|
Главa №
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| Сл0во гDне, и4же бhсть ко їwи1лю сhну ваfуи1леву. | Слово Господнє, яке було до Іоїля, сина Вафуїла. |
|
2
|
2
|
| Слhшите сі‰, стaрцы, и3 внуши1те, вси2 живyщіи на земли2: ѓще бhша сицев†z во днeхъ вaшихъ и3ли2 во днeхъ nтє1цъ вaшихъ; | Слухайте це, старці, і прислухайтесь, усі жителі землі цієї: чи бувало таке у дні ваші або у дні батьків ваших? |
|
3
|
3
|
| Њ си1хъ чaдwмъ свои6мъ повёдите, ґ ч†да в†ша чaдwмъ свои6мъ, ґ ч†да и4хъ р0ду друг0му: | Передайте про це дітям вашим; а діти ваші нехай скажуть своїм дітям, а їхні діти наступному роду: |
|
4
|
4
|
| њстaнокъ гyсеницъ поzд0ша прyзи, и3 њстaнокъ прyгwвъ поzд0ша мши6цы, и3 њстaнокъ мши1цъ поzд0ша си1плеве. | те, що залишилося від гусені, їла сарана, що залишилося від сарани, їла черва, а що залишилося від черви, доїли жуки. |
|
5
|
5
|
| Ўтрезви1тесz, піsніи, t вінA своегw2 и3 плaчитесz: рыдaйте, вси2 пію1щіи віно2 до піsнства, ћкw tsсz t ќстъ вaшихъ весeліе и3 рaдость. | Пробудіться, п’яниці, всі, хто п’є вино, плачте і ридайте за виноградним соком, бо він віднятий від уст ваших! |
|
6
|
6
|
| Понeже kзhкъ взhде на зeмлю мою2 крёпокъ и3 безчи1сленъ: зyбы є3гw2 (ћкоже) зyбы львHвы, и3 членHвныz є3гw2 ћкоже льви1чища: | Бо прийшов на землю Мою народ сильний і незліченний; зуби у нього — зуби левині, і щелепи у нього — як у левиці. |
|
7
|
7
|
| положи2 віногрaдъ м0й въ погублeніе и3 смHквы мо‰ въ сломлeніе: взыскyz њб8искA и5 и3 свeрже, њбэли2 л0зіе є3гw2. | Спустошив він виноградну лозу Мою, і смоковницю Мою обламав, обдер її догола, і кинув; зробилися білими гілки її. |
|
8
|
8
|
| Восплaчисz ко мнЁ пaче невёсты препоsсаныz во врeтище по мyжи своeмъ дёвственнэмъ. | Ридай, як молода дружина, підперезавшись веретищем, за чоловіком юности своєї! |
|
9
|
9
|
| И#звeржесz жeртва и3 возліsніе и3з8 д0му гDнz: плaчитесz, жерцы2, служaщіи жeртвеннику гDню, | Припинилося хлібне приношення й узливання у домі Господньому; плачуть священики, служителі Господні. |
|
10
|
10
|
| ћкw њпустёша полS. плaчисz, землE, ћкw пострадA пшени1ца, и3 и4зсше віно2, ўмaлисz є3лeй, | Спустошене поле, ремствує земля; бо знищено хліб, висох виноградний сік, зав’яла маслина. |
|
11
|
11
|
| посрами1шасz земледёлателє. плaчитесz, сeла, по пшени1цэ и3 по kчмeни, ћкw поги1бе њб8имaніе t ни1вы, | Червонійте від сорому, хлібороби, ридайте, виноградарі, за пшеницею та ячменем, тому що загинуло жниво у полі, |
|
12
|
12
|
| віногрaдъ и4зсше, и3 смHквы ўмaлишасz: ши1пки, и3 фjніxъ, и3 ћблонь, и3 вс‰ древA пwльскaz и3зсх0ша, ћкw посрами1ша рaдость сhнове челwвёчи. | засохла виноградна лоза і смоковниця зав’яла; гранатове дерево, пальма і яблуня, всі дерева у полі посохли; тому і веселощі у синів людських зникли. |
|
13
|
13
|
| Препоsшитесz и3 бjйтесz, жерцы2, плaчитесz, служaщіи жeртвеннику: вни1дите, поспи1те во врeтищихъ, служaщіи бGу, ћкw tsсz t д0му бGа вaшегw жeртва и3 возліsніе: | Підпережіться веретищем і плачте, священики! ридайте, служителі вівтаря! ввійдіть, ночуйте у веретищах, служителі Бога мого! бо не стало у домі Бога вашого хлібного приношення й узливання. |
|
14
|
14
|
| њсвzти1те п0стъ, проповёдите цэльбY, собери1те старBйшины вс‰ живyщыz на земли2 въ д0мъ бGа вaшегw и3 воззови1те ко гDу ўсeрднw: | Призначте піст, оголосіть урочисте зібрання, скличте старців і всіх жителів країни цієї у дім Господа Бога вашого, і взивайте до Господа. |
|
15
|
15
|
| ўвы2 мнЁ, ўвы2 мнЁ, ўвы2 мнЁ въ дeнь! ћкw бли1з8 є4сть дeнь гDень, и3 ћкw бэдA t бэды2 пріи1детъ: | О, який день! бо день Господній близько; як спустошення від Всемогутнього прийде він. |
|
16
|
16
|
| ћкw пред8 nчи1ма вaшима пи1щы взsшасz и3 t д0му бGа вaшегw весeліе и3 рaдость. | Чи не перед нашими очима віднімається їжа, від дому Бога нашого — веселощі і радість? |
|
17
|
17
|
| Вскочи1ша ю4ницы ў ћслей свои1хъ, погиб0ша сокрHвища, раскопaшасz точи6ла, ћкw посшE пшени1ца. | Зотліли зерна під брилами своїми, спорожніли житниці, зруйновані комори, бо не стало хліба. |
|
18
|
18
|
| Что2 положи1мъ себЁ; восплaкашасz стадA волHвъ, ћкw не бЁ пaжити и5мъ, и3 п†ствы џвчыz погиб0ша. | Як стогне худоба! похмуро ходять стада волів, бо немає для них пасовища; знемагають і отари овець. |
|
19
|
19
|
| Къ тебЁ, гDи, возопію2, ћкw џгнь потреби2 кр†снаz пустhни, и3 плaмень пожжE вс‰ древA пwльскaz, | До Тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер рясні пасовища пустелі, і полум’я попалило всі дерева у полі. |
|
20
|
20
|
| и3 ск0ти польстjи воззрёша къ тебЁ, ћкw посх0ша и3ст0чницы воднjи, и3 џгнь поzдE кр†снаz пустhни. | Навіть і тварини на полі взивають до Тебе, тому що засохли потоки вод, і вогонь знищив пасовища пустелі. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
