Порівняти Біблія церковнослов'янською з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Їоїль

Їwи1ль	Книга пророка Іоїля

Главa №	Глава 1

1	1
Сл0во гDне, и4же бhсть ко їwи1лю сhну ваfуи1леву.	Слово Господнє, яке було до Іоїля, сина Вафуїла.
2	2
Слhшите сі‰, стaрцы, и3 внуши1те, вси2 живyщіи на земли2: ѓще бhша сицев†z во днeхъ вaшихъ и3ли2 во днeхъ nтє1цъ вaшихъ;	Слухайте це, старці, і прислухайтесь, усі жителі землі цієї: чи бувало таке у дні ваші або у дні батьків ваших?
3	3
Њ си1хъ чaдwмъ свои6мъ повёдите, ґ ч†да в†ша чaдwмъ свои6мъ, ґ ч†да и4хъ р0ду друг0му:	Передайте про це дітям вашим; а діти ваші нехай скажуть своїм дітям, а їхні діти наступному роду:
4	4
њстaнокъ гyсеницъ поzд0ша прyзи, и3 њстaнокъ прyгwвъ поzд0ша мши6цы, и3 њстaнокъ мши1цъ поzд0ша си1плеве.	те, що залишилося від гусені, їла сарана, що залишилося від сарани, їла черва, а що залишилося від черви, доїли жуки.
5	5
Ўтрезви1тесz, піsніи, t вінA своегw2 и3 плaчитесz: рыдaйте, вси2 пію1щіи віно2 до піsнства, ћкw tsсz t ќстъ вaшихъ весeліе и3 рaдость.	Пробудіться, п’яниці, всі, хто п’є вино, плачте і ридайте за виноградним соком, бо він віднятий від уст ваших!
6	6
Понeже kзhкъ взhде на зeмлю мою2 крёпокъ и3 безчи1сленъ: зyбы є3гw2 (ћкоже) зyбы львHвы, и3 членHвныz є3гw2 ћкоже льви1чища:	Бо прийшов на землю Мою народ сильний і незліченний; зуби у нього — зуби левині, і щелепи у нього — як у левиці.
7	7
положи2 віногрaдъ м0й въ погублeніе и3 смHквы мо‰ въ сломлeніе: взыскyz њб8искA и5 и3 свeрже, њбэли2 л0зіе є3гw2.	Спустошив він виноградну лозу Мою, і смоковницю Мою обламав, обдер її догола, і кинув; зробилися білими гілки її.
8	8
Восплaчисz ко мнЁ пaче невёсты препоsсаныz во врeтище по мyжи своeмъ дёвственнэмъ.	Ридай, як молода дружина, підперезавшись веретищем, за чоловіком юности своєї!
9	9
И#звeржесz жeртва и3 возліsніе и3з8 д0му гDнz: плaчитесz, жерцы2, служaщіи жeртвеннику гDню,	Припинилося хлібне приношення й узливання у домі Господньому; плачуть священики, служителі Господні.
10	10
ћкw њпустёша полS. плaчисz, землE, ћкw пострадA пшени1ца, и3 и4зсше віно2, ўмaлисz є3лeй,	Спустошене поле, ремствує земля; бо знищено хліб, висох виноградний сік, зав’яла маслина.
11	11
посрами1шасz земледёлателє. плaчитесz, сeла, по пшени1цэ и3 по kчмeни, ћкw поги1бе њб8имaніе t ни1вы,	Червонійте від сорому, хлібороби, ридайте, виноградарі, за пшеницею та ячменем, тому що загинуло жниво у полі,
12	12
віногрaдъ и4зсше, и3 смHквы ўмaлишасz: ши1пки, и3 фjніxъ, и3 ћблонь, и3 вс‰ древA пwльскaz и3зсх0ша, ћкw посрами1ша рaдость сhнове челwвёчи.	засохла виноградна лоза і смоковниця зав’яла; гранатове дерево, пальма і яблуня, всі дерева у полі посохли; тому і веселощі у синів людських зникли.
13	13
Препоsшитесz и3 бjйтесz, жерцы2, плaчитесz, служaщіи жeртвеннику: вни1дите, поспи1те во врeтищихъ, служaщіи бGу, ћкw tsсz t д0му бGа вaшегw жeртва и3 возліsніе:	Підпережіться веретищем і плачте, священики! ридайте, служителі вівтаря! ввійдіть, ночуйте у веретищах, служителі Бога мого! бо не стало у домі Бога вашого хлібного приношення й узливання.
14	14
њсвzти1те п0стъ, проповёдите цэльбY, собери1те старBйшины вс‰ живyщыz на земли2 въ д0мъ бGа вaшегw и3 воззови1те ко гDу ўсeрднw:	Призначте піст, оголосіть урочисте зібрання, скличте старців і всіх жителів країни цієї у дім Господа Бога вашого, і взивайте до Господа.
15	15
ўвы2 мнЁ, ўвы2 мнЁ, ўвы2 мнЁ въ дeнь! ћкw бли1з8 є4сть дeнь гDень, и3 ћкw бэдA t бэды2 пріи1детъ:	О, який день! бо день Господній близько; як спустошення від Всемогутнього прийде він.
16	16
ћкw пред8 nчи1ма вaшима пи1щы взsшасz и3 t д0му бGа вaшегw весeліе и3 рaдость.	Чи не перед нашими очима віднімається їжа, від дому Бога нашого — веселощі і радість?
17	17
Вскочи1ша ю4ницы ў ћслей свои1хъ, погиб0ша сокрHвища, раскопaшасz точи6ла, ћкw посшE пшени1ца.	Зотліли зерна під брилами своїми, спорожніли житниці, зруйновані комори, бо не стало хліба.
18	18
Что2 положи1мъ себЁ; восплaкашасz стадA волHвъ, ћкw не бЁ пaжити и5мъ, и3 п†ствы џвчыz погиб0ша.	Як стогне худоба! похмуро ходять стада волів, бо немає для них пасовища; знемагають і отари овець.
19	19
Къ тебЁ, гDи, возопію2, ћкw џгнь потреби2 кр†снаz пустhни, и3 плaмень пожжE вс‰ древA пwльскaz,	До Тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер рясні пасовища пустелі, і полум’я попалило всі дерева у полі.
20	20
и3 ск0ти польстjи воззрёша къ тебЁ, ћкw посх0ша и3ст0чницы воднjи, и3 џгнь поzдE кр†снаz пустhни.	Навіть і тварини на полі взивають до Тебе, тому що засохли потоки вод, і вогонь знищив пасовища пустелі.
Главa в7	Глава 2

1	1
Воструби1те труб0ю въ сіHнэ, проповёдите въ горЁ моeй с™ёй, и3 да смzтyтсz вси2 живyщіи на земли2, ћкw предстои1тъ дeнь гDень, ћкw бли1з8,	Сурміть трубою на Сионі і бийте тривогу на святій горі Моїй; нехай тремтять усі жителі землі, бо настає день Господній, бо він близько —
2	2
дeнь тмы2 и3 бyри, дeнь w4блака и3 мглы2: ћкоже ќтро разлію1тсz по горaмъ лю1діе мн0зи и3 крёпцы, под0бни и5мъ не бhша t вёка, и3 по ни1хъ не приложи1тсz до лётъ въ р0дъ и3 р0дъ:	день темряви і мороку, день хмарний і туманний: як ранкова зоря поширюється по горах народ численний і сильний, якого не бувало від віку і після того не буде у роди родів.
3	3
±же пред8 ни1мъ џгнь потреблszй, и3 ±же за ни1мъ возгарazсz плaмень: ћкоже рaй слaдости землS пред8 лицeмъ є3гw2, и3 ±же созади2 є3гw2 п0ле пaгубы, и3 спасaющагwсz не бyдетъ и5мъ:	Перед ним пожирає вогонь, а за ним палить полум’я; перед ним земля, як сад Едемський, а позаду нього буде спустошений степ, і нікому не буде порятунку від нього.
4	4
ћкоже ви1дъ к0нскій ви1дъ и4хъ, и3 ћкоже кHнницы, тaкw проженyтъ:	Вигляд його як вигляд коней, і скачуть вони, як вершники;
5	5
ћкоже глaсъ колесни1цъ на верхи2 г0ръ востекyтъ, и3 ћкw глaсъ плaмене џгненна попалsюща тр0стіе, и3 ћкw лю1діе мн0зи и3 крёпцы воwполчaющіисz на брaнь.	скачуть по вершинах гір ніби зі стуком колісниць, ніби з тріском вогненного полум’я, яке пожирає солому, як сильний народ, вишикуваний до битви.
6	6
T лицA и4хъ сокрушaтсz лю1діе: всsкое лицE ѓки њпалeніе горнцA.	Побачивши його, затремтять народи, у всіх лиця збліднуть.
7	7
Ћкоже борцы2 потекyтъ, и3 ћкоже мyжіе хрaбри взhдутъ на њгр†ды: и3 кjйждо въ пyть св0й п0йдетъ, и3 не совратsтъ путjй свои1хъ,	Як борці біжать вони і як хоробрі воїни залазять на стіну, і кожен іде своєю дорогою, і не збивається зі шляхів своїх.
8	8
и3 кjйждо t брaта своегw2 не tстyпитъ: њтzгощeни nр{жіи свои1ми п0йдутъ и3 въ стрэлaхъ свои1хъ падyтъ, но не скончaютсz.	Не давлять одне одного, кожен іде своєю стежкою, і падають на списи, але залишаються неушкодженими.
9	9
Грaда и4мутсz, и3 на забр†ла востекyтъ, и3 на хр†мины взлёзутъ, и3 nк0нцами вни1дутъ, ћкоже тaтіе.	Бігають по місту, піднімаються на стіни, залазять на доми, входять у вікна, як злодії.
10	10
Пред8 лицeмъ є3гw2 смzтeтсz землS и3 потрzсeтсz нeбо: с0лнце и3 лунA помeркнутъ, и3 ѕвёзды ўгасsтъ свётъ св0й.	Перед ними потрясеться земля, похитнеться небо; сонце і місяць потьмаряться, і зірки втратять своє світло.
11	11
И# гDь дaстъ глaсъ св0й пред8 лицeмъ си1лы своеS, ћкw мн0гъ є4сть ѕэлw2 п0лкъ є3гw2, ћкw крэпк† дэлA словeсъ є3гw2: занE вели1къ дeнь гDень, вели1къ и3 свётелъ ѕэлw2, и3 кто2 бyдетъ дов0ленъ є3мY;	І Господь дасть глас Свій перед воїнством Своїм, бо дуже численне полчище Його і могутній виконавець слова Його; бо великий день Господній і дуже страшний, і хто витримає його?
12	12
И# нн7э гlетъ гDь бGъ вaшъ: њбрати1тесz ко мнЁ всёмъ сeрдцемъ вaшимъ въ постЁ и3 въ плaчи и3 въ рыдaніи,	Але і нині ще говорить Господь: наверніться до Мене всім серцем своїм у посту, плачу і риданні.
13	13
и3 раст0ргните сердцA в†ша, ґ не ри6зы вaшz, и3 њбрати1тесz ко гDу бGу вaшему, ћкw млcтивъ и3 щeдръ є4сть, долготерпэли1въ и3 многомлcтивъ и3 раскаzвaйсz њ ѕл0бахъ.	Роздирайте серця ваші, а не одяг ваш, і наверніться до Господа Бога вашого; бо Він благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і жалкує про біди.
14	14
Кто2 вёсть, њбрати1тсz ли, и3 раскaетсz, и3 њстaвитъ за соб0ю блгcвeніе и3 жeртву и3 возліsніе гDу бGу вaшему;	Хто знає, чи не змилостивиться Він, і чи не залишить благословення, хлібного приношення й узливання Господу Богу вашому?
15	15
Воструби1те труб0ю въ сіHнэ, њсвzти1те п0стъ, проповёдите цэльбY,	Засурміть трубою на Сионі, призначте піст і оголосіть урочисте зібрання.
16	16
собери1те лю1ди, њсвzти1те цRковь, и3збери1те старBйшины, совокупи1те младeнцы ссyщыz сосцы2: да и3зhдетъ жени1хъ t л0жа своегw2, и3 невёста t черт0га своегw2.	Зберіть народ, скличте зібрання, запросіть старців, зберіть отроків і немовлят; нехай вийде наречений з палацу свого і наречена зі своєї світлиці.
17	17
МеждY степeньми жeртвенника восплaчутсz жерцы2 служaщіи гDу и3 рекyтъ: пощади2, гDи, лю1ди тво‰ и3 не дaждь достоsніz твоегw2 на ўкори1зну, да не њбладaютъ и4ми kзhцы, да не рекyтъ во kзhцэхъ: гдЁ є4сть бGъ и4хъ;	Між притвором і жертовником нехай плачуть священики, служителі Господні, і говорять: «пощади, Господи, народ Твій, не віддай спадщини Твоєї на наругу, щоб не знущалися з нього народи; для чого будуть говорити між народами: де Бог їхній?»
18	18
И# возревновA гDь њ земли2 своeй и3 пощадЁ лю1ди сво‰.	І тоді возревнує Господь за землю Свою, і пощадить народ Свій.
19	19
И# tвэщA гDь лю1демъ свои6мъ и3 речE: сE, ѓзъ вaмъ послю2 пшени1цу и3 віно2 и3 мaсло древsное, и3 насhтитесz и4хъ, и3 не дaмъ вaсъ ксемY на поругaніе во kзhцэхъ:	І відповість Господь, і скаже народу Своєму: ось, Я пошлю вам хліб і вино і єлей, і будете насичуватися ними, і більше не віддам вас на наругу народам.
20	20
и3 сyщаго t сёвера tженY t вaсъ и3 tри1ну є3го2 на зeмлю безв0дную, и3 погублю2 лицE є3гw2 въ м0ри пeрвэмъ и3 з†днzz є3гw2 въ м0ри послёднемъ, и3 взhдетъ гни1лость є3гw2, и3 взhдетъ смрaдъ є3гw2, ћкw возвели1чи дэлA сво‰.	І того, хто прийшов з півночі, віддалю від вас, і вижену в землю безводну і порожню, переднє полчище його — у море східне, а заднє — у море західне, і піде від нього сморід, і підніметься від нього смердота, оскільки він багато наробив зла.
21	21
Дерзaй, землE, рaдуйсz и3 весели1сz, ћкw возвели1чи гDь, є4же сотвори1ти.	Не бійся, земле: радуйся і веселися, бо Господь великий, щоб зробити це.
22	22
Дерзaйте, ск0ти польстjи, ћкw прозsбнуша полS пустhни, ћкw дрeво принесE пл0дъ св0й, віногрaдъ и3 смHкви дaша си1лу свою2.	Не бійтеся, тварини, бо пасовища пустелі виростять траву, дерево принесе плід свій, смоковниця і виноградна лоза покажуть свою силу.
23	23
И# ч†да сіw6нz, рaдуйтесz и3 весели1тесz њ гDэ бз7э вaшемъ, ћкw дадE вaмъ пи1щу въ прaвду и3 њдожди1тъ вaмъ д0ждь рaнній и3 п0здный, ћкоже и3 прeжде:	І ви, діти Сиону, радійте і веселіться у Господі Бозі вашому; бо Він дасть вам дощ за мірою і буде посилати вам дощ, дощ ранній і пізній, як раніше.
24	24
и3 нап0лнzтсz гyмна в†ша пшени1цы, и3 преизлію1тсz точи6ла він0мъ и3 є3лeемъ.	І наповняться токи хлібом, і переповняться підточилля виноградним соком і єлеєм.
25	25
И# воздaмъ вaмъ вмёстw лётъ, въ нsже поzд0ша прyзи и3 мши1ца, и3 си1плеве и3 гyсєницы, си1ла моS вели1каz, ю4же послaхъ на вы2:	І воздам вам за ті роки, коли пожирали сарана, черва, жуки і гусінь велике військо Моє, яке послав Я на вас.
26	26
и3 снёсте kдyще и3 насhтитесz, и3 похвали1те и4мz гDа бGа вaшегw, ±же сотвори2 съ вaми чудесA: и3 не посрaмzтсz лю1діе мои2 во вёкъ.	І до ситости будете їсти і насичуватися і славити ім’я Господа Бога вашого, Який дивне вчинив з вами, і не осоромиться народ Мій повіки.
27	27
И# ўвёдите, ћкw посредЁ ї}лz ѓзъ є4смь, и3 ѓзъ гDь бGъ вaшъ, и3 нёсть и3н0гw рaзвэ менє2: и3 не посрaмzтсz ктомY лю1діе мои2 во вёкъ.	І пізнаєте, що Я посеред Ізраїля, і Я — Господь Бог ваш, і немає іншого, і Мій народ не осоромиться повіки.
28	28
И# бyдетъ по си1хъ, и3 и3злію2 t д¦а моегw2 на всsку пл0ть, и3 прорекyтъ сhнове вaши и3 дщє1ри вaшz, и3 стaрцы вaши сHніz ќзрzтъ, и3 ю4нwты вaши видBніz ўви1дzтъ:	І буде після того, виллю від Духа Мого на всяку плоть, і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші; старцям вашим будуть снитися сни, і юнаки ваші будуть бачити видіння.
29	29
и4бо на рабы6 мо‰ и3 на рабы6ни мо‰ во дни6 w4ны и3злію2 t д¦а моегw2:	І також на рабів і на рабинь у ті дні виллю від Духа Мого.
30	30
и3 дaмъ чудесA на небеси2 и3 на земли2, кр0вь и3 џгнь и3 курeніе дhма:	І покажу знамення на небі і на землі: кров і вогонь і стовпи диму.
31	31
с0лнце њбрати1тсz во тмY, и3 лунA въ кр0вь, прeжде нeже пріити2 дню2 гDню вели1кому и3 просвэщeнному:	Сонце перетвориться на темряву і місяць — на кров, перш ніж настане день Господній, великий і страшний.
32	32
и3 бyдетъ, всsкъ и4же призовeтъ и4мz гDне, спасeтсz: ћкw въ горЁ сіHнэ и3 во їеrли1мэ бyдетъ спасaемый, ћкоже речE гDь, и3 благовэствyеміи, и5хже гDь призвA.	І буде: всякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться; бо на горі Сионі й у Єрусалимі буде спасіння, як сказав Господь, і в інших, яких прикличе Господь.
Главa G	Глава 3

1	1
Ћкw сE, ѓзъ во дни6 ты6z и3 во врeмz џно, є3гдA возвращY плённики ї{дины и3 їеrли6мли,	Бо ось, у ті дні й у той самий час, коли Я поверну полон Іуди і Єрусалима,
2	2
и3 соберY вс‰ kзhки, и3 сведY \| на ю3д0ль їwсафaтову, и3 разсуждyсz съ ни1ми тY њ лю1дехъ мои1хъ и3 њ наслёдіи моeмъ ї}ли, и5же разсёzшасz во kзhцэхъ, и3 зeмлю мою2 раздэли1ша.	Я зберу всі народи, і приведу їх у долину Іосафата, і там учиню над ними суд за народ Мій і за спадщину Мою, Ізраїля, який вони розсіяли між народами, і землю Мою розділили.
3	3
И# на лю1ди мо‰ верг0ша жрє1біz, и3 дaша џтрwчища блудни1цамъ, и3 nтрокwви1цы продаsху на вінЁ и3 піsху.	І щодо народу Мого вони кидали жереб, і віддавали отрока за блудницю, і продавали отроковицю за вино, і пили.
4	4
И# чт0 вы мнЁ, тЂре и3 сідHне и3 всS галілeа и3ноплемeнникwвъ; є3дA воздаsніе вы2 воздаетE мнЁ; и3ли2 памzтоѕл0бствуете вы2 на мS; Nстрw2 и3 бhстрw воздaмъ воздаsніе вaше на главы2 вaшz,	І що ви Мені, Тире і Сидоне і всі округи филистимські? Чи хочете воздати Мені помсту? чи хочете воздати Мені? Легко і скоро Я поверну помсту вашу на голови ваші,
5	5
понeже сребро2 моE и3 злaто моE взsсте, и3 и3збр†ннаz мо‰ и3 дHбраz внес0сте въ трє1бища в†ша,	тому що ви взяли срібло Моє і золото Моє, і найкращі коштовності Мої внесли у капища ваші,
6	6
и3 сhны ї{дины и3 сhны їеrли6мли продaсте сынHмъ є4ллинскимъ, ћкw да и3жденeте \| t предBлъ и4хъ.	і синів Іуди і синів Єрусалима продавали синам еллінів, щоб віддалити їх від меж їхніх.
7	7
И# сE, ѓзъ возстaвлю \| t мёста, въ нeже продaсте \| тaмw, и3 воздaмъ воздаsніе вaше на главы6 вaшz:	Ось, Я підніму їх з того місця, куди ви продали їх, і поверну винагороду вашу на голову вашу.
8	8
и3 tдaмъ сhны вaшz и3 дщє1ри вaшz въ рyцэ сынHвъ їyдиныхъ, и3 продадsтъ \| въ плёнъ во странY далeче сyщу, ћкw гDь гlа.	І віддам синів ваших і дочок ваших у руки синів Іуди, і вони продадуть їх савеям, народу віддаленому; так Господь сказав.
9	9
Проповёдите сі‰ во kзhцэхъ, њсвzти1те рaть, возстaвите сэчцы2, приведи1те и3 восходи1те, вси2 мyжіе в0инстіи,	Проголосіть про це між народами, приготуйтеся до війни, збудіть хоробрих; нехай виступлять, піднімуться всі ратоборці.
10	10
разсэцhте р†ла в†ша на мечы2 и3 серпы2 вaшz на к0піz: немощнhй да глаг0летъ, ћкw могY ѓзъ:	Перекуйте орала ваші на мечі і серпи ваші на списи; слабкий нехай говорить: «я сильний».
11	11
совокуплsйтесz и3 входи1те, вси2 kзhцы w4крестъ, и3 собери1тесz тY: кр0ткій да бyдетъ хрaбръ.	Поспішайте і сходьтесь, усі народи навколишні, і зберіться; туди, Господи, веди Твоїх героїв.
12	12
Да востaнутъ и3 взhдутъ вси2 kзhцы на ю3д0ль їwсафaтову, ћкw тaмw сsду разсуди1ти вс‰ kзhки ±же w4крестъ.	Нехай встануть народи і спустяться у долину Іосафата; бо там Я воссяду, щоб судити всі народи звідусюди.
13	13
И#спусти1те серпы2, ћкw предстои1тъ њб8имaніе віногрaда: вни1дите, топчи1те, ћкw и3сп0лнь точи1ло, и3зливaютсz подточи6ліz, ћкw ўмн0жишасz ѕлHбы и4хъ.	Пустіть у діло серпи, бо жниво дозріло; йдіть, спустіться, бо точило повне і підточилля переливаються, тому що злість їхня велика.
14	14
Глaси прогласи1шасz на п0ли судeбнэмъ, ћкw бли1з8 дeнь гDень на ю3д0ли судeбнэй.	Натовпи, натовпи у долині суду! бо близько день Господній до долини суду!
15	15
С0лнце и3 лунA помeркнутъ, и3 ѕвёзды скрhютъ свётъ св0й.	Сонце і місяць потьмаряться і зірки втратять блиск свій.
16	16
ГDь же t сіHна воззовeтъ и3 t їеrли1ма дaстъ глaсъ св0й, и3 потрzсeтсz нeбо и3 землS: гDь же пощади1тъ лю1ди сво‰ и3 ўкрэпи1тъ (гDь) сhны ї}лєвы.	І прогримить Господь із Сиону, і дасть глас Свій з Єрусалима; здригнуться небо і земля; але Господь буде захистом для народу Свого й обороною для синів Ізраїлевих.
17	17
И# ўвёсте, ћкw ѓзъ гDь бGъ вaшъ, вселszсz въ сіHнэ въ горЁ моeй с™ёй: и3 бyдетъ їеrли1мъ с™ъ, и3 и3ноплемє1нницы не пр0йдутъ сквозЁ є3гw2 ктомY.	Тоді пізнаєте, що Я Господь Бог ваш, Який живе на Сионі, на святій горі Моїй; і буде Єрусалим святинею, і не будуть вже іноплемінники проходити через нього.
18	18
И# бyдетъ въ т0й дeнь, и3скaплютъ г0ры слaдость, и3 х0лми и3сточaтъ млеко2, и3 вси2 и3ст0чницы ї{дины и3сточaтъ в0ды, и3 и3ст0чникъ t д0му гDнz и3зhдетъ и3 напои1тъ водотeчь си1тіz.	І буде у той день: гори будуть капати вином і пагорби потечуть молоком, і всі русла юдейські наповняться водою, а з дому Господнього вийде джерело, і буде напоювати долину Ситтим.
19	19
Е#гЂпетъ въ поги1бель бyдетъ, и3 їдумeа въ п0ле поги1бели бyдетъ за њѕлоблeніе сынHвъ їyдиныхъ, понeже проліsша кр0вь првdную на земли2 своeй:	Єгипет зробиться пустелею й Едом буде безлюдним степом — за те, що вони пригноблювали синів Іудиних і проливали невинну кров у землі їхній.
20	20
їудeа же во вёки насели1тсz, и3 їеrли1мъ въ р0ды родHвъ.	А Іуда буде жити вічно і Єрусалим — у роди родів.
21	21
И# взыщY кр0ви и4хъ и3 не њбезвиню2: и3 гDь всели1тсz въ сіHнэ.	Я змию кров їхню, яку ще не змив, і Господь буде жити на Сионі.

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт