|
Євангеліє від Луки
|
T Луки2
|
|
Глава 10
|
Главa ‹
|
|
19
|
19
|
| (Зач.) Се, даю́ вам власть наступа́ти на змію́, і на скорпі́ю, і на всю си́лу вра́жию; і нічесо́же вас вреди́ть. | (За?.) СE, даю2 вaмъ влaсть наступaти на ѕмію2 и3 на скорпjю и3 на всю2 си1лу врaжію: и3 ничесHже вaсъ вреди1тъ. |
|
20
|
20
|
| Оба́че о сем не ра́дуйтеся, я́ко ду́сі вам повину́ються; ра́дуйтеся же, я́ко імена́ ва́ша напи́сана суть на Небесі́х. | Nбaче њ сeмъ не рaдуйтесz, ћкw дyси вaмъ повинyютсz: рaдуйтесz же, ћкw и3менA в†ша напи6сана сyть на нб7сёхъ. |
|
Глава 12
|
Главa в7i
|
|
1
|
1
|
| О ни́хже [между́ тім] собра́вшимся тьмам наро́да, я́ко попира́ти друг дру́га, нача́т глаго́лати ученико́м Свої́м пе́рвіє: внемлі́те себі́ от ква́са фарисе́йська, є́же єсть лицемі́ріє. | Њ ни1хже [междY тёмъ] собрaвшымсz тмaмъ нар0да, ћкw попирaти дрyгъ дрyга, начaтъ глаг0лати ўчн7кHмъ свои6мъ пeрвэе: внемли1те себЁ t квaса фарісeйска, є4же є4сть лицемёріе. |
|
2
|
2
|
| (Зач. 63) Нічто́же бо покрове́нно єсть, є́же не откри́ється, і та́йно, є́же не уразумі́ється; | (За? …G.) Ничт0же бо покровeно є4сть, є4же не tкрhетсz, и3 тaйно, є4же не ўразумёетсz: |
|
3
|
3
|
| зане́, єли́ка во тьмі рі́сте, во сві́ті усли́шаться; і є́же ко у́ху глаго́ласте во хра́міх, пропові́сться на кро́віх. | занE, є3ли6ка во тмЁ рёсте, во свётэ ўслhшатсz: и3 є4же ко ќху глаг0ласте во хрaмэхъ, проповёстсz на кр0вэхъ. |
|
4
|
4
|
| Глаго́лю же вам, друго́м Свої́м: не убо́йтеся от убива́ющих ті́ло і пото́м не мо́гущих ли́шше что сотвори́ти; | Гlю же вaмъ другHмъ свои6мъ: не ўб0йтесz t ўбивaющихъ тёло и3 пот0мъ не м0гущихъ ли1шше что2 сотвори1ти: |
|
5
|
5
|
| сказу́ю же вам, кого́ убо́йтеся: убо́йтеся іму́щаго власть по убіє́нії воврещи́ в дебр о́гненную; єй, глаго́лю вам, того́ убо́йтеся. | сказyю же вaмъ, когw2 ўб0йтесz: ўб0йтесz и3мyщагw влaсть по ўбіeніи воврещи2 въ дeбрь џгненную: є4й, гlю вaмъ, тогw2 ўб0йтесz. |
|
6
|
6
|
| Не п'ять ли птиць ціни́ться пі́нязема двіма́, і ні єди́на от них ність забве́нна пред Бо́гом. | Не пsть ли пти1цъ цэни1тсz пёнzзема двэмA, и3 ни є3ди1на t ни1хъ нёсть забвeна пред8 бGомъ. |
|
7
|
7
|
| Но і вла́си глави́ ва́шея всі ізочте́ні суть. Не убо́йтеся у́бо: мно́зіх птиць у́нші єсте́ ви. | Но и3 влaси главы2 вaшеz вси2 и3зочтeни сyть. Не ўб0йтесz u5бо: мн0зэхъ пти1цъ ќнши є3стE вы2. |
|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 22) Бисть же в субо́ту второпе́рвую іти́ Єму́ сквозі́ сі́янія; і восторга́ху ученици́ Єго́ кла́си, і ядя́ху, стира́юще рука́ми. | (За? к7в7.) Бhсть же въ суббHту второпeрвую и3ти2 є3мY сквозЁ сBzніz: и3 восторгaху ўчн7цы2 є3гw2 клaсы, и3 kдsху, стирaюще рукaми. |
|
2
|
2
|
| Ні́ції же от фарисе́й рі́ша їм: что творите́, єго́же не досто́їть твори́ти в субо́ти? | Нёцыи же t фарісє1й рёша и5мъ: что2 творитE, є3гHже не дост0итъ твори1ти въ суббw6ты; |
|
3
|
3
|
| І отвіща́в Ісу́с рече́ к ним: ні ли сего́ чли єсте́, є́же сотвори́ Дави́д, єгда́ взалка́ся сам і і́же с ним бя́ху? | И# tвэщaвъ ї}съ речE къ ни6мъ: ни ли2 сегw2 чли2 є3стE, є4же сотвори2 дв7дъ, є3гдA взалкaсz сaмъ и3 и5же съ ни1мъ бsху; |
|
4
|
4
|
| ка́ко вни́де в дом Бо́жий, і хлі́би предложе́нія взем, і яде́, і даде́ і су́щим с ним, ї́хже не досто́яше я́сти, то́кмо єди́ним ієре́єм? | кaкw вни1де въ д0мъ б9ій, и3 хлёбы предложeніz взeмъ, и3 kдE, и3 дадE и3 сyщымъ съ ни1мъ, и4хже не дост0zше ћсти, т0кмw є3ди1нымъ їерeємъ; |
|
5
|
5
|
| І глаго́лаше їм, я́ко госпо́дь єсть Син Челові́чеський і субо́ті. | И# глаг0лаше и5мъ, ћкw госп0дь є4сть сн7ъ чlвёческій и3 суббHтэ. |
|
6
|
6
|
| Бисть же і в другу́ю субо́ту вни́ти Єму́ в со́нмище і учи́ти; і бі та́мо челові́к, і рука́ єму́ десна́я бі суха́. | Бhсть же и3 въ другyю суббHту вни1ти є3мY въ с0нмище и3 ўчи1ти: и3 бЁ тaмw человёкъ, и3 рукA є3мY деснaz бЁ сухA. |
|
7
|
7
|
| Назира́ху же кни́жници і фарісе́ї, а́ще в субо́ту ісціли́ть, да обря́щуть річь Нань. | Назирaху же кни1жницы и3 фарісє1и, ѓще въ суббHту и3сцэли1тъ, да њбрsщутъ рёчь нaнь. |
|
8
|
8
|
| Он же ві́дяше помишле́нія їх, і рече́ челові́ку іму́щему су́ху ру́ку: воста́ни і ста́ни посреді́. Он же воста́в ста. | Џнъ же вёдzше помышлє1ніz и4хъ, и3 речE человёку и3мyщему сyху рyку: востaни и3 стaни посредЁ. Џнъ же востaвъ стA. |
|
9
|
9
|
| Рече́ же Ісу́с к ним: вопрошу́ ви: что досто́їть в субо́ти, добро́ твори́ти, іли́ зло твори́ти? Ду́шу спасти́, іли́ погуби́ти? Они́ же умолча́ша. | Речe же ї}съ къ ни6мъ: вопрошY вы2: что2 дост0итъ въ суббw6ты, добро2 твори1ти, и3ли2 ѕло2 твори1ти; дyшу спcти2, и3ли2 погуби1ти; Nни1 же ўмолчaша. |
|
10
|
10
|
| І воззрі́в на всіх їх, рече́ єму́: простри́ ру́ку твою́. Он же сотвори́ та́ко; і утверди́ся рука́ єго́ здра́ва, я́ко друга́я. | И# воззрёвъ на всёхъ и4хъ, речE є3мY: простри2 рyку твою2. Џнъ же сотвори2 тaкw: и3 ўтверди1сz рукA є3гw2 здрaва ћкw другaz. |
|
11
|
11
|
| Они́ же іспо́лнишася безу́мія, і глаго́лаху друг ко дру́гу, что би́ша сотвори́ли Ісу́сові. | Nни1 же и3сп0лнишасz безyміz, и3 глаг0лаху дрyгъ ко дрyгу, что2 бhша сотвори1ли ї}сови. |
|
12
|
12
|
| (Зач. 23) Бисть же во дні ти́я, ізи́де в го́ру помоли́тися; і бі об нощ в моли́тві Бо́жії. | (За? к7G.) Бhсть же во дни6 ты6z, и3зhде въ г0ру помоли1тисz: и3 бЁ њб8 н0щь въ моли1твэ б9іи. |
|
13
|
13
|
| І єгда́ бисть день, призва́ ученики́ своя́; і ізбра́ от них двана́десяте, ї́хже і апо́столи нарече́; | И# є3гдA бhсть дeнь, призвA ўчн7ки2 сво‰: и3 и3збрA t ни1хъ дванaдесzте, и5хже и3 ґпcлы наречE: |
|
14
|
14
|
| Си́мона, єго́же іменова́ Петра́, і Андре́я, бра́та єго́, Іа́кова і Іоа́нна, Фили́ппа і Варфоломе́я, | сjмwна, є3г0же и3меновA петрA, и3 ґндрeа брaта є3гw2, їaкwва и3 їwaнна, філjппа и3 варfоломeа, |
|
15
|
15
|
| Матфе́я і Фому́, Іа́кова Алфе́єва і Симо́на нарица́ємаго Зило́та, | матfeа и3 fwмY, їaкwва ґлфeева и3 сімHна нарицaемаго зилHта, |
|
16
|
16
|
| Іу́ду Іа́ковля, і Іу́ду Іскаріо́тськаго, і́же і бисть преда́тель. | їyду їaкwвлz, и3 їyду їскаріHтскаго, и4же и3 бhсть предaтель. |
|
17
|
17
|
| (Зач 24) Ізше́д с ни́ми, ста на мі́сті ра́вні; і наро́д учени́к Єго́, і мно́жество мно́го люде́й от всея́ Іуде́ї і Ієрусали́ма і помо́рія Ти́рська і Сидо́нська, | (За? к7д7.) И#зшeдъ съ ни1ми, стA на мёстэ рaвнэ: и3 нар0дъ ўчени6къ є3гw2, и3 мн0жество мн0го людeй t всеS їудeи и3 їеrли1ма и3 пом0ріz тЂрска и3 сідHнска, |
|
18
|
18
|
| і́же прийдо́ша послу́шати Єго́ і ісціли́тися от неду́г свої́х, і стра́ждущії от дух нечи́стих; і ісціля́хуся. | и5же пріид0ша послyшати є3гw2 и3 и3сцэли1тисz t нед{гъ свои1хъ, и3 стрaждущіи t д{хъ нечи1стыхъ: и3 и3сцэлsхусz. |
|
19
|
19
|
| І весь наро́д іска́ше прикаса́тися Єму́; я́ко си́ла от Него́ ісхожда́ше і ісціля́ше вся. | И# вeсь нар0дъ и3скaше прикасaтисz є3мY: ћкw си1ла t негw2 и3схождaше и3 и3сцэлsше вс‰. |
|
20
|
20
|
| І Той возве́д о́чі свої́ на ученики́ Своя́, глаго́лаше; блажлашні ни́щії ду́хом, я́ко ва́ше єсть Ца́рствіє Бо́жиє. | И# т0й возвeдъ џчи свои2 на ўчн7ки2 сво‰, глаг0лаше: блажeни ни1щіи дyхомъ: ћкw вaше є4сть цrтвіе б9іе. |
|
21
|
21
|
| Блаже́нні а́лчущії ни́ні, я́ко наси́титеся. Блаже́нні пла́чущії ни́ні, я́ко возсміє́теся. | Блажeни, ѓлчущіи нн7э: ћкw насhтитесz. Блажeни, плaчущіи нн7э: ћкw возсмэeтесz. |
|
22
|
22
|
| Блаже́нні бу́дете, єгда́ возненави́дять вас челові́ци, і єгда́ разлуча́ть ви, і поно́сять, і пронесу́ть і́м'я ва́ше, я́ко зло, Си́на Челові́чеськаго ра́ди. | Блажeни бyдете, є3гдA возненави1дzтъ вaсъ человёцы, и3 є3гдA разлучaтъ вы2, и3 пон0сzтъ, и3 пронесyтъ и4мz вaше ћкw ѕло2, сн7а чlвёческагw рaди. |
|
23
|
23
|
| Возра́дуйтеся в той день і взигра́йте; се бо мзда ва́ша мно́га на небесі́. По сим бо творя́ху проро́ком отці́ їх. | Возрaдуйтесz въ т0й дeнь и3 взыгрaйте: сe бо мздA вaша мн0га на нб7си2. По си6мъ бо творsху прbр0кwмъ nтцы2 и4хъ. |
|
24
|
24
|
| (Зач. 25) Оба́че го́ре вам, бога́тим, я́ко отстоїте́ утіше́нія ва́шего [я́ко восприє́млете утіше́ніє ва́ше]. | (За? к7е7.) Nбaче г0ре вaмъ бог†тымъ: ћкw tстоитE ўтэшeніz вaшегw [ћкw воспріeмлете ўтэшeніе вaше]. |
|
25
|
25
|
| Го́ре вам, наси́щеннії ни́ні, я́ко вза́лчете. Го́ре вам, смію́щимся ни́ні, я́ко возрида́єте і воспла́чете. | Г0ре вaмъ, насhщенніи нн7э: ћкw взaлчете. Г0ре вaмъ смэю1щымсz нн7э: ћкw возрыдaете и3 восплaчете. |
|
26
|
26
|
| Го́ре, єгда́ до́брі реку́ть вам всі челові́ци, по сим бо творя́ху лжепроро́ком отці́ їх. | Г0ре, є3гдA д0брэ рекyтъ вaмъ вси2 человёцы: по си6мъ бо творsху лжепрор0кwмъ nтцы2 и4хъ. |
|
27
|
27
|
| Но вам глаго́лю, сли́шащим: любі́те враги́ ва́ша, добро́ творі́те ненави́дящим вас, | Но вaмъ глаг0лю слhшащымъ: люби1те враги2 вaшz, добро2 твори1те ненави1дzщымъ вaсъ, |
|
28
|
28
|
| благослові́те клену́щия ви, і молі́теся за творя́щих вам оби́ду. | благослови1те кленyщыz вы2, и3 моли1тесz за творsщихъ вaмъ њби1ду. |
|
29
|
29
|
| Бію́щему тя в лани́ту, пода́ждь і другу́ю; і от взима́ющаго ті ри́зу, і срачи́цю не возбрани́. | Бію1щему тS въ лани1ту, подaждь и3 другyю: и3 t взимaющагw ти2 ри1зу, и3 срачи1цу не возбрани2. |
|
30
|
30
|
| Вся́кому же прося́щему у тебе́, дай; і от взима́ющаго твоя́, не істязу́й. | Всsкому же просsщему ў тебє2, дaй: и3 t взимaющаго тво‰, не и3стzзyй. |
|
31
|
31
|
| (Зач. 26) І я́коже хо́щете да творя́ть вам челові́ци, і ви творі́те їм тако́жде. | (За? к7ѕ7.) И# ћкоже х0щете да творsтъ вaмъ человёцы, и3 вы2 твори1те и5мъ тaкожде. |
|
32
|
32
|
| І а́ще лю́бите лю́б'ящия ви, ка́я вам благода́ть єсть? І́бо і грі́шници лю́б'ящия їх лю́б'ять. | И# ѓще лю1бите лю1бzщыz вы2, кaz вaмъ благодaть є4сть; и4бо и3 грBшницы лю1бzщыz и4хъ лю1бzтъ. |
|
33
|
33
|
| І а́ще благотворите́ благотворя́щим вам, ка́я вам благода́ть єсть? І́бо і грі́шници то́жде творя́ть. | И# ѓще благотворитE благотворsщымъ вaмъ, кaz вaмъ благодaть є4сть; и4бо и3 грBшницы т0жде творsтъ. |
|
34
|
34
|
| І а́ще взайм даєте́, от ни́хже ча́єте восприя́ти, ка́я вам благода́ть єсть, і́бо і грі́шници грі́шником взайм дава́ють, да воспри́ймуть ра́вная. | И# ѓще взаи1мъ даетE, t ни1хже чaете воспріsти, кaz вaмъ благодaть є4сть, и4бо и3 грBшницы грёшникwмъ взаи1мъ давaютъ, да воспріи1мутъ р†внаz. |
|
35
|
35
|
| Оба́че любі́те враги́ ва́ша, і благотворі́те, і взайм да́йте, нічесо́же ча́юще; і бу́деть мзда ва́ша мно́га, і бу́дете си́нове Ви́шняго; я́ко Той благ єсть на безблагода́тния [неблагода́рния] і зли́я. | Nбaче люби1те враги2 вaшz, и3 благотвори1те, и3 взаи1мъ дaйте, ничесHже чaюще: и3 бyдетъ мздA вaша мн0га, и3 бyдете сhнове вhшнzгw: ћкw т0й бlгъ є4сть на безблагод†тныz [неблагод†рныz] и3 ѕлы6z. |
|
36
|
36
|
| Бу́діте у́бо милосе́рді, я́коже і Оте́ць ваш милосе́рд єсть. | Бyдите u5бо милосeрди, ћкоже и3 nц7ъ вaшъ милосeрдъ є4сть. |
|
37
|
37
|
| (Зач. 27) І не суді́те, і не су́дять вам; (і) не осужда́йте, да не осужде́нні бу́дете; отпуща́йте, і отпу́стять вам; | (За? к7з7.) И# не суди1те, и3 не сyдzтъ вaмъ: (и3) не њсуждaйте, да не њсуждeни бyдете: tпущaйте, и3 tпyстzтъ вaмъ: |
|
38
|
38
|
| да́йте, і да́сться вам; мі́ру добру́, натка́ну і потря́сну і прелива́ющуся дадя́ть на ло́но ва́ше; то́ю бо мі́рою, є́юже мі́рите, возмі́риться вам. | дaйте, и3 дaстсz вaмъ: мёру добрY, наткaну и3 потрsсну и3 преливaющусz дадsтъ на л0но вaше: т0ю бо мёрою, є4юже мёрите, возмёритсz вaмъ. |
|
39
|
39
|
| Рече́ же при́тчу їм: єда́ мо́жеть сліпе́ць сліпця́ води́ти? Не о́ба ли в я́му впаде́тася? | Речe же при1тчу и5мъ: є3дA м0жетъ слэпeцъ слэпцA води1ти; не џба ли въ ћму впадeтасz; |
|
40
|
40
|
| Ність учени́к над учи́теля своєго́; соверше́н же всяк бу́деть, я́коже (і) учи́тель єго́. | Нёсть ўчени6къ над8 ўчи1телz своего2: совершeнъ же всsкъ бyдетъ, ћкоже (и3) ўчи1тель є3гw2. |
|
41
|
41
|
| Что же ви́диши суче́ць, і́же єсть во очесі́ бра́та твоєго́, бервна́ же, є́же єсть во очесі́ твоє́м, не чу́єши? | Чт0 же ви1диши сучeцъ, и4же є4сть во nчеси2 брaта твоегw2, бервнa же, є4же є4сть во nчеси2 твоeмъ, не чyеши; |
|
42
|
42
|
| Або ка́ко мо́жеши рещи́ бра́ту твоєму́: бра́те, оста́ви, да ізму́ суче́ць, і́же єсть во очесі́ твоє́м, сам су́щаго во очесі́ твоє́м бервна́ не ви́дя? Лицемі́ре, ізми́ пе́рвіє бервно́ із очесе́ твоєго́, і тогда́ про́зриши із'я́ти суче́ць із очесе́ бра́та твоєго́. | И#ли2 кaкw м0жеши рещи2 брaту твоемY: брaте, њстaви, да и3змY сучeцъ, и4же є4сть во nчеси2 твоeмъ, сaмъ сyщагw во nчеси2 твоeмъ бервнA не ви1дz; Лицемёре, и3зми2 пeрвэе бервно2 и3з8 nчесE твоегw2, и3 тогдA пр0зриши и3з8sти сучeцъ и3з8 nчесE брaта твоегw2. |
|
43
|
43
|
| Ність бо дре́во добро́, творя́ плода́ зла; ніже́ дре́во зло, творя́ плода́ добра́. | Нёсть бо дрeво добро2, творS плодA ѕлA: нижE дрeво ѕло2, творS плодA добрA. |
|
44
|
44
|
| Вся́ко бо дре́во от плода́ своєго́ познає́ться; не от те́рнія бо че́шуть смо́кви, ні от купини́ є́млють гро́здія. | Всsко бо дрeво t плодA своегw2 познаeтсz: не t тeрніz бо чeшутъ смHквы, ни t купины2 є4млютъ грHздіz. |
|
45
|
45
|
| Благи́й челові́к от блага́го сокро́вища се́рдця своєго́ ізно́сить благо́є; і злий челові́к от зла́го сокро́вища се́рдця своєго́ ізно́сить зло́є; от ізби́тка бо се́рдця глаго́лють уста́ єго́. | Бlгjй человёкъ t бlгaгw сокр0вища сeрдца своегw2 и3зн0ситъ бlг0е: и3 ѕлhй человёкъ t ѕлaгw сокр0вища сeрдца своегw2 и3зн0ситъ ѕл0е: t и3збhтка бо сeрдца глаг0лютъ ўстA є3гw2. |
|
46
|
46
|
| (Зач. 28) Что же М'я зовете́: Го́споди, Го́споди, і не творите́, я́же глаго́лю? | (За? к7}.) Чт0 же мS зоветE: гDи, гDи, и3 не творитE, ±же гlю; |
|
47
|
47
|
| Всяк гряди́й ко Мні і сли́шай словеса́ Моя́ і творя́ я, скажу́ вам, кому́ єсть подо́бен; | Всsкъ грzдhй ко мнЁ и3 слhшай словесA мо‰ и3 творS |, скажY вaмъ, комY є4сть под0бенъ: |
|
48
|
48
|
| подо́бен єсть челові́ку зи́ждущу хра́мину, і́же іскопа́ і углуби́, і положи́ основа́ніє на ка́мені; наводне́нію же би́вшу, припаде́ ріка́ ко хра́мині той, і не мо́же поколеба́ти єя́; основана́ бо бі на ка́мені. | под0бенъ є4сть человёку зи1ждущу хрaмину, и4же и3скопA и3 ўглуби2, и3 положи2 њсновaніе на кaмени: наводнeнію же бhвшу, припадE рэкA ко хрaминэ т0й, и3 не м0же поколебaти є3S: њснованa бо бЁ на кaмени. |
|
49
|
49
|
| Сли́шавий же і не сотвори́вий подо́бен єсть челові́ку созда́вшему хра́мину на землі́ без основа́нія; к не́йже припаде́ ріка́, і а́біє паде́ся, і бисть разруше́ніє хра́мини тоя́ ве́ліє. | Слhшавый же и3 не сотвори1вый под0бенъ є4сть человёку создaвшему хрaмину на земли2 без8 њсновaніz: къ нeйже припадE рэкA, и3 ѓбіе падeсz, и3 бhсть разрушeніе хрaмины тоS вeліе. |
|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
| Єгда́ же сконча́ вся глаго́ли Своя́ в слу́хи лю́дем, (Зач. 29) вни́де в Капернау́м. | Е#гдa же скончA вс‰ гlг0лы сво‰ въ слyхи лю1демъ, (За? к7f7.) вни1де въ капернаyмъ. |
|
2
|
2
|
| Со́тнику же ні́коєму раб боля́ злі, хотя́ше [імі́яше] умре́ти, і́же бі єму́ че́стен. | С0тнику же нёкоему рaбъ болS ѕлЁ, хотsше [и3мёzше] ўмрeти, и4же бЁ є3мY чeстенъ. |
|
3
|
3
|
| Сли́шав же о Ісу́сі, посла́ к Нему́ ста́рці іуде́йськия, моля́ Єго́, я́ко да прише́д спасе́ть раба́ єго́. | Слhшавъ же њ ї}сэ, послA къ немY стaрцы їудє1йскіz, молS є3го2, ћкw да пришeдъ сп7сeтъ рабA є3гw2. |
|
4
|
4
|
| Они́ же прише́дше ко Ісу́сові, моля́ху Єго́ то́щно, глаго́люще, я́ко досто́їн єсть, єму́же да́си сіє́; | Nни1 же пришeдше ко ї}сови, молsху є3го2 т0щно, глаг0люще, ћкw дост0инъ є4сть, є3мyже дaси сіE: |
|
5
|
5
|
| лю́бить бо язи́к наш, і со́нмище той созда́ нам. | лю1битъ бо kзhкъ нaшъ, и3 с0нмище т0й создA нaмъ. |
|
6
|
6
|
| Ісу́с же ідя́ше с ни́ми. І уже́ Єму́ не дале́че су́щу от хра́мини, посла́ к Нему́ со́тник дру́ги, глаго́ля Єму́: Го́споди, не дви́жися; нісьм бо досто́їн, да под кров мой вни́деши; | Ї}съ же и3дsше съ ни1ми. И# ўжE є3мY не далeче сyщу t хрaмины, послA къ немY с0тникъ дрyги, глаг0лz є3мY: гDи, не дви1жисz: нёсмь бо дост0инъ, да под8 кр0въ м0й вни1деши: |
|
7
|
7
|
| ті́мже ні себе́ досто́йна сотвори́х прийти́ к Тебі́; но рци сло́во, і ісцілі́єть о́трок мой; | тёмже ни себE дост0йна сотвори1хъ пріити2 къ тебЁ: но рцы2 сл0во, и3 и3сцэлёетъ џтрокъ м0й: |
|
8
|
8
|
| і́бо і аз челові́к єсьм под влади́кою учине́н, імі́я под собо́ю во́їни; і глаго́лю сему́: іди́, і іде́ть; і друго́му: прийди́, і при́йдеть; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть. | и4бо и3 ѓзъ человёкъ є4смь под8 владhкою ўчинeнъ, и3мёz под8 соб0ю в0ины: и3 глаг0лю семY: и3ди2, и3 и3дeтъ: и3 друг0му: пріиди2, и3 пріи1детъ: и3 рабY моемY: сотвори2 сіE, и3 сотвори1тъ. |
|
9
|
9
|
| Сли́шав же сія́ Ісу́с, чуди́ся єму́, і, обра́щся іду́щему по нем наро́ду, рече́: глаго́лю вам, ні во Ізра́їлі толи́ки ві́ри обріто́х. | Слhшавъ же сі‰ ї}съ, чуди1сz є3мY, и3 њбрaщьсz и3дyщему по нeмъ нар0ду речE: глаг0лю вaмъ, ни во ї}ли толи1ки вёры њбрэт0хъ. |
|
10
|
10
|
| І возвра́щшеся по́сланії обріто́ша боля́щаго раба́ ісцілі́вша. | И# возврaщшесz п0сланіи њбрэт0ша болsщаго рабA и3сцэлёвша. |
|
11
|
11
|
| (Зач. 30) І бисть посе́м, ідя́ше во град, нарица́ємий Наї́н; і с Ним ідя́ху ученици́ Єго́ мно́зі і наро́д мног. | (За? l.) И# бhсть посeмъ, и3дsше во грaдъ, нарицaемый наjнъ: и3 съ ни1мъ и3дsху ўчн7цы2 є3гw2 мн0зи и3 нар0дъ мн0гъ. |
|
12
|
12
|
| Я́коже прибли́жися ко врато́м гра́да, і се ізноша́ху уме́рша, си́на єдоноро́дна ма́тері своє́й, і та бі вдова́; і наро́д от гра́да мног с не́ю. | Ћкоже прибли1жисz ко вратHмъ грaда, и3 сE и3зношaху ўмeрша, сhна є3динор0дна мaтери своeй, и3 тA бЁ вдовA: и3 нар0дъ t грaда мн0гъ съ нeю. |
|
13
|
13
|
| І ви́дів ю Госпо́дь, милосе́рдова о ней, і рече́ єй: не пла́чи. | И# ви1дэвъ ю5 гDь, милосeрдова њ нeй, и3 речE є4й: не плaчи. |
|
14
|
14
|
| І присту́пль косну́ся во одр; нося́щії же ста́ша; і рече́: ю́ноше, тебі́ глаго́лю, воста́ни! | И# пристyпль коснyсz во џдръ: носsщіи же стaша: и3 речE: ю4ноше, тебЁ глаг0лю, востaни. |
|
15
|
15
|
| І сі́де ме́ртвий, і нача́т глаго́лати; і даде́ єго́ ма́тері єго́. | И# сёде мeртвый, и3 начaтъ глаг0лати: и3 дадE є3го2 мaтери є3гw2. |
|
16
|
16
|
| Прия́т же страх всіх, і сла́вляху Бо́га, глаго́люще: я́ко проро́к ве́лій воста́ в нас, і я́ко посіти́ Бог люде́й свої́х. | Пріsтъ же стрaхъ всёхъ, и3 слaвлzху бGа, глаг0люще: ћкw прbр0къ вeлій востA въ нaсъ, и3 ћкw посэти2 бGъ людeй свои1хъ. |
|
17
|
17
|
| (Зач. 31) І ізи́де сло́во сіє́ по всей Іуде́ї о Нем і по всей страні́. | (За? l№.) И# и3зhде сл0во сіE по всeй їудeи њ нeмъ, и3 по всeй странЁ. |
|
18
|
18
|
| І возвісти́ша Іоа́нну ученици́ єго́ о всіх сих. | И# возвэсти1ша їwaнну ўченицы2 є3гw2 њ всёхъ си1хъ. |
|
19
|
19
|
| І призва́в два ні́кая от учени́к свої́х Іоа́нн, посла́ ко Ісу́су, глаго́ля: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм? | И# призвaвъ двA нBкаz t ўчени6къ свои1хъ їwaннъ, послA ко ї}су, глаг0лz: тh ли є3си2 грzдhй, и3ли2 и3н0гw чaемъ; |
|
20
|
20
|
| Прише́дша же к Нему́ му́жа рі́ста: Іоа́нн Крести́тель посла́ нас к Тебі́, глаго́ля: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм? | Пришє1дша же къ немY м{жа рёста: їwaннъ кrти1тель послA нaсъ къ тебЁ, глаг0лz: тh ли є3си2 грzдhй, и3ли2 и3н0гw чaемъ; |
|
21
|
21
|
| В той же час ісціли́ мно́гі от неду́г і ран і дух злих, і мно́гим сліпи́м дарова́ прозрі́ніє. | Въ т0й же чaсъ и3сцэли2 мнHги t нед{гъ и3 р†нъ и3 д{хъ ѕлhхъ, и3 мнHгимъ слэпы6мъ даровA прозрёніе. |
|
22
|
22
|
| І отвіща́в Ісу́с рече́ ї́ма: ше́дша возвісти́та Іоа́нну, я́же ви́діста і сли́шаста: я́ко сліпі́ї прозира́ють, хро́мії хо́дять, прокаже́ннії очища́ються, глусі́ї сли́шать, ме́ртвії востаю́ть, ни́щії благовіству́ють; | И# tвэщaвъ ї}съ речE и4ма: шє1дша возвэсти1та їwaнну, ±же ви1дэста и3 слhшаста: ћкw слэпjи прозирaютъ, хр0міи х0дzтъ, прокажeнніи њчищaютсz, глусjи слhшатъ, мeртвіи востаю1тъ, ни1щіи благовэствyютъ: |
|
23
|
23
|
| і блаже́н єсть, і́же а́ще не соблазни́ться о Мні. | и3 блажeнъ є4сть, и4же ѓще не соблазни1тсz њ мнЁ. |
|
24
|
24
|
| Отше́дшема же ученико́ма Іоа́нновома, нача́т глаго́лати к наро́дом о Іоа́нні: чесо́ ізидо́сте в пусти́ню ви́діти, трость ли ві́тром коле́блему? | Tшeдшема же ўченик0ма їwaнновома, начaтъ глаг0лати къ нар0дwмъ њ їwaннэ: чесw2 и3зыд0сте въ пустhню ви1дэти, тр0сть ли вётромъ колeблему; |
|
25
|
25
|
| Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Челові́ка ли в м'я́гкі ри́зи оді́яна? Се, і́же во оде́жді сла́вній і пи́щі су́щії, во ца́рствії [во дво́ріх ца́рських] суть. | Но чесw2 и3зыд0сте ви1дэти; человёка ли въ м‰гки ри6зы њдёzна; СE, и5же во nдeжди слaвнэй и3 пи1щи сyщіи, во цaрствіи [во дв0рэхъ цaрскихъ] сyть. |
|
26
|
26
|
| Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Проро́ка ли? Єй, глаго́лю вам, і ли́шше проро́ка. | Но чесw2 и3зыд0сте ви1дэти; прbр0ка ли; Е$й, глаг0лю вaмъ, и3 ли1шше прbр0ка. |
|
27
|
27
|
| Сей (бо) єсть, о не́мже пи́сано єсть: се Аз послю́ а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же устро́їть путь Твой пред Тобо́ю. | Сeй (бо) є4сть, њ нeмже пи1сано є4сть: сE ѓзъ послю2 ѓгGла моего2 пред8 лицeмъ твои1мъ, и4же ўстр0итъ пyть тв0й пред8 тоб0ю. |
|
28
|
28
|
| Глаго́лю бо вам: бо́лій в рожде́нних жена́ми проро́ка Іоа́нна Крести́теля нікто́же єсть; мній же во Ца́рствії Бо́жиї бо́лії єго́ єсть. | Глаг0лю бо вaмъ: б0лій въ рождeнныхъ женaми прbр0ка їwaнна кrти1телz никт0же є4сть: мнjй же во цrтвіи б9іи, б0ліи є3гw2 є4сть. |
|
29
|
29
|
| І всі лю́діє сли́шавше і ми́таріє, оправди́ша Бо́га, кре́щшеся креще́нієм Іоа́нновим; | И# вси2 лю1діе слhшавше и3 мhтаріе, њправди1ша бGа, крeщшесz крещeніемъ їwaнновымъ: |
|
30
|
30
|
| фарисе́є же і зако́нници сові́т Бо́жий отверго́ша о себі́, не кре́щшеся от него́. | фарісeє же и3 зак0нницы совётъ б9ій tверг0ша њ себЁ, не крeщшесz t негw2. |
|
31
|
31
|
| (Зач. 32) Рече́ же Госпо́дь: кому́ у́бо уподо́блю челові́ки ро́да сего́, і кому́ суть подо́бні? | (За? lв7.) Речe же гDь: комY u5бо ўпод0блю человёки р0да сегw2, и3 комY сyть под0бни; |
|
32
|
32
|
| Подо́бні суть о́трочищем сідя́щим на то́ржищих і приглаша́ющим друг дру́га, і глаго́лющим: писка́хом вам, і не пляса́сте; рида́хом вам, і не пла́касте. | Под0бни сyть џтрочищємъ сэдsщымъ на т0ржищихъ и3 приглашaющымъ дрyгъ дрyга, и3 глаг0лющымъ: пискaхомъ вaмъ, и3 не плzсaсте: рыдaхомъ вaмъ, и3 не плaкасте. |
|
33
|
33
|
| При́йде бо Іоа́нн Крести́тель ні хлі́ба яди́й, ні вина́ пія́, і глаго́лете: бі́ся і́мать. | Пріи1де бо їwaннъ кrти1тель ни хлёба kдhй, ни вінA піS, и3 глаг0лете: бёсz и4мать. |
|
34
|
34
|
| При́йде Син Челові́чеський яди́й і пія́, і глаго́лете: сей челові́к я́дця і винопи́йця, друг митаре́м і грі́шником. | Пріи1де сн7ъ чlвёческій kдhй и3 піS, и3 глаг0лете: сeй человёкъ ћдца и3 вінопjйца, дрyгъ мытарє1мъ и3 грёшникwмъ. |
|
35
|
35
|
| І оправди́ся прему́дрость от чад свої́х всіх. | И# њправди1сz премyдрость t ч†дъ свои1хъ всёхъ. |
|
36
|
36
|
| (Зач. 33) Моля́ше же Єго́ ні́кий от фарисе́й, да би ял с Ним; і вшед в дом фарисе́йов, возлеже́. | (За? lG.) Молsше же є3го2 нёкій t фарісє1й, да бы ћлъ съ ни1мъ: и3 вшeдъ въ д0мъ фарісeовъ, возлежE. |
|
37
|
37
|
| І се жена́ во гра́ді, я́же бі грі́шниця, і уві́дівши, я́ко возлежи́ть во хра́мині фарисе́йові, прине́сши алава́стр ми́ра, | И# сE женA во грaдэ, ћже бЁ грёшница, и3 ўвёдэвши, ћкw возлежи1тъ во хрaминэ фарісeовэ, принeсши ґлавaстръ мЂра, |
|
38
|
38
|
| і ста́вши при ногу́ Єго́ созади́, пла́чущися, нача́т умива́ти но́зі Єго́ слеза́ми, і власи́ глави́ своєя́ отира́ше, і облобиза́ше но́зі Єго́, і ма́заше ми́ром. | и3 стaвши при ногY є3гw2 созади2, плaчущисz, начaтъ ўмывaти н0зэ є3гw2 слезaми, и3 власы6 главы2 своеS њтирaше, и3 њблобызaше н0зэ є3гw2, и3 мaзаше мЂромъ. |
|
39
|
39
|
| Ви́дів же фарисе́й воззва́вий Єго́, рече́ в себі́, глаго́ля: Сей, а́ще би бил проро́к, ві́діл би кто і какова́ жена́ прикаса́ється Єму́; я́ко грі́шниця єсть. | Ви1дэвъ же фарісeй воззвaвый є3го2, речE въ себЁ, глаг0лz сeй ѓще бы бhлъ прbр0къ, вёдэлъ бы кто2 и3 каковA женA прикасaетсz є3мY: ћкw грёшница є4сть. |
|
40
|
40
|
| І отвіща́в Ісу́с рече́ к нему́: Си́моне, і́мам ті ні́что рещи́. Он же рече́: Учи́телю, рци. | И# tвэщaвъ ї}съ речE къ немY: сjмwне, и4мамъ ти2 нёчто рещи2. Џнъ же речE: ўчи1телю, рцы2. |
|
41
|
41
|
| Ісу́с же рече́: два должника́ бі́ста займода́вцю ні́коєму; єди́н бі до́лжен п'ятію́сот дина́рії, други́й же п'ятію́десят; | Ї}съ же речE: двA должник† бёста заимодaвцу нёкоему: є3ди1нъ бЁ д0лженъ пzтію1сwтъ дин†ріи, другjй же пzтію1десzтъ: |
|
42
|
42
|
| не іму́щема же ї́ма возда́ти, обі́ма отда́ [оста́ви]. Кото́рий у́бо єю́, рци, па́че возлю́бить єго́? | не и3мyщема же и4ма воздaти, nбёма tдA [њстaви]. Кот0рый u5бо є3ю2, рцы2, пaче возлю1битъ є3го2; |
|
43
|
43
|
| Отвіща́в же Си́мон рече́: мню, я́ко єму́же в'я́щше отда́ [оста́ви]. Он же рече́ єму́: пра́во суди́л єси́. | Tвэщaвъ же сjмwнъ речE: мню2, ћкw є3мyже вsщше tдA [њстaви]. Џнъ же речE є3мY: прaвw суди1лъ є3си2. |
|
44
|
44
|
| І обра́щся к жені́, Си́монові рече́: ви́диши ли сію́ жену́? Внидо́х в дом твой, води́ на но́зі Мої́ не дал єси́; сія́ же слеза́ми облія́ Мі но́зі і власи́ глави́ своєя́ отре́. | И# њбрaщьсz къ женЁ, сjмwнови речE: ви1диши ли сію2 женY; Внид0хъ въ д0мъ тв0й, воды2 на н0зэ мои2 не дaлъ є3си2: сіs же слезaми њбліS ми2 н0зэ и3 власы6 главы2 своеS њтрE. |
|
45
|
45
|
| Лобза́нія Мі не дал єси́; сія́ же, отне́лиже внидо́х, не преста́ облобиза́ющи Мі но́зі. | Лобзaніz ми2 не дaлъ є3си2: сіs же, tнeлиже внид0хъ, не престA њблобызaющи ми2 н0зэ. |
|
46
|
46
|
| Ма́слом глави́ Моєя́ не пома́зал єси́; сія́ же ми́ром пома́за Мі но́зі. | Мaсломъ главы2 моеS не помaзалъ є3си2: сіs же мЂромъ помaза ми2 н0зэ. |
|
47
|
47
|
| Єго́же ра́ди, глаго́лю ті: отпуща́ються грісі́ єя́ мно́зі, я́ко возлюби́ мно́го; а єму́же ма́ло оставля́ється, ме́нше лю́бить. | Е#гHже рaди, глаг0лю ти2: tпущaютсz грэси2 є3S мн0зи, ћкw возлюби2 мн0гw: ґ є3мyже мaлw њставлsетсz, мeнше лю1битъ. |
|
48
|
48
|
| Рече́ же єй: отпуща́ються тебі́ грісі́. | Речe же є4й: tпущaютсz тебЁ грэси2. |
|
49
|
49
|
| І нача́ша возлежа́щії с Ним глаго́лати в себі́: кто Сей єсть, І́же і гріхи́ отпуща́єть? | И# начaша возлежaщіи съ ни1мъ глаг0лати въ себЁ: кто2 сeй є4сть, и4же и3 грэхи2 tпущaетъ; |
|
50
|
50
|
| Рече́ же к жені́: ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі. | Речe же къ женЁ: вёра твоS сп7сe тz: и3ди2 въ ми1рэ. |
|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 34) І бисть посе́м, і Той прохожда́ше сквозі́ гра́ди і ве́сі, пропові́дуя і благовіству́я Ца́рствіє Бо́жиє; і обана́десяте с Ним, | (За? lд7.) И# бhсть посeмъ, и3 т0й прохождaше сквозЁ грaды и3 вє1си, проповёдуz и3 бlговэствyz цrтвіе б9іе: и3 nбанaдесzте съ ни1мъ, |
|
2
|
2
|
| і жени́ ні́кия, я́же бя́ху ісці́лени от духо́в злих і неду́г; Марі́я нарица́ємая Магдали́на, із нея́же бісо́в седьм ізи́де, | и3 жєны2 нBкіz, ±же бsху и3сцёлєны t духHвъ ѕлhхъ и3 нед{гъ: марjа нарицaемаz магдали1на, и3з8 неsже бэсHвъ сeдмь и3зhде, |
|
3
|
3
|
| і Іоа́нна, жена́ Хуза́ня, приста́вника І́родова, і Суса́нна, і і́ни мно́гі, я́же служа́ху Єму́ от імі́ній свої́х. | и3 їwaнна женA хузaнz, пристaвника и4рwдова, и3 сусaнна, и3 и4ны мнHги, ±же служaху є3мY t и3мёній свои1хъ. |
|
4
|
4
|
| Разуміва́ющу же наро́ду мно́гу, і от всіх градо́в гряду́щим к Нему́, рече́ при́тчу: | Разумэвaющу же нар0ду мн0гу, и3 t всёхъ градHвъ грzдyщымъ къ немY, речE при1тчу: |
|
5
|
5
|
| (Зач. 35) ізи́де сі́яй сі́яти сі́мене своєго́; і єгда́ сі́яше, о́во паде́ при путі́, і попра́но бисть, і пти́ці небе́сния позоба́ша є; | (За? lе7.) и3зhде сёzй сёzти сёмене своегw2: и3 є3гдA сёzше, џво падE при пути2, и3 попрaно бhсть, и3 пти1цы небє1сныz позобaша є5: |
|
6
|
6
|
| а друго́є паде́ на ка́мені, і прозя́б у́сше, зане́ не імі́яше вла́ги; | ґ друг0е падE на кaмени, и3 прозsбъ ќсше, занE не и3мёzше влaги: |
|
7
|
7
|
| і друго́є паде́ посреді́ те́рнія, і возрасте́ те́рніє, і подави́ є; | и3 друг0е падE посредЁ тeрніz, и3 возрастE тeрніе, и3 подави2 є5: |
|
8
|
8
|
| друго́є же паде́ на землі́ бла́зі, і прозя́б сотвори́ плод стори́цею. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. | друг0е же падE на земли2 блaзэ, и3 прозsбъ сотвори2 пл0дъ стори1цею. Сі‰ глаг0лz, возгласи2: и3мёzй ќшы слhшати, да слhшитъ. |
|
9
|
9
|
| Вопроша́ху же Єго́ ученици́ Єго́, глаго́люще: что єсть при́тча сія́? | Вопрошaху же є3го2 ўчн7цы2 є3гw2, глаг0люще: что2 є4сть при1тча сіS; |
|
10
|
10
|
| Он же рече́: вам єсть дано́ ві́дати та́йни Ца́рствія Бо́жия, про́чим же в при́тчах, да ви́дяще не ви́дять і сли́шаще не разумі́ють. | Џнъ же речE: вaмъ є4сть дано2 вёдати тaйны цrтвіz б9іz, пр0чымъ же въ при1тчахъ, да ви1дzще не ви1дzтъ и3 слhшаще не разумёютъ. |
|
11
|
11
|
| Єсть же сія́ при́тча: сі́м'я єсть сло́во Бо́жиє; | Е$сть же сіS при1тча: сёмz є4сть сл0во б9іе: |
|
12
|
12
|
| а і́же при путі́, суть сли́шащії, пото́м же прихо́дить дия́вол і взе́млеть сло́во от се́рдця їх, да не ві́ровавше спасу́ться; | ґ и5же при пути2, сyть слhшащіи, пот0мъ же прих0дитъ діaволъ и3 взeмлетъ сл0во t сeрдца и4хъ, да не вёровавше спасyтсz: |
|
13
|
13
|
| а і́же на ка́мені, і́же єгда́ усли́шать, с ра́достію приє́млють сло́во; і сії́ ко́рене не і́муть, і́же во вре́м'я ві́рують, і во вре́м'я напа́сти отпада́ють; | ґ и5же на кaмени, и5же є3гдA ўслhшатъ, съ рaдостію пріeмлютъ сл0во: и3 сіи2 к0рене не и4мутъ, и5же во врeмz вёруютъ, и3 во врeмz напaсти tпадaютъ: |
|
14
|
14
|
| а є́же в те́рнії па́дшеє, сі́ї суть сли́шавшії, і от печа́лі і бога́тства і сластьми́ жите́йскими ходя́ще подавля́ються, і не соверша́ють плода́; | ґ є4же въ тeрніи пaдшее, сjи сyть слhшавшіи, и3 t печaли и3 богaтства и3 сластьми2 житeйскими ходsще подавлsютсz, и3 не совершaютъ плодA: |
|
15
|
15
|
| а і́же на до́брій землі́, сі́ї суть, і́же до́брим се́рдцем і благи́м сли́шавше сло́во, держа́ть і плод творя́ть в терпі́нії. Сія́ глаго́ля, возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить. | ґ и5же на д0брэй земли2, сjи сyть, и5же д0брымъ сeрдцемъ и3 благи1мъ слhшавше сл0во, держaтъ и3 пл0дъ творsтъ въ терпёніи. Сі‰ гlz, возгласи2: и3мёzй ќшы слhшати да слhшитъ. |
|
16
|
16
|
| (Зач. 36) Нікто́же (у́бо) світи́льника вжег, покрива́єть єго́ сосу́дом, іли́ под одр подлага́єть, но на сві́щник возлага́єть, да входя́щії ви́дять світ. | (За? lѕ7.) Никт0же (u5бо) свэти1лника вжeгъ, покрывaетъ є3го2 сосyдомъ, и3ли2 под8 џдръ подлагaетъ: но на свёщникъ возлагaетъ, да входsщіи ви1дzтъ свётъ. |
|
17
|
17
|
| Ність бо та́йно, є́же не я́влено бу́деть, ніже́ утає́но, є́же не позна́ється і в явле́ніє при́йдеть. | Нёсть бо тaйно, є4же не ћвлено бyдетъ: нижE ўтаeно, є4же не познaетсz и3 въ kвлeніе пріи1детъ. |
|
18
|
18
|
| Блюді́теся у́бо, ка́ко сли́шите: і́же бо і́мать, да́сться єму́; і і́же а́ще не і́мать, і є́же мни́ться імі́я, во́зметься от него́. | Блюди1тесz u5бо, кaкw слhшите: и4же бо и4мать, дaстсz є3мY: и3 и4же ѓще не и4мать, и3 є4же мни1тсz и3мёz, в0зметсz t негw2. |
|
19
|
19
|
| Прийдо́ша же к Нему́ Ма́ти і бра́тія Єго́, і не можа́ху бесі́довати к Нему́ наро́да ра́ди. | Пріид0ша же къ немY м™и и3 брaтіz є3гw2, и3 не можaху бесёдовати къ немY нар0да рaди. |
|
20
|
20
|
| І возвісти́ша Єму́, глаго́люще: Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ вні стоя́ть, ви́діти Тя хотя́ще. | И# возвэсти1ша є3мY, глаг0люще: м™и твоS и3 брaтіz тво‰ внЁ стоsтъ, ви1дэти тS хотsще. |
|
21
|
21
|
| Он же отвіща́в рече́ к ним: ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́ сі́ї суть, сли́шащії сло́во Бо́жиє, і творя́щії є. | Џнъ же tвэщaвъ речE къ ни6мъ: мaти моS и3 брaтіz мо‰ сjи сyть, слhшащіи сл0во б9іе, и3 творsщіи є5. |
|
22
|
22
|
| (Зач. 37) І бисть во єди́н от дній, Той влі́зе в кора́бль і ученици́ Єго́; і рече́ к ним: пре́йдем на он пол є́зера. І пойдо́ша. | (За? lз7.) И# бhсть во є3ди1нъ t днjй, т0й влёзе въ корaбль и3 ўчн7цы2 є3гw2: и3 речE къ ни6мъ: прeйдемъ на w4нъ п0лъ є4зера. И# поид0ша. |
|
23
|
23
|
| Іду́щим же їм, у́спе. І сни́де бу́ря ві́треная в є́зеро, і скончава́хуся, і в біді́ бі́ху. | И#дyщымъ же и5мъ, ќспе. И# сни1де бyрz вётренаz въ є4зеро, и3 скончавaхусz, и3 въ бэдЁ бёху. |
|
24
|
24
|
| І присту́пльше воздвиго́ша Єго́, глаго́люще: Наста́вниче! Наста́вниче, погиба́єм! Он же воста́в запрети́ ві́тру і волне́нію во́дному; і улего́ста, і бисть тишина́. | И# пристyпльше воздвиг0ша є3го2, глаг0люще: настaвниче, настaвниче, погибaемъ. Џнъ же востaвъ запрети2 вётру и3 волнeнію в0дному: и3 ўлег0ста, и3 бhсть тишинA. |
|
25
|
25
|
| Рече́ же їм: гді єсть ві́ра ва́ша? Убоя́вшеся же чуди́шася, глаго́люще друг ко дру́гу: Кто у́бо Сей єсть, я́ко і ві́тром повеліва́єть і воді́, і послу́шають Єго́? | Речe же и5мъ: гдЁ є4сть вёра вaша; Ўбоsвшесz же чуди1шасz, глаг0люще дрyгъ ко дрyгу: кто2 u5бо сeй є4сть, ћкw и3 вётрwмъ повелэвaетъ и3 водЁ, и3 послyшаютъ є3гw2; |
|
26
|
26
|
| (Зач. 38) І прейдо́ша во страну́ Гадари́нську, я́же єсть об он пол Галиле́ї. | (За? l}.) И# преид0ша во странY гадари1нску, ћже є4сть њб8 w4нъ п0лъ галілeи. |
|
27
|
27
|
| Ізше́дшу же Єму́ на зе́млю, срі́те єго́ муж ні́кий от гра́да, і́же ім'я́ше бі́си от літ мно́гих, і в ри́зу не облача́шеся, і во хра́мі не жив'я́ше, но во гробі́х. | И#зшeдшу же є3мY на зeмлю, срёте є3го2 мyжъ нёкій t грaда, и4же и3мsше бёсы t лётъ мн0гихъ, и3 въ ри1зу не њблачaшесz, и3 во хрaмэ не живsше, но во гробёхъ. |
|
28
|
28
|
| Узрі́в же Ісу́са і возопи́в, припаде́ к Нему́, і гла́сом ве́ліїм рече́: что мні і Тебі́, Ісу́се, Си́не Бо́га Ви́шняго? Молю́ся Ті, не му́чи мене́. | Ўзрёвъ же ї}са и3 возопи1въ, припадE къ немY, и3 глaсомъ вeліимъ речE: что2 мнЁ и3 тебЁ, ї}се сн7е бGа вhшнzгw; молю1сz ти2, не мyчи менE. |
|
29
|
29
|
| Повелі́ бо ду́хові нечи́стому ізи́ти от челові́ка; от мно́гих бо літ восхища́ше єго́; і в'я́заху єго́ у́зи (желі́зни) і пу́ти, стрегу́ще єго́; і растерза́я у́зи, гони́м бива́ше бі́сом сквозі́ пусти́ні. | Повелё бо дyхови нечи1стому и3зhти t человёка: t мн0гихъ бо лётъ восхищaше є3го2: и3 вsзаху є3го2 ќзы (желBзны) и3 п{ты, стрегyще є3го2: и3 растерзaz ќзы, гони1мь бывaше бёсомъ сквозЁ пусты6ни. |
|
30
|
30
|
| Вопроси́ же єго́ Ісу́с, глаго́ля: что Ті єсть і́м'я? Он же рече́: легео́н; я́ко бі́си мно́зі внидо́ша вонь. | Вопроси1 же є3го2 ї}съ, глаг0лz: что2 ти2 є4сть и4мz; Џнъ же речE: легеHнъ: ћкw бёси мн0зи внид0ша в0нь. |
|
31
|
31
|
| І моля́ху єго́, да не повели́ть їм в бе́здну іти́. | И# молsху є3го2, да не повели1тъ и5мъ въ бeздну и3ти2. |
|
32
|
32
|
| Бі же ту ста́до свине́й мно́го пасо́мо в горі́; і моля́ху Єго́, да повели́ть їм в ти вни́ти. І повелі́ їм. | Бё же тY стaдо свинeй мн0го пас0мо въ горЁ: и3 молsху є3го2, да повели1тъ и5мъ въ ты6 вни1ти. И# повелЁ и5мъ. |
|
33
|
33
|
| Ізше́дше же бі́си от челові́ка, внидо́ша во свинія́; і устреми́ся ста́до по бре́гу в є́зеро, і істопе́. | И#зшeдше же бёси t человёка, внид0ша во свині‰: и3 ўстреми1сz стaдо по брeгу въ є4зеро, и3 и3стопE. |
|
34
|
34
|
| Ви́дівше же пасу́щії би́вшеє, біжа́ша, і возвісти́ша во гра́ді і в се́ліх. | Ви1дэвше же пасyщіи бhвшее, бэжaша, и3 возвэсти1ша во грaдэ и3 въ сeлэхъ. |
|
35
|
35
|
| Ізидо́ша же ви́діти би́вшеє; і прийдо́ша ко Ісу́сові і обріто́ша челові́ка сідя́ща, із него́же бі́си ізидо́ша, оболче́на і сми́сляща, при ногу́ Ісу́сову; і убоя́шася. | И#зыд0ша же ви1дэти бhвшее: и3 пріид0ша ко ї}сови и3 њбрэт0ша человёка сэдsща, и3з8 негHже бёси и3зыд0ша, њболчeна и3 смhслzща, при ногY ї}сwву: и3 ўбоsшасz. |
|
36
|
36
|
| Возвісти́ша же їм ви́дівшії, ка́ко спасе́ся біснова́вийся. | Возвэсти1ша же и5мъ ви1дэвшіи, кaкw спасeсz бэсновaвыйсz. |
|
37
|
37
|
| І моли́ Єго́ весь наро́д страни́ Гадари́нськия отити́ от них, я́ко стра́хом ве́ліїм одержи́ми бі́ху. Он же вліз в кора́бль, возврати́ся. | И# моли2 є3го2 вeсь нар0дъ страны2 гадари1нскіz tити2 t ни1хъ, ћкw стрaхомъ вeліимъ њдержи1ми бёху. Џнъ же влёзъ въ корaбль, возврати1сz. |
|
38
|
38
|
| Моля́шеся же Єму́ муж, із него́же ізидо́ша бі́си, да би с Ним бил. Отпусти́ же єго́ Ісу́с, глаго́ля: | Молsшесz же є3мY мyжъ, и3з8 негHже и3зыд0ша бёси, да бы2 съ ни1мъ бhлъ. Tпусти1 же є3го2 ї}съ, глаг0лz: |
|
39
|
39
|
| возврати́ся в дом твой і пові́дай, єли́ка Ті сотвори́ Бог. І і́де, по всему́ гра́ду пропові́дая, єли́ка сотвори́ єму́ Ісу́с. | возврати1сz въ д0мъ тв0й и3 повёдай, є3ли6ка ти2 сотвори2 бGъ. И# и4де, по всемY грaду проповёдаz, є3ли1ка сотвори2 є3мY ї}съ. |
|
40
|
40
|
| (Зач. 39) Бисть же єгда́ возврати́ся Ісу́с, прия́т єго́ наро́д; бі́ху бо всі ча́юще Єго́. | (За? lf7.) Бhсть же є3гдA возврати1сz ї}съ, пріsтъ є3го2 нар0дъ: бёху бо вси2 чaюще є3гw2. |
|
41
|
41
|
| І се при́йде муж, єму́же і́м'я Іаї́р, і той князь со́нмищу бі. І пад при ногу́ Ісу́сову, моля́ше Єго́ вни́ти в дом свой; | И# сE пріи1де мyжъ, є3мyже и4мz їаjръ, и3 т0й кнsзь с0нмищу бЁ. И# пaдъ при ногY ї}сwву, молsше є3го2 вни1ти въ д0мъ св0й: |
|
42
|
42
|
| я́ко дщи єдоноро́дна бі єму́, я́ко літ двоюна́десяте, і та умира́ше. Єгда́ же ідя́ше, наро́ди угніта́ху Єго́. | ћкw дщи2 є3динор0дна бЁ є3мY, ћкw лётъ двоюнaдесzте, и3 тA ўмирaше. Е#гдa же и3дsше, нар0ди ўгнэтaху є3го2. |
|
43
|
43
|
| І жена́ су́щи в точе́нії кро́ве от двоюна́десяте лі́ту, я́же враче́м ізда́вши все імі́ніє, (і) не возмо́же ні от єди́наго ісцілі́ти; | И# женA сyщи въ точeніи кр0ве t двоюнaдесzте лBту, ћже врачє1мъ и3здaвши всE и3мёніе, (и3) не возм0же ни t є3ди1нагw и3сцэлёти: |
|
44
|
44
|
| (і) присту́пльши созади́, косну́ся кра́я риз Єго́; і а́біє ста ток кро́ве єя́. | (и3) пристyпльши созади2, коснyсz крaz ри1зъ є3гw2: и3 ѓбіе стA т0къ кр0ве є3S. |
|
45
|
45
|
| І рече́ Ісу́с: кто єсть косну́вийся Мні? Отмета́ющимся же всім, рече́ Петр і і́же с Ним: Наста́вниче, наро́ди одержа́ть Тя і гніту́ть, і глаго́леши: кто єсть косну́вийся Мні? | И# речE ї}съ: кто2 є4сть коснyвыйсz мнЁ; Tметaющымсz же всBмъ, речE пeтръ и3 и5же съ ни1мъ: настaвниче, нар0ди њдержaтъ тS и3 гнэтyтъ, и3 глаг0леши: кто2 є4сть коснyвыйсz мнЁ; |
|
46
|
46
|
| Ісу́с же рече́: прикосну́ся Мні ні́кто; Аз бо чух си́лу ізше́дшую із Мене́. | Ї}съ же речE: прикоснyсz мнЁ нёкто: ѓзъ бо чyхъ си1лу и3зшeдшую и3з8 менє2. |
|
47
|
47
|
| Ви́дівши же жена́, я́ко не утаї́ся, трепе́щущи при́йде, і па́дши пред Ним, єя́же ра́ди вини́ прикосну́ся Єму́, пові́да Єму́ пред всі́ми людьми́, і я́ко ісцілі́ а́біє. | Ви1дэвши же женA, ћкw не ўтаи1сz, трепeщущи пріи1де, и3 пaдши пред8 ни1мъ, є3sже рaди вины2 прикоснyсz є3мY, повёда є3мY пред8 всёми людьми2, и3 ћкw и3сцэлЁ ѓбіе. |
|
48
|
48
|
| Он же рече́ єй: дерза́й дщи, ві́ра твоя́ спасе́ тя; іди́ в ми́рі. | Џнъ же речE є4й: дерзaй дщи2, вёра твоS сп7сe тz: и3ди2 въ ми1рэ. |
|
49
|
49
|
| Єще́ Єму́ глаго́лющу, при́йде ні́кий от архісинаго́га, глаго́ля єму́, я́ко у́мре дщи твоя́; не дви́жи Учи́теля. | Е#щE є3мY глаг0лющу, пріи1де нёкій t ґрхісmнагHга, глаг0лz є3мY, ћкw ќмре дщи2 твоS: не дви1жи ўчи1телz. |
|
50
|
50
|
| Ісу́с же сли́шав отвіща́ єму́, глаго́ля: не бо́йся, то́кмо ві́руй, і спасе́на бу́деть. | Ї}съ же слhшавъ tвэщA є3мY, глаг0лz: не б0йсz, т0кмw вёруй, и3 сп7сeна бyдетъ. |
|
51
|
51
|
| Прише́д же в дом, не оста́ви ні єди́наго вни́ти, то́кмо Петра́, і Іоа́нна, і Іа́кова, і отця́ отрокови́ці, і ма́тере. | Пришeдъ же въ д0мъ, не њстaви ни є3ди1нагw вни1ти, т0кмw петрA и3 їwaнна и3 їaкwва, и3 nтцA nтрокови1цы, и3 мaтере. |
|
52
|
52
|
| Пла́кахуся же всі і рида́ху єя́. Он же рече́: не пла́чітеся; не у́мре (бо), но спить. | Плaкахусz же вси2 и3 рыдaху є3S. Џнъ же речE: не плaчитесz: не ќмре (бо), но спи1тъ. |
|
53
|
53
|
| І руга́хуся Єму́, ві́дяще, я́ко у́мре. | И# ругaхусz є3мY, вёдzще, ћкw ќмре. |
|
54
|
54
|
| Он же ізгна́в вон всіх, і єм за ру́ку єя́, возгласи́, глаго́ля: отрокови́це, воста́ни. | Џнъ же и3згнaвъ в0нъ всёхъ, и3 є4мъ за рyку є3S, возгласи2, глаг0лz: nтрокови1це, востaни. |
|
55
|
55
|
| І возврати́ся дух єя́, і воскре́се а́біє; і повелі́ да́ти єй я́сти. | И# возврати1сz дyхъ є3S, и3 воскрeсе ѓбіе: и3 повелЁ дaти є4й ћсти. |
|
56
|
56
|
| І диви́стася роди́теля єя́. Он же повелі́ ї́ма нікому́же пові́дати би́вшаго. | И# диви1стасz роди1тєлz є3S. Џнъ же повелЁ и4ма никомyже повёдати бhвшагw. |
