Зміст
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

T Луки2
Євангеліє від Луки
Главa №
Глава 1
1
1
(За? №.) Понeже ќбw мн0зи начaша чини1ти п0вэсть њ и3звёствованныхъ въ нaсъ вещeхъ, Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі,
2
2
ћкоже предaша нaмъ, и4же и3спeрва самови1дцы и3 слyги бhвшіи словесE: як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*,
3
3
и3зв0лисz и3 мнЁ послёдовавшу вhше вс‰ и3спhтнw, порsду писaти тебЁ, держaвный fеофjле, то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високодостойний Феофиле,
4
4
да разумёеши, њ ни1хже научи1лсz є3си2 словесёхъ ўтверждeніе. щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.
5
5
(За? в7.) Бhсть во дни2 и4рwда царS їудeйска, їерeй нёкій, и4менемъ захaріа, t дневнhz чреды2 ґвіaни: и3 женA є3гw2 t дщeрей ґарHновэхъ, и3 и4мz є4й є3лісавeтъ. У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її — Єлисавета.
6
6
Бёста же првdна џба пред8 бGомъ, ход‰ща во всёхъ зaповэдехъ и3 њправдaніихъ гDнихъ безпорHчна. Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно.
7
7
И# не бЁ и4ма чaда, понeже є3лісавeтъ бЁ непл0ды, и3 џба заматорBвша во днeхъ свои1хъ бёста. У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.
8
8
Бhсть же служaщу є3мY въ чинY чреды2 своеS пред8 бGомъ, Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом,
9
9
по њбhчаю свzщeнничества ключи1сz є3мY покади1ти, вшeдшу въ цeрковь гDню: за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього,
10
10
и3 всE мн0жество людeй бЁ моли1тву дёz внЁ, въ г0дъ [во врeмz] fmміaма: а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння.
11
11
kви1сz же є3мY ѓгGлъ гDень, стоS њдеснyю nлтарS кади1лнагw: Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного.
12
12
и3 смути1сz захaріа ви1дэвъ, и3 стрaхъ нападE нaнь. Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього.
13
13
Речe же къ немY ѓгGлъ: не б0йсz, захaріе: занE ўслhшана бhсть моли1тва твоS, и3 женA твоS є3лісавeть роди1тъ сhна тебЁ, и3 наречeши и4мz є3мY їwaннъ. Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан;
14
14
И# бyдетъ тебЁ рaдость и3 весeліе, и3 мн0зи њ рождествЁ є3гw2 возрaдуютсz. і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє,
15
15
Бyдетъ бо вeлій пред8 гDемъ: и3 вінA и3 сікeра не и4мать пи1ти, и3 д¦а с™aгw и3сп0лнитсz є3щE и3з8 чрeва мaтере своеS: бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї.
16
16
и3 мн0гихъ t сынHвъ ї}левыхъ њбрати1тъ ко гDу бGу и4хъ. І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього.
17
17
И# т0й пред8и1детъ пред8 ни1мъ дyхомъ и3 си1лою и3ліин0ю, њбрати1ти сердцA nтцє1мъ на ч†да, и3 проти6вныz въ мyдрости прaведныхъ, ўгот0вати гDви лю1ди совершє1ны. І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений.
18
18
И# речE захaріа ко ѓгGлу: по чесомY разумёю сіE; ѓзъ бо є4смь стaръ, и3 женA моS заматорёвши во днeхъ свои1хъ. І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх.
19
19
И# tвэщaвъ ѓгGлъ речE є3мY: ѓзъ є4смь гавріи1лъ предстоsй пред8 бGомъ, и3 п0сланъ є4смь глаг0лати къ тебЁ и3 благовэсти1ти тебЁ сі‰: Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це.
20
20
и3 сE бyдеши молчS и3 не могjй проглаг0лати, до негHже днE бyдутъ сі‰: занE не вёровалъ є3си2 словесє1мъ мои6мъ, ћже сбyдутсz во врeмz своE. І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу.
21
21
И# бёша лю1діе ждyще захaрію: и3 чудsхусz коснsщу є3мY въ цeркви. Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі.
22
22
И#зшeдъ же не можaше глаг0лати къ ни6мъ: и3 разумёша, ћкw видёніе ви1дэ въ цeркви: и3 т0й бЁ помавaz и5мъ, и3 пребывaше нёмъ. Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим.
23
23
И# бhсть ћкw и3сп0лнишасz днjе слyжбы є3гw2, и4де въ д0мъ св0й. А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.
24
24
(За? G.) По си1хъ же днeхъ зачaтъ є3лісавeтъ женA є3гw2, и3 таsшесz мBсzцъ пsть, глаг0лющи: Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи:
25
25
ћкw тaкw мнЁ сотвори2 гDь во дни6, въ нsже призрЁ tsти поношeніе моE въ человёцэхъ. так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми.
26
26
Въ мёсzцъ же шестhй п0сланъ бhсть ѓгGлъ гавріи1лъ t бGа во грaдъ галілeйскій, є3мyже и4мz назарeтъ, Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет,
27
27
къ дв7э њбручeннэй мyжеви, є3мyже и4мz їHсифъ, t д0му дв7дова: и3 и4мz дв7э мRіaмь. до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви — Марія.
28
28
И# вшeдъ къ нeй ѓгGлъ речE: рaдуйсz, блгdтнаz: гDь съ тоб0ю: блгcвeна ты2 въ женaхъ. Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах.
29
29
Nнa же ви1дэвши смути1сz њ словеси2 є3гw2 и3 помышлsше, каково2 бyдетъ цэловaніе сіE. Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання.
30
30
И# речE ѓгGлъ є4й: не б0йсz, мRіaмь: њбрэлa бо є3си2 блгdть ў бGа. І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога.
31
31
И# сE зачнeши во чрeвэ, и3 роди1ши сн7а, и3 наречeши и4мz є3мY ї}съ. І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус.
32
32
Сeй бyдетъ вeлій, и3 сн7ъ вhшнzгw наречeтсz: и3 дaстъ є3мY гDь бGъ пrт0лъ дв7да nтцA є3гw2: Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його.
33
33
и3 воцRи1тсz въ домY їaкwвли во вёки, и3 цrтвію є3гw2 не бyдетъ концA. І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця.
34
34
Речe же мRіaмь ко ѓгGлу: кaкw бyдетъ сіE, и3дёже мyжа не знaю; Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю?
35
35
И# tвэщaвъ ѓгGлъ речE є4й: д¦ъ с™hй нaйдетъ на тS, и3 си1ла вhшнzгw њсэни1тъ тS: тёмже и3 раждaемое с™о наречeтсz сн7ъ б9ій: Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим.
36
36
и3 сE, є3лісавeтъ ю4жика твоS, и3 тA зачaтъ сhна въ стaрости своeй: и3 сeй мёсzцъ шестhй є4сть є4й нарицaемэй непл0ды: Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною,
37
37
ћкw не и3знем0жетъ ў бGа всsкъ глаг0лъ. бо не буває безсилим у Бога ніяке слово.
38
38
Речe же мRіaмь: сE рабA гDнz: бyди мнЁ по глаг0лу твоемY. И# tи1де t неS ѓгGлъ. Тоді Марія сказала: Я — раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел.
39
39
(За? д7.) Востaвши же мRіaмь во дни6 ты6z, и4де въ гHрнzz со тщaніемъ, во грaдъ їyдовъ: Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине,
40
40
и3 вни1де въ д0мъ захaріинъ, и3 цэловA є3лісавeтъ. і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.
41
41
И# бhсть ћкw ўслhша є3лісавeтъ цэловaніе мRjино, взыгрaсz младeнецъ во чрeвэ є3S: и3 и3сп0лнисz д¦а с™а є3лісавeтъ, Коли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета.
42
42
и3 возопи2 глaсомъ вeліимъ, и3 речE: блгcвeна ты2 въ женaхъ, и3 блгcвeнъ пл0дъ чрeва твоегw2: І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї!
43
43
и3 tкyду мнЁ сіE, да пріи1детъ м™и гDа моегw2 ко мнЁ; І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?
44
44
сe бо, ћкw бhсть глaсъ цэловaніz твоегw2 во ќшію моє1ю, взыгрaсz младeнецъ рaдощами во чрeвэ моeмъ. Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй.
45
45
И# бlжeнна вёровавшаz, ћкw бyдетъ совершeніе глагHланнымъ є4й t гDа. Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа.
46
46
И# речE мRіaмь: вели1читъ дш7A моS гDа, І сказала Марія: величає душа Моя Господа,
47
47
и3 возрaдовасz д¦ъ м0й њ бз7э сп7сэ моeмъ: і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм,
48
48
ћкw призрЁ на смирeніе рабы2 своеS: сe бо, tнн7э ўблажaтъ мS вси2 р0ди: бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди.
49
49
ћкw сотвори2 мнЁ вели1чіе си1льный, и3 с™о и4мz є3гw2: Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його.
50
50
и3 млcть є3гw2 въ р0ды родHвъ боsщымсz є3гw2: І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його.
51
51
сотвори2 держaву мhшцею своeю: расточи2 гHрдыz мhслію сeрдца и4хъ: Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх;
52
52
низложи2 си6льныz со престHлъ, и3 вознесE смирє1нныz: скинув сильних з престолів і підніс смиренних;
53
53
ѓлчущыz и3сп0лни бл†гъ, и3 богатsщыzсz tпусти2 тщы2. голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим.
54
54
Воспріsтъ ї}лz џтрока своего2, помzнyти млcти, Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість,
55
55
ћкоже глаг0ла ко nтцє1мъ нaшымъ, ґвраaму и3 сёмени є3гw2 до вёка. як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку.
56
56
Пребhсть же мRіaмь съ нeю ћкw три2 мёсzцы и3 возврати1сz въ д0мъ св0й. Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.
57
57
Е#лісавeти же и3сп0лнисz врeмz роди1ти є4й, и3 роди2 сhна. Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина.
58
58
И# слhшаша w4крестъ живyщіи и3 ќжики є3S, ћкw возвели1чилъ є4сть гDь млcть свою2 съ нeю: и3 рaдовахусz съ нeю. І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею.
59
59
И# бhсть во nсмhй дeнь, пріид0ша њбрёзати nтрочA, и3 нарицaху є5 и4менемъ nтцA є3гw2, захaрію. І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його — Захарією.
60
60
И# tвэщaвши мaти є3гw2 речE: ни2, но да наречeтсz їwaннъ. На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном.
61
61
И# рёша къ нeй, ћкw никт0же є4сть въ родствЁ твоeмъ, и4же нарицaетсz и4менемъ тёмъ. І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим.
62
62
И# помавaху nтцY є3гw2, є4же кaкw бы хотёлъ нарещи2 є5. І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його.
63
63
И# и3спр0шь дщи1цу, написA, глаг0лz: їwaннъ бyдетъ и4мz є3мY. И# чудsхусz вси2. Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі.
64
64
Tверз0шасz же ўстA є3гw2 ѓбіе и3 љзhкъ є3гw2, и3 глаг0лаше, благословS бGа. І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога.
65
65
И# бhсть на всёхъ стрaхъ живyщихъ w4крестъ и4хъ: и3 во всeй странЁ їудeйстэй повёдаеми бsху вси2 глаг0ли сjи. І був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це.
66
66
И# положи1ша вси2 слhшавшіи въ сeрдцэ своeмъ, глаг0люще: что2 ќбw nтрочA сіE бyдетъ; И# рукA гDнz бЁ съ ни1мъ. Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І рука Господня була з ним.
67
67
И# захaріа nтeцъ є3гw2 и3сп0лнисz д¦а с™а, и3 прор0чествова, глаг0лz: І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи:
68
68
блгcвeнъ гDь бGъ ї}левъ, ћкw посэти2 и3 сотвори2 и3збавлeніе лю1демъ свои6мъ: благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому.
69
69
и3 воздви1же р0гъ спcніz нaмъ, въ домY дв7да џтрока своегw2: І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого,
70
70
ћкоже глаг0ла ўсты2 с™hхъ сyщихъ t вёка прbрHкъ є3гw2, як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку,
71
71
спcніе t вр†гъ нaшихъ и3 и3з8 руки2 всёхъ ненави1дzщихъ нaсъ: що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас;
72
72
сотвори1ти млcть со nтцы6 нaшими и3 помzнyти завётъ с™hй св0й, сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій —
73
73
клsтву, є4юже клsтсz ко ґвраaму nтцY нaшему, дaти нaмъ, дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому,
74
74
без8 стрaха, и3з8 руки2 вр†гъ нaшихъ и3збaвльшымсz, щоб ми, визволившись від рук ворогів наших,
75
75
служи1ти є3мY препод0біемъ и3 прaвдою пред8 ни1мъ вс‰ дни6 животA нaшегw. безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого.
76
76
И# ты2, nтрочA, прbр0къ вhшнzгw наречeшисz: пред8и1деши бо пред8 лицeмъ гDнимъ, ўгот0вати пути6 є3гw2, І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому.
77
77
дaти рaзумъ спcніz лю1демъ є3гw2, во њставлeніе грBхъ и4хъ, Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх,
78
78
милосeрдіz рaди млcти бGа нaшегw, въ ни1хже посэти1лъ є4сть нaсъ вост0къ свhше, з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба,
79
79
просвэти1ти во тмЁ и3 сёни смeртнэй сэдsщыz, напрaвити н0ги нaшz на пyть ми1ренъ. просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру.
80
80
Nтрочa же растsше и3 крэплsшесz дyхомъ: и3 бЁ въ пустhнехъ до днE kвлeніz своегw2 ко ї}лю. Дитя ж зростало і міцніло духом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві.
Главa в7
Глава 2
1
1
(За? е7.) Бhсть же во дни6 ты6z, и3зhде повелёніе t кeсарz ѓvгуста написaти всю2 вселeнную. У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі.
2
2
СіE написaніе пeрвое бhсть владsщу сmрjею кmринjю. Цей перепис був перший за правління Квиринія Сирією.
3
3
И# и3дsху вси2 написaтисz, к0ждо во св0й грaдъ. І всі йшли записатися, кожен до свого міста.
4
4
Взhде же и3 їHсифъ t галілeи, и3з8 грaда назарeта, во їудeю, во грaдъ дв7довъ, и5же нарицaетсz виfлеeмъ, занE бhти є3мY t д0му и3 nтeчества дв7дова, Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм, бо він був з дому і роду Давидового,
5
5
написaтисz съ мRjею њбручeною є3мY жен0ю, сyщею непрaздною. записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна.
6
6
Бhсть же, є3гдA бhста тaмw, и3сп0лнишасz днjе роди1ти є4й: Коли ж вони були там, надійшов час родити Їй;
7
7
и3 роди2 сн7а своего2 пeрвенца, и3 пови1тъ є3го2, и3 положи2 є3го2 въ ћслехъ: занE не бЁ и4мъ мёста во њби1тели. І народила Сина Свого Первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в гостиниці.
8
8
И# пaстыріе бёху въ т0йже странЁ, бдsще и3 стрегyще стрaжу нощнyю њ стaдэ своeмъ. У тій стороні були на полі пастухи, які стерегли нічної пори отару свою.
9
9
И# сE ѓгGлъ гDнь стA въ ни1хъ, и3 слaва гDнz њсіS и5хъ: и3 ўбоsшасz стрaхомъ вeліимъ. Аж ось ангел Господній став між них, і слава Господня осяяла їх; злякалися вони страхом великим.
10
10
И# речE и5мъ ѓгGлъ: не б0йтесz: сe бо благовэствyю вaмъ рaдость вeлію, ћже бyдетъ всёмъ лю1демъ: І сказав їм ангел: не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям.
11
11
ћкw роди1сz вaмъ днeсь сп7съ, и4же є4сть хrт0съ гDь, во грaдэ дв7довэ: Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
12
12
и3 сE вaмъ знaменіе: њбрsщете младeнца пови1та, лежaща въ ћслехъ. І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах.
13
13
И# внезaпу бhсть со ѓгGломъ мн0жество вHй нбcныхъ, хвaлzщихъ бGа и3 глаг0лющихъ: І раптом з’явилося біля ангела численне воїнство небесне, яке славило Бога і викликувало:
14
14
слaва въ вhшнихъ бGу, и3 на земли2 ми1ръ, во человёцэхъ бlговолeніе. слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!
15
15
И# бhсть, ћкw tид0ша t ни1хъ на нeбо ѓгGли, и3 человёцы пaстыріе рёша дрyгъ ко дрyгу: прeйдемъ до виfлеeма и3 ви1димъ глаг0лъ сeй бhвшій, є3г0же гDь сказA нaмъ. І коли ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: підемо до Вифлеєма і подивимось, що там сталося, про що сповістив нам Господь.
16
16
И# пріид0ша поспёшшесz, и3 њбрэт0ша мRіaмь же и3 їHсифа, и3 младeнца лежaща во ћслехъ. І, поспішивши, прийшли і знайшли Марію та Йосифа, і Немовля, Яке лежало в яслах.
17
17
Ви1дэвше же сказaша њ глаг0лэ глаг0ланнэмъ и5мъ њ nтрочaти сeмъ. Побачивши ж, розповіли про те, що було сповіщено їм про Немовля Це.
18
18
И# вси2 слhшавшіи диви1шасz њ глаг0ланныхъ t пaстырей къ ни6мъ. І всі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали їм пастухи.
19
19
МRіaмь же соблюдaше вс‰ глаг0лы сі‰, слагaющи въ сeрдцы своeмъ. А Марія зберігала всі слова ці, складаючи в серці Своїм.
20
20
(За? ѕ7.) И# возврати1шасz пaстыріе, слaвzще и3 хвaлzще бGа њ всёхъ, ±же слhшаша и3 ви1дэша, ћкоже глаг0лано бhсть къ ни6мъ. Пастухи ж повернулися, славлячи і хвалячи Бога за все те, що чули й бачили, як було сказано їм.
21
21
И# є3гдA и3сп0лнишасz џсмь днjй, да њбрёжутъ є3го2, и3 нарек0ша и4мz є3мY ї}съ, наречeнное ѓгGломъ прeжде дaже не зачaтсz во чрeвэ. А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Його, дали Йому ім’я Ісус, наречене ангелом ще перед тим, як зачався Він в утробі.
22
22
И# є3гдA и3сп0лнишасz днjе њчищeніz є3ю2, по зак0ну мwmсeову, (За? з7.) вознес0ста є3го2 во їеrли1мъ, постaвити є3го2 пред8 гDемъ, І коли настали дні очищення за законом Мойсеєвим, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом,
23
23
ћкоже є4сть пи1сано въ зак0нэ гDни: ћкw всsкъ младeнецъ мyжеска п0лу, разверзaz ложеснA, с™о гDеви наречeтсz: як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господеві.
24
24
и3 є4же дaти жeртву, по речeнному въ зак0нэ гDни, двA гHрличища и3ли2 двA птєнцA голуби6на. І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят.
25
25
(За? }.) И# сE, бЁ человёкъ во їеrли1мэ, є3мyже и4мz сmмеHнъ: и3 человёкъ сeй прaведенъ и3 бlгочcти1въ, чaz ўтёхи ї}левы: и3 д¦ъ бЁ с™ъ въ нeмъ. Був тоді в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому.
26
26
И# бЁ є3мY њбёщано д¦омъ с™hмъ, не ви1дэти смeрти, прeжде дaже не ви1дитъ хrтA гDнz. Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього.
27
27
И# пріи1де дyхомъ въ цeрковь. И# є3гдA введ0ста роди1тєлz nтрочA ї}са, сотвори1ти и4ма по њбhчаю зак0нному њ нeмъ, І був він приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за законним звичаєм,
28
28
и3 т0й пріeмъ є3го2 на рукY своє1ю, и3 благослови2 бGа, и3 речE: він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав:
29
29
нн7э tпущaеши рабA твоего2, вLко, по глаг0лу твоемY, съ ми1ромъ: нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром,
30
30
ћкw ви1дэстэ џчи мои2 спcніе твоE, бо бачили очі мої спасіння Твоє,
31
31
є4же є3си2 ўг0товалъ пред8 лицeмъ всёхъ людeй: яке Ти приготував перед лицем усіх народів,
32
32
свётъ во tкровeніе kзhкwмъ, и3 слaву людeй твои1хъ ї}лz. світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля.
33
33
И# бЁ їHсифъ и3 м™и є3гw2 чуд‰щасz њ глаг0лемыхъ њ нeмъ. Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього.
34
34
И# благослови2 | сmмеHнъ, и3 речE къ мRjи м™ри є3гw2: сE лежи1тъ сeй на падeніе и3 на востaніе мнHгимъ во ї}ли, и3 въ знaменіе пререкaемо: І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, —
35
35
и3 тебё же сам0й дyшу пр0йдетъ nрyжіе: ћкw да tкрhютсz t мн0гихъ сердeцъ помышлє1ніz. і Тобі Самій душу пройме меч, — щоб відкрилися помисли багатьох сердець.
36
36
И# бЁ ѓнна прbр0чица, дщи2 фанyилева, t колёна ґси1рова: сіS заматорёвши во днeхъ мн0зэхъ, жи1вши съ мyжемъ сeдмь лётъ t дёвства своегw2: Тут була й Анна-пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асирова, яка досягла глибокої старости, проживши з чоловіком сім років від дівоцтва свого;
37
37
и3 тA вдовA ћкw лётъ џсмьдесzтъ и3 четhре, ћже не tхождaше t цeркве, пост0мъ и3 моли1твами служaщи дeнь и3 н0щь. вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи день і ніч.
38
38
И# тA въ т0й чaсъ пристaвши и3сповёдашесz гDеви, и3 глаг0лаше њ нeмъ всBмъ чaющымъ и3збавлeніz во їеrли1мэ. Прийшовши тієї години, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав спасіння в Єрусалимі.
39
39
И# ћкw скончaшасz вс‰ по зак0ну гDню, возврати1шасz въ галілeю, во грaдъ св0й назарeтъ. І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до міста свого Назарета.
40
40
Nтрочa же растsше и3 крэплsшесz дyхомъ, и3сполнszсz премyдрости: и3 бlгодaть б9іz бЁ на нeмъ. Дитя зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрости, і благодать Божа була на Ньому.
41
41
И# хождaста роди1тєлz є3гw2 на всsко лёто во їеrли1мъ въ прaздникъ пaсхи. Щороку батьки Його ходили до Єрусалима на свято Пасхи.
42
42
И# є3гдA бhсть двоюнaдесzти лBту, восходsщымъ и5мъ во їеrли1мъ по њбhчаю прaздника, І коли було Йому дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Єрусалима на свято.
43
43
и3 скончaвшымъ дни6, и3 возвращaющымсz и5мъ, њстA џтрокъ ї}съ во їеrли1мэ: и3 не разумЁ їHсифъ и3 м™и є3гw2: Як скінчилися дні свята, вони повертались, а Отрок Ісус залишився в Єрусалимі; і не помітили того Йосиф і Мати Його.
44
44
мнBвша же є3го2 въ дружи1нэ сyща, преид0ста днE пyть, и3 и3скaста є3го2 во ср0дницэхъ и3 въ знaемыхъ: Думали, що Він іде з іншими; пройшовши ж день дороги, почали шукати Його серед родичів та знайомих.
45
45
и3 не њбрBтша є3го2, возврати1стасz во їеrли1мъ, взыск†юща є3го2. І, не знайшовши Його, повернулись до Єрусалима, шукаючи Його.
46
46
И# бhсть по тріeхъ днeхъ, њбрэт0ста є3го2 въ цeркви, сэдsщаго посредЁ ўчи1телей, и3 послyшающаго и4хъ, и3 вопрошaющаго и5хъ: Через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і розпитував;
47
47
ўжасaхусz же вси2 послyшающіи є3гw2 њ рaзумэ и3 њ tвётэхъ є3гw2. усі, хто слухав Його, дивувалися розуму і відповідям Його.
48
48
И# ви6дэвша є3го2, диви1стасz: и3 къ немY м™и є3гw2 речE: чaдо, что2 сотвори2 нaма тaкw; сE nтeцъ тв0й и3 ѓзъ бол‰ща и3скaхома тебE. І, побачивши Його, здивувалися; і Мати Його сказала Йому: Чадо! Що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я, вболіваючи, шукали Тебе.
49
49
И# речE къ ни1ма: что2 ћкw и3скaста менE; не вёста ли, ћкw въ тёхъ, ±же nц7A моегw2, дост0итъ бhти ми2; Він сказав їм: навіщо вам було шукати Мене? Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Отцю Моєму?
50
50
И# т† не разумёста глаг0ла, є3г0же глаг0ла и4ма. Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів.
51
51
И# сни1де съ ни1ма, и3 пріи1де въ назарeтъ: и3 бЁ повинyzсz и4ма. И# м™и є3гw2 соблюдaше вс‰ глаг0лы сі‰ въ сeрдцы своeмъ. І Він пішов з ними, і прийшов у Назарет, і корився їм. І Мати Його зберігала всі слова ці в серці Своєму.
52
52
И# ї}съ преспэвaше премdростію и3 в0зрастомъ и3 блгdтію ў бGа и3 человBкъ. Ісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей.
Главa G
Глава 3
1
1
(За? f7.) Въ пsтое же нaдесzте лёто владhчества тівeріа кeсарz, њбладaющу понтjйскому пілaту їудeею, и3 четвертовлaствующу галілeею и4рwду, філjппу же брaту є3гw2 четвертовлaствующу їтурeею и3 трахwнjтскою стран0ю, и3 лmсaнію ґвілинjею четвертовлaствующу, У п’ятнадцятий же рік правління Тиверія-кесаря, коли Понтійський Пилат правив Юдеєю, Ірод був четвертовладником у Галилеї, Филип, брат його, був четвертовладником в Ітуреї і Трахонітському краї, а Лисаній був четвертовладником в Авилинеї,
2
2
при ґрхіерeи ѓннэ и3 каіaфэ, бhсть гlг0лъ б9ій ко їwaнну захaріину сhну въ пустhни. за первосвящеників Анни і Каяфи, було слово Боже до Іоана, сина Захарії, в пустелі.
3
3
И# пріи1де во всю2 странY їoрдaнскую, проповёдаz крещeніе покаsніz во њставлeніе грэхHвъ: І він проходив по всій околиці Йорданській, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів,
4
4
ћкоже є4сть пи1сано въ кни1зэ словeсъ и3сaіи прbр0ка, глаг0люща: глaсъ вопію1щаго въ пустhни: ўгот0вайте пyть гDнь: пр†вы твори1те стєзи2 є3гw2: як написано в книзі слів Ісаї-пророка, який говорить: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господній, прямими зробіть стезі Йому.
5
5
всsка дeбрь и3сп0лнитсz, и3 всsка горA и3 х0лмъ смири1тсz: и3 бyдутъ стр0пwтнаz въ пр†ваz, и3 џстріи въ пути6 гл†дки: Кожна долина нехай наповниться, і всяка гора і пагорб зрівняються, і хай стане криве прямим, і вибоїсті дороги — рівними.
6
6
и3 ќзритъ всsка пл0ть спcніе б9іе. І побачить всяка плоть спасіння Боже.
7
7
Глаг0лаше же и3сходsщымъ нар0дwмъ крести1тисz t негw2: порождє1ніz є3хjднwва, кто2 сказA вaмъ бэжaти t грzдyщагw гнёва; Іоан говорив народові, що приходив хреститися від нього: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву?
8
8
Сотвори1те u5бо плоды2 достHины покаsніz: и3 не начинaйте глаг0лати въ себЁ: nтцA и4мамы ґвраaма: глаг0лю бо вaмъ, ћкw м0жетъ бGъ t кaменіz сегw2 воздви1гнути ч†да ґвраaму. Створіть же плоди, достойні покаяння, і не думайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог з каміння цього може створити дітей Авраамові.
9
9
Ўжe бо и3 сэки1ра при к0рени дрeва лежи1тъ: всsко u5бо дрeво, не творsщее плодA добрA, посэкaетсz и3 во џгнь вметaетсz. Вже й сокира при корені дерева лежить: всяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубується і вкидається у вогонь.
10
10
И# вопрошaху є3го2 нар0ди, глаг0люще: что2 u5бо сотвори1мъ; І запитували його люди, кажучи: що ж нам робити?
11
11
Tвэщaвъ же глаг0ла и4мъ: и3мёzй двЁ ри6зэ, да подaстъ не и3мyщему: и3 и3мёzй бр†шна, тaкожде да твори1тъ. Відповідаючи, він сказав їм: хто має дві одежини, хай дасть тому, хто не має, і хто має їжу, хай зробить так само.
12
12
Пріид0ша же и3 мhтари крести1тисz t негw2, и3 рёша къ немY: ўчи1телю, что2 сотвори1мъ; Прийшли і митарі хреститися від нього і сказали йому: учителю, що нам робити?
13
13
Џнъ же речE къ ни6мъ: ничт0же б0лэе t повелённагw вaмъ твори1те. Він відповів їм: нічого не вимагайте більше того, що призначено вам.
14
14
Вопрошaху же є3го2 и3 в0ини, глаг0люще: и3 мы2 что2 сотвори1мъ; И# речE къ ни6мъ: ни ког0же њби1дите, ни њклеветавaйте: и3 дов0лни бyдите њбрHки вaшими. Питали його також і воїни: а що нам робити? І сказав їм: нікого не кривдіть, не обмовляйте і задовольняйтеся платнею вашою.
15
15
Чaющымъ же лю1демъ, и3 помышлsющымъ всBмъ въ сердцaхъ свои1хъ њ їwaннэ, є3дA т0й є4сть хrт0съ, Коли ж народ чекав і всі роздумували в серцях своїх про Іоана, чи не Христос він, —
16
16
tвэщавaше їwaннъ всBмъ, глаг0лz: ѓзъ ќбw вод0ю крещaю вы2: грzдeтъ же крёплій менє2, є3мyже нёсмь дост0инъ tрэши1ти ремeнь сапwгY є3гw2: т0й вы2 крести1тъ д¦омъ с™hмъ и3 nгнeмъ: Іоан усім відповідав: я хрещу вас водою: але гряде Сильніший за мене, Якому я недостойний розв’язати ремінь взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем.
17
17
є3мyже лопaта въ рукY є3гw2, и3 њтреби1тъ гумно2 своE, и3 соберeтъ пшени1цу въ жи1тницу свою2, плeвы же сожжeтъ nгнeмъ негасaющимъ. Лопата в руці Його, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю в житницю Свою, а полову спалить вогнем невгасимим.
18
18
МнHга же u5бо и3 и4на, ўтэшaz благовэствовaше лю1демъ. І багато іншого, втішаючи, благовістив Він людям.
19
19
(За? ‹.) И$рwдъ же четвертовлaстникъ, њбличaемъ t негw2 њ и3рwдіaдэ женЁ брaта своегw2, и3 њ всёхъ, ±же сотвори2 ѕл†z и4рwдъ, Ірод же, четвертовладник, якому Іоан докоряв за Іродіаду, жінку брата його, і за все, що зробив Ірод лихого,
20
20
приложи2 и3 сіE над8 всёми, и3 затвори2 їwaнна въ темни1цэ. додав до всього іншого і те, що замкнув Іоана у в’язниці.
21
21
Бhсть же є3гдA кrти1шасz вси2 лю1діе, и3 ї}су кRщшусz и3 молsщусz, tвeрзесz нeбо, І сталося, коли хрестився весь народ, і Ісус, охрестившись, молився, розкрилося небо,
22
22
и3 сни1де д¦ъ с™hй тэлeснымъ w4бразомъ, ћкw г0лубь, нaнь: и3 глaсъ съ небесE бhсть, глаг0лz: ты2 є3си2 сн7ъ м0й возлю1бленный, њ тебЁ бlговоли1хъ. і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб; і був Голос з небес, Який говорив: Ти є Син Мій Улюблений, у Тобі Моє благовоління!
23
23
(За? №‹.) И# т0й бЁ ї}съ ћкw лётъ три1десzть начинaz, сhй, ћкw мни1мь, сн7ъ їHсифовъ, и3лjевъ, Ісус, починаючи Своє служіння, був років тридцяти, і був, як думали, син Йосифів, Іліїв,
24
24
матfaтовъ, леvjинъ, мелхjинъ, їаннaевъ, їHсифовъ, Матфатів, Левіїв, Мелхіїв, Іаннаїв, Йосифів,
25
25
маттаfjевъ, ґмHсовъ, наyмовъ, є3слjмовъ, наггeовъ, Маттафіїв, Амосів, Наумів, Еслимів, Наггеїв,
26
26
маafовъ, маттаfjевъ, семеjевъ, їHсифовъ, їyдинъ, Маафів, Маттафіїв, Семеіїв, Йосифів, Іудин,
27
27
їwaннановъ, рисaевъ, зоровaвелевъ, салаfіи1левъ, нирjевъ, Іоананів, Рисаїв, Зоровавелів, Салафіїлів, Ниріїв,
28
28
мелхjевъ, ґддjевъ, кwсaмовъ, є3лмwдaмовъ, и4ровъ, Мелхіїв, Аддіїв, Косамів, Елмодамів, Ірів,
29
29
їwсjевъ, є3ліезeровъ, їwрjмовъ, матfaтовъ, леvjинъ, Іосіїв, Єлиєзерів, Іоримів, Матфатів, Левіїв,
30
30
сmмеHновъ, їyдинъ, їHсифовъ, їwнaновъ, є3ліакjмовъ, Симеонів, Іудин, Йосифів, Іонанів, Єлиакимів,
31
31
мелеaевъ, маінaновъ, маттаfaевъ, наfaновъ, дв7довъ, Мелеаїв, Маїнанів, Маттафаїв, Нафанів, Давидів,
32
32
їессeовъ, њви1довъ, во0зовъ, салмHновъ, наассHновъ, Єссеїв, Овидів, Воозів, Салмонів, Наасонів,
33
33
ґмінадaвовъ, ґрaмовъ, є3срHмовъ, фарeсовъ, їyдинъ, Аминадавів, Арамів, Єсромів, Фаресів, Іудин,
34
34
їaкwвль, їсаaковъ, ґвраaмовъ, faринъ, нахHровъ, Яковів, Ісааків, Авраамів, Фаррин, Нахорів,
35
35
серyховъ, рагaвовъ, фалeковъ, є3вeровъ, салaновъ, Серухів, Рагавів, Фалеків, Єверів, Салинів,
36
36
каінaновъ, ґрфаxaдовъ, си1мовъ, нHевъ, лaмеховъ, Каїнанів, Арфаксадів, Симів, Ноїв, Ламехів,
37
37
маfусaлевъ, є3нHховъ, їaредовъ, малелеи1ловъ, каінaновъ, Мафусалів, Єнохів, Іаредів, Малелеїлів, Каїнанів,
38
38
є3нHсовъ, си1fовъ, ґдaмовъ, б9ій. Єносів, Сифів, Адамів, Божий.
Главa д7
Глава 4
1
1
(За? в7‹.) Ї}съ же и3сп0лнь д¦а с™а возврати1сz t їoрдaна: и3 ведsшесz д¦омъ въ пустhню, Ісус же, сповнений Духа Святого, повернувся від Йордану і поведений був Духом у пустелю.
2
2
днjй четhридесzть и3скушaемь t діaвола: и3 не ћстъ ничесHже во дни6 ты6z: и3 скончaвшымсz и4мъ, послэди2 взалкA. Там сорок днів він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ті дні, і по їх закінченні наостанку зголоднів.
3
3
И# речE є3мY діaволъ: ѓще сн7ъ є3си2 б9ій, рцы2 кaменеви семY, да бyдетъ хлёбъ. І сказав Йому диявол: якщо Ти Син Божий, то звели каменю цьому, щоб став хлібом.
4
4
И# tвэщA ї}съ къ немY, глаг0лz: пи1сано є4сть, ћкw не њ хлёбэ є3ди1номъ жи1въ бyдетъ человёкъ, но њ всsкомъ гlг0лэ б9іи. Ісус відповів йому: написано, що не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом Божим.
5
5
И# возвeдъ є3го2 діaволъ на горY высокY, показA є3мY вс‰ ц†рствіz вселeнныz въ чaсэ [чертЁ] врeменнэ. І, вивівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить.
6
6
И# речE є3мY діaволъ: тебЁ дaмъ влaсть сію2 всю2 и3 слaву и4хъ: ћкw мнЁ преданA є4сть, и3, є3мyже ѓще хощY, дaмъ ю5: І сказав Йому диявол: Тобі дам усю оцю владу над усіми цими царствами і славу їх, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її.
7
7
ты2 u5бо ѓще поклони1шисz прeдо мн0ю, бyдутъ тебЁ вс‰. Отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє.
8
8
И# tвэщaвъ речE є3мY ї}съ: и3ди2 за мн0ю, сатано2 пи1сано є4сть: поклони1шисz гDу бGу твоемY, и3 томY є3ди1ному послyжиши. Ісус сказав йому у відповідь: відійди від Мене, сатано; написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи.
9
9
И# ведE є3го2 во їеrли1мъ, и3 постaви є3го2 на крилЁ церк0внэмъ, и3 речE є3мY: ѓще сн7ъ є3си2 б9ій, вeрзисz tсю1ду д0лу: І повів Його до Єрусалима, і поставив Його на крилі храму, і сказав Йому: якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз.
10
10
пи1сано бо є4сть, ћкw ѓгGлwмъ свои6мъ заповёсть њ тебЁ сохрани1ти тS: Бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе;
11
11
и3 на рукaхъ в0змутъ тS, да не когдA преткнeши њ кaмень н0гу твою2. і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю.
12
12
И# tвэщaвъ речE є3мY ї}съ, ћкw речeно є4сть: не и3скyсиши гDа бGа твоегw2. Ісус відповів йому: сказано: не спокушай Господа Бога твого.
13
13
И# скончaвъ всE и3скушeніе діaволъ, tи1де t негw2 до врeмене. І, закінчивши всі спокушання, диявол відійшов від Нього до часу.
14
14
И# возврати1сz ї}съ въ си1лэ д¦0внэй въ галілeю: и3 вёсть и3зhде по всeй странЁ њ нeмъ. І повернувся Ісус в силі духу до Галилеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю.
15
15
И# т0й ўчaше на с0нмищихъ и4хъ, слaвимъ всёми. Він навчав у синагогах їхніх, і всі Його славили.
16
16
(За? G‹.) И# пріи1де въ назарeтъ, и3дёже бЁ воспитaнъ: и3 вни1де, по њбhчаю своемY, въ дeнь суббHтный въ с0нмище, и3 востA чести2. І прийшов у Назарет, де був вихований, і увійшов, за звичаєм Своїм, в день суботній у синагогу і став, щоб читати.
17
17
И# дaша є3мY кни1гу и3сaіи прbр0ка: и3 разгнyвъ кни1гу, њбрёте мёсто, и3дёже бЁ напи1сано: Йому подали книгу пророка Ісаї; і Він, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано:
18
18
д¦ъ гDень на мнЁ: є3гHже рaди помaза мS бlговэсти1ти ни1щымъ, послa мz и3сцэли1ти сокрушє1нныz сeрдцемъ, проповёдати плэнє1ннымъ tпущeніе и3 слэпы6мъ прозрёніе, tпусти1ти сокрушє1нныz во tрaду, Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити замучених на волю,
19
19
проповёдати лёто гDне пріsтно. проповідувати літо Господнє сприятливе.
20
20
И# согнyвъ кни1гу, tдaвъ слузЁ, сёде: и3 всBмъ въ с0нмищи џчи бёху зрsще нaнь. І, згорнувши книгу і віддавши служителю, сів, і очі всіх у синагозі були звернені до Нього.
21
21
И# начaтъ гlати къ ни6мъ, ћкw днeсь сбhстсz писaніе сіE во ќшію вaшєю. І Він почав говорити їм: нині справдилося писання, яке ви почули.
22
22
И# вси2 свидётелствоваху є3мY, (За? д7‹.) и3 дивлsхусz њ словесёхъ блгdти, и3сходsщихъ и3з8 ќстъ є3гw2, и3 глаг0лаху: не сeй ли є4сть сн7ъ їHсифовъ; І всі свідчили Йому. І дивувалися словам благодаті, що виходили з уст Його, і говорили: чи ж не Йосифів це син?
23
23
И# речE къ ни6мъ: всsкw речeте ми2 при1тчу сію2: врачY, и3сцэли1сz сaмъ: є3ли6ка слhшахомъ бы6вшаz въ капернаyмэ, сотвори2 и3 здЁ во nтeчествіи своeмъ. Він сказав їм: напевно, ви скажете Мені приказку: лікарю, зцілися Сам, зроби і тут, на Твоїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі.
24
24
Речe же: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw ни кот0рый прbр0къ пріsтенъ є4сть во nтeчествіи своeмъ: І сказав: істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй.
25
25
пои1стиннэ же гlю вaмъ: мнHги вдови6цы бёша во дни6 и3ліины6 во ї}ли, є3гдA заключи1сz нeбо три2 лBта и3 мцcъ шeсть, ћкw бhсть глaдъ вели1къ по всeй земли2: По правді ж кажу вам, багато вдів було в Ізраїлі у дні Іллі, коли небо замкнулося на три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі,
26
26
и3 ни ко є3ди1ной и4хъ п0сланъ бhсть и3ліA, т0кмw въ сарeпту сідHнскую къ женЁ вдови1цэ. і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки в Сарепту сидонську, до жінки-вдови.
27
27
И# мн0зи прокажeни бёху при є3ліссeи прbр0цэ во ї}ли: и3 ни є3ди1нъ же t ни1хъ њчи1стисz, т0кмw неемaнъ сmріани1нъ. І багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жоден з них не очистився, тільки Неєман-сирієць.
28
28
И# и3сп0лнишасz вси2 ћрости въ с0нмищи, слhшавшіи сі‰: І сповнились усі гнівом у синагозі, почувши це.
29
29
и3 востaвше и3згнaша є3го2 в0нъ и3з8 грaда, и3 вед0ша є3го2 до верхY горы2, на нeйже грaдъ и4хъ с0зданъ бsше, да бhша є3го2 низри1нули: І, вставши, вигнали Його геть з міста і повели на вершину гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути Його.
30
30
џнъ же прошeдъ посредЁ и4хъ, и3дsше. Він же, пройшовши серед них, відійшов.
31
31
(За? е7‹.) И# сни1де въ капернаyмъ грaдъ галілeйскій: и3 бЁ ўчS и5хъ въ суббw6ты. І прийшов у Капернаум, місто галилейське, і навчав їх по суботах.
32
32
И# ўжасaхусz њ ўчeніи є3гw2: ћкw со влaстію бЁ сл0во є3гw2. І дивувалися вченню Його, бо слово Його мало владу.
33
33
И# въ с0нмищи бЁ человёкъ и3мhй дyха бёса нечи1ста, и3 возопи2 глaсомъ вeліимъ, Був у синагозі чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав гучним голосом:
34
34
глаг0лz: њстaви, что2 нaмъ и3 тебЁ, ї}се назарsнине, пришeлъ є3си2 погуби1ти нaсъ: вёмъ тS, кто2 є3си2, с™hй б9ій. облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.
35
35
И# запрети2 є3мY ї}съ, глаг0лz: премолчи2 и3 и3зhди и3з8 негw2. И# повeргъ є3го2 бёсъ посредЁ, и3зhде и3з8 негw2, никaкоже вреди1въ є3го2. Ісус заборонив йому, сказавши: замовкни і вийди з нього. І біс, кинувши його посередині синагоги, вийшов з нього, нітрохи не зашкодивши йому.
36
36
И# бhсть ќжасъ на всёхъ, и3 стzзaхусz, дрyгъ ко дрyгу глаг0люще: что2 сл0во сіE, ћкw влaстію и3 си1лою вели1тъ нечи6стымъ духовHмъ, и3 и3сх0дzтъ; І усіх охопив жах, і питали один одного, кажучи: що це за слово, що з владою і силою наказує нечистим духам, і вони виходять?
37
37
(За? ѕ7‹.) И# и3схождaше глaсъ њ нeмъ во всsко мёсто страны2. І розійшлася чутка про Нього по всіх місцях того краю.
38
38
Востaвъ же и3з8 с0нмища, вни1де въ д0мъ сjмwновъ: тeща же сjмwнова бЁ њдержи1ма nгнeмъ вeліимъ: и3 моли1ша є3го2 њ нeй. Вийшовши з синагоги, Він увійшов у дім Симонів; теща ж Симонова була в сильній гарячці; і благали Його за неї.
39
39
И# стaвъ над8 нeю, запрети2 nгню2, и3 њстaви ю5: ѓбіе же востaвши служaше и4мъ. Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона відразу ж встала і слугувала їм.
40
40
Заходsщу же с0лнцу, вси2, є3ли1цы и3мёzху болsщыz нед{ги разли1чными, привождaху и5хъ къ немY: џнъ же на є3ди1наго коег0ждо и4хъ рyцэ возл0жь, и3сцэлsше и5хъ. Коли ж заходило сонце, всі, хто тільки мав хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, і Він, покладаючи на кожного з них руки, зціляв їх.
41
41
И#схождaху же и3 бёси t мн0гихъ, вопію1ще и3 глаг0люще, ћкw ты2 є3си2 хrт0съ сн7ъ б9ій. И# запрещaz не даsше и4мъ глаг0лати, ћкw вёдzху хrтA самаго2 сyща. Виходили також і біси з багатьох, викрикуючи і кажучи: Ти Христос, Син Божий. А Він забороняв їм казати, що вони знають, що Він Христос.
42
42
Бhвшу же дни2, и3зшeдъ и3дE въ пyсто мёсто: и3 нар0ди и3скaху є3го2, и3 пріид0ша къ немY, и3 ўдержавaху є3го2, да бы2 не tшeлъ t ни1хъ. А як настав день, Він, вийшовши з дому, пішов у безлюдне місце, а люди шукали Його і, прийшовши до Нього, затримували Його, щоб не йшов від них.
43
43
Џнъ же речE къ ни6мъ, ћкw и3 други6мъ градовHмъ бlговэсти1ти ми2 подобaетъ цrтвіе б9іе: ћкw на сE п0сланъ є4смь. Він же сказав їм: і іншим містам Мені належить благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий.
44
44
И# бЁ проповёдаz на с0нмищихъ галілeйскихъ. І проповідував у синагогах галилейських.
Главa є7
Глава 5
1
1
(За? з7‹.) Бhсть же належaщу є3мY нар0ду, да бhша слhшали сл0во б9іе, и3 т0й бЁ стоS при є4зерэ геннисарeтстэ: Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати Слово Боже, а Він стояв біля озера Генісаретського,
2
2
и3 ви1дэ двA корабл‰ стоsща при є4зерэ: рhбаріе же tшeдше t нею2, и3змывaху мрє1жи. і побачив Він два човни, що стояли при озері; а рибалки, вийшовши з них, полоскали сіті.
3
3
Влёзъ же въ є3ди1нъ t кораблю6, и4же бЁ сjмwновъ, моли2 є3го2 t земли2 tступи1ти мaлw: и3 сёдъ ўчaше и3з8 кораблS нар0ды. Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відплисти трохи від берега і, сівши, навчав людей з човна.
4
4
Ћкоже престA глаг0лz, речE къ сjмwну: поступи2 во глубинY, и3 ввeрзите мрє1жи вaшz въ лови1тву. Коли ж перестав навчати, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову.
5
5
И# tвэщaвъ сjмwнъ речE є3мY: настaвниче, њб8 н0щь всю2 трyждшесz, ничес0же ћхомъ: по глаг0лу же твоемY ввeргу мрeжу. Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, але за словом Твоїм закину сіть.
6
6
И# сE сотв0рше, ћша мн0жество рhбъ мн0го: протерзaшесz же мрeжа и4хъ. Зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж проривалася сіть у них.
7
7
И# поманyша причaстникwмъ, и5же бёху во друзёмъ корабли2, да пришeдше пом0гутъ и5мъ: и3 пріид0ша, и3 и3сп0лниша џба корабл‰, ћкw погружaтисz и4ма. І дали знак друзям з другого човна, щоб прийшли допомогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни так, що вони почали тонути.
8
8
Ви1дэвъ же сjмwнъ пeтръ, припадE къ колёнома ї}совома, глаг0лz: и3зhди t менє2, ћкw мyжъ грёшенъ є4смь, гDи. Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісусових і сказав: Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний!
9
9
Ќжасъ бо њдержaше є3го2 и3 вс‰ сyщыz съ ни1мъ, њ лови1твэ рhбъ, ±же ћша. Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, яку зловили;
10
10
Тaкожде же їaкwва и3 їwaнна сы6на зеведewва, ћже бёста њбє1щника сjмwнови. И# речE къ сjмwну ї}съ: не б0йсz: tсeлэ бyдеши человёки ловS. також і Якова та Іоана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: не бійся, віднині будеш ловцем людей.
11
11
И# и3звлeкше (џба) корабл‰ на зeмлю, њстaвльше вс‰, в8слёдъ є3гw2 и3д0ша. І, витягнувши обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним.
12
12
(За? }‹.) И# бhсть є3гдA бЁ ї}съ во є3ди1номъ t градHвъ, и3 сE, мyжъ и3сп0лнь прокажeніz: и3 ви1дэвъ ї}са, пaдъ ни1цъ, молsсz є3мY, глаг0лz: гDи, ѓще х0щеши, м0жеши мS њчcтити. Коли Ісус був в одному місті, прийшов чоловік, увесь в проказі, і, побачивши Ісуса, упав ниць і благав Його: Господи, якщо Ти хочеш, можеш мене очистити.
13
13
И# простeръ рyку, коснyсz є3гw2, рeкъ: хощY, њчи1стисz: и3 ѓбіе прокaза tи1де t негw2. Він простяг руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І відразу проказа зійшла з нього.
14
14
И# т0й заповёда є3мY ни комyже повёдати: но шeдъ покажи1сz їерeови, и3 принеси2 њ њчищeніи твоeмъ, ћкоже повелЁ мwmсeй, во свидётелство и5мъ. І Він звелів йому нікому не говорити, а піти показатися священикові і принести жертву за очищення своє, як повелів Мойсей, на свідчення їм.
15
15
Прохождaше же пaче сл0во њ нeмъ: и3 схождaхусz нар0ди мн0зи слhшати и3 цэли1тисz t негw2 t нед{гъ свои1хъ. Розійшлася ще більше чутка про Нього, і сходилося до Нього безліч народу послухати і зцілитися від Нього від недуг своїх.
16
16
Т0й же бЁ tходS въ пустhню и3 молsсz. Він же відходив у безлюдні місця і молився.
17
17
(За? f7‹.) И# бhсть во є3ди1нъ t днjй, и3 т0й бЁ ўчS: и3 бёху сэдsще фарісeє и3 законоучи1теліе, и5же бёху пришли2 t всsкіz вeси галілeйскіz и3 їудeйскіz и3 їеrли1мскіz: и3 си1ла гDнz бЁ и3сцэлsющи и5хъ: Одного дня, коли Він навчав, і сиділи тут фарисеї і законовчителі, що поприходили з усяких місць Галилеї та Юдеї і з Єрусалима, і сила Господня являлася у зціленні хворих, —
18
18
и3 сE мyжіе носsще на nдрЁ человёка, и4же бЁ разслaбленъ, и3 и3скaху внести2 є3го2 и3 положи1ти пред8 ни1мъ: і ось люди принесли на постелі чоловіка, який був розслаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Ним;
19
19
и3 не њбрётше кудЁ внести2 є3го2 нар0да рaди, взлёзше на хрaмъ, сквозЁ скудeлы [кр0въ скудeльный] низвёсиша є3го2 со nдр0мъ на средY пред8 ї}са. і, не знайшовши, як пронести його через натовп, вилізли на дім і через покрівлю спустили його з постіллю на середину, перед Ісусом.
20
20
И# ви1дэвъ вёру и4хъ, речE є3мY: человёче, њставлsюттисz грэси2 твои2. І Він, побачивши віру їхню, сказав йому: чоловіче, відпускаються тобі гріхи твої.
21
21
И# начaша помышлsти кни1жницы и3 фарісeє, глаг0люще: кто2 є4сть сeй, и4же глаг0летъ хулы6, кто2 м0жетъ њставлsти грёхи, т0кмw є3ди1нъ бGъ; Книжники і фарисеї почали розмірковувати, кажучи: хто ж є Цей, що богохульствує? Хто може відпускати гріхи, крім одного Бога?
22
22
Разумёвъ же ї}съ помышлє1ніz и4хъ, tвэщaвъ речE къ ни6мъ: что2 помышлsете въ сердцaхъ вaшихъ; Ісус, зрозумівши міркування їхні, сказав їм у відповідь: що помишляєте в серцях ваших?
23
23
что2 є4сть ўд0бэе, рещи2: њставлsюттисz грэси2 твои2; и3ли2 рещи2: востaни и3 ходи2; Що легше — сказати: відпускаються тобі гріхи твої, чи сказати: встань і ходи?
24
24
но да ўвёсте, ћкw влaсть и4мать сн7ъ чlвёческій на земли2 tпущaти грэхи2, (речE разслaбленному:) тебЁ глаг0лю: востaни и3 возми2 џдръ тв0й, и3 и3ди2 въ д0мъ тв0й. Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — сказав Він розслабленому: тобі кажу, встань, візьми постіль твою та йди в дім твій.
25
25
И# ѓбіе востaвъ пред8 ни1ми, взeмъ, на нeмже лежaше, и4де въ д0мъ св0й, слaвz бGа. І він відразу встав перед ними, взяв те, на чому лежав, та й пішов до дому свого, славлячи Бога.
26
26
И# ќжасъ пріsтъ всёхъ, и3 слaвлzху бGа: и3 и3сп0лнишасz стрaха, глаг0люще, ћкw ви1дэхомъ пресл†внаz днeсь. І жах охопив усіх, і славили Бога і, сповнені страхом, говорили: преславне бачили ми нині.
27
27
(За? к7.) И# посeмъ и3зhде, и3 ўзрЁ мытарS и4менемъ леvjю, сэдsща на мhтницэ, и3 речE є3мY: и3ди2 по мнЁ. І після цього вийшов Ісус і побачив митаря на ім’я Левій, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною.
28
28
И# њстaвль вс‰, востaвъ вослёдъ є3гw2 и4де. І той, покинувши все, встав і пішов услід за Ним.
29
29
И# сотвори2 ўчреждeніе вeліе леvjй є3мY въ домY своeмъ: и3 бЁ нар0дъ мытарeй мн0гъ, и3 и3нёхъ, и5же бsху съ ни1мъ возлежaще. І влаштував Йому Левій у домі своїм велику гостину; і там було багато митарів та інших, які возлежали з ними.
30
30
И# роптaху кни1жницы на него2 и3 фарісeє, ко ўчн7кHмъ є3гw2 глаг0люще: почто2 съ мытари6 и3 грBшники ћсте и3 піeте; Книжники ж і фарисеї нарікали на Нього і говорили ученикам Його: чому ви їсте і п’єте з митарями та грішниками?
31
31
И# tвэщaвъ ї}съ речE къ ни6мъ: не трeбуютъ здр†віи врачA, но болsщіи: Ісус же сказав їм у відповідь: не здорові потребують лікаря, а недужі.
32
32
не пріид0хъ призвaти прaведныхъ, но грBшныz въ пока‰ніе. Я прийшов покликати не праведників до покаяння, але грішників.
33
33
(За? к7№.) Nни1 же рёша къ немY: почто2 ўченицы2 їwaнновы постsтсz чaстw и3 моли6твы творsтъ, тaкожде и3 фарісeйстіи, ґ твои2 kдsтъ и3 пію1тъ; Вони ж сказали Йому: чому учні Іоанові часто постять і моляться, також і фарисейські, а Твої їдять і п’ють?
34
34
Џнъ же речE къ ни6мъ: є3дA м0жете сыны2 бр†чныz, д0ндеже жени1хъ съ ни1ми є4сть, сотвори1ти пости1тисz; Він же сказав їм: чи можете примусити гостей весільних постити, доки з ними жених?
35
35
Пріи1дутъ же днjе, є3гдA tsтъ бyдетъ t ни1хъ жени1хъ, и3 тогдA постsтсz въ ты6z дни6. Але прийдуть дні, коли забраний буде від них жених, і тоді поститимуть у ті дні.
36
36
Гlаше же и3 при1тчу къ ни6мъ, ћкw никт0же приставлeніz ри1зы н0вы приставлsетъ на ри1зу вeтху: ѓще ли же ни2, и3 н0вую раздерeтъ, и3 вeтсэй не согласyетъ є4же t н0вагw. Сказав же і притчу їм: ніхто не накладає латки до старої одежі, відірвавши від нової одежі; а інакше і нове розірветься, і до старого не підійде те, що з нового.
37
37
И# никт0же вливaетъ вінA н0ва въ мёхи вє1тхи: ѓще ли же ни2, раст0ргнетъ н0вое віно2 мёхи, и3 само2 и3зліeтсz, и3 мёси поги1бнутъ: І ніхто не вливає молодого вина в старі міхи, і саме виллється, і міхи пропадуть.
38
38
но віно2 н0вое въ мёхи нHвы вливaти [подобaетъ]: и3 nбо‰ соблюдyтсz. А молоде вино в нові міхи треба вливати; тоді збережеться і те, і друге.
39
39
И# никт0же пи1въ вeтхое, ѓбіе х0щетъ н0вагw: глаг0летъ бо: вeтхое лyчше є4сть. І ніхто, пивши старе вино, не захоче зараз же молодого, бо скаже: старе краще.
Главa ѕ7
Глава 6
1
1
(За? к7в7.) Бhсть же въ суббHту второпeрвую и3ти2 є3мY сквозЁ сBzніz: и3 восторгaху ўчн7цы2 є3гw2 клaсы, и3 kдsху, стирaюще рукaми. Сталося, що у суботу, першу після другого дня Пасхи, довелося Йому йти через посіви, і ученики Його зривали колоски і їли, розтираючи руками.
2
2
Нёцыи же t фарісє1й рёша и5мъ: что2 творитE, є3гHже не дост0итъ твори1ти въ суббw6ты; Деякі ж з фарисеїв сказали їм: навіщо ви робите те, чого не годиться робити в суботу?
3
3
И# tвэщaвъ ї}съ речE къ ни6мъ: ни ли2 сегw2 чли2 є3стE, є4же сотвори2 дв7дъ, є3гдA взалкaсz сaмъ и3 и5же съ ни1мъ бsху; Ісус сказав їм у відповідь: хіба ви не читали, що вчинив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
4
4
кaкw вни1де въ д0мъ б9ій, и3 хлёбы предложeніz взeмъ, и3 kдE, и3 дадE и3 сyщымъ съ ни1мъ, и4хже не дост0zше ћсти, т0кмw є3ди1нымъ їерeємъ; Як він увійшов у дім Божий, і взяв хліби принесення*, і їв, і дав тим, що були з ним, хоча їх не можна було їсти нікому, тільки одним священикам.
5
5
И# глаг0лаше и5мъ, ћкw госп0дь є4сть сн7ъ чlвёческій и3 суббHтэ. І сказав їм: бо Син Людський є господарем і суботи.
6
6
Бhсть же и3 въ другyю суббHту вни1ти є3мY въ с0нмище и3 ўчи1ти: и3 бЁ тaмw человёкъ, и3 рукA є3мY деснaz бЁ сухA. Довелося ж і в іншу суботу увійти Йому в синагогу і навчати. Там був чоловік, у якого права рука була суха.
7
7
Назирaху же кни1жницы и3 фарісє1и, ѓще въ суббHту и3сцэли1тъ, да њбрsщутъ рёчь нaнь. Книжники ж і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього.
8
8
Џнъ же вёдzше помышлє1ніz и4хъ, и3 речE человёку и3мyщему сyху рyку: востaни и3 стaни посредЁ. Џнъ же востaвъ стA. Він же, знаючи помисли їхні, сказав чоловікові, що мав суху руку: встань і вийди на середину. І він встав і вийшов.
9
9
Речe же ї}съ къ ни6мъ: вопрошY вы2: что2 дост0итъ въ суббw6ты, добро2 твори1ти, и3ли2 ѕло2 твори1ти; дyшу спcти2, и3ли2 погуби1ти; Nни1 же ўмолчaша. Тоді сказав їм Ісус: запитаю вас, що годиться робити в суботу — добро чи зло? Спасти душу чи згубити? Вони мовчали.
10
10
И# воззрёвъ на всёхъ и4хъ, речE є3мY: простри2 рyку твою2. Џнъ же сотвори2 тaкw: и3 ўтверди1сz рукA є3гw2 здрaва ћкw другaz. І, поглянувши на всіх них, сказав тому чоловікові: простягни руку твою. Він так і зробив; і стала рука його здорова, як і друга.
11
11
Nни1 же и3сп0лнишасz безyміz, и3 глаг0лаху дрyгъ ко дрyгу, что2 бhша сотвори1ли ї}сови. Вони ж розлютилися і говорили між собою, що б їм вчинити з Ісусом.
12
12
(За? к7G.) Бhсть же во дни6 ты6z, и3зhде въ г0ру помоли1тисz: и3 бЁ њб8 н0щь въ моли1твэ б9іи. У ті дні Ісус зійшов на гору помолитися і пробув усю ніч у молитві до Бога.
13
13
И# є3гдA бhсть дeнь, призвA ўчн7ки2 сво‰: и3 и3збрA t ни1хъ дванaдесzте, и5хже и3 ґпcлы наречE: Коли ж настав день, покликав учеників Своїх і обрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами:
14
14
сjмwна, є3г0же и3меновA петрA, и3 ґндрeа брaта є3гw2, їaкwва и3 їwaнна, філjппа и3 варfоломeа, Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоана, Филипа та Варфоломія,
15
15
матfeа и3 fwмY, їaкwва ґлфeева и3 сімHна нарицaемаго зилHта, Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зилотом, Іуду Якового та
16
16
їyду їaкwвлz, и3 їyду їскаріHтскаго, и4же и3 бhсть предaтель. Іуду Іскаріотського, який потім став зрадником.
17
17
(За? к7д7.) И#зшeдъ съ ни1ми, стA на мёстэ рaвнэ: и3 нар0дъ ўчени6къ є3гw2, и3 мн0жество мн0го людeй t всеS їудeи и3 їеrли1ма и3 пом0ріz тЂрска и3 сідHнска, І зійшовши з ними, Він став на рівному місці; також багато учеників Його і безліч народу з усієї Юдеї та Єрусалима, з приморських місць Тирських і Сидонських,
18
18
и5же пріид0ша послyшати є3гw2 и3 и3сцэли1тисz t нед{гъ свои1хъ, и3 стрaждущіи t д{хъ нечи1стыхъ: и3 и3сцэлsхусz. що прийшли послухати Його і зцілитися від недуг своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів, — і зцілялися.
19
19
И# вeсь нар0дъ и3скaше прикасaтисz є3мY: ћкw си1ла t негw2 и3схождaше и3 и3сцэлsше вс‰. І весь народ намагався доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх.
20
20
И# т0й возвeдъ џчи свои2 на ўчн7ки2 сво‰, глаг0лаше: блажeни ни1щіи дyхомъ: ћкw вaше є4сть цrтвіе б9іе. І Він, звівши очі Свої на учеників Своїх, говорив: Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже.
21
21
Блажeни, ѓлчущіи нн7э: ћкw насhтитесz. Блажeни, плaчущіи нн7э: ћкw возсмэeтесz. Блаженні ті, що жадають тепер, бо насититеся. Блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитеся.
22
22
Блажeни бyдете, є3гдA возненави1дzтъ вaсъ человёцы, и3 є3гдA разлучaтъ вы2, и3 пон0сzтъ, и3 пронесyтъ и4мz вaше ћкw ѕло2, сн7а чlвёческагw рaди. Блаженні будете, коли зненавидять вас люди і коли розлучать вас і ганьбитимуть, і знеславлять ім’я ваше заради Сина Людського.
23
23
Возрaдуйтесz въ т0й дeнь и3 взыгрaйте: сe бо мздA вaша мн0га на нб7си2. По си6мъ бо творsху прbр0кwмъ nтцы2 и4хъ. Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так робили пророкам батьки їхні.
24
24
(За? к7е7.) Nбaче г0ре вaмъ бог†тымъ: ћкw tстоитE ўтэшeніz вaшегw [ћкw воспріeмлете ўтэшeніе вaше]. Але горе вам, багаті, бо ви вже одержали свою втіху.
25
25
Г0ре вaмъ, насhщенніи нн7э: ћкw взaлчете. Г0ре вaмъ смэю1щымсz нн7э: ћкw возрыдaете и3 восплaчете. Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете плакати і ридати!
26
26
Г0ре, є3гдA д0брэ рекyтъ вaмъ вси2 человёцы: по си6мъ бо творsху лжепрор0кwмъ nтцы2 и4хъ. Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре, бо так робили лжепророкам батьки їхні.
27
27
Но вaмъ глаг0лю слhшащымъ: люби1те враги2 вaшz, добро2 твори1те ненави1дzщымъ вaсъ, Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас;
28
28
благослови1те кленyщыz вы2, и3 моли1тесz за творsщихъ вaмъ њби1ду. благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас.
29
29
Бію1щему тS въ лани1ту, подaждь и3 другyю: и3 t взимaющагw ти2 ри1зу, и3 срачи1цу не возбрани2. Хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і хто забирає в тебе верхній одяг, не борони взяти і сорочку.
30
30
Всsкому же просsщему ў тебє2, дaй: и3 t взимaющаго тво‰, не и3стzзyй. Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто забирає твоє, не вимагай.
31
31
(За? к7ѕ7.) И# ћкоже х0щете да творsтъ вaмъ человёцы, и3 вы2 твори1те и5мъ тaкожде. І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм.
32
32
И# ѓще лю1бите лю1бzщыz вы2, кaz вaмъ благодaть є4сть; и4бо и3 грBшницы лю1бzщыz и4хъ лю1бzтъ. І коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те дяка? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить.
33
33
И# ѓще благотворитE благотворsщымъ вaмъ, кaz вaмъ благодaть є4сть; и4бо и3 грBшницы т0жде творsтъ. І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те дяка? Бо і грішники те саме роблять.
34
34
И# ѓще взаи1мъ даетE, t ни1хже чaете воспріsти, кaz вaмъ благодaть є4сть, и4бо и3 грBшницы грёшникwмъ взаи1мъ давaютъ, да воспріи1мутъ р†внаz. І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка? Бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати.
35
35
Nбaче люби1те враги2 вaшz, и3 благотвори1те, и3 взаи1мъ дaйте, ничесHже чaюще: и3 бyдетъ мздA вaша мн0га, и3 бyдете сhнове вhшнzгw: ћкw т0й бlгъ є4сть на безблагод†тныz [неблагод†рныz] и3 ѕлы6z. Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих.
36
36
Бyдите u5бо милосeрди, ћкоже и3 nц7ъ вaшъ милосeрдъ є4сть. Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
37
37
(За? к7з7.) И# не суди1те, и3 не сyдzтъ вaмъ: (и3) не њсуждaйте, да не њсуждeни бyдете: tпущaйте, и3 tпyстzтъ вaмъ: Не судіть, то і вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть;
38
38
дaйте, и3 дaстсz вaмъ: мёру добрY, наткaну и3 потрsсну и3 преливaющусz дадsтъ на л0но вaше: т0ю бо мёрою, є4юже мёрите, возмёритсz вaмъ. давайте, і дасться вам: мірою доброю, натоптаною, утрушеною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам.
39
39
Речe же при1тчу и5мъ: є3дA м0жетъ слэпeцъ слэпцA води1ти; не џба ли въ ћму впадeтасz; Сказав же їм притчу: чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму?
40
40
Нёсть ўчени6къ над8 ўчи1телz своего2: совершeнъ же всsкъ бyдетъ, ћкоже (и3) ўчи1тель є3гw2. Учень не буває вищим від свого учителя; але, удосконалившись, кожен буде, як і вчитель його.
41
41
Чт0 же ви1диши сучeцъ, и4же є4сть во nчеси2 брaта твоегw2, бервнa же, є4же є4сть во nчеси2 твоeмъ, не чyеши; Що ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?
42
42
И#ли2 кaкw м0жеши рещи2 брaту твоемY: брaте, њстaви, да и3змY сучeцъ, и4же є4сть во nчеси2 твоeмъ, сaмъ сyщагw во nчеси2 твоeмъ бервнA не ви1дz; Лицемёре, и3зми2 пeрвэе бервно2 и3з8 nчесE твоегw2, и3 тогдA пр0зриши и3з8sти сучeцъ и3з8 nчесE брaта твоегw2. Або, як можеш сказати братові твоєму: брате, дай я вийму скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди у своєму оці? Лицеміре! Вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.
43
43
Нёсть бо дрeво добро2, творS плодA ѕлA: нижE дрeво ѕло2, творS плодA добрA. Нема доброго дерева, яке родило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке родило б плід добрий.
44
44
Всsко бо дрeво t плодA своегw2 познаeтсz: не t тeрніz бо чeшутъ смHквы, ни t купины2 є4млютъ грHздіz. Бо всяке дерево пізнається за плодом своїм: не збирають смокви з терня і не знімають винограду з чагарника.
45
45
Бlгjй человёкъ t бlгaгw сокр0вища сeрдца своегw2 и3зн0ситъ бlг0е: и3 ѕлhй человёкъ t ѕлaгw сокр0вища сeрдца своегw2 и3зн0ситъ ѕл0е: t и3збhтка бо сeрдца глаг0лютъ ўстA є3гw2. Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її.
46
46
(За? к7}.) Чт0 же мS зоветE: гDи, гDи, и3 не творитE, ±же гlю; Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! — а не робите того, що Я кажу?
47
47
Всsкъ грzдhй ко мнЁ и3 слhшай словесA мо‰ и3 творS |, скажY вaмъ, комY є4сть под0бенъ: Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, — скажу вам, до кого подібний.
48
48
под0бенъ є4сть человёку зи1ждущу хрaмину, и4же и3скопA и3 ўглуби2, и3 положи2 њсновaніе на кaмени: наводнeнію же бhвшу, припадE рэкA ко хрaминэ т0й, и3 не м0же поколебaти є3S: њснованa бо бЁ на кaмени. Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода підступила до того дому, то не могла його зрушити, бо він був збудований на камені.
49
49
Слhшавый же и3 не сотвори1вый под0бенъ є4сть человёку создaвшему хрaмину на земли2 без8 њсновaніz: къ нeйже припадE рэкA, и3 ѓбіе падeсz, и3 бhсть разрушeніе хрaмины тоS вeліе. А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике.
Главa з7
Глава 7
1
1
Е#гдa же скончA вс‰ гlг0лы сво‰ въ слyхи лю1демъ, (За? к7f7.) вни1де въ капернаyмъ. Коли ж Він скінчив усі слова Свої до людей, що слухали Його, то увійшов до Капернаума.
2
2
С0тнику же нёкоему рaбъ болS ѕлЁ, хотsше [и3мёzше] ўмрeти, и4же бЁ є3мY чeстенъ. У одного сотника був хворий при смерті слуга, яким той дорожив.
3
3
Слhшавъ же њ ї}сэ, послA къ немY стaрцы їудє1йскіz, молS є3го2, ћкw да пришeдъ сп7сeтъ рабA є3гw2. Почувши про Ісуса, він послав до Нього старійшин юдейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його.
4
4
Nни1 же пришeдше ко ї}сови, молsху є3го2 т0щно, глаг0люще, ћкw дост0инъ є4сть, є3мyже дaси сіE: І вони, прийшовши до Ісуса, щиро благали Його, кажучи: він достойний, щоб Ти зробив для нього це,
5
5
лю1битъ бо kзhкъ нaшъ, и3 с0нмище т0й создA нaмъ. бо любить народ наш і збудував нам синагогу.
6
6
Ї}съ же и3дsше съ ни1ми. И# ўжE є3мY не далeче сyщу t хрaмины, послA къ немY с0тникъ дрyги, глаг0лz є3мY: гDи, не дви1жисz: нёсмь бо дост0инъ, да под8 кр0въ м0й вни1деши: Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб Ти під дах мій увійшов.
7
7
тёмже ни себE дост0йна сотвори1хъ пріити2 къ тебЁ: но рцы2 сл0во, и3 и3сцэлёетъ џтрокъ м0й: Тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; але скажи тільки слово, і одужає слуга мій.
8
8
и4бо и3 ѓзъ человёкъ є4смь под8 владhкою ўчинeнъ, и3мёz под8 соб0ю в0ины: и3 глаг0лю семY: и3ди2, и3 и3дeтъ: и3 друг0му: пріиди2, и3 пріи1детъ: и3 рабY моемY: сотвори2 сіE, и3 сотвори1тъ. Бо і я, людина підвладна, маючи під собою воїнів, кажу одному: йди, і він іде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: роби те, і робить.
9
9
Слhшавъ же сі‰ ї}съ, чуди1сz є3мY, и3 њбрaщьсz и3дyщему по нeмъ нар0ду речE: глаг0лю вaмъ, ни во ї}ли толи1ки вёры њбрэт0хъ. Почувши це, Ісус здивувався йому і, повернувшись, сказав до народу, що йшов за Ним: кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри.
10
10
И# возврaщшесz п0сланіи њбрэт0ша болsщаго рабA и3сцэлёвша. Посланці, повернувшись у дім, знайшли хворого слугу здоровим.
11
11
(За? l.) И# бhсть посeмъ, и3дsше во грaдъ, нарицaемый наjнъ: и3 съ ни1мъ и3дsху ўчн7цы2 є3гw2 мн0зи и3 нар0дъ мн0гъ. Після цього Ісус пішов до міста, що зветься Наїн; і з Ним ішло багато учеників Його і безліч народу.
12
12
Ћкоже прибли1жисz ко вратHмъ грaда, и3 сE и3зношaху ўмeрша, сhна є3динор0дна мaтери своeй, и3 тA бЁ вдовA: и3 нар0дъ t грaда мн0гъ съ нeю. Коли ж Він підійшов до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова; і чимало народу йшло з нею з міста.
13
13
И# ви1дэвъ ю5 гDь, милосeрдова њ нeй, и3 речE є4й: не плaчи. Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач.
14
14
И# пристyпль коснyсz во џдръ: носsщіи же стaша: и3 речE: ю4ноше, тебЁ глаг0лю, востaни. І, підійшовши, доторкнувся до мар; ті, що несли, зупинилися, і Він сказав: юначе, тобі кажу, встань!
15
15
И# сёде мeртвый, и3 начaтъ глаг0лати: и3 дадE є3го2 мaтери є3гw2. І мертвий сів і почав говорити; і віддав його Ісус матері його.
16
16
Пріsтъ же стрaхъ всёхъ, и3 слaвлzху бGа, глаг0люще: ћкw прbр0къ вeлій востA въ нaсъ, и3 ћкw посэти2 бGъ людeй свои1хъ. І всіх охопив страх, і славили Бога, кажучи: великий пророк постав між нами, і Бог відвідав народ Свій.
17
17
(За? l№.) И# и3зhде сл0во сіE по всeй їудeи њ нeмъ, и3 по всeй странЁ. Така чутка про Нього розійшлася по всій Юдеї і по всьому тому краю.
18
18
И# возвэсти1ша їwaнну ўченицы2 є3гw2 њ всёхъ си1хъ. І сповістили про все те Іоана учні його.
19
19
И# призвaвъ двA нBкаz t ўчени6къ свои1хъ їwaннъ, послA ко ї}су, глаг0лz: тh ли є3си2 грzдhй, и3ли2 и3н0гw чaемъ; Іоан, прикликавши двох з учнів своїх, послав до Ісуса спитати: чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати?
20
20
Пришє1дша же къ немY м{жа рёста: їwaннъ кrти1тель послA нaсъ къ тебЁ, глаг0лz: тh ли є3си2 грzдhй, и3ли2 и3н0гw чaемъ; Вони, прийшовши до Ісуса, сказали: Іоан Хреститель послав нас до Тебе спитати — чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати?
21
21
Въ т0й же чaсъ и3сцэли2 мнHги t нед{гъ и3 р†нъ и3 д{хъ ѕлhхъ, и3 мнHгимъ слэпы6мъ даровA прозрёніе. А в той час Він зцілив багатьох від недуг і ран, і від злих духів, і багатьом сліпим дарував прозріння.
22
22
И# tвэщaвъ ї}съ речE и4ма: шє1дша возвэсти1та їwaнну, ±же ви1дэста и3 слhшаста: ћкw слэпjи прозирaютъ, хр0міи х0дzтъ, прокажeнніи њчищaютсz, глусjи слhшатъ, мeртвіи востаю1тъ, ни1щіи благовэствyютъ: І сказав їм Ісус у відповідь: підіть, розкажіть Іоанові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі благовістять.
23
23
и3 блажeнъ є4сть, и4же ѓще не соблазни1тсz њ мнЁ. І блаженний той, хто не спокуситься через Мене!
24
24
Tшeдшема же ўченик0ма їwaнновома, начaтъ глаг0лати къ нар0дwмъ њ їwaннэ: чесw2 и3зыд0сте въ пустhню ви1дэти, тр0сть ли вётромъ колeблему; А як одійшли учні Іоана, Він почав говорити народові про Іоана: на що ходили ви дивитися в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише?
25
25
Но чесw2 и3зыд0сте ви1дэти; человёка ли въ м‰гки ри6зы њдёzна; СE, и5же во nдeжди слaвнэй и3 пи1щи сyщіи, во цaрствіи [во дв0рэхъ цaрскихъ] сyть. На кого ходили дивитися? Чи на людину, одягнену в м’який одяг? Але ті, що одягаються пишно та живуть у розкошах, знаходяться в царських палатах.
26
26
Но чесw2 и3зыд0сте ви1дэти; прbр0ка ли; Е$й, глаг0лю вaмъ, и3 ли1шше прbр0ка. На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка.
27
27
Сeй (бо) є4сть, њ нeмже пи1сано є4сть: сE ѓзъ послю2 ѓгGла моего2 пред8 лицeмъ твои1мъ, и4же ўстр0итъ пyть тв0й пред8 тоб0ю. Це той, про кого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою.
28
28
Глаг0лю бо вaмъ: б0лій въ рождeнныхъ женaми прbр0ка їwaнна кrти1телz никт0же є4сть: мнjй же во цrтвіи б9іи, б0ліи є3гw2 є4сть. Бо кажу вам: з народжених жінками немає жодного пророка, більшого за Іоана Хрестителя, але найменший у Царстві Божому більший за нього.
29
29
И# вси2 лю1діе слhшавше и3 мhтаріе, њправди1ша бGа, крeщшесz крещeніемъ їwaнновымъ: І всі люди, що слухали Його, навіть і митарі, визнавши славу Бога, хрестилися хрещенням Іоановим.
30
30
фарісeє же и3 зак0нницы совётъ б9ій tверг0ша њ себЁ, не крeщшесz t негw2. Фарисеї ж і законники відкинули волю Божу про себе і не хрестилися від нього.
31
31
(За? lв7.) Речe же гDь: комY u5бо ўпод0блю человёки р0да сегw2, и3 комY сyть под0бни; Тоді Господь сказав: кому уподібню людей роду цього і до кого вони подібні?
32
32
Под0бни сyть џтрочищємъ сэдsщымъ на т0ржищихъ и3 приглашaющымъ дрyгъ дрyга, и3 глаг0лющымъ: пискaхомъ вaмъ, и3 не плzсaсте: рыдaхомъ вaмъ, и3 не плaкасте. Вони подібні до дітей, що сидять на торжищах і кличуть одне одного й кажуть: ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали.
33
33
Пріи1де бо їwaннъ кrти1тель ни хлёба kдhй, ни вінA піS, и3 глаг0лете: бёсz и4мать. Бо прийшов Іоан Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і говорите: він біса має.
34
34
Пріи1де сн7ъ чlвёческій kдhй и3 піS, и3 глаг0лете: сeй человёкъ ћдца и3 вінопjйца, дрyгъ мытарє1мъ и3 грёшникwмъ. Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і говорите: ось чоловік, Який любить їсти, пити вино, друг митарям і грішникам.
35
35
И# њправди1сz премyдрость t ч†дъ свои1хъ всёхъ. І виправдалася премудрість всіма дітьми своїми*.
36
36
(За? lG.) Молsше же є3го2 нёкій t фарісє1й, да бы ћлъ съ ни1мъ: и3 вшeдъ въ д0мъ фарісeовъ, возлежE. Один з фарисеїв просив Його, щоб спожив з ним їжі, і Він, прийшовши в дім фарисея, возліг.
37
37
И# сE женA во грaдэ, ћже бЁ грёшница, и3 ўвёдэвши, ћкw возлежи1тъ во хрaминэ фарісeовэ, принeсши ґлавaстръ мЂра, І ось жінка з того міста, яка була грішницею, довідавшись, що Він перебуває в домі фарисея, принесла алавастрову посудину з миром
38
38
и3 стaвши при ногY є3гw2 созади2, плaчущисz, начaтъ ўмывaти н0зэ є3гw2 слезaми, и3 власы6 главы2 своеS њтирaше, и3 њблобызaше н0зэ є3гw2, и3 мaзаше мЂромъ. і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слізьми і обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його і мастила миром.
39
39
Ви1дэвъ же фарісeй воззвaвый є3го2, речE въ себЁ, глаг0лz сeй ѓще бы бhлъ прbр0къ, вёдэлъ бы кто2 и3 каковA женA прикасaетсz є3мY: ћкw грёшница є4сть. Фарисей же, що запросив Його, побачивши це, сказав сам собі: якби Він був пророком, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця.
40
40
И# tвэщaвъ ї}съ речE къ немY: сjмwне, и4мамъ ти2 нёчто рещи2. Џнъ же речE: ўчи1телю, рцы2. Звернувшись до нього, Ісус сказав: Симоне, я маю тобі дещо сказати. Він же говорить: кажи, Вчителю.
41
41
Ї}съ же речE: двA должник† бёста заимодaвцу нёкоему: є3ди1нъ бЁ д0лженъ пzтію1сwтъ дин†ріи, другjй же пzтію1десzтъ: Ісус сказав: у одного лихваря було два боржники, один винен був п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят.
42
42
не и3мyщема же и4ма воздaти, nбёма tдA [њстaви]. Кот0рый u5бо є3ю2, рцы2, пaче возлю1битъ є3го2; Коли ж вони не мали чим віддати, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його?
43
43
Tвэщaвъ же сjмwнъ речE: мню2, ћкw є3мyже вsщше tдA [њстaви]. Џнъ же речE є3мY: прaвw суди1лъ є3си2. У відповідь Симон сказав: думаю, що той, якому більше простив. Він сказав: правильно ти розсудив.
44
44
И# њбрaщьсz къ женЁ, сjмwнови речE: ви1диши ли сію2 женY; Внид0хъ въ д0мъ тв0й, воды2 на н0зэ мои2 не дaлъ є3си2: сіs же слезaми њбліS ми2 н0зэ и3 власы6 главы2 своеS њтрE. І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: чи бачиш цю жінку? Я прийшов у дім твій, і ти не дав Мені води на ноги, вона ж слізьми обливала ноги Мої і волоссям голови своєї обтерла.
45
45
Лобзaніz ми2 не дaлъ є3си2: сіs же, tнeлиже внид0хъ, не престA њблобызaющи ми2 н0зэ. Ти цілування не дав Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої.
46
46
Мaсломъ главы2 моеS не помaзалъ є3си2: сіs же мЂромъ помaза ми2 н0зэ. Ти оливою не помастив голови Моєї, вона ж миром намастила ноги Мої.
47
47
Е#гHже рaди, глаг0лю ти2: tпущaютсz грэси2 є3S мн0зи, ћкw возлюби2 мн0гw: ґ є3мyже мaлw њставлsетсz, мeнше лю1битъ. Через те кажу тобі: прощаються гріхи її численні за те, що вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало любить.
48
48
Речe же є4й: tпущaютсz тебЁ грэси2. Їй же сказав: прощаються тобі гріхи.
49
49
И# начaша возлежaщіи съ ни1мъ глаг0лати въ себЁ: кто2 сeй є4сть, и4же и3 грэхи2 tпущaетъ; Ті, що були з Ним, почали говорити про себе: хто Він, що й гріхи прощає?
50
50
Речe же къ женЁ: вёра твоS сп7сe тz: и3ди2 въ ми1рэ. Він же сказав жінці: віра твоя спасла тебе; йди з миром.
Главa }
Глава 8
1
1
(За? lд7.) И# бhсть посeмъ, и3 т0й прохождaше сквозЁ грaды и3 вє1си, проповёдуz и3 бlговэствyz цrтвіе б9іе: и3 nбанaдесzте съ ни1мъ, Після цього проходив Він по містах і селах, проповідуючи і благовістячи Царство Боже, і з Ним дванадцять.
2
2
и3 жєны2 нBкіz, ±же бsху и3сцёлєны t духHвъ ѕлhхъ и3 нед{гъ: марjа нарицaемаz магдали1на, и3з8 неsже бэсHвъ сeдмь и3зhде, І деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів,
3
3
и3 їwaнна женA хузaнz, пристaвника и4рwдова, и3 сусaнна, и3 и4ны мнHги, ±же служaху є3мY t и3мёній свои1хъ. та Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому з майна свого.
4
4
Разумэвaющу же нар0ду мн0гу, и3 t всёхъ градHвъ грzдyщымъ къ немY, речE при1тчу: Коли ж зібралося багато народу, і з усіх міст жителі сходилися до Нього, Він почав говорити притчу:
5
5
(За? lе7.) и3зhде сёzй сёzти сёмене своегw2: и3 є3гдA сёzше, џво падE при пути2, и3 попрaно бhсть, и3 пти1цы небє1сныz позобaша є5: вийшов сівач сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні подзьобали його.
6
6
ґ друг0е падE на кaмени, и3 прозsбъ ќсше, занE не и3мёzше влaги: А інше впало на каміння і, зійшовши, всохло, бо не мало вологи.
7
7
и3 друг0е падE посредЁ тeрніz, и3 возрастE тeрніе, и3 подави2 є5: А ще інше впало поміж терня, і виросло терня і заглушило його.
8
8
друг0е же падE на земли2 блaзэ, и3 прозsбъ сотвори2 пл0дъ стори1цею. Сі‰ глаг0лz, возгласи2: и3мёzй ќшы слhшати, да слhшитъ. Інше ж упало в добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає!
9
9
Вопрошaху же є3го2 ўчн7цы2 є3гw2, глаг0люще: что2 є4сть при1тча сіS; Ученики ж Його запитали в Нього: що означає притча ця?
10
10
Џнъ же речE: вaмъ є4сть дано2 вёдати тaйны цrтвіz б9іz, пр0чымъ же въ при1тчахъ, да ви1дzще не ви1дzтъ и3 слhшаще не разумёютъ. Він сказав: вам дано розуміти таємниці Царства Божого, а іншим — у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли.
11
11
Е$сть же сіS при1тча: сёмz є4сть сл0во б9іе: Ось що означає притча ця. Зерно — це слово Боже.
12
12
ґ и5же при пути2, сyть слhшащіи, пот0мъ же прих0дитъ діaволъ и3 взeмлетъ сл0во t сeрдца и4хъ, да не вёровавше спасyтсz: А те, що впало при дорозі, це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись.
13
13
ґ и5же на кaмени, и5же є3гдA ўслhшатъ, съ рaдостію пріeмлютъ сл0во: и3 сіи2 к0рене не и4мутъ, и5же во врeмz вёруютъ, и3 во врeмz напaсти tпадaютъ: А те, що на камінні, це ті, що, як тільки почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, дочасно вірують, а під час спокуси відпадають.
14
14
ґ є4же въ тeрніи пaдшее, сjи сyть слhшавшіи, и3 t печaли и3 богaтства и3 сластьми2 житeйскими ходsще подавлsютсz, и3 не совершaютъ плодA: А те, що впало поміж терня, це ті, що слухають слово, але відходять і, заглушені турботами, багатством та життєвими насолодами, не дають плоду.
15
15
ґ и5же на д0брэй земли2, сjи сyть, и5же д0брымъ сeрдцемъ и3 благи1мъ слhшавше сл0во, держaтъ и3 пл0дъ творsтъ въ терпёніи. Сі‰ гlz, возгласи2: и3мёzй ќшы слhшати да слhшитъ. А те, що впало в добру землю, це ті, які добрим і щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає.
16
16
(За? lѕ7.) Никт0же (u5бо) свэти1лника вжeгъ, покрывaетъ є3го2 сосyдомъ, и3ли2 под8 џдръ подлагaетъ: но на свёщникъ возлагaетъ, да входsщіи ви1дzтъ свётъ. Ніхто, засвітивши світильник, не покриває його посудиною або не ставить під ліжко, а ставить на свічник, щоб ті, що входять, бачили світло.
17
17
Нёсть бо тaйно, є4же не ћвлено бyдетъ: нижE ўтаeно, є4же не познaетсz и3 въ kвлeніе пріи1детъ. Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б.
18
18
Блюди1тесz u5бо, кaкw слhшите: и4же бо и4мать, дaстсz є3мY: и3 и4же ѓще не и4мать, и3 є4же мни1тсz и3мёz, в0зметсz t негw2. Отже, пильнуйте, як слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати.
19
19
Пріид0ша же къ немY м™и и3 брaтіz є3гw2, и3 не можaху бесёдовати къ немY нар0да рaди. Прийшли до Нього Мати і брати Його, і не могли доступитися до Нього через народ.
20
20
И# возвэсти1ша є3мY, глаг0люще: м™и твоS и3 брaтіz тво‰ внЁ стоsтъ, ви1дэти тS хотsще. І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя і брати Твої стоять зовні, бажаючи бачити Тебе.
21
21
Џнъ же tвэщaвъ речE къ ни6мъ: мaти моS и3 брaтіz мо‰ сjи сyть, слhшащіи сл0во б9іе, и3 творsщіи є5. Він же сказав їм у відповідь: мати Моя і брати Мої — це ті, що слухають слово Боже і виконують його.
22
22
(За? lз7.) И# бhсть во є3ди1нъ t днjй, т0й влёзе въ корaбль и3 ўчн7цы2 є3гw2: и3 речE къ ни6мъ: прeйдемъ на w4нъ п0лъ є4зера. И# поид0ша. Одного дня увійшов Він у човен з учениками Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера. І вирушили.
23
23
И#дyщымъ же и5мъ, ќспе. И# сни1де бyрz вётренаz въ є4зеро, и3 скончавaхусz, и3 въ бэдЁ бёху. Коли пливли вони, Він заснув. Знялася буря велика на озері, і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці.
24
24
И# пристyпльше воздвиг0ша є3го2, глаг0люще: настaвниче, настaвниче, погибaемъ. Џнъ же востaвъ запрети2 вётру и3 волнeнію в0дному: и3 ўлег0ста, и3 бhсть тишинA. І, приступивши, вони розбудили Його, кажучи: Наставнику! Наставнику, гинемо! Він же, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони уляглись, і настала тиша.
25
25
Речe же и5мъ: гдЁ є4сть вёра вaша; Ўбоsвшесz же чуди1шасz, глаг0люще дрyгъ ко дрyгу: кто2 u5бо сeй є4сть, ћкw и3 вётрwмъ повелэвaетъ и3 водЁ, и3 послyшаютъ є3гw2; Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж у страху і здивуванні говорили один одному: Хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і слухаються Його?
26
26
(За? l}.) И# преид0ша во странY гадари1нску, ћже є4сть њб8 w4нъ п0лъ галілeи. І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галилеї.
27
27
И#зшeдшу же є3мY на зeмлю, срёте є3го2 мyжъ нёкій t грaда, и4же и3мsше бёсы t лётъ мн0гихъ, и3 въ ри1зу не њблачaшесz, и3 во хрaмэ не живsше, но во гробёхъ. Коли ж Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, що упродовж багатьох років мав бісів, і не вдягався в одяг, і жив не в домі, а в гробах.
28
28
Ўзрёвъ же ї}са и3 возопи1въ, припадE къ немY, и3 глaсомъ вeліимъ речE: что2 мнЁ и3 тебЁ, ї}се сн7е бGа вhшнzгw; молю1сz ти2, не мyчи менE. Побачивши ж Ісуса, він закричав, припав до Нього і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Благаю Тебе, не муч мене!
29
29
Повелё бо дyхови нечи1стому и3зhти t человёка: t мн0гихъ бо лётъ восхищaше є3го2: и3 вsзаху є3го2 ќзы (желBзны) и3 п{ты, стрегyще є3го2: и3 растерзaz ќзы, гони1мь бывaше бёсомъ сквозЁ пусты6ни. Бо Ісус повелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він багато років мучив його; і в’язали його ланцюгами залізними і путами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і гнав його біс у пустелю.
30
30
Вопроси1 же є3го2 ї}съ, глаг0лz: что2 ти2 є4сть и4мz; Џнъ же речE: легеHнъ: ћкw бёси мн0зи внид0ша в0нь. Ісус запитав його: як твоє ім’я? Він же сказав: легіон, — бо багато бісів увійшло в нього.
31
31
И# молsху є3го2, да не повели1тъ и5мъ въ бeздну и3ти2. І вони благали Ісуса, щоб не повелів їм іти в безодню.
32
32
Бё же тY стaдо свинeй мн0го пас0мо въ горЁ: и3 молsху є3го2, да повели1тъ и5мъ въ ты6 вни1ти. И# повелЁ и5мъ. Тут же на горі паслося велике стадо свиней. І біси благали Його, щоб дозволив їм увійти в них, і повелів їм.
33
33
И#зшeдше же бёси t человёка, внид0ша во свині‰: и3 ўстреми1сz стaдо по брeгу въ є4зеро, и3 и3стопE. Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро, і потонуло.
34
34
Ви1дэвше же пасyщіи бhвшее, бэжaша, и3 возвэсти1ша во грaдэ и3 въ сeлэхъ. Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розповіли в місті і по селах.
35
35
И#зыд0ша же ви1дэти бhвшее: и3 пріид0ша ко ї}сови и3 њбрэт0ша человёка сэдsща, и3з8 негHже бёси и3зыд0ша, њболчeна и3 смhслzща, при ногY ї}сwву: и3 ўбоsшасz. І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Ісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Ісусових, і вжахнулися.
36
36
Возвэсти1ша же и5мъ ви1дэвшіи, кaкw спасeсz бэсновaвыйсz. А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.
37
37
И# моли2 є3го2 вeсь нар0дъ страны2 гадари1нскіz tити2 t ни1хъ, ћкw стрaхомъ вeліимъ њдержи1ми бёху. Џнъ же влёзъ въ корaбль, возврати1сz. І весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і повернувся.
38
38
Молsшесz же є3мY мyжъ, и3з8 негHже и3зыд0ша бёси, да бы2 съ ни1мъ бhлъ. Tпусти1 же є3го2 ї}съ, глаг0лz: Чоловік же, з якого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Ісус відпустив його, сказавши:
39
39
возврати1сz въ д0мъ тв0й и3 повёдай, є3ли6ка ти2 сотвори2 бGъ. И# и4де, по всемY грaду проповёдаz, є3ли1ка сотвори2 є3мY ї}съ. повернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Ісус.
40
40
(За? lf7.) Бhсть же є3гдA возврати1сz ї}съ, пріsтъ є3го2 нар0дъ: бёху бо вси2 чaюще є3гw2. Коли ж Ісус повернувся, народ прийняв Його, бо всі чекали на Нього.
41
41
И# сE пріи1де мyжъ, є3мyже и4мz їаjръ, и3 т0й кнsзь с0нмищу бЁ. И# пaдъ при ногY ї}сwву, молsше є3го2 вни1ти въ д0мъ св0й: І ось прийшов чоловік на ім’я Іаїр, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Ісусових, благав Його увійти до нього в дім;
42
42
ћкw дщи2 є3динор0дна бЁ є3мY, ћкw лётъ двоюнaдесzте, и3 тA ўмирaше. Е#гдa же и3дsше, нар0ди ўгнэтaху є3го2. бо у нього була єдина дочка років дванадцяти, і та помирала. Коли ж Він йшов, народ тиснув Його.
43
43
И# женA сyщи въ точeніи кр0ве t двоюнaдесzте лBту, ћже врачє1мъ и3здaвши всE и3мёніе, (и3) не возм0же ни t є3ди1нагw и3сцэлёти: І жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, витратила на лікарів усе своє майно і в жодного не змогла вилікуватися.
44
44
(и3) пристyпльши созади2, коснyсz крaz ри1зъ є3гw2: и3 ѓбіе стA т0къ кр0ве є3S. І, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і вмить кровотеча у неї зупинилась.
45
45
И# речE ї}съ: кто2 є4сть коснyвыйсz мнЁ; Tметaющымсz же всBмъ, речE пeтръ и3 и5же съ ни1мъ: настaвниче, нар0ди њдержaтъ тS и3 гнэтyтъ, и3 глаг0леши: кто2 є4сть коснyвыйсz мнЁ; І сказав Ісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику, народ оточує Тебе і тисне, — а Ти говориш: хто доторкнувся до Мене?
46
46
Ї}съ же речE: прикоснyсz мнЁ нёкто: ѓзъ бо чyхъ си1лу и3зшeдшую и3з8 менє2. Ісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене.
47
47
Ви1дэвши же женA, ћкw не ўтаи1сz, трепeщущи пріи1де, и3 пaдши пред8 ни1мъ, є3sже рaди вины2 прикоснyсz є3мY, повёда є3мY пред8 всёми людьми2, и3 ћкw и3сцэлЁ ѓбіе. Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася.
48
48
Џнъ же речE є4й: дерзaй дщи2, вёра твоS сп7сe тz: и3ди2 въ ми1рэ. Він сказав їй: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе, іди з миром!
49
49
Е#щE є3мY глаг0лющу, пріи1де нёкій t ґрхісmнагHга, глаг0лz є3мY, ћкw ќмре дщи2 твоS: не дви1жи ўчи1телz. Коли Він ще говорив це, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла, не турбуй Учителя.
50
50
Ї}съ же слhшавъ tвэщA є3мY, глаг0лz: не б0йсz, т0кмw вёруй, и3 сп7сeна бyдетъ. Ісус же, почувши це, сказав йому: не бійся, тільки віруй, і спасенна буде.
51
51
Пришeдъ же въ д0мъ, не њстaви ни є3ди1нагw вни1ти, т0кмw петрA и3 їwaнна и3 їaкwва, и3 nтцA nтрокови1цы, и3 мaтере. Прийшовши в дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоана і Якова та батька і матері тієї дівчини.
52
52
Плaкахусz же вси2 и3 рыдaху є3S. Џнъ же речE: не плaчитесz: не ќмре (бо), но спи1тъ. Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, але спить.
53
53
И# ругaхусz є3мY, вёдzще, ћкw ќмре. І глузували з Нього, знаючи, що вона вмерла.
54
54
Џнъ же и3згнaвъ в0нъ всёхъ, и3 є4мъ за рyку є3S, возгласи2, глаг0лz: nтрокови1це, востaни. Він же, виславши всіх геть, узяв її за руку і виголосив: дівчино, встань.
55
55
И# возврати1сz дyхъ є3S, и3 воскрeсе ѓбіе: и3 повелЁ дaти є4й ћсти. І повернувся дух її, і воскресла вмить, і Він звелів дати їй їсти.
56
56
И# диви1стасz роди1тєлz є3S. Џнъ же повелЁ и4ма никомyже повёдати бhвшагw. І здивувалися батьки її. Він же повелів їм нікому не казати про те, що сталося.
Главa f7
Глава 9
1
1
(За? м7.) Созвaвъ же nбанaдесzте, дадE и5мъ си1лу и3 влaсть на вс‰ бёсы, и3 недyги цэли1ти: Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недуг.
2
2
и3 послA и5хъ проповёдати цrтвіе б9іе и3 и3сцэли1ти болsщыz. І послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих.
3
3
И# речE къ ни6мъ: ничесHже возми1те на пyть: ни жезлA, ни пи1ры, ни хлёба, ни сребрA, ни по двэмA ри1зама и3мёти: І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі.
4
4
и3 въ џньже д0мъ вни1дете, тY пребывaйте и3 tтyду и3сходи1те: І в який дім увійдете, там залишайтесь і звідтіля виходьте в дорогу.
5
5
и3 є3ли1цы ѓще не пріeмлютъ вaсъ, и3сходsще t грaда тогw2, и3 прaхъ t н0гъ вaшихъ tтрzси1те, во свидётелство на нS. А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших на свідчення проти них.
6
6
И#сходsще же прохождaху сквозЁ вє1си, благовэствyюще и3 и3сцэлsюще всю1ду. Вони вийшли і проходили по селах, благовістячи і зціляючи повсюди.
7
7
(За? м7№.) Слhша же и4рwдъ четвертовлaстникъ быв†ющаz t негw2 вс‰ и3 недоумэвaшесz: занE глаг0лемо бЁ t нёкихъ, ћкw їwaннъ востA t мeртвыхъ: Почув Ірод четвертовладник про все, що діялося через Нього, і стривожився, бо одні говорили, що то Іоан повстав з мертвих;
8
8
t и3нёхъ же, ћкw и3ліA kви1сz: t други1хъ же, ћкw прbр0къ є3ди1нъ t дрeвнихъ воскрeсе. інші ж — що Ілля з’явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків.
9
9
И# речE и4рwдъ: їwaнна ѓзъ ўсёкнухъ: кт0 же є4сть сeй, њ нeмже ѓзъ слhшу таковaz; И# и3скaше ви1дэти є3го2. І сказав Ірод: Іоанові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І намагався побачити Його.
10
10
И# возврaщшесz ґпcли повёдаша є3мY, є3ли1ка сотвори1ша: и3 пои1мъ и5хъ, tи1де є3ди1нъ [њс0бь] на мёсто пyсто грaда, нарицaемагw виfсаjда. Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили. І Він, взявши їх з Собою, відійшов осібно в безлюдне місце біля міста, що зветься Вифсаїда.
11
11
Нар0ди же разумёвше, по нeмъ и3д0ша: и3 пріeмъ и5хъ, гlаше и5мъ њ цrтвіи б9іи и3 трeбующыz и3сцэлeніz цэлsше. Але люди, довідавшись, пішли за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив їм про Царство Боже і зціляв тих, хто потребував зцілення.
12
12
Дeнь же начaтъ прекланsтисz. (За? м7в7.) Пристyпльше же nбанaдесzте рек0ша є3мY: tпусти2 нар0дъ, да шeдше во њкрє1стныz вє1си и3 сeла витaютъ и3 њбрsщутъ брaшно: ћкw здЁ въ пyстэ мёстэ є3смы2. День же почав схилятись. І приступивши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і знайти їжу, бо ми тут у безлюдному місці.
13
13
Речe же къ ни6мъ: дади1те и5мъ вы2 ћсти. Nни1 же рёша: нёсть ў нaсъ вsщше, т0кмw пsть хлBбъ и3 ры6бэ двЁ, ѓще u5бо не шeдше мы2 кyпимъ во вс‰ лю1ди сі‰ бр†шна. А Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей?
14
14
Бёху бо мужeй ћкw пsть тhсzщъ. Речe же ко ўчн7кHмъ свои6мъ: посади1те и5хъ на к{пы по пzти1десzтъ. Бо їх було близько п’яти тисяч мужів. Але Він сказав ученикам Своїм: розсадіть їх рядами по п’ятдесят.
15
15
И# сотвори1ша тaкw и3 посади1ша и5хъ вс‰. І зробили так, і розсадили всіх.
16
16
Пріи1мъ же пsть хлBбъ и3 џбэ ры6бэ, воззрёвъ на нeбо, блгcви2 и5хъ, и3 преломи2, и3 даsше ўчн7кHмъ предложи1ти нар0ду. Він же, узявши п’ять хлібів і дві рибини і поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав ученикам, щоб роздали народові.
17
17
И# kд0ша и3 насhтишасz вси2: и3 взsша и3збhвшыz и5мъ ўкрyхи к0шz дванaдесzте. І всі їли, і наситились, і набрали залишків дванадцять кошиків.
18
18
(За? м7G.) И# бhсть є3гдA молsшесz є3ди1нъ, съ ни1мъ бёху ўчн7цы2: и3 вопроси2 и5хъ, гlz: ког0 мz глаг0лютъ нар0ди бhти; І сталося, коли Він молився у безлюдному місці, ученики були з Ним. Він запитав їх: за кого вважає Мене народ?
19
19
Nни1 же tвэщaвше рёша: їwaнна кrти1телz: и3нjи же и3лію2: друзjи же, ћкw прbр0къ нёкій t дрeвнихъ воскрeсе. Вони сказали у відповідь: за Іоана Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків.
20
20
Речe же и5мъ: вh же ког0 мz глаг0лете бhти; Tвэщaвъ же пeтръ речE: хrтA б9іz. Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого.
21
21
Џнъ же запрeщь и5мъ, повелЁ никомyже глаг0лати сегw2, Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це,
22
22
рeкъ, ћкw подобaетъ сн7у чlвёческому мн0гw пострадaти, и3 и3скушeну [tвeржену] бhти t стaрєцъ и3 ґрхіерє1й и3 кни6жникъ, и3 ўбіeну бhти, и3 въ трeтій дeнь востaти. сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути зневаженим старійшинами, первосвящениками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
23
23
(За? м7д7.) Гlаше же ко всBмъ: ѓще кто2 х0щетъ по мнЁ и3ти2, да tвeржетсz себє2, и3 в0зметъ крeстъ св0й, и3 послёдуетъ ми2. До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною.
24
24
И$же бо ѓще х0щетъ дyшу свою2 спcти2, погyбитъ ю5: ґ и4же погyбитъ дyшу свою2 менє2 рaди, сeй сп7сeтъ ю5. Бо хто хоче зберегти свою душу, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її.
25
25
Чт0 бо п0льзы и4мать человёкъ, пріwбрётъ мjръ вeсь, себe же погуби1въ и3ли2 tтщети1въ; Бо що за користь матиме людина, якщо придбає ввесь світ, себе ж саму згубить чи занапастить?
26
26
И$же бо ѓще постыди1тсz менє2 и3 мои1хъ словeсъ, сегw2 сн7ъ чlвёческій постыди1тсz, є3гдA пріи1детъ во слaвэ своeй и3 џ§ей и3 с™hхъ ѓгGлъ. Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, коли прийде у славі Своїй, і Отця, і святих ангелів.
27
27
Глаг0лю же вaмъ вои1стинну: сyть нёцыи t здЁ стоsщихъ, и5же не и4мутъ вкуси1ти смeрти, д0ндеже ви1дzтъ цrтвіе б9іе. Воістину кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже.
28
28
(За? м7е7.) Бhсть же по словесёхъ си1хъ ћкw днjй џсмь, и3 поeмъ петрA и3 їwaнна и3 їaкwва, взhде на горY помоли1тисz. Після цих слів, днів через вісім, узявши Петра, Іоана і Якова, зійшов Він на гору помолитись.
29
29
И# бhсть є3гдA молsшесz, видёніе лицA є3гw2 и4но, и3 њдэsніе є3гw2 бэло2 блистazсz. І коли Він молився, вигляд лиця Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим.
30
30
И# сE м{жа двA съ ни1мъ глагHлюща, ±же бёста мwmсeй и3 и3ліA, І ось два мужі розмовляли з Ним, то були Мойсей і Ілля:
31
31
ћвльшасz во слaвэ, глаг0ласта же и3сх0дъ є3гw2, є3г0же хотsше скончaти во їеrли1мэ. з’явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить завершити в Єрусалимі.
32
32
Пeтръ же и3 сyщіи съ ни1мъ бsху њтzгчeни сн0мъ: ўбyждшесz же ви1дэша слaву є3гw2, и3 џба м{жа сто‰ща съ ни1мъ. Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним.
33
33
И# бhсть є3гдA разлучи1стасz t негw2, речE пeтръ ко ї}су: настaвниче, добро2 є4сть нaмъ здЁ бhти: и3 сотвори1мъ сBни три2, є3ди1ну тебЁ, и3 є3ди1ну мwmсeови, и3 є3ди1ну и3ліи2: не вёдый, є4же глаг0лаше. Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі, — не знаючи сам, що говорить.
34
34
Сe же є3мY глаг0лющу, бhсть w4блакъ, и3 њсэни2 и5хъ: ўбоsшасz же, вшeдше во w4блакъ. Коли ж він це говорив, з’явилася хмара і покрила їх, і вони злякались, як увійшли в хмару.
35
35
И# глaсъ бhсть и3з8 w4блака, глаг0лz: сeй є4сть сн7ъ м0й возлю1бленный, тогw2 послyшайте. І був з хмари Голос, Який говорив: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте!
36
36
И# є3гдA бhсть глaсъ, њбрётесz ї}съ є3ди1нъ. И# тjи ўмолчaша, и3 никомyже возвэсти1ша въ ты6z дни6 ничесHже t тёхъ, ±же ви1дэша. І коли був цей Голос, Ісус залишився один. А вони промовчали і нікому нічого не розповідали в ті дні про те, що бачили.
37
37
(За? м7ѕ7.) Бhсть же въ пр0чій дeнь, сшeдшымъ и5мъ съ горы2, срёте є3го2 нар0дъ мн0гъ. Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.
38
38
И# сE мyжъ и3з8 нар0да возопи2, глаг0лz: ўчи1телю, молю1тисz, при1зри на сhна моего2, ћкw є3динор0денъ ми2 є4сть: Раптом хтось з народу викликнув: Учителю, благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний:
39
39
и3 сE дyхъ є4млетъ є3го2, и3 внезaпу вопіeтъ, и3 пружaетсz [терзaетъ є3го2] съ пёнами, и3 є3двA tх0дитъ t негw2, сокрушaz є3го2: його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його.
40
40
и3 моли1хсz ўчн7кHмъ твои6мъ, да и3жденyтъ є3го2: и3 не возмог0ша. Я просив учеників Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли.
41
41
Tвэщaвъ же ї}съ речE: q, р0де невёрный и3 развращeнный, док0лэ бyду въ вaсъ и3 терплю2 вы2; приведи1 (ми) сhна твоего2 сёмw. Ісус же сказав у відповідь: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи до Мене сина твого.
42
42
Е#щe же грzдyщу є3мY, повeрже є3го2 бёсъ и3 стрzсE. Запрети1 же ї}съ дyхови нечи1стому, и3 и3сцэли2 џтрока, и3 вдадE є3го2 nтцY є3гw2. Коли ж той ще йшов, біс звалив його і стряс, але Ісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його.
43
43
Дивлsхусz же вси2 њ вели1чіи б9іи. (За? м7з7.) ВсBмъ же чудsщымсz њ всёхъ, ±же творsше ї}съ, речE ко ўчн7кHмъ свои6мъ: І всі дивувались величі Божій. Коли всі ще дивувались усьому, що творив Ісус, Він сказав ученикам Своїм:
44
44
вложи1те вы2 во ќшы вaши словесA сі‰: сн7ъ бо чlвёческій и4мать предaтисz въ рyцэ человёчєстэ. вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські.
45
45
Nни1 же не разумёша глаг0ла сегw2, бё бо прикровeнъ t ни1хъ, да не њщутsтъ є3гw2: и3 боsхусz вопроси1ти є3го2 њ глаг0лэ сeмъ. Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись.
46
46
Вни1де же помышлeніе въ ни1хъ, кто2 и4хъ вsщшій бы бhлъ. Спало ж їм на думку — хто б з них був більший?
47
47
Ї}съ же вёдый помышлeніе сердeцъ и4хъ, пріeмъ nтрочA, постaви є5 ў себє2 Ісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою
48
48
и3 речE и5мъ: и4же ѓще пріи1метъ сіE nтрочA во и4мz моE, менE пріeмлетъ: и3 и4же ѓще менE пріeмлетъ, пріeмлетъ послaвшаго мS: и4же бо мeншій є4сть въ вaсъ, сeй є4сть вели1къ. і сказав їм: хто прийме оце дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; і хто приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між вами, той є великий.
49
49
(За? м7}.) Tвэщaвъ же їwaннъ речE: настaвниче, ви1дэхомъ нёкоего њ и4мени твоeмъ и3згонsща бёсы: и3 возбрани1хомъ є3мY, ћкw вослёдъ не х0дитъ съ нaми. При цьому Іоан сказав: Наставнику, ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами.
50
50
И# речE къ немY ї}съ: не брани1те: и4же бо нёсть на вы2, по вaсъ є4сть. Ісус сказав йому: не забороняйте; бо хто не проти вас, той за вас.
51
51
(За?.) Бhсть же є3гдA скончавaхусz днjе восхождeнію є3гw2, и3 т0й ўтверди2 лицE своE и3ти2 во їеrли1мъ: І було, коли наближалися дні відходу Його з цього світу, Він твердо вирішив іти до Єрусалима.
52
52
и3 послA вёстники пред8 лицeмъ свои1мъ: и3 и3зшeдше внид0ша въ вeсь самарsнску, ћкw да ўгот0вzтъ є3мY: І послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли, і увійшли до села самарянського, щоб приготувати Йому.
53
53
и3 не пріsша є3гw2, ћкw лицE є3гw2 бЁ грzдyщее во їеrли1мъ. Але там не прийняли Його, бо було видно, що йде Він до Єрусалима.
54
54
Ви6дэвша же ўчн7к† є3гw2 їaкwвъ и3 їwaннъ, рёста: гDи, х0щеши ли, речeма, да џгнь сни1детъ съ небесE и3 потреби1тъ и5хъ, ћкоже и3 и3ліA сотвори2; Побачивши це, ученики Його, Яків і Іоан, сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив?
55
55
Њбрaщьсz же запрети2 и4ма, и3 речE: не вёста, к0егw дyха є3стA вы2: Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу;
56
56
сн7ъ бо чlвёческій не пріи1де дyшъ человёческихъ погуби1ти, но спcти2: и3 и3д0ша во и4ну вeсь. бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села.
57
57
(За? м7f7.) Бhсть же и3дyщымъ и5мъ по пути2, речE нёкій къ немY: и3дY по тебЁ, ѓможе ѓще и4деши, гDи. Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
58
58
И# речE є3мY ї}съ: ли1си ћзвины и4мутъ, и3 пти6цы небє1сныz гнёзда: сн7ъ же чlвёческій не и4мать гдЁ главY подклони1ти. Ісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні — гнізда; а Син Людський не має, де й голови прихилити.
59
59
Речe же ко друг0му: ходи2 в8слёдъ менє2. Џнъ же речE: гDи, повели2 ми2, (да) шeдъ прeжде погребY nтцA моего2. А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи, дозволь мені перше піти і поховати батька мого.
60
60
Речe же є3мY ї}съ: њстaви мє1ртвыz погребсти2 сво‰ мертвецы2: тh же шeдъ возвэщaй цrтвіе б9іе. Але Ісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців; а ти йди, благовісти Царство Боже.
61
61
Речe же и3 другjй: и3дY по тебЁ, гDи: прeжде же повели2 ми2 tвэщaтисz, и5же сyть [попрости1тисz съ сyщими] въ домY моeмъ. І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи, тільки дозволь перше мені попрощатися з домашніми моїми.
62
62
Речe же къ немY ї}съ: никт0же возл0жь рyку свою2 на рaло и3 зрS вспsть, ўпрaвленъ є4сть въ цrтвіи б9іи. Але Ісус сказав йому: жоден, хто поклав руку свою на рало і озирається назад, не придатний для Царства Божого.
Главa ‹
Глава 10
1
1
(За? н7.) По си1хъ же kви2 гDь и3 и3нёхъ сeдмьдесzтъ, и3 послA и5хъ по двэмA пред8 лицeмъ свои1мъ во всsкъ грaдъ и3 мёсто, ѓможе хотsше сaмъ и3ти2: Після того обрав Господь і інших сімдесят учеників і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти.
2
2
гlаше же къ ни6мъ: жaтва ќбw мн0га, дёлателей же мaлw: моли1тесz u5бо гDи1ну жaтвэ, да и3зведeтъ дёлатєли на жaтву свою2. І сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.
3
3
И#ди1те: сE ѓзъ посылaю вы2 ћкw ѓгнцы посредЁ волкHвъ. Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків.
4
4
Не носи1те влагaлища, ни пи1ры, ни сапHгъ и3 ни ког0же на пути2 цэлyйте. Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте.
5
5
В0ньже ѓще д0мъ вни1дете, пeрвэе глаг0лите: ми1ръ д0му семY: В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому.
6
6
и3 ѓще ќбw бyдетъ тY сhнъ ми1ра, почjетъ на нeмъ ми1ръ вaшъ: ѓще ли же ни2, къ вaмъ возврати1тсz. І якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться.
7
7
Въ т0мъ же домY пребывaйте, kдyще и3 пію1ще, ћже сyть ў ни1хъ: дост0инъ бо є4сть дёлатель мзды2 своеS: не преходи1те и3з8 д0му въ д0мъ. В тому ж домі перебувайте, їжте і пийте те, що в них є, бо робітник вартий винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім.
8
8
И# в0ньже ѓще грaдъ вх0дите, и3 пріeмлютъ вы2, kди1те предлагaємаz вaмъ: І в яке тільки місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть.
9
9
и3 и3сцэли1те нед{жныz, и5же сyть въ нeмъ, и3 глаг0лите и5мъ: прибли1жисz на вы2 цrтвіе б9іе. І зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже.
10
10
И# в0ньже ѓще грaдъ вх0дите, и3 не пріeмлютъ вaсъ, и3зшeдше на расп{тіz є3гw2, рцhте: Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на перехрестя його, скажіть:
11
11
и3 прaхъ прилёпшій нaмъ t грaда вaшегw, tтрzсaемъ вaмъ. Nбaче сіE вёдите, ћкw прибли1жисz на вы2 цrтвіе б9іе. і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; але знайте, що наблизилося до вас Царство Боже.
12
12
Глаг0лю вaмъ, ћкw сод0млzнwмъ въ дeнь т0й tрaднэе бyдетъ, нeже грaду томY. Кажу ж вам, що содомлянам у день той відрадніше буде, ніж місту тому.
13
13
Г0ре тебЁ, хоразjне, г0ре тебЁ, виfсаjдо: ћкw ѓще въ тЂрэ и3 сідHнэ бhша си6лы бhли бhвшыz въ вaю, дрeвле ќбw во врeтищи и3 пeпелэ сэдsще покаsлисz бhша: Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Вифсаїдо, бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися.
14
14
nбaче тЂру и3 сідHну tрaднэе бyдетъ на судЁ, нeже вaма. Однак Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам.
15
15
И# ты2, капернаyме, и4же до небeсъ вознесhйсz, до ѓда низведeшисz. І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш.
16
16
(За? н7№.) Слyшаzй вaсъ, менє2 слyшаетъ: и3 tметazйсz вaсъ, менє2 tметaетсz: tметazйсz же менє2, tметaетсz послaвшагw мS. Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене.
17
17
Возврати1шасz же сeдмьдесzтъ съ рaдостію, глаг0люще: гDи, и3 бёси повинyютсz нaмъ њ и4мени твоeмъ. Сімдесят учеників повернулися з радістю і говорили: Господи, і біси коряться нам в ім’я Твоє.
18
18
Речe же и5мъ: ви1дэхъ сатанY ћкw м0лнію съ небесE спaдша. Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба.
19
19
(За?.) СE, даю2 вaмъ влaсть наступaти на ѕмію2 и3 на скорпjю и3 на всю2 си1лу врaжію: и3 ничесHже вaсъ вреди1тъ. Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам.
20
20
Nбaче њ сeмъ не рaдуйтесz, ћкw дyси вaмъ повинyютсz: рaдуйтесz же, ћкw и3менA в†ша напи6сана сyть на нб7сёхъ. Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах.
21
21
Въ т0й чaсъ возрaдовасz дyхомъ ї}съ и3 речE: и3сповёдаютисz, џ§е, гDи нб7сE и3 земли2, ћкw ўтаи1лъ є3си2 сі‰ t премyдрыхъ и3 разyмныхъ, и3 tкрhлъ є3си2 т† младeнцємъ: є4й, џ§е, ћкw тaкw бhсть бlговолeніе пред8 тоб0ю. У той час зрадів духом Ісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління.
22
22
И% њбрaщьсz ко ўчн7кHмъ, речE: вс‰ мнЁ предан† бhша t nц7A моегw2: и3 никт0же вёсть, кто2 є4сть сн7ъ, т0кмw nц7ъ: и3 кто2 є4сть nц7ъ, т0кмw сн7ъ, и3 є3мyже ѓще х0щетъ сн7ъ tкрhти. І, звернувшись до учеників, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити.
23
23
(За? н7в7.) И% њбрaщьсz ко ўчн7кHмъ, є3ди1нъ [њс0бь] речE: блажeни џчи ви1дzщіи, ±же ви1дите: І, звернувшись до учеників, сказав їм осібно: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите!
24
24
глаг0лю бо вaмъ, ћкw мн0зи прbр0цы и3 цaріе восхотёша ви1дэти, ±же вы2 ви1дите, и3 не ви1дэша: и3 слhшати, ±же слhшите, и3 не слhшаша. Бо кажу вам, багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не побачили, і чути, що ви чуєте, та й не почули.
25
25
(За? н7G.) И# сE, зак0нникъ нёкій востA, и3скушaz є3го2 и3 глаг0лz: ўчи1телю, что2 сотвори1въ, жив0тъ вёчный наслёдую; І ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне?
26
26
Џнъ же речE къ немY: въ зак0нэ что2 пи1сано є4сть; кaкw чтeши; Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш?
27
27
Џнъ же tвэщaвъ речE: возлю1биши гDа бGа твоего2 t всегw2 сeрдца твоегw2, и3 t всеS души2 твоеS, и3 всeю крёпостію твоeю, и3 всёмъ помышлeніемъ твои1мъ: и3 бли1жнzго своего2 ћкw сaмъ себE. Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого — як самого себе.
28
28
Речe же є3мY: прaвw tвэщaлъ є3си2: сіE сотвори2, и3 жи1въ бyдеши. Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби — і будеш жити.
29
29
Џнъ же хотS њправди1тисz сaмъ, речE ко ї}су: и3 кто2 є4сть бли1жній м0й; Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній?
30
30
Tвэщaвъ же ї}съ речE: человёкъ нёкій схождaше t їеrли1ма во їеріхHнъ, и3 въ разб0йники впадE, и5же совлeкше є3го2, и3 ћзвы возл0жше tид0ша, њстaвльше є3двA жи1ва сyща. На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого.
31
31
По слyчаю же свzщeнникъ нёкій схождaше путeмъ тёмъ, и3 ви1дэвъ є3го2, мимои1де. Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо.
32
32
Тaкожде же и3 леvjтъ, бhвъ на т0мъ мёстэ, пришeдъ и3 ви1дэвъ, мимои1де. Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо.
33
33
Самарsнинъ же нёкто грzдhй, пріи1де над8 него2, и3 ви1дэвъ є3го2, милосeрдова: Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився;
34
34
и3 пристyпль њбвzзA стрyпы є3гw2, возливaz мaсло и3 віно2: всади1въ же є3го2 на св0й ск0тъ, приведE є3го2 въ гости1нницу, и3 прилэжA є3мY: і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього;
35
35
и3 наyтріz и3зшeдъ, и3з8eмъ двA срeбрєника, дадE гости1ннику, и3 речE є3мY: прилэжи2 є3мY: и3, є4же ѓще пріиждивeши, ѓзъ є3гдA возвращyсz, воздaмъ ти2. а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі.
36
36
Кто2 u5бо t тёхъ тріeхъ бли1жній мни1ттисz бhти впaдшему въ разб0йники; Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників?
37
37
Џнъ же речE: сотвори1вый ми1лость съ ни1мъ. Речe же є3мY ї}съ: и3ди2, и3 ты2 твори2 тaкожде. Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само.
38
38
(За? н7д7.) Бhсть же ходsщымъ и5мъ, и3 сaмъ вни1де въ вeсь нёкую: женa же нёкаz и4менемъ мaрfа пріsтъ є3го2 въ д0мъ св0й. Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім.
39
39
И# сестрA є4й бЁ нарицaемаz марjа, ћже и3 сёдши при ногY ї}сwву, слhшаше сл0во є3гw2. У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його.
40
40
Мaрfа же м0лвzше њ мн0зэ слyжбэ, стaвши же речE: гDи, не брежeши ли, ћкw сестрA моS є3ди1ну мS њстaви служи1ти; рцы2 u5бо є4й, да ми2 пом0жетъ. Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені.
41
41
Tвэщaвъ же ї}съ речE є4й: мaрfо, мaрfо, печeшисz, и3 м0лвиши њ мн0зэ, Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що.
42
42
є3ди1но же є4сть на потрeбу: марjа же бlгyю чaсть и3збрA, ћже не tи1метсz t неS. А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї.
Главa №i
Глава 11
1
1
(За? н7е7.) И# бhсть внегдA бhти є3мY на мёстэ нёкоемъ молsщусz, (и3) ћкw престA, речE нёкій t ўчени6къ є3гw2 къ немY: гDи, научи1 ны моли1тисz, ћкоже и3 їwaннъ научи2 ўченики2 сво‰. І сталося, коли в одному місці Він молився і перестав, один з учеників Його сказав Йому: Господи! Навчи нас молитися, як і Іоан навчив учнів своїх.
2
2
Речe же и5мъ: є3гдA м0литесz, глаг0лите: џ§е нaшъ, и4же на нб7сёхъ, да свzти1тсz и4мz твоE: да пріи1детъ цrтвіе твоE: да бyдетъ в0лz твоS, ћкw на нб7си2, и3 на земли2: Він сказав їм: коли молитесь, говоріть: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
3
3
хлёбъ нaшъ насyщный подавaй нaмъ на всsкъ дeнь: Хліб наш насущний дай нам сьогодні;
4
4
и3 њстaви нaмъ грэхи2 нaшz, и4бо и3 сaми њставлsемъ всsкому должникY нaшему: и3 не введи2 нaсъ во и3скушeніе, но и3збaви нaсъ t лукaвагw. і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
5
5
И# речE къ ни6мъ: кто2 t вaсъ и4мать дрyга, и3 и4детъ къ немY въ полyнощи, и3 речeтъ є3мY: дрyже, дaждь ми2 взаи1мъ три2 хлёбы: І сказав їм: припустімо, що хто-небудь з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі і скаже йому: друже! Позич мені три хліби,
6
6
понeже дрyгъ пріи1де съ пyти ко мнЁ, и3 не и4мамъ чесw2 предложи1ти є3мY. бо друг мій зайшов до мене з дороги, і я не маю чого дати йому.
7
7
И# т0й и3звнyтрь tвэщaвъ речeтъ: не твори1 ми труды2: ўжE двє1ри затворены2 сyть, и3 дёти мо‰ со мн0ю на л0жи сyть: (и3) не могY востaвъ дaти тебЁ. А той зсередини скаже у відповідь: не турбуй мене, двері вже зачинені, і діти мої зі мною на постелі; не можу встати і дати тобі.
8
8
Гlю же вaмъ: ѓще и3 не дaстъ є3мY востaвъ, занE дрyгъ є3мY є4сть: но за без80чьство є3гw2, востaвъ дaстъ є3мY, є3ли6ка трeбуетъ. Кажу ж вам, якщо він не встане і не дасть йому по дружбі з ним, то через невідступність його, вставши, дасть йому, скільки той просить.
9
9
(За? н7ѕ7.) И# ѓзъ вaмъ глаг0лю: проси1те, и3 дaстсz вaмъ: и3щи1те, и3 њбрsщете: толцhте, и3 tвeрзетсz вaмъ: І я скажу вам: просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам,
10
10
всsкъ бо просsй пріeмлетъ, и3 и3щsй њбрэтaетъ, и3 толкyщему tвeрзетсz. бо кожний, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, хто стукає, тому відчиняють.
11
11
Кот0рагw же вaсъ nтцA воспр0ситъ сhнъ хлёба, є3дA кaмень подaстъ є3мY; и3ли2 рhбы, є3дA въ рhбы мёсто ѕмію2 подaстъ є3мY; Який з вас, батьків, коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь? Або, коли попросить риби, подасть йому змію замість риби?
12
12
и3ли2 ѓще попр0ситъ kицA, є3дA подaстъ є3мY ск0рпію; Або, якщо попросить яйця, подасть йому скорпіона?
13
13
Ѓще u5бо вы2 ѕли2 сyще, ўмёете да‰ніz бл†га даsти чaдwмъ вaшымъ, к0льми пaче nц7ъ, и4же съ нб7сE, дaстъ д¦а с™aго просsщымъ ў негw2; Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього.
14
14
(За? н7з7.) И# бЁ и3згонS бёса, и3 т0й бЁ нёмъ: бhсть же бёсу и3зшeдшу, проглаг0ла нэмhй: и3 диви1шасz нар0ди. Одного разу вигнав Він біса, який був німий; і коли біс вийшов, німий заговорив; і народ дивувався.
15
15
Нёцыи же t ни1хъ рёша: њ веельзевyлэ кнsзи бэс0встэмъ и3зг0нитъ бёсы. Деякі ж з них говорили: Він виганяє бісів силою Вельзевула, князя бісівського.
16
16
Друзjи же и3скушaюще, знaменіz t негw2 и3скaху съ небесE. А інші, спокушаючи, домагалися від Нього знамення з неба.
17
17
Џнъ же вёдый помышлє1ніz и4хъ, речE и5мъ: всsко цaрство само2 въ себЁ раздэлszсz, запустёетъ: и3 д0мъ на д0мъ, пaдаетъ. Але Він, знаючи їхні думки, сказав їм: всяке царство, що само в собі розділиться, запустіє; і дім, який розділиться сам в собі, упаде.
18
18
Ѓще же и3 сатанA сaмъ въ себЁ раздэли1сz, кaкw стaнетъ цaрство є3гw2, ћкоже глаг0лете, њ веельзевyлэ и3згонsщz мS бёсы. Якщо ж сатана сам у собі розділився, то як устоїть його царство? А ви говорите, що Я силою Вельзевула виганяю бісів.
19
19
Ѓще же ѓзъ њ веельзевyлэ и3згоню2 бёсы, сhнове вaши њ к0мъ и3зг0нzтъ; сегw2 рaди тjи бyдутъ вaмъ судіи6. Якщо ж Я силою Вельзевула виганяю бісів, то сини ваші чиєю силою виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями.
20
20
Ѓще ли же њ пeрстэ б9іи и3згоню2 бёсы, u5бо пости1же на вaсъ цrтвіе б9іе. Якщо ж Я перстом Божим виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Царство Боже.
21
21
Е#гдA крёпкій воwружи1всz храни1тъ св0й дв0ръ, во смирeніи [въ ми1рэ] сyть и3мBніz є3гw2: Коли сильний, озброївшись, стереже свій дім, тоді майно його в безпеці;
22
22
є3гдa же крёплэй є3гw2 нашeдъ побэди1тъ є3го2, всE nрyжіе є3гw2 в0зметъ, на нeже ўповaше, и3 корhсть є3гw2 раздаeтъ. коли ж сильніший за нього нападе і переможе його, тоді візьме всю зброю його, на яку він покладався, і здобич свою роздасть.
23
23
(За? н7}.) И$же нёсть со мн0ю, на мS є4сть: и3 и4же не собирaетъ со мн0ю, расточaетъ. Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає.
24
24
Е#гдa (же) нечи1стый дyхъ и3зhдетъ t человёка, прех0дитъ сквозЁ безвHднаz мBста, и3щS пок0z: и3 не њбрэтaz, глаг0летъ: возвращyсz въ д0мъ м0й, tню1дуже и3зыд0хъ. Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить місцями безводними, шукаючи спокою, і, не знаходячи, каже: повернусь у дім свій, звідки вийшов;
25
25
И# пришeдъ њбрsщетъ и5 пометeнъ и3 ўкрaшенъ: і, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним.
26
26
тогдA и4детъ и3 п0йметъ сeдмь други1хъ духHвъ г0ршихъ себє2, и3 вшeдше живyтъ тY: и3 бывaютъ послBднzz человёку томY гHрша пeрвыхъ. Тоді йде і бере з собою інших сім духів, ще лютіших за себе, і, увійшовши, живуть там, — і буває для людини тієї останнє гіршим за перше.
27
27
Бhсть же є3гдA глаг0лаше сі‰, воздви1гши нёкаz женA глaсъ t нар0да, речE є3мY: блажeно чрeво носи1вшее тS, и3 сосц†, ±же є3си2 ссaлъ. Коли ж він це говорив, одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе!
28
28
Џнъ же речE: тёмже u5бо блажeни слhшащіи сл0во б9іе и3 хранsщіи є5. А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його.
29
29
(За? н7f7.) Нар0дwмъ же собирaющымсz начaтъ глаг0лати: р0дъ сeй лукaвъ є4сть: знaменіz и4щетъ, и3 знaменіе не дaстсz є3мY, т0кмw знaменіе їHны прbр0ка: Коли ж багато народу стало збиратися, Він почав говорити: рід цей лукавий — він знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка.
30
30
ћкоже бо бhсть їHна знaменіе нінеvjтwмъ, тaкw бyдетъ и3 сн7ъ чlвёческій р0ду семY. Бо як Іона був знаменням ниневитянам, так буде і Син Людський родові цьому.
31
31
Цари1ца ю4жскаz востaнетъ на сyдъ съ м{жи р0да сегw2, и3 њсyдитъ и5хъ: ћкw пріи1де t конє1цъ земли2 слhшати премyдрость соломHнову: и3 сE мн0жае соломHна здЁ. Цариця південна постане на суд з людьми роду цього і осудить їх, бо вона від краю землі прийшла послухати мудрість Соломонову; а ось тут Більший від Соломона.
32
32
Мyжіе нінеvjтстіи востaнутъ на сyдъ съ р0домъ си1мъ, и3 њсyдzтъ и5: ћкw покаsшасz пр0повэдію їHниною: и3 сE мн0жае їHны здЁ. Ниневитяни постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялися після проповіді Іониної, а ось тут Більший від Іони.
33
33
Никт0же (ќбw) свэти1лника вжeгъ, въ скр0вэ полагaетъ, ни под8 спyдомъ, но на свёщницэ, да входsщіи свётъ ви1дzтъ. Ніхто, засвітивши світильник, не ставить його в закритому місці чи під посудину, але на свічник, щоб усі, що входять, бачили світло.
34
34
(За? ….) Свэти1лникъ тёлу є4сть џко: є3гдA u5бо џко твоE пр0сто бyдетъ, всE тёло твоE свётло бyдетъ: є3гдa же лукaво бyдетъ, и3 тёло твоE тeмно: Світильником тіла є око; отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; а якщо воно буде нечистим, то і тіло твоє буде темним.
35
35
блюди2 u5бо, є3дA свётъ, и4же въ тебЁ, тмA є4сть. Отже, дивись, щоб світло, яке в тобі, не стало темрявою.
36
36
Ѓще бо тёло твоE всE свётло, не и3мhй нёкіz чaсти тeмны, бyдетъ свётло всE, ћкоже є3гдA свэти1лникъ блистaніемъ просвэщaетъ тS. Якщо ж тіло твоє все світле і немає жодної темної частини, то буде світле все так, ніби світильник сяйвом освітлює тебе.
37
37
Е#гдa же глаг0лаше, молsше є3го2 фарісeй нёкій, да њбёдуетъ ў негw2: вшeдъ же возлежE. Коли Він говорив це, один фарисей запросив Його до себе на обід. Він прийшов і возліг.
38
38
Фарісeй же ви1дэвъ диви1сz, ћкw не прeжде крести1сz [не пeрвэе ўмhсz] прeжде њбёда. Фарисей же здивувався, побачивши, що Він не вимив рук перед обідом.
39
39
Речe же гDь къ немY: нн7э вы2, фарісeє, внBшнzz стклsницы и3 блю1да њчищaете, внyтреннее же вaше п0лно граблeніz є4сть и3 лукaвства. Але Господь сказав йому: нині ви, фарисеї, очищаєте зовні чашу і блюдо, а нутро ваше сповнене злодійства та лукавства.
40
40
Безyмніи, не и4же ли сотвори2 внёшнее, и3 внyтреннее сотвори1лъ є4сть; Нерозумні! Чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє?
41
41
Nбaче t сyщихъ дади1те ми1лостыню: и3 сE вс‰ чи6ста вaмъ бyдутъ. Краще подавайте милостиню з того, що маєте, тоді все буде у вас чисте.
42
42
(За? …№.) Но г0ре вaмъ фарісewмъ, ћкw њдесsтствуете t мsтвы и3 пигaна и3 всsкагw ѕeліz, и3 мимох0дите сyдъ и3 люб0вь б9ію: сі‰ подобaше сотвори1ти, и3 џнэхъ не њставлsти. Але горе вам, фарисеям, що даєте десяту частину з м’яти, рути і з усякого зілля, а не дбаєте про суд і любов Божу: і це належить робити, і того не залишати.
43
43
Г0ре вaмъ фарісewмъ, ћкw лю1бите предсэд†ніz на с0нмищехъ и3 цэлов†ніz на т0ржищихъ. Горе вам, фарисеям, що любите перші місця в синагогах і привітання на торжищах.
44
44
Г0ре вaмъ, кни1жницы и3 фарісeє лицемёри, ћкw є3стE ћкw гр0би невёдоми, и3 человёцы ходsщіи верхY не вёдzтъ. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що ви — як ті невідомі гроби, поверх яких люди ходять і не знають того.
45
45
Tвэщaвъ же нёкій t закHнникъ речE є3мY: ўчи1телю, сі‰ глаг0лz, и3 нaмъ досаждaеши. На це хтось із законників сказав Йому: Учителю, говорячи це, Ти і нас ображаєш.
46
46
Џнъ же речE: и3 вaмъ зак0нникwмъ г0ре, ћкw наклaдаете на человёки бременA не ўд0бь носи1ма, и3 сaми є3ди1нэмъ перст0мъ вaшимъ не прикасaетесz бременє1мъ. Але Він сказав: і вам, законникам, горе, бо накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж жодним пальцем своїм не доторкнетесь до них.
47
47
(За? …в7.) Г0ре вaмъ, ћкw зи1ждете гр0бы прbрHкъ, nтцh же вaши и3зби1ша и5хъ. Горе вам, що будуєте гробниці пророкам, яких повбивали батьки ваші:
48
48
U5бо свидётелствуете и3 соблаговоли1те дэлHмъ nтє1цъ вaшихъ: ћкw тjи ќбw и3зби1ша и5хъ, вh же зи1ждете и4хъ гр0бы. цим ви свідчите і схвалюєте діла батьків ваших, і погоджуєтеся з ними, бо ті повбивали пророків, ви ж будуєте їм гробниці.
49
49
Сегw2 рaди и3 премdрость б9іz речE: послю2 въ ни1хъ [къ ни6мъ] прbр0ки и3 ґпcлы, и3 t ни1хъ ўбію1тъ и3 и3зженyтъ: Тому і премудрість Божа сказала: пошлю до них пророків і апостолів, і декого з них уб’ють, а декого виженуть.
50
50
да взhщетсz кр0вь всёхъ прbрHкъ, проливaемаz t сложeніz мjра, t р0да сегw2, Хай же буде покараний рід цей за кров усіх пророків, пролиту від створення світу,
51
51
t кр0ве ѓвелz дaже до кр0ве захaріи, поги1бшагw мeжду nлтарeмъ и3 хрaмомъ: є4й, глаг0лю вaмъ, взhщетсz t р0да сегw2. від крови Авеля до крови Захарії, вбитого між жертовником і храмом. Так, кажу вам, стягнеться з роду цього.
52
52
Г0ре вaмъ зак0нникwмъ, ћкw взsсте клю1чь разумёніz: сaми не внид0сте, и3 входsщымъ возбрани1сте. Горе вам, законникам, що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли і тим, хто хотів увійти, боронили.
53
53
Гlющу же є3мY сі‰ къ ни6мъ, начaша кни1жницы и3 фарісeє бёднэ [ѕэлw2] гнёватисz нaнь и3 престaти [вопрошaти] є3го2 њ мн0зэ, Коли Він говорив їм це, книжники і фарисеї почали дуже нападати на Нього, запитуючи багато про що,
54
54
лaюще є3го2 [навётующе нaнь], и4щуще ўлови1ти нёчто t ќстъ є3гw2, да нaнь возглаг0лютъ. підкопуючись під Нього і намагаючись уловити з уст Його що-небудь таке, щоб звинуватити Його.
Главa в7i
Глава 12
1
1
Њ ни1хже [междY тёмъ] собрaвшымсz тмaмъ нар0да, ћкw попирaти дрyгъ дрyга, начaтъ глаг0лати ўчн7кHмъ свои6мъ пeрвэе: внемли1те себЁ t квaса фарісeйска, є4же є4сть лицемёріе. Тим часом, коли зібралися тисячі народу, так що тиснули один одного, Він почав говорити, передусім ученикам Своїм: бережіться закваски фарисейської, яка є лицемірство.
2
2
(За? …G.) Ничт0же бо покровeно є4сть, є4же не tкрhетсz, и3 тaйно, є4же не ўразумёетсz: Немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, про що б не дізналися.
3
3
занE, є3ли6ка во тмЁ рёсте, во свётэ ўслhшатсz: и3 є4же ко ќху глаг0ласте во хрaмэхъ, проповёстсz на кр0вэхъ. Тому те, що ви сказали у пітьмі, почується при світлі; і що говорили на вухо в домах, те буде проголошене на покрівлях.
4
4
Гlю же вaмъ другHмъ свои6мъ: не ўб0йтесz t ўбивaющихъ тёло и3 пот0мъ не м0гущихъ ли1шше что2 сотвори1ти: Кажу ж вам, друзям Моїм: не бійтеся тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть,
5
5
сказyю же вaмъ, когw2 ўб0йтесz: ўб0йтесz и3мyщагw влaсть по ўбіeніи воврещи2 въ дeбрь џгненную: є4й, гlю вaмъ, тогw2 ўб0йтесz. але скажу вам, кого боятися: бійтеся того, хто має владу після вбиття вкинути в геєну вогненну; так, кажу вам, того бійтеся.
6
6
Не пsть ли пти1цъ цэни1тсz пёнzзема двэмA, и3 ни є3ди1на t ни1хъ нёсть забвeна пред8 бGомъ. Чи не п’ять малих птахів продаються за два асарія? І жоден з них не забутий Богом.
7
7
Но и3 влaси главы2 вaшеz вси2 и3зочтeни сyть. Не ўб0йтесz u5бо: мн0зэхъ пти1цъ ќнши є3стE вы2. А у вас і волосся на голові все перелічене. Отже, не бійтеся; ви дорожчі за багатьох малих птахів.
8
8
(За? …д7.) Гlю же вaмъ: всsкъ, и4же ѓще и3сповёсть мS пред8 человBки, и3 сн7ъ чlвёческій и3сповёсть є3го2 пред8 ѓгGлы б9іими: Кажу ж вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, і Син Людський визнає перед ангелами Божими;
9
9
ґ tвергjйсz менє2 пред8 человёки, tвeрженъ бyдетъ пред8 ѓгGлы б9іими. а хто зречеться Мене перед людьми, той відкинутий буде перед ангелами Божими.
10
10
И# всsкъ и4же речeтъ сл0во на сн7а чlвёческаго, њстaвитсz є3мY: ґ на с™aго д¦а хули1вшему не њстaвитсz. І кожному, хто скаже слово на Сина Людського, проститься; а хто Святого Духа хулитиме, тому не проститься.
11
11
Е#гдa же приведyтъ вы2 на собHрища и3 вл†сти и3 владhчєства, не пецhтесz, кaкw и3ли2 что2 tвэщaете, и3ли2 что2 речeте: Коли ж приведуть вас у синагоги, до правителів і володарів, не турбуйтесь, як і що відповідати або що говорити,
12
12
с™hй бо д¦ъ научи1тъ вы2 въ т0й чaсъ, ±же подобaетъ рещи2. бо в той час Святий Дух навчить вас, що треба говорити.
13
13
(За? …е7.) Речe же є3мY нёкій t нар0да: ўчи1телю, рцы2 брaту моемY раздэли1ти со мн0ю достоsніе. Хтось з народу сказав Йому: Учителю, скажи братові моєму, щоб він розділив спадщину зі мною!
14
14
Џнъ же речE є3мY: человёче, кто2 мS постaви судію2 и3ли2 дэли1телz над8 вaми; Він же сказав чоловікові тому: хто настановив Мене судити чи ділити вас?
15
15
Речe же къ ни6мъ: блюди1те и3 храни1тесz t лихои1мства: ћкw не t и3збhтка [внегдA и3збhточествовати] комY жив0тъ є3гw2 є4сть t и3мёніz є3гw2. При цьому сказав їм: глядіть, остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку.
16
16
(За? …ѕ7.) Речe же при1тчу къ ни6мъ, глаг0лz: человёку нёкоему богaту ўгобзи1сz ни6ва: І сказав їм притчу: в одного багатого чоловіка добре вродила нива.
17
17
и3 мhслzше въ себЁ, глаг0лz: что2 сотворю2, ћкw не и4мамъ гдЁ собрaти плодHвъ мои1хъ; І міркував він сам собі: що мені робити? Немає куди мені зібрати плодів моїх.
18
18
И# речE: сE сотворю2: разорю2 жи6тницы мо‰, и3 б0лшыz сози1жду, и3 соберY тY вс‰ жи6та мо‰ и3 благ†z мо‰: І сказав: ось що зроблю — зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє.
19
19
и3 рекY души2 моeй: душE, и4маши мнHга бл†га, леж†ща на лBта мнHга: почивaй, ћждь, пjй, весели1сz. І скажу душі моїй: душе, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись.
20
20
Речe же є3мY бGъ: безyмне, въ сію2 н0щь дyшу твою2 и3стsжутъ t тебє2: ґ ±же ўгот0валъ є3си2, комY бyдутъ; Але Бог сказав йому: нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував?
21
21
Тaкw собирazй себЁ, ґ не въ бGа богатёz. Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє.
22
22
Речe же ко ўчн7кHмъ свои1мъ: сегw2 рaди глаг0лю вaмъ: не пецhтесz душeю вaшею, что2 ћсте: ни тёломъ, во что2 њблечeтесz: Сказав же ученикам Своїм: тому кажу вам, — не піклуйтесь про душу вашу, що вам їсти, ні про тіло ваше, — у що вдягнетеся.
23
23
душA б0лши є4сть пи1щи, и3 тёло nдeжды. Душа більша за їжу, і тіло — за одяг.
24
24
Смотри1те вр†нъ, ћкw не сёютъ, ни жнyтъ: и5мже нёсть сокр0вища, ни жи1тницы, и3 бGъ питaетъ и5хъ: к0льми пaче вы2 є3стE лyчши пти1цъ; Погляньте на воронів: вони не сіють, не жнуть; у них немає ні комор, ні житниць, і Бог годує їх; наскільки ж ви кращі за птахів!
25
25
Кт0 же t вaсъ пекjйсz м0жетъ приложи1ти в0зрасту своемY лaкоть є3ди1нъ; Та й хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?
26
26
Ѓще u5бо ни мaла чесw2 м0жете, что2 њ пр0чихъ печeтесz; Отже, якщо і найменшого зробити не можете, чого піклуєтесь про інше?
27
27
Смотри1те крjны, кaкw растyтъ: не труждaютсz, ни прzдyтъ: глаг0лю же вaмъ, ћкw ни соломHнъ во всeй слaвэ своeй њблечeсz, ћкw є3ди1нъ t си1хъ. Погляньте на лілеї, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть. Кажу ж вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як одна з них.
28
28
Ѓще же травY, на селЁ днeсь сyщу и3 ќтрэ въ пeщь вмeщему, бGъ тaкw њдэвaетъ: к0льми пaче вaсъ, маловёри; Коли ж траву на полі, яка сьогодні є, а завтра буде кинута у піч, Бог так одягає, то наскільки краще вас, маловіри!
29
29
И# вы2 не и3щи1те, что2 ћсте, и3ли2 что2 піeте: и3 не возноси1тесz: Отже, не шукайте, що вам їсти або що пити, і не турбуйтесь,
30
30
всёхъ бо си1хъ kзhцы мjра сегw2 и4щутъ: вaшъ же nц7ъ вёсть, ћкw трeбуете си1хъ. бо всього того шукають люди світу цього, ваш же Отець знає, чого потребуєте.
31
31
Nбaче и3щи1те цrтвіz б9іz, и3 сі‰ вс‰ приложaтсz вaмъ. Краще шукайте Царства Божого, а те все додасться вам.
32
32
(За? …з7.) Не б0йсz, мaлое стaдо: ћкw бlгоизв0ли nц7ъ вaшъ дaти вaмъ цrтво. Не бійся, мале стадо! Бо Отець ваш благозволив дати вам Царство.
33
33
Продади1те и3мёніz в†ша и3 дади1те ми1лостыню. Сотвори1те себЁ влаг†лища неветш†юща, сокр0вище неwскудёемо на нб7сёхъ, и3дёже тaть не приближaетсz, ни м0ль растлэвaетъ. Продайте майно ваше і роздайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіють, і скарб, що не зменшується на небесах, куди злодій не наближається і де міль не точить.
34
34
И#дёже бо сокр0вище вaше, тY и3 сeрдце вaше бyдетъ. Бо де скарб ваш, там і серце ваше буде.
35
35
Да бyдутъ чрeсла в†ша препо‰сана, и3 свэти1лницы горsщіи: Нехай будуть стегна ваші підперезані і світильники засвічені.
36
36
и3 вы2 под0бни человёкwмъ чaющымъ г0спода своегw2, когдA возврати1тсz t брaка, да пришeдшу и3 толкнyвшу, ѓбіе tвeрзутъ є3мY. І ви будьте подібні до людей, які чекають повернення господаря свого з весілля, щоб, коли прийде і постукає, негайно відчинити йому.
37
37
Бlжeни раби2 тjи, и5хже пришeдъ госп0дь њбрsщетъ бдsщихъ: ґми1нь гlю вaмъ, ћкw препоsшетсz и3 посaдитъ и5хъ, и3 минyвъ [приступи1въ] послyжитъ и5мъ. Блаженні ті раби, господар яких, прийшовши, знайде, що пильнують вони. Істинно говорю вам, що він підпережеться і посадить їх та, підійшовши, послужить їм.
38
38
И# ѓще пріи1детъ во вторyю стрaжу, и3 въ трeтію стрaжу пріи1детъ, и3 њбрsщетъ (и5хъ) тaкw, бlжeни сyть раби2 тjи. І якщо прийде у другу сторожу, і в третю сторожу прийде, і знайде їх так, то блаженні ті раби.
39
39
Сe же вёдите, ћкw ѓще бы вёдалъ господи1нъ хрaмины, въ кjй чaсъ тaть пріи1детъ, бдёлъ u5бо бы, и3 не бы2 дaлъ подкопaти д0му своегw2. Знайте, що, коли б відав господар дому о якій годині прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого.
40
40
И# вы2 u5бо бyдите гот0ви: ћкw, в0ньже чaсъ не мни1те, сн7ъ чlвёческій пріи1детъ. Будьте ж і ви готові, бо в яку годину і не гадаєте, прийде Син Людський.
41
41
Речe же є3мY пeтръ: гDи, къ нaмъ ли при1тчу сію2 глаг0леши, и3ли2 ко всBмъ; Тоді сказав Йому Петро: Господи, нам притчу цю говориш чи всім?
42
42
Речe же гDь: (За? …}.) кто2 u5бо є4сть вёрный строи1тель и3 мyдрый, є3г0же постaвитъ госп0дь над8 чeлzдію своeю, даsти во врeмz житомёріе; Господь же сказав: хто вірний і мудрий управитель, якого господар поставив над слугами своїми роздавати їм своєчасно міру хліба?
43
43
Бlжeнъ рaбъ т0й, є3г0же пришeдъ госп0дь є3гw2 њбрsщетъ творsща тaкw: Блаженний раб той, господар якого, прийшовши, знайде, що він чинить так.
44
44
вои1стинну гlю вaмъ, ћкw над8 всёмъ и3мёніемъ свои1мъ постaвитъ є3го2. Істинно кажу вам: над усім маєтком своїм поставить його.
45
45
Ѓще же речeтъ рaбъ т0й въ сeрдцы своeмъ: косни1тъ господи1нъ м0й пріити2: и3 начнeтъ би1ти рабы6 и3 рабы6ни, ћсти же и3 пи1ти и3 ўпивaтисz: Якщо ж раб той в серці своїм скаже: не скоро господар мій прийде, і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та упиватися, —
46
46
пріи1детъ господи1нъ рабA тогw2 въ дeнь, в0ньже не чaетъ, и3 въ чaсъ, в0ньже не вёсть: и3 растeшетъ є3го2, и3 чaсть є3гw2 съ невёрными положи1тъ. то прийде господар раба того у день, коли він не сподівається, і в годину, якої не відає, і розітне його, і визначить йому долю з невірними.
47
47
Т0й же рaбъ вёдэвый в0лю господи1на своегw2, и3 не ўгот0вавъ, ни сотвори1въ по в0ли є3гw2, біeнъ бyдетъ мн0гw: Раб же той, який знав волю господаря свого, та не був готовий і не робив за волею його, буде багато битий.
48
48
невёдэвый же, сотвори1въ же достHйнаz рaнамъ, біeнъ бyдетъ мaлw. (За? …f7.) Всsкому же, є3мyже дано2 бyдетъ мн0гw, мн0гw взhщетсz t негw2: и3 є3мyже предaша мн0жайше, мн0жайше пр0сzтъ [и3стsжутъ] t негw2. А той, хто не знав і зробив щось гідне покарання, буде битий менше. Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають.
49
49
NгнS пріид0хъ воврещи2 на зeмлю, и3 что2 хощY, ѓще ўжE возгорёсz; Я прийшов вогонь звести на землю, і як хотів би, щоб він уже запалав!
50
50
КRщeніемъ же и4мамъ кrти1тисz, и3 кaкw ўдержyсz, д0ндеже скончaютсz; Хрещенням маю Я хреститися; і як Я втримаюся, поки це здійсниться!
51
51
Мнитe ли, ћкw ми1ръ пріид0хъ дaти на зeмлю; ни2, гlю вaмъ, но раздэлeніе. Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі? Ні, кажу вам, а розділення.
52
52
Бyдутъ бо tсeлэ пsть во є3ди1номъ домY раздэлeни, тріE на двA, и3 двA на три2: Бо віднині п’ятеро в одному домі розділені: троє проти двох, і двоє проти трьох.
53
53
раздэли1тсz nтeцъ на сhна, и3 сhнъ на nтцA: мaти на дщeрь, и3 дщи2 на мaтерь: свекры2 на невёсту свою2, и3 невёста на свекр0вь свою2. Розділиться батько з сином, і син з батьком; мати з дочкою, і дочка з матір’ю; свекруха з невісткою своєю, і невістка з свекрухою своєю.
54
54
Гlаше же и3 нар0дwмъ: є3гдA ќзрите w4блакъ восходsщь t зaпада, ѓбіе глаг0лете: тyча грzдeтъ: и3 бывaетъ тaкw. Сказав же і до народу: коли ви побачите хмару, що йде із заходу, то відразу говорите: дощ буде, і буває так.
55
55
И# є3гдA ю4гъ вёющь, глаг0лете: зн0й бyдетъ: и3 бывaетъ. І коли віє південний вітер, говорите: спека буде, і буває.
56
56
Лицемёри, лицE нeбу и3 земли2 вёсте и3скушaти: врeмене же сегw2 кaкw не и3скушaете; Лицеміри! Лице неба і землі розпізнавати умієте; як же час цей не розпізнаєте?
57
57
Чт0 же и3 њ себЁ не сyдите прaведное; Чому ж ви і по собі не судите, що є справедливе?
58
58
Е#гдa бо грzдeши съ сопeрникомъ твои1мъ ко кнsзю, на пути2 дaждь дёланіе [потщи1сz] и3збhти t негw2: да не кaкw привлечeтъ тебE къ судіи2, и3 судіS тS предaстъ слузЁ, и3 слугA всади1тъ тS въ темни1цу: Коли ти йдеш з супротивником своїм до правителя, то дорогою подбай, щоб звільнитися від нього, щоб він не притяг тебе до судді, а суддя не віддав тебе слузі, а слуга не посадив би тебе до в’язниці.
59
59
гlю тебЁ: не и3зhдеши tтyду, д0ндеже и3 послёднюю мёдницу воздaси. Кажу тобі: не вийдеш звідти, аж поки не віддаси й останнього гроша.
Главa Gi
Глава 13
1
1
(За? о7.) Пріид0ша же нёцыи въ то2 врeмz, повёдающе є3мY њ галілeехъ, и4хже кр0вь пілaтъ смэси2 съ жeртвами и4хъ. У той час деякі прийшли і розповіли про галилеян, кров яких Пилат змішав з жертвами їхніми.
2
2
И# tвэщaвъ ї}съ речE и5мъ: мнитe ли, ћкw галілeане сjи грёшнэйши пaче всёхъ галілeанъ бsху, ћкw тaкw пострaдаша; У відповідь Ісус сказав їм: чи думаєте ви, що ці галилеяни були грішніші за всіх галилеян, що так постраждали?
3
3
Ни2, гlю вaмъ: но ѓще не покaетесz, вси2 тaкожде поги1бнете. Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете.
4
4
И#ли2 џни nсмьнaдесzте, на ни1хже падE ст0лпъ сілwaмскій и3 поби2 и5хъ, мни1те ли, ћкw тjи д0лжнэйши бsху пaче всёхъ живyщихъ во їеrли1мэ; Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких упала башта Силоамська і побила їх, були винні більше за всіх, що живуть в Єрусалимі?
5
5
Ни2, гlю вaмъ: но ѓще не покaетесz, вси2 тaкожде поги1бнете. Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете.
6
6
Гlаше же сію2 при1тчу: смок0вницу и3мsше нёкій въ віногрaдэ своeмъ всажденY: и3 пріи1де и3щS плодA на нeй, и3 не њбрёте: І сказав оцю притчу: один чоловік мав у своєму винограднику посаджену смоковницю, і прийшов шукати плоду на ній і не знайшов.
7
7
речe же къ вінарeви: сE трeтіе лёто, tнeлиже прихождY и3щS плодA на смок0вницэ сeй, и3 не њбрэтaю: посэцы2 ю5 (u5бо), вскyю и3 зeмлю ўпражнsетъ; І сказав виноградареві: ось третій рік я приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; зрубай її, навіщо вона і землю займає?
8
8
Џнъ же tвэщaвъ речE є3мY: г0споди, њстaви ю5 и3 сE лёто, д0ндеже њкопaю w4крестъ є3S и3 њсhплю гн0емъ: Але той сказав йому у відповідь: господарю, залиш її і на цей рік, поки я обкопаю її і підсиплю гноєм.
9
9
и3 ѓще ќбw сотвори1тъ пл0дъ: ѓще ли же ни2, во грzдyщее посэчeши ю5. Можливо, дасть вона плід; а якщо ні, наступного року зрубаєш її.
10
10
(За? о7№.) Бsше же ўчS на є3ди1номъ t с0нмищъ въ суббHту: В одній із синагог Він навчав у суботу.
11
11
и3 сE женA бЁ и3мyщи дyхъ недyженъ лётъ nсмьнaдесzть, и3 бЁ слsка и3 не могyщи восклони1тисz tню1дъ. Там була жінка, що мала духа немочі років вісімнадцять: вона була скорчена і ніяк не могла випростатись.
12
12
Ви1дэвъ же ю5 ї}съ, пригласи2 и3 речE є4й: жeно, tпущенA є3си2 t недyга твоегw2. Ісус, побачивши її, покликав і сказав їй: жінко, ти звільнена від твоєї недуги.
13
13
И# возложи2 на ню2 рyцэ: и3 ѓбіе прострeсz, и3 слaвлzше бGа. І поклав на неї руки; і вона зараз же випросталась і почала славити Бога.
14
14
Tвэщaвъ же старёйшина соб0ру, негодyz, занE въ суббHту и3сцэли2 (ю5) ї}съ, глаг0лаше нар0ду: шeсть днjй є4сть, въ нsже дост0итъ дёлати: въ ты6z u5бо приходsще цэли1тесz, ґ не въ дeнь суббHтный. При цьому начальник синагоги, обурюючись, що Ісус зцілив її в суботу, сказав народові: є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній.
15
15
Tвэщa (же) u5бо є3мY гDь и3 речE: лицемёре, к0ждо вaсъ въ суббHту не tрэшaетъ ли своего2 волA и3ли2 nслA t ћслій, и3 вeдъ напаsетъ, Господь сказав йому у відповідь: лицеміре, чи не відв’язує кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел і не веде напувати?
16
16
сію1 же дщeрь ґвраaмлю сyщу, ю4же свzзA сатанA сE nсмоенaдесzте лёто, не дост0zше ли разрэши1тисz є4й t ю4зы сеS въ дeнь суббHтный; А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцятий рік, чи не належало визволити від цих пут у день суботній?
17
17
И# сі‰ є3мY глаг0лющу, стыдsхусz вси2 противлsющіисz є3мY: и3 вси2 лю1діе рaдовахусz њ всёхъ слaвныхъ бывaющихъ t негw2. І коли Він говорив це, усі, що противилися Йому, засоромились; і всі люди раділи всім славним ділам Його.
18
18
(За? о7в7.) Гlаше же: комY под0бно є4сть цrтвіе б9іе; и3 комY ўпод0блю є5; Він же сказав: до чого подібне Царство Боже, і до чого уподібню його?
19
19
Под0бно є4сть зeрну горyшну, є4же пріeмъ человёкъ ввeрже въ вертогрaдъ св0й: и3 возрастE, и3 бhсть дрeво вeліе, и3 пти6цы небє1сныz всели1шасz въ вётвіе є3гw2. Воно подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посадив у своєму саду; і виросло, і стало великим деревом, і птахи небесні оселилися у гілках його.
20
20
Пaки речE: комY ўпод0блю цrтвіе б9іе; Ще сказав: до чого уподібню Царство Боже?
21
21
под0бно є4сть квaсу, є3г0же пріeмши женA, скры2 въ сaтэхъ тріeхъ муки2, д0ндеже вски1се всE. Воно подібне до закваски, яку жінка, взявши, поклала на три міри борошна, аж доки не вкисне все.
22
22
И# прохождaше сквозЁ грaды и3 вє1си, ўчS и3 шeствіе творS во їеrли1мъ. І проходив через міста і села, і навчав, прямуючи до Єрусалима.
23
23
Речe же нёкій є3мY: гDи, ѓще мaлw є4сть спасaющихсz; Џнъ же речE къ ни6мъ: Один чоловік сказав Йому: Господи, невже мало таких, що спасаються? А Він сказав їм:
24
24
подвизaйтесz вни1ти сквозЁ тBснаz вратA: ћкw мн0зи, глаг0лю вaмъ, взhщутъ вни1ти, и3 не возм0гутъ. намагайтеся увійти через вузькі ворота, бо, кажу вам, багато буде таких, які намагатимуться увійти, і не зможуть.
25
25
Tнeлэже востaнетъ д0му владhка, и3 затвори1тъ двє1ри, и3 нaчнете внЁ стоsти и3 ўдарsти въ двє1ри, глаг0люще: гDи, гDи, tвeрзи нaмъ. И# tвэщaвъ речeтъ вaмъ: не вёмъ вaсъ, tкyду є3стE. Коли Господар дому встане і зачинить двері, тоді ви, стоячи зовні, почнете стукати у двері і говорити: Господи! Господи! Відчини нам. А Він скаже вам у відповідь: не знаю вас, звідки ви.
26
26
ТогдA нaчнете глаг0лати: kд0хомъ пред8 тоб0ю и3 пи1хомъ, и3 на распyтіихъ нaшихъ ўчи1лъ є3си2. Тоді почнете говорити: ми їли і пили перед Тобою, і на перехрестях наших Ти навчав.
27
27
И# речeтъ: глаг0лю вaмъ, не вёмъ вaсъ, tкyду є3стE: tступи1те t менє2, вси2 дёлателіе непрaвды. А Він скаже: говорю вам, що не знаю вас, звідки ви; відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду.
28
28
ТY бyдетъ плaчь и3 скрeжетъ зубHмъ, є3гдA ќзрите ґвраaма и3 їсаaка и3 їaкwва и3 вс‰ прbр0ки во цrтвіи б9іи, вaсъ же и3згони1мыхъ в0нъ. Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака і Якова і всіх пророків у Царстві Божому, а себе — вигнаними геть.
29
29
И# пріи1дутъ t востHкъ и3 зaпадъ и3 сёвера и3 ю4га, и3 возлsгутъ въ цrтвіи б9іи. І прийдуть від сходу і заходу, від півночі й півдня, і возляжуть у Царстві Божому.
30
30
И# сE сyть послёдніи, и4же бyдутъ пeрви, и3 сyть пeрвіи, и5же бyдутъ послёдни. І ось є останні, що будуть першими, і є перші, що будуть останніми.
31
31
(За? о7G.) Въ т0й дeнь приступи1ша нёцый t фарісє1й, глаг0люще є3мY: и3зhди и3 и3ди2 tсю1ду, ћкw и4рwдъ х0щетъ тS ўби1ти. У той день прийшли деякі з фарисеїв і сказали Йому: вийди і піди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити.
32
32
И# речE и5мъ: шeдше рцhте ли1су томY: сE и3згоню2 бёсы и3 и3сцэлє1ніz творю2 днeсь и3 ќтрэ, и3 въ трeтій скончaюсz. І сказав їм: підіть і скажіть отій лисиці: ось виганяю бісів і зціляю сьогодні і завтра, і на третій день закінчу.
33
33
Nбaче подобaетъ ми2 днeсь и3 ќтрэ и3 въ бли1жній и3ти2: ћкw невозм0жно є4сть прbр0ку поги1бнути кромЁ їеrли1ма. А втім, мені треба ходити сьогодні, завтра і в наступний день, бо неможливо, щоб пророк загинув поза Єрусалимом.
34
34
Їеrли1ме, їеrли1ме, и3зби1вый прbр0ки и3 кaменіемъ побивaz пHсланныz къ тебЁ, колькрaты восхотёхъ собрaти ч†да тво‰, ћкоже кок0шъ гнэздо2 своE под8 крилB, и3 не восхотёсте; Єрусалиме, Єрусалиме, що вбивав пророків і камінням побив посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах пташенят своїх під крила, і ви не захотіли!
35
35
СE њставлsетсz вaмъ д0мъ вaшъ пyстъ. Глаг0лю же вaмъ, ћкw не и4мате менE ви1дэти, д0ндеже пріи1детъ, є3гдA речeте: блгcвeнъ грzдhй во и4мz гDне. Ось залишається вам дім ваш порожнім. Кажу ж вам, що ви не побачите Мене, доки не прийде час, коли скажете: благословенний, Хто гряде в ім’я Господнє!
Главa д7i
Глава 14
1
1
(За? о7д7.) И# бhсть є3гдA вни1ти є3мY въ д0мъ нёкоегw кнsзz фарісeйска въ суббHту хлёбъ ћсти, и3 тjи бsху назирaюще є3го2. Довелось Йому в суботу ввійти в дім одного з начальників фарисейських спожити хліба, і вони стежили за Ним.
2
2
И# сE человёкъ нёкій, и3мhй воднhй трyдъ, бЁ пред8 ни1мъ. І ось став перед Ним чоловік, який страждав на водяну хворобу.
3
3
И# tвэщaвъ ї}съ речE къ зак0нникwмъ и3 фарісewмъ, глаг0лz: ѓще достои1тъ въ суббHту цэли1ти; Тоді Ісус запитав законників і фарисеїв: чи дозволено зціляти в суботу?
4
4
Nни1 же ўмолчaша. И# пріeмъ и3сцэли2 є3го2, и3 tпусти2. Вони промовчали. А Він, доторкнувшись, зцілив його і відпустив.
5
5
И# tвэщaвъ къ ни6мъ речE: кот0рагw t вaсъ nсeлъ и3ли2 в0лъ въ студенeцъ впадeтъ, и3 не ѓбіе ли и3ст0ргнетъ є3го2 въ дeнь суббHтный; При цьому сказав їм: якщо у кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи не одразу ж витягнете його і в день суботній?
6
6
И# не возмог0ша tвэщaти є3мY къ си6мъ. І не змогли відповісти Йому на це.
7
7
Гlаше же къ зв†ннымъ при1тчу, њбдержS [внимaz], кaкw предсэд†ніz и3збирaху, глаг0лz къ ни6мъ: Помітивши ж, як запрошені вибирали перші місця, сказав їм притчу:
8
8
є3гдA звaнъ бyдеши ки1мъ на брaкъ, не сsди на прeднемъ мёстэ: є3дA кто2 честнёе тебє2 бyдетъ звaнныхъ, коли будеш запрошений кимось на весілля, не сідай на перше місце, щоб не знайшовся хто між запрошеними поважніший за тебе,
9
9
и3 пришeдъ и4же тебE звaвый и3 џнаго, речeтъ ти2: дaждь семY мёсто: и3 тогдA нaчнеши со студ0мъ послёднее мёсто держaти. і щоб той, хто запросив тебе і його, підійшовши, не сказав тобі, щоб поступився цьому місцем, і тоді доведеться тобі з соромом зайняти останнє місце.
10
10
Но є3гдA звaнъ бyдеши, шeдъ сsди на послёднемъ мёстэ, да є3гдA пріи1детъ звaвый тS, речeтъ ти2: дрyже, посsди вhше: тогдA бyдетъ ти2 слaва пред8 звaнными съ тоб0ю. Але коли будеш запрошений, то, прийшовши, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав тобі: друже, пересядь вище. Тоді буде тобі честь перед тими, хто сидить з тобою.
11
11
Ћкw всsкъ возносsйсz смири1тсz, и3 смирszйсz вознесeтсz. Бо всякий, хто підноситься, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться.
12
12
(За? о7е7.) Гlаше же и3 ко звaвшему є3го2: є3гдA сотвори1ши њбёдъ и3ли2 вeчерю, не зови2 другHвъ твои1хъ, ни брaтіи твоеS, ни срHдникъ твои1хъ, ни сосBдъ богaтыхъ: є3дA когдA и3 тjи тS тaкожде воззовyтъ, и3 бyдетъ ти2 воздаsніе. Сказав же і тому, хто запросив Його: коли справляєш обід або вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони тебе колись не запросили і не одержав ти відплати.
13
13
Но є3гдA твори1ши пи1ръ, зови2 ни1щыz, маломHщныz, хромы6z, слэпы6z: Але, коли справляєш званий обід, клич убогих, калік, кривих, сліпих,
14
14
и3 блажeнъ бyдеши, ћкw не и4мутъ ти2 что2 воздaти: воздaстъ же ти2 сS въ воскрешeніе прaведныхъ. і блаженний будеш, бо вони не мають чим віддати тобі; віддасться ж тобі у воскресіння праведних.
15
15
Слhшавъ же нёкій t возлежaщихъ съ ни1мъ сі‰, речE є3мY: блажeнъ, и4же снёсть њбёдъ въ цrтвіи б9іи. Почувши це, один з тих, що возлежали з Ним, сказав Йому: блаженний, хто споживатиме хліб у Царстві Божому!
16
16
(За? о7ѕ7.) Џнъ же речE є3мY: человёкъ нёкій сотвори2 вeчерю вeлію, и3 звA мнHги: Він же сказав йому: один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох.
17
17
и3 послA рабA своего2 въ г0дъ вeчери рещи2 зв†ннымъ: грzди1те, ћкw ўжE готHва сyть вс‰. І коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо все вже готове.
18
18
И# начaша вкyпэ tрицaтисz вси2. Пeрвый речE є3мY: село2 купи1хъ, и3 и4мамъ нуждY и3зhти и3 ви1дэти є5. Молю1тисz, и3мёй мS tречeна. І почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: я купив землю і мені треба піти і оглянути її; прошу тебе, вибач мені.
19
19
И# другjй речE: супр{гъ волHвъ купи1хъ пsть, и3 грzдY и3скуси1ти и5хъ: молю1 тz, и3мёй мS tречeна. Другий сказав: я купив п’ять пар волів та йду випробувати їх; прошу тебе, вибач мені.
20
20
И# другjй речE: женY поsхъ, и3 сегw2 рaди не могY пріити2. Третій сказав: я одружився і через те не можу прийти.
21
21
И# пришeдъ рaбъ т0й повёда господи1ну своемY сі‰. ТогдA разгнёвавсz д0му владhка, речE рабY своемY: и3зhди ск0рw на расп{тіz и3 стHгны грaда, и3 ни1щыz и3 бBдныz и3 слэпы6z и3 хромы6z введи2 сёмw. І, повернувшись, раб той розповів про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих.
22
22
И# речE рaбъ. Г0споди, бhсть ћкоже повелёлъ є3си2, и3 є3щE мёсто є4сть. І сказав раб: господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місце.
23
23
И# речE господи1нъ къ рабY: и3зhди на пути6 и3 халyги, и3 ўбэди2 вни1ти, да нап0лнитсz д0мъ м0й: Господар сказав рабові: піди на дороги і загороди і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій.
24
24
глаг0лю бо вaмъ, ћкw ни є3ди1нъ мужeй тёхъ звaнныхъ вкyситъ моеS вeчери: мн0зи бо сyть звaни, мaлw же и3збрaнныхъ. Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званих, та мало обраних.
25
25
(За? о7з7.) И#дsху же съ ни1мъ нар0ди мн0зи: и3 њбрaщьсz речE къ ни6мъ: З Ним ішло багато народу, і, обернувшись, Він сказав їм:
26
26
ѓще кто2 грzдeтъ ко мнЁ, и3 не возненави1дитъ nтцA своего2 и3 мaтерь, и3 женY, и3 ч†дъ, и3 брaтію, и3 сeстръ, є3щe же и3 дyшу свою2, не м0жетъ м0й бhти ўчени1къ: коли хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, жінки і дітей, братів і сестер, та ще й життя свого, той не може бути Моїм учеником.
27
27
и3 и4же не н0ситъ крестA своегw2 и3 в8слёдъ менє2 грzдeтъ, не м0жетъ м0й бhти ўчени1къ. І хто не несе хрест свій і не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учеником.
28
28
Кт0 бо t вaсъ, хотsй ст0лпъ создaти, не прeжде ли сёдъ расчтeтъ и3мёніе, ѓще и4мать, є4же є4сть на совершeніе, Бо хто з вас, бажаючи будувати башту, не сяде спершу і не обчислить витрат, чи вистачить у нього коштів, щоб закінчити?
29
29
да не, когдA положи1тъ њсновaніе и3 не возм0жетъ соверши1ти, вси2 ви1дzщіи начнyтъ ругaтисz є3мY, Щоб, коли закладе основу і не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього,
30
30
глаг0люще, ћкw сeй человёкъ начaтъ здaти и3 не м0же соверши1ти. кажучи: як цей чоловік почав будувати, та не зміг закінчити.
31
31
И#ли2 кjй цaрь и3дhй ко и3н0му царю2 сни1тисz съ ни1мъ на брaнь, не сёдъ ли прeжде совэщавaетъ, ѓще си1ленъ є4сть срёсти съ десzтію2 тhсzщъ грzдyщаго со двэмaдесzтма тhсzщама нaнь; Або який цар, ідучи на війну проти іншого царя, не сяде і не порадиться спершу, чи під силу йому з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами?
32
32
Ѓще ли же ни2, є3щE далeче є3мY сyщу, молeніе послaвъ м0литсz њ смирeніи. Якщо ж ні, то поки той ще далеко, він пошле до нього посольство просити про мир.
33
33
Тaкw u5бо всsкъ t вaсъ, и4же не tречeтсz всегw2 своегw2 и3мёніz, не м0жетъ бhти м0й ўчени1къ. Так і кожний з вас, хто не зречеться усього свого майна, не може бути Моїм учеником.
34
34
Добро2 є4сть с0ль: ѓще же с0ль њбуsетъ, чи1мъ њсоли1тсz; Сіль — добра річ; але якщо сіль утратить силу, то чим осолиться?
35
35
Ни въ зeмлю, ни въ гн0й потрeбна є4сть: в0нъ и3зсhплютъ ю5. И#мёzй ќшы слhшати, да слhшитъ. Ні в землю, ні на гній не придатна; геть висипають її. Хто має вуха слухати, нехай слухає!
Главa є7i
Глава 15
1
1
(За? о7}.) Бsху же приближaющесz къ немY вси2 мhтаріе и3 грBшницы, послyшати є3гw2. Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його.
2
2
И# роптaху фарісeє и3 кни1жницы, глаг0люще, ћкw сeй грёшники пріeмлетъ и3 съ ни1ми ћстъ. І нарікали фарисеї та книжники, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними.
3
3
Речe же къ ни6мъ при1тчу сію2, глаг0лz: Але Він розповів їм таку притчу:
4
4
кjй человёкъ t вaсъ и3мhй сто2 nвeцъ, и3 погyбль є3ди1ну t ни1хъ, не њстaвитъ ли девzти1десzти и3 девzти2 въ пустhни, и3 и4детъ в8слёдъ поги1бшіz, д0ндеже њбрsщетъ ю5; який чоловік з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі і не йде за загубленою, доки не знайде її?
5
5
И# њбрётъ возлагaетъ на р†мэ свои2 рaдуzсz: І, знайшовши її, з радістю візьме на плечі свої.
6
6
и3 пришeдъ въ д0мъ, созывaетъ дрyги и3 сосёды, глаг0лz и5мъ: рaдуйтесz со мн0ю, ћкw њбрэт0хъ nвцY мою2 поги1бшую. І, прийшовши додому, скликає друзів і сусідів, кажучи їм: порадійте зі мною; я знайшов вівцю мою загублену.
7
7
Гlю вaмъ, ћкw тaкw рaдость бyдетъ на нб7си2 њ є3ди1номъ грёшницэ кaющемсz, нeжели њ девzти1десzтихъ и3 девzти2 прaвєдникъ, и5же не трeбуютъ покаsніz. Кажу вам, що так на небесах більше буде радости за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння.
8
8
И#ли2 кaz женA и3мyщи дeсzть дрaхмъ, ѓще погуби1тъ дрaхму є3ди1ну, не вжигaетъ ли свэти1лника, и3 пометeтъ хрaмину, и3 и4щетъ прилёжнw, д0ндеже њбрsщетъ; Або яка жінка, маючи десять драхм*, якщо загубить одну драхму, не запалює світильник, і не замітає кімнату, і шукає старанно, доки не знайде,
9
9
И# њбрётши созывaетъ други6ни и3 сосёды, глаг0лющи: рaдуйтесz со мн0ю, ћкw њбрэт0хъ дрaхму поги1бшую. а знайшовши, покличе подруг і сусідок і скаже: порадійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму.
10
10
Тaкw, глаг0лю вaмъ, рaдость бывaетъ пред8 ѓгGлы б9іими њ є3ди1номъ грёшницэ кaющемсz. Такою, кажу вам, буває радість у ангелів Божих за одного грішника, що покаявся.
11
11
(За? о7f7.) Речe же: человёкъ нёкій и3мЁ двA сы6на: Ще сказав: один чоловік мав двох синів.
12
12
и3 речE ю3нёйшій є3ю2 [t ни1хъ] nтцY: џтче, дaждь ми2 дост0йную чaсть и3мёніz. И# раздэли2 и4ма и3мёніе. І сказав молодший з них батькові: батьку, дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно.
13
13
И# не по мн0зэхъ днeхъ собрaвъ всE мнjй сhнъ, tи1де на странY далeче, и3 тY расточи2 и3мёніе своE, живhй блyднw. Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпусно.
14
14
И#зжи1вшу же є3мY всE, бhсть глaдъ крёпокъ на странЁ т0й, и3 т0й начaтъ лишaтисz. Коли ж він усе розтратив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати.
15
15
И# шeдъ прилэпи1сz є3ди1ному t жи1тєль тоS страны2: и3 послA є3го2 на сeла сво‰ пасти2 свині‰. І пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней.
16
16
И# желaше насhтити чрeво своE t рожє1цъ, ±же kдsху свині‰: и3 никт0же даsше є3мY. І він радий був насититися стручками, які їли свині, але ніхто не давав йому.
17
17
Въ себe же пришeдъ, речE: коли1кw наeмникwмъ nтцA моегw2 и3збывaютъ хлёбы, ѓзъ же глaдомъ ги1блю; Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду;
18
18
Востaвъ и3дY ко nтцY моемY, и3 рекY є3мY: џтче, согрэши1хъ на нб7о и3 пред8 тоб0ю, встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою
19
19
и3 ўжE нёсмь дост0инъ нарещи1сz сhнъ тв0й; сотвори1 мz ћкw є3ди1наго t нає1мникъ твои1хъ. і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
20
20
И# востaвъ и4де ко nтцY своемY. Е#щe же є3мY далeче сyщу, ўзрЁ є3го2 nтeцъ є3гw2, и3 ми1лъ є3мY бhсть, и3 тeкъ нападE на вhю є3гw2, и3 њблобызA є3го2. Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг і, кинувшись йому на шию, цілував його.
21
21
Речe же є3мY сhнъ: џтче, согрэши1хъ на нб7о и3 пред8 тоб0ю, и3 ўжE нёсмь дост0инъ нарещи1сz сhнъ тв0й. Син же сказав йому: батьку! Я згрішив перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином.
22
22
Речe же nтeцъ къ рабHмъ свои6мъ: и3знеси1те nдeжду пeрвую и3 њблецhте є3го2, и3 дади1те пeрстень на рyку є3гw2 и3 сапоги2 на н0зэ: А батько сказав рабам своїм: принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги;
23
23
и3 привeдше телeцъ ўпитaнный заколи1те, и3 ћдше весели1мсz: і приведіть відгодоване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися!
24
24
ћкw сhнъ м0й сeй мeртвъ бЁ, и3 њживE: и3 и3зги1блъ бЁ, и3 њбрётесz. И# начaша весели1тисz. Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. І почали веселитися.
25
25
Бё же сhнъ є3гw2 стaрэй на селЁ: и3 ћкw грzдhй прибли1жисz къ д0му, слhша пёніе и3 ли1ки: А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув музику та співи та радощі;
26
26
и3 призвaвъ є3ди1наго t џтрwкъ, вопрошaше: что2 (u5бо) сі‰ сyть; і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке?
27
27
Џнъ же речE є3мY, ћкw брaтъ тв0й пріи1де: и3 заклA nтeцъ тв0й телцA ўпитaнна, ћкw здрaва є3го2 пріsтъ. Той же сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо прийняв його здоровим.
28
28
Разгнёвасz же, и3 не хотsше вни1ти. Nтeцъ же є3гw2 и3зшeдъ молsше є3го2. Він розгнівався і не схотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його.
29
29
Џнъ же tвэщaвъ речE nтцY: сE толи1кw лётъ раб0таю тебЁ, и3 николи1же зaпwвэди тво‰ преступи1хъ, и3 мнЁ николи1же дaлъ є3си2 козлsте, да со др{ги свои1ми возвесели1лсz бhхъ: Але він сказав у відповідь батькові: ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми.
30
30
є3гдa же сhнъ тв0й сeй, и3з8zдhй твоE и3мёніе съ любодёйцами, пріи1де, заклaлъ є3си2 є3мY телцA пит0маго. Коли ж цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього відгодоване теля.
31
31
Џнъ же речE є3мY: чaдо, ты2 всегдA со мн0ю є3си2 и3 вс‰ мо‰ тво‰ сyть: Він же сказав йому: сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє.
32
32
возвесели1тижесz и3 возрaдовати подобaше, ћкw брaтъ тв0й сeй мeртвъ бЁ, и3 њживE: и3 и3зги1блъ бЁ, и3 њбрётесz. Веселитися ж і радіти треба тому, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся.
Главa ѕ7i
Глава 16
1
1
(За? п7.) Гlаше же ко ўчн7кHмъ свои6мъ: человёкъ нёкій бЁ богaтъ, и5же и3мsше пристaвника: и3 т0й њклеветaнъ бhсть къ немY, ћкw расточaетъ и3мBніz є3гw2. Сказав же Господь і ученикам Своїм: один чоловік був багатий і мав управителя, на якого було донесено йому, що він марнує його майно.
2
2
И# пригласи1въ є3го2 речE є3мY: что2 сE слhшу њ тебЁ; воздaждь tвётъ њ приставлeніи дом0внэмъ: не возм0жеши бо ктомY д0му стр0ити. І, покликавши його, сказав йому: що це я чую про тебе? Дай звіт про управительство твоє, бо ти не можеш більше управляти.
3
3
Речe же въ себЁ пристaвникъ д0му: что2 сотворю2, ћкw госп0дь м0й teмлетъ строeніе д0му t менє2; копaти не могY, проси1ти стыжyсz: Тоді управитель сказав сам собі: що мені робити? Господар мій відбирає в мене управління домом. Копати я не можу, просити соромлюся.
4
4
разумёхъ, что2 сотворю2, да є3гдA tстaвленъ бyду t строeніz д0му, пріи1мутъ мS въ д0мы сво‰. Знаю, що зробити: коли буду відсторонений від управління домом, хай приймуть мене у свої доми.
5
5
И# призвaвъ є3ди1наго ког0ждо t должни6къ господи1на своегw2, глаг0лаше пeрвому: коли1цэмъ д0лженъ є3си2 господи1ну моемY; І,покликавши боржників господаря свого, кожного окремо, сказав першому: скільки ти винен господареві моєму?
6
6
Џнъ же речE: сто2 мёръ [вaть (??????, т. є3. мёръ)] мaсла. И# речE є3мY: пріими2 писaніе твоE, и3 сёдъ ск0рw напиши2 пzтьдесsтъ. Він сказав: сто мір оливи. І сказав йому: візьми твою розписку і сідай скоріш, напиши: п’ятдесят.
7
7
Пот0мъ же речE друг0му: тh же коли1цэмъ д0лженъ є3си2; Џнъ же речE: сто2 мёръ пшени1цы. И# глаг0ла є3мY: пріими2 писaніе твоE, и3 напиши2 џсмьдесzтъ. Потім другому сказав: а ти скільки винен? Він відповів: сто мір пшениці. І сказав йому: візьми свою розписку і напиши: вісімдесят.
8
8
И# похвали2 госп0дь д0му строи1телz непрaведнаго, ћкw мyдрэ сотвори2: ћкw сhнове вёка сегw2 мудрёйши пaче сынHвъ свёта въ р0дэ своeмъ сyть. І похвалив господар управителя неправедного, що мудро зробив; бо сини віку цього розумніші від синів світу в роді своїм.
9
9
И# ѓзъ вaмъ глаг0лю: сотвори1те себЁ дрyги t мамHны непрaвды, да, є3гдA њскудёете, пріи1мутъ вы2 въ вBчныz кр0вы. І Я кажу вам: здобувайте собі друзів з багатства неправедного, щоб вони, як станете вбогими, прийняли вас у вічні обителі.
10
10
(За? п7№.) Вёрный въ мaлэ, и3 во мн0зэ вёренъ є4сть: и3 непрaведный въ мaлэ, и3 во мн0зэ непрaведенъ є4сть. Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому.
11
11
Ѓще u5бо въ непрaведнэмъ и3мёніи вёрни не бhсте, во и4стиннэмъ кто2 вaмъ вёру и4метъ; Отже, якщо ви у неправедному багатстві не були вірні, хто ж довірить вам істинне?
12
12
И# ѓще въ чужeмъ вёрни не бhсте, вaше кто2 вaмъ дaстъ; І якщо в чужому не були вірні, ваше хто вам дасть?
13
13
Никjй же рaбъ м0жетъ двэмA господи1нома раб0тати: и4бо и3ли2 є3ди1наго возненави1дитъ, ґ другaго возлю1битъ: и3ли2 є3ди1нагw держи1тсz, њ друзёмъ же нерадёти нaчнетъ: не м0жете бGу раб0тати и3 мамHнэ. Ніякий слуга не може служити двом господарям, бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або до одного виявлятиме прихильність, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні*.
14
14
Слhшаху же сі‰ вс‰ и3 фарісeє, сребролю1бцы сyще, ругaхусz є3мY. Чули все це і фарисеї, що були сріблолюбцями, і глузували з Нього.
15
15
И# речE и5мъ: (За? п7в7.) вы2 є3стE њправдaюще себE пред8 человBки, бGъ же вёсть сердцA в†ша: ћкw, є4же є4сть въ человёцэхъ высоко2, мeрзость є4сть пред8 бGомъ. Він сказав їм: ви показуєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзенне перед Богом.
16
16
Зак0нъ и3 прbр0цы до їwaнна: tт0лэ цrтвіе б9іе бlговэствyетсz, и3 всsкъ въ нE нyдитсz [съ нyждею вх0дитъ]. Закон і Пророки були до Іоана; з цього часу Царство Боже благовіститься, і кожен із зусиллям входить у нього.
17
17
Ўд0бэе же є4сть нeбу и3 земли2 прейти2, нeже t зак0на є3ди1ной чертЁ поги1бнути. Але скоріше небо і земля перейдуть, ніж одна риска із закону загине.
18
18
Всsкъ пущazй женY свою2 и3 приводS и4ну, прелю1бы дёетъ: и3 женsйсz пущeною t мyжа, прелюбы2 твори1тъ. Усякий, хто розведеться з жінкою своєю і одружиться з іншою, перелюбствує; і кожен, хто жениться на розведеній з чоловіком, чинить перелюб.
19
19
(За? п7G.) Человёкъ же нёкій бЁ богaтъ, и3 њблачaшесz въ порфЂру и3 вЂссонъ, веселsсz на вс‰ дни6 свётлw. Один чоловік був багатий, одягався в порфиру і висон* і щодня розкішно бенкетував.
20
20
Ни1щь же бЁ нёкто, и4менемъ лaзарь, и4же лежaше пред8 враты2 є3гw2 гн0енъ Був же один убогий на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах
21
21
и3 желaше насhтитисz t крупи1цъ пaдающихъ t трапeзы богaтагw: но и3 пси2 приходsще њблизaху гн0й є3гw2. і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його.
22
22
Бhсть же ўмрeти ни1щему, и3 несeну бhти ѓгGлы на л0но ґвраaмле: ќмре же и3 богaтый, и3 погреб0ша є3го2. Прийшло вмерти вбогому, і віднесений був ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його.
23
23
И# во ѓдэ возвёдъ џчи свои2, сhй въ мyкахъ, ўзрЁ ґвраaма и3здалeча, и3 лaзарz на л0нэ є3гw2: І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його.
24
24
и3 т0й возглaшь речE: џтче ґвраaме, поми1луй мS, и3 посли2 лaзарz, да њм0читъ конeцъ пeрста своегw2 въ водЁ и3 ўстуди1тъ љзhкъ м0й: ћкw стрaжду во плaмени сeмъ. І,голосно закричавши, сказав: отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому.
25
25
Речe же ґвраaмъ: чaдо, помzни2, ћкw воспріsлъ є3си2 благ†z тво‰ въ животЁ твоeмъ, и3 лaзарь тaкожде ѕл†z: нн7э же здЁ ўтэшaетсz, тh же стрaждеши: Але Авраам сказав: чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар — тільки зло; отже, тепер він тут тішиться, а ти страждаєш.
26
26
и3 над8 всёми си1ми междY нaми и3 вaми пр0пасть вели1ка ўтверди1сz, ћкw да хотsщіи прейти2 tсю1ду къ вaмъ не возм0гутъ, ни и5же tтyду, къ нaмъ прех0дzтъ. І, крім усього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не зможуть, так само звідти до нас не переходять.
27
27
Речe же: молю1 тz u5бо, џтче, да п0слеши є3го2 въ д0мъ nтцA моегw2: Тоді він сказав: так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого.
28
28
и4мамъ бо пsть брaтій: ћкw да засвидётелствуетъ и5мъ, да не и3 тjи пріи1дутъ на мёсто сіE мучeніz. Маю бо п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки.
29
29
Глаг0ла є3мY ґвраaмъ: и4мутъ мwmсeа и3 прbр0ки: да послyшаютъ и5хъ. Авраам сказав йому: у них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх.
30
30
Џнъ же речE: ни2, џтче ґвраaме: но ѓще кто2 t мeртвыхъ и4детъ къ ни6мъ, покaютсz. Він же сказав: ні, отче Аврааме! Але коли хто з мертвих прийде до них, покаються.
31
31
Речe же є3мY: ѓще мwmсeа и3 прbр0кwвъ не послyшаютъ, и3 ѓще кто2 t мeртвыхъ воскрeснетъ, не и4мутъ вёры. Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять.
Главa з7i
Глава 17
1
1
Речe же ко ўчн7кHмъ свои6мъ: не возм0жно є4сть не пріити2 соблaзнwмъ, г0ре же, є3гHже рaди прих0дzтъ: Сказав також Ісус ученикам: неможливо не прийти спокусам; але горе тому, через кого вони приходять.
2
2
ќнэе є3мY бhло бы, ѓще жерн0въ nсeлскій њблежaлъ бы њ вhи є3гw2, и3 ввeрженъ въ м0ре, нeже да соблазни1тъ t мaлыхъ си1хъ є3ди1наго. Краще було б йому, якби жорно млинове повісили йому на шию і кинули його в море, ніж щоб він спокусив одного з малих цих.
3
3
(За? п7д7.) Внемли1те себЁ. Ѓще согрэши1тъ къ тебЁ брaтъ тв0й, запрети2 є3мY: и3 ѓще покaетсz, њстaви є3мY: Пильнуйте за собою. Якщо ж согрішить проти тебе брат твій, докори йому; і коли покається, прости йому;
4
4
и3 ѓще седми1щи на дeнь согрэши1тъ къ тебЁ, и3 седми1щи на дeнь њбрати1тсz, глаг0лz: кaюсz: њстaви є3мY. і коли сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів на день звернеться і скаже: каюсь, — прости йому.
5
5
И# рек0ша ґпcли гDеви: приложи2 нaмъ вёру. І сказали апостоли Господу: додай нам віри.
6
6
Речe же гDь: ѓще бhсте и3мёли вёру ћкw зерно2 горyшно, глаг0лали бhсте ќбw ћгодичинэ сeй: вост0ргнисz и3 всади1сz въ м0ре: и3 послyшала бы вaсъ. Господь сказав: коли б ви мали віру, як зерно гірчичне, і сказали смоковниці цій: вирвись і пересадись у море, то вона послухала б вас.
7
7
Кот0рый же t вaсъ рабA и3мёz њрю1ща и3ли2 пасyща, и4же пришeдшу є3мY съ селA речeтъ: ѓбіе минyвъ [пришeдъ] возлsзи; Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе, як тільки він повернеться з поля, скаже йому: іди мерщій та сідай до столу?
8
8
Но не речeтъ ли є3мY: ўгот0вай, что2 вечерsю, и3 препоsсавсz служи2 ми2, д0ндеже ћмъ и3 пію2: и3 пот0мъ ћси и3 піeши ты2; Навпаки, чи не скаже йому: приготуй мені повечеряти та, підперезавшись, прислуговуй мені, доки буду їсти і пити, а потім їж і пий сам?
9
9
Е#дA и4мать хвалY [благодари1тъ] рабY томY, ћкw сотвори2 повелBннаz; не мню2. Чи ж стане він дякувати рабові тому за те, що він виконав наказ? Не думаю.
10
10
Тaкw и3 вы2, є3гдA сотворитE вс‰ повелBннаz вaмъ, глаг0лите, ћкw раби2 неключи1ми є3смы2: ћкw, є4же д0лжни бёхомъ сотвори1ти, сотвори1хомъ. Так і ви, коли виконаєте все, що вам наказувалося, кажіть: ми раби нікчемні; бо зробили тільки те, що повинні були зробити.
11
11
И# бhсть и3дyщу є3мY во їеrли1мъ, и3 т0й прохождaше междY самaріею и3 галілeею. Йдучи до Єрусалима, Він проходив між Самарією та Галилеєю.
12
12
(За? п7е7.) Входsщу же є3мY въ нёкую вeсь, срэт0ша є3го2 дeсzть прокажeнныхъ мужeй, и5же стaша и3здалeча: І коли входив Він в одне село, зустріли Його десять чоловік прокажених, які зупинилися віддалік.
13
13
и3 тjи вознес0ша глaсъ, глаг0люще: ї}се настaвниче, поми1луй ны2. І вони гучним голосом говорили: Ісусе, Наставнику, помилуй нас.
14
14
И# ви1дэвъ речE и5мъ: шeдше покажи1тесz свzщeнникwмъ. И# бhсть и3дyщымъ и5мъ, њчи1стишасz. Побачивши їх, Він сказав їм: підіть покажіться священикам. І коли вони йшли, очистилися.
15
15
Е#ди1нъ же t ни1хъ, ви1дэвъ, ћкw и3сцэлЁ, возврати1сz, со глaсомъ вeліимъ слaвz бGа, Один же з них, побачивши, що зцілився, повернувся, гучним голосом прославляючи Бога,
16
16
и3 падE ни1цъ при ногY є3гw2, хвалY є3мY воздаS: и3 т0й бЁ самарzни1нъ. і припав лицем до ніг Його, віддаючи Йому хвалу; і це був самарянин.
17
17
Tвэщaвъ же ї}съ речE: не дeсzть ли њчи1стишасz; да дeвzть гдЁ; Тоді Ісус сказав: чи не десять очистилися? Де ж дев’ять?
18
18
кaкw не њбрэт0шасz возврaщшесz дaти слaву бGу, т0кмw и3ноплемeнникъ сeй; Чому вони не повернулися віддати славу Богові, тільки іноплемінник цей?
19
19
И# речE є3мY: востaвъ и3ди2: вёра твоS сп7сe тz. І сказав йому: встань, іди; віра твоя спасла тебе.
20
20
(За? п7ѕ7.) Вопрошeнъ же бhвъ t фарісє1й, когдA пріи1детъ цrтвіе б9іе, tвэщaвъ и5мъ речE: не пріи1детъ цrтвіе б9іе съ соблюдeніемъ [со ўсмотрeніемъ]: А як фарисеї запитали Його: коли прийде Царство Боже? — відповів їм: не прийде Царство Боже помітно,
21
21
нижE рекyтъ: сE здЁ, и3ли2: џндэ. Сe бо цrтвіе б9іе внyтрь вaсъ є4сть. і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є.
22
22
Речe же ко ўчн7кHмъ (свои6мъ): пріи1дутъ днjе, є3гдA вожделёете є3ди1нагw днE сн7а чlвёческагw ви1дэти, и3 не ќзрите. Сказав також ученикам: прийдуть дні, коли бажатимете бачити хоч один з днів Сина Людського, та не побачите.
23
23
И# рекyтъ вaмъ: сE здЁ, и3ли2: сE, џндэ: не и3зhдите, ни пожени1те. І скажуть вам: ось тут, або: он там, — не ходіть і не ганяйтеся,
24
24
Ћкw бо м0лніz блистaющисz t поднебeсныz на поднебeснэй свётитсz: тaкw бyдетъ сн7ъ чlвёческій въ дeнь св0й. бо, як блискавка, блиснувши від одного краю неба, світить до другого краю неба, так буде Син Людський у день Свій.
25
25
Прeжде же подобaетъ є3мY мн0гw пострадaти и3 и3скушeну [tвeржену] бhти t р0да сегw2. Але насамперед належить Йому багато постраждати і бути відкинутим родом цим.
26
26
(За? п7з7.) И# ћкоже бhсть во дни6 нHєвы, тaкw бyдетъ и3 во дни6 сн7а чlвёческа: І як було в дні Ноя, так буде і в дні Сина Людського:
27
27
kдsху, піsху, женsхусz, посzгaху, до негHже днE вни1де нHе въ ковчeгъ: и3 пріи1де пот0пъ, и3 погуби2 вс‰. їли, пили, одружувалися і виходили заміж, аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і прийшов потоп, і погубив усіх.
28
28
Тaкожде и3 ћкоже бhсть во дни6 лHтwвы: kдsху, піsху, куповaху, продаsху, саждaху, здaху: Так само, як було й у дні Лота: їли, пили, купували, продавали, саджали, будували;
29
29
в0ньже дeнь и3зhде лHтъ t сод0млzнъ, њдожди2 кaмыкъ горsщь и3 џгнь съ небесE, и3 погуби2 вс‰. а в той день, в який Лот вийшов з Содома, линули сірка палаюча й вогонь з небес і погубили усіх;
30
30
По томyже бyдетъ и3 въ дeнь, в0ньже сн7ъ чlвёческій kви1тсz. так буде і в той день, коли Син Людський явиться.
31
31
Въ т0й дeнь, и4же бyдетъ на кр0вэ, и3 сосyди є3гw2 въ домY, да не слaзитъ взsти и4хъ: и3 и4же на селЁ, тaкожде да не возврати1тсz вспsть: У той день, хто буде на покрівлі, а речі його в домі, нехай не злазить їх узяти; і хто буде на полі, також нехай не повертається назад.
32
32
поминaйте женY лHтову. Згадайте жінку Лотову.
33
33
И$же ѓще взhщетъ дyшу свою2 спасти2, погуби1тъ ю5: и3 и4же ѓще погуби1тъ ю5, живи1тъ ю5. Хто почне зберігати душу свою, той погубить її; а хто погубить її, той оживить її.
34
34
Гlю вaмъ: въ тY н0щь бyдета двA на nдрЁ є3ди1номъ: є3ди1нъ поeмлетсz, ґ другjй њставлsетсz. Кажу вам: у ту ніч будуть двоє на одній постелі: один візьметься, а другий залишиться.
35
35
Бyдетэ двЁ вкyпэ мeлющэ: є3ди1на поeмлетсz, ґ другaz њставлsетсz. Дві будуть молоти разом: одна візьметься, а друга залишиться.
36
36
ДвA бyдета на селЁ: є3ди1нъ поeмлетсz, ґ другjй њставлsетсz. Двоє будуть на полі: один візьметься, а другий залишиться.
37
37
И# tвэщaвше глаг0лаша є3мY: гдЁ, гDи; Џнъ же речE и5мъ: и3дёже тёло, тaмw соберyтсz и3 nрли2. На це сказали Йому: де, Господи? Він же сказав їм: де труп, там зберуться й орли.
Главa }i
Глава 18
1
1
Гlаше же и3 при1тчу къ ни6мъ, кaкw подобaетъ всегдA моли1тисz и3 не стужaти (си2), Сказав також їм і притчу про те, як треба завжди молитися і не занепадати духом,
2
2
гlz: (За? п7}.) судіS бЁ нёкій въ нёкоемъ грaдэ, бGа не боsсz и3 человBкъ не срамлszсz. кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився.
3
3
Вдовa же нёкаz бЁ во грaдэ т0мъ: и3 прихождaше къ немY, глаг0лющи: tмсти2 менє2 t сопeрника моегw2. В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого.
4
4
И# не хотsше на д0лзэ врeмени. Послэди1 же речE въ себЁ: ѓще и3 бGа не бою1сz, и3 человBкъ не срамлsюсz: Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь,
5
5
но занE твори1тъ ми2 труды2 вдови1ца сіS, tмщY є3S: да не до концA приходsщи застои1тъ [труди1тъ] менE. але, оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більш докучати мені.
6
6
Речe же гDь: слhшите, что2 судіS непрaвды глаг0летъ; І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний?
7
7
БGъ же не и4мать ли сотвори1ти tмщeніе и3збрaнныхъ свои1хъ, вопію1щихъ къ немY дeнь и3 н0щь, и3 долготерпS њ ни1хъ; Хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них?
8
8
гlю вaмъ, ћкw сотвори1тъ tмщeніе и4хъ вск0рэ. Nбaче сн7ъ чlвёческій пришeдъ ќбw њбрsщетъ ли (си2) вёру на земли2; Кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?
9
9
Речe же и3 ко други6мъ ўповaющымъ соб0ю, ћкw сyть прaвєдницы, и3 ўничижaющымъ пр0чихъ, при1тчу сію2: Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу.
10
10
(За? п7f7.) человBка двA внид0ста въ цeрковь помоли1тисz: є3ди1нъ фарісeй, ґ другjй мытaрь. Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар.
11
11
Фарісeй же стaвъ, си1це въ себЁ молsшесz: б9е, хвалY тебЁ воздаю2, ћкw нёсмь ћкоже пр0чіи человёцы, хи1щницы, непрaвєдницы, прелюбодёє, и3ли2 ћкоже сeй мытaрь: Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар.
12
12
пощyсz двакрaты въ суббHту, десzти1ну даю2 всегw2 є3ли1кw притzжY. Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю.
13
13
Мытaрь же и3здалeча стоS, не хотsше ни џчію возвести2 на нeбо: но біsше пє1рси сво‰, глаг0лz: б9е, ми1лостивъ бyди мнЁ грёшнику. А митар, стоячи віддалік, не смів навіть очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного!
14
14
Глаг0лю вaмъ, ћкw сни1де сeй њправдaнъ въ д0мъ св0й пaче џнагw: ћкw всsкъ возносsйсz смири1тсz, смирszй же себE вознесeтсz. Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться.
15
15
(За? §.) Приношaху же къ немY и3 младeнцы, да и4хъ к0снетсz: ви1дэвше же ўчн7цы2 запрети1ша и5мъ. Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а ученики, бачачи те, боронили їм.
16
16
Ї}съ же призвaвъ и5хъ, глаг0ла: њстaвите дэтeй приходи1ти ко мнЁ и3 не брани1те и5мъ: таковhхъ бо є4сть цrтвіе б9іе. Але Ісус, підізвавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже.
17
17
Ґми1нь бо глаг0лю вaмъ: и4же ѓще не пріи1метъ цrтвіz б9іz ћкw nтрочA, не и4мать вни1ти въ нE. Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього.
18
18
(За? §№.) И# вопроси2 є3го2 нёкій кнsзь, глаг0лz: ўч™лю бlгjй, что2 сотвори1въ, жив0тъ вёчный наслёдствую; І запитав Його один з начальників, кажучи: Учителю благий, що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне?
19
19
Речe же є3мY ї}съ: чт0 мz глаг0леши бlга, никт0же бlгъ, т0кмw є3ди1нъ бGъ. Ісус сказав йому: чого ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог.
20
20
Зaпwвэди вёси: не прелю1бы твори2: не ўбjй: не ўкради2: не лжесвидётелствуй: чти2 nтцA твоего2 и3 мaтерь твою2. Заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою.
21
21
Џнъ же речE: вс‰ сі‰ сохрани1хъ t ю4ности моеS. Він же сказав: усе це я зберіг від юности моєї.
22
22
Слhшавъ же сі‰, ї}съ речE є3мY: є3щE є3ди1нагw не докончaлъ є3си2: вс‰, є3ли1ка и4маши, продaждь, и3 раздaй ни1щымъ: и3 и3мёти и4маши сокр0вище на нб7си2: и3 грzди2 вослёдъ менє2. Почувши це, Ісус сказав: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною.
23
23
Џнъ же слhшавъ сіE, приск0рбенъ бhсть: бё бо богaтъ ѕэлw2. Він же, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий.
24
24
Ви1дэвъ же є3го2 ї}съ приск0рбна бhвша, речE: кaкw не ўд0бь и3мyщіи богaтство въ цrтвіе б9іе вни1дутъ: Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже!
25
25
ўд0бэе бо є4сть велбyду сквозЁ и3глинB ќшы проити2, нeже богaту въ цrтвіе б9іе вни1ти. Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства Божого.
26
26
Рёша же слhшавшіи: то2 кто2 м0жетъ сп7сeнъ бhти; Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися?
27
27
Џнъ же речE: невозмHжнаz ў человBкъ возмHжна сyть ў бGа. Він же сказав: неможливе для людей — можливе для Бога.
28
28
Речe же пeтръ: сE мы2 њстaвихомъ вс‰ и3 по тебЁ и3д0хомъ. Петро ж сказав: ось ми покинули все і пішли за Тобою.
29
29
Џнъ же речE и5мъ: ґми1нь глаг0лю вaмъ, ћкw никт0же є4сть, и4же њстaвитъ д0мъ, и3ли2 роди1тєли, и3ли2 брaтію, и3ли2 сє1стры, и3ли2 женY, и3ли2 чaда, цrтвіz рaди б9іz, Він сказав їм: істинно говорю вам, що немає нікого, хто покинув би дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого
30
30
и4же не пріи1метъ мн0жицею во врeмz сіE, и3 въ вёкъ грzдyщій жив0тъ вёчный. і не одержав би значно більше в цей час, а у віці майбутньому — життя вічне.
31
31
(За? §в7.) Поeмь же nбанaдесzте ўчн7ки2 сво‰, речE къ ни6мъ; сE восх0димъ во їеrли1мъ, и3 скончaютсz вс‰ пи6саннаz прbрHки њ сн7э чlвёчестэ: Взявши ж дванадцятьох учеників Своїх, сказав їм: ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського,
32
32
предадsтъ бо є3го2 kзhкwмъ, и3 поругaютсz є3мY, и3 ўкорsтъ є3го2, и3 њплюю1тъ є3го2, бо видадуть Його язичникам, і глузуватимуть з Нього, і скривдять Його, і обплюють Його.
33
33
и3 би1вше ўбію1тъ є3го2: и3 въ трeтій дeнь воскрeснетъ. І будуть бити, і уб’ють Його; та на третій день воскресне.
34
34
И# тjи ничесHже t си1хъ разумёша: и3 бЁ глаг0лъ сeй сокровeнъ t ни1хъ, и3 не разумэвaху глаг0лемыхъ. Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного.
35
35
(За? §G.) Бhсть же є3гдA прибли1жишасz во їеріхHнъ, слэпeцъ нёкій сэдsше при пути2 просS: Коли ж наближався Він до Єрихона, один сліпий сидів край дороги і просив милостині.
36
36
слhшавъ же нар0дъ мимоходsщь, вопрошaше: что2 ќбw є4сть сE; Почувши, що повз нього проходить народ, запитав: що це таке?
37
37
Повёдаша же є3мY, ћкw ї}съ назарzни1нъ мимох0дитъ. Йому сказали, що Ісус Назарянин проходить.
38
38
И# возопи2, глаг0лz: ї}се сн7е дв7довъ, поми1луй мS. Тоді він закричав: Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене!
39
39
И# пред8идyщіи прещaху є3мY, да ўмолчи1тъ: џнъ же пaче мн0жае вопіsше: сн7е дв7довъ, поми1луй мS. І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів, помилуй мене!
40
40
Стaвъ же ї}съ повелЁ привести2 є3го2 къ себЁ: прибли1жшусz же є3мY къ немY, вопроси2 є3го2, Зупинившись, Ісус звелів привести його до Себе. Коли той наблизився до Нього, спитав його:
41
41
глаг0лz: что2 х0щеши, да ти2 сотворю2; Џнъ же речE: гDи, да прозрю2. чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи, щоб мені прозріти!
42
42
Ї}съ же речE є3мY: прозри2: вёра твоS сп7сe тz. Ісус сказав йому: прозри! Віра твоя спасла тебе.
43
43
И# ѓбіе прозрЁ, и3 в8слёдъ є3гw2 и3дsше, слaвz бGа. И# вси2 лю1діе ви1дэвше воздaша хвалY бGови. І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і всі люди, побачивши це, віддали хвалу Богові.
Главa f7i
Глава 19
1
1
(За? §д7.) И# вшeдъ прохождaше їеріхHнъ. Потім Ісус увійшов до Єрихона і проходив через нього.
2
2
И# сE мyжъ нарицaемый закхeй, и3 сeй бЁ стaрэй мытарє1мъ, и3 т0й бЁ богaтъ: І ось один муж на ім’я Закхей, він був старший над митарями і чоловік був багатий,
3
3
и3 и3скaше ви1дэти ї}са, кто2 є4сть, и3 не можaше t нар0да, ћкw в0зрастомъ мaлъ бЁ: бажав бачити Ісуса, хто Він; але не міг за народом, бо був малий на зріст.
4
4
и3 предитeкъ, возлёзе на ћгодичину, да ви1дитъ, ћкw хотsше ми1мw є3S проити2. І, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб побачити Його, бо Він мав проходити біля неї.
5
5
И# ћкw пріи1де на мёсто, воззрёвъ ї}съ ви1дэ є3го2, и3 речE къ немY: закхeе, потщaвсz слёзи: днeсь бо въ домY твоeмъ подобaетъ ми2 бhти. Коли Ісус прийшов на те місце і, глянувши, побачив його, сказав йому: Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі.
6
6
И# потщaвсz слёзе, и3 пріsтъ є3го2 рaдуzсz. І він поспішно зліз і прийняв Його з радістю.
7
7
И# ви1дэвше вси2 роптaху, глаг0люще, ћкw ко грёшну мyжу вни1де витaти. І всі, побачивши те, почали нарікати, що Він зайшов гостити до грішного чоловіка.
8
8
Стaвъ же закхeй речE ко гDу: сE п0лъ и3мёніz моегw2, гDи, дaмъ ни1щымъ: и3 ѓще кого2 чи1мъ њби1дэхъ, возвращY четвери1цею. Закхей, вставши, сказав Господеві: Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо.
9
9
Речe же къ немY ї}съ: ћкw днeсь спcніе д0му семY бhсть, занE и3 сeй сhнъ ґвраaмль є4сть: Ісус сказав йому: нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів.
10
10
пріи1де бо сн7ъ чlвёчь взыскaти и3 спcти2 поги1бшаго. Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло.
11
11
Слhшащымъ же и5мъ сі‰, прил0жь речE при1тчу, занE бли1з8 є3мY бhти їеrли1ма, и3 мнsху, ћкw ѓбіе цrтво б9іе х0щетъ kви1тисz. Коли ж вони слухали це, розповів ще одну притчу; бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже повинне скоро відкритися.
12
12
РечE u5бо: (За? §е7.) человёкъ нёкій добрA р0да и4де на странY далeче, пріsти себЁ цaрство и3 возврати1тисz. Отже, сказав: один чоловік високого роду вирушав у далеку країну, щоб прийняти собі царство і повернутися.
13
13
Призвaвъ же дeсzть р†бъ свои1хъ, дадE и4мъ дeсzть мн†съ, и3 речE къ ни6мъ: кyплю дёйте, д0ндеже пріидY. Покликавши десятьох рабів своїх, дав їм десять мин* і сказав їм: пустіть їх у діло, поки я повернусь.
14
14
И# грaждане є3гw2 ненави1дzху є3го2, и3 послaша послы2 в8слёдъ є3гw2, глаг0люще: не х0щемъ семY, да цaрствуетъ над8 нaми. Але громадяни ненавиділи його і відправили слідом за ним посланців, сказавши: ми не хочемо, щоб він царював над нами.
15
15
И# бhсть є3гдA возврати1сz пріи1мъ цaрство, речE пригласи1ти рабы6 ты6z, и5мже дадE сребро2, да ўвёсть, каковY кyплю сyть сотвори1ли. І коли він повернувся, прийнявши царство, то звелів покликати рабів тих, яким дав срібло, щоб довідатися, хто що придбав.
16
16
Пріи1де же пeрвый, глаг0лz: г0споди, мнaсъ твоS придёла дeсzть мн†съ. Прийшов перший і сказав: господарю, мина твоя принесла десять мин.
17
17
И# речE є3мY: блaгw, рaбе д0брый: ћкw њ мaлэ вёренъ бhлъ є3си2, бyди w4бласть и3мёz над8 десzтію2 градHвъ. І сказав йому: гаразд, добрий рабе! За те, що ти у малому був вірний, візьми управління над десятьма містами.
18
18
И# пріи1де вторhй, глаг0лz: г0споди, мнaсъ твоS сотвори2 пsть мн†съ. Прийшов другий і сказав: господарю, мина твоя принесла п’ять мин.
19
19
Речe же и3 томY: и3 ты2 бyди над8 пzтію2 градHвъ. Сказав і цьому: і ти будь над п’ятьма містами.
20
20
И# другjй пріи1де, глаг0лz: г0споди, сE мнaсъ твоS, ю4же и3мёхъ положeну во ўбрyсэ: Прийшов ще один і сказав: господарю, ось твоя мина, яку я зберігав, загорнувши в хустину,
21
21
боsхсz бо тебє2, ћкw человёкъ ћръ є3си2, взeмлеши, є3гHже не положи1лъ є3си2, и3 жнeши, є3гHже не сёzлъ є3си2. бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.
22
22
Глаг0ла же є3мY: t ќстъ твои1хъ суждy ти, лукaвый рaбе: вёдэлъ є3си2, ћкw ѓзъ человёкъ ћръ є4смь, взeмлю, є3гHже не положи1хъ, и3 жнY, є3гHже не сёzхъ: Господар сказав йому: твоїми вустами суджу тебе, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв.
23
23
и3 почто2 не вдaлъ є3си2 моегw2 сребрA купцє1мъ, и3 ѓзъ пришeдъ съ ли1хвою и3стzзaлъ бhхъ є5; Чому ж ти не віддав срібла мого купцям, щоб я, повернувшись, узяв його з прибутком?
24
24
И# предстоsщымъ речE: возми1те t негw2 мнaсъ, и3 дади1те и3мyщему дeсzть мн†съ. І сказав тим, що там стояли: візьміть у нього мину і дайте тому, що має десять мин.
25
25
И# рёша є3мY: г0споди, и4мать дeсzть мн†съ. І сказали йому: господарю, у нього є десять мин.
26
26
Глаг0лю бо вaмъ, ћкw всsкому и3мyщему дaстсz: ґ t неимyщагw, и3 є4же и4мать, tи1метсz t негw2: Кажу ж бо вам, що всякому, хто має, тому дасться; а хто не має, відбереться і те, що має.
27
27
nбaче враги2 мо‰ w4ны, и5же не восхотёша менE, да цaрь бhхъ бhлъ над8 ни1ми, приведи1те сёмw и3 и3зсэцhте предо мн0ю. А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте переді мною.
28
28
И# сі‰ рeкъ, и3дsше преди2, восходS во їеrли1мъ. Сказавши це, Ісус пішов далі, підіймаючись до Єрусалима.
29
29
(За? §ѕ7.) И# бhсть ћкw прибли1жисz въ виfсфагjю и3 виfaнію, къ горЁ нарицaемэй є3леHнъ, послA двA ўчн7къ свои1хъ, І коли наблизився до Виффагії та Вифанії, до гори, що зветься Елеонською, послав двох учеників Своїх
30
30
гlz: и3ди1та въ прsмную вeсь: (и3) въ ню1же вход‰ща њбрsщета жребS привsзано, на нeже никт0же николи1же t человBкъ всёде: tрBшша є5 приведи1та. і сказав: підіть до села, що перед вами; увійшовши в нього, знайдете осля прив’язане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’язавши його, приведіть.
31
31
И# ѓще кто2 вы2 вопрошaетъ: почто2 tрэшaета, си1це рцhта є3мY, ћкw гDь є3гw2 трeбуетъ. А коли хто вас спитає: навіщо відв’язуєте? — скажіть йому так: Господь його потребує.
32
32
Шє1дша же пHсланнаz њбрэт0ста, ћкоже речE и4ма. Посланці пішли і знайшли все так, як Він сказав їм.
33
33
Tрэшaющема же и4ма жребS, рек0ша госп0діе є3гw2 къ ни1ма: что2 tрэшaета жребS; Коли ж вони відв’язували осля, то господарі його сказали їм: навіщо відв’язуєте осля?
34
34
W$на же рек0ста, ћкw гDь є3гw2 трeбуетъ. Вони відповіли: Господь його потребує.
35
35
И# привед0ста є5 ко ї}сови: и3 возвeргше ри6зы сво‰ на жребS, всади1ша ї}са. І привели його до Ісуса, і, накинувши одяг свій на осля, посадили Ісуса.
36
36
И#дyщу же є3мY, постилaху ри6зы сво‰ по пути2. І коли Він їхав, стелили одяг свій на дорозі.
37
37
(За? §з7.) Приближaющужесz є3мY ўжE (ѓбіе) къ низхождeнію горЁ є3леHнстэй, начaша всE мн0жество ўчени6къ рaдующесz хвали1ти бGа глaсомъ вeліимъ њ всёхъ си1лахъ, ћже ви1дэша, А коли Він наближався вже до спуску з гори Елеонської, безліч учеників почали радісно хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які вони бачили,
38
38
глаг0люще: блгcвeнъ грzдhй цRь во и4мz гDне: ми1ръ на нб7си2, и3 слaва въ вhшнихъ. кажучи: благословен Цар, що гряде в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава у вишніх!
39
39
И# нёцыи фарісeє t нар0да рёша къ немY: ўч™лю, запрети2 ўчн7кHмъ твои6мъ. І деякі фарисеї з народу сказали Йому: Учителю, заборони ученикам Твоїм.
40
40
И# tвэщaвъ речE и5мъ: глаг0лю вaмъ, ћкw, ѓще сjи ўмолчaтъ, кaменіе возопіeтъ. Але Він сказав їм у відповідь: Я вам кажу, що коли вони замовкнуть, то каміння заголосить.
41
41
И# ћкw прибли1жисz, ви1дэвъ грaдъ, плaкасz њ нeмъ, І коли, наблизившись, побачив місто, то заплакав над ним
42
42
глаг0лz: ћкw ѓще бы разумёлъ и3 ты2, въ дeнь сeй тв0й, є4же къ смирeнію [къ ми1ру] твоемY: нн7э же скрhсz t џчію твоє1ю: і сказав: о, коли б зрозуміло ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх.
43
43
ћкw пріи1дутъ днjе на тS, и3 њбложaтъ врази2 твои2 nстр0гъ њ тебЁ, и3 њбhдутъ тS, и3 њб8и1мутъ тS tвсю1ду, Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої оточать тебе валом, і візьмуть в облогу тебе, і стиснуть тебе звідусіль.
44
44
и3 разбію1тъ тS и3 ч†да тво‰ въ тебЁ, и3 не њстaвzтъ кaмень на кaмени въ тебЁ: понeже не разумёлъ є3си2 врeмене посэщeніz твоегw2. І зруйнують тебе, і поб’ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо ти не зрозуміло часу відвідин твоїх.
45
45
(За? §}.) И# вшeдъ въ цeрковь, начaтъ и3згони1ти продаю1щыz въ нeй и3 купyющыz, І ввійшовши у храм, почав виганяти тих, що в ньому продавали і купували,
46
46
гlz и5мъ: пи1сано є4сть: д0мъ м0й д0мъ моли1твы є4сть: вh же сотвори1сте є3го2 пещeру разб0йникwмъ. кажучи їм: написано: дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників.
47
47
И# бЁ ўчS по вс‰ дни6 въ цeркви. Ґрхіерeє же и3 кни1жницы и3скaху є3го2 погуби1ти, и3 старёйшины лю1демъ. І навчав щодня в храмі. А первосвященики і книжники та старійшини народні шукали, як погубити Його,
48
48
И# не њбрэтaху, чт0 бы сотвори1ли є3мY: лю1діе бо вси2 держaхусz є3гw2, послyшающе є3го2. і не знаходили, що б зробити з Ним, бо всі люди трималися Його і слухали Його.
Главa к7
Глава 20
1
1
(За? §f7.) И# бhсть во є3ди1нъ t днjй џнэхъ, ўчaщу є3мY лю1ди въ цeркви и3 бlговэствyющу, пріид0ша свzщeнницы и3 кни1жницы со ст†рцы І сталося в один з тих днів, коли Він навчав народ у храмі і благовістив, прийшли первосвященики і книжники зі старійшинами.
2
2
и3 рёша къ немY, глаг0люще: рцы2 нaмъ, к0ею w4бластію сі‰ твори1ши, и3ли2 кто2 є4сть дaвый тебЁ влaсть сію2; І запитали Його: скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу?
3
3
Tвэщaвъ же речE къ ни6мъ: вопрошy вы и3 ѓзъ є3ди1нагw словесE, и3 рцhте ми2: Він сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, скажіть Мені —
4
4
крещeніе їwaнново съ нб7сe ли бЁ, и3ли2 t человBкъ; хрещення Іоанове було з небес чи від людей?
5
5
Nни1 же помышлsху въ себЁ, глаг0люще, ћкw ѓще речeмъ: съ нб7сE, речeтъ: почто2 u5бо не вёровасте є3мY; Вони ж, міркуючи між собою, говорили: коли скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому?
6
6
ѓще ли же речeмъ: t человBкъ, вси2 лю1діе кaменіемъ побію1тъ ны2: и3звёстно бо бЁ њ їwaннэ, ћкw прbр0къ бЁ. А коли скажемо, що від людей, то весь народ поб’є нас камінням, бо він упевнений, що Іоан є пророк.
7
7
И# tвэщaша: не вёмы tкyду. І відповіли: не знаємо, звідки.
8
8
Ї}съ же речE и5мъ: ни ѓзъ гlю вaмъ, к0ею w4бластію сі‰ творю2. Ісус сказав їм: то і Я не скажу вам, якою владою це роблю.
9
9
(За? R.) Начaтъ же къ лю1демъ глаг0лати при1тчу сію2: человёкъ нёкій насади2 віногрaдъ, и3 вдадE є3го2 дёлателємъ, и3 tи1де на лBта мнHга. І почав Він розповідати людям таку притчу: один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, та й відбув на довгий час.
10
10
И# во врeмz послA къ дёлателємъ рабA, да t плодA віногрaда дадyтъ є3мY: дёлатєли же би1вше є3го2, послaша тщA. І у певний час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградника; але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.
11
11
И# приложи2 послaти другaго рабA: nни1 же и3 того2 би1вше и3 досади1вше є3мY, послaша тщA. Ще послав другого раба; але вони і того, побивши і зневаживши, відіслали ні з чим.
12
12
И# приложи2 послaти трeтіzго: nни1 же и3 того2 ўsзвльше и3згнaша. І ще послав третього; але вони і того, поранивши, вигнали.
13
13
Речe же господи1нъ віногрaда: что2 сотворю2; послю2 сhна моего2 возлю1бленнаго, є3дA кaкw, є3го2 ви1дэвше, ўсрамsтсz. Тоді господар виноградника сказав: що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, побачивши його, посоромляться.
14
14
Ви1дэвше же є3го2 дёлателє, мhшлzху въ себЁ, глаг0люще: сeй є4сть наслёдникъ: пріиди1те, ўбіeмъ є3го2, да нaше бyдетъ достоsніе. А виноградарі, побачивши його, міркували між собою, кажучи: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, щоб спадщина була нашою.
15
15
И# и3звeдше є3го2 в0нъ и3з8 віногрaда, ўби1ша. Что2 u5бо сотвори1тъ и5мъ господи1нъ віногрaда; І, вивівши його геть з виноградника, вбили. Що зробить з ними господар виноградника?
16
16
Пріи1детъ и3 погуби1тъ дёлатєли сі‰, и3 вдaстъ віногрaдъ и3нBмъ. Слhшавше же рек0ша: да не бyдетъ. Прийде і погубить виноградарів тих, і віддасть виноградник іншим. Ті, що слухали це, сказали: нехай не буде так!
17
17
Џнъ же воззрёвъ на ни1хъ, речE: что2 u5бо пи1саное сіE: кaмень, є3гHже небрег0ша зи1ждущіи, сeй бhсть во главY ќгла; А Він, поглянувши на них, сказав: що значить оце написане: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем?
18
18
Всsкъ падhй на кaмени т0мъ, сокруши1тсz: ґ на нeмже падeтъ, стрhетъ є3го2. Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; а на кого він упаде, того роздавить.
19
19
(За? R№.) И# взыскaша ґрхіерeє и3 книжни1цы возложи1ти нaнь рyцэ въ т0й чaсъ, и3 ўбоsшасz нар0да: разумёша бо, ћкw къ ни6мъ при1тчу сію2 речE. І шукали в цей час первосвященики і книжники, як накласти на Нього руки, та побоялися народу; бо зрозуміли, що про них сказав Він цю притчу.
20
20
И# наблю1дше послaша лazтєли [навётникwвъ], притворsющихъ себE прaведники бhти: да и4мутъ є3го2 въ словеси2, во є4же предaти є3го2 начaлству и3 w4бласти и3гeмwновэ. І, слідкуючи за Ним, підіслали лукавих людей, які, вдаючи з себе праведних, зловили б Його на слові, щоб видати Його начальникам і владі правителя.
21
21
И# вопроси1ша є3го2, глаг0люще: ўчи1телю, вёмы, ћкw прaвw глаг0леши и3 ўчи1ши, и3 не на лиц† зри1ши, но вои1стинну пути2 б9ію ўчи1ши: І вони запитали Його: Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш і навчаєш, і не дивишся на особу, але істинно на путь Божу наставляєш;
22
22
дост0итъ ли нaмъ кeсареви дaнь даsти, и3ли2 ни2; чи належить нам давати податок кесареві, чи ні?
23
23
Разумёвъ же и4хъ лукaвство, речE къ ни6мъ: чт0 мz и3скушaете; Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: чого Мене спокушаєте?
24
24
покажи1те ми2 цaту [динaрій]: чjй и4мать w4бразъ и3 надписaніе; Tвэщaвше же рек0ша: кeсаревъ. Покажіть Мені динарій — чиє на ньому зображення і напис? Вони відповіли: кесареве.
25
25
Џнъ же речE и5мъ: воздади1те u5бо, ћже кeсарєва, кeсареви, и3 ±же б9іz, бGови. Він сказав їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові.
26
26
И# не мог0ша зазрёти глаг0ла є3гw2 пред8 людьми2: и3 диви1шасz њ tвётэ є3гw2, и3 ўмолчaша. І не могли впіймати Його на слові перед народом і, здивувавшись відповіді Його, замовкли.
27
27
(За? Rв7.) Приступи1ша же нёцыи t саддукє1й, глаг0лющіи воскrнію не бhти, вопрошaху є3го2, Тоді прийшли деякі з саддукеїв, які не визнають воскресіння, і запитали Його:
28
28
глаг0люще: ўчи1телю, мwmсeй написA нaмъ: ѓще комY брaтъ ќмретъ и3мhй женY, и3 т0й безчaденъ ќмретъ, да брaтъ є3гw2 п0йметъ женY и3 возстaвитъ сёмz брaту своемY. Учителю, Мойсей написав нам: коли у кого помре брат, що мав жінку, і помре бездітним, то нехай брат його візьме жінку його, відродить потомство братові своєму.
29
29
Сeдмь u5бо брaтій бЁ: и3 пeрвый поsтъ женY, ќмре безчaденъ: Отже, було сім братів, і перший взяв жінку і помер бездітним;
30
30
и3 поsтъ вторhй женY, и3 т0й ќмре безчaденъ: узяв ту жінку другий, і той помер бездітним;
31
31
и3 трeтій поsтъ ю5: тaкожде же и3 вси2 сeдмь: и3 не њстaвиша ч†дъ, и3 ўмр0ша: узяв її третій, так само і всі семеро; і, не залишивши дітей, померли.
32
32
п0слэжде же всёхъ ќмре и3 женA: Після всіх померла і жінка.
33
33
въ воскrніе u5бо, кот0рагw и4хъ бyдетъ женA; сeдмь бо и3мёша ю5 женY. Отже, у воскресінні, якому з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за дружину.
34
34
И# tвэщaвъ речE и5мъ ї}съ: сhнове вёка сегw2 жeнzтсz и3 посzгaютъ: Ісус сказав їм у відповідь: сини віку цього женяться і виходять заміж;
35
35
ґ спод0бльшіисz вёкъ w4нъ ўлучи1ти и3 воскrніе, є4же t мeртвыхъ, ни жeнzтсz, ни посzгaютъ: а ті, що сподобилися досягти того віку і воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж.
36
36
ни ўмрeти бо ктомY м0гутъ: рaвни бо сyть ѓгGлwмъ, и3 сhнове сyть б9іи, воскrніz сhнове сyще. І вмерти вже не можуть; бо вони рівні з ангелами і є сини Божі, ставши синами воскресіння.
37
37
Ґ ћкw востаю1тъ мeртвіи, и3 мwmсeй сказA при купинЁ, ћкоже глаг0летъ гDа бGа ґвраaмлz и3 бGа їсаaкова и3 бGа їaкwвлz. А що мертві воскресають, і Мойсей показав при купині, коли Господа назвав Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова.
38
38
БGъ же нёсть мeртвыхъ, но живhхъ: вси1 бо томY жи1ви сyть. Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі.
39
39
Tвэщaвше же нёцый t кни6жникъ рек0ша: ўчи1телю, д0брэ рeклъ є3си2. На це деякі з книжників сказали: Учителю, Ти добре сказав.
40
40
Ктомyже не смёzху є3го2 вопроси1ти ничесHже. Речe же къ ни6мъ: І більше не насмілювалися запитувати Його ні про що. Він же сказав їм:
41
41
кaкw глаг0лютъ хrтA сн7а дв7дова бhти; як це кажуть, що Христос є сином Давидовим,
42
42
Сaмъ бо дв7дъ глаг0летъ въ кни1зэ pал0мстэй: речE гDь гDеви моемY: сэди2 њдеснyю менє2, А сам Давид говорить у книзі псалмів: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене,
43
43
д0ндеже положY враги2 тво‰ подн0жіе ногaма твои1ма. доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх?
44
44
Дв7дъ u5бо гDа є3го2 нарицaетъ, и3 кaкw сн7ъ є3мY є4сть; Отже, Давид називає Його Господом; як же Він син йому?
45
45
(За? RG.) Слhшащымъ же всBмъ лю1демъ, речE ўчн7кHмъ свои6мъ: І коли увесь народ слухав, Він сказав ученикам Своїм:
46
46
внемли1те себЁ t кни6жникъ, хотsщихъ ходи1ти во nдeждахъ, и3 лю1бzщихъ цэлов†ніz на т0ржищихъ и3 предсэд†ніz на с0нмищихъ, и3 преждевозлеж†ніz на вeчерzхъ: стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять, щоб їх вітали на народних зібраннях, мати перші місця в синагогах і перші місця на вечерях,
47
47
и5же снэдaютъ д0мы вдови1цъ, и3 вин0ю далeче м0лzтсz [и3 лицемёрнw на д0лзэ м0лzтсz]: сjи пріи1мутъ ли1шше њсуждeніе. які з’їдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тим більше осудження.
Главa к7а
Глава 21
1
1
Воззрёвъ же ви1дэ вметaющыz въ хрaмъ набдsщій и3мBніz [въ сокр0вищное храни1лище] дары2 сво‰ бог†тыz. Поглянувши, Він побачив багатіїв, які клали дари свої в скарбницю.
2
2
Ви1дэ же и3 нёкую вдови1цу ўб0гу вметaющу тY двЁ лє1птэ, Побачив також і одну вбогу вдову, яка туди поклала дві лепти,
3
3
и3 речE: вои1стинну глаг0лю вaмъ, ћкw вдови1ца сіS ўб0гаz мн0жае всёхъ ввeрже: і сказав: істинно говорю вам, що ця вбога вдова більше за всіх поклала;
4
4
вси1 бо сjи t и3збhтка своегw2 вверг0ша въ дaры бGови: сіs же t лишeніz своегw2 всE житіE, є4же и3мЁ, ввeрже. бо всі ті з надміру свого клали в дар Богові, а вона з убогости своєї поклала весь прожиток свій, що мала.
5
5
(За? Rд7.) И# нBкимъ глаг0лющымъ њ цeркви, ћкw кaменіемъ д0брымъ и3 сос{ды ўкрaшена, речE: І коли деякі говорили про храм, що він прикрашений коштовним камінням і посудом, Він сказав:
6
6
сі‰ ±же ви1дите, пріи1дутъ днjе, въ нsже не њстaнетъ кaмень на кaмени, и4же не разори1тсz. надійдуть дні, в які з того, що ви тут бачите, не залишиться каменя на камені, який не зруйнується.
7
7
Вопроси1ша же є3го2, глаг0люще: ўчи1телю, когдA u5бо сі‰ бyдутъ; и3 что2 є4сть знaменіе, є3гдA хотsтъ сі‰ бhти; І запитали Його: Учителю, коли ж це буде? І яке знамення, коли це має статися?
8
8
(За? Rе7.) Џнъ же речE: блюди1те, да не прельщeни бyдете: мн0зи бо пріи1дутъ во и4мz моE, глаг0люще, ћкw ѓзъ є4смь: и3 врeмz прибли1жисz. Не и3зhдите u5бо вослёдъ и4хъ. Він сказав: стережіться, щоб вас не ввели в оману: бо багато прийде у Моє ім’я, кажучи, що це Я. І час цей наблизився. Отже, не йдіть слідом за ними.
9
9
Е#гдa же ўслhшите бр†ни и3 нестроє1ніz, не ўб0йтесz: подобaетъ бо си6мъ бhти прeжде: но не u5 ѓбіе кончи1на. Коли ж почуєте про війни та розрухи, не жахайтеся: бо цьому належить бути раніш; але то ще не кінець.
10
10
ТогдA глаг0лаше и5мъ: востaнетъ бо kзhкъ на kзhкъ, и3 цaрство на цaрство: Тоді сказав їм: постане народ на народ і царство на царство.
11
11
трyси же вели1цы по мёстwмъ, и3 глaди и3 п†губы бyдутъ, страхов†ніz же и3 знaмєніz вє1ліz съ небесE бyдутъ. Будуть великі землетруси місцями, і голод, і пошесті; і жахливі та великі знамення з неба будуть.
12
12
(За? Rѕ7.) Прeжде же си1хъ всёхъ возложaтъ на вы2 рyки сво‰, и3 и3жденyтъ, предаю1ще на сHнмища и3 темни6цы, ведHмы къ царє1мъ и3 владhкамъ, и4мене моегw2 рaди: А перед усім тим накладуть на вас руки і гнатимуть вас, видаючи в синагоги і у в’язниці, і поведуть перед царів і правителів за ім’я Моє.
13
13
прилучи1тсz же вaмъ во свидётелство. І буде це вам на свідчення.
14
14
Положи1те u5бо на сердцaхъ вaшихъ, не прeжде поучaтисz tвэщавaти: Отже, покладіть собі у серцях ваших не загадувати наперед, що відповідати,
15
15
ѓзъ бо дaмъ вaмъ ўстA и3 премyдрость, є4йже не возм0гутъ проти1витисz и3ли2 tвэщaти вси2 противлsющіисz вaмъ. бо Я дам вам уста і премудрість, якій не зможуть противитися, ні суперечити всі супротивники ваші.
16
16
Прeдани же бyдете и3 роди1тєли и3 брaтіею и3 р0домъ и3 др{ги, и3 ўмертвsтъ t вaсъ: І видаватимуть вас і батьки, і брати, і родичі, і друзі, і декого з вас умертвлять;
17
17
и3 бyдете ненави1дими t всёхъ и4мене моегw2 рaди. і зненавидять вас усі за ім’я Моє.
18
18
И# влaсъ главы2 вaшеz не поги1бнетъ. Але й волосина з голови вашої не пропаде.
19
19
Въ терпёніи вaшемъ стzжи1те дyшы вaшz. Терпінням вашим спасайте душі ваші.
20
20
Е#гдa же ќзрите њбстои1мь їеrли1мъ вHи, тогдA разумёйте, ћкw прибли1жисz запустёніе є3мY. Коли ж побачите Єрусалим, обложений військами, знайте, що наблизилося запустіння його.
21
21
ТогдA сyщіи во їудeи да бёгаютъ въ г0ры: и3 и5же посредЁ є3гw2, да и3сх0дzтъ: и3 и5же во странaхъ, да не вх0дzтъ в0нь: Тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжать у гори; і хто в місті — нехай виходять з нього, а хто в околицях — нехай не входять до нього,
22
22
ћкw днjе tмщeнію сjи сyть, ћкw и3сп0лнитисz всемY пи1санному. бо це дні помсти, щоб справдилося все написане.
23
23
Г0ре же и3мyщымъ во ўтр0бэ и3 доsщымъ въ ты6z дни6: бyдетъ бо бэдA вeліz на земли2, и3 гнёвъ на лю1дехъ си1хъ, Горе вагітним і тим, що годують грудьми, в ті дні: бо буде велика біда на землі і гнів на народ цей.
24
24
и3 падyтъ во џстріи мечA, и3 плэнeни бyдутъ во вс‰ kзhки: и3 їеrли1мъ бyдетъ попирaемь kзы6ки, д0ндеже скончaютсz временA kзы6къ. І поляжуть від гострого меча, і відведені будуть у полон поміж усі народи; і Єрусалим буде потоптаний язичниками, аж доки не скінчаться часи язичників.
25
25
И# бyдутъ знaмєніz въ с0лнцэ и3 лунЁ и3 ѕвэздaхъ: и3 на земли2 тугA kзhкwмъ t нечazніz, шyма морскaгw и3 возмущeніz, І будуть знамення на сонці, і місяці, і зірках, а на землі туга народів від раптового шуму морського і збурення.
26
26
и3здыхaющымъ человёкwмъ t стрaха и3 чazніz грzдyщихъ на вселeнную: си6лы бо небє1сныz подви1гнутсz. Люди вмиратимуть від страху і чекання біди, що йде на всесвіт, бо сили небесні захитаються.
27
27
И# тогдA ќзрzтъ сн7а чlвёческа грzдyща на w4блацэхъ съ си1лою и3 слaвою мн0гою. І тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах з силою і славою великою.
28
28
(За? Rз7.) Начинaющымъ же си6мъ бывaти, восклони1тесz и3 воздви1гните главы6 вaшz: занE приближaетсz и3збавлeніе вaше. Коли ж це почне збуватися, тоді ви випростайтесь і підійміть голови ваші, бо наближається визволення ваше.
29
29
И# речE при1тчу и5мъ: ви1дите смок0вницу и3 вс‰ древA: І сказав їм притчу: подивіться на смоковницю та на всі дерева:
30
30
є3гдA прошибaютсz ўжE, ви1дzще сaми вёсте, ћкw бли1з8 жaтва є4сть. коли вони розпускаються, то, дивлячись на це, ви знаєте, що вже близько літо.
31
31
Тaкw и3 вы2, є3гдA ќзрите сі‰ быв†юща, вёдите, ћкw бли1з8 є4сть цrтвіе б9іе. Так і ви, коли побачите, що все те збувається, знайте, що близько Царство Боже.
32
32
Ґми1нь глаг0лю вaмъ, ћкw не и4мать прейти2 р0дъ сeй, д0ндеже вс‰ сі‰ бyдутъ. Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це станеться.
33
33
Нeбо и3 землS мимои1детъ, ґ словесA мо‰ не и4мутъ прейти2. Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.
34
34
Внемли1те же себЁ, да не когдA њтzгчaютъ сердцA в†ша њб8zдeніемъ и3 піsнствомъ и3 печaльми житeйскими, и3 нaйдетъ на вы2 внезaпу дeнь т0й: Зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувались об’їданням та пияцтвом і житейськими турботами, і щоб день той не спостиг вас несподівано,
35
35
ћкw сёть бо пріи1детъ на вс‰ живyщыz на лицы2 всеS земли2. бо він, як сіть, прийде на усе, що живе на поверхні всієї землі.
36
36
Бди1те u5бо на всsко врeмz молsщесz, да спод0битесz ўбэжaти всёхъ си1хъ хотsщихъ бhти, и3 стaти пред8 сн7омъ чlвёческимъ. Отже, пильнуйте повсякчас і моліться, щоб ви сподобились уникнути всього того, що має бути, і стати перед Сином Людським.
37
37
(За? R}.) Бё же во дни6 во цeркви ўчS: н0щію же и3сходS водворsшесz въ горЁ нарицaемэй є3леHнъ. У день Він навчав у храмі; а на ніч виходив і перебував на горі, що зветься Елеонською.
38
38
И# вси2 лю1діе и3з8 ќтра прихождaху къ немY во цeрковь послyшати є3го2. І всі люди зранку приходили до Нього у храм, щоб послухати Його.
Главa к7в
Глава 22
1
1
Приближaшесz же прaздникъ њпрэснHкъ, глаг0лемый пaсха: Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.
2
2
и3 и3скaху ґрхіерeє и3 кни1жницы, кaкw бы ўби1ли є3го2: боsхусz бо людeй. І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, але боялися народу.
3
3
Вни1де же сатанA во їyду нарицaемаго їскаріHтъ, сyща t числA nбоюнaдесzте. Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, що був з числа дванадцятьох,
4
4
И# шeдъ глаг0ла ґрхіерewмъ и3 воев0дамъ, кaкw є3го2 предaстъ и5мъ. і він пішов і говорив з первосвящениками та начальниками, як Його видати їм.
5
5
И# возрaдовашасz, и3 совэщaша є3мY срeбреники дaти: Вони зраділи і згодилися дати йому срібників.
6
6
и3 и3сповёда [њбэщaсz], и3 и3скaше ўд0бна врeмене, да предaстъ є3го2 и5мъ без8 нар0да. І він обіцяв і шукав слушної нагоди, щоб видати їм Його без народу.
7
7
Пріи1де же дeнь њпрэсн0кwвъ, в0ньже подобaше жрeти пaсху: Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.
8
8
и3 послA петрA и3 їwaнна, рeкъ: шє1дша ўгот0вайта нaмъ пaсху, да ћмы. І послав Ісус Петра та Іоана, сказавши: підіть, приготуйте нам їсти паску.
9
9
W$на же рек0ста є3мY: гдЁ х0щеши ўгот0ваемъ; Вони ж сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували?
10
10
Џнъ же речE и4ма: сE восходsщема вaма во грaдъ, срsщетъ вы2 человёкъ въ скудeльницэ в0ду носS: по нeмъ и3дёта въ д0мъ, в0ньже вх0дитъ, Він сказав їм: ось як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде.
11
11
и3 рцёта д0му владhцэ: глаг0летъ тебЁ ўч™ль: гдЁ є4сть њби1тель, и3дёже пaсху со ўчн7ки6 мои1ми снёмъ; І скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти паску з учениками Моїми?
12
12
И# т0й вaма покaжетъ г0рницу вeлію п0стлану: тY ўгот0вайта. І він покаже вам світлицю велику, прибрану; там приготуйте.
13
13
Шє1дша же њбрэт0ста, ћкоже речE и4ма: и3 ўгот0васта пaсху. Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували паску.
14
14
И# є3гдA бhсть чaсъ, возлежE, и3 nбанaдесzте ґпcла съ ни1мъ. І коли настав час, Він возліг, і дванадцять апостолів з Ним,
15
15
И# речE къ ни6мъ: желaніемъ возжелёхъ сію2 пaсху ћсти съ вaми, прeжде дaже не пріимY мyкъ: і сказав їм: дуже бажав Я цю паску їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.
16
16
глаг0лю бо вaмъ, ћкw tсeлэ не и4мамъ ћсти t неS, д0ндеже скончaютсz во цrтвіи б9іи. Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.
17
17
И# пріи1мъ чaшу, хвалY воздaвъ, речE: пріими1те сію2, и3 раздэли1те себЁ: І, взявши чашу й воздавши хвалу, сказав: прийміть її та розділіть між собою.
18
18
глаг0лю бо вaмъ, ћкw не и4мамъ пи1ти t плодA л0знагw, д0ндеже цrтвіе б9іе пріи1детъ. Бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.
19
19
И# пріи1мъ хлёбъ, хвалY воздaвъ преломи2, и3 дадE и5мъ, глаг0лz: сіE є4сть тёло моE, є4же за вы2 даeмо: сіE твори1те въ моE воспоминaніе. І, взявши хліб і воздавши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене.
20
20
Тaкожде же и3 чaшу по вeчери, глаг0лz: сіS чaша н0вый завётъ моeю кр0вію, ћже за вы2 проливaетсz: Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша — Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.
21
21
nбaче сE, рукA предаю1щагw мS со мн0ю (є4сть) на трапeзэ, І ось рука того, хто зраджує Мене, зі Мною на трапезі.
22
22
и3 сн7ъ ќбw чlвёческій и4детъ по речeнному [по пред8устaвленному совёту]: nбaче г0ре человёку томY, и4мже предаeтсz. Проте Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що Його видає.
23
23
И# тjи начaша и3скaти въ себЁ, кот0рый ќбw t ни1хъ х0щетъ сіE сотвори1ти. І вони почали питати один одного, хто з них є той, що хоче це зробити.
24
24
Бhсть же и3 прS въ ни1хъ, кjй мни1тсz и4хъ бhти б0лій. Сталася ж між ними і суперечка — хто з них має вважатися за більшого.
25
25
Џнъ же речE и5мъ: цaріе kзы6къ госп0дствуютъ и4ми, и3 њбладaющіи и4ми благодaтелє нарицaютсz. Він же сказав їм: царі народів панують над ними, і ті, хто володіє ними, доброчинцями звуться.
26
26
Вh же не тaкw: но б0лій въ вaсъ, да бyдетъ ћкw мнjй: и3 стaрэй, ћкw служaй. Ви ж не так: але більший між вами хай буде як менший, а старший — як слуга.
27
27
Кт0 бо б0лій, возлежaй ли, и3ли2 служaй; не возлежaй ли; Ѓзъ же посредЁ вaсъ є4смь ћкw служaй. Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто услуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.
28
28
Вh же є3стE пребhвше со мн0ю въ напaстехъ мои1хъ: Але ви були зі Мною в напастях Моїх,
29
29
и3 ѓзъ завэщавaю вaмъ, ћкоже завэщA мнЁ nц7ъ м0й, цrтво, і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,
30
30
да ћсте и3 піeте на трапeзэ моeй во цrтвіи моeмъ: и3 сsдете на прест0лэхъ, судsще nбэманaдесzте колёнома ї}левома. щоб ви їли і пили на трапезі Моїй у Царстві Моїм, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
31
31
Речe же гDь: сjмwне, сjмwне, сE сатанA пр0ситъ вaсъ, да бы2 сёzлъ, ћкw пшени1цу: Сказав же Господь: Симоне, Симоне! Ось сатана просить вас, щоб сіяти, як пшеницю,
32
32
ѓзъ же моли1хсz њ тебЁ, да не њскудёетъ вёра твоS: и3 ты2 нёкогда њбрaщьсz ўтверди2 брaтію твою2. але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33
33
Џнъ же речE є3мY: гDи, съ тоб0ю гот0въ є4смь и3 въ темни1цу и3 на смeрть и3ти2. Він відповів Йому: Господи, з Тобою я готовий і у в’язницю, і на смерть іти.
34
34
Џнъ же речE: глаг0лю ти2, пeтре, не возгласи1тъ пётель днeсь, д0ндеже трикрaты tвeржешисz менє2 не вёдэти. Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене.
35
35
И# речE и5мъ: є3гдA послaхъ вы2 без8 влагaлища и3 без8 мёха и3 без8 сапHгъ, є3дA чесогw2 лишeни бhсте; Nни1 же рёша: ничесHже. І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка, і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестаток? Вони відповіли: ні в чому.
36
36
Речe же и5мъ: но нн7э и4же и4мать влагaлище, да в0зметъ, тaкожде и3 мёхъ: ґ и4же не и4мать, да продaстъ ри1зу свою2, и3 кyпитъ н0жъ. Тоді Він сказав їм: але тепер, хто має мішок, нехай візьме, також і торбу, а в кого немає, нехай продасть одяг свій і купить меч.
37
37
Глаг0лю бо вaмъ, ћкw є3щE пи1саное сE, подобaетъ, да скончaетсz њ мнЁ, є4же: и3 со беззак0нными вмэни1сz. И$бо є4же њ мнЁ, кончи1ну и4мать. Бо кажу вам, що оце написане має здійснитися на Мені: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця.
38
38
Nни1 же рёша: гDи, сE нwжA здЁ двA. Џнъ же речE и5мъ: дов0лно є4сть. Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. Він сказав їм: досить!
39
39
(За? Rf7.) И# и3зшeдъ и4де по њбhчаю въ г0ру є3леHнскую: по нeмъ же и3д0ша ўчн7цы2 є3гw2. І, вийшовши, пішов, за звичаєм, на гору Елеонську; за Ним пішли й ученики Його.
40
40
Бhвъ же на мёстэ, речE и5мъ: моли1тесz, да не вни1дете въ напaсть. Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.
41
41
И# сaмъ tступи2 t ни1хъ ћкw вержeніемъ кaмене, и3 покл0нь колBна молsшесz, А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,
42
42
глаг0лz: џ§е, ѓще в0лиши мимонести2 чaшу сію2 t менє2: nбaче не моS в0лz, но твоS да бyдетъ. говорячи: Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде!
43
43
Kви1сz же є3мY ѓгGлъ съ нб7сE, ўкрэплsz є3го2. Явився ж Йому ангел з небес і укріплював Його.
44
44
И# бhвъ въ п0двизэ, прилёжнэе молsшесz: бhсть же п0тъ є3гw2 ћкw к†пли кр0ве кaплющыz на зeмлю. І, перебуваючи в борінні, старанніше молився; і був піт Його як краплі крови, що падають на землю.
45
45
И# востaвъ t моли1твы (и3) пришeдъ ко ўчн7кHмъ, њбрёте и5хъ спsщихъ t печaли Вставши від молитви, Він прийшов до учеників і знайшов, що вони спали від смутку,
46
46
и3 речE и5мъ: что2 спитE; востaвше моли1тесz, да не вни1дете въ напaсть. і сказав їм: чого спите? Встаньте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу.
47
47
Е#щe же є3мY глаг0лющу, сE нар0дъ, и3 нарицaемый їyда, є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, и3дsше пред8 ни1ми, и3 приступи2 ко ї}сови цэловaти є3го2. Сіe бо бЁ знaменіе дaлъ и5мъ: є3г0же ѓще лобжY, т0й є4сть. Коли Він ще говорив це, то ось з’явився народ, і званий Іудою, один з дванадцятьох, ішов попереду. І він приступив до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.
48
48
Ї}съ же речE є3мY: їyдо, лобзaніемъ ли сн7а чlвёческаго предаeши; Ісус же сказав йому: Іудо! То ти поцілунком Сина Людського видаєш?!
49
49
Ви1дэвше же, и5же бёху съ ни1мъ, бывaемое, рёша є3мY: гDи, ѓще ўдaримъ ножeмъ; Ті ж, що з Ним були, побачивши, що відбувається, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем?
50
50
И# ўдaри є3ди1нъ нёкій t ни1хъ ґрхіерeова рабA, и3 ўрёза є3мY ќхо десн0е. І один з них вдарив слугу первосвященика і відсік йому праве вухо.
51
51
Tвэщaвъ же ї}съ речE: њстaвите до сегw2. И# коснyвсz ќха є3гw2, и3сцэли2 є3го2. Озвався тоді Ісус і сказав: облиште, досить! І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.
52
52
Речe же ї}съ ко пришeдшымъ нaнь ґрхіерewмъ и3 воев0дамъ церкHвнымъ и3 стaрцємъ: ћкw на разб0йника ли и3зыд0сте со nрyжіемъ и3 дрек0льми ћти мS; Сказав Ісус тим, що прийшли по Нього, — первосвященикам і начальникам храму та старійшинам: мов на розбійника, вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене!
53
53
по вс‰ дни6 сyщу ми2 съ вaми въ цeркви, не простр0сте руки2 на мS: но сE є4сть вaша годи1на и3 w4бласть тeмнаz. Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.
54
54
Е$мше же є3го2 вед0ша, и3 введ0ша є3го2 во дв0ръ ґрхіерeовъ. Пeтръ же вослёдъ и3дsше и3здалeча. Узявши Його, повели і привели Його у двір первосвященика. Петро ж ішов слідом віддалік.
55
55
Возгнёщшымъ же џгнь посредЁ дворA и3 вкyпэ сэдsщымъ и5мъ, сэдsше пeтръ посредЁ и4хъ. Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли разом, сів і Петро між ними.
56
56
Ўзрёвши же є3го2 рабhнz нёкаz сэдsща при свётэ [nгни2], и3 воззрёвши нaнь, речE: и3 сeй съ ни1мъ бЁ. Одна служниця побачила його, що він сидить при світлі, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним.
57
57
Џнъ же tвeржесz є3гw2, глаг0лz: жeно, не знaю є3гw2. Але він відрікся від Нього, сказавши: жінко, я не знаю Його!
58
58
И# помaлэ другjй ви1дэвъ є3го2, речE: и3 ты2 t ни1хъ є3си2. Пeтръ же речE: человёче, нёсмь. Невдовзі другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Петро ж сказав цьому чоловікові: ні!
59
59
И# мимошeдшу ћкw часY є3ди1ному, и4нъ нёкій крэплsшесz глаг0лz: вои1стинну и3 сeй съ ни1мъ бЁ: и4бо галілeанинъ є4сть. Минула ще приблизно година, й хтось інший твердив, говорячи: воістину і цей був з Ним, бо і він галилеянин.
60
60
Речe же пeтръ: человёче, не вёмъ, є4же глаг0леши. И# ѓбіе, є3щE глаг0лющу є3мY, возгласи2 пётель. Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень.
61
61
И# њбрaщьсz гDь воззрЁ на петрA: и3 помzнY пeтръ сл0во гDне, ћкоже речE є3мY, ћкw прeжде дaже пётель не возгласи1тъ, tвeржешисz менє2 трикрaты. І, обернувшись, Господь глянув на Петра, і Петро згадав слово Господнє, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі зречешся Мене.
62
62
И# и3зшeдъ в0нъ, плaкасz г0рькw. І, вийшовши геть, плакав гірко.
63
63
И# мyжіе держaщіи ї}са ругaхусz є3мY, бію1ще: Люди, які тримали Ісуса, глумилися з Нього і били Його.
64
64
и3 закрhвше є3го2, біsху є3го2 по лицY, и3 вопрошaху є3го2, глаг0люще: прорцы2, кто2 є4сть ўдарeй тS; І, закривши Його, били Його по обличчю і питали Його: проречи, хто Тебе вдарив?
65
65
И# и4на мнHга хyлzще глаг0лаху нaнь. І багато іншої хули говорили на Нього.
66
66
И# ћкw бhсть дeнь, собрaшасz стaрцы людстjи и3 ґрхіерeє и3 кни1жницы, и3 вед0ша є3го2 на с0нмъ св0й, А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики і книжники, та повели Його у свій синедріон
67
67
глаг0люще: ѓще ты2 є3си2 хrт0съ; рцы2 нaмъ. Речe же и5мъ: ѓще вaмъ рекY, не и4мете вёры: і питали: чи Ти Христос? Скажи нам. Він відповів їм: якщо Я скажу вам, не повірите.
68
68
ѓще же и3 вопрошY (вы2), не tвэщaете ми2, ни tпуститE: Коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите.
69
69
tсeлэ бyдетъ сн7ъ чlвёческій сэдsй њдеснyю си1лы б9іz. Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.
70
70
Рёша же вси2: тh ли u5бо є3си2 сн7ъ б9ій; Џнъ же къ ни6мъ речE: вы2 глаг0лете, ћкw ѓзъ є4смь. І сказали всі: чи Ти Син Божий? Він же відповів: ви говорите, що Я.
71
71
Nни1 же рёша: что2 є3щE трeбуемъ свидётелства; сaми бо слhшахомъ t ќстъ є3гw2. Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? Самі бо чули з уст Його.
Главa к7г
Глава 23
1
1
(За? R‹.) И# востaвше всE мн0жество и4хъ, вед0ша є3го2 къ пілaту. І піднялася вся громада їхня, і повели Його до Пилата.
2
2
Начaша же нaнь вaдити, глаг0люще: сего2 њбрэт0хомъ развращaюща kзhкъ нaшъ и3 возбранsюща кeсареви дaнь даsти, глаг0люща себE хrтA цRS бhти. І почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли Цього, Який розбещує народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем.
3
3
Пілaтъ же вопроси2 є3го2, глаг0лz: тh ли є3си2 цRь їудewмъ; Џнъ же tвэщaвъ речE є3мY: ты2 глаг0леши. Пилат запитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти кажеш.
4
4
Пілaтъ же речE ко ґрхіерewмъ и3 нар0ду: ник0еzже њбрэтaю вины2 въ чlвёцэ сeмъ. Пилат сказав первосвященикам і народові: ніякої провини я не знаходжу в Чоловікові Цьому.
5
5
Nни1 же крэплsхусz глаг0люще, ћкw развращaетъ лю1ди, ўчS по всeи їудeи, начeнъ t галілeи до здЁ. Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи від Галилеї і аж до цього місця.
6
6
Пілaтъ же слhшавъ галілeю, вопроси2, ѓще чlвёкъ галілeанинъ є4сть; Пилат, почувши про Галилею, запитав: хіба Він галилеянин?
7
7
И# разумёвъ, ћкw t w4бласти и4рwдовы є4сть, послA є3го2 ко и4рwду, сyщу и3 томY во їеrли1мэ въ ты6z дни6. І, довідавшись, що Він з области Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Єрусалимі.
8
8
И$рwдъ же ви1дэвъ ї}са рaдъ бhсть ѕэлw2: бё бо желaz t мн0га врeмене ви1дэти є3го2, занE слhшаше мнHга њ нeмъ: и3 надёzшесz знaменіе нёкое ви1дэти t негw2 бывaемо. Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь знамення.
9
9
Вопрошaше же є3го2 словесы2 мн0гими: џнъ же ничесHже tвэщавaше є3мY. І ставив Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому.
10
10
Стоsху же ґрхіерeє и3 кни1жницы, прилёжнw вaдzще нaнь. Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його.
11
11
Ўкори1въ же є3го2 и4рwдъ съ вHи свои1ми и3 поругaвсz, њб0лкъ є3го2 въ ри1зу свётлу, возврати2 є3го2 къ пілaту. Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і познущавшись з Нього, вдягнув Його у світлий одяг і повернув Його до Пилата.
12
12
Бhста же др{га и4рwдъ же и3 пілaтъ въ т0й дeнь съ соб0ю: прeжде бо бёста враждY и3м{ща междY соб0ю. І стали від того дня Ірод і Пилат друзями, бо раніше мали ворожнечу між собою.
13
13
Пілaтъ же созвaвъ ґрхіерє1и и3 кн‰зи и3 лю1ди, Пилат же, скликавши первосвящеників і начальників та народ,
14
14
речE къ ни6мъ: привед0сте ми2 чlвёка сего2, ћкw развращaюща лю1ди: и3 сE ѓзъ пред8 вaми и3стzзaвъ, ни є3ди1ныz же њбрэтaю въ чlвёцэ сeмъ вины2, ±же нaнь вaдите: сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його.
15
15
но ни и4рwдъ: послaхъ бо є3го2 къ немY, и3 сE ничт0же дост0йно смeрти сотворeно є4сть њ нeмъ: Й Ірод теж, бо я послав Його до нього, і нічого, вартого смерти, Він не вчинив.
16
16
наказaвъ u5бо є3го2 tпущY. Отже, покаравши Його, відпущу.
17
17
Нyжду же и3мsше на вс‰ прaздники tпущaти и5мъ є3ди1наго. А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня.
18
18
Возопи1ша же вси2 нар0ди, глаг0люще: возми2 сего2, tпусти1 же нaмъ варaвву. Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!
19
19
И$же бЁ за нёкую крам0лу бhвшую во грaдэ и3 ўбjйство ввeрженъ въ темни1цу. А той за якийсь вчинений у місті бунт і вбивство був посаджений до в’язниці.
20
20
Пaки же пілaтъ возгласи2, хотS tпусти1ти ї}са. Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса.
21
21
Nни1 же возглашaху, глаг0люще: распни2, распни2 є3го2. Але вони кричали: розіпни, розіпни Його!
22
22
Џнъ же трети1цею речE къ ни6мъ: чт0 бо ѕло2 сотвори2 сeй; ничесHже дост0йна смeрти њбрэт0хъ въ нeмъ: наказaвъ u5бо є3го2 tпущY. Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? Я нічого, вартого смерти, не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу.
23
23
Nни1 же прилэжaху гл†сы вели1кими, просsще є3го2 на распsтіе: и3 ўстоsху [превозмогaху] глaси и4хъ и3 ґрхіерeйстіи. Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і перемогли крики їхні і первосвящеників.
24
24
Пілaтъ же посуди2 бhти прошeнію и4хъ: І Пилат присудив, щоб було за проханням їхнім.
25
25
tпусти1 же бhвшаго за крамолY и3 ўбjйство всаждeна въ темни1цу, є3г0же прошaху: ї}са же предадE в0ли и4хъ. І відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; Ісуса ж віддав на їхню волю.
26
26
И# ћкw повед0ша є3го2, є4мше сjмwна нёкоего кmринeа, грzдyща съ селA, возложи1ша нaнь кrтъ, нести2 по ї}сэ. І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Ісусом.
27
27
И#дsше же вослёдъ є3гw2 нар0дъ мн0гъ людeй, и3 жєны2, ±же и3 плaкахусz и3 рыдaху є3гw2. І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним.
28
28
Њбрaщьсz же къ ни6мъ ї}съ речE: дщє1ри їеrли6мски, не плaчитесz њ мнЁ, nбaче себE плaчите и3 ч†дъ вaшихъ: Ісус же, обернувшись до них, сказав: дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими.
29
29
ћкw сE днjе грzдyтъ, въ нsже рекyтъ: блажє1ны неплHды, и3 ўтрHбы, ±же не роди1ша, и3 сосцы2, и5же не дои1ша. Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували!
30
30
ТогдA начнyтъ глаг0лати горaмъ: пади1те на ны2: и3 холмHмъ: покрhйте ны2. Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас!
31
31
ЗанE, ѓще въ сyровэ дрeвэ сі‰ творsтъ, въ сyсэ что2 бyдетъ; Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?
32
32
(За? R№‹.) Ведsху же и3 и4на двA ѕлодBz съ ни1мъ ўби1ти. Вели і двох злочинців з Ним, щоб убити.
33
33
И# є3гдA пріид0ша на мёсто, нарицaемое л0бное, тY распsша є3го2 и3 ѕлодBz, џваго ќбw њдеснyю, ґ другaго њшyюю. І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку.
34
34
Ї}съ же глаг0лаше: џ§е, tпусти2 и5мъ: не вёдzтъ бо что2 творsтъ. Раздэлsюще же ри6зы є3гw2, метaху жрє1біz. Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб.
35
35
И# стоsху лю1діе зрsще. Ругaхусz же и3 кн‰зи съ ни1ми, глаг0люще: и3ны6z сп7сE, да сп7сeтъ и3 себE, ѓще т0й є4сть хrт0съ б9ій и3збрaнный. І стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; нехай спасе Себе, якщо Він Христос, Божий обранець.
36
36
Ругaхусz же є3мY и3 в0ини, приступaюще и3 џцетъ придёюще є3мY, Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет,
37
37
и3 глаг0лаху: ѓще ты2 є3си2 цRь їудeйскъ, сп7си1сz сaмъ. і казали: якщо Ти Цар Юдейський, спасися Сам.
38
38
Бё же и3 написaніе напи1сано над8 ни1мъ писмены2 є4ллинскими и3 ри1мскими и3 є3врeйскими: сeй є4сть цRь їудeйскъ. І був над Ним напис, написаний письмом грецьким, римським і єврейським: «Цей є Цар Юдейський».
39
39
Е#ди1нъ же t њбBшеною ѕлодBю хyлzше є3го2, глаг0лz: ѓще ты2 є3си2 хrт0съ, сп7си2 себE и3 нaю. Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас.
40
40
Tвэщaвъ же другjй прещaше є3мY, глаг0лz: ни ли2 ты2 бои1шисz бGа, ћкw въ т0мже њсуждeнъ є3си2; Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41
41
и3 мы2 ќбw въ прaвду: достHйнаz бо по дэлHмъ нaю воспріeмлева: сeй же ни є3ди1нагw ѕлA сотвори2. І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив.
42
42
И# глаг0лаше ї}сови: помzни1 мz, гDи, є3гдA пріи1деши во цrтвіи си2. І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!
43
43
И# речE є3мY ї}съ: ґми1нь гlю тебЁ, днeсь со мн0ю бyдеши въ раи2. І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю.
44
44
Бё же чaсъ ћкw шестhй, и3 тмA бhсть по всeй земли2 до часA девsтагw: Було ж близько шостої години*, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої.
45
45
и3 помeрче с0лнце, и3 завёса церк0внаz раздрaсz посредЁ. І сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині.
46
46
И# возглaшь глaсомъ вeліимъ ї}съ, речE: џ§е, въ рyцэ твои2 предаю2 д¦ъ м0й. И# сі‰ рeкъ и4здше. Скрикнувши гучним голосом, Ісус сказав: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, віддав дух.
47
47
Ви1дэвъ же с0тникъ бhвшее, прослaви бGа, глаг0лz: вои1стинну чlвёкъ сeй првdнъ бЁ. Сотник же, побачивши, що сталося, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний.
48
48
И# вси2 пришeдшіи нар0ди на поз0ръ сeй, ви1дzще быв†ющаz, бію1ще пє1рси сво‰ возвращaхусz. І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди.
49
49
Стоsху же вси2 знaеміи є3гw2 и3здалeча, и3 жєны2 спослёдствовавшыz є3мY t галілeи, зрsщz сі‰. Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галилеї, стояли віддалік і дивилися на це.
50
50
И# сE, мyжъ и4менемъ їHсифъ, совётникъ сhй, мyжъ бlгъ и3 првdнъ, І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником*, чоловік благий і праведний,
51
51
сeй не бЁ пристaлъ совёту и3 дёлу и4хъ, t ґрімаfeа грaда їудeйска, и4же чazше и3 сaмъ цrтвіz б9іz: який не брав участи у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста юдейського, який і сам сподівався Царства Божого,
52
52
сeй пристyпль къ пілaту, проси2 тэлесE ї}сова: прийшов до Пилата і просив тіло Ісусове.
53
53
и3 снeмъ є5 њбви1тъ плащани1цею, и3 положи2 є5 во гр0бэ и3зсёченэ, въ нeмже не бЁ никт0же никогдaже положeнъ. І, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений.
54
54
И# дeнь бЁ пzт0къ, и3 суббHта свэтaше. День той був п’ятниця, і надходила субота.
55
55
В_слёдъ же шє1дшыz жєны2, ±же бsху пришли2 съ ни1мъ t галілeи, ви1дэша гр0бъ, и3 ћкw положeно бhсть тёло є3гw2: Слідом же йшли жінки, які прийшли з Ісусом з Галилеї, і бачили гріб, і як покладено було тіло Його.
56
56
возврaщшzсz же ўгот0ваша ґрwмaты и3 мЂро: и3 въ суббHту ќбw ўмолчaша по зaповэди. Повернувшися, вони наготували пахощі та миро і в суботу нічого не робили, за заповіддю.
Главa к7д
Глава 24
1
1
(За? Rв7‹.) Во є3ди1ну же t суббHтъ ѕэлw2 рaнw пріид0ша на гр0бъ, носsщz ±же ўгот0ваша ґрwмaты: и3 друг‡z съ ни1ми: Першого ж дня після суботи, дуже рано, несучи наготовані пахощі, вони прийшли до гробу, і разом з ними деякі інші.
2
2
њбрэт0ша же кaмень tвалeнъ t гр0ба, Знайшли ж, що камінь був відвалений від гробу.
3
3
и3 вшeдшz не њбрэт0ша тэлесE гDа ї}са. І, увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4
4
И# бhсть не домышлsющымсz и5мъ њ сeмъ, и3 сE м{жа двA стaста пред8 ни1ми въ ри1захъ блещaщихсz. Коли ж вони не могли зрозуміти цього, ось два мужі стали перед ними в одежах блискучих.
5
5
Пристр†шнымъ же бhвшымъ и5мъ и3 покл0ншымъ ли1ца на зeмлю, рек0ста къ ни6мъ: что2 и4щете живaго съ мeртвыми; Налякалися вони і схилилися обличчям до землі, а ті сказали їм: чого шукаєте Живого між мертвими?
6
6
нёсть здЁ, но востA: помzни1те, ћкоже гlа вaмъ, є3щE сhй въ галілeи, Нема Його тут, Він воскрес. Згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галилеї,
7
7
глаг0лz, ћкw подобaетъ сн7у чlвёческому прeдану бhти въ рyцэ человBкъ грBшникъ, и3 пропsту бhти, и3 въ трeтій дeнь воскрeснути. кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей-грішників, і бути розп’ятим, і на третій день воскреснути.
8
8
И# помzнyша гlг0лы є3гw2: І згадали слова Його.
9
9
и3 возврaщшzсz t гр0ба, возвэсти1ша вс‰ сі‰ є3диномунaдесzте и3 всёмъ пр0чымъ. І, повернувшись від гробу, сповістили про все те одинадцятьох і всіх інших.
10
10
Бsше же магдали1на марjа и3 їwaнна и3 марjа їaкwвлz, и3 пр0чыz съ ни1ми, ±же глаг0лаху ко ґпcлwмъ сі‰. То були Магдалина Марія, й Іоанна, і Марія Яковова, та інші з ними, які сказали про це апостолам.
11
11
И# kви1шасz пред8 ни1ми ћкw лжA глаг0лы и4хъ, и3 не вёроваху и5мъ. І здалися їм слова їхні неправдивими, і вони не повірили їм.
12
12
(За? RG‹.) Пeтръ же востaвъ течE ко гр0бу, и3 прини1къ ви1дэ ри6зы є3ди6ны лежaщz: и3 tи1де, въ себЁ дивsсz бhвшему. Петро ж, уставши, побіг до гробу і, нахилившись, побачив самі тільки ризи, що лежали, і пішов назад, дивуючися з того, що сталося.
13
13
И# сE двA t ни1хъ бёста и3д{ща въ т0йже дeнь въ вeсь, tстоsщу стaдій шестьдесsтъ t їеrли1ма, є4йже и4мz є3ммаyсъ: Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій* за шістдесят від Єрусалима і звалося Еммаус.
14
14
и3 т† бесёдоваста къ себЁ њ всёхъ си1хъ приклю1чшихсz. І розмовляли між собою про всі ці події.
15
15
И# бhсть бесёдующема и4ма и3 совопрошaющемасz, и3 сaмъ ї}съ прибли1живсz и3дsше съ ни1ма: І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Ісус, наблизившись, пішов з ними.
16
16
џчи же є3ю2 держaстэсz, да є3гw2 не познaета. Але очі їхні були стримані, так що вони не впізнали Його.
17
17
Речe же къ ни1ма: что2 сyть словесA сі‰, њ ни1хже стzзaетасz къ себЁ и3д{ща, и3 є3стA др‰хла; Він же сказав до них: про що ви сперечаєтесь між собою, ідучи, і чим ви засмучені?
18
18
Tвэщaвъ же є3ди1нъ, є3мyже и4мz кле0па, речE къ немY: тh ли є3ди1нъ пришлeцъ є3си2 во їеrли1мъ, и3 не ўвёдэлъ є3си2 бhвшихъ въ нeмъ во дни6 сі‰; Один з них, на ім’я Клеопа, сказав Йому у відповідь: невже Ти, один з тих, що прийшли до Єрусалима, не знаєш, що сталося в ньому цими днями?
19
19
И# речE и4ма: кjихъ; W$на же рёста є3мY: ±же њ ї}сэ назарzни1нэ, и4же бhсть мyжъ прbр0къ, си1ленъ дёломъ и3 сл0вомъ пред8 бGомъ и3 всёми людьми2: І сказав їм: що саме? Вони відповіли Йому: про Ісуса Назарянина, Який був мужем-пророком, сильним ділом і словом перед Богом і всіма людьми.
20
20
кaкw предaша є3го2 ґрхіерє1и и3 кн‰зи нaши на њсуждeніе смeрти, и3 распsша є3го2: Як видали Його первосвященики і начальники наші для засудження на смерть і розіп’яли Його.
21
21
мh же надёzхомсz, ћкw сeй є4сть хотS и3збaвити ї}лz: но и3 над8 всёми си1ми, трeтій сeй дeнь є4сть днeсь, tнeлиже сі‰ бhша. Ми ж сподівалися, що Він є Той, Хто має визволити Ізраїль, до того ж сьогодні вже третій день, як усе це сталося.
22
22
Но и3 жєны2 нBкіz t нaсъ ўжаси1ша ны2, бhвшыz рaнw ў гр0ба: Та ще й налякали нас деякі жінки з наших, які вранці були біля гробу,
23
23
и3 не њбрётшz тэлесE є3гw2, пріид0ша, глаг0лющz, ћкw и3 kвлeніе ѓгGлъ ви1дэша, и5же глаг0лютъ є3го2 жи1ва. і не знайшли тіла Його, і, прийшовши, розповідали, що вони бачили і явлення ангелів, які говорять, що Він живий.
24
24
И# и3д0ша нёцыи t нaсъ ко гр0бу, и3 њбрэт0ша тaкw, ћкоже и3 жєны2 рёша: самагH же не ви1дэша. І пішли деякі з наших до гробу, і знайшли так, як жінки говорили, а Самого ж не бачили.
25
25
И# т0й речE къ ни1ма: q несмhслєннаz и3 кHснаz сeрдцемъ, є4же вёровати њ всёхъ, ±же глаг0лаша прbр0цы: Тоді Він сказав їм: о нерозумні і мляві серцем, щоб вірувати в усе, про що говорили пророки!
26
26
не сі‰ ли подобaше пострадaти хrтY и3 вни1ти въ слaву свою2; Чи не так же належало постраждати Христу й увійти в славу Свою?
27
27
И# начeнъ t мwmсeа и3 t всёхъ прbрHкъ, сказaше и4ма t всёхъ писaній ±же њ нeмъ. І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні.
28
28
И# прибли1жишасz въ вeсь, въ ню1же и3дsста: и3 т0й творsшесz далечaйше и3ти2. І наблизились вони до того села, куди йшли; і Він робив вигляд, що хоче йти далі.
29
29
И# нyждаста є3го2, глагHлюща: њблsзи съ нaма, ћкw къ вeчеру є4сть, и3 приклони1лсz є4сть дeнь. И# вни1де съ ни1ма њблещи2. А вони затримували Його, кажучи: залишся з нами, бо вже вечоріє, і день закінчується. І Він увійшов і залишився з ними.
30
30
И# бhсть ћкw возлежE съ ни1ма, и3 пріи1мъ хлёбъ блгcви2, и3 преломи1въ даsше и4ма: І коли Він возлежав з ними, то взяв хліб, благословив, переломив і подав їм.
31
31
џнэма же tверз0стэсz џчи, и3 познaста є3го2: и3 т0й неви1димь бhсть и4ма. У них же відкрилися очі, і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них.
32
32
И# рек0ста къ себЁ: не сeрдце ли нaю горS бЁ въ нaю, є3гдA гlаше нaма на пути2 и3 є3гдA скaзоваше нaма пис†ніz; І вони казали один одному: чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам у дорозі і коли пояснював нам Писання?
33
33
И# вост†вша въ т0й чaсъ, возврати1стасz во їеrли1мъ, и3 њбрэт0ста совокyпленныхъ є3динонaдесzте и3 и5же бsху съ ни1ми, І, вставши тієї ж години, повернулися до Єрусалима і знайшли разом одинадцятьох і тих, що були з ними,
34
34
глаг0лющихъ, ћкw вои1стинну востA гDь и3 kви1сz сjмwну. які говорили, що Господь воістину воскрес і явився Симонові.
35
35
И# т† повёдаста, ±же бhша на пути2, и3 ћкw познaсz и4ма въ преломлeніи хлёба. І вони розповіли, що було в дорозі, і як вони Його впізнали у переломленні хліба.
36
36
(За? Rд7‹.) Сі‰ же и5мъ глаг0лющымъ, (и3) сaмъ ї}съ стA посредЁ и4хъ, и3 гlа и5мъ: ми1ръ вaмъ. Коли вони про це говорили, Сам Ісус став посеред них і сказав їм: мир вам.
37
37
Ўбоsвшесz же и3 пристрaшни бhвше, мнsху дyхъ ви1дэти: Вони схвилювались і злякалися, гадаючи, що бачать духа.
38
38
и3 речE и5мъ: что2 смущeни є3стE; и3 почто2 помышлє1ніz вх0дzтъ въ сердцA в†ша; Але Він сказав їм: чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших?
39
39
ви1дите рyцэ мои2 и3 н0зэ мои2, ћкw сaмъ ѓзъ є4смь: њсzжи1те мS и3 ви1дите: ћкw дyхъ пл0ти и3 к0сти не и4мать, ћкоже менE ви1дите и3мyща. Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене.
40
40
И# сіE рeкъ, показA и5мъ рyцэ и3 н0зэ. І, сказавши це, показав їм руки і ноги.
41
41
Е#щe же невёрующымъ и5мъ t рaдости и3 чудsщымсz, речE и5мъ: и4мате ли что2 снёдно здЁ; Коли ж вони від радости ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу?
42
42
Nни1 же дaша є3мY рhбы печeны чaсть и3 t пчeлъ с0тъ. Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед.
43
43
И# взeмъ пред8 ни1ми kдE, І, взявши, їв перед ними.
44
44
речe же и5мъ: сі‰ сyть словесA, ±же гlахъ къ вaмъ є3щE сhй съ вaми, ћкw подобaетъ скончaтисz всBмъ напи6саннымъ въ зак0нэ мwmсeовэ и3 прbр0цэхъ и3 pалмёхъ њ мнЁ. І сказав їм: ось ті слова, що Я говорив вам, коли ще був з вами, як належить справдитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому і у пророків та в псалмах.
45
45
ТогдA tвeрзе и5мъ ќмъ разумёти пис†ніz Тоді розкрив їм розум до розуміння Писання.
46
46
и3 речE и5мъ, ћкw тaкw пи1сано є4сть, и3 тaкw подобaше пострадaти хrтY и3 воскrнути t мeртвыхъ въ трeтій дeнь, І сказав їм: так написано, і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день,
47
47
и3 проповёдатисz во и4мz є3гw2 покаsнію и3 tпущeнію грэхHвъ во всёхъ kзhцэхъ, начeнше t їеrли1ма: і щоб проповідувалося в ім’я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима.
48
48
вh же є3стE свидётеліе си6мъ: Ви ж є свідками цього.
49
49
и3 сE, ѓзъ послю2 њбэтовaніе nц7A моегw2 на вы2: вh же сэди1те во грaдэ їеrли1мстэ, д0ндеже њблечeтесz си1лою свhше. І ось Я посилаю обітницю Отця Мого на вас; ви ж лишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба.
50
50
И#звeдъ же и5хъ в0нъ до виfaніи и3 воздви1гъ рyцэ свои2, (и3) блгcви2 и5хъ. І вивів їх до Вифанії, і, піднявши руки Свої, благословив їх.
51
51
И# бhсть є3гдA блгcвлsше и5хъ, tступи2 t ни1хъ и3 возношaшесz на нeбо. І коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і вознісся на небо.
52
52
И# тjи поклони1шасz є3мY и3 возврати1шасz во їеrли1мъ съ рaдостію вели1кою: Вони, поклонившись Йому, повернулися до Єрусалима з великою радістю.
53
53
и3 бsху вhну въ цeркви, хвaлzще и3 благословsще бGа. Ґми1нь. І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь.
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.