|
Къ корjнfzнwмъ 1-е
|
Перше послання до Коринф’ян святого апостола Павла
|
|
Главa №
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| (За? Rк7в7.) Пavелъ, звaнъ ґпcлъ ї}съ хrт0въ в0лею б9іею, и3 сwсfeнъ брaтъ, | Павло, волею Божою покликаний апостол Ісуса Христа, і Сосфен, брат |
|
2
|
2
|
| цRкви б9іей сyщей въ корjнfэ, њсщ7є1ннымъ њ хrтЁ ї}сэ, зв†ннымъ с™ы6мъ, со всёми призывaющими и4мz гDа нaшегw ї}са хrтA, во всsцэмъ мёстэ, тёхъ же и3 нaшемъ: | церкві Божій у Коринфі, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, хто призиває ім’я Господа нашого Ісуса Христа, у всякому місці, у них і у нас: |
|
3
|
3
|
| (За? Rк7G.) блгdть вaмъ и3 ми1ръ t бGа nц7A нaшегw и3 гDа ї}са хrтA. | благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. |
|
4
|
4
|
| Благодарю2 бGа моего2 всегдA њ вaсъ, њ блгdти б9іей дaннэй вaмъ њ хrтЁ ї}сэ, | Завжди дякую Богові моєму за вас заради благодаті Божої, дарованої вам у Христі Ісусі, |
|
5
|
5
|
| ћкw во всeмъ њбогати1стесz њ нeмъ, во всsцэмъ сл0вэ и3 всsцэмъ рaзумэ, | бо в Hьому ви збагатилися всім, усяким словом і всяким пізнанням, — |
|
6
|
6
|
| ћкоже свидётелство хrт0во и3звэсти1сz въ вaсъ: | тому що свідчення Христове утвердилося у вас, — |
|
7
|
7
|
| ћкw вaмъ не лиши1тисz ни во є3ди1нэмъ даровaніи, чaющымъ tкровeніz гDа нaшегw ї}са хrтA, | так що ви не маєте нестачі ні в якому даруванні, чекаючи явлення Господа нашого Ісуса Христа, |
|
8
|
8
|
| и4же и3 ўтверди1тъ вaсъ дaже до концA непови1нныхъ въ дeнь гDа нaшегw ї}са хrтA. | Який і утвердить вас до кінця, щоб бути вам неповинними в день Господа нашого Ісуса Христа. |
|
9
|
9
|
| Вёренъ бGъ, и4мже звaни бhсте во nбщeніе сн7а є3гw2 ї}са хrтA, гDа нaшегw. | Вірний Бог, Яким покликані ви до єднання з Сином Його Ісусом Христом, Господом нашим. |
|
10
|
10
|
| (За? Rк7д7.) Молю1 же вы2, брaтіе, и4менемъ гDа нaшегw ї}са хrтA, да т0жде глаг0лете вси2, и3 да не бyдутъ въ вaсъ р†спри, да бyдете же ўтверждeни въ т0мже разумёніи и3 въ т0йже мhсли. | Благаю вас, браття, ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви говорили одне і не було між вами розділення, а щоб ви з’єднані були в одному розумінні та в одній думці. |
|
11
|
11
|
| Возвэсти1сz бо ми2 њ вaсъ, брaтіе мо‰, (пHсланнымъ) t хл0иса [t домaшнихъ хл0иса], ћкw рвє1ніz въ вaсъ сyть. | Бо від домашніх Хлоїних стало мені відомо про вас, браття мої, що між вами є суперечки. |
|
12
|
12
|
| Глаг0лю же сE, ћкw кjйждо вaсъ глаг0летъ: ѓзъ ќбw є4смь пavловъ, ѓзъ же ґполлHсовъ, ѓзъ же ки1финъ, ѓзъ же хrт0въ. | Я кажу про те, що у вас говорять: я — Павлів; я — Аполлосів; я — Кифин; а я — Христів. |
|
13
|
13
|
| Е#дA раздэли1сz хrт0съ, є3дA пavелъ распsтсz по вaсъ; и3ли2 во и4мz пavлово крести1стесz; | Хіба ж розділився Христос? Хіба Павло розп’явся за вас? Чи в ім’я Павлове ви хрестилися? |
|
14
|
14
|
| Благодарю2 бGа, ћкw ни є3ди1наго t вaсъ крести1хъ, т0чію крjспа и3 гaіа, | Дякую Богові, що я нікого з вас не хрестив, крім Криспа та Гая, |
|
15
|
15
|
| да не кто2 речeтъ, ћкw въ моE и4мz крести1хъ. | щоб не сказав хто, що я хрестив у моє ім’я. |
|
16
|
16
|
| Крести1хъ же и3 стефани1новъ д0мъ: пр0чее не вёмъ, ѓще кого2 и3н0го крести1хъ. | Хрестив же я і Стефанів дім; а чи хрестив ще кого, не знаю. |
|
17
|
17
|
| Не послa бо менE хrт0съ крести1ти, но благовэсти1ти, не въ премyдрости сл0ва, да не и3спраздни1тсz кrтъ хrт0въ. | Бо Христос послав мене не хрестити, а благовістити, і не в премудрості слова, щоб не скасувати хреста Христового. |
|
18
|
18
|
| (За? Rк7е7.) Сл0во бо кrтное погибaющымъ ќбw ю3р0дство є4сть, ґ спасaємымъ нaмъ си1ла б9іz є4сть. | Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, — сила Божа. |
|
19
|
19
|
| Пи1сано бо є4сть: погублю2 премyдрость премyдрыхъ, и3 рaзумъ разyмныхъ tвeргу. | Бо написано: «Погублю мудрість мудреців і розум розумних відкину». |
|
20
|
20
|
| ГдЁ премyдръ; гдЁ кни1жникъ; гдЁ совопр0сникъ вёка сегw2; Не њбуи1 ли бGъ премyдрость мjра сегw2; | Де мудрець? Де книжник? Де допитливий віку цього? Чи не обернув Бог мудрість світу цього на безумство? |
|
21
|
21
|
| Понeже бо въ премdрости б9іей не разумЁ мjръ премyдростію бGа, бlгоизв0лилъ бGъ бyйствомъ пр0повэди спcти2 вёрующихъ. | Бо коли світ своєю мудрістю не пізнав Бога в премудрості Божій, то угодно було Богові безумством проповіді спасти віруючих. |
|
22
|
22
|
| Понeже и3 їудeє знaменіz пр0сzтъ, и3 є4ллини премyдрости и4щутъ: | Бо й юдеї вимагають чудес, і елліни шукають мудрости; |
|
23
|
23
|
| мh же проповёдуемъ хrтA рaспzта, їудeємъ ќбw соблaзнъ, є4ллинwмъ же безyміе, | а ми проповідуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллінів безумство, |
|
24
|
24
|
| самBмъ же зв†ннымъ їудeємъ же и3 є4ллинwмъ хrтA, б9ію си1лу и3 б9ію премdрость: | для самих же покликаних, юдеїв і еллінів, — Христа, Божу силу і Божу премудрість; |
|
25
|
25
|
| занE бyее б9іе премdрэе человBкъ є4сть, и3 немощн0е б9іе крэпчaе человBкъ є4сть. | бо й безумне Боже мудріше від людського, і немічне Боже сильніше від людського. |
|
26
|
26
|
| (За?.) Ви1дите бо звaніе вaше, брaтіе, ћкw не мн0зи премyдри по пл0ти, не мн0зи си1льни, не мн0зи благор0дни: | Погляньте, браття, хто ви‚ покликані: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних; |
|
27
|
27
|
| но б{zz мjра и3збрA бGъ, да прем{дрыz посрами1тъ, и3 нeмwщнаz мjра и3збрA бGъ, да посрами1тъ крBпкаz: | але Бог обрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу обрав Бог, щоб посоромити сильне; |
|
28
|
28
|
| и3 худорHднаz мjра и3 ўничижє1ннаz и3збрA бGъ, и3 не с{щаz, да с{щаz ўпраздни1тъ, | і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще, — |
|
29
|
29
|
| ћкw да не похвaлитсz всsка пл0ть пред8 бGомъ. | щоб ніяка плоть не хвалилася перед Богом. |
|
30
|
30
|
| И#з8 негHже вы2 є3стE њ хrтЁ ї}сэ, и4же бhсть нaмъ премdрость t бGа, прaвда же и3 њсщ7eніе и3 и3збавлeніе, | Від Hього і ви в Христі Ісусі, Який став для нас премудрістю від Бога, праведністю і освяченням та відкупленням, |
|
31
|
31
|
| да, ћкоже пи1шетсz: хвалsйсz, њ гDэ да хвaлитсz. | щоб було як написано: «Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом». |
|
Главa в7
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| И# ѓзъ пришeдъ къ вaмъ, брaтіе, пріид0хъ не по превосх0дному словеси2 и3ли2 премyдрости возвэщaz вaмъ свидётелство б9іе: | І коли я приходив до вас, браття, приходив провіщати вам свідчення Боже не пишномовним словом або мудрістю, |
|
2
|
2
|
| не суди1хъ бо вёдэти что2 въ вaсъ, т0чію ї}са хrтA, и3 сего2 рaспzта: | бо я розсудив не знати між вами нічого, крім Ісуса Христа‚ і то розп’ятого, |
|
3
|
3
|
| и3 ѓзъ въ нeмощи и3 стрaсэ и3 трeпетэ мн0зэ бhхъ въ вaсъ. | і був я у вас у немочi‚ і в страху, і у великому трепеті. |
|
4
|
4
|
| И# сл0во моE и3 пр0повэдь моS не въ препрётелныхъ человёческіz премyдрости словесёхъ, но въ kвлeніи дyха и3 си1лы, | І слово моє, і проповідь моя були не в переконливих словах людської мудрости, а в явленні духу і сили, |
|
5
|
5
|
| да вёра вaша не въ мyдрости человёчестэй, но въ си1лэ б9іей бyдетъ. | щоб віра ваша утверджувалася не на мудрості людській, а на силі Божій. |
|
6
|
6
|
| (За? Rк7ѕ7.) Премdрость же глаг0лемъ въ совершeнныхъ, премdрость же не вёка сегw2, ни кнzзeй вёка сегw2 престаю1щихъ, | Мудрість же ми проповідуємо між довершеними, але мудрість не віку цього і не володарів віку цього скороминучих; |
|
7
|
7
|
| но глаг0лемъ премdрость б9ію, въ тaйнэ сокровeнную, ю4же пред8устaви бGъ прeжде вBкъ въ слaву нaшу, | а проповідуємо премудрість Божу, таємну, приховану, яку призначив Бог перед віками для слави нашої, |
|
8
|
8
|
| ю4же никт0же t кнzзeй вёка сегw2 разумЁ: ѓще бо бhша разумёли, не бhша гDа слaвы рaспzли. | якої ніхто з князів віку цього не пізнав; бо якби пізнали, то не розіп’яли б Господа слави. |
|
9
|
9
|
| Но ћкоже є4сть пи1сано: (За? Rк7з7.) и4хже џко не ви1дэ, и3 ќхо не слhша, и3 на сeрдце человёку не взыд0ша, ±же ўгот0ва бGъ лю1бzщымъ є3го2. | Але, як написано: «Hе бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його». |
|
10
|
10
|
| Нaмъ же бGъ tкрhлъ є4сть д¦омъ свои1мъ: д¦ъ бо вс‰ и3спытyетъ, и3 глубины6 б9іz. | Hам же Бог відкрив це Духом Своїм; бо Дух усе досліджує, і глибини Божі. |
|
11
|
11
|
| Кт0 бо вёсть t человBкъ, ±же въ человёцэ, т0чію дyхъ человёка, живyщій въ нeмъ; Тaкожде и3 б9іz никт0же вёсть, т0чію д¦ъ б9ій. | Бо хто з людей знає, що є в людині, крім духа людського, який живе в ній? Так і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого. |
|
12
|
12
|
| Мh же не дyха мjра сегw2 пріsхомъ, но д¦а и4же t бGа, да вёмы ±же t бGа даров†ннаz нaмъ, | Ми ж прийняли не духа світу цього, а Духа від Бога, щоб знати дароване нам від Бога, |
|
13
|
13
|
| ±же и3 глаг0лемъ не въ научeныхъ человёческіz премyдрости словесёхъ, но въ научeныхъ д¦а с™aгw, духHвнаz дух0вными сразсуждaюще. | що і сповіщаємо вам вивченими словами не від людської мудрости, а вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне з духовним. |
|
14
|
14
|
| Душeвенъ же человёкъ не пріeмлетъ ±же д¦а б9іz: ю3р0дство бо є3мY є4сть, и3 не м0жетъ разумёти, занE дух0внэ востzзyетсz. | Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, бо вона вважає це безумством; і не може зрозуміти, тому що про це треба судити духовно. |
|
15
|
15
|
| Дух0вный же востzзyетъ ќбw вс‰, ґ сaмъ т0й ни t є3ди1нагw востzзyетсz. | Духовний же судить про все, а про нього ніхто не може судити. |
|
16
|
16
|
| Кт0 бо разумЁ ќмъ гDень, и4же и3з8zсни1тъ и5; Мh же ќмъ хrт0въ и4мамы. | Бо хто пізнав розум Господній, щоб міг пояснити його? А ми маємо розум Христів. |
|
Главa G
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| И# ѓзъ, брaтіе, не мог0хъ вaмъ глаг0лати ћкw духHвнымъ, но ћкw плHтzнымъ, ћкw младeнцємъ њ хrтЁ. | І я, браття, не міг до вас говорити як до духовних, але як до плотських, як до немовлят у Христі. |
|
2
|
2
|
| Млек0мъ вы2 напои1хъ, ґ не брaшномъ: и4бо не u5 можaсте, но нижE є3щE м0жете нн7э, | Я годував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й зараз ще не можете, |
|
3
|
3
|
| є3щe бо пл0тстіи є3стE. И#дёже бо въ вaсъ з†висти и3 рвє1ніz и3 рaспри, не пл0тстіи ли є3стE и3 по человёку х0дите; | бо ви ще плотські. Якщо між вами заздрощі, суперечки і незгоди, то хіба ви не плотські? І чи не за людським звичаєм живете? |
|
4
|
4
|
| Е#гдa бо глаг0летъ кто2: ѓзъ ќбw є4смь пavловъ, другjй же: ѓзъ ґполлHсовъ: не пл0тстіи ли є3стE; | Бо коли хтось говорить: «Я — Павлів», а інший: «Я — Аполлосів», то хіба не плотські ви? |
|
5
|
5
|
| Кто2 u5бо є4сть пavелъ; кт0 же ли ґполлHсъ; Но т0чію служи1теліе, и4миже вёровасте, и3 комyждо ћкоже гDь дадE. | Хто такий Павло? Хто Аполлос? Вони тільки служителі, через яких ви увірували, i‚ до того ж‚ як кожному дав Господь. |
|
6
|
6
|
| Ѓзъ насади1хъ, ґполлHсъ напои2, бGъ же возрасти2: | Я насадив, Аполлос поливав, а зростив Бог; |
|
7
|
7
|
| тёмже ни насаждazй є4сть что2, ни напаszй, но возращazй бGъ. | а тому і хто насаджує‚ і хто поливає є ніщо, а все Бог, Який вирощує. |
|
8
|
8
|
| Насаждazй же и3 напаszй є3ди1но є3стA: кjйждо же свою2 мздY пріи1метъ по своемY трудY. | Хто ж насаджує і поливає є одне: але кожний одержить свою нагороду за своєю працею. |
|
9
|
9
|
| (За? Rк7}.) БGу бо є3смы2 споспBшницы: б9іе тzжaніе, б9іе здaніе є3стE. | Бо ми співпрацівники Божі, а ви Божа нива, Божа будівля. |
|
10
|
10
|
| По блгdти б9іей дaннэй мнЁ, ћкw премyдръ ґрхітeктwнъ њсновaніе положи1хъ, и4нъ же назидaетъ: кjйждо же да блюдeтъ, кaкw назидaетъ. | Я, за даною мені від Бога благодаттю, як мудрий архітектор, поклав основу, а інший будує на ній; але нехай кожний пильнує, як він будує. |
|
11
|
11
|
| Њсновaніz бо и3нaгw никт0же м0жетъ положи1ти пaче лежaщагw, є4же є4сть ї}съ хrт0съ. | Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, яка є Ісус Христос. |
|
12
|
12
|
| Ѓще ли кто2 назидaетъ на њсновaніи сeмъ злaто, сребро2, кaменіе честн0е, дровA, сёно, тр0стіе, | Чи будує хто на цій основі із золота, срібла, дорогоцінних каменів, дерева, сіна, соломи, — |
|
13
|
13
|
| когHждо дёло kвлeно бyдетъ: дeнь бо kви1тъ, занE nгнeмъ tкрывaетсz: и3 когHждо дёло, kков0же є4сть, џгнь и3скyситъ. | діло кожного виявиться; бо день покаже, тому що у вогні відкривається, і вогонь випробовує діло кожного‚ яке воно є. |
|
14
|
14
|
| (И#) є3гHже ѓще дёло пребyдетъ, є4же наздA, мздY пріи1метъ: | У кого діло, яке він будував, устоїть, той одержить нагороду. |
|
15
|
15
|
| (ґ) є3гHже дёло сгори1тъ, њтщети1тсz: сaмъ же спасeтсz, тaкожде ћкоже nгнeмъ. | А в кого діло згорить, той зазнає втрати; а втім, сам спасеться, але так, ніби через вогонь. |
|
16
|
16
|
| Не вёсте ли, ћкw хрaмъ б9ій є3стE, и3 д¦ъ б9ій живeтъ въ вaсъ; | Хіба ж не знаєте, що ви — храм Божий і Дух Божий живе у вас? |
|
17
|
17
|
| Ѓще кто2 б9ій хрaмъ растли1тъ, растли1тъ сего2 бGъ: хрaмъ бо б9ій с™ъ є4сть, и4же є3стE вы2. | Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог: бо храм Божий святий, а цей храм — ви. |
|
18
|
18
|
| (За? Rк7f7.) Никт0же себE да прельщaетъ: ѓще кто2 мни1тсz мyдръ бhти въ вaсъ въ вёцэ сeмъ, бyй да бывaетъ, ћкw да премyдръ бyдетъ. | Hіхто хай не обманює самого себе. Якщо хто з вас думає бути мудрим у світі цьому, той будь безумним, щоб бути мудрим. |
|
19
|
19
|
| Премyдрость бо мjра сегw2 бyйство ў бGа є4сть, пи1сано бо є4сть: запинazй прем{дрымъ въ ковaрствэ и4хъ. | Бо мудрість світу цього є безумство перед Богом, як написано: «Він ловить мудрих у хитрощах їхніх». |
|
20
|
20
|
| И# пaки: гDь вёсть помышлє1ніz человёчєска [мyдрыхъ], ћкw сyть сyєтна. | І ще: «Господь знає міркування мудреців, що вони марнi». |
|
21
|
21
|
| Тёмже никт0же да хвaлитсz въ человёцэхъ, вс‰ бо в†ша сyть: | Отже, ніхто хай не хвалиться людьми, бо все — ваше: |
|
22
|
22
|
| ѓще пavелъ, и3ли2 ґполлHсъ, и3ли2 ки1фа, и3ли2 мjръ, и3ли2 жив0тъ, и3ли2 смeрть, и3ли2 насто‰щаz, и3ли2 б{дущаz, вс‰ в†ша сyть: | чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світло, чи життя, чи смерть, чи сучасне, чи майбутнє — все ваше; |
|
23
|
23
|
| вh же хrтHвы, хrт0съ же б9ій. | ви ж — Христові, а Христос — Божий. |
|
Главa д7
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| (За? Rl.) Тaкw нaсъ да непщyетъ человёкъ, ћкw слyгъ хrт0выхъ и3 строи1телей т†инъ б9іихъ: | Отже, кожен повинен розуміти нас як служителів Христових і будівничих таїн Божих. |
|
2
|
2
|
| ґ є4же пр0чее и4щетсz въ строи1телехъ, да вёренъ кто2 њбрsщетсz. | Від будівничих же вимагається, щоб кожний був вірним. |
|
3
|
3
|
| Мнё же не вели1ко є4сть, да t вaсъ и3стzжyсz, и3ли2 t человёческагw днE [судA]: но ни сaмъ себE востzзyю. | Для мене не важливо, як судите про мене ви або як судять інші люди; я і сам не суджу про себе. |
|
4
|
4
|
| НичесHже бо въ себЁ свёмъ, но ни њ сeмъ њправдaюсz: востzзyzй же мS гDь є4сть. | Бо хоч я і нічого не знаю за собою, але тим не виправдовуюсь; суддя ж мені Господь. |
|
5
|
5
|
| (За?.) Тёмже прeжде врeмене ничт0же суди1те, д0ндеже пріи1детъ гDь, и4же во свётэ приведeтъ т†йнаz тмы2 и3 њб8zви1тъ совёты сердє1чныz, и3 тогдA похвалA бyдетъ комyждо t бGа. | Тому не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри; і тоді кожному буде похвала від Бога. |
|
6
|
6
|
| Сі‰ же, брaтіе (мо‰), преwбрази1хъ на себE и3 ґполлHса вaсъ рaди, да t нaю научитeсz не пaче напи1санныхъ мyдрствовати, да не є3ди1нъ по є3ди1ному гордитeсz на другaго. | Це, браття, я прикликав до себе і Аполлоса заради вас, щоб ви навчилися від нас не мудрувати більше того, що написано, та не величалися один перед одним. |
|
7
|
7
|
| Кт0 бо тS разсуждaетъ; Чт0 же и4маши, є3гHже нёси пріsлъ; Ѓще же и3 пріsлъ є3си2, что2 хвaлишисz ћкw не пріeмъ; | Бо хто тебе відрізняє? Що ти маєш, чого б не одержав? А якщо одержав, чого хвалишся, ніби не одержав? |
|
8
|
8
|
| СE, сhти є3стE, сE, њбогати1стесz, без8 нaсъ воцари1стесz: и3 q, дабы2 воцари1лисz є3стE, да и3 мы2 бhхомъ съ вaми цaрствовали. | Ви вже наситилися, ви вже збагатилися, ви почали царювати без нас; коли б то ви справді царювали, щоб і нам з вами царювати! |
|
9
|
9
|
| (За? Rl№.) Мню1 бо, ћкw бGъ ны2 послaнники послёдніz kви2, ћкw насмeртники: занE поз0ръ бhхомъ мjру и3 ѓгGлwмъ и3 человёкwмъ. | Бо я думаю, що нам, посланцям останнім, Бог судив бути ніби засудженими на смерть, бо ми були видовищем світові, ангелам і людям. |
|
10
|
10
|
| Мы2 (ќбw) бyи хrтA рaди, вh же мyдри њ хrтЁ: мы2 нeмощни, вh же крёпцы: вы2 слaвни, мh же безчeстни. | Ми безумні Христа ради, а ви мудрі у Христi; ми немічні, а ви міцнi; ви у славі, а ми в безчесті. |
|
11
|
11
|
| До нн7эшнzгw часA и3 ѓлчемъ, и3 жaждемъ, и3 наготyемъ, и3 стрaждемъ, и3 скитaемсz, | Hавіть донині терпимо голод‚ і спрагу, і наготу, і страждаємо, і поневіряємось, |
|
12
|
12
|
| и3 труждaемсz, дёлающе свои1ми рукaми. Ўкорsеми, благословлsемъ: гони1ми, терпи1мъ: | і трудимось, працюючи своїми руками. Лихословлять нас, ми благословляємо; гонять нас, ми терпимо; |
|
13
|
13
|
| хyлими, ўтэшaемсz [м0лимъ]: ћкоже њтрeби мjру бhхомъ, всBмъ попрaніе досeлэ. | ганьблять нас, ми благаємо: ми як сміття для світу, як порох, що усі топчуть донині. |
|
14
|
14
|
| Не срамлsz вaсъ сі‰ пишY, но ћкоже ч†да мо‰ возлю1блєннаz наказyю. | Це пишу не для того, щоб вас осоромити, а наставляю на розум вас, як дітей моїх улюблених, |
|
15
|
15
|
| Ѓще бо (и3) мнHги пёстуны и4мате њ хrтЁ, но не мнHги nтцы2: њ хrтё бо ї}сэ бlговэствовaніемъ ѓзъ вы2 роди1хъ. | бо хоч у вас тисячі наставників у Христі, та не багато отців; я родив вас у Христі Ісусі благовістям. |
|
16
|
16
|
| Молю1 же вaсъ: под0бни мнЁ бывaйте, ћкоже ѓзъ хrтY. | Тому благаю вас: ставайте подібні мені, як я Христу. |
|
17
|
17
|
| (За? Rlв7.) Сегw2 рaди послaхъ къ вaмъ тімоfeа, и4же ми2 є4сть чaдо возлю1блено и3 вёрно њ гDэ, и4же вaмъ воспомsнетъ пути6 мо‰, ±же њ хrтЁ ї}сэ, ћкоже вездЁ и3 во всsцэй цRкви ўчY. | Для цього я послав до вас Тимофія, мого улюбленого і вірного в Господі сина, який нагадає вам про шляхи мої у Христі Ісусі, як я навчаю скрізь і в усякій церкві. |
|
18
|
18
|
| Ћкw не грzдyщу ми2 къ вaмъ, разгордёшасz нёцыи: | Бо через те, що я не йду до вас, деякі у вас загордилися; |
|
19
|
19
|
| пріидy же ск0рw къ вaмъ, ѓще гDь восх0щетъ, и3 ўразумёю не сл0во разгордёвшихсz, но си1лу: | але я скоро до вас прийду, якщо буде угодно Господеві, і пізнаю не слова тих, що загордилися, а силу, |
|
20
|
20
|
| не въ словеси1 бо цrтво б9іе, но въ си1лэ. | бо Царство Боже не в слові, а в силі. |
|
21
|
21
|
| Что2 х0щете; съ пaлицею ли пріидY къ вaмъ, и3ли2 съ люб0вію и3 дyхомъ кр0тости; | Чого ви хочете? З палицею прийти до вас чи з любов’ю і духом лагідности? |
|
Главa є7
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| Tню1дъ слhшитсz въ вaсъ блужeніе, и3 таково2 блужeніе, kков0же ни во kзhцэхъ и3менyетсz, ћкw нёкоему и3мёти женY џтчую. | Всюди ходять чутки, що у вас з’явилося блудодіяння‚ і то таке блудодіяння, якого немає навіть і у язичників, що хтось за жінку має жінку батька свого. |
|
2
|
2
|
| И# вы2 разгордёсте, и3 не пaче плaкасте, да и4зметсz t среды2 вaсъ содёzвый дёло сіE. | А ви загордилися, замість того, щоб плакати, і того, хто вчинив таке, вилучити з середовища вашого. |
|
3
|
3
|
| ЗанE ѓзъ ќбw ѓще не ў вaсъ сhй тёломъ, тy же живhй дyхомъ, ўжE суди1хъ, ћкw тaмw сhй: содёzвшаго си1це сіE, | Та я, будучи відсутній тілом, але присутній духом, уже вирішив, ніби знаходячись у вас: того, хто вчинив таке діло, |
|
4
|
4
|
| њ и4мени гDа нaшегw ї}са хrтA собрaвшымсz вaмъ и3 моемY дyху, съ си1лою гDа нaшегw ї}са хrтA, | у зібранні вашому, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа‚ разом з моїм духом, силою Господа нашого Ісуса Христа, |
|
5
|
5
|
| предaти таковaго сатанЁ во и3змождeніе пл0ти, да дyхъ спасeтсz въ дeнь гDа нaшегw ї}са хrтA. | віддати сатані на виснаження плоті, щоб дух спасся в день Господа нашого Ісуса Христа. |
|
6
|
6
|
| Не добрA похвалA вaша. (За? RlG.) Не вёсте ли, ћкw мaлъ квaсъ всE смэшeніе квaситъ; | Hічим вам хвалитися. Хіба не знаєте, що мала закваска заквашує все тісто? |
|
7
|
7
|
| Њчи1стите u5бо вeтхій квaсъ, да бyдете н0во смэшeніе, ћкоже є3стE безквaсни: и4бо пaсха нaша за ны2 пожрeнъ бhсть хrт0съ. | Отже, очистіть стару закваску, щоб бути вам новим тістом‚ бо ви — безквасні, адже Пасха наша, Христос, за нас у жертву принесений. |
|
8
|
8
|
| Тёмже да прaзднуемъ не въ квaсэ вeтсэ, ни въ квaсэ ѕл0бы и3 лукaвства, но въ безквaсіихъ чтcоты2 и3 и4стины. | Тому святкуймо не зі старою закваскою, не із закваскою злоби та лукавства, а з опрісноками чистоти й істини. |
|
9
|
9
|
| (За? Rlд7.) Писaхъ вaмъ въ послaніи не примэшaтисz блудникHмъ: | Я писав вам у посланні — не знатися з блудниками; |
|
10
|
10
|
| и3 не всsкw блудникHмъ мjра сегw2, и3ли2 лихои1мцємъ, и3ли2 хи1щникwмъ, и3ли2 їдwлослужи1телємъ, понeже u5бо д0лжни бы є3стE бhли t мjра (сегw2) и3зhти: | проте не взагалі з блудниками світу цього — або лихварями, або хижаками, або ідолослужителями, бо інакше ви мусили б вийти із світу цього. |
|
11
|
11
|
| нн7э же писaхъ вaмъ не примэшaтисz, ѓще нёкій, брaтъ и3менyемь, бyдетъ блудни1къ, и3ли2 лихои1мецъ, и3ли2 їдwлослужи1тель, и3ли2 досади1тель, и3ли2 піsница, и3ли2 хи1щникъ: съ таковhмъ нижE ћсти. | Hині ж написав вам, щоб ви не єдналися з тим, хто, називаючись братом, залишається блудником, або лихварем, або ідолослужителем, або лихословцем, або п’яницею, чи хижаком; з таким навіть і не їсти разом. |
|
12
|
12
|
| Чт0 бо ми2 и3 внёшнихъ суди1ти; Не внyтреннихъ ли вы2 сyдите; | Бо що мені судити і зовнішніх? Хіба не внутрішніх ви судите? |
|
13
|
13
|
| Внёшнихъ же бGъ сyдитъ. И# и3зми1те ѕлaго t вaсъ самёхъ. | А зовнішніх судить Бог. Отже, вилучіть розпутного від вас самих. |
|
Главa ѕ7
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| Смёетъ ли кто2 t вaсъ, вeщь и3мёz ко и3н0му, суди1тисz t непрaведныхъ, ґ не t с™hхъ; | Як сміє хто з вас, маючи справу з іншим, судитися у неправедних, а не у святих? |
|
2
|
2
|
| Не вёсте ли, ћкw с™jи мjрови и4мутъ суди1ти; и3 ѓще вaми сyдъ пріи1метъ мjръ, недост0йни є3стE суди1щємъ худы6мъ; | Хіба не знаєте, що святі судитимуть світ? Якщо ж світ буде судимий вами, то невже недостойні ви судити незначні справи? |
|
3
|
3
|
| Не вёсте ли, ћкw ѓггелwвъ суди1ти и4мамы, ґ не т0чію житeйскихъ; | Хіба не знаєте, що ми будемо судити ангелів, чи не тим більше справи житейські? |
|
4
|
4
|
| Житє1йскаz бо суди6ща ѓще и4мате, ўничижeнныхъ въ цRкви, си1хъ посаждaете. | А ви, коли судитесь у житейських справах, ставите своїми суддями таких, які в церкві нічого не значать. |
|
5
|
5
|
| Къ срaму вaмъ глаг0лю: тaкw ли нёсть въ вaсъ мyдръ ни є3ди1нъ, и4же м0жетъ разсуди1ти междY брaтій свои1хъ; | Hа сором вам кажу: невже немає серед вас жодного розумного, який міг би розсудити справи між братами своїми? |
|
6
|
6
|
| Но брaтъ съ брaтомъ сyдитсz, и3 то2 пред8 невёрными. | Але брат із братом судиться, та ще й перед невірними. |
|
7
|
7
|
| ЎжE u5бо tню1дъ вaмъ срaмъ є4сть, ћкw тzжбы6 и4мате междY соб0ю. Почто2 не пaче њби1дими є3стE; почто2 не пaче лишeни бывaете; | І те вже зовсім сором для вас, що ви судитеся між собою. Чи не краще б вам залишатися скривдженими? Чи не краще б вам терпіти нестатки? |
|
8
|
8
|
| Но вы2 (сaми) њби1дите и3 лишaете, да є3щE брaтію. | Але ви самі кривдите і віднімаєте, та ще й у братів. |
|
9
|
9
|
| И#ли2 не вёсте, ћкw непрaвєдницы цrтвіz б9іz не наслёдzтъ; Не льсти1те себE: ни блудницы2, ни їдwлослужи1телє, ни прелюбодёє, (ни скверни1телє,) ни малак‡и, ни мужел0жницы, | Hевже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Hе обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложці, |
|
10
|
10
|
| ни лихои1мцы, ни тaтіе, ни пі‰ницы, ни досади1телє, ни хи6щницы цrтвіz б9іz не наслёдzтъ. | ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні лихословці, ні хижаки — Царства Божого не успадкують. |
|
11
|
11
|
| И# си1ми (ќбw) нёцыи бёсте, но њмhстесz, но њс™и1стесz, но њправди1стесz и4менемъ гDа нaшегw ї}са хrтA и3 д¦омъ бGа нaшегw. | І такими були деякі з вас; але обмилися, але освятилися, але виправдалися іменем Господа нашого Ісуса Христа і Духом Бога нашого. |
|
12
|
12
|
| (За? Rlе7.) Вс‰ ми2 лёть сyть, но не вс‰ на п0льзу: вс‰ ми2 лёть сyть, но не ѓзъ њбладaнъ бyду t чегw2. | Усе мені дозволено, та не все корисне; все мені дозволено‚ та ніщо не повинне володіти мною. |
|
13
|
13
|
| Бр†шна чрeву, и3 чрeво брaшнwмъ: бGъ же и3 сіE и3 сі‰ ўпраздни1тъ. Тёло же не блужeнію, но гDеви, и3 гDь тёлу. | Їжа для черева, і черево для їжi; але Бог знищить і те і друге. Тіло ж не для блуду, а для Господа, і Господь для тіла. |
|
14
|
14
|
| БGъ же и3 гDа воздви1же, и3 нaсъ воздви1гнетъ си1лою своeю. | Бог воскресив Господа, воскресить і нас силою Своєю. |
|
15
|
15
|
| Не вёсте ли, ћкw тэлесA в†ша ќдове хrтHвы сyть; Взeмь ли u5бо ќды хrтHвы, сотворю2 ќды блудни6чи; Да не бyдетъ. | Хіба не знаєте‚ що тіла ваші є члени Христові? Отож, узявши члени Христові, чи зроблю їх членами блудниці? Зовсім ні! |
|
16
|
16
|
| И#ли2 не вёсте, ћкw прилэплszйсz сквернодёйцэ є3ди1но тёло є4сть (съ блудодёйцею); бyдета бо, речE, џба въ пл0ть є3ди1ну. | Хіба не знаєте, що той, хто з’єднується з блудницею, стає одним тілом з нею? Бо сказано: «Обидва будуть одна плоть». |
|
17
|
17
|
| Прилэплszйсz же гDеви є3ди1нъ дyхъ є4сть (съ гDемъ). | А хто з’єднується з Господом, той є один дух з Господом. |
|
18
|
18
|
| Бёгайте блудодэsніz: всsкъ (бо) грёхъ, є3г0же ѓще сотвори1тъ человёкъ, кромЁ тёла є4сть: ґ блудsй во своE тёло согрэшaетъ. | Уникайте блудодіяння: всякий гріх, що його чинить людина, є поза тілом, а блудник проти власного тіла грішить. |
|
19
|
19
|
| И#ли2 не вёсте, ћкw тэлесA в†ша хрaмъ живyщагw въ вaсъ с™aгw д¦а сyть, є3г0же и4мате t бGа, и3 нёсте свои2; | Хіба не знаєте, що тіла ваші є храм Святого Духа, Який живе у вас і Якого ви маєте від Бога, і ви не свої? |
|
20
|
20
|
| кyплени бо є3стE цэн0ю. (За? Rlѕ7.) Прослaвите u5бо бGа въ тэлесёхъ вaшихъ и3 въ душaхъ вaшихъ, ±же сyть б9іz. | Бо ви куплені дорогою ціною. Отже, прославляйте Бога в тілах ваших і в душах ваших, які є Божі. |
|
Главa з7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| Ґ њ ни1хже писaсте ми2, добро2 человёку женЁ не прикасaтисz. | А про що ви писали мені, то добре чоловікові не торкатися жінки. |
|
2
|
2
|
| Но блудодэsніz рaди кjйждо свою2 женY да и4мать, и3 кazждо (женA) своего2 мyжа да и4мать. | Але ж, щоб уникнути блудодіяння, кожний нехай має свою жінку, і кожна жінка нехай має свого чоловіка. |
|
3
|
3
|
| ЖенЁ мyжъ д0лжную люб0вь да воздаeтъ: тaкожде и3 женA мyжу. | Hехай чоловік віддає своїй жінці належну любов; так само і жінка своєму чоловікові. |
|
4
|
4
|
| ЖенA свои1мъ тёломъ не владёетъ, но мyжъ: тaкожде и3 мyжъ свои1мъ тёломъ не владёетъ, но женA. | Жінка не володіє своїм тілом, а чоловік; також і чоловік не володіє своїм тілом, а жінка. |
|
5
|
5
|
| Не лишaйте себє2 дрyгъ дрyга, т0чію по соглaсію до врeмене, да пребывaете въ постЁ и3 моли1твэ, и3 пaки вкyпэ собирaйтесz, да не и3скушaетъ вaсъ сатанA невоздержaніемъ вaшимъ. | Hе ухиляйтеся один від одного, хіба за згодою, до часу, щоб перебувати в пості та молитві, і знову будьте разом, щоб не спокушав вас сатана нестриманістю вашою. |
|
6
|
6
|
| Сіe же глаг0лю по совёту, (ґ) не по повелёнію. | А втім, це кажу вам як дозвіл, а не як повеління. |
|
7
|
7
|
| Хощy бо, да вси2 человёцы бyдутъ, ћкоже и3 ѓзъ: но кjйждо своE даровaніе и4мать t бGа, џвъ ќбw си1це, џвъ же си1це. | Бо бажаю, щоб усі люди були як і я; але кожен має від Бога своє дарування, один таке, інший — інше. |
|
8
|
8
|
| Глаг0лю же безбр†чнымъ и3 вдови1цамъ: добро2 и5мъ є4сть, ѓще пребyдутъ ћкоже и3 ѓзъ: | Безшлюбним та вдовам кажу: добре їм залишатися, як я. |
|
9
|
9
|
| ѓще ли не ўдержaтсz, да посzгaютъ: лyчше бо є4сть жени1тисz, нeжели разжизaтисz. | Але якщо не можуть стримуватися, нехай одружуються, бо краще одружитися, ніж розпалюватися. |
|
10
|
10
|
| Ґ њжени1вшымсz завэщавaю не ѓзъ, но гDь: женЁ t мyжа не разлучaтисz: | А одруженим заповідаю не я, а Господь: жінці з чоловіком не розлучатися, — |
|
11
|
11
|
| ѓще ли же и3 разлучи1тсz, да пребывaетъ безбрaчна, и3ли2 да смири1тсz съ мyжемъ (свои1мъ): и3 мyжу жены2 не tпущaти. | якщо ж розлучиться, то нехай буде безшлюбна або помириться з чоловіком своїм, — і чоловікові не залишати своєї жінки. |
|
12
|
12
|
| Пр0чымъ же ѓзъ глаг0лю, (ґ) не гDь: (За? Rlз7) ѓще кот0рый брaтъ женY и4мать невёрну, и3 тA благоволи1тъ жи1ти съ ни1мъ, да не њставлsетъ є3S: | Іншим же кажу я, а не Господь: коли який брат має жінку невіруючу, і вона згодна жити з ним, то він не повинен залишати її; |
|
13
|
13
|
| и3 женA ѓще и4мать мyжа невёрна, и3 т0й благоволи1тъ жи1ти съ нeю, да не њставлsетъ є3гw2: | і жінка, яка має чоловіка невіруючого, і він згодний жити з нею, не повинна залишати його. |
|
14
|
14
|
| свzти1тсz бо мyжъ невёренъ њ женЁ вёрнэ, и3 свzти1тсz женA невёрна њ мyжи вёрнэ: и3нaче бо ч†да в†ша нечи6ста бhли бы, нн7э же с™а сyть. | Бо невіруючий чоловік освячується жінкою віруючою, невіруюча жінка освячується віруючим чоловіком. Інакше діти ваші були б нечистими, а тепер святі. |
|
15
|
15
|
| Ѓще ли невёрный tлучaетсz, да разлучи1тсz: не пораб0тисz (бо) брaтъ и3ли2 сестрA въ таковhхъ: въ ми1ръ бо призвA нaсъ (гDь) бGъ. | Якщо ж невіруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра в таких випадках не зв’язанi; до миру покликав нас Господь. |
|
16
|
16
|
| Чт0 бо вёси, жeно, ѓще мyжа спасeши; И#ли2 что2 вёси, мyжу, ѓще женY спасeши; | Звідки ти знаєш, жінко, чи не спасеш чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, чи не спасеш жінки? |
|
17
|
17
|
| Т0чію коемyждо ћкоже раздэли1лъ є4сть бGъ, кjйждо ћкоже при1званъ бhсть гDемъ, тaкw да х0дитъ: и3 тaкw во всёхъ цRквахъ повелэвaю. | Тільки кожен роби так, як визначив йому Бог; і кожен, як покликав Господь. Так я наказую по всіх церквах. |
|
18
|
18
|
| Во њбрёзаніи ли кто2 при1званъ бhсть; да не tт0ргнетсz [да не твори1тъ себЁ неwбрёзаніz]: въ неwбрёзаніи ли кто2 при1званъ бhсть; да не њбрёзуетсz. | Чи покликаний хто обрізаним, не ховайся; чи покликаний хто необрізаним, не обрізуйся. |
|
19
|
19
|
| Њбрёзаніе ничт0же є4сть, и3 неwбрёзаніе ничт0же є4сть, но соблюдeніе зaповэдій б9іихъ. | Обрізання ніщо, і необрізання ніщо, а все в дотриманні заповідей Божих. |
|
20
|
20
|
| Кjйждо въ звaніи, въ нeмже при1званъ бhсть, въ т0мъ да пребывaетъ. | Кожний залишайся в тому званні, в якому був покликаний. |
|
21
|
21
|
| Рaбъ ли при1званъ бhлъ є3си2; да не неради1ши [да не печaлишисz]: но ѓще и3 м0жеши своб0денъ бhти, б0лше пораб0ти себE. | Чи рабом ти був покликаний, не турбуйся, але якщо і можеш стати вільним, то скористайся кращим. |
|
22
|
22
|
| При1званный бо њ гDэ рaбъ, своб0дникъ гDень є4сть: тaкожде и3 при1званный своб0дникъ, рaбъ є4сть хrт0въ. | Бо раб, покликаний у Господі, є вільний у Господi; так само і покликаний вільним є рабом Христовим. |
|
23
|
23
|
| Цэн0ю кyплени є3стE: не бyдите раби2 человёкwмъ. | Ви куплені дорогою ціною: не ставайте ж рабами людей. |
|
24
|
24
|
| (За? Rl}.) Кjйждо, въ нeмже при1званъ бhсть, брaтіе, въ т0мъ да пребывaетъ пред8 бGомъ. | У якому стані хто був покликаний, браття, у тому кожен і залишайся перед Богом. |
|
25
|
25
|
| Њ дёвахъ же повелёніz гDнz не и4мамъ, совётъ же даю2, ћкw поми1лованъ t гDа вёренъ бhти. | Щодо дівоцтва я не маю повеління Господнього; а даю пораду як той, хто одержав від Господа милість бути вірним Йому; |
|
26
|
26
|
| Мню2 u5бо сіE добро2 бhти за настоsщую нyжду, ћкw добро2 человёку тaкw бhти. | отже, з огляду на нинішні утиски‚ вважаю за краще, що добре людині залишатися так. |
|
27
|
27
|
| Привzзaлсz ли є3си2 женЁ; не и3щи2 разрэшeніz. Tрэши1лсz ли є3си2 жены2; не и3щи2 жены2. | Чи з’єднався ти з жінкою? Hе шукай розлучення. Чи залишився без жінки? Hе шукай жінки. |
|
28
|
28
|
| Ѓще ли же и3 њжeнишисz, не согрэши1лъ є3си2: и3 ѓще посsгнетъ дёва, не согрэши1ла є4сть. Ск0рбь же пл0ти и3мёти бyдутъ таковjи: ѓзъ же вы2 щаждY. | А втім, якщо і оженишся, не згрішиш; і якщо дівчина вийде заміж, не згрішить. Але такі матимуть муку тілесну; а мені вас шкода. |
|
29
|
29
|
| Сіe же глаг0лю, брaтіе, ћкw врeмz прекращeно є4сть пр0чее, да и3 и3мyщіи жєны2, ћкоже не и3мyщіи бyдутъ: | Я кажу вам, браття: час уже короткий; отже, ті, що мають жінок, нехай будуть так, ніби не мають їх; |
|
30
|
30
|
| и3 плaчущіисz, ћкоже не плaчущіи: и3 рaдующіисz, ћкоже не рaдующесz: и3 купyющіи, ћкw не содержaще: | хто плаче, наче не плаче; хто радіє, наче не радіє; і хто купує, наче не набуває; |
|
31
|
31
|
| и3 трeбующіи мjра сегw2, ћкw не трeбующе: прех0дитъ бо w4бразъ мjра сегw2. | і хто користується світом цим, наче не користується; бо минає образ світу цього. |
|
32
|
32
|
| Хощy же вaсъ безпечaльныхъ бhти. Не њжени1выйсz печeтсz њ гDнихъ, кaкw ўгоди1ти гDеви: | А я хочу, щоб ви були без турбот. Hеодружений турбується про Господнє, як догодити Господевi; |
|
33
|
33
|
| ґ њжени1выйсz печeтсz њ мірски1хъ, кaкw ўгоди1ти женЁ. Раздэли1сz женA и3 дёва: | а одружений турбується про мирське, як догодити жінці. Різниця є між заміжньою і дівицею: |
|
34
|
34
|
| непосsгшаz печeтсz њ гDнихъ, кaкw ўгоди1ти гDеви, да бyдетъ с™A и3 тёломъ и3 дyхомъ: ґ посsгшаz печeтсz њ мірски1хъ, кaкw ўгоди1ти мyжу. | незаміжня турбується про Господнє, як догодити Господеві, щоб бути святою і тілом і духом; а заміжня піклується про мирське, як догодити чоловікові. |
|
35
|
35
|
| (За? Rlf7.) Сіe же на п0льзу вaмъ самBмъ глаг0лю: не да сило2 вaмъ наложY, но къ благоwбрaзію и3 благоприступaнію гDеви безм0лвну. | Кажу це вам на вашу ж користь: не з тим, щоб накинути на вас пута, а щоб ви благочинно‚ безустанно і ревно служили Господеві. |
|
36
|
36
|
| Ѓще ли же кто2 без8wбрази1ти њ дёвэ своeй непщyетъ, ѓще є4сть превозрaстна, и3 тaкw должнA є4сть бhти: є4же х0щетъ, да твори1тъ: не согрэшaетъ, ѓще посsгнетъ. | Коли ж хто вважає непристойним для своєї дівчини, щоб вона, досягнувши зрілого віку, залишилась такою, то нехай робить як хоче: не згрішить; нехай такі виходять заміж. |
|
37
|
37
|
| Ґ и4же стои1тъ твeрдw сeрдцемъ, не и3мhй нyжды, влaсть же и4мать њ своeй в0ли, и3 сE разсуди1лъ є4сть въ сeрдцы своeмъ блюсти2 дёву свою2, д0брэ твори1тъ. | А хто непохитно твердий у серці своїм і не має необхідности, а має владу над своєю волею і розсудив у серці своїм зберегти дівчину свою, той добре робить. |
|
38
|
38
|
| Тёмже и3 вдаsй брaку свою2 дёву д0брэ твори1тъ: и3 не вдаsй лyчше твори1тъ. | Тому той, хто видає заміж свою дівчину, добре робить; а хто не видає, робить краще. |
|
39
|
39
|
| ЖенA привsзана є4сть зак0номъ, въ є3ли1ко врeмz живeтъ мyжъ є3S: ѓще же ќмретъ мyжъ є3S, своб0дна є4сть, за нег0же х0щетъ, посsгнути, т0чію њ гDэ. | Жінка зв’язана законом, доки живий її чоловік; якщо ж помер її чоловік, вона вільна вийти заміж за кого хоче, тільки в Господі. |
|
40
|
40
|
| Бlжeннэйша же є4сть, ѓще тaкw пребyдетъ, по моемY совёту: мню1сz бо и3 ѓзъ д¦а б9іz и3мёти. | Але вона блаженніша є, коли залишиться так, за моєю порадою; а думаю, що і я маю Духа Божого. |
|
Главa }
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| Њ їдwложeртвенныхъ же вёмы: ћкw вси2 рaзумъ и4мамы. Рaзумъ (ќбw) кичи1тъ, ґ любы2 созидaетъ. | Про ідоложертовні страви ми знаємо, бо ми всі маємо знання; але знання надимає, а любов будує. |
|
2
|
2
|
| Ѓще ли кто2 мни1тсz вёдэти что2, не u5 что2 разумЁ, ћкоже подобaетъ разумёти: | Хто гадає, що він знає що-небудь, той нічого ще не знає так, як треба знати. |
|
3
|
3
|
| ѓще же кто2 лю1битъ бGа, сeй познaнъ бhсть t негw2. | Але хто любить Бога, тому дано знання від Hього. |
|
4
|
4
|
| Њ kдeніи же їдwложeртвенныхъ вёмы, ћкw јдwлъ ничт0же є4сть въ мjрэ, и3 ћкw никт0же бGъ и4нъ, т0кмw є3ди1нъ. | Отже, про вживання в їжу ідоложертовного ми знаємо, що ідол у світі ніщо і що немає іншого Бога, крім Єдиного. |
|
5
|
5
|
| Ѓще бо и3 сyть глаг0леміи б0зи, и3ли2 на небеси2, и3ли2 на земли2: ћкоже сyть б0зи мн0зи и3 госп0діе мн0зи: | Бо хоч і є так звані боги, чи на небі, чи на землі, — так як є багато богів і господарів багато, — |
|
6
|
6
|
| но нaмъ є3ди1нъ бGъ nц7ъ, и3з8 негHже вс‰, и3 мы2 ў негw2, и3 є3ди1нъ гDь ї}съ хrт0съ, и4мже вс‰, и3 мы2 тёмъ. | але в нас один Бог Отець, від Якого все, і ми для Hього, і один Господь Ісус Христос, через Якого все, і ми через Hього. |
|
7
|
7
|
| Но не во всёхъ рaзумъ: нёцыи же с0вэстію јдwлскою дaже досeлэ ћкоже їдwложeртвенное kдsтъ, и3 с0вэсть и4хъ, немощнA сyщи, скверни1тсz. | Та не в усіх таке знання: деякі й донині з совістю, що визнає ідолів, їдять ідоложертовне, як жертви ідольські, і совість їхня, будучи немічною, оскверняється. |
|
8
|
8
|
| (За? Rм7.) Брaшно же нaсъ не поставлsетъ пред8 бGомъ: нижe бо ѓще ћмы, и3збhточествуемъ: нижE ѓще не ћмы, лишaемсz. | Їжа не наближає нас до Бога: бо, чи їмо ми, нічого не здобуваємо; чи не їмо, нічого не втрачаємо. |
|
9
|
9
|
| Блюди1те же, да не кaкw влaсть вaша сіS преткновeніе бyдетъ немощнhмъ. | Однак бережіться, щоб ця свобода ваша не стала спокусою для немічних. |
|
10
|
10
|
| Ѓще бо кто2 ви1дитъ тS, и3мyща рaзумъ, въ трeбищи возлежaща, не с0вэсть ли є3гw2 немощнA сyщи сози1ждетсz їдwложeртвєннаz ћсти; | Бо коли хто-небудь побачить, що ти, маючи знання, сидиш за столом у капищі, то совість його, як немічного, чи не наверне і його їсти ідоложертовне? |
|
11
|
11
|
| И# поги1бнетъ немощнhй брaтъ въ твоeмъ рaзумэ, є3гHже рaди хrт0съ ќмре. | І від твого знання загине немічний брат, за якого помер Христос. |
|
12
|
12
|
| Тaкожде согрэшaюще въ брaтію и3 бію1ще и4хъ с0вэсть нeмощну сyщу, во хrтA согрэшaете. | А грішачи таким чином проти братів і вражаючи немічну совість їхню, ви грішите проти Христа. |
|
13
|
13
|
| Тёмже ѓще брaшно соблазнsетъ брaта моего2, не и4мамъ ћсти мsса во вёки, да не соблазню2 брaта моего2. | Тому, якщо їжа спокушає брата мого, не буду їсти м’яса повік, щоб не спокусити брата мого. |
|
Главa f7
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| Нёсмь ли ґпcлъ; Нёсмь ли своб0дь; Не ї}са хrтa ли гDа нaшего ви1дэхъ; Не дёло ли моE вы2 є3стE њ гDэ; | Чи не апостол я? Чи не вільний я? Чи не бачив я Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба не моє діло ви у Господі? |
|
2
|
2
|
| Ѓще и3ны6мъ (и3) нёсмь ґпcлъ, но nбaче вaмъ є4смь: (За? Rм7№.) печaть бо моегw2 ґпcлства вы2 є3стE њ гDэ. | Якщо для інших я не апостол, то для вас апостол; бо печать мого апостольства — ви у Господі. |
|
3
|
3
|
| М0й tвётъ востzзyющымъ менE сeй є4сть. | Ось мій захист проти тих, що осуджують мене. |
|
4
|
4
|
| Е#дA не и4мамы влaсти ћсти и3 пи1ти; | Хіба ми не маємо влади їсти і пити? |
|
5
|
5
|
| Е#дA не и4мамы влaсти сестрY женY води1ти, ћкw и3 пр0чіи ґпcли, и3 брaтіz гDнz, и3 ки1фа; | Хіба не маємо влади мати супутницею сестру — жінку, як і інші апостоли, і брати Господні, і Кифа? |
|
6
|
6
|
| И#ли2 є3ди1нъ ѓзъ и3 варнaва не и4мамы влaсти є4же не дёлати; | Або один я та Варнава не маємо влади не трудитися? |
|
7
|
7
|
| Кто2 в0инствуетъ свои1ми њбрHки когдA; И#ли2 кто2 насаждaетъ віногрaдъ, и3 t плодA є3гw2 не ћстъ; И#ли2 кто2 пасeтъ стaдо, и3 t млекA стaда не ћстъ; | Який воїн служить коли-небудь на своєму утриманні? Хто, насадивши виноград, не їсть плодів його? Хто, пасучи стадо, не їсть молока від стада? |
|
8
|
8
|
| Е#дA по человёку сі‰ глаг0лю; Не и3 зак0нъ ли сі‰ глаг0летъ; | Чи тільки за людським міркуванням я це кажу? Чи не те ж говорить і закон? |
|
9
|
9
|
| Въ мwmсeовэ бо зак0нэ пи1сано: да не загради1ши ўстнY волA молотsща. Е#дA њ волёхъ ради1тъ бGъ; | Бо в Мойсеєвім законі написано: «Hе зав’язуй рота волові, що молотить». Чи про волів турбується Бог? |
|
10
|
10
|
| И#ли2 нaсъ рaди всsкw глаг0летъ; Нaсъ бо рaди написaсz, ћкw њ надeжди д0лженъ є4сть њрsй њрaти, и3 молотsй съ надeждею своегw2 ўповaніz причащaтисz. | Чи, звичайно, заради нас говориться? Так, для нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надією, і хто молотить, повинен молотити з надією одержати те, чого чекає. |
|
11
|
11
|
| Ѓще мы2 духHвнаz сёzхомъ вaмъ, вели1ко ли, ѓще мы2 в†ша тэлє1снаz п0жнемъ; | Якщо ми посіяли у вас духовне, то чи велике те, коли пожнемо у вас тілесне? |
|
12
|
12
|
| Ѓще и3нjи влaсти вaшеz причащaютсz, не пaче ли мы2; Но не сотвори1хомъ по w4бласти сeй: но вс‰ терпи1мъ, да не прекращeніе к0е дaмы бlговэствовaнію хrт0ву. | Якщо інші мають у вас владу, то чи не більше ми? Однак ми не користувалися цією владою, а все терпимо, щоб не поставити якоїсь перешкоди благовістю Христовому. |
|
13
|
13
|
| (За? Rм7в7.) Не вёсте ли, ћкw дёлающіи сщ7є1ннаz t свzти1лища kдsтъ; (и3) служaщіи nлтарю2 со nлтарeмъ дёлzтсz; | Хіба не знаєте, що священнослужителі живляться від святилища? Що ті, які служать жертовнику, мають частку від жертовника? |
|
14
|
14
|
| Тaкw и3 гDь повелЁ проповёдающымъ бlговёстіе t бlговёстіz жи1ти. | Так і Господь звелів тим, які проповідують Євангеліє, жити від благовістування. |
|
15
|
15
|
| Ѓзъ же ни є3ди1но сотвори1хъ t си1хъ. Не писaхъ же сі‰, да тaкw бyдетъ њ мнЁ: д0брэе бо мнЁ пaче ўмрeти, нeжели похвалY мою2 кто2 да и3спраздни1тъ. | Але я не користувався нічим таким. І написав це не для того, щоб так було для мене. Бо для мене краще вмерти, ніж щоб хто знищив похвалу мою. |
|
16
|
16
|
| Ѓще бо благовэствyю, нёсть ми2 похвалы2, нyжда бо ми2 належи1тъ: г0ре же мнЁ є4сть, ѓще не благовэствyю. | Бо коли я благовістую, то нічим мені хвалитися, тому що це неодмінний обов’язок мій, і горе мені, коли не благовістую! |
|
17
|
17
|
| Ѓще ќбw в0лею сіE творю2, мздY и4мамъ: ѓще же нев0лею, строeніе ми2 є4сть предано2. | Бо коли роблю це добровільно, то матиму нагороду; а коли недобровільно, то лише виконую довірене мені служіння. |
|
18
|
18
|
| Кaz u5бо ми2 є4сть мздA; Да благовэствyzй без8 мзды2 положY бlговёстіе хrт0во, во є4же не твори1ти ми2 по w4бласти моeй въ бlговэствовaніи. | За що ж мені нагорода? За те, що, проповідуючи Євангеліє, благовістую про Христа безвідплатно, не користуючись моєю владою в благовістуванні. |
|
19
|
19
|
| (За? Rм7G.) Своб0денъ бо сhй t всёхъ, всBмъ себE пораб0тихъ, да мн0жайшыz приwбрsщу: | Бо, будучи вільним від усіх, я всім підкорив себе, щоб більше придбати: |
|
20
|
20
|
| бhхъ їудeємъ ћкw їудeй, да їудє1и пріwбрsщу: подзакHннымъ ћкw подзак0ненъ, да подзакHнныz приwбрsщу: | для юдеїв я був як юдей, щоб придбати юдеїв; для підзаконних був як підзаконний, щоб придбати підзаконних; |
|
21
|
21
|
| беззакHннымъ ћкw беззак0ненъ, не сhй беззак0нникъ бGу, но зак0нникъ хrтY, да приwбрsщу беззакHнныz. | для тих, що не мають закону, — був як такий, що не має закону [не будучи таким, що не має закону перед Богом, але підзаконним Христу], щоб придбати тих, які не мають закону; |
|
22
|
22
|
| Бhхъ немощнhмъ ћкw нeмощенъ, да немощнhz пріwбрsщу. ВсBмъ бhхъ вс‰, да всsкw нBкіz спасY. | для немічних був як немічний, щоб придбати немічних. Для всіх я став усім, щоб спасти хоч деяких. |
|
23
|
23
|
| Сіe же творю2 за бlговёстіе, да соo1бщникъ є3мY бyду. | Це ж роблю задля Євангелія, щоб бути співучасником його. |
|
24
|
24
|
| Не вёсте ли, ћкw текyщіи въ поз0рищи вси2 ќбw текyтъ, є3ди1нъ же пріeмлетъ п0честь; Тaкw тецhте, да пости1гнете. | Хіба не знаєте, що ті, які біжать на змаганні, біжать усі, але один приймає почесті? Так біжіть, щоб досягти. |
|
25
|
25
|
| Всsкъ же подвизazйсz t всёхъ воздержи1тсz: и3 nни2 ќбw да и3стлёненъ вэнeцъ пріи1мутъ, мh же неистлёненъ. | Усі подвижники утримуються від усього: ті для одержання вінця тлінного, а ми — нетлінного. |
|
26
|
26
|
| Ѓзъ ќбw тaкw текY, не ћкw безвёстнw, тaкw подвизaюсz, не ћкw воздyхъ біsй: | І тому я біжу не так, як на непевне, б’юся не так, щоб тільки бити повітря; |
|
27
|
27
|
| но ўмерщвлsю тёло моE и3 порабощaю, да не кaкw, и3ны6мъ проповёдуz, сaмъ неключи1мь бyду. | але приборкую і поневолюю тіло моє, щоб, проповідуючи іншим, самому не зостатися недостойним. |
|
Главa ‹
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| Не хощy же вaсъ не вёдэти, брaтіе, ћкw nтцы2 нaши вси2 под8 w4блакомъ бhша, и3 вси2 сквозЁ м0ре проид0ша: | Hе хочу, браття, щоб ви не знали, що отці наші всі були під хмарою і всі пройшли крізь море; |
|
2
|
2
|
| и3 вси2 въ мwmсeа крести1шасz во w4блацэ и3 въ м0ри: | і всі хрестилися у Мойсея в хмарі і в морi; |
|
3
|
3
|
| и3 вси2 т0жде брaшно дух0вное kд0ша: | і всі споживали ту саму духовну їжу; |
|
4
|
4
|
| и3 вси2 т0жде пи1во дух0вное пи1ша, піsху бо t дух0внагw послёдующагw кaмене: кaмень же бЁ хrт0съ. | і всі пили те саме духовне питво, бо пили від духовного грядущого каменя; камінь же був Христос. |
|
5
|
5
|
| (За? Rм7д7.) Но не во мн0жайшихъ и4хъ бlговоли2 бGъ, поражeни бо бhша въ пустhни. | Та не до багатьох із них благоволив Бог, тому вони загинули в пустелі. |
|
6
|
6
|
| Сі‰ же w4брази нaмъ бhша, ћкw не бhти нaмъ похотникHмъ ѕлhхъ, ћкоже и3 nни2 похотёша. | А це було за приклад для нас, щоб ми не були похітливі до лихого, як були похітливі вони. |
|
7
|
7
|
| Ни їдwлослужи1телє бывaйте, ћкоже нёцыи t ни1хъ, ћкоже є4сть пи1сано: сэд0ша лю1діе ћсти и3 пи1ти, и3 востaша и3грaти. | Hе будьте також ідолопоклонниками, як деякі з них, про яких написано: «Люди сіли їсти й пити і встали, щоб грати». |
|
8
|
8
|
| НижE соблyдимъ, ћкоже нёцыи t ни1хъ соблуди1ша, и3 пад0ша во є3ди1нъ дeнь двaдесzть три2 тhсzщы. | Hе станемо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, і загинуло їх одного дня двадцять три тисячі. |
|
9
|
9
|
| Ни да и3скушaимъ хrтA, ћкоже нёцыи t ни1хъ и3скуси1ша и3 t ѕмjй погиб0ша. | Hе будемо спокушати Христа, як деякі з них спокушали, і загинули від змій. |
|
10
|
10
|
| Ни ропщи1те, ћкоже нёцыи t ни1хъ роптaша и3 погиб0ша t всегуби1телz. | Hе нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від всегубителя. |
|
11
|
11
|
| Сі‰ же вс‰ w4брази прилучaхусz w4нэмъ: пи6сана же бhша въ научeніе нaше, въ ни1хже концы6 вBкъ достиг0ша. | Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам, які досягли останніх віків. |
|
12
|
12
|
| (За? Rм7е7.) Тёмже мнsйсz стоsти да блюдeтсz, да не падeтъ. | Тому, хто думає, що він стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти. |
|
13
|
13
|
| И#скушeніе вaсъ не дости1же, т0чію человёческое: вёренъ же бGъ, и4же не њстaвитъ вaсъ и3скуси1тисz пaче, є4же м0жете, но сотвори1тъ со и3скушeніемъ и3 и3збhтіе, ћкw возмощи2 вaмъ понести2. | Вас спіткала спокуса ніяка інша, тільки людська; і вірний Бог, Який не попустить вам, щоб ви були спокушені більше, ніж можете, але разом із спокусою дасть і полегшення, щоб ви могли перенести. |
|
14
|
14
|
| Тёмже, брaтіе мо‰ возлю1блєннаz, бёгайте t їдwлослужeніz. | Отже, улюблені мої, уникайте ідолослужіння. |
|
15
|
15
|
| Ћкw м{дрымъ глаг0лю: суди1те вы2, є4же глаг0лю: | Я кажу вам як розсудливим: самі розсудіть те, про що говорю. |
|
16
|
16
|
| чaша блгcвeніz, ю4же благословлsемъ, не nбщeніе ли кр0ве хrт0вы є4сть; хлёбъ, є3г0же л0мимъ, не nбщeніе ли тёла хrт0ва є4сть; | Чаша благословення, яку ми благословляємо, чи не є приєднання Крови Христової? Хліб, який ми переломлюємо, чи не є приєднання Тіла Христового? |
|
17
|
17
|
| Ћкw є3ди1нъ хлёбъ, є3ди1но тёло є3смы2 мн0зи: вси1 бо t є3ди1нагw хлёба причащaемсz. | Один хліб, і нас багато — одне тіло; бо всі причащаємось від одного хліба. |
|
18
|
18
|
| Ви1дите ї}лz по пл0ти: не kдyщіи ли жє1ртвы w4бщницы nлтарeви сyть; | Погляньте на Ізраїля по плоті: ті, що їдять жертви, чи не учасники жертовника? |
|
19
|
19
|
| Что2 u5бо глаг0лю; ћкw јдwлъ что2 є4сть; и3ли2 їдwложeртвенное что2 є4сть; | Що ж я кажу? Чи те, що ідол є щось, або жертва ідольська що-небудь значить? |
|
20
|
20
|
| Но занE, ±же жрyтъ kзhцы, бэсHмъ жрyтъ, ґ не бGови: не хощy же вaсъ џбщникwвъ бhти бэсHмъ. | Hі, але що язичники, приносячи жертви, приносять бісам, а не Богові. А я не хочу, щоб ви єдналися з бісами. |
|
21
|
21
|
| Не м0жете чaшу гDню пи1ти и3 чaшу бэс0вскую: не м0жете трапeзэ гDней причащaтисz и3 трапeзэ бэс0встэй. | Hе можете пити чашу Господню і чашу бісівську; не можете бути учасниками трапези Господньої і трапези бісівської. |
|
22
|
22
|
| И#ли2 раздражaемъ гDа; Е#дA крэпчaйши є3гw2 є3смы2; | Чи посміємо ми гнівити Господа? Хіба ми сильніші за Hього? |
|
23
|
23
|
| (За? Rм7ѕ7.) Вс‰ ми2 лёть сyть, но не вс‰ на п0льзу: вс‰ ми2 лёть сyть, но не вс‰ назидaютъ. | Усе мені дозволено, та не все на користь; усе мені дозволено, та не все повчає. |
|
24
|
24
|
| Никт0же своегH си да и4щетъ, но є4же бли1жнzгw кjйждо. | Hехай ніхто не шукає для себе, але кожний для ближнього. |
|
25
|
25
|
| ВсE, є4же на т0ржищи продаeмое, kди1те, ничт0же сумнsщесz, за с0вэсть: | Усе, що продається на торгу, їжте, не вагаючись, для спокою совісти; |
|
26
|
26
|
| гDнz бо землS и3 и3сполнeніе є3S. | бо «Господня земля і те, що наповнює її». |
|
27
|
27
|
| Ѓще ли кто2 t невёрныхъ призывaетъ вы2, и3 х0щете и3ти2, всE предлагaемое вaмъ kди1те, ничт0же сумнsщесz, за с0вэсть. | Якщо хтось із невірних запросить вас і ви захочете піти, то все, що дадуть вам, їжте без найменшого вагання, для спокою совісти. |
|
28
|
28
|
| (За? Rм7з7.) Ѓще ли же кто2 вaмъ речeтъ: сіE їдwложeртвенно є4сть: не kди1те за џного повёдавшаго, и3 с0вэсть: гDнz бо землS и3 и3сполнeніе є3S. | Але якщо хтось вам скаже: це ідоложертовне, — то не їжте заради того, хто сказав вам‚ і заради совісти. Бо Господня земля і те, що наповнює її. |
|
29
|
29
|
| С0вэсть же глаг0лю не свою2, но другaгw: вскyю бо своб0да моS сyдитсz t и3нhz с0вэсти; | А совість маю на увазі не свою, а іншого; бо чому моя свобода судитиметься чужою совістю? |
|
30
|
30
|
| Ѓще ѓзъ благодaтію причащaюсz, почто2 хулY пріeмлю, њ нeмже ѓзъ благодарю2; | Якщо я із вдячністю вживаю їжу, то навіщо мене зневажати за те, за що я дякую? |
|
31
|
31
|
| Ѓще u5бо ћсте, ѓще ли піетE, ѓще ли и4но что2 творитE, вс‰ во слaву б9ію твори1те. | Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи щось інше робите, все робіть на славу Божу. |
|
32
|
32
|
| Безпреткновeни бывaйте їудeємъ и3 є4ллинwмъ и3 цRкви б9іей, | Hе давайте спокуси ні юдеям, ні еллінам, ні Церкві Божій, |
|
33
|
33
|
| ћкоже и3 ѓзъ во всeмъ всBмъ ўгождaю, не и3скjй своеS п0льзы, но мн0гихъ, да спасyтсz. | тому що і я догоджаю всім у всьому, шукаючи не своєї користи, а користи багатьох, щоб вони спаслися. |
|
Главa №i
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| Подражaтелє мнЁ бывaйте, ћкоже и3 ѓзъ хrтY. | Будьте моїми послідовниками, як і я Христа. |
|
2
|
2
|
| Хвалю1 же вы2, брaтіе, ћкw вс‰ мо‰ п0мните, и3 ћкоже предaхъ вaмъ, пред†ніz держитE. | Хвалю вас, браття, що все моє пам’ятаєте і дотримуєте передання так, як я передав вам. |
|
3
|
3
|
| Хощy же вaсъ вёдэти, ћкw всsкому мyжу главA хrт0съ є4сть, главa же женЁ мyжъ, главa же хrтY бGъ. | Хочу також, щоб ви дізналися, що всякому чоловікові голова Христос; голова жінці — чоловік, а голова Христу — Бог. |
|
4
|
4
|
| Всsкъ мyжъ, моли1тву дёz и3ли2 прbр0чествуzй покрhтою глав0ю, срамлsетъ главY свою2: | Кожний чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, осоромлює свою голову. |
|
5
|
5
|
| и3 всsка женA, моли1тву дёющаz и3ли2 прbр0чествующаz tкровeнною глав0ю, срамлsетъ главY свою2: є3ди1но бо є4сть и3 т0жде [є4же бhти] њстри1женнэй: | І кожна жінка, яка молиться або пророкує з непокритою головою, осоромлює свою голову, бо це те саме, якби вона була острижена. |
|
6
|
6
|
| ѓще бо не покрывaетсz женA, да стрижeтсz: ѓще ли же срaмъ женЁ стри1щисz и3ли2 бри1тисz, да покрывaетсz. | Бо коли жінка не покривається, то нехай і стрижеться; а коли жінці сором бути остриженій чи поголеній, нехай покривається. |
|
7
|
7
|
| Мyжъ ќбw не д0лженъ є4сть покрывaти главY, w4бразъ и3 слaва б9іz сhй: женa же слaва мyжу є4сть. | Отже, чоловік не повинен покривати голову, бо він є образ і слава Божа; а жінка є слава чоловіка. |
|
8
|
8
|
| (За? Rм7}.) Нёсть бо мyжъ t жены2, но женA t мyжа: | Бо не чоловік від жінки, а жінка від чоловіка; |
|
9
|
9
|
| и4бо не с0зданъ бhсть мyжъ жены2 рaди, но женA мyжа рaди. | і не чоловік був створений для жінки, а жінка для чоловіка. |
|
10
|
10
|
| Сегw2 рaди должнA є4сть женA влaсть и3мёти на главЁ ѓгGлъ рaди. | Тому жінка і повинна мати на голові своїй знак влади над нею, заради ангелів. |
|
11
|
11
|
| Nбaче ни мyжъ без8 жены2, ни женA без8 мyжа, њ гDэ. | А втім, ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка, в Господі. |
|
12
|
12
|
| Ћкоже бо женA t мyжа, си1це и3 мyжъ жен0ю: вс‰ же t бGа. | Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; все ж — від Бога. |
|
13
|
13
|
| Въ вaсъ самёхъ суди1те, лёпо ли є4сть женЁ tкровeннэй бGу моли1тисz; | Розсудіть самі: чи личить жінці молитися Богові з непокритою головою? |
|
14
|
14
|
| И#ли2 и3 не сaмое є3стество2 ўчи1тъ вы2, ћкw мyжъ ќбw ѓще власы2 расти1тъ, безчeстіе є3мY є4сть, | Чи не сама природа вчить вас, що коли чоловік запускає волосся, то це для нього безчестя, |
|
15
|
15
|
| женa же ѓще власы2 расти1тъ, слaва є4й є4сть; занE растёніе власHвъ вмёстw њдэsніz дано2 бhсть є4й. | але коли жінка запускає волосся, це для неї честь, бо волосся дано їй замість покривала. |
|
16
|
16
|
| Ѓще ли кто2 мни1тсz сп0рливъ бhти, мы2 таковaгw њбhчаz не и4мамы, нижE цRкви б9іz. | Коли б хтось захотів сперечатися, то ми не маємо такого звичаю, ані церкви Божі. |
|
17
|
17
|
| Сіe же завэщавaz не хвалю2, ћкw не на лyчшее, но на хyждшее сбирaетесz. | Але‚ пропонуючи це, я не хвалю вас, що збираєтесь ви не на краще, а на гірше. |
|
18
|
18
|
| Пeрвое ќбw, сходsщымсz вaмъ въ цRковь, слhшу въ вaсъ р†спри сyщыz, и3 чaсть нёкую (си1хъ) вёрую. | Бо, по-перше, чую, що‚ коли ви сходитеся до церкви, між вами бувають розділення, чому почасти і вірю. |
|
19
|
19
|
| Подобaетъ бо и3 є3ресeмъ въ вaсъ бhти, да и3скyсніи kвлeни бывaютъ въ вaсъ. | Бо повинна бути між вами і розбіжність думок, щоб виявилися серед вас досвідчені. |
|
20
|
20
|
| Сходsщымсz u5бо вaмъ вкyпэ, нёсть гDскую вeчерю ћсти: | Далі, ви збираєтесь разом не так, як для споживання вечері Господньої; |
|
21
|
21
|
| кjйждо бо свою2 вeчерю предварsетъ въ снэдeніе, и3 џвъ ќбw ѓлчетъ, џвъ же ўпивaетсz. | бо кожний спішить раніше від інших з’їсти свою їжу, тож один лишається голодний, а інший упивається. |
|
22
|
22
|
| Е#дa бо домHвъ не и4мате, во є4же ћсти и3 пи1ти; И#ли2 њ цRкви б9іей нерадитE и3 срамлsете не и3мyщыz; Что2 вaмъ рекY; похвалю1 ли вы2 њ сeмъ; Не похвалю2. | Хіба у вас нема домів для того, щоб їсти й пити? Чи зневажаєте Церкву Божу і принижуєте бідних? Що сказати вам? Чи похвалити вас за це? Hе похвалю. |
|
23
|
23
|
| (За? Rм7f7.) Ѓзъ бо пріsхъ t гDа, є4же и3 предaхъ вaмъ, ћкw гDь ї}съ въ н0щь, въ ню1же прeданъ бывaше, пріeмь хлёбъ, | Бо я від Господа прийняв те, що і вам передав, що Господь Ісус у ту ніч, коли був зраджений, узяв хліб |
|
24
|
24
|
| и3 бlгодари1въ преломи2, и3 речE: пріими1те, kди1те, сіE є4сть тёло моE, є4же за вы2 ломи1мое: сіE твори1те въ моE воспоминaніе. | і, віддавши хвалу, переломив і сказав: прийміть, споживайте, це Тіло Моє, яке за вас ламається; це творіть на спомин про Мене. |
|
25
|
25
|
| Тaкожде и3 чaшу по вeчери, гlz: сіS чaша н0вый завётъ є4сть въ моeй кр0ви: сіE твори1те, є3ли1жды ѓще піeте, въ моE воспоминaніе. | Також і чашу після вечері взяв, промовивши: ця чаша є новий завіт у Моїй Крові, це творіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене. |
|
26
|
26
|
| Е#ли1жды бо ѓще ћсте хлёбъ сeй и3 чaшу сію2 піeте, см7рть гDню возвэщaете, д0ндеже пріи1детъ. | Бо кожного разу, коли ви споживаєте хліб цей і п’єте чашу цю, смерть Господню сповіщаєте, доки Він прийде. |
|
27
|
27
|
| Тёмже и4же ѓще ћстъ хлёбъ сeй и3ли2 піeтъ чaшу гDню недост0йнэ, пови1ненъ бyдетъ тёлу и3 кр0ви гDни. | Тому-то, хто їстиме хліб цей або питиме чашу Господню недостойно, винний буде супроти Тіла і Крови Господньої. |
|
28
|
28
|
| Да и3скушaетъ же человёкъ себE, и3 тaкw t хлёба да ћстъ и3 t чaши да піeтъ. | Hехай же випробовує себе людина, і так нехай їсть від хліба цього і п’є від чаші цієї. |
|
29
|
29
|
| Kдhй бо и3 піsй недост0йнэ, сyдъ себЁ ћстъ и3 піeтъ, не разсуждaz тёла гDнz. | Бо хто їсть і п’є недостойно, той їсть і п’є на осудження собі, не думаючи про Тіло Господнє. |
|
30
|
30
|
| Сегw2 рaди въ вaсъ мн0зи нeмощни и3 недyжливи, и3 спsтъ (ўсыпaютъ) дов0лни. | Через це багато з вас немічних і недужих і чимало вмирає. |
|
31
|
31
|
| (За? Rн7.) Ѓще бо бhхомъ себE разсуждaли, не бhхомъ њсуждeни бhли. | Бо коли б ми судили самі себе, то не були б судимі. |
|
32
|
32
|
| Суди1ми же, t гDа наказyемсz, да не съ мjромъ њсyдимсz. | Будучи ж судимі, караємось від Господа, щоб не бути засудженими зі світом. |
|
33
|
33
|
| Тёмже, брaтіе мо‰, сходsщесz ћсти, дрyгъ дрyга жди1те. | Тому, браття мої, коли сходитеся на вечерю, чекайте один одного. |
|
34
|
34
|
| Ѓще ли кто2 ѓлчетъ, въ домY да ћстъ, да не въ грёхъ сх0дитесz. Њ пр0чихъ же, є3гдA пріидY, ўстр0ю. | А коли хто голодний, то нехай їсть вдома, щоб ви збиралися не на осудження. Інше ж влаштую, коли прийду. |
|
Главa в7i
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| Њ дух0вныхъ же, брaтіе, не хощY вaсъ не вёдэти. | Hе хочу, браття, щоб ви не знали і про дари духовні. |
|
2
|
2
|
| Вёсте, ћкw є3гдA невёрни бёсте, ко јдwлwмъ безгл†снымъ ћкw вед0ми вед0стесz. | Знаєте, що коли ви були язичниками, то ходили до ідолів безмовних, ніби вас вели. |
|
3
|
3
|
| Тёмже сказyю вaмъ, ћкw никт0же, д¦омъ б9іимъ глаг0лzй, речeтъ ґнafема ї}са, и3 никт0же м0жетъ рещи2 гDа ї}са, т0чію д¦омъ с™hмъ. | Тому кажу вам, що ніхто з тих, хто говорить Духом Божим, не скаже анафеми на Ісуса, і ніхто не може назвати Ісуса Господом, як тільки через Духа Святого. |
|
4
|
4
|
| Раздэлє1ніz же даровaній сyть, ґ т0йжде д¦ъ: | Дари різні, а Дух один і той же; |
|
5
|
5
|
| и3 раздэлє1ніz служeній сyть, ґ т0йжде гDь: | і служіння різні, а Господь один і той же; |
|
6
|
6
|
| и3 раздэлє1ніz дёйствъ сyть, ґ т0йжде є4сть бGъ, дёйствуzй вс‰ во всёхъ. | і діяння різні, а Бог один і той же, Який творить усе в усіх. |
|
7
|
7
|
| (За? Rн7№.) Комyждо же даeтсz kвлeніе д¦а на п0льзу: | Але кожному дається виявлення Духа на користь. |
|
8
|
8
|
| џвому бо д¦омъ даeтсz сл0во премdрости, и3н0му же сл0во рaзума, њ т0мже д©э: | Одному дається Духом слово мудрости, іншому — слово знання, тим же Духом; |
|
9
|
9
|
| друг0му же вёра, тёмже д¦омъ: и3н0му же даров†ніz и3сцэлeній, њ т0мже д©э: | іншому — віра, тим же Духом; іншому — дари зцілення, тим же Духом; |
|
10
|
10
|
| друг0му же дBйствіz си1лъ, и3н0му же прbр0чество, друг0му же разсуждє1ніz духовHмъ, и3н0му же р0ди љзhкwвъ, друг0му же сказ†ніz љзhкwвъ. | іншому — творення чудес, іншому — пророцтво, іншому — розпізнавання духів, іншому — різні мови, іншому — тлумачення мов. |
|
11
|
11
|
| Вс‰ же сі‰ дёйствуетъ є3ди1нъ и3 т0йжде д¦ъ, раздэлsz влaстію коемyждо ћкоже х0щетъ. | Усе це творить один і той же Дух, наділяючи кожному осібно, як Йому завгодно. |
|
12
|
12
|
| (За? Rн7в7.) Ћкоже бо тёло є3ди1но є4сть и3 ќды и4мать мнHги, вси1 же ќди є3ди1нагw тёла, мн0зи сyще, є3ди1но сyть тёло: тaкw и3 хrт0съ. | Бо, як тіло одне, але має багато членів, усі члени одного тіла, хоч їх багато, утворюють одне тіло, — так і Христос. |
|
13
|
13
|
| И$бо є3ди1нэмъ д¦омъ мы2 вси2 во є3ди1но тёло крести1хомсz, ѓще їудeє, ѓще є4ллини, и3ли2 раби2, и3ли2 своб0дни: и3 вси2 є3ди1нэмъ д¦омъ напои1хомсz. | Бо всі ми одним Духом хрестилися в одне тіло, юдеї чи елліни, раби чи вільні, і всі єдиним Духом напоєні. |
|
14
|
14
|
| И$бо тёло нёсть є3ди1нъ ќдъ, но мн0зи. | Бо тіло не з одного члена, а з багатьох. |
|
15
|
15
|
| Ѓще речeтъ ногA, ћкw нёсмь рукA, нёсмь t тёла: є3дA сегw2 рaди нёсть t тёла; | Якщо нога скаже: «Я не належу до тіла, бо я не рука», то невже через це вона не належить до тіла? |
|
16
|
16
|
| И# ѓще речeтъ ќхо, ћкw нёсмь џко, нёсмь t тёла: є3дA сегw2 рaди нёсть t тёла; | І якщо вухо скаже: «Я не належу до тіла, бо я не око», то невже через це воно не належить до тіла? |
|
17
|
17
|
| Ѓще всE тёло џко, гдЁ слyхъ; ѓще (же) всE слyхъ, гдЁ ўхaніе; | Якщо все тіло — око, то де слух? Якщо все — слух, то де нюх? |
|
18
|
18
|
| Нн7э же положи2 бGъ ќды, є3ди1наго коег0ждо и4хъ въ тэлеси2, ћкоже и3зв0ли. | Та Бог розмістив члени, кожний з них‚ у тілi‚ як було Йому завгодно. |
|
19
|
19
|
| Ѓще ли бhша вси2 є3ди1нъ ќдъ, гдЁ тёло; | А коли б усі були один член, то де було б тіло? |
|
20
|
20
|
| Нн7э же мн0зи ќбw ќдове, є3ди1но же тёло. | Тепер же членів багато, а тіло одне. |
|
21
|
21
|
| Не м0жетъ же џко рещи2 руцЁ: не трeбэ ми2 є3си2: и3ли2 пaки главA ногaма: не трeбэ ми2 є3стE. | Hе може око сказати руці: «Ти мені не потрібна»; або так само голова ногам: «Ви мені не потрібнi». |
|
22
|
22
|
| Но мн0гw пaче, мнsщіисz ќди тёла немощнёйши бhти, нyжнэйши сyть, | Hавпаки, ті члени тіла, що здаються слабкішими, значно потрібніші, |
|
23
|
23
|
| и3 и5хже мни1мъ безчeстнэйшихъ бhти тёла, си6мъ чeсть мн0жайшую прилагaемъ: | і які нам здаються в тілі непочесними, про тих більше піклуємось; |
|
24
|
24
|
| и3 неблагоwбрaзніи нaши благоwбрaзіе мн0жайше и4мутъ, ґ благоwбрaзніи нaши не трeбэ и4мутъ. Но бGъ раствори2 тёло, худёйшему б0лшу дaвъ чeсть, | і непочесні наші члени благовидніше покриваються, а благовидні наші не мають у тому потреби. Але Бог так створив тіло, щоб ми про менш довершене більше піклувалися, |
|
25
|
25
|
| да не бyдетъ рaспри въ тэлеси2, но да т0жде въ себЁ (да рaвнw є3ди1нъ њ друзёмъ) пекyтсz ќди. | щоб не було розділення в тілі, але щоб усі члени однаково дбали один про одного. |
|
26
|
26
|
| И# ѓще стрaждетъ є3ди1нъ ќдъ, съ ни1мъ стрaждутъ вси2 ќди: ѓще ли же слaвитсz є3ди1нъ ќдъ, съ ни1мъ рaдуютсz вси2 ќди. | Тому, чи страждає один член, з ним страждають усі члени; чи славиться один член, з ним радіють усі члени. |
|
27
|
27
|
| (За? Rн7G.) Вh же є3стE тёло хrт0во, и3 ќди t чaсти. | І ви — тіло Христове, а нарізно — члени. |
|
28
|
28
|
| И# џвыхъ ќбw положи2 бGъ въ цRкви пeрвэе ґпcлwвъ, втор0е прbр0кwвъ, трeтіе ўчи1телей: пот0мъ же си6лы, тaже даров†ніz и3сцэлeній, заступлє1ніz, правлє1ніz, р0ди љзhкwвъ. | І одних Бог настановив у Церкві, по-перше, апостолами, по-друге, пророками, по-третє, вчителями; далі, іншим дав сили чудотворення, також дари зцілення, заступництва, управління і різні мови. |
|
29
|
29
|
| Е#дA вси2 ґпcли; є3дA вси2 прbр0цы; є3дA вси2 ўчи1телє; є3дA вси2 си6лы; | Чи всі апостоли? Чи всі пророки? Чи всі вчителі? Чи всі чудотворці? |
|
30
|
30
|
| є3дA вси2 даров†ніz и4мутъ и3сцэлeній; є3дA вси2 љзы6ки глаг0лютъ; є3дA вси2 сказyютъ; | Чи всі мають дари зцілення? Чи всі говорять різними мовами? Чи всі тлумачі? |
|
31
|
31
|
| Ревнyйте же даровaній б0лшихъ, и3 є3щE по превосхождeнію пyть вaмъ показyю. | Дбайте про дари більші, і я покажу вам шлях іще кращий. |
|
Главa Gi
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| Ѓще љзы6ки человёческими глаг0лю и3 ѓгGлскими, любвe же не и4мамъ, бhхъ (ћкw) мёдь звенsщи, и3ли2 кmмвaлъ звzцazй. | Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любови не маю, то я — мідь, що дзвенить, або кімвал, що бриньчить. |
|
2
|
2
|
| И# ѓще и4мамъ прbр0чество, и3 вёмъ т†йны вс‰ и3 вeсь рaзумъ, и3 ѓще и4мамъ всю2 вёру, ћкw и3 г0ры преставлsти, любвe же не и4мамъ, ничт0же є4смь. | Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, — то я ніщо. |
|
3
|
3
|
| И# ѓще раздaмъ вс‰ и3мBніz мо‰, и3 ѓще предaмъ тёло моE, во є4же сжещи2 є5, любвe же не и4мамъ, ни кaz п0льза ми2 є4сть. | І якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любови не маю, то нема мені з того ніякої користи. |
|
4
|
4
|
| (За? Rн7д7.) Любы2 долготерпи1тъ, милосeрдствуетъ, любы2 не зави1дитъ, любы2 не превозн0ситсz, не горди1тсz, | Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, |
|
5
|
5
|
| не безчи1нствуетъ, не и4щетъ свои1хъ си2, не раздражaетсz, не мhслитъ ѕлA, | не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла, |
|
6
|
6
|
| не рaдуетсz њ непрaвдэ, рaдуетсz же њ и4стинэ: | не радіє з неправди, а радіє істинi; |
|
7
|
7
|
| вс‰ лю1битъ [покрывaетъ], всемY вёру є4млетъ, вс‰ ўповaетъ, вс‰ терпи1тъ. | усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить. |
|
8
|
8
|
| Любы2 николи1же tпaдаетъ, ѓще же прbр0чєствіz ўпразднsтсz, ѓще ли љзhцы ўм0лкнутъ, ѓще рaзумъ и3спраздни1тсz. | Любов ніколи не минає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання зникне. |
|
9
|
9
|
| T чaсти бо разумэвaемъ и3 t чaсти прbр0чествуемъ: | Бо ми частинно знаємо і частинно пророкуємо; |
|
10
|
10
|
| є3гдa же пріи1детъ совершeнное, тогдA, є4же t чaсти, ўпраздни1тсz. | коли ж настане досконале, тоді частинне припиниться. |
|
11
|
11
|
| (За?.) Е#гдA бёхъ младeнецъ, ћкw младeнецъ глаг0лахъ, ћкw младeнецъ мyдрствовахъ, ћкw младeнецъ смышлsхъ: є3гдa же бhхъ мyжъ, tверг0хъ младeнчєскаz. | Коли я був дитиною, то як дитина говорив, як дитина міркував, як дитина розумів; а коли став мужем, тоді відкинув дитяче. |
|
12
|
12
|
| Ви1димъ ќбw нн7э ћкоже зерцaломъ въ гадaніи, тогдa же лицeмъ къ лицY: нн7э разумёю t чaсти, тогдa же познaю, ћкоже и3 познaнъ бhхъ. | Тепер ми бачимо ніби у тьмяному дзеркалі, тоді ж віч-на-віч; тепер я знаю частинно, а тоді пізнаю, подібно як і я пізнаний. |
|
13
|
13
|
| Нн7э же пребывaютъ вёра, надeжда, любы2, три2 сі‰: б0лши же си1хъ любы2. | Нині ж перебувають ці три: віра, надія, любов; але більша з них любов. |
|
Главa д7i
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| Держи1тесz любвE: ревнyйте же духHвнымъ, пaче же да прbр0чествуете. | Досягайте любови; дбайте про дари духовні, а особливо про те, щоб пророкувати. |
|
2
|
2
|
| Глаг0лzй бо љзы6ки, не человёкwмъ глаг0летъ, но бGу: никт0же бо слhшитъ, дyхомъ же глаг0летъ т†йны: | Бо хто говорить незнайомою мовою, той говорить не людям, а Боговi; тому що ніхто не розуміє його, він таємне говорить духом; |
|
3
|
3
|
| прbр0чествуzй же, человёкwмъ глаг0летъ созидaніе и3 ўтэшeніе и3 ўтверждeніе. | а хто пророкує, той говорить людям на повчання, на умовляння і на втішення. |
|
4
|
4
|
| Глаг0лzй (бо) љзы6ки себE зи1ждетъ, ґ прbр0чествуzй цRковь зи1ждетъ. | Хто говорить незнайомою мовою, той повчає себе; а хто пророкує, той повчає церкву. |
|
5
|
5
|
| Хощy же всёхъ вaсъ глаг0лати љзы6ки, пaче же да прорицaете: б0лій бо прbр0чествуzй, нeжели глаг0лzй љзы6ки, рaзвэ ѓще (кто2) сказyетъ, да цRковь созидaніе пріeмлетъ. | Бажаю, щоб усі ви говорили мовами; та краще, щоб ви пророкували; бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто говорить мовами, хіба що він буде і тлумачити, щоб церква розбудовувалася. |
|
6
|
6
|
| (За? Rн7е7.) Нн7э же, брaтіе, ѓще пріидY къ вaмъ љзы6ки глаг0лz, кyю вaмъ п0льзу сотворю2, ѓще вaмъ не глаг0лю и3ли2 во tкровeніи, и3ли2 въ рaзумэ, и3ли2 въ прbр0чествіи, и3ли2 въ научeніи; | Тепер же, браття, якщо я прийду до вас і буду говорити незнайомими мовами, то яку вам принесу користь, якщо не з’ясую вам чи одкровенням, чи пізнанням, чи пророцтвом, чи повчанням? |
|
7
|
7
|
| Nбaче безд{шнаz глaсъ даю6щаz, ѓще сопёль, ѓще гyсли, ѓще рaзнствіz пискaніемъ не дадsтъ, кaкw разyмно бyдетъ пискaніе и3ли2 гудeніе; | І бездушні речі, що дають звук, як сопілка чи гуслі, коли не видають різних тонів, то як зрозуміти те, що грають на сопілці чи на гуслях? |
|
8
|
8
|
| И$бо ѓще безвёстенъ глaсъ трубA дaстъ, кто2 ўгот0витсz на брaнь; | І коли сурма даватиме невиразний звук, то хто стане готуватися до бою? |
|
9
|
9
|
| Тaкw и3 вы2 ѓще не благоразyмно сл0во дадитE љзhкомъ, кaкw ўразумёетсz глаг0лемое; Бyдете бо на воздyхъ глаг0люще. | Так і ви, якщо промовляєте язиком незрозумілі слова, то як зрозуміють, що ви говорите? Ви будете говорити на вітер. |
|
10
|
10
|
| Толи1цы ќбw, ѓще ключи1тсz, р0ди гласHвъ сyть въ мjрэ, и3 ни є3ди1нъ и4хъ безглaсенъ. | Скільки, наприклад, різних слів у світі, а жодного з них немає без значення. |
|
11
|
11
|
| Ѓще u5бо не ўвёмъ си1лы глaса, бyду глаг0лющему и3ноzзhчникъ, и3 глаг0лющій мнЁ и3ноzзhчникъ. | Але якщо я не розумію значення слів, то я для того, хто говорить, буду іноземець; і той, хто говорить, іноземець для мене. |
|
12
|
12
|
| Тaкw и3 вы2, понeже ревни1телє є3стE духовHмъ, (±же) къ созидaнію цRкве проси1те [и3щи1те], да и3збhточествуете. | Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, старайтеся збагатитися ними для повчання церкви. |
|
13
|
13
|
| Тёмже глаг0лzй љзhкомъ да м0литсz, да сказyетъ. | А тому той, хто говорить незнайомою мовою, молись про дар тлумачення. |
|
14
|
14
|
| Ѓще бо молю1сz љзhкомъ, дyхъ м0й м0литсz, ґ ќмъ м0й без8 плодA є4сть. | Бо коли я молюся незнайомою мовою, то хоч і дух мій молиться, але розум мій лишається безплідним. |
|
15
|
15
|
| Что2 u5бо є4сть; Помолю1сz дyхомъ, помолю1сz же и3 ўм0мъ: воспою2 дyхомъ, воспою1 же и3 ўм0мъ. | Що ж робити? Буду молитися духом, буду молитися і розумом; буду співати духом, буду співати і розумом. |
|
16
|
16
|
| Понeже ѓще благослови1ши дyхомъ, и3сполнszй мёсто невёжды кaкw речeтъ ґми1нь, по твоемY благодарeнію; Понeже не вёсть, что2 глаг0леши. | Бо коли ти благословлятимеш духом, то як проста людина скаже «амінь» на твою подяку‚ якщо вона не розуміє, що ти говориш? |
|
17
|
17
|
| Ты2 ќбw д0брэ благодари1ши, но другjй не созидaетсz. | Ти добре дякуєш, та інший не повчається. |
|
18
|
18
|
| Благодарю2 бGа моего2, пaче всёхъ вaсъ љзы6ки глаг0лz: | Дякую Богові моєму: я більше за всіх вас говорю мовами; |
|
19
|
19
|
| но въ цRкви хощY пsть словeсъ ўм0мъ мои1мъ глаг0лати, да и3 и4ны п0льзую, нeжели тмы6 словeсъ љзhкомъ. | але в церкві хочу краще п’ять слів сказати розумом моїм, щоб і інших наставити, ніж тисячі слів незнайомою мовою. |
|
20
|
20
|
| (За? Rн7ѕ7.) Брaтіе, не дёти бывaйте ўмы6: но ѕл0бою младeнствуйте, ўмы6 же совершeни бывaйте. | Браття! Не будьте дітьми розумом: на зле будьте, як діти, а розумом будьте повнолітні. |
|
21
|
21
|
| Въ зак0нэ пи1шетъ: ћкw и3нhми љзы6ки и3 ўстны6 и3нhми возгlю лю1демъ си6мъ, и3 ни тaкw послyшаютъ менє2, гlетъ гDь. | У законі написано: «Іншими мовами й іншими устами говоритиму народові цьому; та й тоді не послухають Мене, — говорить Господь». |
|
22
|
22
|
| Тёмже љзhцы въ знaменіе сyть не вёрующымъ, но невBрнымъ: ґ прbр0чество не невBрнымъ, но вёрующымъ. | Отже, мови є знамення не для віруючих, а для невіруючих; пророцтво ж не для невіруючих, а для віруючих. |
|
23
|
23
|
| Ѓще u5бо сни1детсz цRковь всS вкyпэ, и3 вси2 љзы6ки глаг0лютъ, вни1дутъ же (и3) неразyмивіи и3ли2 невёрніи, не рекyтъ ли, ћкw бэснyетесz; | Коли вся церква зійдеться разом‚ і всі почнуть говорити незнайомими мовами, і увійдуть до вас недосвідчені або невіруючі, то чи не скажуть, що ви біснуєтесь? |
|
24
|
24
|
| Ѓще же вси2 прbр0чествуютъ, вни1детъ же нёкій невёренъ и3ли2 невёжда, њбличaетсz всёми, (и3) и3стzзyетсz t всёхъ, | Та коли всі пророкують і ввійде хтось невіруючий або недосвідчений, то його всі викривають і всі осуджують. |
|
25
|
25
|
| и3 си1це т†йнаz сeрдца є3гw2 kвлє1на бывaютъ: и3 тaкw пaдъ ни1цъ покл0нитсz бGови, возвэщaz, ћкw вои1стинну бGъ съ вaми є4сть. | І таким чином таємниці серця його виявляються, і він, упавши ниць, поклониться Богові і скаже: «Воістину з вами Бог». |
|
26
|
26
|
| (За? Rн7з7.) Что2 u5бо є4сть, брaтіе; Е#гдA сх0дитесz, кjйждо вaсъ pал0мъ и4мать, ўчeніе и4мать, љзhкъ и4мать tкровeніе и4мать, сказaніе и4мать: вс‰ (же) къ созидaнію да бывaютъ. | Так що ж, браття? Коли ви сходитесь і у кожного з вас є псалом, є повчання, є мова, є одкровення, є тлумачення, — все це нехай буде на повчання. |
|
27
|
27
|
| Ѓще љзhкомъ кто2 глаг0летъ, по двэмA, и3ли2 мн0жае по тріeмъ, и3 по чaсти: и3 є3ди1нъ да сказyетъ. | Якщо хто говорить незнайомою мовою, говоріть двоє, найбільше троє, і то по одному, а один нехай тлумачить. |
|
28
|
28
|
| Ѓще ли не бyдетъ сказaтель, да молчи1тъ въ цRкви, себё же да глаг0летъ и3 бGови. | Коли ж тлумача не буде, то мовчи в церкві, а говори собі та Богові. |
|
29
|
29
|
| Прbр0цы же двA и3ли2 тріE да глаг0лютъ, и3 друзjи да разсуждaютъ: | І пророки нехай говорять двоє чи троє, а інші нехай розмірковують. |
|
30
|
30
|
| ѓще ли и3н0му tкрhетсz сэдsщу, пeрвый да молчи1тъ. | Коли ж другому, що сидить, буде одкровення, то перший нехай мовчить. |
|
31
|
31
|
| М0жете бо вси2 по є3ди1ному прbр0чествовати, да вси2 ўчaтсz и3 вси2 ўтэшaютсz. | Бо всі один по одному можете пророкувати, щоб усі повчалися і всі втішалися. |
|
32
|
32
|
| И# дyси прbр0честіи прbр0кwмъ повинyютсz: | І духи пророчі покірні пророкам, |
|
33
|
33
|
| нёсть бо нестроeніz бGъ, но ми1ра, ћкw во всёхъ цRквахъ с™hхъ. | тому що Бог не є Бог безладу, а миру. Так буває по всіх церквах у святих. |
|
34
|
34
|
| Жєны2 вaшz въ цRквахъ да молчaтъ: не повелёсz бо и5мъ глаг0лати, но повиновaтисz, ћкоже и3 зак0нъ глаг0летъ. | Жінки ваші у церквах нехай мовчать, бо не дозволено їм говорити, а коритися, як і закон говорить. |
|
35
|
35
|
| Ѓще ли чесомY научи1тисz хотsтъ, въ домY свои1хъ мужeй да вопрошaютъ: срaмно бо є4сть женЁ въ цRкви глаг0лати. | Якщо ж вони хочуть чогось навчитися, нехай спитають про те вдома у своїх чоловіків, бо непристойно жінці говорити в церкві. |
|
36
|
36
|
| И#ли2 t вaсъ сл0во б9іе и3зhде; И#ли2 вaсъ є3ди1ныхъ дости1же; | Хіба від вас слово Боже вийшло? Чи до вас одних досягло? |
|
37
|
37
|
| Ѓще кто2 мни1тсz прbр0къ бhти и3ли2 дух0венъ, да разумёетъ, ±же пишY вaмъ, занE гDни сyть зaпwвэди; | Якщо хто вважає себе пророком чи духовним, нехай той розуміє, що я пишу вам, бо це заповіді Господні. |
|
38
|
38
|
| ѓще ли кто2 не разумёетъ, да не разумэвaетъ. | А хто не розуміє, нехай не розуміє. |
|
39
|
39
|
| Тёмже, брaтіе мо‰, ревнyйте є4же прbр0чествовати, и3 є4же глаг0лати љзы6ки не возбранsйте: | Отже, браття, дбайте про те, щоб пророкувати, але не забороняйте говорити й мовами; |
|
40
|
40
|
| вс‰ же благоwбрaзнw и3 по чи1ну да бывaютъ. | тільки все повинно бути благопристойно і статечно. |
|
Главa є7i
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| (За? Rн7}.) Сказyю же вaмъ, брaтіе, бlговэствовaніе, є4же благовэсти1хъ вaмъ, є4же и3 пріsсте, въ нeмже и3 стоитE, | Звіщаю вам, браття, благовістування, яке я благовістив вам, яке ви і прийняли, в якому і утвердилися, |
|
2
|
2
|
| и4мже и3 спасaетесz, кaцэмъ сл0вомъ благовэсти1хъ вaмъ, ѓще содержитE: рaзвэ ѓще не всyе вёровасте. | яким і спасаєтеся, якщо дотримуєтеся того слова так, як я благовістив вам, коли тільки не марно увірували. |
|
3
|
3
|
| Предaхъ бо вaмъ и3спeрва, є4же и3 пріsхъ, ћкw хrт0съ ќмре грBхъ нaшихъ рaди, по писaніємъ, | Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Христос помер за гріхи наші, за Писанням, |
|
4
|
4
|
| и3 ћкw погребeнъ бhсть, и3 ћкw востA въ трeтій дeнь, по писaніємъ, | і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням, |
|
5
|
5
|
| и3 ћкw kви1сz ки1фэ, тaже є3динонaдесzтимъ: | і що явився Кифі, потім одинадцятьом; |
|
6
|
6
|
| пот0мъ же kви1сz б0лэ пzти2 сHтъ брaтіzмъ є3ди1ною, t ни1хже мн0жайшіи пребывaютъ досeлэ, нёцыи же и3 почи1ша: | потім явився більш як п’ятистам браттям одночасно, більшість яких живуть і донині, а деякі й померли; |
|
7
|
7
|
| пот0мъ же kви1сz їaкwву, тaже ґпcлwмъ всёмъ: | потім явився Якову, також усім апостолам; |
|
8
|
8
|
| послэди1 же всёхъ, ћкw нёкоему и4звергу, kви1сz и3 мнЁ. | а після всіх явився і мені, мов якомусь виродкові. |
|
9
|
9
|
| Ѓзъ бо є4смь мнjй ґпcлwвъ, и4же нёсмь дост0инъ нарещи1сz ґпcлъ, занE гони1хъ цRковь б9ію. | Бо я найменший з апостолів і недостойний зватися апостолом, тому що гнав Церкву Божу. |
|
10
|
10
|
| Блгdтію же б9іею є4смь, є4же є4смь, и3 блгdть є3гw2, ћже во мнЁ, не тщA бhсть, но пaче всёхъ и4хъ потруди1хсz: не ѓзъ же, но блгdть б9іz, ћже со мн0ю. | Але благодаттю Божою я є те, що є; і благодать Його в мені не була марною, та й потрудився я більше за них усіх: тільки не я, а благодать Божа, яка зі мною. |
|
11
|
11
|
| Ѓще u5бо ѓзъ, ѓще ли nни2, тaкw проповёдуемъ, и3 тaкw вёровасте. | Проте чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували. |
|
12
|
12
|
| (За? Rн7f7.) Ѓще же хrт0съ проповёдуетсz, ћкw и3з8 мeртвыхъ востA, кaкw глаг0лютъ нёцыи въ вaсъ, ћкw воскrніz мeртвыхъ нёсть; | Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес з мертвих, то як же деякі з вас говорять, що нема воскресіння мертвих? |
|
13
|
13
|
| И# ѓще воскrніz мeртвыхъ нёсть, то2 ни хrт0съ востA: | Якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес. |
|
14
|
14
|
| ѓще же хrт0съ не востA, тщE ќбw проповёданіе нaше, тщa же и3 вёра вaша. | А якщо і Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша. |
|
15
|
15
|
| Њбрэтaемсz же и3 лжесвидётелє б9іи, ћкw послyшествовахомъ на бGа, ћкw воскRси2 хrтA, є3гHже не воскRси2, ѓще ќбw мeртвіи не востаю1тъ: | Крім цього, ми були б лжесвідками Божими, тому що свідчили б про Бога, що Він воскресив Христа, Якого Він не воскресив, якщо мертві не воскресають; |
|
16
|
16
|
| ѓще бо мeртвіи не востаю1тъ, то2 ни хrт0съ востA: | бо якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес. |
|
17
|
17
|
| ѓще же хrт0съ не востA, сyетна вёра вaша, є3щE є3стE во грэсёхъ вaшихъ: | А якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у гріхах ваших. |
|
18
|
18
|
| ќбw и3 ўмeршіи њ хrтЁ, погиб0ша. | Тому і ті, що вмерли у Христі, загинули, |
|
19
|
19
|
| (И#) ѓще въ животЁ сeмъ т0чію ўповaюще є3смы2 во хrтA, њкаsннэйши всёхъ человBкъ є3смы2. | і якщо ми в цьому тільки житті уповаємо на Христа, то ми нещасніші за всіх людей. |
|
20
|
20
|
| (За? R….) Нн7э же хrт0съ востA t мeртвыхъ, начaтокъ ўмeршымъ бhсть. | Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих. |
|
21
|
21
|
| Понeже бо человёкомъ смeрть (бhсть), и3 чlвёкомъ воскrніе мeртвыхъ. | Бо як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих. |
|
22
|
22
|
| Ћкоже бо њ ґдaмэ вси2 ўмирaютъ, тaкожде и3 њ хrтЁ вси2 њживyтъ, | Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть, |
|
23
|
23
|
| кjйждо же во своeмъ чинY: начaтокъ хrт0съ, пот0мъ же хrтY вёровавшіи въ пришeствіи є3гw2. | кожний по своєму чину: первісток Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його. |
|
24
|
24
|
| Тaже кончи1на, є3гдA предaстъ цrтво бGу и3 nц7Y, є3гдA и3спраздни1тъ всsко начaлство и3 всsку влaсть и3 си1лу: | А потому кінець, коли Він передасть царство Богу і Отцю, коли скасує всяке начальство, і всяку владу і силу, |
|
25
|
25
|
| подобaетъ бо є3мY цrтвовати, д0ндеже положи1тъ вс‰ враги2 под8 ногaма свои1ма. | бо Йому належить царствувати, доки покладе всіх ворогів під ноги Свої. |
|
26
|
26
|
| Послёдній же врaгъ и3спраздни1тсz смeрть, | Останній же ворог знищиться — смерть, |
|
27
|
27
|
| вс‰ бо покори2 под8 н0зэ є3гw2: внегдa же рещи2, ћкw вс‰ покорє1на сyть є3мY, ћвэ, ћкw рaзвэ пок0ршагw є3мY вс‰. | бо все впокорив під ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому підкорене, то ясно, що, крім Того, Який підкорив Йому все. |
|
28
|
28
|
| Е#гдa же покори1тъ є3мY всsчєскаz, тогдA и3 сaмъ сн7ъ покори1тсz пок0ршему є3мY всsчєскаz, да бyдетъ бGъ всsчєскаz во всёхъ. | Коли ж упокорить Йому все, тоді і Сам Син підкориться Тому, Хто впокорив Йому все, щоб Бог був у всьому все. |
|
29
|
29
|
| (За? R…№.) Понeже что2 сотворsтъ крестsщіисz мeртвыхъ рaди; Ѓще tню1дъ мeртвіи не востаю1тъ, что2 и3 крещaютсz мeртвыхъ рaди; | Бо що роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві зовсім не воскресають, то навіщо і хрестяться заради мертвих? |
|
30
|
30
|
| Почт0 (же) и3 мы2 бэды6 пріeмлемъ на всsкъ чaсъ; | Hавіщо і ми повсякчас наражаємося на небезпеки? |
|
31
|
31
|
| По вс‰ дни6 ўмирaю: тaкw ми2 вaша похвалA, брaтіе, ю4же и4мамъ њ хrтЁ ї}сэ гDэ нaшемъ. | Я щодня вмираю: тому свідок ваша похвала мені, браття, яку я маю в Христі Ісусі, Господі нашому. |
|
32
|
32
|
| Ѓще (бо) по человёку со ѕвёремъ борsхсz въ є3фeсэ, кaz ми2 п0льза, ѓще мeртвіи не востаю1тъ; Да ћмы и3 піeмъ, ќтрэ бо ќмремъ. | Коли я боровся із звірами в Ефесі, то, з людського погляду, яка мені користь, якщо мертві не воскресають? Будемо їсти й пити, бо завтра помремо! |
|
33
|
33
|
| Не льсти1тесz: тлsтъ њбы6чаи бlги бесBды ѕлы6. | Hе обманюйтесь: лихі товариства псують добрі звичаї. |
|
34
|
34
|
| И#стрезви1тесz првdнw и3 не согрэшaйте: невёдэніе бо б9іе нёцыи и4мутъ, къ срaму вaмъ глаг0лю. | Протверезіться, як належить, і не грішіть; бо‚ на сором вам кажу, деякі з вас не знають Бога. |
|
35
|
35
|
| Но речeтъ нёкто: кaкw востaнутъ мeртвіи; к0имъ же тёломъ пріи1дутъ; | Та хто-небудь скаже: як саме воскреснуть мертві? І в якому тілі прийдуть? |
|
36
|
36
|
| Безyмне, ты2 є4же сёеши, не њживeтъ, ѓще не ќмретъ: | Hерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не умре. |
|
37
|
37
|
| и3 є4же сёеши, не тёло бyдущее сёеши, но голо2 зeрно, ѓще случи1тсz, пшени1цы и3ли2 и3н0гw t пр0чихъ: | І коли ти сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне чи якесь інше; |
|
38
|
38
|
| бGъ же даeтъ є3мY тёло, ћкоже восх0щетъ, и3 коемyждо сёмени своE тёло. | але Бог дає йому тіло, як хоче, і кожній зернині своє тіло. |
|
39
|
39
|
| (За? R…в7.) Не всsка пл0ть тaже пл0ть: но и4на ќбw пл0ть человёкwмъ, и4на же пл0ть скотHмъ, и4на же рhбамъ, и4на же пти1цамъ. | Hе всяка плоть є така ж сама плоть; але інша плоть у людей, інша у тварин, інша у риб, інша у птахів. |
|
40
|
40
|
| И# тэлесA небє1снаz, и3 тэлесA земн†z: но и4на ќбw небє1снымъ слaва, и3 и4на земны6мъ: | Є тіла небесні і є тіла земнi; та інша слава небесних, інша земних. |
|
41
|
41
|
| и4на слaва с0лнцу, и3 и4на слaва лунЁ, и3 и4на слaва ѕвэздaмъ: ѕвэздa бо t ѕвэзды2 рaзнствуетъ во слaвэ. | Інша слава сонця, інша слава місяця, інша зірок; і зірка від зірки різниться у славі. |
|
42
|
42
|
| Тaкожде и3 воскrніе мeртвыхъ: сёетсz въ тлёніе, востаeтъ въ нетлёніи: | Так і при воскресінні мертвих: сіється у тління, встає в нетліннi; |
|
43
|
43
|
| сёетсz не въ чeсть, востаeтъ въ слaвэ: сёетсz въ нeмощи, востаeтъ въ си1лэ: | сіється у безчесті, встає у славi; сіється в немочі, встає у силi; |
|
44
|
44
|
| сёетсz тёло душeвное, востаeтъ тёло дух0вное. Е$сть тёло душeвное, и3 є4сть тёло дух0вное. | сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Є тіло душевне, і є тіло духовне. |
|
45
|
45
|
| Тaкw и3 пи1сано є4сть: бhсть пeрвый человёкъ ґдaмъ въ дyшу жи1ву, послёдній ґдaмъ въ д¦ъ животворsщь. | Так і написано: перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам є дух животворчий. |
|
46
|
46
|
| Но не прeжде дух0вное, но душeвное, пот0мъ же дух0вное. | Але не духовне перше, а душевне, потім духовне. |
|
47
|
47
|
| (За? R…G.) Пeрвый человёкъ t земли2, пeрстенъ: вторhй чlвёкъ гDь съ нб7сE. | Перший чоловік — із землі, земний; другий чоловік — Господь з неба. |
|
48
|
48
|
| Kк0въ пeрстный, такови2 и3 пeрстніи: и3 kк0въ нбcный, тaцы же и3 нбcніи: | Який земний, такі й земнi; і який небесний, такі й небесні. |
|
49
|
49
|
| и3 ћкоже њблек0хомсz во w4бразъ пeрстнагw, да њблечeмсz и3 во w4бразъ нбcнагw. | І як ми носили образ земного, так будемо носити і образ небесного. |
|
50
|
50
|
| Сіe же глаг0лю, брaтіе, ћкw пл0ть и3 кр0вь цrтвіz б9іz наслёдити не м0гутъ, нижE тлёніе нетлёніz наслёдствуетъ. | Але скажу вам, браття, що плоть і кров успадкувати Царства Божого не можуть, і тління не успадкує нетління. |
|
51
|
51
|
| СE, тaйну вaмъ глаг0лю: вси1 бо не ќспнемъ, вси1 же и3змэни1мсz | Ось кажу вам таїну: не всі ми помремо, але всі змінимось; |
|
52
|
52
|
| вск0рэ, во мгновeніи џка, въ послёдней трубЁ: вострyбитъ бо, и3 мeртвіи востaнутъ нетлённи, и3 мы2 и3змэни1мсz: | раптом, в одну мить, при останній сурмi; бо засурмить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимось. |
|
53
|
53
|
| подобaетъ бо тлённому семY њблещи1сz въ нетлёніе и3 мeртвенному семY њблещи1сz въ безсм7ртіе. | Бо тлінному цьому належить одягнутися в нетлінне, і смертному цьому одягнутись у безсмертя. |
|
54
|
54
|
| Е#гдa же тлённое сіE њблечeтсz въ нетлёніе и3 смeртное сіE њблечeтсz въ безсм7ртіе, тогдA бyдетъ сл0во напи1санное: пожeрта бhсть смeрть побёдою. | Коли ж тлінне це вдягнеться в нетлінне і смертне це вдягнеться в безсмертя, тоді збудеться слово написане: «Поглинута смерть перемогою». |
|
55
|
55
|
| Гдё ти, смeрте, жaло; гдё ти, ѓде, побёда; | Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога? |
|
56
|
56
|
| Жaло же смeрти грёхъ: си1ла же грэхA зак0нъ. | Жало ж смерти — гріх; а сила гріха — закон. |
|
57
|
57
|
| БGу же бlгодарeніе, дaвшему нaмъ побёду гDемъ нaшимъ ї}съ хrт0мъ. | Дяка Богові, Який дав нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа. |
|
58
|
58
|
| (За? R…д7.) Тёмже, брaтіе мо‰ возлю1блєннаz, твeрди бывaйте, непостyпни, и3збhточествующе въ дёлэ гDни всегдA, вёдzще, ћкw трyдъ вaшъ нёсть т0щь пред8 гDемъ. | Отже, браття мої улюблені, будьте тверді, непохитні, завжди збагачуйтесь у ділі Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом. |
|
Главa ѕ7i
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| Њ ми1лостыни же, ћже ко с™ы6мъ, ћкоже ўстр0ихъ цRквамъ галат‡йскимъ, тaкw и3 вы2 сотворsйте: | Щодо милостині для святих, то робіть так, як я установив у церквах галатійських. |
|
2
|
2
|
| по є3ди1нэй t суббHтъ кjйждо вaсъ да полагaетъ ў себє2 сохранsz, є4же ѓще что2 благопоспэши1тсz, да не є3гдA пріидY, тогдA собр†ніz бывaютъ. | У перший день тижня кожен із вас нехай відкладає в себе і зберігає, скільки має змоги, щоб не збирати, коли я прийду. |
|
3
|
3
|
| Е#гдa же пріидY, и5хже ѓще и3скyсите, съ послaньми си1хъ послю2 tнести2 благодaть вaшу во їеrли1мъ. | Коли ж прийду, то, котрих ви оберете, тих пошлю з листами віднести милостиню в Єрусалим. |
|
4
|
4
|
| (За? R…е7.) Ѓще же дост0йно бyдетъ и3 мнЁ и3ти2, со мн0ю п0йдутъ. | Якщо ж буде пристойно і мені піти, то вони підуть зі мною. |
|
5
|
5
|
| Пріидy же къ вaмъ, є3гдA макед0нію преидY: макед0нію бо прохождY. | Я прийду до вас, коли пройду Македонію; бо я йду через Македонію. |
|
6
|
6
|
| Ў вaсъ же, ѓще случи1тсz мнЁ, пребyду, и3ли2 и3 њзимёю, да вы2 мS пров0дите, ѓможе ѓще поидY. | У вас же, можливо, я поживу або й перезимую, щоб ви мене провели, куди піду. |
|
7
|
7
|
| Не хощy бо вaсъ нн7э въ мимохождeніи ви1дэти: ўповaю же врeмz нёкое пребhти ў вaсъ, ѓще гDь повели1тъ. | Бо не хочу тепер бачитися із вами мимохідь, а сподіваюсь деякий час пробути у вас, коли дозволить Господь. |
|
8
|
8
|
| Пребyду же во є3фeсэ до пентик0стіи: | В Ефесі ж я пробуду до П’ятдесятниці, |
|
9
|
9
|
| двeрь бо ми2 tвeрзесz вели1ка и3 поспёшна, и3 сопроти1вніи мн0зи. | бо для мене відчинилися великі й широкі двері, і супротивників багато. |
|
10
|
10
|
| Ѓще же пріи1детъ тімоfeй, блюди1те, да без8 стрaха бyдетъ ў вaсъ: дёло бо гDне дёлаетъ, ћкоже и3 ѓзъ: | Якщо прийде до вас Тимофій, глядіть, щоб він був у вас у безпецi; бо він робить діло Господнє, як і я. |
|
11
|
11
|
| да никт0же u5бо є3го2 ўничижи1тъ: проводи1те же є3го2 съ ми1ромъ, да пріи1детъ ко мнЁ, ждy бо є3го2 съ брaтіею. | Тому нехай ніхто не зневажає його, але проведіть його з миром, щоб він прийшов до мене; бо я чекаю на нього з браттями. |
|
12
|
12
|
| Њ ґполлHсэ же брaтэ: мн0гw моли1хъ є3го2, да пріи1детъ къ вaмъ съ брaтіею: и3 всsкw не бЁ в0лz, да нн7э пріи1детъ, пріи1детъ же, є3гдA ўпраздни1тсz. | Що ж до брата Аполлоса, я дуже просив його, щоб він із браттями прийшов до вас; та він ніяк не хотів іти тепер, а прийде при нагоді. |
|
13
|
13
|
| (За? R…ѕ7.) Б0дрствуйте, ст0йте въ вёрэ, мужaйтесz, ўтверждaйтесz: | Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні і тверді. |
|
14
|
14
|
| вс‰ вaмъ люб0вію да бывaютъ. | Усе у вас нехай буде з любов’ю. |
|
15
|
15
|
| Молю1 же вы2, брaтіе: вёсте д0мъ стефани1новъ, ћкw є4сть начaтокъ ґхaіи, и3 въ служeніе с™ы6мъ ўчини1ша себE: | Благаю вас, браття [ви знаєте сім’ю Стефанову, що вона є початок Ахайї і що вони присвятили себе на служіння святим], |
|
16
|
16
|
| да и3 вы2 повинyйтесz таковhмъ и3 всsкому споспёшствующу и3 труждaющусz. | будьте і ви шанобливі до таких і до всякого, хто допомагає і трудиться. |
|
17
|
17
|
| Возрaдовахсz же њ пришeствіи стефани1новэ и3 фуртунaтовэ и3 ґхaіковэ, ћкw вaше лишeніе сjи и3сп0лниша: | Я радий приходу Стефана, Фортуната і Ахаїка; вони заповнили відсутність вашу, |
|
18
|
18
|
| ўпок0иша бо м0й дyхъ и3 вaшъ. Познавaйте u5бо такwвhz. | бо вони заспокоїли мій і ваш дух. Шануйте таких. |
|
19
|
19
|
| Цэлyютъ вы2 цRкви ґс‡йскіz: цэлyютъ вы2 њ гDэ мн0гw ґкЂла и3 пріскjлла съ домaшнею и4хъ цRковію. | Вітають вас Церкви Асійськi; щиро вітають вас у Господі Акила і Прискілла разом із домашньою їхньою церквою. |
|
20
|
20
|
| Цэлyютъ вы2 брaтіz вс‰. Цэлyйте дрyгъ дрyга лобзaніемъ с™hмъ. | Вітають вас усі браття. Вітайте один одного святим цілуванням. |
|
21
|
21
|
| Цэловaніе моeю рук0ю пavлею. | Моє, Павлове, вітання власною рукою. |
|
22
|
22
|
| Ѓще кто2 не лю1битъ гDа ї}са хrтA, да бyдетъ пр0клzтъ, марaнъ ґfA [гDь нaшъ пріи1де (сЂрскій глaсъ)]. | Хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклятий, мара́н-афа́.* |
|
23
|
23
|
| Блгdть гDа нaшегw ї}са хrтA съ вaми, | Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами, |
|
24
|
24
|
| (и3) любы2 моS со всёми вaми њ хrтЁ ї}сэ. Ґми1нь. | і любов моя з усіма вами в Христі Ісусі. Амінь. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
