|
Даніи1ла
|
Книга пророка Даниїла
|
|
Главa №
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| Въ лёто трeтіе цaрства їwакjма царS їyдина, пріи1де навуходон0соръ цaрь вавmлHнскъ на їеrли1мъ и3 воевaше нaнь. | У третій рік царювання Іоакима, царя Юдейського, прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, до Єрусалима й обложив його. |
|
2
|
2
|
| И# дадE гDь въ рyцэ є3гw2 їwакjма царS їyдина и3 t чaсти сосyдwвъ хрaма б9іz. И# принесE | въ зeмлю сеннаaръ въ д0мъ б0га своегw2 и3 сосyды внесE въ д0мъ сокр0вищный б0га своегw2. | І віддав Господь у руки його Іоакима, царя Юдейського, і частину сосудів дому Божого, і він відправив їх у землю Сеннаар, у дім бога свого, і вніс ці сосуди у скарбницю бога свого. |
|
3
|
3
|
| И# речE цaрь ко ґсфанeзу, старёйшинэ є3vнyхwвъ свои1хъ, ввести2 t сынHвъ плёна ї}лева и3 t плeмене цaрска и3 t кнzзeй | І сказав цар Асфеназу, начальникові євнухів своїх, щоб він із синів Ізраїлевих, з роду царського і князівського, привів |
|
4
|
4
|
| ю4ношы, на ни1хже нёсть пор0ка, и3 дwбры2 зрaкомъ и3 смhслєны во всsцэй премyдрости, и3 вёдущыz ўмёніе и3 размышлsющыz рaзумъ, и3 и5мже є4сть крёпость въ ни1хъ, є4же предстоsти въ домY пред8 царeмъ и3 научи1ти | кни1гамъ и3 љзhку халдeйску. | отроків, у яких немає ніякого тілесного недоліку, красивих на вигляд, і здібних для всякої науки, і таких, що розуміють науки, і здатних і гідних служити у чертогах царських, і щоб навчив їх книг і мови халдейської. |
|
5
|
5
|
| И# повелЁ и5мъ (даsти) цaрь по вс‰ дни6 t трапeзы царeвы и3 t вінA питіS своегw2 и3 корми1ти и5хъ лBта три2, и3 пот0мъ стaти пред8 царeмъ. | І призначив їм цар щоденну їжу з царського столу і вино, яке сам пив, і повелів виховувати їх три роки, після закінчення яких вони повинні були стати перед царем. |
|
6
|
6
|
| И# бhсть въ ни1хъ t сынHвъ їyдиныхъ даніи1лъ и3 ґнaніа, и3 ґзaріа и3 місаи1лъ. | Між ними були із синів Іудиних Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія. |
|
7
|
7
|
| И# возложи2 и5мъ и3менA старёйшина є3vнyхwвъ: даніи1лу валтасaръ, и3 ґнaніи седрaхъ, и3 місаи1лу місaхъ, ґзaріи же ґвденагw2. | І перейменував їх начальник євнухів — Даниїла Валтасаром, Ананію Седрахом, Мисаїла Мисахом і Азарію Авденаго. |
|
8
|
8
|
| И# положи2 даніи1лъ на сeрдцы своeмъ, є4же не њскверни1тисz t трапeзы царeвы и3 t вінA питіS є3гw2, и3 моли2 старёйшину є3vнyхwвъ, ћкw да не њскверни1тсz. | Даниїл поклав у серці своєму не осквернятися стравами зі столу царського і вином, яке п’є цар, і тому просив начальника євнухів про те, щоб не осквернятися йому. |
|
9
|
9
|
| И# вдадE бGъ даніи1ла въ ми1лость и3 въ щедрHты пред8 старёйшиною є3vнyхwвъ. | Бог дарував Даниїлові милість і прихильність начальника євнухів; |
|
10
|
10
|
| И# речE старёйшина є3vнyхwвъ даніи1лу: бою1сz ѓзъ господи1на моегw2 царS, заповёдавшагw њ пи1щи вaшей и3 питіи2 вaшемъ, да не когдA ўви1дитъ лицA в†ша ўны6ла пaче nтрокHвъ свeрстникwвъ вaшихъ, и3 њсyдите главY мою2 царю2. | і начальник євнухів сказав Даниїлові: боюся я господаря мого, царя, який сам призначив вам їжу і питво; якщо він побачить обличчя ваші худішими, ніж у отроків, однолітків ваших, то ви зробите голову мою винною перед царем. |
|
11
|
11
|
| И# речE даніи1лъ ко ґмелсaру, є3г0же пристaви старёйшина є3vнyхwвъ къ даніи1лу и3 ґнaніи, и3 ґзaріи и3 місаи1лу: | Тоді сказав Даниїл Амелсару, якого начальник євнухів приставив до Даниїла, Ананії, Мисаїла й Азарії: |
|
12
|
12
|
| и3скуси2 џтроки тво‰ до десzти2 днjй, и3 да дадsтъ нaмъ t сёменъ земнhхъ, да kди1мъ, и3 в0ду да піeмъ: | зроби дослід над рабами твоїми протягом десяти днів; нехай дають нам у їжу овочі і воду для пиття; |
|
13
|
13
|
| и3 да kвsтсz пред8 тоб0ю ли1ца н†ша и3 ли1ца nтрокHвъ kдyщихъ t трапeзы царeвы, и3 ћкоже ќзриши, сотвори2 со џтрwки твои1ми. | і потім нехай з’являться перед тобою обличчя наші й обличчя тих отроків, які годуються царською їжею, і потім зроби з рабами твоїми, як побачиш. |
|
14
|
14
|
| И# послyша и5хъ и3 и3скуси2 | до десzти2 днjй. | Він послухався їх у цьому і випробовував їх десять днів. |
|
15
|
15
|
| По скончaніи же десzти1хъ днjй, kви1шасz ли1ца и4хъ бл†га и3 крBпка пл0тію пaче nтрокHвъ kдyщихъ t трапeзы царeвы. | Після закінчення ж десяти днів обличчя їх виявилися красивішими, і тілом вони були повніші за усіх тих отроків, які харчувалися царськими стравами. |
|
16
|
16
|
| И# бhсть ґмелсaръ teмлz ћди и4хъ и3 віно2 питіS и4хъ и3 даsше и5мъ сёмена. | Тоді Амелсар брав їхню страву і вино для пиття і давав їм овочі. |
|
17
|
17
|
| И# четhремъ nтрокHмъ си6мъ и5мъ дадE и5мъ бGъ смhслъ и3 мyдрость во всsцэй кни1жнэй премyдрости: даніи1лъ же разyменъ бhсть во всsцэмъ видёніи и3 с0ніихъ. | І дарував Бог чотирьом цим отрокам знання і розуміння всякої книги і мудрости, а Даниїлові ще дарував розуміти і всілякі видіння і сни. |
|
18
|
18
|
| И# по скончaніи тёхъ днjй, въ нsже речE цaрь привести2 |, введE | старёйшина є3vнyхwвъ пред8 навуходон0сора. | Після закінчення тих днів, коли цар наказав представити їх, начальник євнухів представив їх Навуходоносору. |
|
19
|
19
|
| И# бесёдова съ ни1ми цaрь, и3 не њбрэт0шасz t всёхъ и4хъ под0бни даніи1лу и3 ґнaніи, и3 ґзaріи и3 місаи1лу: и3 стaша пред8 царeмъ. | І цар говорив з ними, і з усіх отроків не знайшлося подібних до Даниїла, Ананії, Мисаїла й Азарії, і стали вони служити перед царем. |
|
20
|
20
|
| И# во всsцэмъ глаг0лэ премyдрости и3 ўмёніz, њ ни1хже вопрошaше t ни1хъ цaрь, њбрёте | десzтери1цею пaче всёхъ њбаsтелей и3 волхвHвъ сyщихъ во всeмъ цaрствэ є3гw2. | І в усякій справі мудрого розуміння, про що не запитував їх цар, він знаходив їх у десять разів вище за всіх тайновідців і волхвів, які були в усьому царстві його. |
|
21
|
21
|
| И# бhсть даніи1лъ дaже до пeрвагw лёта кЂра царS. | І був там Даниїл до першого року царя Кира. |
|
Главa в7
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| Въ лёто втор0е цaрства навуходон0сорова, с0ніе ви1дэ навуходон0соръ, и3 ўжасeсz дyхъ є3гw2, и3 с0нъ є3гw2 tступи2 t негw2: | У другий рік царювання Навуходоносора снилися Навуходоносору сни, і збурився дух його, і сон віддалився від нього. |
|
2
|
2
|
| и3 речE цaрь призвaти њбаsтелей и3 волхвHвъ, и3 чародёєвъ и3 халдeєвъ, є4же возвэсти1ти царю2 с0нъ є3гw2. И# пріид0ша и3 стaша пред8 царeмъ. | І звелів цар скликати тайновідців, і ворожбитів, і чаклунів, і халдеїв, щоб вони розповіли цареві сновидіння його. Вони прийшли, і стали перед царем. |
|
3
|
3
|
| И# речE и5мъ цaрь: ви1дэхъ с0нъ, и3 ўжасeсz дyхъ м0й, є4же ўразумёти с0нъ. | І сказав їм цар: сон снився мені, і тривожиться дух мій; бажаю знати цей сон. |
|
4
|
4
|
| И# глаг0лаше халдeє сЂрски царeви: царю2, во вёки живи2: ты2 повёждь с0нъ рабHмъ твои6мъ, и3 сказaніе є3гw2 возвэсти1мъ ти2. | І сказали халдеї цареві по-арамейськи: царю! повіки живи! скажи сон рабам твоїм, і ми пояснимо значення його. |
|
5
|
5
|
| Tвэщa же цaрь халдewмъ и3 речE: сл0во tступи1ло є4сть t менє2: ѓще ќбw не возвэститE ми2 снA и3 сказaніz є3гw2, въ пaгубу вyдете, и3 д0мове вaши разгрaбzтсz: | Відповів цар і сказав халдеям: слово відступило від мене; якщо ви не скажете мені сновидіння і значення його, то на шматки будете порубані, і доми ваші обернуться на руїни. |
|
6
|
6
|
| ѓще же с0нъ и3 сказaніе є3гw2 возвэститE мнЁ, да‰ніz и3 дaры и3 чeсть мн0гу пріи1мете t менє2: т0чію с0нъ и3 сказaніе є3гw2 возвэсти1те мнЁ. | Якщо ж розповісте сон і значення його, то одержите від мене дари, нагороду і велику шану; отже, скажіть мені сон і значення його. |
|
7
|
7
|
| И# tвэщaша втор0е и3 рёша: цaрь да повёсть с0нъ рабHмъ свои6мъ, и3 сказaніе є3гw2 возвэсти1мъ є3мY. | Вони вдруге відповіли і сказали: нехай скаже цар рабам своїм сновидіння, і ми пояснимо його значення. |
|
8
|
8
|
| И# tвэщA цaрь и3 речE: пои1стиннэ вёмъ ѓзъ, ћкw врeмz вы2 (т0чію) и3скупyете, понeже ви1дите, ћкw tступи1ло є4сть сл0во t менє2: | Відповів цар і сказав: точно знаю, що ви хочете виграти час, тому що бачите, що слово відступило від мене. |
|
9
|
9
|
| ѓще u5бо снA не возвэститE мнЁ, вёмъ, ћкw сл0во л0жно и3 растлённо совэщaстесz рещи1 предо мн0ю, д0ндеже врeмz минeтъ: с0нъ м0й повёдите мнЁ, и3 ўвёмъ, ћкw и3 сказaніе є3гw2 возвэститE мнЁ. | Оскільки ви не оголошуєте мені сновидіння, то у вас один намір: ви збираєтеся сказати мені неправду й обман, поки мине час; отже, розкажіть мені сон, і тоді я дізнаюся, що ви можете пояснити мені і значення його. |
|
10
|
10
|
| Tвэщaша же пaки халдeє пред8 царeмъ и3 рёша: нёсть человёка на земли2, и4же сл0во царeво возм0жетъ возвэсти1ти, ћкw всsкъ цaрь вели1кій и3 кнsзь не вопрошaетъ ссиевaгw словесE њбаsтелz, волхвA и3 халдeа: | Халдеї відповіли царю і сказали: немає на землі людини, яка могла б відкрити цю справу царя, і тому жоден цар, великий і могутній, не вимагав подібного ні від якого тайновідця, ворожбита і халдея. |
|
11
|
11
|
| понeже сл0во, є3г0же вопрошaетъ цaрь, тsжко, и3 нёсть другaгw, и4же возвэсти1тъ є5 пред8 царeмъ, но т0чію б0зи, и4хже нёсть житіE со всsкою пл0тію. | Діло, якого цар вимагає, таке складне, що ніхто інший не може відкрити його цареві, крім богів, які не живуть з плоттю. |
|
12
|
12
|
| ТогдA цaрь въ ћрости и3 во гнёвэ мн0зэ речE погуби1ти вс‰ м{дрыz ваввmлw6нскіz. | Розлютився цар і сильно розгнівався на це, і наказав знищити всіх мудреців вавилонських. |
|
13
|
13
|
| И# и3зhде повелёніе, и3 мyдріи ўбивaхусz: и3 взыскaша даніи1ла и3 другHвъ є3гw2 ўби1ти |. | Коли вийшло це повеління, щоб убивати мудреців, шукали Даниїла і товаришів його, щоб умертвити їх. |
|
14
|
14
|
| ТогдA даніи1лъ tвэщA совётъ и3 рaзумъ ґріHху ґрхімагjру цaрску, и4же и3зhде ўби1ти мyдрыхъ вавmлHнскихъ, | Тоді Даниїл звернувся з порадою і мудрістю до Ариоха, начальника царських охоронців, який вийшов убивати мудреців вавилонських; |
|
15
|
15
|
| и3 вопрошaше и5 глаг0лz: кнsже царeвъ, њ чес0мъ и3зhде и3зрэчeніе безстyдное t лицA царeва; Возвэсти1 же ґріHхъ сл0во даніи1лу. | і запитав Ариоха, сильного при царі: «чому таке грізне повеління від царя?» Тоді Ариох розповів усю справу Даниїлові. |
|
16
|
16
|
| Даніи1лъ же вни1де и3 моли2 царS, ћкw да врeмz дaстъ є3мY, и3 сказaніе є3гw2 возвэсти1тъ царю2. | І Даниїл увійшов, і ублагав царя дати йому час, і він представить цареві тлумачення сну. |
|
17
|
17
|
| И# вни1де даніи1лъ въ д0мъ св0й и3 возвэсти2 сл0во ґнaніи и3 ґзaріи и3 місаи1лу, другHмъ свои6мъ: | Даниїл прийшов у дім свій, і розповів справу Ананії, Мисаїлу й Азарії, товаришам своїм, |
|
18
|
18
|
| и3 щедр0тъ прошaху ў бGа нбcнагw њтaйнэ сeй, ћкw да не поги1бнутъ даніи1лъ и3 дрyзіе є3гw2 со пр0чіими мyдрыми вавmлHнскими. | щоб вони просили милости у Бога небесного про цю таємницю, щоб Даниїл і товариші його не загинули з іншими мудрецями вавилонськими. |
|
19
|
19
|
| ТогдA даніи1лу во снЁ н0щію тaйна tкрhсz: и3 благослови2 даніи1лъ бGа нбcнаго | І тоді відкрита була таємниця Даниїлові у нічному видінні, і Даниїл благословив Бога небесного. |
|
20
|
20
|
| и3 речE: бyди и4мz гDа бGа блгcвeно t вёка и3 до вёка, ћкw премdрость и3 смhслъ и3 крёпость є3гw2 є4сть, | І сказав Даниїл: нехай буде благословенне ім’я Господа від віку і до віку! бо у Нього мудрість і сила; |
|
21
|
21
|
| и3 т0й премэнsетъ временA и3 лBта, поставлsетъ цари6 и3 преставлsетъ, даsй премyдрость м{дрымъ и3 рaзумъ вёдущымъ смышлeніе: | він змінює часи і літа, скидає царів і поставляє царів; дає мудрість мудрим і розуміння розумним; |
|
22
|
22
|
| т0й tкрывaетъ глубHкаz и3 сокровє1ннаz, свёдый с{щаz во тмЁ и3 свётъ съ ни1мъ є4сть: | Він відкриває глибоке і таємне, знає, що у мороці, і світло живе з Ним. |
|
23
|
23
|
| тебЁ, б9е nтцє1въ мои1хъ, и3сповёдаюсz и3 хвалю2, ћкw премyдрость и3 си1лу дaлъ ми2 є3си2 и3 возвэсти1лъ ми2 є3си2, ±же проси1хомъ ў тебє2, и3 видёніе царeво возвэсти1лъ ми2 є3си2. | Славлю і величаю Тебе, Боже батьків моїх, що Ти дарував мені мудрість і силу і відкрив мені те, про що ми благали Тебе; бо Ти відкрив нам справу царя. |
|
24
|
24
|
| И# пріи1де даніи1лъ ко ґріHху є3г0же пристaви цaрь погуби1ти м{дрыz вавmлHнскіz, и3 речE є3мY: мyдрыхъ вавmлHнскихъ не погублsй, но введи1 мz пред8 царS, и3 сказaніе снA возвэшY є3мY. | Після цього Даниїл увійшов до Ариоха, якому цар повелів умертвити мудреців вавилонських, прийшов і сказав йому: не убивай мудреців вавилонських; введи мене до царя, і я відкрию значення сну. |
|
25
|
25
|
| ТогдA ґріHхъ съ потщaніемъ введE даніи1ла пред8 царS и3 речE є3мY: њбрэт0хъ мyжа t плBнникъ жид0вскихъ, и4же сказaніе царю2 возвэсти1тъ. | Тоді Ариох негайно привів Даниїла до царя і сказав йому: я знайшов з полонених синів Юдеї людину, яка може відкрити цареві значення сну. |
|
26
|
26
|
| И# tвэщA цaрь и3 речE даніи1лу, є3мyже и4мz валтасaръ: м0жеши ли ми2 возвэсти1ти с0нъ, є3г0же ви1дэхъ, и3 сказaніе є3гw2; | Цар сказав Даниїлові, який названий був Валтасаром: чи можеш ти сказати мені сон, який я бачив, і значення його? |
|
27
|
27
|
| И# tвэщA даніи1лъ пред8 царeмъ и3 речE: тaйны, є3sже цaрь вопрошaетъ, нёсть мyдрыхъ, волхвHвъ, нижE њбаsтелей газари1нwвъ (си1ла) возвэсти1ти царю2: | Даниїл відповів цареві і сказав: таємниці, про яку цар запитує, не можуть відкрити цареві ні мудреці, ні чародії, ні тайновідці, ні ворожбити. |
|
28
|
28
|
| но є4сть бGъ на нбcси tкрывazй т†йны и3 возвэсти2 царю2 навуходон0сору, и5мже подобaетъ бhти въ послBдніz дни6. С0нъ тв0й и3 видёніе главы2 твоеS на л0жи твоeмъ сіE є4сть, царю2: | Але є на небесах Бог, Який відкриває таємниці; і Він відкрив цареві Навуходоносору, що буде в останні дні. Сон твій і видіння голови твоєї на ложі твоєму були такі: |
|
29
|
29
|
| помышлє1ніz тво‰ на л0жи твоeмъ взыд0ша, чесомY подобaетъ бhти по си1хъ, и3 tкрывazй т†йны kви2 тебЁ, и5мже подобaетъ бhти: | ти, царю, на ложі твоєму думав про те, що буде після цього? і Той, Хто відкриває таємниці, показав тобі те, що буде. |
|
30
|
30
|
| и3 мнЁ не премyдростію сyщею во мнЁ пaче всёхъ живyщихъ тaйна сіS tкрhсz, но рaди тогw2, ћкw да возвэщY сказaніе царю2, да ўразумёеши размышлє1ніz сeрдца твоегw2. | А мені таємниця ця відкрита не тому, що я мудріший за всіх, хто живе, але для того, щоб відкрито було цареві розуміння і щоб ти узнав думки серця твого. |
|
31
|
31
|
| Ты2, царю2 ви1дэлъ є3си2: и3 сE, тёло є3ди1но, вeліе тёло џно, и3 њбли1чіе є3гw2 высоко2, стоsщо пред8 лицeмъ твои1мъ, и3 w4бразъ є3гw2 стрaшенъ: | Тобі, царю, було таке видіння: ось, якийсь великий ідол; величезний був цей ідол, у надзвичайному блиску стояв він перед тобою, і страшний був вигляд його. |
|
32
|
32
|
| тёло, є3гHже главA t злaта чи1ста, рyцэ и3 пє1рси и3 мы6шцы є3гw2 срє1брzны, чрeво и3 стeгна мBдzна, | У цього ідола голова була з чистого золота, груди його і руки його — зі срібла, черево його і стегна його мідні, |
|
33
|
33
|
| г0лєни желBзны, н0зэ, чaсть ќбw нёкаz желёзна и3 чaсть нёкаz скудeльна: | гомілки його залізні, ноги його частково залізні, частково глиняні. |
|
34
|
34
|
| ви1дэлъ є3си2, д0ндеже tт0ржесz кaмень t горы2 без8 рyкъ, и3 ўдaри тёло въ н0зэ желBзны и3 скудє1льны, и3 и3стни2 и5хъ до концA: | Ти бачив його, доки камінь не відірвався від гори без допомоги рук, ударив у ідола, у залізні і глиняні ноги його, і розбив їх. |
|
35
|
35
|
| тогдA сотр0шасz вкyпэ скудeль, желёзо, мёдь, сребро2 и3 злaто, и3 бhсть ћкw прaхъ t гумнA лётнz: и3 взsтъ | премн0гій вётръ, и3 мёсто не њбрётесz и5мъ: кaмень же порази1вый тёло бhсть горA вели1ка и3 нап0лни всю2 зeмлю. | Тоді все разом роздробилося: залізо, глина, мідь, срібло і золото зробилися як порох на літніх токах, і вітер розніс їх, і сліду не залишилося від них; а камінь, який розбив ідола, зробився великою горою і наповнив усю землю. |
|
36
|
36
|
| Сeй є4сть с0нъ, ґ сказaніе є3гw2 речeмъ пред8 царeмъ. | Ось сон! Скажемо перед царем і значення його. |
|
37
|
37
|
| Ты2, царю2, цaрь царeй, є3мyже бGъ нбcный цaрство дадE крёпко и3 держaвно и3 чeстно: | Ти, царю, цар царів, якому Бог небесний дарував царство, владу, силу і славу, |
|
38
|
38
|
| во всsцэмъ мёстэ, и3дёже живyтъ сhнове человBчи и3 ѕвёріе п0льстіи, и3 пти6цы небє1сныz и3 ры6бы морск‡z дaлъ є4сть въ рyку твою2 и3 постaвилъ тS властели1на всBмъ: ты2 є3си2 главA златaz. | і всіх синів людських, де б вони не жили, звірів земних і птахів небесних Він віддав до твоїх рук і поставив тебе владикою над усіма ними. Ти — це золота голова! |
|
39
|
39
|
| И# послэди2 тебє2 востaнетъ цaрство друг0е мeншее тебє2, є4же є4сть сребро2, цaрство же трeтіе, є4же є4сть мёдь, є4же соwдолёетъ всeй земли2, | Після тебе постане інше царство, нижче за твоє, і ще третє царство, мідне, яке буде володарювати над всією землею. |
|
40
|
40
|
| и3 цaрство четвeртое, є4же бyдетъ крёпко ѓки желёзо: ћкоже желёзо стончевaетъ и3 ўмzгчaетъ вс‰, тaкожде и3 то2 и3стончи1тъ и3 и3стни1тъ вс‰. | А четверте царство буде міцне, як залізо; бо як залізо розбиває і роздроблює все, так і воно, подібно до нищівного заліза, буде роздроблювати і розтрощувати. |
|
41
|
41
|
| Ґ ћкw ви1дэлъ є3си2 н0зэ и3 пeрсты, чaсть ќбw нёкую желёзну, чaсть же нёкую гли1нzну, цaрство раздэлeно бyдетъ, и3 t к0рене желёзна бyдетъ въ нeмъ, ћкоже ви1дэлъ є3си2 желёзо смёшено съ гли1ною: | А що ти бачив ноги і пальці на ногах частково з глини гончарної, а частково із заліза, то буде царство розділене, і в ньому залишиться трохи міцности заліза, тому що ти бачив залізо, змішане з гончарною глиною. |
|
42
|
42
|
| и3 пeрсты ножнjи, чaсть ќбw нёкаz желёзна, чaсть же нёкаz гли1нzна, чaсть нёкаz цaрства бyдетъ крэпкA и3 t негw2 бyдетъ сокрушeна. | І як пальці ніг були частково із заліза, а частково з глини, так і царство буде частково міцне, частково крихке. |
|
43
|
43
|
| Ћкw ви1дэлъ є3си2 желёзо смёшено со гли1ною, смёшєны бyдутъ во плeмени человёчи, и3 не бyдутъ прилэплsющесz сeй къ семY, ћкоже желёзо не смэшaетсz со гли1ною. | А що ти бачив залізо, змішане з глиною гончарною, це означає, що вони змішаються через сíм’я людське, але не зіллються одне з одним, як залізо не змішується з глиною. |
|
44
|
44
|
| И# во днeхъ царeй тёхъ возстaвитъ бGъ нбcный цaрство, є4же во вёки не разсhплетсz, и3 цaрство є3гw2 лю1демъ и3нBмъ не њстaнетсz, и3стни1тъ и3 развёетъ вс‰ ц†рства, т0е же стaнетъ во вёки, | І в дні тих царств Бог небесний воздвигне царство, яке повіки не зруйнується, і царство це не буде передано іншому народові; воно скрушить і зруйнує всі царства, а саме буде стояти вічно, |
|
45
|
45
|
| ћкоже ви1дэлъ є3си2, ћкw tсэчeсz t горы2 кaмень без8 рyкъ и3 и3стни2 гли1ну, желёзо, мёдь, сребро2, злaто. БGъ вели1кій возвэсти2 царю2, и5мже подобaетъ бhти по си1хъ: и3 и4стиненъ с0нъ, и3 вёрно сказaніе є3гw2. | оскільки ти бачив, що камінь відірваний був від гори не руками і роздробив залізо, мідь, глину, срібло і золото. Великий Бог дав знати царю, що буде після цього. І вірний цей сон, і точне тлумачення його! |
|
46
|
46
|
| ТогдA цaрь навуходон0соръ падE на лицE и3 поклони1сz даніи1лу, и3 речE дaры и3 благовHніz возліsти є3мY. | Тоді цар Навуходоносор упав на лице своє і поклонився Даниїлові, і звелів принести йому дари і запашні куріння. |
|
47
|
47
|
| И# tвэщaвъ цaрь речE даніи1лу: пои1стиннэ бGъ вaшъ т0й є4сть бGъ богHвъ и3 гDь господeй и3 цRь царeй, tкрывazй т†йны, понeже возм0глъ є3си2 tкрhти тaйну сію2. | І сказав цар Даниїлові: істинно Бог ваш є Бог богів і Владика царів, Який відкриває таємниці, коли ти міг відкрити цю таємницю! |
|
48
|
48
|
| И# возвели1чи цaрь даніи1ла, и3 дaры вели6ки и3 мнHги дадE є3мY, и3 постaви є3го2 над8 всeю стран0ю вавmлHнскою и3 кнsзz воев0дамъ, над8 всёми мyдрыми вавmлHнскими. | Тоді підніс цар Даниїла і дав йому багато великих дарунків, і поставив його над усією областю Вавилонською і головним начальником над усіма мудрецями вавилонськими. |
|
49
|
49
|
| И# даніи1лъ проси2 ў царS и3 пристaви над8 дёлы страны2 вавmлHнскіz седрaха, місaха и3 ґвденагw2. Даніи1лъ же бsше во дворЁ царeвэ. | Але Даниїл просив царя, і він поставив Седраха, Мисаха й Авденаго над ділами країни Вавилонської, а Даниїл залишився при дворі царя. |
|
Главa G
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| Въ лёто nсмонадесsтое навуходон0соръ цaрь сотвори2 тёло злaто, высотA є3гw2 лaктій шести1десzти и3 широтA є3гw2 лaктій шести2, и3 постaви є5 на п0ли деи1рэ во странЁ вавmлHнстэй. | Цар Навуходоносор зробив золотого ідола, висотою в шістдесят ліктів, шириною у шість ліктів, поставив його на полі Деїрі, в області Вавилонській. |
|
2
|
2
|
| И# послA (навуходон0соръ цaрь) собрaти v3пaты и3 воевHды и3 мэстоначaлники, вожди6 же и3 мучи1тєли, и3 сyщыz на властeхъ и3 вс‰ кн‰зи стрaнъ, пріити2 на њбновлeніе кумjра, є3г0же постaви навуходон0соръ цaрь. | І послав цар Навуходоносор зібрати сатрапів, намісників, воєвод, верховних суддів, казнохранителів, законознавців, наглядачів суду і всіх обласних правителів, щоб вони прийшли на урочисте відкриття ідола, якого поставив цар Навуходоносор. |
|
3
|
3
|
| И# собрaшасz мэстонач†лницы, v3пaтове, воевHды, вождeве, мучи1теліе вели1цыи, и5же над8 властьми2, и3 вси2 нач†лницы стрaнъ на њбновлeніе тёла, є4же постaви навуходон0соръ цaрь: и3 стaша пред8 тёломъ, є4же постaви навуходон0соръ цaрь. | І зібралися сатрапи, намісники, воєначальники, верховні судді, казнохранителі, законознавці, наглядачі суду і всі обласні правителі на відкриття ідола, якого Навуходоносор цар поставив, і стали перед ідолом, якого спорудив Навуходоносор. |
|
4
|
4
|
| И# проповёдникъ вопіsше со крёпостію: вaмъ глаг0летсz, нар0ди, лю1діе, племенA, kзhцы: | Тоді глашатай голосно викликнув: оголошується вам, народи, племена і мови: |
|
5
|
5
|
| въ џньже чaсъ ѓще ўслhшите глaсъ трубы2, свирBли же и3 гyсли, самвЂки же и3 pалти6ри и3 согл†сіz, и3 всsкагw р0да мусікjйска, пaдающе покланsйтесz тёлу злат0му, є4же постaви навуходонс0ръ цaрь: | у той час, як почуєте звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всяких музичних інструментів, упадіть і поклоніться золотому ідолу, якого поставив цар Навуходоносор. |
|
6
|
6
|
| и3 и4же ѓще не пaдъ покл0нитсz, въ т0й чaсъ ввeрженъ бyдетъ въ пeщь nгнeмъ горsщую. | А хто не впаде і не поклониться, негайно буде кинутий у піч, розжарену вогнем. |
|
7
|
7
|
| И# бhсть є3гдA ўслhшаша лю1діе глaсъ трубы2, свирBли же и3 гyсли, самвЂки же и3 pалти6ри и3 согл†сіz, и3 всsкагw р0да мусікjйска, пaдающе вси2 лю1діе, племенA, kзhцы, покланsхусz тёлу злат0му, є4же постaви навуходон0соръ цaрь. | Тому, коли всі народи почули звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і всякого роду музичних інструментів, то упали всі народи, племена і мови, і поклонилися золотому ідолу, якого поставив Навуходоносор цар. |
|
8
|
8
|
| ТогдA приступи1ша мyжіе халдeйстіи и3 њболгaша їудeєвъ, | У цей самий час приступили деякі з халдеїв і донесли на юдеїв. |
|
9
|
9
|
| tвэщaвше рёша навуходон0сору царeви: царю2, во вёки живи2: | Вони сказали цареві Навуходоносору: царю, повіки живи! |
|
10
|
10
|
| ты2, царю2, положи1лъ є3си2 повелёніе, да всsкъ человёкъ, и4же ѓще ўслhшитъ глaсъ трубы2, свирBли же и3 гyсли, самвЂки же и3 pалти6ри и3 согл†сіz, и3 всsкагw р0да мусікjйска, | Ти, царю, дав повеління, щоб кожна людина, яка почує звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всякого роду музичних інструментів, упала і поклонилася золотому ідолу; |
|
11
|
11
|
| и3 не пaдъ покл0нитсz тёлу злат0му, ввeрженъ бyдетъ въ пeщь nгнeмъ горsщую. | а хто не впаде і не поклониться, той повинен бути кинутий у піч, розжарену вогнем. |
|
12
|
12
|
| Сyть u5бо мyжіе їудeє, и5хже постaвилъ є3си2 над8 дёлы страны2 вавmліHнскіz, седрaхъ, місaхъ и3 ґвденагw2, и5же не послyшаша зaповэди твоеS, царю2, и3 богHмъ твои6мъ не слyжатъ и3 тёлу злат0му, є4же постaвилъ є3си2, не покланsютсz. | Є мужі юдейські, яких ти поставив над ділами країни Вавилонської: Седрах, Мисах і Авденаго; ці мужі не підкорюються повелінню твоєму, царю, богам твоїм не служать і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклоняються. |
|
13
|
13
|
| ТогдA навуходон0соръ въ ћрости и3 гнёвэ речE привести2 седрaха, місaха и3 ґвденагH. И# приведeни бы2ша пред8 царS. | Тоді Навуходоносор у гніві й люті повелів привести Седраха, Мисаха й Авденаго; і приведені були ці мужі до царя. |
|
14
|
14
|
| И# tвэщA навуходон0соръ и3 речE и5мъ: ѓще вои1стинну, седрaхъ, місaхъ и3 ґвденагw2, богHмъ мои6мъ не слyжите и3 тёлу злат0му, є4же постaвихъ, не покланsетесz; | Навуходоносор сказав їм: чи за умислом, ви, Седрах, Мисах і Авденаго, богам моїм не служите, і золотому ідолу, якого я поставив, не поклоняєтеся? |
|
15
|
15
|
| нн7э u5бо ѓще є3стE гот0ви, да є3гдA ўслhшите глaсъ трубы2, свирBли же и3 гyсли, самвЂки же и3 pалти6ри и3 согл†сіz, и3 всsкагw р0да мусікjйска, пaдше поклони1тесz тёлу злат0му, є4же сотвори1хъ: ѓще же не поклонитeсz, въ т0й чaсъ ввeржени бyдете въ пeщь nгнeмъ горsщую: и3 кто2 є4сть бGъ, и4же и4зметъ вы2 и3з8 руки2 моеS; | Віднині, якщо ви готові, як тільки почуєте звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел, симфонії і всякого роду музичних інструментів, упадіть і поклоніться ідолу, якого я зробив; якщо ж не поклонитеся, то у ту ж годину будете кинуті у піч, розжарену вогнем, і тоді який Бог визволить вас від руки моєї? |
|
16
|
16
|
| И# tвэщaша седрaхъ, місaхъ и3 ґвденагw2, глаг0люще царю2 навуходон0сору: не трeбэ нaмъ њ глаг0лэ сeмъ tвэщaти тебЁ: | І відповіли Седрах, Мисах і Авденаго, і сказали цареві Навуходоносору: немає потреби нам відповідати тобі на це. |
|
17
|
17
|
| є4сть бо бGъ нaшъ на нбcсёхъ, є3мyже мы2 слyжимъ, си1ленъ и3з8sти нaсъ t пeщи nгнeмъ горsщіz и3 t рукY твоє1ю и3збaвити нaсъ, царю2: | Бог наш, Якому ми служимо, сильний спасти нас від печі, розжареної вогнем, і від руки твоєї, царю, визволити. |
|
18
|
18
|
| ѓще ли ни2, вёдомо да бyдетъ тебЁ, царю2, ћкw богHмъ твои6мъ не слyжимъ и3 тёлу злат0му, є4же постaвилъ є3си2, не клaнzемсz. | Якщо ж і не буде того, то нехай буде відомо тобі, царю, що ми богам твоїм служити не будемо і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклонимося. |
|
19
|
19
|
| ТогдA навуходон0соръ и3сп0лнисz ћрости, и3 зрaкъ лицA є3гw2 и3змэни1сz на седрaха, місaха и3 ґвденагw2, и3 речE: разжжи1те пeщь седмери1цею, д0ндеже до концA разгори1тсz. | Тоді Навуходоносор сповнився люті, і вигляд лиця його змінився на Седраха, Мисаха й Авденаго, і він повелів розпалити піч у сім разів сильніше, ніж як звичайно розпалювали її, |
|
20
|
20
|
| И# мужє1мъ си6льнымъ крёпостію речE: њковaвше седрaха, місaха и3 ґвденагw2, ввeрзите въ пeщь nгнeмъ горsщую. | і найсильнішим мужам з війська свого наказав зв’язати Седраха, Мисаха й Авденаго і кинути їх у піч, розжарену вогнем. |
|
21
|
21
|
| ТогдA мyжіе џніи њк0вани бhша съ гaщами свои1ми и3 покрывaлы, и3 сапогми2 и3 со nдeждами свои1ми, и3 ввeржени бhша посредЁ пeщи nгнeмъ горsщіz. | Тоді мужі ці зв’язані були у спідньому і верхньому вбранні своєму, з пов’язками на головах і в іншому одязі своєму, і кинуті у піч, розжарену вогнем. |
|
22
|
22
|
| Понeже глаг0лъ царeвъ превозм0же, и3 пeщь разжжeна бhсть преизли1шше: и3 мужeй џныхъ, и5же вверг0ша седрaха, місaха и3 ґвденагw2, ўби2 плaмень џгненный. | І оскільки повеління царя було суворе, і піч розжарена була надзвичайно, то полум’я вогню убило тих людей, які кидали Седраха, Мисаха й Авденаго. |
|
23
|
23
|
| И# мyжіе тjи тріE, седрaхъ, місaхъ и3 ґвденагw2, пад0ша посредЁ пeщи nгнeмъ горsщіz њк0вани, | А ці три мужі, Седрах, Мисах і Авденаго, упали в розпечену вогнем піч зв’язані. [ |
|
24
|
24
|
| и3 хождaху посредЁ плaмене пою1ще бGа и3 благословsще гDа. | *І ходили посеред полум’я, оспівуючи Бога і благословляючи Господа. |
|
25
|
25
|
| И# стaвъ съ ни1ми ґзaріа помоли1сz си1це и3 tвeрзъ ўстA сво‰ посредЁ nгнS речE: | І, вставши, Азарія молився і, відкривши вуста свої посеред вогню, виголосив: |
|
26
|
26
|
| блгcвeнъ є3си2, гDи, б9е nтє1цъ нaшихъ, хвaльно и3 прослaвлено и4мz твоE во вёки, | «Благословенний Ти, Господи Боже отців наших, хвальне і прославлене ім’я Твоє повіки. |
|
27
|
27
|
| ћкw првdнъ є3си2 њ всёхъ, ±же сотвори1лъ є3си2 нaмъ, и3 вс‰ дэлA тво‰ и4стинна, и3 прaви путіE твои2, и3 вси2 суди2 твои2 и4стинни: | Бо праведний Ти в усьому, що вчинив з нами, і всі діла Твої істинні й путі Твої праві, і всі суди Твої істинні. |
|
28
|
28
|
| и3 судбы6 и4стинны сотвори1лъ є3си2 по всBмъ, ±же навeлъ є3си2 на ны2 и3 на грaдъ с™hй nтє1цъ нaшихъ їеrли1мъ: ћкw и4стиною и3 суд0мъ навeлъ є3си2 сі‰ вс‰ на ны2 грBхъ рaди нaшихъ. | Ти звершив істинні суди в усьому, що навів на нас і на святе місто отців наших Єрусалим, тому що за істиною і за судом навів Ти все це на нас за гріхи наші. |
|
29
|
29
|
| Ћкw согрэши1хомъ и3 беззак0нновахомъ tступи1вше t тебє2, и3 прегрэши1хомъ во всёхъ, | Бо згрішили ми, і вчинили беззаконно, відступивши від Тебе, і в усьому згрішили. |
|
30
|
30
|
| и3 зaповэдій твои1хъ не послyшахомъ, нижE соблюд0хомъ, нижE сотвори1хомъ, ћкоже заповёдалъ є3си2 нaмъ, да блaго нaмъ бyдетъ. | Заповідей Твоїх не слухали і не дотримувалися їх, і не жили, як Ти повелів нам, щоб благо нам було. |
|
31
|
31
|
| И# вс‰, є3ли6ка сотвори1лъ є3си2 нaмъ, и3 вс‰, є3ли6ка навeлъ є3си2 на ны2, и4стиннымъ суд0мъ сотвори1лъ є3си2, | І все, що Ти навів на нас, і все, що Ти вчинив з нами, вчинив за істинним судом. |
|
32
|
32
|
| и3 прeдалъ є3си2 нaсъ въ рyки врагHвъ беззак0нныхъ, мeрзкихъ tстyпникwвъ, и3 царю2 непрaведну и3 лукaвнэйшу пaче всеS земли2. | І віддав нас до рук ворогів беззаконних, найненависніших відступників, і царю неправосудному і найлютішому на всій землі. |
|
33
|
33
|
| И# нн7э нёсть нaмъ tвeрзти ќстъ: стyдъ и3 поношeніе бhхомъ рабHмъ твои6мъ и3 чтyщымъ тS. | І нині ми не можемо відкрити вуст наших; ми стали соромом і ганьбою для рабів Твоїх і тих, що шанують Тебе. |
|
34
|
34
|
| Не предaждь u5бо нaсъ до концA и4мене твоегw2 рaди, и3 не разори2 завёта твоегw2, | Але не віддай нас назавжди заради імені Твого, і не зруйнуй завіту Твого. |
|
35
|
35
|
| и3 не tстaви млcти твоеS t, нaсъ, ґвраaма рaди возлю1бленнагw t тебє2, и3 за їсаaка рабA твоего2 и3 ї}лz с™aго твоего2, | Не відніми від нас милости Твоєї заради Авраама, улюбленого Твого, заради Ісаака, раба Твого, й Ізраїля, святого Твого, |
|
36
|
36
|
| и5мже гlалъ є3си2 ўмн0жити сёмz и4хъ, ћкw ѕвёзды небє1сныz и3 ћкw пес0къ вскрaй м0рz. | яким Ти говорив, що примножиш сíм’я їх, як зірки небесні і як пісок на березі моря. |
|
37
|
37
|
| Ћкw, вLко, ўмaлихомсz пaче всёхъ kзы6къ, и3 є3смы2 смирeни по всeй земли2 днeсь грBхъ рaди нaшихъ, | Ми принижені, Господи, більше за всі народи, і принижені нині на всій землі за гріхи наші, |
|
38
|
38
|
| и3 нёсть во врeмz сіE кнsзz и3 прbр0ка и3 вождA, нижE всесожжeніz, нижE жeртвы, нижE приношeніz, нижE кади1ла ни мёста, є4же пожрeти пред8 тоб0ю | і немає у нас у даний час ні князя, ні пророка, ні вождя, ні всепалення, ні жертви, ні приношення, ні фіміаму, ні місця, щоб нам принести жертву Тобі і знайти милість Твою. |
|
39
|
39
|
| и3 њбрэсти2 млcть: но душeю сокрушeнною и3 дyхомъ смирeннымъ да пріsти бyдемъ. | Але зі скрушеним серцем і смиренним духом нехай будемо прийняті. |
|
40
|
40
|
| Ћкw во всесожжeніихъ џвнихъ и3 ю4нчихъ и3 ћкw во тмaхъ ѓгнєцъ тyчныхъ, тaкw да бyдетъ жeртва нaша пред8 тоб0ю днeсь, и3 да соверши1тсz по тебЁ, ћкw нёсть студA ўповaющымъ на тS. | Як при всепаленні баранів і тельців і як при тисячах повнотілих агнців, так нехай буде жертва наша перед Тобою нині благоугодною Тобі; бо немає сорому тим, хто уповає на Тебе. |
|
41
|
41
|
| И# н}э возслёдуемъ всёмъ сeрдцемъ и3 бои1мсz тебє2 и3 и4щемъ лицA твоегw2: | І нині ми йдемо за Тобою всім серцем і боїмося Тебе і шукаємо лиця Твого. |
|
42
|
42
|
| не посрами2 нaсъ, но сотвори2 съ нaми по кр0тости твоeй и3 по мн0жеству млcти твоеS, | Не посором нас, але сотвори з нами за поблажливістю Твоєю і за безліччю милости Твоєї |
|
43
|
43
|
| и3 и3зми2 нaсъ по чудесє1мъ твои6мъ, и3 дaждь слaву и4мени твоемY, гDи. | і визволи нас силою чудес Твоїх, і дай славу імені Твоєму, Господи, |
|
44
|
44
|
| И# да посрaмzтсz вси2 kвлsющіи рабHмъ твои6мъ ѕл†z, и3 да постыдsтсz t всsкіz си1лы, и3 крёпость и4хъ да сокруши1тсz, | і нехай посоромляться всі, що роблять рабам Твоїм зло, і нехай посоромляться з усією могутністю, і сила їх нехай скрушиться, |
|
45
|
45
|
| и3 да разумёютъ, ћкw ты2 є3си2 гDь бGъ є3ди1нъ и3 слaвенъ по всeй вселeннэй. | і нехай пізнають, що Ти Господь Бог єдиний і славний по всій вселенній». |
|
46
|
46
|
| И# не престaша ввeргшіи и5хъ слуги6 царє1вы, жгyще пeщь нaфfою и3 смол0ю, и3 и3згрeбьими и3 хврaстіемъ: | А тим часом слуги царя, які вкинули їх, не переставали розпалювати піч нафтою, смолою, паклею і хмизом, |
|
47
|
47
|
| и3 разливaщесz плaмень над8 пeщію на лaктій четhредесzть дeвzть, | і піднімалося полум’я над піччю на сорок дев’ять ліктів |
|
48
|
48
|
| и3 њбhде и3 пожжE, и5хже њбрёте w4крестъ пeщи халдeйскіz. | і виривалося, і спалювало тих з халдеїв, яких досягало біля печі. |
|
49
|
49
|
| ЃгGлъ же гDень сни1де кyпнw съ сyщими со ґзaріею въ пeщь | Але ангел Господній зійшов у піч разом з Азарією і тими, що були з ним, |
|
50
|
50
|
| и3 tтрzсE плaмень џгненный t пeщи и3 сотвори2 срeднее пeщи ћкw дyхъ росы2 шумsщь: и3 не прикоснyсz и4хъ tню1дъ џгнь и3 не њскорби2, нижE стyжи и5мъ. | і викинув полум’я вогню з печі, і зробив, що всередині печі був ніби шумливий вологий вітер, і вогонь ніскільки не доторкнувся до них, і не зашкодив їм, і не збентежив їх. |
|
51
|
51
|
| ТогдA тjи тріE ћкw є3ди1ными ўсты6 поsху и3 благословлsху и3 слaвлzху бGа въ пещи2, глаг0люще: | Тоді ці троє, ніби одними вустами, заспівали у печі, і благословили і прославили Бога: |
|
52
|
52
|
| блгcвeнъ є3си2, гDи, б9е nтє1цъ нaшихъ, и3 препётый и3 превозноси1мый во вёки, и3 блгcвeно и4мz слaвы твоеS с™0е, и3 препётое и3 превозноси1мое во вёки. | «Благословенний Ти, Господи Боже отців наших, і хвальний і препрославлений повіки, і благословенне ім’я слави Твоєї, святе і прехвальне, що підноситься повіки. |
|
53
|
53
|
| Блгcвeнъ є3си2 во хрaмэ с™hz слaвы твоеS, и3 препётый и3 превозноси1мый во вёки. | Благословенний Ти у храмі святої слави Твоєї, і прехвальний і преславний повіки. |
|
54
|
54
|
| Блгcвeнъ є3си2, ви1дzй бє1здны, сэдsй на херувjмэхъ, и3 препётый и3 првозноси1мый во вёки. | Благословенний Ти, що бачиш безодні, що сидиш на херувимах, і прехвальний і препрославлений повіки. |
|
55
|
55
|
| Блгcвeнъ є3си2 на пrт0лэ слaвы цrтвіz твоегw2, и3 препётый и3 превозноси1мый во вёки. | Благословенний Ти на престолі слави царства Твого, і прехвальний і препрославлений повіки. |
|
56
|
56
|
| Блгcвeнъ є3си2 на твeрди небeснэй, и3 препётый и3 превозноси1мый во вёки. | Благословенний Ти на тверді небесній, і прехвальний і препрославлений повіки. |
|
57
|
57
|
| Благослови1те, вс‰ дэлA гDнz, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
58
|
58
|
| Бlгослови1те, ѓгGли гDни, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословіть, ангели Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
59
|
59
|
| Благослови1те, небесA, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте, небеса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
60
|
60
|
| Благослови1те, в0ды вс‰, ±же превhше иебeсъ, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте Господа, усі води, які вище небес, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
61
|
61
|
| Бlгослови1те, вс‰ си6лы гDни, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте, усі сили Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
62
|
62
|
| Благослови1те, с0лнце и3 лунA, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте, сонце і місяць, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
63
|
63
|
| Благослови1те, ѕвёзды небє1сныz, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте, зірки небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
64
|
64
|
| Благослови1те, всsкъ д0ждь и3 росA, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте, усякий дощ і роса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
65
|
65
|
| Благослови1те, вси2 дyси, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте, усі вітри, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
66
|
66
|
| Благослови1те, џгнь и3 вaръ, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте, вогонь і жар, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
67
|
67
|
| Благослови1те, стyдь и3 зн0й, гDа, п0йте и3 превозносите є3го2 во вёки. | Благословляйте, холод і спека, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
68
|
68
|
| Благослови1те, р0сы и3 и4ней, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте, роси та іній, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
69
|
69
|
| Благослови1те, нHщи и3 днjе, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте, ночі і дні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
70
|
70
|
| Благослови1те, свётъ и3 тмA, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте, світло і пітьма, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
71
|
71
|
| Благослови1те, лeдъ и3 мрaзъ, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте, лід і мороз, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
72
|
72
|
| Благослови1те, сл†ны и3 снёзи, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте, іній і сніг, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
73
|
73
|
| Благослови1те, мHлніz и3 w4блацы, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте, блискавки і хмари, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
74
|
74
|
| Да благослови1тъ землS гDа, да поeтъ и3 превозн0ситъ є3го2 во вёки. | Нехай благословляє земля Господа, нехай оспівує і прославляє Його повіки. |
|
75
|
75
|
| Благослови1те, г0ры и3 х0лми, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте, гори і пагорби, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
76
|
76
|
| Благослови1те, вс‰ прозzб†ющаz на земли2, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляй Господа усе, що росте на землі, оспівуй і прославляй Його повіки. |
|
77
|
77
|
| Благослови1те, и3ст0чницы, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте, джерела, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
78
|
78
|
| Благослови1те, морS и3 рёки, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте, моря і ріки, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
79
|
79
|
| Благослови1те, ки1ти и3 вс‰ дви6жущаzсz въ водaхъ, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте Господа, кити і все, що рухається у водах, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
80
|
80
|
| Благослови1те, вс‰ пти6цы небє1сныz, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте, усі птахи небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
81
|
81
|
| Благослови1те, ѕвёріе и3 вси2 ск0ти, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте Господа, звірі і вся худоба, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
82
|
82
|
| Благослови1те, сhнове человёчестіи, гDа, п0йте и3 превозиоси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте, сини людські, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
83
|
83
|
| Да благослови1тъ ї}ль гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляй, Ізраїлю, Господа, оспівуй і прославляй Його повіки. |
|
84
|
84
|
| Благослови1те, їерeє гDни, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте, священики Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
85
|
85
|
| Благослови1те, раби2 гDни, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте, раби Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
86
|
86
|
| Благослови1те, дyси и3 дyши првdныхъ, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте, ду́хи і душі праведних, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
87
|
87
|
| Благослови1те, прпdбніи и3 смирeнніи сeрдцемъ, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки. | Благословляйте, праведні і смиренні серцем, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки. |
|
88
|
88
|
| Благослови1те, ґнaніа, ґзaріа и3 місаи1лъ, гDа, п0йте и3 превозноси1те є3го2 во вёки: ћкw и3з8sтъ ны2 t ѓда и3 сп7сE ны2 t руки2 смeрти, и3 и3збaви ны2 t среды2 пeщи и3 горsща плaмене, и3 t среды2 nгнS и3збaви ны2. | Благословляйте, Ананіє, Азаріє і Мисаїле, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки; бо Він вивів нас з пекла і спас нас від руки смерти, і визволив нас із середовища печі палючого полум’я, й із середовища вогню визволив нас. |
|
89
|
89
|
| И#сповёдайтесz гDеви, ћкw вlгъ, ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | Славте Господа, бо Він благий, бо повік милість Його. |
|
90
|
90
|
| Благослови1те, вси2 чтyщіи гDа, бGа богHвъ, п0йте и3 и3сповёдайтесz, ћкw во вёкъ млcть є3гw2. | Благословляйте усі, хто шанує Господа, Бога богів, оспівуйте і славте, бо повіки милість Його».] |
|
91
|
91
|
| Навуходон0соръ же слhша пою1щихъ и5хъ, и3 почуди1сz, и3 востA со тщaніемъ, и3 речE вельм0жамъ свои6мъ: не тріeхъ ли мужeй вверг0хомъ средЁ nгнS свsзаныхъ; И# рёша царeви: вои1стинну, царю2. | Навуходоносор цар, [почувши, що вони співають,] здивувався, і поспішно встав, і сказав вельможам своїм: чи не трьох мужів кинули ми у вогонь зв’язаними? Вони у відповідь сказали цареві: істинно так, царю! |
|
92
|
92
|
| И# речE цaрь: сE, ѓзъ ви1жду мyжы четhри разрэшє1ны и3 ходsщz средЁ nгнS, и3 и3стлёніz нёсть въ ни1хъ, и3 зрaкъ четвeртагw под0бенъ сн7у б9ію. | На це він сказав: ось, я бачу чотирьох мужів незв’язаних, які ходять посеред вогню, і немає їм шкоди; і вигляд четвертого подібний до сина Божого. |
|
93
|
93
|
| ТогдA пріи1де навуходон0соръ ко ќстію пeщи nгнeмъ разжжeнныz и3 речE: седрaхъ, місaхъ, ґвденагw2, раби2 бGа вhшнzгw, и3зыди1те и3 пріиди1те. И# и3зыд0ша седрaхъ, місaхъ, ґвденагw2 t среды2 nгнS. | Тоді підійшов Навуходоносор до челюстів печі, розжареної вогнем, і сказав: Седраху, Мисаху й Авденаго, раби Бога Всевишнього! вийдіть і підійдіть! Тоді Седрах, Мисах і Авденаго вийшли із середовища вогню. |
|
94
|
94
|
| И# собрaшасz кн‰зи и3 воевHды, и3 мэстонач†лницы и3 вельмHжи царє1вы, и3 ви1дzху мужeй, ћкw не њдолЁ џгнь тэлесє1мъ и4хъ и3 влaса главы2 и4хъ не њпали2, и3 ри6зы и4хъ не и3змэни1шасz, и3 вони2 џгненны не бsше въ ни1хъ. | І, зібравшись, сатрапи, намісники, воєначальники і радники царя побачили, що над тілами мужів цих вогонь не мав сили, і волосся на голові не обпалене, й одяг їхній не змінився, і навіть запаху вогню не було від них. |
|
95
|
95
|
| И# поклони1сz пред8 ни1ми цaрь бGу, и3 tвэщA навуходон0соръ цaрь и3 речE: блгcвeнъ бGъ седрaховъ, місaховъ и3 ґвденагw2, и4же послA ѓгGла своего2 и3 и3з8S џтроки сво‰, ћкw ўповaша на него2: и3 сл0во царeво премэни1ша, и3 предaша тэлесA сво‰ во џгнь, ћкw да не послyжатъ, ни покл0нzтсz всsкому б0гу и3н0му, но т0чію бGу своемY: | Тоді Навуходоносор сказав: благословенний Бог Седраха, Мисаха й Авденаго, Який послав ангела Свого і визволив рабів Своїх, які уповали на Нього і не послухалися царського повеління, і віддали тіла свої [вогню], щоб не служити і не поклонятися іншому богу, крім Бога свого! |
|
96
|
96
|
| и3 ѓзъ заповёдаю зaповэдь: вси2 лю1діе, плeмz, kзhкъ, ѓще речeтъ хулY на бGа седрaхова и3 місaхова и3 ґвденагw2, въ пaгубу бyдутъ, и3 д0мове и4хъ въ разграблeніе: понeже нёсть бGа другaгw, и4же возм0жетъ и3збaвити си1це. | І від мене дається повеління, щоб з усякого народу, племені і мови, хто вимовить хулу на Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, був порубаний на шматки, і дім його перетворений на руїни, бо немає іншого бога, який міг би так спасати. |
|
97
|
97
|
| ТогдA цaрь постaви седрaха, місaха и3 ґвденагw2 во странЁ вавmлHнстэй, и3 возвели1чи и5хъ, и3 спод0би и5хъ старёйшинства їудeєвъ всёхъ сyщихъ во цaрствэ є3гw2. | Тоді цар підніс Седраха, Мисаха й Авденаго у країні Вавилонській [і звеличив їх і поставив їх начальниками над іншими юдеями в його царстві]. |
|
98
|
98
|
| Навуходон0соръ цaрь всBмъ лю1демъ, племенHмъ и3 kзhкwмъ сyщымъ во всeй земли2, ми1ръ вaмъ да ўмн0житсz. | Навуходоносор цар усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: мир вам нехай примножиться! |
|
99
|
99
|
| Знaмєніz и3 чудесA, ±же сотвори2 со мн0ю бGъ вhшній, ўг0дно бhсть предо мн0ю возвэсти1ти вaмъ, | Знамення і чудеса, які звершив наді мною Всевишній Бог, угодно мені звістити вам. |
|
100
|
100
|
| к0ль вєли1каz и3 крBпкаz: цrтво є3гw2 цrтво вёчное, и3 влaсть є3гw2 въ р0ды и3 р0ды. | Які великі знамення Його і які могутні чудеса Його! Царство Його — царство вічне, і володіння Його — у роди і роди. |
|
Главa д7
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| Ѓзъ навуходон0соръ њби1луzй бёхъ въ домY моeмъ и3 благоцвэтhй на прест0лэ моeмъ: | Я, Навуходоносор, спокійний був у домі моєму і благоденствував у чертогах моїх. |
|
2
|
2
|
| с0нъ ви1дэхъ, и3 ўстраши1 мz, и3 смzт0хсz на л0жи моeмъ, и3 видBніz главы2 моеS смzт0ша мS: | Але я бачив сон, який налякав мене, і міркування на ложі моєму і видіння голови моєї збентежили мене. |
|
3
|
3
|
| и3 мн0ю положи1сz повелёніе, привести2 пред8 мS вс‰ мyжы мyдрыz вавmлw6нскіz, да сказaніе снA возвэстsтъ мнЁ. | І дане було мною повеління привести до мене всіх мудреців вавилонських, щоб вони сказали мені значення сну. |
|
4
|
4
|
| И# вхождaху њбаsтеліе, волсви2, газари1ни, халдeє, и3 с0нъ ѓзъ рёхъ пред8 ни1ми, и3 сказaніz є3гw2 не возвэсти1ша ми2, | Тоді прийшли тайновідці, чародії, халдеї і ворожбити; я розповів їм сон, але вони не могли мені пояснити значення його. |
|
5
|
5
|
| д0ндеже вни1де (пред8 мS) даніи1лъ, є3мyже и4мz валтасaръ, по и4меніz б0га моегw2, и4же д¦а б9іz с™а и4мать въ себЁ, и3 с0нъ пред8 ни1мъ рёхъ: | Нарешті ввійшов до мене Даниїл, якому ім’я було Валтасар, за ім’ям бога мого, і в якому дух святого Бога; йому розповів я сон. |
|
6
|
6
|
| валтасaре, кнsже њбаsтелей, є3г0же ѓзъ разумёхъ, ћкw д¦ъ б9ій с™hй и4маши, и3 всsкаz тaйна не и3знемогaетъ пред8 тоб0ю, слhши видёніе снA моегw2, є4же ви1дэхъ, и3 сказaніе є3гw2 повёждь мнЁ. | Валтасар, глава мудреців! я знаю, що у тобі дух святого Бога, і ніяка таємниця не обтяжує тебе; поясни мені бачення сну мого, який я бачив, і значення його. |
|
7
|
7
|
| И# видёніе главы2 моеS на л0жи моeмъ зрёхъ, и3 сE, дрeво средЁ земли2, и3 высотA є3гw2 вели1ка: | Видіння ж голови моєї на ложі моєму були такі: я бачив, ось, серед землі дерево дуже високе. |
|
8
|
8
|
| и3 возвели1чисz дрeво то2 и3 ўкрэпи1сz, и3 высотA є3гw2 досzзaше до небесE, и3 величинA є3гw2 до конє1цъ земли2 всеS, | Велике було це дерево і міцне, і висота його сягала неба, і воно видиме було до країв усієї землі. |
|
9
|
9
|
| ли1ствіе є3гw2 прекрaсное, и3 пл0дъ є3гw2 мн0гъ, и3 пи1ща всёхъ въ нeмъ, и3 под8 ни1мъ вселsхусz вси2 ѕвёріе ди1віи, и3 въ вётвехъ є3гw2 живsху (вс‰) пти6цы небє1сныz, и3 t негw2 питaшесz всsка пл0ть. | Листя його прекрасне, і плодів на ньому безліч, і їжа на ньому для всіх; під ним знаходили тінь польові звірі, і в гілках його гніздилися птахи небесні, і від нього годувалася усяка плоть. |
|
10
|
10
|
| Ви1дэхъ во снЁ н0щію на л0жи моeмъ, и3 сE, б0дрый и3 с™hй t нб7сE сни1де | І бачив я у видіннях голови моєї на ложі моєму, і ось, зійшов з небес, Той, Хто не спить і Святий. |
|
11
|
11
|
| и3 возгласи2 крёпцэ и3 тaкw речE: посэцhте дрeво и3 њбjйте вBтви є3гw2, и3 tтрzси1те ли1ствіе є3гw2 и3 разсhплите пл0дъ є3гw2, да позhблютсz ѕвёріе под8 ни1мъ и3 пти6цы съ вётвій є3гw2: | Викликнувши голосно, Він сказав: «зрубайте це дерево, обрубайте гілки його, струсіть листя з нього і розкидайте плоди його; нехай відійдуть звірі з-під нього і птахи з гілок його; |
|
12
|
12
|
| т0чію tрaсль корeніz є3гw2 въ земли2 њстaвите, и3 во ќзэ желёзнэ и3 мёднэ, и3 во ѕлaцэ внёшнемъ и3 въ росЁ небeснэй всели1тсz, и3 со ѕвэрьми2 (ди1віими) чaсть є3гw2 во травЁ земнёй: | але головний корінь його залиште у землі, і нехай він у путах залізних і мідних серед польової трави зрошується небесною росою, і з тваринами нехай буде частина його в траві земній. |
|
13
|
13
|
| сeрдце є3гw2 t человBкъ и3змэни1тсz, и3 сeрдце ѕвэри1но дaстсz є3мY, и3 сeдмь времeнъ и3змэнsтсz над8 ни1мъ: | Серце людське відбереться від нього і дасться йому серце звірине, і пройдуть над ним сім часів. |
|
14
|
14
|
| и3зрэчeніемъ б0драгw сл0во, и3 глаг0лъ с™hхъ прошeніе: да ўвёдzтъ живyщіи, ћкw владёетъ вhшній цaрствомъ человёческимъ, и3 є3мyже восх0щетъ, дaстъ є5, и3 ўничтожeнное человёкwвъ возстaвитъ над8 ни1мъ. | Повелінням Тих, Хто не спить, це визначено, і за вироком Святих призначено, щоб знали ті, що живуть, що Всевишній володарює над царством людським, і дає його, кому хоче, і поставляє над ним приниженого між людьми». |
|
15
|
15
|
| Сeй с0нъ, є3г0же ви1дэхъ ѓзъ навуходон0соръ цaрь: тh же, валтасaре, сказaніе є3гw2 повёждь, ћкw вси2 мyдріи цaрства моегw2 не м0гутъ сказaніz є3гw2 повёдати мнЁ, тh же, даніи1ле, м0жеши, ћкw д¦ъ б9ій с™ъ въ тебЁ. | Такий сон бачив я, цар Навуходоносор; а ти, Валтасаре, скажи значення його, тому що ніхто з мудреців у моєму царстві не міг пояснити його значення, а ти можеш, бо дух святого Бога у тобі. |
|
16
|
16
|
| ТогдA даніи1лъ, є3мyже и4мz валтасaръ, ўжасeсz ѓки на є3ди1нъ чaсъ, и3 размышлє1ніz є3гw2 смущaху є3го2. И# tвэщA цaрь и3 речE: валтасaре, с0нъ м0й и3 сказaніе є3гw2 да не смущaетъ тебE. И# tвэщA валтасaръ и3 речE: господи1не, да бyдетъ с0нъ сeй ненави1дzщымъ тS, и3 сказaніе є3гw2 врагHмъ твои6мъ. | Тоді Даниїл, якому ім’я Валтасар, майже годину пробув у здивуванні, і думки його бентежили його. Цар почав говорити і сказав: Валтасаре! нехай не бентежить тебе цей сон і значення його. Валтасар відповів і сказав: господарю мій! твоїм би ненависникам цей сон, і ворогам твоїм значення його! |
|
17
|
17
|
| Дрeво, є4же ви1дэлъ є3си2 возвели1чившеесz и3 ўкрэпи1вшеесz, є3гHже высотA досzзaше до небесE и3 величинA є3гw2 на всю2 зeмлю, | Дерево, яке ти бачив, яке було великим і міцним, висотою своєю сягало небес і видиме було по всій землі, |
|
18
|
18
|
| и3 ли1ствіе є3гw2 благоцвётное и3 пл0дъ є3гw2 мн0гъ, и3 пи1ща всBмъ въ нeмъ, под8 ни1мъ живsху ѕвёріе ди1віи, и3 въ вётвехъ є3гw2 ўгнэздsхусz пти6цы небє1сныz: | на якому листя було прекрасне і безліч плодів і пожива для усіх, під яким жили звірі польові й у гілках якого гніздилися птахи небесні, |
|
19
|
19
|
| ты2 є3си2, царю2, ћкw возвели1чилсz є3си2 и3 ўкрэпёлъ, и3 вели1чество твоE возвели1чисz и3 досzжE небесE, и3 влaсть твоS до конє1цъ земли2. | це ти, царю, звеличений і зміцнілий, і велич твоя зросла і сягла небес, і влада твоя — до країв землі. |
|
20
|
20
|
| И# ћкw ви1дэ цaрь б0драго и3 с™aго сходsща съ небесE, и3 речE: посэцhте дрeво и3 разсhплите є5, т0чію проничeніе корeніz є3гw2 въ земли2 њстaвите, и3 во ќзэ желёзнэ и3 мёдzнэ и3 во ѕлaцэ внёшнемъ и3 въ росЁ небeснэй водвори1тсz, и3 со ѕвэрьми2 ди1віими чaсть є3гw2, д0ндеже сeдмь времeнъ премэнsтсz над8 ни1мъ: | А що цар бачив Того, Хто не спить і Святого, Який сходить з небес, Який сказав: «зрубайте дерево і знищіть його, тільки головний корінь його залишіть у землі, і нехай він у путах залізних і мідних, серед польової трави, зрошується росою небесною, і з польовими звірами нехай буде частина його, доки не пройдуть над ним сім часів», — |
|
21
|
21
|
| сіE сказaніе є3гw2, царю2, и3 и3зрэчeніе вhшнzгw є4сть, є4же приспЁ на господи1на моего2 царS: | то ось значення цього, царю, і ось визначення Всевишнього, яке осягне господаря мого, царя: |
|
22
|
22
|
| и3зженyтъ тS t человBкъ, и3 съ ди1віими ѕвэрьми2 бyдетъ житіE твоE, и3 трав0ю ѓки волa напитaютъ тS, и3 t росы2 небeсныz тёло твоE њроси1тсz, и3 сeдмь времeнъ и3змэнsтсz над8 тоб0ю, д0ндеже ўвёси, ћкw владёетъ вhшній цaрствомъ человёческимъ, и3 є3мyже восх0щетъ, дaстъ є5. | тебе відлучать від людей, і перебування твоє буде з польовими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, росою небесною ти будеш зрошуватися, і сім часів пройдуть над тобою, доки пізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому хоче. |
|
23
|
23
|
| Ґ є4же речE: њстaвите проничeніе корeніz дрeва (въ земли2): цaрство твоE тебЁ бyдетъ, tнeлэже ўвёси влaсть нбcную. | А що повелено було залишити головний корінь дерева, це значить, що царство твоє залишиться при тобі, коли ти пізнаєш владу небесну. |
|
24
|
24
|
| Сегw2 рaди, царю2 совётъ м0й да бyдетъ тебЁ ўг0денъ, и3 грэхи2 тво‰ ми1лостынzми и3скупи2 и3 непр†вды тво‰ щедр0тами ўб0гихъ: нeгли бyдетъ долготерпэли1въ грэхHмъ твои6мъ бGъ. | Тому, царю, нехай буде благоугодною тобі порада моя: відкупи гріхи твої правдою і беззаконня твої милосердям до бідних; ось чим може продовжитися мир твій. |
|
25
|
25
|
| Сі‰ вс‰ постиг0ша навуходон0сора царS. | Усе це збулося над царем Навуходоносором. |
|
26
|
26
|
| По двоюнaдесzти мцcэхъ въ домY цaрства своегw2, въ вавmлHнэ бЁ ходS, | Коли минуло дванадцять місяців, ходячи по царських палатах у Вавилоні, |
|
27
|
27
|
| tвэщA цaрь и3 речE: нёсть ли сeй вавmлHнъ вели1кій, є3г0же ѓзъ согради1хъ въ д0мъ цaрства, въ держaвэ крёпости моеS, въ чeсть слaвы моеS; | цар сказав: чи не це величний Вавилон, який побудував я як дім царства силою моєї могутности й на славу моєї величі! |
|
28
|
28
|
| Е#щE сл0ву сyщу во ўстёхъ карS, глaсъ съ небесE бhсть: тебЁ гlетсz, навуходон0соре царю2: цaртво твоE прeйде t тебє2, | Ще слова ці були у вустах царя, як був з неба голос: «тобі говорять, царю Навуходоносоре: царство відійшло від тебе! |
|
29
|
29
|
| и3 t человBкъ tженyтъ тS, и3 со ѕвэрьми2 ди1віими житіE твоE, и3 трав0ю ѓки волA напитaютъ тS и3 сeдмь времeнъ и3змэнsтсz на тебЁ, д0ндеже ўвёси, ћкw владёетъ вhшній цaрствомъ человёческимъ, и3 є3мyже восх0щетъ, дaстъ є5. | І відлучать тебе від людей, і буде перебування твоє з польовими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, і сім часів пройде над тобою, доки пізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому хоче!» |
|
30
|
30
|
| Въ т0й чaсъ сл0во скончaсz на цари2 навуходон0сорэ, и3 t человBкъ tгнaсz, и3 травY ѓки в0лъ kдsше, и3 t росы2 небeсныz тёло є3гw2 њроси1сz, д0ндеже влaси є3мY ћкw львY возраст0ша и3 нHгти є3мY ѓки пти1цамъ. | Негайно і сповнилося це слово над Навуходоносором, і відлучений він був від людей, їв траву, як віл, і зрошувалося тіло його росою небесною, так що волосся у нього виросло як у лева, і нігті у нього — як у птаха. |
|
31
|
31
|
| И# по скончaніи тёхъ днjй, ѓзъ навуходон0соръ џчи свои2 на нeбо воздви1гъ, и3 ќмъ м0й ко мнЁ возврати1сz, и3 вhшнzго благослови1хъ, и3 живyщаго во вёки похвали1хъ и3 прослaвихъ, ћкw влaсть є3гw2 влaсть вёчна, и3 цrтво є3гw2 въ р0ды и3 р0ды, | Після закінчення ж днів тих, я, Навуходоносор, звів очі мої до неба, і розум мій повернувся до мене; і благословив я Всевишнього, звеличив і прославив Вічного, Якого володарювання — володарювання вічне, і Якого царство — у роди і роди. |
|
32
|
32
|
| и3 вси2 живyщіи на земли2 ни во чт0же вмэни1шасz, и3 по в0ли своeй твори1тъ въ си1лэ нбcнэй и3 въ селeніи земнёмъ: и3 нёсть, и4же воспроти1витсz руцЁ є3гw2 и3 речeтъ є3мY: что2 сотвори1лъ є3си2; | І всі, що живуть на землі, нічого не значать; з волі Своєї Він діє як у небесному воїнстві, так і у тих, хто живе на землі; і немає нікого, хто міг би протистояти руці Його і сказати Йому: «що Ти зробив?» |
|
33
|
33
|
| Въ то2 врeмz ќмъ м0й возврати1сz ко мнЁ, и3 въ чeсть цaрства моегw2 пріид0хъ, и3 зрaкъ м0й возврати1сz ко мнЁ, и3 нач†лницы мои2 и3 вельмHжи мои2 и3скaху менE: и3 въ цaрствэ моeмъ ўтверди1хсz, и3 вели1чество и3з8oби1лнэе приложи1сz мнЁ. | У той час повернувся до мене розум мій, і на славу царства мого повернулися до мене сановитість і колишній вигляд мій; тоді знайшли мене радники мої і вельможі мої, і я відновлений був на царство моє, і велич моя ще більше піднеслася. |
|
34
|
34
|
| Нн7э ќбо ѓзъ навуходон0соръ хвалю2 и3 превозношY и3 слaвлю цRS нбcнаго, ћкw вс‰ дэлA є3гw2 и4стинна, и3 путіE є3гw2 судбы6, и3 вс‰ ходsщыz въ г0рдости м0жетъ смири1ти. | Нині я, Навуходоносор, славлю, підношу і величаю Царя Небесного, Якого всі діла істинні й путі праведні, і Який у силі смирити тих, що ходять гордо. |
|
Главa є7
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| Валтасaръ цaрь сотвори2 вeчерю вeлію вельм0жамъ свои6мъ тhсzщи мужє1мъ, | Валтасар цар зробив великий бенкет для тисячі вельмож своїх і перед очима тисячі пив вино. |
|
2
|
2
|
| пред8 тhсzщею же віно2, и3 піS валтасaръ речE при вкушeніи вінA, є4же принести2 сосyды зл†ты и3 срє1брzны, ±же и3знесE навуходон0соръ nтeцъ є3гw2 и3з8 хрaма (гDа бGа), и4же во їеrли1мэ, и3 да пію1тъ въ ни1хъ цaрь и3 вельмHжи є3гw2, и3 налHжницы є3гw2 и3 возлежaщыz (w4крестъ) є3гw2. | Скуштувавши вина, Валтасар наказав принести золоті і срібні сосуди, які Навуходоносор, батько його, виніс із храму Єрусалимського, щоб пити з них царю, вельможам його, дружинам його і наложницям його. |
|
3
|
3
|
| И# принес0ша сосyды златы6z и3 срє1брzныz, ±же и3знесE (навуходон0соръ цaрь) и3з8 хрaма гDа бGа, и4же во їеrли1мэ: и3 піsху и4ми цaрь и3 вельмHжи є3гw2, и3 налHжницы є3гw2 и3 возлежaщыz (w4крестъ) є3гw2: | Тоді принесли золоті сосуди, які взяті були зі святилища дому Божого в Єрусалимі; і пили з них цар і вельможі його, дружини його і наложниці його. |
|
4
|
4
|
| піsху віно2 и3 похвали1ша б0ги златы6z и3 срє1брzныz, и3 мBдzныz и3 желBзныz, и3 дрєвsныz и3 кaмєнныz, ґ бGа вёчнаго не благослови1ша, и3мyщаго влaсть дyха и4хъ. | Пили вино, і славили богів золотих і срібних, мідних, залізних, дерев’яних і кам’яних. |
|
5
|
5
|
| Въ т0й чaсъ и3зыд0ша пeрсты руки2 человёчи и3 писaху проти1ву лампaды на поваплeніи стэны2 д0му царeва, и3 цaрь ви1дzше пeрсты руки2 пи1шущіz. | У ту саму годину вийшли пальці руки людської і писали навпроти лампади на вапні стіни чертогу царського, і цар бачив кисть руки, яка писала. |
|
6
|
6
|
| ТогдA царю2 зрaкъ и3змэни1сz, и3 размышлє1ніz є3гw2 смущaху є3го2, и3 соyзы чрeслъ є3гw2 разслаблsхусz, и3 кwлёна є3гw2 сражaстасz: | Тоді цар змінився у лиці своєму; думки його збентежили його, зв’язки стегон його ослабли, і коліна його стали битися одне об одне. |
|
7
|
7
|
| и3 возопи2 цaрь си1лою, є4же ввести2 волхвHвъ, халдeєвъ, газари1нwвъ: и3 речE цaрь м{дрымъ вавmлHнскимъ: и4же прочтeтъ писaніе сіE и3 рaзумъ є3гw2 возвэсти1тъ мнЁ, т0й въ багрzни1цу њблечeтсz, и3 гри1вна златaz на вhю є3гw2, и3 трeтій во цaрствэ моeмъ њбладaти нaчнетъ. | Сильно закричав цар, щоб привели чаклунів, халдеїв і ворожбитів. Цар почав говорити, і сказав мудрецям вавилонським: хто прочитає це написане і пояснить мені значення його, той буде вбраний у багряницю, і золотий ланцюг буде на шиї у нього, і третім володарем буде у царстві. |
|
8
|
8
|
| И# вхождaху вси2 мyдріи ко царю2 и3 не можaху писaніz прочести2, ни рaзума царю2 возвэсти1ти. | І ввійшли всі мудреці царя, але не могли прочитати написаного і пояснити цареві значення його. |
|
9
|
9
|
| Цaрь же валтасaръ возмzтeсz, и3 зрaкъ є3гw2 и3змэни1сz на нeмъ, и3 вельмHжи є3гw2 смущaхусz. | Цар Валтасар надзвичайно стривожився, і вигляд лиця його змінився на ньому, і вельможі його збентежилися. |
|
10
|
10
|
| И# вни1де цари1ца въ д0мъ пи1рный, и3 речE цари1ца: царю2 во вёки живи2: да не смущaютъ тебE размышлє1ніz тво‰, и3 зрaкъ тв0й да не и3змэнsетсz: | Цариця ж, з приводу слів царя і вельмож його, ввійшла у палату бенкету; почала говорити цариця і сказала: царю, повіки живи! нехай не бентежать тебе думки твої, і нехай не змінюється вигляд лиця твого! |
|
11
|
11
|
| є4сть мyжъ во цaрствэ твоeмъ, въ нeмже д¦ъ б9ій: и3 во дни6 nтцA твоегw2 б0дрость и3 смhслъ њбрётесz въ нeмъ, и3 цaрь навуходон0соръ nтeцъ тв0й кнsзz постaви є3го2 волхвHмъ, њбаsтелємъ, халдeємъ, газари1нwмъ, | Є в царстві твоєму муж, в якому дух святого Бога; у дні батька твого виявлені були у ньому світло, розум і мудрість, подібна до мудрости богів, і цар Навуходоносор, батько твій, поставив його главою тайновідців, чаклунів, халдеїв і ворожбитів, — сам батько твій, цар, |
|
12
|
12
|
| ћкw дyхъ преиз8oби1лный (бsше) въ нeмъ, и3 премyдрость и3 смhслъ (њбрётесz) въ нeмъ, сказyz сны2 и3 возвэщaz сокровє1ннаz и3 разрэшaz соyзы, даніи1лъ, и3 цaрь наречE и4мz є3мY валтасaръ: нн7э ќбо да призовeтсz, и3 сказaніе є3гw2 возвэсти1тъ тебЁ. | тому що у ньому, у Даниїлі, якого цар перейменував Валтасаром, виявилися високий дух, відання і розум, здатний пояснювати сни, тлумачити загадкове і розв’язувати вузли. Отже, нехай прикличуть Даниїла, і він пояснить значення. |
|
13
|
13
|
| ТогдA даніи1лъ введeнъ бhсть пред8 царS. И# речE цaрь даніи1лу: ты2 лиє3си2 даніи1лъ, t сынHвъ плBнникъ їудeйскихъ, и5хже приведE навуходон0соръ цaрь nтeцъ м0й; | Тоді введений був Даниїл до царя, і цар почав розмову і сказав Даниїлові: чи ти Даниїл, один з полонених синів юдейських, яких батько мій, цар, привів з Юдеї? |
|
14
|
14
|
| слhшахъ њ тебЁ, ћкw д¦ъ б9ій въ тебЁ, и3 б0дрость и3 смhслъ и3 премyдрость и3з8oби1лна њбрётесz въ тебЁ: | Я чув про тебе, що дух Божий у тобі і світло, і розум, і висока мудрість знайдена у тобі. |
|
15
|
15
|
| и3 нн7э внид0ша пред8 мS мyдріи, волсви2, газари1ни, да писaніе сіE прочтyтъ и3 сказ†ніz є3гw2 возвэстsтъ ми2, и3 не мог0ша возвэсти1ти мнЁ: | Ось, приведені були до мене мудреці й чаклуни, щоб прочитати це написане і пояснити мені значення його; але вони не могли пояснити мені цього. |
|
16
|
16
|
| ѓзъ же слhшахъ њ тебЁ, ћкw м0жеши суды2 сказaти: нн7э u5бо ѓще возм0жеши ппсaніе сіE прочести2 и3 сказaніе є3гw2 возвэсти1ти мнЁ, въ багрzни1цу њблечeшисz, и3 гри1вна златaz на вhи твоeй бyдетъ, и3 трeтій во цaрствэ моeмъ њбладaти бyдеши. | А про тебе я чув, що ти можеш пояснювати значення і розв’язувати вузли; отже, якщо можеш прочитати це написане і пояснити мені значення його, то вбраний будеш у багряницю, і золотий ланцюг буде на шиї твоїй, і третім володарем будеш у царстві. |
|
17
|
17
|
| ТогдA tвэщA даніи1лъ и3 речE пред8 царeмъ: да‰ніz: тво‰ съ тоб0ю да бyдутъ, и3 дaръ д0му твоегw2 и3н0му дaждь, ѓзъ же писaніе прочтY царю2 и3 сказaніе є3гw2 возвэщY тебЁ. | Тоді відповів Даниїл, і сказав цареві: дари твої нехай залишаться у тебе, і почесті віддай іншому; а написане я прочитаю цареві і значення поясню йому. |
|
18
|
18
|
| Царю2! бGъ вhшній цaрство и3 вели1чество, и3 чeсть и3 слaву дадE навуходон0сору nтцY твоемY, | Царю! Всевишній Бог дарував батькові твоєму Навуходоносору царство, велич, честь і славу. |
|
19
|
19
|
| и3 t вели1чества, є4же є3мY дадE, вси2 лю1діе, племенA, kзhцы бsху трепeщуще и3 боsщесz t лицA є3гw2: и5хже хотsше ўбивaше, и3 и5хже хотsше біsше, и3 и5хже хотsше возвышaше, и3 и5хже хотsше, т0й смирsше: | Перед величчю, яку Він дав йому, всі народи, племена і мови тремтіли і страшилися його: кого хотів, він убивав, і кого хотів, залишав у живих; кого хотів, підносив, і кого хотів, принижував. |
|
20
|
20
|
| и3 є3гдA вознесeсz сeрдце є3гw2 и3 ўтверди1сz дyхъ є3гw2 є4же през0рствовати, сведeсz t прест0ла цaрства, и3 слaва и3 чeсть tsсz t негw2, | Але коли серце його загордилося і дух його озлобився до зухвалости, він був скинутий з царського престолу свого і позбавлений слави своєї, |
|
21
|
21
|
| и3 t человBкъ tгнaсz, и3 сeрдце є3гw2 со ѕвэрьми2 tдaсz, и3 житіE є3гw2 со ди1віими nслы6, и3 трав0ю ѓки волA питaху є3го2, и3 t росы2 небeсныz њроси1сz тёло є3гw2, д0ндеже ўразумЁ, ћкw владёетъ бGъ вhшній цaрствомъ человёческимъ, и3 є3мyже х0щетъ, дaстъ є5. | і відлучений був від синів людських, і серце його уподібнилося до звіриного, і жив він з дикими ослами; годували його травою, як вола, і тіло його зрошувалося небесною росою, доки він пізнав, що над царством людським володарює Всевишній Бог і поставляє над ним, кого хоче. |
|
22
|
22
|
| И# ты2 u5бо, сhне є3гw2 валтасaре, не смири1лъ є3си2 сeрдца твоегw2 пред8 гDемъ: не вс‰ ли сі‰ вёдалъ є3си2; | І ти, син його Валтасар, не смирив серця твого, хоч знав усе це, |
|
23
|
23
|
| но на гDа бGа нбcнаго вознeслсz є3си2, и3 сосyды хрaма є3гw2 принес0ша пред8 тебE, тh же и3 вельмHжи твои2, и3 налHжницы тво‰ и3 возлежaщыz (w4крестъ) тебє2, віно2 піsсте и4ми: и3 б0ги златы6z и3 срє1брzныz, и3 мBдzныz и3 желBзныz, и3 кaмєнныz и3 древ‰ныz, и5же ни ви1дzтъ, ни слhшатъ, ни разумёютъ, похвали1лъ є3си2, ґ бGа, ў негHже дыхaніе твоE въ руцЁ є3гw2, и3 вси2 путіE твои2, того2 не прослaвилъ є3си2. | але піднісся проти Господа небес, і сосуди дому Його принесли до тебе, і ти і вельможі твої, дружини твої і наложниці твої пили з них вино, і ти славив богів срібних і золотих, мідних, залізних, дерев’яних і кам’яних, які не бачать, не чують, не розуміють; а Бога, у руці Якого дихання твоє і в Якого всі путі твої, ти не прославив. |
|
24
|
24
|
| Сегw2 рaди t лицA є3гw2 п0слани бhша пeрсты ручнjи и3 писaніе сіE вчини1ша. | За це і послана від Нього кисть руки, і накреслено це писання. |
|
25
|
25
|
| Сe же є4сть писaніе вчинeное: мани2, fекeл, фaрес. | І ось що накреслено: мене, мене, текел, упарсин. |
|
26
|
26
|
| СE сказaніе глаг0ла: мани2, и3змёри бGъ цaрство твоE и3 скончA є5: | Ось і значення слів: мене — обчислив Бог царство твоє і поклав кінець йому; |
|
27
|
27
|
| fекeл, постaвисz въ мёрилэхъ и3 њбрётесz лишaемо: | текел — ти зважений на терезах і знайдений дуже легким; |
|
28
|
28
|
| фaрес, раздэли1сz цaрство твоE и3 дадeсz ми1дwмъ и3 пeрсwмъ. | перес — розділене царство твоє і дане мидянам і персам. |
|
29
|
29
|
| И# речE валтасaръ: (њблецhте и5). И# њблек0ша даніи1ла въ багрzни1цу, и3 гри1вну златyю возложи1ша на вhю є3гw2, и3 проповёда њ нeмъ, є4же бhти є3мY кнsзю трeтіему во цaрствэ є3гw2. | Тоді за повелінням Валтасара одягли Даниїла у багряницю і поклали золотий ланцюг на шию його, і проголосили його третім володарем у царстві. |
|
30
|
30
|
| Валтасaра царS халдeйска ўби1ша въ тY н0щь, | У ту ж саму ніч Валтасар, цар Халдейський, був убитий, |
|
31
|
31
|
| дaрій же ми1дzнинъ пріS цaрство, сhй шести1десzти и3 двою2 лётъ. | і Дарій мидянин прийняв царство, будучи шістдесяти двох років. |
|
Главa ѕ7
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть ўг0дно пред8 царeмъ, и3 постaви во цaрствэ кнzзeй сто2 и3 двaдесzть, є4же бhти и5мъ во всeмъ цaрствэ є3гw2, | Угодно було Дарієві поставити над царством сто двадцять сатрапів, щоб вони були по всьому царству, |
|
2
|
2
|
| над8 ни1ми же три2 чин0вники, t ни1хже бЁ даніи1лъ є3ди1нъ, дабы2 tдавaли и5мъ кн‰зи сл0во, ћкw да царю2 не стужaютъ. | а над ними трьох князів, — з яких один був Даниїл, — щоб сатрапи давали їм звіт і щоб для царя не було ніякого обтяження. |
|
3
|
3
|
| И# бЁ даніи1лъ над8 ни1ми, ћкw дyхъ бsше преиз8oби1ленъ въ нeмъ, и3 цaрь постaви є3го2 над8 всёмъ цaрствомъ свои1мъ. | Даниїл перевершував інших князів і сатрапів, тому що у ньому був високий дух, і цар подумував уже поставити його над усім царством. |
|
4
|
4
|
| ЧинHвницы же и3 кн‰зи и3скaху вины2 њбрэсти2 на даніи1ла: и3 всsкіz вины2 и3 соблaзна и3 грэхA не њбрэт0ша на него2, ћкw вёренъ бsше. | Тоді князі і сатрапи почали шукати приводу до звинувачення Даниїла щодо управління царством; але ніякого приводу і провин не могли знайти, тому що він був вірний, і ніякого прогрішення або провини не виявлялося у ньому. |
|
5
|
5
|
| И# рёща чинHвницы не њбрsщемъ на даніи1ла вины2, ѓще не въ зак0нэхъ бGа є3гw2. | І ці люди сказали: не знайти нам приводу проти Даниїла, якщо ми не знайдемо його проти нього у законі Бога його. |
|
6
|
6
|
| ТогдA чинHвницы и3 кн‰зи предстaша царю2 и3 рёша є3мY: дaріе царю2, во вёки живи2: | Тоді ці князі і сатрапи приступили до царя і так сказали йому: царю Дарію! повіки живи! |
|
7
|
7
|
| совэщaша вси2 и5же во цaрствэ твоeмъ воевHды и3 кн‰зи, mпaти и3 њбладaющіи странaми, є4же ўстaвити ўстaвъ цaрскій и3 ўкрэпи1ти предёлъ, ћкw ѓще кто2 попр0ситъ прошeніz t всsкагw б0га и3 человёка до днjй три1десzти, рaзвэ т0чію t тебє2, царю2, да ввeрженъ бyдетъ въ р0въ лeвскій: | Усі князі царства, намісники, сатрапи, радники і воєначальники погодилися між собою, щоб зроблена була царська постанова і видане повеління, щоб, хто протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, того кинути у лев’ячий рів. |
|
8
|
8
|
| нн7э u5бо, царю2, ўстaви предёлъ и3 положи2 писaніе, ћкw да не и3змэни1тсz зaповэдь ми1дска и3 пeрсска, (да никт0же престyпитъ є3S). | Отже, затвердь, царю, цю постанову і підпиши указ, щоб він був незмінний, як закон мідійський і перський, і щоб він не був порушений. |
|
9
|
9
|
| ТогдA цaрь дaрій повелЁ вписaти зaповэдь. | Цар Дарій підписав указ і це повеління. |
|
10
|
10
|
| Даніи1лъ же є3гдA ўвёдэ, ћкw зaповэдь вчини1сz, вни1де въ д0мъ св0й: двє1рцы же tвє1рсты є3мY въ г0рницэ є3гw2 проти1ву їеrли1ма, въ три1 же временA днE бsше прекланsz кwлёна сво‰, молsсz и3 и3сповёдаzсz пред8 бGомъ свои1мъ, ћкоже бЁ творS прeжде. | Даниїл же, дізнавшись, що підписано такий указ, пішов у дім свій; вікна ж у світлиці його були відчинені навпроти Єрусалима, і він тричі на день схиляв коліна, і молився своєму Богу, і славословив Його, як це робив він і раніше того. |
|
11
|
11
|
| ТогдA мyжіе џніи наблюд0ша и3 њбрэт0ша даніи1ла просsща и3 молsщасz бGу своемY, | Тоді ці люди підглянули і знайшли Даниїла, що він молиться і просить милости перед Богом своїм, |
|
12
|
12
|
| и3 пришeдше рёша пред8 царeмъ: царю2, не вчини1лъ ли є3си2 ты2 предёла, ћкw да всsкъ человёкъ, и4же ѓще попр0ситъ ў всsкагw б0га и3 человёка прошeніz до три1десzти днjй, но т0чію ў тебє2, царю2, да ввeржетсz въ р0въ лeвскъ; И# речE цaрь: и4стинно сл0во, и3 зaповэдь ми1дска и3 пeрсска не мимои1детъ. | потім прийшли і сказали цареві про царське повеління: чи не ти підписав указ, щоб усяка людина, яка протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, кидати у лев’ячий рів? Цар відповів і сказав: це слово тверде, як закон мидян і персів, який не допускає зміни. |
|
13
|
13
|
| ТогдA tвэщaша пред8 царeмъ и3 глаг0лаша: даніи1лъ, и4же t сынHвъ плёна їудeйска, не покори1сz зaповэди твоeй (и3 не радЁ) њ предёлэ, є3г0же вчини1лъ є3си2: въ три1 бо временA днE пр0ситъ ў бGа своегw2 прошeній свои1хъ. | Тоді відповіли, вони і сказали цареві, що Даниїл, який з полонених синів Юдеї, не звертає уваги ні на тебе, царю, ні на указ, тобою підписаний, але тричі у день молиться своїми молитвами. |
|
14
|
14
|
| ТогдA цaрь, ћкw слhшавъ сл0во сіE, ѕэлw2 њпечaлисz њ нeмъ, и3 њ даніи1лэ прsшесz є4же и3збaвити є3го2, и3 бЁ дaже до вeчера прsсz є4же и3збaвити є3го2. | Цар, почувши це, сильно засмутився і поклав у серці своєму врятувати Даниїла, і навіть до заходу сонця посилено намагався визволити його. |
|
15
|
15
|
| ТогдA мyжіе џніи глаг0лаша царю2: вёждь, царю2 ћкw ми1дwмъ и3 пeрсwмъ не лёть є4сть премэни1ти всsкагw предёла и3 ўстaва, є3г0же цaрь ўстaвитъ. | Але ті люди приступили до царя і сказали йому: знай, царю, що за законом мидян і персів ніяке визначення або постанова, затверджені царем, не можуть бути змінені. |
|
16
|
16
|
| ТогдA цaрь речE, и3 привед0ша даніи1ла и3 вверг0ша є3го2 въ р0въ лeвскъ. И# речE цaрь даніи1лу: бGъ тв0й, є3мyже ты2 слyжиши пrнw, т0й и3збaвитъ тS. | Тоді цар повелів, і привели Даниїла, і кинули у рів лев’ячий; при цьому цар сказав Даниїлові: Бог твій, Якому ти незмінно служиш, Він спасе тебе! |
|
17
|
17
|
| И# принес0ша кaмень є3ди1нъ и3 возложи1ша на ќстіе рвA, и3 запечaта цaрь пeрстнемъ свои1мъ и3 пeрстнемъ вельм0жъ свои1хъ, да не и3змэни1тсz дэsніе њ даніjлэ. | І принесений був камінь і покладений на отвір рову, і цар запечатав його перснем своїм, і перснями вельмож своїх, щоб ніщо не перемінилося у розпорядженні про Даниїла. |
|
18
|
18
|
| И# tи1де цaрь въ д0мъ св0й и3 лsже без8 вeчери, и3 ћди не внес0ша къ немY: и3 с0нъ tступи2 t негw2. И# заключи2 бGъ ўстA львHмъ, и3 не стужи1ша даніи1лу. | Потім цар пішов у свій палац, ліг спати без вечері, і навіть не велів вносити до нього їжі, і сон біг від нього. |
|
19
|
19
|
| ТогдA цaрь востA заyтра на свётэ и3 со тщaніемъ пріи1де ко рвY лeвску. | Вранці ж цар устав на світанку і поспішно пішов до рову лев’ячого, |
|
20
|
20
|
| И# є3гдA прибли1жисz ко рвY, возопи2 глaсомъ крёпкимъ: даніи1ле, рaбе бGа живaгw! бGъ тв0й, є3мyже ты2 слyжиши пrнw, возм0же ли и3збaвити тS и3з8 ќстъ льв0выхъ; | і, підійшовши до рову, жалібним голосом гукнув Даниїла, і сказав цар Даниїлові: Даниїле, рабе Бога живого! Бог твій, Якому ти незмінно служиш, чи міг спасти тебе від левів? |
|
21
|
21
|
| И# речE даніи1лъ царeви: царю2, во вёки живи2: | Тоді Даниїл сказав цареві: царю! повіки живи! |
|
22
|
22
|
| бGъ м0й послA ѓгGла своего2 и3 затвори2 ўстA львHвъ, и3 не вреди1ша менE, ћкw њбрётесz пред8 ни1мъ прaвда моS, и3 пред8 тоб0ю, царю2, согрэшeніz не сотвори1хъ. | Бог мій послав ангела Свого і загородив пащі левів, і вони не зашкодили мені, тому що я виявився перед Ним чистим, та й перед тобою, царю, я не зробив злочину. |
|
23
|
23
|
| ТогдA цaрь вельми2 возвесели1сz њ нeмъ и3 речE даніи1ла и3звести2 и3з8 рвA. И# и3зведeнъ бhсть даніи1лъ и3з8 рвA, и3 всsкагw тлёніz не њбрётесz на нeмъ ћкw вёрова въ бGа своего2. | Тоді цар надзвичайно зрадів за нього і повелів підняти Даниїла з рову; і піднятий був Даниїл з рову, і ніякого ушкодження не виявилося на ньому, тому що він вірував у Бога свого. |
|
24
|
24
|
| И# речE цaрь, и3 привед0ша мyжы њклеветaвшыz даніи1ла и3 въ р0въ лeвскъ вверг0ша | и3 сhны и4хъ и3 жєны2 и4хъ: и3 не доид0ша днA рвA, дaже соwдолёша и5мъ львы2 и3 вс‰ кHсти и4хъ и3стончи1ша. | І наказав цар, і приведені були ті люди, які звинувачували Даниїла, і кинуті у лев’ячий рів, як вони самі, так і діти їхні і дружини їхні; і вони не досягли дна рову, як леви оволоділи ними і розтрощили всі кістки їхні. |
|
25
|
25
|
| ТогдA дaрій цaрь написA всBмъ лю1демъ, племенHмъ, ћзhкwмъ, живyщымъ во всeй земли2: ми1ръ вaмъ да ўмн0житсz: | Після того цар Дарій написав усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: «Мир вам нехай примножиться! |
|
26
|
26
|
| t лицA моегw2 заповёдасz зaповэдь сіS во всeй земли2 цaрства моегw2, да бyдутъ трепeщуще и3 боsщесz t лицA бGа даніи1лова, ћкw т0й є4сть бGъ живhй и3 пребывazй во вёки, и3 цrтво є3гw2 не разсhплетсz, и3 влaсть є3гw2 до концA: | Мною дається повеління, щоб у всякій області царства мого трепетали і благоговіли перед Богом Даниїловим, тому що Він є Бог живий і присносущий, і царство Його незламне, і царювання Його нескінченне. |
|
27
|
27
|
| под8eмлетъ и3 и3збавлsетъ, и3 твори1тъ знaмєніz и3 чудесA на небеси2 и3 на земли2, и4же и3збaви даніи1ла t ќстъ льв0выхъ. | Він визволяє і спасає, і звершує чудеса і знамення на небі й на землі; Він визволив Даниїла від сили левів». |
|
28
|
28
|
| Даніи1лъ же ўправлsше во цaрствэ дaріевэ и3 во цaрствэ кЂра пeрсzнина. | І Даниїл благоденствував і в царювання Дарія, і в царювання Кира перського. |
|
Главa з7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| Въ пeрвое лёто валтасaра царS халдeйска, даніи1лъ с0нъ ви1дэ и3 видBніz главы2 є3гw2 на л0жи є3гw2, и3 с0нъ св0й вписA: | У перший рік Валтасара, царя Вавилонського, Даниїл бачив сон і пророчі видіння голови своєї на ложі своєму. Тоді він записав цей сон, виклавши сутність справи. |
|
2
|
2
|
| ѓзъ даніи1лъ ви1дэхъ въ видёніи моeмъ н0щію: и3 сE, четhри вётри небeсніи налег0ша на м0ре вели1кое, | Почавши мову, Даниїл сказав: бачив я у нічному видінні моєму, і ось, чотири вітри небесних боролися на великому морі, |
|
3
|
3
|
| и3 четhри ѕвёріе вели1цыи и3схождaху и3з8 м0рz, разли1чни междY соб0ю: | і чотири великих звіра вийшли з моря, не схожі один на одного. |
|
4
|
4
|
| пeрвый ѓки льви1ца и3мhй крилB, крилB же є3гw2 ѓки w4рли, зрsхъ, д0ндеже и3ст0ржєна бhша кри1ла є3гw2, и3 воздви1жесz t земли2, и3 на нHгу человBчу стA, и3 сeрдце человёчо дадeсz є3мY: | Перший — як лев, але у нього крила орлині; я дивився, доки не вирвані були у нього крила, і він піднятий був від землі, і став на ноги, як людина, і серце людське дане йому. |
|
5
|
5
|
| и3 сE, ѕвёрь вторhй под0бенъ медвёдицэ, и3 на странЁ є3ди1нэй стA, и3 три2 рeбра во ўстёхъ є3гw2, средЁ зубHвъ є3гw2, и3 си1це глаг0лаху є3мY: востaни, ћждь плHти мнHги: | І ось ще звір, другий, схожий на ведмедя, стояв з одного боку, і три ікла у роті у нього, між зубами його; йому сказано так: «встань, їж м’яса багато!» |
|
6
|
6
|
| созади2 сегw2 ви1дэхъ: и3 сE, ѕвёрь и4нъ ѓки рhсь, томyже кри1ла четhри пти6чіz над8 ни1мъ и3 четhри главы6 ѕвёрю, и3 влaсть дадeсz є3мY: | Потім бачив я, ось ще звір, як барс; на спині у нього чотири пташиних крила, і чотири голови були у звіра цього, і влада дана була йому. |
|
7
|
7
|
| созади2 сегw2 ви1дэхъ: и3 сE, ѕвёрь четвeртый стрaшенъ и3 ўжaсенъ и3 крёпокъ и3зли1ха, зyбы же є3гw2 желёзни вeліи, kдhй и3 и3стончевaz, њстaнки же ногaма свои1ма попирaше, т0йже различazсz и3зли1ха пaче всёхъ ѕвэрeй прeжнихъ, и3 рогHвъ дeсzть є3мY: | Після цього бачив я в нічних видіннях, і ось звір четвертий, страшний і жахливий і дуже сильний; у нього великі залізні зуби; він пожирає і розтрощує, залишки ж топче ногами; він відмінний був від усіх інших звірів, і десять рогів було у нього. |
|
8
|
8
|
| разсмотрsхъ въ розёхъ є3гw2, и3 сE, р0гъ другjй мaлъ взhде средЁ и4хъ, и3 тріE р0зи прeдніи є3гw2 и3ст0ргнушасz t лицA є3гw2, и3 сE, џчи ѓки џчи челwвёчи въ р0зэ т0мъ, и3 ўстA глагHлюща вєли1каz. | Я дивився на ці роги, і ось, вийшов між ними ще невеликий ріг, і три з попередніх рогів з коренем були вирвані перед ним, і ось, у цьому розі були очі, як очі людські, і вуста, які говорять зарозуміло. |
|
9
|
9
|
| зрsхъ д0ндеже пrт0ли постaвшасz, и3 вeтхій дeнми сёде, и3 nдeжда є3гw2 бэлA ѓки снёгъ, и3 влaси главы2 є3гw2 ѓки в0лна чистA, пrт0лъ є3гw2 плaмень џгненъ, колeса є3гw2 џгнь палsщь: | Бачив я, нарешті, що поставлені були престоли, і возсів Ветхий днями; одіяння на Ньому було біле, як сніг, і волосся глави Його — як чиста хвиля; престіл Його — як полум’я вогню, колеса Його — палаючий вогонь. |
|
10
|
10
|
| рэкA џгненна течaше и3сходsщи пред8 ни1мъ: тhсzщz тhсzщъ служaху є3мY, и3 тмы6 тeмъ предстоsху є3мY: суди1ще сёде, и3 кни6ги tверз0шасz. | Вогненна ріка виходила і проходила перед Ним; тисячі тисяч служили Йому і тисячі тисяч стояли перед Ним; судді сіли, і розкрилися книги. |
|
11
|
11
|
| Ви1дэхъ тогдA t глaса словeсъ вели1кихъ, ±же р0гъ џный глаг0лаше, д0ндеже ўби1сz ѕвёрь и3 поги1бе, и3 тёло є3гw2 дадeсz во сожжeніе џгненно: | Бачив я тоді, що за вимовлення зарозумілих слів, які говорив ріг, звір був убитий на очах моїх, і тіло його розтрощене і віддане на спалення вогню. |
|
12
|
12
|
| и3 пр0чихъ ѕвэрeй престaвисz влaсть, и3 продолжeніе житіS дадeсz и5мъ до врeмене и3 врeмене. | Й у інших звірів відібрана влада їх, і продовження життя дане їм тільки на час і на термін. |
|
13
|
13
|
| Ви1дэхъ во снЁ н0щію, и3 сE, на w4блацэхъ небeсныхъ ћкw сн7ъ чlвёчь и3дhй бsше и3 дaже до вeтхагw дeнми д0йде и3 пред8 него2 приведeсz: | Бачив я у нічних видіннях, ось із хмарами небесними йшов ніби Син людський, дійшов до Ветхого днями і підведений був до Нього. |
|
14
|
14
|
| и3 томY дадeсz влaсть и3 чтcь и3 цrтво, и3 вси2 лю1діе, племенA и3 kзhцы томY пораб0таютъ: влaсть є3гw2 влaсть вёчнаz, ћже не прeйдетъ, и3 цrтво є3гw2 не разсhплетсz. | І Йому дана влада, слава і царство, щоб усі народи, племена і мови служили Йому; володарювання Його — володарювання вічне, яке не мине, і царство Його не зруйнується. |
|
15
|
15
|
| ВострепетA дyхъ м0й въ состоsніи моeмъ, ѓзъ даніи1лъ, и3 видBніz главы2 моеS смущaху мS. | Затремтів дух мій у мені, Даниїлі, у тілі моєму, і видіння голови моєї збентежили мене. |
|
16
|
16
|
| И# пріид0хъ ко є3ди1ному t стоsщихъ и3 и3звёстіz проси1хъ t негw2 научи1тисz њ всёхъ си1хъ. И# повёда ми2 и3звёстіе и3 сказaніе словeсъ возвэсти2 ми2: | Я підійшов до одного з тих, що стояли і запитав у нього про істинне значення всього цього, і він став говорити зі мною, і пояснив мені зміст сказаного: |
|
17
|
17
|
| сjи ѕвёріе вели1цыи четhри, четhри ц†рства востaнутъ на земли2, | «ці великі звірі, яких чотири, означають, що чотири царі постануть із землі. |
|
18
|
18
|
| ±же в0змутсz: и3 прeймутъ цaрство с™jи вhшнzгw и3 содержaти бyдутъ џное дaже до вёка вэкHвъ. | Потім приймуть царство святі Всевишнього і будуть володіти царством повік і навіки віків». |
|
19
|
19
|
| И# вопрошaхъ и3спhтнw њ ѕвёри четвeртэмъ, ћкw бsше разли1ченъ пaче всsкагw ѕвёрz, стрaшенъ вельми2, зyбы є3гw2 желёзни и3 нHгти є3гw2 мёдzни, kдhй и3 и3стончевaz, њстaнки же ногaма свои1ма попирaше: | Тоді побажав я точного пояснення про четвертого звіра, який був відмінний від усіх і дуже страшний, із зубами залізними і кігтями мідними, пожирав і розтрощував, а залишки топтав ногами, |
|
20
|
20
|
| и3 њ десzти2 розёхъ є3гw2 и5же на главЁ є3гw2, и3 њ друзёмъ возшeдшемъ и3 и3стрsсшемъ пє1рвыz три2, р0гъ же т0й є3мyже џчи и3 ўстA глагHлюща вєли1каz, и3 видб8ніе є3гw2 б0лэе пр0чіихъ: | і про десять рогів, які були на голові у нього, і про інший, який щойно вийшов, перед яким випали три, про той самий ріг, у якого були очі і вуста, які говорять зарозуміло, і який на вигляд став більшим за інші. |
|
21
|
21
|
| зрsхъ, и3 р0гъ т0й творsше рaть со с™hми и3 ўкрэпи1сz на ни1хъ, | Я бачив, як цей ріг вів битву зі святими і переборював їх, |
|
22
|
22
|
| д0ндеже пріи1де вeтхій дeнми и3 сyдъ дадE с™ы6мъ вhшнzгw: и3 врeмz приспЁ, и3 цaрство пріsша с™jи. | доки не прийшов Ветхий днями, і суд даний був святим Всевишнього, і настав час, щоб царством оволоділи святі. |
|
23
|
23
|
| И# речE: ѕвёрь четвeртый цaрство четвeртое бyдетъ на земли2, є4же превзhдетъ вс‰ ц†рства и3 поsстъ всю2 зeемлю, и3 поперeтъ ю5 и3 посэчeтъ: | Про це він сказав: звір четвертий — четверте царство буде на землі, відмінне від усіх царств, яке буде пожирати всю землю, топтати і скрушати її. |
|
24
|
24
|
| и3 дeсzть рогHвъ є3гw2 дeсzть царeй востaнутъ, и3 по ни1хъ востaнетъ другjй, и4же превзhдетъ ѕл0бами всёхъ прeжнихъ и3 три2 цари6 смири1тъ, | А десять рогів означають, що з цього царства постануть десять царів, і після них постане інший, відмінний від попередніх, і принизить трьох царів, |
|
25
|
25
|
| и3 словесA на вhшнzго возглаг0летъ и3 с™hхъ вhшнzгw смири1тъ, и3 помhслитъ премэни1ти временA и3 зак0нъ, и3 дaстсz въ рукY є3гw2 дaже до врeмене и3 времeнъ и3 полуврeмене: | і проти Всевишнього буде говорити слова і пригнічувати святих Всевишнього; навіть мріятиме відмінити у них святкові часи і закон, і вони віддані будуть у руку його до часу і часів і напівчасу. |
|
26
|
26
|
| и3 суди1ще сsдетъ, и3 влaсть є3гw2 престaвzтъ є4же потреби1ти и3 погуби1ти до концA: | Потім сядуть судді і відберуть у нього владу губити і знищувати до кінця. |
|
27
|
27
|
| цaрство же и3 влaсть и3 вели1чество царeй, и5же под8 всёмъ небесeмъ, дaстсz с™ы6мъ вhшнzгw: и3 цrтво є3гw2 цrтво вёчное, и3 вс‰ вл†сти томY раб0тати бyдутъ и3 слyшати. | Царство ж і влада і велич царствена в усій піднебесній дані будуть народу святих Всевишнього, Якого царство — царство вічне, і всі володарі будуть служити і коритися Йому. |
|
28
|
28
|
| До здЁ скончaніе словесE. Ѓзъ даніи1лъ, над0лзэ размышлє1ніz мо‰ смущaху мS, и3 зрaкъ м0й премэни1сz на мнЁ, и3 глаг0лъ въ сeрдцы моeмъ соблюд0хъ. | Тут кінець слова. Мене, Даниїла, сильно бентежили міркування мої, і лице моє змінилося на мені; але слово я зберіг у серці моєму. |
|
Главa }
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| Въ лёто трeтіе цaрства валтасaра царS видёніе kви1сz мнЁ, ѓзъ даніи1лъ, по ћвльшемсz мнЁ прeжде. | У третій рік царювання Валтасара царя явилося мені, Даниїлові, видіння після того, яке явилося мені раніше. |
|
2
|
2
|
| И# бёхъ въ сyсэхъ грaдэ, и4же є4сть во странЁ є3лaмстэй, и3 ви1дэхъ въ видёніи, и3 бёхъ на ўвaлэ, | І бачив я у видінні, і коли бачив, я був у Сузах, престольному місті в області Еламській, і бачив я у видінні, — ніби я був біля ріки Улая. |
|
3
|
3
|
| и3 воздвиг0хъ џчи мои2 и3 ви1дэхъ: и3 сE, nвeнъ є3ди1нъ стоS пред8 ўвaломъ є3мyже р0зи, р0зи же выс0цы, є3ди1нъ же вhшше другaгw, и3 вhшшій восхождaше послэди2. | Звів я очі мої і побачив: ось, один баран стоїть біля ріки; у нього два роги, і роги високі, але один вищий за другий, і вищий піднявся опісля. |
|
4
|
4
|
| И# ви1дэхъ nвнA бодyща на зaпадъ и3 на сёверъ, и3 на ю4гъ и3 на вост0къ: и3 вси2 ѕвёріе не стaнутъ пред8 ни1мъ, и3 не бЁ и3збавлsюща и3з8 руки2 є3гw2, и3 сотвори2 по в0ли своeй, и3 возвели1чисz. | Бачив я, як цей баран буцався на захід і на північ і на південь, і ніякий звір не міг устояти проти нього, і ніхто не міг урятуватися від нього; він робив, що хотів, і величався. |
|
5
|
5
|
| Ѓзъ же бёхъ размышлsz, и3 сE козeлъ t к0зъ и3дsше t лjва на лицE всеS земли2 и3 не бЁ прикасazсz земли2, и3 козлY томY р0гъ ви1димь междY nчи1ма є3гw2: | Я уважно дивився на це, і ось, із заходу йшов козел по лицю всієї землі, не торкаючись землі; у цього козла було видно ріг між його очима. |
|
6
|
6
|
| и3 пріи1де до nвнA и3мyщагw рогA є3г0же ви1дэхъ стоsща пред8 ўвaломъ, и3 течE къ немY въ си1лэ крёпости своеS. | Він пішов на того барана, який має роги, якого я бачив, який стояв біля ріки, і кинувся на нього у сильній люті своїй. |
|
7
|
7
|
| И# ви1дэхъ є3го2 доходsща до nвнA, и3 разсвирёпэ на него2, и3 порази2 nвнA, и3 сокруши2 џба рHга є3гw2: и3 не бЁ си1лы nвнY, є4же стaти проти1ву є3мY: и3 повeрже є3го2 на зeмлю и3 попрA є3го2, и3 не бЁ и3збавлszй nвнA t руки2 є3гw2. | І я бачив, як він, наблизившись до барана, розлютився на нього й уразив барана, і зломив у нього обидва роги; і не вистачило сили у барана устояти проти нього, і він повалив його на землю і розтоптав його, і не було нікого, хто міг би спасти барана від нього. |
|
8
|
8
|
| И# козeлъ к0зій возвели1чисz до ѕэлA: и3 внегдA ўкрэпи1сz, сокруши1сz р0гъ є3гw2 вели1кій, и3 взыд0ша друзjи четhри р0зи под8 ни1мъ, по четhремъ вётрwмъ небє1снымъ: | Тоді козел надзвичайно звеличився; але коли він набрав сили, то зломився великий ріг, і на місце його вийшло чотири, повернені на чотири вітри небесних. |
|
9
|
9
|
| и3 t є3ди1нагw и4хъ взhде р0гъ є3ди1нъ крёпокъ, и3 возвели1чисz вельми2 къ ю4гу и3 къ вост0ку и3 къ си1лэ, | Від одного з них вийшов невеликий ріг, який надзвичайно розрісся до півдня і до сходу і до прекрасної країни, |
|
10
|
10
|
| и3 возвели1чисz дaже до си1лы нбcныz: и3 сотвори2 пaсти на зeмлю t си1лы нбcныz и3 t ѕвёздъ, и3 попрA |: | і піднісся до воїнства небесного, і скинув на землю частину цього воїнства і зірок, і потоптав їх, |
|
11
|
11
|
| и3 д0ндеже ґрхістрати1гъ и3збaвитъ плённики, и3 є3гw2 рaди жeртва смzтeсz, и3 благопоспэши1сz є3мY, и3 с™0е њпустёетъ: | і навіть піднісся на Вождя воїнства цього, і віднята була у Нього щоденна жертва, і зганьблене було місце святині Його. |
|
12
|
12
|
| и3 дадeсz на жeртву грёхъ, и3 повeржесz прaвда на зeмлю: и3 сотвори2, и3 благопоспэши1сz. | І воїнство віддане разом із щоденною жертвою за нечестя, і він, скидаючи істину на землю, діяв і мав успіх. |
|
13
|
13
|
| И# слhшахъ є3ди1нагw с™aгw глаг0люща. И# речE є3ди1нъ с™hй друг0му нёкоему глаг0лющему: док0лэ видёніе стaнетъ, жeртва tsтаz, и3 грёхъ њпустёніz дaнный, и3 с™0е и3 си1ла поперeтсz; | І почув я одного святого, який говорив, і сказав цей святий комусь, хто запитував: «на скільки часу поширюється це видіння про щоденну жертву і про спустошливе нечестя, коли святиня і воїнство будуть потоптані?» |
|
14
|
14
|
| И# речE є3мY: дaже до вeчера и3 ќтра днjй двЁ тhсzщы и3 три1ста, и3 њчи1ститсz с™0е. | І сказав мені: «на дві тисячі триста вечорів і ранків; і тоді святилище очиститься». |
|
15
|
15
|
| И# бhсть, є3гдA ви1дэхъ ѓзъ даніи1лъ видёніе и3 взыскaхъ вёдэніz, и3 сE, стA предо мн0ю ѓки w4бразъ мyжескъ, | І було: коли я, Даниїл, побачив це видіння і шукав значення його, ось, стала переді мною начебто подоба чоловіка. |
|
16
|
16
|
| и3 слhшахъ глaсъ мyжескъ средЁ ўвaла, и3 призвA и3 речE: гавріи1ле, скажи2 видёніе џному. | І почув я від середини Улая голос людський, який воззвав і сказав: «Гавриїле! поясни йому це видіння!» |
|
17
|
17
|
| И# пріи1де и3 стA бли1з8 стоsніz моегw2: и3 є3гдA пріи1де ўжас0хсz и3 пад0хъ на лицE моE. И# речE ко мнЁ: разумёй, сhне человёчь, є3щe бо до скончaніz врeмене видёніе. | І він підійшов до того місця, де я стояв, і коли він прийшов, я жахнувся й упав на лице моє; і сказав він мені: «знай, сину людський, що видіння стосується кінця часу!» |
|
18
|
18
|
| И# є3гдA глаг0лаше со мн0ю, пад0хъ ни1цъ на земли2, и3 прикоснyсz мнЁ, и3 постaви мS на н0ги мо‰, и3 речE: | І коли він говорив зі мною, я без тями лежав лицем моїм на землі; але він доторкнувся до мене і поставив мене на місце моє, |
|
19
|
19
|
| сE, ѓзъ возвэщaю тебЁ б{дущаz на послёдокъ гнёва (сынHмъ людjй твои1хъ): є3щe бо до концA врeмене видёніе. | і сказав: «ось, я відкриваю тобі, що́ буде в останні дні гніву; бо це стосується кінця визначеного часу. |
|
20
|
20
|
| Nвeнъ, є3г0же ви1дэлъ є3си2 и3мyща рогA, цaрь ми1дскій и3 пeрсскій: | Баран, якого ти бачив із двома рогами, це царі мідійський і перський. |
|
21
|
21
|
| ґ козeлъ к0зій цaрь є4ллинскій є4сть: р0гъ же вели1кій, и4же междY nчи1ма є3гw2, т0й є4сть цaрь пeрвый: | А козел кошлатий — цар Греції, а великий ріг, який між очима його, це перший її цар; |
|
22
|
22
|
| семy же сокруши1вшусz востaша четhри р0зи под8 ни1мъ: четhри цaріе востaнутъ t kзhка є3гw2, но не въ крёпости є3гw2, | він зломився, і замість нього вийшли інші чотири: це — чотири царства постануть з цього народу, але не з його силою. |
|
23
|
23
|
| и3 на послёдокъ цaрства и4хъ, и3сполнsющымсz грэхHмъ и4хъ, востaнетъ цaрь безсрaменъ лицeмъ и3 разумёz гад†ніz, | Під кінець же царства їх, коли відступники довершать міру беззаконь своїх, постане цар нахабний і майстерний у підступництві; |
|
24
|
24
|
| и3 держaвна крёпость є3гw2, не въ крёпости же своeй, и3 чудeснw растли1тъ и3 ўпрaвитъ и3 сотвори1тъ, и3 разсhплетъ крBпкіz и3 лю1ди с™ы, | і зміцниться сила його, хоч і не його силою, і він буде чинити дивні спустошення і встигати і діяти і губити сильних і народ святих, |
|
25
|
25
|
| и3 kрeмъ вери1гъ свои1хъ и3спрaвитъ: лeсть въ руцЁ є3гw2, и3 въ сeрдцы своeмъ возвели1читсz, и3 лeстію разсhплетъ мн0гихъ, и3 на пaгубу мнHгимъ возстaнетъ, и3 ћкw ћица рук0ю сокруши1тъ. | і при розумі його і підступництво буде мати успіх у руці його, і серцем своїм він піднесе, і серед світу погубить багатьох, і проти Владики владик повстане, але буде скрушений — не рукою. |
|
26
|
26
|
| И# видёніе вeчера и3 ќтра рэчeннагw и4стинно є4сть: тh же назнaменай видёніе, ћкw на дни6 мнHги. | Видіння ж про вечір і ранок, про які сказано, істинне; але ти приховай це видіння, тому що воно стосується віддалених часів». |
|
27
|
27
|
| Ѓзъ же даніи1лъ ўсп0хъ и3 и3знемогaхъ на дни6 (мнHги), и3 востaхъ и3 творsхъ дэлA царє1ва, и3 почуди1хсz видёнію, и3 не бsше разумэвaющагw. | І я, Даниїл, занеміг, і хворів кілька днів; потім устав і почав займатися царськими справами; я здивований був видінням цим і не розумів його. |
|
Главa f7
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| Въ пeрвое лёто дaріа сhна ґссуи1рова, t плeмене ми1дска, и4же цaрствова во цaрствэ халдeйстэмъ, | У перший рік Дарія, сина Ассуїрового, з роду мідійського, який поставлений був царем над царством Халдейським, |
|
2
|
2
|
| въ лёто пeрвое цaрства є3гw2, ѓзъ даніи1лъ разумёхъ въ кни1гахъ число2 лётъ, њ нeмже бhсть сл0во гDне ко їеремjи прbр0ку, на скончaніе њпустёніz їеrли1млz сeдмьдесzтъ лётъ. | у перший рік царювання його я, Даниїл, зрозумів по книгах число років, про які було слово Господнє до Єремії пророка, що сімдесят років сповняться над спустошенням Єрусалима. |
|
3
|
3
|
| И# дaхъ лицE моE къ гDу бGу, є4же взыскaти моли1твы и3 прошeніz въ постЁ и3 во врeтищи и3 пeпелэ, | І повернув я лице моє до Господа Бога з молитвою і благанням, у посту і веретищі і попелі. |
|
4
|
4
|
| и3 моли1хсz ко гDу бGу моемY и3 и3сповёдахсz и3 рёхъ: гDи, б9е вели1кій и3 чyдный, хранsй завётъ тв0й и3 млcть твою2 лю1бzщымъ тS и3 хранsщымъ зaпwвэди тво‰: | І молився я Господу Богу моєму, і сповідувався і сказав: «Молю Тебе, Господи Боже великий і дивний, що зберігаєш завіт і милість до тих, які люблять Тебе і виконують повеління Твої! |
|
5
|
5
|
| согрэши1хомъ, беззак0нновахомъ, нечeствовахомъ и3 tступи1хомъ и3 ўклони1хомсz t зaповэдій твои1хъ и3 t судHвъ твои1хъ | Згрішили ми, чинили беззаконно, діяли нечестиво, були впертими і відступили від заповідей Твоїх і від постанов Твоїх; |
|
6
|
6
|
| и3 не послyшахомъ р†бъ твои1хъ прbр0кwвъ, и5же глаг0лаша во и4мz твоE ко царє1мъ нaшымъ и3 кнzзє1мъ нaшымъ, и3 nтцє1мъ нaшымъ и3 всBмъ лю1демъ земли2. | і не слухали рабів Твоїх, пророків, які Твоїм ім’ям говорили царям нашим, і вельможам нашим, і батькам нашим, і всьому народу країни. |
|
7
|
7
|
| ТебЁ, гDи, прaвда, нaмъ же стыдёніе лицA, ћкоже дeнь сeй, мyжу їyдину, и3 живyщымъ во їеrли1мэ, и3 всемY ї}лю, и3 бли6жнимъ и3 д†льнимъ во всeй земли2, и3дёже разсёzлъ є3си2 | тaмw, во tвержeніи и4хъ, и4мже tверг0шасz тебє2, гDи. | У Тебе, Господи, правда, а у нас на лицях сором, як день цей, у кожного юдея, у жителів Єрусалима й у всього Ізраїля, у ближніх і далеких, у всіх країнах, куди Ти вигнав їх за відступлення їх, з яким вони відступили від Тебе. |
|
8
|
8
|
| ТебЁ, гDи, є4сть прaвда, нaмъ же стыдёніе лицA, и3 царє1мъ нaшымъ и3 кнzзє1мъ нaшымъ и3 nтцє1мъ нaшымъ, и5же согрэши1хомъ тебЁ. | Господи! у нас на лицях сором, у царів наших, у князів наших і у батьків наших, тому що ми згрішили перед Тобою. |
|
9
|
9
|
| ГDу же бGу нaшему щедрHты и3 њчищє1ніz, ћкw tступи1хомъ t гDа | А у Господа Бога нашого милосердя і прощення, бо ми збурилися проти Нього |
|
10
|
10
|
| и3 не послyшахомъ глaса гDа бGа нaшегw, ходи1ти въ зак0нэхъ є3гw2, и5хже дадE пред8 лицeмъ нaшимъ рук0ю р†бъ свои1хъ прbр0кwвъ. | і не слухали гласу Господа Бога нашого, щоб жити за законами Його, які Він дав нам через рабів Своїх, пророків. |
|
11
|
11
|
| И# вeсь ї}ль преступи2 зак0нъ тв0й, и3 ўклони1шасz є4же не послyшати глaса твоегw2: и3 пріи1де на ны2 клsтва и3 заклsтіе впи1саное въ зак0нэ мwmсeа рабA б9іz, ћкw согрэши1хомъ є3мY. | І весь Ізраїль переступив закон Твій і відвернувся, щоб не слухати гласу Твого; і за те вилилися на нас прокляття і клятва, які написані у законі Мойсея, раба Божого: бо ми згрішили перед Ним. |
|
12
|
12
|
| И# ўстaви словесA сво‰, ±же гlа на ны2 и3 на судіи6 нaшz, и5же суди1ша нaмъ, навести2 на ны2 ѕл†z вели6каz, kковhхъ не бhсть под8 всёмъ небесeмъ, по (всBмъ) бhвшымъ во їеrли1мэ, | І Він виконав слова Свої, які прорік на нас і на суддів наших, які судили нас, навівши на нас велику біду, якої не бувало під небесами і яка звершилася над Єрусалимом. |
|
13
|
13
|
| ћкоже є4сть пи1сано въ зак0нэ мwmсeовэ, вс‰ ѕл†z сі‰ пріид0ша на ны2: и3 не помоли1хомсz лицY гDа бGа нaшегw, tврати1тисz t непрaвдъ нaшихъ, и3 є4же смhслити во всeй и4стинэ твоeй (гDи). | Як написано у законі Мойсея, так вся ця біда осягла нас; але ми не благали Господа Бога нашого, щоб нам навернутися від беззаконь наших і зрозуміти істину Твою. |
|
14
|
14
|
| И# ўбуди1сz гDь бGъ на ѕл0бу нaшу и3 наведE сі‰ на ны2, ћкw првdнъ гDь бGъ нaшъ во всeмъ дэsніи своeмъ, є4же сотвори2, и3 не послyшахомъ глaса є3гw2. | Спостерігав Господь цю біду і навів її на нас: бо праведний Господь Бог наш у всіх ділах Своїх, які звершує, але ми не слухали гласу Його. |
|
15
|
15
|
| И# нн7э, гDи, б9е нaшъ, и4же и3звeлъ є3си2 лю1ди тво‰ t земли2 є3гЂпетскіz рук0ю крёпкою и3 сотвори1лъ є3си2 себЁ самомY и4мz, ћкоже дeнь сeй, согрэши1хомъ, беззак0нновахомъ. | І нині, Господи Боже наш, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною і явив славу Твою, як день цей! згрішили ми, чинили нечестиво. |
|
16
|
16
|
| ГDи, всёмъ поми1лованіемъ твои1мъ да tврати1тсz ћрость твоS и3 гнёвъ тв0й t грaда твоегw2 їеrли1ма, t горы2 с™hz твоеS: ћкw согрэши1хомъ непрaвдами нaшими и3 беззак0ніемъ nтє1цъ нaшихъ, їеcли1мъ и3 лю1діе твои2 во ўкори1зну бhша во всёхъ њкрeстныхъ нaсъ. | Господи! за всією правдою Твоєю нехай відвернеться гнів Твій і обурення Твоє від града Твого, Єрусалима, від святої гори Твоєї; бо за гріхи наші і беззаконня батьків наших Єрусалим і народ Твій зневажають усі, хто оточує нас. |
|
17
|
17
|
| И# нн7э, гDи, б9е нaшъ, ўслhши моли1тву рабA твоегw2 и3 прошeніе є3гw2, и3 kви2 лицE твоE на с™и1лище твоE њпустёвшее, тебє2 рaди, гDи. | І нині почуй, Боже наш, молитву раба Твого і моління його і споглянь світлим лицем Твоїм на спустошене святилище Твоє, заради Тебе, Господи. |
|
18
|
18
|
| Приклони2, гDи, б9е м0й, ќхо твоE и3 ўслhши, tвeрзи џчи твои2 и3 ви1ждь потреблeніе нaше и3 грaда твоегw2, въ нeмже призвaсz и4мz твоE, ћкw не на нaшz пр†вды (ўповaюще) повергaемъ молeніе нaше пред8 тоб0ю, но на щедрHты тво‰ мнHгіz, гDи. | Прихили, Боже мій, вухо Твоє і почуй, відкрий очі Твої і споглянь на спустошення наші і на місто, на якому наречене ім’я Твоє; бо ми приносимо моління наші перед Тобою, уповаючи не на праведність нашу, але на Твоє велике милосердя. |
|
19
|
19
|
| Ўслhши, гDи, њчтcи, гDи, вонми2, гDи, и3 сотвори2, и3 не закосни2 тебє2 рaди, б9е м0й, ћкw и4мz твоE призвaсz во грaдэ твоeмъ и3 въ лю1дехъ твои1хъ. | Господи! почуй; Господи! прости; Господи! зваж і вчини, не зволікай заради Тебе Самого, Боже мій, бо Твоє ім’я наречене на місті Твоєму і на народі Твоєму». |
|
20
|
20
|
| Е#щe же ми2 глаг0лющу и3 молsщусz и3 и3сповёдающу грэхи2 мо‰ и3 грэхи2 людjй мои1хъ ї}лz, и3 припaдающу съ молeніемъ мои1мъ пред8 гDемъ бGомъ мои1мъ њ горЁ с™ёй є3гw2: | І коли я ще говорив і молився, і сповідував гріхи мої і гріхи народу мого, Ізраїля, і приносив благання мої перед Господом Богом моїм про святу гору Бога мого; |
|
21
|
21
|
| и3 є3щE глаг0лющу ми2 въ моли1твэ, и3 сE, мyжъ гавріи1лъ, є3г0же ви1дэхъ въ видёніи моeмъ въ начaлэ, парsщь, и3 прикоснyсz мнЁ, ѓки въ чaсъ жeртвы вечeрніz, | коли я ще продовжував молитву, муж Гавриїл, якого я бачив раніше у видінні, швидко прилетівши, доторкнувся до мене близько часу вечірньої жертви |
|
22
|
22
|
| и3 вразуми1 мz, и3 глаг0ла ко мнЁ, и3 речE: даніи1ле, нн7э и3зыд0хъ ўстр0ити тебЁ рaзумъ: | і напоумляв мене, говорив зі мною і сказав: «Даниїле! тепер я зійшов, щоб навчити тебе розуміння. |
|
23
|
23
|
| въ начaлэ моли1твы твоеS и3зhде сл0во, и3 ѓзъ пріид0хъ возвэсти1ти тебЁ, ћкw мyжъ желaній є3си2 ты2, размhсли њ словеси2 и3 разумёй во kвлeніи. | На початку моління твого вийшло слово, і я прийшов звістити його тобі, бо ти муж бажань; отже, зваж на слово і зрозумій видіння. |
|
24
|
24
|
| Сeдмьдесzтъ седми1нъ сократи1шасz њ лю1дехъ твои1хъ и3 њ грaдэ твоeмъ с™ёмъ, ћкw да њбетшaетъ согрэшeніе, и3 скончaетсz грёхъ, и3 запечaтаютсz грэси2, и3 заглaдzтсz непр†вды, и3 њчи1стzтсz беззакHніz, и3 приведeтсz прaвда вёчнаz: и3 запечaтаетсz видёніе и3 прbр0къ, и3 помaжетсz с™hй с™hхъ. | Сімдесят седмин визначені для народу твого і святого міста твого, щоб покритий був злочин, запечатані були гріхи і згладжені беззаконня, і щоб приведена була правда вічна, і запечатані були видіння і пророк, і помазаний був Святий святих. |
|
25
|
25
|
| И# ўвёси и3 ўразумёеши t и3сх0да словесE, є4же tвэщaти и3 є4же согради1ти їеcли1мъ, дaже до хrтA старёйшины седми1нъ сeдмь и3 седми1нъ шестьдесsтъ двЁ: и3 возврати1тсz, и3 согради1тсz ст0гна и3 забр†ла, и3 и3стощaтсz лBта. | Отже, знай і розумій: з того часу, як вийде повеління про відновлення Єрусалима, до Христа Владики сім седмин і шістдесят дві седмини; і повернеться народ і відбудуються вулиці і стіни, але у важкі часи. |
|
26
|
26
|
| И# по седми1нахъ шести1десzти двyхъ потреби1тсz помaзаніе, и3 сyдъ не бyдетъ въ нeмъ: грaдъ же и3 с™0е разсhплетсz со старёйшиною грzдyщимъ, и3 потребsтсz ѓки въ пот0пэ, и3 до концA рaти сокращeнныz чи1номъ, поги1бельми. | І після закінчення шістдесяти двох седмин відданий буде на смерть Христос, і не буде; а місто і святилище зруйновані будуть народом вождя, який прийде, і кінець його буде як від повені, і до кінця війни будуть спустошення. |
|
27
|
27
|
| И# ўтверди1тъ завётъ мнHзэмъ седми1на є3ди1на: въ п0лъ же седми1ны tи1метсz жeртва и3 возліsніе, и3 во свzти1лищи мeрзость запустёніz бyдетъ, и3 дaже до скончaніz врeмене скончaніе дaстсz на њпустёніе. | Й утвердить завіт для багатьох одна седмина, а у половині седмини припиниться жертва і приношення, і на крилі святилища буде мерзота запустіння, і остаточно визначена загибель осягне спустошувача». |
|
Главa ‹
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| Въ лёто трeтіе кЂра царS пeрсскагw, сл0во tкрhсz даніи1лу, є3мyже прозвaсz и4мz валтасaръ: и4стинно же сл0во и3 си1ла вели1ка и3 рaзумъ дадeсz є3мY въ видёніи. | У третій рік Кира, царя Перського, було одкровення Даниїлові, який називався ім’ям Валтасара; й істинне було це одкровення і великої сили. Він зрозумів це одкровення і зрозумів це видіння. |
|
2
|
2
|
| Въ ты6z дни6 ѓзъ даніи1лъ бёхъ рыдaz три2 седми6цы днjй: | У ці дні я, Даниїл, був у смутку три седмиці днів. |
|
3
|
3
|
| хлёба вожделённагw не kд0хъ, и3 мsсо и3 віно2 не вни1де во ўстA мо‰, и3 мaстію не помaзахсz до и3сполненіz тріeхъ седми1цъ днjй. | Смачного хліба я не їв; м’ясо і вино не входили у вуста мої, і мастями я не намащував себе до виконання трьох седмиць днів. |
|
4
|
4
|
| Въ дeнь двaдесzть четвeртый пeрвагw мцcа ѓзъ бёхъ бли1з8 рэки2 вели1кіz, ћже є4сть тjгръ є3ддекeль, | А в двадцять четвертий день першого місяця був я на березі великої ріки Тигру, |
|
5
|
5
|
| и3 воздвиг0хъ џчи мои2 и3 ви1дэхъ, и3 сE, мyжъ є3ди1нъ њблечeнъ въ ри1зу льнsну, и3 чрє1сла є3гw2 препо‰сана злaтомъ свётлымъ: | і звів очі мої, і побачив: ось один муж, одягнений у лляний одяг, і стегна його оперезані золотом з Уфаза. |
|
6
|
6
|
| тёло же є3гw2 ѓки fарсjсъ, лицe же є3гw2 ѓки зрёніе м0лніи, џчи же є3гw2 ѓки свэщы2 џгнєны, и3 мы6шцы є3гw2 и3 г0лєни ѓки зрaкъ мёди блещaщіzсz, глaсъ же словeсъ є3гw2 ѓки глaсъ нар0да. | Тіло його — як топаз, лице його — як вигляд блискавки; очі його — як запалені світильники, руки його і ноги його на вигляд — як блискуча мідь, і глас мови його — як голос багатьох людей. |
|
7
|
7
|
| И# ви1дэхъ ѓзъ даніи1лъ є3ди1нъ kвлeніе, ґ мyжіе, и5же со мн0ю, не ви1дэша kвлeніz, но ќжасъ вели1кій нападE на ни1хъ, и3 tбёгнуша во стрaсэ. | І тільки один я, Даниїл, бачив це видіння, а люди, які були зі мною, не бачили цього видіння; але сильний страх напав на них і вони втекли, щоб сховатися. |
|
8
|
8
|
| Ѓзъ же њстaхъ є3ди1нъ и3 ви1дэхъ kвлeніе вели1кое сіE, и3 не њстA во мнЁ крёпость, и3 слaва моS њбрати1сz въ разсhпаніе, и3 не ўдержaхъ крёпости. | І залишився я один і дивився на це велике видіння, але у мені не залишилося сили, і вигляд лиця мого надзвичайно змінився, не стало в мені бадьорости. |
|
9
|
9
|
| И# слhшахъ глaсъ словeсъ є3гw2. И# внегдA слhшахъ, бёхъ сокрушeнъ, лицe же моE на земли2: | І почув я голос слів його; і як тільки почув голос слів його, у заціпенінні упав я на лице моє і лежав лицем на землі. |
|
10
|
10
|
| и3 сE, рукA прикасaющисz мнЁ, и3 возстaви мS на кwлёна мо‰ и3 на дл†ни рyкъ мои1хъ. | Але ось, торкнулася мене рука і поставила мене на коліна мої і на долоні рук моїх. |
|
11
|
11
|
| И# речE ко мнЁ: даніи1ле, мyжу желaній, разумёй во словесёхъ си1хъ, ±же ѓзъ глаг0лю къ тебЁ, и3 стани2 на стоsніи своeмъ, ћкw нн7э п0сланъ є4смь къ тебЁ. И# є3гдA возглаг0ла сл0во сіE ко мнЁ, востaхъ трeпетенъ. | І сказав він мені: «Даниїле, муже бажань! вникни у слова, які я скажу тобі, і стань прямо на ноги твої; бо до тебе я посланий нині». Коли він сказав мені ці слова, я встав з трепетом. |
|
12
|
12
|
| И# речE ко мнЁ: не б0йсz, даніи1ле, ћкw t пeрвагw днE, въ џньже п0далъ є3си2 сeрдце твоE, є4же разумёти и3 труди1тисz пред8 гDемъ бGомъ твои1мъ, ўслы6шана бhша словесA тво‰, ѓзъ же пріид0хъ во словесёхъ твои1хъ: | Але він сказав мені: «не бійся, Даниїле; з першого дня, як ти приготував серце твоє, щоб досягти розуміння і смирити себе перед Богом твоїм, слова твої почуті, і я прийшов би за словами твоїми. |
|
13
|
13
|
| кнsзь же цaрства пeрсскагw стоsше проти1ву мнЁ двaдесzть и3 є3ди1нъ дeнь: и3 сE міхаи1лъ є3ди1нъ t старёйшинъ пeрвыхъ пріи1де помощи2 мнЁ, и3 того2 њстaвихъ тaмw со кнsземъ цaрства пeрсскагw, | Але князь царства Перського стояв проти мене двадцять один день; але ось, Михаїл, один з перших князів, прийшов допомогти мені, і я залишився там при царях перських. |
|
14
|
14
|
| и3 пріид0хъ сказaти тебЁ, є3ли6ка срsщутъ людjй твои1хъ въ послBдніz дни6, ћкw є3щE видёніе на дни6. | А тепер я прийшов звістити тобі, що буде з народом твоїм в останні часи, тому що видіння стосується до віддалених днів». |
|
15
|
15
|
| И# є3гдA глаг0ла со мн0ю по словесє1мъ си6мъ, дaхъ лицE моE на зeмлю и3 ўмили1хсz. | Коли він говорив мені такі слова, я припав лицем моїм до землі й онімів. |
|
16
|
16
|
| И# сE, ѓки под0біе сhна человёча прикоснyсz ўстнaмъ мои6мъ, и3 tверз0хъ ўстA мо‰ и3 глаг0лахъ, и3 рёхъ ко стоsщему предо мн0ю: г0споди, въ видёніи твоeмъ њбрати1сz ўтр0ба моS во мнЁ, и3 не и3мёхъ си1лы: | Але ось, хтось, на вигляд схожий на синів людських, торкнувся вуст моїх, і я відкрив уста мої, став говорити і сказав тому, хто стояв переді мною: «господарю мій! від цього видіння нутрощі мої повернулися у мені, і не стало у мені сили. |
|
17
|
17
|
| и3 кaкw возм0жетъ рaбъ тв0й г0споди, глаг0лати съ г0сподемъ си1мъ мои1мъ; ѓзъ бо и3знемог0хъ, и3 tнн7э не стaнетъ во мнЁ крёпость, (си1ла бо) и3 дыхaніе не њстA во мнЁ. | І як може говорити раб такого господаря мого з таким господарем моїм? бо у мені немає сили, і дихання завмерло у мені». |
|
18
|
18
|
| И# приложи2, и3 прикоснyсz мнЁ ћкw зрaкъ человёчь, и3 ўкрэпи1 мz, | Тоді знову доторкнулася до мене та людська подоба й укріпила мене |
|
19
|
19
|
| и3 речe ми: не б0йсz, мyжу желaній, ми1ръ тебЁ: мужaйсz и3 крэпи1сz И# є3гдA глаг0ла со мн0ю, ўкрэпи1хсz и3 рёхъ: да глаг0летъ госп0дь м0й ћкw ўкрэпи1лъ мS є3си2. | і сказала: «не бійся, муже бажань! мир тобі; мужайся, мужайся!» І коли він говорив зі мною, я укріпився і сказав: «говори, господарю мій; бо ти укріпив мене». |
|
20
|
20
|
| И# речE: вёси ли, почто2 пріид0хъ къ тебЁ; и3 нн7э возвращyсz, є4же рaтисz со кнsземъ пeрсскимъ: ѓзъ же и3схождaхъ, кнsзь же є4ллинскій грzдsше: | І він сказав: «чи знаєш, для чого я прийшов до тебе? Тепер я повернуся, щоб боротися з князем Перським; а коли я вийду, то ось, прийде князь Греції. |
|
21
|
21
|
| но да возвэшy ти вчинeное въ писaніи и4стины, и3нёсть ни є3ди1нагw помогaющагw со мн0ю њ си1хъ, но т0чію міхаи1лъ кнsзь вaшъ. | Втім, я звіщу тобі, що написано в істинному писанні; і немає нікого, хто підтримував би мене у тім, крім Михаїла, князя вашого. |
|
Главa №i
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| Ѓзъ же въ пeрвое лёто кЂрово стaхъ въ держaву и3 крёпость. | Отже, я з першого року Дарія мидянина став йому підпорою і підкріпленням. |
|
2
|
2
|
| И# нн7э и4стину возвэщY тебЁ сE, є3щE тріE цaріе востaнутъ въ персjдэ четвeртый же разбогатёетъ богaтствомъ вели1кимъ пaче всёхъ и3 по њдержaніи богaтства своегw2 востaнетъ на вс‰ ц†рства є4ллинскаz: | Тепер звіщу тобі істину: ось, ще три царі постануть у Персії; потім четвертий перевершить усіх великим багатством, і коли підсилиться багатством своїм, то підніме всіх проти царства Грецького. |
|
3
|
3
|
| и3 востaнетъ цaрь си1ленъ, и3 њбладaетъ влaстію мн0гою, и3 сотвори1тъ по в0ли своeй. | І постане цар могутній, який буде володарювати з великою владою, і буде діяти за своєю волею. |
|
4
|
4
|
| И# є3гдA стaнетъ цaрство є3гw2 сокруши1тсz и3 раздели1тсz на четhри вётры небє1сныz, и3 не въ послBднzz сво‰, нижE по влaсти своeй, є4юже совладЁ, понeже и3ст0ргнетсz цaрство є3гw2 и3 други6мъ кромЁ си1хъ tдaстсz. | Але коли він постане, царство його зруйнується і розділиться за чотирма вітрами небесними, і не до його нащадків перейде, і не з тією владою, з якою він володарював; бо роздрібниться царство його і дістанеться іншим, крім цих. |
|
5
|
5
|
| И# ўкрэпи1тсz цaрь ю4жскій, и3 t кнzзeй и4хъ є3ди1нъ ўкэпёетъ нaнь и3 њбладaетъ влaстію мн0гою над8 влaстію є3гw2. | І підсилиться південний цар і один з князів його пересилить його і буде володарювати, і велике буде володарювання його. |
|
6
|
6
|
| И# по лётэхъ є3гw2 смэсsтсz, и3 дщи2 царS ю4жска вни1детъ къ сёверску царю2, є4же сотвори1ти завётъ съ ни1мъ, и3 не ўдержи1тъ крёпости мhшцы, и3 не стaнетъ плeмz є3S, и3 предaстсz тA и3 привeдшіи ю5, и3 дёва и3 ўкрэплszй ю5 во временёхъ. | Але через кілька років вони зблизяться, і дочка південного царя прийде до царя північного, щоб установити правильні стосунки між ними; але вона не втримає сили у руках своїх, не устоїть і рід її, але віддані будуть як вона, так і ті, що супроводжували її, і народжений нею, і ті, що допомагали їй у ті часи. |
|
7
|
7
|
| И# востaнетъ t цвёта к0рене є3S на ўготовaніе є3гw2 и3 пріи1детъ въ си1лу, и3 вни1детъ во ўтверждє1ніz царS сёверскагw и3 сотвори1тъ въ ни1хъ и3 њдержи1тъ: | Але постане паросток від кореня її, прийде до війська і ввійде в укріплення царя північного, і буде діяти у них, і підсилиться. |
|
8
|
8
|
| и3 б0ги и4хъ со сліsнными и4хъ, вс‰ сосyды и4хъ вожделBнны сребрA и3 злaта съ плBнники принесeтъ во є3гЂпетъ, и3 т0й востaнетъ пaче царS сёверска: | Навіть і богів їх, ідолів їх з дорогоцінними сосудами їх, срібними і золотими, відвезе у полон у Єгипет і на кілька років буде стояти вище за царя північного. |
|
9
|
9
|
| и3 вни1детъ въ цaрство царS ю4жскагw, и3 возврати1тсz на свою2 зeмлю. | Хоч цей і зробить нашестя на царство південного царя, але повернеться у свою землю. |
|
10
|
10
|
| И# сhнове є3гw2 соберyтъ нар0дъ си1ленъ мн0гъ, и3 вни1детъ грzдhй и3 потоплszй: и3 ми1мw прeйдетъ и3 сsдетъ, и3 дaже до крёпости є3гw2 сни1детсz. | Потім озброяться сини його і зберуть численне військо, і один з них швидко піде, наводнить і пройде, і потім, повернувшись, буде битися з ним до укріплень його. |
|
11
|
11
|
| И# разсвирэпёетъ цaрь ю4жскій, и3 и3зhдетъ и3 брaнь сотвори1тъ съ царeмъ сёверскимъ, и3 постaвитъ нар0дъ мн0гъ, и3 предaстсz нар0дъ въ рyцэ є3гw2. | І роздратується південний цар, і виступить, воюватиме з ним, з царем північним, і виставить велике військо, і віддане буде військо до рук його. |
|
12
|
12
|
| И# в0зметъ нар0ды, и3 возвhситсz сeрдце є3гw2, и3 соwдолёетъ тмaмъ, и3 не ўкрэпёетъ. | І підбадьориться військо, і серце царя піднесеться; він подолає багато тисяч, але від цього не буде сильнішим. |
|
13
|
13
|
| И# возврати1тсz цaрь сёверскій и3 приведeтъ нар0дъ мн0гъ пaче прeжнzгw: и3 на конeцъ времeнъ лётъ пріи1детъ вх0домъ въ си1лэ вели1цэй и3 со и3мёніемъ мн0гимъ. | Бо цар північний повернеться і виставить військо більше першого, і через кілька років швидко прийде з величезним військом і великим багатством. |
|
14
|
14
|
| И# въ лBта w4на мн0зи востaнутъ на царS ю4жска, и3 сhнове губи1телей людjй твои1хъ воздви1гнутсz, є4же постaвити видёніе, и3 изнем0гутъ. | У ті часи багато хто повстане проти південного царя, і непокірні з синів твого народу піднімуться, щоб сповнилося видіння, і впадуть. |
|
15
|
15
|
| И# вни1детъ цaрь сёверскій и3 сотвори1тъ њк0пъ и3 в0зметъ грaды твє1рды, мы6шцы же царS ю4жскагw не стaнутъ и3 востaнутъ и3збрaнніи є3гw2, и3 не бyдетъ крёпости є4же стaти. | І прийде цар північний, збудує вал і оволодіє укріпленим містом, і не устоять сили півдня, ні добірне військо його; не вистачить сили протистояти. |
|
16
|
16
|
| И# сотвори1тъ входsй къ немY по в0ли своeй, и3 нёсть стоsщагw проти1ву лицA є3гw2: и3 стaнетъ на земли2 савеJ, и3 скончaетсz въ руцЁ є3гw2. | І хто вийде до нього, буде діяти з волі його, і ніхто не встоїть перед ним; і на славній землі поставить стан свій, і вона постраждає від руки його. |
|
17
|
17
|
| И# вчини1тъ лицE своE вни1ти въ си1лэ всегw2 цaрства своегw2, и3 прaвэ вс‰ сотвори1тъ съ ни1мъ: и3 дщeрь жeнъ дaстъ є3мY є4же растли1ти ю5, и3 не пребyдетъ, и3 не бyдетъ є3мY. | І наміриться увійти з усіма силами царства свого, і праведні з ним, і зробить це; і дочку дружин віддасть йому, на загибель її, але цей задум не відбудеться, і йому не буде користи з того. |
|
18
|
18
|
| И# њбрати1тъ лицE своE на џстровы, и3 в0зметъ мнHги, и3 погуби1тъ кн‰зи ўкори1зны своеS, nбaче ўкори1зна є3гw2 возврати1тсz є3мY. | Потім оберне лице своє до островів й оволодіє багатьма; але якийсь вождь припинить нанесену ним ганьбу і навіть свою ганьбу оберне на нього. |
|
19
|
19
|
| И# њбрати1тъ лицE своE въ крёпость земли2 своеS, и3 и3знем0жетъ, и3 падeтсz, и3 не њбрsщетсz. | Потім він оберне лице своє на укріплення своєї землі; але спіткнеться, упаде і не стане його. |
|
20
|
20
|
| И# востaнетъ t к0рене є3гw2 сaдъ цaрства на ўгот0ваніе є3гw2 производsй творsй слaву цaрства: и3 въ ты6z дни6 є3щE сокруши1тсz, и3 не въ ли1цахъ, ни въ рaти: | На місце його постане хтось, який пошле збирача податей, пройти по царству слави; але й він після небагатьох днів загине, і не від збурення і не у битві. |
|
21
|
21
|
| стaнетъ во ўгот0ваніи є3гw2 ўнкчижи1сz, и3 не дaша нaнь слaвы цaрства: и3 пріи1детъ со nби1ліемъ и3 соwдолёетъ цaрству лестьми2, | І постане на місце його знехтуваний, і не віддадуть йому царських почестей, але він прийде без шуму і лестощами оволодіє царством. |
|
22
|
22
|
| и3 мы6шцы потоплsющагw потопsтсz t лицA є3гw2 и3 сокрушaтсz и3 старёйшина завёта. | І полчища, які все потоплюють, будуть потоплені і розтрощені ним, навіть і сам вождь завіту. |
|
23
|
23
|
| И# t совокуплeній къ немY сотвори1тъ лeсть, и3 взhдетъ, и3 преwдолёетъ и5хъ въ мaлэ kзhцэ: | Бо після того, як він вступить у союз з ним, він буде діяти обманом, і піднесеться, і візьме гору з малим народом. |
|
24
|
24
|
| и3 во nби1ліе и3 въ т{чныz страны6 пріи1детъ, и3 сотвори1тъ, ±же не сотвори1ша nтцы2 є3гw2 и3 nтцы2 nтцє1въ є3гw2: плэнeніе и3 коры6сти и3 и3мёніе и5мъ расточи1тъ, и3 на є3гЂпта помhслитъ мhслію дaже до врeмене. | Він увійде у мирні і родючі країни, і зробить те, чого не робили батьки його і батьки батьків його; здобич, награбоване майно і багатство буде марнотратити на своїх і на укріплення буде мати задуми свої, але тільки до часу. |
|
25
|
25
|
| И# востaнетъ крёпость є3гw2, и3 сeрдце є3гw2 на царS ю4жскаго въ си1лэ вели1цэ, цaрь же ю4жскій сотвори1тъ съ ни1мъ сёчь си1лою вели1кою и3 крёпкою ѕэлw2, и3 не стaнутъ: ћкw помышлsютъ нaнь помышлє1ніz | Потім пробудить сили свої і дух свій з численним військом проти царя південного, і південний цар виступить на війну з великим і ще більш сильним військом, але не устоїть, тому що буде проти нього підступництво. |
|
26
|
26
|
| и3 и3з8zдsтъ потрє1бнаz є3гw2 и3 сокрушaтъ є3го2, и3 си6лы разсhплетъ, и3 падyтъ ћзвеніи мн0зи. | Навіть учасники трапези його погублять його, і військо його розіллється, і впаде багато убитих. |
|
27
|
27
|
| И# џба царS, сердцA и4хъ на лукaвство, и3 на трапeзэ є3ди1нэй возглаг0лютъ лжY, и3 не пред8успёетъ, ћкw є3щE конeцъ на врeмz. | У обох царів цих на серці буде підступництво, і за одним столом будуть говорити неправду, але успіху не буде, тому що кінець ще відкладений до часу. |
|
28
|
28
|
| И# возврати1тсz на свою2 зeмлю со и3мёніемъ мн0гимъ, и3 сeрдце є3гw2 на завётъ с™hй, и3 сотвори1тъ, и3 возврати1тсz на свою2 зeмлю. | І вирушить він у землю свою з великим багатством і ворожим наміром проти святого завіту, і він виконає його, і повернеться у свою землю. |
|
29
|
29
|
| На врeмz возврати1тсz и3 пріи1детъ на ю4гъ, и3 не бyдетъ ћкоже пeрваz и3 послёднzz. | У призначений час знову піде він на південь; але останній похід не такий буде, як попередній, |
|
30
|
30
|
| И# вни1дутъ съ ни1мъ и3сходsщіи кjтzне, и3 смири1тсz, и3 возврати1тсz, и3 воз8zри1тсz на завётъ с™hй: и3 сотвори1тъ, и3 возврати1тсz, и3 ўмhслитъ на њстaвльшыz завётъ с™hй. | бо в один час з ним прийдуть кораблі киттимські; і він упаде духом, і повернеться, й озлобиться на святий завіт, і виконає свій намір, і знову домовиться з відступниками від святого завіту. |
|
31
|
31
|
| И# мы6шцы и3 племенA t негw2 востaнутъ и3 њсквернsтъ с™hню могyтства и3 престaвzтъ жeртву всегдaшнюю и3 дадsтъ мeрзость запустёніz, | І поставлена буде ним частина війська, яка осквернить святилище могутности, і припинить щоденну жертву, і поставить мерзоту запустіння. |
|
32
|
32
|
| и3 беззак0ннующіи завётъ наведyтъ со прeлестію: лю1діе же вёдуще бGа своего2 прем0гутъ и3 сотворsтъ, | Тих, хто чинить нечестиво проти завіту, він залучить до себе лестощами; але люди, які шанують свого Бога, підсиляться і будуть діяти. |
|
33
|
33
|
| и3 смhсленніи лю1діе ўразумёютъ мн0гw, и3 и3знем0гутъ въ мечи2 и3 въ плaмени, и3 въ плэнeніи и3 въ разграблeніи днjй. | І розумні з народу напоумлять багатьох, хоч будуть деякий час страждати від меча і вогню, від полону і грабунку; |
|
34
|
34
|
| И# є3гдA и3знем0гутъ, пом0жетсz и5мъ п0мощію мaлою, и3 приложaтсz къ ни6мъ мн0зи со прeлестію. | й у час страждання свого будуть мати деяку допомогу, і багато хто приєднається до нас, але нещиро. |
|
35
|
35
|
| И# t смhслившихъ и3знем0гутъ, є4же разжещи2 | и3 и3збрaти, и3 є4же tкрhти дaже до концA врeмене, ћкw є3щE на врeмz. | Постраждають деякі і з розумних для випробування їх, очищення і для убілення до останнього часу; тому що є ще час до терміну. |
|
36
|
36
|
| И# сотвори1тъ по в0ли своeй, и3 цaрь возвhситсz и3 возвели1читсz над8 всsкимъ б0гомъ, и3 на бGа богHвъ возглаг0летъ т‰жкаz, и3 ўпрaвитъ, д0ндеже скончaетъ гнёвъ, въ скончaніе бо бывaетъ. | І буде чинити цар той зі своєї сваволі, і піднесеться і возвеличиться вище за всяке божество, і про Бога богів стане говорити хульне і буде мати успіх, доки не звершиться гнів: бо, що наперед визначено, те сповниться. |
|
37
|
37
|
| И# њ всёхъ б0зэхъ nтцє1въ свои1хъ не смhслитъ, и3 рачeніи жeнъ, и3 њ всsцэмъ б0зэ не ўразумёетъ, понeже пaче всёхъ возвели1читсz. | І про богів батьків своїх він не помислить, і ні бажання дружин, ні навіть божества ніякого не вшанує; бо звеличить себе вище за усіх. |
|
38
|
38
|
| И# б0га маwзjма на мёстэ своeмъ прослaвитъ, и3 б0га, є3гHже не вёдэша nтцы2 є3гw2, почти1тъ сребр0мъ и3 злaтомъ и3 камhкомъ честнhмъ и3 похотьми2, | Але богу укріплень на місці його він буде віддавати шану, і цього бога, якого не знали батьки його, він буде ушановувати золотом і сріблом, і коштовними каменями, і різними дорогоцінностями, |
|
39
|
39
|
| и3 сотвори1тъ твердёлемъ ўбёжищъ съ б0гомъ чужди1мъ, є3г0же познaетъ, и3 ўмн0житъ слaву, и3 покори1тъ и5мъ мнHги, и3 зeмлю раздэли1тъ въ дaры. | і збудує міцне укріплення з чужим богом: які ви́знають його, тим збільшить почесті й дасть владу над багатьма, і землю роздасть у нагороду. |
|
40
|
40
|
| И# на конeцъ врeмене срази1тсz рaтію съ царeмъ ю4жскимъ: и3 соберeтсz на него2 цaрь сёверскій съ колесни1цами и3 съ кHнники и3 съ корабли6 мн0гими, и3 вни1детъ въ зeмлю, и3 сокруши1тъ, и3 мимои1детъ, | Під кінець же часу буде воювати з ним цар південний, і цар північний кинеться як буря на нього з колісницями, вершниками і численними кораблями, і нападе на області, наводнить їх, і пройде через них. |
|
41
|
41
|
| и3 вни1детъ на зeмлю саваjмску, и3 мн0зи и3знем0гутъ: сjи же спасyтсz t руки2 є3гw2, є3дHмъ и3 мwaвъ и3 начaло сынHвъ ґммHнихъ. | І увійде він у найпрекраснішу із земель, і багато областей постраждають, і врятуються від руки його тільки Едом, Моав і велика частина синів Аммонових. |
|
42
|
42
|
| И# прострeтъ рyку свою2 на зeмлю, и3 землS є3гЂпетска не бyдетъ во спасeніе. | І простягне руку свою на різні країни; не врятується і земля Єгипетська. |
|
43
|
43
|
| И# владёти нaчнетъ въ сокровeнныхъ злaта и3 сребрA и3 во всёхъ вожделённыхъ є3гЂпта и3 лівЂєвъ и3 є3fі0пwвъ, въ твердёлехъ и4хъ. | І заволодіє він скарбами золота і срібла і різними коштовностями Єгипту; лівійці й ефіопляни підуть за ним. |
|
44
|
44
|
| И# слы6шаніz и3 поткщ†ніz возмутsтъ є3го2 t востHкъ и3 t сёвера: и3 пріи1детъ во ћрости мн0зэ, є4же погуби1ти мнHги. | Але чутки зі сходу і півночі стривожать його, і вийде він у великій люті, щоб знищувати і губити багатьох, |
|
45
|
45
|
| И# п0ткнетъ кyщу свою2 є3фаданw2 междY морsми, на горЁ с™ёй савеJ, пріи1детъ дaже до чaсти є3S, и3 нёсть и3збавлszй є3го2. | і розкине він царські намети свої між морем і горою преславного святилища; але прийде до свого кінця, і ніхто не допоможе йому. |
|
Главa в7i
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| И# во врeмz џно востaнетъ міхаи1лъ кнsзь вели1кій стоsй њ сынёхъ людjй твои1хъ: и3 бyдетъ врeмz ск0рби, ск0рбь, kковA не бhсть, tнeлэже создaсz kзhкъ на земли2, дaже до врeмене џнагw: и3 въ то2 врeмz спасyтсz лю1діе твои2 вси2, њбрётшіисz впи1сани въ кни1зэ, | І постане у той час Михаїл, князь великий, який стоїть за синів народу твого; і настане час тяжкий, якого не бувало з тих пір, як існують люди, донині; але врятуються у цей час з народу твого всі, які знайдені будуть записаними у книзі. |
|
2
|
2
|
| и3 мн0зи t спsщихъ въ земнёй пeрсти востaнутъ, сjи въ жи1знь вёчную, ґ џніи во ўкори1зну и3 въ стыдёніе вёчное. | І багато з тих, що сплять у поросі землі пробудяться, одні для життя вічного, інші на вічну наругу і посоромлення. |
|
3
|
3
|
| И# смhслzщіи просвэтsтсz ѓки свётлость твeрди, и3 t првdныхъ мн0гихъ ѓки ѕвёзды во вёки и3 є3щE. | І розумні будуть сяяти, як світила на тве́рді, і ті, що навернули багатьох до правди, — як зірки, повіки, назавжди. |
|
4
|
4
|
| Тh же, даніи1ле, загради2 словесA и3 запечaтай кни6ги до врeмене скончaніz, д0ндеже научaтсz мн0зи, и3 ўмн0житсz вёдэніе. | А ти, Даниїле, приховай слова ці і запечатай книгу цю до останнього часу; багато хто прочитає її, і збільшиться відання». |
|
5
|
5
|
| И# ви1дэхъ ѓзъ даніи1лъ, и3 сE, двA и4ніи стоsху, є3ди1нъ њ сію2 странY ќстіz рэки2, ґ другjй њб8 nнY странY ќстіz рэки2. | Тоді я, Даниїл, подивився, і ось, стоять двоє інших, один на цьому березі ріки, другий на тому березі ріки. |
|
6
|
6
|
| И# речE къ мyжу њболчeнному въ ри1зу льнsну, и4же бsше верхY воды2 рэчнhz: док0лэ њкончaніе чудeсъ, ћже рeклъ є3си2; | І один сказав мужу в лляному одязі, який стояв над водами ріки: «коли буде кінець цих дивних подій?» |
|
7
|
7
|
| И# слhшахъ t мyжа њболчeннагw въ ри1зу льнsну, и4же бsще верхY воды2 рэчнhz, и3 воздви1же десни1цу свою2 и3 шyйцу свою2 на нeбо и3 клsтсz живyщимъ во вёки, ћкw во врeмz и3 во временA и3 въ п0лъ врeмене, є3гдA скончaетсz разсhпаніе руки2 людjй њсвzщeнныхъ, и3 ўвёдzтъ сі‰ вс‰. | І чув я, як муж у лляному одязі, який знаходився над водами ріки, піднявши праву і ліву руку до неба, клявся Тим, Хто живе повіки, що до кінця часу і часів і напівчасу, і після остаточного знищення сили народу святого, все це звершиться. |
|
8
|
8
|
| Ѓзъ же слhшахъ, и3 не разумёхъ, и3 рёхъ: г0споди, что2 послBднzz си1хъ; | Я чув це, але не зрозумів, і тому сказав: «господарю мій! що ж після цього буде?» |
|
9
|
9
|
| И# речE: грzди2, даніи1ле, ћкw заграждє1на словесA и3 запеч†тана дaже до концA врeмене: | І відповів він: «іди, Даниїле; бо приховані і запечатані слова ці до останнього часу. |
|
10
|
10
|
| и3збрaнни бyдутъ и3 ўбэлsтсz, и3 ѓки nгнeмъ и3скусsтсz и3 њсвzтsтсz мн0зи: и3 собеззак0ннуютъ беззакHнницы, и3 не ўразумёютъ вси2 нечести1віи, но ќмніи ўразумёютъ: | Багато хто очиститься, убілиться і переплавлений буде через спокуси, нечестиві ж будуть чинити нечестиво, і не зрозуміє цього ніхто з нечестивих, а мудрі зрозуміють. |
|
11
|
11
|
| t врeмене же премёненіz жeртвы всегдaшніz, и3 дaстсz мeрзость запустёніz на дни6 тhсzща двёсти дeвzтьдесzтъ: | З часу припинення щоденної жертви і поставлення мерзоти запустіння мине тисяча двісті дев’яносто днів. |
|
12
|
12
|
| блажeнъ терпsй и3 дости1гнувый до днjй тhсzщи трeхъ сHтъ три1десzти пzти2: | Блаженний, хто очікує і досягне тисячі трьохсот тридцяти п’яти днів. |
|
13
|
13
|
| тh же и3ди2 и3 почивaй: є3щe боднjе сyть и3 часы2 во и3сполнeніе скончaніz, и3 почjеши, и3 востaнеши въ жрeбій тв0й, въ скончaніе днjй. | А ти йди до твого кінця й упокоїшся, і встанеш для одержання твого жереба наприкінці днів». |
|
Главa Gi
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| И# бЁ мyжъ живhй въ вавmлHнэ, и4мz же є3мY їwакjмъ. | У Вавилоні жив чоловік, на ім’я Іоаким. |
|
2
|
2
|
| И# поS женY, є4йже и4мz сwсaнна, дщeрь хелкjева, добрA ѕэлw2 и3 боsщисz бGа. | І взяв він дружину, на ім’я Сусанна, дочку Хелкія, дуже красиву і богобоязку. |
|
3
|
3
|
| Роди1тєлz же є3S прaвєдна, и3 научи1ста дщeрь свою2 по зак0ну мwmсeову. | Батьки її були праведні і навчили дочку свою закону Мойсеєвого. |
|
4
|
4
|
| Бё же їwакjмъ богaтъ ѕэлw2, и3 бЁ є3мY вертогрaдъ бли1з8 дворA є3гw2: и3 схождaхусz къ немY їудeє, понeже т0й бsше слaвнэе всёхъ. | Іоаким був дуже багатий, і був у нього сад поблизу дому його; і сходилися до нього юдеї, тому що він був найпочесніший з усіх. |
|
5
|
5
|
| И# и3збр†на бhста двA ст†рца t людjи въ судіи6 въ то2 лёто, њ ни1хже гlа вLка, ћкw и3зhде беззак0ніе и3з8 вавmлHна t стaрєцъ судjй, и5же мнsхусz ўправлsти людjй. | І були поставлені два старці з народу суддями у тім році, про яких Господь сказав, що беззаконня вийшло з Вавилона від старійшин-суддів, які здавалися такими, що керують народом. |
|
6
|
6
|
| Сі‰ прихождaста чaстw въ д0мъ їwакjмль, и3 прихождaху къ ни1ма вси2 прsщіисz. | Вони постійно бували у домі Іоакима, і до них приходили всі, хто мав спірні справи. |
|
7
|
7
|
| И# бhсть, внегдA tхождaху лю1діе њ полyдни, вхождaше сwсaнна и3 хождaше во вертогрaдэ мyжа своегw2. | Коли народ ішов близько полудня, Сусанна входила у сад свого чоловіка для прогулянки. |
|
8
|
8
|
| И# смотрsста є3S џба ст†рца по вс‰ дни6 входsщую и3 и3сходsщую, и3 бhста въ похотёніи є3S, | І бачили її обидва старійшини кожного дня, як вона приходила і прогулювалася, і в них зародилася похіть до неї, |
|
9
|
9
|
| и3 разврати1ста ќмъ св0й, и3 ўклон0ста џчи свои2, є4же не взирaти на нeбо, нижE поминaти судeбъ прaведныхъ. | і розбестили розум свій, і відхилили очі свої, щоб не дивитися на небо і не згадувати про праведні суди. |
|
10
|
10
|
| И# бёста џба ўsзвлєна п0хотію на ню2, и3 не возвэсти1ста дрyъ дрyгу болёзни своеS, | Обоє вони були уражені похіттю до неї, але не відкривали один одному болю свого, |
|
11
|
11
|
| понeже стыдsстасz и3сповёдати вожделёніе своE, ћкw хотsста бhти съ нeю. | тому що соромилися оголосити про жадання своє, що хотіли мати її. |
|
12
|
12
|
| И# наблюдaста жад†юща по вс‰ дни6 зрёти ю5, и3 рёста дрyгъ ко дрyгу: | І вони старанно підстерігали щодня, щоб бачити її, і говорили один одному: |
|
13
|
13
|
| п0йдемъ ќбо въ д0мъ, ћкw њбёда чaсъ є4сть. И# и3зшє1дша разыд0стасz дрyгъ t дрyга, | «ходімо додому, тому що час обіду», — і, вийшовши, розходилися один від одного, |
|
14
|
14
|
| и3 возвр†щшасz пріид0ста во є3ди1но (мёсто), и3 и3стzз†вша дрyгъ t дрyга вины2, и3сповёдаста дрyгъ дрyгу похотёніе своE, и3 тогдA џбще ўстaвиста врeмz, когдA возм0гутъ џную њбрэсти2 є3ди1ну. | і, повернувшись, приходили на те саме місце, і коли допитувались один у одного про причину того, то зізналися у похоті своїй, і тоді разом призначили час, коли могли б знайти її одну. |
|
15
|
15
|
| И# бhсть є3гдA наблюдaста днE ўг0днагw, вни1де сwсaниа, ћкоже вчерA и3 трeтіzгw днE, со двэмA т0чію nтрокови1цами, и3 восхотЁ мhтисz во вертогрaдэ, ћкw зн0й бsше. | І було, коли вони вичікували зручного дня, Сусанна ввійшла, як вчора і третього дня, із двома тільки служницями і захотіла митися у саду, тому що було спекотно. |
|
16
|
16
|
| И# не бsше никогHже тaмw, кромЁ двою2 стaрцєвъ сокровeнныхъ и3 стрегyщихъ є3S. | І не було там нікого, крім двох старійшин, які сховалися і підстерігали її. |
|
17
|
17
|
| И# речE nтрокови1цамъ: принеси1те ми2 мaсло и3 мhло и3 двє1ри вертогр†дныz затвори1те, да и3змhюсz. | І сказала вона служницям: принесіть мені олії і мила, і замкніть двері саду, щоб мені помитися. |
|
18
|
18
|
| И# сотвори1стэ ћкоже речE, и3 затвори1стэ двє1ри вертогр†дныz, и3 и3зыд0стэ зaдними двeрьми принести2 повелённое и4ма, и3 не ви1дэстэ стaрцєвъ, понeже бsста сокровє1нна. | Вони так і зробили, як вона сказала: замкнули двері саду і вийшли бічними дверима, щоб принести, що наказано було їм, і не бачили старійшин, тому що вони сховалися. |
|
19
|
19
|
| И# бhсть, є3гдA и3зыд0стэ nтрокови6цы, востaста џба ст†рца, и3 тек0ста къ нeй, и3 рёста: | І ось, коли служниці вийшли, встали обидва старійшини, і прибігли до неї, і сказали: |
|
20
|
20
|
| сE, двє1ри њгрaдныz затвори1шасz, и3 никт0же ви1дитъ нaсъ, ґ въ похотёніи твоeмъ є3смы2: сегw2 рaди соизв0ли нaмъ, и3 бyди съ нaми: | Ось, двері саду замкнені і ніхто нас не бачить, і ми маємо похіть до тебе, тому погодься з нами і побудь з нами. |
|
21
|
21
|
| ѓще же ни2, то2 послyшествуемъ на тS, ћкw бЁ съ тоб0ю ю4ноша, и3 тогw2 рaди tпусти1ла є3си2 nтрокови1цъ t тебє2. | Якщо ж не так, то ми будемо свідчити проти тебе, що з тобою був юнак, і тому ти відіслала від себе служниць твоїх. |
|
22
|
22
|
| И# возстенA сwсaнна и3 речE: тёсно ми2 tвсю1ду: ѓще бо сіE сотворю2, смeрть ми2 є4сть: ѓще же не сотворю2, не и3збёгну t рyкъ вaшихъ: | Тоді застогнала Сусанна і сказала: тісно мені звідусіль; бо, якщо я зроблю це, смерть мені, а якщо не зроблю, то не уникну рук ваших. |
|
23
|
23
|
| и3зволeніе ми2 є4сть не сотвори1вшей впaсти въ рyцэ вaши, нeжели согэши1ти пред8 бGомъ. | Краще для мене не зробити цього і впасти у руки ваші, ніж згрішити перед Господом. |
|
24
|
24
|
| И# возопи2 глaсомъ вели1кимъ сwсaнна: возопи1ста же и3 џба ст†рца проти1ву є4й, | І закричала Сусанна гучним голосом; закричали також і обидва старійшини проти неї, |
|
25
|
25
|
| и3 тeкъ є3ди1нъ, tвeрзе двє1ри вертогр†дныz. | і один побіг і відчинив двері саду. |
|
26
|
26
|
| Е#гдa же ўслhшаша кли1чь во вертогрaдэ домaшніи, вскочи1ша зaдними двeрьми ви1дэти случи1вшеесz є4й. | Коли ж ті, що знаходилися у домі, почули крик у саду, заскочили бічними дверима, щоб бачити, що трапилося з нею. |
|
27
|
27
|
| Е#гдa же повёдаста стaрцы словесA сво‰, ўстыдёшасz раби2 є3S ѕэлw2, ћкw николи1же речeсz таково2 сл0во њ сwсaннэ. | І коли старійшини сказали слова свої, слуги її надзвичайно були присоромлені, тому що ніколи нічого такого про Сусанну не говорили. |
|
28
|
28
|
| И# бhсть наyтріе, є3гдA собрaшасz лю1діе къ мyжу є3S їwакjму, пріид0ста и3 џба ст†рца пHлна беззак0ннагw помышлeніz на сwсaнну, є4же ўмори1ти ю5, | І було на другий день, коли зібрався народ до Іоакима, чоловіка її, прийшли й обидва старійшини, сповнені беззаконного заміру проти Сусанни, щоб віддати її на смерть. |
|
29
|
29
|
| и3 рёста пред8 людьми2: посли1те по сwсaнну дщeрь хелкjеву, ћже є4сть женA їwакjмлz. nни1 же послaша. | І сказали вони перед народом: пошліть за Сусанною, дочкою Хелкія, дружиною Іоакима. І послали. |
|
30
|
30
|
| И# пріи1де тA и3 роди1тєлz є3S, и3 ч†да є3S и3 вси2 ќжики є3S. | І прийшла вона, і батьки її, і діти її, і всі родичі її. |
|
31
|
31
|
| Сwсaнна же бsше младA ѕэлw2 и3 добрA w4бразомъ. | Сусанна була дуже ніжна і красива лицем, |
|
32
|
32
|
| Беззак0нніи же повелёста tкрhти ю5, бsше бо покровeна, ћкw да насhтzтсz добр0ты є3S. | і ці беззаконники наказали відкрити лице її, оскільки воно було закрите, щоб насититися красою її. |
|
33
|
33
|
| Плaкаху же сyщіи при нeй и3 вси2 знaющіи ю5. | Родичі ж і всі, хто дивився на неї, плакали. |
|
34
|
34
|
| Вост†вша же џба ст†рца посредЁ людjй, возложи1ста рyцэ на главY є3S. | А обидва старійшини, вставши посеред народу, поклали руки на голову її. |
|
35
|
35
|
| Сіs же плaчущи воззрЁ на нeбо, ћкw бsше сeрдце є3S ўповaz на гDа. | Вона ж у сльозах дивилася на небо, бо серце її уповало на Господа. |
|
36
|
36
|
| Рёста же џба ст†рца: ходsщымъ нaмъ nбои1мъ во вертогрaдэ, вни1де сіS со двэмA nтрокови1цами, и3 затвори2 двє1ри вертогр†дныz, и3 tпусти2 nтрокови6цы, | І сказали старійшини: коли ми ходили по саду одні, увійшла ця з двома служницями і зачинила двері саду, і відіслала служниць; |
|
37
|
37
|
| и3 пріи1де къ нeй ю4ноша, и4же бsше сокровeнъ, и3 возлежE съ нeю: | і прийшов до неї юнак, який ховався там, і ліг з нею. |
|
38
|
38
|
| мh же сyще во ќглэ вертогрaда, ви1дэвше беззак0ніе, тек0хомъ на нS: | Ми, знаходячись у кутку саду і бачачи таке беззаконня, побігли на них, |
|
39
|
39
|
| и3 ви1дэвше и5хъ смэшaющихсz, џнаго ќбw не мог0хомъ ћти понeже пaче нaсъ можaше, и3 tвeрзъ двє1ри вертогр†дныz и3зскочи2: | і побачили їх з’єднаними, і того не могли затримати, тому що він був сильніший за нас і, відчинивши двері, вискочив. |
|
40
|
40
|
| сію1 же є4мше, вопрошaхомъ, кто2 бЁ ю4ноша; и3 не восхотЁ повёдати нaмъ: њ сeмъ послyшествуемъ. | Але цю ми схопили і допитували: хто був цей юнак? але вона не хотіла оголосити нам. Про це ми свідчимо. |
|
41
|
41
|
| И# вёрова и4ма с0нмъ ѓки ст†рцємъ людски6мъ и3 судіsмъ, и3 њсуди1ша ю5 на ўмeртвіе. | І повірило їм зібрання, як старійшинам народу і суддям, і засудили її на смерть. |
|
42
|
42
|
| И# возопи2 сwсaнна глaсомъ вели1кимъ и3 речE: б9е вёчиый и3 сокровeнныхъ вёдателю, свёдый вс‰ прeжде бытіS и4хъ! | Заволала Сусанна гучним голосом і сказала: Боже вічний, що відаєш таємне і знаєш усе раніше буття його! |
|
43
|
43
|
| ты2 вёси, ћкw лжY послyшествоваста на мS, и3 сE, ўмирaю, не сотв0рши ничесHже, њ ни1хже сjи слукaвноваста на мS. | Ти знаєш, що вони неправдиво свідчили проти мене, і ось, я помираю, не зробивши нічого, що ці люди злісно вигадали на мене. |
|
44
|
44
|
| И# послyша гDь глaса є3S, | І почув Господь голос її. |
|
45
|
45
|
| и3 вед0мэй є4й на погублeніе, воздви1же бGъ д¦омъ стhмъ џтрока ю4на, є3мyже и4мz даніи1лъ: | І коли вона ведена була на смерть, збудив Бог святий дух молодого юнака, на ім’я Даниїл, |
|
46
|
46
|
| и3 возопи2 глaсомъ вели1кимъ: чи1стъ ѓзъ t кр0ве сеS. | і він закричав гучним голосом: чистий я від крови її! |
|
47
|
47
|
| Њбрати1шажесz вси2 лю1діе къ немy и3 рёша: что2 сл0во сіE, є4же ты2 глаг0леши; | Тоді обернувся до нього весь народ і сказав: що це за слово, яке ти сказав? |
|
48
|
48
|
| Сeй же стaвъ средЁ и4хъ речE: си1це ли юр0диви, сhнове ї}лєвы, не и3спытaвше, ни и4стины разумёвше, њсуди1сте дщeрь ї}леву; | Тоді він, ставши посеред них, сказав: чи так ви нерозумні, сини Ізраїля, що, не дослідивши і не довідавшись істини, засудили дочку Ізраїля? |
|
49
|
49
|
| возврати1тесz на суди1ще: лжy бо сjи послyшествоваста на ню2. | Поверніться у суд, бо ці неправдиво проти неї засвідчили. |
|
50
|
50
|
| И# возврати1шасz вси2 лю1діе съ потщaніемъ. И# рёша є3мY стaрцы: грzди2, сsди посредЁ нaсъ и3 возвэсти2 нaмъ, ћкw тебЁ дадE бGъ старёйшинство. | І негайно весь народ повернувся, і сказали йому старійшини: сідай посеред нас і оголоси нам, тому що Бог дав тобі старійшинство. |
|
51
|
51
|
| И# речE къ ни6мъ даніи1лъ: разведи1те | дрyгъ t дрyга далeче, и3 вопрошY и5хъ. | І сказав їм Даниїл: відокремте їх один від одного подалі, і я допитаю їх. |
|
52
|
52
|
| Е#гдa же развед0ша є3ди1наго t другaгw, призвA є3ди1наго t ни1хъ и3 речE къ немY: њбетшaлый ѕлhми дeнми, нн7э приспёша грэси2 твои2, ±же твори1лъ є3си2 прeжде, | Коли ж вони відокремлені були один від одного, покликав одного з них і сказав йому: ти, що постарів у злих днях! нині виявилися гріхи твої, які ти робив колись, |
|
53
|
53
|
| судS суды2 непрaвєдны и3 непови6нныz ќбw њсуждaж, прощaz же пови6нныz, гlющу бGу: непови1нна и3 прaведна не ўбивaй: | чинячи суди неправедні, засуджуючи невинних і виправдовуючи винних, тоді як Господь говорить: «невинного і правого не умертвляй». |
|
54
|
54
|
| нн7э u5бо сію2 ѓще є3си2 ви1дэлъ, рцы2, под8 кjимъ дрeвомъ ви1дэлъ є3си2 и5хъ бесёдующихъ къ себЁ; Џнъ же речE: под8 тeрномъ. | Отже, якщо ти цю бачив, скажи, під яким деревом бачив ти їх, що розмовляли одне з одним? Він сказав: під мастиковим. |
|
55
|
55
|
| Речe же даніи1лъ: прaвw солгaлъ є3си2 на твою2 главY: сe бо, ѓгGлъ б9ій пріи1мъ tвётъ t бGа, раст0ргнетъ тS полмA. | Даниїл сказав: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ось, ангел Божий, прийнявши рішення від Бога, розсіче тебе навпіл. |
|
56
|
56
|
| И# tпусти1въ є3го2 повелЁ привести2 другaго и3 речE є3мY: плeмz ханаaне, ґ не їyдино, добр0та прельсти1 тz, и3 похотёніе разврати2 сeрдце твоE: | Видаливши його, він наказав привести іншого і сказав йому: плем’я Ханаана, а не Іуди! Краса спокусила тебе, і похіть розбестила серце твоє. |
|
57
|
57
|
| си1це твори1ли є3стE дщeремъ ї}лєвымъ, w4ныz же боsшzсz живsху съ вaми, но (нн7э) дщeрь їyдина не претерпЁ беззак0ніz вaшегw: | Так чинили ви з дочками Ізраїля, і вони зі страху мали спілкування з вами; але дочка Іуди не потерпіла беззаконня вашого. |
|
58
|
58
|
| нн7э u5бо глаг0ли ми2: под8 кjимъ дрeвомъ ви1дэлъ є3си2 си1хъ бесёдующихъ къ себЁ; Џнъ же речE: под8 чресми1ною. | Отже, скажи мені: під яким деревом ти застав їх, що розмовляли між собою? Він сказав: під зеленим дубом. |
|
59
|
59
|
| Речe же є3мY даніи1лъ: прaвw солгaлъ є3си2 и3 ты2 на свою2 главY: ждeтъ бо ѓгGлъ б9ій мечeмъ разсэщи2 тS полмA, ћкw да потреби1тъ вы2. | Даниїл сказав йому: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ангел Божий з мечем чекає, щоб розсікти тебе навпіл, щоб знищити вас. |
|
60
|
60
|
| И# возопи2 вeсь с0нмъ глaсомъ вели1кимъ и3 благослови2 бGа сп7сaющаго надёющыzсz на него2. | Тоді все зібрання закричало гучним голосом, і благословили Бога, Який спасає тих, хто надіється на Нього, |
|
61
|
61
|
| И# востaша на џба ст†рца, ћкw њбличи2 и5хъ даніи1лъ t ќстъ и4хъ, лжY послyшествовавшихъ. | і повстали на обох старійшин, тому що Даниїл їхніми вустами викрив їх, що вони неправдиво свідчили; |
|
62
|
62
|
| И# сотвори1ша и4ма ћкоже слукaвноваста бли1жнему, сотвори1ти по зак0ну мwmсeову: и3 ўби1ша и5хъ, и3 спасeсz кр0вь непови1нна въ т0й дeнь. | і зробили з ними так, як вони зловмислили проти ближнього, за законом Мойсеєвим, і умертвили їх; і врятована була у той день кров невинна. |
|
63
|
63
|
| Хелкjа же и3 женA є3гw2 похвали1ша бGа њ дщeри своeй сwсaннэ со їwакjмомъ мyжемъ є3S и3 со ќжиками всёми, ћкw не њбрётесz въ нeй стyднаz вeщь. | Хелкія ж і дружина його прославили Бога за дочку свою Сусанну з Іоакимом, чоловіком її, і з усіма родичами, тому що не знайдено було у ній ганебного діла. |
|
64
|
64
|
| Даніи1лъ же бhсть вели1къ пред8 людьми2 t днE тогw2 и3 пот0мъ. | І Даниїл став великим перед народом з того дня і потім. |
|
Главa д7i
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| И# цaрь ґстmaгъ приложи1сz къ nтцє1мъ свои6мъ: и3 пріS кЂръ пeрсzнинъ цaрство є3гw2. | Цар Астиаг приклався до батьків своїх, і Кир, персянин, прийняв царство його. |
|
2
|
2
|
| И# бsше даніи1лъ сожи1телствующь со царeмъ и3 слaвенъ пaче всёхъ другHвъ є3гw2. | І Даниїл жив разом з царем і був славнішим за всіх друзів його. |
|
3
|
3
|
| И# бsше кумjръ вавmлHнzнwмъ, є3мyже и4мz ви1лъ, и3 и3ждивaху є3мY на кjйждо дeнь муки2 семідaлны ґртав†съ дванaдесzть и3 nвeцъ четhредесzть и3 вінA мёръ шeсть. | Був у вавилонян ідол, на ім’я Вил, і витрачали на нього щодня двадцять великих мір пшеничного борошна, сорок овець і вина шість мір. |
|
4
|
4
|
| И# цaрь почитaше є3го2 и хождaше по вс‰ дни6 клaнzтисz є3мY: даніи1лъ же клaнzшесz бGу своемY. И# речE є3мY цaрь: почто2 не покланsешисz ви1лу; | Цар шанував його і ходив щодня поклонятися йому; Даниїл же поклонявся Богу своєму. І сказав йому цар: чому ти не поклоняєшся Вилу? |
|
5
|
5
|
| Џнъ же речE: понeже не покланsюсz кумjрwмъ рукaми сотворє1ннымъ, но жив0му бGу сотв0рщему нeбо и3 зeмлю и3 владyщему всёми. | Він відповів: тому що я не поклоняюся ідолам, зробленим руками, але поклоняюся живому Богу, Який створив небо і землю і володарює над усякою плоттю. |
|
6
|
6
|
| И# речE є3мY цaрь: не мни1тсz ли ти2 ви1лъ бhти жи1въ б0гъ; и3ли2 не ви1диши, коли1кw ћстъ и3 піeтъ по вс‰ дни6; | Цар сказав: чи не думаєш ти, що Вил неживий бог? чи не бачиш, скільки він їсть і п’є щодня? |
|
7
|
7
|
| И# речE даніи1лъ посмэsвсz: не прельщaйсz, царю2! т0й бо внутрьyду прaхъ є4сть, ґ внэyду мёдь, и не kдE, ни пи2 никогдaже. | Даниїл, посміхнувшись, сказав: не обманюйся, царю; бо він усередині глина, а зовні мідь, і ніколи не їв, не пив. |
|
8
|
8
|
| И# разгнёвавсz цaрь призA жерцы2 сво‰ и3 речE и5мъ: ѓще не повёсте ми2, кто2 ћстъ брaшно сіE, то2 ќмрете: | Тоді цар, розгнівавшись, прикликав жерців своїх і сказав їм: якщо ви не скажете мені, хто з’їдає все це, то помрете. |
|
9
|
9
|
| ѓще же покaжете, ћкw ви1лъ снэдaетъ є5, ќмретъ даніи1лъ, ћкw похyлилъ є4сть ви1ла. И# речE даніи1лъ царю2: бyди по глаг0лу твоемY. | Якщо ж ви доведете мені, що з’їдає це Вил, то помре Даниїл, тому що сказав хулу на Вила. І сказав Даниїл цареві: нехай буде за словом твоїм. |
|
10
|
10
|
| Бsше же жерцє1въ ви1ловыхъ сeдмьдесzтъ, кромЁ жeнъ и3 дэтeй. | Жерців Вила було сімдесят, крім дружин і дітей. |
|
11
|
11
|
| И# пріи1де цaрь со даніи1ломъ во хрaмъ ви1ловъ. И# рёша жерцы2 ви1лwвы: сE, мы2 и3зhдемъ в0нъ, тh же, царю2, постaви ћди, и3 віно2 начeрпавъ постaви, заключи1 же двє1ри и3 запечaтай пeрстнемъ свои1мъ: | І прийшов цар з Даниїлом у храм Вила, і сказали жерці Вила: ось, ми вийдемо геть, а ти, царю, постав їжу і, наливши вина, замкни двері і запечатай перснем твоїм. |
|
12
|
12
|
| и3 пришeдъ заyтра, ѓще не њбрsщеши всегw2 и3з8sдена ви1ломъ, тогдA и4змремъ, и3ли2 даніи1лъ солгaвый на ны2. | І якщо завтра ти прийдеш і не знайдеш, що усе з’їдено Вилом, ми помремо, або Даниїл, який сказав неправду на нас. |
|
13
|
13
|
| Тjи же пренебрегaху, понeже сотвори1ша под8 трапeзою сокровeнъ вх0дъ и3 вхождaху тёмъ всегдA и3 и3з8zдaху т†z. | Вони не звертали на це уваги, тому що під столом зробили потайний вхід, і через нього завжди входили, і з’їдали це. |
|
14
|
14
|
| И# бhсть, є3гдA и3зыд0ша nни2, и3 цaрь постaви брaшно ви1лу: и3 повелЁ даніи1лъ nтрокHмъ свои6мъ, и3 принес0ша пeпелъ и3 посhпаша вeсь хрaмъ пред8 царeмъ є3ди1нымъ: и3 и3зшeдше заключи1ша двє1ри, и3 запечaташа пeрстнемъ царeвымъ, и3 tид0ша. | Коли вони вийшли, цар поставив їжу перед Вилом, а Даниїл наказав слугам своїм, і вони принесли попіл, і посипали весь храм у присутності одного царя, і, вийшовши, замкнули двері, і запечатали царським перснем, і відійшли. |
|
15
|
15
|
| Жерцh же внид0ша н0щію по њбhчаю своемY, и3 жєны2 и4хъ и3 ч†да и4хъ, и3 поzд0ща вс‰ и3 и3спи1ша. | Жерці ж, за звичаєм своїм, прийшли вночі з дружинами і дітьми своїми, і все з’їли і випили. |
|
16
|
16
|
| И# ўрaни цaрь заyтра, и3 даніи1лъ съ ни1мъ. | На другий день цар встав рано і Даниїл з ним, |
|
17
|
17
|
| И# речE цaрь: цBлы ли сyть пєчaти, даніи1ле; Џнъ же речE: цBлы, царю2. | і сказав: чи цілі печатки, Даниїле? Він сказав: цілі, царю. |
|
18
|
18
|
| И# бhсть ѓбіе, є3гдA tверз0ша двє1ри, воззрёвъ цaрь на трапeзу, возопи2 глaсомъ вели1кимъ: вели1къ є3си2, ви1ле, и3 нёсть льсти2 въ тебЁ ни є3ди1ныz. | І як тільки відчинені були двері, цар, глянувши на стіл, викликнув гучним голосом: великий ти, Виле, і немає ніякого обману у тобі! |
|
19
|
19
|
| И# посмэsсz даніи1лъ, и3 ўдержA царS, є4же бы не вни1ти є3мY внyтрь, и3 речE: ви1ждь u5бо пом0стъ и3 u5разумёй, чі‰ сyть стwпы2 сі‰; | Даниїл, посміхнувшись, утримав царя, щоб він не входив усередину, і сказав: подивися на підлогу і поміть, чиї це сліди. |
|
20
|
20
|
| И# речE цaрь: ви1жду стопы2 мyжєски и3 жє1нски и3 дBтски. | Цар сказав: бачу сліди чоловіків, жінок і дітей. |
|
21
|
21
|
| И# разгиёвавсz цaрь, ћтъ тогдA жерцы2 и3 жєны2 и4хъ и3 дёти и4хъ, и3 показaша є3мY сокровє1нныz двє1ри и4миже вхождaху и3 поzдaху ±же на трапeзэ. | І, розгнівавшись, цар наказав схопити жерців, дружин їхніх і дітей і вони показали потайні двері, якими вони входили і з’їдали, що було на столі. |
|
22
|
22
|
| И# и3зби2 | цaрь и3 дадE ви1ла въ рyцэ даніи1лу, и3 разби2 є3го2 и3 хрaмъ є3гw2 разори2. | Тоді цар повелів умертвити їх і віддав Вила Даниїлові, і він зруйнував його і храм його. |
|
23
|
23
|
| И# бsше ѕмjй вели1кій на мёстэ т0мъ, и3 почитaху є3го2 вавmлHнzне. | Був на тому місці великий дракон, і вавилоняни шанували його. |
|
24
|
24
|
| И# речE цaрь даніи1лу: є3дA и3 семY речeши, ћкw мёдь є4сть; сeй жи1въ є4сть, и3 ћстъ и3 піeтъ: не м0жеши рещи2, ћкw нёсть сeй б0гъ жи1въ: u5бо поклони1сz є3мY. | І сказав цар Даниїлу: чи не скажеш і про цього, що він мідь? ось, він живий, і їсть і п’є; ти не можеш сказати, що цей бог не живий; і отже, поклонися йому. |
|
25
|
25
|
| И# речE даніи1лъ: гDу бGу моемY поклоню1сz, ћкw т0й є4сть бGъ жи1въ: | Даниїл сказав: Господу Богу моєму поклоняюся, тому що Він Бог живий. |
|
26
|
26
|
| тh же, царю2, дaждь ми2 влaсть, и3 ўбію2 ѕмjа без8 мечA и3 без8 жезлA. И# речE цaрь: даю1 ти. | Але ти, царю, дай мені дозвіл, і я умертвлю дракона без меча і жезла. Цар сказав: даю тобі. |
|
27
|
27
|
| И# взS даніи1лъ см0лу и3 тyкъ и3 в0лну, и3 возвари2 вкyпэ, и3 сотвори2 гом0лу, и3 ввeже во ўстA ѕмjю, и3 и3з8sдъ разсёдесz ѕмjй. И# речE даніи1лъ: зри1те чти6лища в†ша. | Тоді Даниїл узяв смоли, жиру і волосся, зварив це разом і, зробивши з цього клубок, кинув його у пащу дракону, і дракон розсівся. І сказав Даниїл: ось ваші святині! |
|
28
|
28
|
| И# бhсть, є3гдA ўслhшаша вавmлHнzне, возроптaша ѕэлw2 и3 њбрати1шасz на царS и3 рёша: їудeанинъ бhсть цaрь, ви1ла раст0рже, и3 ѕмjа ўби2, и3 жерцы2 и3зсэчE. | Коли ж вавилоняни почули про те, сильно обурилися і повстали проти царя, і сказали: цар зробився юдеєм, Вила зруйнував і убив дракона, і віддав на смерть жреців, |
|
29
|
29
|
| И# рёша пришeдше ко царю2: предaждь нaмъ даніи1ла: ѓще ли ни2, то2 ўбіeмъ тS и3 д0мъ тв0й. | і, прийшовши до царя, сказали: віддай нам Даниїла, інакше ми умертвимо тебе і дім твій. |
|
30
|
30
|
| И# ви1дэ цaрь, ћкw налегaютъ на него2 ѕэлw2, и3 принуждeнъ предадE и5мъ даніи1ла. | І коли цар побачив, що вони сильно наполягають, змушений був віддати їм Даниїла, |
|
31
|
31
|
| Тjи же вверг0ша є3го2 въ р0въ лeвскъ, и3 бЁ тaмw днjй шeсть. | вони ж кинули його в рів лев’ячий, і він пробув там шість днів. |
|
32
|
32
|
| Бsху же въ р0вэ сeдмь львHвъ, и3 даsху и5мъ на дeнь двA тBла и3 двЁ џвцы: тогдa же не дaша и5мъ, да снэдsтъ даніи1ла. | У рові було сім левів, і давалося їм щодня по два тіла і по дві вівці; у цей час їм не давали їх, щоб вони з’їли Даниїла. |
|
33
|
33
|
| Ґввакyмъ же прbр0къ бsше во їудeи, и3 т0й свари2 варeніе и3 вдроби2 хлёбы въ нHщвы, и3 и3дsше на п0ле донести2 жaтелємъ. | Був у Юдеї пророк Аввакум, який, зваривши юшку і накришивши хліба у блюдо, йшов на поле, щоб віднести це женцям. |
|
34
|
34
|
| И# речE ѓгGлъ гDень ґввакyму: tнеси2 њбёдъ, є3г0же и4маши, въ вавmлHнъ даніи1лу, въ р0въ лeвскъ. | Але ангел Господній сказав Аввакуму: віднеси цей обід, який у тебе, у Вавилон до Даниїла, у рів лев’ячий. |
|
35
|
35
|
| И# речE ґввакyмъ: гDи, вавmлHна не ви1дэхъ, и3 рвA не вёмъ, гдЁ є4сть. | Аввакум сказав: господарю! Вавилона я ніколи не бачив і рову не знаю. |
|
36
|
36
|
| И# ћтъ є3го2 ѓгGлъ гDень за вeрхъ є3гw2, и3 держA за власы2 главы2 є3гw2, и3 постaви є3го2 въ вавmлHнэ верхY рвA шyмомъ дyха своегw2. | Тоді ангел Господній узяв його за тім’я і, піднявши його за волосся голови його, поставив його у Вавилоні над ровом силою духа свого. |
|
37
|
37
|
| И# возопи2 ґввакyмъ глаг0лz: даніи1ле, даніи1ле! возми2 њбёдъ, є3г0же послA тебЁ бGъ. | І воззвав Аввакум і сказав: Даниїле! Даниїле! візьми обід, який Бог послав тобі. |
|
38
|
38
|
| И# речE даніи1лъ: помzнyлъ бо мS є3си2, б9е, и3 нёси њстaвилъ лю1бzщихъ тS. | Даниїл сказав: пом’янув Ти про мене, Боже, і не залишив тих, хто любить Тебе. |
|
39
|
39
|
| И# востaвъ даніи1лъ ћдE: ѓгGлъ же б9ій пaки постaви ґввакyма внезaпу на мёстэ є3гw2. | І встав Даниїл і їв; ангел же Божий миттєво поставив Аввакума на його місце. |
|
40
|
40
|
| Цaрь же пріи1де въ седмhй дeнь жалёти даніи1ла, и3 пріи1де над8 р0въ, и3 воззрЁ и3 сE, даніи1лъ сэдS. | У сьомий день прийшов цар, щоб потужити за Даниїлом і, підійшовши до рову, глянув у нього, і ось, Даниїл сидів. |
|
41
|
41
|
| И# возопи2 цaрь глaсомъ вели1кимъ и3 речE: вели1къ є3си2, гDи, б9е даніи1ловъ, и3 нёсть и3н0гw рaзвэ тебє2. | І викликнув цар гучним голосом, і сказав: великий Ти, Господи Боже Даниїлів, і немає іншого, крім Тебе! |
|
42
|
42
|
| И# и3схити2 є3го2, пови6нныz же пaгубэ є3гw2 ввeрже въ р0въ, и3 и3з8zдeни бhша ѓбіе пред8 ни1мъ. | І наказав витягти Даниїла, а винуватців його погублення кинути у рів, — і вони вмить були з’їдені у присутності його. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
