|
Главa G
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| И# по си1хъ прослaви цaрь ґртаxeрxъ ґмaна сhна ґмадаfyина вугeанина и3 вознесE є3го2, и3 предсэдsше вhшше всёхъ другHвъ є3гw2: | Після цього звеличив цар Артаксеркс Амана, сина Амадафа, вугеянина, і підніс його, і поставив сідалище його вище за усіх князів, які були у нього; |
|
2
|
2
|
| и3 вси2, и5же во дворЁ (царeвэ), покланsхусz ґмaну: си1це бо повелЁ цaрь твори1ти. Мардохeй же не клaнzшесz є3мY. | і усі службовці при царі, які були біля царських воріт, кланялися і падали ниць перед Аманом, бо так наказав цар. А Мардохей не кланявся і не падав ниць. |
|
3
|
3
|
| И# глаг0лаша сyщіи во дворЁ царeвэ мардохeю: мардохeе, чесw2 рaди не слyшаеши глаг0лемыхъ t царS; | І говорили службовці царя, які біля царських воріт, Мардохею: навіщо ти переступаєш повеління царське? |
|
4
|
4
|
| По вс‰ же дни6 глаг0лаху є3мY, и3 не послyшаше и4хъ. И# возвэсти1ша ґмaну, ћкw мардохeй сопротивлsетсz повелёнію царeву, и3 повёда и5мъ мардохeй, ћкw їудeанинъ є4сть. | І оскільки вони говорили йому щодня, а він не слухав їх, то вони донесли Аману, щоб подивитися, чи устоїть у слові своєму Мардохей, бо він повідомив їх, що він юдеянин. |
|
5
|
5
|
| И# ўвёдавъ ґмaнъ, ћкw не клaнzетсz є3мY мардохeи, разгнёвасz ѕэлw2 | І коли побачив Аман, що Мардохей не кланяється і не падає ниць перед ним, то сповнився гніву Аман. |
|
6
|
6
|
| и3 ўмhсли погуби1ти вс‰ їудє1и, и5же въ цaрствэ ґртаxeрxовэ: | І здалося йому незначним накласти руку тільки на одного Мардохея; але оскільки сказали йому, з якого народу Мардохей, то задумав Аман знищити всіх юдеїв, які були в усьому царстві Артаксеркса, як народ Мардохеїв. |
|
7
|
7
|
| и3 сотвори2 совётъ въ лёто второенaдесzть цaрства ґртаxeрxова, и3 метaше жрє1біz дeнь t днE и3 мцcъ t мцcа, ћкw погуби1ти во є3ди1нъ дeнь р0дъ мардохeевъ: и3 падE жрeбій на четвертыйнaдесzть дeнь мцcа, и4же є4сть ґдаръ. | [І зробив раду] у перший місяць, який є місяць Нисан, у дванадцятий рік царя Артаксеркса, і кидали пур, тобто жереб, перед лицем Амана з дня у день і з місяця у місяць, [щоб в один день погубити народ Мардохеїв, і упав жереб] на дванадцятий місяць, тобто на місяць Адар. |
|
8
|
8
|
| И# речE (ґмaнъ) ко царю2 ґртаxeрxу, глаг0лz: є4сть kзhкъ разсёzнный во kзhцэхъ во всeмъ цaрствэ твоeмъ: зак0ны же и4хъ стрaнни пaче всёхъ kзы6къ, и3 зак0нwвъ цaрскихъ не слyшаютъ, и3 не п0льзуетъ царю2 њстaвити и5хъ: | І сказав Аман царю Артаксерксу: є один народ, розкиданий і розсіяний між народами по всіх областях царства твого; і закони їх відмінні від законів усіх народів, і законів царя вони не виконують; і царю не слід так залишати їх. |
|
9
|
9
|
| и3 ѓще г0дэ є4сть царeви, да повели1тъ погуби1ти |: ѓзъ же запишY въ сокр0вище царeво дeсzть ты2сzщъ тал†нтъ сребрA. | Якщо царю благоугодно, то нехай буде приписано знищити їх, і десять тисяч талантів срібла я відважу на руки приставників, щоб внести у скарбницю царську. |
|
10
|
10
|
| И# снeмъ цaрь пeрстень (съ руки2 своеS), дадE въ рyцэ ґмaну, да запечaтаетъ пис†ніz напи6саннаz на їудє1й. | Тоді зняв цар перстень свій з руки своєї і віддав його Аману, синові Амадафа, вугеянину, щоб скріпити указ проти юдеїв. |
|
11
|
11
|
| И# речE цaрь ґмaну: сребро2 ќбw и3мёй ты2 себЁ, лю1демъ же твори2, ћкоже х0щеши. | І сказав цар Аману: віддаю тобі це срібло і народ; зроби з ним, як тобі завгодно. |
|
12
|
12
|
| И# при1звани бhша писцы2 царє1вы въ третійнaдесzть дeнь мцcа пeрвагw, и3 написaша, ћкоже повелЁ ґмaнъ, къ воев0дамъ и3 начaлникwмъ по всBмъ странaмъ, t їндjйскіz w4бласти дaже и3 до є3fі0піи, сто2 двaдесzти седми2 странaмъ, начaлствующымъ над8 kзы6ки по и4хъ љзhку, и4менемъ ґртаxeрxа царS. | І покликані були писарі царські у перший місяць, у тринадцятий день його, і написано було, як наказав Аман, до сатрапів царських і до начальників над кожною областю [від області Індійської до Ефіопії, над ста двадцятьма сімома областями], і до князів кожного народу, у кожну область письменами її і до кожного народу його мовою: усе було написано від імені царя Артаксеркса і скріплено царським перснем. |
|
13
|
13
|
| Ўразумёвше ўбо, ћкw сeй kзыкъ є3ди1нъ сопротивлsетсz всегдA всsкому человёку, ўставлeніе зак0нwвъ и3ностранное и3змэнsетъ, и3 проти1вzсz нaшымъ дэлHмъ, гHршаz совершaетъ ѕл†z, дабы2 цaрствіе нaше не получи1ло благостоsніz: повелёхомъ u5бо напи1санными къ вaмъ грaмотами t ґмaна ўчинeнагw над8 вещьми2 (цaрскими) и3 вторaгw nтцA нaшегw, всёхъ со женaми и3 чaды погуби1ти всекорeннэ врaжіими мечьми2 без8 всsкіz ми1лости и3 пощадёніz, въ четвертыйнaдесzть дeнь вторагwнaдесzть мцcа ґдaра, настоsщагw лёта, ћкw да бывшіи дрeвле и3 нн7э врази2 во є3ди1нэмъ дни2 г0рькw во ѓдъ сошeдше, въ пр0чее врeмz ти1хо и3 безм0лвно житіE дадsтъ нaмъ до концA проходи1ти. | І послані були листи через гінців в усі області царя, щоб убити, погубити і знищити всіх юдеїв, малих і старих, дітей і жінок в один день, у тринадцятий день дванадцятого місяця, тобто місяця Адара, і майно їхнє розграбувати. [Ось список з цього листа: великий цар Артаксеркс начальникам від Індії до Ефіопії над ста двадцятьма сімома областями і підлеглим їм намісникам. Царюючи над багатьма народами і володіючи всією вселенною, я хотів, не підносячись гордістю влади, але керуючи завжди лагідно і тихо, зробити життя підданих постійно спокійним і, дотримуючи царство своє мирним і легкопрохідним до країв його, відновити бажаний для усіх людей мир. Коли ж я запитав радників, яким би способом привести це до виконання, то відомий у нас своєю мудрістю і який користується незмінним благоволінням, і довів тверду вірність і отримав другу шану після царя, Аман пояснив нам, що серед усіх племен вселенної замішався один ворожий народ, за законами своїми противний усякому народу, який постійно зневажає царські повеління, щоб не благовлаштовувалося бездоганно здійснюване нами соуправління. Отже, дізнавшись, що один тільки цей народ завжди противиться усякій людині, веде спосіб життя, чужий законам, і, противлячись нашим діям, звершує найбільші злодіяння, щоб царство наше не досягло добробуту, ми повеліли зазначених вам у грамотах Амана, поставленого над справами і другого батька нашого, усіх із дружинами і дітьми цілком знищити ворожими мечами, без усякого жалю і пощади, у тринадцятий день дванадцятого місяця Адара цього року, щоб ці і раніше і тепер ворожі люди, будучи в один день насильно скинуті у пекло, не перешкоджали нам у майбутній час провадити життя мирне і спокійне до кінця.] |
|
14
|
14
|
| Спис†ніz же є3піст0ліи посылaхусz по странaмъ, и3 повелёно бhсть всBмъ kзhкwмъ готHвымъ бhти въ нарэчeнный дeнь. | Список з указу послати в кожну область як закон, що оголошується для всіх народів, щоб вони були готові до того дня. |
|
15
|
15
|
| Приспё же дёло и3 въ сyсы: и3 цaрь ќбw и3 ґмaнъ пир{юща наслаждaстасz, грaдъ же (сyсы) мzтsшесz. | Гінці вирушили швидко з царським повелінням. Оголошений був указ і в Сузах, престольному місті; і цар і Аман сиділи і пили, а місто Сузи було у сум’ятті. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
