцA, тaкw не возвратsтсz ѕл†z, ±же пHслана бyдутъ на зeмлю. | Як стріла, пущена сильним стрільцем, не повертається, так не повернуться біди, які будуть послані на землю. |
|
17
|
17
|
| Г0ре мнЁ, г0ре мнЁ! кт0 мz и3збaвитъ во дни6 ты6z; | Горе мені, горе мені! Хто визволить мене у ті дні? |
|
18
|
18
|
| Начaло болёзней, и3 мнHга стен†ніz: начaло глaда, и3 мнHги поги1бєли: начaло брaней, и3 ўбоsтсz вл†сти: начaло ѕHлъ, и3 вострепeщутъ вси2. | Почнуться хвороби, — і багато хто застогне; почнеться голод, — і багато хто буде гинути; почнуться війни, — і начальниками оволодіє страх; почнуться біди, — і всі затремтять. |
|
19
|
19
|
| Во врeмz же то2 что2 сотворю2, є3гдA пріи1дутъ ѕл†z; | Що мені робити тоді, коли прийдуть біди? |
|
20
|
20
|
| СE, глaдъ и3 кaзнь, и3 ск0рбь и3 тэснотA, п0слани сyть бичи6 во и3справлeніе: | Ось, голод і моровиця, і скорбота і тіснота послані як бичі для виправлення: |
|
21
|
21
|
| и3 во всёхъ си1хъ не њбратsтсz t беззак0ній свои1хъ, ни біє1ніz пaмzтствовати бyдутъ всегдA. | але при всьому цьому люди не навернуться від беззаконь своїх і про бичі не завжди будуть пам’ятати. |
|
22
|
22
|
| СE, бyдетъ nби1ліе ни во чт0же на земли2, тaкw ћкw возмнsтъ себЁ бhти ўпрaвленъ ми1ръ, и3 тогдA возрастyтъ ѕл†z на земли2, мeчь, глaдъ и3 вели1ко смzтeніе. | Ось, на землі буде дешевизна в усьому, і подумають, що настав мир; але саме тоді й спіткають землю біди — меч, голод і велике сум’яття. |
|
23
|
23
|
| T глaда бо мн0зи, и5же њбитaютъ на земли2, поги1бнутъ, и3 мeчь и3згуби1тъ пр0чихъ, и5же њстaнутъ t глaда. | Від голоду загинуть дуже багато жителів землі, а інші, які перенесуть голод, упадуть від меча. |
|
24
|
24
|
| И# мeртвіи ћкw моты6ла и3звeржени бyдутъ, и3 не бyдетъ, и4же ўтёшитъ и5хъ: њпустёетъ бо землS, и3 грaди є3S разорeни бyдутъ. | І трупи, як гній, будуть викидати, і нікому буде оплакувати їх, бо земля спорожніє, і міста її будуть зруйновані. |
|
25
|
25
|
| Не њстaнетсz, и4же воздёлаетъ зeмлю и3 и4же посёетъ на нeй. | Не залишиться нікого, хто обробляв би землю і сіяв на ній. |
|
26
|
26
|
| ДревесA дадyтъ плоды2, и3 кто2 њб8и1метъ |; | Дерева дадуть плоди, і хто буде збирати їх? |
|
27
|
27
|
| гр0здіе созрёетъ, и3 кто2 пот0пчетъ є5; бyдетъ бо мёстъ вели1кое њпустёніе. | Виноград дозріє, і хто буде топтати його? Бо всюди буде велике запустіння. |
|
28
|
28
|
| Восх0щетъ бо человёкъ человёка ви1дэти, и3ли2 глaсъ є3гw2 слhшати, | Важко буде людині побачити людину, або почути голос її, |
|
29
|
29
|
| занE њстaнутъ t грaда дeсzть, и3 двA t ни1вы, и5же сокрhютсz въ густhхъ дубрaвахъ и3 въ разсёлинахъ кaменныхъ. | бо з жителів міста залишиться не більше десяти, і з поселенців — чоловіка два, які сховаються у густих дібровах і розщелинах скель. |
|
30
|
30
|
| И$мже w4бразомъ њставлsютсz въ мaсличіихъ и3 на всsцэмъ дрeвэ три2 и3ли2 четhри м†слины, | Як у оливковому саду залишаються іноді на деревах три або чотири маслини, |
|
31
|
31
|
| и3ли2 ћкоже въ віногрaдэ њбрaнэмъ гр0здіе њставлsютсz t тёхъ, и5же прилёжнw віногрaдъ њбирaютъ: | або у винограднику обібраному не догледять кілька грон ті, які уважно оббирають виноград: |
|
32
|
32
|
| тaкw њстaвzтсz во днeхъ џнэхъ три2 и3ли2 четhри t и3зслёдующихъ д0мы и4хъ мечeмъ. | так у ті дні залишаться троє або четверо під час обшуку домів їхніх з мечем. |
|
33
|
33
|
| И# њстaвлена бyдетъ землS пустA, и3 ни6вы є3S состарёютсz, и3 путіE є3S и3 вс‰ стєзи2 є3S тeрніемъ зарастyтъ, занE не пр0йдутъ человёцы по ни6мъ. | Земля залишиться у запустінні, поля її заглухнуть, дороги її і всі стежини її заростуть терням, бо нікому буде ходити по них. |
|
34
|
34
|
| Восплaчутъ дBвы не и3мyщыz њбрyчникwвъ, восплaчутъ жє1ны не и3мёющыz мужeй, восплaчутъ дщє1ри и4хъ не и3мёющыz п0мощи: | Плакати будуть дівчата, не маючи наречених; плакати будуть дружини, не маючи чоловіків; плакати будуть дочки їхні, не маючи допомоги. |
|
35
|
35
|
| њбр{чницы и4хъ въ брaни скончaютсz, и3 мyжіе и4хъ во глaдэ и3стребsтсz. | Наречених їхніх уб’ють на війні, і чоловіки їхні загинуть від голоду. |
|
36
|
36
|
| Слhшите сі‰ и3 познaйте |, раби2 гDни. | Слухайте це, і напоумляйтесь, раби Господні! |
|
37
|
37
|
| СE, сл0во гDне, пріими1те є5: не вёруйте богHмъ, њ ни1хже речE гDь: | Це — слово Господа: слухайте його, і не вірте богам, про яких говорить Господь. |
|
38
|
38
|
| сE, приближaютсz ѕл†z и3 не ўмeдлzтъ. | Ось, наближаються біди, і не забаряться. |
|
39
|
39
|
| И$мже w4бразомъ бременaтаz є3гдA роди1тъ въ девsтый мцcъ сhна своего2, приближaющусz часY рождeніz є3S, прeжде часHвъ двyхъ и3ли2 тріeхъ бwлёзни њбдержaтъ чрeво є3S, и3 и3сходsщу младeнцу t чрeва, не закоснsтъ ни на є3ди1ну чертY: | Як у вагітної жінки, коли у дев’ятий місяць настане їй час народити сина, години за дві або за три до народження, болі охоплюють утробу її і, при виході немовляти з утроби, не забаряться на жодну хвилину: |
|
40
|
40
|
| тaкw не ўкоснsтъ ѕл†z произhти на зeмлю, и3 вёкъ возстенeтъ, и3 бwлёзни њбhмутъ и5. | так не забаряться прийти на землю біди, і люди у той час будуть стогнати; болі охоплять їх. |
|
41
|
41
|
| Слhшите сл0во, лю1діе мои2, ўгот0вайтесz на брaнь, и3 во ѕлhхъ тaкw бyдите, ћкоже пришeлцы земли2: | Слухай слово, народе мій: готуйтеся на битву, і серед бід будьте як пришельці землі. |
|
42
|
42
|
| продаsй ѓки бёгаzй, ґ купyzй ѓки погублszй, | Хто продає, нехай буде, як той, що збирається на втечу, і хто купує — як той, що готується на загибель; |
|
43
|
43
|
| торгyzй ѓки плодA не пріeмлzй, и3 созидazй ѓки т0й, и4же њбитaти не и4мать: | хто торгує — як той, що не очікує ніякого прибутку, і хто будує дім — як той, що не сподівається жити у ньому. |
|
44
|
44
|
| сёzй, ћкw и4же не п0жнетъ: тaкw и4же віногрaдъ рёжетъ, ћкw не и3мhй њбирaти є3го2: | Сівач нехай думає, що не пожне, і виноградар — що не збере винограду; |
|
45
|
45
|
| и5же посzгaютъ, тaкw ѓки ч†дъ не сотворsтъ: и3 и5же не посzгaютъ, тaкw ћкw вдwви1цы. | ті, що вступають у шлюб, — що не будуть народжувати дітей, і ті, що не вступають, — як удівці. |
|
46
|
46
|
| Тогw2 рaди, и5же трудsтсz, вотщE трудsтсz: | Тому всі трудящі без користи трудяться, |
|
47
|
47
|
| плодh бо и4хъ и3ноплемє1нницы п0жнутъ и3 и3мBніz и4хъ расхи1тzтъ, и3 д0мы превратsтъ и3 сынHвъ и4хъ плэнsтъ, и4бо во плэнeніи и3 глaдэ родsтъ ч†да сво‰. | бо плодами трудів їхніх скористаються чужоземці, і майно їхнє розкрадуть, доми їхні зруйнують, синів їхніх поневолять, бо у полоні і в голоді вони народжують дітей своїх. |
|
48
|
48
|
| И# и5же кyплю дёютъ хіщeніемъ, к0ль д0лгw ўкрашaютъ грaды и3 д0мы сво‰, и3 њдерж†ніz и3 ли1ца сво‰, | Хто займається хижацтвом, тих, чим довше прикрашають вони міста і доми свої, володіння і лиця свої, |
|
49
|
49
|
| толи1кw пaче возненави1жду и5хъ за грэхи2 и4хъ, речE гDь. | тим більше зненавиджу за гріхи їхні, — говорить Господь. |
|
50
|
50
|
| Ћкоже ненави1дитъ блудни1ца женY мyдру и3 добрY ѕэлw2, | Як блудниця ненавидить жінку чесну і дуже побожну, |
|
51
|
51
|
| тaкw возненави1дитъ прaвда непрaвду, є3гдA ўкрашaетсz, и3 клевeщетъ на ню2 въ лицE, є3гдA пріи1детъ и4же защищaетъ и3зыскyющаго всsкъ грёхъ на земли2: | так правда зненавидить неправду, що прикрашає себе, і звинуватить її у лице, коли прийде Той, Хто буде захищати того, хто переслідує всякий гріх на землі. |
|
52
|
52
|
| сегw2 рaди не ўподоблsйтесz є4й, ни дэлHмъ є3S. | Тому не наслідуйте неправду і діла її, |
|
53
|
53
|
| Ћкw є3щE мaлw, и3 в0зметсz беззак0ніе t земли2, ґ прaвда воцари1тсz над8 вaми. | бо ще трохи, і неправда буде вилучена з землі, а правда зацарює над вами. |
|
54
|
54
|
| Да не глаг0летъ грёшникъ, ћкw не согрэши2, понeже ќгліе џгненное возгори1тсz на главЁ є3гw2, и4же глаг0летъ: не согрэши1хъ пред8 гDемъ бGомъ и3 слaвою є3гw2. | Нехай не говорить грішник, що він не згрішив, бо розпалене вугілля запалає на голові того, хто говорить: я не згрішив перед Господом Богом і славою Його. |
|
55
|
55
|
| СE, гDь вёсть вс‰ дэлA человёчєскаz и3 начин†ніz и4хъ, и3 помышлє1ніz и4хъ и3 сердцA и4хъ. | Господь знає всі діла людей і починання їхні, і помисли їхні і серця їхні. |
|
56
|
56
|
| Речe бо: да бyдетъ землS, и3 бhсть: да бyдетъ нeбо, и3 бhсть. | Він сказав: «нехай буде земля», — і земля з’явилася; «нехай буде небо», — і було. |
|
57
|
57
|
| И# сл0вомъ є3гw2 ѕвёзды сотворє1ны сyть, и3 знaетъ число2 ѕвёздъ: | Словом Його створені зірки, і Він знає число зірок. |
|
58
|
58
|
| и4же и3спытyетъ бє1здны и3 сокрHвища и4хъ, и4же и3змёрилъ є4сть м0ре и3 зачaтіе є3гw2, | Він споглядає безодні й потаємне у них, виміряв море і що у ньому. |
|
59
|
59
|
| и4же заключи2 м0ре посредЁ в0дъ и3 повёси зeмлю на водaхъ сл0вомъ свои1мъ, | Словом Своїм Він утворив море серед вод і землю повісив на водах. |
|
60
|
60
|
| и4же прострE нeбо ћкw камaру, на водaхъ њсновA є5, | Він розпростер небо, як намет, на водах заснував його. |
|
61
|
61
|
| и4же положи2 въ пустhни и3ст0чники вwднhz и3 на верхY г0ръ є3зeра, во и3спущeніе рёкъ и3з8 выс0кагw кaмене, да напаsютъ зeмлю, | Він вмістив у пустелі джерела вод і озера на вершинах гір, для зведення рік з високих скель, щоб напоювати землю. |
|
62
|
62
|
| и4же сотвори2 человёка и3 положи2 сeрдце є3гw2 посредЁ тёла, и3 вложи2 є3мY дyхъ и3 жив0тъ и3 рaзумъ | Він створив людину і поклав серце її всередині тіла, і вклав у неї дух, життя і розум |
|
63
|
63
|
| и3 дыхaніе бGа вседержи1телz, и4же сотвори2 вс‰ и3 и3спытyетъ вс‰ сокровє1ннаz въ сокровeнныхъ земли2: | і дихання Бога всемогутнього, Який створив усе і споглядає все потаємне у потаємних землі. |
|
64
|
64
|
| т0й знaетъ начинaніе вaше, и3 ±же мhслите въ сердцaхъ вaшихъ согрэшaюще и3 хотsще ўтаи1ти грэхи2 вaшz. | Він знає намір ваш і що думаєте ви у серцях ваших, коли грішите і хочете сховати гріхи ваші. |
|
65
|
65
|
| Сегw2 рaди гDь и3спытyzй и3спытA вс‰ дэлA в†ша и3 њбличи1тъ вaсъ всёхъ, | Тому Господь зовсім ясно бачить усі діла ваші, і викриє усіх вас; |
|
66
|
66
|
| и3 вы2 посрaмлени бyдете, є3гдA произhдутъ грэси2 вaши пред8 челwвёки, и3 беззакHніz предстaнутъ, ±же њбвинsти бyдутъ въ дeнь т0й. | і ви будете посоромлені, коли гріхи ваші відкриються перед людьми, і беззаконня стануть звинувачувати у той день. |
|
67
|
67
|
| Что2 сотворитE, и3ли2 кaкw сокрhете грэхи2 вaшz пред8 бGомъ и3 ѓгGлы є3гw2; | Що ви зробите і як сховаєте гріхи ваші перед Богом і ангелами Його? |
|
68
|
68
|
| СE, судіS бGъ, б0йтесz є3гw2, њстaнитесz t грBхъ вaшихъ и3 забyдите беззакHніz в†ша ўжE твори1ти и5хъ во вёкъ, и3 бGъ и3зведeтъ вaсъ и3 и3збaвитъ t всsкіz ск0рби. | Ось, Бог — Суддя; бійтеся Його; залиште гріхи ваші і назавжди перестаньте чинити беззаконня, і Бог виведе вас і визволить від усякої скорботи. |
|
69
|
69
|
| Сe бо, возгарaетсz џгнь на вaсъ, kзhцы мн0зи, и3 восхи1тzтъ нёкіихъ t вaсъ и3 зак0лютъ на жeртву јдwлwмъ: | Бо ось, запалюється на вас лють численного полчища, і схоплять деяких з вас і умертвлять для принесення в жертву ідолам. |
|
70
|
70
|
| и3 и5же соизв0лzтъ и5мъ, бyдутъ и5мъ въ посмёхъ и3 въ поношeніе и3 въ попрaніе. | Хто буде єдинодумним з ними, тих піддадуть вони посміянню, ганьбі і потоптанню. |
|
71
|
71
|
| Бyдетъ бо мэстHмъ мёсто, и3 t сосёднихъ градHвъ востaнутъ мн0зи на боsщихсz гDа. | Бо по всіх місцях і у сусідніх містах багато хто повстане проти тих, які бояться Господа. |
|
72
|
72
|
| Бyдутъ ѓки неи1стови, ни ког0же щадsще на расхищeніе и3 запустёніе є3щE боsщымсz гDа: | Будуть, як несамовиті, без пощади розкрадати і спустошувати все у тих, які бояться Господа. |
|
73
|
73
|
| и4бо њпустошaтъ и3 расхи1тzтъ стzж†ніz и4хъ и3 и3з8 домHвъ и4хъ и3зженyтъ |. | Спустошать і розкрадуть майно їх, і з домів їхніх виженуть їх. |
|
74
|
74
|
| ТогдA kви1тсz и3скушeніе и3збрaнныхъ мои1хъ, ћкоже злaто, є4же и3скушaетсz t nгнS. | Тоді настане випробування обраним Моїм, як золото випробовується вогнем. |
|
75
|
75
|
| Слhшите, возлю1бленніи мои2, речE гDь: сE, пред8 вaми сyть днjе ск0рби, и3 t си1хъ и3збaвлю вaсъ. | Слухайте, улюблені Мої, — говорить Господь: ось перед вами дні скорботи, і від них Я визволю вас. |
|
76
|
76
|
| Не б0йтесz, ни сумнэвaйтесz, ћкw бGъ предводи1тель вaшъ є4сть. | Не бійтеся і не сумнівайтеся, бо вождь ваш — Бог. |
|
77
|
77
|
| И# и4же храни1тъ зaпwвэди и3 повелBніz мо‰, речE гDь бGъ, да не преwтzгчaтъ вaсъ грэси2 вaши, нижE превзhдутъ беззакHніz в†ша. | Якщо будете виконувати заповіді і повеління Мої, — говорить Господь Бог, — то гріхи ваші не будуть тягарем, що придушує вас, і беззаконня ваші не переможуть вас. |
|
78
|
78
|
| Г0ре и5же стиснsютсz t грBхъ свои1хъ и3 покрывaютсz беззакHніи свои1ми: | Горе тим, які зв’язані гріхами своїми і покриті беззаконнями своїми! Це — поле, яке заросло чагарником і через яке путь покритий терням, так що людина проходити не може: воно залишається і віддається вогню на знищення. |
|
79
|
|
| и4мже w4бразомъ ни1ва стиснsетсz t дубрaвы, и3 тeрніемъ покрывaетсz стезS є3S, є4юже не прох0дитъ человёкъ, и3 и3сторгaетсz, и3 посылaетсz на сожжeніе nгню2. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
