|
Їyдино
|
Соборне послання святого апостола Іуди
|
|
Главa №
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| (За? о7з7.) Їyда, ї}са хrтA рaбъ, брaтъ же їaкwва, сyщымъ њ бз7э nц7Ё њсвzщє1ннымъ, ї}съ хrт0мъ соблюдє1ннымъ зв†ннымъ: | Іуда, раб Ісуса Христа, брат Якова, покликаним, що освячені Богом Отцем і збережені Ісусом Христом: |
|
2
|
2
|
| млcть вaмъ и3 ми1ръ и3 любы2 да ўмн0житсz. | милість вам, і мир, і любов нехай примножаться. |
|
3
|
3
|
| Возлю1бленніи, всsко тщaніе творS писaти вaмъ њ џбщемъ спcніи вaшемъ, нyжду воз8имёхъ писaти вaмъ, молS подвизaтисz њ предaннэй вёрэ с™ы6мъ є3ди1ною. | Улюблені! Маючи старання писати вам про загальне спасіння, я визнав за потрібне написати вам‚ благаючи боротися за віру, раз передану святим. |
|
4
|
4
|
| Привнид0ша бо нёцыи человёцы, дрeвле пред8устaвленніи на сіE њсуждeніе, нечести1віи, бGа нaшегw блгdть прелагaющіи въ сквeрну, и3 є3ди1нагw вLки бGа и3 гDа нaшегw ї}са хrтA tметaющіисz. | Бо укралися деякі люди, що здавна призначені на цей осуд, нечестиві, які благодать Бога нашого обертають на привід до розпусти і відкидають єдиного Владику Бога і Господа нашого Ісуса Христа. |
|
5
|
5
|
| Воспомzнyти же вaмъ хощY, вёдущымъ и3 вaмъ є3ди1ною сіE, ћкw гDь лю1ди t земли2 є3гЂпетскіz сп7сE, послэди2 невёровавшыz погуби2: | Я хочу нагадати вам, котрі вже знають про це, що Господь, визволивши народ із землі Єгипетської, потім вигубив тих, що не вірували, |
|
6
|
6
|
| ѓггелы же не соблю1дшыz своегw2 начaлства, но њстaвльшыz своE жили1ще, на сyдъ вели1кагw днE ќзами вёчными под8 мрaкомъ соблюдE. | і ангелів, які не зберегли своєї гідности, але залишили своє житло, Він зберігає у вічних кайданах, під темрявою на суд великого дня. |
|
7
|
7
|
| Ћкоже сод0ма и3 гом0рра и3 њкрeстніи и4хъ грaды, под0бнымъ и5мъ w4бразомъ преблуди1вше и3 ходи1вше в8слёдъ пл0ти и3нhz, предлежaтъ въ показaніе, nгнS вёчнагw сyдъ под8eмше, | Як Содом і Гоморра та навколишні міста, які подібно до них блудодіяли і ходили за іншою плоттю, зазнавши кари вогню вічного, поставлені як приклад, — |
|
8
|
8
|
| тaкожде u5бо и3 сjи, сHніz ви1дzще, пл0ть ќбw сквернsтъ, госп0дства же tметaютсz, слaвы же хyлzще (не трепeщутъ). | так само буде і з цими мрійниками, що оскверняють плоть, зневажають начальство і лихословлять високі власті. |
|
9
|
9
|
| Міхаи1лъ же ґрхaгGлъ, є3гдA со діaволомъ разсуждaz [препирazсz] глаг0лаше њ мwmсeовэ тэлеси2, не смёzше судA навести2 хyлна, но речE: да запрети1тъ тебЁ гDь. | Михаїл же архангел, коли говорив із дияволом, сперечаючись про Мойсеєве тіло, не наважився винести зневажливого суду, але сказав: «Нехай заборонить тобі Господь». |
|
10
|
10
|
| Сjи же, є3ли6ка ќбw не вёдzтъ, хyлzтъ: є3ли6ка же по є3стествY ћкw безсловє1снаz живHтнаz вёдzтъ, въ си1хъ сквернsтсz [растлэвaютсz]. | А ці лихословлять те, чого не знають; а що‚ як безсловесні тварини, із природи знають, тим розтлівають себе. |
|
11
|
11
|
| (За? о7}.) Г0ре и4мъ, ћкw въ пyть кaіновъ поид0ша, и3 въ лeсть валaамовы мзды2 ўстреми1шасz, и3 въ пререкaніи коррeовэ погиб0ша. | Горе їм, бо йдуть дорогою Каїна і спокушаються мздою, як Валаам, і в упертості гинуть, як Корей. |
|
12
|
12
|
| Сjи сyть въ любвaхъ вaшихъ скверни1тєли, съ вaми kдyще, без8 боsзни себE пасyще: w4блацы безв0дни, t вBтръ преноси1ми: древесA є3сє1нна, безплHдна, двaжды ўмє1рша, и3скоренє1на: | Такі бувають спокусою на ваших вечерях любови; бенкетуючи з вами, без страху відгодовують себе. Це безводні хмари, що носить вітер; осінні дерева безплідні, двічі померлі, викорінені; |
|
13
|
13
|
| вHлны свирёпыz м0рz, воспэнsющz сво‰ стыдBніz: ѕвёзды прeлєстныz, и5мже мрaкъ тмы2 во вёки блюдeтсz. | люті морські хвилі, що піняться соромом своїм; зірки блукаючі, яким зберігається морок темряви навіки. |
|
14
|
14
|
| Прbр0чествова же и3 њ си1хъ седмhй t ґдaма є3нHхъ, глаг0лz: сE пріи1детъ гDь во тмaхъ с™hхъ ѓгGлъ свои1хъ, | Про них пророкував і Єнох, сьомий від Адама, кажучи: «Ось іде Господь із тисячами святих ангелів Своїх — |
|
15
|
15
|
| сотвори1ти сyдъ њ всёхъ и3 и3з8wбличи1ти всёхъ нечести1выхъ њ всёхъ дэлёхъ нечeстіz и4хъ, и4миже нечeствоваша, и3 њ всёхъ жeстокихъ словесёхъ и4хъ, ћже глаг0лаша нaнь грBшницы нечести1віи. | учинити суд над усіма і викрити між ними нечестивих у всіх ділах, які чинило їхнє безчестя, і в усіх жорстоких словах, що говорили на Нього нечестиві грішники». |
|
16
|
16
|
| Сjи сyть ропотницы2, ўкори1тєли, (чaсть пор0чна,) въ п0хотехъ свои1хъ ходsще нечeстіемъ и3 законопреступлeніемъ: и3 ўстA и4хъ глаг0лютъ прегHрдаz: чудsщесz ли1цамъ п0льзы рaди. | Це ті, що ремствують, нічим не задоволені і чинять за своїми похотями нечестиво і беззаконно, уста ж їхні гордовито промовляють; вони улещують особи задля користи. |
|
17
|
17
|
| Вh же, возлю1бленніи, поминaйте глаг0лы преждеречє1нныz t ґпcлъ гDа нaшегw ї}са хrтA: | Але ви, улюблені, пам’ятайте проречене апостолами Господа нашого Ісуса Христа. |
|
18
|
18
|
| занE глаг0лаху вaмъ, ћкw въ послёднее врeмz бyдутъ ругaтєли, по свои1хъ п0хотехъ ходsще и3 нечeстіихъ. | Вони говорили вам, що в останній час з’являться ганьбителі, що діють за своїми нечестивими похотями. |
|
19
|
19
|
| Сjи сyть tдэлsюще себE (t є3ди1ности вёры, и3 сyть) тэлeсни [душeвни], дyха не и3мyще. | Це люди, котрі відділяють себе від єдности віри, душевні‚ що не мають духа. |
|
20
|
20
|
| Вh же, возлю1бленніи, с™0ю вaшею вёрою назидaюще себE, д¦омъ с™hмъ молsщесz, | А ви, улюблені, навчаючись найсвятішої віри вашої, молячись Духом Святим, |
|
21
|
21
|
| сaми себE въ любви2 б9іей соблю1дайте, ждyще млcти гDа нaшегw ї}са хrтA, въ жи1знь вёчную. | бережіть себе в любові Божій, чекаючи милости від Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя. |
|
22
|
22
|
| И# џвэхъ ќбw ми1луйте разсуждaюще, | І до одних будьте милостиві, з розсудом, |
|
23
|
23
|
| џвэхъ же стрaхомъ спасaйте, t nгнS восхищaюще: њбличaйте же съ боsзнію, ненави1дzще и3 ћже t пл0ти њсквернeную ри1зу. | а інших страхом спасайте, вихоплюючи з вогню; викривайте ж зі страхом, ненавидячи навіть одяг, що осквернений плоттю. |
|
24
|
24
|
| Могyщему же сохрани1ти вы2 без8 грэхA и3 без8 сквeрны и3 постaвити пред8 слaвою своeю непор0чныхъ въ рaдости, | Тому ж, Хто може зберегти вас без гріха і без скверни і поставити перед славою Своєю непорочними в радості, |
|
25
|
25
|
| є3ди1ному премdрому бGу и3 сп7су нaшему, ї}сомъ хrт0мъ гDемъ нaшимъ, слaва и3 вели1чіе, держaва и3 влaсть, прeжде всегw2 вёка, и3 нн7э, и3 во вс‰ вёки. Ґми1нь. | Єдиному Премудрому Богові, Спасителю нашому через Ісуса Христа Господа нашого, слава і велич, сила і влада перед усіма віками, і нині‚ і на всі віки. Амінь. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
