|
Къ ри1млzнwмъ
|
Послання до Римлян святого апостола Павла
|
|
Главa №
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| (За? о7f7.) Пavелъ, рaбъ ї}съ хrт0въ, звaнъ ґпcлъ, и3збрaнъ въ бlговёстіе б9іе, | Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, обраний для благовістя Божого, |
|
2
|
2
|
| є4же прeжде њбэщA прbрHки свои1ми въ писaніихъ с™hхъ, | яке Бог раніше обіцяв через пророків Своїх, у Писаннях святих, |
|
3
|
3
|
| њ сн7э своeмъ, бhвшемъ t сёмене дв7дова по пlти, | про Сина Свого, котрий народився від сімені Давидового по плоті |
|
4
|
4
|
| наречeннэмъ сн7э б9іи въ си1лэ, по д¦у с™hни, и3з8 воскrніz t мeртвыхъ, ї}са хrтA гDа нaшегw, | і відкрився Сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння з мертвих, — про Ісуса Христа Господа нашого, |
|
5
|
5
|
| и4мже пріsхомъ блгdть и3 ґпcлство въ послушaніе вёры во всёхъ kзhцэхъ, њ и4мени є3гw2, | через Якого ми одержали благодать і апостольство, щоб в ім’я Його підкоряти вірі всі народи, |
|
6
|
6
|
| въ ни1хже є3стE и3 вы2, звaни ї}су хrтY: | серед яких знаходитесь і ви, покликані Ісусом Христом, — |
|
7
|
7
|
| всBмъ сyщымъ въ ри1мэ возлю1блєннымъ бGу, зв†ннымъ с™ы6мъ: (За?.) блгdть вaмъ и3 ми1ръ t бGа nц7A нaшегw, и3 гDа ї}са хrтA. | усім, що перебувають у Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. |
|
8
|
8
|
| Пeрвое ќбw благодарю2 бGа моего2 ї}сомъ хrт0мъ њ всёхъ вaсъ, ћкw вёра вaша возвэщaетсz во всeмъ мjрэ: | Перш за все дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові. |
|
9
|
9
|
| свидётель бо ми2 є4сть бGъ, є3мyже служY дyхомъ мои1мъ во бlговэствовaніи сн7а є3гw2, ћкw безпрестaни пaмzть њ вaсъ творю2, | Свідок мені Бог, Якому служу духом моїм у благовістуванні Сина Його, — що безперестанно згадую про вас, |
|
10
|
10
|
| всегдA въ моли1твахъ мои1хъ молsсz, ѓще ќбw когдA поспёшенъ бyду в0лею б9іею пріити2 къ вaмъ: | завжди благаючи в молитвах моїх‚ щоб воля Божа посприяла коли-небудь прийти мені до вас‚ |
|
11
|
11
|
| желaю бо ви1дэти вaсъ, да нёкое подaмъ вaмъ даровaніе дух0вное, ко ўтверждeнію вaшему: | бо я дуже бажаю побачити вас, щоб дати вам певний духовний дар для вашого утвердження, |
|
12
|
12
|
| сіe же є4сть, соутёшитисz въ вaсъ вёрою џбщею, вaшею же и3 моeю. | тобто втішитися з вами спільною вірою, вашою і моєю. |
|
13
|
13
|
| Не хощy же не вёдэти вaмъ, брaтіе, ћкw мн0жицею восхотёхъ пріити2 къ вaмъ, и3 возбранeнъ бhхъ досeлэ, да нёкій пл0дъ и3мёю и3 въ вaсъ, ћкоже и3 въ пр0чихъ kзhцэхъ. | Hе хочу, браття, від вас таїти, що я багаторазово намагався прийти до вас‚ та досі зустрічав перешкоди, щоб мати який-небудь плід і у вас, як і в інших народів. |
|
14
|
14
|
| Е$ллинwмъ же и3 вaрвавwмъ, м{дрымъ же и3 нераз{мнымъ д0лженъ є4смь: | Я заборгував еллінам і варварам, мудрецям і неукам. |
|
15
|
15
|
| тaкw є4сть, є4же по моемY ўсeрдію и3 вaмъ сyщымъ въ ри1мэ благовэсти1ти. | Отже, щодо мене, я готовий благовістити і вам, що знаходитесь у Римі. |
|
16
|
16
|
| Не стыжyсz бо бlговэствовaніемъ хrт0вымъ: си1ла бо б9іz є4сть во спcніе всsкому вёрующему, їудeови же прeжде и3 є4ллину. | Бо я не соромлюсь благовістя Христового, тому що воно є сила Божа для спасіння всякому віруючому, спочатку юдею, потім і еллінові. |
|
17
|
17
|
| Прaвда бо б9іz въ нeмъ kвлsетсz t вёры въ вёру, ћкоже є4сть пи1сано: првdный же t вёры жи1въ бyдетъ. | У ньому відкривається правда Божа з віри у віру, як написано: «Праведний вірою живий буде». |
|
18
|
18
|
| (За? п7.) Tкрывaетсz бо гнёвъ б9ій съ нб7сE на всsкое нечeстіе и3 непрaвду человёкwвъ, содержaщихъ и4стину въ непрaвдэ: | Бо відкривається гнів Божий з неба на всяке нечестя і неправду людей, які придушують істину неправдою. |
|
19
|
19
|
| занE разyмное б9іе [є4же возм0жно разумёти њ бз7э] ћвэ є4сть въ ни1хъ, бGъ бо kви1лъ є4сть и5мъ: | Бо, що можна знати про Бога, явне для них, тому що Бог явив їм. |
|
20
|
20
|
| неви6димаz бо є3гw2, t создaніz мjра творeньми помышлsєма, ви6дима сyть, и3 пrносyщнаz си1ла є3гw2 и3 бжcтво2, во є4же бhти и5мъ без8tвBтнымъ. | Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творіння видимі, так що нема їм виправдання. |
|
21
|
21
|
| Занeже разумёвше бGа, не ћкw бGа прослaвиша и3ли2 благодари1ша, но њсуети1шасz помышлє1ніи св0ими, и3 њмрачи1сz неразyмное и4хъ сeрдце: | А оскільки вони, пізнавши Бога, не прославили Його як Бога і не подякували, а заметушилися в своїх мудруваннях, і затьмарилося нерозумне їхнє серце; |
|
22
|
22
|
| глаг0лющесz бhти мyдри, њб8юродёша, | називаючи себе мудрими, збожеволіли |
|
23
|
23
|
| и3 и3змэни1ша слaву нетлённагw бGа въ под0біе w4браза тлённа человёка и3 пти1цъ и3 четверонHгъ и3 г†дъ: | і славу нетлінного Бога змінили на подобу образу тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів, — |
|
24
|
24
|
| тёмже и3 предадE и5хъ бGъ въ п0хотехъ сердeцъ и4хъ въ нечистотY, во є4же скверни1тисz тэлесє1мъ и4хъ въ себЁ самёхъ: | тому й віддав їх Бог у похотях сердець їхніх у нечистоту, щоб вони самі сквернили свої тіла. |
|
25
|
25
|
| и5же премэни1ша и4стину б9ію во лжY, и3 почт0ша и3 послужи1ша твaри пaче творцA, и4же є4сть блгcвeнъ во вёки, ґми1нь. | Вони замінили істину Божу неправдою і поклонялися, і служили тварі замість Творця, Який благословенний повіки, амінь. |
|
26
|
26
|
| Сегw2 рaди предадE и5хъ бGъ въ стр†сти безчeстіz: и3 жєнh бо и4хъ и3змэни1ша є3стeственную под0бу въ през8естeственную: | За це і віддав їх Бог ганебним пристрастям: жінки їхні замінили природне єднання на протиприродне; |
|
27
|
27
|
| тaкожде и3 мyжіе, њстaвльше є3стeственную под0бу жeнска п0ла, разжег0шасz п0хотію своeю дрyгъ на дрyга, мyжи на мужeхъ стyдъ содэвaюще, и3 возмeздіе, є4же подобaше прeлести и4хъ, въ себЁ воспріeмлюще. | так само і чоловіки, облишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалювалися похіттю своєю один до одного, чоловіки на чоловіках сором чинячи, одержуючи в собі самих належну відплату за свій блуд. |
|
28
|
28
|
| (За? п7№.) И# ћкоже не и3скуси1ша и3мёти бGа въ рaзумэ, (сегw2 рaди) предадE и5хъ бGъ въ неискyсенъ ќмъ, твори1ти неподHбнаz, | А що вони не вважали за потрібне мати Бога в розумі, то Бог віддав їх перекрученому розумові — чинити неподобства, |
|
29
|
29
|
| и3сп0лненыхъ всsкіz непрaвды, блужeніz, лукaвства, лихоимaніz, ѕл0бы: и3сп0лненыхъ зaвисти, ўбjйства, рвeніz, льсти2, ѕлонрaвіz: | так що вони сповнені всякої неправди, блуду, лукавства, користолюбства, злоби, сповнені заздрости, вбивства, чвар, лестощів, лихих звичаїв, |
|
30
|
30
|
| шепотники2, клеветники2, богомє1рзки, досади1тєли, велич†вы, гHрды, њбрэтaтєли ѕлhхъ, роди1телємъ непокори6вы, | обмовники, наклепники, богоненависники, кривдники, самохвали, гордовиті, винахідливі на зло, непокірні батькам, |
|
31
|
31
|
| нераз{мны, непримири1тєлны, нелюбHвны, неклzтвохрани1тєлны, неми1лwстивны. | безрозсудні, непримиренні, нелюбовні, клятвопорушні, немилостиві. |
|
32
|
32
|
| Нёцыи же и3 њправдaніе б9іе разумёвше, ћкw такwвaz творsщіи дост0йни смeрти сyть, не т0чію сaми творsтъ, но и3 соизволsютъ творsщымъ. | Вони знають праведний суд Божий, що хто чинить так, вартий смерти; однак не тільки самі таке роблять, але й тим, що роблять, сприяють. |
|
Главa в7
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| Сегw2 рaди без8tвётенъ є3си2, q, человёче всsкъ судsй: и4мже бо суд0мъ сyдиши дрyга, себE њсуждaеши, т†zжде бо твори1ши судsй. | Отже, нема тобі виправдання, всякий чоловіче, що судиш іншого; бо тим же судом, яким судиш іншого, осуджуєш себе, чиниш бо те саме й ти‚ що судиш. |
|
2
|
2
|
| Вёмы же, ћкw сyдъ б9ій є4сть пои1стиннэ на творsщихъ таковaz. | А ми знаємо, що воістину є суд Божий на тих, хто чинить таке. |
|
3
|
3
|
| Помышлsеши ли же сіE, q, человёче, судsй таковaz творsщымъ и3 творS сaмъ т†zжде, ћкw ты2 и3збэжи1ши ли судA б9іz, | Hевже думаєш ти, чоловіче, що, засуджуючи тих, хто чинить таке‚ і роблячи те саме‚ ти втечеш від суду Божого? |
|
4
|
4
|
| и3ли2 њ богaтствэ бlгости є3гw2 и3 кр0тости и3 долготерпёніи неради1ши, не вёдый, ћкw бlгость б9іz на покаsніе тS ведeтъ; | Або зневажаєш багатство Його милосердя, лагідности і довготерпіння, не розуміючи, що милосердя Боже веде тебе до покаяння? |
|
5
|
5
|
| По жест0кости же твоeй и3 непокazнному сeрдцу, собирaеши себЁ гнёвъ въ дeнь гнёва и3 tкровeніz првdнагw судA б9іz, | Але‚ через жорстокість твою і нерозкаяність серця, ти сам собі збираєш гнів на день гніву і об’явлення праведного суду від Бога, |
|
6
|
6
|
| и4же воздaстъ коемyждо по дэлHмъ є3гw2: | Який воздасть кожному за вчинками його: |
|
7
|
7
|
| w4вымъ ќбw, по терпёнію дёла бlгaгw, слaвы и3 чeсти и3 нетлёніz и4щущымъ, жив0тъ вёчный: | тим, які терпінням у доброму ділі шукають слави, чести й нетління, — життя вічне; |
|
8
|
8
|
| ґ и5же по рвeнію противлsютсz ќбw и4стинэ, повинyютсz же непрaвдэ, ћрость и3 гнёвъ. | а тим, що впираються і не підкоряються істині, але віддаються неправдi‚ — лютість і гнів. |
|
9
|
9
|
| Ск0рбь и3 тэснотA на всsку дyшу человёка творsщагw ѕл0е, їудeа же прeжде и3 є4ллина. | Скорбота і утиск на всяку душу людини, яка чинить зло, спершу юдея, потім і елліна! |
|
10
|
10
|
| (За?.) Слaва же и3 чeсть и3 ми1ръ всsкому дёлающему бlг0е, їудeеви же прeжде и3 є4ллину. | Слава ж і честь і мир усякому, хто робить добро, спершу юдею, потім і елліну! |
|
11
|
11
|
| Нёсть бо на лиц† зрёніz ў бGа. | Бо Бог не дивиться на особу. |
|
12
|
12
|
| Е#ли1цы бо беззак0ннw [без8 зак0на] согрэши1ша, беззак0ннw [без8 зак0на] и3 поги1бнутъ: и3 є3ли1цы въ зак0нэ согрэши1ша, зак0номъ сyдъ пріи1мутъ: | Ті, які, не маючи закону, згрішили, поза законом і загинуть; а ті, які у законі згрішили, за законом будуть засуджені‚ |
|
13
|
13
|
| не слhшателіе бо зак0на прaведни пред8 бGомъ, но творцы2 зак0на, сjи њправдsтсz: | бо не слухачі закону праведні перед Богом, але виконавці закону виправдані будуть, |
|
14
|
14
|
| (За? п7в7.) є3гдa бо kзhцы, не и3мyще зак0на, є3стеств0мъ закHннаz творsтъ, сjи, зак0на не и3мyще, сaми себЁ сyть зак0нъ: | бо коли язичники, що не мають закону, з природи законне чинять, вони, не маючи закону, самі собі закон: |
|
15
|
15
|
| и5же kвлsютъ дёло зак0нное напи1сано въ сердцaхъ свои1хъ, спослyшествующеи и5мъ с0вэсти, и3 междY соб0ю помыслHмъ њсуждaющымъ и3ли2 tвэщaющымъ, | вони показують, що справа закону написана у них в серцях, про що свідчить їхня совість і думки їхні, які то звинувачують, то виправдовують одна одну‚ |
|
16
|
16
|
| въ дeнь, є3гдA сyдитъ бGъ т†йнаz человёкwмъ, по бlговёстію моемY, ї}сомъ хrт0мъ. | у той день, коли, за моїм благовістям, Бог буде судити таємні діла людей через Ісуса Христа. |
|
17
|
17
|
| СE, ты2 їудeй и3менyешисz, и3 почивaеши на зак0нэ, и3 хвaлишисz њ бз7э, | Ось ти звешся юдеєм, і заспокоюєш себе законом, і хвалишся Богом, |
|
18
|
18
|
| и3 разумёеши в0лю, и3 разсуждaеши л{чшаz, научaемь t зак0на, | і знаєш волю Його, і розумієш те, що краще, навчаючись із закону, |
|
19
|
19
|
| ўповaz же себE вождA бhти слэпы6мъ, свёта сyщымъ во тмЁ, | і певний у собі, що ти провідник сліпих, світло для тих, що в темряві, |
|
20
|
20
|
| наказaтелz без{мнымъ, ўчи1телz младeнцємъ, и3мyща w4бразъ рaзума и3 и4стины въ зак0нэ: | наставник нерозумних, учитель дітей, той, що має в законі взірець знання і правди: |
|
21
|
21
|
| научaz u5бо и3нaго, себe ли не ўчи1ши, | як же ти, навчаючи іншого, не навчаєш самого себе? |
|
22
|
22
|
| проповёдаz не крaсти, крaдеши: глаг0лzй не прелюбы2 твори1ти, прелюбы2 твори1ши: гнушazсz јдwлъ, с™†z крaдеши: | Проповідуючи не красти, крадеш? Кажучи: не перелюбствуй, перелюбствуєш, гидуючи ідолами, святотатствуєш? |
|
23
|
23
|
| и4же въ зак0нэ хвaлишисz, преступлeніемъ зак0на бGа безчeствуеши. | Хвалишся законом, а, порушуючи закон, Бога безчестиш? |
|
24
|
24
|
| И$мz бо б9іе вaми хyлитсz во kзhцэхъ, ћкоже є4сть пи1сано. | Бо, як написано, «через вас ім’я Боже ганьблять язичники». |
|
25
|
25
|
| Њбрёзаніе бо п0льзуетъ, ѓще зак0нъ твори1ши: ѓще же зак0на престyпникъ є3си2, њбрёзаніе твоE неwбрёзаніе бhсть. | Обрізання корисне, коли виконуєш закон; а коли ти порушник закону, то обрізання твоє стало необрізанням. |
|
26
|
26
|
| Ѓще u5бо неwбрёзаніе њправдaніе зак0на сохрани1тъ, не неwбрёзаніе ли є3гw2 во њбрёзаніе вмэни1тсz, | Отже, коли необрізаний дотримується постанови закону, то його необрізання чи не зарахується йому за обрізання? |
|
27
|
27
|
| и3 њсyдитъ є4же t є3стествA неwбрёзаніе, зак0нъ совершaющее, тебE, и4же писaніемъ и3 њбрёзаніемъ є3си2 престyпникъ зак0на. | І необрізаний із природи, який виконує закон, чи не осудить тебе, порушника закону з Писанням і обрізанням? |
|
28
|
28
|
| (За? п7G.) Не бо2 и4же ћвэ, їудeй є4сть, ни є4же ћвэ во пл0ти, њбрёзаніе: | Бо не той юдей, хто має такий вигляд, і не те обрізання, що зовні, на тілi; |
|
29
|
29
|
| но и4же въ тaйнэ їудeй, и3 њбрёзаніе сeрдца дyхомъ, (ґ) не писaніемъ: є3мyже похвалA не t человBкъ, но t бGа. | але той юдей, хто в душi такий, і те обрізання, яке в серці, за духом, а не за буквою: йому і похвала не від людей, але від Бога. |
|
Главa G
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| Что2 u5бо ли1шшее їудeю [к0е u5бо преимyщество їудeа]; и3ли2 кaz п0льза њбрёзаніz; | Отже, яка перевага бути юдеєм, або яка користь від обрізання? |
|
2
|
2
|
| Мн0гw, по всsкому w4бразу: пeрвэе [наипaче] бо, ћкw ввёрєна бhша и5мъ словесA б9іz. | Велика перевага в усіх відношеннях, а найбільше в тому, що їм довірено Слово Боже. |
|
3
|
3
|
| Чт0 бо, ѓще не вёроваша нёцыи; є3дA (u5бо) невёрствіе и4хъ вёру б9ію ўпраздни1тъ; | Бо що ж‚ коли деякі й не вірували? Невіра їхня чи знищить вірність Божу? |
|
4
|
4
|
| Да не бyдетъ: да бyдетъ же бGъ и4стиненъ, всsкъ же человёкъ л0жь, ћкоже є4сть пи1сано: ћкw да њправди1шисz во словесёхъ твои1хъ, и3 побэди1ши, внегдA суди1ти ти2. | Зовсім ні. Бог вірний, а всяка людина неправдива, як написано: «Ти праведний у словах Твоїх і переможеш у суді Твоєму». |
|
5
|
5
|
| Ѓще ли непрaвда нaша б9ію прaвду составлsетъ, что2 речeмъ, є3дa ли непрвdнъ бGъ наносsй гнёвъ, по человёку глаг0лю. | Якщо ж наша неправда відкриває правду Божу, то що скажемо? Чи не буде Бог несправедливий, коли виявляє гнів? [Кажу це за людським міркуванням.] |
|
6
|
6
|
| Да не бyдетъ: понeже кaкw суди1ти и4мать бGъ мjру; | Зовсім ні. Бо інакше як Богові судити світ? |
|
7
|
7
|
| Ѓще бо и4стина б9іz въ моeй лжи2 и3збhточествова въ слaву є3гw2, что2 є3щE и3 ѓзъ ћкw грёшникъ њсуждaюсz; | Бо коли вірність Божа підноситься моєю неправдою на славу Йому, за що ж мене ще й судити, як грішника? |
|
8
|
8
|
| И# не ћкоже хyлимсz, и3 ћкоже глаг0лютъ нёцыи нaсъ глаг0лати, ћкw сотвори1мъ ѕл†z, да пріи1дутъ бlг†z: и4хже сyдъ првdнъ є4сть. | І чи не чинити нам зло, щоб вийшло добро, як деякі лихословлять нас і кажуть, ніби ми так навчаємо? Праведний суд на таких. |
|
9
|
9
|
| Что2 u5бо; преимёемъ ли; Никaкоже: пред8укори1хомъ бо [прeжде бо њбвинeни є3смы2] їудє1и же и3 є4ллины вс‰ [вси2] под8 грэх0мъ бhти, | То що ж‚ чи маємо ми перевагу? Аж ніяк. Бо ми вже довели, що як юдеї, так і елліни, всі під гріхом. |
|
10
|
10
|
| ћкоже є4сть пи1сано, ћкw нёсть првdнъ никт0же: | Як написано: «Немає праведного ні одного; |
|
11
|
11
|
| нёсть разумэвazй и3 нёсть взыскazй бGа: | немає, хто розумів би; немає‚ хто шукав би Бога; |
|
12
|
12
|
| вси2 ўклони1шасz, вкyпэ непотрeбни бhша: нёсть творsй бlгостhню, нёсть дaже до є3ди1нагw. | всі ухилилися з путі, негідні всі до одного; нема того, хто чинить добро, нема жодного»; |
|
13
|
13
|
| Гр0бъ tвeрстъ гортaнь и4хъ, љзы6ки свои1ми льщaху: ћдъ ѓспідwвъ под8 ўстнaми и4хъ: | «гортань їхня — відкритий гріб; язиками своїми обманюють; отрута аспидів на губах їхніх». |
|
14
|
14
|
| и4хже ўстA клsтвы и3 г0рести пHлна сyть. | «Уста їхні повні лихослів’я і гіркоти»; |
|
15
|
15
|
| СкHры н0ги и4хъ проліsти кр0вь: | «ноги їхні швидкі на пролиття крови; |
|
16
|
16
|
| сокрушeніе и3 њѕлоблeніе на путeхъ и4хъ, | руїни і пагуба на дорогах їхніх; |
|
17
|
17
|
| и3 пути2 ми1рнагw не познaша. | вони не знають шляху миру». |
|
18
|
18
|
| Нёсть стрaха б9іz пред8 nчи1ма и4хъ. | «Hемає страху Божого перед їхніми очима». |
|
19
|
19
|
| (За? п7д7.) Вёмы же, ћкw є3ли6ка зак0нъ глаг0летъ, сyщымъ въ зак0нэ глаг0летъ: да вс‰ка ўстA заградsтсz, и3 пови1ненъ бyдетъ вeсь мjръ бGови: | Але ми знаємо, що закон, коли щось говорить, говорить до тих, хто під законом, тому всякі уста замикаються і весь світ стає винним перед Богом, |
|
20
|
20
|
| занE t дёлъ зак0на не њправди1тсz всsка пл0ть пред8 ни1мъ: зак0номъ бо познaніе грэхA. | тому що ділами закону не виправдається перед Hим ніяка плоть; бо законом пізнається гріх. |
|
21
|
21
|
| Нн7э же кромЁ зак0на прaвда б9іz kви1сz, свидётелствуема t зак0на и3 прbрHкъ. | Тепер же, незалежно від закону, з’явилася правда Божа, про яку свідчать Закон і Пророки, |
|
22
|
22
|
| Прaвда же б9іz вёрою ї}съ хrт0вою во всёхъ и3 на всёхъ вёрующихъ: нёсть бо рaзнствіz, | правда Божа через віру в Ісуса Христа у всіх і на всіх‚ хто вірує, бо нема різниці, |
|
23
|
23
|
| вси1 бо согрэши1ша, и3 лишeни сyть слaвы б9іz, | тому що всі згрішили і позбавлені слави Божої, |
|
24
|
24
|
| њправдaеми тyне блгdтію є3гw2, и3збавлeніемъ, є4же њ хrтЁ ї}сэ, | виправдовуються даром, благодаттю Його, через відкуплення у Христі Ісусі, |
|
25
|
25
|
| є3г0же предположи2 бGъ њчищeніе вёрою въ кр0ви є3гw2, въ kвлeніе прaвды своеS, за tпущeніе прeжде бhвшихъ грэхHвъ, | Якого Бог призначив як жертву очищення Його Кров’ю через віру; для свідчення правди Своєї в прощенні гріхів, вчинених раніше, |
|
26
|
26
|
| въ долготерпёніи б9іи, и3 въ показaніе прaвды є3гw2 въ нн7эшнее врeмz, во є4же бhти є3мY првdну и3 њправдaющу сyщаго t вёры ї}совы. | за час довготерпіння Божого; для свідчення правди Його нині, щоб Він явився праведним і виправдовував того‚ хто вірує в Ісуса. |
|
27
|
27
|
| ГдЁ u5бо похвалA, tгнaсz. Кот0рымъ зак0номъ; дёлы ли; Ни2, но зак0номъ вёры. | Де ж те, чим би хвалитися? Знищено. Яким законом? Законом діл? Hі, але законом віри. |
|
28
|
28
|
| (За? п7е7.) Мhслимъ u5бо вёрою њправдaтисz человёку, без8 дёлъ зак0на. | Бо ми визнаємо, що людина виправдовується вірою, незалежно від діл закону. |
|
29
|
29
|
| И#ли2 їудeєвъ бGъ т0кмw, ґ не и3 kзhкwвъ; Е$й, и3 kзhкwвъ: | Hевже ж Бог — тільки юдеїв, а і не язичників? Звичайно, і язичників; |
|
30
|
30
|
| понeже є3ди1нъ бGъ, и4же њправди1тъ њбрёзаніе t вёры и3 неwбрёзаніе вёрою. | бо є лише один Бог, котрий виправдовує обрізаних за вірою і необрізаних через віру. |
|
31
|
31
|
| Зак0нъ ли u5бо разорsемъ вёрою; Да не бyдетъ: но зак0нъ ўтверждaемъ. | Чи ми знищуємо закон вірою? Зовсім нi; але закон стверджуємо. |
|
Главa д7
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| Что2 u5бо речeмъ ґвраaма nтцA нaшего њбрэсти2 по пл0ти; | Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, здобув через плоть? |
|
2
|
2
|
| Ѓще бо ґвраaмъ t дёлъ њправдaсz, и4мать похвалY, но не ў бGа. | Якщо Авраам виправдався ділами, він має похвалу, але не у Бога. |
|
3
|
3
|
| Чт0 бо писaніе глаг0летъ; вёрова же ґвраaмъ бGови, и3 вмэни1сz є3мY въ прaвду. | Бо що говорить Писання? Повірив Авраам Боговi‚ і це зараховано йому в праведність. |
|
4
|
4
|
| (За? п7ѕ7.) Дёлающему же мздA не вмэнsетсz по блгdти, но по д0лгу: | Hагорода тому, хто робить, дається не з ласки, а за обов’язком. |
|
5
|
5
|
| ґ не дёлающему, вёрующему же во њправдaющаго нечести1ва, вмэнsетсz вёра є3гw2 въ прaвду. | А тому, хто не робить, але вірує в Того, Хто виправдовує нечестивого, віра його зараховується в праведність. |
|
6
|
6
|
| Ћкоже и3 дв7дъ глаг0летъ бlжeнство человёка, є3мyже вмэнsетъ бGъ прaвду, без8 дёлъ зак0на: | Так само і Давид називає блаженним чоловіка, якому Бог зараховує праведність незалежно від діл: |
|
7
|
7
|
| бlжeни, и4хже tпусти1шасz беззакHніz и3 и4хже прикрhшасz грэси2: | «Блаженні ті, чиї беззаконня прощені і чиї гріхи відпущені. |
|
8
|
8
|
| бlжeнъ мyжъ, є3мyже не вмэни1тъ гDь грэхA. | Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха». |
|
9
|
9
|
| Бlжeнство u5бо сіE на њбрёзаніе ли, и3ли2 на неwбрёзаніе; Глаг0лемъ бо, ћкw вмэни1сz ґвраaму вёра въ прaвду. | Блаженство це належить до обрізання чи до необрізання? Ми говоримо, що Авраамові віра зарахована в праведність. |
|
10
|
10
|
| Кaкw u5бо вмэни1сz є3мY; во њбрёзаніи ли сyщу, и3ли2 въ неwбрёзаніи; Не во њбрёзаніи, но въ неwбрёзаніи. | Коли зарахована? Після обрізання чи до обрізання? Hе після обрізання, а до обрізання. |
|
11
|
11
|
| И# знaменіе пріsтъ њбрёзаніz, печaть прaвды вёры, ћже въ неwбрёзаніи: ћкw бhти є3мY nтцY всёхъ вёрующихъ въ неwбрёзаніи, во є4же вмэни1тисz и3 тBмъ въ прaвду, | І знак обрізання він одержав як печать праведности через віру, яку мав під час необрізання, щоб стати отцем усіх віруючих у необрізанні, щоб і їм була зарахована праведність‚ |
|
12
|
12
|
| и3 nтцY њбрёзаніz, не сyщымъ т0чію t њбрёзаніz, но и3 ходsщымъ въ стопaхъ вёры, ћже (бЁ) въ неwбрёзаніи nтцA нaшегw ґвраaма. | і отцем обрізаних, що не тільки прийняли обрізання‚ але і ходять по слідах віри отця нашого Авраама, яку він мав ще в необрізання. |
|
13
|
13
|
| (За? п7з7.) Не зак0номъ бо њбэтовaніе ґвраaму, и3ли2 сёмени є3гw2, є4же бhти є3мY наслёднику мjрови, но прaвдою вёры. | Бо не законом була дарована Авраамовi‚ чи нащадкам його‚ обітниця — бути спадкоємцем світу, але праведністю віри. |
|
14
|
14
|
| Ѓще бо сyщіи t зак0на наслBдницы, и3спраздни1сz вёра, и3 разори1сz њбэтовaніе: | Коли спадкоємцями є ті, що стверджуються законом, то даремна віра, обітниця недіюча; |
|
15
|
15
|
| зак0нъ бо гнёвъ содёловаетъ: и3дёже бо нёсть зак0на, (тY) ни преступлeніz. | бо закон викликає гнів, тому що, де нема закону, нема і злочину. |
|
16
|
16
|
| Сегw2 рaди t вёры, да по блгdти, во є4же бhти и3звёстну њбэтовaнію всемY сёмени, не т0чію сyщему t зак0на, но и3 сyщему t вёры ґвраaмовы, и4же є4сть nтeцъ всBмъ нaмъ, | Отже, по вірі, щоб було з ласки, щоб обітниця була непорушна для всіх, не тільки за законом, а й за вірою нащадків Авраама, який є отцем усім нам, |
|
17
|
17
|
| ћкоже є4сть пи1сано: ћкw nтцA мнHгимъ kзhкwмъ положи1хъ тS, прsмw бGу, є3мyже вёрова, животворsщему мє1ртвыz и3 нарицaющу не с{щаz ћкw с{щаz. | як написано: «Я настановив тебе отцем багатьох народів»– перед Богом, Якому він повірив, Який оживляє мертвих і називає неіснуюче як існуюче. |
|
18
|
18
|
| И$же пaче ўповaніz во ўповaніе вёрова, во є4же бhти є3мY nтцY мнHгимъ kзhкwмъ, по речeнному: тaкw бyдетъ сёмz твоE. | Він, всупереч надії, увірував‚ що стане отцем багатьох народів, за сказаним: «Таке численне буде сíм’я твоє». |
|
19
|
19
|
| И# не и3знем0гъ вёрою, ни ўсмотри2 своеS пл0ти ўжE ўмерщвлeнныz, столётенъ нёгдэ сhй, и3 мeртвости ложeснъ сaрриныхъ: | І не знеміг у вірі, і не вважав свого тіла, майже сторічного, за вже змертвіле, і утроби Сариної за омертвілу; |
|
20
|
20
|
| во њбэтовaніи же б9іи не ўсумнёсz невёрованіемъ, но возм0же вёрою, дaвъ слaву бGови | не засумнівався в обітниці Божій невірою, але зміцнився у вірі, віддавши славу Боговi‚ |
|
21
|
21
|
| и3 и3звёстенъ бhвъ, ћкw, є4же њбэщA, си1ленъ є4сть и3 сотвори1ти. | і був цілком упевнений, що Він має силу і виконати обіцяне. |
|
22
|
22
|
| Тёмже и3 вмэни1сz є3мY въ прaвду. | Тому і зараховано йому у праведність. |
|
23
|
23
|
| Не пи1сано же бhсть за того2 є3ди1наго т0чію, ћкw вмэни1сz є3мY, | Та не про нього одного написано, що зараховано йому, |
|
24
|
24
|
| но и3 за ны2, и5мже х0щетъ вмэни1тисz, вёрующымъ въ воскRси1вшаго ї}са хrтA гDа нaшего и3з8 мeртвыхъ, | але й стосовно нас; буде зараховано і нам, віруючим у Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса Христа, Господа нашого, |
|
25
|
25
|
| и4же прeданъ бhсть за прегрэшє1ніz н†ша и3 востA за њправдaніе нaше. | Який був виданий за гріхи наші і воскрес для виправдання нашого. |
|
Главa є7
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| (За? п7}.) Њправди1вшесz u5бо вёрою, ми1ръ и4мамы къ бGу гDемъ нaшимъ ї}съ хrт0мъ, | Отже, виправдавшись вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, |
|
2
|
2
|
| и4мже и3 приведeніе њбрэт0хомъ вёрою во блгdть сію2, въ нeйже стои1мъ, и3 хвaлимсz ўповaніемъ слaвы б9іz. | через Якого вірою і одержали доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо і хвалимось надією слави Божої. |
|
3
|
3
|
| Не т0чію же, но и3 хвaлимсz въ ск0рбехъ, вёдzще, ћкw ск0рбь терпёніе содёловаетъ, | І не цим тільки, але хвалимось і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння, |
|
4
|
4
|
| терпёніе же и3скyсство, и3скyсство же ўповaніе: | від терпіння — досвідченість, від досвідчености — надія, |
|
5
|
5
|
| ўповaніе же не посрами1тъ, ћкw любы2 б9іz и3зліsсz въ сердцA н†ша д¦омъ с™hмъ дaннымъ нaмъ. | а надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам. |
|
6
|
6
|
| Е#щe бо хrт0съ сyщымъ нaмъ немощны6мъ, по врeмени за нечести1выхъ ќмре. | Бо Христос, коли ми ще були немічні, в призначений час помер за нечестивих. |
|
7
|
7
|
| Е#двa бо за првdника кто2 ќмретъ: за бlгaго бо нeгли кто2 и3 дeрзнетъ ўмрeти. | Бо навряд чи хто помре за праведника; хіба що за добродійника, можливо, хтось і зважиться померти. |
|
8
|
8
|
| Составлsетъ же свою2 люб0вь къ нaмъ бGъ, ћкw, є3щE грёшникwмъ сyщымъ нaмъ, хrт0съ за ны2 ќмре. | Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками. |
|
9
|
9
|
| Мн0гw u5бо пaче, њправдaни бhвше нн7э кр0вію є3гw2, спасeмсz и4мъ t гнёва. | Тож, тим більше нині, будучи виправдані Його Кров’ю, спасемося Hим від гніву. |
|
10
|
10
|
| (За? п7f7.) Ѓще бо врази2 бhвше примири1хомсz бGу смeртію сн7а є3гw2, множaе пaче примири1вшесz спaсемсz въ животЁ є3гw2: | Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю Сина Його, то тим більше, примирившись, спасемося життям Його. |
|
11
|
11
|
| не т0чію же, но и3 хвaлимсz њ бз7э гDемъ нaшимъ ї}съ хrт0мъ, и4мже нн7э примирeніе пріsхомъ. | І не тільки це, але і хвалимось у Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого ми одержали нині примирення. |
|
12
|
12
|
| Сегw2 рaди ћкоже є3ди1нэмъ человёкомъ грёхъ въ мjръ вни1де и3 грэх0мъ смeрть, и3 тaкw смeрть во вс‰ человёки вни1де, въ нeмже вси2 согрэши1ша. | Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом — смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі згрішили. |
|
13
|
13
|
| До зак0на бо грёхъ бЁ въ мjрэ: грёхъ же не вмэнsшесz, не сyщу зак0ну. | Бо і до закону гріх був у світі: але гріх не зараховується, коли нема закону. |
|
14
|
14
|
| Но цaрствова смeрть t ґдaма дaже до мwmсeа и3 над8 несогрэши1вшими по под0бію преступлeніz ґдaмова, и4же є4сть w4бразъ бyдущагw. | Однак смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, що не згрішили‚ подібно до злочину Адама, який є образ майбутнього. |
|
15
|
15
|
| Но не ћкоже прегрэшeніе, тaкw и3 дaръ. Ѓще бо прегрэшeніемъ є3ди1нагw мн0зи ўмр0ша, мн0жае пaче блгdть б9іz и3 дaръ блгdтію є3ди1нагw чlвёка ї}са хrтA во мн0гихъ преизли1шествова. | Та не так із злочином‚ як з даром благодатi. Бо коли через злочин одного багато зазнали смерти, то тим більше благодать Божа і дар через благодать одного Чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох. |
|
16
|
16
|
| И# не ћкоже є3ди1нэмъ согрёшшимъ даровaніе: грёхъ бо и3з8 є3ди1нагw во њсуждeніе: дaръ же t мн0гихъ прегрэшeніи во њправдaніе. | І дар не такий‚ як суд за одного, що згрішив; бо суд за один злочин — на осуд, а дар благодаті — на виправдання від багатьох злочинів. |
|
17
|
17
|
| (За? §.) Ѓще бо є3ди1нагw прегрэшeніемъ смeрть цaрствова є3ди1нэмъ, мн0жае пaче и3збhтокъ блгdти и3 дaръ прaвды пріeмлюще, въ жи1зни воцарsтсz є3ди1нэмъ ї}съ хrт0мъ. | Бо коли злочином одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, що приймають безмірну благодать і дар праведности, пануватимуть в житті через єдиного Ісуса Христа. |
|
18
|
18
|
| Тёмже u5бо, ћкоже є3ди1нагw прегрэшeніемъ во вс‰ человёки вни1де њсуждeніе, тaкожде и3 є3ди1нагw њправдaніемъ во вс‰ человёки вни1де њправдaніе жи1зни. | Тому як через злочин одного — всім людям осудження, так виправданням одного — всім людям виправдання життя. |
|
19
|
19
|
| Ћкоже бо њслушaніемъ є3ди1нагw человёка грёшни бhша мн0зи, си1це и3 послушaніемъ є3ди1нагw првdни бyдутъ мн0зи. | Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішними, так і послухом одного багато стануть праведними. |
|
20
|
20
|
| Зак0нъ же привни1де, да ўмн0житсz прегрэшeніе. И#дёже бо ўмн0жисz грёхъ, преизбhточествова блгdть: | Закон же прийшов‚ щоб збільшилось злочинів. А коли примножився гріх, стало більше благодаті, |
|
21
|
21
|
| да ћкоже цaрствова грёхъ во смeрть, тaкожде и3 блгdть воцRи1тсz прaвдою въ жи1знь вёчную, ї}съ хrт0мъ гDемъ нaшимъ. | щоб, як гріх панував до смерти, так і благодать запанувала через праведність до життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим. |
|
Главa ѕ7
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| Что2 u5бо речeмъ; пребyдемъ ли во грэсЁ, да блгdть преумн0житсz; Да не бyдетъ. | Що ж скажемо? Чи залишатися нам у гріху, щоб примножилася благодать? Зовсім ні. |
|
2
|
2
|
| И%же бо ўмр0хомъ грэхY, кaкw пaки њживeмъ њ нeмъ [кaкw є3щE жи1ти бyдемъ въ нeмъ]; | Ми померли для гріха: як же нам жити в ньому? |
|
3
|
3
|
| (За? §№.) И#ли2 не разумёете, ћкw є3ли1цы во хrтA ї}са крести1хомсz, въ см7рть є3гw2 крести1хомсz; | Hевже не знаєте, що всі ми, що хрестилися в Христа Ісуса, у смерть Його хрестилися? |
|
4
|
4
|
| Спогреб0хомсz u5бо є3мY кRщeніемъ въ смeрть, да ћкоже востA хrт0съ t мeртвыхъ слaвою џ§ею, тaкw и3 мы2 во њбновлeніи жи1зни ходи1ти нaчнемъ [да х0димъ]. | Отже, ми поховані з Hим хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми в оновленому житті ходити почали. |
|
5
|
5
|
| Ѓще бо соwбрaзни [снасаждeни] бhхомъ под0бію см7рти є3гw2, то2 и3 воскrніz бyдемъ, | Бо якщо ми з’єднані з Hим подобою смерти Його, то повинні бути з’єднані і подобою воскресіння, |
|
6
|
6
|
| сіE вёдzще, ћкw вeтхіи нaшъ человёкъ съ ни1мъ распsтсz, да ўпраздни1тсz тёло грэх0вное, ћкw ктомY не раб0тати нaмъ грэхY: | знаючи те, що давній наш чоловік був розп’ятий з Hим, щоб знищене було тіло гріховне, щоб нам не бути вже рабами гріха; |
|
7
|
7
|
| ўмeрый бо свободи1сz t грэхA. | бо померлий звільнився від гріха. |
|
8
|
8
|
| Ѓще же ўмр0хомъ со хrт0мъ, вёруемъ, ћкw и3 жи1ви бyдемъ съ ни1мъ, | Коли ж ми померли з Христом, то віруємо, що й житимемо з Hим, |
|
9
|
9
|
| вёдzще, ћкw хrт0съ востA t мeртвыхъ, ктомY ўжE не ўмирaетъ: смeрть и4мъ ктомY не њбладaетъ. | знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже не вмирає: смерть уже Hим не володіє. |
|
10
|
10
|
| Е$же бо ќмре, грэхY ќмре є3ди1ною: ґ є4же живeтъ, бGови живeтъ. | Бо що Він помер, то помер один раз для гріха, а що живе, то живе для Бога. |
|
11
|
11
|
| (За? §в7.) Тaкожде и3 вы2 помышлsйте себE мeртвыхъ ќбw бhти грэхY, живhхъ же бGови, њ хrтЁ ї}сэ гDэ нaшемъ. | Так і ви вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Ісусі, Господі нашому. |
|
12
|
12
|
| Да не цaрствуетъ u5бо грёхъ въ мeртвеннэмъ вaшемъ тёлэ, во є4же послyшати є3гw2 въ п0хотехъ є3гw2: | Тож нехай не панує гріх у смертному вашому тілі, щоб вам коритися йому в похотях його; |
|
13
|
13
|
| нижE представлsйте ќды вaшz nр{жіz непрaвды грэхY: но представлsйте себE бGови ћкw t мeртвыхъ живhхъ, и3 ќды вaшz nр{жіz прaвды бGови. | і не віддавайте членів ваших гріхові як знаряддя неправди, але представте себе Богові як таких, що ожили з мертвих, і члени ваші — Богові як знаряддя праведности. |
|
14
|
14
|
| Грёхъ бо вaми да не њбладaетъ: нёсте бо под8 зак0номъ, но под8 блгdтію. | Гріх не повинен над вами панувати, бо ви не під законом, а під благодаттю. |
|
15
|
15
|
| Что2 u5бо; согрэши1мъ ли, занE нёсмы под8 зак0номъ, но под8 блгdтію, да не бyдетъ. | Що ж? Чи станемо грішити, тому що ми не під законом, а під благодаттю? Зовсім ні. |
|
16
|
16
|
| Не вёсте ли, ћкw є3мyже представлsете себE рабы6 въ послушaніе, раби2 є3стE, є3гHже послyшаете, и3ли2 грэхA въ смeрть, и3ли2 послушaніz въ прaвду; | Hевже ви не знаєте, що кому ви віддаєте себе в раби на послух, того ви і раби, кому підкоряєтесь: чи то раби гріха — на смерть, чи то послуху — на праведність? |
|
17
|
17
|
| Благодари1мъ u5бо бGа, ћкw бёсте раби2 грэхY, послyшасте же t сeрдца, въ џньже и3 предaстесz w4бразъ ўчeніz. | Дякувати Богові, що ви, бувши раніше рабами гріха, від серця стали слухняні тому родові вчення, якому віддали себе. |
|
18
|
18
|
| (За? §G.) Своб0ждшесz же t грэхA, пораб0тистесz прaвдэ. | Звільнившись же від гріха, ви стали рабами праведности. |
|
19
|
19
|
| Человёческо глаг0лю, за нeмощь пл0ти вaшеz. Ћкоже бо предстaвисте ќды вaшz рабы6 нечистотЁ и3 беззак0нію въ беззак0ніе, тaкw нн7э предстaвите ќды вaшz рабы6 прaвдэ во с™hню. | Кажу за людським міркуванням задля немочі плоті вашої. Як віддавали ви члени ваші в раби нечистоті і беззаконню на беззаконня, так нині представте члени ваші в раби праведності на освячення. |
|
20
|
20
|
| Е#гдa бо раби2 бёсте грэхA, своб0дни бёсте t прaвды. | Бо, коли ви були рабами гріха, тоді були вільні від праведности. |
|
21
|
21
|
| Кjй u5бо тогдA и3мёсте пл0дъ; Њ ни1хже нн7э стыдитeсz, кончи1на бо џнэхъ, смeрть. | Які ж плоди ви мали тоді? Такі, яких тепер самі соромитесь, бо кінець їхній — смерть. |
|
22
|
22
|
| Нн7э же своб0ждшесz t грэхA, пораб0щшесz же бGови, и4мате пл0дъ вaшъ во с™hню, кончи1ну же жи1знь вёчную. | А нині, коли ви звільнилися від гріха і стали рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець — життя вічне. |
|
23
|
23
|
| Њбр0цы бо грэхA, смeрть: даровaніе же б9іе жив0тъ вёчный њ хrтЁ ї}сэ гDэ нaшемъ. | Бо відплата за гріх — смерть, а дар Божий — життя вічне у Христі Ісусі, Господі нашому. |
|
Главa з7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| (За? §д7.) И#ли2 не разумёете, брaтіе: вёдущымъ бо зак0нъ глаг0лю: ћкw зак0нъ њбладaетъ над8 человёкомъ, во є3ли1ко врeмz живeтъ; | Хіба ви не знаєте, браття [бо кажу тим, що знають закон], що закон має владу над людиною, доки вона живе. |
|
2
|
2
|
| И$бо мужaтаz женA жи1ву мyжу привsзана є4сть зак0номъ: ѓще ли же ќмретъ мyжъ є3S, разрэши1тсz t зак0на мyжескагw. | Заміжня жінка зв’язана законом із живим чоловіком; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону заміжжя. |
|
3
|
3
|
| Тёмже u5бо, жи1ву сyщу мyжу, прелюбодёйца бывaетъ, ѓще бyдетъ мyжеви и3н0му: ѓще ли ќмретъ мyжъ є3S, своб0дна є4сть t зак0на, не бhти є4й прелюбодёйцэ, бhвшей мyжу и3н0му. | Тому, якщо при живому чоловікові вийде за іншого, зветься перелюбницею; коли ж помре чоловік, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, вийшовши за іншого чоловіка. |
|
4
|
4
|
| Тёмже, брaтіе мо‰, и3 вы2 ўмр0сте зак0ну тёломъ хrт0вымъ, во є4же бhти вaмъ и3н0му, востaвшему и3з8 мeртвыхъ, да пл0дъ принесeмъ бGови. | Так і ви, браття мої, померли для закону через тіло Христове, щоб належати іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові. |
|
5
|
5
|
| Е#гдa бо бёхомъ во пл0ти, стр†сти грэхHвныz, ±же зак0номъ, дёйствоваху во ќдэхъ нaшихъ, во є4же пл0дъ твори1ти смeрти: | Бо, коли ми жили за плоттю, тоді пристрасті гріховні, виявлені законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерти; |
|
6
|
6
|
| нн7э же ўпраздни1хомсz t зак0на, ўмeрше, и4мже держи1ми бёхомъ, ћкw раб0тати нaмъ (бGови) во њбновлeніи дyха, ґ не въ вeтхости пи1смене. | але тепер, коли ми померли для закону, яким були зв’язані, ми звільнилися від нього, щоб нам служити Богові в оновленні духу, а не за старою буквою. |
|
7
|
7
|
| Что2 u5бо речeмъ; зак0нъ ли грёхъ; Да не бyдетъ: но грэхA не знaхъ, т0чію зак0номъ: п0хоти же не вёдахъ, ѓще не бы2 зак0нъ глаг0лалъ: не пох0щеши. | Що ж скажемо? Hевже від закону гріх? Зовсім ні. Але я не пізнав гріх інакше, як через закон. Бо я не знав би і жадання, якби закон не говорив: «Hе пожадай». |
|
8
|
8
|
| Винy же пріeмъ грёхъ зaповэдію, содёла во мнЁ всsку п0хоть: без8 зак0на бо грёхъ мeртвъ є4сть. | Але гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяке жадання: бо без закону гріх мертвий. |
|
9
|
9
|
| Ѓзъ же живsхъ кромЁ зак0на и3ногдA: пришeдшей же зaповэди, грёхъ ќбw њживE, | Я жив колись без закону; але коли прийшла заповідь, то гріх ожив, |
|
10
|
10
|
| ѓзъ же ўмр0хъ: и3 њбрётесz ми2 зaповэдь, ћже въ жив0тъ, сіS въ смeрть, | а я помер; отак заповідь, що мала бути для життя, послужила мені на смерть, |
|
11
|
11
|
| грёхъ бо винY пріeмъ зaповэдію, прельсти1 мz, и3 т0ю ўмертви1 мz. | тому що гріх, узявши привід від заповіді, звабив мене і нею умертвив. |
|
12
|
12
|
| Тёмже u5бо зак0нъ с™ъ, и3 зaповэдь с™а и3 првdна и3 бlгA. | Тому закон святий і заповідь свята, і праведна, і добра. |
|
13
|
13
|
| Бlг0е ли u5бо бhсть мнЁ смeрть; Да не бyдетъ: но грёхъ, да kви1тсz грёхъ, бlги1мъ ми2 содэвaz смeрть, да бyдетъ по премн0гу грёшенъ грёхъ зaповэдію. | Отже, невже те, що добре, стало для мене смертоносним? Зовсім ні. Але гріх виявив себе гріхом тому, що через добре спричиняє мені смерть; так що гріх стає вельми грішним завдяки заповіді. |
|
14
|
14
|
| (За? §е7.) Вёмы бо, ћкw зак0нъ дух0венъ є4сть: ѓзъ же пл0тzнъ є4смь, пр0данъ под8 грёхъ. | Бо ми знаємо, що закон духовний, а я плотський, проданий гріху. |
|
15
|
15
|
| Е$же бо содэвaю, не разумёю: не є4же бо хощY, сіE творю2, но є4же ненaвижду, то2 содёловаю. | Бо не розумію, що роблю: тому що не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю. |
|
16
|
16
|
| Ѓще ли, є4же не хощY, сіE творю2, хвалю2 зак0нъ ћкw д0бръ, | Коли ж роблю те, чого не хочу, то згоджуюсь із законом, що він добрий, |
|
17
|
17
|
| нн7э же не ктомY ѓзъ сіE содэвaю, но живhй во мнЁ грёхъ. | а тому не я вже роблю те, а той гріх, що живе в мені. |
|
18
|
18
|
| Вёмъ бо, ћкw не живeтъ во мнЁ, си1рэчь во пл0ти моeй, д0брое: є4же бо хотёти прилежи1тъ ми2, ґ є4же содёzти д0брое, не њбрэтaю. | Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добре; бо бажання добра є в мені, але щоб зробити таке, того не знаходжу. |
|
19
|
19
|
| Не є4же бо хощY д0брое, творю2, но є4же не хощY ѕл0е, сіE содэвaю. | Добра, якого хочу, не роблю, а зло, якого не хочу, роблю. |
|
20
|
20
|
| Ѓще ли, є4же не хощY ѓзъ, сіE творю2, ўжE не ѓзъ сіE творю2, но живhй во мнЁ грёхъ. | Якщо ж роблю те, чого не хочу, вже не я роблю те, але гріх, що живе в мені. |
|
21
|
21
|
| Њбрэтaю u5бо зак0нъ, хотsщу ми2 твори1ти д0брое, ћкw мнЁ ѕл0е прилежи1тъ. | Тож я знаходжу закон, що‚ коли хочу робити добро, лежить у мені зло. |
|
22
|
22
|
| Соуслаждaюсz бо зак0ну б9ію по внyтреннему человёку: | Бо за внутрішньою людиною знаходжу насолоду в законі Божому; |
|
23
|
23
|
| ви1жду же и4нъ зак0нъ во ќдэхъ мои1хъ, проти1ву вою1ющь зак0ну ўмA моегw2 и3 плэнsющь мS зак0номъ грэх0внымъ, сyщимъ во ќдэхъ мои1хъ. | але в членах моїх бачу інший закон, що протиборствує законові розуму мого і бере мене в полон закону гріховного, який перебуває в членах моїх. |
|
24
|
24
|
| Њкаsненъ ѓзъ человёкъ: кт0 мz и3збaвитъ t тёла смeрти сеS; | Бідна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерти? |
|
25
|
25
|
| Благодарю2 бGа моего2 ї}съ хrт0мъ гDемъ нaшимъ. Тёмже u5бо сaмъ ѓзъ ўм0мъ мои1мъ раб0таю зак0ну б9ію, пл0тію же зак0ну грэх0вному. | Дякую Богові моєму через Ісуса Христа, Господа нашого. Отже, той же самий я розумом моїм служу законові Божому, а тілом — законові гріха. |
|
Главa }
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| Ни є3ди1но u5бо нн7э њсуждeніе сyщымъ њ хrтЁ ї}сэ, не по пл0ти ходsщымъ, но по дyху: | Отже, немає нині ніякого осуду тим, котрі у Христі Ісусі живуть не за плоттю, але за духом. |
|
2
|
2
|
| (За? §ѕ7.) зак0нъ бо дyха жи1зни њ хrтЁ ї}сэ свободи1лъ мS є4сть t зак0на грэх0внагw и3 смeрти. | Бо закон духу життя в Христі Ісусі звільнив мене від закону гріха і смерти. |
|
3
|
3
|
| Немощн0е бо зак0на, въ нeмже немоществовaше пл0тію, бGъ сн7а своего2 послA въ под0біи пл0ти грэхA, и3 њ грэсЁ њсуди2 грёхъ во пл0ти, | А як закон, ослаблений плоттю, був безсилий, то Бог послав Сина Свого в подобі плоті гріховної в жертву за гріх і осудив гріх у плоті, |
|
4
|
4
|
| да њправдaніе зак0на и3сп0лнитсz въ нaсъ, не по пл0ти ходsщихъ, но по дyху. | щоб виправдання закону здійснилося в нас, які живуть не за плоттю, а за духом. |
|
5
|
5
|
| Сyщіи бо по пл0ти плотск†z мyдрствуютъ: ґ и5же по дyху, духHвнаz. | Бо ті, що живуть за плоттю, думають про тілесне, а ті, що живуть за духом, — про духовне. |
|
6
|
6
|
| Мудровaніе бо плотск0е смeрть є4сть, ґ мудровaніе дух0вное жив0тъ и3 ми1ръ, | Помисли плотські є смерть, а помисли духовні — життя і мир, |
|
7
|
7
|
| занE мудровaніе плотск0е враждA на бGа: зак0ну бо б9ію не покарsетсz, нижe бо м0жетъ. | тому що помисли плотські є ворожнеча проти Бога; бо законові Божому не підкоряються, та й не можуть. |
|
8
|
8
|
| (За?.) Сyщіи же во пл0ти бGу ўгоди1ти не м0гутъ. | Тому ті, що живуть за плоттю, Богові догодити не можуть. |
|
9
|
9
|
| Вh же нёсте во пл0ти, но въ дyсэ, понeже д¦ъ б9ій живeтъ въ вaсъ. Ѓще же кто2 д¦а хrт0ва не и3мaть, сeй нёсть є3гHвъ. | Але ви не за плоттю живете, а за духом, якщо тільки Дух Божий живе у вас. Коли ж хто Духа Христового не має, той і не Його. |
|
10
|
10
|
| Ѓще же хrт0съ въ вaсъ, пл0ть ќбw мертвA грэхA рaди, дyхъ же живeтъ прaвды рaди. | А коли Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий для праведности. |
|
11
|
11
|
| Ѓще ли же д¦ъ воскRси1вшагw ї}са t мeртвыхъ живeтъ въ вaсъ, воздви1гій хrтA и3з8 мeртвыхъ њживотвори1тъ и3 мeртвєннаz тэлесA вaша, живyщимъ д¦омъ є3гw2 въ вaсъ. | Якщо ж Дух Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, який живе в вас. |
|
12
|
12
|
| Тёмже u5бо, брaтіе, должни2 є4смы не пл0ти, є4же по пл0ти жи1ти. | Отже, браття, ми не боржники плоті, щоб жити за плоттю; |
|
13
|
13
|
| Ѓще бо по пл0ти живeте, и4мате ўмрeти, ѓще ли дyхомъ дэsніz пл0тскаz ўмерщвлsете, жи1ви бyдете: | бо коли живете за плоттю, то помрете, а коли духом умертвляєте діла плотські, то живі будете. |
|
14
|
14
|
| (За? §з7.) є3ли1цы бо д¦омъ б9іимъ в0дzтсz, сjи сyть сн7ове б9іи: | Бо всі, кого Дух Божий водить, є Божі сини. |
|
15
|
15
|
| не пріsсте бо дyха раб0ты пaки въ боsзнь, но пріsсте д¦а сн7оположeніz, њ нeмже вопіeмъ: ѓвва џ§е. | Тому що ви не прийняли духа рабства знову на страх, але прийняли Духа усиновлення, Яким кличемо: «Авва, Отче!» |
|
16
|
16
|
| Сaмый д¦ъ спослушествyетъ дyхови нaшему, ћкw є4смы ч†да б9іz. | Цей самий Дух свідчить духові нашому, що ми — діти Божі. |
|
17
|
17
|
| Ѓще же чaда, и3 наслBдницы: наслBдницы ќбw бGу, снаслBдницы же хrтY, понeже съ ни1мъ стрaждемъ, да и3 съ ни1мъ прослaвимсz. | А якщо діти, то і спадкоємці, спадкоємці Божі, співспадкоємці ж Христу, коли тільки з Hим страждаємо, щоб з Hим і прославитися. |
|
18
|
18
|
| Непщyю бо, ћкw недостHйны стрaсти нн7эшнzгw врeмене къ хотsщей слaвэ kви1тисz въ нaсъ. | Бо гадаю, що нинішні тимчасові страждання нічого не варті порівняно з тією славою, яка відкриється в нас. |
|
19
|
19
|
| Чazніе бо твaри, tкровeніz сн7Hвъ б9іихъ чaетъ: | Бо створіння з надією чекає з’явлення синів Божих, |
|
20
|
20
|
| суетё бо твaрь повинyсz не в0лею, но за повинyвшаго ю5, на ўповaніи, | тому що створіння підкорилося суєті не добровільно, а з волі того, хто його підкорив, у надії, |
|
21
|
21
|
| ћкw и3 самA твaрь свободи1тсz t раб0ты и3стлёніz въ своб0ду слaвы чaдъ б9іихъ. | що й саме створіння буде визволене від рабства зотління на свободу слави дітей Божих. |
|
22
|
22
|
| (За? §}.) Вёмы бо, ћкw всS твaрь съ нaми совоздыхaетъ и3 сболёзнуетъ дaже донн7э: | Бо знаємо, що всі істоти разом стогнуть і мучаться донинi; |
|
23
|
23
|
| не т0чію же, но и3 сaми начaтокъ д¦а и3мyще, и3 мы2 сaми въ себЁ воздыхaемъ, всн7овлeніz чaюще, и3збавлeніz тёлу нaшему. | і не тільки вони, але й ми самі, маючи початок Духа, і ми самі в собі стогнемо, чекаючи усиновлення, відкуплення тіла нашого. |
|
24
|
24
|
| Ўповaніемъ бо спас0хомсz. Ўповaніе же ви1димое, нёсть ўповaніе: є4же бо ви1дитъ кто2, что2 и3 ўповaетъ; | Бо ми спаслися в надії. Hадія ж, коли бачить, не є надією; бо коли хто бачить, то чого йому і надіятися? |
|
25
|
25
|
| Ѓще ли, є3гHже не ви1димъ, надёемсz, терпёніемъ ждeмъ. | Але, коли надіємось на те, чого не бачимо, тоді чекаємо в терпінні. |
|
26
|
26
|
| Си1це же и3 д¦ъ спос0бствуетъ нaмъ въ нeмощехъ нaшихъ: њ чeсомъ бо пом0лимсz, ћкоже подобaетъ, не вёмы, но сaмъ д¦ъ ходaтайствуетъ њ нaсъ воздых†ніи неизглаг0ланными. | Також і Дух підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо‚ про що молитися‚ як належить, але Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними. |
|
27
|
27
|
| И#спытazй же сердцA вёсть, что2 є4сть мудровaніе д¦а, ћкw по бGу приповёдуетъ [ходaтайствуетъ] њ с™hхъ. | А Той, Хто випробовує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Він заступається за святих із волі Божої. |
|
28
|
28
|
| (За? §f7.) Вёмы же, ћкw лю1бzщымъ бGа вс‰ поспэшествyютъ во бlг0е, сyщымъ по пред8увёдэнію звaннымъ: | До того знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра. |
|
29
|
29
|
| и5хже бо пред8увёдэ, (тёхъ) и3 пред8устaви соwбрaзныхъ бhти w4бразу сн7а своегw2, ћкw бhти є3мY первор0дну во мн0гихъ брaтіzхъ: | Бо кого Він передбачив, тим і наперед визначив бути подібними до образу Сина Свого, щоб Він був первородним між багатьма браттями. |
|
30
|
30
|
| ґ и5хже пред8устaви, тёхъ и3 призвA: ґ и5хже призвA, си1хъ и3 њправдA: ґ и5хже њправдA, си1хъ и3 прослaви. | А кого Він наперед визначив, тих і покликав; а кого покликав, тих і виправдав; а кого виправдав, тих і прославив. |
|
31
|
31
|
| Что2 u5бо речeмъ къ си1мъ, ѓще бGъ по нaсъ, кто2 на ны2; | Що ж сказати про це? Якщо Бог за нас, то хто проти нас? |
|
32
|
32
|
| И$же ќбw своегw2 сн7а не пощадЁ, но за нaсъ всёхъ предaлъ є4сть є3го2, кaкw u5бо не и3 съ ни1мъ вс‰ нaмъ дaрствуетъ; | Той, Який Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, як з Hим не дарує і нам всього? |
|
33
|
33
|
| Кто2 поeмлетъ на и3збр†нныz б9іz, бGъ њправдazй. | Хто буде звинувачувати обраних Божих? Бог виправдовує їх. |
|
34
|
34
|
| Кто2 њсуждazй; Хrт0съ ї}съ ўмeрый, пaче же и3 воскрeсый, и4же и3 є4сть њ деснyю бGа, и4же и3 ходaтайствуетъ њ нaсъ. | Хто осуджує? Христос Ісус помер, але й воскрес: Він і праворуч Бога, Він і піклується за нас. |
|
35
|
35
|
| Кто2 ны2 разлучи1тъ t любвE б9іz, ск0рбь ли, и3ли2 тэснотA, и3ли2 гонeніе, и3ли2 глaдъ, и3ли2 наготA, и3ли2 бэдA, и3ли2 мeчь; ћкоже є4сть пи1сано: | Хто відлучить нас від любови Божої: скорбота, чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч? Як написано: |
|
36
|
36
|
| ћкw тебє2 рaди ўмерщвлsеми є4смы вeсь дeнь: вмэни1хомсz ћкоже џвцы заколeніz. | «За Тебе умертвляють нас кожен день; вважають нас за овець‚ приречених на заколення». |
|
37
|
37
|
| Но во всёхъ си1хъ препобэждaемъ за возлю1бльшаго ны2. | Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас. |
|
38
|
38
|
| И#звэсти1хсz бо, ћкw ни смeрть, ни жив0тъ, ни ѓгGли, ни нач†ла, нижE си1лы, ни насто‰щаz, ни грzд{щаz, | Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні початки, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє, |
|
39
|
39
|
| ни высотA, ни глубинA, ни и4на твaрь кaz возм0жетъ нaсъ разлучи1ти t любвE б9іz, ћже њ хrтЁ ї}сэ гDэ нaшемъ. | ні висота, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, що в Христі Ісусі, Господі нашому. |
|
Главa f7
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| (За? R.) И$стину глаг0лю њ хrтЁ, не лгY, послушествyющей ми2 с0вэсти моeй д¦омъ с™hмъ, | Істину кажу у Христі, не обманюю, совість моя свідчить мені Духом Святим, |
|
2
|
2
|
| ћкw ск0рбь ми2 є4сть вeліz и3 непрестаю1щаz болёзнь сeрдцу моемY: | що велика мені печаль і безупинний біль серцю моєму: |
|
3
|
3
|
| моли1лъ бhхъ сS бо сaмъ ѓзъ tлучeнъ бhти t хrтA по брaтіи моeй, ср0дницэхъ мои1хъ по пл0ти, | я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті, |
|
4
|
4
|
| и5же сyть ї}лjте, и4хже всн7овлeніе и3 слaва, и3 завёти и3 законоположeніе, и3 служeніе и3 њбэтов†ніz: | тобто ізраїльтян, яким належить усиновлення, і слава, і заповіти, і законоположення, і богослужіння, і обітницi; |
|
5
|
5
|
| и4хже nтцы2, и3 t ни1хже хrт0съ по пл0ти, сhй над8 всёми бGъ блгcвeнъ во вёки, ґми1нь. | їхні й отці, і від них Христос по плоті, Сущий над усіма Бог, благословенний повік, амінь. |
|
6
|
6
|
| (За? R№.) Не тaкоже, ћкw tпадE сл0во б9іе: не вси1 бо сyщіи t ї}лz, сjи ї}ль, | Та не так, щоб слово Боже не збулось: бо не всі ті ізраїльтяни, які від Ізраїля; |
|
7
|
7
|
| ни занE сyть сёмz ґвраaмле, вси2 ч†да: но во їсаaцэ, речE, наречeтсz ти2 сёмz. | і не всі діти Авраама, які від плоті його, але сказано: «В Ісаакові наречеться тобі потомство». |
|
8
|
8
|
| Си1рэчь, не ч†да пл0тскаz, сі‰ ч†да б9іz: но ч†да њбэтовaніz причитaютсz въ сёмz. | Тобто не діти тілесні є діти Божi; а діти обітниці визнаються за потомство. |
|
9
|
9
|
| Њбэтовaніz бо сл0во сіE: на сіE врeмz пріидY, и3 бyдетъ сaррэ сhнъ. | Слово ж обітниці таке: «У цей час прийду, і буде у Сари син». |
|
10
|
10
|
| Не т0чію же, но и3 ревeкка t є3ди1нагw л0жа їсаaка џтца нaшегw и3мyщи: | І не тільки це; але так було з Ревеккою, коли вона зачала в той самий час двох синів від Ісаака, отця нашого. |
|
11
|
11
|
| є3щe бо не р0ждшымсz, ни сотвори1вшымъ что2 бlго и3ли2 ѕло2, да по и3збрaнію предложeніе б9іе пребyдетъ | Бо, коли вони ще не народилися і не зробили нічого доброго чи злого, щоб воля Божа здійснилася в обранні |
|
12
|
12
|
| не t дёлъ, но t призывaющагw, речeсz є4й, ћкw б0лій пораб0таетъ мeншему, | не від діл, а від Того, Хто кличе, сказано було їй: «Більший служитиме меншому»‚ |
|
13
|
13
|
| ћкоже є4сть пи1сано: їaкwва возлюби1хъ, и3сavа же возненави1дэхъ. | як і написано: «Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів». |
|
14
|
14
|
| Что2 u5бо речeмъ; Е#дA непрaвда ў бGа; Да не бyдетъ. | Що ж скажемо? Hевже неправда у Бога? Зовсім ні. |
|
15
|
15
|
| Мwmсeови бо гlетъ: поми1лую, є3г0же ѓще поми1лую, и3 ўщeдрю, є3г0же ѓще ўщeдрю. | Бо Він говорить Мойсеєві: «Кого милувати, помилую; кого жаліти, пожалію». |
|
16
|
16
|
| Тёмже u5бо ни хотsщагw, ни текyщагw, но ми1лующагw бGа. | Отже, помилування залежить не від того, хто бажає, і не від того, хто біжить, а від Бога, Який милує. |
|
17
|
17
|
| Глаг0летъ бо писaніе фараHнови: ћкw на и4стое сjе воздвиг0хъ тS, ћкw да покажY тоб0ю си1лу мою2, и3 да возвэсти1тсz и4мz моE по всeй земли2. | Бо Писання говорить фараонові: «Hа те саме Я й настановив тебе, щоб показати над тобою силу Мою і щоб проповідане було ім’я Моє по всій землi». |
|
18
|
18
|
| (За? Rв7.) Тёмже u5бо є3г0же х0щетъ, ми1луетъ: ґ є3г0же х0щетъ, њжесточaетъ. | Отже, кого хоче, милує; а кого хоче, озлобляє. |
|
19
|
19
|
| Речeши u5бо ми2: чесw2 рaди є3щE ўкорsетъ, в0ли бо є3гw2 кто2 проти1витисz м0жетъ; | Ти скажеш мені: «За що ще звинувачує? Бо хто може противитися волі Його?» |
|
20
|
20
|
| Тёмже u5бо, q, человёче, ты2 кто2 є3си2, проти1въ tвэщazй бGови; є3дA речeтъ здaніе создaвшему є5: почто2 мS сотвори1лъ є3си2 тaкw; | А ти хто, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже творіння своєму творцеві: «Hавіщо ти мене так зробив?» |
|
21
|
21
|
| И#ли2 не и4мать влaсти скудeльникъ на брeніи, t тогHжде смэшeніz сотвори1ти џвъ ќбw сосyдъ въ чeсть, џвъ же не въ чeсть; | Хіба не має влади гончар над глиною, щоб із тієї самої суміші зробити один сосуд для почесного, а другий для непочесного вжитку? |
|
22
|
22
|
| Ѓще же хотS бGъ показaти гнёвъ св0й и3 kви1ти си1лу свою2, пренесE во мн0зэ долготерпёніи сосyды гнёва совершє1ны въ поги1бель: | Що ж, якщо Бог, бажаючи показати гнів і явити могутність Свою, з великим довготерпінням щадив сосуди гніву, готові до погибелі, |
|
23
|
23
|
| и3 да скaжетъ богaтство слaвы своеS на сосyдэхъ млcти, ±же пред8угот0ва въ слaву, | щоб разом явити багатство слави Своєї над сосудами милосердя, які Він приготував для слави, |
|
24
|
24
|
| и5хже и3 призвA нaсъ не т0чію t їудє1й, но и3 t kзы6къ: | над нами, яких Він покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників? |
|
25
|
25
|
| ћкоже и3 во њсjи гlетъ: нарекY не лю1ди мо‰ лю1ди мо‰, и3 невозлю1бленую возлю1блену: | Як і в Осії Він говорить: «Hе Мій народ назву Моїм народом, і не улюблену — улюбленою». |
|
26
|
26
|
| и3 бyдетъ, на мёстэ, и3дёже речeсz и5мъ: не лю1діе мои2 є3стE вы2, тaмw нарекyтсz сн7ове бGа живaгw. | І на тому місці, де сказано їм: «Ви — не Мій народ», там вони названі будуть синами Бога Живого. |
|
27
|
27
|
| И#сaіа же вопіeтъ њ ї}ли: ѓще бyдетъ число2 сынHвъ ї}левыхъ ћкw пес0къ морскjй, њстaнокъ спасeтсz: | Ісая ж провіщає про Ізраїль: «Хоча б синів Ізраїлевих було числом як піску морського, тільки останок спасеться; |
|
28
|
28
|
| сл0во бо скончавaz и3 сокращaz въ прaвдэ, ћкw сл0во сокращeно сотвори1тъ гDь на земли2, | бо діло завершує і скоро вирішить по правді, діло вирішальне вчинить Господь на землi». |
|
29
|
29
|
| и3 ћкоже проречE и3сaіа: ѓще не бы гDь саваHfъ њстaвилъ нaмъ сёмене, ћкоже сод0мъ ќбw бhли бhхомъ, и3 ћкоже гом0рру ўпод0билисz бhхомъ. | І, як провістив Ісая: «Коли б Господь Саваоф не залишив нам потомства, то ми стали б як Содом і були б подібні до Гоморри». |
|
30
|
30
|
| Что2 u5бо речeмъ, ћкw kзhцы, не гонsщіи прaвду, постиг0ша прaвду, прaвду же, ћже t вёры: | Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведности, одержали праведність, праведність від віри. |
|
31
|
31
|
| ї}ль же, гонS зак0нъ прaвды, въ зак0нъ прaвды не пости1же. | А Ізраїль, який шукав закону праведности, закону праведности не досягнув. |
|
32
|
32
|
| Чесw2 рaди; ЗанE не t вёры, но t дёлъ зак0на: преткнyшасz бо њ кaмень претыкaніz, | Чому? Тому що шукали не у вірі, а в ділах закону, бо спіткнулися об камінь спотикання, |
|
33
|
33
|
| ћкоже є4сть пи1сано: сE, полагaю въ сіHнэ кaмень претыкaніz и3 кaмень соблaзна: и3 всsкъ вёруzй въ џнь не постыди1тсz. | як написано: «Ось кладу в Сионі камінь спотикання і камінь спокуси; але кожний, хто вірує в Hього, не осоромиться». |
|
Главa ‹
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| (За? RG.) Брaтіе, бlговолeніе ќбw моегw2 сeрдца и3 моли1тва, ћже къ бGу по ї}ли, є4сть во спcніе. | Браття‚ бажання мого серця і молитва до Бога за Ізраїль на спасіння. |
|
2
|
2
|
| Свидётелствую бо и5мъ, ћкw рeвность б9ію и4мутъ, но не по рaзуму. | Бо свідчу їм, що мають ревність Божу, та не за розумом. |
|
3
|
3
|
| Не разумёюще бо б9іz прaвды и3 свою2 прaвду и4щуще постaвити, прaвдэ б9іей не повинyшасz: | Бо, не розуміючи праведности Божої і намагаючись поставити власну праведність, вони не скорилися праведності Божій, |
|
4
|
4
|
| кончи1на бо зак0на хrт0съ, въ прaвду всsкому вёрующему. | бо кінець закону — Христос, на праведність кожного‚ хто вірує. |
|
5
|
5
|
| Мwmсeй бо пи1шетъ прaвду ю4же t зак0на: ћкw сотвори1вый т† человёкъ жи1въ бyдетъ въ ни1хъ. | Мойсей пише про праведність від закону: «Людина, виконавши його, буде жити ним». |
|
6
|
6
|
| Ґ ћже t вёры прaвда си1це глаг0летъ: да не речeши въ сeрдцы твоeмъ: кто2 взhдетъ на нб7о, си1рэчь хrтA свести2: | А праведність від віри так говорить: «Hе кажи в серці твоєму: хто зійде на небо?» Тобто Христа звести. |
|
7
|
7
|
| и3ли2 кто2 сни1детъ въ бeздну, си1рэчь хrтA t мeртвыхъ возвести2. | Або: «Хто зійде в безодню?» Тобто Христа з мертвих підняти. |
|
8
|
8
|
| Но что2 глаг0летъ писaніе; Бли1з8 ти2 глаг0лъ є4сть, во ўстёхъ твои1хъ и3 въ сeрдцы твоeмъ, си1рэчь глаг0лъ вёры, є3г0же проповёдаемъ: | Але що говорить Писання? «Близько до тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм», тобто слово віри, яке проповідуємо. |
|
9
|
9
|
| ћкw ѓще и3сповёси ўсты6 твои1ми гDа ї}са, и3 вёруеши въ сeрдцы твоeмъ, ћкw бGъ того2 воздви1же и3з8 мeртвыхъ, спасeшисz: | Бо якщо вустами твоїми будеш сповідувати Ісуса Господом і серцем твоїм вірувати, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, |
|
10
|
10
|
| сeрдцемъ бо вёруетсz въ прaвду, ўсты6 же и3сповёдуетсz во спcніе. | бо серцем вірують для праведности, а устами сповідують для спасіння. |
|
11
|
11
|
| (За? Rд7.) Глаг0летъ бо писaніе: всsкъ вёруzй въ џнь не постыди1тсz. | Бо Писання говорить: «Усякий, хто вірує в Hього, не осоромиться». |
|
12
|
12
|
| Нёсть бо рaзнствіz їудeеви же и3 є4ллину: т0й бо бGъ всёхъ, богатsй [богaтъ сhй] во всёхъ призывaющихъ є3го2. | Тут нема різниці між юдеєм та елліном, бо один Господь у всіх, багатий для всіх, хто прикликає Його. |
|
13
|
13
|
| Всsкъ бо, и4же ѓще призовeтъ и4мz гDне, спасeтсz. | Бо «всякий, хто покличе ім’я Господнє, спасеться». |
|
14
|
14
|
| Кaкw u5бо призовyтъ, въ нег0же не вёроваша; Кaкw же ўвёруютъ, є3гHже не ўслhшаша; кaкw же ўслhшатъ без8 проповёдающагw; | Але як покликати Того, в Кого не увірували? Як вірувати в Того, про Кого не чули? Як чути без проповідника? |
|
15
|
15
|
| Кaкw же проповёдzтъ, ѓще не п0слани бyдутъ; Ћкоже є4сть пи1сано: к0ль красны6 н0ги благовэствyющихъ ми1ръ, благовэствyющихъ бlгaz. | І як проповідувати, коли не будуть послані? Бо написано: «Які прекрасні ноги тих, хто благовістить мир, хто благовістить добро!» |
|
16
|
16
|
| Но не вси2 послyшаша бlговэствовaніz. И#сaіа бо глаг0летъ: гDи, кто2 вёрова слyху нaшему; | Але не всі послухались благовістування. Бо Ісая говорить: «Господи, хто повірив тому, що почув від нас?» |
|
17
|
17
|
| Тёмже u5бо вёра t слyха, слyхъ же гlг0ломъ б9іимъ. | Отже, віра від слухання, а слухання від слова Божого. |
|
18
|
18
|
| Но глаг0лю: є3дA не слhшаша; Тёмже u5бо [но пaче], во всю2 зeмлю и3зhде вэщaніе и4хъ, и3 въ концы6 вселeнныz глаг0лы и4хъ. | Але питаю: «Хіба вони не чули?» Hавпаки, «по всій землі пройшов голос їхній, і до краю всесвіту їхні слова». |
|
19
|
19
|
| Но глаг0лю: є3дA не разумЁ ї}ль; Пeрвый мwmсeй глаг0летъ: ѓзъ раздражY вы2 не њ kзhцэ, но њ kзhцэ неразyмнэ [њ не kзhцэ, њ kзhцэ неразyмнэ] прогнёваю вaсъ. | Ще питаю: «Хіба Ізраїль не знав?» Але перший Мойсей говорить: «Я викличу у вас ревнощі не народом, розгніваю вас народом нерозумним». |
|
20
|
20
|
| И#сaіа же дерзaетъ и3 глаг0летъ: њбрэт0хсz не и4щущымъ менE, kвлeнъ бhхъ не вопрошaющымъ њ мнЁ. | А Ісая сміливо каже: «Мене знайшли ті, які не шукали Мене; Я відкрився тим, які не питали про Мене». |
|
21
|
21
|
| Ко ї}лю же гlетъ: вeсь дeнь воздёхъ рyцэ мои2 къ лю1демъ непокори6вымъ и3 пререкaющымъ. | Про Ізраїля ж каже: «Цілий день Я простягав Мої руки до народу непокірливого і впертого». |
|
Главa №i
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| Глаг0лю u5бо: є3дA tри1ну бGъ лю1ди сво‰; Да не бyдетъ. И$бо и3 ѓзъ ї}лтzнинъ є4смь, t сёмене ґвраaмлz, колёна веніамjнова. | Отже, питаю: «Hевже Бог відкинув народ Свій?» Зовсім ні. Бо і я ізраїльтянин із потомства Авраамового, з коліна Веніамінового. |
|
2
|
2
|
| Не tри1ну бGъ людeй свои1хъ, и5хже прeжде разумЁ. (За? Rе7.) И#ли2 не вёсте, њ и3ліи2 что2 глаг0летъ писaніе, ћкw приповёдуетъ бGови [вопіeтъ къ бGу] на ї}лz, глаг0лz: | Hе відкинув Бог народу Свого, який Він наперед знав. Хіба не знаєте, що говорить Писання про Іллю? Як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи: |
|
3
|
3
|
| гDи, прbр0ки тво‰ и3зби1ша и3 nлтари6 тво‰ раскопaша: и3 ѓзъ њстaхъ є3ди1нъ, и3 и4щутъ души2 моеS, и3з8sти ю5. | «Господи! Пророків Твоїх убили, жертовники Твої зруйнували; залишився я один, і душі моєї шукають». |
|
4
|
4
|
| Но что2 гlетъ є3мY бжcтвенный tвётъ; Њстaвихъ себЁ сeдмь тhсzщъ мужeй, и5же не преклони1ша колёна пред8 ваaломъ. | Що ж говорить йому Божа відповідь? «Я залишив Собі сім тисяч чоловік, які не схилили коліна перед Ваалом». |
|
5
|
5
|
| Тaкw u5бо и3 въ нн7эшнее врeмz њстaнокъ по и3збрaнію блгdти бhсть. | Так і тепер, після обрання благодаті, зберігся останок. |
|
6
|
6
|
| Ѓще ли по блгdти, то2 не t дёлъ: занE блгdть ўжE не бывaетъ блгdть. Ѓще ли t дёлъ, ктомY нёсть блгdть: занE дёло ўжE нёсть дёло. | Але якщо за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б уже благодаттю. А якщо за діла, то це вже не благодать; інакше діло вже не є діло. |
|
7
|
7
|
| Что2 u5бо; Е#гHже и3скaше ї}ль, сегw2 не получи2, ґ и3збрaніе получи2: пр0чіи же њслэпи1шасz, | Що ж? Ізраїль, чого шукав, того не одержав; обрані ж одержали, а інші озлобилися, |
|
8
|
8
|
| ћкоже є4сть пи1сано: дадE и5мъ бGъ дyхъ ўмилeніz [дyха нечyвствіz], џчи не ви1дэти и3 ќшы не слhшати, дaже до днeшнzгw днE. | як написано: «Бог дав їм духа нечутливости, очі, якими не бачать, вуха, якими не чують, аж до цього дня». |
|
9
|
9
|
| И# дв7дъ глаг0летъ: да бyдетъ трапeза и4хъ въ сёть и3 въ л0въ, и3 въ соблaзнъ и3 въ воздаsніе и5мъ: | І Давид говорить: «Хай буде трапеза їхньою сіттю, і тенетами, і петлею на відплату їм; |
|
10
|
10
|
| да помрачaтсz џчи и4хъ є4же не ви1дэти, и3 хребeтъ и4хъ вhну слzцaй. | нехай потьмаряться очі їхні, щоб не бачили; і хребет їхній нехай назавжди зігнеться». |
|
11
|
11
|
| Глаг0лю u5бо: є3дA согрэши1ша, да tпадyтъ; Да не бyдетъ. Но тёхъ падeніемъ спcніе kзhкwмъ, во є4же раздражи1ти и5хъ. | Отже, питаю: «Hевже вони спіткнулися, щоб зовсім упасти?» Зовсім ні. Але від їхнього падіння спасіння язичникам, щоб викликати в них ревнощі. |
|
12
|
12
|
| Ѓще ли же прегрэшeніе и4хъ богaтство мjра, и3 tпадeніе и4хъ богaтство kзhкwвъ: кольми2 пaче и3сполнeніе и4хъ; | Якщо ж падіння їхнє — багатство світові і занепад їхній — багатство язичникам, то тим більше повнота їхня. |
|
13
|
13
|
| (За? Rѕ7.) Вaмъ бо глаг0лю kзhкwмъ: понeже ќбw є4смь ѓзъ kзhкwмъ ґпcлъ, слyжбу мою2 прославлsю. | Вам кажу, язичникам. Як апостол язичників, я прославляю служіння моє. |
|
14
|
14
|
| Ѓще кaкw раздражY мою2 пл0ть, и3 спасY нBкіz t ни1хъ; | Чи не збуджу ревнощів у моїх рідних по плоті і чи не спасу декого з них? |
|
15
|
15
|
| Ѓще бо tложeніе и4хъ, примирeніе мjру, что2 пріsтіе, рaзвэ жи1знь и3з8 мeртвыхъ; | Бо якщо відторгнення їх є примирення світу, то чим буде прийняття їх, як не життям з мертвих? |
|
16
|
16
|
| Ѓще ли начaтокъ с™ъ, то2 и3 примэшeніе: и3 ѓще к0рень с™ъ, то2 и3 вBтви. | Якщо початок святий, то й ціле; і коли корінь святий, то й гілля. |
|
17
|
17
|
| Ѓще ли нBкіz t вётвей tломи1шасz, тh же, ди1віz мaслина сhй, прицэпи1лсz є3си2 въ ни1хъ, и3 причaстникъ к0рене и3 мaсти мaслинныz сотвори1лсz є3си2, | Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою оливою, прищепився на їхнє місце і став причасником кореня та соку оливи, |
|
18
|
18
|
| не хвали1сz на вBтви: ѓще ли же хвaлишисz, не ты2 к0рень н0сиши, но к0рень тебE. | то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то згадай, що не ти корінь підтримуєш, а корінь тебе. |
|
19
|
19
|
| Речeши u5бо: tломи1шасz вBтви, да ѓзъ прицэплю1сz. | Скажеш: «Гілки відломилися, щоб мені прищепитися». |
|
20
|
20
|
| Д0брэ: невёріемъ tломи1шасz, тh же вёрою стои1ши: не высокомyдрствуй, но б0йсz. | Добре. Вони відломилися невір’ям, а ти тримаєшся вірою: не величайся, але бійся. |
|
21
|
21
|
| Ѓще бо бGъ є3стeственныхъ вэтвeй не пощадЁ, да не кaкw и3 тебE не пощади1тъ. | Бо якщо Бог не пощадив природних гілок, то, гляди, чи пощадить і тебе. |
|
22
|
22
|
| Ви1ждь u5бо бlгость и3 непощадёніе б9іе: на tпaдшихъ ќбw непощадёніе, ґ на тебЁ бlгость б9іz, ѓще пребyдеши въ бlгости: ѓще ли же ни2, то2 и3 ты2 tсёченъ бyдеши. | Отже, бачиш і суворість Божу: суворість до тих, що відпали, а благість до тебе, якщо ти перебуватимеш у благості Божій, інакше й ти будеш відсічений. |
|
23
|
23
|
| И# nни1 же, ѓще не пребyдутъ въ невёрствіи, прицэпsтсz: си1ленъ бо є4сть бGъ пaки прицэпи1ти и5хъ. | Але і ті, якщо не перебуватимуть у невір’ї, прищепляться, бо Бог має силу знову прищепити їх. |
|
24
|
24
|
| Ѓще бо ты2 t є3стeственныz tсэчeнъ ди1віz мaслины, и3 чрез8 є3стество2 прицэпи1лсz є3си2 къ д0брэй мaслинэ: кольми2 пaче сjи, и5же по є3стествY, прицэпsтсz своeй масли1нэ; | Бо коли ти, відсічений від дикої за природою оливи, прищепився до доброї оливи, то тим більше ці, природні, прищепляться до своєї оливи. |
|
25
|
25
|
| (За? Rз7.) Не бо2 хощY вaсъ не вёдэти тaйны сеS, брaтіе, да не бyдете њ себЁ мyдри, ћкw њслэплeніе t чaсти ї}леви бhсть, д0ндеже и3сполнeніе kзhкwвъ вни1детъ, | Бо я не хочу, щоб ви, браття, не знали цієї таємниці, — щоб ви не думали про себе, — що засліплення Ізраїля сталося частково, доки не ввійде повна кількість язичників; |
|
26
|
26
|
| и3 тaкw вeсь ї}ль спасeтсz, ћкоже є4сть пи1сано: пріи1детъ t сіHна и3збавлszй, и3 tврати1тъ нечeстіе t їaкwва: | таким чином весь Ізраїль спасеться, як написано: «Прийде від Сиону визволитель і відверне нечестя від Якова. |
|
27
|
27
|
| и3 сeй и5мъ t менє2 завётъ, є3гдA tимY грэхи2 и4хъ. | Такий їм від Мене заповіт, коли зніму з них гріхи їхнi». |
|
28
|
28
|
| По бlговэствовaнію ќбw, врази2 вaсъ рaди: по и3збрaнію же, возлю1блени nтє1цъ рaди. | Щодо благовістя, то вони вороги заради вас; а щодо обрання — улюбленці Божі заради отців. |
|
29
|
29
|
| Нераск†zнна бо даров†ніz и3 звaніе б9іе. | Бо дари і покликання Божі непорушні. |
|
30
|
30
|
| Ћкоже бо и3 вы2 и3ногдA проти1вистесz бGови, нн7э же поми1ловани бhсте си1хъ противлeніемъ [си1хъ рaди противлeніz]: | Як і ви колись противилися Богові, а нині помилувані через непокору їхню, |
|
31
|
31
|
| тaкожде и3 сjи нн7э проти1вишасz вaшей ми1лости [вaшегw рaди поми1лованіz], да и3 тjи поми1ловани бyдутъ. | так і вони тепер противляться заради вашого помилування, щоб і вони самі були помилувані. |
|
32
|
32
|
| Затвори1 бо бGъ всёхъ въ противлeніе, да всёхъ поми1луетъ. | Бо всіх Бог тримав у непокорі, щоб усіх помилувати. |
|
33
|
33
|
| Q, глубинA богaтства и3 премyдрости и3 рaзума б9іz! ћкw неиспhтани сyдове є3гw2, и3 неизслёдовани путіE є3гw2. | О, глибино багатства, і премудрости, і розуму Божого! Які незбагненні суди Його і недослідимі путі Його! |
|
34
|
34
|
| Кто2 бо2 разумЁ ќмъ гDень, и3ли2 кто2 совётникъ є3мY бhсть; | Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому? |
|
35
|
35
|
| И#ли2 кто2 прeжде дадE є3мY, и3 воздaстсz є3мY; | Або хто дав Йому наперед, щоб Він мав віддати? |
|
36
|
36
|
| Ћкw и3з8 тогw2 и3 тёмъ и3 въ нeмъ всsчєскаz. ТомY слaва во вёки. Ґми1нь. | Бо все від Hього, Hим і для Hього, Йому слава повіки, амінь. |
|
Главa в7i
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| (За? R}.) Молю2 u5бо вaсъ, брaтіе, щедр0тами б9іими, предстaвите тэлесA в†ша жeртву жи1ву, с™у, бlгоуг0дну бGови, словeсное служeніе вaше, | Отже, благаю вас, браття: милосердям Божим, представте ваші тіла в жертву живу, святу, благоугодну Богові, для розумного служіння вашого, |
|
2
|
2
|
| и3 не соwбразyйтесz вёку семY, но преwбразyйтесz њбновлeніемъ ўмA вaшегw, во є4же и3скушaти вaмъ, что2 є4сть в0лz б9іz бlгaz и3 ўг0днаz и3 совершeннаz. | і не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є воля Божа, блага, угодна і довершена. |
|
3
|
3
|
| Глаг0лю бо блгdтію дaвшеюсz мнЁ, всsкому сyщему въ вaсъ не мyдрствовати пaче, є4же подобaетъ мyдрствовати: но мyдрствовати въ цэломyдріи, коемyждо ћкоже бGъ раздэли1лъ є4сть мёру вёры. | За даною мені благодаттю, кожному з вас кажу: не думайте про себе більше, ніж треба думати; але думайте скромно, в міру віри, яку Бог приділив кожному. |
|
4
|
4
|
| (За? Rf7.) Ћкоже бо во є3ди1нэмъ тэлеси2 мнHги ќды и4мамы, ќды же вси2 не т0жде и4мутъ дёланіе, | Бо, як в одному тілі маємо багато членів, але не всі члени виконують однакові дії, |
|
5
|
5
|
| тaкожде мн0зи є3ди1но тёло є4смы њ хrтЁ, ґ по є3ди1ному дрyгъ дрyгу ќди. | так багато нас становимо одне тіло у Христі, а окремо один одному є члени. |
|
6
|
6
|
| (За? R‹.) И#мyще же даров†ніz по блгdти дaннэй нaмъ разли6чна: ѓще прbр0чество, по мёрэ вёры: | І як, за даною нам благодаттю, маємо різні дарування, то, якщо маєш пророцтво, пророкуй за мірою віри; |
|
7
|
7
|
| ѓще ли служeніе, въ служeніи: ѓще ўчsй, во ўчeніи: | якщо маєш служіння, перебувай у служінні; якщо учитель, — у навчаннi; |
|
8
|
8
|
| ѓще ўтэшazй, во ўтэшeніи: подавazй, въ простотЁ: предстоsй [начaлствуzй], со тщaніемъ: ми1луzй, съ д0брымъ и3зволeніемъ. | якщо утішитель, утішай; хто роздає, роздавай у простотi; начальник, начальствуй зі старанністю; хто милосердствує, милосердствуй зі щирістю. |
|
9
|
9
|
| Любы2 нелицемёрна: ненави1дzще ѕлaгw, прилэплsйтесz бlг0му: | Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло, прихиляйтеся до добра; |
|
10
|
10
|
| братолю1біемъ дрyгъ ко дрyгу любeзни: чeстію дрyгъ дрyга б0лша творsще: | будьте братолюбні один до одного з ніжністю; випереджайте один одного шанобливістю; |
|
11
|
11
|
| тщaніемъ не лэни1ви, дyхомъ горsще, гDви раб0тающе: | у старанності не лінуйтесь, духом палайте; Господеві служіть; |
|
12
|
12
|
| ўповaніемъ рaдующесz, скHрби терпsще, въ моли1твэ пребывaюще: | утішайтесь надією; в скорботах будьте терплячі; в молитві постійнi; |
|
13
|
13
|
| трeбованіємъ с™hхъ приwбщaющесz, страннолю1біz держaщесz: | у потребах святих беріть участь; будьте гостинні до подорожніх. |
|
14
|
14
|
| благословлsйте гонsщыz вы2: благослови1те, ґ не клени1те. | Благословляйте гонителів ваших; благословляйте, а не проклинайте. |
|
15
|
15
|
| Рaдоватисz съ рaдующимисz, и3 плaкати съ плaчущими. | Радуйтеся з тими, хто радується, і плачте з тими, хто плаче. |
|
16
|
16
|
| Т0жде дрyгъ ко дрyгу мyдрствующе: не высHкаz мyдрствующе, но смирeнными ведyщесz: не бывaйте мyдри њ себЁ: | Будьте однодумні між собою; не звеличуйте себе, а наслідуйте смиренних; не будьте зарозумілi; |
|
17
|
17
|
| ни є3ди1ному же ѕлA за ѕло2 воздаю1ще, промышлsюще дHбраz пред8 всёми человBки. | нікому не відплачуйте злом за зло, але дбайте про добро перед усіма людьми. |
|
18
|
18
|
| Ѓще возм0жно, є4же t вaсъ, со всёми человBки ми1ръ и3мёйте. | Якщо можливо і залежить від вас, перебувайте в мирі з усіма людьми. |
|
19
|
19
|
| Не себE tмщaюще, возлю1бленіи, но дади1те мёсто гнёву. Пи1сано бо є4сть: мнЁ tмщeніе, ѓзъ воздaмъ, гlетъ гDь. | Hе мстіться за себе, улюблені, а дайте місце гніву Божому. Бо написано: «Мені відомщення, Я віддам», — говорить Господь. |
|
20
|
20
|
| Ѓще u5бо ѓлчетъ врaгъ тв0й, ўхлёби є3го2: ѓще ли жaждетъ, нап0й є3го2: сjе бо творS, ќгліе џгнено собирaеши на главY є3гw2. | Отже, якщо ворог твій голодний, нагодуй його; якщо хоче напитися, дай напитися йому; бо, роблячи це, ти збереш йому на голову палаюче вугілля. |
|
21
|
21
|
| Не побэждeнъ бывaй t ѕлA, но побэждaй бlги1мъ ѕл0е. | Hе бувай переможений злом, а перемагай зло добром. |
|
Главa Gi
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| (За? R№‹.) Всsка душA властeмъ предержaщымъ да повинyетсz: нёсть бо влaсть ѓще не t бGа, сyщыz же вл†сти t бGа ўчинeны сyть. | Усяка душа нехай підкоряється вищій владі, бо немає влади не від Бога; існуючі ж власті поставлені Богом. |
|
2
|
2
|
| Тёмже противлszйсz влaсти, б9ію повелёнію противлsетсz: противлsющіисz же себЁ грёхъ пріeмлютъ. | Тому той, хто противиться владі, противиться Божому повелінню. А ті, що противляться, самі викличуть на себе осуд. |
|
3
|
3
|
| Кн‰зи бо не сyть боsзнь дHбрымъ дэлHмъ, но ѕлы6мъ. Х0щеши же ли не боsтисz влaсти; Бlг0е твори2, и3 и3мёти бyдеши похвалY t негw2: | Бо начальники страшні не для добрих діл, а для злих. Чи хочеш не боятися влади? Роби добро і одержиш похвалу від неї. |
|
4
|
4
|
| б9ій бо слyга є4сть, тебЁ во бlг0е. Ѓще ли ѕл0е твори1ши, б0йсz, не бо2 без8 ўмA [всyе] мeчь н0ситъ: б9ій бо слугA є4сть, tмсти1тель въ гнёвъ ѕл0е творsщему. | Бо начальник є Божий слуга, тобі на добро. А якщо робиш зло, бійся, бо він недаремно носить меч; він — Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло. |
|
5
|
5
|
| Тёмже потрeба повиновaтисz не т0кмw за гнёвъ, но и3 за с0вэсть. | І тому треба підкорятися не тільки зі страху покарання, але й заради совісти. |
|
6
|
6
|
| Сегw2 бо2 рaди и3 д†ни даетE: служи1тєли бо б9іи сyть, во и4стое сіE пребывaюще. | Для цього ви і податки платите, бо вони, Божі слуги, цим самим постійно зайняті. |
|
7
|
7
|
| Воздади1те u5бо всBмъ дHлжнаz: є3мyже ќбw ўр0къ, ўр0къ: (ґ) є3мyже дaнь, дaнь: (ґ) є3мyже стрaхъ, стрaхъ: (и3) є3мyже чeсть, чeсть. | Отже, віддавайте всім належне: кому податок — податок; кому данину — данину; кому страх — страх; кому честь — честь. |
|
8
|
8
|
| Ни є3ди1ному же ничи1мже д0лжни бывaйте, т0чію є4же люби1ти дрyгъ дрyга: любsй бо дрyга, зак0нъ и3сп0лни. | Hе залишайтесь винні нікому нічого, крім взаємної любови; бо хто любить іншого, той виконав закон. |
|
9
|
9
|
| Е$же бо: не прелюбы2 сотвори1ши, не ўбіeши, не ўкрaдеши, не лжесвидётелствуеши, не пох0щеши, и3 ѓще кaz и4на зaповэдь, въ сeмъ словеси2 совершaетсz, во є4же: возлю1биши и4скреннzго твоего2, ћкоже сaмъ себE. | Бо заповіді: «Hе перелюбствуй», «Hе убивай», «Hе кради», «Hе лжесвідчи», «Hе пожадай чужого» й усі інші містяться у цьому слові: «Люби ближнього твого, як самого себе». |
|
10
|
10
|
| Любы2 и4скреннему ѕлA не твори1тъ: и3сполнeніе u5бо зак0на любы2 є4сть. | Любов не робить ближньому зла; отже, любов є виконання закону. |
|
11
|
11
|
| И# сіE, вёдzще врeмz, ћкw чaсъ ўжE нaмъ t снA востaти. (За? Rв7‹.) Нн7э бо ближaйшее нaмъ спcніе, нeжели є3гдA вёровахомъ. | Так чиніть, знаючи час, що вже пора нам від сну встати. Бо нині ближче до нас спасіння, ніж коли ми увірували. |
|
12
|
12
|
| Н0щь (ќбw) прeйде, ґ дeнь прибли1жисz: tложи1мъ u5бо дэлA тє1мнаz, и3 њблечeмсz во nрyжіе свёта. | Hіч минула, а день наблизився: отже, відкиньмо діла темряви і зодягнімось у зброю світла. |
|
13
|
13
|
| Ћкw во дни2, благоwбрaзнw да х0димъ, не козлогласов†ніи и3 піsнствы, не любодэ‰ніи и3 студодэ‰ніи, не рвeніемъ и3 зaвистію: | Як удень, будемо поводитися благопристойно, не в розгулах і пияцтві, не в перелюбстві й розпусті, не в сварках і заздрощах; |
|
14
|
14
|
| но њблецhтесz гDемъ нaшимъ ї}съ хrт0мъ, и3 пл0ти ўг0діz не твори1те въ п0хwти. | а зодягніться в Господа нашого Ісуса Христа і піклування про плоть не обертайте на похоті. |
|
Главa д7i
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| И#знемогaющаго же въ вёрэ пріeмлите, не въ сомнёніе помышлeніи. | Hемічного у вірі приймайте без суперечок про погляди. |
|
2
|
2
|
| Џвъ бо вёруетъ ћсти вс‰, ґ и3знемогazй ѕє1ліz (да) ћстъ. | Бо один вірить, що можна їсти все, а немічний їсть овочі. |
|
3
|
3
|
| Kдhй не kдyщагw да не ўкорsетъ: и3 не kдhй kдyщагw да не њсуждaетъ: бGъ бо є3го2 пріsтъ. | Хто їсть, не зневажай того, хто не їсть; і хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, тому що Бог прийняв його. |
|
4
|
4
|
| Ты2 кто2 є3си2 судsй чуждeму рабY; СвоемY гDви стои1тъ, и3ли2 пaдаетъ. Стaнетъ же, си1ленъ бо є4сть бGъ постaвити є3го2. | Хто ти, що осуджуєш чужого раба? Перед своїм Господом стоїть він або падає. І буде поставлений, бо Господь має силу поставити його. |
|
5
|
5
|
| Џвъ ќбw разсуждaетъ дeнь чрез8 дeнь, џвъ же сyдитъ на всsкъ дeнь. Кjиждо своeю мhслію да и3звэствyетсz. | Один відрізняє день від дня, а інший судить про всякий день однаково. Кожен роби за свідченням свого розуму. |
|
6
|
6
|
| (За? RG‹.) Мyдрствуzй дeнь, гDеви мyдрствуетъ: и3 не мyдрствуzй дeнь, гDеви не мyдрствуетъ. Kдhй, гDеви ћстъ, благодари1тъ бо бGа: и3 не kдhй, гDеви не ћстъ, и3 благодари1тъ бGа. | Хто розрізняє дні, для Господа розрізняє; і хто не розрізняє днів, для Господа не розрізняє. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Боговi; і хто не їсть, для Господа не їсть і дякує Богові. |
|
7
|
7
|
| Никт0же бо нaсъ себЁ живeтъ, и3 никт0же себЁ ўмирaетъ: | Бо ніхто з нас не живе для себе і ніхто не вмирає для себе; |
|
8
|
8
|
| ѓще бо живeмъ, гDеви живeмъ, ѓще же ўмирaемъ, гDеви ўмирaемъ: ѓще u5бо живeмъ, ѓще ўмирaемъ, гDни є3смы2. | а чи живемо — для Господа живемо; чи вмираємо — для Господа вмираємо; і тому чи живемо, чи вмираємо, — завжди ми Господні. |
|
9
|
9
|
| (За? Rд7‹.) На сіe бо хrт0съ и3 ќмре и3 воскRсе и3 њживE, да и3 мeртвыми и3 живhми њбладaетъ. | Бо Христос для того й помер, і воскрес, і ожив, щоб панувати і над мертвими‚ і над живими. |
|
10
|
10
|
| Тh же почто2 њсуждaеши брaта твоего2, и3ли2 ты2 что2 ўничижaеши брaта твоего2; Вси1 бо предстaнемъ суди1щу хrт0ву. | А ти чого осуджуєш брата твого? Або й ти, чого зневажаєш брата твого? Усі ми станемо перед судом Христовим. |
|
11
|
11
|
| Пи1сано бо є4сть: живY ѓзъ, гlетъ гDь, ћкw мнЁ покл0нитсz всsко колёно, и3 всsкъ љзhкъ и3сповёстсz бGови. | Бо написано: «Живу Я, — говорить Господь, — переді Мною схилиться усяке коліно, і всякий язик буде сповідувати Бога». |
|
12
|
12
|
| Тёмже u5бо кjйждо нaсъ њ себЁ сл0во дaстъ бGу. | Отже, кожен з нас дасть за себе відповідь Богові. |
|
13
|
13
|
| Не ктомY u5бо дрyгъ дрyга њсуждaемъ, но сіE пaче суди1те, є4же не полагaти претыкaніz брaту и3ли2 соблaзна. | Hе будемо ж більш судити один одного, а краще думайте про те, щоб не давати братові приводу до спотикання або спокуси. |
|
14
|
14
|
| Вёмъ и3 и3звэщeнъ є4смь њ хrтЁ ї}сэ, ћкw ничт0же сквeрно сaмо соб0ю: т0чію помышлsющему что2 сквeрно бhти, џному сквeрно є4сть. | Я знаю і певний в Господі Ісусі, що нема нічого‚ що було б нечисте само по собі; тільки для того, хто визнає що-небудь нечистим, є воно нечисте. |
|
15
|
15
|
| Ѓще же брaшна рaди брaтъ тв0й скорби1тъ, ўжE не по любви2 х0диши: не брaшномъ твои1мъ того2 погублsй, за нег0же хrт0съ ќмре. | Коли ж через їжу засмучується брат твій, то ти вже не з любови дієш. Hе губи твоєю їжею того, за кого Христос помер. |
|
16
|
16
|
| Да не хули1тсz u5бо вaше бlг0е. | Hехай не ганьбиться ваше добре. |
|
17
|
17
|
| Нёсть бо цrтво б9іе брaшно и3 питіE, но прaвда и3 ми1ръ и3 рaдость њ д©э с™э. | Бо Царство Боже — не їжа і питво, але праведність, і мир, і радість у Святому Духові. |
|
18
|
18
|
| И$же бо си1ми слyжитъ хrт0ви, бlгоуг0денъ є4сть бGови и3 и3скyсенъ человёкwмъ. | Хто цим служить Христу, той угодний Богові і гідний схвалення від людей. |
|
19
|
19
|
| (За? Rе7‹.) Тёмже u5бо ми1ръ возлю1бимъ и3 ±же къ созидaнію дрyгъ ко дрyгу. | Отже, будемо шукати те, що служить мирові і взаємному повчанню. |
|
20
|
20
|
| Не брaшна рaди разорsй дёло б9іе. Вс‰ бо чи6ста, но ѕло2 человёку претыкaніемъ kдyщему. | Заради їжі не руйнуй діла Божого. Усе чисте, але лихо чоловікові, котрий їсть для спокуси. |
|
21
|
21
|
| Добро2 не ћсти мsсъ, нижE пи1ти вінA, ни њ нeмже брaтъ тв0й претыкaетсz и3ли2 соблазнsетсz и3ли2 и3знемогaетъ. | Краще не їсти м’яса, не пити вина і не чинити нічого такого, від чого брат твій спотикається, або спокушається, або знемагає. |
|
22
|
22
|
| Ты2 вёру и4маши; њ себЁ сaмъ и3мёй пред8 бGомъ. Бlжeнъ не њсуждazй себE, њ нeмже и3скушaетсz. | Ти маєш віру? Май її сам у собі, перед Богом. Блаженний, хто не осуджує себе в тому, що вибирає. |
|
23
|
23
|
| Ґ сомнszйсz, ѓще ћстъ, њсуждaетсz, занE не t вёры: всsко же, є4же не t вёры, грёхъ є4сть. | А хто вагається, то, коли їсть, осуджується, бо не з віри, а все, що не з віри, гріх. |
|
24
|
24
|
| Могyщему же вaсъ ўтверди1ти по бlговэствовaнію моемY и3 проповёданію ї}съ хrт0ву, по tкровeнію тaйны, лёты вёчными ўмолчaнныz, | Тому ж, Хто може вас утвердити за моїм благовістям і проповіддю Ісуса Христа, за одкровенням тайни, про яку від вічних часів було замовчано, |
|
25
|
25
|
| ћвльшіzсz же нн7э, пис†ніи прbр0ческими, по повелёнію вёчнагw бGа, въ послушaніе вёры во всёхъ kзhцехъ познaвшіzсz, | але яка нині явлена і через пророчі писання, за велінням вічного Бога, сповіщена усім народам для підкорення їх вірі, |
|
26
|
26
|
| є3ди1ному премyдрому бGу, ї}сомъ хrт0мъ, є3мyже слaва во вёки. Ґми1нь. | Єдиному премудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки. Амінь. |
|
Главa є7i
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| (За? Rѕ7‹.) Д0лжни є3смы2 мы2 си1льніи нeмwщи немощнhхъ носи1ти, и3 не себЁ ўгождaти: | Ми, сильні, повинні терпіти немочі безсилих‚ а не собі догоджати. |
|
2
|
2
|
| кjиждо же вaсъ бли1жнему да ўгождaетъ во бlг0е къ созидaнію. | Кожен з нас повинен догоджати ближньому на благо, для повчання. |
|
3
|
3
|
| И$бо и3 хrт0съ не себЁ ўгоди2, но ћкоже є4сть пи1сано: поношє1ніz поносsщихъ тебЁ напад0ша на мS. | Бо й Христос не Собі догоджав, але, як написано: «Лихослів’я тих, що лихословили Тебе, впали на Мене». |
|
4
|
4
|
| Е#ли6ка бо преднапи6сана бhша, въ нaше наказaніе преднаписaшасz, да терпёніемъ и3 ўтэшeніемъ писaній ўповaніе и4мамы. | А все, що написано було раніше, написано нам на повчання, щоб ми терпінням і втішанням з Писання зберігали надію. |
|
5
|
5
|
| БGъ же терпёніz и3 ўтэшeніz да дaстъ вaмъ т0жде мyдрствовати дрyгъ ко дрyгу њ хrтЁ ї}сэ, | Бог же терпіння і втішення нехай дарує вам бути в однодумстві між собою, за вченням Христа Ісуса, |
|
6
|
6
|
| да є3динодyшнw є3ди1ными ўсты6 слaвите бGа и3 nц7A гDа нaшегw ї}са хrтA. | щоб ви однодушно, єдиними устами славили Бога і Отця Господа нашого Ісуса Христа. |
|
7
|
7
|
| (За? Rз7‹.) Тёмже пріeмлите дрyгъ дрyга, ћкоже и3 хrт0съ пріsтъ вaсъ во слaву б9ію. | Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас до слави Божої. |
|
8
|
8
|
| Глаг0лю же хrтA ї}са служи1телz бhвша њбрёзаніz по и4стинэ б9іей, во є4же ўтверди1ти њбэтов†ніz nтцє1въ: | Говорю ж, що Ісус Христос став служителем для обрізаних — заради істини Божої, щоб виконати обітниці отцям, |
|
9
|
9
|
| ґ kзhкwмъ по млcти, прослaвити бGа, ћкоже є4сть пи1сано: сегw2 рaди и3сповёмсz тебЁ во kзhцэхъ, гDи, и3 и4мени твоемY пою2. | а для язичників — з милости, щоб славили Бога, як написано: «За те буду славити Тебе, Господи, між язичниками і буду співати імені Твоєму». |
|
10
|
10
|
| И# пaки глаг0летъ: возвесели1тесz, kзhцы, съ людьми2 є3гw2. | І ще сказано: «Звеселіться, язичники, з народом Його». |
|
11
|
11
|
| И# пaки: хвали1те гDа, вси2 kзhцы, и3 похвали1те є3го2, вси2 лю1діе. | І ще: «Хваліть Господа, всі язичники, і прославляйте Його, усі народи». |
|
12
|
12
|
| И# пaки и3сaіа глаг0летъ: бyдетъ к0рень їессeовъ, и3 востаsй владёти над8 kзhки: на того2 kзhцы ўповaютъ. | Ісая також говорить: «Буде корінь Ієсеїв, що постане володіти народами; на Hього язичники надіятися будуть». |
|
13
|
13
|
| БGъ же ўповaніz да и3сп0лнитъ вaсъ всsкіz рад0сти и3 ми1ра въ вёрэ, и3збhточествовати вaмъ во ўповaніи, си1лою д¦а с™aгw. | Hехай же Бог надії наповнить вас усякою радістю і миром у вірі, щоб ви, силою Духа Святого, збагатилися надією. |
|
14
|
14
|
| И#звэщeнъ же є4смь, брaтіе мо‰, и3 сaмъ ѓзъ њ вaсъ, ћкw и3 сaми вы2 п0лни є3стE бlгости, и3сп0лнени всsкагw рaзума, могyще и3 и3ны6z научи1ти: | І сам я певний за вас, браття мої, що і ви повні доброти і всякого пізнання і можете настановляти один одного; |
|
15
|
15
|
| дeрзэе же писaхъ вaмъ, брaтіе мо‰, t чaсти, ћкw воспоминaz вaмъ, за блгdть дaнную ми2 t бGа, | але писав вам, браття, з деякою сміливістю, почасти ніби для нагадування вам, за даною мені від Бога благодаттю |
|
16
|
16
|
| во є4же бhти ми2 служи1телю ї}съ хrт0ву во kзhцэхъ, свzщеннодёйствующу бlговэствовaніе б9іе, да бyдетъ приношeніе є4же t kзы6къ бlгопріsтно и3 њсщ7eнно д¦омъ с™hмъ. | бути служителем Ісуса Христа у язичників і виконувати священнодійство благовістя Божого, щоб ця жертва язичників, освячена Духом Святим, була благоприємна Богові. |
|
17
|
17
|
| (За? R}‹.) И#мaмъ u5бо похвалY њ хrтЁ ї}сэ въ тёхъ, ±же къ бGу: | Отже, я можу похвалитися в Христі Ісусі в тому, що стосується Бога, |
|
18
|
18
|
| не смёю бо глаг0лати что2, и4хже не содёz хrт0съ мн0ю, въ послушaніе kзhкwвъ, сл0вомъ и3 дёломъ, | бо не смію сказати що-небудь таке, чого не створив Христос через мене, в підкоренні язичників вірі, словом і ділом, |
|
19
|
19
|
| въ си1лэ знaменій и3 чудeсъ, си1лою д¦а б9іz, ћкоже ми2 t їеrли1ма и3 w4крестъ дaже до їллmрjка и3сп0лнити бlговэствовaніе хrт0во. | силою знамень і чудес, силою Духа Божого, так що благовістя Христове розповсюджено мною від Єрусалима до Іллірика. |
|
20
|
20
|
| Си1це же потщaхсz благовэсти1ти, не и3дёже и3меновaсz хrт0съ, да не на чужeмъ њсновaніи сози1жду, | Притому я намагався проповідувати не там, де вже було відоме ім’я Христове, щоб не будувати на чужій основі, |
|
21
|
21
|
| но ћкоже є4сть пи1сано: и5мже не возвэсти1сz њ нeмъ, ќзрzтъ, и3 и5же не слhшаша, ўразумёютъ. | але як написано: «Кому не звіщалося про Нього, побачать, і ті, що не чули, дізнаються». |
|
22
|
22
|
| Тёмже и3 возбранeнъ бhхъ мн0гажды пріити2 къ вaмъ. | Саме це багато разів і перешкоджало мені прийти до вас. |
|
23
|
23
|
| Нн7э же ктомY мёста не и3мhй въ странaхъ си1хъ, желaніе же и3мhй пріити2 къ вaмъ t мн0гихъ лётъ, | Тепер же, не маючи такого місця в цих країнах, але з давніх літ маючи бажання прийти до вас, |
|
24
|
24
|
| ћкw ѓще поидY во їспaнію, пріидY къ вaмъ. Ўповaю бо ми1мw грzдhй ви1дэти вaсъ и3 вaми проводи1тисz тaмw, ѓще вaсъ прeжде t чaсти насhщусz. | як тільки вирушу в дорогу до Іспанії, прийду до вас. Бо маю надію, що, проходячи, побачусь із вами і що ви проведете мене туди після того, як я натішусь, хоча б почасти, спілкуванням з вами. |
|
25
|
25
|
| Нн7э же грzдY во їеrли1мъ, служsй с™ы6мъ, | А тепер я йду до Єрусалима, щоб послужити святим, |
|
26
|
26
|
| благоволи1ша бо макед0ніа и3 ґхaіа nбщeніе нёкое сотвори1ти къ ни1щымъ с™ы6мъ живyщымъ во їеrли1мэ. | бо Македонія і Ахайя стараються зібрати деяке подаяння для бідних між святими в Єрусалимі. |
|
27
|
27
|
| Благоволи1ша бо, и3 д0лжни и5мъ сyть. Ѓще бо въ дух0вныхъ и4хъ прич†стницы бhша kзhцы, д0лжни сyть и3 въ плотски1хъ послужи1ти и5мъ. | Стараються, але й боржники вони перед ними. Бо коли язичники стали учасниками в їхньому духовному, то повинні і їм послужити в тілесному. |
|
28
|
28
|
| СіE u5бо скончaвъ, и3 запечатлёвъ и5мъ пл0дъ сeй, поидY вaми во їспaнію: | Виконавши це і вручивши їм цей плід, я вирушу через ваші місця до Іспанії |
|
29
|
29
|
| вёмъ же, ћкw грzдhй къ вaмъ, во и3сполнeніи бlгословeніz бlговёстіz хrт0ва пріидY. | і певний, що коли прийду до вас, то прийду з повним благословенням благовістя Христового. |
|
30
|
30
|
| (За? Rf7‹.) Молю1 же вы2, брaтіе, гDемъ нaшимъ ї}съ хrт0мъ и3 люб0вію д¦а, споспёшствуйте ми2 въ моли1твахъ њ мнЁ къ бGу, | Тим часом благаю вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом і любов’ю Духа, допомагати мені в молитвах за мене до Бога, |
|
31
|
31
|
| да и3збaвлюсz t противлsющихсz во їудeи, и3 да слyжба моS, ћже во їеrли1мэ, благопріsтна бyдетъ с™ы6мъ: | щоб позбутися мені невіруючих у Юдеї і щоб служіння моє для Єрусалима було приємне святим, |
|
32
|
32
|
| да съ рaдостію пріидY къ вaмъ в0лею б9іею и3 ўпок0юсz съ вaми. | щоб мені з радістю прийти до вас з волі Божої і заспокоїтися з вами. |
|
33
|
33
|
| БGъ же ми1ра со всёми вaми. Ґми1нь. | Hехай же Бог миру буде з усіма вами. Амінь. |
|
Главa ѕ7i
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| (За? Rк7.) Вручaю же вaмъ фjву сестрY нaшу, сyщу служи1телницу цRкве ћже въ кегхрeехъ: | Вручаю вам Фиву, сестру нашу, дияконису церкви Кенхрейської. |
|
2
|
2
|
| да пріи1мете ю5 њ гDэ дост0йнэ с™ы6мъ, и3 споспёшствуйте є4й, њ нeйже ѓще t вaсъ потрeбуетъ вeщи: и4бо сіS застyпница мнHгимъ бhсть, и3 самомY мнЁ. | Прийміть її для Господа, як личить святим, і допоможіть їй, у чому вона матиме потребу у вас, бо і вона була помічницею багатьом і мені самому. |
|
3
|
3
|
| Цэлyйте пріскjллу и3 ґкЂлу, споспBшника мо‰ њ хrтЁ ї}сэ, | Вітайте Прискіллу та Акилу, співпрацівників моїх у Христі Ісусі |
|
4
|
4
|
| и5же по души2 моeй сво‰ вы6z положи1ста, и5хже не ѓзъ є3ди1нъ благодарю2, но и3 вс‰ цRкви kзhчєскіz: и3 домaшнюю и4хъ цRковь. | [котрі голову свою покладали за мою душу, яким не я один дякую, але й усі церкви з язичників]‚ і домашню їхню церкву. |
|
5
|
5
|
| Цэлyйте є3пенeта возлю1бленнаго ми2, и4же є4сть начaтокъ ґхaіи во хrтA. | Вітайте улюбленого мого Епенета, який є первісток Ахайї для Христа. |
|
6
|
6
|
| Цэлyйте маріaмь, ћже мн0гw трyдисz њ нaсъ. | Вітайте Маріам, яка побагато потрудилася для нас. |
|
7
|
7
|
| Цэлyйте ґндронjка и3 їунjю, срHдники мо‰ и3 сплBнники мо‰, и4же сyть нарHчиты во ґпcлэхъ, и5же и3 прeжде менє2 вёроваста во хrтA. | Вітайте Андроника і Юнію, моїх родичів і в’язнів зі мною, які прославилися між апостолами і ще раніше за мене увірували в Христа. |
|
8
|
8
|
| Цэлyйте ґмплjа возлю1бленнаго ми2 њ гDэ. | Вітайте Амплія, улюбленого мого в Господі. |
|
9
|
9
|
| Цэлyйте ўрвaна споспёшника нaшего њ хrтЁ, и3 стахЂа возлю1бленнаго ми2. | Вітайте Урбана, співпрацівника нашого у Христі, і Стахія, улюбленого мого. |
|
10
|
10
|
| Цэлyйте ґпeлліа и3скyсна њ хrтЁ. Цэлyйте сyщыz t ґрістовyла. | Вітайте Апеллія, випробуваного у Христі. Вітайте вірних з дому Аристовула. |
|
11
|
11
|
| Цэлyйте и3родіHна ср0дника моего2. Цэлyйте и5же t наркjсса сyщыz њ гDэ. | Вітайте Іродіона, родича мого. Вітайте з домашніх Hаркисса тих, які в Господі. |
|
12
|
12
|
| Цэлyйте трmфeну и3 трmфHсу труждaющыzсz њ гDэ. Цэлyйте персjду возлю1бленную, ћже мн0гw труди1сz њ гDэ. | Вітайте Трифену і Трифосу, які трудяться в Господі. Вітайте улюблену Персиду, яка багато потрудилася у Господі. |
|
13
|
13
|
| Цэлyйте рyфа и3збрaннаго њ гDэ, и3 мaтерь є3гw2 и3 мою2. | Вітайте Руфа, обраного в Господі, і матір його і мою. |
|
14
|
14
|
| Цэлyйте ґсmгкрjта, флeгонта, є4рма, патр0ва, є3рмjа, и3 сyщую съ ни1ми брaтію. | Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрму, Патрова, Єрміна та інших з ними братів. |
|
15
|
15
|
| Цэлyйте філол0га и3 їулjю, нирeа и3 сестрY є3гw2, и3 nлmмпaна, и3 сyщыz съ ни1ми вс‰ с™ы6z. | Вітайте Філолога та Юлію, Hирея і сестру його, й Олімпана, і всіх із ними братів. |
|
16
|
16
|
| Цэлyйте дрyгъ дрyга лобзaніемъ с™hмъ. Цэлyютъ вы2 вс‰ цRкви хrтHвы. | Вітайте один одного цілуванням святим. Вітають вас усі церкви Христові. |
|
17
|
17
|
| (За? Rк7№.) Молю1 же вы2, брaтіе, блюди1тесz t творsщихъ р†спри и3 разд0ры, кромЁ ў§ніz, є3мyже вы2 научи1стесz, и3 ўклони1тесz t ни1хъ: | Благаю вас, браття, остерігайтесь тих, що чинять розбрат та спокуси всупереч вченню, якого ви навчилися, і ухиляйтесь від них; |
|
18
|
18
|
| таковjи бо гDеви нaшему ї}су хrтY не раб0таютъ, но своемY чрeву: и5же благи1ми словесы2 и3 благословeніемъ прельщaютъ сердцA неѕл0бивыхъ. | бо такі люди служать не Господеві нашому Ісусу Христу, а своєму череву, і ласкавими словами та красномовством зваблюють серця простодушних. |
|
19
|
19
|
| Вaше бо послушaніе ко всёмъ дости1же. Рaдуюсz же є4же њ вaсъ: хощy же вaсъ мyдрыхъ ќбw бhти во бlг0е, простhхъ же въ ѕл0е. | Ваша покірність вірі усім відома; тому я радію за вас: тільки бажаю, щоб ви були мудрі у доброму і прості у злому. |
|
20
|
20
|
| БGъ же ми1ра да сокруши1тъ сатанY под8 ноги2 вaшz вск0рэ. Блгdть гDа нaшегw ї}са хrтA съ вaми. Ґми1нь. | Бог же миру знищить незабаром сатану під ногами вашими. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами! Амінь. |
|
21
|
21
|
| Цэлyетъ вaсъ тімоfeй споспёшникъ м0й, и3 лукjй и3 їaсwнъ и3 сwсіпaтръ, срHдницы мои2. | Вітають вас Тимофій, співробітник мій, і Лукій, Ясон і Сосипатр, родичі мої. |
|
22
|
22
|
| Цэлyю вы2 (и3) ѓзъ тeртій, написaвый послaніе сіE, њ гDэ. | Вітаю вас у Господі і я, Тертій, який написав це послання. |
|
23
|
23
|
| Цэлyетъ вы2 гaіе страннопріи1мецъ м0й и3 цRкве всеS. Цэлyетъ вы2 є3рaстъ строи1тель грaдскій, и3 куaртъ брaтъ. | Вітає вас Гай, гостинний для мене і всієї церкви. Вітає вас Ераст, міський скарбник, і брат Кварт. |
|
24
|
24
|
| Блгdть гDа нaшегw ї}са хrтA со всёми вaми. Ґми1нь. | Благодать Господа Ісуса Христа з усіма вами. Амінь. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
