Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Їаковле

Їaкwвле	Соборне послання апостола Якова

Главa №	Глава 1

1	1
(За? н7.) Їaкwвъ, бGу и3 гDу ї}су хrтY рaбъ, nбэманaдесzте колёнома, и5же въ разсёzніи, рaдоватисz.	Яків, раб Бога і Господа Ісуса Христа, дванадцятьом колінам, що в розсіянні, — радуйтеся.
2	2
Всsку рaдость и3мёйте, брaтіе мо‰, є3гдA во и3скушє1ніz впaдаете разли6чна,	З великою радістю приймайте, браття мої, коли підпадаєте різним спокусам,
3	3
вёдzще, ћкw и3скушeніе вaшеz вёры содёловаетъ терпёніе:	знаючи, що випробування вашої віри дає терпіння;
4	4
терпёніе же дёло совершeнно да и4мать, ћкw да бyдете совершeнни и3 всецёли, ни въ чeмже лишeни.	терпіння ж повинно мати досконалу дію, щоб ви були досконалі в усій повноті без усякого недоліку.
5	5
Ѓще же кто2 t вaсъ лишeнъ є4сть премyдрости, да пр0ситъ t даю1щагw бGа всBмъ нелицепріeмнэ и3 не поношaющагw, и3 дaстсz є3мY.	Якщо ж у кого з вас не вистачає мудрости, нехай просить у Бога, Який дає всім просто й без докорів, — і дасться йому.
6	6
Да пр0ситъ же вёрою, ничт0же сумнsсz: сумнsйсz бо ўпод0бисz волнeнію морск0му, вBтры возметaему и3 развэвaему.	Але нехай просить з вірою, нітрохи не сумніваючись, бо той, хто сумнівається, подібний до морської хвилі, яку вітер здіймає і розвіває.
7	7
Да не мни1тъ бо человёкъ w4нъ, ћкw пріи1метъ что2 t бGа.	Hехай не думає така людина одержати що-небудь від Господа.
8	8
Мyжъ двоедyшенъ неустр0енъ во всёхъ путeхъ свои1хъ.	Двоєдушна людина нестійка на всіх шляхах своїх.
9	9
Да хвaлитсz же брaтъ смирeнный въ высотЁ своeй,	Hехай хвалиться брат смиренний своєю висотою,
10	10
богaтый же во смирeніи своeмъ, занE ћкоже цвётъ трaвный мимои1детъ:	а багатий — смиренням своїм, бо він перейде, як цвіт трав’яний.
11	11
возсіs бо с0лнце со зн0емъ, и3 и3зсуши2 травY, и3 цвётъ є3S tпадE, и3 благолёпіе лицA є3S поги1бе: си1це и3 богaтый въ хождeніи своeмъ ўвzдaетъ.	Сходить сонце, настає спека, і спекою висушує траву; цвіт її опадає, зникає краса її вигляду, так в’яне і багатий на своїх шляхах.
12	12
Бlжeнъ мyжъ, и4же претерпи1тъ и3скушeніе: занE и3скyсенъ бhвъ, пріи1метъ вэнeцъ жи1зни, є3г0же њбэщA бGъ лю1бzщымъ є3го2.	Блаженна людина, яка переносить спокуси, бо, будучи випробуваною, вона одержить вінець життя, який обіцяв Господь тим, що люблять Його.
13	13
Никт0же и3скушaемь да глаг0летъ, ћкw t бGа и3скушaемь є4смь: бGъ бо нёсть и3скуси1тель ѕлы6мъ [и3скушaемь ѕлhми], не и3скушaетъ же т0й никог0же,	У спокусі ніхто не кажи: «Бог мене спокушає»; бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого,
14	14
кjйждо же и3скушaетсz, t своеS п0хоти влек0мь и3 прельщaемь:	але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю;
15	15
тaже п0хоть зачeнши раждaетъ грёхъ, грёхъ же содёzнъ раждaетъ смeрть.	похіть же, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.
16	16
Не льсти1тесz, брaтіе мо‰ возлю1бленнаz:	Hе обманюйтесь, браття мої улюблені.
17	17
всsко даsніе бlго и3 всsкъ дaръ совершeнъ свhше є4сть, сходsй t nц7A свётwвъ, ў негHже нёсть премэнeніе, и3ли2 преложeніz стёнь.	Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходять зверху, від Отця світів, у Якого немає зміни і ні тіні переміни.
18	18
Восхотёвъ бо породи2 нaсъ сл0вомъ и4стины, во є4же бhти нaмъ начaтокъ нёкій создaніємъ є3гw2.	Захотівши, Він породив нас словом істини, щоб нам бути якимсь початком Його створінь.
19	19
(За? н7№.) Тёмже, брaтіе мо‰ возлю1бленнаz, да бyдетъ всsкъ человёкъ ск0ръ ўслhшати (и3) к0сенъ глаг0лати, к0сенъ во гнёвъ,	Отож, браття мої улюблені, кожна людина нехай буде скорою на слухання, повільною на слова, повільною на гнів,
20	20
гнёвъ бо мyжа, прaвды б9іz не содёловаетъ.	бо гнів людини не творить правди Божої.
21	21
Сегw2 рaди tл0жше всsку сквeрну и3 и3збhтокъ ѕл0бы, въ кр0тости пріими1те всаждeнное сл0во, могyщее спcти2 дyшы вaшz.	Тому, відкинувши всяку нечистоту і залишок злоби, з лагідністю прийміть насаджене слово, яке може спасти ваші душі.
22	22
Бывaйте же творцы2 сл0ва, ґ не т0чію слhшатєли, прельщaюще себE самёхъ.	Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють.
23	23
ЗанE ѓще кто2 є4сть слhшатель сл0ва, ґ не творeцъ, таковhй ўпод0бисz мyжу смотрsющу лицE бытіS своегw2 въ зерцaлэ:	Бо хто слухає слово і не виконує, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі:
24	24
ўсмотри1 бо себE и3 tи1де, и3 ѓбіе забы2, как0въ бЁ.	вона подивилась на себе, відійшла і відразу ж забула, яка вона.
25	25
Прини1кій же въ зак0нъ совершeнъ своб0ды, и3 пребhвъ, сeй не слhшатель забhтливъ бhвъ, но творeцъ дёла, сeй бlжeнъ въ дёланіи своeмъ бyдетъ.	Але хто вникне в закон довершений, в закон свободи, і перебуватиме в ньому, той, будучи не слухачем, який забуває, а виконавцем діла, блаженний буде у своїй діяльності.
26	26
Ѓще кто2 мни1тсz вёренъ бhти въ вaсъ, и3 не њбуздовaетъ љзhка своегw2, но льсти1тъ сeрдце своE, сегw2 сyетна (є4сть) вёра.	Коли хто з вас гадає, що він побожний і не приборкує свого язика, але спокушає своє серце, то побожність у того пуста.
27	27
Вёра бо чтcA и3 несквeрна пред8 бGомъ и3 nц7eмъ сіS є4сть, є4же посэщaти си1рыхъ и3 вдови1цъ въ ск0рбэхъ и4хъ, (и3) несквeрна себE блюсти2 t мjра.	Чиста і непорочна побожність перед Богом і Отцем є в тому, щоб піклуватися про сиріт і вдів у їхніх скорботах і берегти себе неоскверненим від світу.
Главa в7	Глава 2

1	1
(За? н7в7.) Брaтіе мо‰, не на лиц† зрsще и3мёйте вёру гDа нaшегw ї}са хrтA слaвы.	Браття мої, майте віру в Ісуса Христа, нашого Господа слави, не зважаючи на особи.
2	2
Ѓще бо вни1детъ въ с0нмище вaше мyжъ, злaтъ пeрстень носS, въ ри1зэ свётлэ, вни1детъ же и3 ни1щь въ хyдэ њдёжди,	Бо, якщо у зібрання ваше ввійде людина із золотим перснем, у багатому одязі, увійде ж і бідний у драному одязі,
3	3
и3 воззритE на носsщаго ри1зу свётлу, и3 речeте є3мY: ты2 сsди здЁ д0брэ: и3 ни1щему речeте: ты2 стaни тaмw, и3ли2 сsди здЁ на подн0жіи моeмъ:	і ви, дивлячись на одягненого у багатий одяг, скажете йому: «Тобі добре сісти тут», а бідному скажете: «Ти стань там або сідай тут, біля моїх ніг»‚ —
4	4
и3 не разсмотри1сте въ себЁ, и3 бhсте судіи6 помышлeній ѕлhхъ.	то чи не поділилися ви в собі і чи не стаєте суддями з недобрими думками?
5	5
Слhшите, брaтіе мо‰ возлю1бленнаz, не бGъ ли и3збрA ни1щыz мjра сегw2 бог†ты въ вёрэ и3 наслёдники цrтвіz, є4же њбэщA лю1бzщымъ є3го2;	Послухайте, браття мої улюблені: хіба не бідних обрав Бог бути багатими вірою і спадкоємцями Царства, яке Він обіцяв тим, що люблять Його?
6	6
вh же ўкори1сте ни1щаго. Не богaтіи ли наси1луютъ вaмъ, и3 тjи влекyтъ вы2 на суди6ща;	А ви зневажили бідного. Хіба не багаті утискують вас і хіба не вони тягнуть вас на суди?
7	7
не тjи ли хyлzтъ д0брое и4мz наречeнное на вaсъ;	Хіба не вони зневажають те добре ім’я, яким ви називаєтесь?
8	8
Ѓще ќбw зак0нъ совершaете цaрскій, по писaнію: возлю1биши и4скреннzго своего2 ћкоже себE самaго, д0брэ творитE:	Коли ви виконуєте закон царський за Писанням: люби ближнього твого, як самого себе, — добре робите.
9	9
ѓще же на лиц† зритE, то2 грёхъ содэвaете, њбличaеми t зак0на ћкоже прест{пницы.	А коли робите, дивлячись на особу, то гріх чините, і перед законом виявляєтеся злочинцями.
10	10
И$же бо вeсь зак0нъ соблюдeтъ, согрэши1тъ же во є3ди1нэмъ, бhсть всёмъ пови1ненъ.	Хто дотримується всього закону і зогрішить у чому-небудь одному, той стає винуватим у всьому.
11	11
Рекjй бо: не прелюбы2 сотвори1ши, рeклъ є4сть и3: не ўбіeши. Ѓще же не прелюбы2 сотвори1ши, ўбіeши же, бhлъ є3си2 престyпникъ зак0на.	Бо Той же, Хто сказав: «Hе перелюбствуй», сказав і: «Hе убий»; тому, якщо ти не перелюбствуєш, але уб’єш, то ти також злочинець перед законом.
12	12
Тaкw глаг0лите и3 тaкw твори1те, ћкw зак0номъ своб0днымъ и3мyщіи сyдъ пріsти.	Так говоріть і так робіть, як такi‚ що мають бути суджені за законом свободи.
13	13
Сyдъ бо без8 ми1лости не сотв0ршему ми1лости: и3 хвaлитсz ми1лость на судЁ.	Бо немилостивий суд тому, хто не творив милости; милість же підноситься над судом.
14	14
(За? н7G.) Кaz п0льза, брaтіе мо‰, ѓще вёру глаг0летъ кто2 и3мёти, дёлъ же не и4мать; є3дA м0жетъ вёра спcти2 є3го2;	Яка користь, браття мої, коли хто говорить, що він має віру, а діл не має? Чи може ця віра спасти його?
15	15
Ѓще же брaтъ и3ли2 сестрA н†га бyдета и3 лишє1на бyдета дневнhz пи1щи,	Якщо брат або сестра нагі і не мають денного прожитку,
16	16
речeтъ же и4ма кто2 t вaсъ: и3ди1та съ ми1ромъ, грёйтасz и3 насыщaйтасz: не дaстъ же и4ма трeбованіz тэлeснагw: кaz п0льза;	а хто-небудь з вас скаже їм: «Йдіть із миром, грійтесь і їжте,» — але не дасть їм потрібного для тіла, яка користь?
17	17
Тaкожде и3 вёра, ѓще дёлъ не и4мать, мертвA є4сть њ себЁ.	Так само й віра — коли не має діл, сама по собі мертва.
18	18
Но речeтъ кто2: ты2 вёру и4маши, ѓзъ же дэлA и4мамъ: покажи2 ми2 вёру твою2 t дёлъ твои1хъ, и3 ѓзъ тебЁ покажY t дёлъ мои1хъ вёру мою2.	Але скаже хто-небудь: «Ти маєш віру, а я маю діла; покажи мені віру твою без діл твоїх, а я покажу тобі віру мою в ділах моїх».
19	19
Ты2 вёруеши, ћкw бGъ є3ди1нъ є4сть: д0брэ твори1ши: и3 бёси вёруютъ, и3 трепeщутъ.	Ти віруєш, що Бог єдиний: добре робиш; та й біси вірують і тремтять.
20	20
Х0щеши же ли разумёти, q, человёче сyетне, ћкw вёра без8 дёлъ мертвA є4сть;	Але чи хочеш ти знати, легковажна людино, що віра без діл мертва?
21	21
Ґвраaмъ nтeцъ нaшъ не t дёлъ ли њправдaсz, вознeсъ їсаaка сhна своего2 на жeртвенникъ;	Хіба не ділами виправдався Авраам, отець наш, поклавши на жертовник сина свого Ісаака?
22	22
Ви1диши ли, ћкw вёра поспёшествоваше дэлHмъ є3гw2, и3 t дёлъ соверши1сz вёра;	Чи бачиш, що віра сприяла ділам його, і ділами віра досягла довершености?
23	23
И# соверши1сz писaніе глаг0лющее: вёрова же ґвраaмъ бGови, и3 вмэни1сz є3мY въ прaвду, и3 дрyгъ б9ій нарeчесz.	І справдилося слово Писання: «Вірував Авраам Богові, і це було поставлено йому в праведність, і його назвали другом Божим».
24	24
Зритe ли u5бо, ћкw t дёлъ њправдaетсz человёкъ, ґ не t вёры є3ди1ныz;	Чи бачите, що людина виправдовується ділами, а не тільки вірою?
25	25
Тaкожде же и3 раaвъ блудни1ца не t дёлъ ли њправдaсz, пріeмши сх0дники и3 и3нhмъ путeмъ и3звeдши и5хъ;	Так само і блудниця Раава хіба не ділами виправдалася, прийнявши підглядачів і вивівши їх іншою дорогою?
26	26
Ћкоже бо тёло без8 дyха мертво2 є4сть, тaкw и3 вёра без8 дёлъ мертвA є4сть.	Бо як тіло без духу мертве, так і віра без діл мертва.
Главa G	Глава 3

1	1
(За? н7д7.) Не мн0зи ўчи1тєліе бывaйте, брaтіе мо‰, вёдzще, ћкw б0лшее њсуждeніе пріи1мемъ,	Браття мої, не багато хто ставайте учителями, знаючи, що ми підпадемо під більший осуд,
2	2
мн0гw бо согрэшaемъ вси2. Ѓще кто2 въ сл0вэ не согрэшaетъ, сeй совершeнъ мyжъ, си1ленъ њбуздaти и3 всE тёло.	бо всі ми багато грішимо. Хто не грішить словом, той досконала людина, яка може приборкати і все тіло.
3	3
Сe (бо и3) к0нємъ ўзды6 во ўстA влагaемъ, да повинyютсz нaмъ, и3 всE тёло и4хъ њбращaемъ:	Ось ми вкладаємо вуздечки в рот коням, щоб вони слухались нас, і керуємо всім тілом їхнім.
4	4
сE, и3 корабли6 вели1цы сyще и3 t жeстокихъ вётрwвъ заточaеми, њбращaютсz мaлымъ корми1лцемъ, ѓможе стремлeніе прaвzщагw х0щетъ:	Ось і кораблі, хоч які вони великі і як не носяться сильними вітрами, та невеликим кермом спрямовуються, куди хоче керманич;
5	5
тaкожде же и3 љзhкъ мaлъ ќдъ є4сть, и3 вельми2 хвaлитсz. СE, мaлъ џгнь, (и3) к0ль вели6ки вє1щи сожигaетъ.	так само і язик — невеликий член, але багато чинить. Подивись, невеликий вогонь‚ а як багато речей спалює!
6	6
И# љзhкъ џгнь, лёпота непрaвды: си1це и3 љзhкъ водворsетсz во ќдэхъ нaшихъ, сквернS всE тёло, и3 палS к0ло рождeніz нaшегw, и3 њпалszсz t геeнны:	І язик — вогонь, прикраса неправди; язик поставлений так між нашими членами, що сквернить усе тіло і запалює круг життя, будучи сам запалюваний від геєни.
7	7
всsко бо є3стество2 ѕвэрeй же и3 пти1цъ, г†дъ же и3 рhбъ, ўкрощaетсz и3 ўкроти1тсz є3стеств0мъ человёческимъ,	Бо всяке єство звірів і птахів, плазунів і морських тварин приборкується і приборкане людським єством,
8	8
љзhка же никт0же м0жетъ t человBкъ ўкроти1ти: не ўдержи1мо (бо) ѕло2, и3сп0лнь ћда смертон0сна.	а язика приборкати ніхто з людей не може: це — невтримне зло; він повний отрути смертоносної.
9	9
Тёмъ благословлsемъ бGа и3 nц7A, и3 тёмъ кленeмъ человёки бhвшыz по под0бію б9ію:	Hим благословляємо Бога і Отця, і ним же проклинаємо людей, створених за подобою Божою.
10	10
t тёхже ќстъ и3сх0дитъ благословeніе и3 клsтва. Не подобaетъ, брaтіе мо‰ возлю1бленнаz, си6мъ тaкw бывaти.	З тих самих уст виходить благословення і прокляття: не повинно, браття мої, щоб це так було.
11	11
(За? н7е7.) Е#дa ли и3ст0чникъ t є3ди1нагw ќстіz и3сточaетъ слaдкое и3 г0рькое;	Хіба з одного джерела тече солодка і гірка вода?
12	12
Е#дA м0жетъ, брaтіе мо‰, смок0вница м†слины твори1ти, и3ли2 віногрaднаz лозA смHквы; тaкожде ни є3ди1нъ и3ст0чникъ слaну и3 слaдку твори1тъ в0ду.	Hе може, браття мої, смоковниця родити маслини або виноградна лоза — смокви. Також і з одного джерела не може виливатися солона і солодка вода.
13	13
Кто2 премyдръ и3 худ0гъ въ вaсъ, да покaжетъ t д0брагw житіS дэлA сво‰ въ кр0тости и3 премyдрости.	Хто мудрий і розумний між вами? Доведи це на ділі добрим поводженням з мудрою лагідністю.
14	14
Ѓще же зaвисть г0рьку и4мате и3 рвeніе въ сердцaхъ вaшихъ, не хвали1тесz, ни лжи1те на и4стину:	Але якщо у вашому серці ви маєте гірку заздрість і сварливість, то не хваліться і не говоріть неправди проти істини.
15	15
нёсть сіS премyдрость свhше низходsщи, но зeмна, душeвна, бэс0вска:	Це не та мудрість, яка сходить зверху, але земна, душевна, бісівська,
16	16
и3дёже бо зaвисть и3 рвeніе, тY нестроeніе и3 всsка ѕлA вeщь.	бо де заздрість і сварливість, там безладдя і все лихе.
17	17
Ґ ћже свhше премdрость, пeрвэе ќбw чтcA є4сть, пот0мъ же ми1рна, кроткA, бlгопокорли1ва, и3сп0лнь ми1лости и3 плодHвъ бlги1хъ, несумённа и3 нелицемёрна.	А мудрість, яка сходить зверху, по-перше, чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милосердя і плодів благих, неупереджена і нелицемірна.
18	18
Пл0дъ же прaвды въ ми1рэ сёетсz творsщымъ ми1ръ.	Плід же правди сіється у світі тими, які зберігають мир.
Главa д7	Глава 4

1	1
Tкyду бр†ни и3 св†ры въ вaсъ; не tсю1ду ли, t сластeй вaшихъ, вою1ющихъ во ќдэхъ вaшихъ;	Звідкіль у вас ворожнеча і чвари? Чи не звідси, від пристрастей ваших, що воюють у членах ваших?
2	2
Желaете, и3 не и4мате: ўбивaете и3 зави1дите, и3 не м0жете ўлучи1ти: сварsетесz и3 б0рете, и3 не и4мате, занE не пр0сите:	Жадаєте і не маєте; вбиваєте і заздрите‚ і не можете досягти? Сваритесь і ворогуєте — і не маєте, бо не просите,
3	3
пр0сите, и3 не пріeмлете, занE ѕлЁ пр0сите, да въ сластeхъ вaшихъ и3ждивeте.	просите — і не одержуєте, тому що просите не на добре, а щоб ужити для пристрастей ваших.
4	4
Прелюбодёє и3 прелюбодBйцы, не вёсте ли, ћкw любы2 мjра сегw2 враждA бGу є4сть, и4же бо восх0щетъ дрyгъ бhти мjру, врaгъ б9ій бывaетъ.	Перелюбники і перелюбниці! Чи не знаєте, що дружба зі світом є ворожнеча проти Бога? Бо хто хоче бути другом світові, той стає ворогом Богові.
5	5
И#ли2 мнитE, ћкw всyе писaніе глаг0летъ: къ зaвисти желaетъ дyхъ, и4же всели1сz въ ны2;	Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: «Ревнощів жадає дух, який вселився в нас»?
6	6
Б0лшую же даeтъ блгdть: тёмже глаг0летъ: гDь гHрдымъ проти1витсz, смирє1ннымъ же даeтъ блгdть.	Але тим більшу дає благодать; тому й сказано: «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать».
7	7
(За? н7ѕ7.) Повини1тесz u5бо бGу, проти1витесz же діaволу, и3 бэжи1тъ t вaсъ.	Отже, покоріться Боговi; противтеся дияволові, і він утече від вас.
8	8
Прибли1житесz бGу, и3 прибли1житсz вaмъ: њчи1стите рyцэ, грBшницы, и3спрaвите сердцA в†ша, двоедyшніи:	Hаблизьтеся до Бога, і наблизиться до вас; очистіть руки, грішники, виправте серця, двоєдушні.
9	9
постражди1те и3 слези1те и3 плaчитесz: смёхъ вaшъ въ плaчь да њбрати1тсz, и3 рaдость въ сётованіе:	Страждайте, плачте і ридайте; сміх ваш нехай обернеться на плач і радість — на печаль.
10	10
смири1тесz пред8 гDемъ, и3 вознесeтъ вы2.	Смиріться перед Господом, і піднесе вас.
11	11
Не њклеветaйте дрyгъ дрyга, брaтіе: њклеветazй бо брaта, и3ли2 њсуждazй брaта своего2, њклеветaетъ зак0нъ и3 њсуждaетъ зак0нъ: ѓще же зак0нъ њсуждaеши, нёси творeцъ зак0на, но судіS.	Hе злословте один на одного, браття: бо хто злословить на брата або судить брата свого, той злословить на закон і судить закон: коли ж ти закон судиш, то ти не виконавець закону, а суддя.
12	12
Е#ди1нъ є4сть законопол0жникъ и3 судіS, могjй спасти2 и3 погуби1ти: тh же кто2 є3си2 њсуждazй дрyга;	Один є Законодавець і Суддя, Який може спасти і погубити; а ти хто, що судиш ближнього?
13	13
Слhшите нн7э, глаг0лющіи: днeсь и3ли2 ќтрэ п0йдемъ во w4нъ грaдъ, и3 сотвори1мъ тY лёто є3ди1но, и3 кyплю дёемъ и3 приwбрэтeніе:	Тепер послухайте ви, що говорите: «Сьогодні або завтра підемо до такого-то міста, і проживемо там один рік, і будемо торгувати й одержувати прибуток»;
14	14
и5же не вёсте, что2 ќтрэ случи1тсz: кaz бо жи1знь вaша, пaра бо є4сть, ћже вмaлэ kвлsетсz, пот0мъ же и3счезaетъ.	ви, які не знаєте, що станеться завтра; бо що таке ваше життя? Воно є пара, що з’являється на короткий час, а потім зникає.
15	15
Вмёстw є4же бы глаг0лати вaмъ: ѓще гDь восх0щетъ, и3 жи1ви бyдемъ, и3 сотвори1мъ сіE и3ли2 џно:	Замість того, щоб вам говорити: «Коли угодно буде Господеві і будемо живі, то зробимо те або інше», —
16	16
нн7э же хвaлитесz въ гордhнехъ вaшихъ: всsка хвалA таковA ѕлA є4сть.	ви ж нині хвалитесь у гордощах ваших; всяка така похвальба є зло.
17	17
Вёдущему u5бо добро2 твори1ти, и3 не творsщему, грёхъ є3мY є4сть.	Отже, хто знає, як добро робити, і не робить, тому гріх.
Главa є7	Глава 5

1	1
Пріиди1те нн7э, богaтіи, плaчитесz и3 рыдaйте њ лю1тыхъ ск0рбехъ вaшихъ грzдyщихъ на вы2.	Послухайте ви, багатії; плачте і ридайте від лютих бід ваших, що наближаються до вас.
2	2
Богaтство вaше и3згни2, и3 ри6зы вaшz м0ліе поzд0ша.	Багатство ваше згнило, і одяг ваш поточений міллю.
3	3
Злaто вaше и3 срeбро и3зоржaвэ, и3 ржA и5хъ въ послyшество на вaсъ бyдетъ, и3 снёсть плHти вaшz ѓки џгнь: є3г0же снискaсте въ послBдніz дни6.	Золото ваше і срібло поіржавіло, та іржа їх буде свідчити проти вас і з’їсть плоть вашу, як вогонь: ви придбали собі скарб на останні дні.
4	4
СE, мздA дёлателей дёлавшихъ ни6вы вaшz, ўдержaнаz t вaсъ, вопіeтъ, и3 вопіє1ніz жaвшихъ во ќшы гDа саваHfа внид0ша.	Ось плата, яку ви утримали у робітників, що працювали на ваших полях, голосить; і голосіння женців дійшли до вух Господа Саваофа.
5	5
Возвесели1стесz на земли2, и3 наслади1стесz: ўпитaсте сердцA в†ша ѓки въ дeнь заколeніz.	Ви розкошували на землі та зазнали насолоди; наситили серця ваші, ніби на день заколення.
6	6
Њсуди1сте, ўби1сте првdнаго: не проти1витсz вaмъ.	Ви засудили, убили Праведника; Він не противився вам.
7	7
Долготерпи1те u5бо, брaтіе мо‰, до пришeствіz гDнz. СE земледёлецъ ждeтъ честнaгw плодA t земли2, долготерпS њ нeмъ, д0ндеже пріи1метъ д0ждь рaнъ и3 п0зденъ:	Отже, браття, будьте довготерпеливі до пришестя Господа. Ось хлібороб чекає доброго плоду від землі і довго терпить задля нього, поки прийме дощ ранній і пізній.
8	8
долготерпи1те u5бо и3 вы2, ўтверди1те сердцA в†ша, ћкw пришeствіе гDне прибли1жисz.	Терпіть же довго і ви, зміцніть серця ваші, бо пришестя Господа наближається.
9	9
Не воздыхaйте дрyгъ на дрyга, брaтіе, да не њсуждeни бyдете: сE, судіS пред8 двeрьми стои1тъ.	Hе нарікайте, браття, один на одного, щоб і ви не були осуджені: ось Суддя перед дверима стоїть.
10	10
(За? н7з7.) W$бразъ пріими1те, брaтіе мо‰, ѕлострадaніz и3 долготерпёніz прbр0ки, и5же глаг0лаша и4менемъ гDнимъ.	Візьміть за приклад, браття мої, тяжкі страждання і довготерпіння пророків, які говорили ім’ям Господнім.
11	11
СE, блажи1мъ терпsщыz. Терпёніе јwвле слhшасте, и3 кончи1ну гDню ви1дэсте, ћкw многомлcтивъ є4сть гDь и3 щeдръ.	Ось ми ублажаємо тих, які терпіли. Ви чули про терпіння Іова і бачили кінець його від Господа; бо Господь вельми милостивий і щедрий.
12	12
Прeжде же всёхъ, брaтіе мо‰, не клени1тесz ни нб7омъ, ни землeю, ни и3н0ю к0ею клsтвою: бyди же вaмъ є4же є4й, є4й, и3 є4же ни2, ни2: да не въ лицемёріе впадeте.	Перш за все, браття мої, не кляніться ні небом, ні землею, ні іншою якою клятвою, а нехай буде у вас: «так, так»; і «ні, нi», щоб вам не зазнати осуду.
13	13
Ѕлострaждетъ ли кто2 въ вaсъ; да моли1тву дёетъ: благодyшствуетъ ли кто2; да поeтъ.	Якщо хто з вас тяжко страждає, нехай молиться. Хто в доброму настрої, нехай співає псалми.
14	14
Боли1тъ ли кто2 въ вaсъ, да призовeтъ пресвЂтеры церкHвныz, и3 да моли1тву сотворsтъ над8 ни1мъ, помaзавше є3го2 є3лeемъ во и4мz гDне:	Чи хто з вас занедужає, нехай покличе пресвітерів Церкви і нехай помоляться над ним, помазавши його оливою в ім’я Господнє.
15	15
и3 моли1тва вёры спасeтъ болsщаго, и3 воздви1гнетъ є3го2 гDь: и3 ѓще грэхи2 сотвори1лъ є4сть, tпyстzтсz є3мY.	І молитва віри зцілить недужого і підведе його Господь; і, якщо він гріхи вчинив, простяться йому.
16	16
И#сповёдайте u5бо дрyгъ дрyгу согрэшє1ніz и3 моли1тесz дрyгъ за дрyга, ћкw да и3сцэлёете: мн0гw бо м0жетъ моли1тва првdнагw поспэшествyема.	Отже, признавайтесь один одному в провинах і моліться один за одного, щоб вам зцілитися, бо багато може щира молитва праведного.
17	17
И#ліA человёкъ бЁ подобострaстенъ нaмъ, и3 моли1твою помоли1сz, да не бyдетъ д0ждь, и3 не њдожди2 по земли2 лBта три2 и3 мцcъ шeсть:	Ілля був чоловік подібний до нас, а помолився молитвою, щоб не було дощу, і не було дощу на землі три роки і шість місяців.
18	18
и3 пaки помоли1сz, и3 нeбо д0ждь дадE, и3 землS прозzбE пл0дъ св0й.	І знову помолився, і небо дало дощ, і земля зростила плід свій.
19	19
Брaтіе, ѓще кто2 въ вaсъ заблyдитъ t пути2 и4стины, и3 њбрати1тъ кто2 є3го2,	Браття! Якщо хтось із вас відхилиться від істини і хтось наверне його,
20	20
да вёсть, ћкw њбрати1вый грёшника t заблуждeніz пути2 є3гw2 спасeтъ дyшу t смeрти и3 покрhетъ мн0жество грэхHвъ.	нехай той знає, що хто звернув грішника з облудної путі, спасе душу від смерти і покриє безліч гріхів.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт