|
Перша книга Маккавейська*
|
Маккавeйскаz 1-z*
|
| * Книги Маккавейські перекладені з грецької, тому що в єврейському тексті їх немає. | |
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
| Після того, як Олександр, син Филипа, македонянин, який вийшов із землі Киттим, уразив Дарія, царя Перського і Мідійського, і став царем замість нього спершу над Елладою, — | И# бhсть, є3гдA поражaше ґлеxaндръ македHнскій сhнъ філjппа, и4же и3зhде t земли2 хеттіи1мъ, порази2 и3 дaріа царS пeрсскаго и3 ми1дскаго, и3 воцари1сz вмёстw є3гw2 пeрвый во є3ллaдэ, |
|
2
|
2
|
| він провів багато воєн і оволодів багатьма укріпленими місцями, й убивав царів землі. | и3 состaви бр†ни мнHги, и3 њдержA твєрдhни мнHги, и3 ўби2 цари6 зє1мскіz, |
|
3
|
3
|
| І пройшов до меж землі й узяв здобич від багатьох народів; і замовкла земля перед ним, і він піднісся, і загордувало серце його. | и3 пр0йде дaже до крaєвъ земли2, и3 взS коры6сти мн0гихъ kзhкwвъ. и3 ўмолчE землS пред8 ни1мъ. и3 возвhсисz, и3 вознесeсz сeрдце є3гw2. |
|
4
|
4
|
| Він зібрав дуже сильне військо і панував над областями і народами і володарями, і вони зробилися його данниками. | И# собрA си1лу крёпку ѕэлw2, и3 начaлствова над8 странaми и3 kзы6ки и3 мучи1тельми, и3 бhша є3мY въ дaнники. |
|
5
|
5
|
| Після того він зліг у постіль і, відчувши, що помирає, | И# по си1хъ падE на л0же и3 познA, ћкw ўмирaетъ: |
|
6
|
6
|
| покликав знатних слуг своїх, які виховувалися з ним від юности, і розділив їм своє царство ще за життя свого. | и3 созвA џтроки сво‰ благорHдныz, и5же съ ни1мъ бsху совоспитaни t ю4ности є3гw2, и3 раздэли2 и5мъ цaрство своE є3щE жи1въ сhй. |
|
7
|
7
|
| Олександр царював дванадцять років і помер. | И# цaрствова ґлеxaндръ лётъ дванaдесzть и3 ќмре. |
|
8
|
8
|
| І володарювали слуги його кожен у своєму місці. | И# њбладaша џтроцы є3гw2 кjйждо въ мёстэ своeмъ. |
|
9
|
9
|
| І після смерти його усі вони поклали на себе вінці, а після них і сини їхні протягом багатьох літ; і примножили зло на землі. | И# возложи1ша вси2 діади6мы по смeрти є3гw2, и3 сhнове и4хъ по ни1хъ лBта мнHга, и3 ўмн0жиша ѕл†z на земли2. |
|
10
|
10
|
| І вийшов від них корінь гріха — Антиох Єпифан, син царя Антиоха, який був заручником у Римі, і став царем у сто тридцять сьомому році царства Еллінського. | И# и3зhде t ни1хъ к0рень грэхA ґнті0хъ є3піфaнъ, сhнъ ґнті0ха царS, и4же бЁ зал0гомъ въ ри1мэ: и3 цaрствова въ лётэ сто2 три1десzть седмёмъ цaрства є4ллинскагw. |
|
11
|
11
|
| У ті дні вийшли з Ізраїля сини беззаконні і переконували багатьох, говорячи: підемо й укладемо союз з народами, які оточують нас, бо з тих пір, як ми відокремилися від них, спіткало нас багато бід. | Во днeхъ тёхъ и3зыд0ша t ї}лz сhнове беззак0нніи и3 наусти1ша мн0гихъ глаг0люще: п0йдемъ и3 завэщaемъ завётъ съ kзы6ки, и5же w4крестъ нaсъ, ћкw tнeлэже tлучи1хомсz t ни1хъ, њбрэт0ша нaсъ мнHга ѕл†z. |
|
12
|
12
|
| І добрим здалося це слово в очах їхніх. | И# благоуви1дэсz сл0во во џчію и4хъ: |
|
13
|
13
|
| Деякі з народу виявили бажання і вирушили до царя; і він дав їм право виконувати установлення язичницькі. | и3 пред8избрaшасz нёцыи t людjй и3 и3д0ша ко царю2: и3 дадE и5мъ влaсть твори1ти њправд†ніz kзhчєскаz. |
|
14
|
14
|
| Вони побудували в Єрусалимі училище за звичаєм язичницьким | И# создaша (себЁ) ўчи1лище во їеrли1мэ по зак0нwмъ kзhчєскимъ. |
|
15
|
15
|
| і встановили у себе необрізання, і відступили від святого завіту, і з’єдналися з язичниками, і продалися, щоб чинити зло. | И# сотвори1ша себЁ неwбрёзаніе, и3 tступи1ша t завёта с™aгw, и3 сопрzг0шасz kзhкwмъ, и3 продaшасz є4же твори1ти лукaвое. |
|
16
|
16
|
| Коли Антиох побачив, що царство зміцнилося, взявся стати царем над Єгиптом, щоб царювати над двома царствами, | И# ўгот0васz цaрство пред8 ґнті0хомъ: и3 ўмhсли цaрствовати во є3гЂптэ, ћкw да цaрствуетъ над8 двэмA цaрствома. |
|
17
|
17
|
| й увійшов він у Єгипет із сильним ополченням, з колісницями, і слонами, і вершниками, і численними кораблями; | И# вни1де во є3гЂпетъ въ нар0дэ тsжцэ, на колесни1цахъ и3 на сл0нэхъ, и3 на всaдникахъ и3 на кораблeхъ мн0гихъ. |
|
18
|
18
|
| і вступив у битву із Птоломеєм, царем Єгипетським; і убоявся Птоломей від лиця його і кинувся навтіки, і багато упало поранених. | И# состaви брaнь на птоломeа царS є3гЂпетскаго: и3 ўбоsсz птоломeй t лицA є3гw2 и3 побэжE, и3 пад0ша ћзвени мн0зи. |
|
19
|
19
|
| І оволоділи вони укріпленими містами у землі Єгипетській, і узяв він здобич із землі Єгипетської. | И# взsша грaды твє1рды въ земли2 є3гЂпетстэй: и3 взS кwрhсти земли2 є3гЂпетскіz. |
|
20
|
20
|
| Після поразки Єгипту Антиох повернувся у сто сорок третьому році і пішов проти Ізраїля, і вступив у Єрусалим із сильним ополченням; | И# њбрати1сz ґнті0хъ, повнегдA порази2 є3гЂпта во сто2 четhредесzть трeтіе лёто: и3 взhде на ї}лz и3 на їеrли1мъ въ нар0дэ тsжцэ, |
|
21
|
21
|
| увійшов у святилище з пихатістю і взяв золотий жертовник, світильник і всі сосуди його, | и3 вни1де во свzти1лище съ гордhнею, и3 взS nлтaрь златhй и3 свэти1лникъ свёщный и3 вс‰ сосyды є3гw2, |
|
22
|
22
|
| і трапезу предкладення, й узливальниці, і чаші, і кадильниці золоті, і завісу, і вінці, і золоту прикрасу, що була ззовні храму, і все обібрав. | и3 трапeзу предложeніz и3 возліsлники, и3 фіaлы и3 кади6лницы златы6z, и3 катапетaсму и3 вэнцы2 и3 ўкрашeніе злат0е, є4же на лицы2 цeркви (бsше), и3 сокруши2 вс‰: |
|
23
|
23
|
| Узяв і срібло, і золото, і дорогоцінні сосуди, і взяв сховані скарби, які відшукав. | и3 взS сребро2 и3 злaто и3 сосyды вожделBнныz: и3 взS сокрHвища т†йнаz, и5хже њбрёте. |
|
24
|
24
|
| І, взявши все, вирушив у землю свою і вчинив убивства, і говорив з великою гордовитістю. | И# взeмъ вс‰ tи1де въ зeмлю свою2, и3 сотвори2 ўбjйство, и3 глаг0ла въ г0рдости вели1цэй. |
|
25
|
25
|
| Тому був великий плач в Ізраїлі, в усіх місцях його. | И# бhсть плaчь вели1къ во ї}ли на всsцэмъ мёстэ и4хъ. |
|
26
|
26
|
| Стогнали начальники і старійшини, знемагали діви і юнаки, і змінилася краса жіноча. | И# возстенaша нач†лницы и3 старBйшины, дBвы и3 ю4нwши и3знемог0ша, и3 красотA жeнскаz и3змэни1сz. |
|
27
|
27
|
| Усякий наречений віддавався плачу, і та, що сиділа у шлюбному чертозі, була у скорботі. | Всsкъ жени1хъ пріS плaчь, и3 сэдsщаz на nдрЁ брaчнэ бhсть въ печaли. |
|
28
|
28
|
| Затремтіла земля за тих, що жили на ній, і весь дім Якова зодягнувся у сором. | И# потрzсeсz землS на њбитaющихъ на нeй, и3 вeсь д0мъ їaкwвль њблечeсz студ0мъ. |
|
29
|
29
|
| Після двох років послав цар начальника податей у міста Іуди, і він прийшов у Єрусалим з великим натовпом; | И# по двою2 лBту днjй послA цaрь начaлника дaнемъ во грaды ї{дины. и3 пріи1де во їеrли1мъ съ нар0домъ вели1кимъ |
|
30
|
30
|
| підступно говорив їм слова миру, і вони повірили йому; але він раптово напав на місто й уразив його великим ураженням, і погубив безліч народу ізраїльського; | и3 глаг0ла къ ни6мъ словесA ми6рнаz во льсти2. и3 вёроваша є3мY. и3 нападE на грaдъ внезaпу и3 порази2 є3го2 ћзвою вели1кою и3 погуби2 лю1ди мнHги t ї}лz: |
|
31
|
31
|
| взяв здобич з міста і спалив його вогнем, і зруйнував доми його і стіни його навколо; | и3 взS кwрhсти грaда и3 сожжE є3го2 nгнeмъ, и3 разори2 д0мы є3гw2 и3 стёны є3гw2 w4крестъ: |
|
32
|
32
|
| і повели у полон дружин і дітей, і оволоділи худобою. | и3 плэни1ша жeнъ и3 ч†дъ, и3 скоты2 раздэли1ша, |
|
33
|
33
|
| Обгородили місто Давидове великою і міцною стіною і міцними вежами, і зробилося воно для них фортецею. | и3 њгради1ша грaдъ давjдовъ стэн0ю вели1кою и3 крёпкою и3 бaшнzми крёпкими, и3 бhсть и5мъ въ крёпость: |
|
34
|
34
|
| І розташували там народ нечестивий, людей беззаконних, і вони укріпилися у ній; | и3 посади1ша тaмw людjй грёшникwвъ, мужeй беззак0нныхъ, и3 возмог0ша въ нeй: |
|
35
|
35
|
| запаслися зброєю і продовольством і, зібравши здобич єрусалимську, склали там, і зробилися великою сіттю. | и3 положи1ша nр{жіz и3 бр†шна, и3 собирaху кwрhсти їеrли6мскіz, и3 полагaху тaмw: и3 бhша въ сёть вели1ку, |
|
36
|
36
|
| І було це постійною засідкою для святилища і злим дияволом для Ізраїля. | и3 бhсть въ лови1телство с™hни и3 въ діaвола лукaваго ї}лю вhну. |
|
37
|
37
|
| Вони проливали невинну кров навколо святилища й оскверняли святилище. | И# проліsша кр0вь непови1нную w4крестъ свzти1лища и3 њскверни1ша с™hню. |
|
38
|
38
|
| Жителі ж Єрусалима розбіглися через них, і він зробився житлом чужих і став чужим для свого роду, і діти його залишили його. | И# бэжaша њбитaющіи во їеrли1мэ и4хъ рaди, и3 бhсть њбитaніе чужди6мъ: и3 бhсть чyждо сёмени рождeніz своегw2, и3 ч†да є3гw2 њстaвиша є3го2. |
|
39
|
39
|
| Святилище його запустіло, як пустеля, свята його повернулися на плач, суботи його — на ганьбу, честь його — на приниження. | С™hнz є3гw2 разорeна ћкw пустhнz, прaздницы є3гw2 њбращeни сyть во плaчь, суббw6ты є3гw2 въ поношeніе, чeсть є3гw2 во ўничижeніе: |
|
40
|
40
|
| Мірою слави його збільшилося нечестя його, і висота його обернулася на сум. | по слaвэ є3гw2 ўмн0жисz безчeстіе є3гw2, и3 высотA є3гw2 њбращeна бhсть во плaчь. |
|
41
|
41
|
| Цар Антиох написав усьому царству своєму, щоб усі були одним народом, | И# писA цaрь ґнті0хъ всемY цaрству своемY, да бyдутъ вси2 лю1діе є3ди1но, |
|
42
|
42
|
| і щоб кожен залишив свій закон. І погодилися всі народи за словом царя. | и3 њстaвитъ кjйждо зак0нъ св0й. и3 соизв0лиша вси2 kзhцы по сл0ву царS (ґнті0ха). |
|
43
|
43
|
| І багато хто з Ізраїля прийняв ідолослужіння його і приніс жертви ідолам, і осквернив суботу. | И# мн0зи t ї}лz и3зв0лиша служeнію є3гw2 и3 пожр0ша јдwлwмъ и3 њскверни1ша суббHту. |
|
44
|
44
|
| Цар послав через вісників грамоти в Єрусалим і в міста юдейські, щоб вони додержувалися узаконень, чужих для цієї землі, | И# послA цaрь кни6ги рук0ю вёстникwвъ во їеrли1мъ и3 во грaды ї{дины, да п0йдутъ в8слёдъ зак0нwвъ чужди1хъ земли2 |
|
45
|
45
|
| і щоб не допускалися всепалення і жертвоприношення, й узливання у святилищі, щоб учинили наругу над суботами і святами, | и3 возбранsтъ всесожжє1ніz и3 жeртву и3 возліsніе t с™hни, и3 њмерзsтъ суббw6ты и3 прaздники, |
|
46
|
46
|
| і оскверняли святилище і святих, | и3 њсквернsтъ с™hню и3 с™hхъ, |
|
47
|
47
|
| щоб будували жертовники, храми і капища ідольські, і приносили у жертву свиняче м’ясо і худобу нечисту, | и3 сози1ждутъ трє1бища и3 к†пища и3 кум‡рницы, и3 да жрyтъ мzсA свин†z и3 скоты2 џбщыz: |
|
48
|
48
|
| і залишали синів своїх необрізаними, й оскверняли душі їхні всякою нечистотою і мерзотою, | и3 да њстaвzтъ сhны сво‰ неwбрBзаны, є4же њскверни1ти дyшы и4хъ во всsцэй нечистотЁ и3 њсквернeніи, |
|
49
|
49
|
| для того, щоб забули закон і змінили всі постанови. | ћкw да забyдутъ зак0нъ и3 и3змэнsтъ вс‰ њправд†ніz (б9іz). |
|
50
|
50
|
| А якщо хто не зробить за словом царя, нехай буде відданий на смерть. | И# и4же ѓще не сотвори1тъ по глаг0лу царeву, да ќмретъ. |
|
51
|
51
|
| Згідно з цим писав він усьому царству своєму і поставив наглядачів над усім народом, і повелів містам юдейським приносити жертви у кожному місті. | По всBмъ словесє1мъ си6мъ написA всемY цaрству своемY и3 пристaви надзирaтєли над8 всёми людьми2: и3 повелЁ градHмъ ї{динымъ жрeти во всsцэмъ грaдэ. |
|
52
|
52
|
| І зібралися до них багато хто з народу, усі, хто залишив закон, — і вчинили зло у землі; | И# собрaшасz мн0зи t людjй къ ни6мъ, всsкъ њстaвивый зак0нъ гDень: и3 сотвори1ша лук†ваz на земли2 |
|
53
|
53
|
| і змусили Ізраїля ховатися у всякому сховищі його. | и3 положи1ша ї}лz въ тaйныхъ во всsцэмъ ўбёжищи и4хъ. |
|
54
|
54
|
| У п’ятнадцятий день Хаслева, сто сорок п’ятого року, влаштували на жертовнику мерзоту запустіння, і в містах юдейських навколо побудували жертовники, | И# въ пzтыйнaдесzть дeнь мцcа хаслevа, въ лёто сто2 четhредесzть пsтое создaша мeрзость запустёніz на nлтари2 (б9іи), и3 во градёхъ їyдиныхъ w4крестъ создaша трє1бища. |
|
55
|
55
|
| і перед дверима домів і на вулицях звершували куріння, | И# пред8 дверьми2 домHвъ и3 на ст0гнахъ кадsху, |
|
56
|
56
|
| і книги закону, які знаходили, розривали і спалювали на вогні; | и3 кни6ги зак0на (б9іz), и5хже њбрэт0ша, сожг0ша nгнeмъ, раздирaюще (и5хъ). |
|
57
|
57
|
| у кого знаходили книгу завіту, і хто дотримувався закону, того, за повелінням царя, віддавали на смерть. | И# и3дёже њбрэтaшесz ў когw2 кни1га завёта гDнz, и3 ѓще кто2 соизволsше зак0ну гDню, по повелёнію царeву закалaху є3го2. |
|
58
|
58
|
| Таке насильство чинили вони над ізраїльтянами, які приходили кожного місяця у міста. | Въ си1лэ своeй творsху си1це лю1демъ ї}лєвымъ, њбрэтaющымсz во всsцэмъ мцcэ и3 мцcэ во градёхъ. |
|
59
|
59
|
| І в двадцять п’ятий день місяця, приносячи жертви на жертовнику, який був над вівтарем, | И# въ двaдесzть пsтый дeнь мцcа жрsху въ кaпищи, є4же бЁ на nлтари2. |
|
60
|
60
|
| вони, за даним повелінням, убивали жінок, які обрізували дітей своїх, | И# жeнъ њбрёзавшихъ ч†да сво‰ закалaша по повелёнію (царeву), |
|
61
|
61
|
| а немовлят вішали за шиї їхні, доми їхні грабували і тих, що звершували над ними обрізання, убивали. | и3 њбёшаху дBтища за ш‡и и4хъ, д0мы и4хъ расхищaху, и3 њбрёзавшихъ | ўмерщвлsху. |
|
62
|
62
|
| Але багато (*людей) в Ізраїлі залишилися твердими й укріпилися, щоб не їсти нечистого, | И# мн0зи t людjй ї}левыхъ ўдержaшасz и3 ўтверди1шасz въ себЁ, є4же не ћсти сквeрныхъ, |
|
63
|
63
|
| і готові були померти, щоб не осквернитися їжею і не вчинити наруги над святим завітом, — і помирали. | и3 и3збрaша пaче ўмрeти, нeже њскверни1тисz брaшны, и3 не хотёша преступи1ти зак0на б9іz с™aгw: и3 заклaни бhша. |
|
64
|
64
|
| І був дуже великий гнів над Ізраїлем. | И# бhсть гнёвъ вeлій на ї}лz ѕэлw2. |
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| У ті дні повстав Маттафія, син Іоана, сина Симеонового, священик із синів Іоарива з Єрусалима; жив він у Модині. | Во днeхъ тёхъ востA маттаfjа сhнъ їwaнновъ, сhна сmмеHнz, свzщeнникъ t сынHвъ їwарjвлихъ t їеrли1ма, и3 сёде во мwди1нэ. |
|
2
|
2
|
| У нього було п’ять синів: Іоан, прозваний Гаддисом, | И# и3мsше сынHвъ пsть: їwaнна, и4же проименовaшесz гаддjсъ, |
|
3
|
3
|
| Симон, прозваний Фассі, | и3 сjмwна, и4же проименовaшесz fассjсъ, |
|
4
|
4
|
| Іуда, прозваний Маккавеєм, | їyду, и4же звaшесz маккавeй, |
|
5
|
5
|
| Єлеазар, названий Авараном, Іонафан, прозваний Апфусом. | є3леазaра, и4же проименовaшесz ґvарaнъ, и3 їwнаfaна, и4же проименовaшесz ґпфyсъ. |
|
6
|
6
|
| Бачачи богохульства, які відбувалися в Юдеї та Єрусалимі, | И# ви1дэ хулє1ніz быв†ющаz во їудeи и3 во їеrли1мэ, |
|
7
|
7
|
| він сказав: горе мені! для чого народився я бачити руйнування народу мого і руйнування святого міста і залишатися тут, коли він відданий до рук ворогів і святилище — до рук чужих? | и3 речE: ўвы2 мнЁ! почто2 рождeнъ є4смь ви1дэти сотрeніе людjй мои1хъ и3 сотрeніе грaда с™aгw, и3 сэдёти здЁ, внегдA предавaтисz є3мY въ рyцэ врагHвъ и3 с™hни въ рyки чужди1хъ; |
|
8
|
8
|
| Храм його зробився, як муж безславний, | бhсть хрaмъ є3гw2 ћкw человёкъ безчeстенъ, |
|
9
|
9
|
| дорогоцінні сосуди його віднесені у полон, немовлята його побиті на вулицях, юнаки його упали від меча ворога. | сосyды слaвы є3гw2 плэнeни tнесeни сyть, побіeни сyть младeнцы є3гw2 на ст0гнахъ, и3 ю4ношы є3гw2 пад0ша мечeмъ врaжіимъ: |
|
10
|
10
|
| Який народ не займав царства його і не оволодівав здобутками його? | кjй kзhкъ не наслёдова цaрства є3гw2 и3 не њдержA корhстей є3гw2; |
|
11
|
11
|
| Усі прикраси його забрані; з вільного він зробився рабом. | всS ќтварь є3гw2 взzтA є4сть, вмёстw своб0днагw бhсть въ рабA: |
|
12
|
12
|
| І ось святині наші, і краса наша, і слава наша спорожніли, і язичники осквернили їх. | и3 сE, с™†z н†ша и3 красотA нaша и3 слaва нaша њпустЁ, и3 њскверни1ша | kзhцы: |
|
13
|
13
|
| Для чого нам ще жити? | почто2 u5бо нaмъ є3щE жи1ти; |
|
14
|
14
|
| І роздерли Маттафія і сини його одяг свій, і одяглися у веретища, і гірко плакали. | И# растерзA ри6зы сво‰ маттаfjа и3 сhнове є3гw2, и3 њблек0шасz во врє1тища, и3 плaкаша ѕэлw2. |
|
15
|
15
|
| І прийшли від царя у місто Модин ті, що примушували до відступництва, щоб приносити жертви. | И# пріид0ша t царS принуждaющіи ко tступлeнію во грaдъ мwди1нъ, да пожрyтъ. |
|
16
|
16
|
| І багато хто з Ізраїля пристав до них; а Маттафія і сини його устояли. | И# мн0зи t ї}лz приложи1шасz къ ни6мъ: маттаfjа же и3 сhнове є3гw2 собрaшасz. |
|
17
|
17
|
| І відповіли ті, що прийшли від царя, і сказали Маттафії: ти вождь, ти славний і великий у цьому місті і маєш опору в синах і братах. | И# tвэщaша п0сланніи t царS и3 рёша маттаfjи глаг0люще: кнsзь и3 преслaвный и3 вeлій є3си2 во грaдэ сeмъ, и3 ўтверждeнъ въ сынёхъ и3 брaтіихъ: |
|
18
|
18
|
| Отже, приступи тепер перший, і виконай повеління царя, як зробили це всі народи і мужі юдейські і ті, що залишилися в Єрусалимі, і будеш ти і дім твій у числі друзів царських, і ти і сини твої будете вшановані і сріблом, і золотом, і багатьма дарами. | нн7э u5бо приступи2 пeрвый и3 сотвори2 повелёніе царeво, ћкоже сотвори1ша вси2 kзhцы и3 мyжіе ї{дины и3 њстaвшіи во їеrли1мэ, и3 бyдеши ты2 и3 д0мъ тв0й посредЁ другHвъ царeвыхъ: и3 ты2 и3 сhнове твои2 прослaвитесz въ сребрЁ и3 злaтэ и3 въ дарёхъ мн0зэхъ. |
|
19
|
19
|
| І відповів Маттафія і сказав гучним голосом: якщо і всі народи в області царства царя послухають його і відступлять кожен від богослужіння батьків своїх, і погодяться з повеліннями його, | И# tвэщA маттаfjа и3 речE глaсомъ вeліимъ: ѓще и3 вси2 kзhцы въ домY цaрствіz царS слyшаютъ є3гw2, є4же tступи1ти комyждо t служeніz nтє1цъ свои1хъ, и3 соизв0лиша въ зaповэдехъ є3гw2: |
|
20
|
20
|
| то я і сини мої і брати мої будемо чинити за завітом батьків наших. | но ѓзъ и3 сhнове мои2 и3 брaтіz мо‰ повинyемсz зак0ну nтє1цъ нaшихъ: |
|
21
|
21
|
| Помилуй нас Бог, щоб залишити закон і постанови! | млcтивъ нaмъ (бyди, б9е), є4же њстaвити зак0нъ и3 њправд†ніz: |
|
22
|
22
|
| Не послухаємо ми слів царя, щоб відступити нам від нашого богослужіння праворуч або ліворуч. | словeсъ царeвыхъ не послyшаемъ, є4же преступи1ти служeніе нaше на дeсно и3ли2 на шyее. |
|
23
|
23
|
| Коли закінчив він говорити ці слова, підійшов муж юдеянин перед очима усіх, щоб принести за повелінням царя ідольську жертву на жертовнику, який був у Модині. | И# ћкw престA глаг0лати словесA сі‰, приступи2 мyжъ їудeанинъ пред8 nчи1ма всёхъ жрeти въ кaпищи, є4же въ мwди1нэ, по повелёнію царeву. |
|
24
|
24
|
| Побачивши це, Маттафія возревнував, і затремтіли нутрощі його, і запалала лють його за закон, і він, підбігши, убив його біля жертовника. | И# ви1дэ маттаfjа и3 возревновA, и3 вострепетaша внyтрєннzz є3гw2, и3 возжжeсz ћрость є3гw2 по судY (зак0на), и3 наскочи1въ разсэчE є3го2 въ кaпищи. |
|
25
|
25
|
| І в той же час убив мужа царського, який примушував приносити жертву, і зруйнував жертовник. | И# мyжа, є3г0же цaрь послA, и4же принуждaше жрeти, ўби2 во врeмz џно и3 кaпище разори2. |
|
26
|
26
|
| І возревнував він за закон, як це зробили Финеєс із Замврієм, сином Салома. | И# возревновA њ зак0нэ, ћкоже же сотвори2 фінеeсъ замврjю сhну салHмлю. |
|
27
|
27
|
| І викликнув Маттафія у місті гучним голосом: усякий, хто ревнує за закон і стоїть у завіті, нехай йде слідом за мною! | И# возопи2 маттаfjа во грaдэ глaсомъ вeліимъ глаг0лz: всsкъ ревнyzй њ зак0нэ и3 стоsй въ завётэ да и3зhдетъ в8слёдъ менє2. |
|
28
|
28
|
| І втік сам і сини його у гори, залишивши все, що мали у місті. | И# tбэжA сaмъ и3 сhнове є3гw2 въ г0ры, и3 њстaвиша, є3ли6ка и3мёzху во грaдэ. |
|
29
|
29
|
| Тоді багато (*людей), відданих правді і закону, пішли в пустелю і залишалися там, | ТогдA снид0ша мн0зи и4щуще судA и3 прaвды въ пустhню, |
|
30
|
30
|
| самі і сини їхні, і дружини їхні, і худоба їхня, тому що примножилися біди їхні. | и3 сэд0ша тY сaми, и3 сhнове и4хъ и3 жєны2 и4хъ, и3 ск0ти и4хъ, ћкw ўмн0жишасz на ни1хъ ѕл†z. |
|
31
|
31
|
| І сповіщено було мужам царським і війську, яке знаходилося в Єрусалимі, місті Давидовому, що деякі мужі, порушивши царське повеління, пішли у таємні місця у пустелю. | И# возвэщeно бhсть мужє1мъ царє1вымъ и3 си1ламъ, и5же бsху во їеrли1мэ грaдэ давjдовэ, ћкw tид0ша мyжіе нёцыи, и5же разори1ша зaповэдь цaрску, въ мэстA т†йнаz въ пустhню. |
|
32
|
32
|
| І погналися за ними у великій кількості і, наздогнавши їх, ополчилися, і вишикувалися до битви проти них у день суботній, | И# тек0ша в8слёдъ и4хъ мн0зи, и3 пости1гше и5хъ њполчи1шасz на ни1хъ, и3 состaвиша проти1ву и4хъ брaнь въ дeнь суббHтный, |
|
33
|
33
|
| і сказали їм: тепер ще можна; виходьте і зробіть за словом царя, і залишитеся живими. | и3 рек0ша къ ни6мъ: донн7э дов0лно, и3зыди1те и3 сотвори1те по сл0ву царeву, и3 жи1ви бyдете. |
|
34
|
34
|
| Але вони відповіли: не вийдемо і не зробимо за словом царя, не осквернимо дня суботнього. | И# рёша: не и3зhдемъ, ни сотвори1мъ по сл0ву царeву, є4же њскверни1ти дeнь суббHтный. |
|
35
|
35
|
| Тоді поспішили почати битву проти них. | И# ўскори1ша на ни1хъ брaнь. |
|
36
|
36
|
| Але вони не відповідали їм, ні навіть каменя не кинули на них, ані загородили таємних сховищ своїх, | И# не tвэщaша и5мъ, нижE кaмене верг0ша на ни1хъ, нижE загради1ша мёстъ тaйныхъ, рекyще: |
|
37
|
37
|
| і сказали: ми всі помремо у невинності нашій; небо і земля свідки за нас, що ви несправедливо губите нас. | ќмремъ вси2 въ простотЁ нaшей, свидётелє бyдутъ на нaсъ нeбо и3 землS, ћкw непрaвw погублsете нaсъ. |
|
38
|
38
|
| Нападали на них по суботах, і померло їх, і дружин їхніх, і дітей їхніх з худобою їхньою, до тисячі душ. | И# востaша на ни1хъ въ брaни въ суббw6ты, и3 ўмр0ша сjи и3 жєны2 и4хъ, и3 сhнове и4хъ и3 ск0ти и4хъ, дaже до тhсzщи дyшъ челwвёкъ. |
|
39
|
39
|
| Коли дізналися про це Маттафія і друзі його, гірко плакали за ними; | И# познA маттаfjа и3 дрyзи є3гw2, и3 плaкашасz њ ни1хъ ѕэлw2. |
|
40
|
40
|
| і говорили одне одному: якщо всі ми будемо чинити так, як чинили ці брати наші, і не будемо битися з язичниками за життя наше і постанови наші, то вони скоро знищать нас із землі. | И# речE мyжъ и4скреннему своемY: ѓще вси2 сотвори1мъ, ћкоже брaтіz н†ша сотвори1ша, и3 не воwполчи1мсz на kзhки њ душaхъ нaшихъ и3 њправдaніихъ нaшихъ, нн7э нaсъ ск0рw и3скоренsтъ t земли2. |
|
41
|
41
|
| І вирішили вони у той день і сказали: хто б не пішов на війну проти нас у день суботній, будемо битися проти нього, щоб нам не померти всім, як померли брати наші в потаємних сховищах. | И# ўмhслиша въ дeнь w4нъ глаг0люще: всsкъ человёкъ, и4же ѓще пріи1детъ къ нaмъ на брaнь въ дeнь суббHтный, њполчи1мсz проти1ву є3гw2, и3 не ќмремъ вси2, ћкоже ўмр0ша брaтіz н†ша въ тaйныхъ. |
|
42
|
42
|
| Тоді зібралося до них багато юдеїв, міцних силою в Ізраїлі, всі вірні закону. | ТогдA собрaсz къ ни6мъ с0нмище їудeйское крёпцыи въси1лэ t ї}лz, всsкъ соизволszй зак0ну: |
|
43
|
43
|
| І всі, що втекли від біди, приєдналися до них і стали підкріпленням для них. | и3 вси2 и5же бэжaша t ѕлhхъ, приложи1шасz и5мъ и3 бhша и5мъ во ўтверждeніе. |
|
44
|
44
|
| Так склали вони військо й уражали у гніві своєму нечестивих і у люті своїй мужів беззаконних; інші ж бігли для порятунку до язичників. | И# собрaша в0євъ и3 поби1ша грёшныхъ во гнёвэ своeмъ и3 мужeй беззак0нныхъ въ ћрости своeй: пр0чіи же бэжaша во kзhки спасти1сz. |
|
45
|
45
|
| І обходили навколо Маттафія і друзі його, і руйнували жертовники, | И# њбhде маттаfjа и3 дрyзи є3гw2, и3 разори1ша к†пища, |
|
46
|
46
|
| і безбоязно обрізували необрізаних дітей, скільки знаходили у межах ізраїльських, | и3 њбрёзаша џтроки неwбрBзаныz, є3ли1кихъ њбрэт0ша въ предёлэхъ ї}левыхъ въ си1лэ, |
|
47
|
47
|
| і переслідували синів гордині, і справа успішно йшла у руках їхніх. | и3 погнaша сынHвъ гордhни, и3 ўспЁ дёло въ рукY и4хъ: |
|
48
|
48
|
| Так захищали вони закон від руки язичників і від руки царів і не дали торжествувати грішникові. | и3 ўдержaша зак0нъ t руки2 kзhкwвъ и3 t руки2 царeй, и3 не дaша р0га грёшнику. |
|
49
|
49
|
| Наблизилися дні смерти Маттафії, і він сказав синам своїм: нині посилилися гордість і випробування, нині час перевороту і гнів люті. | И# прибли1жишасz днjе маттаfjи ўмрeти, и3 речE сынHмъ свои6мъ: нн7э ўкрэпи1сz гордhнz и3 њбличeніе, и3 врeмz низвращeніz и3 гнёвъ ћрости: |
|
50
|
50
|
| Отже, діти, ревнуйте за закон і віддайте життя ваше за завіт батьків наших. | и3 нн7э, ч†да, возревнyйте зак0ну и3 дади1те дyшы вaшz за завётъ nтцє1въ нaшихъ. |
|
51
|
51
|
| Згадайте про діла батьків наших, які вони зробили у часи свої, і ви придбаєте велику славу і вічне ім’я. | Помzни1те дэлA nтє1цъ нaшихъ ±же сотвори1ша вър0дэхъ свои1хъ, и3 пріи1мете слaву вeлію и3 и4мz вёчное. |
|
52
|
52
|
| Авраам чи не у спокусі знайдений був вірним? і це було поставлено йому у праведність. | Ґвраaмъ не во и3скушeніи ли њбрётенъ є4сть вёренъ, и3 вмэни1сz є3мY въ прaвду; |
|
53
|
53
|
| Йосиф у стисненому становищі своєму зберіг заповідь і зробився володарем Єгипту. | ЇHсифъ во врeмz тэсноты2 своеS сохрани2 зaповэдь и3 бhсть господи1нъ є3гЂпту. |
|
54
|
54
|
| Финеєс, батько наш, за те, що возревнував ревністю, одержав завіт вічного священства. | Фінеeсъ nтeцъ нaшъ внегдA возревновA рeвностію, пріsтъ завётъ свzщeнства вёчнагw. |
|
55
|
55
|
| Ісус за виконання слова став суддею над Ізраїлем. | Їисyсъ, є3гдA и3сп0лни сл0во, бhсть судіS во ї}ли. |
|
56
|
56
|
| Халев за свідчення перед зібранням одержав у спадщину землю. | Халeвъ, є3гдA засвидётелствова въ цRкви, воспріS земли2 наслёдіе. |
|
57
|
57
|
| Давид за своє милосердя успадкував престіл царства навіки. | Давjдъ во своeй ми1лости наслёдова прест0лъ цaрствіz во вёкъ вёка. |
|
58
|
58
|
| Ілля за велику ревність щодо закону взятий навіть на небо. | И#ліA, є3гдA возревновA рeвностію зак0на, взsсz дaже на нeбо. |
|
59
|
59
|
| Ананія, Азарія, Мисаїл вірою спаслися від полум’я. | Ґнaніа, ґзaріа, місаи1лъ вёрующе спас0шасz t плaмене. |
|
60
|
60
|
| Даниїл за свою невинність був урятований від щелеп левів. | Даніи1лъ въ простотЁ своeй и3з8sтсz t ќстъ льв0выхъ. |
|
61
|
61
|
| Отже, пригадуйте від роду до роду, що всі, які надіялися на Нього, не знеможуть. | И# тaкw помышлsйте по р0ду и3 р0ду, ћкw вси2 ўповaющіи нaнь не и3знем0гутъ. |
|
62
|
62
|
| Не бійтеся слів чоловіка грішного, бо слава його перетвориться на гній і черву. | И# t словeсъ мyжа грёшна не ўб0йтесz, понeже слaва є3гw2 въ моты6ла и3 въ чeрвіе: |
|
63
|
63
|
| Сьогодні він підноситься, а завтра не знайдуть його, бо він перетворився на прах свій, і задум його загинув. | днeсь вознесeтсz, ґ ќтрэ не њбрsщетсz, ћкw њбрати1сz въ пeрсть свою2, и3 помышлeніе є3гw2 поги1бе. |
|
64
|
64
|
| Але ви, діти мої, кріпіться і мужньо стійте у законі, бо через нього ви прославитесь. | и3 вы2, сhнове, ўкрэпи1тесz и3 мужaйтесz въ зак0нэ, ћкw въ нeмъ прослaвитесz. |
|
65
|
65
|
| Ось — Симон, брат ваш: знаю, що він — муж ради, слухайтеся його в усі дні; він буде вам замість батька. | И# сE, сmмеHнъ брaтъ вaшъ, вёмъ, ћкw мyжъ совёта є4сть, тогw2 послyшайте вс‰ дни6, т0й бyдетъ вaмъ во nтцA. |
|
66
|
66
|
| А Іуда Маккавей, міцний силою від юности своєї, нехай буде у вас начальником війська, і буде вести війну з народами. | И# їyда маккавeй, сeй крёпокъ въ си1лэ t ю4ности своеS, сeй бyдетъ вaмъ начaлникъ в0инства и3 сотвори1тъ брaнь лю1демъ. |
|
67
|
67
|
| Отже, зберіть до себе всіх виконавців закону і мстіться за обра́зи народу вашого; | И# вы2 приведи1те къ себЁ вс‰ творцы2 зак0на и3 tмсти1те мщeніе людjй вaшихъ: |
|
68
|
68
|
| віддайте воздаяння язичникам і будьте уважні до повелінь закону. | воздaйте воздаsніе kзhкwмъ и3 внемли1те въ зaпwвэди зак0на. |
|
69
|
69
|
| І благословив їх і відійшов до батьків своїх. | И# благослови2 и5хъ: и3 приложи1сz ко nтцє1мъ свои6мъ. |
|
70
|
70
|
| Помер же він на сто сорок шостому році; і сини його поховали його у гробі батьків своїх у Модині, і весь Ізраїль оплакував його гірким плачем. | И# ќмре въ лёто сто2 четhредесzть шест0е: и3 погреб0ша є3го2 сhнове є3гw2 во гробёхъ nтє1цъ є3гw2 въ мwди1нэ, и3 плaкаша є3го2 вeсь ї}ль плaчемъ вeліимъ. |
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| І постав замість нього Іуда, названий Маккавеєм, син його. | И# востA їyда нарицaемый маккавeй сhнъ є3гw2 вмёстw є3гw2. |
|
2
|
2
|
| І допомагали йому всі брати його і всі, які були прихильні до батька його, і вели війну Ізраїля з радістю. | И# помогaху є3мY вси2 брaтіz є3гw2 и3 вси2 є3ли1цы прилэпи1шасz ко nтцY є3гw2, и3 њполчaхусz њполчeніемъ ї}ль съ весeліемъ. |
|
3
|
3
|
| Він поширив славу народу свого; він одягався у броню, як велетень, оперізувався військовою зброєю своєю і вів війну, захищаючи ополчення мечем; | И# распространи2 слaву лю1демъ свои6мъ: и3 њблечeсz въ бронS ћкw и3споли1нъ и3 препоsсасz nрyжіемъ свои1мъ брaннымъ, и3 состaви р†ти, защищaz њполчє1ніz мечeмъ свои1мъ, |
|
4
|
4
|
| він уподібнювався леву у ділах своїх і був як скимен, що рикає на здобич; | и3 ўпод0бисz львY въ дёлэхъ свои1хъ, и3 ћкw скЂменъ рыкaющь въ лови1твэ: |
|
5
|
5
|
| він переслідував беззаконних, відшукуючи їх, і тих, хто підбурює народ його, спалював. | и3 погнA беззакHнныz и3зслёдуzй, и3 смущaющихъ лю1ди є3гw2 пожжE плaменемъ. |
|
6
|
6
|
| І упокорилися беззаконні зі страху перед ним, і всі чинителі беззаконня засмутилися перед ним, і благоуспішним було спасіння рукою його. | И# слzк0шасz беззак0нніи t стрaха є3гw2, и3 вси2 дёлателє беззак0ніz смzт0шасz, и3 благопоспёшно бhти спасeніе рук0ю є3гw2. |
|
7
|
7
|
| Він засмутив багатьох царів, і звеселив Якова ділами своїми, і пам’ять його довіку у благословенні; | И# њгорчи2 цари6 мнHги и3 возвесели2 їaкwва въ дёлэхъ свои1хъ, и3 дaже до вёка пaмzть є3гw2 во благословeніе: |
|
8
|
8
|
| пройшов по містах Юдеї і знищив у ній нечестивих, і відвернув гнів від Ізраїля, | и3 пр0йде грaды ї{дины, и3 погуби2 нечести1выхъ t ни1хъ, и3 tврати2 гнёвъ t ї}лz, |
|
9
|
9
|
| і зробився іменитим до останніх меж землі, і зібрав тих, що гинули. | и3 и3мени1тъ бhсть дaже до послёднихъ земли2, и3 собрA погибaющихъ. |
|
10
|
10
|
| Тоді Аполлоній зібрав язичників і з Самарії численне військо, щоб воювати проти Ізраїля. | ҐполлHній же собрA kзhки и3 t самарjи си1лу вeлію, є4же рaтовати на ї}лz. |
|
11
|
11
|
| Іуда дізнався про це і вийшов йому назустріч, і уразив, і убив його; і багато впало уражених, а інші втекли. | И# ўвёда їyда и3 и3зhде во срётеніе є3мY, и3 порази2 є3го2 и3 ўби2 того2: и3 пад0ша ћзвеніи мн0зи, ґ пр0чіи ўбэг0ша. |
|
12
|
12
|
| І взяв Іуда здобич їх, і взяв меч Аполлонія і воював ним в усі дні. | И# взS коры6сти и4хъ, и3 мeчь ґполлHніевъ tS їyда, и3 бhсть вою1z и4мъ вс‰ дни6. |
|
13
|
13
|
| І почув Сирон, воєначальник Сирії, що Іуда зібрав навколо себе людей і сонм вірних, що виступають з ним на війну, | И# ўслhша сирHнъ начaлникъ в0євъ сЂрскихъ, ћкw собрA їyда совокуплeніе и3 цRковь вёрныхъ съ ни1мъ и3сходsщихъ на брaнь, |
|
14
|
14
|
| і сказав: зроблю собі ім’я і прославлюсь у царстві, і буду битися з Іудою і з тими, які разом з ним і які нехтують слово царське. | и3 речE: сотворю2 себЁ и4мz, и3 прослaвлюсz въ цaрствіи, и3 поборю2 їyду и3 сyщихъ съ ни1мъ и3 ўничижaющихъ сл0во царeво. |
|
15
|
15
|
| І вирішив він іти, і пішло з ним сильне полчище нечестивих допомагати йому і зробити помсту на синах Ізраїля. | (и3 ўгот0васz) и3 приложи2 є4же взhти: и3 взhде съ ни1мъ п0лкъ нечести1выхъ крёпокъ помощи2 є3мY и3 сотвори1ти tмщeніе на сынёхъ ї}левыхъ. |
|
16
|
16
|
| Коли вони наблизилися до узвишшя Вефорона, Іуда вийшов назустріч їм з небагатьма, | И# прибли1жисz дaже до восх0да веfwрHнска: и3 и3зhде їyда во срётеніе є3мY въ мaлэ. |
|
17
|
17
|
| які, коли побачили військо, яке ішло назустріч їм, сказали Іуді: як можемо ми у такій малій кількості битися проти такої сильної безлічі? І ми ж зовсім ослабли, ще не ївши сьогодні. | Е#гдa же ўви1дэша п0лкъ грzдyщій во срётеніе и5мъ, рёша їyдэ: кaкw м0жемъ въ мaлэ сyще њполчaтисz проти1ву мн0жества толи1кагw крёпкагw; и3 мы2 ўтруждeни є3смы2 пост0мъ днeсь. |
|
18
|
18
|
| Але Іуда сказав їм: легко і багатьом потрапити у руки небагатьох, і у Бога небесного немає різниці, чи багатьма спасти, чи небагатьма; | И# речE їyда: ўд0бь є4сть њб8sти мн0гихъ рук0ю мaлыхъ: и3 нёсть рaзнствіz пред8 бGомъ нбcнымъ спcти2 во мн0гихъ и3ли2 въ мaлыхъ: |
|
19
|
19
|
| бо не від кількости війська буває перемога на війні, але з неба приходить сила. | ћкw не во мн0жествэ в0євъ њдолёніе брaни є4сть, т0кмw t нб7сE крёпость: |
|
20
|
20
|
| Вони йдуть проти нас у безлічі пихатости і нечестя, щоб знищити нас і дружин наших і дітей наших, щоб пограбувати нас; | сjи грzдyтъ къ нaмъ во мн0жествэ ўкори1зны и3 беззак0ніz, є4же и3ст0ргнути нaсъ и3 жєны2 нaшz и3 ч†да н†ша, є4же взsти коры6сти нaшz, |
|
21
|
21
|
| а ми боремося за душі наші і закони наші. | мh же њполчaемсz за дyшы нaшz и3 зак0ны нaшz: |
|
22
|
22
|
| Він Сам знищить їх перед лицем нашим; ви ж не страшіться їх. | и3 сaмъ гDь сокруши1тъ и5хъ пред8 лицeмъ нaшимъ, вh же не ўстраши1тесz и4хъ. |
|
23
|
23
|
| Переставши говорити, він раптово кинувся на них, і уражений був Сирон і військо його перед ним. | Ћкоже престA глаг0лати, и3 наскочи2 на ни1хъ внезaпу, и3 сотрeсz сирHнъ и3 вHи є3гw2 пред8 ни1мъ: |
|
24
|
24
|
| І вони переслідували його по спуску Вефорона до самої рівнини; і упало з них до восьмисот мужів, інші ж утекли у землю Филистимську. | и3 погнA є3го2 въ низхождeніе веfwрHна дaже до п0лz: и3 пад0ша t ни1хъ ћкw џсмь сHтъ мужeй, пр0чіи же побэг0ша въ зeмлю фmлістjмлю. |
|
25
|
25
|
| І напав страх перед Іудою і братами його і боязнь нападати на всіх навколишніх язичників. | И# нападE стрaхъ їyдинъ и3 брaтіи є3гw2 и3 боsзнь на вс‰ kзhки, ±же w4крестъ и4хъ. |
|
26
|
26
|
| Дійшло і до царя ім’я його, і всі народи розповідали про битви Іуди. | И# д0йде до царS и4мz є3гw2, и3 њ њполчeніихъ їyдиныхъ повёдаху вси2 kзhцы. |
|
27
|
27
|
| Коли ж почув ці слова цар Антиох, то запалав гнівом і, пославши, зібрав усі сили царства свого, дуже сильне ополчення; | Е#гдa же ўслhша цaрь ґнті0хъ словесA сі‰, разгнёвасz ћростію, и3 послaвъ собрA си6лы вс‰ цaрства своегw2, п0лкъ крёпокъ ѕэлw2: |
|
28
|
28
|
| і відкрив скарбницю свою і видав військам своїм річну платню, і наказав їм бути готовими на всяку необхідність. | и3 tвeрзе сокр0вище своE, и3 дадE њбр0ки в0инwмъ свои6мъ на лёто, и3 заповёда и5мъ въ лёто бhти готHвымъ на всsку потрeбу. |
|
29
|
29
|
| Але побачив, що виснажилося срібло у скарбницях, а податі країни мізерні через хвилювання і руйнування, які він учинив у землі тій, знищуючи закони, які існували від днів давніх. | И# ви1дэ, ћкw њскудЁ сребро2 t сокр0вищъ, и3 д†ни t стрaнъ м†лы, рaди несоглaсіz и3 ћзвы, ±же сотвори2 на земли2, да в0зметъ закHннаz, ±же бsху t пeрвыхъ днjй. |
|
30
|
30
|
| І почав він побоюватися, що у нього не вистачить, хіба тільки на раз або два, на витрати і подарунки, які раніше роздавав щедрою рукою і перевершив у тім попередніх царів. | И# ўстраши1сz, да не вознеимёетъ є3ди1ною и3 двaжды въ росх0ды и3 да‰ніz, ±же даsше прeжде прострaнною рук0ю, и3 и3збhточествова пaче царeй бhвшихъ прeжде. |
|
31
|
31
|
| Сильно заклопотаний у душі своїй, він зважився йти у Персію і взяти податі з країн і зібрати побільше срібла. | И# смzтeсz душeю своeю ѕэлw2, и3 ўмhсли и3ти2 въ персjду и3 пріsти д†ни t стрaнъ и3 собрaти сребрA мн0гw. |
|
32
|
32
|
| А діла царські від ріки Євфрату до меж Єгипту передав Лісію, чоловікові знаменитому, який походив з роду царського, | И# њстaви лmсjю человёка слaвна и3 t р0да цaрска над8 вещьми2 цaрскими, t рэки2 є3vфрaта дaже до предBлъ є3гЂпетскихъ: |
|
33
|
33
|
| також і виховання сина свого Антиоха, до його повернення; | и3 питaти ґнті0ха сhна своего2, д0ндеже возврати1тсz сaмъ. |
|
34
|
34
|
| і передав йому половину війська і слонів, давши йому наказ про все, чого хотів, і про жителів Юдеї та Єрусалима, | И# предадE є3мY п0лъ си1лы и3 слонHвъ и3 заповёда є3мY њ всёхъ, и4хже совэщA, и3 њ њбитaющихъ во їудeи и3 їеrли1мэ, |
|
35
|
35
|
| щоб він послав проти них військо розбити і знищити могутність Ізраїля і залишок Єрусалима, і знищити пам’ять їх з місця того, | послaти на ни1хъ си1лу, є4же сокруши1ти и3 и3ст0ргнути крёпость ї}леву и3 њстaнокъ їеrли1ма, и3 tsти пaмzть и4хъ t мёста, |
|
36
|
36
|
| і поселити у всіх краях їхніх синів іноплемінних і розділити за жеребом землю їхню. | и3 всели1ти сынHвъ и3нор0дныхъ во всёхъ предёлэхъ и4хъ, и3 по жрeбію раздэли1ти зeмлю и4хъ. |
|
37
|
37
|
| Цар же взяв іншу половину війська і вирушив з Антиохії, престольного міста свого, у сто сорок сьомому році, і, перейшовши ріку Євфрат, пройшов верхні країни. | И# цaрь взS п0лъ си1лы њстaвшихъ и3 и3зhде t ґнтіохjи t грaда цaрства своегw2, лёта сто2 четhредесzть седмaгw: и3 прeйде є3vфрaтъ рэкY и3 прохождaше въ вы6шніz страны6. |
|
38
|
38
|
| Лісій обрав Птоломея, сина Дорименового, і Никанора і Горгія, мужів сильних із друзів царя, | И# и3збрA лmсjа птоломeа сhна дорmмeнова, и3 нікан0ра, и3 горгjю мyжы си6льныz t другHвъ царeвыхъ. |
|
39
|
39
|
| і послав з ними сорок тисяч мужів і сім тисяч вершників, щоб іти у землю Юдейську і розорити її за словом царя. | И# послA съ ни1ми четhредесzть тhсzщъ мужeй и3 сeдмь тhсzщъ к0нникwвъ, є4же и3ти2 въ зeмлю їyдину и3 растли1ти ю5 по словеси2 цaрску. |
|
40
|
40
|
| Вони вирушили з усім військом своїм і, прийшовши, розташувалися на рівнині біля Еммаума. | И# tид0ша со всeю си1лою своeю, и3 пріид0ша, и3 њполчи1шасz бли1з8 ґммаyма на земли2 полев0й. |
|
41
|
41
|
| Купці цієї країни почули ім’я їх і, узявши дуже багато срібла і золота і слуг, прийшли у стан купувати синів Ізраїля у раби; до них приєдналося і військо Сирії і землí іноплемінних. | И# слhшаша купцы2 страны2 тоS и4мz и4хъ, и3 взsша сребро2 и3 злaто мн0го ѕэлw2 и3 џтроки: и3 пріид0ша въ станы2, да в0змутъ сынHвъ ї}левыхъ въ рабы6, и3 приложи1шасz къ ни6мъ вHи сЂрскіz и3 земли2 и3ноплемeнникwвъ. |
|
42
|
42
|
| Побачили Іуда і брати його, що примножилися біди, і війська розташувалися станом у межах їхніх; довідалися і про повеління царя, яке він наказав виконати над народом, щоб погубити і знищити його. | И# ви1дэ їyда и3 брaтіz є3гw2, ћкw ўмн0жишасz ѕл†z, и3 вHи њполчaхусz въ предёлэхъ и4хъ: и3 познaша словесA царє1ва, ±же повелЁ лю1демъ сотвори1ти въ погублeніе и3 скончaніе. |
|
43
|
43
|
| І говорили кожен ближньому своєму: піднімемо повалений народ наш і будемо битися за народ наш і за святиню. | И# речE кjйждо ко и4скреннему своемY: востaнемъ за и3стреблeніе людjй нaшихъ и3 њполчи1мсz за лю1ди нaшz и3 с™ы6z. |
|
44
|
44
|
| І зібрався сонм, щоб бути готовими до війни і помолитися, і виблагати милости і жалю. | И# собрaсz с0нмъ є4же бhти готHвымъ на брaнь и3 є4же моли1тисz и3 проси1ти ми1лости и3 щедр0тъ. |
|
45
|
45
|
| Єрусалим був безлюдний, як пустеля; не було ні того, хто входить у нього, ні того, хто виходить з нього, із природних жителів його; святилище було потоптане, і сини інородних були в укріпленні його; він став житлом язичників; і відняті були веселощі в Якова, і не чутно стало сопілки і цитри. | И# їеrли1мъ бЁ неwбитaемь ѓки пустhнz: не бЁ входsй и3 и3сходsй t порождeній є3гw2, и3 с™hнz попрaна, и3 сhнове и3нор0дныхъ въ краегрaдіи, бhсть њбитaлище kзhкwмъ: и3 взsсz весeліе t їaкwва, и3 њскудЁ (тY) сопёль и3 гyсли. |
|
46
|
46
|
| Отже, вони зібралися і пішли у Массифу, навпроти Єрусалима, бо місце молитви в ізраїльтян було колись у Массифі. | И# собрaшасz и3 пріид0ша въ массифY прsмw їеrли1му, понeже мёсто моли1твы въ массифЁ пeрвэе ї}лю. |
|
47
|
47
|
| І постились у цей день, і поклали на себе веретища і попіл на голови свої, і роздерли одяг свій, | И# пости1шасz тогw2 днE, и3 њблек0шасz во врє1тища, и3 пeпелъ посhпаша на главы6 сво‰, и3 растерзaша њдэ‰ніz сво‰, |
|
48
|
48
|
| розкрили книгу закону з тих, які язичники розшукували, щоб зробити на них зображення своїх ідолів, | и3 распростр0ша кни1гу зак0на, њ ни1хже и3спытaху kзhцы написaти на ни1хъ подHбіz јдwлъ свои1хъ, |
|
49
|
49
|
| і принесли священичі облачення і первородних і десятини; і скликали назореїв, які сповнили дні свої, | и3 принес0ша ри6зы свzти1тєлскіz и3 перворHднаz и3 десzти6ны: и3 воздви1гнуша назірeєвъ, и5же нап0лниша дни6, |
|
50
|
50
|
| і голосно заволали до неба: що нам робити с ними і куди відвести їх? | и3 возопи1ша глaсомъ (вeліимъ) на нб7о, рекyще: что2 сотвори1мъ си6мъ и3 кaмw и5хъ tведeмъ; |
|
51
|
51
|
| Святилище Твоє потоптане й осквернене, і священики Твої у скорботі і приниженні. | и3 с™†z тво‰ попрaшасz и3 њскверни1шасz, и3 свzщeнницы твои2 въ ск0рби и3 въ смирeніи: |
|
52
|
52
|
| І ось, зібралися проти нас язичники, щоб знищити нас. Ти знаєш, що замишляють вони проти нас. | и3 сE, kзhцы собрaшасz на ны2, да раст0ргнутъ нaсъ: ты2 вёси, ±же помышлsютъ на нaсъ: |
|
53
|
53
|
| Як можемо ми устояти перед лицем їх, якщо Ти не допоможеш нам? | кaкw возм0жемъ стaти пред8 лицeмъ и4хъ, ѓще не ты2 пом0жеши нaмъ; |
|
54
|
54
|
| І засурмили трубами і викликнули гучним голосом. | И# воструби1ша трубaми и3 возопи1ша глaсомъ вeліимъ. |
|
55
|
55
|
| Після цього Іуда поставив вождів для народу — тисячоначальників, стоначальників, п’ятдесятиначальників і десятиначальників. | И# посeмъ постaви їyда воевHды людjй, тhсzщники и3 с0тники, и3 пzтьдесsтники и3 десzтоначaлники. |
|
56
|
56
|
| І сказали тим, які будували доми, заручилися з дружинами, насадили виноградники, і людям боязким, щоб кожен з них, за законом, повернувся у свій дім. | И# рек0ша созидaющымъ д0мы и3 њбручaющымъ жєны2, и3 насаждaющымъ віногрaды и3 боzзли6вымъ возврати1тисz комyждо въ д0мъ св0й по зак0ну. |
|
57
|
57
|
| Тоді рушило ополчення і розташувалося станом на півдні від Еммаума. | И# воздви1жесz п0лкъ и3 њполчи1сz на ю4гъ ґммаyма. |
|
58
|
58
|
| І сказав Іуда: підпережіться і будьте мужні і готові на ранок битися з цими язичниками, які зібралися проти нас, щоб погубити нас і святиню нашу. | И# речE їyда: препоsшитесz, и3 бyдите въ сhны си6льны, и3 бyдите гот0ви въ заyтріе њполчи1тисz на kзhки сі‰, и5же собрaшасz на ны2 растерзaти нaсъ и3 с™†z н†ша: |
|
59
|
59
|
| Бо краще нам померти у битві, ніж бачити біди нашого народу і святині. | ћкw лyчше є4сть нaмъ ўмрeти въ брaни, нeже ви1дэти ѕл†z людjй нaшихъ и3 с™hхъ: |
|
60
|
60
|
| А яка буде воля на небі, так нехай сотворить! | и3 ћкоже в0лz бyдетъ на нб7си2, тaкw сотвори1тъ. |
|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
| І взяв Горгій п’ять тисяч мужів і тисячу добірних вершників, і рушило ополчення вночі, | И# взS горгjа пsть тhсzщъ мужeй и3 тhсzщу кHнникъ и3збрaнныхъ, и3 подвиг0ша п0лкъ н0щію, |
|
2
|
2
|
| щоб напасти на ополчення юдеїв і уразити їх раптово, а ті, що жили у фортеці, служили йому провідниками. | є4же напaсти на п0лкъ їудeйскій и3 поби1ти и5хъ внезaпу, и3 сhнове краегрaдіz бhша є3мY вождeве. |
|
3
|
3
|
| І почув Іуда і виступив сам і хоробрі мужи, щоб уразити військо царя в Еммаумі, | И# ўслhша їyда, и3 востA сaмъ и3 си1льніи, поби1ти си1лу царeву, ћже въ є3ммаyмэ: |
|
4
|
4
|
| доки сили ворожі були ще на відстані від стану. | є3щe бо си6лы расточє1ны бhша t полкA. |
|
5
|
5
|
| І прийшов Горгій у стан Іуди вночі, і нікого не знайшов, і шукав їх по горах, бо говорив: вони біжать від нас. | И# пріи1де горгjа въ п0лкъ їyдинъ н0щію и3 ни є3ди1нагw њбрёте: и3 и3скaше и5хъ въ горaхъ, понeже речE: бэжaтъ сjи t нaсъ. |
|
6
|
6
|
| Але удосвіта Іуда з’явився на рівнині з трьома тисячами мужів, та вони не мали ні щитів, ні мечів, як того бажали. | И# вкyпэ со днeмъ kви1сz їyда на п0ли со тремS тhсzщами мужeй: nбaче щитHвъ и3 мечeй не и3мsху, ћкоже хотsху. |
|
7
|
7
|
| Коли побачили вони міцне й озброєне ополчення язичників і кінноту, яка оточувала його, навчених для війни, | И# ви1дэша п0лкъ kзhческій крёпокъ воwружeнъ и3 к0нники w4крестъ є3гw2, и3 сjи научeни брaни. |
|
8
|
8
|
| Іуда сказав мужам, що були з ним: не бійтеся кількости їх і не страшіться нападу їх. | И# речE їyда мужє1мъ, и5же съ ни1мъ бsху: не ўб0йтесz мн0жества и4хъ и3 ўстремлeніz и4хъ не ўжасaйтесz: |
|
9
|
9
|
| Згадайте, як спасені були батьки наші у Червоному морі, коли фараон переслідував їх з військом. | помzни1те, кaкw спасeни бhша nтцы2 нaши въ м0ри чермнёмъ, є3гдA гонsше и5хъ фараHнъ съ вHи мн0гими: |
|
10
|
10
|
| І нині заволаємо до неба; можливо, Він змилосердиться над нами, згадавши завіт з батьками нашими, і знищить нині це ополчення перед лицем нашим; | и3 нн7э возопjимъ на нб7о, нeгли кaкw ўмлcрдитсz на ны2 и3 помzнeтъ завётъ nтцє1въ нaшихъ и3 сокруши1тъ п0лкъ сeй пред8 лицeмъ нaшимъ днeсь: |
|
11
|
11
|
| і всі язичники пізнають, що є Визволитель і Спаситель Ізраїля. | и3 ўвёдzтъ вси2 kзhцы, ћкw є4сть и3збавлszй и3 сп7сazй ї}лz. |
|
12
|
12
|
| Іноплемінники, звівши очі свої, побачили, що йдуть проти них, | И# возвед0ша и3ноплемє1нницы џчи свои2 и3 ви1дэша и5хъ грzдyщихъ сопроти1ву, |
|
13
|
13
|
| і вийшли зі стану на битву, а ті, що були з Іудою, засурмили, | и3 и3зыд0ша и3з8 полкA на брaнь и3 воструби1ша и5же со їyдою. |
|
14
|
14
|
| і зійшлися, і розбиті були язичники, і побігли на рівнину, | И# срази1шасz: и3 сотрeни бhша kзhцы и3 побэг0ша въ п0ле, |
|
15
|
15
|
| а всі інші впали від меча; і переслідували їх до Газера і до рівнин Ідумеї, Азота й Іамнії, і впало з них до трьох тисяч мужів. | послёдніи же вси2 пад0ша мечeмъ: и3 прогнaша и5хъ дaже до ґссарімHfа и3 дaже до п0ль їдумeйскихъ и3 ґзHтскихъ и3 їамнjйскихъ, и3 пад0ша t ни1хъ до тріeхъ тhсzщъ мужeй. |
|
16
|
16
|
| І повернувся Іуда і військо його від переслідування їх | И# возврати1сz їyда и3 вHи є3гw2 t гонeніz в8слёдъ и4хъ, |
|
17
|
17
|
| і сказав народу: не кидайтеся на здобич, бо війна ще чекає на нас; | и3 речE къ лю1демъ: не вожделёйте корhстей, понeже брaнь проти1ву нaсъ: |
|
18
|
18
|
| Горгій і військо його на горі поблизу від нас; станьте тепер проти ворогів наших і бийтеся з ними, а після сміливо візьмете здобич. | и3 горгjа и3 вHи є3гw2 бли1з8 нaсъ на горЁ: но ст0йте нн7э проти1ву врагHвъ нaшихъ и3 побори1те и5хъ, и3 по си1хъ в0змете кwрhсти без8 боsзни. |
|
19
|
19
|
| Коли ще говорив це Іуда, показався якийсь натовп, який виступав з гори. | И# є3щE глаг0лющу їyдэ сі‰, сE, kви1сz чaсть нёкаz приницaющаz съ горы2. |
|
20
|
20
|
| І побачив він, що їх змусили втікати, і палять табір; бо дим, який піднімався, показував, що́ відбулося. | И# ви1дэ, ћкw въ бёгъ њбрати1шасz, и3 зажг0ша п0лкъ, и5же сyть со їyдою, дhмъ бо зри1мый kвлsше бhвшее. |
|
21
|
21
|
| Коли вони побачили це, дуже злякалися; побачивши ж і військо Іуди на рівнині, готове до битви, | Смотрsщіи же сі‰ ўбоsшасz ѕэлw2: ви1дzще же њполчeніе їyдино въ п0ли гот0во на брaнь, бэжaша вси2 въ зeмлю и3ноплемeнникwвъ. |
|
22
|
22
|
| всі побігли у землю іноплемінників. | И# њбрати1сz їyда на кwрhсти њполчeніz: |
|
23
|
23
|
| Тоді Іуда повернув на здобич стану, і захопив багато золота і срібла, гіацинтових і багряних одеж, і велике багатство. | и3 взS злaта мн0гw и3 сребрA, и3 v3акjнfа и3 порфЂры морскjz, и3 бог†тства вели6ка. |
|
24
|
24
|
| І, повертаючись, оспівували і благословляли Господа небесного, бо Він благий і повіки милість Його. | И# возвращaющесz пёснь поsху и3 благословлsху бGа нбcнаго, ћкw бlгъ є4сть, ћкw въ вёкъ млcть є3гw2. |
|
25
|
25
|
| І було у той день велике спасіння Ізраїлю. | И# бhсть спcніе вели1ко ї}лю въ дeнь w4нъ. |
|
26
|
26
|
| Уцілілі ж іноплемінники прийшли до Лісія і сповістили про все, що трапилося. | Е#ли1цы же t и3ноплемeнникwвъ ўцэлёша, пришeдше возвэсти1ша лmсjи вс‰ случи6вшаzсz. |
|
27
|
27
|
| Він, почувши, засумував і засмутився, що не те трапилося з Ізраїлем, чого він хотів, і не те вийшло, що́ повелів йому цар. | Џнъ же слhшавъ ўны2 душeю и3 њпечaлисz, ћкw не ±же хотsше, такwвA бhша ї}лю, и3 не какwвA заповёда є3мY цaрь, сицев†z сбhшасz. |
|
28
|
28
|
| І на наступний рік Лісій зібрав шістдесят тисяч добірних мужів і п’ять тисяч вершників, щоб перемогти їх. | И# во грzдyщее лёто собрA лmсjа мужeй и3збрaнныхъ шестьдесsтъ тhсzщъ и3 к0нникwвъ пsть тhсzщъ, да побіeтъ їеrли1мъ. |
|
29
|
29
|
| І прийшли вони в Ідумею і розташувалися станом у Вефсурах; а Іуда зустрів їх з десятьма тисячами мужів. | И# пріид0ша во їдумeю и3 њполчи1шасz во веfсyрэхъ, и3 срёте и5хъ їyда съ десzтію2 тhсzщьми мужeй. |
|
30
|
30
|
| Побачивши сильне ополчення, він молився і говорив: благословенний Ти, Спасителю Ізраїля, що скрушив напад сильного рукою раба Твого Давида і віддав поЛк. іноплемінників у руки Іонафана, сина Саулового, і зброєносця його. | И# ви1дэ п0лкъ крёпокъ, и3 помоли1сz, и3 речE: блгcвeнъ є3си2, спcсе ї}левъ, сокруши1вый стремлeніе си1льнагw рук0ю рабA твоегw2 давjда, и3 прeдалъ є3си2 п0лкъ и3ноплемeнныхъ въ рyки їwнаfaна сhна саyлz и3 носsщагw nрyжіе є3гw2: |
|
31
|
31
|
| Віддай військо це у руки народу Твого — Ізраїля, і нехай будуть вони посоромлені у силі і кінноті їх; | заключи2 п0лкъ сeй рук0ю людjй твои1хъ ї}лz, и3 да постыдsтсz њ си1лэ и3 к0нницэ своeй: |
|
32
|
32
|
| наведи на них страх і знищи зухвалість сили їх; нехай будуть вони приголомшені поразкою своєю; | дaждь и5мъ боsзнь и3 растaй дeрзость си1лы и4хъ, и3 да поколeблютсz сотрeніемъ свои1мъ: |
|
33
|
33
|
| подолай їх мечем тих, що люблять Тебе, і нехай прославлять Тебе у піснях усі, хто знає ім’я Твоє. | низложи2 и5хъ мечeмъ лю1бzщихъ тS, и3 да восхвaлzтъ тебE вси2 вёдущіи и4мz твоE въ пёснехъ. |
|
34
|
34
|
| І билися вони, й упало з війська Лісія до п’яти тисяч мужів, упали перед ними. | И# состaвиша брaнь, и3 пад0ша t полкA лmсjи до пzти2 тhсzщъ мужeй, и3 пад0ша пред8 ни1ми. |
|
35
|
35
|
| Лісій, побачивши втечу війська свого і хоробрість воїнів Іуди, і що вони готові або жити, або померти відважно, вирушив до Антиохії, набрав чужоземців і, збільшивши попереднє військо, думав знову йти в Юдею. | Ви1дz же лmсjа своегw2 њполчeніz бhвшее бэжaніе, ґ їyдину бhвшую дeрзость, и3 ћкw гот0ви сyть и3ли2 жи1ти, и3ли2 ўмрeти хрaбрw, tи1де во ґнтіохjю и3 собирaше чужди1хъ в0євъ: и3 ўмн0живъ бhвшее в0инство, ўмhсли пaки пріити2 на їудeю. |
|
36
|
36
|
| Іуда ж і брати його сказали: ось, вороги наші знищені, зійдімо, щоб очистити й оновити святилище. | Речe же їyда и3 брaтіz є3гw2: сE, сотрeни сyть врази2 нaши, взhдемъ нн7э њчи1стити с™†z и3 њбнови1ти. |
|
37
|
37
|
| І зібралося все ополчення і зійшли на гору Сион. | И# собрaсz вeсь п0лкъ и3 взыд0ша на г0ру сіHнъ: |
|
38
|
38
|
| І побачили, що святилище спустошене, жертовник осквернений, ворота спалені, і в притворах, як у лісі або на якій-небудь горі, повиростали рослини, і сховища зруйновані, | и3 ви1дэша с™hню њпустошeну, и3 жeртвенникъ њсквернeнъ, и3 вратA сожжє1на, и3 въ притв0рэхъ возраст0ша дрeвіе ѓки въ дубрaвэ, и3ли2 ѓки во є3ди1нэй t г0ръ, и3 пастофHріа разбіє1на. |
|
39
|
39
|
| і роздерли вони одяг свій, плакали гірким плачем і сипали попіл на свої голови, | И# растерзaша ри6зы сво‰ и3 плaкаша плaчемъ вeліимъ, и3 возложи1ша пeпелъ на главы6 сво‰, |
|
40
|
40
|
| і падали лицем на землю і сурмили вістовими трубами, і волали до неба. | и3 пад0ша лицeмъ на зeмлю, и3 воструби1ша трyбнымъ знaменіемъ, и3 возопи1ша на нб7о. |
|
41
|
41
|
| Тоді відрядив Іуда мужів воювати проти тих, що знаходились у фортеці, доки він очистить святилище. | ТогдA повелЁ їyда мужє1мъ рaтовати сyщихъ въ краегрaдіи, д0ндеже њчи1ститъ с™†z. |
|
42
|
42
|
| І обрав священиків безвадних, ревнителів закону. | И# и3збрA свzщeнники непорHчны воли1тєли зак0на б9іz: |
|
43
|
43
|
| Вони очистили святилище й осквернені камені винесли у нечисте місце. | и3 њчи1стиша с™†z и3 tверг0ша кaменіе њсквернeніz въ мёсто нечи1сто: |
|
44
|
44
|
| Потім вони розмірковували над оскверненим жертовником всепалення, як учинити з ним. | и3 совётоваша њ жeртвенницэ всесожжeніz њсквернeнэмъ, что2 є3мY сотворsтъ: |
|
45
|
45
|
| І прийшла їм добра думка зруйнувати його, щоб він коли-небудь не послужив їм на ганьбу, оскільки язичники осквернили його; і зруйнували вони жертовник, | и3 нападE и5мъ совётъ блaгъ разори1ти є3го2, да не когдA бyдетъ и5мъ въ поношeніе, ћкw њскверни1ша є3го2 kзhцы. и3 разори1ша жeртвенникъ, |
|
46
|
46
|
| і камені склали на горі храму у пристойному місці, поки прийде пророк і дасть відповідь про них. | и3 положи1ша кaменіе на горЁ хрaма на мёстэ прили1чнэмъ, д0ндеже пріи1детъ прbр0къ tвэщaти њ ни1хъ: |
|
47
|
47
|
| Узяли камені цілі, за законом, і побудували новий жертовник, як і раніше; | и3 взsша кaменіе цёло по зак0ну и3 создaша жeртвенникъ н0въ по прeжнему. |
|
48
|
48
|
| потім побудували святині і внутрішні частини храму й освятили притвори; | И# создaша с™†z и3 вс‰ ±же внyтрь хрaма, и3 притв0ры њсвzти1ша, |
|
49
|
49
|
| влаштували нове священне начиння і внесли у храм свічник і вівтар всепалень і фіміам і трапезу; | и3 сотвори1ша сосyды с™ы6z нHвы, и3 внес0ша свэти1лникъ и3 жeртвенникъ всесожжeній и3 fmміaмwвъ и3 трапeзу во хрaмъ, |
|
50
|
50
|
| і закурили на вівтарі фіміам і запалили світильники на свічнику, й освітили храм; | и3 кади1ша на жeртвенницэ, и3 возжг0ша свэти1лники, ±же на подсвёщницэ, и3 свэтsху во хрaмэ, |
|
51
|
51
|
| і поклали на трапезу хліби, і розвісили завіси, і закінчили всі діла, які почали. | и3 положи1ша на трапeзэ хлёбы и3 простр0ша катапет†смы, и3 скончaша вс‰ дэлA, ±же творsху. |
|
52
|
52
|
| У двадцять п’ятий день дев’ятого місяця — це місяць Хаслев — сто сорок восьмого року, встали дуже рано | И# ѕэлw2 рaнw востaша въ пsтый и3 двадесsтый дeнь мцcа девsтагw: сeй мцcъ хаслevъ, сто2 четhредесzть nсмaгw лёта. |
|
53
|
53
|
| і принесли жертву за законом на новозбудованому жертовнику всепалень. | И# принес0ша жeртву по зак0ну на nлтaрь всесожжeній н0вый, є3г0же сотвори1ша: |
|
54
|
54
|
| У той час, у той самий день, в який язичники осквернили жертовник, оновлений він з піснями, з цитрами, гуслями і кимвалами. | по врeмени и3 по дни2, въ џньже њскверни1ша є3го2 kзhцы, во w4нъ њбнови1сz въ пёснехъ и3 гyслехъ и3 кінЂрэхъ и3 въ кmмвaлэхъ. |
|
55
|
55
|
| І весь народ падав на лице своє, і молилися і возносили подяки до неба Благопоспішнику своєму. | И# пад0ша вси2 лю1діе на лицE своE и3 поклони1шасz, и3 благослови1ша на нб7о бlгопоспэши1вшаго и5мъ: |
|
56
|
56
|
| Так звершували відновлення жертовника вісім днів з веселощами, приносячи всепалення і підносячи жертву спасіння і хвали. | и3 сотвори1ша њбновлeніе nлтарS днjй џсмь, и3 принес0ша всесожжє1ніz съ весeліемъ, и3 пожр0ша жeртву спасeніz и3 хвалeніz, |
|
57
|
57
|
| І прикрасили передню сторону храму золотими вінцями і щитами і відновили ворота і сховища, і зробили для них двері. | и3 ўкраси1ша сyщее пред8 лицeмъ хрaма вэнцы6 златhми и3 щитaми, и3 њбнови1ша вратA и3 пастофHріа, и3 постaвиша двє1ри. |
|
58
|
58
|
| І була дуже велика радість у народі, і відвернули ганьбу язичників. | И# бhсть весeліе въ лю1дехъ вели1ко ѕэлw2, и3 tвращeно бhсть поношeніе kзhкwвъ. |
|
59
|
59
|
| І встановили Іуда і брати його і все зібрання Ізраїля, щоб дні відновлення жертовника святкувалися з веселощами і радістю у свій час, щороку вісім днів, від двадцятого дня місяця Хаслева. | И# ўстaви їyда и3 брaтіz є3гw2 и3 вeсь соб0ръ ї}левъ, да прaзднуютсz днjе њбновлeніz nлтарS во временA сво‰ на всsко лёто днjй џсмь, t двaдесzть пsтагw днE мцcа хаслevъ съ весeліемъ и3 рaдостію. |
|
60
|
60
|
| У той же час оббудували гору Сион навколо високими стінами і міцними вежами, щоб язичники, прийшовши коли-небудь, не потоптали їх, як зробили це раніше. | И# создaша во врeмz џно г0ру сіHнъ, w4крестъ стёны высHкіz и3 пЂрги крBпки, да не когдA пришeдше kзhцы поперyтъ |, ћкоже прeжде сотвори1ша. |
|
61
|
61
|
| І розташував там Іуда військо стерегти гору, і зміцнили для охорони її Вефсуру, щоб народ мав укріплення проти Ідумеї. | И# посади2 тY в0євъ храни1ти ю5, и3 ўтверди1ша ю5 храни1ти веfсyру, є4же и3мёти лю1демъ въ твердhню проти1ву лицA їдумeи. |
|
Глава 5
|
Главa є7
|
|
1
|
1
|
| Коли навколишні народи почули, що побудовано жертовник і відновлено святилище, як раніше, дуже обурилися; | И# бhсть є3гдA ўслhшаша kзhцы w4крестъ, ћкw создaсz nлтaрь и3 њбнови1сz с™hнz ћкоже прeжде, и3 разгнёвашасz ѕэлw2: |
|
2
|
2
|
| і наважилися знищити рід Якова, який жив серед них, і почали убивати і знищувати людей у цьому народі. | и3 совэщaшасz погуби1ти р0дъ їaкwвль, и5же бёху посредЁ и4хъ, и3 начaша ўбивaти въ лю1дехъ и3 и3стреблsти. |
|
3
|
3
|
| Тоді Іуда ополчився проти синів Ісава в Ідумеї, в Акравимі, оскільки вони тримали в облозі Ізраїля, й уразив їх великим ураженням, і упокорив їх, і взяв здобич їх. | И# рaтоваше їyда на сhны и3сavwвы во їдумeи, ћже во ґкравати1нэ, понeже њбсэдsху ї}лz: и3 порази2 и5хъ ћзвою вели1кою, и3 ўтэсни2 и5хъ, и3 взS коры6сти и4хъ. |
|
4
|
4
|
| Згадав він і про злобу синів Веана, які були для народу сіткою і спотиканням, влаштовуючи йому засідки на дорогах. | И# помzнY ѕл0бу сынHвъ веaнихъ, и5же бёху лю1демъ въ сёть и3 въ соблaзнъ, во є4же лови1ти и5мъ на путeхъ. |
|
5
|
5
|
| Хоч вони замкнулися від нього у вежах, але він ополчився проти них, піддав їх закляттю і спалив вогнем вежі їхні з усіма, хто був у них. | И# затвори1шасz t негw2 въ пЂргэхъ, и3 наступи2 на ни1хъ, и3 проклS и5хъ, и3 зажжE пЂрги и4хъ nгнeмъ, со всёми ±же въ ни1хъ бsху. |
|
6
|
6
|
| Потім він перейшов до синів Аммона і зустрів сильне військо і численний народ і Тимофія, провідника їхнього. | И# пр0йде на сы6ны ґммw6ни, и3 њбрёте рyку крёпку и3 лю1ди мнHги, и3 тімоfeа вождA и4хъ. |
|
7
|
7
|
| Він мав з ними багато битв, і вони були розбиті перед лицем його; він уразив їх; | И# состaви на ни1хъ бр†ни мнHги, и3 сотрeни сyть пред8 лицeмъ є3гw2, и3 поби2 и5хъ, |
|
8
|
8
|
| узяв Іазер і селища його і повернувся в Юдею. | и3 взS їази1ра и3 дщє1ри є3гw2, и3 возврати1сz во їудeю. |
|
9
|
9
|
| Тоді зібралися язичники, які жили у Галааді, проти ізраїльтян, що знаходилися в краях їхніх, щоб знищити їх; але вони втекли у фортецю Дафему. | И# собрaшасz kзhцы и5же въ галаадjтідэ проти1ву ї}лтzнwмъ сyщымъ въ предёлэхъ и4хъ, да и3збію1тъ и5хъ. и3 побэг0ша въ даfeму твердhню. |
|
10
|
10
|
| І послали листи до Іуди і братів його і сказали: зібралися проти нас навколишні язичники, щоб знищити нас, | И# послaша писaніе ко їyдэ и3 брaтіи є3гw2, рекyще: собрaшасz на ны2 kзhцы, и5же w4крестъ нaсъ, и3зби1ти нaсъ, |
|
11
|
11
|
| і готуються йти і зробити напад на фортецю, в яку ми втекли, і Тимофій на чолі війська їхнього. | и3 гот0вzтсz пріити2 и3 взsти твердhню, въ ню1же вбэг0хомъ, и3 тімоfeй є4сть воев0да си1лъ и4хъ: |
|
12
|
12
|
| Отже, прийди і визволи нас від руки їх, тому що багато з нас загинули; | нн7э u5бо пришeдъ и3збaви нaсъ t руки2 и4хъ, ћкw падE мн0жество t нaсъ: |
|
13
|
13
|
| і всі брати наші, які були у межах Това, віддані на смерть, а дружин їхніх і дітей їхніх і майно взяли у полон, і погубили там близько тисячі мужів. | и3 вси2 брaтіz н†ша сyщіи въ мёстэхъ тувjинихъ ўбіeни сyть, и3 плэни1ша жeнъ и4хъ и3 ч†дъ и4хъ и3 и3мBніz и4хъ, и3 погуби1ша тaмw ћкw тhсzщу мужeй. |
|
14
|
14
|
| Ще читалися ці листи, як ось, прийшли інші вісники з Галилеї у розідраному одязі з таким повідомленням: | И# є3щE пис†ніz чтsхусz, и3 сE, и3нjи вBстницы пріид0ша t галілeи въ раздрaныхъ ри1захъ, возвэщaюще по словесє1мъ си6мъ, рекyще: |
|
15
|
15
|
| зібралися проти нас із Птолемаїди і з Тира і Сидона, і з усієї Галилеї язичницької, щоб погубити нас. | собрaшасz на нaсъ t птолемаjды и3 тЂра, и3 сідHна и3 всеS галілeи и3ноплемє1нникъ, є4же и3скорени1ти нaсъ. |
|
16
|
16
|
| Коли почули ці слова Іуда і народ, то зібралися великі збори для наради, що зробити для цих братів, які знаходяться у біді і яким загрожує війна від тих язичників? | Е#гдa же ўслhша їyда и3 лю1діе словесA сі‰, собрaсz соб0ръ вели1къ ўсовётовати, что2 сотворsтъ брaтіzмъ свои6мъ сyщымъ въ ск0рби и3 вою1ємымъ t ни1хъ. |
|
17
|
17
|
| Тоді Іуда сказав Симону, братові своєму: вибери собі мужів і йди і захисти братів твоїх, які знаходяться у Галилеї; а я та Іонафан, брат мій, підемо у Галаад. | И# речE їyда сjмwну и3 брaту своемY: и3збери2 себЁ мyжы и3 и3ди2, и3 и3збaви брaтію твою2 сyщую въ галілeи: ѓзъ же и3 брaтъ м0й їwнаfaнъ п0йдемъ въ галаадjтъ. |
|
18
|
18
|
| І залишив він Йосифа, сина Захарії, та Азарію начальниками над народом із залишком війська в Юдеї для охорони. | И# њстaви їHсифа сhна захaріина и3 ґзaрію воевHды лю1демъ съ пр0чими вHины во їудeи на хранeніе, |
|
19
|
19
|
| І дав їм повеління, сказавши: управляйте народом цим, але не починайте війни проти язичників до нашого повернення. | и3 заповёда и5мъ, глаг0лz: прилэжи1те лю1демъ си6мъ и3 не сотвори1те брaни на kзhки, д0ндеже мы2 возврати1мсz. |
|
20
|
20
|
| Симону виділені для походу у Галилею три тисячі мужів, Іуді ж — у Галаад вісім тисяч мужів. | И# tдэли1ша сjмwну мужeй три2 тhсzщы, да и4детъ въ галілeю, їyдэ же џсмь тhсzщъ мужeй въ галаадjтъ. |
|
21
|
21
|
| І вирушив Симон у Галилею і провів багато битв з язичниками, і розбив язичників. | И# и4де сjмwнъ въ галілeю и3 состaви бр†ни мнHги на kзhки, и3 сотр0шасz kзhцы t лицA є3гw2, |
|
22
|
22
|
| Він переслідував їх до воріт Птолемаїди, і впало з язичників до трьох тисяч чоловіків, і він узяв здобич їхню. | и3 погнA в8слёдъ и4хъ дaже до врaтъ птолемаjды: и3 пад0ша t kзы6къ ћкw три2 тhсzщы мужeй, и3 взS кwрhсти и4хъ, |
|
23
|
23
|
| Також узяв він із собою [юдеїв], які знаходилися у Галилеї й Арваттах, з дружинами і дітьми і з усім майном їхнім, і привів у Юдею з великою радістю. | и3 поsтъ сyщихъ въ галілeи и3 во ґрваттjсэхъ съ женaми и3 ч†ды, и3 вс‰ є3ли6ка бsху и5мъ, и3 приведE во їудeю съ весeліемъ вeліимъ. |
|
24
|
24
|
| А Іуда Маккавей та Іонафан, брат його, перейшли Йордан і звершили триденну путь у пустелі. | И# їyда маккавeй и3 їwнаfaнъ брaтъ є3гw2 преид0ша їoрдaнъ, и3 и3д0ша пyть тріeхъ днjй въ пустhни, |
|
25
|
25
|
| Їх зустріли навуфеї і прийняли мирно, і розповіли їм усе, що сталося з братами їхніми у Галааді, | и3 срэт0ша наватeєвъ, и3 пріsша и5хъ ми1рнw, и3 повёдаша и5мъ вс‰, ±же случи1шасz брaтіи и4хъ въ галаадjтідэ, |
|
26
|
26
|
| і що багато з них замкнені у Васарі й Восорі, в Алемах, Хасфорі, Македі і Карнаїні — усі ці міста укріплені і великі — | и3 ћкw мн0зи t ни1хъ заключeни сyть въ вос0рэ и3 вос0ръ, во ґлемjсэхъ, хасфHрэ, макeдэ и3 карнаjнэ: сjи вси2 грaди твeрди и3 вели1цы: |
|
27
|
27
|
| і в інших містах Галаада знаходяться в облозі, і що завтра призначено напасти на ці укріплення і взяти їх і погубити всіх їх в один день. | и3 въ пр0чіихъ градёхъ галаадjтіды сyть затворeни, и3 во ќтріе стр0zтсz њполчи1тисz на тверды6ни и3 ћти и3 и3зби1ти всёхъ си1хъ во є3ди1нъ дeнь. |
|
28
|
28
|
| Тому Іуда зі своїм військом несподівано направив шлях свій у пустелю до Восора і взяв це місто, і вибив усю чоловічу стать вістрям меча, і взяв усю здобич їхню, і спалив його вогнем; | И# возврати1сz їyда и3 вHи є3гw2 въ пyть въ пустhню въ вос0ръ внезaпу: и3 взS грaдъ, и3 ўби2 всsкъ мyжескъ п0лъ ўсты6 мечA, и3 взS вс‰ коры6сти и4хъ, и3 сожжE є3го2 nгнeмъ: |
|
29
|
29
|
| а звідти вирушив уночі і йшов до укріплення. | и3 востA tтyду н0щію и3 и4де дaже до твердhни. |
|
30
|
30
|
| Коли наставав ранок, і звели очі, і ось, народ численний, якому числа не було, піднімають драбини і машини, щоб узяти укріплення, і облягають тих, що у ньому. | И# бhсть пред8 зарeю, и3 воздвиг0ша џчи свои2, и3 сE, лю1діе мн0зи, и5мже не бЁ числA, несyще лBствицы и3 мих†ны взsти твердhню, и3 рaтоваху и5хъ. |
|
31
|
31
|
| Побачив Іуда, що почалася битва і волання міста піднімалося до неба трубами і гучним криком, | И# ви1дэ їyда, ћкw начaсz брaнь, и3 в0пль грaда взhде дaже до небесE трубaми и3 глaсомъ вeліимъ, |
|
32
|
32
|
| і сказав воїнам: бийтеся тепер за братів ваших. | и3 речE мужє1мъ си1лы: бjйтесz днeсь за брaтію вaшу. |
|
33
|
33
|
| Він обійшов ворогів з тилу з трьома загонами, і засурмили трубами і викликнули з молитвою; | И# и3зhде тремS начaлы созади2 и4хъ: и3 воструби1ша трубaми и3 возопи1ша въ моли1твэ. |
|
34
|
34
|
| і дізналося військо Тимофія, що це — Маккавей, і побігли від лиця його, і він уразив їх великою поразкою, і впало їх у цей день до восьми тисяч чоловіків. | И# познA п0лкъ тімоfeовъ, ћкw маккавeй є4сть, и3 tбэжA t лицA є3гw2, и3 поби2 и5хъ ћзвою вeліею, и3 пад0ша t ни1хъ въ дeнь w4нъ ћкw џсмь тhсzщъ мужeй. |
|
35
|
35
|
| Тоді повернув він у Масфу й обложив і взяв її, вибив усю чоловічу стать у ній, узяв здобич її і спалив її вогнем; | И# њбрати1сz (їyда) въ масфY и3 повоевA ю5 и3 взS ю5, и3 ўби2 вeсь мyжескъ п0лъ є3S и3 взS коры6сти є3S, и3 сожжE ю5 nгнeмъ: |
|
36
|
36
|
| вирушивши звідти, він узяв Хасфон, Макед, Восор та інші міста галаадські. | tтyду п0йде и3 взS хасфHръ, макeдъ и3 вос0ръ и3 пр0чыz грaды галаадjтіды. |
|
37
|
37
|
| Після цих подій Тимофій зібрав інше військо і розташувався станом перед Рафоном по той бік потоку. | И# по си1хъ словесёхъ собрA тімоfeй п0лкъ и4нъ и3 њполчи1сz къ лицY рафHна њб8 nнY странY пот0ка. |
|
38
|
38
|
| І послав Іуда оглянути військо, й оголосили йому і сказали: зібралися до них усі навколишні язичники — сила численна, | И# послA їyда соглsдати п0лкъ. и3 возвэсти1ша є3мY глаг0люще: с0брани сyть къ немY вси2 kзhцы, и5же w4крестъ нaсъ, си1ла вeліz ѕэлw2: |
|
39
|
39
|
| і вони найняли на допомогу собі аравитян і розташувалися станом за потоком, будучи готові йти проти тебе війною. І пішов Іуда назустріч їм. | и3 ґрaвлzнъ наsша въ п0мощь себЁ, и3 њполчaютсz њб8 nнY странY пот0ка, гот0ви пріити2 на тS на брaнь. и3 и4де їyда во срётеніе и4хъ. |
|
40
|
40
|
| Тоді Тимофій сказав своїм воєначальникам, коли Іуда і військо його наближалися до потоку води: якщо він перейде до нас раніше, то ми не в силах будемо устояти проти нього, бо він переможе нас. | И# речE тімоfeй начaлникwмъ в0євъ свои1хъ: є3гдA прибли1житсz їyда и3 п0лкъ є3гw2 къ пот0ку водн0му, ѓще пріи1детъ къ нaмъ прeжде, не м0жемъ постоsти проти1ву є3гw2, ћкw могjй возм0жетъ проти1ву нaсъ: |
|
41
|
41
|
| Якщо ж він убоїться і розташується станом по той бік потоку, то ми перейдемо до нього і переможемо його. | ѓще же ўстраши1тсz и3 њполчи1тсz њб8 nнY странY рэки2, прeйдемъ къ немY и3 возм0жемъ проти1ву є3гw2. |
|
42
|
42
|
| Як тільки підійшов Іуда до потоку води, то поставив при потоці народних писарів і наказав їм, сказавши: не залишайте жодної людини у стані, але нехай усі йдуть на битву. | Е#гдa же прибли1жисz їyда къ пот0ку водн0му, постaви кни1жники людjй при пот0цэ и3 повелЁ и5мъ глаг0лz: не њставлsйте всsкаго человёка њстaтисz въ полцЁ, но да грzдyтъ вси2 на брaнь. |
|
43
|
43
|
| І переправився до них перший і весь народ за ним. І знищені були перед лицем його всі язичники, і кинули зброю свою, і втекли у капище, яке було у Карнаїні. | И# прeйде на ни1хъ прeжде, и3 вси2 лю1діе в8слёдъ є3гw2. и3 сотрeни сyть вси2 kзhцы пред8 лицeмъ є3гw2, и3 поверг0ша nр{жіz сво‰, и3 бэжaша въ кaпище, є4же къ карнаjнэ. |
|
44
|
44
|
| Тоді взяли вони це місто і спалили вогнем капище з усіма, що знаходилися у ньому; і переможений був Карнаїн, і не міг більше протистояти Іуді. | И# взsша грaдъ, и3 кaпище сожг0ша nгнeмъ со всёми, ±же въ нeмъ: и3 побэждeнъ бhсть карнаjнъ и3 не возм0же ктомY стaти проти1ву лицA їyдина. |
|
45
|
45
|
| І зібрав Іуда всіх ізраїльтян, що знаходилися у Галааді, від малого до великого, і дружин їхніх, і дітей їхніх, і майно, дуже велике ополчення, щоб іти у землю Юдейську. | И# собрA їyда всёхъ ї}лтzнъ, и5же бёху въ галаадjтідэ, t мaла дaже до вели1ка, и3 жєны2 и4хъ и3 ч†да и4хъ и3 и3мBніz, п0лкъ вели1къ ѕэлw2, пріити2 въ зeмлю їyдину. |
|
46
|
46
|
| І дійшли вони до Ефрона. Це було велике місто, дуже укріплене, на шляху; неможливо було ухилитися від нього ні праворуч, ні ліворуч; потрібно було пройти через нього, | И# пріид0ша дaже до є3фрHна, и3 сeй грaдъ вeлій на вх0дэ твeрдъ ѕэлw2: и3 не бЁ ўклони1тисz t негw2 на дeсно и3ли2 шyее, но т0кмw сквозЁ є3го2 проити2. |
|
47
|
47
|
| а жителі замкнулися у ньому і ворота завалили каменями. | И# заключи1шасz, и5же бsху въ грaдэ, и3 загради1ша вратA кaменіемъ. и3 послA къ ни6мъ їyда со словесы2 ми1рными, глаг0лz: |
|
48
|
48
|
| Іуда послав до них з мирною пропозицією: ми пройдемо через землю вашу, щоб іти нам у землю нашу, і ніхто не скривдить вас, тільки ногами нашими пройдемо. Але вони не захотіли відчинити йому. | пр0йдемъ по земли2 вaшей, є4же tити2 въ зeмлю нaшу, и3 никт0же вaсъ и3з8wби1дитъ, т0кмw ногaми пр0йдемъ. и3 не восхотёша tвeрсти є3мY. |
|
49
|
49
|
| Тоді Іуда наказав оголосити в ополченні, щоб кожен озброївся на своєму місці; | И# повелЁ їyда проповёдати въ полцЁ њполчи1тисz коемyждо, въ нeмже кто2 є4сть мёстэ. |
|
50
|
50
|
| і озброїлися воїни й облягали місто весь той день і всю ніч, і здалося місто у руки його. | И# њполчи1шасz мyжіе си1лы и3 рaтоваша грaдъ т0й вeсь дeнь и3 всю2 н0щь. и3 предадeсz грaдъ въ рyки є3гw2. |
|
51
|
51
|
| І вибив він усю чоловічу стать вістрям меча і до основ зруйнував місто, й узяв здобич його, і пройшов через місто по вбитих. | И# поби2 всsкъ мyжескъ п0лъ ўсты6 мечA и3 и3скорени2 є3го2, и3 взS коры6сти є3гw2 и3 пр0йде сквозЁ грaдъ по ўбіє1нымъ. |
|
52
|
52
|
| І переправилися через Йордан на велику рівнину навпроти Вефсана. | И# преид0ша їoрдaнъ въ п0ле вели1кое проти1ву лицY веfсaна. |
|
53
|
53
|
| І збирав Іуда тих, що залишилися, і підбадьорював народ упродовж усього шляху, доки не прийшли у землю Юдейську. | И# бЁ їyда собирaz дaльнэйшихъ и3 ўвэщaваше людjй по всемY пути2, д0ндеже пріи1дутъ въ зeмлю їyдину. |
|
54
|
54
|
| І зійшли на гору Сион з веселощами і радістю і принесли всепалення, тому що ніхто не упав з них до самого повернення у мирі. | И# взыд0ша на г0ру сіHнъ съ весeліемъ и3 рaдостію и3 принес0ша всесожжє1ніz, ћкw не падE t ни1хъ ни є3ди1нъ, д0ндеже возврати1шасz въ ми1рэ. |
|
55
|
55
|
| У ті дні, коли Іуда та Іонафан знаходилися у Галааді, а Симон, брат його, — у Галилеї перед Птолемаїдою, | И# во дни6, въ нsже бhсть їyда и3 їwнаfaнъ въ галаaдэ, и3 сjмwнъ брaтъ є3гw2 въ галілeи проти1ву лицY птолемаjды, |
|
56
|
56
|
| почули Йосиф, син Захарії, та Азарій, воєначальники, про славні воїнські подвиги, звершені ними, | слhша їHсифъ захaріинъ сhнъ и3 ґзaріа, нач†лницы си1лы, њ вeщехъ благосодёzнныхъ и3 њ брaнехъ, ±же сотвори1ша, |
|
57
|
57
|
| і сказали: зробимо і ми собі ім’я; підемо воювати з язичниками, які оточують нас. | и3 рёша: сотвори1мъ и3 мы2 себЁ и4мz и3 п0йдемъ рaтовати на kзhки, и5же w4крестъ нaсъ. |
|
58
|
58
|
| Так оголосили вони війську, яке було при них, і пішли на Іамнію. | И# возвэсти1ша сyщымъ t си1лы ћже съ ни1ми и3 и3д0ша на їамнjю. |
|
59
|
59
|
| І вийшов Горгій з міста і воїни його назустріч їм на битву. | И# и3зhде горгjа и3з8 грaда и3 мyжіе є3гw2 во срётеніе и5мъ на брaнь. |
|
60
|
60
|
| І, кинувшись навтіки, Йосиф та Азарія були переслідувані до меж Юдеї; і впало у цей день з народу ізраїльського до двох тисяч чоловіків. | И# побэждeнъ бhсть їHсифъ и3 ґзaріа, и3 гнaни бhша дaже до предBлъ їyдиныхъ: и3 пад0ша въ дeнь w4нъ t людjй ї}левыхъ ћкw двЁ тhсzщы мужeй. и3 бhсть ћзва вели1ка въ лю1дехъ ї}левыхъ, |
|
61
|
61
|
| І було велике сум’яття у народі ізраїльському, тому що не послухалися Іуди і братів його, мріючи показати хоробрість, | понeже не послyшаша їyды и3 брaтій є3гw2, мнsщесz хрaбри бhти: |
|
62
|
62
|
| тоді як вони не були від сімені тих мужів, руці яких надано спасіння Ізраїля. | тjи же не бsху t сёмене мужeй џнэхъ, и4миже дадeсz спасeніе ї}лю рук0ю и4хъ. |
|
63
|
63
|
| Але муж Іуда і брати його дуже прославилися перед усім Ізраїлем і перед усіма народами, де тільки чути було ім’я їх, — | И# мyжъ їyда и3 брaтіz є3гw2 прослaвишасz ѕэлw2 пред8 всёмъ ї}лемъ и3 kзы6ки всёми, и3дёже слhшашесz и4мz и4хъ. |
|
64
|
64
|
| і збиралися до них ті, що прийшли привітати. | И# совокупи1шасz къ ни6мъ блaго глаг0лющіи. |
|
65
|
65
|
| Після того вийшли Іуда і брати його і воювали проти синів Ісава у землі, яка лежить на південь, і уразив Хеврон і селища його, і зруйнував укріплення його, і спалив вежі його навколо нього, | И# и3зhде їyда и3 брaтіz є3гw2, и3 рaтоваху сынHвъ и3сavлихъ въ земли2 ћже къ ю4гу, и3 порази2 хеврHна и3 дщє1ри є3гw2, и3 разори2 тверды6ни є3гw2, и3 столпы2 є3гw2 пожжE w4крестъ. |
|
66
|
66
|
| і піднявся, щоб іти у землю іноплемінників, і пройшов Самарію. | И# воздви1жесz и3ти2 въ зeмлю и3ноплемeнникwвъ и3 прохождaше самарjю. |
|
67
|
67
|
| У той час упали у битві священики, які бажали прославитися хоробрістю і безрозсудно вийшли на війну. | Въ дeнь w4нъ пад0ша свzщeнницы на брaни, хотsщіи хрaбрэе бhти, внегдA и3зhти и5мъ на брaнь без8 совёта (є3гw2). |
|
68
|
68
|
| І повернув Іуда на Азот, землю іноплемінників, зруйнував жертовники їхні, спалив вогнем різьблені зображення богів їхніх, узяв здобич міст і повернувся у землю Юдейську. | И# ўклони1сz їyда во ґзHтъ въ зeмлю и3ноплемeнникwвъ, и3 разори2 к†пища и4хъ, и3 и3зва‰ніz богHвъ и4хъ сожжE nгнeмъ, и3 взS кwрhсти t градHвъ, и3 возврати1сz въ зeмлю їyдину. |
|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
| Тим часом цар Антиох, проходячи верхні області, почув, що є у Персії місто Елимаїс, який славиться багатством, сріблом і золотом, | И# цaрь ґнті0хъ прохождaше вы6шніz страны6 и3 слhша, ћкw є4сть є3лmмаjсъ въ персjдэ грaдъ слaвенъ богaтствомъ, сребр0мъ и3 злaтомъ, |
|
2
|
2
|
| і в ньому — храм, дуже багатий, і є там золоті покрови, броня і зброя, які залишив там Олександр, син Филипа, цар Македонський, — перший, який став царем над еллінами. | и3 хрaмъ въ нeмъ богaтъ ѕэлw2, и3 тY запHны зл†ты, и3 брwнS и3 nр{жіz, ±же њстaви тY ґлеxaндръ сhнъ філjпповъ, цaрь македHнскій, и4же цaрствова пeрвый во є4ллинэхъ. |
|
3
|
3
|
| І він прийшов і намагався взяти це місто і пограбувати його, але не міг, тому що намір його став відомим жителям міста. | И# пріи1де и3 и3скaше взsти грaдъ и3 плэни1ти є3го2, и3 не возм0же, ћкw познaсz сл0во сyщымъ во грaдэ. |
|
4
|
4
|
| Вони піднялися проти нього війною, і він кинувся навтіки і пішов звідти з великою скорботою, щоб вирушити у Вавилон. | И# востaша проти1ву є3мY на брaнь, и3 побэжE tтyду, и3 и4де со ск0рбію вeліею, и3 возврати1сz въ вавmлHнъ. |
|
5
|
5
|
| Тоді прийшов хтось до нього у Персію зі звісткою, що ополчення, які ходили у землю Іуди, втікають, | И# пріи1де возвэщazй є3мY нёкто въ персjду, ћкw tбэг0ша полцы2 ходи1вшіи во їудeю. |
|
6
|
6
|
| що Лісій ходив із сильним військом попереду всіх, але був уражений юдеями, і вони підсилилися і зброєю, і військом, і багатою здобиччю, яку взяли від уражених ними військ, | И# ходи2 лmсjа съ си1лою крёпкою въ пeрвыхъ, и3 прогнaнъ бhсть t лицA и4хъ, и3 возмог0ша nрyжіzми и3 си1лами и3 корhстьми мн0гими, ±же взsша t полкHвъ, и5хже и3зби1ша. |
|
7
|
7
|
| і що вони зруйнували мерзоти, які він спорудив над жертовником у Єрусалимі, а святилище, як і раніше, обнесли високими стінами, також і Вефсуру, місто його. | И# разори1ша мeрзость, ю4же создA на nлтари2 во їеrли1мэ, и3 с™hню, ћкоже прeжде њкружи1ша стэнaми выс0кими, и3 веfсyру грaдъ є3гw2. |
|
8
|
8
|
| Коли цар почув слова ці, сильно злякався і стривожився, упав на постіль і занеміг від суму, що не збулося так, як він бажав. | И# бhсть ћкw ўслhша цaрь словесA сі‰, ўстраши1сz и3 смути1сz ѕэлw2: и3 падE на л0же и3 впадE въ недyгъ t печaли, понeже не сбhстсz є3мY, ћкоже помышлsше. |
|
9
|
9
|
| І багато днів пробув він там, тому що відновлювався у ньому сильний сум; він думав, що помирає. | И# бЁ тY дни6 мнHги, понeже њбнови1сz на нeмъ печaль вели1ка, и3 мнsше, ћкw ќмретъ. |
|
10
|
10
|
| І скликав він усіх друзів своїх і сказав їм: відійшов сон від очей моїх, і я занеміг серцем від суму. | И# созвA вс‰ дрyги сво‰ и3 речE и5мъ: tи1де с0нъ t џчію моє1ю, и3 и3спад0хъ сeрдцемъ t печaли, |
|
11
|
11
|
| І сказав я у серці своєму: до якої скорботи дійшов я і до якого великого знічення, в якому знаходжуся тепер! А був я корисним і любленим у володінні моєму. | и3 рёхъ въ сeрдцы моeмъ: до коли1кіz ск0рби доид0хъ и3 волны2 вeліz, въ нeйже нн7э є4смь; ћкw блaгъ и3 люби1мь бhхъ во влaсти моeй: |
|
12
|
12
|
| Тепер же я згадую про ті злодіяння, які я звершив у Єрусалимі, і як узяв усі золоті і срібні сосуди, які знаходилися у ньому, і посилав знищувати тих, що живуть в Юдеї, даремно. | нн7э же поминaю ѕл†z, ±же сотвори1хъ во їеrли1мэ, и3 взsхъ вс‰ сосyды зл†ты и3 срє1брzны въ нeмъ, и3 послaхъ и3з8sти њбитaющихъ во їудeи вотщE: |
|
13
|
13
|
| Тепер я знаю, що за це спіткали мене ці біди, — і ось, я гину від великого суму у чужій землі. | познaхъ u5бо, ћкw си1хъ рaди њбрэт0ша мS ѕл†z сі‰: и3 сE, ги1бну ск0рбію вeліею въ земли2 чуждeй. |
|
14
|
14
|
| І прикликав він Филипа, одного з друзів своїх, і поставив його правителем над усім царством своїм; | И# призвA філjппа є3ди1наго t другHвъ свои1хъ, и3 постaви є3го2 над8 всёмъ цaрствомъ свои1мъ, |
|
15
|
15
|
| і дав йому вінець і царський одяг свій і перстень, щоб він керував Антиохом, сином його, і виховував його для царювання. | и3 дадE є3мY діади1му и3 ри1зу свою2 и3 пeрстень, є4же води1ти ґнті0ха сhна є3гw2 и3 воспитaти є3го2 є4же цaрствовати. |
|
16
|
16
|
| І помер цар Антиох у сто сорок дев’ятому році. | И# ќмре тaмw ґнті0хъ цaрь въ лёто сто2 четhредесzть девsтое. |
|
17
|
17
|
| Коли Лісій дізнався, що цар помер, то поставив замість нього на царство сина його, Антиоха, якого виховував у юності його, і назвав його ім’ям Евпатора. | И# познA лmсjа, ћкw ќмре цaрь. и3 постaви цaрствовати ґнті0ха сhна є3гw2 вмёстw є3гw2, є3г0же воспитA ю4ношу, и3 наречE и4мz є3мY є3vпaтwръ. |
|
18
|
18
|
| Тим часом ті, що знаходились у фортеці, тіснили Ізраїля навколо святилища і завжди намагалися чинити йому зло, а язичникам служити опорою; | И# сyщіи во краегрaдіи заключи1ша ї}лz w4крестъ с™hхъ и3 и3скaху и5мъ ѕл†z всегдA и3 ўтверждeніе kзhкwмъ. |
|
19
|
19
|
| тоді Іуда вирішив вигнати їх і скликав весь народ, щоб обложити їх. | И# ўмhсли їyда и3згнaти и5хъ: и3 созвA вс‰ лю1ди, да њбстоsтъ и5хъ. |
|
20
|
20
|
| Усі зібралися й обложили їх у сто п’ятдесятому році, і спорудив він проти них стрілометальні знаряддя і машини. | И# собрaшасz вкyпэ и3 њбсэд0ша и5хъ въ лёто сто2 пzтьдесsтое, и3 сотвори2 на ни1хъ стрэлостоsтєлницы и3 мих†ны. |
|
21
|
21
|
| Але деякі з обложених вийшли, і до них пристали деякі з нечестивих ізраїльтян; | И# и3зыд0ша t ни1хъ и3з8 заключeніz, и3 прилэпи1шасz тBмъ нёцыи нечести1віи t ї}лz, |
|
22
|
22
|
| і пішли вони до царя і сказали: доки ти не вчиниш суду і не помстишся за братів наших? | и3 и3д0ша ко царю2 и3 рёша: док0лэ не сотвори1ши судA и3 tмсти1ши брaтію нaшу; |
|
23
|
23
|
| Ми погодилися служити батькові твоєму і ходити за заповідями його і додержуватися повелінь його; | мы2 благоволи1мъ служи1ти nтцY твоемY и3 ходи1ти въ зaповэдехъ є3гw2 и3 послёдовати повелёніємъ є3гw2: |
|
24
|
24
|
| а сини народу нашого обложили укріплення і за те цураються нас, і кого з нас знаходять, умертвляють і майно наше розграбовують, | и3 њблежeни сyть во краегрaдіи сhнове людjй нaшихъ, сегw2 рaди и3 tчуждaютсz t нaсъ: и3 є3ли1цы њбрэтaхусz t нaсъ, погублsхусz, и3 наслBдіz н†ша расхищaєма бsху: |
|
25
|
25
|
| і не на нас тільки простягли вони руку, але і на всі наділи наші. | и3 не на нaсъ т0кмw простр0ша рyку, но и3 на вс‰ предёлы нaшz: |
|
26
|
26
|
| І ось, тепер обложили вони укріплення у Єрусалимі, щоб оволодіти ним, а святилище і Вефсуру зміцнили. | и3 сE, њполчи1шасz днeсь на краегрaдіе во їеrли1мэ, є4же взsти є3го2 и3 с™hню, и3 веfсyру ўтверди1ша: |
|
27
|
27
|
| Якщо ти не поспішиш випередити їх, то вони зроблять більше цього, і тоді ти не в силах будеш утримати їх. | и3 ѓще не предвари1ши и5хъ скорёе, бHлшаz си1хъ сотворsтъ, и3 не возм0жеши ўдержaти и5хъ. |
|
28
|
28
|
| Почувши це, цар розгнівався і зібрав усіх друзів своїх і начальників війська свого і начальників кінноти; | И# прогнёвасz цaрь, є3гдA ўслhша, и3 собрA вс‰ дрyги сво‰ и3 начaлники си1лы своеS и3 и5же над8 кHнники: |
|
29
|
29
|
| прийшли до нього і з інших царств і з морських островів війська наймані, | и3 t цaрствъ и3нhхъ и3 t nстровHвъ морски1хъ пріид0ша къ немY си6лы нає1мницы: |
|
30
|
30
|
| так що кількість військ його була: сто тисяч піших, двадцять тисяч вершників і тридцять два слони, привчених до війни. | и3 бhсть число2 си1лъ є3гw2 сто2 тhсzщъ пэшцє1въ и3 двaдесzть тhсzщъ к0нникwвъ, и3 слонHвъ три1десzть двA вёдzщихъ брaнь. |
|
31
|
31
|
| І пройшли вони через Ідумею і розташувалися станом навпроти Вефсури, і воювали багато днів і спорудили машини; але ті зробили вилазку і спалили їх вогнем і билися мужньо. | И# пріид0ша сквозЁ їдумeю и3 њполчи1шасz въ веfсyрэ, и3 рaтоваху дни6 мнHги и3 сотвори1ша мих†ны: и3 и3зыд0ша и3 пожг0ша и5хъ nгнeмъ и3 би1шасz мyжественнэ. |
|
32
|
32
|
| Після цього Іуда відступив від фортеці і розташувався станом у Вефсахарі навпроти стану царського. | И# tи1де їyда t краегрaдіz и3 њполчи1сz въ веfсахaріи проти1ву полкA царeва. |
|
33
|
33
|
| Цар же, вставши рано-вранці, поспішно вирушив з військом своїм по дорозі до Вефсахари, і приготувалися війська до битви і засурмили трубами. | И# востA цaрь ѕэлw2 рaнw и3 воздви1же њполчeніе во ўстремлeніи є3гw2 по пути2 веfсахaріи: и3 ўстр0ишасz си6лы на брaнь, и3 воструби1ша трубaми, |
|
34
|
34
|
| Слонам показували кров винограду і шовковичних ягід, щоб збудити їх до битви, | и3 слонHмъ показaша кр0вь гр0здову и3 ћгwды, є4же поwстри1ти и5хъ на брaнь: |
|
35
|
35
|
| і розділили цих тварин на загони і приставили до кожного слона по тисячі мужів у залізних кольчугах і з мідними шоломами на головах, зверх того по п’ятсот добірних вершників призначено було до кожного слона. | и3 разлучи1ша ѕвэрeй на полки2 и3 пристaвиша коемyждо слонY тhсzщу мужeй њблечeнныхъ въ брwнS желёзомъ соплетє1ны, и3 шлeмы мёдzни на главaхъ и4хъ, и3 пsть сHтъ к0нникwвъ вчинeныхъ коемyждо ѕвёрю и3збрaнныхъ. |
|
36
|
36
|
| Вони ставали завчасно там, де був слон, і куди він ішов, ішли і вони разом, не відстаючи від нього. | Сі‰ бёша прeжде врeмене, и3дёже ѓще бЁ ѕвёрь: и3 и3дёже ѓще и3дsше, и3дsху вкyпэ и3 не tступaху t негw2. |
|
37
|
37
|
| Притому на них були міцні дерев’яні вежі, які покривали кожного слона, укріплені на них помочами, і в кожній з них по тридцять два сильних мужа, які воювали на них, і при слоні індієць його. | И# пЂрги древsни на ни1хъ крёпцы защищaющіи на к0емждо ѕвёри, препоsсани на нeмъ михaнами, и3 на к0емждо мужeй си1лы три1десzть двA вою1ющихъ на ни1хъ, и3 їндjанинъ ўправи1тель є3гw2. |
|
38
|
38
|
| Інших же вершників розставили тут і там — на двох боках ополчення, щоб подавати знаки і підкріплювати у тісних місцях. | И# пр0чыz к0нники сю1ду и3 сю1ду постaвиша на двЁ ч†сти полкA, побуждaюще и3 заграждaюще въ дeбрехъ. |
|
39
|
39
|
| Коли сонце блиснуло на золотих і мідних щитах, то заблищали від них гори і світилися, як вогненні світильники. | Е#гдa же возсіS с0лнце на щиты2 златы6z и3 мBдzныz, њбсіsша г0ры t ни1хъ и3 њблистaша ћкw ламп†ды џгнєнныz. |
|
40
|
40
|
| Одна частина царського війська була розтягнута по високих горах, а інші — по низинних місцях; і йшли вони твердо і струнко. | И# tлучи1сz чaсть нёкаz t полкA царeва на г0ры высHки, и3 нёцыи на ни6жшаz, и3 и3дsху крёпцэ и3 чи1ннw. |
|
41
|
41
|
| І знітилися всі, які чули шум безлічі їх і ходу такого полчища і стукіт зброї, бо військо було дуже велике і сильне. | И# поколебaшасz вси2 слhшащіи глaсъ мн0жества и4хъ, и3 путьшeствіz мн0гихъ, и3 сражeніz nрyжій: бё бо њполчeніе вели1ко ѕэлw2 и3 крёпко. |
|
42
|
42
|
| І вступив Іуда і військо його у битву, — й упали з ополчення царського шістсот мужів. | И# прибли1жисz їyда и3 п0лкъ є3гw2 на брaнь, и3 пад0ша t полкA царeва шeсть сHтъ мужeй. |
|
43
|
43
|
| Тоді Єлеазар, син Саварана, побачив, що один зі слонів покритий бронею царською і перевершував усіх, і здавалося, що на ньому був цар, — | И# ўви1дэ є3леазaръ сhнъ саварaнь є3ди1наго t ѕвэрeй њблечeна въ броню2 цaрску, и3 бsше вhше пр0чіихъ ѕвэрeй, и3 возмнёсz є3мY, ћкw на нeмъ є4сть цaрь: |
|
44
|
44
|
| і він віддав себе, щоб врятувати народ свій і придбати собі вічне ім’я; | и3 вдадeсz сaмъ є4же и3збaвити лю1ди сво‰ и3 сотвори1ти себЁ и4мz вёчное, |
|
45
|
45
|
| і сміливо побіг до нього на середину загону, вражаючи праворуч і ліворуч, і розступалися від нього і в той, і в інший бік; | и3 течE къ немY съ дeрзостію въ среди1ну полкA, и3 побивaше њдеснyю и3 њшyюю, и3 раздэлsхусz t негw2 сю1ду и3 сю1ду: |
|
46
|
46
|
| і підбіг він під того слона, ліг під нього й убив його, й упав на нього слон на землю, і він помер там. | и3 вни1де под8 слонA, и3 подложи1сz є3мY, и3 ўби2 є3го2, и3 падE на зeмлю верхY є3гw2, и3 ќмре тY. |
|
47
|
47
|
| Але, побачивши силу царського ополчення і стрімкість військ, юдеї ухилилися від них. | И# ви1дэша си1лу цaрства и3 ўстремлeніе в0євъ, и3 ўклони1шасz t ни1хъ. |
|
48
|
48
|
| Царські ж війська пішли проти них на Єрусалим: цар направив війська на Юдею і на гору Сион. | Сyщіи же t полкA царeва взыд0ша проти1ву и4хъ на їеrли1мъ: и3 њполчи1сz цaрь на їудeю и3 на г0ру сіHнъ. |
|
49
|
49
|
| І уклав він мир з тими, що були у Вефсурі, які вийшли з міста, бо не було у них продовольства, щоб триматися у ньому в облозі, тому що був суботній рік на землі. | И# сотвори2 ми1ръ съ сyщими въ веfсyрэхъ: и3 и3зыд0ша и3з8 грaда, ћкw не бЁ и5мъ тaмw пи1щи, є4же затвори1тисz въ нeмъ, понeже суббHта бsше земли2. |
|
50
|
50
|
| Й оволодів цар Вефсурою і залишив у ній сторожу, щоб стерегти її. | И# взS цaрь веfсyру и3 постaви тY стрaжу храни1ти ю5. |
|
51
|
51
|
| Потім багато днів облягав святилище, і поставив там стрілометальні знаряддя і машини, і вогнеметальні, і каменеметальні і списометальні, щоб кидати стріли і каміння. | И# њполчи1сz на мёсто с™hни дни6 мнHги, и3 постaви тY стрэлостоsтєлницы и3 мих†ны, и3 nгнемє1тницы и3 каменомє1тницы и3 скорпіHны, є4же бы метaти стрёлы и3 прaщы. |
|
52
|
52
|
| Але й юдеї спорудили машини проти їхніх машин і воювали багато днів; | Сотвори1ша же и3 тjи мих†ны проти1ву михaнъ и4хъ, и3 брaшасz дни6 мнHги. |
|
53
|
53
|
| продовольчих же припасів бракувало у сховищах, тому що був сьомий рік, і ті, що шукали в Юдеї безпеки від язичників, спожили залишки запасів; | Пи1ща же не бsше во грaдэ, занeже седм0е лёто бЁ, и3 и3збэжaвшіи во їудeю t kзы6къ поzд0ша њстaнокъ сокровeніz. |
|
54
|
54
|
| і залишилося при святилищі небагато мужів, бо здолав їх голод, і розійшлися кожен у своє місце. | И# њстaшасz во свzти1лищи мужeй мaлw, ћкw њб8sтъ и5хъ глaдъ, и3 расточeни бhша кjйждо въ мёсто своE. |
|
55
|
55
|
| Почув Лісій, що Филип, якому цар Антиох ще за життя доручив виховувати сина свого, Антиоха, для царювання, | И# слhша лmсjа, ћкw філи1ппъ, є3г0же постaви цaрь ґнті0хъ, є3щE жи1въ сhй, да воспитaетъ ґнті0ха сhна є3гw2, во є4же цaрствовати є3мY, |
|
56
|
56
|
| повернувся з Персії і Мідії і з ним — війська, що ходили з царем, і що він домагається прийняти на себе діла царства. | возврати1сz t персjды и3 мидjи, и3 вHи цaрстіи ходи1вшіи съ ни1мъ, и3 ћкw и4щетъ пріsти вeщы: |
|
57
|
57
|
| Тому поспішно пішов і сказав цареві, начальникам війська і вельможам: ми щодня терпимо нестачу і продовольства у нас мало, а місце, що обложене нами, — міцне, тим часом лежить на нас піклування про царство. | и3 потщaсz поити2 t краегрaдіz и3 глаг0лати ко царю2 и3 воев0дамъ си1лы и3 къ мужє1мъ: њскудэвaемъ на всsкъ дeнь, и3 пи1ща нaмъ мaла (є4сть), и3 мёсто, є4же њбстои1мъ, ўтверждeно, и3 надлежи1тъ нaмъ (стр0ити) ±же њ цaрствэ: |
|
58
|
58
|
| Отже, подамо правицю цим людям і укладемо з ними мир і з усім народом їхнім, | нн7э u5бо дади1мъ десни1цу человёкwмъ тBмъ и3 сотвори1мъ съ ни1ми ми1ръ и3 со всёми людьми2 и4хъ, |
|
59
|
59
|
| і дозволимо їм жити за законами їхніми, як колись; бо за свої закони, які ми скасували, вони роздратувалися і зробили все це. | и3 ўстaвимъ и5мъ, да х0дzтъ въ зак0нэхъ свои1хъ, ћкоже прeжде: рaди бо зак0нwвъ свои1хъ, ±же разруши1хомъ, прогнёвашасz и3 сотвори1ша вс‰ сі‰. |
|
60
|
60
|
| І угодне було це слово царю і начальникам, — і послав він до них, щоб укласти мир, що вони і прийняли; | И# ўг0дно бhсть сл0во пред8 царeмъ и3 нач†лники, и3 послA къ ни6мъ ми1ръ сотвори1ти. и3 пріsша. |
|
61
|
61
|
| і клявся їм цар і начальники. Після цього вони вийшли з укріплення. | И# клsтсz и5мъ цaрь и3 нач†лницы: њ си1хъ и3зыд0ша и3з8 твердhни. |
|
62
|
62
|
| І зійшов цар на гору Сион і, оглянувши укріплені місця, зневажив клятву, якою клявся, і повелів зруйнувати стіни навкруги. | И# вни1де цaрь въ г0ру сіHнъ и3 ви1дэ твердhню мёста: и3 tвeржесz клsтвы, є4юже клsтсz, и3 повелЁ разори1ти стёну w4крестъ. |
|
63
|
63
|
| Потім поспішно вирушив і, повернувшись в Антиохію, він побачив, що Филип володіє містом, вступив з ним у битву і силою взяв місто. | И# tи1де тщaтелнw и3 возврати1сz во ґнтіохjю, и3 њбрёте філjппа госп0дствующа над8 грaдомъ, и3 воевA нaнь, и3 взS грaдъ нyждею. |
|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
| У сто п’ятдесят першому році вийшов з Рима Димитрій, син Селевка, і з небагатьма людьми ввійшов в одне приморське місто і там став царем. | Лёта сто2 пzтьдесsтъ пeрвагw, и3зhде дими1трій селеvкjевъ сhнъ t ри1ма, и3 взhде съ мaлыми людьми2 во грaдъ прим0рскій, и3 воцари1сz тaмw. |
|
2
|
2
|
| Коли ж він входив у царський дім батьків своїх, військо схопило Антиоха і Лісія, щоб привести їх до нього. | И# бhсть, є3гдA вхождaше въ д0мъ цaрства nтє1цъ свои1хъ, ћша си6лы ґнті0ха и3 лmсjю привести2 и5хъ къ немY. |
|
3
|
3
|
| Це стало відомо йому, і він сказав: не показуйте мені облич їхніх. | И# ўвёдана бhсть є3мY вeщь, и3 речE: не покажи1те ми2 ли1цъ и4хъ. |
|
4
|
4
|
| Тоді воїни вбили їх, і сів Димитрій на престолі царства свого. | И# ўби1ша и5хъ в0ини, и3 сёде дими1трій на прест0лэ цaрства своегw2. |
|
5
|
5
|
| І прийшли до нього всі мужі беззаконні і нечестиві з ізраїльтян, і Алким був на чолі їх, домагаючись священства; | И# пріид0ша къ немY вси2 мyжіе беззак0нніи и3 нечести1віи t ї}лz, и3 ґлкjмъ предвождaше и5хъ, хотsй жрeчествовати: |
|
6
|
6
|
| і звинувачували вони перед царем народ, говорячи: погубив Іуда і брати його друзів твоїх, і нас вигнали з землі нашої. | и3 њклеветaша людjй пред8 царeмъ, глаг0люще: погуби2 їyда и3 брaтіz є3гw2 всёхъ другHвъ твои1хъ и3 нaсъ расточи2 t земли2 нaшеz: |
|
7
|
7
|
| Отже, пошли тепер мужа, якому ти довіряєш; нехай він піде і побачить усе руйнування, яке вони заподіяли нам і країні царя, і нехай покарає їх і всіх, хто допомагає їм. | нн7э u5бо посли2 мyжа, є3мyже вёриши, да и4детъ и3 ви1дитъ и3стреблє1ніz вс‰, ±же сотвори2 нaмъ и3 странЁ цaрстэй, и3 да мyчитъ и5хъ и3 всёхъ помогaющихъ и5мъ. |
|
8
|
8
|
| Цар обрав Вакхида з друзів царських, який керував по той бік ріки, був великий у царстві і вірний цареві, | И# и3збрA цaрь вакхjда дрyга цaрска, и4же госп0дствоваше њб8 nнY странY рэки2, и3 вели1каго въ цaрствэ и3 вёрна царeви, |
|
9
|
9
|
| і послав його і нечестивого Алкима, надавши йому священство, і повелів йому вчинити помсту синам Ізраїля. | и3 послA є3го2 и3 ґлкjма нечести1ваго, и3 ўстaви є3мY жрeчество, и3 повелЁ є3мY сотвори1ти tмщeніе въ сынёхъ ї}левыхъ. |
|
10
|
10
|
| Вони вирушили і прийшли у землю Юдейську з великим військом; і він послав до Іуди і братів його послів з мирною, але підступною пропозицією. | И# tид0ша и3 пріид0ша съ си1лою вeліею въ зeмлю їyдину: и3 послA вёстники ко їyдэ и3 брaтіи є3гw2 словесы2 ми1рными съ лeстію. |
|
11
|
11
|
| Але вони не повірили словам їхнім, тому що бачили, що вони прийшли з великим військом. | И# не внsша словесє1мъ и4хъ: ви1дэша бо, ћкw пріид0ша съ си1лою вeліею. |
|
12
|
12
|
| До Алкима ж і Вакхида зійшлося зібрання книжників шукати справедливости. | И# собрaшасz ко ґлкjму и3 вакхjду собр†ніz кни6жникъ и3зыскaти прaвєднаz. |
|
13
|
13
|
| Перші з синів Ізраїлевих були асидеї; вони шукали у них миру, | И# пeрвіи ґсідeє бёху въ сынёхъ ї}левыхъ, и3 и3скaху t ни1хъ ми1ра. |
|
14
|
14
|
| бо говорили: священик від племені Аарона прийшов разом з військом і не скривдить нас. | Рек0ша бо: человёкъ жрeцъ t сёмене ґарHнz пріи1де въ си1лахъ и3 не и3з8wби1дитъ нaсъ. |
|
15
|
15
|
| І він говорив з ними мирно і клявся їм, і сказав: ми не зробимо зла вам і друзям вашим. | И# глаг0ла съ ни1ми словесA ми6рна и3 клsтсz и5мъ, глаг0лz: не воздaмъ вaмъ ѕл†z, нижE другHмъ вaшымъ. и3 вёроваша є3мY. |
|
16
|
16
|
| І вони повірили йому, а він, захопивши з них шістдесят чоловіків, умертвив їх в один день, як сказано у Писанні: | И# поимA t ни1хъ шестьдесsтъ мужeй и3 ўби2 и5хъ во є3ди1нъ дeнь по словесёхъ, ћкоже пи1сано є4сть: |
|
17
|
17
|
| «тіла святих Твоїх і кров їх пролили навколо Єрусалима, і нíкому було поховати їх». | плHти прпdбныхъ твои1хъ и3 крHви и4хъ проліsша w4крестъ їеrли1ма, и3 не бЁ погребazй и5хъ. |
|
18
|
18
|
| І напав від них страх і жах на весь народ, і говорили: немає у них істини і правди, бо вони порушили постанову і клятву, якою клялися. | И# нападE стрaхъ и4хъ и3 трeпетъ на вс‰ лю1ди, ћкw рек0ша: нёсть въ ни1хъ и4стины и3 судA: преступи1ша бо ўставлeніе и3 клsтву, є4юже клsшасz. |
|
19
|
19
|
| Тоді Вакхид відступив від Єрусалима і розташувався станом при Визефі, і, пославши, упіймав багатьох мужів, які втікали від нього, і декого з народу, заколов і кинув їх у глибокий колодязь. | И# воздви1жесz вакхjдъ t їеrли1ма и3 њполчи1сz въ визefэ, и3 послA и3 ћтъ мн0гихъ tступи1вшихъ t негw2 мужeй и3 нёкіихъ t людjй, и3 заклA и5хъ, (и3) въ клaдzзь вели1къ (ввeрже): |
|
20
|
20
|
| Потім, доручивши країну Алкиму і залишивши з ним військо на допомогу йому, Вакхид вирушив до царя. | и3 вручи2 странY ґлкjму и3 њстaви си1лу въ п0мощь є3мY: и3 tи1де вакхjдъ ко царю2. |
|
21
|
21
|
| Алким же домагався первосвященства. | И# подвизaшесz ґлкjмъ њ ґрхіерeйствэ. |
|
22
|
22
|
| І зібралися до нього всі, хто підбурював народ свій, і оволоділи землею Юдейською і зробили велику поразку в Ізраїлі. | И# собрaшасz къ немY вси2 возмущaющіи лю1ди сво‰, и3 њдержaша зeмлю їyдину, и3 сотвори1ша ћзву вели1ку во ї}ли. |
|
23
|
23
|
| І побачив Іуда все зло, яке заподіяв Алким зі своїми спільниками синам Ізраїлевим, — більше, ніж язичники; | И# ви1дэ їyда вс‰ ѕл†z, ±же сотвори2 ґлкjмъ, и3 и5же съ ни1мъ бsху, сынHмъ ї}лєвымъ пaче kзhкwвъ. |
|
24
|
24
|
| і, обійшовши всі межі Юдеї, вчинив помсту відступникам, — і вони перестали входити у цю країну. | И# и3зhде во вс‰ предёлы їудє1йскіz по w4крестъ и3 сотвори2 tмщeніе на мужeхъ tт0ргшихсz, и3 престaша ходи1ти во странY. |
|
25
|
25
|
| Коли ж Алким побачив, що Іуда і ті, що знаходилися з ним, підсилилися, і зрозумів, що не може протистояти їм, повернувся до царя і жорстоко звинувачував їх. | Е#гдa же ўви1дэ ґлкjмъ, ћкw ўкрэпи1сz їyда и3 и5же съ ни1мъ, и3 познA, ћкw не м0жетъ противостоsти и5мъ, и3 возврати1сz ко царю2 и3 њклеветA и5хъ лукaвнэ. |
|
26
|
26
|
| Тоді цар послав Никанора, одного зі славних вождів своїх, ненависника і ворога Ізраїля, і наказав йому знищити цей народ. | И# послA цaрь нікан0ра, є3ди1наго t нач†лникъ свои1хъ слaвныхъ, и3 ненави1дzщаго и3 враждyющаго на ї}лz, и3 повелЁ є3мY и3зби1ти лю1ди. |
|
27
|
27
|
| Никанор, прийшовши в Єрусалим з великим військом, послав до Іуди і братів його підступно зі словами мирними: | И# пріи1де нікан0ръ во їеrли1мъ съ си1лою вели1кою и3 послA ко їyдэ и3 брaтіи є3гw2 съ лeстію словесы2 ми1рными, глаг0лz: |
|
28
|
28
|
| нехай не буде війни між мною і вами; я ввійду з небагатьма людьми, щоб бачити лиця ваші у мирі. | да не бyдетъ брaнь междY мн0ю и3 вaми: пріидY съ м{жы мaлыми, да ви1жду лицA в†ша съ ми1ромъ. |
|
29
|
29
|
| І прийшов він до Іуди, і вітали вони один одного мирно; а тим часом воїни були готові схопити Іуду. | И# пріи1де ко їyдэ, и3 поздравлsху дрyгъ дрyга ми1рнw: и3 в0ини ўгот0вани бsху восхи1тити їyду. |
|
30
|
30
|
| Іуді стало відомо, що він прийшов до нього з підступом, тому він убоявся його і не хотів більше бачити лиця його. | И# познaсz сл0во їyдэ, ћкw съ лeстію пріи1де къ немY: и3 ўстраши1сz t негw2 и3 не восхотЁ ктомY ви1дэти лицA є3гw2. |
|
31
|
31
|
| Коли Никанор довідався, що намір його відкрився, виступив проти Іуди на битву біля Хафарсалами. | И# познA нікан0ръ, ћкw tкрhсz совётъ є3гw2, и3 и3зhде во срётеніе їyдэ брaнію бли1з8 харфарсарaма. |
|
32
|
32
|
| І впало з тих, що були з Никанором, близько п’яти тисяч мужів, а інші втекли у місто Давидове. | И# пад0ша t сyщихъ при нікан0рэ ћкw пsть тhсzщъ мужeй, и3 бэжaша во грaдъ давjдовъ. |
|
33
|
33
|
| Після того Никанор зійшов на гору Сион; і вийшли зі святилища деякі зі священиків і старійшин народу, щоб мирно вітати його і показати йому всепалення, що приноситься за царя. | И# по словесёхъ си1хъ взhде нікан0ръ на г0ру сіHнъ: и3 и3зыд0ша t їерeєвъ t с™hхъ и3 t старёйшинъ людски1хъ поздрaвити є3го2 ми1рнw и3 показaти є3мY всесожжeніе приноси1мое за царS. |
|
34
|
34
|
| Але він осміяв їх, наглумився з них й осквернив їх, і говорив зарозуміло, | И# поругaсz и5мъ и3 посмэsсz и5мъ, и3 њскверни2 и5хъ и3 глаг0ла г0рдw. |
|
35
|
35
|
| і, поклявшися, з гнівом сказав: якщо не відданий буде нині Іуда і військо його в мої руки, то, коли повернуся благополучно, спалю дім цей. І пішов з великим гнівом. | И# клsтсz съ ћростію, рекjй: ѓще не предaстсz їyда и3 в0ини є3гw2 въ рyки мо‰ нн7э, и3 бyдетъ, є3гдA возвращyсz въ ми1рэ, сожгY хрaмъ сeй. и3 и3зhде съ ћростію вeліею. |
|
36
|
36
|
| А священики ввійшли і стали перед лицем жертовника і храму, заплакали і сказали: | И# внид0ша жерцы2 и3 стaша пред8 лицeмъ nлтарS и3 хрaма и3 плaчуще рек0ша: |
|
37
|
37
|
| Ти, Господи, обрав дім цей, щоб на ньому нарікалось ім’я Твоє, і щоб він був домом молитви і моління для народу Твого. | ты2, гDи, и3збрaлъ є3си2 хрaмъ сeй, нарещи1сz и4мени твоемY въ нeмъ, да бyдетъ хрaмъ моли1твы и3 прошeніz лю1демъ твои6мъ: |
|
38
|
38
|
| Зроби помсту чоловікові цьому і війську його, і нехай упадуть вони від меча; згадай злохуління їхні і не дай їм залишатися надалі. | сотвори2 tмщeніе на человёцэ сeмъ и3 на в0ехъ є3гw2, и3 да падyтъ мечeмъ: помzни2 хулє1ніz и4хъ и3 не дaждь и5мъ њбитaлища. |
|
39
|
39
|
| І вийшов Никанор з Єрусалима і розташувався станом біля Вефорона, і пристало до нього тут військо сирійське. | И# и3зhде нікан0ръ t їеrли1ма и3 њполчи1сz въ веfwрHнэ и3 срёте є3го2 си1ла сЂрска. |
|
40
|
40
|
| А Іуда з трьома тисячами мужів розташувався станом біля Адаси; і помолився Іуда, і сказав: | Їyда же прибли1жисz во ґдaсу съ тремS тhсzщьми мужeй. и3 помоли1сz їyда и3 речE: |
|
41
|
41
|
| Господи! коли послані царя Ассирійського вимовляли злохуління, то прийшов ангел Твій і уразив з них сто вісімдесят п’ять тисяч. | и5же п0слани бsху t царS ґссmрjйскагw (сеннахирjма), гDи, є3гдA похyлиша тS, и3зhде ѓгGлъ тв0й и3 порази2 t ни1хъ сто2 џсмьдесzтъ пsть тhсzщъ: |
|
42
|
42
|
| Так знищи нині перед нами це полчище, нехай пізнають інші, що вони промовляли хулу на святині Твої, і суди їх за злобою їхньою. | тaкw сокруши2 њполчeніе сіE пред8 нaми днeсь, и3 да познaютъ пр0чіи, ћкw ѕло2 глаг0ла на с™†z тво‰, и3 суди2 є3мY по ѕл0бэ є3гw2. |
|
43
|
43
|
| І вступили війська у битву в тринадцятий день місяця Адара, і розбите було військо Никанора, і він першим упав у битві. | И# сотвори1ша в0ини брaнь въ третійнaдесzть дeнь мцcа ґдaра, и3 сотрeсz њполчeніе нікан0рово, и3 падE сaмъ пeрвый во брaни. |
|
44
|
44
|
| Коли ж воїни його побачили, що Никанор упав, то, покидавши зброю свою, кинулися навтіки. | Е#гдa же ўви1дэша вHи є3гw2, ћкw падE нікан0ръ, повeргше nр{жіz сво‰ бэжaша. |
|
45
|
45
|
| І переслідували їх ізраїльтяни цілий день, від Адаса до самої Газири, і сурмили вслід їм вістовими трубами. | И# гнaша и5хъ пyть днE є3ди1нагw t ґдaса, д0ндеже пріити2 въ гази1ръ, и3 трубaми труби1ша в8слёдъ и4хъ со знамeнами. |
|
46
|
46
|
| І виходили з усіх навколишніх селищ юдейських і оточували їх, — і вони, обертаючись до тих, що переслідували їх, усі упали від меча, і жодного не залишилося з них. | И# и3зыд0ша t всёхъ сeлъ їудeйскихъ w4крестъ и3 заключи1ша и5хъ рогaми, и3 возвращaхусz тjи къ ни6мъ и3 пад0ша вси2 мечeмъ, и3 не њстA t ни1хъ ни є3ди1нъ. |
|
47
|
47
|
| І взяли юдеї здобич їхню і награбоване ними, і відрубали голову Никанора і праву руку його, яку він простягав гордовито, і принесли і повісили перед Єрусалимом. | И# взsша кwрhсти и4хъ и3 плёнъ, и3 главY нікан0рову tсэк0ша, и3 десни1цу є3гw2, ю4же прострE г0рдw, и3 принес0ша и3 повёсиша проти1ву їеrли1ма. |
|
48
|
48
|
| Народ дуже радів і провів той день, як день великих веселощів; | И# возвесели1шасz лю1діе ѕэлw2, и3 сотвори1ша дeнь т0й дeнь весeліz вели1кагw, |
|
49
|
49
|
| і встановили щорічно святкувати цей день тринадцятого числа Адара. | и3 ўстaвиша прaздновати на всsко лёто дeнь т0й третійнaдесzть мцcа ґдaра. |
|
50
|
50
|
| І заспокоїлася земля Юдейська на якийсь час. | И# ўмолчE землS їyдина на дни6 м†лы. Главa 8 1 И# слhша їyда и4мz ри1млzнъ, ћкw сyть си1льни крёпостію, и3 тjи благоволsтъ њ всёхъ приложи1вшихсz къ ни6мъ, и3 є3ли1цы пріи1дутъ къ ни6мъ, составлsютъ съ ни1ми дрyжбу, и3 ћкw сyть си1льни крёпостію. 2 И# повёдаша є3мY бр†ни и4хъ и3 мyжєства бл†га, ±же творsтъ въ галaтэхъ, и3 ћкw њдержaша и5хъ и3 привед0ша и5хъ под8 дaнь: 3 и3 коли6ка сотвори1ша во странЁ їспанjйстэй, є4же ўдержaти руды6 сребрA и3 злaта, є4же тaмw: и3 њдержaша всsко мёсто совётомъ свои1мъ и3 долготерпёніемъ, 4 и3 мёсто бЁ далeче tстоsщо t ни1хъ ѕэлw2: и3 царeй нашeдшихъ на ни1хъ t крaz земли2 сотр0ша, и3 порази1ша и5хъ ћзвою вели1кою, пр0чіи же даю1тъ и5мъ дaнь по вс‰ лBта: 5 и3 філjппа и3 персeа кітіeйскаго царS, и3 востaвшихъ на ни1хъ сокруши1ша и5хъ въ брaни и3 њдержaша и5хъ: 6 и3 ґнті0ха вели1каго царS ґсjйскаго, шeдшаго проти1ву и4хъ на брaнь, и3мyщаго сто2 двaдесzть слонHвъ, к0нники и3 колєсни1цы и3 си1лу вeлію ѕэлw2, и3 сотрeнъ бhсть t ни1хъ: 7 и3 ћша є3го2 жи1ва, и3 ўстaвиша, да даeтъ и5мъ т0й и3 цaрствующіи по нeмъ дaнь вели1ку, и3 даsти зал0гъ и3 ўставлeніе, 8 и3 странY їндjйску и3 мидjю, и3 лmдjю и3 t пред0брыхъ стрaнъ и4хъ, и3 взsвше и5хъ t негw2 дaша | є3vмeнію царю2: 9 и3 ћкw совэщaша сyщіи t є3ллaды пріити2 и3 взsти и4хъ: и3 ўвёдано бhсть сл0во тBмъ, 10 и3 послaша на ни1хъ воев0ду є3ди1наго и3 воевaша на ни1хъ, и3 пад0ша t ни1хъ ћзвеніи мн0зи, и3 плэни1ша жeнъ и4хъ и3 ч†дъ и4хъ, и3 разгрaбиша и5хъ и3 зeмлю и4хъ њдержaша, и3 разори1ша тверды6ни и4хъ и3 пораб0тиша и5хъ дaже до сегw2 днE: 11 и3 прHчаz ц†рства и3 џстровы, и5же нёкогда проти1вишасz и5мъ, и3стреби1ша и3 пораб0тиша и5хъ: 12 съ дрyги же свои1ми и3 примирsющимисz къ ни6мъ сохранsху дрyжбу, и3 њдержaху ц†рства бли6жнzz и3 д†льнzz, и3 є3ли1цы слhшаху и4мz и4хъ, боsхусz t ни1хъ: 13 є3ли6цэмъ же ѓще хотsтъ помогaти и3 воцарsти, цaрствуютъ: и3 и5хже ѓще хотsтъ, премэнsютъ: и3 вознес0шасz ѕэлw2: 14 и3 во всёхъ си1хъ не возлагaше ни є3ди1нъ t ни1хъ діади1мы, ни њблачaшесz въ порфЂру, є4же возвели1читисz њ нeй: 15 и3 совётную палaту сотвори1ша себЁ, и3 на всsкъ дeнь совётоваху въ нeй њ мн0жествэ (нар0дwвъ) є4же благоустроsти и5хъ: 16 и3 ввэрsютъ є3ди1ному человёку начaлство своE по лёту, и3 госп0дствовати всeю землeю и4хъ, и3 вси2 повинyютсz є3ди1ному, и3 нёсть зaвисти нижE рвeніz въ ни1хъ. 17 И# и3збрA їyда є3vполем0на сhна їwaннова, сhна ґккHсова, и3 їaсона сhна є3леазaрова, и3 послA и5хъ въ ри1мъ, состaвити съ ни1ми дрyжбу и3 споборeніе, 18 и3 є4же tsти t ни1хъ и4го и4хъ, понeже ви1дэша цaрство є4ллинское порабощaющее ї}лz въ раб0ту. 19 И# и3д0ша въ ри1мъ, пyть же вeлій ѕэлw2, и3 внид0ша въ палaту совётную, и3 tвэщaша и3 рёша: 20 їyда маккавeй и3 брaтіz є3гw2 и3 мн0жество їудeйское послaша нaсъ къ вaмъ состaвити съ вaми дрyжбу и3 ми1ръ и3 вписaти нaсъ споб0рниками и3 другaми вaшими. 21 И# ўг0дно бhсть сл0во пред8 ни1ми. 22 И# сіE списaніе послaніz, є4же восписaша на дщи1цахъ мёдzныхъ и3 послaша во їеrли1мъ бhти ў ни1хъ тaмw въ пaмzть ми1ра и3 споб0рства: 23 блaго да бyдетъ ри1млzнwмъ и3 kзhку їудeйску на м0ри и3 на земли2 въ вёкъ, nрyжіе же и3 врази2 далeче да бyдутъ t ни1хъ: 24 ѓще же настyпитъ брaнь ри1млzнwмъ пeрвэе и3ли2 всBмъ споб0рникwмъ и4хъ во всeмъ госп0дствэ и4хъ, 25 споб0ретъ kзhкъ їудeйскій, ћкоже врeмz њпредэли1тъ и5мъ, сeрдцемъ п0лнымъ: 26 и3 рaтующымъ не дадyтъ, нижE ссyдzтъ пшени1цею, nрyжіемъ, сребр0мъ, кораблsми, ћкоже ўг0дно ри1млzнwмъ, и3 сохранsтъ зaпwвэди и4хъ ничт0же взeмлюще: 27 тaкожде ѓще и3 kзhку їудeйску прeжде случи1тсz брaнь, пом0гутъ ри1млzне t души2, ћкоже и5мъ врeмz њпредэли1тъ: 28 и3 споборaющымъ не дaстсz пшени1ца, nрyжіе, сребро2, корабли6, ћкоже ўг0дно ри1млzнwмъ: и3 сохранsти зaпwвэди и4хъ, и3 без8 лeсти. 29 По си6мъ словесє1мъ ўстaвиша ри1млzне лю1демъ їудє1йскимъ. 30 Ѓще же по словесёхъ си1хъ совэщaютсz сjи и3 џніи приложи1ти и3ли2 tsти нёчто, сотворsтъ t произволeніz своегw2, и3 є4же ѓще приложaтъ и3ли2 tи1мутъ, бyдутъ твєрдA. 31 Ґ њ ѕл0бахъ, ±же цaрь дими1трій твори1тъ въ ни1хъ, писaхомъ є3мY, глаг0люще: вскyю њтzготи1лъ є3си2 и4го твоE на дрyги нaшz споб0рники їудє1и; 32 ѓще u5бо пaки прибёгнутъ къ нaмъ на тS, сотвори1мъ и5мъ сyдъ и3 њполчи1мсz на тS м0ремъ и3 землeю. Главa 9 1 И# слhша дими1трій, ћкw падE нікан0ръ и3 си6лы є3гw2 во брaни, и3 приложи2 вакхjда и3 ґлкjма пaки послaти во їудeю, и3 деснhй р0гъ съ ни1ми. 2 И# и3д0ша путeмъ, и4же (ведeтъ) въ галг†лы, и3 њполчи1шасz на месалHfъ, и4же є4сть во ґрви1лэхъ, и3 взsша є3го2, и3 поби1ша дyшъ человёческихъ мн0гw. 3 И# въ мцcъ пeрвый лёта сто2 пzтьдесsтъ вторaгw, приступи1ша в0ини ко їеrли1му, 4 и3 востaша и3 и3д0ша въ верeю въ двaдесzти тhсzщахъ мужeй и3 двЁ тhсzщы к0нникwвъ. 5 Їyда же бЁ њполчeнъ во є3лаaсэ, и3 три2 тhсzщы мужeй и3збрaнныхъ съ ни1мъ. 6 И# ви1дэша мн0жество си1лъ, ћкw мнHги сyть, и3 ўстраши1шасz ѕэлw2: и3 и3збэг0ша мн0зи t полкA, и3 не њстaсz t ни1хъ т0кмw џсмь сHтъ мужeй. 7 И# ви1дэ їyда, ћкw расточи1сz п0лкъ є3гw2, и3 брaнь њскорблsше є3го2: и3 сокруши1сz сeрдцемъ, ћкw не и3мёzше врeмене собрaти и5хъ, 8 и3 њслабЁ и3 речE њстaвшымъ: востaнемъ и3 взhдемъ на супостaты нaшz, ѓще м0жемъ рaтовати проти1ву и4хъ. 9 И# tвращaху є3го2 рекyще: не м0жемъ, но спасeмъ т0кмw дyшы сво‰ нн7э, и3 возврати1мсz со брaтіею нaшею, и3 њполчи1мсz на ни1хъ: мh же мaли. 10 И# речE їyда: не бyди ми2 сотвори1ти вeщь сію2, є4же бэжaти t ни1хъ: и3 ѓще прибли1жисz врeмz нaше, ќмремъ мyжественнw рaди брaтіи нaшеz и3 не њстaвимъ вины2 слaвэ нaшей. 11 И# воздви1жесz си1ла t полкA и3 стA во срётеніе и5мъ, и3 разлучи1шасz кHнницы на двЁ ч†сти, и3 прaщницы и3 стрэлцы2 пред8идsху си1лэ, и3 предподви1жницы вси2 си1льніи. 12 Вакхjдъ же бЁ на деснёмъ р0зэ, и3 прибли1жисz п0лкъ t двою2 стран{, и3 возглашaху трубaми. 13 И# воструби1ша, и5же бsху t страны2 їyдины, и3 тjи трубaми: и3 поколебaсz землS t глaса њполчeній. и3 бhсть брaнь сражeна t ќтра дaже до вeчера. 14 И# ви1дэ їyда, ћкw вакхjдъ и3 крёпость полкA въ деснhхъ: и3 собрaшасz къ немY вси2 крёпцыи сeрдцемъ: 15 и3 сотрeсz деснhй р0гъ t ни1хъ, и3 гнaше в8слёдъ и4хъ дaже до горы2 ґзHта. 16 И# сyщіи въ лёвэмъ р0зэ ви1дэша, ћкw сотрeсz деснhй р0гъ, и3 њбрати1шасz по стопaмъ ї{динымъ и3 сyщихъ съ ни1мъ созади2. 17 И# њтzгчи1сz брaнь, и3 пад0ша ћзвени мн0зи t си1хъ и3 t тёхъ: 18 и3 їyда падE, пр0чіи же бэжaша. 19 И# взsста їwнаfaнъ и3 сjмwнъ їyду брaта своего2 и3 погреб0ста є3го2 во гр0бэ nтє1цъ є3гw2 въ мwди1нэ. 20 И# плaкашасz њ нeмъ и3 рыдaше є3го2 вeсь ї}ль плaчемъ вeліимъ, и3 сётоваху дни6 мнHги и3 рек0ша: 21 кaкw падE си1льный спасazй ї}лz; 22 ПрHчаz же словeсъ и3 брaней їyдиныхъ и3 благи1хъ мyжествъ, и5хже сотвори2, и3 вели1чєства є3гw2, не сyть пи6сана: мнHга бо бsху ѕэлw2. 23 И# бhсть по преставлeніи їyдинэ, проник0ша беззак0нніи во всёхъ предёлэхъ ї}левыхъ, и3 прозzб0ша вси2 дёлающіи беззак0ніе. 24 Во дни6 w4ны бhсть глaдъ вели1къ ѕэлw2, и3 tступи2 странA съ ни1ми. 25 И# и3збрA вакхjдъ нечести1выхъ мужeй и3 постaви и5хъ госп0діzми страны2. 26 И# и3скaху и3 и3спытaху другHвъ їyдиныхъ и3 привождaху тёхъ къ вакхjду: и3 мстsше и5мъ и3 посмэвaшесz и5мъ. 27 И# бhсть ск0рбь вели1ка во ї}ли, ћже не бhсть t днjй, въ ни1хже не kви1сz прbр0къ во ї}ли. 28 И# собрaшасz вси2 дрyзи ї{дины и3 рек0ша їwнаfaну: 29 tнeлэже брaтъ тв0й їyда скончaсz, и3 мyжъ под0бенъ є3мY нёсть и3зhти проти1ву врагHвъ и3 вакхjда и3 враждyющихъ kзhку нaшему: 30 нн7э u5бо тебE днeсь и3збрaхомъ, є4же бhти вмёстw є3гw2 нaмъ въ начaлника и3 вождA, є4же рaтовати во брaни нaшей. 31 И# пріS їwнаfaнъ во врeмz џно начaлство и3 востA вмёстw їyды брaта своегw2. 32 И# познA вакхjдъ и3 и3скaше є3го2 ўби1ти. 33 И# познA їwнаfaнъ и3 сjмwнъ брaтъ є3гw2 и3 вси2 и5же съ ни1мъ (бsху), и3 побэг0ша въ пустhню fекyе, и3 њполчи1шасz при водЁ рвA ґсфaра. 34 И# познA вакхjдъ въ дeнь суббHтъ, и3 прeйде сaмъ и3 вси2 вHи є3гw2 њб8 nнY странY їoрдaна. 35 И# послA їwнаfaнъ брaта своего2 вождA нар0ду и3 моли2 наватewвъ другHвъ свои1хъ предстaвити и5мъ приготовлeніе и4хъ мн0гое. 36 И# и3зыд0ша сhнове їамвр‡ины t мидaвы, и3 ћша їwaнна и3 вс‰ є3ли6ка и3мЁ, и3 tид0ша и3мyще т†. 37 По словесёхъ же си1хъ возвэсти1ша їwнаfaну и3 сjмwну брaту є3гw2, ћкw сhнове їамвр‡ины творsтъ брaкъ вели1кій и3 ведyтъ невёсту t надавafа, дщeрь є3ди1нагw t вели1кихъвельм0жъ ханаaнскихъ, съ г0рдостію вeліею. 38 И# помzнyша їwaнна брaта своего2, и3 взыд0ша, и3 скрhшасz под8 сёнію горы2: 39 и3 воздви1гнуша џчи свои2 и3 ви1дэша, и3 сE, пли1щь и3 ўгот0ваніе мн0гое, и3 жени1хъ и3зhде и3 дрyзи є3гw2 и3 брaтіz є3гw2 бо срётеніе и5мъ съ тmмп†ны и3 мусікjами и3 nр{жіи мн0гими: 40 и3 востaша на ни1хъ t засaды и5же при їwнаfaнэ и3 ўби1ша и5хъ, и3 пад0ша ћзвени мн0зи, пр0чіи же бэг0ша въ г0ру: и3 взsша вс‰ коры6сти и4хъ. 41 И# њбрати1сz брaкъ въ сётованіе, и3 глaсъ мусікjи и4хъ въ плaчь. 42 И# tмсти1ша tмщeніе кр0ве брaта своегw2 и3 возврати1шасz на брeгъ їoрдaнскій. 43 И# слhша вакхjдъ и3 пріи1де въ дeнь суббHтный дaже до брегHвъ їoрдaнскихъ съ си1лою мн0гою. 44 И# речE ко свои6мъ їwнаfaнъ: востaнемъ нн7э и3 њполчи1мсz за дyшы нaшz, нёсть бо днeсь ћкоже вчерA и3 трeтіzгw днE: 45 сe бо, брaнь проти1ву нaсъ и3 созади2 нaсъ: водa же їoрдaнскаz сю1ду и3 сю1ду, и3 блaто и3 лёсъ, и3 нёсть мёста, є4же ўклони1тисz: 46 нн7э u5бо возопjйте на нб7о, да и3збaвитесz t рyкъ врагHвъ вaшихъ. и3 срази1сz брaнь. 47 И# прострE їwнаfaнъ рyку свою2 ўби1ти вакхjда, и3 ўклони1сz и3 негw2 вспsть. 48 И# вскочи2 їwнаfaнъ и3 и5же съ ни1мъ во їoрдaнъ, и3 преплывaху на њб8 nнY странY, и3 не преид0ша по ни1хъ їoрдaна. 49 И# пад0ша t страны2 вакхjдины днE џнагw ћкw тhсzща мужeй. 50 И# возврати1сz во їеrли1мъ и3 создA грaды твє1рды во їудeи, твердhню во їеріхHнэ и3 ћже во є3ммаyмэ и3 веfwрHнэ, и3 веfи1ли и3 fемнafэ, и3 фараfHнэ и3 тефHнэ, со стэнaми выс0кими и3 вратaми и3 зав0рами, 51 и3 постaви стрaжу въ ни1хъ, є4же враждовaти ї}лю: 52 и3 ўтверди2 грaдъ и4же въ веfсyрэ, и3 газaру, и3 краегрaдіе, и3 постaви въ ни1хъ си6лы и3 предложeніе брaшенъ: 53 и3 взS сhны вождHвъ страны2 въ зал0гъ и3 посади2 и5хъ въ краегрaдіи во їеrли1мэ под8 стрaжею. 54 И# въ лёто сто2 пzтьдесsтъ трeтіе мцcа вторaгw, заповёда ґлкjмъ разори1ти стёну дворA с™hхъ внyтреннzгw, и3 разори2 дэлA прbр0кwвъ, и3 начA разорsти. 55 Во врeмz џно поражeнъ бhсть ґлкjмъ, и3 воспzти1шасz дэлA є3гw2, и3 загради1шасz ўстA є3гw2, и3 разслабЁ и3 не можaше ктомY глаг0лати сл0ва и3 заповёдати њ д0мэ своeмъ. 56 И# ќмре ґлкjмъ во врeмz џно съ мyкою вeліею. 57 И# ви1дэ вакхjдъ, ћкw ќмре ґлкjмъ, и3 возврати1сz ко царю2. и3 ўмолчA землS їyдина лBта двA. 58 И# совэщaша вси2 беззакHнницы рекyще: сE, їwнаfaнъ и3 и5же съ ни1мъ въ пок0и њбитaютъ ўповaюще: нн7э u5бо наведeмъ вакхjда, и3 поимaетъ и5хъ всёхъ во є3ди1ну н0щь. 59 И# шeдше совэщaшасz съ ни1мъ. 60 И# востA и3ти2 съ си1лою мн0гою и3 послA є3пістHліи тaй всBмъ спобори1телємъ є3гw2, и5же во їудeи, да и4мутъ їwнаfaна и3 сyщихъ съ ни1мъ. и3 не возмог0ша, ћкw познaсz и5мъ совётъ и4хъ. 61 И# ћша t мужeй страны2 начaлникwвъ ѕл0бы пzтьдесsтъ мужeй и3 ўби1ша и5хъ. 62 И# tи1де їwнаfaнъ и3 сjмwнъ и3 и5же съ ни1ми въ веfвасjю, ћже въ пустhни, и3 создA разорє1наz є3S и3 ўкрэпи2 ю5. 63 И# познA вакхjдъ, и3 собрA всE мн0жество своE, и3 сyщымъ t їудeи возвэсти2. 64 И# шeдъ њполчи1сz на веfвасjю, и3 воевaше ю5 дни6 мнHги, и3 сотвори2 мих†ны. 65 И# њстaви їwнаfaнъ сjмwна брaта своего2 во грaдэ, и3 и3зhде во странY, и3 и3зhде въ числЁ. 66 И# порази2 nдоми1ра и3 брaтію є3гw2 и3 сынHвъ фасірHнихъ въ жили1щихъ и4хъ, и3 начA и3збивaти и3 восходи1ти въ си1лахъ. 67 Сjмwнъ же и3 и5же съ ни1мъ и3зыд0ша и3з8 грaда и3 пожг0ша мих†ны, 68 и3 рaтоваху проти1ву вакхjда, и3 сотрeсz t ни1хъ, и3 њѕлоблsху є3го2 ѕэлw2, ћкw бЁ совётъ є3гw2 и3 пох0дъ є3гw2 вотщE. 69 И# прогнёвасz ћростію на мужeй беззак0нныхъ, совётовавшихъ є3мY пріити2 во странY, и3 ўби2 t ни1хъ мн0гихъ, и3 совэщaсz tити2 въ зeмлю свою2. 70 И# познA їwнаfaнъ и3 послA къ немY старёйшинъ состaвитими1ръ съ ни1мъ и3 tдaти и5мъ плёнъ. 71 И# пріS, и3 сотвори2 по словесє1мъ є3гw2, и3 клsтсz є3мY не и3скaти є3мY ѕлA во вс‰ дни6 животA є3гw2. 72 И# tдадE є3мY плёнъ, є3г0же прeжде плэни2 t земли2 їyдины: и3 возврaщьсz tи1де въ зeмлю свою2 и3 не приложи2 ктомY пріити2 въ предёлы и4хъ. 73 И# престA мeчь t ї}лz. и3 њбитA їwнаfaнъ въ махмaсэ: и3 начA їwнаfaнъ суди1ти лю1ди и3 и3стреби2 нечести1выхъ t ї}лz. Главa 10 1 И# въ лёто сто2 шестьдесsтое взhде ґлеxaндръ сhнъ ґнті0ховъ є3піфaнъ и3 њдержA птолемаjду: и3 пріsша є3го2, и3 цaрствова тaмw. 2 И# слhша дими1трій цaрь, и3 собрA в0євъ мн0гw ѕэлw2, и3 и3зhде проти1ву є3мY на брaнь. 3 И# послA дими1трій ко їwнаfaну є3пістHліи словесы2 ми1рными, величaz є3го2. 4 Речe бо: предвари1мъ сотвори1ти ми1ръ съ ни1мъ, прeжде нeже сотвори1тъ со ґлеxaндромъ проти1ву нaсъ: 5 воспомsнетъ бо вс‰ ѕл†z, ±же сотвори1хомъ на него2 и3 на брaтію є3гw2 и3 на kзhкъ є3гw2. 6 И# дадE є3мY влaсть собирaти в0ины и3 ўготовлsти nр{жіz, и3 бhти є3мY дрyгомъ є3гw2, и3 зал0гъ, и4же бЁ въ краегрaдіи, повелЁ tдaти є3мY. 7 И# пріи1де їwнаfaнъ во їеrли1мъ и3 прочтE є3пістHліи во ўслhшаніе всBмъ лю1демъ и3 и5же t краегрaдіz. 8 И# ўстраши1шасz стрaхомъ вeліимъ, є3гдA ўслhшаша, ћкw дадE є3мY цaрь влaсть собирaти в0ины. 9 И# предaша и5же t краегрaдіz їwнаfaну зал0гъ, и3 tдадE и5хъ роди1телємъ и4хъ. 10 И# њбитA їwнаfaнъ во їеrли1мэ, и3 начA созидaти и3 њбновлsти грaдъ, 11 и3 речE ко творsщымъ дэлA созидaти стёны и3 г0ру сіHнъ w4крестъ t кaменій четвероуг0лныхъ ко ўтверждeнію, и3 сотвори1ша си1це. 12 И# побэг0ша и3ноплемє1нницы, и5же бsху въ твердhнехъ, ±же создA вакхjдъ: 13 и3 њстaви кjйждо мёсто своE и3 tи1де въ зeмлю свою2. 14 Nбaче въ веfсyрэ њстaшасz нёцыи t њстaвльшихъ зак0нъ и3 зaпwвэди (б9іz): бё бо и5мъ ўбёжище. 15 И# слhша ґлеxaндръ цaрь њбэщ†ніz, є3ли6ка послA дими1трій їwнаfaну, и3 повёдаша є3мY бр†ни и3 мyжєства, ±же сотвори2 т0й и3 брaтіz є3гw2, и3 труды2, ±же и3мёху. 16 И# речE: є3дA њбрsщемъ к0его мyжа таковA; и3 нн7э сотвори1мъ є3го2 въ дрyга и3 споб0рника нaшего. 17 И# написA є3пістHліи и3 послA є3мY по словесє1мъ си6мъ, глаг0лz: 18 цaрь ґлеxaндръ брaту їwнаfaну рaдоватисz: 19 слhшахомъ њ тебЁ, ћкw мyжъ си1ленъ є3си2 крёпостію и3 ўг0денъ є3си2 бhти нaмъ дрyгъ: 20 и3 нн7э постaвихомъ тS днeсь ґрхіерeа kзhка твоегw2, и3 є4же дрyгомъ царeвымъ нарицaтисz (и3 послA є3мY порфЂру и3 вэнeцъ злaтъ), и3 мyдрствовати т†zжде съ нaми и3 снабдэвaти дрyжбу къ нaмъ. 21 И# њблечeсz їwнаfaнъ во свzтyю ри1зу седмaгw мцcа лёта сто2 шестьдесsтагw, въ дeнь прaздника сэнопотчeніz, и3 собрA си6лы и3 ўгот0ва nр{жіz мнHга. 22 И# слhша дими1трій словесA сі‰, и3 њпечaлисz ѕэлw2, и3 речE: 23 что2 сіE сотвори1хомъ, ћкw предвари2 нaсъ ґлеxaндръ состaвити дрyжбу со їудє1и во ўтверждeніе; 24 напишY и3 ѓзъ и5мъ словесA проси1тєлнаz и3 возвышє1ніz и3 дaры, ћкw да бyдутъ со мн0ю въ п0мощь. 25 И# написA и5мъ по словесє1мъ си6мъ: цaрь дими1трій kзhку їудeйскому рaдоватисz: 26 понeже сохрани1сте завёты къ нaмъ и3 пребывaсте въ дрyжбэ нaшей и3 не приступи1сте ко врагHмъ нaшымъ, слhшахомъ и3 рaдовахомсz: 27 и3 нн7э пребывaйте є3щE сохрани1ти къ нaмъ вёру, и3 воздади1мъ вaмъ благ†z, и4хже рaди творитE съ нaми, 28 и3 њстaвимъ вaмъ д†ни мнHги, и3 дади1мъ вaмъ дaры: 29 и3 нн7э своб0дныхъ творю2 вaсъ и3 њставлsю всBмъ їудewмъ д†ни и3 цёну t с0ли и3 t вэнцє1въ: 30 и3 є4же вмёстw трети1ны сёмене и3 вмёстw полови1ны плодA древeснагw надлежaщагw ми2 взsти, њставлsю t днeсь и3 пот0мъ, є4же не взимaти t земли2 їyдины и3 t тріeхъ стрaнъ прилежaщихъ є4й, t самарjи и3 галілeи, и3 t днeшнzгw днE и3 въ вёчное врeмz: 31 и3 їеrли1мъ да бyдетъ с™ъ и3 своб0денъ со предBлы свои1ми, и3 десzти6ны и3 д†ни: 32 њставлsю и3 влaсть краегрaдіz є4же во їеrли1мэ, и3 даю2 ґрхіерeю, да постaвитъ въ нeмъ мyжы, и5хже ѓще и3зберeтъ сaмъ, храни1ти є3го2: 33 и3 всsку дyшу їудeйскую, ћже плэнeна є4сть t земли2 їyдины, во всeмъ цaрствэ моeмъ њставлsю своб0дну тyне, и3 вси2 да њстaвzтсz t дaней и3 скотHвъ свои1хъ: 34 и3 вси2 прaздницы и3 суббw6ты и3 новомчcіz и3 днjе вчинeнніи, и3 три2 дни6 прeжде прaздника и3 три2 дни6 по прaздницэ, да бyдутъ вси2 днjе своб0ды и3 њставлeніz всBмъ їудewмъсyщымъ во цaрствіи моeмъ: 35 и3 никто2 и3мёти бyдетъ влaсти дёлати и3 стужaти комY t ни1хъ њ всsцэй вeщи: 36 и3 да напи1шутсz t їудє1й въ в0ины ц†рскіz до три1десzти тhсzщъ мужeй, и3 да дадyтсz и5мъ њбр0цы, ћкоже подобaетъ всBмъ в0ємъ ц†рскимъ: 37 и3 да постaвzтсz t ни1хъ въ твердhнехъ цaрскихъ вeліихъ, и3 t си1хъ постaвzтсz на потрє1бы цaрства сyщыz въ вёрность: и3 сyщіи над8 ни1ми и3 нач†лницы да бyдутъ t ни1хъ, и3 да х0дzтъ въ зак0нэхъ свои1хъ, ћкоже повелЁ цaрь въ земли2 їyдинэ: 38 и3 три2 предёлы, прилежaщіи їудeи t страны2 самарjйскіz, да приложaтсz ко їудeи, да вмэнsтсz бhти под8 є3ди1нымъ, є4же не послyшати и3нhz влaсти, но т0кмw ґрхіерeа: 39 птолемаjду и3 предёлы є3S дaхъ въ дaръ с™ы6мъ, сyщымъ во їеrли1мэ, на прили1чное и3ждивeніе с™ы6мъ, 40 и3 ѓзъ дaмъ на к0еждо лёто пzтьнaдесzть тhсzщъ с‡кль сребрA t сокр0вищъ цaрскихъ t мёстъ прилежaщихъ: 41 и3 всsкое и3зли1шнее, є4же не воздaша t потрeбъ, ћкоже въ пeрвыхъ лётэхъ, tнн7э дадyтъ въ дэлA хрaму: 42 и3 свhше си1хъ пsть тhсzщъ сjклей сребрA, и5хже взимaху t потрeбъ свzти1лища, ћкоже въ прeжнихъ лётэхъ t собрaніz на всsкое лёто, и3 сі‰ њставлsютсz, понeже надлежaтъ сі‰ жерцє1мъ служaщымъ: 43 и3 є3ли1цы ѓще прибёгнутъ къ цeркви сyщей во їеrли1мэхъ и3 во всёхъ предёлэхъ є3гw2, њдолжeни сyще цaрскими и3 всsкою вeщію, да tрэшaютсz, и3 вс‰ є3ли6ка сyть и5мъ во цaрствіи моeмъ: 44 и3 созидaти и3 њбновлsти дэлA с™hхъ, и3 и3ждивeніе дaстсz t сокр0вища цaрскагw: 45 и3 є4же созидaти стёны їеrли1ма и3 ўтверди1ти w4крестъ, и3 и3ждивeніе дaстсz t собрaніz цaрска, и3 є4же создaти стёны во їудeи. 46 Е#гдa же ўслhша їwнаfaнъ и3 лю1діе словесA сі‰, не вёроваша и5мъ, нижE пріsша, ћкw помzнyша ѕл0бу вeлію, ю4же сотвори2 во ї}ли, и3 њскорби2 и5хъ ѕэлw2. 47 И# благоволи1ша њ ґлеxaндрэ, ћкw сeй бhсть и5мъ начaлникъ словeсъ ми1рныхъ, и3 споборsху є3мY во вс‰ дни6. 48 И# собрA цaрь ґлеxaндръ си1лу вeлію и3 њполчи1сz проти1ву дими1тріа. 49 И# сотвори1ша брaнь двA цар‰, и3 побэжE п0лкъ дими1тріевъ, и3 гнA є3го2 ґлеxaндръ и3 ўкрэпи1сz на ни1хъ. 50 И# превозм0же брaнь ѕэлw2, д0ндеже зaйде с0лнце, и3 падE дими1трій въ дeнь w4нъ. 51 И# послA ґлеxaндръ ко птоломeю царю2 є3гЂпетскому послы2 по словесє1мъ си6мъ, рекjй: 52 понeже возврати1хсz въ зeмлю цaрства моегw2, и3 сэд0хъ на прест0лэ nтє1цъ мои1хъ, и3 њдержaхъ начaлство, и3 сокруши1хъ дими1тріа, и3 воз8wбладaхъ стран0ю нaшею, 53 и3 состaвихъ проти1ву є3гw2 рaть, и3 сокруши1сz т0й и3 њполчeніе є3гw2 t нaсъ, и3 сэд0хомъ на прест0лэ цaрства є3гw2: 54 и3 нн7э состaвимъ междY нaми дрyжбу, и3 нн7э дaждь мнЁ дщeрь твою2 въ женY, и3 бyду зsть тв0й, и3 дaмъ тебЁ дaры, и3 є4й достHйнаz тебє2. 55 И# tвэщA цaрь птоломeй глаг0лz: блaгъ дeнь, въ џньже возврати1лсz є3си2 въ зeмлю nтє1цъ твои1хъ и3 сёлъ є3си2 на прест0лэ цaрства и4хъ: 56 и3 нн7э сотворю2 ти2, ±же писaлъ є3си2: но срsщисz во птолемаjдэ, ћкw да ви1димъ дрyгъ дрyга, и3 бyдеши ми2 зsть, ћкоже рeклъ є3си2. 57 И# и3зhде птоломeй t є3гЂпта сaмъ и3 клеопaтра дщи2 є3гw2, и3 внид0ша во птолемаjду лёта сто2 шестьдесsтъ вторaгw. 58 И# срёте є3го2 ґлеxaндръ цaрь: и3 дадE є3мY клеопaтру дщeрь свою2 и3 сотвори2 брaкъ є3S во птолемаjдэ, ћкоже цaріе во слaвэ вели1цэй. 59 И# написA ґлеxaндръ цaрь їwнаfaну пріити2 во срётеніе є3мY. 60 И# и4де со слaвою во птолемаjду и3 срёте џба цар‰: и3 дадE и4ма сребро2 и3 злaто и3 другHмъ и4хъ, и3 дaры мнHги, и3 њбрёте благодaть пред8 ни1ма. 61 И# собрaшасz нaнь мyжіе губи1телє t ї}лz, мyжіе беззак0нніи клеветaти нaнь. и3 не внsтъ и5мъ цaрь. 62 И# повелЁ цaрь совлещи2 їwнаfaна съ ри1зъ є3гw2 и3 њблещи2 є3го2 въ порфЂру. и3 сотвори1ша тaкw. 63 И# посади2 є3го2 цaрь съ соб0ю и3 речE начaлникwмъ свои6мъ: и3зыди1те съ ни1мъ на средY грaда и3 проповёдите ни є3ди1ному клеветaти нaнь ни њ є3ди1нэй вeщи, и3 ни є3ди1нъ є3мY да стужи1тъ њ всsцэмъ глаг0лэ. 64 И# бhсть є3гдA ўви1дэша клеветницы2 слaву є3гw2, ћкоже проповёдаша, и3 њблечeна є3го2 порфЂрою, и3 бэжaша вси2. 65 И# прослaви є3го2 цaрь, и3 написA є3го2 въ пeрвыхъ друзёхъ, и3 постaви є3го2 воев0ду и3 ўчaстника начaлства. 66 И# возврати1сz їwнаfaнъ во їеrли1мъ съ ми1ромъ и3 весeліемъ. 67 И# въ лёто сто2 шестьдесsтъ пsтое пріи1де дими1трій сhнъ дими1тріевъ t кри1та въ зeмлю nтє1цъ свои1хъ. 68 И# слhша ґлеxaндръ цaрь, и3 њпечaлисz ѕэлw2, и3 возврати1сz во ґнтіохjю. 69 И# постaви дими1трій ґполлHніа сyщаго t кілісmрjи: и3 собрA си1лу вeлію, и3 њполчи1сz во їамнjи, и3 послA ко їwнаfaну ґрхіерeю, глаг0лz: 70 тh ли є3ди1нъ возн0сишисz на ны2, ѓзъ же бhхъ въ посмёхъ и3 въ поношeніе тебє2 рaди: и3 чесw2 рaди ты2 влaстелствуеши над8 нaми въ горaхъ; 71 нн7э u5бо, ѓще надёешисz въ си1лахъ твои1хъ, и3зhди къ нaмъ на п0ле и3 и3скуси1мсz тY междY соб0ю, ћкw со мн0ю є4сть си1ла градHвъ: 72 вопроси2 и3 научи1сz, кто2 є4смь; и3 пр0чіи помогaющіи нaмъ, и3 глаг0лютъ: нёсть вaмъ стоsніz ноги2 пред8 лицeмъ нaшимъ, ћкw двaщи въ бёгъ њбрати1шасz nтцы2 твои2 въ земли2 и4хъ: 73 и3 нн7э не возм0жеши стерпёти к0нника и3 си1лы таковhz въ п0ли, и3дёже нёсть кaмене, ни стэны2, ни мёста къ бэжaнію. 74 Е#гдa же ўслhша їwнаfaнъ словесA ґполлHнієва, подви1жесz мhслію, и3 и3збрA дeсzть тhсzщъ мужeй, и3 и3зhде и3з8 їеrли1ма, и3 сни1десz съ ни1мъ сjмwнъ брaтъ є3гw2 въ п0мощь є3мY. 75 И# њполчи1сz на їoппjю, и3 заступи1ша є3мY t грaда, ћкw стрaжа ґполлHніева въ їoппjи бhсть, и3 рaтоваша ю5. 76 И# ўбоsвшесz tверз0ша и5же и3з8 грaда, и3 њбладA їwнаfaнъ їoппjею. 77 И# слhша ґполлHній, и3 собрA три2 тhсzщы кHнникъ и3 си1лу вeлію, и3 и4де во ґзHтъ ѓки путьшeствуz, и3 ѓбіе и3зhде на п0ле, занE и3мёzше мн0жество кHнникъ и3 надёzшесz на ни1хъ. 78 И# гнA їwнаfaнъ в8слёдъ є3гw2 во ґзHтъ, и3 срази1шасz полцы2 на рaть. 79 И# њстaви ґполлHній тhсzщу кHнникъ созади2 и4хъ въ тaйнэ. 80 И# познA їwнаfaнъ, ћкw є4сть засaда созади2 є3гw2. и3 њкружи1ша п0лкъ є3гw2 и3 стрэлsху на лю1ди t ќтра дaже до вeчера, 81 лю1діе же стоsша, ћкоже заповёда їwнаfaнъ: и3 ўтруди1шасz к0ни и4хъ. 82 И# приведE сjмwнъ си1лу свою2 и3 нападE на п0лкъ: кHнницы бо ўтруждeни бsху, и3 сокруши1шасz t негw2 и3 побэг0ша, 83 и3 кHнницы расточи1шасz по п0лю и3 бэг0ша во ґзHтъ, и3 внид0ша въ виfдагHнъ кaпище є3гw2, є4же ўцэлёти. 84 И# пожжE їwнаfaнъ ґзHтъ и3 грaды и5же бёху w4крестъ є3гw2, и3 взS коры6сти и4хъ и3 кaпище дагHново, и3 вбёгшихъ въ нE пожжE nгнeмъ. 85 И# бhсть пaдшихъ мечeмъ съ сожжeными ћкw џсмь тhсzщъ мужeй. 86 И# tи1де tтyду їwнаfaнъ и3 пріи1де во ґскалHнъ, и3 и3зыд0ша t грaда во срётеніе є3мY въ слaвэ вели1цэй. 87 И# возврати1сz їwнаfaнъ во їеrли1мъ съ сyщими съ ни1мъ, и3мyще коры6сти мнHги. 88 И# бhсть є3гдA ўслhша ґлеxaндръ цaрь словесA сі‰, и3 приложи2 прослaвити їwнаfaна: 89 и3 послA є3мY гри1вну златyю ћкоже њбhчай є4сть даsти ср0дникwмъ царє1вымъ, и3 дадE є3мY ґккарHнъ и3 вс‰ предёлы є3гw2 во њдержaніе. Главa 11 |
|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
| Іуда почув про славу римлян, що вони могутні і сильні і прихильно приймають усіх, хто звертається до них, і хто б не приходив до них, з усіма укладали вони дружбу. | И# слhша їyда и4мz ри1млzнъ, ћкw сyть си1льни крёпостію, и3 тjи благоволsтъ њ всёхъ приложи1вшихсz къ ни6мъ, и3 є3ли1цы пріи1дутъ къ ни6мъ, составлsютъ съ ни1ми дрyжбу, и3 ћкw сyть си1льни крёпостію. |
|
2
|
2
|
| А що вони могутні і сильні, — розповідали йому про війни їхні, про мужні подвиги, які вони показали над галатами, як вони підкорили їх і зробили данниками; | И# повёдаша є3мY бр†ни и4хъ и3 мyжєства бл†га, ±же творsтъ въ галaтэхъ, и3 ћкw њдержaша и5хъ и3 привед0ша и5хъ под8 дaнь: |
|
3
|
3
|
| також про те, що зробили вони у країні Іспанській, щоб оволодіти срібними і золотими рудниками, які знаходяться там, | и3 коли6ка сотвори1ша во странЁ їспанjйстэй, є4же ўдержaти руды6 сребрA и3 злaта, є4же тaмw: и3 њдержaша всsко мёсто совётомъ свои1мъ и3 долготерпёніемъ, |
|
4
|
4
|
| і своєю розсудливістю і твердістю оволоділи всім краєм, хоч той край дуже далеко відлежав від них, також і про царів, які виступали проти них від кінців землі, і вони знищили їх і уразили великою поразкою, а інші платять їм щорічно данину; | и3 мёсто бЁ далeче tстоsщо t ни1хъ ѕэлw2: и3 царeй нашeдшихъ на ни1хъ t крaz земли2 сотр0ша, и3 порази1ша и5хъ ћзвою вели1кою, пр0чіи же даю1тъ и5мъ дaнь по вс‰ лBта: |
|
5
|
5
|
| вони також розбили на війні і підкорили собі Филипа і Персея, царя Китійського, й інших, що повстали проти них, | и3 філjппа и3 персeа кітіeйскаго царS, и3 востaвшихъ на ни1хъ сокруши1ша и5хъ въ брaни и3 њдержaша и5хъ: |
|
6
|
6
|
| і Антиоха, великого царя Азії, який вийшов проти них на війну зі ста двадцятьма слонами, і з кіннотою, і колісницями, і дуже численним військом і був розбитий ними; | и3 ґнті0ха вели1каго царS ґсjйскаго, шeдшаго проти1ву и4хъ на брaнь, и3мyщаго сто2 двaдесzть слонHвъ, к0нники и3 колєсни1цы и3 си1лу вeлію ѕэлw2, и3 сотрeнъ бhсть t ни1хъ: |
|
7
|
7
|
| вони взяли його живого і змусили платити їм велику данину, — як його, так і наступних після нього царів, — дати заручників і допустити розділ, | и3 ћша є3го2 жи1ва, и3 ўстaвиша, да даeтъ и5мъ т0й и3 цaрствующіи по нeмъ дaнь вели1ку, и3 даsти зал0гъ и3 ўставлeніе, |
|
8
|
8
|
| а країну Індійську і Мідію, і Лідію й інші з кращих областей його, узявши від нього, віддали цареві Євменію; | и3 странY їндjйску и3 мидjю, и3 лmдjю и3 t пред0брыхъ стрaнъ и4хъ, и3 взsвше и5хъ t негw2 дaша | є3vмeнію царю2: |
|
9
|
9
|
| і про те, як елліни намірилися прийти і знищити їх, | и3 ћкw совэщaша сyщіи t є3ллaды пріити2 и3 взsти и4хъ: и3 ўвёдано бhсть сл0во тBмъ, |
|
10
|
10
|
| але цей намір зробився їм відомим, і вони послали проти них одного воєначальника і воювали проти них, — і багато з них упало уражених, і взяли у полон дружин їхніх і дітей їхніх і пограбували їх, і оволоділи їхньою землею, і зруйнували фортеці їхні, і поневолили їх до цього дня; | и3 послaша на ни1хъ воев0ду є3ди1наго и3 воевaша на ни1хъ, и3 пад0ша t ни1хъ ћзвеніи мн0зи, и3 плэни1ша жeнъ и4хъ и3 ч†дъ и4хъ, и3 разгрaбиша и5хъ и3 зeмлю и4хъ њдержaша, и3 разори1ша тверды6ни и4хъ и3 пораб0тиша и5хъ дaже до сегw2 днE: |
|
11
|
11
|
| й інші царства й острови, які будь-коли повставали проти них, вони руйнували і поневолювали. | и3 прHчаz ц†рства и3 џстровы, и5же нёкогда проти1вишасz и5мъ, и3стреби1ша и3 пораб0тиша и5хъ: |
|
12
|
12
|
| А з друзями своїми і з тими, що довіряли їм, вони зберігали дружбу; й оволоділи царствами ближніми і дальніми, і всі, які чули ім’я їхнє, боялися їх. | съ дрyги же свои1ми и3 примирsющимисz къ ни6мъ сохранsху дрyжбу, и3 њдержaху ц†рства бли6жнzz и3 д†льнzz, и3 є3ли1цы слhшаху и4мz и4хъ, боsхусz t ни1хъ: |
|
13
|
13
|
| Якщо захочуть кому допомогти і кого поставлять царем, ті царюють, і кого хочуть, змінюють, і вони дуже піднеслися; | є3ли6цэмъ же ѓще хотsтъ помогaти и3 воцарsти, цaрствуютъ: и3 и5хже ѓще хотsтъ, премэнsютъ: и3 вознес0шасz ѕэлw2: |
|
14
|
14
|
| але, попри все те, ніхто з них не покладав на себе вінця і не одягався у порфиру, щоб величатися нею. | и3 во всёхъ си1хъ не возлагaше ни є3ди1нъ t ни1хъ діади1мы, ни њблачaшесz въ порфЂру, є4же возвели1читисz њ нeй: |
|
15
|
15
|
| Вони склали у себе раду, і постійно щодня триста двадцять чоловік радяться в усьому, що стосується народу і благоустрою його; | и3 совётную палaту сотвори1ша себЁ, и3 на всsкъ дeнь совётоваху въ нeй њ мн0жествэ (нар0дwвъ) є4же благоустроsти и5хъ: |
|
16
|
16
|
| і кожного року одній людині довіряють вони начальство над собою і володарювання над усією землею їхньою, і всі слухають одного, і не буває ні заздрости, ні ревнощів між ними. | и3 ввэрsютъ є3ди1ному человёку начaлство своE по лёту, и3 госп0дствовати всeю землeю и4хъ, и3 вси2 повинyютсz є3ди1ному, и3 нёсть зaвисти нижE рвeніz въ ни1хъ. |
|
17
|
17
|
| Тоді обрав Іуда Евполема, сина Іоанового, сина Аккосового, й Іасона, сина Єлеазарового, і послав їх у Рим, щоб укласти з ними дружбу і союз, | И# и3збрA їyда є3vполем0на сhна їwaннова, сhна ґккHсова, и3 їaсона сhна є3леазaрова, и3 послA и5хъ въ ри1мъ, состaвити съ ни1ми дрyжбу и3 споборeніе, |
|
18
|
18
|
| і щоб вони зняли з них ярмо, бо вони бачать, що Еллінське царство хоче поневолити Ізраїля. | и3 є4же tsти t ни1хъ и4го и4хъ, понeже ви1дэша цaрство є4ллинское порабощaющее ї}лz въ раб0ту. |
|
19
|
19
|
| Отже, вони вирушили у Рим, хоч шлях був дуже довгий, і ввійшли у зібрання ради і, приступивши, сказали: | И# и3д0ша въ ри1мъ, пyть же вeлій ѕэлw2, и3 внид0ша въ палaту совётную, и3 tвэщaша и3 рёша: |
|
20
|
20
|
| Іуда Маккавей і брати його і весь народ юдейський послали нас до вас, щоб укласти з вами союз і мир, і щоб ви вписали нас у число соратників і друзів ваших. | їyда маккавeй и3 брaтіz є3гw2 и3 мн0жество їудeйское послaша нaсъ къ вaмъ состaвити съ вaми дрyжбу и3 ми1ръ и3 вписaти нaсъ споб0рниками и3 другaми вaшими. |
|
21
|
21
|
| І угодне було це слово перед ними. | И# ўг0дно бhсть сл0во пред8 ни1ми. |
|
22
|
22
|
| І ось список того послання, яке написали вони у відповідь на мідних дошках і послали в Єрусалим, щоб воно служило для них там пам’ятником миру і союзу: | И# сіE списaніе послaніz, є4же восписaша на дщи1цахъ мёдzныхъ и3 послaша во їеrли1мъ бhти ў ни1хъ тaмw въ пaмzть ми1ра и3 споб0рства: |
|
23
|
23
|
| «благо нехай буде римлянам і народу юдейському на морі й на суші на віки, і меч і ворог нехай будуть далеко від них! | блaго да бyдетъ ри1млzнwмъ и3 kзhку їудeйску на м0ри и3 на земли2 въ вёкъ, nрyжіе же и3 врази2 далeче да бyдутъ t ни1хъ: |
|
24
|
24
|
| Якщо ж настане війна раніше у римлян або у всіх союзників їхніх у всьому володінні їхньому, | ѓще же настyпитъ брaнь ри1млzнwмъ пeрвэе и3ли2 всBмъ споб0рникwмъ и4хъ во всeмъ госп0дствэ и4хъ, |
|
25
|
25
|
| то народ юдейський повинен зробити їм усім серцем допомогу у війні, як вимагатиме того час; | споб0ретъ kзhкъ їудeйскій, ћкоже врeмz њпредэли1тъ и5мъ, сeрдцемъ п0лнымъ: |
|
26
|
26
|
| і тим, що воюють, вони не будуть ні давати, ні постачати ні хліба, ні зброї, ні грошей, ні кораблів, бо так угодно римлянам; вони повинні виконувати обов’язок свій, нічого не одержуючи. | и3 рaтующымъ не дадyтъ, нижE ссyдzтъ пшени1цею, nрyжіемъ, сребр0мъ, кораблsми, ћкоже ўг0дно ри1млzнwмъ, и3 сохранsтъ зaпwвэди и4хъ ничт0же взeмлюще: |
|
27
|
27
|
| Точно так само, якщо раніше трапиться війна у народу юдейського, римляни від душі будуть допомагати їм у війні, як вимагатиме того час, | тaкожде ѓще и3 kзhку їудeйску прeжде случи1тсz брaнь, пом0гутъ ри1млzне t души2, ћкоже и5мъ врeмz њпредэли1тъ: |
|
28
|
28
|
| і тим, що допомагають у війні, не будуть давати ні хліба, ні зброї, ні грошей, ні кораблів: так угодно Риму; вони повинні виконувати свої обов’язки — і без обману». | и3 споборaющымъ не дaстсz пшени1ца, nрyжіе, сребро2, корабли6, ћкоже ўг0дно ри1млzнwмъ: и3 сохранsти зaпwвэди и4хъ, и3 без8 лeсти. |
|
29
|
29
|
| На таких умовах уклали римляни союз з народом юдейським. | По си6мъ словесє1мъ ўстaвиша ри1млzне лю1демъ їудє1йскимъ. |
|
30
|
30
|
| Якщо ж після цих умов ті й другі захочуть що-небудь додати або зменшити, нехай зроблять це за їх загальним бажанням, і те, що вони додадуть або зменшать, буде мати силу. | Ѓще же по словесёхъ си1хъ совэщaютсz сjи и3 џніи приложи1ти и3ли2 tsти нёчто, сотворsтъ t произволeніz своегw2, и3 є4же ѓще приложaтъ и3ли2 tи1мутъ, бyдутъ твєрдA. |
|
31
|
31
|
| А про те зло, яке робить юдеям цар Димитрій, ми написали йому так: «для чого ти наклав тяжке твоє ярмо на друзів наших і союзників — юдеїв? | Ґ њ ѕл0бахъ, ±же цaрь дими1трій твори1тъ въ ни1хъ, писaхомъ є3мY, глаг0люще: вскyю њтzготи1лъ є3си2 и4го твоE на дрyги нaшz споб0рники їудє1и; |
|
32
|
32
|
| Якщо вони ще звернуться до нас зі скаргою на тебе, то ми виявимо до них справедливість і будемо воювати проти тебе на морі і на суші». | ѓще u5бо пaки прибёгнутъ къ нaмъ на тS, сотвори1мъ и5мъ сyдъ и3 њполчи1мсz на тS м0ремъ и3 землeю. |
|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
| Коли Димитрій почув, що Никанор і воїни його впали у битві, послав Вакхида й Алкима вдруге у землю Юдейську і праве крило з ними. | И# слhша дими1трій, ћкw падE нікан0ръ и3 си6лы є3гw2 во брaни, и3 приложи2 вакхjда и3 ґлкjма пaки послaти во їудeю, и3 деснhй р0гъ съ ни1ми. |
|
2
|
2
|
| І вирушили вони по дорозі у Галгали і розташувалися станом біля Месалофа, що в Арвилах, і, оволодівши ним, погубили безліч людей. | И# и3д0ша путeмъ, и4же (ведeтъ) въ галг†лы, и3 њполчи1шасz на месалHfъ, и4же є4сть во ґрви1лэхъ, и3 взsша є3го2, и3 поби1ша дyшъ человёческихъ мн0гw. |
|
3
|
3
|
| У першому місяці сто п’ятдесят другого року розташувалися вони станом біля Єрусалима, | И# въ мцcъ пeрвый лёта сто2 пzтьдесsтъ вторaгw, приступи1ша в0ини ко їеrли1му, |
|
4
|
4
|
| але знялися і пішли до Вереї з двадцятьма тисячами мужів і двома тисячами кінноти. | и3 востaша и3 и3д0ша въ верeю въ двaдесzти тhсzщахъ мужeй и3 двЁ тhсzщы к0нникwвъ. |
|
5
|
5
|
| А Іуда розташувався станом біля Елеаса, і три тисячі обраних мужів з ним. | Їyда же бЁ њполчeнъ во є3лаaсэ, и3 три2 тhсzщы мужeй и3збрaнныхъ съ ни1мъ. |
|
6
|
6
|
| Але, побачивши безліч війська, яке воно численне, вони дуже настрашилися, і багато хто зі стану його розбігся, і залишилося у них не більше восьмисот мужів. | И# ви1дэша мн0жество си1лъ, ћкw мнHги сyть, и3 ўстраши1шасz ѕэлw2: и3 и3збэг0ша мн0зи t полкA, и3 не њстaсz t ни1хъ т0кмw џсмь сHтъ мужeй. |
|
7
|
7
|
| Коли побачив Іуда, що розбіглося ополчення його, а війна тривожила його, він засмутився серцем, тому що не мав часу зібрати їх. | И# ви1дэ їyда, ћкw расточи1сz п0лкъ є3гw2, и3 брaнь њскорблsше є3го2: и3 сокруши1сz сeрдцемъ, ћкw не и3мёzше врeмене собрaти и5хъ, |
|
8
|
8
|
| Він засмутився і сказав тим, що залишилися: встаньмо і ходімо на супротивників наших; можливо, ми в силах будемо воювати з ними. | и3 њслабЁ и3 речE њстaвшымъ: востaнемъ и3 взhдемъ на супостaты нaшz, ѓще м0жемъ рaтовати проти1ву и4хъ. |
|
9
|
9
|
| Але вони відхиляли його і говорили: ми не в силах, але будемо тепер рятувати життя наше, і потім повернемося з братами нашими і тоді будемо воювати проти них, а тепер нас мало. | И# tвращaху є3го2 рекyще: не м0жемъ, но спасeмъ т0кмw дyшы сво‰ нн7э, и3 возврати1мсz со брaтіею нaшею, и3 њполчи1мсz на ни1хъ: мh же мaли. |
|
10
|
10
|
| Але Іуда сказав: ні, нехай не буде цього зі мною, щоб бігти від них; а якщо прийшла година наша, то помремо мужньо за братів наших і не залишимо дорікання на славу нашу. | И# речE їyда: не бyди ми2 сотвори1ти вeщь сію2, є4же бэжaти t ни1хъ: и3 ѓще прибли1жисz врeмz нaше, ќмремъ мyжественнw рaди брaтіи нaшеz и3 не њстaвимъ вины2 слaвэ нaшей. |
|
11
|
11
|
| І рушило військо зі стану і стало проти них; і розділилася кіннота на дві частини, а попереду війська йшли пращники і стрільці і всі сильні передові воїни. | И# воздви1жесz си1ла t полкA и3 стA во срётеніе и5мъ, и3 разлучи1шасz кHнницы на двЁ ч†сти, и3 прaщницы и3 стрэлцы2 пред8идsху си1лэ, и3 предподви1жницы вси2 си1льніи. |
|
12
|
12
|
| Вакхид же знаходився на правому крилі, і наближалися загони з обох боків і сурмили трубами. | Вакхjдъ же бЁ на деснёмъ р0зэ, и3 прибли1жисz п0лкъ t двою2 стран{, и3 возглашaху трубaми. |
|
13
|
13
|
| Засурмили трубами і ті, що були з Іудою, і заколивалася земля від шуму військ, і була завзята битва від ранку до вечора. | И# воструби1ша, и5же бsху t страны2 їyдины, и3 тjи трубaми: и3 поколебaсz землS t глaса њполчeній. и3 бhсть брaнь сражeна t ќтра дaже до вeчера. |
|
14
|
14
|
| Коли побачив Іуда, що Вакхид і найміцніша частина його війська знаходяться на правому боці, то зібралися до нього всі хоробрі серцем, — | И# ви1дэ їyда, ћкw вакхjдъ и3 крёпость полкA въ деснhхъ: и3 собрaшасz къ немY вси2 крёпцыи сeрдцемъ: |
|
15
|
15
|
| і розбили вони праве крило, і вони переслідували їх до гори Азоту. | и3 сотрeсz деснhй р0гъ t ни1хъ, и3 гнaше в8слёдъ и4хъ дaже до горы2 ґзHта. |
|
16
|
16
|
| Коли ті, що знаходилися на лівому крилі, побачили, що праве крило розбите, то повернули слідом за Іудою і тими, що були з ним, з тилу. | И# сyщіи въ лёвэмъ р0зэ ви1дэша, ћкw сотрeсz деснhй р0гъ, и3 њбрати1шасz по стопaмъ ї{динымъ и3 сyщихъ съ ни1мъ созади2. |
|
17
|
17
|
| І битва була жорстока, і багато впало уражених з того й іншого боку, | И# њтzгчи1сz брaнь, и3 пад0ша ћзвени мн0зи t си1хъ и3 t тёхъ: |
|
18
|
18
|
| впав і Іуда, а інші кинулися навтіки. | и3 їyда падE, пр0чіи же бэжaша. |
|
19
|
19
|
| І взяли Іонафан і Симон Іуду, брата свого, і поховали його у гробі батьків його у Модині. | И# взsста їwнаfaнъ и3 сjмwнъ їyду брaта своего2 и3 погреб0ста є3го2 во гр0бэ nтє1цъ є3гw2 въ мwди1нэ. |
|
20
|
20
|
| Й оплакували його і ридали за ним сильно всі ізраїльтяни, і сумували багато днів і говорили: | И# плaкашасz њ нeмъ и3 рыдaше є3го2 вeсь ї}ль плaчемъ вeліимъ, и3 сётоваху дни6 мнHги и3 рек0ша: |
|
21
|
21
|
| як упав сильний, який спасав Ізраїля? | кaкw падE си1льный спасazй ї}лz; |
|
22
|
22
|
| Інші ж діла Іуди і битви і мужні подвиги, які звершив він, і велич його не описані, бо їх було дуже багато. | ПрHчаz же словeсъ и3 брaней їyдиныхъ и3 благи1хъ мyжествъ, и5хже сотвори2, и3 вели1чєства є3гw2, не сyть пи6сана: мнHга бо бsху ѕэлw2. |
|
23
|
23
|
| Після смерти ж Іуди в усіх краях ізраїльських з’явилися люди беззаконні, і піднялися всі чинителі неправди. | И# бhсть по преставлeніи їyдинэ, проник0ша беззак0нніи во всёхъ предёлэхъ ї}левыхъ, и3 прозzб0ша вси2 дёлающіи беззак0ніе. |
|
24
|
24
|
| У ті самі дні був дуже сильний голод, і країна пристала до них. | Во дни6 w4ны бhсть глaдъ вели1къ ѕэлw2, и3 tступи2 странA съ ни1ми. |
|
25
|
25
|
| І обрав Вакхид нечестивих мужів і поставив їх начальниками країни. | И# и3збрA вакхjдъ нечести1выхъ мужeй и3 постaви и5хъ госп0діzми страны2. |
|
26
|
26
|
| Вони розвідували і розшукували друзів Іуди і приводили їх до Вакхида, а він мстився їм і знущався з них. | И# и3скaху и3 и3спытaху другHвъ їyдиныхъ и3 привождaху тёхъ къ вакхjду: и3 мстsше и5мъ и3 посмэвaшесz и5мъ. |
|
27
|
27
|
| І була велика скорбота в Ізраїлі, якої не бувало з того дня, як не стало у них пророка. | И# бhсть ск0рбь вели1ка во ї}ли, ћже не бhсть t днjй, въ ни1хже не kви1сz прbр0къ во ї}ли. |
|
28
|
28
|
| Тоді зібралися всі друзі Іуди і сказали Іонафану: | И# собрaшасz вси2 дрyзи ї{дины и3 рек0ша їwнаfaну: |
|
29
|
29
|
| відтоді, як помер брат твій Іуда, немає подібного до нього мужа, щоб виступити проти ворогів і Вакхида і проти ненависників нашого народу. | tнeлэже брaтъ тв0й їyда скончaсz, и3 мyжъ под0бенъ є3мY нёсть и3зhти проти1ву врагHвъ и3 вакхjда и3 враждyющихъ kзhку нaшему: |
|
30
|
30
|
| Отже, тепер ми тебе обрали — бути нам замість нього начальником і вождем, щоб вести війну нашу. | нн7э u5бо тебE днeсь и3збрaхомъ, є4же бhти вмёстw є3гw2 нaмъ въ начaлника и3 вождA, є4же рaтовати во брaни нaшей. |
|
31
|
31
|
| І прийняв Іонафан у той час провід і став на місце Іуди, брата свого. | И# пріS їwнаfaнъ во врeмz џно начaлство и3 востA вмёстw їyды брaта своегw2. |
|
32
|
32
|
| І дізнався про те Вакхид і шукав убити його. | И# познA вакхjдъ и3 и3скaше є3го2 ўби1ти. |
|
33
|
33
|
| Про це довідалися Іонафан і Симон, брат його, і всі, що були з ним, і втекли у пустелю Фекоє і розташувалися станом біля вод озера Асфар. | И# познA їwнаfaнъ и3 сjмwнъ брaтъ є3гw2 и3 вси2 и5же съ ни1мъ (бsху), и3 побэг0ша въ пустhню fекyе, и3 њполчи1шасz при водЁ рвA ґсфaра. |
|
34
|
34
|
| Вакхид, довідавшись про те у день суботній, переправився сам і все військо його за Йордан. | И# познA вакхjдъ въ дeнь суббHтъ, и3 прeйде сaмъ и3 вси2 вHи є3гw2 њб8 nнY странY їoрдaна. |
|
35
|
35
|
| А Іонафан відправив брата свого — проводиря народу — і просив друзів своїх, наватеїв, щоб скласти у них великий запас свій. | И# послA їwнаfaнъ брaта своего2 вождA нар0ду и3 моли2 наватewвъ другHвъ свои1хъ предстaвити и5мъ приготовлeніе и4хъ мн0гое. |
|
36
|
36
|
| Але вийшли з Мидави сини Іамврі і схопили Іоана і все, що він мав, і пішли. | И# и3зыд0ша сhнове їамвр‡ины t мидaвы, и3 ћша їwaнна и3 вс‰ є3ли6ка и3мЁ, и3 tид0ша и3мyще т†. |
|
37
|
37
|
| Після цих подій сказали Іонафану і Симону, братові його, що сини Іамврі урочисто справляють знатний шлюб і проводжають з Надавафа з великою пишнотою наречену, дочку одного зі знатних вельмож хананейських. | По словесёхъ же си1хъ возвэсти1ша їwнаfaну и3 сjмwну брaту є3гw2, ћкw сhнове їамвр‡ины творsтъ брaкъ вели1кій и3 ведyтъ невёсту t надавafа, дщeрь є3ди1нагw t вели1кихъвельм0жъ ханаaнскихъ, съ г0рдостію вeліею. |
|
38
|
38
|
| Тоді згадали вони про Іоана, брата свого, і вийшли, і сховалися під покровом гори. | И# помzнyша їwaнна брaта своего2, и3 взыд0ша, и3 скрhшасz под8 сёнію горы2: |
|
39
|
39
|
| Звівши очі свої, вони побачили: ось виклики і велике придане; назустріч вийшов наречений і друзі його і брати його з тимпанами і музикою і з численною зброєю. | и3 воздви1гнуша џчи свои2 и3 ви1дэша, и3 сE, пли1щь и3 ўгот0ваніе мн0гое, и3 жени1хъ и3зhде и3 дрyзи є3гw2 и3 брaтіz є3гw2 бо срётеніе и5мъ съ тmмп†ны и3 мусікjами и3 nр{жіи мн0гими: |
|
40
|
40
|
| Тоді ті, що були з Іонафаном, піднялися на них із засідки і побили їх, і багато впало уражених, а інші втекли на гору; й узяли вони всю здобич їхню. | и3 востaша на ни1хъ t засaды и5же при їwнаfaнэ и3 ўби1ша и5хъ, и3 пад0ша ћзвени мн0зи, пр0чіи же бэг0ша въ г0ру: и3 взsша вс‰ коры6сти и4хъ. |
|
41
|
41
|
| І обернулося шлюбне торжество на сум, і звук музики їх — на плач. | И# њбрати1сz брaкъ въ сётованіе, и3 глaсъ мусікjи и4хъ въ плaчь. |
|
42
|
42
|
| Так помстилися вони за кров брата свого і повернулися до болотистого місця біля Йордану. | И# tмсти1ша tмщeніе кр0ве брaта своегw2 и3 возврати1шасz на брeгъ їoрдaнскій. |
|
43
|
43
|
| І почув про це Вакхид — і в день суботній прийшов до берегів Йордану з великим військом. | И# слhша вакхjдъ и3 пріи1де въ дeнь суббHтный дaже до брегHвъ їoрдaнскихъ съ си1лою мн0гою. |
|
44
|
44
|
| Тоді сказав Іонафан тим, що були з ним: встаньмо тепер і будемо битися за життя наше, бо нині — не те, що вчора і третього дня. | И# речE ко свои6мъ їwнаfaнъ: востaнемъ нн7э и3 њполчи1мсz за дyшы нaшz, нёсть бо днeсь ћкоже вчерA и3 трeтіzгw днE: |
|
45
|
45
|
| Ось, ворог і попереду нас і позаду нас, вода Йордану з того і з іншого боку, і болото і ліс, і немає місця, куди ухилитися. | сe бо, брaнь проти1ву нaсъ и3 созади2 нaсъ: водa же їoрдaнскаz сю1ду и3 сю1ду, и3 блaто и3 лёсъ, и3 нёсть мёста, є4же ўклони1тисz: |
|
46
|
46
|
| Отже, тепер взивайте до неба, щоб визволитися вам від руки ворогів ваших. | нн7э u5бо возопjйте на нб7о, да и3збaвитесz t рyкъ врагHвъ вaшихъ. и3 срази1сz брaнь. |
|
47
|
47
|
| І почалася битва. І простяг Іонафан руку свою, щоб уразити Вакхида, але той ухилився від нього назад. | И# прострE їwнаfaнъ рyку свою2 ўби1ти вакхjда, и3 ўклони1сz и3 негw2 вспsть. |
|
48
|
48
|
| І кинувся Іонафан і ті, що були з ним, у Йордан і перепливли на другий берег, а ті не перейшли за ними Йордану. | И# вскочи2 їwнаfaнъ и3 и5же съ ни1мъ во їoрдaнъ, и3 преплывaху на њб8 nнY странY, и3 не преид0ша по ни1хъ їoрдaна. |
|
49
|
49
|
| Й упало у Вакхида у той день до тисячі мужів. | И# пад0ша t страны2 вакхjдины днE џнагw ћкw тhсzща мужeй. |
|
50
|
50
|
| І повернувся він у Єрусалим і побудував у Юдеї міцні міста: фортецю в Єрихоні, й Еммаум і Вефорон, і Вефиль і Фамнафу у Фарафоні, і Тефон з високими стінами, воротами і запорами, | И# возврати1сz во їеrли1мъ и3 создA грaды твє1рды во їудeи, твердhню во їеріхHнэ и3 ћже во є3ммаyмэ и3 веfwрHнэ, и3 веfи1ли и3 fемнafэ, и3 фараfHнэ и3 тефHнэ, со стэнaми выс0кими и3 вратaми и3 зав0рами, |
|
51
|
51
|
| і поставив у них сторо́жу, щоб вороже діяти проти Ізраїля. | и3 постaви стрaжу въ ни1хъ, є4же враждовaти ї}лю: |
|
52
|
52
|
| Зміцнив також місто у Вефсурі й Газару і фортецю і залишив у них військо з продовольчими запасами, | и3 ўтверди2 грaдъ и4же въ веfсyрэ, и3 газaру, и3 краегрaдіе, и3 постaви въ ни1хъ си6лы и3 предложeніе брaшенъ: |
|
53
|
53
|
| і взяв у заручники синів вождів країни і помістив їх у Єрусалимській фортеці під вартою. | и3 взS сhны вождHвъ страны2 въ зал0гъ и3 посади2 и5хъ въ краегрaдіи во їеrли1мэ под8 стрaжею. |
|
54
|
54
|
| У сто п’ятдесят третьому році, у другому місяці, Алким звелів зруйнувати стіну внутрішнього двору храму і зруйнувати діло пророків, і вже почав руйнування. | И# въ лёто сто2 пzтьдесsтъ трeтіе мцcа вторaгw, заповёда ґлкjмъ разори1ти стёну дворA с™hхъ внyтреннzгw, и3 разори2 дэлA прbр0кwвъ, и3 начA разорsти. |
|
55
|
55
|
| Але у той самий час Алким уражений був ударом, і зупинилися наміри його; вуста його зімкнулися, він онімів і не міг більше вимовити жодного слова і заповідати про дім свій. | Во врeмz џно поражeнъ бhсть ґлкjмъ, и3 воспzти1шасz дэлA є3гw2, и3 загради1шасz ўстA є3гw2, и3 разслабЁ и3 не можaше ктомY глаг0лати сл0ва и3 заповёдати њ д0мэ своeмъ. |
|
56
|
56
|
| І помер Алким у той же час у тяжких муках. | И# ќмре ґлкjмъ во врeмz џно съ мyкою вeліею. |
|
57
|
57
|
| Коли Вакхид довідався, що Алким помер, повернувся до царя; і земля Юдейська два роки залишалася у спокої. | И# ви1дэ вакхjдъ, ћкw ќмре ґлкjмъ, и3 возврати1сz ко царю2. и3 ўмолчA землS їyдина лBта двA. |
|
58
|
58
|
| Тоді всі беззаконники радились і говорили: ось, Іонафан і ті, що знаходяться з ним, живуть безпечно у спокої; приведемо тепер Вакхида, і він схопить усіх їх в одну ніч. | И# совэщaша вси2 беззакHнницы рекyще: сE, їwнаfaнъ и3 и5же съ ни1мъ въ пок0и њбитaютъ ўповaюще: нн7э u5бо наведeмъ вакхjда, и3 поимaетъ и5хъ всёхъ во є3ди1ну н0щь. |
|
59
|
59
|
| Пішли і запропонували йому таку пораду. | И# шeдше совэщaшасz съ ни1мъ. |
|
60
|
60
|
| Він зважився йти з великим військом і послав таємно листи всім союзникам своїм, які знаходилися в Юдеї, щоб вони схопили Іонафана і тих, що знаходяться з ним, але вони не могли, тому що задум їхній став відомим їм. | И# востA и3ти2 съ си1лою мн0гою и3 послA є3пістHліи тaй всBмъ спобори1телємъ є3гw2, и5же во їудeи, да и4мутъ їwнаfaна и3 сyщихъ съ ни1мъ. и3 не возмог0ша, ћкw познaсz и5мъ совётъ и4хъ. |
|
61
|
61
|
| І впіймали вони з мужів країни винуватців цього лиходійства до п’ятдесяти чоловік і убили їх. | И# ћша t мужeй страны2 начaлникwвъ ѕл0бы пzтьдесsтъ мужeй и3 ўби1ша и5хъ. |
|
62
|
62
|
| Після цього відійшли Іонафан і Симон і ті, що були з ними, у Вефвасі, що в пустелі, і відбудували зруйноване там і укріпили місто. | И# tи1де їwнаfaнъ и3 сjмwнъ и3 и5же съ ни1ми въ веfвасjю, ћже въ пустhни, и3 создA разорє1наz є3S и3 ўкрэпи2 ю5. |
|
63
|
63
|
| Довідавшись про це, Вакхид зібрав усе військо своє, сповістивши і тих, які знаходилися в Юдеї, | И# познA вакхjдъ, и3 собрA всE мн0жество своE, и3 сyщымъ t їудeи возвэсти2. |
|
64
|
64
|
| прийшов і обложив Вефвасі, і воював проти нього багато днів і спорудив машини. | И# шeдъ њполчи1сz на веfвасjю, и3 воевaше ю5 дни6 мнHги, и3 сотвори2 мих†ны. |
|
65
|
65
|
| Іонафан же залишив у місті Симона, брата свого, а сам вийшов у країну і вийшов з невеликою кількістю, | И# њстaви їwнаfaнъ сjмwна брaта своего2 во грaдэ, и3 и3зhде во странY, и3 и3зhде въ числЁ. |
|
66
|
66
|
| й уразив Одоааррина і братів його і синів Фасирона у наметах їхніх і почав уражати і наступати із силою. | И# порази2 nдоми1ра и3 брaтію є3гw2 и3 сынHвъ фасірHнихъ въ жили1щихъ и4хъ, и3 начA и3збивaти и3 восходи1ти въ си1лахъ. |
|
67
|
67
|
| Тоді і Симон і ті, що були з ним, виступили з міста і спалили машини, | Сjмwнъ же и3 и5же съ ни1мъ и3зыд0ша и3з8 грaда и3 пожг0ша мих†ны, |
|
68
|
68
|
| і воювали проти Вакхида, і він був розбитий ними; цим вони сильно засмутили його, тому що задум його і похід залишилися марними. | и3 рaтоваху проти1ву вакхjда, и3 сотрeсz t ни1хъ, и3 њѕлоблsху є3го2 ѕэлw2, ћкw бЁ совётъ є3гw2 и3 пох0дъ є3гw2 вотщE. |
|
69
|
69
|
| Сильно розгнівався він на мужів беззаконних, які порадили йому йти в цю країну, і багатьох з них умертвив, і вирішив повернутися у землю свою. | И# прогнёвасz ћростію на мужeй беззак0нныхъ, совётовавшихъ є3мY пріити2 во странY, и3 ўби2 t ни1хъ мн0гихъ, и3 совэщaсz tити2 въ зeмлю свою2. |
|
70
|
70
|
| Довідавшись про це, Іонафан послав до нього старійшин, щоб укласти з ним мир і щоб він віддав полонених. | И# познA їwнаfaнъ и3 послA къ немY старёйшинъ состaвитими1ръ съ ни1мъ и3 tдaти и5мъ плёнъ. |
|
71
|
71
|
| Він прийняв це і зробив за словами його, і поклявся не робити йому ніякого зла в усі дні життя свого | И# пріS, и3 сотвори2 по словесє1мъ є3гw2, и3 клsтсz є3мY не и3скaти є3мY ѕлA во вс‰ дни6 животA є3гw2. |
|
72
|
72
|
| і віддав йому полонених, яких раніше взяв у полон у землі Юдейській, і повернувся у землю свою і не приходив більше у межі їхні. | И# tдадE є3мY плёнъ, є3г0же прeжде плэни2 t земли2 їyдины: и3 возврaщьсz tи1де въ зeмлю свою2 и3 не приложи2 ктомY пріити2 въ предёлы и4хъ. |
|
73
|
73
|
| І вгамувався меч в Ізраїлі, й оселився Іонафан у Махмасі; і почав Іонафан судити народ і знищив нечестивих із середовища Ізраїля. | И# престA мeчь t ї}лz. и3 њбитA їwнаfaнъ въ махмaсэ: и3 начA їwнаfaнъ суди1ти лю1ди и3 и3стреби2 нечести1выхъ t ї}лz. |
|
Глава 10
|
Главa ‹
|
|
1
|
1
|
| У сто шістдесятому році виступив Олександр, син Антиоха Єпифана, й оволодів Птолемаїдою: і прийняли його, і він став царювати там. | И# въ лёто сто2 шестьдесsтое взhде ґлеxaндръ сhнъ ґнті0ховъ є3піфaнъ и3 њдержA птолемаjду: и3 пріsша є3го2, и3 цaрствова тaмw. |
|
2
|
2
|
| Коли почув про це цар Димитрій, зібрав дуже численне військо і вирушив проти нього на війну. | И# слhша дими1трій цaрь, и3 собрA в0євъ мн0гw ѕэлw2, и3 и3зhде проти1ву є3мY на брaнь. |
|
3
|
3
|
| І послав Димитрій лист Іонафану з мирною пропозицією, ніби бажаючи звеличити його, | И# послA дими1трій ко їwнаfaну є3пістHліи словесы2 ми1рными, величaz є3го2. |
|
4
|
4
|
| бо говорив: попередимо укласти з ним мир, перш ніж він укладе з Олександром проти нас: | Речe бо: предвари1мъ сотвори1ти ми1ръ съ ни1мъ, прeжде нeже сотвори1тъ со ґлеxaндромъ проти1ву нaсъ: |
|
5
|
5
|
| тоді він пригадає все зло, яке ми зробили проти нього і братів його і народу його. | воспомsнетъ бо вс‰ ѕл†z, ±же сотвори1хомъ на него2 и3 на брaтію є3гw2 и3 на kзhкъ є3гw2. |
|
6
|
6
|
| І він дав йому владу набирати військо і готувати зброю, щоб бути союзником його, і повелів віддати йому заручників, які знаходилися у фортеці. | И# дадE є3мY влaсть собирaти в0ины и3 ўготовлsти nр{жіz, и3 бhти є3мY дрyгомъ є3гw2, и3 зал0гъ, и4же бЁ въ краегрaдіи, повелЁ tдaти є3мY. |
|
7
|
7
|
| Іонафан прийшов у Єрусалим і прочитав листи вголос усьому народу і тим, що були у фортеці; | И# пріи1де їwнаfaнъ во їеrли1мъ и3 прочтE є3пістHліи во ўслhшаніе всBмъ лю1демъ и3 и5же t краегрaдіz. |
|
8
|
8
|
| і убоялись усі великим страхом, почувши, що цар дав йому владу набирати військо; | И# ўстраши1шасz стрaхомъ вeліимъ, є3гдA ўслhшаша, ћкw дадE є3мY цaрь влaсть собирaти в0ины. |
|
9
|
9
|
| а ті, що були у фортеці, видали Іонафану заручників, і він повернув їх батькам їхнім. | И# предaша и5же t краегрaдіz їwнаfaну зал0гъ, и3 tдадE и5хъ роди1телємъ и4хъ. |
|
10
|
10
|
| І жив Іонафан у Єрусалимі; і почав будувати і відновлювати місто, | И# њбитA їwнаfaнъ во їеrли1мэ, и3 начA созидaти и3 њбновлsти грaдъ, |
|
11
|
11
|
| і сказав виконавцям робіт, щоб вони будували стіни і навколо гори Сион для міцности з чотирикутних каменів, — і робили так. | и3 речE ко творsщымъ дэлA созидaти стёны и3 г0ру сіHнъ w4крестъ t кaменій четвероуг0лныхъ ко ўтверждeнію, и3 сотвори1ша си1це. |
|
12
|
12
|
| Тоді іноплемінники, які були у фортецях, побудованих Вакхидом, утекли: | И# побэг0ша и3ноплемє1нницы, и5же бsху въ твердhнехъ, ±же создA вакхjдъ: |
|
13
|
13
|
| кожен залишив своє місце і пішов у свою землю. | и3 њстaви кjйждо мёсто своE и3 tи1де въ зeмлю свою2. |
|
14
|
14
|
| Тільки у Вефсурі залишилися деякі з тих, які залишили закон і заповіді, бо це місце служило для них притулком. | Nбaче въ веfсyрэ њстaшасz нёцыи t њстaвльшихъ зак0нъ и3 зaпwвэди (б9іz): бё бо и5мъ ўбёжище. |
|
15
|
15
|
| І почув цар Олександр про ті обіцянки, які Димитрій послав Іонафану, і розповіли йому про битви і хоробрі подвиги, які звершили Іонафан і брати його, і про труднощі, які перенесли вони. | И# слhша ґлеxaндръ цaрь њбэщ†ніz, є3ли6ка послA дими1трій їwнаfaну, и3 повёдаша є3мY бр†ни и3 мyжєства, ±же сотвори2 т0й и3 брaтіz є3гw2, и3 труды2, ±же и3мёху. |
|
16
|
16
|
| Тоді він сказав: чи знайдемо ми ще такого чоловіка, як цей? Зробимо ж його нашим другом і союзником. | И# речE: є3дA њбрsщемъ к0его мyжа таковA; и3 нн7э сотвори1мъ є3го2 въ дрyга и3 споб0рника нaшего. |
|
17
|
17
|
| І написав і послав йому лист у таких словах: | И# написA є3пістHліи и3 послA є3мY по словесє1мъ си6мъ, глаг0лz: |
|
18
|
18
|
| «Цар Олександр братові Іонафану — радуватися. | цaрь ґлеxaндръ брaту їwнаfaну рaдоватисz: |
|
19
|
19
|
| Почули ми про тебе, що ти — муж, міцний силою і гідний бути нашим другом. | слhшахомъ њ тебЁ, ћкw мyжъ си1ленъ є3си2 крёпостію и3 ўг0денъ є3си2 бhти нaмъ дрyгъ: |
|
20
|
20
|
| Отже, ми поставляємо тебе нині первосвящеником народу твого; і ти будеш називатися другом царя (він послав йому порфиру і золотий вінець), і будеш тримати нашу сторону і зберігати дружбу з нами». | и3 нн7э постaвихомъ тS днeсь ґрхіерeа kзhка твоегw2, и3 є4же дрyгомъ царeвымъ нарицaтисz (и3 послA є3мY порфЂру и3 вэнeцъ злaтъ), и3 мyдрствовати т†zжде съ нaми и3 снабдэвaти дрyжбу къ нaмъ. |
|
21
|
21
|
| І вдягнувся Іонафан у священний одяг у сьомому місяці сто шістдесятого року у свято кущів, і зібрав військо і заготував безліч зброї. | И# њблечeсz їwнаfaнъ во свzтyю ри1зу седмaгw мцcа лёта сто2 шестьдесsтагw, въ дeнь прaздника сэнопотчeніz, и3 собрA си6лы и3 ўгот0ва nр{жіz мнHга. |
|
22
|
22
|
| І почув про це Димитрій і засмутився, і сказав: | И# слhша дими1трій словесA сі‰, и3 њпечaлисz ѕэлw2, и3 речE: |
|
23
|
23
|
| що це ми зробили, що Олександр випередив нас укласти дружбу з юдеями для підкріплення себе? | что2 сіE сотвори1хомъ, ћкw предвари2 нaсъ ґлеxaндръ состaвити дрyжбу со їудє1и во ўтверждeніе; |
|
24
|
24
|
| Напишу і я їм слова вітання, похвали і обіцянок, щоб були вони на допомогу мені. | напишY и3 ѓзъ и5мъ словесA проси1тєлнаz и3 возвышє1ніz и3 дaры, ћкw да бyдутъ со мн0ю въ п0мощь. |
|
25
|
25
|
| І послав їм лист у таких словах: «Цар Димитрій народу юдейському — радуватися. | И# написA и5мъ по словесє1мъ си6мъ: цaрь дими1трій kзhку їудeйскому рaдоватисz: |
|
26
|
26
|
| Чули ми і раділи, що ви зберігаєте договори наші, перебуваєте у дружбі з нами і не схиляєтеся до ворогів наших. | понeже сохрани1сте завёты къ нaмъ и3 пребывaсте въ дрyжбэ нaшей и3 не приступи1сте ко врагHмъ нaшымъ, слhшахомъ и3 рaдовахомсz: |
|
27
|
27
|
| Продовжуйте і нині зберігати вірність нам, — і ми віддамо вам добром за те, що ви робите для нас: | и3 нн7э пребывaйте є3щE сохрани1ти къ нaмъ вёру, и3 воздади1мъ вaмъ благ†z, и4хже рaди творитE съ нaми, |
|
28
|
28
|
| зробимо вам багато поступок і дамо вам дари. | и3 њстaвимъ вaмъ д†ни мнHги, и3 дади1мъ вaмъ дaры: |
|
29
|
29
|
| Нині ж дозволяю вам і звільняю всіх юдеїв від податей і мита з соли і з вінців; | и3 нн7э своб0дныхъ творю2 вaсъ и3 њставлsю всBмъ їудewмъ д†ни и3 цёну t с0ли и3 t вэнцє1въ: |
|
30
|
30
|
| і за третю частину насіння і половинну частину плодів з дерев, які належать мені, віднині і надалі я відміняю брати з землі Юдейської і з трьох областей, приєднаних до неї від Самарії і Галилеї, від нинішнього дня і на вічні часи. | и3 є4же вмёстw трети1ны сёмене и3 вмёстw полови1ны плодA древeснагw надлежaщагw ми2 взsти, њставлsю t днeсь и3 пот0мъ, є4же не взимaти t земли2 їyдины и3 t тріeхъ стрaнъ прилежaщихъ є4й, t самарjи и3 галілeи, и3 t днeшнzгw днE и3 въ вёчное врeмz: |
|
31
|
31
|
| І Єрусалим нехай буде священним і вільним, і краї його, десятини і прибутки його. | и3 їеrли1мъ да бyдетъ с™ъ и3 своб0денъ со предBлы свои1ми, и3 десzти6ны и3 д†ни: |
|
32
|
32
|
| Надаю і владу над фортецею Єрусалимською і надаю право первосвященикові поставити у ній людей, яких він сам обере, для охорони її; | њставлsю и3 влaсть краегрaдіz є4же во їеrли1мэ, и3 даю2 ґрхіерeю, да постaвитъ въ нeмъ мyжы, и5хже ѓще и3зберeтъ сaмъ, храни1ти є3го2: |
|
33
|
33
|
| і всяку людину з юдеїв, узяту в полон із землі Юдейської, в усьому царстві моєму відпускаю на волю задарма: нехай усі будуть вільні від повинностей за себе і за худобу свою. | и3 всsку дyшу їудeйскую, ћже плэнeна є4сть t земли2 їyдины, во всeмъ цaрствэ моeмъ њставлsю своб0дну тyне, и3 вси2 да њстaвzтсz t дaней и3 скотHвъ свои1хъ: |
|
34
|
34
|
| Усі свята і суботи і новомісяччя, і дні встановлені — три дні перед святом і три дні після свята, — усі ці дні нехай будуть днями пільги і волі всім юдеям, які знаходяться у моєму царстві. | и3 вси2 прaздницы и3 суббw6ты и3 новомчcіz и3 днjе вчинeнніи, и3 три2 дни6 прeжде прaздника и3 три2 дни6 по прaздницэ, да бyдутъ вси2 днjе своб0ды и3 њставлeніz всBмъ їудewмъсyщымъ во цaрствіи моeмъ: |
|
35
|
35
|
| Ніхто не буде мати права пригноблювати й обтяжувати кого-небудь з них ні в якій справі. | и3 никто2 и3мёти бyдетъ влaсти дёлати и3 стужaти комY t ни1хъ њ всsцэй вeщи: |
|
36
|
36
|
| І нехай з юдеїв записуються у царські війська до тридцяти тисяч чоловік, — і їм буде даватися платня нарівні з усіма військами царськими. | и3 да напи1шутсz t їудє1й въ в0ины ц†рскіz до три1десzти тhсzщъ мужeй, и3 да дадyтсz и5мъ њбр0цы, ћкоже подобaетъ всBмъ в0ємъ ц†рскимъ: |
|
37
|
37
|
| І з них нехай поставляються начальниками над великими фортецями царськими, з них же нехай поставляються і над справами царства, що вимагають вірности, і їх приставники і начальники нехай будуть з них же, і нехай вони живуть за своїми законами, як повелів цар у землі Юдейській. | и3 да постaвzтсz t ни1хъ въ твердhнехъ цaрскихъ вeліихъ, и3 t си1хъ постaвzтсz на потрє1бы цaрства сyщыz въ вёрность: и3 сyщіи над8 ни1ми и3 нач†лницы да бyдутъ t ни1хъ, и3 да х0дzтъ въ зак0нэхъ свои1хъ, ћкоже повелЁ цaрь въ земли2 їyдинэ: |
|
38
|
38
|
| І три області, приєднані до Юдеї від країни Самарійської, нехай залишаться приєднаними до Юдеї, щоб вважатися і бути їм однією і не підлягати іншій владі, крім влади первосвященика. | и3 три2 предёлы, прилежaщіи їудeи t страны2 самарjйскіz, да приложaтсz ко їудeи, да вмэнsтсz бhти под8 є3ди1нымъ, є4же не послyшати и3нhz влaсти, но т0кмw ґрхіерeа: |
|
39
|
39
|
| Птолемаїду з округом її я віддаю у дар святилищу в Єрусалимі на витрати, потрібні для святилища; | птолемаjду и3 предёлы є3S дaхъ въ дaръ с™ы6мъ, сyщымъ во їеrли1мэ, на прили1чное и3ждивeніе с™ы6мъ, |
|
40
|
40
|
| я ж даю щорічно п’ятнадцять тисяч сиклів срібла з царських зборів з належних місць. | и3 ѓзъ дaмъ на к0еждо лёто пzтьнaдесzть тhсzщъ с‡кль сребрA t сокр0вищъ цaрскихъ t мёстъ прилежaщихъ: |
|
41
|
41
|
| І все інше, чого не віддали ті, що завідують зборами, як у попередні роки, віднині будуть віддавати на роботи храму. | и3 всsкое и3зли1шнее, є4же не воздaша t потрeбъ, ћкоже въ пeрвыхъ лётэхъ, tнн7э дадyтъ въ дэлA хрaму: |
|
42
|
42
|
| Понад те п’ять тисяч сиклів срібла, які брали від прибутків святилища з щорічного збору, і ті уступаються, як такі, що належать священикам, які служать. | и3 свhше си1хъ пsть тhсzщъ сjклей сребрA, и5хже взимaху t потрeбъ свzти1лища, ћкоже въ прeжнихъ лётэхъ t собрaніz на всsкое лёто, и3 сі‰ њставлsютсz, понeже надлежaтъ сі‰ жерцє1мъ служaщымъ: |
|
43
|
43
|
| І всі, які втечуть у храм Єрусалимський і в усі межі його з причини повинностей царських і всіх інших, нехай будуть вільні з усім, що належить їм у царстві моєму. | и3 є3ли1цы ѓще прибёгнутъ къ цeркви сyщей во їеrли1мэхъ и3 во всёхъ предёлэхъ є3гw2, њдолжeни сyще цaрскими и3 всsкою вeщію, да tрэшaютсz, и3 вс‰ є3ли6ка сyть и5мъ во цaрствіи моeмъ: |
|
44
|
44
|
| І на спорудження й оновлення святилища кошти будуть видаватися зі зборів царських. | и3 созидaти и3 њбновлsти дэлA с™hхъ, и3 и3ждивeніе дaстсz t сокр0вища цaрскагw: |
|
45
|
45
|
| І на побудову стін Єрусалима й укріплення їх навколо — кошти будуть видаватися з прибутків царських, а також — на побудову стін у Юдеї». | и3 є4же созидaти стёны їеrли1ма и3 ўтверди1ти w4крестъ, и3 и3ждивeніе дaстсz t собрaніz цaрска, и3 є4же создaти стёны во їудeи. |
|
46
|
46
|
| Іонафан і народ, вислухавши ці слова, не повірили їм і не прийняли їх, бо згадали про ті великі біди, які наніс Димитрій ізраїльтянам, жорстоко пригнобивши їх, | Е#гдa же ўслhша їwнаfaнъ и3 лю1діе словесA сі‰, не вёроваша и5мъ, нижE пріsша, ћкw помzнyша ѕл0бу вeлію, ю4же сотвори2 во ї}ли, и3 њскорби2 и5хъ ѕэлw2. |
|
47
|
47
|
| і віддали перевагу союзу з Олександром, бо він перший зробив їм мирні пропозиції, — і допомагали йому у війнах в усі дні. | И# благоволи1ша њ ґлеxaндрэ, ћкw сeй бhсть и5мъ начaлникъ словeсъ ми1рныхъ, и3 споборsху є3мY во вс‰ дни6. |
|
48
|
48
|
| Цар Олександр зібрав велике військо й ополчився проти Димитрія. | И# собрA цaрь ґлеxaндръ си1лу вeлію и3 њполчи1сz проти1ву дими1тріа. |
|
49
|
49
|
| І вступили два царі у битву, і військо Димитрія кинулося навтіки; Олександр переслідував його, і переміг, | И# сотвори1ша брaнь двA цар‰, и3 побэжE п0лкъ дими1тріевъ, и3 гнA є3го2 ґлеxaндръ и3 ўкрэпи1сz на ни1хъ. |
|
50
|
50
|
| і дуже наполегливо продовжував битву до самого заходження сонця, — і впав Димитрій у цей день. | И# превозм0же брaнь ѕэлw2, д0ндеже зaйде с0лнце, и3 падE дими1трій въ дeнь w4нъ. |
|
51
|
51
|
| Після того Олександр відправив послів до Птоломея, царя Єгипетського, з такими словами: | И# послA ґлеxaндръ ко птоломeю царю2 є3гЂпетскому послы2 по словесє1мъ си6мъ, рекjй: |
|
52
|
52
|
| «я повернувся у землю царства мого і сів на престолі батьків моїх, прийняв верховну владу, розбив Димитрія і став володарем країни нашої. | понeже возврати1хсz въ зeмлю цaрства моегw2, и3 сэд0хъ на прест0лэ nтє1цъ мои1хъ, и3 њдержaхъ начaлство, и3 сокруши1хъ дими1тріа, и3 воз8wбладaхъ стран0ю нaшею, |
|
53
|
53
|
| Я вступив з ним у битву, і він розбитий нами і військо його, і сіли ми на престолі царства його. | и3 состaвихъ проти1ву є3гw2 рaть, и3 сокруши1сz т0й и3 њполчeніе є3гw2 t нaсъ, и3 сэд0хомъ на прест0лэ цaрства є3гw2: |
|
54
|
54
|
| Отже, укладімо тепер дружбу між нами, і ти дай мені дочку твою за дружину, і буду я тобі зятем і дам тобі і їй дари, гідні тебе». | и3 нн7э состaвимъ междY нaми дрyжбу, и3 нн7э дaждь мнЁ дщeрь твою2 въ женY, и3 бyду зsть тв0й, и3 дaмъ тебЁ дaры, и3 є4й достHйнаz тебє2. |
|
55
|
55
|
| І відповідав цар Птоломей так: «щасливий день, в який ти повернувся у землю батьків твоїх і сів на престолі царства їх. | И# tвэщA цaрь птоломeй глаг0лz: блaгъ дeнь, въ џньже возврати1лсz є3си2 въ зeмлю nтє1цъ твои1хъ и3 сёлъ є3си2 на прест0лэ цaрства и4хъ: |
|
56
|
56
|
| Нині я виконаю для тебе те, про що ти писав, тільки ти вийди до мене у Птолемаїду, щоб нам бачити один одного, і я поріднюся з тобою, як ти сказав». | и3 нн7э сотворю2 ти2, ±же писaлъ є3си2: но срsщисz во птолемаjдэ, ћкw да ви1димъ дрyгъ дрyга, и3 бyдеши ми2 зsть, ћкоже рeклъ є3си2. |
|
57
|
57
|
| І вирушив Птоломей з Єгипту сам і Клеопатра, дочка його, і прибули у Птолемаїду в сто шістдесят другому році. | И# и3зhде птоломeй t є3гЂпта сaмъ и3 клеопaтра дщи2 є3гw2, и3 внид0ша во птолемаjду лёта сто2 шестьдесsтъ вторaгw. |
|
58
|
58
|
| Цар Олександр зустрів його, і він видав за нього Клеопатру, дочку свою, і влаштував шлюб її у Птолемаїді, як личить царям, з великою пишнотою. | И# срёте є3го2 ґлеxaндръ цaрь: и3 дадE є3мY клеопaтру дщeрь свою2 и3 сотвори2 брaкъ є3S во птолемаjдэ, ћкоже цaріе во слaвэ вели1цэй. |
|
59
|
59
|
| Писав також цар Олександр Іонафану, щоб він вийшов до нього назустріч. | И# написA ґлеxaндръ цaрь їwнаfaну пріити2 во срётеніе є3мY. |
|
60
|
60
|
| І вирушив Іонафан у Птолемаїду з пишністю, — і відрекомендувався обом царям і обдарував їх і наближених до них сріблом і золотом і багатьма дарами, і придбав благовоління їх. | И# и4де со слaвою во птолемаjду и3 срёте џба цар‰: и3 дадE и4ма сребро2 и3 злaто и3 другHмъ и4хъ, и3 дaры мнHги, и3 њбрёте благодaть пред8 ни1ма. |
|
61
|
61
|
| І зібралися проти нього мужі зловредні із середовища Ізраїля, мужі беззаконні, щоб обмовити його; але цар не послухав їх. | И# собрaшасz нaнь мyжіе губи1телє t ї}лz, мyжіе беззак0нніи клеветaти нaнь. и3 не внsтъ и5мъ цaрь. |
|
62
|
62
|
| І повелів цар зняти з Іонафана одяг його і одягти його у порфиру, — і зробили так. | И# повелЁ цaрь совлещи2 їwнаfaна съ ри1зъ є3гw2 и3 њблещи2 є3го2 въ порфЂру. и3 сотвори1ша тaкw. |
|
63
|
63
|
| І посадив його цар із собою і сказав своїм правителям: вийдіть з ним на середину міста і проголосіть, щоб ніхто не смів обмовляти його ні в якій справі і (*щоб) ніхто не турбував його ніякою справою. | И# посади2 є3го2 цaрь съ соб0ю и3 речE начaлникwмъ свои6мъ: и3зыди1те съ ни1мъ на средY грaда и3 проповёдите ни є3ди1ному клеветaти нaнь ни њ є3ди1нэй вeщи, и3 ни є3ди1нъ є3мY да стужи1тъ њ всsцэмъ глаг0лэ. |
|
64
|
64
|
| Коли обмовники побачили славу його, як він був проголошуваний і як убраний у порфиру, всі розбіглися. | И# бhсть є3гдA ўви1дэша клеветницы2 слaву є3гw2, ћкоже проповёдаша, и3 њблечeна є3го2 порфЂрою, и3 бэжaша вси2. |
|
65
|
65
|
| Так прославив його цар і вписав його у число перших друзів, і призначив його воєначальником і обласним правителем. | И# прослaви є3го2 цaрь, и3 написA є3го2 въ пeрвыхъ друзёхъ, и3 постaви є3го2 воев0ду и3 ўчaстника начaлства. |
|
66
|
66
|
| І повернувся Іонафан у Єрусалим з миром і радістю. | И# возврати1сz їwнаfaнъ во їеrли1мъ съ ми1ромъ и3 весeліемъ. |
|
67
|
67
|
| Але у сто шістдесят п’ятому році прийшов із Криту Димитрій, син Димитрія, у землю батьків своїх. | И# въ лёто сто2 шестьдесsтъ пsтое пріи1де дими1трій сhнъ дими1тріевъ t кри1та въ зeмлю nтє1цъ свои1хъ. |
|
68
|
68
|
| Почувши про це, цар Олександр дуже засмутився і повернувся в Антиохію. | И# слhша ґлеxaндръ цaрь, и3 њпечaлисz ѕэлw2, и3 возврати1сz во ґнтіохjю. |
|
69
|
69
|
| І поставив Димитрій воєначальником Аполлонія, правителя Келе-Сирії,– і він зібрав велике військо і розташувався станом біля Іамнії і послав до первосвященика Іонафана сказати: | И# постaви дими1трій ґполлHніа сyщаго t кілісmрjи: и3 собрA си1лу вeлію, и3 њполчи1сz во їамнjи, и3 послA ко їwнаfaну ґрхіерeю, глаг0лz: |
|
70
|
70
|
| ти тільки один підносишся над нами, я ж був підданий осміянню і посоромленню через тебе. Навіщо ти протистоїш нам у горах? | тh ли є3ди1нъ возн0сишисz на ны2, ѓзъ же бhхъ въ посмёхъ и3 въ поношeніе тебє2 рaди: и3 чесw2 рaди ты2 влaстелствуеши над8 нaми въ горaхъ; |
|
71
|
71
|
| Якщо ти надієшся на твої військові сили, то зійди до нас на рівнину, і там ми поміряємося, бо зі мною військо міст. | нн7э u5бо, ѓще надёешисz въ си1лахъ твои1хъ, и3зhди къ нaмъ на п0ле и3 и3скуси1мсz тY междY соб0ю, ћкw со мн0ю є4сть си1ла градHвъ: |
|
72
|
72
|
| Запитай і дізнайся, хто я та інші, що допомагають нам, і скажуть тобі: неможливо вам устояти перед лицем нашим, бо двічі втікали батьки твої у землі своїй. | вопроси2 и3 научи1сz, кто2 є4смь; и3 пр0чіи помогaющіи нaмъ, и3 глаг0лютъ: нёсть вaмъ стоsніz ноги2 пред8 лицeмъ нaшимъ, ћкw двaщи въ бёгъ њбрати1шасz nтцы2 твои2 въ земли2 и4хъ: |
|
73
|
73
|
| І нині ти не можеш устояти проти такої кінноти і такого війська на рівнині, де немає ні каменів, ні ущелин, ні місця для захисту. | и3 нн7э не возм0жеши стерпёти к0нника и3 си1лы таковhz въ п0ли, и3дёже нёсть кaмене, ни стэны2, ни мёста къ бэжaнію. |
|
74
|
74
|
| Коли Іонафан вислухав ці слова Аполлонія, то подвигся духом і, обравши десять тисяч мужів, вийшов з Єрусалима, і брат його Симон зійшовся з ним на допомогу йому. | Е#гдa же ўслhша їwнаfaнъ словесA ґполлHнієва, подви1жесz мhслію, и3 и3збрA дeсzть тhсzщъ мужeй, и3 и3зhде и3з8 їеrли1ма, и3 сни1десz съ ни1мъ сjмwнъ брaтъ є3гw2 въ п0мощь є3мY. |
|
75
|
75
|
| І розташувався станом біля Іоппії; але не впустили його у місто, тому що в Іоппії була сторо́жа Аполлонія, і вони почали воювати проти неї. | И# њполчи1сz на їoппjю, и3 заступи1ша є3мY t грaда, ћкw стрaжа ґполлHніева въ їoппjи бhсть, и3 рaтоваша ю5. |
|
76
|
76
|
| Тоді налякані жителі відчинили йому місто, й Іонафан оволодів Іоппією. | И# ўбоsвшесz tверз0ша и5же и3з8 грaда, и3 њбладA їwнаfaнъ їoппjею. |
|
77
|
77
|
| Почувши про це, Аполлоній узяв три тисячі кінноти і велике військо і пішов до Азота, ніби роблячи перехід, а тим часом пішов на рівнину, тому що мав безліч кінноти і надіявся на неї. | И# слhша ґполлHній, и3 собрA три2 тhсzщы кHнникъ и3 си1лу вeлію, и3 и4де во ґзHтъ ѓки путьшeствуz, и3 ѓбіе и3зhде на п0ле, занE и3мёzше мн0жество кHнникъ и3 надёzшесz на ни1хъ. |
|
78
|
78
|
| Іонафан же переслідував його до Азоту, і вступили війська у битву. | И# гнA їwнаfaнъ в8слёдъ є3гw2 во ґзHтъ, и3 срази1шасz полцы2 на рaть. |
|
79
|
79
|
| Тим часом Аполлоній залишив тисячу вершників у потайному місці позаду них; | И# њстaви ґполлHній тhсzщу кHнникъ созади2 и4хъ въ тaйнэ. |
|
80
|
80
|
| але Іонафан довідався, що є засідка позаду нього. І обступили військо його і кидали у народ стріли з ранку до вечора, | И# познA їwнаfaнъ, ћкw є4сть засaда созади2 є3гw2. и3 њкружи1ша п0лкъ є3гw2 и3 стрэлsху на лю1ди t ќтра дaже до вeчера, |
|
81
|
81
|
| народ же стояв, як наказав Іонафан; нарешті вершники стомилися. | лю1діе же стоsша, ћкоже заповёда їwнаfaнъ: и3 ўтруди1шасz к0ни и4хъ. |
|
82
|
82
|
| Тоді Симон підвів військо своє і напав на загін, бо вершники знемогли, — і були розбиті ним і кинулися навтіки. | И# приведE сjмwнъ си1лу свою2 и3 нападE на п0лкъ: кHнницы бо ўтруждeни бsху, и3 сокруши1шасz t негw2 и3 побэг0ша, |
|
83
|
83
|
| І розсіялися вершники по рівнині й утекли в Азот, і увійшли у Бетдагон, капище їхнє, щоб урятуватися. | и3 кHнницы расточи1шасz по п0лю и3 бэг0ша во ґзHтъ, и3 внид0ша въ виfдагHнъ кaпище є3гw2, є4же ўцэлёти. |
|
84
|
84
|
| Але Іонафан спалив Азот і навколишні міста і взяв здобич їх, і капище Дагона з тими, що втекли у нього, спалив вогнем. | И# пожжE їwнаfaнъ ґзHтъ и3 грaды и5же бёху w4крестъ є3гw2, и3 взS коры6сти и4хъ и3 кaпище дагHново, и3 вбёгшихъ въ нE пожжE nгнeмъ. |
|
85
|
85
|
| І було полеглих від меча зі спаленими до восьми тисяч мужів. | И# бhсть пaдшихъ мечeмъ съ сожжeными ћкw џсмь тhсzщъ мужeй. |
|
86
|
86
|
| Вирушивши звідти, Іонафан розташувався станом навпроти Аскалона; але жителі міста вийшли до нього назустріч з великою почестю. | И# tи1де tтyду їwнаfaнъ и3 пріи1де во ґскалHнъ, и3 и3зыд0ша t грaда во срётеніе є3мY въ слaвэ вели1цэй. |
|
87
|
87
|
| І повернувся Іонафан з усіма, що були з ним, у Єрусалим, маючи при собі багато здобичі. | И# возврати1сz їwнаfaнъ во їеrли1мъ съ сyщими съ ни1мъ, и3мyще коры6сти мнHги. |
|
88
|
88
|
| Коли цар Олександр почув про ці події, то знову вшанував Іонафана | И# бhсть є3гдA ўслhша ґлеxaндръ цaрь словесA сі‰, и3 приложи2 прослaвити їwнаfaна: |
|
89
|
89
|
| і послав йому золоту пряжку, яка за звичаєм давалася царським родичам, і подарував йому Аккарон і всю область його у спадкоємне володіння. | и3 послA є3мY гри1вну златyю ћкоже њбhчай є4сть даsти ср0дникwмъ царє1вымъ, и3 дадE є3мY ґккарHнъ и3 вс‰ предёлы є3гw2 во њдержaніе. |
|
Глава 11
|
Главa №i
|
|
1
|
1
|
| Тим часом цар Єгипетський, зібравши численне військо, як пісок на березі морському, і безліч кораблів, намагався оволодіти царством Олександра хитрістю і приєднати його до свого царства. | И# цaрь є3гЂпетскій собрA си1лу мн0гу ѓки пес0къ, и4же вскрaй м0рz, и3 корабли6 мнHги: и3 и3скaше њбладaти цaрство ґлеxaндрово лeстію и3 приложи1ти є5 къ цaрству своемY. |
|
2
|
2
|
| Він прийшов у Сирію з мирними словами, і жителі відчиняли йому міста і виходили назустріч, бо дано було від царя Олександра повеління зустрічати його, тому що він був тестем його. | И# и3зhде въ сmрjю словесы2 ми1рными, и3 tверзaху є3мY и5же t градHвъ и3 срэтaху є3го2, ћкw зaповэдь бЁ ґлеxaндра царS срэтaти є3го2, занE бsше тeсть є3гw2. |
|
3
|
3
|
| Коли ж Птоломей входив у міста, то залишав військо для сторо́жі у кожному місті. | Е#гдa же вхождaше во грaды, птоломeй поставлsше си6лы на стрaжу въ к0емждо грaдэ. |
|
4
|
4
|
| Коли наблизився він до Азота, то показали йому спалене капище Дагона, й Азот і навколишні міста зруйновані, і тіла уражені і спалені під час битви, бо склали їх у купи на шляху його, | Е#гдa же прибли1жисz ко ґзHту, показaша є3мY кaпище дагHново сожжeно, и3 ґзHтъ и3 њкрє1стныz грaды є3гw2 разорє1ны, и3 тэлесA повeржєна, и3 побіeныхъ, и5хже поби2 во брaни: сметaша бо | въ к{пы и4хъ при пути2 є3гw2. |
|
5
|
5
|
| і розповіли цареві про все, що зробив Іонафан, скаржачись на нього; але цар промовчав. | И# повёдаша царю2, ±же сотвори2 їwнаfaнъ, є4же бы возненави1дэти є3го2. и3 ўмолчA цaрь. |
|
6
|
6
|
| Тоді вийшов Іонафан назустріч царю в Іоппію з пошаною, і вітали один одного і ночували там. | И# срёте їwнаfaнъ царS во їoппjи со слaвою, и3 цэловaста дрyгъ дрyга и3 почи1ста тY. |
|
7
|
7
|
| І йшов Іонафан з царем до ріки, яка називалася Елевфера, і потім повернувся в Єрусалим. | И# и4де їwнаfaнъ со царeмъ дaже до рэки2 нарицaемыz є3леvfeра, и3 возврати1сz во їеrли1мъ. |
|
8
|
8
|
| Цар же Птоломей оволодів містами на морському березі до Селевкії приморської і складав злі задуми проти Олександра. | Цaрь же птоломeй њгосп0дствова гр†ды прим0рскими дaже до селеvкjи прим0рскіz и3 размышлsше на ґлеxaндра совёты лук†вы. |
|
9
|
9
|
| І послав послів до царя Димитрія, говорячи: прийди сюди, укладемо між собою союз, і я дам тобі дочку мою, яку має Олександр, і ти будеш царювати у царстві батька твого. | И# послA старёйшинъ къ дими1трію царю2, глаг0лz: пріиди2, состaвимъ междY нaма завётъ, и3 дaмъ тебЁ дщeрь мою2, ю4же и4мать ґлеxaндръ, и3 цaрствовати и4маши во цaрствіи nтцA твоегw2: |
|
10
|
10
|
| Я каюся, що віддав йому дочку мою, бо він намагався убити мене. | раскazхсz бо дaвъ є3мY дщeрь мою2, и3скaше бо мS ўби1ти. |
|
11
|
11
|
| Так обмовляв він його, тому що сам домагався царства його. | И# похyли є3го2 рaди похотёніz цaрства є3гw2. |
|
12
|
12
|
| І, віднявши у нього дочку свою, віддав її Димитрію, і став чужим для Олександра, і виявилася ворожнеча між ними. | И# tsвъ дщeрь свою2, дадE ю5 дими1трію и3 tчужди1сz t ґлеxaндра, и3 kви1сz враждA и4хъ. |
|
13
|
13
|
| І ввійшов Птоломей в Антиохію і поклав на свою голову два вінці — Азії та Єгипту. | И# вни1де птоломeй во ґнтіохjю и3 возложи2 двЁ діади6мы на главY свою2, ґсjйскую и3 є3гЂпетскую. |
|
14
|
14
|
| Цар Олександр знаходився у той час у Киликії, тому що жителі тих місць відпали від нього. | Ґлеxaндръ же цaрь бЁ въ кілікjи во временA џна, понeже tметaхусz и5же t мёстъ џныхъ. |
|
15
|
15
|
| Почувши про це, Олександр пішов проти нього воювати; тоді Птоломей вивів військо і зустрів його з великою силою, і змусив його втікати. | И# слhша ґлеxaндръ и3 пріи1де нaнь брaнію: и3 и3зведE птоломeй си1лу, и3 срёте є3го2 рук0ю крёпкою, и3 прогнA є3го2. |
|
16
|
16
|
| І втік Олександр в Аравію, щоб сховатися там; цар же Птоломей піднісся. | И# побэжE ґлеxaндръ во ґравjю защи1титисz тaмw: цaрь же птоломeй вознесeсz. |
|
17
|
17
|
| Завдиїл, аравитянин, зняв голову з Олександра і послав її Птоломею. | И# ўсёкну завдіи1ль ґравjтинъ главY ґлеxaндрову и3 послA птоломeю. |
|
18
|
18
|
| Цар же Птоломей на третій день помер, а ті, що залишилися у фортецях, знищені були жителями фортець. | И# цaрь птоломeй ќмре въ трeтій дeнь, и3 сyщіи въ твердhнехъ погиб0ша t сyщихъ въ твердhнехъ. |
|
19
|
19
|
| І став царювати Димитрій у сто шістдесят сьомому році. | И# воцари1сz дими1трій въ лёто сто2 шестьдесsтъ седм0е. |
|
20
|
20
|
| У ті дні зібрав Іонафан юдеїв, щоб завоювати фортецю Єрусалимську, і спорудив перед нею безліч машин. | Во дни6 w4ны собрA їwнаfaнъ сyщихъ t їудeи, да вою1ютъ краегрaдіе, є4же во їеrли1мэ, и3 сотвори2 на џное мих†ны мнHги. |
|
21
|
21
|
| Але деякі ненависники народу свого, відступники від закону, пішли до царя і донесли, що Іонафан облягає фортецю. | И# и3д0ша нёцыи ненави1дzщіи kзhка и4хъ, мyжіе беззакHнницы, ко царю2 дими1трію и3 возвэсти1ша є3мY, ћкw їwнаfaнъ њбстои1тъ краегрaдіе. |
|
22
|
22
|
| Коли він почув про це, розгнівався і, поспішно зібравшись, вирушив у Птолемаїду, і написав Іонафану, щоб він не облягав фортеці, а якомога швидше йшов йому назустріч у Птолемаїду, щоб переговорити з ним. | И# слhшавъ разгнёвасz: є3гдa же слhша, ск0рw пріи1де во птолемаjду и3 написA ко їwнаfaну, да не њбстои1тъ краегрaдіz, но да и4детъ во срётеніе є3мY тщaтелнw во птолемаjду, є4же бесёдовати съ ни1мъ. |
|
23
|
23
|
| Але Іонафан, вислухавши це, наказав продовжувати облогу й, обравши зі старійшин ізраїльських і священиків, зважився піддатися небезпеці. | Е#гдa же ўслhша їwнаfaнъ, повелЁ њбстоsти, и3 и3збрA t старёйшинъ ї}левыхъ и3 їерeєвъ, и3 вдадeсz въ бёдство: |
|
24
|
24
|
| Узявши срібла і золота, одягу і багато інших дарів, він пішов до царя у Птолемаїду, і придбав благовоління його. | и3 взsвъ злaто и3 сребро2 и3 ри6зы и3 и4ны дaры мнHги, и4де ко царю2 во птолемаjду и3 њбрёте благодaть пред8 ни1мъ. |
|
25
|
25
|
| І хоча деякі відступники з того ж народу обмовляли його, | И# клеветaху на него2 нёцыи беззак0нніи t kзhка (є3гw2). |
|
26
|
26
|
| але цар учинив з ним так само, як чинили з ним попередники його, і підніс його перед усіма друзями своїми, | И# сотвори2 є3мY цaрь, ћкоже сотвори1ша є3мY, и5же прeжде є3гw2 бhша, и3 возвhси є3го2 пред8 всёми др{ги свои1ми, |
|
27
|
27
|
| й утвердив за ним первосвященство й інші почесні відзнаки, які він мав колись, і зробив його одним з перших друзів своїх. | и3 постaви є3го2 начaлника свzщeнству, и3 є3ли6ка и4на и3мёzше прeжде честн†z, и3 сотвори2 є3го2 въ пeрвыхъ друзёхъ бhти. |
|
28
|
28
|
| І просив Іонафан царя звільнити від податей Юдею і три області й Самарію й обіцяв йому триста талантів. | И# моли2 їwнаfaнъ царS сотвори1ти їудeю бездaнну, и3 три2 топ†рхіи, и3 самарjю, и3 њбэщA є3мY три1ста тал†нтъ. |
|
29
|
29
|
| Цар погодився і написав Іонафану про все це лист такого змісту: | И# ўг0дно бhсть царю2, и3 написA їwнаfaну є3пістHліи њ всёхъ си1хъ, и3мёющыz w4бразъ сицевhй: |
|
30
|
30
|
| «Цар Димитрій братові Іонафану і народу юдейському — радуватися. | цaрь дими1трій брaту їwнаfaну рaдоватисz и3 kзhку їудeйскому: |
|
31
|
31
|
| Список листа, який ми писали про вас Ласфену, родичеві нашому, посилаємо і до вас, щоб ви знали. | списaніе є3піст0ліи, ю4же писaхомъ ласfeну ср0днику нaшему њ вaсъ, писaхомъ и3 къ вaмъ, да вёсте: |
|
32
|
32
|
| Цар Димитрій Ласфену батькові — радуватися. | цaрь дими1трій ласfeну nтцY рaдоватисz: |
|
33
|
33
|
| Народу юдейському, друзям нашим, що вірно виконують свої обов’язки перед нами, ми розсудили зробити благодіяння за їхню добру прихильність до нас. | kзhку їудeйску другHмъ нaшымъ и3 сохранsющымъ ±же къ нaмъ прaвєднаz суди1хомъ благосотвори1ти, рaди благопріsтства и4хъ къ нaмъ: |
|
34
|
34
|
| Отже, ми затверджуємо за ними як межі Юдеї, так і три області: Аферему, Лідду і Рамафем, які приєднані до Юдеї від Самарії, і все, що належить усім жерцям їх у Єрусалимі, за ті царські оброки, які раніше щорічно одержував від них цар з плодів землі і з плодів дерев, | ўстaвихомъ u5бо и5мъ предёлы їудє1йскіz и3 три2 страны6, ґферeму, лЂдду и3 рамаfeмъ, и5же приложи1шасz їудeи t самарjи, и3 вс‰ надлєжaщаz къ ни6мъ, всBмъ жрyщымъ во їеrли1мэ, вмёстw цaрскихъ, и5хже взимaше цaрь t ни1хъ пeрвэе на всsко лёто t жи6тъ земли2 и3 t nвощeй древeсныхъ, |
|
35
|
35
|
| і все інше, що належить нам віднині з десятин і данини, що припадає нам, солоні озера і вінцевий збір, що нам належить, усе цілком уступаємо їм. | и3 и4на надлєжaщаz нaмъ tнн7э десzти1нъ и3 дaней надлежaщихъ нaмъ, и3 с0ли точи6ла, и3 принадлежaщихъ нaмъ вэнцє1въ, |
|
36
|
36
|
| І нічого не буде відмінено з цього віднині і назавжди. | вс‰ щeдрw њставлsемъ и5мъ, и3 ничт0же t си1хъ tи1метсz tнн7э и3 въ вёчное врeмz: |
|
37
|
37
|
| Отже, потурбуйтеся зробити список з цього, і нехай буде відданий він Іонафану і покладений на святій горі у призначеному місці». | нн7э u5бо прилэжи1те сотвори1ти си1хъ списaніе, и3 да дaстсz їwнаfaну и3 да положи1тсz въ горЁ с™ёй въ мёстэ чeстнэ. |
|
38
|
38
|
| І побачив цар Димитрій, що схилилася земля перед ним і ніщо не противилося йому, і відпустив усі війська свої, кожного у своє місце, крім військ чужоземних, які він найняв з островів чужих народів, за що всі війська батьків його ненавиділи його. | И# ви1дэ дими1трій цaрь, ћкw ўтиши1сz землS пред8 ни1мъ, и3 ничто2 є3мY проти1витсz, и3 tпусти2 вс‰ вHи сво‰ коег0ждо въ мёсто своE, кромЁ чужди1хъ си1лъ, и5хже собрA t nстровHвъ kзhческихъ, и3 враждовaху є3мY вс‰ си6лы nтцє1въ є3гw2. |
|
39
|
39
|
| Трифон, один з колишніх прихильників Олександра, бачачи, що всі війська нарікають на Димитрія, вирушив до Емалкуя аравитянина, який виховував Антиоха, малолітнього сина Олександра; | ТрЂфwнъ же бЁ t ґлеxaндровыхъ пeрвэе, и3 ви1дэ, ћкw вс‰ си1лы р0пщутъ на дими1тріа, и3 и4де ко є3малкyю ґравjтину, и4же воспитA ґнті0ха дётище ґлеxaндрово: |
|
40
|
40
|
| і наполягав, щоб він видав його йому, щоб зробити його царем замість нього; і розповів йому про все, що зробив Димитрій, і про неприязнь, яку мають до нього війська його, і пробув там багато днів. | и3 прилэжaше є3мY, ћкw да дaстъ є3мY є5, да воцари1тъ вмёстw nтцA є3гw2: и3 возвэсти2 є3мY, є3ли6ка сотвори2 дими1трій, и3 враждY, є4юже враждyютъ нaнь си6лы є3гw2, и3 пребhсть тY дни6 мнHги. |
|
41
|
41
|
| І послав Іонафан до царя Димитрія, щоб він вивів залишених ним у Єрусалимській фортеці і укріпленнях, бо вони нападали на Ізраїля. | И# послA їwнаfaнъ ко дими1трію царю2, да и3жденeтъ сyщихъ во краегрaдіи и3з8 їеrли1ма и3 и5же въ твердhнехъ: бsху бо вою1юще ї}лz. |
|
42
|
42
|
| Димитрій послав сказати Іонафану: не тільки це зроблю для тебе і для народу твого, але і вшаную тебе і народ твій великою шаною, як тільки буду мати слушний час. | И# послA дими1трій ко їwнаfaну глаг0лz: не т0кмw сі‰ сотворю2 тебЁ и3 kзhку твоемY, но и3 слaвою прослaвлю тS и3 kзhкъ тв0й, ѓще благоврeменство получY: |
|
43
|
43
|
| Тепер же ти справедливо вчиниш, якщо надішлеш мені людей на допомогу у війні, бо відійшли від мене усі війська мої. | нн7э u5бо прaвw сотвори1ши, ѓще п0слеши ми2 мужeй споборaющихъ, ћкw tступи1ша вси2 вHи мои2. |
|
44
|
44
|
| І послав до нього Іонафан у Антиохію три тисячі хоробрих мужів, і прийшли вони до царя, і зрадів цар прибуттю їх. | И# послA є3мY їwнаfaнъ три2 тhсzщы мужeй си1льныхъ крёпостію во ґнтіохjю, и3 пріид0ша ко царю2, и3 возвесели1сz цaрь њ пришeствіи и4хъ. |
|
45
|
45
|
| Громадяни ж, зібравшись на середину міста до ста двадцяти тисяч чоловік, хотіли убити царя. | И# собрaшасz и5же t грaда въ среди1ну грaда сто2 двaдесzть тhсzщъ мужeй и3 совэщaхусz ўби1ти царS. |
|
46
|
46
|
| Але цар утік у палац, а громадяни зайняли усі вулиці міста і почали облягати його. | И# бэжA цaрь во дв0ръ, и3 њб8sша и5же бёху t грaда пути6 гр†дскіz, и3 начaша би1тисz. |
|
47
|
47
|
| Тоді цар викликав на допомогу юдеїв, і усі вони негайно зібралися біля нього, і раптово розсипалися по місту, й умертвили у той день у місті до ста тисяч, | И# призвA цaрь їудеHвъ на п0мощь, и3 собрaшасz вси2 вкyпэ къ немY: и3 расточи1шасz вси2 по грaду, |
|
48
|
48
|
| і запалили місто, і взяли у той день багато здобичі, і врятували царя. | и3 ўби1ша во грaдэ въ т0й дeнь сто2 тhсzщъ мужeй, и3 сожг0ша грaдъ, и3 взsша коры6сти мнHги во w4нъ дeнь и3 и3збaвиша царS. |
|
49
|
49
|
| І побачили громадяни, що юдеї оволоділи містом, як хотіли, і впали духом, і почали волати до царя, благаючи і говорячи: | И# ви1дэша и5же бsху t грaда, ћкw њдержaша їудeє грaдъ, ћкоже хотёша, и3 и3знемог0ша мhсльми свои1ми, и3 возопи1ша ко царю2 съ молeніемъ, глаг0люще: |
|
50
|
50
|
| прости нас, і нехай юдеї перестануть нападати на нас і на місто. | дaждь нaмъ десни1цу, и3 да престaнутъ їудeє рaтовати нaсъ и3 грaдъ. |
|
51
|
51
|
| І склали зброю й уклали мир. І прославились юдеї перед царем і перед усіма у царстві його і повернулися в Єрусалим з великою здобиччю. | И# поверг0ша nр{жіz сво‰ и3 сотвори1ша ми1ръ. И# прослaвишасz їудeє пред8 царeмъ и3 пред8 всёми и5же во цaрствіи є3гw2, и3 возврати1шасz во їеrли1мъ и3мёюще коры6сти мнHги. |
|
52
|
52
|
| І сів цар Димитрій на престолі царства свого, і заспокоїлася земля перед ним. | И# сёде дими1трій цaрь на прест0лэ цaрства своегw2, и3 ўпок0исz землS пред8 ни1мъ. |
|
53
|
53
|
| Але він сказав неправду в усьому, що обіцяв, і зрадив Іонафана і не віддячив за зроблене йому добро і дуже образив його. | И# солгA вс‰ є3ли6ка речE, и3 tчужди1сz їwнаfaна, и3 не воздадE є3мY по благотворeніємъ, ±же воздадE є3мY, и3 њскорби2 є3го2 ѕэлw2. |
|
54
|
54
|
| Після того повернувся Трифон і з ним Антиох, ще дуже юний; він воцарився і поклав на себе вінець. | По си1хъ же возврати1сz трЂфwнъ и3 ґнті0хъ съ ни1мъ џтрочищь ю4ный: и3 воцари1сz и3 возложи2 діади1му. |
|
55
|
55
|
| І зібралися до нього усі війська, які розпустив Димитрій, і почали воювати з ним, і він кинувся навтіки, і був уражений. | И# собрaшасz къ немY вси2 вHи, и5хже расточи2 дими1трій, и3 рaтоваша проти1ву є3гw2, и3 побэжE и3 побэждeнъ бhсть. |
|
56
|
56
|
| І взяв Трифон слонів і оволодів Антиохією. | И# взS трЂфwнъ ѕвBри и3 њдержA ґнтіохjю. |
|
57
|
57
|
| І писав юний Антиох Іонафану, говорячи: надаю тобі первосвященство і поставляю тебе над чотирма областями, і ти будеш у числі друзів царських. | И# писA ґнті0хъ ю4ный їwнаfaну, глаг0лz: ўставлsю тебЁ ґрхіерeйство и3 поставлsю тебE над8 четhрми странaми, и3 бyдеши въ друзёхъ цaрскихъ. |
|
58
|
58
|
| І послав йому золоті сосуди і домашнє начиння і надав йому право пити з золотих сосудів і носити порфиру і золоту пряжку, | И# послA є3мY сосyды златы6z и3 служeніе, и3 дадE є3мY влaсть пи1ти и3з8 злaта и3 бhти въ порфЂрэ и3 и3мёти гри1вну злaту. |
|
59
|
59
|
| а Симона, брата його, поставив воєначальником від области Тирської до меж Єгипту. | И# сjмwна брaта є3гw2 постaви воев0дою t страны2 тЂра дaже до предBлъ є3гЂпта. |
|
60
|
60
|
| І виступив Іонафан у похід, і проходив по той бік ріки [Йордану] і по містах, і зібралися до нього на допомогу всі сирійські війська; і прийшов він до Аскалона, і зустріли його жителі міста з честю. | И# и3зhде їwнаfaнъ и3 прохождaше њб8 nнY странY рэки2 и3 во градёхъ, и3 собрaшасz къ немY вс‰ си6лы с›рскіz въ п0мощь, и3 пріи1де во ґскалHнъ, и3 срэт0ша є3го2 чeстнw t грaда. |
|
61
|
61
|
| Звідти пішов він у Газу; але жителі Гази замкнулися; і обложив він місто, і спалив вогнем передмістя його, і спустошив їх. | И# и4де tтyду въ гaзу, и3 заключи1шасz и5же въ гaзэ, и3 њбстоsше ю5, и3 пожжE њкрє1стныz грaды є3S nгнeмъ, и3 плэни2 |. |
|
62
|
62
|
| І упрохали жителі Гази Іонафана, і він примирився з ними, тільки взяв у заручники синів начальників їхніх і відіслав їх у Єрусалим, і пройшов країну до Дамаска. | И# моли1ша їwнаfaна и5же t гaзы, и3 дадE и5мъ десни1цу, и3 взS сhны начaлникwвъ и4хъ въ зал0гъ, и3 послA и5хъ во їеrли1мъ, и3 пр0йде странY дaже до дамaска. |
|
63
|
63
|
| І почув Іонафан, що прийшли у Кадис, у Галилеї, воєначальники Димитрія з численним військом, щоб вигнати його із країни. | И# слhша їwнаfaнъ, ћкw сyть нач†лницы дими1трієвы въ кaдисэ, и4же въ галілeи, съ си1лою мн0гою, хотsще и3зри1нути є3го2 t страны2. |
|
64
|
64
|
| Але він пішов назустріч їм, брата ж свого, Симона, залишив у країні. | И# срётесz съ ни1ми, брaта же своего2 сjмwна њстaви во странЁ. |
|
65
|
65
|
| І розташував Симон стан свій при Вефсурі, й облягав його багато днів, і замкнув його. | И# њполчи1сz сjмwнъ на веfсyру, и3 рaтоваша ю5 дни6 мнHги, и3 заключи2 ю5. |
|
66
|
66
|
| І просили його про мир, і він погодився, але вигнав їх звідти, й оволодів містом, і поставив у ньому сторо́жу. | И# проси1ша ў негw2 десни1цу пріsти, и3 дадE и5мъ, и3 и3згнA и5хъ tтyду, и3 взS грaдъ, и3 постaви въ нeмъстрaжу. |
|
67
|
67
|
| А Іонафан і військо його розташувалися станом біля вод Геннісаретських і ранком стали на рівнині Насор. | Їwнаfaнъ же и3 п0лкъ є3гw2 пріид0ша къ водЁ геннисaръ: |
|
68
|
68
|
| І ось, військо іноплемінників зустрілося з ним на рівнині, залишивши проти нього засідку в горах, саме ж ішло назустріч йому з протилежного боку. | и3 и3д0ша ќтрw рaнw на п0ле насHръ, и3 сE, п0лкъ и3ноплемeнникwвъ срёте є3го2 на п0ли, и3 постaвиша нaнь лови1телство въ горaхъ, сaми же срэт0ша tсупроти1ву. |
|
69
|
69
|
| І вийшли ті, що були у засідці, зі своїх місць, і почали битися: тоді всі, що були з Іонафаном, кинулися навтіки, | Лови1телє же востaша t мёстъ свои1хъ и3 состaвиша рaть, |
|
70
|
70
|
| і жодного з них не залишилося, крім Маттафії, сина Авессаломового, й Іуди, сина Халфієвого, начальників військових загонів. | и3 побэг0ша и5же со їwнаfaномъ вси2, и3 ни є3ди1нъ њстaсz t ни1хъ, т0кмw маттаfjа сhнъ ґвессалHмовъ, и3 їyда сhнъ халфjевъ, нач†лницы вои1нскихъ си1лъ. |
|
71
|
71
|
| І роздер Іонафан одяг свій, і посипав землю на голову свою, і молився. | И# растерзA їwнаfaнъ ри6зы сво‰, и3 возложи2 зeмлю на главY свою2, и3 помоли1сz: |
|
72
|
72
|
| Потім повернувся, щоб воювати з ними й уразив їх, і вони побігли. | и3 њбрати1сz на ни1хъ брaнію и3 побэди2 и5хъ, и3 бэг0ша. |
|
73
|
73
|
| Побачивши це, ті що утекли від нього, повернулися до нього, і з ним переслідували їх до Кадиса, до самого стану їхнього, і там зупинилися. | И# ви1дэша свои2 бэжaвшіи t негw2, и3 њбрати1шасz къ немY, и3 гнaша съ ни1мъ дaже до кaдиса, дaже до полкA и4хъ, и3 њполчи1шасz тaмw. |
|
74
|
74
|
| У той день упало від іноплемінників до трьох тисяч мужів; і повернувся Іонафан у Єрусалим. | И# пад0ша t и3ноплемє1нникъ въ дeнь т0й три2 тhсzщы мужeй. и3 возврати1сz їwнаfaнъ во їеrли1мъ. |
|
Глава 12
|
Главa в7i
|
|
1
|
1
|
| Іонафан, бачачи, що час сприятливий для нього, обрав мужів і послав у Рим встановити і відновити дружбу з римлянами, | И# ви1дэ їwнаfaнъ ћкw врeмz є3мY споспэшествyетъ, и3 и3збрA мyжы и3 послA и5хъ въ ри1мъ состaвити и3 њбнови1ти съ ни1ми дрyжбу, |
|
2
|
2
|
| і до спартанців і в інші місця послав листи про те саме. | и3 ко спартіaтwмъ и3 ко и3ны6мъ мэстHмъ послA є3пістHліи, по томyжде w4бразу. |
|
3
|
3
|
| І прийшли вони у Рим, і ввійшли у раду, і сказали: «Іонафан первосвященик і народ юдейський послали нас, щоб відновити дружбу з вами і союз, як і раніше». | И# и3д0ша въ ри1мъ и3 внид0ша въ совётный д0мъ и3 рек0ша: їwнаfaнъ ґрхіерeй и3 kзhкъ їудeйскій послaша нaсъ њбнови1ти дрyжбу съ вaми и3 споборeніе по прeжнему. |
|
4
|
4
|
| І там дали їм листи до місцевих начальників, щоб провели їх у землю Юдейську з миром. | И# дaша є3пістHліи и5мъ къ ни6мъ по мёсту, да пров0дzтъ и5хъ въ зeмлю їyдину съ ми1ромъ. |
|
5
|
5
|
| Ось список листа, який писав Іонафан спартанцям: | И# сіE списaніе є3піст0лій, и5хже писA їwнаfaнъ ко спартіaтwмъ: |
|
6
|
6
|
| «первосвященик Іонафан і народні старійшини і священики й інший народ юдейський братам спартанцям — радуватися. | їwнаfaнъ ґрхіерeй и3 старBйшины людjй, и3 жерцы2 и3 пр0чіи лю1діе їудeйстіи, спартіaтwмъ брaтіи рaдоватисz: |
|
7
|
7
|
| Ще раніше від Дарія [Арея], який царював у вас, прислані були до первосвященика Онії листи, що ви — брати наші, як свідчить список. | є3щE прeжде пHсланы бsху є3пістHліи ко nнjи ґрхіерeю t дaріа цaрствовавшагw въ вaсъ, ћкw є3стE брaтіz н†ша, ћкоже списaніе содержи1тъ: |
|
8
|
8
|
| І прийняв Онія посланого мужа з честю, і одержав листи, в яких ясно говорилося про союз і дружбу. | и3 пріS nнjа мyжа п0сланаго слaвнw и3 пріsтъ є3пістHліи, въ ни1хже завэщaно њ споборeніи и3 дрyжбэ: |
|
9
|
9
|
| Ми ж, хоч і не маємо потреби у них, маючи втіхою священні книги, які у руках наших, | и3 мы2 u5бо не трeбующе си1хъ, ўтэшeніе и3мyще с™ы6z кни6ги, ±же въ рукaхъ нaшихъ, |
|
10
|
10
|
| але вирішили послати до вас для відновлення братерства і дружби, щоб не відчужуватися від вас, тому що багато минуло часу після того, як ви посилали до нас. | покуси1хомсz послaти къ вaмъ њбнови1ти брaтство и3 дрyжбу, є4же бы не tчужди1тисz вaсъ: мнHга бо временA проид0ша, tнeлэже послaсте къ нaмъ: |
|
11
|
11
|
| Ми постійно повсякчас, як у свята, так і в інші встановлені дні, згадуємо про вас при жертвоприношеннях наших і молитвах, як слід і пристойно згадувати братів. | мы2 u5бо во всsко врeмz непрестaннw и3 въ прaздники и3 въ пр0чихъ подобaющихъ днeхъ воспоминaемъ вaсъ въ жeртвахъ, ±же прин0симъ, и3 въ моли1твахъ, ћкоже подобaетъ и3 лёпо є4сть воспоминaти брaтію: |
|
12
|
12
|
| Ми радіємо за вашу славу; | весели1мсz u5бо њ слaвэ вaшей: |
|
13
|
13
|
| нас же оточують багато бід і часті війни, бо воювали проти нас навколишні царі. | нaсъ же њбыд0ша мнHги скHрби и3 мнHги бр†ни, и3 рaтоваша нaсъ цaріе, и5же w4крестъ нaсъ: |
|
14
|
14
|
| Але ми не хотіли турбувати вас та інших союзників і друзів наших у цих війнах, | не хотёхомъ u5бо стужaти вaмъ и3 прHчіимъ споб0рникwмъ и3 другHмъ нaшымъ во брaнехъ си1хъ, |
|
15
|
15
|
| бо ми маємо допомогу небесну, яка допомагає нам; ми позбулися ворогів наших, і вороги наші втихомирені. | и3мёемъ бо съ нб7сE п0мощь помогaющую нaмъ, и3 и3збaвихомсz t вр†гъ нaшихъ, и3 смири1шасz врази2 нaши: |
|
16
|
16
|
| Тепер ми обрали Нумінія, сина Антиохового, й Антипатра, сина Іасонового, і послали їх до римлян відновити дружбу з ними і колишній союз. | и3збрaхомъ u5бо нуми1ніа ґнті0хова сhна и3 ґнтіпaтра їасHнова, и3 послaхомъ къ ри1млzнwмъ њбнови1ти съ ни1ми дрyжбу и3 споборeніе прeжнее: |
|
17
|
17
|
| Доручили їм іти і до вас, вітати вас і вручити вам листи від нас про поновлення і з вами нашого братерства. | заповёдахомъ u5бо и5мъ и3 къ вaмъ поити2 и3 поздрaвити вaсъ, и3 дaти вaмъ t нaсъ пwслaніz њ њбновлeніи и3 њ брaтствэ нaшемъ: |
|
18
|
18
|
| І ви добре зробите, відповівши нам на них». | и3 нн7э добрЁ сотворитE tвэщавaюще нaмъ на сі‰. |
|
19
|
19
|
| Ось і список листів, які надіслав Дарій [Арей]: | И# сіE списaніе послaній, и5хже послA nнjи: |
|
20
|
20
|
| «Цар Спартанський Онії первосвященикові — радуватися. | дaрій цaрь спартіaтwвъ nнjи свzщeннику вели1кому рaдоватисz: |
|
21
|
21
|
| Знайдено у писанні про спартанців і юдеїв, що вони — брати і від роду Авраамового. | њбрётесz въ писaніихъ њ спартіaтэхъ и3 їудeехъ, ћкw сyть брaтіz и3 ћкw сyть t р0да ґвраaмлz: |
|
22
|
22
|
| Тепер, коли ми довідалися про це, ви добре зробите, написавши нам про добробут ваш. | и3 нн7э, tнeлэже сі‰ познaхомъ, д0брэ сотворитE пи1шуще нaмъ њ ми1рэ вaшемъ: |
|
23
|
23
|
| Ми ж повідомляємо вам: худоба ваша і майно ваше — наші, а що у нас є, те ваше. І ми повеліли оголосити вам про те». | и3 мh же восписaхомъ вaмъ: ск0ти вaши и3 и3мёніе вaше н†ша сyть, и3 ±же н†ша в†ша сyть: повелёхомъ u5бо, да возвэстsтъ вaмъ сі‰. |
|
24
|
24
|
| І почув Іонафан, що повернулися воєначальники Димитрія з більшим військом, ніж колись, щоб воювати проти нього, | И# слhша їwнаfaнъ, ћкw возврати1шасz нач†лницы дими1трієвы съ си1лою мн0гою, пaче нeже прeжде, рaтовати нaнь, |
|
25
|
25
|
| і вийшов з Єрусалима, і зустрів їх у країні Амафитській, і не дав їм часу ввійти у країну його. | и3 и3зhде и3з8 їеrли1ма, и3 срёте и4хъ во ґмаfjтстэй странЁ: не бо2 дадE и5мъ врeмене, да вни1дутъ во странY є3гw2: |
|
26
|
26
|
| І послав у стан їхній спостерігачів, які, повернувшись, оголосили йому, що вони готуються напасти на них у цю ніч. | и3 послA созирaтєли въ п0лкъ и4хъ: и3 возврати1шасz и3 возвэсти1ша є3мY, ћкw си1це ўстроsютсz напaсти на нS н0щію. |
|
27
|
27
|
| Тому, коли зайшло сонце, Іонафан наказав своїм пильнувати, бути в озброєнні і готуватися до битви всю ніч, і поставив навколо стану передових сторожів. | Е#гдa же зaйде с0лнце, заповёда їwнаfaнъ свои6мъ бдёти и3 бhти во nрyжіи и3 гот0витисz на брaнь всю2 н0щь, и3 постaви стрaжы w4крестъ полкA. |
|
28
|
28
|
| І почули вороги, що Іонафан зі своїми приготувався до битви, і злякалися, і затремтіли серцем своїм, і, запаливши вогні у стані своєму, пішли. | И# слhшаша супостaти, ћкw гот0въ є4сть їwнаfaнъ со свои1ми на брaнь, и3 ўбоsшасz и3 ўжас0шасz сeрдцемъ свои1мъ, и3 возжг0ша nгни6 въ полцЁ своeмъ и3 tид0ша. |
|
29
|
29
|
| Іонафан же і ті, що були з ним, не знали про те до ранку, бо бачили розпалені вогні. | Їwнаfaнъ же и3 и5же съ ни1мъ бёша, не познaша дaже до ќтра: ви1дzху бо nгни6 горsщыz. |
|
30
|
30
|
| І погнався Іонафан за ними, але не наздогнав їх, тому що вони перейшли ріку Елевферу. | И# погнA їwнаfaнъ в8слёдъ и4хъ и3 не дости1же и4хъ, преид0ша бо є3леvfeру рэкY. |
|
31
|
31
|
| Тоді Іонафан обернувся на арабів, називаних заведеями, уразив їх і взяв здобич їхню. | И# њбрати1сz їwнаfaнъ на ґрaвы, и5же нарицaхусz заведeє, и3 порази2 и5хъ, и3 взS кwрhсти и4хъ. |
|
32
|
32
|
| Потім, повернувши, прийшов у Дамаск і пройшов по всій тій країні. | И# востaвъ и4де въ дамaскъ и3 прохождaше всю2 странY тY. |
|
33
|
33
|
| І Симон вийшов, і пройшов до Аскалона і найближчих фортець, і повернувся в Іоппію, й оволодів нею, | Сjмwнъ же и3зhде и3 пріи1де дaже до ґскалHна и3 бли1жнихъ твердhнь, и3 ўклони1сz во їoппjю и3 взS ю5. |
|
34
|
34
|
| бо він почув, що [іоппіяни] хочуть здати фортецю військам Димитрія, — і поставив там сторо́жу, щоб охороняти її. | Слhша бо, ћкw совэщaшасz твердhню предaти странЁ дими1тріевэ, и3 постaви тaмw стрaжу, да стрегyтъ ю5. |
|
35
|
35
|
| І повернувся Іонафан, і скликав старійшин народу, і радився з ними, щоб побудувати фортеці в Юдеї, | И# возврати1сz їwнаfaнъ, и3 собрA старBйшины людск‡z, и3 совэщaсz съ ни1ми созидaти тверды6ни во їудeи |
|
36
|
36
|
| підвищити стіни Єрусалима і спорудити високу стіну між фортецею і містом, щоб відокремити її від міста, так щоб вона була окремо, і не було б у ній ні купівлі, ні продажу. | и3 возвhсити стёны їеrли6мскіz и3 воздви1гнути высотY вeлію междY краегрaдіемъ и3 грaдомъ, є4же бы tлучи1ти џное t грaда, да бyдетъ сіE на ўединeніи, ћкw да ни купyютъ, нижE продаю1тъ. |
|
37
|
37
|
| Коли зібралися облаштувати місто і дійшли до стіни біля потоку зі східного боку, то побудували так звану Хафенафу. | И# собрaшасz созидaти грaдъ, падe бо стэнA пот0ка, ћже t вост0ка, и3 ўгот0ваша нарицaемое хафенаfA. |
|
38
|
38
|
| А Симон побудував Адиду в Сефилі, і зміцнив ворота і запори. | И# сjмwнъ создA ґдідY въ сефи1лэ и3 ўтверди2 вратA и3 завHры. |
|
39
|
39
|
| Тим часом Трифон домагався стати царем Азії і покласти на себе вінець і підняти руку на царя Антиоха, | И# взыскA трЂфwнъ цaрствовати во ґсjи и3 возложи1ти діади1му и3 прострeти рyку на ґнті0ха царS, |
|
40
|
40
|
| але побоювався, як би не перешкодив йому Іонафан і не почав проти нього війну; тому шукав випадку, щоб узяти Іонафана й убити, і, піднявшись, пішов у Вефсан. | и3 ўбоsсz, да не когдA не попyститъ є3мY їwнаfaнъ и3 рaтовати бyдетъ на него2, и3 взыскA пути2, є4же ћти їwнаfaна и3 ўби1ти є3го2: и3 востaвъ пріи1де въ веfсaнъ. |
|
41
|
41
|
| І вийшов Іонафан назустріч йому з сорока тисячами обраних мужів, готових до битви, і прийшов у Вефсан. | И# и3зhде їwнаfaнъ во срётеніе є3мY съ четhредесzтію ты6сzщію мужeй и3збрaнныхъ на њполчeніе и3 пріи1де въ веfсaнъ. |
|
42
|
42
|
| Коли Трифон побачив, що Іонафан іде з численним військом, то побоявся підняти на нього руки. | И# ви1дэ трЂфwнъ, ћкw пріи1де їwнаfaнъ съ вHи мн0гими, и3 прострeти нaнь рyку ўбоsсz: |
|
43
|
43
|
| І прийняв його з честю, і представив його всім друзям своїм, дав йому подарунки, наказав військам своїм коритися йому, як собі самому. | и3 воспріsтъ є3го2 чeстнw, и3 постaви є3го2 пред8 всёми др{ги свои1ми, и3 дадE є3мY дaры, и3 заповёда всBмъ си1ламъ свои6мъ послyшати є3гw2 ћкw себє2. |
|
44
|
44
|
| Потім сказав Іонафану: для чого ти утруднюєш весь цей народ, коли не чекає на нас війна? | И# речE їwнаfaну: вскyю ўтруди1лъ є3си2 вс‰ лю1ди сі‰, брaни не настоsщей нaмъ; |
|
45
|
45
|
| Отже, відпусти їх тепер у доми їхні, а для себе обери небагатьох мужів, які були б з тобою, і підемо зі мною у Птолемаїду, і я передам її тобі й інші фортеці й решту військ і всіх, що завідують зборами, і потім повернуся; бо для цього я і перебуваю тут. | и3 нн7э tпусти2 и5хъ въ д0мы сво‰, и3збери1 же себЁ мужeй мaлw, и5же бyдутъ съ тоб0ю, и3 пріиди2 со мн0ю во птолемаjду, и3 предaмъ тебЁ ю5 и3 пр0чыz твєрдhни и3 си6лы пр0чыz, и3 всёхъ и5же над8 потрeбами, и3 возврaщьсz tидY: сегH бо рaди пріид0хъ. |
|
46
|
46
|
| І повірив йому Іонафан, і зробив так, як він сказав, і відпустив війська, і вони вирушили у землю Юдейську; | И# вёровавъ є3мY, сотвори2, ћкоже речE, и3 tпусти2 си6лы, и3 tид0ша въ зeмлю їyдину. |
|
47
|
47
|
| із собою ж залишив три тисячі мужів, з яких дві тисячі залишив у Галилеї, тисяча ж вирушила з ним. | Њстaви же съ соб0ю три2 тhсzщы мужeй, и4хже двЁ тhсzщы њстaви въ галілeи, тhсzща же и3д0ша съ ни1мъ. |
|
48
|
48
|
| Але як тільки увійшов Іонафан у Птолемаїду, птолемаїдяни замкнули ворота, і схопили його, і всіх, хто увійшов з ним, убили мечем. | Е#гдa же вни1де їwнаfaнъ во птолемаjду, заключи1ша вратA гр†дскаz во птолемаjдэ, и3 ћша є3го2, и3 всёхъ вшeдшихъ съ ни1мъ ўби1ша мечeмъ. |
|
49
|
49
|
| Тоді Трифон послав військо і кінноту в Галилею і на велику рівнину, щоб знищити всіх, що були з Іонафаном. | И# послA трЂфwнъ вHи и3 к0нники въ галілeю и3 на п0ле вели1кое, є4же погуби1ти всёхъ другHвъ їwнаfaновыхъ. |
|
50
|
50
|
| Але вони, почувши, що Іонафан схоплений і загинув, і ті, що були з ним, підбадьорили один одного, і вийшли густим строєм, готові битися. | И# познaша, ћкw ћтъ бhсть їwнаfaнъ и3 ўбіeнъ и3 вси2 и5же съ ни1мъ, и3 ўвэщaша сaми себE и3 и3д0ша ўгот0вани на брaнь. |
|
51
|
51
|
| І побачили ті, що переслідували, що йдеться про життя, і повернулися назад. | И# ви1дэша гонsщіи, ћкw њ души2 и5мъ є4сть, и3 возврати1шасz. |
|
52
|
52
|
| А вони всі благополучно прийшли у землю Юдейську й оплакували Іонафана і тих, що були з ним, і були у великому страху, і весь Ізраїль плакав гірким плачем. | И# пріид0ша вси2 съ ми1ромъ въ зeмлю їyдину, и3 плaкашасz їwнаfaна и3 сyщихъ съ ни1мъ, и3 ўбоsшасz ѕэлw2, и3 плaкаше вeсь ї}ль плaчемъ вeліимъ. |
|
53
|
53
|
| Тоді всі навколишні народи шукали, як знищити їх, бо говорили: тепер немає у них начальника і поборника; отже, будемо тепер воювати проти них і знищимо із середовища людей пам’ять їх. | И# взыскaша вси2 kзhцы, и5же w4крестъ и4хъ, сокруши1ти и5хъ, рёша бо: |
|
Глава 13
|
Главa Gi
|
|
1
|
1
|
| Почув Симон, що Трифон зібрав велике військо, щоб іти у землю Юдейську і розорити її. | И# слhша сjмwнъ, ћкw собрA трЂфwнъ си1лу мн0гу пріити2 въ зeмлю їyдину и3 сокруши1ти ю5, |
|
2
|
2
|
| І бачачи, що народ у страху і тремтінні, зійшов у Єрусалим і зібрав народ. | и3 ви1дэ лю1ди, ћкw сyть въ стрaсэ и3 трeпетэ, и3 взhде во їеrли1мъ и3 собрA лю1ди, |
|
3
|
3
|
| І, підбадьорюючи їх, говорив їм: самі ви знаєте, скільки я і брати мої і дім батька мого зробили заради цих законів і святині, знаєте війни і гноблення, які ми витерпіли. | и3 ўвэщA и5хъ и3 речE и5мъ: вы2 вёсте, є3ли6ка ѓзъ и3 брaтіz мо‰ и3 д0мъ nтцA моегw2 сотвори1хомъ и3 њ зак0нэхъ и3 њ с™hхъ, и3 бр†ни и3 тэснwты2, и5хже ви1дэхомъ: |
|
4
|
4
|
| Тому і загинули всі брати мої за Ізраїля, і залишився я один. | сегw2 рaди погиб0ша брaтіz мо‰ вси2 рaди ї}лz, и3 њстaхъ ѓзъ є3ди1нъ: |
|
5
|
5
|
| І нині нехай не буде того, щоб я став щадити життя моє в усі часи гноблення, бо я не кращий за братів моїх. | и3 нн7э не бyди ми2 пощади1ти души2 моеS во всsко врeмz скорбeй, не бо2 лyчшій є4смь брaтіи моеS: |
|
6
|
6
|
| Але буду мститися за народ мій і за святилище, і за дружин і за дітей наших, бо об’єдналися всі народи, щоб знищити нас через неприязнь. | nбaче tмщY њ kзhцэ моeмъ и3 њ с™hхъ и3 њ женaхъ и3 чaдэхъ нaшихъ: ћкw собрaшасz вси2 kзhцы сотрeти нaсъ вражды2 рaди. |
|
7
|
7
|
| І запалився дух народу, як тільки почув він такі слова; | И# возгорёшасz дyхомъ лю1діе вкyпэ послyшати словeсъ си1хъ |
|
8
|
8
|
| і відповіли гучним голосом, і сказали: ти — наш вождь замість Іуди та Іонафана, брата твого. | и3 tвэщaша глaсомъ вeліимъ, глаг0люще: ты2 є3си2 в0ждь нaшъ вмёстw їyды и3 їwнаfaна брaта твоегw2: |
|
9
|
9
|
| Веди нашу війну, і що ти скажеш нам, ми все зробимо. | побори2 брaнь нaшу, и3 вс‰, є3ли6ка ѓще речeши нaмъ, сотвори1мъ. |
|
10
|
10
|
| Тоді зібрав він усіх мужів ратних, і поспішив закінчити стіни Єрусалима, і з усіх боків зміцнив його. | И# собрA вс‰ мyжы брaнники и3 ўскори2 соверши1ти вс‰ стёны їеrли6мскіz и3 ўтверди2 є3го2 w4крестъ: |
|
11
|
11
|
| Потім послав Іонафана, сина Авессаломового, і з ним достатню кількість війська в Іоппію, і він вигнав тих, що були у ній, і залишився там. | и3 послA їwнаfaна сhна ґвессалHмова и3 съ ни1мъ си1лу дов0лную во їoппjю, и3 и3згнA сyщихъ въ нeй и3 пребhсть тaмw въ нeй. |
|
12
|
12
|
| Тим часом Трифон піднявся з Птолемаїди з численним військом, щоб увійти у землю Юдейську; з ним був й Іонафан під вартою. | И# воздви1жесz трЂфwнъ t птолемаjды съ си1лою вeліею вни1ти въ зeмлю їyдину, и3 їwнаfaнъ съ ни1мъ въ стрaжи. |
|
13
|
13
|
| Симон же розташував стан при Адиді навпроти рівнини. | Сjмwнъ же њполчи1сz во ґдjдэ на лицы2 п0лz. |
|
14
|
14
|
| Коли Трифон довідався, що Симон заступив місце Іонафана, брата свого, і має намір вступити у битву з ним, то послав до нього послів сказати: | И# познA трЂфwнъ, ћкw востA сjмwнъ вмёстw брaта своегw2 їwнаfaна и3 ћкw срази1тисz съ ни1мъ х0щетъ брaнію, |
|
15
|
15
|
| за срібло, яке брат твій Іонафан заборгував царській скарбниці за потребами, які він мав, ми затримали його. | послA къ немY послы2 глаг0лz: сребрA рaди, є4же д0лженъ брaтъ тв0й їwнаfaнъ царю2, потрeбъ рaди, и5хже и3мёzше, содержи1мъ є3го2: |
|
16
|
16
|
| Отже, надішли тепер сто талантів срібла і у заручники двох синів його, щоб він, бувши відпущеним, не відійшов від нас, — і ми відпустимо його. | и3 нн7э посли2 сребрA талaнтwвъ сто2 и3 двA сы6на є3гw2 въ зал0гъ, ћкw да не tпущeнъ tстyпитъ t нaсъ, и3 tпyстимъ є3го2. |
|
17
|
17
|
| Симон розумів, що вони говорять з ним підступно, але послав срібло і дітей, щоб не викликати великої ненависти народу, | И# познA сjмwнъ, ћкw лeстію глаг0лютъ къ немY, и3 послA сребро2 и3 џтроки, да не когдA враждY пріи1метъ вeлію t людjй, глаг0лющихъ: |
|
18
|
18
|
| який сказав би: через те, що я не послав йому срібла і дітей, Іонафан загинув. | ћкw не послA є3мY сребрA и3 nтрокHвъ, и3 поги1бе. |
|
19
|
19
|
| Отже, послав дітей і сто талантів; але Трифон обманув і не відпустив Іонафана. | И# послA џтроки и3 сто2 тал†нтъ. И# солгA и3 не tпусти2 їwнаfaна. |
|
20
|
20
|
| Після цього Трифон пішов, щоб увійти в країну і розорити її, і пішов манівцем на Адару. Але Симон і військо його йшли слідом за ним усюди, куди він йшов. | И# по си1хъ пріи1де трЂфwнъ, да вни1детъ во странY и3 сотрeтъ ю5, и3 њбhде пyть, и4же ведeтъ во ґдHру: ґ сjмwнъ и3 п0лкъ є3гw2 противоидsше є3мY на всsко мёсто, ѓможе и3дsше. |
|
21
|
21
|
| Ті ж, що були у фортеці, послали до Трифона послів, щоб спонукати його прийти до них через пустелю і надіслати їм продовольчі припаси. | Сyщіи же t краегрaдіz послaша къ трЂфwну послHвъ понуждaющихъ є3го2, да потщи1тсz пріити2 къ ни6мъ пустhнею и3 послaти и5мъ пи1щы. |
|
22
|
22
|
| І приготував Трифон усю свою кінноту, щоб іти у ту ж ніч, але був дуже великий сніг, і він не пішов через сніг, а, піднявшись, вирушив у Галаад. | И# ўгот0ва трЂфwнъ вс‰ к0нники сво‰, є4же пріити2 въ н0щь џную. и3 бЁ снёгъ вeлій ѕэлw2, и3 не пріи1де снёга рaди: и3 востA и3 tи1де въ галаадjтіду. |
|
23
|
23
|
| Коли ж наблизився до Васками, умертвив Іонафана, і він похований там. | Е#гдa же прибли1жисz къ васкaмэ, ўби2 їwнаfaна, и3 погребeнъ бhти тaмw. |
|
24
|
24
|
| І повернувся Трифон і пішов у землю свою. | И# возврати1сz трЂфwнъ и3 и4де въ зeмлю свою2. |
|
25
|
25
|
| Тоді Симон послав і взяв кістки Іонафана, брата свого, і поховав їх у Модині, місті батьків своїх. | И# послA сjмwнъ и3 взS кHсти їwнаfaна брaта своегw2 и3 погребE | въ мwди1нэ грaдэ nтє1цъ свои1хъ. |
|
26
|
26
|
| І оплакував його весь Ізраїль гірким плачем, і сумували за ним багато днів. | И# плaкаша є3гw2 вeсь ї}ль плaчемъ вeліимъ и3 рыдaху є3гw2 дни6 мнHги. |
|
27
|
27
|
| І спорудив Симон будівлю над гробом батька свого і братів своїх і звів її високою, для благовидости, з тесаного каменю з передньої і задньої сторони, | И# создA сjмwнъ над8 гр0бомъ nтцA своегw2 и3 брaтій свои1хъ, и3 вознесE є3го2 видёніемъ, кaменіемъ тeсанымъ созади2 и3 сопреди2, |
|
28
|
28
|
| і поставив на ній сім пірамід, одну навпроти іншої, батькові і матері і чотирьом братам; | и3 постaви на ни1хъ сeдмь пmрамjдъ, є3ди1ну проти1ву є3ди1ноz, nтцY и3 мaтери и3 четhремъ брaтіzмъ: |
|
29
|
29
|
| зробив на них майстерні прикраси, поставивши навколо високі стовпи, а на стовпах повне озброєння — на вічну пам’ять, і поряд зі зброєю — вирізьблені кораблі, так що вони видимі були всім, хто плаває по морю. | и3 си6мъ сотвори2 њгр†ды, и3 њбложи2 столпы2 вели6кіz, и3 сотвори2 на столпёхъ всеoр{жіz въ пaмzть вёчную, и3 при всеoрyжіихъ корабли6 и3зв†zнныz, во є4же ви6димымъ бhти t всёхъ плaвающихъ на м0ри. |
|
30
|
30
|
| Цей надгробний пам’ятник, який зробив він у Модині, стоїть до цього дня. | Сeй гр0бъ, є3г0же сотвори2 въ мwди1нэ, дaже до сегw2 днE. |
|
31
|
31
|
| Трифон же з підступництвом вирушив у путь з юним царем Антиохом і убив його, | ТрЂфwнъ же хождaше лeстію со ґнті0хомъ царeмъ ю4нымъ, и3 ўби2 є3го2, |
|
32
|
32
|
| і став царем замість нього, і поклав на себе вінець Азії, і зробив велике ураження на землі. | и3 воцари1сz вмёстw є3гw2, и3 возложи2 на сS діади1му ґсjйскую, и3 сотвори2 ћзву вели1кую на земли2. |
|
33
|
33
|
| А Симон будував фортеці в Юдеї, зміцнюючи їх високими вежами і великими стінами, воротами і запорами, і складав у фортецях продовольчі запаси. | И# создA сjмwнъ тверды6ни їудє1йскіz, и3 њгради2 столпaмивыс0кими и3 стэнaми вeліими, и3 вратaми и3 зав0рами, и3 положи2 пи1щы въ твердhнехъ. |
|
34
|
34
|
| Потім обрав Симон мужів і послав до царя Димитрія просити, щоб він зробив полегшення країні, бо всі діяння Трифона були грабіжницькі. | И# и3збрA сjмwнъ мyжы и3 послA ко дими1трію царю2, да сотвори1тъ њслаблeніе странЁ, ћкw вс‰ дэлA трЂфwнwва бёша хищє1ніz. |
|
35
|
35
|
| І послав йому цар Димитрій відповідь на ці слова і написав такий лист: | И# послA є3мY дими1трій цaрь по словесє1мъ си6мъ, и3 tвэщA є3мY, и3 написA є3мY є3піст0лію сицевY: |
|
36
|
36
|
| «Цар Димитрій Симону, первосвященикові і другові царів, і старійшинам і народу юдейському — радуватися. | цaрь дими1трій сjмwну ґрхіерeю и3 дрyгу царeй и3 старёйшинамъ и3 kзhку їудeйску рaдоватисz: |
|
37
|
37
|
| Золотий вінець і пальмову гілку, послану вами, ми одержали і готові укласти з вами повний мир і написати тим, що завідують зборами, щоб відпустити вам данину. | вэнeцъ златhй и3 пeрстень, ±же послaлъ є3си2, воспріsхомъ, и3 гот0ви є3смы2 сотвори1ти съ вaми ми1ръ вели1къ и3 писaти къ сyщымъ над8 дaньми, є4же њстaвити вaмъ д†ни: |
|
38
|
38
|
| І все, що ми ухвалили про вас, нехай буде незмінно, і фортеці, які ви побудували, нехай належать вам. | и3 є3ли6ка ўстaвихомъ вaмъ, крBпка сyть, и3 твєрдhни, ±же создaсте, да бyдутъ вaмъ: |
|
39
|
39
|
| Прощаємо вам також ненавмисні провини ваші до цього дня і вінцевий збір, який платити ви зобов’язані, і якщо інше щось стягувалося у Єрусалимі, більш не буде стягуватися. | tпущaемъ же невBдэніz и3 согрэшє1ніz дaже до днeшнzгw днE, и3 вэнeцъ, є3г0же д0лжни бhсте, и3 ѓще кaz и3нaz дaнь бЁ во їеrли1мэ, ктомY да не бyдутъ давaємаz: |
|
40
|
40
|
| І якщо знайдуться з вас здатні бути вписаними у число тих, що знаходяться при нас, нехай записуються, і нехай буде між нами мир». | и3 ѓще нёцыи ўг0дни t вaсъ вписaтисz къ нaшымъ, да впи1шутсz, и3 да бyдетъ междY нaми ми1ръ. |
|
41
|
41
|
| У сто сімдесятому році знято ярмо язичників з Ізраїля; | Лёта сто2 седмьдесsтагw tsто бhсть и4го kзhческое t ї}лz, |
|
42
|
42
|
| і народ Ізраїльський у листуванні й договорах почав писати: «першого року при Симоні, великому первосвященику, вожді і правителеві юдеїв». | и3 начaша лю1діе ї}лєвы писaти въ писaніихъ и3 въ совэщaніихъ: лёта пeрвагw при сjмwнэ ґрхіерeи вели1цэмъ и3 в0инэ и3 вожди2 їудeйстэмъ. |
|
43
|
43
|
| У цей час Симон зробив напад на Газу, оточив її військом, збудував облогові машини і присунув їх до міста, розбив одну вежу й оволодів нею. | Во днeхъ џнэхъ пріи1де сjмwнъ въ гaзу и3 њкружи2 ю5 полкaми, и3 сотвори2 мих†ны и3 прибли1жисz ко грaду, и3 и3зби2 ст0лпъ є3ди1нъ и3 взS. |
|
44
|
44
|
| А ті, що були на машині, вскочили у місто, і сталося в місті велике сум’яття. | И# вскачaху во грaдъ и5же бsху въ михaнэ, и3 бhсть смzтeніе вeліе въ грaдэ. |
|
45
|
45
|
| І зійшли громадяни з дружинами і дітьми на стіну, роздерши одяг свій, і голосно волали, благаючи Симона дати їм помилування, | И# взыд0ша и5же бёху во грaдэ съ женaми и3 ч†ды на стёну, растє1рзаны и3мyще ри6зы сво‰, и3 возопи1ша глaсомъ вeліимъ, молsще сjмwна десни1цу и5мъ дaти, |
|
46
|
46
|
| і говорили: вчини з нами не за злими справами нашими, але з милости твоєї. | и3 рек0ша: не сотвори2 нaмъ по лукaвствwмъ нaшымъ, но по ми1лости твоeй. |
|
47
|
47
|
| І змилосердився над ними Симон, і не воював з ними, а тільки вигнав їх з міста, й очистив доми, в яких знаходилися ідоли, і так увійшов у місто зі славослів’ями і благословеннями. | И# ўми1лостивисz и5мъ сjмwнъ, не воевA и4хъ, и3 и3згнA и5хъ t грaда: и3 њчи1сти д0мы, въ ни1хже бsху јдwли, и3 тaкw вни1де въ џнь съ пёсньми благословS гDа: |
|
48
|
48
|
| І викинув з нього все нечисте, й оселив там мужів, які дотримуються закону, й укріпив його, і влаштував у ньому для себе житло. | и3 и3звeрже и3з8 негw2 всsкую нечистотY, и3 всели2 въ нeмъ мyжы, и5же зак0нъ творsтъ, и3 ўтверди2 є3го2, и3 сотвори2 себЁ въ нeмъ њбитaніе. |
|
49
|
49
|
| Тим же, що були у Єрусалимській фортеці, не дозволяли ні виходити, ні вступати у країну, ні купувати, ні продавати, і вони терпіли сильний голод, і багато хто з них загинув від голоду. | Сyщымъ же t краегрaдіz во їеrли1мэ возбранsшесz и3сходи1ти и3 входи1ти во странY, и3 куповaти и3 продавaти: и3 взалкaша ѕэлw2, и3 мн0зи t ни1хъ глaдомъ погиб0ша. |
|
50
|
50
|
| Тоді воззвали вони до Симона про мир, і він дав їм його, але вигнав їх звідти й очистив фортецю від оскверніння, | И# возопи1ша къ сjмwну десни1цу пріsти, и3 дадE и5мъ, и3 и3згнA и5хъ tтyду и3 њчи1сти краегрaдіе t њсквернeній. |
|
51
|
51
|
| і ввійшов у неї у двадцять третій день другого місяця сто сімдесят першого року зі славослів’ями, пальмовим віттям, з гуслями, кимвалами і цитрами, із псалмами і піснями, бо знищено великого ворога Ізраїля. | И# вни1де въ нE въ двaдесzть трeтій дeнь вторaгw мцcа, лёта сто2 сeдмьдесzтъ пeрвагw съ хвалeніемъ и3 вaіzми, и3 въ гyслехъ и3 кmмвaлэхъ и3 сопёлехъ, и3 въ пёснехъ и3 пёніихъ, ћкw сокруши1сz врaгъ вeлій t ї}лz. |
|
52
|
52
|
| І встановив кожного року проводити цей день з веселощами, й укріпив гору храму, яка знаходиться поблизу фортеці, й оселився там сам і ті, що були з ним. | И# ўстaви на всsкое лёто провождaти дeнь т0й съ весeліемъ, и3 ўтверди2 г0ру свzти1лища, ћже бли1з8 краегрaдіz, и3 всели1сz тY сaмъ и3 и5же съ ни1мъ. |
|
53
|
53
|
| І побачив Симон, що син його Іоан змужнів, і поставив його начальником над усіма військами, й оселився у Газарі. | И# ви1дэ сjмwнъ їwaнна сhна своего2, ћкw мyжъ є4сть, и3 постaви є3го2 вождA си1лъ всёхъ, и3 всели1сz въ газaрэхъ. |
|
Глава 14
|
Главa д7i
|
|
1
|
1
|
| У сто сімдесят другому році цар Димитрій зібрав війська свої і вирушив у Мідію, щоб одержати допомогу собі для війни проти Трифона. | И# въ лёто сто2 сeдмьдесzтъ втор0е, собрA цaрь дими1трій си6лы сво‰ и3 и4де въ мидjю собрaти п0мощь себЁ, ћкw да рaтуетъ проти1ву трЂфwна. |
|
2
|
2
|
| Але Арсак, цар Перський і Мідійський, почувши, що Димитрій прийшов у межі його, послав одного з воєначальників своїх взяти його живого. | И# слhша ґрсaкъ цaрь пeрсскій и3 ми1дскій, ћкw пріи1де дими1трій въ предёлы є3гw2, и3 послA є3ди1наго t нач†лникъ свои1хъ ћти є3го2 жи1ва. |
|
3
|
3
|
| Той вирушив і розбив військо Димитрія, узяв його, і привів до Арсака, який замкнув його у в’язниці. | И# и4де и3 порази2 њполчeніе дими1тріево, и3 ћтъ є3го2 и3 приведE є3го2 ко ґрсaку: и3 всади2 є3го2 въ темни1цу. |
|
4
|
4
|
| І спочивала земля Юдейська в усі дні Симона; він дбав про благо народу свого, і подобалася їм влада і слава його в усі дні. | И# ўмолчA землS їyдина во вс‰ дни6 сjмwнwвы, и3 взыскA благ†z kзhку своемY, и3 ўг0дна бhсть и5мъ влaсть є3гw2 и3 слaва є3гw2 во вс‰ дни6. |
|
5
|
5
|
| І до всієї своєї слави, він узяв ще Іоппію для пристані і відкрив вхід островам морським, | И# со всeю слaвою своeю взS їoппjю въ пристaнище и3 сотвори2 вх0дъ nстровHмъ мwрски1мъ, |
|
6
|
6
|
| і поширив межі народу свого, й оволодів тією країною. | и3 распрострE предёлы kзhку своемY, и3 њдержA странY, |
|
7
|
7
|
| Він набрав безліч полонених і володарював над Газарою і Вефсурою і над фортецею, очистив її від осквернення, і не було тих, хто противився йому. | и3 собрA плэнeніе мн0го, и3 госп0дствова над8 газ†ры и3 веfс{ры и3 краегрaдіемъ, и3 tsтъ нечистwты2 t негw2, и3 не бhсть противлsющагwсz є3мY. |
|
8
|
8
|
| Юдеї спокійно обробляли землю свою, і земля давала плоди свої і дерева у полях — плід свій. | И# кjйждо дёлаше зeмлю свою2 съ ми1ромъ, и3 землS даsше жи6та сво‰, и3 древесA пwльскaz пл0дъ св0й. |
|
9
|
9
|
| Старці, сидячи на вулицях, усе радилися про користі суспільні, і юнаки одягалися у пишний і військовий одяг. | СтарBйшины на ст0гнахъ сэдsху и3 вси2 њ благи1хъ бесёдоваху, и3 ю4нwши њблачaхусz слaвою и3 ри1зами рaтными. |
|
10
|
10
|
| Містам постачав він продовольчі припаси і робив їх місцями укріпленими, так що славне ім’я його вимовлялося до країв землі. | ГрадHмъ даsше пи1щы и3 вчинsше и5хъ въ сосyды ўтверждeніz, донeлэже и3меновaсz и4мz слaвы є3гw2 дaже до крaz земли2. |
|
11
|
11
|
| Він відновив мир у країні, і радувався Ізраїль великою радістю. | Сотвори2 ми1ръ на земли2, и3 возвесели1сz ї}ль весeліемъ вeліимъ. |
|
12
|
12
|
| І сидів кожен під виноградом своїм і під смоковницею своєю, і ніхто не страшив їх. | И# сёде кjйждо под8 віногрaдомъ свои1мъ и3 смок0вницею своeю, и3 не бhсть ўстрашaющагw и5хъ. |
|
13
|
13
|
| І не залишилося нікого на землі, хто воював би проти них, і царі смирилися у ті дні. | И# њскудЁ рaтуzй и5хъ на земли2, и3 цaріе сотр0шасz во дни6 w4ны. |
|
14
|
14
|
| Він підкріплював усіх бідних у народі своєму, вимагав виконання закону і знищував усякого беззаконника і злодія, | И# ўкрэпи2 всёхъ смирeнныхъ людjй свои1хъ: зак0на взыскA и3 tsтъ всsко беззак0ніе и3 лукaвство, |
|
15
|
15
|
| прикрасив святилище і примножив священне начиння. | с™†z прослaви и3 ўмн0жи сосyды с™hхъ. |
|
16
|
16
|
| Коли дійшла чутка до Рима і до Спарти, що Іонафан помер, вони дуже засмутилися. | И# слhшано бЁ въ ри1мэ, ћкw ќмре їwнаfaнъ, и3 дaже до спaртіи слhшасz, и3 њскорби1шасz ѕэлw2. |
|
17
|
17
|
| Коли ж почули, що Симон, брат його, став замість нього первосвящеником і володарює над країною і містами, які знаходяться у ній, | Е#гдa же ўслhшаша, ћкw сjмwнъ брaтъ є3гw2 бhсть вмёстw є3гw2 ґрхіерeй и3 њдержA всю2 странY и3 грaды въ нeй, |
|
18
|
18
|
| то написали до нього на мідних дошках, щоб відновити з ним дружбу і союз, укладений ними з братами його Іудою та Іонафаном. | писaша къ немY на дщи1цахъ мёдzныхъ, є4же њбнови1ти съ ни1мъ дрyжбу и3 споборeніе, ±же сотвори1ша со їyдою и3 їwнаfaномъ брaтіею є3гw2. |
|
19
|
19
|
| Вони були прочитані в Єрусалимі перед зібранням. | И# прочт0шасz пред8 цRковію во їеrли1мэ. |
|
20
|
20
|
| Ось список з листів, присланих спартанцями: «Спартанські начальники і місто — Симону первосвященикові, старійшинам і священикам і всьому народу юдейському, братам нашим — радуватися. | И# сeй w4бразъ послaній, и5хже послaша спартіaты: спартіaтwвъ нач†лницы и3 грaдъ сjмwну їерeю вели1кому и3 старёйшинамъ, и3 жерцє1мъ и3 пр0чымъ лю1демъ їудє1йскимъ брaтіи рaдоватисz: |
|
21
|
21
|
| Посли, прислані до народу нашого, розповіли нам про вашу славу і честь, і ми зраділи прибуттю їх | послы2, и5же п0слани сyть къ лю1демъ нaшымъ, возвэсти1ша нaмъ њ вaшей слaвэ и3 чeсти, и3 возвесели1хомсz њ прих0дэ и4хъ, |
|
22
|
22
|
| і записали сказане ними у народній раді так: Нуминій, син Антиоха, й Антипатр, син Іасона, посли юдейські, прийшли до нас відновити з нами дружбу. | и3 списaхомъ ±же t ни1хъ речє1на въ совётэхъ людjй си1це: нуми1ній сhнъ ґнті0ховъ и3 ґнтіпaтръ їасHновъ, послы2 їудeйстіи, пріид0ста къ нaмъ возновл‰юща съ нaми дрyжбу: |
|
23
|
23
|
| Й угодно було народу прийняти цих мужів з пошаною і внести запис слів їхніх у відкриті народні книги, на пам’ять народу спартанському. А список з цього ми написали для первосвященика Симона». | и3 ўг0дно бhсть лю1демъ пріsти мyжы слaвнw и3 положи1ти восписaніе словeсъ и4хъ во њсHбыz людск‡z кни6ги, да бyдетъ пaмzть лю1демъ спартіaтwвъ: w4бразъ же тёхъ писaхомъ сjмwну ґрхіерeю. |
|
24
|
24
|
| Після того Симон послав Нуминія у Рим з великим золотим щитом, вагою у тисячу мин, щоб укласти з ними союз. | По си1хъ послA сjмwнъ нуми1ніа въ ри1мъ, и3мyщаго щи1тъ злaтъ вели1къ вёсомъ мн†съ тhсzща на ўставлeніе съ ни1ми дрyжбы. |
|
25
|
25
|
| Коли почув про це народ, то сказав: яку подяку віддамо ми Симону і синам його? | Е#гдa же ўслhшаша лю1діе словесA сі‰, рёша: кyю благодaть воздади1мъ сjмwну и3 сынHмъ є3гw2; |
|
26
|
26
|
| Бо він твердо стояв і брати його і дім батька його, і відбили ворогів Ізраїля, і здобули йому свободу. | ўтверди1 бо сaмъ и3 брaтіz є3гw2 и3 д0мъ nтцA є3гw2, и3 поби2 враги2 ї}лєвы t ни1хъ, и3 ўстaвиша є3мY своб0ду. |
|
27
|
27
|
| І написали про те на мідних дошках і виставили їх на стовпах на горі Сион. Ось список написаного: «У вісімнадцятий день Елула сто сімдесят другого року, — це був третій рік за первосвященика Симона, — | И# написaша на дскaхъ мёдzныхъ и3 постaвиша на столпЁ въ горЁ сіHнэ. и3 сeй є4сть w4бразъ писaніz: во nсмыйнaдесzть дeнь мцcа є3лyлъ, лёта сто2 сeдмьдесzтъ вторaгw, и3 сіE трeтіе лёто при сjмwнэ ґрхіерeи, въ сарамeли, |
|
28
|
28
|
| у Сарамелі, у великому зібранні священиків і народу і князів народних і старійшин країни, оголошено нам: | въ собрaніи вели1цэмъ жерцє1въ и3 людjй, и3 кнzзeй kзhка и3 старёйшинъ страны2 возвэсти1сz нaмъ: понeже мн0гащи бhша бр†ни въ странЁ, |
|
29
|
29
|
| оскільки багато разів бували війни у цій країні, то Симон, син Маттафії, син синів Іарива, і брати його, піддаючи себе небезпеці, протистали ворогам народу свого, щоб зберегти святилище його і закон, і великою славою прославили народ свій. | сjмwнъ же сhнъ маттаfjевъ, сhнъ сынHвъ їарjвовыхъ, и3 брaтіz є3гw2 вдaша себE въ бёдство, и3 противостaша сопостaтwмъ kзhка своегw2, ћкw да стоsтъ с™†z и4хъ и3 зак0нъ, и3 слaвою вели1кою прослaвиша лю1ди сво‰: |
|
30
|
30
|
| Іонафан зібрав народ свій і зробився первосвящеником його, але він преставився до народу свого. | и3 собрA їwнаfaнъ лю1ди сво‰, и3 бhсть и5мъ ґрхіерeй, и3 приложи1сz къ лю1демъ свои6мъ: |
|
31
|
31
|
| Коли ж вороги їхні вирішили ввійти у країну їхню, щоб розорити країну їхню і простягти руки на святилище їхнє, | и3 хотёша врази2 и4хъ вни1ти въ странY и4хъ, є4же сокруши1ти странY и4хъ и3 простeрти рyку на с™†z и4хъ, |
|
32
|
32
|
| тоді повстав Симон і воював за народ свій і витратив багато власних грошей, постачаючи хоробрим мужам народу свого зброю і даючи їм платню. | тогдA востA сjмwнъ и3 брaсz за лю1ди сво‰, и3 раздA срeбреникwвъ мн0гw свои6мъ, и3 воwружи2 мyжы си6льныz kзhка своегw2, и3 дадE и5мъ њбр0ки, |
|
33
|
33
|
| Він укріпив міста Юдеї і Вефсуру на кордонах Юдеї, де колись знаходилася зброя ворогів, і поставив там сторо́жу з юдеїв. | и3 ўтверди2 грaды їудє1йскіz и3 веfсyру, ћже въ предёлэхъ їудeйскихъ, и3дёже бsху nр{жіz брaнникwвъ прeжде, и3 постaви тaмw на стрaжу мyжы їудє1йскіz: |
|
34
|
34
|
| Також укріпив Іоппію біля моря і Газару на межах Азота, в якій раніше жили вороги, й оселив там юдеїв, забезпечивши ці місця всім, що потрібно було для відновлення їх. | и3 їoппjю ўтверди2, ћже на прим0ріи, и3 газaру, ћже въ предёлэхъ ґзHта, въ нeйже врази2 прeжде њбитaху, и3 насели2 тaмw їудє1и, и3 є3ли6ка потрє1бна бsху на ўправлeніе си1хъ, положи2 въ ни1хъ: |
|
35
|
35
|
| І бачив народ діяння Симона і славу, яку намагався він здобути народу своєму, і поставив його своїм начальником і первосвящеником за те, що все це зробив він, і за справедливість і вірність, яку він зберігав до племені свого, всіляко намагаючись піднести народ свій. | и3 ви1дэша лю1діе дёйство сjмwново и3 слaву, ю4же ўмhсли сотвори1ти kзhку своемY, и3 постaвиша є3го2 въ вождA своего2 и3 ґрхіерeа, занeже сотвори2 сі‰ вс‰, и3 прaвду и3 вёру, ю4же соблюдE kзhку своемY, и3 взыскA всsкимъ w4бразомъ вознести2 лю1ди сво‰: |
|
36
|
36
|
| У дні його руками його успішно були вигнані з країни язичники і ті, що займали місто Давидове у Єрусалимі, які, збудувавши собі фортецю, виходили з неї й оскверняли все навколо святилища і багато шкодили святині. | и3 во дни6 є3гw2 благоуспэвaше въ рукY є3гw2, є4же и3з8sти kзhки t страны2 и4хъ, и3 и5же во грaдэ давjдовэ бёху во їеrли1мэ, и5же сотвори1ша себЁ краегрaдіе, и3з8 негHже и3схождaху и3 сквернsху w4крестъ с™hхъ и3 творsху ћзву вeлію въ чистотЁ, |
|
37
|
37
|
| Він оселив у ній юдеїв і укріпив її для безпеки країни і міста і підвищив стіни Єрусалима. | и3 насели2 въ нeмъ мyжы їудє1йски и3 ўтверди2 ко ўкрэплeнію страны2 и3 грaда и3 возвhси стёны во їеrли1мэ: |
|
38
|
38
|
| Тому і цар Димитрій затвердив за ним первосвященство, | и3 цaрь дими1трій ўстaви є3мY начaлство жрeчества, |
|
39
|
39
|
| і залічив його до друзів своїх, і вшанував його великою славою. | по си6мъ сотвори2 є3го2 дрyга своего2 и3 прослaви є3го2 слaвою вели1кою: |
|
40
|
40
|
| Бо він почув, що римляни назвали юдеїв друзями і союзниками і братами і з честю прийняли послів Симона, | слhша бо, ћкw нарэчeни сyть їудeє t ри1млzнъ дрyзи и3 спобHрницы и3 брaтіz, и3 ћкw пріsша послHвъ сjмwновыхъ преслaвнw: |
|
41
|
41
|
| що юдеї і священики погодилися, щоб Симон був у них начальником і первосвящеником навік, доки постане Пророк вірний, | и3 ћкw благоволи1ша їудeє и3 жерцы2 бhти сjмwну вожд0мъ и3 ґрхіерeемъ въ вёкъ, д0ндеже востaнетъ прbр0къ вёренъ: |
|
42
|
42
|
| щоб він був у них воєначальником і мав піклування про святих і поставляв їх над роботами їхніми і над областю, і над зброєю, і над фортецями, | и3 да бyдетъ над8 ни1ми воев0да, и3 ћкw да радёетъ њ с™hхъ поставлsти и5хъ над8 дэлaми и4хъ и3 над8 стран0ю, и3 над8 nрyжіемъ и3 над8 твердhнzми, |
|
43
|
43
|
| щоб мав піклування про святилище, і всі слухалися його, щоб усі договори у країні писалися на його ім’я, і щоб він одягався у порфиру і носив золоті прикраси. | и3 ћкw да радёетъ њ с™hхъ, и3 да слyшаютъ є3гw2вси2, и3 да пи1шутсz на и4мz є3гw2 вс‰ пис†ніz во странЁ,и3 да њблачи1тсz въ порфЂру и3 златyю ри1зу, |
|
44
|
44
|
| І нікому з народу і священиків нехай не буде дозволено відмінити що-небудь з цього або суперечити словам його, або без нього скликати зібрання у країні й одягатися у порфиру і носити золоту пряжку. | и3 не лёть бyдетъ ни комyже t людjй и3 t жрє1цъ tврещи2 что2 t си1хъ и3 вопреки2 глаг0лати t негw2 речє1нымъ, и3ли2 совокупи1ти с0нмъ во странЁ без8 негw2 и3 њблещи1сz въ порфЂру и3 носи1ти гри1вну злaту: |
|
45
|
45
|
| А хто зробить що-небудь проти цього, або відмінить щось із цього, буде винен». | ґ и4же ѓще сотвори1тъ кромЁ си1хъ, и3ли2 tвeржетъ что2 си1хъ, пови1ненъ бyдетъ. |
|
46
|
46
|
| І погодився весь народ підкоритися Симону і чинити за словами цими. | И# ўг0дно бhсть всBмъ лю1демъ ўстaвити сjмwну и3 сотвори1ти по словесє1мъ си6мъ. |
|
47
|
47
|
| Симон прийняв і погодився бути первосвящеником і воєначальником і правителем юдеїв та священиків і бути начальником над усіма. | И# пріS сjмwнъ, и3 благоволи2 ґрхіерeйствовати, и3 бhти воев0дою и3 начaлникомъ kзhка їудeйска и3 жерцeмъ, и3 начaлствовати над8 всёми. |
|
48
|
48
|
| І вирішили викарбувати запис цей на мідних дошках і поставити їх в огорожі храму на видному місці, | И# писaніе сіE рёша водрузи1ти во дщи1цахъ мёдzныхъ и3 постaвити и5хъ въ притв0рэ с™hхъ, въ мёстэ слaвнэ, |
|
49
|
49
|
| а списки з них покласти у скарбниці, щоб мав їх Симон і сини його. | списaніе же си1хъ положи1ти въ газофmлaкіи, ћкw да и4мать сjмwнъ и3 сhнове є3гw2. |
|
Глава 15
|
Главa є7i
|
|
1
|
1
|
| І надіслав Антиох, син царя Димитрія, листи з островів морських до Симона, великого священика і правителя народу юдейського, і до всього народу. | И# послA цaрь ґнті0хъ сhнъ дими1тріа царS посл†ніz t nстровHвъ морски1хъ сjмwну ґрхіерeю и3 начaлнику kзhка їудeйска и3 всемY kзhку. |
|
2
|
2
|
| Вони були такого змісту: «Цар Антиох Симону, первосвященику і правителю народу, і народу юдейському — радуватися. | И# бsху содержaще w4бразъ сeй: цaрь ґнті0хъ сjмwну жерцY вели1кому и3 kзhка начaлнику и3 kзhку їудeйскому рaдоватисz: |
|
3
|
3
|
| Оскільки люди зловредні оволоділи царством батьків наших, то я хочу повернути царство, щоб відновити його, як воно було раніше. Я набрав численне військо і приготував військові кораблі; | понeже мyжіе губи1телє њдержaша ц†рствіz nтє1цъ нaшихъ, хощy же снабдёти цaрство, да ўстр0ю є5 ћкоже бЁ прeжде, и3 t стрaнъ собрaхъ мн0жество си1лъ и3 сотвори1хъ корабли6 вHинскіz, |
|
4
|
4
|
| і хочу пройти по області, щоб покарати тих, які спустошили область нашу і розорили багато міст у царстві. | хощy же и3зhти во странY, да tмщY растли1вшымъ странY нaшу и3 њпустоши1вшымъ грaды мнHги въ цaрствіи (моeмъ), |
|
5
|
5
|
| Залишаю тепер за тобою всі данини, які уступали тобі царі, що були раніше за мене, й інші дари, які вони уступали тобі; | нн7э u5бо ўтверждaю тебЁ вс‰ њставлє1ніz дaней, ±же њстaвиша тебЁ бhвшіи прeжде менє2 цaріе, и3 є3ли6ки и4ны дaры њстaвиша тебЁ, |
|
6
|
6
|
| дозволяю тобі карбувати свою монету у країні твоїй. | и3 попусти1хъ тебЁ твори1ти ковaніе њс0быхъ пёнzзей во странЁ твоeй, |
|
7
|
7
|
| Єрусалим і святилище нехай будуть вільні; і всю зброю, яку ти заготував, і фортеці, побудовані тобою, якими ти володієш, нехай залишаються у тебе. | їеrли1му же и3 с™hнемъ бhти свобHднымъ: и3 вс‰ nр{жіz, є3ли6ка ўгот0валъ є3си2, и3 тверды6ни, и5хже создaлъ є3си2, и5хже держи1ши, да бyдутъ тебЁ: |
|
8
|
8
|
| І всякий борг царський і майбутні царські борги відтепер і назавжди нехай будуть відпущені тобі. | и3 вeсь д0лгъ царeвъ, и3 ±же подобaютъ царeви, tнн7э и3 во всE врeмz да њстaвzтсz тебЁ: |
|
9
|
9
|
| Коли ж ми оволодіємо царством нашим, тоді вшануємо тебе і народ твій і храм великою честю, щоб слава ваша стала відома по всій землі». | є3гдa же њдержи1мъ цaрство нaше, прослaвимъ тебE и3 лю1ди тво‰ и3 свzти1лище слaвою вели1кою, ћкw да kвлeнна бyдетъ слaва вaша по всeй земли2. |
|
10
|
10
|
| У сто сімдесят четвертому році вступив Антиох у землю батьків своїх, і зібралися до нього всі війська, так що тих, які залишилися з Трифоном, було небагато. | Лёта сто2 сeдмьдесzтъ четвeртагw и3зhде ґнті0хъ въ зeмлю nтє1цъ свои1хъ, и3 собрaшасz къ немY вси2 вHи, ћкw м†лымъ бhти њстaвшымъ со трЂфwномъ. |
|
11
|
11
|
| І переслідував його цар Антиох, і він утік у Дору, яка біля моря; | И# гнaше є3го2 ґнті0хъ цaрь, и3 пріи1де бэжaщь въ дHру, ћже при м0ри: |
|
12
|
12
|
| бо він побачив, що звалилися на нього біди і залишили його війська. | вёдzше бо, ћкw собрaшасz ѕл†z нaнь и3 њстaвиша є3го2 в0ини. |
|
13
|
13
|
| І прийшов Антиох до Дори і з ним сто двадцять тисяч воїнів і вісім тисяч кінноти | И# њполчи1сz ґнті0хъ на дHру, и3 съ ни1мъ дванaдесzть тeмъ мужeй брaнныхъ и3 џсмь тhсzщъ к0нникwвъ: |
|
14
|
14
|
| й оточив місто, а кораблі підійшли з моря, і тіснив він місто із суші і моря, і не давав нікому ні вийти, ні ввійти. | и3 њбступи2 грaдъ, и3 корабли6 t м0рz пріид0ша, и3 њскорблsше грaдъ t земли2 и3 м0рz, и3 не њстaви ни є3ди1наго и3зhти и3 вни1ти. |
|
15
|
15
|
| Тоді прийшов з Рима Нуминій і ті, що супроводжували його, з листами до царів і країн, в яких було написане таке: | Пріи1де же нуми1ній и3 и5же съ ни1мъ t ри1ма, и3мyще послaніе царє1мъ и3 странaмъ, въ ни1хже напи6сана сі‰: |
|
16
|
16
|
| «Левкій, консул Римський, царю Птоломею — радуватися. | леvкjй v3пaтъ ри1мскій птоломeю царю2 рaдоватисz: |
|
17
|
17
|
| Прийшли до нас юдейські посли, друзі наші і союзники, послані від первосвященика Симона і народу юдейського, відновити давню дружбу і союз, | послы2 їудeйстіи пріид0ша къ нaмъ дрyзи нaши и3 спобHрницы, њбновлsюще прeжнюю дрyжбу и3 споборeніе, п0слани t сjмwна ґрхіерeа и3 людjй їудeйскихъ, |
|
18
|
18
|
| і принесли золотий щит у тисячу мин. | принес0ша же и3 щи1тъ златhй мн†съ тhсzщи: |
|
19
|
19
|
| Отже, ми захотіли написати царям і країнам, щоб вони не чинили їм зла, і не воювали проти них і міст їхніх і країни їхньої, і не допомагали тим, хто воює проти них. | ўг0дно u5бо бhсть нaмъ писaти ко царє1мъ и3 странaмъ, да не нан0сzтъ и5мъ ѕHлъ и3 да не рaтуютъ и5хъ, ни градHвъ и4хъ, ни страны2 и4хъ, и3 да не споборaютъ рaтующымъ проти1ву и4хъ: |
|
20
|
20
|
| Ми розсудили прийняти від них щит. | и3 и3зв0лисz нaмъ пріsти t ни1хъ щи1тъ: |
|
21
|
21
|
| Отже, якщо які зловредні люди втекли до вас із країни їхньої, видайте їх первосвященику Симону, щоб він покарав їх за законом їхнім». | ѓще u5бо нёцыи губи1телє пребэжaша t страны2 и4хъ къ вaмъ, предaйте и5хъ сjмwну ґрхіерeю, да tмсти1тъ и5мъ по зак0ну своемY. |
|
22
|
22
|
| Те саме написав він царю Димитрію й Атталу, Аріарафі й Арсаку, | Т†zжде написA дими1трію царю2 и3 ґттaлу, и3 ґріарafу и3 ґрсaку, |
|
23
|
23
|
| і в усі області, і Сампсамі і спартанцям, і в Делос, і в Минд, і в Сикіон, і в Карію, і в Самос, і в Памфілію, і в Ликію, і в Галикарнасс, і в Родос, і у Фасиліду, і в Кос, і в Сиду, і в Арад, і в Гортину, і в Книду, і в Кіпр, і в Киринію. | и3 во вс‰ страны6, и3 самpaку и3 спартіaтwмъ, и3 въ ди1лонъ и3 въ мЂндонъ, и3 въ сmкіHнъ и3 въ карjю, и3 въ сaмонъ и3 въ памфmлjю, и3 въ лmкjю и3 въ ґлікарнaсъ, и3 въ р0дъ и3 въ фасилjду, и3 въ кHю и3 въ сіди1ну, и3 въ ґрaдъ и3 въ гортЂну, и3 въ кнjдъ и3 въ кЂпръ и3 въ кmринjю. |
|
24
|
24
|
| Список з цих листів написали Симону первосвященику. | Списaніе же и4хъ написaша сjмwну ґрхіерeю. |
|
25
|
25
|
| Цар же Антиох обложив Дору вдруге, нападаючи на неї з усіх боків і будуючи машини, і закрив Трифона так, що неможливо було йому ні ввійти, ні вийти. | Ґнті0хъ же цaрь њполчи1сz на дHру втори1цею, наводS вhну на ню2 рyки и3 мих†ны творS, и3 заключи2 трЂфwна є4же не входи1ти нижE и3сходи1ти. |
|
26
|
26
|
| І послав до нього Симон дві тисячі обраних мужів на допомогу йому, і срібло і золото, і достатньо запасів; | И# послA є3мY сjмwнъ двЁ тhсzщы мужeй и3збрaнныхъ въ п0мощь є3мY и3 сребро2 и3 злaто и3 сосyды мнHги. |
|
27
|
27
|
| але він не захотів прийняти це і відкинув усе, в чому раніше домовився з ним, і відчужився від нього. | И# не восхотЁ и5хъ пріsти, но tвeрже вс‰, є3ли6ка завэщA є3мY прeжде, и3 tчужди1сz t негw2. |
|
28
|
28
|
| І послав до нього Афиновія, одного з друзів своїх, щоб переговорити з ним і сказати: «Ви володієте Іоппією і Газарою і фортецею Єрусалимською — містами царства мого; | И# послA къ немY ґfиновjа є3ди1наго t другHвъ свои1хъ, да побесёдуетъ съ ни1мъ, глаг0лz: вы2 держитE їoппjю и3 газaру и3 краегрaдіе є4же во їеrли1мэ, грaды цaрства моегw2, |
|
29
|
29
|
| ви спустошили межі їх і зробили велике ураження на землі, й оволоділи багатьма місцями у царстві моєму. | предёлы и4хъ њпустоши1сте, и3 сотвори1сте ћзву вели1ку на земли2, и3 госп0дствовасте мэстaми мн0гими въ цaрствіи моeмъ: |
|
30
|
30
|
| Отже, віддайте тепер міста, які ви взяли, і данину з тих місць, якими ви володієте поза межами юдейськими. | нн7э u5бо tдади1те грaды, и5хже взsсте, и3 д†ни мёстъ, и4миже њгосп0дствовасте внЁ предёлwвъ їудeйскихъ: |
|
31
|
31
|
| Якщо ж не так, то дайте за них п’ятсот талантів срібла, і за спустошення, яке вчинили, і за данину з міст інші п’ятсот талантів; а якщо не дасте, то ми прийдемо і будемо воювати з вами». | ѓще же ни2, дади1те мёстw си1хъ пsть сHтъ талaнтwвъ сребрA, и3 за њпустошeніе, и4мже њпустоши1сте, и3 за д†ни градHвъ друг‡z пsть сHтъ талaнтwвъ: ѓще же ни2, пришeдше порaтуемъ вaсъ. |
|
32
|
32
|
| І прийшов Афиновій, друг царя, у Єрусалим, і коли побачив славу Симона і скарбницю з золотим і срібним начинням і навколишню красу, то здивувався й оголосив йому слова царя. | И# пріи1де ґfиновjй дрyгъ цaрскій во їеrли1мъ, и3 ви1дэ слaву сjмwнову, и3 сокр0вище злaта и3 сребрA, и3 ўстроeніе дов0лно, и3 ўжасeсz, и3 возвэсти2 є3мY словесA ц†рска. |
|
33
|
33
|
| Симон сказав йому у відповідь: ми ні чужої землі не брали, ні володарювали над чужим, але володіємо спадщиною батьків наших, яку вороги наші одного разу неправедно привласнили собі. | И# tвэщaвъ сjмwнъ, речE є3мY: нижE чуждyю зeмлю пріsхомъ, нижE чужд†z њдержaхомъ, но наслёдіе nтє1цъ нaшихъ, t вр†гъ же нaшихъ въ нёкое врeмz непрaведнw ўдержaсz: |
|
34
|
34
|
| Ми ж, вибравши час, знову повернули собі спадщину батьків наших. | мh же врeмz и3мyще воспріsхомъ наслёдіе nтє1цъ нaшихъ: |
|
35
|
35
|
| Що стосується Іоппії та Газари, яких ти вимагаєш, то вони самі заподіяли багато зла народу у країні нашій; за них ми дамо сто талантів. На це Афиновій нічого не відповів; | њ їoппjи же и3 газaрэхъ, и5хже пр0сиши, сjи творsху въ лю1дехъ ћзву вeлію въ странЁ нaшей, t си1хъ дади1мъ тал†нтъ сто2. И# не tвэщA є3мY ґfиновjй словесE. |
|
36
|
36
|
| але, з досадою повернувшись до царя, розповів йому ці слова і про славу Симона, і про все, що бачив, і цар сильно розгнівався. | Возврати1сz же съ ћростію ко царю2 и3 возвэсти2 є3мY словесA сі‰ и3 слaву сjмwнову и3 вс‰ є3ли6ка ви1дэ. И# прогнёвасz цaрь гнёвомъ вeліимъ. |
|
37
|
37
|
| Трифон же, сівши на корабель, утік в Орфосіаду. | ТрЂфwнъ же всёдъ къ корaбль, tбэжE во nрfwсіaду. |
|
38
|
38
|
| Тоді цар, зробивши воєначальником приморської країни Кендевея, доручив йому піші і кінні війська | И# постaви цaрь кендевeа воев0дою прим0рскимъ и3 си6лы пэхHтныz и3 кHнныz дадE є3мY. |
|
39
|
39
|
| і наказав йому йти війною проти Юдеї, наказав йому також побудувати Кедрон і укріпити ворота, і як воювати з народом; сам же цар погнався за Трифоном. | И# повелЁ є3мY њполчи1тисz проти1ву лицA їудeйска, и3 заповёда є3мY создaти кедрHнъ и3 ўтверди1ти вратA, и3 да рaтуетъ лю1ди. Цaрь же гонsше трЂфwна. |
|
40
|
40
|
| І прийшов Кендевей в Іамнію, і почав викликати на битву народ і вдиратися в Юдею і брати народ у полон і вбивати; | И# пріи1де кендевeй во їамнjю и3 начA раздражaти лю1ди и3 входи1ти во їудeю и3 плэни1ти лю1ди и3 ўбивaти: и3 создA кедрHнъ |
|
41
|
41
|
| і побудував Кедрон, і розташував там кінноту і військо, щоб вони, виходячи звідти, обходили дороги Юдеї, як наказав йому цар. | и3 постaви тaмw к0нники и3 си6лы, ћкw да и3сходsще прох0дzтъ пути6 їудє1йскіz, ћкоже повелЁ є3мY цaрь. |
|
Глава 16
|
Главa ѕ7i
|
|
1
|
1
|
| І повернувся Іоан із Газари і розповів Симону, батькові своєму, про те, що робив Кендевей. | И# взhде їwaннъ t газaрwвъ и3 возвэсти2 сjмwну nтцY своемY, ±же сотвори2 кендевeй. |
|
2
|
2
|
| Тоді Симон покликав двох старших синів своїх, Іуду й Іоана, і сказав їм: я і брати мої і дім батька мого воювали проти ворогів Ізраїля від юности до сьогодні і багато разів успішно рятували руками нашими Ізраїля. | И# призвA сjмwнъ двA сhны сво‰ старёйшыz їyду и3 їwaнна и3 речE и4ма: ѓзъ и3 брaтіz мо‰ и3 д0мъ nтцA моегw2 поборaхомъ враги2 ї}лєвы t ю4ности дaже и3 до сегw2 днE, и3 благопоспёшествовасz въ рукaхъ нaшихъ и3збaвити ї}лz мн0гащи: |
|
3
|
3
|
| Але ось, я постарів, а ви з милости Божої перебуваєте у літах зрілих: заступіть місце моє і брата мого, йдіть і воюйте за народ наш, і нехай буде з вами допомога небесна. | нн7э же состарёхсz и3 вы2 млcтію (бGа) дов0лни є3стE въ лётэхъ: бyдите вмёстw менє2 и3 брaта моегw2, и3 и3зшeдше поб0рствуйте за kзhкъ нaшъ, п0мощь же съ нб7сE съ вaма да бyдетъ. |
|
4
|
4
|
| І обрав із країни двадцять тисяч воїнів і вершників, і пішли вони проти Кендевея, і ночували у Модині. | И# и3збрA t страны2 двaдесzть тhсzщъ мужeй воeнныхъ и3 к0нникwвъ, и3 и3д0ша на кендевeа и3 њбнощевaша въ мwди1нэ. |
|
5
|
5
|
| Вставши ж уранці, вийшли на рівнину, і ось численне військо назустріч їм, піші і кінні, і між ними був потік. | И# востaвше заyтра и3д0ша на п0ле, и3 сE, си1ла вeліz во срётеніе и5мъ, пёшаz и3 к0ннаz, и3 бЁ пот0къ средЁ и4хъ. |
|
6
|
6
|
| І рушив проти них сам і народ його, і бачачи, що народ боїться переходити потік, він перейшов перший, і побачили це воїни, і перейшли за ним. | И# њполчи1сz проти1ву лицA и4хъ сaмъ и3 лю1діе є3гw2: и3 ви1дэ лю1ди боsщыzсz прейти2 пот0къ и3 прeйде пeрвый, и3 ви1дэша є3го2 мyжіе и3 преид0ша в8слёдъ є3гw2. |
|
7
|
7
|
| І розділив він народ, поставивши кінних серед піших; кіннота ж ворогів була дуже численна. | И# раздэли2 людjй и3 к0нникwвъ посредЁ пёшихъ: кHнницы же врагHвъ мн0зи ѕэлw2. |
|
8
|
8
|
| І засурмили священними трубами; і Кендевей кинувся навтіки і військо його, й упало у них багато поранених, інші ж утекли у фортецю. | И# воструби1ша трубaми, и3 побэждeнъ бhсть кендевeй и3 п0лкъ є3гw2, и3 пад0ша t ни1хъ ћзвени мн0зи: пр0чіи же бэг0ша въ твердhню. |
|
9
|
9
|
| Тоді був поранений Іуда, брат Іоана; але Іоан переслідував їх, доки не прийшов у Кедрон, який він побудував. | ТогдA ўsзвенъ бhсть їyда брaтъ їwaнновъ: їwaннъ же гнA и5хъ, д0ндеже пріи1де въ кедрHнъ, є3г0же создA. |
|
10
|
10
|
| І втекли вони у вежі, що знаходилися в області Азота, але він спалив його вогнем, і загинуло їх до двох тисяч мужів; і повернувся він з миром у землю Юдейську. | И# побэг0ша дaже до столпHвъ сyщихъ на сeлэхъ ґзHтскихъ, и3 зажжE є3го2 nгнeмъ, и3 пад0ша t ни1хъ двЁ тhсzщы мужeй: и3 возврати1сz въ зeмлю їyдину въ ми1рэ. |
|
11
|
11
|
| Птоломей же, син Авува, був поставлений воєначальником на рівнині Єрихонській, і мав багато срібла і золота; | И# птоломeй сhнъ ґвyвовъ постaвленъ бhсть воев0дою въ п0ли їеріхHна и3 и3мsше сребрA и3 зл†та мн0гw: |
|
12
|
12
|
| бо він був зятем первосвященика. | бё бо зsть ґрхіерeовъ. |
|
13
|
13
|
| І загордилося серце його, і захотів він оволодіти країною, і чинив підступні задуми проти Симона і синів його, щоб погубити їх. | И# вознесeсz сeрдце є3гw2, и3 восхотЁ њдержaти странY, и3 помышлsше лeстнw на сjмwна и3 сынHвъ є3гw2, погуби1ти и5хъ. |
|
14
|
14
|
| Тим часом Симон, відвідуючи міста країни і піклуючись про потреби їх, прийшов у Єрихон, сам і Маттафія й Іуда, сини його, у сто сімдесят сьомому році в одинадцятому місяці, — це місяць Сават. | Сjмwнъ же прохождaше грaды, ±же во странЁ їудeйстэй, попечeніе и3мёz њ прилэжaніи и4хъ, и3 сни1де во їеріхHнъ сaмъ и3 маттаfjа, и3 їyда и3 сhнове є3гw2, лёта сто2 сeдмьдесzтъ седмaгw мцcа первагwнaдесzть, сeй є4сть мцcъ савaтъ. |
|
15
|
15
|
| І з підступністю прийняв їх гостинно син Авувів у невеликій фортеці, називаній Док, ним побудованій, і зробив для них великий бенкет, і сховав там людей. | И# пріS и5хъ сhнъ ґвyвовъ въ твердhню, нарицaемую дHкъ, съ лeстію, ю4же создA, и3 сотвори2 и5мъ пи1ръ вели1къ, и3 сокры2 тaмw мyжы. |
|
16
|
16
|
| І коли сп’яніли Симон і сини його, тоді встав Птоломей і ті, що були при ньому, взяли зброю свою і ввійшли до Симона під час бенкету, й убили його і двох синів його і деяких зі служителів його. | И# є3гдA ўпи1сz сjмwнъ и3 сhнове є3гw2, востA птоломeй и3 и5же съ ни1мъ, и3 взsша nр{жіz сво‰, и3 внид0ша къ сjмwну на пи1ръ, и3 ўби1ша є3го2 и3 двA сы6на є3гw2 и3 нёкіихъ t џтрwкъ є3гw2. |
|
17
|
17
|
| Так учинив він велике віроломство і відплатив за добро злом. | И# сотвори2 прeлесть вели1ку во ї}ли и3 воздадE ѕл†z за благ†z. |
|
18
|
18
|
| Птоломей написав про це і послав до царя, щоб послав йому військо на допомогу, і він віддасть йому країну їх і міста. | И# писA сі‰ птоломeй и3 послA ко царю2, да п0слетъ є3мY в0євъ въ п0мощь, и3 предaстъ є3мY странY и4хъ и3 грaды. |
|
19
|
19
|
| І деяких послав у Газару убити Іоана, а тисячоначальникам послав листи, щоб вони прийшли до нього, і він дасть їм срібла і золота і подарунки; | И# послA и3ны6z въ газaру погуби1ти їwaнна, и3 тhсzщникwмъ послA посл†ніz, да пріи1дутъ къ немY, да дaстъ и5мъ сребро2 и3 злaто и3 дaры. |
|
20
|
20
|
| а інших послав заволодіти Єрусалимом і горою храму. | И# и3ны6z послA њб8sти їеrли1ма и3 г0ру свzти1лища. |
|
21
|
21
|
| Але хтось, прибігши до Іоана у Газару, сповістив йому, що батько його і брати умертвлені і що Птоломей послав убити і його. | И# предтeкъ нёкій возвэсти2 їwaнну въ газaрэ, ћкw поги1бе nтeцъ є3гw2 и3 брaтіz є3гw2, и3 ћкw послA и3 тебE ўби1ти. И# слhшавъ ўжасeсz ѕэлw2. |
|
22
|
22
|
| Почувши про це, Іоан дуже засмутився і, схопивши чоловіків, які прийшли погубити його, убив їх, бо довідався, що вони шукали погубити його. | И# ћтъ мyжы, и5же пріид0ша погуби1ти є3го2, и3 ўби2 и5хъ: познa бо ћкw и4щутъ є3го2 ўби1ти. |
|
23
|
23
|
| Інші ж діла Іоана і вíйни його і мужні подвиги його, славно звершені, і спорудження стін, ним побудованих, та інші діяння його, | И# прHчаz словeсъ їwaнновыхъ и3 брaней є3гw2 и3 благи1хъ мyжествъ є3гw2, и4миже благомyжествова, и3 созидaніz стёнъ, и5хже создA, и3 дэsній є3гw2, |
|
24
|
24
|
| ось, вони описані у книзі днів первосвященства його, з того часу, як став він первосвящеником після батька свого. | сE, сі‰ пи6сана сyть въ кни1зэ днjй ґрхіерeйства є3гw2, tнeлэже бhсть ґрхіерeй по nтцЁ своeмъ. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
