|
Каfjсма є7i.
|
Кафизма 15
|
|
Paл0мъ Rє7.
|
Псалом 105
|
| Ґллилyіа, Rе7.№.И#сповёдайтесz гDеви, ћкw бlгъ, ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.в7.Кто2 возглаг0летъ си6лы гDни, слы6шаны сотвори1тъ вс‰ хвалы6 є3гw2;G.Бlжeни хранsщіи сyдъ и3 творsщіи прaвду во всsкое врeмz.д7.Помzни2 нaсъ, гDи, во бlговолeніи людjй твои1хъ, посэти2 нaсъ спcніемъ твои1мъ,є7.ви1дэти во блaгости и3збр†нныz тво‰, возвесели1тисz въ весeліи kзhка твоегw2, хвали1тисz съ достоsніемъ твои1мъ.ѕ7.Согрэши1хомъ со nтцы6 нaшими, беззак0нновахомъ, непрaвдовахомъ:з7.nтцы2 нaши во є3гЂптэ не разумёша чудeсъ твои1хъ, ни помzнyша мн0жества млcти твоеS: и3 преwгорчи1ша восходsще въ чермн0е м0ре.}.И# сп7сE и5хъ и4мене своегw2 рaди, сказaти си1лу свою2:f7.и3 запрети2 чермн0му м0рю, и3 и3зсsче: и3 настaви* | въ бeзднэ ћкw въ пустhни.‹.И# сп7сE | и3з8 руки2 ненави1дzщихъ и3 и3збaви | и3з8 руки2 врагHвъ.№i.Покры2 водA стужaющыz и5мъ: ни є3ди1нъ t ни1хъ и3збhсть.в7i.И# вёроваша словеси2 є3гw2 и3 воспёша хвалY є3гw2.Gi.Ўскори1ша, забhша дэлA є3гw2, не стерпёша совёта є3гw2:д7i.и3 похотёша желaнію въ пустhни и3 и3скуси1ша бGа въ безв0днэй.є7i.И# дадE и5мъ прошeніе и4хъ, послA сhтость въ дyшы и4хъ.ѕ7i.И# прогнёваша мwmсeа въ станY, ґарHна с™aго гDнz.з7i.Tвeрзесz землS и3 пожрE даfaна и3 покры2 на с0нмищи ґвірHна:}i.и3 разжжeсz џгнь въ с0нмэ и4хъ, плaмень попали2 грёшники.f7i.И# сотвори1ша телцA въ хwри1вэ и3 поклони1шасz и3стукaнному:к7.и3 и3змэни1ша слaву є3гw2 въ под0біе телцA kдyщагw травY.к7а.И# забhша бGа сп7сaющаго и5хъ, сотв0ршаго вє1ліz во є3гЂптэ,к7в.чудесA въ земли2 хaмовэ, стр†шнаz въ м0ри чермнёмъ.к7г.И# речE потреби1ти и5хъ, ѓще не бы2 мwmсeй и3збрaнный є3гw2 стaлъ въ сокрушeніи пред8 ни1мъ, возврати1ти ћрость є3гw2, да не погуби1тъ и5хъ.к7д.И# ўничижи1ша зeмлю желaнную, не ћша вёры словеси2 є3гw2:к7є.и3 пороптaша въ селeніихъ свои1хъ, не ўслhшаша глaса гDнz.к7ѕ.И# воздви1же рyку свою2 на нS, низложи1ти | въ пустhни,к7з.и3 низложи1ти сёмz и4хъ во kзhцэхъ, и3 расточи1ти | въ страны6.к7и.И# причасти1шасz веельфегHру и3 снэд0ша жє1ртвы мeртвыхъ:к7f.и3 раздражи1ша є3го2 въ начинaніихъ свои1хъ, и3 ўмн0жисz въ ни1хъ падeніе.l.И# стA фінеeсъ и3 ўми1лостиви, и3 престA сёчь:lа.и3 вмэни1сz є3мY въ прaвду, въ р0дъ и3 р0дъ до вёка.lв.И# прогнёваша є3го2 на водЁ прерэкaніz, и3 њѕл0бленъ бhсть мwmсeй и4хъ рaди:lг.ћкw преwгорчи1ша дyхъ є3гw2 и3 рaзнствова ўстнaма свои1ма.lд.Не потреби1ша kзhки, ±же речE гDь и5мъ.lє.И# смэси1шасz во kзhцэхъ и3 навык0ша дэлHмъ и4хъ:lѕ.и3 пораб0таша и3стук†ннымъ и4хъ, и3 бhсть и5мъ въ соблaзнъ.lз.И# пожр0ша сhны сво‰ и3 дщє1ри сво‰ бэсовHмъ,lи.и3 проліsша кр0вь непови1нную, кр0вь сынHвъ свои1хъ и3 дщeрей, ±же пожр0ша и3стук†ннымъ хана†нскимъ: и3 ўбіeна бhсть землS и4хъ кровьми2lf.и3 њскверни1сz въ дёлэхъ и4хъ: и3 соблуди1ша въ начинaніихъ свои1хъ.м7.И# разгнёвасz ћростію гDь на лю1ди сво‰ и3 њмерзи2 достоsніе своE:м7а.и3 предадE | въ рyки врагHвъ, и3 њбладaша и4ми ненави1дzщіи и5хъ.м7в.И# стужи1ша и5мъ врази2 и4хъ: и3 смири1шасz под8 рукaми и4хъ.м7г.Мн0жицею и3збaви |: тjи же преwгорчи1ша є3го2 совётомъ свои1мъ, и3 смири1шасz въ беззак0ніихъ свои1хъ.м7д.И# ви1дэ гDь, внегдA скорбёти и5мъ, внегдA ўслhшаше молeніе и4хъ:м7є.и3 помzнY завётъ св0й, и3 раскazсz по мн0жеству млcти своеS:м7ѕ.и3 дадE | въ щедрHты пред8 всёми плэни1вшими |.м7з.Сп7си1 ны, гDи, б9е нaшъ, и3 собери1 ны t kзы6къ, и3сповёдатисz и4мени твоемY с™0му, хвали1тисz во хвалЁ твоeй.м7и.Блгcвeнъ гDь бGъ ї}левъ t вёка и3 до вёка. И# рекyтъ вси2 лю1діе: бyди, бyди.Слaва: | Алилуя.1Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.2Хто висловить могутність Господа, звістить усі хвали Його?3Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости.4Пом’яни нас, Господи, в любові до людей Твоїх, завітай до нас спасінням Твоїм,5щоб мені бачити блаженне життя обраних Твоїх, радіти радощами народу Твого, хвалитися з насліддям Твоїм.6Нагрішили ми, як і батьки наші, жили не за правдою, творили беззаконня.7Батьки наші у Єгипті не зрозуміли чудес Твоїх, не пам’ятали про багатство милосердя Твого та прогнівили Тебе біля моря, Червоного моря.8Але Ти, Господи, спас їх ради імені Твого, щоб показати могутність Твою.9І наказав Господь Червоному морю, і розступилося воно, і перевів їх через безодню, наче через пустелю.10І врятував їх від руки ненависника, і визволив їх від руки ворога.11Покрила вода гнобителів їх, жоден з них не залишився.12І повірили вони словам Його [і] заспівали хвалу Йому.13Та скоро забули діла Його, не покладали надії на волю Його.14Забажали м’яса в пустелі і випробовували силу Бога в країні безлюдній.15Він виконав бажання їх, але послав рану на душі їхні.16І заздрили у стані Мойсеєві та Ааронові, святому Господа.17Тоді розступилася земля і поглинула Дафана, покрила зборище Авирона.18Упав вогонь на них, і полум’я попалило богопротивних.19Зробили вони тельця біля Хорива і поклонилися ідолові.20Проміняли славу Бога на образ тельця, що їсть траву.21Забули Бога, Спасителя свого, що звершив величне у Єгипті,22дивне — в землі Хамовій, страшне — на Червоному морі.23І хотів Він винищити їх, коли б Мойсей, вибраний Його, не став перед Ним у благанні, щоб відвернути гнів Його; щоб не погубив [їх].24І зневажили вони землю жадану, не стали вірити словам Його;25Нарікали в наметах своїх і не слухали голосу Господнього.26І підняв Він руку Свою на них, щоб знищити їх у пустелі,27розвіяти нащадків їх між народами, розсіяти їх по землі.28Вони пристали до Ваалфегора і їли жертви мертвих,29і прогнівляли Бога ділами своїми. За це хвороба стала нищити їх.30Тоді встав Финеєс і вчинив суд над винними, і пошесть припинилася.31І це зараховано йому в праведність з роду й до роду повіки.32І прогнівили вони Бога біля вод Меріви, і Мойсей потерпів за них,33бо так вони засмутили дух його, що він згрішив устами своїми.34Не знищили народів, про яких говорив їм Господь,35але змішалися з язичниками і навчилися звичаїв їх,36стали служити ідолам їх, які стали для них спокусою,37приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх;38проливали кров безвинну, кров синів своїх та дочок своїх, приносячи їх в жертву ідолам ханаанським, — і осквернилася земля кров’ю;39осквернили себе ділами своїми, блуд творили в ділах своїх.40Тоді запалав гнів Господа на народ Його, і противним стало Йому насліддя Його.41і віддав їх у руки язичницьких народів, і вороги їх стали володіти ними.42Вороги гнобили їх, і вони корилися під рукою їхньою.43Багато разів Він визволяв їх, вони ж гнівили [Його] впертістю своєю, тому були принижені за беззаконня своє.44Але Він зглянувся на скорботу їх, коли почув стогін їх.45Згадав завіт Свій з ними і жаль огорнув Його з великого милосердя Його.46І збуджував милосердя до них у всіх тих, що поневолили їх.47Спаси нас, Господи, Боже наш! Збери нас з-поміж народів, щоб славити святе ім’я Твоє та хвалитися славою Твоєю.48Благословен Господь, Бог Ізраїля, од віку до віку. І нехай скаже увесь народ: амінь! Алилуя!Слава… |
|
Paл0мъ Rѕ7.
|
Псалом 106
|
| Ґллилyіа, Rѕ7.№.И#сповёдайтесz гDеви, ћкw бlгъ, ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.в7.Да рекyтъ и3збaвленніи гDемъ, и5хже и3збaви и3з8 руки2 врагA,G.и3 t стрaнъ собрA и4хъ, t востHкъ и3 з†падъ, и3 сёвера и3 м0рz:д7.заблуди1ша въ пустhни безв0днэй, пути2 грaда њби1телнагw не њбрэт0ша:є7.ѓлчуще и3 жaждуще, душA и4хъ въ ни1хъ и3зчезE.ѕ7.И# воззвaша ко гDу, внегдA скорбёти и5мъ, и3 t нyждъ и4хъ и3збaви |:з7.и3 настaви | на пyть прaвъ, вни1ти во грaдъ њби1телный.}.Да и3сповёдzтсz* гDеви млcти є3гw2 и3 чудесA є3гw2 сыновHмъ человёчєскимъ:f7.ћкw насhтилъ є4сть дyшу тщY, и3 дyшу ѓлчущу и3сп0лни бл†гъ:‹.сэдsщыz во тмЁ и3 сёни смeртнэй, њков†нныz нищет0ю и3 желёзомъ,№i.ћкw преwгорчи1ша словесA б9іz, и3 совётъ вhшнzгw раздражи1ша.в7i.И# смири1сz въ трудёхъ сeрдце и4хъ, и3 и3знемог0ша, и3 не бЁ помагazй.Gi.И# воззвaша ко гDу, внегдA скорбёти и5мъ, и3 t нyждъ и4хъ сп7сE |:д7i.и3 и3зведE | и3з8 тмы2 и3 сёни смeртныz, и3 ќзы и4хъ растерзA.є7i.Да и3сповёдzтсz* гDеви млcти є3гw2 и3 чудесA є3гw2 сыновHмъ человёчєскимъ:ѕ7i.ћкw сокруши2 вратA мBднаz, и3 верєи2 желBзныz сломи2.з7i.Воспріsтъ | t пути2 беззак0ніz и4хъ: беззак0ній бо рaди свои1хъ смири1шасz.}i.Всsкагw брaшна возгнушaсz душA и4хъ, и3 прибли1жишасz до врaтъ смeртныхъ.f7i.И# воззвaша ко гDу, внегдA скорбёти и5мъ, и3 t нyждъ и4хъ сп7сE |:к7.послA сл0во своE, и3 и3зцэли2 |, и3 и3збaви | t растлёній и4хъ.к7а.Да и3сповёдzтсz* гDеви млcти є3гw2 и3 чудесA є3гw2 сыновHмъ человёчєскимъ:к7в.и3 да пожрyтъ є3мY жeртву хвалы2 и3 да возвэстsтъ дэлA є3гw2 въ рaдости.к7г.Сходsщіи въ м0ре въ кораблeхъ, творsщіи дBланіz въ водaхъ мн0гихъ,к7д.тjи ви1дэша дэлA гDнz и3 чудесA є3гw2 во глубинЁ.к7є.РечE, и3 стA дyхъ бyренъ, и3 вознес0шасz вHлны є3гw2:к7ѕ.восх0дzтъ до небeсъ и3 низх0дzтъ до бeзднъ: душA и4хъ въ ѕлhхъ тazше:к7з.смzт0шасz, подвиг0шасz ћкw піsный, и3 всS мyдрость и4хъ поглощенA бhсть.к7и.И# воззвaша ко гDу, внегдA скорбёти и5мъ, и3 t нyждъ и4хъ и3зведE |:к7f.и3 повелЁ бyри, и3 стA въ тишинY, и3 ўмолк0ша вHлны є3гw2.l.И# возвесели1шасz, ћкw ўмолк0ша, и3 настaви | въ пристaнище хотёніz своегw2.lа.Да и3сповёдzтсz* гDеви млcти є3гw2 и3 чудесA є3гw2 сыновHмъ человёчєскимъ:lв.да вознесyтъ є3го2 въ цRкви людстёй, и3 на сэдaлищи стaрєцъ восхвaлzтъ є3го2.lг.Положи1лъ є4сть рёки въ пустhню и3 и3схHдиша вwднaz въ жaжду,lд.зeмлю плодон0сную въ слaность, t ѕл0бы живyщихъ на нeй.lє.Положи1лъ є4сть пустhню во є3зeра вwднaz и3 зeмлю безв0дную во и3схHдища вwднaz.lѕ.И# насели2 тaмw ѓлчущыz, и3 состaвиша грaды њби1тєлны:lз.и3 насёzша сeла, и3 насади1ша віногрaды, и3 сотвори1ша пл0дъ жи1тенъ.lи.И# блгcви2 |, и3 ўмн0жишасz ѕэлw2: и3 скоты2 и4хъ не ўмaли.lf.И# ўмaлишасz и3 њѕл0бишасz t ск0рби ѕHлъ и3 болёзни:м7.и3зліsсz ўничижeніе на кн‰зи и4хъ, и3 њблазни2* | по непрох0днэй, ґ не по пути2.м7а.И# пом0же ўб0гу t нищеты2 и3 положи2 ћкw џвцы nтeчєствіz.м7в.Ќзрzтъ прaвіи и3 возвеселsтсz, и3 всsкое беззак0ніе загради1тъ ўстA сво‰.м7г.Кто2 премyдръ и3 сохрани1тъ сі‰; и3 ўразумёютъ млcти гDни.Слaва: | [Алилуя.]1Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.2Так нехай скажуть визволені Господом, яких Він визволив із руки ворога,3і зібрав їх із усіх країв — зі сходу й заходу, з півночі і півдня.4Блукали вони по пустелі безлюдними шляхами і не знаходили міста заселеного.5Голод і спрагу терпіли вони, знемагала в них душа їхня.6Тоді взивали до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх із біди їхньої.7І привів їх прямою дорогою до міста заселеного.8Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських,9бо Він наситив душу спраглу і душу голодну сповнив добром.10Вони сиділи в темряві і тіні смертній, сковані скорботою та залізом,11бо не скорилися словам Божим і зневажали вони Всевишнього.12Він же смирив серця їхні стражданнями, вони падали, і не було кому допомогти їм.13Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх,14вивів їх із темряви і тіні смертної і кайдани їх розірвав.15Нехай же прославляють Господа за милість Його і дивні діла Його для синів людських:16бо розбив Він брами мідні і замки залізні зламав.17Непокірні страждали через беззаконне життя своє і за неправди свої терпіли.18Душа їхня відверталася від усякої поживи, і наблизилися вони до воріт смерти.19Тоді взивали вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволив їх від бід їхніх,20послав їм слово Своє і зцілив їх, і з могил їхніх вивів їх.21Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських.22Нехай приносять Йому жертви хвали, і піснями радости нехай сповіщають про діла Його.23Ті, що на кораблях плавають по морю і виконують роботу свою на водах великих,24вони бачать діла Господні і чудеса Його на глибині:25скаже Він — і здійметься буйний вітер, який високо підносить хвилі, —26піднімає їх до неба, і опускає в безодню, і від страху мліє душа людей.27Кружляють вони і хитаються, наче п’яні, — зникає вся мудрість їхня.28Тоді взивають вони до Господа в скорботі своїй, і Він визволяє їх від біди.29Він повелів бурі, і настала тиша, і хвилі затихли.30І радіють вони, що море втихло, а Він приводить їх до бажаної пристані.31Нехай же прославляють Господа за милість Його і за дивні діла Його для синів людських.32Нехай вихваляють Його в зібранні людей і прославляють Його на зборах старійшин.33Він перетворює ріки на пустелю і джерела води на безводну землю,34землю родючу на солончаки за беззаконня тих, що живуть в ній.35Він перетворює пустелю на озера, і землю засохлу — на джерела води.36І оселяє там голодних; вони будують міста — оселі собі,37засівають поля, насаджують виноградники, що приносять їм великий урожай.38Він благословляє їх, і вони швидко розмножуються, і тварин у них не зменшується.39Вони занепадали від гноблення, біди і скорботи,40тоді Він посилав безчестя на князів їхніх і залишав їх блукати по пустелі, де немає шляхів.41Убогого Він спасав від біди і примножував рід його, як отари овець.42Бачать це праведники і радіють, а беззаконні замикають уста свої.43Хто мудрий, той помітить це і зрозуміє милості Господні.Слава… |
|
Paл0мъ Rз7.
|
Псалом 107
|
| №.Пёснь, pал0мъ дв7ду, Rз7.в7.Гот0во сeрдце моE, б9е, гот0во сeрдце моE: воспою2 и3 пою2 во слaвэ моeй.G.Востaни, слaва моS, востaни, pалти1рю и3 гyсли: востaну рaнw.д7.И#сповёмсz тебЁ въ лю1дехъ, гDи, пою2 тебЁ во kзhцэхъ:є7.ћкw вeліz верхY нб7съ млcть твоS и3 до w4блакъ и4стина твоS.ѕ7.Вознеси1сz на нб7сA, б9е, и3 по всeй земли2 слaва твоS,з7.ћкw да и3збaвzтсz возлю1бленніи твои2: сп7си2 десни1цею твоeю и3 ўслhши мS.}.БGъ возгlа во с™ёмъ своeмъ: вознесyсz и3 раздэлю2 сікjму, и3 ўд0ль селeній размёрю.f7.М0й є4сть галаaдъ, и3 м0й є4сть манассjй, и3 є3фрeмъ заступлeніе главы2 моеS: їyда цaрь м0й,‹.мwaвъ кон0бъ ўповaніz моегw2: на їдумeю наложY сап0гъ м0й: мнЁ и3ноплемє1нницы покори1шасz.№i.Кто2 введeтъ мS во грaдъ њграждeніz; и3ли2 кто2 настaвитъ мS до їдумeи;в7i.Не тh ли, б9е, tри1нувый нaсъ, и3 не и3зhдеши, б9е, въ си1лахъ нaшихъ;Gi.Дaждь нaмъ п0мощь t ск0рби: и3 сyетно спасeніе человёческо.д7i.Њ бз7э сотвори1мъ си1лу, и3 т0й ўничижи1тъ враги2 нaшz. | 1Пісня. Псалом Давида.2Готове серце моє, Боже, [готове серце моє]. Буду співати і прославляти в славі моїй.3Встань, славо моя, встаньте, псалтирю і гуслі, я встану рано.4Буду славити Тебе, Господи, між народами. Буду оспівувати Тебе серед племен.5Бо вище небес милість Твоя, і до хмар істина Твоя.6Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя,7щоб спаслися всі улюблені Твої. Спаси правицею Твоєю і почуй мене.8Бог сказав у святині Своїй: «Піднесуся і розділю Сихем, і долину осель розмірю:9Мій — Галаад, Мій — Манассія, Єфрем — сила глави Моєї, Іуда — скіпетр Мій,10Моав — умивальна чаша Моя, на Едома стану ногою Моєю, земля филистимська скориться Мені».11Хто введе мене в укріплене місто? Хто приведе мене до Едома?12Чи не Ти, Боже, що відкинув нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим?13Дай нам поміч у скорботі, бо марна надія на захист людський.14З Богом ми покажемо силу, Він знищить ворогів наших. |
|
Paл0мъ R}.
|
Псалом 108
|
| Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, R}.№.Б9е, хвалы2 моеS не премолчи2:в7.ћкw ўстA грBшнича и3 ўстA льсти1вагw на мS tверз0шасz, глаг0лаша на мS љзhкомъ льсти1вымъ,G.и3 словесы2 ненави1стными њбыд0ша мS, и3 брaшасz со мн0ю тyне.д7.Вмёстw є4же люби1ти мS, њболгaху мS, ѓзъ же молsхсz:є7.и3 положи1ша на мS ѕл†z за бlг†z, и3 нeнависть за возлюблeніе моE.ѕ7.Постaви на него2 грёшника, и3 діaволъ да стaнетъ њдеснyю є3гw2:з7.внегдA суди1тисz є3мY, да и3зhдетъ њсуждeнъ, и3 моли1тва є3гw2 да бyдетъ въ грёхъ.}.Да бyдутъ днjе є3гw2 мaли, и3 є3пjскопство є3гw2 да пріи1метъ и4нъ:f7.да бyдутъ сhнове є3гw2 си1ри, и3 женA є3гw2 вдовA:‹.дви1жущесz да преселsтсz сhнове є3гw2 и3 воспр0сzтъ, да и3згнaни бyдутъ и3з8 домHвъ свои1хъ.№i.Да взhщетъ заимодaвецъ вс‰, є3ли6ка сyть є3гw2: и3 да восхи1тzтъ чуждjи труды2 є3гw2.в7i.Да не бyдетъ є3мY застyпника, нижE да бyдетъ ўщедрszй сирwты2 є3гw2:Gi.да бyдутъ ч†да є3гw2 въ погублeніе, въ р0дэ є3ди1нэмъ да потреби1тсz и4мz є3гw2.д7i.Да воспомzнeтсz беззак0ніе nтє1цъ є3гw2 пред8 гDемъ, и3 грёхъ мaтере є3гw2 да не њчи1ститсz:є7i.да бyдутъ пред8 гDемъ вhну, и3 да потреби1тсz t земли2 пaмzть и4хъ:ѕ7i.занeже не помzнY сотвори1ти ми1лость, и3 погнA человёка ни1ща и3 ўб0га, и3 ўмилeна сeрдцемъ ўмертви1ти.з7i.И# возлюби2 клsтву, и3 пріи1детъ є3мY: и3 не восхотЁ блгcвeніz, и3 ўдали1тсz t негw2.}i.И# њблечeсz въ клsтву ћкw въ ри1зу, и3 вни1де ћкw водA во ўтр0бу є3гw2 и3 ћкw є3лeй въ кHсти є3гw2:f7i.да бyдетъ є3мY ћкw ри1за, въ ню1же њблачи1тсz, и3 ћкw п0zсъ, и4мже вhну њпоzсyетсz.к7.СіE дёло њболгaющихъ мS ў гDа и3 глаг0лющихъ лук†ваz на дyшу мою2.к7а.И# ты2, гDи, гDи, сотвори2 со мн0ю и4мене рaди твоегw2, ћкw бlга млcть твоS:к7в.и3збaви мS, ћкw ни1щъ и3 ўб0гъ є4смь ѓзъ, и3 сeрдце моE смzтeсz внyтрь менє2.к7г.Ћкw сёнь, внегдA ўклони1тисz є4й, tsхсz: стрzс0хсz ћкw прyзи.к7д.Кwлёна мо‰ и3знем0госта t постA, и3 пл0ть моS и3змэни1сz є3лeа рaди.к7є.И# ѓзъ бhхъ поношeніе и5мъ: ви1дэша мS, покивaша главaми свои1ми.к7ѕ.Помози1 ми, гDи б9е м0й, и3 сп7си1 мz по млcти твоeй:к7з.и3 да разумёютъ, ћкw рукA твоS сіS, и3 ты2, гDи, сотвори1лъ є3си2 ю5.к7и.Прокленyтъ тjи, и3 ты2 блгcви1ши: востаю1щіи на мS да постыдsтсz, рaбъ же тв0й возвесели1тсz.к7f.Да њблекyтсz њболгaющіи мS въ срамотY и3 њдeждутсz ћкw nдeждою студ0мъ свои1мъ.l.И#сповёмсz гDеви ѕэлw2 ўсты6 мои1ми и3 посредЁ мн0гихъ восхвалю2 є3го2:lа.ћкw престA њдеснyю ўб0гагw, є4же спcти2 t гонsщихъ дyшу мою2.Слaва: | Начальнику хору. Псалом Давида.1Боже хвали моєї! Не мовчи.2Бо відкрилися на мене уста нечестиві й уста підступні; говорять про мене слова неправди.3Словами ненависти звідусіль оточують мене і повстають проти мене без причини;4за любов мою вони ворогують проти мене, я ж молюся;5віддають мені злом за добро, і ненавистю — за любов мою.6Постав над ним нечестивого, і диявол нехай стане праворуч нього.7Коли стане на суд, хай він вийде осудженим, і молитва його буде йому за гріх.8Нехай дні його будуть короткими і достоїнство його перейме інший.9Діти його хай будуть сиротами і дружина його — вдовою.10Будуть вони блукати та просити хліба і будуть вигнані із домів їх.11Хай позичкодавець його забере в нього все, і чужі розтягнуть добро його.12Хай не буде йому заступника, і ніхто не приголубить сиріт його;13нехай згинуть усі нащадки його, і вже в наступному поколінні ніхто не згадає й імені його.14Нехай згадаються перед Господом беззаконня батьків його, і гріх матері його не буде очищений.15Нехай будуть вони повсякчас перед Господом, і Він знищить і спомин про них на землі,16за те, що не виявив він милости, а переслідував людину бідну, беззахисну, засмучену серцем, щоб убити її.17Він полюбив прокляття, воно і прийде на нього; не побажав благословення, — і воно одійшло від нього.18Нехай він одягнеться в прокляття, наче в одежу, і нехай увійде воно, як вода, в утробу його і, як олива, в кості його;19і нехай буде воно йому як одіж, в яку він одягається, і як пояс, яким він завжди підперізується.20Ось така відплата від Господа ворогам моїм і тим, що говорять зло на душу мою!21Ти ж, Господи, Господи, захисти мене заради імені Твого, бо блага милість Твоя.22Спаси мене, бо я знеможений і вбогий, і серце моє поранене в мені.23Я зникаю, як та тінь, що відхиляється; стрясаюся, як та сарана, що гонять її.24Коліна мої знесиліли від посту, і тіло моє сохне без поживи.25І став я посміховиськом для них: ті, що дивляться на мене, похитують головами.26Допоможи мені, Господи, Боже мій! Спаси мене з милости Твоєї.27Нехай пізнають, що це — Твоя рука і що це Ти, Господи, вчинив.28Вони проклинають, а Ти благослови. Вони нападають, але нехай будуть посоромлені; а раб Твій нехай возрадується.29А ворогів моїх нехай покриє безчестя і, як одежею, нехай вони покриються соромом своїм.30А я голосно буду славити Господа устами моїми і серед багатьох буду прославляти Його,31бо Він стоїть праворуч бідного, щоб спасти його від тих, що шукають душу мою.Слава… |
|
По є7i-й каfjсмэ, Трис™0е. И# по Џ§е нaшъ: Тaже тропари2, глaсъ №:
|
Після 15-ї кафизми Трисвяте, Пресвята Тройце,.. Отче наш.. і тропарі, глас 1:
|
|
Ћкw пучи1на мн0га прегрэшeній мои1хъ сп7се, и3 лю1тэ погрузи1хсz согрэшeньми мои1ми: дaждь ми2 рyку ћкw петр0ви, и3 сп7си1 мz б9е, и3 поми1луй мS. Слaва: Ћкw помышлeніи лукaвыми, и3 дёлы њсуди1хсz сп7се, мhсль ми2 дaруй њбращeніz б9е, да зовY: сп7си1 мz бlгодётелю бlгjй, и3 поми1луй мS. И# нhнэ: БGобlжeннаz nтрокови1це и3 пренепор0чнаz, сквeрна мS сyща и3 њкалsнна t дэsній безмёстныхъ, и3 сквeрныхъ помышлeній, њчи1сти мS nкаsннаго, несквeрнаz и3 чcтаz, всес™az м™и дв7о. |
Боже мій! Наче безодня моря, така безліч провин моїх, і я потопаю з гріхами моїми. Спасителю мій! Подай мені руку, як Петрові, спаси й помилуй мене. Слава… Боже, Спасителю мій! Я осуджений помислами й ділами: дай мені бажання покаятися, щоб я взивав: Благодійнику мій, помилуй мене. І нині… Богоблаженна Отроковице пренепорочна! Очисти мене, оскверненого ділами непотребними, від скверних помислів, як чиста і непорочна Мати-Діва. |
|
ГDи поми1луй, м7. И3 мlтва:
|
Господи помилуй, 40 разів. І молитва:
|
|
ВLко гDи ї}се хrтE, ты2 є3си2 пом0щникъ м0й, въ рукaхъ твои1хъ є4смь ѓзъ, помози1 ми, не њстaви менE согрэши1ти къ тебЁ, ћкw заблуждeнъ є4смь. Не њстaви мS послёдовати в0ли пл0ти моеS: не прeзри мS гDи, ћкw нeмощенъ є4смь. Ты2 вёси полeзное мнЁ, не њстaви мS поги1бнути грэхи2 мои1ми: не њстaви мS гDи, не tступи2 t менE, ћкw къ тебЁ прибэг0хъ, научи1 мz твори1ти в0лю твою2, ћкw ты2 є3си2 бGъ м0й. И#сцэли2 дyшу мою2, ћкw согрэши1хъ ти2, сп7си1 мz рaди млcти твоеS, ћкw пред8 тоб0ю сyть вси2 стужaющіи ми2: и3 нёсть мнЁ и3н0е прибёжище, т0кмw ты2 гDи. Да постыдsтсz ќбw вси2 востаю1щіи на мS, и3 и4щущіи дyшу мою2, є4же потреби1ти ю5: ћкw ты2 є3си2 є3ди1нъ си1льный гDи во всёхъ, и3 твоS є4сть слaва во вёки вэкHвъ, ґми1нь. |
Владико Господи Ісусе Христе! Ти — Захист мій, у Твоїх руках я весь. Поможи мені і не попускай мені грішити, бо я нестриманий, і не дозволяй мені ходити за бажанням тіла мого. Господи, не забувай мене, бо я немічний. Ти Сам знаєш, що для мене корисне, тому не покидай мене на погибель з гріхами моїми. Не покидай і не відступай від мене. Я до Тебе вдаюся, навчи мене чинити волю Твою, бо Ти — Бог мій. Зціли душу мою, бо я згрішив перед Тобою. Спаси мене заради милості Твоєї, бо перед Тобою всі ті, що спокушають мене на гріх, і нема мені іншого пристановища, крім Тебе, Господи. Нехай осоромлені відступлять від мене ті, що жадають погубити душу мою. Бо один Ти сильний, Господи, у всьому, і Тобі слава на віки віків. Амінь. |
