Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Єсфир

Е#сfи1рь	Книга Есфирі

Главa №	Глава 1

0	0
Въ лёто втор0е цaрства ґртаxeрxа вели1кагw, въ пeрвый дeнь мцcа нісaна, с0нъ ви1дЁ мардохeй сhнъ їаjровъ, семeевъ, кісeевъ, t плeмене веніамjнz, человёкъ їудeанинъ, њбитazй въ сyсэхъ грaдэ, человёкъ вели1къ, служA во дворЁ царeвэ: бё же t плэнeнныхъ, и5хже плэни2 навуходон0соръ цaрь вавmлHнскій t їеrли1ма, со їехонjею царeмъ їудeйскимъ. И# сицево2 є3гw2 с0ніе: и3 сE, глaсъ ўжaсный, гр0ми и3 трyсъ и3 смzтeніе на земли2: и3 сE, двA ѕм‡а вели6ка произыд0ста, готHва џба междY соб0ю брaтисz, и3 бhсть глaсъ и4хъ вели1къ, и3 глaсомъ и4хъ ўгот0васz всsкъ kзhкъ на брaнь, да и3стребsтъ kзhкъ првdныхъ: и3 сE, дeнь тмh и3 мрaка, ск0рбь и3 тэснотA, и3 њѕлоблeніе и3 смzтeніе вeліе на земли2, и3 возмути1сz всsкъ kзhкъ првdнъ, боsщесz ѕл0бы и4хъ, и3 ўгот0вашасz на поги1бель, и3 возопи1ша ко гDу: t в0плz же и4хъ бhсть ѓки t мaлагw и3ст0чника рэкA вeліz, водA мн0га: и3 свётъ и3 с0лнце возсіS, и3 смирeнніи вознес0шасz и3 поzд0ша слaвныхъ. И# возбнyвъ мардохeй ви1дэвый с0ніе сіE, и3 є4же бGъ восхотЁ сотвори1ти, содержaше с0ніе сіE въ сeрдцы, и3 во всsцэмъ словеси2 хотsше разумэти є5 дaже до н0щи. И# пребывaше мардохeй во дворЁ со гавafомъ и3 faрромъ двэмA є3vнyхома царeвыма, и5же стрежaста дв0ръ: и3 слhша разглагHлствіz и4хъ, и3 совёты и4хъ и3сиытA, и3 разумЁ, ћкw гот0вzтъ рyцэ свои2 возложи1ти на царS ґртаxeрxа: и3 сказA царю2 њ ни1хъ. И# и3спытA цaрь двY є3vн{ху своє1ю, и3 и3сповBдавша повBшена бhста. И# написA цaрь словесA сі‰ на пaмzть, и3 мардохeй написA њ словесёхъ си1хъ. И# повелЁ цaрь мардохeю служи1ти во дворЁ и3 дадE є3мY дaры за сіE. И# бЁ ґмaнъ ґмадafовъ вугeанинъ слaвенъ пред8 царeмъ и3 восхотЁ њѕл0бити мардохeа и3 людjй є3гw2 двY рaди є3vн{ху царє1ву.	[У другий рік царювання Артаксеркса великого, у перший день місяця Нісана, бачив сон Мардохей, син Іаїрів, Семеїв, Кисеїв, з коліна Веніамінового, юдеянин, що жив у місті Сузах, муж великий, який служив при царському палаці. Він був із полонених, яких Навуходоносор, цар Вавилонський, взяв у полон з Єрусалима з Ієхонією, царем Юдейським. Сон же його такий: ось жахливий шум, грім і землетрус і сум’яття на землі; і ось, вийшли два великих змії, готові битися один з одним; і великим було виття їх, і після виття їх усі народи приготувалися до війни, щоб уразити народ праведних; і ось – день темряви і мороку, скорбота і гноблення, страждання і сум’яття велике на землі; і збентежився весь народ праведних, побоюючись біди собі, й приготувалися вони до загибелі і стали взивати до Господа; від крику їхнього з’явилася, ніби від малого джерела, велика ріка з великою водою; і засяяло світло і сонце, і піднеслися смиренні і знищили марнославних. – Мардохей, пробудившись після цього сновидіння, яке зображало, що́ Бог хотів зробити, тримав цей сон у серці і бажав зрозуміти його у всіх частинах його, до ночі. І перебував Мардохей у палаці разом з Гавафою і Фаррою, двома царськими євнухами, які оберігали палац, і почув розмови їхні і розвідав наміри їхні і дізнався, що вони готуються накласти руки на царя Артаксеркса, і доніс про них царю; а цар катував цих двох євнухів, і, коли вони зізналися, були страчені. Цар записав цю подію в пам’яті, і Мардохей записав цю подію. І наказав цар Мардохею служити в палаці і дав йому подарунки за це. При царі ж був тоді вельможний Аман, син Амадафів, вугеянин, і намагався він заподіяти зло Мардохею і народу його за двох євнухів царських.]
1	1
И# бhсть по словесёхъ си1хъ во днeхъ ґртаxeрxа: сeй ґртаxрxъ t їндjи њбладaше сто2 двaдесzть седмію2 странaми (дaже до є3fі0піи):	І було [після цього] у дні Артаксеркса, — цей Артаксеркс царював над ста двадцятьма сімома областями від Індії і до Ефіопії, —
2	2
во дни6 же ты6z, є3гдA сёде на прест0лэ цaрь ґртаxeрxъ въ сyсэхъ грaдэ,	у той час, як цар Артаксеркс сів на царський престіл свій, що в Сузах, місті престольному,
3	3
въ трeтіе лёто цaрства своегw2, сотвори2 пи1ръ другHмъ и3 пр0чымъ kзhкwмъ, и3 пє1рсскимъ и3 ми6дскимъ сл†внымъ, и3 нач†лнымъ сатрaиwмъ,	у третій рік свого царювання він зробив бенкет для всіх князів своїх і для службовців при ньому, для головних начальників війська перського і мідійського і для правителів областей своїх,
4	4
и3 по си1хъ, є3гдA показA и5мъ богaтство цaрства своегw2 и3 слaву весeліz своегw2, во сто2 џсмьдесzтъ днjй.	показуючи велике багатство царства свого і особливий блиск величі своєї протягом багатьох днів, ста вісімдесяти днів.
5	5
И# є3гдA и3сп0лнишасz днjе пи1ра, сотвори2 цaрь пи1ршество kзhкwмъ њбрётшымсz во грaдэ (сyсэхъ) на днjй шeсть во дворЁ д0му царeва,	Після закінчення цих днів, зробив цар для народу свого, який знаходився у престольному місті Сузах, від великого до малого, бенкет семиденний у садовому дворі царського дому.
6	6
ўкрaшеннэмъ вmсс0нными и3 зелeиыми завёсами, простeртыми на ќжахъ вmсс0нныхъ и3 червлени1чныхъ, на к0лцахъ златhхъ и3 срeбрzныхъ, на столпёхъ мрaморныхъ и3 кaменныхъ:	Білі, бавовняні, і яхонтового кольору вовняні тканини, прикріплені висонними і пурпуровими шнурами, висіли на срібних кільцях і мармурових стовпах.
7	7
лHжа зл†та и3 срє1брzна, на пом0стэ кaмене смарaгдова, и3 піннjнска и3 парjнска мрaмора, и3 плащани6цы пестротaми разли1чными разцвёчєны, w4крестъ шипцы2 разсёzни:	Золоті і срібні ложа були на помості, вистеленому каменями зеленого кольору і мармуром, і перламутром, і каменями чорного кольору.
8	8
сосyди злaти и3 срeбрzни, и3 чaша ґнfрaxа (кaмене) предложeннаz, цэн0ю тал†нтъ три1десzть тhсzщъ: віно2 мн0го и3 слaдко, є4же сaмъ цaрь піsше: питіe же сіE не по ўстaвленному зак0ну бhсть, тaкw бо восхотЁ цaрь и3 заповёда їкон0мwмъ сотвори1ти в0лю свою2 и3 мужeй.	Напої подавалися у золотих сосудах і сосудах різноманітних, ціною в тридцять тисяч талантів; і вина царського було безліч, за багатством царя. Пиття йшло чинно, ніхто не примушував, тому що цар дав такий наказ усім управителям у його домі, щоб робили з волі кожного.
9	9
И# ґстjнь цари1ца сотвори2 пи1ръ женaмъ въ домY царeвэ, и3дёже цaрь ґртаxeрxъ.	І цариця Астинь зробила також бенкет для жінок у царському домі царя Артаксеркса.
10	10
Въ дeнь же седмhй развесели1всz цaрь, речE ґмaну и3 вазaну, и3 faррэ и3 варaзу, и3 заfолfaну и3 ґватaзу и3 fарaву, седми1мъ є3vнyхwмъ, и5же служaху пред8 царeмъ ґртаxeрxомъ,	У сьомий день, коли розвеселилося серце царя від вина, він сказав Мегуману, Бизфі, Харбоні, Бигфі й Авагфі, Зефару і Каркасу — семи євнухам, які прислуговували перед лицем царя Артаксеркса,
11	11
привести2 (ґстjнь) цари1цу пред8 нег0, є4же воцари1ти ю5 и3 возложи1ти на ню2 вэнeцъ цaрскій и3 показaти ю5 всBмъ начaлствующымъ и3 kзhкwмъ красотY є3S, занE прекрaсна бЁ.	щоб вони привели царицю Астинь перед лице царя у вінці царському для того, щоб показати народам і князям красу її; тому що вона була дуже красива.
12	12
И# не послyша є3гw2 ґстjнь цари1ца пріити2 со є3vн{хи.	Але цариця Астинь не захотіла прийти за наказом царя, оголошеним через євнухів.
13	13
И# њпечaлисz цaрь, и3 разгнёвасz, и3 речE бли6жнимъ свои6мъ: си1це речE ґстjнь: сотвори1те u5бо њ сeмъ зак0нъ и3 сyдъ.	І розгнівався цар сильно, і лють його запалала в ньому. І сказав цар мудрецям, які знають минулі часи, — бо справи царя робилися перед усіма, хто знає закон і права, —
14	14
И# приступи1ша къ немY ґркесeй и3 сарсоfeй и3 малисеaръ, нач†лницы пeрсстіи и3 ми1дстіи, и5же бли1з8 царS, пeрвіи сэдsщіи при цари2,	наближеними ж до нього тоді були: Каршена, Шефар, Адмафа, Фарсис, Мерес, Марсена, Мемухан — сім князів перських і мідійських, які могли бачити лице царя і сиділи першими в царстві:
15	15
и3 возвэсти1ша є3мY по зак0нwмъ, кaкw подобaетъ сотвори1ти цари1цэ ґстjни, ћкw не сотвори2 повелённыхъ t царS чрез8 є3vнyхи.	як учинити за законом з царицею Астинь за те, що вона не зробила за словом царя Артаксеркса, оголошеним через євнухів?
16	16
И# речE мухeй ко царю2 и3 къ болsрwмъ: не царS є3ди1наго њби1дэ ґстjнь цари1ца, но и3 вс‰ кн‰зи и3 начaлники царє1вы,	І сказав Мемухан перед лицем царя і князів: не перед царем одним винна цариця Астинь, а перед усіма князями і перед усіма народами, які по всіх областях царя Артаксеркса;
17	17
и4бо повёда и3мъ словесA цари1цы, и3 кaкw противоречE царю2:	тому що вчинок цариці дійде до всіх дружин, і вони будуть зневажати чоловіків своїх і говорити: цар Артаксеркс повелів привести царицю Астинь перед лице своє, а вона не пішла.
18	18
ћкоже ўбw проти1внw речE царю2 ґртаxeрxу, си1це и3 днeсь госпwжи2 жєны2 пр0чыz кнzзeй пeрсскихъ и3 ми1дскихъ, ўслhшавшz царю2 речє1ннаz t неS, дерзнyтъ тaкожде безчeствовати мужeи свои1хъ:	Тепер княгині перські і мідійські, які почують про вчинок цариці, будуть те саме говорити всім князям царя; і зневаги і засмучення буде достатньо.
19	19
ѓще u5бо ўг0дно царю2, да повели1тъ цaрскимъ повелёніемъ, и3 да напи1шетсz по зак0нwмъ ми6дскимъ и3 пє1рсскимъ, и3 и4накw да не бyдетъ, нижE да вни1детъ ктомY цари1ца къ немY, и3 цaрство є3S да предaстъ цaрь женЁ лyчшей є3S:	Якщо благоугодно царю, нехай вийде від нього царська постанова і впишеться у закони перські та мідійські і не скасовується, про те, що Астинь не буде входити перед лице царя Артаксеркса, а царське достоїнство її цар передасть іншій, яка краща за неї.
20	20
и3 да бyдетъ ўслышанъ зак0нъ, и4же t царS, є3г0же сотвори1тъ во цaрствіи своeмъ, и3 си1це вс‰ жєны2 возложaтъ чeсть на мyжы сво‰ t богaта дaже до ўб0га.	Коли почують про цю постанову царя, яка розійдеться по всьому царству його, яке воно не велике, тоді всі дружини будуть шанувати чоловіків своїх, від великого до малого.
21	21
И# ўг0дно бhсть сл0во пред8 царeмъ и3 нач†лники, и3 сотвори2 цaрь, ћкоже речE є3мY мухeй,	І вгодне було слово це в очах царя і князів; і зробив цар за словом Мемухана.
22	22
и3 послA цaрь кни6ги во всE цaрство по странaмъ по љзhку и4хъ, да бyдетъ стрaхъ и5мъ въ жили1щихъ и4хъ.	І послав у всі області царя листи, написані у кожну область письменами її і до кожного народу мовою його, щоб усякий чоловік був господарем у домі своєму, і щоб це було оголошено кожному його природною мовою.
Главa в7	Глава 2

1	1
И# по словесёхъ си1хъ ўтоли1сz цaрь t гнёва, и3 не воспомzнY ктомY ґстjни, воспоминaz, є3ли6ка глаг0ла и3 кaкw њсуди2 є3S.	Після цього, коли затих гнів царя Артаксеркса, він згадав про Астинь і про те, що вона зробила, і що було визначено про неї.
2	2
И# рёша слуги6 царє1вы: да и3зhщутсz царю2 дэви6цы нерастлBнны, красны6 зрaкомъ, и3 да постaвитъ цaрь взыскaтєли во всёхъ странaхъ цaрствіz своегw2,	І сказали слуги царя, які служили при ньому: нехай би пошукали царю молодих красивих дівчат,
3	3
и3 да и3зберyтъ nтрокови1цъ дёвственныхъ доброзрaчныхъ въ сyсы грaдъ, въ черт0гъ жeнскій, и3 да tдадyтсz є3vнyхови царeву стрaжу жeнъ, и3 да дадyтсz м†сти и3 пр0чыz потрє1бы:	і нехай би призначив цар спостерігачів у всіх областях свого царства, щоб зібрали усіх молодих дівчат, красивих на вигляд, у престольне місто Сузи, у дім дружин під нагляд Гегая, царського євнуха, сторожа дружин, і нехай би видавали їм притирання [та інше, що потрібно];
4	4
и3 женA, ю4же возлю1битъ цaрь, да бyдетъ цари1цею вмёстw ґстjни. И# ўг0дно бЁ царю2 сл0во, и3 сотвори2 тaкw.	і дівчина, яка сподобається очам царя, нехай буде царицею замість Астинь. І вгодне було слово це в очах царя, і він так і зробив.
5	5
И# мyжъ бЁ їудeанинъ во грaдэ сyсэхъ, и3 и4мz є3мY мардохeй сhнъ їаjровъ, сhна семeина, сhна кісeова, t плeмене веніамjнz,	Був у Сузах, місті престольному, один юдеянин, ім’я його Мардохей, син Іаїра, син Семея, син Киса, з коліна Веніамінового.
6	6
и4же бsше плэнeнъ t їеcрли1ма навуходон0соромъ царeмъ вавmлHнскимъ:	Він був переселений з Єрусалима разом із полоненими, виведеними з Ієхонією, царем Юдейським, яких переселив Навуходоносор, цар Вавилонський.
7	7
и3 бsше є3мY nтрокови1ца воспитaна, дщeрь ґмінадaва брaта nтцY є3гw2, и3 и4мz є4й є3сfи1рь. По преставлeніи же роди1телей є3S, пріS ю5 мардохeй во дщeре мёсто: и3 бsше дэви1ца краснA и3 доброзрaчна.	І був він вихователем Гадасси, — вона ж Есфир, — дочки дядька його, тому що не було у неї ні батька, ні матері. Дівчина ця була красива станом і гарна лицем. І після смерти батька її і матері її, Мардохей узяв її до себе замість дочки.
8	8
И# є3гдA ўслhшано бhсть повелёніе царeво, сHбраны бhша дэви6цы мнHги во грaдъ сyсы, под8 рyку гaіеву, и3 приведенA бhсть є3сfи1рь ко гaію храни1телю жeнъ:	Коли оголошене було повеління царя й указ його, і коли зібрано було багато дів у престольне місто Сузи під нагляд Гегая, тоді взята була й Есфир у царський дім під нагляд Гегая, стража дружин.
9	9
и3 ўг0дна бhсть є3мY nтрокови1ца и3 њкрёте благодaть пред8 ни1мъ: и3 потщaсz дaти є4й м†сти и3 ўчaстіе, и3 сeдмь дэви1цъ пристaви къ нeй и3з8 д0му царeва, и3 снабдэвaше ю5 и3 рабhнь є3S д0брэ въ домY жeнстэмъ.	І сподобалася ця дівчина очам його і здобула у нього благовоління, і він поспішив видати їй притирання і все, призначене для неї, і приставити до неї сім дів, гідних бути при ній, з дому царського, і перемістив її і дівчат її у краще відділення жіночого дому.
10	10
И# не повёда є3сfи1рь р0да своегw2, нижE nтeчества, мардохeй бо заповёда є4й не возвэщaти.	Не сказала Есфир ні про народ свій, ні про рідню свою, тому що Мардохей дав їй наказ, щоб вона не говорила про це.
11	11
На всsкъ же дeнь хождaше мардохeй по дворY жeнскому, назирaz, что2 є3сfи1ри случи1тсz.	І кожного дня Мардохей приходив до двору жіночого дому, щоб довідуватися про здоров’я Есфирі і про те, що робиться з нею.
12	12
Сіe же бЁ врeмz дэви1цъ входи1ти ко царю2, є3гдA и3сп0лнzтсz дванaдесzть мцcей: тaкw бо наполнsхусz днjе ўкрашeніz, шeсть мцcъ во ґрwмaтэхъ и3 въ мaстехъ жeнскихъ, и3 шeсть мцcъ намазyющzсz смЂрновымъ є3лeемъ,	Коли наставав час кожній дівчині входити до царя Артаксеркса, після того, як протягом дванадцяти місяців виконано було над нею все, визначене жінкам, — тому що стільки часу тривали дні притирання їх: шість місяців мировою оливою і шість місяців пахощами та іншими притираннями жіночими, —
13	13
и3 тогдA вхождaху ко царeви: и3 є3мyже ѓще речeтъ привести2 ю5, вх0дитъ съ ни1мъ кyпнw и3з8 д0му жeнскагw дaже до д0му царeва:	тоді дівчина входила до царя. Чого б вона не вимагала, їй давали все для виходу з жіночого дому у дім царя.
14	14
на вeчеръ вхождaше и3 заyтра возвращaшесz въ д0мъ жeнскій вторhй, и3дёже гaй є3vнyхъ царeвъ храни1тель жeнъ, и3 не вхождaше пaки ко царю2, ѓще не бyдетъ позванA и4менемъ.	Увечері вона входила і вранці поверталася в інший жіночий дім під нагляд Шаазгаза, царського євнуха, стража наложниць; і вже не входила до царя, хіба тільки цар побажав би її, і вона прикликалася б на ім’я.
15	15
Е#гдa же и3сп0лнисz врeмz є3сfи1ри дщeри ґмінадaва, брaта nтцA мардохeова, (и4же поsлъ ю5 себЁ въ дщeре мёсто,) вни1ти ко царeви, ничт0же преступи2 t си1хъ, ±же заповёда є4й є3vнyхъ храни1тель жeнъ: бё бо є3сfи1рь њбрэтaющаz благодaть пред8 всёми зрsщими ю5.	Коли прийшов час Есфирі, дочки Аминадава, дядька Мардохея, який узяв її до себе замість дочки,– йти до царя, тоді вона не просила нічого, крім того, про що сказав їй Гегай, євнух царський, страж дружин. І здобула Есфир прихильність до себе в очах усіх, хто бачив її.
16	16
И# вни1де є3сfи1рь ко царю2 ґртаxeрxу во вторыйнaдесzть мцcъ, и4же є4сть ґдaръ, въ лёто седм0е цaрства є3гw2.	І взята була Есфир до царя Артаксеркса, у царський дім його, в десятому місяці, тобто в місяці Тебефі, у сьомий рік його царювання.
17	17
И# возлюби2 цaрь є3сfи1рь, и3 њбрёте благодaть пaче всёхъ дэви1цъ, и3 возложи2 вэнeцъ жeнскій на главY є3S.	І полюбив цар Есфир більше за всіх дружин, і вона здобула його благовоління і прихильність більше за всіх дів; і він поклав царський вінець на голову її і зробив її царицею замість Астині.
18	18
И# сотвори2 цaрь пи1ръ всBмъ другHмъ свои6мъ и3 си1ламъ сeдмь днjй, и3 вознесE брaкъ є3сfи1ринъ, и3 сотвори2 tрaду сyщымъ во цaрствіи є3гw2.	І зробив цар великий бенкет для всіх князів своїх і для службовців при ньому, — бенкет заради Есфирі, і зробив пільги областям і роздав дарунки з царською щедрістю.
19	19
Мардохeй же служaше во дворЁ (царeвэ).	І коли вдруге зібрані були дівчата, і Мардохей сидів біля воріт царських,
20	20
Е#сfи1рь же не повёда р0да своегw2, (ни людjй свои1хъ): си1це бо заповёда є4й мардохeй боsтисz бGа и3 твори1ти зaпwвэди є3гw2, ћкоже бЁ съ ни1мъ, є3сfи1рь же не и3змэни2 њбhчаz своегw2.	Есфир усе ще не говорила про рідню свою і про народ свій, як наказав їй Мардохей; а слово Мардохея Есфир виконувала і тепер так само, як тоді, коли була у нього на вихованні.
21	21
И# њпечaлистасz двA є3vн{ха царє1ва начaлнэйшіи стрaжы тёла є3гw2, ћкw предпочтeнъ бhсть мардохeй, и3 и3скaста ўби1ти ґртаxeрxа царS.	У цей час, коли Мардохей сидів біля воріт царських, два царських євнухи, Гавафа і Фарра, які оберігали поріг, озлобилися [за те, що перевагу одержав Мардохей], і замислили накласти руку на царя Артаксеркса.
22	22
И# возвэсти1сz сл0во мардохeю, и3 сказA є3сfи1ри: nнa же повёда царю2, ±же навётуютъ.	Довідавшись про це, Мардохей повідомив царицю Есфир, а Есфир сказала цареві від імені Мардохея.
23	23
Цaрь же и3спытA двY є3vн{ху, (и3 и3сповёдаста,) и3 њбёси и5хъ. И# повелЁ цaрь вписaти на пaмzть въ цaрстэй книгохрани1телницэ њ благодэsніи мардохeовэ въ похвалY.	Справа була досліджена і знайдена вірною, і їх обох повісили на дереві. І було вписано про благодіяння Мардохея в книгу денних записів царя.
Главa G	Глава 3

1	1
И# по си1хъ прослaви цaрь ґртаxeрxъ ґмaна сhна ґмадаfyина вугeанина и3 вознесE є3го2, и3 предсэдsше вhшше всёхъ другHвъ є3гw2:	Після цього звеличив цар Артаксеркс Амана, сина Амадафа, вугеянина, і підніс його, і поставив сідалище його вище за усіх князів, які були у нього;
2	2
и3 вси2, и5же во дворЁ (царeвэ), покланsхусz ґмaну: си1це бо повелЁ цaрь твори1ти. Мардохeй же не клaнzшесz є3мY.	і усі службовці при царі, які були біля царських воріт, кланялися і падали ниць перед Аманом, бо так наказав цар. А Мардохей не кланявся і не падав ниць.
3	3
И# глаг0лаша сyщіи во дворЁ царeвэ мардохeю: мардохeе, чесw2 рaди не слyшаеши глаг0лемыхъ t царS;	І говорили службовці царя, які біля царських воріт, Мардохею: навіщо ти переступаєш повеління царське?
4	4
По вс‰ же дни6 глаг0лаху є3мY, и3 не послyшаше и4хъ. И# возвэсти1ша ґмaну, ћкw мардохeй сопротивлsетсz повелёнію царeву, и3 повёда и5мъ мардохeй, ћкw їудeанинъ є4сть.	І оскільки вони говорили йому щодня, а він не слухав їх, то вони донесли Аману, щоб подивитися, чи устоїть у слові своєму Мардохей, бо він повідомив їх, що він юдеянин.
