Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Їона

ЇHна	Книга пророка Іони

Главa №	Глава 1

1	1
И# бhсть сл0во гDне ко їHнэ сhну ґмаfjину, гlz:	І було слово Господнє до Іони, сина Амафиїного:
2	2
востaни и3 и3ди2 въ нінеvjю грaдъ вели1кій и3 проповёждь въ нeмъ, ћкw взhде в0пль ѕл0бы є3гw2 ко мнЁ.	встань, іди у Ниневію, місто велике, і проповідуй у ньому, бо злодіяння його дійшли до Мене.
3	3
И# востA їHна, є4же бэжaти въ fарсjсъ t лицA гDнz и3 сни1де во їoппjю и3 њбрёте корaбль и3дyщь въ fарсjсъ, и3 дадE наeмъ св0й и3 вни1де въ џнь плhти съ ни1ми въ fарсjсъ t лицA гDнz.	І встав Іона, щоб утікати у Фарсис від лиця Господа, і прийшов у Іоппію, і знайшов корабель, який вирушав у Фарсис, віддав платню за проїзд і ввійшов у нього, щоб плисти з ними у Фарсис від імені Господа.
4	4
И# гDь воздви1же вётръ вeлій на м0ри, и3 бhсть бyрz вели1каz въ м0ри, и3 корaбль бёдствоваше є4же сокруши1тисz.	Але Господь здійняв на морі сильний вітер, і зробилася на морі велика буря, і корабель готовий був розбитися.
5	5
И# ўбоsшасz корабeлницы, и3 возопи1ша кjйждо къ б0гу своемY, и3 и3зметaніе сотвори1ша сосyдwвъ и5же въ корабли2 въ м0ре, є4же њблегчи1тисz t ни1хъ: їHна же сни1де во дно2 кораблS и3 спaше тY и3 храплsше.	І злякалися корабельники, і взивали кожен до свого бога, і стали кидати у море поклажу з корабля, щоб полегшити його від неї; Іона ж спустився усередину корабля, ліг і міцно заснув.
6	6
И# пріи1де къ немY к0рмчій и3 речE є3мY что2 ты2 хрaплеши; востaни и3 моли2 бGа твоего2, ћкw да сп7сeтъ ны2 бGъ, да не поги1бнемъ.	І прийшов до нього начальник корабля і сказав йому: чого ти спиш? встань, взивай до Бога твого; можливо, Бог згадає про нас, і ми не загинемо.
7	7
И# речE кjйждо ко и4скреннему своемY: пріиди1те, вeржимъ жрє1біz и3 ўразумёемъ, когw2 рaди є4сть ѕло2 сіE на нaсъ; И# мeтнуша жрє1біz, и3 падE жрeбій на їHну.	І сказали одне одному: підемо, кинемо жереби, щоб дізнатися, за кого осягає нас це лихо. І кинули жереби, й упав жереб на Іону.
8	8
И# рёша къ немY: возвэсти2 нaмъ, когw2 рaди сіE ѕло2 на нaсъ, и3 что2 твоE дёланіе є4сть, и3 tкyду грzдeши и3 кaмw и4деши, и3 t к0еz страны2 и3 t кjихъ людjй є3си2 ты2;	Тоді сказали йому: скажи нам, за кого осягла нас ця біда? яке твоє заняття, і звідки ти йдеш? де твоя країна, і з якого ти народу?
9	9
И# речE къ ни6мъ: рaбъ гDень є4смь ѓзъ и3 гDа бGа нбcнаго ѓзъ чтY, и4же сотвори2 м0ре и3 сyшу.	І він сказав їм: я єврей, шаную Господа Бога небес, Який створив море і сушу.
10	10
И# ўбоsшасz мyжіе стрaхомъ вели1кимъ и3 рёша къ немY: что2 сіE сотвори1лъ є3си2; ЗанE разумёша мyжіе, ћкw t лицA гDнz бэжaше, ћкw возвэсти2 и5мъ.	І злякалися люди страхом великим і сказали йому: для чого ти це зробив? Бо довідалися ці люди, що він біжить від лиця Господнього, як він сам оголосив їм.
11	11
И# рёша къ немY: что2 тебЁ сотвори1мъ, и3 ўтоли1тсz м0ре t нaсъ; ЗанE м0ре восхождaше и3 воздвизaше пaче волнeніе.	І сказали йому: що зробити нам з тобою, щоб море затихло для нас? Бо море не переставало хвилюватися.
12	12
И# речE къ ни6мъ їHна возми1те мS и3 ввeрзите въ м0ре, и3 ўтоли1тсz м0ре t вaсъ понeже познaхъ ѓзъ, ћкw менE рaди волнeніе сіE вели1кое на вы2 є4сть.	Тоді він сказав їм: візьміть мене і киньте мене у море, і море затихне для вас, бо я знаю, що через мене спостигла вас ця велика буря.
13	13
И# нуждaхусz мyжіе, возврати1тисz къ земли2, и3 не можaху, ћкw м0ре восхождaше и3 воздвизaшесz пaче на ни1хъ.	Але ці люди почали посилено гребти, щоб пристати до землі, але не могли, тому що море все продовжувало бушувати проти них.
14	14
И# возопи1ша ко гDеви и3 рёша: никaкоже, гDи, да не поги1бнемъ души2 рaди человёка сегw2, и3 не дaждь на нaсъ кр0ве првdныz: занE ты2, гDи, ћкоже восхотёлъ, сотвори1лъ є3си2.	Тоді воззвали вони до Господа і сказали: молимо Тебе, Господи, нехай не загинемо за душу людини цієї, і не постав нам у провину кров невинну; бо Ти, Господи, зробив те, що угодно Тобі!
15	15
И# взsша їHну и3 ввeргоша є3го2 въ м0ре, и3 престA м0ре t волнeніz своегw2.	І взяли Іону і кинули його у море, і затихло море у люті своїй.
16	16
И# ўбоsшасz мyжіе стрaхомъ вели1кимъ гDа и3 пожр0ша жeртву гDеви и3 помоли1шасz моли1твами.	І злякалися ці люди Господа великим страхом, і принесли Господу жертву, і дали обітниці.
Главa в7	Глава 2

1	1
И# повелЁ гDь ки1ту вели1кому пожрeти їHну. И# бЁ їHна во чрeвэ ки1товэ три2 дни6 и3 три2 нHщи.	І повелів Господь великому киту поглинути Іону; і був Іона в утробі цього кита три дні і три ночі.
2	2
И# помоли1сz їHна ко гDу бGу своемY t чрeва ки1това	І помолився Іона Господу Богу своєму з утроби кита
3	3
и3 речE: возопи1хъ въ ск0рби моeй ко гDу бGу моемY, и3 ўслhша мS: и3з8 чрeва ѓдова в0пль м0й, ўслhшалъ є3си2 глaсъ м0й:	і сказав: до Господа воззвав я у скорботі моїй, і Він почув мене; з утроби пекла я волав, і Ти почув голос мій.
4	4
tвeрглъ мS є3си2 во глубины6 сeрдца морскaгw, и3 рёки њбыд0ша мS: вс‰ высоты2 тво‰ и3 вHлны тво‰ на мнЁ преид0ша.	Ти ввергнув мене у глибину, у серце моря, і потоки оточили мене, усі води Твої і хвилі Твої проходили наді мною.
5	5
И# ѓзъ рёхъ: tри1нусz t џчію твоeю є3дA приложY призрёти ми2 ко хрaму с™0му твоемY;	І я сказав: відкинутий я від очей Твоїх, однак я знову побачу святий храм Твій.
6	6
Возліsсz на мS водA до души2 моеS, бeздна њбhде мS послёднzz, понрE главA моS въ разсBлины г0ръ,	Охопили мене води до душі моєї, безодня обійняла мене; морською травою оповита була голова моя.
7	7
снид0хъ въ зeмлю, є3sже верєи2 є3S заклeпи вёчніи: и3 да взhдетъ и3з8 и3стлёніz жив0тъ м0й къ тебЁ, гDи б9е м0й.	До основ гір я зійшов, земля своїми запорами навік закрила мене; але Ти, Господи Боже мій, виведеш душу мою з пекла.
8	8
ВнегдA скончавaтисz t менє2 души2 моeй, гDа помzнyхъ, и3 да пріи1детъ къ тебЁ моли1тва моS ко хрaму с™0му твоемY.	Коли знемогла у мені душа моя, я згадав про Господа, і молитва моя дійшла до Тебе, до храму святого Твого.
9	9
Хранsщіи сyєтнаz и3 лHжнаz млcть свою2 њстaвиша	Ті, що шанують суєтних і облудних богів, залишили Милосердого свого,
10	10
ѓзъ же со глaсомъ хвалeніz и3 и3сповёданіz пожрY тебЁ, є3ли6ка њбэщaхъ, воздaмъ тебЁ во спcніе моE гDеви.	а я гласом хвали принесу Тобі жертву; що обіцяв, виконаю: у Господа спасіння!
11	11
И# повелЁ гDь ки1тови, и3 и3звeрже їHну на сyшу.	І сказав Господь киту, і він вивергнув Іону на сушу.
Главa G	Глава 3

1	1
И# бhсть сл0во гDне ко їHнэ втори1цею гlz:	І було слово Господнє до Іони вдруге:
2	2
востaни и3 и3ди2 въ нінеvjю грaдъ вели1кій, и3 проповёждь въ нeмъ по пр0повэди прeждней, ю4же ѓзъ гlахъ тебЁ.	встань, йди в Ниневію, місто велике, і проповідуй у ній, що́ Я повелів тобі.
3	3
И# востA їHна и3 и4де въ нінеvjю, ћкоже гlа гDь. Нінеvjа же бsше грaдъ вели1къ бGу, ћкw шeствіz пути2 тріeхъ днjй.	І встав Іона і пішов у Ниневію, за словом Господнім; Ниневія ж була містом великим у Бога, на три дні ходи.
4	4
И# начaтъ їHна входи1ти во грaдъ, ћкw шeствіе пути2 днE є3ди1нагw, и3 проповёда и3 речE: є3щE три2 дни6, и3 нінеvjа преврати1тсz.	І почав Іона ходити по місту, скільки можна пройти в один день, і проповідував, говорячи: ще сорок днів, і Ниневія буде зруйнована!
5	5
И# вёроваша мyжіе нінеvjйстіи бGови, и3 заповёдаша п0стъ, и3 њблек0шасz во врє1тища t вели1ка и4хъ дaже до мaла и4хъ.	І повірили ниневитяни Богу, й оголосили пост, і вдяглися у веретища, від великого з них до малого.
6	6
И# д0йде сл0во ко царю2 нінеvjйскому, и3 востA съ прест0ла своегw2 и3 свeрже ри6зы сво‰ съ себє2, и3 њблечeсz во врeтище и3 сёде на пeпелэ.	Це слово дійшло до царя Ниневії, і він устав із престолу свого, і зняв із себе царське облачення своє, й одягся у веретище, і сів на попелі,
7	7
И# проповёдасz и3 речeно бhсть въ нінеvjи t царS и3 вельм0жъ є3гw2 глаг0лющихъ: человёцы и3 ск0ти, и3 вол0ве и3 џвцы да не вкyсzтъ ничесHже, ни да пасyтсz, нижE воды2 да пію1тъ.	і повелів проголосити і сказати у Ниневії від імені царя і вельмож його: «щоб ні люди, ні худоба, ні воли, ні вівці нічого не їли, не ходили на пасовище і води не пили,
8	8
И# њблек0шасz во врє1тища человёцы и3 ск0ти и3 возопи1ша прилёжнw къ бGу, и3 возврати1сz кjйждо t пути2 своегw2 лукaвагw и3 t непрaвды сyщіz въ рукaхъ и4хъ, глаг0люще:	і щоб покриті були веретищем люди і худоба і сильно волали до Бога, і щоб кожен навернувся від злого шляху свого і від насильства рук своїх.
9	9
кто2 вёсть, ѓще раскaетсz и3 ўмолeнъ бyдетъ бGъ, и3 њбрати1тсz t гнёва ћрости своеS, и3 не поги1бнемъ;	Хто знає, можливо, ще Бог змилосердиться і відверне від нас розпалений гнів Свій, і ми не загинемо».
10	10
И# ви1дэ бGъ дэлA и4хъ, ћкw њбрати1шасz t путjй свои1хъ лукaвыхъ, и3 раскazсz бGъ њ ѕлЁ, є4же гlаше сотвори1ти и5мъ, и3 не сотвори2.	І побачив Бог діла їхні, що вони навернулися від злого путі свого, і пожалів Бог щодо біди, про яку сказав, що наведе на них, і не навів.
Главa д7	Глава 4

1	1
И# њпечaлисz їHна печaлію вели1кою и3 смути1сz,	Іона сильно засмутився цим і був роздратований.
2	2
и3 помоли1сz ко гDу и3 речE: q гDи, не сі‰ ли ќбw словесA мо‰, ±же глаг0лахъ, є3щE сyщу ми2 на земли2 моeй; сегw2 рaди предвари1хъ бэжaти въ fарсjсъ, занE разумёхъ, ћкw млcтивъ ты2 є3си2 и3 щeдръ, долготерпэли1въ и3 многомлcтивъ, и3 кazйсz њ ѕл0бахъ (человёческихъ):	І молився він Господу і сказав: о, Господи! чи не це говорив я, коли ще був у країні моїй? Тому я і побіг у Фарсис, бо знав, що Ти Бог благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і жалкуєш щодо нещастя.
3	3
и3 нн7э, вLко гDи, пріими2 дyшу мою2 t менє2, ћкw ќне ми2 ўмрeти, нeжели жи1ти.	І нині, Господи, візьми душу мою від мене, бо краще мені померти, ніж жити.
4	4
И# речE гDь ко їHнэ ѓще ѕэлw2 њпечaлилсz є3си2 ты2;	І сказав Господь: невже це засмутило тебе так сильно?
5	5
И# и3зhде їHна и3з8 грaда и3 сёде прsмw грaда, и3 сотвори2 себЁ кyщу и3 сэдsше под8 нeю въ сёни, д0ндеже ўви1дитъ, что2 бyдетъ грaду.	І вийшов Іона з міста, і сів на східній стороні міста, і зробив собі там кущу, і сів під нею у тіні, щоб побачити, що буде з містом.
6	6
И# повелЁ гDь бGъ тhквэ, и3 возрастE над8 глав0ю їHниною, да бyдетъ сёнь над8 глав0ю є3гw2, є4же њсэни1ти є3го2 t ѕлhхъ є3гw2. И# возрaдовасz їHна њ тhквэ рaдостію вели1кою.	І виростив Господь Бог рослину, і вона піднялася над Іоною, щоб над головою його була тінь і щоб позбавити його засмучення його; Іона дуже зрадів цій рослині.
7	7
И# повелЁ гDь бGъ чeрвію рaннему во ќтріе, и3 под8zдE тhкву, и3 и4зсше.	І влаштував Бог так, що на другий день з появою зорі черва підточила рослину, і вона засохла.
8	8
И# бhсть вкyпэ внегдA возсіsти с0лнцу, и3 повелЁ бGъ вётру зн0йну жегyщу, и3 порази2 с0лнце на главY їHнину, и3 малодyшствоваше и3 tрицaшесz души2 своеS и3 речE:	Коли ж зійшло сонце, навів Бог пекучий східний вітер, і сонце стало палити голову Іони, так що він знеміг і просив собі смерти, і сказав: краще мені померти, ніж жити.
9	9
ќне ми2 ўмрeти, нeжели жи1ти. И# речE гDь бGъ ко їHнэ: ѕэлH ли њпечaлилсz є3си2 ты2 њ тhквэ; И# речE (їHна): ѕэлw2 њпечaлихсz ѓзъ дaже до смeрти.	І сказав Бог Іоні: невже так сильно засмутився ти через рослину? Він сказав: дуже засмутився, навіть до смерти.
10	10
И# речE гDь: ты2 њскорби1лсz є3си2 њ тhквэ, њ нeйже не труди1лсz є3си2, ни воскорми1лъ є3си2 є3S, ћже роди1сz њб8 н0щь и3 њб8 н0щь поги1бе:	Тоді сказав Господь: ти шкодуєш за рослиною, над якою ти не трудився і якої не вирощував, яка в одну ніч виросла і в одну ж ніч і пропала:
11	11
ѓзъ же не пощаждy ли нінеvjи грaда вели1кагw, въ нeмже живyтъ мн0жайшіи нeже дванaдесzть тeмъ челwвёкъ, и5же не познaша десни1цы своеS, нижE шyйцы своеS, и3 ск0ти и4хъ мн0зи;	чи Мені не пожаліти Ниневії, міста великого, у якому понад сто двадцять тисяч чоловік, які не вміють відрізнити правої руки від лівої, і безліч худоби?

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт