|
Каfjсма f7i.
|
Кафизма 19
|
|
Paл0мъ рlд.
|
Псалом 134
|
| Ґллилyіа, Rlд7.№.Хвали1те и4мz гDне, хвали1те, раби2 гDа,в7.стоsщіи во хрaмэ гDни, во дв0рэхъ д0му бGа нaшегw.G.Хвали1те гDа, ћкw блaгъ гDь: п0йте и4мени є3гw2, ћкw добро2:д7.ћкw їaкwва и3збрA себЁ гDь, ї}лz въ достоsніе себЁ:є7.ћкw ѓзъ познaхъ, ћкw вeлій гDь, и3 гDь нaшъ над8 всёми бHги:ѕ7.вс‰, є3ли6ка восхотЁ гDь, сотвори2 на нб7си2 и3 на земли2, въ морsхъ и3 во всёхъ бeзднахъ.з7.ВозводS w4блаки t послёднихъ земли2, мHлніи въ д0ждь сотвори2, и3зводsй вётры t сокр0вищъ свои1хъ.}.И$же порази2 пeрвенцы є3гЂпєтскіz t человёка до скотA:f7.послA знaмєніz и3 чудесA посредЁ тебє2, є3гЂпте, на фараHна и3 на вс‰ рабы6 є3гw2.‹.И$же порази2 kзhки мнHги и3 и3зби2 цари6 крBпки:№i.сиHна царS ґморрeйска и3 w4га царS васaнска, и3 вс‰ ц†рствіz хана†нска:в7i.и3 дадE зeмлю и4хъ достоsніе, достоsніе ї}лю лю1демъ свои6мъ.Gi.ГDи, и4мz твоE въ вёкъ, и3 пaмzть твоS въ р0дъ и3 р0дъ:д7i.ћкw суди1ти и4мать гDь лю1демъ свои6мъ, и3 њ рабёхъ свои1хъ ўм0литсz.є7i.Јдwли kзы6къ сребро2 и3 злaто, дэлA рyкъ человёческихъ:ѕ7i.ўстA и4мутъ, и3 не возглаг0лютъ: џчи и4мутъ, и3 не ќзрzтъ:з7i.ќши и4мутъ, и3 не ўслhшатъ: нижe бо є4сть дyхъ во ўстёхъ и4хъ.}i.Под0бни и5мъ да бyдутъ творsщіи | и3 вси2 надёющіисz на нS.f7i.Д0ме ї}левъ, благослови1те гDа: д0ме ґарHнь, благослови1те гDа: д0ме леvjинъ, благослови1те гDа:к7.боsщіисz гDа, благослови1те гDа.к7а.Блгcвeнъ гDь t сіHна, живhй во їеrли1мэ. | Алилуя.1Хваліть ім’я Господнє, хваліть, раби Господні,2що стоїте у храмі Господнім, у дворах дому Бога нашого.3Хваліть Господа, бо Господь благий; співайте імені Його, бо це добре.4Господь обрав Собі Якова, — обрав Ізраїля у насліддя Собі.5Я пізнав, що Господь великий, і що Бог наш над усіма богами.6Все, що хоче, Господь творить на небесах і на землі, в морях і у всіх безоднях;7підносить хмари від країв землі, сяє блискавкою серед дощу, виводить вітри зі сховищ Своїх.8Він умертвив первістків у Єгипті від людей до тварин,9явив знамення й чудеса посеред тебе, Єгипте, над фараоном і над усіма рабами його,10уразив багато народів і знищив могутніх царів:11Сигона, царя Аморрейського, і Ога, царя Васанського, і всі царства ханаанські;12і віддав землю їх у насліддя Ізраїлю, в насліддя людям Своїм.13Господи, ім’я Твоє навіки, і пам’ять про Тебе з роду в рід.14Бо Господь буде судити народ Свій і змилосердиться над рабами Своїми.15Ідоли язичників — срібло й золото, творіння рук людських.16Мають уста і не говорять, мають очі і не бачать,17мають вуха і не чують, і нема дихання в устах їх.18Подібні до них будуть і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них.19Доме Ізраїлів! Благословляйте Господа. Доме Ааронів, благословляйте Господа!20Доме Левія, благословляйте Господа. Всі, хто боїться Господа, благословляйте Господа.21Благословен Господь від Сиона, що живе в Єрусалимі. Алилуя! |
|
Paл0мъ рlє.
|
Псалом 135
|
| Ґллилyіа, Rlе7.№.И#сповёдайтесz гDеви, ћкw бlгъ: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.в7.И#сповёдайтесz бGу богHвъ: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.G.И#сповёдайтесz гDеви господeй: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.д7.Сотв0ршему чудесA вє1ліz є3ди1ному: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.є7.Сотв0ршему небесA рaзумомъ: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.ѕ7.Ўтверди1вшему зeмлю на водaхъ: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.з7.Сотв0ршему свэти6ла вє1ліz є3ди1ному: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2:}.с0лнце во w4бласть днE: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2:f7.лунY и3 ѕвёзды во w4бласть н0щи: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.‹.Порази1вшему є3гЂпта съ пeрвєнцы є3гw2: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2:№i.и3 и3звeдшему ї}лz t среды2 и4хъ: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2:в7i.рук0ю крёпкою и3 мhшцею выс0кою: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.Gi.Раздёльшему чермн0е м0ре въ раздэлє1ніz: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2:д7i.и3 провeдшему ї}лz посредЁ є3гw2: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2:є7i.и3 и3стрsсшему фараHна и3 си1лу є3гw2 въ м0ре чермн0е: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.ѕ7i.Провeдшему лю1ди сво‰ въ пустhни: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.з7i.Порази1вшему цари6 вє1ліz: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.}i.И# ўби1вшему цари6 крBпкіz: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2:f7i.сиHна царS ґморрeйска: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2:к7.и3 w4га царS васaнска: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.к7а.И# дaвшему зeмлю и4хъ достоsніе: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2:к7в.достоsніе ї}лю рабY своемY: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.к7г.Ћкw во смирeніи нaшемъ помzнy ны гDь: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.к7д.И# и3збaвилъ ны2 є4сть t врагHвъ нaшихъ: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2:к7є.даsй пи1щу всsкой пл0ти: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2.к7ѕ.И#сповёдайтесz бGу нбcному: ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. | [Алилуя.]1Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.2Прославляйте Бога богів, бо повіки милість Його.3Прославляйте Господа володарів, бо повіки милість Його.4Він Один творить чудеса великі, бо повіки милість Його.5Він створив небеса премудро, бо повіки милість Його;6утвердив землю на водах, бо повіки милість Його.7Він створив великі світила, бо повіки милість Його;8сонце, щоб творило день, бо повіки милість Його;9місяць і зорі, щоб світили вночі, бо повіки милість Його;10покарав Єгипет у первістках його, бо повіки милість Його;11і вивів з нього Ізраїля, бо повіки милість Його;12рукою кріпкою і силою могутньою, бо повіки милість Його;13Він розділив море Червоне, бо повіки милість Його;14і провів Ізраїля посеред нього, бо повіки милість Його;15і потопив фараона й військо його у морі, бо повіки милість Його;16Він провів народ Свій через пустелю, бо повіки милість Його;17і покарав царів великих, бо повіки милість Його;18знищив царів сильних, бо повіки милість Його;19Сигона, царя аморреїв, бо повіки милість Його;20і Ога, царя Васанського, бо повіки милість Його;21і віддав землю їх у насліддя, бо повіки милість Його;22в насліддя Ізраїлю, рабу Своєму, бо повіки милість Його;23Він пом’янув нас у смиренні нашому, бо повіки милість Його;24і визволив нас від ворогів наших, бо повіки милість Його;25Він дає поживу всім творінням, бо повіки милість Його.26Прославляйте Бога Небесного, бо повіки милість Його. |
|
Paл0мъ рlѕ.
|
Псалом 136
|
| Дв7ду їеремjемъ, Rlѕ7.№.На рэкaхъ вавmлHнскихъ, тaмw сэд0хомъ и3 плaкахомъ, внегдA помzнyти нaмъ сіHна:в7.на вeрбіихъ посредЁ є3гw2 њбёсихомъ nргaны нaшz.G.Ћкw тaмw вопроси1ша ны2 плёншіи нaсъ њ словесёхъ пёсней, и3 вeдшіи нaсъ њ пёніи: восп0йте нaмъ t пёсней сіHнскихъ.д7.Кaкw воспоeмъ пёснь гDню на земли2 чуждeй;є7.Ѓще забyду тебE, їеrли1ме, забвeна бyди десни1ца моS.ѕ7.Прильпни2 љзhкъ м0й гортaни моемY, ѓще не помzнY тебє2, ѓще не предложY їеrли1ма, ћкw въ начaлэ весeліz моегw2.з7.Помzни2, гDи, сhны є3дw6мскіz въ дeнь їеrли1мль глаг0лющыz: и3стощaйте, и3стощaйте до њсновaній є3гw2.}.Дщи2 вавmлHнz њкаsннаz, бlжeнъ, и4же воздaстъ тебЁ воздаsніе твоE, є4же воздалA є3си2 нaмъ:f7.бlжeнъ, и4же и4метъ и3 разбіeтъ младeнцы тво‰ њ кaмень.Слaва: | Давида.] (Пісня перед Богом про неволю прор. Єремії).1На ріках вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сион наш.2На вербах посеред нього повісили ми арфи наші.3Там бо питали нас про слова пісень полонителі наші, що знали про наш спів: «Заспівайте нам пісень сионських».4Як же нам співати пісню Господню на землі чужій?5Якщо забуду тебе, Єрусалиме, нехай буде забута правиця моя.6Нехай прилипне язик мій до гортані моєї, якщо не пом’яну тебе і коли не поставлю Єрусалим початком радости моєї.7Пом’яни, Господи, синів Едомських, що в день єрусалимський кричали: «Руйнуйте його до останку».8Дочко Вавилона, окаянна, блаженний той, хто відплатить тобі за все, що ти заподіяла нам.9Блаженний, хто візьме і розіб’є дітей твоїх об камінь. Слава… |
|
Paл0мъ рlз.
|
Псалом 137
|
| Pал0мъ дв7ду, ґггeа и3 захaріи, Rlз7.№.И#сповёмсz тебЁ, гDи, всёмъ сeрдцемъ мои1мъ, и3 пред8 ѓгGлы воспою2 тебЁ, ћкw ўслhшалъ є3си2 вс‰ глаг0лы ќстъ мои1хъ:в7.поклоню1сz ко хрaму с™0му твоемY и3 и3сповёмсz и4мени твоемY њ млcти твоeй и3 и4стинэ твоeй, ћкw возвели1чилъ є3си2 над8 всёмъ и4мz твоE с™0е.G.Въ џньже ѓще дeнь призовy тz, ск0рw ўслhши мS: ўмн0жиши мS въ души2 моeй си1лою твоeю.д7.Да и3сповёдzтсz тебЁ, гDи, вси2 цaріе зeмстіи, ћкw ўслhшаша вс‰ гlг0лы ќстъ твои1хъ:є7.и3 да воспою1тъ въ путeхъ гDнихъ, ћкw вeліz слaва гDнz:ѕ7.ћкw выс0къ гDь, и3 смирє1нныz призирaетъ, и3 высHкаz и3здалeча вёсть.з7.Ѓще пойдY посредЁ ск0рби, живи1ши мS: на гнёвъ вр†гъ мои1хъ простeрлъ є3си2 рyку твою2, и3 сп7сe мz десни1ца твоS.}.ГDь воздaстъ за мS: гDи, млcть твоS во вёкъ: дёлъ рукY твоє1ю не прeзри. | Давида. (Аггея й Захарії).1Прославляю Тебе, Господи, від усього серця мого. Перед ангелами співатиму похвалу Тобі за те, [що Ти почув усі слова уст моїх].2Буду поклонятися перед святим храмом Твоїм і славити ім’я Твоє за милість Твою і правду Твою, бо Ти звеличив слово Твоє вище від усякого імені Твого.3В день, коли я взивав до Тебе, Ти почув мене і вселив у душу мою силу.4Будуть прославляти Тебе, Господи, всі царі землі, коли почують слова уст Твоїх.5Будуть у піснях прославляти путі Господні, бо велика слава Господня.6Високий Господь: смиренного бачить і гордого пізнає здалека.7Якщо я піду серед напастей, Ти оживиш мене, простягнеш руку Твою на ворогів моїх, і спасе мене правиця Твоя.8Господь воздасть за мене; Господи, милість Твоя повік. Не покидай творіння рук Твоїх. |
|
Paл0мъ рlи.
|
Псалом 138
|
| Въ конeцъ дв7ду, pал0мъ захaріинъ, въ разсёzніи, Rl}.№.ГDи, и3скуси1лъ мS є3си2 и3 познaлъ мS є3си2: ты2 познaлъ є3си2 сэдaніе моE и3 востaніе моE.в7.Ты2 разумёлъ є3си2 помышлє1ніz мо‰ и3здалeча:G.стезю2 мою2 и3 ќже моE ты2 є3си2 и3зслёдовалъ и3 вс‰ пути6 мо‰ прови1дэлъ є3си2.д7.Ћкw нёсть льсти2 въ љзhцэ моeмъ: сE, гDи, ты2 познaлъ є3си2є7.вс‰ послBднzz и3 дрє1внzz: ты2 создaлъ є3си2 мS и3 положи1лъ є3си2 на мнЁ рyку твою2.ѕ7.Ўдиви1сz рaзумъ тв0й t менє2, ўтверди1сz, не возмогY къ немY.з7.Кaмw пойдY t д¦а твоегw2; и3 t лицA твоегw2 кaмw бэжY;}.Ѓще взhду на нб7о, ты2 тaмw є3си2: ѓще сни1ду во ѓдъ, тaмw є3си2.f7.Ѓще возмY крилB мои2 рaнw и3 вселю1сz въ послёднихъ м0рz,‹.и3 тaмw бо рукA твоS настaвитъ мS, и3 ўдержи1тъ мS десни1ца твоS.№i.И# рёхъ: є3дA тмA поперeтъ мS; и3 н0щь просвэщeніе въ слaдости моeй.в7i.Ћкw тмA не помрачи1тсz t тебє2, и3 н0щь ћкw дeнь просвэти1тсz: ћкw тмA є3S, тaкw и3 свётъ є3S.Gi.Ћкw ты2 создaлъ* є3си2 ўтрHбы мо‰, воспріsлъ мS є3си2 и3з8 чрeва мaтере моеS.д7i.И#сповёмсz тебЁ, ћкw стрaшнw ўдиви1лсz є3си2: ч{дна дэлA тво‰, и3 душA моS знaетъ ѕэлw2.є7i.Не ўтаи1сz к0сть моS t тебє2, ю4же сотвори1лъ є3си2 въ тaйнэ, и3 состaвъ м0й въ преисп0днихъ земли2.ѕ7i.Несодёланное моE ви1дэстэ џчи твои2, и3 въ кни1зэ твоeй вси2 напи1шутсz: во днeхъ сози1ждутсz, и3 никт0же въ ни1хъ.з7i.Мнё же ѕэлw2 чeстни бhша дрyзи твои2, б9е, ѕэлw2 ўтверди1шасz владhчєствіz и4хъ:}i.и3зочтY и5хъ, и3 пaче пескA ўмн0жатсz: востaхъ, и3 є3щE є4смь съ тоб0ю.f7i.Ѓще и3збіeши грёшники, б9е: мyжіе кровeй, ўклони1тесz t менє2.к7.Ћкw ревни1ви є3стE въ помышлeніихъ, пріи1мутъ въ суетY грaды тво‰.к7а.Не ненави1дzщыz ли тS, гDи, возненави1дэхъ, и3 њ вразёхъ твои1хъ и3стazхъ;к7в.Совершeнною нeнавистію возненави1дэхъ |: во враги2 бhша ми2.к7г.И#скуси1 мz, б9е, и3 ўвёждь сeрдце моE: и3стzжи1 мz и3 разумёй стєзи2 мо‰:к7д.и3 ви1ждь, ѓще пyть беззак0ніz во мнЁ, и3 настaви мS на пyть вёченъ. | Начальнику хору. Псалом Давида. (Захарії).1Господи, Ти випробував мене і знаєш мене.2Ти знаєш, коли я сяду і коли я встану. Ти наперед знаєш думки мої.3Стежку мою і місце перебування мого Ти визначив, і всі путі мої відомі Тобі.4Ще нема слова на язиці моїм, а вже Ти, Господи, все знаєш.5Ти ствердив мене і поклав на мене руку Твою.6Дивне для мене всевідання [Твоє]; високе воно для мене, і я не можу збагнути його.7Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу?8Зійду на небо — Ти там перебуваєш; зійду в пекло — і там Ти.9Чи візьму крила в ранньої зорі і переселюся на самий край моря,10і там рука Твоя поведе мене, і правиця Твоя триматиме мене.11Сказав би я: може, темрява сховає мене, то й темрява стане світлою перед Тобою.12Не сховає від Тебе й темрява, бо й ніч перед Тобою як день; і пітьма перед Тобою як світло.13Ти створив усе нутро моє, витворив мене в утробі матері моєї.14Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої, і душа моя добре це знає.15Не були втаєні від Тебе кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі витворювалося тіло моє.16Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було.17О, які величні для мене замисли Твої, Боже! І яка велика кількість їх!18Став би лічити їх, та їх більше, ніж піску; коли я пробуджуюсь, я все ще перед Тобою.19О, коли б Ти, Боже, знищив нечестивого! Відійдіть від мене, кровожерні!20Вороги Твої, Господи, говорять проти Тебе зневажливо; марне замишляють вороги Твої.21Чи ж мені не мати ненависти проти тих, що Тебе, Господи, ненавидять? І чи не цуратися тих, що повстають проти Тебе?22Повною ненавистю ненавиджу їх; ворогами моїми стали вони.23Випробуй мене, Боже, і побач серце моє, досліди думки мої.24Подивись, чи не на шляху я беззаконня і чи на добрій я дорозі? Якщо ні, то настанови мене на путь вічну. |
|
Paл0мъ рlf.
|
Псалом 139
|
| Въ конeцъ, pал0мъ дв7ду, Rlf7.№.И#зми1 мz, гDи, t человёка лукaва, t мyжа непрaведна и3збaви мS:в7.и5же помhслиша непрaвду въ сeрдцы, вeсь дeнь њполчaху бр†ни:G.и3з8wстри1ша љзhкъ св0й ћкw ѕміи1нъ: ћдъ ѓспідовъ под8 ўстнaми и4хъ.д7.Сохрани1 мz, гDи, и3з8 руки2 грёшничи, t человBкъ непрaведныхъ и3зми1 мz, и5же помhслиша запsти стwпы2 мо‰.є7.Скрhша г0рдіи сёть мнЁ и3 ќжы, препsша сёть ногaма мои1ма:ѕ7.при стези2 соблaзны положи1ша ми2.з7.Рёхъ гDеви: бGъ м0й є3си2 ты2, внуши2, гDи, глaсъ молeніz моегw2.}.ГDи, гDи, си1ло спcніz моегw2, њсэни1лъ є3си2 над8 глав0ю моeю въ дeнь брaни.f7.Не предaждь менE, гDи, t желaніz моегw2 грёшнику: помhслиша на мS, не њстaви менE, да не когдA вознесyтсz.‹.Pал0мъ њкружeніz и4хъ, трyдъ ўстeнъ и4хъ покрhетъ |.№i.Падyтъ на ни1хъ ќгліz џгнєннаz, низложи1ши | во страстeхъ, и3 не постоsтъ.в7i.Мyжъ љзhченъ не и3спрaвитсz на земли2: мyжа непрaведна ѕл†z ўловsтъ во и3стлёніе.Gi.Познaхъ, ћкw сотвори1тъ гDь сyдъ ни1щымъ и3 мeсть ўбHгимъ.д7i.Nбaче првdніи и3сповёдzтсz и4мени твоемY, и3 вселsтсz прaвіи съ лицeмъ твои1мъ.Слaва: | Псалом.1Начальнику хору. Псалом Давида.2Спаси мене, Господи, від людей лукавих; захисти мене від гнобителів:3вони замишляють неправду в серці; щодня готуються до битви,4гострять язики свої, як змія, отрута аспида в устах їхніх.5Збережи мене, Господи, від руки беззаконника; захисти від гнобителів, що задумали спинити кроки життя мого.6Горді розставили таємно сіті на мене при дорозі; приготували для мене яму.7Я сказав Господу: Ти — Бог мій! Почуй, Господи, голос моління мого!8Господи, Господи! Сило спасіння мого! Ти покрив голову мою в день битви.9Не допусти, Господи, здійснитися наміру нечестивого; не дай успіху замислам його, щоб вони не загордилися.10Голови тих, що оточили мене, нехай покриє зло уст їхніх.11Нехай впаде на них гаряче вугілля; нехай впадуть вони у вогонь і у безодню, так щоб не встали.12Людина злоязична не утвердиться на землі; злоба приведе гнобителя до загибелі.13Знаю, що Господь учинить суд пригнобленим і справедливість бідним.14І будуть праведні прославляти ім’я Твоє; непорочні оселяться перед лицем Твоїм. Слава… |
|
Paл0мъ рм7.
|
Псалом 140
|
| Pал0мъ дв7ду, Rм7.№.ГDи, воззвaхъ къ тебЁ, ўслhши мS: вонми2 глaсу молeніz моегw2, внегдA воззвaти ми2 къ тебЁ.в7.Да и3спрaвитсz моли1тва моS ћкw кади1ло пред8 тоб0ю: воздэsніе рукY моє1ю, жeртва вечeрнzz.G.Положи2, гDи, хранeніе ўстHмъ мои6мъ и3 двeрь њграждeніz њ ўстнaхъ мои1хъ.д7.Не ўклони2 сeрдце моE въ словесA лукaвствіz, непщевaти вины2 њ грэсёхъ съ челwвBки дёлающими беззак0ніе: и3 не сочтyсz со и3збрaнными и4хъ.є7.Накaжетъ мS првdникъ ми1лостію и3 њбличи1тъ мS, є3лeй же грёшнагw да не намaститъ главы2 моеS: ћкw є3щE и3 моли1тва моS во благоволeніихъ и4хъ.ѕ7.Пожє1рты бhша при кaмени судіи6 и4хъ: ўслhшатсz глагHли мои2, ћкw возмог0ша*.з7.Ћкw т0лща земли2 просёдесz на земли2, расточи1шасz кHсти и4хъ при ѓдэ.}.Ћкw къ тебЁ, гDи, гDи, џчи мои2: на тS ўповaхъ, не tими2 дyшу мою2:f7.сохрани1 мz t сёти, ю4же состaвиша ми2, и3 t собл†знъ дёлающихъ беззак0ніе.‹.Падyтъ во мрeжу свою2 грBшницы: є3ди1нъ є4смъ ѓзъ, д0ндеже прейдY. | Псалом Давида.1Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого, коли взиваю до Тебе.2Нехай стане молитва моя як кадило перед Тобою; піднесення рук моїх — як жертва вечірня.3Постав, Господи, охорону устам моїм і двері огорожі в устах моїх.4Не відхили серця мого до слів лукавих — виправдовувати мої гріхи, разом з людьми, що чинять беззаконня, щоб не став я спільником пристрастей їхніх.5Нехай навчає мене праведник милістю, нехай і викриває мене; єлей же слів грішника нехай не намастить голови моєї.6І молитва моя проти злодіянь їхніх. Пожерла земля в безодні суддів їхніх.7Почуті ж були слова мої як переможні; як груддя землі розметалися вони по землі; так розсипалися кості їхні над пеклом.8На Тебе ж, Господи, Господи, звернені очі мої; на Тебе надія моя, не відкинь душі моєї.9Охорони мене від сіті, що її поставили на мене, і від спокус, що їх наставили беззаконні.10У сіть свою впадуть грішники, а я з Тобою її перейду. |
|
Paл0мъ рм7а.
|
Псалом 141
|
| №.Рaзума дв7ду, внегдA бhти є3мY въ вертeпэ молsщемусz, Rм7№.в7.Глaсомъ мои1мъ ко гDу воззвaхъ, глaсомъ мои1мъ ко гDу помоли1хсz.G.Пролію2 пред8 ни1мъ молeніе моE, печaль мою2 пред8 ни1мъ возвэщY.д7.ВнегдA и3зчезaти t менє2 дyху моемY, и3 ты2 познaлъ є3си2 стєзи2 мо‰: на пути2 сeмъ, по немyже хождaхъ, скрhша сёть мнЁ.є7.Сматрsхъ њдеснyю и3 возглsдахъ, и3 не бЁ знazй менE: поги1бе бёгство t менє2, и3 нёсть взыскazй дyшу мою2.ѕ7.Воззвaхъ къ тебЁ, гDи, рёхъ: ты2 є3си2 ўповaніе моE, чaсть моS є3си2 на земли2 живhхъ.з7.Вонми2 молeнію моемY, ћкw смири1хсz ѕэлw2: и3збaви мS t гонsщихъ мS, ћкw ўкрепи1шасz* пaче менє2.}.И#зведи2 и3з8 темни1цы дyшу мою2, и3сповёдатисz и4мени твоемY: менE ждyтъ првdницы, д0ндеже воздaси мнЁ. | Повчання Давида. Молитва його, коли він був у печері.1Голосом моїм до Господа взиваю: голосом моїм до Господа молюся.2Розповім Йому всі печалі мої, і скорботу мою Йому сповіщу.3Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав стежки мої. На дорозі, де ходив я, поставили сіть на мене.4Дивився я навкруги — і ніхто не впізнавав мене. Не стало захисту, і ніхто не дбав про душу мою.5Я до Тебе взивав, Господи, й казав: Ти — надія моя і доля моя на землі живих.6Вислухай моління моє, бо я дуже знесилений; спаси мене від гонителів моїх, бо вони сильніші за мене.7Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє. На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою. |
|
Paл0мъ рм7в.
|
Псалом 142
|
| Pал0мъ дв7ду, є3гдA гонsше є3го2 ґвессалHмъ сhнъ є3гw2, Rм7в7.№.ГDи, ўслhши моли1тву мою2, внуши2 молeніе моE во и4стинэ твоeй, ўслhши мS въ прaвдэ твоeй:в7.и3 не вни1ди въ сyдъ съ раб0мъ твои1мъ, ћкw не њправди1тсz пред8 тоб0ю всsкъ живhй.G.Ћкw погнA врaгъ дyшу мою2: смири1лъ є4сть въ зeмлю жив0тъ м0й: посади1лъ мS є4сть въ тeмныхъ, ћкw мє1ртвыz вёка.д7.И# ўны2 во мнЁ дyхъ м0й, во мнЁ смzтeсz сeрдце моE.є7.Помzнyхъ дни6 дрє1вніz, поучи1хсz во всёхъ дёлэхъ твои1хъ, въ творeніихъ рукY твоє1ю поучaхсz.ѕ7.Воздёхъ къ тебЁ рyцэ мои2: душA моS ћкw землS безв0днаz тебЁ.з7.Ск0рw ўслhши мS, гDи, и3зчезE дyхъ м0й: не tврати2 лицA твоегw2 t менє2, и3 ўпод0блюсz низходsщымъ въ р0въ.}.Слhшану сотвори2 мнЁ заyтра млcть твою2, ћкw на тS ўповaхъ: скажи2 мнЁ, гDи, пyть, въ џньже пойдY, ћкw къ тебЁ взsхъ дyшу мою2.f7.И#зми1 мz t вр†гъ мои1хъ, гDи, къ тебЁ прибэг0хъ.‹.Научи1 мz твори1ти в0лю твою2, ћкw ты2 є3си2 бGъ м0й: д¦ъ тв0й бlгjй настaвитъ мS на зeмлю прaву.№i.И$мене твоегw2 рaди, гDи, живи1ши мS прaвдою твоeю: и3зведeши t печaли дyшу мою2:в7i.и3 млcтію твоeю потреби1ши враги2 мо‰ и3 погуби1ши вс‰ стужaющыz души2 моeй: ћкw ѓзъ рaбъ тв0й є4смь.Слaва: | Псалом Давида, [коли його переслідував син — Авессалом.]1Господи, почуй молитву мою, зглянься на моління моє в істині Твоїй, вислухай мене у правді Твоїй.2І не входь у суд з рабом Твоїм, бо не виправдається перед Тобою ніхто з живих.3Бо ворог переслідує душу мою, втоптав у землю життя моє, посадив мене в темряву, як давно померлих.4І впав у мені дух мій, стривожилось у мені серце моє.5Я згадую дні давні, розмірковую про всі діла Твої і в творінні рук Твоїх повчаюся.6До Тебе простягаю руки мої: душа моя, як земля безводна, перед Тобою.7Скоро почуй мене, Господи, згасає дух мій. Не відверни лиця Твого від мене, бо уподібнюся тим, що сходять у могилу.8Дай мені зрання відчути милість Твою, бо на Тебе уповаю. Вкажи мені, [Господи], путь, якою піду, бо до Тебе підношу душу мою.9Визволи мене від ворогів моїх, Господи, до Тебе вдаюся,10навчи мене творити волю Твою, бо Ти єси Бог мій. Дух Твій благий наставить мене на землю правди;11імені Твого ради, Господи, оживи мене правдою Твоєю. Виведи з печалі душу мою12і милістю Твоєю знищ ворогів моїх. І вигуби гнобителів душі моєї, бо я раб Твій є. Слава… |
|
По f7i-й каfjсмэ, Трис™0е. И# по Џ§е нaшъ: Тaже тропари2, глaсъ з7:
|
Після 19-ї кафизми Трисвяте, Пресвята Тройце,.. Отче наш.. і тропарі, глас 7:
|
|
БlгодарS слaвлю тS, б9е м0й, ћкw всBмъ дaлъ є3си2 грёшникwмъ покаsніе: сп7се, не посрами2 менE, є3гдA пріи1деши суди1ти мjру всемY, ср†мнаz дэлA сотв0ршагw. Слaва: БезмBрнаz тебЁ прегрэши1въ, и3 безмёрныхъ мучeній њжидaю: б9е м0й, ўщeдривъ сп7си1 мz. И# нhнэ: Ко мн0жеству млcти твоеS нhнэ прибэгaю, разрэши2 вери6ги бцdе, согрэшeній мои1хъ. |
Дякуючи, славлю Тебе, Боже мій, що Ти всім грішникам даєш покаяння. Не осором же мене, Спасителю, коли прийдеш судити нас за недобрі діла наші. Слава… Без ліку нагрішив я перед Тобою, Боже мій, і страшної кари сподіваюся, але змилосердься наді мною і спаси мене. І нині… Пресвята Богородице! Я вдаюся до Твоєї безмежної милості: розірви кайдани гріхів моїх. |
|
ГDи поми1луй, м7. И3 мlтва:
|
Господи помилуй, 40 разів. І молитва:
|
|
ВLко хrтE б9е, и4же стrтьми2 твои1ми стр†сти мо‰ и3сцэли1вый, и3 ћзвами твои1ми ћзвы мо‰ ўврачевaвый: дaруй мнЁ мн0гw тебЁ прегрэши1вшему слeзы ўмилeніz. Сраствори2 моемY тёлу t њбонsніz животворsщагw тёла твоегw2, и3 наслади2 дyшу мою2 твоeю чcтн0ю кр0вію t г0рести, є4юже мS сопроти1вникъ напои2, возвhси м0й ќмъ къ тебЁ, д0лу привлeкшійсz, и3 возведи2 t пр0пасти поги1бели: ћкw не и4мамъ покаsніz, не и4мамъ ўмилeніz, не и4мамъ слезы2 ўтёшительныz, возводsщіz ч†да ко своемY наслёдію. Њмрачи1хсz ўм0мъ въ житeйскихъ страстeхъ, не могY воззрёти къ тебЁ въ болёзни, не могY согрётисz слезaми, ћже къ тебЁ любвE: но вLко гDи ї}се хrтE, сокр0вище бlги1хъ, дaруй мнЁ покаsніе всецёлое, и3 сeрдце люботрyдное, во взыскaніе твоE, дaруй мнЁ бlгодaть твою2, и3 њбнови2 во мнЁ зрaки твоегw2 w4браза. Њстaвихъ тS, не њстaви менE, и3зhди на взыскaніе моE. Возведи2 къ пaжити твоeй, и3 сопричти1 мz nвцaмъ и3збрaннагw твоегw2 стaда: воспитaй мS съ ни1ми t ѕлaка б9eственныхъ твои1хъ тaинствъ, мlтвами пречcтыz твоеS м™ре, и3 всёхъ с™hхъ твои1хъ, ґми1нь. |
Владико Господи Ісусе Христе! Ти стражданнями Своїми мої страждання зцілив і ранами Своїми мої сльози вилікував. Дай мені грішному сльози покаяння; освяти тіло моє пахощами Твого животворчого Тіла і насити душу мою Твоєю чесною Кров’ю — від гіркоти, що нею мене супротивник напоїв. Піднеси мій розум до Тебе, бо він прилип до землі, і виведи мене з ями погибелі, бо я не маю покаяння, не маю душевного жалю за гріхи. Не маю сльози втішної, що приводить дітей Твоїх до їх насліддя. Я затьмарив свій розум у життєвих пристрастях і, як хворий, не можу звести очей моїх до Тебе; не можу зігріти себе покаянними до Тебе сльозами. Але, Владико, Господи Ісусе Христе, подателю блага, даруй мені всеціле покаяння, дай і серце невтомне, щоб знайти Тебе; пошли мені благодать Твою та онови в мені подобу Твого образу. Я відхилився від Тебе, але Ти не покинь мене, прийди та знайди мене; приведи мене до стада Твого та приєднай до вибраних овець святої Твоєї отари. Підкріпи мене поживою святих Твоїх Таїн, молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх Твоїх святих. Амінь. |
