|
Главa є7
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть по тріeхъ днeхъ, є3гдA престA моли1тисz, совлечeсz и3з8 ри1зъ приск0рбныхъ и3 њблечeсz въ ри6зы слaвы своеS: и3 бhсть доброзрaчна, призывaющи всеви1дца бGа и3 сп7си1телz, и3 взS двЁ рабы6ни съ соб0ю, и3 њ є3ди1ну ќбw њпирaшесz ѓки слaдостьми њби1лующи, другaz же послёдоваше, да њблегчaетъ ри6зы є3S: и3 сіS червленёющисz доброт0ю красоты2 своеS, и3 лицE є3S њсклаблsющеесz ѓки прелюби1вэйше, сeрдце же є3S стенsше t стрaха. И# прошeдши вс‰ двє1ри, стA пред8 царeмъ. Џнъ же сэдsше на прест0лэ цaрства своегw2, њболчeнъ во всE њдэsніе слaвы своеS, вeсь во злaтэ и3 кaменіихъ многоцвёныхъ, и3 бsше стрaшеъ ѕэлw2: и3 возвeдъ лицE своE nгневи1дно слaвою, ѕёлною ћростію воззрЁ. И# падE цари1ца, и3 и3змэни1сz лицE є3S со њслаблeнмемъ, и3 преклони1сz на главY рабhни пред8идyщіz. И# премэни2 бGъ дyхъ царeвъ на кр0тость, и3 потщaвсz сни1де со прест0ла своегw2 и3 воспріsтъ ю5 во њв8‰тіz сво‰, д0ндеже пріи1де въ себE, и3 ўтёши ю5 глагHлы ми1рными и3 речE є4й: чт0 ти є4сть, є3сfи1ре; ѓзъ є4смь брaтъ тв0й, дерзaй, не ўмреши: ћкw џбщее повелёніе нaше є4сть, приступи2. | На третій день Есфир [припинивши молитися, зняла одяг нарікання і] одяглася по-царськи, [і зробившись прекрасною, закликаючи всевидця Бога і Спасителя, узяла двох служниць, і на одну спиралася, ніби віддавшись насолоді, а друга йшла за нею, підтримуючи одіяння її. Вона була прекрасна в квітучості краси своєї, і лице її радісне, ніби сповнене любов’ю, але серце її було стиснуте страхом]. І стала вона на внутрішньому дворі царського дому, перед домом царя; цар же сидів тоді на царському престолі своєму, в царському домі, прямо навпроти входу у дім, [убраний в усі одіяння величі своєї, увесь у золоті і коштовних каменях, і був дуже страшний]. Коли цар побачив царицю Есфир, яка стоїть надворі, вона знайшла милість в очах його. [Звернувши лице своє, що полум’яніло славою, він глянув із сильним гнівом; і цариця впала духом і змінилася у лиці своєму від ослаблення і схилилася на голову служниці, яка супроводжувала її. І змінив Бог дух царя на лагідність, і поспішно встав він із престолу свого і прийняв її в обійми свої, поки вона не отямилася. Потім він утішив її ласкавими словами, сказавши їй: що тобі, Есфир? Я — брат твій; підбадьорься, не помреш, тому що наше володарювання спільне; підійди.] |
|
2
|
2
|
| И# взeмъ златhй жeзлъ (цaрь) возложи2 на вhю є3S и3 њблобызA ю5 и3 речE: глаг0ли ми2. И# речE є3мY: ви1дэхъ тS, господи1не, ћкw ѓгGла бжіz, и3 смтeсz сeрдце моE t стрaха слaвы твоеS, ћкw ди1венъ є3си2, господи1не, и3 лицE твоE благодaтей и3сп0лнено. Бесёдующи же nнA къ немY, падE t њслаблeніz. Цaрь же смzтeсz, и3 вси2 раби2 є3гw2 ўтэшaху є3S. | І простягнув цар до Есфирі золотий скіпетр, що був у руці його, і підійшла Есфир і торкнулася кінця скіпетра, [і поклав цар скіпетр на шию її і поцілував її і сказав: говори мені. І сказала вона: я бачила в тобі, господарю, ніби ангела Божого, і збентежилося серце моє від страху перед славою твоєю, бо дивний ти, господарю, і лице твоє сповнене благодаті. — Але під час бесіди вона впала від ослаблення; і цар збентежився, і всі слуги його втішали її]. |
|
3
|
3
|
| И# речE є4й цaрь: что2 х0щешн, є3сfи1ре; и3 что2 прошeніе твоE; бyдетъ ти2 дaже и3 до полуцaрства моегw2. | І сказав їй цар: що тобі, царице Есфир, і яке прохання твоє? Навіть до половини царства дам тобі. |
|
4
|
4
|
| И# речE є3сfи1рь: дeнь моегw2 прaзднованіz днeсь є4сть: ѓще u5бо ўг0дно є4сть царeви, да пріи1детъ цaрь и3 ґмaнъ на пи1ръ, є3г0же сотворю2 днeсь. | І сказала Есфир: [нині в мене день святковий;] якщо царю благоугодно, нехай прийде цар з Аманом сьогодні на бенкет, який я приготувала йому. |
|
5
|
5
|
| И# речE цaрь: ўскори1те и3ти2 по ґмaна, да сотвори1мъ сл0во є3сfи1рино. И# пріид0ста џба на пи1ръ, є3г0же сотвори2 є3сfи1рь. | І сказав цар: сходіть швидше за Аманом, щоб зробити за словом Есфирі. І прийшов цар з Аманом на бенкет, який приготувала Есфир. |
|
6
|
6
|
| На пирy же речE цaрь ко є3сfи1ри: чт0 є3сть, є3сfи1ре цари1це; (и3 кaz є4сть мhсль прошeніz твоегw2; дaмъ ти2 и3 до полуцaрства моегw2,) и3 бyдетъ є3ли1кw проси1ши. | І сказав цар Есфирі під час пиття вина: яке бажання твоє? воно буде задоволене; і яке прохання твоє? хоча б до половини царства, воно буде виконане. |
|
7
|
7
|
| И# речE є3сfи1рь : прошeніе моE и3 молeніе: | І відповіла Есфир, і сказала: ось моє бажання і моє прохання: |
|
8
|
8
|
| ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 царeмъ, да пріи1детъ цaрь и3 ґмaнъ є3щE заyтра на пи1ръ, є3г0же сотворю2 и4ма, и3 заyтра сотворю2 сіE прошeніе. | якщо я знайшла благовоління в очах царя, і якщо царю благоугодно задовольнити бажання моє і виконати прохання моє, те нехай цар з Аманом прийде [ще завтра] на бенкет, який я приготую для них, і завтра я виконаю слово царя. |
|
9
|
9
|
| И# и3зhде ґмaнъ t царS ѕэлw2 рaдостенъ и3 вeселъ: ви1дэвъ же мардохeа їудeанина во дворЁ (царeвэ не подви1гнувшасz и3 не клaнzющатz прeд8 ни1мъ), воз8zри1сz ѕэлw2: | І вийшов Аман у той день веселий і добродушний. Але коли побачив Аман Мардохея біля воріт царських, і той не встав і з місця не рушив перед ним, тоді наповнився Аман гнівом на Мардохея. |
|
10
|
10
|
| и3 вшeдъ въ д0мъ св0й, призвA дрyги сво‰ и3 зwсaру женY свою2 | Однак же стримався Аман. А коли прийшов у дім свій, то послав покликати друзів своїх і Зереш, дружину свою. |
|
11
|
11
|
| и3 показA и5мъ богaтство своE и3 слaву, є4юже возвели1чи є3го2 цaрь, и3 ћкw сотвори2 є3го2 пeрваго бhти и3 прaвити цaрствіе. | І розповів їм Аман про велике багатство своє і про численних синів своїх і про все те, як звеличив його цар і як підніс його над князями і слугами царськими. |
|
12
|
12
|
| И# речE ґмaнъ: не звA цари1ца ни є3ди1нагw на пи1ръ со царeмъ, но т0чію менE, и3 наyтріе звaше мS: | І сказав Аман: та й цариця Есфир нікого не покликала з царем на бенкет, який вона приготувала, крім мене; так і на завтра я покликаний до неї з царем. |
|
13
|
13
|
| но сі‰ не сyть ми2 ўгHдна, є3гдA ви1жду мардохeа їудeанина во дворЁ (царeвэ). | Але всього цього не достатньо для мене, доки я бачу Мардохея юдеянина, що сидить біля воріт царських. |
|
14
|
14
|
| И# речE є3мY зwсaра женA є3гw2 и3 дрyзіе: пригот0ви дрeво лакHтъ пzтьдесsтъ, и3 заyтра речeши царeви, и3 да повeшенъ бyдетъ мардохeй на дрeвэ: тh же вни1ди со царeмъ на пи1ръ и3 весели1сz. И# ўг0денъ бhсть ґмaну глаг0лъ сeй, и3 ўгот0ва дрeво. | І сказала йому Зереш, дружина його, і всі друзі його: нехай приготують дерево висотою в п’ятдесят ліктів, і вранці скажи цареві, щоб повісили Мардохея на ньому, і тоді весело йди на бенкет з царем. І сподобалося це слово Аману, і він приготував дерево. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
