|
T Їwaнна
|
Євангеліє від Іоана
|
|
Главa №
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| (За? №.) Въ начaлэ бЁ сл0во, и3 сл0во бЁ къ бGу [ў бGа], и3 бGъ бЁ сл0во. | Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог. |
|
2
|
2
|
| Сeй бЁ и3скони2 къ бGу [ў бGа]: | Воно було споконвіку в Бога. |
|
3
|
3
|
| вс‰ тёмъ бhша, и3 без8 негw2 ничт0же бhсть, є4же бhсть. | Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося. |
|
4
|
4
|
| Въ т0мъ жив0тъ бЁ, и3 жив0тъ бЁ свётъ человёкwмъ: | У Ньому було життя, і життя було світлом людям. |
|
5
|
5
|
| и3 свётъ во тмЁ свётитсz, и3 тмA є3гw2 не њб8sтъ. | І світло в темряві світить, і темрява не огорнула його. |
|
6
|
6
|
| Бhсть человёкъ п0сланъ t бGа, и4мz є3мY їwaннъ: | Був чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Іоан. |
|
7
|
7
|
| сeй пріи1де во свидётелство, да свидётелствуетъ њ свётэ, да вси2 вёру и4мутъ є3мY [да вси2 ўвёруютъ чрез8 него2]. | Він прийшов для свідчення, щоб свідчити про Світло, щоб усі увірували через нього. |
|
8
|
8
|
| Не бЁ т0й свётъ, но да свидётелствуетъ њ свётэ: | Він не був світлом, але був посланий, щоб свідчити про Світло. |
|
9
|
9
|
| бЁ свётъ и4стинный, и4же просвэщaетъ всsкаго человёка грzдyщаго въ мjръ: | Було Світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ. |
|
10
|
10
|
| въ мjрэ бЁ, и3 мjръ тёмъ бhсть, и3 мjръ є3го2 не познA: | У світі був, і світ через Нього постав, і світ Його не пізнав. |
|
11
|
11
|
| во сво‰ пріи1де, и3 свои2 є3гw2 не пріsша. | До своїх прийшов, і свої Його не прийняли. |
|
12
|
12
|
| Е#ли1цы же пріsша є3го2, дадE и5мъ w4бласть чaдwмъ б9іимъ бhти, вёрующымъ во и4мz є3гw2, | А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути, |
|
13
|
13
|
| и5же не t кр0вэ, ни t п0хоти плотскjz, ни t п0хоти мyжескіz, но t бGа роди1шасz. | які не від крови, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися. |
|
14
|
14
|
| И# сл0во пlть бhсть и3 всели1сz въ ны2, и3 ви1дэхомъ слaву є3гw2, слaву ћкw є3динор0днагw t nц7A, и3сп0лнь блгdти и3 и4стины. | І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця. |
|
15
|
15
|
| Їwaннъ свидётелствуетъ њ нeмъ и3 воззвA глаг0ла: сeй бЁ, є3г0же рёхъ, и4же по мнЁ грzдhй, предо мн0ю бhсть, ћкw пeрвэе менє2 бЁ. | Іоан свідчить про Нього і голосно каже: це Той, про Кого я говорив; Той, Хто йде за мною, став попереду мене, бо раніше від мене був. |
|
16
|
16
|
| И# t и3сполнeніz є3гw2 мы2 вси2 пріsхомъ и3 блгdть воз8 блгdть: | І від повноти Його ми всі прийняли і благодать на благодать, |
|
17
|
17
|
| ћкw зак0нъ мwmсeомъ дaнъ бhсть, блгdть (же) и3 и4стина ї}съ хrт0мъ бhсть. | бо закон був даний через Мойсея; а благодать і істина через Ісуса Христа сталися. |
|
18
|
18
|
| (За? в7.) БGа никт0же ви1дэ нигдёже: є3динор0дный сн7ъ, сhй въ л0нэ џ§и, т0й и3сповёда. | Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Який у лоні Отця, Він явив. |
|
19
|
19
|
| И# сіE є4сть свидётелство їwaнново, є3гдA послaша жи1дове t їеrли1ма їерeєвъ и3 леvjтwвъ, да вопр0сzтъ є3го2: ты2 кто2 є3си2; | І ось свідчення Іоана, коли юдеї послали з Єрусалима священиків і левитів спитати його: хто ти є? |
|
20
|
20
|
| И# и3сповёда и3 не tвeржесz: и3 и3сповёда, ћкw нёсмь ѓзъ хrт0съ. | Він визнав, і не зрікся, і визнав, що: я — не Христос. |
|
21
|
21
|
| И# вопроси1ша є3го2: что2 u5бо; и3ліa ли є3си2 ты2; И# глаг0ла: нёсмь. Прbр0къ ли є3си2; И# tвэщA: ни2. | І запитали його: то хто ж ти? Чи не Ілля? Він сказав: ні. Ти пророк? Він відповів: ні. |
|
22
|
22
|
| Рёша же є3мY: кто2 є3си2; да tвётъ дaмы послaвшымъ ны2: что2 глаг0леши њ тебЁ самёмъ; | Тоді сказали йому: хто ж ти такий? Щоб нам відповідь дати тим, що послали нас; що ти скажеш про самого себе? |
|
23
|
23
|
| РечE: ѓзъ глaсъ вопію1щагw въ пустhни: и3спрaвите пyть гDень, ћкоже речE и3сaіа прbр0къ. | Він сказав: я глас вопіющого в пустелі; приготуйте путь Господеві, як сказав Ісая пророк. |
|
24
|
24
|
| И# п0сланніи бёху t фарісє1й: | А посланці були від фарисеїв. |
|
25
|
25
|
| и3 вопроси1ша є3го2 и3 рёша є3мY: что2 u5бо крещaеши, ѓще ты2 нёси хrт0съ, ни и3ліA, ни прbр0къ; | І вони запитали його і сказали йому: що ж ти хрестиш, якщо ти не є Христос, ні Ілля, ні пророк? |
|
26
|
26
|
| TвэщA и5мъ їwaннъ, глаг0лz: ѓзъ крещaю вод0ю: посредё же вaсъ стои1тъ, є3гHже вы2 не вёсте: | Іоан сказав їм у відповідь: я хрещу водою; але серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте; |
|
27
|
27
|
| т0й є4сть грzдhй по мнЁ, и4же предо мн0ю бhсть, є3мyже нёсмь ѓзъ дост0инъ, да tрэшY ремeнь сапогY є3гw2. | Він гряде за мною, але переді мною був; я недостойний розв’язати ремінь взуття Його. |
|
28
|
28
|
| Сі‰ въ виfавaрэ бhша њб8 w4нъ п0лъ їoрдaна, и3дёже бЁ їwaннъ крестS. | Це сталося у Вифаварі по той бік Йордану, де хрестив Іоан. |
|
29
|
29
|
| (За? G.) Во ќтрій (же) ви1дэ їwaннъ ї}са грzдyща къ себЁ и3 глаг0ла: сE, ѓгнецъ б9ій, взeмлzй грэхи2 мjра: | Наступного дня бачить Іоан Ісуса, Який іде до нього, і говорить: ось Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу. |
|
30
|
30
|
| сeй є4сть, њ нeмже ѓзъ рёхъ: по мнЁ грzдeтъ мyжъ, и4же предо мн0ю бhсть, ћкw пeрвэе менє2 бЁ: | Це Той, про Якого я сказав: за мною гряде Муж, Який переді мною був, бо Він був раніше від мене. |
|
31
|
31
|
| и3 ѓзъ не вёдехъ є3гw2: но да kви1тсz ї}леви, сегw2 рaди пріид0хъ ѓзъ вод0ю крестS. | Я не знав Його; але прийшов хрестити водою для того, щоб Він явився Ізраїлеві. |
|
32
|
32
|
| И# свидётелствова їwaннъ, глаг0лz, ћкw ви1дэхъ д¦а сходsща ћкw г0лубz съ небесE, и3 пребhсть на нeмъ: | І свідчив Іоан, кажучи: я бачив Духа, Який сходив з неба, мов голуб, і перебував на Ньому. |
|
33
|
33
|
| и3 ѓзъ не вёдэхъ є3гw2: но послaвый мS крести1ти вод0ю, т0й мнЁ речE: над8 нег0же ќзриши д¦а сходsща и3 пребывaюща на нeмъ, т0й є4сть кrтsй д¦омъ с™hмъ: | Я не знав Його; але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим. |
|
34
|
34
|
| и3 ѓзъ ви1дэхъ и3 свидётелствовахъ, ћкw сeй є4сть сн7ъ б9ій. | І я бачив і засвідчив, що Цей є Син Божий. |
|
35
|
35
|
| (За? д7.) Во ќтрій (же) пaки стоsше їwaннъ, и3 t ўчени6къ є3гw2 двA. | Наступного дня знову стояв Іоан з двома з його учнів. |
|
36
|
36
|
| И# ўзрёвъ ї}са грzдyща, глаг0ла: сE, ѓгнецъ б9ій. | І, побачивши Ісуса, Який ішов, сказав: ось Агнець Божий. |
|
37
|
37
|
| И# слhшаста є3го2 џба ўченик† глаг0лющаго, и3 по ї}сэ и3д0ста. | Почувши від нього ці слова, обидва учні пішли за Ісусом. |
|
38
|
38
|
| Њбрaщьсz же ї}съ и3 ви1дэвъ | по себЁ и3д{ща, гlа и4ма: чесw2 и4щета; W$на же рёста є3мY: раввJ, є4же глаг0летсz сказaемо ўч™лю, гдЁ живeши; | Ісус же, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, говорить їм: чого ви шукаєте? Вони сказали Йому: Равві [що означає: Учителю]! Де Ти живеш? |
|
39
|
39
|
| (И#) гlа и4ма: пріиди1та и3 ви1дита. Пріид0ста и3 ви1дэста, гдЁ живsше, и3 ў негw2 пребhста дeнь т0й. Бё же чaсъ десsтый. | Говорить їм: підіть і побачите. Вони пішли і побачили, де Він живе; і пробули у Нього той день, а було близько десятої години. |
|
40
|
40
|
| Бё (же) ґндрeй, брaтъ сjмwна петрA, є3ди1нъ t nбою2 слhшавшєю t їwaнна и3 по нeмъ шeдшєю. | Одним з тих двох, які чули від Іоана про Ісуса і пішли за Ним, був Андрій, брат Симона-Петра. |
|
41
|
41
|
| Њбрёте сeй прeжде брaта своего2 сjмwна и3 глаг0ла є3мY: њбрэт0хомъ мессjю, є4же є4сть сказaемо хrт0съ. | Він спочатку розшукав брата свого Симона і каже йому: ми знайшли Месію, що означає: Христос. |
|
42
|
42
|
| И# приведE є3го2 ко ї}сови. Воззрёвъ же нaнь ї}съ речE: ты2 є3си2 сjмwнъ сhнъ їHнинъ: ты2 наречeшисz ки1фа, є4же сказaетсz пeтръ. | І привів його до Ісуса. Ісус же, поглянувши на нього, сказав: ти — Симон, син Іони; ти наречешся Кифа, що означає камінь [Петро]. |
|
43
|
43
|
| (За? е7.) Во ќтрій (же) восхотЁ и3зhти въ галілeю: и3 њбрёте філjппа и3 гlа є3мY: грzди2 по мнЁ. | Наступного дня Ісус захотів йти до Галилеї; і знаходить Филипа, і каже йому: йди за Мною. |
|
44
|
44
|
| Бё (же) філjппъ t виfсаjды, t грaда ґндрeова и3 петр0ва. | Филип же був з Вифсаїди, з одного міста з Андрієм і Петром. |
|
45
|
45
|
| Њбрёте філjппъ наfанaила и3 глаг0ла є3мY: є3г0же писA мwmсeй въ зак0нэ и3 прbр0цы, њбрэт0хомъ ї}са сн7а їHсифова, и5же t назарeта. | Филип знаходить Нафанаїла і каже йому: ми знайшли Того, про Якого писали Мойсей у законі і пророки, Ісуса, сина Йосифа, з Назарета. |
|
46
|
46
|
| И# глаг0ла є3мY наfанaилъ: t назарeта м0жетъ ли что2 добро2 бhти; Глаг0ла є3мY філjппъ: пріиди2 и3 ви1ждь. | Але Нафанаїл сказав йому: чи може щось добре бути з Назарета? Филип говорить йому: піди і подивись. |
|
47
|
47
|
| Ви1дэ (же) ї}съ наfанaила грzдyща къ себЁ и3 гlа њ нeмъ: сE, вои1стинну ї}лтzнинъ, въ нeмже льсти2 нёсть. | Ісус, побачивши Нафанаїла, який ішов до Нього, говорить про нього: ось воістину ізраїльтянин, у якому нема лукавства. |
|
48
|
48
|
| Глаг0ла є3мY наfанaилъ: кaкw мS знaеши; TвэщA ї}съ и3 речE є3мY: прeжде дaже не возгласи2 тебE філjппъ, сyща тS под8 смок0вницею ви1дэхъ тS. | Нафанаїл говорить Йому: звідки Ти мене знаєш? Ісус відповів йому: перше ніж покликав тебе Филип, Я бачив тебе під смоковницею. |
|
49
|
49
|
| TвэщA наfанaилъ и3 глаг0ла є3мY: раввJ, ты2 є3си2 сн7ъ б9ій, ты2 є3си2 цRь ї}левъ. | Нафанаїл відповів Йому: Учителю! Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїлів. |
|
50
|
50
|
| TвэщA ї}съ и3 речE є3мY: занE рёхъ ти2, ћкw ви1дэхъ тS под8 смок0вницею, вёруеши: бHлша си1хъ ќзриши. | Ісус сказав йому у відповідь: через те, що Я сказав тобі, що бачив тебе під смоковницею, ти віруєш; більше цього побачиш. |
|
51
|
51
|
| И# гlа є3мY: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, tсeлэ ќзрите нeбо tвeрсто и3 ѓгGлы б9іz восходsщыz и3 низходsщыz над8 сн7а чlвёческаго. | І говорить йому: істинно, істинно кажу вам: віднині побачите небо відкрите і ангелів Божих, які піднімаються і спускаються над Сином Людським. |
|
Главa в7
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| (За? ѕ7.) И# въ трeтій дeнь брaкъ бhсть въ кaнэ галілeйстэй: и3 бЁ м™и ї}сова тY. | На третій день було весілля в Кані галилейській, і Мати Ісусова була там. |
|
2
|
2
|
| Звaнъ же бhсть ї}съ и3 ўчн7цы2 є3гw2 на брaкъ. | Був також запрошений на весілля Ісус з учениками Його. |
|
3
|
3
|
| И# недостaвшу вінY, гlг0ла м™и ї}сова къ немY: вінA не и4мутъ. | Коли не вистачило вина, Мати Ісуса каже Йому: вина не мають. |
|
4
|
4
|
| Гlа є4й ї}съ: что2 (є4сть) мнЁ и3 тебЁ, жeно; не u5 пріи1де чaсъ м0й. | Ісус говорить Їй: що Мені і Тобі, Жоно? Ще не прийшов час Мій. |
|
5
|
5
|
| Гlг0ла м™и є3гw2 слугaмъ: є4же ѓще гlетъ вaмъ, сотвори1те. | Мати Його говорить слугам: що скаже Він вам, те зробіть. |
|
6
|
6
|
| Бёху же тY водон0си кaменни шeсть, лежaще по њчищeнію їудeйску, вмэстsщій по двэмA и3ли2 тріeмъ мёрамъ. | Було ж тут шість кам’яних водоносів, що стояли за звичаєм для очищення юдейського, кожен вміщав по дві чи по три міри. |
|
7
|
7
|
| Гlа и5мъ ї}съ: нап0лните водон0сы воды2. И# нап0лниша и5хъ до верхA. | Ісус говорить їм: наповніть посудини водою. І наповнили їх до верху. |
|
8
|
8
|
| И# гlа и5мъ: почерпи1те нн7э и3 принеси1те ґрхітриклjнови. И# принес0ша. | І говорить їм: тепер зачерпніть і несіть до розпорядника весілля. І понесли. |
|
9
|
9
|
| Ћкоже вкуси2 ґрхітриклjнъ вінA бhвшагw t воды2, и3 не вёдаше, tкyду є4сть: слyги же вёдzху почeрпшіи в0ду: пригласи2 женихA ґрхітриклjнъ. | Коли ж розпорядник покуштував воду, що стала вином [а він не знав, звідки це вино, знали ж тільки слуги, які набирали воду], тоді розпорядник кличе жениха |
|
10
|
10
|
| И# глаг0ла є3мY: всsкъ человёкъ прeжде д0брое віно2 полагаeтъ, и3 є3гдA ўпію1тсz, тогдA хyждшее: тh (же) соблю1лъ є3си2 д0брое віно2 досeлэ. | і говорить йому: кожна людина спочатку добре вино подає, а коли нап’ються, тоді гірше; а ти добре вино зберіг аж досі. |
|
11
|
11
|
| СE сотвори2 начaтокъ знaменіємъ ї}съ въ кaнэ галілeйстэй и3 kви2 слaву свою2: и3 вёроваша въ него2 ўчн7цы2 є3гw2. | Так поклав Ісус початок чудесам у Кані галилейській і явив славу Свою; і увірували в Нього ученики Його. |
|
12
|
12
|
| (За? з7.) По сeмъ сни1де въ капернаyмъ сaмъ и3 м™и є3гw2, и3 брaтіz є3гw2: и3 тY не мнHги дни6 пребhша. | Після цього прийшов Ісус до Капернаума, Сам і Мати Його, і брати Його, і ученики Його; і пробули там небагато днів. |
|
13
|
13
|
| И# бли1з8 бЁ пaсха їудeйска, и3 взhде во їеrли1мъ ї}съ | Наближалася Пасха юдейська, і Ісус прийшов до Єрусалима. |
|
14
|
14
|
| и3 њбрёте въ цeркви продаю1щаz џвцы и3 волы2 и3 гHлуби, и3 пёнzжники сэдsщыz. | І знайшов, що в храмі продавали волів, овець і голубів, і сиділи міняльники грошей. |
|
15
|
15
|
| И# сотвори1въ би1чь t вeрвій, вс‰ и3згнA и3з8 цeркве, џвцы и3 волы2: и3 торжникHмъ разсhпа пBнzзи и3 дски6 њпровeрже: | І, зробивши бич з вірьовок, вигнав з храму всіх, овець і волів; і розсипав гроші міняльників, а столи їхні поперекидав. |
|
16
|
16
|
| и3 продаю1щымъ гHлуби речE: возми1те сі‰ tсю1ду и3 не твори1те д0му nц7A моегw2 д0му кyпленагw [кyпли]. | І сказав продавцям голубів: візьміть це звідси і не робіть дому Отця Мого домом торгівлі. |
|
17
|
17
|
| Помzнyша же ўчн7цы2 є3гw2, ћкw пи1сано є4сть: жaлость д0му твоегw2 снёсть мS [рeвность д0му твоегw2 снэдe мz]. | При цьому ученики Його згадали, що написано: ревність до дому Твого з’їдає Мене. |
|
18
|
18
|
| Tвэщaша же їудeє и3 рёша є3мY: к0е знaменіє kвлsеши нaмъ, ћкw сі‰ твори1ши. | На це юдеї сказали Йому: яке знамення покажеш нам, що маєш владу так чинити? |
|
19
|
19
|
| TвэщA ї}съ и3 речE и5мъ: разоритE цeрковь сію2, и3 трeми дeнми воздви1гну ю5. | Ісус сказав їм у відповідь: зруйнуйте храм цей, і Я за три дні поставлю його. |
|
20
|
20
|
| Рёша же їудeє: четhредесzть и3 шестію2 лётъ созданA бhсть цeрковь сіS, и3 тh ли трeми дeнми воздви1гнеши ю5; | На це сказали юдеї: сорок шість років будувався храм цей, а Ти за три дні поставиш його? |
|
21
|
21
|
| Џнъ же гlаше њ цeркви тёла своегw2. | Він же говорив про храм тіла Свого. |
|
22
|
22
|
| Е#гдA u5бо востA t мeртвыхъ, помzнyша ўчн7цы2 є3гw2, ћкw сE гlаше, и3 вёроваша писaнію и3 словеси2, є4же речE ї}съ. | Коли ж Він воскрес з мертвих, то згадали ученики Його, що Він казав їм це, і повірили Писанню і слову, яке сказав Ісус. |
|
23
|
23
|
| Е#гдa же бЁ въ їеrли1мэхъ въ прaздникъ пaски, мн0зи вёроваша во и4мz є3гw2, ви1дzще знaмєніz є3гw2, ±же творsше. | І коли Він був у Єрусалимі на святі Пасхи, багато хто увірував в ім’я Його, побачивши чудеса, які Він творив. |
|
24
|
24
|
| Сaмъ же ї}съ не вдаsше себE въ вёру и4хъ, занE сaмъ вёдzше вс‰, | Але Сам Ісус не ввіряв Себе їм, бо знав усіх; |
|
25
|
25
|
| и3 ћкw не трeбоваше, да кто2 свидётелствуетъ њ человёцехъ: сaмъ бо вёдzше, что2 бЁ въ человёцехъ. | і не треба було Йому, щоб хтось засвідчив про людину, бо Сам знав, що було в людині. |
|
Главa G
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| (За? }.) Бё же человёкъ t фарісє1й, нікоди1мъ и4мz є3мY, кнsзь жид0вскій: | Був же чоловік з фарисеїв на ім’я Никодим, начальник юдейський. |
|
2
|
2
|
| сeй пріи1де ко ї}су н0щію, и3 речE є3мY: раввJ, вёмъ, ћкw t бGа пришeлъ є3си2 ўч™ль: никт0же бо м0жетъ знaменій си1хъ твори1ти, ±же ты2 твори1ши, ѓще не бyдетъ бGъ съ ни1мъ. | Він уночі прийшов до Ісуса і сказав Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти Учитель, Який прийшов від Бога; бо ніхто не може таких чудес творити, які Ти твориш, якби Бог не був з ним. |
|
3
|
3
|
| TвэщA ї}съ и3 речE є3мY: ґми1нь, ґми1нь глаг0лю тебЁ: ѓще кто2 не роди1тсz свhше, не м0жетъ ви1дэти цrтвіz б9іz. | Ісус сказав йому у відповідь: істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого. |
|
4
|
4
|
| Глаг0ла къ немY нікоди1мъ: кaкw м0жетъ человёкъ роди1тисz стaръ сhй; є3дA м0жетъ втор0е вни1ти во ўтр0бу мaтере своеS и3 роди1тисz; | Никодим говорить Йому: як може людина народитися, будучи старою? Хіба вона може вдруге ввійти в утробу матері своєї і народитися? |
|
5
|
5
|
| TвэщA ї}съ: ґми1нь, ґми1нь гlю тебЁ: ѓще кто2 не роди1тсz вод0ю и3 д¦омъ, не м0жетъ вни1ти во цrтвіе б9іе: | Ісус відповів: істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже. |
|
6
|
6
|
| рождeнное t пл0ти пл0ть є4сть, и3 рождeнное t д¦а дyхъ є4сть. | Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух. |
|
7
|
7
|
| Не диви1сz, ћкw рёхъ ти2: подобaетъ вaмъ роди1тисz свhше. | Не дивуйся тому, що Я сказав тобі; треба вам народитися звище. |
|
8
|
8
|
| Дyхъ, и3дёже х0щетъ, дhшетъ, и3 глaсъ є3гw2 слhшиши, но не вёси, tкyду прих0дитъ и3 кaмw и4детъ: тaкw є4сть всsкъ (человёкъ) рождeнный t д¦а. | Дух дише де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде: так буває з кожною людиною, народженою від Духа. |
|
9
|
9
|
| TвэщA нікоди1мъ и3 речE є3мY: кaкw м0гутъ сі‰ бhти; | Никодим сказав Йому у відповідь: як це може бути? |
|
10
|
10
|
| TвэщA ї}съ и3 речE є3мY: ты2 є3си2 ўчи1тель ї}левъ, и3 си1хъ ли не вёси; | Ісус відповів йому і сказав: ти — учитель Ізраїлів, і чи цього не знаєш? |
|
11
|
11
|
| Ґми1нь, ґми1нь глаг0лю тебЁ, ћкw, є4же вёмы, глаг0лемъ, и3, є4же ви1дэхомъ, свидётелствуемъ, и3 свидётелства нaшегw не пріeмлете: | Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, і свідчимо про те, що бачили, а ви свідчення Нашого не приймаєте. |
|
12
|
12
|
| ѓще земн†z рек0хъ вaмъ, и3 не вёруете: кaкw, ѓще рекY вaмъ нбcнаz, ўвёруете; | Якщо Я сказав вам про земне і ви не вірите, то як повірите, коли буду говорити вам про небесне? |
|
13
|
13
|
| (За? f7.) И# никт0же взhде на нб7о, т0кмw сшeдый съ нб7сE сн7ъ чlвёческій, сhй на нб7си2: | Ніхто не сходив на небо, тільки Той, Хто зійшов з небес, Син Людський, Сущий на небесах. |
|
14
|
14
|
| и3 ћкоже мwmсeй вознесE ѕмію2 въ пустhни, тaкw подобaетъ вознести1сz сн7у чlвёческому, | І як Мойсей підніс змія в пустелі, так належить піднестися Синові Людському, |
|
15
|
15
|
| да всsкъ вёруzй въ џнь не поги1бнетъ, но и4мать жив0тъ вёчный. | щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне. |
|
16
|
16
|
| (За? ‹.) Тaкw бо возлюби2 бGъ мjръ, ћкw и3 сн7а своего2 є3динор0днаго дaлъ є4сть, да всsкъ вёруzй въ џнь не поги1бнетъ, но и4мать жив0тъ вёчный. | Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. |
|
17
|
17
|
| Не послa бо бGъ сн7а своего2 въ мjръ, да сyдитъ мjрови, но да спасeтсz и4мъ мjръ. | Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього. |
|
18
|
18
|
| Вёруzй въ џнь не бyдетъ [нёсть] њсуждeнъ: ґ не вёруzй ўжE њсуждeнъ є4сть, ћкw не вёрова во и4мz є3динор0днагw сн7а б9іz. | Хто вірує в Нього, не буде осуджений, а хто не вірує, вже осуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого. |
|
19
|
19
|
| Сeи же є4сть сyдъ, ћкw свётъ пріи1де въ мjръ, и3 возлюби1ша человёцы пaче тмY, нeже свётъ: бёша бо и4хъ дэлA ѕл†. | Суд полягає в тому, що світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі; |
|
20
|
20
|
| Всsкъ бо дёлаzй ѕл†z ненави1дитъ свёта и3 не прих0дитъ къ свёту, да не њбличaтсz дэлA є3гw2, ћкw лук†ва сyть: | бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрилися діла його, бо вони злі. |
|
21
|
21
|
| творsй же и4стину грzдeтъ къ свёту, да ћвzтсz дэлA є3гw2, ћкw њ бз7э сyть содёлана. | А хто чинить правду, йде до світ-ла, щоб відкрилися діла його, бо вони чинилися в Бозі. |
|
22
|
22
|
| (За? №‹.) По си1хъ (же) пріи1де ї}съ и3 ўчн7цы2 є3гw2 въ жид0вскую зeмлю: и3 тY живsше съ ни1ми, и3 кRщaше. | Після цього прийшов Ісус з учениками Своїми в Юдейську землю, і там жив з ними і хрестив. |
|
23
|
23
|
| Бё же їwaннъ крестS во є3нHнэ бли1з8 салjма, ћкw в0ды мнHги бsху тY: и3 прихождaху и3 крещaхусz: | Іоан же хрестив в Еноні, поблизу Салима, бо там було багато води; і приходили туди, і хрестилися, |
|
24
|
24
|
| не u5 бо бЁ всаждeнъ въ темни1цу їwaннъ. | бо Іоан ще не був посаджений до в’язниці. |
|
25
|
25
|
| Бhсть же стzзaніе t ўчени6къ їwaнновыхъ со їудє1и њ њчищeніи: | Тоді виникла суперечка учнів Іоанових з юдеями про очищення. |
|
26
|
26
|
| и3 пріид0ша ко їwaнну, и3 рек0ша є3мY: раввJ, и4же бЁ съ тоб0ю њб8 w4нъ п0лъ їoрдaна, є3мyже ты2 свидётелствовалъ є3си2, сE сeй кRщaетъ, и3 вси2 грzдyтъ къ немY. | І прийшли до Іоана і сказали йому: учителю! Той, Який був з тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, ось Він хрестить, і всі йдуть до Нього. |
|
27
|
27
|
| TвэщA їwaннъ и3 речE: не м0жетъ человёкъ пріимaти ничесHже, ѓще не бyдетъ дано2 є3мY съ нб7сE. | Іоан сказав у відповідь: не може людина приймати на себе нічого, якщо не буде дано їй з неба. |
|
28
|
28
|
| Вы2 сaми мнЁ свидётелствуете, ћкw рёхъ: нёсмь ѓзъ хrт0съ, но ћкw п0сланъ є4смь пред8 ни1мъ. | Ви самі мені свідчите про те, що я сказав: я не Христос, але я посланий перед Ним. |
|
29
|
29
|
| И#мёzй невёсту жени1хъ є4сть: ґ дрyгъ жених0въ, стоS и3 послyшаz є3гw2, рaдостію рaдуетсz за глaсъ жених0въ: сіS u5бо рaдость моS и3сп0лнисz: | Хто має наречену, той жених, а друг жениха, стоячи і слухаючи його, радістю радіє, чуючи голос жениха. Отже, ця радість моя сповнилася. |
|
30
|
30
|
| џному подобaетъ расти2, мнё же мaлитисz. | Йому належить рости, а мені умалятися. |
|
31
|
31
|
| Грzдhй свhше над8 всёми є4сть: сhй t земли2, t земли2 є4сть, и3 t земли2 глаг0летъ: грzдhй съ нб7сE над8 всёми є4сть: | Хто приходить згори, Той над усіма є, хто від землі — земний є і по-земному говорить. Хто з неба йде, Той над усіма є. |
|
32
|
32
|
| и3 є4же ви1дэ и3 слhша, сіE свидётелствуетъ: и3 свидётелства є3гw2 никт0же пріeмлетъ. | І що Він бачив і чув, про те й свідчить; і свідчення Його ніхто не приймає. |
|
33
|
33
|
| Пріeмый є3гw2 свидётелство вёрова [ўтверди2] ћкw бGъ и4стиненъ є4сть. | Хто прийняв Його свідчення, той ствердив, що Бог є істинний. |
|
34
|
34
|
| Е#г0же бо послA бGъ, гlг0лы б9іz гlетъ: не въ мёру бо бGъ даeтъ д¦а. | Бо Той, Кого послав Бог, говорить слова Божі; бо без міри дає Бог Духа. |
|
35
|
35
|
| Nц7ъ (бо) лю1битъ сн7а, и3 вс‰ дадE въ рyцэ є3гw2. | Отець любить Сина і все дав у руки Йому. |
|
36
|
36
|
| Вёруzй въ сн7а и4мать жив0тъ вёчный: ґ и4же не вёруетъ въ сн7а, не ќзритъ животA, но гнёвъ б9ій пребывaетъ на нeмъ. | Хто вірує в Сина, має життя вічне, а хто не вірує в Сина, не побачить життя, але гнів Божий перебуває на ньому. |
|
Главa д7
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| Е#гдA u5бо разумЁ ї}съ, ћкw ўслhшаша фарісeє, ћкw ї}съ мн0жайшыz ўчн7ки2 твори1тъ и3 кRщaетъ, нeже їwaннъ: | Коли ж Ісус довідався про почуте фарисеями, що Ісус більше збирає учеників і хрестить, ніж Іоан, — |
|
2
|
2
|
| ї}съ же сaмъ не кRщaше, но ўчн7цы2 є3гw2: | хоч Ісус Сам не хрестив, а ученики Його, — |
|
3
|
3
|
| њстaви їудeю, и3 и4де пaки въ галілeю. | то залишив Юдею і знову пішов до Галилеї. |
|
4
|
4
|
| Подобaше же є3мY проити2 сквозЁ самарjю. | Належало ж Йому проходити через Самарію. |
|
5
|
5
|
| (За? в7‹.) Пріи1де u5бо во грaдъ самарjйскій, глаг0лемый сіхaрь, бли1з8 вeси, ю4же дадE їaкwвъ їHсифу сhну своемY: | Ось приходить Він до міста самарянського, що зветься Сихар, поблизу землі, яку Яків дав синові своєму Йосифу. |
|
6
|
6
|
| бё же тY и3ст0чникъ їaкwвль. Ї}съ же ўтрyждсz t пути2, сэдsше тaкw на и3ст0чницэ: бё (же) ћкw чaсъ шестhй. | Була там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів біля криниці, а було близько шостої години. |
|
7
|
7
|
| Пріи1де женA t самарjи почерпaти в0ду. Гlа є4й ї}съ: дaждь ми2 пи1ти. | Приходить жінка з Самарії набрати води. Ісус говорить їй: дай Мені напитися. |
|
8
|
8
|
| Ўчн7цh бо є3гw2 tшли2 бsху во грaдъ, да брaшно кyпzтъ. | Бо ученики Його пішли до міста, щоб купити їжі. |
|
9
|
9
|
| Глаг0ла є3мY женA самарzнhнz: кaкw ты2 жидови1нъ сhй t менє2 пи1ти пр0сиши, жены2 самарzнhни сyщіz, не прикасaютбосz жи1дове самарsнwмъ. | Жінка-самарянка каже Йому: як Ти, будучи юдеєм, просиш напитися у мене, самарянки? Адже юдеї не знаються з самарянами. |
|
10
|
10
|
| TвэщA ї}съ и3 речE є4й: ѓще бы вёдала є3си2 дaръ б9ій, и3 кто2 є4сть гlzй ти2: дaждь ми2 пи1ти: тh бы проси1ла ў негw2, и3 дaлъ бы ти2 в0ду жи1ву. | Ісус сказав їй у відповідь: якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: дай Мені напитися, — то ти попросила б у Нього, і Він дав би тобі води живої. |
|
11
|
11
|
| Глаг0ла є3мY женA: г0споди, ни почерпaла и3мaши, и3 студенeцъ є4сть глуб0къ: tкyду u5бо и3мaши в0ду жи1ву, | Говорить Йому жінка: Господи! Тобі і зачерпнути нема чим, а криниця глибока; звідки ж Ти маєш воду живу? |
|
12
|
12
|
| є3дA ты2 б0ліи є3си2 nтцA нaшегw їaкwва, и4же дадE нaмъ студенeцъ сeй, и3 т0й и3з8 негw2 пи1тъ, и3 сhнове є3гw2, и3 ск0ти є3гw2; | Невже Ти більший за отця нашого Якова, який дав нам криницю оцю і сам з неї пив, і діти його, і худоба його? |
|
13
|
13
|
| TвэщA ї}съ и3 речE є4й: всsкъ піsй t воды2 сеS вжaждетсz пaки: | Ісус сказав їй у відповідь: всякий, хто п’є цю воду, знову буде спраглим. |
|
14
|
14
|
| ґ и4же піeтъ t воды2, ю4же ѓзъ дaмъ є3мY, не вжaждетсz во вёки: но водA, ю4же (ѓзъ) дaмъ є3мY, бyдетъ въ нeмъ и3ст0чникъ воды2 текyщіz въ жив0тъ вёчный. | А хто питиме воду, яку дам Я йому, той не буде спраглим повік; але вода, яку дам йому Я, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне. |
|
15
|
15
|
| Глаг0ла къ немY женA: г0споди, дaждь ми2 сію2 в0ду, да ни жaжду, ни прихождY сёмw почерпaти. | Говорить Йому жінка: Господи, дай мені цієї води, щоб я не хотіла пити і не приходила сюди черпати. |
|
16
|
16
|
| Гlа є4й ї}съ: и3ди2, пригласи2 мyжа твоего2 и3 пріиди2 сёмw. | Ісус говорить їй: іди поклич чоловіка свого і приходь сюди. |
|
17
|
17
|
| TвэщA женA и3 речE (є3мY): не и4мамъ мyжа. Гlа є4й ї}съ: д0брэ реклA є3си2, ћкw мyжа не и4мамъ: | Жінка сказала Йому у відповідь: не маю я чоловіка. Говорить їй Ісус: правду сказала, що чоловіка не маєш, |
|
18
|
18
|
| пsть бо мужeй и3мёла є3си2, и3 нн7э, є3г0же и4маши, нёсть ти2 мyжъ: сE вои1стинну реклA є3си2. | бо п’ять чоловіків мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі; це ти правду сказала. |
|
19
|
19
|
| Глаг0ла є3мY женA: гDи, ви1жу, ћкw прbр0къ є3си2 ты2: | Жінка говорить Йому: Господи, бачу, що Ти пророк. |
|
20
|
20
|
| nтцы2 нaши въ горЁ сeй поклони1шасz: и3 вы2 глаг0лете, ћкw во їеrли1мэхъ є4сть мёсто, и4дэже клaнzтисz подобaетъ. | Батьки наші поклонялися на цій горі, а ви говорите, що місце, де належить поклонятися, знаходиться в Єрусалимі. |
|
21
|
21
|
| Гlа є4й ї}съ: жeно, вёру ми2 и3ми2, ћкw грzдeтъ чaсъ, є3гдA ни въ горЁ сeй, ни во їеrли1мэхъ покл0нитесz nц7Y: | Ісус говорить їй: жінко, повір Мені, що надходить час, коли будете поклонятись Отцеві, і не на цій горі, і не в Єрусалимі. |
|
22
|
22
|
| вы2 клaнzетесz, є3гHже не вёсте: мы2 клaнzемсz, є3г0же вёмы, ћкw спcніе t їудє1и є4сть: | Ви кланяєтеся тому, чого не знаєте, а ми кланяємося тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв. |
|
23
|
23
|
| но грzдeтъ чaсъ, и3 нн7э є4сть, є3гдA и4стинніи поклHнницы покл0нzтсz nц7Y дyхомъ и3 и4стиною: и4бо nц7ъ таковhхъ и4щетъ покланsющихсz є3мY: | Але прийде час, і нині вже є, коли справжні поклонники кланятимуться Отцеві духом та істиною, бо таких поклонників шукає Отець Собі. |
|
24
|
24
|
| д¦ъ (є4сть) бGъ: и3 и4же клaнzетсz є3мY, дyхомъ и3 и4стиною дост0итъ клaнzтисz. | Бог є Дух, і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною. |
|
25
|
25
|
| Глаг0ла є3мY женA: вёмъ, ћкw мессjа пріи1детъ, глаг0лемый хrт0съ: є3гдA т0й пріи1детъ, возвэсти1тъ нaмъ вс‰. | Жінка говорить Йому: знаю, що прийде Месія, званий Христос; коли Він прийде, сповістить нам усе. |
|
26
|
26
|
| Гlа є4й ї}съ: ѓзъ є4смь, гlzй съ тоб0ю. | Ісус сказав їй: це Я, Який розмовляю з тобою. |
|
27
|
27
|
| И# тогдA пріид0ша ўчн7цы2 є3гw2 и3 чудsхусz, ћкw съ жeною гlаше: nбaче никт0же речE: чесw2 и4щеши; и3ли2: что2 гlеши съ нeю; | В цей час прийшли ученики Його і здивувалися, що Він розмовляє з жінкою; проте ніхто не сказав: чого Тобі треба? Або: про що говориш з нею? |
|
28
|
28
|
| Њстaви же водон0съ св0й женA, и3 и4де во грaдъ, и3 глаг0ла человёкwмъ: | Тоді жінка залишила свій водонос, пішла до міста і сказала людям: |
|
29
|
29
|
| пріиди1те (и3) ви1дите чlвёка, и4же речe ми вс‰, є3ли6ка сотвори1хъ: є3дA т0й є4сть хrт0съ; | ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила; чи не Він Христос? |
|
30
|
30
|
| И#зыд0ша же и3з8 грaда, и3 грzдsху къ немY. | Вони вийшли з міста і пішли до Нього. |
|
31
|
31
|
| Междy же си1мъ молsху є3го2 ўчн7цы2 (є3гw2), глаг0люще: раввJ, ћждь. | Тим часом ученики просили Його, кажучи: Учителю, їж. |
|
32
|
32
|
| Џнъ же речE и4мъ: ѓзъ брaшно и4мамъ ћсти, є3гHже вы2 не вёсте. | Він же сказав їм: Я маю їжу, якої ви не знаєте. |
|
33
|
33
|
| Глаг0лаху u5бо ўчн7цы2 къ себЁ: є3дA кто2 принесE є3мY ћсти; | Тому ученики говорили між собою: хіба хто приніс Йому їсти? |
|
34
|
34
|
| Гlа и4мъ ї}съ: моE брaшно є4сть, да сотворю2 в0лю послaвшагw мS и3 совершY дёло є3гw2. | Ісус говорить їм: Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і звершити діло Його. |
|
35
|
35
|
| Не вh ли глаг0лете, ћкw є3щE четhри мёсzцы сyть, и3 жaтва пріи1детъ; СE гlю вaмъ: возведи1те џчи вaши, и3 ви1дите ни1вы, ћкw плaвы сyть къ жaтвэ ўжE: | Чи не кажете ви, що ще чотири місяці, і настануть жнива? А Я говорю вам: зведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони пополовіли і готові до жнив. |
|
36
|
36
|
| и3 жнsй мздY пріeмлетъ, и3 собирaетъ пл0дъ въ жив0тъ вёчный, да и3 сёzй вкyпэ рaдуетсz, и3 жнsй: | Хто жне, той одержує нагороду і збирає плід у життя вічне, щоб і сівач, і жнець разом раділи. |
|
37
|
37
|
| њ сeмъ бо сл0во є4сть и4стинное, ћкw и4нъ є4сть сёzй, и3 и4нъ є4сть жнsй: | Бо про це є правдиве слово: один сіє, а інший жне. |
|
38
|
38
|
| ѓзъ послaхъ вы2 жaти, и3дёже вы2 не труди1стесz: и3нjи труди1шасz, и3 вы2 въ трyдъ и4хъ внид0сте. | Я послав вас жати те, над чим ви не працювали: інші працювали, а ви ввійшли в їхню працю. |
|
39
|
39
|
| T грaда же тогw2 мн0зи вёроваша въ џнь t самарsнъ, за сл0во жены2 свидётелствующіz, ћкw речe ми вс‰, є3ли1ка сотвори1хъ. | І багато самарян з міста того увірували в Нього за словом жінки, яка засвідчила, що Він сказав їй про все, що вона зробила. |
|
40
|
40
|
| Е#гдA u5бо пріид0ша къ немY самарsне, молsху є3го2, да бы пребhлъ ў ни1хъ: и3 пребhсть тY двA дни6. | І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні. |
|
41
|
41
|
| И# мн0гw пaче вёроваша за сл0во є3гw2: | І ще більше увірувало в Нього за Його словом. |
|
42
|
42
|
| женё же глаг0лаху, ћкw не ктомY за твою2 бесёду вёруемъ: сaми бо слhшахомъ, и3 вёмы, ћкw сeй є4сть вои1стинну сп7съ мjру, хrт0съ. | А жінці тій говорили: вже не через твої слова віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос. |
|
43
|
43
|
| По двою1 же дню6 и3зhде tтyду, и3 и4де въ галілeю: | Як минуло ж два дні, Він вийшов звідти і пішов до Галилеї, |
|
44
|
44
|
| сaмъ бо ї}съ свидётелствова, ћкw прbр0къ во своeмъ nтeчествіи чeсти не и4мать. | бо Сам Ісус свідчив, що пророк у своїй батьківщині не має чести. |
|
45
|
45
|
| Е#гдa же пріи1де въ галілeю, пріsша є3го2 галілeане, вс‰ ви1дэвше, ћже сотвори2 во їеrли1мэхъ въ прaздникъ: и3 тjи бо пріид0ша въ прaздникъ. | Коли Він прийшов до Галилеї, то галилеяни прийняли Його, побачивши все, що Він зробив в Єрусалимі під час свята, бо і вони ходили на свято. |
|
46
|
46
|
| Пріи1де же пaки ї}съ въ кaну галілeйскую, и3дёже претвори2 в0ду въ віно2. (За? G‹.) И# бЁ нёкій царeвъ мyжъ, є3гHже сhнъ болsше въ капернаyмэ. | Отже, Ісус знову прийшов до Кани галилейської, де перетворив воду на вино. Був у Капернаумі царедворець, у якого син був хворий. |
|
47
|
47
|
| Сeй слhшавъ, ћкw ї}съ пріи1де t їудeи въ галілeю, и4де къ немY и3 молsше є3го2, да сни1детъ и3 и3сцэли1тъ сhна є3гw2: и3мёzше бо ўмрeти. | Він, почувши, що Ісус прийшов з Юдеї в Галилею, прийшов до Нього і просив Його прийти і зцілити його сина, який був при смерті. |
|
48
|
48
|
| РечE u5бо ї}съ къ немY: ѓще знaменіи и3 чудeсъ не ви1дите, не и4мате вёровати. | Ісус сказав йому: ви не увіруєте, якщо не побачите знамень і чудес. |
|
49
|
49
|
| Глаг0ла къ немY царeвъ мyжъ: гDи, сни1ди, прeжде дaже не ќмретъ nтрочA моE. | Царедворець говорить Йому: Господи! Прийди, поки не помер син мій. |
|
50
|
50
|
| Гlа є3мY ї}съ: и3ди2, сhнъ тв0й жи1въ є4сть. И# вёрова человёкъ словеси2, є4же речE є3мY ї}съ, и3 и3дsше. | Ісус каже йому: іди, син твій живий. І повірив чоловік слову, яке сказав йому Ісус, і пішов. |
|
51
|
51
|
| Ѓбіе же входsщу є3мY, (сE,) раби2 є3гw2 срэт0ша є3го2, и3 возвэсти1ша (є3мY), глаг0люще, ћкw сhнъ тв0й жи1въ є4сть. | Одразу, як тільки він входив, зустріли його слуги його і сказали: син твій живий. |
|
52
|
52
|
| Вопрошaше u5бо t ни1хъ њ чaсэ, въ кот0рый легчaе є3мY бhсть, и3 рёша є3мY, ћкw вчерA въ чaсъ седмhй њстaви є3го2 џгнь. | Він спитав у них: о котрій годині стало йому легше? Йому сказали: вчора о сьомій годині покинула його гарячка. |
|
53
|
53
|
| Разумё же nтeцъ, ћкw т0й бЁ чaсъ, въ џньже речE є3мY ї}съ, ћкw сhнъ тв0й жи1въ є4сть: и3 вёрова сaмъ и3 вeсь д0мъ є3гw2. | Зрозумів батько, що це був саме той час, коли Ісус сказав йому: син твій живий, і увірував сам і весь дім його. |
|
54
|
54
|
| СіE пaки втор0е знамeніе сотвори2 ї}съ, пришeдъ t їудeи въ галілeю. | Це вже друге чудо сотворив Ісус, повернувшись з Юдеї в Галилею. |
|
Главa є7
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| (За? д7‹.) По си1хъ (же) бЁ прaздникъ їудeйскій, и3 взhде ї}съ во їеrли1мъ. | Після цього було юдейське свято, і прийшов Ісус до Єрусалима. |
|
2
|
2
|
| Е$сть же во їеrли1мэхъ џвчаz купёль, ћже глаг0летсz є3врeйски виfесдA, пsть притвHръ и3мyщи: | В Єрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Вифезда, яка мала п’ять критих входів. |
|
3
|
3
|
| въ тёхъ слежaше мн0жество болsщихъ, слэпhхъ, хромhхъ, сухи1хъ, чaющихъ движeніz воды2: | У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води, |
|
4
|
4
|
| ѓгGлъ бо гDень на (всsко) лёто схождaше въ купёль и3 возмущaше в0ду: (и3) и4же пeрвэе влaзzше по возмущeніи воды2, здрaвъ бывaше, kцёмъ же недyгомъ њдержи1мь бывaше. | бо ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду; і хто перший входив після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав. |
|
5
|
5
|
| Бё же тY нёкій человёкъ, три1десzть и3 џсмь лётъ и3мhй въ недyзэ (своeмъ). | Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років. |
|
6
|
6
|
| Сего2 ви1дэвъ ї}съ лежaща, и3 разумёвъ, ћкw мнHга лBта ўжE и3мsше (въ недyзэ), гlа є3мY: х0щеши ли цёлъ бhти; | Ісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим? |
|
7
|
7
|
| TвэщA є3мY недyжный: є4й, гDи, человёка не и4мамъ, да, є3гдA возмути1тсz водA, ввeржетъ мS въ купёль: є3гдa же прихождY ѓзъ, и4нъ прeжде менє2 слaзитъ. | Недужий відповів Йому: так, Господи! Але людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить. |
|
8
|
8
|
| Гlа є3мY ї}съ: востaни, возми2 џдръ тв0й, и3 ходи2. | Ісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи. |
|
9
|
9
|
| И# ѓбіе здрaвъ бhсть человёкъ: и3 взeмъ џдръ св0й, и3 хождaше. Бё же суббHта въ т0й дeнь. | І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Була ж субота у той день. |
|
10
|
10
|
| Глаг0лаху же жи1дове и3сцэлёвшему: суббHта є4сть, и3 не дост0итъ ти2 взsти nдрA (твоегw2). | Тому юдеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід було тобі брати постіль свою. |
|
11
|
11
|
| Џнъ (же) tвэщA и4мъ: и4же мS сотвори2 цёла, т0й мнЁ речE: возми2 џдръ тв0й и3 ходи2. | Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи. |
|
12
|
12
|
| Вопроси1ша же є3го2: кто2 є4сть человёкъ рекjи ти2: возми2 џдръ тв0й и3 ходи2; | Його спитали: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі: візьми постіль твою і ходи? |
|
13
|
13
|
| И#сцэлёвый же не вёдzше, кто2 є4сть: ї}съ бо ўклони1сz, нар0ду сyщу на мёстэ. | А зцілений не знав, хто Він, бо Ісус зник у натовпі, що був на тому місці. |
|
14
|
14
|
| Пот0мъ (же) њбрёте є3го2 ї}съ въ цeркви, и3 речE є3мY: сE здрaвъ є4си: ктомY не согрэшaй, да не г0рше ти2 что2 бyдетъ. | Потім Ісус зустрів його у храмі і сказав йому: ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого. |
|
15
|
15
|
| И$де (же) человёкъ, и3 повёда їудewмъ, ћкw ї}съ є4сть, и4же мS сотвори2 цёла. | Чоловік цей пішов і сказав юдеям, що Той, Хто зцілив його, є Ісус. |
|
16
|
16
|
| И# сегw2 рaди гонsху ї}са їудeє, и3 и3скaху є3го2 ўби1ти, занE сі‰ творsше въ суббHту. | І почали юдеї переслідувати Ісуса, і шукали, як Його вбити за те, що творив такі діла в суботу. |
|
17
|
17
|
| Ї}съ же tвэщaваше и4мъ: (За? е7‹.) nц7ъ м0й досeлэ дёлаетъ, и3 ѓзъ дёлаю. | Ісус же говорив їм: Отець Мій донині робить, і Я роблю. |
|
18
|
18
|
| И# сегw2 рaди пaче и3скaху є3го2 їудeє ўби1ти, ћкw не т0кмw разорsше суббHту, но и3 nц7A своего2 гlаше бGа, рaвенъ сS творS бGу. | Юдеї ще більше вишукували, як Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога. |
|
19
|
19
|
| Tвэщa же ї}съ и3 речE и5мъ: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, не м0жетъ сн7ъ твори1ти њ себЁ ничесHже, ѓще не є4же ви1дитъ nц7A творsща: ±же бо џнъ твори1тъ, сі‰ и3 сн7ъ тaкожде тв0ритъ. | На це Ісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо, що Він творить, те так само творить і Син. |
|
20
|
20
|
| Nц7ъ бо лю1битъ сн7а, и3 вс‰ показyетъ є3мY, ћже сaмъ твори1тъ: и3 бHлша си1хъ покaжетъ є3мY дэлA, да вы2 чудитeсz. | Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались. |
|
21
|
21
|
| Ћкоже бо nц7ъ воскрешaетъ мє1ртвыz и3 живи1тъ, тaкw и3 сн7ъ, и4хже х0щетъ, живи1тъ. | Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче. |
|
22
|
22
|
| Nц7ъ бо не сyдитъ ни комyже, но сyдъ вeсь дадE сн7ови, | Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові, |
|
23
|
23
|
| да вси2 чтyтъ сн7а, ћкоже чтyтъ nц7A. (Ґ) и4же не чти1тъ сн7а, не чти1тъ nц7A послaвшагw є3го2. | щоб усі шанували Сина, як шанують Отця; а хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його. |
|
24
|
24
|
| (За? ѕ7‹.) Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw слyшаzй словесE моегw2 и3 вёруzй послaвшему мS и4мать жив0тъ вёчный, и3 на сyдъ не пріи1детъ, но преи1детъ t смeрти въ жив0тъ. | Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя. |
|
25
|
25
|
| Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw грzдeтъ чaсъ, и3 нн7э є4сть, є3гдA мeртвіи ўслhшатъ глaсъ сн7а б9іz, и3 ўслhшавше њживyтъ. | Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. |
|
26
|
26
|
| Ћкоже бо nц7ъ и4мать жив0тъ въ себЁ, тaкw дадE и3 сн7ови жив0тъ и3мёти въ себЁ | Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі. |
|
27
|
27
|
| и3 w4бласть дадE є3мY и3 сyдъ твори1ти, ћкw сн7ъ чlвёчь є4сть. | І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський. |
|
28
|
28
|
| Не диви1тесz семY: ћкw грzдeтъ чaсъ, въ џньже вси2 сyщіи во гробёхъ ўслhшатъ глaсъ сн7а б9іz, | Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; |
|
29
|
29
|
| и3 и3зhдутъ сотв0ршіи бlгaz въ воскрешeніе животA, ґ сотв0ршіи ѕлaz въ воскрешeніе судA. | і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, — у воскресіння суду. |
|
30
|
30
|
| Не могY ѓзъ њ себЁ твори1ти ничесHже. (За? 17) Ћкоже слhшу, суждY, и3 сyдъ м0й прaведенъ є4сть, ћкw не и3щY в0ли моеS, но в0ли послaвшагw мS nц7A. | Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене. |
|
31
|
31
|
| Ѓще ѓзъ свидётелствую њ мнЁ, свидётелство моE нёсть и4стинно: | Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне. |
|
32
|
32
|
| и4нъ є4сть свидётелствуzй њ мнЁ, и3 вёмъ, ћкw и4стинно є4сть свидётелство, є4же свидётелствуетъ њ мнЁ: | Є інший, який свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене. |
|
33
|
33
|
| вы2 послaсте ко їwaнну, и3 свидётелствова њ и4стинэ. | Ви посилали до Іоана, і він засвідчив істину. |
|
34
|
34
|
| Ѓзъ же не t человёка свидётелства пріeмлю, но сі‰ гlю, да вы2 спасeни бyдете. | А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися. |
|
35
|
35
|
| Џнъ бЁ свэти1лникъ горS и3 свэтS: вh же восхотёсте возрaдоватисz въ чaсъ свэтёніz є3гw2 [до врeмене въ свэтёніи є3гw2]. | Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його. |
|
36
|
36
|
| Ѓзъ же и4мамъ свидётелство б0лэе їwaннова: дэлa бо, ћже дадE мнЁ nц7ъ, да совершY |, т† дэлA, ћже ѓзъ творю2, свидётелствуютъ њ мнЁ, ћкw nц7ъ мS послA. | Я ж маю свідчення більше за Іоанове: бо діла, які Отець дав Мені звершити, саме ці діла, які Я творю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав. |
|
37
|
37
|
| И# послaвый мS nц7ъ сaмъ свидётелствова њ мнЁ. Ни глaса є3гw2 нигдёже слhшасте, ни видёніz є3гw2 ви1дэсте, | І Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили; |
|
38
|
38
|
| и3 словесE є3гw2 не и4мате пребывaюща въ вaсъ, занE, є3г0же т0й послA, семY вы2 вёры не є4млете. | і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Кого Він послав. |
|
39
|
39
|
| И#спытaйте писaній, ћкw вы2 мнитE въ ни1хъ и3мёти жив0тъ вёчный: и3 т† сyть свидётєлствующаz њ мнЁ. | Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене. |
|
40
|
40
|
| И# не х0щете пріити2 ко мнЁ, да жив0тъ и4мате. | Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя. |
|
41
|
41
|
| Слaвы t человёкъ не пріeмлю, | Не приймаю слави від людей, |
|
42
|
42
|
| но разумёхъ вы2, ћкw любвE б9іz не и4мате въ себЁ. | але знаю вас: ви не маєте в собі любови до Бога. |
|
43
|
43
|
| Ѓзъ пріид0хъ во и4мz nц7A моегw2, и3 не пріeмлете менE: ѓще и4нъ пріи1детъ во и4мz своE, того2 пріeмлете. | Я прийшов в ім’я Отця Мого, і не приймаєте Мене; а коли інший прийде в ім’я своє, того приймете. |
|
44
|
44
|
| Кaкw вы2 м0жете вёровати, слaву дрyгъ t дрyга пріeмлюще, и3 слaвы, ћже t є3ди1нагw бGа, не и4щете; | Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте? |
|
45
|
45
|
| Не мни1те, ћкw ѓзъ на вы2 рекY ко nц7Y: є4сть, и4же на вы2 глаг0летъ, мwmсeй, нaньже вы2 ўповaете. | Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є той, хто вас звинувачує, — Мойсей, на якого ви уповаєте. |
|
46
|
46
|
| Ѓще бо бhсте вёровали мwmсeови, вёровали бhсте (ќбw и3) мнЁ: њ мнё бо т0й писA. | Бо якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене. |
|
47
|
47
|
| Ѓще ли тогw2 писaніємъ не вёруете, кaкw мои1мъ гlг0лwмъ вёру и4мете; | Якщо ж його Писанням не вірите, то як повірите Моїм словам? |
|
Главa ѕ7
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| По си1хъ и4де ї}съ на w4нъ п0лъ м0рz галілeи тіверіaдска: | Після цього пішов Ісус на той бік Тиверіадського моря в Галилеї. |
|
2
|
2
|
| и3 по нeмъ и3дsше нар0дъ мн0гъ, ћкw ви1дzху знaмєніz є3гw2, ±же творsше над8 недyжными. | За Ним ішло багато народу, бо бачили чудеса, які Він творив над недужими. |
|
3
|
3
|
| Взhде же на г0ру ї}съ, и3 тY сэдsше со ўчн7ки6 свои1ми. | Ісус зійшов на гору і сидів там з учениками Своїми. |
|
4
|
4
|
| Бё же бли1з8 пaсха, прaздникъ жид0вскій. | Наближалася ж Пасха, юдейське свято. |
|
5
|
5
|
| (За? }‹.) Возвeдъ u5бо ї}съ џчи и3 ви1дэвъ, ћкw мн0гъ нар0дъ грzдeтъ къ немY, глаг0ла къ філjппу: чи1мъ кyпимъ хлёбы, да kдsтъ сjи; | Ісус, звівши очі і побачивши, що багато народу йде до Нього, говорить Филипові: за що нам купити хлібів, щоб їх нагодувати? |
|
6
|
6
|
| Сіe же глаг0лаше, и3скушaz є3го2: сaмъ бо вёдzше, что2 х0щетъ сотвори1ти. | Говорив же це, випробовуючи його, бо Сам знав, що хотів зробити. |
|
7
|
7
|
| TвэщA є3мY філjппъ: двэмA ст0ма пёнzзей хлёбы не довлёютъ и4мъ, да кjиждо и4хъ мaло что2 пріи1метъ. | Филип відповів Йому: і на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав. |
|
8
|
8
|
| Глаг0ла є3мY є3ди1нъ t ўчн7къ є3гw2, ґндрeй, брaтъ сjмwна петрA: | Один з учеників Його, Андрій, брат Симона-Петра, говорить Йому: |
|
9
|
9
|
| є4сть џтрочищь здЁ є3ди1нъ, и4же и4мать пsть хлёбъ kчмeнныхъ и3 двЁ ры6бэ: но сjи что2 сyть на толи1ко; | тут є один юнак, який має п’ять хлібів ячмінних і дві рибини; але що то на таку безліч? |
|
10
|
10
|
| Речe же ї}съ: сотвори1те человёки возлещи2. Бё же травA мн0га на мёстэ. ВозлежE u5бо мужeй числ0мъ ћкw пsть тhсzщъ. | Ісус сказав: звеліть людям сісти. Було ж на тому місці багато трави. Отже, сіло людей близько п’яти тисяч. |
|
11
|
11
|
| Пріsтъ же хлёбы ї}съ и3, хвалY воздaвъ, подадE ўчн7кHмъ, ўчн7цh же возлежaщымъ: тaкожде и3 t ры6бу, є3ли1кw хотsху. | Ісус, взявши хліби і воздавши хвалу, роздав ученикам, а ученики — тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів. |
|
12
|
12
|
| И# ћкw насhтишасz, гlа ўчн7кHмъ свои6мъ: собери1те и3збhтки ўкр{хъ, да не поги1бнетъ ничт0же. | І коли наситилися, то сказав ученикам Своїм: зберіть залишки, щоб нічого не пропало. |
|
13
|
13
|
| Собрaша же, и3 и3сп0лниша дванaдесzте к0шz ўкр{хъ t пzти1хъ хлBбъ kчмeнныхъ, и5же и3збhша ћдшымъ. | І зібрали, і наповнили дванадцять кошиків залишками від п’яти ячмінних хлібів, що їли. |
|
14
|
14
|
| (За? f7‹.) Человёцы же ви1дэвше знaменіе, є4же сотвори2 ї}съ, глаг0лаху, ћкw сeй є4сть вои1стинну прbр0къ грzдhй въ мjръ. | Тоді люди, побачивши, яке чудо сотворив Ісус, сказали: це воістину Той Пророк, Який має прийти у світ. |
|
15
|
15
|
| Ї}съ u5бо разумёвъ, ћкw хотsтъ пріити2, да восхи1тzтъ є3го2 и3 сотворsтъ є3го2 цRS, tи1де пaки въ г0ру є3ди1нъ. | Ісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один. |
|
16
|
16
|
| Ћкw п0здэ бhсть, снид0ша ўчн7цы2 є3гw2 на м0ре, | Коли ж настав вечір, то ученики Його зійшли до моря. |
|
17
|
17
|
| и3 влэз0ша въ корaбль, и3 и3дsху на w4нъ п0лъ м0рz въ капернаyмъ. И# тмA ѓбіе бhсть, и3 не (u5) бЁ пришeлъ къ ни6мъ ї}съ. | І, сівши в човен, попливли на другий бік моря до Капернаума. Було вже темно, а Ісус не приходив до них. |
|
18
|
18
|
| М0ре же, вётру вeлію дыхaющу, воздвизaшесz. | Дув сильний вітер, і море хвилювалося. |
|
19
|
19
|
| Грeбше же ћкw стaдій двaдесzть пsть и3ли2 три1десzть, ўзрёша ї}са ходsща по м0рю и3 бли1з8 кораблS бhвша, и3 ўбоsшасz. | Пропливши стадій близько двадцяти п’яти чи тридцяти*, вони побачили Ісуса, Який ішов по морю і вже наближався до човна, і злякались. |
|
20
|
20
|
| Џнъ же гlа и4мъ: ѓзъ є4смь, не б0йтесz. | Але Він сказав їм: це Я, не бійтеся. |
|
21
|
21
|
| Хотsху u5бо пріsти є3го2 въ корaбль: и3 ѓбіе корaбль бhсть на земли2, въ ню1же и3дsху. | Вони хотіли взяти Його в човен; і у ту ж мить човен пристав до берега, куди пливли. |
|
22
|
22
|
| Во ќтрій (же) нар0дъ, и4же стоsше њб8 w4нъ п0лъ м0рz, ви1дэвъ, ћкw кораблS и3н0гw не бЁ тY, т0кмw є3ди1нъ т0й, въ џньже внид0ша ўчн7цы2 є3гw2, и3 ћкw не вни1де со ўчн7ки6 свои1ми ї}съ въ корaбль, но є3ди1ни ўчн7цы2 є3гw2 и3д0ша: | Наступного дня народ, який стояв по той бік моря, бачив, що іншого човна не було там, крім того, в який увійшли ученики Його, і що Ісус не входив у човен з учениками Своїми, а відпливли одні ученики Його. |
|
23
|
23
|
| и3 и4ни пріид0ша корабли6 t тіверіaды бли1з8 мёста, и3дёже kд0ша хлёбы, хвалY воздaвше гDеви: | Тим часом прийшли з Тиверіади інші човни до того місця, де їли хліб за благословенням Господнім. |
|
24
|
24
|
| є3гдa же ви1дэша нар0ди, ћкw ї}са не бhсть тY, ни ўчн7къ є3гw2, влэз0ша сaми въ корабли6, и3 пріид0ша въ капернаyмъ, и4щуще ї}са, | Коли ж люди побачили, що тут немає ні Ісуса, ні учеників Його, то посідали в човни і попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса. |
|
25
|
25
|
| и3 њбрётше є3го2 њб8 w4нъ п0лъ м0рz, рёша є3мY: раввJ, когдA здЁ бhсть [когдA сёмw пришeлъ є3си2]; | І, знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Учителю, коли Ти прибув сюди? |
|
26
|
26
|
| TвэщA и4мъ ї}съ и3 речE: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, и4щете менє2, не ћкw ви1дэсте знaменіе, но ћкw ћли є3стE хлёбы и3 насhтистесz: | Ісус сказав їм у відповідь: істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились. |
|
27
|
27
|
| (За? к7.) дёлайте же не брaшно ги1блющее, но брaшно пребывaющее въ жив0тъ вёчный, є4же сн7ъ чlвёческій вaмъ дaстъ: сег0 бо nц7ъ знaмена бGъ. | Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка залишається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо назнаменував Його Отець, Бог. |
|
28
|
28
|
| Рёша же къ немY: что2 сотвори1мъ, да дёлаемъ дэлA б9іz; | Вони сказали Йому: що нам робити, щоб чинити діла Божі? |
|
29
|
29
|
| TвэщA ї}съ и3 речE и4мъ: сE є4сть дёло б9іе, да вёруете въ того2, є3г0же послA џнъ. | Ісус сказав їм у відповідь: ось діло Боже, щоб ви увірували в Того, Кого Він послав. |
|
30
|
30
|
| Рёша же є3мY: к0е u5бо ты2 твори1ши знaменіе, да ви1димъ и3 вёру и4мемъ тебЁ, что2 дёлаеши, | На це вони сказали Йому: яке ж знамення Ти створиш, щоб ми побачили і увірували в Тебе? Що Ти чиниш? |
|
31
|
31
|
| nтцы2 нaши kд0ша мaнну въ пустhни, ћкоже є4сть пи1сано: хлёбъ съ небесE дадE и4мъ ћсти. | Батьки наші їли манну в пустелі, як написано: хліб з неба дав їм їсти. |
|
32
|
32
|
| РечE u5бо и4мъ ї}съ: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, не мwmсeй дадE вaмъ хлёбъ съ небесE, но nц7ъ м0й даeтъ вaмъ хлёбъ и4стинный съ нб7сE: | Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Отець Мій дає вам істинний хліб з небес. |
|
33
|
33
|
| хлёбъ бо б9ій є4сть сходsй съ нб7сE и3 даsй жив0тъ мjру. | Бо хліб Божий є той, який сходить з небес і дає життя світові. |
|
34
|
34
|
| Рёша u5бо къ немY: гDи, всегдA дaждь нaмъ хлёбъ сeй. | На це сказали Йому: Господи! Завжди давай нам хліб цей. |
|
35
|
35
|
| Речe же и4мъ ї}съ: (За? к7№.) ѓзъ є4смь хлёбъ жив0тный: грzдhй ко мнЁ не и4мать взалкaтисz, и3 вёруzй въ мS не и4мать вжaждатисz никогдaже. | Ісус сказав їм: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги. |
|
36
|
36
|
| Но рёхъ вaмъ, ћкw и3 ви1дэсте мS, и3 не вёруете. | Але Я вам сказав, що ви хоч і бачили Мене, та не віруєте. |
|
37
|
37
|
| ВсE, є4же даeтъ мнЁ nц7ъ, ко мнЁ пріи1детъ, и3 грzдyщаго ко мнЁ не и3зженY в0нъ: | Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть. |
|
38
|
38
|
| ћкw снид0хъ съ нб7сE, не да творю2 в0лю мою2, но в0лю послaвшагw мS nц7A. | Бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Який послав Мене. |
|
39
|
39
|
| Сe же є4сть в0лz послaвшагw мS nц7A, да всE, є4же дaде ми2, не погублю2 t негw2, но воскрешY є5 въ послёдній дeнь. | Воля ж Отця, Який послав Мене, є та, щоб з усього, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день. |
|
40
|
40
|
| (За? к7в7.) Сe же є4сть в0лz послaвшагw мS, да всsкъ ви1дzй сн7а и3 вёруzй въ него2 и4мать жив0тъ вёчный, и3 воскрешY є3го2 ѓзъ въ послёдній дeнь. | Воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день. |
|
41
|
41
|
| Роптaху u5бо їудeє њ нeмъ, ћкw речE: ѓзъ є4смь хлёбъ сшeдый съ нб7сE. | Ремствували на Нього юдеї за те, що Він казав: Я є хліб, який зійшов з небес. |
|
42
|
42
|
| И# глаг0лаху: не сeй ли є4сть ї}съ сhнъ їHсифовъ, є3гHже мы2 знaемъ nтцA и3 мaтерь, кaкw u5бо глаг0летъ сeй, ћкw съ нб7сE снид0хъ; | І говорили: чи це не Ісус, син Йосифів, батька і матір Якого ми знаємо? Як же говорить Він: Я зійшов з небес? |
|
43
|
43
|
| TвэщA u5бо ї}съ и3 речE и5мъ: не ропщи1те междY соб0ю: | Ісус сказав їм у відповідь: не ремствуйте між собою. |
|
44
|
44
|
| никт0же м0жетъ пріити2 ко мнЁ, ѓще не nц7ъ послaвый мS привлечeтъ є3го2, и3 ѓзъ воскрешY є3го2 въ послёдній дeнь. | Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не залучить його; і Я воскрешу його в останній день. |
|
45
|
45
|
| Е$сть пи1сано во прbр0цэхъ: и3 бyдутъ вси2 научeни бGомъ. Всsкъ слhшавый t nц7A и3 навhкъ, пріи1детъ ко мнЁ. | У пророків написано: і будуть усі навчені Богом. Кожен, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене. |
|
46
|
46
|
| Не ћкw nц7A ви1дэлъ є4сть кто2, т0кмw сhй t бGа, сeй ви1дэ nц7A. | Це не значить, що хтось бачив Отця, хіба лише Той, Хто від Бога; Він бачив Отця. |
|
47
|
47
|
| Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: вёруzй въ мS и4мать жив0тъ вёчный. | Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має життя вічне. |
|
48
|
48
|
| (За? к7G.) Ѓзъ є4смь хлёбъ жив0тный: | Я є хліб життя. |
|
49
|
49
|
| nтцы2 вaши kд0ша мaнну въ пустhни, и3 ўмр0ша: | Батьки ваші їли манну в пустелі — й померли. |
|
50
|
50
|
| сeй є4сть хлёбъ сходsй съ нб7сE, да, ѓще кто2 t негw2 ћстъ, не ќмретъ: | Це ж є хліб, який сходить з небес, той, хто його їсть, не помре. |
|
51
|
51
|
| ѓзъ є4смь хлёбъ жив0тный, и4же сшeдый съ нб7сE: ѓще кто2 снёсть t хлёба сегw2, жи1въ бyдетъ во вёки: и3 хлёбъ, є3г0же ѓзъ дaмъ, пlть моS є4сть, ю4же ѓзъ дaмъ за жив0тъ мjра. | Я — хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу. |
|
52
|
52
|
| Прsхусz же междY соб0ю жи1дове, глаг0люще: кaкw м0жетъ сeй нaмъ дaти пlть (свою2) ћсти; | Тоді юдеї почали сперечатися між собою, кажучи: як Він може дати нам Плоть Свою їсти? |
|
53
|
53
|
| Речe же и5мъ ї}съ: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: ѓще не снёсте пlти сн7а чlвёческагw, ни піeте кр0ве є3гw2, животA не и4мате въ себЁ. | Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крови, то не будете мати життя в собі. |
|
54
|
54
|
| Kдhй мою2 пlть и3 піsй мою2 кр0вь и4мать жив0тъ вёчный, и3 ѓзъ воскрешY є3го2 въ послёдній дeнь. | Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день. |
|
55
|
55
|
| Пlть бо моS и4стиннw є4сть брaшно, и3 кр0вь моS и4стиннw є4сть пи1во. | Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям. |
|
56
|
56
|
| (За? к7д7.) Kдhй мою2 пlть и3 піsй мою2 кр0вь во мнЁ пребывaетъ, и3 ѓзъ въ нeмъ. | Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому. |
|
57
|
57
|
| Ћкоже послa мz живhй nц7ъ, и3 ѓзъ живY nц7A рaди: и3 kдhй мS, и3 т0й жи1въ бyдетъ менє2 рaди. | Як послав Мене Живий Отець, — і Я живу Отцем, — так і той, хто їсть Мене, житиме через Мене. |
|
58
|
58
|
| Сeй є4сть хлёбъ сшeдый съ нб7сE: не ћкоже kд0ша nтцы2 вaши мaнну, и3 ўмр0ша: kдhй хлёбъ сeй жи1въ бyдетъ во вёки. | Цей і є хліб, який зійшов з небес. Не так, як батьки ваші їли манну і померли; хто їсть хліб цей, житиме повік. |
|
59
|
59
|
| Сі‰ речE на с0нмищи, ўчS въ капернаyмэ. | Це Він говорив, навчаючи у синагозі, в Капернаумі. |
|
60
|
60
|
| Мн0зи u5бо слhшавше t ўчн7къ є3гw2, рёша: жест0ко є4сть сл0во сіE: (и3) кто2 м0жетъ є3гw2 послyшати; | Багато хто з учеників Його, слухаючи те, говорили: жорстоке це слово! Хто може це слухати? |
|
61
|
61
|
| Вёдый же ї}съ въ себЁ, ћкw р0пщутъ њ сeмъ ўчн7цы2 є3гw2, речE и4мъ: сіe ли вы2 блазни1тъ; | Але Ісус, знаючи Сам у Собі, що ученики Його ремствують на те, сказав їм: чи це спокушає вас? |
|
62
|
62
|
| ѓще u5бо ќзрите сн7а чlвёческаго восходsща, и3дёже бЁ прeжде; | А що ж, коли побачите Сина Людського, Який возноситься туди, де був раніш? |
|
63
|
63
|
| дyхъ є4сть, и4же њживлsетъ, пл0ть не п0льзуетъ ничт0же: гlг0лы, ћже ѓзъ гlахъ вaмъ, дyхъ сyть и3 жив0тъ сyть: | Дух оживляє; плоть аніскільки не допомагає. |
|
64
|
64
|
| но сyть t вaсъ нёцыи, и4же не вёруютъ. Вёдzше бо и3скони2 ї}съ, кjи сyть невёрующіи, и3 кто2 є4сть предаsй є3го2. | Але є між вами деякі, що не вірують. Бо Ісус знав з самого початку, хто не вірує і хто зрадить Його. |
|
65
|
65
|
| И# гlаше: сегw2 рaди рёхъ вaмъ, ћкw никт0же м0жетъ пріити2 ко мнЁ, ѓще не бyдетъ є3мY дано2 t nц7A моегw2. | І сказав: Я для того і говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо те не буде дано йому від Отця Мого. |
|
66
|
66
|
| T сегw2 мн0зи t ўчн7къ є3гw2 и3д0ша вспsть, и3 ктомY не хождaху съ ни1мъ. | Відтоді багато з учеників Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили. |
|
67
|
67
|
| Речe же ї}съ nбэманaдесzте: є3дA и3 вы2 х0щете и3ти2; | Тоді Ісус сказав дванадцятьом: чи не хочете відійти і ви? |
|
68
|
68
|
| TвэщA u5бо є3мY сjмwнъ пeтръ: гDи, къ комY и4демъ; гlг0лы животA вёчнагw и4маши, | Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного, |
|
69
|
69
|
| и3 мы2 вёровахомъ, и3 познaхомъ, ћкw ты2 є3си2 хrт0съ, сн7ъ бGа живaгw. | і ми увірували і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого. |
|
70
|
70
|
| TвэщA и5мъ ї}съ: не ѓзъ ли вaсъ дванaдесzте и3збрaхъ; и3 є3ди1нъ t вaсъ діaволъ є4сть. | Ісус відповів їм: чи не дванадцять Я обрав вас? Але один з вас є диявол. |
|
71
|
71
|
| Гlаше же їyду сімHнова їскаріHта: сeй бо хотsше предaти є3го2, є3ди1нъ сhй t nбоюнaдесzте. | Це говорив Він про Іуду Симонового Іскаріота, бо той мав зрадити Його, хоч був одним з дванадцятьох. |
|
Главa з7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| (За? к7е7.) И# хождaше ї}съ по си1хъ въ галілeи: не хотsше бо во їудeи ходи1ти, ћкw и3скaху є3го2 їудeє ўби1ти. | Після цього Ісус ходив Галилеєю, бо не хотів ходити по Юдеї, тому що шукали юдеї, як вбити Його. |
|
2
|
2
|
| Бё же бли1з8 прaздникъ їудeйскій, потчeніе сёни. | Наближалося свято юдейське — ставлення кущів. |
|
3
|
3
|
| Рёша u5бо къ немY брaтіz є3гw2: прейди2 tсю1ду, и3 и3ди2 во їудeю, да и3 ўчн7цы2 твои2 ви1дzтъ дэлA тво‰, ±же твори1ши: | Тоді брати Його сказали Йому: вийди звідси та іди до Юдеї, щоб і ученики Твої бачили діла, які Ти твориш. |
|
4
|
4
|
| никт0же бо въ тaйнэ твори1тъ что2, и3 и4щетъ сaмъ ћвэ бhти: ѓще сі‰ твори1ши, kви2 себE мjрови. | Бо ніхто не робить щось таємно, коли сам домагається бути відомим. Якщо Ти твориш такі діла, яви Себе світові. |
|
5
|
5
|
| Ни брaтіz бо є3гw2 вёроваху въ него2. | Бо і брати Його не вірували в Нього. |
|
6
|
6
|
| Гlа u5бо и5мъ ї}съ: врeмz моE не u5 пріи1де: врeмz же вaше всегдA гот0во є4сть: | На це Ісус сказав їм: Мій час ще не настав, час же вам завжди готовий. |
|
7
|
7
|
| не м0жетъ мjръ ненави1дэти вaсъ: менe же ненави1дитъ, ћкw ѓзъ свидётелствую њ нeмъ, ћкw дэлA є3гw2 ѕл† сyть: | Не може світ ненавидіти вас, а Мене ненавидить, бо Я свідчу про нього, що діла його злі. |
|
8
|
8
|
| вы2 взhдите въ прaздникъ сeй: ѓзъ не взhду [не u5 взhду] въ прaздникъ сeй, ћкw врeмz моE не u5 и3сп0лнисz. | Ви йдіть на свято це, а Я ще не піду на це свято, бо час Мій ще не настав. |
|
9
|
9
|
| Сі‰ рeкъ и5мъ, њстA въ галілeи. | Сказавши це їм, залишився в Галилеї. |
|
10
|
10
|
| Е#гдa же взыд0ша брaтіz є3гw2 въ прaздникъ, тогдA и3 сaмъ взhде, не ћвэ, но ћкw тaй. | Але коли брати Його прийшли на свято, тоді і Він прийшов, та не явно, а ніби таємно. |
|
11
|
11
|
| Жи1дове же и3скaху є3го2 въ прaздникъ, и3 глаг0лаху: гдЁ є4сть џнъ; | Юдеї ж шукали Його на святі і говорили: де Він? |
|
12
|
12
|
| И# р0потъ мн0гъ бЁ њ нeмъ въ нар0дэхъ: џвіи глаг0лаху, ћкw бlгъ є4сть: и3нjи же глаг0лаху: ни2, но льсти1тъ нар0ды. | І багато було розмов про Нього в народі. Одні говорили, що Він добрий, інші казали, що ні, Він зваблює народ. |
|
13
|
13
|
| Никт0же ќбw ћвэ глаг0лаше њ нeмъ, стрaха рaди їудeйскагw. | Проте ніхто не говорив про Нього відкрито, бо боялись юдеїв. |
|
14
|
14
|
| (За? к7ѕ7.) Ѓбіе же въ преполовeніе прaздника взhде ї}съ во цeрковь, и3 ўчaше. | У переполовення свята Ісус увійшов у храм і навчав. |
|
15
|
15
|
| И# дивлsхусz їудeє, глаг0люще: кaкw сeй кни6ги вёсть не ўчи1всz; | І дивувалися юдеї, кажучи: як Він знає Писання, не вчившись? |
|
16
|
16
|
| TвэщA (u5бо) и5мъ ї}съ и3 речE: моE ў§ніе нёсть моE, но послaвшагw мS: | Ісус сказав їм у відповідь: Моє вчення — не Моє, а Того, Хто послав Мене; |
|
17
|
17
|
| ѓще кто2 х0щетъ в0лю є3гw2 тв0рити, разумёетъ њ ў§ніи, к0е t бGа є4сть, и3ли2 ѓзъ t себє2 гlю: | хто хоче творити волю Його, той довідається про це вчення, чи воно від Бога, чи Я Сам від Себе кажу. |
|
18
|
18
|
| глаг0лzй t себє2, слaвы своеS и4щетъ: ґ и3щsй слaвы послaвшагw є3го2, сeй и4стиненъ є4сть, и3 нёсть непрaвды въ нeмъ. | Хто говорить сам від себе, той шукає слави собі, а Хто шукає слави Тому, Хто послав Його, Той є істинний, і неправди немає в Ньому. |
|
19
|
19
|
| Не мwmсeй ли дадE вaмъ зак0нъ; и3 никт0же t вaсъ твори1тъ зак0на. Что2 менE и4щете ўби1ти; | Чи не дав вам Мойсей закон? І ніхто з вас не виконує закону. Чого ж шукаєте, як вбити Мене? |
|
20
|
20
|
| TвэщA нар0дъ и3 речE: бёса ли и4маши; кто2 тебE и4щетъ ўби1ти; | Народ сказав у відповідь: чи не біс у Тобі? Хто хоче Тебе вбити? |
|
21
|
21
|
| TвэщA ї}съ и3 речE и5мъ: є3ди1но дёло сотвори1хъ, и3 вси2 дивитeсz: | Ісус далі сказав їм: одне діло зробив Я, і ви всі дивуєтеся. |
|
22
|
22
|
| сегw2 рaди мwmсeй дадE вaмъ њбрёзаніе, не ћкw t мwmсeа є4сть, но t nтє1цъ: и3 въ суббHту њбрёзаете человёка: | Мойсей дав вам обрізання [хоч воно не від Мойсея, а від отців], і в суботу ви обрізуєте чоловіка. |
|
23
|
23
|
| ѓще њбрёзаніе пріeмлетъ человёкъ въ суббHту, да не разори1тсz зак0нъ мwmсeовъ: на мs ли гнёваетесz, ћкw всего2 человёка здрaва сотвори1хъ въ суббHту; | Якщо в суботу приймає чоловік обрізання, щоб не порушити закону Мойсеєвого, — то чому на Мене ремствуєте за те, що Я всього чоловіка зцілив у суботу? |
|
24
|
24
|
| не суди1те на лиц†, но првdный сyдъ суди1те. | Не судіть з вигляду, а судіть судом справедливим. |
|
25
|
25
|
| Глаг0лаху u5бо нёцыи t їеrли1млzнъ: не сeй ли є4сть, є3г0же и4щутъ ўби1ти; | Тут деякі з єрусалимлян говорили: чи не Той це, Якого хочуть убити? |
|
26
|
26
|
| и3 сE, не њбинyzсz гlетъ, и3 ничесHже є3мY не глаг0лютъ: є3дA кaкw [вои1стинну] разумёша кн‰зи, ћкw сeй є4сть хrт0съ; | Ось Він говорить відкрито, і нічого не кажуть Йому; чи не переконалися начальники, що Він справді Христос? |
|
27
|
27
|
| но сего2 вёмы, tкyду є4сть: хrт0съ же є3гдA пріи1детъ, никт0же вёсть, tкyду бyдетъ. | Але ж ми знаємо, звідки Він; Христос же, коли прийде, ніхто не знатиме, звідки Він. |
|
28
|
28
|
| ВоззвA u5бо въ цeркви ўчS ї}съ и3 гlz: и3 менE вёсте, и3 вёсте, tкyду є4смь: и3 њ себЁ не пріид0хъ, но є4сть и4стиненъ послaвый мS, є3гHже вы2 не вёсте: | Тоді Ісус, навчаючи, голосно заговорив у храмі: і Мене знаєте, і знаєте звідки Я; і Я прийшов не Сам від Себе, але є істинний Той, Хто послав Мене, Якого ви не знаєте. |
|
29
|
29
|
| ѓзъ вёмъ є3го2, ћкw t негw2 є4смь, и3 т0й мS послA. | Я ж знаю Його, бо Я від Нього, і Він послав Мене. |
|
30
|
30
|
| И#скaху u5бо, да и4мутъ є3го2: и3 никт0же возложи2 нaнь руки2, ћкw не u5 бЁ пришeлъ чaсъ є3гw2. | І хотіли схопити Його, але ніхто не наклав на Нього руки, бо ще не настав час Його. |
|
31
|
31
|
| Мн0зи же t нар0да вёроваша въ него2, и3 глаг0лаху, ћкw хrт0съ, є3гдA пріи1детъ, є3дA бHлша знaмєніz сотвори1тъ, ±же сeй твори1тъ; | Багато ж з народу увірували в Нього і говорили: коли Христос прийде, невже створить більші чудеса, ніж Цей створив? |
|
32
|
32
|
| Слhшаша фарісeє нар0дъ р0пщущь њ нeмъ сі‰: и3 послaша фарісeє и3 ґрхіерeє слуги6, да и4мутъ є3го2. | Фарисеї почули, що таке говорить про Нього народ, і послали фарисеї та первосвященики слуг схопити Його. |
|
33
|
33
|
| РечE u5бо ї}съ: є3щE мaло врeмz съ вaми є4смь, и3 и3дY къ послaвшему мS: | Ісус же сказав їм: ще недовго бути Мені з вами, і Я піду до Того, Хто Мене послав. |
|
34
|
34
|
| взhщете менE, и3 не њбрsщете: и3 и3дёже є4смь ѓзъ, вы2 не м0жете пріити2. | Шукатимете Мене, і не знайдете; і де буду Я, туди ви не зможете прийти. |
|
35
|
35
|
| Рёша же їудeє къ себЁ: кaмw сeй х0щетъ и3ти2, ћкw мы2 не њбрsщемъ є3гw2; є3дA въ разсёzніе є4ллинское х0щетъ и3ти2 и3 ўчи1ти є4ллины; | При цьому юдеї говорили між собою: куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не хоче Він іти в еллінське розсіяння і вчити еллінів? |
|
36
|
36
|
| что2 є4сть сіE сл0во, є4же речE: взhщете менE, и3 не њбрsщете; и3 и3дёже є4смь ѓзъ, вы2 не м0жете пріити2; | Що означають слова ці, які Він сказав: будете шукати Мене і не знайдете; і де Я буду, туди ви не зможете прийти? |
|
37
|
37
|
| (За? к7з7.) Въ послёдній же дeнь вели1кій прaздника стоsше ї}съ, и3 звaше, гlz: ѓще кто2 жaждетъ, да пріи1детъ ко мнЁ и3 піeтъ: | В останній же великий день свята стояв Ісус і голосно говорив: хто спраглий, нехай іде до Мене і п’є. |
|
38
|
38
|
| вёруzй въ мS, ћкоже речE писaніе, рёки t чрeва є3гw2 и3стекyтъ воды2 жи1вы. | Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби його потечуть ріки води живої. |
|
39
|
39
|
| Сіe же речE њ д©э, є3г0же хотsху пріимaти вёрующіи во и4мz є3гw2: не u5 бо бЁ д¦ъ с™hй, ћкw ї}съ не u5 бЁ прослaвленъ. | Це сказав Він про Духа, Якого мали прийняти віруючі в ім’я Його; бо ще не було на них Духа Святого, оскільки Ісус ще не був прославлений. |
|
40
|
40
|
| Мн0зи же t нар0да слhшавше сл0во, глаг0лаху: сeй є4сть вои1стинну прbр0къ. | Багато ж з народу, почувши ці слова, говорили: Він воістину пророк. |
|
41
|
41
|
| Друзjи глаг0лаху: сeй є4сть хrт0съ. Џвіи же глаг0лаху: є3дA t галілeи хrт0съ прих0дитъ; | Інші говорили: Це Христос. А ще інші казали: хіба з Галилеї Христос прийде? |
|
42
|
42
|
| не писaніе ли речE, ћкw t сёмене дв7дова и3 t виfлеeмскіz вeси, и3дёже бЁ дв7дъ, хrт0съ пріи1детъ; | Чи не сказано в Писанні, що Христос прийде з роду Давидового і з Вифлеєма, з того міста, звідки був Давид? |
|
43
|
43
|
| Рaспрz u5бо бhсть въ нар0дэ є3гw2 рaди. | Отже, виникла в народі через Нього незгода. |
|
44
|
44
|
| Нёцыи же t ни1хъ хотsху ћти є3го2: но никт0же возложи2 нaнь рyцэ. | Деякі з них хотіли схопити Його; але ніхто не наклав на Нього рук. |
|
45
|
45
|
| Пріид0ша же слуги6 ко ґрхіерewмъ и3 фарісewмъ: и3 рёша и5мъ тjи: почто2 не привед0сте є3гw2; | І слуги повернулися до первосвящеників і фарисеїв; і дорікали їм: чому не привели Його? |
|
46
|
46
|
| Tвэщaша слуги6: николи1же тaкw є4сть глаг0лалъ человёкъ, ћкw сeй чlвёкъ. | Слуги відповіли: ніколи не говорила людина так, як Цей Чоловік. |
|
47
|
47
|
| Tвэщaша u5бо и5мъ фарісeє: є3дA и3 вы2 прельщeни бhсте; | Фарисеї ж сказали їм: невже і ви спокусилися? |
|
48
|
48
|
| є3дA кто2 t кн‰зь вёрова въ џнь, и3ли2 t фарісє1й; | Хіба увірував у Нього хтось з начальників або з фарисеїв? |
|
49
|
49
|
| но нар0дъ сeй, и4же не вёсть зак0на, пр0клzти сyть. | Але цей народ, що не знає закону, проклятий він. |
|
50
|
50
|
| Глаг0ла нікоди1мъ къ ни6мъ, и4же пришeдый къ немY н0щію, є3ди1нъ сhй t ни1хъ: | Никодим, один з них, який приходив до Нього вночі, говорить їм: |
|
51
|
51
|
| є3дA зак0нъ нaшъ сyдитъ человёку, ѓще не слhшитъ t негw2 прeжде и3 разумёетъ, что2 твори1тъ; | хіба закон наш судить людину, якщо раніше не вислухають її і не дізнаються, що вона робить? |
|
52
|
52
|
| Tвэщaша и3 рек0ша є3мY: є3дA и3 ты2 t галілeи є3си2; и3спытaй и3 ви1ждь, ћкw прbр0къ t галілeи не прих0дитъ. | На це сказали йому: чи й ти не з Галилеї? Роздивись і побачиш, що пророк з Галилеї не приходить. |
|
53
|
53
|
| И# и4де кjйждо въ д0мъ св0й. | І кожний пішов до свого дому. |
|
Главa }
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| Ї}съ же и4де въ г0ру є3леHнску. | Ісус же пішов на гору Елеонську. |
|
2
|
2
|
| Заyтра же пaки пріи1де въ цeрковь, и3 вси2 лю1діе и3дsху къ немY: и3 сёдъ ўчaше и5хъ. | А вранці знову прийшов у храм, і весь народ ішов до Нього. Він сів і навчав їх. |
|
3
|
3
|
| (За? к7}.) Привед0ша же кни1жницы и3 фарісeє къ немY женY въ прелюбодэsніи ћту, и3 постaвивше ю5 посредЁ, | Приводять книжники і фарисеї до Нього жінку, схоплену під час перелюбу, і, поставивши її посередині, кажуть Йому: |
|
4
|
4
|
| глаг0лаша є3мY: ўч™лю, сіS женA ћта є4сть нн7э въ прелюбодэsніи: | Учителю, цю жінку взяли нині на перелюбі; |
|
5
|
5
|
| въ зак0нэ же нaмъ мwmсeй повелЁ такwвhz кaменіемъ побивaти: тh же что2 гlеши; | а Мойсей в законі повелів нам побивати таких камінням; а Ти що скажеш? |
|
6
|
6
|
| Сіe же рёша и3скушaюще є3го2, да бhша и3мёли что2 глаг0лати нaнь. Ї}съ же д0лу прекл0ньсz, пeрстомъ писaше на земли2, не слагaz (и5мъ). | Говорили ж це, спокушаючи Його, щоб знайти, за що Його звинуватити. Але Ісус, нахилившись додолу, пальцем писав по землі, не звертаючи на них уваги. |
|
7
|
7
|
| Ћкоже прилэжaху вопрошaюще є3го2, воскл0ньсz речE къ ни6мъ: и4же є4сть без8 грэхA въ вaсъ, прeжде [пeрвый] вeрзи кaмень на ню2. | Коли ж продовжували запитувати Його, Він, підвівшись, сказав їм: хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь. |
|
8
|
8
|
| И# пaки д0лу прекл0ньсz, писaше на земли2. | І знов, нахилившись додолу, писав на землі. |
|
9
|
9
|
| Nни1 же слhшавше и3 с0вэстію њбличaеми, и3схождaху є3ди1нъ по є3ди1ному, начeнше t стaрєцъ до послёднихъ: и3 њстA є3ди1нъ ї}съ, и3 женA посредЁ сyщи. | Вони ж, почувши це, докорені совістю, почали виходити один за одним, починаючи від старших до останніх; і залишився один Ісус і жінка, яка стояла посередині. |
|
10
|
10
|
| Воскл0ньсz же ї}съ, и3 ни є3ди1наго ви1дэвъ, т0чію женY, речE є4й: жeно, гдЁ сyть, и5же важдaху на тS; никjйже ли тебE њсуди2; | Ісус, підвівшись і нікого не побачивши, крім жінки, сказав їй: жінко! Де ті, що звинувачували тебе? Ніхто тебе не осудив? |
|
11
|
11
|
| Nнa же речE: никт0же, гDи. Речe же є4й ї}съ: ни ѓзъ тебE њсуждaю: и3ди2, и3 tсeлэ ктомY не согрэшaй. | Вона відповіла: ніхто, Господи. Ісус сказав їй: і Я не осуджую тебе; іди, і віднині більше не гріши. |
|
12
|
12
|
| (За? к7f7.) Пaки же и5мъ ї}съ речE, гlz: ѓзъ є4смь свётъ мjру: ходsй по мнЁ не и4мать ходи1ти во тмЁ, но и4мать свётъ жив0тный. | Ісус знову говорив до народу, кажучи: Я — Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя. |
|
13
|
13
|
| Рёша u5бо є3мY фарісeє: ты2 њ себЁ сaмъ свидётелствуеши: свидётелство твоE нёсть и4стинно. | Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, і свідчення Твоє неправдиве. |
|
14
|
14
|
| TвэщA ї}съ и3 речE и5мъ: ѓще ѓзъ свидётелствую њ себЁ, и4стинно є4сть свидётелство моE: ћкw вёмъ, tкyду пріид0хъ и3 кaмw и3дY: вh же не вёсте, tкyду прихождY и3 кaмw грzдY: | Ісус сказав їм у відповідь: якщо і Сам про Себе свідчу, свідчення Моє правдиве, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я і куди йду. |
|
15
|
15
|
| вы2 по пл0ти сyдите, ѓзъ не суждY никомyже: | Ви судите за плоттю; а Я не суджу нікого. |
|
16
|
16
|
| и3 ѓще суждY ѓзъ, сyдъ м0й и4стиненъ є4сть: ћкw є3ди1нъ нёсмь, но ѓзъ и3 послaвый мS nц7ъ: | А якщо і суджу Я, то суд Мій праведний, бо Я не один, а Я і Отець, Який Мене послав. |
|
17
|
17
|
| и3 въ зак0нэ же вaшемъ пи1сано є4сть, ћкw двою2 человёку свидётелство и4стинно є4сть: | У законі вашому написано, що свідчення двох людей є правдиве. |
|
18
|
18
|
| ѓзъ є4смь свидётелствуzй њ мнЁ сам0мъ, и3 свидётелствуетъ њ мнЁ послaвый мS nц7ъ. | Я Сам свідчу про Себе, і свідчить про Мене Отець, Який Мене послав. |
|
19
|
19
|
| Глаг0лаху же є3мY: гдЁ є4сть nц7ъ тв0й; TвэщA ї}съ: ни менє2 вёсте, ни nц7A моегw2: ѓще мS бhсте вёдали, и3 nц7A моего2 вёдали бhсте. | Тоді сказали Йому: де Твій Отець? Ісус відповів: ви не знаєте ні Мене, ні Отця Мого; якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого. |
|
20
|
20
|
| Сі‰ глаг0лы гlа ї}съ въ газофmлакjи, ўчS въ цeркви: и3 никт0же ћтъ є3го2, ћкw не u5 бЁ пришeлъ чaсъ є3гw2. | Ці слова говорив Ісус біля скарбниці, коли навчав у храмі; і ніхто не взяв Його, бо ще не прийшов час Його. |
|
21
|
21
|
| (За? l.) Речe же и5мъ пaки ї}съ: ѓзъ и3дY, и3 взhщете менE, и3 во грэсЁ вaшемъ ќмрете: ѓможе ѓзъ и3дY, вы2 не м0жете пріити2. | Знову сказав їм Ісус: Я відходжу, і будете шукати Мене, і помрете в гріху вашому. Куди Я йду, туди ви не можете прийти. |
|
22
|
22
|
| Глаг0лаху u5бо їудeє: є3дA сS сaмъ ўбіeтъ, ћкw гlетъ: ѓможе ѓзъ и3дY, вы2 не м0жете пріити2; | Говорили ж юдеї: невже Він уб’є Сам Себе, що каже: куди Я іду, ви не можете прийти? |
|
23
|
23
|
| И# речE и5мъ: вы2 t ни1жнихъ є3стE, ѓзъ t вhшнихъ є4смь: вы2 t мjра сегw2 є3стE, ѓзъ нёсмь t мjра сегw2: | Він сказав їм: ви від нижніх, Я ж від вишніх; ви від світу цього, Я ж не від цього світу. |
|
24
|
24
|
| рёхъ u5бо вaмъ, ћкw ќмрете во грэсёхъ вaшихъ: ѓще бо не и4мете вёры, ћкw ѓзъ є4смь, ќмрете во грэсёхъ вaшихъ. | Тому Я сказав вам, що ви помрете в гріхах ваших. Бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете в гріхах ваших. |
|
25
|
25
|
| Глаг0лаху u5бо є3мY: ты2 кто2 є3си2; И# речE и5мъ ї}съ: начaтокъ, ћкw и3 гlю вaмъ: | Тоді сказали Йому: Хто ж Ти? Ісус відповів їм: Початок всього, що й кажу вам. |
|
26
|
26
|
| мнHга и4мамъ њ вaсъ гlати и3 суди1ти: но послaвый мS и4стиненъ є4сть, и3 ѓзъ ±же слhшахъ t негw2, сі‰ гlю въ мjрэ. | Багато чого маю говорити і судити про вас, але Той, Хто послав Мене, істинний є, і що почув Я від Нього, те й кажу світові. |
|
27
|
27
|
| Не разумёша (u5бо), ћкw nц7A и5мъ гlаше. | Не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця. |
|
28
|
28
|
| Речe же и5мъ ї}съ: є3гдA вознесeте сн7а чlвёческаго, тогдA ўразумёете, ћкw ѓзъ є4смь, и3 њ себЁ ничесHже творю2, но, ћкоже научи1 мz nц7ъ м0й, сі‰ гlю: | Сказав же їм Ісус: коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я, і що нічого не роблю від Себе, а як навчив Мене Отець Мій, так і говорю. |
|
29
|
29
|
| и3 послaвый мS со мн0ю є4сть: не њстaви менє2 є3ди1нагw nц7ъ, ћкw ѓзъ ўгHднаz є3мY всегдA творю2. | Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Отець не залишив Мене одного, бо Я завжди роблю угодне Йому. |
|
30
|
30
|
| Сі‰ є3мY гlющу, мн0зи вёроваша въ него2. | Коли Він це говорив, багато хто увірував у Нього. |
|
31
|
31
|
| (За? l№.) Гlаше u5бо ї}съ къ вёровавшымъ є3мY їудewмъ: ѓще вы2 пребyдете во словеси2 моeмъ, вои1стинну ўчн7цы2 мои2 бyдете: | Тоді Ісус сказав юдеям, які увірували в Нього: якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно будете Моїми учениками; |
|
32
|
32
|
| и3 ўразумёете и4стину, и3 и4стина свободи1тъ вы2. | і пізнаєте істину, і істина визволить вас. |
|
33
|
33
|
| Tвэщaша (и3 рёша) є3мY: сёмz ґвраaмле є3смы2, и3 никомyже раб0тахомъ николи1же: кaкw ты2 гlеши, ћкw своб0дни бyдете; | Йому відповіли: ми рід Авраамів, і ніколи не були рабами нікому, як же Ти кажеш: станете вільними? |
|
34
|
34
|
| TвэщA и5мъ ї}съ: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw всsкъ творsй грёхъ рaбъ є4сть грэхA: | Ісус відповів їм: істинно, істинно кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, є раб гріха. |
|
35
|
35
|
| рaбъ же не пребывaетъ въ домY во вёкъ: сhнъ пребывaетъ во вёкъ: | Але раб не перебуває в домі вічно, а Син перебуває вічно. |
|
36
|
36
|
| ѓще u5бо сн7ъ вы2 свободи1тъ, вои1стинну своб0дни бyдете: | Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними. |
|
37
|
37
|
| вёмъ, ћкw сёмz ґвраaмле є3стE: но и4щете менE ўби1ти, ћкw сл0во моE не вмэщaетсz въ вы2: | Знаю, що ви рід Авраамів, однак шукаєте, як вбити Мене, бо слово Моє не вміщається у вас. |
|
38
|
38
|
| ѓзъ, є4же ви1дэхъ ў nц7A моегw2, гlю: и3 бы2 u5бо, є4же ви1дэсте ў nтцA вaшегw, творитE. | Я говорю те, що бачив у Отця Мого; і ви робите те, що бачили в отця вашого. |
|
39
|
39
|
| Tвэщaша и3 рёша є3мY: nтeцъ нaшъ ґвраaмъ є4сть. Гlа и5мъ ї}съ: ѓще ч†да ґвра†млz бhсте бhли, дэлA ґвра†млz бhсте твори1ли: | Сказали Йому у відповідь: отець наш є Авраам. Ісус сказав їм: якби ви були дітьми Авраама, то чинили б діла Авраамові. |
|
40
|
40
|
| нн7э же и4щете менE ўби1ти, чlвёка, и4же и4стину вaмъ гlахъ, ю4же слhшахъ t бGа: сегw2 ґвраaмъ нёсть сотвори1лъ: | Нині ж шукаєте, як вбити Мене, Чоловіка, Який сповістив вам правду, почуту від Бога; Авраам цього не робив. |
|
41
|
41
|
| вы2 творитE дэлA nтцA вaшегw. Рёша же є3мY: мы2 t любодэsніz нёсмы рождeни: є3ди1наго nц7A и4мамы, бGа. | Ви робите діла отця вашого. На це сказали Йому: ми не від любодійства народжені; маємо одного Отця — Бога. |
|
42
|
42
|
| (За? lв7.) Речe же и5мъ ї}съ: ѓще бGъ nц7ъ вaшъ (бы) бhлъ, люби1ли бhсте (ќбw) менE: ѓзъ бо t бGа и3зыд0хъ и3 пріид0хъ: не њ себё бо пріид0хъ, но т0й мS послA: | Ісус сказав їм: якби Бог був Отець ваш, то ви любили б Мене, тому що Я вийшов і прийшов від Бога; бо Я не Сам від Себе прийшов, а Він послав Мене. |
|
43
|
43
|
| почто2 бесёды моеS не разумёете; ћкw не м0жете слhшати словесE моегw2: | Чому ви не розумієте Моїх слів? Тому що не можете чути слова Мого. |
|
44
|
44
|
| вы2 nтцA (вaшегw) діaвола є3стE, и3 п0хwти nтцA вaшегw х0щете твори1ти: џнъ человэкоубjйца бЁ и3скони2, и3 во и4стинэ не стои1тъ, ћкw нёсть и4стины въ нeмъ: є3гдA глаг0летъ лжY, t свои1хъ глаг0летъ: ћкw л0жь є4сть и3 nтeцъ лжи2: | Ваш батько є диявол; і ви хочете виконувати похоті батька вашого. Він людиновбивцею був споконвіку і не стоїть в істині, бо істини немає в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і батько неправди. |
|
45
|
45
|
| ѓзъ же занE и4стину гlю, не вёруете мнЁ: | А коли Я істину говорю, то не вірите Мені. |
|
46
|
46
|
| кто2 t вaсъ њбличaетъ мS њ грэсЁ; ѓще ли и4стину гlю, почто2 вы2 не вёруете мнЁ; | Хто з вас викриє Мене у гріху? Якщо ж Я говорю істину, то чому ви не вірите Мені? |
|
47
|
47
|
| и4же є4сть t бGа, гlг0лwвъ б9іихъ послyшаетъ: сегw2 рaди вы2 не послyшаете, ћкw t бGа нёсте. | Хто від Бога, той слова Божі слухає; ви тому не слухаєте, що ви не від Бога. |
|
48
|
48
|
| Tвэщaша u5бо їудeє и3 рёша є3мY: не д0брэ ли мы2 глаг0лемъ, ћкw самарzни1нъ є3си2 ты2 и3 бёса и4маши; | На це юдеї сказали Йому у відповідь: чи не правду ми говоримо, що Ти самарянин і що біс у Тобі? |
|
49
|
49
|
| TвэщA ї}съ: ѓзъ бёса не и4мамъ, но чтY nц7A моего2, и3 вы2 не чтeте менє2: | Ісус відповів: у Мені біса нема, але Я шаную Отця Мого, а ви зневажаєте Мене. |
|
50
|
50
|
| ѓзъ же не и3щY слaвы моеS: є4сть и3щS и3 судS: | А втім, Я не шукаю слави Моєї; є Той, Хто шукає і судить. |
|
51
|
51
|
| (За? lG.) ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: ѓще кто2 сл0во моE соблюдeтъ, смeрти не и4мать ви1дэти во вёки. | Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє збереже, той не побачить смерти повік. |
|
52
|
52
|
| Рёша u5бо є3мY жи1дове: нн7э разумёхомъ, ћкw бёса и4маши: ґвраaмъ ќмре и3 прbр0цы, и3 ты2 гlеши: ѓще кто2 сл0во моE соблюдeтъ, смeрти не и4мать вкуси1ти во вёки: | Юдеї сказали Йому: тепер ми зрозуміли, що біс у Тобі. Авраам і пророки померли, а Ти кажеш, що хто слово Моє збереже, той не зазнає смерти повік. |
|
53
|
53
|
| є3дA ты2 б0лій є3си2 nтцA нaшегw ґвраaма, и4же ќмре; и3 прbр0цы ўмр0ша: кого2 себE сaмъ ты2 твори1ши; | Невже Ти більший від отця нашого Авраама, який помер? |
|
54
|
54
|
| TвэщA ї}съ: ѓще ѓзъ слaвлюсz сaмъ, слaва моS ничесHже є4сть: є4сть nц7ъ м0й слaвzй мS, є3г0же вы2 глаг0лете, ћкw бGъ вaшъ є4сть: | Ісус відповів: якщо Я Сам Себе славлю, то слава Моя ніщо. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви говорите, що Він Бог ваш. |
|
55
|
55
|
| и3 не познaсте є3гw2, ѓзъ же вёмъ є3го2: и3 ѓще рекY, ћкw не вёмъ є3гw2, бyду под0бенъ вaмъ л0жь: но вёмъ є3го2, и3 сл0во є3гw2 соблюдaю: | І ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якщо скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас неправдомовцем. Але Я знаю Його і слово Його зберігаю. |
|
56
|
56
|
| ґвраaмъ nтeцъ вaшъ рaдъ бы бhлъ, да бы2 ви1дэлъ дeнь м0й: и3 ви1дэ, и3 возрaдовасz. | Авраам, отець ваш, був би радий побачити день Мій; і побачив, і зрадів. |
|
57
|
57
|
| Рёша u5бо їудeє къ немY: пzти1десzтъ лётъ не u5 и4маши, и3 ґвраaма ли2 є3си2 ви1дэлъ; | На це сказали Йому юдеї: Тобі немає ще й п’ятдесяти років, і Ти бачив Авраама? |
|
58
|
58
|
| Речe (же) и5мъ ї}съ: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: прeжде дaже ґвраaмъ не бhсть, ѓзъ є4смь. | Ісус сказав їм: істинно, істинно кажу вам: раніш, ніж був Авраам, Я є. |
|
59
|
59
|
| Взsша u5бо кaменіе, да вeргутъ нaнь: ї}съ же скрhсz, и3 и3зhде и3з8 цeркве, прошeдъ посредЁ и4хъ: и3 мимохождaше тaкw. | Тоді взяли каміння, щоб кинути на Нього; але Ісус сховався і вийшов з храму, пройшовши посеред них, і пішов далі. |
|
Главa f7
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| (За? lд7.) И# мимоидhй ви1дэ человёка слёпа t рождествA. | І, проходячи, побачив чоловіка, сліпого від народження. |
|
2
|
2
|
| И# вопроси1ша є3го2 ўчн7цы2 є3гw2, глаг0люще: раввJ, кто2 согрэши2, сeй ли, и3ли2 роди1тєлz є3гw2, ћкw слёпъ роди1сz; | Ученики Його запитали в Нього: Учителю, хто згрішив, — він чи батьки його, що сліпим народився? |
|
3
|
3
|
| TвэщA ї}съ: ни сeй согрэши2, ни роди1тєлz є3гw2, но да kвsтсz дэлA б9іz на нeмъ: | Ісус відповів: ні він не згрішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися на ньому діла Божі. |
|
4
|
4
|
| мнЁ подобaетъ дёлати дэлA послaвшагw мS, д0ндеже дeнь є4сть: пріи1детъ н0щь, є3гдA никт0же м0жетъ дёлати: | Мені належить робити діла Того, Хто послав Мене, доки день є; прийде ніч, коли ніхто робити не зможе. |
|
5
|
5
|
| є3гдA въ мjрэ є4смь, свётъ є4смь мjру. | Доки Я в світі, Я Світло для світу. |
|
6
|
6
|
| Сі‰ рeкъ, плю1ну на зeмлю, и3 сотвори2 брeніе t плюновeніz, и3 помaза џчи брeніемъ слэп0му, | Сказавши це, плюнув на землю, зробив із слини суміш і помазав сумішшю очі сліпому. |
|
7
|
7
|
| и3 речE є3мY: и3ди2, ўмhйсz въ купёли сілwaмстэ, є4же сказaетсz, п0сланъ. И$де u5бо, и3 ўмhсz, и3 пріи1де ви1дz. | І сказав йому: іди, вмийся у купальні Силоам, що означає: посланий. Він пішов і вмився, і прийшов зрячим. |
|
8
|
8
|
| Сосёди же и3 и4же бsху ви1дэли є3го2 прeжде, ћкw слёпъ бЁ, глаг0лаху: не сeй ли2 є4сть сэдsй и3 просsй; | Сусіди і ті, що бачили його раніше, як він був сліпим, говорили: чи не той це, що сидів і просив? |
|
9
|
9
|
| Џвіи глаг0лаху, ћкw сeй є4сть: и3нjи же глаг0лаху, ћкw под0бенъ є3мY є4сть. Џнъ (же) глаг0лаше, ћкw ѓзъ є4смь. | Одні говорили, що це той; інші ж — що схожий на нього. Він же сказав: це я. |
|
10
|
10
|
| Глаг0лаху же є3мY: кaкw ти2 tверз0стэсz џчи; | Тоді запитали в нього: як відкрилися в тебе очі? |
|
11
|
11
|
| TвэщA џнъ и3 речE: чlвёкъ нарицaемый ї}съ брeніе сотвори2, и3 помaза џчи мои2, и3 речe ми: и3ди2 въ купёль сілwaмлю и3 ўмhйсz. Шeдъ же и3 ўмhвсz, прозрёхъ. | Він казав їм у відповідь: Чоловік, Якого звуть Ісус, зробив суміш, помазав очі мої і сказав мені: іди в купальню Силоам і вмийся. Я пішов, умився і прозрів. |
|
12
|
12
|
| Рёша u5бо є3мY: кто2 [гдЁ] т0й є4сть; Глаг0ла: не вёмъ. | Тоді сказали йому: де ж Він? Він відповів: не знаю. |
|
13
|
13
|
| Вед0ша (же) є3го2 къ фарісewмъ, и4же бЁ и3ногдA слёпъ. | Повели цього колишнього сліпця до фарисеїв. |
|
14
|
14
|
| Бё же суббHта, є3гдA сотвори2 брeніе ї}съ и3 tвeрзе є3мY џчи. | А була субота, коли Ісус зробив суміш і відкрив йому очі. |
|
15
|
15
|
| Пaки же вопрошaху є3го2 и3 фарісeє, кaкw прозрЁ. Џнъ же речE и5мъ: брeніе положи2 мнЁ на џчи, и3 ўмhхсz, и3 ви1жу. | Спитали його також фарисеї, як він прозрів. Він же сказав їм: суміш поклав Він на мої очі, і я вмився і бачу. |
|
16
|
16
|
| Глаг0лаху u5бо t фарісє1и нёцыи: нёсть сeй t бGа чlвёкъ, ћкw суббHту не храни1тъ. Џвіи глаг0лаху: кaкw м0жетъ человёкъ грёшенъ сицєв† знaмєніz твори1ти; И# рaспрz бЁ въ ни1хъ. | Тоді деякі з фарисеїв говорили: Чоловік Цей не від Бога, бо не шанує суботи. Інші говорили: як може грішний чоловік такі чудеса творити? І сталася між ними суперечка. |
|
17
|
17
|
| Глаг0лаху (u5бо) слэпцY пaки: ты2 что2 глаг0леши њ нeмъ, ћкw tвeрзе џчи твои2; Џнъ же речE, ћкw прbр0къ є4сть. | Знов говорять сліпому: що ти скажеш про Того, Хто відкрив тобі очі? Він сказав: це пророк. |
|
18
|
18
|
| Не ћша u5бо вёры їудeє њ нeмъ, ћкw слёпъ бЁ и3 прозрЁ, д0ндеже возгласи1ша роди1тєлz тогw2 прозрёвшагw | Але юдеї не повірили, що він був сліпим і прозрів, доки не покликали батьків того, хто прозрів, |
|
19
|
19
|
| и3 вопроси1ша |, глаг0люще: сeй ли є4сть сhнъ вaю, є3г0же вы2 глаг0лете, ћкw слёпъ роди1сz; кaкw u5бо нн7э ви1дитъ; | і запитали, кажучи: чи це син ваш, про якого ви кажете, що народився сліпим? Як же він тепер бачить? |
|
20
|
20
|
| Tвэщaста (же) и5мъ роди1тєлz є3гw2 и3 рёста: вёмы, ћкw сeй є4сть сhнъ нaю и3 ћкw слёпъ роди1сz: | Батьки його сказали їм у відповідь: ми знаємо, що він — це син наш і що він сліпим народився, |
|
21
|
21
|
| кaкw же нн7э ви1дитъ, не вёмы: и3ли2 кто2 tвeрзе є3мY џчи, мы2 не вёмы: сaмъ в0зрастъ и4мать, самого2 вопроси1те, сaмъ њ себЁ да глаг0летъ. | а як тепер бачить, не знаємо, і хто відкрив йому очі, ми не знаємо. Він сам уже дорослий; самого спитайте, нехай сам про себе скаже. |
|
22
|
22
|
| Сі‰ рек0ста роди1тєлz є3гw2, ћкw боsстасz жидHвъ: ўжe бо бsху сложи1лисz жи1дове, да, ѓще кто2 є3го2 и3сповёсть хrтA, tлучeнъ t с0нмища бyдетъ: | Так відповіли батьки його, тому що боялись юдеїв; бо юдеї вже змовилися, щоб того, хто визнає Його за Христа, відлучити від синагоги. |
|
23
|
23
|
| сегw2 рaди роди1тєлz є3гw2 рек0ста, ћкw в0зрастъ и4мать, самого2 вопроси1те. | Тому-то батьки його сказали: він уже дорослий, самого запитайте. |
|
24
|
24
|
| Возгласи1ша же втори1цею человёка, и4же бЁ слёпъ, и3 рёша є3мY: дaждь слaву бGу: мы2 вёмы, ћкw чlвёкъ сeй грёшенъ є4сть. | Отже, вдруге покликали чоловіка, який був сліпим, і сказали йому: віддай славу Богові; ми знаємо, що Чоловік Той — грішник. |
|
25
|
25
|
| TвэщA u5бо џнъ и3 речE: ѓще грёшенъ є4сть, не вёмъ: є3ди1но вёмъ, ћкw слёпъ бёхъ, нн7э же ви1жу. | Він сказав їм у відповідь: чи Він — грішник, не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу. |
|
26
|
26
|
| Рёша же є3мY пaки: что2 сотвори2 тебЁ; кaкw tвeрзе џчи твои2; | Знову запитали його: що Він зробив з тобою? Як відкрив твої очі? |
|
27
|
27
|
| TвэщA и5мъ: рек0хъ вaмъ ўжE, и3 не слhшасте: что2 пaки х0щете слhшати; є3дA и3 вы2 ўчн7цы2 є3гw2 х0щете бhти; | Відповів їм: я вже сказав вам, і ви не вислухали; що ще хочете почути? Чи не хочете і ви стати Його учениками? |
|
28
|
28
|
| Nни1 же ўкори1ша є3гw2 и3 рёша є3мY: ты2 ўчн7къ є3си2 тогw2: мh же мwmсewвы є3смы2 ўченицы2: | Вони ж докорили йому і сказали: ти Його ученик, ми ж Мойсеєві учні. |
|
29
|
29
|
| мы2 вёмы, ћкw мwmсeови гlа бGъ: сегH же не вёмы, tкyду є4сть. | Ми знаємо, що з Мойсеєм говорив Бог; а про Цього ж не знаємо, звідки Він. |
|
30
|
30
|
| TвэщA человёкъ и3 речE и5мъ: њ сeмъ бо ди1вно є4сть, ћкw вы2 не вёсте, tкyду є4сть, и3 tвeрзе џчи мои2: | Чоловік, який прозрів, сказав їм у відповідь: це й дивно, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі. |
|
31
|
31
|
| вёмы же, ћкw грёшники бGъ не послyшаетъ: но ѓще кто2 бGочтeцъ є4сть и3 в0лю є3гw2 твори1тъ, тогw2 послyшаетъ: | Але ми знаємо, що грішників Бог не слухає; хто шанує Бога і волю Його творить, того слухає. |
|
32
|
32
|
| t вёка нёсть слhшано, ћкw кто2 tвeрзе џчи слёпу рождeну: | Споконвіку не чувано, щоб хтось відкрив очі сліпому від народження. |
|
33
|
33
|
| ѓще не бы2 бhлъ сeй t бGа, не м0глъ бы твори1ти ничесHже. | Якби Він не був від Бога, то не міг би нічого творити. |
|
34
|
34
|
| Tвэщaша и3 рёша є3мY: во грэсёхъ ты2 роди1лсz є3си2 вeсь, и3 тh ли ны2 ќчиши; И# и3згнaша є3го2 в0нъ. | Сказали йому у відповідь: у гріхах ти весь народився, і чи ти нас учиш? І вигнали його геть. |
|
35
|
35
|
| Ўслhша ї}съ, ћкw и3згнaша є3го2 в0нъ: и3 њбрётъ є3го2, речE є3мY: ты2 вёруеши ли въ сн7а б9іz; | Ісус, почувши, що вигнали його геть, знайшов його і сказав йому: чи віруєш ти в Сина Божого? |
|
36
|
36
|
| TвэщA џнъ и3 речE: и3 кто2 є4сть, гDи, да вёрую въ него2; | Він відповів і сказав: а хто Він, Господи, щоб мені вірувати в Нього? |
|
37
|
37
|
| Речe же є3мY ї}съ: и3 ви1дэлъ є3си2 є3го2, и3 гlzй съ тоб0ю т0й є4сть. | Ісус сказав йому: і бачив ти Його, і Він говорить з тобою. |
|
38
|
38
|
| Џнъ же речE: вёрую, гDи. И# поклони1сz є3мY. | Він же промовив: вірую, Господи! І поклонився Йому. |
|
39
|
39
|
| (За? lе7.) И# речE ї}съ: на сyдъ ѓзъ въ мjръ сeй пріид0хъ, да неви1дzщіи ви1дzтъ, и3 ви1дzщіи слёпи бyдутъ. | І сказав Ісус: на суд Я прийшов у світ цей, щоб незрячі бачили, а зрячі стали сліпими. |
|
40
|
40
|
| И# слhшаша t фарісє1й сі‰ сyщіи съ ни1мъ, и3 рёша є3мY: є3дA и3 мы2 слёпи є3смы2; | Почувши це, деякі з фарисеїв, що були з Ним, сказали Йому: невже і ми сліпі? |
|
41
|
41
|
| РечE и5мъ ї}съ: ѓще бhсте слёпи бhли, не бhсте и3мёли грэхA: нн7э же глаг0лете, ћкw ви1димъ: грёхъ u5бо вaшъ пребывaетъ. | Ісус сказав їм: якби ви були сліпі, то не мали б на собі гріха, але як ви говорите, що бачите, то гріх лишається на вас. |
|
Главa ‹
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: не входsй двeрьми во дв0ръ џвчій, но прелaзz и4нудэ, т0й тaть є4сть и3 разб0йникъ: | Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечий двір не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник. |
|
2
|
2
|
| ґ входsй двeрьми пaстырь є4сть nвцaмъ: | А хто входить у двері, той пастир овець. |
|
3
|
3
|
| семY двeрникъ tверзaетъ, и3 џвцы глaсъ є3гw2 слhшатъ, и3 сво‰ џвцы глашaетъ по и4мени, и3 и3зг0нитъ и5хъ: | Йому воротар відчиняє, і вівці голос його чують, він кличе своїх овець на ймення і виводить їх. |
|
4
|
4
|
| и3 є3гдA сво‰ џвцы и3жденeтъ, пред8 ни1ми х0дитъ: и3 џвцы по нeмъ и4дутъ, ћкw вёдzтъ глaсъ є3гw2: | І коли виведе своїх овець, йде поперед них, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос. |
|
5
|
5
|
| по чуждeмъ же не и4дутъ, но бэжaтъ t негw2, ћкw не знaютъ чуждaгw глaса. | За чужим же не йдуть, а тікають від нього, бо не знають чужого голосу. |
|
6
|
6
|
| Сію2 при1тчу речE и5мъ ї}съ: nни1 же не разумёша, что2 бsше, ћже гlаше и5мъ. | Цю притчу сказав їм Ісус; але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм. |
|
7
|
7
|
| Речe же пaки и5мъ ї}съ: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw ѓзъ є4смь двeрь nвцaмъ. | Отже, знову сказав їм Ісус: істинно, істинно кажу вам, що Я двері вівцям. |
|
8
|
8
|
| Вси2, є3ли1кw (и4хъ) пріи1де прeжде менє2, тaтіе сyть и3 разб0йницы: но не послyшаша и4хъ џвцы. | Всі, скільки їх приходило переді Мною, є злодії й розбійники; але вівці не послухали їх. |
|
9
|
9
|
| (За? lѕ7.) Ѓзъ є4смь двeрь: мн0ю ѓще кто2 вни1детъ, сп7сeтсz: и3 вни1детъ и3 и3зhдетъ, и3 пaжить њбрsщетъ. | Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде. |
|
10
|
10
|
| Тaть не прих0дитъ, рaзвэ да ўкрaдетъ и3 ўбіeтъ и3 погуби1тъ: ѓзъ пріид0хъ, да жив0тъ и4мутъ и3 ли1шше и4мутъ. | Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити й погубити. Я прийшов для того, щоб мали життя, і надто мали. |
|
11
|
11
|
| Ѓзъ є4смь пaстырь д0брый: пaстырь д0брый дyшу свою2 полагaетъ за џвцы: | Я Пастир Добрий: пастир добрий душу свою покладає за овець. |
|
12
|
12
|
| ґ наeмникъ, и4же нёсть пaстырь, є3мyже не сyть џвцы сво‰, ви1дитъ в0лка грzдyща, и3 њставлsетъ џвцы, и3 бёгаетъ: и3 в0лкъ расхи1титъ и5хъ, и3 распyдитъ џвцы: | А наймит, не пастир, якому вівці не свої, побачивши, що йде вовк, кидає овець і тікає, а вовк хапає і розганяє овець. |
|
13
|
13
|
| ґ наeмникъ бэжи1тъ, ћкw наeмникъ є4сть, и3 неради1тъ њ nвцaхъ. | А наймит тікає, бо він наймит, і не турбується про овець. |
|
14
|
14
|
| Ѓзъ є4смь пaстырь д0брый: и3 знaю мо‰, и3 знaютъ мS мо‰: | Я ж Пастир Добрий; і знаю Моїх, і знають Мене Мої. |