5	5
И# ўвёдавъ ґмaнъ, ћкw не клaнzетсz є3мY мардохeи, разгнёвасz ѕэлw2	І коли побачив Аман, що Мардохей не кланяється і не падає ниць перед ним, то сповнився гніву Аман.
6	6
и3 ўмhсли погуби1ти вс‰ їудє1и, и5же въ цaрствэ ґртаxeрxовэ:	І здалося йому незначним накласти руку тільки на одного Мардохея; але оскільки сказали йому, з якого народу Мардохей, то задумав Аман знищити всіх юдеїв, які були в усьому царстві Артаксеркса, як народ Мардохеїв.
7	7
и3 сотвори2 совётъ въ лёто второенaдесzть цaрства ґртаxeрxова, и3 метaше жрє1біz дeнь t днE и3 мцcъ t мцcа, ћкw погуби1ти во є3ди1нъ дeнь р0дъ мардохeевъ: и3 падE жрeбій на четвертыйнaдесzть дeнь мцcа, и4же є4сть ґдаръ.	[І зробив раду] у перший місяць, який є місяць Нисан, у дванадцятий рік царя Артаксеркса, і кидали пур, тобто жереб, перед лицем Амана з дня у день і з місяця у місяць, [щоб в один день погубити народ Мардохеїв, і упав жереб] на дванадцятий місяць, тобто на місяць Адар.
8	8
И# речE (ґмaнъ) ко царю2 ґртаxeрxу, глаг0лz: є4сть kзhкъ разсёzнный во kзhцэхъ во всeмъ цaрствэ твоeмъ: зак0ны же и4хъ стрaнни пaче всёхъ kзы6къ, и3 зак0нwвъ цaрскихъ не слyшаютъ, и3 не п0льзуетъ царю2 њстaвити и5хъ:	І сказав Аман царю Артаксерксу: є один народ, розкиданий і розсіяний між народами по всіх областях царства твого; і закони їх відмінні від законів усіх народів, і законів царя вони не виконують; і царю не слід так залишати їх.
9	9
и3 ѓще г0дэ є4сть царeви, да повели1тъ погуби1ти \|: ѓзъ же запишY въ сокр0вище царeво дeсzть ты2сzщъ тал†нтъ сребрA.	Якщо царю благоугодно, то нехай буде приписано знищити їх, і десять тисяч талантів срібла я відважу на руки приставників, щоб внести у скарбницю царську.
10	10
И# снeмъ цaрь пeрстень (съ руки2 своеS), дадE въ рyцэ ґмaну, да запечaтаетъ пис†ніz напи6саннаz на їудє1й.	Тоді зняв цар перстень свій з руки своєї і віддав його Аману, синові Амадафа, вугеянину, щоб скріпити указ проти юдеїв.
11	11
И# речE цaрь ґмaну: сребро2 ќбw и3мёй ты2 себЁ, лю1демъ же твори2, ћкоже х0щеши.	І сказав цар Аману: віддаю тобі це срібло і народ; зроби з ним, як тобі завгодно.
12	12
И# при1звани бhша писцы2 царє1вы въ третійнaдесzть дeнь мцcа пeрвагw, и3 написaша, ћкоже повелЁ ґмaнъ, къ воев0дамъ и3 начaлникwмъ по всBмъ странaмъ, t їндjйскіz w4бласти дaже и3 до є3fі0піи, сто2 двaдесzти седми2 странaмъ, начaлствующымъ над8 kзы6ки по и4хъ љзhку, и4менемъ ґртаxeрxа царS.	І покликані були писарі царські у перший місяць, у тринадцятий день його, і написано було, як наказав Аман, до сатрапів царських і до начальників над кожною областю [від області Індійської до Ефіопії, над ста двадцятьма сімома областями], і до князів кожного народу, у кожну область письменами її і до кожного народу його мовою: усе було написано від імені царя Артаксеркса і скріплено царським перснем.
13	13
Ўразумёвше ўбо, ћкw сeй kзыкъ є3ди1нъ сопротивлsетсz всегдA всsкому человёку, ўставлeніе зак0нwвъ и3ностранное и3змэнsетъ, и3 проти1вzсz нaшымъ дэлHмъ, гHршаz совершaетъ ѕл†z, дабы2 цaрствіе нaше не получи1ло благостоsніz: повелёхомъ u5бо напи1санными къ вaмъ грaмотами t ґмaна ўчинeнагw над8 вещьми2 (цaрскими) и3 вторaгw nтцA нaшегw, всёхъ со женaми и3 чaды погуби1ти всекорeннэ врaжіими мечьми2 без8 всsкіz ми1лости и3 пощадёніz, въ четвертыйнaдесzть дeнь вторагwнaдесzть мцcа ґдaра, настоsщагw лёта, ћкw да бывшіи дрeвле и3 нн7э врази2 во є3ди1нэмъ дни2 г0рькw во ѓдъ сошeдше, въ пр0чее врeмz ти1хо и3 безм0лвно житіE дадsтъ нaмъ до концA проходи1ти.	І послані були листи через гінців в усі області царя, щоб убити, погубити і знищити всіх юдеїв, малих і старих, дітей і жінок в один день, у тринадцятий день дванадцятого місяця, тобто місяця Адара, і майно їхнє розграбувати. [Ось список з цього листа: великий цар Артаксеркс начальникам від Індії до Ефіопії над ста двадцятьма сімома областями і підлеглим їм намісникам. Царюючи над багатьма народами і володіючи всією вселенною, я хотів, не підносячись гордістю влади, але керуючи завжди лагідно і тихо, зробити життя підданих постійно спокійним і, дотримуючи царство своє мирним і легкопрохідним до країв його, відновити бажаний для усіх людей мир. Коли ж я запитав радників, яким би способом привести це до виконання, то відомий у нас своєю мудрістю і який користується незмінним благоволінням, і довів тверду вірність і отримав другу шану після царя, Аман пояснив нам, що серед усіх племен вселенної замішався один ворожий народ, за законами своїми противний усякому народу, який постійно зневажає царські повеління, щоб не благовлаштовувалося бездоганно здійснюване нами соуправління. Отже, дізнавшись, що один тільки цей народ завжди противиться усякій людині, веде спосіб життя, чужий законам, і, противлячись нашим діям, звершує найбільші злодіяння, щоб царство наше не досягло добробуту, ми повеліли зазначених вам у грамотах Амана, поставленого над справами і другого батька нашого, усіх із дружинами і дітьми цілком знищити ворожими мечами, без усякого жалю і пощади, у тринадцятий день дванадцятого місяця Адара цього року, щоб ці і раніше і тепер ворожі люди, будучи в один день насильно скинуті у пекло, не перешкоджали нам у майбутній час провадити життя мирне і спокійне до кінця.]
14	14
Спис†ніz же є3піст0ліи посылaхусz по странaмъ, и3 повелёно бhсть всBмъ kзhкwмъ готHвымъ бhти въ нарэчeнный дeнь.	Список з указу послати в кожну область як закон, що оголошується для всіх народів, щоб вони були готові до того дня.
15	15
Приспё же дёло и3 въ сyсы: и3 цaрь ќбw и3 ґмaнъ пир{юща наслаждaстасz, грaдъ же (сyсы) мzтsшесz.	Гінці вирушили швидко з царським повелінням. Оголошений був указ і в Сузах, престольному місті; і цар і Аман сиділи і пили, а місто Сузи було у сум’ятті.
Главa д7	Глава 4

1	1
Мардохeй же разумёвъ замышлsемое, раздрA ри6зы сво‰ и3 њблечeсz во врeтище и3 посhпасz пeпеломъ: и3 скочи1въ въ прострaнную ќлицу грaда, возопи2 в0племъ вели1кимъ и3 г0рькимъ: взимaетсz р0дъ ничт0же преступи1вый.	Коли Мардохей дізнався про все, що робилося, роздер одяг свій і надяг на себе веретище і посипав попіл, і вийшов на середину міста і взивав із воланням великим і гірким: [знищується народ ні в чому не винний!]
2	2
И# пріи1де дaже до врaтъ царeвыхъ и3 стA: не лёть бо бЁ є3мY вни1ти во дв0ръ во врeтище њблечeну и3 пeпеломъ њсhпану сyщу.	І дійшов до царських воріт [і зупинився,] тому що не можна було входити в царські ворота у веретищі [і з попелом].
3	3
И# во всsцэй странЁ, и3дёже покaзовахусz пис†ніz (царє1ва), в0пль бЁ и3 плaчь и3 рыдaніе превeліе їудewмъ, врeтище и3 пeпелъ постилaху себЁ.	Також і в усякій області і місці, куди тільки доходило повеління царя й указ його, було велике нарікання серед юдеїв, і піст, і плач, і волання; веретище і попіл служили постіллю для багатьох.
4	4
И# внид0ща рабы6ни и3 є3vнyси цари6цыны и3 возвэсти1ша є4й. И# смzтeсz ўслhшавши бhвшее: и3 послA ри6зы њблещи2 мардохeа и3 снsти врeтище є3гw2. И# не послyша.	І прийшли служниці Есфирі та євнухи її і розповіли їй, і сильно стривожилася цариця. І послала одяг, щоб Мардохей надяг його і зняв з себе веретище своє. Але він не прийняв.
5	5
Е#сfи1рь же призвA ґхраfeа скопцA своего2, предстоsщаго є4й,	Тоді покликала Есфир Гафаха, одного з євнухів царя, якого він приставив до неї, і послала його до Мардохея довідатися: що це і від чого це?
6	6
и3 послA є3го2 ўвёдати t мардохeа и4стину.	І пішов Гафах до Мардохея на міську площу, що перед царськими воротами.
7	7
Мардохeй же сказA є3мY бhвшее, и3 њбэщaніе, є4же њбэшA ґмaнъ царю2 въ сокр0вищный д0мъ (положи1ти) десsть тысsщъ тал†нтъ сребрA, да погуби1тъ їудє1й:	І розповів йому Мардохей про усе, що з ним трапилося, і про визначене число срібла, яке обіцяв Аман відважити у скарбницю царську за юдеїв, щоб знищити їх;
8	8
и3 списaніе (повелёніz) и3здaннагw въ сyсэхъ (грaдэ) на погублeніе и4хъ дадE є3мY, да покaжетъ є3сfи1ри: и3 речE є3мY, заповёдати є4й и3ти2 моли1ти царS и3 проси1ти є3го2 њ лю1дехъ, поминaюши дни6 смирeніz твоегw2, кaкw воспитaна є3си2 въ руцЁ моeй, занE ґмaнъ вторhй по цари2 глаг0ла проти1ву нaмъ на смeрть: призови2 гDа и3 глаг0ли царю2 њ нaсъ, да и3збaвитъ нaсъ t смeрти.	і вручив йому список з указу, оприлюдненого в Сузах, про знищення їх, щоб показати Есфирі і дати їй знати про все; притім наказав їй, щоб вона пішла до царя і благала його про помилування і просила його за народ свій, [згадавши дні смирення свого, коли вона виховувалася під рукою моєю, тому що Аман, другий після царя, засудив нас на смерть, і щоб воззвала до Господа і сказала про нас царю, нехай визволить нас від смерти].
9	9
Вшeдъ же ґхраfeй, повёда є3сfи1ри вс‰ глаг0лы сі‰.	І прийшов Гафах і переказав Есфирі слова Мардохея.
10	10
И# речE є3сfи1рь ко ґхраfeю: и3ди2 къ мардохeю и3 рцы2:	І сказала Есфир Гафаху і послала його сказати Мардохею:
11	11
понeже вси2 kзhцы цaрствіz вёдzтъ, ћкw всsкъ мyжъ и3ли2 женA, и4же ѓще вни1детъ ко царвeи во внyтренній д0мъ не при1званъ, нёсть є3мY спасeніz, т0чію къ немyже ѓще прострeтъ цaрь златhй жeзлъ, сей спасeнъ бyдетъ: ѓзъ же нёсмь званA внити ко царю2 сE ўжE три1десzть днjй.	усі службовці при царі і народи в областях царських знають, що всякому, і чоловіку і жінці, хто увійде до царя у внутрішній двір, не будучи покликаним, один суд — смерть; тільки той, до кого простягне цар свій золотий скіпетр, залишиться живий. А мене не кличе цар ось уже тридцять днів.
12	12
И# возвэсти2 ґхраfeй мардохeю вс‰ глаг0лы є3сfи6рины.	І переказали Мардохею слова Есфирі.
13	13
И# речE мардохeй ко ґхраfeю: и3ди2 и3 рцы2 є4й: є3сfи1ре, да не речeши въ себЁ, ћкw ты2 є3ди1на спасeшисz во цaрствіи пaче всёхъ їудє1й:	І сказав Мардохей у відповідь Есфирі: не думай, що ти одна з усіх юдеїв врятуєшся у домі царському.
14	14
занE ѓще преслyшаеши въ сіE врeмz, tи1нуду п0мощь и3 покр0въ бyдетъ їудewмъ, тh же и3 д0мъ nтцA твоегw2 поги1бнете: и3 кто2 вёсть, ѓще на сіE врeмz воцари1ласz є3си2;	Якщо ти промовчиш у цей час, то свобода і визволення прийде для юдеїв з іншого місця, а ти і дім батька твого загинете. І хто знає, чи не для такого часу ти і досягла достоїнства царського?
15	15
И# послA є3сfи1рь пришeдшаго къ нeй ко мардохeю, глаг0лющи:	І сказала Есфир у відповідь Мардохею:
16	16
Шeдъ собери2 їудє1и и5же въ сyсэхъ, и3 пости1тесz њ мнЁ, и3 не kди1те нижE пjйте три2 дни6 дeнь и3 н0щь: ѓзъ же и3 служє1бницы мо‰ (тaкожде) не и4мамы ћсти: и3 тогдA вни1ду ко царю2 кромЁ зак0на, ѓще и3 поги1бнути ми2 приключи1тсz.	піди, збери всіх юдеїв, які знаходяться у Сузах, і постіться заради мене, і не їжте і не пийте три дні, ні вдень, ні вночі, і я зі служницями моїми буду також поститися і потім піду до царя, хоча це проти закону, і якщо загинути — загину.
17	17
И# шeдъ мардохeй сотвори2, є3ли6ка заповёда є3мY є3сfи1рь, и3 помоли1сz гDеви поминaz вс‰ дэлA гDнz и3 речE: гDи, гDи цRю2 вседержи1телю, ћкw во влaсти твоeй сіE всE є4сть, и3 нёсть противомyдрствуzй тебЁ, внегдA восх0щеши спcти2 ї}лz: ћкw ты2 сотвори1лъ є3си2 нeбо и3 зeмлю и3 всE ўдивлsемое въ поднебeснэй и3 гDь є3си2 всёхъ, и3 нёсть, и4же воспроти1витсz тебЁ гDеви: ты2 вс‰ вёси, ты2 знaеши, гDи, ћкw не въ ўкори1знэ ни въ г0рдости, нижE во тщелaвіи сотвори1хъ сіE, є4же не покланsтисz прег0рдому ґмaну, понeже благоволи1мъ бhхъ лобзaти и3 слэды2 н0гъ є3гw2 спасeніz рaди ї}лева, но сіE сотвори1хъ, да не воздaмъ слaвы человёку пaче слaвы б9z, и3 не поклоню1сz ни комyже, кромЁ тебє2 гDа моегw2, и3 не сотворю2 сі‰ въ гордости: и3 нн7э, гDи б9е, цRю2, б9е ґвраaмовъ, пощади2 лю1ди тво‰, ћкw назирaютъ нaмъ въ поги1бель и3 вожделёша погуби1ти є4же и3з8 начaла наслёбдіе твоE: не прeзри досто‰ніz твоегw2, є4же и3збaвилъ є3си2 тебЁ t земли2 є3гЂпетскіz: ўслhши моли1тву мою2, и3 ўмлcрдисz над8 жрeбіемъ твои1мъ, и3 њбрати2 рыдaніе нaше въ весeліе, да живyще восхвали1мъ и4мz твоe, гDи, и3 не погуби2 ќстъ восхвалsющихъ тS, гDи. И# вeсь ї}ль возопи2 t крёпости своеS, ћкw смeрть и4хъ пред8 nчи1ма и4хъ: и3 є3сfи1рь цари1ца притечE ко гDу въ п0двизэ смeрти њбдержи1ма, и3 снeмши ри6зы слaвы своеS, њблечeсz въ ри6зы тэсноты2 и3 плaча, и3 вмёстw многоцённыхъ мaстей и3 благов0нныхъ пeпеломъ и3 гн0емъ посhпа главY свою2, и3 пл0ть свою2 смири2 ѕэлw2, и3 к0ждо мёсто ўкрашeніz весeліz своегw2 и3сп0лни растeрзанными власы6 свои1ми, и3 молsшесz гDу бGу їилеву и3 речE: гDи м0й, цRю2 нaшъ, ты2 є3си2 є3ди1нъ, помози2 ми2 є3ди1ный и3 не и3мёющей п0мощи рaзвэ тебє2, ћкw бэдA моS въ руцЁ моeй: ѓзъ слhшахъ, гDи, t nтцA моегw2 въ плeмени nтeчества моегw2, ћкw ты2 гDи, пріsлъ є3си2 ї}лz t всёхъ kзы6къ и3 nтцы2 нaшz t всёхъ прaoтєцъ и4хъ въ наслёдме вёчное, и3 сотвори1лъ є3си2 и5мъ, є3ли6ка гlалъ є3си2: и3 нн7э согрэши1хомъ пред8 тоб0ю, и3 прeдалъ є3си2 нaсъ въ рyки вр†гъ нaшихъ, занeже слaвихомъ б0ги и4хъ: првdнъ є3си2, гDи: и3 нн7э не дов0лни бhша горeстію раб0ты нaшеz, но положи1ша рyки сво‰ на рyки јдwлъ свои1хъ, и3ст0ргнути зaповэдь ўстъ твои1хъ и3 погуби1ти наслёдіе твоE, и3 загради1ти ўстA хвaлzщихъ тS и3 ўгаси1ти слaву хрaма твоегw2 и3 nлтарS твоегw2, и3 tвeрзти ўстA kзhкwмъ во ўгождє1ніz сyетныхъ и3 ўдиви1тисz царeви плотск0му во вёки: не предaждь, гDи, ски1птра твоегw2 си6мъ, и5же не сyть, и3 да не посмэю1тсz въ падeніи нaшемъ, но њбрати2 совётъ и4хъ на нS, начeншаго же на нaсъ въ при1тчу положи2: помzни2, гDи, познaнъ бyди во времz ск0рби нaшеz и3 менE спод0би дерзновeніz: цRю2 богHвъ и3 всsкагw начaлства содержи1телю, дaждь сл0во благоуг0дно во ўстA мо‰ пред8 льв0мъ, и3 премэни2 сeрдце є3гw2 въ ненави1дэніе вою1ющагw ны2, во и3стреблeніе є3гw2 и3 съ ни1мъ совётующихъ: нaсъ же и3зми2 рук0ю твоeю и3 помози1 ми є3ди1нэй и3 не и3мёющей ни когHже, т0кмw тебE, гDи: всёхъ рaзумъ и4маши и3 вёси, ћкw возненави1дэхъ слaву беззак0нныхъ и3 гнушaюсz л0жа неwбрёзанныхъ и3 всsкагw и3ноплемeнника: ты2 вёси нyжду мою2, ћкw гнушaюсz знaменіz г0рдости моеS, є4же є4сть на главЁ моeй во днeхъ видёніz моегw2, гнушaюсz є3гw2, ћкw рyбищъ њсквернeнныхъ, и3 не ношY є3гw2 въ дeнь молчaніz моегw2: и3 не kдE рабA твоS t трапeзы ґмaновы, и3 не прославлsхъ пи1ра царeва, нижE піsхъ віно2 трeбищъ (јдwлскихъ): и3 не возвесели1сz рабA твоS t днE премёненіz моегw2 дaже донн7э, т0чію њ тебЁ, гDи б9е ґвраaмовъ: б9е, могjй над8 всёми, ўслhши глaсъ безнадeжныхъ, и3 и3збaви нaсъ t руки2 лукaвнующихъ и3 и3зми1 мz t стрaха моегw2.	І пішов Мардохей і зробив, як наказала йому Есфир. [І молився він Господу, згадуючи всі діла Господні, і говорив: Господи, Господи, Царю, Вседержителю! Все у Твоїй владі, і немає того, хто противився б Тобі, коли Ти захочеш спасти Ізраїля; Ти створив небо і землю і усе дивне у піднебесній; Ти — Господь усіх, і немає такого, хто противився б Тобі, Господу. Ти знаєш усе; Ти знаєш, Господи, що не для образи і не з гордощів і не з марнославства я робив це, що не поклонявся марнославному Аману, бо я охоче став би цілувати сліди ніг його для спасіння Ізраїля; але я робив це для того, щоб не віддавати слави людині вище слави Божої і не поклонятися нікому, крім Тебе, Господа мого, і я не стану робити цього з гордости. І нині, Господи Боже, Царю, Боже Авраамів, пощади народ Твій; бо замишляють нам загибель і хочуть знищити одвічне насліддя Твоє; не знехтуй надбання Твого, яке Ти визволив для Себе з землі Єгипетської; почуй молитву мою й змилосердься над насліддям Твоїм і зміни нарікання наше на радість, щоб ми, живучи, оспівували ім’я Твоє, Господи, і не погуби вуст, які прославляють Тебе, Господи. І всі ізраїльтяни взивали всіма силами своїми, тому що смерть їхня була перед очима їхніми. І цариця Есфир прибігла до Господа, обійнята смертним горем, і, знявши одяг слави своєї, одягнулася в одяг скорботи і нарікання, і, замість багатокоштовних мастей, попелом і порохом посипала голову свою, і дуже виснажила тіло своє, і всяке місце, що прикрашається у веселощах її, покрила розпущеним волоссям своїм, і молилася Господу Богу Ізраїлевому, говорячи: Господи мій! Ти один Цар наш; допоможи мені, самотній, що не маю помічника, крім Тебе; бо біда моя біля мене. Я чула, Господи, від батька мого, у рідному коліні моєму, що Ти, Господи, обрав Собі Ізраїля з усіх народів і батьків наших з усіх предків їх у насліддя вічне, і зробив для них те, про що говорив їм. І нині ми згрішили перед Тобою, і Ти віддав нас у руки ворогів наших за те, що ми славили богів їхніх: праведний Ти, Господи! А нині вони не задовольнилися гірким рабством нашим, але поклали руки свої в руки ідолів своїх, щоб відкинути заповідь уст Твоїх, і знищити насліддя Твоє, і закрити вуста тих, що оспівують Тебе, і погасити славу храму Твого і жертовника Твого, і відкрити вуста народів для прославляння марних богів, і царю плотському величатися повік. Не віддай, Господи, скіпетра Твого богам неіснуючим, і нехай не радіють падінню нашому, але оберни задум їх на них самих: наклепника проти нас віддай на ганьбу. Пом’яни, Господи, яви Себе нам у час скорботи нашої і дай мені мужність. Царю богів і Владико усякого начальства! даруй устам моїм слово благоприємне перед цим левом і наповни серце його ненавистю до того, хто переслідує нас, на загибель йому й однодумцям його; нас же визволи рукою Твоєю і допоможи мені, самотній, що не маю помічника, крім Тебе, Господи. Ти маєш відання всього і знаєш, що я ненавиджу славу беззаконних і гребую постіллю необрізаних і всякого іноплемінника; Ти знаєш необхідність мою, що я гребую знаком гордости моєї, який буває на голові моїй у дні появи моєї, гребую ним, як одягом, оскверненим кров’ю, і не ношу його у дні самотности моєї. І не споживала раба Твоя від трапези Амана і не дорожила бенкетом царським, і не пила вина ідоложертовного, і не веселилася раба Твоя з дня переміни долі моєї донині, крім як щодо Тебе, Господи Боже Авраамів. Боже, що маєш силу над усіма! почуй голос безнадійних, і спаси нас від руки зловмисників, і визволи мене від страху мого.]
Главa є7	Глава 5

1	1
И# бhсть по тріeхъ днeхъ, є3гдA престA моли1тисz, совлечeсz и3з8 ри1зъ приск0рбныхъ и3 њблечeсz въ ри6зы слaвы своеS: и3 бhсть доброзрaчна, призывaющи всеви1дца бGа и3 сп7си1телz, и3 взS двЁ рабы6ни съ соб0ю, и3 њ є3ди1ну ќбw њпирaшесz ѓки слaдостьми њби1лующи, другaz же послёдоваше, да њблегчaетъ ри6зы є3S: и3 сіS червленёющисz доброт0ю красоты2 своеS, и3 лицE є3S њсклаблsющеесz ѓки прелюби1вэйше, сeрдце же є3S стенsше t стрaха. И# прошeдши вс‰ двє1ри, стA пред8 царeмъ. Џнъ же сэдsше на прест0лэ цaрства своегw2, њболчeнъ во всE њдэsніе слaвы своеS, вeсь во злaтэ и3 кaменіихъ многоцвёныхъ, и3 бsше стрaшеъ ѕэлw2: и3 возвeдъ лицE своE nгневи1дно слaвою, ѕёлною ћростію воззрЁ. И# падE цари1ца, и3 и3змэни1сz лицE є3S со њслаблeнмемъ, и3 преклони1сz на главY рабhни пред8идyщіz. И# премэни2 бGъ дyхъ царeвъ на кр0тость, и3 потщaвсz сни1де со прест0ла своегw2 и3 воспріsтъ ю5 во њв8‰тіz сво‰, д0ндеже пріи1де въ себE, и3 ўтёши ю5 глагHлы ми1рными и3 речE є4й: чт0 ти є4сть, є3сfи1ре; ѓзъ є4смь брaтъ тв0й, дерзaй, не ўмреши: ћкw џбщее повелёніе нaше є4сть, приступи2.	На третій день Есфир [припинивши молитися, зняла одяг нарікання і] одяглася по-царськи, [і зробившись прекрасною, закликаючи всевидця Бога і Спасителя, узяла двох служниць, і на одну спиралася, ніби віддавшись насолоді, а друга йшла за нею, підтримуючи одіяння її. Вона була прекрасна в квітучості краси своєї, і лице її радісне, ніби сповнене любов’ю, але серце її було стиснуте страхом]. І стала вона на внутрішньому дворі царського дому, перед домом царя; цар же сидів тоді на царському престолі своєму, в царському домі, прямо навпроти входу у дім, [убраний в усі одіяння величі своєї, увесь у золоті і коштовних каменях, і був дуже страшний]. Коли цар побачив царицю Есфир, яка стоїть надворі, вона знайшла милість в очах його. [Звернувши лице своє, що полум’яніло славою, він глянув із сильним гнівом; і цариця впала духом і змінилася у лиці своєму від ослаблення і схилилася на голову служниці, яка супроводжувала її. І змінив Бог дух царя на лагідність, і поспішно встав він із престолу свого і прийняв її в обійми свої, поки вона не отямилася. Потім він утішив її ласкавими словами, сказавши їй: що тобі, Есфир? Я — брат твій; підбадьорься, не помреш, тому що наше володарювання спільне; підійди.]
2	2
И# взeмъ златhй жeзлъ (цaрь) возложи2 на вhю є3S и3 њблобызA ю5 и3 речE: глаг0ли ми2. И# речE є3мY: ви1дэхъ тS, господи1не, ћкw ѓгGла бжіz, и3 смтeсz сeрдце моE t стрaха слaвы твоеS, ћкw ди1венъ є3си2, господи1не, и3 лицE твоE благодaтей и3сп0лнено. Бесёдующи же nнA къ немY, падE t њслаблeніz. Цaрь же смzтeсz, и3 вси2 раби2 є3гw2 ўтэшaху є3S.	І простягнув цар до Есфирі золотий скіпетр, що був у руці його, і підійшла Есфир і торкнулася кінця скіпетра, [і поклав цар скіпетр на шию її і поцілував її і сказав: говори мені. І сказала вона: я бачила в тобі, господарю, ніби ангела Божого, і збентежилося серце моє від страху перед славою твоєю, бо дивний ти, господарю, і лице твоє сповнене благодаті. — Але під час бесіди вона впала від ослаблення; і цар збентежився, і всі слуги його втішали її].
3	3
И# речE є4й цaрь: что2 х0щешн, є3сfи1ре; и3 что2 прошeніе твоE; бyдетъ ти2 дaже и3 до полуцaрства моегw2.	І сказав їй цар: що тобі, царице Есфир, і яке прохання твоє? Навіть до половини царства дам тобі.
4	4
И# речE є3сfи1рь: дeнь моегw2 прaзднованіz днeсь є4сть: ѓще u5бо ўг0дно є4сть царeви, да пріи1детъ цaрь и3 ґмaнъ на пи1ръ, є3г0же сотворю2 днeсь.	І сказала Есфир: [нині в мене день святковий;] якщо царю благоугодно, нехай прийде цар з Аманом сьогодні на бенкет, який я приготувала йому.
5	5
И# речE цaрь: ўскори1те и3ти2 по ґмaна, да сотвори1мъ сл0во є3сfи1рино. И# пріид0ста џба на пи1ръ, є3г0же сотвори2 є3сfи1рь.	І сказав цар: сходіть швидше за Аманом, щоб зробити за словом Есфирі. І прийшов цар з Аманом на бенкет, який приготувала Есфир.
6	6
На пирy же речE цaрь ко є3сfи1ри: чт0 є3сть, є3сfи1ре цари1це; (и3 кaz є4сть мhсль прошeніz твоегw2; дaмъ ти2 и3 до полуцaрства моегw2,) и3 бyдетъ є3ли1кw проси1ши.	І сказав цар Есфирі під час пиття вина: яке бажання твоє? воно буде задоволене; і яке прохання твоє? хоча б до половини царства, воно буде виконане.
7	7
И# речE є3сfи1рь : прошeніе моE и3 молeніе:	І відповіла Есфир, і сказала: ось моє бажання і моє прохання:
8	8
ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 царeмъ, да пріи1детъ цaрь и3 ґмaнъ є3щE заyтра на пи1ръ, є3г0же сотворю2 и4ма, и3 заyтра сотворю2 сіE прошeніе.	якщо я знайшла благовоління в очах царя, і якщо царю благоугодно задовольнити бажання моє і виконати прохання моє, те нехай цар з Аманом прийде [ще завтра] на бенкет, який я приготую для них, і завтра я виконаю слово царя.
9	9
И# и3зhде ґмaнъ t царS ѕэлw2 рaдостенъ и3 вeселъ: ви1дэвъ же мардохeа їудeанина во дворЁ (царeвэ не подви1гнувшасz и3 не клaнzющатz прeд8 ни1мъ), воз8zри1сz ѕэлw2:	І вийшов Аман у той день веселий і добродушний. Але коли побачив Аман Мардохея біля воріт царських, і той не встав і з місця не рушив перед ним, тоді наповнився Аман гнівом на Мардохея.
10	10
и3 вшeдъ въ д0мъ св0й, призвA дрyги сво‰ и3 зwсaру женY свою2	Однак же стримався Аман. А коли прийшов у дім свій, то послав покликати друзів своїх і Зереш, дружину свою.
11	11
и3 показA и5мъ богaтство своE и3 слaву, є4юже возвели1чи є3го2 цaрь, и3 ћкw сотвори2 є3го2 пeрваго бhти и3 прaвити цaрствіе.	І розповів їм Аман про велике багатство своє і про численних синів своїх і про все те, як звеличив його цар і як підніс його над князями і слугами царськими.
12	12
И# речE ґмaнъ: не звA цари1ца ни є3ди1нагw на пи1ръ со царeмъ, но т0чію менE, и3 наyтріе звaше мS:	І сказав Аман: та й цариця Есфир нікого не покликала з царем на бенкет, який вона приготувала, крім мене; так і на завтра я покликаний до неї з царем.
13	13
но сі‰ не сyть ми2 ўгHдна, є3гдA ви1жду мардохeа їудeанина во дворЁ (царeвэ).	Але всього цього не достатньо для мене, доки я бачу Мардохея юдеянина, що сидить біля воріт царських.
14	14
И# речE є3мY зwсaра женA є3гw2 и3 дрyзіе: пригот0ви дрeво лакHтъ пzтьдесsтъ, и3 заyтра речeши царeви, и3 да повeшенъ бyдетъ мардохeй на дрeвэ: тh же вни1ди со царeмъ на пи1ръ и3 весели1сz. И# ўг0денъ бhсть ґмaну глаг0лъ сeй, и3 ўгот0ва дрeво.	І сказала йому Зереш, дружина його, і всі друзі його: нехай приготують дерево висотою в п’ятдесят ліктів, і вранці скажи цареві, щоб повісили Мардохея на ньому, і тоді весело йди на бенкет з царем. І сподобалося це слово Аману, і він приготував дерево.
Главa ѕ7	Глава 6

1	1
ГDь же tS со2нъ t царS въ нощи2 џнэй. И# повелЁ рабY своемY принести2 кни6ги п†мzтныz днjй прочитaти є3мY:	У ту ніч Господь забрав сон у царя, і він звелів [слузі] принести пам’ятну книгу денних записів; і читали їх перед царем,
2	2
и3 њбрёте пис†ніz напи6саннаz њ мардохeи, кaкw повёда царю2 њ двою2 є3vн{ху ц†рскую, внегдA стрещи2 и4ма, и3 ўмhслиста ўби1ти (царS) ґртаxeрxа.	і знайдено було записане там, як доніс Мардохей на Гавафу і Фарру, двох євнухів царських, що оберігали поріг, які замишляли накласти руку на царя Артаксеркса.
3	3
И# речE цaрь: кyю слaву и3ли2 благодaть сотвори1хомъ мардохeю; И# рек0ша џтроцы царє1вы: ничт0же сотвори1лъ є3си2 є3мY;	І сказав цар: яка дана пошана і відзнака за це Мардохею? І сказали слуги царя, які служили при ньому: нічого не зроблено йому.
4	4
Вопрошaющу же царю2 њ благодэsніи мардохeовэ, сE, ґмaнъ пріи1де во дв0ръ, и3 речE цaрь: кто2 є4сть во дворЁ; Ґмaнъ же пріи1де рещи2 царeви, да повёситъ мардохeа на дрeвэ, є4же ўгот0ва.	[Коли цар розпитував про благодіяння Мардохея, прийшов на двір Аман,] і сказав цар: хто надворі? Аман же прийшов тоді на зовнішній двір царського дому поговорити з царем, щоб повісили Мардохея на дереві, яке він приготував для нього.
5	5
И# рек0ша џтроцы царє1вы: сE, ґмaнъ стои1тъ во дворЁ. И# речE цaрь: призови1те є3го2.	І сказали слуги царю: ось, Аман стоїть надворі. І сказав цар: нехай увійде.
6	6
И# речE цaрь ґмaну: что2 сотворю2 мyжу, є3г0же ѓзъ хощY прослaвити; речe же въ себЁ ґмaнъ: кого2 х0щетъ цaрь прослaвити, рaзвэ менє2;	І ввійшов Аман. І сказав йому цар: що зробити б тому чоловікові, якого цар хоче відзначити пошаною? Аман подумав у серці своєму: кому іншому захоче цар зробити пошану, крім мене?
7	7
Речe же царю2: мyжа, є3г0же х0щетъ цaрь прослaвити,	І сказав Аман царю: тому чоловікові, якого цар хоче відзначити пошаною,
8	8
да принесyтъ џтроцы царє1вы nдeжду вmсс0нную, є4юже цaрь њблачaетсz, и3 конS, на нeмже цaрь э4здитъ,	нехай принесуть одіяння царське, в яке одягається цар, і приведуть коня, на якому їздить цар, покладуть царський вінець на голову його,
9	9
и3 да дaстсz є3ди1ному t другHвъ царeвыхъ слaвныхъ, и3 да њблечeтъ мyжа, є3г0же цaрь лю1битъ, и3 да посaдитъ є3го2 на конS и3 проповёсть на ќлицахъ грaда, глаг0лz: тaкw бyдетъ всsкому человёку, є3г0же цaрь прослaвитъ.	і нехай подадуть одіяння і коня в руки одному з перших князів царських, — і одягнуть того чоловіка, якого цар хоче відзначити пошаною, і виведуть його на коні на міську площу, і проголосять перед ним: так робиться тому чоловікові, якого цар хоче відзначити пошаною!
10	10
И# речE цaрь ґмaну: д0брэ рeклъ є3си2: тaкw сотвори2 мардохeю їудeанину, ўг0днw служaщему во дворЁ (нaшемъ), и3 да не и3змэни1тсz сл0во твоE t си1хъ, ±же рeклъ є3си2.	І сказав цар Аману: [добре ти сказав;] негайно ж візьми одіяння і коня, як ти сказав, і зроби це Мардохею юдеянину, який сидить біля царських воріт; нічого не опусти з усього, що ти говорив.
11	11
И# взS ґмaнъ nдeжду и3 конS, и3 њблечE мардохeа, и3 возведE є3го2 на коиS, и3 пр0йде по ќлицамъ грaда, и3 проповёдаше (пред8 ни1мъ), глаг0лz: си1це бyдетъ всsкому человёку, є3г0же х0щетъ цaр прослaвити.	І взяв Аман одіяння і коня і одягнув Мардохея, і вивів його на коні на міську площу і проголосив перед ним: так робиться тому чоловікові, якого цар хоче відзначити пошаною!
12	12
И# возврати1сz мардохeи во дв0ръ (царeвъ): ґмaнъ же и4де въ д0мъ св0й скорбS преклони1въ главY.	І повернувся Мардохей до царських воріт. Аман же поспішив у дім свій, сумний і закривши голову.
13	13
И# сказA ґмaнъ случи6вшаzсz є3мY зwсaрэ женЁ своeй и3 другHмъ свои6мъ. И# рёша є3мY дрyзіе є3гw2 и3 женA: ѓще t плeмене їудейскагw мардохeй, нaчалъ є3си2 смирsтисz пред8 ни1мъ, пaдаz падeши, и3 не возм0жеши є3мY tмсти1ти, ћкw бGъ живhй є4сть съ ни1мъ.	І переказав Аман Зереші, дружині своїй, і всім друзям своїм усе, що трапилося з ним. І сказали йому мудреці його і Зереш, дружина його: якщо з племені юдеїв Мардохей, через якого ти почав падати, то не пересилиш його, а, напевно, впадеш перед ним, [тому що з ним Бог живий].
14	14
И# є3щE глаг0лющымъ и5мъ, пріид0ша є3vнyси, спёшнw зовyще ґмaна на пи1ръ, є3г0же ўгот0ва є3сfи1рь.	Вони ще розмовляли з ним, як прийшли євнухи царя і стали підганяти Амана йти на бенкет, який приготувала Есфир.
Главa з7	Глава 7

1	1
Вни1де же цaрь и3 ґмaнъ пировaти со цари1цею.	І прийшов цар з Аманом бенкетувати в Есфирі цариці.
2	2
И# речE цaрь є4сfи1ри во вторhй дeнь на пирY: чт0 є3сть, є3сfи1ре цари1це; и3 что2 прошeніе твоE; и3 что2 молeніе твоE; и3 бyдетъ тебЁ до полуцaрствіz моегw2.	І сказав цар Есфирі також і в цей другий день під час бенкету: яке бажання твоє, царице Есфир? воно буде задоволене; і яке прохання твоє? хоча б до половини царства, воно буде виконане.
3	3
И# tвэщaвши (є3сfи1рь цари1ца) речE: ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, царю2, да дaстсz душA моS прошeнію моемY и3 лю1діе мои2 молeнію моемY:	І відповіла цариця Есфир і сказала: якщо я знайшла благовоління в очах твоїх, царю, і якщо царю благоугодно, то нехай будуть даровані мені життя моє, за бажанням моїм, і народ мій, на прохання моє!
4	4
пр0дани бо є3смы2, ѓзъ же и3 лю1діе мои2, на поги1бель и3 расхищeніе и3 въ раб0ту, мh же и3 ч†да н†ша въ рабы6 и3 рабы6ни, и3 небрег0хъ: нёсть бо дост0инъ клеветни1къ дворA царeва.	Бо продані ми, я і народ мій, на знищення, вбивство і загибель. Якби ми продані були у раби і рабині, я мовчала б, хоча ворог не винагородив би збитку царя.
5	5
И# речE цaрь: кто2 є4сть сeй, и4же дерзнY сотвори1ти вeщь сію2;	І відповів цар Артаксеркс і сказав цариці Есфирі: хто це такий, і де той, який наважився у серці своєму зробити так?
6	6
И# речE є3сfи1рь: человёкъ врaгъ, ґмaнъ лукaвый сeй. Ґмaнъ же смzтeсz t царS и3 цари1цы.	І сказала Есфир: ворог і супротивник — цей злобний Аман! І Аман затремтів перед царем і царицею.
7	7
Цaрь же востA со гнёвомъ t пи1ра (и3 и4де) въ вертогрaдъ: ґмaнъ же молsше цари1цу, ви1дzше бо себE въ бэдaхъ сyща.	І цар встав у гніві своєму з бенкету і пішов у сад при палаці; Аман же залишився благати за життя своє царицю Есфир, бо бачив, що визначена йому зла доля від царя.
8	8
Возврати1сz же цaрь и3з вертогрaда, и3 ґмaнъ припадE къ л0жу, на нeмже бЁ є3сfи1рь, молS цари1цу. И# речE цaрь: є3гдA и3 женY наси1луетъ въ домY моeмъ; Ґмaнъ же слhшавъ и3змэни1сz лицeмъ.	Коли цар повернувся із саду при палаці у дім бенкету, Аман припадав до ложа, на якому знаходилася Есфир. І сказав цар: навіть і ґвалтувати царицю хоче в домі у мене! Слово вийшло з уст царя, — і накрили лице Аману.
9	9
Речe же вугаfaнъ є3ди1нъ t скопцє1въ, сeй же вёдzше њ т0мъ дрeвэ, ви1дэвъ є5 въ домY ґмaновэ, є3гдA призывaше є3го2 на њбёдъ цaрскій, и3 њ сeмъ и3спытaвъ є3ди1наго t џтрwкъ, ўразумёвъ замышлsемое, и3 речE ко царю2: сE, и3 дрeво ўгот0ва ґмaнъ мардохeю глаг0лавшему благ†z њ цари2, и3 стои1тъ въ домY ґмaновэ возвышeно на лакHтъ пzтьдесsтъ. И# речE цaрь: да повёситсz (ґмaнъ) на нeмъ.	І сказав Харбона, один з євнухів при царі: ось і дерево, яке приготував Аман для Мардохея, який говорив добре для царя, стоїть біля дому Амана, висотою у п’ятдесят ліктів. І сказав цар: повісьте його на ньому.
10	10
И# повёшенъ бhсть ґмaнъ на дрeвэ, є4же ўгот0ва мардохeю. И# тогдA цaрь ўтоли1сz t ћрости.	І повісили Амана на дереві, яке він приготував для Мардохея. І гнів царя втих.
Главa }	Глава 8

1	1
И# въ т0й дeнь цaрь ґртаxeрxъ даровA є3сfи1ри, є3ли6ка бsху ґмaна клеветникA (їудeйска): и3 мардохeи при1званъ бhсть t царS, повёда бо є3сfи1рь, ћкw ср0дникъ є4сть є4й.	У той день цар Артаксеркс віддав цариці Есфирі дім Амана, ворога юдеїв; а Мардохей увійшов перед лице царя, тому що Есфир оголосила, хто він для неї.
2	2
И# снS цaрь пeрстень св0й, є3г0же tS ў ґмaна, и3 дадe мардохeеви. И# постaви є3сfи1рь мардохeа над8 всёмъ и3мёніемъ ґмaновымъ,	І зняв цар перстень свій, який він відібрав у Амана, і передав його Мардохею; Есфир же поставила Мардохея наглядачем над домом Амана.
3	3
и3 приложи2 глаг0лати ко царю2, и3 припадE пред8 ногaма є3гw2 (и3 восплaка), и3 молsше є3го2 tврати1ти ѕл0бу ґмaнову и3 мhсль є3гw2, є4юже помhсли на їудє1и.	І продовжувала Есфир говорити перед царем і впала до ніг його, і плакала і благала його відвернути злість Амана вугеянина і задум його, який він замислив проти юдеїв.
4	4
И# прострE цaрь є3сfи1ри жeзлъ злaтъ: востa же є3сfи1рь и3 стA пред8 царeмъ.	І простяг цар до Есфирі золотий скіпетр; і піднялася Есфир, і стала перед лицем царя,
5	5
И# речE є3сfи1рь: ѓще ўг0дио ти2 є4сть, и3 њбрэт0хъ благодaть пред8 тоб0ю, посли2 возврати1ти пис†ніz пHсланнаz t ґмaна, пи6санаz на погублeніе їудewвъ, и5же њбитaютъ во (всeмъ) цaрствіи твоeмъ:	і сказала: якщо царю благоугодно, і якщо я знайшла благовоління перед лицем його, і справедлива ця справа перед лицем царя, і подобаюся я очам його, то нехай було б написано, щоб були повернуті листи із задумом Амана, сина Амадафа, вугеянина, написані ним про знищення юдеїв у всіх областях царя;
6	6
кaкw бо возмогY ви1дэти њѕлоблeніе людjй мои1хъ и3 кaкw возмогY спасти1сz въ поги1бели nтeчества моегw2;	бо, як я можу бачити біду, яка осягне народ мій, і як я можу бачити загибель рідних моїх?
7	7
И# речE цaрь є3сfи1ри: ѓще вс‰ и3мBніz ґмaнwва дaхъ и3 даровaхъ тебЁ, и3 того2 повёсихъ на дрeвэ, ћкw рyцэ вознесE на їудє1и, что2 є3щE проси1ши;	І сказав цар Артаксеркс цариці Есфирі і Мардохею юдеянину: ось, я дім Амана віддав Есфирі, і його самого повісили на дереві за те, що він накладав руку свою на юдеїв;
8	8
напиши1те и3 вы2 и4менемъ мои1мъ, ћкоже ўг0дно є4сть вaмъ, и3 запечaтайте пeрстнемъ мои1мъ: є3ли6ка бо пи6сана бывaютъ царeвымъ повелёніемъ и3 запечaтаютсz пeрстнемъ мои1мъ, не возм0жно и5мъ противорещи2.	напишіть і ви про юдеїв, що вам угодно, від імені царя і скріпіть царським перснем, тому що лист, написаний від імені царя і скріплений перснем царським, не можна змінити.
9	9
И# при1звани бhша писцы2 (царє1вы) въ пeрвый мцcъ, и4же є4сть нісaнъ, въ двaдесzть трeтій дeнь тогHжде мцcа, и3 написaша њ їудeехъ, є3ли6ка заповёда мардохeй, ко ўправи1телємъ и3 ко начaлникwмъ воев0дъ t їндjйскіz страны2 дaже до є3fі0піи, сто2 двaдесzть седми2 воев0дамъ, во всsкую странY по своемY и4хъ ‰зhку.	І покликані були тоді царські писарі в третій місяць, тобто в місяць Сиван, у двадцять третій день його, і написано було усе так, як наказав Мардохей, до юдеїв, і до сатрапів, і областеначальникам, і правителям областей від Індії до Ефіопії, ста двадцяти семи областей, у кожну область письменами її і до кожного народу мовою його, і до юдеїв письменами їх і мовою їх.
10	10
Напи6сана же бhша велёніемъ царeвымъ и3 запечатлёшасz пeрстнемъ є3гw2: и3 послaша пис†ніz чрез8 писмон0сцы,	І написав він від імені царя Артаксеркса, і скріпив царським перснем, і послав листи з гінцями на конях, на дромадерах і мулах царських,
11	11
ћкw повелЁ и5мъ жи1ти по зак0нwмъ и4хъ во всsцэмъ грaдэ, и3 да помогaютъ и3мъ, и3 да сотворsтъ сопeрникwмъ и4хъ и3 проти1вникwмъ и4хъ, ћкоже хотsтъ,	про те, що цар дозволяє юдеям, які знаходяться в усякому місті, зібратися і стати на захист свого життя, знищити, убити і погубити усіх сильних у народі і в області, які ворогують з ними, — дітей і дружин, і майно їх розграбувати,
12	12
въ дeнь є3ди1нъ по всемY цaрству ґртаxeрxову, въ третійнaдесzть дeнь вторагwнaдесzть мцcа, и4же є4сть ґдaръ.	в один день по всіх областях царя Артаксеркса, у тринадцятий день дванадцятого місяця, тобто місяця Адара. [Список з цього указу такий: великий цар Артаксеркс начальникам від Індії до Ефіопії над ста двадцятьма сімома областями і володарям, доброзичливцям нашим, радуватися. Багато хто, за надзвичайною добротою благодійників щедро нагороджені пошаною, надмірно загордилися і не тільки підданим нашим шукають, як заподіяти зло, але, не мігши наситити гордість, намагаються чинити підступи самим благодійникам своїм, не тільки втрачають почуття людської вдячності, але, чванячись пихатістю безумних, злочинно думають уникнути суду Бога, що все і завжди бачить. Але часто і багато хто, будучи наділеними владою, щоб влаштовувати справи друзів, які довірили їм, своїм переконанням роблять їх винуватцями пролиття невинної крови і піддають непоправним бідам, хитромудрістю підступної неправди обманюючи непорочну благодумність державних мужів. Це можна бачити не стільки з древніх історій, як ми сказали, скільки за ділами, злочинно звершеними перед вами тими, хто злобою негідно володарює. Тому потрібно турбуватися на майбутній час, щоб нам влаштувати царство спокійним для всіх людей у світі, не допускаючи змін, але справи, що виникають, обговорювати з належною передбачливістю. Так Аман Амадафів, македонянин, воістину чужий для перської крови і дуже далекий від нашої благости, був прийнятий у нас гостем, удостоївся прихильности, яку ми маємо до всякого народу, настільки, що був проголошений нашим батьком і шанований усіма, представляючи другу особу при царському престолі; але, не стримавши гордости, замислив позбавити нас влади і душі, а нашого спасителя і постійного благодійника Мардохея і непорочну спільницю царства Есфир, з усім народом їх, домагався різноманітними підступними діями погубити. У такий спосіб він думав зробити нас безлюдними, а державу Перську передати македонянам. Ми ж вважаємо юдеїв, засуджених цим лиходієм на знищення, не злошкідливими, а такими, що живуть за найсправедливішими законами, синами Вишнього, найвеличнішого живого Бога, Який дарував нам і предкам нашим царство у найкращому стані. Тому ви добре зробите, якщо не приведете до виконання грамот, надісланих Аманом Амадафовим; бо він, зробивши це, біля воріт Сузи повішений із усім домом, з волі Бога, що володіє усім, Який учинив йому негайно гідний суд. Список же з цього указу, виставивши на кожному місці відкрито, залиште юдеїв користуватися своїми законами і сприяйте їм, щоб тим, хто повставав на них під час скорботи, вони могли помститися у тринадцятий день дванадцятого місяця Адара, в самий той день. Бо Бог, Який володіє всім, замість загибелі обраного роду, влаштував їм таку радість. І ви, в числі шанованих свят ваших, проводьте цей знаменитий день з усіма веселощами, щоб і нині і після було пам’ятним спасіння для нас і для прихильних до нас персів і загибель тих, хто чинив нам підступи. Всяке місто або область взагалі, які не виконають цього, нещадно спустошаться мечем і вогнем і зробляться не тільки пустелею для людей, але і для звірів і птахів назавжди огидною].
13	13
Списaніе же є3піст0ліи си1це бЁ: цaрь вели1кій ґртаxeрxъ сyщымъ t їндjи дaже до є3fі0піи сто2 двaдесzти и3 седми1мъ начaлствwмъ странaми њбладaющымъ и3 влaстелємъ нaмъ доброжелaтелствующымъ, рaдоватисz. Мн0зи мн0жайшею благодётелствующихъ блaгостію частёе чествyеми пaче мёры возгордёшасz, и3 не т0чію подчинeнныхъ нaмъ и4щутъ Hѕл0бити, но дов0лства не могyще снести2, и3 свои6мъ благодётелємъ начинaютъ ковaрствовати: и3 благодарeніе не т0кмw t человBкъ teмлюще, но є3щE (по њбhчаю) не пріsвшихъ благодэsній кичeньми вознeсшесz, вс‰ пrнw назирaющагw бGа ненави1дzщагw ѕлA мнsтъ и3збэжaти судA. Мн0гажды же и3 мн0гихъ t постaвленныхъ на властeхъ, и5мже ўвёрисz другHвъ ўстроsти дэлA, ласкaтелство кровeй непови1нныхъ вин0вными поставлsz, подвeрже неуврачєвaннымъ ѕлы6мъ, ѕлонрaвіz л0жнымъ прельщeніемъ тёхъ, и5же прельщaютъ неѕлоби1вое благосeрдіе владёющихъ. Ви1дэти же лёть є4сть нaмъ взыскyющымъ не толи1кw t дрeвнихъ, ћкоже предaхомъ, їст0рій, є3ли1кw t тёхъ, ћже сyть при ногaхъ непреп0добнw содBланнаz губи1телствомъ недост0йнw владёющихъ. Сегw2 рaди внимaти надлежи1тъ по си1хъ, во є4же цaрство безмzтeжно всBмъ человёкwмъ съ ми1ромъ ўстр0ити, не ўпотреблsюще пременeній, приходљщаz же пред8 nчесA всегдA съ прили1чнымъ предварeніемъ разсуждaюще. Е#гдa бо ґмaнъ ґмадаfyевъ македHнzнинъ, и4стннw чyждь пeрсскіz кр0ве и3 мн0гw tстоsщь t нaшеz блaгости, страннолю1бнw пріsтый t нaсъ, толи1кое человэколю1біе, є4же ко всsкому kзhку и3мёемъ, получи2, ћкw нарицaтисz є3мY nтцeмъ нaшимъ, и3 покланsемому t всёхъ, втор0е цaрскагw прест0ла лицE содержaти: неумёрителенъ же въ г0рдости прилёжнw и3скaлъ, кaкw бы нaсъ w4бласти и3 животA лиши1ти, кyинw же нaшего блюсти1телz и3 всегдaшнzго благодётелz мардохeа и3 непор0чную цaрства соHбщницу є3сfи1рь со всёмъ и4хъ плeменемъ многоилетeнными хи1тростей прельщeньми и4щущь на погублeніе: си1ми бо w4бразы возмнЁ нaсъ лиши1въ блюсти1телей взsти, и3 влaсть пeрсскую ко македHнzнwмъ пренести2. Мh же їудewвъ, t трегуби1телнагw сегw2 въ погублeніе прeданныхъ, њбрэтaемъ не ѕлотв0рныхъ, но прaведнэйшими ўиравлsемыхъ закHны, и3 сyщихъ сынHвъ вhшнzгw, превеличaйнагw живaгw бGа, ўправлsющагw нaмъ же и3 прароди1телємъ нaшымъ цaрствіе въ д0брэйшемъ состоsніи. Д0брэ u5бо сотвори1те не ўпотреблsюще t ґмaна ґмадаfyева п0сланныхъ писaній, понeже џнъ сі‰ содёлавый при вратёхъ сyсскихъ со всёмъ д0момъ свои1мъ повёшенъ є4сть, дост0йный є3мY вск0рэ сyдъ воздaвшему всёми владёющему бGу. Спісaніе же є3піст0ліи сеS предложи1вше на всsцёмъ мёстэ со дерзновeніемъ, њстaвите їудewвъ ўпотреблzти сво‰ зак0ны, спомоществyюще и5мъ, ћкw да во врeмz ск0рби востaвшымъ на ни1хъ tмстsтъ въ третійнaдесzть дeнь вторагwнaдесzть мцcа ґдaра въ сaмый т0й дeнь: въ сeй бо (дeнь) всемогyщій бGъ вмёстw погублeніz и3збрaннагw р0да сотвори2 и5мъ весeліе. И# вы2 ќбо во и3мени1тыхъ вaшихъ прaздницэхъ знмени1тый дeнь со всsкою рaдостію провождaйте, да и3 нн7э, и3 по си1хъ спасeніе нaмъ ќбw и3 доброжелaтєлнымъ пeрсwъ бyдетъ, навэтyющымъ же нaсъ въ пaмzть погублeніz. Всsкъ же грaдъ и3ли2 странA, ћже по си6мъ не сотвори1тъ, всsчески мечeмъ и3 nгнeмъ съ толи1кимъ потреби1тсz гнёвомъ, ћкw не т0кмw человёкwмъ непрох0дна, но и3 ѕвэрє1мъ и3 пти1цамъ во всsкое врeмz мeрзостнэйша њстaвитсz. И# списaніz сі‰ да предложaтсz nчеви1днw во всeмъ цaрствэ, є4же готHвымъ бhти всBмъ їудewмъ на сeй дeнь рaтовати свои1хъ проти1вныхъ.	Список з цього указу надіслати в кожну область, як закон, проголошений для всіх народів, щоб юдеї готові були до того дня мститися ворогам своїм.
14	14
КHнницы u5бо и3зыд0ша спёшнw повелBннаz t царS соверши1ти. Предлагaшесz же повелёніе и3 въ сyсэхъ.	Гінці, які поїхали верхи на швидких конях царських, погнали швидко і поспішно, з царським повелінням. Указ був оголошений і в Сузах, престольному місті.
15	15
И# мардохeй и3зhде њблечeнъ въ цaрскую nдeжду и3 вэнeцъ и3мyщь златhй, діади1му вmсс0нную, червлeную. Ви1дэвше же сyщіи въ сyсэхъ возрaдовашасz,	І Мардохей вийшов від царя в царському одіянні яхонтового і білого кольору й у великому золотому вінці, і в мантії висонній і пурпуровій. І місто Сузи звеселилося і зраділо.
16	16
ћкw їудewмъ бhсть свётъ и3 весeліе:	А в юдеїв було тоді просвітлення і радість, і веселощі, і торжество.
17	17
во (всsцэмъ) грaдэ и3 странЁ, и3дёже ѓще предлагaшесz повелёніе рaдость и3 весeліе бЁ їудewмъ, пировaніе и3 ўтэшeнме. И# мн0зи t kзы6къ њбрёзовахусz и3 зак0нъ їудeйскій пріимaху, стрaха рaди їудeйскагw.	І в усякій області й у всякому місті, у всякому місці, куди тільки доходило повеління царя й указ його, була радість в юдеїв і веселощі, бенкет і святковий день. І багато з народів країни зробилися юдеями, тому що напав на них страх перед юдеями.
Главa f7	Глава 9

1	1
Во вторыйнaдесzть мцcъ, и3же є4сть ґдaръ, въ третійнaдесzть дeнь мцcа пріид0ша пис†ніz t царS.	У дванадцятий місяць, тобто в місяць Адар, у тринадцятий день його, в який припав час виконати повеління царя й указ його, у той день, коли вороги юдеїв сподівалися взяти владу над ними, а вийшло навпаки, що самі юдеї взяли владу над ворогами своїми, —
2	2
Въ т0й же день погиб0ша супостaты їудeєвъ: ни є3ди1нъ бо сопроти1висz и5мъ боsсz и4хъ.	зібралися юдеї в містах своїх по всіх областях царя Артаксеркса, щоб накласти руку на лиходіїв своїх; і ніхто не міг встояти перед лицем їх, тому що страх перед ними напав на всі народи.
3	3
Начaлствующіи бо стрaнамъ и3 власти1теліе и3 цaрстіи книгHчіz почитaху їудє1й:	І всі князі в областях і сатрапи, й областеначальники, і виконавці справ царських підтримували юдеїв, тому що напав на них страх перед Мардохеєм.
4	4
стрaхъ бо мардохeевъ належaше на ни1хъ.	Бо великим був Мардохей у домі в царя, і слава про нього ходила по всіх областях, тому що цей чоловік, Мардохей, піднімався вище і вище.
5	5
Приложи1сz бо повелёніе царeво и3меновaтисz є3мY по всемY цaрствію.	І нищили юдеї всіх ворогів своїх, вбиваючи мечем, умертвлюючи і знищуючи, і чинили з ворогами своїми за своєю волею.
6	6
И# въ сyсэхъ грaдэ и3зби1ша їудeє пsть сHтъ мужeй:	У Сузах, місті престольному, умертвили юдеї і погубили п’ятсот чоловік;
7	7
Фарсaна, нестaнна и3 делфHна, и3 фасгaна	і Паршандафу і Далфона й Асфафу,
8	8
и3 фардаfaна, и3 варeа и3 сарвакaна,	і Порафу й Адалью й Аридафу,
9	9
и3 мармасjма и3 руфeа, и3 ґрсeа и3 завуfеfaма,	і Пармашфу й Арисая й Аридая і Ваієзафу, —
10	10
дeсzть сынHвъ ґмaна ґмадаfyева вугeанина врагA їудеwмъ, и4же t fармаfeа, и3 разгрaбиша въ т0й дeнь (и3мBніz и4хъ):	десятьох синів Амана, сина Амадафа, ворога юдеїв, умертвили вони, а на грабунок не простягли руки своєї.
11	11
и3 сказaша число2 и3збіeнныхъ царю2 въ сyсэхъ грaдэ.	У той же день донесли цареві про кількість умертвлених у Сузах, престольному місті.
12	12
И# речE цaрь ко є3сfи1ри: и3зби1ша їудeє въ сyсэъ грaдэ пsть сHтъ мужeй, по њкрє1стнымъ же странaмъ коли1кw, мни1ши, погуби1ша; и3 чесогw2 є3щE проси1ши, и3 бyдетъ ти2;	І сказав цар цариці Есфирі: у Сузах, місті престольному, умертвили юдеї і погубили п’ятсот чоловік і десятьох синів Амана; що ж зробили вони в інших областях царя? Яке бажання твоє? і воно буде задовільнене. І яке ще прохання твоє? воно буде виконане.
13	13
И# речE є3сfи1рь ко царю2: да дaстсz тaкожде їудewмъ твори1ти заyтра, ћкw да повёсzтъ дeсzть сынHвъ ґмaновыхъ.	І сказала Есфир: якщо царю благоугодно, то нехай було б дозволено юдеям, які у Сузах, робити те саме і завтра, що сьогодні, і десятьох синів Аманових нехай би повісили на дереві.
14	14
И# повелЁ цaрь тaкw бhти, и3 попусти2 їудewмъ внЁ грaда повёсити тэлесA сынHвъ ґмaновыхъ.	І наказав цар зробити так; і даний на це указ у Сузах, і десятьох синів Аманових повісили.
15	15
И# собрaшасz їудeє, и5же въ сyсэхъ, въ четвертыйнaдесzть деeнь ґдaра, и3 и3зби1ша мужeй три1ста, и3 ничт0же разгрaбиша.	І зібралися юдеї, що у Сузах, також і в чотирнадцятий день місяця Адара й умертвили у Сузах триста чоловік, а на грабунок не простягли руки своєї.
16	16
Пр0чіи же їудeє, и5же во цaрствіи, собрaшасz и3 себЁ помогaху и3 почи1ша t брaней: и3зби1ша бо t ни1хъ пzтьнaдесzть тhсzщъ въ третійнaдесzть ґдaра, и3 ничт0же расхи1тиша.	Й інші юдеї, які знаходилися в царських областях, зібралися, щоб стати на захист життя свого і бути спокійними від ворогів своїх, і умертвили з ворогів своїх сімдесят п’ять тисяч, а на грабунок не простягли руки своєї.
17	17
И# почи1ша въ четвертыйнaдесzть дeнь тогHжде мцcа и3 провождaху т0й дeнь ўпокоeніz съ рaдостію и3 весeліемъ.	Це було у тринадцятий день місяця Адара; а в чотирнадцятий день цього ж місяця вони заспокоїлися і зробили його днем бенкету і веселощів.
18	18
Їудeє же въ сyсэхъ грaдэ собрaшасz и3 въ четвертыйнaдесzть почи1ша: проводи1ша же и3 пzтыйнaдесzть съ рaдостію и3 весeліемъ.	Юдеї ж, які у Сузах, збиралися в тринадцятий день його й у чотирнадцятий день його, а у п’ятнадцятий день його заспокоїлися і зробили його днем бенкету і веселощів.
19	19
Сегw2 рaди їудeє разсёzнніи во всsцэй странЁ внёшней провождaютъ четвертыйнaдесzть дeнь ґдaра блaгъ съ весeліемъ, посылaюще ч†сти кjйждо бли1жнему: живyщій же въ митроп0ліzхъ и3 въ пzтыйнaдесzть дeнь ґдaра весeліz благjй провождaютъ, посылaюще ч†сти бли6жним.	Тому юдеї сільські, які живуть у селищах відкритих, проводять чотирнадцятий день місяця Адара у веселощах і бенкеті, як день святковий, роблячи подарунки одне одному; [ті ж, що живуть у митрополіях, і п’ятнадцятий день Адара проводять у добрих веселощах, посилаючи подарунки ближнім].
20	20
НаписA же мардохeй словесA сі‰ въ кни1гу и3 послA їудewмъ, є3ли1цы бёша въ цaрствіи ґртаxeрxовэ, бли1з8 и3 далeче сyщымъ,	І описав Мардохей ці події і послав листи до всіх юдеїв, які в областях царя Артаксеркса, до близьких і до далеких,
21	21
ўстaвити дни6 сі‰ бл†ги, є4же провождaти четвертыйнaдесzть и3 пzтыйнaдесzть дeнь ґдaра:	про те, щоб вони встановили щорічно святкування у себе чотирнадцятого дня місяця Адара і п’ятнадцятого дня його,
22	22
въ си1хъ бо днeхъ почи1ша їудeє t вр†гъ свои1хъ: и3 мцcъ ґдaръ, и4же њбрати1сz и5мъ t плaча въ рaдость и3 t болёзни во благjй дeнь, провождaти вeсь во благи1хъ днeхъ рaдости и3 весeліz, посылaюще ч†сти ко другHмъ и3 ни1щымъ.	як таких днів, у які юдеї зробилися спокійними від ворогів своїх, і як такого місяця, в який перетворився їх сум на радість, і нарікання — на день святковий, — щоб зробили їх днями бенкету і веселощів, посилаючи подарунки одне одному і милостині бідним.
23	23
И# пріsша їудeє, ћкоже написA и5мъ мардохeй:	І прийняли юдеї те, що вже самі почали робити, і про що Мардохей написав до них,
24	24
кaкw ґмaнъ ґмадаfyевъ македHнzнинъ рaтоваше їудеєвъ, и3 кaкw и3знесE сyдъ и3 жрeбій, є4же погуби1ти и5хъ,	як Аман, син Амадафа, вугеянин, ворог усіх юдеїв, думав погубити юдеїв і кидав пур, жереб, про знищення і погублення їх,
25	25
и3 ћкw вни1де ко царю2, глаг0лz, да повёситъ мардохeа: є3ли6ка начA наводи1ти на їудє1и ѕлaz, на него2 бhша, и3 повёшенъ бhсть сaмъ и3 ч†да є3гw2.	і як Есфир дійшла до царя, і як цар наказав новим листом, щоб злий намір Амана, який він задумав на юдеїв, обернувся на голову його, і щоб повісили його і синів його на дереві.
26	26
Сегw2 рaди нарек0шасz днjе сjи фурjмъ рaди жрє1бій, занE діалeктомъ и4хъ жрє1біи нарицaютсz фурjмъ, рaди словeсъ є3піст0ліи сеS, и3 є3ли6ка пострадaша си1хъ рaди, и3 є3ли6ка и5мъ приключи1шасz.	Тому і назвали ці дні Пурим, від імені: пур [*жереб, бо мовою їх жереби називаються пурим]. Тому, згідно з усіма словами цього листа і з тим, що самі бачили і до чого доходило в них,
27	27
Ўстaви ќбw, и3 тaкw пріsша їудeє на себE и3 на сёмz своE и3 на ириложи1вшихсz къ ни6мъ, нижE и3нaче да ўпотреблsютъ: днjе же сjи пaмzти совершaеми по р0ду и3 р0ду, и3 грaду и3 nтeчеству и3 странЁ.	ухвалили юдеї і прийняли на себе і на дітей своїх і на всіх, хто приєднується до них, неодмінно, щоб святкувати ці два дні, за написаним про них і у свій для них час, кожного року;
28	28
Днjе же сjи фурjмъ да провождaютъ во всsкое лёто, и3 пaмzть да не њскудёетъ t родHбъ.	і щоб дні ці були пам’ятні і святкувалися в усі роди у кожнім племені, у кожній області й у кожному місті; і щоб дні ці Пурим не скасовувалися в юдеїв, і пам’ять про них не зникла у дітей їхніх.
29	29
И# написA є3сfи1рь царица дщи2 ґмінадaвлz и3 мардохeй їудeанинъ, є3ли6ка сотвори1ша во ўтверждeніе є3піст0ліи њ днeхъ фурjмъ.	Написала також цариця Есфир, дочка Абихаїла, і Мардохей юдеянин, з усією наполегливістю, щоб виконували цей новий лист про Пурим;
30	30
И# мардохeй и3 є3сfи1рь цари1ца ўстaвиста себЁ сaми, и3 тогдA ўстaвиста въ постЁ своeмъ совётъ св0й.	і послали листи до усіх юдеїв у сто двадцять сім областей царства Артаксерксового зі словами миру і правди,
31	31
И# є3сfи1рь сл0во постaви во вёки, и3 напи1сано бhсть въ пaмzть.	щоб вони твердо зберігали ці дні Пурим у свій час, який встановив про них Мардохей юдеянин і цариця Есфир, і як вони самі призначали їх для себе і для дітей своїх у дні посту і волання.
Главa ‹	Глава 10

1	1
Написa же цaрь по всемY цaрствію своемY, є4же на земли2 и3 на м0ри,	Потім наклав цар Артаксеркс податки на землю і на острови морські.
2	2
и3 си1лу свою2, и3 мyжествєннаz и3справлє1ніz, богaтство же и3 слaву цaрствіz своегw2: сE, пи6сана сyть въ кни1зэ царeй пeрсскихъ и3 ми1дскихъ, на пaмzть.	Утім, усі діла сили його і могутности його і докладне свідчення про велич Мардохея, якою звеличив його цар, записані в книзі денних записів царів мідійських і перських,
3	3
Мардохeй бо вторhй бЁ по цари2 ґртаxeрxэ, и3 вели1къ бЁ во цaрствіи и3 прослaвленъ t їудє1й и3 люби1мь, повёдаше содBzннаz всемY kзhку своемY. И# речE мардохeй: t бGа бhша сі‰: помzнyхъ бо њ с0ніи, є4же ви1дэхъ њ словесёхъ си1хъ, нижe бо преминY t си1хъ сл0во: мaлый и3ст0чникъ, и4же бhсть рэкA, и3 бЁ свётъ, и3 с0лнце, и3 водA мн0га. Е#сfи1рь є4сть рэкA, ю4же поS цaрь и3 сотвори2 цари1цу: двa же ѕм‡а, ѓзъ є4смь и3 ґмaнъ: kзhцы же (сyть), и5же собрaшасz и3стреби1ти и4мz їудewвъ: kзhкъ же м0й сeй є4сть ї}ль, вопи1вшій ко бGу, и3 спас0шасz: и3 сп7сE гDь лю1ди сво‰ и3 и3збaви нaсъ гDь t всёхъ ѕHлъ си1хъ: и3 сотвори2 бGъ знaмєніz и3 чудесA вє1ліz, ±же не бhша во kзhцэхъ. Сегw2 рaди сотвори2 двA жрє1біz, є3ди1нъ лю1демъ б9іимъ и3 є3ди1нъ всBмъ kзhкwмъ: и3 и3зыд0ста двA жрє1біz сі‰ въ чaсъ и3 врeмz и3 въ дeнь судA пред8 бGомъ во всёхъ kзhцэхъ: и3 помzнY гDь бGъ лю1ди сво‰ и3 њправдA достоsніе своE: и3 бyдутъ и5мъ днjе сjи (прaздничніи) въ мцcъ ґдaръ, въ четвертыйнaдесzть и3 пzтыйнaдесzть дeнь мцcа тогHжде, съ соб0ромъ и3 рaдостію и3 съ весeліемъ пред8 бGомъ, въ р0дъ во вёки въ лю1дехъ свои1хъ ї}ли. Въ лёто четвeртое цaрствіz птоломeева и3 клеопaтры, внесE досіfeй, и4же глаг0лашесz бhти свzщeнникъ и3 леvjтъ, и3 птоломeй сhнъ є3гw2, предлежaщую є3піст0лію њ (днeхъ) фурjмъ, ю4же скaзоваху, ћкw и3столковA лmсімaхъ сhнъ птоломeевъ, живhй во їеrли1мэ.	так само як і те, що Мардохей юдеянин був другим після царя Артаксеркса і великим у Юдеї і улюбленим у безлічі братів своїх, бо шукав добра народу своєму й говорив про благо всього племені свого. [І сказав Мардохей: від Бога було це, бо я згадав сон, який я бачив про ці події; не залишилося у ньому нічого несповненим. Мале джерело зробилося рікою, і було світло і сонце і безліч води: ця ріка є Есфир, яку взяв собі за дружину цар і зробив царицею. А два змії – це я й Аман; народи – це ті, що зібралися знищити ім’я юдеїв; а народ мій – це ізраїльтяни, які взивали до Бога і спасені. І спас Господь народ Свій, і визволив нас Господь від усього цього лиха, і звершив Бог знамення і чудеса великі, яких не бувало між язичниками. Так влаштував Бог два жереби: один для народу Божого, а другий для усіх язичників, і вийшли ці два жереби у годину і час і в день суду перед Богом і всіма язичниками. І згадав Господь про народ Свій і виправдав насліддя Своє. І будуть святкуватися ці дні місяця Адара, у чотирнадцятий і п’ятнадцятий день цього місяця, з торжеством і радістю і веселощами перед Богом, у роди вічні, у народі Його Ізраїлі. У четвертий рік царювання Птоломея і Клеопатри Досифей, який, кажуть, був священиком і левитом, і Птоломей, син його, принесли у Олександрію це послання про Пурим, яке, кажуть, витлумачив Лисимах, син Птоломея, який був у Єрусалимі.]

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт