Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Осиа

Њсjа	Книга пророка Осiї

Главa №	Глава 1

1	1
Сл0во гDне, є4же бhсть ко њсjи сhну веирjину, во днeхъ nзjи и3 їwаfaма, и3 ґхaза и3 їезекjи царeй їyдиныхъ, и3 во дни6 їеровоaма сhна їwaсова царS ї}лева.	Слово Господнє, яке було Осії, сина Беериїного, у дні Озії, Іоафама, Ахаза, Єзекії, царів юдейських, і в дні Ієровоама, сина Іоасового, царя Ізраїльського.
2	2
Начaло словесE гDнz ко њсjи. И# речE гDь ко њсjи: и3ди2, поими2 себЁ женY блужeніz, (и3 роди2) ч†да блужeніz: понeже блудsщи соблyдитъ землS t гDа.	Початок слова Господнього до Осії. І сказав Господь Осії: йди, візьми собі дружину блудницю і дітей блуду; бо сильно блудодіє земля ця, відступивши від Господа.
3	3
И# и4де и3 поS г0мерь дщeрь девилаjмлю: и3 зачaтъ и3 роди2 є3мY сhна.	І пішов він і взяв Гомерь, дочку Дивлаїма; і вона зачала і народила йому сина.
4	4
И# речE гDь къ немY: прозови2 и4мz є3мY їезраeль: занE є3щE мaлw, и3 tмщY кр0вь їезраeлеву на домY їyдовэ и3 ўпок0ю цaрство д0му ї}лева:	І Господь сказав йому: наречи йому ім’я Ізреель, тому що ще трохи мине, і Я стягну кров Ізрееля з дому Іиуєвого, і покладу кінець царству дому Ізраїлевого,
5	5
и3 бyдетъ въ т0й дeнь, сокрушY лyкъ ї}левъ во ўд0лэ їезраeлевэ.	і буде у той день, Я знищу лук Ізраїлів у долині Ізреель.
6	6
И# зачaтъ є3щE и3 роди2 дщeрь. И# речE є3мY (гDь): прозови2 и4мz є4й непоми1лована: занE не приложY ксемY поми1ловати д0му ї}лева, но противлszсz возсопроти1влюсz и5мъ:	І зачала ще, і народила дочку, і Він сказав йому: наречи їй ім’я Лорухама^*; бо Я вже не буду більше милувати дім Ізраїлів, щоб прощати їм.
7	7
сhны же ї{дины поми1лую и3 сп7сY \| њ гдЁ бз7э и4хъ: и3 не сп7сY и5хъ лyкомъ, ни мечeмъ, ни брaнію, ни к0ньми, нижE к0нниками.	А дім Іудин помилую і спасу їх у Господі Бозі їх, спасу їх не луком, не мечем, не війною, не конями і вершниками.
8	8
И# tдои2 непоми1лованную: и3 зачaтъ пaки и3 роди2 сhна.	І, вигодувавши грудьми Непомилувану, вона зачала, і народила сина.
9	9
И# речE (гDь): прозови2 и4мz є3мY не лю1діе мои2: занE вы2 не лю1діе мои2, и3 ѓзъ нёсмь бGъ вaшъ:	І сказав Він: наречи йому ім’я Лоаммі^*, тому що ви не Мій народ, і Я не буду вашим [Богом].
10	10
и3 бyдетъ число2 сынHвъ ї}левыхъ ѓки пес0къ морскjй, и4же не и3змёритсz, ни и3зочтeтсz: и3 бyдетъ, на мёстэ, на нeмже речeсz и5мъ: не лю1діе мои2 вы2: сjи тaмw прозовyтсz сhнове бGа живaгw.	Але буде число синів Ізраїлевих, як пісок морський, якого не можна ні виміряти, ні обчислити; і там, де говорили їм: «ви не Мій народ», будуть говорити їм: «ви сини Бога живого».
11	11
И# соберyтсz сhнове ї{дины и3 сhнове ї}лєвы вкyпэ, и3 постaвzтъ себЁ влaсть є3ди1ну, и3 и3зhдутъ t земли2, ћкw вели1къ дeнь їезраeлевъ.	І зберуться сини Іудині й сини Ізраїлеві разом, і поставлять собі одну главу, і вийдуть із землі переселення; бо великий день Ізрееля!
Главa в7	Глава 2

1	1
Рцhте брaту своемY: лю1діе мои2: и3 сестрЁ своeй: поми1лованнаz.	Говоріть братам вашим: «Мій народ», і сестрам вашим: «Помилувана».
2	2
Суди1тесz съ мaтерію своeю, суди1тесz, ћкw тA не женA моS, и3 ѓзъ не мyжъ є3S: и3 tвeргу блужє1ніz є3S t лицA моегw2 и3 любодёйство є3S t среды2 сосц{ є3S:	Судіться з вашою матір’ю, судіться; бо вона не дружина Моя, і Я не чоловік її; нехай вона відкине блуд від лиця свого і перелюбство від грудей своїх,
3	3
ћкw да совлекY ю5 нaгу и3 постaвлю ю5 ћкоже въ дeнь рождeніz є3S, и3 положY ю5 ћкw пустhню, и3 ўчиню2 ю5 ћкw зeмлю безв0дну, и3 ўбію2 џную жaждею:	щоб Я не роздяг її донага і не виставив її, як у день народження її, не зробив її пустелею, не обернув її на землю суху і не уморив її спрагою.
4	4
и3 ч†дъ є3S не поми1лую, ћкw ч†да блужeніz сyть,	І дітей її не помилую, тому що вони діти блуду.
5	5
ћкw соблуди2 мaти и4хъ, посрами1сz роди1вшаz и5хъ, речe бо: пойдY в8слёдъ похотникHвъ мои1хъ, даю1щихъ мнЁ хлёбы мо‰ и3 в0ду мою2, и3 ри6зы мо‰ и3 плащани6цы мо‰, и3 мaсло моE и3 вс‰, є3ли6ка мнЁ дост0zтъ.	Бо блудодіяла мати їхня й осоромила себе та, яка зачала їх; бо говорила: «піду за коханцями моїми, які дають мені хліб і воду, вовну і льон, єлей і напої».
6	6
Сегw2 рaди, сE, ѓзъ заграждY пyть є3S тeрніемъ и3 возграждY расп{тіz є3S, и3 стези2 своеS не њбрsщетъ:	За те ось, Я перегороджу шлях її тернами й обнесу її огорожею, і вона не знайде стежок своїх,
7	7
и3 поженeтъ похотники2 сво‰ и3 не пости1гнетъ и4хъ, и3 взhщетъ и5хъ и3 не њбрsщетъ, и3 речeтъ: пойдY и3 возвращyсz къ мyжу моемY пeрвому, ћкw добрёе ми2 бЁ тогдA, нeжели нн7э.	і поженеться за коханцями своїми, але не наздожене їх, і буде шукати їх, але не знайде, і скаже: «піду я, і повернуся до першого чоловіка мого; бо тоді краще було мені, ніж тепер».
8	8
Но тA не ўразумЁ, ћкw ѓзъ дaхъ є4й пшени1цу и3 віно2 и3 мaсло, и3 сребро2 ўмн0жихъ є4й: сіs же срє1брzны и3 зл†ты сотвори2 ваaлу.	А не знала вона, що Я, Я давав їй хліб і вино та єлей і примножив у неї срібло і золото, із якого зробили ідола Ваала.
9	9
Сегw2 рaди њбращyсz и3 возмY пшени1цу мою2 во врeмz є3S и3 віно2 моE во врeмz є3гw2, и3 tимY ри6зы мо‰ и3 плащани6цы мо‰, да не покрывaетъ студA своегw2:	За те Я візьму назад хліб Мій у його час і вино Моє у його пору і відберу вовну і льон Мій, чим покривається нагота її.
10	10
и3 нн7э tкрhю нечистотY є3S пред8 похотникaми є3S, и3 никт0же tи1метъ є3S t руки2 моеS:	І нині відкрию сором її перед очима коханців її, і ніхто не візьме її з руки Моєї.
11	11
и3 tвращY вс‰ весє1ліz є3S и3 прaздники є3S, и3 новомчcіz є3S и3 суббw6ты є3S и3 вс‰ прaзднєства є3S,	І припиню у неї всякі веселощі, свята її і новомісяччя її, і суботи її, і всі торжества її.
12	12
и3 погублю2 віногрaдъ є3S и3 смHквы є3S, њ ни1хже речE: мзды6 ми2 сyть сі‰, ±же дaша мнЁ похотницы2 мои2: и3 положY \| въ свидёніе, и3 поzдsтъ \| ѕвёріе сeлніи и3 пти6цы небє1сныz и3 гaди земнjи:	І спустошу виноградні лози її і смоковниці її, про які вона говорить: «це у мене подарунки, які надарували мені коханці мої»; і Я перетворю їх на ліс, і польові звірі поїдять їх.
13	13
и3 tмщY на нeй дни6 ваалjмwвы, въ нsже трє1бы кладsше и5мъ, и3 вдэвaше ўсер‰зи сво‰ и3 мони6ста сво‰, и3 хождaше в8слёдъ похотникHвъ свои1хъ, ґ менE забы2, гlетъ гDь.	І покараю її за дні служіння Ваалам, коли вона кадила їм і, прикрасивши себе сережками і намистами, ходила за коханцями своїми, а Мене забула, — говорить Господь.
14	14
Сегw2 рaди, сE, ѓзъ соблажню2 ю5, и3 ўчиню2 ю5 ћкw пустhню, и3 возгlю въ сeрдце є3S,	Тому ось, і Я захоплю її, приведу її в пустелю, і буду говорити до серця її.
15	15
и3 дaмъ є4й притzжaніе є3S tтyду и3 полsну ґхHрову, tвeрсти смhслъ є3S: и3 смири1тсz тaмw по днє1мъ дётства своегw2 и3 по днє1мъ и3зведeніz своегw2 t земли2 є3гЂпетски.	І дам їй звідти виноградники її і долину Ахор, у переддень надії; і вона буде співати там, як у дні юности своєї і як у день виходу свого із землі Єгипетської.
16	16
И# бyдетъ въ т0й дeнь, наречeтъ мS мyжъ м0й, гlетъ гDь, ґ не прозовeтъ менE ктомY ваалjмъ.	І буде у той день, — говорить Господь, — ти будеш кликати Мене: «чоловіче мій», і не будеш більше кликати Мене: «Ваале^*».
17	17
И# tвeргу и3менA ваал‡млz t ќстъ є3S, и3 не воспомzнyтсz ксемY и3менA и4хъ.	І відкину імена Ваалів від уст її, і не будуть більше згадувані імена їх.
18	18
И# завэщaю и5мъ завётъ въ т0й дeнь со ѕвэрьми2 сeлными и3 со пти1цами небeсными и3 съ г†ды зємнhми, и3 лyкъ и3 мeчь и3 брaнь сокрушY t земли2, и3 вселю2 \| со ўповaніемъ:	І укладу в той час для них союз із польовими звірами і з птахами небесними, і з плазунами на землі; і лук, і меч, і війну знищу від землі тієї, і дам їм жити у безпеці.
19	19
и3 њбручy тz себЁ во вёкъ и3 њбручy тz себЁ въ прaвдэ и3 въ судЁ и3 въ ми1лости и3 въ щедр0тахъ:	І заручу тебе Мені повік, і заручу тебе Мені у правді і суді, у благості й милосерді.
20	20
и3 њбручy тz себЁ въ вёрэ, и3 ўвёси гDа.	І заручу тебе Мені у вірності, і ти пізнаєш Господа.
21	21
И# бyдетъ въ т0й дeнь, гlетъ гDь, послyшаю небесE, ґ џное послyшаетъ земли2,	І буде у той день, Я почую, — говорить Господь, — почую небо, і воно почує землю,
22	22
и3 землS послyшаетъ пшени1цы и3 вінA и3 мaсла, и3 сjи послyшаютъ їезраeлz:	і земля почує хліб і вино і єлей; а ці почують Ізреель.
23	23
и3 всёю џную себЁ на земли2 и3 поми1лую непоми1лованную: и3 рекY не лю1демъ мои6мъ: лю1діе мои2 є3стE вы2: и3 тjи рекyтъ: гDь бGъ нaшъ ты2 є3си2.	І посію її для Себе на землі, і помилую Непомилувану, і скажу не Моєму народу: «ти Мій народ», а він скаже: «Ти мій Бог!»
Главa G	Глава 3

1	1
И# речE гDь ко мнЁ: є3щE и3ди2 и3 возлюби2 женY лю1бzщую ѕло2 и3 любодёйцу, ћкоже лю1битъ бGъ сhны ї}лєвы: сjи же взирaютъ къ богHмъ чужди6мъ и3 лю1бzтъ варє1ніz съ корjнками.	І сказав мені Господь: іди ще, і полюби жінку, яку любить чоловік, але яка перелюбствує, подібно до того, як любить Господь синів Ізраїлевих, а вони звертаються до інших богів і люблять виноградні коржі їх.
2	2
И# наsхъ себЁ џную пzтіюнaдесzть срeбрениками и3 гом0ромъ kчмeнz и3 нeвелемъ вінA,	І придбав я її собі за п’ятнадцять срібників і за хомер ячменю і півхомера ячменю
3	3
и3 рек0хъ є4й: дни6 мнHги да сэди1ши ў менє2 и3 ѓзъ ў тебє2, и3 не соблyдиши, ни бyдеши мyжу и3н0му:	і сказав їй: багато днів залишайся у мене; не блуди, і не будь з іншим; так само і я буду для тебе.
4	4
занE дни6 мнHги сsдутъ сhнове ї}лєвы, не сyщу царю2, ни сyщу кнsзю, ни сyщей жeртвэ, ни сyщу жeртвеннику, ни жрeчеству, нижE kвлeніємъ:	Бо довгий час сини Ізраїлеві будуть залишатися без царя і без князя і без жертви, без жертовника, без ефода і терафима.
5	5
и3 посeмъ њбратsтсz сhнове ї}лєвы и3 взhщутъ гDа бGа своего2 и3 давjда царS своего2, и3 почудsтсz њ гDэ и3 њ блaгостехъ є3гw2 въ послBдніz дни6.	Після того навернуться сини Ізраїлеві і знайдуть Господа Бога свого і Давида, царя свого, і будуть благоговіти перед Господом і благістю Його в останні дні.
Главa д7	Глава 4

1	1
Слhшите сл0во гDне, сhнове ї}лєвы, ћкw сyдъ гDеви къ живyщымъ на земли2: занE нёсть и4стины, ни ми1лости, ни вёдэніz б9іz на земли2:	Слухайте слово Господнє, сини Ізраїлеві; бо суд у Господа з жителями цієї землі, тому що немає ні істини, ні милосердя, ні Богопізнання на землі.
2	2
клsтва и3 лжA, и3 ўбjйство и3 татьбA и3 любодэsніе разліsсz по земли2, и3 кр0вь съ кровьми2 мэшaютъ.	Клятва й обман, убивство і крадійство, і перелюбство вкрай поширилися, і кровопролиття йде за кровопролиттям.
3	3
Сегw2 рaди восплaчетсz землS и3 ўмaлитсz со всёми всели1вшимисz на нeй, со ѕвэрьми2 польски1ми и3 съ г†ды зємнhми и3 со пти1цами небeсными, и3 ры6бы морск‡z њскудёютъ:	За те заплаче земля ця, і знеможуть усі, хто живе на ній, зі звірами польовими і птахами небесними, навіть і риби морські загинуть.
4	4
ћкw да никт0же не при1тсz, ни њбличaетсz никт0же: лю1діе же мои2 ѓки прерэкaемый жрeцъ,	Але ніхто не сперечайся, ніхто не викривай іншого; і твій народ — як ті, що сперечаються зі священиком.
5	5
и3 и3знем0жетъ во днeхъ, и3 и3знем0жетъ прор0къ съ тоб0ю: н0щи ўпод0бихъ мaтерь твою2.	І ти впадеш удень, і пророк упаде з тобою вночі, і знищу матір твою.
6	6
Ўпод0бишасz лю1діе мои2 ѓки не и3мyще ўмёніz: ћкw ты2 ўмёніе tвeрглъ є3си2, tвeргу и3 ѓзъ тебE, є4же не жрeчествовати мнЁ, и3 забhлъ є3си2 зак0нъ бGа своегw2, забyду и3 ѓзъ ч†да тво‰.	Знищений буде народ Мій за нестачу відання: оскільки ти відкинув відання, то і Я відкину тебе від священнодійства переді Мною; і як ти забув закон Бога твого, так і Я забуду дітей твоїх.
7	7
По мн0жеству и4хъ тaкw согрэши1ша мнЁ: слaву и4хъ въ безчeстіе положY.	Чим більше вони примножуються, тим більше грішать проти Мене; славу їхню перетворю на безславність.
8	8
Грэхи2 людjй мои1хъ снэдsтъ и3 въ непрaвдахъ и4хъ в0змутъ дyшы и4хъ.	Гріхами народу Мого годуються вони, і до беззаконня його прагне душа їх.
9	9
И# бyдетъ ћкоже лю1діе, тaкw и3 жрeцъ: и3 tмщY на ни1хъ пути6 и4хъ, и3 ўмышлє1ніz и4хъ воздaмъ и5мъ.	І що буде з народом, те і зі священиком; і покараю його за шляхами його, і воздам йому за ділами його.
10	10
И# бyдутъ ћсти и3 не насhтzтсz: соблуди1ша и3 не и3спрaвzтсz: понeже гDа њстaвиша є4же снабдёти.	Будуть їсти, і не наситяться; будуть блудити, і не розмножаться; бо залишили служіння Господу.
11	11
Блyдъ и3 віно2 и3 піsнство пріsтъ сeрдце людjй мои1хъ.	Блуд, вино і напої заволоділи серцем їх.
12	12
Въ знaменіихъ вопрошaху и3 въ жезлёхъ свои1хъ повёдаху тёмъ: дyхомъ блужeніz прельсти1шасz и3 соблуди1ша t бGа своегw2:	Народ Мій запитує своє дерево і жезл його дає йому відповідь; бо дух блуду ввів їх в оману, і, блудодіючи, вони відступили від Бога свого.
13	13
на версёхъ г0ръ кадsху и3 на холмёхъ жрsху под8 дyбомъ и3 под8 є4лію и3 под8 дрeвомъ вётвеннымъ, ћкw д0бръ кр0въ: сегw2 рaди соблyдzтъ дщє1ри вaшz, и3 невBсты вaшz возлюбодёютъ.	На вершинах гір вони приносять жертви і на пагорбах звершують кадіння під дубом і тополею і теревинфом, тому що гарна від них тінь; тому любодіють дочки ваші і перелюбствують невістки ваші.
14	14
И# не присэщY на дщє1ри вaшz, є3гдA соблyдzтъ, и3 на невBсты вaшz, є3гдA возлюбодёютъ: ћкw и3 тjи со блудни1цами смэси1шасz и3 со блудникaми трє1бы жрsху, и3 лю1діе смhслzщіи со блудни1цею сплетaхусz.	Я залишу карати дочок ваших, коли вони блудодіють, і невісток ваших, коли вони перелюбствують, тому що ви самі на боці блудниць і з любодійцями приносите жертви, а темний народ гине.
15	15
Тh же, ї}лю, не не разумэвaй, и3 їyдо: не входи1те въ галгaлу и3 не восходи1те въ д0мъ w4новъ, и3 не клени1тесz гDемъ живы6мъ.	Якщо ти, Ізраїлю, блудодієш, те нехай не грішив би Іуда; і не ходіть у Галгал, і не піднімайтеся в Беф-Авен, і не кляніться: «живий Господь!»
16	16
ЗанE ћкоже ю4ница стрэкaломъ стрёчема разсвирёпэ ї}ль: нн7э ўпасeтъ \| гDь, ћкw ѓгнца на прострaнствэ.	Бо, як уперта телиця, впертим став Ізраїль; тому чи буде тепер Господь пасти їх, як агнців на великому пасовищі?
17	17
Причaстникъ кумjрwмъ є3фрeмъ положи2 себЁ соблaзны,	Прив’язався до ідолів Єфрем; залиш його!
18	18
и3збрA хананewвъ: блудsще возблуди1ша, возлюби1ша безчeстіе t хрепетaніz своегw2.	Гидке пияцтво їх, цілком віддалися блудодіянню; князі їхні люблять ганебне.
19	19
Ви1хръ дyха возсви1щетъ въ крилёхъ свои1хъ, и3 посрaмzтсz t трeбищъ свои1хъ.	Охопить їх вітер своїми крилами, і посоромляться вони жертв своїх.
Главa є7	Глава 5

1	1
Слhшите сі‰, жерцы2, и3 вонми1те, д0ме ї}левъ, и3 д0ме царeвъ, внуши1те, понeже къ вaмъ є4сть сyдъ: ћкw пругло2 бhсте стражбЁ, и3 ћкоже мрeжа распростeрта на їтавmрjи,	Слухайте це, священики, і дослухайтеся, доме Ізраїлів, і прихиліть вухо, доме царя; бо вам буде суд, тому що ви були пасткою у Массифі і сіттю, раскинутою на Фаворі.
2	2
ю4же ловsщіи л0въ поткнyша, ѓзъ же наказaтель вaмъ:	Глибоко загрузли вони у розпусті; але Я покараю всіх їх.
3	3
ѓзъ познaхъ є3фрeма, и3 ї}ль не tступи2 t менє2, занE нн7э соблуди2 є3фрeмъ, и3 њскверни1сz ї}ль:	Єфрема Я знаю, й Ізраїль не утаєний від Мене; бо ти блудодієш, Єфреме, й Ізраїль осквернився.
4	4
не положи1ша помышлeній свои1хъ, є4же возврати1тисz къ бGу своемY, ћкw дyхъ блужeніz є4сть въ ни1хъ, и3 гDа не ўвёдэша.	Діла їх не допускають їх навернутися до Бога свого, бо дух блуду всередині них, і Господа вони не пізнали.
5	5
И# смири1тсz ўкори1зна ї}лева въ лицE є3мY, и3 ї}ль и3 є3фрeмъ и3знем0гутъ въ непрaвдахъ свои1хъ, и3знем0жетъ же и3 їyда съ ни1ми.	І гордість Ізраїля принижена в очах їх; і Ізраїль і Єфрем упадуть від нечестя свого; впаде й Іуда з ними.
6	6
Со nвцaми и3 телцы6 п0йдутъ взыскaти гDа и3 не њбрsщутъ є3гw2, ўклони1сz бо t ни1хъ.	З вівцями своїми і волами своїми підуть шукати Господа і не знайдуть Його: Він відійшов від них.
7	7
Ћкw гDа њстaвиша, ћкw ч†да ч{жда породи1ша себЁ: нн7э поsстъ \| ржA, и3 прич†стіz и4хъ.	Господу вони зрадили, тому що народили чужих дітей; нині новий місяць поїсть їх з їхнім майном.
8	8
Воструби1те труб0ю на х0лмэхъ, возгласи1те на выс0кихъ, проповёдите въ домY w4новэ, ўжасeсz веніамjнъ,	Засурміть рогом у Гиві, трубою у Рамі; виголошуйте у Беф-Авені: «за тобою, Веніаміне!»
9	9
є3фрeмъ въ пaгубу бhсть во дни6 наказaніz: въ племенёхъ ї}левыхъ показaхъ вBрнаz.	Єфрем зробиться пустелею у день покарання; між колінами Ізраїлевими Я звістив це.
10	10
Бhша кн‰зи ї{дины ћкw прелагaюще предёлы: на нS и3злію2 ћкw в0ду гнёвъ м0й.	Вожді Іудині стали подібні до тих, хто пересуває межі: виллю на них гнів Мій, як воду.
11	11
СоwдолЁ є3фрeмъ сопeрника своего2, попрA сyдъ, ћкw начA ходи1ти в8слёдъ сyетныхъ.	Пригнічений Єфрем, уражений судом; бо захотів ходити услід за суєтними.
12	12
Ѓзъ же ћкw мzтeжъ є3фрeмови и3 ћкw nстeнъ д0му їyдину.	І буду як міль для Єфрема і як черва для дому Іудиного.
13	13
И# ви1дэ є3фрeмъ нeмощь свою2 и3 їyда болёзнь свою2: и3 и4де є3фрeмъ ко ґссmрjємъ и3 послA послы2 ко царю2 їарjму: и3 т0й не возм0же и3зцэли1ти вaсъ, и3 не престaнетъ t вaсъ болёзнь.	І побачив Єфрем хворобу свою, й Іуда — свою рану, і пішов Єфрем до Ассура, і послав до царя Іарева; але він не може зцілити вас, і не вилікує вас від рани.
14	14
ЗанE ѓзъ є4смь ћкw панfи1рь є3фрeмови и3 ћкw лeвъ д0му їyдину: и3 ѓзъ восхищY, и3 пойдY, и3 возмY, и3 не бyдетъ и3з8имazй:	Бо Я як лев для Єфрема і як скимен для дому Іудиного; Я, Я розтерзаю, і піду; віднесу, і ніхто не спасе.
15	15
пойдY и3 возвращyсz на мёсто своE, д0ндеже поги1бнутъ, и3 взhщутъ лицA моегw2.	Піду, повернуся у Моє місце, доки вони не визнають себе винними і не знайдуть лиця Мого.
Главa ѕ7	Глава 6

1	1
Въ ск0рби своeй ќтреневати бyдутъ ко мнЁ, глаг0люще: и4демъ и3 њбрати1мсz ко гDу бGу нaшему,	У скорботі своїй вони з раннього ранку будуть шукати Мене і говорити: «ходімо і повернемося до Господа! бо Він уразив — і Він зцілить нас, поразив — і перев’яже наші рани;
2	2
ћкw т0й поби2 ны2, и3 и3зцэли1тъ ны2: ўzзви1тъ, и3 ўврачyетъ ны2:	оживить нас через два дні, на третій день підніме нас, і ми будемо жити перед лицем Його.
3	3
и3зцэли1тъ ны2 по двою2 дню6, въ дeнь трeтій воскрeснемъ и3 жи1ви бyдемъ пред8 ни1мъ, и3 ўвёмы: поженeмъ, є4же ўвёдэти гDа: ћкw ќтро гот0во њбрsщемъ є3го2, и3 пріи1детъ нaмъ ћкw д0ждь рaнній и3 п0здный земли2.	Отже, пізнаємо, будемо прагнути пізнати Господа; як ранкова зоря — явлення Його, і Він прийде до нас, як дощ, як пізній дощ зросить землю».
4	4
Чт0 ти сотворю2, є3фрeме; чт0 ти сотворю2, їyдо; ми1лость бо вaша ћкw w4блакъ ќтренній и3 ћкw росA рaнw пaдающаz.	Що зроблю тобі, Єфреме? що зроблю тобі, Іудо? благочестя ваше, як ранковий туман і як роса, яка швидко зникає.
5	5
Сегw2 рaди пожaхъ прор0ки вaшz, ўби1хъ \| словесeмъ ќстъ мои1хъ, и3 сyдъ м0й ћкw свётъ и3зhдетъ.	Тому Я уражав через пророків і бив їх словами вуст Моїх, і суд Мій, як світло, що сходить.
6	6
ЗанE ми1лости хощY ґ не жeртвы, и3 ўвёдэніz б9іz, нeжели всесожжeніz.	Бо Я милости хочу, а не жертви, і Боговідання більше, ніж всепалення.
7	7
Сjи же сyть ћкw человёкъ преступazй завётъ: тaмw презрёша мS.	Вони ж, подібно до Адама, порушили завіт і там зрадили Мене.
8	8
Галаaдъ грaдъ дёлаzй сyєтнаz, мутsй в0ду,	Галаад — місто нечестивців, заплямоване кров’ю.
9	9
ґ крёпость твоS ћкw мyжа морскaгw разб0йника: скрhша жерцы2 пyть гDень, ўби1ша сікjму, ћкw беззак0ніе сотвори1ша.	Як розбійники підстерігають людину, так збіговисько священиків убиває на шляху в Сихем і робить мерзоти.
10	10
Въ домY ї}левэ ви1дэхъ грHзнаz: тaмw блужeніе є3фрeмово: њскверни1сz ї}ль и3 їyда.	У домі Ізраїля Я бачу жахливе; там блудодіяння в Єфрема, осквернився Ізраїль.
11	11
Начни2 њб8имaти віногрaдъ себЁ, є3гдA возвращY плэнeніе людjй мои1хъ.	І тобі, Іудо, призначені жнива, коли Я поверну полон народу Мого.
Главa з7	Глава 7

1	1
Е#гдA и3зцэлю2 ї}лz, и3 tкрhетсz непрaвда є3фрeмова и3 ѕл0ба самарjйска, ћкw содёлаша лжY: и3 тaть къ немY вни1детъ, совлачazй разб0йникъ на пути2 є3гw2:	Коли Я лікував Ізраїля, відкрилася неправда Єфрема і злодійство Самарії: бо вони чинять неправдиво; і входить злодій, і розбійник грабує на вулицях.
2	2
ћкw да воспою1тъ вкyпэ, ѓки пою1щіи сeрдцемъ свои1мъ. Вс‰ ѕлHбы и4хъ помzнyхъ: нн7э њбыд0ша и5хъ совёти и4хъ, проти1ву лицY ми2 бhша.	Не помишляють вони у серці своєму, що Я пам’ятаю всі злодіяння їхні; тепер оточують їх діла їхні; вони перед лицем Моїм.
3	3
Ѕл0бами свои1ми возвесели1ша царS и3 лжaми свои1ми кнzзeй.	Лиходійством своїм вони звеселяють царя й обманами своїми — князів.
4	4
Вси2 любодёющіи, ћкw пeщь жег0ма на печeніе сожжeніz t плaмене, t примэшeніz тyка, д0ндеже вски1снетъ то2 всE.	Усі вони палають перелюбством, як піч, розтоплена пекарем, який перестає підпалювати її, коли замісить тісто і воно вкисне.
5	5
Во дни6 царeй вaшихъ начaша кн‰зи kри1тисz t вінA, простр0ша рyки сво‰ съ губи1тельми:	«День нашого царя!» — говорять князі, розпалені до хвороби вином, а він простягає руку свою до кощунників.
6	6
занE разгорёшасz ћкw пeщь сердцA и4хъ, внегдA ўстремлsтисz и5мъ: всю2 н0щь снA є3фрeмъ насhтисz, заyтра бhсть, и3 разгорёсz ћкw плaмень џгненный.	Бо вони підступництвом своїм роблять серце своє подібним до печі: пекар їхній спить усю ніч, а вранці вона горить, як розпалений вогонь.
7	7
Вси2 согрёzшасz, ћкw пeщь жег0ма, и3 џгнь поzдE судjй и4хъ: вси2 цaріе и4хъ пад0ша, не бЁ въ ни1хъ молsйсz ко мнЁ.	Усі вони розпалені, як піч, і пожирають суддів своїх; усі царі їхні падають, і ніхто з них не взиває до Мене.
8	8
Е#фрeмъ въ лю1дехъ свои1хъ сaмъ смэсsшесz, є3фрeмъ бhсть њпрэсн0къ неwбращaемь.	Єфрем змішався з народами, Єфрем став, як неперевернутий хліб.
9	9
И# снэд0ша чуждjи крёпость є3гw2, сeй же не разумЁ: и3 сэди6ны kви1шасz на нeмъ, џнъ же не познA.	Чужі пожирали силу його, і він не помічав; сивина вкрила його, а він не знає.
10	10
И# смири1тсz ўкори1зна ї}лева въ лицE є3мY: и3 не возврати1шасz ко гDу бGу своемY и3 не взыскaша є3гw2 во всёхъ си1хъ.	І гордість Ізраїля принижена в очах їхніх, і, попри все те, вони не навернулися до Господа Бога свого і не знайшли Його.
11	11
И# бsше є3фрeмъ ћкw г0лубь безyмный, не и3мhй сeрдца: є3гЂпта молsше, и3 во ґссmрjаны tид0ша.	І став Єфрем, як нерозумний голуб, без серця: кличуть єгиптян, ідуть в Ассирію.
12	12
Ћкоже и4дутъ, возложY на нS мрeжу мою2, ћкоже пти6цы небє1сныz свeргу \|, накажY \| въ слyхъ скорбёніz и4хъ.	Коли вони підуть, Я закину на них сіть Мою; як птахів небесних скину їх; покараю їх, як чуло зібрання їхнє.
13	13
Г0ре и5мъ, ћкw tскочи1ша t менє2: боzзли1ви сyть, ћкw нечeствоваша ко мнЁ: ѓзъ же и3збaвихъ \|, сjи же возглаг0лаша на мS лжY.	Горе їм, що вони віддалилися від Мене; загибель їм, що вони відпали від Мене! Я спасав їх, а вони неправду говорили на Мене.
14	14
И# не возопи1ша ко мнЁ сердцA и4хъ, но плaкахусz на л0жахъ свои1хъ: њ пшени1цэ и3 вінЁ сэчaхусz.	І не взивали до Мене серцем своїм, коли волали на ложах своїх; збираються через хліб і вино, а від Мене віддаляються.
15	15
Накaжутсz мн0ю, ѓзъ же ўкрэпи1хъ мhшцу и4хъ, и3 на мS помhслиша ѕл†z.	Я напоумляв їх і зміцнював м’язи їхні, а вони замишляли лихе проти Мене.
16	16
Соврати1шасz ни во чт0же, бhша ћкw лyкъ напрzжeнъ: падyтсz кн‰зи и4хъ мечeмъ рaди ненаказaніz kзhка своегw2. СіE ругaніе и4хъ въ земли2 є3гЂпетстэй.	Вони наверталися, але не до Всевишнього, стали — як невірний лук; упадуть від меча князі їхні за зухвалість язика свого; це буде посміянням над ними у землі Єгипетській.
Главa }	Глава 8

1	1
Въ нёдрэ и4хъ, ћкw землS непроходи1ма, ћкw nрeлъ въ домY гDни: понeже преступи1ша завётъ м0й и3 на зак0нъ м0й нечeствоваша.	Трубу до вуст твоїх! Як орел налетить на дім Господній за те, що вони порушили завіт Мій і переступили закон Мій!
2	2
Ко мнЁ воззовyтъ: б9е, познaхомъ тS,	До Мене будуть волати: «Боже мій! ми пізнали Тебе, ми — Ізраїль».
3	3
ћкw ї}ль tврати1сz благи1хъ, врагA прогнaша.	Відкинув Ізраїль добре; ворог буде переслідувати його.
4	4
Сaми себЁ царS постaвиша, ґ не мн0ю, начaлствоваша, и3 не kви1ша ми2: t сребрA своегw2 и3 t злaта своегw2 сотвори1ша себЁ кумjры, ћкw да потребsтсz.	Поставляли царів самі, без Мене; ставили князів, але без Мого відома; зі срібла свого і золота свого зробили для себе ідолів: звідти загибель.
5	5
Сокруши2 телцA твоего2, самарjе, разгнёвасz ћрость моS на нS: док0лэ не м0гутъ њчи1ститисz, и5же во ї}ли;	Залишив тебе телець твій, Самаріє! запалав гнів Мій на них; доки не можуть вони очиститися?
6	6
И# то2 древодёль сотвори2, и3 нёсть бGъ: занE льстsй бsше телeцъ тв0й, самарjе.	Бо і він — діло Ізраїля: художник зробив його, і тому він не бог; на шматки перетвориться телець самарійський!
7	7
Ћкw вётромъ и3стлёно всёzша, и3 разрушeніе и4хъ пріи1метъ \|: рукоsть не и3мyщаz си1лы є4же сотвори1ти мукY, ѓще же и3 сотвори1тъ, то2 чуждjи поzдsтъ ю5.	Оскільки вони сіяли вітер, то і пожнуть бурю: хліба на корені не буде у нього; зерно не дасть борошна; а якщо і дасть, то чужі проковтнуть його.
8	8
Поглощeнъ бhсть ї}ль, нн7э бhсть во kзhцэхъ ћкw сосyдъ непотрeбенъ,	Поглинений Ізраїль; тепер вони будуть серед народів, як негідний сосуд.
9	9
понeже тjи взыд0ша ко ґссmрjанwмъ: процвэтE њ себЁ є3фрeмъ, дaры возлюби2.	Вони пішли до Ассура, як дикий осел, який самотньо блукає; Єфрем купував подарунками прихильність до себе.
10	10
Сегw2 рaди предадyтсz во kзhки: нн7э воспріимY и5хъ, и3 почjютъ мaлw є4же помaзати царS и3 кн‰зи.	Хоч вони і посилали дари до народів, але скоро Я зберу їх, і вони почнуть страждати від тягаря царя князів;
11	11
Ћкw ўмн0жи є3фрeмъ трє1бища, во грэхи2 бhша є3мY трє1бища возлю1блєннаz.	бо багато жертовників набудував Єфрем для гріха, — на гріх послужили йому ці жертовники!
12	12
ВпишY є3мY мн0жество, и3 закHннаz є3гw2 въ чужд†z вмэни1шасz трє1бища возлю1блєннаz.	Написав Я йому важливі закони Мої, але вони вважаються ним ніби за чужі.
13	13
Тёмже ѓще и3 пожрyтъ жeртву и3 снэдsтъ мzсA, гDь не пріи1метъ и4хъ: нн7э помzнeтъ непр†вды и4хъ и3 tмсти1тъ грэхи2 и4хъ: тjи во є3гЂпетъ возврати1шасz и3 во ґссmрjи нечи6стаz снэдsтъ.	У жертвоприношеннях Мені вони приносять м’ясо і їдять його; Господу неугодні вони; нині Він згадає нечестя їх і покарає їх за гріхи їхні: вони повернуться в Єгипет.
14	14
И# забы2 ї}ль сотв0ршаго и5 и3 возгради2 трє1бища, и3 їyда ўмн0жи грaды ўтверждє1ны: но послю2 џгнь на грaды є3гw2, и3 потреби1тъ њснов†ніz є3гw2.	Забув Ізраїль Творця свого й улаштував капища, й Іуда набудував багато укріплених міст; але Я пошлю вогонь на міста його, і пожере палаци його.
Главa f7	Глава 9

1	1
Не рaдуйсz, ї}лю, ни весели1сz ћкоже лю1діе, понeже соблуди1лъ є3си2 t гDа бGа твоегw2: возлюби1лъ є3си2 да‰ніz на всsцэмъ гумнЁ пшени1цы.	Не радій, Ізраїлю, до захоплення, як інші народи, бо ти блудодієш, віддалившись від Бога твого: любиш блудодійні дари на всіх токах.
2	2
Гумно2 и3 точи1ло не познA и4хъ, и3 віно2 солгA и5мъ.	Тік і точило не будуть годувати їх, і надія на виноградний сік обмане їх.
3	3
Не всели1шасz на земли2 гDни: всели1сz є3фрeмъ во є3гЂптэ, и3 во ґссmрjахъ снэдsтъ нечи6стаz.	Не будуть вони жити на землі Господній: Єфрем повернеться в Єгипет, і в Ассирії будуть їсти нечисте.
4	4
Не возліsша гDеви вінA, и3 не ўслади1шасz є3мY трє1бы и4хъ, ћкw хлёбъ жaлости и5мъ: вси2 kдyщіи ты6z њсквернsтсz: понeже хлёбы и4хъ дyшъ и4хъ, не вни1дутъ въ д0мъ гDень.	Не будуть узливати Господу вина, і неугодні Йому будуть жертви їхні; вони будуть для них, як хліб похоронний: усі, хто буде їсти його, оскверняться, бо хліб їх — для душі їх, а у дім Господній він не увійде.
5	5
Что2 сотворитE во днeхъ торжествA и3 въ дeнь прaздника гDнz;	Що будете робити у день торжества й у день свята Господнього?
6	6
Сегw2 рaди, сE, п0йдутъ t трудA є3гЂпетска, и3 пріи1метъ и5хъ мeмфісъ, и3 погребeтъ \| махмaсъ: сребро2 и4хъ пaгуба наслёдитъ, тeрніе во дворёхъ и4хъ.	Бо ось, вони підуть з причини спустошення; Єгипет збере їх, Мемфис поховає їх; дорогоцінностями їх зі срібла заволодіє кропива, колюче терня буде у наметах їхніх.
7	7
Приспёша днjе tмщeніz твоегw2, пріид0ша днjе воздаsніz твоегw2, и3 њѕл0битсz ї}ль, ћкоже прор0къ и3зумлeнный, человёкъ дyхомъ носи1мый: t мн0жества непрaвдъ твои1хъ ўмн0жисz и3зумлeніе твоE.	Прийшли дні відвідин, прийшли дні воздаяння; нехай дізнається Ізраїль, що нерозумний віщун, безумний той, хто видає себе за натхненного, з причини безлічі беззаконь твоїх і великої ворожости.
8	8
Стрaжъ є3фрeмъ съ бGомъ, прор0къ пругло2 стропти1во на всёхъ путeхъ є3гw2: и3зумлeніе въ домY б9іи ўтверди1ша.	Єфрем — страж біля Бога мого; пророк — сітка птахолова на всіх шляхах його; спокуса у домі Бога його.
9	9
Растлёшасz по днє1мъ х0лма: воспомzнeтъ непр†вды и4хъ, tмсти1тъ грэхи2 и4хъ.	Глибоко впали вони, розбестилися, як у дні Гиви; Він згадає нечестя їх, покарає їх за гріхи їхні.
10	10
Ћкоже грeзнъ въ пустhни њбрэт0хъ ї}лz и3 ћкw стрaжа на смок0вницэ рaннzго ўви1дэхъ nтцы2 и4хъ: тjи внид0ша ко веельфегHру и3 tчужди1шасz на стыдёніе, и3 бhша мeрзостніи ћкоже возлю1бленніи.	Як виноград у пустелі, Я знайшов Ізраїля; як першу ягоду на смоковниці, у перший час її, побачив Я батьків ваших, — але вони пішли до Ваал-Фегора і віддалися соромітному, і самі стали мерзенними, як ті, яких полюбили.
11	11
Е#фрeмъ ћкw пти1ца tлетЁ, сл†вы и4хъ t порождeній и3 болёзней и3 t зачaтій.	У єфремлян, як птах, відлетить слава [чадородіння]: ні народження, ні вагітности, ні зачаття [не буде].
12	12
Тёмже ѓще и3 воск0рмzтъ ч†да сво‰, безч†дны бyдутъ t человBкъ: понeже и3 лю1тэ и5мъ є4сть, (занE њстaвихъ \|,) пл0ть моS t ни1хъ.	А хоч би вони і виховали дітей своїх, відніму їх; бо горе їм, коли відійду від них!
13	13
Е#фрeмъ, ћкоже ви1дэхъ, въ лови1тву предпостaвиша ч†да сво‰, и3 є3фрeмъ є4же и3звести2 на заколeніе ч†да сво‰.	Єфрем, як Я бачив його до Тира, насаджений на прекрасній місцевості; однак Єфрем виведе дітей своїх до вбивці.
14	14
Дaждь и5мъ, гDи: что2 дaси и5мъ; дaждь и5мъ ўтр0бу неплодsщую и3 сосцы2 с{хи.	Дай їм, Господи: що Ти даси їм? дай їм утробу, яка не народжує, і сухі соски.
15	15
Вс‰ ѕлHбы и4хъ во галгaлэхъ, ћкw тaмw и5хъ возненави1дэхъ за ѕлHбы начинaній и4хъ: и3з8 д0му моегw2 и3зженY \|, (ксемY) не приложY люби1ти и5хъ:	Усе зло їх у Галгалі: там Я зненавидів їх за злі справи їхні; вижену їх із дому Мого, не буду більше любити їх; усі князі їхні — відступники.
16	16
вси2 кн‰зи и4хъ непокори1ви. ПоболЁ є3фрeмъ: корeніе є3гw2 и3зсх0ша, плодA ксемY да не принесeтъ: понeже ѓще и3 породsтъ, побію2 вожделBннаz ўтр0бъ и4хъ.	Уражений Єфрем; висох корінь їх, — не будуть приносити вони плоду, а якщо і будуть народжувати, Я умертвлю жаданий плід утроби їх.
17	17
Tри1нетъ \| бGъ, ћкw не послyшаша є3гw2, и3 бyдутъ заблуждaющіи въ kзhцэхъ.	Відкине їх Бог мій, тому що вони не послухалися Його, і будуть блукати між народами.
Главa ‹	Глава 10

1	1
Віногрaдъ благол0зенъ ї}ль, пл0дъ nби1ленъ є3гw2: по мн0жеству плодHвъ є3гw2 ўмн0жи трє1бища, по благотaмъ земли2 є3гw2 возгради2 к†пища.	Ізраїль — гіллястий виноград, примножує для себе плід: чим більше у нього плодів, тим більше множить жертовники; чим краща земля у нього, тим більше прикрашають вони ідолів.
2	2
Раздэли1ша сердцA сво‰, нн7э поги1бнутъ: сaмъ раскопaетъ трє1бища и4хъ, сокрушaтсz кумjры и4хъ.	Розділилося серце їх, за те вони і будуть покарані: Він зруйнує жертовники їхні, знищить ідолів їхніх.
3	3
Тёмже нн7э рекyтъ: нёсть царS въ нaсъ, ћкw не боsхомсz гDа: цaрь же что2 сотвори1тъ нaмъ;	Тепер вони говорять: «немає у нас царя, бо ми не убоялися Господа; а цар, — що́ він нам зробить?»
4	4
Глаг0лzй словесA и3звинeніz лHжнаz завэщaетъ завётъ: прозsбнетъ сyдъ ѓки тр0скотъ на лzди1нэ сeлнэй.	Говорять слова пусті, клянуться неправдиво, укладають союзи; за те з’явиться суд над ними, як отруйна трава на борознах поля.
5	5
Ў телцA д0му w4нова воз8wбитaютъ живyщіи въ самарjи, ћкw плaкашасz лю1діе є3гw2 њ нeмъ: и3 ћкоже разгнёваша є3го2, порaдуютсz њ слaвэ є3гw2, ћкw пресели1сz t ни1хъ.	За тельця Беф-Авена затремтять жителі Самарії; заплаче за ним народ його, і жерці його, які раділи за нього, будуть плакати за славою його, тому що вона відійде від нього.
6	6
И# свzзaвше є3го2, во ґссmрjю tвед0ша въ дaръ царю2 їарjму: въ дaръ є3фрeмъ пріи1метсz, и3 ўсрами1тсz ї}ль њ совётэ своeмъ.	І сам він буде віднесений в Ассирію, у дар царю Іареву; осоромлений буде Єфрем, і осоромиться Ізраїль від задуму свого.
7	7
Tвeрже самарjа царS своего2, ѓки хврaстіе на лицы2 воды2.	Зникне у Самарії цар її, як піна на поверхні води.
8	8
И#звeргутсz трє1бища w4нwва согрэшє1ніz ї}лєва, тeрніе и3 волчeцъ возни1кнутъ на трeбищихъ и4хъ: и3 рекyтъ къ горaмъ: покрhйте ны2: и3 холмHмъ: пади1те на ны2.	І знищені будуть висоти Авена, гріх Ізраїля; терня і бур’яни виростуть на жертовниках їхніх, і скажуть вони горам: «покрийте нас», і пагорбам: «упадіть на нас».
9	9
Tнeлэже х0лми, согрэши2 ї}ль: тaмw стaша: не пости1гнетъ и4хъ на холмЁ рaть, на ч†да непрaвды.	Більше, ніж у дні Гиви, грішив ти, Ізраїлю; там вони встояли; війна у Гаваоні проти синів нечестя не торкнулася їх.
10	10
Пріи1де наказaти и5хъ по желaнію моемY: и3 соберyтсz лю1діе на нS, внегдA наказaтисz и5мъ во двою2 непрaвдахъ свои1хъ.	За бажанням Моїм покараю їх, і зберуться проти них народи, і вони будуть зв’язані за подвійний злочин їх.
11	11
Е#фрeмъ ю4ница научeнаz, є4же люби1ти прёніе: ѓзъ же найдY на добр0ту вhи є3S, наступлю2 на є3фрeма, ўмолчY њ їyдэ, ўкрэпи1тсz себЁ їaкwвъ.	Єфрем — навчена телиця, що звикла до молотьби, і Я Сам накладу ярмо на жирну шию його; на Єфремі будуть верхи їздити, Іуда буде орати, Яків буде боронити.
12	12
Сёйте себЁ въ прaвду, собери1те пл0дъ животA, просвэти1те себЁ свётъ вёдэніz, д0ндеже врeмz, взыщи1те гDа, д0ндеже пріи1дутъ вaмъ жи6та прaвды.	Сійте собі у правду, і пожнете милість; розорюйте у себе новину, бо час знайти Господа, щоб Він, коли прийде, дощем пролив на вас правду.
13	13
Вскyю премолчaсте нечeстіе, и3 непр†вды є3гw2 њб8имaсте, и3з8zд0сте пл0дъ лжи1въ; ћкw ўповaлъ є3си2 на nрyжіе твоE, во мн0жествэ си1лы твоеS.	Ви обробляли нечестя, пожинаєте беззаконня, їсте плід неправди, тому що ти надіявся на путь твій, на безліч ратників твоїх.
14	14
И# востaнетъ пaгуба въ лю1дехъ твои1хъ, и3 вс‰ њгр†ды тво‰ поги1бнутъ, ћкоже (поги1бе) кнsзь саламaнъ t д0му їеровоaмлz, во дни6 р†тны мaтерь њ ч†да разби1ша:	І станеться сум’яття у народі твоєму, і всі твердині твої будуть зруйновані, як Салман зруйнував Бет-Арбел у день брані: мати була вбита з дітьми.
15	15
тaкw сотворю2 вaмъ, д0ме ї}левъ, t лицA непрaвды ѕл0бъ вaшихъ.	Ось що заподіє вам Вефиль за крайнє нечестя ваше.
Главa №i	Глава 11

1	1
Заyтра tверг0шасz, tвeржесz цaрь ї}левъ, понeже младeнецъ ї}ль, и3 ѓзъ возлюби1хъ є3го2 и3 и3з8 є3гЂпта воззвaхъ сhна моего2.	На зорі загине цар Ізраїлів! Коли Ізраїль був юний, Я любив його і з Єгипту викликав сина Мого.
2	2
Ћкоже призвaхъ \|, тaкожде tхождaху t лицA моегw2: тjи ваалjму трeбу жрsху и3 и3зв†zнымъ кадsху.	Кликали їх, а вони йшли геть від лиця їх: приносили жертву Ваалам і кадили ідолам.
3	3
Ѓзъ же свzзaхъ є3фрeма, взsхъ є3го2 на мhшцу мою2, и3 не разумёша, ћкw и3зцэли1хъ \|.	Я Сам привчав Єфрема ходити, носив його на руках Своїх, а вони не усвідомлювали, що Я лікував їх.
4	4
Во и3стлёніи человёчестэ привлек0хъ \| ќзами люблeніz моегw2, и3 бyду и5мъ ћкw ўдарszй человёкъ по чeлюстемъ є3гw2: и3 воззрю2 къ немY и3 премогY є3мY.	Путами людськими тягнув Я їх, путами любови, і був для них ніби той, хто піднімає ярмо з щелеп їхніх, і ласкаво підкладав їжу їм.
5	5
Всели1сz є3фрeмъ во є3гЂптэ, ґссyръ же сaмъ цaрь є3гw2, ћкw не восхотЁ возврати1тисz.	Не повернеться він у Єгипет, але Ассур — він буде царем його, тому що вони не захотіли навернутися до Мене.
6	6
И# и3знем0же nрyжіе во градёхъ є3гw2, и3 ўмолчE въ рукY є3гw2: и3 снэдsтъ t ўмышлeній свои1хъ.	І впаде меч на міста його, і знищить засуви його, і пожере їх за наміри їхні.
7	7
И# лю1діе є3гw2 ви1сzще t њбитaніz своегw2: и3 бGъ на чєстнaz є3гw2 разгнёваетсz, и3 не вознесeтъ є3гw2.	Народ Мій заскнів у відпадінні від Мене, і хоч закликають його до горнього, він не підноситься єдинодушно.
8	8
Чт0 тz ўстр0ю, є3фрeме; защищy ли тS, ї}лю; чт0 тz положY; Ћкоже ґдамY ўстр0ю тS, и3 ћкоже севоjмъ, преврати1сz сeрдце моE въ нeмъ, смzтeсz раскazніе моE.	Що зроблю з тобою, Єфреме? як віддам тебе, Ізраїлю? Чи вчиню з тобою, як з Адамою, чи зроблю тобі, що Севоїму? Повернулося у Мені серце Моє, запалала вся жалість Моя!
9	9
Не сотворю2 по гнёву ћрости моеS, не њстaвлю є4же потреби1тисz є3фрeмови, занE бGъ ѓзъ є4смь, ґ не человёкъ: въ тебЁ с™ъ, и3 не вни1ду во грaдъ.	Не зроблю за люттю гніву Мого, не знищу Єфрема, бо Я Бог, а не людина; серед тебе Святий; Я не ввійду в місто.
10	10
Вслёдъ гDа и4мамъ ходи1ти: ћкw лeвъ возревeтъ, понeже т0й возревeтъ, и3 ўжaснутсz ч†да в0дъ,	Слідом за Господом підуть вони; як лев, Він дасть голос Свій, дасть голос Свій, і попрямують до Нього сини з заходу,
11	11
и3 пріи1дутъ ћкw пти1ца и3з8 є3гЂпта и3 ћкw г0лубь t земли2 ґссЂрски: и3 возстaвлю \| въ домёхъ и4хъ, гlетъ гDь.	попрямують з Єгипту, як птахи, й із землі Ассирійської, як голуби, і вселю їх у доми їхні, — говорить Господь.
12	12
Њбhде мS лжeю є3фрeмъ, и3 нечeстіzми д0мъ ї}левъ и3 їyда: нн7э познA \| бGъ, и3 лю1діе с™и прозвaшасz бGови.	Оточив Мене Єфрем неправдою, і дім Ізраїлів — лукавством; Іуда тримався ще Бога і вірний був зі святими.
Главa в7i	Глава 12

1	1
Е#фрeмъ же ѕ0лъ дyхъ, гонsше зн0й вeсь дeнь: тщє1тнаz и3 сyєтнаz ўмн0жи, и3 завётъ со ґссmр‡аны завэщA, и3 є3лeй во є3гЂпетъ посылaше.	Єфрем пасе вітер і ганяється за східним вітром, щодня примножує неправду і руйнування; укладають вони союз з Ассуром, і в Єгипет відвозиться єлей.
2	2
И# сyдъ гDеви ко їyдэ, є4же tмсти1ти їaкwва: по путє1мъ є3гw2 и3 по начинaніємъ є3гw2 воздaстъ є3мY.	Але і з Іудою у Господа суд і Він відвідає Якова за шляхами його, воздасть йому за ділами його.
3	3
Во ўтр0бэ запS брaта своего2 и3 труды6 свои1ми ўкрэпЁ къ бGу:	Ще в утробі матері зупиняв він брата свого, а змужнівши, боровся з Богом.
4	4
и3 ўкрэпЁ со ѓгGломъ и3 превозм0же. Плaкашасz и3 моли1шасz ми2: въ домY w4новэ њбрэт0ша мS, и3 тY глаг0ласz къ ни6мъ.	Він боровся з ангелом — і переміг; плакав і благав Його; у Вефилі Він знайшов нас і там говорив з нами.
5	5
ГDь же бGъ вседержи1тель бyдетъ пaмzть є3гw2.	А Господь є Бог Саваоф; Сущий [Ієгова] — ім’я Його.
6	6
И# ты2 њ бз7э своeмъ њбрати1шисz, ми1лость и3 сyдъ снабди2, и3 приближaйсz къ бGу своемY пrнw.	Навернися і ти до Бога твого; пильнуй милість і суд і уповай на Бога твого завжди.
7	7
Ханаaнъ, въ руцЁ є3гw2 мёрило непрaвды, наси1льствовати возлюби2.	Хананеянин із невірними терезами у руці любить кривдити;
8	8
И# речE є3фрeмъ: nбaче њбогатёхъ, њбрэт0хъ прохлаждeніе себЁ: вси2 труды2 є3гw2 не њбрsщутсz є3мY рaди непрaвдъ, и4миже согрэши2.	і Єфрем говорить: «однак я розбагатів; зібрав собі майна, хоч у всіх моїх трудах не знайдуть нічого незаконного, що було б гріхом».
9	9
Ѓзъ же гDь бGъ тв0й, и3звед0хъ тS и3з8 земли2 є3гЂпетски: є3щE вселю2 тS въ кyщахъ, ћкоже во дни6 прaздника.	А Я, Господь Бог твій від самої землі Єгипетської, знову оселю тебе у кущах, як у дні свята.
10	10
И# гlахъ ко прbр0кwмъ, и3 ѓзъ видBніz ўмн0жихъ, и3 въ рукaхъ прbр0ческихъ ўпод0бихсz.	Я говорив до пророків, і примножував видіння, і через пророків уживав притчі.
11	11
Ѓще не галаaдъ є4сть, u5бо л0жни бhша во галгaлэхъ кн‰зи трє1бы кладyще, и3 трє1бища и4хъ ћкоже жeлви на цэли1знэ польстёй.	Якщо Галаад зробився Авеном, то вони стали суєтні, у Галгалах заколювали у жертву тельців, і жертовники їхні стояли, як купа каміння на межах поля.
12	12
И# tи1де їaкwвъ на п0ле сmрjйско, и3 раб0та ї}ль њ женЁ и3 њ женЁ снабдЁ.	Утік Яків на поля сирійські, і служив Ізраїль за дружину, і за дружину стеріг овець.
13	13
И# прbр0комъ и3зведE гDь ї}лz и3з8 земли2 є3гЂпетскіz, и3 прbр0комъ снабдёсz.	Через пророка вивів Господь Ізраїля з Єгипту, і через пророка Він охороняв його.
14	14
Разгнёва мS є3фрeмъ и3 воз8zри1 мz: и3 кр0вь є3гw2 на нeмъ проліeтсz, и3 ўкори1зну є3гw2 воздaстъ є3мY гDь.	Сильно роздратував Єфрем Господа і за те кров його залишить на ньому, і ганьбу його оберне Господь на нього.
Главa Gi	Глава 13

1	1
По словеси2 є3фрeмову њправд†ніz пріS сeй во ї}ли, и3 положи2 \| ваaлови, и3 ќмре.	Коли Єфрем говорив, усі тремтіли. Він був високим в Ізраїлі; але став винним через Ваала, і загинув.
2	2
И# нн7э приложи1ша согрэшaти и3 сотвори1ша себЁ сліsніе t злaта и3 сребрA своегw2 по w4бразу јдwлwвъ, дэлA худ0жникwвъ совершє1на: и5мъ сjи глаг0лютъ: пожри1те человёкwвъ, њскудёша бо телцы2.	І нині додали вони до гріха: зробили для себе відлитих ідолів зі срібла свого, за розумінням своїм, — повністю робота художників, — і говорять вони людям, які приносять жертву: «цілуйте тельців!»
3	3
Сегw2 рaди бyдутъ ћкw w4блакъ ќтренній, ћкоже росA ќтреннzz и3дyщи, ћкоже плeвы съ т0ка (и3 прaхъ съ вётвіz) развэвaемый ви1хромъ, ћкоже дhмъ и3з8 трубы2.	За те вони будуть як ранковий туман, як роса, що скоро зникає, як полова, що звівається із току, і як дим із труби.
4	4
Ѓзъ же гDь бGъ тв0й ўтверждazй нeбо и3 созидazй зeмлю, є3гHже рyцэ создaстэ всE в0инство небeсное, и3 не показaхъ ти2 и5хъ, є4же ходи1ти в8слёдъ и4хъ: и3 ѓзъ и3звед0хъ тS и3з8 земли2 є3гЂпетскіz, и3 бGа рaзвэ менє2 да не познaеши, и3 сп7сaющагw нёсть рaзвэ менє2.	Але Я — Господь Бог твій від землі Єгипетської, — і ти не повинен знати іншого бога, крім Мене, і немає спасителя, крім Мене.
5	5
Ѓзъ пас0хъ тS въ пустhни на земли2 ненаселeннэй,	Я визнав тебе у пустелі, у землі спраглій.
6	6
на пaжитехъ и4хъ, и3 насhтишасz до и3сполнeніz, и3 вознес0шасz сердцA и4хъ, сегw2 рaди забhша мS.	Маючи пасовища, вони були ситі; а коли насичувалися, то підносилося серце їх, і тому вони забували Мене.
7	7
И# бyду и5мъ ћкw панfи1рь, и3 ћкw рhсь на пути2 ґссmрjєвъ:	І Я буду для них як лев, як скимен буду підстерігати при дорозі.
8	8
и3 срsщу и5хъ ѓки медвёдица лишaема, и3 разрушY соключeніе сердeцъ и4хъ: и3 поzдsтъ \| скЂмни дубрaвніи, и3 ѕвёріе польстjи раст0ргнутъ \|.	Буду нападати на них, як позбавлена дітей ведмедиця, і роздирати вмістилище серця їх, і поїдати їх там, як левиця; польові звірі будуть терзати їх.
9	9
Въ поги1бели твоeй, ї}лю, кто2 пом0жетъ тебЁ;	Погубив ти себе, Ізраїлю, бо тільки у Мені опора твоя.
10	10
ГдЁ цaрь тв0й сeй; т0й да спасeтъ тS во всёхъ градёхъ твои1хъ: и3 да сyдитъ ти2, њ нeмже глаг0лалъ є3си2: дaждь ми2 царS и3 кнsзz.	Де цар твій тепер? Нехай він спасе тебе у всіх містах твоїх! Де судді твої, про яких говорив ти: «дай нам царя і начальників»?
11	11
И# дaхъ тебЁ царS во гнёвэ моeмъ, и3 ўтвержaхсz въ ћрости моeй.	І Я дав тобі царя у гніві Моєму, і відібрав у обуренні Моєму.
12	12
Согромаждeніе непрaвды є3фрeмъ, сокровeнъ грёхъ є3гw2:	Зв’язано у вузол беззаконня Єфрема, збережений його гріх.
13	13
бwлёзни ѓки раждaющіz пріи1дутъ є3мY: сeй сhнъ немyдрый, занE нн7э не ўстои1тъ въ сокрушeніи ч†дъ.	Му́ки тієї, яка народжує, осягнуть його; він — син нерозумний, інакше не стояв би довго у становищі дітей, які народжуються.
14	14
T руки2 ѓдовы и3збaвлю \| и3 t смeрти и3скуплю2 \|: гдЁ прS твоS, смeрте; гдЁ nстeнъ тв0й, ѓде; ўтэшeніе скрhсz t џчію моє1ю:	Від влади пекла Я відкуплю їх, від смерти визволю їх. Смерте! де твоє жало? пекло! де твоя перемога? Розкаяння у тому не буде у Мене.
15	15
занE сeй междY брaтіzми разлучи1тъ: наведeтъ гDь вётръ зн0енъ и3з8 пустhни нaнь, и3 и3зсуши1тъ жи6лы є3гw2 и3 њпустоши1тъ и3ст0чники є3гw2: сeй и3зсуши1тъ зeмлю є3гw2 и3 вс‰ сосyды є3гw2 люби6мыz.	Хоч Єфрем плідливий між братами, але прийде східний вітер, підніметься вітер Господній із пустелі, і висохне джерело його, і вичерпається джерело його; він спустошить скарбницю всіх дорогоцінних сосудів.
Главa д7i	Глава 14

1	1
Поги1бнетъ самарjа, ћкw сопроти1висz и3 бGу своемY: nрyжіемъ падyтъ сaми, и3 младeнцы и4хъ разбію1тсz, и3 во ўтр0бэ и3мyщыz и4хъ разсsдутсz.	Спустошена буде Самарія, тому що повстала проти Бога свого; від меча впадуть вони; немовлята їхні будуть розбиті, і вагітні їхні будуть розсічені.
2	2
Њбрати1сz, ї}лю, ко гDу бGу твоемY, занE и3знем0глъ є3си2 въ непрaвдахъ твои1хъ.	Навернися, Ізраїлю, до Господа Бога твого; бо ти упав від нечестя твого.
3	3
Возми1те съ соб0ю словесA и3 њбрати1тесz ко гDу бGу вaшему, рцhте є3мY: (м0жеши всsкъ tврещи2 грёхъ:) ћкw да не пріи1мете непрaвды, но да пріи1мете благ†z, и3 воздади1мъ пл0дъ ўстeнъ нaшихъ.	Візьміть із собою молитовні слова і зверніться до Господа; говоріть Йому: «відніми всяке беззаконня і прийми на благо, і ми принесемо жертву вуст наших.
4	4
Ґссyръ не спасeтъ нaсъ, на к0ни не взhдемъ, ксемY не речeмъ:	Ассур не буде вже спасати нас; не будемо сідати на коня і не будемо більше говорити виробові рук наших: боги наші; тому що у Тебе милосердя для сиріт».
5	5
б0зи нaши, дэлaмъ рyкъ нaшихъ: ћкw въ тебЁ поми1луетсz сиротA. И#зцэлю2 селє1ніz и4хъ, возлюблю2 \| kвлeннw, ћкw tврати1сz гнёвъ м0й t ни1хъ.	Вилікую відпадіння їх, полюблю їх з благовоління; бо гнів Мій відвернувся від них.
6	6
Бyду ћкоже росA ї}лю, процвэтeтъ ћкw крjнъ и3 прострeтъ корeніе своE ћкоже лівaнъ.	Я буду росою для Ізраїля; він розцвіте, як лілея, і пустить корені свої, як Ливан.
7	7
П0йдутъ вBтви є3гw2, и3 бyдетъ ћкоже мaслина плодови1та, и3 њбонsніе є3гw2 ѓки лівaна:	Розростуться гілки його, і буде краса його, як маслини, і пахощі від нього, як від Ливану.
8	8
њбратsтсz и3 сsдутъ под8 кр0вомъ є3гw2, поживyтъ и3 ўтвердsтсz пшени1цею, и3 процвэтeтъ ћкw віногрaдъ пaмzть є3гw2, ћкоже віно2 лівaново.	Повернуться ті, що сиділи під тінню його, будуть мати вдосталь хліба, і розцвітуть, як виноградна лоза, славні будуть, як вино ливанське.
9	9
Е#фрeмови что2 є3мY є3щE и3 кумjрwмъ; ѓзъ смири1хъ є3го2, ѓзъ и3 ўкрэплю2 є3го2: ѓки смeрчіе ўчащeное, t менє2 њбрётесz пл0дъ тв0й.	«Що мені ще за діло до ідолів?» — скаже Єфрем. — Я почую його і спогляну на нього; Я буду як зелений кипарис; від Мене будуть тобі плоди.
10	10
Кто2 премyдръ и3 ўразумёетъ сі‰; и3 смhсленъ, и3 ўвёсть сі‰; ћкw пр†вы путіE гDни, и3 првdніи п0йдутъ въ ни1хъ, ґ нечести1віи и3знем0гутъ въ ни1хъ.	Хто мудрий, щоб розуміти це? хто розумний, щоб пізнати це? Бо праві путі Господні, і праведники ходять по них, а беззаконні впадуть на них.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт