Главa з7
|
Глава 7
|
1
|
1
|
Е#гдA и3зцэлю2 ї}лz, и3 tкрhетсz непрaвда є3фрeмова и3 ѕл0ба самарjйска, ћкw содёлаша лжY: и3 тaть къ немY вни1детъ, совлачazй разб0йникъ на пути2 є3гw2: | Коли Я лікував Ізраїля, відкрилася неправда Єфрема і злодійство Самарії: бо вони чинять неправдиво; і входить злодій, і розбійник грабує на вулицях. |
2
|
2
|
ћкw да воспою1тъ вкyпэ, ѓки пою1щіи сeрдцемъ свои1мъ. Вс‰ ѕлHбы и4хъ помzнyхъ: нн7э њбыд0ша и5хъ совёти и4хъ, проти1ву лицY ми2 бhша. | Не помишляють вони у серці своєму, що Я пам’ятаю всі злодіяння їхні; тепер оточують їх діла їхні; вони перед лицем Моїм. |
3
|
3
|
Ѕл0бами свои1ми возвесели1ша царS и3 лжaми свои1ми кнzзeй. | Лиходійством своїм вони звеселяють царя й обманами своїми — князів. |
4
|
4
|
Вси2 любодёющіи, ћкw пeщь жег0ма на печeніе сожжeніz t плaмене, t примэшeніz тyка, д0ндеже вски1снетъ то2 всE. | Усі вони палають перелюбством, як піч, розтоплена пекарем, який перестає підпалювати її, коли замісить тісто і воно вкисне. |
5
|
5
|
Во дни6 царeй вaшихъ начaша кн‰зи kри1тисz t вінA, простр0ша рyки сво‰ съ губи1тельми: | «День нашого царя!» — говорять князі, розпалені до хвороби вином, а він простягає руку свою до кощунників. |
6
|
6
|
занE разгорёшасz ћкw пeщь сердцA и4хъ, внегдA ўстремлsтисz и5мъ: всю2 н0щь снA є3фрeмъ насhтисz, заyтра бhсть, и3 разгорёсz ћкw плaмень џгненный. | Бо вони підступництвом своїм роблять серце своє подібним до печі: пекар їхній спить усю ніч, а вранці вона горить, як розпалений вогонь. |
7
|
7
|
Вси2 согрёzшасz, ћкw пeщь жег0ма, и3 џгнь поzдE судjй и4хъ: вси2 цaріе и4хъ пад0ша, не бЁ въ ни1хъ молsйсz ко мнЁ. | Усі вони розпалені, як піч, і пожирають суддів своїх; усі царі їхні падають, і ніхто з них не взиває до Мене. |
8
|
8
|
Е#фрeмъ въ лю1дехъ свои1хъ сaмъ смэсsшесz, є3фрeмъ бhсть њпрэсн0къ неwбращaемь. | Єфрем змішався з народами, Єфрем став, як неперевернутий хліб. |
9
|
9
|
И# снэд0ша чуждjи крёпость є3гw2, сeй же не разумЁ: и3 сэди6ны kви1шасz на нeмъ, џнъ же не познA. | Чужі пожирали силу його, і він не помічав; сивина вкрила його, а він не знає. |
10
|
10
|
И# смири1тсz ўкори1зна ї}лева въ лицE є3мY: и3 не возврати1шасz ко гDу бGу своемY и3 не взыскaша є3гw2 во всёхъ си1хъ. | І гордість Ізраїля принижена в очах їхніх, і, попри все те, вони не навернулися до Господа Бога свого і не знайшли Його. |
11
|
11
|
И# бsше є3фрeмъ ћкw г0лубь безyмный, не и3мhй сeрдца: є3гЂпта молsше, и3 во ґссmрjаны tид0ша. | І став Єфрем, як нерозумний голуб, без серця: кличуть єгиптян, ідуть в Ассирію. |
12
|
12
|
Ћкоже и4дутъ, возложY на нS мрeжу мою2, ћкоже пти6цы небє1сныz свeргу |, накажY | въ слyхъ скорбёніz и4хъ. | Коли вони підуть, Я закину на них сіть Мою; як птахів небесних скину їх; покараю їх, як чуло зібрання їхнє. |
13
|
13
|
Г0ре и5мъ, ћкw tскочи1ша t менє2: боzзли1ви сyть, ћкw нечeствоваша ко мнЁ: ѓзъ же и3збaвихъ |, сjи же возглаг0лаша на мS лжY. | Горе їм, що вони віддалилися від Мене; загибель їм, що вони відпали від Мене! Я спасав їх, а вони неправду говорили на Мене. |
14
|
14
|
И# не возопи1ша ко мнЁ сердцA и4хъ, но плaкахусz на л0жахъ свои1хъ: њ пшени1цэ и3 вінЁ сэчaхусz. | І не взивали до Мене серцем своїм, коли волали на ложах своїх; збираються через хліб і вино, а від Мене віддаляються. |
15
|
15
|
Накaжутсz мн0ю, ѓзъ же ўкрэпи1хъ мhшцу и4хъ, и3 на мS помhслиша ѕл†z. | Я напоумляв їх і зміцнював м’язи їхні, а вони замишляли лихе проти Мене. |
16
|
16
|
Соврати1шасz ни во чт0же, бhша ћкw лyкъ напрzжeнъ: падyтсz кн‰зи и4хъ мечeмъ рaди ненаказaніz kзhка своегw2. СіE ругaніе и4хъ въ земли2 є3гЂпетстэй. | Вони наверталися, але не до Всевишнього, стали — як невірний лук; упадуть від меча князі їхні за зухвалість язика свого; це буде посміянням над ними у землі Єгипетській. |