|
Главa в7
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| Воструби1те труб0ю въ сіHнэ, проповёдите въ горЁ моeй с™ёй, и3 да смzтyтсz вси2 живyщіи на земли2, ћкw предстои1тъ дeнь гDень, ћкw бли1з8, | Сурміть трубою на Сионі і бийте тривогу на святій горі Моїй; нехай тремтять усі жителі землі, бо настає день Господній, бо він близько — |
|
2
|
2
|
| дeнь тмы2 и3 бyри, дeнь w4блака и3 мглы2: ћкоже ќтро разлію1тсz по горaмъ лю1діе мн0зи и3 крёпцы, под0бни и5мъ не бhша t вёка, и3 по ни1хъ не приложи1тсz до лётъ въ р0дъ и3 р0дъ: | день темряви і мороку, день хмарний і туманний: як ранкова зоря поширюється по горах народ численний і сильний, якого не бувало від віку і після того не буде у роди родів. |
|
3
|
3
|
| ±же пред8 ни1мъ џгнь потреблszй, и3 ±же за ни1мъ возгарazсz плaмень: ћкоже рaй слaдости землS пред8 лицeмъ є3гw2, и3 ±же созади2 є3гw2 п0ле пaгубы, и3 спасaющагwсz не бyдетъ и5мъ: | Перед ним пожирає вогонь, а за ним палить полум’я; перед ним земля, як сад Едемський, а позаду нього буде спустошений степ, і нікому не буде порятунку від нього. |
|
4
|
4
|
| ћкоже ви1дъ к0нскій ви1дъ и4хъ, и3 ћкоже кHнницы, тaкw проженyтъ: | Вигляд його як вигляд коней, і скачуть вони, як вершники; |
|
5
|
5
|
| ћкоже глaсъ колесни1цъ на верхи2 г0ръ востекyтъ, и3 ћкw глaсъ плaмене џгненна попалsюща тр0стіе, и3 ћкw лю1діе мн0зи и3 крёпцы воwполчaющіисz на брaнь. | скачуть по вершинах гір ніби зі стуком колісниць, ніби з тріском вогненного полум’я, яке пожирає солому, як сильний народ, вишикуваний до битви. |
|
6
|
6
|
| T лицA и4хъ сокрушaтсz лю1діе: всsкое лицE ѓки њпалeніе горнцA. | Побачивши його, затремтять народи, у всіх лиця збліднуть. |
|
7
|
7
|
| Ћкоже борцы2 потекyтъ, и3 ћкоже мyжіе хрaбри взhдутъ на њгр†ды: и3 кjйждо въ пyть св0й п0йдетъ, и3 не совратsтъ путjй свои1хъ, | Як борці біжать вони і як хоробрі воїни залазять на стіну, і кожен іде своєю дорогою, і не збивається зі шляхів своїх. |
|
8
|
8
|
| и3 кjйждо t брaта своегw2 не tстyпитъ: њтzгощeни nр{жіи свои1ми п0йдутъ и3 въ стрэлaхъ свои1хъ падyтъ, но не скончaютсz. | Не давлять одне одного, кожен іде своєю стежкою, і падають на списи, але залишаються неушкодженими. |
|
9
|
9
|
| Грaда и4мутсz, и3 на забр†ла востекyтъ, и3 на хр†мины взлёзутъ, и3 nк0нцами вни1дутъ, ћкоже тaтіе. | Бігають по місту, піднімаються на стіни, залазять на доми, входять у вікна, як злодії. |
|
10
|
10
|
| Пред8 лицeмъ є3гw2 смzтeтсz землS и3 потрzсeтсz нeбо: с0лнце и3 лунA помeркнутъ, и3 ѕвёзды ўгасsтъ свётъ св0й. | Перед ними потрясеться земля, похитнеться небо; сонце і місяць потьмаряться, і зірки втратять своє світло. |
|
11
|
11
|
| И# гDь дaстъ глaсъ св0й пред8 лицeмъ си1лы своеS, ћкw мн0гъ є4сть ѕэлw2 п0лкъ є3гw2, ћкw крэпк† дэлA словeсъ є3гw2: занE вели1къ дeнь гDень, вели1къ и3 свётелъ ѕэлw2, и3 кто2 бyдетъ дов0ленъ є3мY; | І Господь дасть глас Свій перед воїнством Своїм, бо дуже численне полчище Його і могутній виконавець слова Його; бо великий день Господній і дуже страшний, і хто витримає його? |
