Главa в7
|
Глава 2
|
1
|
1
|
Взhде вдыхazй въ лицE твоE, teмлzй t њскорблeніz: ўсмотри2 пyть, ўкрэпи2 чрє1сла, возмужaй крёпостію ѕэлw2: | Піднімається на тебе руйнівник: охороняй твердині, стережи дорогу, зміцни стегна, збирайся із силами. |
2
|
2
|
понeже tврати2 гDь ўкори1зну їaкwвлю, ћкоже ўкори1зну ї}леву: занE њтрzсaющіи њтрzс0ша | и3 л0зы и4хъ растли1ша. | Бо відновить Господь велич Якова, як велич Ізраїля, тому що спустошили їх спустошувачі і виноградне гілля їх знищили. |
3
|
3
|
Nр{жіz си1лы и4хъ t человBкъ, мyжы си6льныz и3грaющыz во nгни2: брwзды2 колесни1цъ и4хъ въ дeнь ўгот0ваніz є3гw2, и3 кHнницы возмzтyтсz на путeхъ, | Щит героїв його красний; воїни його в одежах багряних; вогнем блищать колісниці у день приготування до бою, і ліс списів хвилюється. |
4
|
4
|
и3 смzтyтсz колєсни1цы и3 сплетyтсz на ст0гнахъ: ви1дъ и4хъ ћкw свэщы2 џгнєнны, и3 ћкw м0лніz протекaющаz. | По вулицях мчать колісниці, гримлять на площах; блиск від них, як від вогню; блищать, як блискавка. |
5
|
5
|
И# помzнyтсz старBйшины и4хъ, и3 побёгнутъ въ дeнь, и3 и3знем0гутъ въ пути2 своeмъ, и3 потщaтсz на забр†ла є3гw2, и3 ўгот0вzтъ прє1дніz стражбы6 сво‰. | Він викликає хоробрих своїх, але вони спотикаються на ходу своєму; поспішають на стіни міста, але облога вже влаштована. |
6
|
6
|
ВратA гр†днаz tверз0шасz, и3 ц†рства пад0ша, и3 и3мёніе tкрhсz. | Річкові ворота відчиняються, і палац руйнується. |
7
|
7
|
Сіs же восхождaше, и3 рабы6ни є3S ведsхусz, ћкw голуби6цы воркyющz въ сердцaхъ свои1хъ: | Вирішено: вона буде оголена і відведена у полон, і рабині її будуть стогнати як голуби, б’ючи себе у груди. |
8
|
8
|
и3 нінеvjа, ѓки купёль воднaz в0ды є3S, и3 тjи бэжaще не стaша, и3 не бЁ взирaющагw. | Ниневія з часу існування свого була як ставок, повний води, а вони біжать. «Стійте, стійте!» Але ніхто не оглядається. |
9
|
9
|
Расхищaху сребро2, расхищaху злaто, и3 не бsше концA и3мёніz є3S: њтzготи1шасz пaче всёхъ сосyдwвъ вожделBннаz є3S. | Розкрадайте срібло, розкрадайте золото! немає кінця запасам усякого дорогоцінного начиння. |
10
|
10
|
И#стрzсeніе и3 вострzсeніе, и3 воскипёніе и3 сeрдца сокрушeніе, и3 разслаблeніе колёнъ и3 бwлёзни по всBмъ чрeслwмъ, и3 лицE всёхъ, ѓки њпалeніе котлA. | Розграбована, спустошена і розорена вона, — і тане серце, коліна трясуться; у всіх у стегнах сильний біль, і лиця у всіх потемніли. |
11
|
11
|
ГдЁ є4сть витaлище львHвъ и3 пaжить сyщаz льви1чищємъ; кaмw и4де лeвъ, є4же влёзти тaмw льви1чищу, и3 не бsше ўстрашaющагw. | Де тепер лігво левів і те пасовище для левенят, по якому ходили лев, левиця і левеня, і ніхто не лякав їх, — |
12
|
12
|
Лeвъ восхи1ти довHлнаz льви1чищємъ свои6мъ и3 ўдави2 льви1цамъ свои6мъ, и3 нап0лни лови1твы гнэздо2 своE и3 витaлище своE похищeніz. | лев, який викрадає для насичення левенят своїх, і який задушує для левиць своїх, і який наповнює здобиччю печери свої і лігва свої викраденим? |
13
|
13
|
СE, ѓзъ на тS, гlетъ гDь вседержи1тель, и3 пожгY дhмомъ мн0жество твоE, и3 львы2 тво‰ поsстъ nрyжіе: и3 потреблю2 t земли2 лови1тву твою2, и3 не ўслhшатсz ктомY дэлA тво‰. | Ось, Я — на тебе! — говорить Господь Саваоф. І спалю у диму колісниці твої, і меч пожере левенят твоїх, і знищу з землі здобич твою, і не буде більше чутний голос послів твоїх. |