|
Главa G
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| Моли1тва ґввакyма прbр0ка съ пёснію. ГDи, ўслhшахъ слyхъ тв0й и3 ўбоsхсz: | Молитва Аввакума пророка, для співу. |
|
2
|
2
|
| гDи, разумёхъ дэлA тво‰ и3 ўжас0хсz: посредЁ двою2 живHтну познaнъ бyдеши: внегдA прибли1житисz лётwмъ, познaешисz: внегдA пріити2 врeмени, kви1шисz: внегдA смути1тисz души2 моeй во гнёвэ, млcть (твою2) помzнeши. | Господи! почув я слух Твій й убоявся. Господи! зверши діло Твоє серед років, серед літ яви його; у гніві згадай про милість. |
|
3
|
3
|
| БGъ t ю4га пріи1детъ, и3 с™hй и3з8 горы2 приwсэнeнныz чaщи: покры2 небесA добродётель є3гw2, и3 хвалeніz є3гw2 и3сп0лнь землS. | Бог від Фемана гряде і Святий — від гори Фаран. Покрила небеса велич Його, і славою Його наповнилася земля. |
|
4
|
4
|
| И# сіsніе є3гw2 ћкw свётъ бyдетъ: р0зи въ рукaхъ є3гw2, и3 положи2 люб0вь держaвну крёпости своеS. | Блиск її — як сонячне світло; від руки Його промені, і тут тайник Його сили! |
|
5
|
5
|
| Пред8 лицeмъ є3гw2 пред8и1детъ сл0во, и3 и3зhдетъ на п0ле при ногY є3гw2. | Перед лицем Його йде моровиця, а за стопами Його — пекучий вітер. |
|
6
|
6
|
| СтA, и3 подви1жесz землS: призрЁ, и3 растazша kзhцы: стрhшасz г0ры нyждею, и3 растazша х0лми вёчніи, шє1ствіz вёчнаz є3гw2, | Він став і похитнув землю; споглянув, і в трепет привів народи; вікові гори розпалися, первісні пагорби обпали; путі Його вічні. |
|
7
|
7
|
| за трyдъ ви1дэша селє1ніz є3fіHпскаz, ўбоsтсz и3 кр0вы земли2 мадіaмскіz. | Смутними бачив я намети ефіопські; затряслися намети землі Мадіамської. |
|
8
|
8
|
| Е#дA въ рэкaхъ прогнёваешисz, гDи; є3дA въ рэкaхъ ћрость твоS; и3ли2 въ м0ри ўстремлeніе твоE; ћкw всsдеши на к0ни тво‰, и3 kждeніе твоE спасeніе. | Хіба на ріки запалав, Господи, гнів Твій? хіба на ріки — обурення Твоє, чи на море — лють Твоя, що Ти зійшов на коней Твоїх, на колісниці Твої спасительні? |
|
9
|
9
|
| Налzцaz налzчeши лyкъ тв0й на ски1птры, гlетъ гDь: рэкaми разсsдетсz землS. | Ти оголив лук Твій за клятвеною обітницею, даною колінам. Ти потоками розсік землю. |
|
10
|
10
|
| Ќзрzтъ тS и3 поболsтъ лю1діе, расточaz в0ды шeствіz є3гw2: дадE бeздна глaсъ св0й, высотA привидBніz сво‰: | Побачивши Тебе, затремтіли гори, ринули води; безодня подала голос свій, високо підняла руки свої; |
|
11
|
11
|
| воздви1жесz с0лнце, и3 лунA стA въ чи1нэ своeмъ: во свётэ стрёлы тво‰ п0йдутъ, въ блистaніи м0лній nрyжій твои1хъ. | сонце і місяць зупинилися на місці своєму перед світлом летючих стріл Твоїх, перед сяйвом блискаючих списів Твоїх. |
|
12
|
12
|
| Прещeніемъ ўмaлиши зeмлю и3 ћростію низложи1ши kзhки. | У гніві прямуєш Ти по землі і в обуренні подавляєш народи. |
|
13
|
13
|
| И#зшeлъ є3си2 во спcніе людjй твои1хъ, спcти2 пом†занныz тво‰, вложи1лъ є3си2 во главы6 беззак0нныхъ смeрть, воздви1глъ є3си2 ќзы дaже до вhи въ конeцъ: | Ти виступаєш для спасіння народу Твого, для спасіння помазаного Твого. Ти знищуєш главу нечестивого дому, оголюючи його від основи до верху. |
|
14
|
14
|
| разсёклъ є3си2 во и3зступлeніи главы6 си1льныхъ, сотрzсyтсz въ нeй: развeрзутъ ўзды6 сво‰ ћкw снэдazй ни1щій тaй. | Ти проколюєш списами його главу вождів його, коли вони, як вихор, кинулися розбити мене, у радощах, ніби думаючи поглинути бідного потаємно. |
|
15
|
15
|
| И# навeлъ є3си2 на м0ре к0ни тво‰, смущaющыz в0ды мнHги. | Ти з конями Твоїми проклав путь по морю, через безодню великих вод. |
|
16
|
16
|
| Сохрани1хсz, и3 ўбоsсz сeрдце моE t глaса моли1твы ўстeнъ мои1хъ, и3 вни1де трeпетъ въ кHсти мо‰, и3 во мнЁ смzтeсz крёпость моS: почjю въ дeнь ск0рби моеS, да взhду въ лю1ди пришeлствіz моегw2. | Я почув, і затремтіли нутрощі мої; при звістці про це затремтіли губи мої, біль проник у кістки мої, і коливається місце піді мною; а я повинен бути спокійним у день нещастя, коли прийде на народ мій грабіжник його. |
|
17
|
17
|
| ЗанE см0ковь не плодопринесeтъ, и3 не бyдетъ р0да въ лозaхъ: солжeтъ дёло мaслинное, и3 полS не сотворsтъ ћди: њскудёша џвцы t пи1щи, и3 не бyдетъ волHвъ при ћслехъ. | Хоч би не розцвіла смоковниця і не було плоду на виноградних лозах, і маслина зрадила, і нива не дала плоду, хоч би не стало овець у загоні і рогатої худоби у стійлах, — |
|
18
|
18
|
| Ѓзъ же њ гDэ возрaдуюсz, возвеселю1сz њ бз7э сп7сэ моeмъ. | але і тоді я буду радуватися у Господі і веселитися у Бозі за спасіння моє. |
|
19
|
19
|
| ГDь бGъ м0й си1ла моS, и3 ўчини1тъ н0зэ мои2 на совершeніе, и3 на высHкаz возв0дитъ мS, є4же побэди1ти ми2 въ пёсни є3гw2. | Господь Бог — сила моя: Він зробить ноги мої, як у оленя, і на висоти мої зведе мене! [Начальникові хору.] |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
