|
Маккавeйскаz 1-z*
|
Перша книга Маккавейська*
|
| * Книги Маккавейські перекладені з грецької, тому що в єврейському тексті їх немає. | |
|
Главa №
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть, є3гдA поражaше ґлеxaндръ македHнскій сhнъ філjппа, и4же и3зhде t земли2 хеттіи1мъ, порази2 и3 дaріа царS пeрсскаго и3 ми1дскаго, и3 воцари1сz вмёстw є3гw2 пeрвый во є3ллaдэ, | Після того, як Олександр, син Филипа, македонянин, який вийшов із землі Киттим, уразив Дарія, царя Перського і Мідійського, і став царем замість нього спершу над Елладою, — |
|
2
|
2
|
| и3 состaви бр†ни мнHги, и3 њдержA твєрдhни мнHги, и3 ўби2 цари6 зє1мскіz, | він провів багато воєн і оволодів багатьма укріпленими місцями, й убивав царів землі. |
|
3
|
3
|
| и3 пр0йде дaже до крaєвъ земли2, и3 взS коры6сти мн0гихъ kзhкwвъ. и3 ўмолчE землS пред8 ни1мъ. и3 возвhсисz, и3 вознесeсz сeрдце є3гw2. | І пройшов до меж землі й узяв здобич від багатьох народів; і замовкла земля перед ним, і він піднісся, і загордувало серце його. |
|
4
|
4
|
| И# собрA си1лу крёпку ѕэлw2, и3 начaлствова над8 странaми и3 kзы6ки и3 мучи1тельми, и3 бhша є3мY въ дaнники. | Він зібрав дуже сильне військо і панував над областями і народами і володарями, і вони зробилися його данниками. |
|
5
|
5
|
| И# по си1хъ падE на л0же и3 познA, ћкw ўмирaетъ: | Після того він зліг у постіль і, відчувши, що помирає, |
|
6
|
6
|
| и3 созвA џтроки сво‰ благорHдныz, и5же съ ни1мъ бsху совоспитaни t ю4ности є3гw2, и3 раздэли2 и5мъ цaрство своE є3щE жи1въ сhй. | покликав знатних слуг своїх, які виховувалися з ним від юности, і розділив їм своє царство ще за життя свого. |
|
7
|
7
|
| И# цaрствова ґлеxaндръ лётъ дванaдесzть и3 ќмре. | Олександр царював дванадцять років і помер. |
|
8
|
8
|
| И# њбладaша џтроцы є3гw2 кjйждо въ мёстэ своeмъ. | І володарювали слуги його кожен у своєму місці. |
|
9
|
9
|
| И# возложи1ша вси2 діади6мы по смeрти є3гw2, и3 сhнове и4хъ по ни1хъ лBта мнHга, и3 ўмн0жиша ѕл†z на земли2. | І після смерти його усі вони поклали на себе вінці, а після них і сини їхні протягом багатьох літ; і примножили зло на землі. |
|
10
|
10
|
| И# и3зhде t ни1хъ к0рень грэхA ґнті0хъ є3піфaнъ, сhнъ ґнті0ха царS, и4же бЁ зал0гомъ въ ри1мэ: и3 цaрствова въ лётэ сто2 три1десzть седмёмъ цaрства є4ллинскагw. | І вийшов від них корінь гріха — Антиох Єпифан, син царя Антиоха, який був заручником у Римі, і став царем у сто тридцять сьомому році царства Еллінського. |
|
11
|
11
|
| Во днeхъ тёхъ и3зыд0ша t ї}лz сhнове беззак0нніи и3 наусти1ша мн0гихъ глаг0люще: п0йдемъ и3 завэщaемъ завётъ съ kзы6ки, и5же w4крестъ нaсъ, ћкw tнeлэже tлучи1хомсz t ни1хъ, њбрэт0ша нaсъ мнHга ѕл†z. | У ті дні вийшли з Ізраїля сини беззаконні і переконували багатьох, говорячи: підемо й укладемо союз з народами, які оточують нас, бо з тих пір, як ми відокремилися від них, спіткало нас багато бід. |
|
12
|
12
|
| И# благоуви1дэсz сл0во во џчію и4хъ: | І добрим здалося це слово в очах їхніх. |
|
13
|
13
|
| и3 пред8избрaшасz нёцыи t людjй и3 и3д0ша ко царю2: и3 дадE и5мъ влaсть твори1ти њправд†ніz kзhчєскаz. | Деякі з народу виявили бажання і вирушили до царя; і він дав їм право виконувати установлення язичницькі. |
|
14
|
14
|
| И# создaша (себЁ) ўчи1лище во їеrли1мэ по зак0нwмъ kзhчєскимъ. | Вони побудували в Єрусалимі училище за звичаєм язичницьким |
|
15
|
15
|
| И# сотвори1ша себЁ неwбрёзаніе, и3 tступи1ша t завёта с™aгw, и3 сопрzг0шасz kзhкwмъ, и3 продaшасz є4же твори1ти лукaвое. | і встановили у себе необрізання, і відступили від святого завіту, і з’єдналися з язичниками, і продалися, щоб чинити зло. |
|
16
|
16
|
| И# ўгот0васz цaрство пред8 ґнті0хомъ: и3 ўмhсли цaрствовати во є3гЂптэ, ћкw да цaрствуетъ над8 двэмA цaрствома. | Коли Антиох побачив, що царство зміцнилося, взявся стати царем над Єгиптом, щоб царювати над двома царствами, |
|
17
|
17
|
| И# вни1де во є3гЂпетъ въ нар0дэ тsжцэ, на колесни1цахъ и3 на сл0нэхъ, и3 на всaдникахъ и3 на кораблeхъ мн0гихъ. | й увійшов він у Єгипет із сильним ополченням, з колісницями, і слонами, і вершниками, і численними кораблями; |
|
18
|
18
|
| И# состaви брaнь на птоломeа царS є3гЂпетскаго: и3 ўбоsсz птоломeй t лицA є3гw2 и3 побэжE, и3 пад0ша ћзвени мн0зи. | і вступив у битву із Птоломеєм, царем Єгипетським; і убоявся Птоломей від лиця його і кинувся навтіки, і багато упало поранених. |
|
19
|
19
|
| И# взsша грaды твє1рды въ земли2 є3гЂпетстэй: и3 взS кwрhсти земли2 є3гЂпетскіz. | І оволоділи вони укріпленими містами у землі Єгипетській, і узяв він здобич із землі Єгипетської. |
|
20
|
20
|
| И# њбрати1сz ґнті0хъ, повнегдA порази2 є3гЂпта во сто2 четhредесzть трeтіе лёто: и3 взhде на ї}лz и3 на їеrли1мъ въ нар0дэ тsжцэ, | Після поразки Єгипту Антиох повернувся у сто сорок третьому році і пішов проти Ізраїля, і вступив у Єрусалим із сильним ополченням; |
|
21
|
21
|
| и3 вни1де во свzти1лище съ гордhнею, и3 взS nлтaрь златhй и3 свэти1лникъ свёщный и3 вс‰ сосyды є3гw2, | увійшов у святилище з пихатістю і взяв золотий жертовник, світильник і всі сосуди його, |
|
22
|
22
|
| и3 трапeзу предложeніz и3 возліsлники, и3 фіaлы и3 кади6лницы златы6z, и3 катапетaсму и3 вэнцы2 и3 ўкрашeніе злат0е, є4же на лицы2 цeркви (бsше), и3 сокруши2 вс‰: | і трапезу предкладення, й узливальниці, і чаші, і кадильниці золоті, і завісу, і вінці, і золоту прикрасу, що була ззовні храму, і все обібрав. |
|
23
|
23
|
| и3 взS сребро2 и3 злaто и3 сосyды вожделBнныz: и3 взS сокрHвища т†йнаz, и5хже њбрёте. | Узяв і срібло, і золото, і дорогоцінні сосуди, і взяв сховані скарби, які відшукав. |
|
24
|
24
|
| И# взeмъ вс‰ tи1де въ зeмлю свою2, и3 сотвори2 ўбjйство, и3 глаг0ла въ г0рдости вели1цэй. | І, взявши все, вирушив у землю свою і вчинив убивства, і говорив з великою гордовитістю. |
|
25
|
25
|
| И# бhсть плaчь вели1къ во ї}ли на всsцэмъ мёстэ и4хъ. | Тому був великий плач в Ізраїлі, в усіх місцях його. |
|
26
|
26
|
| И# возстенaша нач†лницы и3 старBйшины, дBвы и3 ю4нwши и3знемог0ша, и3 красотA жeнскаz и3змэни1сz. | Стогнали начальники і старійшини, знемагали діви і юнаки, і змінилася краса жіноча. |
|
27
|
27
|
| Всsкъ жени1хъ пріS плaчь, и3 сэдsщаz на nдрЁ брaчнэ бhсть въ печaли. | Усякий наречений віддавався плачу, і та, що сиділа у шлюбному чертозі, була у скорботі. |
|
28
|
28
|
| И# потрzсeсz землS на њбитaющихъ на нeй, и3 вeсь д0мъ їaкwвль њблечeсz студ0мъ. | Затремтіла земля за тих, що жили на ній, і весь дім Якова зодягнувся у сором. |
|
29
|
29
|
| И# по двою2 лBту днjй послA цaрь начaлника дaнемъ во грaды ї{дины. и3 пріи1де во їеrли1мъ съ нар0домъ вели1кимъ | Після двох років послав цар начальника податей у міста Іуди, і він прийшов у Єрусалим з великим натовпом; |
|
30
|
30
|
| и3 глаг0ла къ ни6мъ словесA ми6рнаz во льсти2. и3 вёроваша є3мY. и3 нападE на грaдъ внезaпу и3 порази2 є3го2 ћзвою вели1кою и3 погуби2 лю1ди мнHги t ї}лz: | підступно говорив їм слова миру, і вони повірили йому; але він раптово напав на місто й уразив його великим ураженням, і погубив безліч народу ізраїльського; |
|
31
|
31
|
| и3 взS кwрhсти грaда и3 сожжE є3го2 nгнeмъ, и3 разори2 д0мы є3гw2 и3 стёны є3гw2 w4крестъ: | взяв здобич з міста і спалив його вогнем, і зруйнував доми його і стіни його навколо; |
|
32
|
32
|
| и3 плэни1ша жeнъ и3 ч†дъ, и3 скоты2 раздэли1ша, | і повели у полон дружин і дітей, і оволоділи худобою. |
|
33
|
33
|
| и3 њгради1ша грaдъ давjдовъ стэн0ю вели1кою и3 крёпкою и3 бaшнzми крёпкими, и3 бhсть и5мъ въ крёпость: | Обгородили місто Давидове великою і міцною стіною і міцними вежами, і зробилося воно для них фортецею. |
|
34
|
34
|
| и3 посади1ша тaмw людjй грёшникwвъ, мужeй беззак0нныхъ, и3 возмог0ша въ нeй: | І розташували там народ нечестивий, людей беззаконних, і вони укріпилися у ній; |
|
35
|
35
|
| и3 положи1ша nр{жіz и3 бр†шна, и3 собирaху кwрhсти їеrли6мскіz, и3 полагaху тaмw: и3 бhша въ сёть вели1ку, | запаслися зброєю і продовольством і, зібравши здобич єрусалимську, склали там, і зробилися великою сіттю. |
|
36
|
36
|
| и3 бhсть въ лови1телство с™hни и3 въ діaвола лукaваго ї}лю вhну. | І було це постійною засідкою для святилища і злим дияволом для Ізраїля. |
|
37
|
37
|
| И# проліsша кр0вь непови1нную w4крестъ свzти1лища и3 њскверни1ша с™hню. | Вони проливали невинну кров навколо святилища й оскверняли святилище. |
|
38
|
38
|
| И# бэжaша њбитaющіи во їеrли1мэ и4хъ рaди, и3 бhсть њбитaніе чужди6мъ: и3 бhсть чyждо сёмени рождeніz своегw2, и3 ч†да є3гw2 њстaвиша є3го2. | Жителі ж Єрусалима розбіглися через них, і він зробився житлом чужих і став чужим для свого роду, і діти його залишили його. |
|
39
|
39
|
| С™hнz є3гw2 разорeна ћкw пустhнz, прaздницы є3гw2 њбращeни сyть во плaчь, суббw6ты є3гw2 въ поношeніе, чeсть є3гw2 во ўничижeніе: | Святилище його запустіло, як пустеля, свята його повернулися на плач, суботи його — на ганьбу, честь його — на приниження. |
|
40
|
40
|
| по слaвэ є3гw2 ўмн0жисz безчeстіе є3гw2, и3 высотA є3гw2 њбращeна бhсть во плaчь. | Мірою слави його збільшилося нечестя його, і висота його обернулася на сум. |
|
41
|
41
|
| И# писA цaрь ґнті0хъ всемY цaрству своемY, да бyдутъ вси2 лю1діе є3ди1но, | Цар Антиох написав усьому царству своєму, щоб усі були одним народом, |
|
42
|
42
|
| и3 њстaвитъ кjйждо зак0нъ св0й. и3 соизв0лиша вси2 kзhцы по сл0ву царS (ґнті0ха). | і щоб кожен залишив свій закон. І погодилися всі народи за словом царя. |
|
43
|
43
|
| И# мн0зи t ї}лz и3зв0лиша служeнію є3гw2 и3 пожр0ша јдwлwмъ и3 њскверни1ша суббHту. | І багато хто з Ізраїля прийняв ідолослужіння його і приніс жертви ідолам, і осквернив суботу. |
|
44
|
44
|
| И# послA цaрь кни6ги рук0ю вёстникwвъ во їеrли1мъ и3 во грaды ї{дины, да п0йдутъ в8слёдъ зак0нwвъ чужди1хъ земли2 | Цар послав через вісників грамоти в Єрусалим і в міста юдейські, щоб вони додержувалися узаконень, чужих для цієї землі, |
|
45
|
45
|
| и3 возбранsтъ всесожжє1ніz и3 жeртву и3 возліsніе t с™hни, и3 њмерзsтъ суббw6ты и3 прaздники, | і щоб не допускалися всепалення і жертвоприношення, й узливання у святилищі, щоб учинили наругу над суботами і святами, |
|
46
|
46
|
| и3 њсквернsтъ с™hню и3 с™hхъ, | і оскверняли святилище і святих, |
|
47
|
47
|
| и3 сози1ждутъ трє1бища и3 к†пища и3 кум‡рницы, и3 да жрyтъ мzсA свин†z и3 скоты2 џбщыz: | щоб будували жертовники, храми і капища ідольські, і приносили у жертву свиняче м’ясо і худобу нечисту, |
|
48
|
48
|
| и3 да њстaвzтъ сhны сво‰ неwбрBзаны, є4же њскверни1ти дyшы и4хъ во всsцэй нечистотЁ и3 њсквернeніи, | і залишали синів своїх необрізаними, й оскверняли душі їхні всякою нечистотою і мерзотою, |
|
49
|
49
|
| ћкw да забyдутъ зак0нъ и3 и3змэнsтъ вс‰ њправд†ніz (б9іz). | для того, щоб забули закон і змінили всі постанови. |
|
50
|
50
|
| И# и4же ѓще не сотвори1тъ по глаг0лу царeву, да ќмретъ. | А якщо хто не зробить за словом царя, нехай буде відданий на смерть. |
|
51
|
51
|
| По всBмъ словесє1мъ си6мъ написA всемY цaрству своемY и3 пристaви надзирaтєли над8 всёми людьми2: и3 повелЁ градHмъ ї{динымъ жрeти во всsцэмъ грaдэ. | Згідно з цим писав він усьому царству своєму і поставив наглядачів над усім народом, і повелів містам юдейським приносити жертви у кожному місті. |
|
52
|
52
|
| И# собрaшасz мн0зи t людjй къ ни6мъ, всsкъ њстaвивый зак0нъ гDень: и3 сотвори1ша лук†ваz на земли2 | І зібралися до них багато хто з народу, усі, хто залишив закон, — і вчинили зло у землі; |
|
53
|
53
|
| и3 положи1ша ї}лz въ тaйныхъ во всsцэмъ ўбёжищи и4хъ. | і змусили Ізраїля ховатися у всякому сховищі його. |
|
54
|
54
|
| И# въ пzтыйнaдесzть дeнь мцcа хаслevа, въ лёто сто2 четhредесzть пsтое создaша мeрзость запустёніz на nлтари2 (б9іи), и3 во градёхъ їyдиныхъ w4крестъ создaша трє1бища. | У п’ятнадцятий день Хаслева, сто сорок п’ятого року, влаштували на жертовнику мерзоту запустіння, і в містах юдейських навколо побудували жертовники, |
|
55
|
55
|
| И# пред8 дверьми2 домHвъ и3 на ст0гнахъ кадsху, | і перед дверима домів і на вулицях звершували куріння, |
|
56
|
56
|
| и3 кни6ги зак0на (б9іz), и5хже њбрэт0ша, сожг0ша nгнeмъ, раздирaюще (и5хъ). | і книги закону, які знаходили, розривали і спалювали на вогні; |
|
57
|
57
|
| И# и3дёже њбрэтaшесz ў когw2 кни1га завёта гDнz, и3 ѓще кто2 соизволsше зак0ну гDню, по повелёнію царeву закалaху є3го2. | у кого знаходили книгу завіту, і хто дотримувався закону, того, за повелінням царя, віддавали на смерть. |
|
58
|
58
|
| Въ си1лэ своeй творsху си1це лю1демъ ї}лєвымъ, њбрэтaющымсz во всsцэмъ мцcэ и3 мцcэ во градёхъ. | Таке насильство чинили вони над ізраїльтянами, які приходили кожного місяця у міста. |
|
59
|
59
|
| И# въ двaдесzть пsтый дeнь мцcа жрsху въ кaпищи, є4же бЁ на nлтари2. | І в двадцять п’ятий день місяця, приносячи жертви на жертовнику, який був над вівтарем, |
|
60
|
60
|
| И# жeнъ њбрёзавшихъ ч†да сво‰ закалaша по повелёнію (царeву), | вони, за даним повелінням, убивали жінок, які обрізували дітей своїх, |
|
61
|
61
|
| и3 њбёшаху дBтища за ш‡и и4хъ, д0мы и4хъ расхищaху, и3 њбрёзавшихъ | ўмерщвлsху. | а немовлят вішали за шиї їхні, доми їхні грабували і тих, що звершували над ними обрізання, убивали. |
|
62
|
62
|
| И# мн0зи t людjй ї}левыхъ ўдержaшасz и3 ўтверди1шасz въ себЁ, є4же не ћсти сквeрныхъ, | Але багато (*людей) в Ізраїлі залишилися твердими й укріпилися, щоб не їсти нечистого, |
|
63
|
63
|
| и3 и3збрaша пaче ўмрeти, нeже њскверни1тисz брaшны, и3 не хотёша преступи1ти зак0на б9іz с™aгw: и3 заклaни бhша. | і готові були померти, щоб не осквернитися їжею і не вчинити наруги над святим завітом, — і помирали. |
|
64
|
64
|
| И# бhсть гнёвъ вeлій на ї}лz ѕэлw2. | І був дуже великий гнів над Ізраїлем. |
|
Главa в7
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| Во днeхъ тёхъ востA маттаfjа сhнъ їwaнновъ, сhна сmмеHнz, свzщeнникъ t сынHвъ їwарjвлихъ t їеrли1ма, и3 сёде во мwди1нэ. | У ті дні повстав Маттафія, син Іоана, сина Симеонового, священик із синів Іоарива з Єрусалима; жив він у Модині. |
|
2
|
2
|
| И# и3мsше сынHвъ пsть: їwaнна, и4же проименовaшесz гаддjсъ, | У нього було п’ять синів: Іоан, прозваний Гаддисом, |
|
3
|
3
|
| и3 сjмwна, и4же проименовaшесz fассjсъ, | Симон, прозваний Фассі, |
|
4
|
4
|
| їyду, и4же звaшесz маккавeй, | Іуда, прозваний Маккавеєм, |
|
5
|
5
|
| є3леазaра, и4же проименовaшесz ґvарaнъ, и3 їwнаfaна, и4же проименовaшесz ґпфyсъ. | Єлеазар, названий Авараном, Іонафан, прозваний Апфусом. |
|
6
|
6
|
| И# ви1дэ хулє1ніz быв†ющаz во їудeи и3 во їеrли1мэ, | Бачачи богохульства, які відбувалися в Юдеї та Єрусалимі, |
|
7
|
7
|
| и3 речE: ўвы2 мнЁ! почто2 рождeнъ є4смь ви1дэти сотрeніе людjй мои1хъ и3 сотрeніе грaда с™aгw, и3 сэдёти здЁ, внегдA предавaтисz є3мY въ рyцэ врагHвъ и3 с™hни въ рyки чужди1хъ; | він сказав: горе мені! для чого народився я бачити руйнування народу мого і руйнування святого міста і залишатися тут, коли він відданий до рук ворогів і святилище — до рук чужих? |
|
8
|
8
|
| бhсть хрaмъ є3гw2 ћкw человёкъ безчeстенъ, | Храм його зробився, як муж безславний, |
|
9
|
9
|
| сосyды слaвы є3гw2 плэнeни tнесeни сyть, побіeни сyть младeнцы є3гw2 на ст0гнахъ, и3 ю4ношы є3гw2 пад0ша мечeмъ врaжіимъ: | дорогоцінні сосуди його віднесені у полон, немовлята його побиті на вулицях, юнаки його упали від меча ворога. |
|
10
|
10
|
| кjй kзhкъ не наслёдова цaрства є3гw2 и3 не њдержA корhстей є3гw2; | Який народ не займав царства його і не оволодівав здобутками його? |
|
11
|
11
|
| всS ќтварь є3гw2 взzтA є4сть, вмёстw своб0днагw бhсть въ рабA: | Усі прикраси його забрані; з вільного він зробився рабом. |
|
12
|
12
|
| и3 сE, с™†z н†ша и3 красотA нaша и3 слaва нaша њпустЁ, и3 њскверни1ша | kзhцы: | І ось святині наші, і краса наша, і слава наша спорожніли, і язичники осквернили їх. |
|
13
|
13
|
| почто2 u5бо нaмъ є3щE жи1ти; | Для чого нам ще жити? |
|
14
|
14
|
| И# растерзA ри6зы сво‰ маттаfjа и3 сhнове є3гw2, и3 њблек0шасz во врє1тища, и3 плaкаша ѕэлw2. | І роздерли Маттафія і сини його одяг свій, і одяглися у веретища, і гірко плакали. |
|
15
|
15
|
| И# пріид0ша t царS принуждaющіи ко tступлeнію во грaдъ мwди1нъ, да пожрyтъ. | І прийшли від царя у місто Модин ті, що примушували до відступництва, щоб приносити жертви. |
|
16
|
16
|
| И# мн0зи t ї}лz приложи1шасz къ ни6мъ: маттаfjа же и3 сhнове є3гw2 собрaшасz. | І багато хто з Ізраїля пристав до них; а Маттафія і сини його устояли. |
|
17
|
17
|
| И# tвэщaша п0сланніи t царS и3 рёша маттаfjи глаг0люще: кнsзь и3 преслaвный и3 вeлій є3си2 во грaдэ сeмъ, и3 ўтверждeнъ въ сынёхъ и3 брaтіихъ: | І відповіли ті, що прийшли від царя, і сказали Маттафії: ти вождь, ти славний і великий у цьому місті і маєш опору в синах і братах. |
|
18
|
18
|
| нн7э u5бо приступи2 пeрвый и3 сотвори2 повелёніе царeво, ћкоже сотвори1ша вси2 kзhцы и3 мyжіе ї{дины и3 њстaвшіи во їеrли1мэ, и3 бyдеши ты2 и3 д0мъ тв0й посредЁ другHвъ царeвыхъ: и3 ты2 и3 сhнове твои2 прослaвитесz въ сребрЁ и3 злaтэ и3 въ дарёхъ мн0зэхъ. | Отже, приступи тепер перший, і виконай повеління царя, як зробили це всі народи і мужі юдейські і ті, що залишилися в Єрусалимі, і будеш ти і дім твій у числі друзів царських, і ти і сини твої будете вшановані і сріблом, і золотом, і багатьма дарами. |
|
19
|
19
|
| И# tвэщA маттаfjа и3 речE глaсомъ вeліимъ: ѓще и3 вси2 kзhцы въ домY цaрствіz царS слyшаютъ є3гw2, є4же tступи1ти комyждо t служeніz nтє1цъ свои1хъ, и3 соизв0лиша въ зaповэдехъ є3гw2: | І відповів Маттафія і сказав гучним голосом: якщо і всі народи в області царства царя послухають його і відступлять кожен від богослужіння батьків своїх, і погодяться з повеліннями його, |
|
20
|
20
|
| но ѓзъ и3 сhнове мои2 и3 брaтіz мо‰ повинyемсz зак0ну nтє1цъ нaшихъ: | то я і сини мої і брати мої будемо чинити за завітом батьків наших. |
|
21
|
21
|
| млcтивъ нaмъ (бyди, б9е), є4же њстaвити зак0нъ и3 њправд†ніz: | Помилуй нас Бог, щоб залишити закон і постанови! |
|
22
|
22
|
| словeсъ царeвыхъ не послyшаемъ, є4же преступи1ти служeніе нaше на дeсно и3ли2 на шyее. | Не послухаємо ми слів царя, щоб відступити нам від нашого богослужіння праворуч або ліворуч. |
|
23
|
23
|
| И# ћкw престA глаг0лати словесA сі‰, приступи2 мyжъ їудeанинъ пред8 nчи1ма всёхъ жрeти въ кaпищи, є4же въ мwди1нэ, по повелёнію царeву. | Коли закінчив він говорити ці слова, підійшов муж юдеянин перед очима усіх, щоб принести за повелінням царя ідольську жертву на жертовнику, який був у Модині. |
|
24
|
24
|
| И# ви1дэ маттаfjа и3 возревновA, и3 вострепетaша внyтрєннzz є3гw2, и3 возжжeсz ћрость є3гw2 по судY (зак0на), и3 наскочи1въ разсэчE є3го2 въ кaпищи. | Побачивши це, Маттафія возревнував, і затремтіли нутрощі його, і запалала лють його за закон, і він, підбігши, убив його біля жертовника. |
|
25
|
25
|
| И# мyжа, є3г0же цaрь послA, и4же принуждaше жрeти, ўби2 во врeмz џно и3 кaпище разори2. | І в той же час убив мужа царського, який примушував приносити жертву, і зруйнував жертовник. |
|
26
|
26
|
| И# возревновA њ зак0нэ, ћкоже же сотвори2 фінеeсъ замврjю сhну салHмлю. | І возревнував він за закон, як це зробили Финеєс із Замврієм, сином Салома. |
|
27
|
27
|
| И# возопи2 маттаfjа во грaдэ глaсомъ вeліимъ глаг0лz: всsкъ ревнyzй њ зак0нэ и3 стоsй въ завётэ да и3зhдетъ в8слёдъ менє2. | І викликнув Маттафія у місті гучним голосом: усякий, хто ревнує за закон і стоїть у завіті, нехай йде слідом за мною! |
|
28
|
28
|
| И# tбэжA сaмъ и3 сhнове є3гw2 въ г0ры, и3 њстaвиша, є3ли6ка и3мёzху во грaдэ. | І втік сам і сини його у гори, залишивши все, що мали у місті. |
|
29
|
29
|
| ТогдA снид0ша мн0зи и4щуще судA и3 прaвды въ пустhню, | Тоді багато (*людей), відданих правді і закону, пішли в пустелю і залишалися там, |
|
30
|
30
|
| и3 сэд0ша тY сaми, и3 сhнове и4хъ и3 жєны2 и4хъ, и3 ск0ти и4хъ, ћкw ўмн0жишасz на ни1хъ ѕл†z. | самі і сини їхні, і дружини їхні, і худоба їхня, тому що примножилися біди їхні. |
|
31
|
31
|
| И# возвэщeно бhсть мужє1мъ царє1вымъ и3 си1ламъ, и5же бsху во їеrли1мэ грaдэ давjдовэ, ћкw tид0ша мyжіе нёцыи, и5же разори1ша зaповэдь цaрску, въ мэстA т†йнаz въ пустhню. | І сповіщено було мужам царським і війську, яке знаходилося в Єрусалимі, місті Давидовому, що деякі мужі, порушивши царське повеління, пішли у таємні місця у пустелю. |
|
32
|
32
|
| И# тек0ша в8слёдъ и4хъ мн0зи, и3 пости1гше и5хъ њполчи1шасz на ни1хъ, и3 состaвиша проти1ву и4хъ брaнь въ дeнь суббHтный, | І погналися за ними у великій кількості і, наздогнавши їх, ополчилися, і вишикувалися до битви проти них у день суботній, |
|
33
|
33
|
| и3 рек0ша къ ни6мъ: донн7э дов0лно, и3зыди1те и3 сотвори1те по сл0ву царeву, и3 жи1ви бyдете. | і сказали їм: тепер ще можна; виходьте і зробіть за словом царя, і залишитеся живими. |
|
34
|
34
|
| И# рёша: не и3зhдемъ, ни сотвори1мъ по сл0ву царeву, є4же њскверни1ти дeнь суббHтный. | Але вони відповіли: не вийдемо і не зробимо за словом царя, не осквернимо дня суботнього. |
|
35
|
35
|
| И# ўскори1ша на ни1хъ брaнь. | Тоді поспішили почати битву проти них. |
|
36
|
36
|
| И# не tвэщaша и5мъ, нижE кaмене верг0ша на ни1хъ, нижE загради1ша мёстъ тaйныхъ, рекyще: | Але вони не відповідали їм, ні навіть каменя не кинули на них, ані загородили таємних сховищ своїх, |
|
37
|
37
|
| ќмремъ вси2 въ простотЁ нaшей, свидётелє бyдутъ на нaсъ нeбо и3 землS, ћкw непрaвw погублsете нaсъ. | і сказали: ми всі помремо у невинності нашій; небо і земля свідки за нас, що ви несправедливо губите нас. |
|
38
|
38
|
| И# востaша на ни1хъ въ брaни въ суббw6ты, и3 ўмр0ша сjи и3 жєны2 и4хъ, и3 сhнове и4хъ и3 ск0ти и4хъ, дaже до тhсzщи дyшъ челwвёкъ. | Нападали на них по суботах, і померло їх, і дружин їхніх, і дітей їхніх з худобою їхньою, до тисячі душ. |
|
39
|
39
|
| И# познA маттаfjа и3 дрyзи є3гw2, и3 плaкашасz њ ни1хъ ѕэлw2. | Коли дізналися про це Маттафія і друзі його, гірко плакали за ними; |
|
40
|
40
|
| И# речE мyжъ и4скреннему своемY: ѓще вси2 сотвори1мъ, ћкоже брaтіz н†ша сотвори1ша, и3 не воwполчи1мсz на kзhки њ душaхъ нaшихъ и3 њправдaніихъ нaшихъ, нн7э нaсъ ск0рw и3скоренsтъ t земли2. | і говорили одне одному: якщо всі ми будемо чинити так, як чинили ці брати наші, і не будемо битися з язичниками за життя наше і постанови наші, то вони скоро знищать нас із землі. |
|
41
|
41
|
| И# ўмhслиша въ дeнь w4нъ глаг0люще: всsкъ человёкъ, и4же ѓще пріи1детъ къ нaмъ на брaнь въ дeнь суббHтный, њполчи1мсz проти1ву є3гw2, и3 не ќмремъ вси2, ћкоже ўмр0ша брaтіz н†ша въ тaйныхъ. | І вирішили вони у той день і сказали: хто б не пішов на війну проти нас у день суботній, будемо битися проти нього, щоб нам не померти всім, як померли брати наші в потаємних сховищах. |
|
42
|
42
|
| ТогдA собрaсz къ ни6мъ с0нмище їудeйское крёпцыи въси1лэ t ї}лz, всsкъ соизволszй зак0ну: | Тоді зібралося до них багато юдеїв, міцних силою в Ізраїлі, всі вірні закону. |
|
43
|
43
|
| и3 вси2 и5же бэжaша t ѕлhхъ, приложи1шасz и5мъ и3 бhша и5мъ во ўтверждeніе. | І всі, що втекли від біди, приєдналися до них і стали підкріпленням для них. |
|
44
|
44
|
| И# собрaша в0євъ и3 поби1ша грёшныхъ во гнёвэ своeмъ и3 мужeй беззак0нныхъ въ ћрости своeй: пр0чіи же бэжaша во kзhки спасти1сz. | Так склали вони військо й уражали у гніві своєму нечестивих і у люті своїй мужів беззаконних; інші ж бігли для порятунку до язичників. |
|
45
|
45
|
| И# њбhде маттаfjа и3 дрyзи є3гw2, и3 разори1ша к†пища, | І обходили навколо Маттафія і друзі його, і руйнували жертовники, |
|
46
|
46
|
| и3 њбрёзаша џтроки неwбрBзаныz, є3ли1кихъ њбрэт0ша въ предёлэхъ ї}левыхъ въ си1лэ, | і безбоязно обрізували необрізаних дітей, скільки знаходили у межах ізраїльських, |
|
47
|
47
|
| и3 погнaша сынHвъ гордhни, и3 ўспЁ дёло въ рукY и4хъ: | і переслідували синів гордині, і справа успішно йшла у руках їхніх. |
|
48
|
48
|
| и3 ўдержaша зак0нъ t руки2 kзhкwвъ и3 t руки2 царeй, и3 не дaша р0га грёшнику. | Так захищали вони закон від руки язичників і від руки царів і не дали торжествувати грішникові. |
|
49
|
49
|
| И# прибли1жишасz днjе маттаfjи ўмрeти, и3 речE сынHмъ свои6мъ: нн7э ўкрэпи1сz гордhнz и3 њбличeніе, и3 врeмz низвращeніz и3 гнёвъ ћрости: | Наблизилися дні смерти Маттафії, і він сказав синам своїм: нині посилилися гордість і випробування, нині час перевороту і гнів люті. |
|
50
|
50
|
| и3 нн7э, ч†да, возревнyйте зак0ну и3 дади1те дyшы вaшz за завётъ nтцє1въ нaшихъ. | Отже, діти, ревнуйте за закон і віддайте життя ваше за завіт батьків наших. |
|
51
|
51
|
| Помzни1те дэлA nтє1цъ нaшихъ ±же сотвори1ша вър0дэхъ свои1хъ, и3 пріи1мете слaву вeлію и3 и4мz вёчное. | Згадайте про діла батьків наших, які вони зробили у часи свої, і ви придбаєте велику славу і вічне ім’я. |
|
52
|
52
|
| Ґвраaмъ не во и3скушeніи ли њбрётенъ є4сть вёренъ, и3 вмэни1сz є3мY въ прaвду; | Авраам чи не у спокусі знайдений був вірним? і це було поставлено йому у праведність. |
|
53
|
53
|
| ЇHсифъ во врeмz тэсноты2 своеS сохрани2 зaповэдь и3 бhсть господи1нъ є3гЂпту. | Йосиф у стисненому становищі своєму зберіг заповідь і зробився володарем Єгипту. |
|
54
|
54
|
| Фінеeсъ nтeцъ нaшъ внегдA возревновA рeвностію, пріsтъ завётъ свzщeнства вёчнагw. | Финеєс, батько наш, за те, що возревнував ревністю, одержав завіт вічного священства. |
|
55
|
55
|
| Їисyсъ, є3гдA и3сп0лни сл0во, бhсть судіS во ї}ли. | Ісус за виконання слова став суддею над Ізраїлем. |
|
56
|
56
|
| Халeвъ, є3гдA засвидётелствова въ цRкви, воспріS земли2 наслёдіе. | Халев за свідчення перед зібранням одержав у спадщину землю. |
|
57
|
57
|
| Давjдъ во своeй ми1лости наслёдова прест0лъ цaрствіz во вёкъ вёка. | Давид за своє милосердя успадкував престіл царства навіки. |
|
58
|
58
|
| И#ліA, є3гдA возревновA рeвностію зак0на, взsсz дaже на нeбо. | Ілля за велику ревність щодо закону взятий навіть на небо. |
|
59
|
59
|
| Ґнaніа, ґзaріа, місаи1лъ вёрующе спас0шасz t плaмене. | Ананія, Азарія, Мисаїл вірою спаслися від полум’я. |
|
60
|
60
|
| Даніи1лъ въ простотЁ своeй и3з8sтсz t ќстъ льв0выхъ. | Даниїл за свою невинність був урятований від щелеп левів. |
|
61
|
61
|
| И# тaкw помышлsйте по р0ду и3 р0ду, ћкw вси2 ўповaющіи нaнь не и3знем0гутъ. | Отже, пригадуйте від роду до роду, що всі, які надіялися на Нього, не знеможуть. |
|
62
|
62
|
| И# t словeсъ мyжа грёшна не ўб0йтесz, понeже слaва є3гw2 въ моты6ла и3 въ чeрвіе: | Не бійтеся слів чоловіка грішного, бо слава його перетвориться на гній і черву. |
|
63
|
63
|
| днeсь вознесeтсz, ґ ќтрэ не њбрsщетсz, ћкw њбрати1сz въ пeрсть свою2, и3 помышлeніе є3гw2 поги1бе. | Сьогодні він підноситься, а завтра не знайдуть його, бо він перетворився на прах свій, і задум його загинув. |
|
64
|
64
|
| и3 вы2, сhнове, ўкрэпи1тесz и3 мужaйтесz въ зак0нэ, ћкw въ нeмъ прослaвитесz. | Але ви, діти мої, кріпіться і мужньо стійте у законі, бо через нього ви прославитесь. |
|
65
|
65
|
| И# сE, сmмеHнъ брaтъ вaшъ, вёмъ, ћкw мyжъ совёта є4сть, тогw2 послyшайте вс‰ дни6, т0й бyдетъ вaмъ во nтцA. | Ось — Симон, брат ваш: знаю, що він — муж ради, слухайтеся його в усі дні; він буде вам замість батька. |
|
66
|
66
|
| И# їyда маккавeй, сeй крёпокъ въ си1лэ t ю4ности своеS, сeй бyдетъ вaмъ начaлникъ в0инства и3 сотвори1тъ брaнь лю1демъ. | А Іуда Маккавей, міцний силою від юности своєї, нехай буде у вас начальником війська, і буде вести війну з народами. |
|
67
|
67
|
| И# вы2 приведи1те къ себЁ вс‰ творцы2 зак0на и3 tмсти1те мщeніе людjй вaшихъ: | Отже, зберіть до себе всіх виконавців закону і мстіться за обра́зи народу вашого; |
|
68
|
68
|
| воздaйте воздаsніе kзhкwмъ и3 внемли1те въ зaпwвэди зак0на. | віддайте воздаяння язичникам і будьте уважні до повелінь закону. |
|
69
|
69
|
| И# благослови2 и5хъ: и3 приложи1сz ко nтцє1мъ свои6мъ. | І благословив їх і відійшов до батьків своїх. |
|
70
|
70
|
| И# ќмре въ лёто сто2 четhредесzть шест0е: и3 погреб0ша є3го2 сhнове є3гw2 во гробёхъ nтє1цъ є3гw2 въ мwди1нэ, и3 плaкаша є3го2 вeсь ї}ль плaчемъ вeліимъ. | Помер же він на сто сорок шостому році; і сини його поховали його у гробі батьків своїх у Модині, і весь Ізраїль оплакував його гірким плачем. |
|
Главa G
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| И# востA їyда нарицaемый маккавeй сhнъ є3гw2 вмёстw є3гw2. | І постав замість нього Іуда, названий Маккавеєм, син його. |
|
2
|
2
|
| И# помогaху є3мY вси2 брaтіz є3гw2 и3 вси2 є3ли1цы прилэпи1шасz ко nтцY є3гw2, и3 њполчaхусz њполчeніемъ ї}ль съ весeліемъ. | І допомагали йому всі брати його і всі, які були прихильні до батька його, і вели війну Ізраїля з радістю. |
|
3
|
3
|
| И# распространи2 слaву лю1демъ свои6мъ: и3 њблечeсz въ бронS ћкw и3споли1нъ и3 препоsсасz nрyжіемъ свои1мъ брaннымъ, и3 состaви р†ти, защищaz њполчє1ніz мечeмъ свои1мъ, | Він поширив славу народу свого; він одягався у броню, як велетень, оперізувався військовою зброєю своєю і вів війну, захищаючи ополчення мечем; |
|
4
|
4
|
| и3 ўпод0бисz львY въ дёлэхъ свои1хъ, и3 ћкw скЂменъ рыкaющь въ лови1твэ: | він уподібнювався леву у ділах своїх і був як скимен, що рикає на здобич; |
|
5
|
5
|
| и3 погнA беззакHнныz и3зслёдуzй, и3 смущaющихъ лю1ди є3гw2 пожжE плaменемъ. | він переслідував беззаконних, відшукуючи їх, і тих, хто підбурює народ його, спалював. |
|
6
|
6
|
| И# слzк0шасz беззак0нніи t стрaха є3гw2, и3 вси2 дёлателє беззак0ніz смzт0шасz, и3 благопоспёшно бhти спасeніе рук0ю є3гw2. | І упокорилися беззаконні зі страху перед ним, і всі чинителі беззаконня засмутилися перед ним, і благоуспішним було спасіння рукою його. |
|
7
|
7
|
| И# њгорчи2 цари6 мнHги и3 возвесели2 їaкwва въ дёлэхъ свои1хъ, и3 дaже до вёка пaмzть є3гw2 во благословeніе: | Він засмутив багатьох царів, і звеселив Якова ділами своїми, і пам’ять його довіку у благословенні; |
|
8
|
8
|
| и3 пр0йде грaды ї{дины, и3 погуби2 нечести1выхъ t ни1хъ, и3 tврати2 гнёвъ t ї}лz, | пройшов по містах Юдеї і знищив у ній нечестивих, і відвернув гнів від Ізраїля, |
|
9
|
9
|
| и3 и3мени1тъ бhсть дaже до послёднихъ земли2, и3 собрA погибaющихъ. | і зробився іменитим до останніх меж землі, і зібрав тих, що гинули. |
|
10
|
10
|
| ҐполлHній же собрA kзhки и3 t самарjи си1лу вeлію, є4же рaтовати на ї}лz. | Тоді Аполлоній зібрав язичників і з Самарії численне військо, щоб воювати проти Ізраїля. |
|
11
|
11
|
| И# ўвёда їyда и3 и3зhде во срётеніе є3мY, и3 порази2 є3го2 и3 ўби2 того2: и3 пад0ша ћзвеніи мн0зи, ґ пр0чіи ўбэг0ша. | Іуда дізнався про це і вийшов йому назустріч, і уразив, і убив його; і багато впало уражених, а інші втекли. |
|
12
|
12
|
| И# взS коры6сти и4хъ, и3 мeчь ґполлHніевъ tS їyда, и3 бhсть вою1z и4мъ вс‰ дни6. | І взяв Іуда здобич їх, і взяв меч Аполлонія і воював ним в усі дні. |
|
13
|
13
|
| И# ўслhша сирHнъ начaлникъ в0євъ сЂрскихъ, ћкw собрA їyда совокуплeніе и3 цRковь вёрныхъ съ ни1мъ и3сходsщихъ на брaнь, | І почув Сирон, воєначальник Сирії, що Іуда зібрав навколо себе людей і сонм вірних, що виступають з ним на війну, |
|
14
|
14
|
| и3 речE: сотворю2 себЁ и4мz, и3 прослaвлюсz въ цaрствіи, и3 поборю2 їyду и3 сyщихъ съ ни1мъ и3 ўничижaющихъ сл0во царeво. | і сказав: зроблю собі ім’я і прославлюсь у царстві, і буду битися з Іудою і з тими, які разом з ним і які нехтують слово царське. |
|
15
|
15
|
| (и3 ўгот0васz) и3 приложи2 є4же взhти: и3 взhде съ ни1мъ п0лкъ нечести1выхъ крёпокъ помощи2 є3мY и3 сотвори1ти tмщeніе на сынёхъ ї}левыхъ. | І вирішив він іти, і пішло з ним сильне полчище нечестивих допомагати йому і зробити помсту на синах Ізраїля. |
|
16
|
16
|
| И# прибли1жисz дaже до восх0да веfwрHнска: и3 и3зhде їyда во срётеніе є3мY въ мaлэ. | Коли вони наблизилися до узвишшя Вефорона, Іуда вийшов назустріч їм з небагатьма, |
|
17
|
17
|
| Е#гдa же ўви1дэша п0лкъ грzдyщій во срётеніе и5мъ, рёша їyдэ: кaкw м0жемъ въ мaлэ сyще њполчaтисz проти1ву мн0жества толи1кагw крёпкагw; и3 мы2 ўтруждeни є3смы2 пост0мъ днeсь. | які, коли побачили військо, яке ішло назустріч їм, сказали Іуді: як можемо ми у такій малій кількості битися проти такої сильної безлічі? І ми ж зовсім ослабли, ще не ївши сьогодні. |
|
18
|
18
|
| И# речE їyда: ўд0бь є4сть њб8sти мн0гихъ рук0ю мaлыхъ: и3 нёсть рaзнствіz пред8 бGомъ нбcнымъ спcти2 во мн0гихъ и3ли2 въ мaлыхъ: | Але Іуда сказав їм: легко і багатьом потрапити у руки небагатьох, і у Бога небесного немає різниці, чи багатьма спасти, чи небагатьма; |
|
19
|
19
|
| ћкw не во мн0жествэ в0євъ њдолёніе брaни є4сть, т0кмw t нб7сE крёпость: | бо не від кількости війська буває перемога на війні, але з неба приходить сила. |
|
20
|
20
|
| сjи грzдyтъ къ нaмъ во мн0жествэ ўкори1зны и3 беззак0ніz, є4же и3ст0ргнути нaсъ и3 жєны2 нaшz и3 ч†да н†ша, є4же взsти коры6сти нaшz, | Вони йдуть проти нас у безлічі пихатости і нечестя, щоб знищити нас і дружин наших і дітей наших, щоб пограбувати нас; |
|
21
|
21
|
| мh же њполчaемсz за дyшы нaшz и3 зак0ны нaшz: | а ми боремося за душі наші і закони наші. |
|
22
|
22
|
| и3 сaмъ гDь сокруши1тъ и5хъ пред8 лицeмъ нaшимъ, вh же не ўстраши1тесz и4хъ. | Він Сам знищить їх перед лицем нашим; ви ж не страшіться їх. |
|
23
|
23
|
| Ћкоже престA глаг0лати, и3 наскочи2 на ни1хъ внезaпу, и3 сотрeсz сирHнъ и3 вHи є3гw2 пред8 ни1мъ: | Переставши говорити, він раптово кинувся на них, і уражений був Сирон і військо його перед ним. |
|
24
|
24
|
| и3 погнA є3го2 въ низхождeніе веfwрHна дaже до п0лz: и3 пад0ша t ни1хъ ћкw џсмь сHтъ мужeй, пр0чіи же побэг0ша въ зeмлю фmлістjмлю. | І вони переслідували його по спуску Вефорона до самої рівнини; і упало з них до восьмисот мужів, інші ж утекли у землю Филистимську. |
|
25
|
25
|
| И# нападE стрaхъ їyдинъ и3 брaтіи є3гw2 и3 боsзнь на вс‰ kзhки, ±же w4крестъ и4хъ. | І напав страх перед Іудою і братами його і боязнь нападати на всіх навколишніх язичників. |
|
26
|
26
|
| И# д0йде до царS и4мz є3гw2, и3 њ њполчeніихъ їyдиныхъ повёдаху вси2 kзhцы. | Дійшло і до царя ім’я його, і всі народи розповідали про битви Іуди. |
|
27
|
27
|
| Е#гдa же ўслhша цaрь ґнті0хъ словесA сі‰, разгнёвасz ћростію, и3 послaвъ собрA си6лы вс‰ цaрства своегw2, п0лкъ крёпокъ ѕэлw2: | Коли ж почув ці слова цар Антиох, то запалав гнівом і, пославши, зібрав усі сили царства свого, дуже сильне ополчення; |
|
28
|
28
|
| и3 tвeрзе сокр0вище своE, и3 дадE њбр0ки в0инwмъ свои6мъ на лёто, и3 заповёда и5мъ въ лёто бhти готHвымъ на всsку потрeбу. | і відкрив скарбницю свою і видав військам своїм річну платню, і наказав їм бути готовими на всяку необхідність. |
|
29
|
29
|
| И# ви1дэ, ћкw њскудЁ сребро2 t сокр0вищъ, и3 д†ни t стрaнъ м†лы, рaди несоглaсіz и3 ћзвы, ±же сотвори2 на земли2, да в0зметъ закHннаz, ±же бsху t пeрвыхъ днjй. | Але побачив, що виснажилося срібло у скарбницях, а податі країни мізерні через хвилювання і руйнування, які він учинив у землі тій, знищуючи закони, які існували від днів давніх. |
|
30
|
30
|
| И# ўстраши1сz, да не вознеимёетъ є3ди1ною и3 двaжды въ росх0ды и3 да‰ніz, ±же даsше прeжде прострaнною рук0ю, и3 и3збhточествова пaче царeй бhвшихъ прeжде. | І почав він побоюватися, що у нього не вистачить, хіба тільки на раз або два, на витрати і подарунки, які раніше роздавав щедрою рукою і перевершив у тім попередніх царів. |
|
31
|
31
|
| И# смzтeсz душeю своeю ѕэлw2, и3 ўмhсли и3ти2 въ персjду и3 пріsти д†ни t стрaнъ и3 собрaти сребрA мн0гw. | Сильно заклопотаний у душі своїй, він зважився йти у Персію і взяти податі з країн і зібрати побільше срібла. |
|
32
|
32
|
| И# њстaви лmсjю человёка слaвна и3 t р0да цaрска над8 вещьми2 цaрскими, t рэки2 є3vфрaта дaже до предBлъ є3гЂпетскихъ: | А діла царські від ріки Євфрату до меж Єгипту передав Лісію, чоловікові знаменитому, який походив з роду царського, |
|
33
|
33
|
| и3 питaти ґнті0ха сhна своего2, д0ндеже возврати1тсz сaмъ. | також і виховання сина свого Антиоха, до його повернення; |
|
34
|
34
|
| И# предадE є3мY п0лъ си1лы и3 слонHвъ и3 заповёда є3мY њ всёхъ, и4хже совэщA, и3 њ њбитaющихъ во їудeи и3 їеrли1мэ, | і передав йому половину війська і слонів, давши йому наказ про все, чого хотів, і про жителів Юдеї та Єрусалима, |
|
35
|
35
|
| послaти на ни1хъ си1лу, є4же сокруши1ти и3 и3ст0ргнути крёпость ї}леву и3 њстaнокъ їеrли1ма, и3 tsти пaмzть и4хъ t мёста, | щоб він послав проти них військо розбити і знищити могутність Ізраїля і залишок Єрусалима, і знищити пам’ять їх з місця того, |
|
36
|
36
|
| и3 всели1ти сынHвъ и3нор0дныхъ во всёхъ предёлэхъ и4хъ, и3 по жрeбію раздэли1ти зeмлю и4хъ. | і поселити у всіх краях їхніх синів іноплемінних і розділити за жеребом землю їхню. |
|
37
|
37
|
| И# цaрь взS п0лъ си1лы њстaвшихъ и3 и3зhде t ґнтіохjи t грaда цaрства своегw2, лёта сто2 четhредесzть седмaгw: и3 прeйде є3vфрaтъ рэкY и3 прохождaше въ вы6шніz страны6. | Цар же взяв іншу половину війська і вирушив з Антиохії, престольного міста свого, у сто сорок сьомому році, і, перейшовши ріку Євфрат, пройшов верхні країни. |
|
38
|
38
|
| И# и3збрA лmсjа птоломeа сhна дорmмeнова, и3 нікан0ра, и3 горгjю мyжы си6льныz t другHвъ царeвыхъ. | Лісій обрав Птоломея, сина Дорименового, і Никанора і Горгія, мужів сильних із друзів царя, |
|
39
|
39
|
| И# послA съ ни1ми четhредесzть тhсzщъ мужeй и3 сeдмь тhсzщъ к0нникwвъ, є4же и3ти2 въ зeмлю їyдину и3 растли1ти ю5 по словеси2 цaрску. | і послав з ними сорок тисяч мужів і сім тисяч вершників, щоб іти у землю Юдейську і розорити її за словом царя. |
|
40
|
40
|
| И# tид0ша со всeю си1лою своeю, и3 пріид0ша, и3 њполчи1шасz бли1з8 ґммаyма на земли2 полев0й. | Вони вирушили з усім військом своїм і, прийшовши, розташувалися на рівнині біля Еммаума. |
|
41
|
41
|
| И# слhшаша купцы2 страны2 тоS и4мz и4хъ, и3 взsша сребро2 и3 злaто мн0го ѕэлw2 и3 џтроки: и3 пріид0ша въ станы2, да в0змутъ сынHвъ ї}левыхъ въ рабы6, и3 приложи1шасz къ ни6мъ вHи сЂрскіz и3 земли2 и3ноплемeнникwвъ. | Купці цієї країни почули ім’я їх і, узявши дуже багато срібла і золота і слуг, прийшли у стан купувати синів Ізраїля у раби; до них приєдналося і військо Сирії і землí іноплемінних. |
|
42
|
42
|
| И# ви1дэ їyда и3 брaтіz є3гw2, ћкw ўмн0жишасz ѕл†z, и3 вHи њполчaхусz въ предёлэхъ и4хъ: и3 познaша словесA царє1ва, ±же повелЁ лю1демъ сотвори1ти въ погублeніе и3 скончaніе. | Побачили Іуда і брати його, що примножилися біди, і війська розташувалися станом у межах їхніх; довідалися і про повеління царя, яке він наказав виконати над народом, щоб погубити і знищити його. |
|
43
|
43
|
| И# речE кjйждо ко и4скреннему своемY: востaнемъ за и3стреблeніе людjй нaшихъ и3 њполчи1мсz за лю1ди нaшz и3 с™ы6z. | І говорили кожен ближньому своєму: піднімемо повалений народ наш і будемо битися за народ наш і за святиню. |
|
44
|
44
|
| И# собрaсz с0нмъ є4же бhти готHвымъ на брaнь и3 є4же моли1тисz и3 проси1ти ми1лости и3 щедр0тъ. | І зібрався сонм, щоб бути готовими до війни і помолитися, і виблагати милости і жалю. |
|
45
|
45
|
| И# їеrли1мъ бЁ неwбитaемь ѓки пустhнz: не бЁ входsй и3 и3сходsй t порождeній є3гw2, и3 с™hнz попрaна, и3 сhнове и3нор0дныхъ въ краегрaдіи, бhсть њбитaлище kзhкwмъ: и3 взsсz весeліе t їaкwва, и3 њскудЁ (тY) сопёль и3 гyсли. | Єрусалим був безлюдний, як пустеля; не було ні того, хто входить у нього, ні того, хто виходить з нього, із природних жителів його; святилище було потоптане, і сини інородних були в укріпленні його; він став житлом язичників; і відняті були веселощі в Якова, і не чутно стало сопілки і цитри. |
|
46
|
46
|
| И# собрaшасz и3 пріид0ша въ массифY прsмw їеrли1му, понeже мёсто моли1твы въ массифЁ пeрвэе ї}лю. | Отже, вони зібралися і пішли у Массифу, навпроти Єрусалима, бо місце молитви в ізраїльтян було колись у Массифі. |
|
47
|
47
|
| И# пости1шасz тогw2 днE, и3 њблек0шасz во врє1тища, и3 пeпелъ посhпаша на главы6 сво‰, и3 растерзaша њдэ‰ніz сво‰, | І постились у цей день, і поклали на себе веретища і попіл на голови свої, і роздерли одяг свій, |
|
48
|
48
|
| и3 распростр0ша кни1гу зак0на, њ ни1хже и3спытaху kзhцы написaти на ни1хъ подHбіz јдwлъ свои1хъ, | розкрили книгу закону з тих, які язичники розшукували, щоб зробити на них зображення своїх ідолів, |
|
49
|
49
|
| и3 принес0ша ри6зы свzти1тєлскіz и3 перворHднаz и3 десzти6ны: и3 воздви1гнуша назірeєвъ, и5же нап0лниша дни6, | і принесли священичі облачення і первородних і десятини; і скликали назореїв, які сповнили дні свої, |
|
50
|
50
|
| и3 возопи1ша глaсомъ (вeліимъ) на нб7о, рекyще: что2 сотвори1мъ си6мъ и3 кaмw и5хъ tведeмъ; | і голосно заволали до неба: що нам робити с ними і куди відвести їх? |
|
51
|
51
|
| и3 с™†z тво‰ попрaшасz и3 њскверни1шасz, и3 свzщeнницы твои2 въ ск0рби и3 въ смирeніи: | Святилище Твоє потоптане й осквернене, і священики Твої у скорботі і приниженні. |
|
52
|
52
|
| и3 сE, kзhцы собрaшасz на ны2, да раст0ргнутъ нaсъ: ты2 вёси, ±же помышлsютъ на нaсъ: | І ось, зібралися проти нас язичники, щоб знищити нас. Ти знаєш, що замишляють вони проти нас. |
|
53
|
53
|
| кaкw возм0жемъ стaти пред8 лицeмъ и4хъ, ѓще не ты2 пом0жеши нaмъ; | Як можемо ми устояти перед лицем їх, якщо Ти не допоможеш нам? |
|
54
|
54
|
| И# воструби1ша трубaми и3 возопи1ша глaсомъ вeліимъ. | І засурмили трубами і викликнули гучним голосом. |
|
55
|
55
|
| И# посeмъ постaви їyда воевHды людjй, тhсzщники и3 с0тники, и3 пzтьдесsтники и3 десzтоначaлники. | Після цього Іуда поставив вождів для народу — тисячоначальників, стоначальників, п’ятдесятиначальників і десятиначальників. |
|
56
|
56
|
| И# рек0ша созидaющымъ д0мы и3 њбручaющымъ жєны2, и3 насаждaющымъ віногрaды и3 боzзли6вымъ возврати1тисz комyждо въ д0мъ св0й по зак0ну. | І сказали тим, які будували доми, заручилися з дружинами, насадили виноградники, і людям боязким, щоб кожен з них, за законом, повернувся у свій дім. |
|
57
|
57
|
| И# воздви1жесz п0лкъ и3 њполчи1сz на ю4гъ ґммаyма. | Тоді рушило ополчення і розташувалося станом на півдні від Еммаума. |
|
58
|
58
|
| И# речE їyда: препоsшитесz, и3 бyдите въ сhны си6льны, и3 бyдите гот0ви въ заyтріе њполчи1тисz на kзhки сі‰, и5же собрaшасz на ны2 растерзaти нaсъ и3 с™†z н†ша: | І сказав Іуда: підпережіться і будьте мужні і готові на ранок битися з цими язичниками, які зібралися проти нас, щоб погубити нас і святиню нашу. |
|
59
|
59
|
| ћкw лyчше є4сть нaмъ ўмрeти въ брaни, нeже ви1дэти ѕл†z людjй нaшихъ и3 с™hхъ: | Бо краще нам померти у битві, ніж бачити біди нашого народу і святині. |
|
60
|
60
|
| и3 ћкоже в0лz бyдетъ на нб7си2, тaкw сотвори1тъ. | А яка буде воля на небі, так нехай сотворить! |
|
Главa д7
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| И# взS горгjа пsть тhсzщъ мужeй и3 тhсzщу кHнникъ и3збрaнныхъ, и3 подвиг0ша п0лкъ н0щію, | І взяв Горгій п’ять тисяч мужів і тисячу добірних вершників, і рушило ополчення вночі, |
|
2
|
2
|
| є4же напaсти на п0лкъ їудeйскій и3 поби1ти и5хъ внезaпу, и3 сhнове краегрaдіz бhша є3мY вождeве. | щоб напасти на ополчення юдеїв і уразити їх раптово, а ті, що жили у фортеці, служили йому провідниками. |
|
3
|
3
|
| И# ўслhша їyда, и3 востA сaмъ и3 си1льніи, поби1ти си1лу царeву, ћже въ є3ммаyмэ: | І почув Іуда і виступив сам і хоробрі мужи, щоб уразити військо царя в Еммаумі, |
|
4
|
4
|
| є3щe бо си6лы расточє1ны бhша t полкA. | доки сили ворожі були ще на відстані від стану. |
|
5
|
5
|
| И# пріи1де горгjа въ п0лкъ їyдинъ н0щію и3 ни є3ди1нагw њбрёте: и3 и3скaше и5хъ въ горaхъ, понeже речE: бэжaтъ сjи t нaсъ. | І прийшов Горгій у стан Іуди вночі, і нікого не знайшов, і шукав їх по горах, бо говорив: вони біжать від нас. |
|
6
|
6
|
| И# вкyпэ со днeмъ kви1сz їyда на п0ли со тремS тhсzщами мужeй: nбaче щитHвъ и3 мечeй не и3мsху, ћкоже хотsху. | Але удосвіта Іуда з’явився на рівнині з трьома тисячами мужів, та вони не мали ні щитів, ні мечів, як того бажали. |
|
7
|
7
|
| И# ви1дэша п0лкъ kзhческій крёпокъ воwружeнъ и3 к0нники w4крестъ є3гw2, и3 сjи научeни брaни. | Коли побачили вони міцне й озброєне ополчення язичників і кінноту, яка оточувала його, навчених для війни, |
|
8
|
8
|
| И# речE їyда мужє1мъ, и5же съ ни1мъ бsху: не ўб0йтесz мн0жества и4хъ и3 ўстремлeніz и4хъ не ўжасaйтесz: | Іуда сказав мужам, що були з ним: не бійтеся кількости їх і не страшіться нападу їх. |
|
9
|
9
|
| помzни1те, кaкw спасeни бhша nтцы2 нaши въ м0ри чермнёмъ, є3гдA гонsше и5хъ фараHнъ съ вHи мн0гими: | Згадайте, як спасені були батьки наші у Червоному морі, коли фараон переслідував їх з військом. |
|
10
|
10
|
| и3 нн7э возопjимъ на нб7о, нeгли кaкw ўмлcрдитсz на ны2 и3 помzнeтъ завётъ nтцє1въ нaшихъ и3 сокруши1тъ п0лкъ сeй пред8 лицeмъ нaшимъ днeсь: | І нині заволаємо до неба; можливо, Він змилосердиться над нами, згадавши завіт з батьками нашими, і знищить нині це ополчення перед лицем нашим; |
|
11
|
11
|
| и3 ўвёдzтъ вси2 kзhцы, ћкw є4сть и3збавлszй и3 сп7сazй ї}лz. | і всі язичники пізнають, що є Визволитель і Спаситель Ізраїля. |
|
12
|
12
|
| И# возвед0ша и3ноплемє1нницы џчи свои2 и3 ви1дэша и5хъ грzдyщихъ сопроти1ву, | Іноплемінники, звівши очі свої, побачили, що йдуть проти них, |
|
13
|
13
|
| и3 и3зыд0ша и3з8 полкA на брaнь и3 воструби1ша и5же со їyдою. | і вийшли зі стану на битву, а ті, що були з Іудою, засурмили, |
|
14
|
14
|
| И# срази1шасz: и3 сотрeни бhша kзhцы и3 побэг0ша въ п0ле, | і зійшлися, і розбиті були язичники, і побігли на рівнину, |
|
15
|
15
|
| послёдніи же вси2 пад0ша мечeмъ: и3 прогнaша и5хъ дaже до ґссарімHfа и3 дaже до п0ль їдумeйскихъ и3 ґзHтскихъ и3 їамнjйскихъ, и3 пад0ша t ни1хъ до тріeхъ тhсzщъ мужeй. | а всі інші впали від меча; і переслідували їх до Газера і до рівнин Ідумеї, Азота й Іамнії, і впало з них до трьох тисяч мужів. |
|
16
|
16
|
| И# возврати1сz їyда и3 вHи є3гw2 t гонeніz в8слёдъ и4хъ, | І повернувся Іуда і військо його від переслідування їх |
|
17
|
17
|
| и3 речE къ лю1демъ: не вожделёйте корhстей, понeже брaнь проти1ву нaсъ: | і сказав народу: не кидайтеся на здобич, бо війна ще чекає на нас; |
|
18
|
18
|
| и3 горгjа и3 вHи є3гw2 бли1з8 нaсъ на горЁ: но ст0йте нн7э проти1ву врагHвъ нaшихъ и3 побори1те и5хъ, и3 по си1хъ в0змете кwрhсти без8 боsзни. | Горгій і військо його на горі поблизу від нас; станьте тепер проти ворогів наших і бийтеся з ними, а після сміливо візьмете здобич. |
|
19
|
19
|
| И# є3щE глаг0лющу їyдэ сі‰, сE, kви1сz чaсть нёкаz приницaющаz съ горы2. | Коли ще говорив це Іуда, показався якийсь натовп, який виступав з гори. |
|
20
|
20
|
| И# ви1дэ, ћкw въ бёгъ њбрати1шасz, и3 зажг0ша п0лкъ, и5же сyть со їyдою, дhмъ бо зри1мый kвлsше бhвшее. | І побачив він, що їх змусили втікати, і палять табір; бо дим, який піднімався, показував, що́ відбулося. |
|
21
|
21
|
| Смотрsщіи же сі‰ ўбоsшасz ѕэлw2: ви1дzще же њполчeніе їyдино въ п0ли гот0во на брaнь, бэжaша вси2 въ зeмлю и3ноплемeнникwвъ. | Коли вони побачили це, дуже злякалися; побачивши ж і військо Іуди на рівнині, готове до битви, |
|
22
|
22
|
| И# њбрати1сz їyда на кwрhсти њполчeніz: | всі побігли у землю іноплемінників. |
|
23
|
23
|
| и3 взS злaта мн0гw и3 сребрA, и3 v3акjнfа и3 порфЂры морскjz, и3 бог†тства вели6ка. | Тоді Іуда повернув на здобич стану, і захопив багато золота і срібла, гіацинтових і багряних одеж, і велике багатство. |
|
24
|
24
|
| И# возвращaющесz пёснь поsху и3 благословлsху бGа нбcнаго, ћкw бlгъ є4сть, ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | І, повертаючись, оспівували і благословляли Господа небесного, бо Він благий і повіки милість Його. |
|
25
|
25
|
| И# бhсть спcніе вели1ко ї}лю въ дeнь w4нъ. | І було у той день велике спасіння Ізраїлю. |
|
26
|
26
|
| Е#ли1цы же t и3ноплемeнникwвъ ўцэлёша, пришeдше возвэсти1ша лmсjи вс‰ случи6вшаzсz. | Уцілілі ж іноплемінники прийшли до Лісія і сповістили про все, що трапилося. |
|
27
|
27
|
| Џнъ же слhшавъ ўны2 душeю и3 њпечaлисz, ћкw не ±же хотsше, такwвA бhша ї}лю, и3 не какwвA заповёда є3мY цaрь, сицев†z сбhшасz. | Він, почувши, засумував і засмутився, що не те трапилося з Ізраїлем, чого він хотів, і не те вийшло, що́ повелів йому цар. |
|
28
|
28
|
| И# во грzдyщее лёто собрA лmсjа мужeй и3збрaнныхъ шестьдесsтъ тhсzщъ и3 к0нникwвъ пsть тhсzщъ, да побіeтъ їеrли1мъ. | І на наступний рік Лісій зібрав шістдесят тисяч добірних мужів і п’ять тисяч вершників, щоб перемогти їх. |
|
29
|
29
|
| И# пріид0ша во їдумeю и3 њполчи1шасz во веfсyрэхъ, и3 срёте и5хъ їyда съ десzтію2 тhсzщьми мужeй. | І прийшли вони в Ідумею і розташувалися станом у Вефсурах; а Іуда зустрів їх з десятьма тисячами мужів. |
|
30
|
30
|
| И# ви1дэ п0лкъ крёпокъ, и3 помоли1сz, и3 речE: блгcвeнъ є3си2, спcсе ї}левъ, сокруши1вый стремлeніе си1льнагw рук0ю рабA твоегw2 давjда, и3 прeдалъ є3си2 п0лкъ и3ноплемeнныхъ въ рyки їwнаfaна сhна саyлz и3 носsщагw nрyжіе є3гw2: | Побачивши сильне ополчення, він молився і говорив: благословенний Ти, Спасителю Ізраїля, що скрушив напад сильного рукою раба Твого Давида і віддав поЛк. іноплемінників у руки Іонафана, сина Саулового, і зброєносця його. |
|
31
|
31
|
| заключи2 п0лкъ сeй рук0ю людjй твои1хъ ї}лz, и3 да постыдsтсz њ си1лэ и3 к0нницэ своeй: | Віддай військо це у руки народу Твого — Ізраїля, і нехай будуть вони посоромлені у силі і кінноті їх; |
|
32
|
32
|
| дaждь и5мъ боsзнь и3 растaй дeрзость си1лы и4хъ, и3 да поколeблютсz сотрeніемъ свои1мъ: | наведи на них страх і знищи зухвалість сили їх; нехай будуть вони приголомшені поразкою своєю; |
|
33
|
33
|
| низложи2 и5хъ мечeмъ лю1бzщихъ тS, и3 да восхвaлzтъ тебE вси2 вёдущіи и4мz твоE въ пёснехъ. | подолай їх мечем тих, що люблять Тебе, і нехай прославлять Тебе у піснях усі, хто знає ім’я Твоє. |
|
34
|
34
|
| И# состaвиша брaнь, и3 пад0ша t полкA лmсjи до пzти2 тhсzщъ мужeй, и3 пад0ша пред8 ни1ми. | І билися вони, й упало з війська Лісія до п’яти тисяч мужів, упали перед ними. |
|
35
|
35
|
| Ви1дz же лmсjа своегw2 њполчeніz бhвшее бэжaніе, ґ їyдину бhвшую дeрзость, и3 ћкw гот0ви сyть и3ли2 жи1ти, и3ли2 ўмрeти хрaбрw, tи1де во ґнтіохjю и3 собирaше чужди1хъ в0євъ: и3 ўмн0живъ бhвшее в0инство, ўмhсли пaки пріити2 на їудeю. | Лісій, побачивши втечу війська свого і хоробрість воїнів Іуди, і що вони готові або жити, або померти відважно, вирушив до Антиохії, набрав чужоземців і, збільшивши попереднє військо, думав знову йти в Юдею. |
|
36
|
36
|
| Речe же їyда и3 брaтіz є3гw2: сE, сотрeни сyть врази2 нaши, взhдемъ нн7э њчи1стити с™†z и3 њбнови1ти. | Іуда ж і брати його сказали: ось, вороги наші знищені, зійдімо, щоб очистити й оновити святилище. |
|
37
|
37
|
| И# собрaсz вeсь п0лкъ и3 взыд0ша на г0ру сіHнъ: | І зібралося все ополчення і зійшли на гору Сион. |
|
38
|
38
|
| и3 ви1дэша с™hню њпустошeну, и3 жeртвенникъ њсквернeнъ, и3 вратA сожжє1на, и3 въ притв0рэхъ возраст0ша дрeвіе ѓки въ дубрaвэ, и3ли2 ѓки во є3ди1нэй t г0ръ, и3 пастофHріа разбіє1на. | І побачили, що святилище спустошене, жертовник осквернений, ворота спалені, і в притворах, як у лісі або на якій-небудь горі, повиростали рослини, і сховища зруйновані, |
|
39
|
39
|
| И# растерзaша ри6зы сво‰ и3 плaкаша плaчемъ вeліимъ, и3 возложи1ша пeпелъ на главы6 сво‰, | і роздерли вони одяг свій, плакали гірким плачем і сипали попіл на свої голови, |
|
40
|
40
|
| и3 пад0ша лицeмъ на зeмлю, и3 воструби1ша трyбнымъ знaменіемъ, и3 возопи1ша на нб7о. | і падали лицем на землю і сурмили вістовими трубами, і волали до неба. |
|
41
|
41
|
| ТогдA повелЁ їyда мужє1мъ рaтовати сyщихъ въ краегрaдіи, д0ндеже њчи1ститъ с™†z. | Тоді відрядив Іуда мужів воювати проти тих, що знаходились у фортеці, доки він очистить святилище. |
|
42
|
42
|
| И# и3збрA свzщeнники непорHчны воли1тєли зак0на б9іz: | І обрав священиків безвадних, ревнителів закону. |
|
43
|
43
|
| и3 њчи1стиша с™†z и3 tверг0ша кaменіе њсквернeніz въ мёсто нечи1сто: | Вони очистили святилище й осквернені камені винесли у нечисте місце. |
|
44
|
44
|
| и3 совётоваша њ жeртвенницэ всесожжeніz њсквернeнэмъ, что2 є3мY сотворsтъ: | Потім вони розмірковували над оскверненим жертовником всепалення, як учинити з ним. |
|
45
|
45
|
| и3 нападE и5мъ совётъ блaгъ разори1ти є3го2, да не когдA бyдетъ и5мъ въ поношeніе, ћкw њскверни1ша є3го2 kзhцы. и3 разори1ша жeртвенникъ, | І прийшла їм добра думка зруйнувати його, щоб він коли-небудь не послужив їм на ганьбу, оскільки язичники осквернили його; і зруйнували вони жертовник, |
|
46
|
46
|
| и3 положи1ша кaменіе на горЁ хрaма на мёстэ прили1чнэмъ, д0ндеже пріи1детъ прbр0къ tвэщaти њ ни1хъ: | і камені склали на горі храму у пристойному місці, поки прийде пророк і дасть відповідь про них. |
|
47
|
47
|
| и3 взsша кaменіе цёло по зак0ну и3 создaша жeртвенникъ н0въ по прeжнему. | Узяли камені цілі, за законом, і побудували новий жертовник, як і раніше; |
|
48
|
48
|
| И# создaша с™†z и3 вс‰ ±же внyтрь хрaма, и3 притв0ры њсвzти1ша, | потім побудували святині і внутрішні частини храму й освятили притвори; |
|
49
|
49
|
| и3 сотвори1ша сосyды с™ы6z нHвы, и3 внес0ша свэти1лникъ и3 жeртвенникъ всесожжeній и3 fmміaмwвъ и3 трапeзу во хрaмъ, | влаштували нове священне начиння і внесли у храм свічник і вівтар всепалень і фіміам і трапезу; |
|
50
|
50
|
| и3 кади1ша на жeртвенницэ, и3 возжг0ша свэти1лники, ±же на подсвёщницэ, и3 свэтsху во хрaмэ, | і закурили на вівтарі фіміам і запалили світильники на свічнику, й освітили храм; |
|
51
|
51
|
| и3 положи1ша на трапeзэ хлёбы и3 простр0ша катапет†смы, и3 скончaша вс‰ дэлA, ±же творsху. | і поклали на трапезу хліби, і розвісили завіси, і закінчили всі діла, які почали. |
|
52
|
52
|
| И# ѕэлw2 рaнw востaша въ пsтый и3 двадесsтый дeнь мцcа девsтагw: сeй мцcъ хаслevъ, сто2 четhредесzть nсмaгw лёта. | У двадцять п’ятий день дев’ятого місяця — це місяць Хаслев — сто сорок восьмого року, встали дуже рано |
|
53
|
53
|
| И# принес0ша жeртву по зак0ну на nлтaрь всесожжeній н0вый, є3г0же сотвори1ша: | і принесли жертву за законом на новозбудованому жертовнику всепалень. |
|
54
|
54
|
| по врeмени и3 по дни2, въ џньже њскверни1ша є3го2 kзhцы, во w4нъ њбнови1сz въ пёснехъ и3 гyслехъ и3 кінЂрэхъ и3 въ кmмвaлэхъ. | У той час, у той самий день, в який язичники осквернили жертовник, оновлений він з піснями, з цитрами, гуслями і кимвалами. |
|
55
|
55
|
| И# пад0ша вси2 лю1діе на лицE своE и3 поклони1шасz, и3 благослови1ша на нб7о бlгопоспэши1вшаго и5мъ: | І весь народ падав на лице своє, і молилися і возносили подяки до неба Благопоспішнику своєму. |
|
56
|
56
|
| и3 сотвори1ша њбновлeніе nлтарS днjй џсмь, и3 принес0ша всесожжє1ніz съ весeліемъ, и3 пожр0ша жeртву спасeніz и3 хвалeніz, | Так звершували відновлення жертовника вісім днів з веселощами, приносячи всепалення і підносячи жертву спасіння і хвали. |
|
57
|
57
|
| и3 ўкраси1ша сyщее пред8 лицeмъ хрaма вэнцы6 златhми и3 щитaми, и3 њбнови1ша вратA и3 пастофHріа, и3 постaвиша двє1ри. | І прикрасили передню сторону храму золотими вінцями і щитами і відновили ворота і сховища, і зробили для них двері. |
|
58
|
58
|
| И# бhсть весeліе въ лю1дехъ вели1ко ѕэлw2, и3 tвращeно бhсть поношeніе kзhкwвъ. | І була дуже велика радість у народі, і відвернули ганьбу язичників. |
|
59
|
59
|
| И# ўстaви їyда и3 брaтіz є3гw2 и3 вeсь соб0ръ ї}левъ, да прaзднуютсz днjе њбновлeніz nлтарS во временA сво‰ на всsко лёто днjй џсмь, t двaдесzть пsтагw днE мцcа хаслevъ съ весeліемъ и3 рaдостію. | І встановили Іуда і брати його і все зібрання Ізраїля, щоб дні відновлення жертовника святкувалися з веселощами і радістю у свій час, щороку вісім днів, від двадцятого дня місяця Хаслева. |
|
60
|
60
|
| И# создaша во врeмz џно г0ру сіHнъ, w4крестъ стёны высHкіz и3 пЂрги крBпки, да не когдA пришeдше kзhцы поперyтъ |, ћкоже прeжде сотвори1ша. | У той же час оббудували гору Сион навколо високими стінами і міцними вежами, щоб язичники, прийшовши коли-небудь, не потоптали їх, як зробили це раніше. |
|
61
|
61
|
| И# посади2 тY в0євъ храни1ти ю5, и3 ўтверди1ша ю5 храни1ти веfсyру, є4же и3мёти лю1демъ въ твердhню проти1ву лицA їдумeи. | І розташував там Іуда військо стерегти гору, і зміцнили для охорони її Вефсуру, щоб народ мав укріплення проти Ідумеї. |
|
Главa є7
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть є3гдA ўслhшаша kзhцы w4крестъ, ћкw создaсz nлтaрь и3 њбнови1сz с™hнz ћкоже прeжде, и3 разгнёвашасz ѕэлw2: | Коли навколишні народи почули, що побудовано жертовник і відновлено святилище, як раніше, дуже обурилися; |
|
2
|
2
|
| и3 совэщaшасz погуби1ти р0дъ їaкwвль, и5же бёху посредЁ и4хъ, и3 начaша ўбивaти въ лю1дехъ и3 и3стреблsти. | і наважилися знищити рід Якова, який жив серед них, і почали убивати і знищувати людей у цьому народі. |
|
3
|
3
|
| И# рaтоваше їyда на сhны и3сavwвы во їдумeи, ћже во ґкравати1нэ, понeже њбсэдsху ї}лz: и3 порази2 и5хъ ћзвою вели1кою, и3 ўтэсни2 и5хъ, и3 взS коры6сти и4хъ. | Тоді Іуда ополчився проти синів Ісава в Ідумеї, в Акравимі, оскільки вони тримали в облозі Ізраїля, й уразив їх великим ураженням, і упокорив їх, і взяв здобич їх. |
|
4
|
4
|
| И# помzнY ѕл0бу сынHвъ веaнихъ, и5же бёху лю1демъ въ сёть и3 въ соблaзнъ, во є4же лови1ти и5мъ на путeхъ. | Згадав він і про злобу синів Веана, які були для народу сіткою і спотиканням, влаштовуючи йому засідки на дорогах. |
|
5
|
5
|
| И# затвори1шасz t негw2 въ пЂргэхъ, и3 наступи2 на ни1хъ, и3 проклS и5хъ, и3 зажжE пЂрги и4хъ nгнeмъ, со всёми ±же въ ни1хъ бsху. | Хоч вони замкнулися від нього у вежах, але він ополчився проти них, піддав їх закляттю і спалив вогнем вежі їхні з усіма, хто був у них. |
|
6
|
6
|
| И# пр0йде на сы6ны ґммw6ни, и3 њбрёте рyку крёпку и3 лю1ди мнHги, и3 тімоfeа вождA и4хъ. | Потім він перейшов до синів Аммона і зустрів сильне військо і численний народ і Тимофія, провідника їхнього. |
|
7
|
7
|
| И# состaви на ни1хъ бр†ни мнHги, и3 сотрeни сyть пред8 лицeмъ є3гw2, и3 поби2 и5хъ, | Він мав з ними багато битв, і вони були розбиті перед лицем його; він уразив їх; |
|
8
|
8
|
| и3 взS їази1ра и3 дщє1ри є3гw2, и3 возврати1сz во їудeю. | узяв Іазер і селища його і повернувся в Юдею. |
|
9
|
9
|
| И# собрaшасz kзhцы и5же въ галаадjтідэ проти1ву ї}лтzнwмъ сyщымъ въ предёлэхъ и4хъ, да и3збію1тъ и5хъ. и3 побэг0ша въ даfeму твердhню. | Тоді зібралися язичники, які жили у Галааді, проти ізраїльтян, що знаходилися в краях їхніх, щоб знищити їх; але вони втекли у фортецю Дафему. |
|
10
|
10
|
| И# послaша писaніе ко їyдэ и3 брaтіи є3гw2, рекyще: собрaшасz на ны2 kзhцы, и5же w4крестъ нaсъ, и3зби1ти нaсъ, | І послали листи до Іуди і братів його і сказали: зібралися проти нас навколишні язичники, щоб знищити нас, |
|
11
|
11
|
| и3 гот0вzтсz пріити2 и3 взsти твердhню, въ ню1же вбэг0хомъ, и3 тімоfeй є4сть воев0да си1лъ и4хъ: | і готуються йти і зробити напад на фортецю, в яку ми втекли, і Тимофій на чолі війська їхнього. |
|
12
|
12
|
| нн7э u5бо пришeдъ и3збaви нaсъ t руки2 и4хъ, ћкw падE мн0жество t нaсъ: | Отже, прийди і визволи нас від руки їх, тому що багато з нас загинули; |
|
13
|
13
|
| и3 вси2 брaтіz н†ша сyщіи въ мёстэхъ тувjинихъ ўбіeни сyть, и3 плэни1ша жeнъ и4хъ и3 ч†дъ и4хъ и3 и3мBніz и4хъ, и3 погуби1ша тaмw ћкw тhсzщу мужeй. | і всі брати наші, які були у межах Това, віддані на смерть, а дружин їхніх і дітей їхніх і майно взяли у полон, і погубили там близько тисячі мужів. |
|
14
|
14
|
| И# є3щE пис†ніz чтsхусz, и3 сE, и3нjи вBстницы пріид0ша t галілeи въ раздрaныхъ ри1захъ, возвэщaюще по словесє1мъ си6мъ, рекyще: | Ще читалися ці листи, як ось, прийшли інші вісники з Галилеї у розідраному одязі з таким повідомленням: |
|
15
|
15
|
| собрaшасz на нaсъ t птолемаjды и3 тЂра, и3 сідHна и3 всеS галілeи и3ноплемє1нникъ, є4же и3скорени1ти нaсъ. | зібралися проти нас із Птолемаїди і з Тира і Сидона, і з усієї Галилеї язичницької, щоб погубити нас. |
|
16
|
16
|
| Е#гдa же ўслhша їyда и3 лю1діе словесA сі‰, собрaсz соб0ръ вели1къ ўсовётовати, что2 сотворsтъ брaтіzмъ свои6мъ сyщымъ въ ск0рби и3 вою1ємымъ t ни1хъ. | Коли почули ці слова Іуда і народ, то зібралися великі збори для наради, що зробити для цих братів, які знаходяться у біді і яким загрожує війна від тих язичників? |
|
17
|
17
|
| И# речE їyда сjмwну и3 брaту своемY: и3збери2 себЁ мyжы и3 и3ди2, и3 и3збaви брaтію твою2 сyщую въ галілeи: ѓзъ же и3 брaтъ м0й їwнаfaнъ п0йдемъ въ галаадjтъ. | Тоді Іуда сказав Симону, братові своєму: вибери собі мужів і йди і захисти братів твоїх, які знаходяться у Галилеї; а я та Іонафан, брат мій, підемо у Галаад. |
|
18
|
18
|
| И# њстaви їHсифа сhна захaріина и3 ґзaрію воевHды лю1демъ съ пр0чими вHины во їудeи на хранeніе, | І залишив він Йосифа, сина Захарії, та Азарію начальниками над народом із залишком війська в Юдеї для охорони. |
|
19
|
19
|
| и3 заповёда и5мъ, глаг0лz: прилэжи1те лю1демъ си6мъ и3 не сотвори1те брaни на kзhки, д0ндеже мы2 возврати1мсz. | І дав їм повеління, сказавши: управляйте народом цим, але не починайте війни проти язичників до нашого повернення. |
|
20
|
20
|
| И# tдэли1ша сjмwну мужeй три2 тhсzщы, да и4детъ въ галілeю, їyдэ же џсмь тhсzщъ мужeй въ галаадjтъ. | Симону виділені для походу у Галилею три тисячі мужів, Іуді ж — у Галаад вісім тисяч мужів. |
|
21
|
21
|
| И# и4де сjмwнъ въ галілeю и3 состaви бр†ни мнHги на kзhки, и3 сотр0шасz kзhцы t лицA є3гw2, | І вирушив Симон у Галилею і провів багато битв з язичниками, і розбив язичників. |
|
22
|
22
|
| и3 погнA в8слёдъ и4хъ дaже до врaтъ птолемаjды: и3 пад0ша t kзы6къ ћкw три2 тhсzщы мужeй, и3 взS кwрhсти и4хъ, | Він переслідував їх до воріт Птолемаїди, і впало з язичників до трьох тисяч чоловіків, і він узяв здобич їхню. |
|
23
|
23
|
| и3 поsтъ сyщихъ въ галілeи и3 во ґрваттjсэхъ съ женaми и3 ч†ды, и3 вс‰ є3ли6ка бsху и5мъ, и3 приведE во їудeю съ весeліемъ вeліимъ. | Також узяв він із собою [юдеїв], які знаходилися у Галилеї й Арваттах, з дружинами і дітьми і з усім майном їхнім, і привів у Юдею з великою радістю. |
|
24
|
24
|
| И# їyда маккавeй и3 їwнаfaнъ брaтъ є3гw2 преид0ша їoрдaнъ, и3 и3д0ша пyть тріeхъ днjй въ пустhни, | А Іуда Маккавей та Іонафан, брат його, перейшли Йордан і звершили триденну путь у пустелі. |
|
25
|
25
|
| и3 срэт0ша наватeєвъ, и3 пріsша и5хъ ми1рнw, и3 повёдаша и5мъ вс‰, ±же случи1шасz брaтіи и4хъ въ галаадjтідэ, | Їх зустріли навуфеї і прийняли мирно, і розповіли їм усе, що сталося з братами їхніми у Галааді, |
|
26
|
26
|
| и3 ћкw мн0зи t ни1хъ заключeни сyть въ вос0рэ и3 вос0ръ, во ґлемjсэхъ, хасфHрэ, макeдэ и3 карнаjнэ: сjи вси2 грaди твeрди и3 вели1цы: | і що багато з них замкнені у Васарі й Восорі, в Алемах, Хасфорі, Македі і Карнаїні — усі ці міста укріплені і великі — |
|
27
|
27
|
| и3 въ пр0чіихъ градёхъ галаадjтіды сyть затворeни, и3 во ќтріе стр0zтсz њполчи1тисz на тверды6ни и3 ћти и3 и3зби1ти всёхъ си1хъ во є3ди1нъ дeнь. | і в інших містах Галаада знаходяться в облозі, і що завтра призначено напасти на ці укріплення і взяти їх і погубити всіх їх в один день. |
|
28
|
28
|
| И# возврати1сz їyда и3 вHи є3гw2 въ пyть въ пустhню въ вос0ръ внезaпу: и3 взS грaдъ, и3 ўби2 всsкъ мyжескъ п0лъ ўсты6 мечA, и3 взS вс‰ коры6сти и4хъ, и3 сожжE є3го2 nгнeмъ: | Тому Іуда зі своїм військом несподівано направив шлях свій у пустелю до Восора і взяв це місто, і вибив усю чоловічу стать вістрям меча, і взяв усю здобич їхню, і спалив його вогнем; |
|
29
|
29
|
| и3 востA tтyду н0щію и3 и4де дaже до твердhни. | а звідти вирушив уночі і йшов до укріплення. |
|
30
|
30
|
| И# бhсть пред8 зарeю, и3 воздвиг0ша џчи свои2, и3 сE, лю1діе мн0зи, и5мже не бЁ числA, несyще лBствицы и3 мих†ны взsти твердhню, и3 рaтоваху и5хъ. | Коли наставав ранок, і звели очі, і ось, народ численний, якому числа не було, піднімають драбини і машини, щоб узяти укріплення, і облягають тих, що у ньому. |
|
31
|
31
|
| И# ви1дэ їyда, ћкw начaсz брaнь, и3 в0пль грaда взhде дaже до небесE трубaми и3 глaсомъ вeліимъ, | Побачив Іуда, що почалася битва і волання міста піднімалося до неба трубами і гучним криком, |
|
32
|
32
|
| и3 речE мужє1мъ си1лы: бjйтесz днeсь за брaтію вaшу. | і сказав воїнам: бийтеся тепер за братів ваших. |
|
33
|
33
|
| И# и3зhде тремS начaлы созади2 и4хъ: и3 воструби1ша трубaми и3 возопи1ша въ моли1твэ. | Він обійшов ворогів з тилу з трьома загонами, і засурмили трубами і викликнули з молитвою; |
|
34
|
34
|
| И# познA п0лкъ тімоfeовъ, ћкw маккавeй є4сть, и3 tбэжA t лицA є3гw2, и3 поби2 и5хъ ћзвою вeліею, и3 пад0ша t ни1хъ въ дeнь w4нъ ћкw џсмь тhсzщъ мужeй. | і дізналося військо Тимофія, що це — Маккавей, і побігли від лиця його, і він уразив їх великою поразкою, і впало їх у цей день до восьми тисяч чоловіків. |
|
35
|
35
|
| И# њбрати1сz (їyда) въ масфY и3 повоевA ю5 и3 взS ю5, и3 ўби2 вeсь мyжескъ п0лъ є3S и3 взS коры6сти є3S, и3 сожжE ю5 nгнeмъ: | Тоді повернув він у Масфу й обложив і взяв її, вибив усю чоловічу стать у ній, узяв здобич її і спалив її вогнем; |
|
36
|
36
|
| tтyду п0йде и3 взS хасфHръ, макeдъ и3 вос0ръ и3 пр0чыz грaды галаадjтіды. | вирушивши звідти, він узяв Хасфон, Макед, Восор та інші міста галаадські. |
|
37
|
37
|
| И# по си1хъ словесёхъ собрA тімоfeй п0лкъ и4нъ и3 њполчи1сz къ лицY рафHна њб8 nнY странY пот0ка. | Після цих подій Тимофій зібрав інше військо і розташувався станом перед Рафоном по той бік потоку. |
|
38
|
38
|
| И# послA їyда соглsдати п0лкъ. и3 возвэсти1ша є3мY глаг0люще: с0брани сyть къ немY вси2 kзhцы, и5же w4крестъ нaсъ, си1ла вeліz ѕэлw2: | І послав Іуда оглянути військо, й оголосили йому і сказали: зібралися до них усі навколишні язичники — сила численна, |
|
39
|
39
|
| и3 ґрaвлzнъ наsша въ п0мощь себЁ, и3 њполчaютсz њб8 nнY странY пот0ка, гот0ви пріити2 на тS на брaнь. и3 и4де їyда во срётеніе и4хъ. | і вони найняли на допомогу собі аравитян і розташувалися станом за потоком, будучи готові йти проти тебе війною. І пішов Іуда назустріч їм. |
|
40
|
40
|
| И# речE тімоfeй начaлникwмъ в0євъ свои1хъ: є3гдA прибли1житсz їyда и3 п0лкъ є3гw2 къ пот0ку водн0му, ѓще пріи1детъ къ нaмъ прeжде, не м0жемъ постоsти проти1ву є3гw2, ћкw могjй возм0жетъ проти1ву нaсъ: | Тоді Тимофій сказав своїм воєначальникам, коли Іуда і військо його наближалися до потоку води: якщо він перейде до нас раніше, то ми не в силах будемо устояти проти нього, бо він переможе нас. |
|
41
|
41
|
| ѓще же ўстраши1тсz и3 њполчи1тсz њб8 nнY странY рэки2, прeйдемъ къ немY и3 возм0жемъ проти1ву є3гw2. | Якщо ж він убоїться і розташується станом по той бік потоку, то ми перейдемо до нього і переможемо його. |
|
42
|
42
|
| Е#гдa же прибли1жисz їyда къ пот0ку водн0му, постaви кни1жники людjй при пот0цэ и3 повелЁ и5мъ глаг0лz: не њставлsйте всsкаго человёка њстaтисz въ полцЁ, но да грzдyтъ вси2 на брaнь. | Як тільки підійшов Іуда до потоку води, то поставив при потоці народних писарів і наказав їм, сказавши: не залишайте жодної людини у стані, але нехай усі йдуть на битву. |
|
43
|
43
|
| И# прeйде на ни1хъ прeжде, и3 вси2 лю1діе в8слёдъ є3гw2. и3 сотрeни сyть вси2 kзhцы пред8 лицeмъ є3гw2, и3 поверг0ша nр{жіz сво‰, и3 бэжaша въ кaпище, є4же къ карнаjнэ. | І переправився до них перший і весь народ за ним. І знищені були перед лицем його всі язичники, і кинули зброю свою, і втекли у капище, яке було у Карнаїні. |
|
44
|
44
|
| И# взsша грaдъ, и3 кaпище сожг0ша nгнeмъ со всёми, ±же въ нeмъ: и3 побэждeнъ бhсть карнаjнъ и3 не возм0же ктомY стaти проти1ву лицA їyдина. | Тоді взяли вони це місто і спалили вогнем капище з усіма, що знаходилися у ньому; і переможений був Карнаїн, і не міг більше протистояти Іуді. |
|
45
|
45
|
| И# собрA їyда всёхъ ї}лтzнъ, и5же бёху въ галаадjтідэ, t мaла дaже до вели1ка, и3 жєны2 и4хъ и3 ч†да и4хъ и3 и3мBніz, п0лкъ вели1къ ѕэлw2, пріити2 въ зeмлю їyдину. | І зібрав Іуда всіх ізраїльтян, що знаходилися у Галааді, від малого до великого, і дружин їхніх, і дітей їхніх, і майно, дуже велике ополчення, щоб іти у землю Юдейську. |
|
46
|
46
|
| И# пріид0ша дaже до є3фрHна, и3 сeй грaдъ вeлій на вх0дэ твeрдъ ѕэлw2: и3 не бЁ ўклони1тисz t негw2 на дeсно и3ли2 шyее, но т0кмw сквозЁ є3го2 проити2. | І дійшли вони до Ефрона. Це було велике місто, дуже укріплене, на шляху; неможливо було ухилитися від нього ні праворуч, ні ліворуч; потрібно було пройти через нього, |
|
47
|
47
|
| И# заключи1шасz, и5же бsху въ грaдэ, и3 загради1ша вратA кaменіемъ. и3 послA къ ни6мъ їyда со словесы2 ми1рными, глаг0лz: | а жителі замкнулися у ньому і ворота завалили каменями. |
|
48
|
48
|
| пр0йдемъ по земли2 вaшей, є4же tити2 въ зeмлю нaшу, и3 никт0же вaсъ и3з8wби1дитъ, т0кмw ногaми пр0йдемъ. и3 не восхотёша tвeрсти є3мY. | Іуда послав до них з мирною пропозицією: ми пройдемо через землю вашу, щоб іти нам у землю нашу, і ніхто не скривдить вас, тільки ногами нашими пройдемо. Але вони не захотіли відчинити йому. |
|
49
|
49
|
| И# повелЁ їyда проповёдати въ полцЁ њполчи1тисz коемyждо, въ нeмже кто2 є4сть мёстэ. | Тоді Іуда наказав оголосити в ополченні, щоб кожен озброївся на своєму місці; |
|
50
|
50
|
| И# њполчи1шасz мyжіе си1лы и3 рaтоваша грaдъ т0й вeсь дeнь и3 всю2 н0щь. и3 предадeсz грaдъ въ рyки є3гw2. | і озброїлися воїни й облягали місто весь той день і всю ніч, і здалося місто у руки його. |
|
51
|
51
|
| И# поби2 всsкъ мyжескъ п0лъ ўсты6 мечA и3 и3скорени2 є3го2, и3 взS коры6сти є3гw2 и3 пр0йде сквозЁ грaдъ по ўбіє1нымъ. | І вибив він усю чоловічу стать вістрям меча і до основ зруйнував місто, й узяв здобич його, і пройшов через місто по вбитих. |
|
52
|
52
|
| И# преид0ша їoрдaнъ въ п0ле вели1кое проти1ву лицY веfсaна. | І переправилися через Йордан на велику рівнину навпроти Вефсана. |
|
53
|
53
|
| И# бЁ їyда собирaz дaльнэйшихъ и3 ўвэщaваше людjй по всемY пути2, д0ндеже пріи1дутъ въ зeмлю їyдину. | І збирав Іуда тих, що залишилися, і підбадьорював народ упродовж усього шляху, доки не прийшли у землю Юдейську. |
|
54
|
54
|
| И# взыд0ша на г0ру сіHнъ съ весeліемъ и3 рaдостію и3 принес0ша всесожжє1ніz, ћкw не падE t ни1хъ ни є3ди1нъ, д0ндеже возврати1шасz въ ми1рэ. | І зійшли на гору Сион з веселощами і радістю і принесли всепалення, тому що ніхто не упав з них до самого повернення у мирі. |
|
55
|
55
|
| И# во дни6, въ нsже бhсть їyда и3 їwнаfaнъ въ галаaдэ, и3 сjмwнъ брaтъ є3гw2 въ галілeи проти1ву лицY птолемаjды, | У ті дні, коли Іуда та Іонафан знаходилися у Галааді, а Симон, брат його, — у Галилеї перед Птолемаїдою, |
|
56
|
56
|
| слhша їHсифъ захaріинъ сhнъ и3 ґзaріа, нач†лницы си1лы, њ вeщехъ благосодёzнныхъ и3 њ брaнехъ, ±же сотвори1ша, | почули Йосиф, син Захарії, та Азарій, воєначальники, про славні воїнські подвиги, звершені ними, |
|
57
|
57
|
| и3 рёша: сотвори1мъ и3 мы2 себЁ и4мz и3 п0йдемъ рaтовати на kзhки, и5же w4крестъ нaсъ. | і сказали: зробимо і ми собі ім’я; підемо воювати з язичниками, які оточують нас. |
|
58
|
58
|
| И# возвэсти1ша сyщымъ t си1лы ћже съ ни1ми и3 и3д0ша на їамнjю. | Так оголосили вони війську, яке було при них, і пішли на Іамнію. |
|
59
|
59
|
| И# и3зhде горгjа и3з8 грaда и3 мyжіе є3гw2 во срётеніе и5мъ на брaнь. | І вийшов Горгій з міста і воїни його назустріч їм на битву. |
|
60
|
60
|
| И# побэждeнъ бhсть їHсифъ и3 ґзaріа, и3 гнaни бhша дaже до предBлъ їyдиныхъ: и3 пад0ша въ дeнь w4нъ t людjй ї}левыхъ ћкw двЁ тhсzщы мужeй. и3 бhсть ћзва вели1ка въ лю1дехъ ї}левыхъ, | І, кинувшись навтіки, Йосиф та Азарія були переслідувані до меж Юдеї; і впало у цей день з народу ізраїльського до двох тисяч чоловіків. |
|
61
|
61
|
| понeже не послyшаша їyды и3 брaтій є3гw2, мнsщесz хрaбри бhти: | І було велике сум’яття у народі ізраїльському, тому що не послухалися Іуди і братів його, мріючи показати хоробрість, |
|
62
|
62
|
| тjи же не бsху t сёмене мужeй џнэхъ, и4миже дадeсz спасeніе ї}лю рук0ю и4хъ. | тоді як вони не були від сімені тих мужів, руці яких надано спасіння Ізраїля. |
|
63
|
63
|
| И# мyжъ їyда и3 брaтіz є3гw2 прослaвишасz ѕэлw2 пред8 всёмъ ї}лемъ и3 kзы6ки всёми, и3дёже слhшашесz и4мz и4хъ. | Але муж Іуда і брати його дуже прославилися перед усім Ізраїлем і перед усіма народами, де тільки чути було ім’я їх, — |
|
64
|
64
|
| И# совокупи1шасz къ ни6мъ блaго глаг0лющіи. | і збиралися до них ті, що прийшли привітати. |
|
65
|
65
|
| И# и3зhде їyда и3 брaтіz є3гw2, и3 рaтоваху сынHвъ и3сavлихъ въ земли2 ћже къ ю4гу, и3 порази2 хеврHна и3 дщє1ри є3гw2, и3 разори2 тверды6ни є3гw2, и3 столпы2 є3гw2 пожжE w4крестъ. | Після того вийшли Іуда і брати його і воювали проти синів Ісава у землі, яка лежить на південь, і уразив Хеврон і селища його, і зруйнував укріплення його, і спалив вежі його навколо нього, |
|
66
|
66
|
| И# воздви1жесz и3ти2 въ зeмлю и3ноплемeнникwвъ и3 прохождaше самарjю. | і піднявся, щоб іти у землю іноплемінників, і пройшов Самарію. |
|
67
|
67
|
| Въ дeнь w4нъ пад0ша свzщeнницы на брaни, хотsщіи хрaбрэе бhти, внегдA и3зhти и5мъ на брaнь без8 совёта (є3гw2). | У той час упали у битві священики, які бажали прославитися хоробрістю і безрозсудно вийшли на війну. |
|
68
|
68
|
| И# ўклони1сz їyда во ґзHтъ въ зeмлю и3ноплемeнникwвъ, и3 разори2 к†пища и4хъ, и3 и3зва‰ніz богHвъ и4хъ сожжE nгнeмъ, и3 взS кwрhсти t градHвъ, и3 возврати1сz въ зeмлю їyдину. | І повернув Іуда на Азот, землю іноплемінників, зруйнував жертовники їхні, спалив вогнем різьблені зображення богів їхніх, узяв здобич міст і повернувся у землю Юдейську. |
|
Главa ѕ7
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| И# цaрь ґнті0хъ прохождaше вы6шніz страны6 и3 слhша, ћкw є4сть є3лmмаjсъ въ персjдэ грaдъ слaвенъ богaтствомъ, сребр0мъ и3 злaтомъ, | Тим часом цар Антиох, проходячи верхні області, почув, що є у Персії місто Елимаїс, який славиться багатством, сріблом і золотом, |
|
2
|
2
|
| и3 хрaмъ въ нeмъ богaтъ ѕэлw2, и3 тY запHны зл†ты, и3 брwнS и3 nр{жіz, ±же њстaви тY ґлеxaндръ сhнъ філjпповъ, цaрь македHнскій, и4же цaрствова пeрвый во є4ллинэхъ. | і в ньому — храм, дуже багатий, і є там золоті покрови, броня і зброя, які залишив там Олександр, син Филипа, цар Македонський, — перший, який став царем над еллінами. |
|
3
|
3
|
| И# пріи1де и3 и3скaше взsти грaдъ и3 плэни1ти є3го2, и3 не возм0же, ћкw познaсz сл0во сyщымъ во грaдэ. | І він прийшов і намагався взяти це місто і пограбувати його, але не міг, тому що намір його став відомим жителям міста. |
|
4
|
4
|
| И# востaша проти1ву є3мY на брaнь, и3 побэжE tтyду, и3 и4де со ск0рбію вeліею, и3 возврати1сz въ вавmлHнъ. | Вони піднялися проти нього війною, і він кинувся навтіки і пішов звідти з великою скорботою, щоб вирушити у Вавилон. |
|
5
|
5
|
| И# пріи1де возвэщazй є3мY нёкто въ персjду, ћкw tбэг0ша полцы2 ходи1вшіи во їудeю. | Тоді прийшов хтось до нього у Персію зі звісткою, що ополчення, які ходили у землю Іуди, втікають, |
|
6
|
6
|
| И# ходи2 лmсjа съ си1лою крёпкою въ пeрвыхъ, и3 прогнaнъ бhсть t лицA и4хъ, и3 возмог0ша nрyжіzми и3 си1лами и3 корhстьми мн0гими, ±же взsша t полкHвъ, и5хже и3зби1ша. | що Лісій ходив із сильним військом попереду всіх, але був уражений юдеями, і вони підсилилися і зброєю, і військом, і багатою здобиччю, яку взяли від уражених ними військ, |
|
7
|
7
|
| И# разори1ша мeрзость, ю4же создA на nлтари2 во їеrли1мэ, и3 с™hню, ћкоже прeжде њкружи1ша стэнaми выс0кими, и3 веfсyру грaдъ є3гw2. | і що вони зруйнували мерзоти, які він спорудив над жертовником у Єрусалимі, а святилище, як і раніше, обнесли високими стінами, також і Вефсуру, місто його. |
|
8
|
8
|
| И# бhсть ћкw ўслhша цaрь словесA сі‰, ўстраши1сz и3 смути1сz ѕэлw2: и3 падE на л0же и3 впадE въ недyгъ t печaли, понeже не сбhстсz є3мY, ћкоже помышлsше. | Коли цар почув слова ці, сильно злякався і стривожився, упав на постіль і занеміг від суму, що не збулося так, як він бажав. |
|
9
|
9
|
| И# бЁ тY дни6 мнHги, понeже њбнови1сz на нeмъ печaль вели1ка, и3 мнsше, ћкw ќмретъ. | І багато днів пробув він там, тому що відновлювався у ньому сильний сум; він думав, що помирає. |
|
10
|
10
|
| И# созвA вс‰ дрyги сво‰ и3 речE и5мъ: tи1де с0нъ t џчію моє1ю, и3 и3спад0хъ сeрдцемъ t печaли, | І скликав він усіх друзів своїх і сказав їм: відійшов сон від очей моїх, і я занеміг серцем від суму. |
|
11
|
11
|
| и3 рёхъ въ сeрдцы моeмъ: до коли1кіz ск0рби доид0хъ и3 волны2 вeліz, въ нeйже нн7э є4смь; ћкw блaгъ и3 люби1мь бhхъ во влaсти моeй: | І сказав я у серці своєму: до якої скорботи дійшов я і до якого великого знічення, в якому знаходжуся тепер! А був я корисним і любленим у володінні моєму. |
|
12
|
12
|
| нн7э же поминaю ѕл†z, ±же сотвори1хъ во їеrли1мэ, и3 взsхъ вс‰ сосyды зл†ты и3 срє1брzны въ нeмъ, и3 послaхъ и3з8sти њбитaющихъ во їудeи вотщE: | Тепер же я згадую про ті злодіяння, які я звершив у Єрусалимі, і як узяв усі золоті і срібні сосуди, які знаходилися у ньому, і посилав знищувати тих, що живуть в Юдеї, даремно. |
|
13
|
13
|
| познaхъ u5бо, ћкw си1хъ рaди њбрэт0ша мS ѕл†z сі‰: и3 сE, ги1бну ск0рбію вeліею въ земли2 чуждeй. | Тепер я знаю, що за це спіткали мене ці біди, — і ось, я гину від великого суму у чужій землі. |
|
14
|
14
|
| И# призвA філjппа є3ди1наго t другHвъ свои1хъ, и3 постaви є3го2 над8 всёмъ цaрствомъ свои1мъ, | І прикликав він Филипа, одного з друзів своїх, і поставив його правителем над усім царством своїм; |
|
15
|
15
|
| и3 дадE є3мY діади1му и3 ри1зу свою2 и3 пeрстень, є4же води1ти ґнті0ха сhна є3гw2 и3 воспитaти є3го2 є4же цaрствовати. | і дав йому вінець і царський одяг свій і перстень, щоб він керував Антиохом, сином його, і виховував його для царювання. |
|
16
|
16
|
| И# ќмре тaмw ґнті0хъ цaрь въ лёто сто2 четhредесzть девsтое. | І помер цар Антиох у сто сорок дев’ятому році. |
|
17
|
17
|
| И# познA лmсjа, ћкw ќмре цaрь. и3 постaви цaрствовати ґнті0ха сhна є3гw2 вмёстw є3гw2, є3г0же воспитA ю4ношу, и3 наречE и4мz є3мY є3vпaтwръ. | Коли Лісій дізнався, що цар помер, то поставив замість нього на царство сина його, Антиоха, якого виховував у юності його, і назвав його ім’ям Евпатора. |
|
18
|
18
|
| И# сyщіи во краегрaдіи заключи1ша ї}лz w4крестъ с™hхъ и3 и3скaху и5мъ ѕл†z всегдA и3 ўтверждeніе kзhкwмъ. | Тим часом ті, що знаходились у фортеці, тіснили Ізраїля навколо святилища і завжди намагалися чинити йому зло, а язичникам служити опорою; |
|
19
|
19
|
| И# ўмhсли їyда и3згнaти и5хъ: и3 созвA вс‰ лю1ди, да њбстоsтъ и5хъ. | тоді Іуда вирішив вигнати їх і скликав весь народ, щоб обложити їх. |
|
20
|
20
|
| И# собрaшасz вкyпэ и3 њбсэд0ша и5хъ въ лёто сто2 пzтьдесsтое, и3 сотвори2 на ни1хъ стрэлостоsтєлницы и3 мих†ны. | Усі зібралися й обложили їх у сто п’ятдесятому році, і спорудив він проти них стрілометальні знаряддя і машини. |
|
21
|
21
|
| И# и3зыд0ша t ни1хъ и3з8 заключeніz, и3 прилэпи1шасz тBмъ нёцыи нечести1віи t ї}лz, | Але деякі з обложених вийшли, і до них пристали деякі з нечестивих ізраїльтян; |
|
22
|
22
|
| и3 и3д0ша ко царю2 и3 рёша: док0лэ не сотвори1ши судA и3 tмсти1ши брaтію нaшу; | і пішли вони до царя і сказали: доки ти не вчиниш суду і не помстишся за братів наших? |
|
23
|
23
|
| мы2 благоволи1мъ служи1ти nтцY твоемY и3 ходи1ти въ зaповэдехъ є3гw2 и3 послёдовати повелёніємъ є3гw2: | Ми погодилися служити батькові твоєму і ходити за заповідями його і додержуватися повелінь його; |
|
24
|
24
|
| и3 њблежeни сyть во краегрaдіи сhнове людjй нaшихъ, сегw2 рaди и3 tчуждaютсz t нaсъ: и3 є3ли1цы њбрэтaхусz t нaсъ, погублsхусz, и3 наслBдіz н†ша расхищaєма бsху: | а сини народу нашого обложили укріплення і за те цураються нас, і кого з нас знаходять, умертвляють і майно наше розграбовують, |
|
25
|
25
|
| и3 не на нaсъ т0кмw простр0ша рyку, но и3 на вс‰ предёлы нaшz: | і не на нас тільки простягли вони руку, але і на всі наділи наші. |
|
26
|
26
|
| и3 сE, њполчи1шасz днeсь на краегрaдіе во їеrли1мэ, є4же взsти є3го2 и3 с™hню, и3 веfсyру ўтверди1ша: | І ось, тепер обложили вони укріплення у Єрусалимі, щоб оволодіти ним, а святилище і Вефсуру зміцнили. |
|
27
|
27
|
| и3 ѓще не предвари1ши и5хъ скорёе, бHлшаz си1хъ сотворsтъ, и3 не возм0жеши ўдержaти и5хъ. | Якщо ти не поспішиш випередити їх, то вони зроблять більше цього, і тоді ти не в силах будеш утримати їх. |
|
28
|
28
|
| И# прогнёвасz цaрь, є3гдA ўслhша, и3 собрA вс‰ дрyги сво‰ и3 начaлники си1лы своеS и3 и5же над8 кHнники: | Почувши це, цар розгнівався і зібрав усіх друзів своїх і начальників війська свого і начальників кінноти; |
|
29
|
29
|
| и3 t цaрствъ и3нhхъ и3 t nстровHвъ морски1хъ пріид0ша къ немY си6лы нає1мницы: | прийшли до нього і з інших царств і з морських островів війська наймані, |
|
30
|
30
|
| и3 бhсть число2 си1лъ є3гw2 сто2 тhсzщъ пэшцє1въ и3 двaдесzть тhсzщъ к0нникwвъ, и3 слонHвъ три1десzть двA вёдzщихъ брaнь. | так що кількість військ його була: сто тисяч піших, двадцять тисяч вершників і тридцять два слони, привчених до війни. |
|
31
|
31
|
| И# пріид0ша сквозЁ їдумeю и3 њполчи1шасz въ веfсyрэ, и3 рaтоваху дни6 мнHги и3 сотвори1ша мих†ны: и3 и3зыд0ша и3 пожг0ша и5хъ nгнeмъ и3 би1шасz мyжественнэ. | І пройшли вони через Ідумею і розташувалися станом навпроти Вефсури, і воювали багато днів і спорудили машини; але ті зробили вилазку і спалили їх вогнем і билися мужньо. |
|
32
|
32
|
| И# tи1де їyда t краегрaдіz и3 њполчи1сz въ веfсахaріи проти1ву полкA царeва. | Після цього Іуда відступив від фортеці і розташувався станом у Вефсахарі навпроти стану царського. |
|
33
|
33
|
| И# востA цaрь ѕэлw2 рaнw и3 воздви1же њполчeніе во ўстремлeніи є3гw2 по пути2 веfсахaріи: и3 ўстр0ишасz си6лы на брaнь, и3 воструби1ша трубaми, | Цар же, вставши рано-вранці, поспішно вирушив з військом своїм по дорозі до Вефсахари, і приготувалися війська до битви і засурмили трубами. |
|
34
|
34
|
| и3 слонHмъ показaша кр0вь гр0здову и3 ћгwды, є4же поwстри1ти и5хъ на брaнь: | Слонам показували кров винограду і шовковичних ягід, щоб збудити їх до битви, |
|
35
|
35
|
| и3 разлучи1ша ѕвэрeй на полки2 и3 пристaвиша коемyждо слонY тhсzщу мужeй њблечeнныхъ въ брwнS желёзомъ соплетє1ны, и3 шлeмы мёдzни на главaхъ и4хъ, и3 пsть сHтъ к0нникwвъ вчинeныхъ коемyждо ѕвёрю и3збрaнныхъ. | і розділили цих тварин на загони і приставили до кожного слона по тисячі мужів у залізних кольчугах і з мідними шоломами на головах, зверх того по п’ятсот добірних вершників призначено було до кожного слона. |
|
36
|
36
|
| Сі‰ бёша прeжде врeмене, и3дёже ѓще бЁ ѕвёрь: и3 и3дёже ѓще и3дsше, и3дsху вкyпэ и3 не tступaху t негw2. | Вони ставали завчасно там, де був слон, і куди він ішов, ішли і вони разом, не відстаючи від нього. |
|
37
|
37
|
| И# пЂрги древsни на ни1хъ крёпцы защищaющіи на к0емждо ѕвёри, препоsсани на нeмъ михaнами, и3 на к0емждо мужeй си1лы три1десzть двA вою1ющихъ на ни1хъ, и3 їндjанинъ ўправи1тель є3гw2. | Притому на них були міцні дерев’яні вежі, які покривали кожного слона, укріплені на них помочами, і в кожній з них по тридцять два сильних мужа, які воювали на них, і при слоні індієць його. |
|
38
|
38
|
| И# пр0чыz к0нники сю1ду и3 сю1ду постaвиша на двЁ ч†сти полкA, побуждaюще и3 заграждaюще въ дeбрехъ. | Інших же вершників розставили тут і там — на двох боках ополчення, щоб подавати знаки і підкріплювати у тісних місцях. |
|
39
|
39
|
| Е#гдa же возсіS с0лнце на щиты2 златы6z и3 мBдzныz, њбсіsша г0ры t ни1хъ и3 њблистaша ћкw ламп†ды џгнєнныz. | Коли сонце блиснуло на золотих і мідних щитах, то заблищали від них гори і світилися, як вогненні світильники. |
|
40
|
40
|
| И# tлучи1сz чaсть нёкаz t полкA царeва на г0ры высHки, и3 нёцыи на ни6жшаz, и3 и3дsху крёпцэ и3 чи1ннw. | Одна частина царського війська була розтягнута по високих горах, а інші — по низинних місцях; і йшли вони твердо і струнко. |
|
41
|
41
|
| И# поколебaшасz вси2 слhшащіи глaсъ мн0жества и4хъ, и3 путьшeствіz мн0гихъ, и3 сражeніz nрyжій: бё бо њполчeніе вели1ко ѕэлw2 и3 крёпко. | І знітилися всі, які чули шум безлічі їх і ходу такого полчища і стукіт зброї, бо військо було дуже велике і сильне. |
|
42
|
42
|
| И# прибли1жисz їyда и3 п0лкъ є3гw2 на брaнь, и3 пад0ша t полкA царeва шeсть сHтъ мужeй. | І вступив Іуда і військо його у битву, — й упали з ополчення царського шістсот мужів. |
|
43
|
43
|
| И# ўви1дэ є3леазaръ сhнъ саварaнь є3ди1наго t ѕвэрeй њблечeна въ броню2 цaрску, и3 бsше вhше пр0чіихъ ѕвэрeй, и3 возмнёсz є3мY, ћкw на нeмъ є4сть цaрь: | Тоді Єлеазар, син Саварана, побачив, що один зі слонів покритий бронею царською і перевершував усіх, і здавалося, що на ньому був цар, — |
|
44
|
44
|
| и3 вдадeсz сaмъ є4же и3збaвити лю1ди сво‰ и3 сотвори1ти себЁ и4мz вёчное, | і він віддав себе, щоб врятувати народ свій і придбати собі вічне ім’я; |
|
45
|
45
|
| и3 течE къ немY съ дeрзостію въ среди1ну полкA, и3 побивaше њдеснyю и3 њшyюю, и3 раздэлsхусz t негw2 сю1ду и3 сю1ду: | і сміливо побіг до нього на середину загону, вражаючи праворуч і ліворуч, і розступалися від нього і в той, і в інший бік; |
|
46
|
46
|
| и3 вни1де под8 слонA, и3 подложи1сz є3мY, и3 ўби2 є3го2, и3 падE на зeмлю верхY є3гw2, и3 ќмре тY. | і підбіг він під того слона, ліг під нього й убив його, й упав на нього слон на землю, і він помер там. |
|
47
|
47
|
| И# ви1дэша си1лу цaрства и3 ўстремлeніе в0євъ, и3 ўклони1шасz t ни1хъ. | Але, побачивши силу царського ополчення і стрімкість військ, юдеї ухилилися від них. |
|
48
|
48
|
| Сyщіи же t полкA царeва взыд0ша проти1ву и4хъ на їеrли1мъ: и3 њполчи1сz цaрь на їудeю и3 на г0ру сіHнъ. | Царські ж війська пішли проти них на Єрусалим: цар направив війська на Юдею і на гору Сион. |
|
49
|
49
|
| И# сотвори2 ми1ръ съ сyщими въ веfсyрэхъ: и3 и3зыд0ша и3з8 грaда, ћкw не бЁ и5мъ тaмw пи1щи, є4же затвори1тисz въ нeмъ, понeже суббHта бsше земли2. | І уклав він мир з тими, що були у Вефсурі, які вийшли з міста, бо не було у них продовольства, щоб триматися у ньому в облозі, тому що був суботній рік на землі. |
|
50
|
50
|
| И# взS цaрь веfсyру и3 постaви тY стрaжу храни1ти ю5. | Й оволодів цар Вефсурою і залишив у ній сторожу, щоб стерегти її. |
|
51
|
51
|
| И# њполчи1сz на мёсто с™hни дни6 мнHги, и3 постaви тY стрэлостоsтєлницы и3 мих†ны, и3 nгнемє1тницы и3 каменомє1тницы и3 скорпіHны, є4же бы метaти стрёлы и3 прaщы. | Потім багато днів облягав святилище, і поставив там стрілометальні знаряддя і машини, і вогнеметальні, і каменеметальні і списометальні, щоб кидати стріли і каміння. |
|
52
|
52
|
| Сотвори1ша же и3 тjи мих†ны проти1ву михaнъ и4хъ, и3 брaшасz дни6 мнHги. | Але й юдеї спорудили машини проти їхніх машин і воювали багато днів; |
|
53
|
53
|
| Пи1ща же не бsше во грaдэ, занeже седм0е лёто бЁ, и3 и3збэжaвшіи во їудeю t kзы6къ поzд0ша њстaнокъ сокровeніz. | продовольчих же припасів бракувало у сховищах, тому що був сьомий рік, і ті, що шукали в Юдеї безпеки від язичників, спожили залишки запасів; |
|
54
|
54
|
| И# њстaшасz во свzти1лищи мужeй мaлw, ћкw њб8sтъ и5хъ глaдъ, и3 расточeни бhша кjйждо въ мёсто своE. | і залишилося при святилищі небагато мужів, бо здолав їх голод, і розійшлися кожен у своє місце. |
|
55
|
55
|
| И# слhша лmсjа, ћкw філи1ппъ, є3г0же постaви цaрь ґнті0хъ, є3щE жи1въ сhй, да воспитaетъ ґнті0ха сhна є3гw2, во є4же цaрствовати є3мY, | Почув Лісій, що Филип, якому цар Антиох ще за життя доручив виховувати сина свого, Антиоха, для царювання, |
|
56
|
56
|
| возврати1сz t персjды и3 мидjи, и3 вHи цaрстіи ходи1вшіи съ ни1мъ, и3 ћкw и4щетъ пріsти вeщы: | повернувся з Персії і Мідії і з ним — війська, що ходили з царем, і що він домагається прийняти на себе діла царства. |
|
57
|
57
|
| и3 потщaсz поити2 t краегрaдіz и3 глаг0лати ко царю2 и3 воев0дамъ си1лы и3 къ мужє1мъ: њскудэвaемъ на всsкъ дeнь, и3 пи1ща нaмъ мaла (є4сть), и3 мёсто, є4же њбстои1мъ, ўтверждeно, и3 надлежи1тъ нaмъ (стр0ити) ±же њ цaрствэ: | Тому поспішно пішов і сказав цареві, начальникам війська і вельможам: ми щодня терпимо нестачу і продовольства у нас мало, а місце, що обложене нами, — міцне, тим часом лежить на нас піклування про царство. |
|
58
|
58
|
| нн7э u5бо дади1мъ десни1цу человёкwмъ тBмъ и3 сотвори1мъ съ ни1ми ми1ръ и3 со всёми людьми2 и4хъ, | Отже, подамо правицю цим людям і укладемо з ними мир і з усім народом їхнім, |
|
59
|
59
|
| и3 ўстaвимъ и5мъ, да х0дzтъ въ зак0нэхъ свои1хъ, ћкоже прeжде: рaди бо зак0нwвъ свои1хъ, ±же разруши1хомъ, прогнёвашасz и3 сотвори1ша вс‰ сі‰. | і дозволимо їм жити за законами їхніми, як колись; бо за свої закони, які ми скасували, вони роздратувалися і зробили все це. |
|
60
|
60
|
| И# ўг0дно бhсть сл0во пред8 царeмъ и3 нач†лники, и3 послA къ ни6мъ ми1ръ сотвори1ти. и3 пріsша. | І угодне було це слово царю і начальникам, — і послав він до них, щоб укласти мир, що вони і прийняли; |
|
61
|
61
|
| И# клsтсz и5мъ цaрь и3 нач†лницы: њ си1хъ и3зыд0ша и3з8 твердhни. | і клявся їм цар і начальники. Після цього вони вийшли з укріплення. |
|
62
|
62
|
| И# вни1де цaрь въ г0ру сіHнъ и3 ви1дэ твердhню мёста: и3 tвeржесz клsтвы, є4юже клsтсz, и3 повелЁ разори1ти стёну w4крестъ. | І зійшов цар на гору Сион і, оглянувши укріплені місця, зневажив клятву, якою клявся, і повелів зруйнувати стіни навкруги. |
|
63
|
63
|
| И# tи1де тщaтелнw и3 возврати1сz во ґнтіохjю, и3 њбрёте філjппа госп0дствующа над8 грaдомъ, и3 воевA нaнь, и3 взS грaдъ нyждею. | Потім поспішно вирушив і, повернувшись в Антиохію, він побачив, що Филип володіє містом, вступив з ним у битву і силою взяв місто. |
|
Главa з7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| Лёта сто2 пzтьдесsтъ пeрвагw, и3зhде дими1трій селеvкjевъ сhнъ t ри1ма, и3 взhде съ мaлыми людьми2 во грaдъ прим0рскій, и3 воцари1сz тaмw. | У сто п’ятдесят першому році вийшов з Рима Димитрій, син Селевка, і з небагатьма людьми ввійшов в одне приморське місто і там став царем. |
|
2
|
2
|
| И# бhсть, є3гдA вхождaше въ д0мъ цaрства nтє1цъ свои1хъ, ћша си6лы ґнті0ха и3 лmсjю привести2 и5хъ къ немY. | Коли ж він входив у царський дім батьків своїх, військо схопило Антиоха і Лісія, щоб привести їх до нього. |
|
3
|
3
|
| И# ўвёдана бhсть є3мY вeщь, и3 речE: не покажи1те ми2 ли1цъ и4хъ. | Це стало відомо йому, і він сказав: не показуйте мені облич їхніх. |
|
4
|
4
|
| И# ўби1ша и5хъ в0ини, и3 сёде дими1трій на прест0лэ цaрства своегw2. | Тоді воїни вбили їх, і сів Димитрій на престолі царства свого. |
|
5
|
5
|
| И# пріид0ша къ немY вси2 мyжіе беззак0нніи и3 нечести1віи t ї}лz, и3 ґлкjмъ предвождaше и5хъ, хотsй жрeчествовати: | І прийшли до нього всі мужі беззаконні і нечестиві з ізраїльтян, і Алким був на чолі їх, домагаючись священства; |
|
6
|
6
|
| и3 њклеветaша людjй пред8 царeмъ, глаг0люще: погуби2 їyда и3 брaтіz є3гw2 всёхъ другHвъ твои1хъ и3 нaсъ расточи2 t земли2 нaшеz: | і звинувачували вони перед царем народ, говорячи: погубив Іуда і брати його друзів твоїх, і нас вигнали з землі нашої. |
|
7
|
7
|
| нн7э u5бо посли2 мyжа, є3мyже вёриши, да и4детъ и3 ви1дитъ и3стреблє1ніz вс‰, ±же сотвори2 нaмъ и3 странЁ цaрстэй, и3 да мyчитъ и5хъ и3 всёхъ помогaющихъ и5мъ. | Отже, пошли тепер мужа, якому ти довіряєш; нехай він піде і побачить усе руйнування, яке вони заподіяли нам і країні царя, і нехай покарає їх і всіх, хто допомагає їм. |
|
8
|
8
|
| И# и3збрA цaрь вакхjда дрyга цaрска, и4же госп0дствоваше њб8 nнY странY рэки2, и3 вели1каго въ цaрствэ и3 вёрна царeви, | Цар обрав Вакхида з друзів царських, який керував по той бік ріки, був великий у царстві і вірний цареві, |
|
9
|
9
|
| и3 послA є3го2 и3 ґлкjма нечести1ваго, и3 ўстaви є3мY жрeчество, и3 повелЁ є3мY сотвори1ти tмщeніе въ сынёхъ ї}левыхъ. | і послав його і нечестивого Алкима, надавши йому священство, і повелів йому вчинити помсту синам Ізраїля. |
|
10
|
10
|
| И# tид0ша и3 пріид0ша съ си1лою вeліею въ зeмлю їyдину: и3 послA вёстники ко їyдэ и3 брaтіи є3гw2 словесы2 ми1рными съ лeстію. | Вони вирушили і прийшли у землю Юдейську з великим військом; і він послав до Іуди і братів його послів з мирною, але підступною пропозицією. |
|
11
|
11
|
| И# не внsша словесє1мъ и4хъ: ви1дэша бо, ћкw пріид0ша съ си1лою вeліею. | Але вони не повірили словам їхнім, тому що бачили, що вони прийшли з великим військом. |
|
12
|
12
|
| И# собрaшасz ко ґлкjму и3 вакхjду собр†ніz кни6жникъ и3зыскaти прaвєднаz. | До Алкима ж і Вакхида зійшлося зібрання книжників шукати справедливости. |
|
13
|
13
|
| И# пeрвіи ґсідeє бёху въ сынёхъ ї}левыхъ, и3 и3скaху t ни1хъ ми1ра. | Перші з синів Ізраїлевих були асидеї; вони шукали у них миру, |
|
14
|
14
|
| Рек0ша бо: человёкъ жрeцъ t сёмене ґарHнz пріи1де въ си1лахъ и3 не и3з8wби1дитъ нaсъ. | бо говорили: священик від племені Аарона прийшов разом з військом і не скривдить нас. |
|
15
|
15
|
| И# глаг0ла съ ни1ми словесA ми6рна и3 клsтсz и5мъ, глаг0лz: не воздaмъ вaмъ ѕл†z, нижE другHмъ вaшымъ. и3 вёроваша є3мY. | І він говорив з ними мирно і клявся їм, і сказав: ми не зробимо зла вам і друзям вашим. |
|
16
|
16
|
| И# поимA t ни1хъ шестьдесsтъ мужeй и3 ўби2 и5хъ во є3ди1нъ дeнь по словесёхъ, ћкоже пи1сано є4сть: | І вони повірили йому, а він, захопивши з них шістдесят чоловіків, умертвив їх в один день, як сказано у Писанні: |
|
17
|
17
|
| плHти прпdбныхъ твои1хъ и3 крHви и4хъ проліsша w4крестъ їеrли1ма, и3 не бЁ погребazй и5хъ. | «тіла святих Твоїх і кров їх пролили навколо Єрусалима, і нíкому було поховати їх». |
|
18
|
18
|
| И# нападE стрaхъ и4хъ и3 трeпетъ на вс‰ лю1ди, ћкw рек0ша: нёсть въ ни1хъ и4стины и3 судA: преступи1ша бо ўставлeніе и3 клsтву, є4юже клsшасz. | І напав від них страх і жах на весь народ, і говорили: немає у них істини і правди, бо вони порушили постанову і клятву, якою клялися. |
|
19
|
19
|
| И# воздви1жесz вакхjдъ t їеrли1ма и3 њполчи1сz въ визefэ, и3 послA и3 ћтъ мн0гихъ tступи1вшихъ t негw2 мужeй и3 нёкіихъ t людjй, и3 заклA и5хъ, (и3) въ клaдzзь вели1къ (ввeрже): | Тоді Вакхид відступив від Єрусалима і розташувався станом при Визефі, і, пославши, упіймав багатьох мужів, які втікали від нього, і декого з народу, заколов і кинув їх у глибокий колодязь. |
|
20
|
20
|
| и3 вручи2 странY ґлкjму и3 њстaви си1лу въ п0мощь є3мY: и3 tи1де вакхjдъ ко царю2. | Потім, доручивши країну Алкиму і залишивши з ним військо на допомогу йому, Вакхид вирушив до царя. |
|
21
|
21
|
| И# подвизaшесz ґлкjмъ њ ґрхіерeйствэ. | Алким же домагався первосвященства. |
|
22
|
22
|
| И# собрaшасz къ немY вси2 возмущaющіи лю1ди сво‰, и3 њдержaша зeмлю їyдину, и3 сотвори1ша ћзву вели1ку во ї}ли. | І зібралися до нього всі, хто підбурював народ свій, і оволоділи землею Юдейською і зробили велику поразку в Ізраїлі. |
|
23
|
23
|
| И# ви1дэ їyда вс‰ ѕл†z, ±же сотвори2 ґлкjмъ, и3 и5же съ ни1мъ бsху, сынHмъ ї}лєвымъ пaче kзhкwвъ. | І побачив Іуда все зло, яке заподіяв Алким зі своїми спільниками синам Ізраїлевим, — більше, ніж язичники; |
|
24
|
24
|
| И# и3зhде во вс‰ предёлы їудє1йскіz по w4крестъ и3 сотвори2 tмщeніе на мужeхъ tт0ргшихсz, и3 престaша ходи1ти во странY. | і, обійшовши всі межі Юдеї, вчинив помсту відступникам, — і вони перестали входити у цю країну. |
|
25
|
25
|
| Е#гдa же ўви1дэ ґлкjмъ, ћкw ўкрэпи1сz їyда и3 и5же съ ни1мъ, и3 познA, ћкw не м0жетъ противостоsти и5мъ, и3 возврати1сz ко царю2 и3 њклеветA и5хъ лукaвнэ. | Коли ж Алким побачив, що Іуда і ті, що знаходилися з ним, підсилилися, і зрозумів, що не може протистояти їм, повернувся до царя і жорстоко звинувачував їх. |
|
26
|
26
|
| И# послA цaрь нікан0ра, є3ди1наго t нач†лникъ свои1хъ слaвныхъ, и3 ненави1дzщаго и3 враждyющаго на ї}лz, и3 повелЁ є3мY и3зби1ти лю1ди. | Тоді цар послав Никанора, одного зі славних вождів своїх, ненависника і ворога Ізраїля, і наказав йому знищити цей народ. |
|
27
|
27
|
| И# пріи1де нікан0ръ во їеrли1мъ съ си1лою вели1кою и3 послA ко їyдэ и3 брaтіи є3гw2 съ лeстію словесы2 ми1рными, глаг0лz: | Никанор, прийшовши в Єрусалим з великим військом, послав до Іуди і братів його підступно зі словами мирними: |
|
28
|
28
|
| да не бyдетъ брaнь междY мн0ю и3 вaми: пріидY съ м{жы мaлыми, да ви1жду лицA в†ша съ ми1ромъ. | нехай не буде війни між мною і вами; я ввійду з небагатьма людьми, щоб бачити лиця ваші у мирі. |
|
29
|
29
|
| И# пріи1де ко їyдэ, и3 поздравлsху дрyгъ дрyга ми1рнw: и3 в0ини ўгот0вани бsху восхи1тити їyду. | І прийшов він до Іуди, і вітали вони один одного мирно; а тим часом воїни були готові схопити Іуду. |
|
30
|
30
|
| И# познaсz сл0во їyдэ, ћкw съ лeстію пріи1де къ немY: и3 ўстраши1сz t негw2 и3 не восхотЁ ктомY ви1дэти лицA є3гw2. | Іуді стало відомо, що він прийшов до нього з підступом, тому він убоявся його і не хотів більше бачити лиця його. |
|
31
|
31
|
| И# познA нікан0ръ, ћкw tкрhсz совётъ є3гw2, и3 и3зhде во срётеніе їyдэ брaнію бли1з8 харфарсарaма. | Коли Никанор довідався, що намір його відкрився, виступив проти Іуди на битву біля Хафарсалами. |
|
32
|
32
|
| И# пад0ша t сyщихъ при нікан0рэ ћкw пsть тhсzщъ мужeй, и3 бэжaша во грaдъ давjдовъ. | І впало з тих, що були з Никанором, близько п’яти тисяч мужів, а інші втекли у місто Давидове. |
|
33
|
33
|
| И# по словесёхъ си1хъ взhде нікан0ръ на г0ру сіHнъ: и3 и3зыд0ша t їерeєвъ t с™hхъ и3 t старёйшинъ людски1хъ поздрaвити є3го2 ми1рнw и3 показaти є3мY всесожжeніе приноси1мое за царS. | Після того Никанор зійшов на гору Сион; і вийшли зі святилища деякі зі священиків і старійшин народу, щоб мирно вітати його і показати йому всепалення, що приноситься за царя. |
|
34
|
34
|
| И# поругaсz и5мъ и3 посмэsсz и5мъ, и3 њскверни2 и5хъ и3 глаг0ла г0рдw. | Але він осміяв їх, наглумився з них й осквернив їх, і говорив зарозуміло, |
|
35
|
35
|
| И# клsтсz съ ћростію, рекjй: ѓще не предaстсz їyда и3 в0ини є3гw2 въ рyки мо‰ нн7э, и3 бyдетъ, є3гдA возвращyсz въ ми1рэ, сожгY хрaмъ сeй. и3 и3зhде съ ћростію вeліею. | і, поклявшися, з гнівом сказав: якщо не відданий буде нині Іуда і військо його в мої руки, то, коли повернуся благополучно, спалю дім цей. І пішов з великим гнівом. |
|
36
|
36
|
| И# внид0ша жерцы2 и3 стaша пред8 лицeмъ nлтарS и3 хрaма и3 плaчуще рек0ша: | А священики ввійшли і стали перед лицем жертовника і храму, заплакали і сказали: |
|
37
|
37
|
| ты2, гDи, и3збрaлъ є3си2 хрaмъ сeй, нарещи1сz и4мени твоемY въ нeмъ, да бyдетъ хрaмъ моли1твы и3 прошeніz лю1демъ твои6мъ: | Ти, Господи, обрав дім цей, щоб на ньому нарікалось ім’я Твоє, і щоб він був домом молитви і моління для народу Твого. |
|
38
|
38
|
| сотвори2 tмщeніе на человёцэ сeмъ и3 на в0ехъ є3гw2, и3 да падyтъ мечeмъ: помzни2 хулє1ніz и4хъ и3 не дaждь и5мъ њбитaлища. | Зроби помсту чоловікові цьому і війську його, і нехай упадуть вони від меча; згадай злохуління їхні і не дай їм залишатися надалі. |
|
39
|
39
|
| И# и3зhде нікан0ръ t їеrли1ма и3 њполчи1сz въ веfwрHнэ и3 срёте є3го2 си1ла сЂрска. | І вийшов Никанор з Єрусалима і розташувався станом біля Вефорона, і пристало до нього тут військо сирійське. |
|
40
|
40
|
| Їyда же прибли1жисz во ґдaсу съ тремS тhсzщьми мужeй. и3 помоли1сz їyда и3 речE: | А Іуда з трьома тисячами мужів розташувався станом біля Адаси; і помолився Іуда, і сказав: |
|
41
|
41
|
| и5же п0слани бsху t царS ґссmрjйскагw (сеннахирjма), гDи, є3гдA похyлиша тS, и3зhде ѓгGлъ тв0й и3 порази2 t ни1хъ сто2 џсмьдесzтъ пsть тhсzщъ: | Господи! коли послані царя Ассирійського вимовляли злохуління, то прийшов ангел Твій і уразив з них сто вісімдесят п’ять тисяч. |
|
42
|
42
|
| тaкw сокруши2 њполчeніе сіE пред8 нaми днeсь, и3 да познaютъ пр0чіи, ћкw ѕло2 глаг0ла на с™†z тво‰, и3 суди2 є3мY по ѕл0бэ є3гw2. | Так знищи нині перед нами це полчище, нехай пізнають інші, що вони промовляли хулу на святині Твої, і суди їх за злобою їхньою. |
|
43
|
43
|
| И# сотвори1ша в0ини брaнь въ третійнaдесzть дeнь мцcа ґдaра, и3 сотрeсz њполчeніе нікан0рово, и3 падE сaмъ пeрвый во брaни. | І вступили війська у битву в тринадцятий день місяця Адара, і розбите було військо Никанора, і він першим упав у битві. |
|
44
|
44
|
| Е#гдa же ўви1дэша вHи є3гw2, ћкw падE нікан0ръ, повeргше nр{жіz сво‰ бэжaша. | Коли ж воїни його побачили, що Никанор упав, то, покидавши зброю свою, кинулися навтіки. |
|
45
|
45
|
| И# гнaша и5хъ пyть днE є3ди1нагw t ґдaса, д0ндеже пріити2 въ гази1ръ, и3 трубaми труби1ша в8слёдъ и4хъ со знамeнами. | І переслідували їх ізраїльтяни цілий день, від Адаса до самої Газири, і сурмили вслід їм вістовими трубами. |
|
46
|
46
|
| И# и3зыд0ша t всёхъ сeлъ їудeйскихъ w4крестъ и3 заключи1ша и5хъ рогaми, и3 возвращaхусz тjи къ ни6мъ и3 пад0ша вси2 мечeмъ, и3 не њстA t ни1хъ ни є3ди1нъ. | І виходили з усіх навколишніх селищ юдейських і оточували їх, — і вони, обертаючись до тих, що переслідували їх, усі упали від меча, і жодного не залишилося з них. |
|
47
|
47
|
| И# взsша кwрhсти и4хъ и3 плёнъ, и3 главY нікан0рову tсэк0ша, и3 десни1цу є3гw2, ю4же прострE г0рдw, и3 принес0ша и3 повёсиша проти1ву їеrли1ма. | І взяли юдеї здобич їхню і награбоване ними, і відрубали голову Никанора і праву руку його, яку він простягав гордовито, і принесли і повісили перед Єрусалимом. |
|
48
|
48
|
| И# возвесели1шасz лю1діе ѕэлw2, и3 сотвори1ша дeнь т0й дeнь весeліz вели1кагw, | Народ дуже радів і провів той день, як день великих веселощів; |
|
49
|
49
|
| и3 ўстaвиша прaздновати на всsко лёто дeнь т0й третійнaдесzть мцcа ґдaра. | і встановили щорічно святкувати цей день тринадцятого числа Адара. |
|
50
|
50
|
| И# ўмолчE землS їyдина на дни6 м†лы. Главa 8 1 И# слhша їyда и4мz ри1млzнъ, ћкw сyть си1льни крёпостію, и3 тjи благоволsтъ њ всёхъ приложи1вшихсz къ ни6мъ, и3 є3ли1цы пріи1дутъ къ ни6мъ, составлsютъ съ ни1ми дрyжбу, и3 ћкw сyть си1льни крёпостію. 2 И# повёдаша є3мY бр†ни и4хъ и3 мyжєства бл†га, ±же творsтъ въ галaтэхъ, и3 ћкw њдержaша и5хъ и3 привед0ша и5хъ под8 дaнь: 3 и3 коли6ка сотвори1ша во странЁ їспанjйстэй, є4же ўдержaти руды6 сребрA и3 злaта, є4же тaмw: и3 њдержaша всsко мёсто совётомъ свои1мъ и3 долготерпёніемъ, 4 и3 мёсто бЁ далeче tстоsщо t ни1хъ ѕэлw2: и3 царeй нашeдшихъ на ни1хъ t крaz земли2 сотр0ша, и3 порази1ша и5хъ ћзвою вели1кою, пр0чіи же даю1тъ и5мъ дaнь по вс‰ лBта: 5 и3 філjппа и3 персeа кітіeйскаго царS, и3 востaвшихъ на ни1хъ сокруши1ша и5хъ въ брaни и3 њдержaша и5хъ: 6 и3 ґнті0ха вели1каго царS ґсjйскаго, шeдшаго проти1ву и4хъ на брaнь, и3мyщаго сто2 двaдесzть слонHвъ, к0нники и3 колєсни1цы и3 си1лу вeлію ѕэлw2, и3 сотрeнъ бhсть t ни1хъ: 7 и3 ћша є3го2 жи1ва, и3 ўстaвиша, да даeтъ и5мъ т0й и3 цaрствующіи по нeмъ дaнь вели1ку, и3 даsти зал0гъ и3 ўставлeніе, 8 и3 странY їндjйску и3 мидjю, и3 лmдjю и3 t пред0брыхъ стрaнъ и4хъ, и3 взsвше и5хъ t негw2 дaша | є3vмeнію царю2: 9 и3 ћкw совэщaша сyщіи t є3ллaды пріити2 и3 взsти и4хъ: и3 ўвёдано бhсть сл0во тBмъ, 10 и3 послaша на ни1хъ воев0ду є3ди1наго и3 воевaша на ни1хъ, и3 пад0ша t ни1хъ ћзвеніи мн0зи, и3 плэни1ша жeнъ и4хъ и3 ч†дъ и4хъ, и3 разгрaбиша и5хъ и3 зeмлю и4хъ њдержaша, и3 разори1ша тверды6ни и4хъ и3 пораб0тиша и5хъ дaже до сегw2 днE: 11 и3 прHчаz ц†рства и3 џстровы, и5же нёкогда проти1вишасz и5мъ, и3стреби1ша и3 пораб0тиша и5хъ: 12 съ дрyги же свои1ми и3 примирsющимисz къ ни6мъ сохранsху дрyжбу, и3 њдержaху ц†рства бли6жнzz и3 д†льнzz, и3 є3ли1цы слhшаху и4мz и4хъ, боsхусz t ни1хъ: 13 є3ли6цэмъ же ѓще хотsтъ помогaти и3 воцарsти, цaрствуютъ: и3 и5хже ѓще хотsтъ, премэнsютъ: и3 вознес0шасz ѕэлw2: 14 и3 во всёхъ си1хъ не возлагaше ни є3ди1нъ t ни1хъ діади1мы, ни њблачaшесz въ порфЂру, є4же возвели1читисz њ нeй: 15 и3 совётную палaту сотвори1ша себЁ, и3 на всsкъ дeнь совётоваху въ нeй њ мн0жествэ (нар0дwвъ) є4же благоустроsти и5хъ: 16 и3 ввэрsютъ є3ди1ному человёку начaлство своE по лёту, и3 госп0дствовати всeю землeю и4хъ, и3 вси2 повинyютсz є3ди1ному, и3 нёсть зaвисти нижE рвeніz въ ни1хъ. 17 И# и3збрA їyда є3vполем0на сhна їwaннова, сhна ґккHсова, и3 їaсона сhна є3леазaрова, и3 послA и5хъ въ ри1мъ, состaвити съ ни1ми дрyжбу и3 споборeніе, 18 и3 є4же tsти t ни1хъ и4го и4хъ, понeже ви1дэша цaрство є4ллинское порабощaющее ї}лz въ раб0ту. 19 И# и3д0ша въ ри1мъ, пyть же вeлій ѕэлw2, и3 внид0ша въ палaту совётную, и3 tвэщaша и3 рёша: 20 їyда маккавeй и3 брaтіz є3гw2 и3 мн0жество їудeйское послaша нaсъ къ вaмъ состaвити съ вaми дрyжбу и3 ми1ръ и3 вписaти нaсъ споб0рниками и3 другaми вaшими. 21 И# ўг0дно бhсть сл0во пред8 ни1ми. 22 И# сіE списaніе послaніz, є4же восписaша на дщи1цахъ мёдzныхъ и3 послaша во їеrли1мъ бhти ў ни1хъ тaмw въ пaмzть ми1ра и3 споб0рства: 23 блaго да бyдетъ ри1млzнwмъ и3 kзhку їудeйску на м0ри и3 на земли2 въ вёкъ, nрyжіе же и3 врази2 далeче да бyдутъ t ни1хъ: 24 ѓще же настyпитъ брaнь ри1млzнwмъ пeрвэе и3ли2 всBмъ споб0рникwмъ и4хъ во всeмъ госп0дствэ и4хъ, 25 споб0ретъ kзhкъ їудeйскій, ћкоже врeмz њпредэли1тъ и5мъ, сeрдцемъ п0лнымъ: 26 и3 рaтующымъ не дадyтъ, нижE ссyдzтъ пшени1цею, nрyжіемъ, сребр0мъ, кораблsми, ћкоже ўг0дно ри1млzнwмъ, и3 сохранsтъ зaпwвэди и4хъ ничт0же взeмлюще: 27 тaкожде ѓще и3 kзhку їудeйску прeжде случи1тсz брaнь, пом0гутъ ри1млzне t души2, ћкоже и5мъ врeмz њпредэли1тъ: 28 и3 споборaющымъ не дaстсz пшени1ца, nрyжіе, сребро2, корабли6, ћкоже ўг0дно ри1млzнwмъ: и3 сохранsти зaпwвэди и4хъ, и3 без8 лeсти. 29 По си6мъ словесє1мъ ўстaвиша ри1млzне лю1демъ їудє1йскимъ. 30 Ѓще же по словесёхъ си1хъ совэщaютсz сjи и3 џніи приложи1ти и3ли2 tsти нёчто, сотворsтъ t произволeніz своегw2, и3 є4же ѓще приложaтъ и3ли2 tи1мутъ, бyдутъ твєрдA. 31 Ґ њ ѕл0бахъ, ±же цaрь дими1трій твори1тъ въ ни1хъ, писaхомъ є3мY, глаг0люще: вскyю њтzготи1лъ є3си2 и4го твоE на дрyги нaшz споб0рники їудє1и; 32 ѓще u5бо пaки прибёгнутъ къ нaмъ на тS, сотвори1мъ и5мъ сyдъ и3 њполчи1мсz на тS м0ремъ и3 землeю. Главa 9 1 И# слhша дими1трій, ћкw падE нікан0ръ и3 си6лы є3гw2 во брaни, и3 приложи2 вакхjда и3 ґлкjма пaки послaти во їудeю, и3 деснhй р0гъ съ ни1ми. 2 И# и3д0ша путeмъ, и4же (ведeтъ) въ галг†лы, и3 њполчи1шасz на месалHfъ, и4же є4сть во ґрви1лэхъ, и3 взsша є3го2, и3 поби1ша дyшъ человёческихъ мн0гw. 3 И# въ мцcъ пeрвый лёта сто2 пzтьдесsтъ вторaгw, приступи1ша в0ини ко їеrли1му, 4 и3 востaша и3 и3д0ша въ верeю въ двaдесzти тhсzщахъ мужeй и3 двЁ тhсzщы к0нникwвъ. 5 Їyда же бЁ њполчeнъ во є3лаaсэ, и3 три2 тhсzщы мужeй и3збрaнныхъ съ ни1мъ. 6 И# ви1дэша мн0жество си1лъ, ћкw мнHги сyть, и3 ўстраши1шасz ѕэлw2: и3 и3збэг0ша мн0зи t полкA, и3 не њстaсz t ни1хъ т0кмw џсмь сHтъ мужeй. 7 И# ви1дэ їyда, ћкw расточи1сz п0лкъ є3гw2, и3 брaнь њскорблsше є3го2: и3 сокруши1сz сeрдцемъ, ћкw не и3мёzше врeмене собрaти и5хъ, 8 и3 њслабЁ и3 речE њстaвшымъ: востaнемъ и3 взhдемъ на супостaты нaшz, ѓще м0жемъ рaтовати проти1ву и4хъ. 9 И# tвращaху є3го2 рекyще: не м0жемъ, но спасeмъ т0кмw дyшы сво‰ нн7э, и3 возврати1мсz со брaтіею нaшею, и3 њполчи1мсz на ни1хъ: мh же мaли. 10 И# речE їyда: не бyди ми2 сотвори1ти вeщь сію2, є4же бэжaти t ни1хъ: и3 ѓще прибли1жисz врeмz нaше, ќмремъ мyжественнw рaди брaтіи нaшеz и3 не њстaвимъ вины2 слaвэ нaшей. 11 И# воздви1жесz си1ла t полкA и3 стA во срётеніе и5мъ, и3 разлучи1шасz кHнницы на двЁ ч†сти, и3 прaщницы и3 стрэлцы2 пред8идsху си1лэ, и3 предподви1жницы вси2 си1льніи. 12 Вакхjдъ же бЁ на деснёмъ р0зэ, и3 прибли1жисz п0лкъ t двою2 стран{, и3 возглашaху трубaми. 13 И# воструби1ша, и5же бsху t страны2 їyдины, и3 тjи трубaми: и3 поколебaсz землS t глaса њполчeній. и3 бhсть брaнь сражeна t ќтра дaже до вeчера. 14 И# ви1дэ їyда, ћкw вакхjдъ и3 крёпость полкA въ деснhхъ: и3 собрaшасz къ немY вси2 крёпцыи сeрдцемъ: 15 и3 сотрeсz деснhй р0гъ t ни1хъ, и3 гнaше в8слёдъ и4хъ дaже до горы2 ґзHта. 16 И# сyщіи въ лёвэмъ р0зэ ви1дэша, ћкw сотрeсz деснhй р0гъ, и3 њбрати1шасz по стопaмъ ї{динымъ и3 сyщихъ съ ни1мъ созади2. 17 И# њтzгчи1сz брaнь, и3 пад0ша ћзвени мн0зи t си1хъ и3 t тёхъ: 18 и3 їyда падE, пр0чіи же бэжaша. 19 И# взsста їwнаfaнъ и3 сjмwнъ їyду брaта своего2 и3 погреб0ста є3го2 во гр0бэ nтє1цъ є3гw2 въ мwди1нэ. 20 И# плaкашасz њ нeмъ и3 рыдaше є3го2 вeсь ї}ль плaчемъ вeліимъ, и3 сётоваху дни6 мнHги и3 рек0ша: 21 кaкw падE си1льный спасazй ї}лz; 22 ПрHчаz же словeсъ и3 брaней їyдиныхъ и3 благи1хъ мyжествъ, и5хже сотвори2, и3 вели1чєства є3гw2, не сyть пи6сана: мнHга бо бsху ѕэлw2. 23 И# бhсть по преставлeніи їyдинэ, проник0ша беззак0нніи во всёхъ предёлэхъ ї}левыхъ, и3 прозzб0ша вси2 дёлающіи беззак0ніе. 24 Во дни6 w4ны бhсть глaдъ вели1къ ѕэлw2, и3 tступи2 странA съ ни1ми. 25 И# и3збрA вакхjдъ нечести1выхъ мужeй и3 постaви и5хъ госп0діzми страны2. 26 И# и3скaху и3 и3спытaху другHвъ їyдиныхъ и3 привождaху тёхъ къ вакхjду: и3 мстsше и5мъ и3 посмэвaшесz и5мъ. 27 И# бhсть ск0рбь вели1ка во ї}ли, ћже не бhсть t днjй, въ ни1хже не kви1сz прbр0къ во ї}ли. 28 И# собрaшасz вси2 дрyзи ї{дины и3 рек0ша їwнаfaну: 29 tнeлэже брaтъ тв0й їyда скончaсz, и3 мyжъ под0бенъ є3мY нёсть и3зhти проти1ву врагHвъ и3 вакхjда и3 враждyющихъ kзhку нaшему: 30 нн7э u5бо тебE днeсь и3збрaхомъ, є4же бhти вмёстw є3гw2 нaмъ въ начaлника и3 вождA, є4же рaтовати во брaни нaшей. 31 И# пріS їwнаfaнъ во врeмz џно начaлство и3 востA вмёстw їyды брaта своегw2. 32 И# познA вакхjдъ и3 и3скaше є3го2 ўби1ти. 33 И# познA їwнаfaнъ и3 сjмwнъ брaтъ є3гw2 и3 вси2 и5же съ ни1мъ (бsху), и3 побэг0ша въ пустhню fекyе, и3 њполчи1шасz при водЁ рвA ґсфaра. 34 И# познA вакхjдъ въ дeнь суббHтъ, и3 прeйде сaмъ и3 вси2 вHи є3гw2 њб8 nнY странY їoрдaна. 35 И# послA їwнаfaнъ брaта своего2 вождA нар0ду и3 моли2 наватewвъ другHвъ свои1хъ предстaвити и5мъ приготовлeніе и4хъ мн0гое. 36 И# и3зыд0ша сhнове їамвр‡ины t мидaвы, и3 ћша їwaнна и3 вс‰ є3ли6ка и3мЁ, и3 tид0ша и3мyще т†. 37 По словесёхъ же си1хъ возвэсти1ша їwнаfaну и3 сjмwну брaту є3гw2, ћкw сhнове їамвр‡ины творsтъ брaкъ вели1кій и3 ведyтъ невёсту t надавafа, дщeрь є3ди1нагw t вели1кихъвельм0жъ ханаaнскихъ, съ г0рдостію вeліею. 38 И# помzнyша їwaнна брaта своего2, и3 взыд0ша, и3 скрhшасz под8 сёнію горы2: 39 и3 воздви1гнуша џчи свои2 и3 ви1дэша, и3 сE, пли1щь и3 ўгот0ваніе мн0гое, и3 жени1хъ и3зhде и3 дрyзи є3гw2 и3 брaтіz є3гw2 бо срётеніе и5мъ съ тmмп†ны и3 мусікjами и3 nр{жіи мн0гими: 40 и3 востaша на ни1хъ t засaды и5же при їwнаfaнэ и3 ўби1ша и5хъ, и3 пад0ша ћзвени мн0зи, пр0чіи же бэг0ша въ г0ру: и3 взsша вс‰ коры6сти и4хъ. 41 И# њбрати1сz брaкъ въ сётованіе, и3 глaсъ мусікjи и4хъ въ плaчь. 42 И# tмсти1ша tмщeніе кр0ве брaта своегw2 и3 возврати1шасz на брeгъ їoрдaнскій. 43 И# слhша вакхjдъ и3 пріи1де въ дeнь суббHтный дaже до брегHвъ їoрдaнскихъ съ си1лою мн0гою. 44 И# речE ко свои6мъ їwнаfaнъ: востaнемъ нн7э и3 њполчи1мсz за дyшы нaшz, нёсть бо днeсь ћкоже вчерA и3 трeтіzгw днE: 45 сe бо, брaнь проти1ву нaсъ и3 созади2 нaсъ: водa же їoрдaнскаz сю1ду и3 сю1ду, и3 блaто и3 лёсъ, и3 нёсть мёста, є4же ўклони1тисz: 46 нн7э u5бо возопjйте на нб7о, да и3збaвитесz t рyкъ врагHвъ вaшихъ. и3 срази1сz брaнь. 47 И# прострE їwнаfaнъ рyку свою2 ўби1ти вакхjда, и3 ўклони1сz и3 негw2 вспsть. 48 И# вскочи2 їwнаfaнъ и3 и5же съ ни1мъ во їoрдaнъ, и3 преплывaху на њб8 nнY странY, и3 не преид0ша по ни1хъ їoрдaна. 49 И# пад0ша t страны2 вакхjдины днE џнагw ћкw тhсzща мужeй. 50 И# возврати1сz во їеrли1мъ и3 создA грaды твє1рды во їудeи, твердhню во їеріхHнэ и3 ћже во є3ммаyмэ и3 веfwрHнэ, и3 веfи1ли и3 fемнafэ, и3 фараfHнэ и3 тефHнэ, со стэнaми выс0кими и3 вратaми и3 зав0рами, 51 и3 постaви стрaжу въ ни1хъ, є4же враждовaти ї}лю: 52 и3 ўтверди2 грaдъ и4же въ веfсyрэ, и3 газaру, и3 краегрaдіе, и3 постaви въ ни1хъ си6лы и3 предложeніе брaшенъ: 53 и3 взS сhны вождHвъ страны2 въ зал0гъ и3 посади2 и5хъ въ краегрaдіи во їеrли1мэ под8 стрaжею. 54 И# въ лёто сто2 пzтьдесsтъ трeтіе мцcа вторaгw, заповёда ґлкjмъ разори1ти стёну дворA с™hхъ внyтреннzгw, и3 разори2 дэлA прbр0кwвъ, и3 начA разорsти. 55 Во врeмz џно поражeнъ бhсть ґлкjмъ, и3 воспzти1шасz дэлA є3гw2, и3 загради1шасz ўстA є3гw2, и3 разслабЁ и3 не можaше ктомY глаг0лати сл0ва и3 заповёдати њ д0мэ своeмъ. 56 И# ќмре ґлкjмъ во врeмz џно съ мyкою вeліею. 57 И# ви1дэ вакхjдъ, ћкw ќмре ґлкjмъ, и3 возврати1сz ко царю2. и3 ўмолчA землS їyдина лBта двA. 58 И# совэщaша вси2 беззакHнницы рекyще: сE, їwнаfaнъ и3 и5же съ ни1мъ въ пок0и њбитaютъ ўповaюще: нн7э u5бо наведeмъ вакхjда, и3 поимaетъ и5хъ всёхъ во є3ди1ну н0щь. 59 И# шeдше совэщaшасz съ ни1мъ. 60 И# востA и3ти2 съ си1лою мн0гою и3 послA є3пістHліи тaй всBмъ спобори1телємъ є3гw2, и5же во їудeи, да и4мутъ їwнаfaна и3 сyщихъ съ ни1мъ. и3 не возмог0ша, ћкw познaсz и5мъ совётъ и4хъ. 61 И# ћша t мужeй страны2 начaлникwвъ ѕл0бы пzтьдесsтъ мужeй и3 ўби1ша и5хъ. 62 И# tи1де їwнаfaнъ и3 сjмwнъ и3 и5же съ ни1ми въ веfвасjю, ћже въ пустhни, и3 создA разорє1наz є3S и3 ўкрэпи2 ю5. 63 И# познA вакхjдъ, и3 собрA всE мн0жество своE, и3 сyщымъ t їудeи возвэсти2. 64 И# шeдъ њполчи1сz на веfвасjю, и3 воевaше ю5 дни6 мнHги, и3 сотвори2 мих†ны. 65 И# њстaви їwнаfaнъ сjмwна брaта своего2 во грaдэ, и3 и3зhде во странY, и3 и3зhде въ числЁ. 66 И# порази2 nдоми1ра и3 брaтію є3гw2 и3 сынHвъ фасірHнихъ въ жили1щихъ и4хъ, и3 начA и3збивaти и3 восходи1ти въ си1лахъ. 67 Сjмwнъ же и3 и5же съ ни1мъ и3зыд0ша и3з8 грaда и3 пожг0ша мих†ны, 68 и3 рaтоваху проти1ву вакхjда, и3 сотрeсz t ни1хъ, и3 њѕлоблsху є3го2 ѕэлw2, ћкw бЁ совётъ є3гw2 и3 пох0дъ є3гw2 вотщE. 69 И# прогнёвасz ћростію на мужeй беззак0нныхъ, совётовавшихъ є3мY пріити2 во странY, и3 ўби2 t ни1хъ мн0гихъ, и3 совэщaсz tити2 въ зeмлю свою2. 70 И# познA їwнаfaнъ и3 послA къ немY старёйшинъ состaвитими1ръ съ ни1мъ и3 tдaти и5мъ плёнъ. 71 И# пріS, и3 сотвори2 по словесє1мъ є3гw2, и3 клsтсz є3мY не и3скaти є3мY ѕлA во вс‰ дни6 животA є3гw2. 72 И# tдадE є3мY плёнъ, є3г0же прeжде плэни2 t земли2 їyдины: и3 возврaщьсz tи1де въ зeмлю свою2 и3 не приложи2 ктомY пріити2 въ предёлы и4хъ. 73 И# престA мeчь t ї}лz. и3 њбитA їwнаfaнъ въ махмaсэ: и3 начA їwнаfaнъ суди1ти лю1ди и3 и3стреби2 нечести1выхъ t ї}лz. Главa 10 1 И# въ лёто сто2 шестьдесsтое взhде ґлеxaндръ сhнъ ґнті0ховъ є3піфaнъ и3 њдержA птолемаjду: и3 пріsша є3го2, и3 цaрствова тaмw. 2 И# слhша дими1трій цaрь, и3 собрA в0євъ мн0гw ѕэлw2, и3 и3зhде проти1ву є3мY на брaнь. 3 И# послA дими1трій ко їwнаfaну є3пістHліи словесы2 ми1рными, величaz є3го2. 4 Речe бо: предвари1мъ сотвори1ти ми1ръ съ ни1мъ, прeжде нeже сотвори1тъ со ґлеxaндромъ проти1ву нaсъ: 5 воспомsнетъ бо вс‰ ѕл†z, ±же сотвори1хомъ на него2 и3 на брaтію є3гw2 и3 на kзhкъ є3гw2. 6 И# дадE є3мY влaсть собирaти в0ины и3 ўготовлsти nр{жіz, и3 бhти є3мY дрyгомъ є3гw2, и3 зал0гъ, и4же бЁ въ краегрaдіи, повелЁ tдaти є3мY. 7 И# пріи1де їwнаfaнъ во їеrли1мъ и3 прочтE є3пістHліи во ўслhшаніе всBмъ лю1демъ и3 и5же t краегрaдіz. 8 И# ўстраши1шасz стрaхомъ вeліимъ, є3гдA ўслhшаша, ћкw дадE є3мY цaрь влaсть собирaти в0ины. 9 И# предaша и5же t краегрaдіz їwнаfaну зал0гъ, и3 tдадE и5хъ роди1телємъ и4хъ. 10 И# њбитA їwнаfaнъ во їеrли1мэ, и3 начA созидaти и3 њбновлsти грaдъ, 11 и3 речE ко творsщымъ дэлA созидaти стёны и3 г0ру сіHнъ w4крестъ t кaменій четвероуг0лныхъ ко ўтверждeнію, и3 сотвори1ша си1це. 12 И# побэг0ша и3ноплемє1нницы, и5же бsху въ твердhнехъ, ±же создA вакхjдъ: 13 и3 њстaви кjйждо мёсто своE и3 tи1де въ зeмлю свою2. 14 Nбaче въ веfсyрэ њстaшасz нёцыи t њстaвльшихъ зак0нъ и3 зaпwвэди (б9іz): бё бо и5мъ ўбёжище. 15 И# слhша ґлеxaндръ цaрь њбэщ†ніz, є3ли6ка послA дими1трій їwнаfaну, и3 повёдаша є3мY бр†ни и3 мyжєства, ±же сотвори2 т0й и3 брaтіz є3гw2, и3 труды2, ±же и3мёху. 16 И# речE: є3дA њбрsщемъ к0его мyжа таковA; и3 нн7э сотвори1мъ є3го2 въ дрyга и3 споб0рника нaшего. 17 И# написA є3пістHліи и3 послA є3мY по словесє1мъ си6мъ, глаг0лz: 18 цaрь ґлеxaндръ брaту їwнаfaну рaдоватисz: 19 слhшахомъ њ тебЁ, ћкw мyжъ си1ленъ є3си2 крёпостію и3 ўг0денъ є3си2 бhти нaмъ дрyгъ: 20 и3 нн7э постaвихомъ тS днeсь ґрхіерeа kзhка твоегw2, и3 є4же дрyгомъ царeвымъ нарицaтисz (и3 послA є3мY порфЂру и3 вэнeцъ злaтъ), и3 мyдрствовати т†zжде съ нaми и3 снабдэвaти дрyжбу къ нaмъ. 21 И# њблечeсz їwнаfaнъ во свzтyю ри1зу седмaгw мцcа лёта сто2 шестьдесsтагw, въ дeнь прaздника сэнопотчeніz, и3 собрA си6лы и3 ўгот0ва nр{жіz мнHга. 22 И# слhша дими1трій словесA сі‰, и3 њпечaлисz ѕэлw2, и3 речE: 23 что2 сіE сотвори1хомъ, ћкw предвари2 нaсъ ґлеxaндръ состaвити дрyжбу со їудє1и во ўтверждeніе; 24 напишY и3 ѓзъ и5мъ словесA проси1тєлнаz и3 возвышє1ніz и3 дaры, ћкw да бyдутъ со мн0ю въ п0мощь. 25 И# написA и5мъ по словесє1мъ си6мъ: цaрь дими1трій kзhку їудeйскому рaдоватисz: 26 понeже сохрани1сте завёты къ нaмъ и3 пребывaсте въ дрyжбэ нaшей и3 не приступи1сте ко врагHмъ нaшымъ, слhшахомъ и3 рaдовахомсz: 27 и3 нн7э пребывaйте є3щE сохрани1ти къ нaмъ вёру, и3 воздади1мъ вaмъ благ†z, и4хже рaди творитE съ нaми, 28 и3 њстaвимъ вaмъ д†ни мнHги, и3 дади1мъ вaмъ дaры: 29 и3 нн7э своб0дныхъ творю2 вaсъ и3 њставлsю всBмъ їудewмъ д†ни и3 цёну t с0ли и3 t вэнцє1въ: 30 и3 є4же вмёстw трети1ны сёмене и3 вмёстw полови1ны плодA древeснагw надлежaщагw ми2 взsти, њставлsю t днeсь и3 пот0мъ, є4же не взимaти t земли2 їyдины и3 t тріeхъ стрaнъ прилежaщихъ є4й, t самарjи и3 галілeи, и3 t днeшнzгw днE и3 въ вёчное врeмz: 31 и3 їеrли1мъ да бyдетъ с™ъ и3 своб0денъ со предBлы свои1ми, и3 десzти6ны и3 д†ни: 32 њставлsю и3 влaсть краегрaдіz є4же во їеrли1мэ, и3 даю2 ґрхіерeю, да постaвитъ въ нeмъ мyжы, и5хже ѓще и3зберeтъ сaмъ, храни1ти є3го2: 33 и3 всsку дyшу їудeйскую, ћже плэнeна є4сть t земли2 їyдины, во всeмъ цaрствэ моeмъ њставлsю своб0дну тyне, и3 вси2 да њстaвzтсz t дaней и3 скотHвъ свои1хъ: 34 и3 вси2 прaздницы и3 суббw6ты и3 новомчcіz и3 днjе вчинeнніи, и3 три2 дни6 прeжде прaздника и3 три2 дни6 по прaздницэ, да бyдутъ вси2 днjе своб0ды и3 њставлeніz всBмъ їудewмъсyщымъ во цaрствіи моeмъ: 35 и3 никто2 и3мёти бyдетъ влaсти дёлати и3 стужaти комY t ни1хъ њ всsцэй вeщи: 36 и3 да напи1шутсz t їудє1й въ в0ины ц†рскіz до три1десzти тhсzщъ мужeй, и3 да дадyтсz и5мъ њбр0цы, ћкоже подобaетъ всBмъ в0ємъ ц†рскимъ: 37 и3 да постaвzтсz t ни1хъ въ твердhнехъ цaрскихъ вeліихъ, и3 t си1хъ постaвzтсz на потрє1бы цaрства сyщыz въ вёрность: и3 сyщіи над8 ни1ми и3 нач†лницы да бyдутъ t ни1хъ, и3 да х0дzтъ въ зак0нэхъ свои1хъ, ћкоже повелЁ цaрь въ земли2 їyдинэ: 38 и3 три2 предёлы, прилежaщіи їудeи t страны2 самарjйскіz, да приложaтсz ко їудeи, да вмэнsтсz бhти под8 є3ди1нымъ, є4же не послyшати и3нhz влaсти, но т0кмw ґрхіерeа: 39 птолемаjду и3 предёлы є3S дaхъ въ дaръ с™ы6мъ, сyщымъ во їеrли1мэ, на прили1чное и3ждивeніе с™ы6мъ, 40 и3 ѓзъ дaмъ на к0еждо лёто пzтьнaдесzть тhсzщъ с‡кль сребрA t сокр0вищъ цaрскихъ t мёстъ прилежaщихъ: 41 и3 всsкое и3зли1шнее, є4же не воздaша t потрeбъ, ћкоже въ пeрвыхъ лётэхъ, tнн7э дадyтъ въ дэлA хрaму: 42 и3 свhше си1хъ пsть тhсzщъ сjклей сребрA, и5хже взимaху t потрeбъ свzти1лища, ћкоже въ прeжнихъ лётэхъ t собрaніz на всsкое лёто, и3 сі‰ њставлsютсz, понeже надлежaтъ сі‰ жерцє1мъ служaщымъ: 43 и3 є3ли1цы ѓще прибёгнутъ къ цeркви сyщей во їеrли1мэхъ и3 во всёхъ предёлэхъ є3гw2, њдолжeни сyще цaрскими и3 всsкою вeщію, да tрэшaютсz, и3 вс‰ є3ли6ка сyть и5мъ во цaрствіи моeмъ: 44 и3 созидaти и3 њбновлsти дэлA с™hхъ, и3 и3ждивeніе дaстсz t сокр0вища цaрскагw: 45 и3 є4же созидaти стёны їеrли1ма и3 ўтверди1ти w4крестъ, и3 и3ждивeніе дaстсz t собрaніz цaрска, и3 є4же создaти стёны во їудeи. 46 Е#гдa же ўслhша їwнаfaнъ и3 лю1діе словесA сі‰, не вёроваша и5мъ, нижE пріsша, ћкw помzнyша ѕл0бу вeлію, ю4же сотвори2 во ї}ли, и3 њскорби2 и5хъ ѕэлw2. 47 И# благоволи1ша њ ґлеxaндрэ, ћкw сeй бhсть и5мъ начaлникъ словeсъ ми1рныхъ, и3 споборsху є3мY во вс‰ дни6. 48 И# собрA цaрь ґлеxaндръ си1лу вeлію и3 њполчи1сz проти1ву дими1тріа. 49 И# сотвори1ша брaнь двA цар‰, и3 побэжE п0лкъ дими1тріевъ, и3 гнA є3го2 ґлеxaндръ и3 ўкрэпи1сz на ни1хъ. 50 И# превозм0же брaнь ѕэлw2, д0ндеже зaйде с0лнце, и3 падE дими1трій въ дeнь w4нъ. 51 И# послA ґлеxaндръ ко птоломeю царю2 є3гЂпетскому послы2 по словесє1мъ си6мъ, рекjй: 52 понeже возврати1хсz въ зeмлю цaрства моегw2, и3 сэд0хъ на прест0лэ nтє1цъ мои1хъ, и3 њдержaхъ начaлство, и3 сокруши1хъ дими1тріа, и3 воз8wбладaхъ стран0ю нaшею, 53 и3 состaвихъ проти1ву є3гw2 рaть, и3 сокруши1сz т0й и3 њполчeніе є3гw2 t нaсъ, и3 сэд0хомъ на прест0лэ цaрства є3гw2: 54 и3 нн7э состaвимъ междY нaми дрyжбу, и3 нн7э дaждь мнЁ дщeрь твою2 въ женY, и3 бyду зsть тв0й, и3 дaмъ тебЁ дaры, и3 є4й достHйнаz тебє2. 55 И# tвэщA цaрь птоломeй глаг0лz: блaгъ дeнь, въ џньже возврати1лсz є3си2 въ зeмлю nтє1цъ твои1хъ и3 сёлъ є3си2 на прест0лэ цaрства и4хъ: 56 и3 нн7э сотворю2 ти2, ±же писaлъ є3си2: но срsщисz во птолемаjдэ, ћкw да ви1димъ дрyгъ дрyга, и3 бyдеши ми2 зsть, ћкоже рeклъ є3си2. 57 И# и3зhде птоломeй t є3гЂпта сaмъ и3 клеопaтра дщи2 є3гw2, и3 внид0ша во птолемаjду лёта сто2 шестьдесsтъ вторaгw. 58 И# срёте є3го2 ґлеxaндръ цaрь: и3 дадE є3мY клеопaтру дщeрь свою2 и3 сотвори2 брaкъ є3S во птолемаjдэ, ћкоже цaріе во слaвэ вели1цэй. 59 И# написA ґлеxaндръ цaрь їwнаfaну пріити2 во срётеніе є3мY. 60 И# и4де со слaвою во птолемаjду и3 срёте џба цар‰: и3 дадE и4ма сребро2 и3 злaто и3 другHмъ и4хъ, и3 дaры мнHги, и3 њбрёте благодaть пред8 ни1ма. 61 И# собрaшасz нaнь мyжіе губи1телє t ї}лz, мyжіе беззак0нніи клеветaти нaнь. и3 не внsтъ и5мъ цaрь. 62 И# повелЁ цaрь совлещи2 їwнаfaна съ ри1зъ є3гw2 и3 њблещи2 є3го2 въ порфЂру. и3 сотвори1ша тaкw. 63 И# посади2 є3го2 цaрь съ соб0ю и3 речE начaлникwмъ свои6мъ: и3зыди1те съ ни1мъ на средY грaда и3 проповёдите ни є3ди1ному клеветaти нaнь ни њ є3ди1нэй вeщи, и3 ни є3ди1нъ є3мY да стужи1тъ њ всsцэмъ глаг0лэ. 64 И# бhсть є3гдA ўви1дэша клеветницы2 слaву є3гw2, ћкоже проповёдаша, и3 њблечeна є3го2 порфЂрою, и3 бэжaша вси2. 65 И# прослaви є3го2 цaрь, и3 написA є3го2 въ пeрвыхъ друзёхъ, и3 постaви є3го2 воев0ду и3 ўчaстника начaлства. 66 И# возврати1сz їwнаfaнъ во їеrли1мъ съ ми1ромъ и3 весeліемъ. 67 И# въ лёто сто2 шестьдесsтъ пsтое пріи1де дими1трій сhнъ дими1тріевъ t кри1та въ зeмлю nтє1цъ свои1хъ. 68 И# слhша ґлеxaндръ цaрь, и3 њпечaлисz ѕэлw2, и3 возврати1сz во ґнтіохjю. 69 И# постaви дими1трій ґполлHніа сyщаго t кілісmрjи: и3 собрA си1лу вeлію, и3 њполчи1сz во їамнjи, и3 послA ко їwнаfaну ґрхіерeю, глаг0лz: 70 тh ли є3ди1нъ возн0сишисz на ны2, ѓзъ же бhхъ въ посмёхъ и3 въ поношeніе тебє2 рaди: и3 чесw2 рaди ты2 влaстелствуеши над8 нaми въ горaхъ; 71 нн7э u5бо, ѓще надёешисz въ си1лахъ твои1хъ, и3зhди къ нaмъ на п0ле и3 и3скуси1мсz тY междY соб0ю, ћкw со мн0ю є4сть си1ла градHвъ: 72 вопроси2 и3 научи1сz, кто2 є4смь; и3 пр0чіи помогaющіи нaмъ, и3 глаг0лютъ: нёсть вaмъ стоsніz ноги2 пред8 лицeмъ нaшимъ, ћкw двaщи въ бёгъ њбрати1шасz nтцы2 твои2 въ земли2 и4хъ: 73 и3 нн7э не возм0жеши стерпёти к0нника и3 си1лы таковhz въ п0ли, и3дёже нёсть кaмене, ни стэны2, ни мёста къ бэжaнію. 74 Е#гдa же ўслhша їwнаfaнъ словесA ґполлHнієва, подви1жесz мhслію, и3 и3збрA дeсzть тhсzщъ мужeй, и3 и3зhде и3з8 їеrли1ма, и3 сни1десz съ ни1мъ сjмwнъ брaтъ є3гw2 въ п0мощь є3мY. 75 И# њполчи1сz на їoппjю, и3 заступи1ша є3мY t грaда, ћкw стрaжа ґполлHніева въ їoппjи бhсть, и3 рaтоваша ю5. 76 И# ўбоsвшесz tверз0ша и5же и3з8 грaда, и3 њбладA їwнаfaнъ їoппjею. 77 И# слhша ґполлHній, и3 собрA три2 тhсzщы кHнникъ и3 си1лу вeлію, и3 и4де во ґзHтъ ѓки путьшeствуz, и3 ѓбіе и3зhде на п0ле, занE и3мёzше мн0жество кHнникъ и3 надёzшесz на ни1хъ. 78 И# гнA їwнаfaнъ в8слёдъ є3гw2 во ґзHтъ, и3 срази1шасz полцы2 на рaть. 79 И# њстaви ґполлHній тhсzщу кHнникъ созади2 и4хъ въ тaйнэ. 80 И# познA їwнаfaнъ, ћкw є4сть засaда созади2 є3гw2. и3 њкружи1ша п0лкъ є3гw2 и3 стрэлsху на лю1ди t ќтра дaже до вeчера, 81 лю1діе же стоsша, ћкоже заповёда їwнаfaнъ: и3 ўтруди1шасz к0ни и4хъ. 82 И# приведE сjмwнъ си1лу свою2 и3 нападE на п0лкъ: кHнницы бо ўтруждeни бsху, и3 сокруши1шасz t негw2 и3 побэг0ша, 83 и3 кHнницы расточи1шасz по п0лю и3 бэг0ша во ґзHтъ, и3 внид0ша въ виfдагHнъ кaпище є3гw2, є4же ўцэлёти. 84 И# пожжE їwнаfaнъ ґзHтъ и3 грaды и5же бёху w4крестъ є3гw2, и3 взS коры6сти и4хъ и3 кaпище дагHново, и3 вбёгшихъ въ нE пожжE nгнeмъ. 85 И# бhсть пaдшихъ мечeмъ съ сожжeными ћкw џсмь тhсzщъ мужeй. 86 И# tи1де tтyду їwнаfaнъ и3 пріи1де во ґскалHнъ, и3 и3зыд0ша t грaда во срётеніе є3мY въ слaвэ вели1цэй. 87 И# возврати1сz їwнаfaнъ во їеrли1мъ съ сyщими съ ни1мъ, и3мyще коры6сти мнHги. 88 И# бhсть є3гдA ўслhша ґлеxaндръ цaрь словесA сі‰, и3 приложи2 прослaвити їwнаfaна: 89 и3 послA є3мY гри1вну златyю ћкоже њбhчай є4сть даsти ср0дникwмъ царє1вымъ, и3 дадE є3мY ґккарHнъ и3 вс‰ предёлы є3гw2 во њдержaніе. Главa 11 | І заспокоїлася земля Юдейська на якийсь час. |
|
Главa }
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| И# слhша їyда и4мz ри1млzнъ, ћкw сyть си1льни крёпостію, и3 тjи благоволsтъ њ всёхъ приложи1вшихсz къ ни6мъ, и3 є3ли1цы пріи1дутъ къ ни6мъ, составлsютъ съ ни1ми дрyжбу, и3 ћкw сyть си1льни крёпостію. | Іуда почув про славу римлян, що вони могутні і сильні і прихильно приймають усіх, хто звертається до них, і хто б не приходив до них, з усіма укладали вони дружбу. |
|
2
|
2
|
| И# повёдаша є3мY бр†ни и4хъ и3 мyжєства бл†га, ±же творsтъ въ галaтэхъ, и3 ћкw њдержaша и5хъ и3 привед0ша и5хъ под8 дaнь: | А що вони могутні і сильні, — розповідали йому про війни їхні, про мужні подвиги, які вони показали над галатами, як вони підкорили їх і зробили данниками; |
|
3
|
3
|
| и3 коли6ка сотвори1ша во странЁ їспанjйстэй, є4же ўдержaти руды6 сребрA и3 злaта, є4же тaмw: и3 њдержaша всsко мёсто совётомъ свои1мъ и3 долготерпёніемъ, | також про те, що зробили вони у країні Іспанській, щоб оволодіти срібними і золотими рудниками, які знаходяться там, |
|
4
|
4
|
| и3 мёсто бЁ далeче tстоsщо t ни1хъ ѕэлw2: и3 царeй нашeдшихъ на ни1хъ t крaz земли2 сотр0ша, и3 порази1ша и5хъ ћзвою вели1кою, пр0чіи же даю1тъ и5мъ дaнь по вс‰ лBта: | і своєю розсудливістю і твердістю оволоділи всім краєм, хоч той край дуже далеко відлежав від них, також і про царів, які виступали проти них від кінців землі, і вони знищили їх і уразили великою поразкою, а інші платять їм щорічно данину; |
|
5
|
5
|
| и3 філjппа и3 персeа кітіeйскаго царS, и3 востaвшихъ на ни1хъ сокруши1ша и5хъ въ брaни и3 њдержaша и5хъ: | вони також розбили на війні і підкорили собі Филипа і Персея, царя Китійського, й інших, що повстали проти них, |
|
6
|
6
|
| и3 ґнті0ха вели1каго царS ґсjйскаго, шeдшаго проти1ву и4хъ на брaнь, и3мyщаго сто2 двaдесzть слонHвъ, к0нники и3 колєсни1цы и3 си1лу вeлію ѕэлw2, и3 сотрeнъ бhсть t ни1хъ: | і Антиоха, великого царя Азії, який вийшов проти них на війну зі ста двадцятьма слонами, і з кіннотою, і колісницями, і дуже численним військом і був розбитий ними; |
|
7
|
7
|
| и3 ћша є3го2 жи1ва, и3 ўстaвиша, да даeтъ и5мъ т0й и3 цaрствующіи по нeмъ дaнь вели1ку, и3 даsти зал0гъ и3 ўставлeніе, | вони взяли його живого і змусили платити їм велику данину, — як його, так і наступних після нього царів, — дати заручників і допустити розділ, |
|
8
|
8
|
| и3 странY їндjйску и3 мидjю, и3 лmдjю и3 t пред0брыхъ стрaнъ и4хъ, и3 взsвше и5хъ t негw2 дaша | є3vмeнію царю2: | а країну Індійську і Мідію, і Лідію й інші з кращих областей його, узявши від нього, віддали цареві Євменію; |
|
9
|
9
|
| и3 ћкw совэщaша сyщіи t є3ллaды пріити2 и3 взsти и4хъ: и3 ўвёдано бhсть сл0во тBмъ, | і про те, як елліни намірилися прийти і знищити їх, |
|
10
|
10
|
| и3 послaша на ни1хъ воев0ду є3ди1наго и3 воевaша на ни1хъ, и3 пад0ша t ни1хъ ћзвеніи мн0зи, и3 плэни1ша жeнъ и4хъ и3 ч†дъ и4хъ, и3 разгрaбиша и5хъ и3 зeмлю и4хъ њдержaша, и3 разори1ша тверды6ни и4хъ и3 пораб0тиша и5хъ дaже до сегw2 днE: | але цей намір зробився їм відомим, і вони послали проти них одного воєначальника і воювали проти них, — і багато з них упало уражених, і взяли у полон дружин їхніх і дітей їхніх і пограбували їх, і оволоділи їхньою землею, і зруйнували фортеці їхні, і поневолили їх до цього дня; |
|
11
|
11
|
| и3 прHчаz ц†рства и3 џстровы, и5же нёкогда проти1вишасz и5мъ, и3стреби1ша и3 пораб0тиша и5хъ: | й інші царства й острови, які будь-коли повставали проти них, вони руйнували і поневолювали. |
|
12
|
12
|
| съ дрyги же свои1ми и3 примирsющимисz къ ни6мъ сохранsху дрyжбу, и3 њдержaху ц†рства бли6жнzz и3 д†льнzz, и3 є3ли1цы слhшаху и4мz и4хъ, боsхусz t ни1хъ: | А з друзями своїми і з тими, що довіряли їм, вони зберігали дружбу; й оволоділи царствами ближніми і дальніми, і всі, які чули ім’я їхнє, боялися їх. |
|
13
|
13
|
| є3ли6цэмъ же ѓще хотsтъ помогaти и3 воцарsти, цaрствуютъ: и3 и5хже ѓще хотsтъ, премэнsютъ: и3 вознес0шасz ѕэлw2: | Якщо захочуть кому допомогти і кого поставлять царем, ті царюють, і кого хочуть, змінюють, і вони дуже піднеслися; |
|
14
|
14
|
| и3 во всёхъ си1хъ не возлагaше ни є3ди1нъ t ни1хъ діади1мы, ни њблачaшесz въ порфЂру, є4же возвели1читисz њ нeй: | але, попри все те, ніхто з них не покладав на себе вінця і не одягався у порфиру, щоб величатися нею. |
|
15
|
15
|
| и3 совётную палaту сотвори1ша себЁ, и3 на всsкъ дeнь совётоваху въ нeй њ мн0жествэ (нар0дwвъ) є4же благоустроsти и5хъ: | Вони склали у себе раду, і постійно щодня триста двадцять чоловік радяться в усьому, що стосується народу і благоустрою його; |
|
16
|
16
|
| и3 ввэрsютъ є3ди1ному человёку начaлство своE по лёту, и3 госп0дствовати всeю землeю и4хъ, и3 вси2 повинyютсz є3ди1ному, и3 нёсть зaвисти нижE рвeніz въ ни1хъ. | і кожного року одній людині довіряють вони начальство над собою і володарювання над усією землею їхньою, і всі слухають одного, і не буває ні заздрости, ні ревнощів між ними. |
|
17
|
17
|
| И# и3збрA їyда є3vполем0на сhна їwaннова, сhна ґккHсова, и3 їaсона сhна є3леазaрова, и3 послA и5хъ въ ри1мъ, состaвити съ ни1ми дрyжбу и3 споборeніе, | Тоді обрав Іуда Евполема, сина Іоанового, сина Аккосового, й Іасона, сина Єлеазарового, і послав їх у Рим, щоб укласти з ними дружбу і союз, |
|
18
|
18
|
| и3 є4же tsти t ни1хъ и4го и4хъ, понeже ви1дэша цaрство є4ллинское порабощaющее ї}лz въ раб0ту. | і щоб вони зняли з них ярмо, бо вони бачать, що Еллінське царство хоче поневолити Ізраїля. |
|
19
|
19
|
| И# и3д0ша въ ри1мъ, пyть же вeлій ѕэлw2, и3 внид0ша въ палaту совётную, и3 tвэщaша и3 рёша: | Отже, вони вирушили у Рим, хоч шлях був дуже довгий, і ввійшли у зібрання ради і, приступивши, сказали: |
|
20
|
20
|
| їyда маккавeй и3 брaтіz є3гw2 и3 мн0жество їудeйское послaша нaсъ къ вaмъ состaвити съ вaми дрyжбу и3 ми1ръ и3 вписaти нaсъ споб0рниками и3 другaми вaшими. | Іуда Маккавей і брати його і весь народ юдейський послали нас до вас, щоб укласти з вами союз і мир, і щоб ви вписали нас у число соратників і друзів ваших. |
|
21
|
21
|
| И# ўг0дно бhсть сл0во пред8 ни1ми. | І угодне було це слово перед ними. |
|
22
|
22
|
| И# сіE списaніе послaніz, є4же восписaша на дщи1цахъ мёдzныхъ и3 послaша во їеrли1мъ бhти ў ни1хъ тaмw въ пaмzть ми1ра и3 споб0рства: | І ось список того послання, яке написали вони у відповідь на мідних дошках і послали в Єрусалим, щоб воно служило для них там пам’ятником миру і союзу: |
|
23
|
23
|
| блaго да бyдетъ ри1млzнwмъ и3 kзhку їудeйску на м0ри и3 на земли2 въ вёкъ, nрyжіе же и3 врази2 далeче да бyдутъ t ни1хъ: | «благо нехай буде римлянам і народу юдейському на морі й на суші на віки, і меч і ворог нехай будуть далеко від них! |
|
24
|
24
|
| ѓще же настyпитъ брaнь ри1млzнwмъ пeрвэе и3ли2 всBмъ споб0рникwмъ и4хъ во всeмъ госп0дствэ и4хъ, | Якщо ж настане війна раніше у римлян або у всіх союзників їхніх у всьому володінні їхньому, |
|
25
|
25
|
| споб0ретъ kзhкъ їудeйскій, ћкоже врeмz њпредэли1тъ и5мъ, сeрдцемъ п0лнымъ: | то народ юдейський повинен зробити їм усім серцем допомогу у війні, як вимагатиме того час; |
|
26
|
26
|
| и3 рaтующымъ не дадyтъ, нижE ссyдzтъ пшени1цею, nрyжіемъ, сребр0мъ, кораблsми, ћкоже ўг0дно ри1млzнwмъ, и3 сохранsтъ зaпwвэди и4хъ ничт0же взeмлюще: | і тим, що воюють, вони не будуть ні давати, ні постачати ні хліба, ні зброї, ні грошей, ні кораблів, бо так угодно римлянам; вони повинні виконувати обов’язок свій, нічого не одержуючи. |
|
27
|
27
|
| тaкожде ѓще и3 kзhку їудeйску прeжде случи1тсz брaнь, пом0гутъ ри1млzне t души2, ћкоже и5мъ врeмz њпредэли1тъ: | Точно так само, якщо раніше трапиться війна у народу юдейського, римляни від душі будуть допомагати їм у війні, як вимагатиме того час, |
|
28
|
28
|
| и3 споборaющымъ не дaстсz пшени1ца, nрyжіе, сребро2, корабли6, ћкоже ўг0дно ри1млzнwмъ: и3 сохранsти зaпwвэди и4хъ, и3 без8 лeсти. | і тим, що допомагають у війні, не будуть давати ні хліба, ні зброї, ні грошей, ні кораблів: так угодно Риму; вони повинні виконувати свої обов’язки — і без обману». |
|
29
|
29
|
| По си6мъ словесє1мъ ўстaвиша ри1млzне лю1демъ їудє1йскимъ. | На таких умовах уклали римляни союз з народом юдейським. |
|
30
|
30
|
| Ѓще же по словесёхъ си1хъ совэщaютсz сjи и3 џніи приложи1ти и3ли2 tsти нёчто, сотворsтъ t произволeніz своегw2, и3 є4же ѓще приложaтъ и3ли2 tи1мутъ, бyдутъ твєрдA. | Якщо ж після цих умов ті й другі захочуть що-небудь додати або зменшити, нехай зроблять це за їх загальним бажанням, і те, що вони додадуть або зменшать, буде мати силу. |
|
31
|
31
|
| Ґ њ ѕл0бахъ, ±же цaрь дими1трій твори1тъ въ ни1хъ, писaхомъ є3мY, глаг0люще: вскyю њтzготи1лъ є3си2 и4го твоE на дрyги нaшz споб0рники їудє1и; | А про те зло, яке робить юдеям цар Димитрій, ми написали йому так: «для чого ти наклав тяжке твоє ярмо на друзів наших і союзників — юдеїв? |
|
32
|
32
|
| ѓще u5бо пaки прибёгнутъ къ нaмъ на тS, сотвори1мъ и5мъ сyдъ и3 њполчи1мсz на тS м0ремъ и3 землeю. | Якщо вони ще звернуться до нас зі скаргою на тебе, то ми виявимо до них справедливість і будемо воювати проти тебе на морі і на суші». |
|
Главa f7
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| И# слhша дими1трій, ћкw падE нікан0ръ и3 си6лы є3гw2 во брaни, и3 приложи2 вакхjда и3 ґлкjма пaки послaти во їудeю, и3 деснhй р0гъ съ ни1ми. | Коли Димитрій почув, що Никанор і воїни його впали у битві, послав Вакхида й Алкима вдруге у землю Юдейську і праве крило з ними. |
|
2
|
2
|
| И# и3д0ша путeмъ, и4же (ведeтъ) въ галг†лы, и3 њполчи1шасz на месалHfъ, и4же є4сть во ґрви1лэхъ, и3 взsша є3го2, и3 поби1ша дyшъ человёческихъ мн0гw. | І вирушили вони по дорозі у Галгали і розташувалися станом біля Месалофа, що в Арвилах, і, оволодівши ним, погубили безліч людей. |
|
3
|
3
|
| И# въ мцcъ пeрвый лёта сто2 пzтьдесsтъ вторaгw, приступи1ша в0ини ко їеrли1му, | У першому місяці сто п’ятдесят другого року розташувалися вони станом біля Єрусалима, |
|
4
|
4
|
| и3 востaша и3 и3д0ша въ верeю въ двaдесzти тhсzщахъ мужeй и3 двЁ тhсzщы к0нникwвъ. | але знялися і пішли до Вереї з двадцятьма тисячами мужів і двома тисячами кінноти. |
|
5
|
5
|
| Їyда же бЁ њполчeнъ во є3лаaсэ, и3 три2 тhсzщы мужeй и3збрaнныхъ съ ни1мъ. | А Іуда розташувався станом біля Елеаса, і три тисячі обраних мужів з ним. |
|
6
|
6
|
| И# ви1дэша мн0жество си1лъ, ћкw мнHги сyть, и3 ўстраши1шасz ѕэлw2: и3 и3збэг0ша мн0зи t полкA, и3 не њстaсz t ни1хъ т0кмw џсмь сHтъ мужeй. | Але, побачивши безліч війська, яке воно численне, вони дуже настрашилися, і багато хто зі стану його розбігся, і залишилося у них не більше восьмисот мужів. |
|
7
|
7
|
| И# ви1дэ їyда, ћкw расточи1сz п0лкъ є3гw2, и3 брaнь њскорблsше є3го2: и3 сокруши1сz сeрдцемъ, ћкw не и3мёzше врeмене собрaти и5хъ, | Коли побачив Іуда, що розбіглося ополчення його, а війна тривожила його, він засмутився серцем, тому що не мав часу зібрати їх. |
|
8
|
8
|
| и3 њслабЁ и3 речE њстaвшымъ: востaнемъ и3 взhдемъ на супостaты нaшz, ѓще м0жемъ рaтовати проти1ву и4хъ. | Він засмутився і сказав тим, що залишилися: встаньмо і ходімо на супротивників наших; можливо, ми в силах будемо воювати з ними. |
|
9
|
9
|
| И# tвращaху є3го2 рекyще: не м0жемъ, но спасeмъ т0кмw дyшы сво‰ нн7э, и3 возврати1мсz со брaтіею нaшею, и3 њполчи1мсz на ни1хъ: мh же мaли. | Але вони відхиляли його і говорили: ми не в силах, але будемо тепер рятувати життя наше, і потім повернемося з братами нашими і тоді будемо воювати проти них, а тепер нас мало. |
|
10
|
10
|
| И# речE їyда: не бyди ми2 сотвори1ти вeщь сію2, є4же бэжaти t ни1хъ: и3 ѓще прибли1жисz врeмz нaше, ќмремъ мyжественнw рaди брaтіи нaшеz и3 не њстaвимъ вины2 слaвэ нaшей. | Але Іуда сказав: ні, нехай не буде цього зі мною, щоб бігти від них; а якщо прийшла година наша, то помремо мужньо за братів наших і не залишимо дорікання на славу нашу. |
|
11
|
11
|
| И# воздви1жесz си1ла t полкA и3 стA во срётеніе и5мъ, и3 разлучи1шасz кHнницы на двЁ ч†сти, и3 прaщницы и3 стрэлцы2 пред8идsху си1лэ, и3 предподви1жницы вси2 си1льніи. | І рушило військо зі стану і стало проти них; і розділилася кіннота на дві частини, а попереду війська йшли пращники і стрільці і всі сильні передові воїни. |
|
12
|
12
|
| Вакхjдъ же бЁ на деснёмъ р0зэ, и3 прибли1жисz п0лкъ t двою2 стран{, и3 возглашaху трубaми. | Вакхид же знаходився на правому крилі, і наближалися загони з обох боків і сурмили трубами. |
|
13
|
13
|
| И# воструби1ша, и5же бsху t страны2 їyдины, и3 тjи трубaми: и3 поколебaсz землS t глaса њполчeній. и3 бhсть брaнь сражeна t ќтра дaже до вeчера. | Засурмили трубами і ті, що були з Іудою, і заколивалася земля від шуму військ, і була завзята битва від ранку до вечора. |
|
14
|
14
|
| И# ви1дэ їyда, ћкw вакхjдъ и3 крёпость полкA въ деснhхъ: и3 собрaшасz къ немY вси2 крёпцыи сeрдцемъ: | Коли побачив Іуда, що Вакхид і найміцніша частина його війська знаходяться на правому боці, то зібралися до нього всі хоробрі серцем, — |
|
15
|
15
|
| и3 сотрeсz деснhй р0гъ t ни1хъ, и3 гнaше в8слёдъ и4хъ дaже до горы2 ґзHта. | і розбили вони праве крило, і вони переслідували їх до гори Азоту. |
|
16
|
16
|
| И# сyщіи въ лёвэмъ р0зэ ви1дэша, ћкw сотрeсz деснhй р0гъ, и3 њбрати1шасz по стопaмъ ї{динымъ и3 сyщихъ съ ни1мъ созади2. | Коли ті, що знаходилися на лівому крилі, побачили, що праве крило розбите, то повернули слідом за Іудою і тими, що були з ним, з тилу. |
|
17
|
17
|
| И# њтzгчи1сz брaнь, и3 пад0ша ћзвени мн0зи t си1хъ и3 t тёхъ: | І битва була жорстока, і багато впало уражених з того й іншого боку, |
|
18
|
18
|
| и3 їyда падE, пр0чіи же бэжaша. | впав і Іуда, а інші кинулися навтіки. |
|
19
|
19
|
| И# взsста їwнаfaнъ и3 сjмwнъ їyду брaта своего2 и3 погреб0ста є3го2 во гр0бэ nтє1цъ є3гw2 въ мwди1нэ. | І взяли Іонафан і Симон Іуду, брата свого, і поховали його у гробі батьків його у Модині. |
|
20
|
20
|
| И# плaкашасz њ нeмъ и3 рыдaше є3го2 вeсь ї}ль плaчемъ вeліимъ, и3 сётоваху дни6 мнHги и3 рек0ша: | Й оплакували його і ридали за ним сильно всі ізраїльтяни, і сумували багато днів і говорили: |
|
21
|
21
|
| кaкw падE си1льный спасazй ї}лz; | як упав сильний, який спасав Ізраїля? |
|
22
|
22
|
| ПрHчаz же словeсъ и3 брaней їyдиныхъ и3 благи1хъ мyжествъ, и5хже сотвори2, и3 вели1чєства є3гw2, не сyть пи6сана: мнHга бо бsху ѕэлw2. | Інші ж діла Іуди і битви і мужні подвиги, які звершив він, і велич його не описані, бо їх було дуже багато. |
|
23
|
23
|
| И# бhсть по преставлeніи їyдинэ, проник0ша беззак0нніи во всёхъ предёлэхъ ї}левыхъ, и3 прозzб0ша вси2 дёлающіи беззак0ніе. | Після смерти ж Іуди в усіх краях ізраїльських з’явилися люди беззаконні, і піднялися всі чинителі неправди. |
|
24
|
24
|
| Во дни6 w4ны бhсть глaдъ вели1къ ѕэлw2, и3 tступи2 странA съ ни1ми. | У ті самі дні був дуже сильний голод, і країна пристала до них. |
|
25
|
25
|
| И# и3збрA вакхjдъ нечести1выхъ мужeй и3 постaви и5хъ госп0діzми страны2. | І обрав Вакхид нечестивих мужів і поставив їх начальниками країни. |
|
26
|
26
|
| И# и3скaху и3 и3спытaху другHвъ їyдиныхъ и3 привождaху тёхъ къ вакхjду: и3 мстsше и5мъ и3 посмэвaшесz и5мъ. | Вони розвідували і розшукували друзів Іуди і приводили їх до Вакхида, а він мстився їм і знущався з них. |
|
27
|
27
|
| И# бhсть ск0рбь вели1ка во ї}ли, ћже не бhсть t днjй, въ ни1хже не kви1сz прbр0къ во ї}ли. | І була велика скорбота в Ізраїлі, якої не бувало з того дня, як не стало у них пророка. |
|
28
|
28
|
| И# собрaшасz вси2 дрyзи ї{дины и3 рек0ша їwнаfaну: | Тоді зібралися всі друзі Іуди і сказали Іонафану: |
|
29
|
29
|
| tнeлэже брaтъ тв0й їyда скончaсz, и3 мyжъ под0бенъ є3мY нёсть и3зhти проти1ву врагHвъ и3 вакхjда и3 враждyющихъ kзhку нaшему: | відтоді, як помер брат твій Іуда, немає подібного до нього мужа, щоб виступити проти ворогів і Вакхида і проти ненависників нашого народу. |
|
30
|
30
|
| нн7э u5бо тебE днeсь и3збрaхомъ, є4же бhти вмёстw є3гw2 нaмъ въ начaлника и3 вождA, є4же рaтовати во брaни нaшей. | Отже, тепер ми тебе обрали — бути нам замість нього начальником і вождем, щоб вести війну нашу. |
|
31
|
31
|
| И# пріS їwнаfaнъ во врeмz џно начaлство и3 востA вмёстw їyды брaта своегw2. | І прийняв Іонафан у той час провід і став на місце Іуди, брата свого. |
|
32
|
32
|
| И# познA вакхjдъ и3 и3скaше є3го2 ўби1ти. | І дізнався про те Вакхид і шукав убити його. |
|
33
|
33
|
| И# познA їwнаfaнъ и3 сjмwнъ брaтъ є3гw2 и3 вси2 и5же съ ни1мъ (бsху), и3 побэг0ша въ пустhню fекyе, и3 њполчи1шасz при водЁ рвA ґсфaра. | Про це довідалися Іонафан і Симон, брат його, і всі, що були з ним, і втекли у пустелю Фекоє і розташувалися станом біля вод озера Асфар. |
|
34
|
34
|
| И# познA вакхjдъ въ дeнь суббHтъ, и3 прeйде сaмъ и3 вси2 вHи є3гw2 њб8 nнY странY їoрдaна. | Вакхид, довідавшись про те у день суботній, переправився сам і все військо його за Йордан. |
|
35
|
35
|
| И# послA їwнаfaнъ брaта своего2 вождA нар0ду и3 моли2 наватewвъ другHвъ свои1хъ предстaвити и5мъ приготовлeніе и4хъ мн0гое. | А Іонафан відправив брата свого — проводиря народу — і просив друзів своїх, наватеїв, щоб скласти у них великий запас свій. |
|
36
|
36
|
| И# и3зыд0ша сhнове їамвр‡ины t мидaвы, и3 ћша їwaнна и3 вс‰ є3ли6ка и3мЁ, и3 tид0ша и3мyще т†. | Але вийшли з Мидави сини Іамврі і схопили Іоана і все, що він мав, і пішли. |
|
37
|
37
|
| По словесёхъ же си1хъ возвэсти1ша їwнаfaну и3 сjмwну брaту є3гw2, ћкw сhнове їамвр‡ины творsтъ брaкъ вели1кій и3 ведyтъ невёсту t надавafа, дщeрь є3ди1нагw t вели1кихъвельм0жъ ханаaнскихъ, съ г0рдостію вeліею. | Після цих подій сказали Іонафану і Симону, братові його, що сини Іамврі урочисто справляють знатний шлюб і проводжають з Надавафа з великою пишнотою наречену, дочку одного зі знатних вельмож хананейських. |
|
38
|
38
|
| И# помzнyша їwaнна брaта своего2, и3 взыд0ша, и3 скрhшасz под8 сёнію горы2: | Тоді згадали вони про Іоана, брата свого, і вийшли, і сховалися під покровом гори. |
|
39
|
39
|
| и3 воздви1гнуша џчи свои2 и3 ви1дэша, и3 сE, пли1щь и3 ўгот0ваніе мн0гое, и3 жени1хъ и3зhде и3 дрyзи є3гw2 и3 брaтіz є3гw2 бо срётеніе и5мъ съ тmмп†ны и3 мусікjами и3 nр{жіи мн0гими: | Звівши очі свої, вони побачили: ось виклики і велике придане; назустріч вийшов наречений і друзі його і брати його з тимпанами і музикою і з численною зброєю. |
|
40
|
40
|
| и3 востaша на ни1хъ t засaды и5же при їwнаfaнэ и3 ўби1ша и5хъ, и3 пад0ша ћзвени мн0зи, пр0чіи же бэг0ша въ г0ру: и3 взsша вс‰ коры6сти и4хъ. | Тоді ті, що були з Іонафаном, піднялися на них із засідки і побили їх, і багато впало уражених, а інші втекли на гору; й узяли вони всю здобич їхню. |
|
41
|
41
|
| И# њбрати1сz брaкъ въ сётованіе, и3 глaсъ мусікjи и4хъ въ плaчь. | І обернулося шлюбне торжество на сум, і звук музики їх — на плач. |
|
42
|
42
|
| И# tмсти1ша tмщeніе кр0ве брaта своегw2 и3 возврати1шасz на брeгъ їoрдaнскій. | Так помстилися вони за кров брата свого і повернулися до болотистого місця біля Йордану. |
|
43
|
43
|
| И# слhша вакхjдъ и3 пріи1де въ дeнь суббHтный дaже до брегHвъ їoрдaнскихъ съ си1лою мн0гою. | І почув про це Вакхид — і в день суботній прийшов до берегів Йордану з великим військом. |
|
44
|
44
|
| И# речE ко свои6мъ їwнаfaнъ: востaнемъ нн7э и3 њполчи1мсz за дyшы нaшz, нёсть бо днeсь ћкоже вчерA и3 трeтіzгw днE: | Тоді сказав Іонафан тим, що були з ним: встаньмо тепер і будемо битися за життя наше, бо нині — не те, що вчора і третього дня. |
|
45
|
45
|
| сe бо, брaнь проти1ву нaсъ и3 созади2 нaсъ: водa же їoрдaнскаz сю1ду и3 сю1ду, и3 блaто и3 лёсъ, и3 нёсть мёста, є4же ўклони1тисz: | Ось, ворог і попереду нас і позаду нас, вода Йордану з того і з іншого боку, і болото і ліс, і немає місця, куди ухилитися. |
|
46
|
46
|
| нн7э u5бо возопjйте на нб7о, да и3збaвитесz t рyкъ врагHвъ вaшихъ. и3 срази1сz брaнь. | Отже, тепер взивайте до неба, щоб визволитися вам від руки ворогів ваших. |
|
47
|
47
|
| И# прострE їwнаfaнъ рyку свою2 ўби1ти вакхjда, и3 ўклони1сz и3 негw2 вспsть. | І почалася битва. І простяг Іонафан руку свою, щоб уразити Вакхида, але той ухилився від нього назад. |
|
48
|
48
|
| И# вскочи2 їwнаfaнъ и3 и5же съ ни1мъ во їoрдaнъ, и3 преплывaху на њб8 nнY странY, и3 не преид0ша по ни1хъ їoрдaна. | І кинувся Іонафан і ті, що були з ним, у Йордан і перепливли на другий берег, а ті не перейшли за ними Йордану. |
|
49
|
49
|
| И# пад0ша t страны2 вакхjдины днE џнагw ћкw тhсzща мужeй. | Й упало у Вакхида у той день до тисячі мужів. |
|
50
|
50
|
| И# возврати1сz во їеrли1мъ и3 создA грaды твє1рды во їудeи, твердhню во їеріхHнэ и3 ћже во є3ммаyмэ и3 веfwрHнэ, и3 веfи1ли и3 fемнafэ, и3 фараfHнэ и3 тефHнэ, со стэнaми выс0кими и3 вратaми и3 зав0рами, | І повернувся він у Єрусалим і побудував у Юдеї міцні міста: фортецю в Єрихоні, й Еммаум і Вефорон, і Вефиль і Фамнафу у Фарафоні, і Тефон з високими стінами, воротами і запорами, |
|
51
|
51
|
| и3 постaви стрaжу въ ни1хъ, є4же враждовaти ї}лю: | і поставив у них сторо́жу, щоб вороже діяти проти Ізраїля. |
|
52
|
52
|
| и3 ўтверди2 грaдъ и4же въ веfсyрэ, и3 газaру, и3 краегрaдіе, и3 постaви въ ни1хъ си6лы и3 предложeніе брaшенъ: | Зміцнив також місто у Вефсурі й Газару і фортецю і залишив у них військо з продовольчими запасами, |
|
53
|
53
|
| и3 взS сhны вождHвъ страны2 въ зал0гъ и3 посади2 и5хъ въ краегрaдіи во їеrли1мэ под8 стрaжею. | і взяв у заручники синів вождів країни і помістив їх у Єрусалимській фортеці під вартою. |
|
54
|
54
|
| И# въ лёто сто2 пzтьдесsтъ трeтіе мцcа вторaгw, заповёда ґлкjмъ разори1ти стёну дворA с™hхъ внyтреннzгw, и3 разори2 дэлA прbр0кwвъ, и3 начA разорsти. | У сто п’ятдесят третьому році, у другому місяці, Алким звелів зруйнувати стіну внутрішнього двору храму і зруйнувати діло пророків, і вже почав руйнування. |
|
55
|
55
|
| Во врeмz џно поражeнъ бhсть ґлкjмъ, и3 воспzти1шасz дэлA є3гw2, и3 загради1шасz ўстA є3гw2, и3 разслабЁ и3 не можaше ктомY глаг0лати сл0ва и3 заповёдати њ д0мэ своeмъ. | Але у той самий час Алким уражений був ударом, і зупинилися наміри його; вуста його зімкнулися, він онімів і не міг більше вимовити жодного слова і заповідати про дім свій. |
|
56
|
56
|
| И# ќмре ґлкjмъ во врeмz џно съ мyкою вeліею. | І помер Алким у той же час у тяжких муках. |
|
57
|
57
|
| И# ви1дэ вакхjдъ, ћкw ќмре ґлкjмъ, и3 возврати1сz ко царю2. и3 ўмолчA землS їyдина лBта двA. | Коли Вакхид довідався, що Алким помер, повернувся до царя; і земля Юдейська два роки залишалася у спокої. |
|
58
|
58
|
| И# совэщaша вси2 беззакHнницы рекyще: сE, їwнаfaнъ и3 и5же съ ни1мъ въ пок0и њбитaютъ ўповaюще: нн7э u5бо наведeмъ вакхjда, и3 поимaетъ и5хъ всёхъ во є3ди1ну н0щь. | Тоді всі беззаконники радились і говорили: ось, Іонафан і ті, що знаходяться з ним, живуть безпечно у спокої; приведемо тепер Вакхида, і він схопить усіх їх в одну ніч. |
|
59
|
59
|
| И# шeдше совэщaшасz съ ни1мъ. | Пішли і запропонували йому таку пораду. |
|
60
|
60
|
| И# востA и3ти2 съ си1лою мн0гою и3 послA є3пістHліи тaй всBмъ спобори1телємъ є3гw2, и5же во їудeи, да и4мутъ їwнаfaна и3 сyщихъ съ ни1мъ. и3 не возмог0ша, ћкw познaсz и5мъ совётъ и4хъ. | Він зважився йти з великим військом і послав таємно листи всім союзникам своїм, які знаходилися в Юдеї, щоб вони схопили Іонафана і тих, що знаходяться з ним, але вони не могли, тому що задум їхній став відомим їм. |
|
61
|
61
|
| И# ћша t мужeй страны2 начaлникwвъ ѕл0бы пzтьдесsтъ мужeй и3 ўби1ша и5хъ. | І впіймали вони з мужів країни винуватців цього лиходійства до п’ятдесяти чоловік і убили їх. |
|
62
|
62
|
| И# tи1де їwнаfaнъ и3 сjмwнъ и3 и5же съ ни1ми въ веfвасjю, ћже въ пустhни, и3 создA разорє1наz є3S и3 ўкрэпи2 ю5. | Після цього відійшли Іонафан і Симон і ті, що були з ними, у Вефвасі, що в пустелі, і відбудували зруйноване там і укріпили місто. |
|
63
|
63
|
| И# познA вакхjдъ, и3 собрA всE мн0жество своE, и3 сyщымъ t їудeи возвэсти2. | Довідавшись про це, Вакхид зібрав усе військо своє, сповістивши і тих, які знаходилися в Юдеї, |
|
64
|
64
|
| И# шeдъ њполчи1сz на веfвасjю, и3 воевaше ю5 дни6 мнHги, и3 сотвори2 мих†ны. | прийшов і обложив Вефвасі, і воював проти нього багато днів і спорудив машини. |
|
65
|
65
|
| И# њстaви їwнаfaнъ сjмwна брaта своего2 во грaдэ, и3 и3зhде во странY, и3 и3зhде въ числЁ. | Іонафан же залишив у місті Симона, брата свого, а сам вийшов у країну і вийшов з невеликою кількістю, |
|
66
|
66
|
| И# порази2 nдоми1ра и3 брaтію є3гw2 и3 сынHвъ фасірHнихъ въ жили1щихъ и4хъ, и3 начA и3збивaти и3 восходи1ти въ си1лахъ. | й уразив Одоааррина і братів його і синів Фасирона у наметах їхніх і почав уражати і наступати із силою. |
|
67
|
67
|
| Сjмwнъ же и3 и5же съ ни1мъ и3зыд0ша и3з8 грaда и3 пожг0ша мих†ны, | Тоді і Симон і ті, що були з ним, виступили з міста і спалили машини, |
|
68
|
68
|
| и3 рaтоваху проти1ву вакхjда, и3 сотрeсz t ни1хъ, и3 њѕлоблsху є3го2 ѕэлw2, ћкw бЁ совётъ є3гw2 и3 пох0дъ є3гw2 вотщE. | і воювали проти Вакхида, і він був розбитий ними; цим вони сильно засмутили його, тому що задум його і похід залишилися марними. |
|
69
|
69
|
| И# прогнёвасz ћростію на мужeй беззак0нныхъ, совётовавшихъ є3мY пріити2 во странY, и3 ўби2 t ни1хъ мн0гихъ, и3 совэщaсz tити2 въ зeмлю свою2. | Сильно розгнівався він на мужів беззаконних, які порадили йому йти в цю країну, і багатьох з них умертвив, і вирішив повернутися у землю свою. |
|
70
|
70
|
| И# познA їwнаfaнъ и3 послA къ немY старёйшинъ состaвитими1ръ съ ни1мъ и3 tдaти и5мъ плёнъ. | Довідавшись про це, Іонафан послав до нього старійшин, щоб укласти з ним мир і щоб він віддав полонених. |
|
71
|
71
|
| И# пріS, и3 сотвори2 по словесє1мъ є3гw2, и3 клsтсz є3мY не и3скaти є3мY ѕлA во вс‰ дни6 животA є3гw2. | Він прийняв це і зробив за словами його, і поклявся не робити йому ніякого зла в усі дні життя свого |
|
72
|
72
|
| И# tдадE є3мY плёнъ, є3г0же прeжде плэни2 t земли2 їyдины: и3 возврaщьсz tи1де въ зeмлю свою2 и3 не приложи2 ктомY пріити2 въ предёлы и4хъ. | і віддав йому полонених, яких раніше взяв у полон у землі Юдейській, і повернувся у землю свою і не приходив більше у межі їхні. |
|
73
|
73
|
| И# престA мeчь t ї}лz. и3 њбитA їwнаfaнъ въ махмaсэ: и3 начA їwнаfaнъ суди1ти лю1ди и3 и3стреби2 нечести1выхъ t ї}лz. | І вгамувався меч в Ізраїлі, й оселився Іонафан у Махмасі; і почав Іонафан судити народ і знищив нечестивих із середовища Ізраїля. |
|
Главa ‹
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| И# въ лёто сто2 шестьдесsтое взhде ґлеxaндръ сhнъ ґнті0ховъ є3піфaнъ и3 њдержA птолемаjду: и3 пріsша є3го2, и3 цaрствова тaмw. | У сто шістдесятому році виступив Олександр, син Антиоха Єпифана, й оволодів Птолемаїдою: і прийняли його, і він став царювати там. |
|
2
|
2
|
| И# слhша дими1трій цaрь, и3 собрA в0євъ мн0гw ѕэлw2, и3 и3зhде проти1ву є3мY на брaнь. | Коли почув про це цар Димитрій, зібрав дуже численне військо і вирушив проти нього на війну. |
|
3
|
3
|
| И# послA дими1трій ко їwнаfaну є3пістHліи словесы2 ми1рными, величaz є3го2. | І послав Димитрій лист Іонафану з мирною пропозицією, ніби бажаючи звеличити його, |
|
4
|
4
|
| Речe бо: предвари1мъ сотвори1ти ми1ръ съ ни1мъ, прeжде нeже сотвори1тъ со ґлеxaндромъ проти1ву нaсъ: | бо говорив: попередимо укласти з ним мир, перш ніж він укладе з Олександром проти нас: |
|
5
|
5
|
| воспомsнетъ бо вс‰ ѕл†z, ±же сотвори1хомъ на него2 и3 на брaтію є3гw2 и3 на kзhкъ є3гw2. | тоді він пригадає все зло, яке ми зробили проти нього і братів його і народу його. |
|
6
|
6
|
| И# дадE є3мY влaсть собирaти в0ины и3 ўготовлsти nр{жіz, и3 бhти є3мY дрyгомъ є3гw2, и3 зал0гъ, и4же бЁ въ краегрaдіи, повелЁ tдaти є3мY. | І він дав йому владу набирати військо і готувати зброю, щоб бути союзником його, і повелів віддати йому заручників, які знаходилися у фортеці. |
|
7
|
7
|
| И# пріи1де їwнаfaнъ во їеrли1мъ и3 прочтE є3пістHліи во ўслhшаніе всBмъ лю1демъ и3 и5же t краегрaдіz. | Іонафан прийшов у Єрусалим і прочитав листи вголос усьому народу і тим, що були у фортеці; |
|
8
|
8
|
| И# ўстраши1шасz стрaхомъ вeліимъ, є3гдA ўслhшаша, ћкw дадE є3мY цaрь влaсть собирaти в0ины. | і убоялись усі великим страхом, почувши, що цар дав йому владу набирати військо; |
|
9
|
9
|
| И# предaша и5же t краегрaдіz їwнаfaну зал0гъ, и3 tдадE и5хъ роди1телємъ и4хъ. | а ті, що були у фортеці, видали Іонафану заручників, і він повернув їх батькам їхнім. |
|
10
|
10
|
| И# њбитA їwнаfaнъ во їеrли1мэ, и3 начA созидaти и3 њбновлsти грaдъ, | І жив Іонафан у Єрусалимі; і почав будувати і відновлювати місто, |
|
11
|
11
|
| и3 речE ко творsщымъ дэлA созидaти стёны и3 г0ру сіHнъ w4крестъ t кaменій четвероуг0лныхъ ко ўтверждeнію, и3 сотвори1ша си1це. | і сказав виконавцям робіт, щоб вони будували стіни і навколо гори Сион для міцности з чотирикутних каменів, — і робили так. |
|
12
|
12
|
| И# побэг0ша и3ноплемє1нницы, и5же бsху въ твердhнехъ, ±же создA вакхjдъ: | Тоді іноплемінники, які були у фортецях, побудованих Вакхидом, утекли: |
|
13
|
13
|
| и3 њстaви кjйждо мёсто своE и3 tи1де въ зeмлю свою2. | кожен залишив своє місце і пішов у свою землю. |
|
14
|
14
|
| Nбaче въ веfсyрэ њстaшасz нёцыи t њстaвльшихъ зак0нъ и3 зaпwвэди (б9іz): бё бо и5мъ ўбёжище. | Тільки у Вефсурі залишилися деякі з тих, які залишили закон і заповіді, бо це місце служило для них притулком. |
|
15
|
15
|
| И# слhша ґлеxaндръ цaрь њбэщ†ніz, є3ли6ка послA дими1трій їwнаfaну, и3 повёдаша є3мY бр†ни и3 мyжєства, ±же сотвори2 т0й и3 брaтіz є3гw2, и3 труды2, ±же и3мёху. | І почув цар Олександр про ті обіцянки, які Димитрій послав Іонафану, і розповіли йому про битви і хоробрі подвиги, які звершили Іонафан і брати його, і про труднощі, які перенесли вони. |
|
16
|
16
|
| И# речE: є3дA њбрsщемъ к0его мyжа таковA; и3 нн7э сотвори1мъ є3го2 въ дрyга и3 споб0рника нaшего. | Тоді він сказав: чи знайдемо ми ще такого чоловіка, як цей? Зробимо ж його нашим другом і союзником. |
|
17
|
17
|
| И# написA є3пістHліи и3 послA є3мY по словесє1мъ си6мъ, глаг0лz: | І написав і послав йому лист у таких словах: |
|
18
|
18
|
| цaрь ґлеxaндръ брaту їwнаfaну рaдоватисz: | «Цар Олександр братові Іонафану — радуватися. |
|
19
|
19
|
| слhшахомъ њ тебЁ, ћкw мyжъ си1ленъ є3си2 крёпостію и3 ўг0денъ є3си2 бhти нaмъ дрyгъ: | Почули ми про тебе, що ти — муж, міцний силою і гідний бути нашим другом. |
|
20
|
20
|
| и3 нн7э постaвихомъ тS днeсь ґрхіерeа kзhка твоегw2, и3 є4же дрyгомъ царeвымъ нарицaтисz (и3 послA є3мY порфЂру и3 вэнeцъ злaтъ), и3 мyдрствовати т†zжде съ нaми и3 снабдэвaти дрyжбу къ нaмъ. | Отже, ми поставляємо тебе нині первосвящеником народу твого; і ти будеш називатися другом царя (він послав йому порфиру і золотий вінець), і будеш тримати нашу сторону і зберігати дружбу з нами». |
|
21
|
21
|
| И# њблечeсz їwнаfaнъ во свzтyю ри1зу седмaгw мцcа лёта сто2 шестьдесsтагw, въ дeнь прaздника сэнопотчeніz, и3 собрA си6лы и3 ўгот0ва nр{жіz мнHга. | І вдягнувся Іонафан у священний одяг у сьомому місяці сто шістдесятого року у свято кущів, і зібрав військо і заготував безліч зброї. |
|
22
|
22
|
| И# слhша дими1трій словесA сі‰, и3 њпечaлисz ѕэлw2, и3 речE: | І почув про це Димитрій і засмутився, і сказав: |
|
23
|
23
|
| что2 сіE сотвори1хомъ, ћкw предвари2 нaсъ ґлеxaндръ состaвити дрyжбу со їудє1и во ўтверждeніе; | що це ми зробили, що Олександр випередив нас укласти дружбу з юдеями для підкріплення себе? |
|
24
|
24
|
| напишY и3 ѓзъ и5мъ словесA проси1тєлнаz и3 возвышє1ніz и3 дaры, ћкw да бyдутъ со мн0ю въ п0мощь. | Напишу і я їм слова вітання, похвали і обіцянок, щоб були вони на допомогу мені. |
|
25
|
25
|
| И# написA и5мъ по словесє1мъ си6мъ: цaрь дими1трій kзhку їудeйскому рaдоватисz: | І послав їм лист у таких словах: «Цар Димитрій народу юдейському — радуватися. |
|
26
|
26
|
| понeже сохрани1сте завёты къ нaмъ и3 пребывaсте въ дрyжбэ нaшей и3 не приступи1сте ко врагHмъ нaшымъ, слhшахомъ и3 рaдовахомсz: | Чули ми і раділи, що ви зберігаєте договори наші, перебуваєте у дружбі з нами і не схиляєтеся до ворогів наших. |
|
27
|
27
|
| и3 нн7э пребывaйте є3щE сохрани1ти къ нaмъ вёру, и3 воздади1мъ вaмъ благ†z, и4хже рaди творитE съ нaми, | Продовжуйте і нині зберігати вірність нам, — і ми віддамо вам добром за те, що ви робите для нас: |
|
28
|
28
|
| и3 њстaвимъ вaмъ д†ни мнHги, и3 дади1мъ вaмъ дaры: | зробимо вам багато поступок і дамо вам дари. |
|
29
|
29
|
| и3 нн7э своб0дныхъ творю2 вaсъ и3 њставлsю всBмъ їудewмъ д†ни и3 цёну t с0ли и3 t вэнцє1въ: | Нині ж дозволяю вам і звільняю всіх юдеїв від податей і мита з соли і з вінців; |
|
30
|
30
|
| и3 є4же вмёстw трети1ны сёмене и3 вмёстw полови1ны плодA древeснагw надлежaщагw ми2 взsти, њставлsю t днeсь и3 пот0мъ, є4же не взимaти t земли2 їyдины и3 t тріeхъ стрaнъ прилежaщихъ є4й, t самарjи и3 галілeи, и3 t днeшнzгw днE и3 въ вёчное врeмz: | і за третю частину насіння і половинну частину плодів з дерев, які належать мені, віднині і надалі я відміняю брати з землі Юдейської і з трьох областей, приєднаних до неї від Самарії і Галилеї, від нинішнього дня і на вічні часи. |
|
31
|
31
|
| и3 їеrли1мъ да бyдетъ с™ъ и3 своб0денъ со предBлы свои1ми, и3 десzти6ны и3 д†ни: | І Єрусалим нехай буде священним і вільним, і краї його, десятини і прибутки його. |
|
32
|
32
|
| њставлsю и3 влaсть краегрaдіz є4же во їеrли1мэ, и3 даю2 ґрхіерeю, да постaвитъ въ нeмъ мyжы, и5хже ѓще и3зберeтъ сaмъ, храни1ти є3го2: | Надаю і владу над фортецею Єрусалимською і надаю право первосвященикові поставити у ній людей, яких він сам обере, для охорони її; |
|
33
|
33
|
| и3 всsку дyшу їудeйскую, ћже плэнeна є4сть t земли2 їyдины, во всeмъ цaрствэ моeмъ њставлsю своб0дну тyне, и3 вси2 да њстaвzтсz t дaней и3 скотHвъ свои1хъ: | і всяку людину з юдеїв, узяту в полон із землі Юдейської, в усьому царстві моєму відпускаю на волю задарма: нехай усі будуть вільні від повинностей за себе і за худобу свою. |
|
34
|
34
|
| и3 вси2 прaздницы и3 суббw6ты и3 новомчcіz и3 днjе вчинeнніи, и3 три2 дни6 прeжде прaздника и3 три2 дни6 по прaздницэ, да бyдутъ вси2 днjе своб0ды и3 њставлeніz всBмъ їудewмъсyщымъ во цaрствіи моeмъ: | Усі свята і суботи і новомісяччя, і дні встановлені — три дні перед святом і три дні після свята, — усі ці дні нехай будуть днями пільги і волі всім юдеям, які знаходяться у моєму царстві. |
|
35
|
35
|
| и3 никто2 и3мёти бyдетъ влaсти дёлати и3 стужaти комY t ни1хъ њ всsцэй вeщи: | Ніхто не буде мати права пригноблювати й обтяжувати кого-небудь з них ні в якій справі. |
|
36
|
36
|
| и3 да напи1шутсz t їудє1й въ в0ины ц†рскіz до три1десzти тhсzщъ мужeй, и3 да дадyтсz и5мъ њбр0цы, ћкоже подобaетъ всBмъ в0ємъ ц†рскимъ: | І нехай з юдеїв записуються у царські війська до тридцяти тисяч чоловік, — і їм буде даватися платня нарівні з усіма військами царськими. |
|
37
|
37
|
| и3 да постaвzтсz t ни1хъ въ твердhнехъ цaрскихъ вeліихъ, и3 t си1хъ постaвzтсz на потрє1бы цaрства сyщыz въ вёрность: и3 сyщіи над8 ни1ми и3 нач†лницы да бyдутъ t ни1хъ, и3 да х0дzтъ въ зак0нэхъ свои1хъ, ћкоже повелЁ цaрь въ земли2 їyдинэ: | І з них нехай поставляються начальниками над великими фортецями царськими, з них же нехай поставляються і над справами царства, що вимагають вірности, і їх приставники і начальники нехай будуть з них же, і нехай вони живуть за своїми законами, як повелів цар у землі Юдейській. |
|
38
|
38
|
| и3 три2 предёлы, прилежaщіи їудeи t страны2 самарjйскіz, да приложaтсz ко їудeи, да вмэнsтсz бhти под8 є3ди1нымъ, є4же не послyшати и3нhz влaсти, но т0кмw ґрхіерeа: | І три області, приєднані до Юдеї від країни Самарійської, нехай залишаться приєднаними до Юдеї, щоб вважатися і бути їм однією і не підлягати іншій владі, крім влади первосвященика. |
|
39
|
39
|
| птолемаjду и3 предёлы є3S дaхъ въ дaръ с™ы6мъ, сyщымъ во їеrли1мэ, на прили1чное и3ждивeніе с™ы6мъ, | Птолемаїду з округом її я віддаю у дар святилищу в Єрусалимі на витрати, потрібні для святилища; |
|
40
|
40
|
| и3 ѓзъ дaмъ на к0еждо лёто пzтьнaдесzть тhсzщъ с‡кль сребрA t сокр0вищъ цaрскихъ t мёстъ прилежaщихъ: | я ж даю щорічно п’ятнадцять тисяч сиклів срібла з царських зборів з належних місць. |
|
41
|
41
|
| и3 всsкое и3зли1шнее, є4же не воздaша t потрeбъ, ћкоже въ пeрвыхъ лётэхъ, tнн7э дадyтъ въ дэлA хрaму: | І все інше, чого не віддали ті, що завідують зборами, як у попередні роки, віднині будуть віддавати на роботи храму. |
|
42
|
42
|
| и3 свhше си1хъ пsть тhсzщъ сjклей сребрA, и5хже взимaху t потрeбъ свzти1лища, ћкоже въ прeжнихъ лётэхъ t собрaніz на всsкое лёто, и3 сі‰ њставлsютсz, понeже надлежaтъ сі‰ жерцє1мъ служaщымъ: | Понад те п’ять тисяч сиклів срібла, які брали від прибутків святилища з щорічного збору, і ті уступаються, як такі, що належать священикам, які служать. |
|
43
|
43
|
| и3 є3ли1цы ѓще прибёгнутъ къ цeркви сyщей во їеrли1мэхъ и3 во всёхъ предёлэхъ є3гw2, њдолжeни сyще цaрскими и3 всsкою вeщію, да tрэшaютсz, и3 вс‰ є3ли6ка сyть и5мъ во цaрствіи моeмъ: | І всі, які втечуть у храм Єрусалимський і в усі межі його з причини повинностей царських і всіх інших, нехай будуть вільні з усім, що належить їм у царстві моєму. |
|
44
|
44
|
| и3 созидaти и3 њбновлsти дэлA с™hхъ, и3 и3ждивeніе дaстсz t сокр0вища цaрскагw: | І на спорудження й оновлення святилища кошти будуть видаватися зі зборів царських. |
|
45
|
45
|
| и3 є4же созидaти стёны їеrли1ма и3 ўтверди1ти w4крестъ, и3 и3ждивeніе дaстсz t собрaніz цaрска, и3 є4же создaти стёны во їудeи. | І на побудову стін Єрусалима й укріплення їх навколо — кошти будуть видаватися з прибутків царських, а також — на побудову стін у Юдеї». |
|
46
|
46
|
| Е#гдa же ўслhша їwнаfaнъ и3 лю1діе словесA сі‰, не вёроваша и5мъ, нижE пріsша, ћкw помzнyша ѕл0бу вeлію, ю4же сотвори2 во ї}ли, и3 њскорби2 и5хъ ѕэлw2. | Іонафан і народ, вислухавши ці слова, не повірили їм і не прийняли їх, бо згадали про ті великі біди, які наніс Димитрій ізраїльтянам, жорстоко пригнобивши їх, |
|
47
|
47
|
| И# благоволи1ша њ ґлеxaндрэ, ћкw сeй бhсть и5мъ начaлникъ словeсъ ми1рныхъ, и3 споборsху є3мY во вс‰ дни6. | і віддали перевагу союзу з Олександром, бо він перший зробив їм мирні пропозиції, — і допомагали йому у війнах в усі дні. |
|
48
|
48
|
| И# собрA цaрь ґлеxaндръ си1лу вeлію и3 њполчи1сz проти1ву дими1тріа. | Цар Олександр зібрав велике військо й ополчився проти Димитрія. |
|
49
|
49
|
| И# сотвори1ша брaнь двA цар‰, и3 побэжE п0лкъ дими1тріевъ, и3 гнA є3го2 ґлеxaндръ и3 ўкрэпи1сz на ни1хъ. | І вступили два царі у битву, і військо Димитрія кинулося навтіки; Олександр переслідував його, і переміг, |
|
50
|
50
|
| И# превозм0же брaнь ѕэлw2, д0ндеже зaйде с0лнце, и3 падE дими1трій въ дeнь w4нъ. | і дуже наполегливо продовжував битву до самого заходження сонця, — і впав Димитрій у цей день. |
|
51
|
51
|
| И# послA ґлеxaндръ ко птоломeю царю2 є3гЂпетскому послы2 по словесє1мъ си6мъ, рекjй: | Після того Олександр відправив послів до Птоломея, царя Єгипетського, з такими словами: |
|
52
|
52
|
| понeже возврати1хсz въ зeмлю цaрства моегw2, и3 сэд0хъ на прест0лэ nтє1цъ мои1хъ, и3 њдержaхъ начaлство, и3 сокруши1хъ дими1тріа, и3 воз8wбладaхъ стран0ю нaшею, | «я повернувся у землю царства мого і сів на престолі батьків моїх, прийняв верховну владу, розбив Димитрія і став володарем країни нашої. |
|
53
|
53
|
| и3 состaвихъ проти1ву є3гw2 рaть, и3 сокруши1сz т0й и3 њполчeніе є3гw2 t нaсъ, и3 сэд0хомъ на прест0лэ цaрства є3гw2: | Я вступив з ним у битву, і він розбитий нами і військо його, і сіли ми на престолі царства його. |
|
54
|
54
|
| и3 нн7э состaвимъ междY нaми дрyжбу, и3 нн7э дaждь мнЁ дщeрь твою2 въ женY, и3 бyду зsть тв0й, и3 дaмъ тебЁ дaры, и3 є4й достHйнаz тебє2. | Отже, укладімо тепер дружбу між нами, і ти дай мені дочку твою за дружину, і буду я тобі зятем і дам тобі і їй дари, гідні тебе». |
|
55
|
55
|
| И# tвэщA цaрь птоломeй глаг0лz: блaгъ дeнь, въ џньже возврати1лсz є3си2 въ зeмлю nтє1цъ твои1хъ и3 сёлъ є3си2 на прест0лэ цaрства и4хъ: | І відповідав цар Птоломей так: «щасливий день, в який ти повернувся у землю батьків твоїх і сів на престолі царства їх. |
|
56
|
56
|
| и3 нн7э сотворю2 ти2, ±же писaлъ є3си2: но срsщисz во птолемаjдэ, ћкw да ви1димъ дрyгъ дрyга, и3 бyдеши ми2 зsть, ћкоже рeклъ є3си2. | Нині я виконаю для тебе те, про що ти писав, тільки ти вийди до мене у Птолемаїду, щоб нам бачити один одного, і я поріднюся з тобою, як ти сказав». |
|
57
|
57
|
| И# и3зhде птоломeй t є3гЂпта сaмъ и3 клеопaтра дщи2 є3гw2, и3 внид0ша во птолемаjду лёта сто2 шестьдесsтъ вторaгw. | І вирушив Птоломей з Єгипту сам і Клеопатра, дочка його, і прибули у Птолемаїду в сто шістдесят другому році. |
|
58
|
58
|
| И# срёте є3го2 ґлеxaндръ цaрь: и3 дадE є3мY клеопaтру дщeрь свою2 и3 сотвори2 брaкъ є3S во птолемаjдэ, ћкоже цaріе во слaвэ вели1цэй. | Цар Олександр зустрів його, і він видав за нього Клеопатру, дочку свою, і влаштував шлюб її у Птолемаїді, як личить царям, з великою пишнотою. |
|
59
|
59
|
| И# написA ґлеxaндръ цaрь їwнаfaну пріити2 во срётеніе є3мY. | Писав також цар Олександр Іонафану, щоб він вийшов до нього назустріч. |
|
60
|
60
|
| И# и4де со слaвою во птолемаjду и3 срёте џба цар‰: и3 дадE и4ма сребро2 и3 злaто и3 другHмъ и4хъ, и3 дaры мнHги, и3 њбрёте благодaть пред8 ни1ма. | І вирушив Іонафан у Птолемаїду з пишністю, — і відрекомендувався обом царям і обдарував їх і наближених до них сріблом і золотом і багатьма дарами, і придбав благовоління їх. |
|
61
|
61
|
| И# собрaшасz нaнь мyжіе губи1телє t ї}лz, мyжіе беззак0нніи клеветaти нaнь. и3 не внsтъ и5мъ цaрь. | І зібралися проти нього мужі зловредні із середовища Ізраїля, мужі беззаконні, щоб обмовити його; але цар не послухав їх. |
|
62
|
62
|
| И# повелЁ цaрь совлещи2 їwнаfaна съ ри1зъ є3гw2 и3 њблещи2 є3го2 въ порфЂру. и3 сотвори1ша тaкw. | І повелів цар зняти з Іонафана одяг його і одягти його у порфиру, — і зробили так. |
|
63
|
63
|
| И# посади2 є3го2 цaрь съ соб0ю и3 речE начaлникwмъ свои6мъ: и3зыди1те съ ни1мъ на средY грaда и3 проповёдите ни є3ди1ному клеветaти нaнь ни њ є3ди1нэй вeщи, и3 ни є3ди1нъ є3мY да стужи1тъ њ всsцэмъ глаг0лэ. | І посадив його цар із собою і сказав своїм правителям: вийдіть з ним на середину міста і проголосіть, щоб ніхто не смів обмовляти його ні в якій справі і (*щоб) ніхто не турбував його ніякою справою. |
|
64
|
64
|
| И# бhсть є3гдA ўви1дэша клеветницы2 слaву є3гw2, ћкоже проповёдаша, и3 њблечeна є3го2 порфЂрою, и3 бэжaша вси2. | Коли обмовники побачили славу його, як він був проголошуваний і як убраний у порфиру, всі розбіглися. |
|
65
|
65
|
| И# прослaви є3го2 цaрь, и3 написA є3го2 въ пeрвыхъ друзёхъ, и3 постaви є3го2 воев0ду и3 ўчaстника начaлства. | Так прославив його цар і вписав його у число перших друзів, і призначив його воєначальником і обласним правителем. |
|
66
|
66
|
| И# возврати1сz їwнаfaнъ во їеrли1мъ съ ми1ромъ и3 весeліемъ. | І повернувся Іонафан у Єрусалим з миром і радістю. |
|
67
|
67
|
| И# въ лёто сто2 шестьдесsтъ пsтое пріи1де дими1трій сhнъ дими1тріевъ t кри1та въ зeмлю nтє1цъ свои1хъ. | Але у сто шістдесят п’ятому році прийшов із Криту Димитрій, син Димитрія, у землю батьків своїх. |
|
68
|
68
|
| И# слhша ґлеxaндръ цaрь, и3 њпечaлисz ѕэлw2, и3 возврати1сz во ґнтіохjю. | Почувши про це, цар Олександр дуже засмутився і повернувся в Антиохію. |
|
69
|
69
|
| И# постaви дими1трій ґполлHніа сyщаго t кілісmрjи: и3 собрA си1лу вeлію, и3 њполчи1сz во їамнjи, и3 послA ко їwнаfaну ґрхіерeю, глаг0лz: | І поставив Димитрій воєначальником Аполлонія, правителя Келе-Сирії,– і він зібрав велике військо і розташувався станом біля Іамнії і послав до первосвященика Іонафана сказати: |
|
70
|
70
|
| тh ли є3ди1нъ возн0сишисz на ны2, ѓзъ же бhхъ въ посмёхъ и3 въ поношeніе тебє2 рaди: и3 чесw2 рaди ты2 влaстелствуеши над8 нaми въ горaхъ; | ти тільки один підносишся над нами, я ж був підданий осміянню і посоромленню через тебе. Навіщо ти протистоїш нам у горах? |
|
71
|
71
|
| нн7э u5бо, ѓще надёешисz въ си1лахъ твои1хъ, и3зhди къ нaмъ на п0ле и3 и3скуси1мсz тY междY соб0ю, ћкw со мн0ю є4сть си1ла градHвъ: | Якщо ти надієшся на твої військові сили, то зійди до нас на рівнину, і там ми поміряємося, бо зі мною військо міст. |
|
72
|
72
|
| вопроси2 и3 научи1сz, кто2 є4смь; и3 пр0чіи помогaющіи нaмъ, и3 глаг0лютъ: нёсть вaмъ стоsніz ноги2 пред8 лицeмъ нaшимъ, ћкw двaщи въ бёгъ њбрати1шасz nтцы2 твои2 въ земли2 и4хъ: | Запитай і дізнайся, хто я та інші, що допомагають нам, і скажуть тобі: неможливо вам устояти перед лицем нашим, бо двічі втікали батьки твої у землі своїй. |
|
73
|
73
|
| и3 нн7э не возм0жеши стерпёти к0нника и3 си1лы таковhz въ п0ли, и3дёже нёсть кaмене, ни стэны2, ни мёста къ бэжaнію. | І нині ти не можеш устояти проти такої кінноти і такого війська на рівнині, де немає ні каменів, ні ущелин, ні місця для захисту. |
|
74
|
74
|
| Е#гдa же ўслhша їwнаfaнъ словесA ґполлHнієва, подви1жесz мhслію, и3 и3збрA дeсzть тhсzщъ мужeй, и3 и3зhде и3з8 їеrли1ма, и3 сни1десz съ ни1мъ сjмwнъ брaтъ є3гw2 въ п0мощь є3мY. | Коли Іонафан вислухав ці слова Аполлонія, то подвигся духом і, обравши десять тисяч мужів, вийшов з Єрусалима, і брат його Симон зійшовся з ним на допомогу йому. |
|
75
|
75
|
| И# њполчи1сz на їoппjю, и3 заступи1ша є3мY t грaда, ћкw стрaжа ґполлHніева въ їoппjи бhсть, и3 рaтоваша ю5. | І розташувався станом біля Іоппії; але не впустили його у місто, тому що в Іоппії була сторо́жа Аполлонія, і вони почали воювати проти неї. |
|
76
|
76
|
| И# ўбоsвшесz tверз0ша и5же и3з8 грaда, и3 њбладA їwнаfaнъ їoппjею. | Тоді налякані жителі відчинили йому місто, й Іонафан оволодів Іоппією. |
|
77
|
77
|
| И# слhша ґполлHній, и3 собрA три2 тhсzщы кHнникъ и3 си1лу вeлію, и3 и4де во ґзHтъ ѓки путьшeствуz, и3 ѓбіе и3зhде на п0ле, занE и3мёzше мн0жество кHнникъ и3 надёzшесz на ни1хъ. | Почувши про це, Аполлоній узяв три тисячі кінноти і велике військо і пішов до Азота, ніби роблячи перехід, а тим часом пішов на рівнину, тому що мав безліч кінноти і надіявся на неї. |
|
78
|
78
|
| И# гнA їwнаfaнъ в8слёдъ є3гw2 во ґзHтъ, и3 срази1шасz полцы2 на рaть. | Іонафан же переслідував його до Азоту, і вступили війська у битву. |
|
79
|
79
|
| И# њстaви ґполлHній тhсzщу кHнникъ созади2 и4хъ въ тaйнэ. | Тим часом Аполлоній залишив тисячу вершників у потайному місці позаду них; |
|
80
|
80
|
| И# познA їwнаfaнъ, ћкw є4сть засaда созади2 є3гw2. и3 њкружи1ша п0лкъ є3гw2 и3 стрэлsху на лю1ди t ќтра дaже до вeчера, | але Іонафан довідався, що є засідка позаду нього. І обступили військо його і кидали у народ стріли з ранку до вечора, |
|
81
|
81
|
| лю1діе же стоsша, ћкоже заповёда їwнаfaнъ: и3 ўтруди1шасz к0ни и4хъ. | народ же стояв, як наказав Іонафан; нарешті вершники стомилися. |
|
82
|
82
|
| И# приведE сjмwнъ си1лу свою2 и3 нападE на п0лкъ: кHнницы бо ўтруждeни бsху, и3 сокруши1шасz t негw2 и3 побэг0ша, | Тоді Симон підвів військо своє і напав на загін, бо вершники знемогли, — і були розбиті ним і кинулися навтіки. |
|
83
|
83
|
| и3 кHнницы расточи1шасz по п0лю и3 бэг0ша во ґзHтъ, и3 внид0ша въ виfдагHнъ кaпище є3гw2, є4же ўцэлёти. | І розсіялися вершники по рівнині й утекли в Азот, і увійшли у Бетдагон, капище їхнє, щоб урятуватися. |
|
84
|
84
|
| И# пожжE їwнаfaнъ ґзHтъ и3 грaды и5же бёху w4крестъ є3гw2, и3 взS коры6сти и4хъ и3 кaпище дагHново, и3 вбёгшихъ въ нE пожжE nгнeмъ. | Але Іонафан спалив Азот і навколишні міста і взяв здобич їх, і капище Дагона з тими, що втекли у нього, спалив вогнем. |
|
85
|
85
|
| И# бhсть пaдшихъ мечeмъ съ сожжeными ћкw џсмь тhсzщъ мужeй. | І було полеглих від меча зі спаленими до восьми тисяч мужів. |
|
86
|
86
|
| И# tи1де tтyду їwнаfaнъ и3 пріи1де во ґскалHнъ, и3 и3зыд0ша t грaда во срётеніе є3мY въ слaвэ вели1цэй. | Вирушивши звідти, Іонафан розташувався станом навпроти Аскалона; але жителі міста вийшли до нього назустріч з великою почестю. |
|
87
|
87
|
| И# возврати1сz їwнаfaнъ во їеrли1мъ съ сyщими съ ни1мъ, и3мyще коры6сти мнHги. | І повернувся Іонафан з усіма, що були з ним, у Єрусалим, маючи при собі багато здобичі. |
|
88
|
88
|
| И# бhсть є3гдA ўслhша ґлеxaндръ цaрь словесA сі‰, и3 приложи2 прослaвити їwнаfaна: | Коли цар Олександр почув про ці події, то знову вшанував Іонафана |
|
89
|
89
|
| и3 послA є3мY гри1вну златyю ћкоже њбhчай є4сть даsти ср0дникwмъ царє1вымъ, и3 дадE є3мY ґккарHнъ и3 вс‰ предёлы є3гw2 во њдержaніе. | і послав йому золоту пряжку, яка за звичаєм давалася царським родичам, і подарував йому Аккарон і всю область його у спадкоємне володіння. |
|
Главa №i
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| И# цaрь є3гЂпетскій собрA си1лу мн0гу ѓки пес0къ, и4же вскрaй м0рz, и3 корабли6 мнHги: и3 и3скaше њбладaти цaрство ґлеxaндрово лeстію и3 приложи1ти є5 къ цaрству своемY. | Тим часом цар Єгипетський, зібравши численне військо, як пісок на березі морському, і безліч кораблів, намагався оволодіти царством Олександра хитрістю і приєднати його до свого царства. |
|
2
|
2
|
| И# и3зhде въ сmрjю словесы2 ми1рными, и3 tверзaху є3мY и5же t градHвъ и3 срэтaху є3го2, ћкw зaповэдь бЁ ґлеxaндра царS срэтaти є3го2, занE бsше тeсть є3гw2. | Він прийшов у Сирію з мирними словами, і жителі відчиняли йому міста і виходили назустріч, бо дано було від царя Олександра повеління зустрічати його, тому що він був тестем його. |
|
3
|
3
|
| Е#гдa же вхождaше во грaды, птоломeй поставлsше си6лы на стрaжу въ к0емждо грaдэ. | Коли ж Птоломей входив у міста, то залишав військо для сторо́жі у кожному місті. |
|
4
|
4
|
| Е#гдa же прибли1жисz ко ґзHту, показaша є3мY кaпище дагHново сожжeно, и3 ґзHтъ и3 њкрє1стныz грaды є3гw2 разорє1ны, и3 тэлесA повeржєна, и3 побіeныхъ, и5хже поби2 во брaни: сметaша бо | въ к{пы и4хъ при пути2 є3гw2. | Коли наблизився він до Азота, то показали йому спалене капище Дагона, й Азот і навколишні міста зруйновані, і тіла уражені і спалені під час битви, бо склали їх у купи на шляху його, |
|
5
|
5
|
| И# повёдаша царю2, ±же сотвори2 їwнаfaнъ, є4же бы возненави1дэти є3го2. и3 ўмолчA цaрь. | і розповіли цареві про все, що зробив Іонафан, скаржачись на нього; але цар промовчав. |
|
6
|
6
|
| И# срёте їwнаfaнъ царS во їoппjи со слaвою, и3 цэловaста дрyгъ дрyга и3 почи1ста тY. | Тоді вийшов Іонафан назустріч царю в Іоппію з пошаною, і вітали один одного і ночували там. |
|
7
|
7
|
| И# и4де їwнаfaнъ со царeмъ дaже до рэки2 нарицaемыz є3леvfeра, и3 возврати1сz во їеrли1мъ. | І йшов Іонафан з царем до ріки, яка називалася Елевфера, і потім повернувся в Єрусалим. |
|
8
|
8
|
| Цaрь же птоломeй њгосп0дствова гр†ды прим0рскими дaже до селеvкjи прим0рскіz и3 размышлsше на ґлеxaндра совёты лук†вы. | Цар же Птоломей оволодів містами на морському березі до Селевкії приморської і складав злі задуми проти Олександра. |
|
9
|
9
|
| И# послA старёйшинъ къ дими1трію царю2, глаг0лz: пріиди2, состaвимъ междY нaма завётъ, и3 дaмъ тебЁ дщeрь мою2, ю4же и4мать ґлеxaндръ, и3 цaрствовати и4маши во цaрствіи nтцA твоегw2: | І послав послів до царя Димитрія, говорячи: прийди сюди, укладемо між собою союз, і я дам тобі дочку мою, яку має Олександр, і ти будеш царювати у царстві батька твого. |
|
10
|
10
|
| раскazхсz бо дaвъ є3мY дщeрь мою2, и3скaше бо мS ўби1ти. | Я каюся, що віддав йому дочку мою, бо він намагався убити мене. |
|
11
|
11
|
| И# похyли є3го2 рaди похотёніz цaрства є3гw2. | Так обмовляв він його, тому що сам домагався царства його. |
|
12
|
12
|
| И# tsвъ дщeрь свою2, дадE ю5 дими1трію и3 tчужди1сz t ґлеxaндра, и3 kви1сz враждA и4хъ. | І, віднявши у нього дочку свою, віддав її Димитрію, і став чужим для Олександра, і виявилася ворожнеча між ними. |
|
13
|
13
|
| И# вни1де птоломeй во ґнтіохjю и3 возложи2 двЁ діади6мы на главY свою2, ґсjйскую и3 є3гЂпетскую. | І ввійшов Птоломей в Антиохію і поклав на свою голову два вінці — Азії та Єгипту. |
|
14
|
14
|
| Ґлеxaндръ же цaрь бЁ въ кілікjи во временA џна, понeже tметaхусz и5же t мёстъ џныхъ. | Цар Олександр знаходився у той час у Киликії, тому що жителі тих місць відпали від нього. |
|
15
|
15
|
| И# слhша ґлеxaндръ и3 пріи1де нaнь брaнію: и3 и3зведE птоломeй си1лу, и3 срёте є3го2 рук0ю крёпкою, и3 прогнA є3го2. | Почувши про це, Олександр пішов проти нього воювати; тоді Птоломей вивів військо і зустрів його з великою силою, і змусив його втікати. |
|
16
|
16
|
| И# побэжE ґлеxaндръ во ґравjю защи1титисz тaмw: цaрь же птоломeй вознесeсz. | І втік Олександр в Аравію, щоб сховатися там; цар же Птоломей піднісся. |
|
17
|
17
|
| И# ўсёкну завдіи1ль ґравjтинъ главY ґлеxaндрову и3 послA птоломeю. | Завдиїл, аравитянин, зняв голову з Олександра і послав її Птоломею. |
|
18
|
18
|
| И# цaрь птоломeй ќмре въ трeтій дeнь, и3 сyщіи въ твердhнехъ погиб0ша t сyщихъ въ твердhнехъ. | Цар же Птоломей на третій день помер, а ті, що залишилися у фортецях, знищені були жителями фортець. |
|
19
|
19
|
| И# воцари1сz дими1трій въ лёто сто2 шестьдесsтъ седм0е. | І став царювати Димитрій у сто шістдесят сьомому році. |
|
20
|
20
|
| Во дни6 w4ны собрA їwнаfaнъ сyщихъ t їудeи, да вою1ютъ краегрaдіе, є4же во їеrли1мэ, и3 сотвори2 на џное мих†ны мнHги. | У ті дні зібрав Іонафан юдеїв, щоб завоювати фортецю Єрусалимську, і спорудив перед нею безліч машин. |
|
21
|
21
|
| И# и3д0ша нёцыи ненави1дzщіи kзhка и4хъ, мyжіе беззакHнницы, ко царю2 дими1трію и3 возвэсти1ша є3мY, ћкw їwнаfaнъ њбстои1тъ краегрaдіе. | Але деякі ненависники народу свого, відступники від закону, пішли до царя і донесли, що Іонафан облягає фортецю. |
|
22
|
22
|
| И# слhшавъ разгнёвасz: є3гдa же слhша, ск0рw пріи1де во птолемаjду и3 написA ко їwнаfaну, да не њбстои1тъ краегрaдіz, но да и4детъ во срётеніе є3мY тщaтелнw во птолемаjду, є4же бесёдовати съ ни1мъ. | Коли він почув про це, розгнівався і, поспішно зібравшись, вирушив у Птолемаїду, і написав Іонафану, щоб він не облягав фортеці, а якомога швидше йшов йому назустріч у Птолемаїду, щоб переговорити з ним. |
|
23
|
23
|
| Е#гдa же ўслhша їwнаfaнъ, повелЁ њбстоsти, и3 и3збрA t старёйшинъ ї}левыхъ и3 їерeєвъ, и3 вдадeсz въ бёдство: | Але Іонафан, вислухавши це, наказав продовжувати облогу й, обравши зі старійшин ізраїльських і священиків, зважився піддатися небезпеці. |
|
24
|
24
|
| и3 взsвъ злaто и3 сребро2 и3 ри6зы и3 и4ны дaры мнHги, и4де ко царю2 во птолемаjду и3 њбрёте благодaть пред8 ни1мъ. | Узявши срібла і золота, одягу і багато інших дарів, він пішов до царя у Птолемаїду, і придбав благовоління його. |
|
25
|
25
|
| И# клеветaху на него2 нёцыи беззак0нніи t kзhка (є3гw2). | І хоча деякі відступники з того ж народу обмовляли його, |
|
26
|
26
|
| И# сотвори2 є3мY цaрь, ћкоже сотвори1ша є3мY, и5же прeжде є3гw2 бhша, и3 возвhси є3го2 пред8 всёми др{ги свои1ми, | але цар учинив з ним так само, як чинили з ним попередники його, і підніс його перед усіма друзями своїми, |
|
27
|
27
|
| и3 постaви є3го2 начaлника свzщeнству, и3 є3ли6ка и4на и3мёzше прeжде честн†z, и3 сотвори2 є3го2 въ пeрвыхъ друзёхъ бhти. | й утвердив за ним первосвященство й інші почесні відзнаки, які він мав колись, і зробив його одним з перших друзів своїх. |
|
28
|
28
|
| И# моли2 їwнаfaнъ царS сотвори1ти їудeю бездaнну, и3 три2 топ†рхіи, и3 самарjю, и3 њбэщA є3мY три1ста тал†нтъ. | І просив Іонафан царя звільнити від податей Юдею і три області й Самарію й обіцяв йому триста талантів. |
|
29
|
29
|
| И# ўг0дно бhсть царю2, и3 написA їwнаfaну є3пістHліи њ всёхъ си1хъ, и3мёющыz w4бразъ сицевhй: | Цар погодився і написав Іонафану про все це лист такого змісту: |
|
30
|
30
|
| цaрь дими1трій брaту їwнаfaну рaдоватисz и3 kзhку їудeйскому: | «Цар Димитрій братові Іонафану і народу юдейському — радуватися. |
|
31
|
31
|
| списaніе є3піст0ліи, ю4же писaхомъ ласfeну ср0днику нaшему њ вaсъ, писaхомъ и3 къ вaмъ, да вёсте: | Список листа, який ми писали про вас Ласфену, родичеві нашому, посилаємо і до вас, щоб ви знали. |
|
32
|
32
|
| цaрь дими1трій ласfeну nтцY рaдоватисz: | Цар Димитрій Ласфену батькові — радуватися. |
|
33
|
33
|
| kзhку їудeйску другHмъ нaшымъ и3 сохранsющымъ ±же къ нaмъ прaвєднаz суди1хомъ благосотвори1ти, рaди благопріsтства и4хъ къ нaмъ: | Народу юдейському, друзям нашим, що вірно виконують свої обов’язки перед нами, ми розсудили зробити благодіяння за їхню добру прихильність до нас. |
|
34
|
34
|
| ўстaвихомъ u5бо и5мъ предёлы їудє1йскіz и3 три2 страны6, ґферeму, лЂдду и3 рамаfeмъ, и5же приложи1шасz їудeи t самарjи, и3 вс‰ надлєжaщаz къ ни6мъ, всBмъ жрyщымъ во їеrли1мэ, вмёстw цaрскихъ, и5хже взимaше цaрь t ни1хъ пeрвэе на всsко лёто t жи6тъ земли2 и3 t nвощeй древeсныхъ, | Отже, ми затверджуємо за ними як межі Юдеї, так і три області: Аферему, Лідду і Рамафем, які приєднані до Юдеї від Самарії, і все, що належить усім жерцям їх у Єрусалимі, за ті царські оброки, які раніше щорічно одержував від них цар з плодів землі і з плодів дерев, |
|
35
|
35
|
| и3 и4на надлєжaщаz нaмъ tнн7э десzти1нъ и3 дaней надлежaщихъ нaмъ, и3 с0ли точи6ла, и3 принадлежaщихъ нaмъ вэнцє1въ, | і все інше, що належить нам віднині з десятин і данини, що припадає нам, солоні озера і вінцевий збір, що нам належить, усе цілком уступаємо їм. |
|
36
|
36
|
| вс‰ щeдрw њставлsемъ и5мъ, и3 ничт0же t си1хъ tи1метсz tнн7э и3 въ вёчное врeмz: | І нічого не буде відмінено з цього віднині і назавжди. |
|
37
|
37
|
| нн7э u5бо прилэжи1те сотвори1ти си1хъ списaніе, и3 да дaстсz їwнаfaну и3 да положи1тсz въ горЁ с™ёй въ мёстэ чeстнэ. | Отже, потурбуйтеся зробити список з цього, і нехай буде відданий він Іонафану і покладений на святій горі у призначеному місці». |
|
38
|
38
|
| И# ви1дэ дими1трій цaрь, ћкw ўтиши1сz землS пред8 ни1мъ, и3 ничто2 є3мY проти1витсz, и3 tпусти2 вс‰ вHи сво‰ коег0ждо въ мёсто своE, кромЁ чужди1хъ си1лъ, и5хже собрA t nстровHвъ kзhческихъ, и3 враждовaху є3мY вс‰ си6лы nтцє1въ є3гw2. | І побачив цар Димитрій, що схилилася земля перед ним і ніщо не противилося йому, і відпустив усі війська свої, кожного у своє місце, крім військ чужоземних, які він найняв з островів чужих народів, за що всі війська батьків його ненавиділи його. |
|
39
|
39
|
| ТрЂфwнъ же бЁ t ґлеxaндровыхъ пeрвэе, и3 ви1дэ, ћкw вс‰ си1лы р0пщутъ на дими1тріа, и3 и4де ко є3малкyю ґравjтину, и4же воспитA ґнті0ха дётище ґлеxaндрово: | Трифон, один з колишніх прихильників Олександра, бачачи, що всі війська нарікають на Димитрія, вирушив до Емалкуя аравитянина, який виховував Антиоха, малолітнього сина Олександра; |
|
40
|
40
|
| и3 прилэжaше є3мY, ћкw да дaстъ є3мY є5, да воцари1тъ вмёстw nтцA є3гw2: и3 возвэсти2 є3мY, є3ли6ка сотвори2 дими1трій, и3 враждY, є4юже враждyютъ нaнь си6лы є3гw2, и3 пребhсть тY дни6 мнHги. | і наполягав, щоб він видав його йому, щоб зробити його царем замість нього; і розповів йому про все, що зробив Димитрій, і про неприязнь, яку мають до нього війська його, і пробув там багато днів. |
|
41
|
41
|
| И# послA їwнаfaнъ ко дими1трію царю2, да и3жденeтъ сyщихъ во краегрaдіи и3з8 їеrли1ма и3 и5же въ твердhнехъ: бsху бо вою1юще ї}лz. | І послав Іонафан до царя Димитрія, щоб він вивів залишених ним у Єрусалимській фортеці і укріпленнях, бо вони нападали на Ізраїля. |
|
42
|
42
|
| И# послA дими1трій ко їwнаfaну глаг0лz: не т0кмw сі‰ сотворю2 тебЁ и3 kзhку твоемY, но и3 слaвою прослaвлю тS и3 kзhкъ тв0й, ѓще благоврeменство получY: | Димитрій послав сказати Іонафану: не тільки це зроблю для тебе і для народу твого, але і вшаную тебе і народ твій великою шаною, як тільки буду мати слушний час. |
|
43
|
43
|
| нн7э u5бо прaвw сотвори1ши, ѓще п0слеши ми2 мужeй споборaющихъ, ћкw tступи1ша вси2 вHи мои2. | Тепер же ти справедливо вчиниш, якщо надішлеш мені людей на допомогу у війні, бо відійшли від мене усі війська мої. |
|
44
|
44
|
| И# послA є3мY їwнаfaнъ три2 тhсzщы мужeй си1льныхъ крёпостію во ґнтіохjю, и3 пріид0ша ко царю2, и3 возвесели1сz цaрь њ пришeствіи и4хъ. | І послав до нього Іонафан у Антиохію три тисячі хоробрих мужів, і прийшли вони до царя, і зрадів цар прибуттю їх. |
|
45
|
45
|
| И# собрaшасz и5же t грaда въ среди1ну грaда сто2 двaдесzть тhсzщъ мужeй и3 совэщaхусz ўби1ти царS. | Громадяни ж, зібравшись на середину міста до ста двадцяти тисяч чоловік, хотіли убити царя. |
|
46
|
46
|
| И# бэжA цaрь во дв0ръ, и3 њб8sша и5же бёху t грaда пути6 гр†дскіz, и3 начaша би1тисz. | Але цар утік у палац, а громадяни зайняли усі вулиці міста і почали облягати його. |
|
47
|
47
|
| И# призвA цaрь їудеHвъ на п0мощь, и3 собрaшасz вси2 вкyпэ къ немY: и3 расточи1шасz вси2 по грaду, | Тоді цар викликав на допомогу юдеїв, і усі вони негайно зібралися біля нього, і раптово розсипалися по місту, й умертвили у той день у місті до ста тисяч, |
|
48
|
48
|
| и3 ўби1ша во грaдэ въ т0й дeнь сто2 тhсzщъ мужeй, и3 сожг0ша грaдъ, и3 взsша коры6сти мнHги во w4нъ дeнь и3 и3збaвиша царS. | і запалили місто, і взяли у той день багато здобичі, і врятували царя. |
|
49
|
49
|
| И# ви1дэша и5же бsху t грaда, ћкw њдержaша їудeє грaдъ, ћкоже хотёша, и3 и3знемог0ша мhсльми свои1ми, и3 возопи1ша ко царю2 съ молeніемъ, глаг0люще: | І побачили громадяни, що юдеї оволоділи містом, як хотіли, і впали духом, і почали волати до царя, благаючи і говорячи: |
|
50
|
50
|
| дaждь нaмъ десни1цу, и3 да престaнутъ їудeє рaтовати нaсъ и3 грaдъ. | прости нас, і нехай юдеї перестануть нападати на нас і на місто. |
|
51
|
51
|
| И# поверг0ша nр{жіz сво‰ и3 сотвори1ша ми1ръ. И# прослaвишасz їудeє пред8 царeмъ и3 пред8 всёми и5же во цaрствіи є3гw2, и3 возврати1шасz во їеrли1мъ и3мёюще коры6сти мнHги. | І склали зброю й уклали мир. І прославились юдеї перед царем і перед усіма у царстві його і повернулися в Єрусалим з великою здобиччю. |
|
52
|
52
|
| И# сёде дими1трій цaрь на прест0лэ цaрства своегw2, и3 ўпок0исz землS пред8 ни1мъ. | І сів цар Димитрій на престолі царства свого, і заспокоїлася земля перед ним. |
|
53
|
53
|
| И# солгA вс‰ є3ли6ка речE, и3 tчужди1сz їwнаfaна, и3 не воздадE є3мY по благотворeніємъ, ±же воздадE є3мY, и3 њскорби2 є3го2 ѕэлw2. | Але він сказав неправду в усьому, що обіцяв, і зрадив Іонафана і не віддячив за зроблене йому добро і дуже образив його. |
|
54
|
54
|
| По си1хъ же возврати1сz трЂфwнъ и3 ґнті0хъ съ ни1мъ џтрочищь ю4ный: и3 воцари1сz и3 возложи2 діади1му. | Після того повернувся Трифон і з ним Антиох, ще дуже юний; він воцарився і поклав на себе вінець. |
|
55
|
55
|
| И# собрaшасz къ немY вси2 вHи, и5хже расточи2 дими1трій, и3 рaтоваша проти1ву є3гw2, и3 побэжE и3 побэждeнъ бhсть. | І зібралися до нього усі війська, які розпустив Димитрій, і почали воювати з ним, і він кинувся навтіки, і був уражений. |
|
56
|
56
|
| И# взS трЂфwнъ ѕвBри и3 њдержA ґнтіохjю. | І взяв Трифон слонів і оволодів Антиохією. |
|
57
|
57
|
| И# писA ґнті0хъ ю4ный їwнаfaну, глаг0лz: ўставлsю тебЁ ґрхіерeйство и3 поставлsю тебE над8 четhрми странaми, и3 бyдеши въ друзёхъ цaрскихъ. | І писав юний Антиох Іонафану, говорячи: надаю тобі первосвященство і поставляю тебе над чотирма областями, і ти будеш у числі друзів царських. |
|
58
|
58
|
| И# послA є3мY сосyды златы6z и3 служeніе, и3 дадE є3мY влaсть пи1ти и3з8 злaта и3 бhти въ порфЂрэ и3 и3мёти гри1вну злaту. | І послав йому золоті сосуди і домашнє начиння і надав йому право пити з золотих сосудів і носити порфиру і золоту пряжку, |
|
59
|
59
|
| И# сjмwна брaта є3гw2 постaви воев0дою t страны2 тЂра дaже до предBлъ є3гЂпта. | а Симона, брата його, поставив воєначальником від области Тирської до меж Єгипту. |
|
60
|
60
|
| И# и3зhде їwнаfaнъ и3 прохождaше њб8 nнY странY рэки2 и3 во градёхъ, и3 собрaшасz къ немY вс‰ си6лы с›рскіz въ п0мощь, и3 пріи1де во ґскалHнъ, и3 срэт0ша є3го2 чeстнw t грaда. | І виступив Іонафан у похід, і проходив по той бік ріки [Йордану] і по містах, і зібралися до нього на допомогу всі сирійські війська; і прийшов він до Аскалона, і зустріли його жителі міста з честю. |
|
61
|
61
|
| И# и4де tтyду въ гaзу, и3 заключи1шасz и5же въ гaзэ, и3 њбстоsше ю5, и3 пожжE њкрє1стныz грaды є3S nгнeмъ, и3 плэни2 |. | Звідти пішов він у Газу; але жителі Гази замкнулися; і обложив він місто, і спалив вогнем передмістя його, і спустошив їх. |
|
62
|
62
|
| И# моли1ша їwнаfaна и5же t гaзы, и3 дадE и5мъ десни1цу, и3 взS сhны начaлникwвъ и4хъ въ зал0гъ, и3 послA и5хъ во їеrли1мъ, и3 пр0йде странY дaже до дамaска. | І упрохали жителі Гази Іонафана, і він примирився з ними, тільки взяв у заручники синів начальників їхніх і відіслав їх у Єрусалим, і пройшов країну до Дамаска. |
|
63
|
63
|
| И# слhша їwнаfaнъ, ћкw сyть нач†лницы дими1трієвы въ кaдисэ, и4же въ галілeи, съ си1лою мн0гою, хотsще и3зри1нути є3го2 t страны2. | І почув Іонафан, що прийшли у Кадис, у Галилеї, воєначальники Димитрія з численним військом, щоб вигнати його із країни. |
|
64
|
64
|
| И# срётесz съ ни1ми, брaта же своего2 сjмwна њстaви во странЁ. | Але він пішов назустріч їм, брата ж свого, Симона, залишив у країні. |
|
65
|
65
|
| И# њполчи1сz сjмwнъ на веfсyру, и3 рaтоваша ю5 дни6 мнHги, и3 заключи2 ю5. | І розташував Симон стан свій при Вефсурі, й облягав його багато днів, і замкнув його. |
|
66
|
66
|
| И# проси1ша ў негw2 десни1цу пріsти, и3 дадE и5мъ, и3 и3згнA и5хъ tтyду, и3 взS грaдъ, и3 постaви въ нeмъстрaжу. | І просили його про мир, і він погодився, але вигнав їх звідти, й оволодів містом, і поставив у ньому сторо́жу. |
|
67
|
67
|
| Їwнаfaнъ же и3 п0лкъ є3гw2 пріид0ша къ водЁ геннисaръ: | А Іонафан і військо його розташувалися станом біля вод Геннісаретських і ранком стали на рівнині Насор. |
|
68
|
68
|
| и3 и3д0ша ќтрw рaнw на п0ле насHръ, и3 сE, п0лкъ и3ноплемeнникwвъ срёте є3го2 на п0ли, и3 постaвиша нaнь лови1телство въ горaхъ, сaми же срэт0ша tсупроти1ву. | І ось, військо іноплемінників зустрілося з ним на рівнині, залишивши проти нього засідку в горах, саме ж ішло назустріч йому з протилежного боку. |
|
69
|
69
|
| Лови1телє же востaша t мёстъ свои1хъ и3 состaвиша рaть, | І вийшли ті, що були у засідці, зі своїх місць, і почали битися: тоді всі, що були з Іонафаном, кинулися навтіки, |
|
70
|
70
|
| и3 побэг0ша и5же со їwнаfaномъ вси2, и3 ни є3ди1нъ њстaсz t ни1хъ, т0кмw маттаfjа сhнъ ґвессалHмовъ, и3 їyда сhнъ халфjевъ, нач†лницы вои1нскихъ си1лъ. | і жодного з них не залишилося, крім Маттафії, сина Авессаломового, й Іуди, сина Халфієвого, начальників військових загонів. |
|
71
|
71
|
| И# растерзA їwнаfaнъ ри6зы сво‰, и3 возложи2 зeмлю на главY свою2, и3 помоли1сz: | І роздер Іонафан одяг свій, і посипав землю на голову свою, і молився. |
|
72
|
72
|
| и3 њбрати1сz на ни1хъ брaнію и3 побэди2 и5хъ, и3 бэг0ша. | Потім повернувся, щоб воювати з ними й уразив їх, і вони побігли. |
|
73
|
73
|
| И# ви1дэша свои2 бэжaвшіи t негw2, и3 њбрати1шасz къ немY, и3 гнaша съ ни1мъ дaже до кaдиса, дaже до полкA и4хъ, и3 њполчи1шасz тaмw. | Побачивши це, ті що утекли від нього, повернулися до нього, і з ним переслідували їх до Кадиса, до самого стану їхнього, і там зупинилися. |
|
74
|
74
|
| И# пад0ша t и3ноплемє1нникъ въ дeнь т0й три2 тhсzщы мужeй. и3 возврати1сz їwнаfaнъ во їеrли1мъ. | У той день упало від іноплемінників до трьох тисяч мужів; і повернувся Іонафан у Єрусалим. |
|
Главa в7i
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| И# ви1дэ їwнаfaнъ ћкw врeмz є3мY споспэшествyетъ, и3 и3збрA мyжы и3 послA и5хъ въ ри1мъ состaвити и3 њбнови1ти съ ни1ми дрyжбу, | Іонафан, бачачи, що час сприятливий для нього, обрав мужів і послав у Рим встановити і відновити дружбу з римлянами, |
|
2
|
2
|
| и3 ко спартіaтwмъ и3 ко и3ны6мъ мэстHмъ послA є3пістHліи, по томyжде w4бразу. | і до спартанців і в інші місця послав листи про те саме. |
|
3
|
3
|
| И# и3д0ша въ ри1мъ и3 внид0ша въ совётный д0мъ и3 рек0ша: їwнаfaнъ ґрхіерeй и3 kзhкъ їудeйскій послaша нaсъ њбнови1ти дрyжбу съ вaми и3 споборeніе по прeжнему. | І прийшли вони у Рим, і ввійшли у раду, і сказали: «Іонафан первосвященик і народ юдейський послали нас, щоб відновити дружбу з вами і союз, як і раніше». |
|
4
|
4
|
| И# дaша є3пістHліи и5мъ къ ни6мъ по мёсту, да пров0дzтъ и5хъ въ зeмлю їyдину съ ми1ромъ. | І там дали їм листи до місцевих начальників, щоб провели їх у землю Юдейську з миром. |
|
5
|
5
|
| И# сіE списaніе є3піст0лій, и5хже писA їwнаfaнъ ко спартіaтwмъ: | Ось список листа, який писав Іонафан спартанцям: |
|
6
|
6
|
| їwнаfaнъ ґрхіерeй и3 старBйшины людjй, и3 жерцы2 и3 пр0чіи лю1діе їудeйстіи, спартіaтwмъ брaтіи рaдоватисz: | «первосвященик Іонафан і народні старійшини і священики й інший народ юдейський братам спартанцям — радуватися. |
|
7
|
7
|
| є3щE прeжде пHсланы бsху є3пістHліи ко nнjи ґрхіерeю t дaріа цaрствовавшагw въ вaсъ, ћкw є3стE брaтіz н†ша, ћкоже списaніе содержи1тъ: | Ще раніше від Дарія [Арея], який царював у вас, прислані були до первосвященика Онії листи, що ви — брати наші, як свідчить список. |
|
8
|
8
|
| и3 пріS nнjа мyжа п0сланаго слaвнw и3 пріsтъ є3пістHліи, въ ни1хже завэщaно њ споборeніи и3 дрyжбэ: | І прийняв Онія посланого мужа з честю, і одержав листи, в яких ясно говорилося про союз і дружбу. |
|
9
|
9
|
| и3 мы2 u5бо не трeбующе си1хъ, ўтэшeніе и3мyще с™ы6z кни6ги, ±же въ рукaхъ нaшихъ, | Ми ж, хоч і не маємо потреби у них, маючи втіхою священні книги, які у руках наших, |
|
10
|
10
|
| покуси1хомсz послaти къ вaмъ њбнови1ти брaтство и3 дрyжбу, є4же бы не tчужди1тисz вaсъ: мнHга бо временA проид0ша, tнeлэже послaсте къ нaмъ: | але вирішили послати до вас для відновлення братерства і дружби, щоб не відчужуватися від вас, тому що багато минуло часу після того, як ви посилали до нас. |
|
11
|
11
|
| мы2 u5бо во всsко врeмz непрестaннw и3 въ прaздники и3 въ пр0чихъ подобaющихъ днeхъ воспоминaемъ вaсъ въ жeртвахъ, ±же прин0симъ, и3 въ моли1твахъ, ћкоже подобaетъ и3 лёпо є4сть воспоминaти брaтію: | Ми постійно повсякчас, як у свята, так і в інші встановлені дні, згадуємо про вас при жертвоприношеннях наших і молитвах, як слід і пристойно згадувати братів. |
|
12
|
12
|
| весели1мсz u5бо њ слaвэ вaшей: | Ми радіємо за вашу славу; |
|
13
|
13
|
| нaсъ же њбыд0ша мнHги скHрби и3 мнHги бр†ни, и3 рaтоваша нaсъ цaріе, и5же w4крестъ нaсъ: | нас же оточують багато бід і часті війни, бо воювали проти нас навколишні царі. |
|
14
|
14
|
| не хотёхомъ u5бо стужaти вaмъ и3 прHчіимъ споб0рникwмъ и3 другHмъ нaшымъ во брaнехъ си1хъ, | Але ми не хотіли турбувати вас та інших союзників і друзів наших у цих війнах, |
|
15
|
15
|
| и3мёемъ бо съ нб7сE п0мощь помогaющую нaмъ, и3 и3збaвихомсz t вр†гъ нaшихъ, и3 смири1шасz врази2 нaши: | бо ми маємо допомогу небесну, яка допомагає нам; ми позбулися ворогів наших, і вороги наші втихомирені. |
|
16
|
16
|
| и3збрaхомъ u5бо нуми1ніа ґнті0хова сhна и3 ґнтіпaтра їасHнова, и3 послaхомъ къ ри1млzнwмъ њбнови1ти съ ни1ми дрyжбу и3 споборeніе прeжнее: | Тепер ми обрали Нумінія, сина Антиохового, й Антипатра, сина Іасонового, і послали їх до римлян відновити дружбу з ними і колишній союз. |
|
17
|
17
|
| заповёдахомъ u5бо и5мъ и3 къ вaмъ поити2 и3 поздрaвити вaсъ, и3 дaти вaмъ t нaсъ пwслaніz њ њбновлeніи и3 њ брaтствэ нaшемъ: | Доручили їм іти і до вас, вітати вас і вручити вам листи від нас про поновлення і з вами нашого братерства. |
|
18
|
18
|
| и3 нн7э добрЁ сотворитE tвэщавaюще нaмъ на сі‰. | І ви добре зробите, відповівши нам на них». |
|
19
|
19
|
| И# сіE списaніе послaній, и5хже послA nнjи: | Ось і список листів, які надіслав Дарій [Арей]: |
|
20
|
20
|
| дaрій цaрь спартіaтwвъ nнjи свzщeннику вели1кому рaдоватисz: | «Цар Спартанський Онії первосвященикові — радуватися. |
|
21
|
21
|
| њбрётесz въ писaніихъ њ спартіaтэхъ и3 їудeехъ, ћкw сyть брaтіz и3 ћкw сyть t р0да ґвраaмлz: | Знайдено у писанні про спартанців і юдеїв, що вони — брати і від роду Авраамового. |
|
22
|
22
|
| и3 нн7э, tнeлэже сі‰ познaхомъ, д0брэ сотворитE пи1шуще нaмъ њ ми1рэ вaшемъ: | Тепер, коли ми довідалися про це, ви добре зробите, написавши нам про добробут ваш. |
|
23
|
23
|
| и3 мh же восписaхомъ вaмъ: ск0ти вaши и3 и3мёніе вaше н†ша сyть, и3 ±же н†ша в†ша сyть: повелёхомъ u5бо, да возвэстsтъ вaмъ сі‰. | Ми ж повідомляємо вам: худоба ваша і майно ваше — наші, а що у нас є, те ваше. І ми повеліли оголосити вам про те». |
|
24
|
24
|
| И# слhша їwнаfaнъ, ћкw возврати1шасz нач†лницы дими1трієвы съ си1лою мн0гою, пaче нeже прeжде, рaтовати нaнь, | І почув Іонафан, що повернулися воєначальники Димитрія з більшим військом, ніж колись, щоб воювати проти нього, |
|
25
|
25
|
| и3 и3зhде и3з8 їеrли1ма, и3 срёте и4хъ во ґмаfjтстэй странЁ: не бо2 дадE и5мъ врeмене, да вни1дутъ во странY є3гw2: | і вийшов з Єрусалима, і зустрів їх у країні Амафитській, і не дав їм часу ввійти у країну його. |
|
26
|
26
|
| и3 послA созирaтєли въ п0лкъ и4хъ: и3 возврати1шасz и3 возвэсти1ша є3мY, ћкw си1це ўстроsютсz напaсти на нS н0щію. | І послав у стан їхній спостерігачів, які, повернувшись, оголосили йому, що вони готуються напасти на них у цю ніч. |
|
27
|
27
|
| Е#гдa же зaйде с0лнце, заповёда їwнаfaнъ свои6мъ бдёти и3 бhти во nрyжіи и3 гот0витисz на брaнь всю2 н0щь, и3 постaви стрaжы w4крестъ полкA. | Тому, коли зайшло сонце, Іонафан наказав своїм пильнувати, бути в озброєнні і готуватися до битви всю ніч, і поставив навколо стану передових сторожів. |
|
28
|
28
|
| И# слhшаша супостaти, ћкw гот0въ є4сть їwнаfaнъ со свои1ми на брaнь, и3 ўбоsшасz и3 ўжас0шасz сeрдцемъ свои1мъ, и3 возжг0ша nгни6 въ полцЁ своeмъ и3 tид0ша. | І почули вороги, що Іонафан зі своїми приготувався до битви, і злякалися, і затремтіли серцем своїм, і, запаливши вогні у стані своєму, пішли. |
|
29
|
29
|
| Їwнаfaнъ же и3 и5же съ ни1мъ бёша, не познaша дaже до ќтра: ви1дzху бо nгни6 горsщыz. | Іонафан же і ті, що були з ним, не знали про те до ранку, бо бачили розпалені вогні. |
|
30
|
30
|
| И# погнA їwнаfaнъ в8слёдъ и4хъ и3 не дости1же и4хъ, преид0ша бо є3леvfeру рэкY. | І погнався Іонафан за ними, але не наздогнав їх, тому що вони перейшли ріку Елевферу. |
|
31
|
31
|
| И# њбрати1сz їwнаfaнъ на ґрaвы, и5же нарицaхусz заведeє, и3 порази2 и5хъ, и3 взS кwрhсти и4хъ. | Тоді Іонафан обернувся на арабів, називаних заведеями, уразив їх і взяв здобич їхню. |
|
32
|
32
|
| И# востaвъ и4де въ дамaскъ и3 прохождaше всю2 странY тY. | Потім, повернувши, прийшов у Дамаск і пройшов по всій тій країні. |
|
33
|
33
|
| Сjмwнъ же и3зhде и3 пріи1де дaже до ґскалHна и3 бли1жнихъ твердhнь, и3 ўклони1сz во їoппjю и3 взS ю5. | І Симон вийшов, і пройшов до Аскалона і найближчих фортець, і повернувся в Іоппію, й оволодів нею, |
|
34
|
34
|
| Слhша бо, ћкw совэщaшасz твердhню предaти странЁ дими1тріевэ, и3 постaви тaмw стрaжу, да стрегyтъ ю5. | бо він почув, що [іоппіяни] хочуть здати фортецю військам Димитрія, — і поставив там сторо́жу, щоб охороняти її. |
|
35
|
35
|
| И# возврати1сz їwнаfaнъ, и3 собрA старBйшины людск‡z, и3 совэщaсz съ ни1ми созидaти тверды6ни во їудeи | І повернувся Іонафан, і скликав старійшин народу, і радився з ними, щоб побудувати фортеці в Юдеї, |
|
36
|
36
|
| и3 возвhсити стёны їеrли6мскіz и3 воздви1гнути высотY вeлію междY краегрaдіемъ и3 грaдомъ, є4же бы tлучи1ти џное t грaда, да бyдетъ сіE на ўединeніи, ћкw да ни купyютъ, нижE продаю1тъ. | підвищити стіни Єрусалима і спорудити високу стіну між фортецею і містом, щоб відокремити її від міста, так щоб вона була окремо, і не було б у ній ні купівлі, ні продажу. |
|
37
|
37
|
| И# собрaшасz созидaти грaдъ, падe бо стэнA пот0ка, ћже t вост0ка, и3 ўгот0ваша нарицaемое хафенаfA. | Коли зібралися облаштувати місто і дійшли до стіни біля потоку зі східного боку, то побудували так звану Хафенафу. |
|
38
|
38
|
| И# сjмwнъ создA ґдідY въ сефи1лэ и3 ўтверди2 вратA и3 завHры. | А Симон побудував Адиду в Сефилі, і зміцнив ворота і запори. |
|
39
|
39
|
| И# взыскA трЂфwнъ цaрствовати во ґсjи и3 возложи1ти діади1му и3 прострeти рyку на ґнті0ха царS, | Тим часом Трифон домагався стати царем Азії і покласти на себе вінець і підняти руку на царя Антиоха, |
|
40
|
40
|
| и3 ўбоsсz, да не когдA не попyститъ є3мY їwнаfaнъ и3 рaтовати бyдетъ на него2, и3 взыскA пути2, є4же ћти їwнаfaна и3 ўби1ти є3го2: и3 востaвъ пріи1де въ веfсaнъ. | але побоювався, як би не перешкодив йому Іонафан і не почав проти нього війну; тому шукав випадку, щоб узяти Іонафана й убити, і, піднявшись, пішов у Вефсан. |
|
41
|
41
|
| И# и3зhде їwнаfaнъ во срётеніе є3мY съ четhредесzтію ты6сzщію мужeй и3збрaнныхъ на њполчeніе и3 пріи1де въ веfсaнъ. | І вийшов Іонафан назустріч йому з сорока тисячами обраних мужів, готових до битви, і прийшов у Вефсан. |
|
42
|
42
|
| И# ви1дэ трЂфwнъ, ћкw пріи1де їwнаfaнъ съ вHи мн0гими, и3 прострeти нaнь рyку ўбоsсz: | Коли Трифон побачив, що Іонафан іде з численним військом, то побоявся підняти на нього руки. |
|
43
|
43
|
| и3 воспріsтъ є3го2 чeстнw, и3 постaви є3го2 пред8 всёми др{ги свои1ми, и3 дадE є3мY дaры, и3 заповёда всBмъ си1ламъ свои6мъ послyшати є3гw2 ћкw себє2. | І прийняв його з честю, і представив його всім друзям своїм, дав йому подарунки, наказав військам своїм коритися йому, як собі самому. |
|
44
|
44
|
| И# речE їwнаfaну: вскyю ўтруди1лъ є3си2 вс‰ лю1ди сі‰, брaни не настоsщей нaмъ; | Потім сказав Іонафану: для чого ти утруднюєш весь цей народ, коли не чекає на нас війна? |
|
45
|
45
|
| и3 нн7э tпусти2 и5хъ въ д0мы сво‰, и3збери1 же себЁ мужeй мaлw, и5же бyдутъ съ тоб0ю, и3 пріиди2 со мн0ю во птолемаjду, и3 предaмъ тебЁ ю5 и3 пр0чыz твєрдhни и3 си6лы пр0чыz, и3 всёхъ и5же над8 потрeбами, и3 возврaщьсz tидY: сегH бо рaди пріид0хъ. | Отже, відпусти їх тепер у доми їхні, а для себе обери небагатьох мужів, які були б з тобою, і підемо зі мною у Птолемаїду, і я передам її тобі й інші фортеці й решту військ і всіх, що завідують зборами, і потім повернуся; бо для цього я і перебуваю тут. |
|
46
|
46
|
| И# вёровавъ є3мY, сотвори2, ћкоже речE, и3 tпусти2 си6лы, и3 tид0ша въ зeмлю їyдину. | І повірив йому Іонафан, і зробив так, як він сказав, і відпустив війська, і вони вирушили у землю Юдейську; |
|
47
|
47
|
| Њстaви же съ соб0ю три2 тhсzщы мужeй, и4хже двЁ тhсzщы њстaви въ галілeи, тhсzща же и3д0ша съ ни1мъ. | із собою ж залишив три тисячі мужів, з яких дві тисячі залишив у Галилеї, тисяча ж вирушила з ним. |
|
48
|
48
|
| Е#гдa же вни1де їwнаfaнъ во птолемаjду, заключи1ша вратA гр†дскаz во птолемаjдэ, и3 ћша є3го2, и3 всёхъ вшeдшихъ съ ни1мъ ўби1ша мечeмъ. | Але як тільки увійшов Іонафан у Птолемаїду, птолемаїдяни замкнули ворота, і схопили його, і всіх, хто увійшов з ним, убили мечем. |
|
49
|
49
|
| И# послA трЂфwнъ вHи и3 к0нники въ галілeю и3 на п0ле вели1кое, є4же погуби1ти всёхъ другHвъ їwнаfaновыхъ. | Тоді Трифон послав військо і кінноту в Галилею і на велику рівнину, щоб знищити всіх, що були з Іонафаном. |
|
50
|
50
|
| И# познaша, ћкw ћтъ бhсть їwнаfaнъ и3 ўбіeнъ и3 вси2 и5же съ ни1мъ, и3 ўвэщaша сaми себE и3 и3д0ша ўгот0вани на брaнь. | Але вони, почувши, що Іонафан схоплений і загинув, і ті, що були з ним, підбадьорили один одного, і вийшли густим строєм, готові битися. |
|
51
|
51
|
| И# ви1дэша гонsщіи, ћкw њ души2 и5мъ є4сть, и3 возврати1шасz. | І побачили ті, що переслідували, що йдеться про життя, і повернулися назад. |
|
52
|
52
|
| И# пріид0ша вси2 съ ми1ромъ въ зeмлю їyдину, и3 плaкашасz їwнаfaна и3 сyщихъ съ ни1мъ, и3 ўбоsшасz ѕэлw2, и3 плaкаше вeсь ї}ль плaчемъ вeліимъ. | А вони всі благополучно прийшли у землю Юдейську й оплакували Іонафана і тих, що були з ним, і були у великому страху, і весь Ізраїль плакав гірким плачем. |
|
53
|
53
|
| И# взыскaша вси2 kзhцы, и5же w4крестъ и4хъ, сокруши1ти и5хъ, рёша бо: | Тоді всі навколишні народи шукали, як знищити їх, бо говорили: тепер немає у них начальника і поборника; отже, будемо тепер воювати проти них і знищимо із середовища людей пам’ять їх. |
|
54
|
|
| не и3мёютъ начaлника и3 помогaющагw: нн7э u5бо порaтуемъ и5хъ и3 tи1мемъ t челwвёкъ пaмzть и4хъ. | |
|
Главa Gi
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| И# слhша сjмwнъ, ћкw собрA трЂфwнъ си1лу мн0гу пріити2 въ зeмлю їyдину и3 сокруши1ти ю5, | Почув Симон, що Трифон зібрав велике військо, щоб іти у землю Юдейську і розорити її. |
|
2
|
2
|
| и3 ви1дэ лю1ди, ћкw сyть въ стрaсэ и3 трeпетэ, и3 взhде во їеrли1мъ и3 собрA лю1ди, | І бачачи, що народ у страху і тремтінні, зійшов у Єрусалим і зібрав народ. |
|
3
|
3
|
| и3 ўвэщA и5хъ и3 речE и5мъ: вы2 вёсте, є3ли6ка ѓзъ и3 брaтіz мо‰ и3 д0мъ nтцA моегw2 сотвори1хомъ и3 њ зак0нэхъ и3 њ с™hхъ, и3 бр†ни и3 тэснwты2, и5хже ви1дэхомъ: | І, підбадьорюючи їх, говорив їм: самі ви знаєте, скільки я і брати мої і дім батька мого зробили заради цих законів і святині, знаєте війни і гноблення, які ми витерпіли. |
|
4
|
4
|
| сегw2 рaди погиб0ша брaтіz мо‰ вси2 рaди ї}лz, и3 њстaхъ ѓзъ є3ди1нъ: | Тому і загинули всі брати мої за Ізраїля, і залишився я один. |
|
5
|
5
|
| и3 нн7э не бyди ми2 пощади1ти души2 моеS во всsко врeмz скорбeй, не бо2 лyчшій є4смь брaтіи моеS: | І нині нехай не буде того, щоб я став щадити життя моє в усі часи гноблення, бо я не кращий за братів моїх. |
|
6
|
6
|
| nбaче tмщY њ kзhцэ моeмъ и3 њ с™hхъ и3 њ женaхъ и3 чaдэхъ нaшихъ: ћкw собрaшасz вси2 kзhцы сотрeти нaсъ вражды2 рaди. | Але буду мститися за народ мій і за святилище, і за дружин і за дітей наших, бо об’єдналися всі народи, щоб знищити нас через неприязнь. |
|
7
|
7
|
| И# возгорёшасz дyхомъ лю1діе вкyпэ послyшати словeсъ си1хъ | І запалився дух народу, як тільки почув він такі слова; |
|
8
|
8
|
| и3 tвэщaша глaсомъ вeліимъ, глаг0люще: ты2 є3си2 в0ждь нaшъ вмёстw їyды и3 їwнаfaна брaта твоегw2: | і відповіли гучним голосом, і сказали: ти — наш вождь замість Іуди та Іонафана, брата твого. |
|
9
|
9
|
| побори2 брaнь нaшу, и3 вс‰, є3ли6ка ѓще речeши нaмъ, сотвори1мъ. | Веди нашу війну, і що ти скажеш нам, ми все зробимо. |
|
10
|
10
|
| И# собрA вс‰ мyжы брaнники и3 ўскори2 соверши1ти вс‰ стёны їеrли6мскіz и3 ўтверди2 є3го2 w4крестъ: | Тоді зібрав він усіх мужів ратних, і поспішив закінчити стіни Єрусалима, і з усіх боків зміцнив його. |
|
11
|
11
|
| и3 послA їwнаfaна сhна ґвессалHмова и3 съ ни1мъ си1лу дов0лную во їoппjю, и3 и3згнA сyщихъ въ нeй и3 пребhсть тaмw въ нeй. | Потім послав Іонафана, сина Авессаломового, і з ним достатню кількість війська в Іоппію, і він вигнав тих, що були у ній, і залишився там. |
|
12
|
12
|
| И# воздви1жесz трЂфwнъ t птолемаjды съ си1лою вeліею вни1ти въ зeмлю їyдину, и3 їwнаfaнъ съ ни1мъ въ стрaжи. | Тим часом Трифон піднявся з Птолемаїди з численним військом, щоб увійти у землю Юдейську; з ним був й Іонафан під вартою. |
|
13
|
13
|
| Сjмwнъ же њполчи1сz во ґдjдэ на лицы2 п0лz. | Симон же розташував стан при Адиді навпроти рівнини. |
|
14
|
14
|
| И# познA трЂфwнъ, ћкw востA сjмwнъ вмёстw брaта своегw2 їwнаfaна и3 ћкw срази1тисz съ ни1мъ х0щетъ брaнію, | Коли Трифон довідався, що Симон заступив місце Іонафана, брата свого, і має намір вступити у битву з ним, то послав до нього послів сказати: |
|
15
|
15
|
| послA къ немY послы2 глаг0лz: сребрA рaди, є4же д0лженъ брaтъ тв0й їwнаfaнъ царю2, потрeбъ рaди, и5хже и3мёzше, содержи1мъ є3го2: | за срібло, яке брат твій Іонафан заборгував царській скарбниці за потребами, які він мав, ми затримали його. |
|
16
|
16
|
| и3 нн7э посли2 сребрA талaнтwвъ сто2 и3 двA сы6на є3гw2 въ зал0гъ, ћкw да не tпущeнъ tстyпитъ t нaсъ, и3 tпyстимъ є3го2. | Отже, надішли тепер сто талантів срібла і у заручники двох синів його, щоб він, бувши відпущеним, не відійшов від нас, — і ми відпустимо його. |
|
17
|
17
|
| И# познA сjмwнъ, ћкw лeстію глаг0лютъ къ немY, и3 послA сребро2 и3 џтроки, да не когдA враждY пріи1метъ вeлію t людjй, глаг0лющихъ: | Симон розумів, що вони говорять з ним підступно, але послав срібло і дітей, щоб не викликати великої ненависти народу, |
|
18
|
18
|
| ћкw не послA є3мY сребрA и3 nтрокHвъ, и3 поги1бе. | який сказав би: через те, що я не послав йому срібла і дітей, Іонафан загинув. |
|
19
|
19
|
| И# послA џтроки и3 сто2 тал†нтъ. И# солгA и3 не tпусти2 їwнаfaна. | Отже, послав дітей і сто талантів; але Трифон обманув і не відпустив Іонафана. |
|
20
|
20
|
| И# по си1хъ пріи1де трЂфwнъ, да вни1детъ во странY и3 сотрeтъ ю5, и3 њбhде пyть, и4же ведeтъ во ґдHру: ґ сjмwнъ и3 п0лкъ є3гw2 противоидsше є3мY на всsко мёсто, ѓможе и3дsше. | Після цього Трифон пішов, щоб увійти в країну і розорити її, і пішов манівцем на Адару. Але Симон і військо його йшли слідом за ним усюди, куди він йшов. |
|
21
|
21
|
| Сyщіи же t краегрaдіz послaша къ трЂфwну послHвъ понуждaющихъ є3го2, да потщи1тсz пріити2 къ ни6мъ пустhнею и3 послaти и5мъ пи1щы. | Ті ж, що були у фортеці, послали до Трифона послів, щоб спонукати його прийти до них через пустелю і надіслати їм продовольчі припаси. |
|
22
|
22
|
| И# ўгот0ва трЂфwнъ вс‰ к0нники сво‰, є4же пріити2 въ н0щь џную. и3 бЁ снёгъ вeлій ѕэлw2, и3 не пріи1де снёга рaди: и3 востA и3 tи1де въ галаадjтіду. | І приготував Трифон усю свою кінноту, щоб іти у ту ж ніч, але був дуже великий сніг, і він не пішов через сніг, а, піднявшись, вирушив у Галаад. |
|
23
|
23
|
| Е#гдa же прибли1жисz къ васкaмэ, ўби2 їwнаfaна, и3 погребeнъ бhти тaмw. | Коли ж наблизився до Васками, умертвив Іонафана, і він похований там. |
|
24
|
24
|
| И# возврати1сz трЂфwнъ и3 и4де въ зeмлю свою2. | І повернувся Трифон і пішов у землю свою. |
|
25
|
25
|
| И# послA сjмwнъ и3 взS кHсти їwнаfaна брaта своегw2 и3 погребE | въ мwди1нэ грaдэ nтє1цъ свои1хъ. | Тоді Симон послав і взяв кістки Іонафана, брата свого, і поховав їх у Модині, місті батьків своїх. |
|
26
|
26
|
| И# плaкаша є3гw2 вeсь ї}ль плaчемъ вeліимъ и3 рыдaху є3гw2 дни6 мнHги. | І оплакував його весь Ізраїль гірким плачем, і сумували за ним багато днів. |
|
27
|
27
|
| И# создA сjмwнъ над8 гр0бомъ nтцA своегw2 и3 брaтій свои1хъ, и3 вознесE є3го2 видёніемъ, кaменіемъ тeсанымъ созади2 и3 сопреди2, | І спорудив Симон будівлю над гробом батька свого і братів своїх і звів її високою, для благовидости, з тесаного каменю з передньої і задньої сторони, |
|
28
|
28
|
| и3 постaви на ни1хъ сeдмь пmрамjдъ, є3ди1ну проти1ву є3ди1ноz, nтцY и3 мaтери и3 четhремъ брaтіzмъ: | і поставив на ній сім пірамід, одну навпроти іншої, батькові і матері і чотирьом братам; |
|
29
|
29
|
| и3 си6мъ сотвори2 њгр†ды, и3 њбложи2 столпы2 вели6кіz, и3 сотвори2 на столпёхъ всеoр{жіz въ пaмzть вёчную, и3 при всеoрyжіихъ корабли6 и3зв†zнныz, во є4же ви6димымъ бhти t всёхъ плaвающихъ на м0ри. | зробив на них майстерні прикраси, поставивши навколо високі стовпи, а на стовпах повне озброєння — на вічну пам’ять, і поряд зі зброєю — вирізьблені кораблі, так що вони видимі були всім, хто плаває по морю. |
|
30
|
30
|
| Сeй гр0бъ, є3г0же сотвори2 въ мwди1нэ, дaже до сегw2 днE. | Цей надгробний пам’ятник, який зробив він у Модині, стоїть до цього дня. |
|
31
|
31
|
| ТрЂфwнъ же хождaше лeстію со ґнті0хомъ царeмъ ю4нымъ, и3 ўби2 є3го2, | Трифон же з підступництвом вирушив у путь з юним царем Антиохом і убив його, |
|
32
|
32
|
| и3 воцари1сz вмёстw є3гw2, и3 возложи2 на сS діади1му ґсjйскую, и3 сотвори2 ћзву вели1кую на земли2. | і став царем замість нього, і поклав на себе вінець Азії, і зробив велике ураження на землі. |
|
33
|
33
|
| И# создA сjмwнъ тверды6ни їудє1йскіz, и3 њгради2 столпaмивыс0кими и3 стэнaми вeліими, и3 вратaми и3 зав0рами, и3 положи2 пи1щы въ твердhнехъ. | А Симон будував фортеці в Юдеї, зміцнюючи їх високими вежами і великими стінами, воротами і запорами, і складав у фортецях продовольчі запаси. |
|
34
|
34
|
| И# и3збрA сjмwнъ мyжы и3 послA ко дими1трію царю2, да сотвори1тъ њслаблeніе странЁ, ћкw вс‰ дэлA трЂфwнwва бёша хищє1ніz. | Потім обрав Симон мужів і послав до царя Димитрія просити, щоб він зробив полегшення країні, бо всі діяння Трифона були грабіжницькі. |
|
35
|
35
|
| И# послA є3мY дими1трій цaрь по словесє1мъ си6мъ, и3 tвэщA є3мY, и3 написA є3мY є3піст0лію сицевY: | І послав йому цар Димитрій відповідь на ці слова і написав такий лист: |
|
36
|
36
|
| цaрь дими1трій сjмwну ґрхіерeю и3 дрyгу царeй и3 старёйшинамъ и3 kзhку їудeйску рaдоватисz: | «Цар Димитрій Симону, первосвященикові і другові царів, і старійшинам і народу юдейському — радуватися. |
|
37
|
37
|
| вэнeцъ златhй и3 пeрстень, ±же послaлъ є3си2, воспріsхомъ, и3 гот0ви є3смы2 сотвори1ти съ вaми ми1ръ вели1къ и3 писaти къ сyщымъ над8 дaньми, є4же њстaвити вaмъ д†ни: | Золотий вінець і пальмову гілку, послану вами, ми одержали і готові укласти з вами повний мир і написати тим, що завідують зборами, щоб відпустити вам данину. |
|
38
|
38
|
| и3 є3ли6ка ўстaвихомъ вaмъ, крBпка сyть, и3 твєрдhни, ±же создaсте, да бyдутъ вaмъ: | І все, що ми ухвалили про вас, нехай буде незмінно, і фортеці, які ви побудували, нехай належать вам. |
|
39
|
39
|
| tпущaемъ же невBдэніz и3 согрэшє1ніz дaже до днeшнzгw днE, и3 вэнeцъ, є3г0же д0лжни бhсте, и3 ѓще кaz и3нaz дaнь бЁ во їеrли1мэ, ктомY да не бyдутъ давaємаz: | Прощаємо вам також ненавмисні провини ваші до цього дня і вінцевий збір, який платити ви зобов’язані, і якщо інше щось стягувалося у Єрусалимі, більш не буде стягуватися. |
|
40
|
40
|
| и3 ѓще нёцыи ўг0дни t вaсъ вписaтисz къ нaшымъ, да впи1шутсz, и3 да бyдетъ междY нaми ми1ръ. | І якщо знайдуться з вас здатні бути вписаними у число тих, що знаходяться при нас, нехай записуються, і нехай буде між нами мир». |
|
41
|
41
|
| Лёта сто2 седмьдесsтагw tsто бhсть и4го kзhческое t ї}лz, | У сто сімдесятому році знято ярмо язичників з Ізраїля; |
|
42
|
42
|
| и3 начaша лю1діе ї}лєвы писaти въ писaніихъ и3 въ совэщaніихъ: лёта пeрвагw при сjмwнэ ґрхіерeи вели1цэмъ и3 в0инэ и3 вожди2 їудeйстэмъ. | і народ Ізраїльський у листуванні й договорах почав писати: «першого року при Симоні, великому первосвященику, вожді і правителеві юдеїв». |
|
43
|
43
|
| Во днeхъ џнэхъ пріи1де сjмwнъ въ гaзу и3 њкружи2 ю5 полкaми, и3 сотвори2 мих†ны и3 прибли1жисz ко грaду, и3 и3зби2 ст0лпъ є3ди1нъ и3 взS. | У цей час Симон зробив напад на Газу, оточив її військом, збудував облогові машини і присунув їх до міста, розбив одну вежу й оволодів нею. |
|
44
|
44
|
| И# вскачaху во грaдъ и5же бsху въ михaнэ, и3 бhсть смzтeніе вeліе въ грaдэ. | А ті, що були на машині, вскочили у місто, і сталося в місті велике сум’яття. |
|
45
|
45
|
| И# взыд0ша и5же бёху во грaдэ съ женaми и3 ч†ды на стёну, растє1рзаны и3мyще ри6зы сво‰, и3 возопи1ша глaсомъ вeліимъ, молsще сjмwна десни1цу и5мъ дaти, | І зійшли громадяни з дружинами і дітьми на стіну, роздерши одяг свій, і голосно волали, благаючи Симона дати їм помилування, |
|
46
|
46
|
| и3 рек0ша: не сотвори2 нaмъ по лукaвствwмъ нaшымъ, но по ми1лости твоeй. | і говорили: вчини з нами не за злими справами нашими, але з милости твоєї. |
|
47
|
47
|
| И# ўми1лостивисz и5мъ сjмwнъ, не воевA и4хъ, и3 и3згнA и5хъ t грaда: и3 њчи1сти д0мы, въ ни1хже бsху јдwли, и3 тaкw вни1де въ џнь съ пёсньми благословS гDа: | І змилосердився над ними Симон, і не воював з ними, а тільки вигнав їх з міста, й очистив доми, в яких знаходилися ідоли, і так увійшов у місто зі славослів’ями і благословеннями. |
|
48
|
48
|
| и3 и3звeрже и3з8 негw2 всsкую нечистотY, и3 всели2 въ нeмъ мyжы, и5же зак0нъ творsтъ, и3 ўтверди2 є3го2, и3 сотвори2 себЁ въ нeмъ њбитaніе. | І викинув з нього все нечисте, й оселив там мужів, які дотримуються закону, й укріпив його, і влаштував у ньому для себе житло. |
|
49
|
49
|
| Сyщымъ же t краегрaдіz во їеrли1мэ возбранsшесz и3сходи1ти и3 входи1ти во странY, и3 куповaти и3 продавaти: и3 взалкaша ѕэлw2, и3 мн0зи t ни1хъ глaдомъ погиб0ша. | Тим же, що були у Єрусалимській фортеці, не дозволяли ні виходити, ні вступати у країну, ні купувати, ні продавати, і вони терпіли сильний голод, і багато хто з них загинув від голоду. |
|
50
|
50
|
| И# возопи1ша къ сjмwну десни1цу пріsти, и3 дадE и5мъ, и3 и3згнA и5хъ tтyду и3 њчи1сти краегрaдіе t њсквернeній. | Тоді воззвали вони до Симона про мир, і він дав їм його, але вигнав їх звідти й очистив фортецю від оскверніння, |
|
51
|
51
|
| И# вни1де въ нE въ двaдесzть трeтій дeнь вторaгw мцcа, лёта сто2 сeдмьдесzтъ пeрвагw съ хвалeніемъ и3 вaіzми, и3 въ гyслехъ и3 кmмвaлэхъ и3 сопёлехъ, и3 въ пёснехъ и3 пёніихъ, ћкw сокруши1сz врaгъ вeлій t ї}лz. | і ввійшов у неї у двадцять третій день другого місяця сто сімдесят першого року зі славослів’ями, пальмовим віттям, з гуслями, кимвалами і цитрами, із псалмами і піснями, бо знищено великого ворога Ізраїля. |
|
52
|
52
|
| И# ўстaви на всsкое лёто провождaти дeнь т0й съ весeліемъ, и3 ўтверди2 г0ру свzти1лища, ћже бли1з8 краегрaдіz, и3 всели1сz тY сaмъ и3 и5же съ ни1мъ. | І встановив кожного року проводити цей день з веселощами, й укріпив гору храму, яка знаходиться поблизу фортеці, й оселився там сам і ті, що були з ним. |
|
53
|
53
|
| И# ви1дэ сjмwнъ їwaнна сhна своего2, ћкw мyжъ є4сть, и3 постaви є3го2 вождA си1лъ всёхъ, и3 всели1сz въ газaрэхъ. | І побачив Симон, що син його Іоан змужнів, і поставив його начальником над усіма військами, й оселився у Газарі. |
|
Главa д7i
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| И# въ лёто сто2 сeдмьдесzтъ втор0е, собрA цaрь дими1трій си6лы сво‰ и3 и4де въ мидjю собрaти п0мощь себЁ, ћкw да рaтуетъ проти1ву трЂфwна. | У сто сімдесят другому році цар Димитрій зібрав війська свої і вирушив у Мідію, щоб одержати допомогу собі для війни проти Трифона. |
|
2
|
2
|
| И# слhша ґрсaкъ цaрь пeрсскій и3 ми1дскій, ћкw пріи1де дими1трій въ предёлы є3гw2, и3 послA є3ди1наго t нач†лникъ свои1хъ ћти є3го2 жи1ва. | Але Арсак, цар Перський і Мідійський, почувши, що Димитрій прийшов у межі його, послав одного з воєначальників своїх взяти його живого. |
|
3
|
3
|
| И# и4де и3 порази2 њполчeніе дими1тріево, и3 ћтъ є3го2 и3 приведE є3го2 ко ґрсaку: и3 всади2 є3го2 въ темни1цу. | Той вирушив і розбив військо Димитрія, узяв його, і привів до Арсака, який замкнув його у в’язниці. |
|
4
|
4
|
| И# ўмолчA землS їyдина во вс‰ дни6 сjмwнwвы, и3 взыскA благ†z kзhку своемY, и3 ўг0дна бhсть и5мъ влaсть є3гw2 и3 слaва є3гw2 во вс‰ дни6. | І спочивала земля Юдейська в усі дні Симона; він дбав про благо народу свого, і подобалася їм влада і слава його в усі дні. |
|
5
|
5
|
| И# со всeю слaвою своeю взS їoппjю въ пристaнище и3 сотвори2 вх0дъ nстровHмъ мwрски1мъ, | І до всієї своєї слави, він узяв ще Іоппію для пристані і відкрив вхід островам морським, |
|
6
|
6
|
| и3 распрострE предёлы kзhку своемY, и3 њдержA странY, | і поширив межі народу свого, й оволодів тією країною. |
|
7
|
7
|
| и3 собрA плэнeніе мн0го, и3 госп0дствова над8 газ†ры и3 веfс{ры и3 краегрaдіемъ, и3 tsтъ нечистwты2 t негw2, и3 не бhсть противлsющагwсz є3мY. | Він набрав безліч полонених і володарював над Газарою і Вефсурою і над фортецею, очистив її від осквернення, і не було тих, хто противився йому. |
|
8
|
8
|
| И# кjйждо дёлаше зeмлю свою2 съ ми1ромъ, и3 землS даsше жи6та сво‰, и3 древесA пwльскaz пл0дъ св0й. | Юдеї спокійно обробляли землю свою, і земля давала плоди свої і дерева у полях — плід свій. |
|
9
|
9
|
| СтарBйшины на ст0гнахъ сэдsху и3 вси2 њ благи1хъ бесёдоваху, и3 ю4нwши њблачaхусz слaвою и3 ри1зами рaтными. | Старці, сидячи на вулицях, усе радилися про користі суспільні, і юнаки одягалися у пишний і військовий одяг. |
|
10
|
10
|
| ГрадHмъ даsше пи1щы и3 вчинsше и5хъ въ сосyды ўтверждeніz, донeлэже и3меновaсz и4мz слaвы є3гw2 дaже до крaz земли2. | Містам постачав він продовольчі припаси і робив їх місцями укріпленими, так що славне ім’я його вимовлялося до країв землі. |
|
11
|
11
|
| Сотвори2 ми1ръ на земли2, и3 возвесели1сz ї}ль весeліемъ вeліимъ. | Він відновив мир у країні, і радувався Ізраїль великою радістю. |
|
12
|
12
|
| И# сёде кjйждо под8 віногрaдомъ свои1мъ и3 смок0вницею своeю, и3 не бhсть ўстрашaющагw и5хъ. | І сидів кожен під виноградом своїм і під смоковницею своєю, і ніхто не страшив їх. |
|
13
|
13
|
| И# њскудЁ рaтуzй и5хъ на земли2, и3 цaріе сотр0шасz во дни6 w4ны. | І не залишилося нікого на землі, хто воював би проти них, і царі смирилися у ті дні. |
|
14
|
14
|
| И# ўкрэпи2 всёхъ смирeнныхъ людjй свои1хъ: зак0на взыскA и3 tsтъ всsко беззак0ніе и3 лукaвство, | Він підкріплював усіх бідних у народі своєму, вимагав виконання закону і знищував усякого беззаконника і злодія, |
|
15
|
15
|
| с™†z прослaви и3 ўмн0жи сосyды с™hхъ. | прикрасив святилище і примножив священне начиння. |
|
16
|
16
|
| И# слhшано бЁ въ ри1мэ, ћкw ќмре їwнаfaнъ, и3 дaже до спaртіи слhшасz, и3 њскорби1шасz ѕэлw2. | Коли дійшла чутка до Рима і до Спарти, що Іонафан помер, вони дуже засмутилися. |
|
17
|
17
|
| Е#гдa же ўслhшаша, ћкw сjмwнъ брaтъ є3гw2 бhсть вмёстw є3гw2 ґрхіерeй и3 њдержA всю2 странY и3 грaды въ нeй, | Коли ж почули, що Симон, брат його, став замість нього первосвящеником і володарює над країною і містами, які знаходяться у ній, |
|
18
|
18
|
| писaша къ немY на дщи1цахъ мёдzныхъ, є4же њбнови1ти съ ни1мъ дрyжбу и3 споборeніе, ±же сотвори1ша со їyдою и3 їwнаfaномъ брaтіею є3гw2. | то написали до нього на мідних дошках, щоб відновити з ним дружбу і союз, укладений ними з братами його Іудою та Іонафаном. |
|
19
|
19
|
| И# прочт0шасz пред8 цRковію во їеrли1мэ. | Вони були прочитані в Єрусалимі перед зібранням. |
|
20
|
20
|
| И# сeй w4бразъ послaній, и5хже послaша спартіaты: спартіaтwвъ нач†лницы и3 грaдъ сjмwну їерeю вели1кому и3 старёйшинамъ, и3 жерцє1мъ и3 пр0чымъ лю1демъ їудє1йскимъ брaтіи рaдоватисz: | Ось список з листів, присланих спартанцями: «Спартанські начальники і місто — Симону первосвященикові, старійшинам і священикам і всьому народу юдейському, братам нашим — радуватися. |
|
21
|
21
|
| послы2, и5же п0слани сyть къ лю1демъ нaшымъ, возвэсти1ша нaмъ њ вaшей слaвэ и3 чeсти, и3 возвесели1хомсz њ прих0дэ и4хъ, | Посли, прислані до народу нашого, розповіли нам про вашу славу і честь, і ми зраділи прибуттю їх |
|
22
|
22
|
| и3 списaхомъ ±же t ни1хъ речє1на въ совётэхъ людjй си1це: нуми1ній сhнъ ґнті0ховъ и3 ґнтіпaтръ їасHновъ, послы2 їудeйстіи, пріид0ста къ нaмъ возновл‰юща съ нaми дрyжбу: | і записали сказане ними у народній раді так: Нуминій, син Антиоха, й Антипатр, син Іасона, посли юдейські, прийшли до нас відновити з нами дружбу. |
|
23
|
23
|
| и3 ўг0дно бhсть лю1демъ пріsти мyжы слaвнw и3 положи1ти восписaніе словeсъ и4хъ во њсHбыz людск‡z кни6ги, да бyдетъ пaмzть лю1демъ спартіaтwвъ: w4бразъ же тёхъ писaхомъ сjмwну ґрхіерeю. | Й угодно було народу прийняти цих мужів з пошаною і внести запис слів їхніх у відкриті народні книги, на пам’ять народу спартанському. А список з цього ми написали для первосвященика Симона». |
|
24
|
24
|
| По си1хъ послA сjмwнъ нуми1ніа въ ри1мъ, и3мyщаго щи1тъ злaтъ вели1къ вёсомъ мн†съ тhсzща на ўставлeніе съ ни1ми дрyжбы. | Після того Симон послав Нуминія у Рим з великим золотим щитом, вагою у тисячу мин, щоб укласти з ними союз. |
|
25
|
25
|
| Е#гдa же ўслhшаша лю1діе словесA сі‰, рёша: кyю благодaть воздади1мъ сjмwну и3 сынHмъ є3гw2; | Коли почув про це народ, то сказав: яку подяку віддамо ми Симону і синам його? |
|
26
|
26
|
| ўтверди1 бо сaмъ и3 брaтіz є3гw2 и3 д0мъ nтцA є3гw2, и3 поби2 враги2 ї}лєвы t ни1хъ, и3 ўстaвиша є3мY своб0ду. | Бо він твердо стояв і брати його і дім батька його, і відбили ворогів Ізраїля, і здобули йому свободу. |
|
27
|
27
|
| И# написaша на дскaхъ мёдzныхъ и3 постaвиша на столпЁ въ горЁ сіHнэ. и3 сeй є4сть w4бразъ писaніz: во nсмыйнaдесzть дeнь мцcа є3лyлъ, лёта сто2 сeдмьдесzтъ вторaгw, и3 сіE трeтіе лёто при сjмwнэ ґрхіерeи, въ сарамeли, | І написали про те на мідних дошках і виставили їх на стовпах на горі Сион. Ось список написаного: «У вісімнадцятий день Елула сто сімдесят другого року, — це був третій рік за первосвященика Симона, — |
|
28
|
28
|
| въ собрaніи вели1цэмъ жерцє1въ и3 людjй, и3 кнzзeй kзhка и3 старёйшинъ страны2 возвэсти1сz нaмъ: понeже мн0гащи бhша бр†ни въ странЁ, | у Сарамелі, у великому зібранні священиків і народу і князів народних і старійшин країни, оголошено нам: |
|
29
|
29
|
| сjмwнъ же сhнъ маттаfjевъ, сhнъ сынHвъ їарjвовыхъ, и3 брaтіz є3гw2 вдaша себE въ бёдство, и3 противостaша сопостaтwмъ kзhка своегw2, ћкw да стоsтъ с™†z и4хъ и3 зак0нъ, и3 слaвою вели1кою прослaвиша лю1ди сво‰: | оскільки багато разів бували війни у цій країні, то Симон, син Маттафії, син синів Іарива, і брати його, піддаючи себе небезпеці, протистали ворогам народу свого, щоб зберегти святилище його і закон, і великою славою прославили народ свій. |
|
30
|
30
|
| и3 собрA їwнаfaнъ лю1ди сво‰, и3 бhсть и5мъ ґрхіерeй, и3 приложи1сz къ лю1демъ свои6мъ: | Іонафан зібрав народ свій і зробився первосвящеником його, але він преставився до народу свого. |
|
31
|
31
|
| и3 хотёша врази2 и4хъ вни1ти въ странY и4хъ, є4же сокруши1ти странY и4хъ и3 простeрти рyку на с™†z и4хъ, | Коли ж вороги їхні вирішили ввійти у країну їхню, щоб розорити країну їхню і простягти руки на святилище їхнє, |
|
32
|
32
|
| тогдA востA сjмwнъ и3 брaсz за лю1ди сво‰, и3 раздA срeбреникwвъ мн0гw свои6мъ, и3 воwружи2 мyжы си6льныz kзhка своегw2, и3 дадE и5мъ њбр0ки, | тоді повстав Симон і воював за народ свій і витратив багато власних грошей, постачаючи хоробрим мужам народу свого зброю і даючи їм платню. |
|
33
|
33
|
| и3 ўтверди2 грaды їудє1йскіz и3 веfсyру, ћже въ предёлэхъ їудeйскихъ, и3дёже бsху nр{жіz брaнникwвъ прeжде, и3 постaви тaмw на стрaжу мyжы їудє1йскіz: | Він укріпив міста Юдеї і Вефсуру на кордонах Юдеї, де колись знаходилася зброя ворогів, і поставив там сторо́жу з юдеїв. |
|
34
|
34
|
| и3 їoппjю ўтверди2, ћже на прим0ріи, и3 газaру, ћже въ предёлэхъ ґзHта, въ нeйже врази2 прeжде њбитaху, и3 насели2 тaмw їудє1и, и3 є3ли6ка потрє1бна бsху на ўправлeніе си1хъ, положи2 въ ни1хъ: | Також укріпив Іоппію біля моря і Газару на межах Азота, в якій раніше жили вороги, й оселив там юдеїв, забезпечивши ці місця всім, що потрібно було для відновлення їх. |
|
35
|
35
|
| и3 ви1дэша лю1діе дёйство сjмwново и3 слaву, ю4же ўмhсли сотвори1ти kзhку своемY, и3 постaвиша є3го2 въ вождA своего2 и3 ґрхіерeа, занeже сотвори2 сі‰ вс‰, и3 прaвду и3 вёру, ю4же соблюдE kзhку своемY, и3 взыскA всsкимъ w4бразомъ вознести2 лю1ди сво‰: | І бачив народ діяння Симона і славу, яку намагався він здобути народу своєму, і поставив його своїм начальником і первосвящеником за те, що все це зробив він, і за справедливість і вірність, яку він зберігав до племені свого, всіляко намагаючись піднести народ свій. |
|
36
|
36
|
| и3 во дни6 є3гw2 благоуспэвaше въ рукY є3гw2, є4же и3з8sти kзhки t страны2 и4хъ, и3 и5же во грaдэ давjдовэ бёху во їеrли1мэ, и5же сотвори1ша себЁ краегрaдіе, и3з8 негHже и3схождaху и3 сквернsху w4крестъ с™hхъ и3 творsху ћзву вeлію въ чистотЁ, | У дні його руками його успішно були вигнані з країни язичники і ті, що займали місто Давидове у Єрусалимі, які, збудувавши собі фортецю, виходили з неї й оскверняли все навколо святилища і багато шкодили святині. |
|
37
|
37
|
| и3 насели2 въ нeмъ мyжы їудє1йски и3 ўтверди2 ко ўкрэплeнію страны2 и3 грaда и3 возвhси стёны во їеrли1мэ: | Він оселив у ній юдеїв і укріпив її для безпеки країни і міста і підвищив стіни Єрусалима. |
|
38
|
38
|
| и3 цaрь дими1трій ўстaви є3мY начaлство жрeчества, | Тому і цар Димитрій затвердив за ним первосвященство, |
|
39
|
39
|
| по си6мъ сотвори2 є3го2 дрyга своего2 и3 прослaви є3го2 слaвою вели1кою: | і залічив його до друзів своїх, і вшанував його великою славою. |
|
40
|
40
|
| слhша бо, ћкw нарэчeни сyть їудeє t ри1млzнъ дрyзи и3 спобHрницы и3 брaтіz, и3 ћкw пріsша послHвъ сjмwновыхъ преслaвнw: | Бо він почув, що римляни назвали юдеїв друзями і союзниками і братами і з честю прийняли послів Симона, |
|
41
|
41
|
| и3 ћкw благоволи1ша їудeє и3 жерцы2 бhти сjмwну вожд0мъ и3 ґрхіерeемъ въ вёкъ, д0ндеже востaнетъ прbр0къ вёренъ: | що юдеї і священики погодилися, щоб Симон був у них начальником і первосвящеником навік, доки постане Пророк вірний, |
|
42
|
42
|
| и3 да бyдетъ над8 ни1ми воев0да, и3 ћкw да радёетъ њ с™hхъ поставлsти и5хъ над8 дэлaми и4хъ и3 над8 стран0ю, и3 над8 nрyжіемъ и3 над8 твердhнzми, | щоб він був у них воєначальником і мав піклування про святих і поставляв їх над роботами їхніми і над областю, і над зброєю, і над фортецями, |
|
43
|
43
|
| и3 ћкw да радёетъ њ с™hхъ, и3 да слyшаютъ є3гw2вси2, и3 да пи1шутсz на и4мz є3гw2 вс‰ пис†ніz во странЁ,и3 да њблачи1тсz въ порфЂру и3 златyю ри1зу, | щоб мав піклування про святилище, і всі слухалися його, щоб усі договори у країні писалися на його ім’я, і щоб він одягався у порфиру і носив золоті прикраси. |
|
44
|
44
|
| и3 не лёть бyдетъ ни комyже t людjй и3 t жрє1цъ tврещи2 что2 t си1хъ и3 вопреки2 глаг0лати t негw2 речє1нымъ, и3ли2 совокупи1ти с0нмъ во странЁ без8 негw2 и3 њблещи1сz въ порфЂру и3 носи1ти гри1вну злaту: | І нікому з народу і священиків нехай не буде дозволено відмінити що-небудь з цього або суперечити словам його, або без нього скликати зібрання у країні й одягатися у порфиру і носити золоту пряжку. |
|
45
|
45
|
| ґ и4же ѓще сотвори1тъ кромЁ си1хъ, и3ли2 tвeржетъ что2 си1хъ, пови1ненъ бyдетъ. | А хто зробить що-небудь проти цього, або відмінить щось із цього, буде винен». |
|
46
|
46
|
| И# ўг0дно бhсть всBмъ лю1демъ ўстaвити сjмwну и3 сотвори1ти по словесє1мъ си6мъ. | І погодився весь народ підкоритися Симону і чинити за словами цими. |
|
47
|
47
|
| И# пріS сjмwнъ, и3 благоволи2 ґрхіерeйствовати, и3 бhти воев0дою и3 начaлникомъ kзhка їудeйска и3 жерцeмъ, и3 начaлствовати над8 всёми. | Симон прийняв і погодився бути первосвящеником і воєначальником і правителем юдеїв та священиків і бути начальником над усіма. |
|
48
|
48
|
| И# писaніе сіE рёша водрузи1ти во дщи1цахъ мёдzныхъ и3 постaвити и5хъ въ притв0рэ с™hхъ, въ мёстэ слaвнэ, | І вирішили викарбувати запис цей на мідних дошках і поставити їх в огорожі храму на видному місці, |
|
49
|
49
|
| списaніе же си1хъ положи1ти въ газофmлaкіи, ћкw да и4мать сjмwнъ и3 сhнове є3гw2. | а списки з них покласти у скарбниці, щоб мав їх Симон і сини його. |
|
Главa є7i
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| И# послA цaрь ґнті0хъ сhнъ дими1тріа царS посл†ніz t nстровHвъ морски1хъ сjмwну ґрхіерeю и3 начaлнику kзhка їудeйска и3 всемY kзhку. | І надіслав Антиох, син царя Димитрія, листи з островів морських до Симона, великого священика і правителя народу юдейського, і до всього народу. |
|
2
|
2
|
| И# бsху содержaще w4бразъ сeй: цaрь ґнті0хъ сjмwну жерцY вели1кому и3 kзhка начaлнику и3 kзhку їудeйскому рaдоватисz: | Вони були такого змісту: «Цар Антиох Симону, первосвященику і правителю народу, і народу юдейському — радуватися. |
|
3
|
3
|
| понeже мyжіе губи1телє њдержaша ц†рствіz nтє1цъ нaшихъ, хощy же снабдёти цaрство, да ўстр0ю є5 ћкоже бЁ прeжде, и3 t стрaнъ собрaхъ мн0жество си1лъ и3 сотвори1хъ корабли6 вHинскіz, | Оскільки люди зловредні оволоділи царством батьків наших, то я хочу повернути царство, щоб відновити його, як воно було раніше. Я набрав численне військо і приготував військові кораблі; |
|
4
|
4
|
| хощy же и3зhти во странY, да tмщY растли1вшымъ странY нaшу и3 њпустоши1вшымъ грaды мнHги въ цaрствіи (моeмъ), | і хочу пройти по області, щоб покарати тих, які спустошили область нашу і розорили багато міст у царстві. |
|
5
|
5
|
| нн7э u5бо ўтверждaю тебЁ вс‰ њставлє1ніz дaней, ±же њстaвиша тебЁ бhвшіи прeжде менє2 цaріе, и3 є3ли6ки и4ны дaры њстaвиша тебЁ, | Залишаю тепер за тобою всі данини, які уступали тобі царі, що були раніше за мене, й інші дари, які вони уступали тобі; |
|
6
|
6
|
| и3 попусти1хъ тебЁ твори1ти ковaніе њс0быхъ пёнzзей во странЁ твоeй, | дозволяю тобі карбувати свою монету у країні твоїй. |
|
7
|
7
|
| їеrли1му же и3 с™hнемъ бhти свобHднымъ: и3 вс‰ nр{жіz, є3ли6ка ўгот0валъ є3си2, и3 тверды6ни, и5хже создaлъ є3си2, и5хже держи1ши, да бyдутъ тебЁ: | Єрусалим і святилище нехай будуть вільні; і всю зброю, яку ти заготував, і фортеці, побудовані тобою, якими ти володієш, нехай залишаються у тебе. |
|
8
|
8
|
| и3 вeсь д0лгъ царeвъ, и3 ±же подобaютъ царeви, tнн7э и3 во всE врeмz да њстaвzтсz тебЁ: | І всякий борг царський і майбутні царські борги відтепер і назавжди нехай будуть відпущені тобі. |
|
9
|
9
|
| є3гдa же њдержи1мъ цaрство нaше, прослaвимъ тебE и3 лю1ди тво‰ и3 свzти1лище слaвою вели1кою, ћкw да kвлeнна бyдетъ слaва вaша по всeй земли2. | Коли ж ми оволодіємо царством нашим, тоді вшануємо тебе і народ твій і храм великою честю, щоб слава ваша стала відома по всій землі». |
|
10
|
10
|
| Лёта сто2 сeдмьдесzтъ четвeртагw и3зhде ґнті0хъ въ зeмлю nтє1цъ свои1хъ, и3 собрaшасz къ немY вси2 вHи, ћкw м†лымъ бhти њстaвшымъ со трЂфwномъ. | У сто сімдесят четвертому році вступив Антиох у землю батьків своїх, і зібралися до нього всі війська, так що тих, які залишилися з Трифоном, було небагато. |
|
11
|
11
|
| И# гнaше є3го2 ґнті0хъ цaрь, и3 пріи1де бэжaщь въ дHру, ћже при м0ри: | І переслідував його цар Антиох, і він утік у Дору, яка біля моря; |
|
12
|
12
|
| вёдzше бо, ћкw собрaшасz ѕл†z нaнь и3 њстaвиша є3го2 в0ини. | бо він побачив, що звалилися на нього біди і залишили його війська. |
|
13
|
13
|
| И# њполчи1сz ґнті0хъ на дHру, и3 съ ни1мъ дванaдесzть тeмъ мужeй брaнныхъ и3 џсмь тhсzщъ к0нникwвъ: | І прийшов Антиох до Дори і з ним сто двадцять тисяч воїнів і вісім тисяч кінноти |
|
14
|
14
|
| и3 њбступи2 грaдъ, и3 корабли6 t м0рz пріид0ша, и3 њскорблsше грaдъ t земли2 и3 м0рz, и3 не њстaви ни є3ди1наго и3зhти и3 вни1ти. | й оточив місто, а кораблі підійшли з моря, і тіснив він місто із суші і моря, і не давав нікому ні вийти, ні ввійти. |
|
15
|
15
|
| Пріи1де же нуми1ній и3 и5же съ ни1мъ t ри1ма, и3мyще послaніе царє1мъ и3 странaмъ, въ ни1хже напи6сана сі‰: | Тоді прийшов з Рима Нуминій і ті, що супроводжували його, з листами до царів і країн, в яких було написане таке: |
|
16
|
16
|
| леvкjй v3пaтъ ри1мскій птоломeю царю2 рaдоватисz: | «Левкій, консул Римський, царю Птоломею — радуватися. |
|
17
|
17
|
| послы2 їудeйстіи пріид0ша къ нaмъ дрyзи нaши и3 спобHрницы, њбновлsюще прeжнюю дрyжбу и3 споборeніе, п0слани t сjмwна ґрхіерeа и3 людjй їудeйскихъ, | Прийшли до нас юдейські посли, друзі наші і союзники, послані від первосвященика Симона і народу юдейського, відновити давню дружбу і союз, |
|
18
|
18
|
| принес0ша же и3 щи1тъ златhй мн†съ тhсzщи: | і принесли золотий щит у тисячу мин. |
|
19
|
19
|
| ўг0дно u5бо бhсть нaмъ писaти ко царє1мъ и3 странaмъ, да не нан0сzтъ и5мъ ѕHлъ и3 да не рaтуютъ и5хъ, ни градHвъ и4хъ, ни страны2 и4хъ, и3 да не споборaютъ рaтующымъ проти1ву и4хъ: | Отже, ми захотіли написати царям і країнам, щоб вони не чинили їм зла, і не воювали проти них і міст їхніх і країни їхньої, і не допомагали тим, хто воює проти них. |
|
20
|
20
|
| и3 и3зв0лисz нaмъ пріsти t ни1хъ щи1тъ: | Ми розсудили прийняти від них щит. |
|
21
|
21
|
| ѓще u5бо нёцыи губи1телє пребэжaша t страны2 и4хъ къ вaмъ, предaйте и5хъ сjмwну ґрхіерeю, да tмсти1тъ и5мъ по зак0ну своемY. | Отже, якщо які зловредні люди втекли до вас із країни їхньої, видайте їх первосвященику Симону, щоб він покарав їх за законом їхнім». |
|
22
|
22
|
| Т†zжде написA дими1трію царю2 и3 ґттaлу, и3 ґріарafу и3 ґрсaку, | Те саме написав він царю Димитрію й Атталу, Аріарафі й Арсаку, |
|
23
|
23
|
| и3 во вс‰ страны6, и3 самpaку и3 спартіaтwмъ, и3 въ ди1лонъ и3 въ мЂндонъ, и3 въ сmкіHнъ и3 въ карjю, и3 въ сaмонъ и3 въ памфmлjю, и3 въ лmкjю и3 въ ґлікарнaсъ, и3 въ р0дъ и3 въ фасилjду, и3 въ кHю и3 въ сіди1ну, и3 въ ґрaдъ и3 въ гортЂну, и3 въ кнjдъ и3 въ кЂпръ и3 въ кmринjю. | і в усі області, і Сампсамі і спартанцям, і в Делос, і в Минд, і в Сикіон, і в Карію, і в Самос, і в Памфілію, і в Ликію, і в Галикарнасс, і в Родос, і у Фасиліду, і в Кос, і в Сиду, і в Арад, і в Гортину, і в Книду, і в Кіпр, і в Киринію. |
|
24
|
24
|
| Списaніе же и4хъ написaша сjмwну ґрхіерeю. | Список з цих листів написали Симону первосвященику. |
|
25
|
25
|
| Ґнті0хъ же цaрь њполчи1сz на дHру втори1цею, наводS вhну на ню2 рyки и3 мих†ны творS, и3 заключи2 трЂфwна є4же не входи1ти нижE и3сходи1ти. | Цар же Антиох обложив Дору вдруге, нападаючи на неї з усіх боків і будуючи машини, і закрив Трифона так, що неможливо було йому ні ввійти, ні вийти. |
|
26
|
26
|
| И# послA є3мY сjмwнъ двЁ тhсzщы мужeй и3збрaнныхъ въ п0мощь є3мY и3 сребро2 и3 злaто и3 сосyды мнHги. | І послав до нього Симон дві тисячі обраних мужів на допомогу йому, і срібло і золото, і достатньо запасів; |
|
27
|
27
|
| И# не восхотЁ и5хъ пріsти, но tвeрже вс‰, є3ли6ка завэщA є3мY прeжде, и3 tчужди1сz t негw2. | але він не захотів прийняти це і відкинув усе, в чому раніше домовився з ним, і відчужився від нього. |
|
28
|
28
|
| И# послA къ немY ґfиновjа є3ди1наго t другHвъ свои1хъ, да побесёдуетъ съ ни1мъ, глаг0лz: вы2 держитE їoппjю и3 газaру и3 краегрaдіе є4же во їеrли1мэ, грaды цaрства моегw2, | І послав до нього Афиновія, одного з друзів своїх, щоб переговорити з ним і сказати: «Ви володієте Іоппією і Газарою і фортецею Єрусалимською — містами царства мого; |
|
29
|
29
|
| предёлы и4хъ њпустоши1сте, и3 сотвори1сте ћзву вели1ку на земли2, и3 госп0дствовасте мэстaми мн0гими въ цaрствіи моeмъ: | ви спустошили межі їх і зробили велике ураження на землі, й оволоділи багатьма місцями у царстві моєму. |
|
30
|
30
|
| нн7э u5бо tдади1те грaды, и5хже взsсте, и3 д†ни мёстъ, и4миже њгосп0дствовасте внЁ предёлwвъ їудeйскихъ: | Отже, віддайте тепер міста, які ви взяли, і данину з тих місць, якими ви володієте поза межами юдейськими. |
|
31
|
31
|
| ѓще же ни2, дади1те мёстw си1хъ пsть сHтъ талaнтwвъ сребрA, и3 за њпустошeніе, и4мже њпустоши1сте, и3 за д†ни градHвъ друг‡z пsть сHтъ талaнтwвъ: ѓще же ни2, пришeдше порaтуемъ вaсъ. | Якщо ж не так, то дайте за них п’ятсот талантів срібла, і за спустошення, яке вчинили, і за данину з міст інші п’ятсот талантів; а якщо не дасте, то ми прийдемо і будемо воювати з вами». |
|
32
|
32
|
| И# пріи1де ґfиновjй дрyгъ цaрскій во їеrли1мъ, и3 ви1дэ слaву сjмwнову, и3 сокр0вище злaта и3 сребрA, и3 ўстроeніе дов0лно, и3 ўжасeсz, и3 возвэсти2 є3мY словесA ц†рска. | І прийшов Афиновій, друг царя, у Єрусалим, і коли побачив славу Симона і скарбницю з золотим і срібним начинням і навколишню красу, то здивувався й оголосив йому слова царя. |
|
33
|
33
|
| И# tвэщaвъ сjмwнъ, речE є3мY: нижE чуждyю зeмлю пріsхомъ, нижE чужд†z њдержaхомъ, но наслёдіе nтє1цъ нaшихъ, t вр†гъ же нaшихъ въ нёкое врeмz непрaведнw ўдержaсz: | Симон сказав йому у відповідь: ми ні чужої землі не брали, ні володарювали над чужим, але володіємо спадщиною батьків наших, яку вороги наші одного разу неправедно привласнили собі. |
|
34
|
34
|
| мh же врeмz и3мyще воспріsхомъ наслёдіе nтє1цъ нaшихъ: | Ми ж, вибравши час, знову повернули собі спадщину батьків наших. |
|
35
|
35
|
| њ їoппjи же и3 газaрэхъ, и5хже пр0сиши, сjи творsху въ лю1дехъ ћзву вeлію въ странЁ нaшей, t си1хъ дади1мъ тал†нтъ сто2. И# не tвэщA є3мY ґfиновjй словесE. | Що стосується Іоппії та Газари, яких ти вимагаєш, то вони самі заподіяли багато зла народу у країні нашій; за них ми дамо сто талантів. На це Афиновій нічого не відповів; |
|
36
|
36
|
| Возврати1сz же съ ћростію ко царю2 и3 возвэсти2 є3мY словесA сі‰ и3 слaву сjмwнову и3 вс‰ є3ли6ка ви1дэ. И# прогнёвасz цaрь гнёвомъ вeліимъ. | але, з досадою повернувшись до царя, розповів йому ці слова і про славу Симона, і про все, що бачив, і цар сильно розгнівався. |
|
37
|
37
|
| ТрЂфwнъ же всёдъ къ корaбль, tбэжE во nрfwсіaду. | Трифон же, сівши на корабель, утік в Орфосіаду. |
|
38
|
38
|
| И# постaви цaрь кендевeа воев0дою прим0рскимъ и3 си6лы пэхHтныz и3 кHнныz дадE є3мY. | Тоді цар, зробивши воєначальником приморської країни Кендевея, доручив йому піші і кінні війська |
|
39
|
39
|
| И# повелЁ є3мY њполчи1тисz проти1ву лицA їудeйска, и3 заповёда є3мY создaти кедрHнъ и3 ўтверди1ти вратA, и3 да рaтуетъ лю1ди. Цaрь же гонsше трЂфwна. | і наказав йому йти війною проти Юдеї, наказав йому також побудувати Кедрон і укріпити ворота, і як воювати з народом; сам же цар погнався за Трифоном. |
|
40
|
40
|
| И# пріи1де кендевeй во їамнjю и3 начA раздражaти лю1ди и3 входи1ти во їудeю и3 плэни1ти лю1ди и3 ўбивaти: и3 создA кедрHнъ | І прийшов Кендевей в Іамнію, і почав викликати на битву народ і вдиратися в Юдею і брати народ у полон і вбивати; |
|
41
|
41
|
| и3 постaви тaмw к0нники и3 си6лы, ћкw да и3сходsще прох0дzтъ пути6 їудє1йскіz, ћкоже повелЁ є3мY цaрь. | і побудував Кедрон, і розташував там кінноту і військо, щоб вони, виходячи звідти, обходили дороги Юдеї, як наказав йому цар. |
|
Главa ѕ7i
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| И# взhде їwaннъ t газaрwвъ и3 возвэсти2 сjмwну nтцY своемY, ±же сотвори2 кендевeй. | І повернувся Іоан із Газари і розповів Симону, батькові своєму, про те, що робив Кендевей. |
|
2
|
2
|
| И# призвA сjмwнъ двA сhны сво‰ старёйшыz їyду и3 їwaнна и3 речE и4ма: ѓзъ и3 брaтіz мо‰ и3 д0мъ nтцA моегw2 поборaхомъ враги2 ї}лєвы t ю4ности дaже и3 до сегw2 днE, и3 благопоспёшествовасz въ рукaхъ нaшихъ и3збaвити ї}лz мн0гащи: | Тоді Симон покликав двох старших синів своїх, Іуду й Іоана, і сказав їм: я і брати мої і дім батька мого воювали проти ворогів Ізраїля від юности до сьогодні і багато разів успішно рятували руками нашими Ізраїля. |
|
3
|
3
|
| нн7э же состарёхсz и3 вы2 млcтію (бGа) дов0лни є3стE въ лётэхъ: бyдите вмёстw менє2 и3 брaта моегw2, и3 и3зшeдше поб0рствуйте за kзhкъ нaшъ, п0мощь же съ нб7сE съ вaма да бyдетъ. | Але ось, я постарів, а ви з милости Божої перебуваєте у літах зрілих: заступіть місце моє і брата мого, йдіть і воюйте за народ наш, і нехай буде з вами допомога небесна. |
|
4
|
4
|
| И# и3збрA t страны2 двaдесzть тhсzщъ мужeй воeнныхъ и3 к0нникwвъ, и3 и3д0ша на кендевeа и3 њбнощевaша въ мwди1нэ. | І обрав із країни двадцять тисяч воїнів і вершників, і пішли вони проти Кендевея, і ночували у Модині. |
|
5
|
5
|
| И# востaвше заyтра и3д0ша на п0ле, и3 сE, си1ла вeліz во срётеніе и5мъ, пёшаz и3 к0ннаz, и3 бЁ пот0къ средЁ и4хъ. | Вставши ж уранці, вийшли на рівнину, і ось численне військо назустріч їм, піші і кінні, і між ними був потік. |
|
6
|
6
|
| И# њполчи1сz проти1ву лицA и4хъ сaмъ и3 лю1діе є3гw2: и3 ви1дэ лю1ди боsщыzсz прейти2 пот0къ и3 прeйде пeрвый, и3 ви1дэша є3го2 мyжіе и3 преид0ша в8слёдъ є3гw2. | І рушив проти них сам і народ його, і бачачи, що народ боїться переходити потік, він перейшов перший, і побачили це воїни, і перейшли за ним. |
|
7
|
7
|
| И# раздэли2 людjй и3 к0нникwвъ посредЁ пёшихъ: кHнницы же врагHвъ мн0зи ѕэлw2. | І розділив він народ, поставивши кінних серед піших; кіннота ж ворогів була дуже численна. |
|
8
|
8
|
| И# воструби1ша трубaми, и3 побэждeнъ бhсть кендевeй и3 п0лкъ є3гw2, и3 пад0ша t ни1хъ ћзвени мн0зи: пр0чіи же бэг0ша въ твердhню. | І засурмили священними трубами; і Кендевей кинувся навтіки і військо його, й упало у них багато поранених, інші ж утекли у фортецю. |
|
9
|
9
|
| ТогдA ўsзвенъ бhсть їyда брaтъ їwaнновъ: їwaннъ же гнA и5хъ, д0ндеже пріи1де въ кедрHнъ, є3г0же создA. | Тоді був поранений Іуда, брат Іоана; але Іоан переслідував їх, доки не прийшов у Кедрон, який він побудував. |
|
10
|
10
|
| И# побэг0ша дaже до столпHвъ сyщихъ на сeлэхъ ґзHтскихъ, и3 зажжE є3го2 nгнeмъ, и3 пад0ша t ни1хъ двЁ тhсzщы мужeй: и3 возврати1сz въ зeмлю їyдину въ ми1рэ. | І втекли вони у вежі, що знаходилися в області Азота, але він спалив його вогнем, і загинуло їх до двох тисяч мужів; і повернувся він з миром у землю Юдейську. |
|
11
|
11
|
| И# птоломeй сhнъ ґвyвовъ постaвленъ бhсть воев0дою въ п0ли їеріхHна и3 и3мsше сребрA и3 зл†та мн0гw: | Птоломей же, син Авува, був поставлений воєначальником на рівнині Єрихонській, і мав багато срібла і золота; |
|
12
|
12
|
| бё бо зsть ґрхіерeовъ. | бо він був зятем первосвященика. |
|
13
|
13
|
| И# вознесeсz сeрдце є3гw2, и3 восхотЁ њдержaти странY, и3 помышлsше лeстнw на сjмwна и3 сынHвъ є3гw2, погуби1ти и5хъ. | І загордилося серце його, і захотів він оволодіти країною, і чинив підступні задуми проти Симона і синів його, щоб погубити їх. |
|
14
|
14
|
| Сjмwнъ же прохождaше грaды, ±же во странЁ їудeйстэй, попечeніе и3мёz њ прилэжaніи и4хъ, и3 сни1де во їеріхHнъ сaмъ и3 маттаfjа, и3 їyда и3 сhнове є3гw2, лёта сто2 сeдмьдесzтъ седмaгw мцcа первагwнaдесzть, сeй є4сть мцcъ савaтъ. | Тим часом Симон, відвідуючи міста країни і піклуючись про потреби їх, прийшов у Єрихон, сам і Маттафія й Іуда, сини його, у сто сімдесят сьомому році в одинадцятому місяці, — це місяць Сават. |
|
15
|
15
|
| И# пріS и5хъ сhнъ ґвyвовъ въ твердhню, нарицaемую дHкъ, съ лeстію, ю4же создA, и3 сотвори2 и5мъ пи1ръ вели1къ, и3 сокры2 тaмw мyжы. | І з підступністю прийняв їх гостинно син Авувів у невеликій фортеці, називаній Док, ним побудованій, і зробив для них великий бенкет, і сховав там людей. |
|
16
|
16
|
| И# є3гдA ўпи1сz сjмwнъ и3 сhнове є3гw2, востA птоломeй и3 и5же съ ни1мъ, и3 взsша nр{жіz сво‰, и3 внид0ша къ сjмwну на пи1ръ, и3 ўби1ша є3го2 и3 двA сы6на є3гw2 и3 нёкіихъ t џтрwкъ є3гw2. | І коли сп’яніли Симон і сини його, тоді встав Птоломей і ті, що були при ньому, взяли зброю свою і ввійшли до Симона під час бенкету, й убили його і двох синів його і деяких зі служителів його. |
|
17
|
17
|
| И# сотвори2 прeлесть вели1ку во ї}ли и3 воздадE ѕл†z за благ†z. | Так учинив він велике віроломство і відплатив за добро злом. |
|
18
|
18
|
| И# писA сі‰ птоломeй и3 послA ко царю2, да п0слетъ є3мY в0євъ въ п0мощь, и3 предaстъ є3мY странY и4хъ и3 грaды. | Птоломей написав про це і послав до царя, щоб послав йому військо на допомогу, і він віддасть йому країну їх і міста. |
|
19
|
19
|
| И# послA и3ны6z въ газaру погуби1ти їwaнна, и3 тhсzщникwмъ послA посл†ніz, да пріи1дутъ къ немY, да дaстъ и5мъ сребро2 и3 злaто и3 дaры. | І деяких послав у Газару убити Іоана, а тисячоначальникам послав листи, щоб вони прийшли до нього, і він дасть їм срібла і золота і подарунки; |
|
20
|
20
|
| И# и3ны6z послA њб8sти їеrли1ма и3 г0ру свzти1лища. | а інших послав заволодіти Єрусалимом і горою храму. |
|
21
|
21
|
| И# предтeкъ нёкій возвэсти2 їwaнну въ газaрэ, ћкw поги1бе nтeцъ є3гw2 и3 брaтіz є3гw2, и3 ћкw послA и3 тебE ўби1ти. И# слhшавъ ўжасeсz ѕэлw2. | Але хтось, прибігши до Іоана у Газару, сповістив йому, що батько його і брати умертвлені і що Птоломей послав убити і його. |
|
22
|
22
|
| И# ћтъ мyжы, и5же пріид0ша погуби1ти є3го2, и3 ўби2 и5хъ: познa бо ћкw и4щутъ є3го2 ўби1ти. | Почувши про це, Іоан дуже засмутився і, схопивши чоловіків, які прийшли погубити його, убив їх, бо довідався, що вони шукали погубити його. |
|
23
|
23
|
| И# прHчаz словeсъ їwaнновыхъ и3 брaней є3гw2 и3 благи1хъ мyжествъ є3гw2, и4миже благомyжествова, и3 созидaніz стёнъ, и5хже создA, и3 дэsній є3гw2, | Інші ж діла Іоана і вíйни його і мужні подвиги його, славно звершені, і спорудження стін, ним побудованих, та інші діяння його, |
|
24
|
24
|
| сE, сі‰ пи6сана сyть въ кни1зэ днjй ґрхіерeйства є3гw2, tнeлэже бhсть ґрхіерeй по nтцЁ своeмъ. | ось, вони описані у книзі днів первосвященства його, з того часу, як став він первосвящеником після батька свого. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