|
15
|
15
|
| ћкоже знaетъ мS nц7ъ, и3 ѓзъ знaю nц7A: и3 дyшу мою2 полагaю за џвцы. | Як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця; і душу Мою покладаю за овець. |
|
16
|
16
|
| И# и4ны џвцы и4мамъ, ±же не сyть t дворA сегw2: и3 ты6z ми2 подобaетъ привести2, и3 глaсъ м0й ўслhшатъ: и3 бyдетъ є3ди1но стaдо и3 є3ди1нъ пaстырь. | Й інших овець маю, які не з цього двору, і тих Мені треба привести; і голос Мій почують, і буде одне стадо і один Пастир. |
|
17
|
17
|
| (За? lз7.) Сегw2 рaди мS nц7ъ лю1битъ, ћкw ѓзъ дш7у мою2 полагaю, да пaки пріимY ю5: | Тому любить Мене Отець, що Я душу Мою віддаю, щоб знову прийняти її. |
|
18
|
18
|
| никт0же в0зметъ ю5 t менє2, но ѓзъ полагaю ю5 њ себЁ: w4бласть и4мамъ положи1ти ю5, и3 w4бласть и4мамъ пaки пріsти ю5. Сію2 зaповэдь пріsхъ t nц7A моегw2. | Ніхто не відбирає її від Мене, але Я Сам віддаю її. Маю владу віддати її і владу маю знову прийняти її. Цю заповідь Я прийняв від Отця Мого. |
|
19
|
19
|
| Рaспрz же пaки бhсть во їудeехъ за словесA сі‰. | Через ці слова знову виникла суперечка між юдеями. |
|
20
|
20
|
| Глаг0лаху же мн0зи t ни1хъ: бёса и4мать и3 неи1стовъ є4сть: что2 є3гw2 послyшаете; | Багато з них говорили: Він біса має і безумствує; чому ж слухаєте Його? |
|
21
|
21
|
| И#нjи глаг0лаху: сіи2 гlгHли не сyть бэснyющагwсz: є3дA м0жетъ бёсъ слэпы6мъ џчи tвeрсти; | Інші говорили: це слова не біснуватого; хіба може біс відкривати очі сліпим? |
|
22
|
22
|
| (За?.) Бhша же (тогдA) њбновлє1ніz во їеrли1мэхъ, и3 зимA бЁ. | Було тоді в Єрусалимі свято оновлення, і стояла зима. |
|
23
|
23
|
| И# хождaше ї}съ въ цeркви, въ притв0рэ соломHни. | Ісус ходив у храмі, у притворі Соломоновім. |
|
24
|
24
|
| Њбыд0ша же є3го2 їудeє, и3 глаг0лаху є3мY: док0лэ дyшы нaшz взeмлеши, ѓще ты2 є3си2 хrт0съ, рцы2 нaмъ не њбинyzсz. | Тут юдеї обступили Його і говорили Йому: чи довго триматимеш душі наші у невіданні? Якщо Ти Христос, скажи нам прямо. |
|
25
|
25
|
| TвэщA и5мъ ї}съ: рёхъ вaмъ, и3 не вёруете: дэлA, ±же ѓзъ творю2 њ и4мени nц7A моегw2, т† свидётелствуютъ њ мнЁ: | Ісус відповів їм: Я сказав вам, і не вірите; діла, які Я творю в ім’я Отця Мого, свідчать про Мене. |
|
26
|
26
|
| но вы2 не вёруете: нёсте бо t nвeцъ мои1хъ, ћкоже рёхъ вaмъ: | Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, як Я сказав вам. |
|
27
|
27
|
| (За? l}.) џвцы мо‰ глaса моегw2 слyшаютъ, и3 ѓзъ знaю и4хъ, и3 по мнЁ грzдyтъ: | Вівці Мої голосу Мого слухаються, і Я знаю їх; і вони йдуть за Мною. |
|
28
|
28
|
| и3 ѓзъ жив0тъ вёчный дaмъ и5мъ, и3 не поги1бнутъ во вёки, и3 не восхи1титъ и4хъ никт0же t руки2 моеS: | І Я дам їм життя вічне, і не загинуть повік; і ніхто не викраде їх з руки Моєї. |
|
29
|
29
|
| nц7ъ м0й, и4же дадE мнЁ, б0лій всёхъ є4сть: и3 никт0же м0жетъ восхи1тити и5хъ t руки2 nц7A моегw2: | Отець Мій, Який дав Мені їх, більший за всіх, і ніхто не може викрасти їх з руки Отця Мого. |
|
30
|
30
|
| ѓзъ и3 nц7ъ є3ди1но є3смA. | Я і Отець — єдине. |
|
31
|
31
|
| Взsша же кaменіе пaки їудeє, да побію1тъ є3го2. | Тут знов юдеї схопили каміння, щоб побити Його. |
|
32
|
32
|
| TвэщA и5мъ ї}съ: мнHга дwбрA дэлA kви1хъ вaмъ t nц7A моегw2: за к0е и4хъ дёло кaменіе мeщете на мS; | Ісус відповів їм: багато добрих діл показав Я вам від Отця Мого; за яке з них хочете побити Мене камінням? |
|
33
|
33
|
| Tвэщaша є3мY їудeє, глаг0люще: њ добрЁ дёлэ кaменіе не мeщемъ на тS, но њ хулЁ, ћкw ты2, чlвёкъ сhй, твори1ши себE бGа. | Юдеї сказали Йому у відповідь: не за добрі діла хочемо побити Тебе камінням, а за богохульство і за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом. |
|
34
|
34
|
| TвэщA и5мъ ї}съ: нёсть ли пи1сано въ зак0нэ вaшемъ: ѓзъ рёхъ: б0зи є3стE; | Ісус відповів їм: чи не написано в законі вашому: Я сказав, що ви боги? |
|
35
|
35
|
| Ѓще џныхъ речE богHвъ, къ ни6мже сл0во б9іе бhсть, и3 не м0жетъ разори1тисz писaніе: | Якщо назвав богами тих, до кого було слово Боже, і не може порушитись Писання, — |
|
36
|
36
|
| є3г0же nц7ъ с™и2 и3 послA въ мjръ, вы2 глаг0лете, ћкw хулY гlеши, занE рёхъ: сн7ъ б9ій є4смь. | чи Тому, Якого Отець освятив і послав у світ, ви говорите, що богохульствує, бо сказав: Я Син Божий? |
|
37
|
37
|
| Ѓще не творю2 дэлA nц7A моегw2, не и3ми1те ми2 вёры: | Якщо Я не творю діл Отця Мого, не вірте Мені; |
|
38
|
38
|
| ѓще ли творю2, ѓще и3 мнЁ не вёруете, дэлHмъ (мои6мъ) вёруйте: да разумёете и3 вёруете, ћкw во мнЁ nц7ъ, и3 ѓзъ въ нeмъ. | а якщо творю, то, коли не вірите Мені, вірте ділам Моїм, щоб пізнати і повірити, що Отець в Мені і Я в Ньому. |
|
39
|
39
|
| И#скaху u5бо пaки ћти є3го2: и3 и3зhде t рyкъ и4хъ, | Тоді знову намагалися Його схопити; але Він ухилився від рук їхніх. |
|
40
|
40
|
| и3 и4де пaки на w4нъ п0лъ їoрдaна, на мёсто, и3дёже бЁ їwaннъ прeжде крестS: и3 пребhсть тY. | І пішов знову на той бік Йордану, на те місце, де раніше хрестив Іоан, і залишився там. |
|
41
|
41
|
| И# мн0зи пріид0ша къ немY, и3 глаг0лаху, ћкw їwaннъ ќбw знaменіz не сотвори2 ни є3ди1нагw: вс‰ же, є3ли6ка речE їwaннъ њ сeмъ, и4стинна бsху. | І багато прийшло до Нього і говорили, що Іоан не створив жодного чуда, але все, що Іоан сказав про Нього, було правдою. |
|
42
|
42
|
| И# мн0зи вёроваша въ него2 тY. | І багато хто там увірував у Нього. |
|
Главa №i
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| (За? lf7.) Бё же нёкто болS лaзарь t виfaніи, t вeси марjины и3 мaрfы сестры2 є3S. | Був один недужий — Лазар з Вифанії, села Марії та її сестри Марфи. |
|
2
|
2
|
| Бё же марjа помaзавшаz гDа мЂромъ и3 њтeршаz н0зэ є3гw2 власы6 свои1ми, є3sже брaтъ лaзарь болsше. | Марія ж, брат якої Лазар був недужий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм. |
|
3
|
3
|
| Послaстэ u5бо сєстрB къ немY, глаг0лющэ: гDи, сE, є3г0же лю1биши, боли1тъ. | Сестри послали сказати Йому: Господи, ось, кого Ти любиш, нездужає. |
|
4
|
4
|
| Слhшавъ же ї}съ речE: сіS болёзнь нёсть къ смeрти, но њ слaвэ б9іи, да прослaвитсz сн7ъ б9ій є3S рaди. | Ісус, почувши те, сказав: ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий. |
|
5
|
5
|
| Люблsше же ї}съ мaрfу и3 сестрY є3S и3 лaзарz. | Ісус же любив Марфу і сестру її та Лазаря. |
|
6
|
6
|
| Е#гдa же ўслhша, ћкw боли1тъ, тогдA пребhсть на нeмже бЁ мёстэ двA дни6. | Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився. |
|
7
|
7
|
| Пот0мъ же гlа ўчн7кHмъ: и4демъ во їудeю пaки. | Після цього сказав ученикам: підемо знову до Юдеї. |
|
8
|
8
|
| Глаг0лаша є3мY ўчн7цы2: раввJ, нн7э и3скaху тебE кaменіемъ поби1ти їудeє, и3 пaки ли и4деши тaмw; | Ученики сказали Йому: Учителю, чи давно юдеї намагалися побити Тебе камінням, і Ти знову йдеш туди? |
|
9
|
9
|
| TвэщA ї}съ: не двa ли нaдесzте час† є3стA во дни2; ѓще кто2 х0дитъ во дни2, не п0ткнетсz, ћкw свётъ мjра сегw2 ви1дитъ: | Ісус відповів: чи не дванадцять годин є у дні? Хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього; |
|
10
|
10
|
| ѓще же кто2 х0дитъ въ нощи2, п0ткнетсz, ћкw нёсть свёта въ нeмъ. | а хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла з ним. |
|
11
|
11
|
| Сі‰ речE, и3 посeмъ гlа и5мъ: лaзарь дрyгъ нaшъ ќспе: но и3дY, да возбужY є3го2. | Сказавши це, говорить їм потім: Лазар, друг наш, заснув; але Я йду розбудити його. |
|
12
|
12
|
| Рёша u5бо ўчн7цы2 є3гw2: гDи, ѓще ќспе, спасeнъ бyдетъ. | Ученики Його сказали: Господи, якщо заснув, то одужає. |
|
13
|
13
|
| Речe же ї}съ њ смeрти є3гw2: nни1 же мнёша, ћкw њ ўспeніи снA гlетъ. | Ісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон. |
|
14
|
14
|
| ТогдA речE и5мъ ї}съ не њбинyzсz: лaзарь ќмре: | Тоді Ісус сказав їм просто: Лазар помер; |
|
15
|
15
|
| и3 рaдуюсz вaсъ рaди, да вёруете, ћкw не бёхъ тaмw: но и4демъ къ немY. | і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього. |
|
16
|
16
|
| Речe же fwмA, глаг0лемый близнeцъ, ўчн7кHмъ: и4демъ и3 мы2, да ќмремъ съ ни1мъ. | Тоді Фома, званий ще Близнюком, сказав ученикам: ходімо й ми і помремо з Ним. |
|
17
|
17
|
| Пришeдъ же ї}съ, њбрёте є3го2 четhри дни6 ўжE и3мyща во гр0бэ. | Прийшовши, Ісус знайшов, що він уже чотири дні у гробі. |
|
18
|
18
|
| Бё же виfaніа бли1з8 їеrли1ма ћкw стaдій пzтьнaдесzть, | Вифанія ж була поблизу Єрусалима, стадій з п’ятнадцять. |
|
19
|
19
|
| и3 мн0зи t їудє1й бsху пришли2 къ мaрfэ и3 марjи, да ўтёшатъ и5хъ њ брaтэ є3ю2. | І багато юдеїв прийшли до Марфи й Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім. |
|
20
|
20
|
| Мaрfа u5бо є3гдA ўслhша, ћкw ї}съ грzдeтъ, срёте є3го2: марjа же д0ма сэдsше. | Марфа, почувши, що йде Ісус, вийшла назустріч Йому; Марія ж сиділа вдома. |
|
21
|
21
|
| Речe же мaрfа ко ї}су: гDи, ѓще бы є3си2 здЁ бhлъ, не бы2 брaтъ м0й ќмерлъ: | Тоді Марфа сказала Ісусові: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій. |
|
22
|
22
|
| но и3 нн7э вёмъ, ћкw є3ли6ка ѓще пр0сиши t бGа, дaстъ тебЁ бGъ. | Але й тепер знаю, що, коли чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог. |
|
23
|
23
|
| Гlа є4й ї}съ: воскрeснетъ брaтъ тв0й. | Ісус говорить їй: воскресне брат твій. |
|
24
|
24
|
| Глаг0ла є3мY мaрfа: вёмъ, ћкw воскрeснетъ въ воскRшeніе, въ послёдній дeнь. | Марфа сказала Йому: знаю, що воскресне при воскресінні, в останній день. |
|
25
|
25
|
| Речe (же) є4й ї}съ: ѓзъ є4смь воскRшeніе и3 жив0тъ: вёруzй въ мS, ѓще и3 ќмретъ, њживeтъ: | Ісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе. |
|
26
|
26
|
| и3 всsкъ живhй и3 вёруzй въ мS не ќмретъ во вёки. Е$млеши ли вёру семY; | І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому? |
|
27
|
27
|
| Глаг0ла є3мY: є4й, гDи: ѓзъ вёровахъ, ћкw ты2 є3си2 хrт0съ сн7ъ б9ій, и4же въ мjръ грzдhй. | Вона говорить Йому: так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, Який гряде у світ. |
|
28
|
28
|
| И# сі‰ рeкши, и4де и3 пригласи2 марjю сестрY свою2 тaй, рeкши: ўч™ль пришeлъ є4сть, и3 глашaетъ тS. | Сказавши так, пішла і покликала Марію, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель тут і кличе тебе. |
|
29
|
29
|
| Nнa (же) ћкw ўслhша, востA ск0рw и3 и4де къ немY. | Вона, як тільки почула, поспішно встала і пішла до Нього. |
|
30
|
30
|
| Не ўжe бо бЁ пришeлъ ї}съ въ вeсь, но бЁ на мёстэ, и3дёже срёте є3го2 мaрfа. | Ісус ще не входив у село, але був на тому місці, де зустріла Його Марфа. |
|
31
|
31
|
| Їудeє (же) u5бо сyщіи съ нeю въ домY и3 ўтэшaюще ю5, ви1дэвше марjю, ћкw ск0рw востA и3 и3зhде, по нeй и3д0ша, глаг0люще, ћкw и4детъ на гр0бъ, да плaчетъ тaмw. | Юдеї, які були з нею в домі і втішали її, коли побачили, що Марія поспішно встала і вийшла, пішли за нею, гадаючи, що вона пішла до гробу — плакати там. |
|
32
|
32
|
| Марjа же ћкw пріи1де, и3дёже бЁ ї}съ, ви1дэвши є3го2, падE є3мY на ногY, глаг0лющи є3мY: гDи, ѓще бы є3си2 бhлъ здЁ, не бы2 ќмерлъ м0й брaтъ. | Марія ж, прийшовши туди, де був Ісус, та побачивши Його, впала до ніг Його і сказала Йому: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій. |
|
33
|
33
|
| Ї}съ u5бо, ћкw ви1дэ ю5 плaчущусz и3 пришeдшыz съ нeю їудє1и плaчущz, запрети2 д¦у, и3 возмути1сz сaмъ, | Ісус, коли побачив, що вона плаче і плачуть юдеї, які прийшли з нею, Сам уболівав духом і зворушився. |
|
34
|
34
|
| и3 речE: гдЁ положи1сте є3го2; Глаг0лаша є3мY: гDи, пріиди2 и3 ви1ждь. | І сказав: де ви поклали його? Кажуть Йому: Господи, піди і подивись. |
|
35
|
35
|
| Прослези1сz ї}съ. | Заплакав Ісус. |
|
36
|
36
|
| Глаг0лаху u5бо жи1дове: ви1ждь, кaкw люблsше є3го2. | Тоді юдеї говорили: дивись, як Він любив його. |
|
37
|
37
|
| Нёцыи же t ни1хъ рёша: не можaше ли сeй, tвeрзый џчи слэп0му, сотвори1ти, да и3 сeй не ќмретъ; | А деякі з них сказали: чи не міг би Цей, що відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер? |
|
38
|
38
|
| Ї}съ же пaки претS въ себЁ, пріи1де ко гр0бу. Бё же пещeра, и3 кaмень лежaше на нeй. | Ісус же, знову пройнявшись жалем, приходить до гробу. То була печера, і камінь лежав на ній. |
|
39
|
39
|
| Гlа ї}съ: возми1те кaмень. Глаг0ла є3мY сестрA ўмeршагw мaрfа: гDи, ўжE смерди1тъ: четвероднeвенъ бо є4сть. | Ісус говорить: візьміть камінь. Сестра померлого, Марфа, говорить Йому: Господи! Вже смердить, бо чотири дні, як він у гробі. |
|
40
|
40
|
| Гlа є4й ї}съ: не рёхъ ли ти2, ћкw ѓще вёруеши, ќзриши слaву б9ію; | Ісус говорить їй: чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу? |
|
41
|
41
|
| Взsша u5бо кaмень, и3дёже бЁ ўмeрый лежS. Ї}съ же возведE џчи горЁ и3 речE: џ§е, хвалY тебЁ воздаю2, ћкw ўслhшалъ є3си2 мS: | Відвалили камінь від печери, де лежав померлий. Ісус звів очі до неба і сказав: Отче! Хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене. |
|
42
|
42
|
| ѓзъ же вёдэхъ, ћкw всегдA мS послyшаеши: но нар0да рaди стоsщагw w4крестъ рёхъ, да вёру и4мутъ, ћкw ты2 мS послaлъ є3си2. | Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене. |
|
43
|
43
|
| И# сі‰ рeкъ, глaсомъ вели1кимъ воззвA: лaзаре, грzди2 в0нъ. | Сказавши це, Він голосно промовив: Лазарю! Вийди геть. |
|
44
|
44
|
| И# и3зhде ўмeрый, њбsзанъ рукaма и3 ногaма ўкр0емъ, и3 лицE є3гw2 ўбрyсомъ њбsзано. Гlа и5мъ ї}съ: разрэши1те є3го2, и3 њстaвите и3ти2. | І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його обв’язане було хусткою. Ісус говорить їм: розв’яжіть його, нехай іде. |
|
45
|
45
|
| Мн0зи u5бо t їудє1й пришeдшіи къ марjи и3 ви1дэвше, ±же сотвори2 ї}съ, вёроваша въ него2: | Тоді багато з юдеїв, які прийшли до Марії і бачили, що сотворив Ісус, увірували в Нього. |
|
46
|
46
|
| нёцыи же t ни1хъ и3д0ша къ фарісewмъ и3 рек0ша и5мъ, ±же сотвори2 ї}съ. | А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що зробив Ісус. |
|
47
|
47
|
| (За? м7.) Собрaша u5бо ґрхіерeє и3 фарісeє с0нмъ, и3 глаг0лаху: что2 сотвори1мъ; ћкw чlвёкъ сeй мнHга знaмєніz твори1тъ: | Тоді первосвященики й фарисеї зібрали раду і говорили: що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить. |
|
48
|
48
|
| ѓще њстaвимъ є3го2 тaкw, вси2 ўвёруютъ въ него2: и3 пріи1дутъ ри1млzне, и3 в0змутъ мёсто и3 kзhкъ нaшъ. | Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють містом нашим і народом. |
|
49
|
49
|
| Е#ди1нъ же нёкто t ни1хъ каіaфа, ґрхіерeй сhй лёту томY, речE и5мъ: вы2 не вёсте ничесHже, | Один же з них, на ім’я Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: ви нічого не знаєте, |
|
50
|
50
|
| ни помышлsете, ћкw ќне є4сть нaмъ, да є3ди1нъ человёкъ ќмретъ за лю1ди, ґ не вeсь kзhкъ поги1бнетъ. | і не подумаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув. |
|
51
|
51
|
| СегH же њ себЁ не речE: но ґрхіерeй сhй лёту томY, проречE, ћкw хотsше ї}съ ўмрeти за лю1ди, | Це ж сказав він не від себе, а, будучи того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, — |
|
52
|
52
|
| и3 не т0кмw за лю1ди, но да и3 ч†да б9іz расточє1наz соберeтъ во є3ди1но. | і не тільки за народ, але щоб і розсіяні чада Божі зібрати воєдино. |
|
53
|
53
|
| T тогw2 u5бо днE совэщaша, да ўбію1тъ є3го2. | З того дня змовились убити Його. |
|
54
|
54
|
| Ї}съ же ктомY не ћвэ хождaше во їудeехъ, но и4де tтyду во странY бли1з8 пустhни, во є3фрeмъ нарицaемый грaдъ, и3 тY хождaше со ўчн7ки6 свои1ми. | І тому Ісус уже не ходив між юдеями явно, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, в місто, що зветься Єфрем, і там залишився з учениками Своїми. |
|
55
|
55
|
| Бё же бли1з8 пaсха їудeйска, и3 взыд0ша мн0зи во їеrли1мъ t стрaнъ прeжде пaсхи, да њчи1стzтсz. | Наближалася Пасха юдейська, і багато людей з усієї країни прийшло до Єрусалима перед Пасхою, щоб очиститися. |
|
56
|
56
|
| И#скaху u5бо ї}са, и3 глаг0лаху къ себЁ, въ цeркви стоsще: что2 мни1тсz вaмъ, ћкw не и4мать ли пріити2 въ прaздникъ; | Тоді шукали Ісуса і, стоячи в храмі, говорили один одному: як вам здається? Чи не прийде Він на свято? |
|
57
|
57
|
| Дaша же ґрхіерeє и3 фарісeє зaповэдь, да ѓще кто2 њщути1тъ (є3го2), гдЁ бyдетъ, повёсть, ћкw да и4мутъ є3го2. | А первосвященики і фарисеї дали наказ, що, коли хто довідається, де Він буде, нехай повідомить, щоб їм схопити Його. |
|
Главa в7i
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| (За? м7№.) Ї}съ же прeжде шести2 днjй пaсхи пріи1де въ виfaнію, и3дёже бЁ лaзарь ўмeрый, є3г0же воскRси2 t мeртвыхъ. | Ісус же за шість днів до Пасхи прийшов у Вифанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих. |
|
2
|
2
|
| Сотвори1ша же є3мY вeчерю тY, и3 мaрfа служaше: лaзарь же є3ди1нъ бЁ t возлежaщихъ съ ни1мъ. | Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним. |
|
3
|
3
|
| Марjа же пріeмши лjтру мЂра нaрда пістjка многоцённа, помaза н0зэ ї}сwвэ, и3 њтрE власы6 свои1ми н0зэ є3гw2: хрaмина же и3сп0лнисz t вони2 мaсти (благов0нныz). | Марія ж, узявши літр нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Ісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами мира. |
|
4
|
4
|
| Глаг0ла же є3ди1нъ t ўчн7къ є3гw2, їyда сjмwновъ їскаріHтскій, и4же хотsше є3го2 предaти: | Тоді один з учеників Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав: |
|
5
|
5
|
| чесw2 рaди мЂро сіE не пр0дано бhсть на тріeхъ стёхъ пBнzзь и3 дано2 ни1щымъ; | а чому б було не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим? |
|
6
|
6
|
| Сіe же речE, не ћкw њ ни1щихъ печaшесz, но ћкw тaть бЁ, и3 ковчeжецъ и3мёzше, и3 вметaємаz ношaше. | Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодієм. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали. |
|
7
|
7
|
| Речe же ї}съ: не дёйте є3S, да въ дeнь погребeніz моегw2 соблюдeтъ є5: | Ісус же сказав: залиште її; вона зберегла це на день погребіння Мого. |
|
8
|
8
|
| ни1щыz бо всегдA и4мате съ соб0ю, менe же не всегдA и4мате. | Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди. |
|
9
|
9
|
| Разумё же нар0дъ мн0гъ t їудє1й, ћкw тY є4сть: и3 пріид0ша не ї}са рaди т0кмw, но да и3 лaзарz ви1дzтъ, є3г0же воскреси2 t мeртвыхъ. | Багато юдеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Ісуса, але щоб бачити і Лазаря, якого Він воскресив з мертвих. |
|
10
|
10
|
| Совэщaша же ґрхіерeє, да и3 лaзарz ўбію1тъ, | Первосвященики ж змовились убити і Лазаря, |
|
11
|
11
|
| ћкw мн0зи є3гw2 рaди и3дsху t їудє1й и3 вёроваху во ї}са. | бо через нього багато хто відходив від юдеїв і вірував в Ісуса. |
|
12
|
12
|
| Во ќтрій (же) дeнь нар0дъ мн0гъ пришeдый въ прaздникъ, слhшавше, ћкw ї}съ грzдeтъ во їеrли1мъ, | На другий день багато народу прийшло на свято; почувши, що Ісус іде в Єрусалим, |
|
13
|
13
|
| пріsша в†іа t ф‡нікъ, и3 и3зыд0ша въ срётеніе є3мY, и3 звaху (глаг0люще): њсaнна, блгcвeнъ грzдhй во и4мz гDне, цRь ї}левъ. | взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і викликували: осанна! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє, Цар Ізраїлів! |
|
14
|
14
|
| Њбрётъ же ї}съ nслS, всёде на нE, ћкоже є4сть пи1сано: | Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: |
|
15
|
15
|
| не б0йсz, дщи2 сіHнz: сE цRь тв0й грzдeтъ, сэдS на жребsти џсли. | не бійся, дочко Сионська! Ось Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі. |
|
16
|
16
|
| Си1хъ же не разумёша ўчн7цы2 є3гw2 прeжде: но є3гдA прослaвисz ї}съ, тогдA помzнyша, ћкw сі‰ бhша њ нeмъ пи6сана, и3 сі‰ сотвори1ша є3мY. | Ученики Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Ісус, тоді згадали, що так було про Нього написано, і це зробили Йому. |
|
17
|
17
|
| Свидётелствоваше u5бо нар0дъ, и4же бЁ (прeжде) съ ни1мъ, є3гдA лaзарz возгласи2 t гр0ба и3 воскреси2 є3го2 t мeртвыхъ: | Народ, що був з Ним раніш, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих. |
|
18
|
18
|
| сегw2 рaди и3 срёте є3го2 нар0дъ, ћкw слhшаша є3го2 сіE сотв0рша знaменіе. | Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо. |
|
19
|
19
|
| (За? м7в7.) Фарісeє u5бо рёша къ себЁ: ви1дите, ћкw никazже п0льза є4сть; сE мjръ по нeмъ и4детъ. | Фарисеї ж говорили між собою: чи бачите, що нічого не вдієте? Весь світ іде за Ним. |
|
20
|
20
|
| Бsху же нёцыи є4ллини t пришeдшихъ, да покл0нzтсz въ прaздникъ: | Між тими, що прийшли поклонитися на свято, деякі були еллінами. |
|
21
|
21
|
| сjи u5бо приступи1ша къ філjппу, и4же бЁ t виfсаjды галілeйскіz, и3 молsху є3го2, глаг0люще: г0споди, х0щемъ ї}са ви1дэти. | Вони підійшли до Филипа, що був з Вифсаїди галилейської, і просили його, кажучи: господарю, хочемо бачити Ісуса. |
|
22
|
22
|
| Пріи1де філjппъ и3 глаг0ла ґндрeови: и3 пaки ґндрeй и3 філjппъ глаг0ласта ї}сови. | Филип іде і говорить про те Андрієві; а потім Андрій і Филип розповідають про те Ісусові. |
|
23
|
23
|
| Ї}съ же tвэщA и4ма, гlz: пріи1де чaсъ, да прослaвитсz сн7ъ чlвёческій: | Ісус же сказав їм у відповідь: настав час прославитися Синові Людському. |
|
24
|
24
|
| ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: ѓще зeрно пшени1чно пaдъ на земли2 не ќмретъ, то2 є3ди1но пребывaетъ: ѓще же ќмретъ, мн0гъ пл0дъ сотвори1тъ: | Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плодів. |
|
25
|
25
|
| любsй дyшу свою2, погуби1тъ ю5: и3 ненави1дzй души2 своеS въ мjрэ сeмъ, въ жив0тъ вёчный сохрани1тъ ю5: | Хто любить душу свою, погубить її, а хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне. |
|
26
|
26
|
| ѓще кто2 мнЁ слyжитъ, мнЁ да послёдствуетъ: и3 и3дёже є4смь ѓзъ, тY и3 слугA м0й бyдетъ: и3 ѓще кто2 мнЁ слyжитъ, почти1тъ є3го2 nц7ъ м0й: | Хто Мені служить, нехай за Мною йде; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій. |
|
27
|
27
|
| нн7э дш7A моS возмути1сz и3 что2 рекY; Џ§е, сп7си1 мz t часA сегw2: но сегw2 рaди пріид0хъ на чaсъ сeй: | Нині душа Моя стривожена; і що Мені сказати? Отче, спаси Мене від цієї години! Але задля цього Я і прийшов — на цю годину. |
|
28
|
28
|
| (За?.) џ§е, прослaви и4мz твоE. Пріи1де же глaсъ съ небесE: и3 прослaвихъ, и3 пaки прослaвлю. | Отче, прослав ім’я Твоє! Тоді зійшов голос з неба: і прославив, і ще прославлю. |
|
29
|
29
|
| Нар0дъ же стоsй и3 слhшавъ, глаг0лаху: гр0мъ бhсть. И#нjи глаг0лаху: ѓгGлъ глаг0ла є3мY. | Народ, який стояв і чув те, говорив: це грім. А інші казали: ангел говорив Йому. |
|
30
|
30
|
| TвэщA ї}съ и3 речE: не менє2 рaди глaсъ сeй бhсть, но нар0да рaди: | Ісус на це сказав: не для Мене був голос цей, а для народу. |
|
31
|
31
|
| нн7э сyдъ є4сть мjру семY: нн7э кнsзь мjра сегw2 и3згнaнъ бyдетъ в0нъ: | Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть. |
|
32
|
32
|
| и3 ѓще ѓзъ вознесeнъ бyду t земли2, вс‰ привлекY къ себЁ. | І коли Я буду піднесений від землі, то всіх приверну до Себе. |
|
33
|
33
|
| Сіe же гlаше, назнaменуz, к0ею смeртію хотsше ўмрeти. | Це говорив Він, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре. |
|
34
|
34
|
| TвэщA є3мY нар0дъ: мы2 слhшахомъ t зак0на, ћкw хrт0съ пребывaетъ во вёки: кaкw ты2 гlеши: вознести1сz подобaетъ сн7у чlвёческому; кто2 є4сть сeй сн7ъ чlвёческій; | Народ відповів Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що належить піднестися Синові Людському? Хто є Цей Син Людський? |
|
35
|
35
|
| Речe же и5мъ ї}съ: є3щE мaло врeмz свётъ въ вaсъ є4сть: ходи1те, д0ндеже свётъ и4мате, да тмA вaсъ не и4метъ: и3 ходsй во тмЁ не вёсть, кaмw и4детъ: | Тоді Ісус сказав їм: ще короткий час світло є з вами. Ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула; а той, що ходить у темряві, не знає, куди йде. |
|
36
|
36
|
| (За? м7G.) д0ндеже свётъ и4мате, вёруйте во свётъ, да сhнове свёта бyдете. Сі‰ гlа ї}съ, и3 tшeдъ скрhсz t ни1хъ. | Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути вам синами світла. Це промовивши, Ісус відійшов від них і зник. |
|
37
|
37
|
| Толи6ка [же] знaмєніz сотв0ршу є3мY пред8 ни1ми, не вёроваху въ него2, | Стільки чудес сотворив Він перед ними, і вони не вірували в Нього, |
|
38
|
38
|
| да сбyдетсz сл0во и3сaіи прbр0ка, є4же речE: гDи, кто2 вёрова слyху нaшему; и3 мhшца гDнz комY tкрhсz; | щоб справдилося слово пророка Ісаї, який сказав: Господи! Хто повірив тому, що ми чули? І кому відкрилася сила Господня? |
|
39
|
39
|
| Сегw2 рaди не можaху вёровати, ћкw пaки речE и3сaіа: | Тому не могли вони вірувати, що, як ще сказав Ісая: |
|
40
|
40
|
| њслэпи2 џчи и4хъ, и3 њкaменилъ є4сть сердцA и4хъ, да не ви1дzтъ nчи1ма, ни разумёютъ сeрдцемъ, и3 њбратsтсz, и3 и3сцэлю2 и5хъ. | засліпив очі їхні, закам’янив серця їхні, щоб не бачили очима і не розуміли серцем і не навернулися, щоб Я зцілив їх. |
|
41
|
41
|
| Сі‰ речE и3сaіа, є3гдA ви1дэ слaву є3гw2 и3 глаг0ла њ нeмъ. | Це сказав Ісая, коли бачив славу Його і говорив про Нього. |
|
42
|
42
|
| Nбaче ќбw и3 t кн‰зь мн0зи вёроваша въ него2: но фарісє1й рaди не и3сповёдоваху, да не и3з8 с0нмищъ и3згнaни бyдутъ: | Проте і з начальників багато хто увірував у Нього; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги. |
|
43
|
43
|
| возлюби1ша бо пaче слaву человёческую, нeже слaву б9ію. | Бо полюбили більше людську славу, ніж славу Божу. |
|
44
|
44
|
| Ї}съ же воззвA и3 речE: вёруzй въ мS не вёруетъ въ мS, но въ послaвшаго мS: | Ісус же проголосив: хто вірує в Мене, не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене. |
|
45
|
45
|
| и3 ви1дzй мS ви1дитъ послaвшаго мS: | І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене. |
|
46
|
46
|
| ѓзъ свётъ въ мjръ пріид0хъ, да всsкъ вёруzй въ мS во тмЁ не пребyдетъ: | Я Світло, прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві. |
|
47
|
47
|
| и3 ѓще кто2 ўслhшитъ гlг0лы мо‰ и3 не вёруетъ, ѓзъ не суждY є3мY: не пріид0хъ бо, да суждY мjрови, но да спасY мjръ: | І коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спасти світ. |
|
48
|
48
|
| tметazйсz менє2 и3 не пріeмлzй гlгHлъ мои1хъ и4мать судsщаго є3мY: сл0во, є4же гlахъ, то2 сyдитъ є3мY въ послёдній дeнь: | Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його в останній день. |
|
49
|
49
|
| ћкw ѓзъ t себє2 не гlахъ: но послaвый мS nц7ъ, т0й мнЁ зaповэдь дадE, что2 рекY и3 что2 возгlю: | Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити. |
|
50
|
50
|
| и3 вёмъ, ћкw зaповэдь є3гw2 жив0тъ вёчный є4сть: ћже u5бо ѓзъ гlю, ћкоже речE мнЁ nц7ъ, тaкw гlю. | І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, то говорю так, як сказав Мені Отець. |
|
Главa Gi
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| (За? м7д7.) Прeжде же прaздника пaсхи, вёдый ї}съ, ћкw пріи1де є3мY чaсъ, да прeйдетъ t мjра сегw2 ко nц7Y, возлю1бль сво‰ сyщыz въ мjрэ, до концA возлюби2 и5хъ. | Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що прийшов Його час перейти з цього світу до Отця, показав на ділі, що, полюбивши Своїх, які були в світі, до кінця полюбив їх. |
|
2
|
2
|
| И# вeчери бhвшей, діaволу ўжE вложи1вшу въ сeрдце їyдэ сjмwнову їскаріHтскому, да є3го2 предaстъ, | І під час вечері, коли диявол уже вклав у серце Іуді Симоновому Іскаріотові видати Його, |
|
3
|
3
|
| вёдый ї}съ, ћкw вс‰ дадE є3мY nц7ъ въ рyцэ, и3 ћкw t бGа и3зhде и3 къ бGу грzдeтъ: | Ісус, знаючи, що Отець усе віддав до рук Його і що Він від Бога вийшов і до Бога відходить, |
|
4
|
4
|
| востA t вeчери, и3 положи2 ри6зы, и3 пріeмъ лeнтіонъ, препоsсасz: | встав від вечері, зняв з Себе верхній одяг і, взявши рушник, підперезався. |
|
5
|
5
|
| пот0мъ вліS в0ду во ўмывaлницу, и3 начaтъ ўмывaти н0ги ўчн7кHмъ и3 њтирaти лeнтіемъ, и4мже бЁ препоsсанъ. | Потім налив води в умивальницю і почав умивати ноги ученикам, і обтирати рушником, яким був підперезаний. |
|
6
|
6
|
| Пріи1де же къ сjмwну петрY, и3 глаг0ла є3мY т0й: гDи, тh ли мои2 ўмhеши н0зэ; | Підходить і до Симона-Петра, а той говорить Йому: Господи! Чи Тобі умивати мої ноги? |
|
7
|
7
|
| TвэщA ї}съ и3 речE є3мY: є4же ѓзъ творю2, ты2 не вёси нн7э, ўразумёеши же по си1хъ. | Ісус сказав йому у відповідь: що Я роблю, ти тепер не знаєш, а зрозумієш потім. |
|
8
|
8
|
| Глаг0ла є3мY пeтръ: не ўмhеши нHгу моє1ю во вёки. TвэщA є3мY ї}съ: ѓще не ўмhю тебE, не и4маши чaсти со мн0ю. | Петро каже Йому: не вмиєш ніг моїх повік. Ісус відповів йому: якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною. |
|
9
|
9
|
| Глаг0ла є3мY сjмwнъ пeтръ: гDи, не н0зэ мои2 т0кмw, но и3 рyцэ и3 главY. | Симон-Петро каже Йому: Господи, не тільки ноги мої, але й руки і голову. |
|
10
|
10
|
| Гlа є3мY ї}съ: и3змовeнный не трeбуетъ, т0кмw н0зэ ўмhти, є4сть бо вeсь чи1стъ: и3 вы2 чи1сти є3стE, но не вси2. | Ісус говорить йому: вмитому треба тільки ноги обмити, бо увесь чистий; і ви чисті, але не всі. |
|
11
|
11
|
| Вёдzше бо предаю1щаго є3го2: сeгw рaди речE, ћкw не вси2 чи1сти є3стE. | Бо знав Він зрадника Свого, тому і сказав, що не всі вони чисті. |
|
12
|
12
|
| (За? м7е7.) Е#гдa же ўмы2 н0ги и4хъ, пріsтъ ри6зы сво‰, возлeгъ пaки, речE и5мъ: вёсте ли, что2 сотвори1хъ вaмъ; | Коли ж умив їм ноги і надів одяг Свій, то знову возліг і сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам? |
|
13
|
13
|
| Вы2 глашaете мS ўч™лz и3 гDа: и3 д0брэ глаг0лете, є4смь бо. | Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я Той і є. |
|
14
|
14
|
| Ѓще u5бо ѓзъ ўмhхъ вaши н0зэ, гDь и3 ўч™ль, и3 вы2 д0лжни є3стE дрyгъ дрyгу ўмывaти н0зэ: | Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному. |
|
15
|
15
|
| w4бразъ бо дaхъ вaмъ, да, ћкоже ѓзъ сотвори1хъ вaмъ, и3 вы2 твори1те. | Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам. |
|
16
|
16
|
| Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: нёсть рaбъ б0лій г0спода своегw2, ни послaнникъ б0лій послaвшагw є3го2. | Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший за того, хто послав його. |
|
17
|
17
|
| Ѓще сі‰ вёсте, бlжeни є3стE, ѓще творитE |. | Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте. |
|
18
|
18
|
| Не њ всёхъ вaсъ гlю: ѓзъ (бо) вёмъ, и5хже и3збрaхъ: но да писaніе сбyдетсz: kдhй со мн0ю хлёбъ воздви1же на мS пsту свою2. | Не про всіх вас кажу; Я знаю тих, кого обрав. Але нехай здійсниться Писання: той, хто їсть зі Мною хліб, підняв на Мене п’яту свою. |
|
19
|
19
|
| Tсeлэ гlю вaмъ, прeжде дaже не бyдетъ, да, є3гдA бyдетъ, вёру и4мете, ћкw ѓзъ є4смь. | Тепер кажу вам, перш ніж те збудеться, щоб, як станеться, ви повірили, що це Я. |
|
20
|
20
|
| Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: пріeмлzй, ѓще кого2 послю2, менE пріeмлетъ: ґ пріeмлzй менE пріeмлетъ послaвшаго мS. | Істинно, істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, Мене приймає; а хто Мене приймає, приймає Того, Хто послав Мене. |
|
21
|
21
|
| Сі‰ рeкъ ї}съ возмути1сz д¦омъ и3 свидётелствова и3 речE: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw є3ди1нъ t вaсъ предaстъ мS. | Сказавши це, Ісус стривожився духом, і засвідчив, і сказав: істинно, істинно кажу вам, що один з вас видасть Мене. |
|
22
|
22
|
| Сзирaхусz u5бо междY соб0ю ўчн7цы2, недоумёющесz, њ к0мъ гlетъ. | Тоді ученики озирались один на одного, не розуміючи, про кого Він говорить. |
|
23
|
23
|
| Бё же є3ди1нъ t ўчн7къ є3гw2 возлежS на л0нэ ї}совэ, є3г0же люблsше ї}съ: | Один же з учеників Його, якого любив Ісус, возлежав при лоні Ісусовому. |
|
24
|
24
|
| поманy же семY сjмwнъ пeтръ вопроси1ти, кт0 бы бhлъ, њ нeмже гlетъ. | Йому Симон-Петро зробив знак, щоб запитав, хто це, про кого Він говорить. |
|
25
|
25
|
| Напaдъ же т0й на пє1рси ї}сwвы, глаг0ла є3мY: гDи, кто2 є4сть; | Той, припавши до грудей Ісуса, сказав Йому: Господи, хто це? |
|
26
|
26
|
| TвэщA ї}съ: т0й є4сть, є3мyже ѓзъ њмочи1въ хлёбъ подaмъ. И# њм0чь хлёбъ, дадE їyдэ сjмwнову їскаріHтскому. | Ісус відповів: той, кому Я, вмочивши, подам хліб. І, вмочивши хліб, подав Іуді Симоновому Іскаріоту. |
|
27
|
27
|
| И# по хлёбэ тогдA вни1де въ џнь сатанA. Гlа u5бо є3мY ї}съ: є4же твори1ши, сотвори2 ск0рw. | І з цим хлібом увійшов у нього сатана. І сказав йому Ісус: що робиш, роби швидше. |
|
28
|
28
|
| Сeгw же никт0же разумЁ t возлежaщихъ, къ чесомY речE є3мY. | Але ніхто з тих, що возлежали, не зрозумів, до чого Він це сказав йому. |
|
29
|
29
|
| Нёцыи же мнsху, понeже ковчeжецъ и3мsше їyда, ћкw гlетъ є3мY ї}съ: купи2, є4же трeбуемъ на прaздникъ: и3ли2 ни1щымъ да нёчто дaстъ. | Оскільки в Іуди була грошова скринька, то деякі гадали, що Ісус звелів йому купити те, що треба було до свята, або щоб дав що-небудь убогим. |
|
30
|
30
|
| Пріи1мъ же џнъ хлёбъ, ѓбіе и3зhде: бё же н0щь. Е#гдA и3зhде, | Він, взявши той хліб, одразу ж вийшов; а була ніч. |
|
31
|
31
|
| гlа ї}съ: (За? м7ѕ7.) нн7э прослaвисz сн7ъ чlвёческій, и3 бGъ прослaвисz њ нeмъ: | Коли він вийшов, Ісус промовив: нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому. |
|
32
|
32
|
| ѓще бGъ прослaвисz њ нeмъ, и3 бGъ прослaвитъ є3го2 въ себЁ, и3 ѓбіе прослaвитъ є3го2. | Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, і скоро прославить Його. |
|
33
|
33
|
| Ч†дца, є3щE съ вaми мaлw є4смь: взhщете менE, и3 ћкоже рёхъ їудewмъ, ћкw ѓможе ѓзъ и3дY, вы2 не м0жете пріити2: и3 вaмъ гlю нн7э. | Діти! Недовго вже бути Мені з вами. Будете шукати Мене і, як Я сказав юдеям, — куди Я йду, ви не можете прийти, так і вам кажу тепер. |
|
34
|
34
|
| Зaповэдь н0вую даю2 вaмъ, да лю1бите дрyгъ дрyга: ћкоже возлюби1хъ вы2, да и3 вы2 лю1бите себE: | Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. |
|
35
|
35
|
| њ сeмъ разумёютъ вси2, ћкw мои2 ўчн7цы2 є3стE, ѓще люб0вь и4мате междY соб0ю. | З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою. |
|
36
|
36
|
| Глаг0ла є3мY сjмwнъ пeтръ: гDи, кaмw и4деши; TвэщA є3мY ї}съ: ѓможе (ѓзъ) и3дY, не м0жеши нн7э по мнЁ и3ти2: послэди1 же по мнЁ и4деши. | Симон-Петро сказав Йому: Господи, куди Ти йдеш? Ісус відповів йому: куди Я йду, ти не можеш тепер іти за Мною, а згодом підеш за Мною. |
|
37
|
37
|
| Глаг0ла є3мY пeтръ: гDи, почто2 не могY нн7э по тебЁ и3ти2; нн7э дyшу мою2 за тS положY. | Петро сказав Йому: Господи! Чому я не можу йти за Тобою тепер? Я душу мою покладу за Тебе. |
|
38
|
38
|
| TвэщA є3мY ї}съ: дyшу ли твою2 за мS положи1ши; ґми1нь, ґми1нь гlю тебЁ: не возгласи1тъ ґлeктwръ, д0ндеже tвeржешисz менє2 три1щи. | Ісус відповів йому: душу твою за Мене покладеш? Істинно, істинно кажу тобі: не проспіває півень, як тричі зречешся Мене. |
|
Главa д7i
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| (За? м7з7.) Да не смущaетсz сeрдце вaше: вёруйте въ бGа, и3 въ мS вёруйте: | Нехай не тривожиться серце ваше; віруйте в Бога і в Мене віруйте. |
|
2
|
2
|
| въ домY nц7A моегw2 њби1тєли мнHги сyть: ѓще ли же ни2, рeклъ бhхъ вaмъ: и3дY ўгот0вати мёсто вaмъ: | В домі Отця Мого осель багато. А якби не так, Я сказав би вам: Я йду приготувати місце вам. |
|
3
|
3
|
| и3 ѓще [ѓще пойдY и3] ўгот0влю мёсто вaмъ, пaки пріидY и3 поимY вы2 къ себЁ, да, и3дёже є4смь ѓзъ и3 вы2 бyдете: | І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я. |
|
4
|
4
|
| и3 ѓможе ѓзъ и3дY, вёсте, и3 пyть вёсте. | А куди Я йду, ви знаєте, і путь знаєте. |
|
5
|
5
|
| Глаг0ла є3мY fомA: гDи, не вёмы, кaмw и4деши: и3 кaкw м0жемъ пyть вёдэти; | Фома сказав Йому: Господи! Не знаємо, куди йдеш; і як можемо знати путь? |
|
6
|
6
|
| Гlа є3мY ї}съ: ѓзъ є4смь пyть и3 и4стина и3 жив0тъ: никт0же пріи1детъ ко nц7Y, т0кмw мн0ю: | Ісус сказав йому: Я є путь, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене. |
|
7
|
7
|
| ѓще мS бhсте знaли, и3 nц7A моего2 знaли бhсте (ќбw): и3 tсeлэ познaсте є3го2, и3 ви1дэсте є3го2. | Коли б ви знали Мене, то знали б і Отця Мого. І віднині знаєте Його і бачили Його. |
|
8
|
8
|
| Глаг0ла є3мY філjппъ: гDи, покажи2 нaмъ nц7A, и3 довлёетъ нaмъ. | Филип сказав Йому: Господи, покажи нам Отця, і нам вистачить. |
|
9
|
9
|
| Гlа є3мY ї}съ: толи1ко врeмz съ вaми є4смь, и3 не познaлъ є3си2 менE, філjппе; ви1дэвый менE ви1дэ nц7A: и3 кaкw ты2 глаг0леши: покажи2 нaмъ nц7A; | Ісус сказав йому: стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто бачив Мене, той і Отця бачив; як же ти говориш: покажи нам Отця? |
|
10
|
10
|
| не вёруеши ли, ћкw ѓзъ во nц7Ё, и3 nц7ъ во мнЁ є4сть; (За? м7}.) гlг0лы, ±же ѓзъ гlю вaмъ, њ себЁ не гlю: nц7ъ же во мнЁ пребывazй, т0й твори1тъ дэлA: | Хіба ти не віриш, що Я в Отці і Отець у Мені? Слова, які Я кажу, не від Себе кажу; Отець, Який в Мені перебуває, Він творить діла. |
|
11
|
11
|
| вёруйте мнЁ, ћкw ѓзъ во nц7Ё, и3 nц7ъ во мнЁ: ѓще ли же ни2, за т† дэлA вёру и3ми1те ми2. | Вірте Мені, що Я в Отці і Отець у Мені. Якщо ж ні, то вірте Мені за самими ділами. |
|
12
|
12
|
| Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: вёруzй въ мS, дэлA, ћже ѓзъ творю2, и3 т0й сотвори1тъ, и3 бHлша си1хъ сотвори1тъ: ћкw ѓзъ ко nц7Y моемY грzдY: | Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, діла, які творю Я, і він створить, і більше цих створить; тому що Я до Отця Мого іду. |
|
13
|
13
|
| и3 є4же ѓще что2 пр0сите (t nц7A) во и4мz моE, то2 сотворю2, да прослaвитсz nц7ъ въ сн7э: | І коли чого попросите у Отця в ім’я Моє, те зроблю, щоб Отець прославився в Сині. |
|
14
|
14
|
| (и3) ѓще чесw2 пр0сите во и4мz моE, ѓзъ сотворю2. | І коли чого попросите в ім’я Моє, Я те зроблю. |
|
15
|
15
|
| Ѓще лю1бите мS, зaпwвэди мо‰ соблюди1те, | Якщо любите Мене, то дотримуйтесь Моїх заповідей. |
|
16
|
16
|
| и3 ѓзъ ўмолю2 nц7A, и3 и3н0го ўтёшителz дaстъ вaмъ, да бyдетъ съ вaми въ вёкъ, | І Я ублагаю Отця, й іншого Утішителя дасть вам, щоб був з вами повік, |
|
17
|
17
|
| д¦ъ и4стины, є3гHже мjръ не м0жетъ пріsти, ћкw не ви1дитъ є3гw2, нижE знaетъ є3гw2: вh же знaете є3го2, ћкw въ вaсъ пребывaетъ и3 въ вaсъ бyдетъ. | Духа істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; ви ж знаєте Його, бо Він з вами перебуває і у вас буде. |
|
18
|
18
|
| Не њстaвлю вaсъ си6ры: пріидY къ вaмъ: | Не залишу вас сиротами; прийду до вас. |
|
19
|
19
|
| є3щE мaлw, и3 мjръ ктомY не ўви1дитъ менE, вh же ўви1дите мS, ћкw ѓзъ живY, и3 вы2 жи1ви бyдете: | Ще трохи, і світ уже не побачить Мене; а ви побачите Мене, бо Я живу, і ви будете жити. |
|
20
|
20
|
| въ т0й дeнь ўразумёете вы2, ћкw ѓзъ во nц7Ё моeмъ, и3 вы2 во мнЁ, и3 ѓзъ въ вaсъ. | Того дня дізнаєтесь ви, що Я в Отці Моєму, і ви в Мені, і Я в вас. |
|
21
|
21
|
| (За?.) И#мёzй зaпwвэди мо‰ и3 соблюдazй и5хъ, т0й є4сть любsй мS: ґ любsй мS возлю1бленъ бyдетъ nц7eмъ мои1мъ, и3 ѓзъ возлюблю2 є3го2, и3 kвлю1сz є3мY сaмъ. | Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене; а хто любить Мене, того полюбить Отець Мій; і Я полюблю його і явлюся йому Сам. |
|
22
|
22
|
| Глаг0ла є3мY їyда не їскаріHтскій: гDи, и3 что2 бhсть, ћкw нaмъ х0щеши kви1тисz, ґ не мjрови; | Іуда, не Іскаріот, говорить Йому: Господи, що це, що Ти хочеш явити Себе нам, а не світові? |
|
23
|
23
|
| TвэщA ї}съ и3 речE є3мY: ѓще кто2 лю1битъ мS, сл0во моE соблюдeтъ: и3 nц7ъ м0й возлю1битъ є3го2, и3 къ немY пріи1дема, и3 њби1тель ў негw2 сотвори1ма: | Ісус сказав йому у відповідь: хто любить Мене, той слово Моє збереже; і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до Нього і оселю сотворимо у Нього. |
|
24
|
24
|
| не любsй мS словeсъ мои1хъ не соблюдaетъ: и3 сл0во, є4же слhшасте, нёсть моE, но послaвшагw мS nц7A. | А хто не любить Мене, слів Моїх не береже; слово ж, яке ви чуєте, не Моє, а Отця, Який послав Мене. |
|
25
|
25
|
| Сі‰ гlахъ вaмъ въ вaсъ сhй: | Це сказав Я вам, перебуваючи з вами. |
|
26
|
26
|
| ўтёшитель же, д¦ъ с™hй, є3г0же п0слетъ nц7ъ во и4мz моE, т0й вы2 научи1тъ всемY, и3 воспомzнeтъ вaмъ вс‰, ±же рёхъ вaмъ. | Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім’я Моє, навчить вас усього і нагадає вам усе, що Я говорив вам. |
|
27
|
27
|
| Ми1ръ њставлsю вaмъ, ми1ръ м0й даю2 вaмъ: не ћкоже мjръ даeтъ, ѓзъ даю2 вaмъ. (За? м7f7.) Да не смущaетсz сeрдце вaше, ни ўстрашaетъ. | Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Нехай не тривожиться серце ваше і нехай не страхається. |
|
28
|
28
|
| Слhшасте, ћкw ѓзъ рёхъ вaмъ: и3дY и3 пріидY къ вaмъ. Ѓще бhсте люби1ли мS, возрaдовалисz бhсте (ќбw), ћкw рёхъ: и3дY ко nц7Y: ћкw nц7ъ м0й б0лій менє2 є4сть. | Ви чули, що Я сказав вам: іду від вас і прийду до вас. Коли б ви любили Мене, то зраділи б, що Я сказав: іду до Отця; бо Отець Мій більший за Мене. |
|
29
|
29
|
| И# нн7э рёхъ вaмъ, прeжде дaже не бyдетъ, да, є3гдA бyдетъ, вёру и4мете. | І ось Я сказав вам про те, перш ніж збулося, щоб ви повірили, коли збудеться. |
|
30
|
30
|
| КтомY не мн0гw гlю съ вaми: грzдeтъ бо сегw2 мjра кнsзь, и3 во мнЁ не и4мать ничесHже. | Вже небагато Мені говорити з вами; бо йде князь світу цього, і в Мені він не має нічого. |
|
31
|
31
|
| Но да разумёетъ мjръ, ћкw люблю2 nц7A, и3 ћкоже заповёда мнЁ nц7ъ, тaкw творю2: востaните, и4демъ tсю1ду. | Та щоб світ знав, що Я люблю Отця і, як заповів Мені Отець, так і творю. Вставайте, підемо звідси. |
|
Главa є7i
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| (За? н7.) Ѓзъ є4смь лозA и4стиннаz, и3 nц7ъ м0й дёлатель є4сть: | Я є істинна виноградна лоза, а Отець Мій — виноградар. |
|
2
|
2
|
| всsку р0згу њ мнЁ не творsщую плодA, и4зметъ ю5: и3 всsку творsщую пл0дъ, њтреби1тъ ю5, да мн0жайшій пл0дъ принесeтъ. | Всяку гілку в Мене Він відсікає, що не плодоносить, і всяку, що плодоносить, очищає, щоб більше принесла плоду. |
|
3
|
3
|
| ЎжE вы2 чи1сти є3стE за сл0во, є4же гlахъ вaмъ. | Ви вже очищені через слово, яке Я проповідував вам. |
|
4
|
4
|
| Бyдите во мнЁ, и3 ѓзъ въ вaсъ. Ћкоже розгA не м0жетъ плодA сотвори1ти њ себЁ, ѓще не бyдетъ на лозЁ, тaкw и3 вы2, ѓще во мнЁ не пребyдете. | Перебувайте в Мені, і Я у вас. Як гілка не може приносити плоду сама від себе, якщо не буде на лозі, так і ви, якщо не будете в Мені. |
|
5
|
5
|
| Ѓзъ є4смь лозA, вh (же) р0ждіе: (и3) и4же бyдетъ во мнЁ, и3 ѓзъ въ нeмъ, т0й сотвори1тъ пл0дъ мн0гъ, ћкw без8 менє2 не м0жете твори1ти ничесHже: | Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого. |
|
6
|
6
|
| ѓще кто2 во мнЁ не пребyдетъ, и3звeржетсz в0нъ, ћкоже розгA, и3 и3зсhшетъ: и3 собирaютъ ю5 и3 во џгнь влагaютъ, и3 сгарaетъ: | Хто не буде в Мені, той буде відкинутий геть, як гілка, і всохне; а такі гілки збирають і кидають у вогонь, і вони згоряють. |
|
7
|
7
|
| ѓще пребyдете во мнЁ и3 гlг0лы мои2 въ вaсъ пребyдутъ, є3гHже ѓще х0щете, проси1те, и3 бyдетъ вaмъ: | Якщо перебуватимете в Мені, і слова Мої у вас будуть, то, чого б ви не захотіли, просіть, і буде вам. |
|
8
|
8
|
| њ сeмъ прослaвисz nц7ъ м0й, да пл0дъ мн0гъ сотворитE, и3 бyдете мои2 ўчн7цы2. | Тим прославиться Отець Мій, якщо ви принесете багато плоду і будете Моїми учениками. |
|
9
|
9
|
| (За? н7№.) Ћкоже возлюби1 мz nц7ъ, и3 ѓзъ возлюби1хъ вaсъ: бyдите въ любви2 моeй: | Як полюбив Мене Отець, так і Я полюбив вас; перебувайте ж у Моїй любові. |
|
10
|
10
|
| ѓще зaпwвэди мо‰ соблюдeте, пребyдете въ любви2 моeй, ћкоже ѓзъ зaпwвэди nц7A моегw2 соблюд0хъ, и3 пребывaю въ є3гw2 любви2. | Якщо заповідей Моїх дотримаєтесь, то будете в любові Моїй, як і Я, дотримавшись заповідей Отця Мого, перебуваю в Його любові. |
|
11
|
11
|
| Сі‰ гlахъ вaмъ, да рaдость моS въ вaсъ бyдетъ и3 рaдость вaша и3сп0лнитсz. | Це сказав Я вам, щоб радість Моя у вас перебувала, і радість ваша буде повна. |
|
12
|
12
|
| СіS є4сть зaповэдь моS, да лю1бите дрyгъ дрyга, ћкоже возлюби1хъ вы2: | Це є заповідь Моя, щоб ви любили один одного, як Я полюбив вас. |
|
13
|
13
|
| б0лши сеS любвE никт0же и4мать, да кто2 дyшу свою2 положи1тъ за дрyги сво‰. | Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх. |
|
14
|
14
|
| Вы2 дрyзи мои2 є3стE, ѓще творитE, є3ли6ка ѓзъ заповёдаю вaмъ: | Ви — друзі Мої, якщо виконуєте те, що Я заповідаю вам. |
|
15
|
15
|
| не ктомY вaсъ гlю рабы6, ћкw рaбъ не вёсть, что2 твори1тъ госп0дь є3гw2: вaсъ же рек0хъ дрyги, ћкw вс‰, ±же слhшахъ t nц7A моегw2, сказaхъ вaмъ. | Не називаю вас більше рабами, бо раб не знає, що робить господар його; а Я назвав вас друзями, тому що сказав вам усе, що чув від Отця Мого. |
|
16
|
16
|
| Не вы2 менE и3збрaсте, но ѓзъ и3збрaхъ вaсъ, и3 положи1хъ вaсъ, да вы2 и4дете и3 пл0дъ принесeте, и3 пл0дъ вaшъ пребyдетъ, да, є3гHже ѓще пр0сите t nц7A во и4мz моE, дaстъ вaмъ. | Не ви Мене обрали, але Я вас обрав і настановив вас, щоб ви йшли і приносили плід, і щоб плід ваш залишився, щоб, чого не попросите в Отця в ім’я Моє, Він дав вам. |
|
17
|
17
|
| (За? н7в7.) Сі‰ заповёдаю вaмъ, да лю1бите дрyгъ дрyга. | Це заповідаю вам, щоб ви любили один одного. |
|
18
|
18
|
| Ѓще мjръ вaсъ ненави1дитъ, вёдите, ћкw менE прeжде вaсъ возненави1дэ: | Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене перше, ніж вас, зненавидів. |
|
19
|
19
|
| ѓще t мjра бhсте бhли, мjръ ќбw своE люби1лъ бы2: ћкоже t мjра нёсте, но ѓзъ и3збрaхъ вы2 t мjра, сегw2 рaди ненави1дитъ вaсъ мjръ. | Якби ви були від світу, то світ любив би своє; а оскільки ви не від світу, але Я обрав вас від світу, тому ненавидить вас світ. |
|
20
|
20
|
| Поминaйте сл0во, є4же ѓзъ рёхъ вaмъ: нёсть рaбъ б0лій г0спода своегw2: ѓще менE и3згнaша, и3 вaсъ и3зженyтъ: ѓще сл0во моE соблюд0ша, и3 вaше соблюдyтъ: | Пам’ятайте слово, яке Я сказав вам: раб не більший за господаря свого. Якщо Мене гнали, то гнатимуть і вас; якщо Мого слова дотримувались, будуть дотримуватись і вашого. |
|
21
|
21
|
| но сі‰ вс‰ творsтъ вaмъ за и4мz моE, ћкw не вёдzтъ послaвшагw мS. | Та все те чинитимуть вам за ім’я Моє, тому що не знають Того, Хто послав Мене. |
|
22
|
22
|
| Ѓще не бhхъ пришeлъ и3 гlалъ и5мъ, грэхA не бhша и3мёли: нн7э же вины2 [и3звинeніz] не и4мутъ њ грэсЁ своeмъ: | Якби Я не прийшов і не говорив їм, то не мали б гріха; а тепер не мають виправдання за гріх свій. |
|
23
|
23
|
| ненави1дzй менE, и3 nц7A моего2 ненави1дитъ: | Хто ненавидить Мене, той ненавидить і Отця Мого. |
|
24
|
24
|
| ѓще дёлъ не бhхъ сотвори1лъ въ ни1хъ, и4хже и4нъ никт0же сотвори2, грэхA не бhша и3мёли: нн7э же и3 ви1дэша, и3 возненави1дэша менE и3 nц7A моего2: | Коли б Я не творив серед них діл, яких ніхто інший не створив, то не мали б гріха; а тепер і бачили, і зненавиділи й Мене, і Отця Мого. |
|
25
|
25
|
| но да сбyдетсz сл0во, пи1санное въ зак0нэ и4хъ, ћкw возненави1дэша мS тyне. | Але нехай справдиться слово, написане в законі їхньому: зненавиділи Мене даремно. |
|
26
|
26
|
| Е#гдa же пріи1детъ ўтёшитель, є3г0же ѓзъ послю2 вaмъ t nц7A, д¦ъ и4стины, и4же t nц7A и3сх0дитъ, т0й свидётелствуетъ њ мнЁ: | Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене. |
|
27
|
27
|
| и3 вh же свидётелствуете, ћкw и3скони2 со мн0ю є3стE. | Також і ви будете свідчити, бо ви спочатку зі Мною. |
|
Главa ѕ7i
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| Сі‰ гlахъ вaмъ, да не соблазни1тесz. | Це сказав Я вам, щоб ви не спокусилися. |
|
2
|
2
|
| T с0нмищъ и3жденyтъ вы2: (За? н7G.) но пріи1детъ чaсъ, да всsкъ, и4же ўбіeтъ вы2, возмни1тсz слyжбу приноси1ти бGу: | Виженуть вас із синагог; прийде навіть час, коли всякий, хто вбиватиме вас, буде думати, що тим він служить Богові. |
|
3
|
3
|
| и3 сі‰ сотворsтъ, ћкw не познaша nц7A, ни менє2. | Так будуть робити, бо не пізнали ні Отця, ні Мене. |
|
4
|
4
|
| Но сі‰ гlахъ вaмъ, да, є3гдA пріи1детъ чaсъ, воспомsнете сі‰, ћкw ѓзъ рёхъ вaмъ: си1хъ же вaмъ и3спeрва не рёхъ, ћкw съ вaми бёхъ. | Але Я сказав це для того, щоб ви, як прийде той час, згадали, що Я казав вам про те. А не говорив вам цього спочатку тому, що був з вами. |
|
5
|
5
|
| Нн7э же и3дY къ послaвшему мS, и3 никт0же t вaсъ вопрошaетъ менE: кaмw и4деши; | А тепер іду до Того, Хто Мене послав, і ніхто з вас не питає Мене: куди йдеш? |
|
6
|
6
|
| Но ћкw сі‰ гlахъ вaмъ, ск0рби и3сп0лнихъ сердцA в†ша. | Але від того, що Я сказав вам це, скорботою пройнялися серця ваші. |
|
7
|
7
|
| Но ѓзъ и4стину вaмъ гlю: ќне є4сть вaмъ, да ѓзъ и3дY: ѓще бо не и3дY ѓзъ; ўтёшитель не пріи1детъ къ вaмъ: ѓще (ли) же и3дY, послю2 є3го2 къ вaмъ, | Але Я істину кажу вам: краще для вас, щоб Я пішов. Бо, якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас, |
|
8
|
8
|
| и3 пришeдъ џнъ њбличи1тъ мjръ њ грэсЁ и3 њ прaвдэ и3 њ судЁ: | і коли Він прийде, викриє світ за гріх, і за правду, і за суд. |
|
9
|
9
|
| њ грэсЁ ќбw, ћкw не вёруютъ въ мS: | За гріх — тому, що не вірують в Мене. |
|
10
|
10
|
| њ прaвдэ же, ћкw ко nц7Y моемY и3дY, и3 ктомY не ви1дите менє2: | За правду — тому, що Я йду до Отця Мого, і вже не побачите Мене. |
|
11
|
11
|
| њ судё же, ћкw кнsзь мjра сегw2 њсуждeнъ бhсть. | А за суд, бо князя світу цього осуджено. |
|
12
|
12
|
| Е#щE мн0гw и4мамъ гlати вaмъ, но не м0жете носи1ти нн7э: | Ще багато чого маю сказати вам, але ви тепер не можете вмістити. |
|
13
|
13
|
| є3гдa же пріи1детъ џнъ, д¦ъ и4стины, настaвитъ вы2 на всsку и4стину: не t себє1 бо гlати и4мать, но є3ли6ка ѓще ўслhшитъ, гlати и4мать, и3 грzд{щаz возвэсти1тъ вaмъ: | Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину; бо не від Себе говоритиме, а буде говорити те, що почує, і майбутнє звістить вам. |
|
14
|
14
|
| џнъ мS прослaвитъ, ћкw t моегw2 пріи1метъ и3 возвэсти1тъ вaмъ. | Він прославить Мене, бо від Мого візьме і звістить вам. |
|
15
|
15
|
| (За? н7д7.) Вс‰, є3ли6ка и4мать nц7ъ, мо‰ сyть: сегw2 рaди рёхъ, ћкw t моегw2 пріи1метъ и3 возвэсти1тъ вaмъ. | Усе, що має Отець, — Моє; тому Я сказав, що від Мого візьме і звістить вам. |
|
16
|
16
|
| Вмaлэ, и3 (ктомY) не ви1дите менє2: и3 пaки вмaлэ, и3 ќзрите мS, ћкw и3дY ко nц7Y. | Ще трохи, і ви вже не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене, бо Я йду до Отця. |
|
17
|
17
|
| Рёша же t ўчн7къ є3гw2 къ себЁ: что2 є4сть сіE, є4же гlетъ нaмъ: вмaлэ, и3 не ви1дите менє2: и3 пaки вмaлэ, и3 ќзрите мS: и3: ћкw ѓзъ и3дY ко nц7Y; | Тут деякі з учеників Його сказали один одному: що це Він говорить нам: ще трохи, і ви не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене; і: Я йду до Отця? |
|
18
|
18
|
| Глаг0лаху u5бо: что2 сіE є4сть, є4же гlетъ: вмaлэ, не вёмы, что2 гlетъ. | Отже, вони говорили: що це говорить Він: ще трохи? Не знаємо, що каже. |
|
19
|
19
|
| Разумё же ї}съ, ћкw хотsху є3го2 вопрошaти, и3 речE и5мъ: њ сeмъ ли стzзaетесz междY соб0ю, ћкw рёхъ: вмaлэ, и3 не ви1дите менє2: и3 пaки вмaлэ, и3 ќзрите мS; | Ісус, зрозумівши, що хочуть спитати Його, сказав їм: чи про те допитуєтеся між собою, що Я сказав: ще трохи, і не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене? |
|
20
|
20
|
| ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw восплaчетесz и3 возрыдaете вы2, ґ мjръ возрaдуетсz: вh же печaльни бyдете, но печaль вaша въ рaдость бyдетъ: | Істинно, істинно кажу вам: ви будете плакати і ридати, а світ зрадіє; ви печальні будете, та печаль ваша за радість буде. |
|
21
|
21
|
| женA є3гдA раждaетъ, ск0рбь и4мать, ћкw пріи1де г0дъ є3S: є3гдa же роди1тъ nтрочA, ктомY не п0мнитъ ск0рби за рaдость, ћкw роди1сz человёкъ въ мjръ: | Жінка, коли родить, терпить скорботу, бо прийшла година її; коли ж породила дитя, вже не пам’ятає скорботи від радости, тому що народилася людина на світ. |
|
22
|
22
|
| и3 вh же печaль и4мате ќбw нн7э: пaки же ўзрю1 вы, и3 возрaдуетсz сeрдце вaше, и3 рaдости вaшеz никт0же в0зметъ t вaсъ: | Так і ви маєте печаль нині; але Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радости вашої ніхто не відбере від вас. |
|
23
|
23
|
| и3 въ т0й дeнь менE не воспр0сите ничесHже. (За? н7е7.) Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw є3ли6ка ѓще (чесw2) пр0сите t nц7A во и4мz моE, дaстъ вaмъ: | І в той день ви не спитаєте Мене ні про що. Істинно, істинно кажу вам: чого б ви не попросили в Отця в ім’я Моє, дасть вам. |
|
24
|
24
|
| досeлэ не проси1сте ничесHже во и4мz моE: проси1те, и3 пріи1мете, да рaдость вaша и3сп0лнена бyдетъ. | Донині ви нічого не просили в ім’я Моє; просіть і одержите, щоб радість ваша була повною. |
|
25
|
25
|
| Сі‰ въ при1тчахъ гlахъ вaмъ: но пріи1детъ чaсъ, є3гдA ктомY въ при1тчахъ не гlю вaмъ, но ћвэ њ nц7Ё возвэщY вaмъ. | Це Я говорив вам притчами; але настає час, коли вже не буду говорити вам притчами, а відкрито сповіщу вам про Отця. |
|
26
|
26
|
| Въ т0й дeнь во и4мz моE воспр0сите, и3 не гlю вaмъ, ћкw ѓзъ ўмолю2 nц7A њ вaсъ: | В той день будете просити в ім’я Моє, і не кажу вам, що Я благатиму Отця за вас: |
|
27
|
27
|
| сaмъ бо nц7ъ лю1битъ вы2, ћкw вы2 менE возлюби1сте и3 вёровасте, ћкw ѓзъ t бGа и3зыд0хъ. | бо Сам Отець любить вас, тому що ви полюбили Мене і увірували, що Я зійшов від Бога. |
|
28
|
28
|
| И#зыд0хъ t nц7A, и3 пріид0хъ въ мjръ: (и3) пaки њставлsю мjръ, и3 и3дY ко nц7Y. | Я зійшов від Отця і прийшов у світ; і знову залишаю світ і йду до Отця. |
|
29
|
29
|
| Глаг0лаша є3мY ўчн7цы2 є3гw2: сE, нн7э не њбинyzсz гlеши, ґ при1тчи ни коеsже не гlеши: | Ученики Його сказали Йому: ось тепер Ти говориш просто, і притчі не кажеш ніякої. |
|
30
|
30
|
| нн7э вёмы, ћкw вёси вс‰ и3 не трeбуеши, да кто2 тS вопрошaетъ: њ сeмъ вёруемъ, ћкw t бGа и3зшeлъ є3си2. | Тепер бачимо, що Ти все знаєш і не потребуєш, щоб хто питав Тебе. Тому і віруємо, що Ти від Бога зійшов. |
|
31
|
31
|
| TвэщA и5мъ ї}съ: нн7э ли вёруете; | Ісус відповів їм: тепер віруєте? |
|
32
|
32
|
| сE, грzдeтъ чaсъ, и3 нн7э пріи1де, да разhдетесz кjйждо во сво‰ и3 менE є3ди1наго њстaвите: и3 нёсмь є3ди1нъ, ћкw nц7ъ со мн0ю є4сть: | Ось настає час, і вже настав, коли ви розійдетесь кожний до свого і Мене залишите одного, але Я не один, бо Отець зі Мною. |
|
33
|
33
|
| сі‰ гlахъ вaмъ, да во мнЁ ми1ръ и4мате: въ мjрэ ск0рбни бyдете: но дерзaйте, (ћкw) ѓзъ побэди1хъ мjръ. | Це сказав Я вам, щоб ви мали в Мені мир. У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ. |
|
Главa з7i
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
| (За? н7ѕ7.) Сі‰ гlа ї}съ и3 возведE џчи свои2 на нeбо и3 речE: џ§е, пріи1де чaсъ: прослaви сн7а твоего2, да и3 сн7ъ тв0й прослaвитъ тS: | Після цих слів Ісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! Прийшов час. Прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе; |
|
2
|
2
|
| ћкоже дaлъ є3си2 є3мY влaсть всsкіz пл0ти, да всsко, є4же дaлъ є3си2 є3мY, дaстъ и5мъ жив0тъ вёчный: | як Ти дав Йому владу над усякою плоттю, щоб усьому, що Ти дав Йому, дав Він життя вічне. |
|
3
|
3
|
| сe же є4сть жив0тъ вёчный, да знaютъ тебE є3ди1наго и4стиннаго бGа, и3 є3г0же послaлъ є3си2 ї}съ хrтA. | Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа. |
|
4
|
4
|
| Ѓзъ прослaвихъ тS на земли2, дёло соверши1хъ, є4же дaлъ є3си2 мнЁ да сотворю2: | Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати. |
|
5
|
5
|
| и3 нн7э прослaви мS ты2, џ§е, ў тебє2 самогw2 слaвою, ю4же и3мёхъ ў тебє2 прeжде мjръ не бhсть. | І нині прослав Мене Ти, Отче, в Тебе Самого — славою, яку Я мав у Тебе, коли ще не було світу. |
|
6
|
6
|
| Kви1хъ и4мz твоE человёкwмъ, и5хже дaлъ є3си2 мнЁ t мjра: твои2 бёша, и3 мнЁ и5хъ дaлъ є3си2, и3 сл0во твоE сохрани1ша: | Я явив ім’я Твоє людям, яких Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли слово Твоє. |
|
7
|
7
|
| нн7э разумёша, ћкw вс‰, є3ли6ка дaлъ є3си2 мнЁ, t тебє2 сyть: | Нині зрозуміли, що все, що Ти дав Мені, є від Тебе. |
|
8
|
8
|
| ћкw гlг0лы, и5хже дaлъ є3си2 мнЁ, дaхъ и5мъ, и3 тjи пріsша, и3 разумёша вои1стинну, ћкw t тебє2 и3зыд0хъ, и3 вёроваша, ћкw ты2 мS послaлъ є3си2. | Бо слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли воістину, що Я зійшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене. |
|
9
|
9
|
| Ѓзъ њ си1хъ молю2: не њ (всeмъ) мjрэ молю2, но њ тёхъ, и5хже дaлъ є3си2 мнЁ, ћкw твои2 сyть: | Я за них благаю, — не за весь світ благаю, але за тих, яких Ти дав Мені, тому що вони Твої. |
|
10
|
10
|
| и3 мо‰ вс‰ тво‰ сyть, и3 тво‰ мо‰: и3 прослaвихсz въ ни1хъ: | І все Моє — Твоє, і Твоє — Моє; і Я прославився в них. |
|
11
|
11
|
| и3 ктомY нёсмь въ мjрэ, и3 сjи въ мjрэ сyть, и3 ѓзъ къ тебЁ грzдY. Џ§е с™hй, соблюди2 и5хъ во и4мz твоE, и5хже дaлъ є3си2 мнЁ, да бyдутъ є3ди1но, ћкоже (и3) мы2. | Я вже не в світі, та вони в світі, а Я до Тебе йду. Отче Святий! Збережи їх в ім’я Твоє, тих, кого Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми. |
|
12
|
12
|
| Е#гдA бёхъ съ ни1ми въ мjрэ, ѓзъ соблюдaхъ и5хъ во и4мz твоE: и5хже дaлъ є3си2 мнЁ, сохрани1хъ, и3 никт0же t ни1хъ поги1бе, т0кмw сhнъ поги1бельный, да сбyдетсz писaніе: | Коли Я був з ними у світі, Я зберігав їх в ім’я Твоє; тих, яких Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, тільки син погибельний, щоб збулося Писання. |
|
13
|
13
|
| нн7э же къ тебЁ грzдY, и3 сі‰ гlю въ мjрэ, да и4мутъ рaдость мою2 и3сп0лнену въ себЁ. | Нині ж до Тебе йду, і це говорю у світі, щоб вони мали в собі радість Мою повну. |
|
14
|
14
|
| Ѓзъ дaхъ и5мъ сл0во твоE, и3 мjръ возненави1дэ и4хъ, ћкw не сyть t мjра, ћкоже (и3) ѓзъ t мjра нёсмь: | Я дав їм слово Твоє, і світ зненавидів їх, тому що вони не від світу, як і Я не від світу. |
|
15
|
15
|
| не молю2, да в0змеши и5хъ t мjра, но да соблюдeши и5хъ t непріsзни: | Не благаю, щоб Ти взяв їх від світу, але щоб зберіг їх від зла. |
|
16
|
16
|
| t мjра не сyть, ћкоже (и3) ѓзъ t мjра нёсмь: | Вони не від світу, як і Я не від світу. |
|
17
|
17
|
| с™и2 и5хъ во и4стину твою2: сл0во твоE и4стина є4сть. | Освяти їх істиною Твоєю; слово Твоє є істина. |
|
18
|
18
|
| (За? н7з7.) Ћкоже менE послaлъ є3си2 въ мjръ, и3 ѓзъ послaхъ и5хъ въ мjръ, | Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ. |
|
19
|
19
|
| и3 за ни1хъ ѓзъ сщ7Y себE, да и3 тjи бyдутъ сщ7eни во и4стину. | І за них Я освячую Себе, щоб і вони були освячені істиною. |
|
20
|
20
|
| Не њ си1хъ же молю2 т0кмw, но и3 њ вёрующихъ словесE и4хъ рaди въ мS, | Не за них же тільки благаю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім. |
|
21
|
21
|
| да вси2 є3ди1но бyдутъ: ћкоже ты2, џ§е, во мнЁ, и3 ѓзъ въ тебЁ, да и3 тjи въ нaсъ є3ди1но бyдутъ: да (и3) мjръ вёру и4метъ, ћкw ты2 мS послaлъ є3си2: | Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине, — щоб увірував світ, що Ти послав Мене. |
|
22
|
22
|
| и3 ѓзъ слaву, ю4же дaлъ є3си2 мнЁ, дaхъ и5мъ: да бyдутъ є3ди1но, ћкоже мы2 є3ди1но є3смA: | І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: щоб були єдине, як і Ми єдине; |
|
23
|
23
|
| ѓзъ въ ни1хъ, и3 ты2 во мнЁ: да бyдутъ совершeни во є3ди1но, и3 да разумёетъ мjръ, ћкw ты2 мS послaлъ є3си2 и3 возлюби1лъ є3си2 и5хъ, ћкоже менE возлюби1лъ є3си2. | Я в них, і Ти в Мені; щоб вони були звершені в єдності, і щоб зрозумів світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене. |
|
24
|
24
|
| Џ§е, и5хже дaлъ є3си2 мнЁ, хощY, да и3дёже є4смь ѓзъ, и3 тjи бyдутъ со мн0ю, да ви1дzтъ слaву мою2, ю4же дaлъ є3си2 мнЁ, ћкw возлюби1лъ мS є3си2 прeжде сложeніz мjра. | Отче! Ті, кого Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені, тому що полюбив Мене раніше від створення світу. |
|
25
|
25
|
| Џ§е првdный, и3 мjръ тебє2 не познA, ѓзъ же тS познaхъ, и3 сjи познaша, ћкw ты2 мS послaлъ є3си2: | Отче Праведний! І світ Тебе не пізнав; а Я пізнав Тебе, і ці пізнали, що Ти послав Мене. |
|
26
|
26
|
| и3 сказaхъ и5мъ и4мz твоE, и3 скажY, да любы2, є4юже мS є3си2 возлюби1лъ, въ ни1хъ бyдетъ, и3 ѓзъ въ ни1хъ. | І Я відкрив їм ім’я Твоє і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них. |
|
Главa }i
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
| (За? н7}.) (И#) сі‰ рeкъ ї}съ, и3зhде со ўчн7ки6 свои1ми на w4нъ п0лъ пот0ка кeдрска, и3дёже бЁ вертогрaдъ, въ џньже вни1де сaмъ и3 ўчн7цы2 є3гw2: | Сказавши це, Ісус вийшов з учениками Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, в який увійшов Сам і ученики Його. |
|
2
|
2
|
| вёдzше же [и3] їyда предаsй є3го2 мёсто, ћкw мн0жицею собирaшесz ї}съ тY со ўчн7ки2 свои1ми. | Знав же це місце й Іуда, зрадник Його, тому що Ісус часто збирався там з учениками Своїми. |
|
3
|
3
|
| Їyда u5бо пріeмь спjру и3 t ґрхіерє1й и3 фарісє1й слуги6, пріи1де тaмw со свэти1лы и3 свэщaми и3 nр{жіи. | Отже, Іуда, взявши загін воїнів та слуг первосвящеників і фарисеїв, приходить туди з ліхтарями і світильниками та зброєю. |
|
4
|
4
|
| Ї}съ же вёдый вс‰ грzд{щаz нaнь, и3зшeдъ речE и5мъ: когw2 и4щете; | Ісус же, знаючи все, що з Ним буде, вийшов і сказав їм: кого шукаєте? |
|
5
|
5
|
| Tвэщaша є3мY: ї}са назwрeа. Гlа и5мъ ї}съ: ѓзъ є4смь. Стоsше же и3 їyда, и4же предаsше є3го2, съ ни1ми. | Йому відповіли: Ісуса Назорея. Ісус говорить їм: це Я. Стояв же з ними й Іуда, зрадник Його. |
|
6
|
6
|
| Е#гдa же речE и5мъ: ѓзъ є4смь, и3д0ша вспsть и3 пад0ша на земли2. | І коли сказав їм: це Я, — вони відступили назад і впали на землю. |
|
7
|
7
|
| Пaки u5бо вопроси2 и5хъ (ї}съ): когw2 и4щете; Nни1 же рёша: ї}са назwрeа. | Знову запитав їх Ісус: кого шукаєте? Вони сказали: Ісуса Назорея. |
|
8
|
8
|
| TвэщA ї}съ: рёхъ вaмъ, ћкw ѓзъ є4смь: ѓще u5бо менє2 и4щете, њстaвите си1хъ и3ти2: | Ісус відповів: Я сказав вам, що це Я; отже, якщо Мене шукаєте, залиште цих, нехай ідуть. |
|
9
|
9
|
| да сбyдетсz сл0во, є4же речE, ћкw и5хже дaлъ є3си2 мнЁ, не погуби1хъ t ни1хъ ни когHже. | Щоб збулося сказане слово: з тих, якого Ти дав Мені, Я не погубив нікого. |
|
10
|
10
|
| Сjмwнъ же пeтръ, и3мhй н0жъ, и3звлечE є3го2, и3 ўдaри ґрхіерeова рабA, и3 ўрёза є3мY ќхо десн0е: бё же и4мz рабY мaлхъ. | Симон же Петро, маючи меч, витяг його і вдарив раба первосвященика і відсік йому праве вухо. Ім’я раба було Малх. |
|
11
|
11
|
| РечE u5бо ї}съ петр0ви, вонзи2 н0жъ въ н0жницу: чaшу, ю4же дадE мнЁ nц7ъ, не и4мамъ ли пи1ти є3S, | Але Ісус сказав Петрові: сховай меч у піхви; невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець? |
|
12
|
12
|
| спjра же и3 тhсzщникъ и3 слуги6 їудeйстіи ћша ї}са и3 свzзaша є3го2, | Тоді воїни, і тисяцький, і слуги юдейські взяли Ісуса і зв’язали Його. |
|
13
|
13
|
| и3 вед0ша є3го2 ко ѓннэ пeрвэе: бё бо тeсть каіaфэ, и4же бЁ ґрхіерeй лёту томY: | І відвели Його спершу до Анни, бо він був тестем Каяфи, який був первосвящеником того року. |
|
14
|
14
|
| бё же каіaфа дaвый совётъ їудewмъ, ћкw ќне є4сть є3ди1ному человёку ўмрeти за лю1ди. | Це був той Каяфа, який дав пораду юдеям, що краще одному чоловікові вмерти за народ. |
|
15
|
15
|
| По ї}сэ же и3дsше сjмwнъ пeтръ и3 другjй ўчн7къ: ўчн7къ же т0й бЁ знaемь ґрхіерeови, и3 вни1де со ї}сомъ во дв0ръ ґрхіерeовъ: | Услід за Ісусом ішли Симон-Петро та інший ученик; ученик же той був знайомий первосвященикові і ввійшов з Ісусом у двір первосвященика. |
|
16
|
16
|
| пeтръ же стоsше при двeрехъ внЁ. И#зhде u5бо ўчн7къ т0й, и4же бЁ знaемь ґрхіерeови, и3 речE двeрницэ, и3 введE петрA. | А Петро стояв зовні при дверях. Потім ученик, який був знайомий первосвященикові, вийшов і сказав воротарці, і ввів Петра. |
|
17
|
17
|
| Глаг0ла же рабA двeрница петр0ви: є3дA и3 ты2 ўчн7къ є3си2 чlвёка сегw2; Глаг0ла џнъ: нёсмь. | І ось рабиня-воротарка каже Петрові: чи ти не з учеників Цього Чоловіка? Він сказав: ні. |
|
18
|
18
|
| Стоsху же раби2 и3 слуги6 џгнь сотв0рше, ћкw зимA бЁ, и3 грёzхусz: бё же съ ни1ми пeтръ стоS и3 грёzсz. | Тим часом раби і слуги, розпаливши вогнище, бо було холодно, стояли і грілися. Петро також стояв з ними і грівся. |
|
19
|
19
|
| Ґрхіерeй же вопроси2 ї}са њ ўчн7цёхъ є3гw2 и3 њ ў§ніи є3гw2. | Первосвященик же запитав Ісуса про учеників Його і про вчення Його. |
|
20
|
20
|
| TвэщA є3мY ї}съ: ѓзъ не њбинyzсz гlахъ мjру: ѓзъ всегдA ўчaхъ на с0нмищахъ и3 въ цeркви, и3дёже всегдA їудeє снeмлютсz, и3 тaй не гlахъ ничесHже: | Ісус відповів йому: Я говорив світові відкрито; Я завжди навчав у синагогах і в храмі, де завжди юдеї сходяться, і таємно не говорив нічого. |
|
21
|
21
|
| чт0 мz вопрошaеши; вопроси2 слhшавшихъ, что2 гlахъ и5мъ: сE, сjи вёдzтъ, ±же рёхъ ѓзъ. | Чого запитуєш Мене? Запитай тих, які чули, що Я говорив їм; ось ці знають, що Я говорив. |
|
22
|
22
|
| Сі‰ же рeкшу є3мY, є3ди1нъ t предстоsщихъ слyгъ ўдaри въ лани1ту ї}са, рeкъ: тaкw ли tвэщавaеши ґрхіерeови; | Коли Він сказав це, один із слуг, що стояв близько, ударив Ісуса по щоці, кажучи: так відповідаєш Ти первосвященикові? |
|
23
|
23
|
| TвэщA є3мY ї}съ: ѓще ѕлЁ гlахъ, свидётелствуй њ ѕлЁ: ѓще ли д0брэ, чт0 мz біeши; | Ісус відповів йому: якщо Я сказав зле, то доведи, що зле, а коли добре, за що ти б’єш Мене? |
|
24
|
24
|
| Послa же є3го2 ѓнна свsзана къ каіaфэ ґрхіерeови. | Анна відіслав Його зв’язаного до первосвященика Каяфи. |
|
25
|
25
|
| Бё же сjмwнъ пeтръ стоS и3 грёzсz. Рёша же є3мY: є3дA и3 ты2 t ўчн7къ є3гw2 є3си2; Џнъ (же) tвeржесz и3 речE: нёсмь. | А Симон-Петро стояв і грівся. Тут сказали йому: чи не з учеників Його і ти? Він відрікся і сказав: ні. |
|
26
|
26
|
| Глаг0ла є3ди1нъ t р†бъ ґрхіерeовыхъ, ю4жика сhй, є3мyже пeтръ ўрёза ќхо: не ѓзъ ли тS ви1дэхъ въ вертогрaдэ съ ни1мъ; | Один з рабів первосвященика, родич того, якому Петро відсік вухо, говорить: чи я не бачив тебе з Ним у саду? |
|
27
|
27
|
| Пaки u5бо пeтръ tвeржесz, и3 ѓбіе пётель возгласи2. | Петро знову відрікся, і зараз же заспівав півень. |
|
28
|
28
|
| (За? н7f7.) Вед0ша же ї}са t каіaфы въ претHръ. Бё же ќтро: и3 тjи не внид0ша въ претHръ, да не њсквернsтсz, но да kдsтъ пaсху. | Від Каяфи повели Ісуса до преторії. Був ранок; і вони не ввійшли у преторію, щоб не осквернитися, але щоб можна було їсти паску. |
|
29
|
29
|
| И#зhде же пілaтъ къ ни6мъ в0нъ и3 речE: кyю рёчь [винY] прин0сите на человёка сего2; | Пилат вийшов до них і сказав: у чому ви звинувачуєте Чоловіка Цього? |
|
30
|
30
|
| Tвэщaша и3 рёша є3мY: ѓще не бы2 (бhлъ) сeй ѕлодёй, не бhхомъ прeдали є3го2 тебЁ. | Вони сказали йому у відповідь: якби Він не був злочинець, ми не видали б Його тобі. |
|
31
|
31
|
| Речe же и5мъ пілaтъ: поими1те є3го2 вы2 и3 по зак0ну вaшему суди1те є3мY. Рёша же є3мY їудeє: нaмъ не дост0итъ ўби1ти ни ког0же: | Пилат сказав їм: візьміть Його ви, і за законом вашим судіть Його. Юдеї сказали йому: нам не дозволено віддавати на смерть нікого, — |
|
32
|
32
|
| да сл0во ї}сово сбyдетсz, є4же речE, назнaменуz, к0ею смeртію хотsше ўмрeти. | щоб справдилося слово Ісусове, яке Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю мав померти. |
|
33
|
33
|
| Вни1де u5бо пaки пілaтъ въ претHръ, и3 пригласи2 ї}са, и3 речE є3мY: тh ли є3си2 цRь їудeйскъ; | Тоді Пилат знову ввійшов у преторію, покликав Ісуса і сказав Йому: чи не Ти Цар Юдейський? |
|
34
|
34
|
| TвэщA є3мY ї}съ: њ себё ли ты2 сіE глаг0леши, и3ли2 и3нjи тебЁ рек0ша њ мнЁ; | Ісус відповів йому: чи від себе ти говориш це, чи інші сказали тобі про Мене? |
|
35
|
35
|
| TвэщA пілaтъ: є3дA ѓзъ жидови1нъ є4смь; р0дъ тв0й и3 ґрхіерeє предaша тS мнЁ: что2 є3си2 сотвори1лъ; | Пилат відповів: хіба я юдей? Твій народ і первосвященики видали Тебе мені; що Ти зробив? |
|
36
|
36
|
| TвэщA ї}съ: цrтво моE нёсть t мjра сегw2: ѓще t мjра сегw2 бhло бы цrтво моE, слуги6 мои2 (ќбw) подвизaлисz бhша, да не прeданъ бhхъ бhлъ їудewмъ: нн7э же цrтво моE нёсть tсю1ду. | Ісус відповів: Царство Моє не від світу цього: якби від світу цього було Царство Моє, то слуги Мої змагалися б за Мене, щоб Я не був виданий юдеям; але нині Царство Моє не звідси. |
|
37
|
37
|
| Речe же є3мY пілaтъ: u5бо цRь ли є3си2 ты2; TвэщA ї}съ: ты2 глаг0леши, ћкw цRь є4смь ѓзъ: ѓзъ на сіE роди1хсz и3 на сіE пріид0хъ въ мjръ, да свидётелствую и4стину: (и3) всsкъ, и4же є4сть t и4стины, послyшаетъ глaса моегw2. | Пилат сказав Йому: отже, Ти Цар? Ісус відповів: ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухається голосу Мого. |
|
38
|
38
|
| Глаг0ла є3мY пілaтъ: что2 є4сть и4стина; И# сіE рeкъ, пaки и3зhде ко їудewмъ, и3 глаг0ла и5мъ: ѓзъ ни є3ди1ныz вины2 њбрэтaю въ нeмъ: | Пилат сказав Йому: що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до юдеїв і сказав їм: я ніякої провини не знаходжу в Ньому. |
|
39
|
39
|
| є4сть же њбhчай вaмъ, да є3ди1наго вaмъ tпущY на пaсху: х0щете ли u5бо, (да) tпущY вaмъ цRS їудeйска; | Є ж у вас звичай, щоб я одного відпускав вам на Пасху; чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського? |
|
40
|
40
|
| Возопи1ша же пaки вси2, глаг0люще: не сего2, но варaвву. Бё же варaвва разб0йникъ. | Тоді знову закричали всі, кажучи: не Його, а Варавву. Варавва ж був розбійник. |
|
Главa f7i
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
| ТогдA u5бо пілaтъ поsтъ ї}са, и3 би2 (є3го2): | Тоді Пилат узяв Ісуса і звелів бити Його. |
|
2
|
2
|
| и3 в0ини сплeтше вэнeцъ t тeрніz, возложи1ша є3мY на главY, и3 въ ри1зу багрsну њблек0ша є3го2, | І воїни, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і одягли Його в багряницю, |
|
3
|
3
|
| и3 глаг0лаху: рaдуйсz, цRю2 їудeйскій. И# біsху є3го2 по лани1тома. | і говорили: радуйся, Царю Юдейський! І били Його по щоках. |
|
4
|
4
|
| И#зhде u5бо пaки в0нъ пілaтъ, и3 глаг0ла и5мъ: сE, и3звождY є3го2 вaмъ в0нъ, да разумёете, ћкw въ нeмъ ни є3ди1ныz вины2 њбрэтaю. | Пилат знову вийшов і сказав їм: ось я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої провини. |
|
5
|
5
|
| И#зhде же в0нъ ї}съ, носS терн0венъ вэнeцъ и3 багрsну ри1зу. И# глаг0ла и5мъ: сE, чlвёкъ. | Тоді вийшов Ісус у терновому вінці і в багряниці. І сказав їм Пилат: це — Чоловік! |
|
6
|
6
|
| Е#гдa же ви1дэша є3го2 ґрхіерeє и3 слуги6, возопи1ша глаг0люще: (За? ….) распни2, распни2 є3го2. Глаг0ла и5мъ пілaтъ: поими1те є3го2 вы2, и3 распни1те, ѓзъ бо не њбрэтaю въ нeмъ вины2. | Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини. |
|
7
|
7
|
| Tвэщaша є3мY їудeє: мы2 зак0нъ и4мамы, и3 по зак0ну нaшему д0лженъ є4сть ўмрeти, ћкw себE сн7а б9іz сотвори2. | Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим. |
|
8
|
8
|
| Е#гдA u5бо слhша пілaтъ сіE сл0во, пaче ўбоsсz, | Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався. |
|
9
|
9
|
| и3 вни1де въ претHръ пaки, и3 глаг0ла ї}сови: tкyду є3си2 ты2; Ї}съ же tвёта не дадE є3мY. | І знов увійшов у преторію і сказав Ісусові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому. |
|
10
|
10
|
| Глаг0ла же є3мY пілaтъ: мнё ли не гlеши; не вёси ли, ћкw влaсть и4мамъ распsти тS и3 влaсть и4мамъ пусти1ти тS; | Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе? |
|
11
|
11
|
| TвэщA ї}съ: не и4маши влaсти ни є3ди1ныz на мнЁ, ѓще не бы2 ти2 дано2 свhше: сегw2 рaди предaвый мS тебЁ б0лій грёхъ и4мать. | Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі. |
|
12
|
12
|
| T сегw2 и3скaше пілaтъ пусти1ти є3го2. Їудeє же вопіsху, глаг0люще: ѓще сего2 пyстиши, нёси дрyгъ кeсаревъ: всsкъ, и4же царS себE твори1тъ, проти1витсz кeсарю. | З того часу Пилат намагався відпустити Його. Юдеї ж кричали: якщо відпустиш Його, ти не друг кесареві; всякий, хто робить себе царем, противиться кесареві. |
|
13
|
13
|
| Пілaтъ u5бо слhшавъ сіE сл0во, и3зведE в0нъ ї}са и3 сёде на суди1щи, на мёстэ глаг0лемэмъ ліfострwт0нъ, є3врeйски же гаввafа. | Пилат, почувши це слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься ліфостротон*, а по-єврейськи — гаввафа. |
|
14
|
14
|
| Бё же пzт0къ пaсцэ, чaсъ же ћкw шестhй. И# глаг0ла їудewмъ: сE, цRь вaшъ. | Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: це Цар ваш! |
|
15
|
15
|
| Nни1 же вопіsху: возми2, возми2, распни2 є3го2. Глаг0ла и5мъ пілaтъ: цRs ли вaшего распнY; Tвэщaша ґрхіерeє: не и4мамы царS т0кмw кeсарz. | Вони ж закричали: візьми, візьми і розіпни Його! Пилат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященики відповіли: немає в нас царя, крім кесаря. |
|
16
|
16
|
| ТогдA u5бо предадE є3го2 и5мъ, да рaспнетсz. Поeмше же ї}са и3 вед0ша: | І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Ісуса, і повели. |
|
17
|
17
|
| и3 носS кrтъ свои2, и3зhде на глаг0лемое л0бное мёсто, є4же глаг0летсz є3врeйски голг0fа, | І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, по-єврейськи Голгофа; |
|
18
|
18
|
| и3дёже пропsша є3го2, и3 съ ни1мъ и4на двA сю1ду и3 сю1ду, посредё же ї}са. | там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Ісуса. |
|
19
|
19
|
| Написa же и3 т‡тла пілaтъ, и3 положи2 на кrтЁ. Бё же напи1сано: ї}съ назwрzни1нъ, цRь їудeйскій. | Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Написано було: Ісус Назорей, Цар Юдейський. |
|
20
|
20
|
| СегH же тjтла мн0зи чт0ша t їудє1й, ћкw бли1з8 бЁ мёсто грaда, и3дёже пропsша ї}са: и3 бЁ напи1сано є3врeйски, грeчески, ри1мски. | Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розіп’ятий Ісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською мовами. |
|
21
|
21
|
| Глаг0лаху u5бо пілaту ґрхіерeє їудeйстіи: не пиши2: цRь їудeйскій: но ћкw сaмъ речE: цRь є4смь їудeйскій. | Первосвященики ж юдейські сказали Пилатові: не пиши: Цар Юдейський, але що Він говорив: Я Цар Юдейський. |
|
22
|
22
|
| TвэщA пілaтъ: є4же писaхъ, писaхъ. | Пилат відповів: що я написав — те написав. |
|
23
|
23
|
| В0ини же, є3гдA пропsша ї}са, пріsша ри6зы є3гw2, и3 сотвори1ша четhри ч†сти, коемyждо в0ину чaсть, и3 хітHнъ: бё же хітHнъ нешвeнъ, свhше и3сткaнъ вeсь. | Воїни ж, коли розіп’яли Ісуса, взяли одяг Його і розділили на чотири частини, кожному воїнові по частині, і хітон. Хітон же був не зшитий, а весь зітканий згори. |
|
24
|
24
|
| Рёша же къ себЁ: не предерeмъ є3гw2, но мeтнемъ жрє1біz њ нeмъ, комY бyдетъ: да сбyдетсz писaніе, глаг0лющее: раздэли1ша ри6зы мо‰ себЁ и3 њ їматjсмэ моeй метaша жрє1біz. В0ини u5бо сіS сотвори1ша. | Вирішили між собою: не будемо роздирати його, а киньмо жереб на нього, кому буде, — щоб збулося сказане в Писанні: розділили ризи Мої між собою, за одяг Мій кидали жереб. Так воїни і зробили. |
|
25
|
25
|
| (За? …№.) Стоsху же при кrтЁ ї}совэ м™и є3гw2, и3 сестрA м™ре є3гw2, марjа клеHпова, и3 марjа магдали1на. | Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. |
|
26
|
26
|
| Ї}съ же ви1дэвъ м™рь и3 ўчн7кA стоsща, є3г0же люблsше, гlа м™ри своeй: жeно, сE, сhнъ тв0й. | Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це — син Твій. |
|
27
|
27
|
| Пот0мъ гlа ўчн7кY: сE, м™и твоS. И# t тогw2 часA поsтъ ю5 ўчн7къ во сво‰ си. | Потім каже ученикові: це — Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе. |
|
28
|
28
|
| Посeмъ вёдый ї}съ, ћкw вс‰ ўжE соверши1шасz, да сбyдетсz писaніе, гlа: жaжду. | Після того Ісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб справдилося Писання, говорить: пити! |
|
29
|
29
|
| Сосyдъ же стоsше п0лнъ џцта. Nни1 же и3сп0лнивше гyбу џцта и3 на тр0сть в0нзше, придёша ко ўстHмъ є3гw2. | Стояла тут посудина, повна оцту. Воїни, намочивши оцтом губку і настромивши її на тростину, піднесли до уст Його. |
|
30
|
30
|
| Е#гдa же пріsтъ џцетъ ї}съ, речE: соверши1шасz. И# прекл0нь главY, предадE д¦ъ. | Коли ж спробував оцту Ісус, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух. |
|
31
|
31
|
| Їудeє же, понeже пzт0къ бЁ, да не њстaнутъ на крестЁ тэлесA въ суббHту, бё бо вели1къ дeнь тоS суббHты, моли1ша пілaта, да пребію1тъ гHлени и4хъ и3 в0змутъ. | А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх. |
|
32
|
32
|
| Пріид0ша же в0ини, и3 пeрвому ќбw преби1ша гHлени, и3 друг0му распsтому съ ни1мъ: | Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним. |
|
33
|
33
|
| на ї}са же пришeдше, ћкw ви1дэша є3го2 ўжE ўмeрша, не преби1ша є3мY г0леній, | А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок. |
|
34
|
34
|
| но є3ди1нъ t вHинъ копіeмъ рeбра є3мY прободE, и3 ѓбіе и3зhде кр0вь и3 водA. | Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода. |
|
35
|
35
|
| И# ви1дэвый свидётелствова, и3 и4стинно є4сть свидётелство є3гw2, и3 т0й вёсть, ћкw и4стину глаг0летъ, да вы2 вёру и4мете. | І той, що бачив, засвідчив, — і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили. |
|
36
|
36
|
| Бhша бо сі‰, да сбyдетсz писaніе: к0сть не сокруши1тсz t негw2. | Бо це сталося, щоб справдилося Писання: кість не розломиться в Нього. |
|
37
|
37
|
| И# пaки друг0е писaніе глаг0летъ: воззрsтъ нaнь, є3г0же пробод0ша. | Також і в іншому місці Писання говориться: будуть дивитися на Того, Якого прокололи. |
|
38
|
38
|
| (За? …в7.) По си1хъ же моли2 пілaта їHсифъ, и4же t ґримаfeа, сhй ўчн7къ ї}совъ, потаeнъ же стрaха рaди їудeйска, да в0зметъ тёло ї}сово: и3 повелЁ пілaтъ. Пріи1де же и3 взsтъ тёло ї}сово. | Після цього Йосиф з Аримафеї, ученик Ісуса, але таємний — з остраху перед юдеями, просив Пилата, щоб зняти тіло Ісуса; і Пилат дозволив. Він пішов і зняв тіло Ісуса. |
|
39
|
39
|
| Пріи1де же и3 нікоди1мъ, пришeдый ко ї}сови н0щію прeжде, носS смэшeніе смЂрнено и3 ґл0йно, ћкw лjтръ сто2. | Прийшов також і Никодим, який приходив раніше до Ісуса вночі, і приніс суміш смирни та алое, близько сотні літрів. |
|
40
|
40
|
| Пріsста же тёло ї}сово, и3 њбви1ста є5 ри1зами со ґрwм†ты, ћкоже њбhчай є4сть їудewмъ погребaти. | Отже, вони взяли тіло Ісуса і обгорнули пеленами з пахощами, як за звичаєм поховання в юдеїв. |
|
41
|
41
|
| Бё же на мёстэ, и3дёже распsтсz, вёртъ [вертогрaдъ], и3 въ вeртэ гр0бъ н0въ, въ нeмже николи1же никт0же положeнъ бЁ: | На тому місці, де Його розіп’яли, був сад, і в саду новий гріб, в якому ще ніхто ніколи не був покладений. |
|
42
|
42
|
| тY u5бо пzткA рaди їудeйска, ћкw бли1з8 бsше гр0бъ, положи1ста ї}са. | Там і поклали Ісуса ради п’ятниці юдейської, тому що гріб був близько. |
|
Главa к7
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
| (За? …G.) Во є3ди1ну же t суббHтъ марjа магдали1на пріи1де заyтра, є3щE сyщей тмЁ, на гр0бъ, и3 ви1дэ кaмень взsтъ t гр0ба: | У перший же день після суботи Марія Магдалина приходить до гробу вранці, коли було ще темно, і бачить, що камінь відвалений від гробу. |
|
2
|
2
|
| течE u5бо и3 пріи1де къ сjмwну петрY и3 къ друг0му ўчн7кY, є3г0же люблsше ї}съ, и3 глаг0ла и4ма: взsша гDа t гр0ба, и3 не вёмъ, гдЁ положи1ша є3го2. | Отже, біжить і приходить до Симона-Петра та до іншого ученика, якого любив Ісус, і каже їм: узяли Господа з гробу і не знаємо, де поклали Його. |
|
3
|
3
|
| И#зhде же пeтръ и3 другjй ўчн7къ, и3 и3дsста ко гр0бу, | Негайно ж вийшли Петро та інший ученик і пішли до гробу. |
|
4
|
4
|
| течaста же џба вкyпэ: и3 другjй ўчн7къ течE скорёе петрA и3 пріи1де прeжде ко гр0бу, | Вони бігли обидва разом; але інший ученик біг швидше за Петра і прибув до гробу перший. |
|
5
|
5
|
| и3 прини1къ ви1дэ ри6зы лежaщz: nбaче не вни1де. | І, нахилившись, побачив, що лежать пелени; але не ввійшов. |
|
6
|
6
|
| Пріи1де же сjмwнъ пeтръ в8слёдъ є3гw2, и3 вни1де во гр0бъ, и3 ви1дэ ри6зы (є3ди6ны) лежaщz | Слідом за ним прийшов Симон-Петро, і ввійшов у гріб, і побачив одні лиш пелени, що лежали; |
|
7
|
7
|
| и3 судaрь, и4же бЁ на главЁ є3гw2, не съ ри1зами лежaщь, но њс0бь сви1тъ на є3ди1нэмъ мёстэ. | а хустина, яка була на голові Його, лежала згорнена не з пеленами, а осторонь, на іншому місці. |
|
8
|
8
|
| ТогдA u5бо вни1де и3 другjй ўчн7къ, пришeдый прeжде ко гр0бу, и3 ви1дэ, и3 вёрова: | Тоді ввійшов і інший ученик, що раніше прийшов до гробу, і побачив, і увірував. |
|
9
|
9
|
| не u5 бо вёдzху писaніz, ћкw подобaетъ є3мY и3з8 мeртвыхъ воскrнути. | Бо вони ще не знали Писання, що Йому належало воскреснути з мертвих. |
|
10
|
10
|
| И#д0ста же пaки къ себЁ ўчн7к†. | Тоді ученики знову повернулися до себе. |
|
11
|
11
|
| (За? …д7.) Марjа же стоsше ў гр0ба внЁ плaчущи: ћкоже плaкашесz, прини1че во гр0бъ | Марія стояла зовні біля гробу і плакала; і, коли плакала, нахилилася до гробу, |
|
12
|
12
|
| и3 ви1дэ двA ѓгGла въ бёлыхъ (ри1захъ) сэд‰ща, є3ди1наго ў главы2 и3 є3ди1наго ў ногY, и3дёже бЁ лежaло тёло ї}сово. | і бачить двох ангелів у білому, що сиділи — один в головах, а другий в ногах, де лежало тіло Ісусове. |
|
13
|
13
|
| И# глаг0ласта є4й w4на: жeно, что2 плaчешисz; Глаг0ла и4ма: ћкw взsша гDа моего2, и3 не вёмъ, гдЁ положи1ша є3го2. | І вони кажуть їй: жоно, чого плачеш? Говорить їм: взяли Господа мого, і не знаю, де поклали Його. |
|
14
|
14
|
| И# сі‰ рeкши њбрати1сz вспsть и3 ви1дэ ї}са стоsща, и3 не вёдzше, ћкw ї}съ є4сть. | Сказавши це, обернулася назад і побачила Ісуса, Який стояв, але не впізнала, що це Ісус. |
|
15
|
15
|
| Гlа є4й ї}съ: жeно, что2 плaчеши, кого2 и4щеши; Nнa (же) мнsщи, ћкw вертогрaдарь є4сть, глаг0ла є3мY: г0споди, ѓще ты2 є3си2 взsлъ є3го2, повёждь ми2, гдЁ є3си2 положи1лъ є3го2, и3 ѓзъ возмY є3го2. | Говорить їй Ісус: жоно, чого плачеш? Кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже Йому: господарю, якщо ти забрав Його, скажи мені, де ти поклав Його, і я візьму Його. |
|
16
|
16
|
| Гlа є4й ї}съ: марjе. Nнa (же) њбрaщшисz глаг0ла є3мY: раввунJ, є4же глаг0летсz, ўч™лю. | Ісус говорить їй: Маріє! Вона, обернувшись, каже Йому: Раввуні! Що означає: Учителю! |
|
17
|
17
|
| Гlа є4й ї}съ: не прикасaйсz мнЁ, не u5 бо взыд0хъ ко nц7Y моемY: и3ди1 же ко брaтіи моeй и3 рцы2 и5мъ: восхождY ко nц7Y моемY и3 nц7Y вaшему, и3 бGу моемY и3 бGу вaшему. | Ісус говорить їй: не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого; а йди до братів Моїх і скажи їм: іду до Отця Мого і Отця вашого, і до Бога Мого і Бога вашого. |
|
18
|
18
|
| Пріи1де (же) марjа магдали1на повёдающи ўчн7кHмъ, ћкw ви1дэ гDа, и3 сі‰ речE є4й. | Марія Магдалина прийшла і сповістила ученикам, що бачила Господа і що Він це сказав їй. |
|
19
|
19
|
| (За? …е7.) Сyщу же п0здэ въ дeнь т0й во є3ди1ну t суббHтъ, и3 двeремъ затворє1ннымъ, и3дёже бsху ўчн7цы2 (є3гw2) с0брани, стрaха рaди їудeйска, пріи1де ї}съ и3 стA посредЁ, и3 гlа и5мъ: ми1ръ вaмъ. | Того ж першого дня після суботи, ввечері, коли двері дому, де зібралися ученики Його, були замкнені з остраху перед юдеями, прийшов Ісус і став посередині, і каже їм: мир вам! |
|
20
|
20
|
| И# сіE рeкъ, показA и5мъ рyцэ (и3 н0зэ) и3 рeбра сво‰. Возрaдовашасz u5бо ўчн7цы2, ви1дэвше гDа. | Сказавши це, Він показав їм руки, і ноги, і ребра Свої. Ученики зраділи, побачивши Господа. |
|
21
|
21
|
| Речe же и5мъ ї}съ пaки: ми1ръ вaмъ: ћкоже послa мz nц7ъ, и3 ѓзъ посылaю вы2. | Ісус же сказав їм вдруге: мир вам! Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас. |
|
22
|
22
|
| И# сіE рeкъ, дyну и3 гlа и5мъ: пріими1те д¦ъ с™ъ: | Сказавши це, Він дихнув і говорить їм: прийміть Духа Святого. |
|
23
|
23
|
| и5мже tпуститE грэхи2, tпyстzтсz и5мъ: и3 и5мже держитE, держaтсz. | Кому відпустите гріхи, тим відпустяться, на кому залишите, залишаться. |
|
24
|
24
|
| Fwмa же, є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, глаг0лемый близнeцъ, не бЁ (тY) съ ни1ми, є3гдA пріи1де ї}съ. | Фома ж, один з дванадцятьох, який звався Близнюком, не був тут з ними, коли приходив Ісус. |
|
25
|
25
|
| Глаг0лаху же є3мY друзjи ўчн7цы2: ви1дэхомъ гDа. Џнъ же речE и5мъ: ѓще не ви1жу на рукY є3гw2 ћзвы гвозди6нныz, и3 вложY пeрста моегw2 въ ћзвы гвозди6нныz, и3 вложY рyку мою2 въ рeбра є3гw2, не и4му вёры. | Інші ученики сказали йому: ми бачили Господа. Він же сказав їм: якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю. |
|
26
|
26
|
| И# по днeхъ nсми1хъ пaки бsху внyтрь ўчн7цы2 є3гw2, и3 fwмA съ ни1ми. Пріи1де ї}съ двeремъ затворє1ннымъ, и3 стA посредЁ (и4хъ) и3 речE: ми1ръ вaмъ. | Через вісім днів ученики Його знову були в домі, й Фома з ними. Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам! |
|
27
|
27
|
| Пот0мъ гlа fwмЁ: принеси2 пeрстъ тв0й сёмw, и3 ви1ждь рyцэ мои2: и3 принеси2 рyку твою2, и3 вложи2 въ рeбра мо‰: и3 не бyди невёренъ, но вёренъ. | Потім говорить Фомі: дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним. |
|
28
|
28
|
| И# tвэщA fwмA и3 речE є3мY: гDь м0й и3 бGъ м0й. | Фома у відповідь сказав Йому: Господь мій і Бог мій! |
|
29
|
29
|
| Гlа є3мY ї}съ: ћкw ви1дэвъ мS, вёровалъ є3си2: бlжeни не ви1дэвшіи и3 вёровавше. | Ісус говорить йому: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували. |
|
30
|
30
|
| МнHга же и3 и4на знaмєніz сотвори2 ї}съ пред8 ўчн7ки6 свои1ми, ћже не сyть пи6сана въ кни1гахъ си1хъ: | Багато інших чудес сотворив Ісус перед учениками Своїми, про які не написано в цій книзі. |
|
31
|
31
|
| сі‰ же пи6сана бhша, да вёруете, ћкw ї}съ є4сть хrт0съ сн7ъ б9ій, и3 да вёрующе жив0тъ и4мате во и4мz є3гw2. | Це ж написано, щоб ви увірували, що Ісус є Христос, Син Божий, і, віруючи, мали життя в ім’я Його. |
|
Главa к7а
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
| (За? …ѕ7.) Посeмъ kви1сz пaки ї}съ ўчн7кHмъ (свои6мъ, востaвъ t мeртвыхъ,) на м0ри тіверіaдстэмъ. Kви1сz же си1це: | Після того знову явився Ісус ученикам Своїм по воскресінні з мертвих біля моря Тиверіадського. Явився ж так: |
|
2
|
2
|
| бsху вкyпэ сjмwнъ пeтръ, и3 fwмA нарицaемый близнeцъ, и3 нафанaилъ, и4же (бЁ) t кaны галілeйскіz, и3 сы6на зеведewва, и3 и4на t ўчн7къ є3гw2 двA. | були разом Симон-Петро, і Фома, званий Близнюком, і Нафанаїл з Кани галилейської, і сини Зеведеєві, і двоє інших з учеників Його. |
|
3
|
3
|
| Глаг0ла и5мъ сjмwнъ пeтръ: и3дY рhбы лови1ти. Глаг0лаша є3мY: и4демъ и3 мы2 съ тоб0ю. И#зыд0ша (же) и3 всэд0ша ѓбіе въ корaбль, и3 въ тY н0щь не ћша ничесHже. | Симон-Петро говорить їм: йду ловити рибу. Кажуть йому: йдемо і ми з тобою! Пішли і відразу ввійшли в човен, і не впіймали в ту ніч нічого. |
|
4
|
4
|
| Ќтру же бhвшу, стA ї}съ при брeзэ: не познaша же ўчн7цы2, ћкw ї}съ є4сть. | А коли вже настав ранок, Ісус стояв на березі; але ученики не впізнали, що це Ісус. |
|
5
|
5
|
| Гlа же и5мъ ї}съ: дёти, є3дA что2 снёдно и4мате; Tвэщaша є3мY: ни2. | Ісус говорить їм: діти, чи є у вас яка їжа? Вони відповіли: ні. |
|
6
|
6
|
| Џнъ же речE и5мъ: ввeрзите мрeжу њ деснyю странY кораблS и3 њбрsщете. Вверг0ша же, и3 ктомY не можaху привлещи2 є3S t мн0жества рhбъ. | Він же сказав їм: закиньте сіті з правого боку човна і впіймаєте. Вони закинули, і вже не могли витягти через велику кількість риби. |
|
7
|
7
|
| Глаг0ла же ўчн7къ т0й, є3г0же люблsше ї}съ, петр0ви: гDь є4сть. Сjмwнъ же пeтръ слhшавъ, ћкw гDь є4сть, є3пендЂтомъ препоsсасz, бё бо нaгъ, и3 ввeржесz въ м0ре: | Тоді ученик, якого любив Ісус, говорить Петрові: це Господь. Симон же Петро, почувши, що це Господь, оперезався одягом, бо він був нагий, і кинувся в море. |
|
8
|
8
|
| ґ друзjи ўчн7цы2 кораблецeмъ пріид0ша, не бёша бо далeче t земли2, но ћкw двЁ стЁ лактeй, влекyще мрeжу рhбъ. | А інші ученики припливли човном, бо недалеко були від землі, ліктів близько двохсот, і тягли сіть з рибою. |
|
9
|
9
|
| Е#гдA u5бо и3злэз0ша на зeмлю, ви1дэша џгнь лежaщь, и3 рhбу на нeмъ лежaщу и3 хлёбъ. | А коли вийшли на землю, бачать розкладене вогнище, і рибу, що на ньому лежала, і хліб. |
|
10
|
10
|
| (И#) гlа и5мъ ї}съ: принеси1те t рhбъ, ћже ћсте нн7э. | Ісус говорить їм: принесіть тієї риби, яку ви тепер упіймали. |
|
11
|
11
|
| Влёзъ (же) сjмwнъ пeтръ, и3звлечE мрeжу на зeмлю, п0лну вели1кихъ рhбъ сто2 (и3) пzтьдесsтъ (и3) три2: и3 толи1кw сyщымъ, не прот0ржесz мрeжа. | Симон-Петро пішов і витяг на землю сіть, повну великих рибин — сто п’ятдесят три; і від такої кількости риби не прорвалася сіть. |
|
12
|
12
|
| Гlа и5мъ ї}съ: пріиди1те, њбёдуйте. Ни є3ди1нъ же смёzше t ўчн7къ и3стzзaти є3го2: ты2 кто2 є3си2; вёдzще, ћкw гDь є4сть. | Ісус говорить їм: ідіть обідайте. Ніхто ж з учеників не посмів запитати Його: хто Ти? Бо знали, що це Господь. |
|
13
|
13
|
| Пріи1де же ї}съ, и3 пріsтъ хлёбъ, и3 дадE и5мъ, и3 рhбу тaкожде. | Ісус підходить, бере хліб і дає їм, також і рибу. |
|
14
|
14
|
| СE ўжE трeтіе kви1сz ї}съ ўчн7кHмъ свои6мъ, востaвъ t мeртвыхъ. | Це вже втретє явився Ісус ученикам Своїм по воскресінні Своєму з мертвих. |
|
15
|
15
|
| (За? …з7.) Е#гдa же њбёдоваше, гlа сjмwну петрY ї}съ: сjмwне їHнинъ, лю1биши ли мS пaче си1хъ; Глаг0ла є3мY: є4й, гDи, ты2 вёси, ћкw люблю1 тz. Гlа є3мY: паси2 ѓгнцы мо‰. | Коли ж вони обідали, Ісус каже Симону-Петрові: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене більше, ніж вони? Петро каже Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси ягнят Моїх. |
|
16
|
16
|
| Гlа є3мY пaки втор0е: сjмwне їHнинъ, лю1биши ли мS; Глаг0ла є3мY: є4й, гDи, ты2 вёси, ћкw люблю1 тz. Гlа є3мY: паси2 џвцы мо‰. | Ще говорить йому вдруге: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене? Петро говорить Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси вівці Мої. |
|
17
|
17
|
| Гlа є3мY трeтіе: сjмwне їHнинъ, лю1биши ли мS; Њскорбё (же) пeтръ, ћкw речE є3мY трeтіе: лю1биши ли мS; и3 глаг0ла є3мY: гDи, ты2 вс‰ вёси: ты2 вёси, ћкw люблю1 тz. Гlа є3мY ї}съ: паси2 џвцы мо‰. | Говорить йому втретє: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене? Петро засмутився, що втретє спитав його: чи любиш ти Мене? І сказав Йому: Господи! Ти все знаєш: Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси вівці Мої. |
|
18
|
18
|
| Ґми1нь, ґми1нь гlю тебЁ: є3гдA бhлъ є3си2 ю4нъ, поsсалсz є3си2 сaмъ, и3 ходи1лъ є3си2, ѓможе хотёлъ є3си2: є3гдa же состарёешисz, воздёжеши рyцэ твои2, и3 и4нъ тS поsшетъ, и3 ведeтъ, ѓможе не х0щеши. | Істинно, істинно кажу тобі: коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; коли ж постарієш, то простягнеш руки твої й інший підпереже тебе і поведе, куди не хочеш. |
|
19
|
19
|
| Сіe же речE, назнaменуz, к0ею смeртію прослaвитъ бGа. И# сі‰ рeкъ, гlа є3мY: и3ди2 по мнЁ. | Це Він сказав, щоб зрозуміли, якою смертю Петро прославить Бога. І, сказавши це, говорить йому: йди за Мною. |
|
20
|
20
|
| Њбрaщьсz же пeтръ ви1дэ ўчн7кA, є3г0же люблsше ї}съ, в8слёдъ и3дyща, и4же и3 возлежE на вeчери на пeрси є3гw2 и3 речE: гDи, кто2 є4сть предаsй тS; | Петро ж, обернувшись, бачить, що йде за ним ученик, якого любив Ісус і який на вечері, припавши до грудей Його, сказав: Господи, хто видасть Тебе? |
|
21
|
21
|
| Сего2 ви1дэвъ пeтръ, глаг0ла ї}сови: гDи, сeй же что2; | Побачивши його, Петро говорить Ісусові: Господи, а він що? |
|
22
|
22
|
| Гlа є3мY ї}съ: ѓще хощY, да т0й пребывaетъ, д0ндеже пріидY, что2 къ тебЁ; ты2 по мнЁ грzди2. | Ісус говорить йому: якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до того? Ти йди за Мною. |
|
23
|
23
|
| И#зhде же сл0во сE въ брaтію, ћкw ўчн7къ т0й не ќмретъ. И# не речE є3мY ї}съ, ћкw не ќмретъ, но: ѓще хощY томY пребывaти, д0ндеже пріидY, что2 къ тебЁ; | І рознеслося це слово поміж браттями, що ученик той не помре. Але Ісус не сказав йому, що не помре, але: якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до того? |
|
24
|
24
|
| Сeй є4сть ўчн7къ свидётелствуzй њ си1хъ, и4же и3 написA сі‰: и3 вёмъ, ћкw и4стинно є4сть свидётелство є3гw2. | Це той ученик, що свідчить про це і написав це; і знаємо, що правдиве свідчення його. |
|
25
|
25
|
| Сyть же и3 и4на мнHга, ±же сотвори2 ї}съ, ±же ѓще бы по є3ди1ному пи6сана бhша, ни самомY мню2 (всемY) мjру вмэсти1ти пи1шемыхъ кни1гъ. Ґми1нь. | Багато й іншого сотворив Ісус; але, коли б написати про те докладно, то, думаю, і сам світ не вмістив би написаних книг. Амінь. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