|
12
|
12
|
| И# нн7э гlетъ гDь бGъ вaшъ: њбрати1тесz ко мнЁ всёмъ сeрдцемъ вaшимъ въ постЁ и3 въ плaчи и3 въ рыдaніи, | Але і нині ще говорить Господь: наверніться до Мене всім серцем своїм у посту, плачу і риданні. |
|
13
|
13
|
| и3 раст0ргните сердцA в†ша, ґ не ри6зы вaшz, и3 њбрати1тесz ко гDу бGу вaшему, ћкw млcтивъ и3 щeдръ є4сть, долготерпэли1въ и3 многомлcтивъ и3 раскаzвaйсz њ ѕл0бахъ. | Роздирайте серця ваші, а не одяг ваш, і наверніться до Господа Бога вашого; бо Він благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і жалкує про біди. |
|
14
|
14
|
| Кто2 вёсть, њбрати1тсz ли, и3 раскaетсz, и3 њстaвитъ за соб0ю блгcвeніе и3 жeртву и3 возліsніе гDу бGу вaшему; | Хто знає, чи не змилостивиться Він, і чи не залишить благословення, хлібного приношення й узливання Господу Богу вашому? |
|
15
|
15
|
| Воструби1те труб0ю въ сіHнэ, њсвzти1те п0стъ, проповёдите цэльбY, | Засурміть трубою на Сионі, призначте піст і оголосіть урочисте зібрання. |
|
16
|
16
|
| собери1те лю1ди, њсвzти1те цRковь, и3збери1те старBйшины, совокупи1те младeнцы ссyщыz сосцы2: да и3зhдетъ жени1хъ t л0жа своегw2, и3 невёста t черт0га своегw2. | Зберіть народ, скличте зібрання, запросіть старців, зберіть отроків і немовлят; нехай вийде наречений з палацу свого і наречена зі своєї світлиці. |
|
17
|
17
|
| МеждY степeньми жeртвенника восплaчутсz жерцы2 служaщіи гDу и3 рекyтъ: пощади2, гDи, лю1ди тво‰ и3 не дaждь достоsніz твоегw2 на ўкори1зну, да не њбладaютъ и4ми kзhцы, да не рекyтъ во kзhцэхъ: гдЁ є4сть бGъ и4хъ; | Між притвором і жертовником нехай плачуть священики, служителі Господні, і говорять: «пощади, Господи, народ Твій, не віддай спадщини Твоєї на наругу, щоб не знущалися з нього народи; для чого будуть говорити між народами: де Бог їхній?» |
|
18
|
18
|
| И# возревновA гDь њ земли2 своeй и3 пощадЁ лю1ди сво‰. | І тоді возревнує Господь за землю Свою, і пощадить народ Свій. |
|
19
|
19
|
| И# tвэщA гDь лю1демъ свои6мъ и3 речE: сE, ѓзъ вaмъ послю2 пшени1цу и3 віно2 и3 мaсло древsное, и3 насhтитесz и4хъ, и3 не дaмъ вaсъ ксемY на поругaніе во kзhцэхъ: | І відповість Господь, і скаже народу Своєму: ось, Я пошлю вам хліб і вино і єлей, і будете насичуватися ними, і більше не віддам вас на наругу народам. |
|
20
|
20
|
| и3 сyщаго t сёвера tженY t вaсъ и3 tри1ну є3го2 на зeмлю безв0дную, и3 погублю2 лицE є3гw2 въ м0ри пeрвэмъ и3 з†днzz є3гw2 въ м0ри послёднемъ, и3 взhдетъ гни1лость є3гw2, и3 взhдетъ смрaдъ є3гw2, ћкw возвели1чи дэлA сво‰. | І того, хто прийшов з півночі, віддалю від вас, і вижену в землю безводну і порожню, переднє полчище його — у море східне, а заднє — у море західне, і піде від нього сморід, і підніметься від нього смердота, оскільки він багато наробив зла. |
|
21
|
21
|
| Дерзaй, землE, рaдуйсz и3 весели1сz, ћкw возвели1чи гDь, є4же сотвори1ти. | Не бійся, земле: радуйся і веселися, бо Господь великий, щоб зробити це. |
|
22
|
22
|
| Дерзaйте, ск0ти польстjи, ћкw прозsбнуша полS пустhни, ћкw дрeво принесE пл0дъ св0й, віногрaдъ и3 смHкви дaша си1лу свою2. | Не бійтеся, тварини, бо пасовища пустелі виростять траву, дерево принесе плід свій, смоковниця і виноградна лоза покажуть свою силу. |
|
23
|
23
|
| И# ч†да сіw6нz, рaдуйтесz и3 весели1тесz њ гDэ бз7э вaшемъ, ћкw дадE вaмъ пи1щу въ прaвду и3 њдожди1тъ вaмъ д0ждь рaнній и3 п0здный, ћкоже и3 прeжде: | І ви, діти Сиону, радійте і веселіться у Господі Бозі вашому; бо Він дасть вам дощ за мірою і буде посилати вам дощ, дощ ранній і пізній, як раніше. |
|
24
|
24
|
| и3 нап0лнzтсz гyмна в†ша пшени1цы, и3 преизлію1тсz точи6ла він0мъ и3 є3лeемъ. | І наповняться токи хлібом, і переповняться підточилля виноградним соком і єлеєм. |
|
25
|
25
|
| И# воздaмъ вaмъ вмёстw лётъ, въ нsже поzд0ша прyзи и3 мши1ца, и3 си1плеве и3 гyсєницы, си1ла моS вели1каz, ю4же послaхъ на вы2: | І воздам вам за ті роки, коли пожирали сарана, черва, жуки і гусінь велике військо Моє, яке послав Я на вас. |
|
26
|
26
|
| и3 снёсте kдyще и3 насhтитесz, и3 похвали1те и4мz гDа бGа вaшегw, ±же сотвори2 съ вaми чудесA: и3 не посрaмzтсz лю1діе мои2 во вёкъ. | І до ситости будете їсти і насичуватися і славити ім’я Господа Бога вашого, Який дивне вчинив з вами, і не осоромиться народ Мій повіки. |
|
27
|
27
|
| И# ўвёдите, ћкw посредЁ ї}лz ѓзъ є4смь, и3 ѓзъ гDь бGъ вaшъ, и3 нёсть и3н0гw рaзвэ менє2: и3 не посрaмzтсz ктомY лю1діе мои2 во вёкъ. | І пізнаєте, що Я посеред Ізраїля, і Я — Господь Бог ваш, і немає іншого, і Мій народ не осоромиться повіки. |
|
28
|
28
|
| И# бyдетъ по си1хъ, и3 и3злію2 t д¦а моегw2 на всsку пл0ть, и3 прорекyтъ сhнове вaши и3 дщє1ри вaшz, и3 стaрцы вaши сHніz ќзрzтъ, и3 ю4нwты вaши видBніz ўви1дzтъ: | І буде після того, виллю від Духа Мого на всяку плоть, і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші; старцям вашим будуть снитися сни, і юнаки ваші будуть бачити видіння. |
|
29
|
29
|
| и4бо на рабы6 мо‰ и3 на рабы6ни мо‰ во дни6 w4ны и3злію2 t д¦а моегw2: | І також на рабів і на рабинь у ті дні виллю від Духа Мого. |
|
30
|
30
|
| и3 дaмъ чудесA на небеси2 и3 на земли2, кр0вь и3 џгнь и3 курeніе дhма: | І покажу знамення на небі і на землі: кров і вогонь і стовпи диму. |
|
31
|
31
|
| с0лнце њбрати1тсz во тмY, и3 лунA въ кр0вь, прeжде нeже пріити2 дню2 гDню вели1кому и3 просвэщeнному: | Сонце перетвориться на темряву і місяць — на кров, перш ніж настане день Господній, великий і страшний. |
|
32
|
32
|
| и3 бyдетъ, всsкъ и4же призовeтъ и4мz гDне, спасeтсz: ћкw въ горЁ сіHнэ и3 во їеrли1мэ бyдетъ спасaемый, ћкоже речE гDь, и3 благовэствyеміи, и5хже гDь призвA. | І буде: всякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться; бо на горі Сионі й у Єрусалимі буде спасіння, як сказав Господь, і в інших, яких прикличе Господь. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
