|
Pалти1рь
|
Псалтир
|
Псалтир церковнослов'янською онлайн |
Псалтир українською онлайн |
|
Pал0мъ №
|
Псалом 1
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, №. | Псалом Давида (який у євреїв не надписаний) |
|
1
|
1
|
| Бlжeнъ мyжъ, и4же не и4де на совётъ нечести1выхъ, и3 на пути2 грёшныхъ не стA, и3 на сэдaлищи губи1телей не сёде: | Блажен муж, що не йде на раду нечестивих, і на путь грішників не стає, і на зборищі губителів не сидить. |
|
2
|
2
|
| но въ зак0нэ гDни в0лz є3гw2, и3 въ зак0нэ є3гw2 поучи1тсz дeнь и3 н0щь. | Але в Законі Господнім воля його, і Закону Його повчається день і ніч. |
|
3
|
3
|
| И# бyдетъ ћкw дрeво насаждeное при и3сх0дищихъ в0дъ, є4же пл0дъ св0й дaстъ во врeмz своE, и3 ли1стъ є3гw2 не tпадeтъ: и3 вс‰, є3ли6ка ѓще твори1тъ, ўспёетъ. | І буде він як дерево, посаджене при витоках вод, що плоди свої дає в час свій і лист його не опадає, а все, що він робитиме, буде успішним. |
|
4
|
4
|
| Не тaкw нечести1віи, не тaкw: но ћкw прaхъ, є3г0же возметaетъ вётръ t лицA земли2. | Не так нечестиві, [не так]: вони як порох, що вітер змітає [з лиця землі]. |
|
5
|
5
|
| Сегw2 рaди не воскрeснутъ нечести1віи на сyдъ, нижE грBшницы въ совётъ првdныхъ. | Тому не встоять* нечестиві на суді, і грішники на зібранні праведних. |
|
6
|
6
|
| Ћкw вёсть гDь пyть првdныхъ, и3 пyть нечести1выхъ поги1бнетъ. | Бо знає Господь путь праведних, а путь нечестивих загине. |
|
Pал0мъ в7
|
Псалом 2
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, в7. | Псалом Давида (Пророчий про Христа) |
|
1
|
1
|
| Вскyю шатaшасz kзhцы, и3 лю1діе поучи1шасz тщє1тнымъ; | Навіщо бунтуються народи і люди замишляють марне? |
|
2
|
2
|
| Предстaша цaріе зeмстіи, и3 кн‰зи собрaшасz вкyпэ на гDа и3 на хrтA є3гw2. | Повстають царі землі, і князі змовляються разом проти Господа і проти Христа Його. |
|
3
|
3
|
| Раст0ргнемъ [раст0ргнимъ] ќзы и4хъ и3 tвeржемъ [tвeржимъ] t нaсъ и4го и4хъ. | «Розірвемо, кажуть, пута їхні й скинемо з себе ярмо їхнє». |
|
4
|
4
|
| Живhй на нб7сёхъ посмэeтсz и5мъ, и3 гDь поругaетсz и5мъ. | Той, Хто живе на небесах, посміється з них, Господь осоромить їх. |
|
5
|
5
|
| ТогдA возгlетъ къ ни6мъ гнёвомъ свои1мъ и3 ћростію своeю смzтeтъ |: | Тоді Він заговорить до них у гніві Своїм і обуренням Своїм розжене їх. |
|
6
|
6
|
| ѓзъ же постaвленъ є4смь цRь t негw2 над8 сіHномъ, гор0ю с™0ю є3гw2, | Я ж поставлений від Нього Царем над Сионом — горою святою Його. |
|
7
|
7
|
| возвэщazй повелёніе гDне. ГDь речE ко мнЁ: сн7ъ м0й є3си2 ты2, ѓзъ днeсь роди1хъ тS: | Сповіщаю волю Господню: Господь сказав до Мене: «Ти Син Мій, Я нині породив Тебе». |
|
8
|
8
|
| проси2 t менє2, и3 дaмъ ти2 kзhки достоsніе твоE, и3 њдержaніе твоE концы2 земли2: | «Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадщину Твою і краї землі у володіння Твоє. |
|
9
|
9
|
| ўпасeши | жезл0мъ желёзнымъ, ћкw сосyды скудє1льничи сокруши1ши |. | Будеш пасти їх жезлом залізним і, як посуд глиняний, розіб’єш їх». |
|
10
|
10
|
| И# нн7э, цaріе, разумёйте, накажи1тесz вси2 судsщіи земли2. | Отже, нині зрозумійте, царі, навчіться, всі судді землі. |
|
11
|
11
|
| Раб0тайте гDеви со стрaхомъ, и3 рaдуйтесz є3мY со трeпетомъ. | Служіть Господу зі страхом і радійте [Йому] з трепетом. |
|
12
|
12
|
| Пріими1те наказaніе, да не когдA прогнёваетсz гDь, и3 поги1бнете t пути2 првdнагw, є3гдA возгори1тсz вск0рэ ћрость є3гw2: бlжeни вси2 надёющіисz нaнь. | Вшануйте Сина, щоб не прогнівався Господь і щоб не загинули ви, зійшовши з путі праведної, бо скоро запалає гнів Його. Блаженні всі, хто надіється на Нього. |
|
Pал0мъ G
|
Псалом 3
|
|
1
|
1
|
| Pал0мъ дв7ду, внегдA tбэгaше t лицA ґвессалHма сhна своегw2, G. | Псалом Давида, коли він втікав від Авессалома, сина свого. |
|
2
|
2
|
| ГDи, чт0 сz ўмн0жиша стужaющіи ми2; мн0зи востаю1тъ на мS, | Господи, як намножилося напасників моїх, многі постають на мене, |
|
3
|
3
|
| мн0зи глаг0лютъ души2 моeй: нёсть спcніz є3мY въ бз7э є3гw2. | многі кажуть душі моїй: «Нема спасіння йому в Бозі його». |
|
4
|
4
|
| Тh же, гDи, застyпникъ м0й є3си2, слaва моS, и3 возносsй главY мою2. | Ти ж, Господи, заступник мій єси, слава моя, Ти возносиш голову мою. |
|
5
|
5
|
| Глaсомъ мои1мъ ко гDу воззвaхъ, и3 ўслhша мS t горы2 с™hz своеS. | Голосом моїм до Господа воззвав, і Він почув мене з гори святої Своєї. |
|
6
|
6
|
| Ѓзъ ўснyхъ, и3 спaхъ, востaхъ, ћкw гDь застyпитъ мS. | Я лягаю, і сплю, і встаю, бо Господь заступить мене. |
|
7
|
7
|
| Не ўбою1сz t тeмъ людjй, w4крестъ напaдающихъ на мS. | Не убоюся я тьми людей, що звідусіль нападають на мене. |
|
8
|
8
|
| Воскrни2, гDи, сп7си1 мz, б9е м0й: ћкw ты2 порази1лъ є3си2 вс‰ враждyющыz ми2 всyе, зyбы грёшникwвъ сокруши1лъ є3си2. | Воскресни, Господи, спаси мене, Боже мій, бо Ти уразив усіх, що даремно ворогують зі мною, зуби грішників сокрушив єси. |
|
9
|
9
|
| ГDне є4сть спcніе, и3 на лю1дехъ твои1хъ блгcвeніе твоE. | Господнім є спасіння, і на людей Твоїх благословення Твоє. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ д7
|
Псалом 4
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, въ пёснехъ, pал0мъ дв7ду, д7. | Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| ВнегдA призвaти ми2, ўслhша мS бGъ прaвды моеS: въ ск0рби распространи1лъ мS є3си2: ўщeдри мS и3 ўслhши моли1тву мою2. | Коли взиваю я, почуй мене, Боже правди моєї. В тісноті Ти давав мені простір. Помилуй мене і почуй молитву мою. |
|
3
|
3
|
| Сhнове человёчестіи, док0лэ тzжкосeрдіи; вскyю лю1бите суетY и3 и4щете лжи2; | Сини людські! Доки будете ганьбити славу мою? Нащо любите марноту і шукаєте неправди? |
|
4
|
4
|
| И# ўвёдите, ћкw ўдиви2 гDь прпdбнаго своего2. ГDь ўслhшитъ мS, внегдA воззвaти ми2 къ немY. | Знайте, що Господь обрав для Себе преподобного Свого. Господь почує мене, коли я взиватиму до Нього. |
|
5
|
5
|
| Гнёвайтесz, и3 не согрэшaйте, ±же глаг0лете въ сердцaхъ вaшихъ, на л0жахъ вaшихъ ўмили1тесz: | Гніваючись, не зогрішайте, роздумуйте в серцях ваших, на постелях ваших заспокойтеся. |
|
6
|
6
|
| пожри1те жeртву прaвды и3 ўповaйте на гDа. | Приносьте жертву правди і уповайте на Господа. |
|
7
|
7
|
| Мн0зи глаг0лютъ: кто2 kви1тъ нaмъ бlг†z; знaменасz на нaсъ свётъ лицA твоегw2, гDи. | Багато хто говорить: «хто покаже нам благо?» Ти явив нам світло лиця Твого, Господи. |
|
8
|
8
|
| Дaлъ є3си2 весeліе въ сeрдцы моeмъ: t плодA пшени1цы, вінA и3 є3лeа своегw2 ўмн0жишасz: | Ти дав веселість в серці моїм; від плоду пшениці, вина [та єлею] вона примножилася. |
|
9
|
9
|
| въ ми1рэ вкyпэ ўснY и3 почjю, ћкw ты2, гDи, є3ди1наго на ўповaніи всели1лъ мS є3си2. | В мирі я лягаю і сплю, бо Ти єдиний, Господи, Хто вселив у мене надію на життя. |
|
Pал0мъ є7
|
Псалом 5
|
|
1
|
1
|
| Њ наслёдствующемъ, pал0мъ дв7ду, є7. | Начальнику хору. На духових інструментах. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Глаг0лы мо‰ внуши2, гDи, разумёй звaніе моE. | Господи, почуй слова мої, зглянься на благання мої. |
|
3
|
3
|
| Вонми2 глaсу молeніz моегw2, цRю2 м0й и3 б9е м0й: ћкw къ тебЁ помолю1сz, гDи. | Вислухай голос моління мого, Царю мій і Боже мій, бо до Тебе молюся я, |
|
4
|
4
|
| Заyтра ўслhши глaсъ м0й: заyтра предстaну ти2, и3 ќзриши мS: | Господи! Зранку почуй голос мій, зранку стану я перед Тобою і буду чекати. |
|
5
|
5
|
| ћкw бGъ не хотsй беззак0ніz ты2 є3си2: не присели1тсz къ тебЁ лукaвнуzй, | Бо Ти Бог, що не хочеш беззаконня, і не оселиться з Тобою лукавий. |
|
6
|
6
|
| нижE пребyдутъ беззакHнницы пред8 nчи1ма твои1ма: возненави1дэлъ є3си2 вс‰ дёлающыz беззак0ніе, | Не залишаться нечестиві перед очима Твоїми, Ти зненавидів усіх, що чинять беззаконня. |
|
7
|
7
|
| погуби1ши вс‰ глаг0лющыz лжY: мyжа кровeй и3 льсти1ва гнушaетсz гDь. | Ти погубиш усіх, хто говорить неправду. Кровожерним і підступним гидує Господь. |
|
8
|
8
|
| Ѓзъ же мн0жествомъ млcти твоеS вни1ду въ д0мъ тв0й, поклоню1сz ко хрaму с™0му твоемY, въ стрaсэ твоeмъ. | Я ж з великої милости Твоєї увійду в дім Твій, поклонюся до храму святого Твого зі страхом перед Тобою. |
|
9
|
9
|
| ГDи, настaви мS прaвдою твоeю, вр†гъ мои1хъ рaди и3спрaви пред8 тоб0ю пyть м0й. | Господи, настав мене правдою Твоєю, ворогів моїх заради виправ дорогу мою перед Тобою. |
|
10
|
10
|
| Ћкw нёсть во ўстёхъ и4хъ и4стины, сeрдце и4хъ сyетно, гр0бъ tвeрстъ гортaнь и4хъ, љзы6ки свои1ми льщaху. | Бо нема істини в устах їхніх, серце їхнє лукаве, гріб відкритий — гортань їх; язиком своїм облещують. |
|
11
|
11
|
| Суди2 и5мъ, б9е, да tпадyтъ t мhслей свои1хъ: по мн0жеству нечeстіz и4хъ и3зри1ни |, ћкw преwгорчи1ша тS, гDи. | Осуди їх, Боже, нехай відпадуть від намірів своїх, за безліч нечестя їхнього відкинь їх, бо вони повстали проти Тебе, Господи. |
|
12
|
12
|
| И# да возвеселsтсz вси2 ўповaющіи на тS, во вёкъ возрaдуютсz, и3 всели1шисz въ ни1хъ: и3 похвaлzтсz њ тебЁ лю1бzщіи и4мz твоE. | І нехай звеселяться всі, що уповають на Тебе, і повіки радіють. Ти оселишся між ними, і будуть хвалитися Тобою ті, що люблять ім’я Твоє. |
|
13
|
13
|
| Ћкw ты2 блгcви1ши првdника, гDи, ћкw nрyжіемъ бlговолeніz вэнчaлъ є3си2 нaсъ. | Бо Ти благословляєш праведника, Господи, і благоволінням, наче щитом, покриваєш його. |
|
Pал0мъ ѕ7
|
Псалом 6
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, въ пёснехъ њ nсмёмъ, pал0мъ дв7ду, ѕ7. | Начальнику хору. На восьмиструнних інструментах. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| ГDи, да не ћростію твоeю њбличи1ши менE, нижE гнёвомъ твои1мъ накaжеши менE. | Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене в гніві Твоїм. |
|
3
|
3
|
| Поми1луй мS, гDи, ћкw нeмощенъ є4смь: и3зцэли1 мz, гDи, ћкw смzт0шасz кHсти мо‰, | Помилуй мене, Господи, бо я немічний, і зціли мене, Господи, бо стривожилися кості мої. |
|
4
|
4
|
| и3 душA моS смzтeсz ѕэлw2: и3 ты2, гDи, док0лэ; | І душа моя дуже стривожена. А Ти ж, Господи, доки? |
|
5
|
5
|
| Њбрати1сz, гDи, и3збaви дyшу мою2, сп7си1 мz рaди млcти твоеS: | Зглянься, Господи, і визволи душу мою, спаси мене ради милости Твоєї. |
|
6
|
6
|
| ћкw нёсть въ смeрти поминazй тебE, во ѓдэ же кто2 и3сповёстсz тебЁ; | Бо хто ж після смерти буде згадувати Тебе? І у гробі хто ж буде славити Тебе? |
|
7
|
7
|
| Ўтруди1хсz воздыхaніемъ мои1мъ, и3змhю на всsку н0щь л0же моE, слезaми мои1ми постeлю мою2 њмочY. | Я втомився від зітхання мого; кожної ночі обмиваю ложе моє сльозами моїми, зрошую ними постіль мою. |
|
8
|
8
|
| Смzтeсz t ћрости џко моE, њбетшaхъ во всёхъ вразёхъ мои1хъ. | Висохло від печалі око моє. Змарніло від усіх ворогів лице моє. |
|
9
|
9
|
| Tступи1те t менє2, вси2 дёлающіи беззак0ніе, ћкw ўслhша гDь глaсъ плaча моегw2, | Відступіть від мене всі, хто чинить беззаконня, бо почув Господь голос плачу мого! |
|
10
|
10
|
| ўслhша гDь молeніе моE, гDь моли1тву мою2 пріsтъ. | Почув Господь благання моє, Господь молитву мою прийняв. |
|
11
|
11
|
| Да постыдsтсz и3 смzтyтсz вси2 врази2 мои2, да возвратsтсz и3 ўстыдsтсz ѕэлw2 вск0рэ. | Нехай осоромляться і устрашаться всі вороги мої і нехай з соромом побіжать і зникнуть дуже скоро. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ з7
|
Псалом 7
|
|
1
|
1
|
| Pал0мъ дв7ду, є3г0же воспётъ гDеви њ словесёхъ хусjевыхъ, сhна їеменjина, з7. | Плачевна пісня Давида, яку він співав Господу з приводу Хуса, сина Веніамінового. |
|
2
|
2
|
| ГDи б9е м0й, на тS ўповaхъ, сп7си1 мz t всёхъ гонsщихъ мS и3 и3збaви мS: | Господи, Боже мій! Я на Тебе надіюся, спаси мене і від усіх гонителів моїх визволи мене. |
|
3
|
3
|
| да не когдA похи1титъ ћкw лeвъ дyшу мою2, не сyщу и3збавлsющу, нижE спасaющу. | Щоб ворог не схопив, як лев, душу мою, коли нема визволителя [і спасителя]. |
|
4
|
4
|
| ГDи б9е м0й, ѓще сотвори1хъ сіE, ѓще є4сть непрaвда въ рукY моє1ю, | Господи, Боже мій! Якщо я вчинив щось недобре, якщо є неправда в руках моїх, |
|
5
|
5
|
| ѓще воздaхъ воздаю1щымъ ми2 ѕл†, да tпадY u5бо t вр†гъ мои1хъ т0щъ: | якщо я відплатив злом приятелям моїм або чинив зло тому, хто без причини ворогував проти мене, |
|
6
|
6
|
| да поженeтъ ќбw врaгъ дyшу мою2, и3 да пости1гнетъ, и3 поперeтъ въ зeмлю жив0тъ м0й, и3 слaву мою2 въ пeрсть всели1тъ. | то нехай ворог переслідує душу мою, нехай настигне її, втопче в землю життя моє і славу мою кине в порох. |
|
7
|
7
|
| Воскrни2, гDи, гнёвомъ твои1мъ, вознеси1сz въ концaхъ вр†гъ твои1хъ, и3 востaни, гDи б9е м0й, повелёніемъ, и4мже заповёдалъ є3си2, | Встань, Господи, у гніві Твоїм, піднесися проти лютування ворогів моїх. Устань, Господи, Боже мій, на суд, що заповідав Ти. |
|
8
|
8
|
| и3 с0нмъ людjй њбhдетъ тS: и3 њ т0мъ на высотY њбрати1сz. | І сонм народів оточить Тебе, над ним високо піднесись. |
|
9
|
9
|
| ГDь сyдитъ лю1демъ: суди1 ми, гDи, по прaвдэ моeй и3 по неѕл0бэ моeй на мS. | Господь судить народи. Суди мене, Господи, за правдою моєю і за невинністю моєю. |
|
10
|
10
|
| Да скончaетсz ѕл0ба грёшныхъ, и3 и3спрaвиши првdнаго, и3спытazй сердцA и3 ўтрHбы, б9е, првdнw. | Нехай припиниться злоба грішних, а праведника підкріпи, бо Ти, Боже праведний, знаєш серця й думки. |
|
11
|
11
|
| П0мощь моS t бGа, сп7сaющагw пр†выz сeрдцемъ. | Поміч моя від Бога, Який спасає праведних серцем. |
|
12
|
12
|
| БGъ суди1тель првdнъ, и3 крёпокъ, и3 долготерпэли1въ, и3 не гнёвъ наводsй на всsкъ дeнь. | Бог — Суддя праведний, [непохитний, довготерпеливий] і не посилає гніву щодня. |
|
13
|
13
|
| Ѓще не њбратитeсz, nрyжіе своE њчи1ститъ, лyкъ св0й напрzжE, и3 ўгот0ва и5, | Коли ж хто не кається, Він гострить меч Свій, готує зброю Свою і направляє на нього. |
|
14
|
14
|
| и3 въ нeмъ ўгот0ва сосyды смє1ртныz, стрёлы сво‰ сгарaємымъ содёла. | Готує для нього лук; стріли Свої робить палючими. |
|
15
|
15
|
| СE, болЁ непрaвдою, зачaтъ болёзнь и3 роди2 беззак0ніе: | Ось нечестивий захворів на неправду, зачав злобу і породив беззаконня. |
|
16
|
16
|
| р0въ и3зры2 и3 и3скопA и5, и3 падeтъ въ ћму, ю4же содёла. | Копав яму, і викопав її, і впав у ту яму, яку сам приготував. |
|
17
|
17
|
| Њбрати1тсz болёзнь є3гw2 на главY є3гw2, и3 на вeрхъ є3гw2 непрaвда є3гw2 сни1детъ. | І повернеться злоба його на голову його, і неправда його на тім’я його впаде. |
|
18
|
18
|
| И#сповёмсz гDеви по прaвдэ є3гw2 и3 пою2 и4мени гDа вhшнzгw. | Прославлятиму Господа за правду Його і величатиму ім’я Господа Всевишнього. |
|
Pал0мъ }
|
Псалом 8
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, њ точи1лэхъ, pал0мъ дв7ду, }. | Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом Давида (пророчий). |
|
2
|
2
|
| ГDи гDь нaшъ, ћкw чyдно и4мz твоE по всeй земли2, ћкw взsтсz великолёпіе твоE превhше нб7съ. | Господи Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі! Слава Твоя піднеслася вище небес! |
|
3
|
3
|
| И#з8 ќстъ младeнєцъ и3 ссyщихъ соверши1лъ є3си2 хвалY, вр†гъ твои1хъ рaди, є4же разруши1ти врагA и3 мeстника. | Із уст дітей і немовлят вчинив єси хвалу перед ворогами Твоїми, щоб знищити ворога і месника. |
|
4
|
4
|
| Ћкw ўзрю2 небесA, дэлA пє1рстъ твои1хъ, лунY и3 ѕвёзды, ±же ты2 њсновaлъ є3си2: | Коли погляну на небо — діло рук Твоїх, на місяць і зорі, які Ти поставив, |
|
5
|
5
|
| что2 є4сть человёкъ, ћкw п0мниши є3го2; и3ли2 сhнъ человёчь, ћкw посэщaеши є3го2; | то що? є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, що Ти опікуєшся ним? |
|
6
|
6
|
| Ўмaлилъ є3си2 є3го2 мaлымъ чи1мъ t ѓгGлъ, слaвою и3 чeстію вэнчaлъ є3си2 є3го2: | Ти створив його мало чим меншим за ангелів, славою й честю увінчав його. |
|
7
|
7
|
| и3 постaвилъ є3си2 є3го2 над8 дёлы рукY твоє1ю, вс‰ покори1лъ є3си2 под8 н0зэ є3гw2: | І поставив його над творінням рук Твоїх; все підкорив під ноги його: |
|
8
|
8
|
| џвцы и3 волы2 вс‰, є3щe же и3 скоты2 польск‡z, | овець і волів усіх, ще й звірів польових; |
|
9
|
9
|
| пти6цы небє1сныz и3 ры6бы морск‡z, преходsщыz стєзи2 морск‡z. | птахів небесних і риб морських, що ходять стежками морськими. |
|
10
|
10
|
| ГDи гDь нaшъ, ћкw чyдно и4мz твоE по всeй земли2. | Господи, Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі! |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ f7
|
Псалом 9
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, њ тaйныхъ сhна, pал0мъ дв7ду, f7. | Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| И#сповёмсz тебЁ, гDи, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, повёмъ вс‰ чудесA тво‰. | Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої. |
|
3
|
3
|
| Возвеселю1сz и3 возрaдуюсz њ тебЁ, пою2 и4мени твоемY, вhшній. | Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній. |
|
4
|
4
|
| ВнегдA возврати1тисz врагY моемY вспsть, и3знем0гутъ и3 поги1бнутъ t лицA твоегw2. | Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм. |
|
5
|
5
|
| Ћкw сотвори1лъ є3си2 сyдъ м0й и3 прю2 мою2: сёлъ є3си2 на пrт0лэ, судsй прaвду. | Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний. |
|
6
|
6
|
| Запрети1лъ є3си2 kзhкwмъ, и3 поги1бе нечести1вый: и4мz є3гw2 потреби1лъ є3си2 въ вёкъ и3 въ вёкъ вёка. | Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків. |
|
7
|
7
|
| ВрагY њскудёша nр{жіz въ конeцъ, и3 грaды разруши1лъ є3си2: поги1бе пaмzть є3гw2 съ шyмомъ. | У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього. |
|
8
|
8
|
| И# гDь во вёкъ пребывaетъ, ўгот0ва на сyдъ пrт0лъ св0й: | Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій. |
|
9
|
9
|
| и3 т0й суди1ти и4мать вселeннэй въ прaвду, суди1ти и4мать лю1демъ въ правотЁ. | Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю. |
|
10
|
10
|
| И# бhсть гDь прибёжище ўб0гому, пом0щникъ во бlговрeменіихъ, въ ск0рбехъ. | І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі. |
|
11
|
11
|
| И# да ўповaютъ на тS знaющіи и4мz твоE, ћкw не њстaвилъ є3си2 взыскaющихъ тS, гDи. | І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи. |
|
12
|
12
|
| П0йте гDеви, живyщему въ сіHнэ, возвэсти1те во kзhцэхъ начин†ніz є3гw2: | Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його. |
|
13
|
13
|
| ћкw взыскazй крHви и4хъ помzнY, не забы2 звaніz ўб0гихъ. | Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених. |
|
14
|
14
|
| Поми1луй мS, гDи, ви1ждь смирeніе моE t вр†гъ мои1хъ, возносsй мS t врaтъ смeртныхъ: | Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти; |
|
15
|
15
|
| ћкw да возвэщY вс‰ хвалы6 тво‰ во вратёхъ дщeре сіHни: возрaдуемсz њ спcніи твоeмъ. | щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму. |
|
16
|
16
|
| Ўглэб0ша kзhцы въ пaгубэ, ю4же сотвори1ша: въ сёти сeй, ю4же скрhша, ўвzзE ногA и4хъ. | Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня. |
|
17
|
17
|
| Знaемь є4сть гDь судбы6 творsй: въ дёлэхъ рукY своє1ю ўвzзE грёшникъ. | Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх. |
|
18
|
18
|
| Да возвратsтсz грBшницы во ѓдъ, вси2 kзhцы забывaющіи бGа. | Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога. |
|
19
|
19
|
| Ћкw не до концA забвeнъ бyдетъ ни1щій, терпёніе ўб0гихъ не поги1бнетъ до концA. | Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине. |
|
20
|
20
|
| Воскrни2, гDи, да не крэпи1тсz человёкъ, да сyдzтсz kзhцы пред8 тоб0ю. | Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи. |
|
21
|
21
|
| Постaви, гDи, законоположи1телz над8 ни1ми, да разумёютъ kзhцы, ћкw человёцы сyть. | Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди. |
|
22
|
22
|
| Вскyю, гDи, tстоS далeче, презирaеши во бlговрeменіихъ, въ ск0рбехъ; | Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи? |
|
23
|
23
|
| ВнегдA горди1тисz нечести1вому, возгарaетсz ни1щій: ўвzзaютъ въ совётэхъ, ±же помышлsютъ. | В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують. |
|
24
|
24
|
| Ћкw хвали1мь є4сть грёшный въ п0хотехъ души2 своеS, и3 њби1дzй благослови1мь є4сть. | Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе. |
|
25
|
25
|
| Раздражи2 гDа грёшный: по мн0жеству гнёва своегw2 не взhщетъ: нёсть бGа пред8 ни1мъ. | В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема. |
|
26
|
26
|
| Њсквернsютсz путіE є3гw2 на всsко врeмz: teмлютсz судбы6 тво‰ t лицA є3гw2: всёми враги6 свои1ми њбладaетъ. | Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо. |
|
27
|
27
|
| Речe бо въ сeрдцы своeмъ: не подви1жусz t р0да въ р0дъ без8 ѕлA: | Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха». |
|
28
|
28
|
| є3гHже клsтвы ўстA є3гw2 пHлна сyть, и3 г0рести и3 льсти2: под8 љзhкомъ є3гw2 трyдъ и3 болёзнь. | Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба. |
|
29
|
29
|
| Присэди1тъ въ лови1телствэ съ богaтыми въ тaйныхъ, є4же ўби1ти непови1ннаго: џчи є3гw2 на ни1щаго призирaетэ. | Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними. |
|
30
|
30
|
| Лови1тъ въ тaйнэ ћкw лeвъ во њгрaдэ своeй, лови1тъ є4же восхи1тити ни1щаго, восхи1тити ни1щаго, внегдA привлещи2 и5 въ сёти своeй. | Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої. |
|
31
|
31
|
| Смири1тъ є3го2: преклони1тсz и3 падeтъ, внегдA є3мY њбладaти ўб0гими. | Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його. |
|
32
|
32
|
| Речe бо въ сeрдцы своeмъ: забы2 бGъ, tврати2 лицE своE, да не ви1дитъ до концA. | Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи». |
|
33
|
33
|
| Воскrни2, гDи б9е м0й, да вознесeтсz рукA твоS, не забyди ўб0гихъ твои1хъ до концA. | Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця]. |
|
34
|
34
|
| Чесw2 рaди прогнёва нечести1вый бGа; речe бо въ сeрдцы своeмъ: не взhщетъ. | Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»? |
|
35
|
35
|
| Ви1диши, ћкw ты2 болёзнь и3 ћрость смотрsеши, да прeданъ бyдетъ въ рyцэ твои2: тебЁ њстaвленъ є4сть ни1щій, си1ру ты2 бyди пом0щникъ. | Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом. |
|
36
|
36
|
| Сокруши2 мhшцу грёшному и3 лукaвому: взhщетсz грёхъ є3гw2 и3 не њбрsщетсz. | Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його. |
|
37
|
37
|
| ГDь цRь во вёкъ и3 въ вёкъ вёка: поги1бнете, kзhцы, t земли2 є3гw2. | Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його. |
|
38
|
38
|
| Желaніе ўб0гихъ ўслhшалъ є3си2, гDи, ўгот0ванію сeрдца и4хъ внsтъ ќхо твоE. | Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє, |
|
39
|
39
|
| Суди2 си1ру и3 смирeну, да не приложи1тъ ктомY величaтисz человёкъ на земли2. | щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі. |
|
Pал0мъ ‹
|
Псалом 10
|
|
0
|
0
|
| Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, ‹. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| На гDа ўповaхъ, кaкw речeте души2 моeй: превитaй по горaмъ, ћкw пти1ца; | На Господа я надіюся, як же ви кажете душі моїй: «Відлітай на гору вашу, як птах»? |
|
2
|
2
|
| Ћкw сE, грBшницы налzк0ша лyкъ, ўгот0ваша стрёлы въ тyлэ, сострэлsти во мрaцэ пр†выz сeрдцемъ. | Бо ось грішники напружили лук, наготували стріли, щоб стріляти в темряві у непорочних серцем. |
|
3
|
3
|
| ЗанE ±же ты2 соверши1лъ є3си2, nни2 разруши1ша: првdникъ же что2 сотвори2; | Бо те, що Ти довершив, вони зруйнували. Що зробить праведний?.. |
|
4
|
4
|
| ГDь во хрaмэ с™ёмъ своeмъ. ГDь, на нб7си2 пrт0лъ є3гw2: џчи є3гw2 на ни1щаго призирaетэ, вBжди є3гw2 и3спытaетэ сhны человёчєскіz. | Господь у храмі святім Своїм. Господь — на небі Престіл Його. Очі Його [на вбогих] споглядають, зір Його випробовує синів людських. |
|
5
|
5
|
| ГDь и3спытaетъ првdнаго и3 нечести1ваго: любsй же непрaвду ненави1дитъ свою2 дyшу. | Господь випробовує праведного і нечестивого, той же, хто любить неправду, ненавидить душу свою. |
|
6
|
6
|
| Њдожди1тъ на грёшники сBти: џгнь и3 жyпелъ, и3 дyхъ бyренъ чaсть чaши и4хъ. | Дощем проллє Він на грішників палаюче вугілля, вогонь і сірку. Палючий вітер — частка чаші скорботи їхньої. |
|
7
|
7
|
| Ћкw првdнъ гDь и3 пр†вды возлюби2: правwты6 ви1дэ лицE є3гw2. | Бо праведний Господь і любить правду. На праведних дивиться лице Його. |
|
Pал0мъ №i
|
Псалом 11
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, њ nсмёй, pал0мъ дв7ду, №i. | Начальнику хору. На восьмиструнному інструменті. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Сп7си1 мz, гDи, ћкw њскудЁ прпdбный: ћкw ўмaлишасz и4стины t сынHвъ человёческихъ. | Спаси [мене], Господи, бо не стало праведного, бо нема вірних між синами людськими. |
|
3
|
3
|
| Сyєтнаz глаг0ла кjйждо ко и4скреннему своемY: ўстнЁ льсти6выz въ сeрдцы, и3 въ сeрдцы глаг0лаша ѕл†z. | Неправду говорить кожен ближньому своєму; уста улесливі говорять від серця лукавого. |
|
4
|
4
|
| Потреби1тъ гDь вс‰ ўстны2 льсти6выz, љзhкъ велерёчивый, | Погубить Господь уста облесливі та язик гордовитий, |
|
5
|
5
|
| рeкшыz: љзhкъ нaшъ возвели1чимъ, ўстны2 н†ша при нaсъ сyть: кто2 нaмъ гDь є4сть; | тих, що говорять: «Язиком нашим переможемо, уста наші з нами, хто нам є Господь?» |
|
6
|
6
|
| Стрaсти рaди ни1щихъ и3 воздыхaніz ўб0гихъ нн7э воскrнY, гlетъ гDь: положyсz во спcніе, не њбиню1сz њ нeмъ. | «Ради страждання вбогих і зітхання бідних нині воскресну, — говорить Господь, — стану спасінням людей і відкриюся в ньому.» |
|
7
|
7
|
| СловесA гDнz словесA чи6ста, сребро2 разжжeно, и3скушeно земли2, њчищeно седмери1цею. | Слова Господні — слова чисті, срібло, очищене від землі, сім разів переплавлене. |
|
8
|
8
|
| Ты2, гDи, сохрани1ши ны2 и3 соблюдeши ны2 t р0да сегw2 и3 во вёкъ. | Ти, Господи, збережеш нас і захистиш нас від роду цього і повік. |
|
9
|
9
|
| W$крестъ нечести1віи х0дzтъ: по высотЁ твоeй ўмн0жилъ є3си2 сhны человёчєскіz. | Навкруги нечестиві ходять, коли підносяться нікчемні з синів людських. |
|
Pал0мъ в7i
|
Псалом 12
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, в7‹. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Док0лэ, гDи, забyдеши мS до концA; док0лэ tвращaеши лицE твоE t менє2; | Доки, Господи, забуватимеш мене до кінця? Доки відвертатимеш лице Твоє від мене? |
|
3
|
3
|
| Док0лэ положY совёты въ души2 моeй, бwлёзни въ сeрдцы моeмъ дeнь и3 н0щь; док0лэ вознесeтсz врaгъ м0й на мS; | Доки носитиму думи мої в душі моїй і скорботи в серці моїм день [і ніч]? Доки буде підноситися ворог мій наді мною? |
|
4
|
4
|
| При1зри, ўслhши мS, гDи б9е м0й: просвэти2 џчи мои2, да не когдA ўснY въ смeрть: | Зглянься і почуй мене, Господи, Боже мій. Просвіти очі мої, щоб не заснув я сном смертним. |
|
5
|
5
|
| да не когдA речeтъ врaгъ м0й: ўкрэпи1хсz на него2. | Щоб не сказав ворог мій: «Я переміг його» і щоб не зраділи вороги мої, коли б я похитнувся. |
|
6
|
6
|
| Стужaющіи ми2 возрaдуютсz, ѓще подви1жусz. | Я ж на милість Твою уповаю, серце моє возрадіє спасінням Твоїм. Славитиму Господа, що добро вчинив мені, [і співатиму імені Господа Всевишнього]. |
|
7
|
|
| Ѓзъ же на млcть твою2 ўповaхъ: возрaдуетсz сeрдце моE њ спcніи твоeмъ: воспою2 гDеви бlгодёzвшему мнЁ и3 пою2 и4мени гDа вhшнzгw. | |
|
Pал0мъ Gi
|
Псалом 13
|
|
0
|
0
|
| Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, G‹. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| РечE безyменъ въ сeрдцы своeмъ: нёсть бGъ. Растлёша и3 њмерзи1шасz въ начинaніихъ: нёсть творsй бlгостhню. | Сказав безумний у серці своїм: «Бога нема». Впали в розпусту, опоганилися в ділах своїх; не стало тих, хто чинив би добро. |
|
2
|
2
|
| ГDь съ нб7сE прини1че на сhны человёчєскіz, ви1дэти, ѓще є4сть разумэвazй, и3ли2 взыскazй бGа. | Господь поглянув з неба на синів людських, щоб побачити: чи є розумний, що шукає Бога? |
|
3
|
3
|
| Вси2 ўклони1шасz, вкyпэ неключи1ми бhша: нёсть творsй бlгостhню, нёсть до є3ди1нагw. | Всі заблудили, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного. |
|
4
|
4
|
| Ни ли2 ўразумёютъ вси2 дёлающіи беззак0ніе, снэдaющіи лю1ди мо‰ въ снёдь хлёба; гDа не призвaша. | Невже не прийдуть до розуму всі, що роблять беззаконня, заїдають людей моїх, мов їдять хліб, і Господа не призивають? |
|
5
|
5
|
| Тaмw ўбоsшасz стрaха, и3дёже не бЁ стрaхъ: ћкw гDь въ р0дэ првdныхъ. | Вони убояться там, [де немає страху]. Бо Господь в роді праведних: |
|
6
|
6
|
| Совётъ ни1щагw посрами1сте: гDь же ўповaніе є3гw2 є4сть. | ви насміялися над убогим, а Господь — надія його. |
|
7
|
7
|
| Кто2 дaстъ t сіHна спcніе ї}лево; | «Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві?» Коли поверне Господь з неволі народ Свій, тоді зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль. |
|
8
|
|
| ВнегдA возврати1тъ гDь плэнeніе людjй свои1хъ, возрaдуетсz їaкwвъ, и3 возвесели1тсz ї}ль. | |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ д7i
|
Псалом 14
|
|
0
|
0
|
| Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, д7‹. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| ГDи, кто2 њбитaетъ въ жили1щи твоeмъ; и3ли2 кто2 всели1тсz во с™yю г0ру твою2; | Господи, хто може жити в оселі Твоїй? Хто оселиться на святій горі Твоїй? |
|
2
|
2
|
| Ходsй непор0ченъ и3 дёлаzй прaвду, глаг0лzй и4стину въ сeрдцы своeмъ: | Той, хто ходить непорочно, і чинить правду, і говорить істину у серці своєму. |
|
3
|
3
|
| и4же не ўльсти2 љзhкомъ свои1мъ и3 не сотвори2 и4скреннему своемY ѕлA, и3 поношeніz не пріsтъ на бли6жніz сво‰: | Той, хто не улещує язиком своїм, не чинить ближньому своєму зла і не слухає наклепів на ближніх своїх. |
|
4
|
4
|
| ўничижeнъ є4сть пред8 ни1мъ лукaвнуzй, боsщыzжесz гDа слaвитъ: кленhйсz и4скреннему своемY и3 не tметazсz: | Той, в очах якого лукава людина є нікчемною, а в пошані ті, що бояться Господа, той, хто дає клятву ближньому і не відмовляється від неї. |
|
5
|
5
|
| сребрA своегw2 не дадE въ ли1хву и3 мзды2 на непови1нныхъ не пріsтъ. Творsй сі‰ не подви1житсz во вёкъ. | Хто не дає срібла свого на нечесний прибуток і не приймає підкупу на невинного. Хто так чинить, той не захитається повіки. |
|
Pал0мъ є7i
|
Псалом 15
|
|
0
|
0
|
| Столпописaніе, дв7ду, е7‹. | Пісня Давида. |
|
1
|
1
|
| Сохрани1 мz, гDи, ћкw на тS ўповaхъ. | Охорони мене, Господи, бо я на Тебе надіюся. |
|
2
|
2
|
| Рёхъ гDеви: гDь м0й є3си2 ты2, ћкw благи1хъ мои1хъ не трeбуеши. | Я сказав Господу: «Ти Господь мій! Блага мої Тобі не потрібні». |
|
3
|
3
|
| С™ы6мъ, и5же сyть на земли2 є3гw2, ўдиви2 гDь вс‰ хотBніz сво‰ въ ни1хъ. | Святим, що на землі Його, сотворив Господь усі бажання Свої в них. |
|
4
|
4
|
| Ўмн0жишасz нeмwщи и4хъ, по си1хъ ўскори1ша: не соберY соб0ры и4хъ t кровeй, ни помzнy же и3мeнъ и4хъ ўстнaма мои1ма. | Нехай примножуються скорботи в тих, що біжать до ідолів, я ж не принесу їм жертви кривавої і не спом’яну імен їхніх устами моїми. |
|
5
|
5
|
| ГDь чaсть достоsніz моегw2 и3 чaши моеS: ты2 є3си2 ўстроszй достоsніе моE мнЁ. | Господь — частина спадку мого і чаші моєї. В Тобі, Господи, вся спадщина моя. |
|
6
|
6
|
| Ќжz напад0ша ми2 въ держaвныхъ мои1хъ: и4бо достоsніе моE держaвно є4сть мнЁ. | Межі мої пролягли в кращих місцях, спадок мій приємний для мене. |
|
7
|
7
|
| Благословлю2 гDа вразуми1вшаго мS: є3щe же и3 до н0щи наказaша мS ўтрHбы мо‰. | Славитиму Господа, що просвітив мене, бо навіть і вночі повчає мене серце моє. |
|
8
|
8
|
| Предзрёхъ гDа предо мн0ю вhну, ћкw њдеснyю менє2 є4сть, да не подви1жусz. | Повсякчас бачу я Господа перед собою, бо Він праворуч мене, і я не захитаюся. |
|
9
|
9
|
| Сегw2 рaди возвесели1сz сeрдце моE, и3 возрaдовасz љзhкъ м0й: є3щe же и3 пл0ть моS всели1тсz на ўповaніи. | Тому радіє серце моє і веселиться язик мій, навіть тіло моє спочиває в надії, |
|
10
|
10
|
| Ћкw не њстaвиши дyшу мою2 во ѓдэ, нижE дaси прпdбному твоемY ви1дэти и3стлёніz. | що Ти, Господи, не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління. |
|
11
|
11
|
| Сказaлъ ми2 є3си2 пути6 животA: и3сп0лниши мS весeліz съ лицeмъ твои1мъ: красотA [слaдость] въ десни1цэ твоeй въ конeцъ. | Ти покажеш мені дорогу життя; перед лицем Твоїм повнота радости і в правиці Твоїй блаженство вічне. |
|
Pал0мъ ѕ7i
|
Псалом 16
|
|
0
|
0
|
| Моли1тва дв7ду, ѕ7‹. | Молитва Давида. |
|
1
|
1
|
| Ўслhши, гDи, прaвду мою2, вонми2 молeнію моемY, внуши2 моли1тву мою2 не во ўстнaхъ льсти1выхъ. | Почуй, Господи, правду [мою], зваж на благання моє, вислухай молитву мою з уст неулесливих. |
|
2
|
2
|
| T лицA твоегw2 судбA моS и3зhдетъ: џчи мои2 да ви1дита правоты6. | Від Тебе Самого нехай вийде суд мій, очі Твої нехай побачать правоту. |
|
3
|
3
|
| И#скуси1лъ є3си2 сeрдце моE, посэти1лъ є3си2 н0щію: и3скуси1лъ мS є3си2, и3 не њбрётесz во мнЁ непрaвда. | Ти випробував серце моє, відвідав мене вночі. Ти випробував мене і не знайшов у мені неправди; думки мої не розходяться з устами моїми. |
|
4
|
4
|
| Ћкw да не возглаг0лютъ ўстA мо‰ дёлъ человёческихъ, за словесA ўстeнъ твои1хъ ѓзъ сохрани1хъ пути6 жeстwки. | В ділах людських, за словами уст Твоїх, я охороняв себе від дороги гнобителя. |
|
5
|
5
|
| Соверши2 стwпы2 мо‰ во стезsхъ твои1хъ, да не подви1жутсz стwпы2 мо‰. | Утверди стопи мої на путях Твоїх, щоб не хиталися ноги мої. |
|
6
|
6
|
| Ѓзъ воззвaхъ, ћкw ўслhшалъ мS є3си2, б9е: приклони2 ќхо твоE мнЁ и3 ўслhши глаг0лы мо‰. | Тебе благаю, бо Ти вислухаєш мене, Боже. Нахили вухо Твоє до мене і вислухай слова мої. |
|
7
|
7
|
| Ўдиви2 млcти тво‰, сп7сazй ўповaющыz на тS t проти1вzщихсz десни1цэ твоeй: | Покажи дивну милість Твою, бо Ти спасаєш тих, що уповають [на Тебе], від противників правиці Твоєї. |
|
8
|
8
|
| сохрани1 мz, гDи, ћкw зёницу џка: въ кр0вэ крил{ твоє1ю покрhеши мS | Охорони мене, Господи, як зіницю ока, під покровом крил Твоїх, |
|
9
|
9
|
| t лицA нечести1выхъ њстрaстшихъ [њби1дzщихъ] мS: врази2 мои2 дyшу мою2 њдержaша | укрий мене від лиця нечестивих, що нападають на мене, від ворогів душі моєї, що оточили мене. |
|
10
|
10
|
| тyкъ св0й затвори1ша, ўстA и4хъ глаг0лаша гордhню. | Ожиріло серце їхнє, устами їхніми промовляє гординя. |
|
11
|
11
|
| И#згонsщіи мS нн7э њбыд0ша мS, џчи свои2 возложи1ша ўклони1ти на зeмлю. | Ті, що переслідують мене, нині оточили мене; очі свої спрямували на мене, щоб розтоптати мене на землі. |
|
12
|
12
|
| Њб8sша мS ћкw лeвъ гот0въ на л0въ и3 ћкw скЂменъ њбитazй въ тaйныхъ. | Вони, як той лев, що здобичі шукає, як звір, що причаївся. |
|
13
|
13
|
| Воскrни2, гDи, предвари2 | и3 запни2 и5мъ: и3збaви дyшу мою2 t нечести1вагw, nрyжіе твоE | Воскресни, Господи, випереди їх, подолай їх; визволи душу мою від нечестивого мечем Твоїм; |
|
14
|
14
|
| t вр†гъ руки2 твоеS, гDи, t мaлыхъ t земли2: раздэли2 | въ животЁ и4хъ, и3 сокровeнныхъ твои1хъ и3сп0лнисz чрeво и4хъ: насhтишасz сынHвъ, и3 њстaвиша њстaнки младeнцємъ свои6мъ. | від ворогів — рукою Твоєю, Господи, від людей світу цього, доля яких — у цьому житті; черево своє вони наповнюють від скарбів Твоїх; сини їхні ситі і залишають спадщину дітям своїм. |
|
15
|
15
|
| Ѓзъ же прaвдою kвлю1сz лицY твоемY, насhщусz, внегдA kви1тимисz слaвэ твоeй. | А я в правді дивитимусь на лице Твоє. Щоранку буду насичуватися славою Твоєю. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ з7i
|
Псалом 17
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, џтроку гDню дв7ду, ±же глаг0ла гDеви словесA пёсни сеS, въ дeнь, въ џньже и3збaви є3го2 гDь t руки2 всёхъ вр†гъ є3гw2 и3 и3з8 руки2 саyли: и3 речE: з7‹. | Начальнику хору. Раба Господнього Давида, який виголосив слова пісні цієї до Господа, коли Господь визволив його від рук усіх ворогів його і від руки Саула. І він сказав: |
|
2
|
2
|
| Возлюблю1 тz, гDи, крёпосте моS: | ВозлюблюТебе, Господи, кріпосте моя. |
|
3
|
3
|
| гDь ўтверждeніе моE, и3 прибёжище моE, и3 и3збaвитель м0й, бGъ м0й, пом0щникъ м0й, и3 ўповaю на него2: защи1титель м0й, и3 р0гъ спcніz моегw2, и3 застyпникъ м0й. | Господь — твердиня моя і пристановище моє, визволитель мій, Бог мій, поміч моя; на Нього моя надія, оборонець мій, ріг спасіння мого, заступник мій. |
|
4
|
4
|
| ХвалS призовY гDа и3 t вр†гъ мои1хъ спасyсz. | З хвалою прикличу Господа і від ворогів моїх спасуся. |
|
5
|
5
|
| Њдержaша мS бwлёзни смє1ртныz, и3 пот0цы беззак0ніz смzт0ша мS: | Огорнули мене муки смертельні, і ріки беззаконня засмутили мене. |
|
6
|
6
|
| бwлёзни ѓдwвы њбыд0ша мS, предвари1ша мS сBти смє1ртныz. | Кайдани пекельні скували мене, і сіті смертні обплутали мене. |
|
7
|
7
|
| И# внегдA скорбёти ми2, призвaхъ гDа и3 къ бGу моемY воззвaхъ: ўслhша t хрaма с™aгw своегw2 глaсъ м0й, и3 в0пль м0й пред8 ни1мъ вни1детъ во ќшы є3гw2. | У тісноті моїй я призивав Господа і до Бога мого взивав, і Він почув голос мій із храму [святого] Свого, і благання моє дійшло до слуху Його. |
|
8
|
8
|
| И# подви1жесz и3 трeпетна бhсть землS, и3 њснов†ніz г0ръ смzт0шасz и3 подвиг0шасz, ћкw прогнёвасz на нS бGъ. | І затряслася, захиталася земля, тремтіли й тряслися підвалини гір, бо запалав гнівом [Господь]. |
|
9
|
9
|
| Взhде дhмъ гнёвомъ є3гw2, и3 џгнь t лицA є3гw2 восплaменитсz: ќгліе возгорёсz t негw2. | Піднявся дим від гніву Його і з вуст Його — вогонь палючий, палаюче вугілля сипалося від Нього. |
|
10
|
10
|
| И# приклони2 нб7сA и3 сни1де, и3 мрaкъ под8 ногaма є3гw2. | Він прихилив небеса й зійшов, і морок — під ногами Його. |
|
11
|
11
|
| И# взhде на херувjмы и3 летЁ, летЁ на крил{ вётрєню. | І возсів на херувимів, і полетів, понісся на крилах вітру. |
|
12
|
12
|
| И# положи2 тмY закр0въ св0й: w4крестъ є3гw2 селeніе є3гw2: темнA водA во w4блацэхъ воздyшныхъ. | Хмарами, як покровом, Він покрив Себе, темними хмарами води Він огорнув Себе. |
|
13
|
13
|
| T њблистaніz пред8 ни1мъ w4блацы проид0ша, грaдъ и3 ќгліе џгненное. | Від блиску Його перед Ним летіли хмари, град і вогненне вугілля. |
|
14
|
14
|
| И# возгремЁ съ нб7сE гDь, и3 вhшній дадE глaсъ св0й. | І загримів у небесах Господь, і Всевишній подав голос Свій. |
|
15
|
15
|
| НизпослA стрёлы и3 разгнA |, и3 мHлніи ўмн0жи и3 смzтE |. | Пустив стріли Свої і розігнав їх. Метнув безліч блискавок і розсіяв їх. |
|
16
|
16
|
| И# kви1шасz и3ст0чницы воднjи, и3 tкрhшасz њснов†ніz вселeнныz t запрещeніz твоегw2, гDи, t дохновeніz дyха гнёва твоегw2. | І відкрилися джерела вод, відкрилися основи всесвіту від заборони Твоєї, Господи, від подиху гніву Твого. |
|
17
|
17
|
| НизпослA съ высоты2 и3 пріsтъ мS, воспріsтъ мS t в0дъ мн0гихъ. | Він простяг руку з висоти і взяв мене, і з глибокої води визволив мене. |
|
18
|
18
|
| И#збaвитъ мS t врагHвъ мои1хъ си1льныхъ и3 t ненави1дzщихъ мS: ћкw ўтверди1шасz пaче менє2. | Він визволив мене від ворогів моїх сильних і від ненависників моїх, що були сильнішими від мене. |
|
19
|
19
|
| Предвари1ша мS въ дeнь њѕлоблeніz моегw2: и3 бhсть гDь ўтверждeніе моE. | Вони повстали на мене в час біди моєї, та Господь укріпив мене. |
|
20
|
20
|
| И# и3зведe мz на широтY: и3збaвитъ мS, ћкw восхотё мz. | Він вивів мене на простір і визволив мене, бо Він возлюбив мене. |
|
21
|
21
|
| И# воздaстъ ми2 гDь по прaвдэ моeй, и3 по чистотЁ рукY моє1ю воздaстъ ми2, | Господь воздав мені за правдою моєю і за чистотою рук моїх відплатив мені. |
|
22
|
22
|
| ћкw сохрани1хъ пути6 гDни и3 не нечeствовахъ t бGа моегw2. | Бо я зберіг путі Господні і не був нечестивим перед Богом моїм. |
|
23
|
23
|
| Ћкw вс‰ судбы6 є3гw2 предо мн0ю, и3 њправд†ніz є3гw2 не tступи1ша t менє2. | Бо всі заповіді Його були переді мною, і від повелінь Його я не відхилявся. |
|
24
|
24
|
| И# бyду непор0ченъ съ ни1мъ и3 сохраню1сz t беззак0ніz моегw2. | Я був непорочний перед Ним і берігся, щоб не згрішити мені. |
|
25
|
25
|
| И# воздaстъ ми2 гDь по прaвдэ моeй и3 по чистотЁ рукY моє1ю пред8 nчи1ма є3гw2. | І воздав мені Господь за правдою моєю і за чистотою рук моїх перед очима Його. |
|
26
|
26
|
| Съ прпdбнымъ прпdбнъ бyдеши, и3 съ мyжемъ непови1ннымъ непови1ненъ бyдеши, | Господи, Ти чиниш з милостивим милостиво, і з справедливим за справедливістю його, |
|
27
|
27
|
| и3 со и3збрaннымъ и3збрaнъ бyдеши, и3 со стропти1вымъ разврати1шисz. | з чистим — за чистотою його, а з лукавим — за лукавством його. |
|
28
|
28
|
| Ћкw ты2 лю1ди смирє1нныz сп7сeши и3 џчи г0рдыхъ смири1ши. | Бо Ти народ поневолений спасаєш і пиху гордих приборкуєш. |
|
29
|
29
|
| Ћкw ты2 просвэти1ши свэти1лникъ м0й, гDи: б9е м0й, просвэти1ши тмY мою2. | Ти засвічуєш світильник мій. Господь Бог мій просвічує темряву мою. |
|
30
|
30
|
| Ћкw тоб0ю и3збaвлюсz t и3скушeніz, и3 бGомъ мои1мъ прейдY стёну. | З Тобою я перемагаю військо, з Богом моїм я через мур перейду. |
|
31
|
31
|
| БGъ м0й, непор0ченъ пyть є3гw2: словесA гDнz разжжє1на. Защи1титель є4сть всёхъ ўповaющихъ на него2. | Бог мій! Непорочні путі Його, чисте слово Його, Він оборонець усіх, що надіються на Нього. |
|
32
|
32
|
| Ћкw кто2 бGъ, рaзвэ гDа; и3ли2 кто2 бGъ, рaзвэ бGа нaшегw; | Бо хто Бог, крім Господа? Хто захисник, крім Бога нашого? |
|
33
|
33
|
| БGъ препоzсyzй мS си1лою, и3 положи2 непор0ченъ пyть м0й: | Бог підперізує мене силою, рівняє переді мною дорогу мою. |
|
34
|
34
|
| совершazй н0зэ мои2 ћкw є3лeни, и3 на выс0кихъ поставлszй мS: | Робить ноги мої швидкими, як у оленя, і на висотах моїх ставить мене. |
|
35
|
35
|
| научazй рyцэ мои2 на брaнь, и3 положи1лъ є3си2 лyкъ мёдzнъ мы6шца мо‰: | Привчає руки мої до боротьби і м’язи мої робить, як лук мідний. |
|
36
|
36
|
| и3 дaлъ ми2 є3си2 защищeніе спcніz, и3 десни1ца твоS воспріsтъ мS: и3 наказaніе твоE и3спрaвитъ мS въ конeцъ, и3 наказaніе твоE то2 мS научи1тъ. | Ти, Господи, даєш мені щит спасіння Твого, правиця Твоя підтримує мене і ласка Твоя звеличує мене. |
|
37
|
37
|
| Ўшири1лъ є3си2 стwпы2 мо‰ подо мн0ю, и3 не и3знемог0стэ плеснB мои2. | Ти розширюєш кроки мої піді мною, і не хитаються ноги мої. |
|
38
|
38
|
| ПоженY враги2 мо‰, и3 пости1гну |, и3 не возвращyсz, д0ндеже скончaютсz: | Я жену ворогів моїх і настигаю їх, і не повертаюся, аж доки не знищу їх. |
|
39
|
39
|
| њскорблю2 и5хъ, и3 не возм0гутъ стaти, падyтъ под8 ногaма мои1ма. | Уражаю їх, і вони не можуть встати, падають під ногами моїми. |
|
40
|
40
|
| И# препоsсалъ мS є3си2 си1лою на брaнь, спsлъ є3си2 вс‰ востаю1щыz на мS под8 мS. | Бо Ти підперезав мене силою на битву, кинув під ноги мої тих, що повстали на мене. |
|
41
|
41
|
| И# врагHвъ мои1хъ дaлъ ми2 є3си2 хребeтъ и3 ненави1дzщыz мS потреби1лъ є3си2. | Ти повернув до мене спиною ворогів моїх, і я нищив тих, що ненавиділи мене. |
|
42
|
42
|
| Воззвaша, и3 не бЁ спасazй: ко гDу, и3 не ўслhша и4хъ. | Вони кричали, та нікому було рятувати; до Господа — але Він не послухав їх. |
|
43
|
43
|
| И# и3стню2 | ћкw прaхъ пред8 лицeмъ вётра, ћкw брeніе путjй поглaжду |. | Я розсіваю їх, як порох перед вітром, як багно на вулиці, топчу їх. |
|
44
|
44
|
| И#збaвиши мS t прерэкaніz людjй: постaвиши мS во главY kзhкwвъ: лю1діе, и4хже не вёдэхъ, раб0таша ми2, | Ти врятував мене від людського заколоту, поставив мене на чолі народів. Народ, якого не знав я, служить мені. |
|
45
|
45
|
| въ слyхъ ќха послyшаша мS. Сhнове чуждjи солгaша ми2, | Лише почувши про мене, народи підкоряються мені, чужинці запобігають переді мною, |
|
46
|
46
|
| сhнове чуждjи њбетшaша и3 њхром0ша t стeзь свои1хъ. | навіть в укріпленнях своїх іноплемінники бліднуть і тремтять. |
|
47
|
47
|
| Жи1въ гDь, и3 блгcвeнъ бGъ, и3 да вознесeтсz бGъ спcніz моегw2, | Живий Господь і благословенний Бог. І нехай прославлений буде Бог спасіння мого! |
|
48
|
48
|
| бGъ даsй tмщeніе мнЁ и3 покори1вый лю1ди под8 мS, | Бог, що відплачує за мене і підкорює мені народи, |
|
49
|
49
|
| и3збaвитель м0й t вр†гъ мои1хъ гнэвли1выхъ: t востаю1щихъ на мS вознесeши мS, t мyжа непрaведна и3збaвиши мS. | Він визволив мене від ворогів моїх, підніс мене над тими, що воювали проти мене, і від чоловіка неправедного визволив мене. |
|
50
|
50
|
| Сегw2 рaди и3сповёмсz тебЁ во kзhцэхъ, гDи, и3 и4мени твоемY пою2: | За те буду славити Тебе, Господи, між народами й співатиму імені Твоєму. |
|
51
|
51
|
| величazй спасє1ніz царє1ва и3 творsй млcть хрістY своемY дв7ду и3 сёмени є3гw2 до вёка. | Ти велично спасаєш царя і виявляєш милість до помазаника Свого Давида і роду його навіки. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ }i
|
Псалом 18
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, }‹. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| НебесA повёдаютъ слaву б9ію, творeніе же рукY є3гw2 возвэщaетъ твeрдь. | Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь. |
|
3
|
3
|
| Дeнь дни2 tрыгaетъ глаг0лъ, и3 н0щь н0щи возвэщaетъ рaзумъ. | День дневі сповіщає про них, і одна ніч ночі дає звістку. |
|
4
|
4
|
| Не сyть рBчи, нижE словесA, и4хже не слhшатсz глaси и4хъ. | Нема ні мови, ні говору, де не чувся б голос їх. |
|
5
|
5
|
| Во всю2 зeмлю и3зhде вэщaніе и4хъ, и3 въ концы6 вселeнныz глаг0лы и4хъ: въ с0лнцэ положи2 селeніе своE: | По всій землі розійшлося віщування їх, і в кінці вселенної слова їх. Він поставив у них сонце, |
|
6
|
6
|
| и3 т0й ћкw жени1хъ и3сходsй t черт0га своегw2, возрaдуетсz ћкw и3споли1нъ тещи2 пyть. | і воно, мов жених, виходить із весільного чертога свого. Радіє, мов велетень, щоб обійти коло своє. |
|
7
|
7
|
| T крaz небесE и3сх0дъ є3гw2, и3 срётеніе є3гw2 до крaz небесE: и3 нёсть, и4же ўкрhетсz теплоты2 є3гw2. | Від краю небес вихід його, і захід його на краю їх, і ніщо не сховається від тепла його. |
|
8
|
8
|
| Зак0нъ гDень непор0ченъ, њбращazй дyшы: свидётелство гDне вёрно, ўмудрsющее младeнцы. | Закон Господній непорочний, душу оживляє: свідчення Господні вірні, навчають простих. |
|
9
|
9
|
| Њправд†ніz гDнz пр†ва, весел‰щаz сeрдце: зaповэдь гDнz свэтлA, просвэщaющаz џчи. | Повеління Господні праведні — звеселяють серце. Заповідь Господня світла — просвітлює очі. |
|
10
|
10
|
| Стрaхъ гDень чи1стъ, пребывazй въ вёкъ вёка: судбы6 гDни и4стинны, њправд†нны вкyпэ, | Страх Господній чистий і перебуває вічно. Суди Господні — істина, всі справедливі, |
|
11
|
11
|
| вожделBнны пaче злaта и3 кaмене чeстна мн0га, и3 слaждшz пaче мeда и3 с0та. | дорожчі за золото й дорогоцінне каміння; солодші за мед із сотів. |
|
12
|
12
|
| И$бо рaбъ тв0й храни1тъ |: внегдA сохрани1ти |, воздаsніе мн0го. | Бо раб Твій охороняється ними. І хто додержує їх, тому нагорода велика. |
|
13
|
13
|
| Грэхопадє1ніz кто2 разумёетъ; t тaйныхъ мои1хъ њчcти мS, | Хто зрозуміє гріхи свої? І від тайних моїх очисти мене. |
|
14
|
14
|
| и3 t чужди1хъ пощади2 рабA твоего2: ѓще не њбладaютъ мн0ю, тогдA непор0ченъ бyду, и3 њчи1щусz t грэхA вели1ка. | І від навмисних утримай мене, раба Твого, щоб не оволоділи вони мною. Тоді я буду непорочним і очищеним від гріха великого. |
|
15
|
15
|
| И# бyдутъ во бlговолeніе словесA ќстъ мои1хъ, и3 поучeніе сeрдца моегw2 пред8 тоб0ю вhну, гDи, пом0щниче м0й и3 и3збaвителю м0й. | Нехай же слова уст моїх і думки серця мого будуть приємні Тобі, Господи, Твердине моя і Спасителю мій. |
|
Pал0мъ f7i
|
Псалом 19
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, f7‹. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Ўслhшитъ тS гDь въ дeнь печaли, защи1титъ тS и4мz бGа їaкwвлz. | Вислухає тебе Господь в день скорботи, захистить тебе ім’я Бога Якова. |
|
3
|
3
|
| П0слетъ ти2 п0мощь t с™aгw, и3 t сіHна застyпитъ тS. | Він пошле тобі поміч із святині і з Сиону підкріпить тебе. |
|
4
|
4
|
| Помzнeтъ всsку жeртву твою2, и3 всесожжeніе твоE тyчно бyди. | Він пом’яне всі жертви твої, і всепалення твоє буде приємне. |
|
5
|
5
|
| Дaстъ ти2 гDь по сeрдцу твоемY, и3 вeсь совётъ тв0й и3сп0лнитъ. | [Господь] дасть тобі за серцем твоїм і наміри твої здійснить. |
|
6
|
6
|
| Возрaдуемсz њ спcніи твоeмъ, и3 во и4мz гDа бGа нaшегw возвели1чимсz: и3сп0лнитъ гDь вс‰ прошє1ніz тво‰. | Звеселімося ж спасінням твоїм, і в ім’я Господа Бога нашого звеличмося; Господь виконає всі прохання твої. |
|
7
|
7
|
| Нн7э познaхъ, ћкw сп7сE гDь хрістA своего2: ўслhшитъ є3го2 съ нб7сE с™aгw своегw2: въ си1лахъ спcніе десни1цы є3гw2. | Тепер я знаю, що Господь спасає Христа Свого; з святих небес Своїх відповідає Йому могутністю спасаючої правиці Своєї. |
|
8
|
8
|
| Сjи на колесни1цахъ, и3 сjи на к0нехъ: мh же во и4мz гDа бGа нaшегw призовeмъ. | Одні хваляться колісницями, інші кіньми, а ми хвалимося іменем Господа Бога нашого. |
|
9
|
9
|
| Тjи спsти бhша и3 пад0ша: мh же востaхомъ и3 и3спрaвихомсz. | Вони хитаються й падають, а ми стоїмо твердо. |
|
10
|
10
|
| ГDи, спаси2 царS, и3 ўслhши ны2, въ џньже ѓще дeнь призовeмъ тS. | Господи, спаси царя і вислухай нас, в який би день ми не звертались [до Тебе]. |
|
Pал0мъ к7
|
Псалом 20
|
|
1
|
1
|
| Pал0мъ дв7ду, к7. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| ГDи, си1лою твоeю возвесели1тсz цaрь, и3 њ спcніи твоeмъ возрaдуетсz ѕэлw2. | Господи, силою Твоєю звеселиться цар і спасінню Твоєму вельми возрадується. |
|
3
|
3
|
| Желaніе сeрдца є3гw2 дaлъ є3си2 є3мY, и3 хотёніz ўстнY є3гw2 нёси лиши1лъ є3го2. | Ти дав йому бажання серця його і прохання уст його Ти не відкинув. |
|
4
|
4
|
| Ћкw предвари1лъ є3си2 є3го2 блгcвeніемъ бlгостhннымъ, положи1лъ є3си2 на главЁ є3гw2 вэнeцъ t кaмене чeстна. | Ти зустрів його благословенням благісним і поклав на голову його вінець із чистого золота. |
|
5
|
5
|
| ЖивотA проси1лъ є4сть ў тебє2, и3 дaлъ є3си2 є3мY долготY днjй во вёкъ вёка. | Життя він просив у Тебе, і Ти дав йому довголіття на віки віків. |
|
6
|
6
|
| Вeліz слaва є3гw2 спcніемъ твои1мъ: слaву и3 велелёпіе возложи1ши на него2. | Велика слава його у спасінні Твоїм, славою й величчю Ти прикрасив його. |
|
7
|
7
|
| Ћкw дaси є3мY блгcвeніе во вёкъ вёка: возвесели1ши є3гw2 рaдостію съ лицeмъ твои1мъ. | Ти дав йому благословення, навіки звеселив його радістю перед лицем Твоїм. |
|
8
|
8
|
| Ћкw цaрь ўповaетъ на гDа, и3 млcтію вhшнzгw не подви1житсz. | Бо цар уповає на Господа і милістю Всевишнього не захитається. |
|
9
|
9
|
| Да њбрsщетсz рукA твоS всBмъ врагHмъ твои6мъ, десни1ца твоS да њбрsщетъ вс‰ ненави1дzщыz тебE. | Рука Твоя, Господи, нехай знайде [всіх] ворогів Твоїх, правиця Твоя нехай досягне всіх, що ненавидять Тебе. |
|
10
|
10
|
| Ћкw положи1ши и5хъ ћкw пeщь џгненную во врeмz лицA твоегw2: гDь гнёвомъ свои1мъ смzтeтъ |, и3 снёсть и5хъ џгнь. | В час гніву Твого Ти розпалиш їх, як піч. У гніві Своїм Господь погубить їх, і поїсть їх вогонь. |
|
11
|
11
|
| Пл0дъ и4хъ t земли2 погуби1ши, и3 сёмz и4хъ t сынHвъ человёческихъ. | Ти знищиш плід їх із землі і рід їх з-поміж синів людських. |
|
12
|
12
|
| Ћкw ўклони1ша на тS ѕл†z, помhслиша совёты, и5хже не возм0гутъ состaвити. | Бо вони замислили ворожнечу проти Тебе — злий намір, якого не можуть [здійснити]. |
|
13
|
13
|
| Ћкw положи1ши | хребeтъ: во и3збhтцэхъ твои1хъ ўгот0виши лицE и4хъ. | Ти поженеш їх перед Собою, з луків Твоїх пустиш стріли в лице їх. |
|
14
|
14
|
| Вознеси1сz, гDи, си1лою твоeю: воспоeмъ и3 поeмъ си6лы тво‰. | Піднесися, Господи, силою Твоєю! Будемо співати й прославляти могутність Твою. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ к7а
|
Псалом 21
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, њ заступлeніи ќтреннемъ, pал0мъ дв7ду, к7№. | Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа). |
|
2
|
2
|
| Б9е, б9е м0й, вонми1 ми, вскyю њстaвилъ мS є3си2; далeче t спcніz моегw2 словесA грэхопадeній мои1хъ. | Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого. |
|
3
|
3
|
| Б9е м0й, воззовY во дни2, и3 не ўслhшиши, и3 въ нощи2, и3 не въ безyміе мнЁ. | Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою. |
|
4
|
4
|
| Тh же во с™ёмъ живeши, хвало2 ї}лева. | Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля. |
|
5
|
5
|
| На тS ўповaша nтцы2 нaши: ўповaша, и3 и3збaвилъ є3си2 |: | На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх. |
|
6
|
6
|
| къ тебЁ воззвaша, и3 спас0шасz: на тS ўповaша, и3 не постыдёшасz. | До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились. |
|
7
|
7
|
| Ѓзъ же є4смь чeрвь, ґ не человёкъ, поношeніе человёкwвъ и3 ўничижeніе людjй. | А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів. |
|
8
|
8
|
| Вси2 ви1дzщіи мS поругaшамисz, глаг0лаша ўстнaми, покивaша глав0ю: | Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою: |
|
9
|
9
|
| ўповA на гDа, да и3збaвитъ є3го2, да сп7сeтъ є3го2, ћкw х0щетъ є3го2. | «Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому». |
|
10
|
10
|
| Ћкw ты2 є3си2 и3ст0ргій мS и3з8 чрeва, ўповaніе моE t сwсцY мaтере моеS. | Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї. |
|
11
|
11
|
| Къ тебЁ привeрженъ є4смь t ложeснъ, t чрeва мaтере моеS бGъ м0й є3си2 ты2. | На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій. |
|
12
|
12
|
| Да не tстyпиши t менє2, ћкw ск0рбь бли1з8, ћкw нёсть помогazй ми2. | Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема. |
|
13
|
13
|
| Њбыд0ша мS телцы2 мн0зи, ю3нцы2 тyчніи њдержaша мS: | Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене. |
|
14
|
14
|
| tверз0ша на мS ўстA сво‰, ћкw лeвъ восхищazй и3 рыкazй. | Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає. |
|
15
|
15
|
| Ћкw водA и3зліsхсz, и3 разсhпашасz вс‰ кHсти мо‰: бhсть сeрдце моE ћкw в0скъ тazй посредЁ чрeва моегw2. | Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх. |
|
16
|
16
|
| И$зсше ћкw скудeль крёпость моS, и3 љзhкъ м0й прильпE гортaни моемY, и3 въ пeрсть смeрти свeлъ мS є3си2. | Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене. |
|
17
|
17
|
| Ћкw њбыд0ша мS пси2 мн0зи, с0нмъ лукaвыхъ њдержaша мS: и3скопaша рyцэ мои2 и3 н0зэ мои2. | Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої. |
|
18
|
18
|
| И#счет0ша вс‰ кHсти мо‰: тjи же смотри1ша и3 презрёша мS. | Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене. |
|
19
|
19
|
| Раздэли1ша ри6зы мо‰ себЁ, и3 њ nдeжди моeй метaша жрeбій. | Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб. |
|
20
|
20
|
| Тh же, гDи, не ўдали2 п0мощь твою2 t менє2: на заступлeніе моE вонми2. | Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди! |
|
21
|
21
|
| И#збaви t nрyжіz дyшу мою2, и3 и3з8 руки2 пeсіи є3динор0дную мою2. | Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою. |
|
22
|
22
|
| Сп7си1 мz t ќстъ льв0выхъ, и3 t рHгъ є3динорHжь смирeніе моE. | Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене. |
|
23
|
23
|
| Повёмъ и4мz твоE брaтіи моeй, посредЁ цRкве воспою2 тS. | Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе. |
|
24
|
24
|
| Боsщіисz гDа, восхвали1те є3го2, всE сёмz їaкwвле, прослaвите є3го2, да ўбои1тсz же t негw2 всE сёмz ї}лево: | Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля! |
|
25
|
25
|
| ћкw не ўничижи2, нижE негодовA моли1твы ни1щагw, нижE tврати2 лицE своE t менє2, и3 є3гдA воззвaхъ къ немY, ўслhша мS. | Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його. |
|
26
|
26
|
| T тебє2 похвалA моS, въ цRкви вели1цэй и3сповёмсz тебЁ: моли6твы мо‰ воздaмъ пред8 боsщимисz є3гw2. | Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його. |
|
27
|
27
|
| Kдsтъ ўб0зіи, и3 насhтzтсz, и3 восхвaлzтъ гDа взыскaющіи є3го2: жив† бyдутъ сердцA и4хъ въ вёкъ вёка. | Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки. |
|
28
|
28
|
| Помzнyтсz и3 њбратsтсz ко гDу вси2 концы6 земли2, и3 покл0нzтсz пред8 ни1мъ вс‰ nтeчєствіz kзы6къ: | Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів. |
|
29
|
29
|
| ћкw гDне є4сть цrтвіе, и3 т0й њбладaетъ kзы6ки. | Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами. |
|
30
|
30
|
| Kд0ша и3 поклони1шасz вси2 тyчніи земли2: пред8 ни1мъ припадyтъ вси2 низходsщіи въ зeмлю: и3 душA моS томY живeтъ. | Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе. |
|
31
|
31
|
| И# сёмz моE пораб0таетъ є3мY: возвэсти1тъ гDеви р0дъ грzдyщій: | Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки. |
|
32
|
32
|
| и3 возвэстsтъ прaвду є3гw2 лю1демъ р0ждшымсz [роди1тисz и3мyщымъ], ±же сотвори2 гDь. | Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь. |
|
Pал0мъ к7в
|
Псалом 22
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, к7в7. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| ГDь пасeтъ мS, и3 ничт0же мS лиши1тъ. | Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме. |
|
2
|
2
|
| На мёсте ѕлaчнэ, тaмw всели1 мz, на водЁ пок0йнэ воспитa мz. | На місці плодючім, там Він оселив мене; біля води спокійної виховав мене. |
|
3
|
3
|
| Дyшу мою2 њбрати2, настaви мS на стєзи2 прaвды, и4мене рaди своегw2. | Душу мою навернув; навів мене на стежки правди задля імені Свого. |
|
4
|
4
|
| Ѓще бо и3 пойдY посредЁ сёни смeртныz, не ўбою1сz ѕлA, ћкw ты2 со мн0ю є3си2: жeзлъ тв0й и3 пaлица твоS, т† мS ўтёшиста. | Коли піду навіть у тіні смертній, не боятимуся зла, бо Ти зі мною; жезл Твій і палиця Твоя — вони потішили мене. |
|
5
|
5
|
| Ўгот0валъ є3си2 предо мн0ю трапeзу сопроти1въ стужaющымъ мнЁ: ўмaстилъ є3си2 є3лeомъ главY мою2, и3 чaша твоS ўпоzвaющи мS, ћкw держaвна. | Ти наготував переді мною трапезу на очах гнобителів моїх; Ти намастив оливою голову мою, і чаша Твоя, що напоює, найкраща. |
|
6
|
6
|
| И# млcть твоS поженeтъ мS вс‰ дни6 животA моегw2, и3 є4же всели1тимисz въ д0мъ гDень въ долготY днjй. | І милість [Твоя] буде йти слідом за мною по всі дні життя мого, й оселюся в домі Господнім на довгі дні. |
|
Pал0мъ к7г
|
Псалом 23
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, є3ди1ныz t суббHтъ, к7G. | Псалом Давида. [У перший день тижня]. |
|
1
|
1
|
| ГDнz землS, и3 и3сполнeніе є3S, вселeннаz и3 вси2 живyщіи на нeй. | Господня земля і все, що наповнює її, вселенна і всі, що живуть у ній. |
|
2
|
2
|
| Т0й на морsхъ њсновaлъ ю5 є4сть и3 на рэкaхъ ўгот0валъ ю5 є4сть. | Він на морях заснував її і на ріках утвердив її. |
|
3
|
3
|
| Кто2 взhдетъ на г0ру гDню; и3ли2 кто2 стaнетъ на мёстэ с™ёмъ є3гw2; | Хто зійде на гору Господню, і хто стане на місці святому Його? |
|
4
|
4
|
| Непови1ненъ рукaма и3 чи1стъ сeрдцемъ, и4же не пріsтъ всyе дyшу свою2 и3 не клsтсz лeстію и4скреннему своемY: | Той, у кого невинні руки і чисте серце, хто не марнував на суєту душу свою і не присягався [ближньому своєму] зрадливо, |
|
5
|
5
|
| сeй пріи1метъ блгcвeніе t гDа и3 млcтыню t бGа сп7са своегw2. | той матиме благословення від Господа і милість від Бога, Спаса свого. |
|
6
|
6
|
| Сeй р0дъ и4щущихъ гDа, и4щущихъ лицE бGа їaкwвлz. | Це рід тих, що шукають Господа, шукають лиця Твого, Боже Яковів. |
|
7
|
7
|
| Возми1те вратA кн‰зи в†ша, и3 возми1тесz вратA вBчнаz: и3 вни1детъ цRь слaвы. | Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави! |
|
8
|
8
|
| Кт0 є3сть сeй цRь слaвы; гDь крёпокъ и3 си1ленъ, гDь си1ленъ въ брaни. | Хто є цей Цар слави? Господь кріпкий і сильний, Господь могутній в бою. |
|
9
|
9
|
| Возми1те вратA кн‰зи в†шz, и3 возми1тесz вратA вBчнаz: и3 вни1детъ цRь слaвы. | Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави! |
|
10
|
10
|
| Кт0 є3сть сeй цRь слaвы; гDь си1лъ, т0й є4сть цRь слaвы. | Хто є цей Цар слави? Господь Сил, Він є Цар слави. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ к7д
|
Псалом 24
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, к7д7. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Къ тебЁ, гDи, воздвиг0хъ дyшу мою2, б9е м0й, на тS ўповaхъ, да не постыжyсz во вёкъ, нижE да посмэю1тмисz врази2 мои2: | До Тебе, Господи, підношу душу мою. |
|
2
|
2
|
| и4бо вси2 терпsщіи тS не постыдsтсz. | Боже мій, на Тебе я уповаю. Не дай мені осоромитися, не допусти, щоб вороги мої втішилися перемогою наді мною. |
|
3
|
3
|
| Да постыдsтсz беззак0ннующіи вотщE. | Нехай не осоромляться всі, що надіються на Тебе, а осоромляться ті, що беззаконствують даремно. |
|
4
|
4
|
| Пути6 тво‰, гDи, скажи1 ми и3 стезsмъ твои6мъ научи1 мz. | Господи, вкажи мені путі Твої і навчи мене стежок Твоїх. |
|
5
|
5
|
| Настaви мS на и4стину твою2 и3 научи1 мz: ћкw ты2 є3си2 бGъ сп7съ м0й, и3 тебE терпёхъ вeсь дeнь. | Настав мене на істину Твою і навчи, бо Ти — Бог спасіння мого, на Тебе повсякчас я надію покладаю. |
|
6
|
6
|
| Помzни2 щедрHты тво‰, гDи, и3 млcти тво‰, ћкw t вёка сyть. | Згадай про милосердя Твоє, Господи, і про милість Твою, що подаєш від віку. |
|
7
|
7
|
| ГрBхъ ю4ности моеS и3 невёдэніz моегw2 не помzни2: по млcти твоeй помzни1 мz ты2, рaди бlгости твоеS, гDи. | Гріхів юности моєї і несвідомости моєї не поминай, пом’яни мене в милості Твоїй, Господи, заради благости Твоєї. |
|
8
|
8
|
| Бlгъ и3 прaвъ гDь, сегw2 рaди законоположи1тъ согрэшaющымъ на пути2. | Господь благий і праведний, тому наставляє грішника на путь спасіння. |
|
9
|
9
|
| Настaвитъ крHткіz на сyдъ, научи1тъ крHткіz путє1мъ свои6мъ. | Він веде покірливих до правди і навчає лагідних путей Своїх. |
|
10
|
10
|
| Вси2 путіE гDни млcть и3 и4стина, взыскaющымъ завёта є3гw2 и3 свидёніz є3гw2. | Всі путі Господні — милість і істина для тих, хто шанує завіти Його і свідчення Його. |
|
11
|
11
|
| Рaди и4мене твоегw2, гDи, и3 њчcти грёхъ м0й, мн0гъ бо є4сть. | Ради імені Твого, Господи, прости провину мою, бо вона велика. |
|
12
|
12
|
| Кт0 є3сть человёкъ боsйсz гDа; законоположи1тъ є3мY на пути2, є3г0же и3зв0ли. | Хто та людина, що боїться Господа? Він укаже їй дорогу, яку треба обирати. |
|
13
|
13
|
| ДушA є3гw2 во благи1хъ водвори1тсz, и3 сёмz є3гw2 наслёдитъ зeмлю. | Душа її буде у блаженстві, і рід її успадкує землю. |
|
14
|
14
|
| Держaва гDь боsщихсz є3гw2, и3 завётъ є3гw2 kви1тъ и5мъ. | Сила Господня — тим, що бояться Його, і завіт Свій відкриває їм. |
|
15
|
15
|
| Џчи мои2 вhну ко гDу, ћкw т0й и3ст0ргнетъ t сёти н0зэ мои2. | Очі мої завжди до Господа, бо Він визволить із сіті ноги мої. |
|
16
|
16
|
| При1зри на мS и3 поми1луй мS, ћкw є3динор0дъ и3 ни1щь є4смь ѓзъ. | Зглянься на мене, Господи, і помилуй мене, бо я самотній і знесилений. |
|
17
|
17
|
| СкHрби сeрдца моегw2 ўмн0жишасz, t нyждъ мои1хъ и3зведи1 мz. | Страждання серця мого примножилися, з біди моєї визволи мене. |
|
18
|
18
|
| Ви1ждь смирeніе моE и3 трyдъ м0й, и3 њстaви вс‰ грэхи2 мо‰. | Поглянь на скорботи мої і знесилення моє і прости всі гріхи мої. |
|
19
|
19
|
| Ви1ждь враги2 мо‰, ћкw ўмн0жишасz, и3 ненавидёніемъ непрaведнымъ возненави1дэша мS. | Поглянь на ворогів моїх, як багато їх і якою лютою ненавистю ненавидять мене! |
|
20
|
20
|
| Сохрани2 дyшу мою2 и3 и3збaви мS, да не постыжyсz, ћкw ўповaхъ на тS. | Охорони душу мою і спаси мене, щоб я не осоромився, уповаючи на Тебе. |
|
21
|
21
|
| Неѕл0бивіи и3 прaвіи прилэплsхусz мнЁ, ћкw потерпёхъ тS, гDи. | Непорочність і правда нехай охороняють мене, бо я надіюся на Тебе. |
|
22
|
22
|
| И#збaви, б9е, ї}лz t всёхъ скорбeй є3гw2. | Спаси, Боже, народ Твій від усіх страждань його. |
|
Pал0мъ к7є
|
Псалом 25
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, к7е7. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Суди1 ми, гDи, ћкw ѓзъ неѕл0бою моeю ходи1хъ: и3 на гDа ўповaz не и3знемогY. | Розсуди мене, Господи, бо я ходив у невинності моїй; на Господа я надіявся і не похитнувся. |
|
2
|
2
|
| И#скуси1 мz, гDи, и3 и3спытaй мS, разжжи2 ўтрHбы мо‰ и3 сeрдце моE. | Випробуй мене, Господи, досліди мене, розпали серце моє і всю істоту мою. |
|
3
|
3
|
| Ћкw млcть твоS пред8 nчи1ма мои1ма є4сть, и3 благоугоди1хъ во и4стинэ твоeй. | Бо милість Твоя перед моїми очима, і я ходив у істині Твоїй. |
|
4
|
4
|
| Не сэд0хъ съ с0нмомъ сyетнымъ, и3 со законопрестyпными не вни1ду. | Не сидів я з людьми нечестивими, і з підступними не піду. |
|
5
|
5
|
| Возненави1дэхъ цeрковь лукaвнующихъ, и3 съ нечести1выми не сsду. | Я зненавидів збори беззаконників і з нечестивцями не сяду. |
|
6
|
6
|
| Ўмhю въ непови1нныхъ рyцэ мои2, и3 њбhду жeртвенникъ тв0й, гDи, | Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи, |
|
7
|
7
|
| є4же ўслhшати ми2 глaсъ хвалы2 твоеS и3 повёдати вс‰ чудесA тво‰. | щоб сповіщати голосом хвали про всі дивні діла Твої. |
|
8
|
8
|
| ГDи, возлюби1хъ бlголёпіе д0му твоегw2 и3 мёсто селeніz слaвы твоеS. | Господи, полюбив я красу дому Твого і місце оселі слави Твоєї. |
|
9
|
9
|
| Да не погуби1ши съ нечести1выми дyшу мою2 и3 съ м{жи кровeй жив0тъ м0й, | Не погуби з нечестивими душі моєї і життя мого з людьми кровожерними, |
|
10
|
10
|
| и4хже въ рукY беззакHніz, десни1ца и4хъ и3сп0лнисz мзды2. | що руки їхні готові на беззаконня, а правиця їхня повна підкупів. |
|
11
|
11
|
| Ѓзъ же неѕл0бою моeю ходи1хъ: и3збaви мS, гDи, и3 поми1луй мS. | Я ж у непорочності моїй ходжу. Спаси мене, [Господи], і помилуй мене. |
|
12
|
12
|
| НогA моS стA на правотЁ: въ цRквахъ благословлю1 тz, гDи. | Нога моя стоїть на дорозі правди. У церквах буду благословляти Тебе, Господи. |
|
Pал0мъ к7ѕ
|
Псалом 26
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, прeжде помaзаніz, к7ѕ7. | Псалом Давида. [До помазання]. |
|
1
|
1
|
| ГDь просвэщeніе моE и3 сп7си1тель м0й, когw2 ўбою1сz; гDь защи1титель животA моегw2, t когw2 ўстрашyсz; | Господь — Просвічення моє і Спаситель мій, кого убоюся? Господь — Захисник життя мого, кого устрашуся? |
|
2
|
2
|
| ВнегдA приближaтисz на мS ѕл0бующымъ, є4же снёсти плHти мо‰, њскорблsющіи мS и3 врази2 мои2, тjи и3знемог0ша и3 пад0ша. | Коли нападуть на мене противники й вороги мої, щоб пожерти тіло моє, то вони спотикаються і падають. |
|
3
|
3
|
| Ѓще њполчи1тсz на мS п0лкъ, не ўбои1тсz сeрдце моE: ѓще востaнетъ на мS брaнь, на него2 ѓзъ ўповaю. | Коли й військо проти мене стане, не злякається серце моє; коли й ціла війна стане проти мене, і тоді я буду надіятися на Нього. |
|
4
|
4
|
| Е#ди1но проси1хъ t гDа, то2 взыщY: є4же жи1ти ми2 въ домY гDни вс‰ дни6 животA моегw2, зрёти ми2 красотY гDню и3 посэщaти хрaмъ с™hй є3гw2. | Одного прошу я у Господа, одного бажаю, щоб жити мені в домі Господньому усі дні життя мого, дивитися на красу Господню, щоранку молитися у храмі Його. |
|
5
|
5
|
| Ћкw скрh мz въ селeніи своeмъ въ дeнь ѕHлъ мои1хъ, покрh мz въ тaйнэ селeніz своегw2, на кaмень вознесe мz. | Бо Він сховає мене в домі Своїм у день біди, сховає в оселі Своїй, на скелю піднесе мене. |
|
6
|
6
|
| И# нн7э сE, вознесE главY мою2 на враги2 мо‰: њбыд0хъ и3 пожр0хъ въ селeніи є3гw2 жeртву хвалeніz и3 воскликновeніz: пою2 и3 воспою2 гDеви. | Я піднесу голову мою вище за ворогів моїх, що оточують мене. Принесу в домі Його жертву хвали. Буду співати й прославляти Господа. |
|
7
|
7
|
| Ўслhши, гDи, глaсъ м0й, и4мже воззвaхъ, поми1луй мS и3 ўслhши мS. | Почуй, Господи, голос мій, яким я взиваю до Тебе; зглянься на мене і помилуй мене. |
|
8
|
8
|
| ТебЁ речE сeрдце моE: гDа взыщY, взыскA тебE лицE моE, лицA твоегw2, гDи, взыщY. | Від Тебе говорить серце моє: «Шукайте Господа!» Я шукаю лиця Твого, Господи. |
|
9
|
9
|
| Не tврати2 лицA твоегw2 t менє2 и3 не ўклони1сz гнёвомъ t рабA твоегw2: пом0щникъ м0й бyди, не tри1ни менE и3 не њстaви менE, б9е, сп7си1телю м0й. | Не відвертай же від мене лиця Твого і не відкидай у гніві раба Твого. Ти — Поміч моя, не відкинь мене і не покинь мене, Боже, Спасителю мій. |
|
10
|
10
|
| Ћкw nтeцъ м0й и3 мaти моS њстaвиста мS, гDь же воспріsтъ мS. | Бо коли батько й мати покинули мене, то Ти, Господи, прийняв мене. |
|
11
|
11
|
| Законоположи1 ми, гDи, въ пути2 твоeмъ, и3 настaви мS на стезю2 прaвую вр†гъ мои1хъ рaди. | Навчи ж мене, Господи, путей Твоїх і настанови на стежку правди, задля ворогів моїх. |
|
12
|
12
|
| Не предaждь менE въ дyшы стужaющихъ ми2: ћкw востaша на мS свидётелє непрaведніи, и3 солгA непрaвда себЁ. | Не віддавай мене в руки ворогам моїм, бо повстали проти мене лжесвідки і злобою палають на мене. |
|
13
|
13
|
| Вёрую ви1дэти бlг†z гDнz на земли2 живhхъ. | Але я вірю, що побачу милість Господню на землі живих. |
|
14
|
14
|
| Потерпи2 гDа, мужaйсz, и3 да крэпи1тсz сeрдце твоE, и3 потерпи2 гDа. | Надійся ж на Господа і будь мужнім. Нехай кріпиться серце твоє. Чекай допомоги від Господа. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ к7з
|
Псалом 27
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, к7з7. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Къ тебЁ, гDи, воззовY, б9е м0й: да не премолчи1ши t менє2 [њ мнЁ]: да не когдA премолчи1ши t менє2 [њ мнЁ], и3 ўпод0блюсz низходsщымъ въ р0въ. | До Тебе, Господи, взиваю я. Боже мій! Не будь мовчазний до мене. Бо коли не будеш зважати на мене, то я стану як ті, що сходять у могилу. |
|
2
|
2
|
| Ўслhши, гDи, глaсъ молeніz моегw2, внегдA моли1тимисz къ тебЁ, внегдA воздёти ми2 рyцэ мои2 ко хрaму с™0му твоемY. | Почуй, Господи, голос моління мого, коли я молюся до Тебе, коли підношу руки мої до храму святого Твого. |
|
3
|
3
|
| Не привлецы2 менE со грBшники, и3 съ дёлающими непрaвду не погуби2 менE, глаг0лющими ми1ръ съ бли1жними свои1ми, ѕл†z же въ сердцaхъ свои1хъ. | Не осуди мене з нечестивими і не погуби з тими, що чинять неправду, що говорять про мир до ближніх своїх, а на серці у них зло. |
|
4
|
4
|
| Дaждь и5мъ, гDи, по дэлHмъ и4хъ и3 по лукaвству начинaній и4хъ, по дэлHмъ рукY и4хъ дaждь и5мъ, воздaждь воздаsніе и4хъ и5мъ. | Воздай їм, Господи, за ділами їхніми, за лукавством вчинків їх: за ділами рук їхніх відплати їм заслужене ними. |
|
5
|
5
|
| Ћкw не разумёша въ дэлA гDнz и3 въ дэлA рукY є3гw2: разори1ши | и3 не сози1ждеши |. | За те, що вони не зважали на діла Господні, на діла рук Його, Він зруйнує їх і вже не відбудує. |
|
6
|
6
|
| Блгcвeнъ гDь, ћкw ўслhша глaсъ молeніz моегw2. | Нехай буде благословенний Господь, бо Він почув голос моління мого. |
|
7
|
7
|
| ГDь пом0щникъ м0й и3 защи1титель м0й: на него2 ўповA сeрдце моE, и3 пом0же ми2, и3 процвэтE пл0ть моS: и3 в0лею моeю и3сповёмсz є3мY. | Господь — помічник мій і захисник мій. На Нього уповало серце моє. Він допоміг мені і оновив тіло моє. Я віддам Йому хвалу піснею моєю. |
|
8
|
8
|
| ГDь ўтверждeніе людjй свои1хъ и3 защи1титель спасeній хрістA своегw2 є4сть. | Господь — кріпость людей Своїх, захист і Спаситель помазаника Свого. |
|
9
|
9
|
| Сп7си2 лю1ди тво‰, и3 блгcви2 достоsніе твоE, и3 ўпаси2 |, и3 возми2 [и3 вознеси2] | до вёка. | Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє: паси їх і піднось їх повіки. |
|
Pал0мъ к7и
|
Псалом 28
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, и3сх0да ски1ніи, к7}. | Псалом Давида. [Після закінчення свята кущів]. |
|
1
|
1
|
| Принеси1те гDеви, сhнове б9іи, принеси1те гDеви сhны w4вни, принеси1те гDеви слaву и3 чeсть: | Принесіть Господу, сини Божі, принесіть Господу молодих ягнят, принесіть Господу славу і честь. |
|
2
|
2
|
| принеси1те гDеви слaву и4мени є3гw2: поклони1тесz гDеви во дворЁ с™ёмъ є3гw2. | Віддавайте Господу славу імені Його. Поклоняйтеся Господу в дивній святині Його. |
|
3
|
3
|
| Глaсъ гDень на водaхъ, бGъ слaвы возгремЁ, гDь на водaхъ мн0гихъ. | Голос Господній над водами, Бог слави загримів. Загримів Господь над водами великими. |
|
4
|
4
|
| Глaсъ гDень въ крёпости, глaсъ гDень въ великолёпіи. | Голос Господа могутній, голос Господа величний. |
|
5
|
5
|
| Глaсъ гDа, сокрушaющагw кeдры: и3 стрhетъ гDь кeдры лів†нскіz, | Голос Господа ламає кедри, Господь сокрушає кедри ливанські. |
|
6
|
6
|
| и3 и3стни1тъ | ћкw телцA лівaнска: и3 возлю1бленный ћкw сhнъ є3динор0жь. | Від голосу Його гори скачуть, як телята, Ливан і Сиріон — як молоді єдинороги. |
|
7
|
7
|
| Глaсъ гDа, пресэцaющагw плaмень nгнS. | Голос Господа викрешує полум’я вогню, |
|
8
|
8
|
| Глaсъ гDа, стрzсaющагw пустhню: и3 стрzсeтъ гDь пустhню каддjйскую. | від голосу Господа трясеться пустеля. Потрясає Господь пустелю Кадеську. |
|
9
|
9
|
| Глaсъ гDень, свершaющій є3лє1ни, и3 tкрhетъ дубр†вы: и3 въ хрaмэ є3гw2 всsкій глаг0летъ слaву. | Голос Господа розроджує ланей і оголює ліси. В храмі Його все говорить про Його велич. |
|
10
|
10
|
| ГDь пот0пъ населsетъ, и3 сsдетъ гDь цRь въ вёкъ. | Господь возсів на Престолі над водами великими і як Цар буде над нами повіки. |
|
11
|
11
|
| ГDь крёпость лю1демъ свои6мъ дaстъ, гDь блгcви1тъ лю1ди сво‰ ми1ромъ. | Господь дасть силу народу Своєму, Господь миром благословить людей Своїх. |
|
Pал0мъ к7f
|
Псалом 29
|
|
1
|
1
|
| Pал0мъ пёсни њбновлeніz д0му дв7дова, к7f7. | Псалом Давида; пісня на оновлення дому. |
|
2
|
2
|
| Вознесy тz, гDи, ћкw под8sлъ мS є3си2, и3 не возвесели1лъ є3си2 врагHвъ мои1хъ њ мнЁ. | Прославлю Тебе, Господи, бо Ти підняв мене і не допустив, щоб вороги мої тішилися наді мною. |
|
3
|
3
|
| ГDи б9е м0й, воззвaхъ къ тебЁ, и3 и3зцэли1лъ мS є3си2. | Господи, Боже мій! Я взивав до Тебе, і Ти зцілив мене. |
|
4
|
4
|
| ГDи, возвeлъ є3си2 t ѓда дyшу мою2, сп7слъ мS є3си2 t низходsщихъ въ р0въ. | Господи, Ти вивів душу мою з пекла, Ти повернув мене до життя, визволив мене з-поміж тих, що сходять у могилу. |
|
5
|
5
|
| П0йте гDеви, прпdбніи є3гw2, и3 и3сповёдайте пaмzть с™hни є3гw2: | Співайте Господу, всі святі Його, прославляйте святу пам’ять Його, |
|
6
|
6
|
| ћкw гнёвъ въ ћрости є3гw2, и3 жив0тъ въ в0ли є3гw2: вeчеръ водвори1тсz плaчь, и3 заyтра рaдость. | бо на мить гнів Його і на все життя — милість Його; звечора плач, а на ранок — радість. |
|
7
|
7
|
| Ѓзъ же рёхъ во nби1ліи моeмъ: не подви1жусz во вёкъ. | І я говорив у дні благоденства мого: «Не похитнуся я повіки». |
|
8
|
8
|
| ГDи, в0лею твоeю подaждь добр0тэ моeй си1лу: tврати1лъ же є3си2 лицE твоE, и3 бhхъ смущeнъ. | Господи, Ти з милости Своєї укріпив гору мою, але відвернув Ти лице Твоє, і я захитався. |
|
9
|
9
|
| Къ тебЁ, гDи, воззовY, и3 къ бGу моемY помолю1сz. | Тоді до Тебе, Господи, я взивав і до Бога [мого] молився, кажучи: |
|
10
|
10
|
| Кaz п0льза въ кр0ви моeй, внегдA сходи1ти ми2 во и3стлёніе; є3дA и3сповёстсz тебЁ пeрсть; и3ли2 возвэсти1тъ и4стину твою2; | «Яка користь у крові моїй, коли я зотлію? Чи ж буде порох славити Тебе та сповіщати про істину Твою? |
|
11
|
11
|
| Слhша гDь и3 поми1лова мS: гDь бhсть пом0щникъ м0й. | Господи, почуй мене і помилуй мене; Господи, прийди на поміч мені». |
|
12
|
12
|
| Њбрати1лъ є3си2 плaчь м0й въ рaдость мнЁ, растерзaлъ є3си2 врeтище моE и3 препоsсалъ мS є3си2 весeліемъ, | І Ти змінив плач мій на радість, зняв з мене одежу смутку і одягнув мене веселістю. |
|
13
|
13
|
| ћкw да воспоeтъ тебЁ слaва моS, и3 не ўмилю1сz. ГDи б9е м0й, во вёкъ и3сповёмсz тебЁ. | Нехай же славить Тебе душа моя і не вмовкає. Господи, Боже мій, буду славити Тебе повік. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ l
|
Псалом 30
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, и3зступлeніz, l. | Начальнику хору. Псалом Давида. [Під час повстання]. |
|
2
|
2
|
| На тS, гDи, ўповaхъ, да не постыжyсz во вёкъ: прaвдою твоeю и3збaви мS и3 и3зми1 мz. | На Тебе, Господи, уповаю. Не дай мені осоромитися повіки, правдою Твоєю спаси мене. |
|
3
|
3
|
| Приклони2 ко мнЁ ќхо твоE, ўскори2 и3з8sти мS: бyди ми2 въ бGа защи1тителz и3 въ д0мъ прибёжища, є4же спcти1 мz. | Прихили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене; будь мені Богом Заступником і Домом пристановища, щоб спасти мене. |
|
4
|
4
|
| Ћкw держaва моS и3 прибёжище моE є3си2 ты2: и3 и4мене твоегw2 рaди настaвиши мS и3 препитaеши мS. | Бо Ти сила моя і пристановище моє. Заради імені Твого наставляєш мене і насичуєш мене. |
|
5
|
5
|
| И#зведeши мS t сёти сеS, ю4же скрhша ми2: ћкw ты2 є3си2 защи1титель м0й, гDи. | Виведи мене з сіті, яку таємно поставили на мене, бо Ти Заступник мій, Господи. |
|
6
|
6
|
| Въ рyцэ твои2 предложY дyхъ м0й: и3збaвилъ мS є3си2, гDи б9е и4стины. | В руки Твої віддаю дух мій — Ти визволив мене, Господи, Боже істини. |
|
7
|
7
|
| Возненави1дэлъ є3си2 хранsщыz суєты2 вотщE: ѓзъ же на гDа ўповaхъ. | Я ненавиджу тих, що надіються на ідолів, я ж на Господа уповаю. |
|
8
|
8
|
| Возрaдуюсz и3 возвеселю1сz њ млcти твоeй, ћкw призрёлъ є3си2 на смирeніе моE, сп7слъ є3си2 t нyждъ дyшу мою2 | Возрадуюсь і звеселюся милістю Твоєю, бо Ти зглянувся на смирення моє і визволив з недолі душу мою. |
|
9
|
9
|
| и3 нёси менE затвори1лъ въ рукaхъ врaжіихъ, постaвилъ є3си2 на прострaннэ н0зэ мои2. | Не віддав мене в руки ворогів, а поставив на просторі ноги мої. |
|
10
|
10
|
| Поми1луй мS, гDи, ћкw скорблю2: смzтeсz ћростію џко моE, душA моS и3 ўтр0ба моS. | Помилуй мене, Господи, бо я у скорботі; висохло від горя око моє, і душа моя і все нутро моє. |
|
11
|
11
|
| Ћкw и3зчезE въ болёзни жив0тъ м0й, и3 лBта мо‰ въ воздыхaніихъ: и3знем0же нищет0ю крёпость моS, и3 кHсти мо‰ смzт0шасz. | Бо виснажилося у недузі життя моє, і роки мої в зітханнях. У стражданнях моїх знемогла сила моя, і кості мої висохли. |
|
12
|
12
|
| T всёхъ вр†гъ мои1хъ бhхъ поношeніе, и3 сосёдwмъ мои6мъ ѕэлw2, и3 стрaхъ знaємымъ мои6мъ: ви1дzщіи мS в0нъ бэжaша t менє2. | Від нападів ворогів моїх я став посміховиськом навіть у сусідів моїх і страхіттям для знайомих моїх; ті, що бачать мене, геть тікають від мене. |
|
13
|
13
|
| Забвeнъ бhхъ ћкw мeртвъ t сeрдца: бhхъ ћкw сосyдъ погублeнъ. | Я забутий у серцях, як мертвий; я став наче посуд розбитий. |
|
14
|
14
|
| Ћкw слhшахъ гаждeніе [ўкорeніе] мн0гихъ живyщихъ w4крестъ: внегдA собрaтисz и5мъ вкyпэ на мS, пріsти дyшу мою2 совэщaша. | Бо я чую, як мене ганьблять ті, що живуть навколо мене, коли вони збираються та радяться, щоб взяти душу мою. |
|
15
|
15
|
| Ѓзъ же на тS, гDи, ўповaхъ, рёхъ: ты2 є3си2 бGъ м0й. | Але я на Тебе, Господи, уповаю і кажу: «Ти — Бог мій». |
|
16
|
16
|
| Въ рукY твоє1ю жрє1біи мои2: и3збaви мS и3з8 руки2 вр†гъ мои1хъ и3 t гонsщихъ мS. | У руці Твоїй доля моя. Визволи мене з рук ворогів моїх, від гонителів моїх. |
|
17
|
17
|
| Просвэти2 лицE твоE на рабA твоего2: сп7си1 мz млcтію твоeю. | Просвіти лице Твоє на раба Твого, спаси мене милістю Твоєю, Господи. |
|
18
|
18
|
| ГDи, да не постыжyсz, ћкw призвaхъ тS: да постыдsтсz нечести1віи, и3 сни1дутъ во ѓдъ. | Нехай не осоромлюся тим, що призиваю Тебе, нехай осоромляться нечестиві і зійдуть у пекло. |
|
19
|
19
|
| НBмы да бyдутъ ўстны2 льсти6выz, глаг0лющыz на првdнаго беззак0ніе, гордhнею и3 ўничижeніемъ. | Нехай замовкнуть уста улесливі, що говорять беззаконня проти праведного, гордовито і зневажливо. |
|
20
|
20
|
| К0ль мн0гое мн0жество бlгости твоеS, гDи, ю4же скрhлъ є3си2 боsщымсz тебє2, содёлалъ є3си2 ўповaющымъ на тS, пред8 сы6ны человёческими: | Яке велике множество благости Твоєї, Господи, яку зберігаєш Ти для тих, що бояться Тебе, яку наготував Ти для тих, що уповають на Тебе перед синами людськими! |
|
21
|
21
|
| скрhеши и5хъ въ тaйнэ лицA твоегw2 t мzтeжа человёческа, покрhеши и5хъ въ кр0вэ t прерэкaніz љзы6къ. | Ти сховаєш їх у сяйві лиця Твого від заколотів людських, укриєш їх під покровом Твоїм від ворожнечі народів. |
|
22
|
22
|
| Блгcвeнъ гDь, ћкw ўдиви2 млcть свою2 во грaдэ њграждeніz. | Благословенний Господь, Який явив мені дивну милість Свою у місті захищеному. |
|
23
|
23
|
| Ѓзъ же рёхъ во и3зступлeніи моeмъ: tвeрженъ є4смь t лицA џчію твоє1ю: сегw2 рaди ўслhшалъ є3си2 глaсъ моли1твы моеS, внегдA воззвaхъ къ тебЁ. | Я ж сказав у відчаї моїм: «Відкинутий я від очей Твоїх». Але почув Ти голос молитви моєї, коли я взивав до Тебе. |
|
24
|
24
|
| Возлюби1те гDа, вси2 прпdбніи є3гw2: ћкw и4стины взыскaетъ гDь и3 воздаeтъ и3зли1ше творsщымъ гордhню. | Любіть Господа, всі преподобні Його, бо Господь охороняє вірних Своїх і з лишком відплачує гордовитим. |
|
25
|
25
|
| Мужaйтесz, и3 да крэпи1тсz сeрдце вaше, вси2 ўповaющіи на гDа. | Будьте мужні, і нехай кріпиться серце ваше, всі, хто уповає на Господа. |
|
Pал0мъ lа
|
Псалом 31
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, рaзума, l№. | Псалом Давида. Повчання. |
|
1
|
1
|
| Бlжeни, и4хже њстaвишасz беззакHніz, и3 и4хже прикрhшасz грэси2. | Блаженні, кому прощено беззаконня і чиї гріхи покрито. |
|
2
|
2
|
| Бlжeнъ мyжъ, є3мyже не вмэни1тъ гDь грэхA, нижE є4сть во ўстёхъ є3гw2 лeсть. | Блажен муж, якому Господь не поставить у провину гріха і в устах якого нема лукавства. |
|
3
|
3
|
| Ћкw ўмолчaхъ, њбетшaша кHсти мо‰, t є4же звaти ми2 вeсь дeнь, | Коли я замовк, постарілися кості мої від благання мого увесь день. |
|
4
|
4
|
| ћкw дeнь и3 н0щь њтzготЁ на мнЁ рукA твоS: возврати1хсz на стрaсть, є3гдA ўнзe ми тeрнъ. | Бо день і ніч тяжіла наді мною рука Твоя, і свіжість лиця мого зникла, як у літню посуху. |
|
5
|
5
|
| Беззак0ніе моE познaхъ и3 грэхA моегw2 не покрhхъ, рёхъ: и3сповёмъ на мS беззак0ніе моE гDеви: и3 ты2 њстaвилъ є3си2 нечeстіе сeрдца моегw2. | Беззаконня мої я пізнав і гріха мого не утаїв. Я сказав: визнаю я перед Господом беззаконня мої, і Ти простив провини серця мого. |
|
6
|
6
|
| За то2 пом0литсz къ тебЁ всsкъ прпdбный во врeмz благопотрeбно: nбaче въ пот0пэ в0дъ мн0гихъ къ немY не прибли1жатсz. | Тому помолиться Тобі кожен праведник у слушний час, навіть велика повінь не досягне його. |
|
7
|
7
|
| Ты2 є3си2 прибёжище моE t ск0рби њбдержaщіz мS: рaдосте моS, и3збaви мS t њбышeдшихъ мS. | Ти Пристановище моє у скорботі, що огорнула мене; Радосте моя, визволи мене від тих, що оточили мене. |
|
8
|
8
|
| Вразумлю1 тz, и3 настaвлю тS на пyть сeй, въ џньже п0йдеши: ўтвержY на тS џчи мои2. | «Врозумлю тебе й наставлю тебе на путь, що нею ходитимеш; пильнуватиме тебе око Моє. |
|
9
|
9
|
| Не бyдите ћкw к0нь и3 мeскъ, и5мже нёсть рaзума: броздaми и3 ўзд0ю чє1люсти и4хъ востsгнеши, не приближaющихсz къ тебЁ. | Не будьте як кінь і мул, що розуму не мають; віжками та вуздечкою стягни щелепи їх, якщо не наближаються до тебе». |
|
10
|
10
|
| МнHги р†ны грёшному: ўповaющаго же на гDа млcть њбhдетъ. | Багато покарань грішникові, а того, хто уповає на Господа, оточить милість. |
|
11
|
11
|
| Весели1тесz њ гDэ и3 рaдуйтесz првdніи, и3 хвали1тесz, вси2 прaвіи с®цемъ. | Веселіться в Господі і радуйтеся, праведні, і торжествуйте всі, праві серцем. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ lв
|
Псалом 32
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, не надпи1санъ ў є3врє1й, lв7. | [Псалом Давида.] |
|
1
|
1
|
| Рaдуйтесz, првdніи, њ гDэ: пр†вымъ подобaетъ похвалA. | Радуйтеся, праведні, у Господі; праведним подобає похвала. |
|
2
|
2
|
| И#сповёдайтесz гDеви въ гyслехъ, во pалти1ри десzтострyннэмъ п0йте є3мY: | Прославляйте Господа на гуслях, співайте Йому на десятиструнній псалтирі. |
|
3
|
3
|
| восп0йте є3мY пёснь н0ву, д0брэ п0йте є3мY со восклицaніемъ: | Співайте Йому пісню нову, співайте радісно, з піднесенням. |
|
4
|
4
|
| ћкw прaво сл0во гDне, и3 вс‰ дэлA є3гw2 въ вёрэ. | Бо слово Господнє праве і всі діла Його праведні. |
|
5
|
5
|
| Лю1битъ млcтыню и3 сyдъ гDь, млcти гDни и3сп0лнь землS. | Господь любить правду і праведний суд, милости Його повна земля. |
|
6
|
6
|
| Сл0вомъ гDнимъ небесA ўтверди1шасz, и3 д¦омъ ќстъ є3гw2 всS си1ла и4хъ: | Словом Господнім сотворено небеса, і духом уст Його — вся сила їх. |
|
7
|
7
|
| собирazй ћкw мёхъ в0ды морск‡z, полагazй въ сокр0вищихъ бeздны. | Він зібрав, наче в міх, води морські, утворив у глибині їх безодні. |
|
8
|
8
|
| Да ўбои1тсz гDа всS землS, t негHже да подви1жутсz вси2 живyщіи по вселeннэй: | Нехай боїться Господа вся земля, нехай тремтять перед Ним усі, що живуть на світі. |
|
9
|
9
|
| ћкw т0й речE, и3 бhша: т0й повелЁ, и3 создaшасz. | Бо Він сказав — і сталося, Він повелів — і створилося. |
|
10
|
10
|
| ГDь разорsетъ совёты kзhкwвъ, tметaетъ же мы6сли людjй и3 tметaетъ совёты кнzзeй. | Господь нищить змови народів, відкидає злі задуми людей, [розбиває змови князів]. |
|
11
|
11
|
| Совётъ же гDень во вёкъ пребывaетъ, помышлє1ніz с®ца є3гw2 въ р0дъ и3 р0дъ. | Рада ж Господня стоїть вічно, і думки серця Його — з роду в рід. |
|
12
|
12
|
| Бlжeнъ kзhкъ, є3мyже є4сть гDь бGъ є3гw2, лю1діе, ±же и3збрA въ наслёдіе себЁ. | Блаженний народ, у якого Бог є Господом, — люди, яких обрав Господь у насліддя Собі. |
|
13
|
13
|
| Съ нб7сE призрЁ гDь, ви1дэ вс‰ сhны человёчєскіz: | Господь з неба дивиться і бачить усіх синів людських. |
|
14
|
14
|
| t гот0вагw жили1ща своегw2 призрЁ на вс‰ живyщыz на земли2: | Дивиться з Престолу, на якому сидить, і бачить усіх, що живуть на землі. |
|
15
|
15
|
| создaвый на є3ди1нэ сердцA и4хъ, разумэвazй на вс‰ дэлA и4хъ. | Він створив серця всіх їх і знає всі діла їхні. |
|
16
|
16
|
| Не спасaетсz цaрь мн0гою си1лою, и3 и3споли1нъ не спасeтсz мн0жествомъ крёпости своеS. | Не захистить царя велике військо його, і велетня не спасе велика сила його. |
|
17
|
17
|
| Л0жь к0нь во спасeніе, во мн0жествэ же си1лы своеS не спасeтсz. | Ненадійний кінь для спасіння, не спасе він великою силою своєю. |
|
18
|
18
|
| СE, џчи гDни на боsщыzсz є3гw2, ўповaющыz на млcть є3гw2: | Бо ось очі Господні на тих, що бояться Його, і на тих, що надіються на милість Його. |
|
19
|
19
|
| и3збaвити t смeрти дyшы и4хъ, и3 препитaти | въ глaдъ. | Він спасе душі їхні від смерти, і в часи голоду наситить їх. |
|
20
|
20
|
| Душa же нaша чaетъ гDа, ћкw пом0щникъ и3 защи1титель нaшъ є4сть: | Душа ж наша нехай уповає на Господа, бо Він поміч і захист наш. |
|
21
|
21
|
| ћкw њ нeмъ возвесели1тсz сeрдце нaше, и3 во и4мz с™0е є3гw2 ўповaхомъ. | Ним звеселиться серце наше, бо ми надіємося на святе ім’я Його. |
|
22
|
22
|
| Бyди, гDи, млcть твоS на нaсъ, ћкоже ўповaхомъ на тS. | Милість Твоя, Господи, нехай буде над нами, бо ми уповаємо на Тебе. |
|
Pал0мъ lг
|
Псалом 33
|
|
1
|
1
|
| Pал0мъ дв7ду, внегдA и3змэни2 лицE своE пред8 ґвімелeхомъ: и3 tпусти2 є3го2, и3 tи1де, lG. | Псалом Давида, коли він прикинувся безумним перед Авимелехом, який через це відпустив його. |
|
2
|
2
|
| Благословлю2 гDа на всsкое врeмz, вhну хвалA є3гw2 во ўстёхъ мои1хъ. | Благословлю Господа на всякий час, завжди хвала Йому в устах моїх. |
|
3
|
3
|
| Њ гDэ похвaлитсz душA моS: да ўслhшатъ кр0тцыи и3 возвеселsтсz. | Господом буде хвалитися душа моя; нехай почують вірні і звеселяться. |
|
4
|
4
|
| Возвели1чите гDа со мн0ю, и3 вознесeмъ и4мz є3гw2 вкyпэ. | Величайте Господа зі мною, і прославмо ім’я Його всі вкупі. |
|
5
|
5
|
| Взыскaхъ гDа, и3 ўслhша мS и3 t всёхъ скорбeй мои1хъ и3збaви мS. | Я шукав Господа, і Він почув мене і від усіх скорбот визволив мене. |
|
6
|
6
|
| Приступи1те къ немY и3 просвэти1тесz, и3 ли1ца в†ша не постыдsтсz. | Приступіть до Нього й просвітіться, і лиця ваші не осоромляться. |
|
7
|
7
|
| Сeй ни1щій воззвA, и3 гDь ўслhша и5, и3 t всёхъ скорбeй є3гw2 сп7сE и5. | Ось убогий благав, і Господь почув його і від усіх скорбот спас його. |
|
8
|
8
|
| Њполчи1тсz ѓгGлъ гDень w4крестъ боsщихсz є3гw2 и3 и3збaвитъ и5хъ. | Ангел Господній охороняє тих, що бояться Його, і визволяє їх. |
|
9
|
9
|
| Вкуси1те и3 ви1дите, ћкw бlгъ гDь: бlжeнъ мyжъ, и4же ўповaетъ нaнь. | Споживіть і побачите, що благий Господь. Блажен муж, що уповає на Нього. |
|
10
|
10
|
| Б0йтесz гDа, вси2 с™jи є3гw2, ћкw нёсть лишeніz боsщымсz є3гw2. | Бійтеся Господа, [всі] святі Його, бо не знають нестатку ті, що бояться Його. |
|
11
|
11
|
| Богaтіи њбнищaша и3 взалкaша: взыскaющіи же гDа не лишaтсz всsкагw блaга. | Багаті зубожіли і зголодніли, а ті, що шукають Господа, не будуть позбавлені всякого блага. |
|
12
|
12
|
| Пріиди1те, ч†да, послyшайте менє2, стрaху гDню научY вaсъ. | Прийдіть, діти, послухайте мене, я страху Господнього навчу вас. |
|
13
|
13
|
| Кт0 є3сть человёкъ хотsй жив0тъ, любsй дни6 ви1дэти блaги; | Хто з людей бажає жити і бачити дні благі — |
|
14
|
14
|
| Ўдержи2 љзhкъ тв0й t ѕлA и3 ўстнЁ твои2, є4же не глаг0лати льсти2. | стримуй язик свій від зла, і уста твої нехай не будуть облесливі. |
|
15
|
15
|
| Ўклони1сz t ѕлA и3 сотвори2 блaго: взыщи2 ми1ра и3 пожени2 и5. | Ухиляйся від всього злого і роби добро, будь мирний і пильнуй того. |
|
16
|
16
|
| Џчи гDни на првdныz, и3 ќши є3гw2 въ моли1тву и4хъ. | Очі Господні звернені до праведних, і вуха Його до молитви їх. |
|
17
|
17
|
| Лицe же гDне на творsщыz ѕл†z, є4же потреби1ти t земли2 пaмzть и4хъ. | Лице ж Господнє проти тих, що чинять зло, щоб знищити з землі й пам’ять про них. |
|
18
|
18
|
| Воззвaша првdніи, и3 гDь ўслhша и5хъ и3 t всёхъ скорбeй и4хъ и3збaви и5хъ. | Взивали [праведні], і Господь почув їх і від усіх скорбот визволив їх. |
|
19
|
19
|
| Бли1з8 гDь сокрушeнныхъ сeрдцемъ, и3 смирє1нныz дyхомъ сп7сeтъ. | Близько Господь до скорботних серцем, і смиренних духом Він спасає. |
|
20
|
20
|
| МнHги скHрби првdнымъ, и3 t всёхъ и4хъ и3збaвитъ | гDь. | Багато скорбот у праведника, та від усіх них визволить його Господь. |
|
21
|
21
|
| Храни1тъ гDь вс‰ кHсти и4хъ, ни є3ди1на t ни1хъ сокруши1тсz. | Господь охороняє всі кості їх, і ні одна з них не зламається. |
|
22
|
22
|
| Смeрть грёшникwвъ лютA, и3 ненави1дzщіи првdнаго прегрэшaтъ. | Смерть же грішників люта, і ті, що ненавидять праведного, загинуть. |
|
23
|
23
|
| И#збaвитъ гDь дyшы р†бъ свои1хъ, и3 не прегрэшaтъ вси2 ўповaющіи на него2. | Господь визволить душі рабів Своїх, і не загине ніхто з тих, що уповають на Нього. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ lд
|
Псалом 34
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, lд7. | Псалом Давида. (Пророчий). |
|
1
|
1
|
| Суди2, гDи, њби1дzщыz мS, побори2 борю1щыz мS. | Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене. |
|
2
|
2
|
| Пріими2 nрyжіе и3 щи1тъ и3 востaни въ п0мощь мою2: | Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені. |
|
3
|
3
|
| и3зсyни мeчь и3 заключи2 сопроти1въ гонsщихъ мS: рцы2 души2 моeй: спcніе твоE є4смь ѓзъ. | Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння». |
|
4
|
4
|
| Да постыдsтсz и3 посрaмzтсz и4щущіи дyшу мою2, да возвратsтсz вспsть и3 постыдsтсz мhслzщіи ми2 ѕл†z. | Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене. |
|
5
|
5
|
| Да бyдутъ ћкw прaхъ пред8 лицeмъ вётра, и3 ѓгGлъ гDень њскорблsz и5хъ: | Нехай стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх. |
|
6
|
6
|
| да бyдетъ пyть и4хъ тмA и3 п0лзокъ, и3 ѓгGлъ гDень погонszй и5хъ: | Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх. |
|
7
|
7
|
| ћкw тyне скрhша ми2 пaгубу сёти своеS, всyе поноси1ша души2 моeй. | Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї. |
|
8
|
8
|
| Да пріи1детъ є3мY сёть, ю4же не вёсть, и3 лови1тва, ю4же скры2, да њбhметъ и5, и3 въ сёть да впадeтъ въ ню2. | Нехай же несподівано прийде загибель на нього. І сітка, що він таємно на мене поставив, нехай уловить його, і в ту яму нехай сам упаде, на свою погибель. |
|
9
|
9
|
| Душa же моS возрaдуетсz њ гDэ, возвесели1тсz њ спcніи є3гw2. | А душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього. |
|
10
|
10
|
| Вс‰ кHсти мо‰ рекyтъ: гDи, гDи, кто2 под0бенъ тебЁ; и3збавлszй ни1ща и3з8 руки2 крёпльшихъ є3гw2, и3 ни1ща, и3 ўб0га t расхищaющихъ є3го2. | Всі кості мої скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти возволяєш слабкого від сильного, бідного і вбогого — від гнобителів його». |
|
11
|
11
|
| Востaвше на мS свидётелє непрaведніи, ±же не вёдzхъ, вопрошaху мS. | Стали проти мене свідки неправедні; про те, чого не знаю я, вони допитують мене. |
|
12
|
12
|
| Воздaша ми2 лук†ваz воз8 бlг†z, и3 безчaдіе души2 моeй. | Віддають мені злом за добро, осиротили душу мою. |
|
13
|
13
|
| Ѓзъ же, внегдA nни2 стужaху ми2, њблачaхсz во врeтище и3 смирsхъ пост0мъ дyшу мою2, и3 моли1тва моS въ нёдро моE возврати1тсz. | Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася. |
|
14
|
14
|
| Ћкw бли1жнему, ћкw брaту нaшему, тaкw ўгождaхъ: ћкw плaчz и3 сётуz, тaкw смирsхсz. | Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю. |
|
15
|
15
|
| И# на мS возвесели1шасz и3 собрaшасz: собрaшасz на мS р†ны, и3 не познaхъ: раздэли1шасz, и3 не ўмили1шасz. | А вони з нещастя мого радіють, збираються та радяться, як збільшити рани мої, ганьблять мене, не знаю, за що; |
|
16
|
16
|
| И#скуси1ша мS, подражни1ша мS подражнeніемъ, поскрежетaша на мS зубы2 свои1ми. | спокушаючи, насміхаються, скрегочуть на мене зубами. |
|
17
|
17
|
| ГDи, когдA ќзриши; ўстр0й дyшу мою2 t ѕлодёйства и4хъ, t лє1въ є3динор0дную мою2. | Господи, чи довго будеш дивитися на це? Одведи душу мою від злочинства їхнього, від левів — самотню мою. |
|
18
|
18
|
| И#сповёмсz тебЁ въ цRкви мн0зэ, въ лю1дехъ тsжцэхъ восхвалю1 тz. | Я буду прославляти Тебе на великих зібраннях, серед численних народів буду хвалити Тебе, |
|
19
|
19
|
| Да не возрaдуютсz њ мнЁ враждyющіи ми2 непрaведнw, ненави1дzщіи мS тyне и3 помизaющіи nчи1ма: | щоб не торжествували наді мною ті, що ворогують проти мене даремно, не переморгувалися очима своїми ті, що ненавидять мене без вини. |
|
20
|
20
|
| ћкw мнЁ ќбw ми6рнаz глаг0лаху, и3 на гнёвъ лє1сти помышлsху. | Бо не про мир говорять вони, а проти мирних землі складають свої замисли. |
|
21
|
21
|
| Разшири1ша на мS ўстA сво‰, рёша: блaгоже, блaгоже, ви1дэша џчи нaши. | Розширюють на мене уста свої і кажуть: «Добре, добре, бачили очі наші». |
|
22
|
22
|
| Ви1дэлъ є3си2, гDи, да не премолчи1ши: гDи, не tступи2 t менє2. | Ти бачив це, Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене. |
|
23
|
23
|
| Востaни, гDи, и3 вонми2 судY моемY, б9е м0й и3 гDи м0й, на прю2 мою2. | Встань, Господи і заступись за правоту мою. Розбери тяжбу мою, Господи мій і Боже мій! |
|
24
|
24
|
| Суди1 ми, гDи, по прaвдэ твоeй, гDи б9е м0й, и3 да не возрaдуютсz њ мнЁ. | Розсуди мене, Господи, за правдою Твоєю, щоб не величалися вони наді мною. |
|
25
|
25
|
| Да не рекyтъ въ сердцaхъ свои1хъ: блaгоже, блaгоже души2 нaшей: нижE да рекyтъ: пожр0хомъ є3го2. | Щоб не говорили в серці своїм: «Добре, [добре!] цього ми бажали». Щоб не сказали: «Ми поглинули його». |
|
26
|
26
|
| Да постыдsтсz и3 посрaмzтсz вкyпэ рaдующіисz ѕлHмъ мои6мъ: да њблекyтсz въ стyдъ и3 срaмъ велерёчующіи на мS. | Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене. |
|
27
|
27
|
| Да возрaдуютсz и3 возвеселsтсz хотsщіи прaвды моеS: и3 да рекyтъ вhну, да возвели1читсz гDь, хотsщіи ми1ра рабY є3гw2. | І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: «Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!» |
|
28
|
28
|
| И# љзhкъ м0й поучи1тсz прaвдэ твоeй, вeсь дeнь хвалЁ твоeй. | А язик мій буде звіщати правду Твою та прославляти Тебе по всі дні. |
|
Pал0мъ lє
|
Псалом 35
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, џтроку гDню дв7ду, lе7. | Начальнику хору. Раба Господнього Давида. |
|
2
|
2
|
| Глаг0летъ пребеззак0нный согрэшaти въ себЁ: нёсть стрaха б9іz пред8 nчи1ма є3гw2: | Навчився беззаконник грішити в серці своїм; нема страху Божого перед очима його. |
|
3
|
3
|
| ћкw ўльсти2 пред8 ни1мъ њбрэсти2 беззак0ніе своE, и3 возненави1дэти. | Сам себе він обманює в очах своїх, ніби шукає гріхів своїх, щоб зненавидіти їх. |
|
4
|
4
|
| Глаг0лы ќстъ є3гw2 беззак0ніе и3 лeсть: не восхотЁ разумёти є4же ўблажи1ти. | Але слова уст його — неправда і лукавство, він не хоче навчитися чинити добро. |
|
5
|
5
|
| Беззак0ніе помhсли на л0жи своeмъ: предстA всsкому пути2 неблaгу, њ ѕл0бэ же не негодовA. | На ліжку своєму він замишляє беззаконня, стає на недобру дорогу, не соромиться зла. |
|
6
|
6
|
| ГDи, на нб7си2 млcть твоS, и3 и4стина твоS до w4блакъ: | Господи, милість Твоя до небес, істина Твоя понад хмарами. |
|
7
|
7
|
| прaвда твоS ћкw г0ры б9іz, судбы6 тво‰ бeздна мн0га: человёки и3 скоты2 сп7сeши, гDи. | Правда Твоя, — як гори Божі, а присуди Твої, — як безодня велика, про людей і про тварин піклуєшся Ти, Господи. |
|
8
|
8
|
| Ћкw ўмн0жилъ є3си2 млcть твою2, б9е: сhнове же человёчестіи въ кр0вэ крил{ твоє1ю надёzтисz и4мутъ. | Яка велика милість Твоя, Боже! Сини людські під захистом крил Твоїх спокійні. |
|
9
|
9
|
| Ўпію1тсz t тyка д0му твоегw2, и3 пот0комъ слaдости твоеS напои1ши |. | Вони живляться від достатків дому Твого, і з джерела солодощів Твоїх Ти напуваєш їх. |
|
10
|
10
|
| Ћкw ў тебє2 и3ст0чникъ животA, во свётэ твоeмъ ќзримъ свётъ. | Бо в Тобі джерело життя: в сяйві Твоїм ми бачимо світло. |
|
11
|
11
|
| Пробaви млcть твою2 вёдущымъ тS и3 прaвду твою2 пр†вымъ сeрдцемъ. | Нехай буде милість Твоя на тих, що визнають Тебе, і правда Твоя на добрих серцем. |
|
12
|
12
|
| Да не пріи1детъ мнЁ ногA гордhни, и3 рукA грёшнича да не подви1житъ менE. | Нехай не наступить на мене нога гордині, і рука грішника нехай не досягне мене. |
|
13
|
13
|
| Тaмw пад0ша вси2 дёлающіи беззак0ніе: и3зриновeни бhша, и3 не возм0гутъ стaти. | Бо впали ті, що чинили беззаконня, впали і не можуть встати. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ lѕ
|
Псалом 36
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, lѕ7. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Не ревнyй лукaвнующымъ, нижE зави1ди творsщымъ беззак0ніе. | Не ревнуй злочинцям, не май заздрощів до тих, що чинять беззаконня, |
|
2
|
2
|
| ЗанE ћкw травA ск0рw и4зсшутъ, и3 ћкw ѕeліе ѕлaка ск0рw tпадyтъ. | бо вони, як трава, скоро посохнуть і, як пожовкле листя, скоро опадуть. |
|
3
|
3
|
| Ўповaй на гDа и3 твори2 бlгостhню: и3 насели2 зeмлю, и3 ўпасeшисz въ богaтствэ є3S. | Надійся на Бога, твори добро, живи за правдою на землі і будеш ситий з багатства її. |
|
4
|
4
|
| Наслади1сz гDеви, и3 дaстъ ти2 прошє1ніz сeрдца твоегw2. | Утішайся Господом, і Він дасть тобі бажання серця твого. |
|
5
|
5
|
| Tкрhй ко гDу пyть тв0й и3 ўповaй на него2, и3 т0й сотвори1тъ. | Відкрий Господу путь твою і надійся на Нього, Він допоможе. |
|
6
|
6
|
| И# и3зведeтъ ћкw свётъ прaвду твою2 и3 судбY твою2 ћкw полyдне. | Він виявить правоту твою, як світло, і правду твою, як полудень. |
|
7
|
7
|
| Повини1сz гDеви и3 ўмоли2 є3го2. Не ревнyй спёющему въ пути2 своeмъ, человёку творsщему законопреступлeніе. | Підкорись Господу і надійся на Нього. Не заздри чоловікові лукавому, хоч би й щастило йому в цьому житті. |
|
8
|
8
|
| Престaни t гнёва и3 њстaви ћрость: не ревнyй, є4же лукaвновати, | Не гнівайся і не розпалюйся, не спокушайся чинити зло. |
|
9
|
9
|
| занE лукaвнующіи потребsтсz, терпsщіи же гDа, тjи наслёдzтъ зeмлю. | Бо всі, хто чинить зло, будуть знищені, а ті, що надіються на Господа, успадкують землю. |
|
10
|
10
|
| И# є3щE мaлw, и3 не бyдетъ грёшника: и3 взhщеши мёсто є3гw2 и3 не њбрsщеши. | Ще трохи, і не стане грішника, поглянеш на місце його і не знайдеш його. |
|
11
|
11
|
| Кр0тцыи же наслёдzтъ зeмлю и3 насладsтсz њ мн0жествэ ми1ра. | А люди лагідні успадкують землю і будуть втішатися великим спокоєм. |
|
12
|
12
|
| Назирaетъ грёшный првdнаго и3 поскрежeщетъ нaнь зубы2 свои1ми: | Нечестивий задумує зло проти праведного і скрегоче на нього зубами своїми. |
|
13
|
13
|
| гDь же посмэeтсz є3мY, занE прозирaетъ, ћкw пріи1детъ дeнь є3гw2. | Господь же сміється з нього, бо бачить, що приходить день його. |
|
14
|
14
|
| Мeчь и3звлек0ша грBшницы, напрzг0ша лyкъ св0й, низложи1ти ўб0га и3 ни1ща, заклaти пр†выz сeрдцемъ. | Нечестиві виймають меч свій, готують стріли свої, щоб повалити убогого і бідного, заколоти тих, що йдуть дорогою правди. |
|
15
|
15
|
| Мeчь и4хъ да вни1детъ въ сердцA и4хъ, и3 лyцы и4хъ да сокрушaтсz. | Меч їхній увійде в їхнє ж серце, і луки їхні поламаються. |
|
16
|
16
|
| Лyчше мaлое првdнику, пaче богaтства грёшныхъ мн0га. | Краще мале праведника, аніж багатство у багатьох беззаконних, |
|
17
|
17
|
| ЗанE мы6шцы грёшныхъ сокрушaтсz, ўтверждaетъ же првdныz гDь. | бо сила грішників буде знищена, а праведних підкріпить Господь. |
|
18
|
18
|
| Вёсть гDь пути6 непор0чныхъ, и3 достоsніе и4хъ въ вёкъ бyдетъ. | Господь знає дні людей непорочних, і надбання їх перебуватиме повік. |
|
19
|
19
|
| Не постыдsтсz во врeмz лю1тое и3 во днeхъ глaда насhтzтсz, ћкw грBшницы поги1бнутъ. | Не будуть вони посоромлені в лиху годину, і в дні голоду будуть насичені. А грішники загинуть. |
|
20
|
20
|
| Врази1 же гDни, кyпнw прослaвитисz и5мъ и3 вознести1сz, и3зчезaюще ћкw дhмъ и3зчез0ша. | Вороги Господні в пишноті й гордині своїй, як дим, щезнуть. |
|
21
|
21
|
| Заeмлетъ грёшный и3 не возврати1тъ: првdный же щeдритъ и3 даeтъ. | Нечестивий позичає і не віддає, а праведник милостивий щедро дає. |
|
22
|
22
|
| Ћкw благословsщіи є3го2 наслёдzтъ зeмлю, кленyщіи же є3го2 потребsтсz. | Отже, ті, хто прославляє Господа, успадкують землю, а хто проклинає Його, буде знищений. |
|
23
|
23
|
| T гDа стwпы2 человёку и3справлsютсz, и3 пути2 є3гw2 восх0щетъ ѕэлw2. | Господь стверджує кроки такого чоловіка і сприяє йому в дорозі його. |
|
24
|
24
|
| Е#гдA падeтъ, не разбіeтсz, ћкw гDь подкрэплsетъ рyку є3гw2. | Коли буде падати, то не впаде, бо Господь підтримує за руку його. |
|
25
|
25
|
| Ю#нёйшій бhхъ, и4бо состарёхсz, и3 не ви1дэхъ првdника њстaвлена, нижE сёмене є3гw2 просsща хлёбы. | Я був молодим і постарів уже, але не бачив праведника покинутим або щоб діти його просили хліба. |
|
26
|
26
|
| Вeсь дeнь ми1луетъ и3 взаи1мъ даeтъ првdный, и3 сёмz є3гw2 во бlгословeніе бyдетъ. | Він щодня дає милостиню, позичає, і рід його в благословенні перебуває. |
|
27
|
27
|
| Ўклони1сz t ѕлA и3 сотвори2 бlго, и3 всели1сz въ вёкъ вёка. | Ухиляйся від зла і твори добро, і житимеш довіку. |
|
28
|
28
|
| Ћкw гDь лю1битъ сyдъ и3 не њстaвитъ прпdбныхъ свои1хъ: во вёкъ сохранsтсz: беззакHнницы же и3зженyтсz, и3 сёмz нечести1выхъ потреби1тсz. | Бо Господь любить правду і не покидає святих Своїх; Він береже їх, [а беззаконні будуть викинуті,] і нащадки нечестивців будуть знищені. |
|
29
|
29
|
| Првdницы же наслёдzтъ зeмлю и3 вселsтсz въ вёкъ вёка на нeй. | Праведні ж успадкують землю і будуть жити на ній повік. |
|
30
|
30
|
| ЎстA првdнагw поучaтсz премdрости, и3 љзhкъ є3гw2 возглаг0летъ сyдъ. | Уста праведного промовляють премудрість, і язик його, сповіщає правду. |
|
31
|
31
|
| Зак0нъ бGа є3гw2 сeрдцы є3гw2, и3 не зaпнутсz стwпы2 є3гw2. | Закон Бога його в серці його, і не спіткнуться ноги його. |
|
32
|
32
|
| Сматрsетъ грёшный првdнаго и3 и4щетъ є4же ўмертви1ти є3го2: | Беззаконник підглядає за праведним і шукає — як вбити його. |
|
33
|
33
|
| гDь же не њстaвитъ є3гw2 въ рукY є3гw2, нижE њсyдитъ є3го2, є3гдA сyдитъ є3мY. | Та Господь не дасть праведника в руки його і не допустить звинуватити його на суді. |
|
34
|
34
|
| Потерпи2 гDа и3 сохрани2 пyть є3гw2, и3 вознесeтъ тS є4же наслёдити зeмлю: внегдA потреблsтисz грёшникwмъ, ќзриши. | Надійся на Господа і тримайся шляхів Його, Він піднесе тебе, щоб ти успадкував землю, і коли буде нищити нечестивців, ти побачиш. |
|
35
|
35
|
| Ви1дэхъ нечести1ваго превозносsщасz и3 вhсzщасz ћкw кeдры лів†нскіz: | Я бачив беззаконника, як він пишався і підносився, наче кедри ливанські. |
|
36
|
36
|
| и3 ми1мw и3д0хъ, и3 сE, не бЁ, и3 взыскaхъ є3го2, и3 не њбрётесz мёсто є3гw2. | Але минув він, не стало його, шукаю його і не знаходжу. |
|
37
|
37
|
| Храни2 неѕл0біе и3 ви1ждь правотY, ћкw є4сть њстaнокъ человёку ми1рну. | Пильнуй непорочність, дивись на праведного, бо майбутнє таких людей — мир. |
|
38
|
38
|
| БеззакHнницы же потребsтсz вкyпэ: њстaнцы же нечести1выхъ потребsтсz. | А беззаконники всі будуть знищені, і майбутнє нечестивців — загибель. |
|
39
|
39
|
| Сп7сeніе же првdныхъ t гDа, и3 защи1титель и4хъ є4сть во врeмz ск0рби: | Спасіння ж праведним від Господа. Він захистить їх у час скорбот. |
|
40
|
40
|
| и3 пом0жетъ и5мъ гDь и3 и3збaвитъ и5хъ, и3 и4зметъ и5хъ t грBшникъ и3 сп7сeтъ и5хъ, ћкw ўповaша на него2. | Господь допоможе їм і визволить їх. Він визволить їх від нечестивих і спасе їх, бо вони надіялися на Нього. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ lз
|
Псалом 37
|
|
1
|
1
|
| Pал0мъ дв7ду, въ воспоминaніе њ суббHтэ, lз7. | Псалом Давида. На спомин [про суботу]. |
|
2
|
2
|
| ГDи, да не ћростію твоeю њбличи1ши менE, нижE гнёвомъ твои1мъ накaжеши менE: | Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм. |
|
3
|
3
|
| ћкw стрёлы тво‰ ўнз0ша во мнЁ, и3 ўтверди1лъ є3си2 на мнЁ рyку твою2. | Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою. |
|
4
|
4
|
| Нёсть и3зцэлeніz въ пл0ти моeй t лицA гнёва твоегw2, нёсть ми1ра въ костeхъ мои1хъ t лицA грBхъ мои1хъ. | Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх. |
|
5
|
5
|
| Ћкw беззакHніz мо‰ превзыд0ша главY мою2, ћкw брeмz тsжкое њтzготёша на мнЁ. | Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене. |
|
6
|
6
|
| Возсмердёша и3 согни1ша р†ны мо‰, t лицA безyміz моегw2. | Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого. |
|
7
|
7
|
| Пострадaхъ и3 слzк0хсz до концA, вeсь дeнь сётуz хождaхъ: | Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу. |
|
8
|
8
|
| ћкw лsдвіz мо‰ нап0лнишасz поругaній, и3 нёсть и3зцэлeніz въ пл0ти моeй. | Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй. |
|
9
|
9
|
| Њѕл0бленъ бhхъ и3 смири1хсz до ѕэлA, рыкaхъ t воздыхaніz сeрдца моегw2. | Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого. |
|
10
|
10
|
| ГDи, пред8 тоб0ю всE желaніе моE, и3 воздыхaніе моE t тебє2 не ўтаи1сz. | Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться. |
|
11
|
11
|
| Сeрдце моE смzтeсz, њстaви мS си1ла моS, и3 свётъ џчію моє1ю, и3 т0й нёсть со мн0ю. | Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене. |
|
12
|
12
|
| Дрyзи мои2 и3 и4скренніи мои2 прsмw мнЁ прибли1жишасz и3 стaша. | Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене. |
|
13
|
13
|
| И# бли1жніи мои2 tдалeче менє2 стaша, и3 нуждaхусz и4щущіи дyшу мою2: и3 и4щущіи ѕл†z мнЁ глаг0лаху сyєтнаz, и3 льсти6внымъ вeсь дeнь поучaхусz. | А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи. |
|
14
|
14
|
| Ѓзъ же ћкw глyхъ не слhшахъ, и3 ћкw нёмъ не tверзazй ќстъ свои1хъ: | Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх. |
|
15
|
15
|
| и3 бhхъ ћкw человёкъ не слhшай и3 не и3мhй во ўстёхъ свои1хъ њбличeніz. | І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання. |
|
16
|
16
|
| Ћкw на тS, гDи, ўповaхъ, ты2 ўслhшиши, гDи б9е м0й. | Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій. |
|
17
|
17
|
| Ћкw рёхъ: да не когдA порaдуютмисz врази2 мои2: и3 внегдA подвижaтисz ногaмъ мои6мъ, на мS велерёчеваша. | Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною. |
|
18
|
18
|
| Ћкw ѓзъ на р†ны гот0въ, и3 болёзнь моS предо мн0ю є4сть вhну. | Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною. |
|
19
|
19
|
| Ћкw беззак0ніе моE ѓзъ возвэщY и3 попекyсz њ грэсЁ моeмъ. | Бо беззаконня мої я визнаю і печалюся через гріх мій. |
|
20
|
20
|
| Врази1 же мои2 живyтъ и3 ўкрэпи1шасz пaче менє2, и3 ўмн0жишасz ненави1дzщіи мS без8 прaвды: | Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді. |
|
21
|
21
|
| воздаю1щіи ми2 ѕл†z воз8 благ†z њболгaху мS, занE гонsхъ благостhню. | Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю. |
|
22
|
22
|
| Не њстaви менE, гDи б9е м0й, не tступи2 t менє2: | Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене. |
|
23
|
23
|
| вонми2 въ п0мощь мою2, гDи сп7сeніz моегw2. | Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого. |
|
Pал0мъ lи
|
Псалом 38
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, їдіfyму, пёснь дв7ду, l}. | Начальнику хору Ідифуму. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Рёхъ: сохраню2 пути6 мо‰, є4же не согрэшaти ми2 љзhкомъ мои1мъ: положи1хъ ўстHмъ мои6мъ храни1ло, внегдA востaти грёшному предо мн0ю. | Я сказав: «Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною». |
|
3
|
3
|
| Њнэмёхъ и3 смири1хсz, и3 ўмолчaхъ t бл†гъ, и3 болёзнь моS њбнови1сz. | Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася. |
|
4
|
4
|
| Согрёzсz сeрдце моE во мнЁ, и3 въ поучeніи моeмъ разгори1тсz џгнь: глаг0лахъ љзhкомъ мои1мъ: | Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм: |
|
5
|
5
|
| скажи1 ми, гDи, кончи1ну мою2 и3 число2 днjй мои1хъ, к0е є4сть, да разумёю, что2 лишaюсz ѓзъ. | «Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх — яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій». |
|
6
|
6
|
| СE, п‰ди положи1лъ є3си2 дни6 мо‰, и3 состaвъ м0й ћкw ничт0же пред8 тоб0ю: nбaче всsчєскаz суетA всsкъ человёкъ живhй. | Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій — як ніщо перед Тобою. |
|
7
|
7
|
| U5бо w4бразомъ х0дитъ человёкъ, nбaче всyе мzтeтсz: сокр0вищствуетъ, и3 не вёсть, комY соберeтъ |. | Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться. |
|
8
|
8
|
| И# нн7э кто2 терпёніе моE; не гDь ли; и3 состaвъ м0й t тебє2 є4сть. | І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя — на Тебе. |
|
9
|
9
|
| T всёхъ беззак0ній мои1хъ и3збaви мS: поношeніе безyмному дaлъ мS є3си2. | Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному. |
|
10
|
10
|
| Њнэмёхъ и3 не tверз0хъ ќстъ мои1хъ, ћкw ты2 сотвори1лъ є3си2. | Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це. |
|
11
|
11
|
| Tстaви t менє2 р†ны тво‰: t крёпости бо руки2 твоеS ѓзъ и3зчез0хъ. | Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну. |
|
12
|
12
|
| Во њбличeніихъ њ беззак0ніи наказaлъ є3си2 человёка, и3 и3стazлъ є3си2 ћкw паучи1ну дyшу є3гw2: nбaче всyе всsкъ человёкъ. | Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина. |
|
13
|
13
|
| Ўслhши моли1тву мою2, гDи, и3 молeніе моE внуши2, слeзъ мои1хъ не премолчи2: ћкw пресeлникъ ѓзъ є4смь ў тебє2 и3 пришлeцъ, ћкоже вси2 nтцы2 мои2. | Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої. |
|
14
|
14
|
| Њслaби ми2, да почjю, прeжде дaже не tидY, и3 ктомY не бyду. | Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде. |
|
Pал0мъ lf
|
Псалом 39
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, lf7. | Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий). |
|
2
|
2
|
| ТерпS потерпёхъ гDа, и3 внsтъ ми2 и3 ўслhша моли1тву мою2: | Твердо я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене і почув молитву мою. |
|
3
|
3
|
| и3 возведe мz t р0ва страстeй и3 t брeніz ти1ны, и3 постaви на кaмени н0зэ мои2 и3 и3спрaви стwпы2 мо‰: | Він вивів мене з ями пристрастей і в’язкого болота, поставив на камені ноги мої і зміцнив стопи мої. |
|
4
|
4
|
| и3 вложи2 во ўстA мо‰ пёснь н0ву, пёніе бGу нaшему. Ќзрzтъ мн0зи и3 ўбоsтсz, и3 ўповaютъ на гDа. | Він вклав в уста мої пісню нову — хвалу Богу нашому. Многі побачать, і убояться, і будуть уповати на Господа. |
|
5
|
5
|
| Бlжeнъ мyжъ, є3мyже є4сть и4мz гDне ўповaніе є3гw2, и3 не призрЁ въ суєты2 и3 неистовлє1ніz лHжнаz. | Блаженна людина, яка покладає надію свою на Господа і не звертається до гордих і до тих, що схиляються до неправди. |
|
6
|
6
|
| МнHга сотвори1лъ є3си2 ты2, гDи б9е м0й, чудесA тво‰, и3 помышлeніємъ твои6мъ нёсть кто2 ўпод0битсz тебЁ: возвэсти1хъ и3 глаг0лахъ: ўмн0жишасz пaче числA. | Господи, Боже мій! Як багато створив Ти чудес Твоїх для нас! Хто уподібниться Тобі помислами Твоїми про нас! Хотів би я говорити і перелічити, але вони перевищують всяке число. |
|
7
|
7
|
| Жeртвы и3 приношeніz не восхотёлъ є3си2, тёло же сверши1лъ ми2 є3си2: всесожжeній и3 њ грэсЁ не взыскaлъ є3си2. | Жертви і принесення Ти не захотів, але Ти відкрив мені вуха*. Всепалення і жертви за гріх Ти не бажав. |
|
8
|
8
|
| ТогдA рёхъ: сE, пріидY: въ глави1знэ кни1жнэ пи1сано є4сть њ мнЁ: | Тоді я сказав: «Ось іду; у свитку книжному написано про мене. |
|
9
|
9
|
| є4же сотвори1ти в0лю твою2, б9е м0й, восхотёхъ, и3 зак0нъ тв0й посредЁ чрeва моегw2. | Я бажаю виконати волю Твою, Боже мій, і закон Твій у серці моїм». |
|
10
|
10
|
| Благовэсти1хъ прaвду въ цRкви вели1цэй, сE, ўстнaмъ мои6мъ не возбраню2: гDи, ты2 разумёлъ є3си2. | Я сповіщав про правду Твою в зібранні великому і не спиняв уст моїх. Ти знаєш, Господи. |
|
11
|
11
|
| Прaвду твою2 не скрhхъ въ сeрдцы моeмъ, и4стину твою2 и3 сп7сeніе твоE рёхъ, не скрhхъ млcть твою2 и3 и4стину твою2 t с0нма мн0га. | Не втаїв я правди Твоєї в серці моїм; я всім сповіщав про істину й спасіння Твоє. Не затаїв милости й вірности Твоєї перед зібранням великим. |
|
12
|
12
|
| Тh же, гDи, не ўдали2 щедр0тъ твои1хъ t менє2: млcть твоS и3 и4стина твоS вhну да застyпитэ мS. | Ти ж, Господи, не віддаляй від мене милосердя Твого. Милість Твоя й істина Твоя нехай завжди охороняють мене. |
|
13
|
13
|
| Ћкw њдержaша мS ѕл†z, и5мже нёсть числA: постиг0ша мS беззакHніz мо‰, и3 не возмог0хъ зрёти: ўмн0жишасz пaче вл†съ главы2 моеS, и3 сeрдце моE њстaви мS. | Бо обступила мене біда велика: оточили мене беззаконня мої, і я не можу побачити їх, бо їх більше, ніж волосся на голові моїй, і серце моє стиснулося в мені. |
|
14
|
14
|
| Бlговоли2, гDи, и3збaвити мS: гDи, во є4же помощи1 ми, вонми2. | Благозволь, Господи, визволити мене. Господи, поспіши на допомогу мені! |
|
15
|
15
|
| Да постыдsтсz и3 посрaмzтсz вкyпэ и4щущіи дyшу мою2, и3з8sти ю5: да возвратsтсz вспsть и3 постыдsтсz хотsщіи ми2 ѕл†z. | Нехай постидяться і осоромляться ті, що шукають душі моєї, щоб погубити її. Нехай повернуть назад ті, що бажають зла мені. |
|
16
|
16
|
| Да пріи1мутъ ѓбіе стyдъ св0й глаг0лющіи ми2: блaгоже, блaгоже. | Нехай покриються соромом ті, що говорили мені: «Добре, добре!» |
|
17
|
17
|
| Да возрaдуютсz и3 возвеселsтсz њ тебЁ вси2 и4щущіи тебE, гDи, и3 да рекyтъ вhну, да возвели1читсz гDь, лю1бzщіи сп7сeніе твоE. | Але нехай зрадіють і звеселяться Тобою ті, що шукають Тебе, Боже, і ті, що люблять спасіння Твоє, нехай безперестанку виголошують: «Великий Господь!» |
|
18
|
18
|
| Ѓзъ же ни1щъ є4смь и3 ўб0гъ, гDь попечeтсz њ мнЁ: пом0щникъ м0й и3 защи1титель м0й є3си2 ты2, б9е м0й, не закосни2. | Я ж немічний і вбогий, Господи, допоможи мені! Ти поміч моя і моє спасіння, Боже мій, поспіши! |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ м7
|
Псалом 40
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, м7. | Начальнику хору. Псалом Давида. (Пророчий). |
|
2
|
2
|
| Бlжeнъ разумэвazй на ни1ща и3 ўб0га, въ дeнь лю1тъ и3збaвитъ є3го2 гDь. | Блаженний, хто дбає про [вбогих і] бідних, в день скорботи спасає його Господь. |
|
3
|
3
|
| ГDь да сохрани1тъ є3го2 и3 живи1тъ є3го2, и3 да ўбlжи1тъ є3го2 на земли2 и3 да не предaстъ є3гw2 въ рyки врагHвъ є3гw2. | Господь збереже його й охоронить життя його. Блаженним він буде на землі, і Ти, Господи, не віддаси його в руки ворогів його. |
|
4
|
4
|
| ГDь да пом0жетъ є3мY на nдрЁ болёзни є3гw2: всE л0же є3гw2 њбрати1лъ є3си2 въ болBзни є3гw2. | Господь допоможе йому в час хвороби його, все ложе його Ти оздоровиш у болісті його. |
|
5
|
5
|
| Ѓзъ рёхъ: гDи, поми1луй мS, и3зцэли2 дyшу мою2, ћкw согрэши1хъ ти2. | Я сказав: «Господи, помилуй мене і зціли душу мою, бо згрішив я перед Тобою». |
|
6
|
6
|
| Врази2 мои2 рёша мнЁ ѕл†z: когдA ќмретъ, и3 поги1бнетъ и4мz є3гw2; | Вороги мої в злобі кажуть про мене: «Коли він помре та згине ім’я його?» |
|
7
|
7
|
| И# вхождaше ви1дэти, всyе глаг0лаше сeрдце є3гw2: собрA беззак0ніе себЁ, и3схождaше в0нъ и3 глаг0лаше вкyпэ. | А коли приходять провідати мене, говорять облесливо, ховають злобу в серці, а вийшовши, змовляються. |
|
8
|
8
|
| На мS шептaху вси2 врази2 мои2, на мS помышлsху ѕл†z мнЁ. | Ненависники шепочуть між собою, замишляють зло проти мене. |
|
9
|
9
|
| Сл0во законопрестyпное возложи1ша на мS: є3дA спsй не приложи1тъ воскреснyти; | Словом лихим ображають мене, говорячи: «Він ліг і вже не встане». |
|
10
|
10
|
| И$бо человёкъ ми1ра моегw2, на нег0же ўповaхъ, kдhй хлёбы мо‰, возвели1чи на мS запинaніе. | Навіть чоловік, що жив у згоді зі мною, що їв хліб мій і на якого я надіявся, — підняв проти мене п’яту свою. |
|
11
|
11
|
| Тh же, гDи, поми1луй мS и3 возстaви мS, и3 воздaмъ и5мъ. | Ти ж, Господи, помилуй мене, підійми мене, щоб я віддав їм. |
|
12
|
12
|
| Въ сeмъ познaхъ, ћкw восхотёлъ мS є3си2, ћкw не возрaдуетсz врaгъ м0й њ мнЁ. | З того дізнаюсь я, що Ти любиш мене, коли ворог мій не потішиться наді мною. |
|
13
|
13
|
| Менe же за неѕл0біе пріsлъ, и3 ўтверди1лъ мS є3си2 пред8 тоб0ю въ вёкъ. | А мене Ти охорониш заради лагідности моєї, і поставиш перед лицем Твоїм навіки. |
|
14
|
14
|
| Блгcвeнъ гDь бGъ ї}левъ t вёка и3 до вёка: бyди, бyди. | Благословенний Господь, Бог Ізраїля од віку й до віку! Амінь, амінь! |
|
Pал0мъ м7а
|
Псалом 41
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, въ рaзумъ сынHвъ корeовыхъ, pал0мъ дв7ду, м7№. | Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. (Псалом Давида). |
|
2
|
2
|
| И$мже w4бразомъ желaетъ є3лeнь на и3ст0чники водны6z, си1це желaетъ душA моS къ тебЁ, б9е. | Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже. |
|
3
|
3
|
| ВозжадA душA моS къ бGу крёпкому, жив0му: когдA пріидY и3 kвлю1сz лицY б9ію; | Прагне душа моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим? |
|
4
|
4
|
| Бhша слeзы мо‰ мнЁ хлёбъ дeнь и3 н0щь, внегдA глаг0латисz мнЁ на всsкъ дeнь: гдЁ є4сть бGъ тв0й; | Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: «Де Бог твій?» |
|
5
|
5
|
| Сі‰ помzнyхъ, и3 и3зліsхъ на мS дyшу мою2: ћкw пройдY въ мёсто селeніz ди1вна, дaже до д0му б9іz, во глaсэ рaдованіz и3 и3сповёданіz, шyма прaзднующагw. | Згадуючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої кількості людей, входив з ними в дім Божий з піснями радости й хвали, з голосами урочистого святкування. |
|
6
|
6
|
| Вскyю приск0рбна є3си2, душE моS; и3 вскyю смущaеши мS; ўповaй на бGа, ћкw и3сповёмсz є3мY, сп7сeніе лицA моегw2 и3 бGъ м0й. | Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого. |
|
7
|
7
|
| Ко мнЁ самомY душA моS смzтeсz: сегw2 рaди помzнyхъ тS t земли2 їoрдaнски и3 є3рмwніи1мски, t горы2 мaлыz. | Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Малої. |
|
8
|
8
|
| Бeздна бeздну призывaетъ во глaсэ хлsбій твои1хъ: вс‰ высwты6 тво‰ и3 вHлны тво‰ на мнЁ преид0ша. | Безодня безодню викликає шумом водоспадів Твоїх. Усі води Твої і хвилі Твої пройшли наді мною. |
|
9
|
9
|
| Въ дeнь заповёсть гDь млcть свою2, и3 н0щію пёснь є3гw2 t менє2 [ў менє2], моли1тва бGу животA моегw2. | Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого. |
|
10
|
10
|
| РекY бGу: застyпникъ м0й є3си2, почто2 мS забhлъ є3си2; и3 вскyю сётуz хождY, внегдA њскорблsетъ врaгъ; | Кажу я до Бога: «Захиснику мій! Навіщо Ти забув мене? Чого я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене»? |
|
11
|
11
|
| ВнегдA сокрушaтисz костeмъ мои6мъ, поношaху ми2 врази2 мои2, внегдA глаг0лати и5мъ мнЁ на всsкъ дeнь: гдЁ є4сть бGъ тв0й; | Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять щодня: «Де Бог твій?» |
|
12
|
12
|
| Вскyю приск0рбна є3си2, душE моS; и3 вскyю смущaеши мS; ўповaй на бGа, ћкw и3сповёмсz є3мY, сп7сeніе лицA моегw2 и3 бGъ м0й. | Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого. |
|
Pал0мъ м7в
|
Псалом 42
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, не надпи1санъ ў є3врє1й, м7в7. | (Псалом Давида). |
|
1
|
1
|
| Суди1 ми, б9е, и3 разсуди2 прю2 мою2: t kзhка не препод0бна, t человёка непрaведна и3 льсти1ва и3збaви мS. | Суди мене, Боже, і розсуди тяжбу мою з народом недобрим. Від людини лукавої і злої визволи мене. |
|
2
|
2
|
| ЗанE ты2 є3си2, б9е, крёпость моS, вскyю tри1нулъ мS є3си2; и3 вскyю сётуz хождY, внегдA њскорблsетъ врaгъ; | Бо Ти — Бог сили моєї. Навіщо Ти відкинув мене? Чому я, сумуючи, ходжу, коли ворог ображає мене? |
|
3
|
3
|
| Посли2 свётъ тв0й и3 и4стину твою2: т† мS настaвиста, и3 введ0ста мS въ г0ру с™yю твою2 и3 въ селє1ніz тво‰. | Пошли світло Твоє й істину Твою, нехай вони ведуть мене і виведуть на святу гору Твою і в оселі Твої. |
|
4
|
4
|
| И# вни1ду къ жeртвеннику б9ію, къ бGу веселsщему ю4ность мою2: и3сповёмсz тебЁ въ гyслехъ, б9е, б9е м0й. | І ввійду я до жертовника Божого, що наповнює радістю серце моє, і буду славити Тебе піснями, як на гуслях, Боже, Боже мій. |
|
5
|
5
|
| Вскyю приск0рбна є3си2, душE моS; и3 вскyю смущaеши мS; ўповaй на бGа, ћкw и3сповёмсz є3мY, сп7сeніе лицA моегw2 и3 бGъ м0й. | Чому сумуєш, душе моя? Навіщо хвилюєшся в мені? Уповай на Бога, бо я ще буду славити Його, Спасителя мого і Бога мого. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ м7г
|
Псалом 43
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, сынHвъ корeовыхъ, въ рaзумъ, pал0мъ, м7G. | Начальнику хору. Повчання синам Кореєвим. |
|
2
|
2
|
| Б9е, ўши1ма нaшима ўслhшахомъ, и3 nтцы2 нaши возвэсти1ша нaмъ дёло, є4же содёлалъ є3си2 во днeхъ и4хъ, во днeхъ дрeвнихъ. | Боже, вухами нашими почули ми, і отці наші сповістили нам про діла, які вчинив Ти в часи їхні, часи давні. |
|
3
|
3
|
| РукA твоS kзhки потреби2, и3 насади1лъ | є3си2: њѕл0билъ є3си2 лю1ди и3 и3згнaлъ є3си2 |. | Рукою Твоєю Ти знищив народи, а їх оселив, знищив племена, а їх розмножив. |
|
4
|
4
|
| Не бо мечeмъ свои1мъ наслёдиша зeмлю, и3 мhшца и4хъ не спасE и4хъ, но десни1ца твоS и3 мhшца твоS и3 просвэщeніе лицA твоегw2, ћкw бlговоли1лъ є3си2 въ ни1хъ. | Не мечем вони придбали землю і не їхня сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти благоволив до них. |
|
5
|
5
|
| Ты2 є3си2 сaмъ цRь м0й и3 бGъ м0й, заповёдаzй спасє1ніz ї†кwвлz. | Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову. |
|
6
|
6
|
| Њ тебЁ враги2 нaшz и3збодeмъ рHги, и3 њ и4мени твоeмъ ўничижи1мъ востаю1щыz на ны2. | З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас. |
|
7
|
7
|
| Не на лyкъ бо м0й ўповaю, и3 мeчь м0й не спасeтъ менE: | Бо не на лук мій я надіюся, і меч мій не спасе мене, |
|
8
|
8
|
| спcлъ бо є3си2 нaсъ t стужaющихъ нaмъ, и3 ненави1дzщихъ нaсъ посрами1лъ є3си2. | а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що повстали проти нас. |
|
9
|
9
|
| Њ бз7э похвaлимсz вeсь дeнь, и3 њ и4мени твоeмъ и3сповёмысz во вёкъ. | Тобою, Боже, будемо хвалитися кожен день, і ім’я Твоє будемо славити повіки. |
|
10
|
10
|
| Нн7э же tри1нулъ є3си2 и3 посрами1лъ є3си2 нaсъ, и3 не и3зhдеши, б9е, въ си1лахъ нaшихъ. | Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим. |
|
11
|
11
|
| Возврати1лъ є3си2 нaсъ вспsть при вразёхъ нaшихъ, и3 ненави1дzщіи нaсъ расхищaху себЁ. | Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас. |
|
12
|
12
|
| Дaлъ є3си2 нaсъ ћкw џвцы снёди, и3 во kзhцэхъ разсёzлъ ны2 є3си2. | Ти, як овець, віддав нас на заколення і розсіяв нас поміж народами. |
|
13
|
13
|
| Tдaлъ є3си2 лю1ди тво‰ без8 цэны2, и3 не бЁ мн0жество въ восклицaніихъ нaшихъ. | Ти задарма віддав народ Свій і не підвищив ціни на нього. |
|
14
|
14
|
| Положи1лъ є3си2 нaсъ поношeніе сосёдwмъ нaшымъ, подражнeніе и3 поругaніе сyщымъ w4крестъ нaсъ. | Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас. |
|
15
|
15
|
| Положи1лъ є3си2 нaсъ въ при1тчу во kзhцэхъ, покивaнію главы2 въ лю1дехъ. | Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми. |
|
16
|
16
|
| Вeсь дeнь срaмъ м0й предо мн0ю є4сть, и3 стyдъ лицA моегw2 покрh мz, | Щодня сором мій переді мною, і посоромлення вкриває лице моє |
|
17
|
17
|
| t глaса поношaющагw и3 њклеветaющагw, t лицA врaжіz и3 и3згонsщагw. | від голосу ганьбителя й наклепника, від погляду ворога й месника. |
|
18
|
18
|
| Сі‰ вс‰ пріид0ша на ны2, и3 не забhхомъ тебє2, и3 не непрaвдовахомъ въ завётэ твоeмъ, | Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили завіту Твого. |
|
19
|
19
|
| и3 не tступи2 вспsть сeрдце нaше: и3 ўклони1лъ є3си2 стези2 нaшz t пути2 твоегw2, | Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї, |
|
20
|
20
|
| ћкw смири1лъ є3си2 нaсъ на мёстэ њѕлоблeніz, и3 прикрh ны сёнь смeртнаz. | коли Ти смирив нас у землі злостраждань і тінню смерти покрив нас. |
|
21
|
21
|
| Ѓще забhхомъ и4мz бGа нaшегw, и3 ѓще воздёхомъ рyки нaшz къ б0гу чуждeму, | Бо якби ми забули ім’я Бога нашого і простягнули руки свої до бога чужого, |
|
22
|
22
|
| не бGъ ли взhщетъ си1хъ; т0й бо вёсть т†йнаz сeрдца. | то чи не покарав би нас Бог? Бо Він знає таємниці серця. |
|
23
|
23
|
| ЗанE тебє2 рaди ўмерщвлsемсz вeсь дeнь, вмэни1хомсz ћкw џвцы заколeніz. | Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожен день, ми стали як вівці, що призначені на заколення. |
|
24
|
24
|
| Востaни, вскyю спи1ши, гDи; воскrни2, и3 не tри1ни до концA. | Встань, Господи, чого спиш Ти? Прокинься і не відкидай нас назавжди. |
|
25
|
25
|
| Вскyю лицE твоE tвращaеши; забывaеши нищетY нaшу и3 ск0рбь нaшу; | Навіщо ховаєш лице Твоє? Забуваєш скорботу та біду нашу? |
|
26
|
26
|
| Ћкw смири1сz въ пeрсть душA нaша, прильпE земли2 ўтр0ба нaша. | Бо душа наша принижена до пороху, і серце наше в землю втоптане. |
|
27
|
27
|
| Воскrни2, гDи, помози2 нaмъ, и3 и3збaви нaсъ и4мене рaди твоегw2. | Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас імені Твого ради. |
|
Pал0мъ м7д
|
Псалом 44
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, њ и3змэнsемыхъ сынHмъ корewвымъ въ рaзумъ, пёснь њ возлю1бленнэмъ, м7д7. | Начальнику хору. На музичному інструменті шошан. Повчання синам Кореєвим. Пісня про Улюбленого. |
|
2
|
2
|
| Tрhгну сeрдце моE сл0во блaго, глаг0лю ѓзъ дэлA мо‰ цReви: љзhкъ м0й тр0сть кни1жника скоропи1сца. | Вилилось із серця мого слово благе, говорю я про діла мої Цареві. Язик мій — перо книжника-скорописця. |
|
3
|
3
|
| Красeнъ добр0тою пaче сынHвъ человёческихъ, и3зліsсz бlгодaть во ўстнaхъ твои1хъ: сегw2 рaди блгcви1 тz бGъ во вёкъ. | Ти прекрасніший за синів людських, виливається благодать із уст Твоїх. Тому благословив Тебе Бог навіки. |
|
4
|
4
|
| Препоsши мeчь тв0й по бедрЁ твоeй, си1льне, | Прив’яжи меч Твій до бедра Твого, сильний, славою Твоєю і красою Твоєю. |
|
5
|
5
|
| красот0ю твоeю и3 добр0тою твоeю: и3 налzцы2, и3 ўспэвaй, и3 цrтвуй и4стины рaди и3 кр0тости и3 прaвды: и3 настaвитъ тS ди1внw десни1ца твоS. | І натягни лук, і встигай, і царюй істини ради, і лагідности, і справедливости, і дивно поведе Тебе правиця Твоя. |
|
6
|
6
|
| Стрёлы тво‰ и3з8wщрє1ны, си1льне: лю1діе под8 тоб0ю падyтъ въ сeрдцы вр†гъ цReвыхъ. | Гострі стріли Твої, [Сильний]! Вони в серце ворогам Царя. Впадуть народи перед Тобою. |
|
7
|
7
|
| Пrт0лъ тв0й, б9е, въ вёкъ вёка: жeзлъ прaвости жeзлъ цrтвіz твоегw2. | Престіл Твій, Боже, повік віку, жезл правоти — жезл Царства Твого. |
|
8
|
8
|
| Возлюби1лъ є3си2 прaвду и3 возненави1дэлъ є3си2 беззак0ніе: сегw2 рaди помaза тS, б9е, бGъ тв0й є3лeемъ рaдости пaче прич†стникъ твои1хъ. | Ти полюбив правду і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твій єлеєм радости більше, ніж спільників Твоїх. |
|
9
|
9
|
| СмЂрна и3 стaкти и3 касjа t ри1зъ твои1хъ, t тsжестей слон0выхъ [t хрaмwвъ слон0выхъ], и3з8 ни1хже возвесели1ша тS. | Вся одежа Твоя — як смирна, алое і касія; в палатах із слонової кості звеселять Тебе. |
|
10
|
10
|
| Дщє1ри царeй въ чeсти твоeй: предстA цари1ца њдеснyю тебє2, въ ри1захъ позлащeнныхъ њдёzна преиспещрeна. | Дочки царів почесні гості Твої; стала цариця праворуч Тебе, в ризи позолочені одягнена, прикрашена. |
|
11
|
11
|
| Слhши, дщи2, и3 ви1ждь, и3 приклони2 ќхо твоE, и3 забyди лю1ди тво‰ и3 д0мъ nтцA твоегw2: | Слухай, дочко, і споглянь, і прихили вухо твоє, і забудь народ твій і дім отця твого. |
|
12
|
12
|
| и3 возжелaетъ цRь добр0ты твоеS, занE т0й є4сть гDь тв0й, и3 поклони1шисz є3мY, | І забажає Цар доброти твоєї, бо Він — Бог твій, і поклонишся Йому. |
|
13
|
13
|
| и3 дщи2 тЂрова съ д†ры: лицY твоемY пом0лzтсz богaтіи лю1дстіи. | І дочка Тира з дарами, і найбагатші з народів помоляться лицю Твоєму. |
|
14
|
14
|
| ВсS слaва дщeре цReвы внyтрь: р‰сны златhми њдёzна и3 преиспещрeна. | Вся слава дочки царя в ній самій, одежа її шита золотом. |
|
15
|
15
|
| Приведyтсz цRю2 дBвы в8слёдъ є3S, и4скрєнніz є3S приведyтсz тебЁ: | В дорогих прикрашених ризах введуть її до Царя. Приведені будуть діви вслід за нею, подруги її. |
|
16
|
16
|
| приведyтсz въ весeліи и3 рaдованіи, введyтсz въ хрaмъ цReвъ. | Приведуть їх з піснями радости і введуть їх у палату Царя. |
|
17
|
17
|
| Вмёстw nтє1цъ твои1хъ бhша сhнове твои2: постaвиши | кнsзи по всeй земли2. | Замість батьків Твоїх будуть сини Твої. Ти поставиш їх князями по всій землі. |
|
18
|
18
|
| ПомzнY и4мz твоE во всsкомъ р0дэ и3 р0дэ: сегw2 рaди лю1діе и3сповёдzтсz тебЁ въ вёкъ и3 во вёкъ вёка. | Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді. Заради того люди всі вихвалятимуть Тебе і прославлятимуть ім’я Твоє повік віку. |
|
Pал0мъ м7є
|
Псалом 45
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, њ сынёхъ корeовыхъ, њ тaйныхъ, pал0мъ, м7е7. | Начальнику хору. Синів Кореєвих. На музичному інструменті аламоф. Пісня. |
|
2
|
2
|
| БGъ нaмъ прибёжище и3 си1ла, пом0щникъ въ ск0рбехъ њбрётшихъ ны2 ѕэлw2. | Бог нам пристановище і сила, скора допомога в біді, що надходить на нас. |
|
3
|
3
|
| Сегw2 рaди не ўбои1мсz, внегдA смущaетсz землS, и3 прелагaютсz г0ры въ сердцA морск†z. | Тому не будемо боятися, хоч би захиталася земля, і гори зрушились у безодню моря. |
|
4
|
4
|
| Возшумёша и3 смzт0шасz в0ды и4хъ, смzт0шасz г0ры крёпостію є3гw2. | Нехай шумлять і хвилями здіймаються води і трясуться гори від хвиль їхніх. |
|
5
|
5
|
| РBчнаz ўстремлє1ніz веселsтъ грaдъ б9ій: њс™и1лъ є4сть селeніе своE вhшній. | Потоки рік веселять місто Боже, святу оселю Всевишнього. |
|
6
|
6
|
| БGъ посредЁ є3гw2, и3 не подви1житсz: пом0жетъ є3мY бGъ ќтрw заyтра. | Бог посеред нього — воно не захитається; Бог допоможе йому зранку. |
|
7
|
7
|
| Смzт0шасz kзhцы, ўклони1шасz ц†рствіz: дадE глaсъ св0й вhшній, подви1жесz землS. | Стривожилися народи, захиталися царства: [Всевишній] подав голос Свій, і похитнулася земля. |
|
8
|
8
|
| ГDь си1лъ съ нaми, застyпникъ нaшъ бGъ їaкwвль. | Господь Сил з нами, Бог Якова — захисник наш. |
|
9
|
9
|
| Пріиди1те и3 ви1дите дэлA б9іz, ±же положи2 чудесA на земли2: | Прийдіть і погляньте на діла Божі, які чуда вчинив Він на землі. |
|
10
|
10
|
| teмлz бр†ни до конє1цъ земли2, лyкъ сокруши1тъ и3 сл0митъ nрyжіе, и3 щиты2 сожжeтъ nгнeмъ. | Він спинив війни до країв землі, поламав лук, знищив зброю і колісниці попалив вогнем. |
|
11
|
11
|
| Ўпраздни1тесz и3 разумёйте, ћкw ѓзъ є4смь бGъ: вознесyсz во kзhцэхъ, вознесyсz на земли2. | «Заспокойтеся і пізнайте, що Я — Бог, піднесуся між народами і прославлюся на землі». |
|
12
|
12
|
| ГDь си1лъ съ нaми, застyпникъ нaшъ бGъ їaкwвль. | Господь Сил з нами, Захисник наш — Бог Якова. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ м7ѕ
|
Псалом 46
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, њ сынёхъ корeовыхъ, pал0мъ, м7ѕ7. | Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом. |
|
2
|
2
|
| Вси2 kзhцы, восплещи1те рукaми, воскли1кните бGу глaсомъ рaдованіz: | Всі народи, заплещіть руками, вигукніть до Бога голосом радости. |
|
3
|
3
|
| ћкw гDь вhшній стрaшенъ, цRь вeлій по всeй земли2: | Бо Господь Всевишній страшний, — великий Цар усієї землі. |
|
4
|
4
|
| покори2 лю1ди нaмъ и3 kзhки под8 н0ги нaша: | Він підкорив людей нам, і народи — під ноги наші. |
|
5
|
5
|
| и3збрA нaмъ достоsніz своE, добр0ту їaкwвлю, ю4же возлюби2. | Обрав нам насліддя наше, красу Якова, якого полюбив. |
|
6
|
6
|
| Взhде бGъ въ воскликновeніи, гDь во глaсэ трyбнэ. | Зійшов Бог при окликах радости, Господь — при звуках сурмних. |
|
7
|
7
|
| П0йте бGу нaшему, п0йте: п0йте цReви нaшему, п0йте: | Співайте Богу нашому, співайте! Співайте Цареві нашому, співайте! |
|
8
|
8
|
| ћкw цRь всеS земли2 бGъ, п0йте разyмнw. | Бо Бог — Цар усієї землі, співайте розумно. |
|
9
|
9
|
| ВоцRи1сz бGъ над8 kзы6ки: бGъ сэди1тъ на пrт0лэ с™ёмъ своeмъ. | Бог став Царем над усіма народами. Бог возсів на святім Престолі Своїм. |
|
10
|
10
|
| Кн‰зи лю1дстіи собрaшасz съ бGомъ ґвраaмлимъ: ћкw б9іи держaвніи земли2 ѕэлw2 вознес0шасz. | Князі народів зібралися до народу Бога Авраамового, бо влада над землею — Божа. Він вищий за все. |
|
Pал0мъ м7з
|
Псалом 47
|
|
1
|
1
|
| Pал0мъ пёсни сынHвъ корeовыхъ, вторhz суббHты, м7з7. | Пісня синів Кореєвих. |
|
2
|
2
|
| Вeлій гDь и3 хвaленъ ѕэлw2 во грaдэ бGа нaшегw, въ горЁ с™ёй є3гw2, | Великий Господь і вельми хвальний у місті Бога нашого, на горі святій Його. |
|
3
|
3
|
| бlгокорeннымъ рaдованіемъ всеS земли2: г0ры сіHнскіz, рeбра сёверwва, грaдъ цRS вели1кагw. | Велика радість всій землі — гора Сион; з північного боку її — місто Царя великого. |
|
4
|
4
|
| БGъ въ тsжестэхъ [во хрaмэхъ] є3гw2 знaемь є4сть, є3гдA заступaетъ и5. | Бог у храмі Своєму знаний як захисник, |
|
5
|
5
|
| Ћкw сE, цaріе зeмстіи собрaшасz, снид0шасz вкyпэ: | бо ось зібралися царі, зійшлися докупи, |
|
6
|
6
|
| тjи ви1дэвше тaкw, ўдиви1шасz, смzт0шасz, подвиг0шасz: | побачили, здивувалися, злякалися і відступили. |
|
7
|
7
|
| трeпетъ пріsтъ | тaмw, бwлёзни ћкw раждaющіz. | Страх обійняв їх і муки, як у жінок під час родин. |
|
8
|
8
|
| Дyхомъ бyрнымъ сокруши1ши корабли6 fарс‡йскіz. | Східним вітром Ти потопив кораблі фарсийські. |
|
9
|
9
|
| Ћкоже слhшахомъ, тaкw и3 ви1дэхомъ во грaдэ гDа си1лъ, во грaдэ бGа нaшегw: бGъ њсновA и3 въ вёкъ. | Як чули ми, так і побачили у місті Господа Сил, у місті Бога нашого: Бог утвердив його навіки. |
|
10
|
10
|
| Пріsхомъ, б9е, млcть твою2 посредЁ людjй твои1хъ. | Ми роздумували, Боже, про милість Твою посеред храму Твого. |
|
11
|
11
|
| По и4мени твоемY, б9е, тaкw и3 хвалA твоS на концaхъ земли2: прaвды и3сп0лнь десни1ца твоS. | Яке ім’я Твоє, Боже, така і хвала Твоя аж до країв землі. Повна правди правиця Твоя. |
|
12
|
12
|
| Да возвесели1тсz горA сіHнскаz, и3 да возрaдуютсz дщє1ри їудє1йскіz, судeбъ рaди твои1хъ, гDи. | Нехай веселиться гора Сион, [і] нехай радіють дочки народу Божого заради судів Твоїх, [Господи]. |
|
13
|
13
|
| Њбыди1те сіHнъ и3 њбыми1те є3го2, повёдите въ столпёхъ є3гw2: | Обійдіть навколо Сиона і розгляньте його, перелічіть вежі його, |
|
14
|
14
|
| положи1те сердцA в†ша въ си1лу є3гw2, и3 раздэли1те д0мы є3гw2, ћкw да повёсте въ р0дэ и3нёмъ. | зверніть серця ваші до могутності його, щоб переказати поколінням майбутнім. |
|
15
|
15
|
| Ћкw т0й є4сть бGъ нaшъ во вёкъ и3 въ вёкъ вёка: т0й ўпасeтъ нaсъ во вёки. | Бо цей Бог є Бог наш повіки. Він буде провадити нас повік віку. |
|
Pал0мъ м7и
|
Псалом 48
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, сынHмъ корewвымъ, pал0мъ, м7}. | Начальнику хору. Синів Кореєвих. Псалом. |
|
2
|
2
|
| Ўслhшите сі‰, вси2 kзhцы, внуши1те, вси2 живyщіи по вселeннэй, | Слухайте це, всі народи. Почуйте всі, хто живе на світі, — |
|
3
|
3
|
| земнор0дніи же и3 сhнове человёчестіи, вкyпэ богaтъ и3 ўб0гъ. | І прості, і знані, і багаті, й убогі. |
|
4
|
4
|
| ЎстA мо‰ возглаг0лютъ премyдрость, и3 поучeніе сeрдца моегw2 рaзумъ. | Уста мої промовлятимуть премудрість, і помисли серця мого — розум. |
|
5
|
5
|
| Приклоню2 въ при1тчу ќхо моE, tвeрзу во pалти1ри ганaніе моE. | Прихилю вухо моє до притчі і на гуслях пісні відкрию загадку мою. |
|
6
|
6
|
| Вскyю бою1сz въ дeнь лю1тъ; беззак0ніе пzты2 моеS њбhдетъ мS. | Чого боятися мені в день біди, коли обступлять мене злочинства тих, що доганяють мене? |
|
7
|
7
|
| Надёющіисz на си1лу свою2 и3 њ мн0жествэ богaтства своегw2 хвaлzщіисz: | Ви, що надієтеся на силу свою та величаєтеся багатством своїм! |
|
8
|
8
|
| брaтъ не и3збaвитъ, и3збaвитъ ли человёкъ; не дaстъ бGу и3змёны за сS, | Людина ніколи не викупить брата свого, не дасть Богові викупу за нього. |
|
9
|
9
|
| и3 цёну и3збавлeніz души2 своеS: и3 ўтруди1сz въ вёкъ, | Дорога ціна викупу душ їхніх, і не буде того повіки, |
|
10
|
10
|
| и3 жи1въ бyдетъ до концA, не ќзритъ пaгубы. | щоб залишився хтось жити вічно і не зазнав смерти. |
|
11
|
11
|
| Е#гдA ўви1дитъ прем{дрыz ўмирaющыz, вкyпэ безyменъ и3 несмhсленъ поги1бнутъ, и3 њстaвzтъ чужди6мъ богaтство своE. | Кожен бачить, що й розумні помирають так само, як і нерозумні та безумні гинуть, і багатства свої залишають іншим. |
|
12
|
12
|
| И# гр0би и4хъ жили6ща и4хъ во вёкъ, селє1ніz и4хъ въ р0дъ и3 р0дъ, нарек0ша и3менA сво‰ на землsхъ. | Вони думають, що доми їхні вічні і оселі їхні з роду в рід, землі свої вони називають своїми іменами. |
|
13
|
13
|
| И# человёкъ въ чeсти сhй не разумЁ, приложи1сz скотHмъ несмhслєннымъ и3 ўпод0бисz и5мъ. | І людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм. |
|
14
|
14
|
| Сeй пyть и4хъ соблaзнъ и5мъ, и3 по си1хъ во ўстёхъ свои1хъ благоволsтъ. | Цей шлях їхній — спокуса їм, хоч після цього устами своїми будуть хвалити його. |
|
15
|
15
|
| Ћкw џвцы во ѓдэ положeни сyть, смeрть ўпасeтъ |: и3 њбладaютъ и4ми прaвіи заyтра, и3 п0мощь и4хъ њбетшaетъ во ѓдэ: t слaвы своеS и3зриновeни бhша. | Як овець, поглине їх безодня; смерть буде пасти їх, і ранком праведні будуть володіти ними; сила покине їх, і могила буде житлом їхнім. |
|
16
|
16
|
| Nбaче бGъ и3збaвитъ дyшу мою2 и3з8 руки2 ѓдовы, є3гдA пріeмлетъ мS. | Але Господь спасе душу мою від пекла, коли прийме мене. |
|
17
|
17
|
| Не ўб0йсz, є3гдA разбогатёетъ человёкъ, и3ли2 є3гдA ўмн0житсz слaва д0му є3гw2: | Не бійся, коли розбагатіє людина, коли примножиться слава дому її. |
|
18
|
18
|
| ћкw внегдA ўмрeти є3мY, не в0зметъ вс‰, нижE сни1детъ съ ни1мъ слaва є3гw2. | Бо коли помре, то не візьме з собою нічого, не піде за нею слава її. |
|
19
|
19
|
| Ћкw душA є3гw2 въ животЁ є3гw2 благослови1тсz, и3сповёстсz тебЁ, є3гдA благосотвори1ши є3мY. | Хоч за життя вона ублажає душу свою, і славлять її за те, що догоджає собі, |
|
20
|
20
|
| Вни1детъ дaже до р0да nтє1цъ свои1хъ, дaже до вёка не ќзритъ свёта. | але піде до роду батьків своїх, які ніколи не побачать світла. |
|
21
|
21
|
| И# человёкъ въ чeсти сhй не разумЁ, приложи1сz скотHмъ несмhслєннымъ и3 ўпод0бисz и5мъ. | Так людина, будучи в честі, не розуміє, що вона зрівнялася з тваринами і уподібнюється їм. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ м7f
|
Псалом 49
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ ґсaфу, м7f7. | Псалом Асафа. |
|
1
|
1
|
| БGъ богHвъ гDь гlа, и3 призвA зeмлю t востHкъ с0лнца до з†падъ. | Бог богів, Господь промовив і закликає землю від сходу сонця і до заходу. |
|
2
|
2
|
| T сіHна бlголёпіе красоты2 є3гw2: | Від Сиону велич краси Його. |
|
3
|
3
|
| бGъ ћвэ пріи1детъ, бGъ нaшъ, и3 не премолчи1тъ: џгнь пред8 ни1мъ возгори1тсz, и3 w4крестъ є3гw2 бyрz ѕёлна. | Гряде Бог наш — і не мовчить, перед ним вогонь, що все палить, навкруги Нього сильна буря. |
|
4
|
4
|
| Призовeтъ нeбо свhше, и3 зeмлю, разсуди1ти лю1ди сво‰. | Він закликає з висоти небо і землю — судити народ Свій: |
|
5
|
5
|
| Собери1те є3мY прпdбныz є3гw2, завэщaющыz завётъ є3гw2 њ жeртвахъ. | «Зберіть до Мене святих Моїх, що вступили в завіт зі Мною при жертві!» |
|
6
|
6
|
| И# возвэстsтъ нб7сA прaвду є3гw2: ћкw бGъ судіS є4сть. | Небеса проголосять правду Його, бо Суддя цей є Бог. |
|
7
|
7
|
| Ўслhшите, лю1діе мои2, и3 возгlю вaмъ, ї}лю, и3 засвидётелствую тебЁ: бGъ, бGъ тв0й є4смь ѓзъ. | «Слухай, народе Мій, Я буду говорити. Ізраїлю! Я буду свідчити проти тебе. Я — Бог, твій Бог. |
|
8
|
8
|
| Не њ жeртвахъ твои1хъ њбличY тS, всесожжє1ніz же тво‰ предо мн0ю сyть вhну: | Не за жертви твої буду докоряти тобі, бо всепалення твої завжди переді Мною. |
|
9
|
9
|
| не пріимY t д0му твоегw2 телцє1въ, нижE t стaдъ твои1хъ козлHвъ. | Не прийму ні телят від дому твого, ні козлів із дворів твоїх, |
|
10
|
10
|
| Ћкw мои2 сyть вси2 ѕвёріе дубрaвніи, ск0ти въ горaхъ и3 вол0ве: | бо Мої всі звірі лісові і тварини на всіх горах. |
|
11
|
11
|
| познaхъ вс‰ пти6цы небє1сныz, и3 красотA сeлнаz со мн0ю є4сть. | Я знаю всіх птахів небесних і вся краса поля переді Мною. |
|
12
|
12
|
| Ѓще взaлчу, не рекY тебЁ: моs бо є4сть вселeннаz и3 и3сполнeніе є3S. | Коли б я зголоднів, то не сказав би тобі, бо світ увесь Мій і все, що є в ньому. |
|
13
|
13
|
| Е#дA ћмъ мzсA ю4нча; и3ли2 кр0вь козлHвъ пію2; | Хіба Я споживаю м’ясо телят чи п’ю кров козлів? |
|
14
|
14
|
| Пожри2 бGови жeртву хвалы2 и3 воздaждь вhшнему моли6твы тво‰: | Принеси Богу жертву хвали і виконай перед Всевишнім обітниці твої. |
|
15
|
15
|
| и3 призови1 мz въ дeнь ск0рби твоеS, и3 и3змy тz, и3 прослaвиши мS. | І призови Мене в день скорботи твоєї, Я спасу тебе, і ти прославиш Мене». |
|
16
|
16
|
| Грёшнику же речE бGъ: вскyю ты2 повёдаеши њправд†ніz мо‰ и3 воспріeмлеши завётъ м0й ўсты2 твои1ми; | А до грішника каже Бог: «Навіщо говориш ти про настанови Мої і завіт Мій береш у вуста свої? |
|
17
|
17
|
| Тh же возненави1дэлъ є3си2 наказaніе и3 tвeрглъ є3си2 словесA мо‰ вспsть. | Ти ж зненавидів настанови Мої і слова Мої відкидаєш від себе. |
|
18
|
18
|
| Ѓще ви1дэлъ є3си2 тaтz, тeклъ є3си2 съ ни1мъ, и3 съ прелюбодёемъ ўчaстіе твоE полагaлъ є3си2: | Коли бачиш злодія, то сходишся з ним, і з перелюбником спілкуєшся. |
|
19
|
19
|
| ўстA тво‰ ўмн0жиша ѕл0бу, и3 љзhкъ тв0й сплетaше льщє1ніz: | Уста твої невпинно злословлять, і язик твій сплітає підступи. |
|
20
|
20
|
| сэдS на брaта твоего2 клеветaлъ є3си2 и3 на сhна мaтере твоеS полагaлъ є3си2 соблaзнъ. | Сидиш і наговорюєш на брата твого і на сина матері твоєї зводиш наклеп. |
|
21
|
21
|
| Сі‰ сотвори1лъ є3си2, и3 ўмолчaхъ, вознепщевaлъ є3си2 беззак0ніе, ћкw бyду тебЁ под0бенъ: њбличy тz и3 предстaвлю пред8 лицeмъ твои1мъ грэхи2 тво‰. | Ти це робив, а Я мовчав; ти гадав, що й Я такий, як ти. Але Я викрию тебе і поставлю перед тобою [гріхи твої]. |
|
22
|
22
|
| Разумёйте ќбw сі‰, забывaющіи бGа, да не когдA похи1титъ, и3 не бyдетъ и3збавлszй. | Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб я не зловив вас, і тоді вже ніхто не врятує вас. |
|
23
|
23
|
| Жeртва хвалы2 прослaвитъ мS, и3 тaмw пyть, и4мже kвлю2 є3мY сп7сeніе моE. | Хто приносить жертву хвали, той прославляє Мене, і це дорога, якою Я явлю йому спасіння Моє». |
|
Pал0мъ н7
|
Псалом 50
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, внегдA вни1ти къ немY наfaну прbр0ку, | Начальнику хору. Псалом Давида, |
|
2
|
2
|
| є3гдA вни1де къ вирсавjи женЁ ўрjевэ, н7. | коли приходив до нього пророк Нафан, після того, як Давид увійшов до Вирсавії. (Молитва покаяння). |
|
3
|
3
|
| Поми1луй мS, б9е, по вели1цэй млcти твоeй, и3 по мн0жеству щедр0тъ твои1хъ њчcти беззак0ніе моE. | Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої. |
|
4
|
4
|
| Наипaче њмhй мS t беззак0ніz моегw2 и3 t грэхA моегw2 њчcти мS: | Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. |
|
5
|
5
|
| ћкw беззак0ніе моE ѓзъ знaю, и3 грёхъ м0й предо мн0ю є4сть вhну. | Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною. |
|
6
|
6
|
| ТебЁ є3ди1ному согрэши1хъ и3 лукaвое пред8 тоб0ю сотвори1хъ: ћкw да њправди1шисz во словесёхъ твои1хъ и3 побэди1ши, внегдA суди1ти ти2. | Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм. |
|
7
|
7
|
| Сe бо, въ беззак0ніихъ зачaтъ є4смь, и3 во грэсёхъ роди1 мz мaти моS. | Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя. |
|
8
|
8
|
| Сe бо, и4стину возлюби1лъ є3си2, безвBстнаz и3 т†йнаz премdрости твоеS kви1лъ ми2 є3си2. | Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости [Твоєї] явив Ти мені. |
|
9
|
9
|
| Њкропи1ши мS v3ссHпомъ, и3 њчи1щусz: њмhеши мS, и3 пaче снёга ўбэлю1сz. | Окропи мене ісопом — і очищуся, омий мене — і стану біліший від снігу. |
|
10
|
10
|
| Слyху моемY дaси рaдость и3 весeліе: возрaдуютсz кHсти смирє1нныz. | Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кості мої упокорені. |
|
11
|
11
|
| Tврати2 лицE твоE t грBхъ мои1хъ и3 вс‰ беззакHніz мо‰ њчcти. | Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої. |
|
12
|
12
|
| Сeрдце чи1сто сози1жди во мнЁ, б9е, и3 дyхъ прaвъ њбнови2 во ўтр0бэ моeй. | Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму. |
|
13
|
13
|
| Не tвeржи менє2 t лицA твоегw2 и3 д¦а твоегw2 с™aгw не tими2 t менє2. | Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене. |
|
14
|
14
|
| Воздaждь ми2 рaдость сп7сeніz твоегw2 и3 д¦омъ вLчнимъ ўтверди1 мz. | Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене. |
|
15
|
15
|
| НаучY беззакHнныz путє1мъ твои6мъ, и3 нечести1віи къ тебЁ њбратsтсz. | Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе. |
|
16
|
16
|
| И#збaви мS t кровeй, б9е, б9е сп7сeніz моегw2: возрaдуетсz љзhкъ м0й прaвдэ твоeй. | Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою. |
|
17
|
17
|
| ГDи, ўстнЁ мои2 tвeрзеши, и3 ўстA мо‰ возвэстsтъ хвалY твою2. | Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою. |
|
18
|
18
|
| Ћкw ѓще бы восхотёлъ є3си2 жeртвы, дaлъ бhхъ ќбw: всесожжє1ніz не бlговоли1ши. | Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш. |
|
19
|
19
|
| Жeртва бGу дyхъ сокрушeнъ: сeрдце сокрушeнно и3 смирeнно бGъ не ўничижи1тъ. | Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш. |
|
20
|
20
|
| Ўбlжи2, гDи, бlговолeніемъ твои1мъ сіHна, и3 да сози1ждутсz стёны їеrли6мскіz: | Ублажи, [Господи], благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські. |
|
21
|
21
|
| тогдA бlговоли1ши жeртву прaвды, возношeніе и3 всесожегaємаz: тогдA возложaтъ на nлтaрь тв0й телцы2. | Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ н7а
|
Псалом 51
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, рaзума дв7ду, | Начальнику хору. Повчання Давида, |
|
2
|
2
|
| внегдA пріити2 дwи1ку їдумeйску, и3 возвэсти1ти саyлу, и3 рещи2 є3мY: пріи1де дв7дъ въ д0мъ ґвімелeховъ, н7№. | після того, як приходив Доїк ідумеянин і доніс Саулу, сказавши йому, що Давид прийшов у дім Авимелеха. |
|
3
|
3
|
| Что2 хвaлишисz во ѕл0бэ, си1льне; беззак0ніе вeсь дeнь, | Чого хвалишся злодійством, сильний? Зловживаєш милосердям Божим кожен день? |
|
4
|
4
|
| непрaвду ўмhсли љзhкъ тв0й: ћкw бри1тву и3з8wщрeну сотвори1лъ є3си2 лeсть. | Неправду висловлює язик твій, як бритва вигострена — таке твоє лукавство. |
|
5
|
5
|
| Возлюби1лъ є3си2 ѕл0бу пaче бlгостhни, непрaвду нeже глаг0лати прaвду: | Ти полюбив зло більше, ніж добро, більше неправду, ніж говорити правду. |
|
6
|
6
|
| возлюби1лъ є3си2 вс‰ глаг0лы потHпныz, љзhкъ льсти1въ. | Ти полюбив слова погибелі, розмову улесливу. |
|
7
|
7
|
| Сегw2 рaди бGъ разруши1тъ тS до концA: вост0ргнетъ тS, и3 пресели1тъ тS t селeніz твоегw2 и3 к0рень тв0й t земли2 живhхъ. | За те знищить тебе Бог до кінця. Викине тебе й виселить тебе з дому [твого], викоренить тебе із землі живих. |
|
8
|
8
|
| Ќзрzтъ првdніи и3 ўбоsтсz, и3 њ нeмъ возсмэю1тсz и3 рекyтъ: | Побачать це праведні і убояться, посміються над тобою [і скажуть]: |
|
9
|
9
|
| сE, человёкъ, и4же не положи2 бGа пом0щника себЁ, но ўповA на мн0жество богaтства своегw2, и3 возм0же сует0ю своeю. | «Ось чоловік, що не у Бога шукав собі сили, а сподівався на силу багатства свого та зміцнювався злочинством своїм». |
|
10
|
10
|
| Ѓзъ же ћкw мaслина плодови1та въ домY б9іи: ўповaхъ на млcть б9ію во вёкъ и3 въ вёкъ вёка. | А я, мов оливкове зелене дерево в домі Божім, я уповаю на милість Божу повік. |
|
11
|
11
|
| И#сповёмсz тебЁ въ вёкъ, ћкw сотвори1лъ є3си2: и3 терплю2 и4мz твоE, ћкw бlго пред8 прпdбными твои1ми. | Буду вічно славити Тебе, Боже, за все, що Ти вчинив для мене. Буду надіятися на ім’я Твоє, бо Ти милостивий до праведних Твоїх. |
|
Pал0мъ н7в
|
Псалом 52
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, њ маелefэ, рaзума дв7ду, н7в7. | Начальнику хору. На духових інструментах. Повчання Давида. |
|
2
|
2
|
| РечE безyменъ въ сeрдцы своeмъ: нёсть бGъ. Растлёша и3 њмерзи1шасz въ беззак0ніихъ, нёсть творsй бlг0е. | Сказав безумний у серці своїм: «Немає Бога». Розпусні стали, огидне діють у беззаконнях. Нема тих, хто чинив би добро. |
|
3
|
3
|
| БGъ съ нб7сE прини1че на сhны человёчєскіz, ви1дэти, ѓще є4сть разумэвazй и3ли2 взыскazй бGа. | Бог з неба поглянув на синів людських, щоб побачити: чи є хто розумний, що шукає Бога? |
|
4
|
4
|
| Вси2 ўклони1шасz, вкyпэ непотрeбни бhша: нёсть творsй бlг0е, нёсть до є3ди1нагw. | Всі відвернулися, всі нікчемні стали; нема вже такого, хто чинить добро, немає жодного. |
|
5
|
5
|
| Ни ли2 ўразумёютъ вси2 дёлающіи беззак0ніе, снэдaющіи лю1ди мо‰ въ снёдь хлёба; гDа не призвaша. | Невже не прийдуть до розуму ті, що чинять беззаконня, що з’їдають людей моїх, наче хліб, а Господа не призивають? |
|
6
|
6
|
| Тaмw ўстраши1шасz стрaха, и3дёже не бЁ стрaхъ: ћкw бGъ разсhпа кHсти человэкоуг0дникwвъ: постыдёшасz, ћкw бGъ ўничижи2 и5хъ. | Вони будуть боятися страху там, де нема його, бо розсипле Бог кістки самовпевнених. Осоромлені будуть вони, бо Бог відкинув їх. |
|
7
|
7
|
| Кто2 дaстъ t сіHна сп7сeніе ї}лево; внегдA возврати1тъ бGъ плэнeніе людjй свои1хъ, возрaдуетсz їaкwвъ и3 возвесели1тсz ї}ль. | Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві? Коли поверне Бог із полону людей Своїх, зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль. |
|
Pал0мъ н7г
|
Псалом 53
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, въ пёснехъ рaзума дв7ду, | Начальнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давида, |
|
2
|
2
|
| внегдA пріити2 зіфeємъ и3 рещи2 саyлови: не сe ли, дв7дъ скрhсz въ нaсъ; н7G. | коли прийшли зифеї і сказали Саулу: «Чи не в нас ховається Давид?» |
|
3
|
3
|
| Б9е, во и4мz твоE сп7си1 мz и3 въ си1лэ твоeй суди1 ми. | Боже, в ім’я Твоє спаси мене і силою Твоєю допоможи мені. |
|
4
|
4
|
| Б9е, ўслhши моли1тву мою2, внуши2 глаг0лы ќстъ мои1хъ: | Боже, почуй молитву мою і вислухай слова уст моїх. |
|
5
|
5
|
| ћкw чyждіи востaша на мS, и3 крёпцыи взыскaша дyшу мою2, и3 не предложи1ша бGа пред8 соб0ю. | Бо чужі повстали на мене, і сильні шукають душі моєї, і не мають вони Бога перед собою. |
|
6
|
6
|
| Сe бо, бGъ помогaетъ ми2, и3 гDь застyпникъ души2 моeй: | Та ось Бог помагає мені, і Господь підкріпляє душу мою. |
|
7
|
7
|
| tврати1тъ ѕл†z врагHмъ мои6мъ: и4стиною твоeю потреби2 и5хъ. | Він відплатить за зло ворогам моїм. Істиною Твоєю, Боже, Ти погубиш їх. |
|
8
|
8
|
| В0лею пожрY тебЁ, и3сповёмсz и4мени твоемY, гDи, ћкw бlго: | Від серця принесу жертву Тобі і прославлю ім’я Твоє, бо воно благе. |
|
9
|
9
|
| ћкw t всsкіz печaли и3збaвилъ мS є3си2, и3 на враги2 мо‰ воззрЁ џко моE. | Бо Ти визволив мене від усякої скорботи, і на ворогів моїх сміливо дивиться око моє. |
|
Pал0мъ н7д
|
Псалом 54
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, въ пёснехъ рaзума, ґсaфу, pал0мъ, н7д7. | Начальнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давида. |
|
2
|
2
|
| Внуши2, б9е, моли1тву мою2 и3 не прeзри молeніz моегw2: | Вислухай, Боже, молитву мою і не зневаж благання мого. |
|
3
|
3
|
| вонми1 ми и3 ўслhши мS: возскорбёхъ печaлію моeю [во и3скушeніи моeмъ], и3 смzт0хсz | Прихилися і вислухай мене, я плачу від туги моєї. |
|
4
|
4
|
| t глaса врaжіz и3 t стужeніz грёшнича: ћкw ўклони1ша на мS беззак0ніе и3 во гнёвэ враждовaху ми2. | І тривожуся від голосу ворожого і від утисків нечестивців. |
|
5
|
5
|
| Сeрдце моE смzтeсz во мнЁ, и3 боsзнь смeрти нападE на мS: | Бо вони чинять мені беззаконня й у гніві ворогують проти мене. |
|
6
|
6
|
| стрaхъ и3 трeпетъ пріи1де на мS, и3 покрh мz тмA. | Серце моє стривожилося в мені, смертельні страхіття напали на мене. |
|
7
|
7
|
| И# рёхъ: кто2 дaстъ ми2 крилB ћкw голуби6нэ; и3 полещY, и3 почjю. | Страх і трепет прийшли на мене, і жах огорнув мене. |
|
8
|
8
|
| СE, ўдали1хсz бёгаz и3 водвори1хсz въ пустhни. | І я сказав: хто дав би мені крила, як у голуба, я б полетів та відпочив би. |
|
9
|
9
|
| Чazхъ бGа сп7сaющагw мS t малодyшіz и3 t бyри. | Полетів би якнайдалі, став би жити в пустелі, ждучи Бога, щоб спас мене від слабкодухости і від бурі. |
|
10
|
10
|
| Потопи2, гDи, и3 раздэли2 љзhки и4хъ: ћкw ви1дэхъ беззак0ніе и3 прерэкaніе во грaдэ. | Розбий, Господи, і роз’єднай змову їхню, бо беззаконня та ворожнечу бачу я в місті. |
|
11
|
11
|
| Днeмъ и3 н0щію њбhдетъ и5 по стэнaмъ є3гw2: беззак0ніе и3 трyдъ посредЁ є3гw2, и3 непрaвда: | Вдень і вночі вони обходять його по мурах його, а усередині його — беззаконня та кривда. |
|
12
|
12
|
| и3 не њскудЁ t ст0гнъ є3гw2 ли1хва и3 лeсть. | І не зникають з вулиць його насильство і зрада. |
|
13
|
13
|
| Ћкw ѓще бы врaгъ поноси1лъ ми2, претерпёлъ бhхъ ќбw: и3 ѓще бы ненави1дzй мS на мS велерёчевалъ, ўкрhлбыхсz t негw2. | Та якби це ворог ганьбив мене, я стерпів би, або якби це ненависник мій величався наді мною, я не зважав би на нього. |
|
14
|
14
|
| Тh же, человёче равнодyшне, владhко м0й и3 знaемый м0й, | Але ти, чоловіче, — однодумцю мій, приятелю і друже мій, |
|
15
|
15
|
| и4же кyпнw наслаждaлсz є3си2 со мн0ю брaшенъ: въ домY б9іи ходи1хомъ є3диномышлeніемъ. | з яким ми щиро сходилися і до дому Божого разом ходили! |
|
16
|
16
|
| Да пріи1детъ же смeрть на нS, и3 да сни1дутъ во ѓдъ жи1ви: ћкw лукaвство въ жили1щихъ и4хъ, посредЁ и4хъ. | Нехай загибель прийде на них, бо лукавство в оселях їхніх, посеред них. |
|
17
|
17
|
| Ѓзъ къ бGу воззвaхъ, и3 гDь ўслhша мS. | Я ж до Бога взиваю, і Господь почує мене. |
|
18
|
18
|
| Вeчеръ и3 заyтра и3 полyдне повёмъ и3 возвэщY, и3 ўслhшитъ глaсъ м0й. | Увечері, і вранці, і опівдні буду благати й молити, і Він почує голос мій. |
|
19
|
19
|
| И#збaвитъ ми1ромъ дyшу мою2 t приближaющихсz мнЁ: ћкw во мн0зэ бsху со мн0ю. | Він визволить миром душу мою від напасників моїх, бо їх багато в мене. |
|
20
|
20
|
| Ўслhшитъ бGъ, и3 смири1тъ | сhй прeжде вBкъ: нёсть бо и5мъ и3змэнeніz, ћкw не ўбоsшасz бGа. | Почує мене Бог, і упокорить їх Той, Хто перебуває вічно, бо нема в них каяття, і не бояться вони Бога. |
|
21
|
21
|
| ПрострE рyку свою2 на воздаsніе: њскверни1ша завётъ є3гw2. | Підіймають руки свої на невинних і оскверняють завіт Його. |
|
22
|
22
|
| Раздэли1шасz t гнёва лицA є3гw2, и3 прибли1жишасz сердцA и4хъ: ўмsкнуша словесA и4хъ пaче є3лeа, и3 т† сyть стрёлы. | Уста їх масніші від масла, а в серці їх злоба. Масні, як олива, слова їх, але то гострі стріли. |
|
23
|
23
|
| Возвeрзи на гDа печaль твою2, и3 т0й тS препитaетъ: не дaстъ въ вёкъ молвы2 првdнику. | Покладайся на Господа у скорботах твоїх, і Він підтримає тебе. Ніколи не дасть Він упасти праведникові. |
|
24
|
24
|
| Тh же, б9е, низведeши и5хъ въ студенeцъ и3стлёніz: мyжіе кровeй и3 льсти2 не преполовsтъ днjй свои1хъ. Ѓзъ же, гDи, ўповaю на тS. | Ти, Боже, кинеш їх у яму погибелі. Кровожерні й підступні не доживуть і до половини віку свого. Я ж, [Господи], уповаю на Тебе. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ н7є
|
Псалом 55
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, њ лю1дехъ t с™hхъ ўдалeнныхъ, дв7ду въ столпописaніе, внегдA ўдержaша и5 и3ноплемє1нницы въ гefэ, pал0мъ, н7е7. | Начальнику хору. Про голубку, що мовчить на самоті. Пісня Давида, коли филистимляни захопили його в Гефі. |
|
2
|
2
|
| Поми1луй мS, б9е, ћкw попрa мz человёкъ: вeсь дeнь борS стужи1 ми. | Помилуй мене Боже, бо нападає на мене чоловік і день у день гнобить мене. |
|
3
|
3
|
| Попрaша мS врази2 мои2 вeсь дeнь: ћкw мн0зи борю1щіи мS съ высоты2. | Щодня нападають на мене вороги мої, бо багато тих, що поборюють мене. |
|
4
|
4
|
| Въ дeнь не [сeй рёчи [не] въ нёкіихъ не и3мёетсz] ўбою1сz, ѓзъ же ўповaю на тS. | Вдень я не буду боятися, бо уповаю на Тебе. |
|
5
|
5
|
| Њ бз7э похвалю2 словесA мо‰: на бGа ўповaхъ, не ўбою1сz: что2 сотвори1тъ мнЁ пл0ть; | Богом я хвалюсь у словах моїх, на Бога покладаю надію і не боюся; що зробить мені плоть? |
|
6
|
6
|
| Вeсь дeнь словeсъ мои1хъ гнушaхусz: на мS вс‰ помышлє1ніz и4хъ на ѕло2. | Щодня зневажають слова мої, всі думки їхні про мене — на зло. |
|
7
|
7
|
| Вселsтсz и3 скрhютъ, тjи пsту мою2 сохранsтъ, ћкоже потерпёша дyшу мою2 [тjи пsту мою2 наблюдaти бyдутъ, ћкоже ждaху души2 моеS]. | Збираються й ховаються, стежать за кожним кроком моїм, щоб уловити душу мою. |
|
8
|
8
|
| Ни њ чес0мже tри1неши |, гнёвомъ лю1ди низведeши. | Вони гадають, що не покараєш Ти їх за неправду їхню. |
|
9
|
9
|
| Б9е, жив0тъ м0й возвэсти1хъ тебЁ: положи1лъ є3си2 слeзы мо‰ пред8 тоб0ю, ћкw и3 во њбэтовaніи твоeмъ. | Боже, Тобі відомі всі страждання мої; збери сльози мої та поклади їх перед Собою. Запиши їх у книгу Твою. |
|
10
|
10
|
| Да возвратsтсz врази2 мои2 вспsть, въ џньже ѓще дeнь призовy тz: сE, познaхъ, ћкw бGъ м0й є3си2 ты2. | Вороги мої втікають від мене, коли я кличу Тебе. З того знаю, що Ти, Боже, зі мною. |
|
11
|
11
|
| Њ бз7э похвалю2 гlг0лъ, њ гDэ похвалю2 сл0во. | Богом я хвалюся в словах, в Господі хвалю слово Його. |
|
12
|
12
|
| На бGа ўповaхъ, не ўбою1сz: что2 сотвори1тъ мнЁ человёкъ; | На Бога я уповаю і не боюся: що заподіє мені людина? |
|
13
|
13
|
| Во мнЁ, б9е, моли1твы, ±же воздaмъ хвалы2 твоеS: | В мені, Боже, молитва до Тебе, щоб возносити Тобі хвалу, |
|
14
|
14
|
| ћкw и3збaвилъ є3си2 дyшу мою2 t смeрти, џчи мои2 t слeзъ и3 н0зэ мои2 t поползновeніz: благоугождY пред8 гDемъ во свётэ живhхъ. | бо Ти визволив душу мою від смерти, [очі мої від сліз], ноги мої від спотикання. Буду ходити перед лицем Господа у світлі живих. |
|
Pал0мъ н7ѕ
|
Псалом 56
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, да не растли1ши, дв7ду въ столпописaніе, внегдA є3мY tбэгaти t лицA саyлова въ пещeру, н7ѕ7. | Начальнику хору. Не погуби. Молитва Давида, коли він утік від Саула в печеру. |
|
2
|
2
|
| Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS: ћкw на тS ўповA душA моS, и3 на сёнь крил{ твоє1ю надёюсz, д0ндеже прeйдетъ беззак0ніе. | Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо на Тебе надіється душа моя, і в тіні крил Твоїх я сховаюсь, аж доки перейде беззаконня. |
|
3
|
3
|
| ВоззовY къ бGу вhшнему, бGу бlгодёzвшему мнЁ. | Буду взивати до Бога Всевишнього, Який допомагав мені. |
|
4
|
4
|
| ПослA съ нб7сE и3 сп7сe мz, дадE въ поношeніе попирaющыz мS: послA бGъ млcть свою2 и3 и4стину свою2, | Він пошле поміч з неба і спасе мене. Пошле Бог милість Свою й істину Свою і осоромить тих, що шукають погубити мене. |
|
5
|
5
|
| и3 и3збaви дyшу мою2 t среды2 скЂмнwвъ. Поспaхъ смущeнъ: сhнове человёчестіи, зyбы и4хъ nр{жіz и3 стрёлы, и3 љзhкъ и4хъ мeчь џстръ. | Душа моя серед звірів, я серед людей, що дишуть полум’ям, зуби їхні, як списи, і язик їхній — меч гострий. |
|
6
|
6
|
| Вознеси1сz на нб7сA, б9е, и3 по всeй земли2 слaва твоS. | Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя. |
|
7
|
7
|
| Сёть ўгот0ваша ногaмъ мои6мъ, и3 слzк0ша дyшу мою2: и3скопaша пред8 лицeмъ мои1мъ ћму, и3 впад0ша въ ню2. | Сітку поставили вони для ніг моїх і ловлять душу мою; викопали для мене яму і самі впали в неї. |
|
8
|
8
|
| Гот0во сeрдце моE, б9е, гот0во сeрдце моE: воспою2 и3 пою2 во слaвэ моeй. | Готове серце моє, Боже; готове серце моє: буду співати і славити Тебе. |
|
9
|
9
|
| Востaни, слaва моS, востaни, pалти1рю и3 гyсли: востaну рaнw. | Вставай, славо моя! Встаньте, псалтир і гуслі! Встану я рано. |
|
10
|
10
|
| И#сповёмсz тебЁ въ лю1дехъ, гDи, воспою2 тебЁ во kзhцэхъ: | Буду славити Тебе, Господи, між народами, буду оспівувати Тебе між людьми. |
|
11
|
11
|
| ћкw возвели1чисz до нб7съ млcть твоS и3 дaже до w4блакъ и4стина твоS. | Бо до небес піднеслася милість Твоя і до хмар істина Твоя. |
|
12
|
12
|
| Вознеси1сz на нб7сA, б9е, и3 по всeй земли2 слaва твоS. | Вознесися над небесами, Боже, і по всій землі слава Твоя. |
|
Pал0мъ н7з
|
Псалом 57
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, да не растли1ши, дв7ду въ столпописaніе, н7з7. | Начальнику хору. Не погуби. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Ѓще вои1стинну ќбw прaвду глаг0лете, пр†ваz суди1те, сhнове человёчестіи. | Чи правду говорите ви, сильні; чи за правдою судите ви, сини людські? |
|
3
|
3
|
| И$бо въ сeрдцы беззак0ніе дёлаете на земли2, непрaвду рyки вaшz сплетaютъ. | Ні, беззаконня складаєте ви в серці. Неправду сплітають руки ваші на землі. |
|
4
|
4
|
| Њчужди1шасz грBшницы t ложeснъ, заблуди1ша t чрeва, глаг0лаша лжY. | Від правди відступили грішні, від народження свого, від утроби матері блудять, кажучи неправду. |
|
5
|
5
|
| Ћрость и4хъ по под0бію ѕміинY, ћкw ѓспіда глyха и3 затыкaющагw ќши свои2, | Отрута в них, як у змії, як у глухого аспида, що затикає вуха свої, |
|
6
|
6
|
| и4же не ўслhшитъ глaса њбавaющихъ, њбавaемь њбавaетсz t премyдра. | щоб не чути того, хто проклинає, хоч би й як умів він заклинати. |
|
7
|
7
|
| БGъ сокруши1тъ зyбы и4хъ во ўстёхъ и4хъ: членHвныz львHвъ сокруши1лъ є4сть гDь. | Боже, сокруши зуби їхні у щелепах їхніх. Розірви, Господи, пащі звірів. |
|
8
|
8
|
| Ўничижaтсz ћкw водA мимотекyщаz: напрzжeтъ лyкъ св0й, д0ндеже и3знем0гутъ. | Нехай щезнуть вони, як вода розлита, а коли пустять вони стріли свої, нехай вони не матимуть сили. |
|
9
|
9
|
| Ћкw в0скъ растazвъ tи1мутсz: падE џгнь на ни1хъ, и3 не ви1дэша с0лнца. | Нехай упаде на них вогонь, щоб розтанули, як віск, і вже не побачили сонця. |
|
10
|
10
|
| Прeжде є4же разумёти тє1рніz вaшегw рaмна, ћкw жи6вы, ћкw во гнёвэ пожрeтъ |. | Раніше, ніж закиплять котли злоби їхньої, нехай буря гніву Божого рознесе вогонь їхній. |
|
11
|
11
|
| Возвесели1тсz првdникъ, є3гдA ўви1дитъ tмщeніе: рyцэ свои2 ўмhетъ въ кр0ви грёшника. | А праведник звеселиться, коли побачить помсту Божу та пройде ногами по крові нечестивців. |
|
12
|
12
|
| И# речeтъ человёкъ: ѓще ќбw є4сть пл0дъ првdнику, u5бо є4сть бGъ судS и5мъ на земли2. | І скажуть люди: «Справді добре бути праведним! Бо є Бог, є Суддя справедливий на землі!» |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ н7и
|
Псалом 58
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, да не растли1ши, дв7ду въ столпописaніе, внегдA послA саyлъ и3 стрежE д0мъ є3гw2, є4же ўмертви1ти є3го2, н7}. | Начальнику хору. Не погуби. Молитва Давида, коли Саул послав стерегти дім його, щоб умертвити його. |
|
2
|
2
|
| И#зми1 мz t вр†гъ мои1хъ, б9е, и3 t востаю1щихъ на мS и3збaви мS: | Визволи мене від ворогів моїх, Боже мій, від тих, що повстали на мене, захисти мене. |
|
3
|
3
|
| и3збaви мS t дёлающихъ беззак0ніе, и3 t м{жъ кровeй сп7си1 мz. | Спаси мене від тих, що чинять беззаконня, і від кровожерних врятуй мене. |
|
4
|
4
|
| Ћкw сE, ўлови1ша дyшу мою2, напад0ша на мS крёпцыи: нижE беззак0ніе моE, нижE грёхъ м0й, гDи: | Бо ось вони підстерігають душу мою, збираються на мене сильні, не за беззаконня мої і не за гріх мій. |
|
5
|
5
|
| без8 беззак0ніz тек0хъ и3 и3спрaвихъ: востaни въ срётеніе моE и3 ви1ждь. | Господи! Без провини моєї вони йдуть на мене. Встань же на допомогу мені і поглянь. |
|
6
|
6
|
| И# ты2, гDи б9е си1лъ, б9е ї}левъ, вонми2 посэти1ти вс‰ kзhки: да не ўщeдриши вс‰ дёлающыz беззак0ніе. | Господи, Боже Сил, Боже Ізраїлів, встань, відвідай усі народи, не помилуй нікого з тих, що чинять беззаконня. |
|
7
|
7
|
| Возвратsтсz на вeчеръ, и3 взaлчутъ ћкw пeсъ, и3 њбhдутъ грaдъ. | Щовечора сходяться вони, жадібні до крови, як пес, і обходять місто. |
|
8
|
8
|
| СE, тjи tвэщaютъ ўсты6 свои1ми, и3 мeчь во ўстнaхъ и4хъ: ћкw кто2 слhша; | Ось вони лихословлять язиками своїми, в устах їхніх не слова, а мечі, бо думають: хто їх чує? |
|
9
|
9
|
| И# ты2, гDи, посмэeшисz и5мъ, ўничижи1ши вс‰ kзhки. | Але Ти, Господи, посмієшся з них, осоромиш усі народи. |
|
10
|
10
|
| Держaву мою2 къ тебЁ сохраню2: ћкw ты2, б9е, застyпникъ м0й є3си2. | Сила моя в Тобі, Боже! Ти Заступник мій. |
|
11
|
11
|
| БGъ м0й, млcть є3гw2 предвари1тъ мS: бGъ м0й, kви1тъ мнЁ на вразёхъ мои1хъ. | Ти — Бог мій, і милість Твоя попередить мене. Бог дасть мені перемогу над ворогами моїми. |
|
12
|
12
|
| Не ўбjй и5хъ, да не когдA забyдутъ зак0нъ тв0й: расточи2 | си1лою твоeю и3 низведи2 |, защи1тниче м0й, гDи, | Не убивай їх, щоб люди не забули Закону Твого. Розвій їх силою Твоєю, Захиснику мій, Господи. |
|
13
|
13
|
| грёхъ ќстъ и4хъ, сл0во ўстeнъ и4хъ: и3 ћти да бyдутъ въ гордhни своeй, и3 t клsтвы и3 лжи2 возвэстsтсz въ кончи1нэ, | Слова уст їхніх — то гріх душі їхньої; хай будуть спіймані у гордині їхній за прокльони їхні та за неправду, яку вони говорять. |
|
14
|
14
|
| во гнёвэ кончи1ны, и3 не бyдутъ: и3 ўвёдzтъ, ћкw бGъ вLчествуетъ їaкwвомъ и3 концы6 земли2. | Розвій їх гнівом Твоїм так, щоб не стало їх, та щоб пізнали люди, що Бог володіє народами в усіх кінцях землі. |
|
15
|
15
|
| Возвратsтсz на вeчеръ, и3 взaлчутъ ћкw пeсъ, и3 њбhдутъ грaдъ: | Вони сходяться вечорами, спраглі крови, як пси, і обходять місто. |
|
16
|
16
|
| тjи разhдутсz ћсти: ѓще ли же не насhтzтсz, и3 пор0пщутъ. | Вони шукають поживи, але неситі лягають спати. |
|
17
|
17
|
| Ѓзъ же воспою2 си1лу твою2 и3 возрaдуюсz заyтра њ млcти твоeй: ћкw бhлъ є3си2 застyпникъ м0й и3 прибёжище моE въ дeнь ск0рби моеS. | А я буду оспівувати силу Твою, щоранку прославлятиму милість Твою, бо Ти був оборонцем моїм і захисником моїм у час біди моєї. |
|
18
|
18
|
| Пом0щникъ м0й є3си2, тебЁ пою2: ћкw бGъ застyпникъ м0й є3си2, б9е м0й, млcть моS. | Сило моя! Тобі я буду співати, бо Ти Заступник мій і Бог мій, Який милує мене. |
|
Pал0мъ н7f
|
Псалом 59
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, њ и3змэни1тисz хотsщихъ, въ столпописaніе дв7ду, въ научeніе: | Начальнику хору. На музичному інструменті шушан-едуф. Псалом Давида, |
|
2
|
2
|
| внегдA сожжE средорёчіе сmрjйское и3 сmрjю совaлскую, и3 возврати1сz їwaвъ и3 порази2 є3дHма въ дeбри солeй дванaдесzть тhсzщъ, н7f7. | коли він воював з Сирією Месопотамською і з Сирією Цованською, коли Іоав, повертаючись, знищив дванадцять тисяч ідумеїв у долині Соляній. |
|
3
|
3
|
| Б9е, tри1нулъ ны2 є3си2 и3 низложи1лъ є3си2 нaсъ, разгнёвалсz є3си2 и3 ўщeдрилъ є3си2 нaсъ. | Боже! Ти розгнівався на нас, відвернувся від нас і покарав нас. Але змилуйся над нами! |
|
4
|
4
|
| Стрsслъ є3си2 зeмлю и3 смути1лъ є3си2 ю5: и3зцэли2 сокрушeніе є3S, ћкw подви1жесz. | Ти потряс землю, порушив її; зціли рани її, бо вона захиталася. |
|
5
|
5
|
| Показaлъ є3си2 лю1демъ твои6мъ жестHкаz: напои1лъ є3си2 нaсъ він0мъ ўмилeніz. | Ти дав людям Твоїм зазнати гіркоти, напоїв нас вином скорбот. |
|
6
|
6
|
| Дaлъ є3си2 боsщымсz тебє2 знaменіе, є4же ўбэжaти t лицA лyка. | Дай же знамення тим, що бояться Тебе, щоб вони могли втекти від стріли ворожої. |
|
7
|
7
|
| Ћкw да и3збaвzтсz возлю1бленніи твои2, сп7си2 десни1цею твоeю и3 ўслhши мS. | Щоб спаслися улюблені Твої, спаси їх правицею Твоєю і вислухай мене. |
|
8
|
8
|
| БGъ возгlа во с™ёмъ своeмъ: возрaдуюсz, и3 раздэлю2 сіки1му, и3 ю3д0ль жили1щъ размёрю. | Бог сказав у святині Своїй: «Возрадуюся, і розділю Сихем, і долину Сокхоф розміряю. |
|
9
|
9
|
| М0й є4сть галаaдъ, и3 м0й є4сть манассjй, є3фрeмъ крёпость главы2 моеS, їyда цaрь м0й. | Мій Галаад, Мій Манассія, Єфрем — твердиня глави Моєї, Іуда — цар Мій. |
|
10
|
10
|
| Мwaвъ кон0бъ ўповaніz моегw2: на їдумeю прострY сап0гъ м0й: мнЁ и3ноплемє1нницы покори1шасz. | Моав — чаша уповання Мого; на Едом покладу чобіт Мій. Чужинці скорилися Мені». |
|
11
|
11
|
| Кто2 введeтъ мS во грaдъ њграждeніz; и3ли2 кто2 настaвитъ мS до їдумeи; | Хто введе мене в укріплене місто? Або доведе мене до Едому? |
|
12
|
12
|
| Не тh ли, б9е, tри1нувый нaсъ; и3 не и3зhдеши, б9е, въ си1лахъ нaшихъ; | Чи не Ти, Боже, що відвернувся від нас і не виходиш, Боже, з військом нашим? |
|
13
|
13
|
| Дaждь нaмъ п0мощь t ск0рби: и3 сyетно спасeніе человёческо. | Пошли нам поміч у скорботах, бо марна допомога людська. |
|
14
|
14
|
| Њ бз7э сотвори1мъ си1лу: и3 т0й ўничижи1тъ стужaющыz нaмъ. | З Богом ми покажемо силу, і Він подолає гнобителів наших. |
|
Pал0мъ …
|
Псалом 60
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, въ пёснехъ, дв7ду pал0мъ, …. | Начальнику хору. На струнному інструменті. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Ўслhши, б9е, молeніе моE, вонми2 моли1твэ моeй: | Почуй, Боже, молитву мою, вислухай благання моє. |
|
3
|
3
|
| t конє1цъ земли2 къ тебЁ воззвaхъ, внегдA ўны2 сeрдце моE: на кaмень вознeслъ мS є3си2, настaвилъ мS є3си2, | Від краю землі взиваю до Тебе, бо ниє серце моє. Виведи мене на скелю, що для мене недосяжна. |
|
4
|
4
|
| ћкw бhлъ є3си2 ўповaніе моE, ст0лпъ крёпости t лицA врaжіz. | Бо Ти — Надія моя, Ти — Скеля моя, Ти — Захист мій від ворога. |
|
5
|
5
|
| Вселю1сz въ селeніи твоeмъ во вёки, покрhюсz въ кр0вэ кри1лъ твои1хъ. | Дай мені, Боже, навіки оселитися в оселі Твоїй та знайти спокій під покровом крил Твоїх. |
|
6
|
6
|
| Ћкw ты2, б9е, ўслhшалъ є3си2 моли6твы мо‰, дaлъ є3си2 достоsніе боsщымсz и4мене твоегw2. | Бо Ти, Боже, почув молитви мої і дав мені насліддя з тими, що бояться імені Твого. |
|
7
|
7
|
| Дни6 на дни6 царє1вы приложи1ши, лBта є3гw2 до днE р0да и3 р0да. | Дні до днів цареві приклади і роки його продовжи від роду до роду. |
|
8
|
8
|
| Пребyдетъ въ вёкъ пред8 бGомъ: млcть и3 и4стину є3гw2 кто2 взhщетъ; | Хай буде він вічно перед Богом; милість і істина нехай охороняють його. |
|
9
|
9
|
| Тaкw воспою2 и4мени твоемY во вёки, воздaти ми2 моли6твы мо‰ дeнь t днE. | Я буду співати імені Твоєму повіки і сповнятиму обітниці мої кожного дня. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ …а
|
Псалом 61
|
|
0
|
|
| Pал0мъ | |
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, њ їдіfyмэ, pал0мъ дв7ду, …№. | Начальнику хору Ідифумового. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Не бGу ли повинeтсz душA моS; t тогH бо сп7сeніе моE. | Тільки в Богові спокій душі моїй, тільки від Нього спасіння моє. |
|
3
|
3
|
| И$бо т0й бGъ м0й и3 сп7съ м0й, застyпникъ м0й: не подви1жусz наипaче. | Тільки Він — Твердиня моя і Спаситель мій, Заступник мій, і не похитнуся повіки. |
|
4
|
4
|
| Док0лэ належитE на человёка; ўбивaете вси2 вы2, ћкw стэнЁ преклонeнэ и3 њпл0ту возриновeну. | Доки будете нападати на людину? Ви всі налягаєте, мов стіна, що похилилася, або мур, що розвалюється. |
|
5
|
5
|
| Nбaче цёну мою2 совэщaша tри1нути, тек0ша въ жaжди: ўсты6 свои1ми благословлsху, и3 сeрдцемъ свои1мъ кленsху. | Вони задумали скинути його з висоти, кривлять душею: устами благословляють, а в серці проклинають. |
|
6
|
6
|
| Nбaче бGови повини1сz, душE моS: ћкw t тогw2 терпёніе моE. | Тільки в Богові спокій, душе моя, тільки на Нього надія моя. |
|
7
|
7
|
| И$бо т0й бGъ м0й и3 сп7съ м0й, застyпникъ м0й: не преселю1сz. | Він — Бог мій і Спаситель мій, Заступник мій, і не похитнуся повіки. |
|
8
|
8
|
| Њ бз7э сп7сeніе моE и3 слaва моS: бGъ п0мощи моеS, и3 ўповaніе моE на бGа. | У Богові спасіння моє і слава моя. Бог — поміч моя і пристановище моє. |
|
9
|
9
|
| Ўповaйте на него2, вeсь с0нмъ людjй: и3зліsйте пред8 ни1мъ сердцA в†ша, ћкw бGъ пом0щникъ нaшъ. | Уповайте на Нього, всі народи, виливайте перед Ним серця ваші, бо Він захист наш. |
|
10
|
10
|
| Nбaче сyетни сhнове человёчестіи, лжи1ви сhнове человёчестіи въ мёрилэхъ є4же непрaвдовати: тjи t суеты2 вкyпэ. | А сини людські — тільки суєта, сини сильних — тільки неправда. Якщо покласти їх на ваги, то всі вони легші за порожнечу. |
|
11
|
11
|
| Не ўповaйте на непрaвду, и3 на восхищeніе не желaйте: богaтство ѓще течeтъ, не прилагaйте сeрдца. | Не надійтеся на грабіжництво, не вдавайтеся до насильства, а коли багатство примножується, не віддавайте йому серце. |
|
12
|
12
|
| Е#ди1ною гlа бGъ, дв0z сі‰ слhшахъ, занE держaва б9іz, | Один раз сказав Бог, і двічі чув я, що вся сила в Богові. |
|
13
|
13
|
| и3 твоS, гDи, млcть: ћкw ты2 воздaси комyждо по дэлHмъ є3гw2. | і в Тебе, Господи, милість, бо Ти даєш кожному за ділами його. |
|
Pал0мъ …в
|
Псалом 62
|
|
1
|
1
|
| Pал0мъ дв7ду, внегдA бhти є3мY въ пустhни їудeйстэй, …в7. | Псалом Давида, коли він був у пустелі Юдейській. |
|
2
|
2
|
| Б9е, б9е м0й, къ тебЁ ќтренюю: возжадA тебE душA моS, к0ль мн0жицею тебЁ пл0ть моS, въ земли2 пyстэ и3 непрох0днэ и3 безв0днэ. | Боже, Боже мій, до Тебе з ранку лину я, жадає Тебе душа моя, за Тобою знемагає плоть моя в землі пустельній, непрохідній і безводній. |
|
3
|
3
|
| Тaкw во с™ёмъ kви1хсz тебЁ, ви1дэти си1лу твою2 и3 слaву твою2. | Як у святиню явився я до Тебе, щоб бачити силу Твою і славу Твою. |
|
4
|
4
|
| Ћкw лyчши млcть твоS пaче живHтъ: ўстнЁ мои2 похвали1тэ тS. | Бо милість Твоя краща за життя, уста мої прославлятимуть Тебе. |
|
5
|
5
|
| Тaкw благословлю1 тz въ животЁ моeмъ и3 њ и4мени твоeмъ воздэжY рyцэ мои2. | Так благословлятиму Тебе в житті моїм, і в ім’я Твоє піднесу руки свої. |
|
6
|
6
|
| Ћкw t тyка и3 мaсти да и3сп0лнитсz душA моS, и3 ўстнaма рaдости восхвaлzтъ тS ўстA мо‰. | Як ситтю та єлеєм, наповнюється душа моя, і голосом радости вихваляють Тебе уста мої, |
|
7
|
7
|
| Ѓще поминaхъ тS на постeли моeй, на ќтреннихъ поучaхсz въ тS: | коли згадую Тебе на постелі моїй і в усі години ночі розмірковую про Тебе, |
|
8
|
8
|
| ћкw бhлъ є3си2 пом0щникъ м0й, и3 въ кр0вэ крил{ твоє1ю возрaдуюсz. | бо Ти єси Помічник мій, і під покровом крил Твоїх возрадуюся. |
|
9
|
9
|
| ПрильпE душA моS по тебЁ: менe же пріsтъ десни1ца твоS. | Припала душа моя до Тебе, і правиця Твоя підтримує мене. |
|
10
|
10
|
| Тjи же всyе и3скaша дyшу мою2: вни1дутъ въ преиспHднzz земли2: | Ті ж, що даремно шукають душу мою, впадуть у безодню підземну, |
|
11
|
11
|
| предадsтсz въ рyки nрyжіz, ч†сти ли1совwмъ бyдутъ. | уразить їх сила меча, стануть здобиччю лисів. |
|
12
|
12
|
| Цaрь же возвесели1тсz њ бз7э: похвaлитсz всsкъ кленhйсz и4мъ, ћкw загради1шасz ўстA глаг0лющихъ непрaвєднаz. | Цар же звеселиться в Бозі: прославиться кожний, хто клянеться Ним, і замовкнуть уста тих, що говорять неправедно. |
|
Pал0мъ …г
|
Псалом 63
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, …G. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Ўслhши, б9е, глaсъ м0й, внегдA моли1тимисz къ тебЁ: t стрaха врaжіz и3зми2 дyшу мою2. | Почуй, Боже, голос мій у молитві моїй. Від лютого ворога охорони життя моє. |
|
3
|
3
|
| Покрhй мS t с0нма лукaвнующихъ, t мн0жества дёлающихъ непрaвду: | Укрий мене від намірів злодіїв і від зборища беззаконників. |
|
4
|
4
|
| и5же и3з8wстри1ша ћкw мeчь љзhки сво‰, напрzг0ша лyкъ св0й, вeщь г0рьку, | Вони наче меч нагострили язик свій і, мов стріли, кидають слова образи, |
|
5
|
5
|
| сострэлsти въ тaйныхъ непор0чна: внезaпу сострэлsютъ є3го2, и3 не ўбоsтсz. | щоб таємно стріляти в неповинного; стріляють в нього несподівано і не бояться. |
|
6
|
6
|
| Ўтверди1ша себЁ сл0во лукaвое: повёдаша скрhти сёть, рёша: кто2 ќзритъ и5хъ; | Вони утвердились у злому намірі, змовляються поставити таємно сітку і кажуть: хто їх побачить? |
|
7
|
7
|
| И#спытaша беззак0ніе: и3зчез0ша и3спытaющіи и3спыт†ніz: пристyпитъ человёкъ, и3 сeрдце глубоко2. | Вони вигадують всіляку неправду, вишукують, розслідують, заглядають аж до глибини серця. |
|
8
|
8
|
| И# вознесeтсz бGъ: стрёлы младeнєцъ бhша ћзвы и4хъ, | Але уразить їх Бог стрілою. Несподівано стріла Божа вдарить їх. |
|
9
|
9
|
| и3 и3знемог0ша на нS kзhцы и4хъ: смути1шасz вси2 ви1дzщіи и5хъ. | Вони покарають себе своїми ж словами. Всі, хто побачить їх, відійдуть від них. |
|
10
|
10
|
| И# ўбоsсz всsкъ человёкъ: и3 возвэсти1ша дэлA б9іz, и3 творє1ніz є3гw2 разумёша. | І нападе страх на всіх людей, вони сповістять про діла Божі, бо зрозуміють, що то — Його діло. |
|
11
|
11
|
| Возвесели1тсz првdникъ њ гDэ и3 ўповaетъ на него2: и3 похвaлzтсz вси2 прaвіи с®цемъ. | Звеселиться праведник у Господі і уповає на Нього. І похваляться всі праведні серцем. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ …д
|
Псалом 64
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, pал0мъ пёсни дв7ду, пёснь їеремjева и3 їезекjилева, людjй преселeніz, є3гдA хотsху и3сходи1ти, …д7. | Начальнику хору. Псалом Давида для співу. |
|
2
|
2
|
| ТебЁ подобaетъ пёснь, б9е, въ сіHнэ, и3 тебЁ воздaстсz моли1тва во їеrли1мэ. | Тобі подобає пісня, Боже, в Сионі, і Тобі піднесеться молитва [в Єрусалимі]. |
|
3
|
3
|
| Ўслhши моли1тву мою2: къ тебЁ всsка пл0ть пріи1детъ. | Почуй молитву мою. До Тебе приходить всяка плоть. |
|
4
|
4
|
| СловесA беззакHнникъ премог0ша нaсъ: и3 нечє1стіz н†ша ты2 њчcтиши. | Безліч гріхів перемагає нас, але Ти очистиш беззаконня наші. |
|
5
|
5
|
| Бlжeнъ, є3г0же и3збрaлъ є3си2 и3 пріsлъ, всели1тсz во дв0рэхъ твои1хъ. И#сп0лнимсz во бlги1хъ д0му твоегw2: с™ъ хрaмъ тв0й. | Блаженні, кого Ти обрав і прийняв, щоб він оселився у дворах твоїх. Наситимось добром дому Твого, святого храму Твого. |
|
6
|
6
|
| Ди1венъ въ прaвдэ, ўслhши ны2, б9е, сп7си1телю нaшъ, ўповaніе всёхъ концeй земли2 и3 сyщихъ въ м0ри далeче: | Дивний у правосудді, вислухай нас, Боже Спасителю наш, надія всіх кінців землі і тих, що в морі далеко. |
|
7
|
7
|
| ўготовлszй г0ры крёпостію своeю, препоsсанъ си1лою: | Ти Той, що поставив гори силою Твоєю і підперезаний могутністю. |
|
8
|
8
|
| смущazй глубинY морскyю, шyму в0лнъ є3гw2 кто2 постои1тъ; смzтyтсz kзhцы, | Ти втихомирюєш бурхливість моря, шуми хвиль його і повстання народів. |
|
9
|
9
|
| и3 ўбоsтсz живyщіи въ концaхъ t знaменій твои1хъ: и3сх0ды ќтра и3 вeчера ўкраси1ши. | Устрашаться від знамень Твоїх усі, що живуть на землі. Ранок і вечір красою прославлять Тебе. |
|
10
|
10
|
| Посэти1лъ є3си2 зeмлю и3 ўпои1лъ є3си2 ю5, ўмн0жилъ є3си2 њбогати1ти ю5: рэкA б9іz нап0лнисz в0дъ: ўгот0валъ є3си2 пи1щу и5мъ, ћкw тaкw (є4сть) ўгот0ваніе. | Ти дбаєш про землю і напуваєш її, примножуєш багатства її. Ріка Божа повна води. Ти вирощуєш хліб від землі, бо так впорядкував її. |
|
11
|
11
|
| Бразды6 є3S ўп0й, ўмн0жи жи6та є3S: въ кaплzхъ є3S возвесели1тсz возсіsющи [прозzбaющи]. | Ти напоюєш борозни її, рівняєш груди її, дощами пом’якшуєш її та прикрашаєш її рослинами. |
|
12
|
12
|
| Блгcви1ши вэнeцъ лёта блaгости твоеS, и3 полS тво‰ и3сп0лнzтсz тyка: | Ти благословиш вінець року благости Твоєї, і поля Твої сповняться врожаєм. |
|
13
|
13
|
| разботёютъ кр†снаz пустhни, и3 рaдостію х0лми препоsшутсz. | Вкриється травою пустеля, і радістю узгір’я наповняться. |
|
14
|
14
|
| Њдёzшасz џвни џвчіи, и3 ўдHліz ўмн0жатъ пшени1цу: воззовyтъ, и4бо воспою1тъ. | Долини наповнюються отарами, і лани покриваються пшеницею. Все радіє, все співає. |
|
Pал0мъ …є
|
Псалом 65
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, пёснь pалмA воскrніz, …е7. | Викликніть Господу, вся земле! |
|
2
|
2
|
| Воскли1кните гDеви всS землS, п0йте же и4мени є3гw2, дади1те слaву хвалЁ є3гw2. | Співайте ж імені Його, віддайте славу й хвалу Йому. |
|
3
|
3
|
| Рцhте бGу: к0ль стр†шна дэлA тво‰; во мн0жествэ си1лы твоеS с0лжутъ тебЁ врази2 твои2. | Промовляйте Богові: «Як величні діла Твої, перед множеством сили Твоєї скоряться Тобі вороги Твої». |
|
4
|
4
|
| ВсS землS да покл0нитсz тебЁ и3 поeтъ тебЁ, да поeтъ же и4мени твоемY, вhшній. | Вся земля нехай поклониться Тобі й співає Тобі. Нехай співає імені Твоєму, Всевишній!» |
|
5
|
5
|
| Пріиди1те и3 ви1дите дэлA б9іz, к0ль стрaшенъ въ совётэхъ пaче сынHвъ человёческихъ. | Прийдіть, погляньте на діла Божі, Який страшний Він у Своїх ділах над синами людськими! |
|
6
|
6
|
| Њбращazй м0ре въ сyшу, въ рэцЁ пр0йдутъ ногaми: тaмw возвесели1мсz њ нeмъ, | Він море обернув на сушу, ріку перейшли ногами. Там ми веселилися в Ньому. |
|
7
|
7
|
| вLчествующемъ си1лою своeю вёкомъ: џчи є3гw2 на kзhки призирaетэ: преwгорчевaющіи да не возн0сzтсz въ себЁ. | Він могутністю Своєю світом володіє вічно. Очі Його дивляться на всі народи, щоб не підносились у собі гнобителі. |
|
8
|
8
|
| Благослови1те, kзhцы, бGа нaшего, и3 ўслhшанъ сотвори1те глaсъ хвалы2 є3гw2, | Благословляйте, народи, Бога нашого і проголошуйте хвалу Йому. |
|
9
|
9
|
| пол0жшагw дyшу мою2 въ жив0тъ, и3 не дaвшаго во смzтeніе н0гъ мои1хъ. | Він дав життя душі нашій і не попустив, щоб ноги наші захиталися. |
|
10
|
10
|
| Ћкw и3скуси1лъ ны2 є3си2, б9е, разжeглъ ны2 є3си2, ћкоже разжизaетсz сребро2. | Ти випробував нас, Боже, Ти переплавив нас, як переплавляється срібло. |
|
11
|
11
|
| Ввeлъ ны2 є3си2 въ сёть, положи1лъ є3си2 скHрби на хребтЁ нaшемъ. | Ти попустив нам потрапити в сітку, поклав тягарі на плечі наші. |
|
12
|
12
|
| Возвeлъ є3си2 человёки на главы6 нaшz: проид0хомъ сквозЁ џгнь и3 в0ду, и3 и3звeлъ є3си2 ны2 въ пок0й. | Ти допустив, щоб чужі люди сіли на шию нам. Ми йшли через вогонь і воду, але Ти вивів нас на волю. |
|
13
|
13
|
| Вни1ду въ д0мъ тв0й со всесожжeніемъ, воздaмъ тебЁ моли6твы мо‰, | Увійду в дім Твій з жертвами всепалення, виконаю перед Тобою обітниці мої, |
|
14
|
14
|
| ±же и3зрек0стэ ўстнЁ мои2, и3 глаг0лаша ўстA мо‰ въ ск0рби моeй. | що їх проголосили уста мої і висловив язик мій у скорботі моїй. |
|
15
|
15
|
| Всесожжє1ніz т{чна вознесY тебЁ съ кади1ломъ, и3 nвны2, вознесY тебЁ волы2 съ козлы6. | Великі жертви принесу Тобі з пахощами, принесу Тобі овець, волів і козлів. |
|
16
|
16
|
| Пріиди1те, ўслhшите, и3 повёмъ вaмъ, вси2 боsщіисz бGа, є3ли6ка сотвори2 души2 моeй. | Прийдіть усі, хто боїться Бога, послухайте мене, і я скажу вам, що вчинив Він для душі моєї. |
|
17
|
17
|
| Къ немY ўсты6 мои1ми воззвaхъ, и3 вознес0хъ под8 љзhкомъ мои1мъ. | Я взивав до Нього устами моїми і величав Його язиком моїм. |
|
18
|
18
|
| Непрaвду ѓще ўзрёхъ въ сeрдцы моeмъ, да не ўслhшитъ менє2 гDь. | І якби була неправда в серці моїм, то не почув би мене Господь. |
|
19
|
19
|
| Сегw2 рaди ўслhша мS бGъ, внsтъ глaсу молeніz моегw2. | А Господь почув мене і прихилився до голосу благання мого. |
|
20
|
20
|
| Блгcвeнъ бGъ, и4же не tстaви моли1тву мою2 и3 млcть свою2 t менє2. | Благословенний Господь, що не відкинув моління мого і милости Своєї не відвернув від мене. |
|
Pал0мъ …ѕ
|
Псалом 66
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, въ пёснехъ, pал0мъ пёсни дв7ду, …ѕ7. | Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом. Пісня. |
|
2
|
2
|
| Б9е, ўщeдри ны2 и3 блгcви1 ны, просвэти2 лицE твоE на ны2 и3 поми1луй ны2: | Боже, ущедри нас і благослови нас, просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас. |
|
3
|
3
|
| познaти на земли2 пyть тв0й, во всёхъ kзhцэхъ спcніе твоE. | Щоб пізнали ми на землі путь Твою, в усіх народах — спасіння Твоє. |
|
4
|
4
|
| Да и3сповёдzтсz тебЁ лю1діе, б9е, да и3сповёдzтсz тебЁ лю1діе вси2. | Нехай сповідують Тебе люди, Боже, нехай сповідують Тебе люди всі. |
|
5
|
5
|
| Да возвеселsтсz и3 да возрaдуютсz kзhцы: ћкw сyдиши лю1демъ правот0ю, и3 kзhки на земли2 настaвиши. | Нехай веселяться і радіють племена, бо Ти судиш народи праведно і керуєш всіма племенами на землі. |
|
6
|
6
|
| Да и3сповёдzтсz тебЁ лю1діе, б9е, да и3сповёдzтсz тебЁ лю1діе вси2. | Нехай славлять Тебе народи, Боже, нехай славлять Тебе народи всі. |
|
7
|
7
|
| ЗемлS дадE пл0дъ св0й: блгcви1 ны, б9е, б9е нaшъ, | Земля дає плід свій: благослови нас, Боже, Боже наш. |
|
8
|
8
|
| блгcви1 ны, б9е: и3 да ўбоsтсz є3гw2 вси2 концы6 земли2. | Нехай благословить нас Бог, і нехай бояться Його всі краї землі. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ …з
|
Псалом 67
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, pал0мъ пёсни дв7ду, …з7. | Начальнику хору. Псалом Давида. Пісня. (Пророчий). |
|
2
|
2
|
| Да воскrнетъ бGъ, и3 расточaтсz врази2 є3гw2, и3 да бэжaтъ t лицA є3гw2 ненави1дzщіи є3го2. | Нехай воскресне Бог і розвіються вороги Його; нехай побіжать від лиця Його всі ненависники Його. |
|
3
|
3
|
| Ћкw и3зчезaетъ дhмъ, да и3зчeзнутъ: ћкw тaетъ в0скъ t лицA nгнS, тaкw да поги1бнутъ грBшницы t лицA б9іz: | Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть грішники від лиця Божого. |
|
4
|
4
|
| ґ првdницы да возвеселsтсz, да возрaдуютсz пред8 бGомъ, да насладsтсz въ весeліи. | А праведники нехай звеселяться, нехай радіють перед Богом, нехай святкують у радості. |
|
5
|
5
|
| Восп0йте бGу, п0йте и4мени є3гw2: путесотвори1те возшeдшему на зaпады, гDь и4мz є3мY: и3 рaдуйтесz пред8 ни1мъ. | Співайте Богові, співайте імені Його, рівняйте дорогу перед Тим, Хто йде, як Переможець. Господь — ім’я Йому, радійте перед лицем Його. |
|
6
|
6
|
| Да смzтyтсz t лицA є3гw2, nц7A си1рыхъ и3 судіи2 вдови1цъ: бGъ въ мёстэ с™ёмъ своeмъ. | Отець сиріт і Суддя вдовиць — Бог, Він у святих оселях Своїх. |
|
7
|
7
|
| БGъ вселsетъ є3диномhслєнныz въ д0мъ, и3зводS њков†нныz мyжествомъ, тaкожде преwгорчевaющыz живyщыz во гробёхъ. | Бог одиноких вводить у дім; визволяє в’язнів із кайданів, а непокірні живуть у гробах. |
|
8
|
8
|
| Б9е, внегдA и3сходи1ти тебЁ пред8 людьми2 твои1ми, внегдA мимоходи1ти тебЁ въ пустhни, | Боже, коли йшов Ти поперед народу Твого, коли проходив Ти через пустелю, |
|
9
|
9
|
| землS потрzсeсz, и4бо небесA кaнуша t лицA бGа сінaина, t лицA бGа ї}лева. | земля тряслася, навіть небеса танули від лиця Божого, і Синай — від лиця Бога, Бога Ізраїлевого. |
|
10
|
10
|
| Д0ждь в0ленъ tлучи1ши, б9е, достоsнію твоемY, и3 и3знем0же, тh же соверши1лъ є3си2 є5. | Рясний дощ проливав Ти, Боже, на насліддя Твоє, і коли знесилювалося воно, Ти підкріпляв його. |
|
11
|
11
|
| ЖивHтнаz тво‰ живyтъ на нeй: ўгот0валъ є3си2 бlгостію твоeю ни1щему, б9е. | Народ Твій Ти оселив на землі Твоїй, і з благости Твоєї Ти все приготував для бідного. |
|
12
|
12
|
| ГDь дaстъ глаг0лъ благовэствyющымъ си1лою мн0гою: | Господь дасть слово тим, що благовістять з великою силою. |
|
13
|
13
|
| цRь си1лъ возлю1бленнагw, красот0ю [рaди красоты2] д0му раздэли1ти кwрhсти. | Царі з військом утікають, утікають, а ті, що сидять вдома, ділять здобич. |
|
14
|
14
|
| Ѓще поспитE посредЁ предBлъ, крилB голуби6нэ посрeбрєнэ, и3 междор†міz є3S въ блещaніи злaта: | Коли ж ви оселялися на землях [своїх], то стали мов голубка, у якої крила — як срібло, а пір’я сяє золотом. |
|
15
|
15
|
| внегдA рaзнствитъ нбcный цари6 на нeй, њснэжaтсz въ селмHнэ. | Коли ж Всевишній розсіяв царів на цій землі, вона забіліла, як сніг на горі Селмоні. |
|
16
|
16
|
| ГорA б9іz, горA тyчнаz, горA ўсырeннаz, горA тyчнаz. | Гора Божа — гора велика, гора кріпка, гора висока. |
|
17
|
17
|
| Вскyю непщyете, г0ры ўсырє1нныz; горA, ю4же бlговоли2 бGъ жи1ти въ нeй: и4бо гDь всели1тсz до концA. | Чого ви заздрите, гори високі, на гору, що на ній Бог благоволив жити і буде перебувати на ній вічно? |
|
18
|
18
|
| Колесни1ца б9іz тмaми тeмъ, тhсzща гобзyющихъ: гDь въ ни1хъ въ сінaи во с™ёмъ. | Колісниць Божих тьма і тисячі тисяч. Серед них Господь на Синаї, у святині. |
|
19
|
19
|
| Возшeлъ є3си2 на высотY, плэни1лъ є3си2 плёнъ: пріsлъ є3си2 да‰ніz въ человёцэхъ, и4бо не покарsющыzсz, є4же всели1тисz. | Ти зійшов на висоту, полонив полон, прийняв дари для людей, щоб і непокірні могли жити у Господа. |
|
20
|
20
|
| ГDь бGъ блгcвeнъ, блгcвeнъ гDь дeнь днE: поспэши1тъ нaмъ бGъ спcній нaшихъ. | Господь Бог благословенний; благословенний Господь допоможе нам кожного дня. |
|
21
|
21
|
| БGъ нaшъ бGъ є4же сп7сaти: и3 гDнz, гDнz и3схHдища смє1ртнаz. | Бог — Спаситель наш, Бог наш, Бог, щоб спасати. У владі Господа ворота смерти. |
|
22
|
22
|
| Nбaче бGъ сокруши1тъ главы6 врагHвъ свои1хъ, вeрхъ вл†съ преходsщихъ въ прегрэшeніихъ свои1хъ. | Бог сокрушить голови ворогів Своїх, волохате тім’я того, хто закам’янів у беззаконні. |
|
23
|
23
|
| РечE гDь: t васaна њбращY, њбращY во глубинaхъ морски1хъ: | Сказав Господь: «Від Васана поверну тебе, виведу з глибини моря, |
|
24
|
24
|
| ћкw да њм0читсz ногA твоS въ кр0ви, љзhкъ пє1съ твои1хъ t вр†гъ t негw2. | щоб обмочив ти ногу твою, як пси язик свій, у крові ворога». |
|
25
|
25
|
| Ви6дэна бhша шє1ствіz тво‰, б9е, шє1ствіz бGа моегw2 цRS, и4же во с™ёмъ. | Ми бачили, як ішов Ти, Боже, як ішов Ти — Цар мій і Бог мій — у святиню. |
|
26
|
26
|
| Предвари1ша кн‰зи бли1з8 пою1щихъ, посредЁ дёвъ тmмпaнницъ. | Попереду князі і ті, що співали, за ними — ті, що грали на струнах, а кругом — діви з тимпанами. |
|
27
|
27
|
| Въ цRквахъ благослови1те бGа, гDа t и3стHчникъ ї}левыхъ. | В церквах благословляйте Бога — Господа від джерел Ізраїлевих. |
|
28
|
28
|
| Тaмw веніамjнъ ю3нёйшій во ќжасэ, кн‰зи їyдовы владhки и4хъ, кн‰зи завулw6ни, кнsзи нефfал‡мли. | Там Веніамін молодший — князь їхній, князі Іуди — владики їхні, князі Завулонові, князі Неффалимові. |
|
29
|
29
|
| Заповёждь, б9е, си1лою твоeю: ўкрэпи2, б9е, сіE, є4же содёлалъ є3си2 въ нaсъ. | Бог твій дав тобі таку силу. Утверди, Боже, те, що Ти створив для нас. |
|
30
|
30
|
| T хрaма твоегw2 во їеrли1мъ тебЁ принесyтъ цaріе дaры. | Ради храму твого в Єрусалимі царі принесуть Тобі дари. |
|
31
|
31
|
| Запрети2 ѕвэрє1мъ трHстнымъ: с0нмъ ю3нє1цъ въ ю4ницахъ людски1хъ, є4же затвори1ти и3скушє1нныz сребр0мъ: расточи2 kзhки хотsщыz брaнемъ. | Утихомир звіра, що в очереті, зібрання биків серед тихих телят — гордих народів, що хваляться сріблом своїм; розвій тих, що готують війни. |
|
32
|
32
|
| Пріи1дутъ моли6твенницы t є3гЂпта: є3fі0піа предвари1тъ рyку свою2 къ бGу. | Прийдуть з Єгипту вельможі молитися; Ефіопія простягне руку свою до Бога. |
|
33
|
33
|
| Ц†рства земн†z, п0йте бGу, восп0йте гDеви, | Царства землі! Хваліть Бога, оспівуйте Господа, |
|
34
|
34
|
| возшeдшему на нб7о нб7сE на вост0ки: сE, дaстъ глaсу своемY глaсъ си1лы. | Який зійшов на небо небес превічно. Ось Він дає голосу Своєму голос сили. |
|
35
|
35
|
| Дади1те слaву бGови: на ї}ли велелёпота є3гw2, и3 си1ла є3гw2 на w4блацэхъ. | Віддайте славу Богу; на Ізраїлі велич Його і могутність Його на хмарах. |
|
36
|
36
|
| Ди1венъ бGъ во с™hхъ свои1хъ: бGъ ї}левъ, т0й дaстъ си1лу и3 держaву лю1демъ свои6мъ. Блгcвeнъ бGъ. | Дивний Бог у святих Своїх, Бог Ізраїлів; Він дає силу й твердість народу [Своєму]. Благословенний Бог! |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ …и
|
Псалом 68
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, њ и3змёншихсz [њ и3мyщихъ и3змэни1тисz], pал0мъ дв7ду, …}. | Начальнику хору. На шошаннимі. Псалом Давида. (Пророчий). |
|
2
|
2
|
| Сп7си1 мz, б9е, ћкw внид0ша в0ды до души2 моеS. | Спаси мене, Боже, бо води дійшли до душі [моєї]. |
|
3
|
3
|
| Ўглэб0хъ въ тимёніи глубины2, и3 нёсть постоsніz: пріид0хъ во глубины6 морск‡z, и3 бyрz потопи1 мz. | Я загруз у глибокім болоті, і нема на чому стати. Зійшов я у глибину моря, і хвилі його заливають мене. |
|
4
|
4
|
| Ўтруди1хсz зовhй, и3змолчE гортaнь м0й: и3счез0стэ џчи мои2, t є4же ўповaти ми2 на бGа моего2. | Я знемігся від благань, і гортань моя зашерхла. Втомилися очі мої від очікування Бога [мого]. |
|
5
|
5
|
| Ўмн0жишасz пaче вл†съ главы2 моеS ненави1дzщіи мS тyне: ўкрэпи1шасz врази2 мои2, и3згонsщіи мS непрaведнw: ±же не восхищaхъ, тогдA воздаsхъ. | Бо тих, що ненавидять мене без вини, більше, ніж волосся на голові моїй. Вороги мої, що переслідують мене даремно, зміцніли, і чого я не відбирав, того вимагають від мене. |
|
6
|
6
|
| Б9е, ты2 ўвёдэлъ є3си2 безyміе моE, и3 прегрэшє1ніz мо‰ t тебє2 не ўтаи1шасz. | Боже, Ти знаєш, як тяжко мені, і гріхи мої не втаєні від Тебе. |
|
7
|
7
|
| Да не постыдsтсz њ мнЁ терпsщіи тебE, гDи, гDи си1лъ: нижE да посрaмzтсz њ мнЁ и4щущіи тебE, б9е ї}левъ. | Нехай не осоромляться через мене ті, що надіються на Тебе, Господи, Боже Сил. Нехай не осоромляться через мене ті, що шукають Тебе, Боже. |
|
8
|
8
|
| Ћкw тебє2 рaди претерпёхъ поношeніе, покры2 срамотA лицE моE. | Бо ради Тебе терплю я зневагу, і сором покриває лице моє. |
|
9
|
9
|
| Чyждь бhхъ брaтіи моeй и3 стрaненъ сыновHмъ мaтере моеS: | Я став чужим для братів моїх і стороннім для синів матері моєї. |
|
10
|
10
|
| ћкw рeвность д0му твоегw2 снэдe мz, и3 поношє1ніz поносsщихъ ти2 напад0ша на мS. | Бо ревність до дому Твого з’їдає мене, і зневага тих, що Тебе зневажають, впала на мене. |
|
11
|
11
|
| И# покрhхъ пост0мъ дyшу мою2, и3 бhсть въ поношeніе мнЁ: | Коли я плакав і постом смиряв душу мою, то й тим докоряють мене. |
|
12
|
12
|
| и3 положи1хъ њдэsніе моE врeтище, и3 бhхъ и5мъ въ при1тчу. | Замість одежі я обгортав себе веретищем — і тим став посміховиськом для них. |
|
13
|
13
|
| Њ мнЁ глумлsхусz сэдsщіи во вратёхъ, и3 њ мнЁ поsху пію1щіи віно2. | Про мене говорять ті, що сидять біля воріт, про мене співають ті, що п’ють вино. |
|
14
|
14
|
| Ѓзъ же моли1твою моeю къ тебЁ, б9е: врeмz бlговолeніz, б9е: во мн0жествэ млcти твоеS ўслhши мS, во и4стинэ спcніz твоегw2. | А я з молитвою моєю до Тебе, Господи, в час, угодний Тобі, Боже. З великої милости Твоєї, почуй мене в істині спасіння Твого. |
|
15
|
15
|
| Сп7си1 мz t брeніz, да не ўглёбну: да и3збaвлюсz t ненави1дzщихъ мS и3 t глуб0кихъ в0дъ. | Виведи мене з болота, щоб не потонув я, спаси мене від ненависників моїх і від глибокої води. |
|
16
|
16
|
| Да не потопи1тъ менE бyрz воднaz, нижE да пожрeтъ менE глубинA, нижE сведeтъ њ мнЁ ровeнникъ ќстъ свои1хъ. | Нехай не затопить мене буря повені, нехай не потону я в глибині. |
|
17
|
17
|
| Ўслhши мS, гDи, ћкw бlга млcть твоS: по мн0жеству щедр0тъ твои1хъ при1зри на мS. | Вислухай мене, Господи, бо велика милість Твоя, заради великих щедрот Твоїх зглянься на мене. |
|
18
|
18
|
| Не tврати2 лицA твоегw2 t џтрока твоегw2, ћкw скорблю2: ск0рw ўслhши мS. | Не відверни лиця Твого, бо я сумую, скоро почуй мене. |
|
19
|
19
|
| Вонми2 души2 моeй и3 и3збaви ю5: вр†гъ мои1хъ рaди и3збaви мS. | Поглянь на душу мою і спаси її, від ворогів моїх спаси мене. |
|
20
|
20
|
| Тh бо вёси поношeніе моE, и3 стyдъ м0й, и3 срамотY мою2: пред8 тоб0ю вси2 њскорблsющіи мS. | Ти знаєш приниження моє, ганьбу мою і сором мій. Вороги мої всі перед Тобою. |
|
21
|
21
|
| Поношeніе чazше душA моS и3 стрaсть: и3 ждaхъ соскорбsщагw, и3 не бЁ, и3 ўтэшaющихъ, и3 не њбрэт0хъ. | Наруга сокрушила душу мою, і страждання. Я знеміг. Я очікував, що хтось буде співчувати мені, і не було, очікував, хто б заспокоїв мене, і не знайшлося. |
|
22
|
22
|
| И# дaша въ снёдь мою2 жeлчь, и3 въ жaжду мою2 напои1ша мS џцта. | І дали в їжу мені жовч і у спрагу мою напоїли мене оцтом. |
|
23
|
23
|
| Да бyдетъ трапeза и4хъ пред8 ни1ми въ сёть и3 въ воздаsніе и3 въ соблaзнъ. | Нехай буде трапеза їхня тенетами їм, і мирна вечеря — пасткою. |
|
24
|
24
|
| Да помрачaтсz џчи и4хъ, є4же не ви1дэти, и3 хребeтъ и4хъ вhну слzцы2. | Нехай потемніють очі їхні, щоб не бачили, і спини їхні назавжди зігни. |
|
25
|
25
|
| Пролjй на нS гнёвъ тв0й, и3 ћрость гнёва твоегw2 да пости1гнетъ и5хъ. | Вилий на них гнів Твій, і полум’я його нехай обійме їх. |
|
26
|
26
|
| Да бyдетъ дв0ръ и4хъ пyстъ, и3 въ жили1щихъ и4хъ да не бyдетъ живhй. | Нехай житло їхнє стане пустим, і в наметах їхніх нехай не залишиться нікого живого. |
|
27
|
27
|
| ЗанE є3г0же ты2 порази1лъ є3си2, тjи погнaша, и3 къ болёзни ћзвъ мои1хъ приложи1ша. | Бо кого покарав Ти, над тим вони ще й знущаються. І тому, кого поранив Ти, вони ще збільшують страждання. |
|
28
|
28
|
| Приложи2 беззак0ніе къ беззак0нію и4хъ, и3 да не вни1дутъ въ прaвду твою2. | Збери докупи всі беззаконня їхні, і нехай не увійдуть вони в правду Твою. |
|
29
|
29
|
| Да потребsтсz t кни1ги живhхъ, и3 съ првdными да не напи1шутсz. | Нехай буде викреслено їх із книг живих, і між праведними нехай не напишуться. |
|
30
|
30
|
| Ни1щъ и3 болsй є4смь ѓзъ: спcніе твоE, б9е, да пріи1метъ мS. | А я бідний і страждаю, поміч Твоя, Боже, нехай визволить мене. |
|
31
|
31
|
| Восхвалю2 и4мz бGа моегw2 съ пёснію, возвели1чу є3го2 во хвалeніи: | Я буду славити в піснях ім’я Бога [мого], буду прославляти Його хвалою. |
|
32
|
32
|
| и3 ўг0дно бyдетъ бGу пaче телцA ю4на, р0ги и3зносsща и3 пaзнwкти. | І це буде більш приємне Господу, ніж жертви волів і телят з рогами і копитами. |
|
33
|
33
|
| Да ќзрzтъ ни1щіи и3 возвеселsтсz: взыщи1те бGа, и3 живA бyдетъ душA вaша. | Побачать це принижені і звеселяться. І оживуть серця ваші, ви, що шукаєте Господа. |
|
34
|
34
|
| Ћкw ўслhша ўбHгіz гDь, и3 њков†нныz сво‰ не ўничижи2. | Бо почув Господь убогих Своїх і не забув в’язнів Своїх. |
|
35
|
35
|
| Да восхвaлzтъ є3го2 нб7сA и3 землS, м0ре и3 вс‰ жив{щаz въ нeмъ. | Нехай хвалять Його небо і земля, море і все, що живе в них. |
|
36
|
36
|
| Ћкw бGъ сп7сeтъ сіHна, и3 сози1ждутсz грaди їудeйстіи, и3 вселsтсz тaмw и3 наслёдzтъ и5: | Бо спасе Господь Сион, і збудує міста Іуди для людей Своїх, і поселяться там, і будуть нащадками Його. |
|
37
|
37
|
| и3 сёмz рабHвъ твои1хъ ўдержи1тъ и5, и3 лю1бzщіи и4мz твоE вселsтсz въ нeмъ. | І нащадки рабів Його утвердяться в ньому, і ті, що люблять ім’я Його, будуть жити в ньому. |
|
Pал0мъ …f
|
Псалом 69
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ дв7ду, въ воспоминaніе, во є4же сп7сти1 мz гDу, …f7. | Начальнику хору. Псалом Давида. На спомин. |
|
2
|
2
|
| Б9е, въ п0мощь мою2 вонми2: гDи, помощи1 ми потщи1сz. | Боже, на поміч мені прийди, Господи, поспіши допомогти мені. |
|
3
|
3
|
| Да постыдsтсz и3 посрaмzтсz и4щущіи дyшу мою2, да возвратsтсz вспsть и3 постыдsтсz хотsщіи ми2 ѕл†z: | Нехай постидяться й осоромляться ті, що шукають душі моєї. |
|
4
|
4
|
| да возратsтсz ѓбіе стыдsщесz глаг0лющіи ми2: блaгоже, блaгоже. | Нехай відступлять осоромленими ті, що шукають загибелі моєї. Нехай біжать назад ті, що кажуть [мені]: «Добре, добре!» |
|
5
|
5
|
| Да возрaдуютсz и3 возвеселsтсz њ тебЁ вси2 и4щущіи тебE, б9е: и3 да глаг0лютъ вhну, да возвели1читсz гDь, лю1бzщіи спcніе твоE. | Але нехай зрадуються і звеселяться ті, що шукають Тебе, Боже. І ті, що люблять спасіння Твоє, нехай завжди кажуть: «Великий Господь!» |
|
6
|
6
|
| Ѓзъ же ни1щъ є4смь и3 ўб0гъ, б9е, помози1 ми: пом0щникъ м0й и3 и3збaвитель м0й є3си2 ты2, гDи, не закосни2. | А я немічний і убогий: Боже, допоможи мені. Ти — Поміч моя і Спаситель мій. Господи, не забарись. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ o7
|
Псалом 70
|
|
0
|
0
|
| Дв7ду pал0мъ, сынHвъ їwнадaвовыхъ и3 пeрвыхъ плёншихсz, не надпи1санъ ў є3врє1й, о7. | (Псалом Давида.) |
|
1
|
1
|
| На тS, гDи, ўповaхъ, да не постыжyсz въ вёкъ. | На Тебе, Господи, я уповаю, не дай мені осоромитися повік. |
|
2
|
2
|
| Прaвдою твоeю и3збaви мS и3 и3зми1 мz: приклони2 ко мнЁ ќхо твоE и3 сп7си1 мz. | Правдою Твоєю врятуй мене і визволи мене, прихили до мене вухо Твоє і спаси мене. |
|
3
|
3
|
| Бyди ми2 въ бGа защи1тителz и3 въ мёсто крёпко спcти1 мz: ћкw ўтверждeніе моE и3 прибёжище моE є3си2 ты2. | Будь мені Богом Захисником, твердинею пристановища, щоб спасти мене. |
|
4
|
4
|
| Б9е м0й, и3збaви мS и3з8 руки2 грёшнагw, и3з8 руки2 законопрестyпнагw и3 њби1дzщагw: | Боже мій, визволи мене з руки нечестивого, з руки беззаконника, що гнобить мене. |
|
5
|
5
|
| ћкw ты2 є3си2 терпёніе моE, гDи, гDи, ўповaніе моE t ю4ности моеS. | Бо Ти надія моя, Господи Боже мій, надія моя від юности моєї. |
|
6
|
6
|
| Въ тебЁ ўтверди1хсz t ўтр0бы, t чрeва мaтере моеS ты2 є3си2 м0й покрови1тель: њ тебЁ пёніе моE вhну. | В Тобі утвердився я від утроби матері моєї, від народження мого Ти мій покровитель, і Тобі хвала моя завжди. |
|
7
|
7
|
| Ћкw чyдо бhхъ мнHгимъ: и3 ты2 пом0щникъ м0й крёпокъ. | Для багатьох я був наче диво, але Ти тверда моя надія. |
|
8
|
8
|
| Да и3сп0лнzтсz ўстA мо‰ хвалeніz, ћкw да воспою2 слaву твою2, вeсь дeнь великолёпіе твоE. | Нехай наповняться уста мої хвалою Тобі, [щоб я оспівував славу Твою і] кожен день — велич Твою. |
|
9
|
9
|
| Не tвeржи менє2 во врeмz стaрости: внегдA њскудэвaти крёпости моeй, не њстaви менє2. | Не покинь мене в час старості, коли буде покидати мене сила моя. Не залиш мене. |
|
10
|
10
|
| Ћкw рёша врази2 мои2 мнЁ, и3 стрегyщіи дyшу мою2 совэщaша вкyпэ, | Бо вороги мої говорять проти мене, і ті, що підстерігають душу мою, радяться між собою, |
|
11
|
11
|
| глаг0люще: бGъ њстaвилъ є4сть є3го2, пожени1те и3 и3ми1те є3го2, ћкw нёсть и3збавлszй. | кажучи: «Бог покинув його, переслідуйте і схопіть його, бо нема визволителя». |
|
12
|
12
|
| Б9е м0й, не ўдали1сz t менє2: б9е м0й, въ п0мощь мою2 вонми2. | Боже, не віддаляйся від мене. Боже, на поміч мені прийди. |
|
13
|
13
|
| Да постыдsтсz и3 и3зчeзнутъ њклеветaющіи дyшу мою2, да њблекyтсz въ стyдъ и3 срaмъ и4щущіи ѕл†z мнЁ. | Нехай осоромляться, нехай щезнуть усі, що повстали на душу мою. Нехай покриють сором і безчестя тих, що шукають загибелі моєї. |
|
14
|
14
|
| Ѓзъ же всегдA воз8уповaю на тS, и3 приложY на всsку похвалY твою2. | А я завжди буду уповати [на Тебе] і примножувати всяку похвалу Тобі. |
|
15
|
15
|
| ЎстA мо‰ возвэстsтъ прaвду твою2, вeсь дeнь спcніе твоE, ћкw не познaхъ кни6жнаz. | Уста мої будуть звіщати правду Твою, кожен день — благодіяння Твої, що їм я не знаю числа. |
|
16
|
16
|
| Вни1ду въ си1лэ гDни: гDи, помzнY прaвду тебє2 є3ди1нагw. | Завжди буду думати про силу Господа Бога, згадувати правду Твою. Тільки Твою, Боже. |
|
17
|
17
|
| Б9е м0й, и5мже научи1лъ мS є3си2 t ю4ности моеS, и3 донн7э возвэщY чудесA тво‰. | Ти навчав мене від юности моєї, і донині я сповіщаю про чудеса Твої. |
|
18
|
18
|
| И# дaже до стaрости и3 престарёніz, б9е м0й, не њстaви менє2, д0ндеже возвэщY мhшцу твою2 р0ду всемY грzдyщему, | І до старості, і до сивини не покинь мене, Боже, доки не розкажу про силу Твою всьому народові і всьому грядущому про могутність Твою. |
|
19
|
19
|
| си1лу твою2 и3 прaвду твою2, б9е, дaже до вhшнихъ, ±же сотвори1лъ ми2 є3си2 вели6чіz: б9е, кто2 под0бенъ тебЁ; | Правда Твоя, Боже, до небес. Великі діла вчинив Ти; Боже, хто подібний до Тебе? |
|
20
|
20
|
| Е#ли6ки kви1лъ ми2 є3си2 скHрби мнHги и3 ѕлы2; и3 њбрaщьсz њживотвори1лъ мS є3си2 и3 t бeзднъ земли2 возвeлъ мS є3си2. | Ти посилав на мене люту біду, але знову оживляв мене і з безодні землі виводив мене. |
|
21
|
21
|
| Ўмн0жилъ є3си2 на мнЁ вели1чествіе твоE, и3 њбрaщьсz ўтёшилъ мS є3си2, и3 t бeзднъ земли2 пaки возвeлъ мS є3си2. | Ти показав на мені правосуддя Твоє, але, обернувшись, Ти втішав мене [і з безодні землі знову виводив мене], |
|
22
|
22
|
| И$бо ѓзъ и3сповёмсz тебЁ въ лю1дехъ, гDи, въ сосyдэхъ pал0мскихъ и4стину твою2, б9е: воспою2 тебЁ въ гyслехъ, с™hй ї}левъ. | тому буду прославляти Тебе знову між народами, на струнних органах славитиму істину Твою, Боже. Буду оспівувати Тебе на гуслях, святий Ізраїлів. |
|
23
|
23
|
| Возрaдуетэсz ўстнЁ мои2, є3гдA воспою2 тебЁ, и3 душA моS, ю4же є3си2 и3збaвилъ: | Радіють уста мої, коли співаю Тобі, і душа моя, яку Ти визволив; |
|
24
|
24
|
| є3щe же и3 љзhкъ м0й вeсь дeнь поучи1тсz прaвдэ твоeй, є3гдA постыдsтсz и3 посрaмzтсz и4щущій ѕл†z мнЁ. | і язик мій щодня буде прославляти правду Твою, бо осоромлені ті, що шукали загибелі мені. |
|
Pал0мъ o7а
|
Псалом 71
|
|
0
|
0
|
| Њ соломHнэ, pал0мъ дв7ду, о7№. | Про Соломона. [Псалом Давида.] (Про Христа). |
|
1
|
1
|
| Б9е, сyдъ тв0й царeви дaждь, и3 прaвду твою2 сhну царeву: | Боже, Суд Твій цареві дай і синові царя — правду Твою. |
|
2
|
2
|
| суди1ти лю1демъ твои6мъ въ прaвдэ и3 ни1щымъ твои6мъ въ судЁ. | Щоб судив справедливо народ Твій, і вбогих Твоїх — судом праведним. |
|
3
|
3
|
| Да воспріи1мутъ г0ры ми1ръ лю1демъ и3 х0лми прaвду. | Щоб гори принесли мир людям, і пагорби — правду. |
|
4
|
4
|
| Сyдитъ ни1щымъ людски6мъ, и3 спасeтъ сhны ўб0гихъ, и3 смири1тъ клеветникA. | Щоб судив убогих у народі, спасав синів бідних та смирив гнобителя. |
|
5
|
5
|
| И# пребyдетъ съ с0лнцемъ, и3 прeжде луны2 р0да родHвъ. | Він раніше сонця, раніше місяця з роду в рід. |
|
6
|
6
|
| Сни1детъ ћкw д0ждь на руно2, и3 ћкw кaплz кaплющаz на зeмлю. | Він зійде, як дощ на траву, і як роса, що падає на землю. |
|
7
|
7
|
| Возсіsетъ во днeхъ є3гw2 прaвда и3 мн0жество ми1ра, д0ндеже tи1метсz лунA. | В часи днів його засяє правда і буде великий мир, аж доки світить місяць. |
|
8
|
8
|
| И# њбладaетъ t м0рz до м0рz, и3 t рёкъ до конє1цъ вселeнныz. | І заволодіє від моря до моря, і від ріки* — до краю землі. |
|
9
|
9
|
| Пред8 ни1мъ припадyтъ є3fі0плzне, и3 врази2 є3гw2 пeрсть поли1жутъ. | Скоряться перед ним жителі пустелі, і вороги його перед ним уклоняться до землі. |
|
10
|
10
|
| Цaріе fарсjйстіи и3 џстрови дaры принесyтъ, цaріе ґрaвстіи и3 савA дaры приведyтъ: | Царі фарсійські з островів дари піднесуть, царі Аравії і Сави дари принесуть. |
|
11
|
11
|
| и3 покл0нzтсz є3мY вси2 цaріе зeмстіи, вси2 kзhцы пораб0таютъ є3мY. | І вклоняться Йому всі царі землі, і всі народи будуть служити йому. |
|
12
|
12
|
| Ћкw и3збaви ни1ща t си1льна, и3 ўб0га, є3мyже не бЁ пом0щника. | Бо він визволить безсилого від сильного, і убогого, що не мав захисника. |
|
13
|
13
|
| Пощади1тъ ни1ща и3 ўб0га, и3 дyшы ўб0гихъ спасeтъ: | Буде милостивий до вбогих і бідних, і душі їхні спасе. |
|
14
|
14
|
| t ли1хвы и3 t непрaвды и3збaвитъ дyшы и4хъ, и3 чeстно и4мz є3гw2 пред8 ни1ми. | Від кривди і від насильства спасе душі їхні, і кров їхня буде дорогоцінна перед очима його. |
|
15
|
15
|
| И# жи1въ бyдетъ, и3 дaстсz є3мY t злaта ґравjйска: и3 пом0лzтсz њ нeмъ вhну, вeсь дeнь благословsтъ є3го2. | І буде він жити, і принесуть йому золото Аравії; будуть молитися за Нього, завжди і щодня будуть благословляти його. |
|
16
|
16
|
| Бyдетъ ўтверждeніе на земли2 на версёхъ г0ръ: превознесeтсz пaче лівaна пл0дъ є3гw2, и3 процвэтyтъ t грaда ћкw травA земнaz. | Буде достаток хліба на землі і на верхах гір; плоди його піднесуться вище Ливану, і розмножаться люди, як трава на землі. |
|
17
|
17
|
| Бyдетъ и4мz є3гw2 благословeно во вёки, прeжде с0лнца пребывaетъ и4мz є3гw2: и3 благословsтсz въ нeмъ вс‰ кwлёна земнaz, вси2 kзhцы ўблажaтъ є3го2. | Нехай буде ім’я його [благословенне] навіки; раніше сонця перебуває ім’я його, і в ньому благословляться [всі покоління землі] і всі народи будуть прославляти його. |
|
18
|
18
|
| Блгcвeнъ гDь бGъ ї}левъ, творsй чудесA є3ди1нъ, | Благословен Господь, Бог Ізраїлів, що творить чудеса єдиний. |
|
19
|
19
|
| и3 блгcвeно и4мz слaвы є3гw2 во вёкъ и3 въ вёкъ вёка: и3 и3сп0лнитсz слaвы є3гw2 всS землS: бyди, бyди. | І благословенне ім’я слави Його повіки. Славою Його буде повна вся земля. Амінь. Так буде. Амінь. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ o7в
|
Псалом 72
|
|
0
|
0
|
| Њкончaшасz пBсни дв7да, сhна їессeова. Pал0мъ ґсaфу, о7в7. | Псалом Асафа. |
|
1
|
1
|
| К0ль бlгъ бGъ ї}левъ пр†вымъ сeрдцемъ. | Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем! |
|
2
|
2
|
| Мои1 же вмaлэ не подвижaстэсz н0зэ: вмaлэ не проліsшасz стwпы2 мо‰: | Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої. |
|
3
|
3
|
| ћкw возревновaхъ на беззакHнныz, ми1ръ грёшникwвъ зрS: | Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних. |
|
4
|
4
|
| ћкw нёсть восклонeніz въ смeрти и4хъ и3 ўтверждeніz въ рaнэ и4хъ: | Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні. |
|
5
|
5
|
| въ трудёхъ человёческихъ не сyть, и3 съ человBки не пріи1мутъ рaнъ. | У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди. |
|
6
|
6
|
| Сегw2 рaди ўдержA | гордhнz и4хъ до концA: њдёzшасz непрaвдою и3 нечeстіемъ свои1мъ. | Тому-то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої. |
|
7
|
7
|
| И#зhдетъ ћкw и3з8 тyка непрaвда и4хъ: преид0ша въ люб0вь сeрдца. | Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця. |
|
8
|
8
|
| Помhслиша и3 глаг0лаша въ лукaвствэ, непрaвду въ высотY глаг0лаша: | З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють. |
|
9
|
9
|
| положи1ша на небеси2 ўстA сво‰, и3 љзhкъ и4хъ прeйде по земли2. | До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю. |
|
10
|
10
|
| Сегw2 рaди њбратsтсz лю1діе мои2 сёмw, и3 днjе и3сп0лнени њбрsщутсz въ ни1хъ. | Тому звертаються до них люди і п’ють їхню воду повною чашею, |
|
11
|
11
|
| И# рёша: кaкw ўвёдэ бGъ; и3 ѓще є4сть рaзумъ въ вhшнэмъ; | і кажуть: «Як довідається Бог? І чи знає Всевишній?» |
|
12
|
12
|
| СE, сjи грBшницы и3 гобзyющіи въ вёкъ ўдержaша богaтство. | І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство. |
|
13
|
13
|
| И# рёхъ: є3дA [u5бо] всyе њправди1хъ сeрдце моE и3 ўмhхъ въ непови1нныхъ рyцэ мои2, | [І я сказав: ] «Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої; |
|
14
|
14
|
| и3 бhхъ ћзвенъ вeсь дeнь, и3 њбличeніе моE на ќтренихъ; | віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?» |
|
15
|
15
|
| Ѓще глаг0лахъ, повёмъ тaкw: сE, р0ду сынHвъ твои1хъ, є3мyже њбэщaхсz [сE, р0ду сынHвъ твои1хъ преступи1хъ]: | Але коли б я сказав: «Буду і я так жити», то я став би зрадником перед родом синів Твоїх. |
|
16
|
16
|
| и3 непщевaхъ разумёти: сіE трyдъ є4сть предо мн0ю, | І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх. |
|
17
|
17
|
| д0ндеже вни1ду во с™и1ло б9іе и3 разумёю въ послBднzz и4хъ. | Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього. |
|
18
|
18
|
| Nбaче за льщє1ніz и4хъ положи1лъ є3си2 и5мъ ѕл†z, низложи1лъ є3си2 |, внегдA разгордёшасz. | Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони. |
|
19
|
19
|
| Кaкw бhша въ запустёніе; внезaпу и3зчез0ша, погиб0ша за беззак0ніе своE. | Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої. |
|
20
|
20
|
| Ћкw с0ніе востаю1щагw, гDи, во грaдэ твоeмъ w4бразъ и4хъ ўничижи1ши. | Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив помисли їхні у місті Твоїм. |
|
21
|
21
|
| Ћкw разжжeсz сeрдце моE, и3 ўтрHбы мо‰ и3змэни1шасz: | Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя, |
|
22
|
22
|
| и3 ѓзъ ўничижeнъ, и3 не разумёхъ, ск0тенъ бhхъ ў тебє2. | я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою. |
|
23
|
23
|
| И# ѓзъ вhну съ тоб0ю: ўдержaлъ є3си2 рyку деснyю мою2, | Але я завжди з Тобою, Ти тримаєш мене за праву руку мою. |
|
24
|
24
|
| и3 совётомъ твои1мъ настaвилъ мS є3си2, и3 со слaвою пріsлъ мS є3си2. | Ти порадою Твоєю провадиш мене, і до слави Твоєї Ти приймеш мене. |
|
25
|
25
|
| Чт0 бо ми2 є4сть на нб7си2; и3 t тебє2 что2 восхотёхъ на земли2; | Хто бо для мене є на небі? І чого без Тебе бажати мені на землі? |
|
26
|
26
|
| И#зчезE сeрдце моE и3 пл0ть моS, б9е сeрдца моегw2, и3 чaсть моS, б9е, во вёкъ. | Знемагають серце моє і тіло моє за Тобою, Боже серця мого і доле моя, Боже, навіки. |
|
27
|
27
|
| Ћкw сE, ўдалsющіи себE t тебє2 поги1бнутъ: потреби1лъ є3си2 всsкаго любодёющаго t тебє2. | Бо ось ті, що віддалили себе від Тебе, гинуть. Ти знищуєш кожного, хто відступає від Тебе. |
|
28
|
28
|
| Мнё же прилэплsтисz бGови блaго є4сть, полагaти на гDа ўповaніе моE, возвэсти1ти ми2 вс‰ хвалы6 тво‰, во вратёхъ дщeре сіHни. | А мені найкраще прихилятися до Бога, покладати на Господа надію мою, сповіщати про всі діла Твої в Церкві Твоїй [у вратах дочки Сионової]. |
|
Pал0мъ o7г
|
Псалом 73
|
|
0
|
0
|
| Рaзума ґсaфу, о7G. | Псалом Асафа. (Повчання.) |
|
1
|
1
|
| Вскyю, б9е, tри1нулъ є3си2 до концA; разгнёвасz ћрость твоS на џвцы пaжити твоеS; | Навіщо, Боже, відкинув Ти нас назавжди? Навіщо розпалився гнів Твій на овець стада Твого? |
|
2
|
2
|
| Помzни2 с0нмъ тв0й, є3г0же стzжaлъ є3си2 и3спeрва, и3збaвилъ є3си2 жезл0мъ достоsніz твоегw2, горA сіHнъ сіS [жeзлъ достоsніz твоегw2, г0ру сіHнъ сію2], въ нeйже всели1лсz є3си2. | Пом’яни людей Твоїх, яких спочатку зібрала рука Твоя. Ти обрав, як жезл насліддя Твого, гору Сион, на якій оселився Ти. |
|
3
|
3
|
| Воздви1гни рyцэ твои2 на горды6ни и4хъ въ конeцъ, є3ли6ка лукaвнова врaгъ во с™ёмъ твоeмъ. | Піднеси руку Твою і поглянь на злочинство їх: що наробив ворог у святині Твоїй — у храмі Твоїм! |
|
4
|
4
|
| И# восхвали1шасz ненави1дzщіи тS посредЁ прaздника твоегw2: положи1ша знaмєніz сво‰ знaмєніz, и3 не познaша, | Як звірі, рикають вороги Твої у храмі зібрання Твого. Поставили знамена свої замість знамен наших. |
|
5
|
5
|
| ћкw во и3сх0дэ превhше: ћкw въ дубрaвэ дрeвzнэ сэки1рами разсэк0ша | Наче в гущавині лісовій, високо змахували сокирами. |
|
6
|
6
|
| двє1ри є3гw2 вкyпэ, сёчивомъ и3 nск0рдомъ разруши1ша и5. | Всі двері і всі оздоби ломами та молотами порозбивали. |
|
7
|
7
|
| Возжг0ша nгнeмъ с™и1ло твоE: на земли2 њскверни1ша жили1ще и4мене твоегw2. | Вогнем спалили святиню Твою на землі, осквернили оселю імені Твого. |
|
8
|
8
|
| Рёша въ сeрдцы своeмъ ю4жики и4хъ вкyпэ: пріиди1те, и3 tстaвимъ вс‰ прaздники б9іz t земли2. | Сказали вони в серці своїм: «Зруйнуємо їх зовсім». І спалили всі міста зібрань Божих на землі. |
|
9
|
9
|
| Знaмєніz и4хъ [знaменій нaшихъ] не ви1дэхомъ: нёсть ктомY прbр0ка, и3 нaсъ не познaетъ ктомY. | Знамен наших ми вже не бачимо, нема вже й пророка. І нема між нами такого, хто сказав би, доки це буде. |
|
10
|
10
|
| Док0лэ, б9е, пон0ситъ врaгъ; раздражи1тъ проти1вный и4мz твоE до концA; | Доки, Боже, буде ворог мучити нас, доки противник буде ображати ім’я Твоє? |
|
11
|
11
|
| Вскyю tвращaеши рyку твою2 и3 десни1цу твою2 t среды2 нёдра твоегw2 въ конeцъ; | Навіщо відхиляєш руку Твою і силу Твою? Гнівом могутности Твоєї урази їх. |
|
12
|
12
|
| БGъ же, цRь нaшъ, прeжде вёка содёла спcніе посредЁ земли2. | Бог же, Цар наш, раніше віків учинив спасіння посеред землі. |
|
13
|
13
|
| Ты2 ўтверди1лъ є3си2 си1лою твоeю м0ре: ты2 стeрлъ є3си2 главы6 ѕміє1въ въ водЁ: | Ти розділив силою Твоєю море, Ти знищив голови зміїв у воді. |
|
14
|
14
|
| ты2 сокруши1лъ є3си2 главY ѕмjеву, дaлъ є3си2 того2 брaшно лю1демъ є3fіHпскимъ. | Ти розбив голову дракона, дав його на поживу людям [ефіопським]. |
|
15
|
15
|
| Ты2 раст0рглъ є3си2 и3ст0чники и3 пот0ки: ты2 и3зсуши1лъ є3си2 рёки и3f†мскіz. | Ти відкрив джерела й потоки, і Ти ж висушив великі ріки. |
|
16
|
16
|
| Тв0й є4сть дeнь, и3 твоS є4сть н0щь: ты2 соверши1лъ є3си2 зарю2 и3 с0лнце. | Твій день і Твоя ніч. Ти створив зорі і сонце. |
|
17
|
17
|
| Ты2 сотвори1лъ є3си2 вс‰ предёлы земли2: жaтву и3 вeсну ты2 создaлъ є3си2 |. | Ти поставив межі землі, і Ти ж установив літо й зиму. |
|
18
|
18
|
| Помzни2 сі‰: врaгъ поноси2 гDеви, и3 лю1діе безyмніи раздражи1ша и4мz твоE. | Згадай це: ворог зневажає Господа, і люди нечестиві ображають ім’я Твоє. |
|
19
|
19
|
| Не предaждь ѕвэрє1мъ дyшу и3сповёдающуюсz тебЁ: дyшъ ўб0гихъ твои1хъ не забyди до концA. | Не віддавай звірам душ тих, що прославляють Тебе. Душ убогих Твоїх не забудь до кінця. |
|
20
|
20
|
| При1зри на завётъ тв0й: ћкw и3сп0лнишасz помрачeнніи земли2 домHвъ беззак0ній. | Подивись на завіт Твій, бо всі темні місця землі наповнилися домами беззаконня. |
|
21
|
21
|
| Да не возврати1тсz смирeнный посрaмленъ: ни1щъ и3 ўб0гъ восхвали1та и4мz твоE. | Нехай не повернеться смиренний осоромленим, принижений і убогий нехай прославляють ім’я Твоє. |
|
22
|
22
|
| Востaни, б9е, суди2 прю2 твою2: помzни2 поношeніе твоE, є4же t безyмнагw вeсь дeнь. | Встань, Боже, захисти діло Твоє, згадай зневажання Тебе від беззаконного кожен день. |
|
23
|
23
|
| Не забyди глaса моли1твєнникъ твои1хъ: гордhнz ненави1дzщихъ тS взhде вhну [да восх0дитъ вhну къ тебЁ]. | Не забудь голосу тих, що благають Тебе, бо гординя тих, що ненавидять Тебе, підіймається проти Тебе завжди. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ o7д
|
Псалом 74
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, да не растли1ши, pал0мъ пёсни ґсaфу, о7д7. | Начальнику хору. Не погуби. Псалом Асафа. Пісня. |
|
2
|
2
|
| И#сповёмысz тебЁ, б9е, и3сповёмысz тебЁ и3 призовeмъ и4мz твоE: повёмъ вс‰ чудесA тво‰. | Славимо Тебе, Боже, прославляємо Тебе, і призиваємо ім’я Твоє, про нього сповіщають чудеса Твої. |
|
3
|
3
|
| Е#гдA пріимY врeмz, ѓзъ правwты2 возсуждY. | «Коли виберу час, каже Господь, Я буду судити за правдою. |
|
4
|
4
|
| Растazсz землS и3 вси2 живyщіи на нeй, ѓзъ ўтверди1хъ столпы2 є3S. | Хоч захиталася земля і всі, що живуть на ній, Я утверджу стовпи її». |
|
5
|
5
|
| Рёхъ беззак0ннующымъ, не беззак0ннуйте: и3 согрэшaющымъ, не возноси1те р0га. | Я кажу нечестивцям: «Не беззаконствуйте!» І до злих: «Не надійтеся на силу свою! |
|
6
|
6
|
| Не воздвизaйте на высотY р0га вaшегw и3 не глаг0лите на бGа непрaвду: | Не підносьте високо ріг ваш і [не] говоріть [на Бога] неправду.» |
|
7
|
7
|
| ћкw нижE t и3схHдъ, нижE и3 з†падъ, нижE t пустhхъ г0ръ. | Бо не від сходу й не від заходу, і не з гір пустелі піднесення. |
|
8
|
8
|
| Ћкw бGъ судіS є4сть: сего2 смирsетъ, и3 сего2 возн0ситъ. | А Бог є Суддя: одного принижує, а іншого підносить. |
|
9
|
9
|
| Ћкw чaша въ руцЁ гDни, вінA нерастворeна и3сп0лнь растворeніz, и3 ўклони2 t сеS въ сію2: nбaче др0ждіе є3гw2 не и3стощи1сz, и3спію1тъ вси2 грёшніи земли2. | Бо чаша в руці Господній, в ній кипить вино, повне приправ, і Він наливає з неї; а гущу його вижмуть і вип’ють усі грішники землі. |
|
10
|
10
|
| Ѓзъ же возрaдуюсz въ вёкъ, воспою2 бGу їaкwвлю: | Я ж буду радіти повік, буду співати Богу нашому. |
|
11
|
11
|
| и3 вс‰ р0ги грёшныхъ сломлю2, и3 вознесeтсz р0гъ првdнагw. | Всі роги нечестивців зломлю, і піднесеться сила праведного. |
|
Pал0мъ o7є
|
Псалом 75
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, въ пёснехъ, pал0мъ ґсaфу, пёснь ко ґссmрjанину, о7е7. | Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом Асафа. Пісня. |
|
2
|
2
|
| Вёдомъ во їудeи бGъ: во ї}ли вeліе и4мz є3гw2. | Знаний Бог в Юдеї, в Ізраїлі велике ім’я Його. |
|
3
|
3
|
| И# бhсть въ ми1рэ мёсто є3гw2, и3 жили1ще є3гw2 въ сіHнэ. | І була в Салимі оселя Його, і перебування Його на Сионі. |
|
4
|
4
|
| Тaмw сокруши2 крёпwсти лукHвъ, nрyжіе и3 мeчь и3 брaнь. | Там знищив Він стріли лука, щит і меч і війну. |
|
5
|
5
|
| Просвэщaеши ты2 ди1внw t г0ръ вёчныхъ. | Ти славний, і силою світиш з висот вічних. |
|
6
|
6
|
| Смzт0шасz вси2 неразyмніи сeрдцемъ: ўснyша сн0мъ свои1мъ, и3 ничт0же њбрэт0ша вси2 мyжіе богaтства въ рукaхъ свои1хъ. | Не встояли всі нерозумні серцем, заснули сном своїм і не знайшли сили в руках своїх. |
|
7
|
7
|
| T запрещeніz твоегw2, б9е їaковль, воздремaша всёдшіи на к0ни. | Від гніву Твого, Боже Якова, заснули кінь і колісниця. |
|
8
|
8
|
| Ты2 стрaшенъ є3си2, и3 кто2 противостaнетъ тебЁ; tт0лэ гнёвъ тв0й. | Страшний Ти, і хто встоїть перед лицем Твоїм у час гніву Твого? |
|
9
|
9
|
| Съ нб7сE слhшанъ сотвори1лъ є3си2 сyдъ: землS ўбоsсz и3 ўмолчA, | З небес Ти сповістив суд; земля вжахнулась і замовкла, |
|
10
|
10
|
| внегдA востaти на сyдъ бGу, спcти2 вс‰ крHткіz земли2. | коли встав Бог на суд, щоб спасти всіх пригноблених на землі. |
|
11
|
11
|
| Ћкw помышлeніе человёческое и3сповёстсz тебЁ, и3 њстaнокъ помышлeніz прaзднуетъ ти2. | І гнів людський обернеться на славу Твою; залишок гніву Ти приборкаєш. |
|
12
|
12
|
| Помоли1тесz и3 воздади1те гDеви бGу нaшему: вси2, и5же w4крестъ є3гw2, принесyтъ дaры | Помоліться і віддайте хвалу Господу, Богу нашому; всі, хто навколо Нього, принесуть дари страшному. |
|
13
|
13
|
| стрaшному и3 teмлющему дyхи кнzзeй, стрaшному пaче царeй земнhхъ. | Він смиряє дух князів, Він страшний для царів землі. |
|
Pал0мъ o7ѕ
|
Псалом 76
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, њ їдіfyмэ, pал0мъ ґсaфу, о7ѕ7. | Начальнику хору Ідифумового. Псалом Асафа. |
|
2
|
2
|
| Глaсомъ мои1мъ ко гDу воззвaхъ, глaсомъ мои1мъ къ бGу, и3 внsтъ ми2. | Голосом моїм до Господа я буду взивати. Голос мій до Бога, і Він почує мене. |
|
3
|
3
|
| Въ дeнь ск0рби моеS бGа взыскaхъ рукaма мои1ма, н0щію пред8 ни1мъ, и3 не прельщeнъ бhхъ: tвeржесz ўтёшитисz душA моS. | В день скорботи моєї шукав я Господа, вночі підносив руки мої і не опускав їх — душа моя не мала втіхи. |
|
4
|
4
|
| Помzнyхъ бGа и3 возвесели1хсz, поглумлsхсz [размышлsхъ], и3 малодyшствоваше дyхъ м0й. | Згадував я Бога і тремтів, став роздумувати, і знемагав дух мій. |
|
5
|
5
|
| Предвари1стэ стражбы6 џчи мои2: смzт0хсz и3 не глаг0лахъ. | Не змикалися очі мої вночі, я сумував і не міг говорити. |
|
6
|
6
|
| Помhслихъ дни6 пє1рвыz, и3 лBта вBчнаz помzнyхъ, и3 поучaхсz: | Я роздумував про дні давні, пригадував роки віків минулих. |
|
7
|
7
|
| н0щію сeрдцемъ мои1мъ глумлsхсz, и3 тужaше [размышлsхъ, и3 и3спhтоваше] дyхъ м0й: | Вночі роздумувало серце моє і допитувався дух мій: |
|
8
|
8
|
| є3дA во вёки tри1нетъ гDь и3 не приложи1тъ бlговоли1ти пaки; | невже навіки відкинув мене Господь і не виявить більше до мене милости Своєї? |
|
9
|
9
|
| и3ли2 до концA млcть свою2 tсэчeтъ, скончA гlг0лъ t р0да въ р0дъ; | Невже назавжди спинилася милість Його і скінчилося слово Його з роду в рід? |
|
10
|
10
|
| є3дA забyдетъ ўщeдрити бGъ; и3ли2 ўдержи1тъ во гнёвэ своeмъ щедрHты сво‰; | Невже забув милувати Бог і в гніві Своїм зачинив щедроти Свої? |
|
11
|
11
|
| И# рёхъ: нн7э начaхъ, сіS и3змёна десни1цы вhшнzгw. | І я сказав: «Ось, горе мені — це зміна правиці Всевишнього». |
|
12
|
12
|
| Помzнyхъ дэлA гDнz: ћкw помzнY t начaла чудесA тво‰, | Буду згадувати про діла Господні, згадувати від початку чудеса Твої. |
|
13
|
13
|
| и3 поучyсz во всёхъ дёлэхъ твои1хъ, и3 въ начинaніихъ твои1хъ поглумлю1сz [размышлsти бyду]. | Буду вдумуватися в усі діла Твої, роздумувати про всі діяння Твої. |
|
14
|
14
|
| Б9е, во с™ёмъ пyть тв0й: кто2 бGъ вeлій, ћкw бGъ нaшъ; | Боже! Свята путь Твоя. Хто бог великий, як Бог [наш]?! |
|
15
|
15
|
| Ты2 є3си2 бGъ творsй чудесA: сказaлъ є3си2 въ лю1дехъ си1лу твою2, | Ти єси Бог, що твориш чудеса. Ти показав між народами силу Твою. |
|
16
|
16
|
| и3збaвилъ є3си2 мhшцею твоeю лю1ди тво‰, сhны ї†кwвли и3 їHсифwвы. | Ти визволив силою Твоєю народ Твій — синів Якова та Йосифа. |
|
17
|
17
|
| Ви1дэша тS в0ды, б9е, ви1дэша тS в0ды и3 ўбоsшасz: смzт0шасz бє1здны. | Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й убоялися, затремтіли безодні. |
|
18
|
18
|
| Мн0жество шyма в0дъ: глaсъ дaша w4блацы, и4бо стрёлы тво‰ прех0дzтъ. | З хмар лилися води, гриміли громи і стріли блискавиць летіли. |
|
19
|
19
|
| Глaсъ гр0ма твоегw2 въ колеси2, њсвэти1ша мHлніz тво‰ вселeнную: подви1жесz и3 трeпетна бhсть землS. | Голос грому Твого котився по небу, і блискавки Твої освітили всю піднебесну, земля захиталася й тряслася. |
|
20
|
20
|
| Въ м0ри путіE твои2, и3 стєзи2 тво‰ въ водaхъ мн0гихъ, и3 слэды2 твои2 не познaютсz. | Шляхи Твої в морі, і стежки Твої — у водах великих, а сліди Твої недовідомі. |
|
21
|
21
|
| Настaвилъ є3си2 ћкw џвцы лю1ди тво‰ рук0ю мwmсeовою и3 ґарHнею. | Як стадо, вів Ти народ Твій рукою Мойсея і Аарона. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ o7з
|
Псалом 77
|
|
0
|
0
|
| Рaзума ґсaфу, о7з7. | Повчання Асафа. |
|
1
|
1
|
| Внемли1те, лю1діе мои2, зак0ну моемY, приклони1те ќхо вaше во глаг0лы ќстъ мои1хъ. | Слухайте, люди мої, закону мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх. |
|
2
|
2
|
| Tвeрзу въ при1тчахъ ўстA мо‰, провэщaю ган†ніz и3спeрва. | Відкрию в притчах уста мої і розкажу загадки віків давніх. |
|
3
|
3
|
| Е#ли6ка слhшахомъ и3 познaхомъ |, и3 nтцы2 нaши повёдаша нaмъ: | Що ми чули і що взнали і що батьки наші розповідали нам, |
|
4
|
4
|
| не ўтаи1шасz t ч†дъ и4хъ въ р0дъ и4нъ, возвэщaюще хвалы6 гDни, и3 си6лы є3гw2 и3 чудесA є3гw2, ±же сотвори2. | не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи роду майбутньому славу Господню, силу й чудеса Його, які Він створив. |
|
5
|
5
|
| И# воздви1же свидёніе во їaкwвэ, и3 зак0нъ положи2 во ї}ли, є3ли6ка заповёда nтцє1мъ нaшымъ сказaти | сыновHмъ свои6мъ, | Він дав свідчення в Якові, поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їхнім, |
|
6
|
6
|
| ћкw да познaетъ р0дъ и4нъ, сhнове родsщіисz, и3 востaнутъ и3 повёдzтъ | сыновHмъ свои6мъ: | щоб знав рід майбутній — діти, що народяться, і щоб свого часу і вони сповістили дітям своїм. |
|
7
|
7
|
| да положaтъ на бGа ўповaніе своE, и3 не забyдутъ дёлъ б9іихъ, и3 зaпwвэди є3гw2 взhщутъ: | Щоб надію свою покладали на Бога, і не забували діл Божих та додержували заповідей Його. |
|
8
|
8
|
| да не бyдутъ ћкоже nтцы2 и4хъ, р0дъ стропти1въ и3 преwгорчевazй, р0дъ и4же не и3спрaви сeрдца своегw2 и3 не ўвёри съ бGомъ дyха своегw2. | Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний і лукавий, рід непостійний у серці своїм та невірний Богові духом своїм. |
|
9
|
9
|
| Сhнове є3фрє1мли налzцaюще и3 стрэлsюще лyки возврати1шасz въ дeнь брaни: | Сини Єфремові озброєні, що стріляли з лука, повернули назад у день битви. |
|
10
|
10
|
| не сохрани1ша завёта б9іz, и3 въ зак0нэ є3гw2 не восхотёша ходи1ти. | Вони не зберегли завіту Божого, в законі Його не захотіли ходити. |
|
11
|
11
|
| И# забhша бlгодэ‰ніz є3гw2 и3 чудесA є3гw2, ±же показA и5мъ | Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм. |
|
12
|
12
|
| пред8 nтцы6 и4хъ, ±же сотвори2 чудесA въ земли2 є3гЂпетстэй, на п0ли танеHсэ: | Він перед очима батьків їхніх сотворив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан. |
|
13
|
13
|
| развeрзе м0ре и3 проведE и5хъ: предстaви в0ды ћкw мёхъ, | Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною. |
|
14
|
14
|
| и3 настaви | w4блакомъ во дни2 и3 всю2 н0щь просвэщeніемъ nгнS. | Вдень вів їх хмарою, а всю ніч — світлом вогню. |
|
15
|
15
|
| Развeрзе кaмень въ пустhни и3 напои2 | ћкw въ бeзднэ мн0зэ: | Розсік камінь у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні. |
|
16
|
16
|
| и3 и3зведE в0ду и3з8 кaмене и3 низведE ћкw рёки в0ды. | Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки. |
|
17
|
17
|
| И# приложи1ша є3щE согрэшaти є3мY, преwгорчи1ша вhшнzго въ безв0днэй: | Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустелі. |
|
18
|
18
|
| и3 и3скуси1ша бGа въ сердцaхъ свои1хъ, воспроси1ти бр†шна душaмъ свои6мъ. | Спокушали Бога в серці своїм, вимагаючи поживи душі своїй. |
|
19
|
19
|
| И# клеветaша на бGа и3 рёша: є3дA возм0жетъ бGъ ўгот0вати трапeзу въ пустhни; | Говорили проти Бога й сказали: «Чи може нам Бог приготувати трапезу у пустелі? |
|
20
|
20
|
| Понeже порази2 кaмень, и3 потек0ша в0ды, и3 пот0цы наводни1шасz: є3дA и3 хлёбъ м0жетъ дaти; и3ли2 ўгот0вати трапeзу лю1демъ свои6мъ; | Ось Він ударив по каменю, і потекли води, й полилися потоки, чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати й м’яса народу Своєму?» |
|
21
|
21
|
| Сегw2 рaди слhша гDь и3 презрЁ, и3 џгнь возгорёсz во їaкwвэ, и3 гнёвъ взhде на ї}лz: | Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова. І гнів піднявся над Ізраїлем, |
|
22
|
22
|
| ћкw не вёроваша бGови, нижE ўповaша на спcніе є3гw2. | за те, що не вірили Богу і не уповали на спасіння Його. |
|
23
|
23
|
| И# заповёда њблакHмъ свhше, и3 двє1ри небесE tвeрзе: | Він наказав хмарам і відчинив двері неба. |
|
24
|
24
|
| и3 њдожди2 и5мъ мaнну ћсти, и3 хлёбъ небeсный дадE и5мъ. | Дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм. |
|
25
|
25
|
| Хлёбъ ѓгGлскій kдE человёкъ: брaшно послA и5мъ до сhтости. | Хлібом ангельським живилися люди, поживи послав їм до ситости. |
|
26
|
26
|
| Воздви1же ю4гъ съ небесE, и3 наведE си1лою своeю лjва: | Він підняв у небі східний вітер і навів південний силою Своєю. |
|
27
|
27
|
| и3 њдожди2 на нS ћкw прaхъ плHти, и3 ћкw пес0къ морскjй пти6цы перн†ты. | І, наче порох, сипав на них м’ясо — птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський. |
|
28
|
28
|
| И# напад0ша посредЁ стaна и4хъ, w4крестъ жили1щъ и4хъ. | Накидав їх серед табору їхнього біля наметів їхніх, |
|
29
|
29
|
| И# kд0ша и3 насhтишасz ѕэлw2, и3 желaніе и4хъ пренесE и5мъ. | і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм. |
|
30
|
30
|
| Не лиши1шасz t желaніz своегw2: є3щE брaшну сyщу во ўстёхъ и4хъ, | Але, коли ще не вдовольнили бажання свого, коли ще їжа була на зубах їхніх, |
|
31
|
31
|
| и3 гнёвъ б9ій взhде на нS, и3 ўби2 мнHжайшаz и4хъ, и3 и3збр†ннымъ ї}лєвымъ запsтъ. | гнів Божий прийшов на них і умертвив багатьох із них, і вибраних Ізраїля відкинув. |
|
32
|
32
|
| Во всёхъ си1хъ согрэши1ша є3щE и3 не вёроваша чудесє1мъ є3гw2: | Але й тоді вони не переставали грішити і не вірили чудесам Його. |
|
33
|
33
|
| и3 и3зчез0ша въ суетЁ днjе и4хъ, и3 лBта и4хъ со тщaніемъ. | І минали дні їхні у марноті і роки їхні у тривозі. |
|
34
|
34
|
| Е#гдA ўбивaше |, тогдA взыскaху є3го2 и3 њбращaхусz и3 ќтреневаху къ бGу: | Коли Він умертвляв їх, тоді вони шукали Його і навертались, і зранку благали Його. |
|
35
|
35
|
| и3 помzнyша, ћкw бGъ пом0щникъ и5мъ є4сть, и3 бGъ вhшній и3збaвитель и5мъ є4сть: | І пригадували, що Бог — пристановище їхнє і Бог Всевишній — Спаситель їхній. |
|
36
|
36
|
| и3 возлюби1ша є3го2 ўсты6 свои1ми, и3 љзhкомъ свои1мъ солгaша є3мY: | Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому, |
|
37
|
37
|
| сeрдце же и4хъ не бЁ прaво съ ни1мъ, нижE ўвёришасz въ завётэ є3гw2. | але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували. |
|
38
|
38
|
| Т0й же є4сть щeдръ, и3 њчcтитъ грэхи2 и4хъ, и3 не растли1тъ: и3 ўмн0житъ tврати1ти ћрость свою2, и3 не разжжeтъ всегw2 гнёва своегw2. | Він же, милосердний, прощав гріхи їхні і не знищував їх. Багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє. |
|
39
|
39
|
| И# помzнY, ћкw пл0ть сyть, дyхъ ходsй и3 не њбращazйсz: | Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не повертається. |
|
40
|
40
|
| колькрaты преwгорчи1ша є3го2 въ пустhни, прогнёваша є3го2 въ земли2 безв0днэй; | Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім! |
|
41
|
41
|
| и3 њбрати1шасz, и3 и3скуси1ша бGа, и3 с™aго ї}лева раздражи1ша: | І знову спокушали Бога і ображали Святого Ізраїлевого, |
|
42
|
42
|
| и3 не помzнyша руки2 є3гw2 въ дeнь, въ џньже и3збaви | и3з8 руки2 њскорблsющагw: | не пам’ятали руки Його у день, коли Він визволив їх від гнобителя. |
|
43
|
43
|
| ћкоже положи2 во є3гЂптэ знaмєніz сво‰, и3 чудесA сво‰ на п0ли танеHсэ: | Коли явив їм знамення Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан. |
|
44
|
44
|
| и3 преложи2 въ кр0вь рёки и4хъ и3 и3ст0чники и4хъ, ћкw да не пію1тъ. | Коли обернув ріки й потоки їх на кров, щоб не могли пити. |
|
45
|
45
|
| ПослA на нS пє1сіz м{хи, и3 поzд0ша |, и3 ж†бы, и3 растли2 |: | Наслав на них мух, щоб жалили їх, і жаб, щоб гноїли їх. |
|
46
|
46
|
| и3 дадE ржЁ плоды2 и4хъ, и3 труды2 и4хъ пругHмъ. | Віддав гусені врожаї їхні і ниви їхні сарані. |
|
47
|
47
|
| Ўби2 грaдомъ віногрaды и4хъ и3 черни1чіе и4хъ слaною: | Побив градом виногради їхні і фигові дерева їхні ожеледдю. |
|
48
|
48
|
| и3 предадE грaду скоты2 и4хъ, и3 и3мёніе и4хъ nгню2. | Великий град побив тварин їхніх, а отари овець попалила блискавка. |
|
49
|
49
|
| ПослA на нS гнёвъ ћрости своеS, ћрость и3 гнёвъ и3 ск0рбь, послaніе ѓггєлы лю1тыми. | Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту через ангелів гніву. |
|
50
|
50
|
| Путесотвори2 стезю2 гнёву своемY, и3 не пощадЁ t смeрти дyшъ и4хъ, и3 скоты2 и4хъ въ смeрти заключи2: | Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їхні, а тварин їхніх віддав на загибель. |
|
51
|
51
|
| и3 порази2 всsкое первор0дное въ земли2 є3гЂпетстэй, начaтокъ всsкагw трудA и4хъ въ селeніихъ хaмовыхъ. | Уразив смертю кожного первістка в Єгипті, початки сили їхньої у наметах Хамових. |
|
52
|
52
|
| И# воздви1же ћкw џвцы лю1ди сво‰, и3 возведE | ћкw стaдо въ пустhни: | І підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі. |
|
53
|
53
|
| и3 настaви | на ўповaніе, и3 не ўбоsшасz: и3 враги2 и4хъ покры2 м0ре. | Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їхніх покрило море. |
|
54
|
54
|
| И# введE | въ г0ру с™hни своеS, г0ру сію2, ю4же стzжA десни1ца є3гw2. | І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його. |
|
55
|
55
|
| И# и3згнA t лицA и4хъ kзhки, и3 по жрeбію дадE и5мъ (зeмлю) ќжемъ жребодаsніz, и3 всели2 въ селeніихъ и4хъ кwлёна ї}лєва. | Прогнав народи від лиця їх, землю розділив у володіння їм і покоління Ізраїля оселив у наметах їхніх. |
|
56
|
56
|
| И# и3скуси1ша и3 преwгорчи1ша бGа вhшнzго, и3 свидёній є3гw2 не сохрани1ша: | Але вони ще спокушали і засмучували Бога Всевишнього, і повелінь Його не виконували. |
|
57
|
57
|
| и3 tврати1шасz и3 tверг0шасz, ћкоже и3 nтцы2 и4хъ: преврати1шасz въ лyкъ развращeнъ: | Відступали і зраджували, як і батьки їхні, ставали ненадійними, як лук зіпсований. |
|
58
|
58
|
| и3 прогнёваша є3го2 въ х0лмэхъ свои1хъ, и3 во и3стукaнныхъ свои1хъ раздражи1ша є3го2. | Прогнівляли Його висотами своїми й ідолами своїми накликали гнів Його. |
|
59
|
59
|
| Слhша бGъ и3 презрЁ, и3 ўничижи2 ѕэлw2 ї}лz: | Почув Бог, і запалав гнів Його на Ізраїля. |
|
60
|
60
|
| и3 tри1ну ски1нію силHмскую, селeніе є4же [селeніе своE, и3дёже] всели1сz въ человёцэхъ: | Він відринув скинію Силоамську, оселю Свою, в якій оселився між людьми. |
|
61
|
61
|
| и3 предадE въ плёнъ крёпость и4хъ, и3 добр0ту и4хъ въ рyки врагHвъ: | І віддав у неволю силу їхню, і славу їхню — у руки ворогів. |
|
62
|
62
|
| и3 затвори2 во nрyжіи лю1ди сво‰ и3 достоsніе своE презрЁ. | Віддав під меч народ Свій і розгнівався на насліддя Своє. |
|
63
|
63
|
| Ю$ношы и4хъ поzдE џгнь, и3 дBвы и4хъ не њсётwваны бhша: | Юнаків їхніх попалив вогонь, і дівам їхнім ніхто не співав шлюбних пісень. |
|
64
|
64
|
| свzщeнницы и4хъ мечeмъ пад0ша, и3 вдови1цы и4хъ не њпл†каны бyдутъ. | Священики їхні загинули від меча, і вдовиці їх не оплаканими будуть. |
|
65
|
65
|
| И# востA ћкw спS гDь, ћкw си1ленъ и3 шyменъ t вінA: | Але встав, наче від сну, Господь, як силач, повалений вином. |
|
66
|
66
|
| и3 порази2 враги2 сво‰ вспsть, поношeніе вёчное дадE и5мъ: | І уразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх. |
|
67
|
67
|
| и3 tри1ну селeніе їHсифово, и3 колёно є3фрeмово не и3збрA: | Він відкинув оселі Йосифа і коліна Єфремового не обрав. |
|
68
|
68
|
| и3 и3збрA колёно їyдово, г0ру сіHню, ю4же возлюби2: | А вибрав коліно Іуди — гору Сион, що її полюбив. |
|
69
|
69
|
| и3 создA ћкw є3динор0га с™и1лище своE: на земли2 њсновA и5 въ вёкъ. | І збудував, наче небо, святиню Свою на землі, і утвердив її навіки. |
|
70
|
70
|
| И# и3збрA дв7да рабA своего2, и3 воспріsтъ є3го2 t стaдъ џвчихъ: | І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його. |
|
71
|
71
|
| t дои1лицъ поsтъ є3го2, пасти2 їaкwва рабA своего2, и3 ї}лz достоsніе своE. | Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля. |
|
72
|
72
|
| И# ўпасE | въ неѕл0біи сeрдца своегw2, и3 въ рaзумэхъ рукY своє1ю настaвилъ | є4сть. | І він пас їх у чистоті серця свого і руками мудрими водив їх. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ o7и
|
Псалом 78
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ ґсaфу, о7}. | Псалом Асафа. |
|
1
|
1
|
| Б9е, пріид0ша kзhцы въ достоsніе твоE, њскверни1ша хрaмъ с™hй тв0й, | Боже, прийшли язичники в насліддя Твоє, осквернили святий храм Твій, Єрусалим обернули на руїну. |
|
2
|
2
|
| положи1ша їеrли1мъ ћкw nв0щное храни1лище: положи1ша тр{піz р†бъ твои1хъ брaшно пти1цамъ небє1снымъ, плHти прпdбныхъ твои1хъ ѕвэрє1мъ земнhмъ: | Кинули трупи рабів Твоїх на поживу птахам небесним, тіла святих Твоїх — звірам земним. |
|
3
|
3
|
| проліsша кр0вь и4хъ ћкw в0ду w4крестъ їеrли1ма, и3 не бЁ погребazй. | Розлили кров їх, як воду, навкруги Єрусалима, і не було кому поховати їх. |
|
4
|
4
|
| Бhхомъ поношeніе сосёдwмъ нaшымъ, подражнeніе и3 поругaніе сyщымъ w4крестъ нaсъ. | Ми стали посміховиськом для сусідів наших, наругою й соромом для тих, що оточують нас. |
|
5
|
5
|
| Док0лэ, гDи, прогнёваешисz до концA; разжжeтсz ћкw џгнь рвeніе твоE; | Доки, Господи, будеш безупинно гніватися на нас, доки буде палати, як вогонь, обурення Твоє? |
|
6
|
6
|
| Пролjй гнёвъ тв0й на kзhки незнaющыz тебє2, и3 на ц†рствіz, ±же и4мене твоегw2 не призвaша: | Вилий гнів Твій на народи, які не знають Тебе, і на царства, які імені Твого не призивають. |
|
7
|
7
|
| ћкw поzд0ша їaкwва, и3 мёсто є3гw2 њпустоши1ша. | Бо вони поглинули народ Твій і місце його спустошили. |
|
8
|
8
|
| Не помzни2 нaшихъ беззак0ній пeрвыхъ: ск0рw да предварsтъ ны2 щедрHты тво‰, гDи, ћкw њбнищaхомъ ѕэлw2. | Не згадуй давніх гріхів батьків наших, але скоро пошли нам милість Твою, бо дуже зубожіли ми. |
|
9
|
9
|
| Помози2 нaмъ, б9е, сп7си1телю нaшъ, слaвы рaди и4мене твоегw2: гDи, и3збaви ны2 и3 њчcти грэхи2 нaшz и4мене рaди твоегw2. | Поможи нам, Боже, Спасителю наш, задля слави імені Твого. Визволи нас, Господи, і очисти гріхи наші ради імені Твого. |
|
10
|
10
|
| Да не когдA рекyтъ kзhцы: гдЁ є4сть бGъ и4хъ; и3 да ўвёстсz во kзhцэхъ пред8 nчи1ма нaшима tмщeніе кр0ве р†бъ твои1хъ пролитhz. | Щоб не сказали язичники: «Де Бог їх?» Нехай на очах наших пізнають вони помсту за пролиту кров рабів Твоїх. |
|
11
|
11
|
| Да вни1детъ пред8 тS воздыхaніе њковaнныхъ: по вели1чію мhшцы твоеS снабди2 сhны ўмерщвлeнныхъ. | Нехай прийде перед лице Твоє стогін ув’язнених; могутністю Твоєю збережи засуджених на смерть. |
|
12
|
12
|
| Воздaждь сосёдwмъ нaшымъ седмери1цею въ нёдро и4хъ поношeніе и4хъ, и4мже поноси1ша тS, гDи. | Семикратно поверни в серце ворогам нашим наругу їх, якою вони зневажили Тебе, Господи. |
|
13
|
13
|
| Мh же лю1діе твои2 и3 џвцы пaжити твоеS и3сповёмысz тебЁ, б9е, во вёкъ, въ р0дъ и3 р0дъ возвэсти1мъ хвалY твою2. | А ми, народ Твій і вівці стада Твого, будемо вічно прославляти Тебе і з роду в рід сповіщати хвалу Твою. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ o7f
|
Псалом 79
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, њ и3змёншихсz, свидёніе ґсaфу, pал0мъ о7f7. | Начальнику хору. На музичному інструменті шошанним-едуф. Псалом Асафа. |
|
2
|
2
|
| Пасhй ї}лz вонми2: наставлszй ћкw nвчA їHсифа, сэдsй на херувjмэхъ, kви1сz: | Пастирю Ізраїля, поглянь! Ти, Який водив Йосифа, наче ягня, і сидиш на херувимах, явися. |
|
3
|
3
|
| пред8 є3фрeмомъ и3 веніамjномъ и3 манассjемъ воздви1гни си1лу твою2, и3 пріиди2 во є4же спcти2 нaсъ. | Перед Єфремом, Веніаміном, Манассією, Господи, піднеси силу Твою і прийди, спаси нас. |
|
4
|
4
|
| Б9е, њбрати1 ны, и3 просвэти2 лицE твоE, и3 спасeмсz. | Боже, наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося. |
|
5
|
5
|
| ГDи б9е си1лъ, док0лэ гнёваешисz на моли1тву р†бъ твои1хъ; | Господи, Боже Сил! Доки будеш гніватися на молитву рабів Твоїх? |
|
6
|
6
|
| Напитaеши нaсъ хлёбомъ слeзнымъ, и3 напои1ши нaсъ слезaми въ мёру. | Ти наситив нас хлібом слізним і напоїв нас сльозами великою мірою. |
|
7
|
7
|
| Положи1лъ є3си2 нaсъ въ прерэкaніе сосёдwмъ нaшымъ, и3 врази2 нaши подражни1ша ны2. | Ти поклав нас на осудження сусідам нашим, і вороги наші знущаються з нас. |
|
8
|
8
|
| ГDи б9е си1лъ, њбрати1 ны, и3 просвэти2 лицE твоE, и3 спасeмсz. | Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося. |
|
9
|
9
|
| Віногрaдъ и3з8 є3гЂпта пренeслъ є3си2: и3згнaлъ є3си2 kзhки, и3 насади1лъ є3си2 и5: | З Єгипту приніс Ти, Господи, виноградну лозу, прогнав народи і насадив її. |
|
10
|
10
|
| путесотвори1лъ є3си2 пред8 ни1мъ, и3 насади1лъ є3си2 корє1ніz є3гw2, и3 и3сп0лни зeмлю. | Ти очистив місце для неї, зміцнив коріння її і вона заповнила землю. |
|
11
|
11
|
| Покры2 г0ры сёнь є3гw2, и3 вBтвіz є3гw2 кeдры б9іz: | Гори покрилися тінню її, і віття її стало як у кедрів Божих. |
|
12
|
12
|
| прострE р0зги є3гw2 [сво‰] до м0рz, и3 дaже до рёкъ tр†сли є3гw2 [сво‰]. | Вона простягла паростки свої аж до моря, і віття свої — до ріки (Євфрату). |
|
13
|
13
|
| Вскyю низложи1лъ є3си2 њпл0тъ є3гw2, и3 њб8имaютъ и5 вси2 мимоходsщіи путeмъ; | Навіщо зруйнував Ти огорожу навкруги виноградника цього? Обриває його кожний, хто йде дорогою. |
|
14
|
14
|
| ЊзобA и5 вeпрь t дубрaвы, и3 ўединeнный ди1вій поzдE и5. | Підриває коріння його вепр лісовий, і дикий звір пожирає його. |
|
15
|
15
|
| Б9е си1лъ, њбрати1сz u5бо, и3 при1зри съ нб7сE и3 ви1ждь, и3 посэти2 віногрaдъ сeй: | Боже Сил, обернися! Споглянь з небес, Боже, і подивись! Завітай у виноградник цей. |
|
16
|
16
|
| и3 соверши2 и5, є3г0же насади2 десни1ца твоS, и3 на сhна человёческаго, є3г0же ўкрепи1лъ є3си2 себЁ. | І охорони його, бо його насадила правиця Твоя і сина людського, якого Ти виростив для Себе. |
|
17
|
17
|
| Пожжeнъ nгнeмъ и3 раск0панъ: t запрещeніz лицA твоегw2 поги1бнутъ. | Спалено його вогнем і порубано його; від грізного погляду лиця Твого загинуть. |
|
18
|
18
|
| Да бyдетъ рукA твоS на мyжа десни1цы твоеS и3 на сhна человёческаго, є3г0же ўкрэпи1лъ є3си2 себЁ, | Але нехай буде рука Твоя над мужем правиці Твоєї, і над сином людським, якого Ти укріпив для Себе. |
|
19
|
19
|
| и3 не tстyпимъ t тебє2: њживи1ши ны2, и3 и4мz твоE призовeмъ. | А ми не відступимо від Тебе. Оживи нас, і ми будемо призивати ім’я Твоє. |
|
20
|
20
|
| ГDи б9е си1лъ, њбрати1 ны, и3 просвэти2 лицE твоE, и3 спасeмсz. | Господи Боже Сил! Наверни нас, осяй нас світлом лиця Твого, і ми спасемося. |
|
Pал0мъ п7
|
Псалом 80
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, њ точи1лэхъ, pал0мъ ґсaфу, п7. | Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом Асафа. |
|
2
|
2
|
| Рaдуйтесz бGу пом0щнику нaшему, воскли1кните бGу їaкwвлю: | Радісно співайте Богу — твердині нашій, викликуйте славу Богові Якова. |
|
3
|
3
|
| пріими1те pал0мъ и3 дади1те тmмпaнъ, pалти1рь красeнъ съ гyсльми: | Візьміть псалом, дайте тимпан, псалтир милозвучний з гуслями. |
|
4
|
4
|
| воструби1те въ новомcчіи труб0ю, во бlгознамени1тый дeнь прaздника вaшегw: | Засурміть у новомісяччя сурмою у пресвітлий день свята вашого. |
|
5
|
5
|
| ћкw повелёніе ї}леви є4сть, и3 судбA бGу їaковлю. | Бо це закон для Ізраїля, повеління Бога нашого. |
|
6
|
6
|
| Свидёніе во їHсифэ положи2 є5, внегдA и3зhти є3мY t земли2 є3гЂпетскіz: љзhка, є3гHже не вёдzше, ўслhша. | Він установив це як свідчення для Йосифа, коли він вийшов із землі Єгипетської, де почув мову, якої не знав. |
|
7
|
7
|
| Tsтъ t брeмене хребeтъ є3гw2: рyцэ є3гw2 въ коши2 пораб0тастэ. | «Я зняв тягарі з плечей його і руки його звільнив від корзин. |
|
8
|
8
|
| Въ ск0рби призвaлъ мS є3си2, и3 и3збaвихъ тS: ўслhшахъ тS въ тaйнэ бyрнэ: и3скуси1хъ тS на водЁ прерэкaніz. | В біді ти прикликав Мене, і Я визволив тебе; серед грому Я почув тебе, при водах Мериви випробував тебе. |
|
9
|
9
|
| Слhшите, лю1діе мои2, и3 засвидётелствую вaмъ, ї}лю, ѓще послyшаеши менє2: | Слухай, народе Мій, і Я дам свідчення тобі; о, коли б ти послухав Мене, Ізраїлю! |
|
10
|
10
|
| не бyдетъ тебЁ б0гъ н0въ, нижE поклони1шисz б0гу чуждeму. | Нехай не буде в тебе іншого бога, і не вклоняйся перед богом чужим. |
|
11
|
11
|
| Ѓзъ бо є4смь гDь бGъ тв0й, и3зведhй тS t земли2 є3гЂпетскіz: разшири2 ўстA твоS, и3 и3сп0лню |. | Я — Господь Бог твій, що вивів тебе із землі Єгипетської. Розкрий уста твої, і Я наповню їх. |
|
12
|
12
|
| И# не послyшаша лю1діе мои2 глaса моегw2, и3 ї}ль не внsтъ ми2: | Але не послухав народ Мій голосу Мого, Ізраїль не підкорився Мені. |
|
13
|
13
|
| и3 tпусти1хъ | по начинaніємъ сердeцъ и4хъ, п0йдутъ въ начинaніихъ свои1хъ. | Тому Я покинув їх на волю серця їх — ходити за похотями своїми. |
|
14
|
14
|
| Ѓще бhша лю1діе мои2 послyшали менє2, ї}ль ѓще бы въ пути6 мо‰ ходи1лъ: | О, коли б народ Мій послухав Мене, коли б Ізраїль ходив дорогами Моїми. |
|
15
|
15
|
| ни њ чес0мже ќбw враги2 є3гw2 смири1лъ бhхъ, и3 на њскорблsющыz и5хъ возложи1лъ бhхъ рyку мою2. | Я скоро смирив би ворогів їхніх і на гнобителів їхніх поклав би руку Мою. |
|
16
|
16
|
| Врази2 гDни солгaша є3мY, и3 бyдетъ врeмz и4хъ въ вёкъ: | Ненависники Господні підкорилися б їм, а добробут їх був би повіки. |
|
17
|
17
|
| и3 напитA и5хъ t тyка пшени1чна, и3 t кaмене мeда насhти и5хъ. | Я хлібом пшеничним годував би їх, і медом із скелі насичував би їх». |
|
Pал0мъ п7а
|
Псалом 81
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ ґсaфу, п7№. | Псалом Асафа. |
|
1
|
1
|
| БGъ стA въ с0нмэ богHвъ, посредё же б0ги разсyдитъ. | Бог став у сонмі богів, посеред них, щоб богів судити. |
|
2
|
2
|
| Док0лэ сyдите непрaвду, и3 ли1ца грёшникwвъ пріeмлете; | «Доки будете судити неправедно і догоджати грішникам? |
|
3
|
3
|
| Суди1те си1ру и3 ўб0гу, смирeна и3 ни1ща њправдaйте: | Судіть сироту і вбогого по правді, смиренного і бідного виправдайте. |
|
4
|
4
|
| и3зми1те ни1ща и3 ўб0га, и3з8 руки2 грёшничи и3збaвите є3го2. | Визволіть бідного й убогого, від руки грішника звільніть його. |
|
5
|
5
|
| Не познaша, нижE ўразумёша, во тмЁ х0дzтъ: да подви1жатсz вс‰ њснов†ніz земли2. | Не пізнали і не зрозуміли, бо в темряві ходять. Нехай захитаються всі основи землі. |
|
6
|
6
|
| Ѓзъ рёхъ: б0зи є3стE, и3 сhнове вhшнzгw вси2: | Я сказав: ви — боги і сини Всевишнього всі, |
|
7
|
7
|
| вh же ћкw человёцы ўмирaете, и3 ћкw є3ди1нъ t кнzзeй пaдаете. | але вмираєте, як люди, і, як кожен князь, падаєте». |
|
8
|
8
|
| Воскrни2, б9е, суди2 земли2: ћкw ты2 наслёдиши во всёхъ kзhцэхъ. | Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи. |
|
Pал0мъ п7в
|
Псалом 82
|
|
1
|
1
|
| Пёснь pалмA ґсaфу, п7в7. | Пісня. Псалом Асафа. |
|
2
|
2
|
| Б9е, кто2 ўпод0битсz тебЁ; не премолчи2, нижE ўкроти2 [нижE ўкроти1сz], б9е: | Боже, хто подібний до Тебе? Не мовчи і не будь спокійним, Боже. |
|
3
|
3
|
| ћкw сE, врази2 твои2 возшумёша, и3 ненави1дzщіи тS воздвиг0ша главY. | Бо ось вороги Твої зашуміли і ті, що ненавидять Тебе, підняли голови. |
|
4
|
4
|
| На лю1ди тво‰ лукaвноваша в0лею, и3 совэщaша на с™ы6z тво‰. | Вони підступно змовляються проти народу Твого і радяться проти святих Твоїх. |
|
5
|
5
|
| Рёша: пріиди1те и3 потреби1мъ | t kзы6къ, и3 не помzнeтсz и4мz ї}лево ктомY. | Сказали: «Підемо й винищимо їх з-поміж народів, щоб ніхто не згадував більше імені Ізраїля». |
|
6
|
6
|
| Ћкw совэщaша є3диномышлeніемъ вкyпэ, на тS завётъ завэщaша: | Змовилися і однодушно уклали союз проти Тебе. |
|
7
|
7
|
| селє1ніz їдумє1йска и3 їсмaиліте, мwaвъ и3 ґгaрzне, | Сини Едома, ізмаїліти, Моав і агаряни, |
|
8
|
8
|
| гевaлъ и3 ґммHнъ и3 ґмали1къ, и3ноплемє1нницы съ живyщими въ тЂрэ: | Гевал і Аммон, Амалик і филистимляни з людьми тирськими. |
|
9
|
9
|
| и4бо и3 ґссyръ пріи1де съ ни1ми, бhша въ заступлeніе сыновHмъ лHтwвымъ: | І Ассур пішов з ними; вони стали на поміч синам Лотовим. |
|
10
|
10
|
| сотвори2 и5мъ ћкw мадіaму и3 сісaрэ, ћкw їавjму въ пот0цэ кjссовэ: | Зроби з ними так, як з Мадіамом, Сисарою та Іавимом біля потоку Кисана, |
|
11
|
11
|
| потреби1шасz во ґендHрэ, бhша ћкw гн0й земнhй. | які були знищені в Аендорі і стали гноєм для землі. |
|
12
|
12
|
| Положи2 кнsзи и4хъ ћкw њри1ва и3 зи1ва, и3 зевeа и3 салмaна, вс‰ кн‰зи и4хъ, | Зроби з ними та князями їхніми, як з Оривом, Зивом, Зевеєм і Салманом — вельможами їхніми, |
|
13
|
13
|
| и4же рёша: да наслёдимъ себЁ с™и1лище б9іе. | які говорили: «Візьмемо собі у володіння святиню Божу». |
|
14
|
14
|
| Б9е м0й, положи2 | ћкw к0ло, ћкw тр0сть пред8 лицeмъ вётра. | Боже мій! Нехай стануть вони як порох у вихорі, як солома перед вітром, |
|
15
|
15
|
| Ћкw џгнь попалszй дубр†вы, ћкw плaмень пожигazй г0ры: | як вогонь спалює ліси, як полум’я, що обпалює гори, |
|
16
|
16
|
| тaкw поженeши | бyрею твоeю, и3 гнёвомъ твои1мъ смzтeши |. | так пожени їх бурею Твоєю і гнівом Твоїм приведи їх у замішання. |
|
17
|
17
|
| И#сп0лни ли1ца и4хъ безчeстіz, и3 взhщутъ и4мене твоегw2, гDи. | Покрий їх безчестям, щоб вони шукали імені Твого, Господи. |
|
18
|
18
|
| Да постыдsтсz и3 смzтyтсz въ вёкъ вёка, и3 посрaмzтсz и3 поги1бнутъ. | Нехай будуть осоромлені й застрашені навіки, і з соромом своїм загинуть. |
|
19
|
19
|
| И# да познaютъ, ћкw и4мz тебЁ гDь, ты2 є3ди1нъ вhшній по всeй земли2. | І нехай узнають, що ім’я Тобі — Господь і що Ти єдиний Всевишній на всій землі. |
|
Pал0мъ п7г
|
Псалом 83
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, њ точи1лэхъ, сынHмъ корewвымъ, pал0мъ, п7G. | Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом синів Кореєвих. |
|
2
|
2
|
| К0ль возлю1блєнна селє1ніz тво‰, гDи си1лъ. | Які любі оселі Твої, Господи Сил! |
|
3
|
3
|
| Желaетъ и3 скончавaетсz душA моS во дворы2 гDни: сeрдце моE и3 пл0ть моS возрaдовастасz њ бз7э жи1вэ. | Жадає і лине душа моя до двору Господнього; серце моє й тіло моє возрадувалися Богу живому. |
|
4
|
4
|
| И$бо пти1ца њбрёте себЁ хрaмину, и3 г0рлица гнэздо2 себЁ, и3дёже положи1тъ птенцы2 сво‰, nлтари6 тво‰, гDи си1лъ, цRю2 м0й и3 б9е м0й. | Бо й пташка знаходить собі домівку, і ластівка гніздо собі, щоб вивести пташенят своїх, біля вівтарів Твоїх, Господи Сил, Царю мій і Боже мій. |
|
5
|
5
|
| Бlжeни живyщіи въ домY твоeмъ: въ вёки вэкHвъ восхвaлzтъ тS. | Блаженні ті, що живуть у домі Твоїм, повіки вони будуть хвалити Тебе. |
|
6
|
6
|
| Бlжeнъ мyжъ, є3мyже є4сть заступлeніе є3гw2 ў тебє2: восхождє1ніz въ сeрдцы своeмъ положи2, | Блаженний муж, який має заступництво своє у Тобі і в якого у серці дорога до Тебе. |
|
7
|
7
|
| во ю3д0ль плачeвную, въ мёсто є4же положи2 [во ю3д0ли плачeвнэй, въ мёстэ, є4же положи2]: и4бо блгcвeніе дaстъ законополагazй. | Ідучи долиною плачу, вони знаходять джерела води, Законодавець покриває їх благословенням. |
|
8
|
8
|
| П0йдутъ t си1лы въ си1лу: kви1тсz бGъ богHвъ въ сіHнэ. | Вони перейдуть від сили в силу і являться перед Богом на Сионі. |
|
9
|
9
|
| ГDи б9е си1лъ, ўслhши моли1тву мою2, внуши2, б9е їaкwвль. | Господи, Боже Сил, почуй молитву мою! Зглянься, Боже Яковів. |
|
10
|
10
|
| Защи1тниче нaшъ, ви1ждь, б9е, и3 при1зри на лицE хрістA твоегw2. | Захиснику наш, Боже! Прихилися і поглянь на лице Христа Твого. |
|
11
|
11
|
| Ћкw лyчше дeнь є3ди1нъ во дв0рэхъ твои1хъ пaче тhсzщъ: и3зв0лихъ приметaтисz въ домY бGа моегw2 пaче, нeже жи1ти ми2 въ селeніихъ грёшничихъ. | Бо один день у дворах Твоїх краще за тисячі днів. Бажаю краще стояти біля порога в домі Бога мого, аніж перебувати мені в палацах грішників. |
|
12
|
12
|
| Ћкw млcть и3 и4стину лю1битъ гDь, бGъ блгdть и3 слaву дaстъ: гDь не лиши1тъ бlги1хъ ходsщихъ неѕл0біемъ. | Бо Бог є сонце й захист. Милість і правду любить Господь Бог і подає славу й благодать. Господь не позбавить блага тих, що ходять у чистоті. |
|
13
|
13
|
| ГDи б9е си1лъ, бlжeнъ человёкъ ўповazй на тS. | Господи, Боже Сил! Блаженна людина, яка уповає на Тебе. |
|
Pал0мъ п7д
|
Псалом 84
|
|
1
|
1
|
| Въ конeцъ, сынHмъ корewвымъ, pал0мъ, п7д7. | Начальнику хору. Псалом синів Кореєвих. |
|
2
|
2
|
| Бlговоли1лъ є3си2, гDи, зeмлю твою2, возврати1лъ є3си2 плёнъ їaкwвль. | Господи, Ти змилувався над землею Твоєю, повернув з неволі синів Якова. |
|
3
|
3
|
| Њстaвилъ є3си2 беззакHніz людjй твои1хъ, покрhлъ є3си2 вс‰ грэхи2 и4хъ. | Ти простив беззаконня народу Твого, покрив усі гріхи їх. |
|
4
|
4
|
| Ўкроти1лъ є3си2 вeсь гнёвъ тв0й, возврати1лсz є3си2 t гнёва ћрости твоеS. | Ти спинив увесь гнів Твій і відвернувся від гніву ярости Твоєї. |
|
5
|
5
|
| Возврати2 нaсъ, б9е спcній нaшихъ, и3 tврати2 ћрость твою2 t нaсъ. | Поверни нас, Боже, Спасителю наш, і спини гнів Твій проти нас. |
|
6
|
6
|
| Е#дA во вёки прогнёваешисz на ны2; и3ли2 прострeши гнёвъ тв0й t р0да въ р0дъ; | Чи ж довіку будеш гніватися на нас? Невже ж продовжиш гнів Твій від роду до роду? |
|
7
|
7
|
| Б9е, ты2 њбрaщьсz њживи1ши ны2, и3 лю1діе твои2 возвеселsтсz њ тебЁ. | Боже, повернися і оживи нас, щоб зрадувався Тобою народ Твій. |
|
8
|
8
|
| Kви2 нaмъ, гDи, млcть твою2, и3 спcніе твоE дaждь нaмъ. | Яви нам, Господи, милість Твою і Твоє спасіння дай нам! |
|
9
|
9
|
| Ўслhшу, что2 речeтъ њ мнЁ гDь бGъ: ћкw речeтъ ми1ръ на лю1ди сво‰, и3 на прпdбныz сво‰, и3 на њбращaющыz сердцA къ немY. | Почую, що скаже про мене Господь Бог. Він скаже мир народові Своєму і преподобним Своїм, тим, що звертають серця свої до Нього. |
|
10
|
10
|
| Nбaче бли1з8 боsщихсz є3гw2 спcніе є3гw2, всели1ти слaву въ зeмлю нaшу. | Так близько спасіння Його до тих, що бояться Його, щоб слава Його перебувала на землі нашій. |
|
11
|
11
|
| Млcть и3 и4стина срэт0стэсz, прaвда и3 ми1ръ њблобызaстасz: | Милість і істина зустрілися, правда і мир поцілувалися. |
|
12
|
12
|
| и4стина t земли2 возсіS, и3 прaвда съ нб7сE прини1че: | Істина від землі засяяла, а правда з неба прихилилася. |
|
13
|
13
|
| и4бо гDь дaстъ бlгость, и3 землS нaша дaстъ пл0дъ св0й. | Бо Господь пошле нам добро, і земля наша дасть плід свій. |
|
14
|
14
|
| Прaвда пред8 ни1мъ пред8и1детъ, и3 положи1тъ въ пyть стwпы2 сво‰. | Правда піде перед Ним і направить на путь стопи наші. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ п7є
|
Псалом 85
|
|
0
|
0
|
| Мlтва дв7ду, п7е7. | Молитва Давида. |
|
1
|
1
|
| Приклони2, гDи, ќхо твоE, и3 ўслhши мS: ћкw ни1щъ и3 ўб0гъ є4смь ѓзъ. | Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй мене, бо я немічний і вбогий. |
|
2
|
2
|
| Сохрани2 дyшу мою2, ћкw прпdбенъ є4смь: сп7си2 рабA твоего2, б9е м0й, ўповaющаго на тS. | Охорони душу мою, бо я відданий Тобі. Боже мій, спаси раба Твого, що уповає на Тебе. |
|
3
|
3
|
| Поми1луй мS, гDи, ћкw къ тебЁ воззовY вeсь дeнь. | Помилуй мене, Господи, бо я взиваю до Тебе кожного дня. |
|
4
|
4
|
| Возвесели2 дyшу рабA твоегw2: ћкw къ тебЁ взsхъ дyшу мою2. | Звесели душу раба Твого, бо до Тебе я підношу душу мою. |
|
5
|
5
|
| Ћкw ты2, гDи, бlгъ и3 кр0токъ и3 многомлcтивъ всBмъ призывaющымъ тS. | Бо Ти, Господи, благий і лагідний і многомилостивий до тих, що призивають Тебе. |
|
6
|
6
|
| Внуши2, гDи, моли1тву мою2 и3 вонми2 глaсу молeніz моегw2. | Почуй, Господи, молитву мою і вислухай голос благання мого. |
|
7
|
7
|
| Въ дeнь ск0рби моеS воззвaхъ къ тебЁ, ћкw ўслhшалъ мS є3си2. | В день скорботи моєї я взиваю до Тебе, бо Ти почуєш мене, Боже. |
|
8
|
8
|
| Нёсть под0бенъ тебЁ въ бозёхъ, гDи, и3 нёсть по дэлHмъ твои6мъ. | Немає між богами такого, як Ти, Господи, і ніщо не може зрівнятися з ділами Твоїми. |
|
9
|
9
|
| Вси2 kзhцы, є3ли1ки сотвори1лъ є3си2, пріи1дутъ и3 покл0нzтсz пред8 тоб0ю, гDи, и3 прослaвzтъ и4мz твоE: | Всі народи, що їх створив Ти, прийдуть і поклоняться Тобі, Господи, і прославлять ім’я Твоє. |
|
10
|
10
|
| ћкw вeлій є3си2 ты2 и3 творsй чудесA, ты2 є3си2 бGъ є3ди1нъ. | Бо Ти великий і твориш чудеса. Ти — Бог єдиний. |
|
11
|
11
|
| Настaви мS, гDи, на пyть тв0й, и3 пойдY во и4стинэ твоeй: да возвесели1тсz сeрдце моE боsтисz и4мене твоегw2. | Настав мене, Господи, на путь Твою, і буду ходити в істині Твоїй. Утверди серце моє в страху перед іменем Твоїм. |
|
12
|
12
|
| И#сповёмсz тебЁ, гDи б9е м0й, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ и3 прослaвлю и4мz твоE въ вёкъ: | Буду вихваляти Тебе, Господи, Боже мій, всім серцем моїм і прославлятиму ім’я Твоє повіки. |
|
13
|
13
|
| ћкw млcть твоS вeліz на мнЁ, и3 и3збaвилъ є3си2 дyшу мою2 t ѓда преисп0днэйшагw. | Бо велика милість Твоя наді мною: Ти визволив душу мою з пекла найглибшого. |
|
14
|
14
|
| Б9е, законопрест{пницы востaша на мS, и3 с0нмъ держaвныхъ взыскaша дyшу мою2, и3 не предложи1ша тебE пред8 соб0ю. | Боже! Беззаконники повстали проти мене, і натовп сильних шукає душі моєї, і не мають Тебе перед собою. |
|
15
|
15
|
| И# ты2, гDи б9е м0й, щeдрый и3 млcтивый, долготерпэли1вый и3 многомлcтивый и3 и4стинный, | Ти ж, Господи, щедрий і милостивий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний. |
|
16
|
16
|
| при1зри на мS и3 поми1луй мS: дaждь держaву твою2 џтроку твоемY и3 сп7си2 сhна рабы2 твоеS. | Зглянься на мене і помилуй мене; дай силу рабу Твоєму, спаси сина раби Твоєї. |
|
17
|
17
|
| Сотвори2 со мн0ю знaменіе во бlго: и3 да ви1дzтъ ненави1дzщіи мS, и3 постыдsтсz, ћкw ты2, гDи, пом0глъ ми2 и3 ўтёшилъ мS є3си2. | Покажи на мені ознаку милости Твоєї, щоб побачили ненависники мої і посоромилися, бо Ти, Господи, допоміг мені і втішив мене. |
|
Pал0мъ п7ѕ
|
Псалом 86
|
|
1
|
1
|
| СынHмъ корewвымъ, pал0мъ пёсни, п7ѕ7. | Псалом синів Кореєвих. Пісня (про Єрусалим, що є прообраз Єрусалима небесного). |
|
2
|
2
|
| Њснов†ніz є3гw2 на горaхъ с™hхъ: лю1битъ гDь вратA сіw6нz пaче всёхъ селeній їaкwвлихъ. | Основи його на горах святих, любить Господь врата Сиону більше за поселення Якова. |
|
3
|
3
|
| Пресл†внаz глаг0лашасz њ тебЁ, грaде б9ій. | Преславне говорять про тебе, місто Боже. |
|
4
|
4
|
| ПомzнY раaвъ и3 вавmлHна вёдущымъ мS: и3 сE, и3ноплемє1нницы и3 тЂръ и3 лю1діе є3fі0пстіи, сjи бhша тaмw. | Згадаю Єгипет і Вавилон перед тими, що знають мене. Ось филистимляни і Тир з людьми ефіопськими скажуть: це все сталося там. |
|
5
|
5
|
| Мaти сіHнъ речeтъ: человёкъ и3 человёкъ роди1сz въ нeмъ, и3 т0й њсновA и5 вhшній. | І про Сион скажуть: і цей, і той чоловік народився в ньому, і Сам Всевишній заснував його. |
|
6
|
6
|
| ГDь повёсть въ писaніи людjй и3 кнzзeй, си1хъ бhвшихъ въ нeмъ. | Господь напише в переписі народів: ось такий народився там. |
|
7
|
7
|
| Ћкw веселsщихсz всёхъ жили1ще въ тебЁ. | Бо в Тобі оселя всіх, що співають і веселяться. |
|
Pал0мъ п7з
|
Псалом 87
|
|
1
|
1
|
| Пёснь pалмA сынHмъ корewвымъ, въ конeцъ, њ маелefэ є4же tвэщaти, рaзума є3мaну ї}лтzнину, п7з7. | Начальнику хору на махалаф, для співу. Повчання Емана Езрахіта. Псалом синів Кореєвих. (Пісня-молитва.) |
|
2
|
2
|
| ГDи б9е спcніz моегw2, во дни2 воззвaхъ и3 въ нощи2 пред8 тоб0ю: | Господи, Боже спасіння мого, вдень я взиваю і вночі перед Тобою. |
|
3
|
3
|
| да вни1детъ пред8 тS моли1тва моS, приклони2 ќхо твоE къ молeнію моемY. | Нехай дійде до Тебе молитва моя, прихили вухо Твоє до моління мого. |
|
4
|
4
|
| Ћкw и3сп0лнисz ѕHлъ душA моS, и3 жив0тъ м0й ѓду прибли1жисz. | Бо стражданнями сповнилася душа моя, і життя моє до пекла наблизилося. |
|
5
|
5
|
| Привмэнeнъ бhхъ съ низходsщими въ р0въ: бhхъ ћкw человёкъ без8 п0мощи, | Приєднався я до тих, що сходять у могилу: я став як людина без сили, |
|
6
|
6
|
| въ мeртвыхъ своб0дь: ћкw ћзвенніи спsщіи во гр0бэ, и4хже не помzнyлъ є3си2 ктомY, и3 тjи t руки2 твоеS tриновeни бhша. | між мертвими кинутий я, — як убиті, що сплять у гробі, про яких Ти вже не згадуєш і які від руки Твоєї відринуті. |
|
7
|
7
|
| Положи1ша мS въ р0вэ преисп0днэмъ, въ тeмныхъ и3 сёни смeртнэй. | Ти поклав мене у рові преісподнім, у темряві і тіні смертній. |
|
8
|
8
|
| На мнЁ ўтверди1сz ћрость твоS, и3 вс‰ вHлны тво‰ навeлъ є3си2 на мS. | На мені утвердилася ярість Твоя, і всі хвилі Твої навів Ти [на мене]. |
|
9
|
9
|
| Ўдaлилъ є3си2 знaемыхъ мои1хъ t менє2: положи1ша мS мeрзость себЁ: прeданъ бhхъ и3 не и3схождaхъ. | Віддалив Ти знайомих моїх від мене, зробив мене огидним для них. Я в неволі й не можу вийти. |
|
10
|
10
|
| Џчи мои2 и3знемог0стэ t нищеты2: воззвaхъ къ тебЁ, гDи, вeсь дeнь, воздёхъ къ тебЁ рyцэ мои2. | Очі мої знемоглися від горя. Взивав до Тебе, Господи, весь день, підносив до Тебе руки мої. |
|
11
|
11
|
| Е#дA мeртвыми твори1ши чудесA; и3ли2 врaчеве воскресsтъ, и3 и3сповёдzтсz тебЁ; | Хіба для мертвих Ти твориш чудеса? А чи мертві воскреснуть і прославлятимуть Тебе? |
|
12
|
12
|
| Е#дA повёсть кто2 во гр0бэ млcть твою2, и3 и4стину твою2 въ поги1бели; | Хіба розповість хто у гробі про милість Твою і про істину Твою — в погибелі? |
|
13
|
13
|
| Е#дA позн†на бyдутъ во тмЁ чудесA тво‰, и3 прaвда твоS въ земли2 забвeннэй; | Чи пізнані будуть у темряві чудеса Твої і правда Твоя — в землі забуття? |
|
14
|
14
|
| И# ѓзъ къ тебЁ, гDи, воззвaхъ, и3 ќтрw моли1тва моS предвари1тъ тS. | Я ж до Тебе, Господи, взиваю, і вранці молитва моя упередить Тебе. |
|
15
|
15
|
| Вскyю, гDи, tрёеши дyшу мою2; tвращaеши лицE твоE t менє2; | Чому, Господи, відкидаєш душу мою, відвертаєш лице Твоє від мене? |
|
16
|
16
|
| Ни1щъ є4смь ѓзъ, и3 въ трудёхъ t ю4ности моеS: вознeсжесz смири1хсz и3 и3знемог0хъ. | Убогий я, і страждаю від юности моєї, смирився і знеміг. |
|
17
|
17
|
| На мнЁ преид0ша гнёви твои2, ўстрашє1ніz тво‰ возмути1ша мS: | По мені пройшов гнів Твій, і страхання Твої сокрушили мене. |
|
18
|
18
|
| њбыд0ша мS ћкw водA вeсь дeнь, њдержaша мS вкyпэ. | Оточили мене, як вода, весь день, облягли мене всі вкупі. |
|
19
|
19
|
| Ўдaлилъ є3си2 t менє2 дрyга и3 и4скреннzго, и3 знaемыхъ мои1хъ t страстeй. | Віддалив Ти від мене друга й ближнього, знайомих моїх — від моїх пристрастей. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ п7и
|
Псалом 88
|
|
1
|
1
|
| Рaзума є3faма ї}лтzнина, п7}. | Повчання Ефама Езрахіта. |
|
2
|
2
|
| Млcти тво‰, гDи, во вёкъ воспою2, въ р0дъ и3 р0дъ возвэщY и4стину твою2 ўсты6 мои1ми. | Милості [Твої], Господи, повіки співатиму, з роду в рід сповіщатиму істину Твою устами моїми. |
|
3
|
3
|
| ЗанE рeклъ є3си2: въ вёкъ млcть сози1ждетсz: на нб7сёхъ ўгот0витсz и4стина твоS. | Бо Ти сказав: навіки милість перебуватиме, на небесах приготується істина Твоя. |
|
4
|
4
|
| Завэщaхъ завётъ и3збр†ннымъ мои6мъ, клsхсz дв7ду рабY моемY: | «Я заповів завіт обраним Моїм, клявся Давидові, рабу Моєму: |
|
5
|
5
|
| до вёка ўгот0ваю сёмz твоE, и3 сози1жду въ р0дъ и3 р0дъ пrт0лъ тв0й. | навіки утверджу нащадків твоїх і збудую з роду в рід престіл твій». |
|
6
|
6
|
| И#сповёдzтъ нб7сA чудесA тво‰, гDи, и4бо и4стину твою2 въ цRкви с™hхъ. | Прославлятимуть небеса дивні діла Твої, Господи, і правду Твою в Церкві святих. |
|
7
|
7
|
| Ћкw кто2 во w4блацэхъ ўравни1тсz гDеви; ўпод0битсz гDеви въ сынёхъ б9іихъ; | Бо хто на небесах зрівняється з Господом? І хто подібний до Нього між синами Божими? |
|
8
|
8
|
| БGъ прославлsемь въ совётэ с™hхъ, вeлій и3 стрaшенъ є4сть над8 всёми њкрeстными є3гw2. | Бог, що Його прославляють собори святих, великий і страшний для всіх, хто навкруги Нього. |
|
9
|
9
|
| ГDи б9е си1лъ, кто2 под0бенъ тебЁ; си1ленъ є3си2, гDи, и3 и4стина твоS w4крестъ тебє2. | Господи, Боже Сил! Хто подібний до Тебе?! Всесильний Ти, Господи, і правда Твоя навкруги Тебе. |
|
10
|
10
|
| Ты2 вLчествуеши держaвою морск0ю: возмущeніе же в0лнъ є3гw2 ты2 ўкрочaеши. | Ти володарюєш над силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі його. |
|
11
|
11
|
| Ты2 смири1лъ, є3си2, ћкw ћзвена, г0рдаго: мhшцею си1лы твоеS расточи1лъ є3си2 враги2 тво‰. | Ти смирив гордого, немов пораненого, і кріпкістю сили Твоєї Ти розсипав ворогів Твоїх. |
|
12
|
12
|
| Тво‰ сyтъ небесA, и3 твоS є4сть землS: вселeнную и3 и3сполнeніе є3S ты2 њсновaлъ є3си2. | Твої небеса і Твоя земля. Ти створив всесвіт і все, що наповнює його. |
|
13
|
13
|
| Сёверъ и3 м0ре ты2 создaлъ є3си2: fавHръ и3 є3рмHнъ њ и4мени твоeмъ возрaдуетасz. | Північ і південь Ти створив єси. Фавор і Єрмон іменем Твоїм радуються. |
|
14
|
14
|
| ТвоS мhшца съ си1лою: да ўкрэпи1тсz рукA твоS, и3 вознесeтсz десни1ца твоS. | Сильні рамена Твої, міцна рука Твоя, високо піднесена правиця Твоя. |
|
15
|
15
|
| Прaвда и3 судбA ўгот0ваніе пrт0ла твоегw2: млcть и3 и4стина пред8и1детэ пред8 лицeмъ твои1мъ. | Правосуддя і справедливість — основа Престолу Твого. Милість і істина йдуть перед лицем Твоїм. |
|
16
|
16
|
| Бlжeни лю1діе вёдущіи воскликновeніе: гDи, во свётэ лицA твоегw2 п0йдутъ, | Блаженні люди, що знають глас святковий: Господи, у світлі лиця Твого вони ходять, |
|
17
|
17
|
| и3 њ и4мени твоeмъ возрaдуютсz вeсь дeнь, и3 прaвдою твоeю вознесyтсz. | і іменем Твоїм вони радуються весь день, і правдою Твоєю підносяться. |
|
18
|
18
|
| Ћкw похвалA си1лы и4хъ ты2 є3си2, и3 во бlговолeніи твоeмъ вознесeтсz р0гъ нaшъ: | Бо Ти похвала сили їхньої, і милістю Твоєю підноситься ріг наш. |
|
19
|
19
|
| ћкw гDне є4сть заступлeніе, и3 с™aгw ї}лева цRS нaшегw. | Бо Господь — Захист наш і Святий Ізраїлів — Цар наш. |
|
20
|
20
|
| ТогдA гlалъ є3си2 въ видёніи сыновHмъ твои6мъ, и3 рeклъ є3си2: положи1хъ п0мощь на си1льнаго, вознес0хъ и3збрaннаго t людjй мои1хъ: | Колись говорив Ти у видінні святому Твоєму і сказав: «Я подав поміч мужньому, підніс обраного з людей Моїх. |
|
21
|
21
|
| њбрэт0хъ дв7да рабA моего2, є3лeемъ с™hмъ мои1мъ помaзахъ є3го2. | Я знайшов Давида, слугу Мого, і миром святим Моїм помазав його. |
|
22
|
22
|
| И$бо рукA моS застyпитъ є3го2, и3 мhшца моS ўкрэпи1тъ є3го2: | Рука Моя захистить його і сила Моя підкріпить його. |
|
23
|
23
|
| ничт0же ўспёетъ врaгъ на него2, и3 сhнъ беззак0ніz не приложи1тъ њѕл0бити є3го2. | Не подолає ворог його, і син беззаконня не візьме в неволю його. |
|
24
|
24
|
| И# ссэкY t лицA є3гw2 враги2 є3гw2, и3 ненави1дzщыz є3го2 побэждY: | Розіб’ю перед ним ворогів його, і знищу ненависників його. |
|
25
|
25
|
| и3 и4стина моS и3 млcть моS съ ни1мъ, и3 њ и4мени моeмъ вознесeтсz р0гъ є3гw2: | Істина Моя і милість Моя з ним, і ім’ям Моїм піднесеться сила його. |
|
26
|
26
|
| и3 положY на м0ри рyку є3гw2, и3 на рэкaхъ десни1цу є3гw2. | І покладу на море руку його і на ріки — правицю його. |
|
27
|
27
|
| Т0й призовeтъ мS: nц7ъ м0й є3си2 ты2, бGъ м0й и3 застyпникъ спcніz моегw2. | І буде він звати Мене: «Ти Отець мій і Бог мій, твердиня спасіння мого.» |
|
28
|
28
|
| И# ѓзъ пeрвенца положY є3го2, высокA пaче царeй земнhхъ: | І Я первенця піднесу Мого* високо, вище царів землі. |
|
29
|
29
|
| въ вёкъ сохраню2 є3мY млcть мою2, и3 завётъ м0й вёренъ є3мY: | Навіки збережу йому милість Мою, і завіт Мій вірний йому. |
|
30
|
30
|
| и3 положY въ вёкъ вёка сёмz є3гw2, и3 пrт0лъ є3гw2 ћкw днjе нeба. | І продовжу навіки рід його, і престіл його — як дні неба. |
|
31
|
31
|
| Ѓще њстaвzтъ сhнове є3гw2 зак0нъ м0й, и3 въ судбaхъ мои1хъ не п0йдутъ: | А якщо сини його покинуть закон Мій і не будуть ходити за заповідями Моїми, |
|
32
|
32
|
| ѓще њправд†ніz мо‰ њсквернsтъ, и3 зaповэдій мои1хъ не сохранsтъ: | якщо зневажать устави Мої і повелінь моїх не збережуть, |
|
33
|
33
|
| посэщY жезл0мъ беззакHніz и4хъ, и3 рaнами непр†вды и4хъ, | то Я з жезлом прийду на беззаконня їх і з тяжкою карою — на неправду їх. |
|
34
|
34
|
| млcть же мою2 не разорю2 t ни1хъ, ни превреждY во и4стинэ моeй: | Милості ж Моєї не відійму від нього й не переміню правди Моєї, |
|
35
|
35
|
| нижE њскверню2 завёта моегw2, и3 и3сходsщихъ t ќстъ мои1хъ не tвeргусz. | не зламаю завіту Мого і не зміню того, що вийшло з уст Моїх. |
|
36
|
36
|
| Е#ди1ною клsхсz њ с™ёмъ моeмъ: ѓще дв7ду солжY; | Один раз клявся Я святістю Моєю і не скажу неправду Давиду. |
|
37
|
37
|
| Сёмz є3гw2 во вёкъ пребyдетъ, и3 прест0лъ є3гw2 ћкw с0лнце предо мн0ю, | Насіння його перебуватиме повіки, і престіл його — як сонце переді Мною, |
|
38
|
38
|
| и3 ћкw лунA совершeна въ вёкъ, и3 свидётель на нб7си2 вёренъ. | як місяць, так буде він стояти вічно. Свідок на небесах певний». |
|
39
|
39
|
| Тh же tри1нулъ є3си2 и3 ўничижи1лъ, негодовaлъ є3си2 помaзаннаго твоего2: | А ось тепер Ти відкинув, занедбав і прогнівався на помазаника Твого. |
|
40
|
40
|
| разори1лъ є3си2 завётъ рабA твоегw2, њскверни1лъ є3си2 на земли2 с™hню є3гw2: | Зневажив завіт Твій з рабом Твоїм і скинув на землю вінець його. |
|
41
|
41
|
| разори1лъ є3си2 вс‰ њпл0ты є3гw2, положи1лъ є3си2 твє1рдаz є3гw2 стрaхъ. | Ти зруйнував навкруги мури його і твердині його обернув на руїну. |
|
42
|
42
|
| Расхищaху є3го2 вси2 мимоходsщіи путeмъ, бhсть поношeніе сосёдwмъ свои6мъ. | Грабують його всі, хто проходить шляхом, став він посміховиськом у сусідів своїх. |
|
43
|
43
|
| Возвhсилъ є3си2 десни1цу стужaющихъ є3мY, возвесели1лъ є3си2 вс‰ враги2 є3гw2: | Ти підніс правицю супротивників його, порадував усіх ворогів його. |
|
44
|
44
|
| tврати1лъ є3си2 п0мощь мечA є3гw2 и3 не заступи1лъ є3си2 є3го2 во брaни: | Ти обернув назад вістря меча його і не підкріпив його в бою. |
|
45
|
45
|
| разори1лъ є3си2 t њчищeніz є3гw2, прест0лъ є3гw2 на зeмлю повeрглъ є3си2: | Відібрав славу його і престіл його повалив на землю. |
|
46
|
46
|
| ўмaлилъ є3си2 дни6 врeмене є3гw2, њбліsлъ є3си2 є3го2 студ0мъ. | Ти вкоротив дні влади його і вкрив його соромом. |
|
47
|
47
|
| Док0лэ, гDи, tвращaешисz въ конeцъ, разжжeтсz ћкw џгнь гнёвъ тв0й; | Доки ж, Господи, будеш відвертати від нас лице Твоє, доки буде палати над нами гнів Твій? |
|
48
|
48
|
| Помzни2, кjй м0й состaвъ: є3дa бо всyе создaлъ є3си2 вс‰ сhны человёчєскіz; | Спом’яни, який вік мій. Хіба не на марне Ти створив усіх синів людських? |
|
49
|
49
|
| Кто2 є4сть человёкъ, и4же поживeтъ и3 не ќзритъ смeрти, и3збaвитъ дyшу свою2 и3з8 руки2 ѓдовы; | Хто з людей пожив і не зазнав смерти? Хто визволив душу свою від руки пекла? |
|
50
|
50
|
| ГдЁ сyть млcти тво‰ дрє1вніz, гDи, и4миже клsлсz є3си2 дв7ду во и4стинэ твоeй; | Де давні милості Твої, Господи, що ними клявся Ти Давидові в істині Твоїй? |
|
51
|
51
|
| Помzни2, гDи, поношeніе р†бъ твои1хъ, є4же ўдержaхъ въ нёдрэ моeмъ мн0гихъ kзы6къ: | Згадай, Господи, наругу над слугами Твоїми, яку я ношу в серці своїм від сильніших народів. |
|
52
|
52
|
| и4мже поноси1ша врази2 твои2, гDи, и4мже поноси1ша и3змэнeнію хрістA твоегw2. | Від ворогів Твоїх, Господи, що знеславлюють ім’я помазаника Твого. |
|
53
|
53
|
| Блгcвeнъ гDь во вёкъ: бyди, бyди. | Благословен Господь навіки. Амінь, амінь. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ п7f
|
Псалом 89
|
|
1
|
1
|
| Мlтва мwmсeа человёка б9іz, п7f7. | Молитва Мойсея, чоловіка Божого. |
|
2
|
2
|
| ГDи, прибёжище бhлъ є3си2 нaмъ въ р0дъ и3 р0дъ. | Господи! Пристановищем нашим був Ти з роду в рід. |
|
3
|
3
|
| Прeжде дaже горaмъ не бhти и3 создaтисz земли2 и3 вселeннэй, и3 t вёка и3 до вёка ты2 є3си2. | Перше, ніж з’явилися гори і створилися Земля і Вселенна, — од віку й до віку Ти єси. |
|
4
|
4
|
| Не tврати2 человёка во смирeніе, и3 рeклъ є3си2: њбрати1тесz, сhнове человёчестіи. | Ти повертаєш людину у тління і кажеш: «Верніться, сини людські!» |
|
5
|
5
|
| Ћкw тhсzща лётъ пред8 nчи1ма твои1ма, гDи, ћкw дeнь вчерaшній, и4же ми1мw и4де, и3 стрaжа нощнaz. | Бо тисяча літ перед очима Твоїми — як день учорашній, що пройшов, як сторожа нічна. |
|
6
|
6
|
| Ўничижє1ніz и4хъ лBта бyдутъ: ќтрw ћкw травA ми1мw и4детъ, ќтрw процвэтeтъ и3 прeйдетъ: на вeчеръ tпадeтъ, њжестёетъ и3 и4зсхнетъ: | Ти, наче повінню, зносиш їх. Вони як сон, як трава, що зранку зеленіє й цвіте, а ввечері опадає, в’яне й сохне. |
|
7
|
7
|
| ћкw и3зчез0хомъ гнёвомъ твои1мъ, и3 ћростію твоeю смути1хомсz. | Бо ми в страху від гніву Твого, і від ярости Твоєї ми в тривозі. |
|
8
|
8
|
| Положи1лъ є3си2 беззакHніz н†ша пред8 тоб0ю, вёкъ нaшъ въ просвэщeніе лицA твоегw2. | Ти поклав перед Собою беззаконня наші і таємне наше перед світлом лиця Твого. |
|
9
|
9
|
| Ћкw вси2 днjе нaши њскудёша, и3 гнёвомъ твои1мъ и3зчез0хомъ: | Всі дні наші минають у гніві Твоїм, і роки наші щезають, як мрії. |
|
10
|
10
|
| лBта н†ша ћкw паучи1на поучaхусz: днjе лётъ нaшихъ въ ни1хже сeдмьдесzтъ лётъ, ѓще же въ си1лахъ, џсмьдесzтъ лётъ, и3 мн0жае и4хъ трyдъ и3 болёзнь: ћкw пріи1де кр0тость на ны2, и3 накaжемсz. | Дні віку нашого — сімдесят літ, а як при силі — вісімдесят літ, і найкраща пора їх — труд і хвороби: час швидко минає, і ми зникаємо. |
|
11
|
11
|
| Кто2 вёсть держaву гнёва твоегw2, и3 t стрaха твоегw2 ћрость твою2 и3зчести2; | Хто знає силу гніву Твого, щоб страхом перед Тобою виміряти ярість Твою? |
|
12
|
12
|
| Десни1цу твою2 тaкw скажи1 ми, и3 њков†нныz [и3 нак†занныz] сeрдцемъ въ мyдрости. | Навчи нас так обчисляти дні наші, щоб ми придбали серце мудре. |
|
13
|
13
|
| Њбрати1сz, гDи, док0лэ; и3 ўмолeнъ бyди на рабы6 тво‰. | Повернися, Господи, доки ж? Змилосердься над слугами Твоїми. |
|
14
|
14
|
| И#сп0лнихомсz заyтра млcти твоеS, гDи, и3 возрaдовахомсz и3 возвесели1хомсz: | Наповни нас вранці милістю Твоєю, Господи, і зрадіємо та звеселимось. |
|
15
|
15
|
| во вс‰ дни6 нaшz возвесели1хомсz, за дни6, въ нsже смири1лъ ны2 є3си2, лBта, въ нsже ви1дэхомъ ѕл†z. | Звесели нас у всі дні наші — за ті дні, коли Ти смиряв нас, за літа, коли ми бачили зло. |
|
16
|
16
|
| И# при1зри на рабы6 тво‰ и3 на дэлA тво‰, и3 настaви сhны и4хъ. | І подивись на рабів Твоїх і на діла Твої і навчи синів їх. |
|
17
|
17
|
| И# бyди свётлость гDа бGа нaшегw на нaсъ, и3 дэлA рyкъ нaшихъ и3спрaви на нaсъ, и3 дёло рyкъ нaшихъ и3спрaви. | І нехай буде милість Господа Бога нашого на нас. Діла рук наших виправ і в ділах рук наших допомагай нам. |
|
Pал0мъ §
|
Псалом 90
|
|
0
|
0
|
| ХвалA пёсни дв7довы, не надпи1санъ ў є3врє1й, ч7. | [Хвалебна пісня Давида] (у євреїв не надписаний). |
|
1
|
1
|
| Живhй въ п0мощи вhшнzгw, въ кр0вэ бGа нбcнагw водвори1тсz, | Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться. |
|
2
|
2
|
| речeтъ гDеви: застyпникъ м0й є3си2 и3 прибёжище моE, бGъ м0й, и3 ўповaю на него2. | Каже він до Господа: «Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе». |
|
3
|
3
|
| Ћкw т0й и3збaвитъ тS t сёти л0вчи и3 t словесE мzтeжна: | Він спасе тебе від сіті ловця і від пошести згубної. |
|
4
|
4
|
| плещмA свои1ма њсэни1тъ тS, и3 под8 крилB є3гw2 надёешисz: nрyжіемъ њбhдетъ тS и4стина є3гw2. | Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його. |
|
5
|
5
|
| Не ўбои1шисz t стрaха нощнaгw, t стрэлы2 летsщіz во дни2, | Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень. |
|
6
|
6
|
| t вeщи во тмЁ преходsщіz, t срsща [t нападeніz] и3 бёса полyденнагw. | Ані пошести, що ходить у темряві, ані напасти духа зла опівдні. |
|
7
|
7
|
| Падeтъ t страны2 твоеS тhсzща, и3 тмA њдеснyю тебє2, къ тебё же не прибли1житсz: | Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться. |
|
8
|
8
|
| nбaче nчи1ма твои1ма см0триши и3 воздаsніе грёшникwвъ ќзриши. | Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити. |
|
9
|
9
|
| Ћкw ты2, гDи, ўповaніе моE: вhшнzго положи1лъ є3си2 прибёжище твоE. | Бо ти сказав: «Господь — надія моя», і Всевишнього ти обрав за оборонця собі. |
|
10
|
10
|
| Не пріи1детъ къ тебЁ ѕло2, и3 рaна не прибли1житсz тэлеси2 твоемY [селeнію твоемY]: | Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї. |
|
11
|
11
|
| ћкw ѓгGлwмъ свои6мъ заповёсть њ тебЁ, сохрани1ти тS во всёхъ путeхъ твои1хъ. | Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх. |
|
12
|
12
|
| На рукaхъ в0змутъ тS, да не когдA преткнeши њ кaмень н0гу твою2: | На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь. |
|
13
|
13
|
| на ѓспіда и3 васілjска настyпиши, и3 поперeши львA и3 ѕмjz. | На гаспида й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія. |
|
14
|
14
|
| Ћкw на мS ўповA, и3 и3збaвлю и5: покрhю и5, ћкw познA и4мz моE. | Бо каже Господь: «За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє. |
|
15
|
15
|
| Воззовeтъ ко мнЁ, и3 ўслhшу є3го2: съ ни1мъ є4смь въ ск0рби, и3змY є3го2 и3 прослaвлю є3го2: | Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його. |
|
16
|
16
|
| долгот0ю днjй и3сп0лню є3го2 и3 kвлю2 є3мY спcніе моE. | Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє». |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ §а
|
Псалом 91
|
|
1
|
1
|
| Pал0мъ пёсни, въ дeнь суббHтный, ч7№. | Пісня в день суботній. |
|
2
|
2
|
| Бlго є4сть и3сповёдатисz гDеви и3 пёти и4мени твоемY, вhшній: | Благо є сповідуватися Господу і співати імені Твоєму, Вишній. |
|
3
|
3
|
| возвэщaти заyтра млcть твою2 и3 и4стину твою2 на всsку н0щь, | Сповіщати зранку милість Твою і істину Твою на всяку ніч, |
|
4
|
4
|
| въ десzтострyннэмъ pалти1ри съ пёснію въ гyслехъ. | на десятиструннім псалтирі, з піснею на гуслях. |
|
5
|
5
|
| Ћкw возвесели1лъ мS є3си2, гDи, въ творeніи твоeмъ, и3 въ дёлэхъ рукY твоє1ю возрaдуюсz. | Бо Ти звеселив мене, Господи, і я радію від діл рук Твоїх. |
|
6
|
6
|
| Ћкw возвели1чишасz дэлA тво‰, гDи: ѕэлw2 ўглуби1шасz помышлє1ніz тво‰. | Які величні діла Твої, Господи, і які дивні помисли Твої. |
|
7
|
7
|
| Мyжъ безyменъ не познaетъ, и3 неразуми1въ не разумёетъ си1хъ. | Безумний не збагне їх і нерозумний не зрозуміє. |
|
8
|
8
|
| ВнегдA прозzб0ща грBшницы ћкw травA, и3 проник0ша вси2 дёлающіи беззак0ніе, ћкw да потребsтсz въ вёкъ вёка: | Ось грішники зійшли, як трава, і беззаконники цвітуть, щоб щезнути навіки, — |
|
9
|
9
|
| тh же вhшній во вёкъ, гDи. | Ти ж Всевишній навіки, Господи! |
|
10
|
10
|
| Ћкw сE, врази2 твои2, гDи, ћкw сE, врази2 твои2 поги1бнутъ, и3 разhдутсz вси2 дёлающіи беззак0ніе. | Ось бо вороги Твої, Господи, ось вороги Твої загинуть, і розсіються всі ті, що чинять беззаконня; |
|
11
|
11
|
| И# вознесeтсz ћкw є3динор0га р0гъ м0й, и3 стaрость моS въ є3лeи масти1тэ: | і піднесеться, як у єдинорога ріг, сила моя; і старість моя — в чистому єлеї; |
|
12
|
12
|
| и3 воззрЁ џко моE на враги2 мо‰, и3 востаю1щыz на мS лукaвнующыz ўслhшитъ ќхо моE. | і погляне око моє на ворогів моїх, і про лукавих, що повстають проти мене, почує вухо моє. |
|
13
|
13
|
| Првdникъ ћкw фjніxъ процвэтeтъ: ћкw кeдръ, и4же въ лівaнэ, ўмн0житсz. | Праведник, як фінік, розцвіте, і як кедр, що в Ливані, примножиться. |
|
14
|
14
|
| Насаждeни въ домY гDни во дв0рэхъ бGа нaшегw процвэтyтъ: | Насаджені в домі Господнім у дворах Бога нашого розцвітуть. |
|
15
|
15
|
| є3щE ўмн0жатсz въ стaрости масти1тэ, и3 благопріeмлюще бyдутъ. | Вони і в старості будуть множитися, і в доброму здоров’ї перебуватимуть, |
|
16
|
16
|
| Да возвэстsтъ, ћкw прaвъ гDь бGъ нaшъ, и3 нёсть непрaвды въ нeмъ. | щоб сповіщати, що праведний Господь — Бог наш, і нема неправди в Ньому. |
|
Pал0мъ §в
|
Псалом 92
|
|
0
|
0
|
| Въ дeнь предсуббHтный, внегдA насели1сz землS, хвалA пёсни дв7ду, ч7в7. | [Хвалебна пісня Давида. В день передсуботній, коли була населена земля.] |
|
1
|
1
|
| ГDь воцRи1сz, въ лёпоту њблечeсz: њблечeсz гDь въ си1лу и3 препоsсасz: и4бо ўтверди2 вселeнную, ћже не подви1житсz. | Господь воцарився, у красу зодягнувся. Зодягнувся Господь у силу [і] опоясався. Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона. |
|
2
|
2
|
| Гот0въ пrт0лъ тв0й tт0лэ: t вёка ты2 є3си2. | Престіл Твій, Господи, од вічності, споконвіку Ти єси Бог. |
|
3
|
3
|
| Воздвиг0ша рёки, гDи, воздвиг0ша рёки глaсы сво‰: | Ріки підносять голос, Господи, ріки підносять голос свій, ріки піднесли хвилі свої. |
|
4
|
4
|
| в0змутъ рёки сотрє1ніz сво‰, t гласHвъ в0дъ мн0гихъ. | Але Господь у вишніх могутніший від шуму великих вод, від сильних хвиль моря. |
|
5
|
5
|
| Ди6вны высwты2 мwрск‡z: ди1венъ въ выс0кихъ гDь. | Одкровення Твої вельми правдиві. Дому Твоєму належить святість, Господи, на довгі дні. |
|
6
|
|
| СвидBніz тво‰ ўвёришасz ѕэлw2. Д0му твоемY подобaетъ с™hнz, гDи, въ долготY днjй. | |
|
Pал0мъ §г
|
Псалом 93
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, въ четвeртый суббHты, ч7G. | [Псалом Давида в четвертий день тижня.] |
|
1
|
1
|
| БGъ tмщeній гDь, бGъ tмщeній не њбинyлсz є4сть. | Боже помсти, Господи Боже помсти, яви Себе! |
|
2
|
2
|
| Вознеси1сz, судsй земли2, воздaждь воздаsніе гHрдымъ. | Встань, Судде землі, дай відплату гордим. |
|
3
|
3
|
| Док0лэ грBшницы, гDи, док0лэ грBшницы восхвaлzтсz; | Доки, Господи, доки нечестивці будуть вихвалятися? |
|
4
|
4
|
| Провэщaютъ и3 возглаг0лютъ непрaвду, возглаг0лютъ вси2 дёлающіи беззак0ніе; | Вони говорять неправдиві слова, величають себе всі, що чинять беззаконня. |
|
5
|
5
|
| Лю1ди тво‰, гDи, смири1ша, и3 достоsніе твоE њѕл0биша: | Народ Твій, Господи, поневолили і гноблять насліддя Твоє. |
|
6
|
6
|
| вдови1цу и3 си1ра ўмори1ша, и3 пришeлца ўби1ша, | Вдовиць і сиріт уморюють і пришельців убивають. |
|
7
|
7
|
| и3 рёша: не ќзритъ гDь, нижE ўразумёетъ бGъ їaкwвль. | І кажуть: «Не побачить Господь, не дізнається Бог Якова». |
|
8
|
8
|
| Разумёйте же, безyмніи въ лю1дехъ, и3 бyіи нёкогда, ўмудри1тесz: | Зрозумійте ж, нерозумні люди! Коли ви прийдете до розуму? |
|
9
|
9
|
| насаждeй ќхо, не слhшитъ ли; и3ли2 создaвый џко, не сматрsетъ ли; | Той, Хто створив вухо, чи не почує? І той, Хто створив око, чи не побачить? |
|
10
|
10
|
| наказyzй kзhки, не њбличи1тъ ли, ўчaй человёка рaзуму; | Той, що врозумляє народи і дає людям розуміння, невже не покарає вас? |
|
11
|
11
|
| ГDь вёсть помышлє1ніz человёчєскаz, ћкw сyть сyєтна. | Знає Господь замисли людські, що вони марні. |
|
12
|
12
|
| Бlжeнъ человёкъ, є3г0же ѓще накaжеши, гDи, и3 t зак0на твоегw2 научи1ши є3го2: | Блаженна та людина, яку врозумляєш Ти, Господи, і навчаєш закону Твого, |
|
13
|
13
|
| ўкроти1ти є3го2 t днjй лю1тыхъ, д0ндеже и3зрhетсz грёшному ћма. | щоб у тяжкі дні вона мала спокій, доки нечестивому викопають яму. |
|
14
|
14
|
| Ћкw не tри1нетъ гDь людjй свои1хъ, и3 достоsніz своегw2 не њстaвитъ: | Бо не відкине Господь народу Свого і не забуде насліддя Свого. |
|
15
|
15
|
| д0ндеже прaвда њбрати1тсz на сyдъ, и3 держaщіисz є3S вси2 прaвіи с®цемъ. | Бо в суд прийде правда, і за нею прийдуть усі праведні серцем. |
|
16
|
16
|
| Кто2 востaнетъ ми2 на лукaвнующыz; и3ли2 кто2 спредстaнетъ ми2 на дёлающыz беззак0ніе; | Хто стане за мене проти злочинців? І хто стане за мене проти тих, що чинять беззаконня? |
|
17
|
17
|
| Ѓще не гDь пом0глъ бы ми2, вмaлэ всели1ласz бы во ѓдъ душA моS. | Якби б Господь не поміг мені, то скоро зійшла б до пекла душа моя. |
|
18
|
18
|
| Ѓще глаг0лахъ: подви1жесz ногA моS, млcть твоS, гDи, помогaше ми2: | Коли я сказав: «Похитнулися ноги мої», тоді милість Твоя, Господи, підтримувала мене. |
|
19
|
19
|
| по мн0жеству болёзней мои1хъ въ сeрдцы моeмъ, ўтэшє1ніz тво‰ возвесели1ша дyшу мою2. | Коли ж намножувалися скорботи в серці моїм, Твоя втіха насолодою наповнювала душу мою. |
|
20
|
20
|
| Да не пребyдетъ тебЁ прест0лъ беззак0ніz, созидazй трyдъ на повелёніе. | Чи допустиш Ти, щоб поблизу Тебе постала оселя розбійників, що чинять насильство наперекір закону? |
|
21
|
21
|
| Ўловsтъ на дyшу првdничу, и3 кр0вь непови1нную њсyдzтъ. | Вони натовпом нападають на душу праведника і кров неповинну судять. |
|
22
|
22
|
| И# бhсть мнЁ гDь въ прибёжище, и3 бGъ м0й въ п0мощь ўповaніz моегw2: | Але Господь — захист мій, і Бог мій — твердиня надії моєї. |
|
23
|
23
|
| и3 воздaстъ и5мъ гDь беззак0ніе и4хъ, и3 по лукaвствію и4хъ погуби1тъ | гDь бGъ [нaшъ]. | Він поверне на них беззаконня їхні і злочинством їхнім погубить їх, знищить їх Господь Бог наш. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ §д
|
Псалом 94
|
|
0
|
0
|
| ХвалA пёсни дв7ду, не надпи1санъ ў є3врє1й, ч7д7. | [Хвалебна пісня Давида.] |
|
1
|
1
|
| Пріиди1те, возрaдуемсz гDеви, воскли1кнемъ бGу сп7си1телю нaшему: | Прийдіть, у радості заспіваємо Господу, виголосимо славу Спасителю нашому. |
|
2
|
2
|
| предвари1мъ лицE є3гw2 во и3сповёданіи, и3 во pалмёхъ воскли1кнемъ є3мY: | Станьмо перед лицем Його з хвалою, піснями прославимо Його. |
|
3
|
3
|
| ћкw бGъ вeлій гDь, и3 цRь вeлій по всeй земли2: | Бо Господь — Бог великий і Цар великий над усіма сильними землі. |
|
4
|
4
|
| ћкw въ руцЁ є3гw2 вси2 концы6 земли2, и3 высwты2 г0ръ тогw2 сyть. | Бо в руці Його всі глибини землі, і висоти гір всі Його. |
|
5
|
5
|
| Ћкw тогw2 є4сть м0ре, и3 т0й сотвори2 є5, и3 сyшу рyцэ є3гw2 создaстэ. | І море — Його, бо Він створив його, і сушу створили руки Його. |
|
6
|
6
|
| Пріиди1те, поклони1мсz и3 припадeмъ є3мY, и3 восплaчемсz пред8 гDемъ сотв0ршимъ нaсъ: | Прийдіть, поклонімось і припадімо до Нього, та, схиливши коліна, помолимось перед Господом, Який створив нас. |
|
7
|
7
|
| ћкw т0й є4сть бGъ нaшъ, и3 мы2 лю1діе пaжити є3гw2 и3 џвцы руки2 є3гw2. Днeсь ѓще глaсъ є3гw2 ўслhшите, | Бо Він — Бог наш, а ми, люди, — паства Його і вівці руки Його. О, коли б ви нині послухали голосу Його: |
|
8
|
8
|
| не њжесточи1те сердeцъ вaшихъ, ћкw въ прогнёваніи, по дни2 и3скушeніz въ пустhни: | «Не робіть жорстокими сердець ваших, як у Мереві, як у день випробовування в пустелі, |
|
9
|
9
|
| въ џньже [и3дёже] и3скуси1ша мS nтцы2 вaши, и3скуси1ша мS, и3 ви1дэша дэлA мо‰. | де спокушали Мене батьки ваші, випробовували Мене, хоч бачили діла Мої. |
|
10
|
10
|
| Четhредесzть лётъ негодовaхъ р0да тогw2, и3 рёхъ: пrнw заблуждaютъ сeрдцемъ, тjи же не познaша путjй мои1хъ: | Сорок років гнівив Мене рід цей, і Я сказав: народ цей заблукав серцем; вони не пізнали шляхів Моїх. |
|
11
|
11
|
| ћкw клsхсz во гнёвэ моeмъ, ѓще вни1дутъ въ пок0й м0й. | Тому Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть у спокій Мій». |
|
Pал0мъ §є
|
Псалом 95
|
|
0
|
0
|
| ХвалA пёсни дв7ду, внегдA д0мъ созидaшесz по плэнeніи, не надпи1санъ ў є3врє1й, ч7е7. | [Хвалебна пісня Давида. На спорудження дому.] |
|
1
|
1
|
| Восп0йте гDеви пёснь н0ву, восп0йте гDеви всS землS: | Заспівайте Господу пісню нову. Заспівайте Господу, вся земле. |
|
2
|
2
|
| восп0йте гDеви, благослови1те и4мz є3гw2: благовэсти1те дeнь t днE спcніе є3гw2. | Співайте Господу і благословляйте ім’я Його. Благовістіть день у день про спасіння Його. |
|
3
|
3
|
| Возвэсти1те во kзhцэхъ слaву є3гw2, во всёхъ лю1дехъ чудесA є3гw2. | Сповіщайте в народах про славу Його, між усіма поколіннями про чудеса Його. |
|
4
|
4
|
| Ћкw вeлій гDь и3 хвaленъ ѕэлw2, стрaшенъ є4сть над8 всёми бHги. | Бо великий Господь і вельми хвальний, страшний для всіх богів. |
|
5
|
5
|
| Ћкw вси2 б0зи kзы6къ бёсове: гDь же небесA сотвори2. | Бо ті боги народів ніщо — ідоли, а Господь небеса сотворив. |
|
6
|
6
|
| И#сповёданіе и3 красотA пред8 ни1мъ, с™hнz и3 великолёпіе во с™и1лэ є3гw2. | Слава і велич перед лицем Його, сила й краса у святині Його. |
|
7
|
7
|
| Принеси1те гDеви, nтeчєствіz kзы6къ, принеси1те гDеви слaву и3 чeсть. | Воздайте, покоління народів, воздайте Господу славу і честь. |
|
8
|
8
|
| Принеси1те гDеви слaву и4мени є3гw2: возми1те жє1ртвы и3 входи1те во дворы2 є3гw2. | Воздайте Господу славу імені Його. Принесіть дари і ввійдіть у двори Його. |
|
9
|
9
|
| Поклони1тесz гDеви во дворЁ с™ёмъ є3гw2: да подви1житсz t лицA є3гw2 всS землS. | Поклоніться Господу у величній святині Його. Нехай тремтить перед лицем Його вся земля. |
|
10
|
10
|
| Рцhте во kзhцэхъ, ћкw гDь воцRи1сz: и4бо и3спрaви вселeнную, ћже не подви1житсz: сyдитъ лю1демъ прaвостію. | Сповіщайте народам, що Господь царює, що Він утвердив вселенну і не захитається вона. Він буде судити народи за правдою. |
|
11
|
11
|
| Да возвеселsтсz нб7сA, и3 рaдуетсz землS: да подви1житсz м0ре и3 и3сполнeніе є3гw2: | Нехай веселяться небеса і нехай радіє вся земля; хай шумить море і все, що наповнює його. |
|
12
|
12
|
| возрaдуютсz полS, и3 вс‰ ±же на ни1хъ: тогдA возрaдуютсz вс‰ древA дубр†внаz | Нехай радіють поля і все, що на них, і нехай веселяться всі дерева в лісах перед лицем Господа. |
|
13
|
13
|
| t лицA гDнz, ћкw грzдeтъ, ћкw грzдeтъ суди1ти земли2: суди1ти вселeннэй въ прaвду, и3 лю1демъ и4стиною своeю. | Бо ось Він гряде, Він гряде судити землю. Він буде судити вселенну за правдою і всі народи за істиною Своєю. |
|
Pал0мъ §ѕ
|
Псалом 96
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, є3гдA землS є3гw2 ўстроsшесz, не надпи1санъ ў є3врє1й, ч7ѕ7. | [Псалом Давида, коли упорядковувалася земля його.] |
|
1
|
1
|
| ГDь воцRи1сz, да рaдуетсz землS, да веселsтсz џстрови мн0зи. | Господь царює — нехай радіє земля, нехай веселяться численні острови її. |
|
2
|
2
|
| W$блакъ и3 мрaкъ w4крестъ є3гw2: прaвда и3 судбA и3справлeніе пrт0ла є3гw2. | Хмара і морок навкруги Нього, суд і правда — підвалини Престолу Його. |
|
3
|
3
|
| Џгнь пред8 ни1мъ пред8и1детъ и3 попали1тъ w4крестъ враги2 є3гw2. | Вогонь іде перед Ним і навколо спалює ворогів Його. |
|
4
|
4
|
| Њсвэти1ша мHлніz є3гw2 вселeнную: ви1дэ и3 подви1жесz землS. | Блискавки Його осявають всесвіт, земля бачить це і трясеться. |
|
5
|
5
|
| Г0ры ћкw в0скъ растazша t лицA гDнz, t лицA гDа всеS земли2. | Гори, наче віск, тануть від лиця Господа, від лиця Господа всієї землі. |
|
6
|
6
|
| Возвэсти1ша нб7сA прaвду є3гw2, и3 ви1дэша вси2 лю1діе слaву є3гw2. | Небеса сповіщають правду Його, і всі народи бачать славу Його. |
|
7
|
7
|
| Да постыдsтсz вси2 клaнzющіисz и3стук†ннымъ, хвaлzщіисz њ јдwлэхъ свои1хъ: поклони1тесz є3мY, вси2 ѓгGли є3гw2. | Нехай посоромляться всі, що вклоняються перед ідолами та ще й хваляться ними. Поклоніться Йому, всі ангели Його. |
|
8
|
8
|
| Слhша и3 возвесели1сz сіHнъ, и3 возрaдовашасz дщє1ри їудє1йскіz, судeбъ рaди твои1хъ, гDи: | Чує Сион і радіє, і веселяться дочки юдейські через суди Твої, Господи. |
|
9
|
9
|
| ћкw ты2 гDь вhшній над8 всeю землeю, ѕэлw2 превознeслсz є3си2 над8 всёми бHги. | Бо Ти, Господи, високий над усією землею, Ти високо піднісся над усіма богами. |
|
10
|
10
|
| Лю1бzщіи гDа, ненави1дите ѕл†z: храни1тъ гDь дyшы прпdбныхъ свои1хъ, и3з8 руки2 грёшничи и3збaвитъ |. | Ви, що любите Господа, ненавидьте зло, Він охороняє душі святих Своїх, із рук баззаконників визволяє їх. |
|
11
|
11
|
| Свётъ возсіS првdнику, и3 пр†вымъ с®цемъ весeліе. | Світло сяє на праведника, і на правих серцем — радість. |
|
12
|
12
|
| Весели1тесz, првdніи, њ гDэ, и3 и3сповёдайте пaмzть с™hни є3гw2. | Веселіться, праведні, у Господі, і прославляйте пам’ять святині Його. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ §з
|
Псалом 97
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, ч7з7. | Псалом [Давида]. |
|
1
|
1
|
| Восп0йте гDеви пёснь н0ву, ћкw ди6вна сотвори2 гDь: сп7сE є3го2 десни1ца є3гw2 и3 мhшца с™az є3гw2. | Заспівайте Господу пісню нову, бо дивне сотворив Господь. Правиця Його і сила Його дали Йому перемогу. |
|
2
|
2
|
| СказA гDь спcніе своE, пред8 kзы6ки tкры2 прaвду свою2. | Явив Господь спасіння Своє, перед народами відкрив правду Свою. |
|
3
|
3
|
| ПомzнY млcть свою2 їaкwву и3 и4стину свою2 д0му ї}леву: ви1дэша вси2 концы6 земли2 спcніе бGа нaшегw. | Згадав Він милість Свою [до Якова] і вірність Свою до дому Ізраїлевого. Побачили всі кінці землі спасіння Бога нашого. |
|
4
|
4
|
| Воскли1кните бGови, всS землS, восп0йте и3 рaдуйтесz и3 п0йте. | Викликніть Господу, вся земля; радійте, веселіться й співайте! |
|
5
|
5
|
| П0йте гDеви въ гyслехъ, въ гyслехъ и3 глaсэ pал0мстэ, | Співайте Господу з гуслями, з гуслями і з голосом псалмоспівів. |
|
6
|
6
|
| въ трубaхъ к0ваныхъ и3 глaсомъ трубы2 р0жаны: воструби1те пред8 цReмъ гDемъ. | Звуками труб і голосом рога радісно святкуйте перед Царем Господом. |
|
7
|
7
|
| Да подви1житсz м0ре и3 и3сполнeніе є3гw2, вселeннаz и3 вси2 живyщіи на нeй. | Нехай співає море і все, що живе в ньому; вселенна і все, що наповнює її. |
|
8
|
8
|
| Рёки восплeщутъ рук0ю вкyпэ, г0ры возрaдуютсz | Нехай плещуть хвилями ріки і нехай радіють гори |
|
9
|
9
|
| t лицA гDнz, ћкw грzдeтъ, ћкw и4детъ суди1ти земли2: суди1ти вселeннэй въ прaвду, и3 лю1демъ прaвостію. | перед лицем Господа, бо ось Він гряде судити землю; Він буде судити вселенну за справедливістю і народи — за правдою. |
|
Pал0мъ §и
|
Псалом 98
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, ч7}. | [Псалом Давида.] |
|
1
|
1
|
| ГDь воцRи1сz, да гнёваютсz лю1діе: сэдsй на херувjмэхъ, да подви1житсz землS. | Господь воцарився — нехай бояться народи! Возсів на херувимах, — нехай захитається земля. |
|
2
|
2
|
| ГDь въ сіHнэ вели1къ, и3 выс0къ є4сть над8 всёми людьми2. | Господь в Сионі великий і високий над усіма людьми. |
|
3
|
3
|
| Да и3сповёдzтсz и4мени твоемY вели1кому, ћкw стрaшно и3 с™о є4сть. | Нехай прославляють велике і страшне ім’я Твоє, бо воно святе. |
|
4
|
4
|
| И# чeсть царeва сyдъ лю1битъ: ты2 ўгот0валъ є3си2 правоты6, сyдъ и3 прaвду во їaкwвэ ты2 сотвори1лъ є3си2. | І честь Царева любить правосуддя: Ти утвердив правду, суд і правоту встановив Ти у синів Якова. |
|
5
|
5
|
| Возноси1те гDа бGа нaшего и3 покланsйтесz подн0жію нHгу є3гw2, ћкw с™о є4сть. | Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся підніжжю ніг Його, бо воно святе. |
|
6
|
6
|
| Мwmсeй и3 ґарHнъ во їерeехъ є3гw2, и3 самуи1лъ въ призывaющихъ и4мz є3гw2: призывaху гDа, и3 т0й послyшаше и5хъ. | Мойсей і Аарон між ієреями Його, і Самуїл між тими, що призивають ім’я Його. Взивали вони до Господа, і Він вислухав їх. |
|
7
|
7
|
| Въ столпЁ w4блачнэ гlаше къ ни6мъ: ћкw хранsху свидBніz є3гw2 и3 повелBніz є3гw2, ±же дадE и5мъ. | У стовпі хмарному Він говорив до них, і вони виконували, зберігали заповіді Його і повеління Його, що Він дав їм. |
|
8
|
8
|
| ГDи б9е нaшъ, ты2 послyшалъ є3си2 и5хъ: б9е, ты2 млcтивъ бывaлъ є3си2 и5мъ, и3 мщaz на вс‰ начин†ніz и4хъ. | Господи, Боже наш! Ти вислухав благання їхні; Боже, Ти був милостивим до них, але й карав за провини їхні. |
|
9
|
9
|
| Возноси1те гDа бGа нaшего и3 покланsйтесz въ горЁ с™ёй є3гw2: ћкw с™ъ гDь бGъ нaшъ. | Возносьте Господа Бога нашого і поклоняйтеся на горі святій Його, бо Святий Господь, Бог наш. |
|
Pал0мъ §f
|
Псалом 99
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду во и3сповёданіе, ч7f7. | Псалом [Давида] хвалебний. |
|
1
|
1
|
| Воскли1кните бGови всS землS: | Викликніть Господу, вся земля! |
|
2
|
2
|
| раб0тайте гDеви въ весeліи, вни1дите пред8 ни1мъ въ рaдости. | Служіть Господу з радістю. Ідіть перед лице Його з піснями хвали. |
|
3
|
3
|
| Ўвёдите, ћкw гDь т0й є4сть бGъ нaшъ: т0й сотвори2 нaсъ, ґ не мы2: мh же лю1діе є3гw2 и3 џвцы пaжити є3гw2. | Знайте, що Він — Господь Бог наш, Він створив нас. Ми — народ Його і вівці пастви Його. |
|
4
|
4
|
| Вни1дите во вратA є3гw2 во и3сповёданіи, во дворы2 є3гw2 въ пёніихъ: и3сповёдайтесz є3мY, хвали1те и4мz є3гw2. | Входьте у ворота Його з хвалою, у двори Його — з піснями хвальними. Хваліть Його і прославляйте ім’я Його. |
|
5
|
5
|
| Ћкw бlгъ гDь, въ вёкъ млcть є3гw2, и3 дaже до р0да и3 р0да и4стина є3гw2. | Бо Господь милосердний, милість Його вічна й істина Його з роду в рід. |
|
Pал0мъ R
|
Псалом 100
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, R. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Млcть и3 сyдъ воспою2 тебЁ, гDи: | Про милість і правосуддя буду співати Тобі, Господи. |
|
2
|
2
|
| пою2 и3 разумёю въ пути2 непор0чнэ: когдA пріи1деши ко мнЁ; прехождaхъ въ неѕл0біи сeрдца моегw2 посредЁ д0му моегw2. | Буду розмірковувати про путі непорочні; коли Ти, Господи, прийдеш до мене? Буду ходити в домі моїм у чистоті серця мого. |
|
3
|
3
|
| Не предлагaхъ пред8 nчи1ма мои1ма вeщь законопрестyпную: творsщыz преступлeніе возненави1дэхъ: | Не покладу перед очима моїми діла протизаконного; тих, що чинять беззаконня, я ненавиджу. |
|
4
|
4
|
| не прильпE мнЁ сeрдце стропти1во: ўклонsющагосz t менє2 лукaваго не познaхъ. | Серце нечестивого не пристане до мене. Злого я не хочу знати. |
|
5
|
5
|
| Њклеветaющаго тaй и4скреннzго своего2, сего2 и3згонsхъ: г0рдымъ џкомъ и3 несhтымъ сeрдцемъ, съ си1мъ не kдsхъ. | Того, що потай очорнює ближнього свого, я прожену. З гордим оком і неситим серцем не сяду за стіл. |
|
6
|
6
|
| Џчи мои2 на вBрныz земли2, посаждaти | со мн0ю: ходsй по пути2 непор0чну, сeй ми2 служaше. | Очі мої на вірних землі, щоб перебували вони біля мене. І хто ходить шляхом непорочности, той буде служити мені. |
|
7
|
7
|
| Не живsше посредЁ д0му моегw2 творsй гордhню: глаг0лzй непрaвєднаz не и3справлsше пред8 nчи1ма мои1ма. | Не буде жити в моїм домі той, хто діє підступно. Не залишиться перед очима моїми той, хто говорить неправду. |
|
8
|
8
|
| Воyтріz и3збивaхъ вс‰ грBшныz земли2, є4же потреби1ти t грaда гDнz вс‰ дёлающыz беззак0ніе. | Щоранку буду нищити всіх грішників землі, щоб викоренити з міста Господнього всіх, що чинять беззаконня. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ Rа
|
Псалом 101
|
|
1
|
1
|
| Моли1тва ни1щагw, є3гдA ўнhетъ и3 пред8 гDемъ проліeтъ молeніе своE, R№. | Молитва скорботного, коли він у печалі виливає перед Богом благання своє. |
|
2
|
2
|
| ГDи, ўслhши моли1тву мою2, и3 в0пль м0й къ тебЁ да пріи1детъ. | Господи! Вислухай молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде. |
|
3
|
3
|
| Не tврати2 лицA твоегw2 t менє2: въ џньже ѓще дeнь скорблю2, приклони2 ко мнЁ ќхо твоE: въ џньже ѓще дeнь призовy тz, ск0рw ўслhши мS. | Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в скорботі. Прихили до мене вухо Твоє в той день, [коли] призву [Тебе]; скоро вислухай мене. |
|
4
|
4
|
| Ћкw и3зчез0ша ћкw дhмъ днjе мои2, и3 кHсти мо‰ ћкw суши1ло сосх0шасz. | Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої висохли. |
|
5
|
5
|
| Ўsзвленъ бhхъ ћкw травA, и3 и4зсше сeрдце моE, ћкw забhхъ снёсти хлёбъ м0й. | Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій. |
|
6
|
6
|
| T глaса воздыхaніz моегw2 прильпE к0сть моS пл0ти моeй. | Від тяжкого зітхання мого присохли кості мої до плоті моєї. |
|
7
|
7
|
| Ўпод0бихсz неsсыти пустhннэй, бhхъ ћкw нощнhй врaнъ на нhрищи [на развaлинэ]. | Я став подібний до нічного птаха в пустелі, став як сова на руїнах. |
|
8
|
8
|
| Бдёхъ и3 бhхъ ћкw пти1ца њс0бzщаzсz на здЁ [на кр0вэ]. | Не сплю і став наче самотній птах на покрівлі. |
|
9
|
9
|
| Вeсь дeнь поношaху ми2 врази2 мои2, и3 хвaлzщіи мS мн0ю [на мS] кленsхусz. | Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що хвалили мене, проклинають мене. |
|
10
|
10
|
| ЗанE пeпелъ ћкw хлёбъ kдsхъ и3 питіE моE съ плaчемъ растворsхъ, | Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую зі сльозами. |
|
11
|
11
|
| t лицA гнёва твоегw2 и3 ћрости твоеS: ћкw вознeсъ низвeрглъ мS є3си2. | Від лиця гніву Твого і ярости Твоєї — Ти підніс і кинув мене. |
|
12
|
12
|
| Днjе мои2 ћкw сёнь ўклони1шасz, и3 ѓзъ ћкw сёнw и3зсх0хъ. | Дні мої, наче тінь, зникають, і я висох, як та трава. |
|
13
|
13
|
| Тh же, гDи, во вёкъ пребывaеши, и3 пaмzть твоS въ р0дъ и3 р0дъ. | Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід. |
|
14
|
14
|
| Ты2 воскRсъ ўщeдриши сіHна: ћкw врeмz ўщeдрити є3го2, ћкw пріи1де врeмz. | Ти встанеш і змилосердишся над Сионом, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час. |
|
15
|
15
|
| Ћкw благоволи1ша раби2 твои2 кaменіе [њ кaменіи] є3гw2, и3 пeрсть є3гw2 ўщeдрzтъ. | Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його. |
|
16
|
16
|
| И# ўбоsтсz kзhцы и4мене гDнz, и3 вси2 цaріе зeмстіи слaвы твоеS: | І будуть народи боятись імені Твого, і всі царі землі — слави Твоєї. |
|
17
|
17
|
| ћкw сози1ждетъ гDь сіHна и3 kви1тсz во слaвэ своeй. | Бо відбудує Господь Сион і явиться у славі Своїй. |
|
18
|
18
|
| ПризрЁ на моли1тву смирeнныхъ и3 не ўничижи2 молeніz и4хъ. | Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх. |
|
19
|
19
|
| Да напи1шетсz сіE въ р0дъ и4нъ, и3 лю1діе зи1ждеміи восхвaлzтъ гDа: | І буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа. |
|
20
|
20
|
| ћкw прини1че съ высоты2 с™hz своеS, гDь съ нб7сE на зeмлю призрЁ, | Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь з небес на землю, |
|
21
|
21
|
| ўслhшати воздыхaніе њковaнныхъ, разрэши1ти сhны ўмерщвлeнныхъ: | щоб почути стогін ув’язнених, звільнити синів, на смерть засуджених, |
|
22
|
22
|
| возвэсти1ти въ сіHнэ и4мz гDне и3 хвалY є3гw2 во їеrли1мэ, | щоб прославляли ім’я Господнє в Сионі і хвалили Його в Єрусалимі, |
|
23
|
23
|
| внегдA собрaтисz лю1демъ вкyпэ и3 царє1мъ, є4же раб0тати гDеви. | коли разом зберуться народи й царства, щоб служити Господу. |
|
24
|
24
|
| TвэщA є3мY на пути2 крёпости є3гw2: ўмалeніе днjй мои1хъ возвэсти1 ми: | Ти виснажив у дорозі сили мої, вкоротив дні віку мого. |
|
25
|
25
|
| не возведи2 менE во преполовeніе днjй мои1хъ: въ р0дэ родHвъ лBта тво‰. | І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого, Твої літа в роді родів вічно. |
|
26
|
26
|
| Въ начaлэхъ ты2, гDи, зeмлю њсновaлъ є3си2, и3 дэлA рукY твоє1ю сyть небесA. | На початку Ти, [Господи,] землю створив, і небеса — діло рук Твоїх. |
|
27
|
27
|
| Т† поги1бнутъ, тh же пребывaеши: и3 вс‰ ћкw ри1за њбетшaютъ, и3 ћкw nдeжду свіeши |, и3 и3змэнsтсz. | Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, наче риза, постаріють; як одежу, переміниш їх, і вони зміняться. |
|
28
|
28
|
| Тh же т0йжде є3си2, и3 лBта тво‰ не њскудёютъ. | Ти ж усе Той Самий, і літа Твої не скінчаться. |
|
29
|
29
|
| Сhнове р†бъ твои1хъ вселsтсz, и3 сёмz и4хъ во вёкъ и3спрaвитсz. | Сини рабів Твоїх будуть жити, і насліддя їх утвердиться перед лицем Твоїм повік». |
|
Pал0мъ Rв
|
Псалом 102
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, Rв7. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Благослови2, душE моS, гDа, и3 вс‰ внyтрєннzz мо‰, и4мz с™0е є3гw2: | Благослови, душе моя, Господа і, вся істото моя, ім’я святеє Його. |
|
2
|
2
|
| благослови2, душE моS, гDа, и3 не забывaй всёхъ воздаsній є3гw2: | Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добродійств Його. |
|
3
|
3
|
| њчищaющаго вс‰ беззакHніz тво‰, и3зцэлsющаго вс‰ недyги тво‰, | Він очищає всі беззаконня твої, зціляє всі недуги твої. |
|
4
|
4
|
| и3збавлsющаго t и3стлёніz жив0тъ тв0й, вэнчaющаго тS млcтію и3 щедр0тами, | Він звільняє від тління життя твоє, вінчає тебе милістю і щедротами. |
|
5
|
5
|
| и3сполнsющаго во бlги1хъ желaніе твоE: њбнови1тсz ћкw џрлz ю4ность твоS. | Він виконує благі бажання твої: оновиться, подібно орляті, юність твоя. |
|
6
|
6
|
| Творsй млcтыни гDь и3 судбY всBмъ њби6димымъ. | Господь творить справедливість і суд усім покривдженим. |
|
7
|
7
|
| СказA пути6 сво‰ мwmсeови, сыновHмъ ї}лєвымъ хотBніz сво‰. | Показав путі Свої Мойсеєві, синам Ізраїлевим — хотіння Свої. |
|
8
|
8
|
| Щeдръ и3 млcтивъ гDь, долготерпэли1въ и3 многомлcтивъ. | Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий. |
|
9
|
9
|
| Не до концA прогнёваетсz, нижE во вёкъ враждyетъ: | Не до кінця прогнівається і повік не ворогуватиме. |
|
10
|
10
|
| не по беззак0ніємъ нaшымъ сотвори1лъ є4сть нaмъ, нижE по грэхHмъ нaшымъ воздaлъ є4сть нaмъ. | Не за беззаконнями нашими вчинив нам і не за гріхами нашими воздав нам. |
|
11
|
11
|
| Ћкw по высотЁ небeснэй t земли2, ўтверди1лъ є4сть гDь млcть свою2 на боsщихсz є3гw2: | Бо як високо небо над землею, так утвердив Господь милість Свою над тими, що бояться Його. |
|
12
|
12
|
| є3ли1кw tстоsтъ вост0цы t з†падъ, ўдaлилъ є4сть t нaсъ беззакHніz н†ша. | Як далеко схід від заходу, так віддалив Він від нас беззаконня наші. |
|
13
|
13
|
| Ћкоже щeдритъ nтeцъ сhны, ўщeдри гDь боsщихсz є3гw2. | Як отець милує дітей, так милує Господь тих, що бояться Його. |
|
14
|
14
|
| Ћкw т0й познA создaніе нaше, помzнY, ћкw пeрсть є3смы2. | Бо Він знає сутність нашу, пам’ятає, що ми — порох землі. |
|
15
|
15
|
| Человёкъ, ћкw травA днjе є3гw2, ћкw цвётъ сeлный, тaкw њцвэтeтъ: | Людина — як трава, дні її — немов цвіт польовий, цвіте й відцвітає. |
|
16
|
16
|
| ћкw дyхъ пр0йде въ нeмъ, и3 не бyдетъ, и3 не познaетъ ктомY мёста своегw2. | Повіє вітер над нею, і не стане її: не знайти вже й місця по ній. |
|
17
|
17
|
| Млcть же гDнz t вёка и3 до вёка на боsщихсz є3гw2, | Милість же Господня від віку й до віку на тих, що бояться Його. |
|
18
|
18
|
| и3 прaвда є3гw2 на сынёхъ сынHвъ, хранsщихъ завётъ є3гw2 и3 п0мнzщихъ зaпwвэди є3гw2 твори1ти |. | І правда Його на синах синів, що бережуть завіти Його і пам’ятають заповіді Його, щоб виконувати їх. |
|
19
|
19
|
| ГDь на нб7си2 ўгот0ва пrт0лъ св0й, и3 цrтво є3гw2 всёми њбладaетъ. | Господь на небесах уготував Престіл Свій, і Царство Його усім володіє. |
|
20
|
20
|
| Благослови1те гDа, вси2 ѓгGли є3гw2, си1льніи крёпостію, творsщіи сл0во є3гw2, ўслhшати глaсъ словeсъ є3гw2. | Благословіть Господа, [всі] ангели Його, сильні міцністю, що виконуєте слово Його, слухаючи голосу слів Його. |
|
21
|
21
|
| Благослови1те гDа, вс‰ си6лы є3гw2, слуги6 є3гw2, творsщіи в0лю є3гw2. | Благословіть Господа, всі Сили Його, слуги Його, що творите волю Його. |
|
22
|
22
|
| Благослови1те гDа, вс‰ дэлA є3гw2 на всsкомъ мёстэ вLчества є3гw2: благослови2, душE моS, гDа. | Благословіть Господа, всі діла Його. На всіх місцях володіння Його благослови, душе моя, Господа! |
|
Pал0мъ Rг
|
Псалом 103
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, њ мірстёмъ бытіи2, RG. | [Псалом Давида про сотворіння світу.] |
|
1
|
1
|
| Благослови2, душE моS, гDа. ГDи б9е м0й, возвели1чилсz є3си2 ѕэлw2: во и3сповёданіе и3 въ велелёпоту њблeклсz є3си2: | Благослови, душе моя, Господа. Господи Боже мій, як звеличився Ти дивно. Ти прибрався у славу й у величну красу. |
|
2
|
2
|
| њдэsйсz свётомъ ћкw ри1зою, простирazй нeбо ћкw к0жу: | Ти зодягаєшся у світло, як у ризу, простираєш небеса, як шатро. |
|
3
|
3
|
| покрывazй водaми превhспрєннzz сво‰, полагazй w4блаки на восхождeніе своE, ходsй на крил{ вётрєню: | Підносиш над водами горні палаци Твої, обертаєш хмари на колісницю для Себе, на крилах вітру Ти ходиш. |
|
4
|
4
|
| творsй ѓгGлы сво‰ дyхи, и3 слуги6 сво‰ плaмень џгненный: | Ти твориш духів ангелами Своїми і слугами Своїми — вогненне полум’я. |
|
5
|
5
|
| њсновazй зeмлю на твeрди є3S: не преклони1тсz въ вёкъ вёка. | Ти поставив землю на тверді її, не захитається вона повік віку. |
|
6
|
6
|
| Бeздна ћкw ри1за њдэsніе є3S, на горaхъ стaнутъ в0ды: | Безодня, як одежа, покриває її; на горах стоять води. |
|
7
|
7
|
| t запрещeніz твоегw2 побёгнутъ, t глaса гр0ма твоегw2 ўбоsтсz. | Від повеління Твого вони біжать, від голосу грому Твого тікають. |
|
8
|
8
|
| Восх0дzтъ г0ры, и3 низх0дzтъ полS, въ мёсто є4же њсновaлъ є3си2 и5мъ. | Піднімаються на гори і сходять у долини в місце, що Ти призначив для них. |
|
9
|
9
|
| Предёлъ положи1лъ є3си2, є3гHже не прeйдутъ, нижE њбратsтсz покрhти зeмлю. | Ти поклав межу, якої не перейдуть вони і не повернуться, щоб покрити землю. |
|
10
|
10
|
| Посылazй и3ст0чники въ дeбрехъ, посредЁ г0ръ пр0йдутъ в0ды. | Ти посилаєш джерела в долини, поміж горами течуть [води.] |
|
11
|
11
|
| Напаsютъ вс‰ ѕвBри сє1лныz, ждyтъ [воспріи1мутъ] nнaгри въ жaжду свою2. | Ти напуваєш усіх звірів польових, дикі осли втамовують спрагу свою. |
|
12
|
12
|
| На тhхъ пти6цы небє1сныz привитaютъ: t среды2 кaменіz дадsтъ глaсъ. | Над ними літають птахи небесні, голос їх лунає між віттям. |
|
13
|
13
|
| Напаszй г0ры t превhспреннихъ свои1хъ: t плодA дёлъ твои1хъ насhтитсz землS. | Ти напуваєш гори з висот Твоїх. Плодами діл Твоїх насичується земля. |
|
14
|
14
|
| Прозzбazй травY скотHмъ, и3 ѕлaкъ на слyжбу человёкwмъ, и3звести2 хлёбъ t земли2: | Ти вирощуєш траву для худоби і злаки на користь людям, щоб добути хліб із землі. |
|
15
|
15
|
| и3 віно2 весели1тъ сeрдце человёка, ўмaстити лицE є3лeемъ: и3 хлёбъ сeрдце человёка ўкрэпи1тъ. | І вино веселить серце людини, і єлей намащує лице її, і хліб — підкріпляє серце людини. |
|
16
|
16
|
| Насhтzтсz древA пwльскaz, кeдри лівaнстіи, и5хже є3си2 насади1лъ: | Насичуються дерева польові, кедри ливанські, що Ти насадив їх. |
|
17
|
17
|
| тaмw пти6цы вогнэздsтсz, є3рwдjево жили1ще предводи1телствуетъ и4ми. | Там птахи гніздяться, гніздо ж чаплі — найвище. |
|
18
|
18
|
| Г0ры высHкіz є3лeнємъ, кaмень прибёжище зazцємъ. | Гори високі для оленів; скелі — захисток для зайців. |
|
19
|
19
|
| Сотвори1лъ є4сть лунY во временA: с0лнце познA зaпадъ св0й. | Ти створив місяць, щоб визначати час, і сонце знає захід свій. |
|
20
|
20
|
| Положи1лъ є3си2 тмY, и3 бhсть н0щь, въ нeйже пр0йдутъ вси2 ѕвёріе дубрaвніи, | Ти насуваєш темряву, і ніч настає; тоді бродить вся звірина лісова. |
|
21
|
21
|
| скЂмни рыкaющіи восхи1тити и3 взыскaти t бGа пи1щу себЁ. | Леви ричать за здобиччю і просять від Бога поживи собі. |
|
22
|
22
|
| ВозсіS с0лнце, и3 собрaшасz, и3 въ л0жахъ свои1хъ лsгутъ. | Сходить сонце — вони вертаються назад і лягають у лігвищах своїх. |
|
23
|
23
|
| И#зhдетъ человёкъ на дёло своE и3 на дёланіе своE до вeчера. | Виходить людина для справ своїх і на працю свою до вечора. |
|
24
|
24
|
| Ћкw возвели1чишасz дэлA тво‰, гDи: вс‰ премdростію сотвори1лъ є3си2: и3сп0лнисz землS твaри твоеS. | Які величні діла Твої, Господи! Все премудро створив Ти; повна земля творіння Твого. |
|
25
|
25
|
| СіE м0ре вели1кое и3 прострaнное: тaмw гaди, и4хже нёсть числA, живHтнаz м†лаz съ вели1кими: | Ось море велике й просторе; там безліч гадів і тварі малої й великої. |
|
26
|
26
|
| тaмw корабли6 преплaваютъ, ѕмjй сeй, є3г0же создaлъ є3си2 ругaтисz є3мY. | Там плавають кораблі, і кити, що Ти їх створив вигравати у ньому. |
|
27
|
27
|
| Вс‰ къ тебЁ чaютъ, дaти пи1щу и5мъ во блaго врeмz. | Всі вони на Тебе сподіваються, що даси їм поживу у свій час. |
|
28
|
28
|
| Дaвшу тебЁ и5мъ, соберyтъ: tвeрзшу тебЁ рyку, всsчєскаz и3сп0лнzтсz блaгости: | Ти даєш їм — вони приймають. Ти відкриваєш руку Свою — вони наповнюються усяким благом. |
|
29
|
29
|
| tврaщшу же тебЁ лицE, возмzтyтсz: tи1меши дyхъ и4хъ, и3 и3зчeзнутъ и3 въ пeрсть свою2 возвратsтсz: | Ти відвертаєш лице Твоє — вони тривожаться; віднімеш дух їх — вони щезнуть і у прах свій повернуться. |
|
30
|
30
|
| п0слеши д¦а твоего2, и3 сози1ждутсz, и3 њбнови1ши лицE земли2. | Пошлеш Духа Свого — і створяться, і Ти оновлюєш лице землі. |
|
31
|
31
|
| Бyди слaва гDнz во вёки: возвесели1тсz гDь њ дёлэхъ свои1хъ: | Нехай буде слава Господня навіки; звеселиться Господь від діл Своїх. |
|
32
|
32
|
| призирazй на зeмлю и3 творsй ю5 трzсти1сz: прикасazйсz горaмъ, и3 дымsтсz. | Він погляне на землю — і вона тремтить; торкнеться гір — і вони димлять. |
|
33
|
33
|
| Воспою2 гDеви въ животЁ моeмъ, пою2 бGу моемY, д0ндеже є4смь: | Славитиму Господа все життя моє, співатиму Богові моєму, поки живу. |
|
34
|
34
|
| да ўслади1тсz є3мY бесёда моS, ѓзъ же возвеселю1сz њ гDэ. | Нехай буде благоприємною Йому пісня моя, і я звеселюся в Господі. |
|
35
|
35
|
| Да и3зчeзнутъ грBшницы t земли2, и3 беззакHнницы, ћкоже не бhти и5мъ. Благослови2, душE моS, гDа. | Нехай щезнуть грішники з землі, і беззаконників нехай більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя! |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ Rд
|
Псалом 104
|
|
0
|
0
|
| Ґллилyіа, Rд7. | (Алилуя.) |
|
1
|
1
|
| И#сповёдайтесz гDеви и3 призывaйте и4мz є3гw2, возвэсти1те во kзhцэхъ дэлA є3гw2: | Прославляйте Господа і призивайте ім’я Його. Сповіщайте між народами про діла Його. |
|
2
|
2
|
| восп0йте є3мY и3 п0йте є3мY, повёдите вс‰ чудесA є3гw2. | Співайте Йому і славте Його, розповідайте про всі чудеса Його. |
|
3
|
3
|
| Хвали1тесz њ и4мени с™ёмъ є3гw2: да возвесели1тсz сeрдце и4щущихъ гDа: | Хваліться іменем святим Його. Нехай радіє серце тих, що шукають Господа. |
|
4
|
4
|
| взыщи1те гDа и3 ўтверди1тесz, взыщи1те лицA є3гw2 вhну. | Шукайте Господа й сили Його, шукайте лиця Його завжди. |
|
5
|
5
|
| Помzни1те чудесA є3гw2, ±же сотвори2, чудесA є3гw2 и3 судбы6 ќстъ є3гw2, | Згадуйте чуда Його, що він створив, знамення Його й суди уст Його. |
|
6
|
6
|
| сёмz ґвраaмле раби2 є3гw2, сhнове ї†кwвли и3збрaнніи є3гw2. | Ви, насіння Авраамове, раби Його, сини Якова — обрані Його. |
|
7
|
7
|
| Т0й гDь бGъ нaшъ: по всeй земли2 судбы6 є3гw2. | Він є Господь Бог наш: по всій землі суди Його. |
|
8
|
8
|
| ПомzнY въ вёкъ завётъ св0й, сл0во, є4же заповёда въ тhсzщы родHвъ, | Він навіки пам’ятає завіт Свій, слово, [яке] заповідав у тисячі родів, |
|
9
|
9
|
| є4же завэщA ґвраaму, и3 клsтву свою2 їсаaку: | яке заповідав Авраамові, і клятву Свою Ісаакові. |
|
10
|
10
|
| и3 постaви ю5 їaкwву въ повелёніе и3 ї}лю въ завётъ вёченъ, | І поставив його законом для Якова та Ізраїля в завіт вічний, |
|
11
|
11
|
| гlz: тебЁ дaмъ зeмлю ханаaню, ќже достоsніz вaшегw. | кажучи: «Дам тобі землю Ханаанську в поділ насліддя вашого». |
|
12
|
12
|
| ВнегдA бhти и5мъ м†лымъ числ0мъ, малёйшымъ и3 пришeлцємъ въ нeй, | Коли їх було ще мало за кількістю, дуже мало, і були вони чужинцями в ній, |
|
13
|
13
|
| и3 преид0ша t kзhка въ kзhкъ и3 t цaрствіz въ лю1ди и4ны: | і переходили вони від народу до народу, з царства до племені іншого, |
|
14
|
14
|
| не њстaви человёка њби1дэти и5хъ и3 њбличи2 њ ни1хъ цари6: | Він не дозволив нікому кривдити їх і забороняв про них царям: |
|
15
|
15
|
| не прикасaйтесz пом†заннымъ мои6мъ, и3 во прbр0цэхъ мои1хъ не лукaвнуйте. | «Не доторкайтеся до помазаних Моїх і не чиніть зла пророкам Моїм». |
|
16
|
16
|
| И# призвA глaдъ на зeмлю: всsко ўтверждeніе хлёбное сотры2. | І прикликав голод на землю, і знищив усяке хлібне стебло. |
|
17
|
17
|
| ПослA пред8 ни1ми человёка: въ рабA пр0данъ бhсть їHсифъ. | Послав перед ними чоловіка; в рабство був проданий Йосиф. |
|
18
|
18
|
| Смири1ша во њк0вахъ н0зэ є3гw2, желёзо пр0йде душA є3гw2, | Скували кайданами ноги йому, в залізних путах була душа його, |
|
19
|
19
|
| д0ндеже пріи1де сл0во є3гw2: сл0во гDне разжжE є3го2. | аж поки сповнилося слово Його, слово Господнє випробувало його. |
|
20
|
20
|
| ПослA цaрь и3 разрэши2 є3го2: кнsзь людjй, и3 њстaви [tпусти2] є3го2. | Послав цар і звільнив його, володар народу випустив його. |
|
21
|
21
|
| Постaви є3го2 господи1на д0му своемY и3 кнsзz всемY стzжaнію своемY, | І поставив його господарем над усім домом своїм і правителем над усім володінням своїм. |
|
22
|
22
|
| наказaти кн‰зи є3гw2 ћкw себE и3 стaрцы є3гw2 ўмудри1ти. | Щоб він настановляв вельмож його за душею своєю і старійшин його навчав мудрости. |
|
23
|
23
|
| И# вни1де ї}ль во є3гЂпетъ, и3 їaкwвъ пришeлствова въ зeмлю хaмову. | Тоді прийшов Ізраїль до Єгипту, і переселився Яків у землю Хамову. |
|
24
|
24
|
| И# возрасти2 лю1ди сво‰ ѕэлw2 и3 ўкрэпи2 | пaче врагHвъ и4хъ. | І дуже розмножив Бог людей Своїх, і зробив їх сильнішими від ворогів їхніх. |
|
25
|
25
|
| Преврати2 сeрдце и4хъ возненави1дэти лю1ди є3гw2, лeсть сотвори1ти въ рабёхъ є3гw2. | Попустив серце єгиптян зненавидіти народ Його, чинити напасті рабам Його. |
|
26
|
26
|
| ПослA мwmсeа рабA своего2, ґарHна, є3г0же и3збрA себЁ: | Тоді послав Мойсея, раба Свого, і Аарона, якого вибрав. |
|
27
|
27
|
| положи2 въ ни1хъ словесA знaменій свои1хъ и3 чудeсъ свои1хъ въ земли2 хaмовэ. | Вони показали між ними слова знамень Його і чудеса [Його] в землі Хамовій. |
|
28
|
28
|
| ПослA тмY и3 помрачи2, ћкw преwгорчи1ша словесA є3гw2. | Наслав темряву і зробив морок, і не могли суперечити слову Його. |
|
29
|
29
|
| Преложи2 в0ды и4хъ въ кр0вь и3 и3змори2 ры6бы и4хъ. | Перемінив воду їх на кров і поморив усю рибу їх. |
|
30
|
30
|
| ВоскипЁ землS и4хъ жaбами въ сокр0вищницахъ царeй и4хъ. | Закишіла земля їх жабами, навіть у покоях царів їхніх. |
|
31
|
31
|
| РечE, и3 пріид0ша пє1сіz м{хи и3 скн‡пы во вс‰ предёлы и4хъ. | Сказав Він, і роями з’явились оводи й комарі у всій країні їх. |
|
32
|
32
|
| Положи2 дожди6 и4хъ грaды, џгнь попалsющь въ земли2 и4хъ: | Послав на них град замість дощу, і вогонь палючий на землю їх. |
|
33
|
33
|
| и3 порази2 віногрaды и4хъ и3 смHквы и4хъ, и3 сотры2 всsкое дрeво предBлъ и4хъ. | Побив виноград і смоковниці їх, і дерева поламав у країні їх. |
|
34
|
34
|
| РечE, и3 пріид0ша прyзи и3 гyсєницы, и5мже не бЁ числA, | Сказав, і прийшли сарана та гусінь — без ліку. |
|
35
|
35
|
| и3 снэд0ша всsку травY въ земли2 и4хъ, и3 поzд0ша всsкъ пл0дъ земли2 и4хъ. | І пожерли всю траву на землі їх, поїли увесь урожай на полях їх. |
|
36
|
36
|
| И# порази2 всsкаго пeрвенца въ земли2 и4хъ, начaтокъ всsкагw трудA и4хъ: | І умертвив всякого первістка в землі їх, початки всієї сили їх. |
|
37
|
37
|
| и3 и3зведE | съ сребр0мъ и3 злaтомъ: и3 не бЁ въ колёнэхъ и4хъ болsй. | І вивів ізраїльтян із сріблом і золотом, і не було хворого в колінах (поколіннях) їх. |
|
38
|
38
|
| Возвесели1сz є3гЂпетъ во и3схождeніи и4хъ: ћкw нападE стрaхъ и4хъ на нS. | Зрадів Єгипет, коли вийшли вони, бо обійняв його страх перед ними. |
|
39
|
39
|
| РаспрострE w4блакъ въ покр0въ и5мъ, и3 џгнь, є4же просвэти1ти и5мъ н0щію. | Господь розпростер над ними хмару, як покров [їм], і вогняний стовп, — щоб світив [їм] уночі. |
|
40
|
40
|
| Проси1ша, и3 пріид0ша крaстєли, и3 хлёба небeснагw насhти |: | Просили вони, і Він послав їм перепелиць і хлібом небесним насичував їх. |
|
41
|
41
|
| развeрзе кaмень, и3 потек0ша в0ды, потек0ша въ безв0дныхъ рёки: | Розколов скелю, і потекла вода, зашуміла рікою по землі сухій. |
|
42
|
42
|
| ћкw помzнY сл0во с™0е своE, є4же ко ґвраaму рабY своемY. | Бо згадав Він слово Своє до Авраама, раба Свого, |
|
43
|
43
|
| И# и3зведE лю1ди сво‰ въ рaдости и3 и3збр†нныz сво‰ въ весeліи. | і вивів народ Свій з радощами, обраних Своїх — з веселощами. |
|
44
|
44
|
| И# дадE и5мъ страны6 kзы6къ, и3 труды2 людjй наслёдоваша: | І дав їм землю народів, і успадкували вони працю чужих народів. |
|
45
|
45
|
| ћкw да сохранsтъ њправд†ніz є3гw2 и3 зак0на є3гw2 взhщутъ. | Щоб заповіді Його виконували й дотримувалися закону Його. Алилуя! |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ Rє
|
Псалом 105
|
|
0
|
0
|
| Ґллилyіа, Rе7. | Алилуя. |
|
1
|
1
|
| И#сповёдайтесz гDеви, ћкw бlгъ, ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. |
|
2
|
2
|
| Кто2 возглаг0летъ си6лы гDни, слы6шаны сотвори1тъ вс‰ хвалы6 є3гw2; | Хто висловить могутність Господа, звістить усі хвали Його? |
|
3
|
3
|
| Бlжeни хранsщіи сyдъ и3 творsщіи прaвду во всsкое врeмz. | Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости. |
|
4
|
4
|
| Помzни2 нaсъ, гDи, во бlговолeніи людjй твои1хъ, посэти2 нaсъ спcніемъ твои1мъ, | Пом’яни нас, Господи, в любові до людей Твоїх, завітай до нас спасінням Твоїм, |
|
5
|
5
|
| ви1дэти во блaгости и3збр†нныz тво‰, возвесели1тисz въ весeліи kзhка твоегw2, хвали1тисz съ достоsніемъ твои1мъ. | щоб мені бачити блаженне життя обраних Твоїх, радіти радощами народу Твого, хвалитися з насліддям Твоїм. |
|
6
|
6
|
| Согрэши1хомъ со nтцы6 нaшими, беззак0нновахомъ, непрaвдовахомъ: | Нагрішили ми, як і батьки наші, жили не за правдою, творили беззаконня. |
|
7
|
7
|
| nтцы2 нaши во є3гЂптэ не разумёша чудeсъ твои1хъ, ни помzнyша мн0жества млcти твоеS: и3 преwгорчи1ша восходsще въ чермн0е м0ре. | Батьки наші у Єгипті не зрозуміли чудес Твоїх, не пам’ятали про багатство милосердя Твого та прогнівили Тебе біля моря, Червоного моря. |
|
8
|
8
|
| И# сп7сE и5хъ и4мене своегw2 рaди, сказaти си1лу свою2: | Але Ти, Господи, спас їх ради імені Твого, щоб показати могутність Твою. |
|
9
|
9
|
| и3 запрети2 чермн0му м0рю, и3 и3зсsче: и3 настaви [преведE] | въ бeзднэ ћкw въ пустhни. | І наказав Господь Червоному морю, і розступилося воно, і перевів їх через безодню, наче через пустелю. |
|
10
|
10
|
| И# сп7сE | и3з8 руки2 ненави1дzщихъ и3 и3збaви | и3з8 руки2 врагHвъ. | І врятував їх від руки ненависника, і визволив їх від руки ворога. |
|
11
|
11
|
| Покры2 водA стужaющыz и5мъ: ни є3ди1нъ t ни1хъ и3збhсть. | Покрила вода гнобителів їх, жоден з них не залишився. |
|
12
|
12
|
| И# вёроваша словеси2 є3гw2 и3 воспёша хвалY є3гw2. | І повірили вони словам Його [і] заспівали хвалу Йому. |
|
13
|
13
|
| Ўскори1ша, забhша дэлA є3гw2, не стерпёша совёта є3гw2: | Та скоро забули діла Його, не покладали надії на волю Його. |
|
14
|
14
|
| и3 похотёша желaнію въ пустhни и3 и3скуси1ша бGа въ безв0днэй. | Забажали м’яса в пустелі і випробовували силу Бога в країні безлюдній. |
|
15
|
15
|
| И# дадE и5мъ прошeніе и4хъ, послA сhтость въ дyшы и4хъ. | Він виконав бажання їх, але послав рану на душі їхні. |
|
16
|
16
|
| И# прогнёваша мwmсeа въ станY, ґарHна с™aго гDнz. | І заздрили у стані Мойсеєві та Ааронові, святому Господа. |
|
17
|
17
|
| Tвeрзесz землS и3 пожрE даfaна и3 покры2 на с0нмищи ґвірHна: | Тоді розступилася земля і поглинула Дафана, покрила зборище Авирона. |
|
18
|
18
|
| и3 разжжeсz џгнь въ с0нмэ и4хъ, плaмень попали2 грёшники. | Упав вогонь на них, і полум’я попалило богопротивних. |
|
19
|
19
|
| И# сотвори1ша телцA въ хwри1вэ и3 поклони1шасz и3стукaнному: | Зробили вони тельця біля Хорива і поклонилися ідолові. |
|
20
|
20
|
| и3 и3змэни1ша слaву є3гw2 въ под0біе телцA kдyщагw травY. | Проміняли славу Бога на образ тельця, що їсть траву. |
|
21
|
21
|
| И# забhша бGа сп7сaющаго и5хъ, сотв0ршаго вє1ліz во є3гЂптэ, | Забули Бога, Спасителя свого, що звершив величне у Єгипті, |
|
22
|
22
|
| чудесA въ земли2 хaмовэ, стр†шнаz въ м0ри чермнёмъ. | дивне — в землі Хамовій, страшне — на Червоному морі. |
|
23
|
23
|
| И# речE потреби1ти и5хъ, ѓще не бы2 мwmсeй и3збрaнный є3гw2 стaлъ въ сокрушeніи пред8 ни1мъ, возврати1ти ћрость є3гw2, да не погуби1тъ и5хъ. | І хотів Він винищити їх, коли б Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним у благанні, щоб відвернути гнів Його; щоб не погубив [їх]. |
|
24
|
24
|
| И# ўничижи1ша зeмлю желaнную, не ћша вёры словеси2 є3гw2: | І зневажили вони землю жадану, не стали вірити словам Його; |
|
25
|
25
|
| и3 пороптaша въ селeніихъ свои1хъ, не ўслhшаша глaса гDнz. | Нарікали в наметах своїх і не слухали голосу Господнього. |
|
26
|
26
|
| И# воздви1же рyку свою2 на нS, низложи1ти | въ пустhни, | І підняв Він руку Свою на них, щоб знищити їх у пустелі, |
|
27
|
27
|
| и3 низложи1ти сёмz и4хъ во kзhцэхъ, и3 расточи1ти | въ страны6. | розвіяти нащадків їх між народами, розсіяти їх по землі. |
|
28
|
28
|
| И# причасти1шасz веельфегHру и3 снэд0ша жє1ртвы мeртвыхъ: | Вони пристали до Ваалфегора і їли жертви мертвих, |
|
29
|
29
|
| и3 раздражи1ша є3го2 въ начинaніихъ свои1хъ, и3 ўмн0жисz въ ни1хъ падeніе. | і прогнівляли Бога ділами своїми. За це хвороба стала нищити їх. |
|
30
|
30
|
| И# стA фінеeсъ и3 ўми1лостиви, и3 престA сёчь: | Тоді встав Финеєс і вчинив суд над винними, і пошесть припинилася. |
|
31
|
31
|
| и3 вмэни1сz є3мY въ прaвду, въ р0дъ и3 р0дъ до вёка. | І це зараховано йому в праведність з роду й до роду повіки. |
|
32
|
32
|
| И# прогнёваша є3го2 на водЁ прерэкaніz, и3 њѕл0бленъ бhсть мwmсeй и4хъ рaди: | І прогнівили вони Бога біля вод Меріви, і Мойсей потерпів за них, |
|
33
|
33
|
| ћкw преwгорчи1ша дyхъ є3гw2 и3 рaзнствова ўстнaма свои1ма. | бо так вони засмутили дух його, що він згрішив устами своїми. |
|
34
|
34
|
| Не потреби1ша kзhки, ±же речE гDь и5мъ. | Не знищили народів, про яких говорив їм Господь, |
|
35
|
35
|
| И# смэси1шасz во kзhцэхъ и3 навык0ша дэлHмъ и4хъ: | але змішалися з язичниками і навчилися звичаїв їх, |
|
36
|
36
|
| и3 пораб0таша и3стук†ннымъ и4хъ, и3 бhсть и5мъ въ соблaзнъ. | стали служити ідолам їх, які стали для них спокусою, |
|
37
|
37
|
| И# пожр0ша сhны сво‰ и3 дщє1ри сво‰ бэсовHмъ, | приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх; |
|
38
|
38
|
| и3 проліsша кр0вь непови1нную, кр0вь сынHвъ свои1хъ и3 дщeрей, ±же пожр0ша и3стук†ннымъ хана†нскимъ: и3 ўбіeна бhсть землS и4хъ кровьми2 | проливали кров безвинну, кров синів своїх та дочок своїх, приносячи їх в жертву ідолам ханаанським, — і осквернилася земля кров’ю; |
|
39
|
39
|
| и3 њскверни1сz въ дёлэхъ и4хъ: и3 соблуди1ша въ начинaніихъ свои1хъ. | осквернили себе ділами своїми, блуд творили в ділах своїх. |
|
40
|
40
|
| И# разгнёвасz ћростію гDь на лю1ди сво‰ и3 њмерзи2 достоsніе своE: | Тоді запалав гнів Господа на народ Його, і противним стало Йому насліддя Його. |
|
41
|
41
|
| и3 предадE | въ рyки врагHвъ, и3 њбладaша и4ми ненави1дzщіи и5хъ. | і віддав їх у руки язичницьких народів, і вороги їх стали володіти ними. |
|
42
|
42
|
| И# стужи1ша и5мъ врази2 и4хъ: и3 смири1шасz под8 рукaми и4хъ. | Вороги гнобили їх, і вони корилися під рукою їхньою. |
|
43
|
43
|
| Мн0жицею и3збaви |: тjи же преwгорчи1ша є3го2 совётомъ свои1мъ, и3 смири1шасz въ беззак0ніихъ свои1хъ. | Багато разів Він визволяв їх, вони ж гнівили [Його] впертістю своєю, тому були принижені за беззаконня своє. |
|
44
|
44
|
| И# ви1дэ гDь, внегдA скорбёти и5мъ, внегдA ўслhшаше молeніе и4хъ: | Але Він зглянувся на скорботу їх, коли почув стогін їх. |
|
45
|
45
|
| и3 помzнY завётъ св0й, и3 раскazсz по мн0жеству млcти своеS: | Згадав завіт Свій з ними і жаль огорнув Його з великого милосердя Його. |
|
46
|
46
|
| и3 дадE | въ щедрHты пред8 всёми плэни1вшими |. | І збуджував милосердя до них у всіх тих, що поневолили їх. |
|
47
|
47
|
| Сп7си1 ны, гDи, б9е нaшъ, и3 собери1 ны t kзы6къ, и3сповёдатисz и4мени твоемY с™0му, хвали1тисz во хвалЁ твоeй. | Спаси нас, Господи, Боже наш! Збери нас з-поміж народів, щоб славити святе ім’я Твоє та хвалитися славою Твоєю. |
|
48
|
48
|
| Блгcвeнъ гDь бGъ ї}левъ t вёка и3 до вёка. И# рекyтъ вси2 лю1діе: бyди, бyди. | Благословен Господь, Бог Ізраїля, од віку до віку. І нехай скаже увесь народ: амінь! Алилуя! |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ Rѕ
|
Псалом 106
|
|
0
|
0
|
| Ґллилyіа, Rѕ7. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| И#сповёдайтесz гDеви, ћкw бlгъ, ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. |
|
2
|
2
|
| Да рекyтъ и3збaвленніи гDемъ, и5хже и3збaви и3з8 руки2 врагA, | Так нехай скажуть визволені Господом, яких Він визволив із руки ворога, |
|
3
|
3
|
| и3 t стрaнъ собрA и4хъ, t востHкъ и3 з†падъ, и3 сёвера и3 м0рz: | і зібрав їх із усіх країв — зі сходу й заходу, з півночі і півдня. |
|
4
|
4
|
| заблуди1ша въ пустhни безв0днэй, пути2 грaда њби1телнагw не њбрэт0ша: | Блукали вони по пустелі безлюдними шляхами і не знаходили міста заселеного. |
|
5
|
5
|
| ѓлчуще и3 жaждуще, душA и4хъ въ ни1хъ и3зчезE. | Голод і спрагу терпіли вони, знемагала в них душа їхня. |
|
6
|
6
|
| И# воззвaша ко гDу, внегдA скорбёти и5мъ, и3 t нyждъ и4хъ и3збaви |: | Тоді взивали до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх із біди їхньої. |
|
7
|
7
|
| и3 настaви | на пyть прaвъ, вни1ти во грaдъ њби1телный. | І привів їх прямою дорогою до міста заселеного. |
|
8
|
8
|
| Да и3сповёдzтсz [да и3сповёдzтъ] гDеви млcти є3гw2 и3 чудесA є3гw2 сыновHмъ человёчєскимъ: | Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських, |
|
9
|
9
|
| ћкw насhтилъ є4сть дyшу тщY, и3 дyшу ѓлчущу и3сп0лни бл†гъ: | бо Він наситив душу спраглу і душу голодну сповнив добром. |
|
10
|
10
|
| сэдsщыz во тмЁ и3 сёни смeртнэй, њков†нныz нищет0ю и3 желёзомъ, | Вони сиділи в темряві і тіні смертній, сковані скорботою та залізом, |
|
11
|
11
|
| ћкw преwгорчи1ша словесA б9іz, и3 совётъ вhшнzгw раздражи1ша. | бо не скорилися словам Божим і зневажали вони Всевишнього. |
|
12
|
12
|
| И# смири1сz въ трудёхъ сeрдце и4хъ, и3 и3знемог0ша, и3 не бЁ помагazй. | Він же смирив серця їхні стражданнями, вони падали, і не було кому допомогти їм. |
|
13
|
13
|
| И# воззвaша ко гDу, внегдA скорбёти и5мъ, и3 t нyждъ и4хъ сп7сE |: | Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх, |
|
14
|
14
|
| и3 и3зведE | и3з8 тмы2 и3 сёни смeртныz, и3 ќзы и4хъ растерзA. | вивів їх із темряви і тіні смертної і кайдани їх розірвав. |
|
15
|
15
|
| Да и3сповёдzтсz [да и3сповёдzтъ] гDеви млcти є3гw2 и3 чудесA є3гw2 сыновHмъ человёчєскимъ: | Нехай же прославляють Господа за милість Його і дивні діла Його для синів людських: |
|
16
|
16
|
| ћкw сокруши2 вратA мBднаz, и3 верєи2 желBзныz сломи2. | бо розбив Він брами мідні і замки залізні зламав. |
|
17
|
17
|
| Воспріsтъ | t пути2 беззак0ніz и4хъ: беззак0ній бо рaди свои1хъ смири1шасz. | Непокірні страждали через беззаконне життя своє і за неправди свої терпіли. |
|
18
|
18
|
| Всsкагw брaшна возгнушaсz душA и4хъ, и3 прибли1жишасz до врaтъ смeртныхъ. | Душа їхня відверталася від усякої поживи, і наблизилися вони до воріт смерти. |
|
19
|
19
|
| И# воззвaша ко гDу, внегдA скорбёти и5мъ, и3 t нyждъ и4хъ сп7сE |: | Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх, |
|
20
|
20
|
| послA сл0во своE, и3 и3зцэли2 |, и3 и3збaви | t растлёній и4хъ. | послав їм слово Своє і зцілив їх, і з могил їхніх вивів їх. |
|
21
|
21
|
| Да и3сповёдzтсz [да и3сповёдzтъ] гDеви млcти є3гw2 и3 чудесA є3гw2 сыновHмъ человёчєскимъ: | Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських. |
|
22
|
22
|
| и3 да пожрyтъ є3мY жeртву хвалы2 и3 да возвэстsтъ дэлA є3гw2 въ рaдости. | Нехай приносять Йому жертви хвали, і піснями радости нехай сповіщають про діла Його. |
|
23
|
23
|
| Сходsщіи въ м0ре въ кораблeхъ, творsщіи дBланіz въ водaхъ мн0гихъ, | Ті, що на кораблях плавають по морю і виконують роботу свою на водах великих, |
|
24
|
24
|
| тjи ви1дэша дэлA гDнz и3 чудесA є3гw2 во глубинЁ. | вони бачать діла Господні і чудеса Його на глибині: |
|
25
|
25
|
| РечE, и3 стA дyхъ бyренъ, и3 вознес0шасz вHлны є3гw2: | скаже Він — і здійметься буйний вітер, який високо підносить хвилі, — |
|
26
|
26
|
| восх0дzтъ до небeсъ и3 низх0дzтъ до бeзднъ: душA и4хъ въ ѕлhхъ тazше: | піднімає їх до неба, і опускає в безодню, і від страху мліє душа людей. |
|
27
|
27
|
| смzт0шасz, подвиг0шасz ћкw піsный, и3 всS мyдрость и4хъ поглощенA бhсть. | Кружляють вони і хитаються, наче п’яні, — зникає вся мудрість їхня. |
|
28
|
28
|
| И# воззвaша ко гDу, внегдA скорбёти и5мъ, и3 t нyждъ и4хъ и3зведE |: | Тоді взивають вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволяє їх від біди. |
|
29
|
29
|
| и3 повелЁ бyри, и3 стA въ тишинY, и3 ўмолк0ша вHлны є3гw2. | Він повелів бурі, і настала тиша, і хвилі затихли. |
|
30
|
30
|
| И# возвесели1шасz, ћкw ўмолк0ша, и3 настaви | въ пристaнище хотёніz своегw2. | І радіють вони, що море втихло, а Він приводить їх до бажаної пристані. |
|
31
|
31
|
| Да и3сповёдzтсz [да и3сповёдzтъ] гDеви млcти є3гw2 и3 чудесA є3гw2 сыновHмъ человёчєскимъ: | Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських. |
|
32
|
32
|
| да вознесyтъ є3го2 въ цRкви людстёй, и3 на сэдaлищи стaрєцъ восхвaлzтъ є3го2. | Нехай вихваляють Його в зібранні людей і прославляють Його на зборах старійшин. |
|
33
|
33
|
| Положи1лъ є4сть рёки въ пустhню и3 и3схHдиша вwднaz въ жaжду, | Він перетворює ріки на пустелю і джерела води на безводну землю, |
|
34
|
34
|
| зeмлю плодон0сную въ слaность, t ѕл0бы живyщихъ на нeй. | землю родючу на солончаки за беззаконня тих, що живуть в ній. |
|
35
|
35
|
| Положи1лъ є4сть пустhню во є3зeра вwднaz и3 зeмлю безв0дную во и3схHдища вwднaz. | Він перетворює пустелю на озера, і землю засохлу — на джерела води. |
|
36
|
36
|
| И# насели2 тaмw ѓлчущыz, и3 состaвиша грaды њби1тєлны: | І оселяє там голодних; вони будують міста — оселі собі, |
|
37
|
37
|
| и3 насёzша сeла, и3 насади1ша віногрaды, и3 сотвори1ша пл0дъ жи1тенъ. | засівають поля, насаджують виноградники, що приносять їм великий урожай. |
|
38
|
38
|
| И# блгcви2 |, и3 ўмн0жишасz ѕэлw2: и3 скоты2 и4хъ не ўмaли. | Він благословляє їх, і вони швидко розмножуються, і тварин у них не зменшується. |
|
39
|
39
|
| И# ўмaлишасz и3 њѕл0бишасz t ск0рби ѕHлъ и3 болёзни: | Вони занепадали від гноблення, біди і скорботи, |
|
40
|
40
|
| и3зліsсz ўничижeніе на кн‰зи и4хъ, и3 њблазни2 [заблуждaти сотвори2] | по непрох0днэй, ґ не по пути2. | тоді Він посилав безчестя на князів їхніх і залишав їх блукати по пустелі, де немає шляхів. |
|
41
|
41
|
| И# пом0же ўб0гу t нищеты2 и3 положи2 ћкw џвцы nтeчєствіz. | Убогого Він спасав від біди і примножував рід його, як отари овець. |
|
42
|
42
|
| Ќзрzтъ прaвіи и3 возвеселsтсz, и3 всsкое беззак0ніе загради1тъ ўстA сво‰. | Бачать це праведники і радіють, а беззаконні замикають уста свої. |
|
43
|
43
|
| Кто2 премyдръ и3 сохрани1тъ сі‰; и3 ўразумёютъ млcти гDни. | Хто мудрий, той помітить це і зрозуміє милості Господні. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ Rз
|
Псалом 107
|
|
1
|
1
|
| Пёснь, pал0мъ дв7ду, Rз7. | Пісня. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| Гот0во сeрдце моE, б9е, гот0во сeрдце моE: воспою2 и3 пою2 во слaвэ моeй. | Готове серце моє, Боже, [готове серце моє]. Буду співати і прославляти в славі моїй. |
|
3
|
3
|
| Востaни, слaва моS, востaни, pалти1рю и3 гyсли: востaну рaнw. | Встань, славо моя, встаньте, псалтирю і гуслі, я встану рано. |
|
4
|
4
|
| И#сповёмсz тебЁ въ лю1дехъ, гDи, пою2 тебЁ во kзhцэхъ: | Буду славити Тебе, Господи, між народами. Буду оспівувати Тебе серед племен. |
|
5
|
5
|
| ћкw вeліz верхY нб7съ млcть твоS и3 до w4блакъ и4стина твоS. | Бо вище небес милість Твоя, і до хмар істина Твоя. |
|
6
|
6
|
| Вознеси1сz на нб7сA, б9е, и3 по всeй земли2 слaва твоS, | Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя, |
|
7
|
7
|
| ћкw да и3збaвzтсz возлю1бленніи твои2: сп7си2 десни1цею твоeю и3 ўслhши мS. | щоб спаслися всі улюблені Твої. Спаси правицею Твоєю і почуй мене. |
|
8
|
8
|
| БGъ возгlа во с™ёмъ своeмъ: вознесyсz и3 раздэлю2 сікjму, и3 ўд0ль селeній размёрю. | Бог сказав у святині Своїй: «Піднесуся і розділю Сихем, і долину осель розмірю: |
|
9
|
9
|
| М0й є4сть галаaдъ, и3 м0й є4сть манассjй, и3 є3фрeмъ заступлeніе главы2 моеS: їyда цaрь м0й, | Мій — Галаад, Мій — Манассія, Єфрем — сила глави Моєї, Іуда — скіпетр Мій, |
|
10
|
10
|
| мwaвъ кон0бъ ўповaніz моегw2: на їдумeю наложY сап0гъ м0й: мнЁ и3ноплемє1нницы покори1шасz. | Моав — умивальна чаша Моя, на Едома стану ногою Моєю, земля филистимська скориться Мені». |
|
11
|
11
|
| Кто2 введeтъ мS во грaдъ њграждeніz; и3ли2 кто2 настaвитъ мS до їдумeи; | Хто введе мене в укріплене місто? Хто приведе мене до Едома? |
|
12
|
12
|
| Не тh ли, б9е, tри1нувый нaсъ, и3 не и3зhдеши, б9е, въ си1лахъ нaшихъ; | Чи не Ти, Боже, що відкинув нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим? |
|
13
|
13
|
| Дaждь нaмъ п0мощь t ск0рби: и3 сyетно спасeніе человёческо. | Дай нам поміч у скорботі, бо марна надія на захист людський. |
|
14
|
14
|
| Њ бз7э сотвори1мъ си1лу, и3 т0й ўничижи1тъ враги2 нaшz. | З Богом ми покажемо силу, Він знищить ворогів наших. |
|
Pал0мъ Rи
|
Псалом 108
|
|
0
|
0
|
| Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, R}. | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| Б9е, хвалы2 моеS не премолчи2: | Боже хвали моєї! Не мовчи. |
|
2
|
2
|
| ћкw ўстA грBшнича и3 ўстA льсти1вагw на мS tверз0шасz, глаг0лаша на мS љзhкомъ льсти1вымъ, | Бо відкрилися на мене уста нечестиві й уста підступні; говорять про мене слова неправди. |
|
3
|
3
|
| и3 словесы2 ненави1стными њбыд0ша мS, и3 брaшасz со мн0ю тyне. | Словами ненависти звідусіль оточують мене і повстають проти мене без причини; |
|
4
|
4
|
| Вмёстw є4же люби1ти мS, њболгaху мS, ѓзъ же молsхсz: | за любов мою вони ворогують проти мене, я ж молюся; |
|
5
|
5
|
| и3 положи1ша на мS ѕл†z за бlг†z, и3 нeнависть за возлюблeніе моE. | віддають мені злом за добро, і ненавистю — за любов мою. |
|
6
|
6
|
| Постaви на него2 грёшника, и3 діaволъ да стaнетъ њдеснyю є3гw2: | Постав над ним нечестивого, і диявол нехай стане праворуч нього. |
|
7
|
7
|
| внегдA суди1тисz є3мY, да и3зhдетъ њсуждeнъ, и3 моли1тва є3гw2 да бyдетъ въ грёхъ. | Коли стане на суд, хай він вийде осудженим, і молитва його буде йому за гріх. |
|
8
|
8
|
| Да бyдутъ днjе є3гw2 мaли, и3 є3пjскопство є3гw2 да пріи1метъ и4нъ: | Нехай дні його будуть короткими і достоїнство його перейме інший. |
|
9
|
9
|
| да бyдутъ сhнове є3гw2 си1ри, и3 женA є3гw2 вдовA: | Діти його хай будуть сиротами і дружина його — вдовою. |
|
10
|
10
|
| дви1жущесz да преселsтсz сhнове є3гw2 и3 воспр0сzтъ, да и3згнaни бyдутъ и3з8 домHвъ свои1хъ. | Будуть вони блукати та просити хліба і будуть вигнані із домів їх. |
|
11
|
11
|
| Да взhщетъ заимодaвецъ вс‰, є3ли6ка сyть є3гw2: и3 да восхи1тzтъ чуждjи труды2 є3гw2. | Хай позичкодавець його забере в нього все, і чужі розтягнуть добро його. |
|
12
|
12
|
| Да не бyдетъ є3мY застyпника, нижE да бyдетъ ўщедрszй сирwты2 є3гw2: | Хай не буде йому заступника, і ніхто не приголубить сиріт його; |
|
13
|
13
|
| да бyдутъ ч†да є3гw2 въ погублeніе, въ р0дэ є3ди1нэмъ да потреби1тсz и4мz є3гw2. | нехай згинуть усі нащадки його, і вже в наступному поколінні ніхто не згадає й імені його. |
|
14
|
14
|
| Да воспомzнeтсz беззак0ніе nтє1цъ є3гw2 пред8 гDемъ, и3 грёхъ мaтере є3гw2 да не њчи1ститсz: | Нехай згадаються перед Господом беззаконня батьків його, і гріх матері його не буде очищений. |
|
15
|
15
|
| да бyдутъ пред8 гDемъ вhну, и3 да потреби1тсz t земли2 пaмzть и4хъ: | Нехай будуть вони повсякчас перед Господом, і Він знищить і спомин про них на землі, |
|
16
|
16
|
| занeже не помzнY сотвори1ти ми1лость, и3 погнA человёка ни1ща и3 ўб0га, и3 ўмилeна сeрдцемъ ўмертви1ти. | за те, що не виявив він милости, а переслідував людину бідну, беззахисну, засмучену серцем, щоб убити її. |
|
17
|
17
|
| И# возлюби2 клsтву, и3 пріи1детъ є3мY: и3 не восхотЁ блгcвeніz, и3 ўдали1тсz t негw2. | Він полюбив прокляття, воно і прийде на нього; не побажав благословення, — і воно одійшло від нього. |
|
18
|
18
|
| И# њблечeсz въ клsтву ћкw въ ри1зу, и3 вни1де ћкw водA во ўтр0бу є3гw2 и3 ћкw є3лeй въ кHсти є3гw2: | Нехай він одягнеться в прокляття, наче в одежу, і нехай увійде воно, як вода, в утробу його і, як олива, в кості його; |
|
19
|
19
|
| да бyдетъ є3мY ћкw ри1за, въ ню1же њблачи1тсz, и3 ћкw п0zсъ, и4мже вhну њпоzсyетсz. | і нехай буде воно йому як одіж, в яку він одягається, і як пояс, яким він завжди підперізується. |
|
20
|
20
|
| СіE дёло њболгaющихъ мS ў гDа и3 глаг0лющихъ лук†ваz на дyшу мою2. | Ось така відплата від Господа ворогам моїм і тим, що говорять зло на душу мою! |
|
21
|
21
|
| И# ты2, гDи, гDи, сотвори2 со мн0ю и4мене рaди твоегw2, ћкw бlга млcть твоS: | Ти ж, Господи, Господи, захисти мене заради імені Твого, бо блага милість Твоя. |
|
22
|
22
|
| и3збaви мS, ћкw ни1щъ и3 ўб0гъ є4смь ѓзъ, и3 сeрдце моE смzтeсz внyтрь менє2. | Спаси мене, бо я знеможений і вбогий, і серце моє поранене в мені. |
|
23
|
23
|
| Ћкw сёнь, внегдA ўклони1тисz є4й, tsхсz: стрzс0хсz ћкw прyзи. | Я зникаю, як та тінь, що відхиляється; стрясаюся, як та сарана, що гонять її. |
|
24
|
24
|
| Кwлёна мо‰ и3знем0госта t постA, и3 пл0ть моS и3змэни1сz є3лeа рaди. | Коліна мої знесиліли від посту, і тіло моє сохне без поживи. |
|
25
|
25
|
| И# ѓзъ бhхъ поношeніе и5мъ: ви1дэша мS, покивaша главaми свои1ми. | І став я посміховиськом для них: ті, що дивляться на мене, похитують головами. |
|
26
|
26
|
| Помози1 ми, гDи б9е м0й, и3 сп7си1 мz по млcти твоeй: | Допоможи мені, Господи, Боже мій! Спаси мене з милости Твоєї. |
|
27
|
27
|
| и3 да разумёютъ, ћкw рукA твоS сіS, и3 ты2, гDи, сотвори1лъ є3си2 ю5. | Нехай пізнають, що це — Твоя рука і що це Ти, Господи, вчинив. |
|
28
|
28
|
| Прокленyтъ тjи, и3 ты2 блгcви1ши: востаю1щіи на мS да постыдsтсz, рaбъ же тв0й возвесели1тсz. | Вони проклинають, а Ти благослови. Вони нападають, але нехай будуть посоромлені; а раб Твій нехай возрадується. |
|
29
|
29
|
| Да њблекyтсz њболгaющіи мS въ срамотY и3 њдeждутсz ћкw nдeждою студ0мъ свои1мъ. | А ворогів моїх нехай покриє безчестя і, як одежею, нехай вони покриються соромом своїм. |
|
30
|
30
|
| И#сповёмсz гDеви ѕэлw2 ўсты6 мои1ми и3 посредЁ мн0гихъ восхвалю2 є3го2: | А я голосно буду славити Господа устами моїми і серед багатьох буду прославляти Його, |
|
31
|
31
|
| ћкw престA њдеснyю ўб0гагw, є4же спcти2 t гонsщихъ дyшу мою2. | бо Він стоїть праворуч бідного, щоб спасти його від тих, що шукають душу мою. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ Rf
|
Псалом 109
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, Rf7. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| РечE гDь гDеви моемY: сэди2 њдеснyю менє2, д0ндеже положY враги2 тво‰ подн0жіе н0гъ твои1хъ. | Сказав Господь Господу моєму: «Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх». |
|
2
|
2
|
| Жeзлъ си1лы п0слетъ ти2 гDь t сіHна, и3 гDствуй посредЁ врагHвъ твои1хъ. | Жезл сили Твоєї пошле Господь із Сиона; царюй посеред ворогів Твоїх. |
|
3
|
3
|
| Съ тоб0ю начaло въ дeнь си1лы твоеS, во свётлостехъ с™hхъ твои1хъ: и3з8 чрeва прeжде денни1цы роди1хъ тS. | З Тобою народ Твій у день сили Твоєї, у світлостях святих Твоїх. «Із утроби раніше віків Я породив Тебе». |
|
4
|
4
|
| Клsтсz гDь и3 не раскaетсz: ты2 їерeй во вёкъ по чи1ну мелхіседeкову. | Клявся Господь і не розкається: «Ти священик повік за чином Мелхиседековим». |
|
5
|
5
|
| ГDь њдеснyю тебє2 сокруши1лъ є4сть въ дeнь гнёва своегw2 цари6: | Господь праворуч Тебе, Він у день гніву Свого уразить царів. |
|
6
|
6
|
| сyдитъ во kзhцэхъ, и3сп0лнитъ падє1ніz, сокруши1тъ главы6 на земли2 мн0гихъ. | Він учинить суд над народами, покриє землю трупами, знищить голови багатьох у великій країні. |
|
7
|
7
|
| T пот0ка на пути2 піeтъ: сегw2 рaди вознесeтъ главY. | І з потоку в дорозі буде пити, тому високо піднесе голову. |
|
Pал0мъ Ri
|
Псалом 110
|
|
0
|
0
|
| Ґллилyіа, R‹. | Алилуя. |
|
1
|
1
|
| И#сповёмсz тебЁ, гDи, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ въ совётэ прaвыхъ и3 с0нмэ. | Прославляю [Тебе], Господи, всім серцем [моїм] в раді праведників і в зібранні. |
|
2
|
2
|
| Вє1ліz дэлA гDнz, и3зы6скана во всёхъ в0лzхъ є3гw2: | Великі діла Господні, вони жадані для всіх, що люблять їх. |
|
3
|
3
|
| и3сповёданіе и3 великолёпіе дёло є3гw2, и3 прaвда є3гw2 пребывaетъ въ вёкъ вёка. | Діла Його — краса і слава; правда Його перебуває вічно. |
|
4
|
4
|
| Пaмzть сотвори1лъ є4сть чудeсъ свои1хъ: млcтивъ и3 щeдръ гDь. | Незабутніми зробив Він чудеса Свої; щедрий і милостивий Господь. |
|
5
|
5
|
| Пи1щу дадE боsщымсz є3гw2: помzнeтъ въ вёкъ завётъ св0й. | Він дає поживу всім тим, що бояться Його. Завіт Свій пам’ятає вічно. |
|
6
|
6
|
| Крёпость дёлъ свои1хъ возвэсти2 лю1демъ свои6мъ, дaти и5мъ достоsніе kзы6къ. | Могутність діянь Своїх явив Він народові Своєму, щоб дати йому насліддя народів. |
|
7
|
7
|
| ДэлA рyкъ є3гw2 и4стина и3 сyдъ, вBрны вс‰ зaпwвэди є3гw2, | Діла рук Його — істина й правосуддя; всі заповіді Його вірні, |
|
8
|
8
|
| ўтвержє1ны въ вёкъ вёка, сотворє1ны во и4стинэ и3 правотЁ. | тверді на віки вічні, встановлені на істині й правоті. |
|
9
|
9
|
| И#збавлeніе послA лю1демъ свои6мъ: заповёда въ вёкъ завётъ св0й: с™о и3 стрaшно и4мz є3гw2. | Визволення послав Господь народові Своєму, навіки поставив завіт Свій. Святе і страшне ім’я Його. |
|
10
|
10
|
| Начaло премdрости стрaхъ гDень, рaзумъ же бlгъ всBмъ творsщымъ и5: хвалA є3гw2 пребывaетъ въ вёкъ вёка. | Початок премудрости — страх Господній, і розум добрий мають ті, що додержуються заповідей Його. Хвала Йому на віки віків. |
|
Pал0мъ р№i
|
Псалом 111
|
|
0
|
0
|
| Ґллилyіа, pал0мъ, R№‹. | Алилуя. |
|
1
|
1
|
| Бlжeнъ мyжъ боsйсz гDа, въ зaповэдехъ є3гw2 восх0щетъ ѕэлw2. | Блажен муж, що боїться Господа і дуже любить заповіді Його. |
|
2
|
2
|
| Си1льно на земли2 бyдетъ сёмz є3гw2, р0дъ прaвыхъ благослови1тсz: | Сильним на землі буде покоління його. Рід праведних буде благословенний. |
|
3
|
3
|
| слaва и3 богaтство въ домY є3гw2, и3 прaвда є3гw2 пребывaетъ въ вёкъ вёка. | Слава і багатство буде в домі його; праведність його перебуватиме вічно. |
|
4
|
4
|
| ВозсіS во тмЁ свётъ пр†вымъ: млcтивъ и3 щeдръ и3 првdнъ. | У темряві сяє світло праведникові; він лагідний, милосердний і справедливий. |
|
5
|
5
|
| Бlгъ мyжъ щeдрz и3 даS: ўстр0итъ словесA сво‰ на судЁ, ћкw въ вёкъ не подви1житсz. | Добрий чоловік має милосердя і в позику дає; на суді він твердо говорить слово своє. |
|
6
|
6
|
| Въ пaмzть вёчную бyдетъ првdникъ. | Він повіки не захитається. Пам’ять праведникові буде вічна. |
|
7
|
7
|
| T слyха ѕлA не ўбои1тсz: | Лихих наклепів він не убоїться; серце його надіється на Господа. |
|
8
|
8
|
| гот0во сeрдце є3гw2 ўповaти на гDа: ўтверди1сz сeрдце є3гw2, не ўбои1тсz, д0ндеже воззри1тъ на враги2 сво‰. | Упевнене серце його: він не злякається, коли побачить ворогів своїх. |
|
9
|
9
|
| Расточи2, дадE ўбHгимъ: прaвда є3гw2 пребывaетъ во вёкъ вёка: р0гъ є3гw2 вознесeтсz въ слaвэ. | Він роздає щедро, подає вбогим, праведність його перебуватиме вічно, сила його піднесеться у славі. |
|
10
|
10
|
| Грёшникъ ќзритъ и3 прогнёваетсz зубы2 свои1ми поскрежeщетъ и3 растaетъ: желaніе грёшника поги1бнетъ. | Побачить це нечестивий і розгнівається, заскрегоче зубами і згине. Бажання нечестивців не здійсниться. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ рв7i
|
Псалом 112
|
|
0
|
0
|
| Ґллилyіа, Rв7‹. | Алилуя. |
|
1
|
1
|
| Хвали1те, џтроцы, гDа, хвали1те и4мz гDне. | Хваліть, раби Господні, хваліть ім’я Господнє! |
|
2
|
2
|
| Бyди и4мz гDне бlгословeно tнн7э и3 до вёка. | Нехай буде благословенне ім’я Господнє віднині і довіку. |
|
3
|
3
|
| T востHкъ с0лнца до з†падъ хвaльно и4мz гDне. | Від сходу сонця й до заходу нехай буде прославлене ім’я Господнє. |
|
4
|
4
|
| Выс0къ над8 всёми kзы6ки гDь: над8 нб7сы2 слaва є3гw2. | Високо над усіма народами Господь, вище небес слава Його. |
|
5
|
5
|
| Кто2 ћкw гDь бGъ нaшъ; на выс0кихъ живhй, | Хто — як Господь Бог наш?! Він перебуває на небесах. |
|
6
|
6
|
| и3 на смирє1нныz призирazй на нб7си2 и3 на земли2: | Він нахиляється, щоб доглядати небо й землю; |
|
7
|
7
|
| воздвизazй t земли2 ни1ща, и3 t гн0ища возвышazй ўб0га: | з пороху піднімає бідного і з гноїща підносить убогого, |
|
8
|
8
|
| посади1ти є3го2 съ кн‰зи, съ кн‰зи людjй свои1хъ: | щоб посадити його з князями народу Свого; |
|
9
|
9
|
| вселsz непл0довь въ д0мъ, мaтерь њ чaдэхъ веселsщусz. | неплідну робить матір’ю, яка в домі своїм втішається дітьми. Алилуя! |
|
Pал0мъ рGi
|
Псалом 113
|
|
0
|
0
|
| Ґллилyіа, RG‹. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| Во и3сх0дэ ї}левэ t є3гЂпта, д0му їaкwвлz и3з8 людjй в†рваръ, | Коли вийшов Ізраїль з Єгипту, дім Якова — від людей чужих, |
|
2
|
2
|
| бhсть їудeа с™hнz є3гw2, ї}ль w4бласть є3гw2. | Юдея стала святинею Його, а Ізраїль — володінням Його. |
|
3
|
3
|
| М0ре ви1дэ и3 побэжE, їoрдaнъ возврати1сz вспsть: | Море побачило і розступилося, Йордан повернув назад. |
|
4
|
4
|
| г0ры взыгрaшасz ћкw nвни2, и3 х0лми ћкw ѓгнцы џвчіи. | Гори підстрибували, як вівці, і пагорби — наче ягнята. |
|
5
|
5
|
| Чт0 ти є4сть, м0ре, ћкw побёгло є3си2, и3 тебЁ, їoрдaне, ћкw возврати1лсz є3си2 вспsть: | Чого ти, море, розступилося? І ти, Йордане, чого повернув назад? |
|
6
|
6
|
| г0ры, ћкw взыгрaстесz ћкw nвни2, и3 х0лми ћкw ѓгнцы џвчіи. | Чого ви, гори, як вівці, скачете, і ви, пагорби, наче ягнята? |
|
7
|
7
|
| T лицA гDнz подви1жесz землS, t лицA бGа їaкwвлz: | Перед лицем Господа затряслася земля, перед лицем Бога Якова, |
|
8
|
8
|
| њбрaщшагw кaмень во є3зeра вwднaz и3 несэк0мый во и3ст0чники вwднhz. | що перетворив камінь на озеро води, скелю — на джерело потоків. |
|
9
|
9
|
| Не нaмъ, гDи, не нaмъ, но и4мени твоемY дaждь слaву њ млcти твоeй и3 и4стинэ твоeй: | Не нам, Господи, не нам, а імені Твоєму дай славу з милости Твоєї. |
|
10
|
10
|
| да не когдA рекyтъ kзhцы: гдЁ є4сть бGъ и4хъ; | Щоб не сказали народи: «Де Бог їх?» |
|
11
|
11
|
| БGъ же нaшъ на нб7си2 и3 на земли2, вс‰ є3ли6ка восхотЁ, сотвори2. | Бог наш на небесах [і на землі], все, що захотів, створив. |
|
12
|
12
|
| Јдwли kзы6къ сребро2 и3 злaто, дэлA рyкъ человёческихъ: | Ідоли язичників — срібло й золото, діло рук людських: |
|
13
|
13
|
| ўстA и4мутъ, и3 не возглаг0лютъ: џчи и4мутъ, и3 не ќзрzтъ: | мають уста, та не говорять, мають очі, та не бачать, |
|
14
|
14
|
| ќшы и4мутъ, и3 не ўслhшатъ: нHздри и4мутъ, и3 не њбонsютъ: | мають вуха, та не чують, мають ніздрі, та нема в них нюху; |
|
15
|
15
|
| рyцэ и4мутъ, и3 не њсsжутъ: н0зэ и4мутъ, и3 не п0йдутъ: не возгласsтъ гортaнемъ свои1мъ. | руки їх не діють, ноги їх не ходять, жодного звуку немає в гортані їх. |
|
16
|
16
|
| Под0бни и5мъ да бyдутъ творsщіи | и3 вси2 надёющіисz на нS. | Подібні до них і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них. |
|
17
|
17
|
| Д0мъ ї}левъ ўповA на гDа: пом0щникъ и3 защи1титель и5мъ є4сть. | [Доме] Ізраїля! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист. |
|
18
|
18
|
| Д0мъ ґарHнь ўповA на гDа: пом0щникъ и3 защи1титель и5мъ є4сть. | Доме Аарона! Уповай на Господа, Він — наша поміч і захист. |
|
19
|
19
|
| Боsщіисz гDа ўповaша на гDа: пом0щникъ и3 защи1титель и5мъ є4сть. | Всі, що боїтеся Господа, уповайте на Господа, Він — наша поміч і захист. |
|
20
|
20
|
| ГDь помzнyвъ ны2 блгcви1лъ є4сть нaсъ: блгcви1лъ є4сть д0мъ ї}левъ, блгcви1лъ є4сть д0мъ ґарHнь, | Господь пам’ятає про нас і благословляє [нас]: Він благословив дім Ізраїля, благословив дім Аарона, |
|
21
|
21
|
| блгcви1лъ є4сть боsщыzсz гDа, м†лыz съ вели1кими. | Він благословляє тих, що бояться Господа — малих і великих. |
|
22
|
22
|
| Да приложи1тъ гDь на вы2, на вы2 и3 на сhны вaшz: | Нехай же додасть вам Господь все більше й більше, вам і дітям вашим. |
|
23
|
23
|
| бlгословeни вы2 гDеви, сотв0ршему нб7о и3 зeмлю. | Нехай благословить вас Господь, що сотворив небо і землю. |
|
24
|
24
|
| Нб7о нб7сE гDеви, зeмлю же дадE сыновHмъ человёчєскимъ. | Небо над небесами — оселя Господа, а землю Він дав синам людським. |
|
25
|
25
|
| Не мeртвіи восхвaлzтъ тS, гDи, нижE вси2 низходsщіи во ѓдъ: | Не мертві хвалитимуть Господа, і не всі, що сходять у могилу. |
|
26
|
26
|
| но мы2 живjи благослови1мъ гDа tнн7э и3 до вёка. | А ми, [живі,] будемо благословляти Господа віднині й довіку. Алилуя. |
|
Pал0мъ рд7i
|
Псалом 114
|
|
0
|
0
|
| Ґллилyіа, Rд7‹. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| Возлюби1хъ, ћкw ўслhшитъ гDь глaсъ молeніz моегw2, | Я люблю Господа, Він почув голос благання мого. |
|
2
|
2
|
| ћкw приклони2 ќхо своE мнЁ: и3 во дни6 мо‰ призовY. | Прихилив до мене вухо Своє; буду призивати Його в усі дні мої. |
|
3
|
3
|
| Њб8sша мS бwлBзни смє1ртныz, бэды6 ѓдwвы њбрэт0ша мS: ск0рбь и3 болёзнь њбрэт0хъ и3 и4мz гDне призвaхъ: | Обійняли мене болі смертельні, і муки пекельні найшли на мене: я зустрів скорботу й утиски. |
|
4
|
4
|
| q, гDи, и3збaви дyшу мою2: млcтивъ гDь и3 првdнъ, и3 бGъ нaшъ ми1луетъ. | Тоді я призвав ім’я Господнє: «Господи, спаси душу мою!» |
|
5
|
5
|
| Хранsй младeнцы гDь: смири1хсz, и3 сп7сe мz. | Милостивий і праведний Господь; Бог наш милує нас. |
|
6
|
6
|
| Њбрати1сz, душE моS, въ пок0й тв0й, ћкw гDь бlгодёйствова тS: | Господь охороняє немовлят: я знесилився, і Він допоміг мені. |
|
7
|
7
|
| ћкw и3з8sтъ дyшу мою2 t смeрти, џчи мои2 t слeзъ и3 н0зэ мои2 t поползновeніz. | Повернися, душе моя, у спокій твій, бо Господь облагодіяв тебе. |
|
8
|
8
|
| БлагоугождY пред8 гDемъ во странЁ живhхъ. | Ти, Господи, спас душу мою від смерти, очі мої — від сліз, ноги мої — від спотикання. Буду ходити перед Господом у країні живих. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ рє7i
|
Псалом 115
|
|
0
|
0
|
| Ґллилyіа, Rе7‹. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| Вёровахъ, тёмже возглаг0лахъ: ѓзъ же смири1хсz ѕэлw2. | Вірував я, тому й заговорив, і я смирився вельми. |
|
2
|
2
|
| Ѓзъ же рёхъ во и3зступлeніи моeмъ: всsкъ человёкъ л0жъ. | І сказав я в нестямі моїй: «Кожна людина говорить неправду!» |
|
3
|
3
|
| Что2 воздaмъ гDеви њ всёхъ, ±же воздадe ми; | Що віддам Господу за все, що Він воздав мені? |
|
4
|
4
|
| Чaшу спcніz пріимY и3 и4мz гDне призовY: | Чашу спасіння прийму й ім’я Господнє призву. |
|
5
|
5
|
| моли6твы мо‰ гDеви воздaмъ пред8 всёми людьми2 є3гw2. | Молитви мої Господу воздам перед усіма людьми Його. |
|
6
|
6
|
| ЧтcнA пред8 гDемъ смeрть прпdбныхъ є3гw2. | Чесна перед Господом смерть преподобних Його. |
|
7
|
7
|
| Q, гDи, ѓзъ рaбъ тв0й, ѓзъ рaбъ тв0й и3 сhнъ рабhни твоеS: растерзaлъ є3си2 ќзы мо‰. | О Господи, я раб Твій, я раб Твій і син рабині Твоєї. Ти розірвав кайдани мої. |
|
8
|
8
|
| ТебЁ пожрY жeртву хвалы2, и3 во и4мz гDне призовY. | Тобі принесу я жертву хваління й ім’я Господнє призву. |
|
9
|
9
|
| Моли6твы мо‰ гDеви воздaмъ пред8 всёми людьми2 є3гw2, | Молитви мої Господу воздам перед усіма людьми Його. |
|
10
|
10
|
| во дв0рэхъ д0му гDнz, посредЁ тебє2, їеrли1ме. | У дворах дому Господнього, посеред тебе, Єрусалиме. Алилуя. |
|
Pал0мъ рѕ7i
|
Псалом 116
|
|
0
|
0
|
| Ґллилyіа, Rѕ7‹. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| Хвали1те гDа, вси2 kзhцы, похвали1те є3го2, вси2 лю1діе: | Хваліть Господа, всі народи, прославляйте Його, всі люди. |
|
2
|
2
|
| ћкw ўтверди1сz млcть є3гw2 на нaсъ, и3 и4стина гDнz пребывaетъ во вёкъ. | Бо велика милість Його над нами й істина Його [перебуває] вічно. Алилуя. |
|
Pал0мъ рз7i
|
Псалом 117
|
|
0
|
0
|
| Ґллилyіа, Rз7‹. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| И#сповёдайтесz гDеви, ћкw бlгъ, ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. |
|
2
|
2
|
| Да речeтъ ќбw д0мъ ї}левъ: ћкw бlгъ, ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | Нехай же промовить [дім] Ізраїлів, що Господь благий, і повіки милість Його. |
|
3
|
3
|
| Да речeтъ ќбw д0мъ ґарHнь: ћкw бlгъ, ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | Нехай говорить дім Ааронів, що Господь благий, і повіки милість Його. |
|
4
|
4
|
| Да рекyтъ ќбw вси2 боsщіисz гDа: ћкw бlгъ, ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | Нехай говорять всі, що бояться Господа, бо [Він благий,] і повіки милість Його. |
|
5
|
5
|
| T ск0рби призвaхъ гDа, и3 ўслhша мS въ прострaнство. | У скорботі взивав я до Господа, і Він почув мене і вивів мене на простір. |
|
6
|
6
|
| ГDь мнЁ пом0щникъ, и3 не ўбою1сz: что2 сотвори1тъ мнЁ человёкъ; | Господь — мій помічник, і я не боюся, що зробить мені людина. |
|
7
|
7
|
| гDь мнЁ пом0щникъ, и3 ѓзъ воззрю2 на враги2 мо‰. | Господь — мій помічник, і я сміливо дивлюся на ворогів моїх. |
|
8
|
8
|
| Бlго є4сть надёzтисz на гDа, нeжели надёzтисz на человёка: | Краще уповати на Господа, аніж надіятися на людину. |
|
9
|
9
|
| бlго є4сть ўповaти на гDа, нeжели ўповaти на кн‰зи. | Краще уповати на Господа, аніж покладатися на князів. |
|
10
|
10
|
| Вси2 kзhцы њбыд0ша мS, и3 и4менемъ гDнимъ противлsхсz и5мъ: | Обступили й оточили мене, я ж іменем Господнім переміг їх. |
|
11
|
11
|
| њбышeдше њбыд0ша мS, и3 и4менемъ гDнимъ противлsхсz и5мъ: | Оточили мене, але я іменем Господнім подолав їх, |
|
12
|
12
|
| њбыд0ша мS ћкw пчeлы с0тъ, и3 разгорёшасz ћкw џгнь въ тeрніи: и3 и4менемъ гDнимъ противлsхсz и5мъ. | обсіли мене, наче бджоли [соти], розгорілися, як вогонь у сухому терні, але я іменем Господнім подолав їх. |
|
13
|
13
|
| Tриновeнъ преврати1хсz пaсти, и3 гDь пріsтъ мS. | Вони били мене, щоб я впав, але Господь підтримав мене, |
|
14
|
14
|
| Крёпость моS и3 пёніе моE гDь, и3 бhсть ми2 во спcніе. | Господь — моя сила і пісня моя, і став моїм спасінням. |
|
15
|
15
|
| Глaсъ рaдости и3 спcніz въ селeніихъ првdныхъ: десни1ца гDнz сотвори2 си1лу. | Голос радости і спасіння в оселях праведників. Правиця Господня дає їм силу, |
|
16
|
16
|
| Десни1ца гDнz вознесe мz, десни1ца гDнz сотвори2 си1лу. | правиця Господня піднесла мене, правиця Господня дала мені силу. |
|
17
|
17
|
| Не ўмрY, но жи1въ бyду и3 повёмъ дэлA гDнz. | Не умру, а житиму і повідатиму про діла Господні. |
|
18
|
18
|
| Наказyz наказa мz гDь, смeрти же не предадe мz. | Караючи, покарав мене Господь, але смерті не віддав мене. |
|
19
|
19
|
| Tвeрзите мнЁ вратA прaвды: вшeдъ въ нS, и3сповёмсz гDеви. | Відчиніть мені врата правди, і я ввійду ними і прославлю Господа. |
|
20
|
20
|
| Сі‰ вратA гDнz: првdніи вни1дутъ въ нS. | Ось врата Господні; праведні увійдуть ними. |
|
21
|
21
|
| И#сповёмсz тебЁ, ћкw ўслhшалъ мS є3си2 и3 бhлъ є3си2 мнЁ во спcніе. | Прославляю Тебе, Господи, що Ти почув мене і став моїм спасінням. |
|
22
|
22
|
| Кaмень, є3г0же небрег0ша зи1ждущіи, сeй бhсть во главY ќгла: | Камінь, що занедбали будівничі, став в основу (наріжним каменем). |
|
23
|
23
|
| t гDа бhсть сeй, и3 є4сть ди1венъ во nчесёхъ нaшихъ. | Від Господа це сталося, і дивне воно в очах наших. |
|
24
|
24
|
| Сeй дeнь, є3г0же сотвори2 гDь, возрaдуемсz и3 возвесели1мсz въ џнь. | Цей день, його ж створив Господь, радіймо й веселімось в нім. |
|
25
|
25
|
| Q, гDи, сп7си1 же, q, гDи, поспэши1 же. | О Господи! Спаси, о Господи! Допоможи. |
|
26
|
26
|
| Блгcвeнъ грzдhй во и4мz гDне: благослови1хомъ вы2 и3з8 д0му гDнz. | Благословен, хто йде в ім’я Господнє. Благословляємо вас із дому Господнього. |
|
27
|
27
|
| БGъ гDь, и3 kви1сz нaмъ: состaвите прaздникъ во ўчащaющихъ до рHгъ nлтарeвыхъ. | Бог Господь і явився нам. Вчиніть свято, несіть жертви до Жертовника Господнього. |
|
28
|
28
|
| БGъ м0й є3си2 ты2, и3 и3сповёмсz тебЁ: бGъ м0й є3си2 ты2, и3 вознесy тz: и3сповёмсz тебЁ, ћкw ўслhшалъ мS є3си2 и3 бhлъ є3си2 мнЁ во спcніе. | Ти — Бог мій, буду хвалити Тебе. Ти Бог мій, [буду славити Тебе. Бо Ти почув мене і став моїм спасінням]. |
|
29
|
29
|
| И#сповёдайтесz гDеви, ћкw бlгъ, ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ р}i
|
Псалом 118
|
|
0
|
0
|
| Ґллилyіа, R}‹. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| Бlжeни непор0чніи въ пyть [въ пути2], ходsщіи въ зак0нэ гDни. | Блаженні непорочні, що ходять у законі Господнім. |
|
2
|
2
|
| Бlжeни и3спытaющіи свидBніz є3гw2, всёмъ с®цемъ взhщутъ є3го2. | Блаженні ті, що додержують свідчення Його і всім серцем шукають Його. |
|
3
|
3
|
| Не дёлающіи бо беззак0ніz въ путeхъ є3гw2 ходи1ша. | Вони не чинять беззаконня і путями Його ходять. |
|
4
|
4
|
| Ты2 заповёдалъ є3си2 зaпwвэди тво‰ сохрани1ти ѕэлw2: | Ти наказав виконувати заповіти Твої пильно. |
|
5
|
5
|
| дабы2 и3спрaвилисz путіE мои2, сохрани1ти њправд†ніz тво‰. | О, коли б дороги мої вели мене до виконання постанов Твоїх! |
|
6
|
6
|
| ТогдA не постыжyсz, внегдA призрёти ми2 на вс‰ зaпwвэди тво‰. | Тоді б не осоромився я, зважаючи на всі заповіді Твої. |
|
7
|
7
|
| И#сповёмсz тебЁ въ прaвости сeрдца, внегдA научи1тимисz судбaмъ прaвды твоеS. | Буду славити Тебе в правоті серця, навчаючись судів правди Твоєї. |
|
8
|
8
|
| Њправд†ніz тво‰ сохраню2: не њстaви менE до ѕэлA. | Буду сповняти повеління Твої, не покидай мене. |
|
9
|
9
|
| Въ чес0мъ и3спрaвитъ ю3нёйшій пyть св0й; внегдA сохрани1ти словесA тво‰. | Як юнакові додержати в чистоті дорогу свою? Тільки додержанням слів Твоїх. |
|
10
|
10
|
| Всёмъ сeрдцемъ мои1мъ взыскaхъ тебE: не tри1ни менE t зaповэдій твои1хъ. | Всім серцем моїм я шукаю Тебе, не дай мені відхилитися від заповідей Твоїх. |
|
11
|
11
|
| Въ сeрдцы моeмъ скрhхъ словесA тво‰, ћкw да не согрэшY тебЁ. | Слово Твоє заховав я в серці моїм, щоб не згрішити перед Тобою. |
|
12
|
12
|
| Блгcвeнъ є3си2, гDи: научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ. | Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх. |
|
13
|
13
|
| Ўстнaма мои1ма возвэсти1хъ вс‰ судбы6 ќстъ твои1хъ. | Устами моїми сповіщав я суди уст Твоїх. |
|
14
|
14
|
| На пути2 свидёній твои1хъ наслади1хсz, ћкw њ всsкомъ богaтствэ. | Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством. |
|
15
|
15
|
| Въ зaповэдехъ твои1хъ поглумлю1сz, и3 ўразумёю пути6 тво‰. | Заповідям Твоїм навчаюся я і буду пильнувати путі Твої. |
|
16
|
16
|
| Во њправдaніихъ твои1хъ поучyсz: не забyду словeсъ твои1хъ. | Заповіти Твої — утіха моя; не забуду я слова Твого. |
|
17
|
17
|
| Воздaждь рабY твоемY: живи1 мz, и3 сохраню2 словесA тво‰. | Яви милість Твою рабу Твоєму, я буду жити і додержуватися слова Твого. |
|
18
|
18
|
| Tкрhй џчи мои2, и3 ўразумёю чудесA t зак0на твоегw2. | Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого. |
|
19
|
19
|
| Пришлeцъ ѓзъ є4смь на земли2: не скрhй t менє2 зaпwвэди тво‰. | Я подорожній на землі, не приховуй від мене заповідей Твоїх. |
|
20
|
20
|
| Возлюби2 душA моS возжелaти судбы6 тво‰ на всsкое врeмz. | Стомилася душа моя від щоденного бажання зрозуміти суди Твої. |
|
21
|
21
|
| Запрети1лъ є3си2 гHрдымъ: пр0клzти ўклонsющіисz t зaповэдій твои1хъ. | Ти упокорив гордих, проклятих, що відхилилися від заповідей Твоїх. |
|
22
|
22
|
| Tими2 t менє2 пон0съ [поношeніе] и3 ўничижeніе, ћкw свидёній твои1хъ взыскaхъ. | Зніми з мене сором і зневагу, бо я додержувався заповітів Твоїх. |
|
23
|
23
|
| И$бо сэд0ша кн‰зи и3 на мS клеветaху, рaбъ же тв0й глумлsшесz во њправдaніихъ твои1хъ: | Бо князі сидять і змовляються проти мене, я ж, раб Твій, роздумую про постанови Твої. |
|
24
|
24
|
| и4бо свидBніz тво‰ поучeніе моE є4сть, и3 совёти мои2 њправд†ніz тво‰. | Свідчення Твої — втіха моя, [і накази Твої] — радники мої. |
|
25
|
25
|
| ПрильпE земли2 душA моS: живи1 мz по словеси2 твоемY. | В землю никне душа моя, оживи мене за словом Твоїм. |
|
26
|
26
|
| Пути6 мо‰ возвэсти1хъ, и3 ўслhшалъ мS є3си2: научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ. | Розповів я про дороги мої, і Ти вислухав мене, навчи ж мене заповітів Твоїх. |
|
27
|
27
|
| Пyть њправдaній твои1хъ вразуми1 ми, и3 поглумлю1сz въ чудесёхъ твои1хъ. | Дай мені зрозуміти дорогу повелінь Твоїх, і я буду розмірковувати про дивні діла Твої. |
|
28
|
28
|
| ВоздремA душA моS t ўнhніz: ўтверди1 мz въ словесёхъ твои1хъ. | Ниє душа моя від скорботи, підкріпи мене за словом Твоїм. |
|
29
|
29
|
| Пyть непрaвды tстaви t менє2 и3 зак0номъ твои1мъ поми1луй мS. | Одверни від мене дорогу неправди і в законі Твоїм провадь мене. |
|
30
|
30
|
| Пyть и4стины и3зв0лихъ и3 судбы6 тво‰ не забhхъ. | Я обрав дорогу істини і поставив перед собою суди Твої. |
|
31
|
31
|
| Прилэпи1хсz свидёніємъ твои6мъ, гDи, не посрами2 менE. | Я пристав до свідчень Твоїх — Господи, не осором мене. |
|
32
|
32
|
| Пyть зaповэдій твои1хъ тек0хъ, є3гдA разшири1лъ є3си2 сeрдце моE. | Піду дорогою заповідей Твоїх, коли Ти розшириш серце моє. |
|
33
|
33
|
| Законоположи2 мнЁ, гDи, пyть њправдaній твои1хъ, и3 взыщY и5 вhну: | Покажи мені, Господи, дорогу постанов Твоїх, і я буду триматися її до кінця життя мого. |
|
34
|
34
|
| вразуми1 мz, и3 и3спытaю зак0нъ тв0й и3 сохраню2 и5 всёмъ сeрдцемъ мои1мъ. | Врозуми мене, щоб я навчився закону Твого, і буду дотримуватися його всім серцем моїм. |
|
35
|
35
|
| Настaви мS на стезю2 зaповэдій твои1хъ, ћкw тyю восхотёхъ. | Постав мене на стежку заповідей Твоїх, бо я бажаю її. |
|
36
|
36
|
| Приклони2 сeрдце моE во свидBніz тво‰, ґ не въ лихои1мство. | Нахили серце моє до свідчень Твоїх, а не до лихої користи. |
|
37
|
37
|
| Tврати2 џчи мои2 є4же не ви1дэти суеты2: въ пути2 твоeмъ живи1 мz. | Одверни очі мої, щоб не дивилися на марноту; оживляй мене на дорозі Твоїй. |
|
38
|
38
|
| Постaви рабY твоемY сл0во твоE въ стрaхъ тв0й. | Постав слово Твоє перед рабом Твоїм, щоб мав я страх перед Тобою. |
|
39
|
39
|
| Tими2 поношeніе моE, є4же непщевaхъ: ћкw судбы6 тво‰ бlги. | Одверни від мене зневагу, якої боюся я, бо суди Твої милостиві. |
|
40
|
40
|
| СE, возжелaхъ зaпwвэди тво‰: въ прaвдэ твоeй живи1 мz. | Ось я жадаю наказів Твоїх, оживляй мене Правдою Твоєю. |
|
41
|
41
|
| И# да пріи1детъ на мS млcть твоS, гDи, спcніе твоE по словеси2 твоемY: | І нехай прийде на мене милість Твоя, Господи, спасіння Твоє за словом Твоїм. |
|
42
|
42
|
| и3 tвэщaю поношaющымъ ми2 сл0во, ћкw ўповaхъ на словесA тво‰. | І я дам відповідь тим, що ганьблять мене, бо уповаю на слова Твої. |
|
43
|
43
|
| И# не tими2 t ќстъ мои1хъ словесE и4стинна до ѕэлA, ћкw на судбы6 тво‰ ўповaхъ: | Не відбери слова правди від уст моїх, бо на суди Твої надія моя. |
|
44
|
44
|
| и3 сохраню2 зак0нъ тв0й вhну, въ вёкъ и3 въ вёкъ вёка. | Буду додержуватися закону Твого повсякчас і на віки віків. |
|
45
|
45
|
| И# хождaхъ въ широтЁ, ћкw зaпwвэди тво‰ взыскaхъ: | Буду ходити простором широким, бо прагну до виконання заповідей Твоїх. |
|
46
|
46
|
| и3 глаг0лахъ њ свидёніихъ твои1хъ пред8 цари6 и3 не стыдsхсz: | Перед царями буду говорити про свідчення Твої і не посоромлюся. |
|
47
|
47
|
| и3 поучaхсz въ зaповэдехъ твои1хъ, ±же возлюби1хъ ѕэлw2: | Буду втішатися заповідями Твоїми, бо я їх дуже люблю. |
|
48
|
48
|
| и3 воздвиг0хъ рyцэ мои2 къ зaповэдемъ твои6мъ, ±же возлюби1хъ, и3 глумлsхсz во њправдaніихъ твои1хъ. | Руки мої буду простягати до заповідей Твоїх, які я люблю, і розмірковуватиму про накази Твої. |
|
49
|
49
|
| Помzни2 словесA тво‰ рабY твоемY, и4хже ўповaніе дaлъ ми2 є3си2. | Згадай слова [Твої] до раба Твого, на які Ти звелів мені уповати. |
|
50
|
50
|
| Т0 мz ўтёши во смирeніи моeмъ, ћкw сл0во твоE живи1 мz. | Це — втіха моя в горі моїм, що слово Твоє оживляє мене. |
|
51
|
51
|
| Г0рдіи законопреступовaху до ѕэлA: t зак0на же твоегw2 не ўклони1хсz. | Горді тяжко знущалися з мене, але я не відхилився від закону Твого. |
|
52
|
52
|
| Помzнyхъ судбы6 тво‰ t вёка, гDи, и3 ўтёшихсz. | Згадую, Господи, присуди Твої одвічні і втішаюся. |
|
53
|
53
|
| Печaль пріsтъ мS t грBшникъ, њставлsющихъ зак0нъ тв0й. | Сум огортає мене за грішників, що відкинули закон Твій. |
|
54
|
54
|
| ПBта бsху мнЁ њправд†ніz тво‰ на мёстэ пришeлствіz моегw2. | Постанови Твої — то пісня моя на місці блукання мого. |
|
55
|
55
|
| Помzнyхъ въ нощи2 и4мz твоE, гDи, и3 сохрани1хъ зак0нъ тв0й. | Вночі поминав я ім’я Твоє, Господи, і тримався закону Твого. |
|
56
|
56
|
| Сeй бhсть мнЁ, ћкw њправдaній твои1хъ взыскaхъ. | Він став рідним мені, бо я дотримуюся наказів Твоїх. |
|
57
|
57
|
| Чaсть моS є3си2, гDи: рёхъ сохрани1ти зак0нъ тв0й. | Я сказав: Господи! Щастя моє в тому, щоб сповняти слова Твої. |
|
58
|
58
|
| Помоли1хсz лицY твоемY всёмъ сeрдцемъ мои1мъ: поми1луй мS по словеси2 твоемY. | Молю Тебе всім серцем моїм: помилуй мене за словом Твоїм. |
|
59
|
59
|
| Помhслихъ пути6 тво‰ и3 возврати1хъ н0зэ мои2 во свидBніz тво‰. | Думав я про дороги мої, і ось повернув стопи мої до заповітів Твоїх. |
|
60
|
60
|
| Ўгот0вихсz и3 не смути1хсz сохрани1ти зaпwвэди тво‰. | Поспішав я і не затримувався виконувати заповіді Твої. |
|
61
|
61
|
| Ќжz грBшникъ њбzзaшасz мнЁ, и3 зак0на твоегw2 не забhхъ. | Сіті безбожних оточили мене, але не забув я закону Твого. |
|
62
|
62
|
| Полyнощи востaхъ и3сповёдатисz тебЁ њ судбaхъ прaвды твоеS. | Опівночі вставав я прославляти Тебе за праведні суди Твої. |
|
63
|
63
|
| Причaстникъ ѓзъ є4смь всBмъ боsщымсz тебє2 и3 хранsщымъ зaпwвэди тво‰. | Я спільник тим, що бояться Тебе і шанують повеління Твої. |
|
64
|
64
|
| Млcти твоеS, гDи, и3сп0лнь землS: њправдaніємъ твои6мъ научи1 мz. | Милости Твоєї, Господи, повна земля; навчи мене заповітів Твоїх. |
|
65
|
65
|
| Бlгость сотвори1лъ є3си2 съ раб0мъ твои1мъ, гDи, по словеси2 твоемY: | Благо зробив Ти, Господи, слузі Твоєму за словом Твоїм. |
|
66
|
66
|
| бlгости и3 наказaнію и3 рaзуму научи1 мz, ћкw зaповэдемъ твои6мъ вёровахъ. | Доброго розуміння та знання навчи мене, бо заповідям Твоїм я вірю. |
|
67
|
67
|
| Прeжде дaже не смири1тимисz, ѓзъ прегрэши1хъ: сегw2 рaди сл0во твоE сохрани1хъ. | Як ще не був я упокореним, я блукав, а нині я тримаюся слова Твого. |
|
68
|
68
|
| Бlгъ є3си2 ты2, гDи: и3 бlгостію твоeю научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ. | Благий Ти, [Господи], і благістю Твоєю навчи мене заповідей Твоїх. |
|
69
|
69
|
| Ўмн0жисz на мS непрaвда г0рдыхъ: ѓзъ же всёмъ сeрдцемъ мои1мъ и3спытaю зaпwвэди тво‰. | Примножили на мене неправду горді, але я всім серцем моїм схиляюся до заповідей Твоїх. |
|
70
|
70
|
| Ўсыри1сz ћкw млеко2 сeрдце и4хъ: ѓзъ же зак0ну твоемY поучи1хсz. | Загрубіло серце їх, як сир з молока, я ж утішаюся в законі Твоїм. |
|
71
|
71
|
| Бlго мнЁ, ћкw смири1лъ мS є3си2, ћкw да научyсz њправдaніємъ твои6мъ. | Благо мені, що Ти упокорив мене, щоб я навчився заповітів Твоїх. |
|
72
|
72
|
| Бlгъ мнЁ зак0нъ ќстъ твои1хъ пaче тhсzщъ злaта и3 сребрA. | Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота й срібла. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
73
|
73
|
| Рyце твои2 сотвори1стэ мS и3 создaстэ мS: вразуми1 мz, и3 научyсz зaповэдемъ твои6мъ. | Руки Твої створили мене і впорядкували мене; врозуми мене, і навчуся заповідей Твоїх. |
|
74
|
74
|
| Боsщіисz тебє2 ќзрzтъ мS и3 возвеселsтсz, ћкw на словесA тво‰ ўповaхъ. | Ті, що бояться Тебе, побачать мене і звеселяться, що я уповаю на слово Твоє. |
|
75
|
75
|
| Разумёхъ, гDи, ћкw прaвда судбы6 тво‰, и3 вои1стинну смири1лъ мS є3си2. | Знаю, Господи, що суди Твої праведні, і що Ти справедливо покарав мене. |
|
76
|
76
|
| Бyди же млcть твоS, да ўтёшитъ мS, по словеси2 твоемY рабY твоемY: | Нехай же буде милість Твоя втіхою мені за словом Твоїм до раба Твого. |
|
77
|
77
|
| да пріи1дутъ мнЁ щедрHты тво‰, и3 жи1въ бyду, ћкw зак0нъ тв0й поучeніе моE є4сть. | Нехай зійде на мене милосердя Твоє, і я буду жити, бо закон Твій — повчання моє. |
|
78
|
78
|
| Да постыдsтсz г0рдіи, ћкw непрaведнw беззак0нноваша на мS: ѓзъ же поглумлю1сz [размышлsти бyду] въ зaповэдехъ твои1хъ. | Нехай будуть посоромлені горді, бо вони безвинно нападають на мене; а я буду навчатися в повеліннях Твоїх. |
|
79
|
79
|
| Да њбратsтъ мS боsщіисz тебє2 и3 вёдzщіи свидBніz тво‰. | Нехай прийдуть до мене ті, що бояться Тебе і знають свідчення Твої. |
|
80
|
80
|
| Бyди сeрдце моE непор0чно во њправдaніихъ твои1хъ, ћкw да не постыжyсz. | Нехай буде серце моє непорочним у законі Твоїм, щоб не осоромився я. |
|
81
|
81
|
| И#зчезaетъ во спcніе твоE душA моS, на словесA тво‰ ўповaхъ: | Умліває душа моя за спасінням Твоїм; я покладаюся на слово Твоє. |
|
82
|
82
|
| и3зчез0ша џчи мои2 въ сл0во твоE, глаг0люще: когдA ўтёшиши мS; | Плачуть очі мої за словом Твоїм; я кажу: «Коли Ти втішиш мене?» |
|
83
|
83
|
| занE бhхъ ћкw мёхъ на слaнэ: њправдaній твои1хъ не забhхъ. | Я став як той міх у диму, але наказів Твоїх не забув. |
|
84
|
84
|
| Коли1кw є4сть днjй рабA твоегw2; когдA сотвори1ши ми2 t гонsщихъ мS сyдъ; | Скільки ще днів для раба Твого? Коли вчиниш гонителям моїм суд? |
|
85
|
85
|
| Повёдаша мнЁ законопрест{пницы глумлє1ніz, но не ћкw зак0нъ тв0й, гDи. | Яму викопали для мене горді наперекір закону Твоєму. |
|
86
|
86
|
| Вс‰ зaпwвэди тво‰ и4стина: непрaведнw погнaша мS, помози1 ми. | Всі заповіді Твої — істина. Безвинно переслідують мене; поможи мені. |
|
87
|
87
|
| Вмaлэ не скончaша менE на земли2: ѓзъ же не њстaвихъ зaповэдій твои1хъ. | Ледве не знищили мене на землі, я ж не покинув заповідей Твоїх. |
|
88
|
88
|
| По млcти твоeй живи1 мz, и3 сохраню2 свидBніz ќстъ твои1хъ. | Оживи мене за милістю Твоєю, і буду берегти свідчення вуст Твоїх. |
|
89
|
89
|
| Во вёкъ, гDи, сл0во твоE пребывaетъ на нб7си2. | Навіки, Господи, слово Твоє перебуває на небесах. |
|
90
|
90
|
| Въ р0дъ и3 р0дъ и4стина твоS: њсновaлъ є3си2 зeмлю, и3 пребывaетъ. | З роду в рід істина Твоя. Ти поставив землю, і вона стоїть твердо. |
|
91
|
91
|
| Ўчинeніемъ твои1мъ пребывaетъ дeнь: ћкw всsчєскаz рабHтна тебЁ. | З волі Твоєї все стоїть аж до цього дня, бо все служить Тобі. |
|
92
|
92
|
| Ћкw ѓще бы не зак0нъ тв0й поучeніе моE бhлъ, тогдA ќбw поги1блъ бhхъ во смирeніи моeмъ: | Коли б не закон Твій був утіхою мені, то я б загинув у біді моїй. |
|
93
|
93
|
| во вёкъ не забyду њправдaній твои1хъ, ћкw въ ни1хъ њживи1лъ мS є3си2. | Повік не забуду повелінь Твоїх, бо ними Ти оживив мене. |
|
94
|
94
|
| Тв0й є4смь ѓзъ, сп7си1 мz: ћкw њправдaній твои1хъ взыскaхъ. | Твій — я, спаси мене, бо я сповняв веління Твої. |
|
95
|
95
|
| МенE ждaша грBшницы погуби1ти мS: свидBніz тво‰ разумёхъ. | Нечестивці підстерігають, щоб погубити мене, я ж заглиблююсь у свідчення Твої. |
|
96
|
96
|
| Всsкіz кончи1ны ви1дэхъ конeцъ: широкA зaповэдь твоS ѕэлw2. | Я бачив кінець всього досконалого, але заповідь Твоя широка безмірно. |
|
97
|
97
|
| К0ль возлюби1хъ зак0нъ тв0й, гDи: вeсь дeнь поучeніе моE є4сть. | О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього. |
|
98
|
98
|
| Пaче вр†гъ мои1хъ ўмудри1лъ мS є3си2 зaповэдію твоeю, ћкw въ вёкъ моS є4сть. | Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми, бо вони завжди зі мною. |
|
99
|
99
|
| Пaче всёхъ ўчaщихъ мS разумёхъ, ћкw свидBніz тво‰ поучeніе моE є4сть. | Я зрозумів більше за всіх учителів моїх, бо я вдумуюсь у свідчення Твої. |
|
100
|
100
|
| Пaче стaрєцъ разумёхъ, ћкw зaпwвэди тво‰ взыскaхъ. | Став я мудрішим за старших, бо дотримуюся заповітів Твоїх. |
|
101
|
101
|
| T всsкагw пути2 лукaва возбрани1хъ ногaмъ мои6мъ, ћкw да сохраню2 словесA тво‰: | Від усякої стежки лукавої я стримував ноги мої, щоб берегти слово Твоє. |
|
102
|
102
|
| t судeбъ твои1хъ не ўклони1хсz, ћкw ты2 законоположи1лъ ми2 є3си2. | Від судів Твоїх я не відхилявся, бо Ти, Боже, навчив мене. |
|
103
|
103
|
| К0ль сладк† гортaни моемY словесA тво‰: пaче мeда ўстHмъ мои6мъ. | Які солодкі слова Твої в устах моїх! Вони солодші за мед на язиці моїм. |
|
104
|
104
|
| T зaповэдій твои1хъ разумёхъ: сегw2 рaди возненави1дэхъ всsкъ пyть непрaвды. | Ти зробив мене мудрим заповітами Твоїми, тому зненавидів я всяку дорогу неправди. |
|
105
|
105
|
| Свэти1лникъ ногaма мои1ма зак0нъ тв0й, и3 свётъ стезsмъ мои6мъ. | Закон Твій — світильник для ніг моїх і світло на стежках моїх. |
|
106
|
106
|
| Клsхсz и3 постaвихъ сохрани1ти судбы6 прaвды твоеS. | Я поклявся і постановив додержуватися праведних судів Твоїх, і додержусь. |
|
107
|
107
|
| Смири1хсz до ѕэлA: гDи, живи1 мz по словеси2 твоемY. | Дуже знеможений я, Господи! Оживи мене за словом Твоїм. |
|
108
|
108
|
| ВHльнаz ќстъ мои1хъ бlговоли1 же, гDи, и3 судбaмъ твои6мъ научи1 мz. | Прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою і навчи мене судів Твоїх. |
|
109
|
109
|
| ДушA моS въ рукY твоє1ю [Ґлеx.: моє1ю] вhну, и3 зак0на твоегw2 не забhхъ. | В небезпеці завжди душа моя, та не забув я закону Твого. |
|
110
|
110
|
| Положи1ша грBшницы сёть мнЁ: и3 t зaповэдій твои1хъ не заблуди1хъ. | Богопротивні поставили сіті для мене, але я від наказів Твоїх не відхилився. |
|
111
|
111
|
| Наслёдовахъ свидBніz тво‰ во вёкъ, ћкw рaдованіе сeрдца моегw2 сyть: | Свідчення Твої я прийняв, як насліддя вічне, бо вони — радість серця мого. |
|
112
|
112
|
| приклони1хъ сeрдце моE сотвори1ти њправд†ніz тво‰ въ вёкъ за воздаsніе. | Я нахилив серце моє сповняти накази Твої вічно, до кінця життя мого. |
|
113
|
113
|
| Законопрест{пныz возненави1дэхъ, зак0нъ же тв0й возлюби1хъ. | Тих, що противляться закону, я зненавидів, закон же Твій полюбив. |
|
114
|
114
|
| Пом0щникъ м0й и3 застyпникъ м0й є3си2 ты2: на словесA тво‰ ўповaхъ. | Ти — моя поміч і захист мій; я уповаю на слово Твоє. |
|
115
|
115
|
| Ўклони1тесz t менє2, лукaвнующіи, и3 и3спытaю зaпwвэди бGа моегw2. | Відійдіть від мене, беззаконники, я буду навчатися в заповідях Бога мого. |
|
116
|
116
|
| Заступи1 мz по словеси2 твоемY, и3 жи1въ бyду: и3 не посрами2 менE t чazніz моегw2: | Заступи мене, Господи, за словом Твоїм, і я буду жити; не осором мене в надії моїй. |
|
117
|
117
|
| помози1 ми, и3 сп7сyсz, и3 поучyсz во њправдaніихъ твои1хъ вhну. | Поможи мені, і я спасуся, і безперестанно буду навчатися заповітів Твоїх. |
|
118
|
118
|
| Ўничижи1лъ є3си2 вс‰ tступaющыz t њправдaній твои1хъ: ћкw непрaведно помышлeніе и4хъ. | Ти на ніщо обернув тих, що відступили від закону Твого, бо хитрощі їхні — неправда. |
|
119
|
119
|
| Преступaющыz непщевaхъ вс‰ грBшныz земли2: сегw2 рaди возлюби1хъ свидBніz тво‰. | Як попіл, Ти відгортаєш нечестивців землі, тому полюбив я свідчення Твої. |
|
120
|
120
|
| Пригвозди2 стрaху твоемY плHти мо‰: t судeбъ бо твои1хъ ўбоsхсz. | Від страху перед Тобою тремтить тіло моє; судів Твоїх я боюся. |
|
121
|
121
|
| Сотвори1хъ сyдъ и3 прaвду: не предaждь менE њби1дzщымъ мS. | Я чинив суд і справедливість, не віддай мене до рук ворогів моїх. |
|
122
|
122
|
| Воспріими2 рабA твоего2 во бlго, да не њклеветaютъ менE г0рдіи. | Захисти раба Твого на добро йому, щоб не гнобили мене горді. |
|
123
|
123
|
| Џчи мои2 и3зчез0стэ во спcніе твоE и3 въ сл0во прaвды твоеS: | Знесилились очі мої виглядати спасіння Твоє і слова правди Твоєї. |
|
124
|
124
|
| сотвори2 съ раб0мъ твои1мъ по млcти твоeй, и3 њправдaніємъ твои6мъ научи1 мz. | Яви милість Твою слузі Твоєму і постанов Твоїх навчи мене. |
|
125
|
125
|
| Рaбъ тв0й є4смь ѓзъ: вразуми1 мz, и3 ўвёмъ свидBніz тво‰. | Я — раб Твій, дай мені розуміння, щоб я зрозумів свідчення Твої. |
|
126
|
126
|
| Врeмz сотвори1ти гDеви: разори1ша зак0нъ тв0й. | Прийшов час відплати Твоєї, Господи, бо безбожні зневажили закон Твій. |
|
127
|
127
|
| Сегw2 рaди возлюби1хъ зaпwвэди тво‰ пaче злaта и3 топaзіа. | Я ж полюбив заповіді Твої більше, аніж золото і дороге каміння. |
|
128
|
128
|
| Сегw2 рaди ко всBмъ зaповэдемъ твои6мъ направлsхсz, всsкъ пyть непрaвды возненави1дэхъ. | Всі повеління Твої визнаю справедливими, а дорогу неправди ненавиджу. |
|
129
|
129
|
| Ди6вна свидBніz тво‰: сегw2 рaди и3спытA | душA моS. | Дивні свідчення Твої, Господи, тому й додержується їх душа моя. |
|
130
|
130
|
| Kвлeніе словeсъ твои1хъ просвэщaетъ и3 вразумлsетъ младeнцы. | Об’явлене слово Твоє просвітлює і врозумляє немовлят. |
|
131
|
131
|
| ЎстA мо‰ tверз0хъ и3 привлек0хъ дyхъ, ћкw зaповэдій твои1хъ желaхъ. | Відкриваю уста мої і, як повітря, втягую в себе заповіді Твої, бо так їх жадаю. |
|
1002
|
1002
|
| Слaва: | Слава… |
|
132
|
132
|
| При1зри на мS и3 поми1луй мS, по судY лю1бzщихъ и4мz твоE. | Зглянься на мене і помилуй мене, як милуєш тих, що люблять ім’я Твоє. |
|
133
|
133
|
| Стwпы2 мо‰ напрaви по словеси2 твоемY, и3 да не њбладaетъ мн0ю всsкое беззак0ніе: | Стопи мої направ за словом Твоїм, і нехай не оволодіє мною ніяке беззаконня. |
|
134
|
134
|
| и3збaви мS t клеветы2 человёческіz, и3 сохраню2 зaпwвэди тво‰. | Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої. |
|
135
|
135
|
| ЛицE твоE просвэти2 на рабA твоего2 и3 научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ. | Осяй раба Твого світлом лиця Твого і навчи мене заповітів Твоїх. |
|
136
|
136
|
| И#схHдища водн†z и3звед0стэ џчи мои2, понeже не сохрани1хъ зак0на твоегw2. | Потоки сліз течуть з очей моїх, бо люди не додержують закону Твого. |
|
137
|
137
|
| Првdнъ є3си2, гDи, и3 прaви суди2 твои2: | Праведний Ти, Господи, і справедливі суди Твої. |
|
138
|
138
|
| заповёдалъ є3си2 прaвду свидBніz тво‰, и3 и4стину ѕэлw2. | Свідчення Твої, що їх заповідав Ти, — правда і чиста істина. |
|
139
|
139
|
| И#стazла мS є4сть рeвность твоS: ћкw забhша словесA тво‰ врази2 мои2. | Ревність моя за Тебе сушить мене, бо вороги мої забули слова Твої. |
|
140
|
140
|
| Разжжeно сл0во твоE ѕэлw2, и3 рaбъ тв0й возлюби2 є5. | Розпалене й чисте слово Твоє, і я — раб Твій — полюбив Його. |
|
141
|
141
|
| Ю#нёйшій ѓзъ є4смь и3 ўничижeнъ: њправдaній твои1хъ не забhхъ. | Малий я і принижений, але повелінь Твоїх я не забув. |
|
142
|
142
|
| Прaвда твоS прaвда во вёкъ, и3 зак0нъ тв0й и4стина. | Правда Твоя — правда вічна, і закон Твій — істина. |
|
143
|
143
|
| СкHрби и3 нyжди њбрэт0ша мS: зaпwвэди тво‰ поучeніе моE. | Скорбота й горе прийшли на мене, та заповіді Твої — утіха моя. |
|
144
|
144
|
| Прaвда свидBніz тво‰ въ вёкъ: вразуми1 мz, и3 жи1въ бyду. | Правда свідчень Твоїх — вічна; дай мені зрозуміти їх, і я буду жити. |
|
145
|
145
|
| Воззвaхъ всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, ўслhши мS, гDи: њправд†ніz тво‰ взыщY. | Від усього серця [мого] взиваю я; почуй мене, Господи, заповіти Твої я сповнятиму. |
|
146
|
146
|
| Воззвaхъ ти2, сп7си1 мz, и3 сохраню2 свидBніz тво‰. | Взиваю до Тебе: спаси мене, буду сповняти накази Твої. |
|
147
|
147
|
| Предвари1хъ въ безг0діи и3 воззвaхъ: на словесA тво‰ ўповaхъ. | Раніше світанку взиваю я; на слово Твоє я уповаю. |
|
148
|
148
|
| Предвари1стэ џчи мои2 ко ќтру, поучи1тисz словесє1мъ твои6мъ. | Раніше ранку відкриті очі мої, щоб навчатися слів Твоїх. |
|
149
|
149
|
| Глaсъ м0й ўслhши, гDи, по млcти твоeй: по судбЁ твоeй живи1 мz. | Почуй, Господи, голос мій з милости Твоєї і за судом Твоїм оживи мене. |
|
150
|
150
|
| Прибли1жишасz гонsщіи мS беззак0ніемъ: t зак0на же твоегw2 ўдали1шасz. | Наблизилися до мене ті, що замислили зло; від закону Твого вони далеко стали. |
|
151
|
151
|
| Бли1з8 є3си2 ты2, гDи, и3 вси2 путіE твои2 и4стина. | Ти ж, Господи, близько від мене, і всі заповіти Твої — істина. |
|
152
|
152
|
| И#спeрва познaхъ t свидёній твои1хъ, ћкw въ вёкъ њсновaлъ | є3си2. | Віддавна я знаю свідчення Твої, що їх навіки встановив Ти. |
|
153
|
153
|
| Ви1ждь смирeніе моE и3 и3зми1 мz: ћкw зак0на твоегw2 не забhхъ. | Зглянься на горе моє і визволи мене, бо я закону Твого не забув. |
|
154
|
154
|
| Суди2 сyдъ м0й и3 и3збaви мS: словесE рaди твоегw2 живи1 мz. | Розсуди справу мою і захисти мене; за словом Твоїм оживи мене. |
|
155
|
155
|
| Далeче t грBшникъ спcніе, ћкw њправдaній твои1хъ не взыскaша. | Далеко від нечестивців спасіння, бо вони не визнають закону Твого. |
|
156
|
156
|
| ЩедрHты тво‰ мнHги, гDи: по судбЁ твоeй живи1 мz. | Велика щедрість Твоя, Господи; оживи мене праведним судом Твоїм. |
|
157
|
157
|
| Мн0зи и3згонsщіи мS и3 стужaющіи ми2: t свидёній твои1хъ не ўклони1хсz. | Багато в мене напасників і гнобителів, але я від свідчень Твоїх не відхилився. |
|
158
|
158
|
| Ви1дэхъ неразумэвaющыz и3 и3стazхъ: ћкw словeсъ твои1хъ не сохрани1ша. | Бачу я безбожних і тяжко мені, що вони відступили від слова Твого. |
|
159
|
159
|
| Ви1ждь, ћкw зaпwвэди тво‰ возлюби1хъ: гDи, по млcти твоeй живи1 мz. | Глянь, як люблю я заповіді Твої; з милости Твоєї, Господи, оживи мене. |
|
160
|
160
|
| Начaло словeсъ твои1хъ и4стина, и3 во вёкъ вс‰ судбы6 прaвды твоеS. | Основа слів Твоїх — істина, і вічні всі суди правди Твоєї. |
|
161
|
161
|
| Кн‰зи погнaша мS тyне: и3 t словeсъ твои1хъ ўбоsсz сeрдце моE. | Князі безвинно гонять мене, але серце моє боїться слова Твого. |
|
162
|
162
|
| Возрaдуюсz ѓзъ њ словесёхъ твои1хъ, ћкw њбрэтazй корhсть мн0гу. | Радію я від слів Твоїх, як той, що одержав велике багатство. |
|
163
|
163
|
| Непрaвду возненави1дэхъ и3 њмерзи1хъ: зак0нъ же тв0й возлюби1хъ. | Неправду я зненавидів і гидую нею, закон же Твій я люблю. |
|
164
|
164
|
| Седмери1цею днeмъ хвали1хъ тS њ судбaхъ прaвды твоеS. | Семикратно кожного дня я прославляю Тебе за суди правди Твоєї. |
|
165
|
165
|
| Ми1ръ мн0гъ лю1бzщымъ зак0нъ тв0й, и3 нёсть и5мъ соблaзна. | Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони. |
|
166
|
166
|
| Чazхъ спcніz твоегw2, гDи, и3 зaпwвэди тво‰ возлюби1хъ. | Я уповаю на спасіння Твоє, Господи, і сповняю заповіді Твої. |
|
167
|
167
|
| Сохрани2 душA моS свидBніz тво‰ и3 возлюби2 | ѕэлw2. | Душа моя додержує свідчень Твоїх, бо вельми люблю їх. |
|
168
|
168
|
| Сохрани1хъ зaпwвэди тво‰ и3 свидBніz тво‰, ћкw вси2 путіE мои2 пред8 тоб0ю, гDи. | Я охороняю заповіді Твої і свідчення Твої, бо всі дороги мої перед Тобою, Господи. |
|
169
|
169
|
| Да прибли1житсz молeніе моE пред8 тS, гDи: по словеси2 твоемY вразуми1 мz. | Нехай дійде молитва моя до Тебе, Господи, за словом Твоїм врозуми мене. |
|
170
|
170
|
| Да вни1детъ прошeніе моE пред8 тS: гDи, по словеси2 твоемY и3збaви мS. | Нехай прийде благання моє до Тебе, Господи, за словом Твоїм визволи мене. |
|
171
|
171
|
| Tрhгнутъ ўстнЁ мои2 пёніе, є3гдA научи1ши мS њправдaніємъ твои6мъ. | Висловлять уста мої пісню хвали, коли навчиш мене заповітів Твоїх. |
|
172
|
172
|
| Провэщaетъ љзhкъ м0й словесA тво‰, ћкw вс‰ зaпwвэди тво‰ прaвда. | Язик мій буде голосно провіщати слова Твої, бо всі заповіді Твої — правда. |
|
173
|
173
|
| Да бyдетъ рукA твоS є4же спcти1 мz, ћкw зaпwвэди тво‰ и3зв0лихъ. | Нехай стане рука Твоя на поміч мені, бо я обрав собі повеління Твої. |
|
174
|
174
|
| Возжелaхъ спcніе твоE, гDи, и3 зак0нъ тв0й поучeніе моE є4сть. | Я жадаю спасіння Твого, Господи, і закон Твій — утіха моя. |
|
175
|
175
|
| ЖивA бyдетъ душA моS и3 восхвaлитъ тS: и3 судбы6 тво‰ пом0гутъ мнЁ. | Нехай живе душа моя і славить Тебе, і суди Твої нехай допоможуть мені. |
|
176
|
176
|
| Заблуди1хъ ћкw nвчA поги1бшее: взыщи2 рабA твоего2, ћкw зaповэдій твои1хъ не забhхъ. | Я блукаю, наче ягня загублене. Знайди раба Твого, бо я заповідей Твоїх не забув. |
|
1003
|
1003
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ рf7i
|
Псалом 119
|
|
0
|
0
|
| Пёснь степeней, Rf7‹. | Пісня ступенів. |
|
1
|
1
|
| Ко гDу, внегдA скорбёти ми2, воззвaхъ, и3 ўслhша мS. | До Господа взивав я в скорботі моїй, і Він вислухав мене. |
|
2
|
2
|
| ГDи, и3збaви дyшу мою2 t ўстeнъ непрaведныхъ и3 t љзhка льсти1ва. | Господи, визволи душу мою від уст неправдивих, від язика облесливого. |
|
3
|
3
|
| Что2 дaстсz тебЁ, и3ли2 что2 приложи1тсz тебЁ къ љзhку льсти1ву; | Що дасть Тобі або що додасть Тобі язик зрадливий? |
|
4
|
4
|
| Стрёлы си1льнагw и3з8wщрє1ны, со ќгльми пустhнными. | Він — як гострі стріли сильного з палаючим вугіллям, що спустошує. |
|
5
|
5
|
| Ўвы2 мнЁ, ћкw пришeлствіе моE продолжи1сz, всели1хсz съ селє1ніи кидaрскими: | Горе мені, що я перебуваю у Мосоха, живу біля шатрів кидарських. |
|
6
|
6
|
| мн0гw пришeлствова душA моS: съ ненави1дzщими ми1ра бёхъ ми1ренъ: | Довго перебувала душа моя з тими, що не бажають миру. |
|
7
|
7
|
| є3гдA глаг0лахъ и5мъ, борsху мS тyне. | Я бажаю жити мирно, але, як тільки заговорю до них, вони повстають проти мене без вини. |
|
Pал0мъ рк7
|
Псалом 120
|
|
0
|
0
|
| Пёснь степeней, Rк7. | Пісня ступенів. |
|
1
|
1
|
| Возвед0хъ џчи мои2 въ г0ры, tню1дуже пріи1детъ п0мощь моS. | Звів я очі мої в гори, звідкіля прийде поміч моя. |
|
2
|
2
|
| П0мощь моS t гDа, сотв0ршагw нeбо и3 зeмлю. | Поміч моя від Господа, що створив небо і землю. |
|
3
|
3
|
| Не дaждь во смzтeніе ноги2 твоеS, нижE воздрeмлетъ хранsй тS: | Він не дасть нозі твоїй спіткнутися, не задрімає Охоронитель твій. |
|
4
|
4
|
| сE, не воздрeмлетъ, нижE ќснетъ хранsй ї}лz. | Не задрімає і не засне Той, Хто охороняє Ізраїля. |
|
5
|
5
|
| ГDь сохрани1тъ тS, гDь покр0въ тв0й на рyку деснyю твою2. | Господь — Охорона твоя, Господь — покрова твоя на правиці твоїй. |
|
6
|
6
|
| Во дни2 с0лнце не њжжeтъ тебE, нижE лунA н0щію. | Удень сонце не опалить тебе, а вночі — місяць. |
|
7
|
7
|
| ГDь сохрани1тъ тS t всsкагw ѕлA, сохрани1тъ дyшу твою2 гDь: | Господь охоронить тебе від усякого зла, охоронить душу твою [Господь]. |
|
8
|
8
|
| гDь сохрани1тъ вхождeніе твоE и3 и3схождeніе твоE, tнн7э и3 до вёка. | Господь охоронить вхід і вихід твій віднині й навіки. |
|
Pал0мъ рк7а
|
Псалом 121
|
|
0
|
0
|
| Пёснь степeней, Rк7№. | Пісня ступенів. Давида. |
|
1
|
1
|
| Возвесели1хсz њ рeкшихъ мнЁ: въ д0мъ гDень п0йдемъ. | Звеселився я тим, що сказали мені: ходімо до дому Господнього. |
|
2
|
2
|
| Стоsще бsху н0ги нaшz во дв0рэхъ твои1хъ, їеrли1ме. | Стояли ноги наші у дворах твоїх, Єрусалиме. |
|
3
|
3
|
| Їеrли1мъ зи1ждемый ћкw грaдъ, є3мyже причaстіе є3гw2 вкyпэ. | Єрусалим створений як місто, і доля його з народом його. |
|
4
|
4
|
| Тaмw бо взыд0ша кwлёна, кwлёна гDнz, свидёніе ї}лево, и3сповёдатисz и4мени гDню: | Бо туди увійшли коліна, коліна Господні, за законом Ізраїля, щоб прославляти ім’я Господнє. |
|
5
|
5
|
| ћкw тaмw сэд0ша прест0ли на сyдъ, прест0ли въ домY дв7довэ. | Бо там стоять престоли, щоб судити, престоли в домі Давидовому. |
|
6
|
6
|
| Вопроси1те же ±же њ ми1рэ їеrли1ма: и3 nби1ліе лю1бzщымъ тS. | Просіть про мир для Єрусалима, і благоденство тим, що люблять тебе. |
|
7
|
7
|
| Бyди же ми1ръ въ си1лэ твоeй, и3 nби1ліе въ столпостэнaхъ твои1хъ. | І нехай буде мир силою твоєю і благоденство у стінах твоїх. |
|
8
|
8
|
| Рaди брaтій мои1хъ и3 бли1жнихъ мои1хъ глаг0лахъ ќбw ми1ръ њ тебЁ. | Заради братів моїх і ближніх моїх промовляю: мир тобі. |
|
9
|
9
|
| Д0му рaди гDа бGа нaшегw взыскaхъ бlг†z тебЁ. | Заради дому Господа Бога нашого жадаю я блага тобі. |
|
Pал0мъ рк7в
|
Псалом 122
|
|
0
|
0
|
| Пёснь степeней, Rк7в7. | Пісня ступенів. |
|
1
|
1
|
| Къ тебЁ возвед0хъ џчи мои2, живyщему на нб7си2. | До Тебе, що перебуваєш на небі, зводжу очі мої. |
|
2
|
2
|
| СE, ћкw џчи р†бъ въ рукY госп0дій свои1хъ, ћкw џчи рабhни въ рукY госпожи2 своеS: тaкw џчи нaши ко гDу бGу нaшему, д0ндеже ўщeдритъ ны2. | Як очі рабів звертаються до рук господарів їхніх, як очі рабині до рук господині її, так очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас. |
|
3
|
3
|
| Поми1луй нaсъ, гDи, поми1луй нaсъ, ћкw помн0гу и3сп0лнихомсz ўничижeніz: | Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо багато ми маємо приниження. |
|
4
|
4
|
| наипaче нап0лнисz душA нaша поношeніz гобзyющихъ и3 ўничижeніz г0рдыхъ. | Надміру має душа наша ганьби від багатих та зневаги від гордих. |
|
Pал0мъ рк7г
|
Псалом 123
|
|
0
|
0
|
| Пёснь степeней, Rк7G. | Пісня ступенів. Давида. |
|
1
|
1
|
| Ћкw ѓще не гDь бы бhлъ въ нaсъ, да речeтъ ќбw ї}ль: | Якби не Господь був з нами, — нехай скаже Ізраїль, |
|
2
|
2
|
| ћкw ѓще не гDь бы бhлъ въ нaсъ, внегдA востaти человёкwмъ на ны2, u5бо живhхъ пожeрли бhша нaсъ: | якби не Господь був з нами, коли повстали проти нас люди, — |
|
3
|
3
|
| внегдA прогнёватисz ћрости и4хъ на ны2, u5бо водA потопи1ла бы нaсъ. | вони б живих поглинули нас, коли гнів їх розпалився на нас. |
|
4
|
4
|
| Пот0къ прeйде душA нaша: | Вода б затопила нас; потоки залили б душу нашу. |
|
5
|
5
|
| u5бо прeйде душA нaша в0ду непостоsнную. | Бурхливі хвилі води прийшли б над душею нашою. |
|
6
|
6
|
| Блгcвeнъ гDь, и4же не дадE нaсъ въ лови1тву зубHмъ и4хъ. | Благословен Господь, Який не дав нас на здобич у зуби їхні. |
|
7
|
7
|
| ДушA нaша ћкw пти1ца и3збaвисz t сёти ловsщихъ: сёть сокруши1сz, и3 мы2 и3збaвлени бhхомъ. | Душа наша, як пташка, вирвалася з сітки тих, що ловили. Сітка розірвалась, і ми спаслися. |
|
8
|
8
|
| П0мощь нaша во и4мz гDа, сотв0ршагw нeбо и3 зeмлю. | Поміч наша в імені Господа, що створив небо і землю. Слава… |
|
1001
|
|
| Слaва: | |
|
Pал0мъ рк7д
|
Псалом 124
|
|
0
|
0
|
| Пёснь степeней, Rк7д7. | Пісня ступенів. |
|
1
|
1
|
| Надёющіисz на гDа, ћкw горA сіHнъ: не подви1житсz въ вёкъ живhй во їеrли1мэ. | Ті, що надіються на Господа, не похитнуться, як гора Сион, що стоїть вічно. |
|
2
|
2
|
| Г0ры w4крестъ є3гw2, и3 гDь w4крестъ людjй свои1хъ, tнн7э и3 до вёка. | Гори навкруги Єрусалима, а Господь — навкруги народу Свого віднині і навіки. |
|
3
|
3
|
| Ћкw не њстaвитъ гDь жезлA грёшныхъ на жрeбій првdныхъ, ћкw да не пр0струтъ првdніи въ беззакHніz рyкъ свои1хъ. | Бо не залишить [Господь] жезла нечестивих над долею праведних, щоб праведні не простягли рук своїх до беззаконня. |
|
4
|
4
|
| Ўбlжи2, гDи, бlг‡z и3 пр†выz с®цемъ. | Благодій, Господи, добрим і праведним серцем. |
|
5
|
5
|
| Ўклонsющыzсz же въ развращє1ніz tведeтъ гDь съ дёлающими беззак0ніе: ми1ръ на ї}лz. | А тих, що звернули на криву дорогу неправди, нехай залишить Господь разом з тими, що чинять беззаконня. Мир на Ізраїля! |
|
Pал0мъ рк7є
|
Псалом 125
|
|
0
|
0
|
| Пёснь степeней, Rк7е7. | Пісня ступенів. |
|
1
|
1
|
| ВнегдA возврати1ти гDу плёнъ сіHнь, бhхомъ ћкw ўтёшени. | Коли повертав Господь з полону Сион, нам здавалося, що то був сон. |
|
2
|
2
|
| ТогдA и3сп0лнишасz рaдости ўстA н†ша, и3 љзhкъ нaшъ весeліz: тогдA рекyтъ во kзhцэхъ: возвели1чилъ є4сть гDь сотвори1ти съ ни1ми. | Тоді були душі наші повні радости, і з уст наших лилася пісня. Тоді між народами говорили: «Велике сотворив Господь над ними». |
|
3
|
3
|
| Возвели1чилъ є4сть гDь сотвори1ти съ нaми: бhхомъ веселsщесz. | Так, Господь явив над нами велике; ми раділи серцем. |
|
4
|
4
|
| Возврати2, гDи, плэнeніе нaше, ћкw пот0ки ю4гомъ. | Поверни ж, Господи, невільників наших, як потоки на південь. |
|
5
|
5
|
| Сёющіи слезaми, рaдостію п0жнутъ. | Ті, що сіють зі сльозами, пожнуть з радістю. |
|
6
|
6
|
| Ходsщіи хождaху и3 плaкахусz, метaюще сёмена сво‰: грzдyще же пріи1дутъ рaдостію, взeмлюще руко‰ти сво‰. | Хто з плачем ніс сіяти зерно своє, той повернеться веселий, несучи снопи свої. |
|
Pал0мъ рк7ѕ
|
Псалом 126
|
|
0
|
0
|
| Пёснь степeней, Rк7ѕ7. | Пісня ступенів. Соломона. |
|
1
|
1
|
| Ѓще не гDь сози1ждетъ д0мъ, всyе труди1шасz зи1ждущіи: ѓще не гDь сохрани1тъ грaдъ, всyе бдЁ стрегjй. | Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі; коли не Господь береже місто, даремно пильнує сторожа. |
|
2
|
2
|
| Всyе вaмъ є4сть ќтреневати: востaнете по сэдёніи kдyщіи хлёбъ болёзни, є3гдA дaстъ возлю1блєннымъ свои6мъ с0нъ. | Даремно встаєте ви рано і лягаєте пізно, їсте хліб, тяжко здобутий, тоді як Господь дає улюбленим Своїм спокійний сон. |
|
3
|
3
|
| СE, достоsніе гDне сhнове, мздA плодA чрeвнzгw. | Ось і діти — насліддя від Господа; нагорода від Нього — плід утроби. |
|
4
|
4
|
| Ћкw стрёлы въ руцЁ си1льнагw, тaкw сhнове tтрzсeнныхъ. | Як стріли в руках сильного, так і сини молоді. |
|
5
|
5
|
| Бlжeнъ, и4же и3сп0лнитъ желaніе своE t ни1хъ: не постыдsтсz, є3гдA глаг0лютъ врагHмъ свои6мъ во вратёхъ. | Блаженний, хто здобув таку поміч собі. Не осоромляться вони, коли біля брами міста свого говоритимуть з ворогами. |
|
Pал0мъ рк7з
|
Псалом 127
|
|
0
|
0
|
| Пёснь степeней, Rк7з7. | Пісня ступенів. |
|
1
|
1
|
| Бlжeни вси2 боsщіисz гDа, ходsщіи въ путeхъ є3гw2: | Блаженні всі, що бояться Господа. Ті, що ходять путями Його. |
|
2
|
2
|
| труды2 плодHвъ [рyкъ] твои1хъ снёси: бlжeнъ є3си2, и3 добро2 тебЁ бyдетъ. | Ти житимеш трудами рук твоїх. Блаженний ти, і добро тобі буде. |
|
3
|
3
|
| ЖенA твоS ћкw лозA плодови1та въ странaхъ д0му твоегw2: | Жона твоя в домі твоїм як родюча лоза виноградна. Сини твої, як паростки дерева оливкового, навколо трапези твоєї. |
|
4
|
4
|
| сhнове твои2 ћкw новосаждє1ніz м†сличнаz w4крестъ трапeзы твоеS. | Ось так буде благословенний чоловік, що боїться Господа. |
|
5
|
5
|
| СE, тaкw бlгослови1тсz человёкъ боsйсz гDа. | Нехай благословить тебе Господь від Сиону. І побачиш блаженство Єрусалима по всі дні життя твого. |
|
6
|
6
|
| Блгcви1тъ тS гDь t сіHна, и3 ќзриши бlг†z їеrли1ма вс‰ дни6 животA твоегw2, | Щоб побачив ти дітей синів твоїх. Мир на Ізраїля! |
|
7
|
|
| и3 ќзриши сhны сынHвъ твои1хъ: ми1ръ на ї}лz. | |
|
Pал0мъ рк7и
|
Псалом 128
|
|
0
|
0
|
| Пёснь степeней, Rк7}. | Пісня ступенів. |
|
1
|
1
|
| Мн0жицею брaшасz со мн0ю t ю4ности моеS, да речeтъ ќбw ї}ль: | Багато разів бороли мене від юности моєї, — нехай скаже Ізраїль, |
|
2
|
2
|
| мн0жицею брaшасz со мн0ю t ю4ности моеS, и4бо не премог0ша мS. | багато разів бороли мене від юности моєї, але не перемогли мене. |
|
3
|
3
|
| На хребтЁ моeмъ дёлаша грBшницы, продолжи1ша беззак0ніе своE. | На хребті моїм орали плугарі, проклали довгі борозни свої, |
|
4
|
4
|
| ГDь првdнъ ссэчE вы6z грёшникwвъ. | але Господь справедливий, Він розсік пута беззаконників. |
|
5
|
5
|
| Да постыдsтсz и3 возвратsтсz вспsть вси2 ненави1дzщіи сіHна: | Нехай осоромляться і відступлять ті, що ненавидять Сион. |
|
6
|
6
|
| да бyдутъ ћкw травA на здёхъ [на кр0вэхъ], ћже прeжде восторжeніz и4зсше: | Нехай будуть як трава на покрівлі, що сохне раніше, ніж вирвуть її, |
|
7
|
7
|
| є4юже не и3сп0лни руки2 своеS жнsй, и3 нёдра своегw2 руко‰ти собирazй: | якою жнець не наповнює руки своєї, і в’язальниця не зв’яже снопа. |
|
8
|
8
|
| и3 не рёша мимоходsщіи: блгcвeніе гDне на вы2, благослови1хомъ вы2 во и4мz гDне. | А перехожі не скажуть: «Благословення Господнє на вас; благословляємо вас іменем Господнім». Слава… |
|
1001
|
|
| Слaва: | |
|
Pал0мъ рк7f
|
Псалом 129
|
|
0
|
0
|
| Пёснь степeней, Rк7f7. | Пісня ступенів. |
|
1
|
1
|
| И#з8 глубины2 воззвaхъ къ тебЁ, гDи: гDи, ўслhши глaсъ м0й. | З глибини взиваю до Тебе, Господи, Господи, почуй голос мій. |
|
2
|
2
|
| Да бyдутъ ќши твои2 внeмлющэ глaсу молeніz моегw2. | Нехай будуть вуха Твої уважні до голосу благання мого. |
|
3
|
3
|
| Ѓще беззакHніz нaзриши, гDи, гDи, кто2 постои1тъ; ћкw ў тебє2 њчищeніе є4сть. | Якщо на беззаконня наші зважатимеш, Господи, Господи, хто встоїть? |
|
4
|
4
|
| И$мене рaди твоегw2 потерпёхъ тS, гDи, потерпЁ душA моS въ сл0во твоE: ўповA душA моS на гDа. | Але у Тебе прощення; нехай благоговіють перед Тобою. |
|
5
|
5
|
| T стрaжи ќтренніz до н0щи, t стрaжи ќтренніz да ўповaетъ ї}ль на гDа: | Ради імені Твого я надіюся на Тебе, Господи; терпіла душа моя у слові Твоїм. Уповає душа моя на Господа. |
|
6
|
6
|
| ћкw ў гDа млcть, и3 мн0гое ў негw2 и3збавлeніе: и3 т0й и3збaвитъ ї}лz t всёхъ беззак0ній є3гw2. | Від ранньої зорі до ночі, від ранньої зорі нехай уповає Ізраїль на Господа. |
|
Pал0мъ рl
|
Псалом 130
|
|
0
|
0
|
| Пёснь степeней, Rl. | Пісня ступенів. Давида. |
|
1
|
1
|
| ГDи, не вознесeсz сeрдце моE, нижE вознес0стэсz џчи мои2: нижE ходи1хъ въ вели1кихъ, нижE въ ди1вныхъ пaче менє2. | Господи, не зазнавалося серце моє, не підносилися гордо очі мої; я не входив у велике і дивне, недосяжне для мене. |
|
2
|
2
|
| Ѓще не смиреномyдрствовахъ, но вознес0хъ дyшу мою2, ћкw tдоeное на мaтерь свою2, тaкw воздaси на дyшу мою2. | Чи не смиряв я душу свою, наче дитину, відлучену від грудей матері? Душа моя в мені жадає Тебе, як дитя грудей матері своєї. |
|
3
|
3
|
| Да ўповaетъ ї}ль на гDа tнн7э и3 до вёка. | Нехай надіється Ізраїль на Господа віднині і навіки. |
|
Pал0мъ рlа
|
Псалом 131
|
|
0
|
0
|
| Пёснь степeней, Rl№. | Пісня ступенів. |
|
1
|
1
|
| Помzни2, гDи, дв7да и3 всю2 кр0тость є3гw2: | Пом’яни, Господи, Давида і всю лагідність його. |
|
2
|
2
|
| ћкw клsтсz гDеви, њбэщaсz бGу їaкwвлю: | Як він присягався Господу, давав обітниці Богу Якова: |
|
3
|
3
|
| ѓще вни1ду въ селeніе д0му моегw2, и3ли2 взhду на џдръ постeли моеS: | «Не ввійду в світлицю дому мого, не ляжу на постіль мою, |
|
4
|
4
|
| ѓще дaмъ с0нъ nчи1ма мои1ма, и3 вёждома мои1ма дремaніе, и3 пок0й скраніaма мои1ма: | не дам заснути очам моїм і задрімати повікам моїм; |
|
5
|
5
|
| д0ндеже њбрsщу мёсто гDеви, селeніе бGу їaкwвлю. | не заспокоюся, поки не знайду оселі для Господа, дому для Бога Якова». |
|
6
|
6
|
| СE, слhшахомъ | во є3vфрafэ, њбрэт0хомъ | въ полsхъ дубрaвы: | Ось ми чули про Нього в Єфрафі, знайшли Його на полях Іарима. |
|
7
|
7
|
| вни1демъ въ селє1ніz є3гw2, поклони1мсz на мёсто, и3дёже стоsстэ н0зэ є3гw2. | Ходімо в оселі Його, поклонімося підніжжю ніг Його. |
|
8
|
8
|
| Воскrни2, гDи, въ пок0й тв0й, ты2 и3 ківHтъ с™hни твоеS. | Воскресни, Господи, у спокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї. |
|
9
|
9
|
| Сщ7eнницы твои2 њблекyтсz прaвдою, и3 прпdбніи твои2 возрaдуютсz. | Священики Твої зодягнуться в правду, і преподобні Твої зрадіють. |
|
10
|
10
|
| Дв7да рaди рабA твоегw2, не tврати2 лицE помaзаннагw твоегw2. | Ради Давида, раба Твого, не відверни лиця від помазаника Твого. |
|
11
|
11
|
| Клsтсz гDь дв7ду и4стиною, и3 не tвeржетсz є3S: t плодA чрeва твоегw2 посаждY на прест0лэ твоeмъ. | Клявся Господь Давиду істиною і не зречеться її: «Із синів роду твого посаджу на престолі твоїм. |
|
12
|
12
|
| Ѓще сохранsтъ сhнове твои2 завётъ м0й и3 свидBніz мо‰ сі‰, и5мже научY |, и3 сhнове и4хъ до вёка сsдутъ на прест0лэ твоeмъ. | А коли сини твої зберігатимуть завіт Мій і повеління Мої, яких Я навчу їх, то й сини їхні навіки сидітимуть на престолі твоїм». |
|
13
|
13
|
| Ћкw и3збрA гDь сіHна, и3зв0ли и5 въ жили1ще себЁ. | Вибрав Господь Сион, забажав [його] на оселю для Себе. |
|
14
|
14
|
| Сeй пок0й м0й во вёкъ вёка, здЁ вселю1сz, ћкw и3зв0лихъ и5. | «Це місце спокою Мого повік віку, сказав Господь, тут оселюся, бо Я полюбив його. |
|
15
|
15
|
| Лови1тву є3гw2 блгcвлszй блгcвлю2, ни1щыz є3гw2 насhщу хлBбы: | Поживу його Я, благословляючи, благословлю, і вбогих його Я нагодую хлібом. |
|
16
|
16
|
| сщ7eнники є3гw2 њблекY во спcніе, и3 прпdбніи є3гw2 рaдостію возрaдуютсz. | Священиків його Я зодягну в спасіння, і праведні його будуть радіти радістю. |
|
17
|
17
|
| Тaмw возращY р0гъ дв7дови, ўгот0вахъ свэти1лникъ помaзанному моемY. | Там Я вирощу спасіння Давидові, поставлю світильник помазанику Моєму. |
|
18
|
18
|
| Враги2 є3гw2 њблекY студ0мъ, на нeмъ же процвэтeтъ с™hнz моS. | Ворогів його осоромлю Я, на ньому ж розцвіте святиня Моя». |
|
Pал0мъ рlв
|
Псалом 132
|
|
0
|
0
|
| Пёснь степeней, Rlв7. | Пісня ступенів. Давида. |
|
1
|
1
|
| СE, что2 добро2, и3ли2 что2 красно2, но є4же жи1ти брaтіи вкyпэ; | Як то добре і як то гарно, коли брати живуть у згоді! |
|
2
|
2
|
| Ћкw мЂро на главЁ, сходsщее на брадY, брадY ґарHню, сходsщее на nмeты nдeжды є3гw2: | Як миро на голові, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить на краї одежі його. |
|
3
|
3
|
| ћкw росA ґермHнскаz сходsщаz на г0ры сіw6нскіz: ћкw тaмw заповёда гDь блгcвeніе и3 жив0тъ до вёка. | Як роса єрмонська, що спадає на гори Сионські. Бо там посилає Господь благословення і життя навіки. |
|
Pал0мъ рlг
|
Псалом 133
|
|
0
|
0
|
| Пёснь степeней, RlG. | Пісня ступенів. |
|
1
|
1
|
| СE, нн7э благослови1те гDа, вси2 раби2 гDни, стоsщіи въ хрaмэ гDни, во дв0рэхъ д0му бGа нaшегw. | Нині благословляйте Господа, всі раби Господні, що стоїте у храмі Господнім, [у дворах дому Бога нашого]. |
|
2
|
2
|
| Въ н0щехъ воздэжи1те рyки вaшz во с™†z и3 благослови1те гDа. | Вночі підносьте руки ваші до святині і благословляйте Господа. |
|
3
|
3
|
| Блгcви1тъ тS гDь t сіHна, сотвори1вый нeбо и3 зeмлю. | Благословить і тебе з небесного Сиону Господь, Який створив небо і землю. Слава… |
|
1001
|
|
| Слaва: | |
|
Pал0мъ рlд
|
Псалом 134
|
|
0
|
0
|
| Ґллилyіа, Rlд7. | Алилуя. |
|
1
|
1
|
| Хвали1те и4мz гDне, хвали1те, раби2 гDа, | Хваліть ім’я Господнє, хваліть, раби Господні, |
|
2
|
2
|
| стоsщіи во хрaмэ гDни, во дв0рэхъ д0му бGа нaшегw. | що стоїте у храмі Господнім, у дворах дому Бога нашого. |
|
3
|
3
|
| Хвали1те гDа, ћкw блaгъ гDь: п0йте и4мени є3гw2, ћкw добро2: | Хваліть Господа, бо Господь благий; співайте імені Його, бо це добре. |
|
4
|
4
|
| ћкw їaкwва и3збрA себЁ гDь, ї}лz въ достоsніе себЁ: | Господь обрав Собі Якова, — обрав Ізраїля у насліддя Собі. |
|
5
|
5
|
| ћкw ѓзъ познaхъ, ћкw вeлій гDь, и3 гDь нaшъ над8 всёми бHги: | Я пізнав, що Господь великий, і що Бог наш над усіма богами. |
|
6
|
6
|
| вс‰, є3ли6ка восхотЁ гDь, сотвори2 на нб7си2 и3 на земли2, въ морsхъ и3 во всёхъ бeзднахъ. | Все, що хоче, Господь творить на небесах і на землі, в морях і у всіх безоднях; |
|
7
|
7
|
| ВозводS w4блаки t послёднихъ земли2, мHлніи въ д0ждь сотвори2, и3зводsй вётры t сокр0вищъ свои1хъ. | підносить хмари від країв землі, сяє блискавкою серед дощу, виводить вітри зі сховищ Своїх. |
|
8
|
8
|
| И$же порази2 пeрвенцы є3гЂпєтскіz t человёка до скотA: | Він умертвив первістків у Єгипті від людей до тварин, |
|
9
|
9
|
| послA знaмєніz и3 чудесA посредЁ тебє2, є3гЂпте, на фараHна и3 на вс‰ рабы6 є3гw2. | явив знамення й чудеса посеред тебе, Єгипте, над фараоном і над усіма рабами його, |
|
10
|
10
|
| И$же порази2 kзhки мнHги и3 и3зби2 цари6 крBпки: | уразив багато народів і знищив могутніх царів: |
|
11
|
11
|
| сиHна царS ґморрeйска и3 w4га царS васaнска, и3 вс‰ ц†рствіz хана†нска: | Сигона, царя Аморрейського, і Ога, царя Васанського, і всі царства ханаанські; |
|
12
|
12
|
| и3 дадE зeмлю и4хъ достоsніе, достоsніе ї}лю лю1демъ свои6мъ. | і віддав землю їх у насліддя Ізраїлю, в насліддя людям Своїм. |
|
13
|
13
|
| ГDи, и4мz твоE въ вёкъ, и3 пaмzть твоS въ р0дъ и3 р0дъ: | Господи, ім’я Твоє навіки, і пам’ять про Тебе з роду в рід. |
|
14
|
14
|
| ћкw суди1ти и4мать гDь лю1демъ свои6мъ, и3 њ рабёхъ свои1хъ ўм0литсz. | Бо Господь буде судити народ Свій і змилосердиться над рабами Своїми. |
|
15
|
15
|
| Јдwли kзы6къ сребро2 и3 злaто, дэлA рyкъ человёческихъ: | Ідоли язичників — срібло й золото, творіння рук людських. |
|
16
|
16
|
| ўстA и4мутъ, и3 не возглаг0лютъ: џчи и4мутъ, и3 не ќзрzтъ: | Мають уста і не говорять, мають очі і не бачать, |
|
17
|
17
|
| ќши и4мутъ, и3 не ўслhшатъ: нижe бо є4сть дyхъ во ўстёхъ и4хъ. | мають вуха і не чують, і нема дихання в устах їх. |
|
18
|
18
|
| Под0бни и5мъ да бyдутъ творsщіи | и3 вси2 надёющіисz на нS. | Подібні до них будуть і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них. |
|
19
|
19
|
| Д0ме ї}левъ, благослови1те гDа: д0ме ґарHнь, благослови1те гDа: д0ме леvjинъ, благослови1те гDа: | Доме Ізраїлів! Благословляйте Господа. Доме Ааронів, благословляйте Господа! |
|
20
|
20
|
| боsщіисz гDа, благослови1те гDа. | Доме Левія, благословляйте Господа. Всі, хто боїться Господа, благословляйте Господа. |
|
21
|
21
|
| Блгcвeнъ гDь t сіHна, живhй во їеrли1мэ. | Благословен Господь від Сиона, що живе в Єрусалимі. Алилуя! |
|
Pал0мъ рlє
|
Псалом 135
|
|
0
|
0
|
| Ґллилyіа, Rlе7. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| И#сповёдайтесz гDеви, ћкw бlгъ: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його. |
|
2
|
2
|
| И#сповёдайтесz бGу богHвъ: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | Прославляйте Бога богів, бо повіки милість Його. |
|
3
|
3
|
| И#сповёдайтесz гDеви господeй: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | Прославляйте Господа володарів, бо повіки милість Його. |
|
4
|
4
|
| Сотв0ршему чудесA вє1ліz є3ди1ному: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | Він Один творить чудеса великі, бо повіки милість Його. |
|
5
|
5
|
| Сотв0ршему небесA рaзумомъ: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | Він створив небеса премудро, бо повіки милість Його; |
|
6
|
6
|
| Ўтверди1вшему зeмлю на водaхъ: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | утвердив землю на водах, бо повіки милість Його. |
|
7
|
7
|
| Сотв0ршему свэти6ла вє1ліz є3ди1ному: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2: | Він створив великі світила, бо повіки милість Його; |
|
8
|
8
|
| с0лнце во w4бласть днE: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2: | сонце, щоб творило день, бо повіки милість Його; |
|
9
|
9
|
| лунY и3 ѕвёзды во w4бласть н0щи: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | місяць і зорі, щоб світили вночі, бо повіки милість Його; |
|
10
|
10
|
| Порази1вшему є3гЂпта съ пeрвєнцы є3гw2: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2: | покарав Єгипет у первістках його, бо повіки милість Його; |
|
11
|
11
|
| и3 и3звeдшему ї}лz t среды2 и4хъ: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2: | і вивів з нього Ізраїля, бо повіки милість Його; |
|
12
|
12
|
| рук0ю крёпкою и3 мhшцею выс0кою: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | рукою кріпкою і силою могутньою, бо повіки милість Його; |
|
13
|
13
|
| Раздёльшему чермн0е м0ре въ раздэлє1ніz: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2: | Він розділив море Червоне, бо повіки милість Його; |
|
14
|
14
|
| и3 провeдшему ї}лz посредЁ є3гw2: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2: | і провів Ізраїля посеред нього, бо повіки милість Його; |
|
15
|
15
|
| и3 и3стрsсшему фараHна и3 си1лу є3гw2 въ м0ре чермн0е: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | і потопив фараона й військо його у морі, бо повіки милість Його; |
|
16
|
16
|
| Провeдшему лю1ди сво‰ въ пустhни: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | Він провів народ Свій через пустелю, бо повіки милість Його; |
|
17
|
17
|
| Порази1вшему цари6 вє1ліz: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | і покарав царів великих, бо повіки милість Його; |
|
18
|
18
|
| И# ўби1вшему цари6 крBпкіz: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2: | знищив царів сильних, бо повіки милість Його; |
|
19
|
19
|
| сиHна царS ґморрeйска: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2: | Сигона, царя аморреїв, бо повіки милість Його; |
|
20
|
20
|
| и3 w4га царS васaнска: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | і Ога, царя Васанського, бо повіки милість Його; |
|
21
|
21
|
| И# дaвшему зeмлю и4хъ достоsніе: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2: | і віддав землю їх у насліддя, бо повіки милість Його; |
|
22
|
22
|
| достоsніе ї}лю рабY своемY: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | в насліддя Ізраїлю, рабу Своєму, бо повіки милість Його; |
|
23
|
23
|
| Ћкw во смирeніи нaшемъ помzнy ны гDь: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | Він пом’янув нас у смиренні нашому, бо повіки милість Його; |
|
24
|
24
|
| И# и3збaвилъ ны2 є4сть t врагHвъ нaшихъ: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2: | і визволив нас від ворогів наших, бо повіки милість Його; |
|
25
|
25
|
| даsй пи1щу всsкой пл0ти: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | Він дає поживу всім творінням, бо повіки милість Його. |
|
26
|
26
|
| И#сповёдайтесz бGу нбcному: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | Прославляйте Бога Небесного, бо повіки милість Його. |
|
Pал0мъ рlѕ
|
Псалом 136
|
|
0
|
0
|
| Дв7ду їеремjемъ, Rlѕ7. | Давида.] (Пісня перед Богом про неволю прор. Єремії). |
|
1
|
1
|
| На рэкaхъ вавmлHнскихъ, тaмw сэд0хомъ и3 плaкахомъ, внегдA помzнyти нaмъ сіHна: | На ріках вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сион наш. |
|
2
|
2
|
| на вeрбіихъ посредЁ є3гw2 њбёсихомъ nргaны нaшz. | На вербах посеред нього повісили ми арфи наші. |
|
3
|
3
|
| Ћкw тaмw вопроси1ша ны2 плёншіи нaсъ њ словесёхъ пёсней, и3 вeдшіи нaсъ њ пёніи: восп0йте нaмъ t пёсней сіHнскихъ. | Там бо питали нас про слова пісень полонителі наші, що знали про наш спів: «Заспівайте нам пісень сионських». |
|
4
|
4
|
| Кaкw воспоeмъ пёснь гDню на земли2 чуждeй; | Як же нам співати пісню Господню на землі чужій? |
|
5
|
5
|
| Ѓще забyду тебE, їеrли1ме, забвeна бyди десни1ца моS. | Якщо забуду тебе, Єрусалиме, нехай буде забута правиця моя. |
|
6
|
6
|
| Прильпни2 љзhкъ м0й гортaни моемY, ѓще не помzнY тебє2, ѓще не предложY їеrли1ма, ћкw въ начaлэ весeліz моегw2. | Нехай прилипне язик мій до гортані моєї, якщо не пом’яну тебе і коли не поставлю Єрусалим початком радости моєї. |
|
7
|
7
|
| Помzни2, гDи, сhны є3дw6мскіz въ дeнь їеrли1мль глаг0лющыz: и3стощaйте, и3стощaйте до њсновaній є3гw2. | Пом’яни, Господи, синів Едомських, що в день єрусалимський кричали: «Руйнуйте його до останку». |
|
8
|
8
|
| Дщи2 вавmлHнz њкаsннаz, бlжeнъ, и4же воздaстъ тебЁ воздаsніе твоE, є4же воздалA є3си2 нaмъ: | Дочко Вавилона, окаянна, блаженний той, хто відплатить тобі за все, що ти заподіяла нам. |
|
9
|
9
|
| бlжeнъ, и4же и4метъ и3 разбіeтъ младeнцы тво‰ њ кaмень. | Блаженний, хто візьме і розіб’є дітей твоїх об камінь. Слава… |
|
1001
|
|
| Слaва: | |
|
Pал0мъ рlз
|
Псалом 137
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, ґггeа и3 захaріи, Rlз7. | Давида. (Аггея й Захарії). |
|
1
|
1
|
| И#сповёмсz тебЁ, гDи, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, и3 пред8 ѓгGлы воспою2 тебЁ, ћкw ўслhшалъ є3си2 вс‰ глаг0лы ќстъ мои1хъ: | Прославляю Тебе, Господи, від усього серця мого. Перед ангелами співатиму похвалу Тобі за те, [що Ти почув усі слова уст моїх]. |
|
2
|
2
|
| поклоню1сz ко хрaму с™0му твоемY и3 и3сповёмсz и4мени твоемY њ млcти твоeй и3 и4стинэ твоeй, ћкw возвели1чилъ є3си2 над8 всёмъ и4мz твоE с™0е. | Буду поклонятися перед святим храмом Твоїм і славити ім’я Твоє за милість Твою і правду Твою, бо Ти звеличив слово Твоє вище від усякого імені Твого. |
|
3
|
3
|
| Въ џньже ѓще дeнь призовy тz, ск0рw ўслhши мS: ўмн0жиши мS въ души2 моeй си1лою твоeю. | В день, коли я взивав до Тебе, Ти почув мене і вселив у душу мою силу. |
|
4
|
4
|
| Да и3сповёдzтсz тебЁ, гDи, вси2 цaріе зeмстіи, ћкw ўслhшаша вс‰ гlг0лы ќстъ твои1хъ: | Будуть прославляти Тебе, Господи, всі царі землі, коли почують слова уст Твоїх. |
|
5
|
5
|
| и3 да воспою1тъ въ путeхъ гDнихъ, ћкw вeліz слaва гDнz: | Будуть у піснях прославляти путі Господні, бо велика слава Господня. |
|
6
|
6
|
| ћкw выс0къ гDь, и3 смирє1нныz призирaетъ, и3 высHкаz и3здалeча вёсть. | Високий Господь: смиренного бачить і гордого пізнає здалека. |
|
7
|
7
|
| Ѓще пойдY посредЁ ск0рби, живи1ши мS: на гнёвъ вр†гъ мои1хъ простeрлъ є3си2 рyку твою2, и3 сп7сe мz десни1ца твоS. | Якщо я піду серед напастей, Ти оживиш мене, простягнеш руку Твою на ворогів моїх, і спасе мене правиця Твоя. |
|
8
|
8
|
| ГDь воздaстъ за мS: гDи, млcть твоS во вёкъ: дёлъ рукY твоє1ю не прeзри. | Господь воздасть за мене; Господи, милість Твоя повік. Не покидай творіння рук Твоїх. |
|
Pал0мъ рlи
|
Псалом 138
|
|
0
|
0
|
| Въ конeцъ дв7ду, pал0мъ захaріинъ, въ разсёzніи, Rl}. | Начальнику хору. Псалом Давида. (Захарії). |
|
1
|
1
|
| ГDи, и3скуси1лъ мS є3си2 и3 познaлъ мS є3си2: ты2 познaлъ є3си2 сэдaніе моE и3 востaніе моE. | Господи, Ти випробував мене і знаєш мене. |
|
2
|
2
|
| Ты2 разумёлъ є3си2 помышлє1ніz мо‰ и3здалeча: | Ти знаєш, коли я сяду і коли я встану. Ти наперед знаєш думки мої. |
|
3
|
3
|
| стезю2 мою2 и3 ќже моE ты2 є3си2 и3зслёдовалъ и3 вс‰ пути6 мо‰ прови1дэлъ є3си2. | Стежку мою і місце перебування мого Ти визначив, і всі путі мої відомі Тобі. |
|
4
|
4
|
| Ћкw нёсть льсти2 въ љзhцэ моeмъ: сE, гDи, ты2 познaлъ є3си2 | Ще нема слова на язиці моїм, а вже Ти, Господи, все знаєш. |
|
5
|
5
|
| вс‰ послBднzz и3 дрє1внzz: ты2 создaлъ є3си2 мS и3 положи1лъ є3си2 на мнЁ рyку твою2. | Ти ствердив мене і поклав на мене руку Твою. |
|
6
|
6
|
| Ўдиви1сz рaзумъ тв0й t менє2, ўтверди1сz, не возмогY къ немY. | Дивне для мене всевідання [Твоє]; високе воно для мене, і я не можу збагнути його. |
|
7
|
7
|
| Кaмw пойдY t д¦а твоегw2; и3 t лицA твоегw2 кaмw бэжY; | Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу? |
|
8
|
8
|
| Ѓще взhду на нб7о, ты2 тaмw є3си2: ѓще сни1ду во ѓдъ, тaмw є3си2. | Зійду на небо — Ти там перебуваєш; зійду в пекло — і там Ти. |
|
9
|
9
|
| Ѓще возмY крилB мои2 рaнw и3 вселю1сz въ послёднихъ м0рz, | Чи візьму крила в ранньої зорі і переселюся на самий край моря, |
|
10
|
10
|
| и3 тaмw бо рукA твоS настaвитъ мS, и3 ўдержи1тъ мS десни1ца твоS. | і там рука Твоя поведе мене, і правиця Твоя триматиме мене. |
|
11
|
11
|
| И# рёхъ: є3дA тмA поперeтъ мS; и3 н0щь просвэщeніе въ слaдости моeй. | Сказав би я: може, темрява сховає мене, то й темрява стане світлою перед Тобою. |
|
12
|
12
|
| Ћкw тмA не помрачи1тсz t тебє2, и3 н0щь ћкw дeнь просвэти1тсz: ћкw тмA є3S, тaкw и3 свётъ є3S. | Не сховає від Тебе й темрява, бо й ніч перед Тобою як день; і пітьма перед Тобою як світло. |
|
13
|
13
|
| Ћкw ты2 создaлъ [стzжaлъ] є3си2 ўтрHбы мо‰, воспріsлъ мS є3си2 и3з8 чрeва мaтере моеS. | Ти створив усе нутро моє, витворив мене в утробі матері моєї. |
|
14
|
14
|
| И#сповёмсz тебЁ, ћкw стрaшнw ўдиви1лсz є3си2: ч{дна дэлA тво‰, и3 душA моS знaетъ ѕэлw2. | Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої, і душа моя добре це знає. |
|
15
|
15
|
| Не ўтаи1сz к0сть моS t тебє2, ю4же сотвори1лъ є3си2 въ тaйнэ, и3 состaвъ м0й въ преисп0днихъ земли2. | Не були втаєні від Тебе кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі витворювалося тіло моє. |
|
16
|
16
|
| Несодёланное моE ви1дэстэ џчи твои2, и3 въ кни1зэ твоeй вси2 напи1шутсz: во днeхъ сози1ждутсz, и3 никт0же въ ни1хъ. | Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було. |
|
17
|
17
|
| Мнё же ѕэлw2 чeстни бhша дрyзи твои2, б9е, ѕэлw2 ўтверди1шасz владhчєствіz и4хъ: | О, які величні для мене замисли Твої, Боже! І яка велика кількість їх! |
|
18
|
18
|
| и3зочтY и5хъ, и3 пaче пескA ўмн0жатсz: востaхъ, и3 є3щE є4смь съ тоб0ю. | Став би лічити їх, та їх більше, ніж піску; коли я пробуджуюсь, я все ще перед Тобою. |
|
19
|
19
|
| Ѓще и3збіeши грёшники, б9е: мyжіе кровeй, ўклони1тесz t менє2. | О, коли б Ти, Боже, знищив нечестивого! Відійдіть від мене, кровожерні! |
|
20
|
20
|
| Ћкw ревни1ви є3стE въ помышлeніихъ, пріи1мутъ въ суетY грaды тво‰. | Вороги Твої, Господи, говорять проти Тебе зневажливо; марне замишляють вороги Твої. |
|
21
|
21
|
| Не ненави1дzщыz ли тS, гDи, возненави1дэхъ, и3 њ вразёхъ твои1хъ и3стazхъ; | Чи ж мені не мати ненависти проти тих, що Тебе, Господи, ненавидять? І чи не цуратися тих, що повстають проти Тебе? |
|
22
|
22
|
| Совершeнною нeнавистію возненави1дэхъ |: во враги2 бhша ми2. | Повною ненавистю ненавиджу їх; ворогами моїми стали вони. |
|
23
|
23
|
| И#скуси1 мz, б9е, и3 ўвёждь сeрдце моE: и3стzжи1 мz и3 разумёй стєзи2 мо‰: | Випробуй мене, Боже, і побач серце моє, досліди думки мої. |
|
24
|
24
|
| и3 ви1ждь, ѓще пyть беззак0ніz во мнЁ, и3 настaви мS на пyть вёченъ. | Подивись, чи не на шляху я беззаконня і чи на добрій я дорозі? Якщо ні, то настанови мене на путь вічну. |
|
Pал0мъ рlf
|
Псалом 139
|
|
0
|
0
|
| Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, Rlf7. | Псалом. |
|
1
|
1
|
| И#зми1 мz, гDи, t человёка лукaва, t мyжа непрaведна и3збaви мS: | Начальнику хору. Псалом Давида. |
|
2
|
2
|
| и5же помhслиша непрaвду въ сeрдцы, вeсь дeнь њполчaху бр†ни: | Спаси мене, Господи, від людей лукавих; захисти мене від гнобителів: |
|
3
|
3
|
| и3з8wстри1ша љзhкъ св0й ћкw ѕміи1нъ: ћдъ ѓспідовъ под8 ўстнaми и4хъ. | вони замишляють неправду в серці; щодня готуються до битви, |
|
4
|
4
|
| Сохрани1 мz, гDи, и3з8 руки2 грёшничи, t человBкъ непрaведныхъ и3зми1 мz, и5же помhслиша запsти стwпы2 мо‰. | гострять язики свої, як змія, отрута аспида в устах їхніх. |
|
5
|
5
|
| Скрhша г0рдіи сёть мнЁ и3 ќжы, препsша сёть ногaма мои1ма: | Збережи мене, Господи, від руки беззаконника; захисти від гнобителів, що задумали спинити кроки життя мого. |
|
6
|
6
|
| при стези2 соблaзны положи1ша ми2. | Горді розставили таємно сіті на мене при дорозі; приготували для мене яму. |
|
7
|
7
|
| Рёхъ гDеви: бGъ м0й є3си2 ты2, внуши2, гDи, глaсъ молeніz моегw2. | Я сказав Господу: Ти — Бог мій! Почуй, Господи, голос моління мого! |
|
8
|
8
|
| ГDи, гDи, си1ло спcніz моегw2, њсэни1лъ є3си2 над8 глав0ю моeю въ дeнь брaни. | Господи, Господи! Сило спасіння мого! Ти покрив голову мою в день битви. |
|
9
|
9
|
| Не предaждь менE, гDи, t желaніz моегw2 грёшнику: помhслиша на мS, не њстaви менE, да не когдA вознесyтсz. | Не допусти, Господи, здійснитися наміру нечестивого; не дай успіху замислам його, щоб вони не загордилися. |
|
10
|
10
|
| Pал0мъ њкружeніz и4хъ, трyдъ ўстeнъ и4хъ покрhетъ |. | Голови тих, що оточили мене, нехай покриє зло уст їхніх. |
|
11
|
11
|
| Падyтъ на ни1хъ ќгліz џгнєннаz, низложи1ши | во страстeхъ, и3 не постоsтъ. | Нехай впаде на них гаряче вугілля; нехай впадуть вони у вогонь і у безодню, так щоб не встали. |
|
12
|
12
|
| Мyжъ љзhченъ не и3спрaвитсz на земли2: мyжа непрaведна ѕл†z ўловsтъ во и3стлёніе. | Людина злоязична не утвердиться на землі; злоба приведе гнобителя до загибелі. |
|
13
|
13
|
| Познaхъ, ћкw сотвори1тъ гDь сyдъ ни1щымъ и3 мeсть ўбHгимъ. | Знаю, що Господь учинить суд пригнобленим і справедливість бідним. |
|
14
|
14
|
| Nбaче првdніи и3сповёдzтсz и4мени твоемY, и3 вселsтсz прaвіи съ лицeмъ твои1мъ. | І будуть праведні прославляти ім’я Твоє; непорочні оселяться перед лицем Твоїм. Слава… |
|
1001
|
|
| Слaва: | |
|
Pал0мъ рм7
|
Псалом 140
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, Rм7. | Псалом Давида. |
|
1
|
1
|
| ГDи, воззвaхъ къ тебЁ, ўслhши мS: вонми2 глaсу молeніz моегw2, внегдA воззвaти ми2 къ тебЁ. | Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого, коли взиваю до Тебе. |
|
2
|
2
|
| Да и3спрaвитсz моли1тва моS ћкw кади1ло пред8 тоб0ю: воздэsніе рукY моє1ю, жeртва вечeрнzz. | Нехай стане молитва моя як кадило перед Тобою; піднесення рук моїх — як жертва вечірня. |
|
3
|
3
|
| Положи2, гDи, хранeніе ўстHмъ мои6мъ и3 двeрь њграждeніz њ ўстнaхъ мои1хъ. | Постав, Господи, охорону устам моїм і двері огорожі в устах моїх. |
|
4
|
4
|
| Не ўклони2 сeрдце моE въ словесA лукaвствіz, непщевaти вины2 њ грэсёхъ съ челwвBки дёлающими беззак0ніе: и3 не сочтyсz со и3збрaнными и4хъ. | Не відхили серця мого до слів лукавих — виправдовувати мої гріхи, разом з людьми, що чинять беззаконня, щоб не став я спільником пристрастей їхніх. |
|
5
|
5
|
| Накaжетъ мS првdникъ ми1лостію и3 њбличи1тъ мS, є3лeй же грёшнагw да не намaститъ главы2 моеS: ћкw є3щE и3 моли1тва моS во благоволeніихъ и4хъ. | Нехай навчає мене праведник милістю, нехай і викриває мене; єлей же слів грішника нехай не намастить голови моєї. |
|
6
|
6
|
| Пожє1рты бhша при кaмени судіи6 и4хъ: ўслhшатсz глагHли мои2, ћкw возмог0ша [ўслади1шасz]. | І молитва моя проти злодіянь їхніх. Пожерла земля в безодні суддів їхніх. |
|
7
|
7
|
| Ћкw т0лща земли2 просёдесz на земли2, расточи1шасz кHсти и4хъ при ѓдэ. | Почуті ж були слова мої як переможні; як груддя землі розметалися вони по землі; так розсипалися кості їхні над пеклом. |
|
8
|
8
|
| Ћкw къ тебЁ, гDи, гDи, џчи мои2: на тS ўповaхъ, не tими2 дyшу мою2: | На Тебе ж, Господи, Господи, звернені очі мої; на Тебе надія моя, не відкинь душі моєї. |
|
9
|
9
|
| сохрани1 мz t сёти, ю4же состaвиша ми2, и3 t собл†знъ дёлающихъ беззак0ніе. | Охорони мене від сіті, що її поставили на мене, і від спокус, що їх наставили беззаконні. |
|
10
|
10
|
| Падyтъ во мрeжу свою2 грBшницы: є3ди1нъ є4смъ ѓзъ, д0ндеже прейдY. | У сіть свою впадуть грішники, а я з Тобою її перейду. |
|
Pал0мъ рм7а
|
Псалом 141
|
|
1
|
1
|
| Рaзума дв7ду, внегдA бhти є3мY въ вертeпэ молsщемусz, Rм7№. | Голосом моїм до Господа взиваю: голосом моїм до Господа молюся. |
|
2
|
2
|
| Глaсомъ мои1мъ ко гDу воззвaхъ, глaсомъ мои1мъ ко гDу помоли1хсz. | Розповім Йому всі печалі мої, і скорботу мою Йому сповіщу. |
|
3
|
3
|
| Пролію2 пред8 ни1мъ молeніе моE, печaль мою2 пред8 ни1мъ возвэщY. | Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав стежки мої. На дорозі, де ходив я, поставили сіть на мене. |
|
4
|
4
|
| ВнегдA и3зчезaти t менє2 дyху моемY, и3 ты2 познaлъ є3си2 стєзи2 мо‰: на пути2 сeмъ, по немyже хождaхъ, скрhша сёть мнЁ. | Дивився я навкруги — і ніхто не впізнавав мене. Не стало захисту, і ніхто не дбав про душу мою. |
|
5
|
5
|
| Сматрsхъ њдеснyю и3 возглsдахъ, и3 не бЁ знazй менE: поги1бе бёгство t менє2, и3 нёсть взыскazй дyшу мою2. | Я до Тебе взивав, Господи, й казав: Ти — надія моя і доля моя на землі живих. |
|
6
|
6
|
| Воззвaхъ къ тебЁ, гDи, рёхъ: ты2 є3си2 ўповaніе моE, чaсть моS є3си2 на земли2 живhхъ. | Вислухай моління моє, бо я дуже знесилений; спаси мене від гонителів моїх, бо вони сильніші за мене. |
|
7
|
7
|
| Вонми2 молeнію моемY, ћкw смири1хсz ѕэлw2: и3збaви мS t гонsщихъ мS, ћкw ўкрепи1шасz* пaче менє2. | Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє. На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою. |
|
8
|
|
| И#зведи2 и3з8 темни1цы дyшу мою2, и3сповёдатисz и4мени твоемY: менE ждyтъ првdницы, д0ндеже воздaси мнЁ. | |
|
Pал0мъ рм7в
|
Псалом 142
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, є3гдA гонsше є3го2 ґвессалHмъ сhнъ є3гw2, Rм7в7. | Псалом Давида, [коли його переслідував син — Авессалом.] |
|
1
|
1
|
| ГDи, ўслhши моли1тву мою2, внуши2 молeніе моE во и4стинэ твоeй, ўслhши мS въ прaвдэ твоeй: | Господи, почуй молитву мою, зглянься на моління моє в істині Твоїй, вислухай мене у правді Твоїй. |
|
2
|
2
|
| и3 не вни1ди въ сyдъ съ раб0мъ твои1мъ, ћкw не њправди1тсz пред8 тоб0ю всsкъ живhй. | І не входь у суд з рабом Твоїм, бо не виправдається перед Тобою ніхто з живих. |
|
3
|
3
|
| Ћкw погнA врaгъ дyшу мою2: смири1лъ є4сть въ зeмлю жив0тъ м0й: посади1лъ мS є4сть въ тeмныхъ, ћкw мє1ртвыz вёка. | Бо ворог переслідує душу мою, втоптав у землю життя моє, посадив мене в темряву, як давно померлих. |
|
4
|
4
|
| И# ўны2 во мнЁ дyхъ м0й, во мнЁ смzтeсz сeрдце моE. | І впав у мені дух мій, стривожилось у мені серце моє. |
|
5
|
5
|
| Помzнyхъ дни6 дрє1вніz, поучи1хсz во всёхъ дёлэхъ твои1хъ, въ творeніихъ рукY твоє1ю поучaхсz. | Я згадую дні давні, розмірковую про всі діла Твої і в творінні рук Твоїх повчаюся. |
|
6
|
6
|
| Воздёхъ къ тебЁ рyцэ мои2: душA моS ћкw землS безв0днаz тебЁ. | До Тебе простягаю руки мої: душа моя, як земля безводна, перед Тобою. |
|
7
|
7
|
| Ск0рw ўслhши мS, гDи, и3зчезE дyхъ м0й: не tврати2 лицA твоегw2 t менє2, и3 ўпод0блюсz низходsщымъ въ р0въ. | Скоро почуй мене, Господи, згасає дух мій. Не відверни лиця Твого від мене, бо уподібнюся тим, що сходять у могилу. |
|
8
|
8
|
| Слhшану сотвори2 мнЁ заyтра млcть твою2, ћкw на тS ўповaхъ: скажи2 мнЁ, гDи, пyть, въ џньже пойдY, ћкw къ тебЁ взsхъ дyшу мою2. | Дай мені зрання відчути милість Твою, бо на Тебе уповаю. Вкажи мені, [Господи], путь, якою піду, бо до Тебе підношу душу мою. |
|
9
|
9
|
| И#зми1 мz t вр†гъ мои1хъ, гDи, къ тебЁ прибэг0хъ. | Визволи мене від ворогів моїх, Господи, до Тебе вдаюся, |
|
10
|
10
|
| Научи1 мz твори1ти в0лю твою2, ћкw ты2 є3си2 бGъ м0й: д¦ъ тв0й бlгjй настaвитъ мS на зeмлю прaву. | навчи мене творити волю Твою, бо Ти єси Бог мій. Дух Твій благий наставить мене на землю правди; |
|
11
|
11
|
| И$мене твоегw2 рaди, гDи, живи1ши мS прaвдою твоeю: и3зведeши t печaли дyшу мою2: | імені Твого ради, Господи, оживи мене правдою Твоєю. Виведи з печалі душу мою |
|
12
|
12
|
| и3 млcтію твоeю потреби1ши враги2 мо‰ и3 погуби1ши вс‰ стужaющыz души2 моeй: ћкw ѓзъ рaбъ тв0й є4смь. | і милістю Твоєю знищ ворогів моїх. І вигуби гнобителів душі моєї, бо я раб Твій є. Слава… |
|
1001
|
|
| Слaва: | |
|
Pал0мъ рм7г
|
Псалом 143
|
|
0
|
0
|
| Pал0мъ дв7ду, къ голіafу, Rм7G. | Псалом Давида. [Проти Голіафа.] |
|
1
|
1
|
| Блгcвeнъ гDь бGъ м0й, научazй рyцэ мои2 на њполчeніе, пeрсты мо‰ на брaнь. | Благословенний Господь Бог мій, що навчає руки мої до боротьби і пальці мої до битви. |
|
2
|
2
|
| Млcть моS и3 прибёжище моE, застyпникъ м0й и3 и3збaвитель м0й, защи1титель м0й, и3 на него2 ўповaхъ: повинyzй лю1ди мо‰ под8 мS. | Він — милість моя і охорона моя; твердиня моя і Спаситель мій; Він — щит мій, і я надіюся на Нього; Він прихиляє народ мій до мене. |
|
3
|
3
|
| ГDи, что2 є4сть человёкъ, ћкw познaлсz є3си2 є3мY; и3ли2 сhнъ человёчь, ћкw вмэнsеши є3гw2; | Господи! Що таке людина, що Ти виявляєш їй Себе, і сини людські, що Ти піклуєшся про них? |
|
4
|
4
|
| Человёкъ суетЁ ўпод0бисz: днjе є3гw2 ћкw сёнь прех0дzтъ. | Людина — як подих вітру; дні її — як тінь, що зникає. |
|
5
|
5
|
| ГDи, преклони2 нб7сA, и3 сни1ди: косни1сz горaмъ, и3 воздымsтсz: | Господи! Прихили небо Твоє і зійди; торкнися гір — і з них піде дим. |
|
6
|
6
|
| блесни2 м0лнію, и3 разженeши |: посли2 стрёлы тво‰, и3 смzтeши |. | Блисни блискавкою — і розжени ворогів моїх; пусти стріли Твої — і розвій їх. |
|
7
|
7
|
| Посли2 рyку твою2 съ высоты2, и3зми1 мz и3 и3збaви мS t в0дъ мн0гихъ, и3з8 руки2 сынHвъ чужди1хъ, | Простягни руку Твою з висоти, визволи мене і спаси мене з вод великих, — з руки синів чужих, |
|
8
|
8
|
| и4хже ўстA глаг0лаша суетY, и3 десни1ца и4хъ десни1ца непрaвды. | що їх уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди. |
|
9
|
9
|
| Б9е, пёснь н0ву воспою2 тебЁ, во pалти1ри десzтострyннэмъ пою2 тебЁ: | Боже! Нову пісню Тобі співаю; на десятиструннім псалтирі буду співати Тобі, |
|
10
|
10
|
| даю1щему спcніе царє1мъ, и3збавлsющему дв7да рабA своего2 t мечA лю1та. | бо Ти даєш спасіння царям; визволив Давида, раба Твого, від меча лютого. |
|
11
|
11
|
| И#збaви мS и3 и3зми1 мz и3з8 руки2 сынHвъ чужди1хъ, и4хже ўстA глаг0лаша суетY, и3 десни1ца и4хъ десни1ца непрaвды: | Визволи мене і спаси мене від руки синів чужих, що їхні уста говорять марноту, а правиця їхня повна неправди. |
|
12
|
12
|
| и4хже сhнове и4хъ ћкw новосаждє1ніz водружє1наz въ ю4ности своeй, дщє1ри и4хъ ўд0брєны, преукрaшєны ћкw под0біе хрaма: | Нехай сини наші будуть як розквітлі рослини у молодості своїй; і дочки наші нехай будуть прибрані й прикрашені, як стовп у царських палатах. |
|
13
|
13
|
| храни6лища и4хъ и3сп0лнєна, tрыг†ющаz t сегw2 въ сіE: џвцы и4хъ многоплHдны, мн0жащыzсz во и3сх0дищихъ свои1хъ: вол0ве и4хъ т0лсти: | Нехай житниці наші будуть повні і всяким хлібом багаті. Нехай множаться тисячами вівці на пасовищах наших. |
|
14
|
14
|
| нёсть падeніz њпл0ту, нижE прох0да, нижE в0плz въ ст0гнахъ и4хъ. | Нехай воли наші будуть ситі, і не буде ні розкрадання, ні пропажі, ні стогону на вулицях наших. |
|
15
|
15
|
| Ўбlжи1ша лю1ди, и5мже сі‰ сyть: бlжeни лю1діе, и5мже гDь бGъ и4хъ. | Блаженний народ, у якого все це є. Блаженний народ, у якого Господь — Бог його. |
|
Pал0мъ рм7д
|
Псалом 144
|
|
0
|
0
|
| ХвалA дв7ду, Rм7д7. | Хвала Давида. |
|
1
|
1
|
| Вознесy тz, б9е м0й, цRю2 м0й, и3 благословлю2 и4мz твоE въ вёкъ и3 въ вёкъ вёка. | Величатиму Тебе, Боже мій, Царю [мій], і благословлятиму ім’я Твоє повіки й повік віку. |
|
2
|
2
|
| На всsкъ дeнь благословлю1 тz, и3 восхвалю2 и4мz твоE въ вёкъ и3 въ вёкъ вёка. | Кожного дня благословлятиму Тебе і хвалитиму ім’я Твоє повіки й повік віку. |
|
3
|
3
|
| Вeлій гDь и3 хвaленъ ѕэлw2, и3 вели1чію є3гw2 нёсть концA. | Великий Господь і преславний, і немає меж величі Його. |
|
4
|
4
|
| Р0дъ и3 р0дъ восхвaлzтъ дэлA тво‰ и3 си1лу твою2 возвэстsтъ: | З роду в рід будуть прославляти діла Твої і сповіщати про могутність Твою, |
|
5
|
5
|
| великолёпіе слaвы с™hни твоеS возглаг0лютъ и3 чудесA тво‰ повёдzтъ: | а я буду говорити про велич слави святині Твоєї і розповідати про чуда Твої. |
|
6
|
6
|
| и3 си1лу стрaшныхъ твои1хъ рекyтъ и3 вели1чіе твоE повёдzтъ: | Скажуть про силу дивних діянь Твоїх, і я розповідатиму про велич Твою. |
|
7
|
7
|
| пaмzть мн0жества бlгости твоеS tрhгнутъ и3 прaвдою твоeю возрaдуютсz. | Будуть проголошувати пам’ять великої благости Твоєї і правдою Твоєю будуть радуватися. |
|
8
|
8
|
| Щeдръ и3 млcтивъ гDь, долготерпэли1въ и3 многомлcтивъ. | Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий. |
|
9
|
9
|
| Бlгъ гDь всsчєскимъ, и3 щедрHты є3гw2 на всёхъ дёлэхъ є3гw2. | Благий Господь до всіх, і милість Його на всіх ділах Його. |
|
10
|
10
|
| Да и3сповёдzтсz тебЁ, гDи, вс‰ дэлA тво‰, и3 прпdбніи твои2 да благословsтъ тS: | Нехай славлять Тебе, Господи, всі діла Твої, і святі Твої нехай благословляють Тебе. |
|
11
|
11
|
| слaву цrтвіz твоегw2 рекyтъ и3 си1лу твою2 возглаг0лютъ, | Нехай скажуть про славу Царства Твого і проповідують про силу Твою, |
|
12
|
12
|
| сказaти сыновHмъ человёчєскимъ си1лу твою2 и3 слaву великолёпіz цrтвіz твоегw2. | щоб дізналися сини людські про могутність Твою і про славну велич Царства Твого. |
|
13
|
13
|
| Цrтво твоE цrтво всёхъ вэкHвъ, и3 вLчество твоE во всsкомъ р0дэ и3 р0дэ. Вёренъ гDь во всёхъ словесёхъ свои1хъ и3 прпdбенъ во всёхъ дёлэхъ свои1хъ. | Царство Твоє — Царство всіх віків, і влада Твоя через усі роди. [Вірний Господь у всіх словах Своїх і праведний у всіх ділах Своїх.] |
|
14
|
14
|
| Ўтверждaетъ гDь вс‰ низпaдающыz и3 возставлsетъ вс‰ низвeржєнныz. | Зміцнює Господь усіх, що падають, і піднімає тих, що впали. |
|
15
|
15
|
| Џчи всёхъ на тS ўповaютъ, и3 ты2 даeши и5мъ пи1щу во благоврeменіи: | Очі всіх з надією на Тебе, Господи, дивляться, і Ти даєш їм поживу в час свій. |
|
16
|
16
|
| tверзaеши ты2 рyку твою2 и3 и3сполнsеши всsкое жив0тно бlговолeніz. | Відкриваєш руку Твою і насичуєш усі творіння благами Твоїми. |
|
17
|
17
|
| Првdнъ гDь во всёхъ путeхъ свои1хъ и3 прпdбенъ во всёхъ дёлэхъ свои1хъ. | Праведний Господь у всіх путях Своїх і благий у всіх ділах Своїх. |
|
18
|
18
|
| Бли1з8 гDь всBмъ призывaющымъ є3го2, всBмъ призывaющымъ є3го2 во и4стинэ: | Господь близько до всіх, хто призиває Його, хто призиває Його праведно. |
|
19
|
19
|
| в0лю боsщихсz є3гw2 сотвори1тъ, и3 моли1тву и4хъ ўслhшитъ, и3 сп7сeтъ |. | Він сповняє бажання тих, що бояться Його, чує молитву їхню і спасає їх. |
|
20
|
20
|
| Храни1тъ гDь вс‰ лю1бzщыz є3го2, и3 вс‰ грёшники потреби1тъ. | Господь охороняє всіх, що люблять Його, а всіх нечестивців знищить. |
|
21
|
21
|
| ХвалY гDню возглаг0лютъ ўстA мо‰: и3 да благослови1тъ всsка пл0ть и4мz с™0е є3гw2 въ вёкъ и3 въ вёкъ вёка. | Хвалу Господню будуть виголошувати уста мої. І всі творіння нехай прославляють ім’я Його повік віку. Слава… |
|
1001
|
|
| Слaва: | |
|
Pал0мъ рм7є
|
Псалом 145
|
|
0
|
0
|
| Ґллилyіа, ґггeа и3 захaріи, Rм7е7. | [Алилуя. Аггея й Захарії.] |
|
1
|
1
|
| Хвали2, душE моS, гDа: | Хвали, душе моя, Господа! Буду хвалити Господа, поки й життя мого. |
|
2
|
2
|
| восхвалю2 гDа въ животЁ моeмъ, пою2 бGу моемY, д0ндеже є4смь. | Співатиму Богові моєму, поки й живу. |
|
3
|
3
|
| Не надёйтесz на кн‰зи, на сhны человёчєскіz, въ ни1хже нёсть спcніz. | Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння. |
|
4
|
4
|
| И#зhдетъ дyхъ є3гw2, и3 возврати1тсz въ зeмлю свою2: въ т0й дeнь поги1бнутъ вс‰ помышлє1ніz є3гw2. | Вийде дух його і вернеться в землю свою; в той день загинуть усі помисли його. |
|
5
|
5
|
| Бlжeнъ, є3мyже бGъ їaкwвль пом0щникъ є3гw2, ўповaніе є3гw2 на гDа бGа своего2, | Блажен, кому Бог Якова — помічник його; у кого надія на Господа Бога свого, |
|
6
|
6
|
| сотв0ршаго нeбо и3 зeмлю, м0ре, и3 вс‰, ±же въ ни1хъ: хранsщаго и4стину въ вёкъ, | що створив небо і землю, море і все, що в них; Він береже істину повік, |
|
7
|
7
|
| творsщаго сyдъ њби6димымъ, даю1щаго пи1щу ѓлчущымъ. ГDь рэши1тъ њков†нныz: | творить суд покривдженим, дає поживу голодним. |
|
8
|
8
|
| гDь ўмудрsетъ слэпцы2: гDь возв0дитъ низвeржєнныz: гDь лю1битъ првdники. | Господь визволяє закованих, Господь умудряє сліпців, Господь підносить повалених, Господь любить праведників; |
|
9
|
9
|
| ГDь храни1тъ пришeлцы, си1ра и3 вдовY пріи1метъ, и3 пyть грёшныхъ погуби1тъ. | Господь охороняє пришельців; сироту і вдову прийме, а путь грішників погубить. |
|
10
|
10
|
| ВоцRи1тсz гDь во вёкъ, бGъ тв0й, сіHне, въ р0дъ и3 р0дъ. | Царюватиме Господь повіки, Бог твій, Сионе, з роду в рід. Алилуя. |
|
Pал0мъ рм7ѕ
|
Псалом 146
|
|
0
|
0
|
| Ґллилyіа, Rм7ѕ7. | [Алилуя.] (Аггея й Захарії.) |
|
1
|
1
|
| Хвали1те гDа, ћкw бlгъ pал0мъ: бGови нaшему да ўслади1тсz хвалeніе. | Хваліть Господа, бо благо співати Богу нашому: нехай буде Йому насолодою наша хвала. |
|
2
|
2
|
| Зи1ждай їеrли1ма гDь: разсBzніz ї}лєва соберeтъ: | Господь будує Єрусалим, і розсіяних людей Своїх збере. |
|
3
|
3
|
| и3зцэлszй сокрушє1нныz сeрдцемъ и3 њбzзyzй сокрушє1ніz и4хъ: | Він зціляє розбитих серцем і перев’язує рани їхні. |
|
4
|
4
|
| и3зчитazй мн0жество ѕвёздъ, и3 всBмъ и5мъ и3менA нарицazй. | Знає кількість усіх зірок, і всіх їх за іменами називає. |
|
5
|
5
|
| Вeлій гDь нaшъ, и3 вeліz крёпость є3гw2, и3 рaзума є3гw2 нёсть числA. | Великий Господь наш, і велика сила [Його], і розуму Його немає числа. |
|
6
|
6
|
| Пріeмлzй крHткіz гDь, смирszй же грёшники до земли2. | Смиренних підносить Господь, а нечестивих принижує до землі. |
|
7
|
7
|
| Начни1те гDеви во и3сповёданіи, п0йте бGови нaшему въ гyслехъ: | Співайте Господу хвалу, співайте Богу нашому на гуслях. |
|
8
|
8
|
| њдэвaющему нeбо w4блаки, ўготовлsющему земли2 д0ждь: прозzбaющему на горaхъ травY и3 ѕлaкъ на слyжбу человёкwмъ: | Він покриває небо хмарами і посилає на землю дощ, вирощує на горах траву [і всяку рослину на поживу людям]. |
|
9
|
9
|
| даю1щему скотHмъ пи1щу и4хъ, и3 птенцє1мъ врaнwвымъ призывaющымъ є3го2. | Дає поживу тваринам і всім птахам, що прославляють Його. |
|
10
|
10
|
| Не въ си1лэ к0нстэй восх0щетъ, нижE въ лhстэхъ мyжескихъ бlговоли1тъ: | Не на силу коня дивиться Він, і не на швидкість людських ніг зважає. |
|
11
|
11
|
| бlговоли1тъ гDь въ боsщихсz є3гw2 и3 во ўповaющихъ на млcть є3гw2. | Господь любить тих, що бояться Його і уповають на милість Його. |
|
Pал0мъ рм7з
|
Псалом 147
|
|
0
|
0
|
| Ґллилyіа, ґггeа и3 захaріи, Rм7з7. | (Аггея й Захарії.) |
|
1
|
1
|
| Похвали2, їеrли1ме, гDа, хвали2 бGа твоего2, сіHне: | Прославляй, Єрусалиме, Господа! Хвали Бога твого, Сионе! |
|
2
|
2
|
| ћкw ўкрэпи2 верєи2 врaтъ твои1хъ, блгcви2 сhны тво‰ въ тебЁ. | Бо Він укріпив засуви врат твоїх, і благословив синів твоїх у тобі. |
|
3
|
3
|
| Полагazй предёлы тво‰ ми1ръ, и3 тyка пшени1чна насыщazй тS: | Він утвердив у межах твоїх мир і поживною пшеницею насичує тебе. |
|
4
|
4
|
| посылazй сл0во своE земли2, до ск0рости течeтъ сл0во є3гw2, | Він посилає слово Своє на землю, і скоро поширюється слово Його. |
|
5
|
5
|
| даю1щагw снёгъ св0й ћкw в0лну, мглY ћкw пeпелъ посыпaющагw, | Сипле сніг Свій, як вовну, іній, як попіл, розсипає. |
|
6
|
6
|
| метaющагw г0лоть св0й ћкw хлёбы: проти1ву лицA мрaза є3гw2 кто2 постои1тъ; | Кидає град Свій грудками, а проти морозів Його хто встоїть? |
|
7
|
7
|
| П0слетъ сл0во своE, и3 и3стaетъ |: дхнeтъ дyхъ є3гw2, и3 потекyтъ в0ды. | Пошле слово Своє, і розтануть вони; подме вітер Його, і потечуть води. |
|
8
|
8
|
| Возвэщazй сл0во своE їaкwву, њправд†ніz и3 судбы6 сво‰ ї}леви: | Він сповістив слово Своє Якову, і суди Свої — Ізраїлю. |
|
9
|
9
|
| не сотвори2 тaкw всsкому kзhку, и3 судбы6 сво‰ не kви2 и5мъ. | Не вчинив Він цього нікому іншому з народів, і судів Його вони не знають. Слава… |
|
1001
|
|
| Слaва: | |
|
Pал0мъ рм7и
|
Псалом 148
|
|
0
|
0
|
| Ґллилyіа, ґггeа и3 захaріи, Rм7}. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| Хвали1те гDа съ нб7съ, хвали1те є3го2 въ вhшнихъ. | Хваліть Господа з небес! Хваліть Його у вишніх. |
|
2
|
2
|
| Хвали1те є3го2 вси2 ѓгGли є3гw2: хвали1те є3го2, вс‰ си6лы є3гw2. | Хваліть Його, всі ангели Його, хваліть Його, всі Сили Його. |
|
3
|
3
|
| Хвали1те є3го2, с0лнце и3 лунA: хвали1те є3го2 вс‰ ѕвёзды и3 свётъ. | Хваліть Його, сонце й місяць, хваліть Його, всі зорі й світло. |
|
4
|
4
|
| Хвали1те є3го2, нб7сA нб7съ и3 водA, ћже превhше небeсъ. | Хваліть Його, небеса небес; і вода, що вище небес. |
|
5
|
5
|
| Да восхвaлzтъ и4мz гDне: ћкw т0й речE, и3 бhша: т0й повелЁ, и3 создaшасz. | Нехай хвалять ім’я Господнє, бо Він [промовив — і сталося,] Він повелів — і створилося. |
|
6
|
6
|
| Постaви | въ вёкъ и3 въ вёкъ вёка: повелёніе положи2, и3 не ми1мw и4детъ. | Поставив їх на віки вічні; дав їм закон, що не змінюється. |
|
7
|
7
|
| Хвали1те гDа t земли2, ѕмjеве и3 вс‰ бє1здны: | Хваліть Господа від землі: всі моря, всі риби і всі безодні. |
|
8
|
8
|
| џгнь, грaдъ, снёгъ, г0лоть, дyхъ бyренъ, твор‰щаz сл0во є3гw2: | Хваліть Його вогонь, град, сніг, туман, вітер буйний, що виконує волю Його; |
|
9
|
9
|
| г0ры и3 вси2 х0лми, древA плодонHсна и3 вси2 кeдри: | хваліть Його гори і всі горби, дерева плодові і всі ліси, |
|
10
|
10
|
| ѕвёріе и3 вси2 ск0ти, гaди и3 пти6цы перн†ты: | звірі і всі тварини, всі плазуни і птахи крилаті, |
|
11
|
11
|
| цaріе зeмстіи и3 вси2 лю1діе, кн‰зи и3 вси2 судіи6 зeмстіи: | царі земні і всі народи, князі і всі судді, |
|
12
|
12
|
| ю4нwши и3 дBвы, стaрцы съ ю4нотами. | юнаки й діви, старі з молодими — |
|
13
|
13
|
| Да восхвaлzтъ и4мz гDне: ћкw вознесeсz и4мz тогw2 є3ди1нагw, и3сповёданіе є3гw2 на земли2 и3 на нб7си2. | нехай хвалять ім’я Господнє, бо прославилось ім’я Його Одного. Слава Його на небі і на землі. |
|
14
|
14
|
| И# вознесeтъ р0гъ людjй свои1хъ: пёснь всBмъ прпdбнымъ є3гw2, сыновHмъ ї}лєвымъ, лю1демъ приближaющымсz є3мY. | Він підніс силу людей Своїх, славу всіх святих Своїх, синів Ізраїлевих, близьких Йому. Алилуя. |
|
Pал0мъ рм7f
|
Псалом 149
|
|
0
|
0
|
| Ґллилyіа, Rм7f7. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| Восп0йте гDеви пёснь н0ву: хвалeніе є3гw2 въ цRкви прпdбныхъ. | Співайте Господу пісню нову! Хвала Йому в Церкві преподобних Його. |
|
2
|
2
|
| Да возвесели1тсz ї}ль њ сотв0ршемъ є3го2, и3 сhнове сіHни возрaдуютсz њ цRи2 своeмъ. | Нехай звеселиться духовний Ізраїль Сотворителем своїм, сини Сиону нехай возрадуються Царю своєму. |
|
3
|
3
|
| Да восхвaлzтъ и4мz є3гw2 въ ли1цэ, въ тmмпaнэ и3 pалти1ри да пою1тъ є3мY. | Нехай хвалять ім’я Його хором, з тимпанами і гуслями нехай співають Йому, |
|
4
|
4
|
| Ћкw бlговоли1тъ гDь въ лю1дехъ свои1хъ, и3 вознесeтъ крHткіz во спcніе. | бо любить Господь людей Своїх і покірних підносить до спасіння. |
|
5
|
5
|
| Восхвaлzтсz прпdбніи во слaвэ и3 возрaдуютсz на л0жахъ свои1хъ. | Нехай звеличаться преподобні у славі і зрадіють в оселях своїх. |
|
6
|
6
|
| Возношє1ніz б9іz въ гортaни и4хъ, и3 мечи6 nбою1ду nстры2 въ рукaхъ и4хъ: | Нехай буде хвала Богові в устах їхніх, і мечі двогострі в руках їхніх, |
|
7
|
7
|
| сотвори1ти tмщeніе во kзhцэхъ, њбличє1ніz въ лю1дехъ: | щоб учинити помсту над нечестивими і кару над беззаконними; |
|
8
|
8
|
| свzзaти цари6 и4хъ п{ты, и3 сл†вныz и4хъ ручнhми њкHвы желёзными: | зв’язати царів їхніх путами і славних їхніх — кайданами залізними, |
|
9
|
9
|
| сотвори1ти въ ни1хъ сyдъ напи1санъ. Слaва сіS бyдетъ всBмъ прпdбнымъ є3гw2. | вчинити над ними суд написаний. Слава ця буде всім святим Його. Алилуя. |
|
Pал0мъ рн7
|
Псалом 150
|
|
0
|
0
|
| Ґллилyіа, Rн7. | [Алилуя.] |
|
1
|
1
|
| Хвали1те бGа во с™hхъ є3гw2, хвали1те є3го2 во ўтвержeніи си1лы є3гw2: | Хваліть Бога в святих Його, хваліть Його в утвердженні сили Його. |
|
2
|
2
|
| хвали1те є3го2 на си1лахъ [въ си1лахъ] є3гw2, хвали1те є3го2 по мн0жеству вели1чествіz є3гw2: | Хваліть Його в могутності сили Його; хваліть його за безмежну велич Його. |
|
3
|
3
|
| хвали1те є3го2 во глaсэ трyбнэмъ, хвали1те є3го2 во pалти1ри и3 гyслехъ: | Хваліть Його голосом сурми; хваліть його на арфі і гуслях. |
|
4
|
4
|
| хвали1те є3го2 въ тmмпaнэ и3 ли1цэ, хвали1те є3го2 во стрyнахъ и3 nргaнэ: | Хваліть Його хором під тимпани; хваліть його на струнах і органах. |
|
5
|
5
|
| хвали1те є3го2 въ кmмвaлэхъ доброглaсныхъ, хвали1те є3го2 въ кmмвaлэхъ восклицaніz. | Хваліть Його на органах милозвучних; хваліть Його на органах і зі співами. |
|
6
|
6
|
| Всsкое дыхaніе да хвaлитъ гDа. | Все, що дише, нехай хвалить Господа. Алилуя. |
|
1001
|
1001
|
| Слaва: | Слава… |
|
Pал0мъ рн7а
|
Псалом 151
|
|
0
|
0
|
| Сeй pал0мъ њс0бь пи1санъ, дв7довъ, и3 внЁ числA Rн7 pалмHвъ, внегдA є3диноб0рствоваше на голіafа | [Псалом Давида на поєдинок з Голіафом* |
|
1
|
1
|
| Мaлъ бёхъ въ брaтіи моeй и3 ю4ншій въ домY nтцA моегw2: пас0хъ џвцы nтцA моегw2. | Я був найменшим серед братів моїх і наймолодшим у домі батька мого; пас овець батька мого. |
|
2
|
2
|
| Рyцэ мои2 сотвори1стэ nргaнъ, и3 пeрсты мои2 состaвиша pалти1рь. | Руки мої зробили орган, пальці мої настроювали псалтир. |
|
3
|
3
|
| И# кто2 возвэсти1тъ гDеви моемY; Сaмъ гDь, сaмъ ўслhшитъ: | І хто сповістить Господу моєму? Сам Господь, Сам почув. |
|
4
|
4
|
| Сaмъ послA ѓгGла своего2, и3 взsтъ мS t nвeцъ nтцA моегw2, и3 помaза мS є3лeемъ помaзаніz своегw2. | Він послав ангела Свого і взяв мене від овець батька мого, і помазав мене єлеєм помазання Свого. |
|
5
|
5
|
| Брaтіz мо‰ добри2 и3 вели1цы: и3 не бlговоли2 въ ни1хъ гDь. | Брати мої прекрасні і великі, але Господь не благозволив обрати з них. |
|
6
|
6
|
| И#зыд0хъ въ срётеніе и3ноплемeннику, и3 проклsтъ мS јдwлы свои1ми. | Я вийшов назустріч іноплеміннику, і він прокляв мене ідолами своїми. |
|
7
|
7
|
| Ѓзъ же и3ст0ргнувъ мeчь t негw2, њбезглaвихъ є3го2 и3 tsхъ поношeніе t сынHвъ ї}левыхъ. | Але я, вихопивши у нього меч, обезглавив його і звільнив від ганьблення синів Ізраїлевих.] |
