|
Главa G
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| Речe же є4й ноеммjнь свекр0вь є3S: дщи2 (моS), не поищy ли тебЁ пок0z, да блaго ти2 бyдетъ; | І сказала їй Ноєминь, свекруха її: дочко моя, чи не пошукати тобі пристановища, щоб тобі добре було? |
|
2
|
2
|
| и3 нн7э во0зъ не ќжикъ ли нaмъ, и3дёже со nтрокови1цами є3гw2 былA є3си2; сE, т0й вёетъ на гумнЁ kчмeнь сеS н0щи: | Ось, Вооз, зі служницями якого ти була, родич наш; ось, він у цю ніч віє на току ячмінь; |
|
3
|
3
|
| тh же и3змhйсz, и3 помaсти лицE твоE, и3 њблецhсz въ ри6зы тво‰ (свBтлыz), и3 и3зhди на гумно2: не kви1сz мyжу, д0ндеже скончaетъ ћсти и3 пи1ти: | умийся, намастися, вдягни на себе [ошатний] одяг твій і піди на тік, але не показуйся йому, доки не скінчить їсти і пити; |
|
4
|
4
|
| и3 бyдетъ внегдA ўснyти є3мY, и3 познaеши мёсто, гдЁ лsжетъ, тaмw да вни1деши, и3 tкрhеши ў н0гъ є3гw2, и3 лsжеши: и3 т0й повёсть тебЁ, ±же и4маши твори1ти. | коли ж він ляже спати, довідайся про місце, де він ляже; тоді прийдеш і відкриєш біля ніг його і ляжеш; він скаже тобі, що тобі робити. |
|
5
|
5
|
| И# речE рyfь къ нeй: вс‰ є3ли6ка речeши мнЁ, сотворю2. | [Руф] сказала їй: зроблю все, що ти сказала мені. |
|
6
|
6
|
| И# и4де на гумно2, и3 сотвори2 по всемY, є3ли6ка заповёда є4й свекр0вь є3S. | І пішла на тік і зробила все так, як наказувала їй свекруха її. |
|
7
|
7
|
| И# kдE во0зъ и3 пи2, и3 возблажA сeрдце є3гw2, и3 и4де спaти со страны2 ст0га: nнa же пріи1де втaй, и3 tкры2 ±же ў н0гъ є3гw2, и3 лsже. | Вооз наївся і напився, і розвеселив серце своє, і пішов і ліг спати біля скирти. І вона прийшла тихенько, відкрила біля ніг його і лягла. |
|
8
|
8
|
| И# бhсть въ полyнощи, ўжасeсz мyжъ и3 возмzтeсz, и3 сE, женA лежи1тъ ў н0гъ є3гw2: | Опівночі він здригнувся, піднявся, і ось, біля ніг його лежить жінка. |
|
9
|
9
|
| и3 речE (є4й во0зъ): кто2 є3си2 ты2; Nнa же речE: ѓзъ є4смь рyfь рабA твоS, да возложи1ши крило2 твоE на рабY твою2, ћкw ќжикъ ты2 є3си2. | І сказав [їй Вооз]: хто ти? Вона сказала: я Руф, раба твоя, простягни крило твоє на рабу твою, тому що ти родич. |
|
10
|
10
|
| И# речE во0зъ: блгcвeна ты2 гDемъ бGомъ, дщи2, ћкw разблажи1ла є3си2 ми1лость твою2 послёднюю пaче пeрвыz, є4же не и3ти2 тебЁ в8слёдъ ю4нwтъ, ѓще ўб0гъ, ѓще богaтъ: | [Вооз] сказав: благословенна ти від Господа [Бога], дочко моя! це останнє твоє добре діло зробила ти ще краще за попереднє, що ти не пішла шукати молодих людей, ні бідних, ні багатих; |
|
11
|
11
|
| и3 нн7э, дщи2, не б0йсz: вс‰ є3ли6ка речeши, сотворю2 тебЁ: вёсть бо всE плeмz людjй мои1хъ, ћкw женA си1лы ты2 є3си2: | отже, дочко моя, не бійся, я зроблю тобі все, що ти сказала; тому що біля всіх воріт народу мого знають, що ти жінка доброчесна; |
|
12
|
12
|
| и3 нн7э пои1стиннэ ќжикъ є4смь ѓзъ: но є3щE є4сть ќжикъ бли1жшій менє2: | хоча і правда, що я родич, але є ще родич ближче мене; |
|
13
|
13
|
| прележи2 сію2 н0щь, и3 бyдетъ заyтра ѓще пріи1метъ тS, то2 блaго: да п0йметъ: ѓще ли не восх0щетъ поsти тебE, то2 поимy тz ѓзъ, жи1въ гDь: прележи2 до заyтріz. | переночуй цю ніч; завтра ж, якщо він прийме тебе, то добре, нехай прийме; а якщо він не захоче прийняти тебе, то я прийму; живий Господь! Спи до ранку. |
|
14
|
14
|
| И# лежA ў н0гъ є3гw2 до заyтріz: nнa же востA, прeжде нeже познaти мyжу п0друга своего2. И# речE во0зъ: да не ўвёстсz, ћкw приходи1ла женA на гумно2. | І спала вона в ногах його до ранку і встала раніше, ніж могли вони розпізнати одне одного. І сказав Вооз: нехай не знають, що жінка приходила на тік. |
|
15
|
15
|
| И# речE є4й: принеси2 покрывaло є4же на тебЁ, и3 держи2 є5. Nнa же держA є5, и3 намёри є4й шeсть мёръ kчмeнz, и3 задЁ є4й: и3 и4де во грaдъ. | І сказав їй: подай верхній одяг, що на тобі, потримай його. Вона тримала, і він відміряв [їй] шість мір ячменю, і поклав на неї, і пішов у місто. |
|
16
|
16
|
| И# пріи1де рyfь ко свекр0ви своeй. Nнa же речE є4й: чт0 є3сть, дщи2; И# повёда є4й вс‰, є3ли6ка сотвори2 є4й мyжъ. | А [Руф] прийшла до свекрухи своєї. Та сказала [їй]: що, дочко моя? Вона переказала їй усе, що зробив їй чоловік той. |
|
17
|
17
|
| И# речE є4й: шeсть мёръ си1хъ kчмeнz дадe ми, глаг0ла бо ко мнЁ: да не и4деши тщA ко свекр0ви своeй. | І сказала [їй]: ці шість мір ячменю він дав мені і сказав мені: не ходи до свекрухи своєї з порожніми руками. |
|
18
|
18
|
| Nнa же речE: сэди2, дщи2, д0ндеже ўвёси, кaкw падeтъ сл0во: не ўмолчи1тъ бо мyжъ, д0ндеже соверши1тсz сл0во днeсь. | Та сказала: почекай, дочко моя, доки не дізнаєшся, чим скінчиться справа; бо чоловік той не залишиться у спокої, не скінчивши сьогоднішньої справи. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
