Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Міхей

Міхeй	Книга пророка Михея

Главa №	Глава 1

1	1
Сл0во гDне, є4же бhсть ко міхeю мwрасfjтину, во дни6 їwаfaма и3 ґхaза и3 є3зекjи царeй їyдиныхъ, њ ни1хже ви1дэ њ самарjи и3 њ їеrли1мэ.	Слово Господнє, яке було до Михея морасфитина у дні Іоафама, Ахаза і Єзекії, царів юдейських, і яке відкрито йому про Самарію та Єрусалим.
2	2
Слhшите, лю1діе вси2, словесA, и3 внемли2, землE и3 вси2 и5же на нeй, и3 бyдетъ гDь бGъ въ вaсъ въ послyшествованіе, гDь t д0му с™aгw своегw2.	Слухайте, всі народи, слухай, земле, і все, що наповнює її! Нехай буде Господь Бог свідком проти вас, Господь зі святого храму Свого!
3	3
Понeже, сE, гDь и3сх0дитъ t мёста своегw2, и3 сни1детъ и3 настyпитъ на высwты2 зємнhz,	Бо ось, Господь виходить з місця Свого, зійде і наступить на висоти землі, —
4	4
и3 поколeблютсz г0ры под8 ни1мъ, и3 ю3дHли растaютъ ћкw в0скъ t лицA nгнS и3 ћкw водA сходsщи со ўстремлeніемъ.	і гори розтануть під Ним, долини розпадуться, як віск від вогню, як води, що ллються з кручі.
5	5
Нечeстіz рaди їaкwвлz вс‰ сі‰ и3 грэхA рaди д0му ї}лева. К0е нечeстіе д0му їaкwвлю; не самарjа ли; и3 кjй грёхъ д0му їyдина; не їеrли1мъ ли;	Усе це — за нечестя Якова, за гріх дому Ізраїлевого. Від кого нечестя Якова? чи не від Самарії? Хто влаштував висоти в Юдеї? чи не Єрусалим?
6	6
И# положY самарjю во nв0щное храни1лище сeлное и3 въ сaдъ віногрaда, и3 развeргу въ пр0пасть кaменіе є3S, и3 њснов†ніz є3S tкрhю:	За те зроблю Самарію купою руїн у полі, місцем для розведення винограду; скину у долину каміння її й оголю основи її.
7	7
и3 вс‰ и3зв†zннаz є3S сокрушaтъ, и3 вс‰ мзды6 є3S запалsтъ nгнeмъ, и3 вс‰ кумjры є3S положY въ пaгубу: понeже t наймA блудA собрA и3 t наймA блужeніz соврати2.	Усі ідоли її будуть розбиті і всі любодійні дари її спалені будуть вогнем, і всіх ідолів її віддам на руйнування, бо з любодійних дарів вона влаштовувала їх, на любодійні дари вони і будуть обернені.
8	8
Сегw2 рaди возрыдaетъ и3 восплaчетсz, п0йдетъ босA и3 нагA, сотвори1тъ плaчь ѓки ѕміє1въ и3 рыдaніе ѓки дщeрей сіри1нскихъ:	Про це буду я плакати і ридати, буду ходити, як пограбований і оголений, вити, як шакали, і плакати, як страуси,
9	9
ћкw њдержA ћзва є3S, понeже пріи1де дaже до їyды и3 коснyсz до врaтъ людjй мои1хъ дaже до їеrли1ма.	тому що болісна поразка її, дійшла до Іуди, досягла навіть воріт народу мого, Єрусалима.
10	10
И%же въ гefэ, не величaйтесz, и3 їенакjмлzне, не сограждaйте и3з8 д0му на посмэsніе, пeрстію посhплите посмэsніе вaше.	Не оголошуйте про це у Гефі, не плачте там голосно; але у селищі Офра покрий себе попелом.
11	11
Њбитaющаz д0брэ во градёхъ свои1хъ, не и3зhде живyщаz въ сеннаaрэ, плaчитесz д0му (сyщагw) бли1з8 є3S, пріи1метъ t вaсъ ћзву болёзней.	Переселяйтеся, жительки Шафира, соромітно оголені; не втече і та, що живе у Цаані; плач у селищі Ецель не дасть вам зупинитися у ньому.
12	12
Кто2 начA во благ†z всели1вшейсz въ болёзнехъ, ћкw снид0ша ѕл†z t гDа на вратA їеrли6млz,	Горює по своєму добру жителька Марофи, бо зійшла біда від Господа до воріт Єрусалима.
13	13
шyмъ колесни1цъ и3 к0нникwвъ: живyщаz въ лахjсэ начaлница грэхA тA є4сть дщeри сіHни, ћкw въ тебЁ њбрэт0шасz нечє1стіz ї}лєва.	Запрягай у колісницю швидких, жителько Лахиса; ти — початок гріха дочки Сионової, бо у тебе з’явилися злочини Ізраїля.
14	14
Сегw2 рaди дaстъ посылaємыz дaже до наслёдіz гefова, д0мы сyєтны, вотщE бhша царє1мъ ї}лєвымъ,	Тому ти посилати будеш дари у Морешеф-Геф; але селища Ахзива будуть оманою для царів Ізраїлевих.
15	15
д0ндеже наслёдники приведY тебЁ, живyщаz въ лахjсэ, наслёдіе дaже до nдоллaма пріи1детъ, слaва дщeре сіHни.	Ще спадкоємця приведу до тебе, жителько Мореша; він пройде до Одоллама, слави Ізраїля.
16	16
Њбросни1сz и3 њстризи1сz по чaдэхъ свои1хъ младhхъ: разшири2 њброснeніе твоE ћкw nрeлъ, понeже плэнeни бhша t тебє2.	Зніми із себе волосся, обстрижися, у скорботі за ніжно улюбленими синами твоїми; розшир через них плішину, як в орла, що линяє, бо вони переселені будуть від тебе.
Главa в7	Глава 2

1	1
Бhша помышлsюще труды2 и3 дёлающе ѕл†z на л0жахъ свои1хъ, и3 кyпнw со днeмъ совершaху т†z, понeже не воздвиг0ша къ бGу рyкъ свои1хъ:	Горе тим, що задумують беззаконня і на постелях своїх придумують злодіяння, які роблять ранком на світанку, тому що є в руках їхніх сила!
2	2
и3 желaху сeлъ, и3 грaблzху сир0тъ, и3 д0мы tимaху, и3 расхищaху мyжа и3 д0мъ є3гw2, и3 мyжа и3 наслёдіе є3гw2.	Побажають полів і беруть їх силою, домів, — і віднімають їх; оббирають людину і її дім, чоловіка і його спадщину.
3	3
Сегw2 рaди сі‰ гlетъ гDь: сE, ѓзъ помышлsю на плeмz сіE ѕл†z, t ни1хже не подви1гнете вhй вaшихъ и3 не п0йдете пр0сти внезaпу, ћкw врeмz ѕло2 є4сть.	Тому так говорить Господь: ось, Я думаю навести на цей рід таку біду, якої ви не скинете з шиї вашої, і не будете ходити випроставшись; бо цей час злий.
4	4
Въ т0й дeнь пріи1метсz на вы2 при1тча, и3 восплaчетсz плaчь съ пёснію, глаг0лющь: бёдство пострадaхомъ: чaсть людjй мои1хъ и3змёрисz ќжемъ, и3 не бЁ возбранszй є3го2, є4же tврати1тисz: сeла в†ша раздэлє1на бhша.	У той день скажуть про вас притчу і будуть плакати гірким плачем і говорити: «ми зовсім зруйновані! наділ народу мого відданий іншим; як повернеться до мене! поля наші вже розділені іноплемінникам».
5	5
Сегw2 рaди не бyдетъ тебЁ вмeщущь ќжа въ жрeбіи въ с0нмэ гDни.	Тому не буде у тебе нікого, хто кинув би жереб для виміру в зібранні перед Господом.
6	6
Не плaчитесz слезaми, нижE да слезsтъ њ си1хъ: не tвeржетъ бо ўкwри1зны	Не пророкуйте, пророки; не пророкуйте їм, щоб не осягло вас нечестя.
7	7
гlzй: д0мъ їaкwвль разгнёва д¦ъ гDень: не сі‰ ли сyть начин†ніz є3гw2; не словесA ли є3гw2 сyть дwбрA съ ни1мъ, и3 прaвіи ходи1ша;	О, той, що називається домом Якова! хіба умалився Дух Господній? чи такі дії Його? чи не благодійні слова Мої для того, хто чинить справедливо?
8	8
И# прeжде лю1діе мои2 во враждY сопроти1вишасz, проти1ву ми1ру своемY: к0жу є3гw2 њдрaша, є4же tsти ўповaніе, сокрушeніе рaтное:	Народ же, який був колись Моїм, повстав як ворог, і ви віднімаєте як верхній, так і спідній одяг у тих, хто проходить мирно, хто відвертається від війни.
9	9
сегw2 рaди старBйшины людjй мои1хъ и3звeргутсz и3з8 домHвъ слaдости своеS, ѕлhхъ рaди начинaній свои1хъ tриновeни бhша. Прибли1житесz горaмъ вBчнымъ:	Дружин народу Мого ви виганяєте з приємних домів їхніх; у дітей їхніх ви назавжди віднімаєте прикрасу Мою.
10	10
востaни и3 пойди2, ћкw нёсть тебЁ сeй пок0й: нечистоты2 рaди, и3стлёсте тлёніемъ,	Встаньте і йдіть, бо країна ця не є місце спокою; за нечистоту вона буде розорена і притім жорстоким розоренням.
11	11
прогнaстесz ни ки1мже гони1ми: дyхъ постaви лжY, и3скaпа тебЁ въ віно2 и3 піsнство: и3 бyдетъ, t кaпли людjй си1хъ,	Якби який-небудь вітрогон видумав неправду і сказав: «я буду проповідувати тобі про вино і сикер», то він і був би бажаним проповідником для цього народу.
12	12
собирaемь соберeтсz їaкwвъ со всёми: пріeмzй пріимY њстaвшихъ ї}левыхъ, вкyпэ положY возвращeніе є3гw2, ѓки џвцы въ ск0рби, ћкw пaству посредЁ л0жа и4хъ: и3зск0чатъ t человBкъ.	Неодмінно зберу всього тебе, Якове, неодмінно з’єднаю залишки Ізраїля, об’єднаю їх воєдино, як овець у Восорі, як отару в овечому загоні: зашумлять вони від багатолюдства.
13	13
Взhди просэчeніемъ пред8 лицeмъ и4хъ: просэк0ша, и3 проид0ша вратA, и3 и3зыд0ша и4ми. И# и3зhде цaрь и4хъ пред8 лицeмъ и4хъ, гDь же в0ждь и4хъ бyдетъ.	Перед ними піде стіноруйнівник; вони зруйнують перешкоди, увійдуть через ворота і вийдуть ними; і цар їхній піде перед ними, а на чолі їх Господь.
Главa G	Глава 3

1	1
И# речeтъ: слhшите ќбw сі‰, вл†сти д0му їaкwвлz и3 њстaвшіи д0му ї}лева: не вaмъ ли є4сть є4же разумёти сyдъ;	І сказав я: слухайте, глави Якова і князі дому Ізраїлевого: чи не вам слід знати правду?
2	2
Ненави1дzщіи добрA, ґ и4щущіи ѕлA, похищaющіи к0жы и4хъ съ ни1хъ и3 плHти и4хъ t костeй и4хъ:	А ви ненавидите добре і любите зле; здираєте з них шкіру їхню і плоть з кісток їхніх,
3	3
ћкоже њб8zд0ша плHти людjй мои1хъ, и3 к0жы и4хъ t костeй и4хъ њдрaша, и3 кHсти и4хъ столк0ша и3 содроби1ша ћкw плHти въ кон0бъ и3 ћкw мzсA въ горнeцъ:	їсте плоть народу Мого і здираєте з них шкіру їхню, а кістки їхні ламаєте і розтрощуєте ніби у горщик, і плоть — ніби у казан.
4	4
тaкw возопію1тъ ко гDу, и3 не послyшаетъ и4хъ и3 tврати1тъ лицE своE t ни1хъ въ то2 врeмz, понeже слукaвноваша въ начинaніихъ свои1хъ на нS.	І будуть вони волати до Господа, але Він не почує їх і сховає лице Своє від них на той час, коли вони злодійствують.
5	5
Сі‰ гlетъ гDь на прор0ки льстsщыz людjй мои1хъ, ўгрызaющыz зубы2 свои1ми и3 проповёдающыz ми1ръ на ни1хъ, и3 не вдaсz во ўстA и4хъ, возстaвиша на ни1хъ рaть:	Так говорить Господь на пророків, які вводять в оману народ Мій, які гризуть зубами своїми — і проповідують мир, а хто нічого не кладе їм у рот, проти того оголошують війну.
6	6
сегw2 рaди н0щь бyдетъ вaмъ t видёніz, и3 тмA бyдетъ вaмъ t волхвовaніz, и3 зaйдетъ с0лнце на прор0ки, и3 помeркнетъ на нS дeнь:	Тому ніч буде вам замість видіння, і пітьма — замість пророкувань; зайде сонце над пророками і потьмариться день над ними.
7	7
и3 ўсрамsтсz ви1дzщіи сHніz, и3 посмэsни бyдутъ волсви2, и3 возглаг0лютъ на ни1хъ вси2 сjи, занE не бyдетъ послyшаzй и4хъ.	І посоромляться прозорливці, й осоромлені будуть ворожбити, і закриють уста свої всі вони, тому що не буде відповіді від Бога.
8	8
Ѓще ѓзъ не нап0лню си1лы д¦омъ гDнимъ и3 суд0мъ и3 си1лою, є4же возвэсти1ти їaкwву нечє1стіz є3гw2 и3 ї}леви грэхи2 є3гw2.	А я сповнений сили Духа Господнього, правоти і твердости, щоб висловити Якову злочин його й Ізраїлю гріх його.
9	9
Слhшите сі‰, старBйшины д0му їaкwвлz и3 њстaвшіи д0му ї}лева, гнушaющіисz суд0мъ и3 вс‰ пр†ваz развращaющіи,	Слухайте ж це, глави дому Яковового і князі дому Ізраїлевого, що гребують правосуддям і викривляють усе пряме,
10	10
созидaющіи сіHна кровьми2 и3 їеrли1ма непрaвдами:	будують Сион кров’ю і Єрусалим — неправдою!
11	11
старBйшины є3гw2 на дaрэхъ суждaху, и3 жерцы2 є3гw2 на мздЁ tвэщавaху, и3 прор0цы є3гw2 на сребрЁ волхвовaху, и3 на гDэ почивaху, глаг0люще: не гDь ли въ нaсъ є4сть; не пріи1дутъ на ны2 ѕл†z.	Глави його судять за подарунки і священики його навчають за плату, і пророки його передвіщають за гроші, а тим часом спираються на Господа, говорячи: «чи не серед нас Господь? не спіткає нас біда!»
12	12
Сегw2 рaди вaсъ дёла сіHнъ ћкоже ни1ва и3з8wрeтсz, и3 їеrли1мъ ћкw nв0щное храни1лище бyдетъ, и3 горA д0му ћкоже лyгъ дубрaвный.	Тому через вас Сион буде розораний, як поле, і Єрусалим зробиться купою руїн, і гора дому цього буде лісистим пагорбом.
Главa д7	Глава 4

1	1
И# бyдетъ въ послBдніz дни6 kвлeна горA гDнz, ўгот0вана над8 вєрхи2 г0ръ, и3 вознесeтсz вhше холмHвъ, и3 потщaтсz къ нeй лю1діе,	І буде в останні дні: гора дому Господнього поставлена буде на чолі гір і підніметься над пагорбами, і потечуть до неї народи.
2	2
и3 пріи1дутъ kзhцы мн0зи и3 рекyтъ: пріиди1те, взhдемъ на г0ру гDню и3 въ д0мъ бGа їaкwвлz: и3 покaжутъ нaмъ пyть є3гw2, и3 п0йдемъ по стезsмъ є3гw2: ћкw t сіHна и3зhдетъ зак0нъ, и3 сл0во гDне и3з8 їеrли1ма,	І підуть багато народів і скажуть: прийдіть, і зійдемо на гору Господню й у дім Бога Якова, і Він навчить нас шляхів Своїх, і будемо ходити стежками Його, бо від Сиону вийде закон і слово Господнє — з Єрусалима.
3	3
и3 разсyдитъ средЁ людjй мн0гихъ и3 и3з8wбличи1тъ kзhки крBпки дaже до земли2 дaльніz: и3 раскую1тъ мечы2 сво‰ на р†ла и3 с{лицы сво‰ на серпы2, и3 не ктомY в0зметъ kзhкъ на kзhкъ мечA, и3 не научaтсz ксемY воевaти.	І буде Він судити багато народів, і викриє багато племен у далеких країнах; і перекують вони мечі свої на орала і списи свої — на серпи; не підніме народ на народ меча, і не будуть більше вчитися воювати.
4	4
И# почjетъ кjйждо под8 лоз0ю своeю и3 кjйждо под8 смок0вницею своeю, и3 не бyдетъ ўстрашaющагw, занE ўстA гDа вседержи1телz гlаша сі‰.	Але кожен буде сидіти під своєю виноградною лозою і під своєю смоковницею, і ніхто не буде лякати їх, бо вуста Господа Саваофа вирекли це.
5	5
Ћкw вси2 лю1діе п0йдутъ кjйждо въ пyть св0й, ґ мы2 п0йдемъ во и4мz гDа бGа нaшегw въ вёкъ и3 далечaе.	Бо всі народи ходять, кожний в ім’я свого бога; а ми будемо ходити в ім’я Господа Бога нашого повік.
6	6
Въ т0й дeнь, гlетъ гDь, соберY сокрушeнную, и3 tриновeнную пріимY, и3 и5хже tри1нухъ:	У той день, — говорить Господь, — зберу кульгавих і з’єднаю розігнане і тих, на кого Я навів біду.
7	7
и3 положY сокрушeнную во њстaнокъ и3 tриновeнную въ kзhкъ крёпокъ, и3 воцRи1тсz гDь над8 ни1ми въ горЁ сіHнэ tнн7э и3 до вёка.	І зроблю кульгаве залишком і далеко розсіяне сильним народом, і Господь буде царювати над ними на горі Сионі відтепер і довіку.
8	8
И# ты2, ст0лпе пaствы мглsный, дщи2 сіHнz, къ тебЁ пріи1детъ и3 вни1детъ влaсть пeрваz, цaрство и3з8 вавmлHна дщeри їеrли1мли.	А ти, вежо стада, пагорбе дочки Сиону! до тебе прийде і повернеться колишнє владарювання, царство — до дочок Єрусалима.
9	9
И# нн7э вскyю познaла є3си2 ѕло2; не бё ли тебЁ царS; и3ли2 совётъ тв0й поги1бе, ћкw њбыд0ша тS болBзни, ѓки раждaющіz;	Для чого ж ти нині так голосно волаєш? Хіба немає у тебе царя? Чи не стало у тебе радника, що тебе схопили муки, як ту, що народжує?
10	10
Болёзнуй и3 мужaйсz и3 приближaйсz, дщи2 сіHнz, ћкw раждaющаz: занE нн7э и3зhдеши и3з8 грaда и3 всели1шисz на п0ли и3 д0йдеши вавmлHна: tтyду и3з8и1метъ тS и3 tтyду и3збaвитъ тS гDь бGъ тв0й t руки2 вр†гъ твои1хъ.	Страждай і мучся болями, дочко Сиону, як та, що народжує, бо нині ти вийдеш з міста і будеш жити у полі, і дійдеш до Вавилона: там будеш спасена, там визволить тебе Господь від руки ворогів твоїх.
11	11
И# нн7э собрaшасz на тS kзhцы мн0зи глаг0лющіи: порaдуемсz: и3 воззрsтъ на сіHнъ џчи нaши.	А тепер зібралися проти тебе багато народів і говорять: «нехай буде вона осквернена, і нехай надивиться око наше на Сион!»
12	12
Сjи же не разумёша помышлeніz гDнz и3 не домhслишасz совёта є3гw2, ћкw собрA и5хъ ѓки снопы2 гумє1нныz.	Але вони не знають думок Господніх і не розуміють ради Його, що Він зібрав їх як снопи на току.
13	13
Востaни и3 и3змлати2 и5хъ, дщи2 сіHнz, ћкw р0ги тво‰ положY желBзны и3 пaзнwкти тво‰ положY мBдzны, и3 и3стончи1ши лю1ди мнHги, и3 возложи1ши гDеви мн0жество и4хъ и3 крёпость и4хъ гDеви всеS земли2.	Встань і молоти, дочко Сиону, бо Я зроблю ріг твій залізним і копита твої зроблю мідними, і знищиш багато народів, і присвятиш Господу здобутки їх і багатства їх Владиці всієї землі.
Главa є7	Глава 5

1	1
Нн7э њгради1тсz дщи2 є3фрeмова њграждeніемъ, рaть ўчини2 на вы2, жезл0мъ поразsтъ њ чeлюсть племeнъ ї}левыхъ.	Тепер ополчись, дочко полчищ; облягли нас облогою, тростиною будуть бити по щоках суддю Ізраїлевого.
2	2
И# ты2, виfлеeме, д0ме є3фрafовъ, є3дA мaлъ є3си2, є4же бhти въ тhсzщахъ їyдиныхъ; и3з8 тебє1 бо мнЁ и3зhдетъ старёйшина, є4же бhти въ кнsзz во ї}ли, и3сх0ди же є3гw2 и3з8 начaла t днjй вёка.	І ти, Вифлеєме-Ефрафо, чи малий ти між тисячами Іудиними? з тебе вийде Мені Той, Який повинен бути Владикою в Ізраїлі і Якого походження від початку, від днів вічних.
3	3
Сегw2 рaди дaстъ \|, до врeмене раждaющіz породи1тъ, и3 пр0чіи t брaтіи и4хъ њбратsтсz къ сынHмъ ї}лєвымъ.	Тому Він залишить їх до часу, доки не народить та, що має народити; тоді повернуться до синів Ізраїля і ті брати їхні, які залишилися.
4	4
И# стaнетъ, и3 ќзритъ, и3 ўпасeтъ пaству свою2 крёпостію гDь, и3 въ слaвэ и4мене гDа бGа своегw2 пребyдутъ: занE нн7э возвели1читсz дaже до конє1цъ земли2.	І стане Він, і буде пасти у силі Господній, у величі імені Господа Бога Свого, і вони будуть жити безпечно, бо тоді Він буде великим до країв землі.
5	5
И# бyдетъ сeй ми1ръ, є3гдA ґссyръ пріи1детъ на зeмлю вaшу, и3 є3гдA взhдетъ на странY вaшу, и3 востaнутъ нaнь сeдмь пaстырей и3 џсмь ћзвъ человёческихъ,	І буде Він мир. Коли Ассур прийде у нашу землю і вступить у наші палаци, ми виставимо проти нього сім пастирів і вісім князів.
6	6
и3 ўпасyтъ ґссyра nрyжіемъ и3 зeмлю неврHдову к0піzми є3S, и3 и3збaвитъ t ґссyра, є3гдA пріи1детъ на зeмлю вaшу и3 є3гдA встyпитъ на предёлы вaшz.	І будуть вони пасти землю Ассура мечем і землю Немврода у самих воротах її, і Він-то визволить від Ассура, коли той прийде у землю нашу і коли вступить у межі наші.
7	7
И# бyдетъ њстaнокъ їaкwвль въ kзhцэхъ средЁ людjй мн0гихъ, ѓки росA t гDа пaдающи и3 ћкw ѓгнцы на ѕлaцэ, ћкw да не соберeтсz ни є3ди1нъ, нижE постои1тъ въ сынёхъ человёческихъ.	І буде залишок Якова серед багатьох народів, як роса від Господа, як злива на траві, і він не буде залежати від людини і покладатися на синів Адамових.
8	8
И# бyдетъ њстaнокъ їaкwвль въ kзhцэхъ средЁ людjй мн0гихъ, ѓки лeвъ въ скотёхъ въ дубрaвэ и3 ћкw льви1чищь въ стaдэхъ џвчихъ, ћкоже є3гдA пр0йдетъ, и3 tлучи1въ восхи1титъ, и3 не бyдетъ и3з8имaющагw.	І буде залишок Якова між народами, серед багатьох племен, як лев серед звірів лісових, як скимен серед отари овець, який, коли виступить, то долає і терзає, і ніхто не врятує від нього.
9	9
Вознесeтсz рукA твоS на њскорблsющыz тS, и3 вси2 врази2 твои2 потребsтсz.	Підніметься рука твоя над ворогами твоїми, і всі вороги твої будуть знищені.
10	10
И# бyдетъ въ т0й дeнь, гlетъ гDь, потреблю2 к0ни тво‰ и3з8 среды2 твоеS и3 погублю2 колєсни1цы тво‰,	І буде у той день, — говорить Господь: знищу коней твоїх із середовища твого і знищу колісниці твої,
11	11
и3 потреблю2 грaды земли2 твоеS и3 развeргу вс‰ тверды6ни тво‰,	знищу міста у землі твоїй і зруйную всі укріплення твої,
12	12
и3 tвeргу волхвов†ніz тво‰ t рукY твоє1ю, и3 волхвyющіи не бyдутъ въ тебЁ:	вивергну чародійство з руки твоєї, і тих, хто ворожить по хмарах, не буде у тебе;
13	13
и3 потреблю2 и3зв†zннаz тво‰ и3 кумjры тво‰ и3з8 среды2 тебє2, и3 посeмъ да не поклони1шисz дэлHмъ рyкъ твои1хъ:	знищу ідолів твоїх і кумирів із середовища твого, і не будеш більше поклонятися виробам рук твоїх.
14	14
и3 посэкY дубр†вы t среды2 тебє2 и3 погублю2 грaды тво‰:	Викоріню із середовища твого священні діброви твої і розорю міста твої.
15	15
и3 сотворю2 со гнёвомъ и3 съ ћростію мeсть kзhкwмъ, понeже не послyшаша менE.	І звершу у гніві й обуренні помсту над народами, які будуть неслухняні.
Главa ѕ7	Глава 6

1	1
Слhшите, ±же гlа гDь: востaни, суди1сz съ горaми, и3 да слhшатъ х0лми глaсъ тв0й.	Слухайте, що говорить Господь: встань, судися перед горами, і пагорби нехай чують голос твій!
2	2
Слhшите, г0ры, сyдъ гDень, и3 дє1бри њснов†ніz земли2, ћкw сyдъ гDень къ лю1демъ є3гw2, и3 со ї}лемъ прётисz и4мать.	Слухайте, гори, суд Господній, і ви, тверді основи землі: бо у Господа суд з народом Своїм, і з Ізраїлем Він змагається.
3	3
Лю1діе мои2, что2 сотвори1хъ вaмъ, и3ли2 чи1мъ њскорби1хъ вaсъ, и3ли2 чи1мъ стужи1хъ вaмъ; tвэщaйте ми2.	Народе Мій! що зробив Я тобі і чим обтяжував тебе? відповідай Мені.
4	4
ЗанE и3звед0хъ вaсъ и3з8 земли2 є3гЂпетскіz и3 и3з8 д0му раб0ты и3збaвихъ вaсъ, и3 послaхъ пред8 вaми мwmсeа и3 ґарHна и3 маріaмъ.	Я вивів тебе з землі Єгипетської і визволив тебе з дому рабства, і послав перед тобою Мойсея, Аарона і Маріам.
5	5
Лю1діе мои2, помzни1те u5бо, что2 совэщA на вы2 валaкъ цaрь мwавjтскій, и3 что2 є3мY tвэщA валаaмъ сhнъ веHровъ, t сітjz до галг†лъ; ћкw да познaетсz прaвда гDнz.	Народе Мій! згадай, що задумував Валак, цар Моавитський, і що відповів йому Валаам, син Веорів, і що відбувалося від Ситтима до Галгал, щоб пізнати тобі праведні дії Господні.
6	6
Въ чeмъ пости1гну гDа, срsщу бGа моего2 вhшнzго; срsщу ли є3го2 со всесожжeніемъ, телцы6 є3динолётными;	«З чим постати мені перед Господом, схилитися перед Богом небесним? Чи постати перед Ним із всепаленнями, з тельцями однолітніми?
7	7
є3дA пріи1метъ гDь въ тhсzщахъ nвнHвъ, и3ли2 во тмaхъ к0злищъ тyчныхъ; дaмъ ли пeрвенцы мо‰ њ нечeстіи моeмъ, пл0дъ ўтр0бы моеS, за грэхи2 души2 моеS;	Але чи можна догодити Господу тисячами баранів або невичерпними потоками єлею? Хіба дам Йому первістка мого за злочин мій і плід утроби моєї — за гріх душі моєї?»
8	8
Возвэсти1сz бо тебЁ, человёче, что2 добро2, и3ли2 чесогw2 гDь и4щетъ t тебє2, рaзвэ є4же твори1ти сyдъ и3 люби1ти ми1лость и3 гот0ву бhти є4же ходи1ти съ гDемъ бGомъ твои1мъ;	О, людино! сказано тобі, що́ — добро і чого жадає від тебе Господь: діяти справедливо, любити діла милосердя і смиренномудро ходити перед Богом твоїм.
9	9
Глaсъ гDень грaду призовeтсz, и3 сп7сeтъ боsщыzсz и4мене є3гw2: послyшай, плeмz, и3 кто2 ўкраси1тъ грaдъ;	Глас Господа взиває до міста, і мудрість благоговіє перед ім’ям Твоїм: слухайте жезл і Того, Хто поставив його.
10	10
Е#дA џгнь и3 д0мъ беззак0ннагw собирaz и3мBніz беззакHннаz и3 со ўкори1зною непр†вды;	Чи не знаходяться і тепер у домі нечестивого скарби нечестя і зменшена міра, огидна?
11	11
Е#дA њправди1тсz въ мёрилэ беззак0нникъ и3 во врeтищи мёры непрaвыz,	Чи можу я бути чистим з терезами неточними і з обманними гирями у торбі?
12	12
t ни1хже богaтство своE нечeстіz нап0лниша; и3 живyщіи въ нeй глаг0лаху лжY, и3 љзhкъ и4хъ вознесeсz во ўстёхъ и4хъ.	Оскільки багатії його сповнені неправди, і жителі його говорять неправду, і язик їх є обман у вустах їхніх,
13	13
И# ѓзъ начнY поражaти тS и3 погублю2 тS во грэсёхъ твои1хъ.	то і Я незцілимо уражу тебе спустошенням за гріхи твої.
14	14
Ты2 ћсти бyдеши и3 не насhтишисz, и3 помeркнетъ въ тебЁ, и3 соврати1шисz, и3 не спасeшисz: и3 є3ли1цы ѓще и3збyдутъ, nрyжію предадsтсz.	Ти будеш їсти, і не будеш ситим; порожнеча буде всередині тебе; будеш зберігати, але не вбережеш, а що збережеш, те віддам мечу.
15	15
Ты2 посёеши, но не п0жнеши: ты2 и3згнетeши мaсличіе, но не помaжешисz мaсломъ: и3 насадитE віно2, и3 не и3спіетE: и3 поги1бнутъ зак0ны людjй мои1хъ.	Будеш сіяти, а жати не будеш; будеш чавити оливки, і не будеш намащуватися єлеєм; вичавиш виноградний сік, а вина пити не будеш.
16	16
И# храни1лъ є3си2 њправд†ніz замвр‡ина и3 вс‰ дэлA д0му ґхаaвлz, и3 ходи1сте въ совётэхъ и4хъ, ћкw да предaмъ тS въ пaгубу, и3 живyщыz въ нeй во звиздaніе, и3 ўкwри1зны людjй пріи1мете.	Збереглися у вас звичаї Амврія і всі діла дому Ахавового, і ви чините за порадами їх; і віддам Я тебе на спустошення і жителів твоїх на посміяння, і ви понесете наругу народу Мого.
Главa з7	Глава 7

1	1
?И$, лю1тэ мнЁ! понeже бhхъ ѓки собирazй слaму на жaтвэ, и3 ћкw пaродокъ во њб8имaніи віногрaда не сyщу гр0здію, є4же ћсти первоплHднаz, ±же вожделЁ душA моS.	Горе мені! бо зі мною тепер — як після збирання літніх плодів, як після збирання винограду: жодної ягоди для їжі, ні спілого плоду, якого бажає душа моя.
2	2
?И$, лю1тэ мнЁ, душE! ћкw поги1бе бlгочтcи1вый t земли2, и3 и3справлsющагw въ человёцэхъ нёсть: вси2 во кр0вехъ прsтсz, кjйждо бли1жнzго своего2 њѕлоблsетъ њѕлоблeніемъ,	Не стало милосердих на землі, немає правдивих між людьми; всі чинять підступи, щоб проливати кров; кожен ставить братові своєму сіть.
3	3
на ѕло2 рyки сво‰ ўготовлsютъ: кнsзь пр0ситъ, и3 судіS ми6рнаz словесA глаг0летъ, желaніе души2 є3гw2 є4сть: и3 tимY благ†z и4хъ,	Руки їхні повернені до того, щоб уміти робити зло; начальник вимагає подарунків, і суддя судить за хабарі, а вельможі висловлюють злі бажання душі своєї і перекручують справу.
4	4
ћкw м0ль поzдazй, и3 ходsй по прaвиламъ въ дeнь стражбы2. ?И$, лю1тэ! u5, лю1тэ! tмщє1ніz тво‰ приспёша, нн7э бyдутъ плaчы и4хъ.	Кращий з них — як терен, і справедливий — гірше за колючу огорожу, день провісників Твоїх, відвідання Твоє настає; нині спіткає їх сум’яття.
5	5
Не вёрите другHмъ, ни надёйтесz на старBйшины, и3 t сожи1телницы твоеS храни1сz, є4же сказaти є4й что2:	Не вірте другові, не покладайтеся на приятеля; від тієї, що лежить на лоні твоєму, стережи двері вуст твоїх.
6	6
понeже сhнъ безчeститъ nтцA, дщeрь востaнетъ на мaтерь свою2 и3 невёста на свекр0вь свою2, врази2 вси2 мyжу домaшніи є3гw2.	Бо син ганьбить батька, дочка повстає проти матері, невістка — проти свекрухи своєї; вороги людині — домашні її.
7	7
Ѓзъ же ко гDеви воззрю2, потерплю2 бGа сп7са моего2, ўслhшитъ мS бGъ м0й.	А я буду споглядати на Господа, уповати на Бога спасіння мого: Бог мій почує мене.
8	8
Не рaдуйсz њ мнЁ, враждeбница моS, ћкw пад0хъ, и3 востaну: занE ѓще сsду во тмЁ, гDь њсвэти1тъ мS.	Не радій заради мене, неприятелько моя! хоча я впав, але встану; хоч я у мороці, але Господь світло для мене.
9	9
Гнёвъ гDень стерплю2, ћкw согрэши1хъ є3мY, д0ндеже њправди1тъ прю2 мою2 и3 сотвори1тъ сyдъ м0й: и3 и3зведeтъ мS на свётъ, и3 ўзрю2 прaвду є3гw2.	Гнів Господній я буду нести, тому що згрішив перед Ним, доки Він не вирішить справи моєї і не вчинить суду наді мною; тоді Він виведе мене на світло, і я побачу правду Його.
10	10
И# ќзритъ враждeбница моS, и3 њблечeтсz въ стyдъ глаг0лющаz ко мнЁ: гдё є3сть гDь бGъ тв0й; Џчи мои2 воззрsтъ на ню2, нн7э бyдетъ въ попрaніе ѓки кaлъ на путeхъ.	І побачить це неприятелька моя і сором покриє її, яка говорила мені: «де Господь Бог твій?» Надивляться на неї очі мої, як вона буде потоптана, подібно до бруду на вулицях.
11	11
Дeнь глаждeніz плjнfа: и3зглаждeніе твоE дeнь џный, и3 сотрeтъ зак0ны тво‰ дeнь џный.	У день спорудження стін твоїх, у цей день віддалиться визначення.
12	12
И# грaди твои2 пріи1дутъ на поравнeніе и3 въ раздэлeніе ґссmрjйско, и3 грaди твои2 твeрдіи въ раздэлeніе t тЂра дaже до рэки2 сЂрскіz, и3 t м0рz дaже до м0рz, и3 t горы2 дaже до горы2, днjе воды2 и3 молвы2.	У той день прийдуть до тебе з Ассирії і міст єгипетських, і від Єгипту до ріки Євфрату, і від моря до моря, і від гори до гори.
13	13
И# бyдетъ землS въ пaгубу со живyщими на нeй, t плодHвъ начинaній и4хъ.	А земля та буде пустелею за провину жителів її, за плоди діянь їх.
14	14
Паси2 лю1ди тво‰ жезл0мъ твои1мъ, џвцы наслёдіz твоегw2, вселsющыzсz є3ди6ны въ дубрaвэ средЁ карми1ла, попасyтъ васанjтіду и3 галаадjтіду, ћкоже днjе вёка.	Паси народ Твій жезлом Твоїм, овець спадщини Твоєї, які живуть самотньо у лісі посеред Кармила; нехай пасуться вони на Васані і Галааді, як у дні давні!
15	15
И# по днє1мъ и3сх0да твоегw2 и3з8 є3гЂпта ќзрите чудє1снаz.	Як у дні виходу твого із землі Єгипетської, явлю йому дивні діла.
16	16
Ќзрzтъ kзhцы и3 ўсрамsтсz t всеS крёпости своеS, рyцэ возложaтъ на ўстA сво‰, и3 ќши и4хъ њгл0хнутъ,	Побачать це народи і посоромляться при всій могутності своїй; покладуть руку на вуста, вуха їхні зробляться глухими;
17	17
поли1жутъ пeрсть ћкw ѕмjеве плёжуще по земли2, смzтyтсz во њблежeніи своeмъ: њ гDэ бз7э нaшемъ ўжaснутсz и3 ўбоsтсz t тебє2.	будуть лизати порох, як змія, як черва земна, виповзуть вони з укріплень своїх; устрашаться Господа Бога нашого й убояться Тебе.
18	18
Кто2 бGъ ћкоже ты2, teмлzй беззакHніz и3 њставлszй нечє1стіz њстaнкwмъ наслёдіz своегw2; и3 не ўдержA гнёва своегw2 во свидёніе, ћкw воли1тель млcти є4сть.	Хто Бог, як Ти, що прощає беззаконня і не ставить за злочин залишку спадщини Твоєї? не вічно гнівається Він, тому що любить милувати.
19	19
Т0й њбрати1тъ и3 ўщeдритъ ны2, и3 погрузи1тъ непр†вды нaшz и3 ввeржетъ въ глубины6 мwрскjz вс‰ грэхи2 нaшz,	Він знову змилосердиться над нами, згладить беззаконня наші. Ти ввергнеш у безодню морську всі гріхи наші.
20	20
дaстъ и4стину їaкwву, (и3) млcть ґвраaму, ћкоже клsлсz є3си2 nтцє1мъ нaшымъ во дни6 пє1рвыz.	Ти виявиш вірність Якову, милість Аврааму, яку із клятвою обіцяв батькам нашим від днів перших.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт