Главa в7
|
Глава 2
|
1
|
1
|
Рцhте брaту своемY: лю1діе мои2: и3 сестрЁ своeй: поми1лованнаz. | Говоріть братам вашим: «Мій народ», і сестрам вашим: «Помилувана». |
2
|
2
|
Суди1тесz съ мaтерію своeю, суди1тесz, ћкw тA не женA моS, и3 ѓзъ не мyжъ є3S: и3 tвeргу блужє1ніz є3S t лицA моегw2 и3 любодёйство є3S t среды2 сосц{ є3S: | Судіться з вашою матір’ю, судіться; бо вона не дружина Моя, і Я не чоловік її; нехай вона відкине блуд від лиця свого і перелюбство від грудей своїх, |
3
|
3
|
ћкw да совлекY ю5 нaгу и3 постaвлю ю5 ћкоже въ дeнь рождeніz є3S, и3 положY ю5 ћкw пустhню, и3 ўчиню2 ю5 ћкw зeмлю безв0дну, и3 ўбію2 џную жaждею: | щоб Я не роздяг її донага і не виставив її, як у день народження її, не зробив її пустелею, не обернув її на землю суху і не уморив її спрагою. |
4
|
4
|
и3 ч†дъ є3S не поми1лую, ћкw ч†да блужeніz сyть, | І дітей її не помилую, тому що вони діти блуду. |
5
|
5
|
ћкw соблуди2 мaти и4хъ, посрами1сz роди1вшаz и5хъ, речe бо: пойдY в8слёдъ похотникHвъ мои1хъ, даю1щихъ мнЁ хлёбы мо‰ и3 в0ду мою2, и3 ри6зы мо‰ и3 плащани6цы мо‰, и3 мaсло моE и3 вс‰, є3ли6ка мнЁ дост0zтъ. | Бо блудодіяла мати їхня й осоромила себе та, яка зачала їх; бо говорила: «піду за коханцями моїми, які дають мені хліб і воду, вовну і льон, єлей і напої». |
6
|
6
|
Сегw2 рaди, сE, ѓзъ заграждY пyть є3S тeрніемъ и3 возграждY расп{тіz є3S, и3 стези2 своеS не њбрsщетъ: | За те ось, Я перегороджу шлях її тернами й обнесу її огорожею, і вона не знайде стежок своїх, |
7
|
7
|
и3 поженeтъ похотники2 сво‰ и3 не пости1гнетъ и4хъ, и3 взhщетъ и5хъ и3 не њбрsщетъ, и3 речeтъ: пойдY и3 возвращyсz къ мyжу моемY пeрвому, ћкw добрёе ми2 бЁ тогдA, нeжели нн7э. | і поженеться за коханцями своїми, але не наздожене їх, і буде шукати їх, але не знайде, і скаже: «піду я, і повернуся до першого чоловіка мого; бо тоді краще було мені, ніж тепер». |
8
|
8
|
Но тA не ўразумЁ, ћкw ѓзъ дaхъ є4й пшени1цу и3 віно2 и3 мaсло, и3 сребро2 ўмн0жихъ є4й: сіs же срє1брzны и3 зл†ты сотвори2 ваaлу. | А не знала вона, що Я, Я давав їй хліб і вино та єлей і примножив у неї срібло і золото, із якого зробили ідола Ваала. |
9
|
9
|
Сегw2 рaди њбращyсz и3 возмY пшени1цу мою2 во врeмz є3S и3 віно2 моE во врeмz є3гw2, и3 tимY ри6зы мо‰ и3 плащани6цы мо‰, да не покрывaетъ студA своегw2: | За те Я візьму назад хліб Мій у його час і вино Моє у його пору і відберу вовну і льон Мій, чим покривається нагота її. |
10
|
10
|
и3 нн7э tкрhю нечистотY є3S пред8 похотникaми є3S, и3 никт0же tи1метъ є3S t руки2 моеS: | І нині відкрию сором її перед очима коханців її, і ніхто не візьме її з руки Моєї. |
11
|
11
|
и3 tвращY вс‰ весє1ліz є3S и3 прaздники є3S, и3 новомчcіz є3S и3 суббw6ты є3S и3 вс‰ прaзднєства є3S, | І припиню у неї всякі веселощі, свята її і новомісяччя її, і суботи її, і всі торжества її. |
12
|
12
|
и3 погублю2 віногрaдъ є3S и3 смHквы є3S, њ ни1хже речE: мзды6 ми2 сyть сі‰, ±же дaша мнЁ похотницы2 мои2: и3 положY | въ свидёніе, и3 поzдsтъ | ѕвёріе сeлніи и3 пти6цы небє1сныz и3 гaди земнjи: | І спустошу виноградні лози її і смоковниці її, про які вона говорить: «це у мене подарунки, які надарували мені коханці мої»; і Я перетворю їх на ліс, і польові звірі поїдять їх. |
13
|
13
|
и3 tмщY на нeй дни6 ваалjмwвы, въ нsже трє1бы кладsше и5мъ, и3 вдэвaше ўсер‰зи сво‰ и3 мони6ста сво‰, и3 хождaше в8слёдъ похотникHвъ свои1хъ, ґ менE забы2, гlетъ гDь. | І покараю її за дні служіння Ваалам, коли вона кадила їм і, прикрасивши себе сережками і намистами, ходила за коханцями своїми, а Мене забула, — говорить Господь. |
14
|
14
|
Сегw2 рaди, сE, ѓзъ соблажню2 ю5, и3 ўчиню2 ю5 ћкw пустhню, и3 возгlю въ сeрдце є3S, | Тому ось, і Я захоплю її, приведу її в пустелю, і буду говорити до серця її. |
15
|
15
|
и3 дaмъ є4й притzжaніе є3S tтyду и3 полsну ґхHрову, tвeрсти смhслъ є3S: и3 смири1тсz тaмw по днє1мъ дётства своегw2 и3 по днє1мъ и3зведeніz своегw2 t земли2 є3гЂпетски. | І дам їй звідти виноградники її і долину Ахор, у переддень надії; і вона буде співати там, як у дні юности своєї і як у день виходу свого із землі Єгипетської. |
16
|
16
|
И# бyдетъ въ т0й дeнь, наречeтъ мS мyжъ м0й, гlетъ гDь, ґ не прозовeтъ менE ктомY ваалjмъ. | І буде у той день, — говорить Господь, — ти будеш кликати Мене: «чоловіче мій», і не будеш більше кликати Мене: «Ваале*». |
17
|
17
|
И# tвeргу и3менA ваал‡млz t ќстъ є3S, и3 не воспомzнyтсz ксемY и3менA и4хъ. | І відкину імена Ваалів від уст її, і не будуть більше згадувані імена їх. |
18
|
18
|
И# завэщaю и5мъ завётъ въ т0й дeнь со ѕвэрьми2 сeлными и3 со пти1цами небeсными и3 съ г†ды зємнhми, и3 лyкъ и3 мeчь и3 брaнь сокрушY t земли2, и3 вселю2 | со ўповaніемъ: | І укладу в той час для них союз із польовими звірами і з птахами небесними, і з плазунами на землі; і лук, і меч, і війну знищу від землі тієї, і дам їм жити у безпеці. |
19
|
19
|
и3 њбручy тz себЁ во вёкъ и3 њбручy тz себЁ въ прaвдэ и3 въ судЁ и3 въ ми1лости и3 въ щедр0тахъ: | І заручу тебе Мені повік, і заручу тебе Мені у правді і суді, у благості й милосерді. |
20
|
20
|
и3 њбручy тz себЁ въ вёрэ, и3 ўвёси гDа. | І заручу тебе Мені у вірності, і ти пізнаєш Господа. |
21
|
21
|
И# бyдетъ въ т0й дeнь, гlетъ гDь, послyшаю небесE, ґ џное послyшаетъ земли2, | І буде у той день, Я почую, — говорить Господь, — почую небо, і воно почує землю, |
22
|
22
|
и3 землS послyшаетъ пшени1цы и3 вінA и3 мaсла, и3 сjи послyшаютъ їезраeлz: | і земля почує хліб і вино і єлей; а ці почують Ізреель. |
23
|
23
|
и3 всёю џную себЁ на земли2 и3 поми1лую непоми1лованную: и3 рекY не лю1демъ мои6мъ: лю1діе мои2 є3стE вы2: и3 тjи рекyтъ: гDь бGъ нaшъ ты2 є3си2. | І посію її для Себе на землі, і помилую Непомилувану, і скажу не Моєму народу: «ти Мій народ», а він скаже: «Ти мій Бог!» |